Народна
16 Липень, 2011
ВОЛОДИМИР ЛИТВИН: „Разом з прийняттям пенсійного законодавства треба радикально вирішувати питання про створення нових робочих місць”Закінчується чергова сесія Верховної Ради України. На останній робочий тиждень Кабінет Міністрів України підготував парламентарям гідний подарунок – доопрацьований закон про пенсійну реформу. Які норми передбачаються цим законом, як вивести українську економіку з тіні та як уникнути в суспільстві протистоянь щодо історичних дат? Про це та про багато чого іншого розповів Голова Верховної Ради України, Голова Народної Партії Володимир Литвин у програмі „Про головне” на Першому Національному каналі 30 червня 2011 року.
– Пенсійна реформа «зайшла» до парламенту і, очевидно, що й депутатський корпус, і ви, як Голова Верховної Ради, взяли за неї відповідальність. Якщо говорити про її популярність серед людей, то вона, швидше, сприймається як непопулярна і несправедлива. Чи можна зробити так, щоб ця реформа стала популярною і справедливою?
– Варто наголосити, що вона вже вкотре сюди «зайшла». Цей законопроект давно „гуляв” у комітетах і в стінах Верховної Ради України, після чого його повернули Кабінетові Міністрів на доопрацювання. Нині Кабмін стверджує, що після широкого обговорення цього проекту спеціалістами та громадськістю, зокрема пенсіонерами, він був доопрацьований і його належить розглядати. Усі, хто усвідомлює відповідальність за те, що відбувається в країні, повинні погодитися з тим, що потрібно приймати відповідне рішення. Чи можемо ми продовжувати миритися з тим, що у нас існує величезний розрив між мінімальною і максимальною пенсіями? Рішення про це також треба прийняти, і воно запропоноване.
Також зрозуміло, що варто підвищити пенсійний вік для частини державних службовців, суддівського корпусу. Так, сьогодні 26 колишніх суддів Конституційного суду отримують за рік пенсій десь близько 20 млн. грн, проте вони – працездатного віку, мають унікальний досвід і могли б продовжувати працювати. Рішення у цій сфері рано чи пізно потрібно приймати. Розумію, що є неприйнятним положення про збільшення пенсійного віку для жінок, тому я неодноразово пропонував задіяти принцип добровільності з відповідною матеріальною сатисфакцією.
– Воно ж ніби сьогодні запропоноване?
– Так, запропоноване, але не для всіх категорій, а лише для тих, хто має виходити на пенсію тепер, на період менше 5-ти років. З таким пенсійним законодавством далі жити не можна, треба вносити зміни. Питання в характері цих змін. Якщо всі ми критикуємо цей закон, то розуміємо необхідність змін у пенсійному законодавстві, а якщо бачимо в законі багато вад, то треба взяти і вдосконалити його. До другого читання потрібно запропонувати такий варіант пенсійного законодавства, який відповідав би настроям та інтересам людей, щоб вони розуміли, про що йдеться, а головне – знали яка перспектива очікує тих, хто вийшов на пенсію. Нам слід вирішити, якою має бути пенсія, а все інше розглядати як систему механізмів для забезпечення громадян підвищеною пенсією. Я сподіваюся, що всі крики будуть матеріалізовані в депутатських поправках до цього закону.
– Які йтимуть від депутатського корпусу?
– Вони можуть надходити не тільки від депутатського корпусу. Внести пропозиції можуть Кабінет Міністрів, інші суб’єкти права законодавчої ініціативи, а такими є Президент України, Національний банк. Треба врахувати все розумне і вийти на прийнятний закон.
– Якими є шанси на те, що у другому читанні залишаться норми про обмеження спеціальної пенсії, враховуючи наявність у Верховній Раді спеціальних пенсіонерів – їх там до ста осіб, про пенсійний вік і підвищення його до 60 років для жінок? Як ви спрогнозуєте подальшу долю цих двох норм?
– Нам необхідно скасувати норму про непорушність пенсій за особливі заслуги, їх слід привести до прийнятного рівня. Що ж до пенсійного віку, то тут треба зберегти принцип добровільності, підвищити матеріальні стимули за кожен рік роботи після досягнення 55 років і поширити ці норми не на перехідний період, а на весь час до підвищення рівня пенсій.
– Є й інший бік медалі: якщо підвищиться пенсійний вік для жінок і держслужбовців, то як же реалізовуватиме себе молодь? Адже старші кадри працюватимуть ще кілька років на своїх посадах?
– Так, тут є питання… Це – можливість „конфлікту поколінь”, який уже й тепер інколи про себе нагадує. Тому разом з прийняттям пенсійного законодавства потрібно радикально вирішувати питання створення нових робочих місць. Так, у сфері медицини та освіти працюють переважно жінки, більшість із них – пенсійного віку.
Кожна людина, перед якою постане проблема: продовжувати працювати чи виходити на пенсію, має знати, що вона отримає, вийшовши на пенсію, і робити висновок, чи це її влаштує. А якщо вона залишається працювати, то що отримає у такій ситуації. Тут не йдеться про певні „подачки”, які можна розглядати як „заманювання” на короткий період. В усьому, що стосується цього закону не повинно бути ударних темпів, а має бути зрозумілою лінія поведінки.
