"Місто"
2009.04.16
м. Чернігів
Володимир Литвин:
Робота в парламенті нагадує партизанську війну
Минулого четверга із робочим візитом на Чернігівщині побував Голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Зокрема, він спілкувався з жителями Бахмача та Борзни, а з мешканцями обласного центру зустрівся у Міському палаці культури. Володимир Литвин - гість "Міста політичного".
- Володимире Михайловичу, останнім часом ви багато подорожуєте Україною, побували в різних її куточках. Які враження залишились від спілкування з людьми?
- У нас безмежно терплячі люди, вони продовжують жити надіями. Водночас терпіння людей вичерпується. Бо кожного непокоїть зростання цін, рівень пенсій і зарплат, непідйомні комунальні платежі і складнощі із забезпеченням лікування. Зрозуміло, що людей особливо дратує те, що відбувається у владі, тобто ганьба у взаєминах між інститутами та гілками влади. Доходить до того, що сиплються обопільні звинувачення у державній зраді. І разом з тим вони претендують на те, щоб представляти інтереси людей, бути провідниками народу. Це - найбільше, що може принижувати і пригнічувати нас.
- Сьогодні ви побували у сільськогосподарських районах області. Що запам'яталося?
- Я повністю поділяю ті турботи і переживання, якими живуть люди. І разом з тим бачу, що селяни працюють, незважаючи на те, що опинилися нині у найгіршому становищі. Тому намагаюсь і робитиму все, щоб уберегти сільського трудівника, який, відпрацювавши все своє життя для України, сьогодні, по суті, кинутий напризволяще.
На моє глибоке переконання, не можна допустити, щоб земля стала предметом купівлі-продажу. Я протистою цьому і робитиму все, щоб у нас не забрали найдорогоцінніше - землю, щоб село мало сприятливі умови для розвитку, щоб не платило непосильних податків. Сьогодні на сільського трудівника не можна накидати такі платежі, як на промисловість. Мають бути прийнятними і доступними кредити. Також нам необхідно вирішити і проблему ціни на сільськогосподарську продукцію, не можна допускати, щоб перекупники скуповували її за копійки. Не менш важливе питання пов'язане з соціальною інфраструктурою. Це - водогони, чиста питна вода, газ, тепло і таке інше, що конче потрібне кожній сільській людині. Зрозуміло, що до ключових завдань я долучаю справедливу оплату за складну роботу і активну державну позицію з тим, щоб український ринок не заполонила дешева імпортна продукція.
- Як нині проходить в Україні посівна кампанія?
- Можу сказати одне: з кожним роком (і це добре) у нас все менше залишається незасіяної і необробленої землі. Раніше ж це було суцільним явищем. Проблема нині не стільки з посівною кампанією, хоч вона проходить дуже важко через брак грошей, пального, засобів захисту рослин. Ключова проблема - у ціні на сільськогосподарську продукцію. Добре, що нині селянам дещо більше платять за зернові. Наприклад, сьогодні на Чернігівщині зберігається більш ніж мільйон тонн збіжжя. Цілком очевидно, що держава повинна надлишки зерна викуповувати в державний резерв для того, щоб селяни мали обігові кошти. А потім вже держава може продавати це зерно за прийнятними цінами.
- Які галузі, на вашу думку, потрібно розвивати на Чернігівщині, аби вийти з важкої економічної ситуації?
- Звичайно, Чернігівщина має потенціал, насамперед в людях. А також в території, досвіді своїх трудівників. Якщо виходити із структури зайнятості, то на першому місці в області стоїть сільське господарство, потім - переробка. На жаль, нині спостерігається така картина, що переробники просто душать селянина. Візьмемо для прикладу виробництво молока. Сьогодні воно закуповується у селянина в середньому по 1.10-1.20 грн. за літр. А в магазинах ціна того ж літра сягає 5 гривень. Тому необхідно прийняти рішення, за яким ціна на молочну продукцію повинна складати 60% від тієї суми, за якою молоко продається після переробки. Це активізуватиме тих, хто займається переробкою, і підвищуватиме зацікавленість населення у збільшенні поголів'я худоби. Взагалі я вважаю, що потрібно прийняти таке рішення: людина, яка протягом року, наприклад, здасть 1 тонну м'яса в живій вазі чи 3-4 тисячі літрів молока, повинна за це отримати гарантовану оплату і відповідне зарахування в трудовий стаж. Це дозволить вирішити і проблему зайнятості.
- Давайте поговоримо про останні події у Верховній Раді. Як ви вважаєте, чи можуть різноманітні блокування якось посприяти виходу економіки країни з кризи?
- Уявіть: доярка приходить на роботу і заявляє, що сьогодні вона блокуватиме корівник і не доїтиме корів. Звичайно, це буде сприйнято, м'яко кажучи, з величезним нерозумінням. Так само я сприймаю і ситуацію з блокуванням роботи Верховної Ради України. Минулого року, коли парламент не працював, ні Президента, ні Партію регіонів, ні БЮТ, ні всіх інших це абсолютно не цікавило. Коли я погодився очолити Раду, вона, хоч і погано, але запрацювала. Нині я бачу: дехто просто втратив від цього сон і знову вдається до блокування. Як зрозуміти політичну силу, що має у парламенті найбільшу фракцію і в той же час блокує роботу вищого законодавчого органу?! Як можна зрозуміти політичну силу, коли її представники очолюють місцеву владу у половині країни, а їхні люди володіють половиною економіки України?! Все це означає одне: або вони не вміють працювати, або хочуть загарбати і другу половину країни, щоб повністю встановити у ній своє панування.
