|
Випуск 56, 12 серпня 2011 р. |
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ВИБІР - ЗА АБІТУРІЄНТОМРЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Катерина Денисюк, «Київська правда», 11.08.2011
Вступна кампанія—2011: абітурієнти з Київської, Донецької, Львівської, Одеської, Хмельницької областей та міста Києва у цьому році були найактивнішими.ЛУГАНСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ НЕ ИМЕЮТ АНАЛОГОВ В УКРАИНЕ
«Луганская правда», 10.08.2011
В нашей области с рабочей поездкой находился министр аграрной политики и продовольствия Украины Николай Присяжнюк.
«БЛІЦКРИГ» ОБЛАСНОЇ РАДИПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Сергій Підкопаєв, «Є народна газета», 10.08.2011, Хмельницька обл.
На п’ятому черговому зібранні депутатам Хмельницької облради вистачило менше двох годин, щоб прийняти майже чотири десятки рішень.«КРЫМ - ЭТО МУЗЕЙ ПОД ОТКРЫТЫМ НЕБОМ»
Диана Скляренко, «Крымская правда», 10.08.2011
Интервью министра культуры АР Крым Алёна Плакиды.ЯРМАРКА, БЮДЖЕТ И УРОЖАЙ
Оксана Гуцалюк, «Украина-Центр», 10.08.2011, Кировоградская обл.
Аппаратное совещание, проведенное главой ОГА Сергеем Лариным, оказалось насыщенным и приятными, и не очень информационными поводами.
СОРАТНИКИ ЛЕВКА ЛУК'ЯНЕНКА ГУРТУЮТЬ ПАТРІОТІВЕКОНОМІКА
Володимир Лис, «Волинь», 11.08.2011
«Лідер крайової організації УРП із задоволенням повідомив, що на з'їзді було багато представників молодої генерації…»
ПЕРЕДЫШКА МЕЖДУ МИЛЛИОНАМИ ТОННПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ
Наталия Гончарова, «Крымская правда», 10.08.2011
«…Валерий Кравец отметил, что крымским сельхозтоваропроизводителям для полного успеха не хватает желания получать рекордные урожаи».ТОВ «ЕЛЕВАТОР «ЧИСТА КРИНИЦЯ»: ДОБРИЙ ГОСПОДАР НА ЗЕМЛІ МАЄ ДБАТИ ПРО ЛЮДЕЙ
Надія Діденко, «Вечірня Полтава», 10.08.2011
«Наше головне завдання — за рахунок паїв та заробітної плати підвищувати добробут людей», - говорить керівник господарства Микола Харченко.
БЕРДИЧІВЛЯНИ ПРОТИ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙТОЧКА ЗОРУ
Олександр Доманський, «Ріо-Бердичів», 11.08.2011, Житомирська обл.
Десятки бердичівлян відгукнулись на заклик міської та районної організацій партії «Батьківщина» їхати до Києва на акції протесту проти політичних репресій.
О СОПРОТИВЛЕНИИ ПРОИЗВОЛУПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
Леонид Заславский, «Юг», 11.08.2011, Одесская обл.
«Вождей «сопротивления», однако, пугает возможность быть выброшенными за двери элитного клуба и еще более грозная перспектива лишиться накопленной собственности».«ЗА ЧТО АБОРИГЕНЫ СЪЕЛИ КУКА?»
Ефим Мармер, «Украина-Центр», 10.08.2011, Кировоградская обл.
«Нужно ли было арестовывать ЮВТ?»ЗА ЧТО СУДЯТ ТИМОШЕНКО?
Юрий Чевордов, «Главное», 10.08.2011, Харьковская обл.
Итак, ситуация с судом над Юлией Тимошенко получила новое развитие. Юля в тюремной камере.РЕФОРМЫ ДЛЯ ПРОФОРМЫ
Людмила Пашук, «Днепр вечерний», 10.08.2011
Как вы думаете, почему раньше рожали много детей? Конечно, с медициной этот вопрос тоже связан.
НАМ ВИПАДАЄ ІСТОРИЧНИЙ ШАНСПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
Анатолій Колосюк, «Рідне Прибужжя», 11.08.2011, Миколаївська обл.
«Є, було і буде багато проблем правового, організаційного, методичного та кадрового забезпечення української земельної реформи».ЧАС ЗМІН НАСТУПАЄ
Оксана Процюк, «Галичина», 11.08.2011, Івано-Франківська обл.
Євген Гірник: «Перезавантаження» українського політикуму обов’язково відбудеться.
ВЕЛИКА ГРАРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Тетяна Мартинова, «Вечірні Черкаси», 10.08.2011
В агробізнесі проходить великий переділ землі?
ШКОЛЯРИКИ – ФІНАНСОВІ КОМАРИКИСКАНДАЛИ
Яна Горобина, «Західний кур’єр», 11.08.2011, Івано-Франківська обл.
Підготувати учня до школи "від а до я" коштуватиме батькам від тисячі до двох тисяч гривень.
ЛЬВІВСЬКА ОБЛРАДА ПРИРІВНЯЛА ТИМОШЕНКО ДО БАНДЕРИ
Олена Дем'янюк, «Поступ», 11.08.2011, Львівська обл.
Обласні депутати одночасно розглянули питання про арешт Тимошенко та про Героя Бандеру.
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ВИБІР - ЗА АБІТУРІЄНТОМ
Катерина Денисюк, «Київська правда», 11.08.2011
Вступна кампанія—2011: абітурієнти з Київської, Донецької, Львівської, Одеської, Хмельницької областей та міста Києва у цьому році були найактивнішими.Загалом у вузи України подано майже 150 тисяч заяв. Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник озвучив основні особливості цьогорічної вступної кампанії. За його словами, вона практично не мала черг і незадоволення, тобто була набагато успішніше організована, практично мала вдвічі менше скарг і звернень громадян, ніж минулого року. До речі, Д.Табачник стверджує, що до правоохоронців та громадських організацій не надійшло жодного сигналу про вимагання хабарів, хоча торік такі випадки були. Вперше в цьому році абітурієнти мали можливість подати документи особисто або зареєструватися через електронний вступ. Радує міністра і висока активність абітурієнтів, випускників середніх шкіл цього року й минулих. Однак найголовніше те, що збільшилась кількість бажаючих вступити на технічні, математичні та інженерні спеціальності.
Хоча державне замовлення і було скорочене, однак у цьому році вперше за роки незалежності на 100 випускників середньої школи чекало 55 таких пільгових місць.
За результатами поданих заяв визначили лідерів та аутсайдерів цьогорічної вступної кампанії. У п'ятірку лідерів потрапили: Національний університет «Львівська політехніка» - понад 26 тис. заяв, далі йде Львівський Національний університет ім. Франка - понад 24 тис. заяв, Національний авіаційний університет – майже 24 тис. заяв, Національний технічний університет “Київська політехніка” – майже 23,5 тис. заяв, Київський національний університет ім. Шевченка – 22 тис. 629 заяв.
Разом із тим, 20 вищих навчальних закладів не отримали жодної заяви від абітурієнтів, бажаючих вступити до них на навчання. У понад 30 подано від 1 до 10 заяв, і майже у 130 ВНЗ - від 10 до 100 заяв. Причому, не оригіналів документів, а просто заяв, наголосив міністр освіти.
Є у цьому списку “аутсайдерів” і “наш” вуз — Економіко-технологічний університет, місце прописки якого — Бровари. При визначеній ліцензійній наповнюваності у 230 першокурсників (цю кількість, можливу навантаженість кожен вуз визначає самостійно) цього року лише 10 вступників не обійшли увагою цей університет.
Тепер абітурієнти мають визначитися з вибором вищих навчальних закладів для подальшого навчання і подати оригінали документів. А остаточні підсумки вступної кампанії будуть відомі 10 серпня. Усі вузи про результати мають інформувати громадськість через списки студентів на сайтах та стендах у навчальних закладах.
http://www.kiev-pravda.info/80-22716/vib%D1%96r-za-ab%D1%96tur%D1%96%D1%94ntomЛУГАНСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ НЕ ИМЕЮТ АНАЛОГОВ В УКРАИНЕ
«Луганская правда», 10.08.2011
В нашей области с рабочей поездкой находился министр аграрной политики и продовольствия Украины Николай Присяжнюк.Вместе с председателем облгосадминистрации Владимиром Пристюком он 9 августа ознакомился с организацией выращивания овощных культур в СООО «Мирная долина», принял участие в торжественной церемонии открытия нового современного хлебозавода...
В целом министр аграрной политики и продовольствия Украины Николай Присяжнюк выразил удовлетворение своей рабочей поездкой на Луганщину.
– Я заметил позитивные изменения в аграрном секторе и вижу в этом немалую роль областной исполнительной власти, которая уделяет этому вопросу максимум внимания, – отметил он. При этом Николай Присяжнюк добавил, что такая тенденция присуща практически всем регионам Украины.
В свою очередь, председатель Луганской облгосадминистрации Владимир Пристюк также заявил, что областная власть осталась довольна визитом аграрного министра на Луганщину.
– Здесь, на месте, у нас состоялся конструктивный диалог, который позволил определить пути решения наших проблемных вопросов и ту помощь, которую при необходимости готов оказать нам Киев, – рассказал Владимир Пристюк.
Николай Присяжнюк отметил, что в условиях мирового продовольственного кризиса у нашей страны есть реальный шанс найти свое место на мировом рынке как поставщика продукции. «В этом году мы делаем ставку на экспорт зерновых. Наши аграрии уже собрали порядка 31 млн. тонн зерна. При этом около 23 млн. тонн мы планируем экспортировать. Стоит отметить, что итоги нынешней уборочной кампании позволяют делать выводы, что повышений цен на хлеб не предвидится», – заявил он.
По словам Владимира Пристюка, в ходе общения с министром аграрной политики и продовольствия Украины они определили место Луганщины в общей структуре сельского хозяйства страны.
«Мы наметим те направления, по которым наша область будет наращивать объемы сельскохозяйственного производства. Ведь несмотря на то, что Луганщина находится в зоне рискованного земледелия, современные технологии позволяют развивать отрасль и увеличивать показатели производимой продукции», – считает глава облгосадминистрации.
Владимир Пристюк отметил, что по итогам рабочей поездки министра будет сформирован перечень поручений, которые определят задачи, стоящие перед Луганщиной, и те обязательства, которые берет на себя правительство, гарантируя поддержку агросферы региона.
В ходе рабочей поездки в Луганскую область министр аграрной политики и продовольствия Николай Присяжнюк заявил, что технология выпечки хлеба, применяемая на луганских хлебозаводах, не имеет аналогов в Украине. Такая высокая оценка прозвучала после ознакомления министра с работой предприятия «Луганскмлын», где Николай Присяжнюк вместе с председателем облгосадминистрации Владимиром Пристюком принял участие в торжественной церемонии открытия нового хлебозавода.
– Сегодня предприятие само выращивает зерновые, имеет элеватор для хранения, линии для помолки зерна, складские помещения и собственные хлебозаводы. Это пример полной вертикально интегрированной компании. Если в Украине будет больше таких предприятий, вопрос цены на хлеб перед нами вообще не будет стоять, – отметил Николай Присяжнюк.
По его словам, такая технология помогает экономить производственные затраты на 30 – 40%, что позволяет обеспечивать население хлебом по умеренной цене.
Также Николай Присяжнюк сообщил, что Министерство аграрной политики и продовольствия инициирует развитие кластерной модели производства в сельскохозяйственном секторе.
«Я уже дал поручение Институту экономики подготовить предложения по внесению изменений в украинское законодательство, чтобы эта модель, наконец, заработала», – отметил министр.
http://www.pravda.lg.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=2240РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
«БЛІЦКРИГ» ОБЛАСНОЇ РАДИ
Сергій Підкопаєв, «Є народна газета», 10.08.2011, Хмельницька обл.
На п’ятому черговому зібранні депутатам Хмельницької облради вистачило менше двох годин, щоб прийняти майже чотири десятки рішень.Безумовно, швидкою війною сесію, яка відбулася п'ятого серпня, важко назвати, але все таки вона відбулася блискавично. Дехто з депутатів пишався тим, що ця сесія показова – комісії добре попрацювали, а тому й швидко завершили зібрання. А дехто, навпаки, нарікав на таку швидкість. Мовляв, все робиться для того, щоб журналісти, які, як правило, на комісії не ходять, не дізналися зайвого під час самої сесії…
«Зелене світло» для Дунаєвець та сільських медиків
Депутати облради прийняли рішення «Про погодження зміни меж адміністративно-територіального утворення – міста Дунаївці Дунаєвецької міської ради Дунаєвецького району Хмельницької області». У ньому, зокрема, передбачено подати клопотання перед Верховною Радою України щодо зміни меж міста, збільшивши територію міста на 614,77 гектарів суміжних земель, і затвердити територію міста Дунаївці загальною площею 1303,6 гектари та встановити межі міста згідно з проектом землеустрою. Отже, Дунаївці в майбутньому стануть більшими. Коли? Питання вже до Верховної Ради.
Погодилися депутати й з запропонованою «Обласною програмою забезпечення медичних закладів області кадрами, особливо у сільській місцевості, на 2011 – 2015 роки». В ній, зокрема, передбачене надання житла медпрацівникам фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів. Щоправда, не багато. Зокрема, цього року запланували дати сім квартир, на які витратять 102 тисячі гривень. А ось лікарям сільських лікарських амбулаторій та районних лікарень у програмі «застовпили» 14 квартир на суму 1,7 мільйона гривень. Єдине «але» - фінансувати ці заходи мають місцеві бюджети, а не обласні. Тому, мабуть, не варто раніше часу радіти, оскільки міські та районні калитки не такі вже й багаті, і на медиків там можуть не знайтися необхідні кошти.
