|
Випуск 72, 12 жовтня 2011 р. |
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПЕРЕД КОЛЕДЖЕМ ВІДКРИВАЮТЬСЯ НОВІ ПЕРСПЕКТИВИРЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Лариса Гембарська, «Звягель-інформ», 07.10.2011, Житомирська обл.
Робоча поїздка спікера парламенту на Житомирщину.
В ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ МІЖ ЧЕХІЄЮ ТА ХАРКІВСЬКОЮ ОБЛАСТЮ ОЧІКУЄТЬСЯ ПРОГРЕС
Алла Павленко, «Слобідський край», 11.10.2011, Харківська обл.
Сторони обговорили питання співпраці в економічній, культурній та освітній сферах.
СПІВПРАЦЯ В ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПРИНОСИТЬ РЕЗУЛЬТАТИ
Вл.інф., «Час», 11.10.2011, Чернівецька обл.
7 жовтня 2011 року в Чернівцях відбувся День асоціацій сільського господарства.
АКЦЕНТЫ ПРЕДСТОЯЩЕЙ СЕССИИПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Людмила Радева, «Крымские известия», 07.10.2011
С заседания Президиума Верховного Совета АРК.
ПАРТИЯ РЕГИОНОВ СТАЛА ЕЩЕ СИЛЬНЕЕОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
А.Белый, «Днепр вечерний», 10.10.2011, Днепропетровская обл.
Лидеры областной организации партии «Сильная Украина» примкнули к «регионалам».ОЛЕКСАНДР БАШКАЛЕНКО: «МИ НЕ ХОЧЕМО ОЗИРАТИСЯ НАЗАД. НАШ ОРІЄНТИР - КОНСОЛІДАЦІЯ»
Лариса Кузнєцова, «Волинь», 08.10.2011
Волинська обласна організація Партії регіонів перетнула 10-річний рубіж.
МОРАТОРІЙ СКАСУЮТЬ. ЩО БУДЕ ДАЛІ?ЕКОНОМІКА
Петро Зубенко, «Київська правда», 11.10.2011
Як мінімізувати ризики?АГРАРНА РЕФОРМА: ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ І КОМУ ЦЕ ПОТРІБНО?
Мишко Жванко, «Київська правда», 09.10.2011
«За володіння землею боротимуться більш жорстоко й безкомпромісно, ніж це було в інших галузях народного господарства».
ДРУЖИТЬ СТРАНАМИ И РЕГИОНАМИТОЧКА ЗОРУ
Елена Манина, «Крымская правда», 11.10.2011
Второй Международный черноморский форум.
НА УКРАЇНУ НАСУВАЄТЬСЯ АПОКАЛІПСИССКАНДАЛИ
Олена Дем'янюк, «Поступ», 10.10.2011, Львівська обл.
Про технічний дефолт України та про сценарій нової Коліївщини у Львові розповів економіст Олег Соскін.
ОРГАНІЗАТОРИ АКЦІЇ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО РОЗПОЧАЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКУ КАМПАНІЮ «ЯЙЦЯМИ ПО ТАБАЧНИКУ!»ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Володимир Холод, «Є народна газета», 07.10.2011, Хмельницька обл.
Театралізована акція.
ЗАКАРПАТТЯ У ПОЛІМЕРНИХ ВІДХОДАХ. ВИХІД Є?ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Ольга Пономарьова, «Rionews», 07.10.2011, Закарпатська обл.
Населені пункти повинні мати «Схеми санітарного очищення та прибирання».
ЯК МАЛА БИ ДІЯТИ ОПОЗИЦІЯ У РАЗІ ЗАСУДЖЕННЯ ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО?ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
«Високий замок», 10.10.2011, Львівська обл.
Опитування «ВЗ».
ПЕРЕД
КОЛЕДЖЕМ ВІДКРИВАЮТЬСЯ НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ
Лариса Гембарська, «Звягель-Інформ», 07.10.2011, Житомирська обл.
Робоча поїздка спікера парламенту на Житомирщину.
Минулого тижня Новоград-Волинський медичний коледж відсвяткував своє
75-річчя. На урочистості з цієї нагоди завітав наш земляк, Голова Верховної
Ради України Володимир Михайлович Литвин, котрий на відкритті капітально
відремонтованого приміщення коледжу особисто перерізав символічну червону
стрічку і побажав всіляких гараздів педагогічному та учнівському колективу
цього навчального закладу, а також з інтересом оглянув оновлену будівлю.
І хоч вона є однією з найстаріших у нашому місті, проте після ремонту сюди
наче вдихнули нове життя. Як розповіла директор коледжу Олена Володимирівна
Солодовник, сам корпус був збудований у далекому 1936 році як дитячий садочок,
що підпорядковувався КЕЧ району. Після розформування тут військової частини
у 1997 році будинок передали у користування медичному коледжу. На той момент
цей корпус був просто пристосований, і лише торік, завдяки зусиллям міської
та обласної влади, у ньому розпочався капітальний ремонт — відремонтовано
фасад, дах, замінено вікна, проведено повну реконструкцію тепло-водо-електро-комунікаційних
мереж, виконано всі оздоблювальні внутрішні роботи та проведено благоустрій
території.
Особливою гордістю навчального закладу є інтерактивна дошка, що, до
речі, раніше теж була подарована Володимиром Литвином і дозволяє працювати
на сучасному рівні.
Згодом у міському Палаці культури імені Лесі Українки урочистості продовжилися,
і в них взяли участь спікер ВРУ Володимир Литвин, губернатор Житомирщини
Сергій Рижук та голова обласної ради Йосип Запаловський, народний депутат
України Микола Рудченко, міський голова Володимир Загривий, педагоги та
студенти коледжу, працівники та випускники минулих років.
Про те, як творилася історія коледжу, присутнім розповів фільм, що
демонструвався на початку заходу. Особливу увагу привертали до себе фотографії
колишніх часів, як безцінні сторінки історії не лише коледжу, а й нашого
міста зокрема. Допоміг зібрати та опрацювати архівні матеріали для фільму
та книги про життя й становлення медичного коледжу, що цими днями вийшли
в світ у місцевому видавництві «НОВОград», лікар Едуард Соломін.
Відкриваючи урочистості, директор медичного коледжу Олена Солодовник
подякувала всім, хто стояв біля джерел створення такого навчального закладу
в місті, доклав великих зусиль до його досягнень, — засновникам, відомим
землякам, керівникам міста та області, галузі охорони здоров’я, меценатам.
Вітаючи працівників та студентів медичного коледжу із 75-літтям, Голова
Верховної Ради Володимир Литвин наголосив на важливості спеціалістів медичних
професій для країни у різні роки історії нашої держави. Він пообіцяв підтримати
ініціативу щодо відкриття на базі Новоград-Волинського медичного коледжу
медичного інституту або філіали вже існуючого вищого навчального медичного
закладу.
Успіхів та процвітання Новоград-Волинському медичному коледжу побажали
голова обласної державної адміністрації Сергій Рижук, обласної ради — Йосип
Запаловський, районної державної адміністрації — Сергій Лавренюк, районної
ради — Франц Весельський і, звісно, міський голова Володимир Загривий.
Володимир Іванович, зокрема, зазначив, що також буде всіляко сприяти створенню
на базі коледжу вищого навчального закладу, адже місто Новоград-Волинський
повинен мати свої ВНЗ, щоб юні звягельці могли отримувати вищу освіту в
своєму рідному місті.
Відзначаючи успіхи та значні досягнення педагогічного колективу медичного
коледжу, Володимир Михайлович Литвин вручив ряд високих державних нагород:
посвідчення Заслуженого працівника охорони здоров’я України — директору
О.В.Солодовник, Почесні грамоти ВРУ — викладачу коледжу В.Л.Савченко та
голові районної ради Ф.В.Весельському, нагрудний знак імені А.Макаренка
— заступнику директора Н.О.Мороз, а також відзнаку Голови ВРУ та інші.
Всього понад 30 різних нагород, зокрема і від обласної та місцевої влади
отримали працівники коледжу за вагомий внесок у розвиток закладу. На урочистостях
лунало багато гарних теплих слів та приємних подарунків на адресу іменинників
від присутніх поважних гостей свята. Талановиті місцеві аматори народної
творчості присвячували ювілярам свої виступи. Також для них співали учасники
чоловічого вокального ансамблю «Алексстеп» військ Південного оперативного
командування із Одеси.
Того ж дня В.М.Литвин зустрівся із бібліотекарями міста та району і
з нагоди Дня бібліотек вручив почесні відзнаки кращим працівникам цієї
галузі, а також подарував свою книгу «Історія України».
Цінними подарунками Володимир Михайлович нагородив директора міської
централізованої бібліотечної системи Валентину Михацьку, завідувачку центральною
дитячою бібліотекою Галину Юшкевич, провідного спеціаліста бібліотеки-філії
№5 для юнацтва Л.Захарчук, директора районної бібліотеки М.Матвійчук, директора
дитячої бібліотеки О.Данюк, бібліотекаря села Ужачин Т.Лавренчук, бібліотекаря
села Слобода Романівська Н.Іщук.
Після цього відбулася прес-конференція Володимира Михайловича Литвина
для журналістів місцевих та центральних засобів інформації.
Зокрема, Володимир Михайлович висловив упевненість, що можливе злиття
Народної Партії з Партією регіонів не знівелює його як політика: «Я вже
не «розчинюся» у Партії регіонів у разі злиття з нею Народної Партії. Я
думаю, що я — самодостатня людина, у якої є своя точка зору».
Згодом В.М.Литвин побував у селі Тупальці, де було відкрито картоплесховище
на 7000 тонн фермерського господарства «Аделаїда». Цей інвестор працює
у нашому районі вже 6-й рік. Цього року тут виростили картоплю на площі
480 гектарів — розраховують зібрати 13 тисяч тонн цього овочу.
Володимир Михайлович Литвин позитивно оцінив роботу ФГ «Аделаїда»,
поспілкувався із сільськими жителями і зазначив, що у проекті бюджету на
2012 рік ним висловлена пропозиція виділити по 15 мільйонів гривень для
соціально-економічного розвитку міста і району.
http://www.zvyagel.com.ua/?p=5372#more-5372
РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
В
ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ МІЖ ЧЕХІЄЮ ТА ХАРКІВСЬКОЮ ОБЛАСТЮ ОЧІКУЄТЬСЯ ПРОГРЕС
Алла Павленко, «Слобідський край», 11.10.2011, Харківська обл.
Сторони обговорили питання співпраці в економічній, культурній та
освітній сферах.
Голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін і голова Харківської
облради Сергій Чернов зустрілися з Надзвичайним і Повноважним Послом Чеської
Республіки в Україні паном Іваном Почухом.
На зустрічі також були присутні заступник голови облдержадміністрації
Юрій Сапронов, Генеральний консул Чеської Республіки в Донецьку Ондрей
Моравек і Почесний консул Чеської Республіки у Харкові Олег Чигринов.
У діловій, але невимушеній атмосфері...
Це перший візит пана Івана Почуха до Харкова. Свою посаду в Україні
він обіймає з серпня цього року. Зустріч пройшла у діловій, але невимушеній
атмосфері. На перших же хвилинах відчувалось, що співрозмовники у доброму
гуморі і налаштовані на позитив. Для пана посла не знадобився навіть перекладач,
який почав перекладати йому перші слова Михайла Добкіна. Потім він сказав,
що чудово розуміє російську мову і навіть розмовляє нею. Щоправда, після
привітання перейшов на англійську.
Сторони обговорили питання співпраці в економічній, культурній та освітній
сферах. «Наші країни традиційно пов’язують дружні стосунки, – підкреслив
Михайло Добкін. – Звичайно ж, у першооснові всіх ділових відносин лежить
економіка. Хотілося б, щоб ділові відносини між компаніями наших країн
були більш інтенсивними, і більшими стали обсяги інвестицій».
Зі свого боку Іван Почух зазначив, що в Харківській області на поточний
момент вже працює ряд чеських компаній, і Чеська республіка зацікавлена
в подальшому розширенні співробітництва. «Ми будемо намагатися підтримувати
і розвивати наші торговельно-економічні відносини з метою отримання обопільної
вигоди. Я впевнений, для цього вже створено міцну основу. Минулий рік був
дуже успішним у наших відносинах, особливо яскравою подією була церемонія
відкриття Почесного консульства в Харкові. Я впевнений, що це буде стимулом
для розвитку партнерських відносин не тільки в сфері економіки», – заявив
Іван Почух.
