Народна
2010. - № 30. - 31 лип.
ВОЛОДИМИР ЛИТВИН: «Головним завданням на сьогодні є забезпечення єдності влади, її спільної відповідальності»
По завершенні роботи шостої сесії парламенту Голова Верховної Ради України та лідер народників Володимир Литвин провів традиційну підсумкову прес-конференцію, під час якої відповів на запитання представників ЗМІ. Водночас спікер парламенту дав декілька газетних, телевізійних, радіо- та інтернет інтерв’ю. Пропонуємо вашій увазі своєрідний дайджест відповідей Володимира Михайловича на найбільш актуальні запитання журналістів.
- Як би ви охарактеризували результативність шостої сесії нашого парламенту?
- Загалом робота шостої сесії була доволі результативною. Повинен сказати, що ми продемонстрували дивовижну ефективність роботи: розглянули 880 питань – це більше тисячі законопроектів, ухвалили велику кількість законів, серед яких є цілісні оригінальні закони, а не зміни до нашого законодавства. В останні ж дні сесії парламентаріям довелося приймати досить непрості рішення. Переконаний, що ми знайшли доволі цивілізований вихід із тієї ситуації, що складалася. Маю на увазі, насамперед, проект Податкового кодексу України, який буде запропоновано відповідно до рішення Верховної Ради України й ініціативи Президента України для всенародного обговорення.
- Однак, завдяки зусиллям вашої фракції та КПУ, на осінь також відкладено прийняття закону про референдум…
- Законопроект вдалося відкласти не тільки завдяки зусиллям двох фракцій. Ми шукали компроміс, і депутати підтримали мою пропозицію перенести розгляд законопроекту на осінь. Але я просив би звернути увагу на те, що нинішній законопроект про референдум, по суті, є копією законопроекту про референдум №1374, який з’явився через минулорічні домовленості двох найбільш потужних фракцій нашого парламенту і який розроблявся їхніми представниками. Коли ж у них розлагодилися стосунки, вони не змогли подолати президентське вето на той закон та здійснити спільні плани. І тепер депутатам, повертаючись до розгляду проекту Закону «Про всеукраїнський референдум» восени, необхідно провести зважені дискусії, звірити його з Основним Законом.
- Наприкінці сесії до Конституційного Суду України звернулися 252 народних депутати щодо конституційності грудневих 2004 року змін до Основного Закону. Яким, на вашу думку, буде вердикт Конституційного Суду?
- Загалом будь-яке подання до Конституційного Суду є правильним правовим кроком. Тим паче, не треба все перекладати на людей, у тому числі й ці питання. Незалежно від того, яким буде рішення Суду, імплементувати його буде Верховна Рада України, і вона робитиме це публічно. При цьому я вважаю, що конституційні повноваження Верховної Ради України не повинні урізуватися. Особисто я виступаю за створення робочої групи з розробки цілісного проекту внесення змін до Конституції України. Нам потрібно спокійно, без політичної кампанії, створивши відповідну групу спеціалістів-експертів, в якій має бути мінімум представників влади, опрацювати цілісний проект про внесення змін до Конституції, зокрема, у частині термінів перебування на посадах голів міст, сіл, селищ і депутатів; у частині організації влади на місцях, чіткого розмежування повноважень на рівні Президент-Кабінет Міністрів України; і низка інших питань, щодо яких є й відповідні рекомендації, зокрема з боку Ради Європи. Вони стосуються того, що ми маємо, врешті-решт, завершити конституційний процес. Я вважаю, що таку робочу групу варто було б створити незалежно від того, коли і як Конституційний Суд розглядатиме звернення депутатів, бо вся влада має працювати у правовій площині. При цьому я б наголосив на важливості зваженого і спокійного підходу до цієї роботи, не відкладаючи у бік всі інші сторони нашого життя, насамперед в економічній сфері.
