|
Випуск 54, 5 серпня 2011 р. |
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ЕКСПЕРИМЕНТ НА АБІТУРІЄНТАХРЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Максим Опанасенко, для «Вечірні Черкаси», 03.08.2011
Чому електронний вступ у вузи став проблемою?
ГУБЕРНАТОР ЗВІТУВАВ ЗА 7 МІСЯЦІВОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
«Київська правда», 03.08.2011
Відбулася прес-конференція голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка за підсумками діяльності адміністрації за місяців 2011 року.ДНЕПРОПЕТРОВСКИМ ВЛАСТЯМ ПРЕЗИДЕНТ – НЕ УКАЗ
«Лица», 03.08.2011, Днепропетровская обл.
В День траура, который Президент объявил по всей Украине, в Днепропетровске проводилось спортивное соревнование по триатлону.
ЯРОСЛАВ СУХИЙ: «ЦЕ — ПЕРЕМОГА ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ»ЕКОНОМІКА
Валентин Ковальський, «Київська правда», 04.08.2011
Першого вересня запрацює пенсійна реформа. Як зміниться життя для тих, хто готується до виходу на заслужений відпочинок?ВАСИЛЬ БУРЛАКА: «НАЙКРАЩИЙ ВИХІД СЬОГОДНІ — СТВОРЮВАТИ КООПЕРАТИВИ, А НЕ ПРОДАВАТИ СВОЇ ЗЕМЛІ»
Ольга Правденко, «Вечірня Полтава», 03.08.2011
Земельне питання сьогодні є чи не найдискусійнішим в Україні.«ХТО ЛОБІЮЄ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЕЛЬНУ РЕФОРМУ?»
«ZНitomir news», 03.08.2011, Житомирська обл.
Конституція України визначає землю як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.
«ЛАКТАЛІС»: НАШЕ МОЛОКО З ФРАНЦУЗЬКИМ ШАРМОМПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ
Йосип Струк, Андрій Тюрін, «Рідне Прибужжя», 04.08.2011, Миколаївська обл.
Сьогодення французької компанії з українським корінням.
У ЄДНОСТІ – СИЛА! НАРОД ПЕРЕМОЖЕТОЧКА ЗОРУ
«Час», 04.08.2011, Чернівецька обл.
У вівторок відбулася велелюдна акція протесту перед будинком обласної влади у Чернівцях.«ТИМОШЕНКО – НАРИ, ОЛІГАРХАМ – КАНАРИ?»
Юлія Ліщенко, «Високий замок», 04.08.2011, Львівська обл.
Це одне з гасел акції протесту, що відбулася під стінами Львівської облдержадміністрації.
БУТИ ВИРАЗНИКОМ НАРОДУРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Оксана Процюк, «Галичина», 04.08.2011, Івано-Франківська обл.
Василь Гладій: Івано-Франківська обласна рада з її національно-демократичною більшістю може слугувати прикладом об’єднання для України.БРАВО, ЭКОНОМИЯ! ТОЛЬКО ЗА СЧЕТ КОГО?
Татьяна Савченко, «Вечерний Мариуполь», 03.08.2011, Донецкая обл.
«Ну почему же наши «заботливые» слуги народа не начинают экономию с себя?»ДОСТУПНОЕ – НЕДОСЯГАЕМО
Людмила Пащук, «Днепр вечерний», 03.08.2011, Днепропетровская обл.
На днях все СМИ сообщили о старте программы Президента Украины Виктора Януковича о доступном жилье для молодежи.
ПОПЫТКА ИНТЕРНЕТИЗАЦИИОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Иван Бухтияров, «Жизнь», 04.08.2011, Донецкая обл.
Во всех украинских поездах в ближайшие годы появится беспроводная интернет-связь.
ЭФФЕКТ ПЛАЦЕБОЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Ефим Мармер, «Украина – Центр», 03.08.2011, Кировоградская обл.
«И что будет происходить в местных медучреждениях, можно только предполагать.»
А ЗА НАНЕСЕННЫЙ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЕ УЩЕРБ ПРИДЕТСЯ ПЛАТИТЬ ПО-КРУПНОМУ
«Луганская правда», 03.08.2011
Еще в феврале на сессии Луганского облсовета была принята областная Программа охраны окружающей природной среды на 2011–2015 годы.
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ЕКСПЕРИМЕНТ НА АБІТУРІЄНТАХ
Максим Опанасенко, для «Вечірні Черкаси», 03.08.2011
Чому електронний вступ у вузи став проблемою?«Вступна кампанія пройде максимально прозоро і спокійно». Таку заяву міністр освіти та науки Дмитро Табачник зробив за тиждень до початку подачі документів у вузи. Щойно абітурієнти почали це робити, на адресу МОН посипалися тисячі прокльонів. «Свідомо» розслідувало чому.
Труднощі електронного вступу
Торік міністерство сварили за цілодобові черги біля приймальних комісій, які вдень супроводжувалися тепловими ударами та втратою свідомості абітурієнтами. За це прем'єр-міністр Микола Азаров навіть насварив Табачника на засіданні уряду.
Ще восени минулого року міністр заявив про розробку системи «Електронний вступ». Сервіс, за допомогою якого вступники можуть посилати документи у ВНЗ через інтернет, урочисто презентували в березні. Але 1 липня – в перший день подання документів – система почала глючити.
Громадська організація «Опора» проаналізувала умови вступу 30 університетів та академій. Виявилося, що 27 із них не внесли вступ по інтернету до своїх правил. Секретар Херсонського аграрного університету Юрій Кирилов пояснив «Свідомо», чому так: «Із початку вступу жоден абітурієнт не зареєструвався в системі. Вона просто не працює. Збій». «Телефонував у КПІ і Драгоманова, спеціально дізнавався про електронний вступ. Фактично подати можна, але в приймальних сказали, що то все «не дійсне». Порадили приїхати і подати паперові документи», – розповів «Свідомо» киянин Єгор. Після чотириденних спроб подати документи в електронному вигляді абітурієнт усе ж прислухався до поради і поїхав подавати паперові копії.
Один з абітурієнтів – активіст молодіжної організації «Пряма дія» Микола Старков – узяв і подав до суду на Міносвіти:
– Вважаю, що технічна недосконалість «Електронного вступу» порушує мої права. От і все. В електронних документів немає юридичного статусу. Якщо до комісії не дійшов файл, абітурієнт ніяк не доведе, що він його відправляв.
У «Конкурсі» розміщуються дані про абітурієнтів, їхні бали й обрані ними університети. І цей сервіс цього липня самостійно почав додавати абітурієнтам бали «з неба», вперто відмовляючись враховувати дані окремих вступників. Вікторія Грабовенко, Ольга Мисіна, Катерина Герасимчук… Вони і ще десяток їхніх товаришів по вступу на факультет «Право» престижного Київського економічного університету Гетьмана – призери і переможці олімпіад. Принаймні так вважає «Конкурс». Система відповідно додала їм по 30-50 балів і підняла в рейтингу на 20-33-і позиції, що дозволяють вступити на бюджетні місця.
Нас зацікавило, чому стільки олімпіадників разом вирішили вступити на один факультет. Ми підняли списки переможців і призерів олімпіад. І… не знайшли там жодного прізвища. «Та не дивіться ви той «Конкурс». Він глючить постійно. Це він додає їм чомусь бали, сам. Ми вивісимо в себе на сайті список, він правдивим буде», – заявив «Свідомо» відповідальний за вступ в КНЕУ Юрій Солодко. Якраз за допомогою системи «Конкурс», аналізуючи своє та конкурентів місце в рейтингу, вступники визначали, куди їм нести оригінали документів, тобто вступати. Помилкова інформація з «Конкурсу» не дозволить абітурієнту вступити в омріяний вуз, якщо занизить або зависить його рейтинг.
Хто за цим стоїть
Розробником системи «Електронний вступ», за інформацією Міносвіти, абсолютно безкоштовно, а відповідно і без жодного тендера, стала компанія «Імперія-Інфо». Ця компанія володіє сайтом «Єдине інформаційне вікно України». Його відкрили у жовтні 2010 року, причому спільно з Міносвіти з ідеєю разом висвітлювати всі освітні події в країні. У травні «Свідомо» задалося запитанням, чому державний орган допомагає створювати приватний сайт. З'ясувалося, що і міністерство, і власники сайту шлють ректорам університетів листи з пропозицією розмістити інформацію про свій заклад. І платити за це по 7,5 тисячі гривень за квартал або 30 тисяч на рік. Скільки ВНЗ прийняли цю пропозицію? Ці дані сайт не оприлюднює. Всього в Україні 854 вузи. Хто заробляє гроші? Власником сайту і ТОВ «Імперія-Інфо» є 24-річний киянин Олександр Гудков. З МОН його пов'язує батько – Микола Гудков. Він чотири роки працював разом із Сергієм Барановим-Мохортом, який зараз очолює Департамент персоналу і керівних кадрів МОН. Чому збоять обидві системи? Програмісти з державної системи «Конкурс» неофіційно скаржаться: всі проблеми через об'єднання з приватною системою «Електронний вступ».
Ми запитали у заступника міністра освіти Бориса Жебровського, для чого міністерство співпрацює (і просуває!) з приватною компанією, чия робота створює проблеми для сотень тисяч абітурієнтів. «Мені байдуже – електронно, не електронно… Для мене важливо, що вступлять цього року всі. А та компанія… Ну, там же, мабуть, якісь специ працювали, тендери проводились… Якщо можете щось порадити з технічного боку, то, будь ласка», – була відповідь.
Бюро журналістських розслідувань «Свідомо».
http://vechirka.ck.ua/novini/eksperiment-na-abituriyentax/РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ГУБЕРНАТОР ЗВІТУВАВ ЗА 7 МІСЯЦІВ
«Київська правда», 03.08.2011
Відбулася прес-конференція голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка за підсумками діяльності адміністрації за 7 місяців 2011 року.- Сьогодні ми можемо з впевненістю сказати, що у порівнянні з минулим роком в області відчутний значний економічний ріст: Київщина приваблює вигідних інвесторів і тепер уже в змозі забезпечити їх вимоги на відповідному партнерському рівні. Велика увага приділяється соціальним питанням: ми відновлюємо роботу медичних та освітніх закладів, забезпечуємо якісні умови проживання незахищених верств населення, оздоровлення дітей та ветеранів, - повідомив Анатолій Присяжнюк.
Було повідомлено, що господарською діяльністю в області займаються 2126 сільськогосподарських підприємств. Посівна площа під урожай 2011 року 1130,7 тис. га.( +24,5 тис. га.). Обмолочено зернових та зернобобових культур на площі 363 тис. га (94,5%), намолочено 1017,4 тис. тонн зерна при врожайності 27,5 ц/га (у 2010 р. 25,6 ц/га). Очікуване валове виробництво – 1224 тис. тонн, що на 140 тис. тонн більше минулого року. Середня маса кореня цукрового буряка по області становить 290 грам, що на 6 грам більше, ніж у 2010 році.
Станом на 27.07.2011 приміщення навчальних закладів підготовлено до нового навчального року на 85-90%. Педагогам області нараховано і виплачено заробітну плату за червень у сумі 214957,6 тис. грн, (в тому числі 120511,2 відпускні), що складає 100% розрахункових видатків.
За станом на 01.07.2011 в Київській області громадянам було надано допомоги 502,6 млн. грн.
Станом на 01.07.2011 року житлову субсидію було нараховано на загальну суму 42821,0 тис. грн., в тому числі 1487,2 тис. грн. на придбання скрапленого газу та твердого палива. За перше півріччя 2011 року призначено житлових субсидій 20337 сім'ям.
Протягом звітного періоду оздоровились 260 осіб, з них ветеранів війни – 191 ( за рахунок Мінсоцполітики), інваліди-спинальники – 53 чол. (інші санаторії), інваліди загального захворювання – 10 чоловік.
В області проживає 303965 осіб, віком від 0 до 18 років.
Загальна кількість дітей - сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування в області становить 3667 осіб, що на 105 менше ніж у відповідний період минулого року.
Всього за 2011 рік забезпечено оздоровчими та відпочинковими послугами – 88733 дитини, що складає 50,5 % від загальної кількості дітей шкільного віку, в тому числі за кордоном відпочило 1339 дітей.
В області продовжується робота щодо проведення профілактичних медичних оглядів жителів сільської місцевості. Станом на 29.07.2011 профілактичними медичними оглядами охоплено 347324 мешканців сільської місцевості, в тому числі 83 145 дітей.
В результаті проведеної впродовж 2011 року роботи вдалось не допустити виникнення на території області надзвичайних подій регіонального рівня, а також резонансних надзвичайних подій.
Підписані договори з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» на фінансування будівництва підвідних газопроводів до 13 населених пунктів області довжиною 96,44 км на загальну суму 28,61 млн. гривень.
Побудовано газопроводи загальною протяжністю 47,1 км та отримані сертифікати відповідності закінчених будівництвом підвідних газопроводів довжиною, а саме: с. Мала Березанка Згурівського районую, с. Тарасівка Володарського району, сіл Людвинівка, Мала Вільшанка, Бикова Гребля, Черкас, Сорокотяги Білоцерківського району, с. Дулицьке Сквирського району, с. Кириївщина Бориспільського району, с. Січ та с. Малоберезанське Таращанського району.
Київська область газифікована на 96 %, до кінця року заплановано газифікувати всі населені пункти.
http://www.kiev-pravda.info/vlada/gubernator-zv%D1%96tuvav-za-7-m%D1%96syats%D1%96vДНЕПРОПЕТРОВСКИМ ВЛАСТЯМ ПРЕЗИДЕНТ – НЕ УКАЗ
«Лица», 03.08.2011, Днепропетровская обл.
