|
Випуск 51, 27 липня 2011 р. |
РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
КОМБАЙН У ПОЛІ – ПЛУГ НАПОГОТОВІПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Тамара Бабич, «Київська правда», 26.07.2011
Важко дається нинішній хліб сільським трудівникам Київщини.НИКОЛАЙ КРУГЛОВ: «СТАТИСТИКА МНЕ НЕ НУЖНА»
Петр Ильин, «Рідне Прибужжя», 23.07.2011, Николаевская обл.
В прошедшую среду прошла коллегия облгосадминистрации, которая высветила массу существующих в области проблем.ОБЪЕДИНЯЯ ПОТЕНЦИАЛЫ
Александра Горгуль, «Луганская правда», 22.07.2011
В октябре прошлого года руководители Луганской и Ростовской областей подписали учредительные документы по созданию еврорегиона «Донбасс».
ВІДБУВСЯ ПЛЕНУМ ЖИТОМИРСЬКОГО ОБКОМУ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
«Рупор Житомиру», 26.07.2011
До Житомира приїхав і взяв участь в роботі пленуму перший секретар Центрального комітету Компартії України, лідер фракції комуністів у Верховній Раді Петро Симоненко.ЧИ ПОСУНЕТЬСЯ «ПЛАТФОРМА ОБ’ЄДНАНИХ ПАТРІОТИЧНИХ СИЛ» ДАЛІ ЗА ІВАНО-ФРАНКІВСЬК?
Катерина Волошин, «Галичина», 23.07.2011, Івано-Франківська обл.
Представники понад 30 громадських та релігійних організацій Прикарпаття обговорили в обласній «Просвіті» проект платформи об’єднаних патріотичних сил.
ПОДВЕЗ НАЧАЛЬНИКА ДО КОНТОРЫ И ОБЕСПЕЧИЛ ЕМУ МЕСТО В СПИСКЕ КОРРУПЦИОНЕРОВЕКОНОМІКА
Людмила Радева, «Крымские известия», 23.07.2011
1 июля 2011 года вступил в силу Закон Украины «О принципах предотвращения и противодействия коррупции».
КУКУРУДЗОЮ ВДАРИЛИ ПО ГАЗОВОМУ УЗАЛЕЖНЕННЮТОЧКА ЗОРУ
Ігор Лазоришин, «Галичина», 26.07.2011, Івано-Франківська обл.
У Коломиї спорудять першу біоенергетичну установку.ЩОБ НЕ МІЛІЛА МОЛОЧНА РІКА ЧЕРНІГІВЩИНИ
Анатолій Мирошниченко, «Високий вал», 26.07.2011, Чернігівська обл.
Подальший розвиток тваринництва – це й потужний стимул для зростання родючості землі.
РЕФОРМЫ — ВРАГ СУЩЕСТВУЮЩЕЙ ВЛАСТИ, НО ОДНИ ВСЕ ЖЕ СПОСОБНЫ ИХ ПРОВОДИТЬ, А ДРУГИЕ — НЕТ Людмила Радева, «Крымские известия», 26.07.2011ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
«Готово ли наше общество воспринять инициативу власти по реформированию страны, что принесут перемены?»НАВСТРЕЧУ ВЫБОРАМ
Евгений Положий, «Панорама», 25.07.2011, Сумская обл.
Панихиду заказывали? ПРУ шпионит за журналистами. Оригинальный банк. 8 условий для рабства.
ПОМИЛУЙ, ГОСПОДИ!.. ПРО РЕЛІГІЙНІ ПОЖЕРТВИ ВІКТОРА БАЛОГИ І ОЛІГАРХІВРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Мустафа Найєм, «Rionews», 25.07.2011, Закарпатська обл.
«Мільйонні пожертвування, навіть якщо вони не афішуються, передбачають зовсім інший рівень діалогу з Богом».ОБ'ЄДНАЛИ ЗУСИЛЛЯ НА ЗАГАЛЬНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Валерій Баранов, «Запорізька правда», 23.07.2011
Звіт члена парламентської фракції «Народна партія».
«СЧАСТЬЕ» ВІД УКРЗАЛІЗНИЦІСКАНДАЛИ
Оксана Чурило, «Волинь», 26.07.2011
«Жага до Європи, то - добре, але хіба так ідуть у Європу?»
ОЛЕКСІЙ ГОНЧАРЕНКО: «ЦЕ РІШЕННЯ НЕ БУДЕ НА ДОБРО НІКОМУ…»ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Анатолій Михайленко, «Одеські вісті», 26.07.2011
Вчора відбулася прес-конференція в.о. голови Одеської обласної ради Олексія Гончаренка.
ЕЩЕ ДВОЕ МАРИУПОЛЬЦЕВ ЗАБОЛЕЛИ ХОЛЕРОЙ, HАПИВШИСЬ ТЕХHИЧЕСКОЙ ВОДЫЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
«Приазовский рабочий», 26.07.2011, Донецкая обл.
Установлен источник заражения холерой.
МОЛОЧНЫЙ ЛИМАН ОПЯТЬ НА ГОЛОДНОМ ПАЙКЕ
Данилина Екатерина, «Индустриальное Запорожье», 22.07.11
Сообщение водоема с Азовским морем нарушено, расчищать канал между ними без специального документа запрещают экологи.
РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
КОМБАЙН У ПОЛІ – ПЛУГ НАПОГОТОВІ
Тамара Бабич, «Київська правда», 26.07.2011
Важко дається нинішній хліб сільським трудівникам Київщини.Починаючи з травня, тобто у завершальний період вегетації, посіви зернових потерпали то від нестерпної спеки, коли поверхня ґрунту нагрівалася до 56оС, а то від нескінченних злив, що разом негативно позначилось на якості зерна та на врожайності в цілому.
А отже, керівництву області весь час доводиться тримати руку на пульсі жнивного конвеєра, щоб максимально зібрати все, що вирощено, та закласти міцну базу під врожай наступного року. Оскільки вплинути на аномалії погоди людина поки неспроможна, є сенс, зокрема, повніше скористатися досягненнями аграрної науки, яка, до речі, має в області значний потенціал. Приміром, щодо застосування нових технологій вирощування зернових – у тому числі, з перевагою питомої ваги органічних добрив над мінеральними, а не навпаки, як практикується нині і не виправдовує себе в нових кліматичних умовах. Хоча, зрозуміло, для цього паралельно слід займатись і скотарством.
Про це, зокрема, йшлося на нараді в голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка, яка відбулася минулої п’ятниці. За оцінкою керівника області, темпи збиральних робіт нині вищі, ніж торік, а ось віддача хлібного гектара поки що надій не виправдовує. Навіть такі визнані житниці регіону, як Миронівський, Кагарлицький чи Рокитнянський райони, які свого часу збирали до 80 ц зерна з кожного гектара, нині опустились до рівня «середняків».
А загалом, середня врожайність гектара зернових становила по області на кінець тижня 26,8 ц. Хоча у Переяслав-Хмельницькому та Баришівському районах – лише по 20 ц з гектара, Володарському – 24… Додаткові запитання викликає ситуація на Білоцерківщині, яку за рівнем врожайності (лише 22 ц з гектара) обійшли навіть Згурівський та Яготинський райони, які мають дещо гірші ґрунти, ніж білоцерківці.
На думку Анатолія Присяжнюка, є сенс пошукати резерви на рівні господарств. Адже, приміром, нижче середньорайонних показники врожайності у 21 господарствах Бориспільського району, в 19 – Яготинського, в 16 – Переяслав-Хмельницького та в 14 – Володарського. Є і справді ганебні випадки, звернув увагу губернатор, коли десятки фермерських господарств одного з районів, які свого часу прозвітували про сівбу зернових, нині доповідають, що… збирати їм нічого.
На нараді йшла серйозна розмова про підвищення рівня організації роботи на жнивах та посилення відповідальності керівників районів. Вони, на думку Анатолія Присяжнюка, сьогодні разом зі своїми заступниками мають розпочинати робочий день не у службових кабінетах, а на току чи у полі, оперативно вирішуючи невідкладні питання. Зокрема, і стосовно належної підготовки до чергової посівної кампанії, до якої, до речі, лишилося не більше місяця.
Як вже відомо, області для сівби озимих під урожай 2012 року необхідно 53 тис. тонн насіння зернових, яке сьогодні можна придбати як в Державному насіннєвому фонді, так і на місцевих насіннєвих заводах. Але при цьому, наголосив губернатор, слід визначити потребу і конкретно по кожному району та господарству. Адже далеко не в кожному з них є резервні кошти для закупівлі цього насіння. Тож ідеться про можливе кредитування та іншу підтримку таких господарств. Сьогодні це – найголовніше.
Крім того, учасники наради з’ясували за участю фахівців деталі нинішньої земельної реформи та державної політики у сфері захисту конституційного права власності на землю, обговорили проект закону України «Про ринок земель», розглянули цінову ситуацію на продовольчому ринку області тощо. Серед інших питань на нараді йшлося і про розвиток на Київщині спортивно-масової роботи, зокрема відродження дитячого футболу.
http://www.kiev-pravda.info/73-22709/kombajn-u-pol%D1%96-%E2%80%93-plug-napogotov%D1%96НИКОЛАЙ КРУГЛОВ: «СТАТИСТИКА МНЕ НЕ НУЖНА»
Петр Ильин, «Рідне Прибужжя», 23.07.2011, Николаевская обл.
В прошедшую среду прошла коллегия облгосадминистрации, которая высветила массу существующих в области проблем.По крайней мере, об этом говорил председатель облгосадминистрации Николай Круглов.
Собственно, начальники всевозможных управлений областной государственной администрации даже не ожидали от губернатора подобной жесткой манеры общения. Даже простые подсчеты свидетельствуют о том, что Николай Петрович всерьез намерен, навести порядок в подконтрольных ему государственных структурах.
Как это получится? Наверное, не слишком просто. Это в полной мере засвидетельствовала позиция Южноукраинского городского головы Андрея Стулина. Впрочем, что уж говорить об избирательных должностях… Не находили себе места даже начальники управлений.
Докладчиком по главному вопросу выступил исполняющий обязаннности начальника главного управления экономики областной госадминистрации Михаил Тульский. Поднятая тема этого заслуживает – социально-экономическое развитие Николаевской области за первое полугодие текущего года.
Надо отметить, что присутствующие, в первую очередь, слушали не доклад Михаила Ивановича, а комментарии председателя облгосадминистрации, который был довольно категоричен в своих оценках.
Что интересно – зашел разговор на коллегии о такой наболевшей проблеме для областного центра, как маршрутные перевозки:
– Это же уму непостижимо – тендер на обслуживание населения выигрывает организация, которая имеет в своем парке всего лишь четыре машины (речь идет о пресловутом «первом» маршруте. – Авт.). О каких социальных обязательствах может идти речь? Маршрутные такси, именно – такси, перевозят десятки миллионов жителей областного центра, а отчисления с их работы составляют копейки.
Цена проезда, состояние водителей, условия их выезда на маршруты, нормальное обслуживание пассажиров, которые и не подозревают о том, что они платят деньги за не предоставленные в полной мере услуги, – все это, по словам председателя облгосадминистрации, непременно станет достоянием общественности:
– Такие тендеры в дальнейшем выигрываться не будут, – пообещал Николай Круглов. – Мы не против, чтобы выигравшая тендер организация получила возможность нормально работать, но… Нужны договора аренды с выходящими на маршрут владельцами автотранспорта, соответствующие медицинские освидетельствования. В конце концов, нужно официальное трудоустройство водителей. Иначе, никто не несет ответственности.
Николаевский городской голова Владимир Чайка сообщил, что наведение порядка на городских маршрутах – дело ближайшего времени.
Подводя итоги нынешней жатвы, председатель облгосадминистрации подчеркнул, что Николаевская область уверенно заняла первое место в Украине по темпам роста сельскохозяйственной продукции.
Разговоры о том, что наша земля не эффективна в плане выращивания ранних зерновых культур, – абсолютно не состоятельны. Как отметил Николай Круглов, в Новобугском районе в нынешнем году отдельные фермерские хозяйства получили по 99-100 ц/га пшеницы.
Начальник управления охраны здоровья облгосадминистрации Светлана Хотина рассказала участникам заседания коллегии о реформировании отрасли охраны здоровья.
Очень много вопросов вызвало обсуждение количества обращений граждан (в первую очередь учитывались коллективные обращения) к институтам исполнительной власти и органам местного самоуправления. Начальник отдела по работе с обращениями граждан облгосадминистрации Вадим Продан, отметил, что количество обращений к центральным органам власти за прошедший год уменьшилось на пять процентов, но, вместе с тем, существенно увеличилось по районам области – на 22%.
Эти пояснения не удовлетворили председателя облгосадминистрации:
– Почему нет анализа? Почему мы говорим о сухих статистических показателях? Статистические данные о социально-экономическом, политическом состоянии области я и так знаю, – сказал Николай Круглов. – Мне и присутствующим в этом зале нужны реальные соображения, выводы и предложения. Оторвитесь от написанных докладов, – попросил губернатор Николаевской области.
Коллегия облгосадминистрации рассмотрела и ряд других важных вопросов. Это и итоги исполнения Закона Украины «Об участии граждан в охране общественного порядка и государственной границы». Начальник отдела взаимодействия с правоохранительными органами и оборонной работы облгосадминистрации Геннадий Готочкин был неубедителен. Оказывается, что из задекларированных добровольных народных дружин по охране правопорядка реально действуют всего лишь несколько. Но… Есть один нюанс. Числящийся сотрудник ДНД (будем называть по-старому) имеет право на получение травматического оружия. Навести порядок в этой сфере нужно в ближайшие сроки, считает председатель облгосадминистрации Николай Круглов.
Рассматривался на коллегии и вопрос подготовки области к отопительному сезону. По большому счету, половина отведенного на подготовку срока уже прошла. Как с определенной долей иронии отметил Николай Круглов, он убедился на собственном опыте, что работы начались:
– Сегодня не смог проехать по улице Московской. А это значит, что мы начали готовится к отопительному сезону.
Шутка председателя облгосадминистрации ни в коей мере не характеризует количество и качество работ.
А еще хотелось бы вспомнить о словах заместителя председателя облгосадминистрации Виталия Травянко, выступившего по итогам уборочной кампании:
– Разговоры о якобы незначительном влиянии подсолнуха на урожайность зерновых абсолютно не состоятельны. Давайте посмотрим: самые низкие урожаи сегодня получают там, где в предыдущие годы, мягко говоря, увлекались посевами подсолнуха.
