Использован тест закона, помещенный веб-сайте
Процесс приграничного сотрудничества/ Седеркопингский процесс



Закон Польщі
"Про прикордонну службу"
ухвалений 12 жовтня 1990 р.
(із змінами)

Розділ 10

Корпуси та звання службовців прикордонної служби
 
Ст. 51.

У прикордонній службі діють наступні корпуси та службові звання:

Ст. 52.

1. Звання рядового прикордонної служби службовець отримує від дня його призначення на службову посаду.
2. Звання рядових прикордонної служби, а також сержантські звання прикордонної служби призначає керівництво, що має відповідні повноваження щодо особових справ службовців.

Ст. 53.

1. Звання прапорщиків прикордонної служби надає Головний комендант прикордонної служби.
2. Перше офіцерське звання прикордонної служби, а також звання генерала надає Президент Польської республіки на клопотання діючого міністра внутрішніх справ. Інші офіцерські звання надає діючий міністр внутрішніх справ.

Ст. 54.

1. Надання сержантських звань прикордонної служби або звань прапорщиків прикордонної служби залежить від позитивної службової рекомендації і займаної службової посади, особливо щодо першого звання:

1) сержанта – від закінчення школи сержантів;
2) прапорщика – від закінчення школи прапорщиків.

2. В окремо обґрунтованих випадках можна надавати перше сержантське звання прикордонної служби або звання прапорщика прикордонної служби без огляду на невиконання умови, передбаченої в зак. 1 п.1 або 2.

Ст. 55.

1. Перше офіцерське звання прикордонної служби може бути призначене службовцеві, який має вищу освіту і пройшов спеціалізовану перепідготовку.
2. Діючий міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає види , спосіб і обсяг здійснення спеціалізованої перепідготовки, передбаченої зак. 1. Розпорядження має визначити форми, в яких проводиться переподготовка, процедуру складання іспиту, а також організаційні підрозділи, які проводять перепідготовку.

Ст. 56. надання чергового вищого звання відбувається відповідно до займаної службової посади, професійної кваліфікації та в залежності від службових рекомендацій. Надання даного звання однак не може відбутися раніше, як службовець прослужить у званні:
 

Ст. 57.

1. У випадках, коли службовець заслуговує на особливу відзнаку , маючи позитивну службову рекомендацію чи здібності до несення служби або особливу професійну кваліфікацію йому можна надати вище звання до завершення термінів, передбачених ст. 56, однак цей термін не може бути скорочений більш, ніж на половину.
2. Службовцеві, звільненому зі служби можна надати чергове вище звання за особливі заслуги в охороні державного кордону.

Ст. 58.

1. Звання сержантів, прапорщиків, офіцерів і генералів надаються пожиттєво.
2. Службовці, звільнені зі служби, можуть користуватися званнями, передбаченими ст. 52 i 53, з додаванням визначення:

1) "в запасі", якщо службовець підлягає обов’язку військової служби і був визнаний придатним до цієї служби;
2) "на відпочинку", якщо службовець не підлягає обов?язку військової служби.

3. Втрата звання, передбаченого ст. 52 i 53 відбувається у випадку:

1) відмови від польського громадянства;
2) правового рішення карального закладу про позбавлення громадянських прав;
3) присудження правомірним рішенням суду кари позбавлення волі за злочин, вчинений в результаті мотивації, що заслуговує на особливе засудження.

Ст. 59.

Про пониження у званні або втрату звання у випадках, зазначених у законі оголошує відповідний орган, що відповідає за надання цього звання, враховуючи те, що про втрату звання лейтенанта оголошує міністр внутрішніх справ, а про втрату генеральського звання – Президент Польської республіки на клопотання міністра внутрішніх справ.

Ст. 60.

1. Службовцеві повертають звання у випадку скасування:

1) правомірного рішення щодо позбавлення громадянських прав або
2) законного засудження з позбавленням волі за злочин, вчинений в результаті мотивації, що заслуговує на особливе засудження або
3) рішення, на підставі якого відбулося позбавлення звання або
4) дисципланврного покарання пониження у званні.

2. Про повернення звання оголошує відповідний керівник, який відповідає за представлення до звання; про повернення звання лейтенанта прикордонної служби оголошує міністр внутрішніх справ; звання генерала прикордонної служби повертає Президент Польської республики на клопотання міністра внутрішніх справ.

Ст. 61.

1. Особу, яку приймають на службу з поліцейським званням, званням Служби охорони держави, Агентства внутрішньої безпеки, Агентства розвідки, Бюро урядової охорони, Державної пожежної охорони чи тюремної служби надається звання, чинне у прикордонній службі рівнозначне попередньому званню.
1a). Особу, яку приймають до служби і яка вже має військове звання можна представити до звання, чинного у прикордонній службі, рівнозначного попередньому званню, якщо дана особа має кваліфікацію та вміння, що особливо придатні для несення служби в прикордонній охороні.
2. Представлення до звання особи, що має військове, поліцейське звання, звання Служби охорони держави, Агентства внутрішньої безпеки, Агентства розвідки, Бюро урядової охорони Державної пожежної охорони чи тюремної служби може залежати від відбування перепідготовки, яка вимагається в прикордонній службі для присвоєння даного звання.
3. Присвоєння особі, що вже має звання, передбачене в зак. 1 i 1a, звання, чинного у прикордонній службі здійснює:

1) в корпусі офіцерів – Головний комендант прикордонної служби;
2)в корпусах рядових, сержантів і прапорщиков – відповідні начальники, передбачені ст. 36 зак. 1.

4. (скасовано).
5. Рада Міністрів відповідним розпорядженням визначає рівноцінність звань, передбачених зак. 1 i 1a, з урахуванням чинних рішень.

Ст. 62.

Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає детальну процедуру призначення службовцям звання, враховуючи суб’єктів, відповідальних за внесення клопотань та представлення до визначених звань, терміни здійснення призначень, зразок клопотання про присвоєння звання, кваліфікація та здібності, що особливо придатні для несення служби в прикордонній охороні, які обґрунтовують можливість призначення рівноцінного звання, чинного в прикордонній службі особі, що приймається на службу і вже має військове звання, а також спосіб оголошення про втрату звання у випадках, передбачених ст. 58 зак. 3.
 
Розділ 11

Обов’язки та права службовця прикордонної служби
 
Ст. 63.

1. Службовець зобов’язаний виконвати обов’язки, передбачені тексом складеної присяги.
2. Службовець зобов’язаний відмовитися від виконання наказу або іншого розпорядження якщо виконання наказу або іншого розпорядження було б пов’язане зі вчиненням злочину.
3. Про відмову від виконання наказу чи іншого доручення, про яке йдеться у зак. 2, службовець повинен у службовій формі доповісти Головному комендантові прикордонної служби минаючи службову ієрархію.

Ст. 64.

1. Командир службовця, який не може виконати у зазначені строки або у зазначеному обсязі наказ суду чи прокурора, передбаченого ст. 9 зак. 1, зобов’язаний виступити з клопотанням про продовження терміну, зміну або скасування наказу.

2. У випадку невиправданого невиконання наказу у встановлені строки або у встановлених обсягах на вимогу суду чи прокурора керівник службовця порушує проти нього дисциплінарне провадження. Про результат цього провадження повідомляють відповідно суд або прокурора.

Ст. 65.

1. Службовець отримує безкоштовне обмундирування.
2. Службовці носять обмундирування військового типу.
3. Службовці носять ордени, відзнаки і значки згідно з чинними у польських військах правилами.
4. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром фінансів відповідним розпорядженням визначає розмір та умови призначення грошового еквіваленту взамін за обмундирування. Розпорядження має визначити підставу розрахунку грошового еквіваленту, предмети, за які належиться цей грошовий еквівалент, випадки, в яких виплата еквіваленту відстрочують, умови повернення і термін виплати грошового еквіваленту а також суб’єктів, відповідальних за вирішення цих питань.
5. Службовець що відбуває підготовчу службу у випадку звільнення зі служби повертає обмундирування, термін використання якого ще не завершився або відповідну частину грошового еквіваленту.
6. Службовець у період несення служби зобов’язаний носити відповідне обмундирування та оснащення.
7. Головний комендант прикордонної служби визначає випадки, в яких службовець під час виконання службових обов’язків може не носити обмундирування.
8. Головний комендант прикордонної служби може відповідним розпорядженням визначити норми спеціалізованого обмундирування, пристосованого до умов несення служби.
9. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає зразки, норми та принципи носіння обмундирування, а також зразки значків та емблем враховуючи вид обмундирування, яке носить службовець, опис окремих частин обмундирування, а також спосіб носіння емблем, відзнак та значків, символів і випадки, в яких службовець зобов’язаний повернути предмети обмундирування або їх грошовий еквівалент.
10. Головний комендант прикордонної служби може відповідним розпорядженням визначити випадки, обумовлені особливими умовами служби, в яких можна виділити додаткові предмети обмундирування, а також норми платежів за ці предмети.

Ст. 66.

1. При виконанні службових дій службовець без обмундирування на прохання громадянина зобов’язаний продемонструвати службове посвідчення таким чином, щоб зацікавлена особа мала можливість прочитати та занотувати номер посвідчення і орган, який його видав, а також прізвище службовця.
2.Службовець при виконанні завдань, спрямованих на підтримання громадського порядку, зобов’язаний показати на вимогу службове посвідчення або ідентифікаційний знак у спосіб, що уможливлює прочитання та нотування даних, які в ньому вказані.
3. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає види і зразки службових посвідчень, ідентифікаційних знаків або інших службових документів прикордонників, особливий спосіб користування ними, внесення змін до них а також суб’єктів, уповноважених їх видавати. Розпорядження повинно визначити зразки документів, а також ідентифікаційних знаків у такий способ, що уможливлює зацікавленій особі прочитати та занотувати дані, які вони містять.

Ст. 67.

Службовець без дозволу командира не може виконувати професійні обов’язки, за які належить заробітна платня поза службою.
 

Ст. 68.

1. Службовець не може бути членом політичних партій.
2. Від моменту початку несення служби призупиняється членство службовця у політичній партії.
3. Службовець повинен поінформувати командира про приналежність до вітчизняних товариств, що діють поза службою.
4. Приналежність до закордонних організацій або товариств вимагає дозволу Головного коменданта прикордонної служби.

Ст. 69.

Службовець зобов’язаний повідомити безпосереднього начальника про намір виїзду за кордон. Якщо виїзд запланований на період, що перевищує 3-денний строк, повідомлення має бути подане у письмовій формі.

Ст. 70.

(скасовано).

Ст. 71.

Службовець у зв’язку з виконанням службових обов’язків користується охороною, передбаченою Кримінальним кодексом для громадських службовців.

Ст. 71a).