Експортні поставки до Чехії збільшились майже в 6 разів
Михайло Добкін у свою чергу зазначив, що як тільки з’являється Почесне
консульство, економічні відносини досягають зовсім іншого рівня: «Зовнішньоторговельний
оборот між Харківською областю і Чеською республікою за січень – липень
цього року порівняно з попереднім роком збільшився в 2,3 раза, що для нас
дуже приємно. Експортні поставки наших підприємств до Чеської республіки
збільшилися в 5,8 раза (на суму 4 млн 554 тис. доларів) порівняно з минулим
роком, а імпортні поставки – у 2 рази. Найбільші підприємства-експортери:
ДП ХМЗ «ФЕД» (насоси); ЗАТ «Харківський плитковий завод» (плиткові вироби);
ТОВ «Амкріс» (оптичні деталі).
Абсолютні цифри ще недостатні для того, щоб ми назвали цю роботу повністю
завершеною, і у найближчому майбутньому можливий відчутний прогрес. У тому,
що досягнуто таких темпів збільшення зовнішньоторговельного обороту, є
заслуга і Генерального консульства в Донецьку, і Почесного консульства
в Харкові. Коли людям є до кого звернутися з питань ведення бізнесу, це
відразу позначається на економічних показниках».
Сергій Чернов теж запевнив пана Посла у тому, що Харківська обласна
рада всіляко сприятиме налагодженню економічно ефективних зв’язків з Чеською
Республікою, яка сьогодні динамічно розвивається.
Авіарейс «Харків – Прага» сприятиме розвиткові співробітництва
Станом на 1 липня поточного року, обсяг прямих іноземних інвестицій
з Чеської Республіки в Харківську область склав 1 млн 577 тис. доларів
(0,1 % від загальних прямих інвестицій в область), які були вкладені в
9 підприємств регіону.
Допоможе розвиткові економічних зв’язків між двома країнами і новий
аеропорт та збільшення кількості авіарейсів, підкреслив Михайло Добкін.
«Наше завдання як влади – забезпечити умови для ведення бізнесу і вкладення
інвестицій, зокрема, і можливість безперешкодного прибуття повітряним шляхом,
тому для нас рейс Харків – Прага дуже важливий у плані пошуку потенційних
інвесторів для економіки регіону. У той же час, ми можемо казати про те,
що наш харківський бізнес сьогодні готовий виходити далеко за межі не лише
регіону, а й України. Нам було б дуже приємно, якби більше нашої продукції
реалізовувалося на території Чеської республіки», – сказав він.
У свою чергу Іван Почух підтвердив зацікавленість чеської сторони в
авіасполученні між двома країнами:«Я впевнений, що відкриття прямого рейсу
«Чеських авіаліній» між Прагою і Харковом сприятиме подальшому розвиткові
співробітництва в економічній сфері».
Посол повідомив, що на сьогодні компанія «Чеські авіалінії» має намір
збільшити кількість рейсів до Києва, Донецька і Львова, і, якщо підтвердиться
економічна вигода, буде також відкрито рейси до інших міст.
Також пан посол запевнив Михайла Добкіна в готовності надати будь-яку
підтримку прагненню Україні отримати асоційоване або навіть пряме членство
в Євросоюзі. Іван Почух запевнив свого співрозмовника, що Чеська Республіка
підтримує трансформаційні процеси в Україні та наближення України до Європейського
Союзу як у політичному аспекті, так і стосовно конкретних проектів.
http://www.slk.kh.ua/view_post.php?id=8601
СПІВПРАЦЯ
В ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПРИНОСИТЬ РЕЗУЛЬТАТИ
Вл.інф., «Час», 11.10.2011, Чернівецька обл.
7 жовтня 2011 року в Чернівцях відбувся День асоціацій сільського
господарства.
Це спільний захід Східного комітету Німецької економіки та Німецького
товариства міжнародного Співробітництва (GІZ) в Чернівецькій області та
Регіональної громадської організації «Перший аграрний кластер». Участь
у конференції взяли представники фермерських асоціацій, асоціація сільськогосподарських
дорадчих служб , корпорація «Дністер», представники переробних підприємств,
керівники та спеціалісти районних управлінь агропромислового розвитку та
науковці.
З вітальним словом виступила Марія Порчук, координатор Проекту по Чернівецькій
області «Сприяння економічному розвитку та зайнятості в Україні», яка наголосила
на тому, що проведення Дня асоціацій сільського господарства вже стало
доброю традицією на Буковині, розповіла про напрямки реалізації проектів
в галузі сільського господарства. Начальник Головного управління агропромислового
розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації Микола Олексюк у
вітальному слові висловив подяку організаторам і учасникам конференції,
зазначивши, що подібні заходи дуже потрібні і корисні для сільськогосподарської
галузі. Особливу увагу також звернув на співпрацю фермерських господарств
області з регіональною громадською організацією «Перший аграрний кластер».
Об’єднання зусиль всіх господарств області у кластерній ініціативі, безперечно,
допоможе вийти на якісно кращий ринковий рівень. З вітальним словом виступив
аташе з питань сільського господарства Федеративної Республіки Німеччини
в Україні – Др. Фолькер Зассе, який охарактеризував інвестиційну привабливість
України і, зокрема Чернівецької області, намітив шляхи її покращення для
розвитку спільного бізнесу.
Крістоф Конрад Гільген – проектний менеджер Східного Комітету Німецької
Економіки - розповів про напрямки подальшої співпраці в Україні та Буковині,
наголосив на тому, в яких галузях будуть розвиватись спільні проекти і
що вони передбачають для розвитку економіки наших країн.
Голова Регіональної громадської організації «Перший аграрний кластер»
Максим Бурбак детально розповів про ту роботу, яка проведена організацією
з часу її створення та за період реалізації проекту. Зокрема, перші результати
співпраці РГО «Перший аграрний кластер» та Німецького товариства міжнародного
співробітництва (GIZ):
1. Відкрито офіс кластеру, який ефективно працює
2. Розроблено стратегію розвитку кластерної ініціативи у Чернівецькій
області
3. Створено інформаційний електронний портал організації
4. Сформовані умови для розвитку органічної продукції на Буковині
5. Розроблено бренд продукції Чернівецької області
6. Вивчено досвід раїн ЄС з питань:
- розвитку сільських територій
- проведення ярмаркових заходів
- роботи оптових ринків сільськогосподарської продукції
- розвитку кооперативного руху
У подальшій роботі планується створення на базі РГО «ПАК»:
1. Навчального аграрного центру
2. Експоцентру
3. Інформаційно-консультаційного центру
4. Будівництва базової теплиці
5. Вивчення досвіду та організації роботи обслуговуючих кооперативів
6. Підтримка розвитку інноваційних тепличних господарств
7. Розвиток інфраструктури оптового ринку
8. Вивчення та застосування інноваційних методів переробки плодів та
ягід.
Максим Бурбак виступив також з презентацією на тему: «Створення оптового
продовольчого ринку в Чернівецькій області». У доповіді охарактеризував
етапи створення та розбудови ринку «Дари Буковини», а також розвитку його
інфраструктури.
Цікаву для аграріїв тему розкрив у своєму виступі «Вирощування органічних
фруктів у Німеччині» Петер Ролькер – Генеральний директор Rolker Okofrucht
GmbH, який детально розповів про технологію вирощування, зберігання та
продаж органічних фруктів. Садівників нашої області дуже зацікавила ця
тема.
З цікавою презентацією новітніх систем зберігання сільськогосподарської
продукції виступив Яцинин Ю М.- директор ДП ПКТІ «Львівхарчопроект», а
також Юрій Дубас – Директор ТзОВ Агро-Сур з пропозиціями по будівництву
нових сучасних теплиць для вирощування ранніх овочів та квітів.
На конференції також обговорювали питання кооперації сільськогосподарських
товаровиробників, розвиток кластерної ініціативи та використання біо-препаратів
для вирощування сільськогосподарської продукції.
http://www.chas.cv.ua/index.php?newsid=1552
АКЦЕНТЫ ПРЕДСТОЯЩЕЙ СЕССИИ
Людмила Радева, «Крымские известия», 07.10.2011
С заседания Президиума Верховного Совета АРК.
Пленарные заседания третьей сессии Верховного Совета АРК шестого созыва
состоятся 26—28 октября 2011 года. Это решение принял Президиум ВС АРК,
заседание которого провел глава крымского парламента Владимир Константинов.
Среди приглашенных были первый заместитель Председателя Совета министров
АРК Павел Бурлаков, руководители силовых структур, представители профсоюзов.
Доход от «золотой жилы», или как вывести мини-гостиницы из «тени»?
В уже сформированный согласно предложениям депутатов и членов правительства
автономии проект повестки дня сессии председатель Постоянной комиссии ВС
АРК по санаторно-курортному комплексу и туризму Рустам Темиргалиев предложил
внести вопрос о предварительных итогах курортного сезона. Эта отрасль очень
важна для Крыма, по прибыльности ее можно сравнить с нефтяной, но получаем
ли мы соответствующие доходы, имея такую «золотую жилу»? По данным Р.Темиргалиева,
количество отдохнувших в автономии превысило 5,3 млн и оказалось всего
на 0,5% ниже прошлогодних показателей. А доходы курортных городов и районов,
а также отрасли в целом даже увеличились — соответственно на 17% и 7%.
И все же это далеко не тот результат, который мог быть достигнут, потому
что количество организованных отдыхающих уменьшилось, а доля «теневого»
сектора в курортной сфере увеличилась. Казалось бы, проваленный сезон в
Египте, Тунисе и других странах был нам на руку, но от этого выиграл не
Крым, а Хорватия с Испанией. Не увенчались пока успехом и попытки нашего
Министерства курортов расширить рамки сезона. Все это, по мнению Р.Темиргалиева,
следует проанализировать на ближайшей сессии, и члены Президиума с ним
согласились.
Резервы курортной отрасли профильная комиссия видит в выведении из
«тени» мини-гостиниц, именуемых на чиновничьем языке «индивидуальными средствами
размещения отдыхающих». Официально их зарегистрировано в Крыму всего 126,
а на самом деле функционирует под видом частных более 1500 домовладений.
Это огромная «теневая суботрасль», отметил Р.Темиргалиев. И у властей нет
правовых оснований, чтобы привлечь таких дельцов к ответственности за неуплату
налогов. Даже когда все номера заполнены курортниками, а двор полон машин,
в том числе и с российскими номерами, хозяин продолжает утверждать, что
это его частное домовладение и к нему в гости приехали родственники. И
управы на него у властей нет. Такой пример Р.Темиргалиев привел из практики
Евпатории, а схема эта действует во всех курортных регионах полуострова.
Попробовали было настаивать на изменении целевого назначения земли
под такими объектами, чтобы зарегистрировать их как рекреационные, но согласно
заключению Главного экспертно-аналитического управления заставить владельцев
принудительно это сделать власти не вправе. Профильная парламентская комиссия,
рекомендуя отказаться от подобной практики, предложила свой план по выведению
мини-гостиниц из «тени». Он заключается во внесении изменений в законодательство,
в том числе в Налоговый и Административный кодексы, а также во введении
туристического патента. Это, по словам Р.Темиргалиева, позволит получить
экономический эффект в 45—60 млн. грн. в год.
Голодными не останемся, но…
Другой важный акцент, который будет поставлен на пленарном заседании,
касается итогов уборочной кампании и проведения осенне-полевых работ. Хотя
урожай зерна в Крыму собран рекордный (на 0,5 млн. тонн больше прошлогоднего),
председатель Постоянной комиссии ВС АРК по земельным, аграрным вопросам,
экологии и местному самоуправлению Николай Янаки назвал ситуацию в аграрной
отрасли сложной. Главные проблемы, по его словам, — недофинансирование
и низкая защищенность отечественного производителя. Многие положения замечательной
Программы развития села до 2015 года остаются на бумаге. Не выделяются
средства на селекцию и растениеводство, дотацию посевов, частичную компенсацию
отечественных удобрений, воспроизводство поголовья. Из-за подорожания электричества
аграрии вынуждены отказываться от использования оросительных систем. Не
по карману сельхозпроизводителям и современная техника. Не имея возможности
взять на ее приобретение доступный кредит, они продолжают работать на устаревших
и нерентабельных машинах.
Рекордный урожай получен только благодаря труду и таланту наших хлеборобов,
отметил Н.Янаки. К тому же в этом году, по его словам, «нет неучтенного
зерна и все, что собрано, — на виду и в закромах, так что голодными не
останемся».
Вместе с тем председателя профильной комиссии волнует ситуация с регистрацией
госактов на земельные паи. Он попросил у руководителей республики содействия
в проведении инвентаризации.
По мнению Н.Янаки, проблем в отрасли много, но если удастся своими
силами решить хотя бы часть из них, мы сможем вернуть Крыму славу успешного
аграрного края.
