|
Випуск 18, 14 березня 2012 р. |
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ВЕРХОВНА РАДА ПРИЙНЯЛА МИТНИЙ КОДЕКС З ПРОПОЗИЦІЯМИ ПРЕЗИДЕНТАПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
"Вісті Придніпров'я", 13.03.2012, Дніпропетровська обл.
Верховна Рада України збільшила межу вартості безподаткового ввезення товарів в 2,5 рази - до 500 євро.
С НОВОЙ ЭПОХОЙ!РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Дмитрий Желнин, "Слава Севастополя", 13.03.2012, АР Крым
Президент Украины Виктор Янукович наметил четыре стратегических направления социальных реформ, которые должны реализовываться в государстве.ЛИТВИНА У ПРОТИГАЗІ МИ ЩЕ НЕ БАЧИЛИ…
Іван Фаріон, "Високий замок", 12.03.2012, Львівська обл.
Спікер Верховної Ради відвідав "японський Чорнобиль"."ЮЛІНА ТИСЯЧА" ЗА ЧОТИРИ РОКИ "СХУДЛА" ДО ШІСТСОТ
Сергій Соломаха, "Сіверщина", 12.03.2012, Чернігівська обл.
Віктор Янукович пообіцяв протягом червня-грудня 2012 року виплатити компенсацію за знеціненими вкладами шести мільйонам вкладників у сумі до однієї тисячі гривень.
ХАРЬКОВСКАЯ ОБЛАСТЬ БУДЕТ СОТРУДНИЧАТЬ С ТУРКМЕНИСТАНОМОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Екатерина Морозова, "Объектив", 13.03.2012, Харьковская обл.
В Доме Советов состоялась встреча председателя Харьковской облгосадминистрации с хякимом Марыйского велаята Туркменистана Какагельды Гурбановым.
ЩОБ ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА НЕ ЗРОБИЛА СЕЛЯН ЖЕБРАКАМИПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Степан Возний, "Волинь", 10.03.2012
Про проблеми, які виникають в ході проведення земельної реформи, розмова з доктором історичних наук Юрієм Недужком.
ОППОЗИЦИЮ ОБЪЕДИНИТ ТАРАС ШЕВЧЕНКО?ЕКОНОМІКА
Александр Разумный, "Днепр вечерний", 13.03.2012, Днепропетровская обл.
Торжества, приуроченные к 198-летию со дня рождения Великого Кобзаря, прошедшие по всей Украине, вызвали небывалую активность оппозиционеров.ПРИГОДИ "СВОБОДИ" У КРАЇНІ ГНОМІВ
Олександр Сирцов, "Львівська газета", 09.03.2012
Що ближче до виборів, то інтенсивнішим стає політичне життя Львівської області.
ЛУГАНЩИНА: ПОСЛЕДСТВИЯ "СЫРНОЙ ВОЙНЫ"ПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ
Борис Литвин, "Наша газета", 13.03.2012, Луганская обл.
Относительно "сырной войны" между Россией и Украиной… И политики, и практики-аграрии склонны видеть в ее основе политический подтекст.БЕНЗИН БЕЗ УЗДЫ
Наталия Гончарова, "Крымская правда", 10.03.2012
Подорожание всех видов топлива, стартовавшее на украинских заправках в конце февраля, набирает обороты.
ПЛЮС НА ПЛЮС ДАЄ… МІНУСПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
Ірина Гамрищак, "Львівська газета", 10.03.2012
В останні місяці в Україні дуже популярними є об'єднавчі процеси між політичними силами.
ТАТЬЯНА БАХТЕЕВА: "Я ЛЮБЛЮ ВАС, ДОРОГИЕ ЗЕМЛЯЧКИ!"ПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
Ирина Розанова, "Донбасс", 12.03.2012, Донецкая обл.
Накануне 8 Марта глава парламентского Комитета по вопросам здравоохранения устроила в Донецке праздничный концерт со множеством сюрпризов.
КРЕЙДЯНИЙ КОМБІНАТ ІДЕ НА БРУХТРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Ярослав Гаврилюк, "Волинь", 10.03.2012
І зупинити це лиходійство на підприємстві у Лукові ніхто не береться - ні влада, ні правоохоронні органи.
ІНФЛЯЦІЯ НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ ДОРІВНЮВАЛА НУЛЮЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Тарас Фрай, "Є народна газета", 10.03.2012, Хмельницька обл.
А ціни на продукти харчування та безалкогольні напої в січні знизились на 0,1%.
16529 БОМБ ДЛЯ УКРАЇНИВІДРОДЖЕННЯ ДУХОВНОСТІ
Валентин Ковальський, "Київська правда", 12.03.2012
Напередодні жіночого свята нас "порадували" новиною аж ніяк не святковою: під Києвом з`явиться атомний цвинтар для відпрацьованого ядерного палива.
ГРИГОРИЙ ИОФФЕ: ДВУЯЗЫЧИЕ КОБЗАРЯ СЕГОДНЯ АКТУАЛЬНО ДЛЯ КРЫМЧАН
Закир Закиров, "Крымские известия",13.03.2012
Крымчанам особенно важно помнить и чтить творчество великого поэта, знать основные вехи его непростой судьбы, убежден Г. Иоффе.ПАМ'ЯТНИК ШЕВЧЕНКУ В ЗАПОРІЖЖІ: ВИПРОБУВАННЯ НА ДОРОСЛІСТЬ
Алла Кобинець, "Запорізька правда", 13.03.2012
В Україні щойно пройшли Шевченківські дні - громадськість відзначила 198-і роковини з дня народження Великого Кобзаря.ТАКІ ПАМ'ЯТКИ - КОЖНОМУ СЕЛУ!
"Київська правда", 12.03.2012
У Рокитнянському районі голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк урочисто відкрив довгоочікуваний пам'ятник Т.Г. Шевченку."МАЛЕНЬКІ БОЙКИ" ПРОСЛАВЛЯЛИ КОБЗАРЯ В МОСКВІ
"Галичина", 12.03.2012, Івано-Франківська обл.
Ініціатором урочистих заходів з нагоди 198-ї річниці від дня народження великого Кобзаря у столиці Російської Федерації виступило Міністерство культури України.У ЖИТОМИРІ ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ
Ірина Коник, "Житомирський меркурій", 09.03.2012
9 березня виповнюється 198 років від дня народження геніального сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка.
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ВЕРХОВНА РАДА ПРИЙНЯЛА МИТНИЙ КОДЕКС З ПРОПОЗИЦІЯМИ ПРЕЗИДЕНТА
"Вісті Придніпров'я", 13.03.2012, Дніпропетровська обл.
Верховна Рада України збільшила межу вартості безподаткового ввезення товарів в 2,5 рази - до 500 євро.Верховна Рада України (ВР) прийняла в цілому в другому повторному читанні з пропозиціями Президента в редакції профільного комітету після доопрацювання закон № 8130-д "Митний кодекс України". "За" проголосували 264 народних депутати з мінімально необхідних 226 голосів.
У законі враховано повністю або редакційно всі поправки Президента. Так, закон передбачає передачу всіх повноважень по виданню наказів нормативного характеру від Держмитслужби Міністерству фінансів України, зменшення загальної вартості товарів, які можуть ввозитися громадянами на митну територію України без сплати податків через сухопутні і морські пункти пропуску, з 1000 до 500 євро, варто зазначити, що в чинному Митному кодексі ця сума складає 200 євро; збільшення загального терміну тимчасового ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів особистого користування з 183 днів до одного року; виняток митної брокерської діяльності з числа видів діяльності, на здійснення яких митними органами відповідно до Митного кодексу надаються дозволи, і залишення в силі чинного порядку ліцензування цієї діяльності; виключення з Митного кодексу положень, що надають митним органам право на здійснення судово-експертної діяльності; приведення термінів застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил у відповідність до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення; виключення з Митного кодексу положень, що надають митним органам право самостійно виконувати рішення судів про конфіскацію товарів, транспортних засобів у разі, якщо такі товари, транспортні засоби були попередньо видалені цими органами.
Крім того, як заявив глава профільного комітету Віталій Хомутинник, відповідний закон, вступить в силу через місяць з моменту його підписання Президентом.
Нагадаємо, що Верховна Рада Україна прийняла Митний кодекс в цілому як закон 3 листопада 2011 р. Через два місяці, 11 січня Віктор Янукович ветував закон, бо він порушує конституційні гарантії права на підприємницьку діяльність, права власності, не відповідає Конституції України, іншим законам України; створює ризики ухилення від оподаткування, уникнення відповідальності за порушення митних правил. Також Президент запропонував відтермінувати дату вступу Кодексу в силу до 1 січня 2013 р. Крім того, він запропонував зменшити вартісну межу ввезення товарів без сплати податків з 1 тис. євро до 500 євро. А безмитно ввезти на митну територію України можна товари на суму 1 тис. євро тільки через аеропорти. Поки безмитно на територію України можна ввозити товари, вартість яких не перевищує 200 євро.
Після того, профільний комітет доопрацьовував проект документа, а Віктор Янукович наполягав на тому, щоб новий звід правил вступив в силу наступного року, тоді як в комітеті вважають, що Митний кодекс може бути введений в другому півріччі або другому кварталі 2012 р.
За якнайшвидше прийняття Митного кодексу виступала і Американська торгова палата в Україні, яка закликала Верховну Раду підтримати пропозиції глави держави та прийняти закон під час поточної парламентської сесії.
http://www.vesti.dp.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=13977:2012-03-13-11-00-51&catid=145:2011-09-10-06-35-51&Itemid=583ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
С НОВОЙ ЭПОХОЙ!
Дмитрий Желнин, "Слава Севастополя", 13.03.2012, АР Крым
Президент Украины Виктор Янукович наметил четыре стратегических направления социальных реформ, которые должны реализовываться в государстве.В Украине начинается эра новой социальной политики - НСП .
В последний перед четырьмя празднично-выходными рабочий день в некоторых трудовых коллективах нашей страны уже резали бутерброды, готовясь поздравить милых женщин с МЖД, а руководство страны думало, как бы еще улучшить жизнь украинцев. Состоялось расширенное заседание Кабинета министров. В нем принял участие и президент Украины Виктор Янукович, который в своем выступлении наметил четыре стратегических направления социальных реформ, которые должны реализовываться в государстве. Украина вступает в эру Новой социальной политики.
Новые социальные инициативы и постепенное внедрение новой социальной политики - это прежде всего выправление механизмов перераспределения доходов, преодоление глубокого имущественного разрыва, содействие развитию среднего класса, создание эффективной системы защиты населения от социальных рисков.
Во - первых, уверен глава государства, надо восстановить доверие общества к государственной политике, направленной на улучшение жизни граждан. "Нам нужно восстановить основополагающий принцип социальной справедливости, максимально отменив льготы для тех, кто в этом не нуждается. Речь идет о повышении эффективности социальной политики",-подчеркнул Виктор Янукович. Он добавил: "Это не только сэкономило бы средства социальной направленности, но и улучшило бы атмосферу в обществе, показало ориентацию государства на честное перераспределение доходов".
Вторым направлением президент назвал комплексное преобразование подходов к оплате труда, налогам и социальному страхованию. "Необходимо ввести механизмы распределения результатов экономической деятельности, которые сдерживали бы дальнейшую социальную и экономическую поляризацию общества, поднимали уровень доходов работающего населения и социальное обеспечение уязвимых слоев",-отметил глава государства. Одним из путей достижения этой цели он назвал введение налога на богатство.
Третье направление, отметил глава государства,-это глубокая модернизация сферы социального обеспечения, переход от "бессистемных выплат к адресной помощи и социальным услугам, которые отвечают потребностям конкретного человека и семьи". Так, как это делается в Европе. Взятый курс на внедрение европейских стандартов означает переход к созданию возможностей вместо преодоления последствий.
Глава государства также отметил необходимость содействия привлечению в активную социальную жизнь людей с ограниченными возможностями. Речь идет об обустройстве для них окружающей среды и рабочих мест, обеспечении доступности общественных учебных заведений, культуры, торговли и т.д. Ох, сколько лет об этом говорится...
Ну и, наконец, четвертое направление социальных реформ: содействие эффективной занятости и создание новых рабочих мест для граждан. Трудоспособные лица, отметил президент, должны получить возможность в полной мере обеспечивать свои потребности и потребности своей семьи, не обращаясь за помощью к государству. И как тут, говоря о комплексном преобразовании подходов к оплате труда и потребностях трудоспособных граждан, не вспомнить сообщение портала "ФИНАНСЫ" bigmir.net (со ссылкой на Государственную службу статистики) о том, что средняя заработная плата в Украине снизилась по сравнению с декабрем прошлого года на 332 гривны, или на 10,8%.
Сейчас потребность в создании новых рабочих мест очень актуальна, сказал Виктор Янукович. "Задачу создания рабочих мест не следует понимать как самоцель, а лишь как средство реализации масштабной национальной стратегии модернизации. Новые рабочие места призваны обеспечить новое качество экономического роста",-отметил он.
О том, что рост этот есть, президент заявил в интервью для программы "ТСН - Тиждень". Теперь осталось лишь обеспечить ему новое качество. "Экономический рост, который был два года подряд: 2010 год-4,2%, прошлый год-5,3%, создал фундамент, на котором сейчас фактически базируется эта социальная программа, которую я провозгласил. Этот год, мы видим, динамика сохраняется",-сказал глава государства.
Вернемся на рабочее место. По мнению гаранта Конституции, в условиях растущей конкуренции в мире новые рабочие места необходимо создавать в отраслях, способных дать максимальный конкурентный эффект. А сами они должны соответствовать стратегии регионального развития Украины, работать в системе регионального выравнивания и преодоления депрессивности территорий.
Кроме того, в условиях демографического кризиса и старения населения Украины новые рабочие места должны обеспечить потребности не только работающих, но и растущего количества пенсионеров. То есть новые рабочие места должны обеспечивать более высокую, чем сегодня, производительность труда и большие поступления в бюджет пенсионной системы.
