Рік нелегкої роботи з величезними викликами
Виступ Голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана
з нагоди річниці роботи парламенту восьмого скликання
Голова Верховної Ради України Володимир Гройсман у п’ятницю
підбив підсумки першого року роботи парламенту восьмого скликання. У своєму
виступі керівник парламенту охарактеризував рік, що минув, з початку роботи
Верховної Ради України нової каденції, як «рік нелегкої роботи з величезними
викликами».
В. Гройсман наголосив, що оцінка роботи парламентаріїв має бути
«достатньо самокритична, але об’єктивна».
«П’ять тез, які, на мій погляд, є визначальними в оцінці нашої роботи.
Перша теза, про яку я би хотів сказати, — це цінності Революції як критерій
оцінки наших дій в цілому як влади, і реформ.
Критерієм такої оцінки нашої річної роботи має бути те, наскільки ми
справляємось з завданнями, які стоять перед нами.
Верховна Рада нинішнього складу — частина української влади, перезавантаженої
Революцією. І перед нами усіма стоїть виклик: дати відповідь на те, заради
чого люди вийшли на вулиці два роки тому.
21 листопада, коли уряд Азарова заявив про зупинення підготовки до
підписання Угоди про асоціацію з ЄС, в Києві і в інших містах України зібрались
перші майдани. Люди вимагали повернути їм власне майбутнє.
Після трагічної ночі з 29 на 30 листопада, коли міліція жорстоко побила
мирних демонстрантів, на вулиці вийшли уже мільйони. Люди вимагали справедливості.
Коли їх не почули і після цього, натомість тиск почав посилюватися,
люди вийшли обстоювати свою гідність.
Обстоювати гідність достатньо непросто у нинішніх умовах. На мій погляд,
у цьому полягає місія сьогоднішньої влади і нас з вами як її частини: прокласти
шлях до нашого європейського майбутнього; відновити в суспільстві справедливість
через встановлення верховенства права і закону; повернути людям почуття
власної гідності.
Ці цінності і визначають реформи, які необхідні країні і яких чекають
люди. А ми, як законодавці, повинні забезпечити формування законодавчої
основи цих реформ.
Наступне. Будь-які реформи, будь-які зміни, за які потрібно боротися,
мають свої ризики.
Рівень довіри до усієї влади сьогодні свідчить, що ми усі, уся українська
влада, не завжди відповідаємо очікуванням суспільства щодо темпу і глибини
таких реформ. Я вважаю, що це не тільки наша вина, а й, за великим рахунком,
і наша біда.
Як і багато з тих, хто прийшов у владу проводити реформи, я мав великі
надії, що нам швидко вдасться провести ті зміни, яких ми чекали стільки
років. Сьогодні у мене менше ілюзій і більше досвіду, в тому числі, і негативного.
Я можу сказати про себе, і думаю, що під моїми словами підпишеться
багато хто з тих, хто присутній тут: я недооцінював ті ризики, з якими
довелось зіткнутись.
Масштаб нашої катастрофи. Ми усі розуміли, що потрібні зміни, але ми
до кінця не усвідомлювали, що система прогнила настільки, що в ній практично
не залишилося нічого, що б не було вражено руйнуванням. Чим більше я заглиблювався,
тим більше я розумів, що система була приречена, і що немає тієї сфери
в житті держави, у житті суспільства, яку не потрібно було б реформувати.
Друге — це інституційна слабкість, і ми постійно з цим стикаємося.
Рівень деградації усієї системи управління в державі виявився катастрофічним.
Людей, здатних спроектувати необхідні реформи, визначити чіткий план дій
і його реалізувати, виявилось так мало. Працюючи і в уряді, і тепер у Верховній
Раді, я завжди спирався і на експертів з громадського середовища, і міжнародних
експертів. Але усі, хто хоч раз проводив зміни, знають, що від ідеї до
реалізації — великий шлях. І саме брак управлінської спроможності в системі
є одним із ключових гальмуючих факторів.
Але в той же час, коли ми все ж підходимо до зміни системи, я не знаю,
де беруться в цій системі сили, і вона починає чинити шалений опір. У багатьох
випадках за цим опором стоїть простий людський страх, але системним його
робить те, що в багатьох випадках чиновники звикли діяти не в інтересах
людей і держави, а в своїх власних приватних інтересах. І саме великі і
малі олігархи мобілізують систему, щоб завадити будь-яким позитивним змінам.