Хотя, надо заметить, и сейчас автономия далеко не аутсайдер в этой
отрасли. По словам, В.Константинова, на заседании Совета регионов в Киеве,
в котором он участвовал, обсуждались эти вопросы, и достигнутые показатели
позволили Крыму занять пятое место по Украине. Президент Виктор Янукович,
зная о сложной ситуации в сельском хозяйстве, говорил на Совете регионов
о необходимости комплексного преобразования АПК, чтобы вместе с земельной
реформой была реформирована и вся отрасль, пояснил глава крымского парламента.
Главное оружие против коррупции
Из повестки дня предстоящей сессии Владимир Константинов выделил также
внесенный им проект создания Временной комиссии Верховного Совета АРК по
вопросам предупреждения и противодействия коррупции. Спикер предлагает
сформировать ее состав на пропорциональной основе, чтобы кандидатуры внесли
все парламентские фракции. Свою позицию В.Константинов подробно аргументировал,
общаясь после заседания с журналистами. Такая комиссия призвана, по его
словам, изменить отношение общественности к коррупционным процессам. «Важно
приучить людей к тому, что с коррупцией нельзя мириться, — подчеркнул он.
— Иначе мы внукам передадим страну, в которой не то что некомфортно — невозможно
будет жить».
Коррупция распространяется, как ржавчина, проникая во все сферы нашей
жизни, и если Крым не продвинется в борьбе с ней, то, по мнению спикера,
у него не появится перспектив.
Понимая, как сложно преодолеть эти явления, тем не менее, глава крымского
парламента уверен, сегодня меняется отношение людей к коррупции, они становятся
к ней менее терпимыми, чем, скажем, в 1997-м году, и надо использовать
этот момент. «Пока мы не перестанем платить, — сказал спикер, — коррупция
не исчезнет, и никакая милиция и прокуратура нам в этом не помогут».
Наиболее опасным В.Константинов считает существование коррупционных
схем, создаваемых в направлении «сверху вниз», поэтому подчеркнул, насколько
важно их разрушить. Главное оружие при этом, по его мнению, — публичность.
Даже если не удастся поймать «за руку» чиновников, причастность которых
к коррупции очевидна, они потеряют шанс быть избранными, назначенными,
заверил спикер.
Он отметил, насколько важно, чтобы в этой борьбе Верховный Совет АРК
имел поддержку местных органов власти, поскольку на их уровне решается
многое. Поэтому данный вопрос будет главным на заседании Ассоциации органов
местного управления, которое уже готовится.
«Чистый город» в три этапа
В «Разном» для членов Президиума и приглашенных руководитель крымского
республиканского предприятия «Чистый город» Ирина Нестеренко презентовала
инновационный экологический проект по сбору и переработке твердых бытовых
отходов в Симферополе и Симферопольском районе. Главным образом это сделано,
чтобы придать публичность проекту, в отношении которого сейчас существует
много домыслов, пояснил В.Константинов журналистам.
Судя по сказанному И.Нестеренко, реализовать проект ее предприятие
намерено в три этапа. В первую очередь планируют закупить уборочную технику
(это будет сделано уже через неделю). И к 43-м улицам, за которые отвечает
сейчас «Чистый город», прибавятся еще около 80. Уже на этом этапе горожанам
обещают положительные перемены.
Затем закупят оборудование для комплекса, который построят к концу
2012 года. Это предприятие станет первым мусороперерабатывающим в нашей
стране (сейчас в Украине всего два подобных, но на них мусор сжигается).
Новый завод сможет перерабатывать до 45% мусора, собираемого в Симферополе
и районе. Остальное по-прежнему будет попадать на свалку. Правда, за 30
лет эксплуатации она исчерпала свой ресурс, и поэтому к ней придется «прирезать»
2,5 га.
И. Нестеренко отметила, что готова отвечать за существующий полигон
ТБО при условии получения его в оперативное управление. Пока же он находится
в ведении небезызвестной компании «СИМЭКО», которой сейчас занимаются правоохранительные
органы. А ведь еще недавно симферопольцев заверяли, что она обеспечит чистоту
наших улиц. Есть ли гарантии, что подобная история не повторится с «Чистым
городом»? Говоря об этом, члены Президиума попросили И.Нестеренко быть
готовой к тому, что деятельность возглавляемого ею предприятия будет находиться
под пристальным вниманием и депутатов, и общественности, подвергаться строгому
контролю и мониторингу.
Глава крымского парламента В.Константинов также с этим согласился,
но не был настроен думать о плохих перспективах. Он признался журналистам,
что презентация ему понравилась. Тем более что руководитель предприятия
твердо обещала сделать его самоокупаемым, взятый займ вернуть за пять лет
и строить свою работу открыто, размещая подробную информацию о каждом из
этапов на сайте.
http://www-ki.rada.crimea.ua/index.php/2011-03-07-10-09-22/2348-2011-10-07-07-15-40
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
ПАРТИЯ РЕГИОНОВ СТАЛА
ЕЩЕ СИЛЬНЕЕ
А.Белый, «Днепр вечерний», 10.10.2011, Днепропетровская обл.
Лидеры областной организации партии «Сильная Украина» примкнули
к «регионалам».
- Учитывая важность задач, стоящих перед страной и регионом, необходимо
объединять усилия, - заявил в четверг председатель бюро Днепропетровской
областной партийной организации «Сильная Украина» Евгений Жадан.
- Поэтому сегодня я написал заявление о выходе из партии «Сильная Украина»
и заявление о вступлении в Партию регионов. Днепропетровская областная
организация ПР во главе с Александром Вилкулом – это та команда, которая
добилась конкретных результатов по развитию Днепропетровщины. В области
строятся дороги, детские сады, школы, больницы, решаются проблемы, накопленные
десятилетиями. Впервые за много лет Днепропетровская область получила поддержку
Президента и правительства. Я благодарю руководство Партии регионов и лично
Александра Юрьевича Вилкула за принятие меня в команду Днепропетровской
областной организации Партии регионов.
Важное решение было принято на расширенном заседании бюро областной
организации политической партии «Сильная Украина». Евгений Жадан подчеркнул,
что именно наша область стала первой, где произошло это значимое событие.
6 октября председатель Днепропетровской областной организации Партии
регионов Александр Вилкул вручил партийные билеты Партии регионов председателю
областной организации «Сильная Украина» Евгению Жадану и руководителю молодежного
крыла этой партии Павлу Краснобрижему.
- Партия регионов – это консолидирующая платформа для ведущих политических
сил, выступающих за развитие экономики, повышение социальных стандартов
и реальное улучшение жизни людей, - сказал председатель Днепропетровской
областной организации ПР Александр Вилкул. – Объединение конструктивных
политических сил на платформе Партии регионов свидетельствует о растущей
поддержке президентского курса реформ. Вступление в Партию регионов представителей
«Сильной Украины» подтверждает тезис о реальном, а не декларативном объединении
реформаторских политических структур. Лидер «Сильной Украины» Сергей Тигипко
– наш земляк, профессионал, которого я лично знаю и уважаю. Его инициатива
по поддержке Программы развития страны Президента Виктора Януковича – важный
сигнал для всех политиков Украины. У членов Партии регионов и «Сильной
Украины» общие взгляды на будущее страны как успешного и процветающего
европейского государства. Вместе мы будем строить новую Днепропетровщину
и новую страну.
http://dv-gazeta.info/politic/partija-regionov-stala-esche-silnee.html
ОЛЕКСАНДР
БАШКАЛЕНКО: «МИ НЕ ХОЧЕМО ОЗИРАТИСЯ НАЗАД. НАШ ОРІЄНТИР - КОНСОЛІДАЦІЯ»
Лариса Кузнєцова, «Волинь», 08.10.2011
Волинська обласна організація Партії регіонів перетнула 10-річний
рубіж.
Цього року перший ювілей відзначають і районні осередки партії. За цей
період синьо-білі пройшли непростий шлях: від «глухої» опозиції - до партії
влади. Про політичний розвиток регіону загалом і особливості внутрішньопартійної
розбудови зокрема, наша розмова з головою обласної організації Партії регіонів
Олександром Башкаленком.
- Олександре Костянтиновичу, при такому розмаїтті партій, як в Україні,
не просто здолати конкуренцію. Тим більше, так би мовити, у традиційно
«помаранчевому» регіоні. Завдяки чому це стало можливим?
- Ви знаєте, тривалий час Волинь вважали безперспективною у сенсі політичного
розвитку. Тим більше, що в загальнодержавному електоральному полі області
належить менше 1%.
Справа тут не стільки в особливостях території, як у менталітеті її
мешканців. Наші люди не носять камінь за пазухою, але завше собі на умі.
Бо упродовж кількох століть тут дуже часто мінялася влада, державний устрій
і самі держави-поневолювачі. З іншого боку - аграрно-патріархальний устрій
життя краю відбився на деякій простодушності його жителів. Розрахунок на
їхню довірливість завжди приносив великі дивіденди.
Але якщо перші нечисленні організації і рухи мали якусь системність,
то з розвитком партійної полігамії політичне життя в регіоні нагадувало
Броунівський рух. Хаотичний, безладний, часто примітивний, але дуже бурхливий.
Ніде правди діти, цей вир захопив і нашу обласну організацію. Але ми
вчасно об'єктивно оцінили стан справ і прийшли до висновку, що потрібно
змінити методи роботи, змістити акценти, внести системність, послідовність
і чіткість в діяльність партійних структур. Це було непросте рішення. І
хоч не обійшлося без суперечок та хитання, ухвалене воно було переважною
більшістю представників місцевих партійних організацій.
- Відтоді справи із партійним будівництвом та інтеграцією пішли краще?
- Значно. Набутий практичний досвід, найкращі технологічні процеси,
вміння працювати з людьми ми переводимо у площину організованих політичних
дій. Цей процес триває і сьогодні.
Уже вибудувана чітка внутрішньопартійна вертикаль: потужний апарат
обласної організації - структуровані місцеві організації - первинні партійні
осередки - партійці і прихильники.
За останніх три роки кількість первинних організацій подвоїлася і нині
становить 1100 осередків, при тому, що в області трохи більше, ніж 800
населених пунктів. З такою ж кратністю ми нарощували відсотки за результатами
кожних виборів.
Ядро базових організацій - це наші перевірені кадри: люди з принципами
і переконаннями, не схильні до кон'юнктури. Через таких людей ми і ведемо
«прямий діалог» з волинянами, тримаємо безперервний зворотний зв'язок з
виборцями.
Одночасно інтенсивно розвивається молодіжний партійний рух. З цього
року в області реалізовується проект «Молодий помічник депутата» як школа
підбору і навчання молодих, перспективних та відповідальних людей для реалізації
програмних завдань.
- Ви завжди зазначаєте, що мало досягти кількісних параметрів. Без
якості вони не багато важать...
- Це наша базова позиція. У світі репутація - це те, що має визначальне
значення. Саме репутація становить левову частку вартості товарного чи
особистісного бренду. І політика - не виняток. Всі ми знаємо безліч прикладів,
коли у розвинених країнах через «підмочену» репутацію закінчувалася кар'єра
політиків і посадовців. Окремі з них самі подавали у відставку.
Але у вітчизняному політикумі досі мало значення дещо інше. По-перше,
вроджене або натреноване вміння гарно і самозакохано брехати. По-друге,
бажано було мати глибокий дальтонізм. Криза? Яка ще криза? Не відшкодовують
ПДВ? Яке таке ПДВ? Ну і, нарешті, - схильність до пустопорожньої балаканини.
Бо політичні обіцянки - це навіть не боргові зобов'язання у преферансі.
Тому ми системно і послідовно відстоювали репутацію прагматичної, відповідальної
команди, яка не мастить губи медом, але відповідає за сказане, має чіткий
план дій, реальний до виконання.
Поки наша політична сила перебувала в опозиції, доводити свою позицію
було непросто. Бо перебільшений оптимізм призвів до перевищення очікувань.
А намагання будь-що «намалювати» результат нічим не стримувалося.
Але при таких підходах в опонентів з результатом вийшла халепа. А економічну
кризу поглибила ще й криза політична. І люди зрозуміли, що світло у кінці
тунелю виявилось нічим іншим, як потягом, що несеться назустріч. І, щоб
уникнути катастрофи, перевести стрілки виборці довірили нам.
- У світі існує безліч прикладів об'єднання суспільства навколо загальної
мети порятунку. Як сформулювала цю мету Партія регіонів?
- Заможне суспільство, ефективна держава. Тут не треба вигадувати колесо.
Це те, що потрібно людям. Сьогодні. Найближчим часом. Їм занадто давно
обіцяно світле майбутнє: то комунізм, то європейський рівень життя.
