Народна
2011. - 30 липня
ВОЛОДИМИР ЛИТВИН: Найближча осінь може бути спекотною
Якщо брати кількість розглянутих питань, в тому числі принципового характеру, то VIII сесія парламенту не має аналогів. Нарешті, Верховна Рада України зважилася на прийняття не “підсолоджених” законів, а таких, що критично сприймаються суспільством, але є вкрай необхідні і йому, і країні.
Ще одна особливість цієї сесії полягає в тому, що кількість депутатів, постійно присутніх на засіданнях, істотно зросла. І в цьому, як ви розумієте, зіграв роль не стільки певний острах втратити зарплату, скільки – „подих” чергових парламентських виборів. Верховна Рада – це найкраща загальноукраїнська політична трибуна. Її засідання дивляться переважно ті люди, котрі в день виборів, як правило, приходять на виборчу дільницю. І багато депутатів не хочуть упустити шансу бути побаченими чи почутими.
Тому й найближча осінь може бути спекотною. Планується розгляд низки законопроектів з реформаторського пакета. Крім того, осінь не тільки дасть старт чергового політичного сезону, який визначатиме перспективу того чи іншого депутата, тієї чи іншої політичної сили. Для багатьох політиків і політичних партій вона стане моментом істини. Кожен намагатиметься „витиснути” з цього моменту максимум політичних дивідендів. Тому завдання полягатиме в тому, як усі ці різновекторні інтереси й устремління спрямувати на отримання результату, потрібного всій країні.
Мене хвилює, як далі організувати роботу парламенту, що сказати при відкритті сесії у вересні, зрештою, як бути почутим, з урахуванням того, що майже кожен у Верховній Раді вважає себе за великого стратега. І думає, що небезпідставно. Однак ще важливішим для мене є питання майбутнього виборчої системи, наскільки демократичним буде її наповнення. Адже сьогодні ми маємо, я б сказав, фасадну демократію. Нами створено повний набір атрибутів державності, але вона все ще слабо наповнена економічною, гуманітарною та демократичною сутністю. Ми потонули в експертних дефініціях, заплуталися в системних визначеннях того, що саме являє собою Україна. На ділі ж отримали гібрид пострадянського соціалізму з диким капіталізмом. Як наслідок – глибокий розрив між суспільством і владою. Ми обираємо президента, парламент, місцеві органи влади. Це демократія? Демократія! А за великим рахунком, нам до неї ще йти і йти. У тому плані, що потрібно домогтися, аби людина відчувала свою відповідальність за формування влади, влада відчувала відповідальність перед громадянами, а їхня думка впливала на прийняття рішень. Крім того, слід зробити ставку на «низову» демократію. Маю на увазі формування місцевих органів влади. Потрібно, щоб вони відображали інтереси громад, були підконтрольними людям, мали відповідні законодавчі повноваження й економічні можливості. Отже, мене хвилює не те, як нагріти собі місце, а те, якою буде наша країна. І це – не патетика. Тому що мені і моїм дітям в цій країні жити.