Конституція Литви

Прийнята громадянами Литовської Республіки на референдумі 25 жовтня 1992 року.

Використано текст з компакт-диску
                                                     Електронний інформаційний бюлетень
                                                               (за станом на 26.01.2001 р.)
                                                                 / Верховна Рада України.
                                                     Управління коп"ютеризованих систем.
                                                                              - К., 2001

           Литовський народ, який створив багато віків тому Литовську державу;
     заклавши її правовий фундамент у Литовських Статутах та
     Конституціях Литовської Республіки;
     котрий віками рішуче захищав свою свободу й незалежність;
     який зберіг свій дух, рідну мову, письменність і звичаї;
     втілюючи природне право людини та народу вільно жити й
     творити на землі своїх предків - у незалежній Литовській державі;
     піклуючись про національну злагоду на землі Литви;
     прагнучи відкритого,       справедливого,       гармонійного
    громадського суспільства і правової держави, волею   громадян
    відродженої   Литовської   держави   приймає   і   проголошує цю
    КОНСТИТУЦІЮ.

Стаття 1
Литовська держава є незалежною демократичною республікою.

Стаття 2
Литовська держава створюється народом. Суверенітет належить
народові.

     Стаття 3
     Ніхто не може ущемляти або обмежувати суверенітет народу,
присвоювати суверенну волю, яка належить всьому народові.
     Народ і кожний громадянин має право протидіяти будь-кому,
хто насильницьким шляхом посягає на незалежність, територіальну
цілісність, конституційний лад Литовської держави.

Стаття 4
Вищу конституційну волю народ здійснює безпосередньо або
через своїх представників, обраних демократичним шляхом.

     Стаття 5
     Державна влада в Литві здійснюється Сеймом, Президентом
Республіки та Урядом, Судом.
     Повноваження влади обмежуються Конституцією.
     Установи влади служать людям.

     Стаття 6
     Конституція є   цілісним    актом,    який    застосовується
безпосередньо.
     Кожен може захищати свої права, посилаючись на Конституцію.

     Стаття 7
     Недійсним є будь-який закон або інший акт, що суперечить
Конституції.
     Дійсними є тільки обнародувані закони.
     Незнання закону не звільняє від відповідальності

     Стаття 8
     Захоплення державної влади або її інституту насильницьким
шляхом   вважається   анти конституційною дією, є незаконним і
недійсним.

     Стаття 9
     Найважливіші питання життя держави й народу вирішуються
шляхом референдуму.
     У встановлених   законом випадках референдум оголошується
Сеймом.
     Референдум оголошується також у випадку, якщо цього вимагає
не менше 300 тисяч громадян, які мають виборче право.
     Порядок оголошення і проведення референдуму встановлюється
законом.

     Стаття 10
     Територія Литовської держави є єдиною і неподільною на
будь-які державні утворення.
     Державні кордони можуть бути змінені тільки відповідно до
міжнародного   договору   Литовської   Республіки   після    його
ратифікації чотирма п'ятими всіх членів Сейму.

Стаття 11
Адміністративні одиниці території Литовської держави та їх
межі встановлюються законом.

     Стаття 12
     Громадянство Литовської    Республіки     набувається     за
народженням та на інших встановлених законом підставах.
     За винятком встановлених законом окремих випадків, ніхто не
може бути одночасно громадянином Литовської Республіки та іншої
держави.
     Порядок набуття   і   втрати   громадянства   встановлюється
законом.

     Стаття 13
     Литовська держава піклується про своїх громадян за кордоном.
     Забороняється видавати громадянина Литовської   Республіки
іншій державі, якщо міжнародним договором Литовської Республіки
не передбачені інші дії.

     Стаття 15
     Кольорами державного прапора є жовтий, зелений, червоний.
     Державним гербом є білий Вiтiс на червоному тлі.
     Державний герб, державний   прапор   та   їх   застосування
встановлюються законами.

Стаття 16
Державним гімном є "Національна пісня" Вiнцаса Кудiрки.

Стаття 17
Столицею Литовської держави є місто Вільнюс - багатовікова
історична столиця Литви.

Стаття 18
Права і свободи людини є природними.

Стаття 19
Право людини на життя охороняється законом.

     Стаття 20
     Свобода людини недоторкана.
     Ніхто не може бути підданий свавільному затриманню   чи
триманню під вартою. Нiхто не може бути позбавлений волі інакше
як на тих підставах і відповідно до таких   процедур,   що
встановлені законом.
     Затримана на місці злочину особа протягом 48 годин має бути
припроваджена до суду, де в присутності затриманого вирішується
питання про обґрунтованість затримання. У разі неприйняття судом
постанови про арешт особи затриманий негайно звільняється.

     Стаття 21
     Особа людини недоторкана.
     Гідність людини захищається законом.
     Забороняється піддавати людину тортурам, завдавати каліцтва,
принижувати її гідність, жорстоко поводитися з нею, а також
встановлювати такі покарання.
     Людина без її відома і вільної згоди не може бути піддана
науковим або медичним дослідам.

