|
Випуск 49, 18 липня 2012 р. |
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
«ВСЕ ЗАЛЕЖАТИМЕ ВІД ТОГО, ЧИ БУДЕ ЗНАЙДЕНО КОМПРОМІС ПО МОВНОМУ ПИТАННЮ»ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
Лариса Гембарська, «Звягель», 13.07.2012, Житомирська обл.
Прес-конференція спікера парламенту Володимира Литвина у Житомирі.
«СО ВРЕМЕНЕМ ПОЯВИТСЯ БОЛЬШЕ ВОЗМОЖНОСТЕЙ…»РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Александра Горгуль, «Луганская правда», 13.07.2012
На днях Луганщину с рабочей поездкой посетил Вице-премьер-министр Украины – Министр социальной политики Украины Сергей Тигипко.
У НАС ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ЕСТЬ ЧТО, КОМУ И ОТ ЧЕГО ОХРАНЯТЬЕКОНОМІКА
В.Краснопольская, «Крымские известия», 17.07.2012
Совещание Кабмина, посвященное сохранению культурного наследия АР Крым.ЖНИВУЄ ФЛАГМАН
«Зоря Полтавщини», 13.07.2012
Буквально кілька днів відділяє ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» Карлівського району від закінчення збирання ранніх зернових.ЗАКАРПАТСЬКІ ДЕПУТАТИ «ЗА» «ЯЗИК»
«Ріо», 13.07.2012, Закарпатська обл.
Попри забобони, у п’ятницю, 13-го, депутати зібралися на пленарне засідання Закарпатської облради. Порядок денний складався теж символічно з 13 питань.
НІЯКОГО ГОЛОДУ НЕ БУДЕ!ТОЧКА ЗОРУ
Василь Піддубняк, «Новий день», 16.07.2012, Херсонська обл.
На розмові з «Новим днем» — заступник голови Херсонської облдержадміністрації з питань розвитку агропромислового комплексу Михайло Мельник.
ПОТРІБНА РЕАКЦІЯ УКРАЇНОМОВНИХ МЕШКАНЦІВ НАШОЇ КРАЇНИПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
Олександр Сирцов, «Львівська газета», 16.07.2012
«Якщо проаналізуємо новий закон, то він найбільше шкодить не стільки україномовним, скільки російськомовним, адже дає право не знати української мови».СВИСТАТЬ ВСЕХ НАВЕРХ!
«Верже», 12.07.2012, Запорожская обл.
Новый закон «не ограничивает сферу употребления украинского языка, а лишь закрепляет права граждан неукраинской национальности на использование языка своих предков».
АЛЕКСАНДРА КУЖЕЛЬ: «НЕ МЕШАЛО БЫ В СВОЕЙ ХАТЕ ПРИБРАТЬСЯ»РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
А.Романюк, «Южная правда», 14.07.2012, Николаевская обл.
Пресс-конференция лидера общественной организации «Громадянський опір».
ЖЕБРАЦТВО – БЕЗВИХІДЬ ЧИ ПРОФЕСІЯ?ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Олександра Білецька, «Західний кур’єр», 13.07.2012, Івано-Франківська обл.
«Приймаючи милостиню, жебраки надають своїм благодійникам послугу, і поки на цю послугу буде попит, буде й пропозиція».
СІМЕЙНА МЕДИЦИНА: РІВНЯННЯ НА ЗАХІДЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
«Вісті Придніпров’я», 16.07.2012, Дніпропетровська обл.
Вже понад рік триває процес модернізації охорони здоров'я у Дніпропетровській області, одним з головних завдань якого є розвиток сімейної медицини.
МЕРТВУ РИБУ, ЯКУ НЕ ВСТИГЛИ З'ЇСТИ, ПЕРЕРОБЛЯТЬ НА КОРМ
Алла Садовник, «Рівне вечірнє», 17.07.2012
У вихідні рівняни могли поласувати мертвою рибою, виловленою в Усті. Навіть не підозрюючи про це.
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
«ВСЕ ЗАЛЕЖАТИМЕ ВІД ТОГО, ЧИ БУДЕ ЗНАЙДЕНО КОМПРОМІС ПО МОВНОМУ ПИТАННЮ»
Лариса Гембарська, «Звягель», 13.07.2012, Житомирська обл.
Прес-конференція спікера парламенту Володимира Литвина у Житомирі.Голова Верховної Ради України Володимир Литвин приїхав до Житомира, аби дати прес-конференцію для представників засобів масової інформації щодо останніх парламентських подій, які відбулися у Верховній Раді у передвідпускний період народних обранців.
Журналістів насамперед цікавило голосування за мовний закон, і керівник українського парламенту поділився із представниками четвертої влади своїми міркуваннями з цього приводу та наголосив, що головне — думати, як країні жити далі.
— Володимире Михайловичу, лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов назвав ваше рішення про відставку «емоційним». Чи насправді на той момент ви керувалися самими лише емоціями?
— Звичайно, мене переповнювали емоції, але вони мене переповнювали ввечері і всю ніч. Рішення, яке я ¬прийняв, — це той коридор можливостей, які мені залишили, у мене іншого шляху не було. Тим більше, що я, Голова Верховної Ради, абсолютно нічого не знаю про таке рішення. Зранку до мене заходили депутати і запитували, чи буде виноситись «мовне питання», а я запевняв, що його не буде, оскільки, згідно з Законом, воно не може розглядатися. Тому моє рішення про відставку було спокійним, зваженим.
— Чи збираєтеся ви подавати в суд на те, що цей закон було прийнято?
— Я не збираюся подавати в суд. Більше того, я б не радив це питання «протягувати» за допомогою судових інстанцій. Бо тоді доведеться засвідчувати процедуру дотримання закону при розгляді цього питання і можуть виникнути неприємні обставини для людей, які організовували цей процес. Тому я вважаю, що у Верховної Ради має вистачити здорового глузду, розуму і відповідальності для того, щоб заспокоїтись, осмислити цю проблему, бо можуть бути погані наслідки для країни при подальшому нагнітанні конфлікту, і просто необхідно підійти зважено до розгляду цього питання.
— На фоні останніх подій очевидно, що на вас чиниться тиск як з боку партії влади, так і з боку опозиції. Наскільки він відчутний? І як розвиватимуться події навколо мовного питання — ваш прогноз.
— Я поки що не відчуваю тиску тому, що з 4 липня припинив читати Інтернет-видання, знаючи, що здоров’я і спокою ці матеріали мені не додадуть. Розумію, що кожен має право на власну точку зору. Я запропонував з цього приводу — що потрібно робити. Найперше, має бути розуміння, що голосування законопроекту — це ще не остаточне рішення. По-друге, потрібно зупинитися у намаганні використати цю ситуацію для підвищення свого передвиборчого іміджу як з одного, так і з іншого боку. Далі, я вважаю, що повинна припинити самоуправство місцева влада. Бо те, що робиться, інакше, як самоуправством назвати не можна. Це намагання зігнати злість на тих, хто під рукою, і знайти ворога. Як правило — знаходять. На превеликий жаль, офіційні державні чинники з цього приводу застарілі. Я розумію, що, оскільки жодного подальшого кроку після голосування не було, то це серйозна можливість для налагодження діалогу, бо перекричати один одного не вдасться. Хоча я повинен сказати, що в мене всередині душа кричить. Чому? Чому мене зрадили і продали люди, яким я вірив? Але це особисте, і виставляти його на загальний огляд я не вважаю за потрібне.
Особливо потрібно сьогодні застерегти від радикальних закликів, які я розглядаю як спробу, або навіть замах, на Конституційний лад. Ще ж нічого не відбулося: факт не легалізований, а заклики — звучать. Це — проба сили, або свідоме провокування влади на відповідні дії. Я думаю, що при такому підході скоро вже перестануть говорити про Закон. Вважаю, що профільний комітет повинен дати свій продукт, чого він не встиг зробити. Якщо сьогодні говорять про те, що цей Законопроект є неприйнятним (і говорять справедливо), то покажіть — який прийнятний. Нема ж чого обговорювати! Повинна бути альтернатива. Особливо — в частині гарантування державного статусу української мови, а також механізму реалізації права тих, хто належить до національних меншин, на застосування своєї мови в культурно-побутовій, національно-культурній та інших сферах. Потрібно створити погоджувальну робочу групу з людей, які розуміються на цій темі.
На сьогодні, на превеликий жаль, немає нічого запропонованого. Я вважаю, що це має зробити комітет — узагальнити дві тисячі поправок і сказати, який буде вигляд мати цей закон. Тоді буде тема для дискусії. Я вважаю, що потрібно повернути цю роботу у легітимне русло.
— Як ви розцінюєте вчинок фракції Народної Партії — чому вони проголосували за цей закон?
— Від вчинку фракції у мене рана на серці, яка кричить. Я наступного дня зранку зібрав фракцію і запитував: чому ви мене здали? Потупили очі і пояснення одне — ми голосували за розгляд цього питання і не більше того. Прикро, адже за 10 хвилин до цього мій помічник мав розмову із керівником фракції з іншого приводу і нічого не було сказано про подібне голосування. «Проголосували» навіть ті люди, які не були в залі, а на той момент працювали на округах і спілкувалися з людьми і говорили на цю тему, — в той час натиснули на їх картки. Ми продовжили цю розмову — друга була зустріч, і третя була, ми її завершили. Тому, я вважаю, що в даному випадку потрібно йти не через телебачення, бо хоч ЗМІ і велика сила, але зверніть увагу, як наші люди довірливо ковтають все, що лунає з телеекранів. Ви знаєте, скільки коштує одна секунда реклами на телебаченні — 500 гривень на рейтингових каналах. Одна реклама (30 секунд) і виходить не менше 10 разів на день. Помножте і порахуйте суму. Один бігборд — це місячна пенсія. І всі ці люди, які красуються на бігбордах та екранах телевізорів, красиво розповідають, як вони люблять український народ — за українські гроші.
— Володимире Михайловичу, те, що сталося у парламенті, має політичну і технічну складову: одного не було, другий голосував за третього — і це не вважається порушенням, начебто немає ніякого впливу на депутатів. Чому не можна примусити, щоб кожен приходив на роботу і голосував своєю карткою? А нема тебе, то ти не голосуєш, і ніхто за тебе не голосує.
— У нас є закони — Конституція визначає, що кожен депутат голосує персонально. І коли я намагаюся переконати депутата у тому, що потрібно ходити на роботу, він мені говорить: ти подивися, скільки за твою партію і за тебе особисто проголосувало і за нашу партію, так що ти виконуй своє, а я буду виконувати своє.
Я пішов на антизаконний крок: якщо депутат не зареєструвався, то він не отримує заробітну плату. Економія відчутна — ці кошти повертаються до бюджету. Від мене вимагали, щоб я це рішення скасував. Я запропонував — прийміть постанову ВР з цього приводу, або зверніться до суду. Це все, що я міг зробити.
— Ви будете ходити на сесії?