Глава Кабмина Николай Азаров сразу же заявил, что правительство будет решать поставленные президентом задачи по существенному повышению уровня социальной защищенности граждан системно и поэтапно.
"Все ресурсы, которые до сих пор еще не задействованы, будут включены и использованы для усиления социальной политики",-заверил Николай Азаров. Это значит, что для практической организации выполнения поставленных заданий будет внедрен проектный менеджмент; за каждую инициативу, как за проект, будет отвечать либо конкретное министерство, либо вице - премьер - министр, если речь идет о группе министерств и ведомств.
"Будут обозначены этапы реализации всех проектов, абсолютно прозрачные, понятные для людей контрольные показатели выполнения проектов",-сказал премьер. А еще Николай Янович отметил, что реализация социальной политики должна тщательнее решаться на местах, и органы местной власти должны быть чуткими к проблемам граждан.
Решать задачу "покращення життя" правительство намерено прежде всего за счет роста экономики, повышения качества администрирования налогов, т.е. уменьшения "теневой" экономики, и за счет модернизации повышения производительности труда на предприятиях. Кроме того, по словам премьера, в ближайшее время правительство внесет поправки в закон Украины "О Государственном бюджете на 2012 год", касающиеся реализации социальных задач, определенных президентом Украины, а также учесть все эти вопросы при планировании госбюджета 2013 года.
То есть в эпоху Новой социальной политики мы уже вступили, раз поправки будут внесены в бюджет.
http://slava.sebastopol.ua/media/?cnt=staty_show&yr=2012&mnt=3&day=13&id=240174ЛИТВИНА У ПРОТИГАЗІ МИ ЩЕ НЕ БАЧИЛИ…
Іван Фаріон, "Високий замок", 12.03.2012, Львівська обл.
Спікер Верховної Ради відвідав "японський Чорнобиль".З офіційним візитом у Японії побував спікер українського парламенту Володимир Литвин. Обмінювався не тільки досвідом у царині законодавства. З керівництвом Японії керівник депутатського корпусу говорив і про практичні, приземлені речі.
Разом з іншими членами української делегації спікер відвідав атомну електростанцію "Фукусіма-1", яку рік тому серйозно пошкодило руйнівне цунамі. Литвин сказав губернатору префектури Фукусіма Юхею Сато, що Україна готова надати "Країні висхідного сонця" всю необхідну експертну, консультативну та технічну допомогу для подолання наслідків цієї техногенної катастрофи. За словами Литвина, Японія і Україна, які пережили атомні трагедії, повинні співпрацювати у питаннях ядерної безпеки. Своєю чергою, японське керівництво подякувало за фінансову і матеріальну підтримку, яку надав уряд України відразу після стихії.
До "Фукусіми-1" Володимир Литвин їхав у спеціальному транспорті, у спеціальному антирадіаційному комбінезоні з респіратором. Таким ми нашого спікера ще не бачили…
http://www.wz.lviv.ua/articles/104284"ЮЛІНА ТИСЯЧА" ЗА ЧОТИРИ РОКИ "СХУДЛА" ДО ШІСТСОТ
Сергій Соломаха, "Сіверщина", 12.03.2012, Чернігівська обл.
Віктор Янукович пообіцяв протягом червня-грудня 2012 року виплатити компенсацію за знеціненими вкладами шести мільйонам вкладників у сумі до однієї тисячі гривень.Перед жіночим весняним святом 8 Березня Віктор Янукович звинуватив попередній уряд Ю. Тимошенко за зупинку програми повернення заощаджень вкладникам Ощадбанку СРСР та пообіцяв протягом червня-грудня 2012 року виплатити компенсацію за знеціненими вкладами шести мільйонам вкладників у сумі до однієї тисячі гривень, "починаючи із 1 червня і до кінця цього року".
Нагадаю, що на момент ухвалення у 1996 році закону про індексацію знецінених вкладів громадян СРСР у співвідношенні 1 рубль/карбованець до 1,05 гривні загальна сума боргу оцінювалася у 131,96 млрд. гривень. Офіційна інфляція з 1991-2011 рр. становила 1211%, тобто ціни на споживчі товари за 20 років зросли у 12,1 рази.
За час дії цього закону було виплачено 10,65 млрд. гривень або біля 8 відсотків.
У 2008 році було виплачено найбільша сума біля 6,5 млрд. гривень. Тоді, щойно вдруге обійнявши посаду прем'єр-міністра, Юлія Тимошенко ініціювала виплату по одній тисячі гривень як компенсацію вкладникам. Однак отримати її змогли тільки ті, кому вдалося вистояти в чергах. За що ці виплати люди назвали "Юліна тисяча".
Тодішня опозиція - Партія регіонів - жорстко критикувала уряд Юлії Тимошенко за ці виплати стверджуючи, що вони неминуче приведуть до зростання інфляції.
Нагадаю, що офіційна інфляція з січня 2008 року по лютий 2012 року у Україні становила 157,4 відсотка. Дійсно, найбільшою з 2001 року інфляція була саме у 2008 році, сягнувши 22,3 відсотка за рік.
Слід зауважити, що курс долара США на початок виплати "Юліної тисячі" становив 5,05 грн. за один долар США, а з червня 2008 року - 4,85 грн. Отже, "Юліна тисяча" сьогодні при курсі долара США у 8,04 грн. складатиме менше 630 грн. А до кінця року можливо "схудне" до реальних шістсот гривень.
Як би там не було, але свято 8 Березня цього року більшість з шести мільйонів колишніх вкладників Ощадбанку СРСР зустріли, мабуть, у доброму гуморі, бо встигли вчасно отримати свою тисячу гривень, а інші шість мільйонів - з надією хоч щось реально отримати завдяки… ініціативи уряду Юлії Тимошенко в далекому 2008 році.
http://siver.com.ua/news/julina_tisjacha_za_chotiri_roki_skhudla_do_shistsot/2012-03-12-9697РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ХАРЬКОВСКАЯ ОБЛАСТЬ БУДЕТ СОТРУДНИЧАТЬ С ТУРКМЕНИСТАНОМ
Екатерина Морозова, "Объектив", 13.03.2012, Харьковская обл.
В Доме Советов состоялась встреча председателя Харьковской облгосадминистрации с хякимом Марыйского велаята Туркменистана Какагельды Гурбановым.Во время встречи чиновники двух стран обсудили вопросы развития и углубления партнерских отношений и подписали Соглашение о сотрудничестве, передает пресс-служба ХОГА.
В соглашении говорится, в частности, что развивать планируют торгово-экономические, научно-технические и культурные отношения.
"Надеюсь, что теперь мы наполним этот договор настоящими делами", - отметил председатель ХОГА Михаил Добкин после подписания двустороннего Соглашения о сотрудничестве.
"Хочу поблагодарить за то гостеприимство, которое я здесь ощутил. Я рад, что мне выпала честь побывать в Харьковской области. Поэтому, я уверен, что наши отношения будут развиваться и впредь", - сказал хяким Марыйского велаята Туркменистана Какагельды Гурбанов.
http://www.objectiv.tv/130312/67684.htmlОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ЩОБ ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА НЕ ЗРОБИЛА СЕЛЯН ЖЕБРАКАМИ
Степан Возний, "Волинь", 10.03.2012
Про проблеми, які виникають в ході проведення земельної реформи, розмова з доктором історичних наук Юрієм Недужком.Зараз в Україні здійснюється земельна реформа, здійснюється у непростих умовах, із великими труднощами. А землевпорядники, які сьогодні відзначають своє професійне свято, є одними із головних їх безпосередніх виконавців. Від їх професіоналізму залежить, наскільки по-господарськи використовується земля, в якому стані вона буде передана нащадкам. Про проблеми, які виникають в ході проведення земельної реформи, ті завдання, які необхідно вирішити, ми говоримо з професором Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти, доктором історичних наук Юрієм Вікторовичем Недужком
-Юрій Вікторович, чи відомо, яка реальна вартість земельних ресурсів України?
-Не багато людей знають, що українські чорноземи безцінні! Ми володіємо, за різними оцінками, від 25 до 40 відсотків світових чорноземів. Це майже 42 млн. гектарів сільськогосподарських угідь. Їх ринкова вартість становить 500 млрд. доларів США. Якось ми спілкувалися про це з видатним американським ученим, Нобелівським лауреатом з економіки професором Робертом Енгелем. Він вважав, що перед Україною відкриваються величезні можливості стати однією з провідних держав світу саме завдяки аграрній галузі країни, яка може забезпечувати продуктами харчування понад 320 млн. осіб та приносити щорічно майже 50 млрд. доларів в бюджет України. Національна академія наук України зафіксувала нещодавно цікаву річ. За останні роки в Україні відбулося покращення кліматичних умов, зважаючи на глобальне потепління. Це призвело до різкого підвищення урожайності сільськогосподарських культур.
- Що обумовлює актуальність земельної реформи в Україні?
- По-перше, необхідно легалізувати тіньову земельну власність високопосадовців та вітчизняних і зарубіжних олігархів, що склалася за роки незалежності в Україні. Нинішнє керівництво Верховної Ради України неодноразово підкреслювало, що український народ розчарується у багатьох вітчизняних політичних і державних діячах, коли довідається, які площі земельних володінь їм належать. По-друге, у владної еліти виникло бажання по аналогії з сучасними процесами перерозподілу великого бізнесу переділити також тіньову земельну власність в Україні, чому треба перешкодити. По-третє, в Україні нараховується понад 1,8 млн. гектарів земель виморочного спадкоємства та 1,4 млн. гектарів не отриманих земельних паїв. Ці землі не використовуються. А це більше, ніж володіння всіх великих агрокомпаній України. Метою реформи є переведення цих активів у власність зацікавлених осіб. По-четверте, вартість землі в Україні невдовзі значно зросте через процеси глобального потепління в світі.
У 2004-2010 роках, працюючи в Національній академії наук України, мені довелося зустрічатися та слухати виступи Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, Верховного представника Євросоюзу з питань зовнішньої політики Хав'єра Солани, держсекретаря США Коліна Пауелла, заступника держсекретаря США Строуба Телботта. Всі вони акцентували увагу на проблемі глобального потепління в світі та підкреслювали, що керівництво України не приділяє належної уваги кліматичним змінам на планеті.
За оцінками міжнародних експертів, приблизно за 30-40 років у результаті танення льодових покровів Антарктиди, Арктики та Гренландії можливе різке підвищення рівня Світового океану. Якщо це відбудеться, то величезні території нижче від екватора з великою долею ймовірності будуть затоплені. Значні простори суші, на яких зараз проживають близько 5 млрд. людей, можуть стати майже непридатними для життя і ведення сільського господарства.
За прогнозами ООН в Китаї, Індії, країнах Африки, Близького Сходу та Перської затоки вже за 10 років будуть серйозні проблеми в забезпеченні власного стрімко зростаючого населення питною водою та продовольством. 12 європейських країн, за даними дослідження ООН, вже страждають від зміни клімату. В останні роки кількість опадів скоротилася, що призводить до буквального висушування землі. Великобританія, якщо не побудує величезні дамби, вірогідно опиниться під водою десь за 40 років. У США та Канаді можливе різке зниження середньої температури, і вони не зможуть збирати високі урожаї зернових. Проте, є країни для яких глобальне потепління несе певні вигоди. Це Україна, Білорусь, Польща, більша частина Росії та Казахстану, а також країни Скандинавії. На більшості цих територій можна буде збирати по два урожаї на рік. Ціна землі та ресурсів буде стрімко зростати.
- А те, що Україна зараз у великих боргах не створює загроз земельній реформі?
- Україна знаходиться на порозі дефолту. Не багато людей знають, що борг нашої країни зріс з 14 млрд. доларів у 2001 році до 60 млрд. доларів США в 2011. Ще 60 млрд. доларів становлять корпоративні борги. Міжнародний валютний фонд називає однією з умов подальшого кредитування України надання державних гарантій. Тобто, якщо якийсь олігарх не зможе, чи не схоче платити - виплачувати його боргові зобов'язання має держава. У цьому році Україна за державними і корпоративними боргами повинна сплатити 54 млрд. доларів, а в минулому році мала сплатити, але не змогла в повній мірі, - 43 млрд. доларів. І, щоб уникнути дефолту, може виникнути необхідність розрахуватися своїми ліквідними активами: газотранспортною системою, яка американськими експертами оцінюється в 61 млрд. доларів США (російський уряд оцінив її в 20 млрд. доларів) або землею, вартість якої нині становить приблизно 0,5 трлн. доларів. Серед покупців, які вже шикуються в чергу, - Росія, Євросоюз, а також Китай та арабські країни Перської затоки, що мають надлишок валютних коштів та чисельне населення, яке мріють кудись переселити.
Показовий щодо цього приклад Аргентини. В останньому десятилітті минулого століття вона характеризувалась економічним піднесенням. Але країна набирала валютні кредити в 90-х роках ХХ століття так само, як Україна в ХХІ. Сукупний борг Аргентини становив 176 млрд. доларів. 40 млрд. доларів уряд Аргентини погасив валютою, решту, після дефолту, - землею. Вона перейшла у власність великих західних аграрних компаній.
Не випадково запланована нашим урядом земельна реформа викликає більше запитань, ніж відповідей. Немало їх виникає у зв'язку з бажанням багатьох іноземних держав вирішити свої проблеми за рахунок України та її народу.
- Чи є загроза, що селяни можуть продати свою землю за значно заниженими цінами?
