|
Випуск 85, 3 грудня 2010 р. |
РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ЧИ ЗАСВІДЧИЛА СЕСІЯ КОНСОЛІДАЦІЮ ДЕПУТАТІВ?СИТУАЦІЯ В КРИМУ
Олександр Нагорний, «Волинь», 02.12.2010
У «волинському парламенті» відбулася перша серйозна проба політичних сил стосовно згуртування і взаємодії.ДО „ВОЗА, ПОВНОГО ПРОБЛЕМ”, ОБЛРАДА „ЗАПРЯГЛА” СИЧА
Олекса Вирій, «Західний кур’єр», 02.12.2010, Івано-Франківська обл.
Місцеві вибори 31 жовтня перекроїли політичну карту Івано-Франківської області.ЗАСТУПНИК ГУБЕРНАТОРА ВАЛЕРІЙ ПАРХОМЕНКО: ПРО ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС, КАДРОВИЙ РЕЗЕРВ ТА КАДРОВИЙ ГОЛОД
Надія Діденко, 01.12.2010, «Вечірня Полтава»
Україну лихоманить вже який день після прийняття Верховною Радою 18 листопада нової редакції Податкового кодексу.У СЕРГІЯ ТАТУСЯКА БУДЕ ДВА ЗАСТУПНИКА
Таїса Олійник, «Місто», 01.12.2010, Вінницька обл.
Щоб забезпечити роботою усіх депутатів – рада збільшила кількість комісій.«ХТО ЩЕ ХОЧЕ БУТИ ГОЛОВОЮ ОБЛРАДИ?»
Юлія Ліщенко, «Високий замок», 01.12.2010, Львівська обл.
Окрім «свободівця» Олега Панькевича охочих більше не знайшлося...
НАЦИОНАЛЬНУЮ КАРТУ В КРЫМУ УДАЛОСЬ РАЗЫГРАТЬ ТОЛЬКО МЕДЖЛИСУОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Наталья Киселева, «Крымское время», 02. 12.2010
Картами, крапленными национальным вопросом, на прошедших выборах органов местной власти играли разные политики.
БАЗАРНАЯ АРИФМЕТИКА РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКИЕКОНОМІКА
Наталья Семенова, «Украина-Центр», 01.12.2010, Кировоградская обл.
Иллюзий по поводу своего будущего в условиях нового Налогового кодекса предприниматели не питают.ВМЕСТО НАЛОГОВЫХ КАНИКУЛ — НИЩЕТА?
Олег Павлов, «Вестник Кривбасса», 01.12.2010, Днепропетровская обл.
Никто из недавно избранных депутатов местных советов всех уровней к протестующим криворожским предпринимателям так и не пришел.НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ МОЖУТЬ ЛІКВІДУВАТИ БІЛЬШІСТЬ УНІВЕРСИТЕТІВ
Зоряна Гарасимів, «Номер один», 01.12.2010, Тернопільська обл.
Відповідно до законопроекту «Про вищу освіту», статус університетів визначатимуть за кількісними параметрами.РАЗ, ДВА, ТРИ, ЧЕТЫРЕ, ПЯТЬ, НАЧИНАЕМ ОТРЕЗВЛЯТЬ
Валентина Воробьёва, «Крымская правда», 01.12.2010
В Верховной Раде Украины зарегистрировали законопроект «О концепции государственной политики предотвращения злоупотребления алкоголем».ЩО ПРИХОВУЄ ВІД УКРАЇНЦІВ НОВИЙ ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС?
Жанна Попович, «Номер один», 01.12.2010, Тернопільська обл.
Реформи завжди прогресивні, та тільки не у нашій країні.
ГАЗ, ПЕНЯ І РЕФОРМИТОЧКА ЗОРУ
Микола Петричук, «Галичина», 02.12.2010, Івано-Франківська обл.
Те, що з квітня 2011 року природний газ для населення подорожчає ще на 50 відсотків, повідомлялося ще декілька місяців тому.ЦЕН БЕЗ СИСТЕМНОГО КОНТРОЛЯ НЕ ОБУЗДАТЬ
Александр Мирошниченко, «Южная правда», 02.12.2010, Николаевская обл.
Ценовые скачки на потребительском рынке Украины продолжаются. Государственные органы не в силах кардинально повлиять на эту ситуацию.
КАК НАС ОБМАНУЛИОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Александр Разумный, «Днепр вечерний», 01.12.2010, Днепропетровская обл.
Последствия Всеукраинского референдума, проведенного в декабре 1991 года, оказались весьма неожиданными.С ВАС – СЕМЬ ШКУР!
Михаил Павленко, «Главное», 01.12.2010, Харьковская обл.
...или Почему рабы живут мало, но трудно.
ВІДСЬОГОДНІ ЛІКИ ПРОДАВАТИМУТЬ ТІЛЬКИ ЗА РЕЦЕПТАМИ?ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Надія Діденко, «Вечірня Полтава», 01.12.2010
«Українців відучуватимуть займатися самолікуванням, а медиків змусять пригадати латинь».
СОЛОНІ СЛЬОЗИ ЛИМАНІВ
Микола Мацкул, «Одеські вісті», 02.12.2010
Природа обдарувала Одеську область таким багатством, як водойми.
РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ЧИ ЗАСВІДЧИЛА СЕСІЯ КОНСОЛІДАЦІЮ ДЕПУТАТІВ?
Олександр Нагорний, «Волинь», 02.12.2010
У «волинському парламенті» відбулася перша серйозна проба політичних сил стосовно згуртування і взаємодії.На другому пленарному засіданні першої сесії обласної ради шостого скликання було вирішено основні питання порядку денного: обрані перший заступник голови Юрій Володимирович Лобач та заступник голови Валентин Степанович Вітер, утворені та обрані постійні депутатські комісії. Також надано право облдержадміністрації за погодженням з головою обласної ради та відповідною постійною комісією при потребі перерозподіляти бюджетні кошти для головних розпорядників з метою вирішення першочергових проблем в кінці 2010 року
І все ж видається, що у «волинському парламенті» відбулася перша серйозна проба політичних сил стосовно згуртування і взаємодії. З'ясувалося, що в подальшому не все може проходити, як раніше вважали, під диктовку однієї фракції, можливе ситуативне голосування. Посприяло цій обставині багатолюдне зібрання підприємців (без прапорів політичних партій) біля адміністративного приміщення.
На початку пленарного засідання голова обласної ради Володимир Войтович оголосив, що надійшли документи про створення в раді фракції Партії регіонів з 23 осіб (уповноважений Олександр Башкаленко), а також подібні подання - від партій ВО «Свобода» та ВО «Батьківщина» (уповноважені відповідно Анатолій Вітів та Олександр Свирида). А коли дійшло до затвердження порядку денного, який був попередньо узгоджений, розпочалася гостра суперечка. Річ у тім, що на розгляд сесії було подано два проекти підготовлених звернень до Президента України щодо нового Податкового кодексу - від Сергія Слабенка («Наша Україна») та від Андрія Тимейчука і Олега Чикиди (Партія регіонів). Ці питання стояли в порядку денному за номерами 14 і 15, тобто після організаційних. Від депутатів «Нашої України», «Свободи» надійшли пропозиції, щоб спочатку розглянути депутатські звернення, оскільки на майдані мерзнуть люди і чекають на рішення обласної ради.
Голова облдержадміністрації, депутат обласної ради Борис Климчук, якого було запрошено в президію, вважав, що необхідно згідно з порядком денним провести вибори посадових осіб, тим більше, що, як він сказав, подібні документи тричі надсилалися ним в центральні органи влади. Його підтримали депутати від фракції Партії регіонів, у тому числі ті, що готували звернення.
Депутат Ігор Гузь («За Україну!»), Святослав Кравчук («Фронт змін»), Анатолій Грицюк («Батьківщина») запропонували запросити в сесійну залу представників підприємців і вислухати пропозиції. З цим погодився і Борис Климчук. Слово було надано представнику Асоціації підприємців, які мітингували, Тетяні Іовенко, котра повідомила, що пікетуючі хочуть, аби Президент наклав вето на закон, уже прийнятий Верховною Радою.
Депутати обласної ради поступово втягнулися в обговорення положень Податкового кодексу. Здавалося, що ніби засідає Верховна Рада, хоча суперечливі положення щодо спрощеної системи оподаткування давно відомі й у цій залі обговорювалися не перший раз. Інша річ, що до попередніх звернень волинських депутатів, як і до думки обранців інших регіонів, розробники Податкового кодексу не прислухалися.
Свої аргументи щодо підготовленого проекту звернення висловив з трибуни Сергій Слабенко, а згодом - Андрій Тимейчук. І якщо звернення від регіоналів було «гладеньким», то в Сергія Слабенка - конкретні пропозиції і, зокрема, пункт - «відправити у відставку розробників цього Податкового кодексу М. Азарова, С. Тігіпка та М. Бродського». Це вже було надто серйозне формулювання для депутатів від Партії регіонів, які в основному знаходяться у виконавчій владі на керівних посадах. Було прийнято сесією рішення про поіменне голосування депутатів за кожне із звернень (представники підприємців у залі підтримали відставку урядовців).
Схоже, для тих, хто вважав себе «диригентами» в залі, результати голосування виявились неприємним сюрпризом: 41 голос було подано за звернення Слабенка (згодом Олександр Свирида оголосив, що в нього картка не спрацювала), тож фактично - 42 з 79 зареєстрованих депутатів. За звернення «регіоналів» проголосувало 37 депутатів обласної ради. З протоколу поіменного голосування видно, що в цій «більшості» виявились деякі представники партії «Фронту змін», Народної партії, депутати УРП «Собор». Цікаво, що після цих двогодинних дебатів надійшло повідомлення, що Президент України наклав вето на Податковий кодекс і повернув Верховній Раді на доопрацювання. Але зусилля депутатів не пропали даремно: принаймні є підстави вважати, що попри партійну дисципліну, в декого є й власна позиція.
Зате несподіванок при обранні заступників, як і говорили напередодні, не сталося. Володимир Войтович оголосив, що вводиться в структуру виконавчого апарату облради посада першого заступника голови без скорочення чисельності апарату, що було сприйнято позитивно. Володимир Іванович сказав:
- І перший заступник, і заступник голови повинні представляти різні політичні сили. У керівництві обласної ради має бути баланс. Аналогічним чином ми підходили тоді, коли обговорювали кандидатури на голів постійних комісій.
Голова обласної ради Володимир Войтович запропонував кандидатури своїх заступників - Юрія Лобача (Партія регіонів) і Валентина Вітра («Батьківщина»), вважаючи, що ці молоді спеціалісти мають добру освіту, вагомий потенціал, хороші пропозиції щодо удосконалення роботи ради та виконавчого апарату. Щоправда, в останній тезі депутати не переконалися після виступів кандидатів.
