Огляд реґіональної преси  Випуск 27, 15 квітня 2011 р.

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ ЗНИЩИЛИ ОСТАННІ РАКЕТИ, ЯКІ МОГЛИ НЕСТИ НА СОБІ ЯДЕРНИЙ ЗАРЯД
Ірина Драбок, Лариса Світловська, «Є народна газета», 13.04.2011, Хмельницька обл.
В Україні більше не лишилося ракет, які можуть нести на собі ядерний заряд. Останні ракетні комплекси - розрізали на брухт.

ЧИНОВНИК НЕ ДОЛЖЕН ЗАРИТЬСЯ НА ТО, ЧТО ПОЛОЖЕНО ПОЛИТИКУ
Закир Закиров, «Крымские известия», 13.04.2011
В рамках административной реформы, инициированной Президентом Украины Виктором Януковичем, планируется изменить систему государственной службы.

МИХАЙЛО ВИШИВАНЮК: ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА НЕ ПАСЕ ЗАДНІХ
Оксана Процюк, «Галичина», 14.04.2011, Івано-Франківська обл.
Вирощувати будяки і кропиву цього року не дозволимо нікому.

БОРИС ПЕТРОВ: «НЕ ДУМАЮ, ЧТО КТО-ТО РИСКНЕТ ПРОСИТЬ У МЕНЯ ВЗЯТКУ»
Карпенко Олег, «Индустриальное Запорожье», 14.04.2011
«Давайте выведем Запорожскую область в лидеры!» – предложение губернатора Бориса Петрова вызвало довольно неоднозначные комментарии среди запорожцев.

ГУБЕРНАТОР ВВЕЛ «СУХОЙ» ЗАКОН
Владислав Ивченко, «Данкор», 13.04.2011, Сумская обл.
Правда, пока только для подчиненных.

«ПОЧУВ КОЖНОГО»
Оксана Гуцалюк, «Украина - Центр», 13.04.2011, Кировоградская обл.
Губернатор Сергей Ларин в прямом эфире, приуроченном к годовщине его пребывания у власти, ответил на вопросы жителей Кировоградщины.

ТРАНСПОРТ - «РЯТІВНА СОЛОМИНКА» ПАРОПЛАВСТВА
Євген Маслов, «Одеські вісті», 14.04.2011
В останній декаді березня було відкрито сезон навігації для пасажирського флоту ВАТ «УДП».

ЮЖНОБУГСКИЙ ПЕРВЕНЕЦ «НИБУЛОНА»
А.Романюк, «Южная правда», 14.04.2011, Николаевская обл.
Центральный перегрузочный терминал имеет свое отличие: в нем заложены новые технологические решения, установлено новейшее оборудование.

БЕНЗИН ПЕРЕСАДИТЬ УКРАЇНЦІВ НА МАЛОЛІТРАЖКИ?
Оскар Таран, «Київська правда», 13.04.2011
Експерти кажуть, що ціна бензину стане чи не основним драйвером інфляції в 2011 році.

ІЗ МАЛАШІВСЬКОГО СМІТТЄЗВАЛИЩА ДОБУВАТИМУТЬ БІОГАЗ!?
Віталій Попович, «Номер один», 13.04.2011, Тернопільська обл.
Тестові випробування на наявність біогазу та можливість налагодження його переробки розпочали на міському сміттєзвалищі в селі Малашівці.

МИХАЙЛО ХАРЧЕНКО: “ЗЕМЛЯ – НАРОДНЕ БАГАТСТВО”
Ірина Рогожинська, “Зоря Полтавщини”, 13.04.2011
Село – колиска України.

ЧЕРКАЩАНИ ЗНОВУ ПІДЛЯКУВАЛИ ВЛАДУ
Тетяна Єщенко, «Вечірні Черкаси», 13.04.2011
Люди зійшлися на мітинг, аби сказати своє «фе»  з приводу влади та підвищення цін.

В СОЮЗ ИЛИ В ЗОНУ?
Валерий Захаров, «Днепр вечерний», 13.04.2011, Днепропетровская обл.
«Высокопоставленные чиновники в Брюсселе не раз говорили, что вступление в ЕС Украине не светит в ближайшие 20-25 лет. Не факт, что и потом засветит».

ПОКИ ЩО КРЕДИТУЮТЬ ДЕРЖАВУ СЕЛЯНИ
Олег Ніколенко, «Запорізька правда», 13.04.2011
Нині чи не найактуальнішою темою обговорення в суспільстві є питання майбутнього ринку землі сільськогосподарського призначення.

ФУКУСИМА ЗОВЕТ
Валерий Захаров, «Днепр вечерний», 13.04.2011, Днепропетровская обл.
Никопольские ликвидаторы: лучше помогать Японии, чем голодать в Украине.

А ЩО ВАС ВІДВОЛІКАЄ ПІД ЧАС РОБОТИ?
«Високий замок», 12.04.2011, Львівська обл.
Опитування газети «Високий замок».
 
 

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ ЗНИЩИЛИ ОСТАННІ РАКЕТИ, ЯКІ МОГЛИ НЕСТИ НА СОБІ ЯДЕРНИЙ ЗАРЯД
Ірина Драбок, Лариса Світловська, «Є народна газета», 13.04.2011, Хмельницька обл.
В Україні більше не лишилося ракет, які можуть нести на собі ядерний заряд. Останні ракетні комплекси - розрізали на брухт.

Ця історична подія сталася у маленькому селі Грузевиця на Хмельниччині. Там розташоване одне з підприємств, яке утилізує зброю.
За півроку Україна розібрала 54 такі комплекси. Профінансували роботи американці. Ще майже стільки ж знищили за державні гроші.
Олег Рябоконь, завідувач відділу Департаменту з питань військової безпеки РНБО:
- Збройні сили позбулися надлишкового озброєння, яке тривалий час утримувалось за кошти держбюджету. Після переробки металобрухту кошти надійдуть до казначейства і будуть зараховані для Міністерства оборони як прибуток.
Американська сторона задоволена результатами, бо все відбулося швидко і без надзвичайних ситуацій.
Мет Займан, директор американської компанії з утилізації зброї:
- Це була небезпечна зброя, яка кваліфікується як зброя масового ураження. І хоча вона вже вичерпала свій ресурс - все ж могла стати причиною великої трагедії. Ця програма робить нашу планету безпечнішою.
Після того, як розрізали останній ракетний комплекс, військові влаштували екскурсію. Цехами підприємства, де утилізують іншу - дрібну зброю - гранати, артилерійські набої. Загалом в Україні зберігається ще півтора мільйона тонн боєприпасів, стрілецької зброї та протипіхотних мін, які треба знищити. «Укроборонсервіс» - одне з двадцяти підприємств, котрі займаються цією роботою.
Костянтин Даркін, керівник відділу знешкодження боєприпасів «Укроборонсервісу»:
- Сейчас мы завершаем первый этап программы, которую мы реализуем вместе с НАМСА - это агенция НАТО, которая финансирует программу по утилизации боеприпасов. Мы на сегодняшний день в рамках этой программы утилизировали 15 тысяч тонн боеприпасов.
У Міноборони кажуть - весь цей військовий брухт уже давно мали б знищити. Україна навіть підписала так звану Отавську конвенцію, за якою зобов'язалася всі непридатні боєприпаси утилізувати до кінця 2010 року. Але власних коштів бракувало, Євросоюз пообіцяв - не дав. Нині фінансувати збираються США. Уряди двох країн готують про це угоду.
http://ye.ua/news_4492.html

АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА

ЧИНОВНИК НЕ ДОЛЖЕН ЗАРИТЬСЯ НА ТО, ЧТО ПОЛОЖЕНО ПОЛИТИКУ
Закир Закиров, «Крымские известия», 13.04.2011
В рамках административной реформы, инициированной Президентом Украины Виктором Януковичем, планируется изменить систему государственной службы.

В минувший четверг Верховная Рада Украины приняла за основу проект закона «О государственной службе». Наиболее дискуссионным моментом стало его положение о запрете чиновникам состоять в политических партиях. Вопрос обсуждался на очередном заседании Центра законодательных инициатив под руководством Председателя Верховного Совета АР Крым Владимира Константинова.
Партийный интерес оставить «за дверями»
Открывая заседание, В. Константинов напомнил собравшимся, что проект закона внесен в парламент страны от имени главы государства и рассматривается как неотложный.
— Если пункт о деполитизации сохранится в документе ко второму чтению, то в законе, безусловно, будет революционная составляющая. Это кардинальное изменение нынешней ситуации. Не секрет, что сейчас большинство губернаторов является руководителями партийных организаций. Если за проект проголосуют, то вся политика уйдет в представительные органы, — уверен глава парламента автономии.
В свою очередь начальник Управления государственной службы Главного управления государственной службы Украины в АРК и Севастополе Владимир Артеменко отметил, что изменение законодательства нацелено на повышение профессионального уровня государственных служащих.
— Среди чиновников ходит такая шутка: хочешь узнать, кем ты никогда не станешь, — запишись в кадровый резерв. Действительно, в последние годы он перестал быть эффективным инструментом отбора специалистов на вакантные должности. Теперь на госслужбу можно попасть, пройдя конкурсный отбор. Исключение составляют ведомства, деятельность которых регулируется отдельным законом, — напомнил В. Артеменко.
Он также поддержал позицию спикера парламента относительно разграничения политики и государственной службы, нацеленной на решение совершенно иных задач.
— Тема политизации чиновников дебатируется давно. В новом законе влияние партий на принятие государственных решений минимизируется. Важно, чтобы служащие не страдали от политической конъюнктуры. К сожалению, ранее наблюдались массовые увольнения, совпадавшие по времени со сменой руководства в Киеве, — констатирует руководитель управления. — Профессионалов выставляли на улицу. Насколько государство от этого выигрывает — спорный вопрос. Для примера: президент США, вступая в должность, вправе заменить около семи тысяч руководителей по всей стране. Он проводит ротацию, но до указанной цифры никогда не добирается. Профессионализм там весьма ценится. Не говоря о том, что казне дорого обходятся «кадровые кульбиты».
Принципиальным новшеством является классификация должностей, позаимствованная из европейской практики. За многие годы представители аппарата привыкли к рангам и категориям. Теперь система меняется полностью: вводятся пять групп и четыре подгруппы в каждой. Группы именуются буквами латинского алфавита, подгруппы — числовыми индексами.
— В основу положен принцип определенного объема полномочий и масштабов ответственности. Не политические или иные подходы, а мера ответственности определяет статус сотрудника. Руководители министерства в Киеве и районной администрации будут относиться к первой группе, но с разными индексами: А-1, А-2 и т. д., — поясняет В. Артеменко.
Казусы «профессионализма»
В настоящее время государственный служащий раз в три года проходит аттестацию. Теперь же вводится ежегодное оценивание работы чиновника, но по критериям аттестации. Квалификационные требования и финансовые поощрения определены более четко.
— Система, действующая в настоящее время, неэффективна и отличается от общеевропейских стандартов. У нас начисляется минимальный фиксированный оклад, остальное — надбавки, премии и другие доплаты, значительно превышающие его. Система непрозрачная, и в одном и том же органе к ней подходят необъективно. Нередки случаи волюнтаризма руководителей, — признает глава управления государственной службы. — Мировая практика показывает, 70—80% ежегодного заработка чиновника должен составлять оклад. Если закон будет принят, то премировать сотрудника можно будет только раз в году, максимальная сумма — три оклада. Исключение составляет низовая группа Д, представителей которой разрешено поощрять два раза. В обоих случаях все зависит от результатов ежегодного оценивания работы.
Причем такую проверку нельзя назвать формальностью. Ревизия качества исполнения служащим его обязанностей проводится весьма тщательно.
— Я по долгу службы являюсь членом аттестационной комиссии при Совете министров АРК. Иной раз диву даешься. Например, руководитель республиканского уровня, имеющий базовое медицинское образование и звание «Заслуженный юрист АРК», работает в сфере... архитектуры и строительства. Не буду переходить на личности, но одна дама — замминистра не могла объяснить элементарного: как построен рабочий день в ведомстве. Может, и переволновалась, хотя комиссия была настроена доброжелательно. Так бывает, если на должность попадают непонятными путями. Полагаю, теперь подобное будет встречаться реже, так как претенденты будут проходить через конкурс, — надеется В.Артеменко.
«Отнесенные ветром»
— Когда речь заходит о кадровых вопросах, можно проводить параллели с национально-освободительной войной под предводительством Богдана Хмельницкого. Одной из причин восстания стал конфликт вокруг количества реестровых казаков. Польская корона протестовала против увеличения их числа. Если говорить о нынешних чиновниках, то у меня люди интересуются, станут ли, например, учителя госслужащими. Мотивируют тем, что педагоги в своей работе исполняют некоторые функции государства, — отметил В. Константинов.
Руководитель юридического управления Секретариата ВС АРК Валентина Шевель сообщила о предложениях республиканских властей по проекту закона:
— Мы исходили из вопросов, связанных с назначением и деятельностью руководства крымского парламента, Совета министров и работников аппарата. Действующий закон не дает четкого ответа, являются ли представители Президиума ВС Крыма государственными служащими. Выходит, они не являются служащими в «чистом» виде, а только отнесены к таковым.
— Можно сказать, «отнесенные ветром», — с улыбкой отметил спикер, проводя параллель с известным произведением Маргарет Митчелл.
— Новый закон не решает указанных проблем. Крымское правительство не нашло себя в проекте. Поэтому предлагаем дополнить соответствующую статью тем, что к должностям категории А относятся глава Совмина, его замы, министры и руководители рескомитетов, — продолжила глава управления. — Также следует урегулировать процедуру назначения персонального состава республиканского правительства, указав, что данная функция согласно Конституции АРК возложена на Верховный Совет. Отдельно надо выписать нормы о выборных должностях ВС АРК.
— Позволю себе политическую реплику. Все двадцать лет существования АРК мы слышим из центра, что автономия — составная часть Украины, и мы должны действовать в интересах государства. Мы так и делаем, но почему-то, когда государство определяет своих служащих, оно забывает, что таковые есть и на территории Крыма. Потом нам приходится собираться на подобные «хуралы» и выяснять, отражены в законе крымские реалии или нет? Или что имел в виду президент, присваивая ранг человеку, который якобы не является государственным служащим? Более странно, что приходится разгадывать, как с юридической точки зрения соотносятся между собой центральные и республиканские органы власти, — заметил заместитель главы парламента Григорий Иоффе.
http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2011/066/chinovnik.html

РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА

МИХАЙЛО ВИШИВАНЮК: ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА НЕ ПАСЕ ЗАДНІХ
Оксана Процюк, «Галичина», 14.04.2011, Івано-Франківська обл.
Вирощувати будяки і кропиву цього року не дозволимо нікому.

