|
Випуск 55, 10 серпня 2011 р. |
РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ГРОМАДА МОЖЕ — ТО Й ВЛАДА ДОПОМОЖЕ...ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Василь Дорошенко, «Галичина», 09.08.2011, Івано-Франківська обл.
Створення моделі впровадження послуг для населення децентралізованим способом.ЗАКАРПАТТЯ: СЕСІЯ ОБЛРАДИ ПЕРЕДІЛИТЬ ОБЛАСНИЙ ПИРІГ
Сергій Федака, «Rionews», 08.08.2011, Закарпатська обл.
Попри те, що літо в українській політиці є мертвим сезоном, на п’ятницю 12 серпня заплановано сесію Закарпатської обласної ради.ПРЕДСЕДАТЕЛЬ ОБЛГОСАДМИНИСТРАЦИИ АНДРЕЙ ШИШАЦКИЙ
Ирина Клементьева, «Вечерний Донецк», 08.08.2011
Бывший председатель Донецкого облсовета, а ныне глава облгосадминистрации Андрей Шишацкий передал бразды правления облсоветом Андрею Федоруку.
ОПОЗИЦІЯ НА БУКОВИНІ ОГОЛОСИЛА БЕЗСТРОКОВУ АКЦІЮ ПРОТЕСТУОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
«Молодий буковинець», 08.08.2011, Чернівецька обл.
Чернівецький обласний Комітет опору диктатурі оголосив початок безстрокової акції протесту.
ПРАВОВИЙ «ЛІКНЕП»: ЧИНОВНИКИ ВЧАТЬСЯ НАДАВАТИ ІНФОРМАЦІЮЕКОНОМІКА
Юрій Борщ, «Слобідський край», 09.08.2011, Харківська обл.
«Закон повинен дати чіткі критерії, за якими слід розмежувати інформацію і визначати механізми її надання».ЧИЯ ЗЕМЛЯ?
Оскар Таран, «Київська правда», 08.08.2011
За даними Земельного союзу України, близько 48% вітчизняних земель перебуває в держвласності, рештою 52% володіють приватні особи.РИНОК ЗЕМЕЛЬ СІЛЬГОСППРИЗНАЧЕННЯ У СВІТЛІ НОВИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ
Сергій Корлюк, Оксана Малащук, «Одеські вісті», 06.08.2011
Формування ринку земель сільгосппризначення є одним з найдискусійніших і найзаполітизованіших питань аграрної політики в Україні.
ЗІБРАЛИ ЗЕРНА ВДОСТАЛЬТОЧКА ЗОРУ
Марія Козкіна, Анастасія Федченко, «Вісті Придніпров’я», 09.08.2011, Дніпропетровська обл.
Третього серпня в Дніпропетровській області закінчили збирати ранні зернові. Хлібороби намолотили 2,131 млн. тонн зерна.ФАНТАСТИЧЕСКИЙ УРОЖАЙ СТАЛ ОБУЗОЙ
Сергей Яновский, «Новый день», 05.08.2011, Херсонская обл.
В южноукраинской глубинке напоенные солнцем отборные фрукты… скармливают свиньям или попросту сметают в мусор — садоводам некуда их девать.
УКРАЇНЦІ ЗНОВУ МАЮТЬ ЗРОБИТИ СВІТОГЛЯДНИЙ ВИБІРПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
Олександр Ломако, «Високий вал», 08.08.2011, Чернігівська обл.
Арешт Юлії Тимошенко не може не непокоїти тих, кому небайдужа доля нашої країни. I справа абсолютно не в екс-прем’єрові та її майбутньому.
ЛЮДИ НЕ ОТКАЖУТ В ПОДДЕРЖКЕРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Дмитрий Шишкин, Максим Стрелецкий, «Жизнь», 09.08.2011, Донецкая обл.
Интервью дает новоизбранный председатель Донецкого областного совета Андрей Федорук.
РЕФОРМА ЛЬГОТ: СТОЯ НА «ГОЛОВЕ»…СКАНДАЛИ
Елена Зеленина, «Время», 09.08.2011, Харьковская обл.
Льгот, по подсчетам общественных организаций, насчитывается более 600 и их регулируют более 50 законов.КОМФОРТ ІЗ КОНТРАЦЕПЦІЄЮ ПОТРАПИЛИ «ПІД АМНІСТІЮ»
Олесь Павленко, «Галичина», 06.08.2011, Івано-Франківська обл.
Прем’єр-міністр України Микола Азаров уже неодноразово розповідав громадянам про те, що підстав для подорожчання продуктів немає.
АРЕШТ ТИМОШЕНКО: ТЕСТ НА ПРОФПРИДАТНІСТЬ ОПОЗИЦІЇ?ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Оксана Процюк, «Галичина», 09.08.2011, Івано-Франківська обл.
Які політичні наслідки для країни може мати арешт лідера опозиційного ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко?СВІТ ЗАСТУПИВСЯ ЗА ТИМОШЕНКО
Василь Рогуцький, «Волинь», 09.08.2011
До обурливих відгуків західних країн на арешт Юлії Тимошенко несподівано долучилася Росія.
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ОЧИМА НАШИХ ЧИТАЧІВ
Петро Боярчук, «Волинь», 09.08.2011
Думки представників різних поколінь.
РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ГРОМАДА МОЖЕ — ТО Й ВЛАДА ДОПОМОЖЕ...
Василь Дорошенко, «Галичина», 09.08.2011, Івано-Франківська обл.
Створення моделі впровадження послуг для населення децентралізованим способом.Голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк не вперше повторює свою улюблену фразу: «Якщо громада каже, що «ми можемо і ми це зробимо», то й влада сприятиме її ініціативам. Я дуже радий тому, що люди активно включаються у будівничі процеси». Нагодою для такої чергової заяви у п’ятницю стала презентація швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO, головна мета якого — створення моделі впровадження послуг для населення децентралізованим способом. У засіданні круглого столу на цю тему взяли участь керівники органів влади міст і районів краю, а також представники ЗМІ усієї області.
Керівник проекту в Україні Оксана Гарнець поінформувала, що в результаті діяльності DESPRO за два останні роки в Криму та в Вінницькій області реалізовано 40 проектів місцевих громад, завдяки чому близько 15 тисяч сільських жителів цих регіонів отримали можливість користуватися високоякісними послугами водопостачання. На відновлення старих і будівництво нових водогонів спрямовано понад 7,6 млн. гривень, з яких близько 54 відсотка — внесок швейцарсько-українського проекту DESPRO, 29 — кошти громад, а 17 відсотків робіт профінансували місцеві бюджети.
З 2010 року проект вступив у свою другу фазу, до якого підключилася також Сумська область, а відтепер — і наша Івано-Франківська. З огляду на те, що прикарпатці мають багатющий досвід співробітництва з ПРООН, беруть активну участь у всеукраїнському та обласному проектах «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», О. Гарнець висловила сподівання, що вони будуть активними і у вирішенні таких проблем, як водопостачання та поводження з твердими побутовими відходами за програмою швейцарської допомоги в Україні.
Учасники круглого столу обмінялися думками щодо участі в проекті DESPRO, висловили свої пропозиції стосовно «можливості вирішення локальних проблем власними силами (за підтримки влади чи й без)». У цьому плані найцікавішою була розповідь міського голови Долини Володимира Гаразда про реалізацію енергоощадних проектів та участі кожного долинянина у впорядкуванні рідного міста.
На цьому ж засіданні журналістам області оголосили про проведення конкурсу на найкращі публікації в ЗМі «Об’єднаємо громаду». Він триватиме аж до кінця листопада. Можливі варіанти сюжетів: будівництво тих же водогонів, прибирання побутових відходів, ремонт чи будівництво дитячих і спортивних майданчиків, освітлення вулиць, нестандартне вирішення екологічних проблем, створення системи ефективної допомоги дітям і літнім людям тощо, — словом, це мають бути цікаві розповіді про успішні приклади того, як сільські громади досягають вирішення нагальних проблем, поліпшують якість свого життя. Переможців конкурсу очікують цінні призи, головний з яких — поїздка до Швейцарії.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[tt_news]=16342&tx_ttnews[backPid]=24&cHash=cf7ebbf149ЗАКАРПАТТЯ: СЕСІЯ ОБЛРАДИ ПЕРЕДІЛИТЬ ОБЛАСНИЙ ПИРІГ
Сергій Федака, «Rionews», 08.08.2011, Закарпатська обл.
Попри те, що літо в українській політиці є мертвим сезоном, на п’ятницю 12 серпня заплановано сесію Закарпатської обласної ради.Наразі у порядку денному 19 питань. П’яту сесію VI скликання буде присвячено переважно освітянським і житлово-комунальним проблемам. Воно й зрозуміло – на носі новий навчальний рік, а відтак і опалювальний сезон.
Тож найперше, рада затвердить Програму розвитку дошкільної освіти в Закарпатській області до 2017 року. За радянської доби в області було чимало дитячих садків, хоча місць там все одно не вистачало. Потім багато садків позакривалося, частково це пояснювалося демографічною кризою, але більше – дикою приватизацією. Бізнес на базі багатьох садочків теж не задався, між тим попит на дошкільні заклади знов зростає. То ж зараз є тенденція до відновлення багатьох колишніх дитсадків – і у містах, і в селах. Справа далеко не проста, то ж потребує спеціальної програми.
Що ж до вищої школи, планується створити науковий парк УжНУ. Свого часу університет мав дуже потужний науково-технічний і проектно-конструкторський сектор – досить згадати бюро "Квант", а також проблемні лабораторії, що були практично при кожному природничому факультеті. Багато що з того було пов'язано із військово-промисловим комплексом, але і з мирними галузями також. Те все занепало разом із нашою промисловістю. Правда, за останнє десятиліття-півтора з'явилися нові інвестиційні проекти, цілі заводи, співпраця із якими може бути взаємно корисною. Подібні наукові парки вже працюють в багатьох містах України – переважно вузівських і академічних центрах. Аналогічно хустській філії університету "Україна", яка знаходиться на місці колишніх кар'єрів, дадуть дозвіл щось чинити із тамтешніми покладами. Також внесуть чергові зміни до обласної програми розвитку фізкультури і спорту.
Оскільки Закарпаття визнано лідером в галузі реформування теплопостачання, одне з питань сесії буде присвячено цій тематиці. Заодно буде затверджена і ціла Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2011-2014 р.