І нарешті, коли ми все ж починаємо пробиватись через усі ці труднощі
і перешкоди, включається ще одне гальмо — це популізм. Наша політична традиція
досі побудована на заграванні з настроями людей, на красивих лозунгах і
порожніх обіцянках. І чим більші і глибші проблеми у суспільстві, тим пишніше
розцвітає ця пліснява.
Я не помилився, бо вважаю популізм величезною проблемою нашого сьогодення.
Сьогодні, на жаль, це загроза є однією з найголовніших для проведення успішних
реформ. Хотів би сказати декілька слів і про наші результати. Очевидно:
вони є.
Я ще скажу про те, в чому ми, на мій погляд, недопрацьовуємо. Але я
повинен сказати і про те, що ми уже зробили. Якщо об’єктивно говорити,
то потрібно бути об’єктивним. Треба відверто говорити про труднощі і недопрацювання,
але треба говорити і про те, що вже зроблено.
Цей парламент, який, можливо, критикують найбільше у суспільстві, ніж
будь-який інший попередній парламент, насправді працює майже втричі інтенсивніше,
ніж попередні: за рік ми ухвалили понад 800 рішень.
Кількість не є показником, якщо за ним не стоїть якість. А головним
показником якості є те, що ми з вами, незважаючи на усі наші палкі дискусії,
досі не провалили жодного важливого для України рішення.
У цій залі завжди, коли розглядаються проукраїнські державницькі рішення,
ми знаходимо більше голосів, ніж потрібно для простого ухвалення рішення.
І вчора ці рішення приймали: і 250, і 270 голосів, а деякі і за 300. Тепер
дещо конкретніше. Саме ми з вами приймали усі необхідні для зміцнення обороноздатності
країни рішення. І в тому, що українська армія сьогодні принципово відрізняється
від тієї, якою вона була півтора року тому, є теж заслуга українського
парламенту.
Я хотів би нагадати і про наше рішення щодо скасування Україною позаблокового
статусу. Саме в цьому залі були прийняті усі необхідні рішення для забезпечення
фінансової стабілізації і продовження фінансової підтримки з боку наших
міжнародних партнерів. Ми прийняли увесь необхідний пакет законів для безвізового
режиму. Хотів би відзначити, що у ратифікації Угоди з ЄС національними
парламентами країн ЄС є також заслуга і нашої парламентської дипломатії.
Ми прийняли весь необхідний пакет законів для належної організації
боротьби з корупцією, а також дали старт реформі правоохоронної і судової
систем. Ми розпочали одну з ключових для України структурних реформ, яка
відмежовує європейське майбутнє від її пострадянського минулого. Ми почали
з вами справжню реформу з децентралізації влади. Ми розпочали деолігархізацію
української економіки, ми зробили суттєві кроки по формуванню демократичних
медіа, відкрили інформацію ЗМІ про структуру власності, відомості про кінцевих
власників. Ми почали відновлювати історичну справедливість — прийняли закони
про декомунізацію. Це фундаментальне рішення для зміцнення нашої ідентичності,
для відтворення історичної справедливості.
Це далеко не повний перелік рішень. І хотів би відзначити, що значна
частина прийнятих нами законів роками не доходила до цієї зали. І в попередні
роки навіть важко собі було уявити, що такі закони можуть бути взагалі
прийняті у Верховній Раді України. Я думаю, що ті депутати, які знаходяться
зараз у залі і були депутатами попередніх років, це можуть підтвердити.
Я б відзначив також і те, що відверто лобістські закони, хоча досі
іноді «заходять» в цей парламент, практично не мають шансів бути прийнятими
в цій залі. Я не думаю, що хтось може навести приклад законів, які були
відверто лобістськими і були б нами проголосовані.
Ми розпочали долати хаос в роботі Верховної Ради України, який був
однією з її традицій. Ми прийняли План законодавчого забезпечення реформ
— документ, який ґрунтується на усіх базових стратегічних документах і
є для нас фактично операційним планом.
Відповідно, ми все більше структуруємо нашу роботу, фокусуючи її на
справжніх пріоритетах.
І, нарешті, спільно з Європейським парламентом ми розпочали реформу
Верховної Ради України. Ви знаєте, що є окрема Місія, яку очолює наш колега
пан Пет Кокс. Спільно з нашими колегами — народними депутатами України
ми працюємо над тим, щоб змінити роботу українського парламенту зсередини,
щоб український парламент став по-справжньому європейським. Зокрема, ми
розпочали впровадження елементів електронного парламенту, реорганізацію
роботи апарату, провадження нової системи підготовки пленарних засідань.
