Огляд реґіональної преси 

Випуск 52, 27 липня  2012 р.

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ШУКАВ У ПОЛТАВСЬКИХ АГРАРІЇВ «СЛАБКІ МІСЦЯ», А ПОБАЧИВ ЧИМАЛІ РЕЗЕРВИ
Надія Діденко, «Вечірня Полтава», 25.07.2012
Полтавську область відвідав із робочим візитом перший заступник міністра агропромислової політики та продовольства Микола Безуглий.
АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА
НЕ БУДЬ БАЙДУЖИМ! ЧАС НАСТАВ!
Віталій Максимов, «Про все», 25.07.2012, Тернопільська обл.
«А за найгіршого варіанту розвитку подій – Тернопільська область взагалі зникне з карти України…»
СИТУАЦІЯ В КРИМУ
ПРИМАРА СЕПАРАТИЗМУ ЧИ ПРАВА АВТОНОМІЇ?
Світлана Макаренко, «Крымские известия», 26.07.2012
«З’явилися заголовки в газетах про те, що Крим виходить зі складу України або про те, що місцева влада має намір перекроїти Конституцію».
ЕКОНОМІКА
ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ ЗА ОСНОВНИМИ ПОКАЗНИКАМИ НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ ПЕРЕВИЩУЮТЬ СЕРЕДНІ ПО УКРАЇНІ
"Зоря", 25.07.2012, Дніпропетровська обл.
Про це повідомив губернатор Олександр Вілкул під час колегії облдержадміністрації.

ДОРОГИЙ ХЛІБ
Василь Мороз, «Галичина», 25.07. 2012, Івано-Франківська обл.
У більшості господарств краю успішно жнивують усупереч економічній негоді в країні.

ЧЕРЕЗ ЗБІР ПРИ ОБМІНІ ВАЛЮТИ ПОДОРОЖЧАЄ ІМПОРТ
«Молодий буковинець», 25.07.2012, Чернівецька обл.
Податкова служба ініціює впровадження 3%-го збору від купівлі інвалюти.

ПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ
СОЦИОЛОГ ЕНИН: ЛУГАНЧАНЕ НЕ ДЕЛЯТ СЕБЯ НА «ЛЕВЫХ» И «ПРАВЫХ»
Елена Лесных, «Комментарии: Луганск», 25.07.2012
Политтехнологические проекты способствуют тому, что народ остаётся на периферии общественной жизни.
ТОЧКА ЗОРУ
В'ЯЧЕСЛАВ БРЮХОВЕЦЬКИЙ: "ВЛАДУ БЕРУТЬ СИЛОЮ, А УТРИМУЮТЬ - МУДРІСТЮ"
Леся Бондарук, "Волинь", 26.07.2012
Ця людина відома як засновник і перший ректор Національного університету "Києво - Могилянська академія".

ГОЛОВА КОМІТЕТУ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ: "НАЙЗАПЕКЛІШІ ЕЛЕКТОРАТНІ БИТВИ ВІДБУДУТЬСЯ НА СУМЩИНІ"
Олександр Альошин, "Xpress", 25.07. 2012, Сумська обл.
З наступного понеділка Україна вступає (тепер вже офіційно, у повноцінному форматі) у передвиборчу кампанію.

МАЖОРНАЯ НОТА. ДЕПУТАТСТВО ПО-НОВОМУ
Геннадий Рыбченков, «Украина - Центр», 25.07.2012, Кировоградская обл.
«…С возвратом «мажоритарки» синекура для нардепов закончится, и будут теперь они сидеть в округах, как миленькие».

ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
ПЕРВЫЙ СЕКРЕТАРЬ ХАРЬКОВСКОГО ОБКОМА КПУ А. АЛЕКСАНДРОВСКАЯ: ПАРТИЯ РЕГИОНОВ - БУРЖУАЗНАЯ ПАРТИЯ, НАШ КУРС НЕ МОЖЕТ СОВПАДАТЬ
Андрей Войницкий, "Status quo", 26.07.2012, Харьковская обл.
Первый секретарь Харьковского обкома Компартии Украины Алла Александровская производит впечатление человека, четко знающего, в каком мире он живет.
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
ЧТО ПРИHЕСЛО РЕФОРМИРОВАHИЕ МЕДИЦИHЫ В ДОHЕЦКОЙ ОБЛАСТИ
"Приазовский рабочий", 25.07.2012., Донецкая обл.
Для журналистов были представлены итоги реализации пилотного проекта реформирования системы здравоохранения в Донецкой области.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА НА ЖИТОМИРЩИНІ: ПОСТРАЖДАЛІ ВИРІШИЛИ ЗВЕРТАТИСЯ У КИЇВ
«Рупор Житомира», 25.07.2012
У Бердичівського районі загинуло більше 3-х тисяч бджолосімей.
НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
КРЫМУ ГРОЗИТ УЧАСТЬ КРЫМСКА?
Алексей Вакуленко, «Крымская правда», 25.07.2012
Загорское водохранилище в Бахчисарайском районе находится на грани крупной техногенной катастрофы.
 
 

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ШУКАВ У ПОЛТАВСЬКИХ АГРАРІЇВ «СЛАБКІ МІСЦЯ», А ПОБАЧИВ ЧИМАЛІ РЕЗЕРВИ
Надія Діденко, «Вечірня Полтава», 25.07.2012
Полтавську область відвідав із робочим візитом перший заступник міністра агропромислової політики та продовольства Микола Безуглий.

Столичний гість у понеділок побував у кількох районах — Полтавському та Чутівському, подивився, як працюють сучасні елеваторні комплекси і був приємно вражений розбудовою інфраструктури зернового ринку в області. А потім на нараді спілкувався зі світилами полтавської аграрної науки та практиками — керівниками сільгосппідприємств.
Як зізнався Микола Безуглий, на Полтавщину приїхав, щоб дізнатися, як жнивують сільгоспвиробники нашого регіону. А заодно й виконати завдання Кабінету Міністрів України, котрий має намір визначити «слабкі місця» в агропромисловому комплексі всіх областей держави, щоб їх виправити в наступному маркетинговому році й зробити все необхідне, щоб агровиробництво стало менш залежним від несприятливих кліматичних умов. Пов’язане це, зокрема, і з тим, що цього року значна територія площ в Україні, і на Полтавщині також, зазнала серйозної посухи, що відчутно вдарило по урожайності сільськогосподарських культур. Що ж до засобів, якими підсилюватимуть «слабкі місця», то тут, за словами представника міністерства, в нагоді стануть технологічні заходи, завдяки яким сільгоспвиробництво стане більш стабільним. Йдеться про розумну структуру посівів, дотримання сівозмін, використання добрих попередників для озимих культур. Аграрії мають віддавати перевагу районованим сортам сільськогосподарських культур і високоякісному насінню. І звісно ж, сучасним технологіям.
У відповідь на запитання, чи вдалося чиновнику нащупати ці самі «слабкі місця» на Полтавщині, Микола Безуглий зізнався, що насправді побачив чимало резервів та перспектив для розвитку сільського господарства області.
— Полтавщина як була, так і залишається лідером сільськогосподарського виробництва в Україні, — перший заступник міністра агропромислової політики та продовольства зробив комплімент нашим аграріям під час прес-конференції в ІА «Новини Полтавщини». — У вашому регіоні й структура посівних площ, і сівозміна, і вибір культур найбільше відповідають тим нормам, які розроблені українською аграрною наукою. Звідси й результат — нині Полтавська область дає 10 відсотків зернового виробництва в державі.
Влада не заважатиме селянам продавати хліб
Говорячи про хліб насущний і жнива, Микола Дмитрович повідомив, що нині в Україні вже обмолочено 77% площ під ранніми зерновими. Зібрали 17,5 мільйона тонн хліба при середній урожайності по державі 22,8 центнери з гектару. Три області станом на понеділок намолотили по мільйону тонн ранніх зернових і більше — Одеська, Вінницька та Київська. Урядовці очікують, що найближчим часом до «клубу мільйонерів» долучаться і Полтавська та Луганська області.
— Ціни на зерно будуть зростати, — робить прогноз урядовець. — Сьогодні в порту одна тонна пшениці 2-го класу коштує 2 100 гривень. Це вплив насамперед стану справ на світовому ринку. Останню крапку в ціноутворенні, на мою думку, поставить урожай кукурудзи в США — її зберуть на 150 чи 200 мільйонів тонн менше, ніж торік. Тонна зерна коштуватиме на світовому ринку 400—450 доларів США. Якщо говорити про ціну на українське зерно, то віднявши витрати на логістику при перевезеннях від порту до країни споживача, можна розраховувати на ціну до 320 доларів. Така вартість дозволить при середньому рівні врожайності отримати 120 доларів чистого прибутку.
Що ж до продажу зерна за кордон, то Микола Безуглий наголосив, що два тижні тому Прем’єр-міністр України офіційно заявив, що жодних обмежувальних заходів, зокрема й квот чи мит, у 2012—2013 маркетинговому році держава не запроваджуватиме. Оскільки врожай і запаси аграрного фонду дозволяють не лише забезпечити продовольчу безпеку, а й експортувати зерно в тих же обсягах, що і в попередні роки.
До речі, завдяки запасам державного резерву, переконаний Микола Дмитрович, в Україні немає підстав для подорожчання хліба. За словами урядовця, нині в аграрному фонді держави зберігається півторарічний запас продовольчого зерна. Йдеться про 1 мільйон 700 тисяч тонн жита й пшениці за цінами, нижчими за ринкові, які можуть бути використані на виробництво соціальних сортів хліба.
Холдинги органічним землеробством не займатимуться
Полтавські журналісти поцікавилися у столичного гостя, чи планує уряд забезпечити державну підтримку органічного землеробства, про котре говорять вже не перший рік. Проте далі обіцянок та розмов справа, схоже, не просувається. І органічне землеробство в Україні й надалі розвивається на ентузіазмі й без підтримки законодавчої бази, хоча ним в нашій державі займаються понад сто сільгосппідприємств. Як повідомив Микола Безуглий, Президент України заветував відповідний законопроект. Причини відмовити в підписанні перший заступник міністра називає об’єктивними.
— На превеликий жаль далеко не всі підприємства мають такий рівень виробництва, як відома не лише в Україні, а й далеко за її межами агрофірма «Агроекологія» Семена Антонця, — додав Микола Дмитрович. — А великі агрохолдинги органічним землеробством не займатимуться. Чому? Бо тут потрібно говорити про те, що в пресі часто замовчується, — ціну на продукцію, вирощену без застосування синтетичних добрив, засобів захисту рослин. Для пересічних громадян така ціна не по кишені: нині ця продукція вдвічі дорожча, ніж та, що виробляється із застосуванням інтенсивних технологій у сільському господарстві. Так, реально органічна яловичина повинна коштувати від 150 гривень за кілограм. Навіть у Західній Європі дозволити собі купувати таку продукцію можуть лише 11 відсотків населення. А в Україні цей відсоток буде набагато менший…
Про державну підтримку великотоварного виробництва і приватних господарів
Однією з переваг і позитивних відмінностей агропромислового комплексу Полтавщини заступник міністра назвав активний розвиток великотоварного виробництва та будівництво сучасних тваринницьких комплексів. Микола Безуглий відмітив, якщо в Україні господарства виробляють лише 21% молока, а левову частку — населення, то в Полтавській області це співвідношення становить 50:50.
— Головним методом підтримки інвесторів, які будують тваринницькі комплекси, на сьогодні є стаття бюджету про часткову компенсацію витрат на будівництво та реконструкцію таких комплексів, — зауважив Микола Безуглий. — Що ж стосується селян, котрі тримають корів у присадибному господарстві і займаються виробництвом молока, то з 1 червня почала працювати програма на їх підтримку. Нею передбачено дотацію з державного бюджету кожному власнику річного теляти у розмірі однієї тисячі гривень. Ми звернули увагу саме на цей сектор молочного виробництва, бо протягом 20 років ніхто не допомагав селянину утримувати корову й боротися з тими проблемами, які виникають починаючи від заготівлі кормів і закінчуючи меншими закупівельними цінами на молоко. Зважаючи на те, що майже 80% молока в Україні виробляється населенням, ми вирішили запровадити цю програму. Вона працюватиме 3—4 роки. За мету ставимо збільшити не лише виробництво молока, а й яловичини. І хоч програма працює лише другий місяць, результати вже очевидні: поголів’я ВРХ, яке утримує населення, не лише стабілізувалося, а й почало з 1 червня зростати. У Полтавській області державну дотацію отримають більше 5 тисяч селян, перші 500 тисяч гривень з бюджету вже надійшли.
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2012/7/25/41052220/

АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА

НЕ БУДЬ БАЙДУЖИМ! ЧАС НАСТАВ!
Віталій Максимов, «Про все», 25.07.2012, Тернопільська обл.
«А за найгіршого варіанту розвитку подій – Тернопільська область взагалі зникне з карти України…»

