"Голос України"
6 квітня 2013 року

 
Ігор Калєтнік: «Я не виключаю, що найближчим часом лави опозиційних фракцій можуть покинути ще декілька депутатів»
 

Чи зможуть більшість і опозиція знайти компроміс, хто створив передумови для продовження роботи Верховної Ради не в сесійному залі, скільки депутатів ще залишать лави опозиції і як надалі розгортатимуться події у парламенті, а також про підсумки пленарного тижня в інтерв’ю з Першим заступником Голови Верховної Ради Ігорем КАЛЄТНІКОМ.

— Парламент провів засідання в будівлі комітетів на вулиці Банковій. Наскільки легітимне таке засідання, і чому керівництво парламенту пішло на такий крок?
— Провести виїзне засідання парламенту — це був вимушений крок. Робота парламенту мала бути відновлена. І епопея з постійним блокуванням, штучним створенням нестабільності в парламенті має бути завершена.
Сьогодні депутати, які прагнуть працювати, а не займатися популізмом, продемонстрували, що компроміс потрібно шукати шляхом розгляду законів. А свою позицію висловлювати під час голосування, а не галасом у залі та блокуванням трибуни. До того ж абсолютно штучно втягувати Верховну Раду в стадію парламентської кризи.
Україна вдруге за свою новітню історію побачила «виїзне» засідання Верховної Ради. Вперше подібне засідання відбулося 21 січня 2000 року в Українському домі.
Але порівнювати причини попереднього засідання поза стінами парламенту і теперішнього — не можна. Тоді виїзне засідання було пов’язано із кадровими питаннями, так би мовити. А фактично — із бажанням заволодіти владою в парламенті. Депутати відправили у відставку тодішнє керівництво Верховної Ради.
Сьогодні виїзне засідання — це просто бажання відновити роботу Верховної Ради. Та працювати над законопроектами.
Такий крок було здійснено без порушення чинного Регламенту, закону, за яким живе парламент. До того ж у 2000 році Регламент Верховної Ради ще не мав сили закону, а був внутрішньою постановою парламенту. На сьогодні це — закон, і депутати, які взяли участь у «виїзному» засіданні, його не порушували.
Окрім того, 4 квітня ми були у будівлі Верховної Ради, у будівлі комітетів парламенту. Це стосовно закидів опозиції у тому, що пленарні засідання мають проходити в будівлі на Грушевського, 5.
Теоретично, якщо б у Верховній Раді на Грушевського, 5 існувало приміщення, де могли б вміститися 250 народних депутатів, і були технічні можливості для проведення засідання, воно відбулося б на Грушевського, 5. Якими були б тоді аргументи опозиції?
По суті, ми не залишали територію парламенту. Ми хотіли працювати, а не перетворювати засідання на черговий фарс. Люди втомилися від цієї вистави, що триває у сесійній залі вже чотири місяці.
Керівництво парламенту поступово виконувало всі вимоги опозиції. Ми виконали вимогу щодо особистого голосування, змінили регламент, були проведені серйозні переговори керівників фракцій із депутатами. Парламент розглянув на вимогу опозиції питання виборів міського голови та депутатів Київради. Але після цього щоразу з’являлися нові ультиматуми, протилежні тим, що були раніше.
Опозиція налаштована виключно на деструктив, звинувачення, в якому «Батьківщина», «Свобода» та «УДАР» сьогодні закидають іншим політичним силам, а також депутатам, які готові працювати.

— Які ще варіанти розблокування парламенту розглядалися керівництвом Верховної Ради, і які пропозиції були запропоновані «Батьківщині», «Свободі» та «УДАРу», як їх сприйняли?
— Були різні варіанти, але жоден з них не передбачав силового розблокування парламенту.