     Стаття 22
     Приватне життя громадянина недоторкане.
     Листування, телефонні розмови, телеграфні повідомлення та
інші види спілкування особи недоторкані.
     Інформація про приватне життя особи може збиратися лише на
підставі умотивованого рішення суду та тільки відповідно до
закону.
     Закон і суд захищають   громадян   від   свавільного   або
незаконного втручання в їхнє особисте та сімейне життя, посягання
на їхню честь і гідність.

     Стаття 23
     Власність недоторкана.
     Права власності охороняються законами.
     Вилучення власності можливе лише у встановленому законом
порядку для суспільних потреб і при справедливому відшкодуванні.

     Стаття 24
     Житло людини недоторкане.
     Без згоди мешканця зайти до оселі не дозволяється інакше, як
тільки на підставі рішення суду чи у встановленому законом
порядку у разі необхідності гарантування громадського порядку,
затримання злочинця, врятування життя, здоров'я чи майна людини.

     Стаття 25
     Людина має право на свої   переконання   та   вільне   їх
висловлення.
     Людині не повинні чинитися перепони у пошуку, отриманні й
поширенні інформації та ідей.
     Свобода висловлення переконання, отримувати і поширювати
інформацію не може обмежуватись інакше, як тільки законом, якщо
це необхідно для захисту здоров'я, честі й гідності, приватного
життя, моральності людини чи конституційного ладу.
     Свобода висловлення переконань   і   поширення   інформації
несумісна зі злочинними діями - розпалюванням національної,
расової, релігійної та соціальної ненависті,   насильства   і
дискримінації, наклепом та дезінформацією.
     Громадянин має право у встановленому порядкові отримувати
наявну про нього у державних установах інформацію.

     Стаття 26
     Свобода думки, віросповідання та совісті   обмеженню   не
підлягає.
     Кожна людина має право на свободу вибору будь-якої релігії
чи віросповідання та одноосібно чи спільно з іншими, у приватному
чи публічному порядку її сповідувати, відправляти релігійні
обряди, практикувати віросповідання і навчати його.
     Ніхто не може ні примушувати іншу особу, ні зазнавати
примусу обирати чи сповідувати будь-яку релігію або віру.
     Свобода людини сповідувати і поширювати релігію або віру не
може обмежуватись інакше, як лише, як лише законом і тільки в
разі необхідності гарантувати суспільну безпеку, громадський
порядок, здоров'я та моральність людей, так само як і інші
основні права та свободи особи.
     Батьки та опікуни вільно дбають про релігійне та моральне
виховання дітей і підопічних відповідно до власних переконань.

Стаття 27
Переконаннями людини, її релігією чи віросповіданням не
можуть бути виправдані злочин або недодержання законів.

Стаття 28
Здійснюючи свої права та користуючись своїми свободами,
людина зобов'язана додержувати Конституції і законів Литовської
Республіки, не обмежувати права та свободи інших людей.

     Стаття 29
     Перед законом, судом та іншими державними інститутами чи
посадовими особами всі люди рівні.
     Не допускаються обмеження прав людини і надання їй привілеїв
залежно від її статі, раси, національності, мови, походження,
соціального становища, віросповідання, переконань чи поглядів.

     Стаття 30
     Особа, конституційні права або свободи якої порушуються, має
право звернутися до суду.
     Відшкодування завданих   особі   матеріальних та моральних
збитків встановлюється законом.

     Стаття 31
     Особа вважається невинуватою доти, доки її винність не
доведена у встановленому законом порядку і не визнана вироком
суду, що набув законної сили.
     Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має право на
відкритий   і   справедливий   розгляд її справи незалежним і
безстороннім судом.
     Забороняється примушувати давати свідчення   проти   себе,
членів своєї сім'ї або близьких родичів.
     Покарання може   призначитися   або застосуватися лише на
підставі закону.
     Ніхто не може бути покараний за той самий злочин вдруге.
     Особі, підозрюваній у вчиненні злочину, й обвинувачуваній
особі з моменту їх затримання або першого допиту гарантується
право на захист, а також право мати адвоката.

     Стаття 32
     Громадянин може вільно пересуватися та обирати собі місце
проживання у Литві, може вільно виїжджати з Литви.
     Ці права не можуть обмежуватися інакше, як лише за законом
та у разі необхідності убезпечення держави, охорони здоров'я
людей, а також при здійсненні правосуддя.
     Не можна забороняти громадянинові повернутися в Литву.
     Кожний литовець може поселитися в Литві.

     Стаття 33
     Громадяни мають   право брати участь в управлінні своєю
державою як безпосередньо, так і через демократично обраних
представників, а також мають право на рівних умовах вступати на
державну службу в Литовській Республіці.
     Громадянам гарантується право критикувати роботу державних
установ чи посадових осіб, оскаржувати їх рішення. Переслідування
за критику забороняється.
     Громадянам гарантується право на петицію, порядок здійснення
якого встановлюється законом.

