|
Випуск 26, 13 квітня 2011 р. |
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ПРЕЗИДЕНТ ДАЛ СЕБЕ ОЦЕНКУРЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Александр Разумный, «Днепр вечерний», 11.04.2011, Днепропетровская обл.
Глава государства Виктор Янукович недоволен результатами работы власти за минувший год.А ОБІЦЯВ «ПОЧУТИ КОЖНОГО»…
Юлія Ліщенко, «Високий замок», 10.04.2011, Львівська обл.
Віктор Янукович буде у Львові не три дні, а три години.ПРЕЗИДЕНТ РЕАЛІЗУВАВ ЛИШЕ ТРЕТИНУ ОБІЦЯНОК
Василь Рогуцький, «Волинь», 09.04.2011
У своєму щорічному посланні до Верховної Ради і народу Віктор Янукович заявив, що незадоволений підсумками роботи влади за минулий рік.
С УВАЖЕНИЕМ К ДОНБАССУПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Сергей Кузнецов, «Жизнь», 12.04.2011, Донецкая обл.
Интерес европейских стран к Донецкому краю становится традиционным и ощутимым.
БЛИСК І ЗЛИДНІ «БАТЬКІВЩИНИ»ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Петро Кобевко, «Час», 07.04.2011, Чернівецька обл.
Перший етап очищення обласної організації ВО «Батьківщина» не приніс бажаних результатів.
ЧИ СТАНЕ НОВИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ЗАКОН СКАЛЬПЕЛЕМ ДЛЯ СИСТЕМИТОЧКА ЗОРУ
Юлія Сокирка, «Поступ», 11.04.2011, Львівська обл.
Янукович намагається перевиконати п’ятирічку по реформам, принаймні таке враження складається із поспіху, з якими приймаються доленосні для країни закони.РИНОК МАЄ ЗНАТИ КОНКРЕТНЕ ІМ’Я ЛЮДИНИ!
Оскар Таран, «Київська правда», 10.04.2011
Банкіри погоджуються, що це може поліпшити їхню репутацію, але побоюються, що Національний банк вибірково застосовуватиме нові жорсткі вимоги.
ЩО ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ НАМ ГОТУЄ?ПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
Сергій Гордієнко, «Зоря Полтавщини», 12.04.2011
«Лише фракція Компартії України відкрито заявила, що вона ніколи не підтримає пенсійних новацій, Трудового, Житлового кодексів та ідеї продажу земель…»КТО-КТО В ЕВРОПЕ ЗОЛУШКА?
Михаил Павленко, «Главное», 09.04.2011, Харьковская обл.
«По поводу отечественных средних зарплат идут споры – никто не может четко определить, какие же они на самом деле».ВЯЧЕСЛАВ ДЕМЕНТЬЕВ: «ЭКОНОМИЧЕСКИЙ РОСТ ЕСТЬ, А СЧАСТЬЯ НЕТ»
Юрий Сагань, «Донецкий Кряж», 08.04.2011
«У нас нет эффективного государства, у нас нет бюрократии в западноевропейском ее понимании, основанной на четко отработанных стандартах».
ЗДРАВСТВУЙТЕ, МЫ — РЕЙДЕРЫ ИЗ КИЕВА...РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Олег Суслов, «Вечерняя Одесса», 12.04.2011
Новая фаза рейдерской атаки вокруг кондитерской фабрики «Вечерняя Одесса».
ЦІНОВІ ПЕРЕГОНИ Й ЗАПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДЕЙОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Юлія Думка-Кондратьєва, “Зоря Полтавщини”, 11.04.2011
Донедавна і в Україні велася боротьба за покупців. Але останнім часом ситуація кардинально змінилася.
ДО СЛЕДУЮЩЕГО ГОДА ВО ВСЕХ РАЙОНАХ ОБЛАСТИ БУДЕТ ВВЕДЕНА СИСТЕМА «ТЕЛЕКАРД»ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Нина Спасская, «Время», 12.04.2011, Харьковская обл.
В нынешнем году на Харьковщине продолжится открытие новых медучреждений и усовершенствование материально-технической базы имеющихся.
КАК ДОКАЗАТЬ СЕБЕ И МИРУ, ЧТО УКРАИНА - ЭТО СТРАНА-ЛИДЕР?
Тамара Давиденко, «Вечерний Донецк», 11.04.2011
Выступая в Верховной Раде с ежегодным посланием о внутреннем и внешнем положении Украины, Президент Виктор Янукович призвал каждого украинца перестать жаловаться и унижаться.А КОЛИ ВОСТАННЄ ГРУБО ПОРУШУВАЛИ ВАШІ ПРАВА?
«Високий замок», 10.04.2011, Львівська обл.
Опитування газети «Високий замок».
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ПРЕЗИДЕНТ ДАЛ СЕБЕ ОЦЕНКУ
Александр Разумный, «Днепр вечерний», 11.04.2011, Днепропетровская обл.
Глава государства Виктор Янукович недоволен результатами работы власти за минувший год.Об этом Виктор Федорович заявил в четверг в своем выступлении в Верховной Раде с ежегодным посланием «О внутреннем и внешнем положении Украины в 2011 году».
«Давая общую оценку работе власти за прошедший период, могу ли я быть доволен первыми итогами? Опережая критиков и оппонентов, сразу и открыто скажу – нет», - заметил, в частности, Виктор Янукович. По его словам, из всех замыслов и планов на 2010 год власть смогла реализовать, возможно, больше трети.
- В чем я вижу причины низкой эффективности? – продолжил Президент. - 2010 год засвидетельствовал, что далеко не во всем власть и общество были готовы к предложенным изменениям, бюрократическая государственная машина, которая выживала при любой власти, по инерции пытается сохранять свои привычные механизмы управления, свои административные возможности и коррупционные схемы теневого заработка.
В этой связи гарант потребовал радикально преодолевать коррупцию – системное явление, которое разрушает государство и унижает каждого гражданина. Но каким образом это можно сделать? Оппозиция уже высказала мнение о благих намерениях главы государства, отметив, что в них мало конкретики. А лидер ВО «Батькiвщина» Юлия Тимошенко сравнила ежегодное послание Президента со съездом КПСС тридцатилетней давности.
Наверное, такая метафора имеет право на жизнь. Напомним, впрочем, что в советские времена компартийные идеологи создавали миф о «новом», идеальном человеке, который действительно раньше думает о Родине, а потом о себе. Гениальные фильмы тех лет («Коммунист», «Премия», Мы, нижеподписавшиеся...») убеждали нас, что такие герои среди нас. И не вина их авторов в том, что мы оказались другими, то есть самыми обыкновенными, испорченными квартирным вопросом, всеобщим дефицитом и воспитанием. Такие люди не могли породить коррупцию.
Можно еще вспомнить детские рассказы Михаила Зощенко о Ленине, в которых самый человечный человек часами разговаривал с ходоками, одаривал детей подарками, терпеливо дожидался своей очереди в парикмахерской.
Возможно ли сегодня даже представить себе нечто подобное? Виктор Федорович едет на работу в трамвае, записывается на прием к врачу? Бред! Вот так же пока воспринимаются многими и призывы бороться с коррупцией. Ведь борьба эта начинается, прежде всего, с себя.
- В своем выступлении Виктор Янукович дал трезвую и честную оценку положению дел в стране, - отмечает политический эксперт Андрей Золотарев в своем комментарии «Вечерке». - Диагноз поставлен, но пути лечения не обозначены. Лучшее средство показать серьезность своих намерений – продемонстрировать их на себе и соратниках. Так, к примеру, поступил сингапурский премьер-министр Ли Куан Ю, который поставил «к стенке» двух ближайших соратников. И после этого народ поверил своему лидеру, а Ли Куан Ю стал одним из инициаторов сингапурского «экономического чуда». Пока подобной решимости у лидера партии власти Украины не наблюдается. Потому и предлагаемые антикоррупционные меры воспринимаются в обществе скептически.
Справедливости ради отметим, что время у главы государства есть. Виктор Янукович еще может «исправиться» и показать, какой прекрасной может стать наша любимая страна. Ну а мы тоже станем возвышенней и чище помыслами, как герои старых советских кинолент.
http://dv-gazeta.info/politic/prezident-dal-sebe-otsenku.htmlА ОБІЦЯВ «ПОЧУТИ КОЖНОГО»…
Юлія Ліщенко, «Високий замок», 10.04.2011, Львівська обл.
Віктор Янукович буде у Львові не три дні, а три години.У понеділок, 11 квітня, президент України Віктор Янукович має прибути до Львова з робочим візитом. Згідно із офіційною інформацією з сайту президента, «глава держави ознайомиться з ходом підготовки об’єктів ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» до чемпіонату Євро-2012, а також з ходом будівництва львівського стадіону. Цього ж дня під головуванням Віктора Януковича відбудеться розширене засідання регіонального комітету з економічних реформ щодо розвитку спортивної та туристичної інфраструктури в контексті реалізації Національного проекту «Олімпійська надія – 2022».
Журналістів на візит Януковича акредитували ще у п’ятницю, 8 квітня. Причому якось дивно: сформували два пули – один на аеропорт, другий – на стадіон. Особливо допитливим, хто хотів побувати і там і там, казали: не встигнете. Це означало, що за президентом журналістів не повезуть. Бояться, що хтось розголосить його маршрут? Бояться провокацій? А як же передвиборче гасло Януковича «Почую кожного»?
Як тут не пригадати «відкритість і прозорість» Віктора Ющенка. Коли кожний, хто хотів, йшов туди, де заздалегідь було оголошено виступ гаранта, а той вже потім підходив до народу, спілкувався з людьми. Люди передавали свої листи… Ніхто не міг закинути, що президент ховається від людей…
Зараз усе – під великим секретом. Зрозуміло, Янукович на Львівщині не найбажаніший гість (про що свідчать результати президентських виборів, рейтинги Партії регіонів). Але якщо буде ховатися від людей, це тільки погіршить ставлення до нього…
Певне світло на подробиці візиту у розмові з кореспондентом «ВЗ» пролив міський голова Львова Андрій Садовий. Він розповів, що президент буде у Львові близько трьох годин. Разом із главою держави буде віце-прем’єр-міністр Борис Колесников. Візит буде поділений на дві частини. Перша – огляд об’єктів Євро-2012 (аеропорт, стадіон), друга – нарада у сесійному залі облдержадміністрації щодо реалізації проекту «Олімпійська надія-2022». Нарада розпочнеться орієнтовно о 12.00. Будуть дві «базові» доповіді – Віктора Януковича і Бориса Колесникова. Потім буде обговорення. О 13.00 буде прес-конференція.
Опозиція нічого не знає про програму візиту глави держави. «Візит – під сімома замками. Є інформація, що Віктор Янукович буде на Львівщині три дні, – розповів кореспонденту «ВЗ» голова Львівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина» Роман Ілик. – Таким чином нібито демонструють доступність людей до глави держави. Насправді досі публічно невідомо, коли й о котрій годині він приїжджає. Згідно із нашою інформацією, готують різні варіанти перебування президента на Львівщині. Планують то зустріч в облдержадміністрації, то у Палаці залізничників. Таке враження, що до нас приїжджає президент якоїсь іншої країни, а не нашої держави. Не те що опозиції, а навіть пересічним львів’янам, які хотіли би побачити президента чи висловити йому якісь побажання, підійти до нього, поспілкуватися особисто, не дадуть такої можливості. Цей візит швидше буде нагадувати сумнозвісну телепередачу «Розмова з країною», коли Янукович спілкувався із українцями по телевізору. Звичайно, опозиція хотіла би запланувати якісь акції протесту. Але якщо заплануємо в одному місці, він поїде в інше?.. Але поживемо – побачимо…».
http://www.wz.lviv.ua/articles/92028ПРЕЗИДЕНТ РЕАЛІЗУВАВ ЛИШЕ ТРЕТИНУ ОБІЦЯНОК
Василь Рогуцький, «Волинь», 09.04.2011
У своєму щорічному посланні до Верховної Ради і народу Віктор Янукович заявив, що незадоволений підсумками роботи влади за минулий рік.Причини низької ефективності роботи влади він пояснив тим, що «влада і суспільство не були готові до запропонованих змін»
- Бюрократизована державна машина, що виживала за будь-якої влади, за інерцією намагається зберегти свої звичні механізми управління, свої адміністративні можливості та корупційні схеми тіньового заробітку, - пояснив причину невдач Віктор Янукович.
Окрім бюрократів, на думку Президента, не допомагали реформам і підприємці та бізнесмени, які зайняли «вичікувальну позицію». Підприємницькі майдани Віктор Янукович назвав «так званими» і поскаржився, що вони були спрямовані на критику замість того, щоб стати «конструктивною пропозицією конкретних і обґрунтованих проектів для влади».
Непрямо Віктор Федорович переклав відповідальність за не вельми відчутні покращення і на «глобальну світову нестабільність», куди вписав і природні катаклізми, і соціальні бунти в різних країнах, і продовольчу кризу.
Окресливши основні виклики, Президент спробував надихнути українців на боротьбу з ними:
- Зміни у світі гартують сильних, - заявив він. - З цієї трибуни я хочу звернутись до кожного українця із закликом: досить жалітись і принижуватись. Україна - сильна і амбітна держава. Настав час проявити український характер, довести і собі, і світові, що Україна - це країна-лідер.
Однак куди витрачати народу ентузіазм, Президент пояснив лише в загальних рисах, адже, говорячи про реформи, які простолюд має перетерпіти, він не особливо вдавався в деталі. Пенсійна реформа «має гарантувати достойну старість», освітня - «послідовне підвищення доходів вчителів, вихователів та реалізацію програми «соціальне житло» і т. ін.