Сделав анализ нынешней уборки, Виталий Травянко порекомендовал хозяйствам области в следующем году больше сеять озимой пшеницы.
Несмотря на непростой разговор, а иногда определенные претензии председателя Николаевской облгосадминистрации Николая Круглова к начальникам управлений, конструктивное зерно из состоявшейся коллегии извлекли, думается, все.
http://www.rp.mk.ua/2011/07/nikolaj-kruglov-statistika-mne-ne-nuzhna/ОБЪЕДИНЯЯ ПОТЕНЦИАЛЫ
Александра Горгуль, «Луганская правда», 22.07.2011
В октябре прошлого года руководители Луганской и Ростовской областей подписали учредительные документы по созданию еврорегиона «Донбасс».Чуть позже к еврорегиону присоединилась Донецкая область. И сегодня руководители трех областей уверены: такая форма трансграничного сотрудничества, как еврорегион, является наиболее эффективной. Она способствует развитию экономической сферы, перестройке социальной, информационной и производственной инфраструктуры, а также строительству и модернизации пограничной инфраструктуры. Создание еврорегиона позволяет его участникам создавать совместные экономические структуры, развивать приграничную торговлю, транспортную сеть, углублять научное и культурное сотрудничество, охранять окружающую среду… В общем, возможности, казалось бы, безграничны. Да вот законодательство и Украины, и России преподносит с каждым днем немало преград, не спешат на помощь и профильные министерства. Вот и получается, что задачи, которые перед собой ставит еврорегион, определены, а пути их решения в большинстве своем пока не найдены. Тем не менее, представители трех областей серьезно взялись за разработку совместных проектов, которые собираются представить на суд президентов двух стран, участие которых планируется во II украинско-российском экономическом форуме 28 октября в Донецке. В этот день, в ходе экономического форума, состоится презентация еврорегиона «Донбасс». Такой себе своего рода экзамен. Естественно, к такому значимому событию необходимо готовиться.
В минувшую среду состоялось заседание Секретариата еврорегиона «Донбасс», в котором приняли участие представители от Луганской и Донецкой областей Украины, а также Ростовской области Российской Федерации. На совещании рассмотрели ряд вопросов, касающихся активизации трансграничного сотрудничества и выработали согласованные предложения по презентации.
Организационные вопросы
Заседание Секретариата начали с рассмотрения организационных вопросов. В первую очередь, утвердили порядок информационного взаимодействия областных органов государственной статистики в сфере мониторинга социально-экономического развития областей, входящих в еврорегион, ведь как подчеркнул, открывая заседание, заместитель председателя ЛОГА Анатолий Репицкий, «Еврорегион – это единое целое, поэтому его участники должны экономически равняться друг на друга, поднимая экономику своих территорий на новый уровень». А прежде чем начинать взаимовыгодное сотрудничество, нужно согласовать перечень общих показателей, – с чем все-таки «стартуем», – и узнать друг о друге, как можно больше, между партнерами никаких секретов не может быть.
Чтобы еврорегион «Донбасс» стал более узнаваемым, – у него в скором времени появится свой информационный портал и логотип.
«Смысл создания сайта заключается в том, чтобы освещать совместную работу территорий, входящих в состав еврорегиона, рассказать о его наработках и проблемах, – говорит заместитель губернатора Луганской области Анатолий Репицкий. – Портал будет создан для того, чтобы жители могли ознакомиться с работой еврорегиона».
Что касается логотипа, то участники заседания имели несколько вариантов, остановились на одном из них – «более сдержанном в цветовой гамме»: логотип представляет собой надпись «Еврорегион «Донбасс», над надписью соединяются украинский и российский флаги, внизу размещен слоган – «объединяя потенциалы». Пока это только рекомендации, утверждать будут осенью на заседании совета еврорегиона.
Еще один не менее важный организационный вопрос – утверждение рабочих групп для реализации направлений развития еврорегиона «Донбасс», до последнего участники не могли определиться с приоритетами: изначально представители Луганской области предлагали остановиться на восьми направлениях. Ростовчане же предложили сократить перечень, чтобы, так сказать, «не распыляться» в работе. В ходе дискуссии вместо предложенных восьми рабочих групп – утвердили пять. По решению участников, наиболее актуальными вопросами, которым следует уделить внимание в рамках еврорегиона «Донбасс», стали вопросы развития экономического сотрудничества, сотрудничества в сфере стандартизации, метрологии и сертификации, развития АПК, планирования и развития приграничной инфраструктуры, охраны окружающей природной среды и гармонизации нормативно-правовой базы Украины и РФ в вопросах трансграничного сотрудничества.
А определившись с приоритетами, куда легче работать.
Слабое место
Сегодня стороны уже имеют перечень возможных для совместной реализации инвестиционных, социальных, инфраструктурных и иных проектов в рамках еврорегиона «Донбасс». Правда, считают, что могли бы в этом направлении поработать более плодотворнее, так как имеют немало недоработок в сфере создания инвестиционных и инфраструктурных проектов.
«Это слабое место на сегодняшний день в нашей совместной работе, – отметил заместитель председателя Луганской ОГА Анатолий Репицкий. – Среди основных инвестпроектов в рамках еврорегиона – создание логистического парка с таможенными терминалами «Чертково-Меловое», организация функционирования транспортно-логистического кластера на территории Донецкой и Ростовской областей, организация пунктов перехода в приграничных районах, проект очистки реки Северский Донец, строительство дороги Донецк–Луганск–Изварино… К сожалению, по большому счету – это все. У нас нет ничего наработанного сегодня в сфере АПК, у нас нет абсолютно до конца выверенных предложений по внутриобластной кооперации, таким образом, чтобы мы давали друг другу возможность развиваться, что-то друг у друга покупая или продавая, развивая свой экспортный и импортный потенциал. В общем, у нас нет наработок по ряду направлений. Впереди у нас подготовка ко второму заседанию совета. На заседании совета, мы надеемся, будут присутствовать президенты обеих стран. Нам нужно не просто формально представить еврорегион, а показать экономически обоснованные, реальные и на выходе результативные именно инвестиционные, инфраструктурные, кооперативные проекты. Я призываю активизировать эту работу именно в этом направлении».
Поддержала Анатолия Репицкого и и.о. заместителя председателя Донецкой ОГА Марина Черенкова, отметив, что прежде, чем говорить об инвестиционных проектах, следует спросить у бизнеса, чего они желают.
«Я полностью согласна, что мы недорабатываем. Но здесь есть причинно-следственные связи. Бизнес идет от потребностей. Потребность еще досконально не изучалась», – рассказала и.о. заместителя председателя Донецкой ОГА Марина Черенкова. – Мы должны свести бизнес. Было бы неплохо, если бы на следующем заседании Секретариата встретились представители торгово-промышленных палат. Чтобы они предложили свои варианты, потому что мы, как государственные чиновники, можем предлагать большие и интересные проекты, которые не будут интересны бизнесу».
Идти «фронтом»
А вот вопрос загрязнённости реки Северский Донец на сегодня является одним из проблемных как для украинцев, так и для россиян. Поэтому его решению совет еврорегиона намерен уделить особое внимание. Уже сегодня есть немало наработок и проектов. И вроде бы как заручились поддержкой президентов двух стран, но проблема так и не двинулась с мертвой точки.
На заседании Секретариата заместитель начальника государственного управления охраны окружающей среды в Луганской области Александр Тарахкало представил обновляемую «Межрегиональную экологическую программу охраны и использования вод бассейна р. Северский Донец», рассчитанную на 2011–2015 гг. Необходимость её реализации была утверждена на встрече президентов Украины и России в Харькове в апреле 2010 года. Согласно программе, комплекс мероприятий, включающий расчистку русла в пределах 50 км от границы, защиту населённых пунктов от подтопления, ремонт и переоборудование очистных сооружений, совершенствование существующей системы мониторинга вод и источников их загрязнения, улучшение гидрологического режима и санитарного состояния, разработку программы обращения с отходами, которые влияют на качество воды, поможет перейти от четвертого к третьему уровню загрязнённости реки. На реализацию проекта только со стороны Луганской области необходимо вложить порядка 682 млн. грн.
Есть свой аналогичный проект по очистке реки Северский Донец и у ростовчан. По словам председателя комитета по охране окружающей среды и природным ресурсам Ростовской области Григория Скрипки, единственный вопрос, который не вызывает разногласий, это вопрос экологии, согласно проекту, затраты на очистку реки составят примерно 12,5 млрд. руб.
Правда, существует проблема непонимания поставленных целей программы в Министерстве финансов и Министерстве экономики РФ. В профильных министерствах предлагают включить мероприятия по очистке Северского Донца в ряд других программ, большинство из которых просто не готовы, да и с их финансированием тоже ничего неясно.
Тормозят процесс и в украинских профильных министерствах.
«Сроки разработки программы министерствами и правительством Украины уже истекли, поэтому мы, луганская сторона, имеем полное право обращаться к Президенту о невыполнении президентского поручения. При личной встрече губернатора Луганской области и Президента Украины письмо от трех губернаторов передадут главе государства», – отметил Анатолий Репицкий.
Члены Секретариата предложили объединить усилия трёх областей, чтобы разработать единую программу «спасения» Северского Донца и презентовать её президентам Украины и РФ на заседании совета еврорегиона.
Как подчеркнула Марина Черенкова, каждый по своим направлениям лоббирует, но фронтменом выступает еврорегион «Донбасс».
«Мы не будем больше точечно работать, мы идем «фронтом», – отметила она.
Кроме того, на заседании Секретариата еврорегиона «Донбасс» рассмотрели вопросы открытия межгосударственного железнодорожного пункта пропуска «Ольховая – Разъезд Карьер 122 км» и возобновления движения дизель-поезда в этом направлении, а также обеспечения постоянного пропуска жителей Ростовской и Луганской областей в местах пересечения границы «Можаевка – Герасимовка» и «Маноцкий – Югановка».
«По договоренности губернаторов Луганской и Ростовской областей премьер-министру Украины Азарову, министру иностранных дел Российской Федерации Лаврову, главе ФСБ Бортникову мы направляли свои предложения, – рассказывает Анатолий Репицкий. – Сейчас, по договоренности двух президентов, идет пересмотр нормативно-правовой базы, касающейся границы местных и международных пунктов пропуска. 40 тысяч нормативных актов Украины и России мы уже посчитали, регулируют вопросы приграничных и таможенных отношений. В большинстве своем они разные. Нужно разобраться, какие разночтения есть между нами, иначе мы никогда не сможем торговать, – не ввозить, не вывозить, как бы мы этого не хотели. Сегодня, например, в Луганской области из 49 пунктов пропуска работает только 9, остальные или не оборудованы, или по пограничным и таможенным правилам не могут использоваться. Кроме того, «больная» тема – пункт пропуска «Ольховая–Разъезд». На сегодня он не обустроен, но он там исторически сложился. Там ходил дизель-поезд, но с российской стороны идет полным ходом разборка железнодорожных путей, собственно проехать можно только до моста за Ольховой. На сегодня у нас масса обращений. Но мы сделали все, что могли. Выход здесь один: обратиться в межгосударственную комиссию с обеих сторон о том, чтобы эти вопросы были учтены при выработке новых межгосударственных нормативных документов».
Как отметил начальник отдела аппарата главы администрации Ростовской области Александр Москаленко, пункт пропуска «Ольховая–Разъезд Карьер 122 км» просто необходим, пусть он не оборудован и будет работать по временной схеме – но он, главное, будет.
Сегодня россияне готовы помочь. Действует государственная программа, согласно которой они оборудуют пункты пропуска. А коль у Украины нет денег на это – предлагают «дружить».
«Мы поддержали ваше предложение о том, чтобы внедрить упрощенный механизм пересечения государственной границы жителями области, а не приграничных районов. Например, люди просто, предъявляя паспорт, пересекают границу, – говорит Александр Москаленко. – Мы пошли дальше – говорим: раз денег нет у вас на оборудование пунктов пропуска, Украина пока не может себе этого позволить, а у нас есть такая возможность, и мы построили себе пункты пропуска, оборудовали их, давайте будем совместно нести службу на наших пунктах. Провели эксперимент на «Куйбышево 2». Еврорегион должен поддержать его. Эта, какая же экономия средств! А дальше предложили для наших жителей приграничных субъектов ввести специальные электронные карты. Но дальше начинаются проблемы с таможней при упрощенном пересечении границы… Я предлагаю провести отдельную встречу по этому вопросу. Это может быть одним из инвестиционных проектов еврорегиона – оборудование пунктов пропуска на своих территориях по европейским образцам и т.д. Давайте туда вложим деньги – и создадим всю инфраструктуру. Тысячи людей едут в Крым из России на отдых и в очередях сутками стоят. Пусть стоят в оборудованных местах, где есть условия для отдыха. Давайте предложим нашим предпринимателям поучаствовать. Впереди Евро-2012, Зимние Олимпийские игры «Сочи-2014»… К сожалению, в планах росграницы сегодня нет пункта оборудования «Ольховая–Разъезд Карьер 122 км», РЖД отказывается обслуживать дорогу – говорят, что экономически нецелесообразно. А может быть, экономическая целесообразность не всегда может подменить социальную значимость этого объекта? Это может привести к тому, что Тарасовский район и ваши близлежайшие территории просто умрут, потому что, действительно, это единственная дорога – дорога жизни, осталась в этом районе. Необходимо разговаривать с железнодорожниками. Если еврорегион не откроет границы, толку от ваших инвестиционных проектов не будет».
Кроме государственных средств, еврорегион «Донбасс» планирует для реализации проектов привлечь и деньги Европы. Представители областей-участниц межрегионального объединения обсудили условия вступления еврорегиона «Донбасс» в Ассоциацию европейских приграничных регионов. Вступление в данную организацию позволит занять позицию, как активного участника международной политики, принимать участие в тех мероприятиях и в тех проектах, которые инициирует ассоциация. А еще это в первую очередь допуск к европейским фондам Евросоюза. И хотя получение дополнительных средств – задача не из легких, участники решили не отступать от задуманного и добиваться желаемого любым путем.
В общем, сегодня полным ходом еврорегион «Донбасс» готовится к своей презентации, от которой многое зависит.