     Стаття 34
     Громадяни, яким на день виборів виповнилося 18 років, мають
виборче право.
     Право бути обраним встановлюється Конституцією Литовської
Республіки та законами про вибори.
     У виборах   не   беруть   участі громадяни, визнані судом
недієздатними.

     Стаття 35
     Громадянам гарантується право на   вільне   об'єднання   в
товариства, політичні партії та асоціації, якщо їхні цілі і
діяльність не суперечать Конституції та законам.
     Ніхто не може бути приневолений до членства в будь-якому
товаристві, політичній партії чи асоціації.
     Створення та діяльність політичних партій, інших політичних
та громадських організацій реґламентується законом.

     Стаття 36
     Не можна забороняти або перешкоджати громадянам збиратися
без зброї на мирні зібрання.
     Це право не може обмежуватися інакше, як лише за законом і
тільки в разі необхідності захистити державну чи суспільну
безпеку, громадський порядок, здоров'я чи моральність людей або
права і свободи інших осіб.

Стаття 37
Громадяни, які належать до національних спільнот, мають
право на розвиток своєї мови, культури та звичаїв.

     Стаття 38
     Сім'я є основою суспільства та держави.
     Держава охороняється    та    опікає   сім'ю,   материнство,
батьківство і дитинство.
     Шлюб береться за вільною згодою чоловіка та жінки.
     Держава реєструє шлюб, народження та смерть. Держава визнає
і церковну реєстрацію шлюбу.
     Права кожного із подружжя у сім'ї рівні.
     Право та обов'язок батьків - виховувати своїх дітей чесними
людьми і відданими громадянами, утримувати їх до досягнення
повноліття.
     Обов'язок дітей - поважати батьків, опікати їх у старості та
дбайливо ставитися до їхньої спадщини.

     Стаття 39
     Держава опікає сім'ї, які виховують дітей дома, надає їм
підтримку у встановленому законом порядку.
     Для матерів, які працюють, законом передбачаються оплачувана
допологова та післяпологова відпустка, сприятливі умови праці та
інші пільги.
     Неповнолітні діти захищаються законом.

     Стаття 40
     Державні навчально-виховні     заклади    самоврядувань    є
світськими. У них за бажанням батьків провадиться навчання Закону
божого.
     У встановленому   законом   порядку можуть створюватися і
недержавні навчально-виховні заклади.
     Вищим навчальним закладам надається автономія.
     Держава здійснює нагляд за діяльністю навчально-виховних
закладів.

     Стаття 41
     Навчання осіб віком до 16 років є обов'язковим.
     Навчання у    державних    (самоврядних)   загальноосвітніх,
професійних школах та навчальних закладах вищого   рівня   є
безоплатним.
     Вища освіта доступна всім відповідно до здібностей кожної
людини. Громадянам, які успішно навчаються у державних вищих
навчальних закладах, гарантується безоплатне навчання.

     Стаття 42
     Культура, наука   та   дослідження, а також викладання є
вільним.
     Держава надає підтримку культурі та науці, приділяє увагу
охороні   пам'яток та цінностей історії, мистецтва та інших
пам'яток і цінностей культури Литви.
     Духовні та матеріальні   інтереси   автора,   пов'язані   з
науково-технічною, культурно-художньою творчістю, захищаються й
охороняються законом.

     Стаття 43
     Держава визнає традиційні у Литві церкви та   релігійні
організації, а інші церкви та релігійні організації - в тому
разі, якщо вони мають підтримку в суспільстві та їх вчення і
обряди не суперечать законові й моралі.
     Визнані державою церкви та інші релігійні організації мають
права юридичної особи.
     Церкви та релігійні організації вільно проповідують своє
вчення,   відправляють свої обряди, мають молитовні будинки,
благодійні заклади та школи для підготовки служителів культу.
     Церкви та релігійні організації вільно діють згідно зі
своїми канонами і статутами.
     Становище церкви та інших релігійних організацій у державі
встановлюється угодою або законом.
     Проповідування церквами та релігійними організаціями вчення,
інша релігійна діяльність, а також молитовні будинки не можуть
використовуватися з метою, що суперечить Конституції та законам.
     У Литві не має державної релігії.

     Стаття 44
     Цензура засобів масової інформації забороняється.
     Держава, політичні   партії,   політичні    та    громадські
організації, інші інституції або особи не можуть монополізувати
засоби масової інформації.

     Стаття 45
     Національні спільноти   громадян    самостійно    займаються
справами своєї національної культури, освітою, благодійністю,
взаємодопомогою.
     Держава надає підтримку національним спільнотам.

     Стаття 46
     Господарство Литви ґрунтується на праві приватної власності,
на   особистій свободі господарської діяльності та особистій
ініціативі.
     Держава надає підтримку суспільно корисним господарським
зусиллям та ініціативі.
     Державою регулюється господарська діяльність таким чином,
щоб вона слугувала для загального блага народу.
     Законом забороняється монополізувати виробництво та ринок,
охороняється свобода чесної конкуренції.
     Держава захищає інтереси споживача.

