Использован тест закона, помещенный веб-сайте
Процесс приграничного сотрудничества/ Седеркопингский процесс



Закон Польщі  "Про прикордонну службу"
ухвалений 12 жовтня 1990 р.
(із змінами)

Розділ 1

Загальні положення

Ст. 1.

1. Для охорони державного кордону на суші та морі створено єдине обмундироване та озброєне формування – Прикордонну службу.

1а). Назва „Прикордонна служба", її скорочення „ПС”, а також графічний знак Прикордонної служби, належать виключно формуванню, про яке йдеться у законі 1.
1б). Діючий міністр внутрішніх справ відповідним наказом визначає зразок графічного знаку прикордонної служби, враховуючи зображення білого орла, закріплене за державним гербом, а також визначаючи колористику даного знаку.

2. Перед прикордонною службою стоять наступні завдання:

1) охорона державного кордону;
2) організація та здійснення контролю прикордонного руху;
3) видача дозволів на перетин державного кордону, в тому числі також віз;
4) встановлення, запобігання та викриття злочинів і правопорушень, а також переслідування осіб, що вчинили злочин, в межах компетенції прикордонної служби, а саме:

a) злочинів та правопорушень, що стосуються законності перетину державного кордону, пов’язаної з її позначенням та достовірністю документів, що дають право на перетин державного кордону,
б) фіскальних злочинів та фіскальних правопорушень, зазначених в ст. 134 § 1 п. 1 Кримінального фіскального кодексу,
в) злочинів та правопорушень, пов’язаних з перетином державного кордону, або з переміщенням через державний кордон товарів або акцизних виробів, що підлягають обов’язковому акцизуванню, а також предметів, зазначених в положеннях про зброю та боєприпаси, вибухові речовини, про захист культурних цінностей, про національний архівний фонд, боротьбу з наркоманією, а також про облік населення та паспорти громадян.

г)злочинів та правопорушень, зазначених в законопроекті, прийнятому 13 червня 2003 року «Про іноземців» Вісник законів №128, ст. 1175, у новій редакції.) , а також законі, ухваленому 13 червня 2003 р. « Про надання іноземцям охорони на території Польської республіки» (Вісн.зак. .№ 128, ст. 1176, у новій редакції),
д) злочинів , вчинених стосовно загальної безпеки, а також злочинів проти безпеки в транспортних засобах, що виникають у зв’язку зі здійсненням авіаперевезень;

5) гарантія безпеки міжнародних перевезень та охорони громадського порядку в межах компетенції Прикордонної служби, а також у прикордонній зоні;
5a) здійснення контролю безпеки у територіальному радіусі прикордонного переходу, а також у транспортних засобах міжнародних сполучень;
5б) гарантія безпеки на бортах літаків, що здійснюють авіаперевезення пасажирів;
6) призначення та утримання прикордонних знаків на суші, а також оформлення, актуалізація та збереження прикордонної геодезійної та картографічної документації;
7) охорона недоторканності знаків та устаткування, що служать для охорони державного кордону;
8) (скасований);
9) збір та обробка інформації зі сфери охорони державного кордону та контролю прикордонного руху, а також її надання відповідним державним органам;
10) нагляд та експлуатація польського морського простору, та дотримання кораблями чинних положень, що діють на даному просторі;
11) охорона державного кордону в повітряному просторі Польської республіки шляхом здійснення спостереження за літаками та літаючими об’єктами, що перетинають державний кордон на низькій висоті, а також інформування про дані перельоти відповідні підрозділи Повітряних сил Збройних Сил Польської Республіки;
12) запобігання перевезень без дозволів, які вимагаються відповідно до окремих положень переміщенню через державний кордон відходів, шкідливих хімічних речовин, а також ядерних та радіоактивних матеріалів і забрудненню прикордонних вод;
13) запобігання переміщенню без дозволів, які вимагають відповідно до окремих положень через державний кордон одурманюючих засобів і психотропних речовин, а також зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів;
14) виконання завдань, передбачених іншими законами.

2а). Прикордонна Служба може вести справи, що стосуються розгляду, запобігання та викриття злочинів, зазначених в ст. 228, 229 i 231 Кримінального кодексу, вчинених службовцями та працівниками прикордонної служби під час виконання службових обов’язків.

2б). Прикордонна служба виконує завдання, що випливають з угод та міжнародних договорів на принципах та в межах зазначених у них.

3. Прикордонна служба охорони державного кордону та контролю прикордонного руху співпрацює з органами охорони кордону інших держав.

4. Прикордонна служба співпрацює з керівником Національного центру кримінальної інформації в межах, необхідних для реалізації його завдань, передбачених законом.

Ст. 2. Органи державної адміністрації, підрозділи територіального самоврядування, а також державні та інші організаційні підрозділи зобов’язані взаємодіяти з органами Прикордонної служби та забезпечити їм необхідні умови для виконання завдань, передбачених законом.

Розділ 2

Організація прикордонної служби

Ст. 3.

1. Центральним органом державної адміністрації щодо охорони державного кордону є Головний комендант прикордонної служби, що підпорядковується міністру внутрішніх справ.
2. Головного коменданта прикордонної служби обирає та звільняє Голова Ради Міністрів на клопотання міністра внутрішніх справ.
3. Заступників Головного коменданта прикордонної служби призначає та звільняє міністр внутрішніх справ за клопотанням Головного коменданта прикордонної служби.
4. Головний комендант прикордонної служби є керівником всіх службовців Прикордонної служби, далі «службовців».
5. У випадку звільнення посади Головного коменданта прикордонної служби міністр внутрішніх справ до часу призначення нового коменданта доручає виконання обов’язків Головного коменданта прикордонної служби на період, що не перевищує 3 місяців, одному з його заступників.
6. У випадку тимчасової неможливості виконання функцій Головним комендантом прикордонної служби, міністр внутрішніх справ до усунення перешкод виконання цих функцій діючим комендантом, на період, що не перевищує 6 місяців, поручає виконання обов?язків Головного коменданта прикордонної служби одному з його заступників.

Ст. 3a).

До сфери діяльності Головного коменданта прикордонної служби зокрема належать:

1) управління діями, що здійснюються прикордонною службою у сфері охорони державного кордону, а також контролю прикордонного руху;
2) здійснення аналізу загроз безпеки державного кордону;
3) надавання організаційних положень комендатурам відділів прикордонної служби, а також надання статутів центрам підготовки прикордонної служби;
4) організація та визначення принципів професійної підготовки службовців, а також працівників прикордонної служби;
5) здійснення контролю місцевих органів прикордонної служби, а також центрів підготовки прикордонної служби;
6) участь у підготовці проекту державного бюджету у межах компетенції прикордонної служби відповідно до окремих положень;
7)взаємодія у сфері реалізованих завдань з відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями;
8) міжнародна співпраця з органами та інституціями, компетентними в справах охорони державного кордону.

Ст. 4.

(скасована).

Ст. 5.

1. Місцевими органами прикордонної служби є:

1) коменданти загонів прикордонної служби;
2) коменданти пунктів та дивізіонів прикордонної служби.

2. Коменданта загону прикордонної служби призначає та звільняє міністр внутрішніх справ на клопотання Головного коменданта прикордонної служби. Заступників коменданта загонів прикордонної служби призначає та звільняє Головний комендант прикордонної служби на клопотання коменданта відділу прикордонної служби.
3. У випадку звільнення посади коменданта загону Головний комендант прикордонної служби до призначення нового коменданта поручає виконання обов’язків коменданта загону на період не більше 3 місяців, одному з його заступників або призначеному службовцеві прикордонної служби.
4. У випадку тимчасової неможливості виконання функцій комендантом загону Головний комендант прикордонної служби до усунення перешкод у виконанні функцій комендантом діючи комендантом на період, що не перевищує 6 місяців, поручає виконання обов’язків коменданта одному з його заступників або призначеному службовцеві прикордонної служби.
5. Коменданта пунктів та дивізіонів прикордонної служби призначає та звільняє Головний комендант прикордонної служби на клопотання коменданта загону прикордонної служби.
6. У випадку звільнення посади коменданта пункту або коменданта дивізії, діючий комендант загону до призначення нового коменданта поручає виконання обов’язків коменданта пункту або дивізії на період, що не перевищує 3 місяців, одному з його заступників або призначеному службовцеві прикордонної служби.
7. У випадку тимчасової неможливості виконання функцій комендантом пункту або дивізії до усунення перешкод виконання цих функцій діючим комендантом на період, що не перевищує 6 місяців, поручає виконання обов’язків коменданта пункту або дивізії одному з його заступників або призначеному посадовцю прикордонної служби.
8. Коменданти загонів, пунктів та дивізій прикордонної служби вважаються керівниками всіх підлеглих їм службовців.

Ст. 5a).

1. Головний комендант прикордонної служби виконує свої завдання з допомогою підпорядкованого йому відомства - Головної комендатури прикордонної служби, далі «головної комендатури».
2. Коменданти загонів, коменданти постів та коменданти дивізій виконують свої завдання з допомогою підпорядкованих їм органів, комендатур загонів, постів та дивізій.
3. Завдання генерального директора відомства передбачене законом, ухваленим 18 грудня 1998 р. «Про цивільну службу» (Вісн.зак.1999 р. № 49, ст. 483, у новій редакції) щодо співробітників, що працюють:

1) У головній комендатурі здійснює Головний комендант прикордонної служби;
2) у комендатурах загонів, пунктів та дивізій прикордонної служби - здійснює відповідний місцевий комендант загону прикордонної служби.

Ст. 6.

1. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням створює та скасовує загони прикордонної служби, включаючи присвоювання їм назви, визначення місцезнаходження та територіальної сфери діяльності.
2. Головний комендант прикордонної служби відповідним розпорядженням:

1) створює та скасовує пункти та дивізії, а також визначає їх територіальну сферу впливу;
2) визначає кількість та вид штату в організаційних підрозділах прикордонної служби;
3) визначає особливу сферу місцевих завдань органів прикордонної служби, а також організацію головної комендатури, комендатур загонів, пунктів та дивізій.

3. Головний комендант прикордонної служби може відповідним розпорядженням визначати зразки символів організаційних підрозділів прикордонної служби.
4. Головний комендант прикордонної служби відповідним розпорядженням може створювати та ліквідовувати центри підготовки, а також визначати їх організацію і сферу діяльності.
5. Коменданта центру підготовки, а також його заступників призначає та звільняє Головний комендант прикордонної служби. Комендант центру підготовки є керівником усіх підлеглих йому службовців.

Ст. 6a).

