Народна
22 січня 2011
ВОЛОДИМИР ЛИТВИН: «Головне і ключове завдання - зберегти парламентаризм, таким чином, - зберегти демократію і Україну»
(З виступу Голови Верховної Ради України, Голови Народної Партії на закритті сьомої сесії парламенту шостого скликання 14 січня 2011 року)
Я думаю, що кожний з нас зараз переживає таке відчуття, яке можна висловити одним словом – нарешті. Нарешті, завершилася ця виснажлива, тривала і по-своєму жорстка, непроста сесія. Разом з тим, вона мала свої значні особливості, і я тезово їх окреслю.
Перша і ключова особливість цієї сесії, що це cьома сесія була Верховної Ради України. Отже, ми перейшли з вами Рубікон і, як модно нині казати, пройшли точку неповернення. І тому в нас є всі сьогодні підстави констатувати, що ця Верховна Рада України допрацює свій конституційний термін за однієї умови, що ми разом з вами зробимо все, щоб піднести порозуміння в сесійній залі, забезпечити конструктивізм на принциповій основі. Я переконаний, що так воно і буде.
Більше того, і це цілком очевидно, нас підтискуватимуть наступні вибори, і ми розумітимемо, що нам треба буде звітувати перед людьми не словами, хто краще любить Україну, а практичними нашими діями, які б мали під собою результат – практичний результат.
Друга особливість цієї сесії. Вона пов’язана з тим, що ми з вами, шановні колеги, працювали в нових конституційних реаліях. Коли Верховна Рада України не мала такого вагомого аргументу у стосунках із Кабінетом Міністрів України та судовою системою, по суті справи, такого вирішального аргументу не мала вже вона, як визначальний вплив на кадрові призначення.
Зрозуміло, що це породило твердження з приводу того, що Верховна Рада відіграє підпорядковану роль. Але давайте вдумаємося, до 2006 року Верховна Рада України працювала в таких же реаліях конституційних, в яких ми працюємо сьогодні. І, очевидно, ми не повинні вести мову в такій площині, бо ведуть того, хто хоче, щоб його вели. Компроміс і намагання його знайти – це не здача позицій. Бо на нас дивиться і дивилася вся країна. І можливо, зараз люди хочуть перепочити від нас і зібратися з думками. І зрозуміло, що ми повинні поступати таким чином, щоб не намагатися завжди і скрізь сподобатися.
Ви знаєте, одному із великих, здається, Наполеону належать слова: “Якщо людина всім подобається – це означає, що життя в неї не склалося”. А це свідчить про те, що нам надалі треба мати спокійну, зважену позицію в інтересах України. Зрозуміло, для цього треба підпорядкувати наші партійні інтереси. Тим більше, що ніхто не відбирав у Верховної Ради України контрольні і представницькі функції. Я наголошую, контрольні функції. І зверніть увагу, зараз кожному комітету підписаний закон направляється для того, щоб був належний парламентський контроль.
Я переконаний, що ми всі свідомі того, що Верховна Рада – це центр діалогу і компромісу. І в цьому має бути сила Верховної Ради України. І я вдячний представникам фракцій, насамперед, і Верховній Раді України, що ми почали знаходити компроміс і розуміти, що силою ми не можемо перетиснути один одного. І я думаю, що в намаганні налагодити порозуміння, ми будемо бачити не слабкість Верховної Ради України, а її силу.
Нарешті третя особливість цієї сесії, яку ми завершуємо. Вона полягає в тому, що нові конституційні реалії спричинили вплив на організаційну структуру Верховної Ради України. Відійшла в минуле конституційна вимога щодо необхідності формування коаліції у Верховній Раді України і відбувся, якщо хочете, такий природно-стихійний або стихійно-природний процес формування більшості.
І за цих умов, коли немає, давайте будемо відверто казати, кадрових преференцій, те, що мала коаліція, сьогодні вкрай відповідально приймати ті рішення і брати на себе відповідальність, які далеко не завжди будуть, як казав у нас один політик, солодкими, і не сприйматимуться суспільством сьогодні, але без них ми не можемо жити зараз.
І я думаю, що в нас відбувся процес притирання за нових реалій щодо більшості у відносинах між більшістю і опозицією через, шановні колеги, конфлікти, через протистояння, але давайте візьмемо останній парламентський тиждень. Ми знайшли порозуміння і підтримку один в одного і прийняли необхідні рішення. Якщо хтось з вас невдоволений, може запропонувати щось краще, прапор з великим древком у руки – запропонуйте і зробіть. І давайте хоч тут продемонструємо певну толерантність. Так, були в нас і протистояння, і жорсткі, із 58 пленарних засідань 8 пленарних засідань з цього приводу не відбулися. Це значно менше, ніж було в попередній період. І водночас, ми не розглянули десь порядку 100 питань, які, очевидно, були важливими.