     Стаття 47
     Земля, внутрішні води, ліси, парки на правах власності
можуть належати лише громадянам Литовської Республіки та державі.
     Земельні ділянки   на   правах   власності   відповідно   до
встановлених законами порядку та умов можуть належати іноземній
державі для заснування її дипломатичних та консульських установ.
     На правах   виключної   власності   Литовській    Республіці
належать: надра землі, а також внутрішні води, ліси, парки,
дороги, об'єкти історії, археології і   культури   державного
значення.
     Литовській Республіці належать виключні права на повітряний
простір над її територією, її континентальний шельф та економічну
зону в Балтійському морі.

     Стаття 48
     Кожна людина   може   вільно обирати роботу та займатися
підприємництвом і має право на належні, безпечні і здорові умови
праці, на справедливу оплату праці та на соціальний захист на
випадок безробіття.
     Праця іноземців у Литовській Республіці регулюється законом.
Примусова праця заборонена. Примусовою працею не вважається
проходження служби у війську або альтернативна служба, що її
заміняє, а також праця громадян під час війни, стихійного лиха,
епідемії або в інших надзвичайних випадках.
     Примусовою працею не вважається і регульована законом праця
засуджених судом.

     Стаття 49
     Кожна людина, яка працює, має право на відпочинок і вільний
час, а також на щорічну оплачувану відпустку.
     Тривалість робочого часу визначається законом.

     Стаття 50
     Професійні спілки створюються вільно і діють самостійно.
Вони захищають професійні, соціально-економічні права та інтереси
працівників.
     Усі професійні спілки мають рівні права.

     Стаття 51
     Працівники, захищаючи свої соціально-економічні інтереси,
мають право на страйк.
     Обмеження, умови   та   порядок   здійснення   цього   права
встановлюються законом.

     Стаття 52
     Держава гарантує право громадян на пенсії за віком та
інвалідністю,   на соціальну підтримку у випадку безробіття,
хвороби, вдівства, втрати годувальника та в інших передбачених
законом випадках.

     Стаття 53
     Держава піклується про здоров'я людей і гарантує медичну
допомогу та послуги людині   на   випадок   хвороби.   Законом
встановлюється порядок надання громадянам безоплатної медичної
допомоги в державних лікувальних закладах.
     Держава заохочує фізичну культуру суспільства і створює
сприятливі умови для спорту.
     Держава і   кожна особа зобов'язані охороняти навколишнє
середовище від шкідливого впливу

     Стаття 54
     Держава піклується про   охорону   природного   середовища,
тваринного та рослинного світу, окремих природних об'єктів і
особливо цінних місцевостей, здійснює нагляд з метою дбайливого
використання,   а також відновлення та примноження природних
ресурсів.
     Законом забороняється виснажувати землю, її надра, води,
забруднювати   води та повітря, чинити радіаційний вплив на
навколишнє середовище, а також збіднювати рослинний та тваринний
світ.

     Стаття 55
     Сейм складається з представників народу - 141 члена Сейму,
що обираються строком на чотири роки на основі загального,
рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
     Сейм вважається обраним, якщо до його складу обрано не менш
як три п'ятих членів Сейму.
     Порядок обрання членів Сейму встановлюється законом.

     Стаття 56
     Членом Сейму   може   бути   обраний громадянин Литовської
Республіки, який не зв'язаний присягою чи зобов'язанням   з
іноземною державою і на день виборів має не менше 25 років, а
також постійно проживає у Литві.
     Членами Сейму не можуть бути обрані особи, які не відбули
покарання за вироком, визначеним судом, а також особи, визнані
судом недієздатними.

Стаття 57
Чергові вибори Сейму проводяться не раніше ніж за два місяці
і не пізніше ніж за місяць до спливу строку повноважень членів
Сейму.

     Стаття 58
     Дострокові вибори Сейму можуть проводитися за постановою
Сейму, прийнятою більшістю не менш ніж у три п'ятих голосів усіх
членів Сейму.
     Дострокові вибори Сейму можуть бути оголошені і Президентом
Республіки:
     1) якщо Сеймом протягом ЗО днів після подання не було
прийнято рішення про нову програму Уряду або після першого
подання програми Уряду протягом 60 днів двічі підряд не було
схвалено програму Уряду;
     2) за   пропозицією   Уряду,   якщо   Сеймом   безпосередньо
виражається недовіра Урядові.
     Президент Республіки не може оголосити про дострокові вибори
Сейму, якщо до спливу строку повноважень Президента Республіки
залишилося менше 6 місяців, а також якщо після дострокових
виборів Сейму не минуло 6 місяців.
     У постанові Сейму або в акті Президента Республіки щодо
дострокових виборів Сейму призначається день виборів нового
Сейму. Вибори нового Сейму повинні бути проведені не пізніше ніж
протягом 3 місяців після прийняття рішення про дострокові вибори.