Подбає сесія і про обласний бюджет, затвердивши Порядок і нормативи відрахувань до нього, які здійснюють господарські організації. Також планується щось перебрати із державної власності в обласну. Ужгородський стадіон "Спартак" передбачається зробити спільною власністю області і міста. А ще кілька місцевостей будуть оголошені об'єктами природно-заповідного фонду місцевого значення. Таким чином, перерозподіл майна і коштів обіцяє бути доволі помітним.
Облрада VI скликання наполегливо намагається займатися міжнародними справами чи, скажемо скромніше, транскордонним співробітництвом – наскільки це в її компетенції. Свого часу рада зверталась до цілого ряду держав з пропозицією відкрити консульства в Ужгороді. Зараз же планується встановити партнерство між Закарпаттям і Віднем, а також між Закарпаттям і угорським регіоном Боршод-Абауй-Земплен. Крім того, затвердять Статут Агентства регіонального розвитку і транскордонного співробітництва.
Планується уточнити межі села Теребля. З огляду на те, що земельна реформа ось-ось увійде у нову фазу, такі уточнення варто би зробити по усіх населених пунктах. Також будуть клопотатися про нагородження 9 закарпатців Грамотою Верховної Ради.
Щоправда, це попередній порядок денний. Як показує досвід, найбільш резонансні і неоднозначні питання з'являються у ньому в останній момент і випливають вже безпосередньо на сесії.
http://rionews.com.ua/mixed/ratusha/now/n1121985121ПРЕДСЕДАТЕЛЬ ОБЛГОСАДМИНИСТРАЦИИ АНДРЕЙ ШИШАЦКИЙ
Ирина Клементьева, «Вечерний Донецк», 08.08.2011
Бывший председатель Донецкого облсовета, а ныне глава облгосадминистрации Андрей Шишацкий передал бразды правления облсоветом Андрею Федоруку.Мы уже сообщили в газете о прошедшей внеочередной пятой сессии областного совета VI созыва, на которой бывший председатель облсовета, а ныне глава ОГА Андрей Шишацкий после прошедшего голосования по выборам нового председателя облсовета Андрея Федорука передал ему бразды правления.
Передавая полномочия своему бывшему заместителю по облсовету, Андрей Владимирович заявил, что работать облсовет и ОГА будут единой командой, осуществляя намеченные цели: укрепление и рост экономики, улучшение экологии, здравоохранения и так далее. У нас полное взаимодействие и взаимопонимание, - заверил он.
После заседания сессии новый председатель областного совета Андрей Федорук на пресс-конференции по просьбе журналистов рассказал биографию.
Андрей Михайлович родился в 1968 году в Ковеле Волынской области. В 1989 году окончил Сумское высшее артиллерийское командное училище, потом в 1998 году - Национальную академию имени Ярослава Мудрого. 11 лет были отданы действительной военной службе в войсках СССР и Украины. После увольнения и перехода в запас работал юрисконсультом, начальником юротдела, директором по правовым вопросам. Возглавлял ряд крупных предприятий, где и накопил опыт руководящей работы. С ноября 2010 года был заместителем председателя областного совета.
По словам коллег по облсовету, Андрей Федорук - высококвалифицированный специалист, требовательный к себе и к людям, ответственный за порученные дела, компетентно и оперативно решающий вопросы.
Андрей Михайлович работал в строительной компании "МАКО", - структуре, связанной со старшим сыном Президента Украины. И тут же заявил, что его отношения с Александром Януковичем никак не повлияют на работу областного совета, с ним Андрей Федорук больше общается по телефону, чем лично встречается.
На сессии депутаты избрали и нового заместителя спикера, депутата облсовета Александра Кравцова.
http://www.vecherka.donetsk.ua/index.php?id=4647&show=news&newsid=90980ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
ОПОЗИЦІЯ НА БУКОВИНІ ОГОЛОСИЛА БЕЗСТРОКОВУ АКЦІЮ ПРОТЕСТУ
«Молодий буковинець», 08.08.2011, Чернівецька обл.
Чернівецький обласний Комітет опору диктатурі оголосив початок безстрокової акції протесту.Відповідну заяву було ухвалено на мітингу, який відбувся сьогодні, 8-го серпня, біля Чернівецької ОДА.
«Арештом Юлії Тимошенко правлячий режим Януковича перейшов межу! Влада дала нам зрозуміти, що сьогодні в Україні ніхто не застрахований від неправомірного арешту, жоден громадянин не може розраховувати на справедливий і неупереджений суд. Влада вже навіть не вдає, що дотримується хоча б формального правосуддя. Сьогодні заарештували Тимошенко – завтра заарештують будь-кого з нас!» - ідеться в заяві.
Опозиція вважає, що режим Януковича хоче усунути перешкоди для повернення до радянського авторитаризму та відвернути увагу від провалу економічної політики.
«Сьогодні в Україні фактично ліквідована демократія і оголошена диктатура. Правлячий режим чітко демонструє: усі незгодні будуть репресовані. Якщо ми не зупинимо процес сповзання до диктатури зараз, то вже за короткий час може бути надто пізно: ми втратимо свої права, своє майбутнє, свою державу!».
Заяву підтримали обласні організації партій «Фронт змін», «Свобода», Народний Рух України, «Народна Самооборона», «Реформи і Порядок».
http://www.molbuk.com/chernovtsy_news/39583-opozicija-na-bukovini-ogolosila-bezstrokovu.htmlОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРАВОВИЙ «ЛІКНЕП»: ЧИНОВНИКИ ВЧАТЬСЯ НАДАВАТИ ІНФОРМАЦІЮ
Юрій Борщ, «Слобідський край», 09.08.2011, Харківська обл.
«Закон повинен дати чіткі критерії, за якими слід розмежувати інформацію і визначати механізми її надання».4 серпня для державних службовців, працівників державних, комунальних структур та органів місцевого самоврядування було проведено семінар «Реалізація положень Закону «Про доступ до публічної інформації».
Організаторами заходу стали корпорація «Правники України» та Головне управління юстиції у Харківській області.
З травня цього року набув чинності Закон про доступ до публічної інформації. Як визнають юристи, цей закон є прогресивним для правового життя країни, адже будь-яка суспільна діяльність тією чи іншою мірою стосується інформації.
Співорганізатор семінару, адвокат, кандидат юридичних наук, доцент, магістр державної служби, докторант Національного університету «Юридична академія імені Ярослава Мудрого», генеральний директор корпорації «Правники України» Олександр Дроздов вважає, що цей Закон надає більше прав громадянам і є дуже важливим для суспільства:
– Дії громадян, державних органів, органів місцевого самоврядування, прокуратури, податкових органів – у будь-якому разі продуктом їхньої діяльності є та чи інша інформація. Закон відкрив механізми доступу до інформації, яка багато років була в обмеженому доступі.
За його словами, вже почала формуватися судова практика щодо застосування цього Закону, причому в різних областях вона різна:
– У деяких випадках адміністративні суди відмовляють у задоволенні скарг щодо відмови надання тієї чи іншої інформації, інші – задовольняють. Але більш повільно формується практика притягнення до адміністративної відповідальності недбайливих керівників органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, які незаконно відмовляють у наданні публічної інформації.
Учасники семінару ознайомилися з основними положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації», обговорили проблемні питання, що виникли при організації виконання цього закону, розглянули шляхи співпраці між державними органами щодо своєчасного надання інформації.
Однією з поширених проблем, з якою стикаються при реалізації положень Закону, є обробка великих обсягів інформації, яку треба опублікувати тим чи іншим чином. На семінарі було рекомендовано, щоб уникнути порушення Закону, створити в органах державної влади, місцевого самоврядування спеціальний відділ або визначити відповідальну особу, яка матиме право відповідати на інформаційні запити, а також прийняти відповідні внутрішні інструкції щодо порядку надання публічної інформації.
На семінарі було зазначено, що Закон не є досконалим і в подальшому, ймовірно, до нього вноситимуться зміни. Головне – закон повинен дати чіткі критерії, за якими слід розмежувати інформацію і визначати механізми її надання.
Цей семінар, за словами організаторів і відгукам учасників, сприятиме налагодженню оперативного розгляду запитів на інформацію, а також дозволить окреслити коло проблемних питань, які потребують законодавчого врегулювання. Після завершення семінару кожний учасник отримав сертифікат, отже сподіваємося, що подібні «лікнепи» допоможуть чиновникам вчасно та якісно відповідати на інформаційні запити.
http://www.slk.kh.ua/view_post.php?id=7942ЧИЯ ЗЕМЛЯ?
Оскар Таран, «Київська правда», 08.08.2011
За даними Земельного союзу України, близько 48% вітчизняних земель перебуває в держвласності, рештою 52% володіють приватні особи.Хто власник
Загальна площа України - понад 60 млн. гектарів. Тобто держава дозволила приватним суб'єктам приватизувати трохи більше половини з них, а 29 млн. га залишилися в її власності.
В Україні загальна кількість приватизованих ділянок складає близько 25 млн. одиниць. З них 6,9 млн. - пайові землі для ведення товарного сільгоспвиробництва, що потрапляють під дію мораторію. Решта (землі для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель) - близько 10 млн. одиниць, під гаражне будівництво - приблизно 1 млн., для ведення садівництва - 770 тис., під дачне будівництво - 25 тис. Загальна кількість ділянок, які можуть перебувати під вторинному обороті, - приблизно 17 млн. "Землі поблизу великих міст практично всі викуплені, а у віддалених районах вільні ділянки залишилися", - говорить Сергій Костецький, аналітик компанії SV Development.
За оцінкою Андрія Кошиля, президента асоціації "Земельний союз України", за час дії мораторію кількість транзакцій зі зміни власників пайових земель склала всього 88 тис. з 6,9 млн. (виключаючи спадкування і легальні операції в той період, коли мораторій переривався ). Схеми відчуження сільгоспземель застосовувалися різні, наприклад, ділянка передавалася за борги чи змінювалося цільове призначення з подальшим відчуженням землі. Причому попитом користувалися ділянки, розташовані поблизу великих міст і придатні для будівництва різних об'єктів. В цілому земель, що потрапляють під дію мораторію, у спекулянтів небагато. Ці ділянки в основному у громадян, які отримали їх в процесі паювання.
Через законодавчу заборону легальний ринок сільгоспземель досі не функціонує, тому ринкової ціни на ці землі немає. "Я не думаю, що є люди або організації, які захочуть купувати ділянки за будь-яку запропоновану їм ціну. Аграрії кажуть про цінову планку в $600-900 за гектар, хоча це дуже усереднений показник. Ділянка на болоті, на якому сіяти нічого не можна, коштує дуже дешево. А першокласний чорнозем зі зручним під'їздом та іригацією буде, звичайно, коштувати зовсім інших грошей", - розповідає Андрій Кошиль. "Агробізнес рентабельний, коли сотка землі коштує не більше $50", - додає Ярослав Цуканов, незалежний експерт з нерухомості. Він прогнозує, що зі скасуванням мораторію вартість землі знизиться через велику кількість легальних ділянок.