У своєму виступі тридцятичотирирічний Юрій Лобач розповів, що закінчив Волинський державний університет імені Лесі Українки за спеціальністю біологія, другу вищу освіту - фінансиста - здобув у Тернопільській академії народного господарства, займався бізнесовою діяльністю. У квітні 2010 року був призначений на посаду голови Іваничівської райдержадміністрації.
До претендента було питання від Ігоря Гузя щодо чуток, ніби була якась бійка в райдержадміністрації. Депутат це заперечив. Борис Климчук авторитетно запевнив, що було проведено службове розслідування стосовно повідомлення в Інтернеті й воно не підтвердилося. Юрій Лобач, відповідаючи на запитання, сказав, що хоч ніколи ще не обирався депутатом будь-якого рівня, але запевнив, що він швидко вчиться, а щодо того, що не має досвіду, то висловив таку думку: «Мудрість, виваженість - це не те, що приходить з роками, можна дожити і до сивини й ніколи не набути таких якостей...».
Тридцятисемирічний депутат обласної ради Валентин Вітер повідомив, що закінчив медичну академію в Тернополі, працював лікарем, заступником головного лікаря міської поліклініки № 1 в Луцьку, а тепер перебуває на посаді заступника головного державного санітарного лікаря області. У своєму виступі запевнив, що буде сприяти консолідації депутатів при вирішенні насущних питань для населення Волині.
Критичні зауваження по відношенню до Юрія Лобача як голови райдержадміністрації висловив представник «Свободи» Олександр Бик, натомість депутат від «Єдиного центру» Лідія Томашевська про нього сказала добре слово. Борис Климчук та Володимир Войтович попросили депутатів підтримати обох кандидатів на посади, оскільки це буде консолідуючий вибір. Ігор Гузь висловив свою позицію: «Демократичним силам слід було піти в опозицію і готуватися спільно до виборів у Верховну Раду, бо присутність пана Вітра у владі нічого не змінює».
У результаті таємного голосування лічильна комісія зафіксувала такі результати: за Юрія Лобача проголосувало 54 депутати, за Валентина Вітра - 60. Вони прийняли присягу як посадові особи органів місцевого самоврядування, їм надано відповідні ранги держслужбовця.
Згідно з попередніми домовленостями стосовно квот депутати дружно проголосували за голів постійних комісій (їх 11) та їхній склад. Зокрема, постійну комісію обласної ради з питань бюджету, фінансів та цінової політики очолив Анатолій Грицюк, з питань сільського господарства - Валерій Діброва, з питань промисловості, транспорту, зв'язку - Олександр Шубка, з питань духовності, релігій, освіти і науки, культури, ЗМІ - Роман Карпюк, з питань екології - Богдан Колісник.
http://www.volyn.com.ua/?rub=2&article=0&arch=ДО „ВОЗА, ПОВНОГО ПРОБЛЕМ”, ОБЛРАДА „ЗАПРЯГЛА” СИЧА
Олекса Вирій, «Західний кур’єр», 02.12.2010, Івано-Франківська обл.
Місцеві вибори 31 жовтня перекроїли політичну карту Івано-Франківської області.„Свобода” стала провідною політичною силою Прикарпаття, відтіснивши „Нашу Україну” і „Батьківщину” на другі ролі. Націоналістична партія Олега Тягнибока провела в Івано-Франківську облраду 18 депутатів, що є найбільшим здобутком серед 13-ти політичних сил, які здолали тривідсотковий прохідний бар’єр. Це дозволило „Свободі” претендувати на крісло голови облради і минулого четверга отримати його. У боротьбі за головну посаду в раді лідер прикарпатських „свободівців” Олександр Сич переміг висуванця від владного табору, міністра охорони здоров’я Зіновія Митника.
Голова обласної виборчої комісії Олег Пилип’юк, який згідно з законом відкривав першу сесію представницького органу Прикарпаття, а відтак доповідав про підсумки виборів, одразу ж відзначив „вкрай непростий процес формування складу депутатів Івано-Франківської обласної ради”. Адже вибори вперше проводилися за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою. Але ця система, на думку голови ОВК, краща від попередньої (пропорційної) тим, що „депутат повертається обличчям до територіальних громад, а місцева влада стає більш відповідальною, мобільною і ефективною”.
Яким місцем був повернутий до громад депутат раніше, Олег Мусійович, на жаль, не уточнив. Зате зробив висновок, що тепер склад облради „якісно поліпшився, посилився його професіоналізм”. „Серед депутатів чимало юристів, економістів, медичних працівників, працівників міністерств та адміністрацій різних рівнів,” – відзначив він. Зокрема, до облради обрано двох депутатів Верховної Ради, міністра охорони здоров’я та заступника міністра юстиції, голову ОДА та голову облради попереднього скликання. Наймолодшим депутатом є 24-річний представник „Свободи” Олег Загурський, а найповажнішим – 70-річний висуванець „Батьківщини” Дмитро Захарук. Жінок же, порівняно з минулим скликанням, в облраді поменшало. Тоді на 120 депутатів представниць слабкої статі було 12, а тепер на 114 є лише вісім.
А загалом 114 депутатських мандатів в облраді розприділилися так: ВО "Свобода” – 18, "Батьківщина” – 16, "Наша Україна” – 15, "Фронт змін” – 13, Українська партія – 12, Партія регіонів – 11, Народна партія – 9, Українська народна партія – 5, "Відродження” – 5, УРП "Собор” – 4, Народний рух України – 3, "УДАР” Віталія Кличка – 2 і "За Україну!” – 1.
Як переможець виборчих перегонів „Свобода” висунула кандидатом на посаду голови облради голову облорганізації партії Олександра Сича. Його також підтримали такі націонал-демократичні сили краю, як „Батьківщина”, „Наша Україна”, „Фронт змін”. А ось Українська партія Ігоря Насалика несподівано для багатьох запропонувала кандидатуру Зіновія Митника, міністра охорони здоров’я, що переміг в мажоритарному виборчому окрузі №54 на Коломийщині як висуванець Партії регіонів. Власне, остання обставина, напевно, і стала вирішальною в їхньому двобої. Якби не „тавро регіонала”, Зіновій Миколайович, як креатура голови ОДА Михайла Вишиванюка, мав досить високі шанси повернутися в колись вже апробоване крісло.
Виступаючи на підтримку Сича, його прибічники робили головний акцент на патріотизмі Олександра Максимовича, говорили, що „не може 8 відсотків керувати всією областю” (Юрій Романюк), що „буде ганьбою, якщо обласну раду очолить представник Партії регіонів” (Степан Волковецький). Голова ОДА теж відзначив патріотизм Сича, але при цьому зауважив, що не можна однією рукою показувати дулю Києву, а другу простягати за грішми. Михайло Вишиванюк казав, що знає Митника по конкретних добрих справах і просив депутатів підтримати цю кандидатуру. „Я переконаний у тому, що тоді віз, повний проблем, будуть тягнути рівносильно два коні”, – вдавався до яскравої образної риторики губернатор.
Але це не допомогло. У ході таємного голосування 68 обласних обранців підтримали кандидатуру О. Сича і тільки 46 – З. Митника. Того ж дня облрада вже під головуванням нового керівника проголосувала за запропонований ним „пакет” заступників та голови бюджетної комісії. Першим заступником голови облради депутати обрали члена «Батьківщина» Василя Гладія, заступником голови облради – «нашоукраїнця» Остапа Дзесу, а головою постійної бюджетної комісії – лідера обласного «Фронту змін» Володимира Шкварилюка. За такий розподіл керівних посад під час таємного голосування висловилися 79 депутатів, проти – 26.
Головна інтрига першої сесії облради була розв’язана порівняно швидко і безпроблемно. Але є сумніви у тому, що такою ж безпроблемною буде робота депутатського корпусу й надалі.
http://www.zk.at.ua/news/zmina_vladi/2010-12-02-567ЗАСТУПНИК ГУБЕРНАТОРА ВАЛЕРІЙ ПАРХОМЕНКО: ПРО ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС, КАДРОВИЙ РЕЗЕРВ ТА КАДРОВИЙ ГОЛОД
Надія Діденко, 01.12.2010, «Вечірня Полтава»
Україну лихоманить вже який день після прийняття Верховною Радою 18 листопада нової редакції Податкового кодексу.Полтава — не виняток. Полтавські підприємці періодично припиняють працювати на Центральному ринку, щоб взяти участь в акції протесту.
Спостерігають за виявами їхньої незгоди з пунктами нового кодексу не лише чиновники Києва, а й працівники Полтавської облдержадміністрації, під вікнами котрої риночники протестують час від часу. Минулого тижня ці події на прес-конференції в інформагенції «Новини Полтавщини» взявся прокоментувати заступник голови — керівник апарату облдержадміністрації, депутат Полтавської облради Валерій Пархоменко. Коментував, як сам зауважив, із точки зору чиновника. Хоча зізнався, що до того, як потрапити в кабінети влади, сам займався підприємництвом, працював на єдиному податку, а тому знає, про що говорить.
Підприємці «теж повинні платити податки та збори і фінансувати медицину, освіту»
— Сьогодні тривають переговори між владою і страйковим комітетом, який організовує вуличні акції, з приводу внесення змін до Податкового кодексу, — прокоментував Валерій Пархоменко. — Віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв озвучив певні напрацювання. На скільки мені відомо, є домовленість про те, що деякі статті нового Податкового кодексу наберуть чинності лише у другому півріччі наступного року. Збільшена і сума обігу коштів — від 300 до 600 тисяч гривень. До речі, цей Податковий кодекс сприяє встановленню касових апаратів — за такої умови об’єм товарообігу може бути до 600 тисяч гривень.
У принципі, це абсолютно нормальна ситуація, коли шляхом переговорів ведеться відпрацювання нормативного документа. Зрозуміло, що він не ідеальний, і в той же час — це один із найліберальніших кодексів у Європі, тому що він «м’який» до бізнесу та підприємництва. Ми сьогодні бачимо, що в основному у протестах беруть участь підприємці, які знаходяться на єдиному податку. До того, як прийти на державну службу, я займався бізнесом і теж працював на єдиному податку. Як на мене, то більш легкої форми роботи для бізнесу, як фіксований податок, немає: ні тобі постійних звітів, лише 200 гривень за місяць платиш — і працюй. Для бізнесу ця схема — легка і проста.