В День траура, который Президент объявил по всей Украине, в Днепропетровске проводилось спортивное соревнование по триатлону.Несмотря на то, что Указ Президента Украины №782/2011 от 30 июля постановлял в связи с «трагедиями, произошедшими 29 июля 2011 года на шахтах "Суходольская-Восточная" г. Суходольск Луганской области и им. Бажанова государственного предприятия "Макеевуголь" г. Макеевка Донецкой области и приведшими к человеческим жертвам» 31 июля на всей территории Украины «отменить развлекательно-концертные мероприятия, спортивные соревнования», в Днепропетровске на это откровенно наплевали. Указ главного регионала нашим местным регионалам – не указ.
Так, например, в День траура на Набережной им. Ленина в районе Фестивального причала весело и завзято состязались участники чемпионата Украины по триатлону, а местные чиновники, не взирая на запрет главы государства, обеспечивали им «зеленый» коридор, перекрывая движение. И над седым грустным Днепром неслись крики возбужденных болельщиков.
По словам участников мероприятия, местные власти устроили в День траура настоящий праздник. «Благодаря усилиям городских властей Днепропетровска и области многочисленные зрители и участники соревнований стали свидетелями настоящего праздника!» - восторженно сообщает Федерация триатлона Украины. «Соревнования прошли на очень высоком уровне, - комментирует главный тренер сборной Украины Эдуард Панарин. – В нашем распоряжении был центр города-миллионщика».
«В воскресенье, 31 июля на Фестивальном причале Днепропетровска проходил чемпионат Украины по триатлону в эстафетных гонках, - рассказал интернет-газете «Лица» президент Днепропетровской областной организации Федерации триатлона Украины Сергей Лисов. – Как организатор и главный судья, я не ожидал такой поддержки городских и областных властей. Победителей 31 июля награждала лично сама Ирина Зайцева (заммэра Днепропетровска). Это был праздник! Фестиваль на Фестивальном (смеется)! Были представители из многих украинских городов, россияне (в общем, на весь свет «прославились» - прим. автора). Собрались тысячи зрителей – и на Фестивальном, и вдоль велосипедной трассы, в парке Шевченко. Вообще, в день траура спортивные мероприятия проводить не должны, наверное. Об Указе Президента я узнал только в понедельник(!). Думаю, и мэр города, если бы знал, то сказал бы: нельзя. Как это так: нарушить Указ Президента?!»
За разъяснениями «Лица» обратились непосредственно в приемную курирующей этот вопрос вице-мэра Ирины Зайцевой (депутат горсовета, фракция ПР). Однако комментировать факт проведения соревнований Ирина Георгиевна на стала – не вышла на связь.
«Слава Богу, все прошло хорошо. Зрителей по головам не считал, но до 10 тысяч видел точно, - ответил на вопросы газеты «Лица» замначальника управления по делам молодежи и спорта горсовета Дмитрий Зубенко. – Конечно, мы обратили внимание на запрет Президента проводить в этот день соревнования в связи с трауром. Но из нормативных актов было распоряжение городского головы проводить 30-го и 31-го этот чемпионат Украины. Не знаю, насколько было бы правильно – прекратить соревнования? Неужели нужно было все прекратить? Мы действовали на основании распоряжения городского головы. Хотя стопроцентно Указ Президента имеет большую юридическую силу».
Помнят ли власти города и области, устроившие в нарушение Указа Президента праздник, что на Днепропетровщине находятся десятки шахт, на которых ежедневно рискуют жизнью десятки тысяч жителей области? Вряд ли. Они и о пресловутой вертикали власти и об исполнительской ответственности уж позабыть успели. Что для них траур, когда на другой чаше весов личный пиар – накануне выборов.
Интересно, а как отреагирует на такое наплевательское к себе отношение со стороны днепропетровских подчиненных-однопартийцев Президент Виктор Янукович?
http://www.litsa.com.ua/news/own/1707/dnepropetrovskim-vlastyam-prezident--ne-ukaz.htmОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ЯРОСЛАВ СУХИЙ: «ЦЕ — ПЕРЕМОГА ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ»
Валентин Ковальський, «Київська правда», 04.08.2011
Першого вересня запрацює пенсійна реформа. Як зміниться життя для тих, хто готується до виходу на заслужений відпочинок?Про це наша розмова з представником Партії регіонів Ярославом Сухим — заступником голови парламентського комітету з питань соціальної політики та праці.
Спонукання до “омолодження”
— Ярослав Михайлович, навіщо було ухвалювати закон, який критикують усі, кому не ліньки?
— Ми повинні були досягнути мінімізації негативних соціальних наслідків. Справа ось у чому. Якби ми раніше не започаткували пенсійну реформу, то де б узяли 200 мільярдів пенсійних гривень? Хіба це можливо при 360-мільярдному бюджеті?
— На які питання передусім звертали увагу при ухваленні пенсійної реформи?
—Ми погоджували наступні питання. Перше: не дати знову повернутися до “зрівнялівки”. Візьмемо, для прикладу, чоловіка і жінку. Перший просто “протеліпався” і не має повного трудового стажу. А друга відпрацювала 40 років і отримувала маленьку зарплату. Скажімо, була нянькою в дитсадку чи касиром в кінотеатрі. Невже у них має бути однакова пенсія? Ми внесли зміни таким чином, щоб при більшому стажі отримувати і значно більшу пенсію. Щоб такі люди не були зрівняні з тими, у кого маленький стаж. Чому? Бо при солідарній пенсійній системі це ж нечесно. Я знаю таких трудівників, які відпрацювали 50 років, наприклад у Запоріжжі. Умови праці в них були жорсткі: о п`ятій — підйом, о шостій — вже в цеху. Порівнювати з тими, хто сидить на соціальній пенсії, не можна.
— А жінок “омолоджувати” можна?
— Це найбільш дражливе питання, на якому грають політики і політикани. Як і раніше жінки можуть іти на пенсію і в 55 років. Без усяких обмежень. До речі, в такому віці можуть виходити на пенсію жінки-освітяни, жінки-медики, жінки-культпросвітпрацівники, багатодітні матері, жінки-механізатори — і такі в нас є.
— Вони то можуть, але чи схочуть? Ви ж добре знаєте про перехідний період, завдяки якому п’ять додаткових пенсійних років розтягнули у часі. Скажімо, з осені певна категорія жінок має виходити у 55 років і шість місяців. Якщо котрась із них не погодиться, то отримуватиме на піввідсотка меншу пенсію...
— Ми цю норму зняли. Якщо жінка має стаж 30 років, застосовується німецька модель, при якій можна буде отримувати свою пенсію. Але! Якщо ж вона працюватиме до 60 років, то їй нарахують на 87-90 відсотків більшу пенсію. Тобто пенсія подвоюється. Таким чином, ми виконуємо завдання Президента: спонукати людей до більш пізнього виходу на пенсію.
— Навіщо це робити, якщо середній вік українця менший, аніж у європейця?
— Це маніпуляція цифрами. Звісно, середня тривалість життя в Україні менша, ніж у Європі. Але щодо наших пенсіонерів, то вони живуть не менше, ніж в країнах Євросоюзу.
— Ви знаєте, що людей ще турбує: чи не буде зниження пенсійних виплат?
— Ні, не буде. Більше того, якщо пенсіонер працюватиме, то через два роки його пенсія індексуватиметься в залежності від зарплати.
— Якщо все так добре, то чому ж вас критикують?
— Якби ми розпочали пенсійну реформу ще раніше, такої критики не було б. Згадайте, коли ми ввели пенсійне страхування: все було без скандалу...
— А тепер опозиція каже, що пенсійна реформа — це “геноцид”.
— Ви ще скажіть, що це “апартеїд”, “расизм”, “збочення”...
— Подейкують, що пенсійний закон “почистили”, тобто обговорювали одні норми, а ухвалювали інші?
— Що “почистили”? Ми лише погодили низку позицій. Нам довелося тричі збиратися в Адміністрації Президента. Завдяки цьому вдалося досягнути максимальної мінімізації негативних наслідків від пенсійної реформи.
— Чому ж усе-таки ці негативні наслідки є?
— Бо з 2005 року реформування пенсійної системи зупинили. Уявіть собі, що у вашій квартирі п’ять років ніхто не прибирав. Що там буде? Тому ми внесли зміни в 28 статтю пенсійного закону про страховий стаж, про додаткову доплату людям, які виходять пізніше на пенсію. Отже, 30 років страхового стажу матимуть жінки і 35 — чоловіки. Наведу приклад, жіночка має великий трудовий стаж, але зарплата в неї маленька. Бо 40 років працювала на заводі комірником. Тому ми зробили так: за стаж при маленькій зарплаті будемо доплачувати. І це — нормально. Ще один момент: мінімальний трудовий стаж для військових. В Радянському Союзі він був 25 років. І ми повернулися до 25. Але! Якщо військову частину розформували і офіцеру не вистачає вислуги років, ми відносимо його до тих, які відслужили повністю.
Реформі немає альтернативи
— Скільки є видів пенсій?
— П`ять: пенсія згідно із законом про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсія за вислугою років (у силових структурах), спецпенсії, пенсії за інвалідністю і соціальні. Всі ми живемо при солідарній системі. Отже, всі мають сплачувати до Пенсійного фонду. Ось дивіться: в 1991 році в Україні налічувалося 52 мільйони громадян. Тоді на одного пенсіонера припадало чотири трудівники. Зараз на 14 мільйонів трудівників — 13,7 мільйона пенсіонерів. Скоро пенсіонерів стане більше, аніж працівників. Сьогодні в нас — 21 мільйон економічно активного населення, 27 мільйонів — працездатного. А пенсійні внески сплачують лише 14,4 мільйона. Якщо не буде накопичення, нинішні молоді люди вийдуть на пенсію такими ж бідними, як і основна маса сучасних пенсіонерів. Більша половина з них — на мінімальній пенсії. Чому? Економіка не розвивається так, як хотілося б, зарплати не такі високі, як ми того прагнемо. Тому без реформ не обійтися. І останнє: якби ми в 2005 році продовжували реформування-2004, ми б сьогодні мали прозору і зрозумілу пенсійну систему.
— Людей сьогодні найбільше турбує два питання: чому їх пенсія не залежить від стажу і чому їх пенсія не залежить від зарплати?
— Бо для розрахунку пенсії беруть коефіцієнт не попереднього року перед виходом на пенсію, а 2006-2007 роки. Для досягнення компромісу ми зробили такі процедури. Людина вийшла на пенсію в 2006 році. В 2006 і 1996 році однакова була робота, однаковий стаж і більш-менш одна зарплата. Але пенсіонер-1996 жебракує, а пенсіонер-2006 отримує нормальну пенсію. Ми повинні “підтягнути” перших пенсіонерів до рівня других. Щоб не втрачати купівельні спроможності масового покупця, треба зробити диференціацію пенсії.
— От якби ця диференціація зачепила і спецпенсіонерів?
— Ми погодилися з тим, щоб обмежити високі пенсії максимумом — 10 мінімальних пенсій.
— А що з того? Скажімо, у льотчиків-випробовувачів пенсія близько 40 тисяч гривень...
— Такий льотчик-випробувач — лише один. З першого вересня більше 10 “мінімалок” ніхто не отримуватиме. І ще одне. Уявіть собі, що академік відмовився від своєї пенсії. Кому з нинішніх пенсіонерів стане легше? Для Пенсійного фонду відміна високих пенсій нічого не вирішить. Для інших пенсіонерів на цьому можна зекономити по 6 копійок...
— Ось ви кажете, що високі пенсії будуть зменшені до 10 “мінімалок”. Але ж це порушення. Закон зворотної сили не має. Що будете робити, якщо спецпенсіонери почнуть звертатися до Конституційного суду?
— Вас цікавить пенсійний закон? То чого ж ви питаєте про Конституційний суд? Звідки я знаю, що він вирішить, що робитимуть депутати? Я, наприклад, коли піду на пенсію, судитися не буду. Буде визначено 10 “мінімалок”, значить 10 “мінімалок”.
— А це скільки?
— 7640 гривень. Це максимальна пенсія для всіх категорій пенсіонерів.
— Отже, віце-прем’єр Тігіпко свого добився. Можна сказати, що пенсійна реформа — це перемога Тігіпка?
— Це перемога не Тігіпка. Це перемога здорового глузду. Особисто я віддаю йому належне. А ось опозиціонери повели себе несолідно. Вони ж прекрасно знали, що коли були при владі, то самі пенсійну реформу заморозили. Якщо ми не проведемо її сьогодні, то це доведеться робити завтра. Нікуди не подінешся. Населення старіє, а кількість працівників зменшується. В країні йде деіндустріалізація. Якщо зрівняється кількість працівників і пенсіонерів, настане колапс. І ось тоді нам доведеться робити те, що в Греції: там зменшували пенсійні виплати через відсутність грошей. Така біда була в нас у 90 роки, коли пенсії не отримували місяцями. Тому пенсійній реформі немає альтернативи.
http://www.kiev-pravda.info/77-22713/yaroslav-suhij-%E2%80%9Ctse-%E2%80%94-peremoga-zdorovogo-gluzdu%E2%80%9DВАСИЛЬ БУРЛАКА: «НАЙКРАЩИЙ ВИХІД СЬОГОДНІ — СТВОРЮВАТИ КООПЕРАТИВИ, А НЕ ПРОДАВАТИ СВОЇ ЗЕМЛІ»
Ольга Правденко, «Вечірня Полтава», 03.08.2011
Земельне питання сьогодні є чи не найдискусійнішим в Україні.Законопроект «Про ринок земель» викликає запеклі суперечки в суспільстві. Одні переконують, що від цього стане краще, мовляв, у селі з’явиться справжній господар, інші навпаки стверджують: вільний ринок землі не сприятиме вкладенню інвестицій в аграрний сектор. Проте беззаперечним залишається те, що успішне проведення аграрної реформи має для реформування економіки України дуже важливе значення.