Проте зняття заборони на продаж сільгоспземель не вплине на ринок земель. "В Україні землі під забудову активно скуповувалися біля великих міст. При цьому загальна площа забудови становить усього лише 4,2% від усієї території. Крім того, всі цікаві ділянки сільгосппризначення були викуплені під час докризового ажіотажу і вже змінили цільове призначення. Зараз земель під сільгоспвиробництво поруч з великими містами практично немає", - констатує Андрій Кошиль. "Основна маса проектів вже побудована на землях особистого сільського господарювання зі зміною цільового призначення, тому з відміною мораторію буму будівництва не буде. Процедура продажу сільгоспземель не тільки не спроститься, але може ускладнитися", - прогнозує Сергій Костецький.
Кадастрофа
На початку серпня президент України Віктор Янукович підписав схвалений 7 липня 2011 року Верховна Радою закон про земельний кадастр. Документ наведе порядок на ринку земель, оскільки передбачає створення єдиної інформаційної бази про ділянки, визначення їх меж, цільового призначення, оцінку землі, облік власників. "Сьогодні облік ділянок ведеться хаотично. Навіть начальники управління земельних ресурсів районів не можуть розповісти про те, що коїться в підконтрольних їм земельних відомствах, провести оцінку стану української землі", - говорить Ярослав Цуканов. Він згадує, що на початку процесу приватизації земельним ділянкам не надавалися кадастрові номери, а запис про власників вівся в спеціальних облікових книгах, до яких вносилися дані в міру надходження держактів на землю, причому жодної впорядкованості не було.
У 2003 році Всесвітній банк виділив Україні кредит у $195 млн. на створення земельного кадастру. Проте наявність грошей не вирішила проблем, що накопичилися. "Відсутність нормального кадастру була вигідна в першу чергу тим, хто займався тіньовими операціями із землею. Крім того, довгі роки велася боротьба за сам реєстр - органи місцевого самоврядування, Мінюст і Держкомзем конкурували за право вести його", - говорить Андрій Кошиль.
Точкою кипіння стала скандальна сесія Київради 1 жовтня 2007 року, коли столичні депутати від Блоку Леоніда Черновецького і "Нашої України" таємно роздали 300 ділянок загальною площею близько 2 тис. га, або 3% площі столиці.
Створення єдиного реєстру впорядкує ринок, але проблем не уникнути. "Для проведення інвентаризації приватизованої землі необхідно, щоб всі власники ділянок отримали кадастрові номери. Але той, хто в цьому не зацікавлений, не буде йти на контакт із земельним агентством. Тому на створення системи кадастру може піти чимало років", - підсумовує Ярослав Цуканов.
http://www.kiev-pravda.info/ekonom%D1%96ka/chiya-zemlyaРИНОК ЗЕМЕЛЬ СІЛЬГОСППРИЗНАЧЕННЯ У СВІТЛІ НОВИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ
Сергій Корлюк, Оксана Малащук, «Одеські вісті», 06.08.2011
Формування ринку земель сільгосппризначення є одним з найдискусійніших і найзаполітизованіших питань аграрної політики в Україні.Але суспільство і більшість політичних сил визнають неминучість формування такого ринку за умови належного нормативно-правового забезпечення засад його функціонування.
Оптимальним способом роз¬в’язання проблеми є ухвалення Закону України «Про ринок земель», проект якого був розроблений Кабінетом Міністрів і зареєстрований у Верховній Раді 19.07.2011. Законопроектом планується врегулювати засади функціонування ринку землі загалом та порядок і умови купівлі-¬продажу сільськогосподарських земель зокрема.
Розглянемо окремі положення законопроекту, що можуть бути цікавими з точки зору практичного застосування.
Планується, що власниками земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути виключно: громадяни України; фермерські господарства; держава в особі Державного агентства земельних ресурсів України; територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.
Виключається участь іноземного капіталу в придбанні земель сільськогосподарського призначення, що унеможливить втрату Україною позицій щодо виробництва продовольства. Адже вітчизняні сільськогосподарські товариства у найближчі 5 – 7 років неспроможні на рівних конкурувати із іноземним капіталом. При цьому, якщо юридичні особи, більше 10% статутного капіталу яких належить іноземним особам, володіють земельними ділянками, вони зобов’язані провести процедуру відчуження землі. В іншому разі вона вилучатиметься в судовому порядку і передаватиметься у власність держави.
Встановлено граничні максимальні площі земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які можуть перебувати у власності однієї особи. Їх площі залежать від різновиду природно-¬кліматичної зони. У Поліссі це 1500 га, в Лісостепу – 1750 га, в Степу – 2100 га, в Карпатській гірській області – 900 га. Таке обмеження дозволяє вести прибуткове товарне господарство, використовувати науково обґрунтовані сівозміни, застосовувати сучасну техніку.
Відповідно до проекту закону, фактично забороняється дарування сільськогосподарських земель приватної власності. Винятки становлять дарування на користь членів сім’ї власника земельної ділянки, держави та територіальної громади, що дозволяється. При цьому проект надає широке визначення членів сім’ї, до яких відносять не тільки чоловіка, дружину, дітей, але й братів, сестер, племінників, онуків, партнерів у цивільному шлюбі тощо. Метою такого обмеження права дарувати землю є запобігання ухиленню громадянами від сплати податків при відчуженні земельних ділянок.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за проектом можна буде віддати в заставу: строк договору про право користування земельною ділянкою не може бути меншим за 20 років і перевищувати 50 років; розмір плати за користування не може бути меншим за 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.
Спекуляції сільськогосподар¬ськими ділянками відсікаються через запровадження диференційованих ставок державного мита за посвідчення угод їх купівлі¬-продажу (100% від нормативної грошової оцінки – при відчуженні за перший рік, 60% – при відчуженні на п’ятий рік). Крім того, цільове призначення придбаної ділянки можна буде змінити тільки через 10 років. Додайте сюди обмеження щодо придбання земель пов’язаними особами (тобто, кожен із членів родини не зможе купити максимальну кількість дозволених гектарів, а сім’я мусить укластися у певний ліміт), декларування джерела доходів у разі придбання земель вартістю понад 150 тис. грн. (орієнтовно 25 – 30 га) – і основні лазівки для тіньових схем та зловживань, схоже, перекриті.
Отже, ухвалення Закону «Про ринок земель» дасть змогу забезпечити реалізацію розв’язання низки важливих на сьогодні проблем, зокрема: повноцінну реалізацію права приватної власності та інших прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення усіма суб’єктами земельних відносин; раціональний перерозподіл та оптимізацію використання земель сільськогосподарського призначення; встановлення об’єктивної ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення у процесі їх економічного обороту; підвищення ефективності використання природно¬ресурсного потенціалу земель сільськогосподарського призначення та забезпечення стратегічної продовольчої безпеки держави; безперешкодний доступ громадян до землі як ресурсу людського розвитку; стимулювання розвитку інституцій громадянського суспільства у питаннях захисту прав власників земельних ділянок.
Автори: Сергій Корлюк, професор, ректор Одеського державного аграрного університету; Оксана Малащук, в.о. декана факультету землевпорядкування ОДАУ.
http://izvestiya.odessa.gov.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=22277ЕКОНОМІКА
ЗІБРАЛИ ЗЕРНА ВДОСТАЛЬ
Марія Козкіна, Анастасія Федченко, «Вісті Придніпров’я», 09.08.2011, Дніпропетровська обл.
Третього серпня в Дніпропетровській області закінчили збирати ранні зернові. Хлібороби намолотили 2,131 млн. тонн зерна.Ще понад 1 млн. тонн планують отримати кукурудзи. Тож цьогоріч урожай зернових в області перевищить млн. тонн. За 20 років незалежності України такий урожай в регіоні збирають уп'яте. Якими видались цьогорічні жнива, яка середня врожайність пшениці та чи задоволені аграрії вирощеним - читайте у «Вістях».
У стислі строки
Тим, що у хліборобів непростий труд, нікого не здивуєш. Їм доводиться прилаштовуватись до багатьох складових, аби виростити щедрий урожай. Чимало «сюрпризів» і від погоди. Уже не вперше аграрії сіють у суху землю, навесні чекають дощів, а коли настає пора жнив - небо рясніє зливами. Так було й цього разу, проте наші землероби успішно подолали труднощі й знову мають чудові результати.
Жнива в області пройшли у стислі строки. Із площі 780 тис. га хлібороби намолотили понад 2 млн. тонн зерна, в тому числі продовольчого - 60%. Середня врожайність зернових становить 27,3 ц/га. Пшениці отримали більше 1,4 млн. тонн (при врожайності - 31,4 ц/га), ячменю - більше 600 тис. тонн (при врожайності ярого ячменю - 19,4 ц/га, озимого - 23,9 ц/га).
Урожай повністю забезпечує населення області продовольчим зерном. Крім того, селяни отримали достатньо насіннєвого матеріалу і зерна для комбікормів. Показники якості врожаю значно вищі, ніж минулорічні.
Із кукурудзою - три мільйони
«Сьогодні по області підлягають дозбиранню 299 тис. га кукурудзи на зерно. Усі її посіви в доброму стані. Землероби прогнозують, що «королева полів» порадує показником близько 40 ц/га. Це дасть можливість зібрати ще додатково понад 1 млн. тонн її зерна. Відтак цьогоріч область отримає валовий збір зернових більше 3 млн. тонн», - повідомив заступник губернатора Олександр Любович. За його словами, губернатор Олександр Вілкул поставив завдання перед аграріями зберегти врожай. На думку Олександра Юрійовича, наявні запаси зібраного врожаю гарантують безперебійну роботу хлібопекарських підприємств області та стабільні ціни на хліб. Губернатор також доручив головам райдержадміністрацій забезпечити своєчасні розрахунки за оренду земельних і майнових паїв згідно з договорами, виконання завдань із заготівлі насіння озимих та ярих зернових культур для посіву під урожай 2012 року, підготувати ґрунт під озимі та реалізувати визначену частину зерна в Аграрний фонд.
Коментар
Андрій Каліберда, генеральний директор ТОВ «Агрофірма Росток», Нікопольський район:
- Цьогорічний урожай кращий від попереднього. Якби не травнева спека, результати були б ще вищі. Зібране зерно ми поки що не реалізуємо - чекаємо підвищення цін, адже вони нижчі від встановлених ціновим коридором. Усі трудівники працювали самовіддано, найкращих ми обов'язково відзначимо на День працівника сільського господарства.