Валерій Пархоменко зауважив, що фіксований податок вводився ще в 90-ті роки, коли виникали стихійні ринки. На той час це був єдиний можливий вихід для легалізації бізнесу. Нині, за його словами, в Україні 2 мільйони осіб займаються підприємництвом і працюють на фіксованому податку.
— Підприємництво може бути різне, — пояснює заступник губернатора. — Наприклад, невеличкі фірми із кількох осіб, які виготовляють певні товари та послуги. Та в Україні переважно підприємці — це люди, котрі займаються торгівлею на ринку, і їх цікавить лише прибуток. Дійшло до того, що костюм, який на митниці декларують за ціною трохи більше 3 доларів, на ринках коштує, як мінімум — 500 гривень…
А новий Податковий кодекс спонукатиме до розвитку й внутрішнього ринку та виробництва. Як приклад наведу: в Україні, коли працювала на повну потужність легка промисловість, були зайняті 750 тисяч людей при обігу галузі 50 мільярдів гривень. Сьогодні цього немає, і в легкій промисловості доля українського товару — мінімальна. В основному, це товари, завезені з інших країн, хоча українці також можуть виготовляти якісну продукцію. Так, наша фабрика «Ворскла» ще кілька років тому шила на давальницькій сировині костюми та сукні й поставляла їх до Європи. Виходить, український товар можна було купити тоді тільки за завищеними цінами в бутиках, під іноземними брендами. Так само і Комсомольська трикотажна фабрика: завозить з Туреччини лекала та тканину, з неї шиє одяг, і реалізують його за межами країни.
Цей Податковий кодекс спрямований на те, щоб захистити нашого товаровиробника, примусити працювати нашу економіку, а підприємців — платити місцеві податки і збори. Це — справедливо, коли підприємці, які працюють на єдиному податку, сплачують внески до Пенсійного фонду, беруть дольову участь у фінансуванні освіти та медицини. Наприклад, якщо взяти Полтаву, в нас не так багато підприємств, у порівнянні з Кременчуком, котрі б наповнювали бюджет. А ті підприємці, які сьогодні працюють на ринках, сплачують нормальний ринковий збір своїм орендодавцям. У свою чергу, орендодавці отримують непогані доходи і… теж знаходяться на фіксованому податку. Ці люди теж повинні платити податки та збори і фінансувати медицину, освіту, культуру, спорт, як кожен, хто отримує зарплату і сплачує податки. Повинна бути соціальна справедливість. Іще одне скажу — в Європі, і навіть у сусідніх країнах СНД, немає такого поняття, як фіксований податок.
А ще заступник губернатора переконаний, що нинішні акції протесту — це, насамперед, політика та своєрідний відголосок недавніх виборів.
— Просто після закінчення виборів деякі політичні сили, можливо, отримали не той результат, на який чекали, — зауважив він. — Тому сьогодні і є таке збурення народу.
Адміністрація шукає таланти… кадрові
Відповів Валерій Олексійович і на запитання Інтернет-користувачів та журналістів. Зокрема, щодо кадрової політики, адже в апараті губернатора Валерій Пархоменко опікується саме цим питанням. А нині обласна влада справді відчуває кадровий голод.
— На жаль, кадровий резерв, який залишився від попередників, був малоефективний і не досить потужний, — констатував факт заступник губернатора. — Це проявляється, у першу чергу, в тому, що коли шукаємо кандидатуру на ту чи іншу посаду, конкурс проводимо протягом кількох місяців. А все тому, що немає людини, котра б, перш, ніж претендувати на посаду, пройшла певну підготовку (була в кадровому резерві). Ще одна причина — це низький рівень заробітної плати державного службовця.
Сьогодні у 14 управліннях облдержадміністрації є вакансії, з них у 12 оголошено конкурс. Конкурсанти приходять, та інколи їхній професійних рівень недостатній. Тому ми займаємося формуванням резерву, починаючи від голів райдержадміністрацій і закінчуючи начальниками відділів. Так само на рівні облдержадміністрації. Проведено низку навчальних семінарів щодо підготовки кадрів. Думаю, наступного року ми сформуємо кадровий резерв на всі посади.
Що ж до пропозиції одного з відвідувачів сайту провести кадрові чистки, як це зробив харківський губернатор, Валерій Пархоменко зауважив:
— Ми не прихильники того, щоб прийти й одразу всіх людей повиставляти на вулицю. Мине час — і ми побачимо, хто готовий працювати, а хто — ні. Є випадки, коли в деякі управління призначали нових людей на керівні посади, але вони не справлялися з обов’язками й самі звільнялися.
— Чи вдалося знайти кандидатуру на посаду начальника Головного управління житлово-комунального господарства?
— У нас був начальник управління із Кременчука — людина з великим досвідом (Віктор Шкурат. — Авт.). Але він працював на рівні міста, а рівень області — зовсім інший, це своєрідна надбудова. Тому сьогодні ведеться пошук такої людини, яка могла б і на перспективу думати. Святе місце пустим не буває…
— Це має бути практик, менеджер і політик в одній особі?
— Абсолютно правильно.
— А як щодо керівника обласної філармонії?
— Губернатор поставив переді мною завдання — знайти людину на посаду керівника філармонії. Вважаю, що очолювати обласну філармонію повинна особа, котра поєднує в собі і практика, і музиканта, і менеджера. До цього там керівником була творча людина. Він займався творчістю — а за цей час згоріла частина приміщення філармонії. Це просто нонсенс: маємо солідні музичні колективи, але їм ніде займатися. Тому є велике бажання цього року завершити реконструкцію Полтавського обласного театру імені М. В. Гоголя, а на наступний рік провести реконструкцію філармонії. Там повинні бути нормальний зал, костюмерні, спеціально обладнані танцювальні класи.
— Хто може потрапити в кадровий резерв облдержадміністрації?
— Будь-який громадянин України, котрий має вищу освіту. Ми шукаємо таланти. Мені імпонує державна програма «Молодь іде у владу», котра діє в сусідній Росії. Хотілося, щоб і в нас в Україні така програма запрацювала. Бо якщо взяти склад нової обласної ради, молоді там немає. Так само й у виконавчій владі. Молода людина амбітна, працездатна, ініціативна.
— Коли пересічним спеціалістам облдержадміністрації чекати підвищення посадових окладів?
— Проблема є, і, в принципі, ця проблема не стільки облдержадміністрації, скільки державного бюджету, при формуванні якого закладається заробітна плата, надбавка держслужбовцям, передбачена Законом. А фонд преміальний цього року працівникам облдержадміністрацій не заклали в держбюджеті. Зазначу, що ставки вакансій ми й використовуємо з тією метою, щоб заплатити держслужбовцям наприкінці року хоч якісь премії.
В обласній раді ситуація простіша, адже вони самі собі бюджет формують. Депутати проголосували за кількісний склад свого апарату, затвердили кошторис — і працюють. Так було й раніше. Скажу, що в адміністрації завжди була менша зарплата, ніж в обласній раді, хоча навантаження більше.
«Новини Полтавщини»
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2010/12/1/96126169/У СЕРГІЯ ТАТУСЯКА БУДЕ ДВА ЗАСТУПНИКА
Таїса Олійник, «Місто», 01.12.2010, Вінницька обл.
Щоб забезпечити роботою усіх депутатів – рада збільшила кількість комісій.Представник влади по праву руку, а опозиції – по ліву. Тепер голова Вінницької обласної ради Сергій Татусяк саме у такому форматі буде проводити всі сесії. Згідно зі змінами до закону „Про місцеве самоврядування”, лідер народних обранців мусить враховувати також думку своїх політичних опонентів. У суперечках народжується істина, так вважали давні греки. Вінницькі ж обласні депутати вважають, що в даному випадку буде народжуватися „конструктив”.
Обирали заступників Сергію Татусяку на сесії обласної ради у вівторок, 30 листопада. Кандидатів висував голова обради. На провладного „зама” запропонував Ігоря Кревського, члена Партії регіонів та керівника фракції в облРаді. На посаду опозиційного заступника „балотувався” Юрій Медвєдєв, донедавна голова обласного осередку партії „Батьківщина”. Донедавна, до 25 листопада... Справа У тому, що минулого тижня Політрада „Батьківщини” ухвалила рішення зняти Юрія Вікторовича з посади голови обласного керівника партії за „порушення субординації” та „непокору”. Як пояснив сам Юрій Медвєдєв, керівництво партії вимагало від фракції „Батьківщина” перейти у „глуху опозицію” на що він погодитись не міг.
- Конструктивність опозиції полягає у тому, щоб також ПРАЦЮВАТИ, - пояснив він. – Ми не можемо собі дозволити сидіти на цих кріслах, нічого не робити, а тільки слідкувати, щоб хтось якусь помилку не зробив. За кожним депутатом обласної ради 10 тисяч осіб, і вони чекають змін... Я не вважаю, що вчинив щось не так, просто не зрозуміли люди. Рішення політради „глуха опозиція” мені не підходить, у мене своє бачення.
Як би там не було, але 83-ма голосами „за” (26 було „проти”) Юрій Медведєв обійняв крісло „опозиційного” заступника. Голова облради Сергій Татусяк зі свого боку також підкреслює, що чекає від нової обради роботи, спрямованої не на з’ясування політичних стосунків, а на вирішення проблем громади.
- Для нас дуже важливо, щоб ми налаштували роботу в питанні конкуренції ідей, - сказав Сергій Татусяк. - Якщо ми перейдемо на такі форми роботи, коли кожна партія буде пропонувати свій варіант плану економічного розвитку по галузях, по розвитку територій, думаю нам будуть вдячні наші виборці.
Крім розширення штату заступників спікера, депутати збільшили собі і кількість комісій. Тепер в облраді замість 15 буде 21 депутатська комісія, відповідно 21 голова комісії. Що ж, потрібно ж усіх 132-х депутатів зайняти.
На другій сесії обласної ради також встигли розглянути два неорганізаційних рішення. Внесли зміни до бюджету та спробували пришвидшити ремонт у будівлі майбутнього окружного адміністративного суду. Тепер, за словами Сергія Татусяка, головним питанням обласної ради стане формування бюджету на наступний рік.
http://www.misto.vn.ua/ua/home/days/2597«ХТО ЩЕ ХОЧЕ БУТИ ГОЛОВОЮ ОБЛРАДИ?»
Юлія Ліщенко, «Високий замок», 01.12.2010, Львівська обл.
Окрім «свободівця» Олега Панькевича охочих більше не знайшлося...Депутати Львівської обласної ради у вівторок, 30 листопада, 71 голосом “за” обрали своїм головою депутата від ВО “Свобода”, заступника голови партії Олега Панькевича. Проти цієї кандидатури висловилося 43 обласні обранці (у голосуванні взяли участь 114 депутатів при загальному складі облради 116 осіб).