У адміністративному провадженні у справах, пов’язаних з виконанням завдань і компетенції прикордонної служби, якщо законом не передбачено інакше, органами найвищого рівня вважаються:

1) щодо коменданта пункту та дивізії прикордонної служби – комендант загону прикордонної служби;
2) (скасований);
3) щодо коменданта загону прикордонної служби – Головний комендант прикордонної служби.

Ст. 7.

Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови та спосіб штатних нарахувань, враховуючи територіальну сферу діяльності організаційних підрозділів, а також організацію і специфіку несення служби в цих підрозділах.

Ст. 7a).

Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає:

1) зразок і спосіб призначення знамена організаційним підрозділам прикордонної служби, а також присвоєння цим підрозділам імен;
2) зразок відомчих відзнак та особливі принципи і спосіб їх призначення службовцям.

Ст. 7б).

День 16 травня вважається Святом прикордонної служби.

Ст. 7 в).

Душпастирська діяльність у прикордонній службі визначена в окремих положеннях і здійснюється на підставі домовленості між Головним комендантом прикордонної служби та представниками відповідної церкви чи релігійного обєднання.

Ст. 8.

Кошти, пов’язані з функціонуванням прикордонної служби покриваються за рахунок державного бюджету.

Розділ 3

Сфера повноважень прикордонної служби

Ст. 9.

1. З метою розгляду, запобігання і викриття злочинів та правопорушень в обсязі, визначеному Ст. 1 зак. 2 п. 4 i зак. 2a) посадові особи прикордонної служби несуть прикордонну службу, здійснюють охорону кордону, виконують оперативно-розвідувальні та адміністративні дії, а також здійснюють попередні розслідування згідно з положеннями Кримінального кодексу, а також виконують дії на прохання суду та прокуратури і інших відповідних державних органів в обсягах, передбачених в окремих положеннях.
1a). Прикордонна служба з метою реалізації завдань, передбачених законом, може користуватися інформацією про особу, включаючи особові дані, отримані в уповноважених органах, державних службах та інституціях в процесі виконання оперативно-розвідувальних операцій чи здійснення оперативного контролю або обробляти її відповідно до закону, прийнятого 29 серпня 1997 року «Про захист особистих даних» (Вісн.Зак. за 2002 р.,№ 101, пол. 926 i № 153, пол. 1271, а також за 2004 р. № 25, пол. 219 i № 33, пол. 285), без відома та згоди особи, якої вони стосуються.
1б). Адміністратор даних, про які йдеться в зак. 1 a) зобов’язаний надати дані з урахуванням закону 1г), на підставі іменної довіреності Головного коменданта прикордонної служби, коменданта загону прикордонної служби або уповноваженого службовця, пред’явленої службовцем разом зі службовим посвідченням. Факт надання доступу до цих даних підлягає захисту на підставі закону, ухваленого 22 січня 1999 року «Про захист секретної інформації» (Вісн. Зак. № 11, пол. 95, у новій редакції).
1в). Голова Ради Міністрів відповідним розпорядженням визначає зразок уповноваження, про який йдеться в ст. 1б), враховуючи необхідні дані уповноваженого службовця, а також можливість надання повноважень від імені Головного коменданта прикордонної служби або коменданта загону прикордонної служби іншим службовцям.
1г). Голова Ради Міністрів відповідним розпорядженням визначає обсяг, умови та спосіб передачі прикордонній службі інформації про особу, отриманої внаслідок здійснення відповідними органами, службами та інституціями оперативно-розвідувальних дій або оперативного контролю, враховуючи обсяг інформації, необхідної для виконання передбачених законом завдань прикордонної служби, мету, організацію передачі інформації а також спосіб її оформлення.
1д). Прикордонна служба може в необхідному для виконання завдань обсязі користуватися кримінальною інформацією, зібраною у національному центрі кримінальної інформації.
2. (скасовано).
3. (скасовано).
4. (скасовано).
5. Службовці в ході виконання службових дій зобов’язані поважати гідність і дотримуватись свобод і прав людини та громадянина.
6. З метою виконання завдань, про які йдеться в ст. 1 зак. 2, посадові особи прикордонної служби можуть бути призначенні для виконання відповідник функцій прикордонних представників. Функцію головного прикордонного повіреного виконує Головний комендант прикордонної служби.
7. Головний комендант прикордонної служби визначає:

1) методи і форми виконання завдань, пов’язаних з охороною державного кордону в обсязі, що не передбачений іншими положеннями, виданими на підставі закону;
2) спосіб несення прикордонної служби та здійснення прикордонної діяльності;
3) особливий спосіб видачі дозволів на перетин державного кордону, включаючи візи, комендантами пунктів прикордонної служби;
4)особливий спосіб здійснення пунктами прикордонної служби дій, доручених в порядку зак. 1 відповідними державними органами;
5) спосіб та порядок збору і переробки інформації зі сфери охорони державного кордону і контролю прикордонного руху;
6) спосіб розпорядження майном, що знаходиться в підпорядкуванні прикордонної служби;
6a) обсяг і особливі принципи підготовки службовців та співробітників прикордонної служби;
7) особливі принципи підготовки проводирів тварин, які використовуються для реалізації завдань прикордонної служби, навчання цих тварин, а також норми харчування тварин;
8) особливі вимоги безпеки та гігієни служби.

Ст. 9a).

1. надання інформації про особу, отриманої під час виконання оперативно-розвідувальних дій, а також в порядку, про який йдеться в ст. 9 зак. 1a), дозволяється виключно за рішенням суду або прокурора, а також Голови Національного центру кримінальної інформації: використання цієї інформації може мати місце лише з метою кримінального переслідування.
2. Заборона, зазначена в зак. 1 не застосовується у тому випадку, якщо закон передбачає надання такої інформації зазначеному органові або такий обов’язок випливає з угод чи міжнародних договорів, а також у випадках, коли приховування такої інформації спричинило б загрозу життю чи здоров?ю інших людей.

Ст. 9 б).

1. Прикордонна служба при виконанні своїх завдань може користуватися допомогою осіб, котрі не є службовцями. Забороняється приховування даних про особу, що допомагає прикордонній службі під час здійснення оперативно-розвідувальних дій.
2. Розголошення даних про особу, про яку йдеться в ст. 1 може відбуватися лише у випадках та в порядку, зазначених в ст. 9 зак. 2, ухваленого 21 червня 1996 року «Про окремі повноваження співробітників обслуговуючого відомства міністра внутрішніх справ, а також службовців та співробітників спостережних органів міністра» (Вісн.зак. за 1996 р. № 106, пол. 491, за 1997 р. № 70, пол. 443 i №141, пол. 943, а також за 1998 р. № 131, пол. 860).
3. Дані про особу, про яку йдеться в зак. 1 можуть бути розголошені на вимогу прокурора, а також у випадку обґрунтованої підозри у вчиненні даною особою злочину, переслідування державного обвинувачення в зв’язку з виконанням оперативно-розвідувальних дій; розголошення цих даних відбувається в порядку, зазначеному в ст. 9 закону, ухваленого 21 червня 1996 р. року «Про окремі повноваження співробітників обслуговуючого відомства міністра внутрішніх справ, а також посадових осіб та співробітників спостережних органів міністра» (Вісн.зак. за 1996 р. № 106, пол. 491, за 1997 р. № 70, пол. 443 i №141, пол. 943, а також за 1998 р. № 131, пол. 860).
4. За надання допомоги, про яке йдеться в зак. 1, особам, що не займають посади, може бути призначена винагорода.
4a). Кошти на здійснення прикордонною службою оперативно-розвідувальних дій, а також на винагороди для осіб, про які йдеться в зак. 1, в обсязі, в якому враховуючи охорону, зазначену в ст. 9 в) зак. 1, не можуть застосовуватися положення про громадське фінансування та звітність, покриваються за рахунок створеного з даною метою оперативного фонду.
5. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає принципи створення та розпорядження оперативним фондом, що становлять державну таємницю.
6. (скасовано).

Ст. 9 в).

1. У зв’язку з виконанням завдань, зазначених у ст.1 зак. 2 прикордонна служба гарантує охорону форм і методів реалізації завдань, інформації та власних об’єктів і даних, що ідентифікують службовців.
2. Під час виконання оперативно-розвідувальних дій посадові особи можуть користуватися документами, що унеможливлюють визначення ідентифікаційних даних посадової особи прикордонної служби, а також засобів, якими вони користуються під час виконання службових завдань.
2а). Органи державної адміністрації та органи підрозділів місцевого самоврядування зобов’язані надавати прикордонній службі в межах своєї компетенції необхідну допомогу щодо видачі та забезпечення документів, про які йдеться в зак. 2.
3. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає спосіб видачі документів, про які йдеться в зак. 2, спосіб їх використання та збереження, враховуючи види документів та мету, з якою вони видаються, органи і осіб, уповноважених їх видавати, користування ними та їх збереження, строк, на який вони видаються, дії, що гарантують їх захист і спосіб їх збереження та обліку.

Ст. 9 г).

Надання інформації про особливі форми, принципи і організації, а також про здійснювані оперативно-розвідувальні дії і про використовувані методи і засоби їх реалізації може відбуватися лише у тому випадку, якщо існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину державного обвинувачення в зв’язку з виконанням цих дій. В такому випадку надання інформації відбувається у порядку, зазначеному в ст. 9 закону 2, ухваленого 21 червня 1996 р. року «Про окремі повноваження співробітників обслуговуючого відомства міністра внутрішніх справ, а також посадових осіб та співробітників спостережних органів міністра» (Вісн.зак. за 1996 р. № 106, пол. 491, за 1997 р. № 70, пол. 443 i №141, пол. 943, а також за 1998 р. № 131, пол. 860).
Ст. 9д).

1. Під час виконання оперативно-розвідувальних дій , які проводить прикордонна служба, з метою запобігання, викриття та встановлення винуватців, а також отримання та фіксації доказів переслідуваних за державним обвинуваченням, за навмисне вчинення злочинів:

1) зазначених в ст. 264 Кримінального кодексу;
2) зазначених в ст. 270-275 Кримінального кодексу щодо документів, які надають право для перетину державного кордону;
3) фіскальних злочинів, про які йдеться в ст. 134 § 1 п. 1 Кримінального фіскального кодексу, якщо вартість предмету злочину або скорочення державної заборгованості перевищують пятидесятикратний розмір мінімальної зарплати, визначеної на підставі окремих положень;
4) злочинів, вчинених в зв’язку з перетином державного кордону або переміщенням через державний кордон товарів та акцизних виробів, що підлягають обов’язковому акцизуванню, а також предметів, зазначених в положеннях про зброю, боєприпаси, та вибухові матеріали, а також про протидію наркоманії;
5) зазначеного в ст. 147 закону, ухваленого 13 червня 2003 року «Про іноземців»;
6) зазначених в ст. 228, 229 i 231 Кримінального кодексу, вчинених службовцями або працівниками прикордонної служби в зв?язку з виконанням службових обов?язків;
7) переслідуваних в силу міжнародних договорів;
Якщо інші засоби виявилися безрезультатными, або якщо існує велика ймовірність, що вони виявляться неефективними та непридатними, окружний суд на письмове клопотання Головного коменданта прикордонної служби, подане після отримання письмової згоди генерального прокурора, або на письмове клопотання коменданта загону прикордонної служби, подане після отримання згоди Головного коменданта прикордонної служби і письмової згоди місцевого окружного прокурора, може відповідним розпорядженням вимагати оперативного контролю.

