Народна
3 липня 2010
Володимир Литвин: «Hашою ключовою національною ідеєю має бути гасло “заможні люди”»
Голова Верховної Ради України, Голова Народної Партії Володимир Литвин у прямому ефірі програми „Велика політика” на телеканалі „Інтер” дав свою оцінку поточної суспільно-політичної ситуації в Україні та відповів на „незручні питання” представників ЗМІ. Пропонуємо вашій увазі найбільш „гострі” моменти спілкування Володимира Литвина з журналістами.
Підготували Інна Воронянська, Юлія Комарова
Євген Кисельов: Ви згодні з думкою опозиції про те, що Партія регіонів прагне скорегувати дату проведення місцевих виборів (31 жовтня) під формування власної адміністративної вертикалі?
Володимир Литвин: Я людина командна і ця дата була узгоджена з Президентом, Прем’єром і з більшістю депутатських фракцій. І за цю дату проголосувало „за” 400 народних депутатів. Однак треба відверто сказати, що тут домінує політичний розрахунок. Зрозуміло, що в жовтні в людей ще залишиться гарний настрій, не буде авітамінозу, не буде ще опалювального сезону, буде „пік політичної форми” відповідних політичних діячів. І зрозуміло, що з їхнього боку „гріх” не використати відповідний політичний момент. Подібну практику часто використовують у Великобританії: прем’єр-міністр, який представляє правлячу силу має контрольний пакет підтримки в парламенті, пропонує провести вибори в зручний політичний момент. Цей принцип давно відомий: „риба шукає, де глибше – людина, де краще”. Для мене тут головне – яким буде закон, за якими правилами вибори проводитимуться і чи буде реалізовано саме те, про що сьогодні всі говорять – чи буде передано владу на місця. Це для мене – ключовий показник.
Віталій Дикий, „Ера-FM”: Зараз ви є певним опозиціонером у владі, це очевидно. Я розумію вашу позицію стосовно місцевих виборів, але для того, щоб їх проводити, потрібно було б заздалегідь зробити хоча б імітацію реформи місцевого самоврядування. Хотілося б дізнатися, що в цьому напрямку зроблено? Наступне. Питання землі – це дуже важливий момент, прихильники Януковича наголошують на тому, що економічні реформи проводилися б швидше, якби земля була товаром. Ви категорично проти цього. Комуністи поділяють вашу точку зору. Чи не буде це каменем спотикання?
Володимир Литвин: По-перше, я не сприймаю тезу про те, що я є опозиціонером у владі. Тут дається взнаки наша історична спадщина, коли „або ти з нами, або проти нас”. А коли ти пропонуєш власну аргументовану точку зору і певні дії – це виглядає, як певна опозиційність, виклик. Я думаю, що не варто його в цьому шукати. Ми вже пережили етап, коли всі були одностайні, йшли в одному напряму і зайшли в глухий кут. Я переконаний, що чим більше буде діалогу у владі, чим більше дослуховуватимуться до опозиції, тим більше буде результату.
Що стосується місцевого самоврядування і дій щодо його реформування, то вимушений констатувати, що справа залишається на рівні намірів, примірок та підходів до того, що потрібно зробити. Якщо буде прийнятий і відпрацьований Бюджетний кодекс (а це – „економічна Конституція України”) та Податковий кодекс, то ми зможемо сказати, що зроблений рішучий крок по активізації роботи влади на місцях. Наприклад: в Україні 27 регіонів, якщо подивитися як вони живуть, що виробляють і споживають, то ми побачимо таку картину: 11 регіонів виробляють більше, ніж споживають, 5 регіонів споживають від 25% до 35 % більше, ніж виробляють і 11 регіонів споживають від 35% і до 65% більше, ніж виробляють. Тобто стає все очевиднішою мотивація не працювати. А в Бюджетному та Податковому кодексі передбачені стимули до того, щоб працювати. Скажімо, сьогодні ми маємо 28 загальнодержавних податків – їх буде 17, місцевих маємо 14 різновидів – матимемо 5 і зібрані податкові кошти залишаться на місцях. Треба проробити колосальну роботу в максимально стислі терміни, для того щоб цивілізовано прийняти Бюджетний та Податковий кодекси. Поки що вони розходяться між собою, але я вважаю, що їх потрібно узгодити, хоча при цьому виникає питання, до якого документа будемо узгоджувати? Я вважаю, що потрібно Податковий кодекс узгоджувати до Бюджетного.Євген Кисельов: Щодо Податкового кодексу, то ваш заступник Микола Томенко прогнозує масові протести, якщо з проекту Податкового кодексу не приберуть низку норм, які, на його думку, значно обмежують права людини. Яка ваша позиція?
Володимир Литвин: Ми маємо виходити з очевидного. Уряд, який готував ці документи, виходить із власного бачення того, що йому потрібно робити, щоб було менше проблем і було більш комфортно працювати. Але я виходжу з того, щоб українці могли більше заробляти. Що стосується питання землі, то я не поділяю точку зору про те, що „оголосимо ринок землі і до нас прийде інвестор”. Бо якщо без підготовки піти на цей крок, то ми позбудемось останнього стратегічного ресурсу. Моя ж позиція в тому, щоб прийняти кадастр землі і щоб громадяни знали реальну ринкову ціну на землю. Що стосується порядку продажу землі, то має бути створений Державний земельний банк, який має викуповувати землю в громадян за ринковою ціною і давати її в користування тим, хто її буде справді використовувати ці сільськогосподарські угіддя за призначенням. Таке моє бачення вирішення земельного питання в Україні.