— Звісно. Я працюю у Верховній Раді, яка не прийняла мою заяву, і я сприймаю це як той факт, що ВР зайняла мою позицію, депутати зрозуміли, що поспішили і потрібно подумати. Все буде залежати від того, чи буде знайдено компроміс по мовному питанню. Я свою позицію з цього приводу висловив. До речі, я вчора спілкувався в режимі ¬онлайн і дуже було багато питань. Особливо запало мені в душу одне речення: «Ви повинні знати, що капітан покидає корабель останнім».
http://www.zvyagel.com.ua/?p=6467#more-6467ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
«СО ВРЕМЕНЕМ ПОЯВИТСЯ БОЛЬШЕ ВОЗМОЖНОСТЕЙ…»
Александра Горгуль, «Луганская правда», 13.07.2012
На днях Луганщину с рабочей поездкой посетил Вице-премьер-министр Украины – Министр социальной политики Украины Сергей Тигипко.В программе визита – встреча с шахтерами и инвалидами Луганской области, участие в совещании с работниками социальной сферы Луганщины. Встретился Сергей Тигипко и с журналистами. Говорили о социальных инициативах Президента и законодательных новшествах.
Квартирный вопрос всегда был, есть и, видимо, еще долго будет актуальным для луганчан. О своих квадратных метрах мечтают сотни семейных пар. Но, к сожалению, цены на луганском рынке недвижимости сегодня просто многим «не по зубам». Когда всерьез заговорили о государственной программе «Доступное жилье», казалось, еще совсем чуть-чуть, и для большинства необеспеченных граждан, нуждающихся в улучшении жилищных условий, ради которых и затевался проект, жилищная проблема будет решена. Но доступное жилье, как оказалось, не такое уж и доступное. Даже если не говорить о первоначальном взносе, сумма которого довольно внушительная и не всем по карману, критерии по доходу, которым должен соответствовать заемщик, мягко говоря, нереальные: доход семьи, если она рассчитывает на двухкомнатную квартиру, должен составлять 5500 грн.
По данным специалистов, средняя зарплата по областному центру за I квартал 2012 года составила 2611 грн. А недавно Кабмин расширил круг претендентов на улучшение жилищных условий, которые смогут получить ипотеку всего под 3% годовых. Теперь среднемесячный доход заемщика и членов его семьи должен быть до 10 среднемесячных зарплат, тогда как ранее порог был ограничен пятью средними зарплатами. Вот и получается, что льготную ипотеку для бедных будут получать богатые? Этот вопрос один из первых задали журналисты киевскому гостю. Ведь «Доступное жилье» – одна из главных социальных инициатив Президента, о которых Сергей Тигипко говорил на протяжении целого дня в Луганске.
«Конечно, хотелось бы, скажем, сделать ипотеку для всех, но боюсь, что это нереально. Куда ниже? Мы даем 3% годовых, мы стараемся выйти на самые низкие цены по строительству… Да, пусть мы будем говорить о том, что средний класс будет иметь возможность получить это жилье, но от этого никто не проиграет, – объясняет Сергей Тигипко. – Со временем появится больше возможностей у людей, менее обеспеченных, получить государственное жилье. Да и зарплаты будут постепенно расти. Конечно, в Киеве средняя зарплата побольше – 3 тыс. 15 грн… Но пока это то, что есть. Для Луганской области актуальна другая проблема. Во многих населенных пунктах нет смысла строить жилье. У вас есть жилье дешевле, – готовое, на вторичном рынке, и я думаю, по отдельным городам необходимо принимать решение, чтобы была возможность не строить новое, а покупать вторичное жилье по более низким ценам и давать его людям в кредит на те же 10 – 15 лет под низкие ставки.»
Хотя учитывая, какими темпами растет минимальная заработная плата – с 1 июля она увеличилась на 8(!) грн. и составила 1102 грн., с 1 октября будет составлять 1118 грн., а с 1 декабря – 1134 грн. – не видать луганчанам, как своих ушей, ни нового, ни вторичного жилья. Впрочем, никто и не обещал, что будет легко.
«Больным» вопросом для жителей Луганской области является и повышение пенсионного возраста. Соответствующий Закон «О мерах по законодательному обеспечению реформирования пенсионной системы» вступил в силу с 1 октября. А разговоры до сих пор не смолкают. Средняя продолжительность жизни среди мужчин в Луганске составляет 59,8 лет, а женщин – 71,3 года. Вот и получается, что среднестатистическому луганчанину не светит дожить до пенсии. Впрочем, сам Сергей Тигипко считает некорректным приведение средней продолжительности жизни в качестве весомого аргумента против реформы.
«Когда мы говорим о среднем возрасте мужчин и возрасте дожития до пенсии – это разные показатели. Средний возраст мужчин включает и детскую смертность, и болезни… Поэтому нужно говорить о другом показателе – о среднем возрасте мужчин, которые выходят на пенсию, а он сегодня только растет, – ответил он. – Если мы не будем очень бережно относиться к солидарной системе пенсионного обеспечения, не будем ее постоянно поддерживать, пусть и непопулярными решениями, мы один раз проснемся и окажемся в той же ситуации, в которой оказалась недавно Греция…».
Зато чиновники обещают, что уже совсем скоро мы не увидим в газетах объявлений о работе дискриминационного содержания. Министерством социальной политики подготовлен Закон «О занятости населения». Законопроект содержит ряд стимулов для работодателей, с помощью которых удастся улучшить ситуацию с трудоустройством уязвимых на рынке труда категорий граждан. В законопроекте, в частности, предлагается на год освободить от уплаты единого социального взноса работодателей, которые трудоустраивают на первое рабочее место молодых людей без опыта работы, инвалидов, лиц старше 50 лет, одиноких родителей или родителей с детьми-инвалидами. Людям старше 45 лет государство будет выдавать ваучер стоимостью 12000 гривен на получение образования…
Впрочем, в законодательстве уже давно прописано: молодым специалистам – выпускникам государственных учебных заведений, потребность в которых ранее была заявлена предприятиями, учреждениями, организациями, предоставляется работа по специальности на период не менее трех лет в порядке, определенном Кабинетом Министров Украины.
Только вот работает ли закон? Где гарантии, что Закон «О занятости населения» не останется только на бумаге?
«Гарантий нет. Мы даем работодателю деньги. Я считаю, что для него это самый весомый аргумент, – говорит вице-премьер-министр. – Раньше не было этих денег, а теперь он их получит. Поэтому, если бы я был работодателем, я бы над этим очень серьезно задумался, я б сам искал в работники женщин, которые уволены лет в 45 – 50 – суперработники, дети уже взрослые, торопиться домой не надо, опыт есть… А чего не взять молодых ребят или инвалида? Есть целый ряд позиций. Просто бизнес, когда не имел стимулов, не задумывался над этим. Мое дело – дать эти стимулы, обратить внимание. Умный поймет и отреагирует. Извините, неумный будет платить дороже».
Закон вступает в силу через три месяца после подписания… Но, несмотря на то, что он был принят Верховной Радой 5 июля, закон еще не подписан. После последних событий в Верховной Раде его просто некому подписать. По словам Сергея Леонидовича, председатель Верховной рады Владимир Литвин отказался подписывать законы...
А еще совсем скоро в Украине начнут работать социальные участковые. Это принципиально новый подход к решению проблем украинских семей. Их задачей будет предотвращение проблем в семье и защита прав детей. Таким образом, социальная работа будет ориентирована на профилактику проблем, а не на преодоление их последствий.
Так что теперь социальные работники будут и педагогами, и юристами, и даже психологами.
Кстати, Сергей Тигипко уверен: к 2020 году в Украине не останется ни одного интерната. Интернатные формы воспитания должны быть полностью заменены семейными формами воспитания.
«Я считаю, что мы решили самый главный вопрос – финансовый. На каждого ребенка выделены деньги», – говорит он.
На ремарку журналистов, что «приемные семьи и раньше получали деньги на детей», вице-премьер-министр ответил: «Таких денег не было».
За день Сергей Тигипко не раз повторял своим собеседникам: главный источник социальных инициатив — это рост экономики, который сейчас наблюдается благодаря проведенным реформам. Чтобы не топтаться на месте, Сергей Леонидович считает, что необходимо в первую очередь создать благоприятные условия для бизнеса, объем инвестиций сегодня решает все.
«При любом кризисе в такую страну, как Украина, если мы создадим хорошие условия, придут инвесторы. Почему? Потому что Украина – одна из самых «сладких» стран в мире: большое население, есть целый ряд природных преимуществ… Я считаю, что самое главное сейчас – создать условия для инвесторов».
http://www.pravda.lg.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=2360РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
У НАС ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ЕСТЬ ЧТО, КОМУ И ОТ ЧЕГО ОХРАНЯТЬ
В.Краснопольская, «Крымские известия», 17.07.2012
Совещание Кабмина, посвященное сохранению культурного наследия АР Крым.В Совмине Крыма под председательством вице-премьера Георгия Псарева с участием министра культуры Украины Михаила Кулиняки, других сотрудников его ведомства, а также министерств и ведомств автономии, мэров крымских городов и глав райгосадминистраций, территории которых относятся к списку исторических мест, прошло совещание, посвященное сохранению культурного наследия АРК. Таким образом, Минкультуры выполняет поручение Президента Украины наладить работу с регионами и реализует ряд мероприятий по оптимизации структуры и активизации деятельности органов охраны культурного наследия в стране в целом.
Изменения в этой области в самом деле происходят. То ли случайно, то ли специально (вдруг русскоговорящие крымчане не поймут выступление министра, написанное по-украински?), но разъяснение по поводу новшеств в структуре органов, отвечающих за охрану государственного наследия, участники совещания прослушали... дважды. Вслед за Михаилом Кулиняком выступал еще недавно крымский чиновник, а теперь — заместитель директора Департамента культурного наследия и культурных ценностей — начальник управления региональных представителей по вопросам охраны культурного наследия и перемещения культурных ценностей Сергей Тур. Он тоже, но уже по-русски, рассказал, что, учитывая необходимость наличия в регионе представителя Министерства культуры Украины для более эффективной реализации государственной политики в данной сфере, а также из-за реформирования государственной службы контроля за перемещением культурных ценностей через государственную границу в штате департамента создано управление региональных представителей. К полномочиям его сотрудников относится контроль за соблюдением законодательства в отношении памятников культурного наследия национального значения и в их охранных зонах, в исторических ареалах населенных пунктов, внесенных в перечень исторических мест Украины. В частности, региональные представители могут выносить предписания, составлять акты о финансовых санкциях, протоколы об административных нарушениях, участвовать в плановых и внеплановых проверках, контролировать договора отвода земельных участков. Кроме того, оказывают и методическую помощь, по словам С. Тура, особенно актуально для Крыма. Ожидается, что они же будут выдавать свидетельства о временном вывозе культурных ценностей за пределы Украины.
Напомним, предложенный Минкультуры Украины законопроект «О национальном культурном наследии», который призван заменить ныне действующий Закон «Об охране культурного наследия», неоднократно подвергался критике специалистами по всей стране, в Крыму — в особенности. Охрана и использование памятников — конституционные полномочия Крыма, закрепленные и в Основном Законе Украины, и в Конституции АРК, и в Законе о Совете министров.