Про те, що думають про земельну реформу самі фермери, кореспондент «Вечірки» запитала в голови Полтавської обласної асоціації фермерів та приватних землевласників відродження Полтавщини Василя Бурлаки. Головне завдання асоціації, яка, до речі, працює з 2009 року — захищати інтереси фермерів. А те, що таким людям часто доводиться стикатися із багатьма проблемами, у тому числі й земельними, Василь Михайлович знає не за чутками — його дружина та син мають фермерські господарства. Нині, за його словами, на Полтавщині — 1615 фермерів. Нагадаю, що право на вільну купівлю землі згідно із законопроектом «Про ринок земель» мають фермери, громадяни України, держава в особі державного агентства земельних ресурсів України й територіальні громади.
— Василю Михайловичу, ви постійно спілкуєтеся з фермерами та землевласниками, бачите, які панують настрої серед людей щодо земельної реформи. Переважає позитив чи негатив?
— Знаєте, фермери-першопрохідці, котрі створили свої господарства ще на зорі української незалежності, дуже важко домагалися земельних наділів. На той час багатьом людям це було незрозумілим. Діяли колгоспи та радгоспи, й питання врегулювати з головами сільських рад та колективних господарств було нелегко. Як правило, фермерам виділяли найгірші землі. Але таким людям кожен шматочок землі дуже дорогий. Земельне питання — чи не найголовніше для таких господарників. Роздавши людям паї, держава і чиновники вважали, що вони працюватимуть на власній землі, доглядатимуть за нею. Проте частина землевласників обрала інший шлях: або здала її в оренду, або ж землі пустують до цих пір. Саме ці селяни прагнуть якомога швидше продати свої наділи. Але ж біда в тому, що цю землю не зможуть купити й фермери, бо більшості з них зробити це не під силу: в них немає таких коштів. Звісно, ті фермери, котрі мають державні акти на землю в постійному користуванні (від 50 до 100 гектар), не хвилюються. Хіба що відбудуться зміни в законодавстві, які відмінять право землевласників на постійне користування землею. Та не треба забувати, що дуже багато господарств орендують людські паї. І тут виникає дилема: з одного боку людина матиме право продати власний наділ, з іншого — фермер працював на цій землі, підживлював, обробляв її, купував техніку, будував плани на майбутнє. А можливо на тому шматочку землі посаджений сад чи збудована ферма. Отже, першочергово право купити цю землю має фермер, котрий на ній працював. Але ж, де взяти кошти, коли виникне нездорова конкуренція?
— Мабуть, тут повинна проявити ініціативу щодо допомоги держава…
— Безперечно. Якби держава створила Земельний банк, який би давав людям, котрі хочуть придбати землю, безвідсоткові або ж під малий відсоток кредити на тривалий термін
(20 — 25 років), то все було б зовсім по-іншому. Але наразі маємо те, що маємо. Якщо землю куплять великі фірми, котрі зареєстровані не на території сільської ради, а, наприклад, у Києві чи й в офшорних зонах, то податки не залишатимуться на місці. Великі землевласники землю купувати не будуть, намагатимуться всілякими способами взяти її в оренду на тривалий термін, підписавши договори з власниками паїв на 40—50 років. Вони, фактично, отримають землю без грошей. Переконаний, що «нагорі» це прекрасно розуміють. Наведу один приклад. Усі фермери Полтавської області мають у користуванні понад 200 тисяч гектарів землі, а от є на Полтавщині такі фірми, в руках яких зосереджено 200 і більше тисяч гектарів землі. Розумієте? Скажіть, ким простіше управляти: однією фірмою чи багатьма фермерами? Звичайно, владі простіше справитися з однією компанією. Але ж чомусь, коли постає питання про виділення зерна на випікання соціальних сортів хліба, то влада вимагає його від фермерів, товариств та кооперативів. На засіданнях, які відбулися з цього питання в кожному районі, як мені відомо з пояснень фермерів, не було жодного представника від цих фірм. Чому ж держава зараз вимагає, а тоді, коли були труднощі, нам нічим не допомогла? Ми самотужки провели весняні польові роботи без жодних дотацій та допомоги. У великих господарствах є власна сучасна техніка, елеватори, прямий вихід за кордон, пільги, а в нас — нічого.
— Міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк нещодавно, виступаючи перед журналістами, зазначив, що із прийняттям закону орендар зможе використати право оренди як заставу банківській установі для отримання кредиту. Але при цьому він запевняє: якщо орендар збанкрутує, то право власності на землю не переходитиме від власника земельної ділянки до банку. За останнім залишиться лише право оренди, яке він зможе передати комусь іншому. Як ви ставитеся до такого нововведення? Чи не трапиться, що з допомогою незаконних оборудок та механізмів фінансові установи заберуть собі землю?
— Звичайно, якщо такий кредит візьме фермер, то він працюватиме й віддаватиме останню копійку, аби за ним залишилося право оренди, бо фермерство — це спосіб життя. А от великі фірми право оренди постійно передаватимуть, і крайніх там, я вважаю, знайти буде важко. Тому шахрайські методи, які буде важко відслідкувати, чекають на нас. І чому врешті-решт банки розпоряджатимуться землею без згоди власника землі?!
— Обласна влада вийшла з ініціативою створювати в Полтаві та районах області ярмарки, де б товаровиробники могли без посередників продавати власні товари. Наскільки це реалізується зараз?
— На жаль, держава й досі не може створити такі умови, щоб приватні землевласники, фермери могли вільно продавати на базарах вирощені власними руками овочі, фрукти, зерно. Є домовленості з обласною та міською владою про те, щоб надавати місця на полтавських ринках. Але ж це питання ще не врегульоване та не доведене належним чином до самого товаровиробника. Ви пам’ятаєте, як на вулиці Шевченка взимку на вихідних проводилися ярмарки, де продукти харчування за значно нижчою ціною продавали товаровиробники. Перші кілька субот не брали містове та інших плат. Через деякий час перекупники з ринку почали переходити сюди, і фермерам не було місця для торгівлі. Тому ця «показуха» не дала своїх результатів.
— Як же бути?
— Потрібно, щоб влада кожного району була зацікавлена в тому, аби товаровиробник продавав власний товар без посередників. Було б чудово, якби створили ринок на кшталт колишнього колгоспного, де б селяни змогли самостійно торгувати. А в нас хочуть ввести вільний ринок землі тоді, коли ми ще не маємо вільного ринку для торгівлі своєю продукцією. Нині тонна третього класу пшениці коштує 1500 — 1600 гривень, фураж — 1150 — 1200 гривень. А собівартість по області —1340 гривень. На базарі ж відро пшениці коштує 28 гривень. Вводяться різного роду податки. Наприклад, ввели обов’язковий аналіз ГМО, за одну партію зерна (це може бути 5 тонн або 100 тисяч тонн) товаровиробник повинен сплатити 510 гривень. Чому це лягає на плечі товаровиробника, а не покупця? Треба, щоб ризикував не лише товаровиробник, а й держава та фінансові установи.
— Що б порадили селянам робити із землею після того, як в Україні дозволять вільно нею торгувати?
— Я вважаю, найкращий вихід сьогодні — це створювати кооперативи, а не продавати свої землі. Думаю, що на території кожної сільської ради знайдеться фермер, який зможе очолити цей кооператив. Але, знову-таки, для цього потрібна ще й політична воля державних керманичів. Бо необхідно виділити кошти для закупівлі техніки, щоб селяни могли обробляти свою землю, а не продавати її. Крім того, давайте не забувати, що коли люди масово почнуть продавати землю, на нас чекає девальвація гривні та шалена інфляція. Різко зростуть ціни на все. Тому тут велику роль відіграє свідомість самого селянина.
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2011/8/3/31096646/«ХТО ЛОБІЮЄ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЕЛЬНУ РЕФОРМУ?»
«ZHitomir news», 03.08.2011, Житомирська обл.
Конституція України визначає землю як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.І, на превеликий подив, саме земля поки що залишалася тим останнім "ласим шматком", яким вітчизняні олігархи не могли повноцінно розпоряджатися.
Водночас, українські можновладці вирішили усіма силами виправити таку "несправедливість"...
Принагідно треба нагадати, що Перехідними положеннями Земельного кодексу України передбачено, що не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності держави, громадян та юридичних осіб, до прийняття законів про державний земельний кадастр та про ринок земель.
І ось за підсумками кількох останніх тижнів з упевненістю можна зробити важливий висновок: уже з початку 2012 року в аграрному секторі почне діяти вільний ринок земель сільськогосподарського призначення.
Так, зокрема, 7 липня народні обранці ухвалили закон "Про Державний земельний кадастр", а кілька днів тому назад у парламенті зареєстровано урядовий законопроект про ринок земель № 9001-1.
Безсумнівно, скасування мораторію на продаж земель с/г призначення, існування якого сприяє поширенню незаконних оборудок із землею, а також функціонування прозорого та конкурентного ринку земель – стимулюватиме розвиток національної економіки, поліпшить інвестиційний клімат країни. До речі, з табору провладної більшості неодноразово лунали схвальні відгуки на адресу таких ініціатив – мовляв, вони дозволять покращити добробут населення України.
Водночас, аналіз вищевказаних законів дає підстав засумніватися в достовірності таких заяв.
По-перше, на даний час не проведена загальнодержавна інвентаризація земель, а тому достеменно невідомо про межі окремо взятої земельної ділянки та особу її власника. У такій ситуації існує ризик подальшого зростання тіньових схем перерозподілу земель.
Крім того, положення закону про Державний земельний кадастр щодо обов'язкового оприлюднення відомостей кадастру набирають чинності лише з 1 січня 2013 року.
Відтак, в умовах інформаційного вакууму, можна буде лише здогадуватися про кількість земельних афер українських латифундистів.
По-друге, законопроектом про ринок земель, текст якого, до речі, не змінився за три тижні громадського обговорення, закладено підґрунтя для незаконної концентрації в одних руках надзначних земельних масивів.
Передбачено, що гранична площа земельних ділянок для ведення товарного с/г виробництва в приватній власності однієї особи не може перевищувати 2100 гектарів. У той же час, стаття 24 законопроекту не містить вичерпного переліку способів консолідації земель. Тому за рахунок підставних осіб або фіктивних фермерських господарств вищевказане обмеження носить виключно умовний характер.
По-третє, покупцем земельних ділянок виступатиме також держава в особі Держкомзему. І при цьому матиме переважне право на придбання ділянок, розташованих за межами населених пунктів. За таких умов виникає слушне запитання:
Чи забажає держава придбати Вашу ділянку за ринковими цінами? Чи, може, краще їй "створити" такі умови, щоб Ви погодилися на копійки?
По-четверте, Держкомзем як організатор торгів із продажу земель с/г призначення матиме змогу самостійно обирати осіб, які проводитимуть землевпорядні та оціночні роботи. При цьому, винагорода таких виконавців може становити майже 60 тисяч гривень і, що найголовніше, оплачуватиметься за державні кошти в порядку здійснення державних закупівель.
Безсумнівно, за таких умов будуть створені десятки "кишенькових" організацій, які надаватимуть сумнівні послуги, проте, регулярно отримуватимуть із бюджету тисячі гривень.
Разом із тим, запланувавши відкриття ринку земель, держава взагалі не створює економічних умов для того, щоб звичайні громадяни та фермерські господарства могли б придбати земельні ділянки для власних потреб.
Зокрема, з 1 липня цього року набрали чинності ставки експортного мита на пшеницю, ячмінь та кукурудзу – у середньому 20 євро за 1 тонну, що призведе до подальшого зниження доходів аграріїв. У результаті, з одного боку вільний ринок земель, а з іншого – відсутність достатніх коштів для придбання земельної ділянки.
До речі, законопроектом № 9001-1 одночасно передбачені зміни до Земельного кодексу, які дозволять заставу права користування земельною ділянкою для с/г потреб. Передбачається, що такі ініціативи сприятимуть надходженню додаткових інвестицій в аграрний сектор. Водночас, більшість банківських установ наразі не готові надавати селянам кошти під заставу права користування їхніми ділянками. Тому економічний ефект від таких нововведень буде досить сумнівним.
Але одне можна сказати точно: представники влади в чомусь були праві. У подібному вигляді земельна реформа дійсно покращить добробут населення – купки олігархів та високопосадовців.
Натомість, прості громадяни знов будуть ошукані.
http://www.zhitomirnews.com/zhittja/13305-khto-lobijuye-ukrayinsku-zemelnu-reformu.htmlЕКОНОМІКА
«ЛАКТАЛІС»: НАШЕ МОЛОКО З ФРАНЦУЗЬКИМ ШАРМОМ
Йосип Струк, Андрій Тюрін, «Рідне Прибужжя», 04.08.2011, Миколаївська обл.
Сьогодення французької компанії з українським корінням.Про те, що молоко корів породи Червоної степової, яка вирощується у підсобних та фермерських господарствах Миколаївщини, має відмінні смакові якості, відомо давно, і про це написано багато. А сільським людям цього доводити і не треба. Кожен може згадати дитинство. Мама подає кружку свіжого теплого молока та окраєць домашнього хліба. Яка у світі страва може бути смачнішою, ніжнішою і незабутнішою!
Тепер, коли хтось з вас споживатиме продукцію «Лакталіс», зокрема від її фірмової марки «Президент», і здивується її смаковим якостям, повинен запам’ятати – ця продукція виготовлена з молока наших сільських корівок.
