"Голос України"
2011.03.24
Вступне слово Голови Верховної Ради України
Володимира Литвина під час відкриття
Четвертого засідання Міжпарламентської асамблеї Україна—Польща—Литва
(м. Київ, 21—22 березня 2011 року)Шановна пані Голово Сейму Литовської Республіки!
Шановний пане Маршалку Сенату Польської Республіки!
Шановні польські та литовські колеги!Сердечно радий вітати всіх вас у Києві на черговому засіданні Міжпарламентської асамблеї «Україна—Польща—Литва».
Для українських парламентаріїв висока честь та велика приємність сьогодні гостити такі представницькі делегації двох наших стратегічних партнерів — Польщі і Литви.
Із задоволенням констатую, що діяльність нашої тристоронньої асамблеї набула динамічної та системної роботи.
У цьому контексті з приємністю згадую нашу жовтневу зустріч минулого року у Вільнюсі, де ми детально обговорили питання європейської енергетичної безпеки, обмінялися думками стосовно шляхів покращення регіональної взаємодії у цьому контексті.
Головною темою сьогоднішнього засідання є гуманітарна складова в європейських інтеграційних процесах через призму минулого і потреб сьогодення.
Це надзвичайно цікавий, багатогранний і складний комплекс питань, з яким доводиться працювати як нашим парламентам, так і багатьом депутатам Європи.
Сьогодні ми матимемо змогу подискутувати щодо фактору історії в європейській ідентичності, цивілізаційних та ціннісних мотивів європейської доцентровості, стосовно спільної культурної спадщини та необхідності її збереження, обговорити питання діяльності національних меншин у європейському контексті.
На наше засідання запрошені відомі українські фахівці — історики, представники академічних кіл, керівництво Міністерства культури, які ознайомлять нас із сучасним станом історичних досліджень, поінформують про актуальні питання гуманітарного розвитку України у контексті спільних європейських цінностей.
Сьогоднішнє засідання відбувається у надзвичайно знаковий для України період — двадцять років тому наша держава здобула самостійність, стала вільним членом сім’ї європейських народів і реалізує свій третій шанс витворити державу.
Польща першою визнала незалежність України 2 грудня 1991 року, через два дні — 4 грудня — нашу державу визнала Литва. Певним чином, ми відзначаємо наш спільний ювілей — двадцятиріччя визнання та встановлення дипломатичних відносин, що відкрило якісно новий етап у розвитку наших давніх стосунків.
І з огляду на це ми повинні докласти всіх зусиль, щоб гідно відзначити ці надзвичайно символічні та важливі дати для наших народів і держав. Я сподіваюся і вірю, що цьому сприятиме і наша асамблея.
Дякую за увагу!