|
Випуск 59, 23 серпня
2012 р. |
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ«КЕРІВНИЦТВО ДЕРЖАВИ І НАДАЛІ ДБАТИМЕ ПРО ЗАХИСНИКІВ МИРУ ТА СУВЕРЕНІТЕТУ УКРАЇНИ…»РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Володимир Лазарєв, «Вечірня Полтава», 22.08.2012
Робочий візит Прем’єр-міністра України до Полтавської області.НЕСТОР ШУФРИЧ: МЫ ОБЕСПЕЧИМ СТАБИЛЬНОЕ РАЗВИТИЕ
Р.Алексеенко, «Южная правда», 21.08.2012, Николаевская обл.
Заместитель секретаря Совета Национальной безопасности Украины Нестор Шуфрич побывал с визитом на Николаевщине, где посетил ряд населенных пунктов, в том числе Очаков.ДЕПУТАТИ ЗРЕАГУЮТЬ НА МОВНИЙ ЗАКОНОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Іван Гаврилович, «Галичина», 22.08.2012, Івано-Франківська обл.
Засідання президії Івано-Франківської обласної ради.«АНТИГОТІВКОВА» КАМПАНІЯЕКОНОМІКА
Оксана Глушкевич, Тарас Яковин, «Західний кур’єр», Івано-Франківська обл.
Скоро українцям, аби розплатитися за дорогий «шопінг», доведеться добровільно-примусово витягати «паперові» гроші з-під матраців та нести їх у банк.ВОЛИНЬ БУДЕ З ХЛІБОМПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ
Максим Гнатюк, «Волинь», 21.08.2012
Господарства області планують зібрати 850 тисяч тонн зерна, що на 100 тисяч тонн більше у порівнянні з минулим роком.КТО И ЧТО НАПРОГРАММИРОВАЛ?ТОЧКА ЗОРУ
Геннадий Рыбченков, «Украина - Центр», 21.08.2012, Кировоградская обл.
Обещано кандидатами в депутаты много, жаль, что не все из них станут депутатами.СКОЛЬКО ЗАРАБАТЫВАЮТ КАНДИДАТЫ В НАРОДНЫЕ ДЕПУТАТЫ ОТ СУМЩИНЫ
Сергей Бондаренко, «Панорама», 21.08.2012, Сумская обл.
На Сумщине на кресло нардепа с 18 августа уже официально претендуют 77 кандидатов.О СТАРЫХ И НОВЫХ ДЕПУТАТАХ, ПОЛИТИЧЕСКИХ СУДАХ И КРЫЛАТОЙ БОГИНЕ
Влад Ксенз, «Status quo», 20.08.2012, Харьковская обл.
На прошлой неделе взгляды политически активной общественности были прикованы к Центральной избирательной комиссии, которая в субботу закончила регистрацию кандидатов в народные депутаты.ЗДРАВЫЙ СМЫСЛ И РУСОФОБИЯПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
Николай Филиппов, «Крымская правда», 21.08.2012
Несмотря на все административные запреты и усилия украинствующих «патриотов» искоренить родной язык большинства населения так и не удалось.З КОНКРЕТНИМИ СПРАВАМИ — ДО КОЖНОГО НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Лариса Гембарська, «Звягель», 17.08.2012, Житомирська обл.
13 та 15 серпня Голова Верховної Ради України Володимир Литвин відвідав з робочою поїздкою Новоград-Волинщину.БІДНІ В БАГАТІЙ ДЕРЖАВІ!СКАНДАЛИ
Катерина Задорожна, Наталія Пиртик, «Львівська Пошта», 21.08.2012
Нині в Україні майже третина населення – за межею бідності, більшість перебуває на межі…КОТОБОЯЗНЬ ВЛАСТИОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Сергей Капустин. «Вестник Кривбасса», 22.08.2012, Днепропетровская обл.
Бабка и кот, «сладкая парочка» со скандально известного бигборда, стали чуть ли не национальными героями украинцев.ЯК МЕДИЦИНУ ВКРАЛИ У ЛЮДЕЙЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Іван Осадців, «Сіверщина», 21.08.2012, Чернігівська обл.
Медицина в Україні має бути європейською, гуманною, гарантованою Конституцією України.ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН МАЄ ШАНС ОЖИТИНАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
Василь Мороз, «Галичина», 22.08.2012, Івано-Франківська обл.
В обласній раді підсумували зроблене задля розвитку водного туризму на Тлумаччині й Городенківщині.СИБИРСКАЯ ЯЗВА: МЫШЬ НЕ ДОЛЖНА ПРОСКОЧИТЬДЕМОГРАФІЯ
Данилина Екатерина, «Индустриальное Запорожье», 21.08.2012
Не успела Запорожская область прийти в себя от вспышки африканской чумы свиней, как в регионе появилась сибирская язва.ХМЕЛЬНИЦЬКІ БАТЬКИ ОБМЕЖУЮТЬСЯ ОДНІЄЮ ДИТИНОЮОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
«Всім», 21.08.2012, Хмельницька обл.
Статистичні відомості.КІЛЬКА РИС УКРАЇНСЬКОГО ПАТРIОТИЗМУ
Віталій Мацюк, «Про все», 20.08.2012, Тернопільська обл.
Згідно з результатами останнього дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», у серпні 2012 року фіксується зростання рівня патріотизму.
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
«КЕРІВНИЦТВО ДЕРЖАВИ І НАДАЛІ ДБАТИМЕ ПРО ЗАХИСНИКІВ МИРУ ТА СУВЕРЕНІТЕТУ УКРАЇНИ…»
Володимир Лазарєв, «Вечірня Полтава», 22.08.2012
Робочий візит Прем’єр-міністра України до Полтавської області.Саме цей лейтмотив був покладений в основу робочого візиту та спілкування з особовим складом Миргородської бригади тактичної авіації Прем’єр-міністра України Миколи Азарова, що відбувся напередодні відвідин Сорочинського ярмарку.
На військовому летовищі високого гостя зустрічали разом з керівництвом Полтавської області на чолі з головою облдержадміністрації Олександром Удовіченком і представники вищого командування Збройних сил України, зокрема, заступник начальника Генерального штабу ЗС України генерал-лейтенант Юрій Думанський, а також командир авіаційної бригади полковник Олег Гесь та перші особи органів місцевого самоврядування.
Скуштувавши традиційний гостинний полтавський коровай, Микола Янович ознайомився із станом справ у авіаційній бригаді, якою командує полковник Олег Гесь, ходом бойової підготовки та проблемними питаннями, які потребують першочергового вирішення. Особливо зацікавили Прем’єр-міністра характер та специфіка завдань, які виконує особовий склад частини, а також пріоритети діяльності командного складу на сучасному етапі розбудови Збройних сил України. Особливу увагу Азаров звернув на те, що керівництво держави неухильно продовжує курс на зростання та розвиток матеріального та технічного потенціалу Повітряних сил України, вирішення спектру соціально-побутових питань, що має на меті подальше підвищення позитивної мотивації військової служби та іміджу Збройних сил. «… Тому дуже важливо не просто розуміти, а й усіляко підтримувати динаміку позитивних зрушень, які визначають сьогодні обличчя держави в усіх сферах повсякденного життя. А за цим – сміливо долати нові рубежі, шукати нові рішення для подальшого зміцнення обороноздатності України та її безпеки. Керівництво держави і надалі постійно триматиме руку на пульсі проблем нашого війська…»
У свою чергу командир авіаційної бригади полковник Олег Гесь відзначив, що нинішній рік став по-справжньому «проривним» у системі підготовки фахівців усіх рівнів і, зокрема, льотного складу. Завдяки своєчасному постачанню пально-мастильних матеріалів та поповненню бойового складу частини відновленими літаками наліт пілотами частини зріс у порівнянні з минулим роком майже втричі. А високу виучку та гідний фаховий рівень особовий склад наочно продемонстрував при виконанні завдань із забезпечення повітряної безпеки під час «Євро—2012» та інших відповідальних навчань. Підполковники Олександр Оксанченко та Дмитро Фішер стали першими пілотами України, які виконали необхідний комплекс вправ вищого пілотажу й отримали статус пілотів-асів. Усі молоді пілоти частини готові до виконання завдань за призначенням.
Крім того частина продовжує нести бойове чергування у системі ППО країни.
У процесі відвідин Микола Азаров і сам особисто зміг упевнитись у високому вишколі та майстерності льотних екіпажів авіабригади під час виконання ними практичного вильоту та комплексу вправ у районі аеродрому.
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2012/8/22/90342595/НЕСТОР ШУФРИЧ: МЫ ОБЕСПЕЧИМ СТАБИЛЬНОЕ РАЗВИТИЕ
Р.Алексеенко, «Южная правда», 21.08.2012, Николаевская обл.
Заместитель секретаря Совета Национальной безопасности Украины Нестор Шуфрич побывал с визитом на Николаевщине, где посетил ряд населенных пунктов, в том числе Очаков.В Очакове, на центральной площади города, Нестор Иванович имел довольно острую и оживленную беседу с жителями райцентра. Он поблагодарил электорат за поддержку в 2010 году представляемой им политической силы и просил кредит доверия на будущее.
Когда-то, еще в советские времена, курортный городок Очаков цвел и благоухал. Сюда, к морю, в летнее время съезжались отдыхающие со всей необъятной страны, ежегодно возводились новостройки, стабильно работали промышленные предприятия. Но это было «вчера». Еле дышащее производство, опустевшие и разваливающиеся казармы военных городков некогда могучей приграничной военной базы, выбоины на городских улицах - все это стало реальностью для очаковцев за последние 20 лет. Но по данным, приведенным на митинге представителями городской власти Очакова, в последние два года наблюдается явное оживление в производстве и благоустройстве города. В частности, привлечено более 30 миллионов гривень инвестиций, отремонтирован ряд городских улиц, одна из четырех школ, улучшено водоснабжение, город становится чище, делается все, чтобы вовремя выплачивались зарплаты. Решаются проблемы освещения, в планах установка 250 светильников на улицах. Порядка 90 миллионов долларов инвестиций привлечено в строительство новых мощностей Очаковского порта.
А для Н.Шуфрича визит в Очаков начался с дороги, которая ведет к этому городу и которую ныне часто именуют «дорогой смерти». Это старая разбитая дорога, по которой путь к приморскому городку на десяток с лишним километров короче, чем по новой отремонтированной одесской трассе. Замсекретаря СНБО Украины на себе испытал прелести путешествий по такой трассе и озвучил инициативу, согласно которой следующий год должен стать годом строительства дорог в Украине.
- Назрела необходимость обратиться в Укравтодор с требованием большего внимания в отношении отдельных местных магистралей, в том числе и в Николаевской области, - подчеркнул Н.Шуфрич. Он заверил, что эта программа будет поддерживаться и парламентом, и Кабмином.
На вопрос о перспективах строительства на территории Очаковского района терминала по приему сжиженного газа, Нестор Иванович ответил, что ныне разработана концепция строительства соответствующих терминалов для сжиженного газа и эта программа поддерживается государством. Планируется привлечение инвестиций. Сегодня вся Европа окружает себя соответствующими терминалами. Украина, безусловно, должна этот опыт внедрить у себя.
Посетил Нестор Шуфрич и глубинку - село Куцуруб Очаковского района, где выслушал пожелания его жителей.
Во время встреч с избирателями Николаевщины Нестор Шуфрич говорил о том, что сегодня в Украине можно сравнивать работу двух команд - «оранжевой» и «сине-белой». И все «негаразды». в том числе и резкое повышение цен, происходили именно в период правления первых. В последние же два года, когда Президентом стал В. Янукович, внутренний валовой продукт вырос в полтора раза с 913 млрд. в 2009 году до 1 трлн. 316 млрд. гривен. Это и увеличение средней зарплаты по Украине на тысячу грн. (в Николаевской области это тоже отмечено), повышение минимальной зарплаты с неполных 600 грн. в 2009 до 1100 грн. в 2012 году, минимальной пенсии с 498 грн. до 834 грн. Что касается цен, резко они повысились в 2008 - 2009 годах. Тогда продукты питания подорожали в два раза. С тех пор, по словам, Н.Шуфрича, ситуация стабилизировалась. Как положительный пример зам. секретаря СНБО привел снижение стоимости сахара. Ведь в период кризиса цена на него была 12 - 14 грн., а сегодня 6,5 - 7 грн. За последние годы были увеличены посевы сахарной свеклы, производство сахара увеличилось на 30%. Заработали 30 сахарных заводов, которые простаивали, среди них один - в Николаевской области.
В Очакове работает морской порт, строятся новые портовые сооружения. Николаевские порты готовы составить достойную конкуренцию портам Черноморской акватории.
Реальностью становится развитие альтернативной энергетики. В Очаковском районе работают ветровые установки и есть перспектива развития такого вида выработки электричества. В скором будущем Николаевская область будет производить и солнечную энергию. Уделяется внимание сельскому хозяйству, приобретению новой техники. Это результат работы власти. Как заявил Н.Шуфрич, люди отмечают то, что изменения происходят не так быстро. Тому есть причины. Например, свой негативный отпечаток наложили кредиты, которые страна была вынуждена брать в 2008 - 2009 годах. Но она вышла из застоя и с перспективой смотрит в будущее. Рейтинг Партии регионов по сравнению с 2011 годом возрос в два раза.
- Те, кто является нашими оппонентами, уже имели власть, с которой не знали что делать. Они опять хотят власти, снова хотят проводить свои эксперименты. Ничего нового старые оранжевые предложить не могут. Те же лица под другими флагами идут в политику. С ними говорить не о чем, - подчеркнул Нестор Шуфрич.
Упоминая новый закон - закон о языках, Н. Шуфрич заявил, что пpиняв его, Пapтия peгиoнoв cпacлa Укpaинy oт кpoвoпpoлития. Еcли бы зaкoн o языкax Paдa пpинимaлa нe лeтoм, a oceнью, пpoлилacь бы чeлoвeчecкaя кpoвь. Taким был oтвeт нa вoпpoc, пoчeмy Пapтия peгиoнoв вcпoминaeт o нeoбxoдимocти зaщищaть pyccкoязычныx гpaждaн тoлькo нaкaнyнe выбopoв. Шyфpич рассказал историю принятия закона. Пepвый paз пoдoбный проект зaкoна вынocилcя нa paccмoтpeниe Bepxoвнoй Paды Укpaины в мapтe 2011 года. Oднaкo он нe нaбpaл нeoбxoдимoгo кoличecтвa гoлocoв. И вопрос был перенесен. Paзpaбoткa втopoгo «языкoвoгo» зaкoнa былa пopyчeнa Kивaлoвy и Koлecничeнкo. Принимать его осенью, по словам Н.Шуфрича, было рискованно из-за возможности народных волнений и кровопролития на Крещатике, поэтому приняли летом. 3aмecтитeль ceкpeтapя Coвeтa нaциoнaльнoй бeзoпacнocти и oбopoны тaкжe выcкaзaл yверенность, чтo чepeз гoд этoт зaкoн бyдeт пpизнaн aктoм нaциoнaльнoгo кoмпpoмиcca.
- Закон ничего не навязывает, он дaeт пpaвo людям caмим oпpeдeлитьcя, кaкoй язык им иcпoльзoвaть в cвoeй жизни, - cкaзaл Hecтop Шyфpич. - Beдь ceгoдня aбcypд, чтo тe, кoмy бoльшe 45 лeт и кто cчитaет ceбя этничecкими pyccкими, вынуждены страдать из-за незнания языка. В 45 - 50 лeт иx yжe нe нayчишь. Haдo yвaжaть этo пoкoлeниe. И этoт зaкoн - в пepвyю oчepeдь, дaнь yвaжeния этoмy пoкoлeнию.