Але революція у грудні 2004 року не принесла нашій країні революційних
змін в економіці. Бо стабільна економіка можлива за умови міцної політичної
концепції. Це тоді, коли суб'єкт економічної дії еквівалентний суб'єкту
політичної дії. Таку концепцію виразно і лаконічно сформулював наш лідер
- Президент України Віктор Янукович.
Перше. Україна - самодостатня незалежна держава. У своєму домі ми вправі
порядкувати, не озираючись ні на Схід, ні на Захід.
Друге. «Сильні регіони - сильна держава». Стратегія регіонального розвитку
спрямована на підвищення життєвого рівня аж до найвіддаленішого села. Аби
було зрозуміло: добробут людей - головне для країни.
Третє. Ефективна, відповідальна влада. Далеко не всі прагнуть влади,
але майже усі відчувають голод за результатами. А нам сьогодні конче потрібні
результати: у питаннях налагодження суспільного діалогу, взаєминах держави
і платників податків, послідовній соціальній політиці.
Для результату необхідні реформи. І робити їх треба швидко. Бо час
нещадного аналізу уже минув. Більшість людей це розуміє. А претензії до
тих чи інших економічних рішень влади завжди були, є і будуть. Це - закон
діалектики, бо жодне рішення не є універсальним настільки, аби воно вдовольнило
усіх. Відтак, варто орієнтуватися на більшість.
- А як щодо розуміння тих, кому люди делегували право приймати рішення?
Наскільки вдається формувати більшість у вирішенні питань при політично-фракційній
строкатості рад, надто місцевих?
- Той стиль управління, який ми застали, не містив у собі ні логічної
стратегії, ні хоча б якоїсь тактики. Максимум, що домінувало, - політична
доцільність. А спільність проглядалася хіба у взаємних звинуваченнях в
некомпетентності, заснованих, здебільшого, на аргументах на зразок «сам
дурень».
У місцевих радах різних рівнів наші фракції намагаються стати об'єднавчим
центром. Саме вони є провідником ідеї: єдина і головна мета діяльності
місцевого представницького органу - розвиток території і благополуччя її
мешканців. Погодьтесь, безглуздою є ситуація, коли цілий район залишається
без бюджетного фінансування, бо опозиційні депутати на кількох пленарних
засіданнях домагаються розгляду якихось ефемерних загальнополітичних питань.
Один з найважливіших засобів пошуку вдалого рішення є вміння прислухатися
до іншої сторони. Зрештою, люди від радіо і відрізняються тим, що вміють
не тільки говорити, а й слухати. Наша політична сила не належить до тих,
хто прагне безапеляційності у взаєминах з ідейними опонентами. Ми не хочемо
озиратися назад і згадувати колишні образи. Кажуть: те, що не вбиває, робить
нас сильнішими. І в цьому сенсі ми вдячні нашим опонентам за досвід.
Натомість усіляко демонструємо: ми - відкриті для діалогу, вміємо визнавати
помилки і адекватно сприймаємо конструктивну критику. Намагаємося залучити
до реалізації своїх програмних цілей представників соціальних інститутів,
громадських організацій різних спрямувань. Нас приваблюють не партійні
лозунги та популістська риторика, а, в першу чергу, - конструктивні ідеї.
На цих засадах ми і вибудовуємо діалог.
Усе це разом є зразком наших намагань перейти від конфронтації до консолідації:
в управлінні, бізнесі, суспільстві. Ми зацікавлені у збереженні соціального
миру і стабільності в країні.
А це можливе тоді, коли політикум, незалежно від забарвлення, окрім
партійних платформ, матиме державницькі позиції, підприємець, який надає
послуги чи виробляє продукт, пам'ятатиме про те, що і він може опинитися
в ролі ошуканого споживача, а споживач, як і громадянин, зможе і захоче
відстояти свої законні права та інтереси.
Для людей - це шанс отримати реальні зміни на краще. Для владного олімпу
- можливість не тільки ділитися, а й скористатися владою для виконання
заявлених орієнтирів.
http://www.volyn.com.ua/?rub=4&article=0&arch=
ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
МОРАТОРІЙ СКАСУЮТЬ.
ЩО БУДЕ ДАЛІ?
Петро Зубенко, «Київська правда», 11.10.2011
Як мінімізувати ризики?
Напевне, всі вже встигли зрозуміти: скасування мораторію на продаж земель
сільськогосподарського призначення — тільки питання часу. А що і як буде
далі? — відповіді на це питання залишаються актуальними.
Багато — хто несміливо, а хто і гучно, — висловлюють побоювання, що
після цього, мовляв, уся земельна реформа піде «не туди і не так». Ми зібрали
основні можливі ризики від запровадження вільного ринку земель сільгосппризначення
і разом із заступником голови Державного агентства земельних ресурсів України
Миколою Калюжним (до речі, одним із розробників проекту закону «Про ринок
земель») спробували розібратися, як можна унеможливити негативні наслідки
скасування земельного мораторію. Заступник голови Держземагентства погоджується:
перш ніж дозволить торгувати сільгоспземлями, законодавці повинні врегулювати
спірні питання.
Ризик 1. Землю скуплять олігархи?
Це насправді один із можливих негативних сценаріїв реалізації земельної
реформи. Великі земельні площі приберуть до рук фінансово-промислові групи,
обезземелять селяни та створять «латифундії» з найманими працівниками —
як у латиноамериканських серіалах.
Микола Никифорович вважає, що цей ризик можна істотно зменшити, якщо
в законі «Про ринок земель» передбачити обмеження максимальної граничної
кількості землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,
що може перебувати у приватній власності однієї особи. Між іншим, Академія
аграрних наук нині розробляє ці параметри для кожної агрокліматичної зони
(а в Україні їх шість).
Подібна практика не є українським “ноу-хау”. Приміром, у Польщі не
дозволяється мати у приватному володінні більше 300 гектарів. В інших країнах
хоч і немає прямого обмеження землеволодіння, проте у законодавчих актах
закладено умови, що фактично його обмежують. Скажімо, у США фермерам при
перевищенні визначених норм землі, що надається у приватну власність, обмежується
загальна сума державної підтримки. За такої умови розширення землеволодіння
втрачає сенс, бо без державних дотацій виробництво на цих землях буде невигідним.
Як наслідок — навіть у найбільших фермерських господарствах розмір землеволодіння
не перевищує 800 гектарів.
Ризик 2. Селяни змушені будуть продавати землю за копійки?
Це — одне з найскладніших питань при скасуванні мораторію. Вже нині
існують схеми штучного заниження вартості земель. Законопроект «Про ринок
земель» передбачає, що основою для визначення ціни землі має бути експертна
грошова оцінка, яка хоч і визначатиметься в кожному випадку окремо, але
не повинна бути нижчою за нормативну грошову оцінку.
Нині нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення
становить, в середньому по Україні, 10-12 тисяч гривень за гектар. Але
ця цифра була виведена ще 15 років тому, до того ж — за методикою часів
Радянського Союзу. В неї закладена вартість зерна третього класу, а розрахунки
зроблені ще в рублях. Очікується, що до кінця 2011 року нормативну оцінку
буде збільшено удвічі, орієнтовно — до 25 тисяч гривень за гектар.
Ризик 3. Землю скуплять спекулянти для перепродажу?
Фахівці не відкидають перспективи, що значні площі земель сільгосппризначення
скуплять фінансові спекулянти, щоб потім перепродати їх за вищою ціною.
Такий розвиток подій може призвести до здорожчання сільськогосподарської
продукції та зростання інфляції.
На думку М.Калюжного, мінімізувати цей ризик можна буде, внісши зміни
до Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито». А саме: у разі швидкого
перепродажу земельної ділянки накладати на продавця великий податок — так
зване «загороджувальне мито». Таке мито планується запровадити на п'ять
років: перший рік — 100 відсотків, другий — 90, третій — 80, четвертий
— 70 і п'ятий – 60%. Наприклад, якщо ви купили земельну ділянку цього року
і хочете її перепродати, то повинні будете сплатити усі 100 відсотків нормативної
грошової оцінки. І тоді бажання займатися спекуляцією землі відпаде, вважають
у Держземагентстві.
Ризик 4. Землю скуплять банки?
Дехто з експертів вважає, що в Україні можливий т. зв. «американський»
сценарій розвитку ринку земель, коли фінансові установи (зокрема, комерційні
банки) заволодіють значними площами, як наслідок переходу земель, переданих
підприємствами-виробниками, у заставу для отримання кредитів. Це, у свою
чергу, може спричинити її нецільове використання.
Як вважає М.Калюжний, цей ризик значно перебільшений, отже — і малоймовірний
у сучасній Україні. Насамперед тому, що тримати в пасиві сотні гектарів,
сплачуючи земельний податок, є справою вельми безперспективною з точки
зору отримання прибутку.
Проектом закону «Про ринок земель» передбачено, що відчуження банківськими
та іншими кредитними установами земельних ділянок сільгосппризначення,
право власності на які перейшло до них через невиконання зобов’язань по
заставі, обов’язково проводиться протягом двох місяців шляхом продажу на
аукціоні.
Ризик 5. Цінні землі пустять під забудову?
Заступник голови Держземагентства і в цей ризик не вірить. В останні
роки структура користування землею стабілізувалася, привабливі для містобудівного
освоєння землі вже зазнали урбанізації та переведені у відповідні категорії
земель. Втім і не відкидає — треба ще серйозно попрацювати над законодавчою
базою, деталізувати умови цивільно-правових угод, за якими може здійснюватися
відчуження речових прав на земельні ділянки, прописати всі можливі варіанти.
І останнє: на думку Миколи Калюжного, всупереч розтиражованим заявам,
1 січня 2012 року мораторій не скасують, а обіг сільгоспземель, навіть
за умови ухвалення основних законів, буде відстрочений ще на деякий час,
найпевніше — на рік. Цього часу вистачить, щоб ухвалити законопроекти,
які б мінімізували можливості для спекулятивних і корупційних дій. Адже
неконтрольований ринок землі не потрібний нікому.
http://www.kiev-pravda.info/105-22741/morator%D1%96j-skasuyut-scho-bude-dal%D1%96
АГРАРНА
РЕФОРМА: ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ І КОМУ ЦЕ ПОТРІБНО?
Мишко Жванко, «Київська правда», 09.10.2011
«За володіння землею боротимуться більш жорстоко й безкомпромісно,
ніж це було в інших галузях народного господарства».
Основними і найбільш чітко виявленими результатами аграрних перетворень
в Україні останнього десятиліття є перехід земельних ресурсів країни у
власність великої буржуазії, формування потужних і надпотужних аграрних
латифундій, швидке відмирання українського села як виробничої і соціокультурної
структури.
Прийнята стратегія аграрних реформ визначається, мабуть, загальною
глобалізацією світової економіки. У ній не залишається місця ні патріархальним
формам господарської діяльності, ні пов’язаному із ними сільському способу
життя. Разом з тим є підстави припускати наявність певної історичної зумовленості
таких змін, притаманних саме для України.
Найбільш характерними для нинішнього часу є колосальні масштаби тіньової
приватизації землі переважно напівкримінального, а часто й кримінального
характеру. Законодавча і виконавча влада (парламент, президенти країни
та їхні адміністрації, Кабінет міністрів, прокуратура, судові органі, СБУ,
МВС) спокійно спостерігають за цією незаконною діяльністю, і, цілком імовірно,
що багато хто з них у ній бере участь.
Нині вищі ешелони влади в Україні - це своєрідний клуб багатих і дуже
багатих. Зараз ні заощадження на банківських рахунках, ні інвестування
в розвиток промисловості, сільського господарства, сфери послуг та інше
не гарантують збереження капіталу. Один з найнадійніших способів його вкладення
- скуповування нерухомості і насамперед землі. Сюди капітал спрямовує свої
інтереси й зусилля, незалежно від того, якій гілці влади він належить.
Тому боротися з тіньовою приватизацією землі нікому. Усі владні структури
прямо або опосередковано в цих процесах задіяні.
Сформувалася велика верства земельних спекулянтів з власними юридичними
службами, що міцно зрослася з державною, законодавчою і виконавчою владою.
Сформувалася земельна мафія.
Перехід земель сільськогосподарського призначення у власність міських
жителів стимулюється правом спадкування паю. За останні півтора десятиліття
пішли з життя багато пенсіонерів, яким земельні та майнові паї було виділено
у власність. При¬родно, ця власність перейшла до їхніх спадкоємців, які
проживають у містах і з сільсь¬ким господарством жодним чином не пов’язані.