Конкретним був Віктор Янукович у планах щодо продажу сільськогосподарської землі - її ринок буде запущений максимально швидко. Також Президент поставив «категоричну вимогу» - ліквідувати корупційні схеми і терміново схвалити антикорупційні закони. І якщо з виконанням першої частини наказу морочитись доведеться ще довго, то другий і справді був виконаний практично негайно - уже наступного дня Верховна Рада, ніби спеціально відтягуючи цю подію, ухвалила в цілому законопроект «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» (закон серед іншого зобов'язує чиновників декларувати доходи та витрати членів своїх родин, але у той же час не передбачається жодної відповідальності за подання неправдивих даних).
Однією з найочікуваніших у виступі мала стати частина, яка стосується зовнішнього вектора, куди ж ми все-таки рухаємось - на Захід чи на Схід. Спочатку Президент запевнив, що на Захід - в ЄС:
- Фундаментальною складовою концепції національного прагматизму є стратегія європейської інтеграції України, - заспокоїв він прихильників курсу на Європу. - Уже у цьому році ми прагнемо шляхом компромісу усунути розбіжності в позиціях і вийти на остаточне підписання Угоди про асоціацію та створення Зони вільної торгівлі.
У той же час не засмутив Віктор Федорович і прибічників спільного з Росією курсу, заявивши, що Україна може вступити у Митний союз із нею, Білоруссю та Казахстаном на основі якоїсь формули «3+1». Хоча що то за хитра формула, поки що не здатен пояснити ніхто. А от про те, що всидіти одночасно на двох стільцях Україна не зможе, експерти говорили вже не раз.
Як би не було, але таким підходом Президент уникнув претензій і з боку євроінтеграторів, і з боку їхніх опонентів. Як, втім, і не додав ясності.
- У заяві Президента не сказано жодного зайвого слова, яке пішло б на шкоду розвитку нашої держави, - похвалився лідер фракції регіоналів у Верховній Раді Олександр Єфремов.
Думки політиків
Радник Президента Ганна Герман:
- Основне, що Президент сказав правду. Він не намагався прикрасити ситуацію, він не намагався видати бажане за дійсне. Президент говорив людям так, як воно є насправді, і в цьому велика перевага його сьогоднішнього звернення. Те, що виголосив Президент, - це був лише вступ, лише звернення до людей. Основне послання все-таки було в тій товстій брошурі, яку роздали депутатам за п'ять хвилин до того, як Президент увійшов до Верховної Ради.
Лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко:
- Дивлюся послання Леоніда Ілліча... Януковича. З'їзд КПРС тридцятирічної давності. Обіцяв якусь стратегію, але вийшла, як завжди, йолка, - написала вона в Інтернеті, а у пізніших коментарях на камеру додала: «Те, що він проголосив, було схоже на комп'ютерну компіляцію стандартних, заїжджених банальних фраз, які переписуються з однієї програми в іншу останніх 20 років. Стратегії немає».
Лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк:
- Формула «3+1» - це коли ви летите в Брюссель, але квитки купуєте в Москву. Це свідчення повної відсутності самостійної зовнішньої політики. Ми підігруємо, а не ведемо самостійну гру.
Голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко:
- Після року роботи Президент міг представити ясний виклад суті докорінних реформ. Натомість країна почула доповідь з урізаними оцінками і черговими добрими побажаннями. За словами не видно ані руху вперед, ані розуміння реальних проблем наших людей.
http://www.volyn.com.ua/?rub=4&article=0&arch=1220РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
С УВАЖЕНИЕМ К ДОНБАССУ
Сергей Кузнецов, «Жизнь», 12.04.2011, Донецкая обл.
Интерес европейских стран к Донецкому краю становится традиционным и ощутимым.Визиты дипломатов в нашу область проходят все чаще, а воп¬росы, выносимые на повестку дня двухсторонних встреч, говорят о желании зарубежных государств выстраивать тесные и плодотворные отношения. Об этом на прошлой неделе говорили в Донецке послы Авс¬трии и Венгрии.
Конечно, можно было бы предположить, что одновременный визит в Донецкую область 8 апреля Чрезвычайного и Полномочного Посла Австрии Вольфа Дитриха Хайма и его венгерского коллеги Михая Байера был обусловлен соседством и давними историческими отношениями этих двух стран. Однако, как выяснилось в ходе встреч дипломатов с руководством Донецкой областной государственной администрации и областного совета, главная причина такого внимания – стремление к росту качества и объема взаимосвязей во всех возможных направлениях – от экономики до культуры.
Господин Хайм, прибывший вместе с почетным консулом Австрии в Донецкой области Натальей Тарадайко, поблагодарив донецкого губернатора Анатолия Близнюка за прием, сказал: «Австрия сейчас является одним из наиболее сильных инвесторов в Украине, и соответствующие тенденции идут на увеличение. По статистике, Австрия относится к тройке самых «больших» инвесторов в Украине. Тем более, у нас ряд конкретных интересов в вашем регионе».
При этом посол Австрии заявил, что, несмотря на увеличение внешнеторгового оборота между Австрией и Украиной, остается еще много сфер, в которых не реализован потенциал взаимовыгодного сотрудничества. Беседуя с главой депутатского корпуса Донецкой области Андреем Шишацким, Вольф Дитрих Хайм отнес к таким направлениям науку и образование. «Мы хотели бы, чтобы представители науки наших стран больше узнали о достижениях друг друга. Именно с этой целью в мае текущего года в Киеве пройдут Дни науки Австрии в Киеве», – сказал австрийский дипломат.
Председатель областного совета заверил посла в том, что он приложит максимум усилий для укрепления взаимовыгодных связей между Донецкой областью и Австрией, а губернатор, помимо прочего, напомнил австрийцу о государственной идеологии реформ, которые инициирует президент Украины. «Мы являемся пилотным регионом по ряду реформ», – отметил Анатолий Михайлович, пригласив сограждан Хайма к рассмотрению направлений сотрудничества по многим социальным и экономическим вопросам и проектам.
О некоторых из них рассказал Андрей Шишацкий: «Для нас интересен опыт Австрии в плане проведения европейского чемпионата по футболу Евро-2012. Кроме того, мы готовы сотрудничать с австрийской стороной в вопросах, связанных с переработкой твердых бытовых отходов. В коммунальной собственности Донецкого облсовета находится предприятие, которое занимается проблематикой ТБО, и мы могли бы активизировать сотрудничество в данной сфере».
Не менее многообещающей была встреча с Чрезвычайным и Полномочным Послом Венгрии в Украине Михаем Байером, приехавшим с советником по экономическим вопросам, руководителем посольского отдела по вопросам экономики Шандором Капитанем.
Господин Байер отметил, что правительство Венгрии считает Украину важным культурным, торговым партнером: «Своим визитом я хочу продемонстрировать, что Венгрия смотрит на разные области Украины. Первый визит я совершил в Закарпатье, а второй – в Донецк. Мы знаем, насколько богат ваш край. Большинство наших партнеров считают этот рынок очень перспективным. Я думаю, что у нас есть определенный капитал, но пока не хватает знаний друг о друге». Он предложил возможные пути дальнейшего сотрудничества, среди которых выделил инвестиции, транспортную сферу, энергетику, туризм, торговлю, сферу услуг. Кроме того, он сделал акцент на необходимости восстановления утраченных после распада Советского Союза экономических и культурных связей между Украиной и Венгрией, особенно подчеркнув актуальность межрегионального сотрудничества с целью обмена опытом в плане осуществления административной реформы, реформы здравоохранения и т.д.
Предложения венгерской стороны были одобрены руководством Донецкой области. Анатолий Близнюк для дальнейшей полноценной работы пригласил зарубежных представителей на Донецкий инвестиционный саммит в октябре 2011 года.
В свою очередь на встрече с послом председатель Донецкого облсовета Анд¬рей Шишацкий подчеркнул: «Донецкий регион заинтересован в налаживании взаимовыгодных контактов во всех сферах жизнедеятельности. Это касается как экономического, так и научно-культурного сотрудничества. Мы готовы перенимать положительный опыт наших соседей».
http://lifedon.com.ua/nportal/news/6382ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
БЛИСК І ЗЛИДНІ «БАТЬКІВЩИНИ»
Петро Кобевко, «Час», 07.04.2011, Чернівецька обл.
Перший етап очищення обласної організації ВО «Батьківщина» не приніс бажаних результатів.Депутати від цієї партії продають її скрізь: у селі та місті, в області та районі. І нема на те ради.
Напевне, тисячолітні гени продажності нашої нації нині киплять у «Батьківщині». Пам’ятаєте, яким грізним і стійким виглядав Петро Гасюк, коли про Юлю Тимошенко говорив як про богиню? Як він вчив нас усіх любити «Батьківщину» і її лідерку? І як він ганебно зрадив. Зараз дійшло до того, що Петро Петрович ходить на збори депутатів від Партії регіонів.
А най його шляк трафить, як кажуть гуцули в Карпатських горах.
Та Гасюка «шляк не трафив». Навпаки, він добре жиє, добре їсть, добре п’є. Чого не можна сказати про його земляків-гуцулів. Особливо у ці дні, коли бензин вже по 10 гривень, а гречку їмо худоб’ячу з Китаю, а хліба скоро взагалі їсти не будемо. Бо його не буде. Гасюкові подібні проблеми вже навіть і не сняться. Він спродав Юлію і «Батьківщину» та й пішов собі до Рибака (це вони біля регіоналів тепер крутяться).
На місцях депутати, яких Гасюк наклав нам на голови, беруть приклад з нього. І також до регіоналів ходять. Ті їх підгодовують і направляють на свій путь. Тож виходить, що людям тепер від депутатів-бютівців немає чого чекати. Бо продалися вони регіоналам.
Виконуючий обов’язки голови обласної організації ВО «Батьківщина» Іван Мунтян зробив спробу очистити партію. І враз нарвався на шалений спротив. Депутати обласної ради він їхньої політичної сили, що виключені з лав партії та вигнані самою Юлею Тимошенко, не відступають. Вони не віддають ні фракцію, ані депутатські мандати. Отож виходить, що люди голосували за «Батьківщину», повірили Юлії Тимошенко, а Сільва Віщук (соратниця Гасюка) використала у своїх цілях і «Батьківщину», і Юлю Володимирівну, і довірливих виборців Буковини. І не одна вона така. Разом з нею з партії вигнані Маніліч, Шилепницький, Ткачук та інші. Та водночас вони за партію тримаються, як вош кожуха.
У міській раді ситуація ще важча, аніж в обласній. Там вся фракція на чолі з головою, власником «Сорбонни» Анатолієм Чесановим відверто і цинічно перейшла у табір регіоналів. Іван Мунтян спробував вплинути на ситуацію, запропонувавши призначити в.о. голови міської організації ВО «Батьківщина» Миколу Кирилюка. Була надія, що за принципом обласної ради у міській створять фракцію зі справжніх бійців-бютівців. Як би не так. На словах Кирилюк і Чесанова ганьбив, і називав зрадників зрадниками, і обіцяв їм показати якусь там мать. Йому активно допомагав Іван Боднар. Той що кури-гриль тримає (у народі їх ще «курятниками» зовуть – П.К.). Коли Микола Кирилюк став депутатом, ніби підмінили чоловіка, ніби йому щось пороблено. Разом зі всіма ренегатами і він до регіоналів подався. Отож 31 березня всі як один бютівці-бать-ківщинівці проголосували так, як регіоналам треба.
Тоді вже не тільки Іван Мунтян не витримав, а й Олександр Турчинов, і Юля Тимошенко ніжкою тупнула. До Чернівців знову прислали Тараса Романюка з політвиконкому партії. Обласна організація виступила із заявою про виключення з партії всіх депутатів Чернівецької міської ради. Це депутати Антоняк, Баскевич, Боднар, Вікнянський, Громадський, Гросу, Іванюк, Кишлярук, Савка, Ткачук і Червінський. Питання про виключення Кирилюка і Ротаря розглядатиме президія ВО «Батьківщини» у зв’язку з тим, що вони входять до керівних органів партії. Раніше членства у партії були позбавлені Чесанов, Кедь, Редько і Жаровський. Тобто, у Чернівецькій міській раді немає жодного депутата, який би представляв партію «Батьківщина». Тепер вивчаються всі юридичні можливості відкликання цих депутатів.
— За ситуацією, яка склалася у Чернівецькій міській раді, повідомляємо, що там нема фракції ВО «Батьківщина», — заявив Тарас Романюк.
Моральне і політичне падіння депутатів почалося не нині. Кажуть, що ще задовго до війни у міськраді були підписані папери, які засвідчували входження всієї фракції БЮТ у коаліцію з фракцією Партії регіонів. Разом з ними туди увійшли й депутати з акціонерного товариства закритого типу партії «Наша Україна». Якщо бютівці ще трохи «впиралися» (з першого разу входження до коаліції не підписував Кишлярук), то АТЗТ «Наша Україна» відразу стала у зручну для регіоналів позу. І стоїть досі, навіть не дриґається. Усвідомлюючи ту підлість, яку вчинив в.о. голови міської організації Микола Кирилюк, він власноруч написав заяву на складання ним повноважень в.о. А може, у них уже совість заговорила? Або страх перед неминучою розплатою за скоєне? Бо цього разу вони промахнулися: думали, що Юлі Тимошенко кінець настане. Але вона боєць. Витримала удари. І росте її рейтинг в Україні та за кордоном.