— Вопрос о принятии документа широко обсуждался в комиссиях Верховного Совета Крыма, на заседаниях Президиума и Центра законодательных инициатив, и наше отношение было отрицательным, — подчеркнул выступивший на совещании председатель Постоянной комиссии ВС АРК по культуре Сергей Цеков. — Наша точка зрения: создание параллельной структуры региональных представителей, особенно в Крыму, где охрана культурного наследия входит в полномочия автономии, считаем нецелесообразным. Она не будет способствовать оптимизации работы в столь серьезной сфере. Объектов у нас гораздо больше, чем во многих других регионах Украины. Мы считаем, что функциями регионального представительства мог бы обладать Республиканский комитет по охране культурного наследия. Надеемся, что в том виде, в каком предложен, закон принят не будет. Кроме того, я понимаю желание оптимизировать структуру, но делить памятники на национальные и не национальные не совсем правильно: в селе, городе, районе — они все интересны, со всеми надо работать, все наследие сохранять.
В ответ на это, а также другие выступления крымских специалистов Михаил Кулиняк объяснил: «Мы не собираемся ничего дублировать или повторять. У нас есть указ президента, который мы обязаны исполнять. В нем сказано, что ликвидирована государственная служба по перемещению ценностей, все ее функции переданы Минкультуры. Региональные представители вводятся не для того, чтобы «забирать» какие-то функции, а чтобы многие вопросы были услышаны раньше и быстрее решены». Министр также пояснил, что в 2013 году Украина готовит отчет перед ЮНЕСКО о состоянии дел по охране культурного наследия, и у этого отчета есть недоброжелатели. «Единственная цель — содержать свое наследие в таком состоянии, чтобы даже если кто-то попытается сказать, что у нас что-то не так, — из этого ничего не получилось бы, — заявил М.Кулиняк. — Поддерживаю археологов в том, что надо оптимизировать порядок согласований, никто против этого не возражает. Как раз в новом законе об охране культурного наследия, против которого выступает Верховный Совет Крыма, заложены механизмы, позволяющие избавиться от такого явления, как «черная археология», предоставляющие профессиональным археологам право беспрепятственно исследовать наше культурное наследие».
Киевский руководитель надеется на успешное взаимодействие центральной власти и республиканских органов по охране культурного наследия. Он подчеркнул, что Крым обладает уникальными памятниками. Два объекта автономии готовятся к включению в список памятников Всемирного наследия ЮНЕСКО — Бахчисарай и Херсонес. По словам министра, инспекция, проверяющая их готовность, прибудет к нам до конца нынешнего года, и уже в 2013-м, как рассчитывают в министерстве, может быть решен вопрос о включении в список.
В свою очередь Георгий Псарев отметил, что сотрудничество с ЮНЕСКО дает большие перспективы для Крыма: «Это реклама полуострова на весь мир, дополнительное позиционирование Крыма как музея под открытым небом».
Кроме того, по его словам, в каждом населенном пункте необходимо определить границы исторических ареалов и сформировать реестр, так как их отсутствие приводит к затягиванию процедуры выделения земельных участков. По данным Минкультуры Украины, за последние 10 лет в Крыму утверждены границы и режимы исторических ареалов в Алупке, Керчи, Ялте, Евпатории, Массандре, Коктебеле. При этом в Гаспре, Гурзуфе, Кореизе, Ливадии, Ореанде, Симеизе и Форосе утверждены границы ареалов, но не определены окончательно их режимы. В настоящее время разрабатывается научно-проектная документация по определению границ и режимов ареалов в Алуште, Партените, Симеизе, Симферополе и Бахчисарае.
http://www-ki.rada.crimea.ua/index.php/2011-03-13-12-04-23/5927-2012-07-17-07-18-35ЖНИВУЄ ФЛАГМАН
«Зоря Полтавщини», 13.07.2012
Буквально кілька днів відділяє ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» Карлівського району від закінчення збирання ранніх зернових.Перемагаючи нестерпну спеку, «докучаєвці» жнивують високими темпами – щодня 16 комбайнів збирають збіжжя на площі понад 600 гектарів. В цілому з 5,5 тисячі гектарів ранніх зернових, що підлягають збиранню, у господарстві вже обмолочено 4 тисячі гектарів. Незважаючи на вкрай несприятливі погодні умови, які цього річ внесли свої корективи до планів аграріїв, у «Докучаєвських чорноземах» отримують достойні врожаї. На відміну від багатьох інших сільгоспвиробників, «докучаєвці» на погоду не нарікають. На Бога, як то кажуть, сподівалися, але й самі не зівали – зробили все можливе для того, аби за будь-яких погодних умов земля віддячила сторицею. Скажімо, на 50 гектарах, де цього року в господарстві вирощуються овочі і, як на ту біду, за сезон не впало жодної краплини дощу, повністю обладнано систему крапельного зрошення. Тож нині у «Докучаєвських чорноземах» вистачає огірків, моркви, цибулі, капусти, баклажанів, столового буряку та інших овочів як для власних потреб, так і для реалізації.
– Головою облдержадміністрації Олександром Удовіченком поставлено завдання забезпечити жителів області власною продукцією овочівництва, – зазначив заступник голови облдержадміністрації Володимир Замикула під час робочої поїздки у ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи». – У 2011 році це завдання виконати вдалося. Нинішнього року ми навіть відправляємо цю продукцію в інші регіони. У «Докучаєвських чорноземах» чітко розуміють важливість виробництва овочів, а також продукції садівництва, ягідництва, яку тут вирощують на високому технологічному рівні.
Галузь овочівництва для господарства відносно нова, адже розвивати її у «Докучаєвських чорноземах» почали лише минулого року. Вже тоді стало зрозумілим, що овочівництво дасть не тільки додатковий прибуток, а й можливість забезпечити роботою селян із ближніх – Розумівки, Бабайкового, Лип’янки – і навіть сусідніх сіл Машівського району. Нині в овочевій бригаді працюють 30 чоловік. Вони отримують заробітну плату, безоплатне харчування, щодня їх підвозять на роботу. Технологію вирощування овочів у господарстві освоїли доволі швидко і вже минулого року отримали високий урожай огірків – більше 23 тонн з гектара, а також столового буряку – понад 300 центнерів з гектара. Цього року вирощування овочів «докучаєвці» перевели на якісно вищий рівень – придбали високопродуктивне імпортне насіння, а також сучасну сівалку вартістю понад 300 тисяч гривень.
Іще одна нова для господарства галузь – ягідництво. Другий рік у ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» вирощують суницю. Нині її – 7,5 гектара. На серйозному рівні тут розвивають і садівництво. Лише цього року заклали 40 гектарів нових садів, а існуючі поповнили кісточковими культурами на площі 8 гектарів. У цілому на закладення нових садів у господарстві витратили більше 2 мільйонів гривень.
– Нині держава компенсує затрати не лише на посадку і догляд, а й на викорчовування старих садів, – підкреслив Володимир Замикула. – Введено також компенсацію за будівництво овочесховищ потужністю від 500 тонн. Тож, вважаю, слід скористатися такими можливостями. Це насамперед підвищить ефективність використання землі, забезпечить жителів нашої області робочими місцями і необхідною продукцією для здоров’я.
Заступник голови облдержадміністрації Володимир Замикула, голова Карлівської райдержадміністрації Олексій Кобченко, голова ради засновників ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» Андрій Сокіл і заступник голови ради засновників товариства Юрій Кобченко побували також на жнивних ланах Лип’янського відділку сільгосппідприємства.
– Урожайність ранніх зернових цього року на 30–40 відсотків нижча від очікуваної через складні погодні умови, – зазначив генеральний директор ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» Анатолій Кибка. – Скажімо, озима пшениця дала по 35 центнерів з гектара, що, відповідно, різко підвищує собівартість зібраного. По пізніх культурах картина дещо краща, тож і види на врожай непогані.
Жнивують у «Докучаєвських чорноземах» інтенсивно й ефективно, у полі працює продуктивна техніка – 16 новеньких імпортних комбайнів, придбаних у нинішньому й минулому роках, потужні великовагові автомобілі. Хоча, зауважує Анатолій Кибка, жнива цьогоріч – надранні, жодного дня, який, як відомо, рік годує, не втрачено. Загалом валовий збір по ранніх зернових, за словами керівника господарства, складе близько 20 тисяч тонн.
ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» – вертикально інтегрована компанія. Крім рослинництва, ягідництва і садівництва, тут інтенсивно розвивають і тваринництво та птахівництво. Нині на відгодівлі у господарстві – понад 4 тисячі голів свиней, утримують велику рогату худобу з перспективою розвитку молочного скотарства. Є також перепелина ферма на 10 тисяч голів, вівчарство, бджільництво, рибальство. А незабаром у «Докучаєвських чорноземах» з’явиться ще один новий напрямок виробництва – вирощування індиків. Власне, за словами генерального директора ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» Анатолія Кибки, це буде найбільше в Україні виробництво м’яса індиків. Також найближчим часом підприємство розпочне будівництво нового комбікормового заводу потужністю 100 тонн за зміну. Варто сказати, що підприємство будує всі об’єкти власними силами – у будівельних бригадах зайняті понад 100 чоловік.
Загалом у ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» – понад 1 тисячу працюючих. Фактично компанія є не лише флагманом сільськогосподарської галузі Карлівщини, а й одним із основних бюджетоутворюючих підприємств району, яке до того ж веде соціально відповідальний бізнес. Одним із таких прикладів стала допомога господарства у реконструкції дитячого садка в селі Лип’янка, у якому під час робочої поїздки побував Володимир Замикула.
* * *
Ознайомився заступник голови облдержадміністрації Володимир Замикула і з роботою Карлівського м’ясокомбінату, який нещодавно відкрило ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи». Нині тут виробляють 20 сортів ковбас із власної якісної сировини за державними стандартами, тобто без різних домішок.
Усю продукцію власного виробництва ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» реалізує через власну торговельну мережу «Домашній смак». Нині до неї входять 20 магазинів, але у планах керівництва компанії – розширення збуту і вихід із продукцією власного виробництва у великі торговельні мережі. Це – плани глобальні. Якщо ж говорити про найближчу перспективу, то цієї суботи агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» презентує свою продукцію на ярмарку, який відбудеться на ринку «Київський». Немає сумніву в тому, що продукція, яку вже встигли оцінити жителі Карлівського району, стане до смаку й полтавцям та гостям міста.
http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=5523ЗАКАРПАТСЬКІ ДЕПУТАТИ «ЗА» «ЯЗИК»
«Ріо», 13.07.2012, Закарпатська обл.
Попри забобони, у п’ятницю, 13-го, депутати зібралися на пленарне засідання Закарпатської облради. Порядок денний складався теж символічно з 13 питань.До того, як закарпатські обранці перейшли до розгляду порядку денного, з ініціативи фракції «Батьківщина» було запропоновано перенести питання про звернення до президента щодо мовного закону з «різного», тобто останнього за розглядом, на друге. Однак більшість депутатів не підтримали таке клопотання. Після чого, депутат Ліврінц, який, до слова, став головою фракції «Батьківщина» в Закарпатській обласній раді, попросив зробити перерву у роботі сесії. Імовірно, БЮТівці переживали, що до останнього питання в сесійній залі залишиться дуже мало депутатів, і це звернення так і залишиться не прийнятим. Проте 10-хвилинна перерва і ймовірні кулуарні домовленості не змінили загальної картини. Голова облради Балога після перерви вдруге підняв питання про перенесення мовного звернення, однак і на цей раз рішення не було прийнятим. Забігаючи наперед, до самого питання депутати так і не дійшли, незважаючи на заклики БЮТівців бути патріотами. Перед розглядом мовного звернення була ще одна перерва, а після — засідання було оголошено закритим.
