Народна
20 листопада 2010 року

---

ВОЛОДИМИР ЛИТВИН:
«Необхідно заборонити вносити зміни в закони про вибори як мінімум за рік до виборів»

Вибори до місцевих рад завершилися. Проте залишається відкритим питання вдосконалення виборчого законодавства. За якою системою відбуватимуться наступні вибори до парламенту, яким буде проект Державного бюджету України на 2011 рік та багато іншого розповів Голова Верховної Ради України, Голова Народної Партії Володимир Литвин в інтерв’ю телеканалу «Рада» від 12 листопада 2010 року.

- Наше виборче законодавство неякісне і, незважаючи на те, що напередодні волевиявлення близько року говорили про нього, про його удосконалення – результату жодного. Чому так? Чи це непрофесійність депутатів, які готували цей закон, чи в цьому є якась політична складова?
- Чому ж немає результату? Результат є. Люди проголосували так, як вважали за потрібне. Там, де люди не згодні з офіційно оприлюдненими результатами, вони власну позицію висловлюють: відбувається пікетування і на місцевому рівні, і в Києві. А влада така, на яку заслуговують люди. Кращою вона не буде.
Щодо законодавства. Законодавство ніколи не буде досконалим, за жодних обставин, особливо за українських умов, коли ми розколоті ментально, коли у нас у наявності 185 партій і коли у нас різні політичні групи хочуть мати свій закон під себе і для себе. Тому питання не в тому, що закон недосконалий, питання в іншому, що цей закон не виконується. Скажіть, будь ласка, якщо перерахунок голосів свідчить, що в окремих випадках бюлетені були пораховані неправильно, а на виборчій дільниці максимум дві тисячі виборців і два десятки членів виборчої комісії, хіба вони не можуть порахувати ці бюлетені? Можуть. Але якщо їх стимулюють і змушують рахувати по-своєму, я говорю про випадки, що мають місце, тоді матимемо відповідний результат. Закони для початку потрібно виконувати. І Голова Верховної Ради Литвин не може оббігти всю країну і примусити виконувати закон.
Я приймаю критику відносно того, що під чергові вибори ухвалюються чергові закони. У нас ще не було жодних виборів, які проводилися б за усталеними законами. Я неодноразово пропонував і висловлював рекомендації про те, що необхідно заборонити вносити зміни в закони про вибори як мінімум за рік до виборів. На превеликий жаль, ця пропозиція не знаходить підтримки.
У зв’язку з тим, що робота над законом про вибори до Верховної Ради України фактично розпочалася, на першій установчій нараді, яка проводилася під головуванням Президента України, я запропонував, щоб ми передбачили заборону внесення змін до закону після його прийняття. А якщо комусь дуже захочеться реалізувати власну законодавчу ініціативу, то він має розуміти, що для цього потрібно мінімум 300 голосів, щоб не було спокуси, яка переростає у сверблячку постійно змінювати закони.
Зрозуміло, що нам слід мати прийнятну виборчу систему. Я вкотре наголошую, що нам потрібна виборча система, яка була б побудована на мажоритарному принципі. Іншими словами, щоб люди обирали депутатів в округах, мали можливість їх контролювати і відкликати. Але говорять, що ми не можемо прийняти закон про вибори за мажоритарною системою. Треба йти на компроміс і приймати закон, де буде передбачено 50 на 50, тобто 50% депутатів обиратимуться за партійними списками, а 50% - в округах.
- З ваших слів стає зрозумілим, що наступні парламентські вибори відбуватимуться лише за змішаною системою. Тобто мажоритарки не буде? Ми до цього ще не готові?
- Сьогодні представники тих політичних сил, які не мають важелів влади, виступають за збереження пропорційної системи, тобто виборів за партійними списками, оскільки тоді в них з’являється більше шансів потрапити у владу. Оскільки виходить так, що люди будуть розчаровуватись у тих політичних силах, які мають владні повноваження, тому автоматично симпатії переходитимуть на бік тих, хто в силу різних обставин сьогодні не при владі.
За моїми спостереженнями, вже минув той час, коли кандидати, надаючи допомогу бібліотекам, школам, лікарням знаходили підтримку в людей. Тепер люди дивляться на те, що вони зможуть отримати від того чи іншого кандидата особисто для себе. Я розумію настрої наших співвітчизників, оскільки абсолютна більшість з них почуває себе погано. Адже ми на сьогодні маємо близько 5% багатих і надзвичайно багатих людей, 20% людей, яких можна віднести до середнього класу, а всі решта – це бідні люди, значна частина яких за межею бідності. Зрозуміло, що таким людям потрібно щодня думати, як вижити. Хочу сказати, що в бідному суспільстві дуже важко домогтися чесних виборів, оскільки бідне суспільство не є критичним суспільством. Людина має можливість критично мислити, коли в неї є впевненість у завтрашньому дні, забезпечено її перші потреби та потреби її родини. В іншому випадку створюються різного роду маніпуляції свідомістю людей.