Недавно на саміті европейської партії у Брюсселі Юлі Володимирівні надали слово на рівні з головою партії та Ангелою Меркель. А після виступу ще й аплодували їй, чого раніше не отримував жоден політик. Тимошенко змогла довести світові, що влада в Україні – злочинна, що реформи в Україні – фікція, що народ прагне йти до Европи, а не до Росії. Тепер намічається подібний саміт у Києві. Це буде великою підтримкою і ВО «Батьківщина», і її лідерові Юлії Тимошенко. Але до майбутньої перемоги жодного стосунку не матимуть депутати-ренегати Чернівецької обласної та міської рад.
P.S. За останніми соціологічними дослідженнями, відмічається різке падіння рейтингу партії регіонів до 20% і зростання рейтингу ВО «Батьківщина» до 20% . До парламенту мають шанси потрапити: партія «Фронт Змін» — 10 відсотків, «Сильна Україна» — 7 відсотків, «Свобода» — 4 відсотки і КПУ — 4 відсотки. І все!..
http://www.chas.cv.ua/15_11/6.htmlОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ЧИ СТАНЕ НОВИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ЗАКОН СКАЛЬПЕЛЕМ ДЛЯ СИСТЕМИ?
Юлія Сокирка, «Поступ», 11.04.2011, Львівська обл.
Янукович намагається перевиконати п’ятирічку по реформам, принаймні таке враження складається із поспіху, з якими приймаються доленосні для країни закони.Після запровадження так званого «другого етапу» адміністративної реформи, а фактично зміни табличок на дверях екс-заступників глави АП, Рада проголосувала в другому читанні закон «Про боротьбу з корупцією». Як відомо, за рівнем корупції Україна явний лідер в світі - за індексом сприйняття корупції вона займає 134 місце зі 180 країн.
Корупція настільки міцно вжилася в свідомості українського суспільства, що фактично передається із грудним молоком матері. Ви навіть не помітите, як ледь навчившись говорити, ваш малюк видаватиме сакраментальні речі, на кшталт, «що в цьому світі все вирішують гроші, впливи, зв’язки та неформальні стосунки». А, якщо не дай Боже, вам чогось бракує з цього переліку, ви маєте всі шанс втратити авторитет свого чада, чи гірше того - заробити комплекс неповноцінних батьків. Якщо комусь це видається гіперболізацією, достатньо завітати в пересічну середньо освітню школу, де починаючи з першого класу діти (чи скоріше мутанти інформаційного суспільства) змагаються між собою у «крутизні» їхнього смартфона, чи нетбука, на якій машині їх сьогодні привезли батьки, чи в яку екзотичну країну вони поїдуть відпочивати цього року.
Не можна заперечувати того факту, що корупція – це не вигадки сучасності, вона існувала, починаючи з первісних часів, адже завжди знаходилися ті індивідууми, які завдяки особистій наглості, хитрості та винахідливості намагалися обійти існуючу систему та отримати особисту користь. В споживацькому постінформаційному суспільстві вона досягнула небувалих розмахів, про що ще свого часу писав Фром у праці «Бути чи мати» та Маркузе в «Одновимірній людині».
Що стосується України, то попри заперечення поколінням радянських людей цього явища, вона існувала і в часи СРСР, проте не настільки явно. Сьогодні ж ті, кому «пощастило» вступати в доросле життя в еру «голодних» 90-тих, намагаються компенсувати все з лишком. Вони готові працювати на трьох роботах, не досипати і не доїдати, аби лише відчувати шелест гривні (а ще краще твердої валюти) у себе в кишені та бути впевненим у завтрашньому дні. На жаль, Україна ще не доросла до постматеріального суспільства, для якого куди важливіші сімейні цінності та традиції, екологізм, вага знань та наукових доробків. В той же час імідж України на міжнародній арені формуватимуть казкові герої Гарнюня і Спритко, яких критики ототожнюють із повією та українським корупціонером. Недаремно, в Україні такої популярності набула приказка «хочеш жити, умій вертітись».
В жодному разі не виправдовуючи корупції та будучи в душі палким прихильником Кантівського морального імперативу, не можливо не помітити того факту, що сама система штовхає пересічних громадян на кримінальний злочин. Адже корупція в законодавчому плані визначається як «діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг» і тягне за собою кримінальне покарання.
Кантівській моральний імператив стверджує: «чини так, щоб максима твоєї поведінки була зразком для інших». Якщо сильним світу цього дозволено шикарно жити, не заробивши при цьому жодної копійки чесно, то який приклад для наслідування вони несуть країні? Невже вони сліпо вірять, що педагог, чи лікар, отримуючи соціальну подачку від держави в розмірі 900 гривень, зможуть прожити на ці гроші? Складається враження, що ми живемо у задзеркаллі країни Великого Обману.
Можливо, таким же обманом з метою заспокоєння народу, стало прийняття нового закону «Про боротьбу з корупцією». Насправді те, що анонсувалося як грандіозна боротьба з корупцією було прийнято в «лайт версії», що в свою чергу означає – заглянути в гаманець чиновника нам із вами так і не вдасться. Основним каменем спотикання стала норма про те, що чиновники та члени їх сімей зобов’язані декларувати не лише свої доходи, але й видатки.
Попри те, що прийняттю закону передувало його широке обговорення, остаточним поштовхом стала вимога Банкової. І вже сьомого квітня 277 голосами «за» був прийнятий славнозвісний законопроект, за винятком окремих перехідних положень. На жаль, цим законом так і не поставлено крапку на неопатизмі в сфері освіти, науки, культури, охорони здоров’я та фізкультури, таким чином ми ще довго стикатимемося із таким явищем, як династії лікарів та викладачів.
Гостре обговорення в парламенті викликала норма, хто саме із оточення чиновників повинен декларувати свої доходи і видатки. Під дію цієї норми потрапляють «особи, які перебувають в шлюбі, їх діти, особи, які знаходяться під опікую, інші особи, які спільно проживають». Таким чином, якщо у дітей, чи старших батьків є особисте житло, то під дію норми вони автоматично не потрапляють. Нехай доволі саркастично, але абсурд цієї статті резюмував нардеп Кирило Куліков: «Красти вони можуть разом, але проживати спільно для цього їм не обов’язково»…
Що стосується видатків чиновників, то обов’язковій декларації підлягають покупки на суму більше 50 тисяч гривень. Обов’язковій декларації також підлягають цінні (вартість яких перевищує половину мінімальної заробітної плати) подарунки. Слід зазначити, що згідно перехідних положень закон вступає в силу з 1 липня цього року, відтак до наступних парламентських виборів ми будемо мати змогу довідатися, хто скільки заробляє та витрачає.
Водночас новоспечений радник президента Ганна Герман виступила, що за ради справедливості необхідно ввести декларування доходів не лише для політиків, але й журналістів: «Я жила у Варшаві, коли Польща проходила той самий шлях. І були такі самі речі із свободою слова і журналістами. Яким шляхом пішла Польща? Польща теж ввела декларацію на видатки не тільки для політиків, що треба зробити в Україні, а й для журналістів… Для журналістів так само була декларація видатків. І тоді було видно, чому журналіст, який їздить на дуже дорогій машині, не повинен декларувати і пояснювати, звідки вона в нього, а політик – має? Тільки такий процес – відкритий і прозорий і для політиків, і для журналістів навчить нас згодом, що відповідати треба за все», - відзначила вона.
В свою чергу народний депутат Анатолій Гриценко заявив, що не вірить, що нинішня влада боротиметься з корупцією. Як зазначив нардеп, аналізуючи, як діє президент України Віктор Янукович, які закони вносить у парламент і які кадрові рішення приймає, стає зрозумілим, що він «поділяє стиль управління Павла Івановича Лазаренка, якого запитували: Коли Ви будете вже ділитися (коли він був хазяїном країни), казав: буду ділитися тоді, коли все стане моїм». Як додав Гриценко, «зараз за такою ідеологією побудована вся влада». «Тому ніякої боротьби з корупцією рішучої не буде, бо вона сама є породженням цієї корупції», - зазначив народний депутат
Резюмуючи, слід зазначити, попри те, що сам закон – це лише косметичний ремонт закостенілої української системи, проте це також сигнал того, що чиновник не повинен брати хабарі, бути обмеженим у використанні свого службового становища та «кумівства» при підборі кадрів та прийнятті рішень. Такий крок української влади схвально зустріли на Заході, проте самі українці не поспішають радіти, адже головне не прийняття закону, а його виконання.
http://postup.brama.com/usual.php?what=71004РИНОК МАЄ ЗНАТИ КОНКРЕТНЕ ІМ’Я ЛЮДИНИ!
Оскар Таран, «Київська правда», 10.04.2011
Банкіри погоджуються, що це може поліпшити їхню репутацію, але побоюються, що Національний банк вибірково застосовуватиме нові жорсткі вимоги.Розкриття інформації про власників банків було однією з умов Меморандуму про економічну співпрацю уряду України та МВФ ще 2004 року. Тоді МВФ вимагав припинити практику пільгового кредитування пов’язаних із банками осіб і заборонити зацікавленим особам давати оцінку кредитоспроможності позичальників.
Кризовий досвід 2008 року показав, що українська сторона цих вимог не виконала – інсайдери свої гроші з проблемних банків вивели, більшість клієнтів зазнали збитків. Новий закон покликаний зробити інформацію про власників фінансових установ загальнодоступною.
Приклад для наслідування — польський досвід. Банківський регулятор у цій країні чітко знає, в яких комерційних структурах кожний реальний власник банку має істотну частку та які кредити йому видавалися. Отримання значного кредиту у «своїй» фінансовій установі миттєво привертає увагу центробанку.
Розкриття інформації – питання репутації
Розкриття інформації про власників допоможе поліпшити ставлення громадян до банківської системи, переконаний виконувач обов’язків голови правління «Укрсиббанку» Сергій Панов.
«Ринок має знати конкретне ім’я людини, яка керувала проблемним банком. Цікаво, до кого стоять у черзі люди біля банку «Родовід» чи «Надра»? Куди пішли гроші? Адже не факт, що зараз колишні власники цих установ не є успішними бізнесменами, не кредитуються в інших банках чи не створюють нові банки. Це питання репутації».
Співпраця України з Базельським комітетом з питань банківського нагляду вимагає чіткого дотримання міжнародних норм. Цього ж вимагають МВФ та інші фінансові організації.
Новий закон щодо регулювання діяльності банків набуде чинності 16 червня. Досвід його застосування покаже, чи стане публічною інформація про справжніх власників, чи все знову обмежиться відомостями про анонімні офшорні компанії.
http://kiev-pravda.info/ekonom%D1%96ka/rinok-ma%D1%94-znati-konkretne-%D1%96m%E2%80%99ya-lyudiniТОЧКА ЗОРУ
ЩО ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ НАМ ГОТУЄ?
Сергій Гордієнко, «Зоря Полтавщини», 12.04.2011
«Лише фракція Компартії України відкрито заявила, що вона ніколи не підтримає пенсійних новацій, Трудового, Житлового кодексів та ідеї продажу земель…»…Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить?..
Т.Г. Шевченко (“І мертвим, і живим…”).
Невпинний ріст цін на найнеобхідніше, тарифів, послуг, повідомлення про можливі радикальні зміни життя людей у всіх сферах серйозно непокоять полтавчан. Із своїми тривогами, обуренням, розпачем, проблемами приходять вони до мене на депутатські прийоми та пишуть у зверненнях.
Що ж непокоїть людей? У першу чергу – можлива пенсійна реформа, прийняття нових Трудового, Житлового кодексів, позбавлення соціальних виплат, пільг, перспектива продажу земель сільськогосподарського призначення тощо.
Люди обурюються і запитують: “Як можна перед виборами обіцяти “золоті гори”, а, прийшовши до влади, забирати останнє? Звідки беруться ідеї таких реформ, які ведуть не до поліпшення, а до погіршення життя? Яку позицію у цих питаннях займають депутатські фракції Верховної Ради України? Що день прийдешній нам готує?”
Що можна відповісти? Часто перелік реформ, які потрібно здійснити владі в Україні, народжується не в мізках наших керманичів, а продиктований іншими державами чи міжнародними організаціями. І це – не моя власна думка, а те, що можна прочитати у закордонних виданнях та на сайтах.
Так, відповідно до листування американських дипломатів, оприлюдненого на сайті WikiLeaks, рішенню надати Україні кредит Міжнародного валютного фонду (МВФ) на загальну суму 16 мільярдів доларів передувала розробка списку реформ, які з самого початку були схвалені США, а згодом передані на розгляд МВФ. Серед них на першому місці – пенсійна реформа.
Як свідчать документи, що їх розсекретила WikiLeaks, певний український співрозмовник американського посла Джона Теффта підготував програму розвитку українських реформ і передав її США. Сполучені Штати у свою чергу схвалили й передали цю програму МВФ, який і наполіг на них як на умові одержання Україною кредиту.
Згідно з даними WikiLeaks, цей список реформ – вимог до України – містить у собі таке (докладніше дивіться: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/politics/4927621/):
1. Підвищити пенсійний вік: на два роки – для чоловіків, на три – для жінок. Ліквідувати право на достроковий вихід на пенсію і принцип вважати рік за два на небезпечних підприємствах.
2. Ліквідувати інститут спеціальних пенсійних допомог, які виділяються вченим, державним службовцям, керівникам державних підприємств. Обмежити пенсії працюючим пенсіонерам. Установити пенсійний вік офіцерам армії в 60 років.
3. Підвищити ціну на газ для муніципальних підприємств на 50%, у два рази – для приватних споживачів. Збільшити вартість електрики на 40%. Допустити зростання цін відповідно до зростання цін на газ. Збільшити акциз на бензин на 60 євро.