2. Писемну згоду комендантові загону прикордонної служби, про яку йдеться в зак. 1, видає окружний прокурор відповідно до місцезнаходження даного коменданта.
3. Постанову, про яку йдеться в ст.1, видає місцевий окружний суд відповідно до місцезнаходження органу прикордонної служби, що подає клопотання.
4. У нагальних випадках, коли це могло б спричинити втрату інформації або знищення доказів злочину:

1) Головний комендант прикордонної служби після отримання письмової згоди генерального прокурора;
2) комендант загону прикордонної служби після отримання письмової згоди прокурора, передбаченої в зак. 2, може віддати розпорядження щодо проведення оперативного контролю, одночасно звертаючись у відповідний місцевий окружний суд з клопотанням про виненсення рішення у цій справі. У випадку, якщо суд протягом 5 днів від дня призначення оперативного контролю не надасть згоди, керівний орган припиняє оперативний контроль, а також здійснює протокольне, комісійне знищення матеріалів, зібраних під час його застосування.

5. Окружний суд може видати дозвіл на письмове клопотання Головного коменданта прикордонної служби або коменданта загону прикордонної служби, подане після отримання письмової згоди прокурора, на відмову від знищення матеріалів, про які йдеться в зак. 4, якщо вони є доказами або вказують на намір вчинення злочину, для викриття якого на підставі правових положень може здійснюватися оперативний контроль або інші оперативно-розвідувальні дії.
6. У випадку призначення оперативного контролю стосовно підозрюваної або звинувачуваної особи у клопотанні органу прикордонної служби щодо призначення оперативного контролю зазначається інформація про проведеня розслідування щодо цієї особи.
7. Оперативний контроль проводиться таємно і полягає:

1) у перевірці змісту кореспонденції;
2) перевірці вмісту посилок;
3) використанні технічних засобів, що уможливлюють отримання у прихований спосіб інформації і доказів, а також їх фіксацію, особливо способу, змісту телефонних розмов та іншої інформації, що передається з допомогою телекомунікаційних мереж.

8. Клопотання органу прикордонної служби, про яке йдеться в зак. 1, про судовий наказ оперативного контролю повинен зокрема включати:

1) номер справи та її шифр;
2) опис злочину з поданням його правової кваліфікації;
3) обставини, що обґрунтовують потребу застосування оперативного контролю, включаючи також підтверджену або ймовірну неефективність або непридатність інших засобів;
4) дані особи або інші дані, що дозволяють однозначно визначити суб?єкт або об?єкт, стосовно якого буде застосовано оперативний контроль із зазначенням способу чи місця його застосування;
5) мету, час і вид здійснюваного оперативного контролю, про який йдеться в зак.7.

9. Оперативний контроль запроваджується на період не довше, ніж 3 місяці. Окружний суд на клопотання Головного коменданта прикордонної служби або коменданта загону прикордонної служби подане після отримання письмової згоди Головного коменданта прикордонної служби та прокурора на період, що не перевищує наступні 3 місяці видати постанову про одноразове продовження оперативного контролю якщо не скасовано причини проведення цього контролю.
10. В окремо обґрунтованих випадках, коли під час застосування оперативного контролю з’являються нові обставини суттєві для запобігання та викриття злочину або виявлення винуватців і отримання доказів злочину, окружний суд відповідно до місцезнаходження органу прикордонної служби, який подає клопотання на письмове прохання Головного коменданта прикордонної служби або коменданта загону прикордонної служби, а також відповідного прокурора може видати постанову про оперативний контроль, здійснюваний протягом часу, визначеного після закінчення строку, про який йдеться в зак. 9.
11. Щодо клопотань, про які йдеться в зак. 4, 5, 9 i 10, відповідно застосовується зак. 8. Суд перед винесенням постанови, про яку йдеться в зак. 9 або 10, може ознайомитися з матеріалами, що обґрунтовують клопотання, зібраними під час здійснення оперативного контролю, проведеного в даній справі.
12. Клопотання, про які йдеться в зак. 1, 4, 5, 9 i 10, окружний суд розглядає на засіданні, одноосібно, причому дії суду, пов’язані з розглядом цих клопотань здійснюються в умовах, передбачених для передачі, зберігання та надання доступу до секретної інформації, а також з відповідним застосуванням положень, виданих на підставі ст. 181 § 2 Кримінально-процесуального кодексу. В засіданні суду може прийняти участь лише прокурор та представник органу прикордонної служби, що подає клопотання про призначення оперативного контролю.
13. Суб’єкти, що здійснюють телекомунікаційну діяльність, а також суб’єкти, що надають поштові послуги зобов’язані гарантувати за власний кошт технічні та організаційні умови, що уможливлюють здійснення прикордонною службою оперативного контролю.
14. Оперативний контроль має бути завершений відразу після скасування причин його запровадження, щонайменше після закінчення строку, на який його було запроваджено.
15. Орган прикордонної служби, про який йдеться в зак. 1, інформує прокурора про результати оперативного контролю після його закінчення і на його вимогу також про перебіг цього контролю.
16. У випадку отримання доказів, що дозволяють порушення кримінальної справи або таких, що мають значення для розслідуваної кримінальної справи, Головний комендант прикордонної служби або комендант загону прикордонної служби передають відповідному прокуророві всі матеріали, зібрані під час здійснення оперативного контролю з клопотанням про порушення кримінальної справи. В досудовому розгляді стосовно цих матеріалів застосовується відповідно положення ст. 393 § 1 пункт перший Криминально-процесуального кодексу
17. Особі, стосовно якої було здійснено оперативний контроль, не надаються для ознайомлення матеріали, зібрані під час цього контролю. Положення не порушує повноважень, що випливають зі ст. 321 Кримінально-процесуального кодексу.
18. Зібрані під час застосування оперативного контролю матеріали, що не містять доказів, які дозволяють порушити кримінальну справу або такі, що не мають значення для вже порушеної кримінальної справи, зберігаються після завершення контролю протягом 2 місяців, після чого виконується їх протокольне, комісійне знищення. Знищенням матеріалів керує орган прикордонної служби, який подавав клопотання про здійснення оперативного контролю.
19. На постанову суду щодо об’єкту оперативного контролю, про який йдеться в зак. 1, 4, 9 i 10, а також на постанову суду, видану на підставі зак.5 можна подати скаргу на орган прикордонної служби, який подав клопотання про видачу такої постанови. Для оскарження застосовуються положення Кримінально-процесуального кодексу.
20. Міністр внутрішніх справ за домовленістю з міністром юстиції та міністром зв’язку на підставі розпорядження щодо способу оформлення оперативного контролю, а також збереження та передачі клопотань та розпоряджень, збереження, передачі, переробки та знищення матеріалів, отриманих під час здійснення цього контролю, враховуючи потреби секретного характеру здійснюваних дій та отриманих матеріалів і зразки застосовуваних бланків та реєстрів.

Ст. 9 е).

1. В справах про злочини:

1) зазначені в ст. 228 i 229 Кримінального кодексу, вчинені службовцями та співробітниками прикордонної служби в зв’язку з виконанням службових обов’язків;
2) зазначені в ст. 264 § 2 i 3 Кримінального кодексу;
3) зазначені в ст. 86, 87 i Ст. 91 Кримінального фіскального кодексу;
4) вчинені в зв’язку з переміщенням через державний кордон акцизних виробів, що підлягають обов’язковому акцизуванню, а також предметів, зазначених в положеннях про зброю та боєприпаси, вибухові матеріали та протидії наркоманії;
5) переслідувані в силу міжнародних договорів
- оперативно-розвідувальні дії, направлені на перевірку отриманої раніше ймовірної інформації про злочин, а також встановлення винуватців та отримання доказів злочину можуть полягати в таємному придбанні, збуті та перейнятті предметів злочину, що підлягають конфіскації, або виготовлення, володіння та перевезення яких є забороненими, а також прийняття чи вручення майнової вигоди.

2. Оперативно-розвідувальні дії, про які йдеться в зак. 1, можуть також полягати в пропонуванні придбання, збуту чи перейняття предметів злочину, що підлягають конфіскації або таких, виготовлення, володіння, перевезення та обіг якими вважається забороненим, а також прийняття чи вручення майнової вигоди.
 

3. Головний комендант прикордонної служби або комендант загону прикордонної служби в справах про злочини, про які йдеться в зак. 1 п. 1-5 може призначити на певний час дії, про які йдеться в зак.1 і 2 після письмової згоди місцевого окружного прокурора, якого постійно інформує про результати проведених дій. Прокурор може розпорядитися про припинення дій у будь-який момент.
4. Дії, про які йдеться в зак. 1 і 2 призначаються на період, що не перевищує 3 місяців. Головний комендант прикордонної служби або комендант загону прикордонної служби після отримання письмової згоди прокурора може одноразово продовжити проведення дій на період, що не перевищує наступні 3 місяці, якщо не скасовано причини їх призначення.
5. Під час виконання дій, про які йдеться в зак. 1 i 2, можуть застосовуватися технічні засоби, що уможливлюють отримувати та фіксувати зміст інформації, включаючи зображення та озвучення.
6. У випадку отримання доказів, що дозволяють порушити кримінальну справу або таких, що мають значення для вже порушеної кримінальної справи Головний комендант прикордонної служби або комендант загону прикордонної служби передає окружному прокуророві всі матеріали, зібрані під час виконання дій, передбачених в зак. 1 i 2, з клопотанням про порушення кримінальної справи. В досудовому розгляді стосовно цих матеріалів застосовуються положення ст. 393 § 1 п. перший Криминально-процесуального кодексу.
6a). Зібрані під час виконання дій, передбачених зак. 1 i 2, матеріали, що не містять доказів, які дозволяють порушити кримінальну справу зберігаються після закінчення дій протягом 2 місяців, а далі проводиться їх протокольне, комісійне знищення. Знищенням матеріалів керує орган прикордонної служби, який клопотав про призначення дій.
7. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром юстиції відповідним розпорядженням визначає спосіб проведення та оформлення дій, передбачених зак. 1 i 2, зберігання, предачу, а також переробку і знищення матеріалів, отриманих під час проведення цих дій, враховуючи потребу забезпечення таємного характеру здійснюваних дій та отриманих матеріалів, а також зразки використовуваних бланків та реєстрів.