Тому мені бачиться головне і ключове завдання, шановні колеги, зберегти парламентаризм. Таким чином зберегти демократію і, якщо хочете, зберегти Україну. Я говорив і ще раз кажу, що у всіх питаннях, особливо питаннях нашої організації, нашої роботи, нам варто було б, окрім всього іншого, демонструвати корпоративну солідарність. Тоді у нас, очевидно, буде інша ситуація, тоді з Верховною Радою України будуть більше рахуватися. А при цьому, зверніть увагу, незважаючи на те, що Верховна Рада часто-густо з коліс приймала рішення, як тільки виникає проблема невдоволення, хто винен? Невістка. І сьогодні ми також це почули. Не варто, очевидно, нам допускати до цього, але до нас будуть ставитися так, як ми будемо дозволяти, щоб ставилися до вищого представницького органу народу. Це ставлення, по суті справи, до народу, а ми маємо звісно бути на висоті вимог.
Нам треба дати відповідь на питання, шановні колеги, ключове. От люди пишуть листи, зверніть увагу, зараз маса надійшла листів. Вони кажуть: як ви збираєтеся далі будувати Україну, якщо ви між собою не вмієте розмовляти? Нам треба з цього зробити, очевидно, відповідні висновки і навчитися слухати, а головне – чути один одного і вести діалог. Ми приречені на порозуміння, а відповідно на результат. Тим більше, що ми знаходимо це порозуміння, шановні колеги. Статистика промовиста: 38 відсотків законів, які ми прийняли на цій сесії, вони проголосовані конституційною більшістю, 38 відсотків законопроектів.
Четверта особливість. Верховна Рада України наважилась і вийшла на прийняття базових системних законів. Важко, складно, кострубато, через конфлікт, але ми стали на цей шлях. Із вже підписаних Президентом законів, які були прийняті на цій сесії, 21, тобто кожен шостий закон прийнято у новій або оновленій редакції. Це вже є позитив. І зрозуміло, що ми з вами отримали урок, шановні колеги, щодо того, як треба підходити до прийняття надзвичайно чутливих, отаких базових законів. Яскравий приклад тому Податковий кодекс. Очевидно, ми всі з цього зробили висновок.
І п’ята особливість. Вона полягає у тому, що підвищилося домінування Верховної Ради в законотворчому процесі. Так, всього протягом сесії розглянуто 758 питань, тобто законопроектів, не питань, з них 21 від Президента України, 138 – Кабінету Міністрів, 3 від Національного банку, 596 від народних депутатів України. Додаймо сюди понад 300 постанов установчого організаційного характеру. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що знаходимо і порозуміння з іншими інститутами влади. Нерідко законопроекти реформаторського характеру виходять за підписом народних депутатів України, що дозволяє скоротити цей бюрократичний процес надходження законопроектів до Верховної Ради України і, я вважаю, в цьому великий плюс. Рівно ж як і те, що зменшилася кількість заветованих законів Президентом України, тобто ми шляхом консультацій і узгодження позицій доводимо їх до вищої кондиції.
І шоста прикмета сесії – зростання негативних оцінок щодо проектів законів. Вдумайтеся, шановні колеги, в таку цифру: 70 відсотків законопроектів народних депутатів із загального числа, розглянутих на цій сесії, знято з розгляду. Що стосується урядових і президентських законопроектів, ну урядових – це одиниці, президентських законопроектів таких не було, щоб отримали негативну оцінку. Постає питання: очевидно, ми надалі маємо дати відповідь на це питання. Це принциповість, чи це якість законопроектів? Очевидно, нам слід надалі буде подумати над тим, щоб, можливо, закони мали іменний характер. Що якщо це якісний закон, щоб це знали, що це закон такого-то народного депутата, поправка Джексона-Веніка, всі знають, що це за документ. Так? Давайте, можливо, подумаємо над такою пропозицією. Зрозуміло, що це буде певною мірою входити у суперечність із конституційною процедурою.
І сьома особливість сесії – вона позначена, і я вважаю, треба на цьому особливо наголосити – істотною активізацією міжнародної діяльності Верховної Ради України. Я переконаний, що це дуже правильно, оскільки сьогодні повинен відбуватися діалог між народами, а цей діалог насамперед здійснюється через парламент. Така статистка. За час сесії відбулося сім офіційних делегацій, візитів офіційних делегацій Верховної Ради України в інші країни. І, відповідно, сім офіційних делегацій ми прийняли в Україні. Додаймо до цього обміни візитами парламентських груп дружби, які істотно активізувалися, налагодження взаємин на рівні комітетів.
Більш помітною стала наша присутність у міжнародних парламентських організаціях. Україна перебрала на себе головування у ПАЧЕС, відтворено роботу спільних комісій і асамблей. І це дуже добрий знак, якому нам потрібно надати нового динамізму.
Шановні народні депутати, немає потреби говорити про те, наскільки важливою буде наступна сесія. Але очевидним для нас є одне, що вона вимагатиме від нас особливої витримки, відповідальності, толерантності і, звісно, професійного підходу до нашої роботи. Сподіваюсь і вірю, що ми здатні забезпечити саме таку роботу, підпорядкувавши цій роботі, наші партійні позиції. Тим більше, що зараз на опрацюванні у Верховній Раді України знаходиться тисяча сто законопроектів, із яких майже 160 вже готуються до другого читання. Отже, у нас є чим займатися з 1 лютого.
Шановні колеги, я дякую уряду за співпрацю, дякую вам усім за те, що ми так працювали важко, складно, але, попри все, працювали. І дякую за те, що ви терпіли мене цю сесію. Дякую вам. Шановні народні депутати, сьому сесію Верховної Ради України шостого скликання оголошую закритою.