1. Службовцеві належить повернення витрат, понесених за правовий захист, якщо кримінальна справа, порушена проти нього за вчинення злочину у зв’язку з виконанням службової діяльності буде завершена правовим рішенням про закриття через брак ознак забороненого діяння, установлених законом або невчинення злочину або виправдувальним вироком.
2. Кошти у розмірі, що відповідає зазначеній в окремих положеннях винагороді одного захисника повертаються з казни прикордонної служби.

Ст. 72.

1. Службовці можуть об’єднатися у професійну спілку службовців прикордонної служби.
2. Положення закону «Про профспілки» застосовують із застереженням, що у прикордонній службі може діяти лише одна профспілка і вона не має права страйку.
3. Окремі засади взаємодії професійної спілки службовців прикордонної служби з міністром внутрішніх справ та Головним комендантом прикордонної служби визначаються статутом даної спілки, зареєстрованим у суді.

Ст. 73.

Службовець, який у зв’язку зі службою зазнав втратив здоров?я або поніс майнові збитки, отримує відшкодування у спосіб і на принципах, зазначених для поліцейських службовців. У випадку смерті службовця, пов’язаної зі службою, відшкодування отримують члени його сім?ї.

Ст. 74.

1. Службовець після 15 років служби набуває право на призначення йому поліцейської пенсії.
2. Службовцям постійної служби, які несуть службу на заставах, прикордонникх контрольних постах та у складі штатних екіпажів плаваючих підрозділів прикордонної служби до пенсійної вислуги зараховується півтора року служби замість 1 року.
3. Службовець, що став інвалідом, має право на отримання поліцейської пенсії по інвалідності.
4. Члени сімей, що залишилися після померлих службовців прикордонної служби мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.
5. Принципи призначення допомоги, зазначені в зак.1-4 врегульовані положеннями про пенсійне забезпечення службовців Поліції, Агентства внутрішньої безпеки, Агентства розвідки, Прикордонної служби, Державної пожежної охорони та тюремної служби і іх сімей.

ст. 74 а).

1. Якщо службовець, звільнений зі служби не виконує умов для отримання права на поліцейську пенсію або поліцейську пенсію по інвалідності , від зарплати, виплаченої службовцеві після 31 грудня 1998 року до дня звільнення зі служби, з якої не стягнено пенсійний збір, до соціальної страхової установи передаються внески за цей період, передбачені законом, прийнятим 13 жовтня 1998 року «Про систему соціального страхування» (Вісн.Зак. № 137, пол. 887 у новій редакції).
2. Під зарплатою, яка є підставою визначення внесків на пенсійне страхування, передбачене зак. 1, слід розуміти:

1) суму найменшої винагороди, визначеної на підставі окремих положень – за період кандидатської служби до 1 січня 2003 року;
2) суму мінімальної винагороди за працю, діючої в грудні попереднього року, визначеної на підставі окремих положень – за період кандидатської служби після 31 грудня 2003 року;
3) основну заробітну платню, додатки до заробітної платні, а також додаткові винагороди, які сплачуються на підставі ст. 116, відповідно перераховані згідно ст. 110 закону, передбаченого зак. 1 – на період служби, що залишився.

3. Внески передаються також у випадку, якщо службовець виконує умови лише для набуття права для поліцейської пенсії по інвалідності. Перерахування внесків відбувається на клопотання службовця.
4. Внески підлягають валоризації щодо індексу валоризації внесків, зазначеним на підставі закону, ухваленого 17 грудня 1998 року «Про виплату пенсій та допомог з Фонду соціального страхування (Вісн.Зак за 2004 р.№ 39, пол. 353, у новій редакції).
5. При розрахунку суми належних внесків, валоризованих на підставі зак.4, застосовують положення відповідно до ст. 19 зак. 1, а також ст. 22 зак. 1 п. 1 i 2 закону «Про систему соціального страхування».
6. Положення зак. 1-5 застосовують також щодо службовця, який залишався на службі до 2 січня 1999 р. , якщо після звільнення зі служби, незважаючи на виконання умов для набування права на поліцейську пенсію, він подав клопотання про призначення йому пенсії на підставі підпорядкування соціальному страхуванню.
7. У випадку, передбаченому зак. 6, розмір відповідних валоризованих внесків перераховують негайно на підставі повідомлення Закладу соціального страхування про призначення службовцеві права на пенсію, передбачену положеннями зак.4.
8. Сума належних валоризованих внесків становить доходи Фонду соціального страхування.
9. Міністр внутрішніх справ у домовленості з діючим міністром соціального страхування відповідним розпорядженням визначає спосіб і терміни передачі Закладу страхування соціальних внесків, передбачених зак. 1, 3, 4 i 7, а також підрозділи, які за них відповідають, маючи на увазі необхідність гарантування постійного та невідкладного виконання дій, пов?язаних з переказом цих внесків.

Ст. 75.

1. Організаційні підрозділи прикордонної служби, а також службовці отримують озброєння та устаткування, включаючи також спеціальне устаткування, необхідне для виконання службовцями службових завдань.
2. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає озброєння прикордонної служби, враховуючи не тільки озброєння вогнепальною зброєю та необхідність забезпечення ефективного виконання службовцями службових обов’язків.
3. Головний комендант прикордонної служби відповідним розпорядженням визначає норми надходження колективного та індивідуального озброєння, умови його призначення та використання, а також норми устаткування.

Ст. 76.

1. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає випадки, в яких службовець отримує харчування, а також норми харчування, враховуючи вид несення служби, а також окремі умови її несення.
2. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром фінансів відповідним розпорядженням визначає випадки отримання і розмір грошового еквіваленту замість харчування чи напоїв, а також підстави розрахунку розміру грошового еквіваленту.

Ст. 77.

1. Службовцеві та членам його сімей належить право проїзду за рахунок відповідного органу прикордонної служби у громадському транспорті раз на рік, в одне з обраних ними місць і у зворотному напрямку один раз на рік.

2. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови проїзду за рахунок органу, про який йдеться в зак. 1, з урахуванням умов і способів розрахунку витрат проїзду, а також види транспортних засобів, на яких має здійснюватися проїзд.
3. У випадку невикористання належного особі проїзду, уповноважена особа отримує договірний грошовий еквівалент.
4. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови призначення грошового еквіваленту, враховуючи спосіб виплати еквіваленту у випадку невикористання належного проїзду, включаючи також визначення його розміру, а також випадки, в яких еквівалент не належиться.
5. Повернення вартості проїзду або договірного грошового еквіваленту, передбаченого зак. 1 i 3, не належиться службовцеві протягом календарного року, в якому викуплені повноваження на безплатний проїзд засобами загального громадського транспорту на підставі окремих повноважень.
6. Особам, про які йдеться в зак. 1, можуть бути призначені також інші соціальні та побутові виплати.
7. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром соціального страхування відповідним розпорядженням визначає види виплат, передбачених зак. 6 враховуючи обсяг соціальних виплат, умови використання цих виплат, спосіб їх реалізації, а у випадку фінансових виплат - їх розмір, спосіб розрахунку, терміни розрахунків, а також виплати.

Ст. 78.

(скасовано).

Ст. 79.

(скасовано).

Ст. 80.

(скасовано).

Ст. 81.

1. Членами сім?ї службовця, уповноваженими отримувати допомогу, передбачену ст. 77 вважається дружина та діти.
2. Дітьми вважаються власні діти, діти чоловіка, прийомні діти та діти, взяті на виховання, які:

1) не досягли 18 –літнього віку, а випадку, якщо вони навчаються - 24 або 25 років, якщо вони навчаються у вищому навчальному закладі, і їхнє 25-ліття припадає на останній або передостанній начальний рік, або

2) вони втратили працездатність до досягнення ними віку, зазначеного в п.1.

Ст. 82.

Період служби службовця вважається роботою особливого характеру у розумінні положень про пенсію та фінансову допомогу з Фонду соціального страхування.

Ст. 83.

1. Жінці-службовцю належать особливі повноваження, передбачені для працівниць згідно з положеннями трудового права, якщо положеннями даного закону не передбачено інакше.
2. Положення зак.1 застосовують також щодо службовців-мужчин у обсязі, в якому працівники можуть користуватися повноваженнями, передбаченими для працівниць. Якщо обоє батьків або опікунів працюють, то повноваженнями може користуватися лише один із них.

Ст. 84.

Службовцеві, який влаштувався на роботу протягом року від дня звільнення зі служби, а у випадку його перебування на підготовчій службі – протягом 3 місяців від дня звільнення, період служби зараховується до трудового стажу разом з усіма повноваженнями, що передбачені трудовим правом.

Ст. 85.

1. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає:

1) компетентність органів та організаційних підрозділів прикордонної служби у питаннях, що стосуються службових відносин службовців, а також правила процедури у таких справах, враховуючи види і обсяг особових справ, що підпорядковуються окремим органам і підрозділам прикордонної служби, а також правила процедури у справах, пов’язаних зі встановленням та розірванням службових відносин і їх змінами;
2) детальний обсяг обов’язків службовців, що базується на службових відносинах, а також підстави, обсяг і спосіб надання службовцям звільнень від службових занять враховуючи різні випадки, які стосуються особи службовця про які, з огляду на їх вплив на суть службових відносин, службовець зобов’язаний поінформувати відповідне керівництво, а також правила процедури у таких випадкх, обставини, що виправдовують відсутність на службі і спосіб їх виправдання, обставини, що обґрунтовують надання звільнень зі службових занять, умови надання звільнень, строки, на які можуть видаватися звільнення і компетентність керівництва у вирішенні таких питань, а також частота проведення медичних обстежень службовців.

2. Спосіб несення служби визначається розпорядженнями, положеннями та наказом Головного коменданта прикордонної служби.

Ст. 86.

1.Службовець має право на щорічну оплачувану чергову відпустку строком 30 календарних днів, не включаючи святкових днів.
2. Службовець отримує право першої відпустки після року служби.

Ст. 87.

1. З поважних службових причин службовця можуть відкликати з чергової відпустки, а також частково або повністю призупинити його відпустку. Термін відпустки може також бути перенесений на клопотання службовця, мотивоване важливими причинами
2. Службовець, якого викликали з відпустки, має право на повернення вартості проїзду, спричинене відкликанням, згідно з принципами, зазначеними в положеннях про службові платежі на випадок переведення чи відрядження, а також інших понесених витрат.
2a). Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає спосіб повернення вартості проїзду та інших понесених витрат, які належать службовцеві у випадку його відкликання з відпустки враховуючи норми, передбачені для осіб, яких переводять або відряджають, задокументованих олат, здійснених службовцем, які не були використані у зв’язку з відкликанням з відпустки, а також оплат, здійснених на членів сімї, про яких йдеться в ст. 81, якщо відкликання службовця з відпустки стало також причиною їх повернення.
3. Відкликання службовця з відпустки зі службових причин вимагає згоди керівника.
4. Службовцю, який не скористався відпусткою протягом календарного року, необхідно надати цю відпустку протягом перших 3 міясців наступного календарного року.