Попри те, що “Свобода” провела в облраду найбільшу кількість депутатів (41), інтрига з обранням голови облради зберігалася. Адже абсолютної більшості, як, скажімо, у міськраді, “свободівці” не мають. Судячи із передсесійних заяв політичних лідерів, “Свобода” заручилася підтримкою другої за кількістю депутатів фракції - “Фронту Змін”, Народного Руху України та “Нашої України”. Але, враховуючи, що голосування мало бути таємним, можна було очікувати сюрпризів…
Очевидно, з огляду на різні несподіванки, “Свобода” підстрахувалася підтримкою мітингу із кількох сотень однопартійців, які стояли під стінам облради і супроводжували скандуванням всю сесію.
Один з учасників мітингу, пан Андрій, “просвітив” мене, що влада, мовляв, намагається просунути на посаду голови облради “регіонала” Олександра Сендегу, якщо не оберуть Панькевича, “свободівці” готові до проведення акцій непокори.
Однак до непокори не дійшло. Виявилося, крім Панькевича, якого запропонував на посаду голови лідер “Свободи” Олег Тягнибок, жодна політична сила нікого не пропонує. “Хто ще хоче бути головою облради?” – запитав ведучий засідання Петро Колодій. У відповідь – тиша. Поки лічильна комісія вирішувала, яким має бути бюлетень для таємного голосування, під час перерви у кулуарах стало зрозуміло, що “свободівці” розгублені безальтернативним голосуванням. “Якщо сьогодні не оберуть Олега Панькевича, “Свобода” піде у наджорстку опозицію, - заявив журналістам Олег Тягнибок. – Влада тисне на депутатів через бізнес і родину, вербує їх і примушує голосувати за провладного кандидата. Бачимо, що у них є якась тактика, тому вони й не висунули свого”.
У кулуарах сесії “регіонал” Олександр Сендега сказав, що його фракція Панькевича не підтримає. Пояснив: “Фракція Партії регіонів не запропонувала своєї кандидатури, бо “Свобода” має більшість”, а потім таємничо натякнув: “Якщо зараз голову не оберуть і більшість депутатів мене попросить очолити раду, то я відмовлятися не буду”. Не на диктофон депутати озвучували різні політичні конфігурації майбутньої ради. Зокрема, кореспондент “ВЗ” почула, що у середовищі “Свободи” не усі задоволені Панькевичем (мовляв, занадто радикальний), отож деякі “свободівці” можуть і проти нього проголосувати. Казали, що “регіонали” свого кандидата не висували, щоби не ганьбитися, бо він би набрав від сили голосів 30.
Попри позитивний для «Свободи» результат голосування, під час волевиявлення не обійшлося без скандалу. Голосування хоч і вирішили робити таємне, однак кабінку для заповнення бюлетеня в залі не облаштували, а просто встановили скриньку на столі президії. Заповнювати бюлетень треба було на тому ж столі, де результат волевиявлення міг побачити кожен охочий. Коли заповнювали бюлетені «свободівці», відкрито демонстрували їх у зал і за їхніми діями спостерігав однопартієць Петро Колодій, ні в кого питань не виникало. Але коли за бюлетенями пішла «гвардія Яценюка» і один з депутатів також показав бюлетень в зал, не витримав Олександр Сендега, який сидів у перших рядах. За одну хвилину підхопилися на ноги «регіонали» і «свободівці» та створили «затор» у залі. Дискутували на підвищених тонах. Ведучий попередив, що у демонстрації бюлетеня нічого протизаконного немає, і процес волевиявлення продовжувався. Опонуючі сторони подискутували і розійшлися.
Найцікавіше, що у перерві ніхто з політичних лідерів так і не зізнався, з чого почався конфлікт і хто винний. Кожен мав свою версію. Степан Кубів: «Це нездорова реакція Партії регіонів на програш. Наші депутати ніяких бюлетенів нікому не показували». Олег Тягнибок: «Жодного порушення тут нема. «Свобода» завжди голосувала відкрито. Я говорив, що Партія регіонів готує провокацію, і ми її побачили. Вони не висунули свою кандидатуру, тоді їхня мета була в першому турі не дати проголосувати за Панькевича. Коли вони вербували інших депутатів, то розказували всім, що «Свобода» має купу зрадників. Процедуру голосування ми провели згідно із чинним законодавством». Олександр Сендега: «Є процедура таємності. Якщо голосування відкрите, воно – відкрите, якщо таємне, то волевиявлення має бути таємним. А тут «Свобода» демонстративно показала приклад, що вони голосують не таємно, що вони контролюють, як голосують їхні депутати. Але коли інші політичні сили почали так робити, то ми запротестували, і всі інші підтримали нас».
До речі, у кулуарах депутати навіть побилися об заклад, як вони сказали, «на пляшку мінералки». Олег Тягнибок сказав, що Панькевич набере 57 або 68 голосів, а Степан Кубів – 70-72 голоси. Парі виграв Степан Кубів…
З досьє «ВЗ»
Олег Панькевич народився 21 липня 1972 р. у м. Бродах Львівської області. Навчався у Бродівському педучилищі. Працював вчителем історії Бродівської гімназії ім. І. Труша, директором Бродівського історико-краєзнавчого музею. У 2002 р. переміг на виборах до Львівської облради по Бродівському виборчому округу. У 2005 р. призначений на посаду голови Бродівської РДА. У 2006 р. Панькевича звільнено з цієї посади з формулюванням «за неналежне виконання службових обов’язків» (разом із ще трьома головами районів – Мостиського, Самбірського та Яворівського). Панькевич з цього приводу подавав адміністративний позов до президента України, вважаючи незаконним відповідне розпорядження голови ЛОДА Петра Олійника. Вважає, що його звільнили через політичні мотиви. Цього ж року вдруге став депутатом Львівської облради. Олег Панькевич досі працював юрисконсультом ПП «Арій». Має дві вищі освіти – історика та юриста. Одружений. Виховує сина Назарія та доньку Дзвениславу. Рідна сестра Олега Панькевича – Ірина Сех – також депутат Львівської обласної ради від ВО «Свобода».
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=87955СИТУАЦІЯ В КРИМУ
НАЦИОНАЛЬНУЮ КАРТУ В КРЫМУ УДАЛОСЬ РАЗЫГРАТЬ ТОЛЬКО МЕДЖЛИСУ
Наталья Киселева, «Крымское время», 02. 12.2010
Картами, крапленными национальным вопросом, на прошедших выборах органов местной власти играли разные политики.Больше всего таких игроков собралось в областях Западной Украины, где на украинском вопросе пиарились многие — от Олега Тягнибока с его «Свободой» до Юлии Тимошенко с ее «Батькивщиной». Но «сорвать куш» удалось только Тягнибоку, националисты которого по количеству побед в областных советах оказались на втором месте после регионалов.
Украинская карта
На выборах Верховного Совета Автономной Республики Крым у «свободных» националистов результаты гораздо скромнее. Здесь тягнибоковцы, согласно версии избиркома, собрали только тысячу с небольшим голосов и заняли двадцатое место, пропустив вперед своих идеологических противников из партии «Родина».
Но в целом тягнибоковцам удалось нарастить число своих сторонников даже в Крыму. Если сравнить их результаты в автономии на последних выборах Верховной Рады Украины (очередных и внеочередных) и результат, достигнутый на выборах Верховного Совета Крыма, можно отметить положительную динамику. На очередных парламентских выборах 2006 года украинские националисты из «Свободы» в Автономной Республике Крым заняли 34 место из 45 возможных и собрали 532 голоса, или 0,05%. На внеочередных парламентских выборах 2007 года они улучшили свой результат, поднявшись на 16-е место и собрав 827 голосов, или 0,09%. В 2010 году тягнибоковцам удалось заманить в свои сети уже более тысячи человек и увеличить долю своих сторонников с 0,09% до 0,19%.
Кроме «Свободы», на выборах органов местной власти в Крыму подбирал голоса национально озабоченных избирателей и Конгресс украинских националистов. Но электоральный результат у них оказался гораздо скромнее. Если у националистов из тягнибоковской команды доля собранных голосов варьируется в диапазоне от 0,08% в Нижнегорском районе до 0,38% в Ялте, то результаты куновцев колеблются от минимума в 0,04% в Красноперекопском районе до максимума в 0,25% в Раздольненском районе.
В целом же по Автономной Республике Крым украинским националистам, являющимся ярыми противниками крымской автономии, удалось привлечь на свою сторону 0,29% крымских избирателей, принявших участие в голосовании. В сравнении с долей украинцев (по данным переписи 24,3%) в структуре населения автономии это, конечно, далеко не блестящий результат. Можно сказать, что украинским националистам удалось мобилизовать чуть более процента украинских избирателей.
Русская карта
Среди партий, разыгрывавших на прошедших выборах русскую карту, в отличие от их идеологических противников из числа украинских националистов, националистов нет вообще. Но о защите прав русских избирателей они периодически вспоминают, в основном перед выборами, и начинают объявлять козырной русскую карту. На выборах крымского парламента с русской картой в колоде к избирателям ходили партии «Русское единство» и «Родина».
«Родине» удалось привлечь на свою сторону, по версии избиркома, 1 395 избирателей, или 0,19%. При этом ее электоральные достижения варьировались от 0,06% в Саках до 0,31% в Первомайском районе.
У идеологических сторонников и электоральных соперников «Родины» из «свеженькой» партии «Русское единство» результаты колеблются в пределах от минимума (0,68%) в Кировском районе до максимума (6,01%) в Джанкое.
В целом же так называемым пророссийским силам так и не удалось стать прорусскими, что и показали результаты выборов. При 58,3% русских в структуре населения Автономной Республики Крым им удалось собрать чуть больше четырех процентов голосов избирателей и «мобилизовать» всего лишь 7,2% русского населения автономии.
Татарская карта
На прошедших выборах крымского парламента татарскую карту разыгрывали так же, как и русскую, и украинскую, две партии: традиционно Народный рух Украины во главе с местным гастарбайтером на поле меджлиса Леонидом Пилунским и Украинская селянская демократическая партия, в списках которой значились оппоненты Мустафы Джемилева и его меджлисовской команды.
Успехи у этих партийных команд оказались разными. Руховцы преодолели трехпроцентный проходной барьер, набрав 7,02% голосов , а демократичным селянам пришлось довольствоваться более скромным результатом в 1,0%. При этом и у меджлиса с Народным рухом, и у их конкурентов с демократичными селянами «провальным» регионом, с электоральной точки зрения, оказалась Керчь, где первым удалось собрать только 0,15% голосов, а вторым — 0,21%. Максимального результата меджлисовцы достигли в Кировском районе (18,62%), а их оппоненты — в Советском районе (3,22%).