Дорожня карта реформ має бути готова вже у січні, і наші європейські
партнери далі допоможуть нам її втілити у життя. Але вже сьогодні можна
відзначити, що за усі роки незалежності не робили жодної такої масштабної
спроби реформувати Верховну Раду України і перетворити її на справжній
парламент європейського зразка. Я переконаний у тому, що у нас з вами вистачить
політичної волі для того щоб рішення, які будуть напрацьовані, втілити
у життя.
І, можливо, найголовніше — незважаючи на усі наші внутрішні складнощі,
ми зберегли єдність і здатність приймати рішення. Ми нині не виправдали
очікування тих, хто зацікавлений в дестабілізації ситуації в Україні будь-яким
способом, в тому числі, через розпуск парламенту. Я думаю, є очевидним,
що розпуск парламенту може спричинити величезну кризу в Українській державі.
Хотів би сказати окремо про наші недопрацювання. Є багато позитивних
результатів нашої роботи, але водночас я відчуваю і значне незадоволення
нашою роботою. В чому ми недопрацювали? Недовіра до українського парламенту
значною мірою пов’язана з тим, що ми досі не стали парламентом відповідальних
депутатів. На жаль, і нинішній склад парламенту не усвідомив ще до кінця,
повною мірою того, що бути народним депутатом — це робота, це обов’язки,
а не тільки привілеї. Дисципліна участі депутатів у пленарних засіданнях
Верховної Ради України і засіданнях комітетів залишається величезною проблемою
для ефективної нашої роботи, яка в багатьох випадках ставить під ризик
прийняття, в тому числі, і надважливих рішень у стінах українського парламенту.
На сьогодні ми можемо боротися із цим ганебним явищем тільки через залучення
громадськості, і ми відкрили інформацію про роботу депутатів, але проблема
не подолана.
Ще одне ганебне явище — це непарламентська поведінка народних
депутатів як у цьому залі, так і за його межами. Ми маємо добиватись результатів
прийняттям законів, а не застосуванням фізичної сили. Ми не маємо прикриватись
депутатською недоторканністю, щоб вчиняти безчинства. Ми прийняли декілька
рішень про позбавлення недоторканності декого з тих, хто осоромив честь
депутата, але ми так і не прийняли рішення щодо скасування депутатської
недоторканності. І я ще раз хочу звернутися до профільного комітету: внести
пропозиції Верховній Раді щодо розгляду цього питання.
І хочу сказати таке: за будь-які кримінальні злочини не має бути жодного
імунітету. Все те, що стосується парламентської роботи, все те, що стосується
політичної позиції, — це все має бути захищено на сто відсотків. І ми маємо
це з вами зробити.
Цілу низку рішень, яких чекає від нас суспільство, ми досі не прийняли.
Вони не провалені, проте в деяких випадках нам важко знайти компроміс,
щоб вийти на результативне голосування. На жаль, в деяких випадках політичні
інтереси беруть гору над здоровим глуздом. Думаю, що працювати в коаліції
нам ще потрібно вчитись, в тому числі, і працювати усією Верховною Радою.
Я говорив на початку нашої роботи, що хотів би бачити парламент фабрикою
якісних законів. Ми поки що не стали нею. Є слушні зауваження до уряду
щодо якості і своєчасності підготовки законів, але ми маємо і до себе пред’явити
претензії, бо це наша спільна робота.
Опрацювання термінових законів часто відбувається в комітетах в останній
момент. Також є чимало законодавчого, я би сказав, «спаму». Ми маємо майже
дві тисячі зареєстрованих законопроектів, далеко не всі з яких варті того,
щоб ми витрачали на них час Апарату Верховної Ради і депутатів. Я доручав
комітетам провести відсіювання законів, які комітети не рекомендують до
розгляду, але ця робота досі до кінця не зроблена. Ми ще не вийшли на належну
пріоритетизацію нашої роботи. У результаті часто нас «ведуть», а не ми
когось «ведемо».
Співпраця парламенту і уряду на основі спільних пріоритетів має бути
покращена. І я думаю, що у нас сьогодні є всі підстави і повне розуміння
між Кабінетом Міністрів і парламентом для того, щоб цю роботу змінити в
кращий бік. Ми приймаємо чимало хороших законів, але проблема України часто
не у відсутності законів, а в їх реалізації. Як парламент ми маємо наглядові
функції, але поки що хочу констатувати факт, що ми не відслідковуємо, як
впроваджуються прийняті нами рішення належним чином. Нашу роль контролю
за виконавчою владою маємо посилювати, і я думаю, що на наступний рік нашої
роботи це має бути одним із пріоритетів — якісний європейський парламентський
контроль.