Ст. 9є).

1. Під час виконання оперативно-розвідувальних дій, здійснюваних з метою документування злочинів, передбачених ст.9д) зак. 1, або встановлення осіб, причетних до злочину чи перейняття предметів злочину Головний комендант прикордонної служби або комендант загону прикордонної служби може призначити приховане спостереження за виготовленням, переміщенням, збереженням та обігом предметів злочину, якщо це не створює небезпеки для людського життя та здоров?я.
2. Про призначення, передбачене зак. 1, відразу повідомляють місцевого окружного прокурора, в залежності від місцезнаходження органу, який ставить до відома, що може розпорядитися про припинення дій в будь-який момент.
3. Орган прикордонної служби, про який йдеться зак. 1, постійно інформує окружного прокурора, про якого йдеться в зак. 2, про результати проведених дій.
4. Під час виконання дій, про які йдеться в зак. 1, можуть використовуватися технічні засоби, що уможливлюють отримувати та фіксувати зміст інформації, включаючи зображення та озвучення.
5. Відповідно з розпорядженням, передбаченим зак. 1, громадські органи та організації, а також підприємці зобов’язані допустити подальше перевезення передач, які містять предмети злочину в недоторканому стані або після їх усунення чи повної або часткової заміни.
6. У випадку отримання доказів, що дозволяють порушення кримінальної справи, або таких, що мають значення для порушеної раніше кримінальної справи, Головний комендант прикордонної служби або комендант загону прикордонної служби за згодою Головного коменданта прикордонної служби передає окружному прокуророві всі матеріали, зібрані під час виконання дій, передбачених зак. 1, у необхідних випадках з клопотанням про порушення кримінальної справи. В досудовому розгляді стосовно цих матеріалів застосовується положення ст. 393 § 1 пункт перший Кримінально-процесуального кодексу.
7. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром юстиції відповідним розпорядженням визначає спосіб проведення та оформлення дій, передбачених зак. 1, враховуючи потребу забезпечення таємного характеру здійснюваних дій та отриманих матеріалів, а також зразки використовуваних бланків та реєстрів.

Ст. 10.

1. Комендант пункту прикордонної служби координує дії органів, служб та інституцій, що функціонують на прикордонних переходах в обсязі, передбаченому в ст. 9 зак. 1.
2. Комендант пункту прикордонної служби з метою забезпечення безпеки і протидії загрозам в авіатранспорті, в обґрунтованих випадках виступає до керівника аеропорту з пропозицією про невідкладне унеможливлення виконання робіт або дій, доручених особам, які виконують завдання, пов’язані з контролем безпеки в аеропортах.
3. Комендант загону прикордонної служби у випадку ухвалення відомостей про порушення кримінальної справи щодо особи, про яку йдеться в зак. 2, яка виконує завдання, пов’язані з контролем безпеки в аеропортах, у злочині щодо:

1) життя, здоров?я і майна;
2) загальної безпеки;
3) безпеки перевезень та у зв’язку зі здійсненням авіаперевезень
- виступає з пропозицією до місцевого воєводського коменданта поліції про відхилення такій особі права, отриманого на підставі ліцензії, про яке йдеться в ст. 25 зак. 2, ухваленого 22 серпня 1997 р. «Про захист осіб та майна» (Вісн.Зак. № 114, пол. 740, у новій редакції).

4. Комендант загону прикордонної служби може подати клопотання до місцевого воєводського коменданта поліції щодо скасування:

1) ліцензії працівникові охорони, у випадку появи передумов, передбачених ст. 31 зак. 2 п. 3, ухваленої 22 серпня 1997 р. «Про захист осіб та майна»;
2) концесії підприємця, що займається підпримницькою діяльністю у сфері захисту осіб і майна у випадку виникнення передумов, предбачених ст. 22, ухваленої 22 серпня 1997 р. «Про захист осіб та майна».

Ст. 10 a).

1. Прикордонна служба в межах своїх компетенцій, зі збереженням обмежень, передбачених ст. 9д), може отримувати інформацію, в тому числі і секретну, збирати її, перевіряти та переробляти.
2. Прикордонна служба може брати, збирати і використовувати з викривальною та ідентифікаційною метою відбитків пальців, фотографії та особисті дані, враховуючи також ті, що надають інформацію про етнічне походження, релігійне віровизнання та дані про стан здоров?я осіб, що підозрюються у скоєнні злочинів державного обвинувачення, а також осіб із невстановленою тотожністю або таких що намагаються приховати свою тотожність без згоди та відома особи, якої вони стосуються.
3. Особисті дані, про які йдеться в зак. 2, за виключенням даних, що розкривають етнічне походження або релігійну приналежність, зберігаються з дотриманням зак. 4 i 5, протягом періоду, необхідного для виконання завдань прикордонною службою. Органи прикордонної служби здійснюють перевірку цих даних не рідше, ніж кожні 10 років від дня отримання інформації.
4. Щодо збереження особових даних, які розкривають етнічне походження або релігійну приналежність осіб, засуджених за вчинення злочинів державного обвинувачення не застосовуються обмеження, про які йдеться в зак. 3.
5. Особисті дані, що розкривають етнічне походження або релігійну приналежність за вчинення злочинів державного обвинувачення, які не були засуджені за ці злочини, підлягають комісійному і протокольному знищенню відразу після надання законної сили винесеному рішенню.
6. Прикордонна служба в межах своєї компетенції може отримувати та переробляти інформацію збору даних, здійснених органами державної влади, включаючи також особисті дані. Адміністратори даних, зібраних в цих реєстрах, зобов?язані надавати безкоштовний доступ службовцям, що мають повноваження, передбачені ст. 9 зак. 1 б).
7. Органи, про які йдеться в зак. 6, можуть висловити письмову згоду на надання доступу до бази даних організаційним підрозділам прикордонної служби з допомогою телекомунікаційного устаткування, без необхідності подання письмового клопотання, якщо дані підрозділи відповідають наступним вимогам:

1) володіють устаткуванням, що дає можливість запису в системі, хто, коли, з якою метою і які дані отримав;
2) володіють технічним та організаційним забезпеченням, що унеможливлює використання даних з іншою метою;
3) обгрунтовані специфікою та обсягом виконуваних завдань або здійснюваної діяльності.

8. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром юстиції відповідним розпорядженням визначає спосіб збору відбитків пальців, фотокарток та особистих даних, умови використання, зберігання і спосіб їх передачі іншим органам, котрі на підставі окремих положень уповноважені враховувати випадки і способи збору відбитків пальців, проведення дактилоскопічного обстеження, а також виготовлення сигналітичних фотокарток.

Ст. 10 б).

1. Ідентифікаційні дані абонента, закінчення мережі або телекомунікаційного устаткування, між якими було здійснено зв'язок, а також дані стосовно отримання або спроби отримання між зазначеним телекомунікаційним устаткуванням чи мережею, а також обставини і види здійсненого зв’язку, можуть бути відкритими для прикордонної служби, а також використані нею з метою запобігання або викриття злочинів.
2.Розголошення даних, передбачених зак. 1, відбувається:

1) на письмове клопотання Головного коменданта прикордонної служби або коменданта загону прикордонної служби;
2) на усну вимогу службовця прикордонної служби, уповноваженої органами, про які йдеться в п. 1;
3) автоматично з допомогою электронного доступу для службовців, які користуються телеінформаційними системами, що сприяють прийому тривожних сигналів від громадян.

3. Суб’єкти, які здійснюють телекомунікаційну діяльність, зобов’язані надати доступ до даних, про які йдеться в зак. 1, службовцям, вказаним у клопотанні відповідного органу прикордонної служби або службовцям, про яких йдеться в зак. 2 п. 2 i 3.
4. Надання прикордонній службі даних, про які йдеться в зак. 1, можк відбуватися з допомогою телекомунікаційних мереж, без необхідності подання письмових клопотань, якщо:

1) мережі оснащені:

a) устаткуванням, що уможливлює збереження інформації про те, хто, коли, і які дані отримував,
б) технічне та інформаційне забезпечення, що унеможливлює використання даних особами, що не мають відповідних повноважень, при їх наданні з допомогою устаткування для телетрансляції;

2) якщо вони обґрунтовані специфікою чи обсягом виконаних організаційними підрозділами прикордонної служби завдань або здійснюваних ними дій.

5. Матеріали, отримані в результаті дій, застосованих на підставі зак. 1, що містяь інформацію, яка має значення для кримінального провадження, прикордонна служба передає відповідному прокуророві.
6. Матеріали, отримані в результаті дій, вчинених на підставі зак. 1, які не містять інформації, що має значення для кримінального провадження, підлягають негайному комісійному та протокольному знищенню.

Ст. 11.