Немає сумніву, що кожен з політиків готовий порятувати Україну… Одначе, давайте, полишимо таку глобальну мету і спробуємо приземлитись та відповісти на запитання: а чи зможемо ми, у разі потреби,  захистити нашу малу Батьківщину – Тернопільщину і Тернопіль? Якого ж захисту потребуємо?
Ще від часів минулого президентства настирливо рекламується ідея так званої адміністративно-територіальної реформи, у разі впровадження якої Тернопільщина як область, а Тернопіль як її центр, – мають дуже туманні перспективи… А за найгіршого варіанту розвитку подій – Тернопільська область взагалі зникне з карти України… Її можуть зліквідувати! Якщо час покаже, що це -  перебільшення, то будемо радіти і докоряти один одному за упереджене ставлення до авторів проекту «Концепція реформи адміністративно-територіального устрою в Україні».
Але поки що міцного підґрунтя для оптимізму немає, бо саме Тернопільщину (разом з Вінницькою, Сумською та Херсонською областями) «сватають» на роль потенційного суб’єкта пілотної програми з реалізації реформи. Простіше кажучи: наша область стане «піддослідним кроликом». А вони часто гинуть першими…
Та повернімось до проекту концепції. Так от, згідно з цим документом, метою задуманої реформи є, уважно вчитуйтесь: «…побудова раціональної просторової основи організації публічної влади для забезпечення доступності та якості надання соціальних та адміністративних послуг…» От, казуїстика! І далі в такому ж стилі на багатьох сторінках. Мудро викладено!? Так, щоб звичайні громадяни, тобто переважна більшість, анічогісінько не второпали. «А якщо зрозуміють, їм це тільки пошкодить», – очевидно, міркують автори. Бо у проекті інтереси власне громадян – далеко не на першому місці. А, можливо, цими інтересами там і не пахне… На першому ж місці – економія бюджетних коштів, що йдуть на утримання держслужбовців – апаратників. А на другому (якщо й на третьому – нам від цього не легше), не виключено – мета політична: покінчити нарешті з Тернопільщиною, як з колискою багатьох новітніх революційних подій. То в Тернополі Народний Рух постав, то бронзового Леніна краном підчепили, або одними з перших помаранчево-театральний майдан організували… Цієї революційної рішучості однаково боялись колишні і остерігаються нинішні столичні вожді. І, цілком ймовірно, хочуть прапор з написом «Тернопільщина – Тернопіль» у невгамовних відібрати, розчинивши їх у загальній масі… Якщо час покаже, що, знову ж таки, це – перебільшення, то будемо радіти, але, на жаль, поки що не стільки київські, скільки «свої автори» додають тривоги…
Упродовж останньої «п’ятирічки «від тимчасових (бо ж довго не затримувались) керівників-гастролерів Тернопільської облдержадміністрації неперервним потоком до центру надходили і надходять догідливі проекти з реформування області. Один з колишніх губернаторів (потім гастролював на Київщині) навіть суд програв, марно намагаючись «відмитись» від свого ж листа до Секретаріату Президента, де схвалювалось розформування Тернопільської області під час адмінреформи. Запопадливо підписувались і підписуються під цими непевними прожектами головно заїжджі голови – не ті, що вродились і зросли на Тернопільщині… Дехто з сучасних підписантів навіть не мешкає постійно у Тернополі і не планує цього у перспективі. Та, на щастя, достроково виконати «п’ятирічку»  їм не вдалось! Як не вдалось це зробити і у 2003-ому році, коли план адмінреформи (ще дев’ять років тому!) передбачав розформувати Тернопілля і частинами приєднати його до трьох сусідніх областей. Бо свідомі громадяни вийшли на протести,  їх підтримали політичні лідери і тоді влада не ризикнула. А що нині? Зрозуміло, що до 28-го жовтня 2012-го до непопулярних кроків не вдаватимуться. Та ще й на Заході, де для владоможців кожен голос – на вагу золота. Але після виборів – можливо все. Бо у нас – все можливо… Сумніваєтесь? Тоді згадайте, як ще зовсім недавно мало хто вірив у ймовірність збільшення пенсійного віку для жінок… Тепер це – реальність. А адміністративно-територіальну реформу зараз рекламують не гірше, аніж колись пенсійну.
Нині за допомогою, знову ж таки – заїжджих, «авторитетних експертів» нас заколисують розповідями про переваги цієї реформи, про те, що статус Тернопільської області не чіпатимуть, а лише скоротять кількість районів. І те, що цих наших районів після завершення реформи залишиться лише три(!), безапеляційно подається під виглядом «благих намірів»…, які, загальновідомо, часто стають найзручнішим матеріалом для вимощення дороги…знаєте куди! Знаємо також куди, витрачаючи немалі державні кошти на відрядження, люблять останніми роками їздити чиновники. До Польщі. У чиновницької братії це вже навіть у моду ввійшло – вивчати у закордонних вояжах досвід впровадження подібної реформи. Та Україна на разі – не Польща. І у нас за ці , виміняні на злоті, гроші відряджень, доцільніше було б провести референдум і запитати у громадян: а якою ця реформа повинна була б бути, і чи потрібна вона взагалі?
Лише кілька аргументів на спротив… Якщо районів залишиться лише три, то, уявіть собі ці величезні території і те, як страждатимуть люди, аби з віддалених сіл  дістатись до, скажімо, районної лікарні… Або ще один життєво важливий приклад: навіть не враховуючи усіх держслужбовців, зараз на Тернопіллі працюють близько сімдесяти тисяч лікарів і вчителів, які отримують зарплату з бюджету. А за існуючої системи податкових відрахувань, бюджет області – дотаційний. Якщо ми втратимо статус і  області і обласного центру, нам неминуче скоротять суми дотацій. А значить – громадян накриє хвиля зарплатних боргів, скорочень і безробіття. Безрадісна перспектива… Але – не безнадійна!
Вищевикладеним звертаюсь до місцевих політиків, які мають намір кандидувати до Верховної Ради України: шановні колеги, хто б не переміг, давайте дамо слово місцевим людям, що ревно відстоюватимемо їхнє право і надалі жити саме у себе вдома, а не десь у сусідських приймах. Давайте, колеги, скажемо, що ми – не закостенілі консерватори і не проти реформ. Можливо, потрібна і адміністративно-територіальна, але аж ніяк не з ліквідацією Тернопільщини і її обласного центру – міста Тернополя. Я – категорично проти цього! А Ви?
http://provse.te.ua/2012/07/ne-bud-bajduzhym-chas-nastav/

СИТУАЦІЯ В КРИМУ

ПРИМАРА СЕПАРАТИЗМУ ЧИ ПРАВА АВТОНОМІЇ?
Світлана Макаренко, «Крымские известия», 26.07.2012
«З’явилися заголовки в газетах про те, що Крим виходить зі складу України або про те, що місцева влада має намір перекроїти Конституцію».

Процес конституційних перетворень в Україні знову набирає ходу. Указом Президента країни створена Конституційна асамблея для підготовки пропозицій щодо внесення змін в основний документ держави. Кримський прем’єр Анатолій Могильов виступив з ініціативою створення робочої групи для розробки відповідних пропозицій про розширення повноважень АРК. Ця заява викликала широкий резонанс. У ЗМІ знову заговорили про кримський сепаратизм. З’явилися заголовки про те, що Крим виходить зі складу України або про те, що місцева влада має намір перекроїти Конституцію. Про це ми говоримо із заслуженим юристом України і АРК Григорієм Демидовим.
— Григорію Вікторовичу, так що ж у нас тепер: сепаратизм чи все-таки спроби відстояти свої права?
— Зверніть увагу. Коли одні політичні сили говорять про скасування Кримської автономії — це нормально. А заява про необхідність розширення пов¬новажень автономії — це сепаратизм. Істерична політична атмосфера в країні вже починає викликати побоювання, чи не рухаємося ми до 1937 року з «двійками» і «трійками», з бо¬ротьби з супротивниками ук¬ра¬їнської державності. Спо¬діваюся, що А. Могильова ще не заарештували за заклики до порушення територіальної цілісності України. Жарт, звичайно. Але потрібно добре думати, хто при鬬де в парламент країни і що буде після виборів. Я знайомий з висловлюваннями А. Могильова. Він сказав те, що повинен був сказати нормальний управлінець. І ніякого політичного контексту в його словах не було.
— Але на слова А. Могильова вже відреагував перший Президент України Л. Кравчук.
— Леонід Макарович заяву Могильова не читав. Не встиг. Він прочитав тільки заголовки в ЗМІ. А журналісти почали вимагати від нього коментар. Як же так, країна в небезпеці, а він нічого не знає. Як неперевершений полеміст, він миттєво розвернув цілу теорію про віртуальні погрози державі. Але Могильов про це нічого не говорив. А «сарафанне радіо» у підсумку повідомило, що Крим виходить зі складу України. І не хоче повертатися. До того ж в країні передвиборна кампанія. І окрім «болячок» Юлії Володимирівни та умов відбування нею покарання у vip-камері, опозиції обговорювати нічого. І покотилося.
— До речі, за повідом¬леннями ЗМІ, об’єднана опо¬зиція відмо¬ви¬лася брати участь в Конституційній асамблеї.
— Мабуть, їм нічого запропонувати суспільству. Спробуйте собі уявити, як ці люди використають надцентралізовану форму правління в разі приходу до влади. Чи варто було її повертати? Може, все-таки слід прислухатися до Венеціанської комісії? Її позиція з цього приводу полягає в тому, що рішення, які стосуються змін конституційного ладу, може приймати тільки парламент — як законодавчий орган, який обирається прямими виборами, що відображає найбільш широкий спектр інте¬ре¬сів виборців і безпосередньо представляє їх інтереси. Рішення Консти¬туційного Суду в цьому сенсі менш легітимне. Доречно зауважити, що цей висновок стосується всіх рівнів представницьких органів. Тому будь-які пропозиції щодо статусу і повноважень АРК також повинні прийматися парламентом автономії. Не можна не звернути увагу, що положення Конституції АРК збігаються з позицією Венеціанської комісії та сучасними європейськими стандартами. І навпаки.
— У ЗМІ критично ставляться до наших вимог про право законодавчої ініціативи.
— Через кілька років бу¬де відзначатися сторіччя Кон¬с¬титуції УНР від 29 квітня 1918 року. Набагато раніше конституцій сучасних держав розвиненої демократії вона передбачала право законо¬давчої ініціативи за органами місцевого самоврядування, що об’єднують не менше 100 тис. громадян, а також за самими громадянами, якщо на підтримку їх законопроекту поставили підписи не менше ста тисяч виборців. У нас законодавча ініціатива — привілей еліти. Тому люди і виходять на майдан, що інших засобів змусити владу прислухатися до їхньої думки немає.
— У коментарях говориться, що кримське керів¬ництво хоче «зрівняти в правах» Конституцію АРК з Кон¬¬ституцією країни.
— Це серйозна тема. Перш за все, потрібно, щоб у країні дотримувалися закони і державні гарантії. Раз затвердили законом країни Конституцію АР Крим, авжеж, статус і повноваження автономії повинні дотримуватися. І це стосується не тільки автономії. У нас, на жаль, сьогодні приймають один закон, яким встановлюють права громадян, наприклад, чорнобильців, афганців, або статус суддів, а завт¬ра приймають закон про держбюджет, де зовсім інші норми.
— Чому так відбувається?
— По-перше, сама Конс¬титуція України не містить положень про супідрядність різних категорій законів, щоб їх норми відповідали один одному. Є закони звичайні, наприклад, про держбюджет. Є конституційні. Є закони, що встановлюють статус і повноваження АРК та місцевого самоврядування, або правові основи і принципи в різних сферах правовідносин. Тобто, у самій правовій системі має бути лад. По-друге, при дуже низькому рівні правової культури спостерігається ду¬же високий рівень бажання і кмітливості, щоб обійти закон.
— Ну, це об’єктивна реальність. Так було завжди. Як з цим жити країні?
— Правова система повинна враховувати особливості ментальності депутатського корпусу і населення, і створювати механізми протидії беззаконню. Повинна бути добре налагоджена робота, перш за все, законодавчого органу.
— Ось про це докладніше, будь ласка.
— Згадайте кримський парламент другого скликання — середини 90-х років. Будь-який депутат під час пленарного засідання міг поставити на голосування будь-яке питання, навіть зі сфери відання ООН, не даючи собі клопоту сформулювати його не тільки письмово, а й усно. Без фінансових та економічних обґрунтувань, без правового висновку на предмет, до відання кого він відноситься, чи відповідає Конституції і законам. І він голосувався. Але ж ці питання стосуються прав людей, суб’єктів підприємницької діяльності, міс¬це¬вого самоврядування і держави. Цей бедлам вважався демократією. Апофеозом «розгулу демократії» став указ першого і останнього президента Криму, яким без правових підстав була припинена діяльність ВР Криму та місцевих рад в республіці. Ви тільки вдумайтеся в цей рівень мислення! Ну, давайте хоча б на день відключимо світлофори в Сімферополі...
Саме цим кроком був перекреслений авторитет ав¬тономної республіки, яка в складній зовнішній і внутрішній обста¬новці мирним і правовим шляхом домоглася статусу і повноважень. Крим у той час був одним з небагатьох острівців у світі, де люди різних національностей і віросповідання, вирішуючи такі питання, не переступили межу і не вбивали один одного. Такий подарунок відразу використали противники автономії. Київ почав скасовувати «пачками» акти влади автономії. А коли зрозумів, що цю кримську владу не стануть захищати не тільки світове співтовариство, але навіть єльцинська Росія і власне кримчани, скасував Конституцію Криму, закон про розмежування повноважень і ледь не скасував саму автономію.
— Правовий нігілізм — хвороба не лише кримських політиків. В. Ющенко теж розпускав парламент без правових підстав. І намагався це зробити не один раз.
— Цілком вірно. Крим має стримуючий фактор — Київ. А для київських політиків немає жодних гальм.
— Але в останнє деся¬тиліття практично не скасовувалися кримські акти. У залі пленарних засідань панує робоча атмосфера й чути тільки О. Кужель.
— Олександра Володи¬ми¬рів¬на ніяк не може адаптуватися до Регламенту ВР Криму 1998 року і працює, як народний депутат в парламенті країни. А у нас жорсткі процедури. Пам’ятаєте, коли А. Яценюк став спікером ВР України і занурився в ту атмосферу, він згадував Регламент ВР Криму.
— Що особливого в цьому Регламенті?
— Коли від автономії залишилася тільки назва, треба було покласти край популізму, некомпетент¬ності та беззакон¬ню. Представники однієї з іноземних делегацій, по-моєму, з Шот¬ландії, цікавилися нашим Регламентом. Я їм сказав, що він простий, як автомат Калашникова: все, що суперечить Конституції України і Криму, не включається до порядку денного і не ставиться на голосування.
— Але це ж азбучні істини. Хіба в парламенті країни можна робити інакше?
— У парламенті нашої країни можна робити все. Можна при鬬мати закони, які суперечать і Конституції, і один одному. І нікому за це нічого не буде. Звичайно, проблема не тільки в регламенті. Кримський політикум і бізнес знаходяться під особливим контролем заради благородного завдання боротьби з сепаратизмом. Відчувши його на собі, вони раніше за інших почали розуміти, що дотримання правил — найкраща гарантія власних прав, ніж рейдерські захоплення влади і власності. Наша країна ніяк не може подолати період первісного накопичення капіталу і переділу власності. Іноді важко відрізнити боротьбу з сепаратизмом, з пе¬реділом власності. Але капітал повинен функціонувати і дବвати прибуток. Продов¬ження переділу не тільки заважає нормальному його функціонуванню, а й позбавляє будь-яких гарантій власників. Ті, хто вміє організувати нормальний бізнес, зацікавлені в дотриманні правил гри і наведення порядку в країні. А ті, хто не вміє і продовжує переділ, повинні сидіти у в’язниці. Якщо великий капітал в Україні це не зрозуміє, він втратить все. Суспільство вже втомилося від переділу власності, сфер бізнесу і викликаних цим політичних та економічних пот¬рясінь.
Потрібні ліві партії як противага партіям крупного капіталу. Будемо сподіватися, що це ус¬відомлюють і український полі¬ти¬кум, і великий бізнес.
http://www-ki.rada.crimea.ua/index.php/-i/6065-2012-07-26-06-37-41

ЕКОНОМІКА

ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ ЗА ОСНОВНИМИ ПОКАЗНИКАМИ НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ ПЕРЕВИЩУЮТЬ СЕРЕДНІ ПО УКРАЇНІ
"Зоря", 25.07.2012, Дніпропетровська обл.
Про це повідомив губернатор Олександр Вілкул під час колегії облдержадміністрації.