4. Скасувати пільги й підвищити податки на транспорт на 50%. Не підвищувати прожитковий мінімум, балансувати соціальну ситуацію за рахунок точкових субсидій.
5. Приватизувати всі шахти і скасувати всі субсидії. Скасувати пільги для підприємств ЖКГ, транспорту та інших. Скасувати державну підтримку безкоштовного харчування, підручників.
6. Обмежити практику спрощеного оподаткування. Скасувати практику пільг по ПДВ у сільській місцевості. Зобов’язати аптеки і фармацевтів сплачувати ПДВ.
7. Скасувати мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Скасувати субсидії для виробників свинини й курятини.
8. Скоротити кількість міністерств до 14. Залишити лише одного віце-прем’єра. Скасувати посаду міністра Кабінету Міністрів. Підпорядкувати всі державні органи міністерствам. Податкова адміністрація, митниця, Фонд держмайна повинні увійти в Міністерство фінансів.
9. Обмежити надмірну оплату праці державних осіб.
10. Допомоги по безробіттю повинні нараховуватися тільки після мінімального періоду в шість місяців роботи. Оплачувати лікарняні на рівні 70% від заробітної плати, але не нижче прожиткового мінімуму. Оплачувати лікарняні, починаючи тільки із третього дня хвороби.
Хотілося б у це не вірити, але законопроекти, які реєструються владою у Верховній Раді України, свідчать про те, що ми живемо не своїм розумом, а розумом закордонних “сценаристів”.
Нині лише фракція Компартії України відкрито заявила, що вона ніколи не підтримає пенсійних новацій, Трудового, Житлового кодексів та ідеї продажу земель сільськогосподарського призначення і веде постійну боротьбу проти цього.
Яка позиція Компартії щодо Пенсійної реформи? “Урядовий проект пенсійної реформи розроблено не в інтересах людини праці, не з метою підвищення рівня життя наших пенсіонерів, а винятково для одержання чергового траншу емвеефівського кредиту й відповідно до вимог Міжнародного валютного фонду (МВФ). Запропонованим пенсійним законопроектом держава практично знімає з себе будь-яку відповідальність за долю мільйонів українських пенсіонерів. За таку пенсійну реформу фракція комуністів у Верховній Раді України голосувати не буде”, – заявив лідер українських комуністів Петро Симоненко.
По-перше, ми, комуністи, вважаємо неприпустимим, щоб було піднято пенсійний вік і збільшено на п’ять років необхідний для одержання пенсій виробничий стаж: до 30 років – для жінок і 35 – для чоловіків. Збільшення пенсійного віку призведе до значного зростання безробіття, злочинності, бездомності, безпритульності, збільшить критичні перекоси на ринку трудових ресурсів і серйозно погіршить матеріальне становище сотень тисяч родин.
По-друге, ми, комуністи, категорично проти скасування спеціальних пенсій для тих, хто пропрацював у важких умовах і на шкідливих виробництвах, для ветеранів Збройних сил і правоохоронних органів, інших категорій громадян, чия праця або служба пов’язані з ризиками для здоров’я й життя. Пенсіонер повинен одержувати пенсію, виходячи з того, де, в яких умовах і скільки років він працював.
По-третє, ми, комуністи, переконані, що пенсійна реформа може бути ефективною тоді, коли держава гарантуватиме достатню кількість робочих місць і гідну заробітну плату. Тільки тоді працездатні громадяни зі свого заробітку зможуть забезпечувати старше покоління. Крім того, держава зобов’язана також жорстко контролювати ціноутворення й тарифи, щоб інфляція й підвищення цін не “з’їдали” трудові пенсії. “Пенсійна бідність” в Україні – це наслідок загальної “бідності по-українськи”, тобто результат низьких зарплат, мізерної ціни робочої сили, високого рівня безробіття й тінізації економіки.
Не поборовши загальну бідність, не відродивши вітчизняну економіку, Україна не вирішить проблему пенсійного забезпечення. І ніякі кредити МВФ не залатають 60-мільярдну діру в Пенсійному фонді, а лише ще більше затягнуть борговий зашморг на шиї трудящих, переконані комуністи.
Чому комуністи проти проекту Трудового кодексу? Тому що проект нового Кодексу законів про працю – черговий удар олігархів по правах трудящих. Із прийняттям нового Кодексу законів про працю представники бізнесу збільшать свої надприбутки за рахунок посилення експлуатації, урізавши при цьому права трудящих, усіх найманих працівників – від різноробочих до менеджерів середньої й вищої ланок. Ми виступаємо проти норми нового Кодексу законів про працю, що дозволятиме збільшувати тривалість робочого дня й робочого тижня: з 8-ї до 12-ї і з 40 до 48 годин відповідно.
Комуністи проти дискримінації найманих працівників залежно від чисельності працюючих на підприємстві. У разі прийняття нового Трудового кодексу на підприємствах малого бізнесу із персоналом до 20 чоловік можна буде звільняти, попереджаючи лише за два тижні, а повідомляти про зменшення зарплати – за місяць. У той час як у чинному Кодексі про працю обидва терміни – два місяці. На малому підприємстві збільшується випробувальний термін від двох-трьох місяців до півроку. І виходить: роботодавець може експлуатувати найманого працівника у два рази довше, при цьому виплачуючи мінімальну зарплату.
Новий Трудовий кодекс дозволить роботодавцям трактувати його положення на свою користь. Так, у роботодавців з’явиться можливість установлювати необмежену тривалість роботи протягом доби. Максимальна щоденна робота не повинна перевищувати 12 годин, але робочий час можна буде продовжити, якщо, наприклад, працівник очікує завдання або матеріали. Тобто за простій і бездіяльність з вини роботодавця розплачується найманий працівник.
Цілий ряд положень законопроекту спрямовано на знищення профспілок, що захищають права трудящих. Наприклад, звільняти працівника тепер можна буде і без згоди профспілки.
Б’є по правах трудящих і зміна положень про Комісії у справах трудових спорів на підприємствах. Якщо в чинному Кодексі про працю рішення приймається простою більшістю, то в новому – за згоди всіх членів комісії. При цьому половина складу комісії призначається роботодавцем.
Нічого доброго новий кодекс не несе жінкам. Якщо чинний Кодекс про працю забороняє використовувати жіночу працю в нічний час, то проект нового Кодексу дає роботодавцеві можливість змусити жінок працювати вночі.
Однак найбільш кричущими, на думку комуністів, є ті ініціативи, які дають повну свободу дій роботодавцеві в питанні укладення трудових договорів. Проект нового кодексу не зобов’язує роботодавця укладати договір із найманим працівником. А якщо такий і укладається, то без участі профспілок і, головне, за нормативними актами, виданими самим роботодавцем на своєму підприємстві. Й зовсім уже рабовласницька норма – роботодавець не несе відповідальності за порушення своїх же нормативних актів.
А що дає простій людині новий Житловий кодекс? Пропонований до другого читання проект Житлового кодексу захищає не права трудящих, не права більшості громадян України, а інтереси будівельних, енергетичних, фінансових та інших магнатів. За багатьма параметрами новий Житловий кодекс суперечить Конституції України й значно звужує вже існуючі права громадян.
По-перше, після прийняття нового Житлового кодексу всі черговики повинні будуть перереєструватися і стати в нову чергу. До того ж немає ніяких гарантій того, що всі, хто законно стояв у черзі на одержання житла, потраплять у нові списки.
По-друге, громадяни втрачають права на одержання житла від держави в безстрокове користування з подальшою передачею його в спадок і приватизацією. Уявіть ситуацію, коли орендар такого “соціального” житла помер. Куди подітися його сім’ї? На вулицю?
По-третє, новий Житловий кодекс дозволяє практично безперешкодно позбавляти людей житла під приводом переведення будинку з житлового фонду в нежитловий. Усі ми чудово розуміємо, як діють будівельні рейдери: хабарі, погрози, насильство, проплачені судові рішення.
По-четверте, новий Житловий кодекс не тільки повертає пеню за несвоєчасну оплату комунальних послуг, а й пропонує її десятиразове збільшення. Більше того, через несплату будуть виселяти. І це тоді, коли тільки офіційно заборгованість із зарплати становить близько двох мільярдів гривень, скорочуються робочі місця й зростає безробіття. Чи це не верх цинізму так званої буржуазної демократії? Звичайно, у такому вигляді Житловий кодекс не може бути прийнятий.
Пільги і виплати. Що може чекати сивочолих учасників бойових дій, інвалідів війни, учасників і дітей війни, ветеранів праці, осіб, які мають заслуги перед Батьківщиною, усіх категорій чорнобильців, працівників інших сфер? З цим можна ознайомитися, почитавши проект Закону України з такою нічого не значущою назвою “Про гарантії держави щодо виконання рішень суду” (реєстр. №7562 від 14.01.2011р.). Назва нічого не говорить, але зміст цього закону, як і вищезгаданих, забирає останні права і гарантії простих людей, які дала і реально забезпечувала радянська влада.
Про продаж землі сільськогосподарського призначення годі й говорити. Якщо таке стане можливим у сценаріях, пропонованих бізнесом, який приготувався отримати “бариші” на перепродажі землі від 300 до 900 і більше відсотків, це стане злочином перед народом і наступними поколіннями українців. Найбільше від цього постраждають наші аграрні райони.
Влада намагається імітувати “всенародне” обговорення законопроектів із запровадження ринку земель. Але критично мислячі люди розуміють, що робити бездумний “одобрямс” – рубати гілку, на якій сидять. Абсолютна більшість українців підтримує Компартію України, яка говорить, що, якщо і запроваджувати продаж землі, то викупляти її у власників земельних паїв має лише держава, а потім віддавати її в оренду та бути організатором великого товарного виробництва сільськогосподарської продукції.
Автор - Народний депутат України, фракція Компартії України, секретар Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.
http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=3141КТО-КТО В ЕВРОПЕ ЗОЛУШКА?
Михаил Павленко, «Главное», 09.04.2011, Харьковская обл.
«По поводу отечественных средних зарплат идут споры – никто не может четко определить, какие же они на самом деле».Минимальная зарплата как зеркало интеллекта власти
В общеевропейском статистическом бюро «Евростат» вычислили минимальные зарплаты граждан стран ЕС. Оказалось, Европа не так уж и едина, совсем неоднородна и по-прежнему делится на Старую – зажиточную, и т. н. «новую» – то есть бывший соцлагерь. И «минималка» даже внутри Евросоюза отличается в добрый десяток раз.
По поводу отечественных средних зарплат идут споры – никто не может четко определить, какие же они на самом деле. А вот минимальная стоимость труда украинца установлена с точностью до копейки. Выяснилось, ежели по минимуму, то мы обходимся работодателю вдвое дешевле, чем наемный работник в любой – самой разнесчастной – стране Евросоюза. К 2011 году эта, с позволения сказать, «зарплата» составляла 941 грн.
Что такое минимальная зарплата? Это законом установленный размер платы за простой, неквалифицированный труд, ниже которого не может быть оплата за выполненную работником месячную норму работ (Закон Украины «Об оплате труда»). Согласно Бюджетному кодексу Украины, размер «минималки» определяется в Законе о Госбюджете на соответствующий год. Вот как все официально.
От ранней Австралии до поздних регионов
Самые первые законы о минимальной заработной плате появились в Австралии и Новой Зеландии – еще в конце XIX века. В 1909 году примеру продвинутых колоний последовала и метрополия – Великобритания. Затем опыт переняли Франция, Норвегия, Австрия, Чехословакия, Аргентина, Германия, Испании и Бельгия. К середине ХХ века это понятие существовало везде.
Депутаты-опозиционеры всегда настаивают на коренном, существенном и немедленном повышении «минималки». Так принято у депутатов-оппозиционеров – они жизнь готовы отдать за народ. Вспомните хотя бы допремьерского Азарова, гневно бичующего власть на всех углах. В те «буремні роки» Николая Яновича часто спрашивали – если вы такой шибко грамотный, чего ж вы, мол, властям не подскажете, что конкретно надо делать? И тогда «допремьер» обиженно поджимал губы: «Вот пусть ОНИ уйдут, тогда МЫ покажем, что и как надо делать». Однако – вы наверно заметили – едва вчерашняя оппозиция пришла к власти, она тут же перестала спешить с «покращанням життя вже сьогодні».
Вместо «покращання», близкие к власти экономисты заботливо предупреждают – приближать наши с вами заработки к европейским стандартам очень опасно. Можно подумать – ничто так не опасно, как это. А обрекать миллионы людей на жизнь впроголодь, детей – на нищету с младых ногтей, стариков и инвалидов – на вечную боль (потому что элементарно не хватает денег на лекарства), видимо, по мнению близких к власти, не так опасно.
В Люксембурге хорошо. И неопасно. Ведь самыми богатыми бедняками в Европе считают люксембуржцев. Меньше 1640 EUR там платить вообще нельзя. А хуже всех зарабатывают болгары – от 120 EUR. «Евростат» разбил страны на категории – с высокими, средними и низкими минимальными зарплатами. Первая категория – там, где платят не ниже 1000 EUR. Вторая – середнячки. В Португалии, Словении, Мальте, Греции и Испании «минималка» 500-1000 EUR. В хвосте плетется бывшая советская Прибалтика, а также Чехия, Польша, Венгрия, Словакия. В записных бедняках – Румыния и Болгария со своими крохотными 150 EUR и 120 EUR. Потом мы.