Микола Письменний, директор ПП «АФ «Славутич», Нікопольський район:
- Жнива почались і закінчились спокійно. Минулого і цього року ми купили імпортну техніку, вона себе виправдала. Пшениця та ячмінь дали нині врожай, вищий від попереднього на 10-11 центнерів з гектара. Солома майже вся лишилась на полях, це буде хороше добриво для соняшнику та кукурудзи, які плануємо посіяти.
Наталя Губенко, головний спеціаліст відділу економічного аналізу та соціально-трудових відносин Царичанської РДА:
- Цього року під ранніми зерновими було зайнято майже 20 тисяч гектарів. Урожай зібрали непоганий, результат такий же, як і минулого року. Найвищі показники - в агрофірми «Колос», фермерського господарства «Нове» й товариства «Україна».
Володимир Леперда, виконавчий директор ПСП «Агрофірма «Перше Травня», Томаківський район:
- Збирання врожаю пройшло за планом, ось тільки урожай трохи гірший від очікуваного. Причина - посуха. Невдовзі почнемо збирати кукурудзу, бо вона вже теж сохне. Зерно хороше, якісне. Добре попрацювали комбайнери брати Стрюки - Володимир та Микола. За намолотом зерна на комбайнах «Дон-1500» вони були першими в районі.
http://www.visti.dp.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=12201&Itemid=231ФАНТАСТИЧЕСКИЙ УРОЖАЙ СТАЛ ОБУЗОЙ
Сергей Яновский, «Новый день», 05.08.2011, Херсонская обл.
В южноукраинской глубинке напоенные солнцем отборные фрукты… скармливают свиньям или попросту сметают в мусор — садоводам некуда их девать.
Пока жители украинских мегаполисов выкладывают по 20—30 гривен за килограмм свежих вишен, персиков или абрикосов, в южноукраинской глубинке напоенные солнцем отборные фрукты… скармливают свиньям или попросту сметают в мусор — садоводам некуда их девать. В Великолепетихском и соседних с ним районах нынешнее лето оказалось фантастически изобильным: косточковые деревья настолько перегружены плодами, что просто трещат под их весом — с одного-единственного дерева можно снять центнер отборных абрикосов! Поначалу сельчане только радовались: ведь такой урожай выпадает всего раз в 3—4 года, а в остальное время его губят на корню если не летняя засуха, так весенние заморозки. Однако время шло, и восторги сменились унынием, поскольку все это витаминное богатство оказалось ровным счетом никому не нужным.
— У меня три абрикосовых дерева — это больше 300 кг плодов. Сперва надеялся, что продам их и смогу помочь дочери-студентке, да и мне при пенсии в 1400 грн. эти деньги были бы не лишними. Однако редкие скупщики сперва принимали отборные абрикосы по 6 грн. за килограмм, потом по две, а в самый разгар сбора урожая исчезли вообще. Я просто не знаю, что мне теперь с ним делать: ведь при нынешней цене на сахар законсервировать такое количество фруктов — слишком дорогое удовольствие. Но еще хуже соседям: у некоторых из них по 30—40 абрикосовых деревьев, которые должны были стать источником доходов, а превратились в обузу, — сокрушается пенсионер из Великой Лепетихи Александр Тринкаль.
Только в масштабах не самого крупного в области Великолепетихского района, и по самым скромным подсчетам, на вы¬брос пошли сотни тонн деликатесных фруктов, продажа которых могла бы озолотить и крестьян, и коммерсантов. В масштабах всей области их потери могут исчисляться тысячами, если не десятками тысяч тонн. Однако ситуация складывается так, что спроса нет и в ближайшее время не предвидится.
— Так как горючее подорожало, бизнесмены предпочитают скупать дары садов в селах поближе к автомагистралям, дабы не переплачивать на доставке. До нас большинство из них не добирается: зачем ездить далеко, если тот же товар можно купить рядом. Выход тут может быть один: скупать излишки урожая самостоятельно и перерабатывать их. В советские годы эта задача решалась без проблем: ведь в районе действовали два консервных завода и пищевкусовая фабрика, выдававшая на-гора два миллиона условных банок продукции. Летом к проходной фабрики выстраивались очереди детей и взрослых, нагруженных фруктами из своих садов — кто-то продавал их за наличные, а кто-то обменивал на готовую консервацию. Но основным топливом для всех перерабатывающих предприятий был мазут, который при СССР обходился дешево, а за последние два десятилетия подорожал в десятки раз. Из-за увеличения цены энергоносителей производство стало нерентабельным и закрылось, а частные скупщики сегодня просто не в состоянии «переварить» нынешние объемы заготовок, — грустно подытоживает председатель Великолепетихского райсовета и бывший директор пищевкусовой фабрики Дмитрий Папуша.
Нельзя сказать, что аграрный потенциал Херсонщины сегодня невостребован. Однако предприниматели предпочитают вкладывать свои деньги в те отрасли сельского хозяйства, которые сулят стабильный прирост производства и имеют неплохой экс¬порт¬ный потенциал. В степях Таврии строятся заводы по выпуску биотоплива, переработке винограда, сои и томатов, но косточковые фрукты как отдельная тема в бизнесе мало кого интересует. Ведь на их урожай в промышленных масштабах, напомним, у нас есть шанс надеяться в среднем через два года на третий, а замораживать производства на два года никто не будет — крупным инвесторам требуются стабильные поставки сырья и не менее стабильный доход.
Руководители местных агрофирм считают, что альтернативой может быть создание мини-цехов по переработке фруктов непосредственно в хозяйствах, где сезонной рабсилы для этого достаточно. Но если рабочих рук в глубинке хватает, то свободных средств у сельхозпредприятий Херсонщины пока негусто. По мнению аграриев, тут не обойтись без помощи государства. Оно могло бы стимулировать приобретение небольших перерабатывающих линий точно так же, как оно стимулирует приобретение новых тракторов и комбайнов отечественного производства, возвращая покупателям 30% их стоимости.
http://www.newday.kherson.ua/component/content/article/4-obwestvo/343-2011-08-05-09-00-01.html?directory=1ТОЧКА ЗОРУ
УКРАЇНЦІ ЗНОВУ МАЮТЬ ЗРОБИТИ СВІТОГЛЯДНИЙ ВИБІР
Олександр Ломако, «Високий вал», 08.08.2011, Чернігівська обл.
Арешт Юлії Тимошенко не може не непокоїти тих, кому небайдужа доля нашої країни. I справа абсолютно не в екс-прем’єрові та її майбутньому.Переконаний, якби в Україні існувало верховенство права, а влада дійсно прагнула боротися з корупцією, Юлія Тимошенко мала б опинитися в камері років на 10-15. Своєю діяльністю на посаді прем’єр-міністра вона «напрацювала» не на один термін. Але...
... в сусідніх камерах, поруч з Тимошенко мало б сидіти кілька десятків «попєредників», як каже Микола Янович, та не менша кількість діючих можновладців.
Леонід Черновецький вже більше року спокійно відпочиває в Iзраїлі, являючись при цьому мером Києва. Його «молода команда» або повтікала, або досі займає посади в Київській мерії.
Володимир Стельмах спокійно пішов на пенсію. По фактах явної корупції, коли національна валюта стрибала то вгору то вниз, коли в банки вливали шалені кошти, які по даним ЗМI вміло відмивалися та іншим фактах не порушено жодної справи. Більше того, нинішньою владою не проведено жодної перевірки.
Віктор Ющенко вважає, що має право «моралізувати» про майбутнє «своєї нації», в той час, коли має нести повну відповідальність за все, що відбувалося в країні минулі 5 років - і газові кризи, і «РосУкрЕнерго», і діяльність НБУ, правоохоронних органів та багато іншого.
Прикладів діяльності «попєредників» можна наводити багато. Не менше їх можна знайти і в нині діючій «команді проффесіоналів». Юрій Бойко з завищеною ціною на бурову установку та іншими оборудками, Михайло Єжель з відмиванням коштів на харчуванні солдат, Борис Колєсніков за відкоти на всіх державних закупівлях, в тому числі, при підготовці до Євро-2012, про що знають всі підприємці...
Тому, ніяка це не боротьба з корупцією та зовсім не наведення порядку в державі.
Якщо б Юлію Тимошенко судили та арештовували за факти корупції, які були б публічно доведені, у суспільства не виникло б серйозних підозр в нехтуванні правосуддям. Але судять її за укладені на міждержавному рівні угоди. В невигідності газової угоди немає сумніву, але чи перші такі договори уклала Україна за час Незалежності? Ні, прикладів можна наводити багато, починаючи від відмови від ядерної зброї і закінчуючи Харківськими угодами, які підписав Янукович.
Відповідно, у жодного громадянина, здатного мислити логічно, немає сумнівів, що справа Тимошенко - політична розправа над опонентом, якою керують чиновники з адміністрації Віктора Януковича, а ключові рішення приймає президент особисто.
Більш важливим є розуміння можливих наслідків цього процесу. Переконаний, що для країни та її майбутнього вони можуть стати фатальними. Знищивши політичну опозицію влада Януковича остаточно перекреслить можливість демократичного розвитку країни, її європейську інтеграцію та шанс на економічне процвітання.
Україна поступово перетвориться на країну з політичним устроєм Білорусії або Росії. Але без збережених з радянських часів підприємств та економіки, як в Білорусі та безмежних енергоносіїв, як в Росії. З нами не будуть рахуватися західні партнери, східні ж зневажатимуть.
Переконаний, що більшість українців не сприймає такий шлях розвитку. Якщо ми не хочемо остаточно втратити свою країну, за неї потрібно боротися. Своєю активною громадянською позицією ми маємо висловити несприйняття злочинних дій влади.
Прийнявши рішення про арешт Тимошенко 5 серпня влада проводить певний тест. Як такі дії сприйме українське суспільство та міжнародна спільнота? Якщо промовчимо - гайки будуть закручуватися далі. Рубікон буде остаточно перейдено. Зламати цю владу буде надзвичайно важко, адже її дії - набагато цинічніші, ніж це було 2004 року.
Маємо об’єднатися та не допустити остаточної втрати демократичних здобутків. Поступово поставити владу Януковича на місце. Знести її, в кінці кінців, демократичним шляхом на наступних виборах. Але якщо промовчимо сьогодні - буде пізно. Не буде більше в країні виборів, а команда Януковича буде правити країною стільки, скільки захоче. Правити цинічно, щодня обкрадаючи українців та поступово знищуючи країну.