Ст. 88.

Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням може впроваджувати платні додаткові відпустки для службовців терміном до 15 календарних днів на рік, у випадках, якщо службу проходять в особливо обтяжливих та шкідливих для здоров?я або у випадку досягнення певного віку чи стажу служби або певні особливості служби.

Ст. 89.

Службовцеві можуть надати платну відпустку через хворобу чи позачергову відпустку, а також безплатну відпустку з поважних причин.

Ст. 90.

Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови надання службовцям відпусток, правила процедури в цих справах, а також терміни відпусток, передбачених ст. 88 i 89, враховуючи термін служби, вік службовців, випадки умов особливо обтяжливих чи шкідливих для здоров?я, а також ступінь шкідливості, що впливає на строк додаткової відпустки.

Ст. 91.

1. Службовцеві, який зразково виконує обов’язки, проявляє ініціативу у службі та удосконалює професійну кваліфікацію, можуть бути призначені відзнаки:

1) схвлення;
2) схвалення у наказі;
3) грошова або речова нагорода;
4) короткотермінова відпустка;
5) призначення відомчої ознаки;
6) представлення до державної відзнаки;
7) дострокове призначення вищого звання;
8) призначення на вищу службову посаду.

2. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови і спосіб надання службовцям відзнак враховуючи суб’єктів, компетентних у цих питаннях, способи і терміни призначення відзнак, обставини, в яких відзнаки не можуть призначатися, а також зразки документів у цих справах.

Ст. 91a).

1. Службовці, а також працівники прикордонної служби зобов’язані подати заяву про свій майновий стан, майно спільної сумісної власності подружжя, особисте майно чоловіка, дружини, а також осіб, з яким вони ведуть спільне господарство при встановленні або розірванні службових чи трудових відносин, а також на вимогу Головного коменданта прикордонної служби чи комендантів центрів підготовки прикордонної служби.
2. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає правила процедури у справах заяв, передбачених зак. 1, а також зразок декларації разом з поясненнями щодо місця і терміну її подання і відповідальність за надання неправдивої інформації, що не відповідає фактичному стану речей. Розпорядження має визначити обсяг даних, що вказуються у заяві і стосуються чоловіка/дружини або осіб, з якими службовець або працівник веде спільне домашнє господарство.
 
Розділ 12

Помешкання службовців прикордонної служби
 
Ст. 92.

1. Службовець, який перебуває на постійній службі має право на житлове приміщення у місцевості, в якій він несе службу або у сусідній місцевості з урахуванням кількості членів сім?ї та повноважень, що випливають з окремих положень.
1a). Якщо у місцевості, в якій службовець несе службу, або у сусідній місцевості немає можливості скористатися правом, передбаченим зак.1, службовець може отримати тимчасову квартиру на період несення ним служби у цій місцевості.
2. Службовець, що перебуває на підготовчій службі може отримати тимчасову квартиру.
3. Місцевістю, що знаходиться неподалік, про яку йшлося зак. 1, вважається місцевість, відстань від адміністративних кордонів якої дорогою загального користування до адміністративних кордонів місцевості несення служби не перевищує 30 км.

Ст. 93.

Членами сімї службовця, яких беруть до уваги при наданні місця для проживання вважаються такі особи, що ведуть зі службовцем спільне домашнє господарство, зокрема:

1) чоловік/дружина;
2) діти (власні або чоловіка/дружини, прийомні або взяті на виховання на правах названої сімї), котрі знаходяться на утриманні, однак максимум до досягнення ними 25-літнього віку;
3)батьки службовця та його дружина, що перебувають на його винятковому утриманні або якщо через вік або непрацездатність чи інші обставини вони не можуть влаштуватися на роботу; батьками вважаються також вітчим і мачуха та опікуни.

Ст. 94.

1. На помешкання для службовців призначаються приміщення, що знаходяться у розпорядженні міністра внутрішніх справ чи підпорядкованих йому органів, отримані в результаті їх інвестиційної діяльності або від місцевих органів державної адміністрації, що є власністю гмін та підприємств, та ті, що були звільнені особами, заселеними на підставі рішення підрозділів, які знаходяться у підпорядкуванні міністра внутрішніх справ.
2. Для тимчасових квартир надаються квартири або тимчасові помешкання, що перебувають у належному технічному і санітарному стані, які знаходяться в будинках на закритих територіях або в будинках, призначених для службових цілей.
3-5. (скасовано).

Ст. 95.

1. Службовець має право на грошовий еквівалент за ремонт найманого ним житлового приміщення враховуючи кількість членів сімї та повноваження, що передбачені окремими положеннями.
2. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром фінансів відповідним розпорядженням визначає умови призначення та повернення еквіваленту, про який йдеться в зак. 1, враховуючи осіб, уповноважених його отримувати, розмір грошового еквіваленту, зразки необхідних документів, суб’єктів, компетентних для його призначення і виплати чи відмови у призначенні, а також правила процедури у випадку появи збігу повноважень для його отримання.

Ст. 96.

1. Службовцеві належить грошовий еквівалент, якщо він сам або члени його сім?ї не мають помешкання у місці проходження служби або у місцевості, розташованій неподалік.
2. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром фінансів відповідним розпорядженням визначає розмір і умови призначеня і повернення грошового еквіваленту, передбаченого зак. 1, враховуючи осіб, уповноважених його отримувати, розмір грошового еквіваленту, зразки необхідних документів, суб’єктів, компетентних для його призначення і виплати чи відмови у призначенні, а також правила процедури у випадку появи збігу повноважень для його отримання.

Ст. 97.

1. Службовцеві, який винаймає житло у місцевості, що знаходиться поблизу місця несення служби належить повернення коштів проїзду до місця несення служби у розмірі вартості білетів за проїзд залізницею чи автобусами.
2. Повернення коштів, передбачених зак. 1, не належиться за календарний рік, в якому були викуплені права на безкоштовний проїзд у громадському транспорті загального користування на підставі окремих положень.
3. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови, спосіб та терміни повернення коштів, передбачених в зак.1 враховуючи їх розмір у співвідношенні цін на квитки за проїзд залізницею чи автобусами, а також зразки необхідних документів, суб’єктів, уповноважених виплачувати та відмовляти в оплаті повернення коштів проїзду, а також спосіб документування понесених витрат.

Ст. 98.

Службовцеві, який не отримав житла на підставі адміністративного рішення про його надання, належить фінансова допомога для отримання житла у житловому кооперативі або товаристві громадського будівництва будинку або квартири, які становлять окрему нерухомість.

Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає правила процедури та умови призначення, скасування та повернення фінансової допомоги, передбаченої в зак.1, враховуючи випадки, в яких ця допомога призначається, скасовується або підлягає поверненню, а також спосіб розрахунку розміру фінансової допомоги, яка призначається або підлягає поверненню, а також види документів, які вимагаються для клопотання про призначення такої допомоги.

Ст. 99.

Житлове приміщення на підставі адміністративного рішення не надається службовцеві у наступних випадках:

1) у випадку, якщо службовець скористався допомогою, передбаченою ст. 98;
2) якщо у місцевості, в якій він несе службу або у місцевості, розташованій неподалік він володіє житлом, власним будинком або будинком житлово-пансіонатного типу;
3) якщо його дружина/чоловік має квартирне житло або будинок, зазначені у п.2.;
4) у випадку відчуження ним або його дружиною права власності на кооперативне житло, що становить окрему нерухомість або будинку, передбачені у п.2 за винятком випадків, зазначених на підставі ст. 100 зак. 3.

Ст. 99a).

1. Службовець зобов’язаний звільнити житлове приміщення, про яке йдеться у ст. 94 зак. 1, у випадку:

1) якщо він піднаймає або віддає у безкоштовне користування надане йому житло або його частину без згоди на це компетентного суб?єкту;
2) якщо він використовує житло у спосіб, що суперечить угоді найму або не за призначенням, занедбує обов’язки, допускаючи заподіяння шкоди чи нищить устаткування, що призначене для спільного користування мешканців;
3) порушує громадський порядок, створюючи обтяжливі умови для користування іншими помешканнями;
4) зволікає зі сплатою квартплати або з оплатами платежів, пов’язаних з експлуатацією житла протягом періоду щонайменше трьох повних термінів платежу, незважаючи на письмове повідомлення про намір винесення рішення про звільнення житла і визначення додаткового місячного терміну сплати заборгованих та поточних платежів;
5) отримав фінансову допомогу, передбачену ст. 98 зак. 1;
6) не звільнив у зазначені окремими положеннями строки раніше наданого йому житла;
7) відмовився від права на житло, яке він винаймає;
8) якщо йому або його дружині/чоловікові належить право на інше житло, передбачене ст. 94 зак. 1; у такому випадку особа має право вибрати одне із займаних приміщень;
9) у місці несення служби або у місцевості, що знаходиться неподалік службовець чи його дружина/чоловік отримали інше житлове приміщення чи будинок із житловою площею, яка належить службовцеві чи членам його сім?ї;
10) після звільнення зі служби він або члени його сім?ї займають приміщення, розташоване у будинку службового призначення або на території закритого об?єкту, якщо для цих осіб призначене інше помешкання у цій місцевості або у місцевості, що розташована поблизу з площею, що відповідає нормам заселення;
11) якщо він здійснив заміну житлового приміщення;
12) якщо він або члени його сім?ї займають приміщення без права на нього.

2. Рішення щодо звільнення приміщення видається у відношенні всіх осіб, які проживають разом з ним у помешканні.

Ст. 99 б).

1. Службовець зобов’язаний звільнити тимчасову квартиру, про яку йдеться у ст. 94 зак. 2, у випадку:

1) якщо він був звільнений зі служби або переведений на службу до іншої місцевості;
2) завершився строк несення ним служби у організаційному підрозділі, на території якого знаходиться його тимчасове помешкання;
3) з?явилися обставини, про які йдеться у ст. 99a) зак. 1 п. 1-4, 9 i 12.

2. Рішення щодо звільнення тимчасового житла поширюється на всіх осіб, що проживають у цьому житлі.

Ст. 100.

1. Службовцеві, якого перевели на службу у іншу місцевість, який у попередньому місці несення служби має житлове приміщення, власний будинок чи будинок житлово-пансіонатного типу, може бути призначене житлове приміщення на підставі адміністративного рішення у новому місці несення служби, якщо:

1) він звільнить займану ним квартиру чи будинок;
2) поверне фінансову до помогу, що призначалася йому:

a) на вклад за житло або на вклад для будівництва у розмірі, валоризованому кооперативом,
б) на оплату інших платежів – у призначеному розмірі.