На черговій прес-конференції голова ОДА Михайло Вишиванюк, серед іншого, поінформував журналістів про те, які питання обговорювали на нещодавніх засіданнях Ради регіонів та Регіонального комітету з економічних реформ у Львові, що пройшли під головуванням Президента України Віктора Януковича, відповів на численні запитання журналістів.
Обласний керівник поінформував, що на Раді регіонів підсумовано роботу всієї країни щодо вирішення соціально-економічних питань у першому кварталі. Загалом економіка спрацювала з приростом виробництва, є додаткові надходження до бюджету.
За словами голови облдержадміністрації, Івано-Франківщина не пасе задніх, а має за перший квартал приріст виробництва 28,4 відсотка. «І це не просто приріст у відсотках, — наголосив Михайло Вишиванюк, — він ще й виражений у надходженнях коштів до бюджету. За рахунок приросту виробництва зведений консолідований бюджет області становить 574 млн. грн. Це не весь бюджет, а тільки додаток до того, що збирали торік за квартал. У тому числі область зібрала плюс 43 млн. грн. до місцевих бюджетів, незважаючи на те, що міста Івано-Франківськ, Калуш, частково Коломия не справилися зі своїми завданнями».
У першому кварталі область отримала субвенцію 45 млн. грн. на будівництво об’єктів соціально-культурного призначення, вже надійшов перший транш на ремонт доріг — 20 млн. грн., а 35 млн. грн. на цю ж мету «ще в дорозі». Ці гроші буде розподілено між районами у відсотковому відношенні до протяжності доріг, а місцева влада прийматиме рішення, що і де передусім ремонтувати, розповів М.Вишиванюк. Також він повідомив, що є постанова Кабінету Міністрів, якою Міністерству екології дозволено виділити 115 млн. грн. на розв’язання екологічних проблем Калуша.
Керівник області поінформував, що на Прикарпатті порушено 69 кримінальних справ за фактом розкрадання грошей, які держава виділила на подолання наслідків повені, і запевнив, що вкрадене повертатимуть у державну скарбницю через суд.
М.Вишиванюк каже, що робота з підтримки розвитку бізнесу в нашій області триватиме й надалі. Як підтвердження цьому він проанонсував свою зустріч з прикарпатськими бізнесменами, яка відбудеться 26 квітня о 12.00 в облмуздрамтеатрі. Основна мета такого діалогу між владою і підприємцями — дізнатися з перших уст, як живеться бізнесу і як влада може сприяти йому ефективно розвиватися. Прикметно, що до участі в діалозі запрошено представників усіх служб, які мають стосунок до контролю за бізнесом. Принагідно керівник облдержадміністрації нагадав про свою недавню участь у засіданні Норвезько-української торгової палати в Осло й про те, що експерти Норвегії поставили Україну на перше місце щодо надійності вкладення інвестицій і ведення бізнесу серед країн Східної Європи, мотивуючи це тим, що в країні діє сильна влада, здатна захистити будь-який бізнес-проект.
За словами керівника ОДА, весняні польові роботи на Прикарпатті проходять організовано, проте є єдиний недолік — частина невикористаних земель заростає бур’янами. «Ми домовилися з головою обласної ради Олександром Сичем про те, що буде створено обласну комісію, а в районах — районні комісії з інвентаризації необроблених земель. Усі необроблені землі буде вилучено і передано в землі запасу сільських рад. Вирощувати будяки і кропиву цього року не дозволимо нікому, — запевнив Михайло Вишиванюк. — Щонайменше 30 тис. га землі буде обліковано і вилучено сесіями місцевих рад». Також голова ОДА зауважив, що не потрібно лякати людей зняттям мораторію на продаж землі. Адже сільські жителі розумні й добре знають, що земля — це реальний капітал і соціальний захист. А те, що буцімто приїдуть громадяни інших держав і розпочнуть усе скуповувати, — просто вигадка, бо законом буде передбачено заборону продажу землі іноземцям. «Якщо цей закон запрацює, то в економіку держави буде залучено близько трильйона доларів», — підкреслив М.Вишиванюк.
Обласний чільник наголосив, що відтепер з метою забезпечення гласності й прозорості дій влади активніше залучатимуть громадськість до вирішення економічних, соціальних питань краю. З цією метою створять громадські ради.Також на прес-конференцію голови ОДА спеціально прибув настоятель Української Автокефальної Церкви Святої Покрови в Чикаго (США) о. Іван Боярчук, щоб передати реліквії з приватної колекції владики Петра Колісника — дерев’яний тризуб, який належав Степанові Бандері і який він подарував владиці, а також перстень владики — його відзнаку як керівника Спілки визволення України. Владика Петро свого часу подарував о. Іванові Боярчуку колекцію реліквій. Крім цього, Михайлові Вишиванюку вже був переданий з колекції годинник Степана Бандери, який, за словами чільника області, працює й донині. Михайло Васильович особисто був знайомий з владикою Петром Колісником і високо цінує його як порядну та високоосвічену людину і патріота України. На честь Петра Колісника збудують на околиці Івано-Франківська невеличку церкву і музей. Отримані реліквії голова ОДА передасть до музею.М. Вишиванюк попросив журналістів проанонсувати, що найближчої суботи відбудеться загальнообласна толока з метою підготовки до Великодня.
По завершенні прес-конференції голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк, голова обласної ради Олександр Сич і директор департаменту авіації МНС України Євген Червоненко посадили біля обласної клінічної лікарні в Івано-Франківську «Алею життя» з 30 саджанців сакури, що їх подарував Івано-Франківщині міністр МНС України Віктор Балога.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[tt_news]=14901&tx_ttnews[backPid]=24&cHash=72f1f85e3e

БОРИС ПЕТРОВ: «НЕ ДУМАЮ, ЧТО КТО-ТО РИСКНЕТ ПРОСИТЬ У МЕНЯ ВЗЯТКУ»
Карпенко Олег, «Индустриальное Запорожье», 14.04.2011
«Давайте выведем Запорожскую область в лидеры!» – предложение губернатора Бориса Петрова вызвало довольно неоднозначные комментарии среди запорожцев.

«Эк, куда понесло!» – шушукались одни, вспоминая «лучший город в Украине» генерала Поляка. «А почему бы и нет?» – задавались вопросом другие, намекая, что, мол, сколько можно запорожцам плестись в хвосте?
О том, каковы же реальные перспективы для Запорожской области и можно ли построить «коммунизм» в отдельно взятом регионе, нам рассказал сам «виновник торжества», председатель Запорожской областной государственной администрации Борис Петров.
- Борис Федорович, в свое время мэр Запорожья Александр Поляк тоже хотел сделать областной центр лучшим городом в Украине. Но мы сегодня даже в пятерку лидеров не входим. Не постигнет ли и вашу инициативу такая же участь?
- Конечно же, проще всего отсидеться в окопах, заняв позицию «моя хата с краю» и «я ничего не решаю»… Но вы, наверное, не зря упомянули человека, имя которого навсегда вошло в историю Запорожья. Нас с Александром Владимировичем Поляком связывали теплые дружеские отношения, и я хорошо помню, насколько генерал Поляк мог «зажечься идеей» и увлечь этой идеей других. Он поверил сам и убедил запорожцев, что наш город может стать лучшим городом в Украине.
Когда он ездил в зарубежные командировки, всегда брал с собой рулетку и фотоаппарат, чтобы затем показать своей команде, чего можно добиться, если очень захотеть. Преобразованный проспект, обновленный бульвар Шевченко, строительство объездной дороги Южный – Космос – реальные дела, которые, несмотря на некоторых скептиков, подтвердили правильность действий Александра Владимировича.
И я уверен, отпусти ему судьба чуточку больше времени, он сумел бы воплотить задуманное. Вспомните запорожские мосты. О необходимости их строительства говорили десятки лет. И только Поляк делал реальные шаги, обивал пороги Кабмина и министерств, провел огромное количество встреч и переговоров и добился того, что вопрос строительства был сдвинут с мертвой точки. Александр Поляк смог поставить очень высокую планку, задать городу мощный импульс развития. Многие запорожцы смогли поверить в себя и свои силы.
- Еще Владимир Ильич говорил, что нельзя построить коммунизм в отдельно взятом государстве. А можно ли навести порядок в отдельно взятой области?
- Еще раз повторюсь: никто не собирается строить «коммунизм». Но сделать так, чтобы жизнь в регионе была более обеспеченной, более комфортной, более спокойной, стабильной и безопасной, – это нам всем под силу.
Я не хочу никого критиковать, но… С чем я столкнулся, когда возглавил областную администрацию? Не было четкой и выверенной стратегии развития области. Нет, конечно же, какие-то планы были, но зачастую каждое новое областное руководство просто переписывало и что-то дополняло в стратегию предшественников, и все это тянулось чуть ли не с 1991 года.
Но ведь двадцать лет прошло! Поменялась и структура промышленного комплекса, и аграрного сектора, и коммуникаций. Изменились подходы, технологии, принципы работы. На своем родном заводе «Укрграфит» мы первыми из металлургических предприятий Запорожской области провели сертификацию на соответствие международным стандартам ISO 9001, внедрили новые принципы управления производством. Без этого мы не смогли бы равноправно конкурировать, а значит, – выживать и развиваться в условиях рыночной экономики.
Принципы, по которым работает Запад, проектный подход к управлению всеми процессами, в том числе и в системе государственного менеджмента, необходимо внедрять в Украине. Без этого мы просто обречены на отставание. Перед своей командой я поставил четкую задачу: провести «региональный маркетинг», определить те направления, реализация которых обеспечит максимальный эффект. В результате, мы определили 10 приоритетов развития области, обсудили их с громадой на общественных слушаниях, передали на утверждение областного совета. Подчеркиваю – такой подход мы внедрили первыми. Ни одна региональная власть до нас не обсуждала с громадой направления своей работы. В число приоритетов вошли: энергетика, машиностроение, строительство, транспорт, агропромышленный комплекс.
Я не называю металлургию – потому, что в плане создания рабочих мест наша металлургия уже исчерпала себя. Сегодня у металлургического сектора три главных задачи: снижение энергоемкости производства, повышение производительности труда и освоение внутреннего рынка. И если решение первых двух задач находится в компетенции собственников предприятий, то, развивая машиностроение и строительство, мы на уровне региона как раз решаем третью проблему, формируем внутренний рынок...
Мы ведем переговоры с рядом инвестиционных и промышленных компаний, работающих в наших приоритетных отраслях: чем мы можем помочь, чтобы ваши инновации и проекты развивались более динамично? Необходимы гарантии Кабмина для кредитования? Какие-либо поправки в законодательной базе? Готовьте предложения, а задача региональной власти – обеспечить максимально комфортные условия для бизнеса, развивать инфраструктуру территории, добиться, в случае необходимости, поддержки на уровне Президента и правительства. Виктор Федорович Янукович всегда открыт для диалога, умеет слушать и слышать, поддерживает новаторские проекты. В этом плане у нас полнейшее взаимопонимание.
- Одна из главных причин, по которым инвесторы не спешат в Украину, – тотальная коррупция и забюрократизированность всех разрешительных и согласовательных процедур. Что может сделать в этой ситуации губернатор, если даже у Президента страны получается реализовать задуманное всего на треть?
- Вы абсолютно правы. Главный враг Украины – это бюрократ и коррупционер. Мы нашли выход, как оградить инвесторов от бюрократов и взяточников. В Запорожской области будет внедряться практика создания промышленных зон. В чем ее суть?
Формируется пакет перспективных проектов, выбираются приоритетные для конкретной территории. Создается коммунальное предприятие. Отводится земельный участок, на котором будет размещена промышленная зона. К участкам подводятся все необходимые коммуникации. Инвестору остается либо взять у этого коммунального предприятия такую готовую площадку в аренду, либо создать с ним совместное предприятие. Более того, я лично готов вместе с инвестором обойти оставшиеся кабинеты для окончательного решения бюрократических процедур. Не думаю, что кто-то рискнет просить у меня взятку.
- Звучит убедительно, но как-то слишком глобально. Программа на десятилетия, а жить лучше хочется уже сейчас…
- У нас уже сегодня внедряются уникальные для страны проекты. Например, в Энергодаре начались работы по подаче теплоносителя атомной станции на два микрорайона, что даст возможность снизить тарифы на тепло. С застройщиками прорабатывается региональная программа «Доступное жилье». И таких примеров – десятки по всему региону.
Установка ветрогенераторов в Приазовском, Приморском и Бердянском районах, строительство завода полупроводников, открытие зернового терминала Нибулон в Каменско-Днепровском районе, строительство оптового рынка, приход инвесторов в Степногорск…
Кроме того, в области идет реализация совместного проекта Европейского Союза и Программы развития ООН «Местное развитие» по 53 социальным объектам сельской местности. Начинаем реализацию проекта Канадского агентства международного развития по формированию благоприятной бизнес-среды в регионе. В областном бюджете заложили финансирование на создание промышленных зон… Вот неполный перечень новых перспективных проектов, которые уже действуют либо будут введены в строй в ближайшем будущем. Главное – работать, а когда видишь результаты командного подхода, понимаешь: у нас все получится.
Нашей области есть чем гордиться. С таким потенциалом, с такими людьми мы просто обязаны быть первыми. И мы будем первыми. Я в этом на сто процентов убежден.
http://iz.com.ua/2011/04/14/boris-petrov-ne-dumaju-chto-kto-to-risknet-prosit-u-menja-vzjatku/

ГУБЕРНАТОР ВВЕЛ «СУХОЙ» ЗАКОН
Владислав Ивченко, «Данкор», 13.04.2011, Сумская обл.
Правда, пока только для подчиненных.