     Стаття 59
     Відлік строку повноважень членів Сейму починається з дня
першого засідання новообраного Сейму. З початком цього засідання
закінчується строк повноважень раніше обраних членів Сейму.
     Обраний член Сейму набуває усіх прав представника народу
лише після складання ним у Сеймі присяги на вірність Литовській
Республіці.
     Член Сейму, який не склав у встановленому законом порядку
присягу чи склав присягу умовно, втрачає мандат члена Сейму. У
зв'язку з цим Сеймом приймається постанова.
     При виконанні   своїх   обов'язків   члени Сейму керуються
Конституцією Литовської Республіки, інтересами держави, своїм
сумлінням і не можуть обмежуватися ніякими мандатами.

     Стаття 60
     Обов'язки члена Сейму, за винятком його обов'язків у Сеймі,
несумісні з будь-якими іншими посадами в державних установах та
організаціях, а також з роботою у підприємницьких, комерційних та
інших приватних установах чи на підприємствах. На строк дії своїх
повноважень член Сейму звільняється від обов'язку проходити
службу з охорони краю.
     Лише член Сейму може призначатися   Прем'єр-міністром   чи
міністром.
     Робота члена Сейму, а також витрати, пов'язані з його
парламентською діяльністю, оплачуються за рахунок державного
бюджету. Член Сейму не може отримувати ніякого іншого окладу, за
винятком плати за творчу діяльність.
     Обов'язки, права та   гарантії   діяльності   члена   Сейму
встановлюються законом.

     Стаття 61
     Член Сейму    має    право    звернутися   із   запитом   до
Прем'єр-міністра,   міністрів,   керівників    інших    державних
інститутів, утворених чи обраних Сеймом. вони зобов'язані дати
усну чи письмову відповідь на сесії Сейму в установленому Сеймом
порядку.
     Під час сесії групою, не менш як одна п'ята членів Сейму,
може бути подана Прем'єр-міністрові або міністрові інтерпеляція.
     Сейм після   обговорення   відповіді   Прем'єр-міністра   чи
міністра   на   інтерпеляцію   може   постановити, що відповідь
незадовільна, і більшістю голосів половини всіх членів Сейму
виразити недовіру Прем'єр-міністрові чи міністрові.
     Порядок голосування встановлюється законом.

     Стаття 62
     Особа члена Сейму недоторканна.
     Член Сейму без згоди Сейму не може бути притягнений до
кримінальної відповідальності, заарештований, не може бути іншим
чином обмежена його свобода.
     Член Сейму   за голосування чи виступ у Сеймі не може
переслідуватися. Разом з тим за образу особи чи наклеп він може
притягатися до відповідальності у загальному порядку.

     Стаття 63
     Повноваження члена Сейму припиняються у випадку:
     1) спливу   строку   повноважень   або з початком першого
засідання обраного на дострокових виборах Сейму;
     2) його смерті;
     3) його відставки;
     4) визнання його судом недієздатним;
     5) позбавлення його мандата Сеймом у порядку процедури
імпічменту;
     6) визнання виборів недійсними або у разі грубого порушення
Закону про вибори;
     7) переходу його на іншу   роботу   або   якщо   він   не
відмовляється від роботи, несумісної з обов'язками члена Сейму;
     8) втрати ним громадянства Литовської Республіки.

     Стаття 64
     Сейм щорічно збирається на дві чергові - весняну та осінню
сесії. Весняна сесія починається 10 березня і закінчується 30
червня. Осіння сесія починається 10 вересня і закінчується 23
грудня. Сейм може винести постанову про продовження сесії.
     Позачергові сесії скликаються Головою Сейму за пропозицією
не менш третини всіх членів Сейму, а в передбачених Конституцією
випадках - Президентом Республіки.

Стаття 65
Новообраний Сейм на своє перше засідання, що має відбутися
не пізніше ніж упродовж 15 днів після обрання Сейму, скликається
Президентом Республіки. Якщо Президент Республіки не скликає
Сейм, члени Сейму збираються самі наступного дня після спливу
п'ятнадцятиденного строку.

     Стаття 66
     Засідання Сейму веде Голова Сейму або його заступник.
     Перше після виборів засідання Сейму відкриває найстарший за
віком член Сейму.

     Стаття 67
     Сейм:
     1) обговорює та приймає поправки до конституції;
     2) видає закони;
     3) приймає постанови щодо референдумів;
     4) призначає вибори Президента Литовської Республіки;
     5) встановлює передбачені законом державні інститути, а
також призначає та звільняє їх керівників;
     6) схвалює чи не схвалює   кандидатуру Прем'єр-міністра,
запропоновану Президентом Республіки;
     7) розглядає подану Прем'єр-міністром програму Уряду та
приймає рішення щодо її схвалення;
     8) за пропозицією Уряду створює чи ліквідує міністерства
Литовської Республіки;
     9) здійснює контроль за діяльністю Уряду, може виражати
недовіру Прем'єр-міністрові або міністрові;
     10) призначає суддів Конституційного Суду, суддів Верховного
Суду, а також голів цих судів;
     11) призначає та звільняє Державного контролера, Голову
Правління Банку Литви;
     12) призначає вибори Рад самоврядувань;
     13) утворює головну виборчу комісію та вносить зміни до її
складу;
     14) затверджує державний бюджет та здійснює контроль за його
виконанням;
     15) встановлює державні податки та інші обов'язкові платежі;
     16) ратифікує та денонсує міжнародні договори Литовської
Республіки, розглядає інші питання зовнішньої політики;
     17) встановлює адміністративний поділ Республіки;
     18) засновує державні нагороди Литовської Республіки
     19) видає акти про амністію;
     20) вводить пряме правління, воєнний та надзвичайний стан,
оголошує мобілізацію та приймає рішення про використання Збройних
сил.

