"Голос України"
30 січня 2019 р.
Виступ Голови Верховної Ради України Андрія Парубія на форумі «Від Крут до Брюсселя»
Ваше Блаженство!
Шановний пане Президенте України Петро Олексійовичу Порошенко!
Шановний пане Прем’єр-міністре!
Шановні учасники нашого зібрання!
Дорогі побратими!
Минулого тижня українці в усьому світі відзначали сторіччя Акта злуки всіх українських земель в Єдину Соборну Українську державу. 100 років тому найбільшим, безцінним досягненням наших героїчних попередників стало втілення тисячолітньої мрії — створення власної національної держави — самостійної України.
Але як і тоді — ворог той самий — і зовнішній, і внутрішній. Імперська Росія — ззовні. Зневіра, популізм та отаманство — зсередини.
І як і тоді, головними союзниками Української держави є її військо, церква та незнищенний непокірний дух українського народу.
Саме українські військові тоді, 100 років тому, і тепер першими стали на захист української землі і українського народу.
Українська Церква, пройшовши через столітні поневолення і переслідування, і сьогодні є надійним духовним фундаментом українства.
Український народ, незважаючи на сотні років неволі, зберіг свою материнську мову, національну культуру та традиції, а головне — відчуття національної єдності — від Донбасу до Карпат, від Криму до Полісся, зберіг прагнення мати вільну єдину державу.
Сто років тому український народ заплатив дуже високу ціну за створення незалежної держави. На жаль, тоді в українських лідерів забракло єдності, щоби втримати країну.
Кожен з провідників тодішньої революції безсумнівно був непересічною, видатною особистістю. Але через те, що лідери не змогли досягти згоди в час російської агресії — суспільство було розколото, суспільство було отруєне псевдоідеями більшовицького популізму, держава була втрачена, а самі вони були змушені покинути свою рідну землю.
Більшовицькі популістські гасла та ідеологеми були популярними, і їх широко використовував ворог, розагітовуючи українські військові підрозділи і закликаючи не вести війну, а повертатися додому орати землю. І багато хто так і вчинив, залишивши фронт і не підтримавши українську владу, і вже через п’ятнадцять років ті, хто склав зброю і пішов додому орати землю, хоронили у цю землю своїх убитих Голодомором дітей.
Бо власна держава — це не формальні ознаки. Саме в результаті втрати державності українці пережили організований чужинцями геноцид — знищення української інтелігенції, духовенства, селянства, мільйони вбитих беззахисних людей.
І сьогодні, як і сто років тому, ми стоїмо перед тими самими викликами — тільки цього разу ворог, обламавши зуби об українських воїнів, усі сили сконцентрував на розколі країни зсередини.
Але сьогодні я впевнено кажу — ми добре засвоїли уроки нашої столітньої історії й зробили висновки. Ми більше не повторимо помилок. Ворог не врахував того, що вже виросло нове покоління українців-патріотів. Покоління, яке не піддається ворожій пропаганді і добре вміє боротися з ворогом.
Щоб перемогти, прогнати ворога з усієї нашої землі, Україні сьогодні потрібна єдність. І досягти її — це наше з вами завдання. Це — наша пряма відповідальність!
П’ять останніх років, які ми пройшли всі разом, — це п’ять років постійної боротьби — на фронті, на дипломатичному полі, в економіці і управлінні, освіті і медицині — кожен українець на своєму посту боровся за Україну. І — вистояв.
Чи були у нас помилки? Напевно що були. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. А ми працювали і боролися. І Україна своєю боротьбою спричинила геополітичні зміни: зупинила агресію Путіна і об’єднала проти диктатора весь цивілізований світ. І даючи відсіч ворогу, ми будуємо сучасну, міцну українську державу. І ми не маємо права зупинитися. Це — наш шлях. Український шлях!
За п’ять років — від Майдану і до сьогодні — ми здійснили неймовірний прорив. Організували ефективну боєздатну армію, отримали Помісну Українську Церкву — епохальну подію. Петро Олексійовичу, це у величезній мірі Ваша заслуга, що ця подія стала реальністю для всіх українців. Ми вже згадували і Асоціацію з Європейським Союзом, і безвіз, у який мало хто вірив, і який відбувся. Я нагадаю — ми провели декомунізацію, і немає жодного пам’ятника Леніну чи Сталіну. Це фактично етап ментальної деокупації.
І крок за кроком наближаємось до НАТО та Європейського Союзу. Переконаний, що саме це в недалекому майбутньому стане і запорукою непорушності наших кордонів — гарантією безпеки сьогоднішнього та наступних поколінь, і фактором економічного зростання, про який говорив Петро Олексійович Порошенко. Ми повинні зберегти і захистити нашу мову. Мова — це та унікальна незнищенна «прошивка», яка щомиті і всюди реалізує нерозривну єдність мільйонів українців.
У реалізації українського шляху ми були і є однодумцями та соратниками: Президент України Петро Порошенко, уряд України, Верховна Рада України і наша коаліція БПП і «Народного фронту». Ми були і залишаємось однодумцями на українському шляху. Саме єдність і відчуття спільної відповідальності дозволили нам гідно пройти цей шлях.
Ми зобов’язані довершити усе розпочате. Наша боротьба сьогодні — це не боротьба за булаву чи посади. Це — наша відповідальність перед Україною та українським народом.
І сьогодні йдеться не тільки про висунення гідного кандидата на посаду Президента України. Сьогодні йдеться про незворотність нашого шляху до побудови сучасної, вільної європейської України, до НАТО та Європейського Союзу, нашої непохитності у боротьбі з агресором, продовження змін в країні — нашого неспинного руху власним українським шляхом!
Сьогодні зранку разом з Президентом України ми вшанували подвиг українських воїнів у героїчному бою на станції Крути. Коли банди Муравйова підійшли до Києва, а українські регулярні війська були відтягнуті з фронту на ліквідацію більшовицького заколоту в Києві, і обороняти країну піднялось українське юнацтво. І гідно, з честю, геройськи вони виконали свій військовий обов’язок. Як і сьогодні свій обов’язок виконують наші воїни на сході, захищаючи Україну та Європу від імперських загроз Кремля.
Але сьогодні зранку на Аскольдовій могилі я ще раз зрозумів: більше державу ми не маємо права втратити! Вільна, могутня сучасна держава, де у безпеці і добробуті живе кожна українська родина — це наша мета. Це і буде найвищим вшануванням пам’яті наших героїв!
Ми більше не маємо права програвати!
Ми більше не будемо програвати!
Україна переможе!
Слава Україні!