Народна
17 липня 2010
ВОЛОДИМИР ЛИТВИН: Я вважаю, що будь-яке питання можна вирішити красиво і в законний спосібМинулого тижня завершила свою роботу шоста сесія Верховної Ради України шостого скликання. Про підсумки роботи парламентарів, роль правлячої коаліції та опозиції в законотворчій роботі розповів під час участі в програмі „Від першої особи” на радіо Ера-FM Голова Верховної Ради України, Голова Народної Партії Володимир Литвин. Пропонуємо вашій увазі найцікавіші моменти цієї розмови.
Юлія Дилова, Ера-FM: Оглядачі кажуть, що ніколи ще Верховна Рада не демонструвала такої надзвичайної працездатності, узгодження дій і вміння знаходити компроміси. Скептики уточнюють, що йдеться не про Верховну Раду, а саме про парламентську більшість, а такі дружні голосування свідчать про те, що депутати просто слухняно виконують вказівку згори. То чи є зараз у Верховній Раді реальна опозиція?
Володимир Литвин: Маю сказати, що є частина депутатського корпусу, яка коливається в межах 150 людей, які не поділяють офіційного курсу влади. А якщо говорити простою мовою, то це люди, які воюють за владу, бо вчора вони були представлені у владі, а сьогодні її втратили. Я дуже хочу, щоб була реальна опозиція не в плані крику і критики, а в плані альтернативи і аналізу проектів рішень, які пропонуються Президентом, і прем’єром, і загалом урядом для того, щоб не штампувалися рішення, які потім виявляться нежиттєздатними. Призначення опозиції не тільки в тому, щоб домогтися прийняття законів, які потрібні країні, а й в тому, щоб апелювати до громадськості, до людей, казати про інші варіанти розвитку країни, щоб підштовхувати владу до того, щоб вона приймала ті рішення, які потрібні людям.
Юлія Дилова, Ера-FM: В який спосіб опозиція може це зараз робити?
Володимир Литвин: По-перше, опозиція має можливість раз на тиждень поставити запитання будь-якому міністру. Мої намагання, щоб опозиція внесла свої пропозиції відносно того, хто на цьому тижні має виступати перед парламентом, не увінчалися успіхом. Спочатку говорили, що має прийти міністр соціальної політики та праці, а потім сказали, що не треба. Я вважаю, що ми сьогодні переживаємо етап, коли опозиція або ті люди, які остаточно визначили себе опонентами діючої влади, ще не сформували платформи своєї діяльності, і я думаю, це такий післявиборний період, який треба просто пережити.
Юлія Дилова, Ера-FM: Відсутність дієздатної ефективної опозиції позначається на роботі парламентської більшості, яка, можливо, „штампує” недієздатні закони?
Володимир Литвин: Ще нічого не „штампували”, ми ще практично не прийняли жодного рішення, яке вніс Президент чи уряд, бо не було часу підготувати ці закони, а ті, що зараз напрацьовані і внесені пакетом, знаходяться на розгляді в комітетах. Я б дуже не хотів, щоб ті законопроекти, які вносяться до парламенту, проходили розгляд миттєво, без будь-якого доопрацювання, яке має на меті покращення законів. Коли немає опозиції, виникає спокуса швидше прийняти рішення і не обтяжувати себе складною і виснажливою роботою, бо підготовка законів – це надзвичайно складна робота. Тому я вважаю, що в процесі прийняття законів має діяти відомий принцип „поспішай повільно”, бо краще, щоб закону не було взагалі, ніж був швидко зліплений, неякісний.
Юлія Дилова, Ера-FM: Якщо в парламенті нині немає ефективної опозиції, можливо вона має бути в якомусь вигляді всередині коаліції? У цьому сенсі не можу не згадати, що вас інколи називають „опозиціонером у владі”, а ви це твердження не сприймаєте. Чому?
Володимир Литвин: Коли говорять, що я є опозиціонером у владі, то це говорять люди з психологією стадного інстинкту, коли треба бути таким, як усі – білим, чорним, сірим або пухнастим. Я вважаю, що в коаліції має бути дискусія, діалог, я переконаний, що влада ефективна тоді, коли будує свою діяльність на діалозі, причому на публічному, який має відбуватися не на основі ієрархії, коли діє принцип „я начальник – ти дурень” і навпаки. Я вважаю, що будь-яке питання можна вирішити красиво в законний спосіб. Я не сприймав і не сприймаю цього нахрапу, принципу „вперед”, бо це нічого не дасть. Я вважаю, що кожен має робити свою справу, тому не кажу, що має бути співпраця влади з опозицією – не буде її ніколи, бо вони антиподи, але має бути цивілізоване співіснування влади та опозиції. Влада повинна діяти, виходячи з державних позицій, а опозиція має пропонувати альтернативи і критикувати владу, підштовхуючи її до того, щоб вона працювала більш ефективно. Зрозуміло, що з часом все змінюється, опозиція стає владою, і коли вона знає як конструктивно працювати, тоді вона і при владі буде давати позитив. А якщо опозиція стоїть на тому, що все без зупину критикує, то такі люди, потрапляючи у владу, продовжують таку саму практику.
Юлія Дилова, Ера-FM: Наскільки до вашої думки і думки вашої фракції прислухаються в коаліції? Наскільки консенсусно ухвалюються рішення?