- Верховна Рада України за роки незалежності прийняла чимало соціальних законів, більше сотні. Сьогодні з усіх соціальних законів, які є в Україні виконуються лише два десятки. Чому не виконуються парламентські закони, адже обіцялося покращити життя шахтарям, інвалідам та пенсіонерам?
- Ми сьогодні маємо невідповідність законодавчої бази економічним можливостям держави. Велика кількість соціальних законів була прийнята не лише за роки незалежності, а й у радянський період, скажімо ті, що стосуються шахтарів та чорнобильців. Наведу статистику, у 2010 році державним бюджетом не було забезпечено реалізацію законів соціального спрямування обсягом 140 мільярдів гривень. Іншими словами, щоб виконати той мінімальний обсяг соціальних законів, які є сьогодні в Україні, до того бюджету, який маємо, додатково потрібно 140 мільярдів гривень. Тобто фактично потрібно ще один державний бюджет…
Останнім часом у друкованих та електронних засобах масової інформації я читаю заклики блокувати роботу Верховної Ради з метою недопущення розгляду Трудового кодексу України. Я вже отримую листи з проханням допустити представників громадських організацій на засідання Погоджувальної ради, щоб вони могли висловити позицію з цього приводу. Стверджую відповідально: у планах роботи Верховної Ради України на найближчий період немає розгляду проекту Трудового кодексу. Немає підстав приводити людей під стіни парламенту. Дайте нам можливість розібратися з проектом Податкового кодексу. Дайте можливість розв’язувати ті питання, які є. У нас надзвичайно складним буде бюджет на наступний рік. Наступного року Україні доведеться платити за кредити надзвичайно великі суми, десь близько 1,5 десятка мільярдів доларів. А пік цієї виплати припаде на 2012 рік. І це провина не нинішнього уряду, а попередніх урядів, які брали кредити. Тому треба сьогодні всім нам працювати над тим, як збільшити доходи державного бюджету, як оживити виробництво і як дати людям роботу. Тим більше, що в нас не менш гостро стоїть питання про необхідність підвищення соціальних пенсій, звичайних пенсій і заробітних плат.
- Але ж грошей немає. Можливо, час вводити мораторій на соціальні закони?
- Моя позиція полягає в тому, що нам слід припинити приймати закони соціального змісту, а забезпечити виконання чинних законів. Треба відверто порахувати і сказати кожній людині, що вона повинна отримувати на підставі того чи іншого соціального закону про чорнобильців, дітей війни, афганців, шахтарів. Наведу приклад, сьогодні в судах знаходяться позови, звернення людей, які вимагають виплатити їм кошти відповідно до тих чи інших соціальних законів на суму понад 2 мільярди гривень. Уже є рішення суддів на суму близько мільярда гривень, що призводить до руйнації соціальних підрозділів на місцях, оскільки як тільки надходять кошти на охорону здоров’я та інші потреби, вони фактично списуються виконавчими службами і направляються на виплати відповідно до рішень суду. Тобто люди виграють, бо суд не може прийняти інше рішення, оскільки соціальні закони не можуть бути скасовані. У Конституції чітко зафіксовано, що не можна приймати рішення, які призводять до погіршення самопочуття людей.
Ми можемо прийняти соціальні закони і задекларувати, що буде виплачуватися по 120 тисяч за народження третьої дитини, але треба проаналізувати чи виконується той рівень стимулювання народжуваності в грошовому вимірі, який ми маємо на сьогодні. Отже, потрібен серйозний діалог. Не можна приймати закони, які не виконуються.
- З кого тоді питати про те, чому не виконуються ці закони?
- Звісно, з влади. З 2000 року була введена практика при прийнятті Державного бюджету зупиняти дію соціальних законів. Тоді почали рахувати те, що є і що насправді можливо виконати. Якщо вважалося, що щось виконати неможливо, тоді в тій чи іншій частині закону або повністю зупиняли дію закону. І доходило до того, що призупиняли дію близько 100 соціальних законів у певні роки.
Я був ініціатором звернення до Конституційного Суду, який прийняв рішення, що забороняє в Державному бюджеті фіксувати позиції про скасування, повну чи часткову зупинку дії соціальних законів. З огляду на це у нас має бути відверта розмова. Але це питання не нинішньої Верховної Ради, не нинішнього уряду, це питання організації нашого життя з 2000 року.
- Як можна призупинити дію соціального закону? На кому лежить відповідальність за це?
- Зрозуміло, що відповідальність за невиконання законів лежить і на уряді, і на Верховній Раді України. Зверніть увагу, що в законі про Державний бюджет на 2010 рік цієї позиції (авт. - Про призупинення дії соціальних законів) вже не було.