Тому осторонь стояти не маємо права. Перший крок має зробити опозиція. Її кроки до об’єднання мають бути реальними, її дії - серйозними та продуманими. Важливо, щоб поки слабку опозицію підтримали громадські діячі та небайдужі громадяни. ЗМI повинні не мовчати, не заангажовано, але чесно висвітлювати всі події політичного життя країни та називати речі своїми іменами. Якщо рядові громадяни бачитимуть координацію дій та їх справжність, вони не стоятимуть осторонь.
Багаточисельні акції протесту та міжнародна ізоляція - останні страхи цієї влади. Зібрати 100 тисячні мітинги восени під силу. Але для цього потрібно провести солідну роботу.
Ми не маємо права втратити нашу країну! Якщо промовчимо - вся країна перетвориться на «клітку».
Автор - Голова обласної організації партії «Громадянська позиція».
http://newvv.net/politics/ukraine/212210.htmlПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
ЛЮДИ НЕ ОТКАЖУТ В ПОДДЕРЖКЕ
Дмитрий Шишкин, Максим Стрелецкий, «Жизнь», 09.08.2011, Донецкая обл.
Интервью дает новоизбранный председатель Донецкого областного совета Андрей Федорук.Местные органы власти должны обладать уникальными навыками, чтобы безболезненно объединять интересы государства и общества на той или иной территории. О своем видении особенностей этой работы читателям «Жизни» после своего избрания рассказал председатель Донецкого областного совета Андрей Федорук.
Андрей Михайлович, вас избрали главой Донецкого областного совета накануне начала нового политического сезона. Учитывая то, что президент Украины Виктор Янукович продолжает активно реа¬лизовывать программу реформ, это будет весьма непростое время как в столице, так и на местах. Каково ваше отношение к политике и в чем вы видите основную задачу областного совета в этих процессах?
Политика – это, прежде всего возможность влиять на развитие государства или региона, если говорить об областном совете. Естественно, что придя во власть или занимаясь политикой, человек должен иметь перед собой цель. Для меня, как я уже говорил после избрания на пост главы Донецкого областного совета, – это повышение благосостояния людей. Конечно, начало реформ во многом не простой, а иногда и болезненный процесс, который, прежде всего, отражается на людях. То, что Партия регионов сумела сделать конкретный шаг и начать реформы, дает нам шанс изменить нашу жизнь. Однако главным критерием, по которому необходимо оценивать достижение цели – повышение благосостояния людей – было и будет то, как реформы отразятся на уровне жизни населения, качестве услуг, открытости государства. Возвращаясь к вопросу о политике, хотел бы отметить, что политик должен быть патриотом. Ведь нельзя жить в обществе, избираться народом и быть свободным от него. Поэтому работа политика – это постоянный диалог с людьми, изучение волнующих их актуальных проблем и поиск путей решения. И чем нагляднее и очевиднее эта цепочка в его работе, тем больше доверия к власти у населения. Это характерно и для государства, прозрачность власти – залог успеха как для страны, так и для конкретных политиков или чиновников.
Тот факт, что президент Украины Виктор Янукович как никто другой знаком с ситуацией в регионе, на ваш взгляд, облегчает работу местных органов власти в Донецкой области или же налагает дополнительную ответственность?
Здесь не может быть нескольких мнений. Однозначно – глубокое понимание проблем и знание ситуации в регионе налагают на местные органы власти большую ответственность. Президент не понаслышке знает, как обстоят дела сейчас, что было раньше, какие происходят изменения. На основании этого проводит анализ, принимает решения и ставит задачи. И речь идет не только о привычной промышленной составляющей региона, но и о развитии нашего научного потенциала, продовольственной безопасности.
Вы совсем недавно прошли через выборный процесс на уровне областного совета. Стране это предстоит проделать в следующем году на парламентских выборах. В чем, по-вашему, заключается залог успеха кандидата в депутаты любого уровня представительства?
На мой взгляд, здесь многое зависит от искренности в отношениях с людьми. Как бы это высокопарно ни звучало, но любовь к людям – это то качество, без которого не стоит идти во власть. Необходимо помнить, что ты работаешь прежде всего для них, и терять эту связь нельзя.
Это характерно при решении вопросов в любой сфере – образовании, здравоохранении, соцобеспечении и так далее. И даже если люди видят, что первые шаги даются трудно, приносят определенные неудобства, но при этом знают конечную цель и пути к ее достижению, они не откажут в поддержке. Но для этого власть должна вести постоянный диалог. Не только слушать, но главное - слышать людей.
Донецкая область часто становилась инициатором инновационных процессов в различных сферах жизни и деятельности. Какие пилотные проекты заслуживают внимания сегодня, и в каких еще направлениях имеет смысл принять активное участие?
Одной из наиболее значимых инициатив Донецкой области стало заключение первого в Украине соглашения между областным советом и Кабинетом министров о региональном развитии. По этому пути пошли многие наши коллеги. Перед нами же сейчас стоит задача сделать следующий шаг. Ведь срок действия первого соглашения уже подходит к концу и теперь нам необходимо разработать новый документ, который с учетом опыта прошлых лет, был бы максимально эффективным для области в течение ближайших пяти лет. Особенностью среднесрочного планирования является то, что в таком случае важны не только отдельные проекты, но прежде всего цель, которой необходимо достичь. Среди приоритетных задач я бы отметил необходимость углубления партнерских взаимоотношений между промышленным сектором и наукой. При наличии в области огромного научного потенциала наши предприятия работают в староукладном цикле. Преодолеть эту пропасть должно помочь создание технопарков или других территорий, где будут необходимые условия для эффективного взаимодействия между бизнесом и наукой. Это поспособствует не только рождению новых идей, но и позволит более предметно апробировать имеющиеся разработки и внедрить их в производство. В конечном итоге мы уйдем от сырьевой направленности экономики и начнем создавать продукт с высокой добавленной стоимостью, что положительно отразится не только на экономике предприятий, но и на уровне жизни в регионе в целом.
Естественно, нужно серьезно работать над повышением эффективности в аграрном секторе. Кроме того, Донецкая область, обладая такими уникальными природными богатствами, как леса и реки на севере, соляные шахты - ближе к центру, уникальные степи и, наконец, морское побережье, так до сих и не смогла внятно заявить о себе как о привлекательном и интересном курорте.
Задача местного самоуправления - сохранение баланса между интересами громады, государства и бизнеса, что порой весьма непросто. У вас есть возможность свежим взглядом оценить нынешнюю систему и сравнить ее с тем, как построена работа в бизнес-структурах. В чем заключаются преимущества и недостатки власти на местах на сегодняшний день?
Действительно, интересы могут отличаться, однако в этой цепочке особенно ясно проявляется один из принципов диалектики – единство противоположностей, когда одно не может существовать без другого. Так и в треугольнике «государство-бизнес-население» максимального эффекта можно достичь, только найдя компромисс в открытом диалоге. Бизнес постепенно приходит к тому, что его работа должна быть социально ориентированной. Эффективность труда во многом зависит от условий жизни и быта работника. Государство, со своей стороны, также работает над усовершенствованием этих условий. В то же время нельзя не сказать о проблеме, что, повышая стандарты и требования к своим служащим, государство пока не может обеспечить адекватный уровень оплаты труда. Это сказывается на сравнительно невысокой популярности госслужбы и формировании профессионалов-управленцев в данной сфере.
Если же вернуться к диалогу между властью и обществом, то, на мой взгляд, хорошим шагом по налаживанию такого общения может стать закон, по которому органы местного самоуправления должны предоставлять юридическую помощь населению. Не секрет, что часто люди не могут защитить свои права, в том числе и потому, что им не хватает знания законов и процедур. Именно эту проблему должны помочь преодолеть консультации на местном уровне. При этом мы будем более четко представлять себе, что волнует людей, какие есть сложности в законодательстве, и, наконец, юридически грамотное общество будет дисциплинировать самих чиновников. Чем понятнее станет власть, тем больше доверия к ней будет у общества.
Блицопрос
Вы футбольный болельщик?
Да.
Чем увлекаетесь в свободное время?
Если оно есть… Регулярно – спортивная разминка. А вообще люблю горные лыжи.
К каким книгам любите возвращаться?
Интересно вновь и вновь обращаться к народной мудрости и афоризмам известных людей. Очень часто можно найти интересные аналогии с тем, что было много лет назад и происходит сейчас. Иногда хочется отвлечься от работы и переключиться на что-нибудь другое, тогда люб¬лю читать приключенческую литературу. Из писателей, кого я для себя открыл в последнее время, – Луи Буссенар.
Вы закончили ряд военных учебных заведений, какой опыт вынесли оттуда?
Для решения любой задачи необходимы дисциплина, системный подход и сплоченная команда.
http://lifedon.com.ua/politika/1847/РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
РЕФОРМА ЛЬГОТ: СТОЯ НА «ГОЛОВЕ»…
Елена Зеленина, «Время», 09.08.2011, Харьковская обл.
Льгот, по подсчетам общественных организаций, насчитывается более 600 и их регулируют более 50 законов.По официальным данным, в Украине числится свыше 18 млн. льготников. Это почти 40% населения страны. Среди них ветеранов труда около 5 млн., ветеранов войны – около 3 млн., «чернобыльцев» — около 2 млн., инвалидов — 2,6 млн., «детей войны» — более 6 млн. человек.
Льгот, по подсчетам общественных организаций, насчитывается более 600 и их регулируют более 50 законов.
Как обещал вице-премьер Сергей Тигипко, после Налоговой и Пенсионной реформ правительство примется за самую «тяжелую» реформу — льгот, вокруг которых уже не один год ведутся горячие дискуссии. Одни считают отечественную систему социальной защиты абсолютно декларативной и не подтвержденной финансами, а другие — громоздкой и несправедливой.
Необъявленный дефолт
К счастью (для народа) и к сожалению (для власти), именно льготы на протяжении всех 20 лет существования нашего государства играли роль своеобразного социального буфера, сдерживающего социальные протесты тогда, когда они казались неизбежными: и в период крушения производства в эпоху 90-х, и во время массовых невыплат зарплат, и сейчас, когда у большинства из нас зарплаты и особенно пенсии просто смешного размера.
Этот, по мнению реформаторов, «пережиток социализма» частично компенсирует гражданам низкие заработки, неблагоприятные условия труда, а в ряде случаев служит дополнительным стимулом привлечения к тяжелым и вредным видам деятельности или является признанием особых заслуг.