Ці міські землевласники становлять значний контингент власників земельних
і майнових паїв, готових продати їх кожному, хто побажає їх придбати. Легко
розстаються з паями нинішні пенсіонери та сільські люмпени.
Набуло поширення і таке явище, як сільське "рейдерство", за рахунок
скуповування майнових паїв та усунення в результаті цього керівної ланки
господарств, що закінчується розпродажем майна, худоби і повним руйнуванням
сільськогосподарських підприємств. Більшість нових власників не бажають
займатися тваринництвом як складною галуззю, що потребує чималих капіталовкладень,
наявності численних кваліфікованих працівників, ведення складної племінної
роботи й ветеринарного контролю, галузі кормовиробництва тощо.
Захоплені в результаті рейдерських атак господарства орієнтуються переважно
на виробництво зерна і насіння олійних культур. Купується нова техніка
та освоюються працезберігаючі технології обробки польових культур.
У результаті такої переорієнтації господарської діяльності та зміни
технологій робочі місця в нових хазяїв одержують у найкращому разі п’ять
відсотків з числа колись працюючих. Прово¬кується масове безробіття, яке
в сільській місцевості перетворилося на серйозну проблему. При цьому сільські
жителі втрачають елементарну соціальну підтримку, яку в минулому традиційно
надавало їм керівництво колгоспів і радгоспів. Таким чином, руйнується
"симбіоз" великого аграрного підприємства та жителів сіл, який склався
за десятиліття, звичний уклад життя в сільських громадах.
При цьому фонди на утримання сільських безробітних формуються з державного
бюд¬жету, тобто із коштів платників податків. Прибуток, а в найближчому
майбутньому - і земля, земельна рента - багатим, а народу - утримання сільських
безробітних.
У результаті цих процесів, викликаних аграрною реформою, зароджується
аграрний латифундизм, з’являються нові поміщики. Сільським господарством
вони безпосередньо не займаються. Для цього наймаються менеджери. Господарі
володіють бізнесом у більш прибуткових і менш ризикованих сферах діяльності.
Ними можуть бути і депутати Верховної Ради, і великі державні чиновники,
і банкіри. У селах, як правило, мало хто знає особистості нових хазяїв.
Вони ховаються за складними назвами юридичних власників.
На відміну від поміщиків минулих епох, вони не мають у селах маєтків
і не проживають у них навіть тимчасово. У праці селян, соціальному й культурному
розвитку села, сприятливій екології аграрних територій вони не зацікавлені.
Землю вони сприймають як виробничий ресурс або об’єкт спекуляцій, а село
і його жителів - як зайвий елемент, наявність якого на території призводить
до підвищення витрат на охорону врожаю і матеріальних цінностей.
В останні роки позначилося нове явище. Як поміщики на землях України,
з’явилися громадяни західних країн: поляки, серби, австрійці, німці, голландці
та ін. Загальна стратегія їхньої діяльності мало відрізняється від вітчизняних
представників цього ж стану. Але західні європейці мають низку переваг.
Для сільськогосподарської діяльності на наших територіях вони одержують
дешеві кредити у своїх країнах, а прибуток, звичайно, вивозять за кордон.
Обмежені земельні ресурси й жорстке природоохоронне та соціальне законодавство
в Захід¬ній Європі зумовлюють значну привабливість земель України для вкладення
іноземного капіталу. Аграрна реформа дозволяє нині скромному голландському
або німецькому фермеру з наділом на його батьківщині, який ледь перевищує
десять гектарів, одержавши у своїй країні дешеві кредити, відразу стати
в Ук¬раїні латифундистом, поміщиком із тисячами гектарів найкращої в Європі
землі.
Те, що в минулому було неможливо здійснити шляхом крово¬пролитних війн,
сьогодні досягається в мирній тиші банківських і урядових кабінетів.
Зовсім нескладно уявити собі, як розвиватимуться події після зняття
мораторію на торгівлю землею сільськогосподарського призначення в умовах
уже очевидного усунення держави від вирішення складних питань аграрної
економіки та соціальної політики. Узагальнений сценарій може бути тільки
таким.
1. Масове скуповування земельних і майнових паїв. Захоп¬лення земель
великим вітчизняним та іноземним капіталом.
2. Перепрофілювання господарської діяльності з переходом на працезберігаючі
малолюдні технології.
3. Подальше зростання сільського безробіття, деградація сіл і сільських
територій.
4. Різке погіршення екологічної ситуації в сільській місцевості.
На початку реформ нас переконували, що ринок поліпшить господарську
й соціальну ситуацію в країні. Продовжують повторювати це і нині. Але нас
за цей час залишилося вже не 52, а 46 мільйонів. При цьому остання цифра
викликає сумніви, як і всі офіційні демографічні дані та прогнози.
Якщо оцінювати проведену аграрну реформу як рух у бік Єв¬ропи, то це
не відповідає заявленим її цілям. Рух, звичайно, відбувається, але у бік
латиноамери¬канської моделі аграрного латифундизму.
Виходячи з наявного досвіду приватизації початку 90-х років, можна
з достатньою впевненістю стверджувати, що через десять років після зняття
мораторію на торгівлю землею сільськогосподарського призначення вся вона
опиниться у володінні не більш як десятка родин. Відомих в минулому земельних
магнатів - Потоцьких, Браницьких, Уру¬сових, Лопухіних та інших годі буде
й порівнювати з новими "князями".
Незгодних - переконливо попросять, занадто норовливих - приборкають,
а можливо, знищать фізично, як це було в проце¬сі приватизації промислових
підприємств у Донбасі й не тільки.
Нас очікують непрості часи. За володіння землею боротимуться більш
жорстоко й безкомпромісно, ніж це було в інших галузях народного господарства.
Чому так відбувається?
У цьому випадку важливо встановити причини процесів, які відбуваються
в аграрному секторі України. Спрямованість реформи, очевидно, змінити дуже
складно.
У сучасному етапі аграрного реформування виявляються знайомі риси періоду
абсолютизму, кріпосництва, більшовицького деспотизму щодо методів, форм
і цілей. Аграрна історія нашої країни, аж до нинішнього часу, формувалася
в такий спосіб, що кріпосницька поведінка міста стосовно селянства складалася
як безперервний процес. У ньому свідки й учасники останніх років кріпосництва
могли на схилі віку стати свідками повторного покріпачення селян більшовицькою
владою. Історична па¬м’ять реальної феодально-кріпосницької епохи ще не
повністю розчинилася в часі. Подібним чином історичний "місток" через колективізацію
було перекинуто у нинішній час, а пам’ять про початки вільного фермерства
й нормального буржуазного реформування була у свідомості на¬роду дуже жорстоко
витравлена в період розкуркулювання шляхом фізичного знищення її носіїв.
Далеке й не дуже далеке історичне минуле продовжує тяжіти над сьогоденням
країни. Саме тому дворянські маєтки породили колгоспи й радгоспи, а останні
нині плавно переходять у латифундії міської буржуазії. Але особливістю
сучасного періоду є те, що вже йдеться не про чергове покріпачення селян,
а про їхнє повне усунення з історичної арени.
Досить характерними, такими, які відображають кріпосницько-більшовицьку
ментальність нашої управлінської еліти, є методи здійснення реформи. Вони
буквально повторюють імперську й більшовицьку методології. Сучасне гасло
"земля - селянам" шляхом зрівнялівського паювання відповідає аналогічному
гаслу 1917 року не тільки за формою, а й по суті. Він є таким само великомасштабним
обманом, як і його більшовицький аналог, але більш витонченим і цинічним.
Цілком свідомо і розважливо землею по-зрівня¬лівсь¬кому наділено жителів
сіл, які можуть її тільки продавати за цілковитої відсутності в селах тих,
хто може її купити.
Досить згадати, як землю відомим декретом подарував селянам В.Ленін.
До чого це призвело, нам відомо. Спочатку селяни, озброєні на фронтах Першої
світової війни, буквально змели царський режим, Тимчасовий уряд і розчистили
більшовикам шлях до влади. Пізніше за цей "подарунок" селянство заплатило
колективізацією і голодною смертю.
Свідками подібних подій довелося стати і нам: селянам знову "подарували"
землю. Чим це завершиться? Можливо, новою соціальною катастрофою, як і
попередня.
Судячи з останніх подій, результатом чергового "подарунка" буде цілковите
знеземелення селян, перехід їхньої земельної власності в руки буржуазії,
формування аграрних латифундій, позбавлення селян місця докладання праці,
а потім і проживання.
Аграрна історія має властивість повторюватися, на жаль, з незмінними
негативними результатами, тому що незмінними вже багато століть залишаються
нерівноправні відносини міста і села.
Методика проведення нинішньої аграрної реформи з допомогою указів президента
також цілком відповідає феодально-більшовицьким принципам. Вони надзвичайно
нагадують рескрипти імператорів або постанови Політбюро ЦК КПРС. У подіб¬ному
ж порядку ці укази реалізо¬вувалися й реалізуються через васальну вертикаль
обласних і районних адміністрацій президента, як колись - через монархічну
або партійну управлінську вертикаль.
Склалося так, що при задекларованому демократичному устрої найважливіший
для сільсь¬кого населення і всієї держави глобальний захід - аграрна реформа,
втілювався в життя келійно, практично без участі парламенту. При цьому
ніхто навіть не спробував поцікавитися думкою сільського населення країни.
Таким чином, якщо говорити про справжні цілі аграрної реформи, то вони
вже позначилися досить чітко, свідомо чи мимоволі сприяють формуванню аграрного
латифундизму за рахунок швидкої скупки за мінімальними цінами земель, нібито
подарованих селянам.
У цивілізованих країнах держава і місто є заступниками, партнерами
виробників сільськогосподарської продукції. В Україні ж вони так само традиційно
виступають як корпоративний феодал.
Одержавши абсолютну більшість у законодавчій і виконавчій владі, місто
формує аграрну політику виключно на свою користь, перетворивши село на
свій сировинний придаток, своєрідну внутрішню колонію.
Місто ще не усвідомило, які хисткі його позиції в цьому світі, наскільки
воно уразливе щодо техногенних, фінансових катаст¬роф, цін на енергоносії
у собівартості продуктів харчування, епідемій, проблем міських відходів
тощо. Воно не розуміє, що із села воно не тільки одержує продукти харчування
і сировину для про¬мисловості, а й поповнює своє населення за рахунок сільського.
Цілком очевидно, що в зруйнованих бездумним аграрним реформуванням
селах їхні збіднілі, пригноблені морально і без належної освіти, за сучасними
мірками, сільські пролетарі не стануть бажаним, необхідним і чисельно достатнім
для міст Украї¬ни джерелом поповнення робочої сили та населення загалом.
Незабаром країні доведеться залучати населення ззовні не тільки в міста,
а й на спустілі сільсь¬кі території.
Приміром, урбанізовані країни Західної Європи, США, Канада вже не можуть
розвиватися без демографічного "допінгу" і, крім позитивних результатів,
одержують чимало складних негативних проблем.
Особливе занепокоєння має викликати масова еміграція жінок у Західну
Європу, країни Середземномор’я і не тільки. З окремих великих сіл Івано-Франківської
та Львівської областей у пошуках роботи і кращого життя виїхало до 250
тисяч і більше остарбайтерів жіночої статі, в основному молоді, активні,
сильні жінки дітородного віку. У селах залишилися чоловіки, які спиваються,
недоглянуті діти та старі. Характерно, що мало хто з тих, хто виїхав, має
бажання повертатися назад. Демографічна й соціальна катастрофа в таких
регіонах неминуча.
Можна сподіватися, що в Україні згодом сформується ефективна, відповідальна
влада, яка відстоюватиме національні інтереси, і країна одержить свій шанс
для розвитку, але без трудового потенціалу села досягти цього буде дуже
складно. На наявній базі природних і геологічних ресурсів розвиток можливий,
але це буде вже зовсім інший соціум, інша нація, а земля українському народу
не належатиме.
Заслуговує на увагу аграрна політика європейських країн "ста¬рого"
капіталізму: Німеч¬чини, Франції, Австрії, Швей¬царії, Швеції. Там основу
досить потужного аграрного сектора формують відносно дрібні, за нашими
масштабами, фермерські господарства. Безумовно, в перелічених державах
відбувається постійне збільшення площі земле¬користування окремих ферм.
Наприклад, за всю повоєнну історію середній розмір ферми в Німеччині збільшився
з 8-10 до 50-60 га.
Ніхто не засумнівається, що тамтешня буржуазія змогла б та, очевидно,
бажала б скупити всі землі сільськогосподарського призначення і організувати
на цій території надприбуткові аграрні холдинги. Але їй (буржуазії) зробити
це ніхто не дозволить. У цих країнах розуміють, що в такому разі земля
опиниться у володінні транснаціональних корпорацій, а території країн фактично
денаціоналізуються. Селянству на них місця не знайдеться.
