Верховна Рада України Бібліотечно-бібліографічні ресурси
Бібліотечно-бібліографічні ресурси		 Бібліотечно-бібліографічні ресурси
  Бібліотечні ресурси  >  Віртуальні виставки 
      Віртуальні виставки
Бібліотека Верховної Ради України.


«Українська вишивка - код нації»

        


          Виставка "УКРАЇНСЬКА ВИШИВАНКА - КОД НАЦІЇ"  присвячена Всеукраїнському Дню вишиванки. Це міжнародне свято покликане зберегти споконвічні народні традиції створення етнічного вишитого українського одягу. Традиція святкування Дня вишиванки виникла у 2006 році. Ідея цього свята належить письменниці і журналістці Лесі Воронюк. Вона, тоді ще студентка Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, запропонувала своїм однокурсникам та викладачам вибрати один день та усім разом одягти вишиванки на пари. Спочатку вишиванку одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів. А вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України. Таким чином вишиванка посприяла єдності і культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу. Українська вишиванка має надзвичайно давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до IV ст. Згадки про вишитий одяг є у багатьох письмових джерелах, насамперед у «Слові о полку Ігоревім», в Іпатіївському літописі та інших пам’ятках. Вишитий одяг споконвічно носили наші пращури. Кілька століть тому козаки, ідучи в бій, неодмінно одягали вишиту сорочку, яка була їхнім своєрідним оберегом. Носили її під своїм одностроєм і вояки доби визвольних змагань – січові стрільці та українські повстанці. Сучасні українські захисники на Сході України у своїх рюкзаках також тримають вишиті сорочки- обереги, як символ незламності, свободи і патріотизму. Вишиванка – оберіг, який передавали із покоління у покоління. Ймовірно тому у вишиванці закладено певний ментальний, навіть і генетичний код, який відрізняє нашу націю від решти європейців. Сьогодні вишиванка – ніби стародавній літопис, через який можна доторкнутися до історії та культури кожного куточка України.
    Вишиванка – дивовижний національний одяг українського народу, важлива складова українського національного вбрання. Традиційна вишивка сорочок має оберегове значення й різниться залежно від регіону. Красою українському костюму захоплювалися відомі художники та відображали в своїх картинах.



Микола Рачков «Дівчина-українка»
(др. пол. XIX ст.),
масло. 55.5 x 41.5 см


"Українка біля тину", Ілля Рєпін, 1844


"Українка", Костянтин Маковський, 1884.

"Українська дівчина", С. М. Прохоров, 1929


"Портрет Е. Н. Дараган",
Микола Брянський, 1860


Василь Тропінін "Подолянка із сливами" 1820-і рр



"Українка", Антоніна Маєвська, 1893



Ві́ктор Наконе́чний - майстер народного малярства. Лауреат Шевченківської премії 2009

Виставка  знайомить з історією української вишивки, народними звичаями та обрядами, пов’язаними з нею, представляє результати досліджень мистецтва вишивки і лексикону українського орнаменту, схеми українських орнаментів, тощо.
 


       

   1. Борисенко В.  Традиції і життєдіяльність етносу: На матеріалах святково-обрядової культури українців : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Борисенко. – К. : УНІСЕРВ, 2000. – 191 с. – К-2 [902.7 / Б82].
    У навчально-методичному посібнику “Традиції та життєдіяльність етносу” пропонуються зразки традиційної святково-обрядової культури українців, показані процеси трансформації народних звичаїв святкування та спонтанного відродження окремих елементів свят наприкінці XX сторіччя і водночас тенденції до втрати дуже важливих для життєдіяльності етносу компонентів етнокультури.

   

   2. Воропай О.  Звичаї нашого народу : Етнографічний нарис / О. Воропай. – Х. : Фолио, 2005. – 508 с. – (Перлини української культури). – К-2 [902.7 / В75].
      Головна праця О. Воропая - двотомний етнографічний нарис "Звичаї нашого народу", в якому ретельно дібрано звичаї та обряди різних регіонів України, що пов’язані з народним та релігійним календарями. Вона поєднує принципи науковості та популярності і є однією з кращих українських етнографічних праць XX ст. Книга розподілена за порами року, а саме: І-ша частина - "Зима", ІІ-га - "Весна", ІІІ-тя - "Літо" і ІV-та - "Осінь". Перший том книги складається з двох частин: "Зима" і "Весна".