Після цього було зачитано чимало депутатських запитів, які переважно стосувалися виділення коштів на відновлення доріг, огорож, ремонти закладів соціального значення. Майже всі вони знайшли депутатську підтримку.
Перейшовши до порядку денного, депутати внесли зміни до Програми підтримки комунально-експлуатаційного, автотранспортного господарства ОДА, зменшивши фінансування на відновлення внутрішніх інженерних комунікацій адмінбудинку та виділивши за рахунок цього на килимові до¬ріжки для сходів майже 100 тис. грн. Також була прийнята програма «Ромське населення Закарпаття» на 2012—2015 роки. Програмою передбачено вирішення проблем у сфері забезпечення комунально-побутових умов ромських сімей, водопостачання, водовідведення житла. Загалом на виконання програми передбачено виділити з обласного бюджету 1 млн. 80 тис. гривень.
Розглянувши питання щодо ліквідації надзвичайної ситуації у Великоберезнянському і Перечинському районах 9—10 червня, депутати вирішили звернутися до Кабміну з проханням терміново вирішити питання стосовно виділення з резервного фонду коштів для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Орієнтовні обсяги збитків складають 1 млн. 121 тис. гривень. Згідно з проведеними розрахунками, обсяг коштів для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації складає майже 7 мільйонів гривень.
http://rionews.com.ua/newspaper/all/now/n1219417541ЕКОНОМІКА
НІЯКОГО ГОЛОДУ НЕ БУДЕ!
Василь Піддубняк, «Новий день», 16.07.2012, Херсонська обл.
На розмові з «Новим днем» — заступник голови Херсонської облдержадміністрації з питань розвитку агропромислового комплексу Михайло Мельник.— Михайле Андрійовичу, область жнивує. Очевидно, що то¬рішнього врожаю не буде…
— Торік, як Ви знаєте, Херсонщина зібрала найвищий за роки незалежності України урожай ранніх зернових — 2,5 мільйона тонн. Звичайно, це не межа — область не раз збирала понад три мільйони. І це її потенціал, обумовлений ґрунтами і погодно-кліматичними умовами. Ми вирішили примножити здобуте і свідомо, а точніше науково обґрунтовано, розширили площі під ранніми зерновими. Посіяли озимини на 82 тисячі гектарів більше від торішнього. При середній урожайності 33—34 центнери — 270 700 тонн отримали б додатково. І сподіватися були всі підстави. Мали насіння найвищої якості.
— Власного чи купували на стороні?
— А навіщо купувати десь? Останнім часом Херсонщина (насамперед завдяки зусиллям співробітників Інституту зрошуваного землеробства, науково-дослідних станцій, спеціалізованих господарств) зробила в цьому помітний крок уперед. Насінництво — це досить ефективна і вигідна справа.
— І… підступна: дехто з господарників, особливо молодих, вважає, що чим «імпортніші» сорти, тим вищі врожаї!
— Трапляється справді й таке. Але сорти, створені на Херсонщині, — районовані, з орієнтацією на наші природно-кліматичні умови. Хай вони за деякими показниками (з рекламних буклетів принаймні) трішечки поступаються іноземним, але гарантований урожай дадуть. І навіть у такі складні роки, як нинішній! У цьому переконують врожаї у таких господарствах, як «Мир» Новотроїцького району (керівник Іван Доценко) чи науково-виробнича фірма «Дріада» (Петро Лазер). На богарі херсонські пшениці дають нині щонайменше по 25—27 центнерів з гектара, по пару — 30—35. Це, з огляду на ситуацію, у принципі нормально.
— А на зрошенні?
— 50—60!
— У квітні нинішнього року було прийнято програму «Зерно Херсонщини», розраховану до 2015 року. Строк невеликий…
— Але за ці роки ми повинні вирішити фундаментальні питання з огляду на те, що робити основну ставку на природно-кліматичні умови не можна: рік на рік не схожий. Основна мета програми — зменшити залежність від погодних умов за рахунок розширення під зерновими зрошуваних площ із впровадженням енерго- і ресурсозберігаючих технологій, зокрема крапельного зрошення. Ці технології входять до ще однієї програми — розвитку водногосподарського комплексу області.
— А кошти?
— Кошти запрограмовані у розрахунку як на місцевий, так і на центральний бюджети. У схвальному листі нас підтримали центральні органи виконавчої влади, Агентство водних ресурсів України, Міністерство аграрної політики… Всі розуміють: Херсонщина є зоною продовольчої безпеки держави.
— Ви згадували і про розширення парових площ…
— Йдеться не лише про розширення, а й про дотримання на них наукових рекомендацій. До речі, за допомогою науки розробляється і регіональна програма розвитку насінництва. Саме в рамках цієї програми в області пройшов міжнародний форум з розвитку первинного насінництва, яке є основою розвитку рослинницької галузі. Запросили представників Туреччини, Прибалтики, Білорусі…
Принагідно скажу, що ми призначили регіонального представника Асоціації «Українське насіннєве товариство», завдяки якому півтора роки тому Україна стала пов¬ноправним членом європейського співтовариства. І ми вже маємо право через свою асоціацію сертифікувати сорти і продавати на міжнародному ринку. А ра¬ніше нас на цей ринок просто не пускали!
— Значить, і в херсонських насінницьких господарств з’явилася міжнародна перспектива?
— Безперечно! З метою ознайомлення з нашими сортами ми й провели згаданий вище форум. Нас також цікавило те, як за кордоном організовані система сертифікації насіння, захисту спеціалізованих господарств, як будуються стосунки між наукою і господарствами, яке розмножують насіння, які там існують закони, порядки, стосунки, а у підсумку запровадити зарубіжний досвід з урахуванням чинного українського законодавства.
— Відставання від Заходу відчули?
— Відчули, що ми багато в чому йдемо попереду. І це дуже відрадно. Форум допоміг нам дошліфувати регіональну програму розвитку насінництва, яку ми ось-ось представимо на розгляд колегії облдержадміністрації, а згодом — на сесію обласної ради.
Словом, у нас є всі підстави не лише повернутися до колишніх успіхів на хлібному полі, а й примножити їх. Курс — лише на гарантовані екологічно чисті врожаї! Потенціал Херсонщини — збирати до 7 млн. тонн хліба. Цього рубежу, на наш погляд, можна досягти до 2020 року.
— А сьогодні… Михайле Андрійовичу, чи буде Херсонщина при середній урожайності 15,7 центнера з гектара (на 3 липня ц. р. — В. П.) з хлібом?
— Нинішнього украй несприятливого року ми очікуємо зібрати всіх зернових приблизно мільйон тонн. Але це за попередніми розрахунками. Площа ранніх зернових становить майже 459 тисяч гектарів. Цей рік, як ніякий інший, показав: альтернативи озимим культурам у нас немає. Пари і чітке дотримання технологій гарантують навіть у складних умовах 30-центнерний урожай ранніх зернових. Якщо вже займатися ярими культурами, то треба орієнтуватися на посухостійкі. Можна пробувати вирощувати тверді сорти пшениці хоч би у невеликих обсягах, враховуючи підвищений попит на таку пшеницю.
— У Козацькому став до ладу потужний перевантажувальний зерновий термінал відомої фірми «Нібулон». Щодоби цей «насос» перекачуватиме на водний транспорт до 10 тисяч тонн на добу. Читачі «НД» побоюються, що увесь хліб, як у сумнозвісному 33-му, піде за кордон…
— Давайте міркувати. Місячна по¬треба області у продовольчому зерні — 13 300 тонн, річна — близько 159 600 тонн. Станом на 10 червня перехідні залишки зерна торішнього врожаю становили 329 600 тонн, з яких 151 700 тонн продовольчої пшениці. Вистачить? Сповна!
Щодо терміналу у Козацькому. Його будівництво ініціювала облдержадміні¬страція. Причому саме у центрі області. Таке розташування поліпшить логістику, є вигідним для товаровиробників, які не везтимуть тепер хліб у Миколаїв чи Одесу. Економія на транспортуванні зерна невелика — якихось півтори сотні гривень. Враховуючи те, що область щороку може спокійно продавати до мільйона тонн зерна, ця економія складе 150 млн. гривень, таких необхідних для розвитку аграрної галузі краю. А «Нібулон», до того ж, — це національна компанія. І ціни на зерно у неї не такі, як у зернотрейдерів, які обдирали херсонського селянина, як липку!
— До речі, що чути з цінами на зерно?
— Треба сказати прямо: у попередні роки ціни на хліб для товаровиробників були на межі збитковості. У цьому ж році ситуація, звичайно, краща. Це результат відчутного впливу держави, яка навіть мінімальні закупівельні ціни на пшеницю 3-го класу (продовольчу) встановила на рівні 1800 грн. за тонну. Такої ціни на пшеницю у розпал жнив я давно не пам’ятаю. І тут слід віддати належне Аграрному фонду України, який повністю виконав відведену йому роль. А вона відома — захист інтересів товаровиробника. Хочу наголосити на тому, що облдержадміністрація не стоїть осторонь цих інтересів. Ми ініціювали звернення до уряду України, Міністерства аграрної політики щодо підтримки наших товаровиробників за трьома напрямами. Йдеться про часткову компенсацію втрат від весняної посухи, витрат на утримання парів (а це штука недешева!) і витрат на зрошення. Люди повинні відчувати: Президент і уряд знають про їхні проблеми і роблять все, щоб у міру можливого їм допомагати.
— Словом, чутки про голод, як і про те, що область втратила титул південної житниці держави, перебільшені.
— Навіть дуже! Буде і хліб, і до хліба.
— Дякую за розмову.
http://www.newday.kherson.ua/component/content/article/4-obwestvo/905-2012-07-16-06-12-46.html?directory=1ТОЧКА ЗОРУ
ПОТРІБНА РЕАКЦІЯ УКРАЇНОМОВНИХ МЕШКАНЦІВ НАШОЇ КРАЇНИ
Олександр Сирцов, «Львівська газета», 16.07.2012
«Якщо проаналізуємо новий закон, то він найбільше шкодить не стільки україномовним, скільки російськомовним, адже дає право не знати української мови».Схвалений ВР України новий законопроект про мови в Україні зворохобив не лише політикум, а й людей, які вболівають за долю української мови. Враховуючи, що його авторами є скандальні депутати Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов, чимало оглядачів запідозрило, що передусім ідеться про політично-мовні ігри напередодні виборів, а не про реальний захист малопоширених мов. Понад те, в довготривалій перспективі це означає подальшу русифікацію всієї України. Однак проблеми в житті національних меншин таки справді є, і їх треба вирішувати, але не в той спосіб, який пропонують українські політики. Микола Чугаєвський, керівник проекту з проблем інтеграції національних меншин МФ «Відродження», є одним з авторитетних експертів із цього питання — нещодавно під його керівництвом завершили зйомки документального фільму «Не чужі серед своїх» про життя угорської та румунської меншин в Україні.