– І гідна оплата праці, ви самі про це сказали. Але, на жаль, у нас більша частина заробітних плат українців перебуває в тіні. Чи можливий успіх пенсійної реформи без легалізації зарплат, і чи є ефективним інструментом законопроект, який запропонував Сергій Тігіпко для подолання цього явища?
– У нас, за різними оцінками, від третини до 50% економіки перебуває в тіні, що позначається на наповнюваності Пенсійного фонду. І одними примусами тут нічого не вдієш. Треба, щоб громадяни довіряли державі, щоб людина була впевнена, що її, коли вона виплачуватиме реальні зарплати, завтра не викличуть на допити. А оскільки довіри до держави і влади немає, то всі заклики вивести економіку з тіні реалізовані не будуть. Для цього треба, аби влада довела, що вона дотримується задекларованих позицій, що вона не переслідуватиме своїх громадян. Законодавство у цьому плані повинно бути незмінним, і варто зафіксувати, що змінити ці закони можна тільки конституційною більшістю.
З першого числа запрацює закон про протидію корупції. З ним варто ознайомити всіх державних службовців, оскільки за хабарництво та інші корупційні діяння там передбачаються жорсткі міри покарання. До речі, покарання у нас повинні б мати більш економічний характер, бо сьогодні в країні відбувають ув’знення майже 160 тис. осіб, значна частина яких мала б відшкодувати збитки громадянам, державі, місцевим органам влади і не перебувати у місцях позбавлення волі.
– Чи можливе друге читання закону про пенсійну реформу та його ухвалення ще до початку парламентських канікул?
– Треба дивитися на те, що саме ухвалюється, а не на темпи, – щоб ухвалити до завершення сесії. Я, як Голова Верховної Ради України, такого завдання не ставлю. Якщо закон буде готовий, скажімо, 3 чи 5 липня, будемо розглядати.
– А з якими законопроектами, на вашу думку, слід поспішити до завершення цієї сесії?
– Внесення змін до податкового законодавства. Це – декілька ключових законів. Я орієнтував відповідний комітет, аби в ньому узагальнили пропозиції, що містяться більш як у 40 законопроектах і вийшли на уніфіковані системні зміни, що передбачали б виправлення помилок, які ми сьогодні маємо у податковому законодавстві, та враховували б пропозиції й напрацювання, які вносилися депутатами, Кабінетом Міністрів України, об’єднаннями підприємців. Усі позитивні моменти треба врахувати.
Якщо буде готовий закон про земельний кадастр, його також потрібно розглянути для того, щоб у нас була можливість наводити порядок у земельних питаннях.
– Комуністи мають свою особливу думку щодо пенсійної реформи, за перше читання вони не голосували. В їхньому таборі тривають розмови про можливий вихід із більшості. Це якось ставить під загрозу процес ефективного ухвалення рішення Верховною Радою України. Чи можливе переформатування більшості в новому політичному сезоні?
– Відповідно до Конституції 1996 року жодних формальних і неформальних утворень у Верховній Раді України не потрібно. Це попередня Конституція передбачала формування коаліції, і в разі її відсутності Президент міг розпустити парламент. Сьогодні такої необхідності немає. Якщо дивитися на результати голосування за неполітизовані, всебічно підготовлені законопроекти, то Верховна Рада приймає їх 300 і більше голосами. Тому при прийнятті тих чи інших законодавчих актів буде складатися ситуативна більшість. Звичайно, я хотів би, щоб у нас була відповідальна Верховна Рада України, і якщо фракції беруть на себе зобов’язання, то потрібно, щоб вони не сподівалися, що інші виконають їхню роботу.
– 22 червня – це 70 річниця початку Великої Вітчизняної війни. Святкування Дня Перемоги ознаменувалося протистоянням на політичному ґрунті, на ґрунті сприйняття тих історичних подій. Як можна уникнути таких протистоянь з приводу тієї чи іншої дати, яка може розділити суспільство?
– Вихід один – людям слід уважно дивитися на такі політичні структури і відмовляти їм у підтримці. Адже їм потрібні не люди, не пам’ять. Їм не потрібна істина, їм потрібно тільки намагання спекулювати на настроях певних категорій, територій та регіонів і тримати під своїм контролем тих, кого вони називають електоратом. Це політичні технології.
Історичні події варто оцінювати крізь призму їх сприйняття простою людиною, а не через гасла, бо за ними не видно життя конкретної людини, яке і є справжньою цінністю. Важливо, як пережили ті події люди, котрі були безпосередніми учасниками війни, як вони потім адаптувалися до нормального життя…
Вчені дійшли такого висновку: наслідки війни можна залікувати протягом 10-12 років, а внаслідок голоду і голодомору декілька поколінь людей є втраченими для суспільства та країни. У нас і війна була страшною, бо протягом 86 відсотків усього часу участі Радянського Союзу в тій війні бої точилися на території України. Крім того, були голодомор і репресії. Тому в день пам’яті треба говорити саме про це, а не думати, як зіштовхнути людей, що і аморально, і злочинно.Підготувала НАТАЛІЯ КУКСЕНКО