Темпи зростання за основними показниками на Дніпропетровщині перевищують середні по Україні. Зокрема, це стосується росту обсягів промислового виробництва, валової продукції сільського господарства, капітальних інвестицій, виконаних будівельних робіт, роздрібної торгівлі, реалізованих послуг, розміру середньомісячної заробітної плати. Про це повідомив губернатор Олександр Вілкул під час колегії облдержадміністрації.
"Впровадження соціальних ініціатив Президента України Віктора Федоровича Януковича повинно підтримуватись відповідним зростанням реального сектору економіки. Наша область має потужний економічний потенціал і успішно його розкриває. За версією журналу "ТОП-100. Лідери бізнесу України" за підсумками 2011 року Дніпропетровщина посіла перше місце за рейтингом ефективності економічного розвитку серед 24 областей України та Автономної Республіки Крим. За останніми даними Мінекономрозвитку за результатами діяльності у I кварталі цього року область посідає провідне місце серед регіонів України. Наш обов'язок - забезпечити подальший стабільний економічний розвиток області", - сказав Олександр Вілкул.
З початку року перевищено середні по Україні показники темпів зростання (в порівнянні з аналогічним періодом 2011 року:
- промислового виробництва + 2,8% (по Україні + на 0,7%, І півріччя);
- валової продукції сільського господарства + 13,7% (по Україні + 7,4%, І півріччя);
- капітальних інвестицій + 33,9% (по Україні + 23,2%) (І квартал);
- виконаних будівельних робіт + 14,7% (по Україні - зниження на 3,0%) (І півріччя);
- роздрібної торгівлі + 16,1% (по Україні + 15,5%) (І півріччя);
- реалізованих послуг +17,7% (по Україні + 13,8%) (січень-травень 2012 року).
З початку року на Дніпропетровщині створено 36,1 тис. нових робочих місць.
Середньомісячна заробітна плата за січень - травень по області зросла на 14,2% і склала 3020 грн. (по Україні - 2880 грн). На базових підприємствах галузі ГМК регіону середня зарплата перевищує 5 тис грн.
Також зовнішньоторговельний оборот товарами у січні - травні збільшився на 5,5% (до січня - травня 2011 року) і склав 7 млрд. 54,8 млн. дол. США.
Збільшено надходження власних коштів до Пенсійного фонду області на 17,8% (в порівнянні до січня - червня 2011 року).
Олександр Вілкул зазначив, що у цьому році завдяки спільним діям органів виконавчої влади та місцевого самоврядування всіх рівнів введено в дію та завершуються роботи по введенню ряду суспільно важливих об?єктів соціальної сфери, промисловості, інфраструктури. Зокрема, у червні за участі Прем'єр-міністра України Миколи Яновича Азарова відбулося відкриття одних з головних об'єктів соціальної сфери регіону - Дніпропетровського обласного перинатального центру потужністю 4 000 пологів на рік та дитячого центру соціальної реабілітації "Перлина Придніпров'я" для дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки.
Щодо будівництва Південного обходу м. Дніпропетровська глава Уряду дав доручення Державному агентству автомобільних доріг України прискорити темпи робіт і у вересні 2012 року згідно з планом здати в експлуатацію другу чергу об'їзної дороги.
З метою отримання коштів для добудови метро у Дніпропетровську планується підписання Кредитної угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку щодо проекту завершення будівництва метрополітену у м. Дніпропетровську. Як зазначив Олександр Вілкул, така підтримка з боку керівництва держави є свідченням того, що регіон успішно працює над виконанням поставлених перед нами завдань.
Довідка:
На розгляд колегії винесено наступні питання:
1. Про хід збирання ранніх зернових врожаю 2012 року і забезпечення продовольчим зерном області на 2012/2013 маркетинговий рік.
2. Про реалізацію Комплексної стратегії розвитку області на період до 2015 року у Покровському районі (затверджена рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24 червня 2011 року № 132-7/VI).
У порядку контролю:
3. Про підготовку та проведення виборів народних депутатів України.
4. Про виконання вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
5. Про формування та дієвість кадрового резерву на посади державних службовців.
6. Про стан створення мережі трудових архівів в області.
http://www.zorya-gazeta.dp.ua/?News=4189

ДОРОГИЙ ХЛІБ
Василь Мороз, «Галичина», 25.07. 2012, Івано-Франківська обл.
У більшості господарств краю успішно жнивують усупереч економічній негоді в країні.

За винятком суто природних особливостей 2012-го, про які ми згадували в кореспонденції «Жнива — високосні» в «Галичині» за 19 липня, нинішня зернозбиральна кампанія в області протікає звично, як і десятиліття-півтора тому, — передусім на тлі подорожчання пального, надто ж дизельного. Власне, «за традицією» ціни на солярку на АЗС поповзли догори ще перед першим цього року виходом комбайнів у поле. І тепер, коли роботи на ланах набирають обертів, мало не щодня її вартість зростає то на 30, а то й на 50 копійок. Така багаторічна дика «ринкова» тенденція й бездіяльність держави в тому, щоби відкоригувати її, вже настільки в’їлася в печінки аграріям, що вони говорять про це з болем. Однак працюють без особливих нарікань.
 У тому переконалися, коли побували на полі сільськогосподарського виробничого кооперативу (СГВК) ім. І. Франка (керівник Іван Федорів), який працює на землях села Іваниківки Богородчанського району. Це одне з небагатьох сільгосппідприємств на Прикарпатті, де не лише рільництвом займаються, а й тваринницьку галузь розвивають: обробляючи близько 900 га ріллі, утримують понад 600 голів ВРХ. Того дня тут саме завершували обмолот 38-гектарного клину озимої пшениці. І ми аж не повірили, коли побачили, що на полі, яким ще снують комбайни, вже громадяться-височіють серед копиць і готові, й незавершені скирти соломи. Така картина — доволі рідкісна як для нашого регіону, тож нагадувала радше музейну експозицію, театральну постановку просто неба, ніж натуральний виробничий процес.
— Такими ж реліктами виглядають і наші зернозбиральні агрегати — трудяться самі «Ниви», які вже давно відпрацювали свій ресурс і нагадують латані-перелатані костюми, — розповідає заступник голови  СГВК ім. І. Франка Василь Новосельський. — Придбати новий комбайн для нас заважко, а продати нам його за лізингом просто не хочуть. Тож три місяці поспіль готували до жнив ту техніку, яку маємо. Власноруч перебрали-перевірили всі вузли й деталі. Але нічого — працює без перебоїв. До того ж, як самі бачите, хліб з агрегатів не сиплеться (на стерні справді не валялося жодної зернинки — В. М.). Збираємо в середньому 32 центнери з гектара проти 26 торішніх. Єдина проблема — пальне. Ще день-два, і наші запаси його вичерпаються. Тоді доведеться купувати дорогу солярку на АЗС. А жнивуватимемо ще тижнів зо два. Сотні тисяч гривень вкладемо в збір урожаю, бо ж маємо ще 120 га пшениці, 70 — ячменю, 40 — вівса... Дорогий хліб вийде.
Більший же енергоресурс не заготовили заздалегідь через брак вільних коштів, через те, що не так легко взяти кредит у банку. Свого часу пробували позичити гроші, півроку безуспішно оббивали пороги фінансово-кредитних установ. А відтак облишили це діло. Хіба ми не ґазди? Не дамо собі ради самі? Відмовилися й від дещо дешевшого, на гривню-дві, дизпалива, яке аграріям виділили за сприяння влади. Тому що охочим скористатися цим «дарунком» висували умову — обов’язково продати державі зерно, і то по 1,4—1, 6 тис. грн. за тонну. Нам те не підходило, бо можемо збути його дорожче.
— А тепер не б’ють у плечі, аби здавати збіжжя до Держрезерву чи Аграрного фонду? Адже Україною котиться поголос про своєрідну «продрозверстку», яку оголосив кабінет Азарова...
— Ні, до нас такі приписи не надходили. А якщо й вимагатимуть, то взяти з нас нічого. Адже працюємо в полі переважно на те, щоби забезпечити всім необхідним ферму, яка годує нас увесь рік. А насамперед розраховуємося з селянами, на чиїх паях господарюємо, й закладаємо власний насіннєвий фонд. Тож якщо й зостається тонна-дві, то пропонуємо їх у вільний продаж. З другого боку, через дороговизну енергоносіїв не маємо й змоги доводити збіжжя, аби можна продати його, скажімо, Агрофондові, до потрібної кондиції. Зрештою, ми ж нічим не пов’язані з державою. З тих мільйонів допомоги, які нібито отримує агросектор області, нам не перепадає жодної копійки. Тобто підтримки не маємо нізвідки, як можемо, так і тягнемо свого воза — податки сплачуємо, заробітки видаємо. Які до нас можуть бути претензії чи вимоги?..
— Гаразд, яка тоді увага до сільгоспвиробників від держави має бути?
— Не потрібно нічого «заумного» придумувати, як це в Україні роблять уже 20 років. Спершу подрібнили АПК, а тепер укрупнюють. Понавигадували різних програм підтримки села, які на папері нібито й ефективні, та на практиці коефіцієнт корисної дії від них — нуль з мінусом. Необхідно попросту вести таку аграрну політику, яку практикують у всьому світі, в тому числі в Голландії, яка далеко не аграрна країна:  давати належну дотацію сільгоспвиробникам на кожен гектар ріллі. Просто й дієво. В інших країнах мудро підходять до цього діла, бо розуміють головну особливість сільського господарства. А вона — поясню для тих, хто не знає, — така: ось цю озиму пшеницю, яку збираємо, ми посіяли ще у вересні 2011-го. Тобто ще тоді вклали гроші в цю землю, щоби заробити у ґрунт насіння. Відтак навесні «засіяли» це поле новими тисячами гривень — щоби підживити сходи й захистити рослини від шкідників, хвороб, бур’янів. А тепер знову тратимо останні копійки на пальне, щоби зібрати урожай і врешті аж тепер, через 11 місяців, мати якусь віддачу з тієї праці.
Ось чому без дотації в такій справі вельми важко справлятися. Повірте, якби в державі налагодили такі правила гри в аграрному секторі економіки, все було б інакше. Тоді владний Олімп міг би на правах повноправного партнера бізнесу просто неба й домовлятися з хліборобами, скільки продовольчого зерна вони мають продати державі й за якою ціною. А якби ще дотували кожну голову ВРХ, як це теж є у світі, то й не потрібно було б залучати адміністративні важелі та виплачувати допомогу на телят для нарощення показників. Тоді не тільки у СГВК ім. І. Франка та ще лише в 10 — 20 сільгосппідприємствах на всю область утримували б по кілька сотень корів та молодняка ВРХ, а й у кожному агроформуванні розвивали б тваринницьку галузь.
Зрештою, рільництво в нашому СГВК — як допоміжна галузь для ферми. Зате ми щедро удобрюємо землю органікою й завдяки цьому обходимося мінімумом міндобрив. Не сиплемо по десять тонн «хімії» на гектар, як інші, а даємо вдесятеро менше. Але гляньте, яка чиста і стійка пшениця в нас, яке колосся налите. і це не якийсь особливий сорт, а добре угноєна земля дає такий результат...
Власне, не тільки в середньостатистичній і самодостатній Іваниківці, а й у більшості сіл краю успішно жнивують не завдяки державній підтримці, якої і не відчувають, а якраз усупереч несприятливому економічному кліматові в країні. І приблизно так само думають-говорять...
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[tt_news]=20146&tx_ttnews[backPid]=14&cHash=6c72cebaf7

ЧЕРЕЗ ЗБІР ПРИ ОБМІНІ ВАЛЮТИ ПОДОРОЖЧАЄ ІМПОРТ
«Молодий буковинець», 25.07.2012, Чернівецька обл.
Податкова служба ініціює впровадження 3%-го збору від купівлі інвалюти.

Проте інтереси громадян новація фіскалів може обійти стороною, якщо ті вирішать обмежитися лише безготівковими операціями придбання доларів і євро.
Про плюси та мінуси нововведення при обміні валюти спілкуємося з експертом-економістом Ярославом Кирпушком.
За новацією, кажуть експерти, ховається лише спроба наповнити бюджет, в якому з'являться дірки від інших податкових рішень, які пропонуються в новому проекті Податкового кодексу. Пане Ярославе, чи потрібно було вводити цей трьохвідсотковий податковий збір?
Думаю, що це не спроба наповнити Пенсійний фонд. Рано чи пізно це повинно було статися, бо гривня девальвує, а євро росте, тож для того щоб не робити легким вихід іноземних інвесторів з України, потрібно було ввести цей бар’єр, щоб іноземні компанії не «втікали» так швидко з української економіки. Якщо тепер інвестор захоче вивести свої вкладення та дохід з України, він змушений буде сплатити ці три відсотки.
На кого насамперед вплине нововведення ?
Збір при обміні валюти насамперед вплине на імпортерів. Це буде страхування ризику від завозу імпортованого товару, але це допоможе врегулювати відносини між експортом та імпортом. Адже в Україну ввозиться імпорту на п’ять мільярдів більше, ніж експортують з неї товарів. Також це намагання створити здорову конкуренцію між вітчизняними та іноземними товарами.
Як вплине ця норма закону на споживачів товарів з-за кордону та на українську економічну ситуацію загалом?
Звичайно споживачі будуть сплачувати більшу вартість за іноземні товари, бо імпортери сплатять три відсотки і закладуть ці витрати в його ціну, але загалом збір позитивно вплине на зовнішньоекономічний баланс України, створить, як я вже казав бар’єр для інвесторів та позитивно вплине на зовнішньоторговельне сальдо
http://molbuk.ua/vnomer/ekonimc/intervyu_economic/48747-cherez-zbr-pri-obmn-valyuti-podorozhchaye-mport.html

ПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ

СОЦИОЛОГ ЕНИН: ЛУГАНЧАНЕ НЕ ДЕЛЯТ СЕБЯ НА «ЛЕВЫХ» И «ПРАВЫХ»
Елена Лесных, «Комментарии: Луганск», 25.07.2012
Политтехнологические проекты способствуют тому, что народ остаётся на периферии общественной жизни.