Це варто було б розуміти нашим реформаторам.
Очевидно, треба здійснювати більш зважену, розумну аграрну політику,
вихідна позиція якої передбачає, що аграрна реформа - це не так економічний,
як соціальний захід, що викликає потужні збурення в соціальній сфері країни.
Ігри в аграрні реформи кабінетного, тим більше зарубіжного походження з
приватизацією землі міським капіталом за численного поки ще сільського
населення надзвичайно небезпечні з соціального, демографічного, екологічного,
політичного погляду, що в остаточному підсумку негативно позначиться на
економіці країни, її демографічному стані, екології та культурі.
Складається враження, що в динаміці аграрних перетворень в Україні
діє своєрідна матриця, яка вже протягом кількох століть відтворює феодалізм
у різних його формах. Щоб звернути з прокладеної попередниками історичної
колії, потрібні передусім розуміння і прогнозування процесів, які тільки-но
намітилися та які, на наш погляд, небезпечні для української державності,
і, звичайно ж, політична воля.
Про те, як треба реформувати аграрну сферу України, можна писати багато,
а можна викласти коротко, двома словами - з допомогою кооперації.
Світовий досвід свідчить, що, приступаючи до реформування сільськогосподарської
галузі, в сучасних умовах слід враховувати низку основних принципів. Головний
із них - первинність соціальних та екологічних факторів стосовно економічного.
Як основні стандарти аграрної політики в країнах так званого золотого
мільярда в послідовності, що відповідає їхній пріоритетності, прийнято
такі:
- рівність доходів на душу сільського і міського жителя;
- природне середовище, якість і стабільність родючості грунтів, водних
ресурсів, повітря;
- соціальна структура аграрних співтовариств, переваги й вади сільського
способу життя;
- продуктивність праці та економічна ефективність виробництва;
- кількість, якість, розмаїтість і вартість кінцевого продукту - їжі.
Світова аграрна політика на перше місце ставить соціальні й екологічні
проблеми. Питання продуктивності праці, виробництва продуктів харчування
як простіші в вирішенні відходять на другий план.
При здійсненні аграрної реформи слід також враховувати поліфункціональність
сільського населення країни і сільських територій.
1. Сільське населення закріп¬лює за державою її територію. У сучасному
перенаселеному світі вільні, занедбані землі тим чи іншим способом освоюють
інші народи і держави.
2. Сільські території зберігають типові національні ландшафти, на них
формуються водні ресурси країни, їхні кількісні та якісні показники значною
мірою визначають якість повітря.
3. На сільсь¬ких територіях зо¬серед¬жено ос¬нов¬ні рекреаційні ресурси
країни.
4. Тільки через управління структурою агроландшафтів можна пом’як¬шити
не¬гативну дію кліматичних і погодних аномалій.
5. Сільське на¬селення зберігає національну мову і культуру, архетип
нації. Су¬часні міста загалом космополітичні.
6. Сільські території є основ¬ним джерелом попов¬нення міського населення,
зростання і розвитку міст. Вони делегують у міста найбільш активну, талановиту
частину свого населення.
Очевидно, цим не вичерпуються всі функції й сільського населення, і
сільських територій, але їх досить для того, щоб зрозуміти таке: реформа,
спрямована на руйнування господарської та соціальної інфраструктури сіл,
еміграцію сільського населення за кордон, розвиток аграрного латифундизму
й міського буржуазного землеволодіння, є антидержавною та антинародною.
Історичний досвід переконує, що у разі правильного визначення цілей
і методів проведення аграрних реформ їхні позитивні результати виявляються
через невеликий проміжок часу. У нашому випадку ми є свідками тривалого
розвалу сільськогосподарської галузі та формування різко негативних процесів
у соціально-культурній сфері сільської місцевості і країни загалом. Треба
чесно визнати помилковість обраного курсу. Одним із сумних підсумків є
якісне "зношення" людського капіталу, занепад духу, надій, втрата перспектив,
різка депопуляція в сільській місцевості.
Концепцію аграрного реформування слід повністю переглянути, розробити
зовсім іншу ідеологію та стратегію аграрного реформування.
Варто визнати, що в сучасній аграрній реформі відсутній сільський трудівник
як суб’єкт і об’єкт реформування, і сама територія зокрема.
У сформованих умовах ліпше не затівати реформ згори. Вони, як доводить
досвід, небезпечні для народу і держави в цілому. Потрібно створювати належні
умови, щоб сільськогосподарська галузь сама пристосовувалася до ринкових
умов. Дер¬жавній владі треба лише стимулювати позитивні явища, жорст¬ко
обмежувати розвиток негативних, небезпечних для народу і держави соціальних,
екологічних, економічних явищ і процесів.
Нижче викладемо наше су¬б’єктивне бачення можливого виходу зі сформованої
кризової ситуації.
1. Провести найдетальнішу інвентаризацію сільськогосподарських земель
наземними і космічними засобами з юридичним, правовим супроводом. Виявити
всіх справжніх, а не підставних власників земельних ресурсів. Повернути
державі й сільським громадам численні самозахоплення.
2. Не менше як на десять років установити мораторій на торгівлю землею
сільськогосподарського призначення, щоб ґрунтовно розібратися з напрямком
і структурою аграрних перетворень. Заяви окремих економістів про потребу
ринкового обігу землі з метою іпотечного кредитування виробництва непереконливі
через низьку прибутковість і високий ризик аграрного виробництва, відповідно,
низьку ціну землі та невеликі суми застави, що не забезпечують фінансування
господарської діяльності. Спекуля¬тивні ціни на земельні ділянки поблизу
Києва й інших великих міст не відображають діючих економічних законів формування
ціни на землю сільськогосподарського використання.
3. Розробити не так програму розвитку виробництва, як концепцію розвитку
територіальних громад, і починати слід із соціальних, а не з виробничих
факторів.
4. Внести зміни у процес формування бюджетів усіх рівнів. Бюджет сільських
громад і сільськогосподарських підприємств має формуватися знизу. Податок
із землі повинен бути основною складовою сільського бюджету. Сільським
громадам слід знати, що вони житимуть в основному за рахунок земель, на
яких вони розташовані. Податок має бути збільшено принаймні удесятеро,
щоб земля не залишалася без господаря. Через земельний податок можуть організовуватися
різні соціальні фонди. Земельний податок може стати основою вдосконалення
технологій, поліпшення якості земельних угідь, здійснення екологічних програм
в агроландшафтах.
5. Обмежити або заборонити рух паїв на 10-15 років.
6. Вивчити й реалізувати можливість передачі паїв державним фондам
за певні пільги, наприклад, Пенсійному фонду, оскільки більшість власників
паїв становлять пенсіонери і люди передпенсійного віку. Пенсійний фонд
може виплачувати власникам паїв певні суми, а землю передавати на погоджених
умовах у користування територіальним громадам у формі цілісних комплексів.
7. Установити адміністративну відповідальність за стан і використання
сільськогосподарських угідь. За використання землі не несуть відповідальності
ні сільські ради, ні самі власники паїв, ні вся аграрна й не аграрна управлінська
вертикаль. Кон¬цепція недоторканності приватної власності прийнята в карикатурній
формі, якої немає ніде у світі.
8. Зобов’язати місцеві адміністрації формувати постійних землекористувачів.
При цьому заборонити землеволодіння юридичних осіб і законодавчо обмежити
концентрацію земельних угідь в одних руках. Норми можуть мати значні територіальні
розходження.
9. Організувати максимальну переробку сільськогосподарської продукції
на місці виробництва, що забезпечить сприятливу структуризацію аграрного
соціуму, оптимальні за часом зайнятості та спектром професій, а також рівнем
доходів, віковим і гендерним складом трудові ресурси сільських громад.
Дуже важлива можливість використовувати продукти переробки на місцях як
корми, добрива, енергетичні матеріали тощо. Місцева сільська промисловість
здавна існувала в селах і була цілеспрямовано знищена в процесі колективізації,
що пізніше зумовило перетворення села на сировинний придаток міста.
10. Усі відносини з державою сільськогосподарський виробник має здійснювати
через єдиний податок на землю, через місцеве самоврядування. Сільсько¬госпо¬дарського
виробника варто звільнити від прямих контактів із контролюючими та наглядовими
органами. Єдине його завдання - сплатити податок, а всі відносини з владою
та її структурами вибудовуються через органи місцевого самоврядування.
Усі ці питання мають вирішуватися на місці, а не в місті, в інспекціях,
банках, статуправліннях тощо.
11. Залучити на сільські території інші виробництва, встановивши податкові
та інші преференції, щоб село було людним, повнокровним. Якщо село буде
тільки виробником сировини, виробничою діяльністю в ньому за сучасного
рівня агротехнологій займатиметься дуже малий відсоток працездатного населення.
У таких умовах село як соціально-культурний феномен приречене на загибель.
Європейський рівень і характер урбанізації не є позитивним прикладом та
єдиним шляхом розвитку країни, принаймні на найближчу перспективу.
12. На державному рівні слід визначитися із зональною і по адміністративних
одиницях спеціалізацією виробництва, потрібними обсягами, якістю, відносно
стабільними цінами. Сформувати центральний орган із регіональними відділеннями
вивчення внутрішніх і зовнішнього аграрних ринків на кшталт функціонуючого
багато років у сусідній Польщі Агентства аграрного ринку.
13. Перетворити сільські поселення на сучасні агропромислові структури,
які забезпечують диверсифіковану зайнятість населення, наявність соціальної
інфраструктури.
Слід чесно визнати, що в державі Україна аграрна політика відсутня.
Мається на увазі аграрна політика як стратегія управління соціоприродними
системами з їхніми соціальними, екологічними, економічними складовими.
Нині ми знову перебуваємо в процесі формування соціального середовища надзвичайно
високого рівня конфліктності, при явній загрозі відмирання сільського соціуму
як історично сформованого соціально-культурного і виробничого феномена.
Нам цілеспрямовано нав’я¬зують віру в те, що варто тільки вдосконалити
законодавство - і землю сільськогосподарського призначення можна пускати
у вільний продаж. Це в країні зі сформованою кланово-олігархічною економікою,
у країні, яка лідирує у світі за ступенем корумпованості, у країні, в якій
жодних писаних законів, зокрема Конституції, не дотримуються.
Не будіть лихо, поки тихо. Наслідки можуть бути непередбачуваними.
http://www.kiev-pravda.info/ekonom%D1%96ka/agrarna-reforma-scho-v%D1%96dbuva%D1%94tsya-%D1%96-komu-tse-potr%D1%96bno
ЕКОНОМІКА
ДРУЖИТЬ СТРАНАМИ И РЕГИОНАМИ
Елена Манина, «Крымская правда», 11.10.2011
Второй Международный черноморский форум.
Слово «рецессия» вновь, как и накануне кризиса 2008 года, не сходит
не только с первых полос специальных изданий, но и с языков политиков и
экспертов. Их тревога понятна: замедление темпов экономического роста неизбежно
приводит к кризису, а учитывая, что мир ещё не оправился после первой волны
финансового цунами, второй вал может быть ещё более разрушительным. Правда,
к нему можно подготовиться, учесть прошлые ошибки и встретить, что называется,
во всеоружии. В первую очередь предотвратить отток инвестиционного капитала
из экономики конкретных стран, чтобы избежать ещё одной неизбежной при
кризисе беды - стагнации. Как это сделать, обсуждали на втором Международном
черноморском форуме, прошедшем в конце недели в Крыму. Выяснилось, что,
как и три года назад, единого рецепта не существует, а мнения экспертов,
чиновников и дипломатов, которых в Ливадийском дворце собралось более 200
человек, новизной не блистали, хотя порой диаметрально расходились.
Новости хорошие и плохие
Тем не менее большинство сошлось во мнении, что основой дискуссии должны
стать более тесная координация и диалог между странами-участниками региональных
экономических сообществ, что позволит сообща и решать внутренние проблемы,
и противостоять внешним экономическим вызовам. Тех в послед¬нее время всё
больше, и исходят они не только из-за океана.
По мнению директора по вопросам макроанализа аналитической компании
Roubini Global Economics Рейчел Зимбы, в ближайшие пять лет будет замедляться
рост не только США, но и всех крупнейших экономик мира. И лишь некоторые
азиат¬ские страны покажут неплохие темпы роста - до 6%.
Не удастся избежать влияния рецессии в США и ЕС и Китаю, поскольку
эти страны являются крупнейшими потребителями китайских товаров. Впрочем,
если развитые страны погрузятся в конкретную рецессию, то Поднебесной,
а с ней Индии, Турции и России грозит лишь замедление темпов экономического
развития.