Зато по рабочим часам в неделю лидируют Румыния (41,8 часа), Латвия, Польша и Чехия (41,7 часа). А французы, бельгийцы и ирландцы стремятся себя не утруждать – у них рабочая неделя длится от 38 до 39 часов. Как видим, на заработках это не сказывается. В ряде мест (например, в Скандинавии и на Кипре) минимальная зарплата вообще не установлена. Видимо, там никому не приходит в голову платить столько, чтобы работник разве что ноги не протянул.
По вертолету с каждого станка
Говорят, у украинцев ничтожная «минималка» потому, что у них (у нас) производительность труда низкая. Может, и так. Но почему же эта позорная производительность не помешала стране выйти в европейские лидеры по динамике роста числа миллиардеров? Ведь год назад в Украине их было всего лишь четверо, а за 365 дней они размножились, как тараканы, и теперь их 21. Хочется возразить – так не бывает. К примеру, если в Сомали или в какой-нибудь Папуа-Новой Гвинее ну совсем уж низкая, «никакая» производительность труда, то там и миллиардеров нет. Поскольку отсутствует почва для этих самых миллиардеров. А у нас нуворишей «хоч греблю гати», значит, и почва для этого у нас благодатная.
Кстати, о нуворишах. Рассуждая о постыдных украинских пенсиях (не менее постыдных, чем зарплаты), доморощенные философы-политэкономы любят увязывать большое число пенсионеров с малым числом работающих. Почему-то кажется, что логическая связь должна быть иной.
Примерно в этом ключе высказалась не так давно лидер партии «Батькивщина» Юлия Тимошенко: «46 миллиардов гривен незаконно отдается РУЭ, и в то же время рост цены на газ для населения на 50% – в год это составляет 4,5 млрд грн. Или повышение пенсионного возраста – за год это примерно 3,5 млрд грн экономии. Сравните эту «экономию» и 46 миллиардов, которые просто так отдают! Другими словами, не нужно столько забирать у государства – тогда не нужно будет повышать возраст, цену на газ и тарифы на тепло», – заявила Юлия Тимошенко.
Действительно, если миллиардеры множатся со звуковой скоростью, а еще быстрее растут миллиардные прибыли – что мешает привязать пенсии не к рабочим местам, а именно к этим прибылям? И наоборот – число джипов и вертолетов у нуворишей, а также размеры их дворцов надо увязать с количеством рабочих мест и величиной зарплат. Увидите, пройдет месяц – от безработицы и беспросветной нищеты не останется и следа.
Проросло зерно на кухне
А еще говорят, в нашей низкой «минималке», понимаешь, есть рациональное зерно. Дескать, при весьма условной зарплате цена наших товаров ниже, и потому они моментально обретают конкурентоспособность на мировых рынках. Если это не очередное вранье – к которому мы привыкаем-привыкаем, да никак привыкнуть не можем – то сколько же надеются наши менеджеры государственного уровня, повелители дум, распорядители средств производства продержаться при рабовладельческом строе, чтобы закрепиться как следует на мировых рынках? Неужели это тот самый случай, когда история ничему не учит? Неужели непонятно, что вечное рабовладение – путь в никуда? Неужели нужно объяснять элементарное, вроде «спрос рождает предложение»?
Помимо всего, есть и внутренний рынок. И если в «веселом» сегодня на отечественном рынке голозадое, оборванное, бомжеватое население не сформирует «спрос», то уже завтра здесь нечего будет предлагать. Скажите на милость, ну зачем нищим и голодным – квартиры, машины, компьютеры, фотоаппараты, мебель, постельные принадлежности, посуда и все остальное? Останется устойчивый спрос лишь на мусорные баки.
А дальше что? У наших правителей (они же олигархи, по совместительству) на следующий день исчезнет доход, а вместе с ним быстро растают в едком тумане кредитов и девальваций виллы, крутые авто, отдых на пресловутых Канарах и все остальное. Причем, правителей-олигархов не спасет никакая эмиграция, поскольку в эмиграции перечисленные атрибуты былого величия растают еще быстрее.
Вот поэтому зарплаты надо повышать – кровь из носу. Наш красноречиво-показательный ВВП одним лишь ростом цен не обеспечивается – похоже, это понимают все, кроме Кабмина. Как увязать с инновационными технологиями, реанимацией западных рынков, другими посткризисными мероприятиями жизненно важные шаги по обогащению всего народа – это вопросы технические. И, разумеется, интеллектуальные. А досужий треп – о вреде нормальных зарплат и о пагубности естественного стремления к приличной жизни – пустопорожние болтуны и удачливые воришки могут оставить для кухни. Там им и место.
http://glavnoe.ua/indexg.php?article_id=4916ВЯЧЕСЛАВ ДЕМЕНТЬЕВ: «ЭКОНОМИЧЕСКИЙ РОСТ ЕСТЬ, А СЧАСТЬЯ НЕТ»
Юрий Сагань, «Донецкий кряж», 08.04.2011
«У нас нет эффективного государства, у нас нет бюрократии в западноевропейском ее понимании, основанной на четко отработанных стандартах».Украина, согласно официальным статистическим данным, успешно движется вперед по пути экономического развития к безусловному процветанию: объемы производства у нас растут, заработные платы поднимаются, безработица отступает!
Власть обещает сделать ВВП страны в 2011 году рекордным в мире, а к середине 2012 года достичь докризисного уровня экономического развития. Но червь сомнения все гложет... Не может же так быть, чтобы по цифрам все было хорошо, а по жизни выходило все плохо. Или все-таки может?
Почему мы ощущаем себя живущими в недоразвитом обществе, в недостроенной системе экономических отношений? Что мешает нам вырваться из круга политических, государственных, общественных, социальных проблем и почувствовать себя самодостаточными людьми? Об этом беседа с проректором Донецкого национального технического университета, директором Высшей школы экономики и менеджмента, доктором экономических наук, профессором Вячеславом Дементьевым.
- Вячеслав Валентинович, на ваш взгляд, данным официальной статистической отчетности можно верить?
- Думаю, что можно. Данные, которые нам предоставляют, достаточно неплохие. Экономика растет, зарплата, если верить официальной статистике, повышается. К формальным показателям не подкопаешься. Эти данные, очевидно, соответствуют действительности, потому что определенное улучшение есть. Но тогда возникает вопрос: почему же людям так плохо? Почему при положительной динамике развития в обществе царит недостаточно оптимистичная атмосфера? Почему правительство искренне старается поправить положение дел, а мы этим недовольны?
- Действительно, почему? Чего нам не хватает?
- Академик Абалкин когда-то говорил: экономический рост есть, а счастья нет. С такой ситуацией мы и сталкиваемся сегодня на Украине. Связано это с целым рядом проблем. Прежде всего, огромную роль играет тот факт, что в обществе нет уверенности в стабильности, перспективности экономического развития. Да, сейчас определенный рост есть, а чего нам ждать завтра: очередного кризиса или всплеска конъюнктуры на мировых рынках и частичного расширения производства? Опыт последних 15 лет показывает, что примерно до середины 2000-х годов мы находились в состоянии эйфории и надеялись, что нас ждет счастливое экономическое будущее, но кризис поставил всех на место. Из кризиса мы кое-как выползаем, и экономические параметры в общем-то нормальные, но общественного оптимизма, который был, уже нет.
- Неужели все дело в мировом финансовом кризисе, который настолько подкосил нашу страну, что спад придется преодолевать бесконечно долго?
- Дело не в кризисе и не в том, что мы не сможем преодолеть спад, эту проблему как раз решить можно. Но открытым остается базовый вопрос: за счет чего будет создаваться национальный доход? Каким образом мы будем его создавать? Отвечая на этот вопрос, никакого велосипеда изобретать не надо. Есть несколько классических мировых вариантов повышения прибыли на предприятии, формирования национального дохода. Есть отработанные механизмы. Но беда в том, что мы не имеем четко сформированной концепции, не имеем ясности, за счет чего будет в дальнейшем жить наша экономика. Когда мы говорим о реформировании, почему-то в первую очередь беремся за налоговую систему, пенсионную, пытаемся реорганизовать ЖКХ. Все это, безусловно, необходимо. Но эти направления не являются тем двигателем, который обеспечит устойчивое развитие экономики, дающей высокий национальный доход, создающей новые перспективные рабочие места и т. д.
При советской власти была великолепная налоговая система, мы даже не знали, что такое налоговое администрирование, тем не менее, экономика советского периода рухнула. В ту пору была более-менее неплохая банковская система, вполне адекватная тогдашнему состоянию промышленности, но это тоже не остановило распада. И все потому, что не было двигателя. Необходимо четко представлять себе, за счет чего экономика будет развиваться. А мы живем без каких-либо гарантий того, что завтра снова не втянемся в экономический спад. На сегодняшний день нам везет, потому что Китай развернул все свои металлургические активы на внутренний рынок, и Украина заняла какие-то ниши на международном рынке металлопродукции. Но положение резко изменится в худшую сторону, если Китай со всеми своими активами снова развернется в сторону мирового рынка. Негативные тенденции в украинской экономике тут же дадут о себе знать, потому что металлургия – это паровоз нашей экономики, как нефть и газ в России. Все эти факторы и приводят к тому, что у нас нет долгосрочного перспективного спокойствия. Отсюда, кстати, и падение рождаемости, и демографические проблемы.
- Что надо сделать, чтобы получать устойчивый национальный доход и гарантировать развитие экономики в перспективе?
- Мы должны создавать и развивать, как это делают во всех развитых странах, инновационную экономику. Если у нас будет отлажена национальная инновационная система, то доход мы будем получать за производство эксклюзивной продукции, устанавливая достаточно высокие цены для компенсации издержек. Это и стало бы существенной частью наполнения государственного бюджета. Это вариант, скажем так, американский, европейский. В Дании, Норвегии, в других странах 70% предприятий являются инновационно активными. У нас ничего подобного вообще нет.
- Вложение значительных средств с достаточно долгой окупаемостью требует инициативы, серьезных научных разработок. Есть, вероятно, путь развития более простой?
- Есть. Назовем его условно китайским или вьетнамским. Состоит этот вариант в выстраивании государственной политики таким образом, чтобы искусственно занижались издержки производства. В таком случае даже при низких ценах предприятие может получать прибыль, а в целом формируется национальный доход. Искусственное занижение издержек – это целый комплекс различных мер, в том числе отчасти связанных с дешевой рабочей силой, с ограничением системы социальных выплат. Кстати, в Китае они самые низкие, а деятельность профсоюзов запрещена. Это дешевые банковские кредиты. В Китае эти кредиты для бизнеса самые дешевые в мире. Это поддержание цен на энергоносители. Это политика, связанная с валютным рынком. Но это еще и целенаправленная государственная политика продвижения своих товаров на рынок. Китай ворвался на мировой рынок именно за счет искусственно снижаемых издержек и низких цен. Таким образом он накапливает ресурсы для дальнейшего развития.
- Но этим список возможностей перспективного развития не ограничивается?
- Получать прибыль и доход можно и за счет эксплуатации определенных естественных преимуществ, то есть использования ресурсов, которых на мировых рынках ограниченное количество. Скажем, за счет чего живет Греция? За счет курортов. Объединенные Арабские Эмираты используют такое естественное преимущество, как нефть и газ. На Украине тоже есть естественные преимущества. Прежде всего - логистические преимущества, поскольку мы находимся на стыке Европы, Азии, тут же Кавказ рядом, Турция, выход к Черному морю, Россия. Но по логистическим позициям мы находимся на одном из последних мест в мире. Мы не отрабатываем свои курорты, свои возможности виноделия. Наше естественное преимущество – земельные ресурсы. Их мы тоже эксплуатируем не так, как надо бы. Сельское хозяйство у нас в крайне тяжелом состоянии. Можно считать естественным преимуществом и металлургию, но происходящее нынче в этой отрасли тоже не радует.
- Вячеслав Валентинович, а какие элементы государственной экономической политики мы имеем на Украине?
- Практически ничего. Есть только отдельные элементы государственной политики по снижению издержек производства. Но это отдельные, точечные меры, направленные на поддержание какой-либо отрасли, например меморандум с металлургами или поддержка шахтеров. Но это не системная государственная политика, обеспечивающая и постоянные субсидии в оплате энергоносителей, и дешевые, доступные банковские кредиты, создающие условия для развития бизнеса. Подобные меры могли бы позволить накопить ресурсы для внедрения инновационной системы развития. Но ничего подобного на Украине нет. Оттого и низка степень доверия в обществе, степень доверия к власти.
- Может быть, есть какие-то секреты экономического процветании, о которых не догадывается власть, или мы просто не способны распорядиться своими возможностями?
- Секретов в экономике не существует, все давно изучено, известно. Трудно было строить социализм, потому что никто не знал, как это делается, а все возможные модели капитализма давно откатаны. Загвоздка получается в отсутствии такой банальной вещи, как политическая воля. Но тут мы входим в совершенно иную, особую сферу – в сферу государственного управления. Способно ли государство проводить эффективную экономическую политику? Во всем мире успех развития определяется государственной политикой в экономике, потому что все экономические процессы так или иначе подвержены регулированию. А что у нас? Возьмите хозяйственное законодательство. Да, оно в чем-то несовершенно, но в целом, по мнению специалистов, мы вышли с нашими законодательными актами в сфере хозяйственной деятельности на западный уровень. Почему такое же примерно законодательство там работает, а у нас нет? Да потому, что мы прекрасно знаем, как сделать эффективной экономику, но никто не готов дать ответ на вопрос, как сделать эффективной систему государственного управления.
Почему общество не восприняло Налоговый кодекс, который в целом был неплохой? Потому что нет у народа доверия к власти. И отсутствует взаимное доверие. Власть считает, что население начнет уклоняться от уплаты налогов, а население предполагает, что власть выжмет последние соки.
