Будинок Верховної Ради України (вул. М.Грушевського, 5)

На початку 1934 р. після перенесення столиці УСРР з м. Харкова до м. Києва було розроблено і затверджено генеральний план будівництва та реконструкції міста над Дніпром. 
 

В.Заболотний - автор проекту  будинку Верховної РадиУкраїни

У лютому 1936 р. було оголошено конкурс на кращий проект приміщення Верховної Ради УСРР, до якого були залучені провідні фахівці, відомі в Україні архітектори: В.Риков, В.Заболотний, С.Григор'єв і Є.Штейнберг. Журі зупинило свій вибір на проекті, запропонованому Володимиром Гнатовичем Заболотним.

Будинок українського парламенту споруджувався протягом 1936-1939 рр. і на початку літа 1939 р. був прийнятий державною комісією з оцінкою "відмінно".

Автор проекту В.Заболотний у 1940 р. був удостоєний Державної премії та призначений головним архітектором м. Києва. Архітектура будинку втілює притаманні тому часу класичні прийоми і форми. Світлий колір і співзвучність природному ландшафту роблять його справді київською спорудою. Будинок Верховної Ради є зразком "української архітектурної класики". 
 

Будинок Верховної Ради України

З 25 липня 1939 р. у будинку Верховної Ради України по вулиці М.Грушевського, 5, відбуваються засідання українського парламенту.
Будинок спроектовано у строгій прямокутно-симетричній формі, невисоким - лише три поверхи. Його увінчує купол з металу і скла, через який освітлюється зала для засідань. Пласка покрівля сучасної споруди додає їй композиційної гармонії.

Під час Другої світової війни будинку було завдано значних пошкоджень. У процесі реконструкції у 1945-1947 рр. за проектом В.Заболотного до головної споруди було добудовано триповерхову північно-західну частину для службових приміщень, що має в плані напівкільцеву замкнуту форму з внутрішнім подвір'ям. 
 

Будинок Верховної Ради України

Під час реставраційних робіт 1985 р., які здійснювалися під керівництвом Н.Чмутової, перед ризалітами центрального входу встановлено чотири скульптурні групи (скульптор В.Зноба), що передбачалося проектом В.Заболотного. Ці скульптури репрезентують різні верстви населення України: робітників, селян, наукову і творчу  інтелігенцію.

Зовні споруда вирішена в світлих тонах завдяки застосуванню світлого теразитового тиньку та світло-сірого турчинського граніту. З цими тонами контрастує темний тон цоколя, що виконаний з полірованого лабрадориту і має значний виступ відносно площини стін.
Всі приміщення триповерхової споруди вирішені в єдиному компактному обсязі. Фасади симетричні і мають єдиний ордер, що одержав більш об'ємну трактовку в колонаді головного фасаду (четвертеві колони), а також на основних площинах бокових фасадів (тричетвертеві колони). 

Парадні сходи до зали засідань

Вестибюль головного входу простий за архітектурними формами, безпосередньо поєднаний урочистими сходами зі світлими парадними кулуарами-фойє другого поверху, оздобленими рядом пристінних колон із мармуру зі стилізованими коринфськими капітелями на кшталт фасадних.

Гармонійність архітектурних форм відчувається й у вирішенні інтер'єрів. Якісний тиньк, різні види природного та штучного мармуру, цінні породи дерева, нікельований метал, мідь, бронза, інкрустація, кольорове високоякісне скло, різьблення по дереву та гіпсу, мозаїка, кольорове рішення - це палітра, яку з великим художнім смаком застосував автор в оформленні внутрішніх приміщень.

Все, включно з дверними ручками, виконано за авторськими проектами, що забезпечує єдність стилю в оформленні інтер'єрів. За спеціальними ескізами та проектами виготовлялися люстри, меблі, розписувалися плафони тощо.

Поряд із декоративними формами, виконаними на основі класичної архітектурної спадщини, значне місце в інтер'єрах посідають мотиви українського народного декоративного мистецтва, що знайшли відображення у ліпних деталях, розпису та інкрустації по дереву тощо. Ліпні деталі, інкрустації, декоративне оздоблення, розпис приміщень споруди мають національний характер.
Крім головного входу, в основній частині будинку є ще сім бічних входів, при кожному з яких невеликий вестибюль і допоміжні приміщення. 

В зоні сходів у мармуровому порталі розміщено Прапор Незалежності України.  Цей прапор має розмір 4х8 метрів. Його було занесено в залу засідань в день проголошення Незалежності України. Ця історична подія відбулася 24 серпня 1991 року. 4 вересня 1991 року перший синьо-жовтий прапор замайорів над куполом Верховної Ради України. 18 вересня 1991 року синьо-жовтий прапор був узаконений постановою Президії Верховної Ради України. Документ свідчив "До прийняття Конституції України дозволити у протокольних заходах використовувати синьо-жовтий прапор".
28 січня 1992 року народні депутати України першого скликання ухвалили Постанову Верховної Ради України "Про державний прапор України".
Остаточно Прапор Держави України затверджено статтею 20 Конституції України 1996 року: "Державний прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів".

23 серпня 2017 року до Дня Державного Прапора України  Почесний портал відкрив Голова Верховної Ради України Андрій Парубій. В церемонії відкриття брали участь народні депутати першого скликання - Микола Поровський, Іван Заєць, Ярослав Кендзьор, Ігор Деркач і Володимир Крижанівський. 
До цього дня прапор знаходився в скляному коробі біля картини "Державотворення" в кулуарах  другого поверху. 
 

Під  залом засідань у цокольному поверсі будинку розташована  конференц-зала, споруджена під час реконструкції старих приміщень кінозали у 1998-1999 р.

Генеральний розробник проекту реконструкції кінозали - "Укрпроектреставрація", яка брала участь і у попередніх реконструкціях будівель Верховної Ради України. Цей проект передбачав переобладнання приміщення наявної кінозали, кінопроекційної та прилеглих кулуарів під комплекс нових приміщень. Очолювала реконструкцію головний архітектор Тетяна Філіпова.