Кстати, любопытный факт: процент льготников совпадает с показателем бедности в Украине. По данным Госкомстата на начало этого года, оказалось, что 40,6% украинских семей постоянно отказывают себе в самом необходимом.
То есть, хотим мы того или не хотим, а льготы – основа той самой стабильности в стране, которая позволяет властям время от времени безнаказанно ссориться и интриговать между собой наверху, давать новые обещания и не выполнять их, не выплачивать вовремя зарплаты и даже выкарабкиваться из кризисов.
Более того, льготник — человек, зависимый от государства, а значит — законопослушный. И благодаря этой особенности своей психологии, готов отвечать державе взаимностью: вовремя оплачивать услуги коммунальных предприятий-монополистов, не роптать и делиться последним, проявляя простую человеческую солидарность: при каждой поездке давать «рублик» водителю маршрутки (ибо кто ж еще как не льготник хорошо понимает, что ему, водителю, тоже живется несладко и семью кормить надо).
По разным оценкам, стоимость задекларированных льгот колеблется в пределах 19–29 млрд. грн. в год, что в несколько раз превышает объем бюджетных средств всех уровней, которые выделяются на их реальное финансирование. При этом весной с. г. коллегия Счетной палаты по результатам аудита эффективности использования субвенции из госбюджета местным бюджетам на предоставление льгот и субсидий населению на оплату жилищно-коммунальных услуг заключила, что действующая система государственной помощи создает предпосылки для неэкономного использования энергоресурсов и неэффективного расходования средств субвенции.
«Эта система позволяет избежать ответственности за их незаконное, неэффективное и неадресное использование», — пришли к выводу проверяющие. По результатам аудита, одновременно проведенного Счетной палатой в Днепропетровской, Донецкой, Киевской и Харьковской областях, установлены многочисленные факты незаконного авансирования и отвлечения средств субвенции на льготы (общим объемом 1,2 млрд. грн.) на оплату еще не оказанных предприятиями услуг. Всего же, по подсчетам правозащитников, объем задолженности по социальным выплатам гражданам на сегодняшний день превышает 100 млрд. грн.
Если называть вещи своими именами, это незримый и необъявленный дефолт платежных обязательств державы. Чтобы как-то свести концы с концами, почти ежегодно власть делает попытки временно приостановить или же отменить отдельные нормы законодательства, которые провозглашают право на льготы. И редко когда это удается, ведь известно: возмущаются на площадях не те люди, которым живется хуже всего, а те, кому есть что терять.
Где льготнику жить хорошо?
Основная идея реформаторов, судя по «мессиджам», которые периодически доносятся из коридоров власти — монетизация льгот. Дескать, нужно поддерживать малообеспеченное население адресно, тогда и деньги бюджетные удастся сэкономить, и получат эти средства те, кто в них действительно нуждается.
Из разговоров пенсионеров, подслушанных автором в маршрутке, одни пожилые люди — целиком «за». Дескать, «но я езжу общественным транспортом раз в неделю, мне лишние 100 гривен на лекарства нужнее!». Другие — категорически «против». «Еще чего! — говорят они. — Не факт, что доплаты эти будут поступать вовремя, и неизвестно, удастся ли собрать для них необходимые справки».
Справки — вообще дело скользкое. Принесет, к примеру, человек сведения о своей официальной мизерной зарплате — и вот он уже льготник, а то, что он «черным налом» имеет зарплату выше средней по стране, никто и не узнает. С другой стороны, несчастная старушка с минимальной пенсией ни за что не получит эту льготу, если живет с взрослым сыном, который подрабатывает поденной работой, на учете в центре занятости не стоит да и пропивает все заработанное. И никто не может его заставить искать официальную работу: у нас в стране больше «тунеядцев» нет, а есть «свободные люди».
В то же время в стране действуют профессиональные льготы, которые никто не собирается (пока) отменять. Трудно поверить, к примеру, что народный депутат не способен оплатить проезд в метро или трамвае. Другое дело, где вы видели, чтобы такие люди ехали в общественном транспорте? А вот на загранкомандировки средства, говорят, уже перерасходованы в несколько раз.
Центр общественной адвокатуры (Львов) в рамках проекта «Реформирование системы льгот и привилегий в Украине» провел анкетирование льготников в городе Льва. 32% опрошенных положительно оценили данную инициативу, 38% — негативно и 29% затруднились ответить. Основной аргумент противников монетизации — недоверие к государству и страх, что выделенных денег не хватит ни на оплату ЖКХ-услуг, ни на проезд в общественном транспорте.
Впрочем, в этой теме существуют вопросы глобального характера: почему, например, в более цивилизованных странах, несмотря на высокий уровень зарплат и пенсий, от льгот для разных категорий граждан не отказываются?
Скажем, в Финляндии льготы на проезд в поездах и междугородных автобусах имеют все пенсионеры, некоторые категории инвалидов, журналисты и учащиеся. Скидка может колебаться от 30 до 50% стоимости проезда. Инвалиды имеют право на бесплатную медицинскую помощь, льготы на приобретение лекарств.
В Австрии пенсионеры имеют право на бесплатный проезд везде — от автобуса до самолета местной авиалинии. Один раз в год им оплачивается пребывание в санаториях или пансионатах. Они могут пользоваться бесплатными или частично оплачиваемыми услугами врачей (кроме дантистов) и бесплатными лекарствами.
Британские пенсионеры пользуются льготами на проезд в городском транспорте, покупку билетов в кино, на концерты, спортивные соревнования. Они также получают от государства деньги на зимнее топливо. Во Франции льготы на лекарства зависят не от возраста и уровня доходов, а от характера и тяжести заболевания.
В США малообеспеченные получают талоны на бесплатное приобретение продуктов питания.
Даже в России, которая первая в СНГ занялась монетизацией льгот, имеющие на них права могут выбирать между социальным пакетом, в который входит обеспечение необходимыми лекарственными средствами, предоставление санаторных путевок и бесплатный проезд в общественном транспорте, и денежной компенсацией стоимости этих услуг. Компромисс стал возможен после многочисленных акций протеста против монетизации, в результате которых рейтинг тогдашнего президента В. Путина упал вдвое.
Ударим карточкой по… бедности?
Тем не менее, вопрос об адресности социальной помощи обсуждался на минувшей неделе в Клубе Кабинета министров, где состоялось заседание «круглого стола» с участием представителей «заинтересованных» сторон: объединений работодателей и профсоюзов; учреждений Национальной академии наук, Академии финансового управления; общественных организаций, специалистов органов исполнительной власти и Национального банка Украины. Речь шла, в частности, о законопроекте под названием «О внедрении электронных социальных карт». Харьковчане уже успели почувствовать, что это такое, пользуясь карточкой для проезда в метро. Только теперь карточка будет распространяться и на другие социальные преференции.
Хорошо, что в социальном обслуживании появятся современные ин¬фор¬ма¬ци¬он¬но-ком¬му¬ни¬ка¬ци¬он¬ные технологии, механизмы предоставления социальных льгот и контроль за их объемом станут прозрачными. Но при этом должны быть твердые гарантии справедливости системы социальных выплат.
В идеале процесс реформирования следовало бы поставить с головы на ноги: выведение экономики из тени, прекращение утечки капиталов из страны в оффшоры, создание рабочих мест и привлечение инвестиций для реанимации старых и создания новых производств, обеспечение инновационного развития экономики, как следствие — рост ВВП, доходов на душу населения, зарплат и пенсий и, наконец, сокращение льгот, вплоть до замены их хорошо налаженной системой социальных услуг для тех, кто в них нуждается.
http://timeua.info/090811/44917.htmlКОМФОРТ ІЗ КОНТРАЦЕПЦІЄЮ ПОТРАПИЛИ «ПІД АМНІСТІЮ»
Олесь Павленко, «Галичина», 06.08.2011, Івано-Франківська обл.
Прем’єр-міністр України Микола Азаров уже неодноразово розповідав громадянам про те, що підстав для подорожчання продуктів немає.Однак чим наполегливіше урядовець повторює цю тезу, тим менше у неї вірять споживачі, бо біля полиць у магазинах чи на ринках бачать зовсім інше.
Зокрема, хліб, який найпершим «немає підстав для подорожчання», таки зріс у ціні, так само, як поволі зростають ціни, скажімо, на масло, м’ясо. Так, одночасно з цим дешевшають овочі, тому наші гаманці такі коливання витримують. Однак уже нині господині витрачають на ті ж овочі більше грошей, роблячи домашні заготівлі. Зрештою, у зниженні цін також завжди є межа. Тож уже незабаром ми відчуємо це повільне подорожчання, тим паче, що уряд сам своїми рішеннями провокує підвищення цін в економіці.
З початку цього місяця крамниці й аптеки перераховували ціни на памперси, предмети жіночої гігієни та презервативи, оскільки уряд своїм рішенням вилучив ці товари з переліку товарів медичного призначення, які не обкладаються податком на додану вартість. Отож, зовсім не дешеві згадані вироби мали б подорожчати щонайменше на 20 відсотків. Щоправда, урядовці мали для такого нововведення навіть певну рацію. За повідомленням Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабміну, скажімо, імпортери, які ввозять контрацептиви в Україну, роблять це за значно завищеними цінами.
Якщо середня відпускна ціна виробника на таку продукцію — 0,2 долара за упаковку (1,6 грн.), підприємці реалізують презервативи з підвищенням ціни практично на 1000%, тобто вже за ціною в два долари за упаковку (або 16 грн.). Тож, за задумом урядовців, імпортери без шкоди для свого бізнесу можуть віднести 20-відсотковий податок до своїх витрат, адже націнка становить 900-1000 відсотків. Тож для того, аби мінімізувати виплати ПДВ, постачальники контрацепції, за задумом авторів цього рішення, обов’язково знизять ціну реалізації презервативів на українському ринку.
Щоправда, як свідчить не кабінетне, а реальне знання українських економічних реалій, підприємці, як правило, у таких випадках перекладають тягар сплати податку на кінцевого споживача. Зрештою, саме він в усіх випадках і є платником ПДВ за самою природою цього податку.
Ще одне рішення Кабміну, яке не може не насторожувати та не провокувати зростання цін загалом в економіці країни, є підвищення мінімальних роздрібних цін на алкоголь. Найперше, річ у самому масштабі підвищення — практично на 50 відсотків. Якщо раніше мінімальна роздрібна ціна на горілку становила 17,96 грн. за півлітра, то нині її підвищено до 26,10 грн., коньяк тризірковий — з 26,32 подорожчає щонайменше до 33,08 грн., а вино у пляшках 0,7 л зросте в ціні з 12 до 18 грн. і річ не лише в тому, що алкоголь у багатьох випадках є зручною «валютою» для розрахунку за послуги. Найперше важливий сам сигнал, який отримує економіка з таким підвищенням ціни. Цікаво, що, як вважають у Кабміні, підвищення цін на алкоголь «сприятиме боротьбі з фальсифікатом». Хотілося б знати: яким чином? Адже «лівак» завжди й брав свою частку на ринку тим, що коштував дешевше.