Як розумно вчинив французький підприємець Мишель Беньє, прорубавши вікно з Європи в Україну, а саме на нашу Миколаївщину ще у 1996 році, створивши в обласному центрі спільне підприємство на базі Миколаївського молочного комбінату. А в жовтні 2007 року компанія придбала акції ТОВ «Молочний Дім». Завдяки цьому вона зміцнила свої позиції на українському ринку цільномолочної продукції.
Сьогодні, йдучи до супермаркету чи продуктового магазину, ми підсвідомо вибираємо для себе саме продукцію, яку виробляє «Лакталіс»: сметану, йогурти, десерти, сири, масло, запіканки, кефірчики від торговельних марок «President», «Лактонія», «Фанні», «Білосвіт», «Імун+», «Дольче від President» та інші. Мабуть, цей вибір відбувається на рівні підсвідомості. Це наша, можна сказати, рідна продукція, яка починається зі степової квітучої травинки, першої цівки молока нашої корівки, і виготовляється на українській землі, на українському заводі. Лише – за унікальними рецептами, за найсучаснішими європейськими технологіями і, звичайно, з французьким шармом. Як удало вписується сюди гасло «Купуй українське!».
Кожен з нас може пишатися тим, що саме наша Миколаївська продукція тепер відома, і не тільки відома, а високо цінується у всьому світі, бо Група Лакталіс успішно працює у 170 країнах. І знайомство місцевих покупців з продукцією Групи Лакталіс відбувається саме через нашу торговельну марку «Президент».
Якість – понад усе
Одним із наріжних каменів у діяльності ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв», утім, як і всієї Групи Лакталіс, є постійне удосконалення технологічного процесу та пильний контроль за якістю кінцевого продукту. Над цим важливим завданням в акціонерному товаристві працює велика група спеціалістів на чолі з директором з якості Іриною Жолкевською.
– Наша продукція, – розповідає Ірина Григорівна, – повністю відповідає вимогам українського законодавства у цій царині. Крім того, на підприємстві діє сертифікована інтегрована система менеджменту якості та безпеки харчових продуктів міжнародних стандартів ISO 9001 та ISO 22000. Сертифікацію, до речі, щороку здійснює швейцарська компанія SGS. Ця інтегрована система дозволяє нам гарантувати якість продукції, що її виробляє наше підприємство. При цьому ми контролюємо якість у кожному відділі та на всіх етапах технологічного процесу – від приймання молока до відвантаження готової продукції. Всі наші співробітники навчені цим міжнародним стандартам, при цьому деякі з них навіть проходили стажування за кордоном.
– Як запобігаєте потраплянню неякісної сировини та генетично модифікованих організмів?
– При заготівлі молока вимагаємо наявності ветеринарного свідоцтва від постачальників сировини. А цукор і крохмаль, котрі використовуються при виробництві деяких видів нашої продукції, закуповуємо лише з відповідним сертифікатом на ГМО. Щодо молока, то в ньому, як і в інших продуктах тваринного походження, генетично модифікованих організмів не може бути за визначенням. Французькі власники також роблять наголос на роботі лабораторії. У ній установлено надсучасне обладнання, закуповуються дорогі реактиви.
– Але ж коли молоко та інші інгредієнти вже опинилися на підприємстві, існують інші ризики, в тому числі людський фактор…
– Наші працівники постійно проходять навчання та інструктаж за програмами санітарії, здоров’я та особистої гігієни. У штаті підприємства є санітарний лікар, котрий допускає людей до роботи. Раз на півроку співробітники проходять обов’язковий медичний огляд за всіма показниками, а у разі найменших відхилень від норми люди відсторонюються від роботи та направляються на лікування. Переконана: дрібниць у цьому питанні бути не повинно, адже треба виключити будь-який ризик зараження кінцевої продукції. Відтак, крім сказаного вище, працівники підприємства працюють у спеціальному санітарному одязі, на якому немає ані гудзиків, ані карманів. Додам також, що подібні вимоги висуваємо і відносно представників підрядних організацій, котрі задіяні у нас на підприємстві.
– «Лакталіс-Миколаїв» розташований ледве не в центрі промислового міста, відтак повітря тут далеко не чисте, та й вода традиційно бажає кращого.
– Можете не сумніватися, що й ці негативні чинники зведені нанівець. Контроль за якістю води і повітря дуже жорсткий, і також здійснюється на всіх етапах технологічного ланцюжка. Повітря очищується та кондиціонується за допомогою сучасних HP-фільтрів, поготів це стосується так званих «чистих зон», зокрема тих приміщень, в яких фасується готова продукція.
Щодо води, то у нас використовується лише питна вода високого ступеня очищення. А щоб не трапилося її зараження вже всередині підприємства, французькі власники встановили нове сучасне обладнання та системи комунікацій. А спеціальні CIP-мийки, що називається, до блиску відмиють усі агрегати від залишків молочних продуктів, і це – без жодного втручання людини, себто – в автоматичному режимі.
– Гаразд, Ірино Григорівно, а за рахунок чого досягається такий великий термін зберігання молочних продуктів від «Лакталіс-Миколаїв»?
– Два основні фактори – чисте молоко та «чисті» технології – я вже назвала. Третій чинник – високі концентрації молочно-кислих бактерій, котрі нейтралізують дію шкідливих мікроорганізмів. Ось і всі секрети. І ніякої хімії! Відсутність консервантів, натуральність продукції – це один із головних принципів роботи Групи Лакталіс в усіх куточках світу, де є її філіали.
– Скептики гурманського цеху все ж подейкують: мовляв, «живе» молоко при виробництві молочної продукції нині майже ніде і ніким не використовується. Що скажете на це «звинувачення»?
– Сухе молоко у процесі виробництва на ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв» зовсім не застосовується! Адже, по-перше, маємо вдосталь свіжого молока, яке ми закуповуємо в Україні. А, по-друге, наразі світова ціна на сухе молоко у світі надто висока, тож імпортувати його немає жодного економічного сенсу. Що ми справді закуповуємо ззовні, так це інгредієнти, що використовуються при виготовленні йогуртів, десертів та деяких інших видів молочної продукції. Але ті ж фруктові наповнювачі нам постачає всесвітньо відома фірма «Аграна», так що нарікань на якість не може бути апріорі.
У повсякденній роботі звертаємо пильну увагу не лише на якість продукції, а й на її смакові якості, привабливість для споживача. Я, до речі, очолюю дегустаційну комісію, відтак разом з її членами щодня дегустуємо наші продукти на смак, запах, аналізуємо текстуру, якість пакування, маркування. Бактеріологічна лабораторія контролює мікробіологічні показники. А система простежування, що діє на підприємстві, дозволяє вирахувати «слабку ланку» – аж до конкретного оператора, та оперативно усунути можливі недоліки.
За якістю також пильнують одразу два наших інженери із вхідного контролю: один із них перевіряє якість інгредієнтів, другий – пакувальних матеріалів. Вони не лише уважно передивляються пакет документів, а й здійснюють візуальний огляд продукції, а за потреби роблять фото- та відеозйомку.
– Але ж, напевно, все ж є незадоволені серед окремих споживачів кінцевої продукції…
– Уважно вислуховуємо кожного – і того, хто звертається до нас із певною пропозицією, і тих, хто бідкається з того чи іншого приводу. Задля цього постійно діє телефонна «гаряча» лінія, а також налагоджено пряме on-line-спілкування зі споживачами. Кожне зі звернень громадян ретельно відпрацьовуємо і надаємо конкретну відповідь.
– На що передусім скаржаться люди?
– Скарги зазвичай бувають улітку, коли продукція передчасно псується при транспортуванні або зберіганні у торговельних закладах. Але ж, погодьтеся, то не наша провина, що деякі наші клієнти не витримують температурний чи світловий режим її зберігання. Взимку ж таких нарікань практично немає.
Надійний партнер селянина
Готуючи цей матеріал, ми, зрозуміло, побували в селах області, на кількох заготівельних пунктах молока. Зустрілися із селянами в Єланецькому, Жовтневому, Очаківському районах. Відразу відчули, з якою щирою повагою ставляться прості трудівники до представників «Лакталіса». Ця довіра між заводом-заготівельником і здавачами молока налагоджувалася в окремих селах роками, а іноді вона виникала з перших днів співпраці.
Агент із заготівлі продукції у селі Дружелюбівка Єланецького району Світлана Чубик, до речі, одна з найдосвідченіших працівниць, розповіла цікаву історію:
– Після того як розпалися колгоспи, чимало селян опинилися без роботи, відтак – без надійної зарплати, без турботи з боку колективного господарства. В цих нелегких умовах знову, як і у всі важкі часи, на виручку прийшла корівка-годувальниця. Вона не лише годує сім’ї, а ще й приносить свіжу копійку до сімейного бюджету. До села почали приїздити різні хитромудрі перекупники, які прагнули одного – взяти молоко за низькими цінами, витягнути з господарства селянина останню літру молока. Заготівельна ціна молока прирівнялася до відповідника звичайної води. Якби вчасно не з’явився «Лакталіс», то у селі, мабуть, вирізали б худобу, бо утримувати її стало невигідно.
Заготівельний пункт, створений у селі, відразу привернув до себе увагу людей: взаємовигідні, чесні стосунки, висока культура, сучасне обладнання, пунктуальність прийому молока і заслужені винагороди за здану продукцію. За всі роки не підвели жодної людини. Але оту роками прищеплену жилку обману довелося викорінювати довго. У минулому році, на щастя, трапився останній подібний випадок. Одна жінка принесла молоко на приймальний пункт. Ми, як і годиться, взяли його на аналіз, щоб визначити якість: жирність, щільність, кислотність тощо. Виявилося, що воно неякісне. Скажу прямо: жіночка у молоко додала води. Мабуть, сподівалася на необачність заготівельників. Звичайно, молоко їй повернули і попередили, що надалі таку продукцію від неї не прийматимуть. Але головне не те, що говорили працівники заготівельного пункту, а як її соромили люди. Односельчани дорікали жінці за цей вчинок, захищали «Лакталіс». «Ми молимося сьогодні на цей завод, бо він дає нам жити. А ти вчинила злочин не тільки проти нього, а проти нас всіх».
Завоювати такий авторитет серед простих людей – справа нелегка. Але, мабуть, на нього багато працювали самі заводчани. Про роботу зі здавачами молока, із заготівельниками нам розповів начальник відділу заготівлі сировини у приватному секторі Дмитро Патрай.
– Дмитре Михайловичу, то як ви прокоментуєте таку відданість «Лакталісу» і навіть, можна сказати, любов простих людей? Як ви зуміли знайти спільну мову? Складається враження, що здавачі ніби стали повноправними членами вашого колективу.
– А знаєте, так воно і є. Ми прийшли в село надовго, можливо, назавжди. І маємо бачити у здавачах наших надійних партнерів. Так працюють у всьому світі. Зайда-перекупник такої мети не має – він бере, обманює і втікає. А ми даємо, допомагаємо і робимо одну спільну справу. І той селянин, який продав молоко, прийде до магазину і придбає смачну вже готову продукцію. Пригощаючи вдома свою дитину солодким та запашним сиром, мама неодмінно скаже: «Донечко, цей сирок виготовлений з молока, яке дала наша Берізка». А це значить, що і дитина зрозуміє, що «Лакталіс» – то їхня рідна фірма.
Але це, так би мовити, лірика. Проза нашої роботи набагато складніша. По-перше, ми єдині в області платимо заготівнику, ціна за кілограм базисного молока – сьогодні в середньому 1 грн. 70 коп. Зверніть увагу на слова «за кілограм базисного молока». Тобто фактична ціна включає в себе якість молока, насамперед, такі показники, як жирність, кислотність, щільність, чистота. Чим якісніша продукція, тим вища фактична заготівельна ціна. Зараз це стали розуміти більшість наших здавачів, тому що такий підхід вигідний обом сторонам.
– А хіба не так чинять інші покупці?
– У тому й річ, що не так. Вони діють за базарним принципом – просто платять за літр молока. Але це не все. Ми зрозуміли одну істину: нам потрібне високоякісне молоко. Селянин теж хоче його мати, але, на жаль, не завжди є така можливість. Бракує відповідних якісних кормів. Чули приказку, що молоко у корови на язиці? Нагодуєш її за правильним науково обґрунтованим раціоном, то і молоко буде якісним. Отож, по-друге, ми дійшли до кожної господи. Минулого року впровадили новинку – видали на кожну корову високопродуктивні корми, зокрема макуху.
– За якими цінами?
– Про це запитували і здивовані селяни. Ми видали корми безкоштовно! Подібного ніхто ніколи не робив. Але, звичайно, не розвозили їх до перших-ліпших здавачів. Корми отримали ті здавачі, які постійно з нами співпрацюють, не мають зауважень до продукції, яку пропонують.
Тепер наші спеціалісти розробляють ще кращу систему заохочення селян та поліпшення якості молока, що надходить з підсобних господарств. Звичайно, що такі заходи потребують значних витрат, але, як кажуть, шкурка вичинки варта. Минулий рік підтвердив правильність такого підходу – якість молока значно поліпшилася. Ми і надалі будемо шукати надійні шляхи співпраці з нашими приватниками. Принагідно зауважу, що нам допомагає понад тритисячна армія здавачів молока. У Миколаївській області створено 187 приймальних пунктів. Маємо і таку ж кількість агентів-заготівельників.
Вони забезпечені найсучаснішим обладнанням, та матеріалами для швидкого визначення якості молока. Для його збереження приймальні пункти, всі без винятку, забезпечені холодильними установками. Молоко охолоджують до 4 градусів, що вимагається інструкцією. Його вчасно відвантажують на завод за допомогою спеціально обладнаних автоцистерн. Щодня з найвіддаленіших сіл області молоко на завод доставляють 10-12 потужних автомашин. У середньому за добу надходить до 120 тонн цієї продукції.