1. Службовці, виконуючи завдання, передбачені ст.1 зак. 2, уповноважені:

1) здійснювати прикордонний контроль;
2) здійснювати особистий контроль та огляд вмісту багажу, перевірку вантажів в портах, вокзалах та авіатранспорті, автодорожньому, залізничному та водному транспорті – з метою запобігання вчинення злочинів або правопорушень, особливо скерованих проти недоторканності державного кордону або безпеки міжнародних перевезень;
2 a) здійснювати контроль безпеки на міжнародних прикордонних переходах, а також в автодорожньому, залізничному та водному транспорті – з метою запобігання вчинення злочинів або правопорушень, особливо скерованих проти недоторканності державного кордону або безпеки міжнародних перевезень;
2 б) несення прикордонної варти на борту літака, а також застосування необхідних засобів, включаючи також використання засобів безпосереднього примусу і службової зброї з метою знешкодження особи, що становить безпосередню загрозу для безпеки польоту, здоров?я чи життя пасажирів або членів екіпажу;
3) видавати візи та інші дозволи для перетину державного кордону на підставі окремих положень;
4) перевіряти документи або в інший спосіб встановлювати особу;
5) затримувати осіб у спосіб та у випадках, передбачених положеннями Кримінально-процесуального кодексу та іншими законами, а також супроводжувати їх до відповідних органів прикордонної служби, суду чи прокуратури;
6) проводити обшук осіб, речей, приміщень і транспортних засобів у спосіб та у випадках, передбачених положеннями Кримінально-процесуального кодексу та іншими законами;
6 a) накладати штрафи за правопорушення;
7) спостерігати та реєструвати з допомогою технічних засобів, що служать для реєстрації зображення та озвучення випадків на дорогах та інших публічних місцях;
8) зупиняти транспортні засоби та здійснювати інші дії щодо контролю дорожного руху у спосіб та у випадках, передбачених законом, ухваленим 20 червня 1997 р. – «Про дорожній рух» (Вісн.Зак. за 2003 р. № 58, пол. 515, у новій редакції);
9) затримувати та повертати з державного кордону до продавця шкідливі ядерні та радіоактивні матеріали, хімічні та біологічні речовини, а також відходи;
10) перебувати і пересуватися на території без отримання згоди її власника або користувача, а також переходити через угіддя під час безпосереднього переслідування, з використанням службового собаки, якщо немає можливості скористатися дорогою;
11) вимагати необхідну допомогу від державних організацій, органів державної адміністрації та місцевого самоврядування, а також господарських одиниць, що здійснюють діяльність в галузі публічного користування; вищевказані органи, інституції та одиниці зобов’язані в межах своєї компетенції надати таку допомогу в межах діючого законодавства;
12) звертатися з проханням про надання необхідної допомоги до інших господарських одиниць і громадських організацій, а також звертатися в термінових випадках до кожної особи з проханням про надання першої допомоги в рамках чинного законодавства.

2. Під час здійснення дій, про які йдеться в зак.1 п. 4-7, повноваженнями та обов’язками поліцейських службовців користуються відповідно службовці прикордонної служби.
2 a). На спосіб проведення дій, передбачених зак. 1 п. 7, протягом 7 днів від часу проведення дій можна подати скаргу до відповідного прокурора, враховуючим місце проведення дій. Для оскарження використовуються положення Кримінально-процесуального кодексу.
2б). Матеріали, зібрані під час проведення дій, про які йдеться в зак. 1 п.7, що не містять доказів, які дозволяють порушити кримінальну справу, зберігаються протягом 2 місяців після завершення проведення дій, після чого проводиться їх негайне протокольне та комісійне знищення. Знищенням матеріалів керує орган прикордонної служби, який проводив спостереження за проведенням дій.
3. Затримана особа негайно підлягає, у необхідному випадку, медичному огляду або їй надають першу медичну допомогу.
4. Діючий міністр внутрішніх справ разом з міністром охорони здоров?я відповідним розпорядженням визначає спосіб проведення лікарського обстеження, про яке йдеться в зак. 3. Розпорядження має визначити осіб, які проводитимуть обстеження, організацію та місце проведення обстеження, а також обсяг оформленої в зв?язку з цим документації і випадки, що обгрунтовують потребу надання затриманій особі першої медичної допомоги.
5. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови, яким повинні відповідати приміщення в організаційних підрозділах прикордонної служби, що призначені для затриманих осіб, а також порядок перебування в цих приміщеннях. Розпорядження повинно визначити устаткування приміщень для затриманих осіб, контролюючих суб?єктів цих приміщень, обсяг документації, що оформляться, а також окремі повноваження та обов?язки затриманих осіб.
5a). Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови, спосіб і форми проведення дій, передбачених зак. 1 п.7, а також способ їх документального оформлення і проведення дій службовцями.
6. (скасовано).
7. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає спосіб здійснення контролю, а також виконання інших дій, передбачених зак. 1 п.1 i 2, враховуючи форми прикордонного контролю, способи його проведення та документального засвідчення в документах, що дають дозвіл на перетин кордону, а також символи та дані, що зустрічаються в контролерських печатках, адаптовані до діючих положень в Європейському Союзі, умови використання технічних засобів і службових собак під час проведення цього контролю, випадки, в яких можна застосувати особистий контроль і спосіб його проведення, а також спосіб і умови огляду вмісту багажу і перевірки вантажу, включаючи також використання технічних засобів та службових собак.
7a). Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає форми проведення контролю безпеки, що проводиться в межах прикордонного переходу, а також в міжнародних транспортних засобах, враховуючи вимоги координування дій прикордонної служби з іншими органами та інституціями, що діють на прикордонному переході, а також вимоги, що висуваються в обсязі контролю безпеки в авіаційних прикордонних переходах і повітряних транспортних засобах.
7б). Діючий міністр внутрішніх справ в домовленості з діючим міністром транспорту відповідним розпорядженням визначає умови, які мають виконувати службовці, що входять до складу охоронних патрулів на борту повітряного засобу, спосіб несення служби на борту повітряного засобу, а також оснащення службовців, що входять до складу охоронних вахт, враховуючи необхідність запобігання актам протиправного втручання під час тривання польоту, а також гарантування безпеки осіб, що перебувають на борту повітряного транспортного засобу.
8. За збитки, спричинені діями, передбаченими зак. 1 п.10, належить відшкодування згідно з принципами цивильного права.
9. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає спосіб супроводження осіб, про яких йдеться в зак.1 п. 5, враховуючи суб’єктів, уповноважених управляти приводом, зразки необхідних документів, спосіб здійснення приводу, а також необхідні засоби безпеки і особливі умови здійснення приводу з використанням транспортних засобів.

Ст. 11a).

1. Фінансові засоби у розмірі 20%, з тих, що надійшли до державної скарбниці внаслідок конфіскації майна під час викритих прикордонною службою злочинів і правопорушень щодо майна та фіскальних злочинів та правопорушень призначаються для фонду на винагороди службовцям, які безпосередньо спричинилися до їх викриття.
2. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним наказом визначає принципи призначення та виплати нагород, про які йдеться в зак. 1, із врахуванням співвідношень індивідуальних нагород із отриманими прибутками, трудові витрати та обставини проведення дій службовцем.
3. Діючий міністр внутрішніх справ разом з діючим міністром фінансів відповідним розпорядженням визначає спосіб поділу грошових засобів, зазначених в зак. 1, у випадку спільного викриття злочинів службовцями прикордонної служби, митниками або співробітниками державного фінансового контролю, враховуючи спосіб поділу та переказу цих коштів, а також спосіб їх обліку.

Ст. 12.

1. Головний комендант прикордонної служби за згодою діючого міністра внутрішніх справ може залучати самостійних підприємців для реалізації спеціалізованих завдань, що доповнюють завдання прикордонної служби, передбачені законом.
2. На клопотання фізичних або юридичних осіб органи прикордонної служби можуть висловити згоду на платне виконання підлеглими їм службовцями доручених дій зі сфери спеціалізованих умінь, якими вони володіють.

Ст. 13.

Під час виконання службових дій, пов’язаних з охороною державного кордону службовці можуть на території прикордонної зони безплатно користуватися громадським транспортом.

Ст. 14.

1. У випадках, коли цього вимагають міркування обороноздатності держави чи недоторканості державного кордону командири плаваючих підрозділів прикордонної служби в морських внутрішніх водах та територіальному морі мають право:

1) закликати корабель до зменшення швидкості, зупинки для контролю, а також дотримання вказаного курсу течії;
2) зупинити корабель, перевірити документи, що стосуються корабля і вантажу, перевіряти документи екіпажу корабля, а також пасажирів, що на ньому перебувають, перевірити вантаж і здійснити обшук приміщення корабля, а також затримати особу, що підозрюється у скоєнні злочину;
3) примусити корабель повернути їм у вказаний порт, якщо капітан не дотримується виданих доручень.

2. Командири плаваючих частин прикордонної служби мають право здійснювати дії, про які йдеться в зак.1, а також якщо корабель на морських внутрішніх водах або територіальному морі:

1) приймає на палубу чи протиправно висаджує людей;
2) здійснює завантаження та розвантаження товарів поза призначеними для цього місцями;
3) залишає порт без прикордонного контролю;
4) налагоджує зв?язок з берегом у злочинних цілях;
5) ловить рибу або іншим способом експлуатує води та морське дно в розріз з чинним законодавством;
6) випливає на територію закритої зони або небезпечної для плавання чи риболовства
7) кидає якір поза місцем, призначеним для цього;
8) порушує положення, що стосуються безпеки мореплавства та перевезень;
9) порушує санітарні положення та ті, що стосуються охорони навколишнього середовища.

3. Повноваження, передбачені зак. 1, застосовуються також при виконанні завдань у сфері охорони прав Польської республіки у її економічній зоні, статус та сферу якої визначають окремі положення і міжнародні договори.

Ст. 15.

Повноваження, зазначені в ст. 14 зак. 1 застосовуються командирами плаваючих підрозділів прикордонної служби, також стосовно кораблів, що пливуть через територіальне море, у випадку виникнення обґрунтованої підозри у вчинені злочину на їх борту або внаслідок повідомлення про вчинення на ньому злочину, під час здійснення подорожі через це море, якщо:

1) наслідки злочину поширюються на територію Польської республіки;
2) злочин порушує спокій чи громадський порядок на територіальних водах;
3) це необхідно для подолання незаконної торгівлі одурманюючими засобами та психотропними речовинами;
4) капітан корабля, дипломатичний представник чи консульський службовець держави морського прапора звертається до відповідних органів Польщі з проханням про допомогу.

Ст. 16.

1. Якщо існує обґрунтована підозра, що корабель під час перебування на внутрішніх морських водах або територіальному морі порушив чинне законодавство на території Польської республіки і незважаючи на вимогу зупинитися або після його зупинки робить спробу втечі, командир плаваючого підрозділу прикордонної служби з метою зупинки корабля може віддати наказ про здійснення його переслідування.
2. Якщо іноземний корабель перебуває за межами державного кордону на морі, але у виключній польській економічній зоні, то його переслідування можна розпочати лише тоді, якщо було порушене польське чинне законодавство, що діє у цій зоні.
3. Переслідування на морі здійснюють плаваючі підрозділи прикордонної служби, а також повітряні екіпажі, що виконують завдання охорони державного кордону.

Ст. 17.