Свою политическую программу партии готовят перед каждыми выборами. Однако эти документы все реже содержат механизмы решения реальных проблем страны или регионов, часто полностью оторваны от реальности.
Пропасть между политиком и его избирателем увеличивается. Во многом, оградиться от народа его избранникам помогает низкий уровень политической грамотности и интереса к сути политических процессов. О том, как дела обстоят в Луганской области «Луганск. Комментарии» рассказал кандидат социологических наук, доцент кафедры философии и социологии Луганского национального университета имени Тараса Шевченко Максим Енин.
- Когда проводились последние исследования на политическую тематику и что они показали, какая политическая погода в регионе?
- Мне приходилось в июне этого года вместе с моим коллективом, кафедрой философии и социологии, проводить социологическое исследование по северу Луганской области. Уровень пессимизма, разочарованности в действиях власти вырос, как никогда. Люди совершенно не доверяют власти, не верят в какую-то позитивную динамику изменений, причём люди совершенно не знают тех депутатов, которые представляют их в ВР.
Они не знают, кто будет представлять их интересы на этих выборах.  Отсутствие социального эффекта от проводимых реформ оборачивается снижением уровня поддержки Партии регионов.
Особенно болезненными для населения являются решения и инициативы правительства об увеличении пенсионного возраста, повышении тарифов на коммунальные услуги. Не способствует симпатиям к пребывающей у власти элиты и практика перекладывания с крупного на средний и мелкий бизнес тягот экономического кризиса и выполнения бюджетных обязательств.
Конечно, если избирательная кампания кандидатов Партии регионов будет грамотно построенной, ситуацию можно будет улучшить, т.к. обозначенная динамика частично объясняется и объективными причинами. На любую партию, находящуюся у власти, как правило, возлагалась ответственность за ворох не решенных в Украине проблем, поэтому эта политическая сила теряла рейтинг, достаточно вспомнить примеры СДПУ (о), НУНС и БЮТ.
Неудовлетворенность людей действиями власти проявляется также в росте протестных настроений, как в Украине, так и в Луганской области. Часть электората Партии регионов отходит коммунистам, другая часть пытается найти своих лидеров в альтернативных политических проектах «УДАР» Владимира Кличко, «Украина - Вперед» Наталии Королевской. Каковы перспективы объединения «Батьківщини» и «Фронта Змін» в один оппозиционный блок, покажет время. Пока этот союз видится лидерам оппозиции необходимым. Разрозненные действия оппозиции, как показали последние выборы в местные органы власти, способствовали укреплению власти Партии регионов, которая сформировала свои фракции даже в  местных советах Западной Украины, не говоря уже о Донбассе, где эта политическая сила получила абсолютное доминирование.
Появление целого пласта протестного электората в восточных и южных районах Украины, где традиционно за «регионалов» голосовало большинство, диктует необходимость работать здесь на перспективу. Для оппозиционных политических сил – это своего рода шанс совершить прорыв в коридоры власти и кардинально изменить расстановку политических сил на ближайших парламентских, а после этого и президентских выборах. Тем более, в традиционных своих регионах у оппозиции перспективы роста являются ограниченными.
- Уровень разочарования учитывают политики?
- То, что люди очень сильно разочарованы, не видят улучшения в стране, это может быть сигналом к тому, чтобы мотивация всех политических игроков, наконец, изменится. Уровень протестных настроений очень высокий и если он будет продолжать расти, нас может ожидать отстранение народа от участия в выборах и рост количества людей, голосующих по принципу «против всех».
Поэтому я надеюсь на то, что сейчас политические партии, которые будут приводить новых кандидатов в парламент, выдвинут новые конструктивные варианты развития и региона, и страны в целом. Пока же мы видим, что все избирательные кампании, которые были до этого, строились исключительно как политтехнологические. Т.е. это пиар, реклама, компромат, раздувание региональных отличий и т.н. «чувствительных вопросов» внешней политики, истории, языка и т.д.
Я лично не видел кандидатов, которые выдвигали бы какой-то целостный проект развития региона и страны в целом.
- А что должно заставить политиков прислушаться к народу?
- Как я уже сказал, это рост протестных настроений. Однако у меня как социолога есть и немало сомнений по этому поводу.
Во-первых, большинство политических партий по критерию их отношения к желаемому общественному строю, разных форм собственности, роли государства как политического института – не имеют четких идеологических ориентаций. Они почти утратили связь с народом и приобрели характер бизнес-проектов.
Во-вторых, люди, в свою очередь, совершенно не понимают, чем отличается одна партия от другой в плане программ и идеологической составляющей. Когда задаётся вопрос нашим гражданам об их идеологической идентификации (правые/левые/центристы), то они теряются в таких координатах. Это одна из причин, почему они становятся очень легко внушаемыми, управляемыми, они не представляют, в каком направлении должна развиваться Украина. Они реагируют на политическую рекламу и лозунги, тщательно отрежессированные ПР-технологами. Политтехнологические проекты способствуют тому, что народ остаётся на периферии общественной жизни.
Перспектив развития гражданского общества также пока нет, поэтому оно не может выступить полноценным партнером власти в проведении реформ. Как у нас в регионе, так и в Украине в целом, более чем 83% не являются членами никаких общественных организаций. А те, кто является, ведут очень слабую деятельность и их членство, порой, номинальное.
Отсюда вытекает ещё одна проблема. Народ совершенно оторван от формирования программ партий, которые формируются в недрах политического класса. Что касается местных общин, то они не приобрели статуса коллективного субъекта, способного оказывать влияние на постановку вопросов развития регионов. Закон о местном самоуправлении не работает – мы, как видели нерешённые проблемы с дорогами, ЖКХ, мусором, отсутствием современных технологий по его утилизации и пр., так и видим. Получается, что политическая система оторвана от простого человека, функционируя параллельно от него.
Поэтому введение мажоритарной системы – это, с моей точки зрения, позитивный момент в плане демократизации. Но возникнет ли эта демократизация, если не придут новые люди в парламент?  Думаю, скорее всего, нет. Поскольку демократия, эффективность работы парламента зависит не только от четко отлаженных нормативных и организационных механизмов, а и от развитой политической культуры, которая опирается на толерантность и склонность к компромиссам.  В среде же той политической элиты, которая находится сейчас у власти, конфликтная модель поведения приобрела самодостаточный характер.  Не интересы и потребности народа, а влияние различных бизнес-групп на политику и конфликт между ними определяет динамику современной политической жизни, как на уровне регионов, так и страны в целом.
- Зачем  тогда политики заказывают социсследования, если их не волнует, что думают люди, что их беспокоит?
- Думаю, что власть для рационального управления и развития общества обязана опираться на определённые обобщения, объяснения и прогнозирования, вырабатываемые социологией. Однако, социальное знание используется сугубо утилитарно – как эффективное средство манипуляции общественным мнением ради сохранения действующей системы власти, как политтехнологическое орудие, что особенно ощутимо во время выборов.
Поэтому к социологам обращаются в большинстве своем за данными относительно узнаваемости  кандидатов, уровня их электоральной поддержки, доверия к различным политическим партиям и блокам, а также их представителям, баллотирующихся в институты власти разного уровня… Т.е. это преимущественно брендовые исследования. К сожалению, обращений по вопросам о том, какие проблемы люди хотят, чтобы решались в первую очередь и каким образом – это их не очень интересует. Поэтому в этом плане социология, к сожалению, на сегодняшний момент слабо выполняет функцию связи власти со своим народом.
http://lugansk.comments.ua/article/2012/07/23/194535.html

ТОЧКА ЗОРУ

В'ЯЧЕСЛАВ БРЮХОВЕЦЬКИЙ: " ВЛАДУ БЕРУТЬ СИЛОЮ, А УТРИМУЮТЬ - МУДРІСТЮ"
Леся Бондарук, "Волинь", 26.07.2012
Ця людина відома як засновник і перший ректор Національного університету "Києво - Могилянська академія".

Нещодавно на озері Світязь відпочивав В'ячеслав Степанович Брюховецький. Ця людина відома як засновник і перший ректор Національного університету "Києво - Могилянська академія". Нині він її почесний президент. В'ячеслав Степанович - доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, Герой України. Пропонуємо читачам розмову, записану під плескіт хвиль Світязя, на теми, які хвилюють кожного з нас.
     - Пане В'ячеславе, чому ви обрали саме озеро Світязь, а не Канари чи Гаваї, які так полюбляє українська еліта?
     - Тому, що це озеро унікальне у світовому масштабі. Воно варте того, щоб забути про модні і вже банальні закордонні курорти. Моя дружина, кінокритик Лариса Брюховецька, родом із цієї місцевості, її рідне село знаходиться за 30 кілометрів від Світязя. Раніше я приїжджав на озеро на день-два покупатися, а цього року вона мене загітувала на тиждень відпочинку. Признаюся, що дуже добре себе тут почуваю. Це унікальне місце.
     - В'ячеславе Степановичу, ваше дітище - Києво-Могилянська академія - нині вважається найкращим вишем України. Але чому за 20 років незалежності маємо лише один університет такого рівня?
     - Можливо, бракує саме таких яскравих прикладів, як Києво-Могилянська академія, але університети, які, на мою думку, мають досить хороший рівень, у нас все-таки є. Києво-Могилянська академія - новий навчальний заклад, який будувався на фундаменті колишньої академії. Перед нами стояло серйозне завдання - втримати попередній рівень. Свого часу ми першими серед українських вишів запровадили у себе більшість освітніх новацій. Тоді ще не було бакалаврів, магістрів, рейтингової системи - усе це починали ми. А сьогодні ці "новації" є в усіх вузах звичайною практикою. Приємно відзначити, що обидві наші філії стали окремими університетами, які працюють за нашою системою - це Миколаївський університет імені Петра Могили і Острозька академія. Тобто, виші, які дають якісну освіту, в Україні є. Чому вони не такі, як Києво-Могилянська академія? Тому що унікальні речі не можуть були масовими.
     - Які надії покладаєте на своїх випускників?
     - Вони повинні утворити не просто критичну масу інтелектуалів, а згуртувати навколо себе інших особистостей. Я впевнений, що так і буде, бо ми готуємо майбутніх лідерів України у різних галузях. Насамперед намагаємося виховувати лідерів у духовній сфері, економіці і лише потім - у політиці. Адже політика - це доволі специфічний вид діяльності. Поки що лише двоє наших випускників стали народними депутатами - Андрій Шевченко і Остап Семерак (обоє - БЮТ), але прийде час - їх буде більше.
     - Ще ніколи в історії незалежної України на адресу міністра освіти і науки не звучало стільки критики, як зараз. Та попри всі гучні скандали Дмитро Табачник надалі залишається на своєму місці. Що тримає його у кріслі?
     - Я б це питання сформулював по-іншому: не що тримає, а хто. Той "хтось" сидить у Кремлі і це свідчить про несамостійність української влади, бо вже і Віктор Янукович кілька разів критикував політику Табачника, і Ганна Герман постійно з ним конфліктує. Але якийсь кремлівський дядько каже нашим владцям: "Ні, він залишиться" - і Табачнику дають спокій. Між іншим, я щойно повернувся з Москви, де перебував на запрошення голови комітету у справах СНД Державної думи Росії. Під час зустрічі у Московському лінгвістичному університеті був спантеличений, почувши з уст росіян, професійних людей, ще різкіші заяви про Табачника, ніж у нас. Вони говорили, що досі їм не траплялося жодного міністра освіти в Україні, з яким було б настільки важко розмовляти. Мені казали, що Табачник - просто неможливий чоловік для співпраці й дивувалися, чому ми його тут не знімемо.
     - Ви входите у групу "1 грудня", мета діяльності якої - пробудити національну свідомість і моральність українського суспільства. Які завдання на цьому шляху треба виконати у першу чергу?
     - Їх кілька. Насамперед - відновити у суспільстві засади моральності. Суспільство стає аморальним і цинічним. Це страшна загроза для всієї України. Засади моральності можна шукати у християнських цінностях. Великою мірою моральність суспільства також зумовлюється єдністю нації. Тому намагання розхитати оту дуже крихку єдність, яка вже існує в Україні, - це злочин перед державою. На це, зокрема, спрямований проект закону про мовну політику.
     - Чим для вас є українська мова і яким має бути її статус у державі?
     - Нації без мови не існує. Це фундамент, на якому стоїть будь-яка держава. У нашій країні, де живе автохтонний народ, має бути одна державна мова. Інше питання, що чим більше ти знаєш мов, тим багатший духовно. Тому треба знати багато мов. Але коли просувають недолугий мовний закон, то дбають не про те, щоби люди говорили двома мовами. Хочуть, щоби не говорили українською. У цьому фарс, трагедія і злочин так званих законодавців. Узаконена двомовність загрожує громадянським конфліктом. Соціологічні дослідження показують, що це питання стоїть на 31 місці серед проблем, які непокоять суспільство. Чому не говорять про важкий стан економіки, про страшну духовну кризу? Чому піднімають саме питання функціонування другої державної мови, якій нічого не загрожує? Чому не переймаються тим, що в Україні сьогодні не розмовляють ні українською, ні російською мовою, а більшість говорить матом? Питання мови сьогодні - це замовлення сусідньої держави. Дуже небезпечне, бо дестабілізує стосунки між різними регіонами України. Найгірше, що самим способом прийняття цього закону народні депутати показали, що їм плювати на Конституцію, цивілізовані правила поведінки у парламенті - там діє закон грубої сили. Ви послухайте лексику цих депутатів - це ж табірно-блатний жаргон! Я вже не кажу про рівень їхнього інтелекту.
     - Ми - напередодні виборів до парламенту. Чи імпонує вам сучасна опозиція?
     - Я поважаю багатьох людей з опозиції, декого з них вважаю своїми друзями. Не все із того, що вони роблять, мені подобається. Але все ж таки треба визнати, що вперше за всі роки опозиція об'єдналася - і це свідчить про позитивні процеси у ній. Хочу нагадати давню мудрість: "Владу беруть силою, а утримують - мудрістю". Силою брати владу у нас уміють, а от мудрості ще немає. Тому опозиції вже сьогодні треба думати, що буде далі. Трагедія "післямайданного періоду" полягала в тому, що владу отримали, але не знали, що з нею робити. Не думали, що доведеться тяжко щоденно працювати, щохвилини приймати стратегічні рішення. Біда України також у тому, що ми досі не знаємо, яку державу насправді треба будувати. Ніхто не знає достеменно, в чому наше багатство - у чорноземах чи в голові? І тому опозиції вже сьогодні треба готуватися, щоб на другий день після перемоги на виборах створювати нову систему влади, яка би працювала на Україну, а не на чиюсь кишеню.
     - Але чи бачите ви зараз людину, яка може стати лідером нації?
     - Почну з Анатолія Гриценка. Вважаю, що якби йому дати можливість проявити себе, він міг би повести за собою націю. Гриценко мислить сучасними категоріями, розуміє як будувати Українську державу. Ще один кандидат - Арсеній Яценюк. Під час минулої виборчої кампанії він наробив помилок, але на помилках, як відомо, вчаться. Зараз він стає дедалі твердішим у голосі і, я сподіваюся, у своїх діях та переконаннях. Ще одна людина, яка також помилялася, але зробила висновки, - Віталій Кличко. Він, між іншим, не тільки спортсмен, а й доктор наук, здобув докторат на Заході. Кличко ерудований, володіє кількома іноземними мовами. Я був присутній на акції, де він уперше заговорив українською. Ця зустріч відбувалася у Києво-Могилянській академії. Перед виступом я порадив йому розмовляти зі студентами українською мовою. Було помітно, що Віталію важко. Але як він старався! І раптом, наприкінці промови, звернувся до студентів із проханням далі перейти на російську. Молодь заперечила: "Ні! Ми так вас більше будемо підтримувати!". І він гідно завершив свій виступ державною мовою. Хоча йому в ту мить, напевно, було б легше перемогти якогось суперваговика (усміхається - авт.).
     - Волинь - повстанський край. Саме тут зародилася Українська повстанська армія, цього року будемо відзначати 70-ліття цієї події. Чим для вас є ця військова формація?
     - Про Українську повстанську армію я дізнався досить пізно, тому що родом зі Східної України - з Черкас. Вперше довідався про це видатне явище нашої історії, коли працював журналістом. Сьогодні можу сказати, що УПА - яскравий приклад безкорисливої самовідданості. Вояки знали, що програють у військових діях, але вони виграли війну духу! Мені подобається, що сьогодні відроджується пам'ять про них, що молоді люди починають дізнаватися правду і розуміти, який героїчний шлях пройшла ця армія, яка мала велику підтримку народу. Війна є війна. І не всі там були святі, але на війні святих не буває. Коли воюють, завжди є кров і вбивства. Але з боку УПА це була війна за себе - за свою родину, за свою землю, за Україну. Тому ця війна - свята.
     - Вас вважають моральним авторитетом, який зробив чимало корисного в освіті, культурі і навіть у політиці як один із співзасновників Народного руху України. А що побажаєте нашим співвітчизникам сьогодні?
     - Розуміння того, що ми є українцями, і що тільки ми - ніхто інший - зробимо щасливими наших дітей та онуків. От як почнемо це розуміти, то й будемо робити все, щоби наші діти жили в нормальній державі, щоб не мали паханів над собою, а порядних політиків, які виконують волю людей.
http://www.volyn.com.ua/?rub=9&article=0&arch=