– Дмитре Михайловичу, ви сказали, що заготовляєте молоко у найвіддаленіших селах. Це вигідно робити?
– Можливо, не завжди вигідно, вірніше, тимчасово невигідно. Але я вже підкреслював, що дбаємо не тільки про свій прибуток, але намагаємося турбуватися про людей. І тут слід віддати належне нашим невтомним, активним менеджерам із заготівлі сировини. Донедавна їх у регіоні працювало лише троє. Тепер роботи значно додалося, і виконують її вже шестеро менеджерів. Було б несправедливо, якби я не назвав прізвища цих відданих справі, розумних, підприємливих людей. Я, наприклад, радію вдачам молодого менеджера Олександра Ткаченка, який працює у Братському, Єланецькому, Жовтневому і Первомайському районах. Він уміє знайти підхід до людей, доступно роз’яснити переваги співпраці, знайти надійних і відповідальних агентів-заготівників, забезпечити їх інвентарем та транспортом. А на периферії доводиться доставляти продукцію з віддалених сіл та хуторів лише автомашинами. Виникає багато труднощів, причому найрізноманітніших, які потребують термінового втручання. І вирішують їх саме наші менеджери.
Варто відзначити Тараса Поліщука і Андрія Лута, які добре організували заготівельну роботу у Березанському, Березнегуватському, Веселинівському та Вознесенському районах.
Не хотілося б обійти добрим словом і наших агентів, зокрема на це заслуговують Лариса Бланар із с. Артемівка Новоодеського району, Людмила Заможня із с. Бармашове Жовтневого району, Людмила Полковник із с. Партизанське цього ж району, вже згадувана Світлана Чубикі із с. Дружелюбівка Єланецького району та багато інших, яких у нас 187 чоловік. Усі вони у значній мірі причетні до того чудового іміджу, що утворився навколо нашого колективу протягом 15 років серед здавачів і покупців вироблюваної продукції.
Ми намагаємося якомога ретельніше працювати з агентами по заготівлі молока. Вони з нами на постійному зв’язку завдяки створеній телефонній «гарячій» лінії. Зателефонувати на номер 0800500099 може кожен споживач. Його думка, пропозиція для нас завжди є цінною. Крім того, що агенти отримують пристойну заробітну плату, їм надаємо матеріальну допомогу у вигляді премій, стаємо поручителями у випадку отримання кредитів для придбання додаткового поголів’я худоби тощо. А на свята запрошуємо на концерти, де вони мають можливість не лише змістовно відпочити, але й отримати певні подарунки та винагороди за свою нелегку, але таку потрібну працю.
Соціально захищена людина частіше посміхається
Сьогодні чимало людей з доброю заздрістю сприймають інформацію про те, як у європейських країнах чи, скажімо, у тій же Японії, або навіть і на передових підприємствах нашої країни надійно соціально захищені їх працівники. Ця проблема стосується більшості українських підприємств, нагальною вона залишається і в нашій області. Але маємо і протилежні приклади. Серед таких можна впевнено назвати позитивний досвід «Лакталіса».
Це справді соціально відповідальне акціонерне товариство, яке не тільки опікується виробництвом, а й соціально дбає про своїх працівників, рідне місто, Миколаївщину. Щороку ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв» виділяє значні фінанси задля підтримання діяльності Обласного благодійного фонду соціальної допомоги малозабезпеченим (до речі, підприємство є одним із співзасновників Фонду). Лише цього року «Лакталіс-Миколаїв» залучить на потреби благодійної організації до 350 тисяч гривень – як коштами, так і продуктами харчування. Тож сотні, тисячі миколаївців із числа бідних та немічних отримують вагому підтримку завдяки меценатству одного з провідних підприємств регіону. Не залишається акціонерне товариство і осторонь життя міста та області, зокрема у травні цього року підприємство взяло найактивнішу участь в організації і проведенні в Миколаєві Дня Європи. Місецва громада гідно оцінює ці зусилля, про це яскраво свідчить і диплом Миколаївської міської ради «Городянин року-2010», яким нагороджено відомого добродійника, людину щирої вдачі та доброго серця – заступника генерального директора ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв» Ігоря Савовича Фуркала.
Колектив молокопереробного підприємства налічує понад 400 працівників – від агента по заготівлі сировини до головних менеджерів та керівництва. Заступник генерального директора Ігор Фуркало у розмові з нами зауважив, що середня заробітна плата на підприємстві становить 3,5 тисячі гривень і щороку зростає, як мінімум, на 5 відсотків.
Та не зарплатою єдиною живуть трудівники підприємства. Вони також мають розгалужений пакет соціальних пільг та преференцій. Так, кожен працівник має страховий бонус у СК «Індіго» на суму 100 тисяч гривень, а страхова виплата становить 1270 гривень на рік. Звісно, ці кошти перераховує підприємство, як – і страхові суми за неповнолітніх дітей трудівників «Лакталіс-Миколаїв». А це значить, що у разі хвороби людина має змогу пролікуватися у фахових спеціалістів, придбати повноцінні ліки, отримати стаціонарне лікування. Скажете, невигідно підприємству витрачати такі значні кошти на лікування? Але з цим твердженням Ігор Фуркало категіорічно не згоден. Адже, як каже Ігор Савович, здорова людина принесе підприємству набагато більше користі, ніж затрачено коштів на її лікування. До того ж працівники підприємства рідко хворіють хоча б через те, що тут налагоджена системна профілактична робота. Це цілий комплекс заходів, спрямований на пропаганду здорового способу життя та створення гарного настрою.
Почнемо з харчування. Бо ж не даремно кажуть: як людина харчується, так вона і працює. В їдальні вже від споглядання самого інтер’єру підвищується апетит, бо оформлено все зі смаком. Тут набираються калорій та вітамінів значна кількість працівників. А чому б не скористатися такою послугою, якщо страви приготовлені кращими кухарями міста, калорійні, смачні і дешеві? Комплексний обід коштує 6-7 гривень, тобто ціна складається лише із собівартості продуктів харчування. Судячи зі страв, які приготовлені з високоякісних гречки, картоплі, овочів та, звичайно, м’яса і риби, економічна криза у країні цього колективу ніяк не торкнулася. І, звичайно ж, кожен має змогу вибрати, до смаку, молочну продукцію свого рідного підприємства.
На робочі місця людей доставляють організовано – спеціально виділеним транспортом за рахунок, знову ж таки, акціонерного товариства. Сумлінний працівник не лише отримує, як ми вже сказали, гідну заробітну плату. Вона доповнюється і солідними преміями. А щоб люди почувалися здоровими, у доброму гуморі, працездатними, доброзичливими та усміхненими, їх залучають до активного та змістовного відпочинку. Вже стало за традицію урочисто відзначати дні народження членів колективу, календарні свята. З особливим піднесенням у лютому цього року відзначили 15-ту річницю з дня створення підприємства «Лакталіс» у Миколаєві. Тепер триває підготовка до святкування дня народження Групи Лакталіс, який відзначають мало не у всьому світі, бо продукція з торговельною маркою «Президент» поставляється до споживачів 170 країн.
Як правило, у подібних заходах беруть участь члени трудового колективу разом зі своїми сім’ями. А для дітей там завжди організовуються найцікавіші заходи – фестивалі, конкурси, вікторини тощо зі спеціальними та смачними призами від молочного виробника, шоколадками та іншими ласощами. До слова варто зауважити, що саме родинами відпочивають працівники підприємства і на базах відпочинку, а діти ще мають можливість оздоровитися у літніх таборах. Не дивуйтесь, але ж знову за рахунок підприємства, на якому працюють їхні батьки.
Особливою шаною і повагою тут користуються ті члени колективу, які, за загальною думкою, є його ядром, тим началом, що об’єднує людей… Це заступник генерального директора Ігор Фуркало, начальник відділу персоналу Людмила Дегтяр, начальник цеху розливу Ігор Федірко, начальник приймально-розливного цеху Олена Захарова, начальник творожно-десертного цеху Оксана Шипова, майстер приймально-апаратного цеху Іван Ткаченко, оператор розфасувально-пакувального автомата Сергій Шмуля, агент по забезпеченню підприємства сировиною Людмила Андрющенко, головний бухгалтер підприємства Анатолій Горбенко, бухгалтер Тетяна Гамакова та її колега Надія Здмитрович, вантажник цеха розливу Віталій Бєдний, приймальник молочної сировини Наталя Ковтун, інженер-механік Олександр Кушнір, старший хімік Людмила Філімонова, оператор розфасувально-пакувального автомата Сергій Чиняков, наладчик обладнання у виробництві харчової продукції Дмитро Салніс і ще багато інших.
Усе вищесказане свідчить про те, що люди, які працюють творчо, цілеспрямовано, натхненно, спроможні створити для себе і своїх близьких пристойне і красиве життя та ще й порадувати інших чудовими плодами своєї праці. А їхнє підприємство успішно підтримує фінансами ще й місцеві та державні бюджети. Виходить, що і ми з вами, – ті, хто жодним чином не належить до дружної сім’ї «Лакталіса», теж у певній мірі живемо за його рахунок. Лише минулого року підприємство сплатило до державного бюджету на наші з вами потреби понад 39 мільйонів гривень, що, до речі, втричі більше, ніж у попередньому році. Відрахування до Пенсійного фонду України становили 7 млн. 556 тис. гривень. Загалом, усі платежі у бюджет та позабюджетні фонди становили вельми солідну цифру – 47625,8 грн. Врахуйте ще й той факт, як успішно акціонерне товариство підтримало свого сільського партнера, селянина, який вирощує корів. Минулоріч виплачено фізичним особам за здане молоко майже 66 мільйонів гривень, що удвічі більше, ніж у 2009 році. Мабуть, тому і не дивно, що і на виробництві, й у селах, де ми побували, зустрічали так багато усміхнених облич. Соціально захищена людина посміхається часто, бо відчуває себе щасливою.
***
Отаке воно сьогодення французької компанії з українським корінням. І на здобутому ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв» аж ніяк не збирається зупинятися. От і нещодавно до свого багатого асортименту готової продукції, що складається з майже 130-ти найменувань, «лакталівці» додали чергові новинки – творожок ніжний «Дольче», десерт «Президент» з карамеллю, творожок «Фанні». Тож так тримати і надалі, флагмане молочної промисловості України!
http://www.rp.mk.ua/2011/08/laktalis-nashe-moloko-z-francuzkim-sharmom/ПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ
У ЄДНОСТІ – СИЛА! НАРОД ПЕРЕМОЖЕ
«Час», 04.08.2011, Чернівецька обл.
У вівторок відбулася велелюдна акція протесту перед будинком обласної влади у Чернівцях.Під прапори об’єднаної опозиції стало цього разу майже п’ять сотень людей. На майдан вийшли представники партій ВО «Батьківщина», Народний рух України, ВО «Свобода», «Народна самооборона», ПРП, «Фронт Змін» та інші. Протестуючі вимагали зупинити політичні репресії в Україні, дати волю Юлії Тимошенко, Юрію Луценку та багатьом іншим політв’язням режиму.
Виступаючі закликали до єдності та стійкості. А голови обласних організацій ВО «Батьківщина» Іван Мунтян, «Фронту Змін» Максим Бурбак, ВО «Свобода» Віталій Мельничук, НРУ Олександр Бурденюк запевнили присутніх, що відтепер вони виступлять єдиним фронтом проти ненависної влади партії регіонів. І переможуть.
Люди говорили про ті біди, які несе нам керівництво держави. Про високі тарифи, про високі ціни на хліб, про низькі пенсії та підняття пенсійного віку, про безробіття. А на тлі злиденного життя жирує кілька олігархічних родин, котрі захопили владу в Україні. Вони не мають міри у своїй захланності. Доходять до того, що туалети собі із золота встановлюють. Народ довго терпіти наругу над собою не може.
— Сьогодні вони судять Тимошенко, Луценка, а завтра без суду і слідства будуть кидати до в’язниць кожного з нас, — говорили виступаючі.
І, як підсумок, пролунали заклики до «Майдану». Хтось згадав можновладцям 2004 рік, коли до будинку з левами прийшли 40 тисяч буковинців і змели ненависну людям владу. Тоді грізні два леви при вході в облраду ніби перетворилися у облізлих котів перед силою народною. А сила – у єдності. Якщо зуміють об’єднатися названі партії в один могутній кулак, партії регіонів ні на Буковині, ані в Україні робити нічого. Перший мітинг підтвердив, що таке об’єднання можливе.
Присутні прийняли заяву щодо призупинення судового переслідування політв’язнів Юрія Луценка, Юлії Тимошенко та інших. І пообіцяли на осінь могутні протестні акції доти, поки влада не припинить мучити український народ. А, як відомо, народ – переможе!
http://www.chas.cv.ua/index.php?newsid=678«ТИМОШЕНКО – НАРИ, ОЛІГАРХАМ – КАНАРИ?»
Юлія Ліщенко, «Високий замок», 04.08.2011, Львівська обл.
Це одне з гасел акції протесту, що відбулася під стінами Львівської облдержадміністрації.Уже місяць, як у київському Печерському суді триває суд над головою партії «Батьківщина», екс-прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко. Щодня, аби підтримати лідера опозиції, під стінами суду збираються сотні людей, зокрема симпатики Тимошенко з Львівщини.
А у вівторок, 2 серпня, усі, хто прагне підтримати лідера опозиції, прийшли під стіни Львівської ОДА, – аби акцією протесту і флеш-мобом відзначити своєрідний «ювілей» судового процесу.