2. Службовцеві, який скористався фінансовою допомогою може бути надане житлове приміщення на підставі адміністративного рішення, якщо він звільнить займану ним квартиру або будинок, про які йдеться у зак. 1, а також поверне фінансову допомогу на засадах, зазначених у даному положенні.
3. Процедура надання житлового приміщення у випадках, передбачених у зак. 1 i 2, детальні принципи повернення наданої фінансової допомоги, а також звільнення займаних житлових приміщень чи будинків, зазначених в зак. 1 визначається міністром внутрішніх справ.
4. Службовцеві, переведеному для несення служби у іншу місцевість, який на попередньому місці несення служби не звільнив займане ним житлове приміщення або будинок, про які йдеться у зак. 1, може бути призначена тимчасова квартира згідно з належними йому нормами не беручи до уваги членів сім?ї, котрі з ним проживають.
5. Службовець, відряджений для тимчасового несения служби у іншу місцевість отримує тимчасове житло. Витрати за квартирування покриваються з казни прикордонної служби.

Ст. 101.

1. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром економіки та житлового будівництва відповідним розпорядженням визначає умови надання і звільнення, а також норми заселення житлових приміщень, про які йдеться у ст. 94, умови надання і звільнення тимчасових квартир, а також суб’єктів, компетентних для винесення рішень у цих питаннях, беручи до уваги службовців, що мають право на отримання тимчасового житла чи квартири, зразки необхідних документів та суб’єктів, що компетентні виносити рішення у цих питаннях.
2. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром економіки та житлового будівництва і міністром фінансів відповідним розпорядженням визначає умови найму житлових приміщень, які вважаються власністю держави, що знаходяться у підпорядкуванні організаційних підрозділів, підпорядковуються і контролюються міністром внутрішніх справ, а також спосіб розрахунку розміру квартплати за винаймання цих приміщень, а також принципи визначення квартплати за винаймання цих приміщень, приймаючи до уваги умови, в яких відбувається винаймання житла та принципи визначення квартплати за винаймання таких приміщень.
3. Додаткові норми заселення, визначені на підставі зак. 1, пов’язані із займаною службовою посадою або званням, застосовуються також при наданні службовцям інших житлових приміщень, не передбачених у ст. 94.
4. Спірні питання, які виникають щодо ви наймання житла, передбачених у зак.2 розв?язують суди загальної юрисдикції.
5. Надання та звільнення квартир, а також вирішення питань, передбачених у ст. 95, 96 i 98, відбувається у формі винесення адміністративного рішення.

Ст. 102.

Службовець звільнений зі служби, який не має права на житлове приміщення на умовах, зазначених в положеннях про пенсійне страхування поліцейських службовців, службовців Агентства внутрішньої безпеки, Аенства розвідки, Прикордонної служби, Державної пожежної охорони та тюремної служби, а також їх сімей чи професійних службовців та їх сімей, зберігають за собою право на призначене для них житлове приміщення згідно із загально прийнятими нормами, або можуть поширюватися на замінне житлове приміщенння.
 
Розділ 13

Заробітна платня та інші фінансові виплати службовців прикордонної служби
 
Ст. 103.

1. Право на заробітну платню набувається у день призначення службовця на службову посаду.
2. За правом служби службовець отримує одну зарплату та інші грошові виплати передбачені законом.
3. Середній оклад службовців становить багатократність основної суми, розмір якої, усталеної згідно з окремими положеннями, визначає бюджетний закон.
4. Багатократність базової суми, про яку йдеться у зак. 3, визначає відповідним розпорядженням Рада Міністрів.

Ст. 104.

Оклад службовця складається з основної зарплатні і додаткових виплат до неї.

Ст. 105.

Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром праці і соціальної політики відповідним розпорядженням визначає ставки та групи основної заробітної платні службовців, віднесення службових посад до окремих груп основної зарплатні, а також показників штату, принципи зростання цієї зарплатні за вислугою років, враховуючи ставки і групи основного окладу, характер і види службових посад в окремих організаційних підрозділах прикордонної служби, а також пристосування посад до окремих груп основного окладу, як і показники навантаження, що відповідають цим посадам іпринципи зростання основного окладу за вислугою років.

Ст. 106.

Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає спосіб і процедуру зарахування термінів служби і праці до вислуги років, яка береться до уваги при визначенні зростання основного окладу враховуючи термін служби в прикордонній службі, Службі державної охорони, Агентстві внутрішньої безпеки, Агентстві розвідки, Поліції, Державній пожежній охороні, тюремній службі, Збройних Силах Польської республіки, терміни, які прирівнюються до служби в прикордонній охороні, періоди завершення працевлаштування та інші терміни, що зараховуються в силу окремих положень до трудового стажу, рівнож як і обставини, що виключають зарахування періоду служби чи праці до вислуги років, суб?єктів, компетентних для їх зарахування, а також спосіб документування цих термінів.

Ст. 107.

1. Службовець, переведений на службову посаду, що належить до нижчої групи основного окладу, зберігає за собою право на ставку основного окладу, яку він отримував на попередній службовій посаді до періоду отримання вищої ставки окладу згідно зі службовою посадою.
2. Головний комендант прикордонної служби в детально обґрунтованих випадках може дозволити зберегти за службовцем, переведеним на службову посаду, що відноситься до нижчої групи основного окладу, право на належне віднесення на попередньо займаній посаді з одночасним збереженням звання, пов’язаного з цією посадою.

3. Положення зак. 1 не застосовується щодо службовців, переведених на нижчу службову посаду на підставі ст. 42 зак. 1 або зак. 2 п. 2 i 3, а також службовців, переведених за власним бажанням.

Ст. 108.

1. Службовці отримують наступні доплати до основного окладу:

1) доплата за звання;
2) службова доплата;
3) доплати, обґрунтовані особливими властивостями, кваліфікаціями, умовами або місцем несення служби;
4) (скасовано).

2. Доплатами до основного окладу сталого характеру, що передбачені щомісячними ставками.
3. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром праці та соціальної опіки відповідним розпорядженням визначає умови отримання доплат до основного окладу, передбачені зак. 1, а також їх розмір, враховуючи обставини, що обгрунтовують їх призначення, а також періодичне підвищення або пониження, види і розміри доплат, які належать службовцеві з огляду на особливі властивості, кваліфікації, умови або місце несення служби.

Ст. 109.

1. Основний оклад і доплати до окладу сталого характеру виплачуються місяць наперед.
2. Виплата окладів, а також інших грошових виплат відбувається у безпосередній формі або на банківський рахунок вказаного банку у письмовій формі, а в особливих випадках сума може бути вислана за адресою, вказаною службовцем.
3. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням може визначити доплати сталого характеру, що доплачуються заднім числом, враховуючи термін та процедуру їх виплати.

Ст. 110.

1. Зміна розміру окладу починається днем виникнення обставин, які обґрунтовують цю зміну.

2. Якщо право на заробітню платню виникло або зміна заробітної платні відбулася протягом місяця, зарплата до кінця місяця нараховується у розмірі 1/30 частин місячного окладу за кожний день, якщо окремими положеннями не передбачено інакше.
3. Право на зарплатню припиняється в останній день місяця, в якому відбулося звільнення службовця зі служби або з?явилися інші обставини, що обґрунтовують припинення цього права.

Ст. 111.

1. Законні вимоги щодо зарплатні та інших виплат та грошових сум підлягають строку давності після 3 років від дня висунення претензійних вимог.
2. Орган, що відповідає за розгляд претензійних вимог, може не брати до уваги строку давності, якщо запізнення у позовному провадженні обґрунтоване особливими обставинами.
3. Перебіг строку давності претензійної вимоги на підставі зарплатні та інших виплат та грошових сум перериває:

1) кожна дія у присутності керівника організаційного підрозділу прикордонної служби, уповноваженим розглядати претензійні вимоги, вчинена безпосередньо з метою провадження чи встановлення або задоволення претензійної вимоги;
2) визнання позовних вимог.

Ст. 112.

1. Службовцеві належать наступні грошові виплати:

1) допомога на облаштування;
2) щорічні нагороди;
3) ювілейні нагороди;
4) додаткова винагорода за виконання поручених завдань, що не належать до службових обов?язків;
5) компенсації за службові відрядження та переведення;
6) виплати, пов?язані зі звільненням за служби.

2. У випадку смерті службовця або члена йому сім?ї, йому належать:

1) допомога на поховання;
2) допомога в зв?язку за смертю.

3. Службовець може отримувати також нагороди та допомоги, передбачені ст. 114 зак. 1 i 2.

Ст. 113.

1. Службовцеві у зв’язку з його призначенням на постійну службу належить допомога на облаштування у розмірі місячного основного окладу разом з доплатами сталого характеру, які належать йому у день його призначення на постійну службу.
2. Допомога, про яку йдеться у зак.1 не належиться службовцеві, який несе службу у прикордонній охороні після звільнення з професійної військової служби чи іншої служби, під час якої він отримав таку допомогу.
Ст. 114. 1. Службовцеві можуть бути призначені схвальні премії та допомоги.
2. Допомога може призначатися службовцеві у випадку життєвих подій, стихійних лих, затяжної хвороби чи смерті члена сім?ї, а також інших подій, які стали причиною суттєвого погіршення матеріальних умов.
3. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови призначення річних премій, заохочувальних премій та допомог, враховуючи спосіб встановлення стажу служби, що зумовлює набуття права на щорічну премію, розмір цієї премії, передумови її зниження і випадки, в яких премія не призначається, термін виплати щорічної премії, обставини, що обґрунтовують призначення службовцеві заохочувальної премії, допомоги, компетентность керівництва, а також правила процедури у цих справах.
4. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром праці та міністром соціального страхування відповідним розпорядженням визначає розмір фонду на щорічні премії, заохочувальні премії та допомогу для службовців враховуючи організаційні підрозділи прикордонної служби, в яких створюється фонд, спосіб встановлення розміру фінансових засобів, а також процедуру визначення розміру фінансових засобів, призначених на премії та допомоги, принципи збільшення розміру фонду, а також спосіб визначення розміру грошових сум, що знаходяться у розпорядженні організаційних підрозділів прикордонної служби, призначених для премій.

Ст. 115.

1. Службовцеві належать ювілейні премії у розмірі:

після 20 років служби - 75%,
після 25 років служби - 100%,
після 30 років служби - 150%,
після 35 років служби - 200%,
після 40 років служби - 300%

місячного основного окладу разом з постійними доплатами.

2. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром праці відповідним розпорядженням визначає стаж, що зараховується до стажу служби, від якого залежить набуття права на ювілейні премії, а також спосіб їх розрахунку та виплат, детально враховуючи стаж служби, праці та навчання, який обумовлює набуття права на ювілейну премію, спосіб документування такого стажу, а також розрахунку цієї премії і процедуру у випадку збігу права на декілька премій, а також термін і спосіб виплати премії.

Ст. 116.

1. За виконання доручених завдань, що не належать до службових обов’язків, службовець отримує додаткову винагороду.
2. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови отримання винагороди за завдання, зазначені в зак. 1, враховуючи вид виконуваних робіт, за які належить додаткова винагорода, її розмір та терміни виплати.
3. Винагорода за здійснені службовцями винаходи, технічні удосконалення та покращення регулюються окремими положеннями.