— Якщо говорити про національні меншини, чи можна якось їх класифікувати: можливо, певні проблеми характерні для однієї групи меншин, інші — для іншої? І яке місце серед них займає мовне питання?
— В Україні є такий цікавий поділ — справжні національні меншини та несправжні. Коли говоримо про справжні — це автохтонні етноси, які живуть тільки тут і поза нашою державою не мають змоги зберігати свою культуру та самобутність. Це, скажімо, караїми в Криму, російський субетнос липовани в Чернівецькій області, кримські татари. Також є етноси, які мають свої держави, однак унаслідок нерівномірного розподілу кордонів опинилися в Україні, а українська меншина, відповідно, — у сусідніх країнах. Наприклад, у прикордонних районах Румунії живуть українці, і водночас Герцаївський район Чернівецької області має значне румунське населення. Також прикордонні райони Закарпаття, зокрема Берегівський і Виноградівський, де живуть угорці, — це національні меншини, про яких дбають сусідні держави. Коли говоримо про псевдонаціональні меншини, за допомогою яких намагаються проштовхнути двомовність, то тут питання складніше, бо нею вважають російськомовне населення, яке етнічно здебільшого українське і в культурному сенсі його можна назвати пострадянським — совком. У цьому випадку не йдеться про захист російської культури та мови. Звичайно, в Україні є традиційні російські громади, як липовани, які опинилися на Буковині ще у XVIII столітті, чи певні прикордонні анклави росіян, де збереглися певні культурні традиції, наприклад Путивль у Сумській області чи поселення донських козаків у Луганській. Але значною мірою більшість того, що називають російською національною меншиною, — це поліетнічне урбаністичне населення з переважанням українського елемента, який став російськомовним.
— Однак це населення все ж має свою культуру. Так, вона російськомовна, але чи лежить в її основі національна культура?
— Це масова культура — Алла Пугачова, Філіп Кіркоров. Але насправді ця культура не має коріння — глибокого, традиційного. Це звичайна масова культура з усіма її атрибутами. Тут не йдеться про захист якихось традицій. Навряд чи сучасна російська попса потребує якихось додаткових державних законів, окрім правил агресивного маркетингу, який і так її проштовхує. Будь-яка культура має свою тяглість. Якщо ми говоримо про псевдоросійську культуру, яка існує в Україні, то вона несправжня. Українська російська мова — суржик, самі росіяни чітко ідентифікують її чужорідність. Російськомовна культура в Україні — це культура Радянського Союзу, продукт, який створив радянський народ. Однак життя міняється: Росія пішла одним шляхом, Україна — іншим, ця спільність не має історичних перспектив, але тягне нас у минуле й активізує проблеми, які ми могли б вирішувати цивілізованими шляхами.
— Кажете про тяглість культури. Ви займалися проблемами угорської та румунської меншин в Україні. У чому саме полягає ця тяглість?
— Там дуже просто. Ці меншини не хтозна-як потрапили в Україну. Це частини колишньої Австро-Угорщини та Румунії, які внаслідок поділу кордонів опинилися в Україні. Й угорська, і румунська культури меншин є природною культурою цього населення, яке й тепер відчуває зв’язок зі своїми національними державами. Водночас, живучи в Україні, в межах українського суспільства, ці меншини таки інтегруються в нього. А найбільші проблеми пов’язані з незнанням державної мови, адже це обмежує можливості цих громадян інтегруватися та повноцінно реалізуватися в українському соціумі. Вони мають два шляхи — маргіналізуватись і працювати за спеціальностями, які не потребують знання мови, як робітничі чи підсобні, або ж виїжджати в держави, де їхня мова поширена, де є ця етнічна культура. Ми показуємо у своєму фільмі двох молодих людей — угорця із Закарпаття та румуна з Буковини, які вже почуваються українцями. Це нормальний підхід, коли ми всі — українці, але різного етнічного походження. Насправді повноцінний захист державної мови — це спосіб реалізації можливостей громадян, які в побуті користуються іншою мовою. Якщо проаналізуємо новий закон, то він найбільше шкодить не стільки україномовним, скільки російськомовним, адже дає право не знати української мови. Але в такому разі відбувається маргіналізація російськомовного населення, яке буде обмежено в конкурентоспроможності. Адже україномовні російську знатимуть, для цього є прекрасні умови. І що більше ми інтегруватимемось у світ, то більше матимемо можливостей для знання англійської. Російськомовну молодь фактично заганяють в одномовне гетто.
Варто звернути увагу на соціальний аспект. Російськомовність є атрибутом не етнічним, а соціальним. Це своєрідний поділ між селюком і городянином. Тому вирішення цих проблем лежить не зовсім у тій площині, де його шукають. Базовий шлях — належна адміністративно-територіальна реформа з наданням прав громадам. Якщо україномовні спільноти невеличких містечок отримають ресурси для вирішення своїх проблем, зникне це розшарування та комплекс, коли свою соціальну вищість намагаються закріпити за допомогою мови. Треба врахувати, що протягом 20 років незалежності питання української мови вирішували тими самими методами, а часто й ті самі люди, які проводили русифікацію.
— Усе ж таки, якщо говорити про справжні національні меншини: чи їх багато в Україні, де вони локалізуються, і чи можемо визначити Україну як радше моноетнічну, ніж поліетнічну державу?
— Реально Україна — моноетнічна держава, причому значно більше, ніж, скажімо, прибалтійські. Якщо говорити про конкретні території, то йдеться про окремі прикордонні, як на заході, в Чернівецькій області, де переважає румунська меншина, хоча в ній є проблема із самоідентифікацією молдован, громада липован, яка потроху втрачає свою самобутність, — саме на збереження таких меншин треба було скерувати такий закон. На Закарпатті це угорська та ромська меншини, які так само мають комплекс проблем. І тут треба враховувати європейський досвід вирішення питань ромів. Знову ж таки, є певні регіони поширення польського населення, передусім Хмельницька та Житомирська області, є традиційні анклави російського населення. Крим — значною мірою багатонаціональний регіон, однак в основі його традиції є кримськотатарський народ. Однак тут також є великі проблеми, адже значна частина цього населення є російськомовною.
— Отож, що реально мав би містити цей закон для захисту національних меншин?
— У ньому треба було визначити перелік культур, які потребують захисту. Як не парадоксально, але культурою, яка найбільше потребує підтримки, є українська. Це необхідно для її розвитку Адже українська культура повинна взяти на себе ініціативу збереження тих, які зникають, це її місія. Мовне питання в середовищі молоді менш відчутне, вже є покоління білінгвів, які володіють двома мовами і не розуміють цих проблем.
http://www.gazeta.lviv.ua/life/2012/07/16/3852СВИСТАТЬ ВСЕХ НАВЕРХ!
«Верже», 12.07.2012, Запорожская обл.
Новый закон «не ограничивает сферу употребления украинского языка, а лишь закрепляет права граждан неукраинской национальности на использование языка своих предков».В соответствии со статьей 24 Конституции Украины все граждане имеют равные конституционные права и свободы. Не может быть привилегий или ограничений… по языковому или иному признаку.
Статья 10 Конституции Украины провозглашает, что государственным языком в Украине является украинский язык, и одновременно гарантирует свободное развитие, использование и защиту русского и других языков национальных меньшинств. Обратите внимание, речь идет о гражданах Украины не являющихся по национальности украинцами.
Конституция, Декларация прав национальностей, Закон Украины «О ратификации Европейской хартии региональных языков или языков меньшинств» — принципы, провозглашенные в международном акте. Организация Объединенных Наций, Конвенция Совета Европы о защите прав и основных свобод человека предполагают свободное использование языков нацменьшинств в частной и общественной жизни. Это является неотъемлемым правом каждого человека. Закон Украины «Об основах государственной языковой политики» ни в коей мере не посягает и не ограничивает сферу употребления украинского языка, а лишь закрепляет права граждан неукраинской национальности на использование языка своих предков. Парламент лишь подтверждает право называться региональными семнадцати языкам нацменьшинств и дублировать документооборот там, где для этого есть основания, то есть комплексно проживает более десяти процентов населения одной национальности от общего количества. Что это дает?
Коммерческие телеканалы будут определять язык вещания самостоятельно, также как и язык рекламы. Перестанет быть обязательным и дубляж фильмов на украинском языке. Нетрудно догадаться, что на насильственной украинизации некоторых сторон нашей жизни кое-кто зарабатывает десятки миллионов гривен. Это наверняка при их активной финансовой поддержке начался всеукраинский шабаш против вполне европейского и гуманного закона. Что характерно, что те, кто неустанно твердил о европейском выборе Украины, вмиг о нем забыли, также как и то, что равенство граждан заключается не только в уплате налогов, но и во всем остальном. То, что сегодня вытворяют идейные последователи С. Бандеры, напоминает подготовку к свержению законно избранной власти и насаждению украинского национал шовинизма. Самое печальное, что почти никто из митингующих и выступающих на немногочисленных, но в то же время хорошо спланированных собраниях, не имеет представления о самом законе, так как не удосужились его прочитать.
Поражает риторика обращений защищающих, как они считают, украинский язык, а по сути борцов с языками нацменьшинств. Столько ненависти и желчи можно было увидеть и прочитать в прессе в отношении русского языка и его сторонников. Вот выдержки из обращения запорожской «Просвиты» им. Т.Шевченка: «…Приняв 3 июля 2012 года так званый закон… дали повод всем украинцам днем и ночью уничтожать законными и незаконными средствами всю эту «стаю мутантов», с нечеловеческими лицами, всю антиукраинскую сволочь»,… «Пусть теперь земля горит у врагов под ногами», «Через свои позорные действия эти выродки будут прокляты не только всем цивилизованным Украинским светом, а и своими детьми». Удивительно, что до сих пор правоохранительные органы не занялись авторами этих явно шовинистических высказываний, сеющих вражду и ненависть между народом Украины.
Отсутствие логики является отличительной чертой националистов. Так, в своем обращении они пишут, что любой язык является духовным фундаментом нации и отсутствие языка означает потерю нации. При этом, совершенно не понимая, что нация и гражданство не одно и тоже и четырнадцать миллионов русских, проживающих в Украине, имеют право на использование и сохранение своего языка, как и украинцы. Акции протеста, которые пытается организовать оппозиция, не встречают особой поддержки у населения, так как подавляющее большинство населения страны живет в условиях двуязычия и сложившаяся ситуация их вполне устраивает, в отличие от тех, кто якобы защищает их интересы. Все объясняется достаточно просто. До выборов в Верховную Раду осталось меньше четырех месяцев, говорить о каких либо успехах на законотворческой ниве оппозиции не приходится, а внимание к себе «любимым» привлечь хочется.