Как зам. секретаря СНБО Нестор Шуфрич отметил, что в обеспечении обороноспособности Украины также произошли существенные положительные сдвиги. На сегодня военно-промышленный комплекс является одной из ведущих отраслей промышленности. Украинские ВВС и подводный флот (подводная лодка «Запорожье») достойно демонстрируют свои возможности.
Но национальная безопасность - это не только оборона. В этой связи гость Николаевщины подчеркнул важность развития здравоохранения, образования и других направлений.
Говоря о борьбе с преступностью, Н.Шуфрич упомянул о том, что сегодня руководство МВД ушло от «борьбы цифр» и статистика уголовных преступлений отражает реальную картину. Поэтому ее не нужно бояться, а нужно раскрывать преступления, защищать людей от преступных посягательств.
Говоря о возможности объединения Партии регионов с другими политическими силами после выборов, Нестор Шуфрич заявил, что партия готова к сотрудничеству со всеми, кто готов работать на благо государства.
http://www.up.mk.ua/cgi-bin/page2st.php?param=5777РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ДЕПУТАТИ ЗРЕАГУЮТЬ НА МОВНИЙ ЗАКОН
Іван Гаврилович, «Галичина», 22.08.2012, Івано-Франківська обл.
Засідання президії Івано-Франківської обласної ради.Учора відбулося засідання президії обласної ради. Відкриваючи його, голова обласної ради Олександр Сич наголосив, що обласна рада, серед депутатів якої є представники 13 політичних партій, тепер працює в умовах виборчого процесу, а тому має бути нейтральною до нього, у своїй роботі не перетворюватися на майданчик передвиборчої боротьби. Президія затвердила проект порядку денного 17-ї сесії обласної ради, яка відбудеться 23 серпня.
Серед основних питань, що їх запропоновано для розгляду депутатам, — про обласну Програму захисту і розвитку української мови на території Івано-Франківщини на 2012—2015 роки, про відзначення в області 70-ї річниці створення УПА, про соціальний захист та соціальне забезпечення ветеранів національно-визвольних змагань, які проживають на території області. Зокрема, всім їм передбачається підвищити до одного рівня — 500 грн. — місячну доплату до пенсії.
Президія облради рекомендувала розглянути на сесії і питання про виконання обласного бюджету за перше півріччя 2012 року, про внесення змін до обласного бюджету на 2012 рік, про підсумки виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку області за перше півріччя 2012 року та інші. Голова постійної комісії обласної ради з питань національного та духовного розвитку, культури, засобів масової інформації, книговидання і свободи слова Ольга Бабій запропонувала, щоб обласна рада на своїй наступній сесії зреагувала ухваленням відповідного рішення на підписання Президентом України і введення в дію Закону «Про засади державної мовної політики в Україні», а голова постійної комісії з питань охорони здоров’я, сім’ї, материнства та дитинства Манолій Піцуряк — аби прийняти звернення до Кабінету Міністрів України та Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров‘я щодо ситуації, яка склалася нині в системі імунопрофілактики населення області — гостро бракує вакцин для щеплень. Як і на кожній сесії, на наступній ітиметься також про зняття з контролю вже виконаних депутатських запитів. Усього президія облради рекомендувала включити до порядку денного сесії 65 питань.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[calendarYear]=2012&tx_ttnews[calendarMonth]=8&tx_ttnews[startingPoint]=15&tx_ttnews[recursion]=250&tx_ttnews[tt_news]=20330&tx_ttnews[pointer]=0&tx_ttnews[mode]=1&tx_ttnews[backPid]=24&cHash=7e92109471ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
«АНТИГОТІВКОВА» КАМПАНІЯ
Оксана Глушкевич, Тарас Яковин, «Західний кур’єр», Івано-Франківська обл.
Скоро українцям, аби розплатитися за дорогий «шопінг», доведеться добровільно-примусово витягати «паперові» гроші з-під матраців та нести їх у банк.Буквально кілька тижнів тому український парламент у першому читанні прийняв поправки Нацбанку щодо удосконалення роботи платіжних систем в Україні та розширення мережі безготівкових рахунків. Інновацією номер один новоспеченого правового акта є надання Центробанку України права самостійно встановлювати максимальну суму готівкового платежу за придбання товару чи послуги. Тобто, простіше кажучи, українські покупці більше не зможуть за дорогі речі розплачуватися «паперовими» грошима. У проекті закону найбільша сума готівки, якою можна буде розрахуватися за покупку, – 20 тисяч гривень. Вище цієї цифри оплата здійснюватиметься виключно за допомогою електронних грошей.
І хоча законопроект пройшов у Верховній Раді поки що у першому читанні, остаточне його затвердження тепер лише питання часу, запевняють економісти. Тож, ймовірно, вже навіть у вересні документ буде остаточно затверджено.
Метод «ніжного» батога
На думку урядовців, одне із головних завдань нового законопроекту – примусити українців дістати свої заощадження із домашніх копилок (а це в масштабах української економіки десятки мільярдів доларів) і віднесли їх у банк. Це, мовляв, виведе на чисту воду так звану «сіру» готівку. Але чи не призведе це до протилежного результату, а саме до того, що «тіньовий» ринок навпаки – розшириться, а підприємці всупереч законодавству «кеш» у покупців таки прийматимуть? Цікавимось у банкірів.
«У ситуації, що складеться із прийняттям нового закону, підприємства, які будуть знаходитися в «сірій ніші», все-таки отримають більш сприятливі умови для розвитку, хоча і незаконного», – вважає голова правління ПАТ «Ідея Банк» Андрій Рязанцев.
Директор регіонального відділення ВТБ банку Андрій Стецевич можливі причини виникнення такої ситуації вбачає у методах, які використовує український парламент для зменшення обігу готівки: «Методи насадження, які використовують у нас в державі, можуть викликати протест з боку населення. На мою думку, вводити такі зміни потрібно більш делікатно.
Регулятори економіки – податкова, НБУ, Міністерство фінансів та уряд – мали б спрямувати свою політику на здешевлення електронних грошей, на спрощення процесу встановлення терміналів, на зменшення тарифів за безготівкові розрахунки. Зараз же поставити термінал, наприклад, у таксі – це ціла історія».
Також, за словами директора Івано-Франківського відділення ВТБ банку, питання «тіньового» ринку напряму пов’язане з тим, як сама держава розпоряджається бюджетом. «Якщо держава постійно «пилятиме» бюджет і буде забирати звідти кошти, а населення тим часом примушуватиме користуватися електронними платежами – це теж справедливо викликатиме спротив у людей».
На думку Андрія Рязанцева, такі заходи, як виведення готівки, для більшої їх ефективності можна було б запроваджувати разом із так званою «податковою амністією».
«Тобто, це означає, що люди можуть задекларувати гроші, які різним чином здобули у минулому, і сказати: «так, я маю такі гроші і ось вони надходять в офіційний обіг». А держава своєю чергою не матиме жодних питань до природи походження цих коштів. Тоді цей механізм був би набагато ефективнішим, аніж той, який маємо на сьогодні», – пояснює банкір.
«Електронні» прерогативи
Для економіки країни такі нововведення будуть мати позитивні наслідки, вважає директор Івано-Франківського відділення ВТБ банку Андрій Стецевич. «Готівкові гроші державі обходяться значно дорожче, ніж електронні. Наприклад, термін життя металевої гривні у 15 разів довший, аніж паперової. А електронні гроші взагалі – вічні. Тому що їх функціонування залежить лише від доступу до електроенергії. Готівка вимагає набагато більших затрат. Купюри ж треба упакувати, обандеролити, пронумерувати і так далі – цей готівковий «бруд» дорогий. Тому я прихильник того, що держава поступово виводить з обігу «паперові» гроші», – підкреслює Андрій Стецевич.
Ще один плюс електронних грошей у тому, що підробити їх неможливо, каже банкір. Коли людина велику суму за покупку сплачує готівкою, у готівковій масі завжди знайдеться кілька фальшивих купюр. Так, у салонах продажу авто та агентствах нерухомості, які мають спеціальні касові апарати, що перевіряють банкноти на справжність, з готівкою проблем не виникає. А от якщо на фірмі такого обладнання нема, то і впевненості, що всі гроші справжні, не буде. А коштують такі касові апарати ой як недешево…
«Електронні гроші – це зручніше, навіть як захист від кишенькових злодіїв, – продовжує Андрій Стецевич. – Бо якщо у вас вкрали картку, то вам достатньо зробити один телефонний дзвінок у банк – і ваші гроші залишаться у вас. А якщо у вас вкрали гаманець з паперовими грошима, то його у вас вкрали, швидше за все, назавжди».
«В умовах, коли у всіх стає все менше і менше вільного часу, електронні гроші дають можливість людям і державі економити, – переконаний Андрій Рязанцев, голова правління ПАТ «Ідея Банк». – Безготівкові трансакції є дешевшими, ніж зняття готівки з банкомата. В розвинутих країнах обіг готівки справді є обмеженим. Але ми говоримо про країни, у яких цей процес йшов своїм ходом протягом певного часу, з мінімальним впливом з боку держави чи якихось інших органів. У Європі до електронних грошей теж прийшли поступово».
Що буде з бізнесом?
А як же новий законопроект позначиться на бізнесі підприємців, що ведуть торгівлю виключно дорогими об’єктами, та чи не відлякують нововведення потенційних покупців?
«Для людей це не буде підставою відмови від дорогої покупки, – вважає Андрій Стецевич. – На споживчий ринок впливають абсолютно інші чинники. Формат розрахунку не є вирішальною підставою для потенційного власника квартири чи машини відмовлятися від запланованої покупки».
Але агентства нерухомості думають інакше. Через нові поправки до законодавства вони прогнозують зниження кількості клієнтів. Працівники ріелторських контор знають напевно: будь-які різкі зміни фінансової системи на кількості клієнтів відбиваються завжди, і, як правило, не на користь ріелторів. Мовляв, мусить пройти певний період часу, аби люди «звиклися» зі змінами. Також агентства стверджують, що їм таки більше до вподоби, коли клієнт розраховується готівкою, і здебільшого лише такі оборудки називають «справжніми покупками».
Працівники автосалонів також вважають, що клієнтів з прийняттям нововведень таки поменшає, щоправда, не суттєво. «Майже 80% клієнтів на сьогодні розраховуються готівкою», – розповідає консультант в одному з івано-франківських автосалонів. – Чому? Можливо, тому, що люди не бажають декларувати доходи, а можливо, тому, що просто не довіряють електронним операціям та вважають їх менш надійними».
І хоча відразу після покупки гроші все одно везуть до банку (бо ж там із суми повинні сплатити податки, отримати виписку і так далі), але готівка є готівка, і на українців вона сьогодні діє, як мед на бджіл.
«Деяким клієнтам можна пояснити, що електронні гроші мають таку ж вартість, як і готівка, а декому – просто неможливо», – продовжує консультант автосалону. – Вони визнають лише паперові, «натуральні» гроші».
Андрій Рязанцев вважає, що на кількість покупців, які бажають придбати дороговартісний товар, нововведення все-таки не вплинуть. «Але стоятиме питання: до якої організації клієнти звертатимуться – до тої, яка працює офіційно, чи до тої, яка веде свою роботу «в тіні». Адже люди, які не хочуть декларувати всі свої доходи та афішувати їх реальну вартість, однозначно вибиратимуть фірми, де готівку таки прийматимуть, незважаючи на закон. А такі будуть обов’язково».
Кара для порушників
З порушниками нового закону будуть боротися дуже суворо, запевняє Богдан Нагоряк, заступник голови Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області. Податкова контролюватиме виконання закону у разі його прийняття шляхом перевірок, і якщо терміналів у підприємців не буде, то вони зобов’язуються сплатити чималенький штраф.
«Згідно із законопроектом, штраф за відсутність терміналу у всіх підприємствах торгівлі і сфері послуг за перший випадок порушення – від 100 до 200 неоподаткованих мінімумів доходу громадян, тобто від 1,7 тис. до 3,4 тис. гривень, із конфіскацією технічних засобів, якими обслуговується каса. За другий випадок порушення – від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів. А це вже від 8,5 до 17 тисяч грн.», – наголошує Богдан Нагорняк.
Зараз штрафів за відсутність пос-терміналів в Україні немає.
До слова, вартість таких терміналів закордоном – близько 20 доларів, а в Україні – близько двох сотень зелененьких…
Вітчизняна «смуга перешкод»
Законопроект на шляху свого прийняття може зіткнутися з багатьма перешкодами, прогнозують банкіри. І навіть якщо населення спокійно сприйме нововведення, то технічної бази (пос-терміналів), аби закон функціонував на повну, в Україні поки немає.
На Заході співвідношення безготівкових до готівкових грошей – 90:10, а в Україні – 10:90. І хоча кількість банкоматів у нас перевищує усі норми, основна операція, яка на них проводиться, – це зняття готівки.
Проблемою є також те, що компанії, які контролюють в Україні 99% ринку «пластику» (Mastercard і Europay), встановили дуже великі тарифи за безготівкові розрахунки. Отже, регуляторам економіки саме туди потрібно спрямовувати свою діяльність. Щоб і фізичним особам, і підприємцям було вигідно тримати свої збереження на електронних банківських рахунках, а не у готівці.
Вочевидь, остаточно перейти на електронні гроші Україна так чи інакше зможе тільки тоді, коли рівень довіри до держави і до того, як вона розпоряджається бюджетними коштами, буде таким, як у країнах Європи.
Vox populi
Як ви ставитесь до намірів влади обмежити розрахунки готівкою?
Василь, музикант:
– Головне, щоб гроші були, а чи на картці вони, чи готівкові, мені абсолютно все одно: при зарплаті в півтори тисячі гривень мене важко запідозрити в корупції, яким би чином я не платив за хліб та молоко!
Ірина, домогосподарка:
– Мені подобається розраховуватись карткою в магазинах, не треба на здачу очікувати, і гроші не губляться. В цивілізованих країнах, в основному, всі розраховуються за допомогою карток. Думаю, це також хороший спосіб бодай трохи подолати корупцію і хабарництво.
Валерій Федорович, інженер:
– Не думаю, що це добра ідея. Ті, хто мають мільйони, і надалі їх матимуть і придумають три тисячі способів «легально» покласти гроші на свої картки. Прості ж трудяги, які підзаробляють дітям на фрукти і шкільні витрати дрібними «халтурками» за готівку, просто залишаться без засобів для існування. Та ми ж усі знаємо, що корупціонери – не вони.
Світлана, продавець:
– Я про це взагалі не думаю. Мені все одно, аби ті гроші були. Якщо буде можливість скрізь і за все розрахуватись карткою – які проблеми? У стоматолога, у громадському транспорті, у школі, як збираємо на подарунки вчителям, на продуктовому ринку, на секонд хенді… Здається, я перерахувала всі видатки, без яких прожити неможливо!
Михайло Тарасович, вільний художник:
– У Біблії написано, що світ все одно прийде до безготівкових грошей. Ніхто не зможе ні купувати, ані продавати, якщо не матиме мікрочіпа, вживленого у тіло. На жаль, річ не тільки у спостереженні за витратами, – тут матиме місце тотальний контроль за особистістю, і кожен, хто захоче уникнути цього, матиме великі проблеми. Почитайте Книгу Об’явлення Івана Богослова, там про це чітко написано, і тепер, схоже, ті часи стрімко наближаються.