- Давайте згадаємо про пенсійну реформу, яка стартувала ще у 2003 році і до цього часу нереалізована. Діє перший рівень пенсійної системи і все. Чому так? Адже всі країни світу вже давно відмовилися від такого пострадянського принципу пенсійного забезпечення.
- Через те, що постійно ведеться намагання сподобатися людям і небажання приймати відповідальні рішення, бо люди розлюблять політиків чи представників влади. Я абсолютно згоден і неодноразово говорив про те, що у нас фактично Пенсійний фонд не виконує ту функцію, яку має виконувати. У нас сьогодні Пенсійний фонд перебуває на дотації державного бюджету. Ця дотація загалом становить 36 мільярдів, з них 10 мільярдів – це те, що повинен отримувати Пенсійний фонд з Державного бюджету, мається на увазі виплата пенсій тим, чиї пенсії фінансуються з державного бюджету, наприклад військові. А 26 мільярдів – це пряме фінансування з держбюджету на виплати пенсій. Зрозуміло, що треба приймати рішення і переходити на цивілізовану пенсійну систему. Має бути декілька рівнів, щоб людина знала, скільки вона відкладає, що вона платить і могла розраховувати на пенсію після виходу на заслужений відпочинок. Варто також сказати, що необхідно, нарешті, припинити розмови про підвищення пенсійного віку в Україні. Не було і не буде жодного проектного рішення про підвищення пенсійного віку. Про це вже офіційно заявив уряд. Треба спочатку підвищити життєвий рівень людей. Нам необхідно звернути увагу на практику, яку ми маємо. Скажімо, у нас людина має право на пенсію за звичайних умов при стажі 20-25 років, але фактично люди працюють 30 і більше років. Можливо, варто це узаконити, підвищивши людям пенсію. У нас людина має право на соціальну пенсію, якщо в неї трудовий стаж 5 років. А на сьогодні ця соціальна пенсія становить 723 гривні. Найголовніше, щоб не скорочувалася кількість працюючих, оскільки у нас на сьогодні приблизно один працюючий на одного пенсіонера. За останній 2009 рік у нас зник 1 мільйон робочих місць. Можу нагадати, як попередній Президент і попередній уряд обіцяли, що щороку вони будуть створювати по одному мільйону робочих місць і за 5 років у нас з’явиться додатково 5 млн робочих місць. На превеликий жаль, картину ми отримали діаметрально протилежну. Тобто в цьому питанні має бути зважений підхід і є низка варіантів, що дозволяють розв’язати пенсійну проблему, не вдаючись до механічного підвищення пенсійного віку. Разом з тим, я ще раз наголошую, що підвищення пенсійного віку в Україні не буде, бо в нас сьогодні тривалість життя у чоловіків – 62 роки, у жінок дещо більше – близько 74 років.
- Чи говориться щось про пенсійне забезпечення та соціальні виплати у проекті Державного бюджету на 2011 рік? Коли його чекати в сесійній залі?
- Проект Державного бюджету був поданий урядом своєчасно, але я взяв на себе відповідальність і повернув його назад, оскільки та пропозиція є неприйнятною. Мене за це критикують. Але я вважаю, що вчинив правильно, оскільки Голова Верховної Ради України організовує роботу парламенту, хоча в регламенті ці можливості певним чином обмежені. Я запропонував уряду остаточно визначитись із Податковим кодексом. Якщо Верховна Рада не розглядатиме Податковий кодекс, тоді можна розглядати бюджет. Але якщо ми маємо проект бюджету на старій податковій основі і маємо проект Податкового кодексу, то це нелогічно і потрібно діяти у певній послідовності. Тому, якщо буде прийнято Податковий кодекс на пленарному тижні, тоді практично одразу уряд внесе проект Державного бюджету України на 2011 рік. Зрозуміло, бюджет буде доволі складним. Сьогодні в процесі роботи над проектом Державного бюджету уряд стоїть перед необхідністю скоротити ще 40 млрд державних видатків, щоб у нас не було величезного дефіциту бюджету. Хоча є й інша точка зору, яка полягає у тому, що в умовах перехідного стану немає нічого страшного в тому, що буде дефіцит бюджету в межах 7-10%. Все залежатиме від того, куди спрямовуватимуться емісійні кошти, якщо у практичну роботу, то це буде пробуджувати наше економічне життя.
На превеликий жаль, уряд пов’язаний меморандумом із Міжнародним валютним фондом. А коли МВФ дає гроші, то фактично вимагає дотримання тих основних показників Державного бюджету, які зафіксовані у меморандумі. Окрім цього, наш зовнішній борг уже складає трохи більше 40% від ВВП країни. Це не критична цифра, але за українських умов вона потребує пильної уваги. Скажімо, якщо брати розвинені країни, то в них борг становить інколи вдвічі більше ВВП країни. Вважаю, що нам потрібна серйозна, зважена розмова для того, щоб кожен зрозумів, який економічний стан країни і що належить робити не в плані зведення політичних рахунків, а щоб ми мобілізувалися і зосередилися на практичній роботі без політичних кампаній. Нам якраз потрібен період у 2-3 роки для того, щоб налагодити життя в країні.

Підготувала ЛЕСЯ КІХНО