     Стаття 68
     Право законодавчої ініціативи у Сеймі належить членам Сейму,
Президентові Республіки та Урядові.
     Право законодавчої   ініціативи   мають   також    громадяни
Литовської Республіки. 50 тисяч громадян, які мають виборче
право, можуть подавати у Сейм проект   закону,   який   Сейм
зобов'язаний розглянути.

     Стаття 69
     Закони у   Сеймі   приймаються   з   додержанням процедури,
встановленої законом.
     Закони вважаються прийнятими, якщо за них проголосувала
більшість членів Сейму, які брали участь у засіданні.
     Конституційні закони Литовської Республіки приймаються, якщо
за них проголосувало більше половини всіх членів Сейму, а зміни в
них вносяться більшістю не менш ніж у три п'ятих голосів членів
Сейму.
     Положення законів Литовської Республіки можуть прийматися і
шляхом референдуму.

     Стаття 70
     Прийняті Сеймом закони набувають чинності після підписання
та офіційного обнародування їх Президентом Литовської Республіки,
якщо самими законами не встановлений пізніший день набуття ними
чинності.
     Інші прийняті Сеймом акти та Статут Сейму підписуються
Головою Сейму. Ці акти набувають чинності наступного дня після їх
обнародування, якщо самими актами не встановлено інший порядок
набуття ними чинності.

     Стаття 71
     Президент Республіки не пізніше ніж у десятиденний строк
після вручення закону або підписує та   офіційно   обнародує
прийнятий Сеймом закон, або повертає його до Сейму з відповідною
мотивацією для повторного розгляду.
     Якщо у зазначений строк прийнятий Сеймом закон Президент
Республіки не повертає і не підписує, такий закон набуває
чинності після підписання та офіційного обнародування   його
Головою Сейму.
     Прийнятий шляхом референдуму закон чи інший акт не пізніше
ніж упродовж 5 днів повинен бути підписаний і   офіційно
обнародуваний Президентом Республіки.
     Якщо у зазначений строк такий закон Президент Республіки не
підписує і не обнародує, закон набуває чинності після його
підписання та офіційного обнародування Головою Сейму.

     Стаття 72
     Повернений Президентом Республіки закон Сейм може знову
розглянути та прийняти.
     Повторно розглянутий Сеймом закон вважається прийнятим, якщо
були   прийняті   подані   Президентом   Республіки поправки та
доповнення або якщо за закон проголосувало більше половини, а за
конституційний закон - не менш трьох п'ятих усіх членів Сейму.
     Такі закони Президент Республіки зобов'язаний не пізніше ніж
протягом трьох   днів   підписати   та   негайно   офіційно   їх
обнародувати.

     Стаття 73
     Скарги громадян щодо зловживань чи бюрократизму з боку
державних посадових осіб (за винятком суддів) і посадових осіб
самоврядувань розглядаються контролерами Сейму. Вони мають право
вносити пропозиції до суду про звільнення винних посадових осіб з
обійманої посади.
     Повноваження контролерів Сейму встановлюються законом.
     У разі потреби Сейм створює й інші інститути контролю. Їх
система та повноваження встановлюються законом.

     Стаття 74
     Президент Республіки, Голова та судді Конституційного Суду,
Голова та судді Верховного Суду, Голова та судді Апеляційного
суду, члени Сейму за грубе порушення Конституції або порушення
присяги, а також при виявленні факту вчинення злочину рішенням
більшості у три п'ятих голосів усіх членів Сейму можуть бути
усунені від обійманих посад або позбавлені мандата члена Сейму.
Це   здійснюється   в   порядку   процедури   імпічменту,    який
встановлюється Статутом Сейму.

Стаття 75
Призначені або обрані Сеймом посадові особи, за винятком
зазначених у статті 74 Конституції осіб, звільняються з посади,
якщо Сейм виражає їм недовіру більшістю усіх членів Сейму.

Стаття 76
Структура та порядок роботи Сейму встановлюється Статутом
Сейму. Статут Сейму має силу закону.

Глава VI ПРЕЗИДЕНТ РЕСПУБЛІКИ

     Стаття 77
     Президент Республіки є главою держави.
     Він представляє Литовську державу та виконує   все,   що
ставиться йому за обов'язок Конституцією та законами.

     Стаття 78
     Президентом Республіки може бути обраний громадянин Литви за
походженням, який не менш ніж протягом трьох останніх років живе
у Литві, якщо йому до дня виборів виповнилося не менше сорока
років і якщо він може бути обраний членом Сейму.
     Президент Республіки   обирається   громадянами   Литовської
Республіки строком на п'ять років на основі загального, рівного
та прямого виборчого права ляхом таємного голосування.
     Одна й та сама особа може обиратися Президентом Республіки
не більше двох разів підряд.