«Піаніст» власної кнопки
Якщо у Верховній Раді прийнято голосувати за себе та за «того брата», то в обласній теж іноді трапляються дива. Голова фракції «Батьківщина» Віктор Адамський під час запису на виступ тричі, як сам стверджує, тиснув на кнопку, але його прізвище так і не висвітилося на інформаційному табло. Депутат хотів виголосити заяву проти політичних репресій в Україні (на той момент Юлію Тимошенко ще не заарештували). Але зробити йому це не вдалося лише через те, що комп’ютер ніби не зафіксував, як той тиснув на кнопку. «Я не можу сказати, що це було зроблено свідомо, - вже після сесії зауважив Віктор Романович. – Але таке сталося вперше. До цього, коли питання не були політичними, комп’ютер фіксував моє бажання виступи, а тут чомусь ні. Біля мене сиділи колеги по фракції, які бачили, що я тричі натиснув на кнопку!»
Комп’ютер комп’ютером, а регламент понад усе! Принаймні, так має бути. «Коли я підняв руку, за регламентом головуючий повинен був надати мені слово, оскільки я - голова фракції, - нехай і опозиційної», - каже Віктор Адамський. Слова Віктору Романовичу не надали, бо, як зазначив голова обласної ради Микола Дерикот, «той не записався».
Без політики
«Будемо намагатися завжди так швидко працювати, ретельніше розглянувши всі питання на комісіях», - заявив голова облради Микола Дерикот. А також наче натякнув, що рада – це не політичне поле бою, оскільки на сесії прийняли звернення, яке ініціювала «Свобода». Обласна рада звернулася до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, щоб ті розтлумачили термін «цілісний майновий комплекс». «Якщо сьогодні люди купують комплекси, а потім не можемо зрозуміти, яку їм землю відвести, і «Свобода» виступає із зверненням, щоб нам розтлумачили, то чому б нам не підтримати? Ми на теренах області маємо конструктивно вирішувати всі питання», - підсумував Микола Васильович.
http://ye.ua/news_6121.html«КРЫМ - ЭТО МУЗЕЙ ПОД ОТКРЫТЫМ НЕБОМ»
Диана Скляренко, «Крымская правда», 10.08.2011
Интервью министра культуры АР Крым Алёна Плакиды.Министр культуры Автономной Республики Крым Алёна Плакида назначена на должность всего два месяца назад, но уже подвела итоги работы министерства за первое полугодие и рассказала о них представителям СМИ. В беседе с журналистом «Крымской правды» министр не скрывала, что проблем в сфере культуры более чем достаточно, но уверяет, что неразрешимых среди них нет.
- В первую очередь хотелось бы отметить, что мы определили самые важные направления нашей работы, которые важны не только для нашего министерства, но и для правительства Крыма. Это, во-первых, сохранение культурного наследия и развитие музеев и заповедников, над которым мы работаем вместе с Республиканским комитетом по охране культурного наследия. Горжусь тем, что сегодня в Крыму работают 164 новых выставки и проведено более 14 тысяч экскурсий. Не менее важная задача - всестороннее развитие крымских библиотек, начиная республиканскими и заканчивая сельскими. Мы проводим тщательный анализ их нынешнего состояния, и в соответствии с результатами будем формировать эту сферу. Убеждена, что каждая библиотека должна быть культурно-информационным центром села, района, города....
- Но это требует огромных финансовых вложений.
- Прежде всего, это требует тщательного изучения ситуации, чтобы определить главные проблемы и понять, что мы сегодня сможем с ними сделать. Что же касается финансовых вложений, в единой отраслевой программе по развитию культуры и сохранению культурного наследия на 2011-2015 годы предусмотрены средства на оформление подписки на газеты и журналы, и приобретение новой литературы.
В этой программе заложен целый блок мероприятий по развитию музейных и библиотечных учреждений, и мы хотим, чтобы их финансирование было максимальным, так как именно от них зависит воспитание духовности в людях. Кроме того, стратегия развития Крыма предполагает создание единой электронной библиотеки на базе Республиканской библиотеки имени Франко. Мы собираем информацию обо всех крымских библиотеках, в том числе и для их будущей модернизации. Ведь если раньше не было точно известно, сколько всего музеев работает в Крыму - республиканских, городских, районных, частных, то теперь мы знаем, что их у нас более 320. Знаем, у кого какие музейные фонды, какие выставки проходят в тех или иных учреждениях, и это позволит нам обеспечить обмен музейными экспонатами, чтобы показать крымчанам все те сокровища, которыми богат наш полуостров. Ведь часто бывает так, что люди посещают музей один или два раза и больше не приезжают, поскольку понимают, что ничего нового там не увидят. Многие музеи не в состоянии показать посетителям большую часть своих фондов, потому что у них нет площадей, витрин, специального оборудования. И мы намерены им помочь, потому что наша задача - сделать так, чтобы в каждом музее люди видели и узнавали что-то новое и интересное. Александр Грибоедов в своё время говорил, что Крым - это естественный музей под открытым небом, который хранит тайны тысячелетий. И мы должны сделать всё, чтобы жители и гости нашего полуострова считали так же.
- С какими трудностями вы сталкиваетесь чаще всего?
- Их очень много, и зачастую они начинаются от непонимания того, что мы хотим сделать для развития культурной сферы в Крыму. Это касается и руководителей отдельных учреждений, и их сотрудников. Поймите, министерство не может самостоятельно воплотить в жизнь все планы и проекты, для этого должна быть проведена слаженная работа на всех уровнях, начиная с правительства и заканчивая сотрудниками отдельно взятого музея или библиотеки. Когда мы достигнем взаимопонимания, когда каждый осознает ценность своего личного вклада в развитие целой отрасли, процесс пойдёт гораздо быстрее.
- Не является ли следствием этого непонимания достаточно жёсткое обращение крымских властей с руководителями некоторых музеев? Так, например, работа руководителей Алупкинского дворца-музея и Бахчисарайского заповедника по подготовке к курортному сезону была признана неудовлетворительной, после чего ими занялись и прокуратура, и Счётная палата, и правоохранительные органы.
- Речь идёт об учреждениях, которые являются важнейшей частью крымской инфраструктуры и работают на туристическую сферу. Современный турист достаточно избалован, и любой, кто хоть раз бывал за рубежом, непременно заметит, что там туристов принимают на гораздо более высоком уровне. Так что если мы говорим о евроинтеграции и хотим принимать у себя людей со всего мира, это значит, что наши заповедники, музеи и дворцы должны быть к этому готовы. И когда мы просим, чтобы экскурсоводы были одеты по форме, чтобы таблички были на английском языке, чтобы территория была ухожена, чтобы были условия для приёма людей с ограниченными физическими возможностями и так далее, - это не каприз, а необходимость. Кроме того, во избежание покушений на заповедную землю мы поставили задачу всем руководителям подведомственных учреждений привести в соответствие с действующим законодательством правоустанавливающие документы - это в первую очередь в их интересах. Так что я считаю обоснованными все меры, которые принимаются по устранению этих проблем - это делается во благо.
- Означает ли это, что руководители музеев, к работе которых больше всего претензий, не готовы или не могут работать в указанном властями направлении?
- Мне трудно сказать, готовы или нет. Думаю, они сами должны сказать об этом. Когда я слышу от некоторых из них просьбы показать нормативные документы, в которых есть указание об установке табличек на английском языке, меня это возмущает. О каком развитии можно говорить, о каком желании сделать музей, дворец или заповедник лучше? Я сама прошла по многим экскурсионным маршрутам и своими глазами видела недостатки, которые можно и должно устранить. И, к сожалению, сегодня у нас нет времени на уговоры и долгие бесплодные размышления. Речь не идёт о тотальной и бессмысленной «зачистке» руководителей культурных объектов Крыма. Мы хотим как можно быстрее изменить ситуацию к лучшему и будем наводить порядок вместе с теми, кто хочет и может работать. И никто не говорил, что это будет легко.
- Однако Прокуратура АРК уже возбудила уголовное дело в отношении директора Алупкинского дворцово-паркового музея-заповедника по факту растраты бюджетных средств в особо крупных размерах. И ходят упорные слухи, что на место отстранённого от работы руководителя вскоре придёт другой человек.
- Мы объезжали с проверками все без исключения заповедники, и так совпало, что начали эту работу именно с Алупки. Проблемы у них есть, например, Массандровский дворец нуждается в реставрации, как никакой другой объект. Скамейки с облупившейся краской, отсутствие урн, необустроенные кассы - это видим не только мы, но и туристы. Заповедник фактически обеспечивает сам себя, и нам важно, как расходуются эти деньги, как ведётся финансово-хозяйственная деятельность, за которую полную ответственность несёт руководитель. Проверка работы заповедника ещё идёт, и я повторяю, что наша цель - навести порядок, а не организовать смену руководящих кадров. Что же касается уголовного дела, думаю, правоохранители во всём разберутся.
- Тем не менее, и в Бахчисарайский, и в Алупкинский заповедники были назначены заместители директоров, которые, кстати, ранее не работали в этой сфере. Говорят, один из них - бывший сотрудник госохраны, а другой - налоговой администрации.
- Я тоже не культуролог и не искусствовед, и многие говорят, что на моём месте должен быть заслуженный работник культуры. Однако считаю, что даже в сфере культуры должны работать руководители, которые хорошо разбираются в цифрах, принимают управленческие решения, ищут пути развития и отвечают за имидж того или иного учреждения. Эти люди должны разбираться в экономике, менеджменте и других очень приземлённых материях. А вот их заместители, скажем, по научно-методической части, отвечают за проведение научных исследований и формирование новых экскурсионных маршрутов на их основе. В сфере культуры тоже нужно кому-то заниматься финансово-экономическими вопросами, особенно если речь идёт о бюджетных деньгах. Кстати, у руководителя Керченского заповедника недавно тоже появился новый заместитель. И это нормально, что у руководителя есть заместители, каждый из которых курирует своё направление и занимается своим делом.
- А правда ли, что новым директором «Ласточкиного гнезда» стал бывший заведующий киевским кладбищем?
- Этот вопрос надо задать руководителю Республиканского комитета по культурному наследию. «Ласточкино гнездо» не является подведомственным учреждением Минкультуры АРК. Я не знаю этого человека и кем он был раньше, но обязательно уточню.
- Сотрудники Крымской государственной филармонии неоднократно жаловались на то, что Минкультуры урезает их зарплаты чуть ли не вдвое. Они даже подавали в суд, чтобы вернуть свои деньги, и выиграли его. Как сейчас обстоят дела в филармонии?
- Нам удалось изыскать с помощью вице-премьера Екатерины Юрченко дополнительно полмиллиона гривен на выплату задолженности по заработной плате за прошлые годы. Кстати, слухи о том, что мы намерены перевести филармонию на хозрасчёт, не соответствуют действительности - это в принципе невозможно. Там работают около 300 человек, но это не бюджетная организация, и мы не можем её полностью финансировать. Можем им только помогать. Надеюсь, к концу года вместе с сотрудниками филармонии найдём новые возможности для их развития. Тем не менее, не могу сказать, что филармония работает вообще без проблем, и обещаю, что мы обязательно будем следить за развитием ситуации.
http://www.kp.crimea.ua/newspapers/2011/08/10/krym---ehto-muzejj-pod-otkrytym-nebomЯРМАРКА, БЮДЖЕТ И УРОЖАЙ
Оксана Гуцалюк, «Украина-Центр», 10.08.2011, Кировоградская обл.
Аппаратное совещание, проведенное главой ОГА Сергеем Лариным, оказалось насыщенным и приятными, и не очень информационными поводами.С одной стороны, область на данный момент успешно исполняет бюджетные задания. Отдельные территории, по сравнению с прошлым годом, обеспечили прирост доходной части от 109 (Кировоград) до 130 процентов (Александрийский район). Тем не менее, говорить о значительном перевыполнении не приходится – скажем, только по недрам и воде ожидается недополучение 6 миллионов гривен. Об этом сообщила первый заместитель председателя финансового управления ОГА – начальник бюджетного управления Анжела Анисимова. Тем не менее, по информации вице-губернатора Виктора Серпокрылова, в нынешнем году полностью обеспечены зарплатой (с учетом повышения) работники бюджетной сферы, профинансировано оздоровление большей части детей категорий, определенных Кабмином.
Неплохие и результаты «битвы с урожаем»: по информации начальника Главного управления агропромышленного развития ОГА Светланы Горбенко, область собрала 1,6 миллиона тонн зерновых, из них около миллиона – пшеницы, при средней её урожайности 30,2 центнера с гектара (на 5 центнеров выше, нежели в прошлом году). Доля продовольственной пшеницы составляет 65 процентов. По оценке Светланы Горбенко, рынок зерна в регионе более чем насыщен: для нужд области необходимо 150 тысяч тонн зерновых, из них пшеницы – 90 тысяч тонн…
Надо понимать, Кировоградщина по этим показателям подходит к 20-летию независимости Украины вполне достойно. Поэтому в областном центре решено провести и выставку-презентацию «Покупай кировоградское», и традиционную праздничную ярмарку. Что касается последней, то после определенной дискуссии организаторы решили оставить для её проведения 20-го августа традиционное место – площадь Богдана Хмельницкого. Тогда как выставка-презентация останется самостоятельным мероприятием и на несколько дней, по Соломоновому решению губернатора, разместится в городском «Экспоцентре» (возле бизнес-центра «Эльворти»).