- Така загроза є, тому що вони не знають її реальної ціни. Люди сильно помиляються, якщо думають, що отримають за власну землю великі кошти. Під час парламентських слухань 2 березня минулого року, присвячених земельній реформі, представники уряду стверджували, що вартість землі в Україні в середньому буде становити 1500 доларів за гектар. Проте вже в серпні-вересні 2011 року керівництво Державного агентства земельних ресурсів заявило, що середня ціна землі буде 300-800 доларів. Для порівняння - номінальна вартість землі в країнах Європи починається з 10000 євро, а ринкова вартість в декілька разів вища. А земля там значно гіршої якості, ніж в Україні. Таким чином, створюються передумови для дешевої скупки національного багатства зацікавленими особами. Я рекомендую тим селянам, які ще не отримали державні акти про право власності на землю, терміново це зробити. Адже без такого документа вони невдовзі втратять ту землю, яку вважають своєю власністю. І знайте, що вартість землі через 3-4 роки після впровадження її ринку буде зростати щорічно на 100 відсотків. Отоді нашим селянам можна подумати про її продаж.
- Чому багато експертів лякають селян негативними наслідками земельної реформи?
- Насамперед тому, що результати її можуть бути такі, як масштабної приватизації промисловості України в 90-х роках минулого - в першому десятиріччі цього століття. Тоді відбувся перерозподіл за безцінь державної власності, створеної зусиллями десятків мільйонів українців, в руки декількох десятків зажерливих олігархів. Те ж саме може статися і з земельними ресурсами. Адже сучасні технології дають змогу одному-двом сільськогосподарським працівникам обробляти понад 3 тис. гектарів землі. Невдовзі по аналогії з Чехією, Словаччиною, Болгарією, Аргентиною будуть утворені величезні економічно ефективні латифундії, де будуть вирощуватися високі врожаї сільськогосподарської продукції. Невеликі фермерські господарства стануть неконкурентоспроможними та розоряться. Їх землі будуть продані або здані в оренду, а селяни та фермери поїдуть батрачити за кордон, адже в українських містах роботи вони не знайдуть, тут своїх безробітних і так вистачає. В Україні значно зросте ціна на продовольчі товари.
- Як цього уникнути?
- В основі земельної реформи повинен бути не продаж землі, а розвиток сільського господарства країни та розбудова соціальної сфери села. Вважаю, що провідною ідеєю земельної реформи повинно стати безкоштовне надання вітчизняним селянам з боку держави сільськогосподарської техніки, будівельних матеріалів, добрив. Держава повинна дотувати дрібного та середнього сільськогосподарського виробника, як це роблять в усіх розвинутих країнах світу, аби на своїх власних земельних ділянках люди вирощували аграрну продукцію. Уряд повинен взяти на себе контроль за зовнішнім ринком зерна. Тоді збагачуватися будуть не великі зернотрейдери, а державний бюджет країни. На 12 млн. гектарах земельних володінь, що належать державі, необхідно створювати державні сільськогосподарські підприємства. Це дасть змогу підняти аграрну галузь країни, подолати безробіття та бідність в селі, одержувати стабільні високі доходи від експорту продовольства, а нашим громадянам купувати недорогу та якісну вітчизняну сільськогосподарську продукцію. Досвід країн Європи показує, що і в сільській місцевості можна бути заможною людиною, якщо держава приділяє належну увагу аграрній галузі.
http://www.volyn.com.ua/?rub=31&article=0&arch=1356ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
ОППОЗИЦИЮ ОБЪЕДИНИТ ТАРАС ШЕВЧЕНКО?
Александр Разумный, "Днепр вечерний", 13.03.2012, Днепропетровская обл.
Торжества, приуроченные к 198-летию со дня рождения Великого Кобзаря, прошедшие по всей Украине, вызвали небывалую активность оппозиционеров.Напомним, что в пятницу цветы к памятнику молодому Тарасу в Днепропетровске возложили несколько десятков представителей партий - оппонентов: власти: "Батькiвщина","Наша Украина", КУН, "Фронт Перемен".
Но и руководители области также воздали должное великому Кобзарю. Оппозиционеры при этом дружно скандировали "Ганьба!".
Быть может, самый известный украинский поэт станет своеобразной идеологической платформой, объединившей разрозненные силы оппонентов Партии регионов. Но "регионалы" не намерены без боя уступать националистам Кобзаря. Не зря же премьер-министр Николай Азаров заявил, что идеи Тараса Шевченко помогают ему понять дух народа.
"Для настоящих гениев время не измеряется датами, их идеи и творческие достижения находятся вне времени, они - бессмертны. Сегодня мы искренне отдаем наши сердца великому поэту - Тарасу Григорьевичу Шевченко, 198-ю годовщину со дня рождения которого мы празднуем в этом году, - говорится в обращении Азарова, текст которого цитирует департамент информации и связей с общественностью секретариата Кабмина. - Тарас Шевченко по праву является гениальным вдохновителем государственного возрождения свободной Украины. Хочу искренне со всей теплотой и уважением отметить, что все национально-культурные идеи, отраженные в произведениях Тараса Григорьевича Шевченко, способствуют углублению нашего понимания национального духа украинского народа", - подчеркнул премьер.
О недооцененности Тараса Шевченко говорил на днях и глава государства Виктор Янукович. Если вспомнить, что в этом году "регионалы" дружно выступили в защиту соборности Украины, станет ясно, что власть реально намерена побороться не только за свой традиционный, но и за западный электорат. Ну а насколько может сплотить оппозицию национальная идея (к примеру, тот же Тарас Шевченко)?
- Эффективное объединение оппозиции может произойти только путем поглощения, а не слияния, а это в данный момент неосуществимо, - ответил на вопрос "Вечерки" политконсультант, шеф-редактор сайта politconsultant.org Николай Волгов. - Однако, скорее всего, будет уменьшен избирательный барьер и сработает фундаментальный закон - где два украинца, там три гетмана. В итоге мы получим конфигурацию, когда оппозиционное электоральное поле будет кроиться между множеством субъектов, отбирающих голоса друг у друга. Что касается мажоритарки, то вряд ли все желающие смогут получить статус "единого кандидата от оппозиции" (выгода от которого весьма сомнительна). Тогда обиженные, но ресурсообеспеченные претенденты будут баллотироваться как самовыдвиженцы и станут договариваться уже не со своими партийными боссами, а с местными элитами, админресурсом и искать покровителей в центральной власти.
Договорный процесс вот-вот начнется. В частности, вчера председатель Верховной Рады, выступая на брифинге, заявил о том, что избирательные округа следует "нарезать" в парламенте, не внося при этом изменений в закон о выборах народных депутатов (по закону округа определяет Центральная избирательная комиссия). Но по мнению спикера, изменения в закон вносить не следует, поскольку "это будет нарушать договоренности и усиливать недоверие между политическими силами и политиками в Украине".
Надо полагать, такие договоренности больше любой национальной идеи сплотят политсилы, как провластные, так и оппозиционные.
http://dv-gazeta.info/politic/oppozitsiju-objedinit-taras-shevchenko.htmlПРИГОДИ "СВОБОДИ" У КРАЇНІ ГНОМІВ
Олександр Сирцов, "Львівська газета", 09.03.2012
Що ближче до виборів, то інтенсивнішим стає політичне життя Львівської області.Спочатку низка опозиційних партій Львівщини - "Свобода", "Фронт змін", "Наша Україна" та декілька інших - створили обласний осередок Комітету опору диктатурі. Власне, ця подія відбувалася в контексті загальноукраїнського процесу об'єднання різнобарвних політичних сил - від лібералів до націоналістів - у боротьбі зі спільним супротивником. Крок позитивний, бо тоді йшлося про об'єднання політичних важко- та легковаговиків, основне завдання останніх - зберегти "прописку" у вищому політичному ешелоні, забезпечивши депутатським мандатом бодай свого партійного лідера.
Але Львівщина, не була б Львівщиною, якби наші політики не шукали власних шляхів у політиці. Тож кілька тижнів тому відбулася подія, яка є цілком логічною: трійка лідерів - "Свобода", "Фронт змін" і "Батьківщина" - підписали угоду про співпрацю. Втім якщо розглядати й одне, й інше об'єднання, то можна помітити одну цікаву закономірність - в обох структурах перший номер стабільно здобула "Свобода". Понад те, за словами політолога Володимира Цибулька, ця партія на Західній Україні почувається таким собі старшим братом у всіх коаліціях, які утворюються в цій частині політичного спектра. Щодо інших учасників коаліції, то послідовники Олега Тягнибока розглядають їх як молодших партнерів, не особливо роблячи між ними різницю.
Аналогічна модель коаліції, за словами В. Цибулька, притаманна Партії регіонів у її стосунках з учасниками проурядової коаліції. Фактично свободівці розуміють, що зростання популярності "Фронту змін" та "УДАРу" не таке динамічне, як свого часу було в них.
Урешті третя велика подія - сесія Львівської обласної ради, під час якої депутати спробували висловити недовіру голові ЛОДА Михайлові Костюку. І хоча спроба не зовсім удалася (усе завершилося незадовільною оцінкою роботи очільника області), все ж певні дивіденди учасники операції отримали. А також було чітко задекларовано позиції коаліціянтів.
Як і варто було прогнозувати, головного завдання - відставки М. Костюка - його опоненти не могли домогтися в принципі. Адже призначення, як і звільнення, губернатора відбувається в рамках жорсткої президентської вертикалі. Тож обласна рада тут жодного впливу не має. Однак політика - це не лише результат, а й сам процес, а "політичним силам на Львівщині важливо наголосити на своїй опозиційності, звідси вся ця істерія з відставкою. Частина львівських політиків дотримується риторики, яка подобається виборцям, однак на практиці вони доволі успішно співпрацюють із владою. Зрештою, у всіх партійних списках є вдосталь чиновників, отож доводиться сумніватися в щирості їхньої опозиційності", - уточнює Володимир Цибулько. Врешті, не до кінця щирим у своїй опозиційності є навіть голова обласної ради Олег Панькевич. Він і його перший заступник і колега по партії Петро Колодій відвідують чи не всі протокольні заходи за участю керівництва ЛОДА.
Другий момент - раціональними інструментами домовитися зі "Свободою" проблематично. "Молодші партнери" по коаліції намагаються діяти так, щоб не викликати на себе вогню з боку "великих", водночас пробують виловити рибку у водичці, яку скаламутила "Свобода". І саме тут слід шукати радикалізм, яким несподівано вирізнився на останній сесії обласної ради Степан Кубів. "У рамках КОДу формується певна риторика, тон у якій задають радикали. Степан Кубів це добре розуміє. Однак він мав би спочатку визначитися для себе, чи балотуватиметься за списком, чи в окрузі", - наголошує пан Цибулько.
Іще одна проблема: досі в законі не поставлено остаточних крапок, чи можна одночасно балотуватися за списком і в окрузі, чи, навпаки, таке сумісництво заборонять. І власне КОД є механізмом для деяких політиків "зачепитися" за прохідне місце у списку. При цьому треба розуміти, що "Свобода" на Львівщині досягла піку популярності, поза тим інші партії мають і потужні структури, як-от "Батьківщина" та навіть "Наша Україна", і знакових для регіону кандидатів (до прикладу, Андрія Шкіля). В перспективі це означає, що політична палітра Львівщини стане барвистішою, при цьому її акцентні мазки можуть зміститися з націоналістичного спектра в ліберальний, якщо "Фронт змін" і "УДАР" зможуть мобілізувати виборця віком 20-25 років. Понад те, якби такою барвистістю вирізнялася теперішня обласна рада, то голова ЛОДА мав би з нею чистий спокій - переконаний Володимир Цибулько. І для цього не обов'язково чекати на чергові вибори: М. Костюк може вже нині почати формувати власну депутатську групу, основу якої становитимуть "вільні" депутати, причому навіть із числа деяких свободівців. "Ця ідея лежить на поверхні, я навіть не розумію, чому губернатор досі нею не скористався", - зазначив політолог.
Реально ж підстав для висловлення недовіри Михайлові Костюку немає - для цього потрібно, щоб він пропрацював бодай рік. Однак свого часу "Свобода" успішно запустила схожу технологію проти першого губернатора-регіонала Василя Горбаля, потім та сама війна вибухнула з Михайлом Цимбалюком, урешті черга дійшла до Михайла Костюка. "Якщо "Свобода" послідовна, то мала б домагатися розпуску обласної ради, щоби провести одночасно вибори до обласної та Верховної Ради, однак на практиці ніхто їм таких козирів не дасть", - зазначив В. Цибулько.
Утім галас навколо відставки М. Костюка може переслідувати й геть іншу мету. На тій самій сесії депутати проголосували про виділення 7 млн. грн. на розвиток обласної комунальної телекомпанії. Проблема в тому, що ще торік "Львів-ТБ" утратило ліцензію на право мовлення, і до завершення виборчої кампанії такого дозволу не отримає. Попри це, депутати вирішили виділити кошти на телекомпанію, яка, як вважає пан Цибулько, буде близькою до "Свободи".
http://lvivska.com/politic/2012/03/09/1896ЕКОНОМІКА
ЛУГАНЩИНА: ПОСЛЕДСТВИЯ "СЫРНОЙ ВОЙНЫ"
Борис Литвин, "Наша газета", 13.03.2012, Луганская обл.
Относительно "сырной войны" между Россией и Украиной… И политики, и практики-аграрии склонны видеть в ее основе политический подтекст.Но почитав в Интернете, как вредно для человека пальмовое масло, входящее в их состав, оторопь берет: что же мы едим?
Относительно "сырной войны" между Россией и Украиной… И политики, и практики-аграрии склонны видеть в ее основе политический подтекст. Потому что все просто искали черную кошку в темной комнате… Так почти всегда бывает перед выборами. Но в Украине до ближайших выборов в октябре еще далеко, а в России они недавно закончились. Поэтому, возможно, эта межгосударственная война или закончилась вообще, или пойдет на спад…
А что же на самом деле?
Никто не нашел в украинских сырах ни пальмового, ни кокосового масла. И "сырная война" переместилась на нашу территорию в прямом смысле этого слова. Ее внутренние последствия состоят не только в сокращении производства сыров в Украине и потере больших, российских, рынков сбыта. Главное: весь нереализованный запас скоропортящегося молочного продукта уже хлынул в наши магазины.