ГОЛОВА КОМІТЕТУ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ: "НАЙЗАПЕКЛІШІ ЕЛЕКТОРАТНІ БИТВИ ВІДБУДУТЬСЯ НА СУМЩИНІ"
Олександр Альошин, "Xpress", 25.07. 2012, Сумська обл.
З наступного понеділка Україна вступає (тепер вже офіційно, у повноцінному форматі) у передвиборчу кампанію.

Чим відрізнятимуться вибори у Верховну Раду від попередніх, і як відбуватимуться вони на Сумщині, прогнозував у прес-центрі "RegioNews Суми" Голова правління Комітету Виборців України (КВУ) Олександр Черненко.
Голова КВУ бачить майбутні вибори до Верховної Ради одними з найскладніших за останні роки та такими, що зададуть сценарій наступним президентським. Найбільших проблем він очікує в мажоритарних округах, де, на його думку, застосовуватимуться підкуп виборців та фальсифікація результатів під час підрахунку голосів.
На запитання, чи можуть запобігти цьому камери відеоспостереження, на які Україна витратила 1 млрд. грн. бюджетних коштів, Олександр Черненко відповів так: "Застосування на виборчих дільницях відеокамер, на мою думку не впливатиме на цей процес. Вони, як та мінеральна вода: "нет ни пользы, ни вреда". Камери стануть, звичайно, стримуючим фактором для членів дільничної комісії, фіксуватимуть якісь порушення, але головні фальсифікації, як наприклад, грошовий підкуп виборців, відбуватимуться за межами дільниці. Не фіксуватимуть вони і підрахунок голосів".
В цілому голова КВУ вважає, що, хоча порушення виборчого процесу і матимуть місце, суттєво на результати виборів вони не вплинуть. Занепокоєння щодо прозорих та чесних виборів вже висловили деякі європейські структури, зокрема ОБСЄ, але вже від себе нагадаємо, що так само вони непокоїлися і щодо проведення в Україні ЄВРО-2012.
Щодо складу дільничних комісій та їх впливу на підрахунок голосів, то тут все залежатиме від того, кого індивідуально висунуть в них представники партій. Якщо це будуть принципові та непідкупні  люди, то вони матимуть можливість принаймні оприлюднити  факт порушення і довести його до громадськості.
Найзапекліші електоральні битви голова КВУ передрікає центральній Україні та, зокрема, Сумщині. Серед причин називає втрату часу по узгодженню кандидатів від опозиції та неможливість висунути в регіонах авторитетних кандидатів.
На думку Олександра Черненка, Сумщина цікава й тим, що "вибори тут носять модельний характер і відображають специфіку країни в цілому зі своїми умовно-помаранчевими та умовно біло-блакитними поясами, лінгвістичною неоднорідністю, індустріальними центрами (Конотоп, Шостка, Ромни) і аграрними територіями".
Голова Комітету Виборців України виділив у мажоритарних округах Сумщині такі особисті чинники:
Фактор Волкова. Хоч під тиском громадськості опозиція і відмовилася його підтримати, він йде від неї як самовисуванець,  залишаючись куратором і грошовим "мішком"БЮТ в області. Олександр Волков, на думку Олесандра Черненка, - "ахілесова п'ята" опозиції і не лише на Сумщині, а й в загальнонаціональному масштабі, враховуючи його минуле. Відверта "джинса" у пресі, роздача горілки з портретом кандидата на пляшці, спрацювали не на імідж Волкова, а з точністю до навпаки.
Фактор Мінаєва. Мер Сум Геннадій Мінаєв, скоріш за все, не буде балотуватися у Верховну Раду, але його позиція однозначно впливатиме на думку виборців.
Фактор Ющенка. Сумщина залишається батьківщиною екс-президента, тому можлива поява кількох кандидатів і від створеного ним політичного об'єднання "Правиця", які будуть працювати в одному полі з опозицією. Тобто наступаючи їй на п'яти.
Фактор Деркача. На думку голови КВУ, Андрій Деркач має шанси і ресурси пройти у Верховну Раду від півночі Сумщини, але конфлікт з місцевою владою ці шанси може звести до нуля. Домовленість "на горі" ще не означає перемогу, "місцеві" можуть поставити йому, як у волейболі, "блок".
http://xpress.sumy.ua/article/politics/4489

МАЖОРНАЯ НОТА. ДЕПУТАТСТВО ПО-НОВОМУ
Геннадий Рыбченков, «Украина - Центр», 25.07.2012, Кировоградская обл.
«…С возвратом «мажоритарки» синекура для нардепов закончится, и будут теперь они сидеть в округах, как миленькие».

А у нас опять будут народные депутаты от территорий. Десять последних лет избранники в Верховной Раде были от расплывчатых, слишком общих и зачастую невнятных партий и блоков, а уже с ноября этого года эти люди будут привязаны к конкретному городу, группе районов, к конкретному жителю, а не безликому всеукраинскому избирателю. Теперь каждый в своих бедах и проблемах (или наоборот, успехах и свершениях) может винить и благодарить, в том числе и своего народного депутата.
Система выборов народных депутатов вновь поменялась, точнее, вернулась к ранее существовавшей, уже проверенной временем и опытом. Подавляющее число украинцев «за», мы хотим, чтобы от места, в котором мы живем, был делегирован в высший законодательный орган человек, имя которого мы знаем, к которому можно обратиться, который способен и властен помочь в конкретных вопросах конкретного, скажем, Кировограда.
Половину новой Верховной Рады, 225 депутатов, будут составлять такие, «территориальные», депутаты. От Кировоградщины мы изберем пять своих, кировоградских депутатов. Пока мы не знаем их фамилий, но уже сегодня должны знать и понимать, чего от них требовать, что они могут сделать для нас.
Закон Украины «О статусе народного депутата» за все время независимости менялся не раз. Но в нем сохранилась уникальная новелла – «Народные депутаты, избранные в одномандатных округах, обязаны поддерживать связь с избирателями своих округов». Как, каким образом – не детализировано. Можете себе представить, к примеру, инструкцию, перечень обязанностей по работе, для токаря на заводе: «Обязан иметь дело с токарным станком»? Ни сколько деталей, ни каких именно он должен выточить, каков временной режим – не указано?
Вообще, в законодательстве о Верховной Раде и народных депутатах гораздо чаще фигурирует понятие «права», чем «обязанности». Избранники очень на многое имеют право. И есть совсем небольшая статья в Законе Украины «О статусе народного депутата» под номером № 8 – «Депутатская этика». Жаль, что нет пункта «Депутатская мораль», но именно об этих понятиях очень хочется сейчас поговорить.
Люди многого ждут от депутатов от своего города или района. Еще свежи в памяти дела (всего-то десять лет прошло), которые делали для своих территорий депутаты-мажоритарщики, избранные в 1994-м, 1998-м, 2002-м годах.  И, смею утверждать, нам мажоритарщики очень нужны.
Конечно, по изначальному пониманию у нас депутатов избирают для того, чтобы они принимали красивые правильные законы, по которым должна жить страна. Но кое в чем Украина существенно обделена. Во многих странах парламенты двухпалатные. Зачем далеко ходить – в соседней братской России, кроме Госдумы, есть и вторая палата – Совет Федерации, в который людей делегируют не от партий, а от конкретных регионов. И, по процедуре, любой принятый Госдумой закон должен утвердить Совет Федерации. То есть представители Воронежа, Чукотки и Иркутска могут запросто зарубить любое решение, принятое единороссами, коммунистами и либеральными демократами Жириновского. Приоритет территориального представительства над партийным очевиден. Подобным образом дело обстоит и в считающейся образцовой демократии – США. Верхняя палата Конгресса - Сенат - состоит из представителей каждого штата, по два человека. И еще только Сенат, к примеру, может инициировать импичмент, отставку президента. Партийная нижняя палата Конгресса не имеет такого права, только люди из Иллинойса, Алабамы и Коннектикута, а не республиканцы или демократы, могут отправить первое лицо в отставку.
Нам в Украине, можно сказать, не хватает региональности в высших органах власти (речь не о Партии регионов). Возвращенный статус депутатов-мажоритарщиков, депутатов от территорий, поможет исправить существующее положение.
Депутат в Украине – больше чем законодатель. Так сложилось, что он еще и представитель, защитник, ходатай за край, который его избрал. Что поделаешь – в Киеве иначе больше некому особо лоббировать, в хорошем смысле этого слова, интересы отдельно взятой области или района. Министерства – они смотрят на все вопросы слишком общо, Президент и премьер решают глобальные проблемы, Администрация Президента занимается делами Президента, Совет национальной безопасности и обороны не снисходит до серьезных проблем какой-нибудь Онуфриевки. Кому, скажите, их отстаивать, да и просто озвучивать на высоком уровне? Глава областной госадминистрации может. Но для того, чтобы это было действенно, он должен 300 дней в году проводить в киевских кабинетах, а не в районах и городах доверенной ему области.
Есть большая надежда на депутатов от округов. Согласно новому законодательству, народный  депутат «рассматривает обращения избирателей, а также от предприятий, учреждений, организаций, органов государственной власти, органов  местного  самоуправления, объединений граждан». И самое главное: «…принимает меры для реализации их предложений и законных требований».  Это важнейший момент!  Следовательно, избрав некоего гражданина N народным депутатом от своего округа, вы впоследствии вправе требовать с него!
Конечно, очень важен персональный фактор. Можно избрать депутатом от своей территории известного человека, романтика украинской мечты, титана духа, или последовательного борца с системой, или шикарно строящего фразы воспламенителя юных сердец. Но лучше, сдается, отдать предпочтение энергичному прагматику, уже до избирательной кампании что-то для вашего города (района, села, хутора) сделавшего. Толку больше будет. Это нам сегодня нужнее.
Конечно, доступность  депутата – вопрос. Можно вспомнить, что в свое время только один город Кировоград в Верховной Раде представляло аж два депутата. Сегодня будет только один. Да, в первой половине девяностых область в парламенте представляло одиннадцать депутатов! Но много ли вам сегодня говорят имена Валентины Завалевской, Николая Петренко, Анатолия Шаланского, Валентина Чеботарева? Эти уважаемые люди вместе с другими в свое время олицетворяли собой Кировоградщину в Верховной Раде.
Тогда один депутат был избираем от примерно 110 тысяч человек. Сегодня – от 200 тысяч. Но дело не в цифири, дело в человеке. Сможет ли избранный тянуть за собой воз из тысяч проблем этих 200 тысяч? Вопрос.
Конечно, нельзя превращать народного депутата от территории в ходатая по делам униженных и оскорбленных, такого себе поверенного или подьячего всех недовольных жизнью. Ему еще и законы принимать нужно, и бюджет страны. Но если не он, то кто же?..
Календарный план работы Верховная Рада для себя определяет каждый год отдельным постановлением для каждой сессии. Обычно избранники намечают себе одну-две недели в месяц для работы с избирателями.  Это касается не только депутатов от округов (их сегодня пока еще просто нет), а всех депутатов. То есть прошедший по спискам партии или блока депутат тоже должен с избирателями общаться. Жаль только, что многие облеченные мандатами товарищи почему-то ищут своего избирателя на Канарах или в Монте-Карло.
Думается, вернувшаяся система регионального представительства заставит депутатов реально ежемесячно работать на округах. Не числиться неделю «в округах», а именно работать.  Так, как понимают это слово большинство избирателей – с 9 до 18 с перерывом на обед и, как минимум, пять дней в неделю. По-другому теперь не получится,  с возвратом «мажоритарки» синекура для нардепов закончится, и будут теперь они сидеть в округах, как миленькие.
Кстати, каждый депутат обязан по закону иметь приемную в своем округе. Помещение для нее обязаны депутатам предоставлять органы местного самоуправления. И депутат обязан, еще раз повторим -  обязан вести прием избирателей.
Напоследок краткая инструкция. К вашему народному депутату, избранному по мажоритарному округу, не стоит обращаться по поводу:
- несвоевременного вывоза мусора во дворе;
- перебоев в режиме работы маршрутных такси;
- хамства продавщицы в магазине и т.д.
А обращаться, вероятно, можно и нужно по масштабным, системным причинам – на предприятии сотням людей не платят зарплату; продано целое общежитие с людьми; крупное село до сих пор не газифицировано; с водой в поселке ужас и т.д.
Нормальный активный депутат, обладая своим инструментарием депутатских запросов, обращений, правом внесения предложений и поправок в бюджет страны, даже личных связей (куда деваться, в этом мы еще византийцы), сможет помочь в решении подобных проблем. Если, конечно, вы правильного депутата выберете…
http://uc.kr.ua/deputatstvo/

ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ

ПЕРВЫЙ СЕКРЕТАРЬ ХАРЬКОВСКОГО ОБКОМА КПУ А.АЛЕКСАНДРОВСКАЯ: ПАРТИЯ РЕГИОНОВ - БУРЖУАЗНАЯ ПАРТИЯ, НАШ КУРС НЕ МОЖЕТ СОВПАДАТЬ
Андрей Войницкий, "Status quo", 26.07.2012, Харьковская обл.
Первый секретарь Харьковского обкома Компартии Украины Алла Александровская производит впечатление человека, четко знающего, в каком мире он живет.