Языковой вопрос всегда болезненно воспринимался в западных областях, которые во всем русском зачастую видят угрозу независимости. А тут закон об основах государственной политики, вот и повод для скандала. И неважно, что никакого ущемления украинского языка там не было и не будет, главное раздуть истерию, привлечь к себе внимание, завоевать славу радетеля национальных интересов и глядишь, попадешь опять в столь желанное кресло народного избранника, да еще и финансовую помощь получишь от разного рода переводчиков и титровальщиков, имеющих немалые деньги с этого бесполезного занятия.
Давая оценку любому политическому экстремизму, необходимо понимать, кому это выгодно и кто за этим стоит. В данной ситуации, думается, читателям понятно, что голодающие депутаты и их окружение меньше всего думают о народе, а больше о своих политических дивидендах. На флоте есть такая команда «Свистать всех наверх!», означающая, что необходимо готовится к ответственному моменту в выполнении поставленной перед кораблем задачи, и занять свое место, определенное боевым расписанием. Думается необходимо быть готовым к ее поступлению и исполнению патриотическими демократическими силами страны, чтоб при необходимости дать достойный отпор распоясавшейся националистической нечисти.
http://verge.zp.ua/2012/N28/text41.htmПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
АЛЕКСАНДРА КУЖЕЛЬ: «НЕ МЕШАЛО БЫ В СВОЕЙ ХАТЕ ПРИБРАТЬСЯ»
А.Романюк, «Южная правда», 14.07.2012, Николаевская обл.
Пресс-конференция лидера общественной организации «Громадянський опір».В Николаев депутат парламента АР Крым, лидер общественной организации «Громадянський опір», самый, наверное, активный законодатель в сфере предпринимательства Александра Кужель приехала из Одессы, где набралась немало впечатлений. Но и в городе корабелов, и в области (Александра Владимировна побывал а в Первомайске и Вознесенске) она нашла немало горячих тем. А начался тур представителя Объединенной оппозиции с пресс-конференции для журналистов.
- Сегодня в Николаевской области для власти самое время пик, - практически без преамбулы начала оценивать ситуацию в регионе Александра Кужель. - Они же под себя провели Закон о портах. Если вспомнить историю, как я еще в 2009 году дралась и прекрасно понимала, как это опасно, когда частные компании берут причал. Ну хорошо, причалы еще как-то можно просмотреть в процентном соотношении, определить долю государства и частных компаний... Но самое страшное - когда частным компаниям начинают отдавать акваторию. Я тогда с ужасом думала, что будет с Киевом, если Черновецкий узнает, что можно отдать дно в аренду на 49 лет.
Реакция на реакцию. Тема преступности и борьбы с ней на Николаевщине если не затмила, то, по крайней мере, стала в ряд с темой заводов - пароходов. Вот и Александра Кужель обнаружила в своей почте гневную отповедь - письмо Совета по вопросам взаимодействия органов государственной власти и органов местного самоуправления по поводу оценки Арсением Яценюком и Николаем Томенко Николаевщины как «бандитской области» с напряженной криминогенной обстановкой. Крайне возмущено такой оценкой и руководство облУМВД, которое выступило в интернете с обнадеживающей внутренней статистикой. И это особенно возмутило лидера «Громадянського опору»:
- А они забыли, что в один день Николаев взорвал всю страну Оксаной Макар и Сашей Поповой? И не только тем, что преступники сделали, а тем, как этих мальчиков отпустили! И хорошо, что мы с Николаем Катеринчуком сразу дали маме Оксаны адвоката. Было ясно: если не будет публичности, все сразу замнут - вы сами видите, как стараются вывести из-под процесса этих сыночков. А какая грязная история с Сашей Поповой... Я говорю Райко и представителю Фонда Ахметова: «Вам не стыдно, девчонка умирает, а вы не можете договориться!» Я звонила мэру: врачи не выпускают больного, только чтобы деньги шли в больницу. В Киеве был случай - мальчик после ожогов сгнил живьем, а американцы хотели лечить его бесплатно. Вот только фонд платил в нашу больницу деньги, потом проверяли: они там купили тряпки, швабры... Тут еще амбиции местного николаевского адвоката, он баллотируется, ему надо о чем-то сказать... А немец, привезший на 380 тысяч евро оборудование, благодаря которому Саша вышла из комы, ездил в детские дома, у него была программа. Потом сказал: «Не хочу! Меня обвинили...» Ему дали папку документов: «Оформляй визу». И даже фотографию не предоставили. Мне жалко, у девочки был хороший шанс, ей могли восстановить челюсть...
Возвращаясь к теме мундира, Александра Кужель заметила:
- Ваш полковник Парсенюк как сказал: это некрасиво и нечестно? А где уже на второй день стреляли? На проспекте Октябрьском. Где всплыли два трупа? В Южном Буге. Это же как, это ж Господь ему сказал: ну, не гневи... Прежде чем говорить, что лидеры Объединенной оппозиции ведут поклеп на Николаевскую область, не мешало бы в своей хате прибраться и навести порядок. Поэтому в первом разделе программы Объединенной оппозиции - борьба с рейдерством и вопросы судопроизводства. Да, чиновники, посылая в суд, посылают... И все равно я призываю судиться: решение суда у вас на руках остается пожизненно, и судья рано или поздно будет отвечать за незаконное решение.
Говоря о «передаче» охотничьих угодий в Николаевской области в другие руки, лидер «Громадянського опору», поведав, как крымский депутат, схожую историю в автономии, «успокоила» прессу: «Подобное происходит по всей Украине - ребята закрепляют за собой территорию. Но после октября мы вернемся к этим судам, к этим ситуациям. У нас в программе есть такая норма: местных судей должны избирать граждане. Тогда суды будут не выполнять приказы новопришедших царьков, а блюсти закон и интересы громады».
И опять - к милиции:
- Американский центр по изучению ситуаций с пытками дал по Украине такую статистику: в 2011 году подвергся пыткам 1 миллион граждан. Пожалуйста, скажите всем своим читателям: если к вам подходит милиция, сразу набирайте номер 102 - это единственный номер, который фиксируется исторически, и вы всегда докажете, что обращались. И постарайтесь привлечь внимание к ситуации, чтобы нашлись свидетели.
Перейдя к особенно родной для себя теме, Александра Кужель отметила: предприниматель платит двойной налог. Один - тот, который предусмотрен законодательством, еще один, в том же размере, в виде взяток.
- Во втором разделе программы Объединенной оппозиции мы полностью отменяем Налоговый кодекс, в котором более 300 налогов, и готовим 7 налогов - это цифра, которую поддержал съезд малого бизнеса. Спор идет по налогу на добавленную стоимость. Уверена, этот налог надо отменять. Когда я спросила у американцев, почему у них нет НДС, они ответили: «Добавленная стоимость - наша национальная идея. Как мы можем обложить налогом национальную идею?». Ведь, действительно, смысл деятельности каждого государства в том, чтобы на своей территории создавать добавленную стоимость. Когда с 1997 года приняли закон об администрировании НДС, я была категорически против: это вводит страшную коррупцию. Кто бы ни приходил, там сумасшедший оборот денег с 30-процентным откатом. Мы подаем закон о снижении единого социального взноса. При ныне действующем порядке мы никогда из ямы не вылезем: если я отдам тысячу гривен предпринимателю, а 500 гривен - налогами... Ну хватит врать! Никто не будет показывать зарплату. Еще проблемы. Даже одаренные дети после вузов не могут устроиться на работу. Так же, как и люди в возрасте после 40-45 лет. Мы в оппозиции готовим по этим направлениям свои законопроекты. Например, предусмотрено: если у тебя есть справка, что тебе не могут предоставить рабочее место, ты можешь пойти в налоговую, написать заявление и стать самозанятым лицом на три года - без уплаты всех налогов. Следующее. Я, как автор единого налога, очень признательна участникам налогового майдана за поддержку. Потому что когда Борис Колесников сказал - каждая бабка на рынке должна быть конкурентом супермаркетам, я поняла: бизнесу может прийти конец. И не пошла с Тигипко - решение было принято в течение получаса.
Говорила Александра Кужель и о том, что перекошено в социальной политике: «Когда Азаров утверждает, что пенсионеры-чернобыльцы получают достаточно, это бессовестно. Когда я ехала с женщинами-чернобыльцами из Припяти (у них у всех рак 4-й степени), узнала: пенсия - 1080 гривен, а одна капельница - 2800. Это отвратительно. Нужно провести аудит социальных выплат. Ну, не может Плющ быть чернобыльцем и получать до 40 тысяч, не может Литвин быть афганцем и получать такие же пенсии. А эти девчонки - тысячу... Тигипко нанимает 12 тысяч социальных работников, платит им из бюджета 2-2,5 тысячи гривен, чтобы они на выборах работали агитаторами - такого открытого цинизма, такого хамства за наши же деньги никогда не было. И я обращаюсь к николаевцам: если такие люди заходят к вам в квартиру, составляйте акт.
Обратилась Александра Кужель и к тому, что сегодня стало бедствием для половины Украины, - к последствиям засухи: «У меня много сигналов, о том, что... только ли засуха? А все ли посеяли? И не остатки ли с амбаров? А почему поля были черными? Теперь вот денежки спишите... Грустно».
- Сельское хозяйство для Украины - последний серьезный ресурс, позволяющий ей стать конкурентной европейской державой, - отметила она. - С нашим землями мы можем стать одной из передовых стран мира, если сумеем правильно распоряжаться ею, сохранить ее ценность. К сожалению, власть сделала первую попытку узаконить продажу земли. Мы обратились к общественным организациям: положите в конверт щепотку земли и пошлите Ефремову... так целый месяц МЧС, милиция вылавливали эти конверты. Люди сами остановили этот закон. Теперь власть сделала еще одну страшную вещь - они приняли в первом чтении Закон о банке земли. Я общаюсь со многими иностранными консультантами, так они отказались работать с Минагрополитики Украины, поскольку то, что им затевается, несет для нашей страны огромную угрозу. Через банк земли сама земля исчезнет - без продажи, без прозрачности... Сегодня люди с деньгами летают воронами по всей Украине и стараются скупить побольше, ставится задача - не менее, чем по 10 тысяч гектаров. Наша программная позиция - не допускать продажи земли, если она не в собственности, сельскохозяйственная земля не может продаваться, а только сдаваться в аренду на 49 лет, с конкретными обязательствами для инвестора.
Что касается темы «тушек», лидер «Громадянського опору» отметила: нужно уничтожить «вирус Иуды». В качестве средства для уничтожения она предлагает законодательные нормы, касающиеся механизма отзыва депутатов. «Это ненормально, когда люди не знают своих депутатов, а те не ведают и не хотят знать о проблемах людей, которые за них голосовали».
- Вы спрашиваете о судьбе завода имен 61 коммунара? - отреагировала Александра Кужель на болезненную для многих николаевцев тему. - Да просто нет государственной политики по отношению к этому заводу. Не зарплату надо давать этим людям, а работу, именно своей работой люди обеспечат себе зарплату.
Опять же, возвращаясь к вопросу о правоохранительных органах. Александра Кужель категорически убеждена: нельзя допускать в органы психически нездоровых людей, нельзя допускать в органах родственных связей - есть международные стандарты. Не могут милицейские, прокурорские органы быть здоровыми, если они коррупционно созданы. А выход один: проводить набор в органы согласно международным стандартам.