В целом же татарскую карту удалось вручить 8,02% избирателям, что при 12 процентах крымских татар в этнической структуре АРК является совсем неплохим результатом, особенно если сравнить степень национальной «мобилизации» избирателей из числа крымских татар, составившей 66,8%, с аналогичными показателями у русских (7,2%) и украинцев (1,2%).
http://time4news.org/content/natsionalnuyu-kartu-v-krymu-udalos-razygrat-tolko-medzhlisuОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
БАЗАРНАЯ АРИФМЕТИКА РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКИ
Наталья Семенова, «Украина-Центр», 01.12.2010, Кировоградская обл.
Иллюзий по поводу своего будущего в условиях нового Налогового кодекса предприниматели не питают.- Чем вы занимаетесь?
-Я предприниматель.
- И что же вы предпринимаете?
-Предпринимаю попытки выжить в сегодняшних условиях!
Этот нехитрый, но актуальный анекдот-каламбур появился только сейчас, когда о своих проблемах малые предприниматели и бизнесмены средней руки заговорили в голос. Однако условия, в которых работают сегодня обитатели стихийных и официальных рынков, хозяева небольших магазинов и люди, стоящие в полосатых палатках и за прилавками кустарных лотков, на деле не прописаны никаким кодексом и законом. Даже, как выяснилось, самым главным в стране.
Для большинства из нас поход на рынок – дело ежедневное и столь же привычное, как поход на работу. Как правило, здесь, среди прилавков, мы проводим не более получаса. И меньше всего задумываемся о том, чем живут, в каких условиях работают и ради чего в любую погоду и время года стоят люди по другую сторону торговли. Дескать, раз стоят – значит, выгодно. Иначе бы давно «шли работать». И вообще все они – злостные спекулянты и виртуозные мастера обвеса и обсчёта, наживающиеся на доверчивых покупателях. Но так ли всё просто на самом деле? Ответ мы искали на двух самых крупных кировоградских рынках.
Начав свои полевые исследования двух ведущих кировоградских рынков, мы прежде всего попытались выяснить, сколько стоит влиться в ряды (в том числе и в буквальном смысле слова) базарного «пролетариата». В первом случае сумма оказалась более чем солидной: за участок под торговую точку - 6 тысяч долларов плюс контейнер - цена, эквивалентная 3 тысячам у.е. При этом в договоре на предоставление площади под будущий источник сказочной прибыли «цена вопроса» указана не будет… Контейнер же вам любезно предоставит администрация. И никто другой - дискуссии по поводу изготовления и стоимости малой торгово-архитектурной формы здесь, как выяснилось, неуместны. Впрочем, «люфты» всё же возможны - правда, в сторону увеличения суммы. Так, за более выгодное, ближе к основным потокам покупателей, место придется выложить почти в три раза больше, таким образом, общая сумма увеличится с 10 до 20 тысяч долларов. Чтобы увеличить торговую площадь за счёт расширенного размера контейнера на полметра, придется выложить «символическую» плату - в размере всего лишь тысячи долларов… Возьмём на заметку - пригодится ниже - ещё одну цифру: таких контейнеров на рынке, о котором идёт речь, 3700 штук.
Обзавестись стационарной торговой точкой - даже не половина дела. Ведь дальнейшая арифметика не менее интересна. Арендная плата с каждого контейнера составляет 300 гривен ежемесячно. Нехитрые подсчёты - и 13 миллионов гривен в год обеспечено. Прибавьте сюда ещё рыночный сбор, который исправно платят с каждой точки предприниматели: 5 гривен в день плюс ещё 4, если перед контейнером стоят манекены... Аренда небольшого заведения общепита на несколько столиков на территории рынка обойдется в 40 гривен за квадрат - недавно её увеличили в два раза. Говорят, в связи с необходимостью реконструкции. Но об этом, в смысле о реконструкции, - чуть позже.
Казалось бы, полученных доходов с лихвой должно хватить на то, чтобы с размахом обустроить настоящий рынок-сад. Или, как минимум, обеспечить людям, которые здесь торгуют, нормальные условия для работы. Что же реально за эти деньги имеют люди? Заметим, что все перечисленные платежи являются обязательными и, как говорится, обжалованию не подлежат. Первое, что приходит на ум, - охрана и благоустройство. Что касается первого, то - как на одном рынке, так и на втором - охрана местная, милиционеров здесь нет. При этом базарные секьюрити, как и администрация, их нанявшая, ни за сохранность имущества, ни за безопасность самих торгующих… не отвечают! Говорят, «вынос» контейнеров и ракушек на торговых территориях не редкость, однако о том, что кому-либо из пострадавших был компенсирован ущерб, никто не слышал. Кстати, за то, что на ночь товар остается в рынке (в главном корпусе) - отдельная плата. Услышали мы и вовсе вопиющий рассказ: когда бастующие одного из описываемых рынков прикрепили на своих ракушках плакаты с сообщением «Я сегодня бастую», именно охрана сорвала протестную наглядность. Заметьте, люди заплатили в этот день и рыночный сбор, и «местовые»…
Насчёт благоустройства вообще грустно. Так, в одном случае за оборудование навеса в ряду с каждого предпринимателя требовали по… 2300 гривен. В другом - владельцев «ракушек» принудительно пытались обязать сменить их на модули. Естественно, за их деньги, а это, как минимум, 7 тысяч гривен. При этом гарантии того, что через пару-тройку лет администрация не затеет новую «реконструкцию», с новыми архитектурными изысками, людям никто не даёт… И даже в действующих торговых точках люди каждые два года должны - за свой, естественно, счёт - делать ремонты. И снег убирать своими силами с территории - лопаты покупают тоже сами.
А теперь освежите в памяти многомиллионную сумму и напрягитесь: людям говорят, что даже якобы нет денег на… замену лампочек внутри главного корпуса. Но даже эта недоступная роскошь - ничто, по сравнению с тем обстоятельством, что работникам рынка нужно платить даже за… посещение, пардон, туалета. С учётом того, что люди проводят здесь целый день, с семи утра до четырёх часов дня, тоже, знаете ли, статья расхода ещё та…
Но, пожалуй, наиболее вопиющий факт - абсолютное отсутствие пожарной безопасности. Ведь за счет того, что руководство рынков легко идет на расширение контейнеров, проходы между рядами составляют меньше метра (!), а за счет их же удлинения практически перегорожены пожарные въезды. О том, что случится с появлением здесь огня, даже страшно подумать. Пожарные машины просто не заедут на территорию, а люди не смогут выбраться… Рассказывают, что, когда несколько лет назад горел ковровый ряд, пожарные смогли справиться с огнем только благодаря «счастливому» расположению контейнеров - у самой дороги. Но и тогда за считанные минуты огонь уничтожил три торговых точки. Кстати, ущерб людям никто не компенсировал, а рынок вроде бы даже судился с незадачливым предпринимателем, который оказался в статусе обвиняемого… На другом рынке, говорят, и вовсе невероятные вещи в этом плане творятся. Так, о предстоящих пожарных учениях торговцев предупреждают заранее, при этом один из торговых рядов, расположенный в потенциальном пожарном выезде, просят… не выходить в этот день на работу! Был, рассказывают, случай, когда пожарные тщетно пытались - опять-таки, в рамках учений - проехать к зданию со стороны вещевого ряда и попасть наверх. Ничего не получилось…
Казалось бы, соглашаться работать в таких условиях, вернее, в их полном отсутствии можно только ради внушительной прибыли. Как говорится, чтобы было и на хлеб, и к хлебу. Действительно ли «жируют» кировоградские рыночники? Возьмём два примера навскидку - разные рынки, разные торговые группы.
«Мы, вещевики, по две недели стоим без почина. Но аренду, рыночный сбор, налоги в любом случае нужно платить. Наша торговля закончилась с кризисом. А ведь люди кредиты под закупку товара брали… Поставщики пока в долг дают - на 20-30 тысяч гривен. Но это - до поры до времени, долги нужно будет возвращать. Бросить? Честно говоря, трудно решиться - столько денег в товар вложено…»
Ещё одна моя собеседница торгует бакалеей. Бизнесвумен себя никак не считает: это, мол, не бизнес. «Максимальный процент накрутки, который я могу себе позволить на товар, - около 15 процентов. При этом ежемесячно нужно заплатить “местовые” - 218 гривен (среди года без объяснения причин его подняли со 195), рыночный сбор - ежедневно 2,50 (около 70 гривен в месяц), плюс ежемесячно 300 гривен в пенсионный и 90 гривен - за патент… А ещё нужно платить за склад и грузчику. Работаю без выходных, потому что недотягиваю оборот. На больничный мы, рыночные, не ходим - кому потом этот лист предъявлять?! В отпуска - тоже. У нас нет права на отдых, есть только право на труд…»
Ещё несколько статей расходов: на санстанцию и поликлинику (200 гривен в год), два раза в месяц - продукты на экспертизу (ещё около 40 гривен)… Заработок на этой группе товаров не бог весть какой - из примерно 2200 гривен «грязной» кассы обязательные платежи составляют около 900 гривен. За то, чтобы в результате иметь на жизнь около 1300 гривен, женщина «за пятьдесят» работает без выходных, отпусков, праздников и больничных. «Не вышла на работу - потеряла 60 гривен. Бываем в конце месяца и “в минусе” - когда люди пенсии дожидаются… Раньше пенсионеры приходили, гривен на 150 за один раз покупали, теперь просят сахара грамм 300 и грамм 200 гречки до пенсии…
Мне говорят: ты, мол, такая трудолюбивая… Да я не трудолюбивая, а нищая - у меня другого выхода, чем работать на рынке, нет!»
Как выяснилось, хоть ночуй на рабочем месте - кассы это не гарантирует. Во-первых, продовольственный рынок значительно «подкосили» окрестные супермаркеты: здесь и комфорта гораздо больше, и ценовая политика лояльнее. «Покупателям ходить к нам неудобно и невыгодно. В дождь вода на голову льётся, под ногами лужи. За деньги, которые мы рынку платим, нам же - и убытки! Вдобавок как можно объяснить людям, что, скажем, если в супермаркете по соседству сахар стоит 7,80, а у меня - 8,50, то это не из-за моей жадности. А потому, что у меня нет возможности закупать дешевле».
Упреки в обсчёте-обвесе, спекуляции и хамстве, стремлении к наживе и нежелании работать «как порядочные люди», не интеллигентности и, чего греха таить, пристрастии, мягко говоря, к горячительным напиткам… Это - привычное отношение большинства покупателей к рыночникам и неотъемлемая часть их отношений.