Вроде бы хорошо - больше товара на прилавке - ниже цена. Но цена пока так же высока, как и до этого. Сыров в магазинах и без этого - пруд пруди. Их высокая цена отпугнула значительное количество тех, кто до этого мог приобретать сыр для питания семьи. Хотя стали замечать, что этот сыр - уже не тот сыр. Вспомните, какой был советский сыр "Российский" - изюминка. Нынешний сыр под таким названием варят так, что он становится водянистым, невкусным. Варка сыров - не просто производство - это искусство. Не зря же при запуске сыроварни на Троицком молокозаводе приглашали лучшего спеца Украины по сырам, в частности, по "российскому", из сырной столицы страны - Пирятина! Человек этот еле передвигался по цеху на костылях, но свое дело делал превосходно, сыр его был изумительным.
Вот только одна оценка нынешних сыров покупателем (текст есть на сайте "Живой Старобельск" под заголовком "Бутерброд без масла и сыра" 23 января 2012 года): "Не знаю, как там в Киеве с сыром, только то, что продают в старобельских магазинах, сыром можно назвать весьма и весьма условно. Так что лично я давно уже перестал покупать твердые сыры. А ведь когда-то та же Марковка делала очень даже неплохой сыр. С плавлеными сырами тоже дела не лучше, особенно с "копченым" суррогатом. Впрочем, исчезло и обычное сливочное масло. Осталось эрзац-масло. А в свое время Старобельск славился своими молочными продуктами..."
Но вернемся к рознице. Снизятся цены от массы сыров или нет - посмотрим. А вот минус уже есть - падение закупочной цены молока. В последнем случае страдает уже непосредственный сельский товаропроизводитель - крестьянин-индивидуальщик. А это для нашей области, где коров осталось раз-два и обчелся, может обернуться настоящей бедой. Обычно в таких ситуациях начинается сброс молочного поголовья крупного рогатого скота в личных хозяйствах сельского населения.
Почему же Роспотребстандарт ополчился на эти экзотические масла?
Название "пальмовое масло" не так давно вошло в нашу кулинарию, зато оно широко используется в промышленности для смазывания прокатного металлургического оборудования. Этот продукт очень удобно использовать для выпечки и кондитерских изделий, особенно, предназначенных для длительного хранения. Но про вред пальмового масла для здоровья человека всё громче заявляют диетологи: увы, этот продукт не прошел проверку безопасности для нашего стола. Но на прилавках супермаркетов он содержится во многих продуктах питания - в составе сгущенки, конфет, печенья, картошки-фри, шоколадной пасты, шоколада, лапши быстрого приготовления, чипсов, сухариков, крекеров.
Кажется, что пальмовое масло привносит в продукты особую нотку, определенный вкус. Пальмовое, а также кокосовое масло содержат насыщенные жиры. Насыщенные жиры растительного происхождения отличаются своей способностью долго храниться, не изменять свойств. Пальмовое масло идет на приготовление маргарина, заменителей сливочного масла, спреда, значительно продлевая срок хранения этих продуктов и улучшая вкус и цвет.
Но на этом польза пальмового масла, к сожалению, заканчивается. Способность жирных кислот повышать уровень холестерина в крови и провоцировать развитие атеросклероза, тромбоза сосудов, заболеваний сердца, ожирения делают его неприемлемым продуктом в питании человека любого возраста.
Знают ли наши товаропроизводители об этом? Конечно же, знают, но у них на первом месте не безопасность их товара для населения, а прибыль. Дело в том, что пальмовое масло очень дешевое (в три раза дешевле сливочного). И оно в деле ценовой конкуренции играет очень весомую роль.
Пострадали ли от "сырной войны" луганские сырзаводы? Во-первых, я так и не узнал, сколько же их у нас. Вроде бы два - в Троицком (цех) и в Марковке. Первый из них, где еще недавно запускалась сыроварня, прекращает выпуск этого продукта. На сайте же "Агротона", официального хозяина Марковского сыродельного завода, до сих пор значится: "Сыродельное направление (2 завода) (мощность заводов 2300 т в год)". Фактически же Марковский завод закрыт уже не один месяц.
Рассказывает начальник отдела продовольственных ресурсов, пищевой и перерабатывающей промышленности управления продовольственных ресурсов, пищевой и перерабатывающей промышленности главного управления агропромышленного развития облгосадминистрации Любовь Григорьевна Бескоровайная:
- Наша область напрямую не пострадала от так называемой "сырной войны". Единственный работоспособный производитель сыра - Троицкий завод - и в прошлом году, и в нынешнем не экспортировал его в соседнюю страну. Руководство завода, как бы предугадывая сложившуюся ситуацию, посчитало, что необходимо перестраивать производство на новое направление (было около ста тонн нереализованного сыра). И уже смонтирована линия пастеризованного молока…
http://nashagazeta.com.ua/3782-luganschina-posledstviya-syrnoy-voyny.htmlБЕНЗИН БЕЗ УЗДЫ
Наталия Гончарова, "Крымская правда", 10.03.2012
Подорожание всех видов топлива, стартовавшее на украинских заправках в конце февраля, набирает обороты.По слухам, к лету за литр высокооктанового бензина придётся платить более 15 гривен. Пока нефтетрейдеры потирают руки в предвкушении дополнительных барышей, а водители затягивают пояса, чиновники бездействуют, ведь рынок нефтепродуктов полностью отдан на откуп иностранному бизнесу. Предотвратить надвигающуюся топливную катастрофу мог бы собственный запас, который за 21 год независимости создать так и не сумели.
Всё выше и выше
Не секрет, что цены на украинских заправках крепко привязаны к стоимости барреля нефти на мировом рынке, которая за последний месяц подорожала на 12-14%. По подсчётам специалистов, удорожание одного барреля чёрного золота на 1% приводит к увеличению розничной цены на топливо в пределах пяти-семи копеек за литр. Это значит, что в течение ближайшего месяца литр бензина подорожает более чем на гривну. И это - лишь первая реакция топливного рынка на начало иранского кризиса.
К середине марта литр популярного бензина марки А-95 будет продаваться за 11,5-12 гривен, дизтоплива - за 10,5-11,5 гривны. Стоит отметить, что оптовые покупатели уже закупают топливо, в цене которого стоимость нефти составляет 120 долларов за баррель, а к началу марта котировка апрельского фьючерса на нефть достигла уже 124 долларов. Поэтому бензин на украинских заправках будет дорожать и далее.
Расписались в бессилии
Экспертно-аналитическая группа (ЭАГ) по вопросам функционирования рынка нефтепродуктов при Кабмине 1 марта приняла решение об увеличении на первую декаду марта верхней границы ценового коридора на топливо на 10 копеек. Так росчерком пера исчерпывается регуляторная функция украинского правительства. Как констатируют эксперты, за годы независимости Кабмин так и не удосужился создать в стране стратегический запас нефтепродуктов, с помощью которого можно было бы сглаживать ценовые скачки, умеряя спекулятивный пыл продавцов.
Как сообщил нашему корреспонденту заместитель председателя Республиканского комитета АРК по топливу, энергетике и инновационной политике Вадим Жданов, повлиять на рост цен на заправках невозможно. Более того, цены на горюче-смазочные материалы вообще не регулируются государством.
- Установленный ЭАГ ценовой коридор носит рекомендательный характер, - пояснил Жданов, - поэтому в его рамках не работает ни один регион страны. А экспертно-аналитическая группа только оценивает ситуацию на мировом рынке и строит прогнозы, которые часто сбываются.
Чиновники так и не добились от хозяев отечественных нефтеперерабатывающих заводов выполнения ранее взятых инвестиционных требований: глубокой модернизации мощностей, позволяющей работать рентабельно и выпускать конкурентоспособную продукцию. Вместо этого правительство из года в год продлевает действие морально устаревших стандартов качества топлива украинского производства. Следствием такой политики стала полная зависимость страны от импорта.
Саботаж под шумок
Как уже неоднократно писала наша газета, украинские НПЗ нередко использовали сложную ситуацию на рынке в своих коммерческих интересах. Так случилось и на этот раз: с 1 марта на внеплановый ремонт закрылся Лисичанский НПЗ "Линик".
Президент и главный управляющий директор ООО "ТНК-ВР Коммерс" Дидье Казимир, которому принадлежит упомянутый завод, объяснил причину остановки. По его словам, в начале года переработка нефти на Украине осталась убыточной, как и в 2011 году. В то же время работа на российский рынок тоже потеряла привлекательность в связи с изменениями в законодательстве РФ. Господин Казимир подчеркнул, что вопрос о запуске завода зависит "не столько от течения ремонтных работ, сколько от экономических факторов". К таковым, в частности относятся введение временных квот на импорт в нашу страну моторного топлива и повышение ставок ввозных пошлин с действующих 5% на бензин и 2% на ДТ до 15% и 10% соответственно.
По поводу этого своеобразного "ультиматума" директор консалтинговой группы "А-95" Сергей Куюн заметил: "ТНК-ВР" планомерно давит на власти в целях получения определённых преференций.
- Предложения ограничить конкуренцию с легальным импортом путём введения пошлин и квот, - считает эксперт, - являются антирыночными. Это усилит ценовое давление на потребителей, тем более что украинские НПЗ пока не в состоянии обеспечить такое качество продукции, которое было бы аналогично качеству импортных нефтепродуктов.
Последствия
Насколько остановка одного из двух оставшихся крупных украинских нефтеперегонных заводов повлияет на ситуацию в стране, неизвестно. Украине в этом году предстоит осуществить беспрецедентную по своим масштабам весеннюю посевную кампанию. По данным Минагрополитики, на конец февраля аграрии сумели запастись 310 тысячами тонн дизтоплива и 80 тысячами тонн бензина, что составляет около 60% необходимого объёма горючего. Возникает опасение, что к концу марта на рынке может сложиться дефицит топлива, особенно того, что используется для заправки сельскохозяйственной техники.
Эксперты советуют не драматизировать ситуацию, но не исключают, что повышение спроса подстегнёт алчность спекулянтов. Поэтому цены на заправках могут сорваться с узды, а поставить хозяев рынка нефтепродуктов на место, как мы уже выяснили, весьма проблематично.
http://www.kp.crimea.ua/newspapers/2012/03/10/benzin-bez-uzdyПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ
ПЛЮС НА ПЛЮС ДАЄ… МІНУС
Ірина Гамрищак, "Львівська газета", 10.03.2012
В останні місяці в Україні дуже популярними є об'єднавчі процеси між політичними силами.Звісно, найбільше уваги прикуто до опозиційних сил, оскільки в їхньому випадку об'єднання є запорукою успіху та шансу на інше майбутнє для країни. Як і критики - суперечки, які цей процес супроводжують, не сприяють зміцненню віри в райдужні перспективи. Провладні сили теж начебто об'єднуються, однак ані в засадах, ані суб'єктах наразі чіткості не видно. Одне можна сказати напевно: попри високі тези, в основі всіх партійних об'єднань стоятиме політична арифметика.
Розібратися з доданками допоможе останнє опитування, що його провела соціологічна група "Рейтинг". Львівські соціологи досліджували перспективи об'єднаних списків. Здавалося б, опитування наразі віртуальне, адже опозиціонери наразі спільних списків не декларували - йшлося винятково про єдиних кандидатів у мажоритарних округах. Однак нещодавно інтернет-видання "Українська правда" опублікувало статтю, в якій ішлося про начебто вказівку Юлії Тимошенко своїм "бійцям" на волі створювати з "Фронтом змін" спільний список на парламентських виборах. Очолити його мав би Арсеній Яценюк. В обмін на такий жест А. Яценюк мав би пообіцяти Ю. Тимошенко свою підтримку на наступних президентських виборах. Відбудеться об'єднання чи ні - запитання наразі риторичне, але вже можна говорити про те, наскільки воно вигідне для самих партійців і для їхнього електорату.
Дані "Рейтингу" вигоди для політиків у перспективі парламентських виборів не показують - жоден із досліджуваних варіантів об'єднаних списків наразі не дає кумулятивного ефекту. Похід партій на вибори "по одному" в підсумку дасть кращі результати, ніж у разі об'єднання, йдеться у прес-релізі дослідження.
Загалом найкращі результати дає уже згадуваний список "Батьківщини" та "Фронту змін" - за умови спільного походу на вибори ці сили втрачають лише 1%. Так, об'єднання цих сил готові підтримати 30% виборів - проти 31%, що їх партії можуть отримати в разі походу на вибори окремо. Ще більших утрат опозиція може зазнати в разі спільного списку "Фронту змін", "Батьківщини" та "Свободи" - таку коаліцію вітають ті самі 30% виборців, тоді як поодинці партії мають шанси здобути 35%. Аналогічно не сприймає "масовки" й провладний виборець. За єдиний список Партії регіонів, Народної партії та "Сильної України" готові проголосувати 21%, при цьому окремо партії можуть отримати 23%.
Тобто фактично тактичної вигоди у спільних списках немає ні в кого. Однак цілком імовірно, що мова - про стратегічну вигоду, яка дасть змогу лідерові об'єднаного списку стати в перспективі головним опозиційним вождем країни.
Опозиція передбачає бійцівські якості
Розмова з Віктором Небоженком, керівником центру "Український барометр"
- Наскільки великою є ймовірність створення єдиного опозиційного списку?