     Стаття 79
     Кандидатом у Президенти Республіки реєструється громадянин
Литовської Республіки, який відповідає умовам частини першої
статті 78 і зібрав не менш 20 тисяч підписів виборців.
     Число кандидатів   на   посаду   Президента   Республіки не
обмежується.

Стаття 80
Чергові вибори Президента Республіки проводяться в останню
неділю за два місяці до спливу строку повноважень Президента
Республіки.

     Стаття 81
     Обраним вважається кандидат на посаду Президента Республіки,
який при першому голосуванні та за участю не менш половини всіх
виборців набрав більше половини голосів усіх виборців, що взяли
участь у виборах. Якщо у виборах взяло участь менше половини всіх
виборців, обраним вважається кандидат, який набрав найбільшу
кількість голосів, але не менш однієї третини голосів усіх
виборців.
     Якщо у першому турі голосування жоден із кандидатів не
набрав потрібної більшості голосів, через два тижні проводиться
повторне голосування стосовно двох кандидатур, які   набрали
найбільшу кількість голосів. Обраним вважається кандидат, який
набрав більшу кількість голосів.
     Якщо у першому турі взяло участь не більше двох кандидатів і
жоден з них не набрав потрібної кількості голосів, проводяться
повторні вибори.

     Стаття 82
     Обраний Президент Республіки приступає до виконання своїх
обов'язків   наступного   дня після спливу строку повноважень
Президента Республіки після того, як у Вільнюсі за участю
представників народу - членів Сейму - він складе присягу народові
зберігати вірність Литовській Республіці та Конституції, сумлінно
виконувати свої обов'язки та бути до всіх однаково справедливим.
     Складає присягу і переобраний Президент Республіки.
     Акт про    складання    присяги    Президентом    Республіки
підписується їм самим та головою Конституційного Суду, а за його
відсутності - одним із суддів Конституційного Суду.

     Стаття 83
     Президент Республіки не може бути членом Сейму, не може
обіймати ніякі інші посади та отримувати інший оклад,   за
винятком встановленого Президентові Республіки окладу та плати
за творчу діяльність.
     Особа, обрана Президентом Республіки, повинна припинити свою
діяльність у політичних партіях та організаціях до початку нової
компанії виборів Президента Республіки.

     Стаття 84
     Президент Республіки:
     1) вирішує важливі питання внутрішньої політики і разом з
Урядом здійснює зовнішню політику;
     2) підписує міжнародні договори Литовської Республіки та
подає їх у Сейм для ратифікації;
     3) за поданням Уряду призначає і відкликає дипломатичних
представників Литовської Республіки в іноземних державах та при
міжнародних організаціях; приймає вірчі та відкличні грамоти
дипломатичних   представників   іноземних   держав;   надає вищі
дипломатичні ранги та спеціальні звання;
     4) зі схвалення Сейму призначає Прем'єр-міністра, доручає
йому сформувати Уряд та затверджує його склад;
     5) зі схвалення Сейму звільняє Прем'єр-міністра;
     6) після обрання   нового Сейму приймає складені Урядом
повноваження та доручає йому виконувати обов'язки до утворення
нового Уряду;
     7) приймає відставку Уряду та в разі потреби доручає йому
подальше виконання обов'язків або доручає одному з міністрів
виконувати обов'язки Прем'єр-міністра до утворення нового Уряду;
приймає відставку міністрів і може доручити їм   виконувати
обов'язки до призначення нового міністра;
     8) у   разі відставки Уряду або складання Урядом своїх
повноважень не пізніше ніж протягом 15 днів подає на розгляд
Сейму кандидатуру Прем'єр-міністра;
     9) за   поданням   Прем'єр-міністра призначає та звільняє
міністрів;
     10) у   встановленому   порядку   призначає   та    звільняє
передбачених законами державних посадових осіб;
     11) подає до Сейму кандидатури суддів Верховного Суду, а
після призначення всіх суддів Верховного Суду з їх числа подає до
Сейму   для   призначення кандидатуру Голови Верховного Суду;
призначає суддів Апеляційного суду, а з їх числа - Голову
Апеляційного   суду   у разі схвалення їх кандидатур Сеймом;
призначає суддів та голів окружних і апілінкових судів, змінює
місця їх роботи; у передбачених законами випадках подає до Сейму
пропозицію про звільнення суддів;
     12) подає до Сейму кандидатури трьох суддів Конституційного
Суду, а після призначення всіх суддів Конституційного Суду з їх
числа    подає    до   Сейму   призначення   кандидатуру   Голови
Конституційного Суду;
     13) подає до Сейму кандидатуру Державного контролера і
Голову Правління Банку Литви; може внести у Сейм подання про
вираження їм недовіри;
     14) зі схвалення Сейму призначає та звільняє командувача
військ та керівника Служби безпеки;
     15) надає вищі військові звання;
     16) у разі збройного нападу, який містить у собі загрозу
суверенності   або територіальній цілісності держави, приймає
рішення про захист від збройної агресії, про введення воєнного
стану,   а   також   про мобілізацію і подає ці рішення для
затвердження на найближчому засіданні Сейму;
     17) у встановлених законом порядку і випадках оголошує
надзвичайний стан та подає це рішення на найближчому засіданні
Сейму;
     18) виступає у Сеймі річними доповідями про становище у
Литві, про внутрішню і зовнішню політику Литовської Республіки;
     19) у передбачених Конституцією випадках скликає позачергову
сесію Сейму;
     20) оголошує чергові вибори Сейму, а в передбачених частиною
другою статті 58 Конституції випадках - дострокові вибори Сейму;
     21) у передбаченому законом порядку прийме у громадянство
Литовської Республіки;
     22) присвоює державні нагороди;
     23) надає помилування засудженим;
     24) підписує та обнародує прийняті Сеймом   закони   або
повертає їх до Сейму у встановленому статтею 71 Конституції
порядку.