І ще одне. Ми, насправді, недопрацьовуємо в комунікаціях з суспільством.
Ми постійно критикуємо парламент і своїх колег. Якщо є за що, то це має
право на життя, але ми мало дбаємо про те, щоб пояснити суспільству роль
парламенту, пояснювати суть реформ. Ми маємо пояснювати і про труднощі,
які нам потрібно долати на шляху їх реалізації. Часто переважає популізм,
і є брак відвертої прямої комунікації з суспільством.
Чи є ці недопрацювання критичними? Я ще раз хочу наголосити, незважаючи
на об’єктивні перешкоди на шляху прийняття важливих рішень і наші власні
недоліки, над якими треба ще багато працювати, цей парламент демонструє
результат і зберігає потенціал для прийняття необхідних державних рішень.
І якщо ми з вами відповідально поставимося до своєї місії і своїх завдань,
чітко визначимо пріоритети і будемо продовжувати працювати над собою, якщо
ми будемо завжди ставити на перше місце інтереси держави і, можливо, на
час відкладемо в сторону наші політичні, на сьогодні нікому не потрібні
амбіції, - саме ми з вами можемо зробити цю країну успішною. Ми з вами
можемо зробити Український народ самодостатнім. Саме ми можемо виконати
ті мрії, які сьогодні люди вкладали в кожного з нас.
Я чую часто, що Український народ виборов право жити гідно під час
Революції Гідності. Так, це правда. Але виборов право, а зараз ми повинні
з вами не просто це право утвердити, ми маємо його реалізувати. Одна революція,
інша революція, наступна Революція Гідності, яка вже принесла в жертву
людей. Це дуже чіткий сигнал для нас з вами, що на нас лежить політична
і історична відповідальність за успіх України.
Пріоритети на 2016 рік — це важливе завдання, яке стоїть перед нами.
Я думаю, що ви всі погодитесь з тим, що без належного розвитку економіки
ми ніколи не побудуємо жодних соціальних стандартів. Ми не зможемо вирішувати
ті питання, які турбують сьогодні кожного громадянина і кожного з присутніх
депутатів, які представляють ті чи інші області, міста, райони. У нас накопичилось
надзвичайно багато проблем, але ми маємо з вами їх вирішувати. Тільки пожвавлення
економіки поверне людям відчуття перспективи.
Після революції ми отримали пограбовану країну. Сьогодні мало хто про
це згадує, але я хочу нагадати, що на рахунку Державного казначейства станом
на березень 2014 року було 108 тисяч гривень. Крапка. Нічого не платилось,
все було в катастрофічній ситуації, і ми чекали з дня на день, що буде
масштабне військове вторгнення Російської Федерації. Це були дуже важкі
часи, але сьогодні цей час пройдено. І я думаю, що ми тут повинні теж дуже
об’єктивно ставити оцінки тому, що було зроблено за цей рік.
Ми пережили важкий удар через анексію Криму, російську агресію на сході,
але я не вважаю війну перешкодою для відновлення економічного зростання.
Є країни, які демонстрували успішний розвиток і в умовах постійного конфлікту.
На жаль, Українському народу досі не була запропонована модель економічного
розвитку країни. Вважаю, що немає жодних виправдань, щоб далі жити в умовах
невизначеності і економічного хаосу. Ми повинні спільно з урядом, наголошую,
спільно з урядом невідкладно запропонувати короткотермінову і середньострокову
економічну стратегію.
Принципово зрозуміло, які кроки вона має включати: дерегуляція, деолігархізація
і стимулювання малого і середнього бізнесу, підтримка перспективних кластерів
і експортерів, підвищення ефективності управління державними активами,
створення сприятливих умов для інвесторів. До речі, деякі рішення ми вже
почали приймати, і це добре.
Уже найближчим часом ми маємо визначитися з податковою реформою, оскільки
проста, зрозуміла і стабільна податкова система — основа будь-якої економіки.
І ми повинні уже в 2016 році домогтись принаймні невеликого економічного
зростання. Наступні два пункти є необхідною передумовою для забезпечення
економічного розвитку, продовження формування ефективної системи управління.
Минулого тижня я був з візитом спільно з колегами-народними депутатами
у Швеції і Фінляндії. Дві невеликі європейські країни, які не мають особливих
ресурсів, але надзвичайно успішні економічно. У чому секрет? Їх перевагою
є ефективна система управління. Без ефективної системи управління у нас
немає майбутнього. Особисто я завжди був у цьому переконаний, і мій попередній
досвід служить підтвердженням для мене цієї тези.