- Скажу так: поки що Арсеній Яценюк на лідера об'єднаної опозиції не тягне. Поки люди не сиділи в тюрмах, поки не відбирали власність, поки не знищували незалежні ЗМІ, все було добре - лідер "Фронту змін" виглядав доволі елегантно. Проте тепер, коли треба бути, грубо кажучи, опозицією, йому це дається дуже важко. Опозиціонер - це людина, яка робить те, чого не можуть інші. І вона має бути рішучою. Нехай Юлія Тимошенко зробила багато помилок, але вона в цьому сенсі найсильніша. Ви погляньте - уже два роки на політичній арені перебуває О. Тягнибок, але стати справжнім опозиціонером йому не вдається. Радикальні вимоги, щоб усі співаки були білими, а не неграми, і щоб усі євреї зібралися на Говерлі - це лише радикальні висловлювання а-ля Жиріновскій, а не серйозна опозиційна діяльність. Тому не вірю, що спільний список, на чолі якого буде Арсеній Яценюк, матиме високу цінність для електорату. Звичайно, виборці хочуть, щоб усі націонал-демократи об'єдналися. Але наскільки це реально? Тільки-но сформують список, одразу з'являться незадоволені. Відбудеться конфлікт між тими, кого в округи не взяли, і тими, хто начебто приватизує опозиційний електорат на кожному окрузі. Ми з вами до вересня побачимо дуже серйозні розбірки всередині КОД. Список потрібен, але мені здається, що вони до цього всього ставляться несерйозно. Кожен усе ж більше думає тільки про себе. І саме в цьому, на мою думку, проблема. "Батьківщина" - про себе, "Фронт змін" - про себе, а "Свобода" - про себе. А всі інші отримують роль випадкового учасника перемовин.
- Якщо говорити про персональну вигоду, то що ж вигідно "Батьківщині", а що - "Фронту змін"?
- Якщо "Батьківщину" очолюватиме Турчинов, то це буде великий кінець для обох. Ми вже знаємо, як він намагався бути мером Києва, і як це погано завершилося: і для Києва, бо тоді вибрали Черновецького, і для самого Турчинова, бо стало зрозуміло, що він непублічна людина, не може публічно захищати свого господаря - Юлію Тимошенко, не вміє чимось жертвувати... він лише хороший апаратник, сірий кардинал. Приблизно в такій самій ситуації перебуває Арсеній Яценюк, який, проте, більш публічно-телевізійний політик. Він чудово почувається в теплих приміщеннях ток-шоу, але не на вулицях, не з людьми, не в конфліктних ситуаціях із владою, не в судових суперечках. Тому не знаю... Взагалі вважаю, що вся ця опозиція повинна вмерти. Ну, а що? Ну не підходять вони всі! Ми, виборці, залишаємося, а вони не виправдовують наших очікувань. Так, вони кращі, ніж Віктор Ющенко, але все одно не подужають того, що потрібно країні.
- Нещодавно чула таку думку, що О. Турчинов "підтягує" "Батьківщину" під нового опозиційного лідера - Яценюка...
- Це погано. Тому що об'єднання Яценюка і Турчинова, повторюю, не збільшує їхньої ваги в очах українського опозиційного електорату. Він хоче бачити бійців. Ну слухайте, 20 років! Народ знає, про що йдеться. Якби люди могли самі знайти собі вождя, то знайшли б, але ж не можуть. Тому змушені реагувати на те, що їм пропонують. А їм пропонують холених, ситих, дуже заможних осіб, які навіть сердяться фізіологічно недостовірно. Я теж проводив соціологічне дослідження - громадяни хочуть об'єднану сильну опозицію. Але це надто неможливі умови. І слово "опозиція" для Яценюка і Турчинова - надто важке для світосприйняття. При цьому об'єднання відбувається за рахунок інших, вони це показали спільним голосуванням із Партією регіонів. Знову ж таки, слово "опозиція" передбачає бійцівські якості. Ні той, ані інший такими рисами не володіє.
http://lvivska.com/politic/2012/03/10/1907ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
ТАТЬЯНА БАХТЕЕВА: "Я ЛЮБЛЮ ВАС, ДОРОГИЕ ЗЕМЛЯЧКИ!"
Ирина Розанова, "Донбасс", 12.03.2012, Донецкая обл.
Накануне 8 Марта глава парламентского Комитета по вопросам здравоохранения устроила в Донецке праздничный концерт со множеством сюрпризов.Татьяна Бахтеева рассказала корреспонденту "Донбасса", что женщины ее родного края - самые красивые и талантливые. К сожалению, у нее нет возможности часто встречаться с ними и поэтому она решила устроить праздничный концерт и приехала поздравить дончанок лично.
- Сегодня сюда приглашены 450 женщин, это - лучшие из лучших, те, которые выбрали однажды не профессию, а призвание своей жизни. Вот почему теперь мы можем гордиться их успехами, - сказала парламентарий перед началом торжества.
От сердца к сердцу
Сидящие в зале филармонии то и дело смахивали наворачивавшиеся на глаза слезы. Все были тронуты выступлениями талантливых артистов, словами благодарности, сказанными известным политиком Татьяной Бахтеевой, вручением Почетных грамот Верховной Рады Украины старшему лаборанту горбольницы №17 Антонине Трусовой, замдиректора ОШ №55 Лидии Коротких, специалисту райотдела образования Инне Шведе, многодетной маме Инне Кубе, дворнику ЖЭУ-7 Ольге Костроминой и другим. Но полной неожиданностью стало для женщин поздравление президента Виктора Януковича, которое привезла в записи Татьяна Бахтеева для женщин, потерявших своих мужей, отцов, сыновей и братьев во время аварий на шахтах.
"Без вашей беззаветной поддержки никогда не было бы ни громких побед, ни полновесной реки черного золота, идущего на-гора. Ваши любящие сердца, теплота души, ваши верность, преданность и неиссякаемое терпение придают мужчинам силы и заставляют отступить подземную стихию", - сказал в частности президент.
- Наши женщины очень мужественны, но все равно нуждаются в поддержке, - сказала председатель Ассоциации жен погибших шахтеров из Снежного Наталья Караева. - И Татьяна Дмитриевна - первый политик, который проявила интерес к тому, что мы делаем. А слова президента, конечно, дороги всем присутствующим.
Помочь тем, кому трудно
До начала концерта в холле областной филармонии, когда парламентарий слушала обращение и просьбы женщин, то и дело слышалось "А помните?...". Ведь Татьяна Бахтеева не устает протягивать руку помощи тем, кому трудно, и не скупится на душевное тепло. "Она всегда открыта для общения с нами, да и ее общественные приемные всегда работают в Калининском и Ворошиловском районах, - говорит пенсионерка Мария Соколова. - Я достаточно часто обращаюсь с разными просьбами к Татьяне Бахтеевой, она никогда не отказала ни в одной просьбе.
"Судьба свела меня с этой прекрасной женщиной при очень трагических обстоятельствах, когда в страшную аварию попал мой маленький сын", - рассказала инженер ЖЭКа №5 Калининского района Донецка Екатерина Касьянова. "- Я ни минуты не сомневалась, что могу позвонить ей среди ночи, и Татьяна Дмитриевна подняла на ноги всех, кого только было нужно".
Растрогавшись от теплого приема, который устроили дончанки, разоткровенничалась с залом и народная артистка Украины Наталья Бучинская:
- Моя бабуся до сих пор жива только потому, что ей на помощь пришла Татьяна Дмитриевна, а ведь она нас вообще не знала. И если бы в Украине было больше таких людей, как вы, нам бы жилось намного лучше.
Кстати, в тот же вечер, поблагодарила депутата и Раиса Артемова, работавшая когда-то кузнецом и лишившаяся недавно ноги. Женщина призналась, что была готова покончить с собой от отчаяния, и не поверила глазам своим, когда уже через три дня после того, как ее просьба прозвучала в телеэфире, получила от Татьяны Бахтеевой удобную современную инвалидную коляску. Теперь и дома передвигается легко, и на улице может гулять. "Думаю даже, что смогла бы работать!" - заверила женщина.
Множество поздравлений и слов благодарности получила госпожа Бахтеева и по почте. И среди груды конвертов выделялся один очень яркий - от больного диабетом 7-летнего ребенка, в судьбе которого Татьяна Дмитриевна также приняла участие. "Все эти письма придают мне силы", - сказала парламентарий.
Поделились секретами
10-летняя донецкая школьница Леночка Самошина подошла к Татьяне Бахтеевой, чтобы взять у нее автограф и рассказала, что хочет стать врачом-хирургом. Уверенности девочке придает то, что она отлично учится, как в свое время и Татьяна Дмитриевна.
Своими секретами поделилась с Татьяной Бахтеевой и финалистка шоу "Україна мае талант" Диана Козакевич, которая стала настоящей звездой праздничного концерта. Девочку встретили овациями, а большого пушистого медведя, которого получила от Бахтеевой, ей пришлось помогать нести со сцены. А потом юная артистка встретилась с серьезным политическим деятелем за кулисами, чтобы примерить нарядное платье.
- Ой, красота, это на лето! - глаза Дианы светились счастьем. А когда взяла в руки вышитую бусинами сумочку, то сказала "по секрету" Татьяне Дмитриевне, что положит в нее "свои сокровища".
- Ваша дочка - сама сокровище, - обратилась политик к ее маме, Екатерине Козакевич. - И такими детьми должна гордиться вся наша страна.
Подарок от Татьяны Бахтеевой - путевку в "Артек" - получил и юный скрипач-виртуоз, лауреат городских и республиканских конкурсов Саша Зац.
А всем приглашенным на праздник женщинам были вручены цветы и подарки от Татьяны Бахтеевой.
Проблемы нужно решать
Какое бы веселье ни переполняло праздничный вечер, женщинам это не мешает вспоминать о проблемах. Тем более, если есть возможность поделиться своими тревогами с народным депутатом. Вот, например, принят в первом чтении проект закона, запрещающего искусственное оплодотворение женщин после 49 лет.
- Да, ограничения на ЭКО есть в некоторых странах Европы, - сказала Татьяна Дмитриевна, - но я категорически против такого подхода. Тем более, что два миллиона украинских семей стоят на учете по поводу мужского либо женского бесплодия. Пусть женщина рожает и в 50 лет, и в 52 - это прекрасно. И я приложу все силы к тому, чтобы этот законопроект не прошел.
Такой подход тем более не корректен, считает Татьяна Бахтеева, когда под патронатом президента стартовала очень важная программа "Новая жизнь". Она предусматривает открытие в каждом из 27 регионов нашей страны суперсовременных перинатальных центров. Четыре из них уже действуют и пятый вот-вот откроется в Донецке. Каждый час мы теряем 86 украинцев, а рождается - лишь 52. Младенческая смертность в стране в два раза превышает европейские показатели. И, конечно, такие перинатальные центры призваны переломить эту ситуацию.
- Мне, как врачу, очень хочется, чтобы каждый украинец изменил отношение к своему здоровью, - сказала Татьяна Бахтеева. - Ведь есть заболевания, которые вполне можно предотвратить, если заниматься профилактикой, или вовремя выявить, чтобы лечение имело положительные результаты.
В частности, для диагностики рака на клеточном уровне в Донецке в конце года будет открыт позитронно-эмиссионный томограф. Но для здоровья нации важен и здоровый образ жизни каждого. А факты упрямо говорят о том, что украинцы этим пренебрегают: 12 млн. граждан курят, два миллиона - стоят на диспансерном учете по поводу хронического алкоголизма.
Волнует женщин, в чьих семьях есть инвалиды, проблема обеспечения колясками. Татьяна Бахтеева признала, что, не смотря на действующую государственную программу и выделение значительных средств, к Министерству социальной политики есть много претензий. В частности, во многих случаях теми колясками, которые предоставляются, пользоваться просто невозможно. Значит, нужно менять подходы в этом вопросе со стороны государства, отметила парламентарий.
Прозвучал и вопрос о том, что позволяет Татьяне Бахтеевой оставаться успешным политиком?
- Думаю, что нужно быть ответственной перед людьми, открытой для диалога, быть честной и помогать людям, - ответила нардеп.
http://donbass.ua/news/region/2012/03/12/tatjana-bahteeva-ja-ljublju-vas-dorogie-zemljachki.htmlПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
КРЕЙДЯНИЙ КОМБІНАТ ІДЕ НА БРУХТ
Ярослав Гаврилюк, "Волинь", 10.03.2012
І зупинити це лиходійство на підприємстві у Лукові ніхто не береться - ні влада, ні правоохоронні органи.Якби я був президентом, то прийняв би такий указ, щоб можна було притягнути до кримінальної відповідальності тих пройдисвітів, які колись надурняк скупили у простих людей акції і, нічого не вклавши у виробництво, перетворили заводи і фабрики на руїни, спустошили на селі господарства. Цих ділків треба судити привселюдно, карати показовим судом, щоб іншим за науку було.
Кажу про це, бо дуже боляче дивитися на все те, що відбувається зараз із крейдяним комбінатом у селищі Луків. До ганебної політики - масового розпродажу техніки та обладнання - його керівництво вдалося ще наприкінці дев'яностих років. Спочатку різали і здавали на металобрухт все, що тільки можна було здати, а потім, як твердили робітники, заднім числом списували. Трактори, автомобілі, екскаватори, тепловози, електричне та інше обладнання розбазарили, запчастини "позаганяли". Наче сироти, видніються з автомагістралі високі споруди поруйнованого підприємства, нагадуючи своєю величчю його минулі трудові будні. Сьогодні новий господар "взявся" різати і вивозити те, що не порізали і не вивезли до нього.
У вересні 2011 року голова правління цього акціонерного товариства Віктор Столярчук і голова наглядової ради Іван Зінчук через львівську фірму "Росан - Цінні папери" продали свої акції, що становлять 66,13 відсотка статутного фонду, Олені Гунько, яка начебто проживає в одному із сіл Козятинського району Вінницької області. Однак даний правочин здійснено з порушенням вимоги частини 4 статті 65 Закону України "Про акціонерні товариства", де сказано, що "ціна придбання акцій не може бути меншою за ринкову ціну, визначену відповідно до статті 8 цього Закону". Факт порушення письмово підтвердила начальник Волинського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Людмила Бурець, вказавши при цьому, що сам статут та форма існування акцій Луківського комбінату не відповідають вимогам чинного законодавства.
Вищезгаданим законом передбачено, що особа, яка має намір придбати 10 і більше відсотків простих акцій товариства, зобов'язана не пізніше як за 30 днів до цього подати товариству письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його. Нічого подібного Оленою Гунько зроблено не було. Ніхто із чотирьохсот акціонерів жодним чином не був повідомлений про продаж акцій. І це також порушення.