Отмечают: если готовить обращение к президентам двух государств, предложения должны быть конкретными. Президент Украины Виктор Янукович и президент России Дмитрий Медведев должны понять с полуслова – какие проекты необходимо реализовать, сколько нужно средств, в чьи полномочия входит решение проблем и кто тормозит процесс. Ждут новых распоряжений… И может, уже в октябре колесо трансграничного сотрудничества, наконец, завертится быстрее.
http://www.pravda.lg.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=2229ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
ВІДБУВСЯ ПЛЕНУМ ЖИТОМИРСЬКОГО ОБКОМУ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ
«Рупор Житомиру», 26.07.2011
До Житомира приїхав і взяв участь в роботі пленуму перший секретар Центрального комітету Компартії України, лідер фракції комуністів у Верховній Раді Петро Симоненко.Розглянуто поточні питання розбудови партії та роботу партійних низових організацій в роз’ясненні рішень 44 з’їзду.
Житомирська обласна партійна організація в Києві в Палаці культури і мистецтв, де відбувся за твердженням комуністів, історичний 44 з’їзд партії в числі делегацій із регіонів була найчисельнішою. Це покладає велику відповідальність і сьогодні працювати більш ефективніше та здійснювати програмні документи.
Микола Тимошенко - перший секретар Житомирського обкому партії:
«Головний акцент нашої роботи, це розбудова партії, створення нових осередків, ця робота успішно здійснюється. Лише в минулому році прийнято до партії більш як 2 тисячі нових представників на 178 зросла чисельність партійних осередків. Працюємо на омолодження партії і нині 27,7% членів партії це молоді люди до 30 років».
Виступаючи на пленумі перший секретар ЦК Компартії України Петро Симоненко зупинився на важливих завданнях роботи щодо виконання рішень з’їзду. Уже сьогодні здійснюється підготовка до чергових парламентських виборів. Робота така відповідальна і повсякденна і тут зупинок, як відзначалось, в роботі не може бути.
Петро Симоненко - перший секретар ЦК Компартії України:
«Я переконаний, що і наші нові здобутки, а вони вже є, послужать подальшій розбудові партії. Люди розуміють, що треба боротися за своє майбутнє і в цьому ще раз переконливо засвідчили вибори одного з голів селищних рад, де переміг наш представник».
Враховано зауваження та пропозиції виступаючих на пленумі членів партії та прийнято рішення щодо активізації зусиль та виконання програмних завдань.
http://ruporzt.com.ua/politica/29892-vdbuvsya-plenum-zhitomirskogo-obkomu-komunstichnoyi-partyi-ukrayini.htmlЧИ ПОСУНЕТЬСЯ «ПЛАТФОРМА ОБ’ЄДНАНИХ ПАТРІОТИЧНИХ СИЛ» ДАЛІ ЗА ІВАНО-ФРАНКІВСЬК?
Катерина Волошин, «Галичина», 23.07.2011, Івано-Франківська обл.
Представники понад 30 громадських та релігійних організацій Прикарпаття обговорили в обласній «Просвіті» проект платформи об’єднаних патріотичних сил.Її мета, як поінформували організатори, — забезпечення політичної можливості приходу до влади людей, готових і спроможних її здійснювати відповідно до інтересів суспільства, а не з власної користі або групової чи кланової вигоди.
Для досягнення цієї мети вироблено основні засади координації та спільних дій об’єднаних патріотичних сил України. Надалі головним і постійним орієнтиром для діяльності мала б стати духовність, фундаментом якої слугуватиме помісна християнська Церква в Україні та шанобливе ставлення до інших релігійних течій. Українська родина розглядається як основа виховання нинішнього та наступних поколінь.
Учасники зібрання вважають, що серед найважливіших завдань нації є подолання корупції. Це буде важливий крок до реалізації принципу справедливості, який дасть зелену вулицю для проведення реформ в Україні. Принциповим у сфері економіки, на думку учасників заходу, є питання про співвідношення між державним і приватним капіталом. Стратегічно важливі підприємства, сировина, окремі види продукції не можуть бути зосереджені в руках олігархів. Також держава залучатиме інвесторів на збанкрутілі та закинуті підприємства. Представники громадськості переконані, що торгівля землями сільськогосподарського призначення на сьогодні є недопустимою, а широкомасштабна кооперація у поєднанні з впровадженням новітніх технологій дозволить Україні стати провідною у сфері виробництва екологічно чистої продукції, істотно підвищить зайнятість населення. Європейська та євроатлантична інтеграція за умови збереження української ідентичності й національних традицій та забезпечення рівноправних взаємовигідних відносин із сусідами повинні бути головними пріоритетами зовнішньої політики України, переконані організатори.
У зібранні взяли участь і представники традиційних українських Церков. Владика УГКЦ Софрон Мудрий, благословляючи та підтримуючи основні ідеї платформи, наголосив на важливості спільних дій та консолідації патріотичних сил України.
Координатором реалізації платформи об’єднаних патріотичних сил в області обрано голову ГО «Український шлях» Мирослава Давидіва. Головував на зібранні чільник обласної організації ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Степан Волковецький.
Зібрання ухвалило взяти за основу запропонований проект рішення, доопрацювати його в робочій групі і до кінця місяця винести на затвердження.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[tt_news]=16104&tx_ttnews[backPid]=24&cHash=789801bc0aОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПОДВЕЗ НАЧАЛЬНИКА ДО КОНТОРЫ И ОБЕСПЕЧИЛ ЕМУ МЕСТО В СПИСКЕ КОРРУПЦИОНЕРОВ
Людмила Радева, «Крымские известия», 23.07.2011
1 июля 2011 года вступил в силу Закон Украины «О принципах предотвращения и противодействия коррупции».Он существенно отличается от действовавшего ранее антикоррупционного закона. Положения нового документа во многом европеизированы, конкретизированы, в нем впервые вводится такое понятие, как «конфликт интересов», и значительно расширен круг субъектов, на которые он распространяется.
Фактически все, кто имеет отношение к бюджету, в том числе работники образования и медицины, становятся «клиентами» закона. Разумеется, среди них и должностные лица органов местного самоуправления. Именно они в последние годы занимают более 80% в списках коррупционеров.
Когда в Верховном Совете АРК на семинаре по применению и соблюдению Закона Украины «О принципах предотвращения и противодействия коррупции» озвучили этот факт, в зале поднялся шум. Собравшиеся на учебу должностные лица городских, сельских, поселковых советов автономии, районных советов г. Сим-ферополя таким образом выразили несогласие с этими цифрами. А возникает такая статистика не на пустом месте. Многие нарушения, расцениваемые как коррупционные деяния, происходят из-за недобросовестности или халатности. Чаще всего председатели советов попадают в «черный» список за то, что без решения сессии подписывают приказ о выделении премии, скажем, гривен в 200. Разумеется, главные коррупционеры в нашей стране оперируют не такими суммами и сидят они не в сельских советах. А под статьи закона местные руководители попадают чаще всего по незнанию. Чтобы устранить эти пробелы, и проводится в Верховном Совете АРК уже второй раз по инициативе Ассоциации органов местного самоуправления Автономной Республики Крым и г. Севастополя и Постоянной комиссии ВС АРК по нормотворческой деятельности, организации работы Верховного Совета и связям с общественностью семинар на эту тему. В нем участвовали председатель профильной парламентской комиссии Ефим Фикс, начальник управления государственной службы Главного управления государственной службы в АРК и Севастополе Владимир Артеменко, представители юстиции, правоохранительных и силовых органов.
Если прежний антикоррупционный закон применялся только к факту, то в нынешнем (это видно даже из его названия) заложен ряд мер, направленных прежде всего на предупреждение и профилактику нарушений. Это, по мнению Владимира Артеменко, более эффективный подход к борьбе с коррупцией. Однако, чтобы не нарушать закон, следует хорошо его изучить. Тем более что он предусматривает очень строгие меры наказания. Если раньше коррупционерам грозил лишь административный штраф, то теперь вводятся все виды ответственности вплоть до уголовной. А соучастником коррупционного процесса считается и тот, кто не проинформировал об известном ему факте нарушения. Кстати, получив это «звание», можно попасть в Единый государственный реестр коррупционеров, создание которого планируется. И уже с 1 июля 2011 г. специальную проверку проходят все, кто претендует на должность в системе государственной службы.
Участники семинара также получили информацию об ограничениях, касающихся использования служебного положения, совместительства (для госслужащих оно запрещено) и совмещения с другими видами деятельности, получения подарков, а также о правовых рамках, связанных с работой родственников. Кстати, на село последнее ограничение законодатели не распространили (в отличие от поселков городского типа).
И все же некоторые вопросы остались открытыми. Как, например, быть отцу — председателю совета, если среди подчиненных его дочь, находящаяся в декретном отпуске? Уволить ее, как того требует закон о коррупции, но нарушить Трудовой кодекс?!..
Отныне следует внимательнее относиться к благотворительности. Чтобы не было сомнений, что помощь направлена на пользу всей громаде, а не лично ее руководителям, она должна проходить через специальный фонд, который сейчас есть далеко не во всех советах. Иначе даже ремонт крыши в здании сельсовета может расцениваться как взятка.
К такого рода деяниям относится, кстати, и подвоз на работу руководителя совета лицом, в обязанности которого это не входит. То есть получается, нельзя «подбросить» любимого начальника на личном автомобиле до конторы, даже если это по пути.
Неужели начнется «борьба» именно с такого рода «коррупционерами»?! Эти опасения несколько развеял глава профильной парламентской комиссии Ефим Фикс. Подводя итоги заседания, он отметил, что идет наработка практики реализации закона и поиска механизма по недопущению действий, которые впоследствии будут трактоваться как нарушения закона. Он призвал органы местного самоуправления, правоохранительные и судебные структуры стать партнерами, чтобы выработать общее понимание заложенных в документе норм, и предложил издать сборник с ответами на все поступающие с мест вопросы, касающиеся применения закона.
Конечно, необходима и широкая разъяснительная работа через средства массовой информации, уверен Е. Фикс. Он отметил значение законов «О принципах предотвращения и противодействия коррупции» и «О доступе к публичной информации» для искоренения злоупотреблений на местах.
Заинтересованы в этом и представители органов местного самоуправления. «Коррупция разрушает государство, унижает каждого человека, который вынужден защищать свои интересы на основе теневых отношений», — эти слова президента Виктора Януковича близки и понятны всем. По словам участников семинара, они готовы исполнять закон. Единственное, о чем беспокоятся, чтобы при его применении строго соблюдалось единообразие, не было двойных стандартов, когда одного считают коррупционером за использование служебного телефона, а другой задействован в теневых схемах и «ворочает» миллионами бюджетных средств, но выходит сухим из воды.
http://www-ki.rada.crimea.ua/index.php/2011-03-13-12-04-23/1363-2011-07-25-07-32-51ЕКОНОМІКА
КУКУРУДЗОЮ ВДАРИЛИ ПО ГАЗОВОМУ УЗАЛЕЖНЕННЮ
Ігор Лазоришин, «Галичина», 26.07.2011, Івано-Франківська обл.
У Коломиї спорудять першу біоенергетичну установкуМинулого тижня сесія Коломийської міської ради прийняла рішення про надання в оренду львівському ТзОВ «Західноукраїнські газові технології» шестигектарної земельної ділянки для спорудження біоенергетичного підприємства, яке використовуватиме кукурудзяну біомасу для одержання теплової та електричної енергії. Біоенергетичну установку європейського взірця фірма змонтує у промисловій зоні міста, і це, на думку керівництва Коломиї та підприємців-інвесторів, може урухомити розвиток супутньої господарської інфраструктури та реанімувати вже існуючі промислові потужності міста.
— Вартість проекту, — каже міський голова Коломиї Ігор Слюзар, — не така вже й колосальна — 650 тис. євро. Але якщо, окрім власне біоенергетичної установки, врахувати всю виробничу структуру проекту, то суму можна подвоїти — понад мільйон євро. Запровадження таких біоенергетичних заводів різноманітної модифікації в Європі вже нікого не здивує. Наприклад, лише в Німеччині їх майже 90. Ви знаєте, що державна програма передбачає в Україні до 1 січня 2014 року не менше 10% виробництва електроенергії і теплової перевести на альтернативні джерела.
— Коломия вже давно відмовилася від централізованого опалення. Нащо містові така біоенергетична установка?
— Завод нам потрібен однозначно. Наприклад, навколо майбутнього виробництва маємо 18 га вільної землі, а це добра перспектива для запровадження тепличного та рибного господарств з використанням теплової енергії з біоенергетичної установки та ін. Та й, зрештою, будівництво установки дасть містові 30 робочих місць. Ми чекаємо інвестора і сприяємо його приходові. Бо в цьому районі, до речі, вже не перший рік як місто надало ділянку для зведення сміттєзаводу, але й досі будівництво не почалося.
— А звідки підприємці братимуть сировину?
— Для роботи однієї такої біоенергетичної установки потрібно 900 га кукурудзяного поля. З кукурудзяного бадилля найкращий вихід біогазу, і у наших краях це найбільш ефективна сировина для такої установки. А підприємців влаштовує будь-який варіант — чи брати угіддя в оренду і самотужки вирощувати кукурудзу, чи давати роботу людям. Біоенергетична установка працюватиме на біогазі та вироблятиме передусім електроенергію, а також теплову енергію. Такий заводик не потребує для роботи багато електроенергії — десь третину виробленої. А решта надходитиме в мережу обленерго. Фірма матиме реєстрацію в Коломиї і платитиме за оренду землі, податки із зарплати та з прибутку. Рішенням сесії передбачено, що всі роботи підприємці повинні завершити за два роки. Думаю, що й вони поспішатимуть, аби не втратити шанс працювати за «зеленим тарифом»...
За інформацією керівника проекту Володимира Сокирка, почати роботи зі зведення біоенергетичної установки в Коломиї фірма планує або вже восени цього року, або навесні наступного. «Річ у тім, що проект включає десять таких біоенергетичних установок — в Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях. Тож маємо ще значний обсяг підготовчих робіт. Якби ж то всі працювали так відповідально, як місто Коломияѕ А загалом весь процес — від монтажу до пуску — займе не більше року»,— прокоментував Володимир Сокирко.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[tt_news]=16142&tx_ttnews[backPid]=24&cHash=1e1e2a02d7ЩОБ НЕ МІЛІЛА МОЛОЧНА РІКА ЧЕРНІГІВЩИНИ
Анатолій Мирошниченко, «Високий вал», 26.07.2011, Чернігівська обл.
Подальший розвиток тваринництва – це й потужний стимул для зростання родючості землі.Питання не настільки риторичне, як здається на перший погляд. З ностальгією згадуємо роки дитинства, коли кожен з нас, незалежно від того, жив він у місті, чи в селі, міг досхочу напитися цільного, запашного і натурального коров’ячого молока – за доступною ціною.