Накануне своего дня рождения глава Сумщины Юрий Чмырь подписал распоряжение «О запрете празднования личных событий и памятных дат, не связанных с юбилеями». Сделано это с целью усиления контроля за соблюдением трудовой дисциплины.
Согласно распоряжению, в помещениях Сумской облгосадминистрации, ее структурных подразделений, райгосадминистраций и их структурных подразделений запрещены празднования личных событий и памятных дат в рабочее время с устройством застолий, распитием алкогольных напитков.
Г-н Чмырь рекомендует и органам местного самоуправления принять соответствующие меры, запрещающие проведение празднований личных событий и памятных дат, не связанных с юбилеями.
Контроль за выполнением распоряжения г-н Чмырь возложил на себя.
Вот как прокомментировал нам это решение губернатора старожил сумской власти, советник главы области Марк Берфман:
— Это внутренний распорядительный документ, и он, вероятно, связан с теми событиями, о которых я, может, и не знаю, но которые заставили главу облгосадминистрации инициировать это решение.
Мы поискали, чьи дни рождения (высокопоставленных чиновников облгосадминистрации) предшествовали принятию распоряжения губернатора и кто стал первыми «жертвами». Выяснилось, что 29 марта праздновала свой день рождения заместитель губернатора Тамара Ищенко, 7 апреля был день рождения самого губернатора Юрия Чмыря, а 8 апреля – заместителя губернатора Александра Цупро.
Но для нас осталось загадкой, посчитал ли г-н Чмырь годовщину своего пребывания в губернаторском кресле, которую он отметил 6 апреля, «юбилейной», а на такие даты его «сухой» закон не распространяется.
Мы попросили старожилов сумских властных структур прокомментировать данное распоряжение губернатора.
Принималось ли что-то подобное раньше?
Виктор Волонтырец,  управделами исполкома:
— Ко мне это распоряжение еще не поступило. Когда поступит, будем рассматривать. Слышал, что такое распоряжение есть, но пока оно не поступило. Впрочем, есть правила внутреннего распорядка, которые запрещают устраивать празднования на рабочем месте. Поэтому дополнительное распоряжение… Ну, нет возражений, издадим это распоряжение.
Но у нас все, у кого день рождения, в этот день берут отпуск за свой счет и празднуют в домашних условиях.
В советское время были аналогичные запреты во время антиалкогольной кампании, когда было запрещено вообще не то что проведение этих мероприятий — поздравление с днем рождения и так далее. Это было с 1985 по 1990 год. Возможно, запреты тогда не давали эффекта, потому что празднования проходили в таком же варианте, только за пределами соответствующих учреждений. А сегодня иная ситуация — я б не сказал, что она такая страшная. И, честно говоря, финансовая и материальная сторона не позволяет проводить такие мероприятия. Когда в последний раз мы праздновали день рождения мэра или мой? Человек уходит в отпуск. Потому что это не рабочий день, если кто-то принимает поздравления на работе.
Марк Берфман, советник губернатора:
— Самый пик и расцвет подобных запретов пришелся на 1985-1988 годы. Мало того что сотрудники этого дома не имели права здесь отмечать ничего и никак (что, в принципе, абсолютно правильно), но не имели права делать это и дома. У одного хорошего знакомого, который отмечал свадьбу своего сына, все-таки без коньячка не удалось это дело решать — коньяк разносили в кофейниках. Это было во времена Лигачева.
Не согласен, что была неправильная позиция, потому что пить нужно меньше и нельзя напиваться. Были и периоды, когда это больше неприемлемо, были — когда меньше.
Я не могу сказать, что за семь лет пребывания в облсовете с такими проблемами не встречался. Такие проблемы были, и некоторые из них стоили больших нервов. Мы официально не давали такого распоряжения, но были периоды, когда за это строго наказывали. Были такие случаи, почему-то всегда они происходили не на Новый год или другие праздники, а вот как только 8 Марта — бывало, что напивались. Но никого с работы не убирали, потому что это могло быть только случайностью, а не системой. И, в принципе, я не думаю, что появление такого распоряжения — предмет для общественного обсуждения. Это внутренний распорядительный документ, и он, вероятно, связан с теми событиями, о которых я, может, и не знаю, но которые заставили главу облгосадминистрации инициировать это решение.
Олег Медуница, экс-заместитель губернатора:
— Если бы Лаврик (Николай Лаврик, глава Сумской облгосадминистрации в 2005 и 2008-2010 годы. — Ред.) унюхал спиртное в рабочее время, то человека сразу бы уволили. Николай Иванович очень нетерпимо к этому относился, об этом все знали, так что прецедентов не было. Обычно же празднование дней рождения проходит так: именинник накрывает у себя «поляну», его приходили поздравить и подчиненные, и начальство.
http://www.dancor.sumy.ua/articles/politics/64490

«ПОЧУВ КОЖНОГО»
Оксана Гуцалюк, «Украина - Центр», 13.04.2011, Кировоградская обл.
Губернатор Сергей Ларин в прямом эфире, приуроченном к годовщине его пребывания у власти, ответил на вопросы жителей Кировоградщины.

Для «годового отчета» губернатора в пятницу, 8-го апреля, был выбран уникальный для нашей областной власти формат: в прямом эфире, находясь «на связи» с жителями Кировоградщины в течение трех (!) часов, у нас не был ни один руководитель области. Практически всё это время продолжался прием вопросов на «горячую линию», можно было звонить в студию - это действительно не был показ заранее записанной, тщательно отрепетированной организационно и выверенной идеологически «показухи». По словам Сергея Ларина, от традиционного «обращения к народу» или камерного общения с журналистами в рамках традиционной пресс-конференции было решено отказаться: «Когда я пришел на эту должность, я сразу заявил о необходимости повернуться лицом к людям. За год я своему принципу не изменил: для меня прежде всего важно то, что скажут люди, главное - услышать именно их».
Звонки в студию, видеовопросы, обращения с «горячей линии», вопросы журналистов в студии, диалоги с помощью скайпа - для полноценного общения главы области не только с жителями региона, но и чиновниками, руководителями предприятий, депутатами местных советов были задействованы все самые современные технические и организационные возможности. Кстати, в процессе эфира губернатор имел возможность не только отвечать на вопросы, но и сам их задавать - прежде всего конкретным чиновникам, на которых жаловались люди.
А вопросов, как выяснилось, к Сергею Ларину накопилось немало. За две недели их было собрано более двух тысяч, львиная доля - непосредственно на улицах, кроме того, вопросы поступали на «горячую линию» и на один из кировоградских интернет-сайтов. За три часа напряженного марафона Сергей Ларин действительно смог ответить на 57 самых различных вопросов. Их губернатор на первостепенные и второстепенные не делил: в равной мере серьезно и обстоятельно рассуждая об альтернативных источниках энергии, перспективах развития области и обещая помочь спилить орех женщине-инвалиду…
Отвечал губернатор лаконично и уверенно. Но неизменно «закипал», когда речь шла о нерадивых чиновниках, их бездеятельности, безответственности и бюрократизме, по вине которых обиженные люди вынуждены были стучаться уже к руководителю области. Кстати сказать, многие обращения, озвученные в эфире, действительно должны были быть адресованы, как минимум, несколькими уровнями ниже, а проблемы, о которых люди рассказывали губернатору, - решенными ещё где-то в масштабах профильного управления райгосадминистрации…
Были и глобальные вопросы, ответы на которые должны давать, как минимум, в Кабмине. Скажем, как прожить с ребенком на зарплату около тысячи гривен учительнице Светлане Николаевне или чете пенсионеров Доценко, у которых выращивать картошку на даче нет сил, а ходить за продуктами на рынок пенсии не хватает... Тем не менее, напомнил губернатор, проект «Покупай кировоградское» как раз призван хоть немного облегчить нагрузку на семейные бюджеты жителей области… К тому же в планах руководства области - расширять сеть как социальных аптек, так и социальных отделов, где по лояльным ценам, с минимальной накруткой, продается продукция местных производителей. Кроме того, регулировать цены на продукты область будет самостоятельно, организовав региональный запас из сахара, муки, круп…
Но, как говорится, не хлебом единым: в селах области уже почти год ходят упорные слухи о том, что областные чиновники-реформаторы намерены закрыть многие школы, а некоторые районы будут лишены центральных районных больниц. Губернатор в очередной раз заявил: ЦРБ никто закрывать не собирается, а школы в селах будут ликвидироваться только после обсуждения этого вопроса с людьми. «Судите сами - если в школе один учитель преподает сразу несколько предметов - физику и физкультуру, математику и биологию - какое образование получат наши дети?! Если рядом, через 3-5 километров, село с квалифицированными педагогами, нормальными условиями для учебы, то разумнее организовать школьный автобус для подвоза ребят из соседнего села именно в эту школу, дорогу отремонтировать… Только в этом случае, после разговора с людьми, будет приниматься определенное решение».
Есть у области стратегия и касательно медицины в районах, неоднократно, кстати, озвученная. Однако Сергей Ларин, отвечая на видеовопрос из Устиновского района, снова пояснил: о закрытии ЦРБ ни в этом, ни в каком-либо другом районе речь никоим образом не идет. «Ни одна больница, ни один ФАП не будут закрыты, они будут принимать пациентов в обычном режиме. И только сложные операции, требующие высокой квалификации и современного оборудования, будут производиться в центральных районных больницах, на базе которых созданы госпитальные округа. К примеру, люди из Устиновского района будут ехать за этим в Долинский, в ЦРБ, где будет сосредоточен весь необходимый ресурс. Но в Устиновке, в своей ЦРБ, пациентов будут принимать по-прежнему...Таким образом, медицина в районах будет намного качественнее, доступнее - во многих случаях ездить в областной центр не придется, нужная аппаратура будет в госпитальных округах».
По понятным причинам работа больниц области волнует прежде всего пенсионеров. И просят они «вылечить» местную медицину именно губернатора. Так, на прямой эфир дозвонилась пенсионерка из Петровского района - Надежда Михайловна, которая сейчас лечится в областной больнице. Мол, на территории этого учреждения - всего одна аптека, выбора у людей нет, а цены там, мягко говоря, не по стариковскому карману. Ещё одна пенсионерка - Галина Трифоновна из Кировограда - позвонила в студию с жалобой на поборы и хамство персонала в Кировоградской больнице скорой помощи. «За всё берут деньги - только анализы стоят сорок гривен. Очень плохо относятся к посетителям, постоянно хамят. Да, медицина сегодня финансируется не в полном объеме, но и у нас пенсии небольшие. Да и хочется хотя бы человеческого отношения».
Оба вопроса Сергей Ларин сразу же переадресовал - обратившись с экрана - недавно назначенному начальнику управления здравоохранения ОГА. Задание - сделать цены на лекарства в аптеке главной больницы области ниже и доступнее любых имеющихся, а с поборами и хамством в 4-й больнице разобраться в недельный срок. Кроме того, губернатор обратил внимание городского головы Кировограда на «проблемы со здоровьем» главврача Александра Минича: «Если он постоянно на больничном, может, лекарствами ему помочь? Или разобраться, в конце концов, почему на самом деле он так долго болеет...»
Земельный «дерибан» Лесопарковой, разрушающиеся недострои, практически в открытую работающие залы игровых автоматов, разруха в Ковалевском парке, засилье автомобилей на «пешеходной» улице Ленина - люди просили губернатора если не навести порядок лично, то заставить, в конце концов, работать городские власти.
О Лесопарковой: «Вместе с правоохранителями мы изучим, насколько правомерно был оформлен каждый участок. Кстати, если земля, полученная от города, в течение пяти лет не используется, нужно - я снова обращаюсь к вам, Александр Дмитриевич (мэр Кировограда Александр Саинсус. - Авт.), - лишить нерадивого владельца права распоряжаться участком. Или же обязать начать работы, оформить необходимые проектно-сметные документы.
Аналогично - и в случаях с долгостроями. Оба вопроса будут изучены в течение одной-двух недель, кстати, жду на этот счет ответа и от городской - Александр Дмитриевич меня слышит сейчас - власти.(…) Да, решения о выделении участков - не всегда законные - принимал горсовет, где были и регионалы. Но к концу каденции во фракции оставалось всего два человека, остальные были исключены».
О Ковалевском парке и улице Ленина: «Да, мы с Александром Саинсусом обещали, что в парке будет порядок. Так вот, к 1-му Мая здесь будет закончена первая очередь работ - с дорожками, лавочками и так далее. К этому же сроку улица Ленина действительно станет пешеходной. Проезд здесь будет перекрыт специальными конструкциями, чтобы могли проехать только машины чрезвычайных - милиции, “скорой”, пожарных - служб».
Об игровых автоматах: «Меня слышат сейчас правоохранители: разберитесь немедленно, тем более что адреса известны. Обращаюсь и к хозяевам таких заведений - лучше “свернитесь” сами, добровольно, и выполняйте закон. Ведь в любом случае незаконные точки будут закрыты».
Сергей Ларин не только отвечал сам, но и требовал немедленного, здесь и сейчас, ответа от чиновников районного масштаба. Так, по требованию губернатора глава Светловодской РГА Анатолий Мирошник пояснил (в студии был звонок с жалобой), кто и почему рубит посадки вдоль дорог в районе, а его коллега из Гайворонского района, глядя на губернатора «из телевизора», клятвенно пообещал за неделю помочь перекрыть крышу семье инвалидов...
Сразу несколько видеообращений, и все - по транспорту - к губернатору было из села Макаровка Бобринецкого района: люди просили исправный школьный автобус и маршрутку, чтобы добираться от села до Бобринца. «Жду от Игоря Дементьева (глава Бобринецкой РГА. - Авт.) - он меня слышит сейчас - конкретного плана, какие дороги будут отремонтированы и какие запущены маршруты. С конкретными сроками».
Что же касается темы повышения тарифов на проезд в областном центре, которая тоже обсуждалась во время прямого эфира, то губернатор убежден: непременным условием для удовлетворения запросов перевозчиков должно быть повышение качества обслуживания пассажиров.
С требованием тщательнее выполнять свои обязанности - после озвученных в студии вопросов - Сергей Ларин обратился к руководителям кировоградского отделения «Укрпочты» Людмиле Салоид и «Кировоградоблэнерго» Ивану Поливяному. И в одном, и в другом случае были обижены районы: Маловисковский и Светловодский за проблемы с доставкой свежей прессы, а также Компанеевский (Голубиевичи) и Кировоградский (Ивановка), где энергетики-рэсовцы после выполненных работ каждый раз оставляют, мягко говоря, беспорядок…
За первые полтора часа прямого эфира Сергей Ларин успел ответить примерно на половину вопросов, прозвучавших в течение губернаторского телемарафона в студии телецентра. За 30 секунд единственной за весь эфир паузы губернатор успел только встать, с улыбкой поделиться легкой усталостью с журналистами и - в качестве разминки - помахать руками. Работаем дальше.
Теперь речь зашла (с подачи журналиста «УЦ») о стратегическом для области объекте - водоводе «Днепр-Кировоград», судьба которого должна была решиться ещё к концу декабря прошлого года. По мнению Сергея Ларина, другой перспективы, нежели создание на базе водовода единого предприятия (включая водоканалы), нет. Таким образом возможно решить сразу несколько проблем: вытащить водовод из долговой ямы, сделать тарифы на услуги водоснабжения доступнее и, самое, пожалуй, главное - улучшить качество воды в кранах жителей области. «Срок я себе даю - по объединению - до конца года. И уже вскоре после этого люди почувствуют улучшение качества воды в кранах».
Географию прямого эфира дополнила Знаменка - домохозяйка Ольга жаловалась губернатору, что молоко у крестьян скупают за копейки, а самим продавать его нет возможности. По информации губернатора, как раз в Знаменском районе создается - совместно с известной компанией «Данон» - молочный кооператив. «В нынешнем году будут построены, как минимум, ещё два мини-молокозавода, такие же должны быть в каждом районе. Только наличие своих, в пределах области, перерабатывающих предприятий поможет сократить огромную разницу между закупочной ценой молока и стоимостью конечного продукта».
Во время обсуждения кадровых вопросов Сергей Ларин сообщил, что уволил с десяток руководителей подразделений ОГА, по-прежнему советует чиновникам-коррупционерам «зашить карманы», а наиболее успешными креатурами новой власти в области считает председателя Александрийской РГА Сергея Кузьменко и своего первого заместителя Андрея Николаенко.
Студия, в том числе и губернатор, заметно оживилась, когда раздался голос очередного звонящего - знакомый сотням футбольных болельщиков области. Спортивный обозреватель «УЦ» Юрий Илючек интересовался, почему коллеги-телевизионщики перестали транслировать матчи «Зирки», есть ли будущее у кировоградского баскетбола (губернатор, кстати, и сам неплохо играет) и просил не допустить в рамках «оптимизации» закрытия в области спортшкол и ликвидацию районных спортуправлений. Как выяснилось, судьба трансляций матчей «Зирки» решилась молниеносно - с участием руководства клуба; задача номер один по баскетболу - создать команду, способную играть в высшей лиге, ведутся переговоры с известным тренером; чиновникам же строго-настрого заказано «оптимизировать» спортивную инфраструктуру с уменьшением числа секций и числа занимающихся в них детей.
На третьем часу эфира телефонный звонок поступил не в студию, а …руководителю фирмы «Ятрань» Андрею Райковичу. Это было сделано по требованию губернатора, который попросил ответа на вопрос, заданный Лидией Кравченко из Оникеево Маловисковского района. А именно - можно ли возобновить продажу продукции «Ятрани» в сельмаге или организовать здесь фирменный киоск предприятия? Получив поздравления (накануне Райкович отмечал день рождения) от губернатора, тот заверил: мол, если люди просят, непременно сделаем.
К концу эфира вопросы и ответы в студии сменялись практически в блиц-режиме: просьба оборудовать площадку во дворе переулка Крепостной в Кировограде («я - депутат облсовета от этого, Ленинского, района, так что обязан помочь»); напоминание об обещанном жилье для семьи с тройней из Субботцев («я лично звонил этой маме - им выделили 150 тысяч гривен, так что пусть подыскивают дом»); выплаты детям войны («простите за популистский, нереальный закон»). Практически крик души женщины-инвалида из Кировограда: растущий возле дома орех повредил крышу, за его спил от хозяйки требуют 500 гривен. Денег, понятно, нет. Щелчок пальцами: «Считайте, ваш вопрос решен».
Тем более неожиданным, с претензией на сенсацию, было признание губернатора в ответ на вопрос журналиста «УЦ». А именно - на парламентские выборы-2012 Сергей Ларин идти …не собирается. «По крайней мере, желания у меня нет. И если Президент позволит выбирать, я выберу работу губернатора, где, в отличие от парламентской деятельности, можно увидеть конкретные плоды своей работы. Поверьте, это - огромное удовольствие, несмотря на то, что личной выгоды в этом нет. У меня есть желание работать до 2015 года, закончить начатые проекты. Тем более что - эти цифры я сейчас обнародую впервые - на область выделена беспрецедентная в её истории сумма. А именно - 70 миллионов гривен. Эти деньги, выделенные распоряжением Кабмина от 21 марта нынешнего года как субвенция госбюджета местным бюджетам, пойдут в том числе на муздрамтеатр (42,2 миллиона), школу №15 в Кировограде (3,8 миллиона), школу №5 в Знаменке (7 миллионов), школу №2 в Долинской (300 тысяч на реконструкцию), организацию гимназии в бывшем детсаду в Гайвороне (570 тысяч), реконструкцию школы в Устиновке (900 тысяч), школу в Перчуново (1,4 миллиона), котельную в Куколовке Александрийского района. Здесь же почти 2 миллиона дают на Малопомошнянскую аварийную школу, больше миллиона получит Плетеный Ташлык, школа №5 в Александрии (2,2 миллиона), село Свердлово Бобринецкого района на реконструкцию школы - 1,2 миллиона. Выделено также 640 тысяч для реконструкции под спортзал кинотеатра в Александровке… Главное - не лелеять имидж депрессивной области, тогда и руководство страны будет нас поддерживать. Пока наши программы такую поддержку встречают».
Ближе к финишу серия блиц-вопросов от ведущего эфира Андрея Богдановича:
- Слухи о назначении послом в Южную Корею: когда и куда вы едете?
- Послом - никуда: я не знаю английского, как и других иностранных языков.
- Какой у вас автомобиль?
- Езжу на подержанной «Тойоте», принадлежащей администрации. В районы - вместе с остальными членами рабочих групп, на микроавтобусе.
- Какие доходы вы задекларировали за прошлый год?
- Я не бедный человек, но и не богатый.
- Где в Кировограде вы купили жильё?
- Нигде не покупал. Живу, вернее, прихожу ночевать, в 2-комнатном номере в гостинице облгосадминистрации. В отношении быта я неприхотлив.
К концу третьего часа под прицелом телекамер Сергей Ларин наконец-то начал улыбаться и даже шутить. С улыбкой губернатор напутствовал и наших участников шоу «Майдан’s», которые в этот вечер как раз отправлялись в Киев для сражения с Севастополем в четвертьфинале. И перед выездом пришли в студию - просить губернатора поддержать своих и поболеть за них и подарить фирменные аксессуары кировоградских «майдансов» - футболу с кепкой и ярко-синюю ленточку на запястье. Ларин пообещал не скупиться на эсэмэски и, как известно, вечером следующего дня пришел на площадь Кирова на телемост с Киевом - поддержать кировоградцев…
В том, что Кировоградщина может выглядеть достойно не только в танцах, Сергей Ларин уверен непоколебимо. Так, на просьбу прокомментировать очередную порцию (как выяснилось, первоапрельских) слухов о расформировании области, губернатор ответил: «Понятно, это была шутка. Ведь административно-территориальное устройство изменить нельзя, это записано в Конституции. Но в любом случае наша задача - стать такими сильными, чтобы не нас, а к нам присоединяли. Даже шутя».
P.S. Как заверил Сергей Ларин в конце эфира, авторы всех вопросов и обращений, которые были направлены губернатору в рамках проекта «50 вопросов Ларину», получат письменные ответы на них в ближайшее время.
http://www.uc.kr.ua/fresh/6822/