     Стаття 85
     Президент Республіки, здійснюючи надані йому повноваження,
видає акти - декрети.
     Для того, щоб декрети Президента Республіки, зазначені у
пунктах 3,15, 17 і 21 статті 84 Конституції, набули чинності,
вони мають бути підписані Прем'єр - міністром або відповідним
міністром. Відповідальність за такий декрет покладається на
Прем'єр-міністра чи міністра, який підписав його.

     Стаття 86
     Особа Президента Республіки недоторканна: доти, доки він
виконує   свої   обов'язки,   він   не може бути заарештований,
притягнений     до     кримінальної     або      адміністративної
відповідальності.
     Президент Республіки може бути достроково усунений від
обов'язків лише у випадку грубого порушення ним Конституції або
присяги, а також випадку виявлення факту вчинення злочину.
Питання   про   усунення Президента Республіки від обов'язків
вирішується Сеймом у порядку процедури імпічменту.

     Стаття 87
     При оголошені Президентом Республіки дострокових виборів
Сейму у випадках, передбачених частиною другою   статті   58
Конституції, новообраний Сейм більшістю у три п'ятих голосів усіх
членів Сейму протягом 30 днів із дня першого засідання може
оголосити дострокові вибори Президента Республіки.
     Президент Республіки, який виявив бажання взяти участь у
виборах, одразу реєструється як кандидат.
     Удруге обраний на таких   виборах   Президент   Республіки
вважається обраним на другий строк повноважень, якщо до виборів
минуло більше трьох років від першого строку його повноважень.
Якщо минуло менше трьох років від першого строку його повноважень
- Президент обирається лише на строк, що залишився від першого
строку   повноважень,   який   не   вважається   другим   строком
повноважень.
     Якщо дострокові вибори Президента оголошуються під   час
другого строку його повноважень, то нинішній Президент Республіки
може бути обраний лише на строк, який залишився від другого
строку повноважень.

     Стаття 88
     Повноваження Президента Республіки припиняються у випадках:
     1) спливу строку, на який він був обраний;
     2) проведення дострокових виборів Президента Республіки;
     3) його відставка з посади, яку він обіймає;
     4) смерті Президента Республіки;
     5) усунення його Сеймом від обов'язків у порядку імпічменту;
     6) прийняття Сеймом з урахуванням висновку Конституційного
Суду більшістю у три п'ятих голосів усіх членів Сейму постанови,
в якій констатується, що стан здоров'я Президента Республіки не
дозволяє йому виконувати свої обов'язки.

     Стаття 89
     У випадку смерті Президента Республіки, усунення його від
обов'язків у порядку процедури імпічменту або у разі прийняття
Сеймом   постанови   про   неможливість   виконання   Президентом
Республіки своїх обов'язків за станом здоров'я його обов'язки
тимчасово виконує Голова Сейму. У такому випадку Голова Сейму
позбавляється своїх повноважень у Сеймі, де його обов'язки
тимчасово виконує його замісник. У перелічених випадках Сейм не
пізніше ніж упродовж 10 днів зобов'язаний призначати Президента
Республіки, що мають бути проведені не пізніше ніж протягом двох
місяців. У випадку, коли Сейм не може зібратися і призначити
вибори Президента Республіки, вибори оголошуються Урядом.
     Президента Республіки, який тимчасово поїхав за кордон або
захворів і у зв'язку з цим тимчасово не має можливості виконувати
свої обов'язки, протягом цього строку заступає Голова Сейму.
     Голова Сейму, який тимчасово заступає Президента Республіки,
не може оголошувати дострокові вибори Сейму, звільняти або
призначати міністрів без згоди Сейму. У цей період Сейм не може
розглядати питання про вираження недовіри Голові Сейму. У цей
період Сейм не може розглядати питання про вираження недовіри
голові Сейму.
     Здійснення повноважень Президента ні в яких інших випадках і
ніякими іншими особами або інституціями не допускається.

Стаття 90
Президент Республіки має резиденцію. Фінансування Президента
Республіки та його резиденції встановлюється законом.