А сільські дітлахи мали в цьому суттєву перевагу – могли скуштувати особливо корисного для здоров’я – щойно з-під корови, пінистого парного молока. Я теж родом із села, і незабутній смак того цілющого продукту і досі в пам’яті.
А своїй кремезній козацькій статурі, за висловом моєї незабутньої бабусі, я зобов’язаний саме тому чудодійному напою, якого пощастило досхочу напитися в дитинстві.
Нині, в незалежній Україні розмаїття продуктів харчування просто вражає. Зайдеш у сучасний супермаркет у великому місті чи в звичайну крамницю у відділеному селі – товару з яскравими етикетками і незвичними назвами –якби твій гаманець витримав. А спробуй знайти натуральне цільне молоко – оте саме, про яке йшла мова вище. Щоб не було в ньому, всіляких хімічних домішок та консервантів.
Скажемо відверто, що такі справжні делікатеси, як і домашній сир, масло та сметану можна зараз купити лише на базарі, причому, значно дешевше, ніж у магазині. І чому зникли з конвеєрів молочних комбінатів доступні за ціною і високоякісні молочні вироби?
Та куди ж поділася якісна натуральна продукція, яка ще донедавна була на прилавках магазинів? Давайте з’ясуємо. Розкрутивши довгий ланцюжок від сировини до готової продукції, з’ясовується, що і на якість, і на кількість товару істотний вилив має нестача сировини. А звідки ж взятися тому молоку, якщо поголів’я корів з кожним роком зменшується на кілька тисяч голів. Зараз їх, за даними головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, в усіх категоріях господарств налічується близько 144 тисяч. В багатьох колишніх колгоспах колишніми стали і ферми.
На очах дрібнішає і сільська череда. До глибини душі зворушив мене історія, почута від колег – депутатів з Ріпкинського району – там у селі Чудівка лише одна корова на все село, яку з любов’ю утримує дбайлива господиня Наталія Розенко та з сумом розповідала, що в селі вогник життя жевріє заледве в двох десятках осель. А скільки таких поліських сіл на теренах області, де не лише корів, а й людей не залишилося?
Відроджується молочна галузь
Хоча в тому ж Ріпкинському районі є й позитивні приклади. В СГ «Крокус», яке очолює депутат районної ради Володимир Герасенко, з року в рік нарощують молочне поголів’я, вводять в дію відремонтовані тваринницькі приміщення. А сіна цього року, не дивлячись на несприятливі погодні умови початку літа, заготовили стільки, що навіть відправляють його на «експорт» (як жартома кажуть в господарстві) – тобто, продають всім бажаючим і в районі, і за його межами. Причому, вже готовим – в рулонах, і з доставкою додому, ще й недорого.
Слід зазначити, що курс на відродження тваринництва, і зокрема, молочного скотарства, для чого на Чернігівщині є всі умови – це стратегічний напрям обласної державної адміністрації та обласної ради по розвитку агропромислового комплексу та зміцненню економіки нашого краю, а особливо – відродженню села на принципово новій основі. Голова Облдержадміністрації Володимир Хоменко визначає цей напрям як один з пріоритетних в своїй діяльності. На це ж націлює і керівників виконавчої влади в районах, заохочуючи творчий підхід до справи, залежно від конкретних умов кожного регіону. Де вигідно розвивати невеликі індивідуальні та фермерські господарства, а де – створювати потужні тваринницькі комплекси із залученням потужних інвесторів, науковим веденням племінної справи. Це дає відчутні результати.
Так, лише за останні роки введено доїльні комплекси у товаристві «КрокУкрзалізбуд» та «Агрікор-холдинг» в Прилуцькому районі, «Агросервіс» (с. Плиски) Борзнянського району, ведеться реконструкція корівників та збільшується поголів’я у ТОВ «Красносільське молоко», закуповуються високопродуктивні нетелі та корови в ДП «Іванівка» цього ж району. У Менському районі восени цього року стане до ладу сучасний доїльний зал в СК «Авангард». Планується будівництво та реконструкція МТФ в СФГ «Бутенко». В Коропському районі за два роки збудовано два новітніх доїльних зали. А всього в області до кінця нинішнього року має завершитись будівництво десяти доїльних залів. Не дивина у наших селах і по 10, і по 20 і навіть по 50 корів на обійсті, як, насамперед, у сім’ї Лощин з села Максимівка в Ічнянського району. Доять апаратами, встановлюють холодильники, дружно працюють всією сім’єю та мають солідний прибуток.
Звичайно, потужних виробників люблять і потужні переробники. Куди вигідніше пригнати великого молоковоза в одне господарство та забрати відразу 10-12 тонн молока, ніж ганяти його по селах та збирати по бідону. От і накривають територію області в літній сезон до 28 молокозаводів – і своїх, і з сусідніх областей. Окрім Чернігівського, Бобровицького, Куликівського, які вже давно зажили доброї слави і в колективних, і в приватних господарів, впевнено почувають себе, особливо у південних та східних районах Яготинський молокозавод Київської області, Роменський та Шосткинський – Сумської, Пирятинський – Полтавської. І, змагаючись за ринки продукції, наввипередки обіцяють вищу ціну. Ось тут і починається саме цікаве: чим більше молока можна взяти на одному місці, чим ближча відстань до цього самого місця, чим вища його якість (охолоджене), тим вища ціна. Звичайно, розмір її – це комерційна таємниця кожного підприємства. Але достеменно відомо, що для великих товаровиробників вона навіть влітку досягає зимового рівня – 3 і вище гривні за кілограм базисної жирності. А от індивідуальним власникам корів перепадає ледь не вдвічі менше – нині більшість молокозаводів області купують у них продукцію в середньому по 1 гривні 80 коп. Хоча й така ціна не лякає справжніх господарів.
Винахідлива селянська арифметика
Чи можна вплинути на закупівельну ціну молока? Питання доволі складне. Адже молоко – це такий товар, який не потримаєш довго і сам всього не вип’єш. Треба кудись продавати, або переробляти. Підприємливі селяни, для багатьох з яких корівчина – єдине джерело прибутку, виготовляють різні молочні продукти, наймають гуртом транспорт та везуть на базари Чернігова, Києва, де вигідно їх продають. У кого ж нема сил і здоров’я кудись їхати – здають заготівельникам на місці, щоб хоч на сіно вторгувати. Ось така виходить селянська арифметика.
Щоправда, в багатьох районах і багатьох селах селяни вже згуртовуються, об’єднуються в кооперативи, щоб легше було відстоювати свої цінові інтереси.
А в Куликівському районі, в селах Дрімайлівка та Авдіївка, активні та грамотні власники корів, які на «ти» і з сучасними технологіями, і з Інтернетом, знайшли на одному з сайтів надійного інвестора-закордонний благодійний фонд, який суттєво допомагає їм у веденні домашнього господарства. Зокрема, вони безкоштовно отримали високопородних телиць, виростили з них корів, а теляток – теличок так же безкоштовно передають односельцям (така обов’язкова умова інвесторів-благодійників). Побільше б нам таких! Як позитив, слід відзначити, що й окремі далекоглядні переробники, які дбають не лише про сьогоднішній день, а й про майбутнє своїх підприємств, також створюють під своєю егідою кооперативи, членами яких є власники корів. Це, зокрема, СВК «Молоко Мена», де учасникам кооперативу надають всебічну допомогу в утриманні худоби, здійснюють доплату за здане молоко. Забезпечувати впровадження новітніх технологій у веденні тваринництва активно допомагають депутати районних рад та постійної комісії з АПК обласної ради.
Ініціатива – запорука успіху
Безперечно, у стабільності молочного ринку, збільшенні виробництва молока в усіх категоріях господарств не менш зацікавлені і переробники. Адже більшість підприємств нині потерпають від нестачі сировини і борються буквально за кожного здавача. Не всі витримують цю жорстку конкуренцію. Але є в області й такі підприємства, які впевнено тримаються на плаву в бурхливому ринковому морі. Це, насамперед, ВАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла (директор-депутат обласної ради Віктор Кияновський), який утримує свої позиції з виробництва молочної продукції та ВАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат», де постійно працюють над розширенням виробничих потужностей та з появою нового цеху у грудні 2010 року виробництво продукції зросло щонайменше на 5 млн. грн. Та й в цілому молочна галузь області – за обсягами виробництва одна з найбільших в Україні. В минулому році Чернігівщина мала 528 тис. тонн молока. Це десята частина того, що виробляється в Україні.
А щоб не міліла в області молочна ріка і впевнено почувалися виробники, переробники та споживачі, треба наполегливо працювати по всіх напрямках. Адже подальший розвиток тваринництва – це й потужний стимул для зростання родючості землі, бо саме тваринницька галузь постачає на поля цінні органічні добрива, яких не замінить ніяка хімія. Тож, як мовиться, буде хліб і до хліба та достаток у кожному домі.
Автор - депутат Чернігівської обласної ради.
http://newvv.net/politics/region/212095.htmlТОЧКА ЗОРУ
РЕФОРМЫ — ВРАГ СУЩЕСТВУЮЩЕЙ ВЛАСТИ, НО ОДНИ ВСЕ ЖЕ СПОСОБНЫ ИХ ПРОВОДИТЬ, А ДРУГИЕ — НЕТ
Людмила Радева, «Крымские известия», 26.07.2011
«Готово ли наше общество воспринять инициативу власти по реформированию страны, что принесут перемены?»«Реформы — враг существующей власти» — эту известную еще с древних времен истину напомнил добрый друг нашей редакции, крымский политолог Александр Форманчук, когда мы начали с ним разговор о реформах в Украине. Вместе с опытным политиком попытались разобраться, готово ли наше общество воспринять инициативу власти по реформированию страны, что принесут перемены?
— Александр Андреевич, почему отношение к реформам, необходимость проведения которых в Украине столь очевидна, так неоднозначно?
— Реформы никогда не воспринимаются обществом — это естественное состояние. Реформы всегда болезненны, затрагивают пусть плохую, но привычную жизнь людей. Наш народ также приспособился, знает, где и как решаются вопросы, кому и сколько для этого надо дать. Да, люди по этому поводу ругаются, чертыхаются, но тем не менее привыкли так жить. Это устоявшиеся связи и существует страх, что их нарушат, а непонятно какие создадут взамен.
Власть, начинающая реформы, всегда очень рискует. Все знают, чем это обернулось для Столыпина в царской России. Подобных примеров множество и в других странах.
Но реформы в Украине не то что крайне необходимы — они опоздали как минимум лет на десять. Их должен был начать еще Леонид Кучма во второй срок своего президентства — в 1999 году. Он это понимал и даже что-то пытался сделать. Но ему помешали кампания «Украина без Кучмы», кассетный скандал, история с «кольчугами» и, как следствие, международная изоляция. Кучма, к сожалению, дрогнул и не стал заниматься реформами предметно.
— Что помешало Виктору Ющенко? Помнится, идя в президенты, он декларировал масштабное реформирование.
— Проблема Ющенко заключалась в неспособности что-то делать. Помните административную реформу, затеянную человеком из его команды Романом Бессмертным? Она была настолько громоздкой и непонятной, что, едва начавшись, приказала долго жить. А до всех остальных преобразований у «оранжевых» руки просто не дошли. Они погрязли в борьбе за власть внутри самой власти, и это заблокировало проведение осмысленных реформ.
— Почему президент Виктор Янукович все же отважился на реформы вопреки формуле, что они — «враг существующей власти»?
— Виктор Янукович вынужден на это пойти, ибо рискует стать президентом, при котором государство может прекратить свое существование. Реформы сегодня — это уже не выживание власти Януковича, как было прежде, а государства в целом. Украина утратила все внутренние резервы развития, причем не приобретенные за 20 лет, а унаследованные еще с распадом Советского Союза. Мы живем на старой инфраструктуре — старые дороги, жилой фонд, канализация и водопровод. Грубо говоря, мы паразитировали на всем этом 20 лет. Частный капитал набивал карманы, грабя это наследие. Черная металлургия и химическая промышленность, не модернизированные до сих пор, и производство зерна — все, на чем эти годы держалась Украина. Если не проводить реформы и дальше, то еще осталось от силы десяток лет, и это государство может в очередной раз заявить о своей несостоятельности, как уже не раз бывало в истории.
Для Януковича реформы — вопрос сохранения государства и выживания в нем его власти. И ему ничего не остается, как идти на преобразования.
Народ их не понимает, поскольку не привык жить «в эпоху перемен». Тем более что они инициируются в условиях незавершенности накопления первоначального капитала или, как говорят в народе, дерибана. И власть остается главным ресурсом распределения частной собственности, которая у нас все еще не живет по своим законам, она не укоренилась, значит, ее еще можно перераспределять. Потому и происходят рейдерские захваты. На этом фоне кланово-олигархической модели капитализма, являющейся следствием постсоветского распределения, возник колоссальный дефицит доверия народа к власти. Даже отчуждение и ненависть. За 20 лет люди уже столько раз разочаровывались во власти, что стали считать: вся она одинакова, и кто бы ни пришел в нее, занимаются одним и тем же и друг от друга мало чем отличаются.
Но отличие все же есть. Одни способны проводить реформы и сажать других в тюрьмы, а другие — нет. Хотя у Ющенко и Тимошенко такая возможность была, но лозунг майдана «Бандитам — тюрьмы!» так и остался нереализованным, потому что «оранжевые» на это оказались не способны.
Надо отдать должное нынешнему руководству Украины — оно в состоянии это сделать.
— Нынешняя власть перешла от деклараций к делу. Как бы вы оценили первые шаги по реформированию страны? Все ли правильно?
— Может ли сегодня власть быть идеальной и провести идеальные реформы? Нет, конечно. Она их делает ровно настолько, насколько позволяет сама ситуация в стране, плюс никто не поступается частными интересами. Отсюда возникают глубокие противоречия внутри самой властной иерархии. Мы знаем, что элита неоднородна и вокруг Януковича есть разные кланово-олигархические группировки. Поэтому найти золотую середину практически невозможно. Те, кто у власти, проводят реформы так, как им позволяют собственные интересы — это, во-первых. Во-вторых, интересы государства и, в-третьих, интересы людей. Их все равно приходится учитывать, ибо в противном случае народ может взяться, как говорят, за вилы.
Одновременно у нас задекларировано очень много реформ. Конечно, это неправильно, но неизбежно, потому что до сих пор ничего не делали. Вот и приходится вести одновременно двадцать реформ, что невозможно. Поэтому некоторые только объявлены, сделан первый шаг и все. Например, в административной реформе осуществлены пока лишь прикидки: сокращение госаппарата.
— Это принесло какую-то пользу?