Власть и оппозиция традиционно пытаются "сожрать" друг друга, народ на фоне нарастающего социального недовольства проводимыми реформами и принимаемыми законами, как всегда, предоставлен сам себе. В такой ситуации коммунистам и делать особо ничего не надо – лишь повторять старые мантры о буржуазии и классовой борьбе и четко следовать генеральной линии партии. В отличие от политических конкурентов у них есть два ключевых преимущества. Первое: идеологическая база от Маркса и Ленина до новейшей левой мысли, которая и не снилась большинству украинских политических партий с состряпанными наспех в 90-е уставами. Второе: небогатый народ, разочаровавшийся как во власти, так и в оппозиции, но при этом жаждущий социальных гарантий от государства. Воистину нужно быть "гением бездарности", чтобы упустить свой шанс в такой ситуации и не пройти в парламент.
Первый секретарь Харьковского обкома Компартии Украины Алла Александровская производит впечатление человека, четко знающего, в каком мире он живет. Она уверена, что коммунисты наберут 15 % голосов избирателей на предстоящих выборах и сама, скорее всего, будет выдвигаться по традиционному для себя Московскому району Харькова. Правда, в этом Алла Александровна, как и подобает коммунисту, не признается до решения съезда партии, который пройдет в Киеве 30 июля и окончательно утвердит все кандидатуры. Зато она вполне откровенно высказывается по другим вопросам – от ставшего "камнем преткновения" закона о русском языке и Партии Регионов до Ленина и социальной революции в Украине.
- Алла Александровна, принятый недавно закон о языках вызвал парламентский кризис и привел к нарастанию гражданского конфликта. Коммунисты поддерживают это закон. Почему?
- Украина - многонациональное государство. Более 10 млн. граждан Украины считают своим родным языком русский. Многие из этих людей не отказываются от украинского языка. Есть люди, которые не разговаривают на украинском языке, но я думаю, что таких людей немного. Большинство украинцев говорят на двух языках. Я украинка по национальности, здесь, в Харьковской области, в Старом Салтове - корни моей мамы, в Липцах - корни моего папы, мы коренные жители на этой территории. У нас в ходу всегда было два языка, ми "розмовляли українскою мовою, вивчали українську мову, вільно нею володіємо", но вместе с тем и русский язык для нас родной. Поэтому категорическое требование, что использоваться должен только один язык, меня загоняет в тупик – я не могу и не хочу отказываться от своего родного русского языка. Я хочу сохранить свой духовный мир, свою связь с русской культурой и передать это своим детям и внукам. Я не хочу обеднять свой внутренний мир, лишать себя возможности пользоваться в полной мере русским языком так же, как и украинским. При этом я никоим образом не создаю препятствий для развития и распространения украинского языка, который, еще раз повторюсь, для меня также является родным.
Существует мировая практика, есть много стран в мире, в которых несколько государственных языков. В Финляндии 8% населения по национальности - шведы, у них два государственных языка. Законы должны отражать реальное положение вещей в обществе. Конституция говорит, что государственным языком является украинский, однако и другие языки имеют право на равные условия развития. А этого у нас нет.
Возьмем статистику. Вот официальные источники. "Освіта і наука в Україні", 2005 г.: Согласно статистике в 2003-2004 г. 81% всех учеников обучались на украинском языке. Это отражает реальную ситуацию с учетом того, какой язык для этих людей является родным? Нет, не отражает. Как минимум 10 миллионов украинцев считают своим родным языком русский. Далее, 2001 г., "Освіта України", "Інформаційно-аналітичний огляд". В 1992 г. в дошкольных учреждениях обучались на украинском языке 49% детей, а в 2000 – 70%. Студенты: 1992 г. – 36%, а в 2000 г. -73%. Тенденция к украинизации видна. А где же равное право для русского языка?
- Вы считаете, русский язык нуждается в защите в Украине?
- Он нуждается в обеспечении конституционного права. Есть Конституция Украины, которая гарантирует русскому языку определенное право, и я хочу воспользоваться этим правом. Украинизация привела к тому, что молодое поколение ущемлено в праве обучаться на русском языке. Государство должно обеспечить реализацию этого конституционного права.
- Оппоненты закона говорят, что его принятие приведет к вытеснению украинского языка в Восточных, Центральных областях Украины...
- Рекомендую всем, читайте этот закон. Статья закона четко повторяет норму Конституции и говорит, что государственным языком Украины является украинский язык. Более того, есть статьи, которые говорят о недопустимости сужения распространения украинского языка. По поводу этих "стонов и воплей", которые мы слышим, можно сказать так: этим людям нужно как-то напомнить о себе в публичной политике.
Нужно учитывать, что западные области Украины 300 лет находились под Австро-Венгрией, под Польшей, действительно украинский язык был долгое время там запрещен. В обиходе было слово "быдло" по отношению к украинцам. Наверное, у жителей этих областей за 300 лет сформировался менталитет униженных в своем национальном самосознании. И этот подсознательный менталитет реализуется сегодня в этой якобы защите украинского языка. Никто никому не мешает разговаривать на украинском языке. Но я хочу говорить и на русском, чтобы мои дети учились на русском языке, я хочу смотреть фильмы на русском языке, потому что для меня родными являются две культуры. Для значительной части населения Украины в Восточных и Центральных областях русская культура является такой же родной культурой, таким же источником менталитета, духовности, культурной среды этих людей, каким для жителей западных областей является украинский язык и культура.
Никто не пытается ограничивать развитие и использование украинского языка. Позиция коммунистов в отношении того, что в Украине должно быть два государственных языка, в этом законе не реализована, но сделан шаг в этом направлении. В законе лишь реализованы нормы Конституции о том, что и другие языки имеют право на развитие в Украине, в какой-то степени он развивает нормы Европейской хартии о языках. Мне кажется, что для протестующих против этого закона, тема языка – это единственная тема, позволяющая громко кричать. Больше кричать им не о чем. Хотя есть сегодня у народа Украины множество проблем, требующих протеста. Однако эти проблемы "захисників мови", очевидно, не интересуют…
- Недавно в Харькове был инцидент, когда защитника Тимошенко Власенко облили зеленкой...
- Это ужасно. Я понимаю, политическая борьба может принимать острые формы вплоть до физических. Когда в Верховной Раде бывают эти драки, я как женщина в них, конечно, не участвую, но иногда понимаю, почему они происходят. Мы, коммунисты, активно боролись и препятствовали работе Верховной Рады во время принятия Земельного кодекса в 2000 г. Нас физически вышвырнули из здания парламента, а Александра Николаевича Ткаченко убрали с должности председателя Верховной Рады совершенно незаконно. Я понимаю эмоции, за которыми имеется политическая позиция. Но обливать человека зеленкой, создавать угрозу его зрению - это хулиганство. Люди, которые действуют так – хулиганы. Если же говорить о способах ведения политической борьбы, то, к сожалению, зачастую она приобретает вид цирка с клоунами: применяются технологии пиара, флешмоба, хулиганства... Видимо, люди не могут по-другому выразить свою мысль или этой мысли нет вовсе!
- Как вы считаете, говорит ли этот случай о том, что выборы будут "грязными"?
- Что значит "грязные" выборы? Вспомним, кампанию 2004 г. – она привела к тому, что та сторона, которая обвиняла другую в "грязных" выборах, совершенно незаконным способом пришла к власти. Ющенко стал президентом нелегитимным способом. Парламент принял постановление, в котором между прочим говорилось о том, что в ходе выборов допущено множество нарушений закона, хотя это не было подтверждено никакими документами. А Верховный Суд при вынесении решения о незаконности выборов в своем решении ссылался, в том числе, на постановление парламента. И все это привело к тому, что, в конце концов, пришли к власти Ющенко, Тимошенко...
- Но выборы тогда действительно были "грязными", если говорить о тех технологиях, которые использовались обеими сторонами...
- Очень часто манипулирование сознанием людей осуществляется путем использования термина, которому трудно дать определение. Что такое "чистые" или "грязные" выборы? Есть понятие "законно" или "незаконно". Законы позволяют дать четкое определение происходящему. Другое дело, что власть, правоохранительные органы не всегда качественно выполняют свои функции. Выборы "прозрачные, непрозрачные" – это чье-то субъективное мнение. Нужно обращать внимание на нарушения с юридической, правовой точки зрения. "Грязные" выборы – это эмоциональная оценка, которая не ведет к правовым последствиям. Хотя, конечно, есть моральная сторона дела, могу быть ситуации, когда какие-то кандидаты будут пользоваться какими-то дополнительными ресурсами, находя пробелы в законе.
Иногда люди говорят о необходимости принятия "хорошего" закона, который их защитит и решит все проблемы. Мы должны отдавать себе отчет, что бывает не только диктатура пролетариата, но и диктатура буржуазии. Буржуазия не будет работать в интересах пролетариата. Капитализм – это диктатура буржуазии. Будет буржуазия работать в интересах наемного работника? Конечно, нет, она живет за счет классового неравенства. Будет ли она создавать условия для демократии? Конечно, нет. Поэтому наивно предполагать, что когда-то в парламенте будет принят закон, который сделает выборы прозрачными, честными, чистыми. Манипулировать законом можно. Те, кто имеет силу власти, этим пользуются. Поэтому во власть необходимо проводить истинных представителей народа, его защитников.
- Алла, Александровна, Вы выдвигаете свою кандидатуру по 170-му мажоритарному округу (Московский р-н). Ваши соперники - Дмитрий Святаш (возможный кандидат от Партии регионов) и Лилия Авдеева (кандидат от объединенной оппозиции). Как оцениваете свои шансы на победу? Насколько это сильные для вас соперники?
- Еще рано говорить об этом, потому что не прошли еще партийные съезды и не состоялось выдвижение кандидатов (съезд Компартии Украины назначен на 30 июля - "SQ"). Но могу сказать, что во время президентских выборов и выборов в Верховную Раду я была доверенным лицом Петра Николаевича Симоненко и представителем Компартии по Московскому району. Это в Харькове самый крупный по территории и по количеству проживающих людей район. Объем работ в нем намного больше, чем в других. Поэтому для меня, как для первого секретаря Харьковского областного комитета КПУ, приоритетом является партийная работа именно в этом районе. Здесь проживает большое количество избирателей, которых можно убедить в нашей правоте и привлечь на нашу сторону. Независимо от того, буду ли я выдвигаться по Московскому району, этот район является для нас одним из ключевых.
Я бы не стала давать оценку другим претендентам. Очень часто за счет предвыборных технологий формируется образ кандидата, далекий от истины. Я уже 14 лет работаю в парламенте, достаточно открытый человек, часто выступаю на радио и телевидении, веду приемы граждан, участвую в сходах граждан по всей области, иногда бываю и в других областях Украины. Это часть моей партийной работы, которую я делаю независимо от даты проведения выборов. Я думаю, у людей есть возможность меня оценить. Я бы отела, чтобы и другие участники выборов так же активно общались с людьми, чтобы люди могли узнать, что они собой представляют, что они сделали, что и как хотят сделать.
- Появились ли новые кандидаты, чьи фамилии Вы можете озвучить?
- 30 июля будет съезд партии. После съезда в течение 10 дней мы проведем пресс-конференцию, на которой назовем всех кандидатов от Компартии и расскажем о них. Сейчас я бы не хотела забегать вперед.
- На какой процент голосов рассчитывают коммунисты на этих выборах?
- Компартии вполне реально получить 15% голосов. Двадцать лет "буржуазного беспредела", думаю, заставили задуматься людей, не только умудренных опытом, но и молодых. Лет 5-7 тому назад двадцатилетние молодые люди, которые в советское время были детьми, не могли сравнивать советскую систему власти и сегодняшнюю, буржуазную. Но эти люди уже повзрослели, начали работать. Те, кому сегодня от 30 до 40 столкнулись с реальностью жизни при капитализме. Они анализируют происходящее и приходят к выводу, что при такой системе власти, при таком несправедливом устройстве общества перспектив у них практически нет. Количество рабочих мест сокращается, возможности реализовать себя как специалиста в какой-то отрасли уменьшается, а ведь для человека это самое главное в жизни. Я думаю, 30-40-летние это понимают.
- Вы рассчитываете на их голоса?
- Конечно. Они могут быть "некоммунистами" по убеждениям, но они точно не согласны с моделью общества, которая 20 лет выстраивается в Украине. Поэтому определенный протестный потенциал у поколения молодых есть. Коммунисты предлагают модель справедливого общества, где во главу угла должны быть поставлены интересы тех, кто трудится. В таком обществе должны быть созданы условия для самореализации и обеспечена справедливая достойная оплата труда. Мы не обещаем манны небесной, мы говорим: надо дать возможность реализовать естественное право человека зарабатывать на жизнь. Это ключевой момент.
- Коммунисты выдвинули лозунг "Вернем страну народу!", апеллируя к достижениям времен СССР, делая акцент на социальных проблемах. Но удастся ли реализовать такие лозунги как национализация промышленности, бесплатное образование или налог на роскошь? Чувствуете ли вы ответственность перед избирателем, потому что практика показывает, что такие вещи сложно воплотить?
- Почему же? Ведь была в Украине национализация "Криворожстали"? Основания были? Были. Плохо, что потом была реприватизация, и комбинат все же продали. Но речь не идет о том, чтобы "взять и отнять". Нужно смотреть, на каких условиях предприятие было приватизировано, как эти условия выполнены, или они не выполнены. Речь не идет о магазинах и парикмахерских, речь идет о предприятиях, стратегически важных с точки зрения обеспечения безопасности государства, например, предприятиях энергетической отрасли, бюджетообразующих предприятиях. Сегодня, например, государственные ликероводочные предприятия отданы в аренду и на них хорошо зарабатывают новые собственники, внедрив новые технологии. А разве это же не может делать государство? Если вы поинтересуетесь социологическими опросами, то увидите - 85% представителей всех возрастных групп и на востоке и на западе Украины на вопрос "считаете ли вы приватизацию государственных предприятий справедливой?" ответили "нет". Многие сахарные заводы были порезаны на металл после приватизации, и в Украине около полумиллиона работников этой отрасли остались без работы! Это нормальный результат приватизации?
Мы предлагаем достаточно взвешенный вариант национализации, который корреспондируется с законами Украины и Конституцией.
Что касается социальных программ, мы совершенно логично обращаемся к опыту Советского Союза. Этот опыт показывает, что бесплатная медицина, образование – это возможно. В СССР действительно была бесплатная медицина – не было роскошных палат, но лечили бесплатно и на современном научном уровне. А сегодня "скорая" приезжает, врачи говорят: не заплатишь - не заберем. Привозят избитого человека в больницу, и к нему не подходит врач, пока родственники не принесут деньги. Это же противоречит Конституции. Мы говорим очень простые вещи: давайте выполнять Конституцию Украины, которая говорит о бесплатном образовании и бесплатной медицине. А сегодня представители Партии регионов внесли поправки в Бюджетный кодекс, разрешив бюджетным организациям оказывать населению платные услуги. А значит, законным стало взимание денег в школах, больницах. Это же ни в какие рамки не лезет.
Возникает вопрос, где взять деньги на реализацию предложенных коммунистами программ? Я отвечу. В СССР доходы от всей хозяйственной деятельности шли в бюджет государства. При капитализме в сегодняшней Украине, 75% чистой прибыли получает собственник предприятия и лишь 25% попадает в бюджет в виде налогов. Поэтому раньше были деньги на образование, медицину, бесплатное жилье, а сейчас их нет. Мы не можем кардинально изменить ситуацию, но мы говорим – не нужно допускать сверхприбылей. Есть пример Швеции, Германии, других стран, где есть прогрессивная шкала налогообложения. Речь идет о более справедливом распределении национальных доходов через справедливую налоговую систему.
- Если кратко, какие принятые законы и позитивные изменения в жизни людей коммунисты могут записать себе в актив?
Мораторий на Земельный кодекс мы смогли продавить, защитив право людей на пользование земельными наделами. После приватизации квартир появилось много бомжей, потому что людей обманом, мошенничеством, угрозами часто лишали жилья. То же самое произойдет с земельными наделами. Кто защитит одинокого и слабого, если к нему придут и скажут: подписывай договор дарения? Мы продлили мораторий, сохранили землю, наше общенациональное богатство от разграбления.
Вот еще пример. Принят закон "О единоличном крестьянском хозяйстве", в котором есть норма, что те, кто проживает в сельской местности и имеющие приусадебные участки и земельные паи считаются людьми трудоустроенными. То есть выпускник вуза, прописанный в сельской местности, не сможет по этому закону стать на учет в центре занятости, поскольку он считается самозанятым. Мы в 2009 г. голосовали против этого закона, но нас меньшинство в Верховной Раде.
Мы отстояли право для детей войны на стационарную медицинскую помощь в госпиталях ветеранов войны. В феврале 2010 г. были внесены поправки в закон "О социальной защите детей войны" и сегодня в госпитале для ветеранов могут лечиться и те, кто имеет статус "дети войны".
В 2009 г. мы провели закон о ежегодном пересмотре прожиточного минимума и минимальной зарплаты. В мае 2010 г нами были внесены изменения в закон о статусе ветеранов войны, гарантиях и социальной защите, согласно которым первоочередное бесплатное обеспечение автомобилями среди инвалидов предоставлено инвалидам Великой Отечественной войны.
Был еще интересный законопроект, среди авторов которого была и я. Поправки в закон об исполнительной службе, внесенные нами, дали возможность исполнительной службе, выполняющей решение суда, долги по зарплате выплачивать в первую очередь. Долги по налогам, перед банками выплачиваются уже после выплат долгов по зарплате.
- На какой стадии рассмотрение дела по Вашему иску о незаконном сносе Монумента в честь провозглашения Советской власти на Украине с площади Конституции?
- Где-то в сентябре дело начнет рассматривать Высший специализированный суд по гражданским и уголовным делам.
- Коммунисты выступали против нового Трудового кодекса. На какой стадии его принятие?
- Законопроект, против которого активно выступают коммунисты, внесен в повестку дня Верховной Рады, но его не выносят на рассмотрение в зал, поскольку его принятие может вызвать большой резонанс в обществе. Этот Трудовой кодекс разрешает 12-часовый рабочий день. То, за что боролись большевики и рабочие всего мира – 8-ми часовой рабочий день, – этот кодекс перечеркивает. Этот момент настолько вопиющ и циничен, что только из-за этого нельзя голосовать за кодекс. Более того, этот кодекс однозначно в большей мере защищает интересы работодателя, чем наемного работника.
- Возможна ли социальная революция в Украине и как коммунисты видят свою роль в ней?
- Революция возможна. Революция – это кардинальные перемены в общественном устройстве. Сегодня у нас диктатура буржуазии, от которой страдает народ, 80-90% населения, а меньшинство пользуется всеми привилегиями. Это несправедливо. Государство как машина управления должно обеспечить нормальные условия жизни для народа, а эта машина у нас работает в интересах 5% населения. Это же алогично. Если ждать, что эта проблема решиться сама собой, путем эволюционного улучшения общественного строя, то ваше поколение, поколение молодых, должно быть с таким прогнозом не согласно. Жизнь скоротечна. Соглашаясь с тем, что революция не нужна, молодые люди соглашаются с тем, что их жизнь пройдет без заметных улучшений. А возможно, и жизнь их детей. Да, возможно, немного увеличится зарплата, но кардинальных перемен не будет – богатые не спешат делиться с бедными. Молодые люди, должны желать кардинальных перемен, чтобы была диктатура не буржуазии, а диктатура большинства. Конечно, коммунисты "льют воду на мельницу революции", потому что наша программа, наша позиция, наше голосование в парламенте – все это говорит о необходимости кардинальных перемен, о том, что революция необходима.
- Как коммунисты относятся к Партии регионов? Будет ли Компартия дистанцироваться от Партии регионов или наоборот сближаться?
Мы поддержали кандидатуру Януковича перед вторым туром президентских выборов. Был даже подписан документ о его поддержке при выполнении определенной программы. Там были и вопросы, связанные с изменением отношения к русскому языку, социальной защитой, другие вопросы. Далеко не во всем президент следует тому курсу, который он тогда заявлял. Этим грешили все наши президенты, начиная с Кравчука. То, что мы критически оцениваем деятельность президента, еще в большей степени относится к Партии регионов. Мы категорически против приватизации – они это делают. Мы категорически против продажи земли – им очень хочется это сделать. Они проголосовали за изменение в закон о банковской деятельности, допустив в Украину иностранный капитал, и граждане Украины как и вся финансовая система страны пострадали от оттока капитала в 2008 г. Мировой кризис для Украины был бы менее чувствителен, если бы наша банковская система была более автономной, ведь сегодня до 40% банковского капитала в Украине контролируется из-за рубежа. Партия регионов – это буржуазная партия, наш курс не может совпадать по определению. Есть близкая позиция, например, по русскому языку или по отдельным социальным программам. Впрочем, Партия регионов, как и "Батьківщина" – это буржуазные партии и если они голосуют за социальные программы, то только исходя из популистских соображений. А для нас эти вопросы принципиальны и политически важны.
- Как Вы относитесь к деятельности бывшего члена ЦК Компартии Леонида Грача, который жестко критиковал партию и был исключен из нее?
- Я голосовала за исключение Леонида Ивановича из состава Центрального комитета, Президиума ЦК, за исключение из партии. Я и тогда и сейчас оцениваю его деятельность наносящую вред Компартии Украины. Основания для такой жесткой оценки у партии и у меня лично были. Я наблюдала за его работой, чаще всего его выступления носили ярко выраженный субъективный характер. То, что он поступал вопреки уставу партии, – неоспоримый факт, поэтому он и получил такую партийную оценку.
- Перечитываете ли Вы труды идеологов коммунизма, Ленина, Сталина?
- Я и Вам рекомендую их перечитать. Владимир Ильич как никто точно и правильно понимал ситуацию в обществе с точки зрения отношений наемных работников и работодателей, с учетом их отношения к собственности на средства производства. Классовый подход – это принципиальная позиция Маркса, Энгельса, Ленина и наша, коммунистов. Есть наемные работники, и есть те, кто присваивают результаты их труда. История показывает, что такой подход носит объективный характер. Ленин оставил колоссальное наследие, конечно, далеко не все его работы я прочитала. На многие вопросы современности можно найти ответ у Ленина. Иногда слышим, что мы перестали быть партией рабочего класса. Но когда Маркс писал "Капитал" – рабочий был по определению человеком физического труда, производящим материальные ценности. Но сегодня материальные ценности производятся уже и в нематериальной сфере. Например, программный продукт имеет денежное выражение, программист получает за него зарплату, однако основную прибыль получает собственник фирмы, на которой работает программист. Я считаю, что сегодня более правильным будет определение – наемный работник. К ним можно отнести и учителя, и врача, и научного работника. Мы, коммунисты, говорим о необходимости установления справедливого отношения к человеку труда: он должен получать столько, чтобы не только мог восполнить свои физические силы, но иметь возможность (материальную) чтобы развиваться как личность.
- Какова сейчас идеология КПУ? Близки ли вы к европейским социал-демократам?
Европейская социал-демократия – это стоять ногами на разных берегах, находясь под угрозой обрушения. Они пытаются найти компромисс между буржуазией и наемными работниками, они пытаются решить вопросы зарплаты, защищают социальные достижения, но вопросы собственности на средства производства они не трогают. А именно в этом вопросе скрыто главное – кто ими владеет, тот имеет доступ к доходам от вложенного труда, имеет возможность распоряжаться ими.
В Португалии у власти длительное время были социалисты. Приватизация прошла при них, вступили в ВТО тоже при них, порезали все судоверфи на металл. Какие же они социалисты? Европейские социалисты и социал-демократы занимают соглашательскую позицию. Они вроде как борются за справедливость, но так, как они за нее борются, ее никогда не достигнуть. Со времен Ленина социал-демократия не изменилась.
http://www.sq.com.ua/rus/article/vybory_2012/pervyj_sekretar_harkovskogo_obkoma_kpu_aaleksandrovskaya_partiya_regionov_burzhuaznaya/