…На следующий день Александра Кужель должна была участвовать в круглом столе, общаться с представителями профсоюзов предпринимателей, депутатами областного и городского советов. Место встречи - зал в горисполкоме. Однако...
- Нам подтвердили: место свободно, - рассказал депутат облсовета Ярослав Индиков. - А поздно вечером - задний ход. Мол, зал занят, там соберется какое-то мероприятие по конкурсу на должности в органах самоуправления... Но неважно, ведь в этом здании можно провести мероприятие и в другом зале. Правда банальна: нам по секрету сообщили, что указание «не пущать» пришло оттуда, из здания через площадь. А ведь речь не о политике, не о «хороших» или «плохих» партиях, а о том, что волнует тысячи людей - о работе, зарплате, налогах. Но сработала уже выверенная, нехитрая практика запретительства.
Тем не менее, встреча Кужель с предпринимателями состоялась - перед зданием горисполкома. Вряд ли чувствовался особый дискомфорт, поскольку речь шла о вещах более дискомфортных - удушающих налоговых реалиях и о гримасах полусоциальной системы. И, конечно, об их оздоровлении.
http://www.up.mk.ua/cgi-bin/page2st.php?param=5585РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ЖЕБРАЦТВО – БЕЗВИХІДЬ ЧИ ПРОФЕСІЯ?
Олександра Білецька, «Західний кур’єр», 13.07.2012, Івано-Франківська обл.
«Приймаючи милостиню, жебраки надають своїм благодійникам послугу, і поки на цю послугу буде попит, буде й пропозиція».З настанням літа у місті Івано-Франківську побільшало жебраків. Їх можна побачити на вулицях, в автобусах та потягах, біля церков і магазинів і навіть на проїжджій частині дороги. Просять старенькі бабусі, молоді жінки, чоловіки в інвалідних візках.
Хтось пройде мимо, вдаючи, що не помітив жебрака, хтось змилосердиться та кине гривню, а хтось подумки обуриться: куди дивиться держава?
Але насправді рідко можна зустріти людину, яка справді потребує допомоги. Жебрацтво із соціального явища переросло у справжню професію, для якої не потрібно жодних знань та особливих навичок.
Та не у всіх випадках люди жебракують з власної волі. Когось на вулицю з простягнутою рукою змусила вийти складна життєва ситуація, а хтось боїться покинути "бізнес” через можливі проблеми з «начальством».
Підприємці без податків
«Пані, дайте копійочку», – кричить на вулиці Незалежності навпроти стоматкорпусу худорлявий чоловік.
«Пані, допоможіть чим можете», – слізно просить неподалік ринку ще зовсім молода жінка, тримаючи в руках пожовклий аркуш паперу із затертим фото. «Яка хвороба у дитини? Дайте подивитися», – хочу взяти папір із її рук. Але жінка швидко ховає його в сумку, щось сердито бурчить і швидко йде.
А біля однієї з церков часто доводиться бачити з коштуриком ще нестарого чолов’ягу, який просить гроші на своє лікування. Якось зустріла його на вулиці Миколайчука ходячим і здоровим.
– До нас майже щодня приходить чоловік, який просить милостиню неподалік, міняє копійки та дрібні гривні на крупніші, – розповідає бармен одного із кафе у центрі міста. – Заробляє за день 50, а то й більше гривень. Я порахувала, що це більше, ніж моя місячна зарплата. Раніше я давала жебракам гроші. А нині навіть не знаю, що робити. Почала сумніватися, чи справді вони такі бідні й просять на хліб.
Каже, якось пожаліла жебрака на Галицькій, але грошей не мала, тому запропонувала рогалик. Мовляв, хліб наш насущний. Так чоловік її облаяв й довго шлякував на чім світ стоїть. Мовляв, нехай сама свої рогалики їсть, а він гроші просить.
Випадки бувають різні, з ними, мабуть, довелося зустрітися кожному. Здебільшого наші жебраки просять на алкоголь або для власника жебрацької мережі. Вони прикидаються ким завгодно: хворими, інвалідами, ветеранами, афганцями, нещасними батьками. Звісно, є серед них і справді нещасні й допомагати їм треба. Але людина, яка дійсно цього потребує, не буде бігти за вами по вулиці чи голосно плакати штучними сльозами. Люди, зазвичай, стидаються своєї біди.
– Професійне жебрацтво – справа досить прибуткова. Жебрак – це той самий підприємець, тільки не платить податків, – каже мій знайомий таксист Іван Ципердюк. – Я знаю деяких із них. У багатьох є сім’ї, квартири, а то й будинки. Мало тих, хто справді просить гроші на шматок хліба.
Професійний жебрак може заробити за день 200 і більше гривень. За місяць – до шести тисяч. Мало хто отримує таку зарплату.
Усіх міських жебраків можна умовно поділити на групи. Найбільше грошей заробляють жінки з маленькими дітьми, які чомусь постійно сплять. Виявляється, їх напоюють снодійним чи алкоголем. Непогано заробляють і так звані «ветерани» та «учасники бойових дій». Їх можна часто побачити на інвалідних візочках посеред проїжджої частини людних трас. «Біженці» ходять квартирами, скаржаться на затоплення й втрату житла. «Мандрівники» здебільшого просять у потягах і автобусах. Слізно розповідають, що в них вкрали всі документи та гроші, їм немає за що дістатися додому. «Церквушники» вдають побожних і стоять біля храмів.
Не заборонено – значить можна
– Наше законодавство не забороняє дорослим особам жебракувати й просити милостиню. Тому не можна за це притягнути їх до відповідальності. Зате передбачено кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у жебракування. За це карають позбавленням волі від трьох до десяти років. Окрема стаття Кримінального кодексу стосується використання дорослими немовлят для жебракування, – каже начальник відділення кримінальної міліції у справах дітей УМВС в області Алла Лемчак. – Хоча з кожним роком зменшується кількість дітей-жебраків. Торік за втягнення дітей у жебракування порушено три кримінальні справи. Нині – одна.
Щоправда, довести провину злочинців і притягнути їх до кримінальної відповідальності досить складно. Зазвичай діти не хочуть свідчити проти батьків або родичів. А немовлята взагалі не можуть нічого сказати. Від початку цього року на вулицях та вокзалах затримано 45 бездоглядних дітей, які теж могли жебракувати. 40 із них доставили до притулку, інших повернули в сім’ї.
– Зараз по всіх районах проводимо рейди «Літо-2012». Виявляємо бездоглядних дітей віком до 16 років, – розповідає Алла Володимирівна.
Найвідоміший жебрак
Найзнаменитішим жебраком ХХ століття можна по праву вважати іранця Мехрана Карімі Нассері, який з серпня 1988 по липень 2006 року жив в терміналі паризького аеропорту Шарль де Голль. Нассері покинув Іран у 1977 році, рятуючись від репресій шахського уряду, проте довго не міг отримати притулку в жодній країні. Нарешті у 1980 році він отримав притулок у Бельгії, але, поживши там кілька років, відіслав свої документи владі, відмовився від виду на проживання в цій країні і відлетів до Франції. Покинувши Бельгію, він втратив права біженця, а жодна інша країна приймати його не хотіла. Так Нассері і залишився жити в терміналі на повному утриманні співробітників аеропорту. Французькі традиції «жебраколюб’я» давали про себе знати. При цьому найдивнішим у житті Нассері було те, що при бажанні він міг би змінити свою долю. У нього було четверо братів і сестра, причому один з братів був бізнесменом в Англії, а сестра працювала дантистом в Люксембурзі. Їх втручання повернуло б мешканця терміналу в світ людей. Однак Мехрана Нассері волів спати на вокзальній лавці і ні про що не турбуватися.
Мешкаючи в аеропорту, Нассері у співавторстві з письменником Ендрю Донкін написав книгу про свої поневіряння, яка стала бестселером. Книга ця лягла в основу сценарію фільму «Термінал», знятого Стівеном Спілбергом. Проте ні слава, ні гонорари, ні участь натовпу правозахисників не змусили людину з терміналу покинути аеропорт. Прославлений біженець покинув насиджене місце лише після того, як його здоров'я похитнулося і йому потрібна була термінова госпіталізація.
За довгі століття жебраки довели, що вони готові чинити опір будь-яким спробам вивести їх зі стану злиднів. Їх волю не зломили ні драконівські закони, ні допомога жалісливих співгромадян. Які б не були традиції тієї чи іншої країни, жебраки все одно продовжують бродяжити і вимагати подаяння. Пояснюється це досить просто. Людям подобається подавати милостиню, адже той, хто подає, відчуває себе щедрим, багатим, благородним і могутнім. Приймаючи милостиню, жебраки надають своїм благодійникам послугу, і поки на цю послугу буде попит, буде й пропозиція.
Коментар:
Іоасаф, митрополит Івано-Франківський і Галицький УПЦКП:
– Давати милостиню чи не давати – справа кожного особисто. У Євангелії написано, що треба допомагати бідним. Ісус казав: «Хто просить – дай». Давати чи ні жебракам і калікам милостиню, кожна людина має вирішувати самостійно. Треба прислухатися до свого серця. Якщо не хочете чи не можете подати – це не є гріхом. Якщо даєте – не шкодуйте. Можливо, ця людина купить за ваші гроші не хліб, а пляшку горілки чи використає їх з іншою метою. Але це її несвідоме ставлення до духовного життя. Тому не судіть її, а краще помоліться за неї. В Австрії, наприклад, жебрацтво заборонено, і люди, що не мають грошей і живуть на вулиці, не можуть нічого із цим зробити.
http://zk.at.ua/news/suspilstvo/2012-07-13-2036ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
СІМЕЙНА МЕДИЦИНА: РІВНЯННЯ НА ЗАХІД
«Вісті Придніпров’я», 16.07.2012, Дніпропетровська обл.
Вже понад рік триває процес модернізації охорони здоров'я у Дніпропетровській області, одним з головних завдань якого є розвиток сімейної медицини.Про зроблене у цьому напрямі розповів заступник голови Дніпропетровської обласної ради по виконавчому апарату з питань супроводження реформування системи охорони здоров'я Володимир Павлов.
— Володимире Олексійовичу, чому саме впровадження сімейної медицини — одне з першочергових завдань процесу модернізації охорони здоров'я на Дніпропетровщині?
— Та модель медичної галузі, що існувала в нас до початку модернізації охорони здоров'я, застаріла, і як результат — 90% жителів нашої країни не задоволені якістю надання медичних послуг. Тому зміни були необхідними. У цьому впевнені як пацієнти, так і медичні працівники.
Сімейна медицина — не вигадана нами схема, а шлях, яким пішов весь цивілізований світ. У таких країнах, як Канада, Франція, Германія, Данія, Ізраїль, де впроваджена найбільш успішна система медичного обслуговування, медична допомога на первинному рівні надається саме сімейними лікарями. Ця практика приносить результати, адже завдяки високому рівню підготовки сімейних лікарів 80% випадків звернень до лікарів вирішується на рівні сімейної медицини. А ті, кому потрібна медична допомога вузькопрофільного спеціаліста, отримують направлення в стаціонар.
— Що саме входить до обов'язків лікаря загальної практики — сімейної медицини?