- Может быть, есть смысл вложить средства в какую-либо отрасль и вытащить ее, сделав устойчивым локомотивом в экономическом развитии?
- Подобное в пятидесятых годах прошлого века делалось в Японии, потом это пытались делать в Латинской Америке, потеряли колоссальные средства, так ничего толком и не добившись. Вот мы говорим об инновационном развитии, имея в виду, прежде всего, вложение огромных финансовых средств и использование фундаментальных научных исследований, которые тоже дорого стоят. Но можно же пойти по другому пути и создать компании, которые не потребуют для своего развития ни новых научных разработок, ни серьезных финансовых вливаний. Подобных примеров в мировой практике много. Но у нас это не идет. И проблема упирается в качество работы государственного управления.
- Возможно, существенное влияние оказывает политическая неустойчивость в стране...
- Конечно, оказывает, но сваливать все беды на политическую нестабильность не совсем правильно. В Италии правительство меняется едва ли не ежегодно, а экономика тем временем достаточно устойчиво развивается, от политических колебаний экономический курс развития не зависит, потому что там качественно функционирует система государственного управления. Там не решают какие-то корпоративные задачи, а направляют все возможности на развитие экономики в целом. Украинская система государственного управления не способствует эффективному развитию. Первый признак развитой экономики – наличие эффективного государственного управления. Базовым условием экономического развития является эффективное государство. Причем не имеет никакого значения, будет ли это президентская или парламентская форма правления либо президентско-парламентская, и ничего не зависит от того, будет государство унитарным или федеративным, будет в нем однопалатный или двухпалатный парламент. Дело не во внешних признаках государственной структуры. Так что все метания украинских политиков в этом плане бесплодны.
Дело в умении договариваться друг с другом, находить консенсус. Никакой политический проект не может быть полным, никакая политическая сила не предусмотрит всех вариантов развития событий, поэтому нужен механизм разрешения всех проблем. Нужна такая система, с помощью которой всегда можно найти выход из любой трудной ситуации. Но этого нет. У нас все время стараются политику пустить впереди экономики. В очередной раз затевают изменения Конституции. А в Великобритании конституции вообще нет, и она там не нужна, потому что и политические, и экономические процессы развиваются как бы сами по себе.
- Далеко ли ушла в своем развитии Россия по сравнению с Украиной?
- Проблем в России тоже много, но там есть более четкое понимание задач государственной политики в сфере экономики, есть там программы по нано-технологиям, там пытаются выстроить в этом отношении систему. И уровень аналитической работы правительства России существенно выше, чем на Украине. Там выше уровень бюрократизации в классическом смысле слова. В России лучше просматривается экономическая перспектива, что полностью отсутствует в украинских реалиях. У нас нет эффективного государства, у нас нет бюрократии в западноевропейском ее понимании, без коррупции, без произвола, основанной на четко отработанных стандартах. Можно сказать, что мы находимся на добюрократическом уровне развития. С таким багажом вряд ли мы сможем успешно продвигаться по пути достижения благополучия.
http://www.donkr.dn.ua/index.php/home/2677---l-----rПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
ЗДРАВСТВУЙТЕ, МЫ — РЕЙДЕРЫ ИЗ КИЕВА...
Олег Суслов, «Вечерняя Одесса», 12.04.2011
Новая фаза рейдерской атаки вокруг кондитерской фабрики «Вечерняя Одесса».Не хочется в это верить, но, похоже, что киевлянам — правда, не всем, а некоторым, что при больших чинах и погонах, очень не по душе то, что в Одессе есть кондитерская фабрика, которая, несмотря на жесточайшую конкуренцию на рынке сладостей, успешно работает, а более тысячи ее работников стабильно получают заработную плату.
Иначе сем объяснить, что рейдерская атака, начавшаяся на предприятие почти два года назад, продолжается до сих пор? И ничего покушающимся на чужую собственность не мешает. Ни смена власти и политического курса в стране, ни избрание в Одессе нового мэра, ни пертурбации в судейском корпусе, в результате которых служители Фемиды, подыгрывавшие рейдерам своими неправомерными решениями, были с позором изгнаны из насиженных кресел.
Увы, ничего не изменилось. Власть по-прежнему безмолвствует и бездействует, не реагируя на грубые нарушения законов, благодаря которым продолжается рейдерская атака на Одесскую кондитерскую фабрику. Предвыборные обещания Алексея Костусева о том, что он поможет сохранить одесское предприятие, пока остаются неисполненными. Вместо одних судей пришли другие, которые также умеют выносить «именем Украины» такие решения, что становится стыдно и за людей в черных мантиях, и за саму Украину...
Новая фаза рейдерской атаки (обо всех предыдущих событиях вокруг кондитерской фабрики «Вечерняя Одесса» подробно рассказывала в прошлом году в многочисленных публикациях) — началась относительно недавно. Когда предприятие — совершенно случайно! — узнало, что в окружном административном суде г. Киева с декабря прошлого года слушается дело об отмене ряда решений Государственной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку (ГКЦБФР), давших возможность восстановить реестры акционеров, изъятые в 2009 году нечистым на руку регистратором ООО «Фондовая компания «Гарант».
Спор очень серьезный, фактически рассматривается вопрос о самом факте существования предприятия.
Так вот в суд, оспаривая ряд решений ГКЦБФР, которыми была внесена ясность в вопрос о реестродержателе, обратилась оффшорная компания «Джастера Лимитед», зарегистрированная на Виргинских островах. Она считает себя акционером ЗАО «Одессакондитер» и ЗАО «Торговый дом «Люксембургский». В соответствии с тем реестром, который составили рейдеры, когда им, с помощью бывшего члена наблюдательного совета акционерных обществ Валентины Гросу и директора «Гаранта» Максима Макаренко, удалось завладеть почти 90 процентами акций. Ценные бумаги в течение очень короткого периода времени несколько раз переходили из рук в руки, пока не оказались у «Джастера Лимитед».
Власть по-прежнему безмолвствует и бездействует, не реагируя на грубые нарушения законов, благодаря которым продолжается рейдерская атака на Одесскую кондитерскую фабрику
Примечательно, что Антимонопольный комитет Украины, в соответствии с требованиями Закона «О защите экономической конкуренции», не был поставлен в известность о том, что мало кому известная оффшорная компания претендует на концентрацию такого громадного пакета акций. Но рейдерам — а «Джастера Лимитед» фактически находится в Киеве, располагается по тому же адресу (ул. Красноармейская, 64), что и Группа компаний (ГК) «ТЕКТ», которая является одним из фигурантов рейдерской атаки на Одесскую кондитерскую фабрику, — лень заниматься такими «мелочами», как получение разрешения Антимонопольного комитета...
А зачем, если тот же окружной административный суд г. Киева и так примет исковое заявление, не выясняя ни оснований, по которым компания-нерезидент именует себя акционером ЗАО «Одессакондитер» и ЗАО «Торговый дом «Люксембургский», а также не обращая внимания на то, что обратиться с подобным иском о признании недействительными тех или иных решений Госкомиссии по ценным бумагам и фондовому рынку могут только те юридические лица, в отношении которых были вынесены эти решения, то есть сами акционерные общества.
Впрочем, ЗАО «Одессакондитер» и ЗАО «Торговый дом «Люксембургский» участвуют в процессе. В качестве третьих лиц, на стороне ответчика, то есть ГКЦБФР. Но представлять интересы акционерных обществ до недавнего собирался некто Николай Мельник. Кто он такой, на одесском предприятии не знают. Интересы ЗАО «Одессакондитер» и ЗАО «Торговый дом «Люксембургский» никогда не представлял. Что его связывает с кондитерской фабрикой — неведомо.
Но потом выяснили. Оказалось, что лже-представитель акционерных обществ является... родным братом Игоря Мельника, одного из директоров ГК «ТЕКТ». Доверенность представлять интересы ЗАО «Одессакондитер» Николаю Мельнику дал Виктор Сухота, именующий себя председателем правления данного акционерного общества. А некто Сергей Еременко дал доверенность Н. Мельнику от ЗАО «Торговый дом«Люксембургский».
Если бы окружной административный суд г. Киева хоть чуть-чуть проявил любознательность, то легко бы выяснил, что судебными решениями, вступившими в законную силу, решения так называемых общих собраний акционеров ЗАО «Одессакондитер» и ЗАО «Торговый дом «Люксембургский», которые 26 августа и 8 декабря 2009 года проводили рейдеры, признаны недействительными. Полномочия многолетнего руководителя предприятия Аллы Маштаковой как председателя правления ЗАО «Одессакондитер» также подтверждены судебным решением.
Но суд не стал это выяснять.
А теперь давайте представим, что было бы, не узнай кондитерская фабрика о судебном процессе в окружном административном суде г. Киева. Лже-представитель лже-руководства акционерных обществ признал бы справедливость требований компании «Джастера Лимитед» к Госкомиссии по ценным бумагам и фондовому рынку. После этого реестр акционеров, который предприятию удалось восстановить в начале 2010 года, признали бы незаконным, а действительным оказался бы тот реестр, который спустя определенное время после начала рейдерской атаки стала вести киевская компания «Комекс-Финанс», дружественная Группе компаний «ТЕКТ». Понятно, что список акционеров в этом реестре кардинально отличается от того, которым сегодня располагают ЗАО «Одессакондитер» и ЗАО «Торговый дом «Люксембургский».
Рейдерская атака на Одесскую кондитерскую фабрику задохнулась бы в зародыше, прояви правоохранительные органы вместе с Генеральной прокуратурой принципиальность и настойчивость.
Но процесс в окружном административном суде г. Киева стал бы вообще невозможным, не подыграй рейдерам бывший заместитель Генерального прокурора Украины Виктор Кудрявцев. Он вынес протест на постановление ГКЦБФР №29-ОД от 20.01.2010 г., позволившее признать утраченными без возможности восстановления собственными силами реестров ЗАО «Одессакондитер» и ЗАО «Торговый дом «Люксембургский».
Интересно, что протест бывшего заместителя Генерального прокурора не имел ни даты, ни номера, ни обоснованных причин его вынесения, а председателем Госкомиссии в «шапке» документа вместо г-на Тевелева Дмитрия Михайловича был назван какой-то Шевелев. Текст прокурорского протеста был составлен исключительно на основании заявления представителя компании «Джастера Лимитед» Маргариты Безгубой, которая, кроме всего прочего, является одним из сотрудников... ГК «ТЕКТ».
Вообще ГК «ТЕКТ», всячески в последнее время открещиваясь от обвинений в рейдерской атаке на Одесскую кондитерскую фабрику, тем не менее продолжает рекрутировать своих юристов — упоминавшуюся выше Маргариту Безгубую, Александра Кравчука, Николая Мельника — на защиту интересов семейства Валентины Гросу (в числе собственников 90-процентного пакета акций успели побывать ее муж, дочь, зять и брат) и оффшорной компании «Джастера Лимитед». Примечательно, что два года назад одним из членов сформированного рейдерами наблюдательного совета ЗАО «Одессакондитер» был сотрудник ГК «ТЕКТ» Павел Кадацкий, который недавно стал генеральным директором Группы компаний.
Наконец, рейдерская атака на Одесскую кондитерскую фабрику задохнулась бы, как говорится, в зародыше, прояви правоохранительные органы вместе с той же Генеральной прокуратурой ожидаемую от них принципиальность и настойчивость. Ведь вся история злоключений ЗАО «Одессакондитер» и ЗАО «Торговый дом «Люксембургский» началась с фактической кражи имущества предприятий в виде 90 процентов акций.
Ровно год назад, 20 апреля 2010 г., следственным отделом ОМУ ГУМВД Украины в Одесской области в отношении бывшего члена наблюдательного совета акционерных обществ Валентины Гросу возбуждено уголовное дело по статье 190 часть 4 Уголовного кодекса Украины («мошенничество, осуществленное в особо крупных размерах или организованной группой, карается лишением свободы на срок от 5 до 12 лет с конфискацией имущества»).
За прошедшее время уже давно можно было завершить все следственные действия и передать дело в суд. Но следствие, в нарушение процессуальных сроков, все еще продолжается. Причина тому — настойчивость Генеральной прокуратуры, которая неоднократно забирала дело в Киев. Основание для таких действий Генпрокуратуры — запросы народного депутата Верховной Рады Украины от фракции «Наша Украина — Народная самооборона» Анатолия Матвиенко, участившиеся в последнее время.
Причиной подачи запросов, как явствует из информации, размещенной на официальном сайте Верховной Рады, является обеспокоенность народного избранника фактами превышения служебных полномочий отдельными работниками Госкомиссии по ценным бумагам и фондовому рынку. Правда, как это связано с конкретным уголовным преступлением, в котором следствие обвиняет Валентину Гросу, непонятно.
Впрочем, непонятно только непосвященным. А осведомленные граждане указывают на такую интересную деталь в биографии политика, чей карьерный расцвет пришелся на годы президентства Виктора Ющенко. Пять месяцев, с 20 апреля по 21 сентября 2005 года, Анатолий Матвиенко занимал должность Председателя Совета Министров АР Крым. В то же самое время на полуострове появился Вадим Гриб — председатель наблюдательного совета ГК «ТЕКТ». Вначале он занял должность исполняющего обязанности министра финансов Автономной Республики, а потом стал заместителем Председателя Совета Министров АР Крым. Уволили Матвиенко — сразу же уволился и Гриб. Вряд ли такие синхронные действия являются случайными.