   3.  Зез Т. Вишиванка в одязі видатних українців: Папка, листове видання. – К.: АДЕФ-Украина, 2000. – 42 с.
     «Вишивка в одязі видатних українців» – проєкт київського Музею видатних діячів української культури та «ZETA atelier», мета якого через світ одягу, жіночих аксесуарів показати, як українська аристократія ХІХ ст. не лише намагалася жити в ритмі тогочасного європейського життя, але й ознайомлювати світову спільноту зі своєю традиційною національною культурою; привернути увагу до діяльності, суспільної значущості осіб, яким цей одяг належав. Бо саме вбрання безпосередньо пов’язаний з людиною і найповніше віддзеркалює не тільки матеріальні умови життя й естетичні смаки суспільства, але і певні риси характеру, її індивідуальність, належність до тієї чи іншої національності, суспільної групи тощо. Вишивання належало до популярних видів рукоділля серед усіх верств жіночого населення: селянства, міщанства, дворянства, аристократії. Таким чином, вишита сорочка ставала мостом, що з'єднав українську аристократію, інтелігенцію та народні маси. Підтвердженням цього слугують численні світлини з родин Драгоманових, Старицьких, Косачів, Лисенків, Франків, Рильських, Скоропадських та інших. Любов до світського вбрання з національними ознаками у цих родинах передавалася від старшого покоління до молодших. Коли одяг починають оцінювати з погляду простоти, практичності, доцільності – вбрання стає пристосованим до життя ділової людини, і національну приналежність українці демонструють через аксесуари, що оздоблені вишивкою. Так поєднання «жіночих дрібничок», оздоблених національною вишивкою з модними елементами європейського костюму було для них, навіть під час заборони всього українського, доступним засобом вираження своєї ідентичності, і не потребувало дозволу з боку офіційної влади. У другій половині ХІХ ст. для представників української інтелігенції носити елементи народного одягу було своєрідним маніфестом національної приналежності. Таким чином було створено прецедент нового національного символу – одяг сучасного крою, оздоблений традиційною для українців вишивкою.

     

   4. Ілюстрована енциклопедія українського народу / Укл. - І. Сметана. – 2-ге вид, стер. – Х., 2014. – 413 с. – К-2 [902.7 / І-48].
      Енциклопедія охоплює широкий пласт культури українського народу: побут, страви та напої, основні промисли й види дозвілля, традиційний одяг, взуття і прикраси із різних куточків нашої країни. На цих ілюстрованих сторінках оживають звичаї та обряди минувшини, найшановніші свята, традиційна музика та пісні, що передавалися із покоління в покоління та стали невід"ємною частиною життя українців.

     

   5. Культура і побут населення України  / Автори: Наулко В.І. (керівник), Артюх Л.Ф., Горленко В.Ф. та ін. – К. : Либідь, 1991. – 232 с. – К-2 [902.7 / К90].
     Перше видання цієї книжки (1991 р.) стало водночас і першим знайомством читача з оригінальним систематизованим посібником з українського народознавства. У другому, доповненому і переробленому виданні з урахуванням новітніх даних подано огляд основних етапів етнічної історії України, розвитку різноманітних сфер матеріальної та духовної культури її населення, містяться відомості про українську діаспору та її культурні надбання.

      

   6. Лозко Г.  Українське народознавство / Г. Лозко. – 2-е вид., доп. та перероб. – Х. : Див, 2005. – 472 с. – К-2 [902.7 / Л72].
    Це друге, оновлене і доповнене видання книжки відомого етнолога, кандидата філософських наук Галини Лозко "Українське народознавство", що вперше побачила світ у 1995 р. і стала популярною серед учителів, учнів та студентів України.Автор не тільки значно розширила коло народознавчих проблем, але і доповнила книгу новими фактичними даними (зокрема розділи про походження українського народу, міфологію, пантеон лов'янських Богів, державну символіку, додано відомості про цілющі рослини і священних тварин тощо). Відтворено давній календар наших Пращурів "Коло Свароже", зроблено докладний аналіз Велесової Книги, яка нині вивчається у курсі шкільної програми з літератури. Видання доповнене ілюстративним матеріалом, а також великим списком наукових джерел.

     

    7. Українська вишивка на Білорусі. – Мінськ : "Энцыклапедыкс", 2001. – 52 с. – Білоруська, укр., англ. мови. – К-2 [902.7 / У45].

           Видання презентує матеріали першої республіканської виставки в Білорусі "Українська вишивка", яка відбулася в грудні 1997 р. в Мінську. Цей альбом знайомить читачів з деякими експонатами цієї виставки і вишивальницями, котрі приймали в ній участь.

    

    8. Українська родина: родинний і громадський побут / Упорядник Л. Орел. – К. : Вид-во ім. О. Теліги, 2000. – 424 с. – К-2 [902.7 / У45].
     У представленому виданні висвітлено родинний та громадський побут українського народу, звичаї, які здавна супроводжували його від колиски до домовини: родини, хрестини, виховання дітей, молодіжні вечорниці та досвітки, весільні обряди, ярмаркування тощо. Показано деякі регіональні особливості народних обрядів, подано пісні, пов’язані з побутом, працею і відпочинком українців. Вміщено відомості про народне будівництво.

       

    9. Українські традиції / Упорядкування та передмова .В. Ковалевського. – Х. : Фолио, 2004. – 573 с. – (Перлини укр. культури). – К-2 [902.7 / У45].
      Дане видання є збіркою різноманітних літературних творів, кожний з яких належить певному історичному періоду та етапу становлення нашої держави. Починаючи з перекладів праць Геродота та витягів з Велесової книги, тексти, представлені в оригіналі чи авторській інтерпретації, складаються у своєрідний варіант компілятивної літературної історії України.

       

  10. Шейніна О.Я.  Міфи та легенди українців / О. Я. Шейніна. – Х. : ПП "Торсінг плюс", 2009. – 95 с. – (Моя Україна). – К-2 [902.7 / Ш39].
     У книзі йдеться про стародавні вірування українців - втаємничені знання про світ, які крізь тисячоліття дійшли до нас у вигляді містерій  - Різдво Світу, Масляна, Івана Купала, Покрова, у вигляді усної народної творчості - колядок, пісень, легенд, переказів, а також у вигляді орнаментів на вишиванках та писанках.