ЕКОНОМІКА

ТРАНСПОРТ - «РЯТІВНА СОЛОМИНКА» ПАРОПЛАВСТВА
Євген Маслов, «Одеські вісті», 14.04.2011
В останній декаді березня було відкрито сезон навігації для пасажирського флоту ВАТ «УДП».

Усі його чотири теплоходи вирушили у перший після зимівлі рейс. Цьому передувала велика підготовча робота. Було укладено відповідні договори із туристичними компаніями. І, як і колись, залишається велика надія, що пасажирський флот, як і річковий, буде «рятівною соломинкою», яка значною мірою посприяє тому, що УДП залишиться на плаву і потихеньку вийде із кризової ситуації. Втім, не все так просто. Про цей, а також про багато інших аспектів наша розмова з начальником експлуатації пасажирського флоту Станіславом Дмитровичем Самойловим.
– Я скажу більше: річковий транспортний флот сьогодні є основою бізнесу для нашої судноплавної компанії. Маю на увазі і обсяги перевезень, і кошти, які заробляються, і кількість персоналу, як берегового, так і плавскладу, задіяного у перевезеннях.
Пасажирський флот посідає гідне місце в організації та структурі всього пароплавства. Як за радянських часів, так і зараз він розглядається як візитна картка і підприємства, і галузі в цілому. Це підтверджується тією думкою, що склалася у партнерів і колег в Україні та за кордоном. Тобто – якщо пасажирський флот працює успішно, отже, справи в нашій компанії не такі вже й погані, незважаючи на кризову ситуацію.
– У пароплавства, як відомо, напрацьований чималий досвід, є й свої традиції.
– Це так. До речі, з початку шістдесятих років минулого століття пароплавство є тією судноплавною компанією, яка однією з перших освоювала круїзний бізнес на Дунаї. До відкриття каналу Майн-Рейн кількість круїзного флоту на Дунаї нараховувала не більше 15 одиниць, серед них наші судна: «Амур», «Дунай», «Дніпро», «Волга», «Україна», «Молдавія».
– Але часи змінюються…
– За минулі роки кількість суден практично удесятерилася. Ми все частіше зустрічаємося із серйозною конкуренцією. Сьогодні вимоги до судноплавних компаній підвищені. Конкурувати доводиться із сучасними суднами третього покоління, побудованими наприкінці дев’яностих років минулого століття. До речі, середній вік західноєвропейських туристичних суден – близько одинадцяти років, причому понад 65 відсотків з них і зовсім побудовані лише п’ять-шість років тому.
Наш же флот відноситься до другого покоління. Теплоходам «Волга» та «Дніпро» вже по сорок із лишком років, «Україні» та «Молдавії» – за тридцять. І як би ми не намагалися оновлювати інтер’єр, багато чого не маємо можливості змінити.
– Проте, запас міцності ще є?
– Так, є. Але пасажирський флот потребує ґрунтовнішої підтримки. Стосується це не лише контролю над належним технічним станом судна. На відміну від вантажного водного транспорту потребує чималих витрат «пасажирська зона»: необхідно чимало коштів на утримання у належному вигляді кают, ремонт або відновлення меблів, кухонного устаткування, білизни, тих же пральних машин тощо. Мінімум раз на три-чотири роки для того, щоб виглядати гідно, потрібно змінювати шпалери, ковролан, матраци, сантехніку, білизну тощо.
Але найбільшою проблемою залишається те, що двигуни на наших теплоходах, на відміну від встановлених на суднах останніх поколінь, надмірно енергомісткі. В умовах нинішньої дорожнечі на суднове паливо це стає основною статтею витрат.
Конкуренти виграють за рахунок того, що далі розбудовують новий флот, забезпечуючи не лише економічніші силові установки, але й велику місткість.
– І все-таки – пасажирський флот УДП залишається най¬показовішим за результатами?
– Так, наші судна ще мають певний модернізаційний резерв. Він поки що (поки що!) дозволяє пасажирському флоту після реконструкції працювати та залишатися конкурентоспроможним на ринку обслуговування певних соціальних груп населення.
– Треба вважати, Ви про¬рахо¬вуєте ситуацію далеко вперед і заздалегідь усе плануєте?
– Звичайно. Ми своєчасно підписали договори із провідними туристичними агенціями, вже сьогодні ми посилено працюємо над програмою 2012 року.
– Чи позначилася на роботі флоту криза, що охопила Європу в попередні роки?
– Так, звичайно ж, через кризові явища, що виникли у Європі, відчули певні труднощі й ми. З цієї причини у 2009-му та 2010 роках на дунайському круїзному ринку спостерігався певний спад і застій. На сьогодні триває невеличке пожвавлення. То ж і ми сподіваємося від нинішнього року кращих результатів.
– До речі, в Ізмаїлі і в попередні скликання, і сьогодні на рівні міської ради багато говориться про створення потужної тури¬стичної бази, розвитку туризму як однієї з найприбутковіших бюджетних статей. Але, на жаль, суджу як житель міста, особливих змін після численних розмов та реляцій не спостерігається…
– Добре зробити краще, ніж добре сказати. Треба, зрештою, із чогось починати, нехай з малого, і йти до великого. Можливості Ізмаїла як міста, у якому є що подивитися, далеко не вичерпані. Свого часу, після того, як канув у минуле Радянський Союз і було відкрито прикордонну зону, ми точно так само зробили перші кроки у розвитку туризму в дельті Дунаю. Багато хто нам не вірив, переконував – іноземним туристам ці місця будуть не цікаві. І помилився. Саме Вилкове та острови в дельті привертають найбільшу увагу. І, звичайно, дають чималий дохід не лише пароплавству, але й тій же нашій дунайській «Венеції». А хіба гірший Ізмаїл, де свого часу була розташована грандіозна фортеця, взята Суворовим, і збереглися її залишки. А хіба гірше місто на Дунаї зі своїми музеями та архітектурними особливостями?
Минулого року під час між¬народ¬ного туристичного ярмарку в Берліні я запросив західних туроператорів відвідати нашу дельту, а також Ізмаїл. І у відповідь почув, що Україна спочатку повинна привести у відповідність портові збори.
Ми, звичайно, доводимо цю ін¬формацію до вищих інстанцій і сподіваємося, що все ж таки висновки будуть зроблені. Ну а поки що, як кажуть, маємо те, що маємо.
І ще – що стосується Ізмаїла та його аеропорту. Свого часу, завдяки зусиллям УДП відновив свою роботу аеропорт нашого міста. Ми організували зміну австрійських туристів у Ізмаїлі за допомогою чартерних авіарейсів Відень – Ізмаїл – Відень. Забезпечував авіаперевезення в режимі міжнародних сполучень Львівський авіазагін.
Недарма кажуть – хто шукає, той знаходить. Але сьогодні і тут повний нуль, аеропорт не діє. Так, на все про все потрібні ідеї та інвестиції…
http://izvestiya.odessa.gov.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=21409

ЮЖНОБУГСКИЙ ПЕРВЕНЕЦ «НИБУЛОНА»
А.Романюк, «Южная правда», 14.04.2011, Николаевская обл.
Центральный перегрузочный терминал имеет свое отличие: в нем заложены новые технологические решения, установлено новейшее оборудование.