Из Администрации Президента сообщили – жители Кировоградщины стали меньше жаловаться в канцелярию главы государства (на 5 процентов), на месте подсчитали – количество письменных обращений в ОГА возросло на 40 процентов. И это, не считая обращений на «Горячую линию», где лидерами в решении по сути проблем заявителей являются Кировоград (26 процентов от всех обращений), Александрия и Ольшанский район (25 процентов), Новоархангельский (28 процентов), Новоукраинский (почти 33 процента), Устиновский (26 процентов) районы. Более вяло чиновники-отписчики работают в Онуфриевском и Светловодском районах, где этот показатель в три раза ниже.
Но, пожалуй, главная неприятность – перинатальный центр, создание которого так отстаивали областные власти, может оказаться под угрозой. Сергей Ларин озвучил письмо известной общественной организации USAID, принимающей участие в национальном проекте «Новая жизнь – новое качество охраны материнства и детства», в рамках которого на базе Кировоградской областной больницы должен быть обустроен перинатальный центр. Однако, по мнению авторов письма, направленного руководителю нацпроекта, заинтересованности в реализации этого проекта в украинских чиновниках от медицины агентство не увидело. Дескать, Кировоградская областная больница сегодня не может быть образцовым учреждением для остальных аналогичных в других регионах. Поэтому выбранную ранее область целесообразно заменить «любой другой». Впрочем, время и возможности избежать столь неприятного исхода ещё есть: Сергей Ларин лично возглавил рабочую группу по работе над проектом центра, в ближайшее время чиновники обещают активизироваться…
http://www.uc.kr.ua/fresh/7048/ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
СОРАТНИКИ ЛЕВКА ЛУК'ЯНЕНКА ГУРТУЮТЬ ПАТРІОТІВ
Володимир Лис, «Волинь», 11.08.2011
«Лідер крайової організації УРП із задоволенням повідомив, що на з'їзді було багато представників молодої генерації…»Небагато людей в Україні, напевно, пам'ятають, що Українська республіканська партія, створена на основі Української Гельсінської спілки 1990 року, була першою офіційно створеною і зареєстрованою партією ще в радянській Україні, після Комуністичної. Отож, партія старша за нашу незалежність
З того часу чимало води спливло, партія зазнала потрясінь і змін, а вже в нинішньому столітті об'єдналася разом з кількома іншими партіями в УРП «Собор». Ті ж, хто, як водиться в українців, не захотів об'єднуватися, мотивуючи це тим, що Анатолій Матвієнко був свого часу комсомольським вожаком, згуртувалися довкола знаного і поважного дисидента Левка Лук'яненка. Ця партія деякий час так і називалася - УРП Левка Лук'яненка.
Нині ж вона знову просто Українська республіканська партія, що й засвідчила і підтвердила недавно на своєму четвертому з'їзді. Про те, як проходив з'їзд, розповів на прес-конференції для волинських ЗМІ голова крайової організації УРП Валентин Добрянський. Він повідомив, зокрема, що на з'їзді обговорювалися завдання партії у сучасній Україні, були внесені зміни до партійної програми, обрали керівні органи. Центральна рада партії одноголосно обрала головою УРП Героя України Левка Лук'яненка. За словами пана Валентина, Левко Григорович, якому в День Незалежності виповниться 84 роки, повний енергії, сили і готовий зробити все, що можливо, для утвердження саме української України.
Це особливо актуально нині, коли, за словами Валентина Добрянського, мільйони перебувають на межі жебрацтва, втрачені справжні християнські ідеали, віра в любов до людей, до своєї Батьківщини. Лідер крайової організації УРП із задоволенням повідомив, що на з'їзді було багато представників молодої генерації, а це засвідчує про те, що в партію приходить молодь, яка готова працювати з багатьма фундаторами УРП, колишніми політв'язнями. Тепер поряд з Романом Круциком, Миколою Стасишиним, Юрієм Чорним та іншими ветеранами плідно працюють молодші діячі УРП - Ростислав Новоженець, Олександр Джердж, Олександр Ушинський та інші.
Один з лозунгів партії - «Україною мають керувати українці!». Партія буде приділяти велику увагу ідеологічній роботі й вихованню патріотизму. Нині її організації відновлені в усіх областях України. Що ж до Волині, то створюються парторганізації у Нововолинську, Ковелі, Маневицькому, Рожищенському, Ківерцівському, Іваничівському, Горохівському та інших районах.
Валентин Добрянський поінформував про зустріч Левка Лук'яненка з В'ячеславом Кириленком, Анатолієм Гриценком, Миколою Катеринчуком та іншими лідерами партій національно-демократичного спрямування. Йшлося про створення єдиної справді української демократичної партії. Поки що угоди про таке об'єднання досягти не вдалося, але погодилися провести наступну зустріч у вересні. Тому, що розуміють - поодинці на виборах не перемогти і навіть не буде змоги подолати прохідний бар'єр до парламенту, який передбачається збільшити до 4, а то й 5 відсотків. Щодо ситуації на Волині, то Валентин Добрянський висловив готовність єднатися з представниками різних демократичних сил, хоча виключив можливість об'єднання з лідером волинської організації УРП «Собор» Геннадієм Кожевниковим.
http://www.volyn.com.ua/?rub=3&article=0&arch=ЕКОНОМІКА
ПЕРЕДЫШКА МЕЖДУ МИЛЛИОНАМИ ТОНН
Наталия Гончарова, «Крымская правда», 10.08.2011
«…Валерий Кравец отметил, что крымским сельхозтоваропроизводителям для полного успеха не хватает желания получать рекордные урожаи».На прошлой неделе аграрии автономии отрапортовали об окончании уборки ранних зерновых культур и назвали окончательный итог жатвы - 1 миллион 826 тысяч тонн. Существенно подкорректировать полученные результаты удастся в сентябре, когда в закрома республики поступят поздние зерновые - рис и кукуруза. Жирную точку в обеспечении продовольственной безопасности на следующий год поставит технический подсолнечник, который подмаслит хлебную буханку. Пока же, во время зерновой передышки, селяне взялись за сбор овощей и фруктов, которых вырастили гораздо больше, чем год назад.
Нажмём на агротехнику
Подведя итоги завершившейся жатвы, министр аграрной политики и продовольствия АР Крым Валерий Кравец отметил, что крымским сельхозтоваропроизводителям для полного успеха не хватает желания получать рекордные урожаи.
- Я хочу сказать, что будущее у аграрного комплекса Крыма есть, перспективы есть, нужно только научиться применять достижения науки и работать в ногу со временем, - сказал он. - Если мы, готовясь к урожаю-2012, будем выполнять все агротехнические мероприятия, если будем соблюдать севооборот, получим урожай на 20-35% выше, чем сегодня. И не нужно вкладывать большие деньги, - заключил он.
Подтвердили его слова показатели урожайности полей, которую получили предприятия, работающие с максимальной отдачей: 50-60 центнеров с гектара оказались для Крыма вполне реальными. Лидерами республики по урожайности зерновых и количеству собранного зерна стали Красногвардейский, Сакский и Джанкойский районы, аутсайдерами - Бахчисарайский и Белогорский районы. За получение наивысшего валового сбора ранних зерновых дипломами и кубками наградили три джанкойских предприятия: ООО «Лобаново-Агро», ООО «Осавиахим» и ООО «Преображенское».
До рекорда - рукой подать
По мнению президента Национальной академии аграрных наук (НААН) и по совместительству первого заместителя министра АПП Украины Николая Безуглого, в этом году наша страна может резко увеличить свой зерновой потенциал. По его подсчётам, планируется рост урожая зерна с прошлогодних 39,3 до 51 миллиона тонн. Ранних зерновых аграрии могут собрать около 33 миллионов тонн, поздних и крупяных - 18 миллионов.
Цифры могли бы быть ещё внушительнее, если бы не проливные дожди в западных областях страны, которые уже уничтожили около шести миллионов тонн зерна. Но эти потери успешно компенсируют предприятия южного региона, многие из которых смогли побить собственные рекорды. Среди тех, кто окончил жатву, бесспорным лидером оказалась Одесская область, заложившая в закрома 2,5 миллиона тонн хлеба. С полей Херсонщины и Николаевщины намолотили по 2,2 миллиона тонн зерна, и только Крым оказался на задворках, не дотянув до двухмиллионной отметки считанные десятки тысяч тонн.
По данным на 1 августа, Украина получила 30 миллионов тонн хлеба, убрав зерно с 80% засеянных ранними зерновыми площадей. Это позволяет надеяться, что до ожидаемого рекорда осталось рукой подать. Кстати, 20 миллионов тонн зерна нового урожая планируется отправить на экспорт, чтобы поднять экономику сельскохозяйственных предприятий.
Чтобы как сыр в масле
Как сообщили нашей газете в ведомственном министерстве, в этом году рисом, который не зря называют крымским белым золотом, засеяли более 18 тысяч гектаров и от каждого чека ждут хорошей отдачи. Почти в полтора раза в структуре посевных площадей республики увеличился клин подсолнечника, которым засеяли 53,7 тысячи гектаров. Но и это не предел: при допустимой норме в 10% от общей площади зерновых под эту техническую культуру крымчане в следующем году могут отвести около 80 тысяч гектаров. На состоянии сельхозугодий и севообороте это не скажется, зато существенно снизит зависимость наших потребителей от поставок растительного масла из других регионов страны.
Начать уборку поздних зерновых, крупяных и технических культур аграрии планируют в конце августа, закончить - к середине сентября.
Не хлебом единым
По данным МинАПП Крыма, в республике продолжается заготовка кормов: хозяйства всех форм собственности уже накосили более 380 тысяч тонн сена и почти 60 тысяч тонн сенажа, что на три и шесть процентов соответственно больше, чем в прошлом году. Заканчивается силосование кормовых культур. Есть надежда, что достаток кормов позволит сохранить заметно поредевшее стадо крупного рогатого скота.
Хватает забот и у предприятий, имеющих на балансе многолетние насаждения: в разгаре сбор персиков, слив, ранних сортов яблок и груш. С виноградных плантаций начали выборочно убирать первые грозди. Как сообщил Валерий Кравец, ожидаемый в этом году валовой сбор фруктов и винограда должен превысить прошлогодний как минимум на 18-20%.
Не подкачали на этот раз и овощные грядки, которые конвейером выдают потребителю огурцы, томаты, капусту, болгарский перец, баклажаны, лук и морковь. О том, насколько больше витаминной продукции вырастили селяне, красноречиво свидетельствуют торговые ценники: овощи этим летом уже подешевели в полтора-два раза.
Официально
В минувшем маркетинговом году аграрии Крыма провели 1173 ярмарки и распродажи сельскохозяйственной продукции, на которых реализовали крымчанам 4737 тонн муки, масла, круп, рыбы, овощей, фруктов, яиц, мясной и молочной продукции. С августа 2011-го по июль 2012 года планируется провести 2000 ярмарок, на которых сельскохозяйственная продукция будет на 20% дешевле, чем в торговой сети и на рынках.
http://www.kp.crimea.ua/newspapers/2011/08/10/peredyshka-mezhdu-millionami-tonnТОВ «ЕЛЕВАТОР «ЧИСТА КРИНИЦЯ»: ДОБРИЙ ГОСПОДАР НА ЗЕМЛІ МАЄ ДБАТИ ПРО ЛЮДЕЙ
Надія Діденко, «Вечірня Полтава», 10.08.2011
«Наше головне завдання — за рахунок паїв та заробітної плати підвищувати добробут людей», - говорить керівник господарства Микола Харченко.Нинішні жнива у Новосанжарському районі пройшли під знаком об’єднання «Чиста криниця». Агрокомпанія, що господарює на половині земель району, однією з перших закінчила цьогорічну битву за врожай і вже традиційно засипала у засіки найбільше відбірного зерна.
Два тижні тому підприємства, що входять до об’єднання: ТОВ «Чиста криниця», ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» та ТОВ «Востокстройгаз», — зібрали всі нагороди, кубки та премії районного Свята врожаю. Проте на всю область об’єднання гримить не лише завдяки високим врожаям: тут власники паїв отримують найбільшу на Полтавщині плату за землю — 10% від вартості паю. У чому секрет такого успіху? З’ясувати це кореспонденти «Вечірки» вирішили, завітавши у гості в село Богданівку Новосанжарського району, де господарює ТОВ «Елеватор «Чиста криниця».
«Починати довелося практично з нуля»
Невелика Богданівка — це не курортні Нові Санжари, проте село дуже нагадує райцентр. Тут так само комфортно, панує майже ідеальна чистота, все потопає в зелені та квітах. У Богданівці ледь не кожен стовп прикрашають підвісні горщечки з квітами. В око відразу ж впадають зупинки громадського транспорту, облаштовані в етностилі, — з плетеними перелазами, на яких сушаться глиняні глечики, та ліхтарями. Такий собі рай у окремо взятому селі. Щоправда, аби його створити, довелося добре попрацювати і місцевій владі, і жителям, і керівництву та співробітникам ТОВ «Елеватор «Чиста криниця». І, можливо, якби не останнє, нагадувала б Богданівка одне з тих сіл, де «господарюють» заїжджі орендарі, де немає роботи, а молодь втікає до міста у пошуках кращого життя.