Про можливе подорожчання своїх послуг уже заявили стоматологи, адже зі списку медичних виробів, які не обкладались ПДВ, вилучено стоматологічні матеріали та обладнання. Отже, за оцінками фахівців, і так дорога стоматологія має шанс подорожчати ще на 20-30 відсотків. А коли врахувати, що через стримування цін на продукти харчування, скажімо, той же хліб, виробники здешевлюватимуть його за рахунок зниження якості, а значить і заподіяння шкоди здоров’ю споживачів, виходить взагалі замкнуте коло.
Щодо хліба, то його виробники вже заявили, що головними причинами подорожчання стануть зростання ціни на газ з третього кварталу на 50 доларів та підвищення зарплат працівників. До цього слід також додати вартість борошна, яке не дешевшає, незважаючи на значне зниження вартості продовольчої пшениці, з 1900 до 1400-1600 грн./т. За словами гендиректора об’єднання «Укрхлібпром» Олександра Васильченка, все це призведе до істотного зниження якості хліба, якщо ціна на продукт залишиться незмінною.
Як стало відомо вже наприкінці цього тижня, урядовці вирішили підкорегувати своє рішення. Прем’єр, який, за твердженням його прес-служби, самостійно пише у своїй сторінці у «Facebook», запевнив: «Відповідаю на одне з найбільш поширених і обговорюваних сьогодні питань. Презервативи не повинні дорожчати!» та пообіцяв звільнити від оподаткування благодійні фонди й організації, які постачають в нашу країну засоби захисту від СНІДу. Те ж саме, за його словами, стосується і памперсів, ціни на які «також не повинні підвищуватися». За наявною інформацією, дано доручення службам Кабміну щодо внесення змін у попереднє урядове рішення.
Тож принаймні два товари зі згаданого переліку потрапили під цінову амністію. Цікаво, що один із цих товарів призначений для комфорту маленьких дітей та їхніх батьків, а другий — щоб діти взагалі не з’являлись...
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[tt_news]=16319&tx_ttnews[backPid]=14&cHash=d0c7cbec4dСКАНДАЛИ
АРЕШТ ТИМОШЕНКО: ТЕСТ НА ПРОФПРИДАТНІСТЬ ОПОЗИЦІЇ?
Оксана Процюк, «Галичина», 09.08.2011, Івано-Франківська обл.
Які політичні наслідки для країни може мати арешт лідера опозиційного ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко?
З таким запитанням кореспондент «Галичини» звернувся до політичних експертів з Івано-Франківська.
Василь Марчук, директор Прикарпатського центру політичних та євроінтеграційних досліджень:
— Можливі три-чотири варіанти розвитку подій. Оскільки мова йде про екс-представника найвищого ешелону влади, то мене як громадянина України передусім цікавить найважливіше: майбутня стратегія розвитку держави, зокрема, чи буде підписано в грудні договір про асоціацію з ЄС і що буде сказано про перспективи вступу України до ЄС...
Арешт Ю. Тимошенко має внутрішній і зовнішній аспекти. Стосовно першого важливо, чи стане арешт опозиційного лідера сигналом до об’єднання опозиції та чи набуде широкого суспільно-політичного резонансу аж до дестабілізації внутрішнього становища в Україні? З точки зору зовнішньої політики вже нині зрозуміло, що світ і особливо ЄС з великою тривогою ставляться до розвитку демократії в Україні. Фактично наша держава нині проходить іспит на демократію, на європейське майбутнє. Ще одним важливим аспектом цієї проблеми є наступні парламентські вибори 2012 року: по-перше, чи відбудуться вони взагалі; по-друге, якщо відбудуться, то як?
Але попри те все ж хочеться вірити у здоровий глузд української влади й оптимістичне майбутнє демократії в Україні.
Ігор Дебенко, політолог:
— Зміна запобіжного заходу щодо Ю. Тимошенко не може не викликати глибокого обурення і протесту. Влада лише підтвердила те, що й так було зрозуміло. Метою судового процесу є не встановлення істини, оскільки процес уже давно вийшов за межі правової площини й має виключно політичний характер, а прагнення усунути Тимошенко з української політики. Тому суд лише постановив те, заради чого усе й розпочиналося. Поспішно, занадто радикально, однак цілком у стилі чинного режиму. Як наслідок Тимошенко опинилася точно там, звідки й розпочинався її стрімкий політичний злет у часи олігархічно-кланової системи Кучми, — у камері лук’янівського СІЗО. За іронією долі — тій самій, що й 10 років тому. В якій іпостасі вибереться Юлія Тимошенко з неї, — наразі невідомо. Значною мірою це залежатиме від готовності влади всупереч закликам Заходу йти до кінця в цій справі. Вірогідність Майдану, який нині поспіхом намагається зібрати «Батьківщина», більш ніж низька. Суспільство ж сприйняло новину з цікавістю й прохолодою водночас. Разом з тим це не заважатиме Тимошенко найближчим часом і надалі нарощувати особистий рейтинг.
Рубікон перейдено. Влада зробила серйозний поступ до тотальної узурпації всіх гілок влади, подальшого утримання їх у повній покорі. Але владі, яка продовжує копати яму для Тимошенко, не завадило б замислитися, адже ця яма і для неї самої, а тому існує загроза з тієї ж ями не вибратися.
Арешт Тимошенко — це привід замислитися й для решти опозиції, це такий собі тест на профпридатність для всіх опозиційних лідерів. В іншому випадку єдине запитання, яке хвилюватиме кожного: хто наступний опиниться за гратами?
Василь Кедик, політолог:
— Арешт Тимошенко, безумовно, свідчить про тенденційне перетворення України на поліцейську державу. Розправа над лідерами опозиції в наших реаліях не може сприйматись спокійно мільйонами людей, які бачать у цьому політичні переслідування. Наслідком таких судових рішень може бути не тільки падіння рейтингу провладної команди та Януковича зокрема. Це також фактор, що може призвести до значних суспільних збурень. Крім того, влада втрачає таким чином свою легітимність в очах світової спільноти, адже провідні європейські лідери країн ЄС, уряд США вже засудили такі рішення. У зовнішньоекономічній площині це може мати небажані для України наслідки, насамперед стосовно перспективи завершення переговорів з ЄС щодо отримання зони вільної торгівлі з євроспільнотою. З огляду на останні події ці переговори можуть бути суттєво ускладнені.
Сергій Адамович, керівник Галицького історико-політологічного центру:
— Використання найбільш суворого запобіжного заходу щодо Ю. Тимошенко можна розцінювати як свідчення слабкості влади, котра не знає, як зупинити лідера «Батьківщини». Судовим процесом «регіонали» в той же час залишають опозиціонерці безмежний простір для створення інформаційних приводів. Ю.Тимошенко потрапила у дуже вигідну для неї атмосферу публічного скандалу.
Щодо реакції суспільства, то ув’язнення екс-прем’єрки задовольнило найбільш радикальну частину електорату Партії регіонів. Натомість виборці «Батьківщини», які перебувають у стані розгубленості, ще раз впевнилися у несправедливості влади. Стосовно підтримки інших опозиційних сил, то, ймовірно, вона буде млявою, оскільки українці традиційно об’єднуються тільки під стіною під час розстрілу.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[tt_news]=16347&tx_ttnews[backPid]=24&cHash=1dabb6ad83СВІТ ЗАСТУПИВСЯ ЗА ТИМОШЕНКО
Василь Рогуцький, «Волинь», 09.08.2011
До обурливих відгуків західних країн на арешт Юлії Тимошенко несподівано долучилася Росія.Є оглядачі, які швидку реакцію Росії, яка заявила, що газові угоди укладені законно, вважають зовсім не випадковою. Мовляв, чи не головна причина, через яку розгортається спектакль із ув'язненням Юлії Володимирівни, полягає якраз у тискові на Росію. Нібито приструнчивши Тимошенко, Україна в особі «Нафтогазу» швидше знайде спільну мову з «Газпромом» і Путіним, який і домовлявся про газ з Юлією Тимошенко у 2009 році. Проте навіть якщо ця думка має під собою якесь підґрунтя, то вона лиш зайвий раз підтверджує, що судова система використовується в Україні аж ніяк не для того, щоб встановлювати справедливість, а для зовсім інших цілей людей при владі.
Світ у переслідуванні Юлії Тимошенко бачить насамперед намагання української влади за допомогою суду розправитись із своїм головним політичним опонентом, відомстити Тимошенко. Адже судять не просто високопосадовця, судять одного з найбільших лідерів опозиції, головного опонента Віктора Януковича на президентських виборах. Отже в очах Заходу, та й не тільки, судова процедура має бути дотримана бездоганно, бути чітко вмотивованою і зрозумілою. Тож зараз навіть ті, кого важко записати до прихильників Тимошенко, розуміють, що коли просто так посадять її, то до інших доберуться ще легше.
Однак в суду свої міркування. Юлію Тимошенко, по суті, за грати запроторили за її гострий язик і поведінку. Від правосуддя вона не ховалась, підписки про невиїзд не порушувала, на виклики прокуратури з'являлась і слідству не заважала. А більше законних причин брати під варту нема. Але суддя Кірєєв повважав, що Тимошенко можна заарештувати і за те, що вона забагато говорить і не встає на вимогу судді. Хоч це йому ніяк не допомогло - Тимошенко і далі говорить що хоче, зате Україна для решти світу перетворюється на диктатуру, де вибірково переслідують політиків. Як наслідок - перед нами можуть закритись і без того невеликі шанси на євроінтеграцію.
Тим часом на захист Тимошенко після її арешту з'явилось стільки відгуків та звернень як окремих західних політиків, так і урядів, що навіть сама лідерка БЮТ сказала, що не сподівалась такої їхньої активності. «Арешт Тимошенко наближає Україну на крок ближче до радянського авторитаризму», - вважає лідер найбільшої в Європі Європейської народної партії Вілфрід Мартенс. «Контекст та умови (арешту - ред.) створюють стурбованість щодо політичної природи цього рішення», - заявив президент Європарламенту Єжи Бузек. А міністр закордонних справ Швеції Карл Більд висловився максимально відверто: «Судовий процес проти Юлії Тимошенко в Україні - це ганебний спектакль. Він наносить серйозну шкоду великій країні». Свою стурбованість процесом над Тимошенко висловили міністерства закордонних справ Франції, Канади, Великобританії, Німеччини, уряд США.