- Проблемы, которые привели к глобальному кризису 2008 года, не исчезли,
мы наблюдаем приход очередной волны кризиса, - уверена эксперт. - В некоторых
странах Еврозоны размеры суверенного государственного долга создают проблемы
в частном секторе, что также мешает росту экономики. Многие страны этого
региона имеют большой фискальный дефицит - им нужно привлекать инвестиции.
Однако объёмы инвестиций сокращаются. Впрочем, у этого процесса есть и
позитивная сторона - снижение инфляции, если мы говорим о таких странах,
как Украина.
С ней согласен и координатор по вопросам сотрудничества в регионе Чёрного
моря и Центральной Азии Организации экономического сотрудничества и развития
Федерико Бонаглиа.
- В странах Черноморского бассейна есть две причины уязвимо¬сти: превышение
расходов на социальную сферу над доходами бюджета и медленный процесс создания
новых рабочих мест, - считает он.
Ещё одну причину уязвимости, на этот раз конкретно украинской экономики,
назвал глава делегации Европейского союза на Украине Жозе Мануэль Пинто
Тейшейра.
- Процент малого и среднего бизнеса на Украине остаётся малым, поэтому
власти страны долж¬ны уделить внимание этому вопросу. Именно малые и средние
предприятия могут поглотить внешние риски в случае ухудшения ситуации на
международных рынках, - отметил он.
К плохим новостям, по мнению Рейчел Зимбы, относится и высокий уровень
внешнего кредитования Украины. К хорошим - то, что отток капитала из страны
прекратился и самое время активно привлекать долгосрочные инвестиции. Причём
не столько внешние, которые во всём мире иссякают, сколько внутренние,
что проблематично без конкретных политических решений на уровне центральных
властей. В первую очередь имеется в виду создание системных преференций
для бизнеса. Инвесторы, по мнению Рейчел Зимбы, становятся всё более избирательными,
и выиграют те правительства, которые быстрее других сумеют их заинтересовать.
Кроме того, рецепт спасения от эксперта заключается в ставке на новые
технологии и развитие сельскохозяйственного сектора.
- У нас шикарные условия по агропромышленному комплексу - и для внутреннего
развития, и для привлечения инвестиционного капитала, - отметил и крымский
спикер Владимир Константинов.
Конфликт приоритетов
О перспективах сельскохозяйственной отрасли в стране в целом и в Крыму
в частности весьма пространно рассуждал министр аграрной политики и продовольствия
Украины Николай Присяжнюк, правда, в основном в теоретической плоскости.
Министр предложил образовать мониторинговый центр - благодаря ему будет
создана система управления продовольственными запасами, которая в дальнейшем
«могла бы стать эффективным регулятором продовольственных рынков и активно
противодействовать развитию кризисных явлений в аграрной сфере». Ещё более
глобальная инициатива - создание на территории Украины мирового продовольственного
резерва зерна, что уже доведено до сведения Организации по продовольствию
и сельскому хозяйству ООН (FAO).
- Мы готовы обеспечить формирование такого резерва в объёме 10-12 миллионов
тонн, готовы его качественно сохранить и выполнять зерновые интервенции,
- заявил Присяжнюк.
По его мнению, автономия имеет потенциал для увеличения производства
сельхозпродукции примерно до 3 миллиардов в год. Наиболее перспективным
является развитие сельского хозяйства в степных регионах, где в течение
трёх-четырёх лет планируется восстановить все орошаемые земли, увеличить
производство риса, фруктов и овощей.
Крым может стать и лидером по производству детского питания. «Для меня
как министра Крым в аграрном секторе является приоритетным регионом, он
станет нашей визитной карточкой», - заявил министр, добавив, что в госбюджете-2012
на поддержку производства экологически чистого детского питания предусмотрено
20 миллионов гривен.
Тема приоритетов автономии на форуме возникала не единожды, причём
всякий раз в новом контексте. Например, министр регионального развития,
строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины Анатолий Близнюк
тоже уверен, что Крым должен стать «точкой роста» украинской экономики,
но ратовал за то, чтобы в первую очередь у нас развивались технопарки и
альтернативная энергетика. Его же главный информационный посыл - усиление
роли государственно-инновационного развития страны.
Впрочем, согласен министр и с мнением вице-премьера - министра инфраструктуры
Украины Бориса Колесникова, что главное для страны - развитие инфраструктуры.
- Государство в любом случае должно способствовать развитию инфраструктуры
и создать условия для туристического бизнеса в Крыму, кроме нас этого никто
не сделает. А выигрыш государства заключается в том, с какой заработной
платой будут заняты крымчане в сфере обслуживания и какие налоги получат
местные власти для развития Крыма, - пояснил Колесников.
Стратегическим проектом в сфере туризма является развитие западного
побережья, отметил вице-премьер. Разработка концепции, по его словам, уже
завершается.
- Предварительно готово к проектированию новое скоростное шоссе первой
категории между Симферополем и Евпаторией протяжённостью 51 километр. Мы
будем усиливать энергетику Западного Крыма, водоснабжение, то есть всё,
что необходимо для создания настоящего черноморского курорта, который будет
открыт для граждан Украины и других государств, - сообщил Колесников.
Экология, транспорт и энергетика - основы стратегии сотрудничества
со странами Причерноморья и для Евросоюза, отметил Тейшейра. Эту стратегию,
заявил он, Европарламент будет рассматривать в ближайшее время.
- Автономная Республика Крым имеет большие перспективы на этом поле,
- сказал дипломат.
Транспорт и энергетический потенциал, конечно, хорошо, но главное в
сотрудничестве - это увеличение торгового оборота между странами, не согласился
с коллегами постоянный координатор ООН на Украине Оливье Адам. Поэтому,
по его мнению, необходимы глобальный договор между странами региона, обмен
статистическими данными, упрощение режима пересечения границ для товаров,
а заодно и людей.
В целом же страны Черноморского бассейна сотрудничать «по-взрослому»
ещё и не начинали, констатировали эксперты.
- Сегодняшняя Организация черноморского экономического сотрудничества
(ОЧЭС) с бюджетом в два миллиона долларов - это не тот уровень. Нужно,
чтобы ОЧЭС было оснащено механизмами, должна быть хорошая финансовая база
для финансирования проектов. Ныне на финансирование некоторых международных
проектов ОЧЭС тратит 60 тысяч долларов, а должен быть совершенно другой
порядок цифр, - считает глава департамента по вопросам политического диалога
центра развития Организации экономического сотрудничества и развития Федерико
Бонаглиа.
Что мешает «танцору»?
Поговорили на форуме и о потенциале взаимодействия между регионами
Украины.
- Динамика развития современного мира говорит о том, что регионы и
страны должны активно сотрудничать. Поэтому сейчас, как никогда, нам необходимо
кооперироваться и создавать совместные проекты по горизонтали, в том числе
между городами, которые имеют общие проблемы, - заявил Павел Бурлаков.
Отметим, крымские власти подготовились к форуму весьма основательно.
Если год назад они лишь презентовали концепцию развития автономии до 2020
года, то теперь - отчитались о проделанной работе. Собственно на мероприятии
это и было их главной задачей, а именно: «вдуть» в уши дипломатов и представителей
бизнеса благую весть об улучшении инвестиционного климата на полуострове,
чтобы те потом разнесли её по миру.
Главные итоги - создание Агентства регионального развития АРК, которое
разрабатывает инвестиционные проекты и сопровождает их реализацию в республике,
законотворческая деятельность украинских парламентариев, касающаяся Крыма.
В частности, в Верховном Совете Украины уже находится законопроект,
регламентирующий порядок ведения инвестиционной деятельности в Крыму.
- Закон станет знаковым для инвесторов, потому что предполагает предоставление
налоговых льгот и преференций при реализации инвестпроектов в приоритетных
для развития Крыма отраслях, - отметила вице-премьер АРК Екатерина Юрченко.
Исполнительный директор международного фонда Блейзера Олег Устенко
считает, что региональные инициативы не могут быть реализованы без изменений
на центральном уровне. «При сохранении существующих темпов роста в 2015
году, хотя экономика страны будет расширяться, Украина всё равно будет
отставать от других государств черноморского региона, в десять раз по отношению
к России и в пять - к Турции», - сказал эксперт.
Такое же мнение и у директора Национального института стратегических
исследований при президенте Украины Андрея Ермолаева. По его словам, крупным
инвесторам гораздо удобнее работать не с государством, а с региональными
властями, но единственной территорией, которая в нашей стране соответствует
статусу региона, является Крым. Поэтому без реформирования межрегиональной
инфраструктуры Украине не обойтись. Вовлекать же украинские «регионы» в
их теперешнем постсоветском состоянии в транснациональное сотрудничество
нельзя. В первую очередь из-за отсутствия у них экономической, социальной
и политической мобильности.
Соглашения множатся
В рамках II Международного черноморского экономического форума аэропорт
«Симферополь» и компания Lufthansa Consulting подписали договор о сотрудничестве.
Согласно договору планируется разработать концепцию государственно-частного
партнёрства для развития аэропорта. Проект будет направлен на модернизацию
обслуживания пассажиров, строительство новых терминалов, ремонт взлётно-посадочной
полосы, развитие торгово-развлекательной инфраструктуры. Директор Агентства
регионального развития Крыма Алексей Стародубов сообщил, что потребность
в инвестициях для реконструкции составляет около 300 миллионов долларов.
Поиском инвестора займётся британская компания Investek.
Во время форума были также подписаны соглашения о торгово-экономическом,
научно-техническом и культурном сотрудничестве между Совмином и Харьковской,
Одесской, Николаевской, Херсонской облгосадминистрациями, Севастопольской
горгосадминистрацией.
Кстати
Крым заключил 11 соглашений с областями Украины. С регионами других
государств заключено 26 соглашений. Из них:
20 - с регионами Российской Федерации,
3 - стран Евросоюза,
а также провинцией Хайнань (КНР), Минском (Белоруссия) и провинцией
Себу (Республика Филиппины). Кроме того, у автономии насчитывается около
100 городов-побратимов.
http://www.kp.crimea.ua/newspapers/2011/10/11/druzhit-stranami-i-regionami
ТОЧКА ЗОРУ
НА УКРАЇНУ НАСУВАЄТЬСЯ
АПОКАЛІПСИС
Олена Дем'янюк, «Поступ», 10.10.2011, Львівська обл.
Про технічний дефолт України та про сценарій нової Коліївщини у
Львові розповів економіст Олег Соскін.
У четвер, 6 жовтня, економіст та політолог, директор Інституту трансформації
суспільства Олег Соскін розповів свій варіант апокаліпсису для України.
Україна перебуває в дуже важкому економічному, фінансовому та соціальному
становищі. Держава посідає 162 місце за індексом економічних свобод (порівняно
з 2009 роком погіршення на 10 позицій), 82 місце за рейтингом глобальної
конкурентоспроможності з-поміж 133 країн. 134 місце - за рівнем корупції,
181 – за простотою сплати податків – з-поміж 183 країн, 74 місце за індексом
інвестиційних ризиків (між Буркіна-Фасо (Африка, 73 місце) і Республікою
Східний Тимор (Індонезія, 75 місце).
За словами експерта зменшення облігацій внутрішньої державної позики
(ОВДП) на руках в нерезидентів з початку 2011 року свідчить про те, що
з України вивели 800 млн. доларів. Це призвело до дестабілізації поля гривні
та зменшення золотовалютного запасу, адже тепер ОВДП скуповує НБУ, а натомість
продає золотовалютний запас. Минулого тижня Україна пережила технічний
дефолт.
За його словами, у Нацбанку спостерігається збільшення ОВДП. Однак
НБУ не має власних коштів, щоб купувати облігації: «Є два варіанти, звідки
береться приріст: Або Нацбанк продає золотовалютні запаси держави, або
ж він ініціює емісію, що в подальшому призведе до інфляції і до девальвації
гривні».
НБУ свідомо іде до того, щоб гривня знецінилась: «НБУ готує грунт до
девальвації гривні шляхом додаткового друку грошей. В 2011 рік відбулося
значне скорочення облігацій внутрішньої державної позики, які є у власності
нерезидентів. Ця сума зменшилася з 11 259 млн. гривень станом на початок
року до 5 126 млн. гривень станом на сьогодні. Тобто, скорочення становить
понад 6 млрд. гривень, майже 800 млн. доларів вийшло з України. Окрім того,
борг уряду зростає», - вказав Олег Соскін на тривожну тенденцію.