Левова частка моїх зусиль як віце-прем’єра, як Голови Верховної Ради
була і залишається спрямована саме на формування ефективної системи врядування
в державі. Кроки, які ми розпочали — децентралізація, реформа державної
служби. На превеликий жаль, ми вчора її не розглянули. Я переконаний у
тому, що реформа державної служби є однією з ключових. Неможливо з дилетантами
будувати справжнє європейське майбутнє нашої держави. Реформа парламенту,
впровадження елементів електронного врядування і, як наслідок, — електронного
парламенту. Зміни до Конституції, напрацювання нового виборчого законодавства.
Оце елементи однієї мозаїки, складової формування ефективної моделі державного
управління.
Це непростий процес, який неможливо провести швидко. Але вважаю, що
ми повинні протягом наступного року зробити прорив у цьому напрямку. Люди
повинні, нарешті, відчути, що влада стає якісно іншою, ефективною і орієнтованою
на Україну та її громадян, а не на обслуговування власних інтересів або
інтересів невеликої купи осіб.
Антикорупція і верховенство права. Ми говорили про справедливість як
одну з базових цінностей. Напевно, відчуття несправедливості є одним із
домінуючих суспільних настроїв. Саме це штовхає людей на самосуд, але це
хибний шлях. Ми маємо встановити реальне верховенство закону в країні.
Коли ми говоримо про те, що ми прийняли ті чи інші антикорупційні закони,
люди кажуть: і що? А що змінилось? Нині значна частина прийнятих нами законів
ще не запрацювала. Але є дуже добра звістка для абсолютно всіх — вони почнуть
працювати у 2016 році. І я думаю, що всі ще відчують, наскільки якісно
побудовано антикорупційне законодавство.
Вважаю, що у нас два пріоритети, два пріоритетні завдання у цій сфері.
Перше: завершення формування законодавчої основи для створення в Україні
справді ефективних і незалежних правоохоронних і судових органів влади,
особливо судової системи через прийняття відповідних змін до Конституції.
Друге: використання усіх повноважень Верховної Ради для посилення контролю
за імплементацією прийнятого нами законодавства.
Усі ці речі дадуть державі додаткові ресурси для виконання соціального
контракту. Хоч би як було складно, держава не має права перекладати усі
тяготи на плечі простих громадян. Але ми не можемо витрачати більше, ніж
маємо. Тому потрібно шукати резерви, економічне зростання, подолання корупції,
підвищення ефективності управління. Усе це — резерви державного бюджету.
І я впевнений, що за ефективної політики ми зможемо віднайти приховані
резерви, які зможуть бути спрямовані на підвищення соціальних стандартів.
Водночас ми маємо нарешті приступити до реформування охорони здоров’я,
реформування освіти, двох найбільш чутливих сфер. Вважаю, що неякісна охорона
здоров’я і освіта — це загроза для майбутнього нації, це перешкоди на шляху
успіху нашої держави.
Усі ці пріоритети тісно пов’язані з цінностями європейського майбутнього,
справедливості і гідності. І саме вони мають бути для нас критерієм для
оцінки кожного прийнятого рішення. Найближчий тест, який нам потрібно пройти
— це бюджет на 2016 рік. Ми повинні сприймати його не як суму цифр, а дивитись
на нього з точки зору його відповідності стратегічним пріоритетам. Я хочу
наголосити, що ми чекаємо від уряду якнайшвидшого його внесення. Але дуже
важливим є те, що перед внесенням Прем’єр-міністр спільно з урядом, спільно
з депутатами працюватимуть над узгодженою позицією. І я би дуже хотів,
щоб те, що буде направлено в український парламент, було спільним баченням
бюджету і податкової системи 2016 року.
На завершення, шановні колеги, я хотів би сказати про те, що це, насправді,
був надзвичайно важкий рік. Я думаю, що нам і кожному з вас є про що сказати,
що було зроблено. Чи робили ми з вами помилки? Очевидно, так. Чи маємо
ми сьогодні більше досвіду, ніж рік тому? Так. Чи маємо ми з вами сьогодні
можливості бути більш об’єднаними, більш сильними і забути про свої політичні
амбіції? Думаю, так. Чи очікує це від нас з вами суспільство? Так. Усі
ці питання отримують схвальну відповідь тому, що саме на нас з вами лежить
цілковита відповідальність як на законодавчій гілці влади в тому, якою
буде Україна сьогодні і якою буде Україна завтра.
І я глибоко вірю, що незалежно від політичних кольорів фракцій, груп,
позафракційних депутатів ми зможемо об’єднатись заради українців і заради
України.
Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.