— В опозиції заявляють, що є рішення Конституційного Суду, яке забороняє приймати рішення поза стінами Верховної Ради.
— Опозиціонери посилаються на рішення Конституційного Суду, нібито перенесення місця засідання парламенту є нелегітимним. Натомість суд своїм рішенням у 2012 році чітко вказав, що нелегітимними є рішення, які були прийняті поза пленарними засіданнями.
— Натомість під час зібрання депутатів на Банковій спочатку головуючий поставив питання про перенесення місця парламентського засідання, отримав підтримку і лише після того закрив засідання вівторка, яке напередодні не зміг закрити через блокування трибуни опозицією.
Такий розвиток подій жодним чином не суперечить Регламенту Верховної Ради України та рішенню Конституційного Суду. По суті, опозиціонери, заблокувавши засідання у вівторок, самі створили передумови для продовження роботи Верховної Ради в інший спосіб.
Ми повинні забезпечити прозору роботу парламенту, підтримувати законопроекти не за партійною ознакою, не за особистими інтересами, а зважаючи на їх значення для людей.
Я хочу вчергове нагадати, що до президентських виборів ще два роки. Ще не час розпочинати виборчу кампанію, треба трохи «придушити» в собі президентські амбіції. Хоча скоріше опозиціонери «придушать» один одного, ніж забудуть про президентські перегони. І це показали останні події навколо депутатів, які вийшли з фракції, бо не хотіли брати участь у постійній внутрішній фракційній боротьбі.

— Прокоментуйте, будь ласка, вихід з фракції «Батьківщина» народних депутатів. Що це показало, і як такі події впливають на імідж опозиції?
— «Батьківщина», «Свобода» та «УДАР» позиціонують себе як об’єднана опозиція, хоча насправді всередині їх лав єдності немає.
Згадайте тільки ситуацію з виборами міського голови Києва. Дата виборів ще невідома, а опозиція вже не може визначитись із кандидатом. Конфлікти в партії вже винесені у публічну площину.
Тому, спостерігаючи за цими конфліктами, окремі депутати з «Батьківщини» прийняли таке рішення. Воно показало справжню сутність навіть не опозиції, а «Батьківщини» зокрема.
Ці люди — не останні серед депутатів, які вийдуть із фракції опозиції. Найближчим часом фракцію покинуть ще декілька осіб.
Окрім того, вихід депутатів із фракції «Батьківщина» — той факт, що формування списків для участі в парламентських виборах 2012 року відбувалося непрозоро. І не за ідеологічними переконаннями.
Згадайте голосування за законопроект про скасування пенсійної реформи, чого домоглися комуністи. І саме через продажність опозиції не вистачило лише 8 голосів. Хоча їх лідери одноголосно заявляли, що пенсійну реформу потрібно скасувати.

— Лідер комуністів Петро Симоненко заявив, що парламент налаштований на конструктивну роботу, чи це означає, що КПУ знову голосуватиме спільно із Партією регіонів?
— Раніше Компартія заявила, що ми ніколи не голосуватимемо за рішення, які суперечать нашим програмним принципам та нашим обіцянкам перед виборцями.
Однак, якщо буде внесено законопроект (неважливо, якою політичною силою) і ми будемо бачити, що він справді спрямований на покращення життя людей, а не просто популізм, ми обов’язково його підтримаємо.
Закони, які розглядалися сьогодні під час виїзного засідання парламенту і які підтримала  КПУ, мали виключно економічний характер.
Окрім того, більшість дослухалася до наших вимог і підтримала в першому читанні законопроект за авторством депутатів із КПУ — стосовно запровадження пені за затримку із виплатами заробітної плати.
Це питання на сьогодні є надзвичайно актуальним, зважаючи на рівень заборгованості по країні, по-перше. Яка станом на 1 березня перевищила 1 мільярд 100 мільйонів гривень. Розмір заборгованості у березні зріс стосовно лютого на 9%, і ця тенденція — загрозлива.
Заборгованість у зарплаті на підприємствах, що знаходяться у сфері управління центральних органів виконавчої влади, становить понад 457 мільйонів гривень, майже половину всіх боргів.
До того ж хочу зазначити, що зростання рівня заборгованості відбувається з початку року. Саме тому, на мою думку, цей законопроект стосовно запровадження пені за авторством депутатів із Компартії є надзвичайно потрібним.
За кожен день прострочення виплати пеня становитиме 0,5% від суми заборгованості. Компенсація повинна бути співрозмірною індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги за цей період.
Ця норма стимулюватиме роботодавців вчасно розрахуватись із найманими співробітниками, а державу — вчасно проводити всі соціальні виплати.