Володимир Кузьо, казначей комерційного банку:
– Необхідно підвищувати фінансову культуру суспільства, донести необхідність, переваги таких змін та переходити до безготівкових розрахунків за прикладом європейських країн, де частка безготівкових розрахунків в окремих країнах перевищує 90% обороту грошової маси.
Для банківської системи обмеження готівкових розрахунків дозволить покращити ліквідність, збільшивши ресурсну базу (поза банківською системою знаходиться майже 200 млрд. грн.), а також оптимізувати інфраструктуру готівкових та безготівкових операцій клієнтів.
Опитував Тарас Яковин.
http://zk.at.ua/news/groshi/2012-08-16-2132ЕКОНОМІКА
ВОЛИНЬ БУДЕ З ХЛІБОМ
Максим Гнатюк, «Волинь», 21.08.2012
Господарства області планують зібрати 850 тисяч тонн зерна, що на 100 тисяч тонн більше у порівнянні з минулим роком.Цьогорічна весна виявилась як ніколи сприятливою для сільських виробників. Хто розпочав ранню сівбу, причому не лише зернових, але й цукрових буряків, кукурудзи й ріпаку, не прогадав. Щоправда, вже влітку хліборобам неабияк дошкуляла нестабільна погода. Проте, таким потужним підприємствам як «Рать», «Несвіч» Луцького району, «Прогрес» Володимир-Волинського та багатьом іншим вона не стала перешкодою під час жнив. І ці господарства одними з перших завершили збирання зернових. Зі слів начальника обласного управління агропромислового розвитку Юрія Горбенка, врожайність пшениці у них — понад 50 центнерів з гектара. Як для Волині — це чудовий показник.
Нині жнива вже завершуються. Залишилось зібрати останні гектари вівса і жита. За останніми даними, усіма агроформуваннями краю намолочено більш як 740 тисяч тонн зерна. Найвища врожайність вже традиційно у господарствах Володимир-Волинського, Луцького та Локачинського районів. Загалом в області було 245,4 тисячі гектарів посівних площ ранніх зернових і зернобобових культур. Озима пшениця цього року дала по 35,5 центнера з гектара. Всього господарства області мають зібрати 850 тисяч тонн зерна, що на 100 тисяч тонн більше у порівнянні з минулим роком.
— Погода справді внесла корективи у збирання врожаю пшениці і технічних культур, — ділиться враженнями від цьогорічних жнив директор ТзОВ «Городище» Луцького району Анатолій Никонюк. — Але завдяки новій техніці наші комбайнери намолочували півтори, а то й дві тисячі тонн зерна за день. Ми продали державі за форвардним контрактом більше 3-ох тисяч тонн пшениці 3-го класу. До речі, якість зерна цьогоріч набагато краща, ніж минулого року. Зараз ми тюкуємо солому і приступили до посіву седератів. Ціни на продукцію сільгоспвиробництва непогані. Дехто з виробників вагається, але 1800 гривень за тонну пшениці — це нормально. Головне, що якісна пшениця у нас є.
— Цього року на жнивах працювало 8 комбайнів, — розповідає керівник одного з кращих господарств області «Рать» Луцького району Віктор Шумський. — Жнива пройшли організовано, швидко завдяки потужній техніці, яку маємо. Також нам пощастило із погодними умовами. Ми практично не підсушували зерно, тому продукція високої якості. Уся пшениця 2-го і 3-го класу. Для порівняння — минулого року у нас було багато фуражного зерна, а нині його практично немає. Зараз ми активно готуємось до посіву озимих зернових, закладаємо площі під урожай 2013-го року. Дискуємо землю, не шкодуємо органічних і мінеральних добрив. Тобто виконуємо увесь комплекс робіт, щоб наступного року мати гарний врожай зернових і технічних культур. Обжинки — річ приємна. За традицією, їх справляємо, коли обмолочений останній город у населення 4-ох сільських рад. Після зернових ми збираємо кукурудзу, що посіяна на площі 200 гектарів. Її врожайність — близько 100 центнерів з гектара. Гарні види маємо на врожай цукрових буряків — щонайменше 700 центнерів з гектара з цукристістю 12,5 відсотка. Це на 0,4 відсотка більше у порівнянні з минулим роком.
Загалом в Україні вже зібрано 24,2 мільйона тонн ранніх зернових і зернобобових культур. Цей показник нижчий лише за минулорічний врожай, який був рекордним. У порівнянні ж із попередніми роками цьогорічні жнива, попри несприятливі погодні умови, були більш щедрими для хліборобів. До того ж 80% зібраного — продовольче зерно високого класу. Також у країні сьогодні створено значно більший за всі попередні роки перехідний запас — 11,5 мільйона тонн збіжжя. Це майже вдвічі перевищує річну потребу країни. «Цьогорічний урожай є найкращою гарантією того, що українці будуть повністю забезпечені хлібом, до того ж немає підстав підвищувати ціну на цей продукт», — зазначив прем'єр-міністр України Микола Азаров під час засідання уряду. На думку міністра аграрної політики Миколи Присяжнюка, сьогодні у світі на зерно великий попит, а ціни на зовнішньому ринку зростають щоденно. «Тож, для того, щоб отримати високий прибуток, Україна має збільшувати експорт», — зауважив керівник відомства.
http://www.volyn.com.ua/?rub=31&article=0&arch=ПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ
КТО И ЧТО НАПРОГРАММИРОВАЛ?
Геннадий Рыбченков, «Украина - Центр», 21.08.2012, Кировоградская обл.
«Обещано кандидатами в депутаты много, жаль, что не все из них станут депутатами».Кто-то скажет, что читать программы кандидатов в народные депутаты – самое скучное дело. Действительно, большинство из них используют исключительно общие фразы – «буду бороться с…», «поднимать и развивать…», «преодолеть…», «повысить уровень…» и т.д. Но читать программы нужно. Во-первых, чтобы потом было с кого и за что спросить. А во-вторых, чтобы оценить уровень подготовки кандидата…
От нашей области по мажоритарным округам зарегистрировано 57 кандидатов в народные депутаты. Признаем – половина из них вообще не заморачивалась собственной программой, взяв на вооружение программу партии. Так поступила большая часть коммунистов, кандидатов от Объединенной оппозиции ВО «Батьківщина» и от УДАРа Виталия Кличко. Есть абсолютно невыразительные тексты из затертых общих фраз. Но в отдельных программах вложены просто прелюбопытные моменты.
Начнем с кандидатов от Кировограда.
Александр Дануца от партии «Украина – Вперед!» разработал программу «Кіровоград через п’ять років. Місто наших мрій». Так что теперь не только у Партии регионов есть свой пятилетний план. Правда, программа «пятилетки Дануцы» достоянием гласности не стала – возможно, автор скрывает ее от конкурентов.
Самовыдвиженец, глава специнспекции по благоустройству Виктор Иванов в своей программе не забыл благоустройство. У него есть отдельная подпрограмма «Кіровоград – квітучий сад», посвященная родной тематике. А всего в по-военному кратко изложенной доктрине Иванова аж 40 (!) подпунктов – в основном общие фразы.
Писатель и путешественник Максим Кидрук, кандидат от УДАРа, несколько неожиданно уделяет пристальное внимание солнечной энергетике. Он в свое время занимался этой тематикой и теперь обещает внедрение повсюду в Кировограде гелиоколлекторов и прочих альтернативных источников энергии.
Самовыдвиженец телеведущий Андрей Богданович в случае избрания… обещает остаться нормальным человеком. Так именно в программе у него и записано. А еще – «Кировоградцы должны быть счастливыми». Именно для этой светлой мечты он определил для себя -ни много ни мало – 25 приоритетов.
Действующий народный депутат и кандидат Дмитрий Ветвицкий в своей программе предлагает перечень уже поданных им в Верховную Раду законопроектов, призванных улучшить нашу жизнь. Правда, из 9 проектов всего 1 принят (в соавторстве). Ему же принадлежит самое ценное, с моей точки зрения, предложение: отработать и принять механизм отзыва народного депутата жителями округа.
Сразу два кандидата – Андрей Табалов от Объединенной оппозиции и Александр Шаталов от Партии регионов – уделяют в своих программах внимание кировоградским речкам Ингулу, Бианке и Сугоклее, обещают их чистить и беречь.
Всего в своей программе Андрей Табалов посвятил родному городу аж 6 (шесть) пунктов, в том числе такой примечательный, как увеличение количества мест в детских садах за счет надстройки мансардных этажей. Помнится, эту затею с мансардами уже предлагал кировоградцам другой Табалов – Сергей.
Александр Шаталов (как и все кандидаты от ПР по всем пяти округам в своих программах) начал программу с того, что он из команды Сергея Ларина, а закончил тем, что берет на себя обязательство работать в городе все свободное от пленарных заседаний время. Текст содержит более конкретный, чем у других, перечень из 20 обязательств, как, например, ремонт больницы Святой Анны, «Добруджи», ежегодный ремонт в ста подъездах и т.д. Программа, кстати, публикуется на этой же странице «УЦ» – читайте сами.
Жаль, что у нас нет молодежной палаты в парламенте: самый юный кандидат на Кировоградщине, активный блогер, 22-летний Ярослав Турчин со своей программой обязательно туда попал бы. В ней он торжественно, как юный пионер, обещает «Дбати про свою людську і політичну репутацію, через власний блог та ЗМІ регулярно вести діалог з громадою міста»
Округ № 100
Самовыдвиженец Людмила Дорохина в своей программе пишет о детях и семье. Неудивительно – она давно возглавляет отдел семьи и молодежи Кировоградского горисполкома, в теме, так сказать.
Самовыдвиженец Богдан Андрющенко, в прошлом зам губернатора по вопросам АПК, много говорит о земле и сельском хозяйстве вообще. Обещает также инициировать запрет чиновникам иметь имущество за границей и счета. И еще предлагает вносить законопроекты исключительно после обсуждения их жителями округа.
Телеведущий Евгений Манженко, оппозиционер Ольга Гранатова, коммунистка Зоя Секрет подали программы своих партий.
Малоизвестные кандидаты-самовыдвиженцы Павел Иванченко и Игорь Синенко свои программы представили в виде гневных памфлетов против действующей власти.
Кандидат от Партии регионов Станислав Березкин дает большущий перечень обещаний: газификация таких-то сел, строительство водопроводов там-то, дороги, больницы, школы и даже строительство автовокзала для Кировоградского района и строительство многоквартирного дома в Бобринце.
101 округ
Примерно то же в программе у выдвиженца от ПР Виталия Грушевского: вначале – «я из команды Ларина и моя программа – это часть большой программы “Центральный регион – 2015”», и дальше перечень дорог, мостов, водоводов, больниц , школ, детсадов, клубов, спортивных и детских площадок и т.д., которые он обязуется отремонтировать или вернуть к жизни.
У Александра Черноиваненко от оппозиции, Олега Диденко от УДАРа, Виктории Демьянчук от КПУ – партийные программы.
Не самый известный кандидат Юрий Маралев, самовыдвиженец из Киева, обещает жесткую борьбу с браконьерством. Посадку леса. Поддержку природно-заповедного фонда округу, в частности заказника «Когутівка», урочища «Фомиха», «Кучери» в Новоархангельском районе. Вероятно, охотник.
Юрий Литвин, действующий депутат от Народной партии, много говорит о земле и малых населенных пунктах в своей программе. Обещает ежемесячно бывать в селах, районах и ввести практику совместных заседаний народного депутата и местного самоуправления для решения конкретных проблем.
Программа самовыдвиженца Анатолия Кропивки в принципе очень напоминает программу КПУ.
Опытный и известный политик Людмила Супрун и в своей программе оперирует масштабными проектами, а что касается нашего края, то наиболее интересным представляется обещание кандидата создать рабочие места с зарплатой от 10 тыс. грн. И не где-нибудь в банках и офисах, а на молочных фермах и полевых станах.
102 округ
Самовыдвиженец Виктор Крюков, в числе прочего, обещает открытие филиалов вузов на территории этого округа, чтобы дети далеко не ездили учиться. Представляете себе: в каждом округе свой филиал «кулька» Поплавского?
Претенденты Александр Мороз (УДАР), Сергей Василюк («Свобода»), Игорь Рустамян (КПУ), Геннадий Пантелишин («Украина – Вперед!») – процитировали программы своих партий.
Александр Един от Партии регионов также подпирает свой авторитет твердым обещанием работать в единой команде. Гарантирует активную работу во всех сферах жизни округа, но уже без детализации номеров школ, расположения дорог и т.д.
103 округ
Сергей Кузьменко, претендент от Партии регионов, четко детализирует свою дальнейшую работу на округе по пунктам – населенным и адресным. Готов продолжить свою деятельность и на «Горячей линии» губернатора. Плюс делает довольно смелое заявление о ГОКОРе в Долинской – обещает принятие государственного плана достройки горно-обогатительного гиганта.
У претенциозного кандидата, самовыдвиженца Людмилы Давыденко, первого зама городского головы Александрии, в программе – неожиданно общие места. Как и других самовыдвиженцев Олега Панибратенко и Сергея Гриценко.
Партийцы Виталий Журавлев и Константин Лищенко (оппозиция и УДАР, соответственно) – процитировали программы партий.
Виктория Ставицкая – единственный в области кандидат от коммунистов, повторяет не только главные лозунги партии, но и обещает разом решить все основные проблемы округа. По ГОКОРу, буроугольным предприятиям, газификации сел, питьевой воде и т.д.
В общем, обещано нашими кандидатами много, хоть и не все упомянуто. Эх жаль, что не все из них станут депутатами и не все с первого дня после избрания ринутся творить добро в своих округах…
http://uc.kr.ua/progpookrug/СКОЛЬКО ЗАРАБАТЫВАЮТ КАНДИДАТЫ В НАРОДНЫЕ ДЕПУТАТЫ ОТ СУМЩИНЫ
Сергей Бондаренко, «Панорама», 21.08.2012, Сумская обл.
На Сумщине на кресло нардепа с 18 августа уже официально претендуют 77 кандидатов.Люди, разные по возрасту, образованию, статусу и благосостоянию, - среди них есть как миллионеры, которые могут позволить себе очень многое, так и те, чей официальный доход ниже прожиточного минимума. Естественно, в соответствии с декларацией за 2011 г., поданной в Центральную избирательную комиссию. Содержимое кошелька потенциального претендента на депутатское кресло всегда интересовала избирателей, поэтому читайте и делайте выводы.
«Семерка» богатых
Богатство - понятие относительное, если судить о нем по официальной декларации. Тем не менее познакомьтесь с «великолепной семеркой» самых зажиточных кандидатов, чьи доходы, даже по мировым меркам позволяют вести безбедную жизнь.
Первое место среди «богатеньких буратин» принадлежит народному депутату от Партии регионов Андрею Деркачу, баллотирующемуся по округу № 159 от ПР. Сам кандидат заработал относительно немного - 304,2 тыс. грн. (зарплата - 196 тыс. грн.) В то же время доходы членов семьи (жены и двух детей) составили 11,8 млн. грн., из них доходы от продажи имущества – 10 млн.. грн, дивиденды - 1,8 млн.. грн. На банковских счетах у Андрея Деркача - 1,1 млн. грн, у членов его семьи - еще 26 млн. грн. Номинальная стоимость ценных бумаг, принадлежащих г-ну Деркачу, составила 10,4 млн. грн. При этом у регионала официально нет ни квартиры, ни земельных участков, ни автомобиля. Зато члены его семьи владеют четырьмя домами (один из них - садовый) и автомобилем.