- Останнім часом багато говорять про вибори - президентські, парламентські. Ваше ставлення до цього, чи змінять ситуацію чергові перегони?
- Однозначно - ситуацію вони не змінять, залишаться після них ті ж самі люди. Якщо йти сьогодні на вибори, то потрібно спочатку дати відповідь на ряд запитань: що відбуватиметься в країні, коли всі підуть на вибори, хто підтримуватиме її життєдіяльність. Також необхідно змінити виборче законодавство - відмовитися від виборів за партійними списками, щоб люди мали можливість обирати достойних депутатів в округах, бажано таких, котрі проживають у цьому окрузі. Тоді вони справді працюватимуть для своїх виборців, а не лежатимуть під трибуною і не блокуватимуть допоміжні приміщення Верховної Ради. Існує необхідність і в ліквідації обласних та районних державних адміністрацій. Люди повинні обирати депутатів райради, які потім би формували виконком. І щоб вони разом несли всю відповідальність за те, що коїться на їхніх територіях. Бо не можна вже витримувати оте безкінечне протистояння, коли голова облради не розмовляє з головою ОДА. Тоді справді ситуація зміниться радикально і можна буде розраховувати на злагоджену і конструктивну роботу.
- Чи підтримає парламент такі зміни до законодавства?
- Це дуже складний процес. Найбільші фракції стверджують, що підтримують цю ідею. Але насправді цього робити не хочуть. Адже ті, хто утримує та контролює ці політичні сили, має свої квоти, по 10-20 своїх людей заводить за списками. Якщо будуть прийняті запропоновані зміни, все це втратить сенс, потрібно буде йти на округ, до людей, зникне інтерес фінансово підтримувати ці партії. Те ж саме стосується і розмов про скасування депутатської недоторканності.
- Чи достатньо в країні грошей для проведення виборів восени?
- У бюджеті грошей немає. Тим, хто хоче виборів, я пропоную скинутися і поповнити державну казну з таким запасом, щоб можна було щось спрямувати і на охорону здоров'я. Зрозуміло, якщо вибори будуть, то гроші доведеться десь шукати. На моє переконання, владі потрібно отямитися і припинити розкрадання країни.
- Ви вже вдруге очолюєте Верховну Раду України. Наскільки змінився сам склад парламенту і чи став іншим сам Володимир Литвин?
- Коли я вперше очолив парламент, Україна переживала дуже складний етап свого розвитку. Згадайте політичну кризу 2004 року, коли країна стояла на порозі громадянської війни. Тоді довелося приймати непрості рішення. Легко ніколи не було. Але сьогодні особливо важко. Моралі нині нас вчать люди, які повинні мовчати вже років п'ять. Але вони скрізь, вони рекомендують, як треба жити, а самі за своє життя бичку хвоста не закрутили, зате багато вкрали.
Сам я, звичайно, змінився, життя примусило. Нині я вже не буду намагатися бути добрим і зручним для всіх. Якщо будеш солодким - проковтнуть, а якщо демонструватимеш, що ти гіркий, - виплюнуть. Але мене це менш за все бентежить. Я намагаюся жити і діяти так, як я відчуваю.
- Володимире Михайловичу, чи вистачає вам часу на наукову діяльність?
- На жаль, майже не вистачає. І все ж нещодавно я закінчив одну роботу. Називається вона "Земля в українській долі". Сьогодні точаться дискусії щодо землі, її намагаються зробити товаром. Тому я поставив за мету вивчити це питання в історичній ретроспективі: як земельна проблема вирішувалася від часів Київської Русі і до наших днів, що потрібно зробити, щоб у людей не було забрано землю. Бо вона - це не лише економічна категорія, а це душа і основа України. Також я продовжую працювати у Національній академії наук. Адже це для мене інтелектуальне насичення, без цього не можна жити.
- Що б ви побажали чернігівцям напередодні Великодніх свят?
- Насамперед щиро привітати. Ці дні - велике свято піднесення духу, можливість і нагода осягнути своє минуле, прийти у місця останнього спочинку своїх рідних і близьких, згадати їх і подякувати за те, що вони дали нам путівку в життя. Водночас це можливість передати дітям і онукам традиції, історичну і людську пам'ять, без якої не буває життя. Головне ж побажання - вистояти, вижити, не зламатися, не загубитися. Щоб всі були при нормальному здоров'ї, щоб діти та онуки приїжджали до нас і щоб їм було до кого приїжджати!Володимир Литвин: "Робота в парламенті нагадує партизанську війну"/Бесіду вів Тарасенко А.// Місто. - 2009. - №15. - 16 квіт.
Інтерв'ю з Голови Верховної Ради України - про останні події у Верховній Раді, соціально-економічні ппроблеми, розвиток сільського господарства, соціальної інфраструктури.