Для тех, кто проезжает по трассе через Новую Одессу, комплекс сооружений на берегу реки (особенно в темное время суток, когда он сияет огнями) - просто украшение окружающего пейзажа, его яркая деталь. Для местных жителей - больше: факт благоустройства и фактор благополучия. Для экономики области, пожалуй, еще важнее...
На этом этапе реализации инвестиционного проекта ООО СП «НИБУЛОН» - строительстве перегрузочного терминала в Новой Одессе - это возможность возобновления судоходства по реке Южный Буг (в том числе и пассажирского водного сообщения). А вот начнется ли это возобновление, вопрос. И этот вопрос не к НИБУЛОНу, это предприятие делает все, как и обещало. Но не все от него зависит, тем более, когда вопросы решаются в столичных кабинетах. А ведь реализация этого проекта - это не только экономический эффект, но и, на лицо, социальный, и экологический. Удешевление логистики, снижение затрат на транспортировку зерна, уменьшение количества автомобилей на дорогах (на участке Вознесенск - Николаев -- 40 тысяч единиц в год), новейшие технологии хранения и отгрузки зерна, солидные финансовые поступления в бюджеты различных уровней, активная социальная деятельность компании... С пуском в эксплуатацию Новоодесского перегрузочного терминала все это стало реальностью для южнобугского региона.
Южнобугский первенец в уже «многодетной семье» предприятий «НИБУЛОНа» (центральный перегрузочный терминал в Николаеве - особая категория). Если на предыдущих объектах сооружено два автомобилеразгрузчика, то здесь - уже три, что позволит увеличить мощность в 1,5 раза и одновременно принимать три культуры. Также установлены 2 транспортные линии и 3 скальператора в норийной башне. Больше и силоса для влажного зерна - по 250 тонн каждый. Самые мощные сушилки компании «Cimbria Unigrain A/S» могут обрабатывать 100 тонн в час. Мощнее и судопогрузочное оборудование британской компании «TELESTACK» - около 500 тонн в час. Общий объем хранения зерна - более 75 тысяч тонн, суточная мощность по отгрузке зерна на водный транспорт - 10 тысяч тонн. Завершены дноуглубительные работы, возле причала могут пришвартовываться одновременно два судна.
А в итоге объемы грузоперевозок по Южному Бугу составят около 1 млн. тонн, прибыльность предприятий увеличится на 50 млн. гривен. Ну и сопутствующий позитив: по Южному Бугу могут пойти пассажирские суда, преобразилась подъездная к терминалу, забетонированная и заасфальтированная, освещенная улица Торговая, появится пляж с песочком, как положено...
Стоимость строительства новейшего перегрузочного терминала - 190 млн. гривен, его финансово поддержали Европейский банк реконструкции и развития и Экспортно-Кредитный фонд EKF Дании.
У строителей - нибулоновская позиция
Новизна и в том, что в подобных условиях «НИБУЛОНу» строить еще не приходилось - особенности почвы: песчаное побережье, пришлось забить 2630 свай с поднятием площадки на 2,5 метра. Да и норовливая зима отнюдь не способствовала строителям.
Гендиректор «НИБУЛОНа» Алексей Вадатурский неизменно с уважением отзывается о николаевских строителях. Они всегда - в рамках графика и на вершине качества. А сооружение новоодесского предприятия дает для этого вдвое больше поводов.
Строительная фирма «Жилстрой-НИКО» выступила генподрядчиком, с которым работало более 50 организаций. Председатель правления Сергей Назаренко:
- С «НИБУЛОНом» нас связывает давнее партнерство - с 2003 года. А этот объект - особенный, внесший новизну в нашу практику. Площадка здесь - болото, камыши... Сложно! Но все старались выдерживать график. Здесь и партнерская солидарность, и просто человеческая благодарность. В тяжелое время компания Алексея Афанасьевича загрузила нас работой, дала зарплату, а ведь в зимний период объемы строительных работ резко падают. А теперь вот такая, мягко говоря, неприятность: перекрыт экспорт зерна, приостанавливается реализация инвестиционного проекта... Если за прошлый год мы освоили с «НИБУЛОНом» 41 млн. гривень, то в нынешнем году потеряем 80 процентов, если ситуация не улучшится. Это значит: надо что-то делать с коллективом, в котором профессионалы, да и просто люди.
Директор ООО «Перспектива - Николаев» Василий Слаблюк:
- Мы, собственно, пришли на стройку даже не в октябре, а еще в августе - определяли с проектантами длину свай. Пришлось вносить коррективы - почва очень сложная. Поэтому завод работал по полной нагрузке, сваи были и от 18 метров, а некоторые, пробные - 28. Под каждую банку забивали по 126 свай. Что тут скажешь: объект тяжелый, но - веселый! Побольше бы их «НИБУЛОНу».
Директор АО «Николаевский завод железобетонных изделий» Виктор Кисличенко:
- От имени коллективов четырех заводов ЖБИ, которые работают в области, благодарю Алексея Афанасьевича Вадатурского, компанию «НИБУЛОН» за этот заказ. Мы все выполнили в срок. На этот объект поставили более 2 тысяч свай. И, по моей информации, ни одна не была возвращена на завод. Предприятие мы сохранили. Но вот пришла весна - и заводы не загружены. Проблема острейшая. Безусловно, от успеха реализации инвестпроекта «НИБУЛОНа» зависит не только агросектор, но и другие отрасли, нелады в сфере зернового рынка ударили и по нам...
Директор ООО «Николаевагропроект» Андрей Гордиенко:
- Для компании «НИБУЛОН» наша организация выполнила проектных работ на 1,5 млн. гривен Коллектив у нас 100 человек, его удалось сохранить благодаря этим заказам. А аналогичные институты в Украине сократили численность, перевели или наполовину, или вообще на 3-часовой рабочий день. Сложный новоодесский проект, то же и в Шостаково Николаевского района: заболоченная площадка, затрудненный подход к устью реки... Но мы хорошо сделали работу. Как и по Вознесенску. Что для нас работа с «НИБУЛОНом»? Этого достаточно - 30 - 40 процентов от всех объемов? Очень хочется, чтобы нибулоновский инвестпроект осуществлялся без всяких барьеров.
В этот же день на Новоодесском терминале побывал глава облгосадминистрации Николай Круглов.
Государство ищет выход, а время - в убыток
Собственно, «южнобугская» часть появилась в рамках инвестиционного проекта «НИБУЛОНа» благодаря губернатору. Николай Петрович дал импульс, выступил с инициативой строительства в области аграрной инфраструктуры, возрождения судоходства по реке. Так что появление на экономической карте региона Новоодесского перегрузочного терминала и для него - радостное событие.
Глава облгосадминистрации высоко оценил работу строительных организаций Николаевщины и поддержал инвестиционную программу компании «НИБУЛОН» по усовершенствованию логистической составляющей зернового рынка Николаевщины.
«Экспортный потенциал Украины без системы логистики практически невозможен, - заметил, находясь на «Новоодесском» терминале, глава облгосадминистрации Николай Круглов. - То, что сегодня в Украине частный бизнес начал заниматься логистической составляющей, дело очень нужное. Ведь будущее Украины и ее развитие сегодня зависит именно от аграрного сектора. Это будет совсем другая база для нашего экспортного потенциала, что будет способствовать улучшению и в других сферах украинской экономики, - валютные резервы государства, решение проблемы занятости, другая экономика хозяйств, возможности решения социальных вопросов, дороги, жилье, и тому подобное».
Но то, что на державном Олимпе экспериментируют с зерновым рынком, пытаются заменить монополию (в кавычках) монополией (без кавычек), вынуждает давать ответы на очень болезненные вопросы. Здесь же, на предприятии, руководители строительных организаций вручили главе региона обращение.
В нем подчеркивается, что в последние три года в Украине катастрофически уменьшились объемы строительных работ. Например, в 2009 году сокращение составило 48,2 процента, а в 2010-м объемы не дотянули до показателей предыдущего почти 5 процентов. Николаевские же строители в 2010 году увеличили объемы по сравнению с предыдущим годом на 30,7 процента, это один из лучших показателей в стране. В значительной степени это - результат реализации инвестиционной программы компании «НИБУЛОН». Но сегодня, в условиях действия непрозрачного квотирования зерна компания не получила квот и несет убытки, недополучает средства, которые должны быть вложены в строительные проекты в Николаевской области. Уже отведены земельные участки в селах Шостаково и Бугское, есть все разрешения, завезены стройматериалы. В реализации проектов планируется задействовать более 30 процентов всех стройорганизаций области. «Но один из крупнейших строительных инвесторов области вынужден сворачивать все свои планы строительства, - говорится в обращении. - Такое развитие событий приведет к непоправимым последствиям для строительной отрасли Николаевщины».
Вопрос понятен. Ответ, кажется, тоже...
- Президент Украины четко определил свою позицию по этой проблеме, - сказал Н.П.Круглов. - От системы квотирования необходимо отказаться и перейти к тарифному регулированию. Заплатил пошлину - вывози зерно. Это сложные поиски, сложная борьба. Все хотят участвовать в прибыльном бизнесе, и когда начинают делить - появляется коррупция...
Относительно того, что деятельность «НИБУЛОНа» нужно поддерживать всеми силами, губернатор своего мнения не менял и менять не собирается. Он поблагодарил Алексея Вадатурского за то, что на Николаевщине самые низкие в Украине цены на хлеб социальных сортов. Компания «НИБУЛОН» по просьбе областного руководства продает зерно дешевле, чем на рынке (1350 грн. за тонну, что намного ниже рыночных). Понятно, себе в убыток.
Алексей Вадатурский: «За то, что предстоит сделать, стоит бороться»
Генеральный директор «НИБУЛОНа» А.А.Вадатурский поблагодарил партнеров, строителей за отлично сделанную работу. За прошлый и текущий годы для выполнения строительно-монтажных работ стройорганизации получили 186 млн. гривен, завод «Океан» на реализацию проекта - 350 млн. гривен. Круглогодично были загружены 1550 николаевских строителей, обеспечившие выплату пенсий 1800 пенсионерам. За это, действительно, стоит бороться. К сожалению, в очень жестких и не всегда понятных условиях, когда правила игры меняют на ходу. Мы чувствуем давление со всех сторон, компанию хотят противопоставить обществу, хотя благодаря «НИБУЛОНу» в области держатся стабильные цены на социальный хлеб.
Государство, отметил Алексей Вадатурский, хочет быть единственным игроком на рынке. Оно - давно игрок, но - плохой игрок. Нужно быть первым, лучшим, более платежеспособным, более чувствительным к интересам аграриев. Этой роли государства не видно, это - как слон в посудной лавке. По мнению чиновников,
15-20 зернотрейдеров - это монополизация рынка, а один «государственный» - демонополизация. Что абсурд - и простому обывателю понятно. «НИБУЛОН» работает с более чем 5 тысячами субъектов, знает, как заплатить за сданное зерно на второй - третий день. А в Украине 88 тысяч субъектов хозяйствования в агросекторе. Какому госмонополисту это под силу?
- Мне абсолютно непонятен запрет на вывоз кукурузы, - говорит Алексей Вадатурский. - Украина за год продает 5 млн. тонн (США - 50 млн. тонн). Одно дело экспортировать в январе, другое - в мае, когда и качество снижается, элеваторы забиты, а в южном полушарии начинается уборка нового урожая кукурузы. Вот это «государственный» подход... Поэтому к нам так и относятся.
«НИБУЛОН» пользуется доверием у мировых финансовых институтов как аккуратный, добросовестный клиент.
- Но там ведь следят за ситуацией в Украине, - замечает гендиректор «НИБУЛОНа». - Вот в России за год обанкротили несколько компаний, продали за бесценок, объявили дефолт и не вернули иностранным кредиторам 300 млн. долларов. И на Украину сегодня смотрят с опаской, не зря мы опустились по многим рейтингам.
Что касается перспективы перехода к тарифному регулированию зернового рынка, Алексей Афанасьевчи заметил:
- Таможенные пошлины - наименее коррумпированный механизм, это я приемлю. А вот квотирование, выделение основных квот «своим» - чистейшая коррупция. Продавать же квоты на аукционе, как это предлагают, - коррупция в квадрате. Меня удивляет позиция некоторых руководителей общественных организаций агросектора. Кому они служат? Ратуют за роль государства-монополиста? Только когда сельхозпроизводители получат колоссальные убытки, может, и опомнятся. Введение пошлины автоматически будет отнесено за счет агросектора. С одной стороны, декларируются льготы и дотации, с другой же, делается все для снижения доходности.
Алексей Вадатурский отметил, что со стабилизацией ситуации на зерновом рынке «НИБУЛОН» будет готов продолжить реализацию инвестпрограммы. Завезены материалы и оборудование на площадки в Вознесенском и Николаевском районах. Есть наработки по другим пунктам программы. Наши партнеры должны знать и понимать ситуацию, а мы продолжаем бороться, сказал он. И добавил:
- Первые лица государства говорят правильные вещи, выстраивают правильные позиции. Но есть люди, которые зачастую ничего не понимая в особенностях АПК, выстраивают барьеры, меняют правила игры, игнорируют законодательство. И мы, если думаем о будущем, обязаны эти барьеры преодолеть.
http://www.up.mk.ua/cgi-bin/letter2st.php?param2=3506&param1

БЕНЗИН ПЕРЕСАДИТЬ УКРАЇНЦІВ НА МАЛОЛІТРАЖКИ?
Оскар Таран, «Київська правда», 13.04.2011
Експерти кажуть, що ціна бензину стане чи не основним драйвером інфляції в 2011 році.