— Безусловно. Есть определенная экономия, стремление упорядочить саму структуру государственной службы. Но если не последуют другие шаги, то все это нивелируется. Говорят ведь: сколько чиновников ни сокращай, их количество только увеличивается.
Много шума было вокруг налоговой реформы. Несмотря на это, определенный позитив она все-таки дала. Даже то, что в нынешнем году бюджет благодаря ей получил дополнительные ресурсы, говорит о ее пользе. Другое дело, что Налоговый кодекс требует постоянной корректировки. И надо отдать должное Сергею Тигипко, он этим занимается: многие процессы упрощаются, реформа продолжается. А общество, думаю, почувствует реальную отдачу не менее чем через три года.
Пенсионная реформа, на мой взгляд, в понимании общества упрощена до банальности — до проблемы возраста. Это неправильно. Последствия пенсионной реформы ощутят на себе те, кому сегодня 35—40 лет — кто попадет под накопительную систему. Проблема Украины в том, что на одного работающего уже, можно сказать, приходится один пенсионер. В Германии, например, это соотношение 3:1. Весь мир живет по-другому. В Норвегии в прошлом году повысили пенсионный возраст до 69 лет, и общество не восприняло это так болезненно, как в Украине.
Пенсионная реформа у нас тоже будет корректироваться. На этом этапе ее задача — сократить катастрофически растущий дефицит Пенсионного фонда. С 30 млрд. грн. его планируют снизить до 17—18 млрд. Это положительный момент.
Реформа ЖКХ — самая масштабная и неудобная для власти. Для ее реализации необходимы колоссальные капиталовложения, которых нет и не будет, но власть все равно должна с чего-то начинать. Жилой фонд, унаследованный от Советского Союза, стареет, но при этом оплата за воду из проржавевших труб и другие коммунальные услуги растет. Это абсолютно неправильно. Реформа ЖКХ — слабое звено нынешней власти из-за того, что она не осуществляет ее настойчиво, как требуется.
Дмитрия Табачника ругают за реформу образования, но она все же воспринимается не так болезненно обществом, за исключением идеологических моментов. А критерием должно быть то, что у нас вузов больше, чем в ведущих странах Европы вместе взятых, и на рынке труда такое количество юристов и экономистов, которое никогда не будет востребовано. Надо привести в соответствие с потребностями экономики число выпускаемых специалистов. Дмитрий Табачник, по-моему, это делает довольно правильно, и реформа образования идет наиболее успешно из всех заявленных.
Меня волнует, что мы никак не можем подступиться к реформе здравоохранения. Все язвы постсоветского общества, все коррупционные схемы кроются именно в этой сфере. Доходы фармацевтических фирм достигают в Украине 120 млрд грн в год. Отдаем огромные деньги за лекарства, а треть из них — фальсификаты. Качество медицинского обслуживания и реальные доходы врачей тоже всем известны. У меня как у гражданина большие претензии к государству за то, что оно боится начинать эту реформу, неоправданно ее затягивает.
Власть заявила целую серию реформ и понимает, что, проводя их жестко и последовательно, может достигнуть критической точки недовольства, чем подпишет себе приговор, поэтому и не хочет излишне рисковать. Но и без осуществления реформ Украина не сможет выбраться из долговой ямы истории, в которой глубоко увязла.
Самые сложные реформы, на мой взгляд, — ЖКХ, здравоохранения, а еще земельная. Она тоже очень противоречива и соответствует кланово-олигархической модели страны. С грустью думаю, что на первом этапе, который начнется 1 января 2012 года, мы получим латиноамериканскую модель крупных латифундий. Это запрограммировано еще в период распада страны. Но крупные латифундисты, как правило, неэффективные землепользователи, поэтому модель земельных отношений придется менять. Сколько такой этап будет продолжаться — 5 или 10 лет, — трудно сказать. Земельная реформа, к сожалению, тоже опоздала и будет «мутировать».
— Что в результате получит от земельной реформы народ?
— Сельчане все-таки получат немного больше, чем имеют сейчас, когда вынуждены отдавать в аренду паи за 10 литров растительного масла и 400 кг третьесортного зерна, годного разве что на фураж или корм курам. Это же хуже, чем крепостное право! Сегодня деревенские жители — самая бесправная часть нашего населения. Говорю об этом с болью, поскольку сам из села и хорошо его знаю. Крымские села были крепкими и требовали реформирования по другому типу. Их же просто отдали на разграбление.
В результате земельной реформы положение сельчан несколько улучшится, но, думаю, народ землю все равно не получит.
Землю давно надо было делать предметом купли-продажи, а мы этот момент потеряли и дали закрепиться «теневым» схемам. Земля уже распределена, распродана, а закон лишь легализует то, что существует фактически.
— И все-таки успешных примеров реформирования немало. Ведь наша соседка Польша с этим справилась.
— Момент шоковой терапии, которую применил в Польше Лешек Бальцерович, для Украины упущен. Нам это надо было делать в конце 90-х, а сейчас такой метод не сработает. Потому и вынуждена власть лавировать, маневрировать, приступая к реформам.
Рискну сказать, что заявленные реформы займут в истории украинской государственности довольно длительный период, и провести все одновременно не удастся. Но и не заявлять их сейчас тоже крайне опасно. Потому они и идут так противоречиво, так болезненно воспринимаются обществом. В этом и заключается самая большая трудность реформ в Украине. Кто бы ни находился у власти, обречен проводить их с оглядкой на общественные настроения, уровень критичности и пытаться высчитывать ту черту, переступать которую нельзя, чтобы не потерять власть.
Сравнивать Украину с Польшей нельзя еще и потому, что у нас разная ментальность. Поляки больше адаптированы к частной собственности, а у нас советское наследие до сих пор сказывается. К тому же Украина слишком многолика. Наше государство создано на территории глубокого цивилизационного разлома, и градус критичности здесь повышается гораздо быстрее, чем в других странах.
— Изменят ли реформы украинскую ментальность? Когда это может произойти?
— Реформы должны ускорить изменения этой ментальности в сторону Европы. Речь идет о ценностях, приход к которым неизбежен. И для России в том числе.
В малом и среднем бизнесе у нас должно быть задействовано не менее 40% населения. Только тогда у страны появятся амортизаторы гашения социальных противоречий. Пока их нет. Без них и ментальность не будет меняться, а та, что есть, может сыграть злую шутку. Базовые ценности, формирующие ментальность, трансформируются в течение жизни одного поколения. Социологи утверждают, что это 35 лет. Если брать за «точку отсчета» 1991 год, то нам еще 15 лет «барахтаться». А чтобы избавиться от постсоветского синдрома, необходима смена не одного, а двух-трех поколений.
— Как же Грузии удалось справиться со своим менталитетом и преодолеть коррупцию?
— Это мифологема. Не надо думать, что в Грузии все настолько изменилось. Да, президенту Саакашвили удалось исправить ситуацию в ГАИ, милиции. Но не забывайте, что Грузия — маленькая страна, и зарплату гаишников и милиционеров там взял на себя Запад.
В данном случае стоит вспомнить Прибалтику. Там ментальность изменилась очень быстро, но положительную роль в этом сыграла историческая и генетическая память. Прибалтийцы мало пожили при социализме и всегда знали, что это чуждая им модель общества. А в Украине и России генетическую память успели разрушить, и для нас характерен постсоветский синдром, а восстановление наших традиций идет коряво.
— Вице-премьер Сергей Тигипко считает, что реформы у нас приживаются плохо, потому что предлагается «потерпеть» только народу, а власть предержащие и богатые ни в чем себя не ограничивают.
— Если бы Сергей Леонидович был честным до конца, он бы признал, что ни ему, ни его родственникам «терпеть», в том смысле как терпит народ, не приходится. Он — один из самых богатых в Украине людей.
О том, что нам «надо годик потерпеть», любит говорить и Николай Азаров. Считаю, власть не должна «жонглировать» такого рода методологией. Не надо призывать народ терпеть, а следует быть более искренними и честными. Люди прекрасно знают, что те, кто сегодня у власти, живут не на одну зарплату. Двойная мораль, к сожалению, нам тоже досталась от Советского Союза и способствует отчуждению общества от элиты. Наше население на 90% не верит власти как носительнице справедливости и добра. А просьбы к народу «потерпеть» воспринимаются как унижение. Сам же Тигипко говорит, что больше миллиона пенсионеров получают пенсию ниже 1000 грн. Не знаю, как можно жить на такие деньги.
— Корректно ли сравнивать Тигипко с польским реформатором Бальцеровичем?
— Нет. Слава Богу, и сам Тигипко не пытается этого делать. Такое сравнение в лучшем случае выглядело бы как дружеский шарж, а вообще-то это пародия. У нас нет и не может быть своих Эрхардов, как в послевоенной Германии, или Бальцеровичей, как в Польше. Да, у нас есть свой Тигипко, и хорошо, что есть хоть такой. Я ему отдаю должное, но не следует ни преувеличивать, ни преуменьшать его роль.
Еще раз хочу сказать: украинская власть делает реформы в рамках существующих возможностей, в том числе и внутри самой власти, которая тоже является жертвой постсоветского синдрома.
http://www-ki.rada.crimea.ua/index.php/2011-03-13-11-38-40/1399-2011-07-26-11-18-34НАВСТРЕЧУ ВЫБОРАМ
Евгений Положий, «Панорама», 25.07.2011, Сумская обл.
Панихиду заказывали? ПРУ шпионит за журналистами. Оригинальный банк. 8 условий для рабства.Готовь сани летом, а избирательную компанию – сразу же на следующий день после окончания выборов. Это утверждение – аксиома, разве что методы подготовки для действующей власти и оппозиции кардинально различны. Для действующей власти лучший агитатор – это результаты ее работы, для оппозиции наиболее эффективный инструмент – конструктивная критика и ловля властей на промахах. Кто будет наиболее убедителен и наиболее системен в своем убеждении, наиболее организован и последователен, тот, как правило, и побеждает на выборах. Это называется политическая борьба.
Впрочем, к состоянию, в котором находятся украинский политикум и общество, это понятие не относится. Когда идет борьба, существуют определенные правила, за которыми следят судьи. А если судьи подкуплены и не только не следят за соблюдением правил, но и активно помогают уничтожать одного из соперников, то это уже война. Улюлюканье и свист зрителей, которые купили билеты, никого не волнует. Наоборот, чем меньше зрителей придет на следующий спарринг, тем лучше. Деньги в любом случае тем или иным способом с них соберут.
Определенно, парламентские выборы, которые, согласно Конституции, должны были состояться в марте 2011 г. и которые волею Партии регионов назначены на октябрь 2012 г., могут стать похоронами Украины. Не демократии, не свободы слова, не свободы осуществления предпринимательской деятельности и других определяющих наше общество понятий, взятых отдельно или в некоторой совокупности, а всей страны. Мы на всех парах движемся к диктатуре, подобной той, которую установил в Беларуси Лукашенко – путеводной идеологической звезде действующей власти. Сегодня, когда в Беларуси арестовывают за молчание, а экономику сотрясает жесточайший кризис, иллюзии пропали, кажется, у самых искренних сторонников Батьки.
Суды над Тимошенко и Луценко – ключевые события. После оглашения приговоров, результативная часть которых наверняка шокирует многих, события приобретут необратимый характер.
Собственно, то, как проходят эти судебные процессы – это уже смертельный диагноз для государства. Государства, которое мы называем Украиной и считаем своей Родиной. Потому что после парламентских выборов 2012 г. мы окажемся в совсем другой стране, а лозунг «Будуємо нову країну» обретет свои устойчивые черты.
Чемпионат Европы по футболу, который пройдет летом 2012 г. в Польше и Украине, безусловно, прекрасная трибуна для избирательной кампании, но даже победа украинской сборной в турнире не прибавит на фоне бездарных действий власти ни единого процента.
Уже сейчас очевидно, что на этих выборах партию власти ждет беспрецедентный провал. Это очевидно даже в Партии регионов, правда, не всем, только самым умным, остальные по-прежнему живут в мире иллюзий. Поэтому самые умные в Партии регионов, безусловно, используя консультации специалистов со стороны (как дорогих пиар-специалистов из США, так и еще более дорогих кэгэбистов из России) начали масштабную подготовку.
Например, в офисы областных ячеек из Киева разосланы специальные анкеты, цель которых – глубокий мониторинг СМИ. Настолько глубокий, что от региональных офисов требуют выяснить партийную принадлежность журналистов и редакторов, их лояльность к Партии регионов и прочее. Т.е. местные регионалы, по сути, по указанию верхушки должны заняться сбором персональных данных журналистов, что напрямую нарушает статью 7 «Закона о защите персональных данных». Кто хочет ознакомиться с деталями этой замечательной инициативы, читайте, пожалуйста, это в интернет-газете «Українська правда».
Такую инициативу умов из Партии регионов можно и нужно объяснить не столько желанием знать, кто их любит, а кто нет – очевидно, что на основании этих данных будут предприняты и другие, менее прозрачные действия. И никто, кстати, не может дать гарантии, что персональные данные журналистов из офисов ПРУ не перекочуют в офисы спецслужб, и СБУ при этом – самый легкий вариант.
Впрочем, сбор персональных данных Партией регионов ведется не только относительно журналистов. Достаточно вспомнить анкеты, которые заполнялись на местных выборах 2010 г. при помощи системы сетевых агитаторов в Сумской области. Речь, напомним, идет о «пирамиде Чмыря» - скандале, прогремевшем на всю Украину и помешавшем ПРУ сфальсифицировать выборы непосредственно в Сумах. Тогда было заполнено и занесено в базу сетевых агитаторов порядка 120 тыс. данных жителей Сумской области. Как следует из нашей информации, автор и исполнитель данной аферы Никита Громыко снова прибыл в Сумы. Наверняка он будет руководить одним из направлений в избирательной кампании Партии регионов. Это даже не смешно.
Однако сбором персональных данных занимается не только Партия регионов, но и, например, некоторые банки. Делают они это, так сказать, в виде добровольной гуманитарной помощи для власти или с какой-то другой, еще более позорной целью, нам не ясно. Ясно другое: тем самым банки нарушают действующее законодательство. Приведем пример анкеты для получения карточки клиента, которую вручили нашей организации:
«Чи є серед власників або перших осіб організації (члени правління, наглядової ради, директор, головний бухгалтер, а також серед осіб, пов’язаних з ними) особи, пов’язані з політичною діяльністю? Якщо «Так», вкажіть, будь ласка, ПІБ і політичну роль таких осіб:
1. ПІБ.