На акцію, організовану львівською обласною «Батьківщиною», зібралося кількасот людей. Вони тримали плакати «Руки геть від Тимошенко!», «Припиніть судилище!», «Тимошенко — нари, олігархам — Канари?». «Влада чинить самосуд над Юлією Тимошенко, – розповів кореспонденту «ВЗ» Володимир Харченко зі Стрийщини. – Ці карні справи — мильні бульбашки. Візьмімо хоча б справу про машини швидкої медичної допомоги. Безграмотна влада не розуміє, що ці машини були призначені для сільських фельдшерів, ФАПів. Якщо фельдшер має 2-3 села, йому необхідна така машина. Хочу звернутися до політиків з інших демократичних сил — гуртуйтеся, бо проспимо Україну. Піднімаймо народ, так далі тривати не може. Ця влада не здатна збудувати демократичне суспільство».
Учасники мітингу проголошували, що не терпітимуть наруги над законом, що готові протестувати і знову виходити на вулиці. Люди кричали «Ганьба!» на адресу влади, скандували «Народ, Україна не стануть на коліна!», «Віримо, можемо, переможемо!», «Юля! Юля!». Акцію проводили саме під стінами Львівської ОДА, оскільки її очільник – представник президента Януковича. Вимагали від влади припинити політичні переслідування в Україні, припинити справи проти Юлії Тимошенко і Юрія Луценка.
Виступаючи на мітингу, голова ЛОО партії «Батьківщина» Роман Ілик, який неодноразово був у Печерському суді під час процесу Тимошенко, розповів: аби потрапити до зали суду, треба перейти кордон міліції, а потім ще п’ять кордонів спецпідрозділів – «Беркут», «Грифон» та інші, дві рамки металошукачів. За усіма, хто приходить під стіни суду, стежать відеокамери, все записується, як і те, що відбувається в середині суду.
«Насправді жодного суду там нема, – розповів під час мітингу Роман Ілик. – Нема навіть судилища. Є звичайний дешевий фарс. Цей цирк, який вони чинять у Печерському суді з лідером народної опозиції Тимошенко, лідером «Народної самооборони» Луценком, іншими політв’язнями, швидко припиниться. Не забуваймо, що за Юлію Тимошенко проголосувало 12 мільйонів українців, а це майже половина усіх виборців, які прийшли на останні вибори. Коли відбувався мітинг у Києві під Печерським судом, коли ми скандували на підтримку нашого лідера «Юля!», в загоні оточення стояли звичайні молоді хлопці-міліціонери, і деякі у такт з нами повторювали слово «Юля». Це означає, що вони з народом, що міліція розуміє, що насправді відбувається, — знищення головного конкурента на майбутніх президентських виборах. Янукович боїться чесної конкуренції, як боялися усі його попередники».
Яскравою ілюстрацією цих слів став оригінальний флеш-моб — перед людьми з’явилися актори, які зображували Клоуна і Песика з табличками на грудях — відповідно «Янукович» і «Киреєв».
На брифінгу Роман Ілик повідомив, що такі акції опозиція буде проводити весь час — поки не закінчиться судовий фарс. Також лідер львівської «Батьківщини» детальніше розповів про задум влади засудити Тимошенко саме до 24 серпня, Дня незалежності України, про що раніше повідомила лідерка БЮТ. «Сама Тимошенко сказала, що є команда Киреєву ув’язнити її до 24 серпня, – каже пан Ілик. – Бачимо, як поспішає влада, як вони не дають можливості захисникам ознайомитися зі справою, як долучають до судового процесу тільки ті документи, які їм цікаві, натомість не долучають тих, які проливають світло на суть справи».
http://www.wz.lviv.ua/articles/96395ТОЧКА ЗОРУ
БУТИ ВИРАЗНИКОМ НАРОДУ
Оксана Процюк, «Галичина», 04.08.2011, Івано-Франківська обл.
Василь Гладій: Івано-Франківська обласна рада з її національно-демократичною більшістю може слугувати прикладом об’єднання для України.Пропонуємо увазі читачів «Галичини» інтерв’ю з першим заступником голови Івано-Франківської обласної ради Василем Гладієм, у якому він поділився своїм баченням ситуації в державі у контексті реформ, впроваджуваних чинною владою, та проблем місцевого самоврядування, над розв’язанням яких нині працює облрада.
— Невдовзі святкуватимемо 20 років Незалежності України, і якщо згадати 1991-й, то, поза сумнівом, Україна мала тоді значно кращі можливості порівняно з республіками СРСР та країнами соціалістичного табору щодо соціальних гарантій, розвитку економіки та інфраструктур, — каже Василь Гладій. — Порівнюючи тодішню Україну, яка годувала Радянський Союз, з іншими республіками і країнами, робили однозначний висновок, що вона має величезний потенціал, а також зазначали, що, ставши незалежною державою, вона дістане сильний поштовх для розвитку. Але нині, з відстані часу, можемо стверджувати, як багато втрачено з того, що мали. Тоді як наші сусіди — Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, — навпаки, здобули.
Хоча з 91-го минуло вже 20 років, але й нині в окремих наших високопосадовців є синдром малороса, бачимо тяжіння в бік Росії, особливо це стосується чинної влади. З її приходом ми отримали нові гасла, нову програму «Україна для людей», яка передбачала «поліпшення життя вже сьогодні». Я переконаний, що вже більшість українців зі сходу і заходу зрозуміла: народ від того реально програв. Зверніть увагу на те, що в Україні ведуться суперечки про те, якою мовою нам розмовляти, про наших героїв, нашу історію, навіть про те, чи потрібно вивішувати червоні прапори 9 травня. Але в дискусіях чомусь оминають економічний розвиток держави. А основою незалежності України є, як відомо, її економічна самостійність. Тому, гадаю, нас штучно відволікають від основних проблем, які сьогодні насправді хвилюють усіх українців.
Упродовж останнього півтора року чинна влада займається вихвалянням власної діяльності. Наприклад, чимало говорять про адміністративну реформу, проте реально маємо в бюджеті 2011 року додатково 7 млрд. грн. більше на органи державної влади в Україні. Отакий результат адміністративної реформи! Чи, скажімо, реформування охорони здоров’я, яке для рядових медичних працівників є синонімом скорочення та звільнення і насправді зводиться до значного збільшення державних видатків на лікування можновладців. А податкова реформа, яка, за обіцянками державної верхівки, мала принести полегшення для підприємництва, натомість спричинила незадоволення підприємців, «податковий майдан» і масове згортання малого бізнесу. Пенсійна реформа мала б принести зміни на краще, однак виглядає, що саме за рахунок пенсіонерів і платників пенсійних внесків планують вирішити проблему грошових надходжень до Пенсійного фонду. Але реформи потрібно робити не за рахунок погіршення становища пенсіонерів і платників, а навпаки — треба працювати так, аби детінізувати податки. А так звана судова реформа промовисто свідчить сама за себе тими судилищами, які проводяться нині над лідерами опозиції, зокрема Тимошенко та Луценком.
Днями я відвідав Снятинщину, побував у своєму мажоритарному виборчому окрузі, спілкувався з людьми й на тему оренди землі. Виявилося, сільськогосподарські підприємства району беруть в оренду земельні паї на 49 років, за що платять власникам землі 10 тис. грн. Спілкуючись із жителями Снятинщини, я зробив висновок, що підсумком земельної реформи буде скуповування олігархами за безцінь наших земель, і нині все йде до такого стану справ семимильними кроками. Люди за копійки віддають в оренду, яка фактично рівноцінна приватизації, свою землю, бо не мають за що вижити, прогодувати сім’ї. Таку ситуацію маємо без нового земельного законодавства, а якщо буде офіційно дозволено продаж землі, то, зрозуміло, що відбуватиметься. Україна сьогодні не готова до створення ринку землі.
Реформи, як на мене, перед впровадженням треба обговорювати з людьми, людям вони мають бути зрозумілі. А реформи нині, на жаль, нагадують кота в мішку. Адже немає цілісного, системного, чіткого проекту документа, натомість усе розкидано, хаотично, не виразно.
- Вплив опозиції в Україні на суспільні процеси фактично зведено до мінімуму, чинна влада відвела їй роль спостерігача. А що ви думаєте з цього приводу?
— Чимало говорять про те, що опозиція в Україні слабка. Так воно, схоже, і є. Але проаналізуймо, чому це так. Аби бути сильною, опозиція повинна мати механізми впливу на суспільство, уряд, парламент. На жаль, в Україні цього немає. Якщо в законодавстві не буде закріплено механізмів впливу опозиції на державотворчі процеси, ми завше матимемо слабку опозицію. Хоча, якщо порівняти часи президентства Ющенка і Януковича, то за Ющенка роль опозиції була помітною із врахуванням того, що в державі дотримувалися демократичних принципів розвитку. У демократичних країнах опозиція є невід’ємною частиною державного механізму, натомість у нас чинна влада робить усе для того, аби не допустити впливу опозиції. Українські опозиціонери нині є просто спостерігачами дій пропрезидентської більшості. Депутати-опозиціонери вносили тисячі поправок до законопроектів, самі подавали законопроекти, а більшість їх просто зігнорувала.
- Якої ви думки про справи Тимошенко, Луценка та інших опозиціонерів? А відтак як оцінюєте стан демократії в Україні загалом?
— У мене немає сумніву, що суди і влада зроблять усе можливе, аби довести вину опозиційних лідерів. Проте міжнародна спільнота розпочинає висловлювати своє занепокоєння з приводу українського правосуддя, яке, очевидно, лежить у політичній площині. Є спеціальне рішення Ради Європи щодо справи Тимошенко, де чітко вказано на те, що це політичне замовлення. Стає зрозумілою логіка влади: аби перемогти своїх опонентів, їх треба знищити. Будьмо відвертими, для ПР головним конкурентом на парламентських, а відтак на президентських виборах є «Батьківщина». Я вірю в те, що якщо й не українське, то міжнародне правосуддя та українська і світова громадськість зможуть відстояти лідера опозиційної сили, бо Ю. Тимошенко, на моє переконання, є основним конкурентом чинної влади.
- Серед політиків, особливо галицьких, ведеться чимало розмов навколо ідеї об’єднання національно-демократичних сил, проте справа просувається не далі декларацій. Чому так, на вашу думку, відбувається?
— Якби об’єднання національно-демократичних сил відбулося і вони єдиним фронтом взяли участь у президентських виборах, а в другому турі підтримали б найсильнішу з-поміж себе кандидатуру, то все було б у країні по-іншому. Ми прекрасно розуміємо, що Ю. Тимошенко за таких умов перемогла б. На жаль, лідери національно-демократичних сил кожен зокрема уявляють себе на чолі об’єднаної опозиції і ведуть між собою боротьбу, не бачачи головного ворога та раціонального шляху, яким їм треба рухатися. Якщо національно-демократичні сили не об’єднаються, то політична ситуація в Україні буде погіршуватися.
До речі, Івано-Франківська обласна рада, яка має національно-демократичну більшість, може слугувати добрим прикладом об’єднання для опозиційних сил і всієї України. Завдяки цьому об’єднанню наша облрада нині не є придатком облдержадміністрації, як то могло б бути, рада має свою позицію і своє бачення розвитку краю, веде самостійну політику.
- Як би ви охарактеризували нинішнє місцеве самоврядування?
— Усі 20 років української незалежності рухаємося то вперед, то назад. Чому ж так відбувається? Гадаю, тому, що у нас немає реальної влади місцевого самоврядування. Коли є сильна громада, коли є сильна рада, то люди ніколи не підлаштовуватимуться під нового президента чи голову облдержадміністрації. Адже державна влада може не лише допомагати місцевому самоврядуванню, вона може і шкодити йому. Так склалася ситуація, що керівники органів місцевого самоврядування, аби вирішити те чи інше серйозне фінансове питання, змушені їздити до столиці, де сидить державний муж і вирішує, дати гроші для області, району або міста чи ні. Відповідно, якщо ти — «свій», то, може, щось і отримаєш, а якщо «чужий», то знайдеться тисяча причин, аби відмовити. Так і виглядає ручне управління. А щоб його позбутися, місцеве самоврядування повинно мати реальну владу. Спілкуючись з представниками місцевого самоврядування сусідньої Польщі, я запитував, яким є нині вплив президента, уряду на рміни, на що отримав відповідь: жодного. Для поляків не має значення, яке прізвище президента чи прем’єр-міністра, адже у них чітко виписано повноваження місцевого самоврядування, доходи місцевого бюджету тощо, і так іде з року в рік. Доки ми не вибудуємо такий же механізм, доти матимемо ручне управління. Владу потрібно обирати, а не призначати. Якщо її призначають, то вона служить тому, хто її призначає, а якщо обирають, то влада служить людям.
- Як людина з великим адміністративним досвідом як би ви охарактеризували роботу обласної ради? Що в ній нового, які акценти і пріоритети?
— Найперше нова обласна рада намагається вибудувати довгострокову програму розвитку територіальних громад. До такої стратегії прагнемо залучити всі громади області, також громадські організації й політичні партії. Наприклад, ми створили громадську раду місцевого самоврядування при голові обласної ради — структуру з дорадчими функціями. І коли у нас відбуваються засідання постійних комісій, президії, пленарні засідання, представники громадських організацій, які належать до громадської ради, мають право прийти на ці засідання і висловити свою позицію з того чи іншого питання, а також внести свої пропозиції. І коли ми розглядаємо питання, скажімо, на пленарному засіданні, то вже у проекті є позиція громадських організацій. На наш погляд, таким чином представники громадськості мають реальну можливість впливати на ті чи інші рішення обласної ради та її діяльність.
- Чи суттєво впливають депутати на ситуацію в області?