Ст. 117.

1. Службовцеві, який перебуває у службовому відрядженні в межах країни належать виплати, що розраховані на службові відрядження.
2. У випадку переведення для несення служби у іншу місцевість або відрядження для тимчасового несення служби, службовцеві належить оплата, призначена для відряджень.
3. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром праці та соціальної політики відповідним розпорядженням визначає умови та спосіб призначення виплат, про які йдеться у зак. 1 i 2, суб?єктів, компетентных приймати рішення у вирішенні цих питать, а також масштаби службового відрядження, враховуючи потребу нарахування добових у звязку з периодом перебування у службовому відрядженні, поверення реально витрачених коштов, а також термін виплати компенсацій у спосіб, що полегшує здійснення розрахунків.

Ст. 117a).

У період перебування службовців у закордонних службових відрядженнях відповідно застосовуються положення щодо розміру і умов визначення компенсацій, що належать працівникові, який працевлаштований у державному або муніципальному бюджетному підрозділі на підставі службового відрядження за межами держави, видані на підставі ст. 775 § 2 Трудового кодексу.

Ст. 117б).

1. Службовцеві, який на підставі окремих положень виконує постійні службові завдання за межами Польської республіки належить договірна ставка на компенсацію витрат на харчування та інших дрібних витрат. Постійне виконання службових завдань за межами Польської республіки у часовому вимірі, що не перевищує 24 годин, не вважається службовим відрядженням у розумінні положень, передбачених ст. 117a).
2.Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає валюту, в якій буде виплачуватися договірна ставка, спосіб розрахунку і виплати та розмір договірних ставок, про які йдеться в зак. 1, враховуючи при розрахунках розміру договірної ставки кількість годин, витрачених на виконання завдань службовцем протягом доби.

Ст. 118.

1. Службовець звільнений зі служби на підставі ст. 45 зак. 1 п. 1 i 2 , а також зак.2 п. 1, 3-8 і зак. 3 отримує:

1) допомогу;
2) грошовий еквівалент за невикористані перед звільненням зі служби чергові відпустки чи додаткові відпустки, а також еквівалент за невикористаний вільний час від служби, що надається на підставі ст. 37 зак. 3, однак не більше, ніж за останні три роки;
3) загальний грошовий еквівалент за невикористаний у цьому році проїзд з казни відповідного органу прикордонної служби;
4) поверення коштів проїзду до обраного місця проживання для себе, дружини/чоловіка, а також детей, що перебувають на його утриманні, а також повернення коштів перевезення побутових речей відповідно до положень, що діють стосовно службових переведень;
5) невикористані у даному році грошові виплати, які належать службовцеві відповідно до положень, виданих на підставі ст. 77 зак. 4;
6) премії, передбачені ст. 11a) зак. 1.

2. Службовець, звільнений зі служби на підставі ст. 45 зак. 1 п. 3 отримує 50% допомоги та грошовий еквівалент за невикористані перед звільненням чергові та додаткові відпустки, а також еквівалент за невикористаний вільний від служби час, який надається на підставі ст. 37 зак. 3, однак не більше, ніж за останні 3 роки.

2a). Службовець, звільнений зі служби на підставі ст. 45 зак. 1 п. 4 i зак. 2 п. 2 отримує грошовий еквівалент за невикористаний вільний від служби час, що надається на підставі ст. 37 зак. 3, однак не більше, ніж за останні 3 роки.
3. Міністр внутрішніх справ або уповноважений ним керівник може у випадках, що заслуговують на особливе врахування призначити, зважаючи на обґрунтовані потреби сім?ї службовця, допомогу у розмірі, що не перевищує 50% у випадку звільнення його зі служби на підставі ст. 45 зак. 1 п. 4 i зак. 2 п. 2.
4. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає спосіб розрахунку і виплати грошового еквіваленту за невикористані службовцем чергові і додаткові відпустки, а також еквіваленту за невикористаний вільний від служби час, суб’єктів, компетентних у цих справах, а також терміни виплати, враховуючи компоненти основного окладу, які беруться за основу еквіваленту, а також пов’язування його розміру з кількістю днів невикористаної відпустки або годин понаднормового часу служби.

Ст. 119.

1. Розмір допомоги для службовця, що знаходиться на постійній службі дорівнює розміру тримісячного основного окладу разом з додатковими сталими витратами, які належали службовцеві на попередній службовій посаді. Допомога може бути збільшена на 20% основного окладу разом з додатковими постійними виплатами за кожний наступний повний рік вислуги понад 5 років безперервної служби, аж до розміру шестимісячного основного окладу разом з додатковими постійними виплатами. Період служби, що перевищує строк 6 місяців, враховується як повний рік.
2. При встановленні розміру допомоги приймається до уваги також стаж безперервної професійної військової служби якщо безпосередньо після звільнення з цієї служби військовий був принятий до прикордонної служби і не отримав допомоги, передбаченої законом на попередньому місці несения служби.
3. Положення зак. 2 відповідно застосовується у випадку його переходу до прикордонної служби після звільнення зі служби в інших службах, в яких йому належали виплати такого виду.
4. Розмір допомоги для службовця, що перебуває на підготовчій службі дорівнює розміру місячного основного окладу разом з постійними додатковими виплатами, що належали йому на попередній службовій посаді.

Ст. 120.

1. У випадку смерті службовця його родині належить допомога у зв’язку зі смертю у такому розмірі, який належав би цьому службовцю у випадку звільнення зі служби, виплати, передбачені ст. 118 зак. 1 п. 2 – 4, а також премії, про які йдеться в ст. 11a) зак. 1 i ст. 112 зак. 1 п. 2, а також додаткові винагороди, про які йдеться у ст. 112 зак. 1 п. 4.
2. Виплати, передбачені зак. 1, належать дружині,чоловіку службовця, який був з ним у шлюбі, а у наступній почерговості його дітям та батькам, якщо у день смерті службовця вони відповідали вимогам щодо отримання ними пенсії у зв’язку з втратою годувальника на підставі положень про пенсійне страхування поліцейських службовців та їх сімей, а також професійних військових та їх сімей.
3. Положення зак. 1 i 2 застосовуються також щодо загиблих службовців. Загибель службовця та зв'язок цієї загибелі зі службою встановлює міністр внутрішніх справ.

Ст. 121.

1. Службовцеві, який перебував на постійній службі, звільненому зі служби на підставі ст. 45 зак. 1 п.1, а також зак. 2 п. 4, щомісяця протягом року після звільнення виплачується грошова сума у розмірі, що відповідає основному окладу разом з постійними додатковими виплатами на попередній службовій посаді.
2. Службовець, уповноважений отримувати виплату, зазначену в зак. 1, який набув право пенсійного забезпечення, належить право вибору однієї з даних виплат.
3. Службовцеві звільненому зі служби на підставі ст. 45 зак. 2 п. 5 i 7, який через затяжну хворобу не може повернутися до виконання своїх обов’язків, щомісяця виплачуються грошові суми, передбачені зак. 1, протягом періоду тривання хвороби однак не довше, ніж 3 місяці, якщо раніше медична комісія не винесе рішення про непридатність для служби, що буде підставою для призначення права на пенсію.

Ст. 122.

Допомога, про яку йдеться у ст. 118, а також виплати, передбачені у ст. 121 не призначаються службовцеві, який безпосередньо після звільнення зі служби був прийнятий на професійну військову службу чи іншу службу, яка надає право на отримання таких виплат.

Ст. 123.

1. У випадку смерті службовця незалежно від допомоги у зв’язку зі смертю, передбачену ст. 120, по праву належить допомога на поховання у розмірі:

1) тримісячного основного окладу разом з додатковими постійними виплатами, що призначалися йому на займаній ним службовій посаді, якщо витрати поховання взяла на себе дружина/чоловік, діти, внуки, рідні брати чи сестри або батьки;
2) реально витрачених коштів, однак максимально у розмірі, зазанченому у п. 1 якщо кошти поховання взяла на себе інша особа.

2. Якщо смерть службовця наступила внаслідок випадку, що пов'язаний зі службою, кошти поховання покриваються з казни відповідного органу прикордонної служби. Головний комендант прикордонної служби може висловити згоду на компенсування коштів поховання службовця, який помер внаслідок хвороби, що виникла у зв’язку зі службою.
3. У випадку компенсування витрат поховання службовця за рахунок казни відповідного органу прикордонної служби, особам, передбаченим в зак. 1 п. 1 належить половина допомоги на поховання.

Ст. 124.

1. У випадку смерті члена сімї службовця особі, котра взяла на себе витрати, пов’язані з похованням, належить допомога на поховання у розмірі:

1) чотирикратного мінімального основного окладу службовця постійної служби разом з доплатою за звання рядового – якщо витрати на поховання бере на себе службовець;
2) реально витрачених коштів, однак у розмірі, що не перевищує суму, передбачену в п. 1 – якщо витрати, повязані з похованням взяла на себе інша особа.

2. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови компенсування коштів, пов’язаних з похованням службовця з казни відповідного органу прикордонної служби, а також членів сімї, яким належить допомога на поховання, враховуючи види понесених витрат в межах коштів поховання, їх розміри, випадки та спосіб їх призначення, процедуру виплати допомоги на поховання чи її відшкодування у зв’язку зі смертю члена сім?ї, а також документи, які необхідні для її виплати.
3. У випадку збігу повноважень на допомогу на поховання, зазначену у зак. 1 з повноваженнями на допомогу на поховання на підставі окремих положень, уповноважена особа отримує більшу допомогу, а якщо вона скористалася меншою допомогою – відповідну компенсацію.

Ст. 125.

1. У випадку хвороби, звільнення зі службових занять, а також в період перебування у розпорядженні, службовець отримує основний оклад, додаткові постійні виплати та інші грошові суми, що належали йому на попередній службовій посаді з урахуванням змін, що виникли у цей період, які впливають на право на оклад та виплату інших грошових виплат чи на їх розмір.
2. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням може визначити умови часткового або повного обмеження у виплаті деяких доплат до основного окладу під час хвороби, позачергової відпустки або перебування у розпорядженні. Розпорядження повинно визначити обсяг обмеження виплати доплат враховуючи їх характер, а також умови призначення додаткових виплат в окремих обставинах і суб?єктів, компетентних у цих питаннях.

Ст. 126.

1. Службовець, скерований на підготовку або перепідготовку, або на навчання отримує оклад та інші належні йому грошові виплати.
2. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає розмір та умови виплат окладу та інших грошових сум, передбачених зак. 1 враховуючи випадки, які надають право службовцеві, скерованому на підготовку, перепідготовку або на здобуття вищої освіти отримувати зарплатню, а також спосіб розрахунку договірного грошового еквіваленту на покриття вартості проїзду, а також процедуру розрахунку службових відряджень, повязаних з навчанням.
3. Міністр внутрішніх справ у домовленості з міністром фінансів відповідним розпорядженням визначає розмір та умови виплати зарплатні та інших грошових сум службовцеві, скерованому до академії чи іншого закладу (на курси) за кордон, враховуючи умови отримання службовцем, скерованим до академії чи іншого учбового закладу (на курси) за кордон зарплатні, її розмір і способ виплати.