На втором месте - бывший куратор областной организации ВО «Батьківщина» Александр Волков, баллотирующийся в округе № 158 как самовыдвиженец. На банковских счетах у него находится 36,1 млн. грн., его годовой доход - самый большой среди кандидатов - 3,4 млн. грн., из них 2,3 млн. грн. пришлось на дивиденды (или проценты), 919,1 тыс. грн. – доход от продажи имущества, 200 тыс. грн. - страховые выплаты. Земельный участок также весьма значительный – 450 тыс. кв. м.(!) стоимостью 3 млн. грн. В семье Волкова есть пять дорогих автомобилей и другое имущество.
Третье место досталось нардепу от «Нашей Украины» Петру Ющенко, брату экс-президента Виктора Ющенко. Он баллотируется от партии по округу № 161. Личные доходы г-на Ющенко за 2011 г., по меркам рейтинга, весьма скромны - 423,9 тыс. грн. (зарплата - 200,8 тыс. грн., другие виды доходов -188,1 тыс. грн.). Однако его взнос в капитал неких предприятий составляет внушительную сумму в 14,5 млн. грн. При этом нардеп не погнушался воспользоваться материальной помощью депутата в размере 34,8 тыс. грн.
На четвертом месте оказался директор ООО «Украинские аграрные инвестиции» Александр Костенко, баллотирующийся по округу № 158 от Партии регионов. За прошлый год он получил доход 3,2 млн. грн. Из них зарплата составила 679, 3 тыс. грн. Г-н Костенко и его семья владеет домом, квартирой и тремя автомобилями, а также гидроциклом.
Пятое место занял генеральный директор ООО «Роменский завод продтоваров», депутат облсовета от Партии регионов Александр САЕНКО. В прошлом году он получил доход 1,4 млн. грн., из них 187 тыс. грн. составила зарплата, 549 тыс. грн. - доход от продажи имущества, 618,1 тыс. грн. – доход от предпринимательской деятельности. На банковских счетах у кандидата - 1,5 млн. грн. Г-на Саенко отличает особая приверженность к автомобилям: кроме редкой на Сумщине Infiniti QX56, 2011 г.в., у него совместно с членами семьи есть еще шесть легковых и девять грузовых автомобилей (!). Пятое место кандидату также обеспечили миллионная стоимость принадлежащих ему и членам семьи ценных бумаг и вкладов в уставный капитал предприятий.
Шестое место досталось ректору Академии банковского дела Анатолию Епифанову, баллотирующемуся по округу № 157 как самовыдвиженец. За прошлый год он получил доход 835,1 тыс. грн., из них на зарплату ректора пришлось 526 тыс. грн., еще 156, 7 тыс. грн. составили дивиденды. Источник получения остальных доходов 152, 3 тыс. грн. в декларации не раскрыт. Жена кандидата за этот же период получила доход в 110 тыс. грн. В то же время ей принадлежит (или находится в аренде) весьма значительный земельный участок в 200 тыс. кв. м(!), тогда как самому г-ну Епифанову – в 1 тыс. кв. м. Ректору УАБД также принадлежат некие ценные бумаги на сумму 6,35 млн. грн., одновременно являющие взносом в акционерный капитал предприятия. В то же время ни у него, ни у супруги нет ни копейки банковских вкладов.
Почетный президент концерна «Укрросметалл» Григорий Дашутин оказался на седьмом месте. Он баллотируется в округе № 162 от Партии регионов. Доходы г-на Дашутина в прошлом году составили 1,9 млн. грн., членов семьи – 1,2 млн. грн. Также членам семьи принадлежит взнос в уставный капитал предприятий в сумме 887,7 тыс. грн. А вот на банковских счетах кандидата только 16,7 тыс. грн.
«Контрасты» оппозиции
Как нетрудно заметить, большинство зажиточных кандидатов баллотируются от Партии регионов. А что же оппозиционные кандидаты? Некоторых из них также трудно назвать неимущими. Заместитель главы областной организации ВО «Батьківщина» Владимир Шульга за прошлый год заработал немного – 2925 грн. (243 грн. в месяц). Однако его жена заработала 490 тыс. грн., и еще 800 тыс. грн. получила от продажи в 2011 г. некоего имущества.
Доход нардепа от ВО «Батьківщина» Юрия Сербина, баллотирующегося от оппозиции по округу № 160, за 2011 г. весьма неплох - 515 тыс. грн. Из них на зарплату пришлось только 28, 5 тыс. грн, что весьма странно, - зарплата среднего нардепа в месяц составляет не меньше 12-14 тыс. грн. «Другие» источники доходов дали нардепу 194 тыс. грн., материальная помощь - 34 тыс. грн. В семье у него есть два авто - Toyota «Lexus» LX 570, 2008 г.в, и Suzuki Grand Vitara, 2010 г.в.
Кандидат от ВО «Свобода» по округу №159 директор ЧП «Космо» Артем Семенихин в 2011 г. получил доход в 508,5 тыс. грн., члены его семьи - 4,6 тыс. грн.
У кандидата от оппозиции по Сумам, главы ОО «Бюро анализа политики» Олега Медуницы в графе декларации «доходы» – прочерки. Получается, что он официально живет за счет жены, которая в 2011 г. получила 25,5 тыс. грн. дохода. У кандидата есть квартира площадью 69,4 кв. м. и автомобиль Hyundai Tucson, 2008 г. в. На банковских счетах у г-на Медуницы пусто.
Самой бедной, если не сказать больше, среди оппозиционеров оказалась Ирина Купрейчик, директор ООО «Нива-Агротех». За 2011 г. она также не заработала ни копейки, а доход членов семьи составил всего 6 тыс. грн. У кандидата нет ни квартир, ни машин, ни вкладов – ничего. Возможно, кандидату помогает ее партия – «Фронт змін»…
Бедные, бедные…
«Бедность – не порок» - очевидно, этот девиз негласно присутствует в программах некоторых кандидатов. Иначе чем объяснить их решение идти на выборы, в то время как их годовой доход меньше суммы залога, необходимого для подачи документов в Центральную избирательную комиссию (12 тыс. грн.)? А ведь сумма залога при поражении кандидата ему не возвращается.
На звание самого бедного кандидата претендуют несколько человек. Вообще без доходов умудряется жить «двойник» шосткинского мэра Николая Ноги – безработный Николай Александрович Нога, уроженец пос. Бородянка Киевской области. Центральная избирательная комиссия зарегистрировала его претендентом-самовыдвиженцем в народные депутаты по тому же Шосткинскому округу № 160, что и мэра города. У него нет вообще ничего – ни копейки, ни кола, ни двора.
Таким же бедным оказался и студент Киевского национального экономического университета им. Вадима Гетьмана из той же Бородянки Василий Билоус, баллотирующийся как самовыдвиженец в округе № 161 (центр – г. Ромны), – сплошные прочерки в декларации.
На третьем месте в этом печальном «рейтинге» еще один кандидат по округу № 160 – студент столичного Украинского госуниверситета финансов и международной торговли Максим Портянко. Его доход в 2011 г. составил 2,6 тыс. грн. – около 230 грн. в месяц.
«Богатый» инвестор
Большинство всеукраинских СМИ в июне этого года перепечатали информацию о том, как благотворительный фонд «Родной край», возглавляемый конотопским бизнесменом Сергеем Талалой, раздавал в Шостке, Конотопе и одноименных районах своеобразные «подарки» избирателям – яд от колорадских жуков. Несколько ранее губернатор Юрий Чмырь в северных районах области позиционировал г-на Талалу как солидного инвестора. Да и сам кандидат многое обещал избирателям, в частности построить детсад в Конотопе. Однако сумма его доходов за 2011 г. – всего 21,5 тыс. грн. (около 1,8 тыс. грн. в мес.). Согласно декларации, никакого имущества, квартиры или авто у г-на Талалы нет. Согласитесь, даже для наемного менеджера подобное весьма странно…
Посмотрим, насколько избирательные кампании кандидатов будут «богатыми» идеями и свершениями. Ведь даже их официальные декларации о доходах говорят, что им есть что тратить. Что ж, тем лучше всем, кто примет прямое или косвенное участие в избирательном процессе.
http://rama.com.ua/modules/AMS/article.php?storyid=11597О СТАРЫХ И НОВЫХ ДЕПУТАТАХ, ПОЛИТИЧЕСКИХ СУДАХ И КРЫЛАТОЙ БОГИНЕ
Влад Ксенз, «Status quo», 20.08.2012, Харьковская обл.
На прошлой неделе взгляды политически активной общественности были прикованы к Центральной избирательной комиссии, которая в субботу закончила регистрацию кандидатов в народные депутаты.Попасть в Верховную Раду хочет почти 5800 человек. Получается, что в среднем на один мандат - больше десяти кандидатов.
Правда, большинство из них – это ни на что не претендующая массовка (кандидаты в списках партий, не имеющих никаких шансов, и не собирающиеся "вкладываться" в избирательную кампанию мажоритарии). Например, большая загадка, зачем партия "Зеленая планета", результат которой на выборах гарантированно будет начинаться с цифры ноль, выдвинула список из 225-ти кандидатов (у Партии регионов и "Батьківщини" списки короче). Видимо, старый олимпийский принцип "Главное не победа, а участие", о котором на прошедшей недавно Олимпиаде практически никто не вспоминал, для украинской политики еще не потерял актуальности. Хотя в целом выдвижение кандидатов подтвердило тенденцию последних избирательных кампаний, заключающуюся в том, что реальная конкуренция снижается. Желающих выбросить деньги на выборы "ради спортивного интереса" становится все меньше, времена метровых избирательных бюллетеней, с трудом засовываемых в урны для голосования, ушли в прошлое.
По партийным спискам изъявили желание баллотироваться 22 политсилы – десятая часть зарегистрированных в стране партий. Это приблизительно столько же, сколько и на предыдущих, внеочередных выборах 2007 г. (на выборах 2006 г. их было в два раза больше). Мажоритариев выдвинули 89 партий, из них половина символически примет участие в выборах в одном или нескольких округах, дабы не подвергать себя риску ликвидации.
В целом изменения в политических раскладах по сравнению с выборами пятилетней давности не такие уж и большие. Остались те же два явных лидера - Партия регионов и "Батьківщина". Остались коммунисты, ушедшую в маргинес "Нашу Украину" заменил "УДАР" Кличко. Место партии, балансирующей на грани проходного барьера, утерянное партией Литвина, заняла политсила Королевской. Так что новой тенденцией можно назвать только появление шансов попасть в Верховную Раду у "Свободы", которая на прошлых выборах ни на что реально не претендовала и набрала 0,76%. А некоторую ротацию в партиях-аутсайдерах избиратели вряд ли заметят. Ну, исчезли Партия национального экономического развития Украины, Всеукраинская партия народного доверия и Партия свободных демократов, вместо них появились "Украина будущего", "Рідна Вітчизна" и Народно-трудовой союз… Заметной можно назвать разве что исчезновение из бюллетеня Прогрессивной социалистической партии Натальи Витренко.
Еще один любопытный факт – совершенно не сработали внесенные в избирательное законодательство изменения, направленные против партийных блоков и, в частности, блоков именных. Партии продолжают блокироваться, только теперь по более сложной схеме – путем включения представителей одних политсил в списки других с временной потерей включенными своих партбилетов. А именные блоки заменили именные партии – Кличко, Королевская, Ляшко не постеснялись зарегистрировать партии имени себя.
Обнародованные списки мажоритариев, как уже было сказано, подтверждают тенденцию сокращения желающих "поиграть в выборы". В частности, в округах Харьковской области для участия в выборах зарегистрировалось от 5-ти до 13-ти кандидатов (в 2002 г., на последних парламентских выборах с мажоритарной составляющей, – от 7-ми до 31-го). Беглый анализ претендентов показывает уменьшение количества заметных независимых кандидатов. Их сейчас по округам области буквально несколько человек, в большинстве округов выбор будет происходить в формате "власть - оппозиция", а кое-где кандидатов, способных составить хоть какую-то конкуренцию представителю Партии регионов, вообще нет.
Традиционно в округах Харькова кандидатов больше, чем по области. Их персональный состав за десять лет изменился очень сильно, снова баллотируются по тому же округу лишь единицы. Например, из 31-го кандидата, выдвигавшегося в 2002-м в Дзержинском районе Харькова (по нынешнему 168-му округу), на эти выборы не идет никто: их сменили 10 новых претендентов. А в Киевском районе города (округ №169) таких кандидатов-старожилов больше, чем где-либо, – двое (Станислав Косинов и Андрей Белогрищенко). Общее количество претендентов здесь тоже сократилось - с 17-ти до 10-ти. Выборы в этих двух округах, охватывающих центр Харькова, будут отличаться довольно существенно: если в Дзержинском районе, по большому счету, серьезными кандидатами являются только Валерий Писаренко (власть) и Игорь Балута (оппозиция), то в Киевском - выбор один из наиболее широких. Кроме двух названных кандидатов с опытом, здесь будут еще бороться Ирина Бережная от Партии регионов и Александр Кирш от "Батьківщини".
Проще, чем 10 лет назад, внешне выглядит задача для нардепа Дмитрия Святаша, который снова будет пытаться пройти в парламент по округу на Салтовке. Коммунистка Алла Александровская – сильный соперник, однако в 2002-м ему оппонировали многие известные люди – нынешние замгубернатора Василий Хома, вице-мэр Светлана Горбунова-Рубан, действующий (на то время) нардеп-коммунист Леонид Стрижко и еще пара заметных кандидатов-общественников.
В следующем, 171-м округе, зарегистрировано больше всего кандидатов – 13. Интересен он тем, что здесь будет баллотироваться журналист "Фокуса" Игорь Тупикин, который обещает широко освещать подноготную избирательного процесса. Победитель этого округа в 2002 году – Василий Салыгин – баллотируется в другой части Харькова (в 173-м округе). За прошедшие десятилетие Салыгин успел побыть председателем Харьковского облсовета и облорганизации Партии регионов, однако теперь он – беспартийный самовыдвиженец, и его перспективы в бывшем округе губернатора Михаила Добкина – туманны. Интересен 173-й округ еще и тем, что в нем кандидату от власти Анатолию Денисенко будет противостоять малоизвестный однофамилец-самовыдвиженец. В принципе, актуальная ранее в Украине проблема "двойников" на этих выборах проявляется не очень сильно. Три Литвина, четыре Азарова и шесть Тимошенко – это не технологии, а просто совпадение. Например, кандидатов с распространенной в Украине фамилией Шевченко - аж 21, из них трое – Андреи. Но двое из троих мажоритариев по фамилии Денисенко в одном округе – это уже наводит на размышления.
В округах с минимальным количеством кандидатов (по пять) выдвиженцы от власти будут чувствовать себя наиболее вольготно. Регионалу Владимиру Кацубе (округ №175) противостоит Иван Варченко от "Батьківщини", набравший в прошлый раз в этом округе чуть больше трех процентов голосов. Довольно комфортный набор оппонентов и у брата губернатора Дмитрия Добкина: не очень известный общественник от оппозиции, символические представители от партии "УДАР" и Компартии да пенсионер-самовыдвиженец.