А прокурор Турійського району Сергій Веніславський, відповідаючи на звернення депутата обласної ради Олександра Шубки, без докорів сумління пише: "Перевіркою законності продажу акцій порушень законодавства не встановлено". Мабуть, прокурору закон, як дишло, куди повернеш - туди й вийшло. До того ж, він ще й неправильно вказав депутату відсоток акцій, які було продано через львівську фірму.
26 жовтня наглядовою радою товариства був призначений тимчасово виконуючий обов'язки голови правління Віталій Бернахович на перехідний період до 15 грудня, коли мали відбутися збори акціонерів. І цього ж самого дня, тобто 26 жовтня, на комбінат прибули Бернахович, Гунько, а разом з ними - близько двадцяти молодиків, які, за словами акціонерів, були з Житомирської області. Неважко здогадатися, що відбувалося далі. Взялися ці хлопці різати обладнання та металоконструкції. За словами очевидців того "наїзду", на підприємстві позривали замки, виламали двері, попалили якісь документи.
На протести акціонерів, які будували комбінат і все життя працювали тут, заїжджі ділки не звертали взагалі ніякої уваги. Колишніх працівників просто відверто ігнорували. Звернулися обурені люди через свого народного обранця до прокурора району Сергія Веніславського з проханням зупинити лиходійство, а той їм відповідає, що жодних порушень законодавства не встановлено, вирізання ж обладнання і перетворення його на металобрухт назвав демонтажем.
15 грудня Олена Гунько не з'явилась на збори акціонерів, які через відсутність кворуму не відбулися. Отже, припинити повноваження голови правління не вдалося. На даний час є велика ймовірність, що буде скуплено достатню кількість акцій для того, щоб "провести" питання знищення комбінату через збори. Очевидно, ні головний утримувач акцій пані Гунько, ані виконуючий обов'язки голови правління пан Бернахович у подальшій роботі підприємства не зацікавлені і переслідують одну лише мету - вирізати весь метал.
Той же Бернахович укладає 17 лютого 2012 року договір з торчинським ТзОВ "Західна лінія" на продаж брухту та відходів чорних металів, що утворені "внаслідок власної господарської діяльності". Яка ж це "господарська діяльність", коли на метал ріжуть обладнання? Немає, напевно, совісті у виконуючого обов'язки голови правління, коли подібне підписує? Але ж чим для таких керівників це не "бізнес"? Тут тобі ще й пільги! Відповідно до Податкового кодексу постачання брухту і відходів кольорових та чорних металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість. У тому процесі тепер головне, щоб наймані робітники раптом не порізали на метал дорогий джип когось із хазяїв поруйнованого підприємства.
Голова громадської організації "Відродження Лукова" Сергій Марчук переконаний у тому, що крейдяний комбінат, навіть незважаючи на хижацьке знищення, ще може й повинен працювати, бо має непогану перспективу. Біля селища є великі запаси крейди, і акціонерне товариство має ліцензію на її видобування та найголовніше - це попит на крейду.
Сергій Володимирович подав голові Турійської райдержадміністрації Олександру Дишлюку резолюцію-запит від своєї громадської організації з приводу відродження комбінату. Дивно, але чиновники в адміністрації, ознайомившись із зверненням, спочатку навіть не хотіли його приймати, почали махати руками на Сергія Марчука, мовляв, чого тобі, чоловіче, треба від нас, чого ходиш, голову нам морочиш. Втім, він змусив їх діяти так, як пише буква закону.
Долею крейдяного комбінату в Лукові перейнявся депутат Верховної Ради Ігор Алексєєв, який просив у Кабміну сприяння в державному фінансуванні на умовах надання державного кредиту в розмірі 3 мільйонів гривень на модернізацію виробничих потужностей підприємства. У відповіді першого заступника міністра фінансів Анатолія Мярковського повідомляється, що з метою створення сприятливих умов для модернізації підприємств, підвищення конкурентоспроможності передбачена бюджетна програма. Відповідно до порядку використання цих коштів, головним розпорядником яких є Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами, державна підтримка надається на конкурсних засадах. Тобто, Луківський комбінат може взяти участь у конкурсі. Але хто за підприємство "замовить" слово?
До речі, на минулих виборах Партія регіонів випустила гарний буклет для виборців Турійського району, де зазначено: партія влади йде на вибори з чітким планом дій і зобов'язується протягом 2010-2015 років реалізувати у районі досить широку програму, серед іншого - відновити роботу комбінату в Лукові. Час йде, а про підприємство з виробництва крейди, схоже, влада забула. Але ж "на носі" уже нові вибори, а, отже, будуть нові буклети, нові обіцянки-цяцянки. Чи повірять в них акціонери комбінату та всі інші жителі селища цього разу?
http://www.volyn.com.ua/?rub=32&article=0&arch=1356РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ІНФЛЯЦІЯ НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ ДОРІВНЮВАЛА НУЛЮ
Тарас Фрай, "Є народна газета", 10.03.2012, Хмельницька обл.
А ціни на продукти харчування та безалкогольні напої в січні знизились на 0,1%.За повідомленням Головного управління статистики в Хмельницькій області, дешевшими на 0,3-1,1% стали свинина, олія соняшникова, яловичина, продукти переробки зернових, сири; на 2,2-6,3% - цукор, тваринні жири та яйця. Водночас зросли ціни на макаронні вироби, кондитерські вироби з борошна та цукру, маргарин, кисломолочну продукцію, безалкогольні напої, м'ясо птиці - на 0,2-1,2%. Більш відчутно подорожчали фрукти та овочі - відповідно на 2,6% та 3,7%. Серед овочевої продукції стрімке зростання цін (на 8,2-14,4%) спостерігалось переважно на її сезонні види: помідори, огірки, перець солодкий; морква, бобові, цибуля ріпчаста, навпаки, стали дешевшими (на 0,8-3,6%).
Приріст цін на алкогольні напої та тютюнові вироби дорівнював 1,1%, у т.ч. на алкогольні напої - 0,2%, тютюнові вироби - 2,1%.
Суттєвим було підвищення цін на скраплений газ та тарифів на послуги пошти (відповідно на 11,4% та 11,1%).
Не змінились ціни на предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла, послуги закладів освіти, ресторанів та готелів.
Зниження цін на 0,2% відмічено у сфері охорони здоров'я та транспорту, що зумовлено здешевленням відповідно фармацевтичної продукції (на 0,5%) та експлуатації транспортних засобів, палива та мастил, автомобілів (на 0,3-0,6%).
У сфері відпочинку і культури зменшення цін на 0,6% відбулось насамперед за рахунок зниження вартості туристичних послуг на 2,8%.
http://ye.ua/news/news_8159.htmlЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
16529 БОМБ ДЛЯ УКРАЇНИ
Валентин Ковальський, "Київська правда", 12.03.2012
Напередодні жіночого свята нас "порадували" новиною аж ніяк не святковою: під Києвом з`явиться атомний цвинтар для відпрацьованого ядерного палива.До чого ж призведе таке "покращання життя вже сьогодні"?
Загрози атомних касет
Сьомого березня вступив у силу Закон "Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом". Проте сама назва не відповідає суті. Йдеться не стільки про віртуальне "поводження", скільки про реальне будівництво дуже небезпечного об'єкта (сховища) на території нашої області.
Ось як про це сказано в першій статті зазначеного закону: "Централізоване сховище для зберігання відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій (далі - централізоване сховище) є частиною єдиного комплексу з поводження з відпрацьованим ядерним паливом державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС". Централізоване сховище розміщується на майданчику, розташованому між селами Стара Красниця, Буряківка, Чистогалівка та Стечанка Київської області в зоні відчуження території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи…".
Отже, мало нам відчуженої території. Тепер її "добруднять" ще одним (атомним) цвинтарем. Його загальна місткість - "16529 відпрацьованих тепловидільних збірок реакторів типу ВВЕР-440 та ВВЕР-1000". Саме так сказано в передостанньому абзаці статті 1 закону. Звернімо увагу: йдеться про збірки, що мають відношення до активної зони ядерного реактора. Саме там і відбувається ланцюгова реакція поділу ядер важких ізотопів урану чи плутонію. Внаслідок цього виділяється енергія у вигляді нейтронного випромінювання. І все це "добро" збирається в спеціальних касетах (тепловидільних збірках).
Довжина однієї касети - близько трьох метрів, діаметр - 40 сантиметрів. Принагідно зауважимо, що за своїми розмірами вона майже така як… 4-тонна уранова бомба "Малюк" (довжина - 3 м, діаметр - 71 см), котру шостого серпня 1945 року американці скинули на сумнозвісне японське місто. Тобто під фразою "16529 відпрацьованих тепловидільних збірок" потрібно розуміти не просто 16529 касет, а 16529 нейтронних бомб (!), кожна з яких важитиме близько чотирьох тонн. Нагадаємо, що цей атомний майданчик розмістять між чотирма селами. Де гарантія, що складування такої величезної кількості "чотиритонників" в одному місці не призведе до нещасних випадків і перетворення Київщини на післявоєнну Хіросіму?
Чим же керувалися панове законотворці, коли голосували за "атомний" документ? Відповідь на це запитання дає пояснювальна записка: "У даний час в Україні експлуатуються 15 енергоблоків атомних електростанцій (АЕС), які виробляють близько 50% електроенергії країни, за ціною, удвічі меншою у порівнянні з традиційною тепловою генерацією. Одним із важливих компонентів технологічного циклу роботи АЕС є утворення відпрацьованого ядерного палива (ВЯП)... На цей час ВЯП АЕС України (за винятком Запорізької АЕС, на якій з 2001 року експлуатується "сухе" сховище контейнерного типу) вивозиться на тимчасове зберігання і подальшу переробку до Російської Федерації. Вартість послуг російських спеціалізованих підприємств зі зберігання та переробки ВЯП має стійку тенденцію до зростання з кожним роком. В період з 2001 по 2011 рік вартість цих послуг зросла майже у 3,4 раза...".
Таким чином, нове "могильне" будівництво продиктоване суто математичним підходом: за підрахунками експертів, вивезення відпрацьованого палива з українських АЕС може коштувати понад 160 мільйонів доларів щороку. Власне, подорожчання таких послуг і називають однією з головних причин для "могильного" будівництва: мовляв, якщо Україна побудує свої сховища і припинить вивезення відпрацьованого ядерного палива до РФ, то впродовж п'яти років можна буде заощадити близько 800 мільйонів доларів. Чим обернеться таке "заощадження" для Києва і Київщини? Про такі "дріб'язки життя" державні мужі чомусь не подумали…
До Євросоюзу через "євромогильник"
Курс на побудову атомного цвинтаря було проголошено майже шість років тому. Тобто ще в часи президентства Віктора Ющенка з`явився "План заходів на 2006-2010 роки стосовно реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року" (згідно з урядовим розпорядженням №436 від 27.07.2006 року).
Посилаючись на той "План заходів", державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" уклало контракт з американською фірмою "Holtec International"… на будівництво в Україні централізованого сухого сховища для відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). А ще через три роки Кабмін схвалив техніко-економічне обґрунтування інвестицій для ЦСВЯП (згідно з урядовим розпорядженням №131-р від 04.02.2009 року). Чи були при цьому враховані рекомендації експертів з ядерної та радіаційної безпеки, наразі невідомо.
З огляду на плани побудови "атомного" цвинтаря виникає ще одне хвилююче питання: що ж робити з тисячами радіоактивних тонн, які в "світлому майбутньому" звозитимуть з різних атомних станцій на Київщину? Як не прикро, але ні депутати, ні урядовці нічого про це не знають і знати не хочуть (!). На цей факт ще місяць тому звернув увагу народний депутат Володимир Скубенко - голова підкомітету з питань техногенної та радіаційної безпеки. Саме він пропонував, щоб під час голосування до зазначеного проекту закону внесли таку поправку: "Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим законом розробити і затвердити концепцію довготривалого поводження з відпрацьованим ядерним паливом".
Процитуємо уривок зі стенограми парламентського виступу Скубенка: "Шановні колеги! Я вважаю, що дана поправка дуже важлива в тому плані, що ми приймаємо рішення цим законом про початок будівництва та експлуатації об'єкта в Чорнобильській зоні. Але не визначаємо в цілому програму, яким чином далі чинити з ним. Уявіть собі: ми завезли туди паливо вітчизняних атомних реакторів, але в нас відсутня концепція, що з ним робити далі…".
Отож, за словами Скубенка, потрібно було зобов'язати урядовців, щоб вони вирішили це питання й розробили відповідну концепцію. Проте внести цю поправку не вдалося через нестачу голосів: її підтримали тільки 212 депутатів (замість необхідних 226). Таке враження, що народним обранцям усе "до лампочки". А може їх цікавлять лише гроші, які можна буде заробити під час завезення відпрацьованого ядерного палива з інших країн?
На "могильник" між чотирма селами Київщини, до речі, звозитимуть ядерні компоненти й від нашого північного сусіда. Про це йдеться в тексті згаданої пояснювальної записки: "Окрім того, починаючи з 2013 року, Україна має прийняти з Росії для зберігання та подальшого захоронення високоактивні радіоактивні відходи, утворені в результаті переробки відпрацьованого палива українських АЕС".
Ясна річ, поява нового "могильника" - це ще одна екологічна (і ядерна) проблема не лише для Київської області, а й для всієї України. То чому б такі сховища не збудувати поблизу самих атомних станцій? Як стверджують фахівці, після зупинки тієї чи іншої АЕС сам процес виведення з експлуатації триватиме більше півсотні років. Отож, коли сховище розраховане на 50-100 років, то для нього можна було б використати майданчики АЕС. Крім того, ще й можна заощадити на створенні інфраструктури, а також вирішити проблему, пов'язану з перевезенням небезпечних речовин.