Ст. 127.

1. У випадку, якщо службовець користується зарплатнею, передбаченою в положеннях про зарплатню осіб, які займають керівні державні посади, службовцеві або членам його сім?ї належить виплата і грошові суми у зв’язку зі службою, зазначені в даному законі з винятком грошових виплат, передбачених ст. 76.
2. Виплати і грошові суми, передбачені в зак. 1 виплачуються в усталеному розмірі з урахуванням зарплатні, що належала службовцеві на попередній службовій посаді або згідно із ставкою, діючою у день звільнення зі служби або в день його смерті.

Ст. 128.

1. Службовцеві, відстороненому від виконання службових обов’язків, утримується від найближчого строку платежу 50% належної йому зарплатні.
2. У випадку скасування чи припинення права відсторонення від службових обов’язків, службовець отримує утриману частину зарплатні, а також обов’язкове підвищення цієї зарплатні, впроваджене в період відсторонення, за винятком випадку, якщо його було звільнено через судимість на підставі правомірного рішення суду або якщо він покараний дисциплінарним покаранням вилучення зі служби.

Ст. 129.

1. Тимчасово заарештованому службовцеві утримується від наближчого терміну платежу 50% останньої належної йому зарплатні.
2. У випадку закриття кримінального провадження або визнаня його невинним правомірним рішенням суду, службовець отримує утриману частину зарплатні, а також обов’язкове підвищення цієї зарплатні, впроваджене в період утримання, навіть якщо закриття аби визнання його невинним відбулося після звільнення службовця зі служби із застереженням положення зак. 3.
2a). Положення зак. 2 застосовується відповідно у випадку визнання невинним або призначення іншого дисциплінарного покарання, ніж покарання вилучення зі служби в результаті поновлення дисциплінарного провадження, в якому таке покарання було призначене.
3. Положення зак. 2 не застосовується у випадку, якщо кримінальне провадження було призупинене через закінчення строку давності або амністію, а також у випадку умовного призупинення кримінального провадження.

Ст. 130.

1. Службовцеві, який самовільно залишив місце несення служби, залишається поза ним або не виконує свої службові обов’язки, утримується зарплатня від найближчого строку платежу. Якщо службовець вже отримав зарплатню за період його необґрунтованої відсутності, йому вираховується відповідна частина зарплатні під час найближчої виплати.
2. У випадку виправдання відсутності службовцеві виплачують утриману зарплату, а у випадку невиправданої відсутності службовець втрачає за кожний день відсутності 1/30 частину місячної зарплатні.
3. Положення зак. 1 i 2 застосовуються відповідно у випадку неможливості виконання службових обов?язків, винуватцем якої є службовець.
4. Службовцеві, у якого розпочинаеться неоплачувана відпустка протягом календарного місяця, належить зарплатня у розмірі 1/30 місячного окладу за кожний день, який передував початку неоплачуваної відпустки.Якщо службовець вже скористався зарплатою за період неоплачуваної відпустки, то утримується відповідна частина зарплатні під час найближчої виплати.

Ст. 131.

1. Зі зарплатні службовців можуть бути здійснені утримання на підставі судових та адміністративних виконавчих рішень, а також на підставі окремих положень – на принципах, зазначених в положеннях про судове виконання чи виконавче провадження в адміністрації або в інших окремих положеннях, якщо іншими положеннями даного закону не передбачено інакше.
2. Під зарплатнею, про яку йдеться в зак. 1, розуміють основний оклад, доплати до зарплатні, допомогу, передбачену ст. 118, а також виплати , про які йдеться в ст. 116 i ст. 121.
3. (скасовано).
4. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає організаційні підрозділи, компетентні до здійснення утримань із зарплатні, а також правила процедури у цих справах враховуючи випадки утримань із зарплат, включаючи також утримання за згодою службовця не виконавчим способом, а також процедуру їх здійснення.

Ст. 132.

Положення ст. 131 зак. 1 i 2 не застосовується стосовно авансів, одержуваних до розрахунку, особливо на витрати службової поїздки, відрядження і переведення. Ці суми утримуються із зарплатні в повному обсязі, незалежно від утримань з інших причин.

Ст. 133.

(скасовано).
 
Розділ 14

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність службовців прикордонної служби
 
Ст. 134.

Службовець несе дисциплінарну відповідальність за вчинені злочини і правопорушення незалежно від кримінальної відповідальності.

Ст. 135.

1. Службовець підлягає дисциплінарній відповідальності за порушення службової дисципліни, недотримання засад професійної етики, особливо честі, гідності та доброї репутації служби, а також в інших випадках передбачених законом.
2.Порушенням службової дисципліни вважається:

1) невиконання обов’язків службовця, що випливають зі складеної присяги, а також положень даного закону і положень, виданих на його підставі;
2) відмова від виконання або невиконання наказу чи іншого доручення, із застереженням випадку, зазначеного в ст. 63 зак. 2;
3) занедбування службового обов’язку або його недбале чи направильне виконання;
4) невиконання службових обов’язків або перевищення передбачених законом повноважень;
5) свідоме введення в оману керівництва або іншого службовця, якщо це зашкодило або могло спричинити збитки службі, службовцеві чи іншій особі;
6) зловживання займаною посадою для отримання майнової чи особистої вигоди;
7) залишення служби;
8) самовільне віддалення з району проживання або невиправдвне залишення чи неявка на місце несення служби;
9) перебування у стані, що обмежує виконання службових обов’язків або унеможливлює їх виконання;
10) навмисне пошкодження особистого майна іншого службовця під час несення служби.

3. Якщо дисциплінарне провадження було порушене на клопотання суду чи прокурора, орган,що клопотав про його порушення інформує про результати цього провадження.

Ст. 136.

1. Службовцеві можуть бути призначене дисциплінарне покарання:

1) нагадування;
2) догана;
3) сувора догана;
4) догана із попередженням;
5) попередження про недостатню придатність для служби на займаній посаді;
6) призначення на нижчу службову посаду;
7) пониження у званні;
8) попередження про недостатню придатність до служби;
9) вигнання зі служби.

2. Правомірне призначення покарання, про яке йдеться в зак. 1 п. 9, стає причиною заборони прийняття до прикордонної служби протягом 10 років.
3. Стосовно службовців, які проходять кандидатську службу крім покарання, передбаченого зак. 1 може бути призначена заборона залишення місця проживания на період, що не перевищує термін 15 днів.
4. В обгрунтованих випадках можна поєднувати покарання призначення на нижчу службову посаду, а також покарання вигнання зі служби з покаранням пониження звання.

Ст. 136 a).

1. Звинувачений має право на користування допомогою захисника.
2. Захисником в дисциплінарному провадженні може бути виключно вказаний обвинуваченим службовець прикордонної служби. Захисник уповноважений представляти обвинувачуваного в межах наданих йому письмових повноважень.

Ст. 136б).

1. Встановлення дисциплінарного покарання з урахуванням ст. 59, може здійснюватися:

1) комендантами підрозділів, комендантами центрів підготовки, а також керівниками організаційних підрозділів Головної комендатури;
1a) командирами контингенту прикордонної служби, призначеного для виконання завдань за межами держави;
2) Головним комендантом прикордонної служби.

2. Встановлення покарання, передбаченого ст. 136 зак. 1 п. 9, належить до виключної компетенції Головного коменданта прикордонної служби.
3. Дисциплінарний вирок, винесений у першій інстанції суб’єктами, про яких йдеться у зак. 1 п. 1 i 1a, може скасувати Головний комендант прикордонної служби.
4. Дисциплінарний вирок винесений у першій інстанції Головним комендантом прикордонної служби може бути скасований міністром внутрішніх справ.
5. Рішення, яким закінчується провадження у справі може бути оскаржене в адміністративному суді.
6. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає правила процедури провадження, передумови призначення покарання, їх виконання, процедуру оскарження покарань, а також компетенцію керівництва в дисциплінарних справах враховуючи межі дисциплінарної влади керівництва, випадки, в яких дисциплінарне провадження не розпочинається, строк тривання дисциплінарного провадження, права обвинуваченого, підстави призупинення провадження та обставини його поновлення, види винесених рішень, а також документи, які вимагаються у цих справах.

Ст. 137.

1. Не можна починати дисциплінарного провадження після закінчення 90-денного строку від дня отримання керівником, про якого йдеться у ст. 136 б) зак. 1, інформації про вчинення проступку або порушення службової дисципліни.
1a). Якщо службовець через свою відсутність на службі не має можливості дати пояснення, перебіг строку, передбачений в зак. 1, не розпочинається, а розпочатий підлягає призупиненню до дня, в який службовець приступить до несення служби.
2. Не можна призначити службовцеві дисциплінарне покарання після закінчення терміну 1 року від дня вчинення дії, про яку йдеться у зак. 1.
2a). Положення зак. 2 не застосовується при призначенні дисциплінарного покарання внаслідок поновлення дисциплінарного провадження за умови, що дане покарання не більше, ніж дисциплінарне покарання, призначене в провадженні, яке було поновлене.
3. У випадку якщо дія, про яку йшлося у зак. 1, вважається одночасно злочином або правопорушенням, давність притягнення до дисциплінарної відповідальності починається після закінчення строку давності притягнення до відповідальності за злочин чи правопорушення.

Ст. 137a).

1. Погашення дисциплінарного покарання полягає у визнанні покарання таким, що не відбулося, усунення з особових актів службовця рішення про покарання або вчинення нерозбірливим запису про караність.
2. Дисциплінарні покарання підлягають погашенню після закінчення наступних строків від дня їх виконання:

1) 6 місяців – покарання, передбачені у ст. 136 зак. 1 п. 1 i зак. 3;
2) 12 місяців – покарання, передбачені у ст. 136 зак. 1 п. 2-4;
3) 24 місяці – покарання, передбачені у ст. 136 зак. 1 п. 5-7;
4) 36 місяців – покарання, передбачене ст.136 зак. 1 п. 8.

3. Дисциплінарне покарання у випадку прояву службовцем відваги або особливих досягнень у виконанні службових завдань може бути погашене до завершення строків, передбачених зак. 2.
4. Якщо службовець буде повторно покараний перед погашенням попередньо призначеного дисциплінарного покарання, строк, необхідний для погашення цієї кари нараховується від дня виконання нового покарання.
5. У випадку, зазначеному у ст. 136 зак. 4 погашення покарання відбувається після завершення строку, передбаченого для більш суворого покарання.

Ст. 138.