- Не секрет, що найбільш резонансною подією сесії стала ратифікація у парламенті Харківських угод з Росією, яка ускладнила стосунки між коаліцією та опозицією. Остання звинувачує владу в профанації законодавчого процесу, бо її пропозиції не враховуються…
- Я був свідомий, що харківські угоди слід сприйняти, як об’єктивну неминучість, яку спричинила попередня влада. І слава Богу, що не 50 років продовження оренди отримали, а 25 років. Переконаний, що іншого виходу в нас не було. Без перегляду непідйомних газових угод ми не змогли б прийняти бюджет, зверстати основи для економічного господарювання. Я зробив усе, щоб ми вийшли з цієї ситуації з найменшими витратами, не будучи у захопленні від тих рішень, що прийняли у Харкові. Крім того, негативні моменти цієї теми треба розвернути у позитив. Російська сторона, запросивши підтвердження оренди, тим самим підтвердила, що Севастополь – невід’ємна частина України, що Крим – невід’ємна складова України. А чому ми не цікавимося настроями людей, які живуть на Півдні та Сході України? Більше того, продовження оренди зняло будь-які підстави для настроїв сепаратизму в Криму…
Щодо розмов про профанацію законодавчого процесу, то я вважаю їх фарисейством низького штибу. Про це можна було б ще вести розмову, якби хтось заявив про відмову розглядати поправки від опозиції. Але ми скрупульозно проходили всю процедуру розгляду цих питань. А загалом я сприймаю будь-яке рішення будь-якої фракції. Проте, якщо поправки не підтримуються, це свідчить про слабку роботу: спочатку в комітеті, де потрібно аргументувати необхідність своїх поправок, а потім у залі, де треба обстояти свої пропозиції. Фракція має сидіти у залі в повному складі і голосувати за них! А не так, коли від неї присутні 3-5 осіб…
- Окрім Податкового кодексу та закону «Про референдум», які ще важливі законопроекти розглядатиме Рада на новій сесії?
- На нас чекає дуже складний політичний сезон. Я навіть прогнозую, що питання виборчої кампанії відійдуть на другий план, оскільки восени потрібно буде приймати багато дуже важливих, відповідальних рішень, зокрема й стосовно бюджету наступного року. І часу на розкачку просто немає. Якщо говорити мовою цифр, то перед законодавцями стоїть завдання розглянути 1250 законопроектів, з них понад 400 готові до розгляду в першому, а то й у другому читанні.
- Якщо на місцевих виборах восени відроджена змішана система добре себе зарекомендує, чи є ймовірність того, що законодавці згодом застосують її і для себе? І яка, на ваш погляд, перспектива зменшення кількості депутатів у парламенті чи переходу його на двопалатність?
- Відразу скажу, що запровадження двопалатного парламенту – не на часі. Люди і так негативно оцінюють одну палату, тож скажуть - потрібно годувати ще й другу подібну команду? Щодо виборчого законодавства, то я є прихильником прийняття в країні Виборчого кодексу. Робоча група під керівництвом депутата Юрія Ключковського його ґрунтовно відпрацювала, і зараз цей проект перебуває на розгляді експертів Венеціанської комісії. Тому я вважаю, що нам потрібно прийняти цей кодекс і забути про зміни у виборче законодавство, як мінімум на дві наступні виборчі кампанії. Щодо зміни кількості депутатів, то це – конституційна норма, і в мене є великі сумніви, що набереться достатньо депутатських голосів для самообмеження і доведення кількості депутатів, скажімо до 300, як це пропонується. А загалом такі питання повинні виноситися на референдум, результати якого згодом все одно розглядатимуться парламентом. Утім, у програмних засадах Народної Партії така норма записана, і я не проти зменшення кількості депутатів. Давайте проведемо дискусію. Можна привести кількість депутатських мандатів у пряму залежність від демографічних змін у країні, щоб влада відчувала відповідальність за зменшення числа своїх виборців. Але проблема не в кількості, а в якості, бо головним питанням в оцінці законодавчого органу влади завжди була, є і буде відповідь на те, наскільки ефективно він працює.
- Щойно держава відсвяткувала 20-річчя прийняття Декларації про державний суверенітет України. Які виклики часу стоять нині перед країною?
- Викликів залишилося багато, бо, завдячуючи Декларації, Акту проголошення незалежності України на підставі Всеукраїнського референдуму, а також Конституції України, ми сьогодні маємо Україну як державу де-юре, а потрібно зробити все, щоб вона стала де-факто, облаштувати країну, щоб мати не формальний, а реальний суверенітет, щоб ми могли з ключових питань внутрішнього і зовнішнього життя самостійно приймати рішення. Тому головним завданням на сьогодні є забезпечення єдності влади, її спільної відповідальності, аби наповнити суверенітет України реальним змістом.Підготував Олександр Воронін