— Чому комуністи не голосували за закони, які потрібні для євроінтеграції?
— Тому що вони не відповідають нашим програмним принципам. По-друге, ці документи не несуть кардинально нічого нового. Ці закони, які уряд декларує як такі, що спрямовані на спрощення візового режиму, — далекі від теми виконання вимог Євросоюзу.
Наприклад, законопроект 1103 про зміну порядку конфіскації майна. Як він наближує українців до безвізового режиму з ЄС? Окрім того, запропонований законопроект не тільки не спрощує процедуру конфіскації, а ще більше заплутує та створює нові протиріччя.
Зокрема, згідно із запропонованими змінами, конфіскувати можуть не лише знаряддя злочину, а й власність потерпілого. Це може призвести до порушення основних прав людини, зокрема на власність. У разі свавілля з боку правоохоронців, потерпілий просто може бути позбавлений майна!
Наприклад, законопроект 2033 — відповідальність за корупцію юридичних осіб. Питання — важливе, але навіть не у всіх європейських країнах застосовується такий вид покарання.
Згідно із законопроектом не можна буде покарати за корупцію юридичні особи, які повністю фінансуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, а також міжнародних організацій. Це одразу ставить у нерівні умови практично весь приватний бізнес. І фактично дає позаконкурентні переваги державним та міжнародним компаніям.
Згідно з проектом юридичні особи, які частково фінансуються державою, нестимуть відповідальність. Зокрема, ЖЕКи, КП «Зелене будівництво», КП «Міськсвітло» та інші.
Суд на власний розсуд може застосовувати такі заходи, як покарання юрособи. Чіткого переліку випадків не передбачено.
По-друге, сама практика застосування покарання до юридичних осіб суперечить принципам кримінального переслідування, а саме — персоніфікації відповідальності. Це питання мають оцінити науковці.

— Раніше в Партії регіонів для розблокування роботи парламенту розглядали варіант перевиборів до Верховної Ради за мажоритарною системою. Як ставиться до цього КПУ, і як до цього ставитеся ви особисто? Чи є потреба?
— На мажоритарній системі кандидати не соромляться застосовувати один проти одного брудні технології та адміністративний ресурс. Це показала практика виборів в одномандатних виборчих округах восени 2012 року.
Хочу зазначити, що у ЦВК не було проблем із підрахунком голосів за пропорційними списками. А скандальні ситуації виникли виключно на мажоритарних округах.
Водночас хочу запевнити, що Компартія готова до будь-яких виборів. У нашої партії найбільший політичний досвід серед усіх сил, представлених на сьогодні в парламенті.
Але виключно мажоритарну систему виборів КПУ не підтримує. Тому що в цьому разі в парламенті не будуть представлені політичні вподобання українців.

— Чи готові ви взяти участь у перевиборах на одному з мажоритарних округів?
— Так, готовий. Вибори за «мажоритаркою» ніколи не були для мене стримуючим чинником. Мені є що сказати людям і мені не соромно дивитися їм в очі.

— У чому ризики виборів за мажоритарною системою, чи складніше стати народним депутатом?
— Вибори за «мажоритаркою» вимагають від кандидата значної концентрації зусиль, а головне — часу. І в 2012-му я об’єктивно не зміг дозволити собі брати участь у виборах у мажоритарному окрузі, оскільки очолював митну службу і всі зусилля спрямовував на роботу митниці.
Зокрема, щодо наповнення державного бюджету і недопущення незаконного ввезення товарів в Україну. Це передбачає цілу низку робочих контактів, нарад, управлінських рішень, постійний зв’язок з підлеглими, а також низку нарад на різних рівнях, зустрічей із бізнесом.
Однак і вибори за списком не були легкими, оскільки дуже багато часу йде на роботу в партії. Посада члена Президії ЦК Компартії зобов’язує. Необхідно приймати зважені, але водночас оперативні рішення.
А крім того, стати народним депутатом для мене ніколи не було самоціллю. Але, треба визнати, що статус депутата — це більш дієвий інструмент для того, щоб змінити життя нашого народу на краще. Це і право законодавчої ініціативи, і, скажемо так, можливість бути почутим у найвищих органах влади.