1-5. (скасовані).
6. Якщо дисциплінарне провадження, яке ведеться стосовно службовця за дію, яка вважається правопорушенням, яке підлягає розгляду у порядку положень Процесуального кодексу у справах, стосовно правопорушень, буде анульоване у зв’язку зі звільненням службовця зі служби, компетенція розгляду справи переходить до органу, покликаного приймати рішення в справах про правопорушення.

Ст. 139.

(скасовано).

Ст. 140.

1. За дії, за котрі відповідно до окремих положень відповідні органи уповноважені накладати дисциплінарне стягнення, службовці несуть виключно дисциплінарну відповідальність.
2. Дисциплінарній відповідальності підлягають також службовці у випадках, коли відповідні органи уповноважені застосовувати примусові штрафи.
3. Щодо притягнення службовця до дисциплінарної відповідальності звертаються органи, про які йдеться у зак. 1 i 2, до коменданта відділу прикордонної служби.

Ст. 141.

(скасовано).

Ст. 142.

(скасовано).

Ст. 143.

Головний комендант прикордонної служби відповідним розпорядженням визначає після погодження з профспілкою службовців прикордонної служби, принципи професійної етики службовців детально приймаючи до уваги принципи, зазначені у розд. 3.

Ст. 143a).

Положення ст. 115 § 18, а також ст. 318 i 344 Кримінального кодексу мають застосовуватися відповідним чином до службовців Прикордонної служби.

Ст. 144.

(скасовано).

Ст. 145.

(скасовано).

Ст. 146.

(скасовано).

Ст. 146 a).

(скасовано).

Ст. 147.

(скасовано).

Ст. 147 a).

1. Особи, які перебуваючи на кандидатській службі в прикордонній службі наполегливо не виконують доручень щодо службових справ, підлягають покаранню позбавлення волі до 3 років.
2. Особи, які перебуваючи на кандидатській службі в прикордонній службі самовільно залишають зазначене місце виконання службових обов’язків на період, що перевищує 14 календарних днів, або протягом цього періоду самовільно перебувають поза ним, підлягають покаранню позбавлення волі до 3 років.
3. Особи, котріперебуваючи на кандидатській службі в прикордонній службі залишають місце виконання службових обов’язків на період більше двох календарних днів, підлягають покаранню позбавлення волі до 1 року.
4. Особи, які перебуваючи на кандидатській службі в прикордонній службі з метою довготривалого ухиляння від служби залишають місце виконання службових обов’язків або з цією метою перебувають поза ним, підлягають покаранню позбавлення волі строком до 5 років.

Ст. 147 б).

1. Особи, які будучи зобов’язаними подати декларації. Про які йдеться у ст. 91 a), подають у них неправдиві дані, підлягають покаранню позбавлення волі до 5 років.
2. У випадку менш значущому, особа, що вчинила дію, передбачену у зак. 1 підлягає штрафу, покаранню обмеження волі або позбавлення волі строком до 1 року.
 
Розділ 14 a)

Контингенти прикордонної служби, призначені для реалізації завдань за межами держави
 
Ст. 147 в).

Для реалізації завдань за межами держави може бути призначений контингент прикордонної служби, далі названий «контингентом» з метою участі:

1) в організаціїї і контролі прикордонного руху;
2) в організації охорони державного кордону;
3) у гарантуванні безпеки в міжнародних перевезеннях;
4) у підготовці і навчаннях прикордонних служб;
5) у представницьких місіях.

Ст. 147 г).

1. Про створення контингенту відповідним рішенням виносить постанову:

1) міністр внутрішніх справ у випадках, передбачених ст. 147 в) п. 1-3;
2) Головний комендант прикордонної служби у випадках, передбачених ст. 147 в) п. 4 i 5.

2. У рішенні, про яке йдеться в зак. 1, детально зазначається:

1) назва контингенту, його чисельність та період перебування за межами держави;
2) мету скерування контингенту, обсяг його завдань та території дяльності;
3) систему управління та командування контингентом;
4) озброєння та забезпечення контингенту спеціальними засобами та устаткуванням;
5) траси і період переміщення контингенту у випадку транзиту.

3. У випадках, передбачених ст. 147 в) п.1-3, у рішенні крім цього зазначають:

1) орган міжнародної організації, якому контингент буде підпорядкований на період операції;
2) органи державної адміністрації, що відповідають за співпрацю з керівними органами відповідної міжнародної організації у сфері управління діяльністю контингенту, що виконує завдання за межами держави.

4. У випадку необхідності продовження чи скорочення строку використання контингенту за межами держави застосовуються відповідно положення зак. 1-3.

Ст. 147 д).

1. До складу контингенту входять службовці прикордонної служби.
2. Відрядження для несення служби в контингенті та продовження строку відрядження у випадках, зазначених в ст. 147c п. 1-3, відбувається за письмової згоди службовця.

Ст. 147 е)

1. До складу контингенту можуть входити працівники прикордонної служби.
2. З метою забезпечення складу деяких посад в контингенті особами, котрі не є співробітниками прикордонної служби але мають спеціалізовану кваліфікацію, можна влаштовувати працівників на підставі укладання трудового договору.

Ст. 147 є).

1. Службовці та особи, про яких йдеться у ст. 147 е), що входять до складу контингенту, підпорядковуються на території іноземної держави дисциплінарним, кримінальним положенням, та положенням, що стосуються підтримання порядку, чинним на території Польської республіки.
2. Службовці та особи, про яких йдеться у ст. 147 е), що входять до складу контингенту, зобов’язані дотримуватися законодавства приймаючої держави, а також міжнародного права, обов’язкового для Польської республіки.

Ст. 147 ж).

1. Службовець під час відрядження для несеня служби в контингенті за межами держави отримує основний оклад, доплати до основного окладу, а також інші грошові виплати, які йому належали на попередній службовій посаді з урахуванням змін, що відбулися за цей період, що вплинули на право на зарплатню та інші виплати, а також на їх розмір.
2. Службовцеві, про якого йдеться в зак.1 можуть бути призначені додаткові виплати до основного окладу, виплати, пов’язані із заподіянням шкоди для здоров?я, компенсації, пов’язані з місцевими чи закордонними службовими відрядженнями і інші виплати, пов’язані з відрядженнями, що виплачуються у польській та іноземній валюті

Ст. 147 з).

Службовцеві, відрядженому для несення служби, а також особі, про яку йдеться у ст. 147 е), належать наступні права та грошові виплати:

1) безкоштовне проживання та харчування;
2) безкоштовне медичне обслуговування, забезпечення ліками та санітарними засобами;
3) безкоштовний проїзд до місця несення служби або виконання робіт в межах дії контингенту і зворотній проїзд додому, у зв’язку із початком і завершенням несення служби чи виконання робіт в контингенті;
4) страхування від наслідків нещасливих випадків, що виникли під час несения служби або роботи у контингенті, результатом яких стали тілесні ушкодження, пошкодження здоров?я або смерть.

Ст. 147 и).

1. Службовець, що входить до складу контингенту, проходить:

1) безкоштовне медичне і психологічне обстеження, а також профілактичні щеплення у випадку його відрядження для несення служби;
2) безкоштовне медичне і психологічне обстеження після повернення додому у зв?язку із закінченням несення служби у контингенті.

2. Хворому чи раненому службовцеві після проходження лікування, а також службовцеві, який зазнав психічного потрясіння, після закінчення служби в контингенті належить скерування на лікувально-профілактичний відпочинок.
3. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає:

1) масштаб медичного та психологічного обстеження, про яке йдеться у зак. 1;
2) процедуру скеруваня службовців на лікувально-профілактичний відпочинок, передбачений у зак. 2;
3) суб’єктів, які здійснюють обстеження, а також скеровують службовців на обстеження і лікувально-профілактичний відпочинок;
4) види і зразки документів, які видаються після проходження обстеження перед початком служби в контингенті і після її закінчення, а також у зв’язку зі скеруванням на лікувально-профілактичний курс;
5) календар обов’язкових щеплень

- враховуючи обумовленість проведення спеціалізованих обстежень, необхідних для служби в контингенті в залежності від масштабів дії контингенту і обсягу виконуваних службовцями завдань, детальну програму лікувально-профілактичних курсів, а також забезпеченя відповідності календаря щеплень санітарним нормам.

Ст. 147 і).

1. Командир може вигнати особу, про яку йдеться у ст. 147 е) зак. 2, зі складу контингенту:

1) негайно після отримання інформації про обставини, що обумовлюють розірвання договору з вини працівника;
2) за її проханням;
3) якщо нездатність виконання роботи у контингенті через причини, в яких невинен працівник триває довше, ніж 14 днів.

2. Особа, про яку йдеться у зак. 1, не працює від дня отримання письмового повідомлення про виключення з контингенту.
3. У випадках, про які йдеться у зак. 1, трудовий договір розривається після повернення працівника на батьківщину, на принципах і згідно з процедурою, зазначених у Трудовому кодексі.

Ст. 147 ї).

1. Особи, про яких йдеться у ст. 147 е), проходять обстеження і щеплення, про які йдеться у ст. 147 і) зак. 1 п. 1 i 2.
2. Щодо обстежень та щеплень застосовуються відповідно положення, видані на підставі ст. 147 і) зак. 3.

Ст. 147 й).

Рада Міністрів відповідним розпорядженням визначає:

1) умови отримування, вид валюти і розмір додаткових виплат, допомог і компенсацій, передбачених ст. 147 ж) зак. 2, враховуючи вид і обсяг призначення зважаючи на можливі загрози, обтяжливість або місце несення служби, а також функцію, яку виконує службовець;
2) умови і процедуру відрядження службовців для несення служби в контингенті за межами держави, а також відкликання на батьківщину, продовження періоду відрядження, умови несення служби, та обсяг службової підпорядкованості з урахуванням специфіки виконуваних завдань;
3) додаткові виплати, які належать службовцям у зв’язку з відрядженням для несення служби в контингенті за межами держави, приймаючи до уваги їх диференціацію, пов’язану з обсягом завдань контингенту та територією його дії;
4) процедуру та умови працевлаштування в контингентах працівників, про яких йдеться у ст. 147 е), та їх винагородження з урахуванням специфики, пов?язаної з виконанням робіт в контингенті, який реалізує завдання поза межами держави, особливо отримання додаткової закордонної доплати, компенсацій, пов?язаних з подорожами та переїздами, та інших грошових компенсаций, пов?язаних з відрядженням;
5) детальну процедуру реалізації повноважень, передбачених ст. 147 з) i п. 1, 3 i 4, яка належить службовцям, відрядженим для несення служби в контингенті і працівникам, які працюють в контингенті, враховуючи необхідність забезпечення необхідними виплатами у період підготовки до несення служби та виконання робіт у контингенті;
6) детальні засади і процедуру фінансування контингенту, включаючи його перевезення та суб?єктів, уповноважених з фінансових питань, враховуючи можливість фінансування контингенту на засоби, що походять із закордонних джерел, можливості переказу авнсів на видатки, пов?язаних з підготовкою контингенту на батьківщині до виконання завдань за межами держави, а також види видатків, на які вони можуть бути призначені.