2. Зв’язок з організацією (напр., директор, власник, дружина голови правління)
3. Політична роль…
Зачем солидному финансовому учреждению такие данные о своих клиентах? Куда потом передаются эти данные? Кто дал распоряжение собирать данные, которые опять же нарушают статью 7 «Закона о персональных данных». Банк, между прочим, который выдал нам такую анкету, имеет иностранных соучредителей.
Трудно, согласитесь, в таких вопросах, которые финансовое учреждение официально задает будущему обладателю кредитной карточки, не усмотреть что-то нехорошее.
И, главное, системное. Ведь это мы проигнорировали, как нормальные свободные граждане, эти пункты в анкете, а многие предприниматели их наверняка могли заполнить. Умные – прочерками, а не желающие осложнений (кредиты, депозиты и т.п.) – достоверной информацией. Заметьте, что речь в вопросах идет не просто о сотрудниках, а даже об их родственниках («…члени правління, наглядової ради, директор, головний бухгалтер, а також серед осіб, пов’язаних з ними… Директор, власник, дружина голови правління…»). Это уже шпионаж какой-то.
Кончено, в банке, если вы начнете возмущаться, вам скажут, что заполнять этот пункт не обязательно. Тогда зачем он там? Банк – учреждение строгой отчетности, и лишних движений там просто так не делают. Странно все это, не находите?
Ничего странного. Очевидно, что «проффесионалы», перелопатившие и поставившие под контроль за год уже практически всю страну, провалились – их шансы на выборах мизерны. На честных, прозрачных выборах, конечно же. На выборах, которые они себе представляют, ПРУ планирует получить парламентское большинство.
И я не вижу, что сегодня им может помешать.
1. Лидеры оппозиции сядут в тюрьму или будут лишены права участвовать в выборах;
2. Оппозиция деморализована и путем рейдерских захватов лишена материальной поддержки;
3. Все СМИ скоро будут либо куплены, либо поставлены под контроль;
4. Суды, силовые структуры полностью контролируются;
5. Новый закон о выборах, способный обеспечить результат сам по себе, скоро будет принят ВР;
6. Избирательные комиссии будут куплены;
7. Теризбиркомы и облизбиркомы будут куплены;
8. Народу наплевать на эти процессы.
Последний пункт – ключевой. Потому как при полной стагнации демократических институтов государства единственный шанс добиться честных выборов – это максимальный, глобальный контроль просто людей. То есть нас с вами. Будьте бдительны. До новых увлекательных встреч. Жизнь прекрасна. Вы готовы принять в этом участие?
http://rama.com.ua/modules/AMS/article.php?storyid=10730ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
ПОМИЛУЙ, ГОСПОДИ!.. ПРО РЕЛІГІЙНІ ПОЖЕРТВИ ВІКТОРА БАЛОГИ І ОЛІГАРХІВ
Мустафа Найєм, «Rionews», 25.07.2011, Закарпатська обл.
«Мільйонні пожертвування, навіть якщо вони не афішуються, передбачають зовсім інший рівень діалогу з Богом».Більша частина пожертвувань Віктора Балоги нібито припадає на Закарпатську область. Зовнішньо екс-глава секретаріату президента демонструє не меншу побожність, ніж його колишній шеф Віктор Ющенко. Втім, більш конкретно про його меценатство невідомо практично нічого.
Єдине, що вдалося роздобути редакції, — пам’ятна табличка, яка свідчить про особисту участь Віктора Балоги у відновленні екуменічної церкви на території замку-музею «Паланок» у Мукачевому.
Щоправда, в цієї історії досить туманне продовження. Через два роки після відкриття церкви Мукачівська міськрада віддала замок Паланок в оренду на 46 років компанії, до якої пізніше виявилися причетними дружина Віктора Балоги Оксана Балога та дружина його двоюрідного брата Василя Петьовки. Втім, після скандалу, що вибухнув у пресі, родичі пана Балоги від оренди замку відмовилися.
Допомога релігійній громаді нечасто називається спонсорством або меценатством. Інколи вживають близький за смислом, але не зовсім підходящий термін «благодійність». Найточніше слово — пожертвування. Традиція приносити жертву богам сягає своїм корінням у давнину. У християнській і старозавітній традиції жертви приносили насамперед за гріхи.
Скарбничка біля воріт храму чи біля вівтаря церкви — відгомін ритуалів жертвопринесення в сучасному світі. Безумовно, багато хто робить добровільні пожертвування щиро, прагнучи надати посильну допомогу тим, хто її потребує. Однак часто номінал банкноти, котра опускається в щілину, визначає не так добробут парафіянина, як його внутрішнє і суб’єктивне відчуття своєї грішності.
Очевидно, для людей заможних будівництво богоугодних споруд — це хай і дорогий, але безвідмовний інструмент коректування публічного іміджу. Не останнім «двигуном» релігійного будівництва є також особисті амбіції меценатів. Табличка із ім’ям жертводавця на храмі, синагозі чи в мечеті — не обов’язковий атрибут релігійних обрядів. І все ж вони з’являються: гранітні, мармурові із золотими написами тощо. У таких написів є щось спільне із вказівним пальцем у бік самого себе. Тим більше що, наприклад, згідно з традиціями християнських обрядів, молитва жертводавцям будівництва храму і так возноситься під час кожної служби.
Ще одна спонука, яка примушує жертвувати на потреби громади, — данина малій батьківщині. Як правило, матеріальні ознаки успіху — компанії, будівлі, активи — розвиваються далеко за межами села, селища, смт чи містечка, в яких минуло дитинство мецената. З погляду меркантильної логіки, зрозуміліше було б, наприклад, змінити формальну прописку частини активів і платити податки у свою, місцеву й дорогу серцю, скарбницю. Але, по-перше, це клопітно, а по-друге — місцева «еліта» все ж таки більше оцінить конкретне матеріальне втілення щедрості, ніж невидимі рядки у бюджеті.
До речі, з цим пов’язано і те, що на сьогодні левова частка пожертвувань на будівництво храмів та церков припадає на споруди релігійних об’єктів Української православної церкви Московського патріархату. Річ у тому, що в період первинного накопичення капіталу найбільша концентрація грошей виявилася у Східній Україні, і багато в чому — завдяки зв’язкам із російським бізнесом.
Частка коштів, які жертвуються на Українську православну церкву Київського патріархату та її громади, катастрофічно мала. В експертних колах ходить легенда про те, як патріарх УПЦ КП Філарет продав одну зі своїх квартир, щоб розрахуватися за позолоту раки з мощами святої великомучениці Варвари. Наскільки це правда, з’ясувати не вдалося.
Та все ж пожертвування — обряд інтимний. Про те, скільки і з яких спонукань ви віддаєте, знаєте тільки ви і Всевишній. Але, очевидно, і тут є свої закони. Коли ви віддаєте десять гривень, які, за великим рахунком, мало що можуть змінити в житті людей, котрі вас оточують, — ви один із небагатьох у ряду грішників.
Мільйонні пожертвування, навіть якщо вони не афішуються, передбачають зовсім інший рівень діалогу з Богом. Очевидно, багато хто з тих, хто не скупився на такі дари, виходить зі свого внутрішнього ставлення до релігії та традицій. У таких випадках пожертвування не мають характеру замолювання; гроші віддаються передусім для поліпшення земного життя оточення і створення культурних цінностей. Але серед щедрих жертводавців є й ті, хто ставиться до будівництва релігійних споруд як до компенсації за порушення божих заповідей.
До речі, у традиціях католицької церкви для такого роду «покупок» є конкретний термін — індульгенція. У давнину її міг давати місцевий священнослужитель, пізніше цим займався тільки сам глава Католицької церкви — Папа Римський. Суть ритуалу полягала в тому, що отримувач індульгенції (фактично — покупець) звільнявся від покарання за свої гріхи. І хоча за минулі століття ця традиція істотно видозмінилася, сильні світу цього продовжують шукати обхідні шляхи повернення боргів неземному суду.
Очевидно, в таких випадках самі жертводавці розглядають будівництво чи реставрацію релігійних споруд як спосіб відновлення балансу світлого і темного у своїх діяннях. Своєрідна спроба перенести практику вирішення питань у Верховному суді на Страшний? У такій моделі спілкування із Всевишнім гроші розглядаються як свого роду ківш добра, «релігійне» вкладення яких може принести додаткову вартість у вигляді списання гріхів, які супроводжували процес здобування цього ж таки капіталу.
У таких випадках бані церков, мінарети і менори стають або платою за проступки в минулому, або запорукою безкарності в майбутньому.
Рінат Ахметов
Найбагатша людина України за віросповіданням — мусульманин. Свого часу він фінансував будівництво першої мечеті на Донбасі — соборної мечеті «Ахать-Джамі». Доля цього об’єкту досить трагічна.
1993 року, коли закладався перший камінь у підмурівок будівлі, майбутня мечеть отримала назву «Ібн Фадлан» на честь арабського письменника — одного з перших мусульман, які відвідали Східну Європу. На той час головним жертводавцем був донецький бізнесмен і один із партнерів Ріната Ахметова Ахать Брагін. Але ще до завершення будівництва, в жовтні 1995 року, Ахать Брагін загинув внаслідок вибуху потужного радіокерованого пристрою на стадіоні «Шахтар» у Донецьку. Після смерті бізнесмена більшість його бізнес-активів перейшли під контроль Ріната Ахметова. В т.ч. ФК «Шахтар», президентом якого був Ахать Брагін.
Очевидно, після смерті Брагіна будівництво продовжував фінансувати Рінат Ахметов. Мечеть була перейменована на честь покійного партнера і стала називатися соборна мечеть «Ахать-Джамі». Цікава деталь: у першому проекті споруди передбачалося будівництво одного мінарета, але згодом, з ініціативи мецената, було добудовано ще й другий, що його негласно називають мінаретом Ріната Ахметова.
Втім, найбагатша людина країни подає одноразову допомогу громадам інших конфесій. Наприклад, минулої зими ДПЕК допомогла Святогірській лаврі в купівлі і доставці 1000 тонн вугілля, що закрило потреби лаври у вугіллі на весь опалювальний сезон. А найбільший публічний проект, у якому брав участь Рінат Ахметов, стосувався реставрації Будинку митрополита на території Національного заповідника «Софія Київська». Для відтворення інтер’єру приміщення тих часів на антикварних ринках Європи було закуплено автентичні меблі і предмети декору XVII—XIX ст.
Віктор Балога
Більша частина пожертвувань Віктора Балоги припадає на Закарпатську область. Колишній глава секретаріату президента демонструє не меншу побожність, ніж його колишній шеф Віктор Ющенко. Втім, про його меценатство невідомо практично нічого. Єдине, що вдалося роздобути редакції, — пам’ятна табличка, яка свідчить про особисту участь Віктора Балоги у відновленні екуменічної церкви на території замку-музею «Паланок» у Мукачевому.
Щоправда, в цієї історії досить туманне продовження. Через два роки після відкриття церкви Мукачівська міськрада віддала замок Паланок в оренду на 46 років компанії, до якої пізніше виявилися причетними дружина Віктора Балоги Оксана Балога та дружина його двоюрідного брата Василя Петьовки. Втім, після скандалу, що вибухнув у пресі, родичі пана Балоги від оренди замку відмовилися.
Юрій Іванющенко
Про побожність впливового депутата Партії регіонів Юрія Іванющенка говорять майже всі, хто знає його особисто. Рядовий читач може судити лише за кількома фотографіями його будинку, що є в Інтернеті: власна каплиця на території та ледь видні оку фігури архангелів на даху садиби свідчать самі за себе. Утім, на малій батьківщині близького друга президента є й очевидніші докази. У центрі Єнакієвого, неподалік єдиних двох готелів у місті стоїть храм Покрова Пресвятої Богородиці. Будівлю справедливо можна назвати гарною і навіть витонченою. Про те, що її зведено на кошти народного депутата, мало хто знає. Втім, біля входу висить непримітна табличка, яка повідомляє, що храм споруджено влітку 2004 року — «усердием Юрия, сына Владимира, семьи Иванющенко — в память о предках и во здравие живущих».
Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов
Ігор Коломойський по праву вважається одним з найщедріших меценатів єврейської громади не тільки в Україні, а й у Європі. До речі, минулого року пана Коломойського було обрано керівником Європейської єврейської ради строком на п’ять років. Вочевидь, найбільшою релігійною інвестицією Ігоря Коломойського стане спорудження у Дніпропетровську єврейського центру «Менора», який, за задумом, має стати одним з найбільших у світі. Комплекс планують відкрити вже у вересні нинішнього року. Згідно з проектом у семи вежах «Менори» розмістяться кошерні ресторани, супермаркети, один з найбільших у світі музеїв історії Голокосту, зал урочистостей «Менора-Хол» і синагога «Золота троянда». Ідея проекту належить спільно Ігорю Коломойському та його партнеру Геннадію Боголюбову. Останній також відомий як один з пожертвувателів на археологічні розкопки під Стіною Плачу та обладнання підземних тунелів на місці Другого храму в Єрусалимі.
Леонід Кучма
Про особисту участь у фінансуванні будівництва храмів другим президентом України інформації мало. Достеменно відомо лише про його діяння на своїй малій батьківщині — у селі Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Крім гранітної плити з написом «Батьківщина президента України Л.Д. Кучми» в селі також стоїть невеличкий храм Святої мучениці Параскеви П’ятниці, побудований на кошти Леоніда Кучми. Церкву зведено на честь матері другого президента України Параски Трохимівни. Відомо також, що Леоніда Кучму нагороджено орденом УПЦ (МП) Преподобного Іллі Муромця І ступеня за заслуги у відновленні храму Святого рівноапостольного князя Володимира в Севастополі.
Володимир Литвин
Про пожертвування спікера парламенту на потреби церкви невідомо практично нічого. Йому лише приписують участь у фінансуванні храму Преподобної Параскеви Сербської неподалік його малої батьківщини в селі Сербо-Слобідка Ємільчинського району Житомирської області. За офіційною версією, крім спікера, у збиранні коштів на будівництво першої церкви в селі Сербо-Слобідка брали участь також «громада села та спонсори». На особливі заслуги Володимира Литвина перед церквою вказує лише те, що під час освячення храму Преподобної Параскеви Сербської предстоятель УПЦ (МП) Володимир вручив спікеру орден Святого апостола Андрія Первозванного.