— Як ви оцінили роль Комуністичної партії України у нинішньому парламенті, чи не можна сказати, що налагодження роботи парламенту гальмувалося у тому числі через позицію КПУ, яка із самого початку заявила про те, що вестиме окрему політику і з провладною більшістю спільно не голосуватиме. Так само і не голосує разом із опозицією?
— Комуністична партія України виконує роль стабілізатора парламентських процесів. Причому, це стосується як законотворчої складової, так і політичної. Оскільки парламент лихоманить від крайнощів.
Позиція Компартії завжди була конструктивною і виваженою. Наша політична сила завжди вносила до Верховної Ради та/або голосувала лише за ті законопроекти, які були спрямовані на реальне покращення життя людей.
У даному випадку окрема позиція КПУ — це гордість, а не гординя. Бо фракції, які бездумно голосують, або з більшістю, або з опозицією, — це політичні одноденки. Вони приречені.

— Чи не вважаєте ви, що опозиція останнім часом намагалася «перехопити» риторику КПУ? Зокрема, в питанні скасування пенсійної реформи?
— Те, що в нас намагаються «перехопити» риторику, зокрема опозиція, означає лише одне — комуністична риторика правильна!
Деякі політичні сили кидаються в крайнощі (євроінтеграція, сенсорна кнопка, вшанування псевдо-героїв), забуваючи про базові речі. А саме про добробут громадян. Той факт, що опозиція раптом «згадала» про пенсійну реформу, означає, що закінчився, так би мовити, словниковий запас.

— Чи можна назвати дії опозиції стратегією на дискредитацію Комуністичної партії?
— Дії опозиції — це, передусім, дискредитація їх самих. І як політиків, і як людей, яким виборці довірили свої голоси. Звичайно, від цього страждає й імідж всієї Верховної Ради.
А те, що опозиціонери дозволяють собі різні висловлювання на адресу Компартії, свідчить виключно про непохитність КПУ. І що Компартія — це політична сила, в якій бачать серйозного опонента. І що з її думкою рахуються.

— Ви, як Перший заступник керівника Верховної Ради, чи бачите перспективи налагодження конструктивної роботи парламенту? Давайте порахуємо законодавчу активність депутатів. У своїх перших інтерв’ю ви висловлювали переконання, що парламент зможе працювати ефективно. Минуло чотири місяці, і що вони показали?
— Сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано майже 1,5 тисячі законопроектів. Понад тисячу проектів законів і постанов на сьогодні знаходяться на розгляді в комітетах.
Але, на жаль, поки що парламент приймав виключно політичні рішення, а до питання економічного характеру повернувся тільки під час засідання 4 квітня, яке відбулося поза стінами парламенту.
Єдині спільні рішення, які до 4 квітня змогли ухвалити депутати, це Заява Верховної Ради України про реалізацію євроінтеграційних прагнень України, це постанова, яка фактично не має наслідків, а просто показує настрої парламенту. До речі, проголосована представниками Партії регіонів спільно з опозицією. І кадрові призначення.
А також спільно голосували за постанови про призначення позачергових місцевих виборів, аж 118 документів. Разом із голосуванням по постанові за призначення виборів у Києві.
На сьогоднішньому засіданні за участю Партії регіонів, Комуністичної партії та позафракційних народних депутатів, яке пройшло на вул. Банковій, було розглянуто 25 питань порядку денного. І переважно всі ці закони — економічного характеру.
Тобто за один робочий день депутати виконали 20% всієї законодавчої роботи з початку ІІ сесії.
Отож запевняю, що парламент може працювати конструктивно. Було б тільки бажання до роботи. Це — головна перспектива та умова налагодження роботи Верховної Ради.

— Чи не став парламент майданчиком для політичного піару, який не матиме у підсумку жодних конкретних законодавчих ініціатив на виході? Чи не соромно за колег?
— Коли чотири місяці кожного дня йде напруга, кожного дня — ультиматуми, які потім за собою не мають жодних реальних наслідків у вигляді законопроектів, що стосуються життя всієї країни в цілому — тоді справді стає соромно за колег.
Бо парламент — це єдиний орган законодавчої влади в країні, і ми всі разом повинні підтримувати імідж цього представницького органу влади на високому рівні. Доводиться визнати, що на сьогодні в суспільстві змінилося ставлення до парламенту. Існує доволі високий рівень недовіри до Верховної Ради, і цю ситуацію треба виправити.
Так, я згоден, що парламент — це, передусім, майданчик, на якому своє бачення і свою точку зору мають можливість донести представники всіх регіонів України. Склад парламенту демонструє політичні уподобання наших громадян, настрої суспільства, і це місце потрібно поважати.
На жаль, сьогодні робляться спроби перетворити Верховну Раду на студію політичного ток-шоу. Піаритися треба там, на телебаченні. Виборці сьогодні вже відкрито сміються з депутатів. А професія народного обранця стала схожа на когось на кшталт «тусовщика» — глядачам цікаво, в що він одягнений, з ким побився, як осоромився або з ким одружився — тобто депутати сьогодні справді більше схожі на зірок телебачення, аніж на серйозних представників людей з регіонів. І цю ситуацію потрібно виправляти.