На превеликий жаль, ці погляди експертів не збіглися з поглядами "небожителів" Грушевського. Чому не збіглися? Чи не тому бува, що депутатські очі зеленими купюрами завчасно заліпили?
http://www.kiev-pravda.info/9-22780/16529-bomb-dlya-ukra%D1%97niВІДРОДЖЕННЯ ДУХОВНОСТІ
ГРИГОРИЙ ИОФФЕ: ДВУЯЗЫЧИЕ КОБЗАРЯ СЕГОДНЯ АКТУАЛЬНО ДЛЯ КРЫМЧАН
Закир Закиров, "Крымские известия",13.03.2012
Крымчанам особенно важно помнить и чтить творчество великого поэта, знать основные вехи его непростой судьбы, убежден Г. Иоффе.В украинской истории много спорных и противоречивых сюжетов. Некоторые превратили их в благодатную почву для политических спекуляций. Часто вспоминают о лидерах ОУН Степане Бандере, Романе Шухевиче, тиране Сталине, репрессиях и Голодоморе. Украина, увы, остается полигоном для экспериментов, а история, которой вроде бы следует занять достойное место среди гуманитарных дисциплин, - наукой, обращенной в прошлое. О персоналиях, событиях и культурных феноменах, объединявших украинские земли, вспоминают, к сожалению, реже. Один из самых ярких - Тарас Шевченко. Трудно представить украинскую культуру без Кобзаря, как русскую - без Александра Пушкина.
В этом году практически во всех городах и населенных пунктах страны прошли торжественные мероприятия, посвященные 198-летию со дня рождения поэта.
Крымская столица не стала исключением. В минувшую субботу в парке им. Т. Шевченко было особенно людно. Возложить цветы к памятнику Кобзарю пришли заместитель Председателя Верховного Совета АРК Григорий Иоффе, заместитель Председателя Совета министров Крыма Азиз Абдуллаев, Постоянный Представитель Президента Украины в автономии Виктор Плакида, руководство Симферополя, депутаты всех уровней, представители общественных организаций.
Крымчанам особенно важно помнить и чтить творчество великого поэта, знать основные вехи его непростой судьбы, убежден Г. Иоффе:
- Нельзя забывать, что Тараса Шевченко выкупили из крепостной неволи великие деятели русской культуры - Карл Брюллов и Василий Жуковский. Свой личный дневник он писал на русском языке, одновременно развивая украинский. Двуязычие гения Украины сегодня как никогда актуально для всех нас. Особенно тогда, когда некоторые ультраправые политические силы на словах вспоминают Т. Шевченко, а на деле предают его заповеди.
Мероприятие прошло с душой. Не было крикливой патетики, помпы и барабанных прокламаций. Школьники читали стихи Кобзаря, интеллигенция вела неспешные разговоры про "національне питання". Все мирно и спокойно. И обилие правоохранителей казалось странным для культурного по своей сути мероприятия. Как признался один из офицеров, люди в погонах нужны на тот случай, если "профессиональные" украинцы начнут скандалить с "компетентными" русскими. К счастью, все прошло цивилизованно.
Критики говорят, из Т. Шевченко великого поэта сделала советская власть. Он был удобен, как пламенный борец с самодержавием. Его произведения, особенно поэмы "Сон" и "Кавказ", наполнены тонкой иронией и сатирой, изобличающей царизм. В реальности дело не только в коммунистическом агитпропе. Даже самая умелая пропаганда не сделает из второсортного рифмоплета "певца свободы". Советская власть использовала гениальность Кобзаря, цитировала только некоторые, "удобные" произведения. С обретением независимости ситуация изменилась. В лучшую ли сторону? В школьную программу вошли ранее "непопулярные" стихи Т. Шевченко. Но нельзя сказать, что подлинные глубины его творчества поняты до конца. Наверное, это дело будущего.
http://www-ki.rada.crimea.ua/index.php/component/content/article/3-newsflash/4350-2012-03-13-07-31-33ПАМ'ЯТНИК ШЕВЧЕНКУ В ЗАПОРІЖЖІ: ВИПРОБУВАННЯ НА ДОРОСЛІСТЬ
Алла Кобинець, "Запорізька правда", 13.03.2012
В Україні щойно пройшли Шевченківські дні - громадськість відзначила 198-і роковини з дня народження Великого Кобзаря.До його могили на Чернечій горі у Каневі лягли квіти від Президента України Віктора Януковича, як, власне, і скрізь, де є пам'ятники українському світочу. Запоріжці теж принесли данину пам'яті поету, поклавши красиві квіти до його погруддя в Шевченківському районі обласного центру.
У суспільстві вже почалися розмови про гідне відзначення його 200-ліття, яке відбудеться зовсім скоро, у березні 2014-го (Кабмін України, до речі, ще 19 жовтня 1998 р. прийняв Постанову № 1655 "Про заходи з підготовки до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка").
Не беруся судити про інші міста та села нашої Батьківщини, але через Запоріжжя душа болить: адже у місті, яке у свідомості мільйонів українців асоціюється із козацькою вольницею, повноцінного пам'ятника Т.Г. Шевченку так і немає. Хоча у нас була можливість його спорудити. Але, як кажуть, чогось "трохи" не вистачило. Чого?
Істинно всенародна справа
Мені, як і моїм колегам із "Запорізької правди" (та мабуть, й інших обласних видань), пригадується той період, коли газети навперебій натхненно розповідали про те, що в дні вшанування 175-х роковин Шевченка запорізькі письменники виступили з ініціативою побудувати йому пам'ятник саме в Запоріжжі. Більше того, було оголошено про збір благодійних коштів на цю велику справу. Скільки тоді позаштатних авторів, які друкувалися на сторінках нашої газети, відмовлялися від літературних гонорарів, пропонуючи їх відправити на рахунок для пам'ятника Кобзарю! Це виглядало справді благородно. Ми пишалися такими авторами. Більше того, інші запоріжці, які не друкувалися в газетах, - робітники, службовці, учні та студенти - також долучилися до цього. Ветерани перераховували пенсії. Багато переказів надходило з інших областей, із республік колишнього Союзу, а також від зарубіжних громадян. Хіба це не зворушливо, не патріотично? Хіба це не заслуговує поваги? Хіба це не стало всенародною справою? Звичайно ж, стало.
Як стверджував колишній заступник голови Запорізького відділення Товариства охорони пам'яток історії та культури Михайло Сидоренко (на жаль, нині покійний - авт.), запоріжці неодноразово брали участь у зборі коштів на пам'ятник Кобзарю: перший раз - на пам'ятник у Києві, другий - у Запоріжжі, ще до Жовтневої революції, третій - у Каневі за радянської доби...("Запорізька правда", 5 березня 1999 року).
Коли запоріжці почали збирати гроші на пам'ятник Шевченку в час "перебудови", фактично вже вчетверте (!), то на рахунок Запорізького відділення Товариства охорони пам'яток історії та культури, де окремим рядком зазначалося "На пам'ятник Т.Г. Шевченку", оскільки спецрахунку відкрито не було, надійшло, за його словами, майже півмільйона карбованців. Та невдовзі, у 1992 році, через інфляцію ці гроші перетворилися на папірці...
На переконання Петра Ребра, який з 1967 по 1998 рік очолював Запорізьку обласну письменницьку організацію, був депутатом обласної ради кількох скликань, ім'я Шевченка невіддільне від Запоріжжя, Запорозької Січі, Хортиці: "По-перше, поет сам - козак за походженням, по-друге, він присвятив нашому краєві десятки своїх творів (у віршах Кобзаря слова "Запоріжжя", "запорожець", "запорозький" зустрічаються понад 70 разів), по-третє, перебуваючи на засланні, поет вклав у вуста свого ліричного героя заповітну мрію: "На Хортиці у матері буду добре жити..." Як відомо, 1843 року Шевченко побував на Запоріжжі, ходив у "гості" до Діда-Ненаситця, відвідав Хортицю, у селі Вознесенка, яка нині стала центром міста, читав селянам свою "Катерину". "І на Хортиці, і скрізь був і все плакав..." - писав він другу Я.Кухаренкові трохи згодом.
Загалом же запорізька струна на лірі (чи, точніше сказати, кобзі) Т.Шевченка була найголоснішою, найніжнішою і найгрізнішою. Не випадково у 1987 р. перше "виїзне" Всесоюзне Шевченківське свято "В сім'ї вольній, новій" відбулося саме на Запоріжжі. Відкриваючи його, Дмитро Павличко мав цілковите право заявити: "Якщо плоть Шевченкова народжена кріпачкою в Моринцях на Черкащині, то його дух народжений і виплеканий хортицькою свободою, запорізькою демократичністю, непокорою і болістями народного лицарства".
Чи ж дивно, що запоріжці роками виношують мрію про величний пам'ятник геніальному співцеві "Запоріжжя людославного"?.." ("Літературна Україна", 8 березня 1990 року).
Про те, що було зроблено...
-17 квітня 1990 року Рада Міністрів прийняла постанову про будівництво пам'ятника Тарасові Шевченку в м. Запоріжжі. І знову - "пауза". Лише через півроку з гаком (12 листопада 1990 р.) Міністерство культури України, Держбуд, Спілка художників та Спілка архітекторів України спромоглися на ухвалу про конкурс на кращий проект пам'ятника Великому Кобзареві у Запоріжжі, - пригадує Петро Ребро. - В умовах конкурсу йшлося, що його основним завданням "є розробка ескізного проекту пам'ятника Шевченку, створення засобами монументальної скульптури образу великого українського поета, художника, мислителя", творчість якого "відіграла величезну роль у розвитку національної самосвідомості українського народу".
- Мовилося також про те, що пам'ятник має бути виконаний із довговічних матеріалів (граніт, бронза), що проекти мають подаватися під девізами, що для відзначення кращих проектів установлені премії в розмірі 3000 крб. (перша премія), 2500 крб. (дві другі), 1500 (дві треті премії). Для учасників конкурсу пропонувалися два варіанти місця спорудження пам'ятника: перший - площа на Набережній по осі бульвару Шевченка з видом на Дніпро й Хортицю; другий - одна із площ на проспекті Леніна, перед будинком міськвиконкому, на початку бульвару Т.Шевченка.
До складу журі конкурсу, яке очолив голова правління Спілки художників України, заслужений діяч мистецтв В.Чепелик, увійшли президент Спілки архітекторів України І. Шпара, начальник відділу пам'ятників Міністерства культури П.Римар, начальник відділу історичної забудови Держбуду Ю.Лихой, відомі скульптори, архітектори, письменники, мистецтвознавці.
Приблизно через півроку - в перших числах червня 1991 року - у Виставковому залі запорізьких художників була відкрита виставка проектів пам'ятника Тарасу Шевченкові в м. Запоріжжі. Можна собі тільки уявити, з яким хвилюванням ішли на ту виставку наші земляки. Навіть не вірилося? Невже це правда? Виходить, здолали бюрократичний опір? Виходить, дожили до цього дня?
Але було й розчарування: більшості учасників конкурсу не вдалося відійти від стереотипів, зламати інерцію в підході до образу поета. Вочевидь майстрам не сприяло й те, що не було чітко визначено місце "прописки" майбутнього монумента.
- У липні 1991 року, - продовжує Петро Ребро, - зібралося журі конкурсу. Обговорення проектів, на якому головував В. Чепелик, про-йшло жваво, навіть бурхливо. Ясна річ, "однодумства" не було. Ми вважали за потрібне знову порушити питання про спорудження пам'ятника в центрі міста, тобто - на Фестивальній площі (Центральний бульвар). Поготів тому, що гості з Києва відзначали: бульвар Шевченка в архітектурному відношенні невиразний.
Результати конкурсу відомі: першу премію не присуджено нікому, другою премією відзначено проект, поданий на конкурс під назвою "Хортиця", третьою - під назвою "Пророк". Як потім виявилося, обидва проекти подала одна й та ж авторська група з м. Дніпропетровська у складі О.Зобенка, В.Зайцева й О.Голкіна. Заохочувальною премією журі відзначило проект, поданий під девізом "Думи мої, думи..." Його розробила авторська група у складі М.Вронського, В.Сухенка, Б.Лисенка, В. та О.Гнєзділових (м. Київ).
У жовтні того ж 1991 року в головному управлінні архітектури і містобудування облвиконкому під головуванням О.Бірюкова відбулася нарада громадськості міста, більшість учасників якої погодилася, що оптимальне місце для пам'ятника Т.Шевченкові - Фестивальна площа. Що не кажіть, а за це варто було боротися!
26 березня 1992 року Запорізький міськвиконком прийняв ухвалу під №102, в якій, зокрема, мовилося: "Виконком Запорізької міської Ради народних депутатів, Головне управління архітектури і містобудування міста оголошують II тур конкурсу на кращий проект пам'ятника Т.Г.Шевченкові в м.Запоріжжі". Для майбутнього пам'ятника Великому Кобзареві відводився головний майдан обласного центру.
Новий склад журі очолив заступник голови виконкому Запорізької міськради П.Михайлик. Під його головуванням 2 листопада 1992 року відбулося засідання журі II туру конкурсу. Знову амплітуда думок була дуже широкою: від нищівної критики геть чисто всіх проектів до закликів негайно приступити до "втілення" в життя будь-якого проекту, щоб покласти край нескінченним розмовам про бойкотування справи тощо...
Треба чесно визнати: Запоріжжя значно "відстає" від інших областей у справі спорудження пам'ятників взагалі. Але в цьому, як не дивно, є й позитив: в умовах нинішньої ідеологічної розкутості, відсутності державної монополії на мистецтво, цензури є більше шансів уникнути штампів і створити щось справді унікальне, неповторне. Адже пам'ятнику "жити" віки!
Як і в першому турі, журі ухвалило першу премію нікому не присуджувати. Другою премією відзначено проект "Кобзар" (скульптор В.Дубінін, архітектор М.Потапенко, м.Запоріжжя), третьою - проект "Дніпро" (скульптор Е.Кунцевич, архітектор М.Жариков, м.Київ), заохочувальною - проект багатофігурної скульптурної композиції "Апостол" (автори - І.Василенко, І.Федоткин та ін., м. Запоріжжя).