Вадим Рабинович
Президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович був ініціатором і головним спонсором відновлення синагоги імені Лазаря Бродського на вул. Шота Руставелі в Києві. Крім цього, пан Рабинович відомий як ідеолог і один з головних жертводавців на відновлення синагоги «Хурва» в Єрусалимі. Вона розташована в самому центрі так званого Єврейського кварталу в Старому місті. До речі, церемонія відкриття «Хурви» ледь не стала приводом для чергової сутички єврейських і мусульманських поселень. Річ у тім, що храм заввишки сягає 24 метрів і піднімається над куполами мечеті Аль-Акса, що, на думку ісламістів, може образити релігійні почуття мусульман. Як і в кількох інших проектах, разом з Вадимом Рабиновичем у реставрації синагоги «Хурва» брали участь також Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов.
Ще один символічний внесок Вадима Рабиновича — золота менора, подарована Інституту Храму в Єрусалимі. 108-кілограмове семисвіччя з золота, відлите в 1998 році, зараз встановлене під скляним куполом неподалік Стіни Плачу. Золота менора має прикрасити Третій Храм, який, згідно з пророцтвами, стане духовним центром єврейського народу.
А тим часом Вадим Рабинович відомий як меценат і в християнському світі. Свого часу президент Всеукраїнського єврейського конгресу фінансував позолочення куполів Володимирського собору в Києві. За заслуги перед церквою Українська православна церква Київського патріархату нагородила Вадима Рабиновича орденом Миколи Чудотворця І ступеня.
Ігор Тарута і корпорація ІСД
Брати Олександр і Ігор Тарути спільно з корпорацією ІСД були головними ініціаторами та жертводавцями на відновлення та реставрацію церкви Ікони Казанської Божої Матері в селі Кузнецово-Михайлівка Тельманівського району Донецької області. Церкву було зруйновано ще в 30-х роках, а повне відновлення відбулося на початку 2007 року.
Розписом храму у візантійському стилі займалися заслужені художники України. Багато елементів виконано в сухозлітці. За оцінкою експертів, розпис храму входить до п’ятірки кращих у країнах СНД. Храм освячував Святійший Патріарх Київський і Всієї Русі-України Владика Філарет.
Юлія Тимошенко
На Різдво 1997 року у Володимирському соборі в Києві патріарх Української православної церкви нагороджував орденом Святої Варвари-великомучениці президента мало відомої широкій громаді корпорації «Єдині енергетичні системи України». Через півроку новоспечений народний депутат Юлія Тимошенко гордо наділа цей орден у свій перший робочий день у Верховній Раді.
Тривалий час прибічники й опоненти лідера БЮТ не здогадувалися, за які заслуги молодий депутат удостоїлася такої честі. Через п’ять років туман над цікавою темою розвіяла сама Юлія Тимошенко. «У моєму виборчому окрузі було кілька сів. Люди, котрі жили там, дуже хотіли, щоб у них була церква. Вона там і була, але за роки радянської влади в ній розміщувалося все що завгодно — від будинку культури до складських приміщень. Коли будівлю віддали єпархії, вона було в жахливому стані. Я вирішила, що цілком можу прибуток своєї фірми витратити на відновлення кількох церков. Я зробила це на веління душі з величезним задоволенням», — розповіла Юлія Тимошенко.
Як вдалося вияснити DT.UA, названий Юлією Тимошенко прибуток ЄЕСУ було витрачено на будівництво Спасо-Казанського храму в селі Олександрівка Устинівського району Кіровоградської області. Саме в цьому окрузі теперішню лідерку БЮТ уперше було обрано народним депутатом України. Доля храму, як, втім, і жертводавця, склалася непросто. На початку 2000-го храм не працював через відсутність священика. А тепер і взагалі стоїть питання про його закриття у зв’язку з малою кількістю парафіян.
Дмитро Фірташ
Колишній газовий, а тепер хімічний монополіст виділив кошти на відновлення храму у своєму рідному селі Синьків Заліщицького району Тернопільської області. У церкві було проведено реставраційні роботи, виконано розпис, поповнено церковне начиння, встановлено баню, побудовано дзвіницю. Тепер у храмі правиться служба для приходу Української греко-католицької церкви.
Відомо також, що місце священнослужіння належить до греко-католицької церкви. Тепле ставлення пана Фірташа до Української греко-католицької церкви зовсім недавно проявилося у фінансуванні будівництва університетського містечка в Українському католицькому університеті у Львові, попередня вартість якого — близько 25 млн. дол. Правда, в самому університеті ініціатива Дмитра Фірташа викликала неоднозначну реакцію: частина колективу, а також спонсорів, були проти співпраці з бізнесменом, з огляду на його неоднозначну репутацію.
Особливість пожертвувань Дмитра Фірташа ще й у тому, що будівництво більшості церков та храмів, побудованих чи відреставрованих за його сприяння, фінансувалися його активами в хімічній галузі. Зокрема концерном «Стирол», «Кримським содовим заводом» і «Рівнеазотом». За рахунок цих компаній було відновлено, побудовано чи відреставровано чотири об’єкти в Черкаській області, у т.ч. були споруджені Свято-Михайлівський кафедральний собор у Черкасах, Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир, Свято-Вознесенський храм у Красноперекопську і храм Нерукотворного Образа Христа Спасителя в Горлівці.
Окремо згадуються особисті вкладення Дмитра Фірташа у зведення храму Покрови Божої Матері в м. Іршанськ Володарсько-Волинського району, Житомирської області та Свято-Успенської церкви в м. Вільногірськ Дніпропетровської області.
Взагалі, тема долучення до церкви та добродійності близька родині Дмитра Фірташа. Його колишня дружина Марія Калиновська в релігійних колах має репутацію дуже набожної парафіянки, а самі священнослужителі часто називають її матінкою Марією. Пані Калиновська — попечителька й меценатка Свято-Вознесенського монастиря в селі Банчени Чернівецької області. Із цим монастирем пов’язаний також нинішній міністр палива та енергетики Юрій Бойко, разом з яким Марія Калиновська хрестила дітей із фізичними або розумовими вадами.
Віктор Ющенко
У 2007 році на малій батьківщині Віктора Ющенка в селі Хоружівка Недригайлівського району Сумської області було споруджено храм Святого Андрія Первозванного та Святої великомучениці Катерини. Як зазначено в офіційних джерелах, храм Святого Андрія Первозванного та Святої великомучениці Катерини побудовано у стилі козацького бароко. Серед іншого його прикрашають копії фресок Михайлівського Золотоверхого храму. І хоча церкву було зведено за сприяння брата колишнього глави держави Петра Ющенка, розділяти братів у богоугодній справі було б неправильно. Тим паче що Віктор Ющенко проявляв особливу набожність порівняно з публічним іміджем, якого дотримувалися два його попередники — Леонід Кравчук і Леонід Кучма.
Віктор Янукович
З ініціативи чинного президента Віктора Януковича на його малій батьківщині в м. Єнакієвому було зведено храм на честь Святого великомученика Георгія Побідоносця. Перший камінь у підвалини майбутнього храму було покладено ще 2006 року. Але символічно, що його освячення відбулося у торішньому травні, вже після перемоги Віктора Януковича на виборах президента. На офіційному сайті «Донбас православний» зазначено, що співавтором ініціативи спорудження храму є й близький друг президента народний депутат Юрій Іванющенко. При цьому не зовсім зрозуміло, чи брали пани Янукович і Іванющенко участь у фінансуванні церкви, оскільки на тому ж таки сайті в ролі «особо потрудившихся над тем, чтобы в Енакиево был возведен еще один православный храм», зазначено кілька імен — у тому числі заступник начальника Єнакіївської податкової інспекції Артур Маркаров.
Голос Карпат.
http://rionews.com.ua/mixed/politic/now/n1120595543
ОБ'ЄДНАЛИ ЗУСИЛЛЯ НА ЗАГАЛЬНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Валерій Баранов, «Запорізька правда», 23.07.2011
Звіт члена парламентської фракції «Народна партія».Як народний депутат України, голова бюджетного комітету, вважаю своїм обов'язком відзвітувати перед виборцями про свою роботу упродовж першого півріччя цього року.
Законотворчість. У цій галузі моя діяльність була спрямована на вдосконалення законодавства у бюджетній сфері, створення благодатного ґрунту для розвитку місцевого самоврядування та зміцнення його матеріальної бази. Особисто мною за шість місяців поточного року було внесено 12 проектів законодавчих актів та 40 законодавчих пропозицій. У їх числі: "Про основні напрямки бюджетної політики на 2012 рік", "Про внесення змін до Закону "Про житлово-комунальні послуги", "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України", "Про внесення змін до Закону "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та інші. У бюджетну резолюцію 2012 року, в проект змін Бюджетного кодексу вдалося внести велику кількість пропозицій, напрацьованих на місцях. З 2012 року органи місцевого самоврядування зможуть заробляти до бюджетів розвитку більше коштів, одержать право брати великі муніципальні позики для вирішення поточних життєво важливих проблем.
Регіональний розвиток. Разом із моїми колегами з бюджетного комітету ВРУ, з владою на місцях ми займалися вирішенням проблем регіонального розвитку, найперше, звичайно, Запорізької області. За півроку вдалося добитися виділення значних коштів з державного бюджету: Запорізькій області - 26 млн. грн. на придбання приміщення для обласної клініки сучасних технологій; Запоріжжю - 10 млн. грн. на соціально-економічний розвиток; Бердянську - 47 млн. грн. на соціально-економічний розвиток; Мелітополю - 3,5 млн. грн. на реконструкцію теплопостачання; Приморському району - 9,5 млн. грн. на завершення будівництва поліклініки; Бердянському району - вісім млн. грн. на будівництво і ремонт об'єктів комунального і соціального значення; Куйбишевському - один млн. грн. на реконструкцію каналізаційної насосної станції в райцентрі; Розівському - два млн. грн. на соціально-економічний розвиток; Чернігівському - один млн. грн. на реконструкцію системи опалювання і електропостачання середньої школи в селі Новополтавка тощо.
Нам також вдалося домовитися з Міністерством культури і туризму та з Міністерством соціальної політики про фінансування фестивалю інвалідів "Повір у себе", який вже водинадцяте буде проводитися в Бердянську. А за свої власні кошти та за участі небайдужих бердянців 29 липня організую в Бердянську джазовий фестиваль. Ці заходи слугуватимуть популяризації відпочинку на Азовському морі.
У травні-червні з моєї ініціативи і за власні кошти та за участі міської влади в Бердянську було встановлено три пам'ятних знаки. Торік я профінансував реставрацію меморіального комплексу у приморському селі Комишуватка. Цього року взяв участь у фінансуванні пам'ятника чорнобильцям у Розівці. Такі пам'ятні знаки - не лише данина минулому, вони є символом поваги до людей, які віддали життя і здоров'я за спасіння всіх нас, це ще й урок молодому поколінню.
За півроку лише в Запорізькій області мною було проведено кілька десятків депутатських прийомів. На них побували з різними зверненнями понад тисяча осіб. Загальні біди - соціальна невлаштованість, велика кількість скарг надходить від "дітей війни".
Відрадно, коли щось вдається зробити для людей особисто. Наведу кілька прикладів. Так, вдалося направити на лікування до київської клініки, а потім і до Італії двох бердянських діточок. Все це за рахунок державного бюджету, завдяки Міністерству охорони здоров'я. За власні кошти допоміг взяти участь Віталію Алексеєнку (з куйбишевського села Червоне озеро) у фольклорному фестивалі, що проходив у Польщі, та Ігорю Бойку (з Чернігівки) у відбірковому конкурсі молодих виконавців у Києві. У Бердянську разом з міською організацією Народної Партії зібрали речі для малозабезпечених сімей та інвалідів, які перебувають на обліку в Центрі соціальних служб для молоді. Жителям будинку № 93/30 по вул. Дюміна в Бердянську, який був на балансі Запорізького технічного університету, допоміг приватизувати квартири. Вони не могли цього зробити протягом багатьох років.
Отже, дещо нам вдалося зробити. Кажу нам, тому що в 2011 році, як ніколи раніше, була налагоджена взаємодія з місцевою та обласною владою. А об'єднання зусиль на загальний результат завжди приносить користь.
Автор - народний депутат, голова комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
http://www.zp-pravda.info/index.php?option=com_content&view=article&id=3657:2011-07-25-12-58-03&catid=34:2009-04-14-10-24-35&Itemid=63РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
«СЧАСТЬЕ» ВІД УКРЗАЛІЗНИЦІ
Оксана Чурило, «Волинь», 26.07.2011
«Жага до Європи, то - добре, але хіба так ідуть у Європу?»Коли іноземці, побачивши наші потяги, ще довго перебувають у стані німого шоку, то ми - терпляче зносимо «принади» суто української цивілізації, при якій не до чистих вбиралень, не до закривання дверей у купе і не до сервісу взагалі. Проте у жарку пору відпусток навіть на такі середньовічні потяги квитки дістати - величезна проблема
Напрямок Луцьк-Одеса. Очікування гарної погоди, чистого моря та всіляких принад курортного життя. Потяг «Голубі озера» - той транспорт, яким зазвичай волиняни та мешканці інших попутних областей потрапляють до Одеси-мами. Вирішивши не вдаватися до піднімання на ноги знайомих, які мають ще одних знайомих, що працюють десь біля розподілу квитків, пішла до кас заздалегідь. Почула: «Є плацкарт».
Кілька років тому мала нагоду повертатися із Одеси у «класі плацкарт». Пригадуючи те пекло, коли довелося дитину обливати мінералкою, а футболки змочувати у воді та надягати на тіло, і лише тоді запаморочення від спеки потроху минало, повторювати подвиг не хотілося. Проте, купила, що було. Щоправда, з надією, що коли за кілька діб до від'їзду знімуть «бронь», зможу поміняти ці білети на «купейні». Дійсно, за три дні до подорожі вільні квитки у купе з'явилися. Навіть повідомили, що вагон обладнаний кондиціонерами.
Як виявилося пізніше, нам просто пощастило, що вся Україна була захоплена дощами і спека вщухла. Інакше... У «комфортабельному» вагоні не відчинялося жодне вікно, крім того, що у тамбурі біля туалету. А кондиціонери не працювали. За деякий час довелося відчути всю радість перебування у потязі ХХІ століття.
... Зазираючи у вікно з надією на дощ, помічаю, що на закіптюженому зовнішньому боці скла хтось пальцем виписав «Счастье». Чогось подумалося, що то добрий знак - як не парадоксально, але ми завжди чекаємо хорошого фіналу. Проте до повного щастя, виявилося, що у вагоні «мешкають» комахи, які безжалісно кусають пасажирів. Відпочинок розпочався із зіпсованого настрою і лікування алергії.