Ще років 15 тому не краща ситуація була і в Богданівці, коли розпався місцевий колгосп імені Пархоменка. Громада кожного із сіл, що входили до його складу — Богданівки, Варварівки та Кустолового, — вирішили господарювати кожна окремо. Жителі двох перших сіл мотивували своєрідне «розлучення» давньою образою: мовляв, все надбане непосильною працею залишається у центральній садибі — Кустоловому, а їм нічого не перепадає. Проте робота якось не заладилася й вирватися із боргової ями новоствореним господарствам не вдалося. 1997 року в Богданівку запросили господарювати нового керівника — жителя села Драбинівки Миколу Харченка. Після цього у богданівців справи пішли на лад.
— Починати довелося практично з нуля — у господарства нічого не було, — згадує директор ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» Микола Харченко. — Тому ми радо погодилися на пропозицію засновника ТОВ «Чиста криниця» Юрія Лебедина приєднатися до їхнього підприємства. Я розумів, що самотужки ми ніколи не вирвемося із боргової ями. А «Чиста криниця» вже тоді вкладала у розвиток господарства інвестиції, хоч і невеликі. Про відчутні прибутки тоді не йшлося, бо фактично одне відстаюче господарство приєднало до себе ще одне проблемне. Та разом, як кажуть, і батька легше бити…
У перші роки майже все зароблене вкладали в землю, в технології та якісне насіння. І чекати на результат довго не довелося. Поступово до жителів Богданівки приєднувалися й люди з навколишніх сіл. Нині ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» обробляє 8,5 тисячі гектарів землі в п’яти сільських радах. У господарстві працюють 450 місцевих жителів, понад дві тисячі селян довірили свої земельні паї саме цьому підприємству. Як зауважує Микола Олексійович, головним аргументом на користь об’єднання був економічний фактор — висока плата за паї та пристойна заробітна плата працюючих.
Якщо є повага до людей праці — підприємство приречене на успіх
«Наше головне завдання — за рахунок паїв та заробітної плати підвищувати добробут людей», — не втомлюється повторювати керівник господарства. Микола Харченко переконаний: якщо є повага до людей праці — підприємство приречене на успіх. Отримуючи достойну плату за роботу, людина ставиться відповідально до своїх обов’язків і шукати чогось кращого не буде. Таємниці з розмірів зарплати у «Чистій криниці» не роблять.
— Середня заробітна плата на одного працюючого — 2400 гривень, — розповідає економіст товариства Ольга Граб. — Сума заробітку різниться залежно від категорії працюючого. У жнива зарплата нараховується за намолочену тонну. На одного робітника в середньому виходило по 500 гривень за день. Так що на жнивах за місяць отримували по 10 тисяч гривень і більше. Під час посівної, окрім зарплати, виплачуються ще й акорди (преміальні) за хороший посів, по 40 відсотків надбавки за міжрядковий обробіток соняшнику й кукурудзи. Це ще 3 тисячі гривень додаткових преміальних на місяць. Проте й робота ця тяжка — під час сівби працювати доводиться у цілодобовому режимі.
Цілком зрозуміло, чому в господарстві немає плинності кадрів, а люди тримаються за свої робочі місця. Як факт: за три роки працівники ДАІ не затримали жодного водія ТОВ «Елеватор «Чиста криниця», котрий перебував би в нетверезому стані. Та й збіжжя з полів тут не крадуть, хоча поля не охороняються. Кукурудза росте майже попід дворами, проте ні в кого й на думці немає вкрасти хоча б кілька качанів.
— І це не тому, що когось покарали за крадіжку, — зауважує Микола Олексійович. — Бо пайовики розуміють: те, що росте на полях, — частина їхнього паю. А хто буде красти сам у себе?
— У деяких господарствах, доки вони не приєдналися до ТОВ «Чиста криниця», працівники не отримували зарплату по 5—10 років, — додає керуючий філіалом № 3 ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» Анатолій Діденко. — Так що нам є з чим порівнювати. Різниця відчутна і щодо врожаю, і стосовно оплати праці. При солідній заробітній платі, тим паче в селі, за робочі місця тримаються. Додайте до цього ще й відповідне ставлення керівництва: люди розуміють, що з ними рахуються, а не вважають за рабську силу, цінують їхню працю та достойно оплачують її.
У ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» навчилися господарювати, покладаючись виключно на власні сили. Тут не знають, що таке кредити, — послугами банків не користуються принципово. Сучасну високопродуктивну техніку кращих світових виробників купують власним коштом: протягом останніх двох років агрооб’єднання «Чиста криниця» виділяє на ці потреби для своїх господарств щорічно 35 мільйонів гривень.
Микола Харченко називає своє підприємство автономним. Тут не платять «чужому дядечкові» гроші за зберігання зерна. Зрозуміли, що користуватися послугами чужих елеваторів та складів — дороге задоволення. Тим паче, якщо щодня доводиться перевозити та сушити по 3 тисячі тонн кукурудзи. Тому протягом кількох років у господарстві вкладали кошти у розбудову власної зернозберігальної інфраструктури. Розпочали з однієї сушарки потужністю 32 тонни на комбікормовому заводі у Руденківці. На сьогодні у господарства є власне хлібоприймальне підприємство. Поряд височать сріблясті ємності для зберігання зерна — товариство поступово розбудовує елеватор. У планах — здати в експлуатацію другу його чергу. Окрім того, у селах, де працює ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» встановлені та працюють 5 потужних сушильних комплексів, здатних сушити по 500 тонн зерна за добу.
На зерно нового врожаю у ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» покладають великі надії. Щодо ціни на зерно, то богданівці не бідкаються — мають де зберігати зібраний врожай, тож дочекаються вигідних пропозицій. Проте частину зібраного продовольчого зерна
ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» планує, як і торік, надати за пільговою ціною полтавським хлібопекарням для виробництва соціальних сортів хліба. Робитиме це у рамках меморандуму, підписаного кілька тижнів тому між обласною владою та пекарями.
На соціальну сферу коштів не шкодують
Соціальна сфера — то особлива тема для розмов. Для сільської ради ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» — не просто партнер, а й головний наповнювач бюджету. Лише на останній сесії депутати у Богданівці перерозподіли 600 тисяч гривень, перерахованих господарством до сільської скарбниці. У господарстві взагалі не шкодують витрачати кошти на соціальну сферу. Бо переконані, що одне з головних завдань доброго господаря на землі — дбати про людей.
У кожній із 5 сільських рад у господарства є підшефні — школи, дитсадки, Будинки культури. У Суху Маячку, наприклад, цього місяця з Полтави приїздить працювати лікар сімейної медицини. Аби це сталося, товариство з ініціативи Миколи Харченка придбало будиночок для молодого спеціаліста й відремонтувало його.
Що ж до паїв — а жителі Богданівки за пай отримують нині 6 тисяч гривень на рік, — то за них
ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» розрахувалося ще на початку року. Як коментує Микола Харченко, щоб гроші не знецінилися до кінця року, а люди придбали собі щось корисне. Щоправда, не всім пайовикам виплачують всю суму відразу.
— У нас є неблагополучні родини. От їхні гроші ми й притримуємо, щоб заплатити за газ та комунальні послуги, — пояснює Микола Олексійович. — Якщо в таких родинах є діти, залишаємо частину суми, щоб восени можна було за ці кошти придбати одяг та зібрати дітей до школи. Тримаємо ситуацію під контролем за допомогою сільських голів. І в жодному нашому селі немає таких будинків, де б через борги людям відрізали газ.
Та навіть в автономному й успішному господарстві все-таки мріють про державну підтримку. Зокрема у сфері будівництва на селі. Тут чекають, коли нарешті повноцінно запрацює урядова програма молодіжного будівництва. Микола Харченко зауважує: «Ми б брали участь у цій програмі із задоволенням. Бо молодь залишалася б у таких-от селах, навіть у маленьких, де їм все рідне та знайоме і де є робота. Але збудувати власне житло самотужки сьогодні можуть одиниці. А ми не можемо допомогти в цьому питанні всім бажаючим. За умови дії програми підприємство вносило б частину коштів, і район зміг би допомогти. Це питання потрібно комусь вирішувати. Бо всі, хто приходить до влади, цю програму декларують, а коли доходить до справи»…
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2011/8/10/09678626/ПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ
БЕРДИЧІВЛЯНИ ПРОТИ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ
Олександр Доманський, «Ріо-Бердичів», 11.08.2011, Житомирська обл.
Десятки бердичівлян відгукнулись на заклик міської та районної організацій партії «Батьківщина» їхати до Києва на акції протесту проти політичних репресій.В понеділок, 8 серпня, вранішньою електричкою активісти виїхали до столиці. Вже прибувши на Хрещатик, дізнались, що автобусам з деяких інших міст перешкоджали дістатись до Києва. Очолили бердичівську делегацію три депутата міської ради фракції БЮТ.
Біля будівлі Печерського суду вже «вирував» інший мітинг. Кремезні дядьки, схожі або на міліціонерів, або на бандитів, скупчились біля дверей суду, а звукопідсилювальна апаратура «вєщала» текст зі звинуваченнями Тимошенко. Навколо цього «мітингу» стояли численні автобуси з міліцейськими номерами, заповнені одягнутими у форму «Беркута», «Барса» та інших хижаків.
Захисникам опального експрем’єра довелось розміститись на протилежному боці вулиці. На мітинг зібралось близько 15 тисяч громадян. Зі сцени виступали представники різних політичних сил та громадських організацій, народні депутати та прості громадяни, яким вже несила жити в таких важких умовах.
Для перешкоджання волевиявленню людей зібрали майже 5 тисяч беркутівців з різних областей України, в тому числі і з Донецька. Захисників свободи це не злякало, і почалась мирна хода по Хрещатику. Заявка була подана завчасно, коли відмовили змінити запобіжний захід по відношенню до Юлії Тимошенко і звільнити її з-під варти. У день, коли бердичівляни були у столиці, маса беркутівців у спецодягу та в касках пішла у наступ на мирне зібрання: бризкали газом з балончиків на людей, били чоботами по ногам, покалічили народного депутата, вибивши йому ребра.
Люди були обурені такими діями, проклинаючи владу, що направила на людей спецзагони. Більше 80 автобусів із спецбійцями стояли вздовж вулиці Б.Хмельницького та Хрещатика. Але люди не злякались, їх такі дії лише згуртовують до супротиву. І з часом цей супротив буде зростатиме.
http://www.rio-berdychiv.info/index.php/news/politika/1884-berdychivlyany-proty-politychnykh-represiy.htmlТОЧКА ЗОРУ
О СОПРОТИВЛЕНИИ ПРОИЗВОЛУ
Леонид Заславский, «Юг», 11.08.2011, Одесская обл.
«Вождей «сопротивления», однако, пугает возможность быть выброшенными за двери элитного клуба и еще более грозная перспектива лишиться накопленной собственности.»Представители нескольких политических партий, представленных в Верховной Раде Украины, 8 августа подписали соглашение, которым создали Комитет сопротивления диктатуре в Украине. Под «манифестом сопротивления» лидеры расписались в театральной обстановке на капоте автомобиля во дворе Печерского суда. Этот сюжет вечером показан был на всех центральных телеканалах. Для истории мужество нескольких человек теперь вне сомнения. Особенно, если мужество подкреплено депутатской неприкосновенностью.
Вождям никто не верит
Однако большинство тех, кто готов сопротивляться диктатуре, неприкосновенностью не защищены. Мужество этих граждан проверяется не выступлениями на телевизионных шоу. А сопротивление власти в любой момент грозит обернуться задержанием, избиением в милиции и уголовным преследованием. Так что мотивы тех, кого зовут «выйти на площадь», должны быть серьезными. И не ограничиваться лозунгом защиты Тимошенко или протестами против уголовного преследования оппозиции.
Вождей «сопротивления», однако, пока заботит именно собственная безопасность, пугает возможность быть выброшенными за двери элитного клуба и еще более грозная перспектива лишиться накопленной собственности. Такие заботы — тайны полишинеля, а сценарий Майдана, в результате которого от перемены мест сумма действующих политиков не меняется, пока единственный сценарий, доступный пониманию парламентской оппозиции.
В 2004 году мы добивались свободы выбора, а получили перемену мест. Нельзя сказать, что урок хорошо усвоен, но прививка недоверия к оппозиционным вождям работает до сих пор. Тем более что часть этих вождей, когда запахло жареным, открыто перебежали на сторону диктатуры. Сокрушаться или зацикливаться на этом нет смысла. Надо думать, как в будущем избежать таких ситуаций.
Тут необходимо напомнить, что идея создания Комитета сопротивления диктатуре в Украине возникла не у лидеров партий, представленных в Верховной Раде, возникла даже не в Киеве, а во Львове. И поначалу была связана не с арестом Юлии Тимошенко, а с тем, как «правоохранители», пренебрегая решениями органов самоуправления и мнением большинства граждан, взялись наводить в городе свой донецкий порядок.
Похоже, что под патронатом президента это содружество прокуроров, судей, спецназа и всей милиции свое понимание порядка готовится распространить на всю Украину. То есть по своему усмотрению, вопреки 39-й статье Конституции Украины, начальство уже начало разрешать и запрещать массовые акции граждан, с помощью ГАИ стало противодействовать перемещению участников акций по территории собственного государства, а против активистов под надуманными предлогами возбуждать уголовные дела.
Под давлением международной общественности, может быть, удастся добиться освобождения Тимошенко из-под ареста. Может быть, удастся добиться «смягчения» приговора или даже помилования премьера. Но это не решает задачи борьбы с диктатурой в принципе. Как правильно заметил народный депутат Сергей Соболев, произвол творится не только в суде над Тимошенко, но и в судах над другими политическими узниками. Не только политическими, надо добавить.