Ще недавно експерти розмірковували про швидке подолання докризового максимуму в 140 доларів за барель, а сьогодні нам кажуть, що новий орієнтир вже 300 доларів. Що це може означати для українського споживчого ринку краще навіть не думати, наприклад, тільки у вартості сільгосппродукції ціна бензину складає близько 15%.
Експерти кажуть, що ціна бензину стане чи не основним драйвером інфляції в 2011 році. Але все ж таки, є один ринок, який не маючи прямої причетності до самої нафти, як жоден інший чутливий до ціни моторного палива - це ринок автомобілів. Якщо 95-й бензин буде коштувати 15 гривень за літр, а тим більше 20 і більше, це однозначно відіб'ється на автопродажу. І хоча логіка підказує, що вони повинні почати скорочуватися прямо пропорційно подорожчанню бензину, насправді цього може і не відбутися. Авторинок України вже почав саморегулюватися і робить він це за європейським зразком - місто переходить на компактні малолітражки.
Від позашляховиків до мікровена
Проходячи столичним Хрещатиком ми неозброєним оком бачимо, що добробут наших співгромадян неухильно зростає, і основним індикатором в даному випадку виступають не модні бутіки та дорогі ресторани, а автомобілі. На тротуарах центральних вулиць української столиці повновладними господарями давно стали Mercedes-Benz, Porsche, BMW та інші Lexus-и з Range Rover-ами. В деяких місцях потік пішоходів перетворився на тонкі струмочки, які обтікають масивні корпуси шикарних лімузинів та позашляховиків, які тепер варто називати "тротуарниками".
Так, буває іноді промайне в цьому буйстві марнославства і нестримних понтів Mitsubishi Lancer або навіть який-небудь "Жигульонок" з 80-х, але загальний фон все одно складається з монстровидних авто в півтора людських зрости. І всі ці шедеври світового автопрому, вибачте за вираз, жеруть по 15-20 літрів бензину (та не якого-небудь, а самого що ні є преміуму) на 100 км. В такій напруженій обстановці, навіть найдрібніший "олігарх" не втримається від того, щоб не купити собі хоча б Nissan Qashqai. В результаті кількість позашляховиків на українських вулицях перевищує всі розумні межі. З одного боку, нічого не скажеш - хоче людина витрачати на бензин по 5-10 тисяч гривень на місяць, це її особиста справа, є гроші - нехай витрачає. Але з іншого, там де стоїть одна Toyota Sequoia, помістилися б два Volkswagen Polo, а це в умовах напруження з паркувальними місцями вже чимало. Однак, це все пусті і аж ніяк не блискучі новизною роздуми, а нам значно цікавіша думка експерта.
Генеральний директор Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і дилерів (ВААІД) Олег Назаренко відзначив, що вже найближчим часом можна чекати на серйозну зміну сегментації на автомобільному ринку України. "Така тенденція вже спостерігається. Українці все більше і більше стають європейською нацією - обираючи компактні малолітражні автомобілі. Якщо ви подивитеся на паризькі вулиці, то ви не побачите там величезних позашляховиків, більшість машин - малоенергоємні бюджетні автомобілі з об'ємом двигуна до 1,6 літра. Саме такі автомобілі будуть найбільше продаватися і в Україні", - прогнозує експерт.
Він також зазначив, що на вторинному авторинку ціна на автомобілі з об'ємом понад 2 літри вже почала знижуватися. "В Україні поступово "вимивається" середній клас, який раніше міг собі дозволити подібні автомобілі, як нові, так і старі. Саме, так званий, середній клас вважав за краще 2-2,5 літрові седани і хетчбеки. Але з різким погіршенням умов для ведення приватного бізнесу в нашій країні таких людей стає все менше. Водночас продажі в преміум сегменті в Україні не падають, що свідчить про те, що відносно багаті люди як і раніше відчувають себе цілком комфортно", - додав Назаренко.
Він прогнозує, що найближчим часом основний обсяг продажів на ринку нових автомобілів буде зосереджений в ціновому сегменті до 15-17 тис. дол. Говорячи про можливі втрати українських автодилерів, Назаренко припустив, що вони не будуть дуже великими. Переважна більшість автовиробників у всьому світі намагаються охопити всі ніші - від компактних автомобілів до позашляховиків, і якщо дилери будуть замовляти малолітражки, то виробники просто змістять акцент на виробництво цього типу машин. Звичайно, якщо в Україні буде введене ще й додаткове мито на імпортний бензин, то це вдарить навіть по продажу економічних автомобілів, розрахованих під бензин стандарту євро-4, євро-5. Наші нафтопереробні заводи просто не зможуть забезпечити потреби автовласників в якісному бензині, тому що вони його не виробляють, а імпортний буде занадто дорогим. Зрозуміло, що імпортувати якісні автомобілі, якщо для них немає якісного бензину ніхто не буде", - переконаний глава ВААІД.
Але не варто плекати ілюзій щодо того, що супердорогий бензин змусить власників суперавто пересісти хоча б на автомобілі бізнес-класу. Про це власне говорить і Назаренко відзначаючи, що продажі автомобілів в преміум сегменті залишаються стабільними.
Невже Майя здогадувалися про ціни на бензин в 2012 році?
Що стосується прогнозів з ціни бензину, то, на думку О. Назаренко, найчастіше вони надто піссімістичні. "Коли говорять що 95-й бензин вже до середини цього року буде коштувати 15 грн. за літр, я не дуже в це вірю. Ми пам'ятаємо, що за ціни 140 доларів за 1 барель в 2008 році почалася криза - світова економіка просто не витримала такої ціни. Прогноз в 200 доларів за барель на 2012 рік, про що говорять деякі експерти, скоріше, схожий на передбачення індіанців майя про кінець світу наступного року. Це - явний перегин", - сказав експерт і додав: "Не варто забувати і про те, що коли в кінці 2008 року вартість 1 бареля становила 140 доларів, а долар був по 8 гривень 20 копійок ціна літра 95-го коливалася близько 7 гривень. Сьогодні барель нафти наблизився до 120 доларам, долар коштує 8 гривень, але бензин вже коштує майже 10 гривень. Тому проблема нашого бензину - це не безлади в Північній Африці, не ігри на ф'ючерсних ринках нафти, найбільше зло - це Верховна Рада та її закони".
Назаренко нагадав, що включаючи транспортний збір в ціну бензину ВР підняла вартість 1 літра не на 4 копійки, чого було б достатньо, а на 50-70 копійок. "Ось в чому причина подорожчання нашого бензину, аж ніяк не в зовнішніх чинниках", - переконаний експерт.
Гібриди: дилери пропонують обнулити ввізні мита
У зв'язку з усім вище сказаним варто згадати про те, що на світовому авторинку вже давно перестали бути рідкістю автомобілі з гібридною силовою установкою, що включає в себе як бензиновий, так і електродвигун. Наприклад, росіяни навіть замахнулися на власний проект такого автомобіля, що отримав горду назву "Е-мобіль". Нещодавно сам російський прем'єр Володимир Путін зробив тест-драйв цього дива техніки, створення якого було профінансоване мільярдером Прохоровим. Так можливо замість "Лади Калини" в Україну скоро почнуть масово завозити російські Е-гібриди? Однак, на думку Назаренко, перспективи "Е-мобіля" виглядають сумнівно, тому що для створення повноцінного автомобіля потрібна багаторічна системна робота. "В Росії просто вкотре намагаються потішити великодержавне самолюбство і заявити про створення власного гібридного автомобіля, незважаючи на витрати і кінцевий результат", - відзначив Назаренко.
Що ж стосується українського ринку гібридних автомобілів, то на ньому, на думку експерта, є непогані перспективи в таких автомобілів як Toyota Prius, якщо хто подумав, що це подакт-плейсмент, то будьте ласкаві інший приклад - Honda Insight. Для довідки відзначимо, що будучи повнорозмірним хетчбеком, Prius завдяки своїм бензиново-електричним двигунам споживає всього близько 4 літрів бензину на 100 км у міському циклі, приблизно стільки ж і Honda Insight. Щоправда, за відгуками людей, що мали справу з гібридними автомобілями в реальному житті, можна припустити, що заявлені виробником характеристики економічності дещо завищені. Але як би там не було гібриди відсотків на 50 економічніші за своїх бензинових "однокласників".
Як повідомив Назаренко за участю ВААІД вже підготовлено законопроект про введення нульового мита на гібридні автомобілі, для того щоб стимулювати їх ввезення в Україну. "Поки ми не вирішили, коли будемо подавати його на розгляд ВР, можливо вже найближчим часом, а можливо восени цього року. Ми хочемо зняти ввізне мито на такі автомобілі, а також пропонуємо закуповувати в обов'язковому порядку певний відсоток гібридних автомобілів для держустанов", - додав Назаренко.
Не хочеш дизеля - піддай газку
Але от питання - а як же бути пересічному українському автовласнику, який і при 7 гривнях за літр 95-го, вибирав автомобіль багато в чому виходячи з його економічності. Тепер навіть малолітражка цілком в змозі проковтнути пару тисяч гривень на місяць.
Директор з маркетингу ТОВ "Автоград" (офіційний дилер Mitsubishi Motors в Україні) Олег Сердюк вважає, що зростання цін на бензин підштовхне багатьох автовласників до установки на свої автомобілі газобалонного обладнання, яке дозволяє використовувати як паливо не тільки бензин, а й газ - пропан-бутан. "Газове обладнання коштує відносно недорого, а ціна газу поки помітно нижча за бензин, хоча в разі масового переходу на цей вид палива, воно безумовно подорожчає".
Він також вважає, що, у зв'язку з подорожчанням нафтопродуктів в Україні, можна очікувати на зростання попиту на автомобілі з дизельними двигунами. "Хоча дизпаливо вже і коштує майже як бензин, але дизельні двигуни забезпечують істотну економію. За однакового обсягу та співставної потужності, дизельні двигуни на 30-40% економічніші ніж бензинові. До недавнього часу українські автомобілісти в більшості своїй ставилися до дизеля з недовірою. Але виявилося, що і надійність дизельних двигунів на хорошому рівні і в обслуговуванні вони не такі дорогі, як було прийнято вважати. В Європі продажі автомобілів з дизельними двигунами вже давно превалюють над бензиновими, найближчим часом український авторинок також очікує на зростання попиту на дизельні автомобілі", - прогнозує експерт.
Разом з тим він визнав, що на шляху збільшення продажів автомобілів з дизельними двигунами в Україні існує серйозна перешкода. "Сучасні дизелі досить вимогливі до якості дизпалива, яке у нас поки що не дотягує до європейських стандартів. У результаті, автовиробники не наважуються масово постачати дизельні версії своїх автомобілів в Україні, побоюючись виникнення частих неполадок в процесі їх експлатаціі", - додав Сердюк.
Як тут не згадати про ініціативу Міненерго щодо введення антидемпінгових мит на імпортні нафтопродукти для бензинів, незалежно від країни-імпортера, на рівні 130 євро/тонна і дизпалива - 80 євро/тонна. Якщо це дійсно відбудеться, то для українських автолюбителів стане ще менше варіантів для відступу перед обличчям бензинових цін. Тому що зрозуміло, що вітчизняні НПЗ нормальним дизпаливом нас зможуть забезпечити ще дуже нескоро.
"Змитнили" ідею: мито на бензин і дизпаливо знизили, на скраплений газ - ні
Наостанок відзначимо, що 6 квітня ц.р. Кабмін схвалив, а ВР 7 квітня прийняла, зміни до Податкового кодексу України, якими ставка акцизного збору на бензини автомобільні знижена на 50 євро за тонну (з 182 до 132 євро за тонну), а на дизельне паливо - на 30 євро за тонну. Таке рішення Кабміну робить введення антидемпінгових мит на імпортні нафтопродукти просто нелогічним, а відповідно, дозволяє сподіватися на остаточну відмову від застосування цього заходу.
Разом з тим, на думку директора НТЦ "Психея" Сергія Сапегіна "заяви ряду ЗМІ про те, що зниження ставок акцизу на бензин і дизельне паливо дозволить знизити роздрібні ціни на бензин на 40-60 коп./літр, помилкові. За його словами, за останні два тижні нафта марки Brent подорожчала майже на 10% (з 113 до 124 дол./бар.). При цьому всі прогнози вказують на те, що зростання цін на неї продовжиться. Таким чином, сировина для українських НПЗ - вітчизняні та імпортовані нафтопродукти - подорожчає щонайменше на 52 євро на одну тонну. "Це не дозволяє говорити про можливість не тільки зниження, але й стабілізації роздрібних цін на бензин і дизельне паливо в Україні", - додав Сапегін.
Крім того, він зазначив, що при підготовці законопроектів, схвалених Верховною Радою 7 квітня, також не було враховано, що зниження акцизу на бензин і дизпаливо при збереженні акцизу на зріджений газ розміром 40 євро за 1 тонну погіршить привабливість газового палива і посилить соціальну напруженість у суспільстві. Тому, хоча Кабмін разом з Парламентом і намагаються стримати зростання цін на паливо для автотранспорту, але роблять це як завжди безсистемно, а значить і неефективно.
P.S. Минулого тижня по вулиці Городецького, що в самому центрі Києва, крізь вузький прохід між припаркованих автомобілів продирався звичайний евакуатор, на платформі якого вальяжно розгойдувалася біла з золотим карета. Звідки і куди везли гужовий транпортний засіб - невідомо, але не виключено, що хтось вже в курсі, чим все закінчиться. Та й прикордонники все частіше рапортують про затримання контрабандистів, які для перевезення "вантажу" використовують... підводи та вози. Що тут скажеш - бензин нині дорогий...
http://www.kiev-pravda.info/print/82453

ІЗ МАЛАШІВСЬКОГО СМІТТЄЗВАЛИЩА ДОБУВАТИМУТЬ БІОГАЗ!?
Віталій Попович, «Номер один», 13.04.2011, Тернопільська обл.
Тестові випробування на наявність біогазу та можливість налагодження його переробки розпочали на міському сміттєзвалищі в селі Малашівці.

Про це «Номер один» повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал.
На боротьбу зі сміттям покликали біогаз
– Зараз вивчається питання наявності біогазів на Малашівському сміттєзвалищі. Фахівцями закладено пробні шурфи. Чекаємо на результати. Якщо вони будуть позитивними, працюватимемо над проектом відкачки газів. Це, по-перше, дозволить очистити від газу ті нечистоти, які роками накопичувались на сміттєзвалищі. По-друге, газ можна використати, перетворивши його на теплову енергію чи електроенергію. По-третє, дані кроки потрібні для потреб самої рекультивації, позаяк просяде площа полігону, відповідно той об’єм сміття, який там є, реально зменшиться. Окрім того, забравши гази, вдасться уникнути самовільного займання звалища, – зазначив міський голова Тернополя.
Якщо з’ясується, що газу є достатньо, то цілком ймовірно, що в Тернополі реалізовуватиметься один з пілотних проектів з виробництва біогазу та спорудження сміттєсортувального заводу за кошти Кіотської угоди (це, нагадаю, угода, за якою Україна продає іншим державам свій невикористаний ліміт викидів в атмосферу). Нагадаємо, що дані проекти реалізуються Державною агенцією з інвестицій і керівництвом національними проектами України, яку очолює наш земляк, уродженець Борщівщини Владислав Каськів.
Заступник тернопільського губернатора Микола Головач розповів, що перед тим як добувати біогаз, необхідно закрити сміття глиною та піщаною сумішшю, щоб не проходив процес бродіння, тобто завершити процес рекультивації звалища. Відповідно міська рада працює у цьому напрямку. За інформацією пана Головача, щоб завершити процес засипки сміттєзвалища сипучими матеріалами, залишився сегмент 300х200 м.
Провідний геолог області Василь Кітура повідомив «Номер один», що іноземні фірми в ОДА свого часу вже представляли проекти з видобутку біогазу. Зокрема, як один з варіантів, добувати біогаз пропонується, закопавши у сміття перфоровані поліпропіленові труби на глибину до 10 метрів у шарі гравію по всій території сміттєзвалища. Завдяки насосам біогаз відсмоктуватиметься (очищається, зволожується), а в ресиверах підтримуватиметься необхідний тиск газу, аби можна було його подавати споживачу. Як зазначив Василь Миколайович, якщо ставиться за мету промислове освоєння газу, то логічно було б його використовувати для потреб того ж переробного заводу.
– Хоча нині громада проти будівництва будь-яких сміттєпереробних заводів на їх території і міська влада їх підтримує, але не виключено, що місцевих жителів вдасться переконати. Адже коли б завод запрацював, він би використовував сировину не лише ту, яку привозять сміттєвози, а в перспективі і ту, яка роками накопичилась на сміттєзвалищі, – зазначив Василь Кітура.
У Малашівцях реально добувати газ… зі сміття
Повернувшись зі США, тернополяни Михайло Дереворіз та Володимир Дячук, які  працюють в галузях, що безпосередньо стосуються питань утилізації сміття, і нещодавно відвідали США саме переймаючи досвід американців у питанні утилізації сміття, у програмі «Відверто про політику» на телеканалі ІНТБ, відповідаючи на запитання журналістів «Номер один», розповіли, чи реально на звалищах видобувати газ і як його можна в майбутньому використовувати, чи дорога ця технологія і чи можливо її запровадити на міському полігоні в селі Малашівці.
– Проблема дегазації сміттєзвалищ – одна з найактуальніших, тому що метан, який поступає в атмосферу, – це насамперед наш озоновий прошарок, який руйнується цим метаном. Технологія не є простою, але в рамках нашої держави її можна реалізувати. Це є в силах зробити і «Тернопільоблгазу». Ця технологія може відкрити шлях до певної незалежності від газопостачання. Справа в тому, що на одному із сміттєзвалищ, на якому ми були і яке має реальну площу захоронення ТПВ 66 га, американці отримують 99 тисяч кубічних футів газу за хвилину! Ця цифра дозволяє виробляти одномоментно 9 мегават електроенергії, а решта – просто спалювати, – зазначив Володимир Дячук.
Пан Володимир порівняв, що весь Тернопіль на освітлення вулиць на піку споживання використовує 2 мегавати при умові роботи енергоощадних ламп. У Клівленді (штат Огайо) на тих 9 мегаватах електроенергії працює гігант шоколадного бізнесу – фабрика «Нестле» (повністю забезпечується електроенергією і теплом), яка розташована безпосередньо через дорогу від сміттєзвалища…
Довідка
Згідно з дослідженням, 40% сміття у Малашівцях становлять органічні відходи. Вони без доступу кисню переробляються мікроорганізмами, що і стає причиною утворення біогазу. 40-60% біогазу – це метан. Останній є цінним енергетичним ресурсом. У результаті біогаз можна використовувати як паливо замість природного газу або для отримання електроенергії.
Цифра: 1,7 кВт електроенергії або 2,5 кВт тепла можна отримати при спалюванні 1 куб. м  біогазу.
За інформацією начальника відділу управління розвитку інфраструктури ОДА Миколи Михальського.
http://www.numberone.te.ua/?page=consult&consultid=1210&sub=0

МИХАЙЛО ХАРЧЕНКО: “ЗЕМЛЯ – НАРОДНЕ БАГАТСТВО”
Ірина Рогожинська, “Зоря Полтавщини”, 13.04.2011
Село – колиска України.