Володимир Литвин: Якщо б не прислухалися, багато рішень не було б прийнято, бо головуючий на засіданнях парламенту, користуючись тільки регламентом, може „забракувати” будь-яке рішення і зробити так, що воно не буде прийнято. Я не кажу, що я тут зловживаю, я просто виходжу з того, що треба завжди вести діалог і виходити на рішення, але публічно кричати про свою лінію я вважаю негідною практикою. Треба намагатися знайти рішення, прийнятне для країни, узгодити позиції, піти на компроміс, а потім сказати людям, що ми досягли такого компромісу і пропонуємо отаке рішення. Не цікавить людей „кухня” прийняття рішення, їх цікавить продукт, який отримає країна.
Юлія Дилова, Ера-FM: Президент радився з коаліцією і з вами, коли на засіданні Ради регіонів сказав, що місцеві вибори відбудуться 31 жовтня? Майже всі присутні журналісти дружно написали, що для вас це було несподіванкою, що вас поставили перед фактом…
Володимир Литвин: Я не знаю, що написали журналісти, очевидно вони не читали моїх висловлювань за тиждень-два до того, що на 99,9% ці вибори відбудуться 31 жовтня, бо якщо ти не можеш протистояти процесу, ти маєш його очолити, і я це дослівно говорив. Мені особисто з політичної точки зору вибори 31 жовтня є прийнятними. Сьогодні влада на піднесенні, влада має великий кредит довіри людей, люди мають великі надії на цю владу, а відтак можна розраховувати на велику підтримку. Якщо проводити вибори в 2011 році, то після зими настрої людей завжди погані.
Юлія Дилова, Ера-FM: Щодо закону про місцеві вибори: на місцевому рівні запровадили змішану систему – пропорційно-мажоритарну. Як шукали компроміс у коаліції, коли готували цей законопроект? Я знаю, що позиції у фракціях були абсолютно різні щодо партійної і мажоритарної системи…
Володимир Литвин: Я був, є і залишаюся непохитним прихильником мажоритарної системи, щоб люди мали можливість обирати особистість, мали можливість її контролювати, мали можливість спитати, в разі потереби – відкликати. Але водночас я виходжу з тих реалій, які є. Сьогодні у нас партійна система із закритими списками, яку всі розкритикували, і коли я пропоную перейти на мажоритарну систему, говорять, що це нереально, що треба робити це поступово, зокрема – через запровадження на місцевих виборах змішаної системи. Я кажу, що цього не сприймаю, а вони кажуть: люди підтримали нас на 35% на попередніх виборах, а Блок Литвина лише на 4%, отже, вони мають пріоритетне право вносити законодавчі пропозиції. І доводиться обирати, як діяти в цій ситуації – або голосно кричати, що люди сприймають виключно мажоритарну виборчу систему, але не бути почутим, або робити все, щоб була ця змішана система цивілізованою, щоб люди мали певну можливість, бодай на 50% впливати на формування влади. Для мене є проблема вибору – або стояти непохитно на своїх позиціях і не отримати жодного результату, або намагатися прийняти прозору зрозумілу для людей змішану систему. Якщо люди підтримують, щоб у нас була проста зрозуміла система, підконтрольна людям, то хай вони підтримують її на виборах, і тоді ми швидше отримаємо той результат, який влаштує людей.
Юлія Дилова, Ера-FM: Мабуть, і по інших питаннях вам довелося піти на компроміс – я маю на увазі, що право висувати кандидатів у депутати Верховної Ради Криму, обласних, районних, міських рад мають місцеві організації політичних партій. Кандидати в депутати сільських і селищних рад та на посади міських та селищних голів реалізовуються виборцями через місцеві організації політичних партій та шляхом самовисування. Право висувати кандидата на посаду міського голови реалізується також через місцеві організації політичних партій. Це не є обмеженням прав громадян?
Володимир Литвин: Ні, це просто врахування реалій. Тут ніхто не йшов на жодні поступки, більше того, на засіданні Ради регіонів я сказав, що якщо ми вже йдемо шляхом політичної відповідальності, то сьогодні у нас процес політичного структурування відбувається зверху. В нас 27 керівників областей, і з них лише три не є членами партій, а всі решта є членами ПР. Якщо подивитися на голів райдержадміністрацій, а їх близько 500, то лише 100 з них є або членами інших партій, або тимчасово позапартійними, а всі інші – члени ПР. Тому я переконаний, що нам потрібно, врешті-решт, мати відповідальність, нам не треба, щоб мер міста йшов як самовисуванець, а потім залежно від кон’юнктури, записувався в БЮТ чи в НУ, чи в ПР протягом чотирьох років. Я запропонував, щоб висували політичні партії, а люди хай дивляться, що це за партія і що це за людина. Візьміть мера Києва, в яких тільки кольорах він вже не ходив? Тому тут про жодні поступки з мого боку не йдеться, навпаки, я відчув, що багатьом мерам моя ідея не сподобалась, бо вони хотіли бути безприв’язними і, залежно від кон’юнктури, бігти в різні партії, а заодно вирішувати земельні питання для членів партії, яка на той час є домінуючою. Я вважаю, що цього не повинно бути, і цього не буде.
Юлія Дилова, Ера-FM: А як ви гадаєте, яка найкраща система для проведення парламентських виборів?
Володимир Литвин: Це має бути партійна система з відкритими списками, щоб країна ділилася на 450 округів, щоб партії висували кандидатів у кожному персональному окрузі, а люди дивилися на набір кандидатів і обирали. Тобто, щоб люди робили свідомий вибір, звертаючи увагу і на особистість, і на те, яку партію ця людина представляє. Я думаю, що за такого підходу в нас відбувся б швидкий процес політичного структурування суспільства, і не було б того, що ми маємо сьогодні.
Підготували ІННА ВОРОНЯНСЬКА, ЮЛІЯ КОМАРОВА