Одна из моих собеседниц не скрывает обиды: «Я до сих пор считаю себя не торговкой, а инженером-конструктором, хотя за прилавком провела уже примерно столько же времени, сколько в свое время - в конструкторском бюро. На рынок пришла в начале 90-х, когда осталась без работы. В моем ряду стоят четыре человека, все - с образованием, у меня - два высших... Я вдобавок ещё и кандидат в мастера спорта… Говорят, что мы жируем здесь? Дайте мне рабочее место, и я с удовольствием уйду отсюда. Что касается упреков в обмане и мошенничестве, то я каждый раз, если есть претензии, несу отпущенный товар на контрольное взвешивание. Обмана ни разу не было, но покупатели, убедившись в этом, не считают нужным даже извиниться! Как-то пришел покупатель, попросил взвесить полкило сахара. Через несколько минут вернулся с длинным списком. Спрашиваю: почему сразу не купили? Оказалось, он на контрольных весах проверил, всё точно. Поэтому вернулся и с тех пор доверяет мне безоговорочно… Да, сейчас всё больше торговать молодёжь идёт - после школы, чтобы заработать на учёбу или на жизнь. А нашего возраста на рынке сплошь бывшая элита стоит… Как можно всех так вот, под одну гребёнку?»
Примерно так же поступает с этими людьми, по их словам, и государство: «Я не против платить по закону. Но нужно учитывать хотя бы категорию товара. Ведь если, скажем, вещи или канцтовары продают с накруткой 200 процентов, а, к примеру, цитрусовые - 100-150, то моя бакалея - 15-20 процентов “потолок”»…
Так или иначе, иллюзий по поводу своего будущего в условиях нового Налогового кодекса - понятно, что без обсуждения этой главной на сегодняшний день темы у нас не обошлось - обе мои собеседницы не питают.
«Можно закрываться и уходить. Иначе суммы выплат станут просто неподъемными. В моем случае нужно оформить каждого из реализаторов и ежемесячно платить за них минимум по 300 гривен с человека. А это - 1800 гривен только в пенсионный фонд. Вдобавок стоимость патента поднимется (сейчас -200, а потом будет 200 плюс за реализаторов минимум по 100 - уже 700). Плюс если размер единого налога возрастет втрое, до 600 гривен, то это - ещё по 300 гривен за каждого реализатора… Это - сумасшедшие суммы, я просто не потяну».
«От своих 2200 “грязных” мне придется отнимать уже не 900 гривен платежей, а на 400 гривен больше. 900 гривен остатка - на прожитьё... Но если даже будет оставаться 500-700 гривен - куда мне в 53 года идти?..»
Вот такая базарная арифметика рыночной экономики. Но если в «налоговых» протестах политики и чиновники упорно пытаются рассмотреть политическую составляющую, то условия, в которых годами работают люди на рынках, напрямую зависят именно от позиции местных властей. А то и внимания контролирующих и где-то - правоохранительных органов. И ещё: понятно, что поддерживать крупные промышленные предприятия с их миллионными отчислениями в бюджет и соцпакетом для рабочих - важно и нужно. Но установить четкие правила игры на рынках, которые - при условии прозрачной работы - могли бы поддерживать местную казну столь же мощно, и главное - обеспечить людям за прилавком достойные условия работы - задача не менее стратегическая. Проще говоря, за базар, вернее, за рынок, нужно в конце концов ответить.
http://www.uc.kr.ua/fresh/6545/ВМЕСТО НАЛОГОВЫХ КАНИКУЛ — НИЩЕТА?
Олег Павлов, «Вестник Кривбасса», 01.12.2010, Днепропетровская обл.
Никто из недавно избранных депутатов местных советов всех уровней к протестующим криворожским предпринимателям так и не пришел.В четверг 25 ноября на площади Советской (у фонтана напротив горисполкома) прошел очередной митинг протеста против принятого парламентом Налогового кодекса. Встреча почти двух тысяч криворожских предпринимателей и жителей города с депутатами местных советов всех уровней, которых организатор акции — Лига предпринимателей Кривого Рога — заблаговременно пригласил к диалогу, не состоялась: никто из недавно избранных депутатов к протестующим так и не пришел. Митингующие единодушно высказались не за «косметический ремонт» драконовского кодекса, а за немедленное его ветирование президентом, и приняли обращение к депутатам Криворожского горсовета и районных в городе советов, которое подписали почти 1200 человек.
Криворожские предприниматели в очередной раз высказались против Налогового кодекса, потому что он «уничтожает малый и средний бизнес». На митинге в ожидании приглашенных депутатов местных советов выступили все желающие. В своих высказываниях они были единодушны: сегодня им как никогда нужна поддержка местных депутатов. Ведь именно им необходимо будет решать проблему наполнения городского бюджета, проблему занятости населения, трудоустройства и создания новых рабочих мест после того, как десятки тысяч мелких предпринимателей прекратят свою деятельность вследствие внедрения Налогового кодекса. «Вето! Вето!» — отзывались на каждое выступление собравшиеся.
Так же, как предприниматели единодушно выступают против Налогового кодекса, столь же единодушно их приглашение проигнорировали местные депутаты. Даже те, кто хотя бы формально относится к оппозиции. Тем самым, считают митингующие, они продемонстрировали полное пренебрежение к проблемам предпринимателей, в целом среднего класса, который является основой общества.
— Мы действуем исключительно мирным способом, не собираемся устраивать погромы, но хотим, чтобы нас услышали и поддержали. Потому что за Налоговым последуют Трудовой, Жилищный и другие кодексы, которые ущемляют права каждого гражданина Украины, — говорит предприниматель и активистка протестного движения Ольга Кривенко.
Одобрение митингующих вызвала и позиция представителей Независимого профсоюза горняков Украины, которую озвучила профсоюзная активистка с КЖРК Елена Маслова. НПГУ, сказала она, готов не только подержать позицию предпринимателей, но и оказывать им практическую помощь, поскольку против Трудового кодекса им предстоит бороться вместе.
Закрывая свой малый бизнес, предприниматели пойдут на биржу труда, где уже есть соискатели рабочих мест. Наплыв свободных рабочих рук приведет к снижению стоимости рабочей силы, считают протестанты.
— Мы не просим у власти ни работы, ни квартир, ни машин, ни бесплатного лечения, — говорила глава Лиги предпринимателей Ирина Туровская. — Мы умеем зарабатывать сами. А, зарабатывая, мы умеем думать. Думающий человек знает, как отстаивать свои права. Может, поэтому мы неугодны? Видимо, власти лучше иметь безмолвную и бесплатную рабочую силу на своих предприятиях.
Поняв, что депутатов митингующим не дождаться, владелица магазина парфюмерии Оксана Томачук сказала:
— Мы адресуем требования, записанные в резолюции, не только им, а отправим их и в Киев. Но мы хотели, чтобы нас услышали те, кто избран горожанами и должен выражать и отстаивать наши интересы. Если они не откликнутся, пусть это будет на их совести. Мы даем третью часть в городской бюджет, а это, согласитесь, немало. И если предприниматели вынуждены будут прекратить свою деятельность, это вызовет массовую безработицу. Тогда мы выйдем протестовать не только сами, но и выведем свои семьи, потому что они останутся без средств к существованию.
В разгар акции на крыльцо горисполкома вышла начальник управления развития предпринимательства Ирина Рыжкова, чтобы на фоне митинга записать телеинтервью. По ее словам, предложения предпринимателей, в том числе криворожских, и 12-ти отраслевых советов, которые действуют в Кривом Роге, учтены законодателями. Правда, Ирина Алексеевна не уточнила, каким именно образом, если предприниматели сегодня требуют только одного — вето президента на Налоговый кодекс. Тем не менее, чиновник считает, что предприниматели могут не волноваться и по поводу использования кассовых аппаратов. Мол, тем, у кого годовой оборот (не путать с прибылью!) не превышает 300 тысяч гривен, аппарат не нужен, а предпринимателям с годовым оборотом 600 тысяч гривен кассовые аппараты закупят «за государственный счет».
— Каждый, кто работает честно и добросовестно, — высказывала свою позицию глава департамента по предпринимательству,— не должен ожидать каких-либо осложнений после внедрения Налогового кодекса. Я считаю, что он направлен, в конечном итоге, на упорядочение работы объектов малого и среднего бизнеса в законном поле. И на социальную защиту, в том числе, и самих предпринимателей.
Это прозвучало очередным откровением. Хорошо, что в этот момент митингующие его не слышали. А на вопрос «Вестника»: «Как быть с неограниченными правами и произволом налоговиков?» — Ирина Рыжкова ответила:
— Премьер-министр сказал, что после принятия и введения в действие кодекса правительство готово идти на диалог и доработку кодекса. Мы можем лишь предполагать, какие будут изменения. Давайте дождемся его введения, когда начнут работать налоговики и предприниматели, а уж потом будем давать им оценку.
Тем временем организаторы митинга еще раз напомнили его участникам предвыборные обещания президента о налоговых каникулах на 5 лет и об освобождении от платы при оформлении предпринимательских документов малого и среднего бизнеса. Это напоминание вызвало у собравшихся хохот и крики «Ганьба!».
Позиция
Директор по социальным и общим вопросам ОАО «АрселорМиттал Кривой Рог», депутат Криворожского горсовета от Партии регионов, член постоянной комиссии по вопросам регуляторной политики и предпринимательства Александр Зозуля считает принятие кодекса «ошибкой некоторых руководителей, по вине которых и возникли недоразумения». На вопрос «Вестника», поддержит ли он требования предпринимателей или проигнорирует их, как встречу перед горисполкомом, Александр Иванович ответил:
— Я считаю, что у нас еще очень много документов, определяющих нашу экономику, требует системных изменений. Не надо допускать больших перерывов в этих изменениях. А то у нас то пусто, то густо. А все потому, что происходит шараханье: избрали одну политическую силу — корабль начинает разворачиваться в одном направлении. Избрали другую — направление меняется. Нет стратегического плана развития нашего государства. Несомненно, если миллионы представителей малого и среднего бизнеса выражают сегодня недовольство, то это значит, что проект Налогового кодекса был не в полной мере объективен и не учел все те реальные факторы, которые действительно помогли бы нам, нашему обществу, улучшить взаимоотношения власти и тех людей, которые работают в этой сфере бизнесе.
Когда верстался номер
Президент Украины принял решение ветировать Налоговый кодекс. «Мы договорились, что рабочая группа, которая сегодня создана правительством при участии представителей Президента, малого и среднего бизнеса, сегодня — завтра наработает изменения к Налоговому кодексу, которые я рассмотрю в четверг, и в случае, если они будут отвечать тем требованиям, которые стоят перед этим кодексом, я их подпишу и подам в парламент. Сегодня я наложил вето», — сказал Янукович.