Лидеры девяти партий, подписавших заявление о создании Комитета сопротивления диктатуре в Украине, со своей инициативой сильно опоздали. Установление диктатуры совершалось на их глазах и сопровождалось принятием многочисленных законов в Верховной Раде. Оппозиция, однако, грудью вставала не против драконовского закона о судоустройстве, не против постоянного нарушения прав человека и Конституции ведомством Могилева, а против того, что приносило сиюминутные политические дивиденды, — харьковских соглашений, пенсионной реформы, Налогового кодекса.
Никто не отрицает исключительной важности этих протестов, но если в стране попираются гражданские права и свободы, власть может в конечном итоге «продавить» все и придавить всех. А следующий пакт, высиженный на даче Януковичем и Медведевым, окажется для страны гибелью не в переносном, а в прямом смысле слова.
Диктатура времени не теряет
Не исключено, кстати, что маленький спектакль в Печерском суде с участием Родиона Киреева и Юлии Тимошенко является частью большого спектакля в Сочи, где главные роли сыграют президенты Виктор Федорович и Дмитрий Анатольевич. Премьера пьесы несколько раз откладывалась, сценарий на ходу переписывался, но суть остается прежней — девушку силком хотят выдать замуж. То есть Украину затягивают в Таможенный союз перспективой снижения цен на российский природный газ.
Есть подозрения, что Янукович — тайный сторонник такого развития событий, но для окончательного отказа от евроинтеграции и переориентации на Кремль ему нужны серьезные аргументы. Вроде того, что Брюссель сам отказался от соглашений об ассоциации с Украиной, в частности от договора о зоне свободной торговли и безвизовом режиме.
Уголовное преследование оппозиции, фронтальное сворачивание демократии в нашей стране в этом смысле действительно может сыграть роль удачной провокации. В странах ЕС полно политиков, которые не в восторге от сближения со вторым по величине куском СССР. А идея санитарного кордона по границам Белоруссии, России и Украины в Европе жива со времен холодной войны. И надо совсем немного, чтобы эта идея опять завладела умами.
Существует, правда, так называемое «Восточное партнерство», где в рамках программы по продвижению демократии и сближению ЕС с бывшими советскими республиками соединены такие страны, как Азербайджан, Армения, Белоруссия, Грузия, Молдова и Украина. Но когда Европу накрывает вторая волна мирового финансово-экономического кризиса, от проблемных партнеров самое время отойти подальше. И продвигать демократию вглубь, а не вширь.
Если Юлии Тимошенко и Юрию Луценко дадут реальные сроки, если украинская оппозиция не сможет защитить своих лидеров и перед властью согнется, перед Украиной закроются двери на Запад и в перспективе откроется дверь на Восток. Но только в перспективе. России нужен не сильный конкурентоспособный украинский союзник — нужен послушный подданный. Такой, где власть не выражает волю населения и опирается исключительно на поддержку из-за рубежа. Такую поддержку «старший брат» всегда готов предоставить.
Политические процессы, падение уровня жизни населения Украины, обструкция стран Евросоюза сделают (если уже не сделали) из Виктора Федоровича идеальную марионетку России. И погасят надежду, что донецкие своими интересами не поступятся ни при каких обстоятельствах. Еще как поступятся. Только прижать надо с толком.
21 августа в Сочи президент Медведев попробует дожать президента Януковича до плинтуса. К этому времени марафон в Печерском суде выйдет на финальную прямую, раздражение украинской демократией в Брюсселе достигнет пика, и «молодому либеральному президенту» привести братскую страну к общему знаменателю не составит труда. Никто, во всяком случае, не помешает. Если повезет, не придется даже на газ снижать цену. Объединенное предприятие «Газпром — Нефтегаз» само решит, что почем и куда пойдут деньги.
Такое развитие событий, впрочем, один из вариантов, не больше. Но вариант вероятный. В отличие от Комитета сопротивления диктатуре, сама диктатура времени не теряет.
http://yug.odessa.ua/index.php/home/arc/1694.html«ЗА ЧТО АБОРИГЕНЫ СЪЕЛИ КУКА?»
Ефим Мармер, «Украина-Центр», 10.08.2011, Кировоградская обл.
«Нужно ли было арестовывать ЮВТ?»Среди постоянных читателей "УЦ" есть и приверженцы Юлии Тимошенко, и ее ярые оппоненты; есть люди абсолютно равнодушные к судьбе экс-премьера. Есть и четвертая категория: это те, кто считает, что все происходящее - "не их война"...
Как писал классик, "прекратим размазывать манную кашу по тарелке" и начнем с главного вопроса. Нужно ли было арестовывать ЮВТ? Мой ответ: нет. Попробую аргументировать.
Итак, первый и главный аргумент: Тимошенко не стоило арестовывать хотя бы потому, что она изо всех сил добивалась этого.
Леди Ю четко все распланировала и уверенно ведет свою игру: либо все увидят слабость суда, и тогда его вердикт не будет признан обществом. Либо у суда сдадут нервы, Юлю бросят в темницу еще до вынесения приговора, и, опять-таки, весь фактаж "газового" и прочих дел в глазах миллионов людей превратится в пустой звук.
Дальше. Поводом для препровождения ЮВТ в СИЗО послужило демонстративное неуважение к суду. Как вы думаете, несколько суток в камере заставят Тимошенко говорить судье Кирееву "Ваша честь"? Конечно, нет. Тогда зачем было сажать?
Совсем скоро страна будет отмечать 20 лет независимости - кому нужен такой подарок к празднику? Это все равно, что подать 31 декабря заявление на развод и сразу же созвать полон дом друзей и родственников...
Реакцию мирового сообщества можно было предвидеть. "Посадка" экс-премьера вызвала такую бомбежку письмами и заявлениями от Евросоюза, Штатов и даже России, которая не доставалась и "бацьке" Лукашенко, сажающего своих оппонентов уже не за слова - за аплодисменты. Молчание МИДа Китая утешает мало, и есть серьезные опасения, что юбилейный День независимости нашим руководителям придется отмечать в узком кругу без знаковых фигур мировых лидеров.
Если кто-то на Банковой надеялся "победить" Юлию Тимошенко усилиями судьи Киреева и безликих прокуроров, то сильно просчитался. Против харизматичного политика надо было выставлять самый лучший состав, чтобы состязание обвинения и защиты шло хотя бы на равных. О судье даже говорить не хочу: никто и никогда не додумался бы поставить арбитром на матч "Динамо" - "Шахтер" юнца без опыта и железной выдержки. Ну да Бог с ними, не дело журналиста давать "ценные указания" политикам или служителям Фемиды. А вот не отметить одну весьма ярко проявившуюся тенденцию не могу.
Арест лидера оппозиции не только не создал в стране революционную ситуацию, но даже не принес массовых акций протеста. О возможности повторения Майдана в любом виде (стихийного или проплаченного) речь вообще не идет. Для политиков - это знак, причем не только для оппозиции, но и для нынешней власти. Не пошли за Юлю - не пойдут и за вас! Но это совсем не означает, что не пойдут вообще. Просто у народа изменились приоритеты и растаяли иллюзии. А большинство нынешних политических лидеров живет в придуманном ими (или для них) мире. Неужели они всерьез думают, что народ Украины сегодня можно сподвигнуть на взятие Бастилии (в смысле - Лукьяновского СИЗО)? Или повести электорат дружными и молчаливыми колоннами к светлому будущему через малоэффективные пенсионные и налоговые реформы? Как точно подметил Владимир Высоцкий: "Нет, ребята-демократы, только чай!"
...В минувшую субботу в Израиле прошли массовые демонстрации. Протестующие выражали недовольство высокой стоимостью жизни и ростом цен. Демонстранты требовали от правительства снижения налогов, отмены платы за детские сады и увеличения зарплат работникам бюджетной сферы. На улицы столицы этого небольшого, по сравнению с Украиной, государства разом вышли 300 тысяч человек! Кстати, в эти же дни продолжилось рассмотрение в Верховном суде Израиля дела бывшего президента страны Моше Кацава - никакого ажиотажа событие в обществе не вызвало.
http://www.uc.kr.ua/fresh/7052/ЗА ЧТО СУДЯТ ТИМОШЕНКО?
Юрий Чевордов, «Главное», 10.08.2011, Харьковская обл.
Итак, ситуация с судом над Юлией Тимошенко получила новое развитие. Юля в тюремной камере.Об этом уже отписалось много людей. Гипотезы, версии, прогнозы. Много всего. Потому, возвращаться к этому не хочется. Хочется немного просто порассуждать в контексте этого дела, о таких забытых материях, как честь, совесть, достоинство.
Мне доводилось один раз быть в женской колонии и беседовать с женщинами-заключенными.
И если мужчина в тюрьме - это беда, то женщина в тюрьме - это трагедия. Заслуженно или незаслуженно это уже вопрос второй. Само нахождение женщины в тюрьме - хоть в VIP-камере, хоть в обычной - это трагедия.
Да, Юлия Тимошенко из той редкой породы сильных людей, которые в состоянии выдержать если не все, то многое. Но это внешне. А что внутри? Кто знает? Знает только тот, кто сам сильный, гордый и, если хотите, трудносгибаемый.
За что посадили Тимошенко? Цитирую: " Подсудимая препятствовала выявлению истины и систематически нарушала порядок в суде. Опоздала на сегодняшнее заседание и отказалась объяснить причины задержки ".
Препятствовала... Сразу вспоминается фраза Михаила Ульянова в замечательном фильме «Ворошиловский стрелок»:
- «И откуда вы такие беретесь?»
Дальше автозак, СИЗО и тюремная камера. Хронологию событий пересказывать не стану, ее и так все знают. Реакция, как мирового, так и внутригосударственного сообщества была очень эмоциональной. Все мировые политические векторы отреагировали резко негативно на данную ситуацию.
По-другому просто и быть не могло, настолько очевидно для всех, что это просто политическая расправа, мало имеющая общего с судебным процессом. Формальности, и те были соблюдены не все.
А дальше было откровенно мерзко. Мерзко от того, что, расправившись с Тимошенко, начали расправляется с ее сторонниками, вина которых была в том, что они просто хотели защитить своего лидера и выразить ей поддержку. То, что происходило вчера в Киеве, приличными словами не назовешь. Под раздачу «Беркута» попали и женщины и старики.
Над всей этой зловещей ситуацией, висит один трагический и в то же время банальный вопрос: «За что?»
За что посадили Тимошенко, за что бьют ее сторонников, и есть ли предел всему этому? И если есть, то где же эта нижняя планка?
Ответ очевиден: за деньги, за власть, за карьеру, за должности и звания, которые хотят получить исполнители и заказчики. И за собственный страх, который хотят заглушить.
А вот вопрос о нижней планке остается открытым. Где тот предел, ниже которого уже не опустится власть, совершая свою расправу? Его, конечно, могут искусственно установить то же международное сообщество или те же люди своими массовыми протестами. И все прекратится. Но суть вопроса не в этом. Суть вопроса в том, где внутри эта саморегулирующаяся планка? У каждого, кто имеет отношение к этому делу и другим подобным делам.
Я завидую священникам и психологам. Наверно, они все же знают, где эта нижняя планка.
Мне же иногда кажется, что у некоторых ее просто нет. Нет и все. Пустота.
И страшна даже не сама эта кажущаяся пустота, а пустота, входящая в моду и возводимая чуть ли не в ранг добродетели.
Тут можно даже порассуждать о всеобщем, так называемом, равнодушии. Это не равнодушие по отношению к Тимошенко, это равнодушие как образ жизни.
Или как своего рода психологическая защита от манипуляций, переросшая в мировоззрение.
Те, кто пытаются быть искренними и человечными, переходят в разряд маргиналов и общественных лузеров.
И дело даже не в политиках, сто раз обманувших людей и которым никто не хочет верить. Дело в способности сопереживать. Ведь это никак не регулируется. Это есть или этого нет. И заставить кого-то сопереживать невозможно. Это не мышца, ее не накачаешь.
Что касается правоохранителей и их поведения.
«Холодная голова, горячее сердце и чистые руки». Из всего набора, завещанного Феликсом Эдмундовичем, у нынешнего поколения правоохранителей в наличии присутствует только первый компонент - и то, у самых способных. И дело даже не в том, что у них приказ. Дело в том, что никто этот приказ не отказался выполнять. Ни один правоохранитель на всю нашу большую страну... Это ж так просто сказать: «Я не буду бить детей и стариков, я не для этого пришел служить». Оказывается - просто, да не совсем.
Кто-то живет с чужого горя, кто-то им подпитывается, а кто-то его создает.
А сегодня был Харьков. Митинг сторонников Тимошенко. И опять иезуиты чиновники, равнодушные правоохранители и неравнодушные люди, которых было не так уж много, но которые все же вышли и смогли провести этот митинг. Но об этом завтра.
http://glavnoe.ua/articles/a5455РЕФОРМЫ ДЛЯ ПРОФОРМЫ
Людмила Пашук, «Днепр вечерний», 10.08.2011
Как вы думаете, почему раньше рожали много детей? Конечно, с медициной этот вопрос тоже связан.Но главным всегда было другое – когда детей много, то больше шансов, что они не дадут умереть от голода в старости.
Если красавица – получай пенсию
Одному ребенку было бы трудно взять на себя обеспечение престарелых родителей. Прокормить их - еще куда ни шло, старики едят мало, а вот лечение – дело серьезное, оно всегда требовало средств. Наверное, рожали бы много до сих пор, если бы государства не начали постепенно да потихоньку вводить социальное обеспечение в старости. Ну, а тех, у кого детей не было, и кто вообще не обзавелся семьей, кормили монастыри, церковь, родственники. Справедливости ради следует отметить, что и продолжительность жизни в те далекие времена была гораздо короче, чем у современного человека.