— Ми намагаємося працювати так, щоб депутати обласної ради реально впливали на ситуацію в області, аби облрада не виглядала підрозділом ОДА. Якщо порівняти проекти рішень, які ініціює облдержадміністрація, які виносять на розгляд депутатського корпусу, і ті рішення, що є підсумком голосування депутатів, то часто ці документи суттєво відрізняються. Адже на стадії їх розгляду робочими і постійними комісіями, президією облради, на пленарних засіданнях відбувається не формальне голосування, а конкретне реальне вивчення кожного питання зокрема, і здійснюється вплив депутатів на той чи інший проект рішення, себто стан справ в області.
- Керівництво облради цього року ввело в практику об’їзд районів для ознайомлення з соціально-економічними проблемами, на основі чого планували визначати пріоритетність фінансування об’єктів. Який коефіцієнт корисної дії від такої ініціативи?
— Ми зуміли вибудувати співпрацю між органами місцевого самоврядування в нашій області: обласна рада — районні ради — селищні і сільські ради. Відбулися робочі поїздки керівництва облради в усі райони області з тим, щоб вивчити стан справ і виокремити ті чи інші проблеми. Під час поїздок ми спілкувалися з депутатським корпусом місцевих рад, керівниками органів місцевого самоврядування, громадами. Також ми запросили голів райрад та міських голів і з кожним зосібна обговорили ситуацію в тому чи іншому районі, місті. Варто зазначити, що в робочих поїздках у райони брали участь і депутати обласної ради, які закріплені за ними. Таким чином ми вийшли на відповідні проекти рішень. Як бачимо, все прозоро, зрозуміло і демократично. Адже не одна людина вирішує в кабінеті, які об’єкти фінансувати, а напрацьовується проект рішення, який приймає колегіальний орган — обласна рада. і якщо ми сьогодні говоримо про те, що в 2011 році з десяти поставлених завдань змогли вирішити три-чотири, то наступні, поза сумнівом, буде виконано надалі по черзі.
Ми прагнемо розбудити ініціативу місцевого самоврядування, аби його чільники усвідомили, що робити справу можна не лише їдучи до Івано-Франківська просити грошей, а й власними зусиллями. Наприклад, взяти участь у тому чи іншому конкурсі, перемогти й отримати на добру справу кошти. Ми провели перший обласний конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, за підсумками якого територіальні громади мають можливість отримувати фінансування з обласного бюджету. До речі, в Європі ніхто нікого не запитує, скільки грошей вам потрібно, скажімо, на ремонт дороги. Там існують гранти, які дають можливість виконати ту чи іншу роботу. Тому ми націлюємо керівників місцевого самоврядування на те, що не можна чекати на подачки з Держбюджету, а треба бути ініціативними, піднімати громаду, створювати проект і отримувати на потрібну справу гроші.
- А ви задоволені нинішньою співпрацею між обласною радою та облдержадміністрацією? Чи мають вплив ідеологічні тертя на вирішення господарських питань?
— Якщо сказати, що ідеологічні тертя відсутні, то це буде неправдою. Вони є. Але коли ми говоримо про господарку, наприклад, про те, що потрібно добудувати школу чи зробити порядок у лікувальному закладі, тоді ідеологічні розбіжності зникають. Просто може виникнути дискусія з приводу правильності шляху розв’язання проблеми. Скажу без перебільшення: нас якраз об’єднує господарка. Про це навіть свідчать голосування у сесійній залі, адже, коли йдеться про вирішення господарських питань, то весь депутатський корпус одностайний.
- Пане Василю, нерідко обласній раді дорікають заполітизованістю, яка, мовляв, не сприяє розвиткові краю. Як ви оцінюєте такі закиди?
— Депутати облради — це представники виборців, тобто облрада є такою, за яку проголосували люди. Отож обласна рада повинна виконувати й політичні функції, якщо належним чином представляє інтереси своїх виборців. Але якщо поставити на шальки терезів наші політичні і господарські рішення, то останні повністю переважатимуть, адже їх понад 98 відсотків. Як на мене, то чинна облрада не заполітизована, адже найперше для нас — господарка та соціально-економічний розвиток краю. І це очевидно. Та коли потрібно дати оцінку діям центральної влади, проаналізувати їх, виразити позицію галичан, то, звісно, ми не можемо бути осторонь.
- Останнім часом галицькі облради почали тісніше взаємодіяти і навіть уже проявили себе як міцний кулак. Чи достатній, на ваш погляд, нинішній рівень співпраці та координації дій між Івано-Франківською, Тернопільською і Львівською обласними радами?
— Співпраця між галицькими облрадами проявляється нині не тільки в політичній площині, а й у господарській та соціально-економічній. Недавно відбулося спільне засідання постійних комісій трьох облрад щодо розвитку Дністровського каньйону, за підсумками якого ми виробили спільну тактику дій з цього питання. Також обговорювали питання видобутку сланцевого газу, яке цікаве трьом областям, ініціативу сербів щодо співпраці з нашим регіоном. Проте ми сподіваємося, що співпраця Івано-Франківської обласної ради з іншими облрадами невдовзі матиме ширшу географію.
Хочу також нагадати, що перше виїзне засідання консультативної ради місцевого самоврядування при голові Верховної Ради відбулося все ж на базі Івано-Франківської обласної ради. Голови облрад зі всієї України обговорювали розвиток місцевого самоврядування в Івано-Франківську. І коли йшлося про розвиток туризму в державі, то за приклад ставили Прикарпаття.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[tt_news]=16289&tx_ttnews[backPid]=24&cHash=fdc1676cc5БРАВО, ЭКОНОМИЯ! ТОЛЬКО ЗА СЧЕТ КОГО?
Татьяна Савченко, «Вечерний Мариуполь», 03.08.2011, Донецкая обл.
«Ну почему же наши «заботливые» слуги народа не начинают экономию с себя?»На минувшей неделе Президент Украины Виктор Янукович заявил о том, что он решил отказаться от вручения 3,5 тысячи юбилейных медалей «20 лет независимости Украины», изготовление которых стоило бы бюджету свыше одного миллиона гривен. Интересно, что кроме самих медалей, Госуправделами при Президенте Украины планировало закупить также футляры для них за 126,8 тысячи гривен. А отмена парада ко Дню Независимости позволит стране сэкономить 180 млн. грн.
Сэкономленные средства, в соответствии с поручением Виктора Януковича Кабинету Министров, должны быть направлены на усиление «социальной защиты населения».
Конечно, любой здравомыслящий украинец только порадуется такой новости, ведь у нас в стране масса нерешенных проблем, а социальной защиты с каждым днем требуется все большему количеству людей. Хотя с другой стороны в нынешнем году вроде бы и дата особая – 20-летие независимости Украины.
Но меня больше волнует вопрос экономии, которым озаботился наш гарант Конституции. Это новое веяние? Или дань моде? Или действительно нежелание сделать День независимости более ярким? Или взявшая за горло необходимость считать каждую копейку из госказны? Если же Президентом двигал последний мотив, то тогда непонятно, почему поиск резервов те, кто у руля, не начали с себя?
Недавно, к примеру, во многих СМИ муссируется информация о том, что Секретарь Совбеза Раиса Богатырева осуществляет грандиозное строительство на территории дома отдыха "Конча Заспа", который находится в сфере ведения Государственного управления делами администрации Президента. Еще при Ющенко ей выделили почти готовый дом. Это было сооружение на 400 квадратных метров. Коробка с крышей и балконами была уже сделана, оставалось провести лишь внутренние работы. Однако Богатырева снесла этот объект и на его месте начала строить дворец своей мечты.
Ее участок с одной стороны граничит со скромным домом Бориса Патона, а с другой - с имением спикера парламента Владимира Литвина. Очень уютное место, на вершине небольшого холма. В пяти минутах пешей прогулки - резиденции нынешнего и бывшего президентов Виктора Ющенко и Леонида Кучмы. Территория - 20 соток. Это - большая площадь в масштабах государственной резиденции "Конча-Заспа". Обычно здесь дают соток 10.
Кроме жилого дома в несколько сотен метров, проект предусматривает строительство гостевого домика, сауны, и даже бассейна с джакузи. Бассейн - это нормальное явление для частных коттеджных городков, но так не заведено делать на территории государственной резиденции. Богатырева строит не типичный дом, а почти замок, эксклюзивный проект которого, разрабатывался специально для нее в одной из архитектурных студий. Прямо на площадке, где ведется строительство, было установлено оборудование, которое изготовляет колоннаду для будущего имения.
Колонны для Богатыревой отливают непосредственно на ее участке в "Конча- Заспе". Последние 15 лет Богатырева работает на государственной службе. Чтобы узнать об источниках доходов, которые позволяют ей реализовывать подобный проект, журналисты обратились к ней с официальным запросом с просьбой предоставить декларацию о доходах. Но ответа от чиновницы так и не дождались. А недавно шестидневную поездку Раисы Васильевны в Штаты оплатил некий Юрий Барон, который перевел $100 тыс. ее в пользу. Барон занимается производством и поставками препаратов для онкобольных. В тоже время в Украине всем известно, что нынешний секретарь СНБО по образованию врач и в свое время возглавляла Минздрав нашей страны.
А еще можно вспомнить впечатляющие кадры телепередачи «Светская жизнь», показавшей сумочку одного из руководителей Администрации Президента Анны Герман в 20 тысяч долларов или отнюдь недешевое путешествие бывшего зампреда Киевского мэра Виталия Журавского в Австралию и еще, еще много чего и кого.
Или вот тоже на минувшей неделе СМИ сообщили, что ушедшим на каникулы народным депутатам Украины на оздоровление выдано по 35 тысяч гривен. Неплохо! Особенно, если учесть, что почти все нардепы имеют немалый свой бизнес, и для них эти 35 тысяч как для меня гривенник!
Ах, ну почему же наши «заботливые» слуги народа не начинают экономию с себя? Ан, нет, своя рубашка ближе к телу, и это, наверное, навсегда! Ведь недавно, голосуя за принятие пенсионной реформы наши «слуги» опять-таки пожалели себя, оставив себе высокие пенсии, а проголосовав за уменьшение пенсий грядущим депутатам. Ну и молодцы!
Не лучше ведут себя власть имущие и в регионах: знай, богатеют себе на здоровье! К примеру, за год количество миллионеров в Донбассе выросло на 59 человек! И это при жутком сокращении трудящихся! При резком сокращении бюджетов всех уровней! Согласно предварительным результатам кампании по декларированию доходов, полученных гражданами в 2010 году, количество «официальных» миллионеров в Донецкой области выросло до 164 человек, хотя еще год назад их насчитывалось 105, сообщает пресс-служба ГНА в Донецкой области.
Наибольшее число толстосумов проживает, естественно, в Донецке - 98 человек. А 46 миллионеров — жители нашего Мариуполя. Вот бы с каждого по миллиончику – можно было бы и дороги обустроить, и проблему туалетов решить, и не делать с 1 июля буквально все услуги в стоматологических поликлиниках города платными. Даже простую консультацию врача! Только открыл рот – плати от 12 до 18 гривен! Для малоимущих эти деньги тоже на дороге не валяются!
Как же экономят для народа в Мариуполе? В основном мэр призывает работодателей увеличивать зарплату. Будто бы забывая закон экономики о том, что это сразу же приведет к росту цен на потребительские товары. Не деньги ради денег людям нужны, а рост производства этих самых товаров, господа! А где же этот рост? Разве что стали и чугуна больше станет, чем помпезно мы всегда хвастаемся во время только что прошедшего дня металлурга?! А сколько пыли и вредных веществ дополнительно выпадет на головы горожан? И они еще активнее побегут в аптеку, чтобы хоть как-то выжить в городе, занимающем второе место в Украине по загрязненности!
Как экономит городская власть для нас, рядовых мариупольцев? Сразу же слышу стандартный и навязший в зубах ответ – ярмарки. Увы, мне, работающему на пятидневке человеку, они недоступны. Да и много ли там сэкономишь? Сущие копейки! К тому же, как мне рассказывали, на ярмарках нет никакого контроля и проверочных весов, так что заплатишь меньше, зато обвесят больше…
Одно время нам часто говорили о новых производствах сельхозпродуктов в городе, но что-то не видно ни гусей, ни уток в продаже, а в хваленом магазине «У дома» цены гораздо выше, чем в супермаркете «Щирий кум». Вот вам и экономия!
Знакомый моего мужа недавно был в Питере, так там есть целая сеть магазинов для бедных, где цены в несколько раз(!) ниже обычных. Вот это можно сказать существенная экономия! А у нас ни в чем не ощущается никакой заботы о человеке, хотя все мы платим большие налоги, в том числе и в городской бюджет.
А пока…Пока с огромным удивлением остается читать о европейских чиновниках, едущих на работу не на «Лексусах», а на простых велосипедах. Неужто доживем до того времени, когда и наши правители, получающие зарплату из наших доходов, начнут экономию с себя?!
http://vecherka.com.ua/news.php?full=3122ДОСТУПНОЕ – НЕДОСЯГАЕМО
Людмила Пащук, «Днепр вечерний», 03.08.2011, Днепропетровская обл.
На днях все СМИ сообщили о старте программы Президента Украины Виктора Януковича о доступном жилье для молодежи.Информация эта не вызвала ни радости, ни надежд. Разве что только горечь – ведь уже почти десятилетие наша молодежь растет, зреет под пустые обещания властей обеспечить ее жильем, которое было бы по карману молодым семьям.
Впервые программа такого жилья была принята и пообещана в 2002 г. при Леониде Кучме. Создали фонд молодежного кредитования жилья. Причем, функционировать он должен был по двум направлениям. Первое – обеспечивать первоначальным взносом, второе – оплачивать процент кредита, который должен был составлять три-шесть процентов. По условиям, молодая семья должна обязательно стоять на жилищной очереди в своем городе. Супруги должны быть моложе 35 лет. Если родится ребенок, то погашается 25 процентов кредитной суммы, второй – тогда 50 процентов. Красивая сказка, не более. Хотя за границей такие программы есть и действуют. Но – увы! - не у нас. Под программу выделили сумму и немаленькую. Однако доставалось такое жилье в основном своим людям.