— Особливість професії сімейного лікаря полягає в тому, що він дійсно стає членом родини. Головним обов'язком сімейного лікаря є профілактика та попередження захворювань. Коли лікар спостерігає за станом здоров'я всієї родини протягом тривалого часу та знає всі особливості здоров'я кожного її члена, він може не тільки своєчасно виявити захворювання, а й попередити його. Наведу приклад. Завітавши до хворого, сімейний лікар огляне не тільки його, а й всіх членів родини. Він надасть потрібні рекомендації щодо стану здоров'я членів сім'ї, порадить профілактичні заходи і таким чином зробить все можливе, щоб хвороба не торкнулась більше нікого.
Через те, що сімейний лікар може виявити симптоми захворювання ще на ранніх стадіях та вчасно зайнятися лікуванням, рівень здоров'я всієї родини підвищується.
— Чим відрізняється професія сімейного лікаря від дільничного терапевта чи педіатра?
— У сімейного лікаря коло обов'язків набагато ширше, ніж у терапевтів та педіатрів. Він займається і профілактикою, і лікуванням захворювань у населення.
Сімейний лікар обслуговує і дітей, і дорослих — всю родину. Адже сімейний лікар опановує всі необхідні для цього спеціальності і є компетентним у цих питаннях. Як я вже казав, головним обов'язком сімейного лікаря є профілактика та своєчасне виявлення захворювання. Сімейний лікар ставить діагноз та в разі необхідності направляє пацієнта до вузькопрофільного спеціаліста. Так би мовити, формує «маршрут» пацієнта. Раніше такого не було і замість того, щоб відразу почати лікування, пацієнт витрачав багато часу на відвідування спеціалістів, на те, щоб йому поставили діагноз тощо. А в медицині, час — один з головних чинників.
— Як саме на Дніпропетровщині розвивається сімейна медицина?
— Вже скрізь по області створені центри первинної медико-санітарної допомоги. Це медичні установи, що підпорядковують амбулаторії сімейної медицини, фельдшерсько-акушерські та медичні пункти. В амбулаторіях сімейної медицини медичну допомогу надають сімейні лікарі, терапевти, педіатри, акушери-гінекологи, а також деякі вузькопрофільні спеціалісти.
В області працює 53 таких центри, що включають в себе 379 амбулаторій загальної практики — сімейної медицини.
— Скільки нині у Дніпропетровській області працює лікарів загальної практики — сімейної медицини? Чи задовольняє ця кількість потреби населення?
— У Дніпропетровській області працює 450 сімейних лікарів, які обслуговують 30% населення області. Для повного укомплектування усіх центрів первинної медико-санітарної допомоги необхідно 2305 лікарів загальної практики — сімейної медицини.
Хочу зазначити, що практикуючі терапевти та педіатри розуміють, наскільки популярною стає професія сімейного лікаря, і за власним бажанням проходять спеціалізацію за сімейною медициною. В минулому році було підготовлено 169 сімейних лікарів, цього року буде підготовлено ще 242 сімейних лікаря, і така динаміка збережеться до повного забезпечення необхідної кількості лікарів.
— Як саме проходить підготовка та перепідготовка сімейних лікарів?
— Щодо підготовки сімейних лікарів, то зазначу, що задовго до впровадження процесу модернізації охорони здоров'я у Дніпропетровській області, ще на початку 90-х років на базі Дніпропетровської медичної академії була відкрита кафедра сімейної медицини, де почали готувати сімейних лікарів.
З тих пір фахова підготовка за спеціальністю «сімейний лікар» триває і, більш того, набирає обертів. Це дійсно стає затребуваною та популярною професією. Шість років студенти опановують професію лікаря, після чого 2 роки в інтернатурі отримують спеціальність «лікар загальної практики — сімейної медицини».
Перепідготовка практикуючих лікарів-терапевтів та педіатрів проходить на кафедрі сімейної медицини факультету післядипломної освіти медичної академії.
Окрім того, нещодавно я побував у Новомосковську, Дніпродзержинську та Кривому Розі. У всіх цих містах також готують сімейних лікарів. Наприклад, у Дніпродзержинську був організований виїзний цикл Харківської медичної академії післядипломної освіти за напрямом «сімейна медицина», де сімейних лікарів готували без відриву від роботи. Кожного року там готують одразу 40 лікарів загальної практики — сімейної медицини.
У 2011 році на базі Підгородненської амбулаторії було відкрито перший в Україні навчально-методичний центр для підготовки сімейних лікарів. Тут проходять навчання лікарі - інтерни, а також освоюють практичні навички сімейні лікарі.
— Яка мотивація у практикуючих лікарів та майбутніх лікарів обирати для себе професію сімейного лікаря?
— На Дніпропетровщині реалізується програма «місцевих стимулів» та заохочень для підтримки сімейних лікарів усіх міст і районів області. Медичні працівники загальної практики — сімейної медицини забезпечуються пільговим проїздом, мобільним зв'язком, надбавками до заробітної плати, спеціалізованим автотранспортом, комп'ютерною технікою та житлом.
Для сімейних лікарів та медсестер підвищена заробітна плата. Нині впроваджуємо систему диференційованої оплати праці. Тобто сімейний лікар отримує заробітну плату в залежності від кількості та якості виконаної роботи. Таким чином, зроблено все, щоб лікарі були мотивовані надавати якісну медичну допомогу.
— Як покращилась матеріальна база амбулаторій сімейної медицини?
— Хочу сказати, що ніколи ще медична галузь не фінансувалася в такому обсязі, як зараз. Цього року у всіх амбулаторіях будуть проведені ремонти. За ініціативи обласної влади з обласного та місцевого бюджетів на ремонти амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів виділено близько 27 млн. грн.
Лікувальні заклади оснащуються сучасним обладнанням. Якщо у минулому році для закладів первинної допомоги було закуплено обладнання на суму 1,25 млн. грн., то вже за цей рік ця сума збільшена у 2,5 рази та становить 3,22 млн. грн.
— Які результати слід очікувати від впровадження сімейної медицини на Дніпропетровщині?
— Основна мета процесу модернізації охорони здоров'я — збільшити тривалість життя наших громадян та покращити рівень їх здоров'я через підвищення якості та доступності медичних послуг.
Інтерв’ю підготувала: Людмила Маслова (газета «Зоря»).
http://www.vesti.dp.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=15412:2012-07-16-15-14-38&catid=169:2012-01-22-16-28-18&Itemid=623ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
МЕРТВУ РИБУ, ЯКУ НЕ ВСТИГЛИ З'ЇСТИ, ПЕРЕРОБЛЯТЬ НА КОРМ
Алла Садовник, «Рівне вечірнє», 17.07.2012
У вихідні рівняни могли поласувати мертвою рибою, виловленою в Усті. Навіть не підозрюючи про це.Адже напередодні в Усті спливло більше тонни мертвої риби. Доки зреагували на цю подію комунальники та відповідні служби, підприємливі рівняни встигли назбирати риби, частину якої, кажуть, понесли на продаж на ринок.
— Це риба зверху по Усті здохла, - розповідає риболов Петро Страхонюк, який закинув вудочку на мосту біля залізничного вокзалу. — А тут вода чиста і риба жива. Он вже спіймав три судачки і рака. Рибалити не боюся. Якщо риба ловиться жива, значить, їсти її можна. Вчора також ловив. Увесь улов забираю собі. На ринку не продаю. Та й не купую ніколи і не раджу. Вчора бачив, як дехто виловлював напівживу рибу. Точно ж не собі збирали. На ринок понесуть, а там будуть продавати по 30 грн. за кілограм.
Уже втретє цього року масово гине риба в Усті. Цього разу напівмертві плотиці, окуні та линки поспливали поблизу ринку "Дикого". До суботи із річки комунальники виловили тонну риби. Її тепер переробляє Костопільський ветсанзавод на корм для тварин.
Андрій Гринюк, майстер дільниці благоустрою міського тресту зеленого господарства:
— Ми працювали із середи. За день разом із міським ШЕУ, спецкомбінатом та КТП-1728 встигли визбирати 500 кг. риби, а до суботи назбиралася тонна. ЇЇ одразу ж відвозили у Костопільський ветсанзавод на утилізацію.
Юрій Ромець, головний лікар Рівненської міської СЕС:
— Взагалі цим питанням мали би опікуватися екологи та рибоохорона. Проте все ж експертизу ми провели. Воду відбирали у двох місцях: біля ресторану "Спорт" та поміж озером Басів Кут та гідропарком. Надмір аміаку не виявили. Лише кисень був набагато нижчий за норму.
Сергій Бондар, заступник начальника Держрибоохорони у Рівненській області:
— За спеціальною схемою підрахунків, ми встановили, що в Усті за середу і четвер здохло 367,5 тисячі рибин. Здебільшого це верховодки, окуні, щуки, линки та карасі. Екологічна інспекція буде розбиратися у причинах трагедії. Проте за попередніми даними, риба здохла від нестачі кисню. Рівень води в Усті — 70 см. Під час спеки вода нагрівалася до високої температури і рівень кисню знижувався. Так, за норми 4 мг. розрідженого кисню на 1 л. води, потрібного для життя риби, в Усті лише 0,6 мг. Ця проблема існуватиме доти, доки не буде очищено та поглиблено річку, а також доки не врегулюють питання стоків в Устю. Наприкінці травня риба уже здохла від того, що в річку потрапили отруйні речовини. Була порушена кримінальна справа, а збитків нарахували на 160 тис. грн. Проте поки що винуватця не знайшли. За цей рік риба тричі дохла в Усті та один раз у Ікві. До речі, у місті ще у 2010 році була розроблена програма, за якою Устю мали би углубити. Вона передбачена на 2011-2015 роки.
Анатолій Петрук, перший заступник начальника Державної екологічної інспекції у Рівненській області:
— Ми визначили, що риба здохла на акваторії у 6 тис. кв. метрів, де вода була 28 градусів за Цельсьієм. У деяких місцях Усті вода застояна, а нема протоку, нема і кисню. Окрім того, масово почали цвісти водорості, які також поглинають оксиген. Ми взяли проби води для всіх можливих аналізів, проте їх результати будуть пізніше. Але говорити однозначно, що причина загибелі риби лише кисневе голодування, не можна.
Микола Романюк, начальник Головного управління ветеринарної медицини в рівненській області:
— Ми провели обстеження мертвої риби на наявність інфекцій. Їх не виявилося, тому загрози для здоров'я людей не було.
Анатолій Чугуєвець, депутат міськради:
— Я вважаю, що причиною загибелі риби в Усті є те, що річка перетворилася на каналізацію. Враховуючи, що вартість одного викачування септика коштує мінімум 100 грн., а протягом місяця його необхідно викачувати щонайменше тричі, то розраховувати на свідомість людей, не даючи їм практичного вирішення проблеми, думаю, недостатньо. Вирішенням цієї проблеми може бути лише одне — ліквідація септиків і прокладання централізованої каналізації по вул. Басівкутській та вул. Малорівненській з приєднанням до неї прилеглих вулиць.
http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=032336
* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах і сайтах обласних та міських газет, а також регіональних інтернет-видань України по 17 липня 2012 року включно.
Зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.