1. Перед початком переслідування необхідно, на відстані, що уможливлює прийом сигналу, передати візуальний і звуковий сигнал, який пропонує кораблеві зупинитися.
2. Плаваючі підрозділи прикордонної служби з метою затримання кораблів використовують сигнали міжнародного сигнального коду з одночасним вистрілом для звернення уваги корабля, двох сигнальних патронів зеленого кольору і запаленням вночі зелених розпізнавальних ліхтарів на мачті, що служать для плаваючих охоронних підрозділів, які охороняють державний кордон. Сигналом зупинки кораблів, який використовується повітряними екіпажами вважаються два патрони зеленого кольору, вистрілені перед носом корабля.
3. Переслідування, що розпочалося в польських морських внутрішніх водах, на польському територіальному морі або у польській виключній економічній зоні може бути продовжене за межами територіального моря або даної зони за умови, що воно не призупинялося. Безперервність переслідування повинна зберігатися незалежно від того, здійснюється вона плаваючими засобами чи у взаємодії з повітряними екіпажами.
4. Повітряний екіпаж, який вимагає корабель зупинитися, переслідує цей корабель до періоду прибуття плаваючого підрозділу прикордонної служби з метою переймання переслідування.
5. Щодо кораблів, затриманих під час переслідування, командир плаваючого підрозділу прикордонної служби діє відповідно до процедури, передбаченої в ст. 14.
6. У кожному випадку затримання корабля необхідно оформити підписаний обома сторонами протокол у двох екземплярах польською та англійською мовами, один з яких необхідно вручити капітанові корабля. Капитан корабля може внести до протоколу або окремого документу свої засереження або зауваження будь-якою мовою.
7. Право переслідування призупиняється, якщо переслідуваний корабель вийде на територіальне море іноземної держави.

Ст. 18.

1. Якщо корабель незважаючи на вимогу не зупиняється і намагається втекти, командир плаваючого підрозділу прикордонної служби має право застосувати ефективні засоби для його затримання, передбачені в ст. 25.
2. Використання палубної зброї плаваючими підрозділами прикордонної служби щодо переслідуваного корабля може мати місце лише у виняткових ситуаціях як остаточний засіб, якщо інших засобів недостатньо для затримання корабля чи примушення його підпорядкуватися, однак не повинно бути скероване на його затоплення.

Ст. 19.

1. В законі багаторазово використовується визначення «корабель», під яким необхідно розуміти плаваючий засіб, про який йдеться в законі «Морський кодекс».
2. Спосіб поводження в ситуаціях, зазначених в ст. 14-18, щодо військових кораблів визначають окремі положення.
2a). Прикордонна служба взаємодіє з повітряними силами у сфері охорони державного кордону у повітряному просторі Польської республіки.
2б). Взаємодія, про яку йдеться в зак. 2a) полягає у наступному:

1) підтримуванні постійного зв’язку і передачі взаємодіючими підрозділами інформації, що стосується:

a) викриття повітряних засобів – пілотних і безпілотних літаючих апаратів, зокрема: літаків, вертольотів, планерів, дельтапланів, повітряних куль, лотів, що перелітають через державний кордон на висоті до 500 м,
б) зауважених аварій повітряних засобів та сигналів прохання про допомогу,
в) планованих польотів повітряних засобів на невеликих висотах в прикордонній зоні;

2) наданні допомоги повітряним засобам, що перебувають в аварійних ситуаціях в прикордонній зоні.

2в). Прикордонна служба взаємодіє з військовим флотом у сфері охорони державного кордону на морі.
2г). Взаємодія, про яку йдеться в зак. 2в), полягає у підтриманні постійного зв’язку і передачі взаємодіючими підрозділами інформації стосовно:

1) розкритих злочинів, скерованих проти недоторканності державного кордону;
2) викриття плаваючих підрозділів, що загрожують спокою, громадському порядку чи безпеці Польської республіки;
3) викриття іноземних військових кораблів та літаків на польських морських теренах;
4) викриття в межах технічного та візуального спостереження невпізнаних водних об’єктів, а також повітряних кораблів;
5) зауважених аварій плаваючих засобів та повітряних кораблів, а також сигналів прохання про допомогу;
6) зауважених забруднень поверхні на польських морських теренах чи у районах, що загрожують цим територіям;
7) експлуатації польських морських територій, а також порушення кораблями правил, що діють на цих територіях;
8) планованих навчань на морі.

3. Діючий міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром національної оборони відповідним розпорядженням визначає окремі принципи взаємодії Прикордонної служби з повітряними силами і військовим флотом Збройних Сил Польської республіки у сфері охорони державного кордону, враховуючи обсяг взаємодії, а також суб’єктів, уповноважених організовувати та координувати її.

Ст. 19a).

1. Діючий міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром морської економіки відповідним розпорядженням визначає вимоги, щодо технічної та позатехнічної безпеки мореплавства плаваючих підрозділів прикордонної служби. У розпорядженні детально визначаються вимоги щодо будови постійних устаткувань і оснащення кораблів, а також оснащення засобами порятунку.
2. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням може визнати обов’язковими щодо плаваючих підрозділів прикордонної служби технічні інструкції з питань будови та оснащення кораблів, видані польською спеціалізованою інституцією

Ст. 20.

Положення закону не порушують повноважень військових кораблів Польської республіки.

Ст. 21.

Якщо під час використання або у зв’язку з використанням прикордонною службою допомоги осіб, про яких йдеться в ст. 9б) зак. 1, ці особи загинули або пошкодили своє здоровя чи майно, відшкодування призначається за правилами і у спосіб, зазначений у розпорядженні діючого міністра внутрішніх справ.

Розділ 4

Завдання та повноваження Повітряних військ і Повітряної оборони

(скасовано)

Ст. 22.

(скасовано).

Розділ 5

Використання засобів безпосереднього примусу та вогнепальної зброї

Ст. 23.

1. У випадку виникнення загрози недоторканості державного кордону або невиконання відданиим на підставі чинного законодавства наказам, а також бепосередньої загрози для життя чи власного здоров?я або здоров?я іншої особи, прикордонники можуть використовувати наступні засоби безпосереднього примусу:

1) фізичні та технічні засоби, що служать для обмеження в дієздатності або конвоювання осіб і для зупинки транспортних засобів;
2) індивідуальні хімічні засоби обмеження дієздатності;
3) службових собак;
4) службові палиці;
5) непроникаючі снаряди, вистрілені з вогнепальної зброї;
6) електричні паралізатори.

2. У випадках, передбачених в зак. 1 можуть бути застосовані лише засоби безпосереднього примусу, що відповідають потребам ситуації, яка виникла і необхідні для досягнення підпорядкування виданим наказам.

Ст. 24.

1. Якщо засоби безпосереднього примусу, передбачені ст. 23 зак. 1 виявилися недостатніми або їх використання з огляду на обставини даного випадку є неможливим, службовець має право використати вогнепальну зброю виключно:

1) з метою безпосереднього відхилення замаху на життя, здоров?я чи свободу прикордонника або іншої особи з метою протидії діяльності, безпосередньо скерованій на такий замах;
2) щодо особи, яка не підпорядковується наказу негайно кинути зброю або інше небезпечне знаряддя, використання якого може спричинити загрозу для життя, здоров?я чи свободи прикордонника або іншої особи;
3) щодо особи, яка намагається протиправно, насильно відібрати вогнепальну зброю у прикордонника або іншої особи, що уповноважена володіти такою зброєю;
4) з метою безпосереднього відхилення протиправного замаху на об’єкти, що служать для обороноздатності держави або мають важливе значення для національної економіки, а також на об’єкти прикордонної служби, що служать для охорони державного кордону;
5) з метою відхилення безпосереднього замаху на недоторканість державного кордону з боку осіб, що діють в організований спосіб, які насильно примушують перетинати державний кордон з використанням зброї чи транспортного засобу;
6) з метою відхилення замаху на майно, що безпосередньо створює загрозу для життя, здоров?я чи свободи людини;
7) у безпосередньому переслідуванні особи, використання зброї проти якої було допущене у випадках, зазначених в п. 1-6, або особи, щодо якої існує обгрунтована підозра вчинення вбивства, терористичного замаху, викрадення особи з метою вимагання викупу чи певного поводження, розбою, грабежу, примушення шляхом насильства, навмисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень, згвалтування, підпалу або навмисного спричинення в інший способ загальної небезпеки для життя і здоров?я;
8) з метою затримання особи, про яку йшлося в п.7, якщо вона переховується у важкодоступному місці, а з обставин випливає факт, що вона може використати вогнепальну зброю чи інше небезпечне знаряддя, використання якого може загрожувати життю та здоров?ю;
9) з метою відхилення раптового, безпосереднього і протиправного замаху на конвой, що охороняє осіб, документи, які містять відомості, що становлять державну таємницю, гроші чи інші цінні предмети;
10) з метою затримання або зриву втечі затриманої, тимчасово заарештованої особи або особи, котра відбуває покарання позбавлення волі, якщо:

a) втеча особи, що позбавлена волі створює небезпеку для людського життя чи здоров?я,
б) існує обґрунтована підозра, що позбавлена волі особа може використати вогнепальну зброю, вибухові матеріали чи небезпечне знаряддя,
c) позбавлення волі відбулося в зв’язку з обґрунтованою підозрою або підтвердженням вчинення злочинів, передбачених п.7.

1a). У діях обласних підрозділів в межах територіального прикордонного переходу а також в зоні поза кордоном використання вогнепальної зброї може мати місце лише за наказом їх командира.
2. Використання вогнепальної зброї не може застосовуватися з метою позбавлення життя, має відбуватися у спосіб, що максимально виключає нанесення найменшої шкоди особі, щодо якої використано вогнепальну зброю, а також не може наражати на небезпеку втрати життя чи здоров?я інших людей.
3. Рада Міністрів відповідним розпорядженням визначає умови і спосіб використання засобів безпосереднього примусу, а також поводження при використанні прикордонниками вогнепальної зброї, а також пинципи використання зброї обласними підрозділами прикордонної служби.

Розділ 6

Використання засобів примусу щодо повітряних і морських кораблів

Ст. 25.

1. Якщо корабель в морських внутрішніх водах або територіальному морі незважаючи на заклик не зупиниться і не припинить дії, що порушують правила, діючі в цих водах, командир плаваючого підрозділу прикордонної служби може видати наказ здійснити попереджувальний вистріл у повітря, далі вистрілити перед носом і за кормою корабля. Такі ж принципи використовуються для переслідування у відкритому морі.
2. У випадку обстрілу плаваючого підрозділу прикордонної служби можна використати зброю без застережень.

Ст. 26.

Принципи застосування засобів примусу щодо повітряних кораблів, які перебувають в повітряному просторі Польської республіки визначають положення закону, ухваленого 12 жовтня 1990 року «Про охорону державного кордону» (вісн. Зак. № 78, пол. 461, у новій редакції), а також закону, ухваленого 3 липня 2002 р. – «Повітряне право» (Вісн.Зак. № 130, пол. 1112, у новій редакції).

Ст. 27.

(скаосвано).

Ст. 28.

(скасовано)

Розділ 7

Морський прапор та розпізнавальні знаки

Розділ 7
Морський прапор та розпізнавальні знаки

Ст. 29.