Он отметил, что на сегодняшний день есть все условия создать документ, который бы позволил модернизировать экономику и вывести ее из тени. «Я верю, что через двое суток люди, которые отвечают за этот документ, свое дело выполнят», — сказал глава государства.
http://www.krivbass.in.ua/content/view/3929/1/НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ МОЖУТЬ ЛІКВІДУВАТИ БІЛЬШІСТЬ УНІВЕРСИТЕТІВ
Зоряна Гарасимів, «Номер один», 01.12.2010, Тернопільська обл.
Відповідно до законопроекту «Про вищу освіту», статус університетів визначатимуть за кількісними параметрами.За новими нормами кількість студентів стаціонарного відділення у профільних університетах повинна перевищити позначку у 6 тисяч. Серед педагогічних університетів України запропонованим нормам відповідають тільки Київський педагогічний університет ім. М. Драгоманова та Харківський національний педагогічний університет ім. Г. Сковороди. У разі прийняття Закону 27 педагогічних університетів можуть понизити у статусі, в тому числі й ТНПУ. Ще гірша ситуація з медичної освітою. Кількісні показники буквально перекриють їй дихання і змусять працювати не на якість, а на кількість.
80% вузів України не відповідають новим стандартам
– Найбільш радикальною у новому проекті закону є зміна структури вищої школи. Навчальні заклади класифікуватимуть на класичні університети – кількість студентів стаціонарної форми навчання понад 8 тисяч, профільні – більше 6 тисяч студентів, академії – до 4 тисяч та коледжі – до 1 тисячі студентів. Навчальні заклади зі статусом інститут чиновники мають намір ліквідувати взагалі. Якщо закон приймуть, багато профільних університетів можуть бути пониженими у статусі, а саме – переведені у статус академії. Це неправильний підхід, оскільки академія є однопрофільним закладом, – каже ректор ТНПУ ім. В. Гнатюка Володимир Кравець.
Таке нововведення Міносвіти, м’яко кажучи, шокувало більшість вузів України, так як 80% з них за новими нормами не відповідають своєму статусу. Така ситуація призведе до того, що навчальні заклади стануть працювати не на якість, а на кількість. Вони будуть незацікавлені у відрахуванні студентів і залюбки прийматимуть до своїх лав усіх охочих. У Тернополі новим вимогам Міносвіти відповідає тільки один університет – ТНЕУ. Цього показника йому вдалося досягти завдяки студентам платної форми навчання. Лідером серед вузів за кількістю студентів державної форми навчання залишається ТНПУ, проте до показника у 6 тисяч він все ж таки недотягує. Нічим потішити і сферу медичної освіти. У ТДМУ ім. І. Горбачевського навчається більше третини від заданої кількості студентів, тому йому теж може загрожувати пониження статусу до рівня академії.
– Не зовсім зрозуміла позиція розробників законопроекту, які кількісний показник визначають тільки серед студентів-стаціонарників, – каже Володимир Петрович, – адже на навчання студентів заочної форми навчання також затрачаються значні матеріальні та кадрові ресурси. Єдине, що тішить, дипломи університетів, які понизять у статусі, залишатимуться дійсними. Більше того, усі дипломи спеціалістів після введення закону автоматично прирівняють до магістрів.
Аспіранти вчитимуться довше
Законопроект пропонує зміни у класифікації кваліфікаційних рівнів. В зв’язку з так званою болонізацією такий кваліфікаційний рівень, як спеціаліст, зникне взагалі. Система освіти зведеться до трьох кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст, що будуть давати коледжі, бакалаври – академії та магістри – університети. Також законопроект передбачає зміну в наукових рівнях освіти.
– Якщо раніше у нас було два наукових ступені – кандидат та доктор наук, то тепер їх замінить статус доктора філософії, – розповідає Володимир Кравець. – По великому рахунку, така зміна є лише формальністю, тому що особливих змін при отриманні даних статусів та обсяг повноважень працівників такого рівня не відбудеться. В кінцевих положеннях зазначено, що після введення закону в дію всі кандидати наук автоматично прирівнюються до доктора філософії. Втім є нюанс у підготовці докторів. Аспірантура, яка займається підготовкою спеціалістів даного рівня, з трирічної стає чотирирічною. На відміну від сьогоднішньої аспірантури, навчальний процес відбуватиметься за взірцем магістратури, тобто зі стаціонарним навчанням. Це означає, що аспіранти змушені будуть відвідувати значно більше занять, аніж до цього часу. В аспірантуру та докторантуру заочної форми навчання можуть вступати тільки викладачі вищої школи. Отримати відповідний статус людині «з вулиці» стає практично неможливо.
Університетам дадуть фінансову свободу
Єдине, що тішить педагогічні колективи, це положення щодо фінансово-економічної діяльності вузів. Наразі гроші, які заробляє вуз при проведенні науково-дослідницької діяльності чи надаючи платні послуги, в тому числі навчання контрактників, надходять у бюджет, а звідти їх виділяють на утримання начального закладу.
– Найбільша проблема з комп’ютеризацією. Якщо машин потрібно більше, ніж на 300 тис. грн., треба оголошувати тендер. Участь у ньому займає близько трьох-чотирьох місяців. Але час не стоїть на місці, щодня виникають нові задачі – інколи виконати потребу стає неможливо, так як процедура тендеру доволі тривала, – пояснює ректор.
У новому проекті закону передбачено, що навчальний заклад самостійно розпоряджатиметься своїми коштами.
Це означає – більше жодних тендерів та випрошувань бюджетних коштів. Також вузам дозволено відкривати депозитні рахунки. Розміщуючи гроші в банках, навчальний заклад може отримати відповідні відсотки і використовувати їх для розвитку бази, преміювання працівників тощо. Раніше в угодах зі студентами-контрактниками змінювати позиції щодо проплати заборонялося, натомість інфляція щороку з’їдає як мінімум 10% від суми. Крім того, дорожчають комунальні послуги та техніка. Враховуючи це, Міносвіти запропонувало дозволити вузам змінювати розмір оплати на коефіцієнт інфляції. Звісно, радіють майбутньому нововведенню не всі. Швидше за все, незадоволеними залишаться студенти. Єдиний варіант для них – заплатити за весь курс навчання одразу. Не важко здогадатися, що після фінансової свободи одна за одною у вузи потягнуться перевірки, втім це керівництво «вишів» не дуже хвилює, адже візитів контролюючих органів й до того не бракувало.
Не розв’яже законопроект питання щодо введення в педагогічних вузах непедагогічних спеціальностей. Ініціатором відстоювання права залишити в університетах непедагогічні спеціальності є Володимир Кравець. Він неодноразово наголошував на тому, що більшість педагогічних спеціальностей фінансуються саме з оплати за навчання на непедагогічних спеціальностях, які, як правило, є на порядок престижнішими та перспективнішими. Однак вирішити це питання Міносвіти наразі не під силу.
23 листопада законопроект обговорювала вчена рада ТНЕУ. Вона запропонувала щодо кількісного показника зробити «розвилку», тобто встановити межу від і до. Також вчена рада пропонує регламентувати порядок затвердження виборних посад, наприклад, декана чи директора інституту. Їх, як і ректора, пропонують обирати не більше, ніж на два терміни підряд. Усі пропозиції розробники законопроекту обіцяли розглянути уже найближчим часом, а після Нового року документ обговорять вже у стінах Верховної Ради.
Коменатрі
Леонід Ковальчук, ректор ТДМУ ім. І. Горбачевського:
– Законопроект «Про вищу освіту» спрямований на об’єднання окремих галузевих університетів в єдиний класичний. Якщо у Тернополі звести до спільного знаменника чотири найбільших університети, отримаємо 44 тисячі студентів денної форми навчання. В об’єднанні є доцільність. Можна утворити корпорацію, в якій університети залишаються юридичними особами, а надбудова та її ректор підпорядковуватимуться Міносвіти. Це б дало змогу університетам делегувати корпорації певні права, скажімо, організацію централізованих бібліотек – чотири університети можуть добудувати бібліотеку для спільного користування студентами цих навчальних закладів. Також можна було б делегувати об’єднання гуртожитків цих вузів та створити управління, якому б вони підпорядковувались. Хоча ТДМУ підпорядковується Міністерству охорони здоров’я, у новому законопроекті є зміни, які стосуються усіх університетів. Статус університету матимуть тільки ті навчальні заклади, у яких навчаються більше 6 тисяч студентів та які матимуть не менше чотирьох галузей знань. Остання вимога мені не зрозуміла. Сьогодні ми маємо дві галузі знань: медицина та фармація. Для того, щоб утримати університет, нам потрібно ввести ще хоча б дві нові галузі. Тут виникає питання – які? Рада медичного університету запропонувала зняти кількісний показник, тому що він обов’язково вплине на якість. Скажімо, Гарвардський університет на медичний факультет приймає всього 100 студентів на рік, тому там підготовка кадрів доволі серйозна. Чому ми повинні гнатись за кількістю?
Зіновій Задорожній, в. о. ректора ТНЕУ, проректор з наукової роботи ТНЕУ:
– Законопроект «Про вищу освіту» обговорювався у нашому вузі на всіх кафедрах та вчених радах факультетів. Кожна кафедра та факультет внесли свої пропозиції щодо вдосконалення законопроекту. Зокрема, були цінні пропозиції щодо питання мови та терміну навчання на бакалавраті. Його пропонують продовжити до трьох років, а не двох, як це було раніше. Були уточнення щодо таких понять, як доктор філософії, адже це не є освітньо-науковий рівень, а науково-освітній. Багато цікавих пропозицій прозвучало щодо вдосконалення фінансового забезпечення вищих навчальних закладів. Ми рекомендували дати більше самостійності вузам. Піднімались питання щодо повноважень ректора, наглядової ради, кількості членів наглядової ради. Ставилось питання щодо розширення прав вузів, у яких функціонують спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій. На сьогодні, відповідно до закону, права присвоєння вченого звання мають ВАК України та Міністерство освіта та науки України. Вузи, які мають статус наукової установи, можуть самостійно присвоювати відповідні ступені та звання. Ми запропонували зменшити планку вимог щодо отримання статусу наукової установи, тому що, відповідно до діючих вимог, отримати цей статус практично неможливо.