Міністерство закордонних справ України спробувало зупинити цей хор підтримки, виступивши із відповідною заявою. «Проведений МЗС аналіз законодавства США, країн-членів ЄС, інших держав переконливо показав, що повсюди така поведінка (як у Тимошенко - ред.) сама по собі, незалежно від суті справи, змусила б суд застосувати найсерйозніші санкції», - йдеться в повідомленні. От тільки чомусь наше МЗС не хоче зрозуміти, що всіх насамперед цікавить не поведінка Тимошенко, а якраз та сама «суть справи», яку наші дипломати воліють не помічати...
До стурбованих заяв західних політиків долучились і численні українські, а також державні, громадські і навіть релігійні організації. Учора до судді Кірєєва надійшло кілька клопотань про зміну арешту Юлії Тимошенко на підписку про невиїзд. Відповідне клопотання адвокат Юлії Тимошенко Сухов заявив на підставі звернення уповноваженої Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової. Крім того, одразу три церкви - Українська православна церква Київського патріархату, Римо-католицька церква та Об'єднана церква євангелістів та християн-баптистів - заявили про свою готовність «взяти Тимошенко на поруки та нести за неї відповідальність». Однак суддя був невблаганним - згідно з його рішенням лідерка БЮТ й далі залишатиметься за гратами.
Різкий поворот у справі Тимошенко змусив вийти з літньої сплячки й інших опозиційних політиків. Лідер партії «Удар», політик і боксер Віталій Кличко навіть припинив тренування в Австрії до чергового бою і терміново прилетів в Україну. Представники опозиційних парламентських партій вирішили об'єднатись в «Комітет опору диктатурі» в Україні. Заяву про його створення підписали лідери «Батьківщини», «Нашої України», «Фронту змін», Європейської партії України, «Народної самооборони», Народного руху України тощо. За словами бютівця Сергія Соболєва, документ відкритий до підписання, зокрема, для партій, які не представлені в парламенті. «Комітет» вирішив ініціювати проведення позачергової сесії Верховної Ради для розгляду поточної політичної ситуації в країні.
Ще за тиждень до арешту, коли теж поставало питання взяття її під варту, Тимошенко написала записку та звернення до народу з приводу свого можливого арешту. У записці вона попередила, що не збирається покінчувати життя самогубством і що трюки, які «вони проробили з Кирпою та Кравченком, їм не варто повторяти». А у зверненні до народу Юлія Тимошенко заявила:
«Сьогодні у мене ще є всі можливості отримати політичний притулок у будь-якій іншій країні та захистити своє життя, свою свободу, бути щасливою зі своєю родиною. Але я нікуди не буду бігти з України. І для цього у мене є вагомі причини. По-перше, я не порушувала закон. Я жила і працювала для вас. У мене немає приватизованих на свою користь заводів, електростанцій, земель, корисних копалин, державних дач...
І головна причина, чому інстинкт самозбереження, страх у моєму випадку не спрацьовують, бо за всі роки незалежності ще ніколи Україна не була в такій біді, як сьогодні. Ще ніколи в такому важкому становищі не опинялися українські родини, як зараз. Ще ніколи так жорстоко не виривали в України її душу, не забирали майбутнє у її дітей. Сьогодні я ще на свободі, але завтра вже буду за гратами. Знаючи на що я іду, я так само знаю, що повернуся до вас ще сильнішою...
Прошу всіх, хто здатен боротися, згуртуватися навколо тих, хто встояв і перед пряниками, і перед батогами влади»...
http://www.volyn.com.ua/?rub=4&article=0&arch=ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ОЧИМА НАШИХ ЧИТАЧІВ
Петро Боярчук, «Волинь», 09.08.2011
Думки представників різних поколінь.1. Що вам дала державна незалежність України?
2. Що ви особисто зробили для утвердження і зміцнення незалежності своєї країни?
3. Чи відчуваєте ви себе незалежним у повсякденному житті, у виборі свого робочого місця, у здійсненні своїх життєвих планів?
Дмитро Юшак, житель села Шклинь Горохівського району, робітник ковбасного цеху місцевого кафе «Злагода»:
1. Я народився 24 серпня 1991року і є, як то кажуть, ровесником української державної незалежності. Усе, що одержав, зокрема і загальну середню освіту, завдяки рідній державі. Є і такі, що вважають - за Союзу було краще. Але, на мою думку, Україна повинна бути незалежною державою. І я переконаний, що так думає більшість.
2. Вважаю, нічого особливого зробити ще не встиг. Просто стараюся жити і поводитися так, щоби за мене нікому не було соромно. Поза роботою захоплююся спортом, є членом збірної команди волейболістів району. Не раз у складі команди був і переможцем обласних змагань. Завдяки ентузіазмові шкільного вчителя фізкультури, депутата Горохівської районної ради Володимира Лаца ведеться ремонт шкільного спортивного залу, де займаються і сільські волейболісти. Взагалі ж до розвитку спорту на селі хотілось би відчувати більшу увагу з боку держави.
3. Відчувати себе повністю незалежним у повсякденному житті я ще не можу через молодість, а така незалежність приходить з роками і приходить не сама собою, а створюється насамперед власною працею. У чомусь є ще залежним від батьків, у чомусь - від середовища, в якому живу. А в наш час навряд чи хто може почуватися незалежним і у виборі робочого місця. Тим паче, коли живеш у селі. Щодо здійснення життєвих планів, то наразі планую створити власну сім'ю і в цих планах можу почуватися залежним хіба що від тієї, котру доля призначить мені другою половинкою.
Василь Могилецький, фермер, житель села Старостав Горохівського району:
1. Мені йде шостий десяток. За УРСР працював на різних, навіть досить вигідних, як то кажуть, роботах і посадах, але тільки в незалежній Україні відчув себе господарем самому собі, господарем своєї долі. Не один рік довелося працювати і за кордоном. Тому не зі слів знаю: був час, коли там навіть не відали, що десь є Україна, бо в попередніх політичних стосунках зі світом виступав «єдиний» СРСР, у якому, вважали на Заході, усе є Росія. І я радий, що Україна є незалежною, хоч і прикро від того, що у нас діється.
2. У наш час є немало українців, яким більше подобається любити Україну з-за кордону. Я свій стартовий капітал теж заробив на Заході. Але повернувся з ним на Батьківщину. Тут створив фермерське господарство, у якому працюємо удвох із сином Тарасом, облаштував садибу. Маємо два трактори, зернозбирального комбайна, інші сільгоспмашини, причіпний та навісний інвентар. Це і є мій особистий вклад у розвиток економіки незалежної України, в її збагачення. Адже в повному розумінні незалежною може бути тільки держава багата, коли люди у ній - заможні. Великої шкоди незалежності завдає неувага влади до проблем села, через що воно на очах деградує.
3. Так, відчуваю. В моє повсякденне життя і мою роботу не лізе ніхто і ніхто мені нічого не диктує. Не дає нарядів на роботу, не каже, скільки часу повинен працювати чи відпочивати. Удвох із сином, який теж визначився з вибором свого робочого місця сам, вирішуємо, що і як нам робити, щоби мати від своєї праці найбільшу віддачу. Дбайливою господинею нашої фермерської садиби є невістка, яка працює в лікарні. Але повинен сказати, що охочих до такого робочого ритму, якого дотримуємось, у наших теперішніх селах не вельми багато. І в цьому ще одне лихо, яке часом списують на державну незалежність, хоч вона тут ні при чому. Просто за роки радянської влади люди аж надто звикли до «батога», до того, що хтось за тебе повинен думати. А коли стали самостійними, то й пустилися люди у розбрід.
Андрій Криштальський, житель Горохова, пенсіонер, колишній політв'язень комуно-більшовизму:
1. Насамперед відчуття гордості за Україну, за те, що виношувана століттями ідея незалежної державності в ній перемогла і що наша держава нарешті стала в ряд інших вільних держав. За колишнього владного режиму, аби він залишився, мої сини вважались би синами «ворога народу», але завдяки незалежності є такими ж, як і всі інші громадяни своєї держави з усіма можливостями для самореалізації.
Щоправда, нам, учасникам національно-визвольних змагань, незалежність бачилася дещо іншою. Сталося ж так, що владою в Україні заволоділи ті, кому до її незалежності в кращому разі байдуже, а головне для них - чим побільше урвати собі. Ось Янукович так раптом перейнявся простими людьми, що відмінив своїм Указом виготовлення пам'ятного знака з нагоди 20-ї річниці незалежності України, аби зекономлені на цьому кошти спрямувати на задоволення соціальних потреб. Хіба то не є применшенням, а навіть і приниженням значення незалежності України?
2. Участь у національно-визвольних змаганнях сорокових-п'ятдесятих років минулого століття, роки в ГУЛАГівських таборах каторжанської Колими, активна участь у боротьбі за наше національне відродження у вісімдесятих-дев'яностих роках, коли був членом Гельсінської спілки і очолював Горохівську районну організацію Народного руху України, та й загалом активна участь у громадському житті міста і району в часи становлення незалежної української демократії - хіба цього мало? Я особисто для української незалежності зробив усе, що міг і що дав мені Бог зробити. Єдине, чого не вдалося зробити учасникам боротьби за утвердження нашої незалежності - це не допустити до влади і керівних крісел людей дволиких, готових продаватися і продавати.
3. У моєму віці людина вже може дозволити собі почуватися незалежною від усіх і всього, окрім рідних та Бога. Але вмикаю телевізор, «перебігаю» з одного каналу Українського телебачення на інший і скрізь переважає російська мова, російська пісня, російська думка і російська вульгарність, що аж пре з різних телесеріалів та розважальних програм. Запитую, у якій же державі я живу, якщо навіть державні керівники, називаючи себе українськими, в багатьох випадках говорять до українців мовою сусідньої держави або такою ламаною українською, що соромно слухати? Ось на це і мусить давати відповідь тепер вже молода українська генерація, якщо вона хоче бачити себе і свої робочі місця у направду своїй незалежній державі. Кілька років тому я запланував написати власні спогади про пережите. Тепер вже можу сказати, що завдяки моїм синам скоро вони вийдуть друком і то буде ще один мій вклад в утвердження української державної незалежності.
http://www.volyn.com.ua/?rub=5&article=0&arch=
* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 9 серпня 2011 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.