Аграрне орендно-приватне підприємство “Великосорочинське” – одне з небагатьох у Миргородському районі, яке, стійко витримавши шторми реформ, із року в рік самотужки, без заїжджих інвесторів, примножує свої економічні та фінансові здобутки. “Будь-який інвестор сприймає землю як інструмент ведення бізнесу, дбає передусім про примноження свого капіталу, а не про добробут селян та соціально відповідальне господарювання”, – переконаний директор АОПП “Великосорочинське”, депутат обласної ради Михайло Харченко.
Порожні гасла – порожні хати...
– Михайле Івановичу, кажуть, що за нинішніх реалій сільськогосподарському підприємству ніяк не вижити без інвестора...
– Далеко не завжди інвестор – панацея від усіляких негараздів. Є неписаний закон: якщо можеш вижити без інвестора – виживай. Мені неодноразово надходили доволі привабливі пропозиції від великих агропромислових холдингів. Однак, скажу відверто, – відмовлявся. Ні доля людей, ні соціальні проблеми села інвесторів практично не цікавлять. Їх цікавить земля, бо бізнес більш вигідний у полі. При цьому заради надприбутків нові господарі часто нехтують сівозмінами, внаслідок чого знищується найцінніший гумусний шар ґрунту, для відновлення якого потрібні десятиліття. Вони вичавлюють із землі максимум, вкладають – мінімум. Окрім того, жоден інвестор не прийшов у район, щоб розвивати тваринництво. Спочатку всі обіцяють, мовляв, будемо розбудовувати ферми. Натомість знищуються залишки ферм, вирізається худоба... У нашому господарстві – понад 300 працюючих. Якщо ліквідувати тваринництво, селяни залишаться без роботи. Хоча тваринництво й не назвеш високорентабельним виробництвом, я не можу цього допустити, адже працюю в господарстві майже тридцять років. Відтоді, як після закінчення Полтавського сільськогосподарського інституту приїхав на роботу в тодішній колгосп імені Гоголя молодим спеціалістом.
– На початку розмови Ви згадали про соціально відповідальне господарювання. Але ж господарство й без того сплачує державі чималі податки…
– Я повністю згоден із тим, що село – колиска України. На жаль, не зовсім вона доглянута. Хотілося б, щоб селяни жили краще. Я бачив якість життя у Полтаві, Миргороді, Великих Сорочинцях – її ж не можна порівнювати! Під час виборчої кампанії їздив по своєму мажоритарному округу. Коли заїхав у глибинку, був прикро вражений: безлюдні вулиці з порожніми хатами, і тільки десь далеко жевріє лампочка… Скільки б красивих слів не говорилося, село вимирає. Разом із ним – і надія на краще життя хоча б для наших дітей. Тому я впевнений, що підтримати село зараз можуть тільки такі господарства, як наше. Якщо не ми, то хто?
– Чим конкретно підприємство допомагає селу?
– Утримуємо Будинок ветеранів, де проживають 15 самотніх людей похилого віку. Колгоспний дитячий садок, на жаль, нині не функціонує. Проте у перспективі сподіваємося відродити його, адже там збереглося гарне типове приміщення, навколо чудова територія. Великосорочинській школі ми безкоштовно виділяємо деякі продукти харчування. Підтримали й тоді, коли декілька років тому постало питання про збереження автосправи. Учні старших класів отримують у школі права водія категорії “ВС”, а це вже – професія. І, скажу вам, 60 відсотків водіїв, які працюють у господарстві, освоїли її саме у школі.
– Невже так гостро стоїть проблема з підготовкою молодих кадрів для села?
– Дуже шкода, що нині втрачено повноцінну систему професійно-технічного навчання. А фінансування того, що від неї залишилося, вкрай недостатнє. Скажімо, на початку минулого року ми придбали новий імпортний трактор. Одразу ж постала проблема – хто на ньому працюватиме? Профтехучилища не мають змоги готувати механізаторів для роботи на сучасній техніці. Де студенту пройти виробничу практику? Великі приватні холдинги їх не приймають, мовляв, комерційна таємниця. Хоча я не розумію, в чому вона полягає, якщо працюєш прозоро, платиш податки, звітуєш. Ми жодному студенту не відмовили. Не можна так поводитися з молодими людьми. Ми всі хочемо, щоб приходив готовий спеціаліст із досвідом, а де ж його набувати?! Я був здивований, коли на заводі в Австрії, де ми купували техніку, побачив школярів. Виявляється, діти після дев’яти класів навчання у школі ще три роки вчаться й водночас працюють на підприємстві, освоюють робітничі професії. А потім вони можуть залишитися на цьому заводі або піти на інше виробництво. Це – справжня підготовка кадрів, перспектива для молоді.
У майбутнє – з оптимізмом
– Михайле Івановичу, яким є нині “Великосорочинське”?
– Обробляємо 4,5 тисячі гектарів ріллі. Дотримуємося восьмипільної сівозміни, сіємо озиму пшеницю, горох, ріпак, соняшник, сою, кукурудзу на зерно і на силос, інші культури. Для власних потреб вирощуємо овочі. Утримуємо 2 тисячі голів великої рогатої худоби, з них 650 корів, є невелика кількість свиней. Маємо власну кормову базу, отримуємо непогані врожаї та надої молока. У господарстві – дві тракторні бригади, великий автопарк. В останні роки він поповнився двома новенькими імпортними тракторами та кількома комбайнами, які придбали в кредит. Добре служить і стара техніка, що залишилася з часів колгоспу. Працюють бригади будівельників та енергетиків. Є власне токове господарство, млин, олійниця. Люди регулярно одержують заробітну плату, тисяча двісті пайовиків отримують розрахунок за оренду паїв, який ми виплачуємо на рівні трьох відсотків від вартості земельного паю.
– Ми постійно чуємо, мовляв, скоро Україна годуватиме світ. Натомість час від часу стикаємося з продовольчими кризами: то з цукровою, то з гречаною. Та й нещодавні колізії з борошном не додають оптимізму... Якою, на Вашу думку, має бути державна політика, щоб таких ситуацій не траплялося?
– Сільгосппідприємства купують насіння, пальне, мінеральні добрива, засоби захисту рослин за ринковими цінами. Відповідно закладають усе це до собівартості виробленої продукції. У нашій державі якщо дорожчає хліб чи молоко – це проблема. А хіба не проблема, коли щомісяця дорожчає кіловат енергії, який продається в рази дорожче його собівартості? Чи не проблема, що влітку, коли настає час збирати зернові, селянам за безцінь доводиться продавати свій хліб “з-під комбайна”, щоб розрахуватися за пальне? Але ж, як би там не було, всім потрібен хліб і до хліба. На мою думку, державна політика має бути спрямована на формування держзамовлення. Щоб господарства, незалежно від форми власності, здавали державі, скажімо, десять відсотків від виробленого зерна, молока та іншої продукції за собівартістю. Якщо не виробляєш молока, здай більше пшениці, й так далі. Однак держава повинна взяти на себе обов’язки не лише головного покупця зерна та іншої сільгосппродукції, а й головного постачальника пального, мінеральних добрив, засобів хімобробки, насіння. Під державне замовлення давати аграріям дешевші міндобрива, адже вони виробляються в Україні, пальне. Тоді сільгоспвиробник уже з початку року знатиме, що повинен здати державі, наприклад, одну тисячу тонн пшениці за собівартістю, а решту зможе продати за ринковими цінами. Це все цілком реально прорахувати й спрогнозувати.
– Як Ви вважаєте, чи на користь селянам буде зняття мораторію на продаж землі?
– Зараз гроші сконцентровані у певних людей, комерційних структур, які вкладають їх у бізнес. Коли земля стане товаром, в обіг піде велика маса грошей, що, звісно, викличе інфляцію. При цьому гроші від проданої землі отримає приблизно половина населення, яка зараз має земельні паї, а інфляція зачепить усіх однаково. Скільки років ми боролися за незалежність України! І знаєте, я не вірю, що коли земля піде в обіг, то вона залишиться українською. Повірте, бізнес за кордоном тільки й чекає, коли у нас почнеться продаж землі. Оформлятиметься вона, можливо, й на українця, але розпоряджатиметься нею той, хто дав гроші. Яка ж це незалежність? Моє глибоке переконання: земля повинна бути надбанням держави і передаватися лише в користування, а не у власність.
– Михайле Івановичу, то які ж, на Вашу думку, перспективи села?
– Той, хто говорить, що перспектив немає, думає тільки про свої прибутки. Я ж дивлюся у майбутнє з оптимізмом. Запорукою успішного розвитку є наші працьовиті люди. Ми все-таки сподіваємось, що закінчиться довготривала балаканина про долю села і настане час піклування про нього – колиску нації.
http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=3149

ПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ

ЧЕРКАЩАНИ ЗНОВУ ПІДЛЯКУВАЛИ ВЛАДУ
Тетяна Єщенко, «Вечірні Черкаси», 13.04.2011
Люди зійшлися на мітинг, аби сказати своє «фе»  з приводу влади та підвищення цін.

Черкащина з колін готова встати, але ще не повстати. Понад 300 черкащан на Благовіщення зійшлися на мітинг, аби сказати своє «фе» з приводу річниці правління губернатора Сергія Тулуба. Але «година гніву» нічого не змінила і нікого ні до чого не спонукала. Сергій Борисович і надалі продовжує керувати Черкащиною, а опозиціонери продовжують сьорбати сирітський чайок по кутках та вигадувати оригінальніші способи «викурити» донецьких із черкаської влади. Реальним «викурювачем» може бути тільки Президент, у руках якого є всі важелі карати та милувати. Черкащани переконалися, що їхня максимально можлива роль – створювати потрібний фон, який спонукає владу приймати потрібні для неї рішення. Так було, коли в 1994 році Президент Кравчук зняв із посади свого «намісника» Костянтина Ястреба. Історія повторилася, коли в 1999 році Президент Кучма перед виборами обачно замінив поміркованим Володимиром Лук'янцем запального чужинця Анатолія Даниленка, який устиг наламати багато дров...
Початок квітня – точка неповернення. Соціолог Костянтин Малєєв фіксує, що сумарні рейтинги всіх опозиційних сил (ВО «Батьківщина», «Фронт Змін», «Наша Україна», ВО «Свобода», «Громадянська позиція» та ін.) уперше починають перевищувати сумарний рейтинг провладних сил, які входять до коаліції (Партія регіонів, «Сильна Україна», Комуністична партія, Народна партія). Лідери черкаської опозиції – це Володимир Мамалига, Леонід Даценко, Микола Каплій, Микола Булатецький, Тетяна Чорномаз. Більшість цих людей стояла на мітингах ще на зорі Незалежності 20 років тому, але так і не мала змоги себе реально реалізувати при владі та реально показати себе кращими менеджерами, ніж керівники компартійно-радгоспного гарту, що досі керують Черкащиною.
Опозиціонери навчилися виводити людей на вулиці навіть прохолодними дощовими днями. Але що далі робити за допомогою зібраних мітингувальників – відповіді на це питання, на жаль, не знайдено ні на цьому мітингу, ні на дуже схожому мітингу «Повстань, Україно!», що лякав своїм розмахом працівників облдержадміністрації далеким вереснем 2002 року.
Голод – не поштовх
Побутує думка, ніби «точкою відліку» реальних протестів стає радикальне погіршення життєвого рівня. Проте факти доводять, що це не завжди так. Мітинги зими-весни 2009 року були шумними і владу не лякали. Люди не полізли штурмувати облдержадміністрацію навіть і тоді, коли масово закривалися робочі місця, долар коштував 10 гривень. «Помаранчева революція» 2004 року реально призвела до зміни влади, але вона ніколи не була «пролетарською», а з самого початку – реальною буржуазною революцією. Епоха «помаранчевих» запам'яталася не лише розгулом демократії в економіці, а й розквітом комерції в політиці, починаючи від продажу посад і завершуючи платними «майданами».
Коли будь-якому чоловікові виповнюється 40 років, він тільки тоді усвідомлює, що пивні рекорди юності залишилися в далекому минулому.
Так само в минулому лишилися мітингові рекорди Черкащини, коли на центральний майдан одночасно (і добровільно!) виходили по кількадесят тисяч людей. У ті далекі та світлі часи початку 2000-х років людей на мітингах бувало значно більше, ніж принесених організаторами щогл і прапорів. Нагадаємо рекорди: щоб подивитися на живого Ющенка, 27 жовтня 2004 року на площу Леніна вийшло понад 50 тисяч людей, а на мітинг Юлії Тимошенко 20 березня 2006 року зійшлося ще більше черкащан.
Люди випускають пар – на цьому робиться піар
Мітинг 7 квітня вражає картинкою палаючого вогню і палаючих очей. Але вони лякають, а Тулубу не страшно.
Опозиціонери «дієсловом запалювали серця людей», читаючи вірші та погрожуючи надрати вуха владі по самі їхні депутатські мандати. Проте, гніваючись на начальство та рахуючи копійки після зарплати, черкащани випускають накопичений пар переважно на кухнях і поки що не доводять думки до радикальніших дій.
Люди випускають пар – на цьому робиться піар (себто розголос).
А опозиціонери поки що не придумали такого двигуна, спроможного реально зрушити бронепоїзд народного повстання та вивести його з глухого кута, де він іржавіє після «помаранчевої» революції.
http://vechirka.ck.ua/novini/cherkashhani-znovu-pidlyakuvali-vladu/

ТОЧКА ЗОРУ

В СОЮЗ ИЛИ В ЗОНУ?
Валерий Захаров, «Днепр вечерний», 13.04.2011, Днепропетровская обл.
«Высокопоставленные чиновники в Брюсселе не раз говорили, что вступление в ЕС Украине не светит в ближайшие 20-25 лет. Не факт, что и потом засветит».