Понятие «пенсия» появилось во Франции при короле Людовике ХI, и в переводе с латинского означало выплату. Но счастливчиков было совсем немного. Да и те, кто получал пенсию, как правило, были небедными людьми. И от возраста она не зависела. Первыми пенсионерами были молодые и красивые женщины, которые становились возлюбленными короля. А сама пенсия назначалась без всякого законодательства, как монаршья милость.
Как хорошо быть генералом!
Постепенно число пенсионеров росло, так как любимчиков королей становилось все больше, а Людовика ХІV вообще называли королем - кормильцем. А если много пенсионеров, то возникла необходимость и в законе о пенсиях. К числу первых пенсионеров присоединились и военные, которые отличались в боях и получали ранения. За службу трону полагались выплаты ежемесячно, но были пенсии и одноразовые. Так, например, прусский король Фридрих Великий давал такие одноразовые выплаты военным, проявившим мужество и отвагу, что те могли купить себе магазин, трактир или еще какое-то учреждение, приносившее доход до конца жизни.
К сожалению, такая милость касалась лишь высоких военных чинов, но никак не низших или рядовых. В Российской империи Петр Первый издал указ о достойном пожизненном содержании офицеров, чтобы они не позорили честь мундира. Продолжали заботу о военных другие императоры – Екатерина Вторая, Александр Первый и так далее. Со временем к числу пенсионеров прибавились инвалиды. Многих из них пристраивали в монастыри. Но гражданским было положено заботиться о себе самим. Николай Первый стал выплачивать пенсии чиновникам за беспорочную службу и вдовам военных.
Так было в Российской империи до 1851 года. После чего в число пенсионеров включили и преподавателей, медицинских работников, инженеров, мастеров. Опять же таки эта реформа не касалась рабочих и других простых людей, а вот они как раз и более всего нуждались в старости.
Первым в Европе реализовал идею пенсионного обеспечения по возрасту германский канцлер Отто Бисмарк в 1889 году. Это ему принадлежит выражение «Силу революциям придают не крайние требования меньшинства, а неудовлетворенные законные чаяния большинства».
...И старым большевиком – тоже
Советская власть упразднила старое пенсионное законодательство. Новое же вводила на протяжении многих лет. Так, в августе 1918 года ввели пенсии для инвалидов Красной Армии, в 1923 году – для старых большевиков, в 1928 году – для работников горнорудной и текстильной промышленности, в 1937 – для городских рабочих и служащих. Что касается колхозников, то им не платили пенсию почти 40 лет, а когда начали выплачивать, то сумма была просто смешной - 12 руб.
На эти деньги можно было купить лишь 4,5 кг вареной колбасы. В 1973 году пенсию подняли до 20 руб.
Зато широко вошло в обиход понятие «персональная пенсия». Ее получали военные, которые имели высокое звание, партийные работники, крупные ученые, старые большевики. Они же получали и так называемые лечебные деньги. Но еще более, чем выплаты, ценился и социальный пакет, куда входили путевки в санаторий, скидки на лекарства, продуктовые заказы, спецбольницы, льготы при оплате за коммунальные услуги.
Тогда же был законодательно определен и возраст выхода на пенсию, стаж, необходимый, чтобы пенсия выплачивалась.
Сейчас уже все понимают, что число работающих таково, что оно не в состоянии содержать пенсионеров, всплеск рождаемости давно прошел. Да и сами пенсионеры работают, пока носят ноги, чтобы не садится детям на шею. Не их вина, что реформы затянулись. Они по сути стали заложниками у государства, не очень мудрого и честного.
Спасение утопающих – дело рук самих утопающих
Советский порядок начисления пенсии продолжался до 1999 года. Практические изменения начались тогда, когда решили увеличить минимальный размер пенсии по возрасту до 55 грн. На реализацию этого плана понадобилось 9,7 млрд. грн. в год. Но таких средств не было. На этом реформа и застыла. Ведь в законе было прописано обеспечить всех пенсией на уровне 75 процентов от средней зарплаты по стране, а могли обеспечить выплатой лишь на уровне 40 процентов.
Следующим этапом было введение персонифицированного учета. В июле 2003 года принят закон «О негосударственном пенсионном обеспечении». Но он был неэффективным. Кто у нас верит страховым компаниям и даже банкам? Это в Европе и в США застраховано 80 процентов населения. Да и то не все довольны своей пенсией, что уж говорить о нас.
Так, где же выход? Не в том ли, чтобы копить по копеечке, не надеясь на государство.
http://dv-gazeta.info/obschestvo/reformy-dlja-proformy.htmlПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
НАМ ВИПАДАЄ ІСТОРИЧНИЙ ШАНС
Анатолій Колосюк, «Рідне Прибужжя», 11.08.2011, Миколаївська обл.
«Є, було і буде багато проблем правового, організаційного, методичного та кадрового забезпечення української земельної реформи».Сьогодні на вістрі життя українського суспільства стоїть питання земельної реформи. Його обговорюють на семінарах і нарадах, у колективах і в колі друзів. Здебільшого люди приходять до розуміння необхідності узаконення ринку землі. А директор ДП «Миколаївський інститут землеустрою», почесний землевпорядник України Анатолій Колосюк узагалі вважає, що наступна земельна реформа – то наш історичний шанс. Отже, надаємо йому слово.
Назва нашої держави небезпідставно асоціюється у світі з найродючішими ґрунтами. І це не випадково, бо, за оцінками різних науковців та оцінювачів, на території України сконцентровано до 12% безцінних світових чорноземів. Найпесимістичніші оцінки вартості чорноземів України визначаються сотнями мільярдів доларів США і, зрозуміло, мають тенденції до зростання. Це багатство особливо відчутне у наш час, коли на планеті, за даними ООН, від голоду потерпає понад мільярд людей.
У Миколаївській області обліковується 1,7 млн. га чорноземів. Однак 70% обласних площ, які представлені південними чорноземами, із року в рік деградують. Чому так стається? На мою думку, в першу чергу, через відсутність регулювання існуючого ринку земель сільськогосподарського призначення. Із року в рік знецінюються регіональні активи, що не дозволяє громадянам України – власникам землі і регіональній громаді в цілому отримувати належні прибутки від використання даного Богом природного ресурсу.
Оскільки власність на землю передбачена статтею 13 Конституції України, то фахівцям-оцінювачам земель півдня України протягом 10-річного мораторію на землі товарного сільськогосподарського виробництва не вдається зрозуміти економічний сенс мораторію на ці землі з боку суспільства. На жаль, єдиним стабільним показником на практиці ми бачимо, як майже 200 тисяч селян – власників паїв Миколаївської області, володіючи матеріальним активом за дуже скромними оцінками у 10 млрд. грн. (еквівалент – понад 1 млрд. у. о.), стабільно знаходяться за межею бідності!
Можливо, тут задіяне наше національне «чого бідний – бо дурний»? Проте назвати бідним селянина сьогодні можна лише завдяки зведенню питання гарантування державою прав його власності на землю до політичної заборони розпорядження цими землями у цивілізований ринковий спосіб.
Ці слова я хочу обґрунтувати фактами. Середній розмір частки паю по Миколаївській області становить 6,9 га. За попередній рік орендна плата (за використання заблокованих мораторієм сільськогосподарських земель) коливалася на рівні від 1,4 до 2,3 тис. грн. І, як не дивно, – це так званий спеціальний вид розміру плати за землю, який є наслідком адміністративного регулювання Президентом України. Ринкове середовище є жорстким, але справедливим. На пропозицію здавати в оренду та орендувати землі «зі зв’язаними правами та руками» – маємо доволі адекватний ціновий попит. Крім того, інші складові доходу товаровиробників від використання регіональних товарних земель утікають (у прямому та переносному сенсі) куди завгодно, крім місцевих бюджетів усіх рівнів.
Під поняттям «зі зв’язаними правами та руками» маю на увазі:
– сам мораторій;
– застарілість даних радянського періоду щодо бонітету ґрунтів та їх економічної оцінки;
– недосконалість нормативно-методичної бази оцінки земель;
– примусово встановлені середньостатистичні 3% неринкової бази оцінки (нормативної грошової оцінки).
Жебрацький розмір орендної плати за безцінні світові чорноземи, які є власністю селян, то наслідок класичного чиновницького (вислів за А.П. Чеховим) «удовлетворить просьбу отказом», у нашому випадку – мораторієм.
Науковими розробками та дипломними роботами студентів-випускників аграрних вишів протягом останніх п’яти років ми неодноразово доводили, навіть на застарілих даних економічної оцінки, що вартість одного гектара земель товарного сільськогосподарського виробництва південних чорноземів має дорівнювати еквіваленту якнайменш від 5,0 до 8,0 тис. у. о.
Нескладно вирахувати, що у повноцінних ринкових відносинах ліквідний актив (земля) у попередні п’ять років дозволяла б отримувати щорічно (!) майже 200 тисячам селян Миколаївської області оренду на рівні від 4,0 до 8,0 тис. грн. за пай. А місцеві бюджети мали би гідне наповнення від сплати податків товаровиробників, зобов’язаних у ринковий спосіб, на законодавчому рівні зареєструватися в межах місцевих рад. Таким чином, уже сьогодні знайшлися би кошти у місцевих радах на отримання додаткових доходів від проведеної інвентаризації, впорядкування (розмежування, оцінки тощо) та організації територій сільськогосподарських районів.
Наведені мною факти – не наукова фантастика, а буденна практика, яка потребує щоденної наполегливої праці: по-перше, на законодавчому рівні, і вже по-друге, біля землі.
Людство не винайшло і, впевнений, що у найближчі кризові роки (зростаючої продовольчої кризи) не винайде іншого шляху – крім ринкового – залучення земель до економічному обігу.
Єдине, що може з економічної точки зору піднести нашу державу на відповідний рівень, – це регуляторна роль владних інститутів, які історично та за Конституцією України зобов’язані її забезпечити. Ми бачимо реальну політичну стабільність влади, її волю та бажання забезпечити розвиток економічної незалежності України. І це вселяє впевненість в успішне проведення земельної реформи.
Є, було і буде багато проблем правового, організаційного, методичного та кадрового забезпечення української земельної реформи. Але є набагато більша проблема і вона пов’язана саме з відсутністю політичної відповідальності українського суспільства в цілому (влади, науковців, істориків, фахівців, громадян тощо).
На мою думку, потрібно бути вдячним долі за те, що саме нам випадає історичний шанс докласти можливих та неможливих зусиль для стабілізації земельного питання, створення заможного життя для наступних поколінь українців на рідній землі.
http://www.rp.mk.ua/2011/08/nam-vipadaye-istorichnij-shans/ЧАС ЗМІН НАСТУПАЄ
Оксана Процюк, «Галичина», 11.08.2011, Івано-Франківська обл.
Євген Гірник: «Перезавантаження» українського політикуму обов’язково відбудеться.Про перспективи, які відкриває Закон України «Про доступ до публічної інформації», та перепони на шляху його впровадження, про діяльність фундацій ім. Олекси Гірника і «Суспільність» йдеться в інтерв’ю з народним депутатом України IV—V скликань Євгеном Гірником.
— З травня набрав чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації», суть якого полягає в тому, що чиновник і громадянин одержали рівні права на отримання інформації, державний апарат втратив виключне право власності на інформацію і не може її приховувати від платників податків. Відповідно громадянське суспільство має можливість на підставі отриманої інформації коригувати дії влади, — каже Євген Гірник. — Після того, як я склав свої депутатські повноваження, з огляду на мою політичну та громадську діяльність мені неодноразово доводилося звертатися до органів центральної та місцевої державної влади і до органів місцевого самоврядування з різними питаннями, і я зіткнувся з ситуацією, коли деякі з них порушують терміни розгляду, іноді зовсім не відповідають не тільки на листи пересічних громадян, а й на звернення і запити народних депутатів. і це обходиться для чиновників абсолютно безкарно! Внаслідок такої сваволі губиться чимало ініціатив, людей нерідко опановує почуття безнадії.
Ситуація врешті-решт стала нестерпною як для суспільства, так і для представницької влади, яку часто-густо ігнорували, також і для посадовців високого рангу, що нерідко потерпали від бюрократії своїх апаратів. З огляду на це у суспільстві виник консенсус і був прийнятий Закон «Про доступ до публічної інформації».
Проте закон сам по собі проблем не вирішує, він дає нам «право мати право», суспільству треба навчитися користуватися цим інструментом, аби це право реалізувати і не дати себе ігнорувати та принижувати.
До прикладу наведу такі факти. Наближається 100-річчя від дня народження Героя України Олекси Гірника. Як голова фундації його імені я двічі звертався до Калуського міського голови Ігоря Насалика з приводу впорядкування в Калуші пам’ятного знака Олексі Гірнику та майданчика біля нього. Історія триває майже два роки, проте ні я, ні чинні депутати, зосібна Володимир Мойсик, навіть відповіді на свої письмові звернення не отримали. Ще один промовистий приклад. У травні цього року я та декілька голів політичних громадських організацій Калуша звернулися знову ж таки до і. Насалика з тим, аби звільнити з роботи його заступницю В.Радецьку з огляду на її цинічні та образливі висловлювання щодо калушан. Ні відповідного рішення, ні відповіді нема... Підозрюю, що пан Насалик так само проігнорує і звернення Івано-Франківської обласної ради та ОДА з цього приводу. Ось закон і встановлює «запобіжники» від такої сваволі місцевих «князьків» та центральних можновладців, законом можна примусити їх щось робити чи, хоча б, виявити елементарну ввічливість.