А тим часом Укрзалізниця хоче до вересня в експериментальному режимі розпочати заключний етап програми продажу електронних квитків через Інтернет і готується до «Євро-2012». Жага до Європи, то - добре, але хіба так ідуть у Європу? Як на мене, цивілізованість розпочинається не з Інтернету, не з наближення якоїсь події. Далеко не з цього, а з щоденної кропіткої роботи із думкою про громадян!
Сьогодні багато говориться про корупцію у купівлі білетів, «вигідні» для провідників маршрути і таке подібне. Все це дуже важливо, але ще важливіше (доки владці ламають голови, як подолати корупцію), аби, пройшовши сім кіл пекла і нарешті отримавши на руки довгоочікувані квитки у жаркий період відпусток, людина отримала відповідний сервіс за свої кровні. Адже вартість проїзду піднімали неодноразово, а от якість перевезення так і не змінилася. А як хочеться, щоб поїздку потягом під прегарною назвою «Голубі озера» не згадували як страшний сон. А «счастье» від Укрзалізниці не розцінювати як насмішку над всіма нами.
http://www.volyn.com.ua/?rub=6&article=0&arch=СКАНДАЛИ
ОЛЕКСІЙ ГОНЧАРЕНКО: «ЦЕ РІШЕННЯ НЕ БУДЕ НА ДОБРО НІКОМУ…»
Анатолій Михайленко, «Одеські вісті», 26.07.2011
Вчора відбулася прес-конференція в.о. голови Одеської обласної ради Олексія Гончаренка.Під час зустрічі з журналістами О.Гончаренко прокоментував низку резонансних подій, що відбулися останнім часом в обласному центрі. Зокрема, звіряче побиття депутата Одеської обласної ради Михайла Шмушковича, що сталося 14 липня, спроба недопуску цього ж дня самого Олексія Гончаренка на засідання виконкому Одеської міської ради, а також ухвалення міською владою рішення про підвищення в п'ять разів тарифів на паркування автомобілів, яке викликало слушне обурення одеситів.
Як повідомив під час прес-конференції Олексій Гончаренко, стан здоров'я Михайла Шмушковича поступово поліпшується.
– Минулий тиждень був дуже важливий з медичної точки зору. Сьогодні жодних наслідків тієї тяжкої травми лікарі не вбачають, – заявив Олексій Олексійович. – Це вселяє надію, що через якийсь час, досить тривалий, Михайло Шмушкович цілком одужає та стане до праці.
Водночас, відзначив О.Гон¬чаренко, Одеська облрада за даним фактом звернулася до всіх правоохоронних органів країни.
Прокуратура Одеської області тримає це питання під контро¬лем, розслідування провадить МВС. Крім того, як повідомив Олексій Олексійович, обласна рада звернулася до Президента України із проханням взяти цю справу на контроль. Триває також збирання підписів одеситів під подібним зверненням до Глави держави, підкреслив промовець.
Олексій Олексійович також прокоментував інцидент, що стався з ним в Одеській мерії 14 липня, коли його, депутата обласної ради, на порушення Закону України «Про місцеве самоврядування», намагалися не допустити на засідання Одеського міськвиконкому.
Олексій Гончаренко нагадав журналістам, що він прибув до мерії, аби висловити свою думку про незаконність затвердження нових тарифів на паркування. Проте до зали його не пустили охоронці. А потім засідання виконкому було несподівано перервано і відновилось вже «за закритими дверима», без представників засобів масової інформації.
Наразі інцидент, що стався з народним обранцем, – а за нього проголосували близько 60 тисяч одеситів, – розглядає прокуратура. Як повідомив журналістам Олексій Гончаренко, він проситиме призупинити чинність рішення про нові тарифи на паркування на час розгляду справи судом.
– Це рішення не буде на добро нікому. Для будь якої людини, що працює, платити по 50 гривень на день за паркування біля офісу – занадто дорого. І вона паркуватиметься на тротуарах, у зеленій зоні, а це вже буде незручність для всіх громадян, – вважає депутат.
На його думку, це рішення порушило законну процедуру ухвалення регуляторного акта.
О.Гончаренко також заявив, що якщо прокуратура та суд дійдуть неадекватного з його погляду рішення, то він опротестовуватиме його в Генпрокуратурі та Верховному суді.
Під час прес-конференції Олек¬сій Гончаренко відповів на низку інших запитань, що цікавили представників ЗМІ.
http://izvestiya.odessa.gov.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=22181ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
ЕЩЕ ДВОЕ МАРИУПОЛЬЦЕВ ЗАБОЛЕЛИ ХОЛЕРОЙ, HАПИВШИСЬ ТЕХHИЧЕСКОЙ ВОДЫ
«Приазовский рабочий», 26.07.2011, Донецкая обл.
Установлен источник заражения холерой.В связи с этим городской голова Юрий Хотлубей провел расширенное заседание, на котором обсуждалась программа действий по локализации и ликвидации источников холеры.
Как доложил главный госсанврач Мариуполя Георгий Гусаков, заболевшие – мужчина и женщина – работники ОАО «Азовобщемаш» и ЧАО «АзовЭлектроСталь». По словам Гусакова, на этих предприятиях холерой ранее заболели пять человек, двое оказались вибрионосителями.
Во всех этих случаях источником инфекции была техническая вода, в которой выявлен патогенный штамм вибриона холеры. Этот же возбудитель обнаружен и в Павлопольском водохранилище, откуда вода подается на предприятия. Некоторые заболевшие пили некипяченую техническую воду, набирая ее из-под крана в своих цехах.
Как отметил Георгий Гусаков, не обошлось и без нарушений санитарных норм на этих предприятиях. Так, на «Азовобщемаше» и «АзовЭлектроСтали» СЭС выявила десять умывальников, которые были подключены к техническому водопроводу. Сотрудники могли пить воду, полагая, что это питвая. На этих предприятиях за нарушение дезинфекционного режима были составлены десятки протоколов в отношении руководителей цехов.
По данным фактам СЭС передала материалы в Мариупольскую межрайонную природоохранную прокуратуру и Мариупольский главный отдел СБУ – для рассмотрения и принятия соответствующего решения о возбуждении уголовного дела.
Воду из Павлопольского водохранилища в Мариуполе и близлежащих районах потребляют более 30 предприятий и организаций, отметил начальник предприятия «Вода Донбасса» Григорий Авдан. «Все они предупреждены о том, что техническая вода не соответствует критериям качества питьевой, поэтому может использоваться только в производственных или сельскохозяйственных целях», - подчеркнул Григорий Авдан.
По этой же причине лаборатория компании «Вода Донбасса» не отбирает на бактериологические исследования пробы технической воды на содержание вибриона холеры. К тому же их лаборатория не лицензирована для данного вида исследований. Поставщик технической воды следит лишь за тем, чтобы мутность не превышала допустимую норму.
Стоит отметить, что еще в начале июня на ежедневных совещаниях в горсовете представители компании «Вода Донбасса» неоднократно докладывали о том, что пробы поставляемой ими воды – в норме. Видимо, речь шла только о питьевой воде. То, что техническую воду вообще не проверяли на холеру, выяснилось лишь на последнем совещании.
Хотя подозрения, что холера может быть в технической воде, были ранее, когда заболели первые азовмашевцы.
Еще один момент. Холерный вибрион еще в прошедшем месяце выявили в районе промвыпуска комбината имени Ильича. По идее, можно было проверить воду не только в реке, но и поступающую на предприятия. Санстанция же сделала вывод, что претензий к промышленным предприятиям не имеет. О промвыпусках забыли, так и не выяснив, откуда там холерный вибрион – не из моря же…
Между тем в сети технического водопровода по-прежнему попадает вода с холерным вибрионом из Павлопольского водохранилища. После переработки на предприятиях она сбрасывается в Кальчик и Кальмиус, а оттуда по течению попадает в Азовское море. На предприятиях, использующих техническую воду, заняты тысячи мариупольцев. Это создает серьезную эпидемическую угрозу. Перед специалистами поставлена задача выяснить, как и откуда мог попасть в водохранилище холерный вибрион.
Кстати, в номере «ПР» от 15 июля было опубликовано письмо жителя села Павлополь, в котором наш читатель высказывал версию о причине появления инфекции в водохранилище: в нем разводили рыбу и кормили ее мясным фаршем, который годами оседал на дно, загрязняя водоем. Почему-то на это письмо никакой реакции не последовало.
Павлопольское водохранилище находится в сорока километрах от Мариуполя, на территории Ново-азовского и Тельмановского районов, поэтому отборы проб и исследования будут проводить районные СЭС, а облСЭС взяла этот вопрос под особый контроль. ГорСЭС продолжает профилактическую работу и обследования работников промышленных предприятий, а также компании «Вода Донбасса».
Что делать в данной ситуации? Ответа на этот вопрос пока, к сожалению, нет. Для хлорирования всего водохранилища нет технической возможности, да и для производственных процессов вода с высоким содержанием хлора не подходит.
На совещании говорили о том, что необходимо ограничить контакт работников с технической водой, иначе не избежать массовых случаев заболевания холерой. Руководству предприятий направлены предписания о необходимости обеспечивать сотрудников достаточным запасом качественной питьевой воды. Участвующие в совещании представители комбината имени Ильича, «Азовстали» и «Азовмаша» доложили, как у них организована работа, и обещали выполнить требования СЭС.
Техническая вода используется не только в промышленности, но и для полива. Можно ли будет садоводческим товариществам использовать ее в дальнейшем и не опасны ли овощи, пока четкого ответа не дали.
Подводя итоги совещания, Юрий Хотлубей дал указание продолжать противоэпидемические мероприятия по всем направлениям, особо отметив наиболее проблемные – работа с асоциальными слоями населения, контроль над качеством реализуемой пищевой продукции, предотвращение купания и лова рыбы в водоемах на территории Мариуполя.
Начиная с мая, холерой заболели 26 мариупольцев. На вчерашний день в холерном госпитале на лечении находились четыре больных и два вибрионосителя.
http://www.pr.ua/news.php?new=13095ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
МОЛОЧНЫЙ ЛИМАН ОПЯТЬ НА ГОЛОДНОМ ПАЙКЕ
Данилина Екатерина, «Индустриальное Запорожье», 22.07.11
Сообщение водоема с Азовским морем нарушено, расчищать канал между ними без специального документа запрещают экологи.Ситуация на Молочном лимане снова близка к критической – соленость растет, уровень воды падает, статус нерестилища под вопросом. Всему виной состояние искусственного пролива, соединяющего гидрологический заказник с Азовским морем (об этой проблеме «Индустриалка» писала 8 апреля и 24 мая).
¬ В апреле ООО «Сыны моря – Мотор Сич» (у агрорыболовецкого предприятия в постоянном пользовании участок на косе Пересыпь в месте соединения моря и лимана, при том, что территория входит в состав нацпарка. – Е.Д.) обеспечило расчистку промоины и добилось неплохих результатов, ¬ рассказала «Индустриалке» заместитель директора по научной работе Приазовского национального природного парка Наталья Барабоха. – Уровень воды в лимане поднялся на 35 сантиметров, береговая линия сдвинулась к прежним границам на 100¬200 метров, а главное ¬ успел зайти на нерест пиленгас, немного камбалы и бычка.
Но в море взрослая рыба и подросший малек выйти полностью не успели. В мае поддерживать пропускную способность канала прекратили, и его достаточно быстро занесло песком.
Оказалось, что на остановке техники ООО «Сыны моря – Мотор Сич», от работы которой и зависит «жизнеспособность» промоины, настояла Государственная экологическая инспекция Азовского моря. Основная причина – отсутствие разрешения на проведение работ на землях водного фонда.
¬ Документ был аннулирован примерно год назад, поскольку в деятельности предприятия были выявлены определенные нарушения природоохранного законодательства, ¬ уточнил заведующий сектором экологического контроля Азовского моря в Запорожской области Николай Лубинец. – Но это не помешало «Сынам моря» начать весной расчищать соединительный канал, что и зафиксировали наши инспекторы. За такую самодеятельность руководство предприятия было привлечено к административной ответственности и должно было заняться оформлением разрешения. Но до сегодняшнего дня не выполнило требования инспекции в полном объеме и, значит, не может проводить какую¬либо деятельность в районе гирла Молочного лимана.
У ООО «Сыны моря – Мотор Сич» совершенно другой взгляд на ситуацию – его представители считают, что экологическая инспекция намеренно затягивает рассмотрение вопроса. И гидрологический режим водоема в очередной раз поставлен под угрозу исключительно из-за бюрократических проволочек.
¬ Предприятие уже несколько раз обращалось в ведомство, но в выдаче разрешения нам до сих пор отказывают, – отметил исполнительный директор ООО Георгий Неделько. – К примеру, требуют предоставить копию лицензии, которую для нас, по сути обычного рыбколхоза, проблематично и дорого получить, ведь мы не специализированная строительная организация.
На сегодня есть в наличии техника (экскаваторы, бульдозеры, грузовые автомобили), необходимая для поддержания промоины в нормальном состоянии. Инвестор (столичный бизнесмен Игорь Воронов. – Е.Д.) готов финансировать работы, а сейчас, с учетом использования более мощного насоса для земснаряда, подорожания дизельного топлива, на квартал необходимо около 500 тысяч гривен.
Но с места вопрос сдвинуть не получается, морская вода поступает в лиман в незначительном количестве, только когда дует восточный ветер. Правда, при этом промоина еще больше заиливается, поскольку волны поднимают массу песка и несут ее за собой.
Как видим, в который раз проблема Молочного лимана «зависла». Пока чиновники и бизнесмены пытаются договориться и найти оптимальное решение для спасания водоема, он попросту может приказать долго жить.
Справка «из»
Молочный лиман расположен в северо-западной части Азовского моря на территории Мелитопольского, Приазовского и Акимовского районов. Эта приустьевая территория рек Молочная, Джекельня и Тащенак отличается большим видовым разнообразием биологических ресурсов и относится к наиболее ценным водно¬болотным угодьям Приазовья. Лиман включен в Международный кадастр Рамсарских территорий и признан гидрологическим заказником государственного значения. Здесь сосредоточено множество «краснокнижных» растений, а также птичьих гнездовий.
Кроме того, Молочный лиман ценен и как мощный рекреационный объект (на его берегах расположено несколько десятков детских оздоровительных учреждений), и как место нереста и нагула пресноводных и морских рыб. К сожалению, в последнее время лиман начал стремительно утрачивать столь замечательные свойства. Сказывается, кроме потери сообщения с морем через пролив на косе Пересыпь, и зарегулированность рек.
http://iz.com.ua/2011/07/22/molochnyj-liman-opjat-na-golodnom-pajke/
* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 26 липня 2011 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.