Ну, а пока расследование уголовного дела всеми способами затягивается, рейдеры имеют хороший резерв времени для реализации своих планов, выдавая доверенности от имени руководства ЗАО «Одессакондитер» и ЗАО «Торговый дом «Люксембургский», пользуясь незаконно полученными дубликатами печатей, регистрационных и уставных документов, направляя письма якобы на официальных бланках акционерных обществ, если верить которым, акционерные общества с более чем тысячей работников функционируют в спальных районах города.
В общем, как у Одесской кондитерской фабрики в такой обстановке еще хватает сил заниматься производством сладкой продукции — непонятно. Но предприятие не сдаётся. Хотя выдерживать давление конкурентов ему становится всё труднее и труднее. Вместо помощи и поддержки органов государственной власти и местного самоуправления — бесконечные проверки представителей налоговой службы, экологической инспекции, милиции, городского управления земельных ресурсов. Цель их прихода — наполнение бюджета любой ценой.
А как его наполнить, как выпустить конкурентоспособную продукцию, если стоимость килограмма сахара превысила 9 гривен, постоянно дорожает патока, налог на землю вырос в 2 раза, а после вступления в силу Налогового кодекса предприятие лишилось более 80 процентов сотрудничавших с ним предпринимателей, которые утратили право на упрощенную систему налогообложения, что приводит к значительному удорожанию поставляемых сырьевых ресурсов?
Но на вопрос, как жить дальше, никто Одесской кондитерской фабрике ответа не даёт. Боритесь. Сами. Если удастся — герои, а не получится — вы не первое и не последнее предприятие в этой стране, что падёт смертью храбрых в неравной борьбе с рейдерами... Или, все-таки, не падет?
http://vo.od.ua/rubrics/problemy-i-konflikty/17329.phpРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ЦІНОВІ ПЕРЕГОНИ Й ЗАПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДЕЙ
Юлія Думка-Кондратьєва, “Зоря Полтавщини”, 11.04.2011
Донедавна і в Україні велася боротьба за покупців. Але останнім часом ситуація кардинально змінилася.За кордоном товаровиробники вдаються до різних хитрощів для приваблення покупців: обгортають продукцію у яскраву упаковку, роблять суттєві знижки на свій товар, рекламують його якість і користь.
Донедавна і в Україні велася боротьба за покупців. Але останнім часом ситуація кардинально змінилася. На тлі штучно створеного дефіциту на продукти першої необхідності й підігрітого ним ажіотажу (згадаймо лишень “гречану” лихоманку!) з полиць магазинів змітають усе – і якісне, й не дуже.
Пострадянський синдром чи...
Не відлякують покупців ні високі ціни, ні довгі черги. Деякі експерти таку реакцію населення на тимчасові перебої з продуктами пояснюють так званим пострадянським синдромом: у пам’яті старших людей ще не встигли потьмяніти спогади про порожні полиці продуктових магазинів у важкі повоєнні часи, голод 1946–1947 років, непрості 1990-ті... Воно то так, але нині продукти в магазинах скуповують не тільки пенсіонери, а й люди середнього віку та молодь, які не знають, що таке голод чи нестача продуктів... Тож мимоволі закрадається думка про те, що споживчий ажіотаж створений штучно. От тільки кому це вигідно?..
Який наступний?
Нині кожен похід у магазин або на ринок – справжнє випробування: по-перше, для гаманця, по-друге, для нервів. Родинні бюджети не витримують цінового навантаження, а нервова система “здає” від повідомлень про черговий дефіцит – олії, гречки, борошна, овочів, цукру... Продавці не встигають міняти цінники на товарах першої необхідності, ринкові експерти плутаються в прогнозах, а покупці тим часом розкуповують продукти тривалого зберігання, тим самим підігріваючи й без того нездоровий ажіотаж.
Місяць тому, купуючи на базарі капусту по 9 гривень за кілограм, почула від продавця, що незабаром ціна на неї зросте. І от тобі маєш – білоголова вже по 13–14 грн. за кіло! Так само постійно та невпинно дорожчають й інші овочі. Експерти лише руками розводять: мовляв, далися взнаки минулорічна аномальна спека, яка різко знизила врожайність, відсутність сучасних овочесховищ для тривалого зберігання продукції та нестача переробних підприємств. Насправді їх ніколи не було достатньо, але до цього певною мірою вирішувалася проблема зберігання й переробки плодоовочевої продукції. Торік ціни на овочі хоч і зростали, однак не настільки стрімко, як цього року...
Але якщо високі ціни на овочі й фрукти в принципі були прогнозованими, то нинішня ситуація на ринку зерна й зернопродуктів майже для всіх стала неприємною несподіванкою. Згадаймо, як минулої осені представники влади всіх рівнів наперебій запевняли, що врожай зернових і круп’яних культур зібраний задовільний, запасів зроблено достатньо, тож продуктового дефіциту не буде. Але, як то кажуть, маємо те, що маємо: ціни щодалі, то більше галопують, із прилавків магазинів зникають то одні, то інші продукти першої необхідності, а повертаються туди вже вдвічі, а то й утричі, дорожчими.
Чиновники продовжують запевняти нас у тому, що об’єктивних причин для стрімкого зростання цін на основні продукти харчування немає. Але... вони вперто повзуть угору. Слідом за гречаною, яка й досі – у дефіциті (на центральному ринку Полтави її продають лише у кількох місцях по 21 грн. за кіло, і то – “з-під поли”), настала черга пшоняної й вівсяної круп. Ціни на них збільшуються мало не щодня. Порівняймо: якщо в жовтні 1 кг пшона в Полтаві коштував у середньому 3,5–4 грн., то зараз – 10–11 грн. Тобто маємо триразове подорожчання. Майже така сама ситуація – й з вівсяною крупою. В кількох торговельних мережах вівсяних пластівців у продажу немає, але на базарі їх продають. Але ж ціна!.. Якщо перед Новим роком вівсяну крупу можна було купити по 4–5 грн за 1 кг, то тепер дешевше 12 гривень не знайдеш. І продавці говорять, що така ціна – не межа...
На сайті інформагентства УНІАН із посиланням на департамент інформації і комунікації з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України розміщено повідомлення міністра аграрної політики і продовольства України Миколи Присяжнюка про те, що підвищення цін на вівсяну крупу є черговим ажіотажем. За словами міністра, частка споживання населенням вівсяної крупи майже втричі нижча, ніж гречаної. “Ми виробили 600 тисяч тонн вівса в 2010 році, а для споживання в продовольчому харчуванні необхідно лише 80 тисяч тонн”, – зазначив міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк.
Експерти державного підприємства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” – іншої думки: несприятливі погодні умови влітку 2010 року призвели до суттєвого зниження урожайності вівса, що в свою чергу призвело до поступового вичерпання запасів крупи та зростання ціни на неї. Переважна більшість залишків вівса, що нині зберігається на підприємствах різних форм власності, є посівним матеріалом або фуражним зерном й не може бути використана для переробки на крупи та пластівці. Нині на державному рівні вирішується питання про імпорт крупи вівсяної, щоб стабілізувати цінову ситуацію й задовольнити попит.
Об’єктивних причин для подорожчання продуктів немає
Голова Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Володимир Оніщенко, який коментував ситуацію на прохання “Зорі Полтавщини”, переконаний, що об’єктивних підстав для різкого зростання цін на продукти, зокрема на олію соняшникову та борошно, в нашій області найближчим часом немає:
– Ми повинні розуміти, що зростання цін, яке нещодавно спостерігали по кількох видах основних продуктів харчування, в першу чергу було викликане штучно створеним ажіотажем. Іншими словами, коли споживачі починають масово скуповувати той чи інший товар, ціна на нього закономірно збільшується згідно з принципом “попит породжує пропозицію”. Це – одна з причин подорожчання олії, борошна, круп. І коли таке трапилося, Антимонопольний комітет України застосував законні механізми, щоб стабілізувати цінову ситуацію, зокрема – дав “добро” українським виробникам олії на так звану узгоджену поведінку. Тобто виробники зобов’язалися протягом трьох місяців через роздрібні мережі забезпечувати українського споживача олією соняшниковою за економічно обгрунтованою ціною, яка включає вартість сировини, витрати на виробництво кінцевого продукту, транспортні витрати, торгову надбавку. Така ціна за 1 л олії соняшникової на сьогоднішній день становить 13–13,4 гривні за 1 л. Для задоволення існуючого попиту виробники щомісяця поставлятимуть на внутрішній ринок по 20 тисяч тонн цього продукту. Це саме стільки, скільки мешканці України споживають протягом місяця.
Борошно теж подорожчало, як і олія, та ще й на деякий час зникло з полиць магазинів. Щоправда, цей продукт незабаром знову з’явився у вільному продажу, але за вищою ціною – від 4 до 5 гривень за 1 кг, подорожчавши тим самим більш ніж на 1 гривню. Та й продають тепер борошно здебільшого у 2–5-кілограмовій розфасовці. 1-кілограмові пакети, які користуються найбільшим попитом у покупців, стали рідкістю.
Така ситуація, на думку голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Володимира Оніщенка, містить ознаки недобросовісної конкуренції з боку виробників борошна:
– Вони прагнули підзаробити за рахунок створення штучного ажіотажу. Його підігріли покупці, які почали скуповувати борошно, а також інші найбільш популярні продукти. Але нещодавно між Аграрним фондом України і виробниками хліба були укладені угоди про безперебійну доставку борошна на хлібокомбінати. Вирішене також питання доставки борошна в торговельні мережі й забезпечення ним повною мірою споживчого попиту. Тож найближчим часом не повинно виникати проблем ні з наявністю борошна в магазинах, ні з ціною на нього.
Один із чинників стабілізації цін на продукти у нашому регіоні, на думку Володимира Оніщенка, – регулярні продовольчі ярмарки, які проводяться в обласному і районних центрах. Так, наприклад, на початку березня в Лубнах на ярмарку можна було купити борошно за ціною до 3 грн. за 1 кг, а гречку – по 14 грн.* * * Тільки-но повернулася з центрального продовольчого ринку Полтави. Товарів повно – зелень, свіжі овочі, м’ясо, яйця, навіть гречка... Стандартний для весняного сезону й нашого регіону набір продуктів. Але ціни там – немов у Європі. Тож залишила на ринку чималеньку суму, а нічого суттєвого й не купила...
Мимоволі напрошується песимістичний висновок про те, що нас усіх ввели в оману. От тільки не зрозуміло, коли саме – восени, оприлюднивши неправдиві дані про кількість зібраного на українських ланах урожаю, чи роблять це тепер, переконуючи у дефіциті основних продуктів харчування і необхідності підвищення на них цін. А ще виникають запитання: який із продуктів найближчим часом теж стане дефіцитним, хто на цьому ажіотажі “гріє руки” й коли усе це врешті-решт закінчиться?..
http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=3131ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
ДО СЛЕДУЮЩЕГО ГОДА ВО ВСЕХ РАЙОНАХ ОБЛАСТИ БУДЕТ ВВЕДЕНА СИСТЕМА «ТЕЛЕКАРД»
Нина Спасская, «Время», 12.04.2011, Харьковская обл.
В нынешнем году на Харьковщине продолжится открытие новых медучреждений и усовершенствование материально-технической базы имеющихся.Необычный подход нашли в селе Ватутино Нововодолажского района. Здесь в одном здании, только в разных его частях, будут находиться медицинские кабинеты и квартиры врачей. Если такой проект окажется удачным, то подобным образом перестроят все 250 амбулаторий области. О нововведении журналистам рассказал на брифинге в ХОГА заместитель председателя Харьковской обладминистрации Игорь Шурма.
— Жилье в райцентрах дорогое и квартир для медиков в районах почти не строят, поэтому специалисты туда ехать не торопятся, — говорит Игорь Михайлович. — Все фельдшерские пункты области находятся в запущенном состоянии. Люди в селах ходят к фельдшерам домой. Поэтому необходимо разработать модель, которая будет стимулировать медперсонал приезжать в село и оставаться там. Сегодня чем можно молодого человека-специалиста, медика среднего звена, или медперсонал с высшим образованием заинтересовать в районе? Только созданием условий для жизни и работы. Говорить о сроках сдачи объекта пока сложно, так как типового проекта нет. Норм, которые бы обеспечили нам гарантированное принятие, тоже нет. Мы хотим отойти от правовых актов, прописанных про амбулатории. Нужно выйти на свой проект, который выходит за границы правовых актов. Нам придется преодолевать множество чисто бюрократических препятствий. Поэтому дату точной сдачи такого объекта я назвать пока не могу. Но я этот проект буду отстаивать, и он будет воплощен.
Также вице-губернатор Игорь Шурма подвел итог по эпидсезону 2010—2011 гг. На Харьковщине с осени 2010 по весну 2011 отсутствовал массовый карантин. Противогриппозная прививка была сделана 31 тысяче человек.
— Для приобретения вакцины против гриппа было выделено 339,2 тыс. грн., в том числе 100 тыс. грн. — из резервного фонда областного бюджета, 213 тыс. гривен — из районных и местных бюджетов. Впервые за последние годы количество людей, которые вакцинировались против гриппа, увеличилось, — подчеркнул Игорь Шурма. — Это стало еще одним барьером, который не позволил гриппу разгуляться в Харьковской области. За период с 1 октября 2010 года по 1 апреля 2011 года в области гриппом и ОРВИ заболели 154,2 тыс. человек, что составляет 5,6% всего населения, в том числе — 82,8 тыс. детей или 53,7% общего количества заболевших. Среди общего количества заболевших грипп был выявлен у 823 человек, остальные случаи — аденовирусные инфекции, парагрипп, другие вирусные инфекции. Грипп А/Н1N1 был обнаружен у 334 человек. Харьковские медики в отличие от коллег из других регионов Украины во время эпидсезона 2010—2011 гг. не работали вслепую. В предыдущий эпидемический сезон 2009-2010 годов в Харьковской области не было достаточной возможности проводить объективные обследования больных гриппом и острыми респираторными вирусными инфекциями наиболее современным методом исследования — с использованием технологии полимеразно-цепной реакции. В 2010 году были введены в эксплуатацию сразу три ПЦР-лаборатории.