- В чому полягає ваша нинішня участь у громадському житті?
— Я очолюю Всеукраїнську фундацію ім. Олекси Гірника, а також є представником в Івано-Франківській області фундації «Суспільність», яку в Україні очолює Олег Рибачук — колишній голова секретаріату президента України В. Ющенка.
- Розкажіть про діяльність фундації «Суспільність», зокрема і на теренах Івано-Франківщини.
— Ми працюємо на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації». Спільно з представниками екологічної громадськості взяли на себе функцію відстежувати виконання природоохоронних заходів в екологічно небезпечних точках, а також посередництво в експертизі під час впровадження потенційно небезпечних екологічних проектів. Зокрема, нас цікавить виконання заходів пов’язаних із ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації на полігоні небезпечних відходів та в зоні консервації Домбровського кар’єру міста Калуша.
Як людина, яка 12 років працювала на калійному заводі, позитивно оцінюю намір ОДА створити нове калійне виробництво за рахунок китайських інвестицій.
Водночас, зважаючи, що таке виробництво за своєю суттю є екологічно небезпечним, вважаю, що такий проект має пройти належним чином відповідні експертизи і бути відкритим для громадськості. Як відомо, чинні китайські хімічні підприємства не відзначаються високими стандартами екологічної безпеки, тому хотілося б знати, що конкретно вони пропонують нам, зокрема ознайомитися зі змістом підписаної угоди, а також провести експертизу проекту хоча б на рівні його технічно-економічного обґрунтування. Я позитивно ставлюся до відновлення калійного виробництва, проте хочу зазначити, що наразі нам розхвалюють кота в мішку.
Тим часом у пресі точиться в’яла дискусія з приводу того, до якого відомства має належати згадане виробництво — до м. Калуша чи до Калуського району. Така суперечка абсолютно безпредметна і нагадує поділ шкіри невбитого ведмедя. Тривожить одне: якщо завод будуватимуть китайці і зарплати там становитимуть 100-200 доларів щомісяця, то всі ці три тисячі робочих місць займуть вони, китайці. А на Прикарпатті виросте «чайнатаун» з усіма наслідками, що є в інших країнах. Такого допустити ми не повинні. Адже шкурка вичинки не варта.
Фундацію також цікавить екологічна безпека проекту розробки підземного видобутку розсолів на Верхньострутинському родовищі солі. Ми хочемо знати картину утилізації каналізаційних стоків та побутового сміття на об’єктах туристичного бізнесу в містах та селах області. Не обійдемо своєю увагою питання екологічної безпеки нафтодобувних, нафтопереробних та інших екологічно небезпечних об’єктів області. Фундація стурбована планами щодо побудови в м. Калуші заводу з переробки гексахлорбензолу, ми категорично проти таких планів мерії, бо вони суперечать самій концепції розвитку Прикарпатського регіону і є шкідливими для довкілля.
Сподіваємось на співпрацю зі ЗМІ, в яких плануємо систематично публікувати одержані матеріали.
- Якими ще питаннями, крім екологічних, займається фундація?
— Будь-які суспільно значимі проблеми, що викликають тривогу чи привертають увагу громадськості, можуть стати об’єктом нашої уваги.
- Як оцінюєте розвиток політичних процесів в Україні?
— Спостерігаючи за діями теперішньої політичної еліти, мене не полишає враження несправжності й цинічного лицемірства. Закликають до економії, а самі будують палаци і вправляються у показовій розкоші. Обіцяні реформи обертаються фактичними «деформами», зокрема податковою та пенсійною. Так звана судова реформа породила судові фарси над Ю. Тимошенко та Ю. Луценком, які влада політично вже програла. інша річ, що народ ще не збурюється, не маючи чітких ідеологічних, моральних орієнтирів та лідерів, яким можна довіряти.
Влада запевняє, що вона сильна як ніколи, але це самообман, вона нагадує колос на глиняних ногах. Оновлення і «перезавантаження» українського політикуму необхідне, і воно обов’язково відбудеться. Час змін настає, і вони обов’язково будуть. Питання тільки: як і коли?
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[tt_news]=16376&tx_ttnews[backPid]=24&cHash=a8434b26caПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
ВЕЛИКА ГРА
Тетяна Мартинова, «Вечірні Черкаси», 10.08.2011
В агробізнесі проходить великий переділ землі?У травні цього року фермер Олександр Бірюк погрожував спалити себе під стінами Драбівської райдержадміністрації. У такий спосіб доведений до відчаю сільгоспвиробник намагався відстояти своє право на землю. Фермер запевняв: влада підвищила йому плату за орендовані землі в чотири рази та ускладнила умови оренди. Якщо він не дотримуватиметься цих вимог, у нього заберуть поле.
На жаль, ситуація, в яку потрапив Олександр Бірюк, типова не лише для черкаських, а й у цілому українських фермерів. На Черкащині випадки, коли фермери та сільгоспвиробники ризикують залишитися без орендованих земель державного резерву, – не поодинокі. Не маючи інших можливостей достукатися до влади та громадськості, драбівчанин Олександр Бірюк вирішив спалити себе, інші ж виробники намагаються відстояти землю в судах.
– Дійсно, існує суб'єктивний фактор: хтось особисто не подобається голові РДА, інший, на думку районного керівництва, неефективно використовує орендовані землі, – коментує народний депутат України другого скликання Петро Душейко. – У ході оренди часто змінюють плату, хоча за умовами угоди в односторонньому порядку цього робити не можна. За законом орендар по завершенню терміну оренди має першочергове право на її продовження, а неефективність використання землі має довести відповідна експертиза.
На жаль, сьогодні фермери, замість того щоб сіяти, жнивувати і дбати про урожайність, вимушені витрачати свої зусилля та фінанси на судову тяганину. Різкий сплеск агресії у вітчизняному АПК дехто пояснює тим, що з 1 січня 2012 року в Україні може початися вільний продаж землі сільськогосподарського призначення. Передчуваючи швидку можливість величезної наживи, всякого роду ділки та бізнесмени кинулися дерибанити головне багатство нашої країни.
Самі фермери запевняють: зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення – це не головна причина ажіотажу довкола них. Найважливіше – аграрний бізнес в Україні дає реальний, хоча й зароблений важкою працею, дохід. До того ж він доступний простим людям. Однак ситуація в країні сьогодні склалася так, що відібрати цей бізнес у звичайних фермерів не становить великих труднощів. Що буде завтра – невідомо: як зміниться законодавство, хто прийде до влади – тому й поспішають охочі до землі бізнесмени зібрати якомога більше її у своїх руках.
– Ніщо в Україні сьогодні не може дати такого прибутку, як земля. 100 га землі, які у мене хотіли відібрати, дали б мені восени 800 тис. грн. чистого прибутку, – пояснює драбівський фермер Олександр Бірюк, в оренді у якого перебуває 184 га землі, з них лише 9 га людських паїв, а решта землі державного резерву. – Ситуація, у якій я опинився, типова для фермерів по всій Україні. Районне керівництво відбирає у дрібного бізнесу землю для більших виробників або тих, хто гарно за це подякує. Оскільки попередній орендар має першочергове право для продовження оренди земель держрезерву, то в новому договорі прописуються такі умови, щоб він не міг їх виконати. Мені, зокрема, підняли вартість оренди землі в чотири рази та поставили вимогу внести на 200 га землі 200 тонн гною та 700 кг міндобрив на 1 га землі.
Фермер запевняє, що коли орендну плату він спроможний заплатити, то такої кількості гною йому просто ніде взяти, адже в районі немає корівників, а внісши стільки міндобрив, він окислить грунт.
У Черкаській облдержадміністрації запевняють: про подібну проблему тут чують уперше. Усі охочі фермери отримують землю і обробляють її. Єдине, чого від них вимагає влада, – сплачувати орендну плату та не виснажувати грунт, вносячи в нього добрива.
– Ми дійсно піднімаємо орендну плату за землю по всій області до 4,5% від її нормативної оцінки, аби збільшити надходження до бюджету і щоб наші пайовики більше отримували, – коментує начальник Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Вадим Рудишин. – До того ж ми вимагаємо, щоб фермери дбали про землю. Не можна, щоб підприємець, узявши її в оренду, десять років сіяв там соняшник, а потім повернув виснаженою. Він має віддати землю із такими ж показниками родючості, які були в неї на початку оренди. Можливо, фермери сприймають ці заходи як якісь репресії проти них?
Дуже хотілося б, щоб саме турбота влади про найбільше багатство нашої держави – землю та народ – спричиняла непорозуміння з підприємцями та фермерами.
Можливість мати свою землю і обробляти її завжди давала людині свободу та впевненість. З історії знаємо: тоталітарній владі народ не потрібен, значно легше керувати пригнобленим населенням. Аби знищити дух українських хліборобів, на початку минулого століття під час колективізації у них забирали землю...
Довідка. Усього на території області обліковується 1487232 га земель с/г призначення. З них 939403 га – розпайовано, 104320 га – землі резерву, 122913 га землі запасу. На Черкащині 900898 га земель с/г призначення орендують 1073 підприємства та господарства.
Найбільші орендарі черкаської землі (підприємства, в яких перебуває найбільше землі сільськогосподарського призначення нашої області, за даними Головного управління Держкомзему в Черкаській області):
ТОВ "НВФ «Урожай» – 38363 га;
ТОВ "Зернова компанія «Хорс» – 17 024 га;
СТОВ «ЛНЗ-Агро» – 10 374 га;
ПСП «Плешкані» – 9883;
ІП «Агро-Вільд Україна» – 7 513 га.
http://vechirka.ck.ua/novini/velika-gra/РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ШКОЛЯРИКИ – ФІНАНСОВІ КОМАРИКИ
Яна Горобина, «Західний кур’єр», 11.08.2011, Івано-Франківська обл.
Підготувати учня до школи "від а до я" коштуватиме батькам від тисячі до двох тисяч гривень.До початку навчального року залишилось менше місяця, тому батькам, у яких є діти шкільного віку, зараз варто починати збирати шкільний портфель, аби уникнути ажіотажу, який спостерігається щоразу в останні серпневі дні. Чимало матусь, намагаючись зекономити, вирушають за покупками на базар. Ціни тут справді дещо нижчі, ніж у магазинах, натомість якість товарів змушує бажати кращого. Батьки з досвідом знають, що таке олівці, які не малюють, і пластилін, який неможливо розім'яти, або гумка, яка замість стирати лише розмазує написане…
"Однострій" для школяра
Перша у списку - шкільна форма. Кожна школа сьогодні самостійно обирає колір шкільного вбрання – темно-синій, бордовий чи зелений верх і чорний низ. Вимоги класичні: костюм-трійка – піджак класичного крою, жилетка та брюки. Купити форму можна у більшості крамниць дитячого одягу і на речових ринках. Для дівчинки – спідничка або штани і піджачок. Але цінники – річ переконлива і коментарі тут зайві. За найдешевший шкільний одяг доведеться заплатити щонайменше 180 гривень. Але не забувайте, скупий платить двічі!
Більш-менш добротна форма коштує дорожче: "двійка" – 350-450 грн., "трійка" – 400-500 грн. Та щонайменше дві блузки чи сорочки, ціна на які від 60 грн. Хоча за зовнішнім виглядом шкільний одяг мало відрізняється – схожа кольорова гама, однаковий покрій, тільки інші складники тканин: десь більше віскози, а десь бавовни. До речі, найбільше шкільних форм на ринках від українських швейних фабрик – з Києва, Львова та Одеси. Батьки зізнаються, що чекали чогось оригінальнішого. Цікавіші моделі можна знайти у магазинах, що претендують на звання елітних, але ціни тут сягають навіть 800 грн.
Кмітливіші батьки знаходять варіанти, щоб зекономити. За допомогою інтернет-магазинів можна купити вживану шкільну форму наполовину дешевше. Або звернутися на швейну фабрику чи до ПТУ, де студенти в межах практики пошиють шкільну форму за символічну ціну.
Вартість дитячого взуття нічим не поступається дорослому. Туфлі для дівчат та хлопчиків – від 100 грн. з дерматину, шкіряні – 200-350 грн.
"Рахуйте самі. В одних штанах дитина рік не ходитиме. Я завжди думала, що на якості тканини економити не варто. Але теперішні ціни – просто жах! Піджак 200 грн., двоє брюк по 120 грн., жилетка 50, дві сорочки по 80 – разом 600 грн.", – підсумовує мама першокласника Богданчика.
Друга форма – спортивна. Костюм для фізкультури можна знайти й за 100 грн. Звісно, із синтетичних тканин. Якщо хочете щось натуральніше, приготуйте приблизно 400-600 грн. Спортивне взуття – плюс 60-100 грн. (кеди чи кросівки із замінника). А ще ремінь, краватка… Для дівчини – банти, приколки для волосся… Вже не рахуємо білизну, шкарпетки, колготки, змінне взуття.