— Наскільки складно проходять переговори з опозицією, і наскільки відрізняється риторика опозиції під час переговорів і після них на проведенні брифінгів?
— Уся риторика опозиції стає спокійною та конструктивною після того, як ідуть журналісти... П’ють чай, їдять цукерки, розповідають анекдоти. А інколи просять спиртні напої та бутерброди. І дуже рідко згадують про людей.
— Як би ви оцінили останню акцію протесту, яка відбулася під парламентом 2 квітня, зокрема, той факт, що на акцію протесту вийшло значно менше людей, ніж анонсувала опозиція?

— Це просто хвороба платних, замовних мітингів. До речі, цю традицію свого часу започаткував саме БЮТ. Скільки змогли вивести штаби — стільки і прийшло.
Насправді, на мою думку, на сьогодні суспільство турбують не так питання політичного характеру, як питання соціальні. Люди можуть вийти на протести, і не тому, що так захотіла та чи інша політична сила.
Ніхто заради опозиції не захотів кинути роботу. Бо якщо співробітник у нас сьогодні прогуляє робочий день — у нього вирахують із зарплати. А якщо прогуляє народний депутат, то нічого не станеться, як бачимо. Всі прогульники, які блокували трибуну, справно отримували заробітну плату. Це вже — нечесно по відношенню до виборців.

— Як ви, як Перший заступник Голови Верховної Ради, оцінюєте інцидент із жінками-депутатами від Партії регіонів? Чи має влада зробити висновки, як заявляє опозиція, чи, навпаки, опозиція має зробити висновки про своїх представників у парламенті.
— Насамперед такий інцидент я оцінюю як чоловік, а не тільки як перший заступник глави парламенту. Тому що піднімати руку на жінку — неприпустимо. І це принизливо.
А ще більше мене обурило те, що після цих подій опозиція спочатку намагалась відбутися жартами. Мовляв, це питання до КМДА і неприбраного з тротуарів снігу. Потім від лідера «Свободи» почали лунати заяви про те, що цей інцидент просто показав настрої суспільства.
Не треба переконувати суспільство в тому, що в нього радикальні настрої. А тим більше розпалювати їх. Треба працювати над тим, щоб створити сприятливі умови для людей, а не розпалювати боротьбу.
Опозиція просто живе провокаціями і діє вуличними методами, бо в іншому разі вона стає непомітною. Але цього разу постраждали жінки. Тому винні за цей інцидент мають бути покарані.

— Віталій Кличко у своєму інтерв’ю одному з видань заявив, що прийшов у політику у «рожевих окулярах». А як сприймаєте ви нинішніх політиків?
— Ви знаєте, в нинішньому складі парламенту політик узагалі може залишитись без будь-яких окулярів, і не тільки рожевих.
Стосовно сприйняття політиків з «УДАРу», для українського суспільства не секрет, що фракція Віталія Кличка — це збірна «солянка» великого і середнього бізнесу, помаранчевих «тушок» з «Батьківщини», уламків «Нашої України» Віктора Ющенка, а також засланих козачків від різних олігархічних груп, які знаходяться при владі. Я думаю, що в «УДАРі» зараз не менше потенційних «тушок», ніж у «Батьківщині».

— Якими якостями має бути наділений сучасний політик та яка частка депутатів від Верховної Ради наділена такими якостями?
— Сучасний політик має бути передусім  відповідальним. Мати чітку систему цінностей. Бути послідовним. Політику не потрібно бути спортсменом чи артистом і, безумовно, він не повинен бути романтиком.

Ольга ВІТАЛЬЄВА.