Но звучали на брифинге и тревожные сообщения. Харьковская область всего на 10% обеспечена вакциной БЦЖ, которую применяют против туберкулеза. Если Министерство здравоохранения пришлет вакцину в полном объеме — клиники области будут обеспечены только на треть. На складах сегодня хранится 15200 доз вакцины, произведенной в Дании.
Вице-губернатор опасается, что на год этого количества не хватит. В среднем в области ежегодно рождается больше двадцати тысяч детей, которым нужно сделать прививку БЦЖ. Согласно календарю профилактических прививок в Украине, детям необходимо в 7 лет и в 12 делать ревакцинацию.
— 2011 год будет сложным для медицины, поскольку на сегодняшний день не изменилось финансирование охраны здоровья. Оно составляет 50% от потребности, — отметил Игорь Шурма. Несмотря на это, в 2011 году планируется создать программы по безопасному оперированию катаракты, обеспечению зубными протезами льготников: инвалидов, участников войны, сирот, престарелых. Также зампредседателя ХОГА сообщил, что сохраняется финансирование на закупку препаратов, которые позволяют выхаживать слабых новорожденных детей.
В работе скорой медицинской помощи на Харьковщине полезное новшество, которое уже успело себя отлично зарекомендовать. Медпомощь при серьезных ДТП в области тому подтверждение. Внедрена спутниковая навигационная система оповещения. Планируется все машины районной скорой помощи оснастить системами GPS-навигации.
На сумму в один миллион гривен до 2012 года планируется повсеместно ввести системы «Телекард» на фельдшерско-акушерских пунктах и в сельских врачебных амбулаториях. Система позволяет даже человеку без медицинского образования снять кардиограмму и направить ее в больницу, где она будет рассмотрена врачами-кардиологами. Так в Печенежском районе все медицинские учреждения (центральная районная больница, 5 фельдшерско-акушерских пунктов, 2 врачебные амбулатории, 3 автомобиля скорой неотложной помощи) уже оснащены приборами системы «Телекард». Охват всех структурных подразделений района дает возможность отрабатывать эффективность работы системы, изучая все ее недостатки и преимущества, и учитывать этот опыт при внедрении системы «Телекард» в других районах.
Игорь Шурма сообщил, что будут открыты операционные блоки в Валковском, Волчанском, Чугуевском, Харьковском районах, приведены в порядок родильные залы.
Также планируется появление новых фельдшерско-акушерских пунктов в районах области. Игорь Шурма пообещал, что будет полностью отремонтирован операционный блок Харьковского областного госпиталя для инвалидов войны. На это выделено около одного миллиона гривен. Также к Евро-2012 будут отремонтированы приемные пункты областных клинических больниц. Произошли изменения и в Харьковском областном центре службы крови.
— Если раньше сдавшему кровь платили 17 гривен, сейчас донору платят наибольшую сумму по Украине — 35 гривен, — рассказал Игорь Шурма. — Планируем также сдать в эксплуатацию районную больницу в Липцах. Объект готов на 95%. Новый корпус этой больницы на 30 коек с поликлиническим отделением на 170 посещений в смену планируется ввести в эксплуатацию в 2011 году. На завершение работ необходимо 12,3 млн. грн., из них 8,8 млн. грн. на медицинское оборудование и мебель, на остальные работы — 3,5 млн. грн. Также готовится инвестиционный проект – строительство абсолютно новой онкологической клиники на Салтовке, на которую средства уже выделены.
По словам Игоря Шурмы в 2011 году планируется отремонтировать операционные блоки четырех межрайонных медицинских центров, реанимацию областной больницы.
— В 2010 году были открыты новые операционные блоки в областной клинической больнице и Красноградском межрайонном медицинском центре. В этом году будут открыты такие же по качеству и оснащению операционные блоки в Мерефянском, Волчанском, Чугуевском и Валковском межрайонных медицинских центрах.
— После того как мы отремонтируем и оснастим операционные блоки во всех межрайонных медицинских центрах, начнем выводить на современный уровень родильные залы. В 2011 году областной онкологический диспансер расширит коечный фонд. Пациенты страдают от старых, изношенных коек. Особенно это касается тяжелых больных, находящихся в областном онкологическом диспансере. Поэтому принято решение обеспечить это учреждение новыми кроватями. В частности, уже приобретено 150 простых и 35 функциональных кроватей на общую стоимость — 620 тыс. грн., — рассказал журналистам Игорь Шурма.
Безусловно, если бы финансирование медицины соответствовало современным потребностям, планы были бы более грандиозными. Однако нельзя не признать: здравоохранение в области хоть и не семимильными шагами, пусть медленно, но движется вперед.
http://timeua.info/120411/38340.htmlОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
КАК ДОКАЗАТЬ СЕБЕ И МИРУ, ЧТО УКРАИНА - ЭТО СТРАНА-ЛИДЕР?
Тамара Давиденко, «Вечерний Донецк», 11.04.2011
Выступая в Верховной Раде с ежегодным посланием о внутреннем и внешнем положении Украины, Президент Виктор Янукович призвал каждого украинца перестать жаловаться и унижаться.Наш вопрос: как можно доказать себе и миру, что Украина - это страна-лидер?
Андрей Иванников, госслужащий, 38 лет:
- Надо начать с себя. Перестать бросать окурки под ноги, вывозить мусор после евроремонта, а не под нос соседу. Не хныкать! Уныние - смертный грех. Бог всегда дает надежду каждому человеку стать лучше. И при этом не ждать, что манна с неба посыплется. "Работай до жаркого пота, работай без лишнего счета. Все счастье земли за трудом…" .Это ведь и для нас сказано. Начинай действовать! Перестань ворчать, обманывать, стенать, стяжать. Тем, кто при власти, хватит демонстрировать величину наших налогов в количестве дорогих лимузинов, дворцов и костюмов от Бриони…
Лариса Горбунова, педагог- организатор ОШ № 29:
- Перво-наперво, отказаться от шаблонов. Идти своим курсом. Возьмем, систему образования. Лучшей в мире ее признало все зарубежное сообщество. Теперь, утратив все, что можно было потерять, повторяем как мантру "ах, болонская система - болонская система", но почва-то у нас другая, не удобренная. То же можно сказать и о так называемом гендерном воспитании. Помню, на курсах повышения квалификации нас навязчиво просвещали о равенстве полов. Зачем? Почему, если у природы это не так? Ведь испокон веку мальчик - защитник, будущий воин, сильный пол…
Леонора Супрунова, секретарь правления областного конгресса азербайджанцев:
- Только высоким развитием экономики. Если мы будем достигать высот на мировом уровне, то соответственно, таким же станет отношение к нам, украинцам. Внешняя торговля, зарубежные экономические связи, высокий уровень жизни населения. Наличие среднего класса - 80 процентов имиджа страны держится на среднем классе. А его в нашем обществе нет.
Алла Ерошенко, сотрудница пресс-службы Донецкого городского управления ГУМВД Украины в Донецкой области:
- Мне кажется, если я начну развивать свою культуру, не в смысле искусства, а в плане расширения мировоззрения и кругозора, это уже будет шагом вперед. Нам, как воздух, нужна концепция национального патриотизма, но не в узком националистическом понимании, а как действенная любовь к земле, к народу, к отеческим гробам, наконец.
Анатолий Лукьянченко, предприниматель:
- Прежде всего, изменить гимн, сделать его более оптимистичным. Ну что это за строки: "Ще не вмерли в Україні…". Уже первые слова пессимистичные, упаднические. А надо засучивать рукава, всемерно способствовать инициативе людей.
Маргарита Давыдова, заместитель директора ГП "Внешнеторговая фирма "ИнтерДонбасс":
- У нас на этот счет есть много чего… С делегацией - руководителями энергетический предприятий, консалтинговых компаний, представителями институтов, учебных и научно-исследовательских, мы только что вернулись из Италии, из южной области полуострова под названием Апулия. Какую там увидели заинтересованность в нашем регионе, и в Украине в целом! Подписан договор об обмене студентами и специалистами, по внедрению программ в области здравоохранения, финансируемых итальянской стороной, обсудили инвестиционные проекты. Наши бизнесмены ни в чем не чувствовали себя ущербными. Было лишь одно "но". Итальянцы прямо сказали о нашем чиновничестве, как главном шлагбауме на пути развития и получении инвестиций, необходимых для инфраструктуры "Евро-2012", для строительства предприятий молочной промышленности, сыроварения.
Александр Новицкий, ветеран войны и труда:
- Мы уникальны в том невиданном по масштабах эксперименте, который проводится и над народом, и над страной. Самое страшное - у реформаторов нет идеи. Как двигаться вперед, если люди не знают конечной цели? Нам говорят, рай наступит лет через 10 - 12. Дескать, мы поднимем зарплаты до европейского уровня, но умалчивают, насколько при этом подорожает жизнь. Да и кто эти обещания вспомнит через десяток лет? Молодежь? А затягивать пояса надо нам тем, которые сейчас бедствуют.
Татьяна Острожко, врач 30 лет:
- Пока удается доказывать противоположное. К сожалению! Вдумайтесь, если мы получаем заморские валютные транши - значит, сами справиться не можем. А так ли уж нашей стране нужна эта, так называемая финансовая подпитка? Может, если бы такой же позиции придерживалось правительство "на черном хлебе сиди, а в долги не влезай", мы бы точно не пасли задних. Надо обходиться собственными силами - в этом сила! Как в свое время делал бывший СССР. Может, благодаря тому, что существовала сверхдержава, мир не был, как сейчас, монополярен. А это тормоз. Согласно канонам политэкономии, которые мы когда-то изучали, отсутствие соревнования общественных систем не способствует их развитию.
http://www.vecherka.donetsk.ua/index.php?id=4647&show=news&newsid=85408А КОЛИ ВОСТАННЄ ГРУБО ПОРУШУВАЛИ ВАШІ ПРАВА?
«Високий замок», 10.04.2011, Львівська обл.
Опитування газети «Високий замок».“Ситуація із дотриманням прав людини в Україні є вкрай критичною”, – зафіксовано у щорічному звіті про дотримання прав людини у світі Державного департаменту США. У звіті наводяться факти тортур в українських СІЗО, загибелі затриманих у райвідділах міліції, знущань над засудженими у виправних установах.
Андрій Білоус, депутат Львівської міської ради
Зіштовхнувся із масовими випадками порушення прав людини під час торішніх місцевих виборів. За три місяці до виборів змінили закон - “правила гри” виборчої кампанії. З виборчим законодавством відбувалися великі маніпуляції. Це порушило права багатьох українців щодо їхнього електорального вибору. Законодавство “писали” під одну із політичних партій. Як з цим боротися? Дуже важко! Про цю проблему багато говорили і це перший крок до її подолання.
Петро Колодій, перший заступник голови Львівської обласної ради
Найбільше порушення моїх прав - стеження за мною та прослуховування моїх телефонів. Це відбувалося після того, як я викрив та оприлюднив факти контрабанди на кордоні. За мною досі стежать. Я навіть не знаю, хто це робить.
Андрій Бутенко,директор студії “Магарич”
Найбільше моїх прав порушують ЛКП, де дуже погана система обслуговування. Мешканці нашого будинку готові відмовитися від певних послуг ЛКП, хочуть створити об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Але ЛКП робить нам великі перепони – це порушення моїх прав на вибір потрібних послуг. Порушують також права перевізники маршруток. Тарифи на проїзд зростають, а якість послуг – ні. Водії палять у салонах маршруток. На прохання пасажирів не робити цього – не реагують.
Андрій Іонов, підприємець
Мої та ваші права порушують щодня! Наприклад, їду за кермом, а переді мною – машина, що виділяє у довкілля небезпечні вихлопні гази. Дихаємо забрудненим повітрям, а водії не несуть за це ніякої відповідальності. Це є порушення моїх прав на чисте повітря. Чому я змушений дихати вихлопними газами через те, що цей водій не має змоги чи не хоче відремонтувати двигун? За маршрутками теж тягнеться шлейф смороду. Не знаю, як з цим боротися. Якщо в нас є влада, то повинна такі машини ставити на штрафмайданчик. Другий приклад порушення прав – неякісні продукти харчування, які щодня їмо. Вживаємо ковбасу, котра зроблена невідомо з чого, їмо масло, але від продукту – лише назва. У моєму закладі громадського харчування, що виготовляє кондитерські вироби, з такого масла крем не виходить... Виявляється, що у йогуртах немає жодної живої мікрофлори. Живемо у країні небезпечній для проживання. Треба почати з екології нашого життя.
Андрій Петришин, житель села Зубри
Я – голова ініціативної групи жителів села Зубри, що займається вирішенням земельних проблем. Кабмін хоче забрати наші земельні ділянки для об’єкта, що зводять до Євро-2012. Людей навіть не запросили на засідання, де розглядали питання викупу їхніх ділянок. Нас не запитали, чи хочемо віддавати свою землю і на яких умовах. Інтересів людей не врахували, а просто поставили перед фактом. Найчастіше наші права порушують, коли звертаються до чиновників із листами. На звернення жителів потрібно реагувати впродовж п’ятнадцяти днів, але відповідь надають через два місяці.
http://www.wz.lviv.ua/articles/92036
* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 12 квітня 2011 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.
* * *