...І не доведено до кінця
Отже, запоріжці "загальмували" на третьому турі не на один рік. Прикро? Звичайно. Але треба усвідомлювати й те, що спорудження пам'ятника - це творчий процес, а не конвеєр. Його митцеві потрібно виносити в серці, як кажуть, вистраждати. Цей процес триває понад 20 років, з минулого століття.
- Ви знаєте, я кілька років фактично не мав спокійного дня: перебував у поїздках, проводив виступи, організовував вечори, концерти, - каже Петро Ребро. - Зібрали чималу суму грошей. Та гіперінфляція поглинула зібрані кошти.
Коли я дізнався, що гроші пропали, був на межі божевілля. І навіть не тому, що воістину святу справу не було доведено до кінця (до речі, моя фінансова дещиця була чи не найбільшою, оскільки я перераховував не лише гонорари, а й премії та зарплати).
Прикро, але факт, що в "найлітературнішому" місті Запоріжжі, на карті якого є вулиці імені Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Євгена Гребінки, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Леоніда Глібова, Івана Карпенка-Карого, Павла Грабовського, Михайла Коцюбинського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Олександра Довженка, Остапа Вишні, Максима Рильського, де є бульвар Шевченка й вулиця - зверніть увагу! - Кобзаря, досі немає пам'ятника найбільшому співцеві козацької слави. За роки незалежності нашої держави всі обласні центри, які не мали "свого" Кобзаря, спокутували свій гріх - спорудили пам'ятники, гідні одного з найбільших світочів людства. Лише запоріжці, можна сказати, оскандалилися.
На мою думку, саме на площі Фестивальній місце пам'ятнику Шевченкові: тут, у селі Вознесенка, він колись побував.
Звідси видно любу його серцю Хортицю, росте ще його груша, сюди ведуть усі шляхи і стежки козацького краю.
З такою пропозицією я виступив на нараді, проведеній на початку цього року в обласній державній адміністрації (під головуванням очільника області Олександра Пеклушенка). Я нагадав, що через два роки людство відзначатиме 200-ліття від дня народження поета і тут уже нас, запоріжців, його погруддя, встановлене в Шевченківському районі стараннями колишнього секретаря Шевченківського райкому партії Жанни Івченко (низький уклін їй!), не "виручить". Отже, побудова пам'ятника Шевченку в Запоріжжі - не що інше, як наше випробування на дорослість.
Адже запорізькій шевченківській "епопеї" вже майже сто років! Ще 19 травня 1917 року Олександрівське товариство "Просвіта" повідомило міській Думі про створення комітету зі спорудження пам'ятника Т.Шевченку і просило Думу передати цьому комітету кошти, зібрані на пам'ятник царю Олександру II.
Того ж дня Дума прийняла постанову: "В отношении ходатайства товарищества "Просвіта" поручить управе собранные на устройство памятника Александру второму деньги, находящиеся в переходных суммах, перечислить в депозиты управы и хранить до тех пор, пока не выяснится вопрос о месте для постановки памятника поэту Шевченко"...
У душі нашій поет завжди живе. Людські серця для нього - найкращі пантеони. А буде пам'ятник - підійдемо до його підніжжя, покладемо квіти на граніт і подумки попросимо у поета пробачення за те, що навіть у такій святій справі ми не мали єдності. Моя уява вже іноді малює той день, коли спалахне, мов білий рукав, покривало - і перед поглядами тисяч запоріжців постане з бронзи й пісні найвидатніший поет нашого народу. Тут мовби зійдуться меридіани поезії, правди, краси. Під поглядом поета помолодіють Запоріжжя, Дніпро, Хортиця. І ми, далебі, станемо кращими, чеснішими, добрішими. Місто мовби народиться вдруге... Але відчуваю, що це буде ще не скоро. На превеликий жаль. І сумно, і соромно...
"Ти не один". на жаль
Запоріжжя, якщо це когось "утішить", не поодиноке у своїй "неповороткості" у встановленні пам'ятника Великому Кобзарю. Досить показовим у цьому плані є приклад із "столичним Шевченком". Ідея увічнити його в Києві народилася на початку ХХ століття, і 1904 року в Україні, яка входила тоді до складу імперії, розпочали збір народних коштів (у 1911 році виповнювалося 50 років з дня його смерті, а в 1914-му готувалися відзначити століття з дня народження). "Коло збудування пам'ятника своєму великому поету і великому апостолу правди і науки всього слов'янського світу повинно заходитися все свідоме громадянство України, увесь народ, вся українська нація, щоб не впала на її обличчя величезна і ганебна пляма, якої вона не змиє вовіки віків ні в якій воді..." (газета "Рада", № 47, 1908 р.).
Через п'ять років київська міська влада видала наказ про встановлення пам'ятника Шевченку на Михайлівській площі. Був навіть створений об'єднаний шевченківський комітет. Та згодом місце для пам'ятника стало об'єктом гарячих суперечок, бо варіант із Михайлівською площею відпав через "ідеологічні заборони" (тут виріс пам'ятник княгині Ользі). Тому монумент Шевченку вирішили встановити на Караваєвській площі (нині - Льва Толстого). Проти цього виступили члени шевченківського комітету. Після оглядин кількох місць він зупинився на двох варіантах: основному та запасному.
Більшість голосів члени комітету віддали за майданчик на Петровській алеї (за нинішнім мостом поцілунків), який мав прекрасний вид на Дніпро. Запасним варіантом вважалася Володимирська гірка, що навпроти Олександрівського костьолу. Але, як з'ясувалося, через імовірні зсуви майданчик на Петровській алеї потребував більш глибокого фундаменту, що вимагало значних коштів, а їх не вистачало, тому комітет змушений був повернутися до місця на Караваєвській площі.
Конкурс на кращий проект пам'ятника Тарасу Шевченку в Києві також має історію. Спочатку в залі міської думи на першому конкурсі виставили понад 60 проектів, але жоден із них не переміг. Першість у другому конкурсі виборов проект Федора Балавенського, який категорично не прийняв об'єднаний шевченківський комітет. Оголосили третій конкурс, обов'язковою умовою якого було те, що Шевченко мав постати у національному костюмі, але й цього разу переможця так і не виявили. Наприкінці оргкомітет конкурсу прийняв рішення звернутися до відомих скульпторів Родена, Шіортіно, Шервуда, Андрєєва, Гаврилка. Це було в 1911 році, вже вчетверте. Члени журі віддали перевагу проекту росіянина Шервуда, а шевченківський комітет - італійця Шіортіно. Дві сторони так і не порозумілися. Та ось настало літо 1914-го, і розпочалася Перша світова війна. Тоді було вже не до Шевченка... Кошти, зібрані на пам'ятник, конфіскували й витратили на інші справи. І лише у 1919 році на Михайлівській площі на постаменті, який залишився від ліквідованого пам'ятника княгині Ользі, встановили бюст Кобзаря з ... фанери.
Повноцінний пам'ятник Шевченку в бронзі (скульптор М.Манізер, архітектор Є.Левінсон) постав у столиці Радянської України аж 6 березня 1939 року в парку навпроти держуніверситету з нагоди 125-річчя з дня народження поета: Шевченко дивиться не на Дніпро, а на університет, удостоєний його імені.
"На Хортиці у матері буду добре жити..."
Нещодавно у ЗМІ з'явилося повідомлення, поширене прес-службою Національного заповідника "Хортиця". В ньому йдеться про те, що його керівництво і колектив планують реалізувати тематичний проект "Кобзар на Хортиці", зокрема встановити в парку імені Тараса Шевченка (неподалік Музею історії запорозького козацтва) скульптуру "Кобзар на Хортиці". Для створення ескізного проекту запрошені київські скульптори Борис Крилов і Олесь Сидорук. Як повідомила редакції заступник генерального директора національного заповідника з наукової роботи Тетяна Лисенко, з багатьох запропонованих проектів вибраний той, на якому зображений молодий, 29-річний Шевченко, котрий відвідав влітку 1843 року Хортицю, увічнивши її у своїх творах.
- Коли створювали проект заповідника у далекому 1964 році, у плані були і парк імені Шевченка, і пам'ятник йому. Тепер ми намагаємося зробите те, що ще не зроблено, - сказала Тетяна Миколаївна. - Адже парк є, а на тому місці, де Кобзар зупинявся, стоїть пам'ятний знак у вигляді каменю з написом. Для перерахування коштів на будівництво пам'ятника Шевченку відкрито рахунок благодійного фонду "Хортиця". Всі бажаючі можуть долучитися до цієї благородної справи. Звертайтеся у заповідник за номером: (061) 52-51-88.
http://www.zp-pravda.info/index.php?option=com_content&view=article&id=4574:2012-03-13-11-22-37&catid=1:latest-newsТАКІ ПАМ'ЯТКИ - КОЖНОМУ СЕЛУ!
"Київська правда", 12.03.2012
У Рокитнянському районі голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк урочисто відкрив довгоочікуваний пам'ятник Т.Г. Шевченку.- Такі культурні пам'ятки повинні бути у кожному селі. На сьогодні в області ще потрібно збудувати 6 пам'ятників видатному поету, художнику, борцю за справедливість та свободу. Це потрібно не тільки нам, а й нашим дітям та нашим нащадкам,щоб вони завжди пам'ятали та знали своє минуле, видатних людей України, - зазначив Анатолій Присяжнюк
Під час урочистостей подяками Рокитнянської районної державної адміністрації та районної ради нагородили осіб, які зробили вагомий внесок у зведення пам'ятника Т.Г.Шевченку. Зокрема, відзначено скульптора Миколу Знобу та архітектора Ігора Валака.
Після відкриття пам'ятника у районному Будинку культури відбулось урочисте засідання з нагоди 89-річниці утворення Рокитнянського району та Міжнародного жіночого дня.
За сумлінну працю, активну життєву позицію та з нагоди 89-річниці утворення Рокитнянщини представникам району було вручено Грамоти та Подяки від Київської обласної державної адміністрації, Рокитнянської районної державної адміністрації та районної ради, нагрудні знаки жінкам, яким присвоєно почесне звання України "Мати-героїня".
На завершення урочистої частини для жителів району відбувся святковий концерт.
За повідомленням прес-служби КОДА
http://www.kiev-pravda.info/9-22780/tak%D1%96-pam039yatki-kozhnomu-selu"МАЛЕНЬКІ БОЙКИ" ПРОСЛАВЛЯЛИ КОБЗАРЯ В МОСКВІ
"Галичина", 12.03.2012, Івано-Франківська обл.
Ініціатором урочистих заходів з нагоди 198-ї річниці від дня народження великого Кобзаря у столиці Російської Федерації виступило Міністерство культури України.Дитячий фольклорно-етнографічний колектив "Маленькі бойки" і солістка Академічного ансамблю пісні і танцю Внутрішніх військ МВС України Марта Новицька (Шпак) репрезентували Прикарпаття на концерті, що відбувся в Національному культурному центрі України в Москві у рамках Шевченківських днів. Ініціатором урочистих заходів з нагоди 198-ї річниці від дня народження великого Кобзаря у столиці Російської Федерації виступило Міністерство культури України.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single_news_&tx_ttnews[tt_news]=18792&tx_ttnews[backPid]=14&cHash=6ff48f3a33У ЖИТОМИРІ ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ
Ірина Коник, "Житомирський меркурій", 09.03.2012
9 березня виповнюється 198 років від дня народження геніального сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка.У Житомирі заходи щодо вшанування пам'яті Великого Кобзаря традиційно відбулися по вул. В. Бердичівській, біля гранітного погруддя Шевченку.
Житомирські митці підготували літературно-музичну композицію, у якій звучали вірші поета, пісні на його слова.
Під звуки військового оркестру, який виконав "Реве та стогне Дніпр широкий", відбулося покладання вінків і квітів до підніжжя пам'ятника безсмертного українського патріота.
В урочистостях не брали участі перші особи міста й області - замість них прийшли їхні заступники - Віктор Балюрко (заступник голови Житомирської ОДА), Михайло Чигир (заступник голови облради), Олександр Бочковський (заступник міського голови).
Під час брифінгу один з місцевих журналістів попросив представників обласної влади назвати улюблені вірші з доробку Т. Шевченка, а також процитувати рядки з поезій Кобзаря, що найчіткіше закарбувалися в пам'яті. Однак чиновники не виконали прохання представника ЗМІ. "Вірші я цитував у школі, я їх пам'ятаю, - запевнив Чигир. - Якщо ви помітили, сьогодні ми з Віктором Степановичем (Балюрком) активно співали "Реве та стогне Дніпр широкий". Якось ми знайдемо час і, я думаю, будемо і співати, і цитувати славетні твори Шевченка", - додав заступник голови облради.
Спілкуючись з журналістами, В. Балюро зазначив, що за два роки Україна відзначатиме 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Координаційна рада, створена Указом Президента, розробила план широкомасштабних заходів, в рамках якого будуть упорядковуватись музейні комплекси, видаватись книги поета, створюватись фільми про його життя і творчість.
Трохи згодом до пам'ятника Т. Шевченку прибув студентський та викладацький актив Житомирського державного університету ім. І. Франка. "Борітеся - поборете" - "написали" в повітрі учасники заходу, тримаючи в руках паперові аркуші з літерами крилатого вислову.
Урочистості біля пам'ятника Великому Кобзарю продовжились заходами, проведеними опозиційними силами Житомирщини. Представники обласних організацій партій"Фронт Змін", "Батьківщина", "УДАР", ВО "Свобода", Партії "Реформи і порядок" тримали довгий один-єдиний прапор, створений поєднанням стягів кожної з політичних сил. Починався незвичайний прапор з національного українського стягу й символізував єдність опозиційних сил.
http://merkury.com.ua/suspilstvo/2975-u-zhitomir-vshanuvali-pamyat-velikogo-kobzarya-foto.html
* * * Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах і сайтах обласних та міських газет, а також регіональних інтернет-видань України по 13 березня 2012 року включно.
Зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
nekrasova@rada.gov.ua
або телефоном: 255-23-94,
Некрасовій Олені Станіславівні.