Бережи спину з дитинства
А який школяр без ранця! Вибір портфелів – на будь-який гаманець. Чорні, сірі, кольорові, однотонні й розмальовані, з аплікаціями, наклейками... Тканини, з яких виготовляються сучасні портфелі, найрізноманітніші. Продавець у магазині дитячого одягу Оксана розхвалює німецькі ранці, які мають ортопедичні спинки, зроблені з мікрофібри (щоб шкіра дитини дихала). "На них є також світловідбиваючі елементи, відблиски вдень, щоб школяр, коли переходитиме дорогу, був у безпеці. У Європі портфелі без світловідбиваючих елементів взагалі заборонені", - пояснює пані Оксана. Крім того, в комплект до такого портфелю можуть входити сумки для змінного одягу, пенали, зошити, виконані в одній стилістиці. Коштує такий ранець від 350 грн. і вище. Дешевші рюкзаки теж непогані, говорять продавці. Хоча дорожчі, звісно, і на вигляд кращі, і відділень у них більше, і для дитини зручніші. Купуючи дитині рюкзак, треба враховувати, що використовуватиме вона його не лише як сумку, а і як "зброю", санчата, можливо, м'яч...
Зошит, ручка і пенал - мій учнівський арсенал
Тепер заглянемо всередину портфеля. Одна з необхідних речей – місткий пенал. Пенали бувають круглі, прямокутні, пенали-сумочки, у формі іграшок (такі пенали купують на подарунки першокласникам). Наприклад, німецький пенал у формі мишки коштує 75 грн. Є пенали наповнені і без наповнення. У пеналів з наповненням всередині – повний шкільний набір: ручка, 2-3 олівця, фломастери, лінійка, точило, гумка і невеликий блокнотик.
Асортимент канцприладдя величезний. Воскові кольорові олівці не забруднюють рук, не ламаються, прості олівці, які вимірюють температуру тіла, гіпоалергенні фарби для малювання, які не кришаться, "їстівний" пластилін, ручки для шульги, 12 кольорів гуаші вітчизняної і південнокорейської, фломастери італійські, китайські, українські –від 6 до 24 кольорів…
Найдешевші зошити на 12 аркушів коштують 1,20 грн. Але чи захоче ваша дитина писати в зошиті, на обкладинці якого не бігають жирафи, не посміхаються кінозірки чи не ростуть квіти? Тоді вам доведеться витрачати 2-3 грн. лише на один зошит, яких треба чимало: у клітинку, косу та пряму лінійку, для нот. Ось і набігає ще дві-три сотні на зошити, щоденник, ручки, олівці, альбоми для малювання, блокноти, кольоровий папір, картон, пластилін, палички для рахування...
Тож, як не крути, а щонайменше дві тисячі батькам необхідно витратити, аби донька чи син не виглядали убогішими від однолітків. А ще ж харчування, подарунки вчителям, ремонт класу, теплий одяг… А якщо у сім'ї двоє-троє школярів? Чи не тому перед початком навчального року деякі банки запроваджують новий вид кредитування – позика для спорядження дитини до школи.
http://zk.at.ua/news/suspilstvo/2011-08-11-1184СКАНДАЛИ
ЛЬВІВСЬКА ОБЛРАДА ПРИРІВНЯЛА ТИМОШЕНКО ДО БАНДЕРИ
Олена Дем'янюк, «Поступ», 11.08.2011, Львівська обл.
Обласні депутати одночасно розглянули питання про арешт Тимошенко та про Героя Бандеру.В слід за Львівською міською радою 9 серпня Львівська обласна рада теж провела позачергову сесію. Щоправда її скликали з іншого питання, а саме затвердження розподілу субвенцій, однак питання про арешт Юлії Тимошенко та рішення судів про звання Героя України щодо Степана Бандери та Романа Шухевича були на цій сесії першочерговими. Таку пропозицію підтримали більшість голів фракцій Львівської обласної ради на нараді, скликаній головою обласної ради Олегом Панькевичем.
За пропозицією голів фракцій, Олег Панькевич на початку сесії виголосив проекти заяв, за які голосували депутати. Також обласна рада звернулася до районних та міських рад Львівщини з рекомендацією провести позачергові сесії рад з таких самих питань.
Далі депутати перейшли до розгляду запланованих питань порядку денного, зокрема щодо затвердження переліку об’єктів і заходів, що фінансуються коштом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію пріоритетів розвитку регіонів Львівської області.
За заяву щодо недопустимості політичних репресій, яка 77 голосів, а також з приводу судових рішень щодо позбавлення С. Бандери та Р.Шухевича звання «Герой України» - 80 голосів, депутати голосували без обговорення.
При цьому голова фракції Партії регіонів Ігор Грещук заявив, що ці заяви потрапили до порядку денного із порушенням регламенту, закликав не політизувати правовий процес щодо Тимошенко, а також сказав, що львівські регіонали шанують Бандеру і Шухевича, але за відповідну заяву не проголосують, бо все відбувається з порушеннями.
Фракція Партії регіонів в облраді не проголосувала також й за заяву щодо позбавлення С.Бандери та Р.Шухевича звання «Герой України».
«Ми реєструвалися в сесійному залі, адже ми готові працювати конструктивно з економічних питань, бо в зв’язку з цим і скликалася позачергова сесія. Львівська обласна рада знову в супереч регламенту та законодавству пішла на політичні кроки із самого початку сесії, внісши такий сумбур в розгляд економічних питань…, економіка їх не цікавить. Об’єднане рішення, яке ставиться в один ряд – Степан Бандера, Роман Шухевич та Юлія Тимошенко не може бути підтримане Партією регіонів», – заявив Ігор Грещук.
Нагадаємо, що сьогодні, 9 серпня, під час розгляду заяви щодо позбавлення С.Бандери та Р.Шухевича звання «Герой України» та заяви щодо недопустимості політичних репресій (зокрема арешту Юлії Тимошенко), голова фракції Партії регіонів у Львівській обласній раді Ігор Грещук повідомив, що його фракція не голосуватиме за об’єднане рішення по Бандері, Шухевичу та Тимошенко. Однак, Грещук в силу обмеженого бачення подій так і не зрозумів, що заяви голосували окремо і чітку стояв на своєму.
«Ми шануємо Степана Бандеру та Романа Шухевича поряд з іншими Героями України. Ми галичани і ми люди, які пам’ятаємо свою історію і шануємо наших Героїв, але не потрібно забувати той факт, що Західна Україна – це не вся Україна», – сказав він.
Відповідно, тримаючи партійну лінію фракція Партії регіонів у Львівській обласній раді закликає колег-депутатів та жителів Львівської області не політизувати судовий процес над екс-прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко.
Зокрема, у заяві, яку озвучив Ігор Грещук сказано: "Хочемо наголосити, що цей судовий процес має в своїй основі виключно правовий, а не політичний характер. Юлію Тимошенко звинувачують у підписанні кабальних для України газових угод, які завдали державі багатомільярдних збитків, а для простих українців відобразилися у підвищенні ціни на газ і відповідно зубожінні народу.
Згідно з чинним законодавством, арешт підсудного громадянина як запобіжний захід не визначає ступінь його вини, а презумпцію невинуватості в Україні ніхто не скасовував. Тому усі заяви так званих захисників Юлії Тимошенко є не більш, ніж спробою збурити людей уявними загрозами.
Опозиція навсібіч заявляє про переслідування та диктатуру, проте дуже яскравим є той факт, що одразу ж після арешту Юлії Тимошенко в ефірі національних каналів з’явилося її відеозвернення до народу, нібито підготоване заздалегідь. Поява цього відеозвернення, а також численні виступи в ефірах телеканалів, радіостанцій та на шпальтах газет представників опозиції є яскравим доказом панування в Україні свободи слова та відсутності будь-якої цензури у ЗМІ.
Хочемо нагадати, що в Європі є чимало прикладів притягнення до суду високопосадовців. Свого часу на лаві підсудних були прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі та колишній президент Франції Жак Ширак, проте у ці судові справи ніхто не втручався, тиск на суд не чинився, а самі підсудні поводились адекватно та коректно.
Не можна говорити про якісь політичні переслідування в Україні, адже правоохоронні органи затримують виключно за порушення чинного законодавства не лише представників опозиції, але й чиновників усіх рівнів і представників Партії регіонів. Суд над екс-прем’єром є лише доказом того, що перед Фемідою в Україні усі рівні, не залежно від статусу та політичної приналежності.
Хочемо нагадати, що влада в Україні чітко поділена на три гілки – законодавчу, виконавчу та судову. Згідно з чинним законодавством, «забороняється втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів», а «суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону».
Тому втручання у судовий процес та тиск на суд є неконституційними та незаконними. Вважаємо неприпустимими розгляд під час сесій рад різних рівнів питання щодо судового процесу над екс-прем’єром, адже міжнародні інституції можуть розцінити це як тиск на суд.
Закликаємо усі політичні сили припинити спекуляції, використовуючи для цього особу колишнього прем’єра, винуватість чи невинуватість якої потрібно встановлювати і доводити у судовому порядку, а не з сесійних трибун. Водночас фракція Партії регіонів закликає депутатів обласної ради спільно взятися до розв’язання економічних проблем регіону. Працюймо над створенням робочих місць, ремонтом доріг, підготовкою до Євро-2012, а не витрачаймо час на порожні балачки про уявні репресії".
Йому важко далося її оголошення, адже весь цей процес супроводжувався гудінням депутатів, які били кулаками об столи та кричали «Ганьба!» Оскільки, Грещуку вже не вперше кричать подібне, він все ж дочитав свою заяву.
У проголосованій заяві щодо позбавлення Бандери та Шухевича звання «Герой України» сказано: «Рішення Вищого адміністративного суду України, який залишив чинними постанови Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду про визнання незаконними Указів Президента України Вiктора Ющенка про присвоєння Степанові Бандерi та Романові Шухевичу звання Героя України, є політично ганебним та юридично нікчемним. Суд, ухвалюючи рішення, керувався не правовими підставами, а політичною вказівкою з Банкової.
Судове позбавлення звань Героїв України людей, з іменами яких асоціюється боротьба українського народу за незалежність у середині XX століття, можна пов’язати з неприхованою зневагою влади до Незалежності та демонстративною відмовою гідно відсвяткувати 20-у річницю відновлення Незалежності України.
Для будь-якої нації, особливо для нашої, яка пережила кількасотлітнє поневолення різними окупантами, нації, яка виборола державу, Незалежність – це найбільша цінність, як і для кожної людини – свобода. На жаль, для нинішньої влади, як виявилося, Незалежність – це серйозний подразник, а борці за Незалежність – це найбільші вороги влади. Саме тому вона синхронно ухвалила рішення про відмову належно відзначати Незалежність і водночас протиснула через "ручний" суд рішення про позбавлення звань Героїв України Романа Шухевича та Степана Бандери.
Такою своєю поведінкою влада ще раз підтвердила, що вона є всього лиш московською окупаційною адміністрацією, бо тільки окупанти борються з національними героями та зневажають Незалежність.
Судові рішення про скасування Указів Президента України Віктора Ющенка про присвоєння звань Героїв України Степанові Бандері та Романові Шухевичу жодним чином не вплинуть на їхнє суспільне визнання й народну любов. Бандера та Шухевич стали символами боротьби та лицарської мужності, їхнє вшанування відбувалося до офіційного державного визнання і триватиме й далі.
Ми вважаємо, що необхідно добиватися справедливості в інших судах, зокрема міжнародних. Але найважливіше – українофобському тиску на нашу свідомість ми повинні протиставити щире, всенародне, загальнонаціональне вшанування справжніх героїв Нації. 20-річчя Незалежності України – це добра нагода продемонструвати наші почуття і переконання.
Закликаємо всіх жителів Львівщини відзначити ювілей української Незалежності під гаслом "Бандера, Шухевич – Герої України!" Прийдімо всі 24 серпня до пам'ятника Героєві України Степану Бандері у Львові, а також в інших містах Львівщини. Відсвяткуймо цю річницю в товаристві ветеранів УПА, котрі, як ніхто, причетні до цього свята, і покажімо, що замовні рішення судів для нас нічого не варті».
Питання Бандери та Шухевича перегукувалося із питання відзначення 20-річчя Незалежності. Оскільки центральна влада вирішила його не святкувати за таким самим аналогом пішла й Львівська ОДА.
«У програмі відзначення 20-річчя Незалежності України, підготовленій Львівською облдержадміністрацією, немає жодних заходів на вшанування героїв, які виборювали незалежність України», - про це заявила голова фракції ВО «Свобода» Ірина Сех.
«Ми вирішили поцікавитися, які ж заходи планує провести Львівська ОДА до двадцятої річниці Незалежності України. З’ясувалося, що влада не планує в цей день вшанувати Героїв України, а планує вшанувати керівництво області», - повідомила Ірина Сех.
За її словами влада області не планує покладання квітів до пам’ятника Степану Бандері та до меморіалів борцям за незалежність України на Личаківському та Янівському цвинтарях.
«У програмі я не побачила ні покладання квітів до пам’ятника Степанові Бандері, ні до могил борців за незалежність на Личаківському та Янівському цвинтарях. Зате адміністрація передбачила в заходах виготовлення біл-бордів з привітанням голови облдержадміністрації. Причому зазначено, що ця так звана соціальна реклама має завдання «максимального використання для єднання народу навколо ідеї зміцнення державності, розбудови демократичного суспільства, забезпечення гідних умов життя усім громадянам, а також демонстрації досягнень України за роки незалежності, популяризації державної символіки», - повідомила Ірина Сех.
Відповідно, вона закликала віддати гроші, передбачені на біл-борди, на матеріальну допомогу учасникам боротьби за незалежність України.
http://postup.brama.com/usual.php?what=72170* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах і сайтах обласних та міських газет, а також регіональних інтернет-видань України по 11 серпня 2011 року включно.
Зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.