Сільські вісті
6 січня 2010
Володимир Литвин: «Необхідно думати далі, ніж до президентських виборів»Ця розмова з Володимиром Михайловичем Литвином не про вибори, а про вибір. Бо державний діяч, на відміну від політика, думає про перспективи країни.
Розмову вів Олександр ЧЕРЕВКО.
— Володимире Михайловичу, Ви неодноразово називали депутатів «кріпаками» своїх політичних лідерів. Це дуже дошкульно, бо влучно підмічено.
— А як інакше назвати людей, які голосують не по совісті, а по команді? Вони за командою вступають в бійку, за командою блокують щитові й туалети. Є вже прикмета: депутати прийшли без краваток — чекай бійку. Адже в краватках хапати один одного за грудки незручно, можна і придушити ненароком.
— Журналісти не раз помічали: у залі депутати — непримиренні опоненти, а коли їх не знімають камери – один до одного в гості ходять…
— Набагато гірше, коли приходить шанований керівник підприємства і каже: «А що я можу зробити? У мене відібрали картку для голосування...» Так прикро стає. Через те, що принижують гідних людей. А особливо прикро за тих, хто голосував за ці політичні сили. «Партійна дисципліна» вже перейшла усі межі: виступив проти думки лідера — до списку більше не включать. Адже списки складаються за бажанням «тата» або «мами». Вам до вподоби, як Верховна Рада, з дозволу сказати, працює? Ні? І мені, і людям — ні! Систему настав час змінювати! І це стосується не тільки парламенту.
— Ви пропонуєте змінити всю систему влади?
— Так, і передусім відмовитися від квотного принципу формування органів влади. У будь-яке місто, село, куди не приїдеш, скрізь одна проблема: місцева влада бере приклад з центральної та приймає рішення за принципом «свій-чужий». Але політичний колір не важливий для ремонту вулиць, водогону. Гаряча вода від полум’яних політичних промов також не з’являється. Це ж очевидно! Ще гірше, коли за квотно-політичним принципом призначають міністрів. На місцях повинні працювати гарні господарники, а на міністерських посадах — фахівці в своїй галузі. Їхнє політичне забарвлення для мене ніякого значення не має! Призначати людей на посаду необхідно, виходячи лише з принципу відповідності вимогам посади та моралі.
— Для цього доведеться вносити зміни до Конституції?
— До Основного Закону країни треба ставитися дуже обережно. Тим паче, що у багатьох нині диктаторський свербіж його переписати під себе. Я ж наполягаю: спочатку навчитися дотримуватися Конституції! А потім стане зрозуміло, що в ній потрібно підправити. Якщо і виникне потреба вносити зміни, то робити це треба дуже продумано. А от виборче законодавство потребує невідкладного і кардинального поліпшення. Час скасувати згубну систему закритих партійних списків і дати людям можливість персоніфіковано формувати владу на всіх рівнях і контролювати її аж до можливості відкликання депутата будь-якого рангу.
— Вважаєте, що за такий закон парламент може проголосувати?
— Цього вимагають люди! На кожній зустрічі у кожному з 27 регіонів мені про це говорять! Для людей можливість впливати на владу так само важлива, як ціни й зарплати.
— Йдеться про збереження партійної системи виборів, але з відкритими списками, чи про повернення до мажоритарної?
— На місцевому рівні має бути суто мажоритарна виборча система. Що стосується Верховної Ради, то, як компромісний варіант, я готовий підтримувати принцип відкритих партійних списків. Йдеться про систему, коли партії висувають своїх кандидатів у кожному окрузі, а виборці обирають конкретну людину, яка є членом тієї чи іншої партії. При такому підході є лише небезпека, яка стосуватиметься «вождів». Бо, висунувшись у конкретному окрузі, деякі з них можуть не отримати підтримки людей.
— Та небезпека може бути і в іншому. Адже ходили легенди, що за «мажоритарки» купувалися цілі округи. Цього можна уникнути?
— Якщо матимемо тотально бідну країну, то проблема полягатиме тільки в ціні, яку б виборчу систему ми не запропонували. Зневірених, зубожілих людей легко і дешево купити, якщо їм, наприклад, потрібні гроші на ліки.
Тому підкуп існує при будь-яких форматах виборів. Сьогодні, наприклад, партії фактично беруть на «утримання» виборчі комісії. У надії, що ті їм «віддячать» високими цифрами після голосування. То нехай краще політики вкладають гроші в округи: ремонтують дороги, купують комп’ютери в класи, обладнання для лікарень, підводять газ... Чому гроші мають іти лише в партійні штаби? Це ж не секрет, скільки коштує місце у партійних списках. Давайте уявимо: 5 мільйонів доларів помножимо на 8 кандидатів в окрузі — ці кошти підуть на кілька районів. Скільки проблем можна вирішити!— Серед Ваших ініціатив не тільки позбавлення недоторканності, а й обмеження терміну перебування в статусі депутата?
— Так, має бути прийняте рішення, що народним депутатом можна бути не більше двох термінів поспіль. Адже стосовно Президента таке обмеження існує! Як показує практика, перші п’ять років на тій чи іншій роботі людина росте, розвивається, набуває досвіду. Наступні п’ять років вона використовує знання і досвід, отримані за попередній період. А вже далі починаються стагнація і деградація...
— Невже сподіваєтесь, що народні обранці за таке проголосують?
— Проголосують. Бо депутатів, які більше двох термінів відпрацювали, зараз небагато. Крім того, зрозуміло, що необхідно «вливати нову кров», міняти політичну еліту.
— Про недоторканність і відкриті списки говорять нині чи не всі...
— Ми не говоримо, ми — робимо! Закон про відкриті списки ще не прийнятий, а Блок Литвина вже відкрив свої списки для всіх гідних представників регіонів.
Кожен, хто відчуває в собі сили змінити ситуацію в країні, може до нас приєднатися. Для того, щоб стати членом нашої команди, потрібна тільки підтримка людей, які живуть у вашому селі чи селищі.