Однак, не лише для Львова апокаліпсис настав вже сьогодні, адже, як
вважає експерт, міський голова Львова Андрій Садовий – це смерть для Львова.
Садовий + смерть = СС.
«Львів – карнавальне місто-банкрут. Заберіть зі Львова бюджетні гроші,
які вливають у місто через Колеснікова, і для міста настане повний абзац!
Садовий пропонує львів’янам віртуальний розвиток міста. Він повністю ліг
під Колеснікова. Крах, замаскований вітриною з карнавалом», – переконаний
Олег Соскін.
Він вважає, що для того, щоб нація прокинулась, потрібне сильне потрясіння:
«Українці перетворилися в очах світової спільноти на карнавальну націю
бандерлогів, які тільки п’ють та жеруть. За всіма економічними показниками
ми на останніх місцях у світових рейтингах, але є те, в чому ми перші –
це в споживанні алкоголю та тютюнокурінні. Очевидно, за ріки крові, які
пролили наші предки, воюючи на незалежність, Бог дав нам спокійний і мирний
шлях до кінцевої мети, чого не скажеш про наших сусідів. Саме тому, що
не було потрясіння для нації, нині ми докотилися до такого стану речей
в країні. Народу потрібне потрясіння», - зазначив Олег Соскін.
За його словами, першим кроком до потрясіння буде недостатня кількість
газу у газосховищах, коли в січні – лютому почнуть замерзати великі мегаполіси.
Ще однією причиною він називає обвал гривні.
Невтішні прогнози експерт дав і для екс-прем’єра Юлії Тимошенко: «Єнакіївська
сім’я швидше за все залишить Тимошенко за гратами. При цьому Янукович вважає,
що за арешт Тимошенко йому нічого не буде, однак, швидше за все, в України
заберуть Євро-2012 і віддадуть його Польщі. Донецькі залишать Тимошенко,
яка на посаді прем’єра працювала на інший олігархічний клан, залишать за
гратами. Це буде символічно для лідерів ЄС. Можливо, вони навіть приймуть
рішення заарештувати майно в Монако олігарха Юрія Іванющенка».
«Єнакіївська сім’я завдяки суперменеджерам на взірець Тігіпка довела
країну до ручки. Тепер для того, щоб громадяни не повстали, влада почала
будувати в Україні цифровий концтабір, коли людина народилася, а її одразу
ж оцифрували. В Євангелії також про це сказано, що ніхто не зможе купувати
та продавати щось, якщо у нього нема номера», - переконаний Олег Соскін.
Соскін переконаний, що це дасть змогу повністю тотально контролювати
суспільство. Таким чином Україна перейде від кланової моделі до кастової,
де гроші та влада передаватимуться у спадок.
Однак надія є - молодь. І хоч вирішити проблему національного сну зараз
не може ніхто, адже нині в Україні нема явних політичних лідерів, які здатні
протистояти режиму. Нині є польові лідери, які ще не кристалізовані.
«Єдине джерело порятунку для України – це молодь, для життя якої в
країні залишилося ресурсів на 45 років. Ті, хто не виїдуть з України, повинні
будуть відстоювати 5 статтю Конституції України, в якій чітко вказано,
що єдиним джерелом влади є народ, а не кланово-олігархічні групи», – вважає
політолог.
Він зазначив, що судячи із соціально-економічного занепаду країни,
саме молоде покоління є класичними боржниками, яке віддаватиме мільярдні
борги держави, адже «Україна нині банкрут».
За його словами, саме на молодь вся надія. Якщо влада все ж посадить
Тимошенко, підпише закон про біометричні паспорти для більшого контролю
над громадянами, то націоналістичні сили повстануть на війну, яка, на думку
політолога, розпочнеться з Галичини, зокрема з Львівщини: «Це буде друга
редакція Коліївщини і Гайдамаччини. В критичний момент маса народить молодих
героїв».
http://postup.brama.com/usual.php?what=72605
СКАНДАЛИ
ОРГАНІЗАТОРИ
АКЦІЇ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО РОЗПОЧАЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКУ КАМПАНІЮ «ЯЙЦЯМИ ПО ТАБАЧНИКУ!»
Володимир Холод, «Є народна газета», 07.10.2011, Хмельницька обл.
Театралізована акція.
Три громадські організації Хмельницького («Оновлення країни», молодіжна
референтура Конгресу українських націоналістів, «Тризуб» імені Степана
Бандери) провели біля Хмельницького Національного університету театралізовану
акцію. «Привезли бабку», «привели Табачника» та принесли яйця (варені),
щоб, цитуємо: «повернути міністру освіти і науки, молоді та спорту України
Дмитру Табачнику здоровий глузд і любов до України».
Як зазначили самі учасник акції, вони не критикують міністра, а хочуть
йому допомогти. «Це початок всеукраїнської кампанії «Яйцями по Табачнику!».
Ми закликаємо студентів з інших областей відправляти міністру яйця для
постійної профілактики», - зауважив представник молодіжної референтури
Конгресу українських націоналістів Володимир Васьковський. В свою чергу
Олесь Вітряний з «Оновлення країни» пояснив захід тим, що міністру потрібна
допомога від цілителів, щоб викачати в нього ненависть на народу України.
Хмельницькі ж студенти акцію сприйняли із посмішкою на обличчі. Хтось
стояв на зупинці й просто спостерігав за «викачуванням яєць», яке тривало
хвилин 5-7, а хтось і сам долучився до «лікування». Щоправда, таких було
одиниці. «Та навіщо воно мені потрібно, - так пояснив своє небажання «викачати
яйця» Ігор, студент третього курсу ХНУ. – Мені що, немає чим зайнятися?»
«А я «викачав» заради приколу, - сказав інший студент ХНУ, який представився
Андрієм. – Хоча не розумію суті цієї акції. Хіба від цього щось зміниться?»
Фінішем «викачування» стало те, що всі яйця загорнули у студентські
конспекти, поклали в скриню та пообіцяли відправити в міністерство освіти.
http://ye.ua/news_6860.html
ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
ЗАКАРПАТТЯ
У ПОЛІМЕРНИХ ВІДХОДАХ. ВИХІД Є?
Ольга Пономарьова, «Rionews», 07.10.2011, Закарпатська обл.
Населені пункти повинні мати «Схеми санітарного очищення та прибирання».
Полімерні відходи захаращують Ужгород та область. Ця проблема загострюється
з кожним днем. В Ужгороді фактично не організоване збирання таких відходів
навіть у окремі спеціальні контейнери. А що вже казати про селища та села.
У деяких населених пунктах нашої області частину полімерних відходів
усе ж таки збирають, пакують та вивозять на утилізацію. Втім це лише частина
купи відходів, що утворюється щодня.
Нюанс ще у тому, що ніхто вже не уявляє жодної сфери діяльності й побуту
без пластмасових, полімерних та синтетичних виробів у вигляді тари різного
призначення, штучних тканин, плівок, водопровідних, каналізаційних та опалювальних
труб, іграшок, посуду, допоміжних засобів для гігієнічних та санітарних
потреб, одноразових шприців, систем для переливання інфузійних розчинів,
побутових приладів та багатьох інших товарів та продукції.
Полімерна продукція також має свій вік. І це при тому, що серед полімерних
виробів є одноразові, а є й такі, що служать протягом багатьох років. Деякі
вироби вже після одного використання перетворюються на відходи (одноразові
шприци та системи переливання, одноразовий посуд), інші — з часом, який
для кожного виробу інший.
Із кожним роком загострюється проблема твердих побутових відходів,
яку складають полімерні вироби, матеріали, що закінчили свій вік за призначенням,
використовувалися у вигляді тари та упаковки для харчових і промислових
товарів. Розрахунки обсягів таких відходів, що утворюються в населених
пунктах, відсутні. Якщо виробничі полімерні відходи збираються, пакуються
та відправляються на переробку, то проблема полімерних відходів у побуті
так і залишається невирішеною. Спільне збирання полімерних відходів разом
з іншими побутовими значно збільшує обсяги останніх. Вивезення їх на сміттезвалища,
полігони твердих побутових відходів скорочує терміни експлуатації таких
об’єктів. Річ у тім, що подібні високомолекулярні матеріали дуже повільно
розкладаються і можуть довго перебувати у ґрунті без змін.
Полімерні відходи довго не розкладаються і плавають нашими річками
Значна частина використаних ПЕТ-пляшок, поліетиленової плівки, пакетів,
одноразового посуду під час дощів, повеней потрапляє у річки, що призводить
до захаращення берегів, забруднення річок як малих, так і великих — Тиси
та Дунаю, а також Чорного моря. Спалювання відходів призводить до утворення
токсичних газів, що навіть у малих концентраціях негативно впливають на
стан здоров’я людей, особливо дітей та хворих. Показником безпеки полімерних
виробів уже на стадії їхньої розробки є визначення вмісту хімічних речовин
у продуктах горіння, бо саме вони стають причиною загибелі людей при пожежах.
Проблема полімерних відходів загострюється з кожним днем. З метою створення
умов для організації збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної
сировини, а також задля зменшення негативного впливу відходів на довкілля
ще у 2001 р. Кабінетом Міністрів України було ухвалено Постанову № 915
«Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як
вторинної сировини», якою передбачалося створення пунктів приймання від
населення різних відходів за плату, де пластмаса повинна прийматися залежно
від її попереднього використання по 0,85 грн. або 0,42 грн. за кілограм.
Складну ситуацію з твердими побутовими відходами взагалі та полімерними
зокрема треба вирішувати хоча би на рівні Закарпатської облдержадміністрації,
варто розглянути питання поводження з полімерними відходами (у тому числі
побутовими) та запропонувати шляхи їх вирішення. З чогось треба починати,
зволікання може ще більше зашкодити і людині, і навколишньому середовищу
через недбале ставлення до таких відходів.
І що робити? зволікання може зашкодити нам усім. і ми — позаду Європи
Населені пункти, в першу чергу міста, районні центри, повинні мати
«Схеми санітарного очищення та прибирання», погоджені та затверджені в
установленому порядку. До таких схем мають бути включені ключові заходи,
спрямовані на вирішення проблеми полімерних побутових відходів:
— окремий збір полімерних відходів шляхом встановлення спеціальних
контейнерів, пунктів приймання використаної тари;
— впровадження системи початкової переробки полімерних побутових відходів
шляхом зменшення їх обсягів (різання, пресування, пакування);
— впровадження методів утилізації попередньо підготовлених полімерних
побутових відходів або вивезення їх на переробку.
Ми довго впроваджували в наше життя полімерні матеріали та вироби з
них. Розвинуті країни світу вже намагаються виключити чимало штучно створених
матеріалів зі свого життя і в першу чергу таких, що контактують із харчовими
продуктами, питною водою, різними напоями. Ми знову позаду і будемо ще
довго перебувати в такому стані, якщо не зможемо створити надійну систему
поводження з відходами, на які перетворюються ще вчора корисні полімерні,
синтетичні та пластмасові вироби.
Автор - лікарка токсикологічної лабораторії Закарпатської облСЕС.
http://rionews.com.ua/newspaper/all/now/n1127916361
ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
ЯК
МАЛА БИ ДІЯТИ ОПОЗИЦІЯ У РАЗІ ЗАСУДЖЕННЯ ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО?
«Високий замок», 10.10.2011, Львівська обл.
Опитування «ВЗ».
Марія Періста, член Товариства «Просвіта»
У разі ув’язнення Тимошенко багато нинішніх «активістів» від опозиції
почнуть втікати як щури з корабля, що тоне. Залишиться кілька чоловік,
які захищатимуть екс-прем’єра до кінця або яким подітися нікуди, а решта
перебігатимуть у протилежний табір. Тимошенко була прапором БЮТу, прапором
опозиції, а якщо прапор упав – тоді військо розбігається. Народ «на барикади»
не піде. Він вже одного разу виступив, приніс на руках президента, поклав
його на трон, вислухав його обіцянки про 5 млн. робочих місць, про бандитів,
які сидітимуть у тюрмах. Тому страждати за когось народ більше не захоче…
Олег Скарбінець, випускник «Європейського університету»
Думаю, влада побоїться засудити Тимошенко. Злякається масових виступів
протесту. Бо не захоче створювати собі проблем в Європі, зокрема для свого
бізнесового оточення. Яке продає на Захід метал, яке зберігає свої кошти
у швейцарських банках, вчить своїх дітей у західних університетах, посилає
свої футбольні команди на європейські стадіони. Своїми інтересами через
одну жінку ризикувати не будуть…
http://www.wz.lviv.ua/articles/99079
* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали,
які з’явилися на шпальтах і сайтах обласних та міських газет, а також регіональних
інтернет-видань України по 11 жовтня 2011 року включно.
Зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.