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

ЧТО ПРИHЕСЛО РЕФОРМИРОВАHИЕ МЕДИЦИHЫ В ДОHЕЦКОЙ ОБЛАСТИ
"Приазовский рабочий", 25.07.2012, Донецкая обл.
Для журналистов были представлены итоги реализации пилотного проекта реформирования системы здравоохранения в Донецкой области.

Информационный отчет представила начальник управления организации и развития медицинской помощи населению главного управления здравоохранения Донецкой облгосадминистрации Наталья Мелешкина.
Что же принципиально новое пришло в систему здравоохранения? Прежде всего, первичная медицинская помощь отделилась от узкоспециализированной (вторичного и третичного уровня). С 1 января 2012 года в Донецкой области начали действовать 72 центра первичной медико-санитарной помощи (ЦПМСП).
Если прежде в поликлиниках пациентов принимали участковые врачи-терапевты и педиатры, то теперь, согласно новой системе, им на смену придут врачи семейной медицины общей практики. Их компетенция шире - они будут принимать и взрослых, и детей, кроме того, частично выполнять функции хирурга, невропатолога, ЛОР-врача, окулиста, психиатра и акушера-гинеколога. Разумеется, семейный врач не будет проводить сложные операции, но наложить шов на рану, лечить отит или радикулит сможет. Однако врачей семейной медицины мало - в Донецкой области не хватает 1200 таких специалистов! Поэтому в ряде лечебных учреждений по-прежнему работают участковые терапевты, педиатры и врачи узких специальностей.
Стационары с начала года перешли на вторичный уровень. Произошел ряд изменений и в системе оказания экстренной медицинской помощи. Сейчас на территории области действуют 28 станций скорой помощи. Увеличение финансирования позволило выделять больше средств на медикаменты. Если ранее на обслуживание одного вызова в среднем приходилось 3,5 гривны, то теперь - около 10 гривен.
До конца года ожидается поступление 48 новых автомобилей для "скорой помощи", из них 19 - в ближайшие дни. Эти автомобили получат пять городов Донецкой области: Мариуполь, Макеевка, Краматорск, Докучаевск и Волноваха. Сколько машин поступит в Мариуполь, пока неизвестно.
В планах - оснастить имеющиеся машины "скорой помощи" электрокардиографами и устройствами, позволяющими передавать показания этого прибора в больницу, где опытный кардиолог сможет их расшифровать и сразу же дать рекомендации врачу или фельдшеру.
В нынешнем году сдано в эксплуатацию новое здание донецкого Центра катастроф и службы экстренной медицинской помощи. Здесь базируются врачи высокого класса, которые выезжают в случае необходимости на сложные операции в лечебные учреждения. Благодаря этому можно не держать высококвалифицированных врачей в маленьких больницах - это не только невыгодно с финансовой точки зрения, но и неэффективно: не имея постоянной практики, врач теряет квалификацию.
Действуют в области и семь перинатальных центров, которые ранее назывались неонатологическими. В этих родовспомогательных учреждениях, которые относятся к третичному - самому высокому - уровню, оказывается помощь женщинам с осложненным протеканием беременности, выхаживаются дети, которые появились на свет раньше срока, с недостаточным весом или врожденными пороками. Направление в эти центры дают семейные врачи. Они же теперь ведут беременность, если она протекает нормально.
Особо было отмечено, что до конца 2012 года в Донецкую область на закупку медикаментов, оборудования  и прочие нужды здравоохранения поступит 0,5 миллиарда гривен. Такую значительную сумму отрасль прежде не получала. Правда, и тут не обходится без проблем: бывает, финансирование запаздывает из-за затянувшихся тендерных процедур. Против этого "лекарство" пока не нашли…
На встрече с журналистами с докладом также выступила начальник управления здравоохранения Макеевского горсовета Елена Теряева, которая рассказала, как в Макеевке пытаются решить проблемы здравоохранения.
Как и в других городах области, в Макеевке не хватает специалистов первичного звена, их дефицит сейчас составляет 177 штатных единиц.
Средний возраст участковых терапевтов - 58 лет. В одной из больниц работает 85-летний терапевт, ставший своего рода визитной карточкой поликлиники.
Чтобы восполнить дефицит врачей семейной медицины, городская власть приняла решение заключать договоры с абитуриентами, поступающими в медуниверситет: стоимость контракта на обучение оплачивается за счет городского бюджета, а выпускник потом должен отработать по специальности 10 лет в Макеевке. А медицинское образование - недешевое. Шесть лет обучения в медицинском университете по специальности "Лечебное дело" стоят 101 тысячу гривен, а если считать еще два года интернатуры, то уже 113 тысяч гривен. Поэтому заключить такой контракт пожелали многие абитуриенты, в том числе  и из других городов.
Проект - затратный, но зато через несколько лет город гарантированно получит собственных специалистов.
http://www.pr.ua/news.php?new=20111

ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА НА ЖИТОМИРЩИНІ: ПОСТРАЖДАЛІ ВИРІШИЛИ ЗВЕРТАТИСЯ У КИЇВ
«Рупор Житомира», 25.07.2012
У Бердичівського районі загинуло більше 3-х тисяч бджолосімей.