Поскольку анализ каждого округа не является целью этого обзора, ограничимся лишь еще одним наблюдением: как по-разному складывается судьба двух политических тяжеловесов и безоговорочных фаворитов на своих округах на выборах десятилетней давности – Александра Фельдмана и Степана Гавриша. Из противостоявших тогда Фельдману кандидатов заметной фигурой можно назвать разве что политического клоуна Валерия Цюртока (занявший второе место в округе коммунист набрал достаточно большое количество голосов скорее благодаря партбилету, а не личному авторитету). Таким же фаворитом является Фельдман и сейчас: его конкуренты – общественники с неоднозначной скандальной репутацией Павел Тищенко и Евгений Жилин, да малоизвестный представитель "Свободы". А вот одержавший в 2002-м безоговорочную победу у трех конкурентов (еще трое сняли свои кандидатуры) Гавриш потерял "связь с властью" и имеет сомнительные шансы, рассчитывая лишь на собственные силы в неравной борьбе с нардепом-регионалом Дмитрием Шенцевым и скандалистом от оппозиции Андреем Ильговым.
На прошлой неделе в общественно-политической жизни Украины и России произошли два заметных события, связанных с судебными органами. Два совершенно разных уголовных дела (в отношении экс-министра Юрия Луценко в Украине и девушек из панк-группы "Pussy Riot" - в России) закончились одинаково – двухлетним наказанием. Объединяет эти дела и другое – абсурдность судебных процессов и однозначно негативная реакция на них в мире. В Украине с маниакальным упорством продолжают судить уже сидящих лидеров оппозиции. В случае с Луценко - за какой-то вроде бы незаконно подписанный приказ. И неважно, что пострадавший не считает себя таковым, свидетели обвинения высказываются в поддержку защиты, а якобы незаконная слежка велась по постановлению суда, а не из-за подписанного министром документа. Надо второй срок – дали второй.
В России оппозицию, похоже, уже никто не боится и она никому не интересна, поэтому там по полной программе взялись за мелких бунтарок - в рамках продолжения создания сильной (читай – авторитарной) власти и дабы никто не думал, что может делать то, что ему захочется. Спел антипутинскую песенку в храме – получи два года тюрьмы. Оказывается, эта выходка – не мелкое правонарушение, а святотатство и посягательство на общественные устои. Короче говоря, Россия скатывается в сторону клерикализма и мракобесия – подобрать другие эпитеты к процессам, происходящим там, как-то не получается. Наша власть любит копировать то, что делается в России, а значит, нам, похоже, стоит ожидать ареста и показательного судебного процесса над активистками движения “Femen”, на которых завели уже десяток уголовных дел. Послужной список этого радикального и иногда выражающего очень странные и неоднозначные идеи движения куда шире, чем у российских активисток. И их методы иногда намного больше выходят за рамки и здравого смысла, и законодательства: по сравнению с некоторыми акциями “Femen” панк-молебен "Pussy Riot" - просто детские шалости. А последняя акция якобы в поддержку россиянок, в рамках которой девушки из “Femen” спилили первый попавшийся крест в центре Киева, – просто верх глупости. Однако то, как будет развиваться ситуация с “Femen”, – это очередной тест не демократию для украинской власти. Не стоит напоминать, что большинство предыдущих она провалила.
Возвращаясь к событиям харьковским, стоит обратить внимание на планирующееся долгожданное открытие после реконструкции двух заметных объектов – парка Горького и площади Конституции. На следующей неделе нас ждут сразу три "торжественных" события – День города (23 августа), День независимости (24 августа) и предшествующий им приезд Виктора Януковича (22 августа), и именно к ним и приурочено открытие парка и площади. Обещали нам, правда, реконструировать их еще к июню, однако гостям Евро, увы, не посчастливилось ни погулять по современной площади, ни покататься на каруселях. Да и сейчас эти объекты все еще частично напоминают стройплощадку. Однако к авралам нашим строителям не привыкать, и нет сомнений, что с окончанием этих глобальных и очень дорогих строек город будет выглядеть интереснее.
Худенькая крылатая богиня, заменившая на площади мощных революционеров с "холодильником", сделала площадь светлее и открыла вид на Покровский монастырь. Конечно, богиня Ника – символ довольно банальный, хотелось бы для Харькова чего-нибудь более оригинального. И разрекламированные инициаторами реконструкции площади авторские светильники выглядят как-то странновато. Однако в общем площадь с обрамляющими ее старыми зданиями все же приобретает какую-то целостность и интересность. Да и стеклянная белка на входе в парк развлечений, при всей своей странности, символ более уместный, чем суровая скульптура пролетарского писателя. Правда, если пройтись по окраинам "парка имени белки", то заметно, что работы там – еще непочатый край. Тем более интересно, что нам покажут на открытии этого объекта и что будет после открытия (в первую очередь, в отношении доступности для харьковчан в финансовом плане). Ведь с одной стороны, многомиллионные инвестиции, вложенные в реконструкцию парка, надо как-то возвращать, а с другой - руководство города неоднократно заявляло, что обновленный парк будет доступным не только для богатых.
http://www.sq.com.ua/rus/article/nedelya/o_staryh_i_novyh_deputatah_politicheskih_sudah_i_krylatoj_bogine/ТОЧКА ЗОРУ
ЗДРАВЫЙ СМЫСЛ И РУСОФОБИЯ
Николай Филиппов, «Крымская правда», 21.08.2012
Несмотря на все административные запреты и усилия украинствующих «патриотов» искоренить родной язык большинства населения так и не удалось.«Сводимым» оставалось лишь «не замечать» тот факт, что и через два десятилетия украинизации «державна мова» стала языком бюрократии и официальных мероприятий, а в быту и деловых отношениях люди продолжают говорить по-русски. Неудивительно, что практически сразу после официального вступления в силу закона об основах государственной языковой политики, началось победное шествие русского языка по украинской территории.
«Русские идут!»
Напомним, 13 августа Одесский городской, а 15 августа - Одесский областной Советы признали региональный статус русского языка. В тот же день Верховный Совет Крыма поручил Совету министров до 10 октября подготовить и внести на рассмотрение крымского парламента предложения по реализации в регионе закона «Об основах государственной языковой политики». 16 августа региональный статус русского языка признали Донецкий и Запорожский областные, а также Севастопольский городской Советы. 17 августа Луганский, Херсонский и Днепропетровский областные Советы приняли аналогичные решения.
В свою очередь депутаты Тернопольского областного Совета в четверг приняли решение признать закон об основах государственной языковой политики не имеющим на территории региона никаких правовых последствий. Тернопольский облсовет также обратился в Конституционный суд с призывом признать «языковой» закон неконституционным.
«Мятежный» Киев
Депутат Киевского горсовета от партии «УДАР» Наталья Новак публично выразила сомнения в том, что столичные депутаты «предоставят» русскому языку региональный статус. Это мнение, свидетельствующее лишь о слабом знакомстве «ударницы» с сутью вопроса, немедленно было размножено оппозиционной прессой.
- Советы не устанавливают статус русского языка, а просто своим решением информируют население о том, что на основании переписи населения и законов Украины на их территории более 10 процентов у такого-то языка. Это просто ритуал и констатация факта, который уже и так есть в распоряжении госадминистраций, - терпеливо поясняет один из авторов закона «Об основах государственной языковой политики» народный депутат Вадим Колесниченко. - Рассказы оппозиционеров о том, что «давайте заблокируем сессию Киевского горсовета», мне смешны, потому что глава городской администрации может просто издать распоряжение, которое будет исполняться. От Киевсовета тут ничего не зависит. У нас есть перепись населения и закон, действующий на территории всей Украины.
Вместе с тем, по словам Колесниченко, решения местных Советов о признании русского языка региональным отнюдь не бесполезны.
- В законе же указано, что Кабмину в течение трёх месяцев надо привести в соответствие нормативную базу и обеспечить реализацию. Это может растянуться на полгода-год, а так органы местного самоуправления ускорили этот процесс, - отметил народный депутат.
Инвестиции в будущее
По сообщению министра образования и науки Дмитрия Табачника, из 2,6 миллиона школьных учебников, напечатанных в этом году, 1,9 миллиона напечатаны на русском языке. Этот факт уже стал поводом для множества спекуляций в «оранжевой» прессе.
- Последние 7 лет учебники для школ с русским языком обучения вообще не печатались. Поэтому мы должны печатать не только учебники, которые нужны сегодня, а чтобы наверстать упущение за последние годы, чтобы увеличить фонды, - поясняет народный депутат Вадим Колесниченко.
В то же самое время экс-президент Украины Виктор Ющенко предрекает страшные беды, которые должны обрушиться на Украину после ослабления запретов на использование русского языка, и подсчитывает воображаемые убытки от введения в действие закона Колесниченко-Кивалова.
- Добросовестное выполнение «языкового закона» и местных решений в его поддержку убьёт украинский бюджет, - предсказывает бывший герой майдана.
На чём основаны эти подсчёты, Виктор Ющенко не объяснил. Впрочем, не секрет, что ряд коммерческих структур на украинизации неплохо зарабатывал.
Экс-президент, разумеется, не вспоминает, во что обошлась бюджету активная популяризация мифа о «голодоморе», инициатором которого был сам Ющенко. Не вспоминает Виктор Андреевич и о средствах, выделенных государством на строительство мемориалов в не самое лёгкое для страны время.
- Это означает даже не русификацию в тех 13 регионах, о которых сейчас идёт речь. Они и так уже русифицированы. А речь идёт об обратном процессе - деукраинизации, - сокрушается экс-президент.
Горькая правда
Как уже писала наша газета, первая за всю историю украинской независимости победа над украинизаторами, захватившими власть в стране ещё во время распада СССР, - безусловно, повод для радости, но не для самоуспокоения. Враг силён и не собирается капитулировать.
Ненависть к России и, соответственно, всему, что о ней напоминает, ко всему русскому заложена в самой сути «украинства», считает настоятель киевского храма преподобного Агапита Печерского, сотрудник миссионерского отдела УПЦ протоиерей Андрей Ткачёв.
- Дело сводится к прозрачной дилемме: если Россия сильна - Украины нет, либо она подобна сновидению. Я говорю только о культурном противостоянии и ни о чём больше. В глобальном мире любая самостоятельность с недавних пор грозит стать эфемерной. А тут речь идёт о стране, так и не сподобившейся встать на ноги за двадцать лет независимости. Поэтому последовательный украинофил, политик или обыватель будет неумолимо склоняться к русофобии, - предупреждает отец Андрей. - На Украине нет споров о филологии. Здесь спорят о метафизике и о судьбах мира, только не отдают себе в этом отчёта. Ну а русские должны быть умными, сильными и крепко верующими в Христа Спасителя. Рильке сказал, что «Россия граничит с Богом». Видно, тем, кто граничит с Богом, нужно чувствовать вражду со всех сторон. И язык здесь ни при чём.
http://www.kp.crimea.ua/newspapers/2012/08/21/zdravyjj-smysl-i-rusofobiyaПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
З КОНКРЕТНИМИ СПРАВАМИ — ДО КОЖНОГО НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ
Лариса Гембарська, «Звягель», 17.08.2012, Житомирська обл.
13 та 15 серпня Голова Верховної Ради України Володимир Литвин відвідав з робочою поїздкою Новоград-Волинщину.Протягом цих двох днів він побував у багатьох великих та малих селах нашого району, аби особисто перевірити використання коштів державної субвенції. Практично кожен населений пункт нашого регіону за сприяння Володимира Михайловича отримав кошти на вирішення тих чи інших питань. А серед таких — найбільш наболіле — ремонти шкіл, дитячих садочків, клубів, закладів медицини, відновлення доріг, вуличного освітлення. Та ще багато інших питань вже роками успішно вирішується завдяки великій копіткій праці Володимира Литвина, який ніколи не забував і не забуває, що корені його роду, його мала батьківщина — тут, на звягельській землі. З особливою теплотою і повагою говорить він зі своїми земляками, ніколи не цурається їх простоти, безпосередності та щирості, адже, як неодноразово підкреслював, «у кожному бачу своїх рідних — батька, матір, сестру чи брата».
Вже протягом багатьох років здійснюється допомога Володимиром Литвином рідному краю. І на цьому фоні зовсім невигідно почуваються багато політиків, які намагаються «достукатися» до жителів нашого регіону, що, власне, і не дивина — незабаром вибори. У одній із газет нещодавно прочитала про те, як один із маловідомих кандидатів у депутати, намагаючись хоч якось «пропіаритися», їздить по селах і говорить з людьми про їх проблеми — далі дається перелік (мовляв, знаю я ваші проблеми, чув про них!) і, як висновок, його зітхання про те, що дуже тяжко зі столиці кошти в регіони направляти. Тому дякуйте, що приїхав, поговорив та наче поспівчував. І цікаво мені стало — на що розраховує той кандидат? Можливо, сподівається, що від його нібито співчуття нам, поліщукам, жити легше стане? Не стане — потрібні конкретні справи. А конкретні справи — це Литвин, який і приїздить (роками, а не за кілька місяців до виборів!) і вислуховує, і вирішує, і кошти направляє. Опоненти ж знову наполегливо переконують — це він їх направляє, бо посаду має, а ви, мовляв, не обирайте його до Верховної Ради, то й коштів більше не буде. Звісно, муляє таким горе-кандидатам допомога Володимира Михайловича своєму рідному краю, бо що проти цього поставиш? Хіба що оті розмови та зітхання. Не густо, панове. Бо люди, хоч вони і прості та довірливі, проте самі бачать — що і як: хто до них з добром та конкретними справами, а хто тільки за голосами наїжджає.
Саме з такими конкретними справами приїхав 15 серпня В.М.Литвин і до жителів села Гульськ, з якими зустрівся у сільській школі. Тут нині активно міняються вікна на нові, металопластикові, і з радістю спостерігав Володимир Михайлович за тим, як працюють кошти державної субвенції, скеровані ним до цього села, як і до кожного населеного пункту Новоград-Волинщини.
Зустрічаючи високоповажного гостя, сільський голова Ганна Висоцька щиро подякувала йому від імені односельчан та розповіла про те, як змінився Гульськ завдяки його сприянню та допомозі. Лише протягом кількох останніх років вдалося, завдяки субвенції, здійснити капітальний ремонт теплопостачання в школі, на що пішло 550 тисяч гривень. Відремонтовано котельню сільської лікарської амбулаторії — використано 286 тисяч гривень. Також надійшло фінансування на освітлення сільських вулиць — 290 тисяч гривень. Ще відремонтували Будинок культури — 226 тисяч гривень. Планується замінити всі вікна у школі, на що надійшло 350 тисяч гривень, і розпочато капітальний ремонт амбулаторії — це ще 282 тисячі гривень.
Селяни щиро дякували Володимиру Михайловичу, і на завершення було підписано соціальну угоду про співпрацю — найближчим часом В.М.Литвин планує допомогти Гульську побудувати новий дитячий садочок (у селі нині проживає більше ста дошкільнят!) та сприяти покращанню водопостачання.
А ще того дня Голова Верховної Ради України подарував гульській школі бібліотеку, до складу якої входили як необхідні підручники, так і нова художня література.
Тетяна Володимирівна Руденко, завідуюча Гульською лікарською амбулаторією:
— Ми раді зустрічати такого гостя на нашій землі. Дуже вдячні, бо Володимир Литвин багато допоміг нашому селу. На даний час йде капітальний ремонт сільської лікарської амбулаторії. Багато добрих справ робиться особисто для людей. Саме завдячуючи Володимиру Михайловичу, нещодавно проведена складна і дороговартісна операція на суглобі нашого односельчанина. Люди звертаються і отримують підтримку і розуміння. Тож ми, в свою чергу, також будемо підтримувати Володимира Литвина у всіх починаннях і звершеннях і хочемо побажати міцного здоров’я, щоб він міг і надалі плідно працювати на благо рідного краю.
http://www.zvyagel.com.ua/?p=6588#more-6588РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
БІДНІ В БАГАТІЙ ДЕРЖАВІ!