Делаем выводы
В последнее время политиками и экспертами живо обсуждается очередной визит Председателя правительства России Владимира Путина в Украину. Предполагается, что приедет он к нам с конкретными предложениями по интеграции Украины в Таможенный союз.
Как сообщалось, визит российского премьера будет состоять из двух основных частей - беседы с Виктором Януковичем и участия в заседании межправительственного комитета. Владимир Путин будто бы намерен лично отговорить наших Президента и премьер-министра от создания зоны свободной торговли с Евросоюзом.
А предложить взамен этого российской стороне есть что. Ранее заместитель председателя правления ОАО «Газпром» Валерий Голубев заявил, что переход на ценообразование, которое действует в рамках Таможенного союза, мог бы дать Украине 8 млрд. долларов в год. Эта сумма образована за счет разницы в стоимости (в настоящее время Украина получает газ по европейской формуле цены). В «Газпроме» намекнули, что цена на газ после вступления Украины в Таможенный союз может быть почти в два раза ниже, чем сейчас, - 150-160 долларов за тысячу кубометров, что позволит не только не повышать, а даже снизить стоимость коммунальных услуг для населения.
Похоже, руководство России готово пойти на компромиссы для присоединения Украины к Таможенному союзу. Формулу этого пути уже окрестили «3+1» (Россия, Беларусь, Казахстан плюс Украина, — предложение, озвученное Виктором Януковичем в Верховной Раде). По словам Президента, это даст Украине возможность «обеспечить реальный курс на сближение европейского и евразийского экономических пространств».
Ласковый теленок двух маток сосет
Но в Украине к таким предложениям относятся с опасением, несмотря на то, что в нашем Кабмине не раз говорили о стремлении к дальнейшему снижению цены на российский газ. Премьер-министр Украины Николай Азаров поручил первому вице-премьеру Андрею Клюеву и министру энергетики и угольной промышленности Юрию Бойко предложить Москве дополнительные аргументы для пересмотра формулы расчета цены на газ.
Тем не менее, Николай Азаров заверяет общественность, что Россия не ставила Украине условия отказаться от переговоров о зоне свободной торговли с Европейским Союзом взамен на снижение цены на российский газ, и подчеркнул, что только Украина может решать, с кем и о чем вести переговоры.
Есть еще одна проблема. Виктор Янукович, например, считает невозможной модернизацию украинской газотранспортной системы без участия главного заказчика услуг газового транзита - Российской Федерации. Правда, добавил, что участие Европейского союза в консорциуме по модернизации украинской ГТС будет способствовать прозрачности в схемах поставки газа и повысит безопасность поставок в Европу.
А Украина уж очень заинтересована в увеличении объемов транзита голубого топлива через свою территорию в государства ЕС.
- Это прагматичные желания, потому что с ними связано благосостояние наших детей и будущее государства, - сказал Виктор Янукович о стремлении привлечения России к украинским проектам.
Но Европе вступление Украины в Таможенный союз явно не по душе. Посол Германии Ханс-Юрген Гаймзет на днях отметил, что считает взаимоисключающими вступление Украины в Таможенный союз в рамках Единого экономического пространства и создание зоны свободной торговли с Европейским союзом.
Однако министр иностранных дел Украины Константин Грищенко заявил, что сотрудничество Украины с Таможенным союзом не будет происходить за счет переговоров с Европейским союзом о создании зоны свободной торговли.
Что выгодней для Украины, ее экономики, а значит, и для простых украинцев, должны скрупулезно подсчитать руководители государства. Но не стоит забывать и неискреннюю позицию западных политиков. Они годами не обращают внимания на наши предложения о сотрудничестве. Уж сколько раз президенты и премьеры Украины буквально из кожи лезли,  чтоб Украину приняли в ЕС. Но на Западе ограничиваются лишь обещаниями. А высокопоставленные чиновники в Брюсселе не раз говорили, что вступление в ЕС Украине не светит в ближайшие 20-25 лет. Не факт, что и потом засветит. И только когда Украина начинала о чем-либо договариваться с Россией, в Европе становились более благосклонны к нам, стараясь не допустить нашего сближения с Россией. То есть Украина находится в сфере интересов как России, так и Европы. На этом можно сыграть. Как говорят, ласковый теленок двух маток сосет.
ВТО – одни обязанности
Россия тоже находится в похожей ситуации. Ей также все обещают, говорят о необходимости сотрудничества, о единой Европе и т.д., но… ничего не делают.
Недавно Владимир Путин, что называется, психанул, и на весь мир высказался о таком «сотрудничестве» ненормативной лексикой.
Столь эмоциональную реакцию Владимира Путина вызвали слова замминистра экономики РФ Андрея Клепача, который посетовал на проблемы в отечественном машиностроении, на то, что у России есть обязательства в отношении заградительных пошлин для китайских производителей, в результате чего у министерства «руки связаны обязательствами по ВТО».
В ответ на это Владимир Путин заявил, что Россия будет исполнять эти обязательства лишь тогда, когда войдет в ВТО, поскольку не намерена нести издержки и не получать преимуществ от членства, которого нет.
- На хрена им нас принимать, если мы и так все исполняем? -  не сдержался Владимир Путин на совещании по развитию энергомашиностроения в минувшую пятницу в Санкт-Петербурге. - Я сто раз уже это сказал… Тысячу раз уже сказал! Как только мы начинаем исполнять обязательства в рамках ВТО, не будучи членами ВТО, у них, у наших партнеров, пропадает всякое желание нас принимать.
Напомним, что Россия пытается присоединиться к ВТО с 1993 года. И ей все обещают, наложив обязанность проводить соответствующую таможенную политику.  А Украина уже три года  член ВТО, но пока никаких выгод от этого не получила.
http://dv-gazeta.info/politic/v-sojuz-ili-v-zonu.html

ПОКИ ЩО КРЕДИТУЮТЬ ДЕРЖАВУ СЕЛЯНИ
Олег Ніколенко, «Запорізька правда», 13.04.2011
Нині чи не найактуальнішою темою обговорення в суспільстві є питання майбутнього ринку землі сільськогосподарського призначення.

На мою думку, відміна мораторію має спочатку захистити вітчизняного товаровиробника від можливих негативних наслідків впровадження вільного обігу земель. Важелі контролю за механізмами земельного ринку повинні зосереджуватися, насамперед, у руках тих, хто обробляє землю.
Мені доводилося багато дискутувати на цю тему з колегами-фермерами. Вони одностайні в тому, що однією з найважливіших передумов створення вільного ринку землі в Україні має стати механізм довгострокового державного кредитування сільськогосподарських товаровиробників із метою придбання ними земельних ресурсів. Такий механізм, на жаль, поки що в державі відсутній. Якщо цього не зробити, то купити ділянку землі, а тим паче велике поле, зможуть лише олігархи. Але ніхто не впевнений у тому, що потім наші родючі чорноземи не будуть заростати бур'янами. Цими ґрунтами просто пограються й залишать напризволяще, сидітимуть на них, як собака на сіні.
В Україні повинен існувати ринок землі. Кожна людина має право розпоряджатися своєю власністю. Але до його формування необхідно підходити дуже виважено та обережно. Варто все продумати - до найменших деталей і дрібниць. Я згоден із думкою двічі Героя Соціалістичної Праці, Героя України Дмитра Костянтиновича Моторного, який пропонує виділити в Україні чотири адміністративні райони - на півночі, півдні, сході й заході, там дозволити вільний продаж землі, переконатися, що це все дає добрі результати. А якщо ні, то виправити всі помилки, підкорегувати законодавство, а тоді вже запроваджувати нову систему по всій Україні.
Звертає на себе увагу й недосконалість існуючого механізму земельних аукціонів щодо права оренди ділянок. На мою думку, аукціони доцільно проводити лише щодо земель, які не обробляються.
Нині постійно зростають ціни на пальне, добриво, електроенергію, техніку. Кабінет Міністрів України адміністративно регулює ринок. Агропромисловий комплекс продовжує кредитувати державу за рахунок соціального хліба, борошна, дешевого зерна (особливо під час жнив), м'яса та молока. Тому, передусім, потрібне держзамовлення: держава надає селу добрива й пальне, а село - пшеницю та іншу сільськогосподарську продукцію.
Зараз є проблеми з виготовленням проектів землеустрою. Інститути зайняті державними актами, розмежуванням комунальної та державної власності. Виникає питання: хто буде виконувати замовлення щодо проектів землеустрою? Відповідь: комерційні структури, і це є звичайним викачуванням грошей, які осядуть у кишенях підприємців.
Є пропозиція й щодо структури сівозмін. У південних степах України, де розташована наша, Запорізька область, опади складають 200-250 міліметрів і з кожним роком їх стає все менше. Наші основні культури - озимі зернові, які зимують при сильних морозах та вітрах без снігового покриву. Ярі культури дуже рідко дають добрий урожай, отже, нам, здебільшого, залишається стратегічна культура - соняшник. Тому аграрії Запорізького краю виступають із пропозицією - у структурі посівних площ технічні культури повинні займати не менше 35 відсотків від загального обсягу. Бо від цього залежить фінансовий стан господарств, а значить, і добробут наших селян. Виходить так, що держава прагне наказувати нам, що сіяти й скільки. Тоді, можливо, вона порадить, куди продавати вирощене? Нині ж політика така, за якої прибуток мають усі, крім селян - виробників сільгосппродукції. В усьому світі аграрії отримують дотацію за ризики, ми її, на жаль, не бачимо, хоча й господарюємо в зоні ризикованого землеробства.
Нам постійно доводять, що соняшник дуже виснажує землю. Із власного досвіду скажу: не більше, ніж ріпак або озима пшениця. І якщо внести достатню кількість добрив, то ніякого виснаження ґрунтів не буде. Головна проблема щодо родючості та, що в області майже немає тваринництва, яке постачало б органічні добрива, а сівозміна тоді не була б трипільною чи чотирипільною, як тепер, бо включала б обов'язково ще й кормові культури.
Інфраструктура села та рівень модернізації виробництва зараз просто жахливі. Не всі фермери можуть утримувати, скажімо, водогін, допомагати школі, дитячому садку, виділяти необхідні кошти на культурний розвиток. Обігових коштів не завжди вистачає, а якщо на ринку продукції буде один монопольний державний агент, то в селах грошей не буде. Не треба забувати, що село - це фундамент нашої країни і від того, як ми сьогодні працюємо, залежить її майбутнє.
Приморський район
Автор - директор ПСП "Банівка" Приморського району, депутат обласної ради, член постійної депутатської комісії з питань АПК та сільськогосподарського виробництва.
http://www.zp-pravda.info/index.php?option=com_content&view=article&id=3207:2011-04-13-12-58-24&catid=48:2009-10-12-19-19-21&Itemid=66

РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

ФУКУСИМА ЗОВЕТ
Валерий Захаров, «Днепр вечерний», 13.04.2011, Днепропетровская обл.
Никопольские ликвидаторы: лучше помогать Японии, чем голодать в Украине.

Выжить на пенсию чернобыльца невозможно, а работы для нас нет, - объясняют они свою позицию. Устав бороться за свои права, чернобыльцы собираются ехать в Японию, помогать ликвидировать последствия аварии на АЭС «Фукусима».
Вечерка уже сообщала, что доведенный до отчаяния ликвидатор аварии на ЧАЭС Юрий Бабенко намеревался произвести акт самосожжения.
- Я не хочу быть на иждивении у своих детей и матери, - говорит он. - Ликвидаторам не выплачивают всего, что положено по закону. То есть, нас ежегодно обкрадывают.
Отстаивая свои законные права, чернобыльцы, афганцы и ветераны МВД, проживающие в Никополе, набили много шишек. Поэтому решили действовать единым фронтом и объединились в Ассоциацию общественных организаций  «Авангард». Как пояснил во время пресс-конференции, состоявшейся вчера в пресс-центре «Днепра вечернего»,   председатель Ассоциации Александр  Днепровский, граждане этих категорий постоянно сталкиваются с нарушением законов и Конституции Украины. Они не просят, чтобы их жалели, они требуют, чтобы государство и чиновники выполняли закон. Но, оказывается, добиться этого непросто.
По словам председателя Никопольской городской общественной организации «Союз Чернобыль» Владимира Щербины, в 1 квартале текущего года на медицинское обслуживание чернобыльцев было выделено лишь 8970 грн. В результате на каждого из них пришлось примерно по 2,5 грн. в месяц. Владимир Щербина предложил на эти деньги  полечиться депутатам Верховной Рады. Как известно, в бюджете ежегодно увеличиваются суммы на оздоровление народных избранников.
Ликвидаторы имеют право на бесплатное медицинское обслуживание, но на практике им нередко приходится платить за операции, а денег у них нет. В результате только за последние 11-12 лет в Никополе и Никопольском районе из жизни ушло 249 ликвидаторов – еще совсем не старых людей.
Ситуацию усугубляет то, что многие граждане этих категорий получают мизерные пенсии. Они не против работать, однако нигде их не принимают. Получается, и государство практически отвернулось, и работы нет. Правда, иногда на помощь приходят небезразличные люди, как, например, народный депутат Украины Михаил Соколов, регулярно работающий на этом округе. Благодаря которому частично разрешилась проблема Юрия Бабенко, и он не стал сводить счеты с жизнью.
Большую тревогу вызывает у этих общественных организаций то, что хирургическое отделение Днепропетровского областного госпиталя инвалидов войны собираются закрыть. Это единственное медицинское учреждение, где чернобыльцы, афганцы и другие льготные категории могли пройти  бесплатный курс лечения.
- Сначала, по словам Владимира Щербины,  этот курс уменьшили с 16 до 10 дней, а теперь отделение и вовсе собираются закрыть. Этого допустить нельзя.
Для Юрия Бабенко унизительно, как ему предлагают, писать заявление в сельсовет для получения небольшой материальной помощи. Он не выпрашивает подачек, а требует, чтобы ему выделили то, что положено по закону.
- Три приятеля из моей же части уехали из страны и теперь проживают в США, Германии и Израиле. И  там они уважаемые люди. Операции им делают бесплатно, - говорит Юрий Бабенко. -  То есть им отдает должное чужое государство, а нам свое не помогает.
Юрий Бабенко уже разыскал в Интернете, куда следует  подавать заявление для поездки в Японию. Говорит, что там предлагают по 5 тыс. долларов за час работы на АЭС. Работа его не пугает, он говорит, что она такая же, как была в Чернобыле. Наши ликвидаторы, уже в свое время получившие большую дозу облучения, готовы опять броситься в то же пекло, что для них уже может быть смертельным. Неужели наши власти толкнут на это людей, которые, не жалея себя, 25 лет назад спасли и Украину, и Европу от катастрофы?
http://dv-gazeta.info/obschestvo/fukusima-zovet.html

ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

А ЩО ВАС ВІДВОЛІКАЄ ПІД ЧАС РОБОТИ?
«Високий замок», 12.04.2011, Львівська обл.
Опитування газети «Високий замок».

В Індонезії депутат парламенту був змушений відмовитися від мандата через те, що в газетах з’явилися фото, на яких він під час пленарного засідання парламенту переглядає порно у ноутбуці. Виправдовуючись, депутат казав, що порно йому прислали електронною поштою, яку він необачно відкрив. Та це йому не допомогло.
Орест Скоп, художник
Творчість вимагає повної концентрації. Не дозволяю собі відволікатись під час роботи. Адже коли людина малює, вона перебуває в певному трансі. І будь-які зовнішні подразники можуть її вивести з цього магічного стану. Втратиться повнота ідеї. Тому намагаюсь не відволікатись навіть на телефонні дзвінки.
Руслан Кошулинський, депутат Львівської міської ради
Від роботи під час засідання сесії мене найбільше відволікають телефонні дзвінки виборців. Вони телефонують з питаннями, на які відповісти негайно неможливо: потрібно встати, подумати... Крім дзвінків, можуть відвернути увагу красиві жіночі очі. Що примушує кожного чоловіка відриватися від роботи? Це жіночі очі та ноги, особливо навесні. Більше нічого чоловіка не відверне від улюбленої справи.
Марія Нижник, синоптик Львівського обласного гідрометцентру
Від улюбленої справи можуть відривати політичні негаразди в країні. Друге – сімейні проблеми та неприємна звістка. Бувають випадки, коли працюєш над погодою чи певним завданням, а тобі повідомляють щось неприємне... У мене неординарна професія, завжди перебуваю у “творчому” процесі, то мене добре треба “тріпнути”, щоб я вийшла з процесу. Приходжу додому і довго ще думаю про робочі проблеми...
Микола Заруцький, перукар із 30-річним стажем
Щоб привабити клієнтів, ми рік тому встановили у нашому «передбаннику» телевізор. Чекаючи своєї черги стригтися, люди не нудьгують. Зате часом нервую я. Коли транслюють футбольні матчі, стараюся краєм ока зазирнути на екран. Одного разу через розконцентрацію ледь не порізав вухо своєму знайомому. Добре, що він – теж уболівальник, і зрозумів моє хвилювання Часто відволікаюся, коли по телевізору показують старі фільми, які дивився у часи своєї молодості. Тепер думаю: може, замість телевізора вмикати FM-радіостанцію?
http://www.wz.lviv.ua/articles/92129

*                                 *                              *

Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 14  квітня 2011 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном:  255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.