Інна Ведерникова, „Дзеркало тижня”: Я б хотіла поставити вам запитання не як політику, фракція якого ввійшла в коаліцію й отримала від влади певні кадрові та ресурсні преференції, а як людині, яка обіймає дуже високу державну посаду та як людині, яка колись вирішила, що справді потрібна Україні. І з висоти цієї позиції ви не можете не помічати деяких системних речей, які відбуваються в країні з приходом нової влади: поєднання державного апарату та бізнесу, державного апарату та партійної машини Партії регіонів, нівелювання ролі парламенту, голосні заяви про вертикальні реформи в державі та відкладення горизонтальних реформ на невизначені терміни. Як ви, як впливовий державний діяч, оцінюєте таку ситуацію і які ви бачите ризики та можливі кроки нової влади, які можуть завести і країну, і владу, так би мовити, „не туди”?
Володимир Литвин: Я поділяю в частині констатації вашу стурбованість і очевидно цим зумовлено те, що я висловлюю свою точку зору не ховаючись від влади, аргументуючи її, не займаючись простим критиканством та вислуховую інші позиції. Маю сказати, що я не поспішав би з висновками про те, що Верховна Рада поспішно „штампує” закони. На цей час парламент ще не прийняв жодного закону, внесеного урядом та Президентом України. У нас немає часу на роздуми, а потрібно працювати в швидкому темпі, щоб наздогнати світ. Так, є низка моментів, які можуть викликати пересторогу, але якщо не вести дискусію, не висловлювати власну позицію, а демонструвати свою фронду, то це не вдасться.
Олександр Дубінський, „Экономические известия”: У своєму виступі ви говорили про те, що держава має захищати людей. У своїй декларації про доходи ви вказали, що з початку минулого року заробили 800 тис. гривень – це в 50 разів більше, ніж річний прибуток українців. При цьому ви отримуєте 50% знижки на комунальні послуги, що надаються малозабезпеченим категоріям громадян, ветеранам, чорнобильцям. Цікаво дізнатися, до якої категорії ви відносите себе особисто, навіщо вам ця пільга і чому держава має захищати вас, а не реально малозабезпечених громадян країни?
Володимир Литвин: З огляду на те, що я не живу в квартирі, а на державній дачі, я не отримую ніяких пільг. І те, що я там живу, є правильно, оскільки я Голова Верховної Ради України. Я вважаю себе високозабезпеченою людиною, я академік, доктор наук, професор. І я не сплю, а працюю, пишу книги, читаю лекції. Я переконаний, коли людина не сидить перед телевізором з пивом у руках, а працює, вона заробляє відповідні кошти. І те, що потрібно захищати малозабезпечених людей, є абсолютно не правильним підходом – слід створити нормальні умови для кожної людини, щоб вона могла працювати. Я вважаю, що нашою ключовою національною ідеєю має бути гасло „заможні люди”. Потрібно зробити так, щоб можна було сказати: держава створила тобі всі умови – іди і працюй. Кожна людина має відчути, що вона сама може заробляти, нормально жити і тоді буде й інший вибір людей під час виборчих кампаній.
Марія Сторожицька „Профіль”: Ви вже частково відповіли, що не є опозиціонером у владі, а часто критикуєте її „зсередини”. Водночас у своєму нещодавньому виступі в Буднестазі ви доводили, що країні потрібна сильна, конструктивна опозиція так, ніби вам особисто теж цього хочеться. У зв’язку з останніми подіями та заявами – чи не варто було б вам теж заявити себе як опозицію?
Володимир Литвин: У нашій опозиції і так затісно – є кому критикувати, а потрібно працювати. З 2007 року я працюю у Верховній Раді України. Ми не були в коаліції – ми працювали, і за ті рішення, які були вигідні для країни – ми голосували. І говорячи за ту силу, яку я представляю, можу сказати, що ми працюємо, а не граємося в політику. Можна було б перед виборами продемонструвати свою фронду і почати критикувати, але я не критикую, а висловлюю обґрунтовані аргументи і, напевно, це в мене залишилося від викладацької роботи.
Стосовно опозиції, то всі розуміють, що країна робить черговий крок для того, щоб бути цивілізованою країною, принаймні на рівні декларації намірів. Тому треба бути дуже уважними принаймні до тих людей, які цьому курсу імпонують. Варто зазначити, що я навіть всупереч регламенту намагаюся дати шанс більше виступити опозиції, адже коли вони висловлюються і усуваються різночитання по певному законопроекту, я для себе внутрішньо приймаю рішення, що це законодавче рішення країні справді потрібне. Це моя позиція, без намагань сподобатись. Я вже не в тому віці та становищі, щоб намагатися подобатись, і я вже можу дозволити собі таку велику розкіш, як говорити те, що думаю, чим живу і що вистраждав.