Катерина Задорожна, Наталія Пиртик, «Львівська Пошта», 21.08.2012
Нині в Україні майже третина населення – за межею бідності, більшість перебуває на межі…Нині в Україні, згідно з дослідженням “Соціальна нерівність” у рамках Програми міжнародного соціального дослідження (ISSP) за участі Інституту соціології НАНУ, лише 17,6% громадян вважають нормальною свою зарплату, тоді як 41% людей переконані, що отримують менше, аніж заслуговують, 37% – набагато менше. Більшість наших співгромадян вважають, що їхній матеріальний рівень нижчий від середнього.
Це ж опитування свідчить: 95% українців вважають себе бідними і рятуються як можуть…
Не секрет, що значна частина жителів Західної Украї¬ни, отримуючи мінімальну зарплату, перебувають фактично на утриманні рідних, що подалися на заробітки за кордон. Щороку заробітчани збагачують нашу державу на 10 млрд. євро! Ця сума дозволяє компенсувати легальні показники дефіциту торговельного балансу і втримати національну валюту від карколомного падіння, інформує “Український тиждень”.
Зокрема, загальна кількість заробітчан, які постійно працюють за межами України, на сьогодні становить майже 1,5 млн. осіб. Частка українців, які мають роботу в інших державах, у окремих регіонах сягає 25 – 40% працездатного населення.
Бідність розраховують за двома показниками
Експерти зазначають: є два стандартні показники розрахунку бідності. Не лише в Україні – це методика розрахунку Світового банку. Розраховують абсолютну і відносну бідність. Володимир Паніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології пояснює, що основою для розрахунку абсолютної бідності є кількість калорій, необхідних людині для життя, та вартість споживчого кошика.
“Медики подають дані, згідно з якими стає зрозуміло, скільки калорій потрібно, аби людина могла жити і часто не хворіти. Потім підбирають типовий споживчий кошик для певної країни. Це і є основа розрахунку”, – пояснює “Пошті” Володимир Паніотто.
Зі слів соціолога, людина вважається бідною, якщо отримує на 25% менше від середньої зарплати в країні. “Цей показник істотно не змінюється, хоча деякий час були певні коливання. Кажуть, що абсолютна бідність – це головний показник, який змальовує чітку картину бідності. Не думаю, що це правильно. Вважаю, що краще можна побачити бідність завдяки відносному показникові, хоча деякі науковці це заперечують”, – зазначає генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології.
Які вони – бідні українці?
Алла Лібанова, директор Інституту демографії та соціологічних досліджень каже, що бідні люди в Украї¬ні та США – різні, тому що мають різний рівень середніх доходів. “У нашій державі немає економічного підґрунтя для того, щоби підвищити рівень бідності. Бідних нині в Україні – 26%, тих, хто має середній дохід, – 8 – 10%. Решта – це люди, що перебувають на межі бідності. (Проблема України в тому, що існує межа бідності!) Вони не бідні, але й не можуть бути середнім класом. Багатих у нас – 0,5%. (А в цивілізованих країнах – 5% .)
Поза тим, Володимир Паніотто наголошує: соціологи Київського міжнародного інституту соціології визначають так званий “суб’єктивний показник бідності”, тобто бідних людей, які кажуть, що їм не вистачає навіть на їжу.
“Наші опитування засвідчили: люди вважають себе бідними, коли їм вистачає на їжу, але вони не можуть підтримувати свій звичний раціон. До 2000-го року в Україні кількість бідних різко збільшувалася і становила майже 52%. Потім почала різко зменшуватися через зростання рівня економіки. Але цей показник почав знижуватися ще до цього і був пов’язаний зі зростанням тіньової економіки – вона також допомагала людям виживати. Так, у 2008-му рівень бідності становив 12%, тобто знизився на 40%. Це суттєво! Починаючи з кінця 2008-го, після зміни влади, бідність знову почала зростати, хоча спочатку була тенденція до стабілізації. Як наслідок, нині в Україні приблизно 18 – 20% бідних за суб’єктивним показником”, – каже соціолог.
Розрив між бідними та багатими. А де ж середній клас?
Відомо, що абсолютна межа бідності приблизно однакова у всіх країнах. Проте Володимир Паніотто певен: у США і більшості європейських країн цей показник “не працює”, бо таких людей, яким не вистачає на їжу, там майже немає. “Головним є відносний показник бідності, хоча він вказує нарадше соціальну неоднорідність в суспільстві”, – пояснює науковець, будучи переконаним, що середній клас в Україні розвивається поступово, в той час як у інших країнах становить левову частку суспільства. Там бідних і багатих набагато менше, аніж у нас. В Україні є лише бідні та багаті. Нині постала велика проблема із середнім класом. Якщо порівняти наш середній клас із європейським, то це люди, які мають гроші на освіту, медицину, можуть заощаджувати, дозволити собі відпочинок улітку, мають непогані житлові умови, – таких у нас дуже мало. Ми маємо говорити про середній клас такий, як в Європі. Це не зовсім соціологічне поняття, що було запроваджене задля стабілізації суспільства. Це та група, яка зацікавлена у тому, аби суспільство було стабільним і відтворювалося. Виникає питання: наскільки українська влада зацікавлена у стабільності та розвитку суспільства?” – резюмував Володимир Паніотто.
До теми
Чесною працею в Україні не розбагатієш
Людмила Шангіна, директор соціальних програм Центру Разумкова, – про працьовитих українців, бідність, корупцію та низькі зарплати
– Пані Людмило, скажіть, будь ласка, чи є в Україні офіційний показник бідності?
– Офіційного показника бідності у нас немає.
– На вашу думку, чому українці так спокійно сприймають бідність?
– Не вважаю, що українці спокійно ставляться до бідності. Якщо б це було так, то п’ять мільйонів наших співгромадян не гарували б за кордоном, а працювали на економіку своєї країни.
– Вважаєте, що вони таким чином протестують проти бідності?
– Так. Виїжджаючи за кордон на роботу, українці протестують проти ситуації, яка нині є в країні. Щоправда, пасивним способом. Вони воліють виїхати з України, бо відстоювати тут свої права не бачать сенсу. З чим це пов’язане, важко сказати…
Ось нещодавно глава уряду Микола Азаров “дивувався” терплячості наших людей. Ще б пак, терплять усе! Ми не готові до демократичної боротьби за свої права і до боротьби з бідністю зокрема.
– Чому?
– Згідно з даними соціологічних опитувань, в нас дуже високий рівень недовіри один до одного. Можливо, один із найвищих, порівняно з європейськими країнами, які також проводять такі опитування. Так, на запитання, чи можете ви довіряти незнайомій людині, українці переважно відповідають: ні!
Ми не вміємо об’єдну¬ватись. Довіряємо лише кумам, сватам, братам, а іншим людям не довіряємо. Тому не варто дивуватися, що чиновники часто-густо допускають до владного корита своїх родичів. Така риса притаманна нам усім. Цю нашу недовіру один до одного чиновники й використовують, маючи нахабність запитувати, чому ми все це терпимо…
– На мою думку, корупція спотворює показник бідності, даючи можливість людям із мінімальними зарплатами жити на широку ногу.
– Погоджуюсь. Ми маємо в країні тотальну корупцію. Людина, яка працює на державній посаді, отримуючи копійки, не може мати великих статків… У кожному селі жителі покажуть вам будинок митника, прокурора, судді. Хіба це все збудоване за гроші, зароблені чесною працею, за легальні доходи?!
Цей показник не є таким великим, щоб його не можна було вирахувати. Він більш-менш однаковий для всього суспільства. Звичайно, в нас дуже багато чиновників, але ж брати хабарі мають змогу далеко не всі…
Тож можемо цілком спокійно орієнтуватися на опитування Держкомстату, себто казати, що наше суспільство – бідне.
– Бідна людина в Украї¬ні – це…?
– Це особа, яка витрачає на їжу більш ніж 50% свого доходу. Така людина є бідною. Ми маємо бідність у дуже багатій країні! Влада у нас корумпована, а держава перебуває в злодійських руках. Чому на цих багатющих землях із більш-менш освіченим населенням, яке хоче працювати, маємо такий високий рівень бідності?! Та тому, що більшість людей тою чи іншою мірою є бідними і лише дуже невеликий відсоток становлять забезпечені, а ще менший – багаті.
– Чи великий нині розрив між бідними і багатими в Україні?
– Дуже великий! Багаті люди в Україні мають такі статки, що розрив між ними і бідними коливається від 1-го до 40-ка, навіть від 1-го до 60-ти.
– Чи можна розбагатіти в нашій державі чесною працею?
– Молода людина, яка приходить на ринок праці, від самого початку розуміє, що чесною працею ніколи нічого не заробить, – ані квартири, ані будинку, ані дорогого автомобіля. Ніколи!
– Виходить, що маленький відсоток олігархів в Україні збагачується за рахунок бідних?
– Саме так. Вони експлуатують працю двадцяти мільйонів українців. На вісьмох мільярдерів працює вся Україна. А хіба може бути інакше, якщо ми маємо таку значну корупцію, владу, яка працює в інтересах великого капіталу.
– Тобто бідні українці працюють за копійки?
– На жаль, нині праця в Україні не вартує й ламаного гроша. В державі немає адекватної ціни праці. А якщо немає ціни праці – немає нічого…
У нас до соціальних виплат зараховують зарплату. Проте вона не є соціальною категорією. Нам платять не зарплату – милостиню! Прикро, що за двадцять один рік незалежності в Україні не сформувалась така економічна категорія, як зарплата!
Розмовляла Наталія Пиртик.
До теми
Ті, хто може опинитися серед бідних
Людмила Черенько, завідувач відділу досліджень рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи, – про те, як в Україні розраховують абсолютну та відносну бідність
– Пані Людмило, прошу сказати, коли в Україні офіційно з’явилося поняття бідності, як її розраховують та якою є її нинішня межа?
– В Україні уперше про бідність в офіційних документах згадується в 2001 році, коли була затверджена стратегія, а потім програма для її виконання – „Програма подолання бідності”. Був визначений один при відносний критерій 75% так званого “медіанного рівня” сукупних витрат. Медіана – це певний прототип середнього від найбіднішої домогосподарки до найбагатшого. Витрати домогосподарства, яке ділить увесь перелік на дві рівні частини, є медіаною. Сімдесят п’ять відсотків цієї суми – межа бідності. Тобто всі, хто витрачає менш ніж 75%, – бідні, а хто більше – небідні (перебувають вище від межі бідності).
– Знаю, що окремо вимірюють абсолютну та відносну бідність. Скажіть будь ласка, чим ці критерії бідності відрізняються та як ви їх вимірюєте?
– До минулого року існував єдиний критерій дослідження бідності. Ми досліджували абсолютну бідність – тобто бідність, виміряну за критерієм прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум – це справді абсолютний підхід, фіксована величина, затверджена урядом. Відносна величина – це коли щороку вартісне значення межі бідності є різним і залежить від того, як розподіляються доходи суспільства.
– Торік в Україні прийняли нову програму „Подолання та запобігання бідності”. На вашу думку, що нового й цікавого у цьому документі?
– Там визначені три критерії, окрім відносного, – 75% медіани. Межа крайньої бідності – 60% медіани і прожиткового мінімуму. Існує ще й третій підхід – критерій для міжнародних порівнянь, він також базується на абсолютному підході.
Межа бідності для країн Східної та Центральної Європи – це п’ять доларів на добу. Не за курсом Нацбанку, а за паритетом купівельної спроможності.
– Поясніть, що таке паритет купівельної спроможності?
– Те, що можна купити за один американський долар у США, зіставляють з тим, що можна купити за одну гривню в Україні. Так, гривня коштує дорожче, а один долар – чотири-п’ять гривень. Такі паритети розраховує Світовий банк раз на десять років. Близько 300 країн беруть участь в цих порівняннях, у тому числі й Україна. Тож ці три критерії дослідження бідності нині використовуємо в Україні.
– Прошу сказати, скільки зараз в Україні бідних громадян?
– Якщо говоримо про бідність, яку досліджуємо за прожитковим мінімумом, то вона на рівні 16%. Якщо ж говоримо про відносний критерій, то вона на рівні 24-25%.
– А середній клас у нас є?
– На жаль, невеликий. В Україні є група “проти середніх”, що становить 50% кількості населення. Це люди з невизначеним соціальним статусом, що будь-якої миті можуть опинитися серед бідних.
– То кого ж можна вважати в Україні бідним?
– Якщо брати класичний міжнародний критерій, то йдеться про виживання. В Україні бідною людиною вважають особу, яка недоїдає. Також бідними вважають людей, яким не вистачає на додаткові потреби, окрім обов’язкових платежів. Якщо людина заплатила за квартиру і в неї не залишилося грошей на освіту, відпочинок, культурний розвиток за українськими стандартами, то її вважають бідною.
Якщо ж говорити про міжнародні підходи, які Україна теж недавно застосувала, то визначають перелік благ, відсутність яких асоціюється у самого населення з бідністю. Приміром, виокремлюють вісімнадцять благ – найбільш вагомих, які населення обрало як необхідну умову. Люди, котрі не мають чотирьох і більше з тих вісімнадцяти благ, вважаються бідними за умовами життя.
Розмовляла Наталія Пиртик.
http://www.lvivpost.net/content/view/16573/490/СКАНДАЛИ
КОТОБОЯЗНЬ ВЛАСТИ
Сергей Капустин. «Вестник Кривбасса», 22.08.2012, Днепропетровская обл.
Бабка и кот, «сладкая парочка» со скандально известного бигборда, стали чуть ли не национальными героями украинцев.Напомним, все началось с того, что в Днепродзержинске установили билборд с креативной надписью: «узнала, что внук голосовал за «регионы» — переписала хату на кота». Это вызвало большое негодование властей. Автора объявили в розыск, а коммунальщики впопыхах заклеили ключевую фразу: «узнала, что внук голосовал за «регионы». А уже на следующий день Интернет взорвался от народного творчества на тему. Пользователи сети клепали демотиваторы (юмористические плакаты) один смешнее другого. Там кот уже выступал то в компании Азарова, то Таисии Повалий, то первой леди Людмилы Янукович, то записывался в УПА...
Появление на рекламе вышеупомянутой бабушки организовал экс-глава прилегающего к Днепродзержинску Елизаветовского сельского совета Максим Голосной. Он — бывший член Партии регионов, который, еще находясь в рядах этой политической силы и на должности главы села, осмелился критиковать вышестоящую власть. Реакция последовала незамедлительно. Депутаты сельсовета выразили ему недоверие, а два суда по этому поводу 30-летний наглец, конечно же, проиграл.
И все бы ничего, но против Голосного, который зарегистрирован кандидатом в народные депутаты по 30-му избирательному округу, возбуждают уголовное дело, его объявляют в розыск. Имя парня, которого знали в Елизаветке и немного в Днепродзержинске, теперь у всех на слуху. Чтобы хоть как-то исправить ситуацию, в близких к власти интернет-ресурсах началась кампания по дискредитации Голосного и еще одного зарвавшегося оппозиционера. При этом — никаких веских доказательств, никаких комментариев официальных лиц, отвечающих за свои слова. А это очень напоминает историю с химически загрязненными теплообменниками, которые попали в Кривой Рог еще в 2006 году.
