Сільські вісті
Вівторок, 6 жовтня 2009 року № 114 (18400)
«Он глянь, — у тім раї...»
Під таким заголовком 15 вересня ц.р. в «Сільських вістях» опублікована стаття Володимира Біленка. Голова редакційної ради газети, народний депутат України Іван Сподаренко надіслав примірники газети Президентові України Віктору Ющенку, Прем’єр-міністрові Юлії Тимошенко, Голові Верховної Ради України Володимиру Литвину з проханням ознайомитися особисто і повідомити редакцію про вжиті конкретні заходи стосовно прискорення реконструкції музею Шевченка в Каневі, підготовки міста до 150-річчя перепоховання великого поета на Чернечій горі, охорони довкілля та з інших питань, порушених у статті. Відповідні листи редакція надіслала також до Черкас і Канева — органам виконавчої та представницької влади.
Сьогодні публікуємо відповідь Голови Верховної Ради України Володимира Литвина.
«Не допустити національної ганьби!»
Голові редакційної ради газети «Сільські вісті»
СПОДАРЕНКУ І.В.
ШАНОВНИЙ Іване Васильовичу!
Публікація в «Сільських вістях» статті В. Біленка «Он глянь, — у тім раї...» — надзвичайно важливий, своєчасний і відповідальний громадянський вчинок і автора, і шанованої газети.
Порушені в статті серйозні проблеми, пов’язані зі станом робіт з реставрації музею Т.Шевченка на Тарасовій горі в Каневі та збереження довкілля, а також з підготовкою міста до відзначення 150-річчя з часу смерті та перепоховання поета на Чернечій горі, — яскраве віддзеркалення проблем набагато ширших і глибших, можна сказати, загальнодержавних і всесуспільних. Сьогодні мусимо, на жаль, констатувати, що за гучною патетикою, за високими словами та розлогими обіцянками тих, хто може і повинен ухвалювати конкретні рішення, вершити практичні справи, — холодна порожнеча, вражаюча бездіяльність. Сумно й прикро констатувати, що замість справ — слова, слова, слова...
Стосовно ж суті публікації, то повністю підтримую Вашу ідею про створення громадського Комітету порятунку Канева, про нагальну необхідність ухвалення Закону про особливий статус Канева в Українській державі та спеціальний Закон про Канівський біосферний заповідник з визначенням його параметрів. Солідаризуюся з Вами і в тому, що це треба «зробити невідкладно, поки є що огороджувати та оберігати». У зв’язку з цим мною дано доручення Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України предметно розглянути ці питання та внести відповідні пропозиції (законопроекти).
Принагідно хочу зазначити, що свого часу особисто звертався до Президента України та Прем’єр-міністра України (в 2003, 2004, 2008 рр.) стосовно ситуації з Шевченківськими місцями. Результат, як бачимо, маловтішний.
Будемо сподіватися, що цього разу спільними зусиллями справу нарешті вдасться зрушити з місця.
Насамкінець дозвольте засвідчити Вам, шановний Іване Васильовичу, свою незмінну й щиру повагу.
Володимир ЛИТВИН.
ВОДНОЧАС Володимир Михайлович звернувся до Президента України, Голови уряду, голови Черкаської облдержадміністрації, Генерального прокурора України із закликом відповідально підійти до порушених у статті проблем. Зокрема, в листі до В. А. Ющенка В. М. Литвин зазначає:
«Ситуація, що нині склалася довкола реставрації музею Т.Шевченка на Тарасовій горі в Каневі, збереження довкілля, а також підготовка міста до відзначення 150-річчя з часу смерті та перепоховання поета на Чернечій горі викликає серйозні занепокоєння й тривогу. Як риторично означено в підзаголовку статті — сьогодні національна святиня України опинилася справді на задвірках держави. Є реальна загроза того, що пам’ятні дати, пов’язані з Великим Українцем, Україна зустріне з музеєм у будівельних риштуваннях. Якщо так станеться, то, без жодного перебільшення, для всього світу це буде найточніший символічний образ нашої нинішньої держави, «незабутньо» унаочниться для світової спільноти таким чином рівень її самодостатності та цивілізованості.