Плаваючі підрозділи прикордонної служби в якості морського прапора використовують державний прапор з гербом Польської республіки, зазначений в окремих положеннях.

Ст. 30.

1. Під час виконання завдань, зазначених в законі плаваючого підрозділу прикордонної служби вони підіймають, незалежно від морського прапора, прапор прикордонної служби.
2. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає зразок прапора прикордонної служби, обставини і умови його підняття, а також спосіб позначення плаваючих підрозділів і повітряних кораблів, розпізнавальні знаки, якими користуються літаки вночі, враховуючи спосіб розміщення морського прапору та державного прапору на плаваючих підрозділах, а також знаків, що уможливлюють швидку ідентифікацію плаваючих одиниць та повітряних кораблів.

Розділ 8

Служба в прикордонній охороні

Ст. 31.

1. Службу в прикордонній охороні може нести польський громадянин з незаплямованою репутацією, що не відбував покарання, який користується абсолютними громадськими правами, має принаймні середню освіту, фізичні і психічні здібності для служби в збройних формуваннях, які підлягають особливій військовій дисципліні, якій він готовий підпорядковуватися.
1a). Прийняттю кандидата на службу в прикордонну охорону передують кваліфікаційні процеси, що полягають:

1) у прийнятті заяви про прийняття на службу, особистої анкети, документів, що підтверджують отримання освіти та професійної кваліфікації і містять дані про попереднє працевлаштування;
2) проведення співбесіди;
3) перевіряюча процедура, передбачена положеннями про оборону секретної інформації;
4) визначення фізичних та психічних здібностей для служби в прикордонних військах;
5) проведення психо-фізіологічного обстеження.

2. (скасовано).
3. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає детальний спосіб та етапи кваліфікаційної процедури щодо кандидатів, які претендують на на службу в прикордонній охороні, а також зразок заповнюваної кандидатом особистої анкети, враховуючи дії, необхідні для проведення кваліфікаційних процедур і визначення в його ході придатності до несения служби в прикордонній охороні кандидатів, які на неї претендують.

Ст. 32.

1. Фізична та психічна здатність до служби визначаються медичними комісіями, що підпорядковуються міністрові внутрішніх справ.
1a). Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням створює і скасовує медичні комісії, про які йдеться в зак. 1, а також визначає їх організацію. Розпорядження має визначити назву комісій, їх місцезнаходження та організаційну структуру.
2. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає принципи оцінки психічних та фізичних здібностей до служби, а також спосіб винесення рішення про цю здібність чи властивість і спосіб поводження медичних комісій у таких справах.

Ст. 33.

1. Перед початком служби службовець прикордонної охорони складає присягу відповідно до такого тексту присяги:

„Я, громадянин Польської республіки усвідомлюючи взяті на себе зобов’язання службовця прикордонної служби присягаю вірно служити польському народові, завжди керуючись інтересами польської держави.

Присягаю
стійко стояти на сторожі суверенності та незалежності і охороняти недоторканість державного кордону Польської республіки навіть наражаючи себе на небезпеку.

Присягаю
чітко дотримуватися засад Конституції Польської республіки і чинного законодавства, а також жертовно і сумлінно виконувати поручені мені завдання, дотримуватися службової дисципліни, виконувати накази та доручення начальників, зберігати державну і службову таємницю, берегти репутацію служби, честь та гідність, а також дотримуватись засад етики службовця прикордонної служби".

2. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає церемонію складання присяги, враховуючи перебіг церемонії присяги, терміни складання присяги, осіб, уповноважених приймати та давати присягу і зразок акту присяги.

Розділ 9

Перебіг служби

Ст. 34.

1. Службові відносини прикордонника виникають шляхом призначення на підставі добровільного оголошення на службу.
2. Початком служби вважається день, визначений в персональному наказі про призначення службовця.
3. Призначення може відбутися після відбування строкової військової служби або після звільнення в запас.
4. Умова, передбачена в зак. 3, не застосовується щодо жінок, призовників, скерованих на службу за згодою військових органів та випускників вищих навчальних закладів.
5. (скасовано).

Ст. 35.

1. Особу, що зголосилася на несення служби в прикордонній охороні призначають службовцем підготовчої служби на період 3 років.
2. Після завершення підготовчої служби та отримання службової рекомендації, що підтверджує придатність до служби, службовець призначається на постійно.
3. У випадках, обґрунтованих окремими кваліфікаціями службовця Головний комендант прикордонної служби в службовому порядку або на клопотання коменданта відділу чи центру підготовки прикордонної служби може скоротити строк підготовчої служби для службовця або звільнити його від відбування такої служби.
4. У випадку виникнення перерви у виконанні службовцем своїх службових обов’язків, що триває довше 3 місяців, Головний комендант прикордонної служби може в службовому порядку або на клопотання коменданта відділу чи коменданта центру підготовки прикордонної служби, продовжити період його підготовчої служби.

Ст. 36.

1. Для призначення службовця на службову посаду, перехід чи звільнення з тих посад уповноважені наступні особи: Головний комендант прикордонної служби, коменданти підрозділів прикордонної служби, а також коменданти центрів підготовки прикордонної служби.
2. Рішення, про яке йдеться в зак. 1, службовець може відкликати у вищого керівництва, позовним провадженням в судовому порядку.
3. Якщо рішення, про яке йдеться в зак.1 закон скасовує для Головного коменданта прикордонної служби, таке рішення можна відкликати у діючого міністра внутрішніх справ.

Ст. 37.

1. Строк несення служби службовцем визначається виміром його обов’язків з урахуванням права на відпочинок.
2. Строк несення служби службовцем складає 40 годин на тиждень в прийнятому розрахунковому періоді, що не перевищує 3 місяців із застереженням зак. 2a).
2a). Положення зак. 2 не застосовується щодо службовців, скерованих на підготовку в казарменній системі, таких, що перебувають у службовому відрядженні, відряджених для несення служби за кордоном у випадку, передбаченому ст. 40 зак. 1, а також відряджених для несення служби за кордонами держави в контингенті прикордонної служби та службовців кандидатської служби.
3. Замість строку служби, що перевищує встановлену в зак. 2 норму службовцеві належить вільний час такого ж виміру.
4. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає розклад часу служби, спосіб надання вільного часу замість служби, що перевищує строк 40 годин на тиждень, враховуючи вид і організацію служби, спосіб несення домашніх чергувань, компетентність начальників для встановлення графіку служби, обставини, що обґрунтовують продовження строку службу понад вимір, передбачений законом, а також час, необхідний для відпочинку службовця після несення служби і спосіб ведення обліку часу служби.

Ст. 38.

Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови в сфері освіти та професійної кваліфікації та стаж служби, яким повинен відповідати службовець, що займає певну посаду з урахуванням виду служби і посаду, умови отримання професійної освіти, а також період, що зараховується до стажу служби і свідчить про наявність відповідного професійного досвіду.

Ст. 39.

1. Службовець підлягає періодичній службовій оцінці.
2. Службовця ознайомлюють зі службовою рекомендацією протягом 14 днів після її оформлення і протягом цих 14 днів він може оскаржити її у вищого керівництва. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає спосіб періодичної оцінки службовця та спосіб подання та розгляду оскаржень службових рекомендацій, враховуючи терміни та обставини, що стали причиною оформлення рекомендацій, критерії, на підставі яких оформлюються рекомендації, шкалу оцінювання та підстави, які приймаються до уваги в процесі оцінки, компетенцію керівництва у сфері подання і розгляду оскаржень рекомендацій та зразок анкети службової рекомендації.

Ст. 39a).

1. Службовець, який був звільнений або відкликаний із займаної посади може бути віднесений у підпорядкування відповідного керівництва, якщо передбачається його призначення на іншу службову посаду або звільнення зі служби. Період залишення службовця у розпорядженні не може тривати довше 1 року.
2. В період поступання у розпорядження службовець не виконує службових обов’язків, зберігаючи право заробітної платні та інших оплат, які належалися йому на попередній службовій посаді.
3. Переданий у розпорядження службовець зобов’язаний виконувати службові обов’язки на кожний наказ відповідного начальника.
4. Період залишення службовця у розпорядженні зараховується до періоду служби, від якого залежать повноваження службовця.
5. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає керівників, компетентних для передачі службовців у розпорядження, умови і спосіб передачі, а також спосіб несення служби в цей період. Розпорядження повинно визначити спосіб несення служби враховуючи кваліфікацію службовця та передумови несення служби на певній службовій посаді.

Ст. 40.

1. Службовець може бути переведений для несення служби або відряджений для тимчасового несення служби в іншій місцевості в службовому порядку або за власним проханням. Службовець може бути відряджений на необхідний період, за його писемною згодою для несення служби за межами держави в рамках виконання завдань, передбачених міжнародними угодами, обов’язкових для Польської республіки.
1a).Відрядження на тимчасове несення служби у іншій місцевості на території держави не може перевищувати 6-місячний термін. За період 2 років від переведення до несения служби або завершення відрядження до тимчасового несення служби в іншій місцевості, службовець черговий раз може бути переведений для несення служби або відряджений для тимчасового несення служби в іншій місцевості лише за його письмовою згодою.
2. Переводити чи відряджати службовця уповноважені:

1) Головний комендант прикордонної служби в межах держави та поза її межами;
2) комендант підрозділу прикордонної служби в межах територіальної дії підрозділу.

3. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає платежі та оплати, що належать службовцям, відрядженим для несення служби за кордонами держави враховуючи вид і умови виконуваних службовцями завдань.
4. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром охорони здоров?я відповідним розпорядженням визначає умови отримання медичних послуг , передбачених ст. 42 зак. 2, ухваленого 27 серпня 2004 року «Про фінансові виплати з казни, передбачені на охорону здоров?я» (Вісн.Зак. № 210, пол. 2135), службовцями, про яких йдеться в зак. 1 та в ст. 147д) зак. 1, в зв?язку з пошкодженнями, отриманими під час виконання завдань за межами держави та спосіб і процедуру фінансування понесених витрат враховуючи принципи витрачення коштів казни.

Ст. 41.

1. Службовцеві може бути доручене виконання обов’язків на іншій посаді на період, що не перевищує 12 місяців. На цей період службовцеві належить заробітна платня відповідно до довіреної йому посади, але не нижча, від існуючої досі.
2. Службовець може бути відряджений для виконання робіт поза прикордонною службою.
3. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови і процедуру відрядження, призначення зарплатні та інших оплат, що належать службовцеві під час відрядження враховуючи характер службових завдань, які він виконує поза прикордонною службою, у які службовець може бути відряджений, суб?єктів, уповноважених виступати з клопотанням про відрядження службовця, спосіб висловлення його згоди на відрядження, процедуру розгляду у випадку зміни умов відрядження, повноваження та обов?язки службовця, особливо щодо встановлення та виплати зарплатні і права на відпустку, а також процедуру і спосіб відмови службовця від відрядження.