Пасічники Бердичівського району продовжують з’ясовувати, хто винен у масовій загибелі їхніх бджіл. Місяць тому у майже двох десятках навколишніх сіл стали раптово вимирати медоносні комахи. Загалом згинуло близько 4-х тисяч бджолосімей.
Володимир Сирота, пасічник: «Ми, пасічники району, втратили всю свою льотну бджолу. Це означає, що ми втратили не лише мед, але й маток, які не дадуть нам розплоду на осінь. А це означає, що ми можемо залишитися без бджіл навесні».
У відповідь на звістку про падіння комах в районі створили спеціальну комісію за участю посадовців, представників санстанції, ветеринарної служби, інспекції з захисту рослин тощо. Кожен з її членів провів дослідження в рамках своїх повноважень.
Федір Кухарець, головний спеціаліст управління ветеринарної медицини у Бердичівському районі: «Відібрали бджіл і мед на дослідження у нашу лабораторію. Збудників інфекційних захворювань виявлено не було. На пестициди наша лабораторія не досліджує».
Анатолій Барановський, начальник інспекції з захисту рослин у Бердичівському районі: «Нашою лабораторією не виявлено залишків пестицидів у рослинах, на які, ймовірно, сідали бджоли. Ми зробили дослідження у 4-х господарствах, де стояли вулики і загибли бджоли. Проте засобів захисту, які б могли спричинити гибель комах, за документами, ці господарства не використовували. Ніхто з них не використовував інсектицидів».
У період, коли бджоли почали масово вмирати, на навколишніх полях проводили тільки підживлення культур добривами. Але навіть цього під час цвітіння рослин, які запилюються бджолами, робити не можна, кажуть пасічники.
Ігор Столяр, пасічник: «Взагалі закон бджільництва забороняє будь-яку обробку сільськогосподарських культур під час цвітіння. Навіть тих, які не квітують, але серед яких квітують бур’яни. Проте цього закону ніхто не дотримується. А що найжахливіше – нас ніхто не попереджав про початок робіт. У районі загинуло більше 3-х тисяч бджолосімей. Це екологічна катастрофа, але про це ніхто не каже».
Вже нині є очевидним, що завдана шкода має колосальні розміри, зазначають бджолярі. Одна сім’я комах вартує близько тисячі гривень. Загинуло – майже 4 тисячі. Тож приблизний збиток сягає 4 мільйонів гривень. Проте сподіватись хоча б на якесь відшкодування пасічникам не доводиться, адже навіть експертиза столичної лабораторії не визначила причину загибелі бджіл.
Володимир Король, пасічник: «Згідно цього заключення, яке видала лабораторія, наші бджоли повинні літати, а не лежати мертвими! Усі проби, що вони виставили, однакові. Це і в першому класі дитина може так написати. За цим висновком, у нас просто екологічно чиста земля! А пасіку зайти не можна!»
Можливо, наявність хімікатів у мертвих бджолах аналізи не показали ще й тому, що їх провели запізно. На цьому неодноразово наголошували спеціалісти. Пасічники ж дотримувались протилежної думки. Мовляв, вони відреагували одразу.
Микола Куба, пасічник: «Наш Сирота звернувся на другий день після загибелі, решта – на третій. Усі чекають від нас якоїсь заяви. А для чого тоді адміністрація, санстанція, ветслужба? Вони у першу чергу повинні були підняти прокуратуру і міліцію, щоб ті розслідували факт».
Володимир Король, пасічник: «Якби ми не підняли крик, не їздили здавати аналізи, не штовхали їх у спину, вони б взагалі нічого не знали. А якби ще ми сиділи та мовчали, то це було б для них найкраще».
Зі своєї проблемою люди вкотре прийшли до стін райдержадміністрації. Першим, хто їх зустрів, був начальник управління агропромислового розвитку району Борис Базилевський. Йому бджолярі і висловили низку питань щодо своїх стосунків із фермерами, які кроплять поля.
Володимир Сирота, пасічник: «Перше питання. Проконтролювати, чим обробляють поля. Друге – де знаходяться і чим засіяні ці поля. І третє питання – ліцензії цих людей, які літають і кроплять абсолютно без нічого. Хто за це несе відповідальність?».
На зустрічі були вирішено звертатися до губернатора Житомирської області, який, до речі, теж займається бджолярством, і до Уряду. А щоб у майбутньому пасічники могли захистити свої права і зберегти свої господарства, їм порадили об’єднатися в Асоціацію.
Борис Базилевський, начальник управління АПР Бердичівської РДА: «Давайте створимо свою асоціацію бджолярів. Саме з метою дотримання усіх вимог, про які ви щойно оголосили. Продумайте це питання, адже у нас є відповідні фахівці».
Ігор Столяр, пасічник: «Створити асоціацію – це, звичайно, добре. Це юридична особа. Але чи будуть до нас дослухатись? Адже вже є закон, що забороняє кропити культури в період цвітіння, і його ніхто не дотримується. А кому буде вигідна ця Асоціація? Райдержадміністрації та інших службам, які перекладають усю відповідальність на нас? Мовляв, ви бджолярі, у вас є спілка. Виникли питання – беріть і займайтесь».
http://ruporzt.com.ua/vlada/40895-ekologchna-katastrofa-na-zhitomirschin-postrazhdal-virshili-zvertatisya-u-kiyiv.html

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

КРЫМУ ГРОЗИТ УЧАСТЬ КРЫМСКА?
Алексей Вакуленко, «Крымская правда», 25.07.2012
Загорское водохранилище в Бахчисарайском районе находится на грани крупной техногенной катастрофы.

Смещение акцентов
После трагедии в Крымске Краснодарского края, унёсшей более 170 жизней, крымчане стали активно обсуждать возможность повторения такой катастрофы на полуострове. Причём внимание журналистов приковало Кутузовское водохранилище.
В СМИ появилась информация о том, что оно является технически небезопасным, о чём свидетельствует ситуация в 1997 году, когда сильный дождь увеличил уровень воды настолько, что произошло затопление Алушты. Начальник Крымского бассейнового управления водных ресурсов Андрей Лисовский заверил, что все гидротехнические сооружения Кутузовского водохранилища находятся в технически исправном состоянии, а случаев прорыва плотины не было. По его словам, это самое новое (построено в 1986 году) и при том самое маленькое крымское водохранилище, которое в настоящее время заполнено на 63% (0,7 из 1,1 миллиона кубометров). И ни словом не обмолвился о Загорском водохранилище, строительство которого было также завершено в 1986 году. А точнее, прервано из-за отсутствия финансирования, из-за чего сооружение так и не было принято государственной комиссией, которую в те годы формировал Совет министров УССР. Участники строительства водохранилища бывший начальник ПМК-11 треста «Крымводстрой» Александр Цирук и экс-начальник участка Владимир Краснянский утверждают, что объект так и не был сдан. Сегодня, по их убеждению, водохранилище представляет серьёзную угрозу для 18 сёл Бахчисарайского района, расположенных в бассейне реки Кача.
Болото на оползне
- Под днищем лотка на всём его протяжении сформировались русла водных потоков, которые через раскрытые температурно-осадочные швы принимают атмосферные осадки и отводят их через дренажные устройства в водобойный колодец, - говорят они. - Дренажные устройства в 18-м блоке и плите водобойного колодца, судя по всему, заилены продуктами разложения грунтов основания. Блоки 16-й и 17-й фактически плавают. В случае прохождения через водосброс паводка со скоростью 15-20 кубометров в секунду будет достаточно нескольких минут, чтобы переполнить русла, сформированные под днищем лотка, и придать водным потокам напорный режим с потенциальным избытком напора до 40 метров.
К тому же, по словам экспертов, сооружение было построено на оползневом склоне.
В датированном 1977 годом отчёте экспедиции №1 института «Укргипроводхоз», который попал в их распоряжение только в 2000 году, оползневая природа подвижных блоков убедительно доказана.
- Однако заказчику, государственным и партийным органам была преподнесена другая (и единственная) причина подвижки блоков: строители нарушили очерёдность строительства - необходимо было укладывать бетон, начиная от водобойного колодца, - рассказывает Александр Цирук. - Сегодня водохранилище работает в режиме пропуска паводка через этот водовыпуск, из-за чего в водохранилище постоянно сохраняется противопаводковый запас - около трёх-пяти миллионов кубометров, чего явно недостаточно.
Проектный объём воды в водохранилище должен составлять 27,8 миллиона кубометров, - поясняет он. - Но с 1986 года более пяти миллионов кубов в водохранилище не аккумулировали. Из-за аварийного состояния водосборного сооружения сброс воды осуществлялся только донным водовыпуском, пропускная способность которого достигала 20 кубометров в секунду, или 1,7 миллиона кубометров в сутки. То есть в семь раз меньше, чем водосброс плотины пропустил бы без ущерба. А это около 17 миллионов кубометров воды за двое суток при резерве аккумуляции пять миллионов кубов. В таком случае многомиллионная масса воды найдёт выход только через разрушенный водосброс и саму плотину. И, как всегда, всё спишут на природные явления.
А у властей - всё в порядке
Эксперты уже не первый год пытаются убедить крымские власти в необходимости незамедлительно принять меры: хотя бы заделать температурно-осадочные швы и поддерживать их в водонепроницаемом состоянии до завершения реконструкции водосброса. Первоначальные затраты на заделку стыков по схеме, разработанной ЗАО «Крымводстрой», составят около полумиллиона гривен. Впоследствии ежегодные затраты по их поддержанию в водонепроницаемом состоянии будут составлять не более 40-50 тысяч гривен, подсчитали строители.
В декабре 2009 года на территории Загорского водохранилища межведомственная комиссия провела совещание по капитальному ремонту быстротока. В протоколе мероприятия, утверждённом тогдашним первым замминистра жилищно-коммунального хозяйства АРК Энвером Салиевым, отмечается, что проведённое в декабре 2007 года обследование показало: процессы смещения плит быстротока продолжаются. Комиссия пришла к выводу: «Эксплуатация гидроузла водохранилища в существующем режиме является единственно возможным способом использования водохранилища до выполнения реконструкции аварийного быстротока». Кроме того, участники совещания решили, что для выявления причины нарушения «устойчивости элементов быстротока, дальнейшего нормального функционирования водохранилища» необходимо выполнить техническое заключение и по его результатам «определиться с выполнением проектных работ по устранению аварийности быстротока и поиском источников финансирования на их поведение».
В августе 2008 года Салиев в ответ на предостережение строителей водохранилища ответил: «Состояние быстротока постоянно контролируется», а водоканалом ЮБК «разработаны и выполняются мероприятия по недопущению сброса паводковых вод через быстроток».
Загорский апокалипсис
Если же власти автономии пустят нынешнее состояние водохранилища на самотёк, то рано или поздно избежать катастрофы вряд ли удастся. По прогнозам Цирука, катастрофические события начнут развиваться тогда, когда во время прохождения паводка между блоками возникнет сквозной зазор шириной 10-20 сантиметров.
- Наиболее реальным это выглядит при расходах одного процента обеспеченности: 140 кубометров воды в секунду и более, - говорит он. - Учитывая состояние водосброса, аварийная ситуация может возникнуть и при меньших расходах. Далее через возникшие зазоры начнёт размывать ослабленные оползнем грунты основания так, что в считанные часы под блоками образуются воронки глубиной пять-десять метров. Блоки будут последовательно проваливаться в них и сноситься водным потоком вниз по склону. По трассе водосброса образуется прорезь размыва с вертикальными, постоянно обрушающимися откосами, которая будет стремительно приближаться к верхнему бьефу (часть водоёма, примыкающая к водоподпорному сооружению. - Ред.) и одновременно смещаться вправо к телу плотины. При соединении прорези с верхним бьефом расходы сбрасываемой воды возрастут в десятки раз и будут составлять тысячи метров в секунду. В такой же мере будет возрастать процесс размыва грунтов. Прорезь вплотную приблизится к телу плотины, после чего наступит катастрофическая развязка.
Самое страшное, по словам Цирука, то, что в этом случае остановить или ослабить ситуацию не удастся. Бесполезными будут и мешки с песком, и каменные глыбы, и железобетонные конструкции, и вообще всё, что попадётся под руку, уверен он.
- Увы, такова специфика аварий на высоконапорных сооружениях, - констатирует эксперт. - Масштабы таких катастроф сравнимы с последствиями разрушения гидротехнических сооружений, которые могли бы произойти при применении вероятным противником ядерного оружия.
Мнение эксперта
Заведующий кафедрой землеустройства и кадастра Крымского агротехнологического университета, доктор геолого-минералогических наук, профессор Валерий Саломатин:
- Я установил опасные зоны Загорского водохранилища и процессы, которые способствуют подтоплению основания плотины. И если наступит такая беда, как на Кубани, тогда только и останется, что рассказывать о торжественных похоронах жертв трагедии.
http://www.kp.crimea.ua/newspapers/2012/07/25/krymu-grozit-uchast-krymska

*                                 *                              *

Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах і сайтах обласних та міських газет, а також регіональних інтернет-видань України по 26 липня 2012 року включно.
Зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном:  255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.

© Апарат Верховної Ради України
Інформаційне управління
Відділ інформаційно-бібліотечного забезпечення