Напомним, в конце июля днепропетровский эколог Владимир Гончаренко на своей пресс-конференции рассказал историю о том, как теплообменники, представляющие огромную опасность для криворожан, перемещают из одного места в другое без соблюдения элементарных норм и правил. Он фактически обвинил в бездействии криворожские МЧС, СЭС, ГАИ, природоохранную прокуратуру, местные органы власти. Через четыре дня эколога сильно избивают, еще через три дня он умирает в больнице. Общественность связывает убийство Гончаренко с его последней пресс-конференцией. Реакция власти — мы теплообменники отыскали, криворожские экологи (какие-то анонимные, без указания имен и организации, которую они представляют) ничего заразного в них не нашли. И все. Ни слова сочувствия в адрес убиенного, ни обещаний найти убийц и покарать. Власть сделала вид, что ничего экстраординарного не произошло, не предоставив при этом никаких доказательств! И чем это объяснить, как это понимать?
Понятное дело, что в сегодняшних политических реалиях трудно оставаться кристально чистым. Как поет Вячеслав Бутусов, «если ты ходишь по грязной дороге, ты не можешь не выпачкать ног». Но выпачканные ноги — это далеко не самое страшное. Почему-то мне кажется, что самое страшное начинается с команд закрашивать вполне безобидные слоганы бигбордов бабушек с котами.
http://www.krivbass.in.ua/content/view/6134/1/ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
ЯК МЕДИЦИНУ ВКРАЛИ У ЛЮДЕЙ
Іван Осадців, «Сіверщина», 21.08.2012, Чернігівська обл.
Медицина в Україні має бути європейською, гуманною, гарантованою Конституцією України.21 рік українському народу вперто нав’язують міф про неможливість доступної гуманної медицини в демократичній державі. Ми звикли її називати „безкоштовною”, хоча правильно було б назвати бюджетною, адже всі ми, підприємства та установи, де ми працюємо платять податок до бюджету, а ці кошти повинні використовуватись на суспільні потреби, в тому числі — і на медичну допомогу мешканцям певної території. Чому нам відверто брешуть, у чім корінь зла і кому це вигідно? Спробуємо логічно розібратись разом із вами, шановні читачі.
Платна медицина — міф
Правду кажучи, попри всі недоліки колишньої радянської держави, що й послужило причиною її розпаду, в ній, як і в кожній системі, було багато логічного й правильного з точки зору європейських та світових гуманних цінностей. Одним із таких досягнень, безперечно, була гарантована бюджетна медицина. Правди ради слід сказати, що й весь цивілізований світ після війни почав інтенсивний перехід до такої ж моделі медицини, побачивши в ній значні економічні, соціальні та й політичні вигоди.
Особливих успіхів досягли країни північної Європи: Фінляндія, Швеція та Норвегія, де медицина така, як у нас мала бути при комунізмі... Франція, Нідерланди та Німеччина пішли шляхом страхової медицини, коли кошти переважно не збираються у загальний бюджетний мішок, а надходять на персональний рахунок кожного, і їх можна навіть передати у спадок після смерті.
Кожну модель медицини можна і є за що критикувати. Тому кожна держава робить оптимальний вибір для свого народу, враховуючи, звичайно, „фінансовий корінь” проблеми, але всюди, навіть у колишніх республіках Прибалтики, фінансування в середньому на одну людину на рік у сотні разів перевищує аналогічний показник в Україні. І це при тому, що право на безкоштовну медицину гарантоване нам Конституцією України! Аналогічна ситуація є лише в найбільш диких у цивілізаційному плані та найслабших економічно й науково країнах світу!
Капітал наживали, медицину руйнували
Як же так сталося, що громадяни України тихо, без бою віддали своє найбільше соціальне надбання!?
Працюю в практичній медицині 33 роки, тому хочу зробити короткий історичний екскурс. На початку бурхливих 90-их колишня номенклатура швидко „перефарбувалась” і прийняла нові прапори. Їм це було байдуже, адже основна мета вже була намічена — відірвати як можна більше від „суспільного пирога”, прибрати до рук власність, стати мільйонерами, мільярдерами, олігархами. Переберіть у пам’яті всіх „скоробагатьків” і побачите, що там переважна більшість колишніх „червоних директорів”, секретарів парткомів і їхніх дітей та людей із кримінальним минулим у сім’ї.
Як кажуть американці, у кожного свій „скелет у шафі”. Попри зовнішній антураж, гуманністю і любов’ю до людини ця публіка ніколи не відрізнялась. Для них понад усе — гроші, гроші, гроші... Поки був Кравчук, залишалась стара радянська медична система. Брак коштів відчувався, але система працювала. Та прийшов Кучма — „спілка промисловців і підприємців”, одним словом — торговці. Їм треба було накопичувати капітал, ставати олігархами, почали відрізати куски із загального бюджетного пирога України. Це про них колись філософ Григорій Сковорода писав: „Якщо до влади прийдуть торговці, а не державці, вони в кращому випадку зроблять добрий гешефт для себе, але державу не збудують”. Як у воду дивився філософ — і державу толком не збудували, і забрали безкоштовні медицину та освіту!
Та й підпанки на місцях хотіли „подерибанити” бюджет, а з медичного куска бюджетного пирога не візьмеш — там треба на ліки кожен день. От під благими намірами й почали переганяти кошти в менш „прозорі” статті комунальних служб. А технологія „дерибану” бюджету на місцях проста, як двері. Наприклад, виписали наряд на машини та екскаватор вивозити сміття зі стихійного звалища, а вони тим часом риють котлован під чийсь будинок... Хтось колись провіряв із тих, хто має повноваження?
Тому кількість сміття, що вивозиться в місті Чернігові, зросла із 250 тис. м куб. до 480 тис. м куб. на рік. У той же час кількість населення зменшилась на 60 тис. осіб (як ціле м. Прилуки!). Тому й не хочуть запроваджувати роздільний збір та переробку побутового сміття!
Чернігів: недофінансування стало нормою
Пам’ятаю, як у середині 90-их, коли був депутатом міськради, слухняна провладна більшість посеред року проголосувала за різке скорочення фінансування на медицину, тоді казали — це тимчасово... Я був у числі меншості депутатів від „Зеленого світу” (15 із 50 осіб), котрі голосували проти скорочення. Тодішній начфін міськвиконкому цинічно заявив: „Ми прорахували, що вас народ все одно слухає, іноді платить, от хай і платять замість бюджету, а ми ці кошти пустимо на інші цілі”. Тодішні головні лікарі міських закладів охорони здоров’я, що були депутатами, спочатку були проти, а потім тихо погодились на скорочення фінансування медицини — чи то за індивідуальні обіцянки, чи то боячись втратити теплі й поважні крісла.
Були й такі злобні номенклатурщики-депутати, що нагло брехали: „Це все ваша незалежність, були б у союзі — була б безкоштовна медицина”. Так номенклатура тихо мстила народу за референдум про незалежність України в 1991 році! Приблизно те ж саме вони говорили, коли нищили і скорочували підприємства в місті, лишаючи народ без копійки!
Поступово все змінилось, прийшли інші депутати, недофінансування медицини стало нормою, а з прямим невиконанням Конституції України щодо безкоштовної медицини змирились, як із прокляттям. ЗМІ замість акцентування уваги на питанні злиднів у медицині шукає огріхи в медичній системі та роботі окремих фахівців і не висвітлює того, що в країнах розвиненої демократії медицина добре фінансована та є пріоритетом для всієї влади — від президента країни до сільського депутата. А влада замість пошуку джерел фінансування, збільшення їх створює абсурдні проекти з реорганізації медицини, що, крім погіршення стану медобслуговування людей, нічого не принесуть.
Недавно був на всеукраїнських конгресах з біоетики за участю міжнародних фахівців, де обговорювались і питання злочинного недофінансування медицини. Звіривши погляди з медиками інших країн, абсолютна більшість учасників, від простого лікаря до академіка, дійшли висновків, що потрібні кардинальні зміни в системі фінансування медицини. Так думає і більшість людей — за даними міжнародного опитування, в Україні біля 89% людей вважають, що систему медицини в країні треба привести у відповідність до Конституції України, зробити її безоплатною.
За 21 рік ми втратили понад 6 млн. населення — за мірками світу це ціла країна! І це без війни та бомбардувань! Усі кажуть, що медицину треба фінансувати за європейськими нормативами та організаційно змінити відповідно до європейських правил, які вже давно визначені, ще перед вступом Польщі та інших країн до Євросоюзу. Я належу до тих людей, котрі знають, як це робити, бачили, як це зроблено в країнах колишнього радянського табору, що вступили до Євросоюзу. Медицина в Україні має бути європейською, гуманною, гарантованою Конституцією України та доступною для всіх її громадян!
Автор статті — лікар-гематолог, завідувач поліклініки для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Чернігівського обласного центру радіаційного захисту та оздоровлення населення, голова чернігівської міської асоціації «Зелений світ», еколог, громадський діяч.
http://siver.com.ua/news/jak_medicinu_vkrali_u_ljudej/2012-08-21-10748ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН МАЄ ШАНС ОЖИТИ
Василь Мороз, «Галичина», 22.08.2012, Івано-Франківська обл.
В обласній раді підсумували зроблене задля розвитку водного туризму на Тлумаччині й Городенківщині.На завершенні — черговий етап зі створення Дністровського регіонального ландшафтного парку (РЛП): проведено геодезичні обміри територій, які ввійдуть до складу РЛП, визначено їхні межі, накреслено кадастрові плани цих ділянок та здійснено інші необхідні заходи. Про це заступник директора Державного карпатського підприємства геодезії, картографії та кадастру Сергій Цимбалістий доповів на виїзному засіданні консультативної ради з питань місцевого самоврядування обласної ради у Тлумацькому районі. На Городенківщині, розповів він, цю роботу закінчено й нині триває процес погодження картографічних матеріалів з представниками всіх сільрад, чиї території пролягають на берегах Дністра, й тутешніх лісгоспів, а на Тлумаччині вона близька до фіналу. Відтак естафета перейде до фахівців з Львівського національного інституту екології Карпат НАНУ, за якими — зонування парку...
Таким чином аж тепер зроблено перші кроки й з фактичної організації РЛП, який було створено лише на папері рішенням Івано-Франківської обласної ради ще від 15 липня 1993 року. За те, щоб довести цю справу до логічного завершення, теперішня облрада взялася, нагадаємо, навесні 2011-го. і робить це не лише з тим, аби врешті-решт упорядкувати таке питання, до чого не доходили руки в її попередників. Після проведення передбачених чинним законодавством процедур з «легалізації» парку Дністровський каньйон, про який стільки мовиться як про потужну туристичну перспективу області, нарешті стане об’єктом, де можна розгортати рекреаційну інфраструктуру й розвивати водний та інші види туризму. Як зазначив заступник голови обласної ради Остап Дзеса, існує чіткий календарний план поетапного виконання цього завдання, й якщо львівські екологи, котрі знайомі з ним, вкладуться в нього, то в листопаді-грудні можна буде прийняти рішення про облаштування Дністровського РЛП. За його словами, на це вже використано 1,25 млн. грн. із передбачених 2,2 млн.
Надалі ж візьмуться й за сам каньйон. В обласній раді підготували проект «Дністровський каньйон» — одне із семи чудес України: розвиток туризму на території регіонального ландшафтного парку», з яким наш регіон візьме участь у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування.
«Хребтом» такого проекту передбачено будівництво на берегах ріки п’яти стоянок — трьох на Тлумаччині і двох на Городенківщині, повідомив заступник начальника відділу аналізу обласних програм та бюджету обласної ради Юрій Цимбалюк, котрий представив ті накреслення на розгляд консультативної ради. Причому то мають бути стандартні однотипні об’єкти, \ облаштовані за всіма сучасними вимогами щодо комфорту для туристів — зокрема зі спеціально відведеними місцями для розкладання наметів та вогнищ, з туалетами тощо, з обов’язковими невеличкими причалами, куди могли би пришвартовуватися катери чи плоти. Такі уніфіковані стоянки вже слугуватимуть елементом туристичного бренду Дністровського каньйону. Але на їхню «матеріалізацію» потрібно понад 750 тис. грн., які буде виділено з Держбюджету, якщо проект виграє конкурс.
«Для нас питання впорядкування, розмежування та зонування території Дністровського регіонального ландшафтного парку є одним з найбільш пріоритетних, справою честі. Тож робимо все можливе, щоби вирішити цю проблему. З Божою поміччю наша робота зрушить ситуацію, оживить територію Дністровського каньйону, дасть можливість розбудувати тут туристичну інфраструктуру і запрошувати сюди на відпочинок гостей, які вкладатимуть кошти в розвиток обох районів. Зрештою, це стане ще одним імпульсом для соціально-економічного поступу і всієї області», — висловив сподівання голова обласної ради Олександр Сич. За його словами, всі фінанси, необхідні для продовження й завершення цієї справи, обласна рада закладе в бюджет-2013.
Своєю чергою господарі дійства голови Тлумацької РДА — Василь Сенів та районної ради — Михайло Вишневський висловили вдячність керівництву і депутатам обласної ради за сприяння у наближенні туристичних перспектив району.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[calendarYear]=2012&tx_ttnews[calendarMonth]=8&tx_ttnews[startingPoint]=15&tx_ttnews[recursion]=250&tx_ttnews[tt_news]=20329&tx_ttnews[pointer]=0&tx_ttnews[mode]=1&tx_ttnews[backPid]=24&cHash=b35d5b2c17НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
СИБИРСКАЯ ЯЗВА: МЫШЬ НЕ ДОЛЖНА ПРОСКОЧИТЬ!
Данилина Екатерина, «Индустриальное Запорожье», 21.08.2012
Не успела Запорожская область прийти в себя от вспышки африканской чумы свиней, как в регионе появилась сибирская язва.Случай падежа коровы от этой острой инфекционной болезни зафиксирован в селе Вознесенка Мелитопольского района. Сельчане, хоть сразу же и сообщили о ЧП куда следует, до выяснения причин гибели животного попытались продать мясо, поставив под угрозу жизнь и здоровье массы людей.
Вечером 15 августа на общем выгоне, в нескольких километрах от Вознесенки, неожиданно пала полуторагодовалая телка. Пастухи дали знать о ЧП местному ветеринару. Тот осмотрел животное, и, чтобы наверняка выяснить причину падежа, отобрал пробы и отправил в лабораторию. Предприимчивые сельчане решили: чего добру пропадать, тем более что хозяйка сдохшей скотины обвинила их в недосмотре и потребовала компенсации. Недолго думая, они разделали тушу, до того обработанную хлоркой, и перевезли в соседнюю Константиновку на хранение. К 17 августа мясо перекочевало на прилавки мелитопольского магазина, несколько килограммов даже разошлось. Тут–то и стало известно, что говядина инфицирована сибирской язвой.
Эта информация поставили на уши все службы, а Вознесенка на ближайшие 15 дней приобрела статус карантинной зоны.
Мясо с сибиркой попало на прилавок
К полудню субботы, 18 августа, подъездные пути к Вознесенке были перекрыты, кроме дороги со стороны Константиновки. Здесь появился пост ГАИ, у обочины расположилась спецтехника МЧС и управления ветеринарной медицины. На проезжей части начали сооружать дезинфекционный барьер: выложили из досок прямоугольник, засыпали его опилками, а сверху залили жидкостью из цистерны.
– Это 10–процентный водный раствор каустической соды, будем также им обрабатывать колеса проезжающего транспорта, – уточнил заведующий Новенским ветучастком Александр Курасов. – Для пешеходов и велосипедистов сделаем рядом дезковрик.
В самом селе ажиотажа и паники не наблюдалось, люди общаться отказывались, бросая мимоходом, что «знать ничего не знают ни про каких коров». Только одну из покупательниц местного магазина напротив сельсовета, так сказать, прорвало. Женщина уверенно заявила, что все разговоры об опасной болезни, не более чем… вранье.