Ст. 147 к).

Видатки, пов’язані зі створенням контингентів та їх використанням за межами держави, профінансовані з державного бюджету у частині розпорядження міністра внутрішніх справ.
 
Розділ 15
Тимчасові та кінцеві положення
 
Ст. 148.

1. (пропущений).
2. (пропущений).
3. У день організації Прикордонної служби будуть розформовані Війська Охорони Прикордоння, а документи, майно і штат цих військ міністр внутрішніх справ передасть Прикордонній службі.

Ст. 149.

Якщо у правових положеннях йдеться про «Війська Охорони Прикордоння» та «військовий Охорони прикордоння», під цими поняттями слід розуміти «Прикордонна служба» та «службовці прикордонної служби».

Ст. 150.

(пропущений).

Ст. 151.

1. Професійні військовві та поліцейські, що у день впровадження закону несуть службу у Військах Охорони Прикордоння, які звернуться згідно з процедурою, передбаченою у ст. 34 зак.1 і будуть прийняті до прикордонної служби, підлягають звільненню з професійної військової служби та зі служби у поліції,з моменту їх прийняття до прикордонної служби.
2. (пропущений).
3. Солдатам професійної військової служби чи поліцейським, які зголосяться на службу в прикордонних військах згідно з процедурою, передбаченою у зак. 1, строк несення професійної військової служби чи служби в поліції зараховується до строку служби в прикордонних військах з урахуванням усіх повноважень, пов’язаних з цією службою.
4. (пропущений).
5. Міністр внутрішніх справ або уповноважений ним керівник може особам, прийнятим на службу до прикордонних військ зарахувати на їх прохання до вислуги років в прикордонній службі роботу в якості працівника, якщо вони працювали у відомстві внутрішніх справ чи національної оборони.
6. Період праці, зарахований до вислуги років в прикордонній службі, про який йдеться у зак. 5, не трактується на рівні зі службою в питаннях нарахування пенсій.

Ст. 152.

1. (пропущений).
2. Положення ст.151 застосовують щодо військових, які несуть службу у Морській бригаді кораблів Прикордоння.

Ст. 153.

1. Призовника, скерованого за його згодою для несення служби у прикордонних військах визначають службовцем кандидатської служби на період, про який йдеться у ст. 56 зак. 1a) , ухваленого 21 листопада 1967 року « Про загальний обов’язок охорони Польської республіки» (Вісн.зак. за 2004 р. № 241, пол. 2416 i № 277, пол. 2742).
2. Службовці кандидатської служби можуть нести прикордонну службу, здійснювати діяльність на кордоні і виконувати дії, спрямомовані на охорону порядку. Ці службовці несуть службу у системі казарм.
3. У випадку висловлення згоди службовцем, який несе кандидатську службу на несення підготовчої служби в Прикордонній службі, Головний комендант прикордонної служби може на клопотання коменданта загону прикордонної служби скоротити строк кандидатської служби на одну третину.
4. Строк кандидатської служби зараховується до строку підготовчої служби, якщо перерва між кандидатською службою іі початком підготовчої служби не перевищує 3 місяців.
5. Положення розділів 8, 10, 11, 13 i 14, які стосуються службовців підготовчої служби, застосовуються також щодо службовців кандидатської служби за винятком положень ст. 72, 77 зак. 6, ст. 86, 87 зак. 4, ст. 112 зак. 1, ст. 117, 118, 119 зак. 4 i ст. 124.
6. Службовцеві кандидатської служби належить в період цієї служби право на платну чергову відпустку із загальною кількістю 20 календарних днів.
7. Службовець кандидатської служби має право на компенсацію витрат подорожі на відрізку від постійного місця несення служби до місцевості, яка є метою поїздки і у зворотньому напрямку.
7 a). Службовець кандидатської служби на принципах, зазначених в законі, ухваленому 27 серпня 2004 року « Про допомогу на оздоровлення, що фінансується з казни», має право вибору:

1) лікаря та медсестри у медичному закладі загального типу;
2) спеціаліста, який надає спеціалізовані амбулаторні послуги;
3) лекаря-стоматолога;
4) лікарні

- серед спеціалістів, які підписали угоди про надання медичних послуг, які мають свої приймальні у радіусі територіальних дій організаційного підрозділу прикордонної служби.

7 б). У випадку, якщо службовці, про яких йдеться у зак. 7 а) не зможуть отримати медичні послуги у спеціаліста, зазначеного в даному положенні, вони мають право обирати іншого спеціаліста зпоміж спеціалістів, котрі підписали угоди про надання медичних послуг.
8. Міністр внутрішніх справ відповідним розпорядженням визначає умови компенсації витрат на поїздки, про які йдеться в зак. 7. Розпорядження має визначити види транспорту, проїзд якими надає право на компенсацію витрат поїздки, основу розрахунку компенсацій з цим повязаних, та строки їх виплат.
9. Міністр внутрішніх справ віповідним розпорядженням визначає організацію служби в системі казарм, а також способи її несення. Розпорядження повинно визначити також суб’єктів, компетентних в питаннях організації служби в системі казарм, щоденний хід служби, а також види перепусток для службовців.

Ст. 154.

1. Окремі постійні квартири, які знаходяться у розпорядженні міністра внутрішніх справ або підпорядкованих йому органів, що були надані професійним військовим Військ Охорони Прикордоння, які були прийняті на службу до прикордонної служби, стають на законних підставах житловими приміщеннями у розумінні даного закону.
2. Якщо норма заселення наданої окремої постійної квартири, про яку йдеться у зак. 1, перевищує норму заселення, що належить особі, про яку йдеться в зак. 1 як службовцеві, дана особа залишає за собою право на норму, якою вона користувалася на попередньому місці проживання.
3. Права, набуті на підставі закону від 20 травня 1976 року «Про надання житла Збройним Силам» (Вісн.Зак. за 1992р. пол. 19, за 1994 р. №10, пол. 36 і за 1995р. № 86, пол. 433) професійними військовими Війск Охорони Прикордоння, які були прийняті до прикордонної служби стають на законних підставах правом на житло службовців прикордонної служби у розумінні даного закону.
4. Положення зак. 2 i 3 застосовуються також щодо осіб, про яких йдеться у зак. 1, якщо ці особи отримали поліцейське пенсійне забезпечення.
5. Стосовно службовців, що раніше були професійними військовими і отримали окреме постійне житло із застереженням зак. 1-4, застосовуються положення про забезпечення житлом збройних сил через продаж окремих постійних квартир.

Ст. 155.

(пропущено).

Ст. 156.

Втрачає юридичну силу указ від 23 квітня 1953 року «Про морський прапор плаваючих підрозділів Війська Охорони Прикордоння» (Вісн. Зак. № 23, пол. 94).

Ст. 157.

Закон вступає в силу від дня проголошення.
 
Інформація про терміни впровадження в життя положень новелізації «Закону про Прикордонну службу»
 
Інформація
про терміни впровадження в життя положень закону, ухваленого 22 квітня 2005 року «Про зміну закону про Прикордонну службу та деякі інші закони»

Закон, ухвалений 22 квітня 2005 року «Про зміну Закону про Прикордонну службу та деякі інші закони» був опублікований у Віснику законів Польської республіки № 90, пол. 757 від 23 травня 2005 року.
Закон запроваджує зміни до закону, ухваленого 12 жовтня 1990 року «Про Прикордонну службу», які згідно за ст. 26 вступають силу, починаючи від дня:
 
 

- 23 червня 2005 р.
 Ст. 1 зак. 2 п. 5 а)
 
  Ст. 1 зак. 2 б)
 
  Ст. 10 a) зак. 8
 
  Ст. 11 зак. 1 п. 2 a), 5 i 6 a)
 
  Ст. 11 зак. 2 a), 2 б), 5 a), 7 i 7 a)
 
  Ст. 11 зак. 6 (скасування положення, що входило раніше до зак. 6)
 
  Ст. 23 зак. 1 п. 5 i 6
 
  Ст. 31 зак. 1a) i 3
 
  Ст. 31 зак. 2 (скасування положення, що входило раніше до зак. 2)
 
  Ст. 34 зак. 4
 
  Ст. 35 зак. 2
 
  Ст. 37 зак. 2 i 2 a)
 
  Ст. 39 a) зак.5
 
  Ст. 40 зак. 1 i 1a)
 
  Ст. 43 зак. 3 a)
 
  Ст. 44 зак. 3 i 4
 
  Ст. 47 зак. 2 a) i 2 б)
 
  Ст. 51
 
  Ст. 56
 
  Ст. 57 зак. 1
 
  Ст. 61 зак. 1, 1 a), 3 i 5
 
  Ст. 61 зак. 4 (скасування положення, яке входило раніше до зак.4)
 
  Ст. 62
 
  Ст. 65 зак. 8 i 10
 
  Ст. 71 a) зак. 1 i 2
 
  Ст. 75 зак. 1 , 2 i 3
 
  Ст. 92 зак. 3
 
  Ст. 97 зак. 3
 
  Ст. 98 зак. 1
 
  Ст. 99a зак. 1 i 2
 
  Ст. 99 б) зак. 1 i 2
 
  Ст. 117 зак. 1, 2 i 3
 
  Ст. 117 a)
 
  Ст. 120 зак. 1
 
  Ст. 136 a) зак. 2
 
  Ст. 137 a) зак. 3
 
 

  - 24 серпня 2005 р.
 Ст. 5 зак. 1 п. 2
 
  Ст. 5 зак. 5-8
 
  Ст. 5 a) зак. 2 i зак. 3 п. 1 i 2
 
  Ст. 6 зак. 2 п. 1 i 3
 
  Ст. 6 a) п. 1
 
  Ст. 6 a) п. 2 (відміна положення, яке попередньо було включене до п. 2)
 
  Ст. 9 зак. 7 п. 3 i 4
 
  Ст. 9 е) зак. 1, 3, 6 a) i 7
 
  Ст. 10 зак. 1 Ст. 40 зак. 4
 
  Ст. 91 a) зак. 1
 
  Ст. 118 зак. 1 п. 2
 
  Ст. 118 зак. 2, 2 a) i 4
 
  Ст. 136 б) зак. 1 п. 1 i 1 a) i зак. 3
 
  Розділ 14 а) „Контингенти прикордонної служби, призначені для реалізації завдань за межами держави»
 
 
- 1 січня 2006 р.
 Ст. 1 зак. 2 п. 4 літ. д)
 
  Ст. 1 зак. 2 п. 5 б)
 
  Ст. 10 зак. 2, 3 i 4
 
  Ст. 11 зак. 1 п. 2 б)
 
  Ст. 11 зак. 7 б)
 
  Ст. 124 зак. 1 п. 1