В последующие годы суммы на строительство жилья становились заметно меньше. А программы стали мечтами. Нет, жилье, конечно же, в стране возводилось, но оно относилось к разряду элитного. А молодежь переходила возрастную границу, и если им не могли помочь родители, то такие семьи жили в арендованных квартирах вместе с детишками. Недавно уехала из Украины одна моя знакомая молодая женщина, имеющая престижную некогда профессию врача. С мужем она развелась и сына растила одна. Здесь в Днепропетровске снимала крошечную комнатку. Шли годы, а перспектива на жилье не просматривалась даже в отдаленном будущем. Родина предлагала мизерную зарплату. И понятие «доступное жилье» вызывало лишь недоумение. Что это значит? Если человек работает в бюджетной сфере, то ему не по карману ни «доступное», ни недоступное, ни арендная плата. Он не живет, а выживает. Но ведь у человека с высшим образованием есть не только потребность утолить голод и прикрыться от холода, но и культурные потребности.
Не просто далось ей решение уехать и начинать все с нуля. Но там была перспектива. И готовность преодолеть языковые трудности, продолжать обучение, воспринять новые обычаи – все ради нее.
Так уже надоело смотреть на мир пессимистично. Хоть в чем-то хочется быть оптимистом, особенно в том, что касается молодых. Но давайте представим себе социальное, дешевое, так называемое доступное жилье. Это же не хлеб, который может стоить больше-меньше на 25-50 копеек. Жилье стоит десятки тысяч долларов. И даже если предположить, что покупать квартиру станут в кредит, то возникает вопрос о первоначальном взносе и о банковских процентах.
Да и вообще, как попасть в список счастливчиков, если твои родители - рядовые заводчане? Кто верит в справедливость?
Работая в редакции, сталкиваешься с такими человеческими судьбами и обстоятельствами, что только диву даешься. Бывает, что в однокомнатной квартире живут многодетные семьи численностью пять-семь человек. И самые старшие дети уже совершеннолетние, имея свои семьи, тоже живут с родителями. Им-то светит «доступное» жилье? Или оно все же для тех, у его есть деньги?
Кстати, зачем далеко ходить? У нас в редакции тоже есть журналисты, арендующие однокомнатные квартиры в отдаленных районах города. Среди них и главный редактор Ирина Авраменко, воспитывающая двух дочек. И понятие доступное для моих коллег – недоступно.
Так для кого провозглашена программа?
http://dv-gazeta.info/obschestvo/dostupnoe-nedosjagaemo.htmlРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ПОПЫТКА ИНТЕРНЕТИЗАЦИИ
Иван Бухтияров, «Жизнь», 04.08.2011, Донецкая обл.
Во всех украинских поездах в ближайшие годы появится беспроводная интернет-связь.Зачем нужна Всемирная сеть в душных и не всегда новых вагонах, путешествие в которых зачастую превращается в пытку?
Кстати, в мае-июне следующего года системой беспроводного доступа на базе WIMAX оснастят закупленные в Южной Корее скоростные поезда, которые начнут курсировать по маршрутам Киев – Харьков, Киев – Донецк и Киев – Львов.
Далеко идущие планы
Надо признать, что в современных поездах, развивающих немыслимую для отечественных железных дорог скорость (160 км/ч), Интернет будет смотреться вполне органично. Но планы «Укрзалізниці» идут значительно дальше. Компания планирует оборудовать системой беспроводного доступа ко Всемирной сети все без исключения украинские поезда, причем Интернет планируется использовать и для коммуникации между сотрудниками «Укрзалізниці».
А теперь представьте островок цивилизации в каком-либо легендарном поезде, которым впору детей пугать? В 2008 г., когда в Украине наступил кризис, в Министерстве внутренних дел родилась инициатива разрешить гражданам страны ношение оружия, мол, если милиция не может защитить украинцев (а в начале кризиса многих не покидало ощущение, что старый порядок вот-вот рухнет), то нужно дать им возможность защитить себя самостоятельно. Похоже, примерно по той же схеме действуют железнодорожники: если обеспечить нормальные условия для передвижения людей мы все равно неспособны, давайте хотя бы поможем им сбежать в виртуальную реальность.
Рассказывая о новой услуге, генеральный директор «Укрзалізниці» Владимир Козак основной упор сделал на потребностях в информации и коммуникации деловых людей. «Сегодня такая жизнь, что человек не может себе позволить просто расслабиться и отдыхать. Время бежит, и за ним нужно успевать. Для этого существует Интернет, мобильная связь, скорость передвижения и так далее», – философствует в проморолике новой услуги гендиректор компании.
Вопреки традициям и реальности?
Не будем забывать, что на железнодорожном транспорте уже давно сформировались определенные традиции. Скажем, до поездки нужно обязательно запастись провиантом, который следует эффектно, но скромно достать в наиболее неподходящий момент. Ночь проводят, разговаривая о жизни, тактично не обращая внимания на постоянные вздохи тех, кто, лежа на верхней полке, пытается заснуть (рассчитывая при этом не свалиться вниз при резком торможении). Многие предпочитают коротать время за распитием алкогольных напитков.
Традиции, конечно, не слишком оригинальны. Тем не менее, они существуют и обусловлены объективными факторами. Скажем, пользоваться ноутбуком на второй полке – значит, переживать еще и за дорогую технику. Не зря в ролике «Укрзалізниці» парень с лэптопом предусмотрительно вышел из купе и стал пользоваться Интернетом, стоя в проходе.
Предполагается, что первые поезда с Wi-Fi на борту появятся незадолго до начала чемпионата Европы по футболу.
Увы, знание украинской действительности порождает скептицизм, на который наталкивается любая, даже очень хорошая инициатива властей. Для того чтобы побороть сей психологический феномен, нужны десятилетия, но в отдельно взятом вопросе скептицизм вполне может быть преодолен. Достаточно проявить максимум благоразумия и подумать наконец о пассажирах.
http://lifedon.com.ua/ekonomika/1768/ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
ЭФФЕКТ ПЛАЦЕБО
Ефим Мармер, «Украина – Центр», 03.08.2011, Кировоградская обл.
«И что будет происходить в местных медучреждениях, можно только предполагать.»Ни одно доброе дело не остается безнаказанным. В данном случае «доброе дело» - это антикоррупционный закон, недавно принятый Верховной Радой. А наказанными в итоге наверняка окажутся не злостные взяточники, а рядовые граждане - в большинстве своем не очень здоровые.
Эта новость не стала главной на прошлой неделе, хотя, по моему мнению, она дала старт новому большому бардаку, который ожидает украинскую медицину. Итак, Главное управление здравоохранения Киева запретило клиникам принимать благотворительные пожертвования. Чиновники от столичной медицины первыми решились, наконец, сказать то, что и без них знала вся страна: благотворительные взносы не являются добровольными, и, по сути, это одно из проявлений коррупции.
Не знаю, как вы, а я бы поспорил, являются ли эти принятые повсеместно поборы коррупционными деяниями медиков. Нарушение Основного Закона страны? Безусловно. Проявление должностного лицемерия, когда разработанные и согласованные прейскуранты выдаются за благотворительные добровольные взносы? Однозначно. Наверняка есть в Украине ушлые главврачи, которые «делят» в свою пользу собранные взносы. Но их меньшинство, я бы даже сказал: ничтожное меньшинство. Когда-то государство расстреливало и сажало голодных и обобранных до нитки людей за собранные колоски, теперь, не финансируя здравоохранение, оно вынуждает медиков заниматься сбором недостающих средств. Естественно, с тех же обобранных и больных людей. Вот и скажите: кто тут главный коррупционер?..
Но вернемся к решению киевского горздрава. Точнее, к последствиям этого решения.
Начнем с того, что бюджетное финансирование столичных клиник не увеличилось ни на копейку, и компенсировать потери от отказа от добровольно-принудительных поборов просто нечем. Вполне возможно, подобный шаг киевских чиновников от медицины вынудит на ответные действия Кабмин и Минздрав. Нет, даже не мечтайте: денег никто не даст! Зато вполне может появиться высочайшее разъяснение, что, дескать, эти самые взносы - не коррупция вовсе, а так - производственная необходимость и человеческая щедрость. Дескать, собирать их можно, но чтоб никаких прейскурантов! Не дай Бог, а иначе - коррупция! Такой вот вариант гослицемерия в квадрате...
Впрочем, до Киева далеко, в реальной нашей с вами жизни это даже не 340 км, а примерно как до Луны. И что будет происходить в местных медучреждениях, можно только предполагать. Клейма коррупции наши чиновники боятся еще больше киевских, денег бюджетных гарантированно не дадут, а дальше, как говорится, возможны варианты. Можно затаиться в ожидании указаний Минздрава и продолжать собирать денежки, пряча прейскурант в ящик стола и называя суммы по памяти. Кое-кто просто перестанет выдавать кассовые чеки и будет ставить больному на направлении едва заметную «птичку». Но, что бы ни придумали чиновники от медицины, мы по-прежнему будем покупать себе и своим близким лекарства и материалы, так или иначе оплачивать медуслуги и лечение. Просто на какой-то период может воцариться очередной беспорядок в организации приема средств от страждущих граждан. А потом кризис пройдет и все устаканится...
Нет смысла даже обсуждать средства лечения больной украинской медицины. Они общеизвестны и относятся в большинстве своем к разряду хирургических. На медицинскую реформу власть точно не пойдет - мы еще пенсионную не пережили. А потому всех нас - коллективно - еще пару лет будут лечить дешевыми припарками, которые, как известно, помогают далеко не всем. А индивидуальное лечение будет становиться дороже и дороже. Ибо сильно запущенную болезнь таблетками-пустышками, в надежде на эффект плацебо, не вылечишь.
- Больной, приготовьтесь к самому худшему.
- Доктор, я умру?
- Нет, я выписываю вам самое дорогое лекарство.
http://www.uc.kr.ua/fresh/7039/ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
А ЗА НАНЕСЕННЫЙ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЕ УЩЕРБ ПРИДЕТСЯ ПЛАТИТЬ ПО-КРУПНОМУ
«Луганская правда», 03.08.2011
Еще в феврале на сессии Луганского облсовета была принята областная Программа охраны окружающей природной среды на 2011–2015 годы.На состоявшейся на днях пресс-конференции председатель постоянной комиссии облсовета по вопросам промышленной политики, предпринимательства, экологии и жилищно-коммунального хозяйства, начальник государственного управления охраны окружающей природной среды в Луганской области Александр Арапов озвучил первые результаты ее реализации, сообщает пресс-служба областного Совета.
– На 2011 год у нас запланировано 382 мероприятия на сумму более 651 миллиона гривен за счёт различных источников: государственного и областного бюджетов, средств местных бюджетов и предприятий, – сообщил Александр Анатольевич. – На данный момент фактически начато финансирование 23 мероприятий (их общая стоимость – 6,2 миллиона гривен). Наибольшей проблемой в реализации программы, на мой взгляд, является пассивность многих руководителей предприятий, которые не спешат выполнять запланированное. Я говорил уже много раз и повторю вновь: намного легче и выгодней всё-таки провести модернизацию и выполнить предписанное программой, чем не сделать этого и платить за нанесённый окружающей среде ущерб. Избежать этого не удастся никому.
Тем не менее ряд предприятий области, к примеру, ОАО «Алчевский коксохимический завод», ЗАО «Лисичанский стеклозавод «Пролетарий», ЗАО «Северодонецкое объединение «Азот»» уже провели установку и модернизацию оборудования, использование которого должно существенно уменьшить выбросы в атмосферу.
Что касается защиты водных ресурсов, тут одним из важнейших направлений работы выбрана реконструкция и строительство очистных сооружений и коллекторов.
– Начата реконструкция очистных сооружений в Суходольске, – рассказал Александр Арапов. – В этом же году будет профинансировано проведение таких работ в посёлках Вергулёвка, Родаково, городах Горское, Антрацит, Первомайск и Молодогвардейск.
Остро стоит вопрос переработки отходов, как твёрдых бытовых, так и отходов промышленных предприятий.
– Что касается твёрдых бытовых отходов, необходимо вести их изначальную сортировку, – считает депутат. – Захоронению должно подлежать всего 20–30 процентов, и мы, я надеюсь, придём к этому. При таком раскладе нам хватит тех полигонов, что уже действуют в области.
Отходы промышленных предприятий будут подвержены инвентаризации и паспортизации. Благодаря этому точное количество отходов каждого предприятия будет известно, а это предупредит возможные нарушения.
По этой же причине программой запланировано введение экологического мониторинга.
– В нынешнем году мы проведём его в Алчевске и, думаю, в 2013 году сможем проводить на всей территории Луганщины, – говорит Александр Арапов. – Благодаря тому, что оборудование для мониторинга – украинского производства, его стоимость не так уж и высока. А его внедрение даст возможность всем руководителям городов и районов нашей области четко представить, выбросы какого предприятия произошли, и спросить с них за ущерб.
Напоследок Александр Анатольевич упомянул о проекте очистки 38 километров русла реки Лугань:
– В этом году завершена его разработка. Проектом предусмотрено выполнение множества разнообразных мероприятий, среди которых, помимо непосредственной очистки реки, значатся: создание береговых укреплений на 15 участках, проектирование трёх пешеходных мостов, высадка защитных насаждений по берегам и многое другое. Таким образом, мы и реку очистим, и решим проблему с подтоплением. Кроме того, после выполнения всех мероприятий, возможно, Лугань в дальнейшем сможет самоочищаться.
http://www.pravda.lg.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=2236
* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 4 серпня 2011 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.