Ст. 42.

1. Службовець переводиться на нижчу службову посаду у випадку призначення дисциплінарного покарання, внаслідок якого понижують в посаді.
2. Службовця переводять на нижчу службову посаду у випадках:

1) висновку медичної комісії щодо нездатності нести службу на займаній посаді, якщо немає можливості призначити його на рівнозначну посаду;
2) непридатності на займаній посаді, засвідченій у службовій рекомендації в період підготовчої служби;
3) якщо службовець не справляється зі службовими обов’язками на займаній посаді і це з’ясовується в період постійної служби у двох чергових службових рекомендаціях, між якими пройшло щонайменше 6 місяців;
4) ліквідації займаної службової посади або через обґрунтовані організаційні причини, коли немає можливості призначати його на рівнозначну посаду;
5) завершення річного періоду перебування у розпорядженні, якщо немає можливості призначити його на рівнозначну службову посаду.

3. Службовця можуть перевести на нижчу посаду також за його власним проханням.
4. (скасовано).

Ст. 43.

1. Службовець припиняє виконання своїх службових обов’язків на період більше 3 місяців у випадку його тимчасового арешту або порушення проти нього кримінальної справи у вчиненні навмисного злочину державного обвинувачення. Якщо період тимчасового арешту триває довше 3 місяців, припинення несення служби силою закону підлягає продовженню до періоду завершення тимчасового арешту.
2. Службовця можуть відсторонити від виконання його службових обов’язків у випадку порушення проти нього кримінальної справи щодо вчинення ним ненавмисного злочину державного обвинувачення або дисциплінарного провадження. Якщо це доцільно зважаючи на благо для справи або на благо служби – на період не довше 3 місяців.
3. В окремо взятих випадках період відсторонення від виконання службових обов’язків може бути продовжено до завершення кримінального розслідування.
3a). Подання оскарження щодо рішення про відсторонення від виконання службових обов’язків або від продовження періоду відсторонення не призупиняє виконання цих рішень.
4. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає спосіб відсторонення службовців від виконання їх службових обов’язків, беручи до уваги відповідне керівництво для відсторонення службовців, спосіб подання оскаржень та строки їх розгляду.

Ст. 44.

1. Службовця можуть скерувати у службовому порядку або за його власним проханням на медичну комісію, що підпорядковується діючому міністрові внутрішніх справ з метою визначення стану здоров?я, а також визначення його психічної та фізичної придатності до несення служби чи узгодження окремих хвороб із службою.
2. Службовець зобов’язаний пройти дослідження, рекомендовані комісією, включаючи також спеціалізований, психологічний та додатковий контроль, а у необхідних випадках – обстеження у лікувальному закладі.
3. Службовець може бути скерований на психофізіологічні аналізи в зв’язку з провадженням у справах, передбачених ст. 1 зак. 2a).
4. У питаннях скерування службовця на психофізіологічне дослідження у випадку, передбаченому зак. 3, компетентний Головний комендант прикордонної служби.

Ст. 45.

1. Службовець звільняється зі служби у наступних випадках:

1) рішення довгострокової непридатності до служби, винесеного медичною комісією;
2) непридатності до служби, зазначеної у службових рекомендаціях в період підготовчої служби;
3) призначення дисциплинарного покарання усунення зі служби;
4) засудження законним рішенням суду за вчинення навмисного злочину державного оскарження;
5) відмови від польского громадянства або прийняття громадянства іншої держави. Службовця можна звільнити за служби у наступних випадках:

1) якщо він не справляється зі службовими обов’язками під час несення постійної служби, що підтверджується двома службовими рекомендаціями підряд, між якими пройшло принаймні 6 місяців;
2) засудження законним рішенням суду за злочин, крім тих, що передбачені в зак. 1 п. 4;
3) призову на іншу державну службу, а також обіймання посади на вибір у органах місцевого самоврядування;
4) набуття права на пенсію через досягнення 30 років пенсійної вислуги;
5) якщо це важливо в інтересах служби;
6) якщо службовець не погоджується на його переведення на нижчу посаду через причини, передбачені в ст. 42 зак. 2;
7) розформування організаційного підрозділу, в якому службовець відбуває службу або зменшення його навантаження, якщо переведення службовця до іншого підрозділу або на нижчу посаду є неможливим;
8) завершення 12-місячного строку від дня відсторонення від несення служби у зв’язку із хворобою;
9) дворазової невиправдоної неявки на аналіз або обстеження у лікувальному закладі, передбачені згідно за ст. 44 зак. 2, за винятком тих випадків, коли скерування на комісію не було видане на прохання службовця.

3. Службовця звільняють зі служби протягом 3 місяців від дня письмового подання ним вибуття зі служби.
4. У випадках, передбачених в зак. 2 п.7, звільнення відбувається після завершення 6-місячного строку, а у випадку підготовчої служби – після завершення 3-місячного строку від дня прийняття рішення про ліквідацію організаційного підрозділу, його розформування або зменшення штатної кількості.

5. Звільнення службовця, відданого у розпорядження у випадку, передбаченому ст. 42 зак. 2 п. 5, у випадку, якщо службовець не погоджується на переведення на нижчу службову посаду відбувається після завершення 6-місячного строку.

Ст. 45a).

1. Службові стосунки припиняються у випадку:

1) смерті службовця;
2) констатації загибелі службовця.

2. Персональний наказ про припинення службових стосунків видають на підставі скороченого свідоцтва про смерть або остаточного рішення міністра внутрішніх справ про засвідчення смерті службовця.

Ст. 46.

1. Скасування або встановлення недійсності рішення про звільнення зі служби в прикордонній службі через його невідповідність закону вважається підставою повернення до служби на рівнозначну посаду.
2. Якщо звільнений службовець протягом 7 днів від повернення до служби не подасть письмової заяви про готовність негайного виконання, службові відносини підлягають скасуванню. Відповідно застосовується положення ст. 45 зак. 3.
3. Право на заробітну платню починається від дня поступання на службу, якщо після явки на службу не з’явилися обставини, що виправдовують нерозпочинання несення служби.
4. Службовцеві, поверненому на службу належить за період утримання від служби грошова оплата, що рівнозначна заробітній платні на посаді, займаній перед звільненням, однак не більше, ніж за 6-місячний термін і не менше, ніж за 1 місяць.
5. У випадках інших прав, не передбачених в зак. 1-4, що випливають зі службових стосунків, період, за який призначають грошову виплату, вважається рівноцінним зі службою. Період відсторонення від служби не вважається перервою у службі, результатом якої була б втрата повноважень, обумовлених безперервною службою.

Ст. 47.

1. Звільнення службовця зі служби на підставі ст. 45 зак. 1 п. 1, 2 i 5 i зак. 2 п. 1 i 3-7 не може відбутися до закінчення 12-місячного строку від дня припинення служби через хворобу, якщо лише службовець не подасть письмове прохання про вибуття зі служби. Звільнення службовця зі служби на підставі ст. 45 зак. 1 п. 3 i 4 i зак. 2 п. 2 не може відбутися раніше 1-місячного строку від дня припинення служби через хворобу, якщо лише службовець не подасть письмове прохання про вибуття зі служби.
2a). До періоду хвороби, що стала причиною призупинки служби, передбачених зак. 1 i 2, зараховуються попередні періоди хвороби, що становлять причину призупинення служби, якщо перерва між окремими періодами не перевищувала 60 днів.
2б). Виконання рішення про звільнення службовця підлягає призупиненню у випадках:

1) від дня, що наступає після останнього дня хвороби проходить не більше 12 місяців, якщо звільнення відбувається на підставі, передбаченій зак. 1;
2) до дня, що перевищує 1 місяць, якщо звільнення відбувається на підставі, передбаченій зак. 2, якщо лише службовець не висловив письмової згоди на звільнення у швидші строки.

3. Звільнення службовця зі служби на підставі ст. 45 зак. 2 п. 5 може відбутися після звернення за рекомендацією до професійної спілки службовців прикордонної служби.

Ст. 48.

1. Жінку-службовця у період вагітності або декретної відпустки не можна звільнити зі служби, за винятком випадків, передбачених ст. 45 зак. 1 п. 3 i 4, зак. 2 п. 2, 3, 5 i 7, а також зак. 3.
2. У випадку звільнення жінки-службовця зі служби на підставі ст. 45 зак. 2 п. 5 i 7, їй належить заробітна платня до завершення декретної відпустки.
3. Жінці-службовцю, звільненій на підставі ст. 45 зак. 2 п. 5 i 7 під час відпустки по догляду за дитиною, належать до завершення періоду , на який цю відпустку було відведено:

1) грошові виплати, що виплачуються на обов’язкових умовах при сплаті допомоги по догляду за дитиною;
2) інші повноваження, передбачені для працівниць, звільнених з роботи з причин, що від них не залежать.

Ст. 49.

1. Службовців звільняють зі служби відповідні начальники з урахуванням зак. 2.
2. Головний комендант прикордонної служби звільняє зі служби службовців:

1) що мають звання офіцера;
2) яким призначено дисциплінарне покарання звільнення зі служби;
3) у випадках, передбачених ст. 45 зак. 2 п. 5.

Ст. 50.

1. Службовець, якого звільнено зі служби, отримує негайно свідоцтво про несення служби та за власним бажанням службову рекомендацію.
2. Службовець може вимагати спростування свідоцтва про несення служби протягом 7 днів від дня отримання рекомендацій.
3. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає детальні дані, котрі необхідно зазначити у свідоцтві про несення служби, а також у службовій рекомендації, як і спосіб видачі та процедури спростування свідоцтва про несення служби і оскарження службової рекомендації враховуючи думку відповідного персоналу, що займається видачею свідоцтв про несення служби та службових рекомендаций, інформацію, яка зазначається у свідоцтві про несения служби за бажанням службовця і зразок бланку свідоцтва про несения служби.

Ст. 50a).

Головний комендант прикордонної служби відповідним розпорядженням визначає спосіб ведення керівництвом документації у справах, пов’язаних із службовими відносинами службовців, спосіб оформлення особових актів, а також зразки документів у цих справах в питаннях, неврегульованих іншими положеннями, виданими на підставі закону. Розпорядження повинно визначити спосіб формування особових актів і спосіб їх обліку.

Див. далі