– Это надо какому–то депутату нажиться, вот и все! – уверяла сельчанка. – Чтоб мясо по дешевке местный комбинат мог скупить, и чтоб в супермаркетах его быстрее разгребали. Там и так очереди и ажиотаж! А на рынке при этом запрещено частнику торговать. Это все искусственно созданная ситуация, чтоб кому надо карманы себе понабивали. Может, корова просто пленки наелась или гвоздь проглотила, желудок стал, она и сдохла. А то язву какую–то придумали, мы никаких документов на этот счет не видели, так что не верим!
У специалистов же никаких сомнений уже не было, в Вознесенке впервые с 1967 года вспышка сибирской язвы. Проверить обстановку в село в тот же день прибыл председатель Запорожской областной госадминистрации Александр Пеклушенко. На встрече с представителями всех ведомств, задействованных на локализации очага сибирки, стало известно, что в мелитопольском магазине «Евгения» продано 12 килограммов зараженного мяса.
– Два килограмма купила жительница Мелитополя (она успела сварить из него борщ и накормить сына, специалисты, правда, уверяли, что после термической обработки говядина была неопасной. – Е.Д.), еще десять килограммов под заказ приобретены для базы отдыха «У моря» в Кирилловке – большую часть там поместили про запас в холодильник, – сообщил заместитель начальника Мелитопольского горотдела по обслуживанию Мелитополя и Мелитопольского района ГУ МВД Украины в Запорожской области Руслан Иванкевич. – Живого веса в туше было примерно 300–350 килограммов, сколько осталось после разделки, неясно, поскольку продавцы ничего не перевешивали. На данный момент мясо находится на частном подворье в Вознесенке, откуда оно и начинало свой путь.
И торговая точка в Мелитополе, и заведение общепита в Кирилловке еще 18 августа были тщательно обследованы и продезинфицированы. Все пищевые продукты, которые контактировали с зараженной сибирской язвой говядиной, изъяли. А затем вместе с собранными всеми до единой частями туши с помощью резиновых шин и напалма сожгли там, где и отбросила копыта корова. Тщательной зачистке подверглись и подворья, где содержалось животное, а затем разделывалось и хранилось.
Надежда, что никто из людей не заболеет
Немалый фронт работ выполнило к приезду председателя облгосадминистрации и Мелитопольское районное управление ветеринарной медицины. Его представители обошли в Вознесенке большую часть дворов, осмотрели крупный рогатый скот, коз, овец, свиней, параллельно прививая против сибирской язвы животных, не охваченных ранее вакцинацией.
– На нашем контроле все возможные забои в населенном пункте, даже те, где мясо пойдет на собственное питание, – отметила начальник Мелитопольского райуправления ветмедицины Ирина Грибиненко. – И будем продолжать обследовать поголовье на предмет повышения температуры или появления других признаков заболевания.
Санитарно–эпидемиологическая служба тем временем занималась выявлением людей, которые каким–то образом соприкасались с зараженной говядиной. Если к обеду субботы, 18 августа, речь шла о пяти жителях Мелитополя и 14 Мелитопольского района, то к вечеру воскресенья, 19 августа, было установлено еще семь «контактных лиц». Всех их осмотрели инфекционисты, констатировали, что люди на тот момент здоровы, и назначили профилактический курс лечения.
– Сибирская язва – общее заболевание для людей и животных, – пояснила заведующая эпидотделом Мелитопольской городской СЭС Лариса Сапрыкина. – Инфекция считается особо опасной, споры возбудителя сибирки невероятно живучи – они могут храниться в почве до ста лет. При заражении человека возможен летальный исход, но главное, чтобы все поняли: при своевременно начатом лечении болезнь излечима! Немного легче протекает кожная форма, легочная и кишечная – тяжелее, но и встречаются реже.
Выполни пастухи требования ветеринарного врача, ситуация развивалась бы в другом ключе. А пока службы городского, районного и областного уровня продолжают бороться с последствиями их необдуманного поступка, вызванного желанием поживиться. На повестке дня, согласно поручениям председателя Запорожской ОГА Александра Пеклушенко, строгое выполнение карантинных мероприятий.
– Мышь не должна проскочить! – подчеркнул Александр Николаевич. – Каждая машина, каждый человек, который выезжает из Вознесенки, должен пройти через санитарный барьер и санитарную обработку. Опасное заболевание не должно получить распространение! Необходимо ужесточить контроль над рынками и торговой сетью, в частности продажей продукции животного происхождения на территории всей области, а также завозом ее из других регионов. Хватит этих ЧП! С уверенностью могу сказать, что причины сложившейся ситуации и с африканской чумой свиней, и с сибирской язвой, во многом надо искать в том, что мы первая пограничная с курортом территория. Надо продолжать мониторинг буквально всей области, не сея панику, а разъясняя людям, что: а – сибирка излечима, б – обращаться к врачу надо при возникновении первых симптомов!
http://iz.com.ua/2012/08/21/sibirskaja-jazva-mysh-ne-dolzhna-proskochit/ДЕМОГРАФІЯ
ХМЕЛЬНИЦЬКІ БАТЬКИ ОБМЕЖУЮТЬСЯ ОДНІЄЮ ДИТИНОЮ
«Всім», 21.08.2012, Хмельницька обл.
Статистичні відомості.У 72% хмельницьких сімей, що мають дітей, по одній дитині, як і в інших регіонах. У кожній четвертій родині – по дві дитини, і лише в двох із ста виховується по троє і більше дітей.
За статистикою, близько 40% загальної кількості сімей Хмельниччини, а це 194 тисяч, мають дітей до 18 років. Більше половини мають дітей віком до 7 років, найменша частка родин з дітьми віком 14-15 років – 18%.
Майже в кожній третій родині виховують дітей віком – від 7 до 13 років, у кожній п’ятій – 16-17 років.
Загалом у Хмельницькій області налічується майже 490 тисяч домогосподарств, що становить 2,9% загальної кількості по Україні. З них у міських поселеннях мешкають 52%, у сільській місцевості – 48% домогосподарств. Майже кожна п’ята сім’я Хмельниччини проживає в Хмельницькому.
Найбільш поширеними сім’ями є ті, які складаються з двох осіб. Понад чверть родин області мають у своєму складі чотири особи і більше. У складі майже кожного п'ятого домогосподарства – три особи, решта – це домогосподарства-одинаки. Хмельницькі сім’ї більші за вінницькі, але менші за тернопільські.
http://vsim.uaОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
КІЛЬКА РИС УКРАЇНСЬКОГО ПАТРIОТИЗМУ
Віталій Мацюк, «Про все», 20.08.2012, Тернопільська обл.
Згідно з результатами останнього дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», у серпні 2012 року фіксується зростання рівня патріотизму.Так, порівняно з показниками дворічної давнини, кількість опитаних, які вважають себе патріотами своєї країни, зросла з 77 до 82%, а порівняно з даними піврічної давнини – зростання ще більше – з 73 до 82%. Зокрема, 40% опитаних однозначно характеризують себе як патріотів своєї країни, ще 42% – швидше так, ніж ні.
Тільки 10% опитаних не вважають себе патріотами. Ще 8% – не змогли визначитися.
Найбільш відчутне зростання відчуття патріотизму фіксується на Сході країни, Донбасі, а також на Заході і Півночі. На Півдні – навпаки фіксуються зворотні тенденції. Таким чином, бачимо зростання патріотизму в регіонах, де відбувались матчі ЄВРО-2012, відповідно можемо припустити, що ріст може бути пов’язаний в більшій мірі саме з цією подією.
Стабільно, найбільшими патріотами себе вважають старші люди. Разом з тим, фіксується зростання відповідних настроїв і серед молоді, а також фіксується суттєве зростання патріотизму серед жінок. Останні тенденції опосередковано також свідчать про зв’язок між ЄВРО-2012 і зростанням рівня патріотизму, можна говорити про виникнення певної «моди на патріотизм».
Найбільше себе вважають патріотами прихильники Свободи та Батьківщини, разом з тим фіксується значне зростання відповідних настроїв серед прихильників Партії регіонів.
Найменше себе вважають патріотами прихильники УДАРу та партії Н.Королевської «Україна – Вперед!», в першу чергу, через значну питому вагу в структурі прихильників молоді.
Українці, в першу чергу, вважають предметом гордості за свою країну, свій народ, місце, де народилися i виросли (34%), землю, територію, на якій живуть (29%), національні пісні, свята, звичаї (27%), рідну природу (26%), минуле країни та її історію (25%), українська працьовитість, уміння господарювати (25%), великі люди своєї національності (24%).
Також викликають гордість за свою країну душевні якості свого народу (22%), Держава, в якій живуть (21%), мова свого народу (19%).
Дещо менше викликають гордість віра, релігія свого народу (12%), перемоги спортсменів своєї країни (12%), література та мистецтво (11%), могили предків, пам’ять про них (11%), прапор, герб, гімн (4%).
Мінімальну гордість викликає військова потужність держави – лише 1%.
Місце, де народилися i виросли, найбільшу гордість викликає на Півдні, Сході та Донбасі. Більше серед прихильників партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» та Партії регіонів. Українські пісні і звичаї – серед прихильників Батьківщини та КПУ, українська працьовитість – серед прихильників партії «Україна – Вперед!».
Великі українці більше захоплюють мешканців Сходу, Півночі та Заходу країни, як прихильників опозиції, так і Партії регіонів. Минуле та історія найбільшу гордість викликає на Півночі, в Центрі та на Донбасі. Переважно серед прихильників КПУ та Партії регіонів.
Держава, в які живуть, найбільшу гордість викликає на Заході, так само як мова та релігія свого народу. Спортивні перемоги – в Центрі і логічно, що найбільше серед виборців УДАРу, душевні якості народу – на Сході, література та мистецтво – на Півночі, могили предків, пам’ять про них – на Півдні.
Абсолютна більшість (61%) опитаних відповіли самі собі на запитання «Хто я такий?» – громадянин України. Вдвічі менше охарактеризували себе, в першу чергу, як жителів свого регіону, міста, села (29%) та просто сказали б «Людина» (24%).
Ще 19% опитаних, відповідаючи на це питання назвали б свою національність, майже кожен десятий – свою родинну роль або охарактеризували б себе як радянська людина.
Тільки 6% – назвали б себе європейцем, 5% – назвали би свою професію, рід занять, по 3% – назвали б себе громадянином світу або свої релігійні переконання.
Громадянами України себе, в першу чергу, назвали б мешканці Заходу та Центру, переважно це прихильники Свободи, та об’єднаної опозиції Батьківщина.
Просто сказали б «Людина» – мешканці Сходу та Заходу, більше прихильники партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» та УДАРУ.
Назвали б свою національність, передусім, на Заході та Півночі, зокрема, прихильники Свободи та Батьківщини.
Радянською людиною себе вважають третина прихильників КПУ та майже кожний шостий – Партії регіонів. Такі погляди поширені в основному серед старших людей, пенсіонерів, найбільш популярні на Півдні та Сході.
Європейцями себе вважають, в першу чергу, молодь. Твердження найбільше поширене серед прихильників Свободи та УДАРу.
Асоціація «Громадянин світу» найбільше поширена серед прихильників партій «Україна – Вперед!» та УДАР.
Як свідчить динаміка, у розумінні патріотизму, предмету гордості за свою країну, самоідентифікації за два останні роки відбулись певні зміни.
Так, українці почали відчувати більше гордості за свою країну через національні пісні, свята та звичаї, через рідну природу, через національну працьовитість, уміння господарювати. Разом з тим, фіксуються втрати за такими позиціями як національні герої, Держава, в якій живуть, могили предків, пам’ять про них, віра релігія народу, прапор, герб і гімн країни.
Незважаючи на те, що кількість опитаних, які ідентифікують себе як громадяни України зросла, кількість тих, які назвали б свою національність – зменшилась.
На основі аналізу кореляції питань «Що є предметом гордості за свою країну, свій народ?», «Хто я такий?» та питання «Як би Ви самі себе охарактеризували – як патріота своєї країни чи ні?», ми спробували дійти висновків, які з маркерів відображають більш патріотичні настрої, а які менш.
Отже, у питанні «Що є предметом гордості за свою країну, свій народ?» найбільш патріотичні маркери: «Прапор, герб та гімн», «Держава, в якій я живу», «Великі люди моєї національності», «Мова мого народу» та «Наші література та мистецтво».
У питанні «Хто я такий?» найбільш патріотичні маркери: «Громадянин України» та «Назвав би свою національність».
Таким чином, спостерігається парадоксальна ситуація, коли загалом ніби рівень патріотизму зріс, проте за більшістю патріотичних маркерів фіксуються втрати.
Крім того, за останні два роки зменшився рівень готовності захищати свою країну зі зброєю в руках (з 43 до 33%), а неготовності – навпаки зріс (з 38 до 54%). При цьому спостерігається чітка залежність: чим більше людина відчуває себе патріотом, тим проявляє вищу готовність відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках.
Це може говорити про те, що зростання відчуття патріотизму містить значну емоційну і, можливо, ситуативну складову.
Найбільше готові відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках на Заході, найбільше таких серед прихильників Свободи. Найменше готові відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках – на Півдні та серед прихильників КПУ.
Майже половина чоловіків та кожна п’ята жінка готові захищати свою країну зі зброєю в руках.
61% опитаних підтримали б проголошення Незалежності України, якби перед ними постав такий вибір сьогодні. Тільки 26% – не підтримали б, ще 13% – не визначилися.
Якщо на Заході підтримали б Незалежність майже 90%, на Півночі та в Центрі – майже 70%, то на Сході, Півдні та Донбасі – менше половини. Важливо (!), що кількість прихильників Незалежності перевищує кількість противників в кожному з регіонів України.
Найбільше підтримують Незалежність молодь, найменше – старші люди. При цьому варто нагадати, що саме старші люди вважають себе більшими патріотами. Частина старших людей вважають себе патріотами своєї країни, при цьому вони не визнають Незалежності і вважають себе радянськими людьми.
Абсолютна більшість опитаних не підтримують ані відокремлення від України Галичини (84%), ані Криму (90%) чи Донбасу (90%).
Підтримують відокремлення Галичини лише 5%, при цьому менше 1% на Заході, але понад 10% – на Донбасі та Півдні.
Підтримують відокремлення Криму лише 3%, при цьому менше 1% на Заході, 4% – на Донбасі і водночас кожний десятий – на Півдні.
Підтримують відокремлення Донбасу лише 2%, при цьому близько 2% на Заході і водночас 8% – на самому Донбасі.
Таким чином, складається ситуація, коли мешканці самої Галичини своє гіпотетичне відокремлення від України категорично не підтримують, проте це частково підтримують на Донбасі і Півдні, в першу чергу, прихильники КПУ, менше – Партії регіонів.
Мешканці Заходу, Центру, Півночі та Сходу країни не підтримують відокремлення жодних територій, але в Криму є певна підтримка відокремлення своє території від України, так само як і на Донбасі своєї. Проте, такі настрої далеко не домінують, абсолютна більшість наголошує на необхідності збереження територіальної цілісності всієї країни.
Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші
Вибіркова сукупність: 2000 респондентів
Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face)
Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% – не більше 2%, для значень близьких до 10% – не більше 1,3%, для значень близьких до 5% – не більше 1%
Терміни проведення дослідження: 8 – 18 серпня 2012 р.
Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська.
http://provse.te.ua/2012/08/kilka-rys-ukrajinskoho-patriotyzmu/
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах і сайтах обласних та міських газет, а також регіональних інтернет-видань України по 22 серпня 2012 року включно.* * *
Зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.