На тлі політично-адміністративної метушні та астрономічних асигнувань на проведення Євро-2012, увічнення Голодомору та відкриття «Мистецького Арсеналу», багатьох дрібніших проектів, підготовка до вшанування вікопомних подій, пов’язаних з Пророком, Батьком нації — Тарасом Шевченком, — перетворилася на ритуальний фарс, зневагу до найдорожчого українській душі Імені, глумливу чиновницьку байдужість, цинічну неповагу влади до вже ухвалених державних та урядових рішень.
Втім, ці ювілейні дати змушують поглянути більш масштабно та системно на «борги» української держави перед Великим Кобзарем. Мусимо визнати, що за 18 років незалежності Українська держава, омріяна й виколисана Поетом, «вшановувала» Тарасову пам’ять лишень нескінченними ремонтами, поспішними облаштуваннями та протокольними заклинаннями у дні чергових річниць та роковин. Усі споруди на території могили Т.Г.Шевченка, Шевченківський музей у Каневі, пам’ятник Тарасові на Чернечій горі створювалися та розбудовувалися у дорадянську епоху, сталінські часи та за доби радянської України.
Усвідомлення цієї символічної у своїй двозначності істини має спонукати владу до вжиття рішучих та термінових заходів комплексного характеру задля кардинального і невідкладного виправлення ситуації з підготовкою до наступних ювілейних шевченківських дат.
Справжнє відродження національного духу, дієве загальнонаціональне єднання варто починати із збереження та облаштування шевченківських місць по всій Україні, мобілізувавши для цього творчий потенціал та матеріальні ресурси кожного регіону, кожної області, кожної особистості. Об’єднуючим началом вирішення цього питання могла б стати розробка Генерального плану реконструкції та упорядкування Шевченківських місць України до 2014 року, до виконання якого при суворому громадському та професійному контролі мають бути залучені можливості усіх вищих державних установ, міністерств, відомств, громадських організацій та творчих спілок.
Звертаюсь до Вас, шановний Вікторе Андрійовичу, з проханням терміново дати доручення Кабінету міністрів України щодо розробки та реалізації Генерального плану та видати відповідний Указ Президента України щодо комплексних заходів з нагоди відзначення 150-річчя з часу смерті й перепоховання та 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Певен, такі кроки Президента України започаткують довгоочікуване відновлення та очищення невичерпного джерела національної духовності — Шевченківських місць».
У листі до Прем’єр-міністра Володимир Михайлович, так само гостро оцінюючи ситуацію, пише:
«Прошу Вас, шановна Юліє Володимирівно, предметно розглянути всі проблемні питання, що порушені в газетній статті, та зробити все можливе для їх позитивного, системного й невідкладного вирішення. Зі свого боку, Верховна Рада України готова забезпечити законодавчу підтримку процесам, що стосуються відродження Шевченківських місць. Спільними зусиллями ми повинні не допустити національної ганьби».
А звертаючись до голови Черкаської облдержадміністрації О. В. Черевка, Голова Верховної Ради, критично оцінюючи стан справ, пропонує парламентську підтримку.
«Прошу Вас, шановний Олександре Володимировичу, предметно розглянути всі проблемні питання, що порушені в газетній статті та безпосередньо стосуються місцевої влади, і зробити все можливе для їх невідкладного вирішення. Звісно, було б набагато зрозуміліше, природніше й краще, якби саме місцева влада виступала ініціатором, будителем творчих починань та громадянського сумління в усьому, що стосується цих святих для кожного українця місць.
Зі свого боку, Верховна Рада України готова забезпечити законодавчу підтримку процесам, що стосуються відродження Шевченківського меморіалу, історичного довкілля».
Свою занепокоєність та бажання стати «до бою» за гідне пошанування пам’яті Шевченка висловлюють і читачі газети.