Микола Митник, в. о. ректора ТНТУ ім. І. Пулюя:
– Після розгляду законопроекту рада технічного університету внесла ряд пропозицій, які стосуються як тлумачення понять, так і безпосередньо статей закону. У проекті зустрічається ряд дефініцій. Наприклад, в одній статті вказано, що доктор наук – це науково-освітній рівень, в іншій – науковий ступінь. Наприклад, у ст.10 упущено таке поняття як перепідготовка. Ця, на перший погляд, маленька деталь виключає можливість громадянина на отримання другої вищої освіти у випадку зміни напрямку діяльності чи втрати працездатності відповідно до спеціальності. У законопроекті не врегульовано питання визначення кількості студентів по наукових спеціальностях. Також є неоднозначне трактування визначень університету, академії та інших понять. В одній зі статей ми розглядаємо їх як організаційно-науковий підрозділ, а в частині другій цієї ж статті бачимо визначення «структурний підрозділ» Стосовно адміністративно-господарської діяльності університетів, ми запропонували ввести можливість передбачення механізму реінвестування, тобто вищі навчальні заклади можуть виступати співзасновниками науково-дослідних підприємств, комплексів тощо.
http://www.numberone.te.ua/?page=consult&consultid=1095&sub=0РАЗ, ДВА, ТРИ, ЧЕТЫРЕ, ПЯТЬ, НАЧИНАЕМ ОТРЕЗВЛЯТЬ
Валентина Воробьёва, «Крымская правда», 01.12.2010
В Верховной Раде Украины зарегистрировали законопроект «О концепции государственной политики предотвращения злоупотребления алкоголем».Документ предлагает пять существенных нововведений, касающихся борьбы с пьянством. У общественности было время разобраться, что за пилюлю депутаты приготовили людям вместо выпивки. Разбирался в этом и наш корреспондент.
Авторы законопроекта - члены парламентского комитета по вопросам здравоохранения регионалка Татьяна Бахтеева, коммунист Юрий Гайдаев и бютовец Сергей Шевчук - предлагают запретить продавать спиртные напитки в ночное время, не обслуживать в барах пьяных посетителей, лишать прав даже пригубивших спиртное автолюбителей, создать пункты проверки трезвости и вернуть из небытия вытрезвители.
В пояснительной записке к законопроекту указывается, что за последние десять лет объём потребления спиртного в год на душу населения вырос вдвое, а спиртное употребляют 70% подростков старше четырнадцати лет. Больше половины убийств совершены «по пьяни». Всё это, по мнению авторов законопроекта, должно стать тревожным звонком для общества и послужить предпосылкой к изменению законодательства по «спиртным вопросам».
Предыдущие «сухие» законы особой силы не возымели. Запрет продавать детям спиртное, включая слабоалкогольные напитки, и введение комендантского часа не помогли. Запрет продавать и употреблять алкоголь в местах общественного пребывания граждан - тоже как мёртвому припарки. Теперь депутаты предложили целую концепцию, рассчитанную на десять лет. Начать предлагают с искоренения пьянства за рулём.
Поднял рюмку - отдай права
Чтобы добиться «нулевого уровня терпимости сотрудников милиции по отношению к тем, кто управляет автотранспортом в пьяном виде», депутаты предлагают активнее изымать водительские права. Милиция не против. Сегодня, по словам начальника пресс-службы Крымского управления ГАИ Николая Астапова, права у нетрезвых водителей тоже изымают, во всяком случае до решения суда. Потом попавшиеся в первый раз, как правило, платят штраф от двух с половиной до трёх с половиной тысяч гривен.
У «рецидивистов» права забирают на несколько лет. Но и эта жёсткая мера пугает не всех.
- С позапрошлого года аварийность из-за ужесточения ответственности снизилась, но пьяных водителей меньше не стало, - говорит Астапов. - Надо таких нарушителей не штрафовать, а надолго лишать прав и конфисковывать их автомобили. Чтобы каждый знал: сел пьяным за руль - потеряет права и машину.
Идея разумная, и, учитывая наполеоновские планы ГАИ по ужесточению ответственности нарушителей правил дорожного движения, она будет претворена в жизнь.
Для водки - комендантский час
Чтобы бороться с пьянством в рядах пешеходов, предлагается запретить продажу крепкого алкоголя в ночное время. Во Львове, Ужгороде и Ивано-Франковске водку и другие крепкие напитки после десяти вечера уже не продают. Киевский горсовет тоже планирует 2 декабря рассмотреть новые правила продажи алкоголя любой крепости, запретив продавать его в магазинах после 22.00. Отраслевая ассоциация «Международное бюро вина и коньяка» написала в прокуратуру этих городов кляузы на принявшие такое решение горсоветы. По мнению жалобщиков, запрет продавать крепкий алкоголь по ночам нарушает право потребителей на свободный выбор продукции и ущемляет интересы производителей и торговых предприятий. Горсоветы стоят на своём.
У нас пионером в борьбе с пьянством выступила Керчь, тамошний горсовет ввёл комендантский час для спиртного на время праздников и демонстраций. Нарушивших запрет лишают разрешения на размещение объекта торговли. В городе, надо сказать, пьяных по вечерам шатается намного меньше, чем в столице Крыма.
Столичный горисполком идею с комендантским часом не для детей, а для спиртного пока не подхватил, ждёт принятия соответствующего законопроекта.
- Вот тогда и будем думать, как его соблюдать, - сообщила нашему корреспонденту начальник управления торговли Симферопольского горисполкома Татьяна Кучина.
С подростковым пьянством и курением наши магазины сейчас борются, размещая на прилавках таблички: «Мы не продаём сигареты и алкоголь несовершеннолетним». Насколько это действенно, можно увидеть, прогулявшись вечером по городу.
Правоохранители проверяют соблюдение закона, засылая в магазин «своего» подростка. Наблюдают, продадут ему бутылку или нет, потом заходят, ловят продавца с поличным и составляют протокол. Об этом нам на условиях анонимности рассказал один из участковых инспекторов милиции.
- Если у всех просить паспорт - мы просто останемся без покупателей, - говорит продавщица одного из симферопольских магазинов Наталья. - Не отпускаем совсем маленьким, но выручку как-то надо делать. После десяти за выпивкой идёт основной поток покупателей, как не продавать! Значит, будем торговать из-под полы.
Торговцы таких контрольных закупок боятся, но спиртное всё равно продают. И собираются продавать впредь.
В некоторых московских супермаркетах (в Москве водку после десяти вечера с недавнего времени не продают) вопрос решили просто: на стенды с крепкими напитками опускают ролеты и запирают их на замок.
- Да ну, что за издевательство! - возмущаются узнавшие о грядущем запрете студенты Николай и Роман. - Почему мы должны травиться всякой химией, если хотим вечером выпить водки с соком? Правительство добивается, чтобы молодёжь не пила, а вместо этого добьётся, что мы будем «полировать» выпитое пивом. Здоровее от этого станем, как думаете?
В общем, воспринимают новшество неоднозначно. У милиции прибавится работы, у торговцев - проблем. Вряд ли станут горожане меньше пить, скорее, вместо одной бутылки крепкого алкоголя будут покупать три некрепкого. Как выразился один из наших собеседников, «депутатам назло».
«Марсу» больше не наливать!
В питейных заведениях крепкий алкоголь можно будет купить и после десяти вечера, но только тем, кто ещё держится на ногах. Законопроект предлагает ограничить обслуживание в ресторанах и барах лиц в состоянии сильного алкогольного опьянения.
Непонятно, то ли их предлагают вообще в бары не пускать, то ли не наливать тем, кто уже дошёл до кондиции. В престижных барах и сейчас очень уж пьяных клиентов не пускают на порог, что же касается так называемых «наливаек», так они для того и созданы, чтобы всякий желающий мог и напиться, и упиться.
Как будут отслеживать соблюдение нового правила и как обслуживающему персоналу определять, кому ещё наливать, а кому уже нет, тоже непонятно. Беседы с администрацией питейных заведений, обслуживающим персоналом, милицейские рейды по злачным местам - всё это очень напоминает андроповские времена, когда милиция отлавливала лодырей.
Хотя сама по себе идея хорошая - разработать нормативный документ и на его основе сделать обслуживающему персоналу внушение, чтобы не подливали и без того уже пьяным клиентам. А за присутствие в барах очень пьяных клиентов можно штрафовать заведение. Правда, и заведению, и официантам, работающим на проценты от заказа, это финансово невыгодно. Так что они, скорее всего, найдут способ и запрет обойти, и клиентам угодить.
Охота на ведьм… пьяных
Отдельного внимания заслуживают планы создать пункты проверки трезвости и «возобновить на отдельных территориях деятельность медицинских вытрезвителей».
Напомним, вытрезвителей на Украине не стало семь лет назад. Теперь же милиция, узнав о намерении вернуть их из небытия, заявила, что прежде не помешало бы законодательно урегулировать их работу. В центре по связям с общественностью крымского главка МВД нашему корреспонденту сообщили, что считают этот вопрос «очень актуальным».
Врач-психотерапевт Крымского республиканского учреждения «Центр здоровья» Михаил Сегалов рассказывает, что пункты проверки трезвости никогда и не упразднялись и до сих пор функционируют при учреждениях здравоохранения.
- Но чтобы кого-то проверять, нужны основания, - уверен врач. - «Летучие бригады», которые будут ловить людей на улице, - нарушение прав человека. Идея с вытрезвителями в целом неплохая, но в работе прежних было очень много перегибов. Брали под белы рученьки целые компании, выходящие из ресторана. Отлавливали людей в очередях за водкой. Если вытрезвители будут работать в виде бесплатных стационаров, где пациенту поставят капельницу, очистят организм, то я - за. Но необходим соответствующий закон, сейчас нельзя принудительно госпитализировать человека без решения суда, а из пьяных мало кто поедет в вытрезвитель добровольно.
И всё же большинство опрошенных высказываются резко против.
- Людей будут хватать на улицах, швырять в «бобики», обчищать карманы, насильно запихивать под ледяной душ, а потом рассылать «свиней» (извещение о том, что гражданин побывал в вытрезвителе. - Авт.) по рабочим местам, - поясняет свою позицию служащий одного из госучреждений автономии Илья. - Ничего хорошего в этих кошмарных местах не было и не будет.
Поддерживает мнение простых обывателей и министр по делам семьи, молодёжи и спорту Украины Равиль Сафиуллин. Чиновник назвал идею с вытрезвителем «глупостью», отметив, что в этих учреждениях наблюдалась халатность их работников и как результат - высокая смертность клиентов.
Вернут вытрезвители или нет, пока неизвестно, как и то, какими они будут. Соответствующий законопроект ещё только зарегистрирован, его ждут чтения и поправки, а потом, в случае принятия, десять лет реализации. В течение этого отрезка времени те, кто пьёт сейчас - студенты и школьники, пить уже, может быть, и бросят. Главное, чтобы нынешние воспитанники детских садов не начали.
Взгляд из редакции
Алкоголизм и пьянство растут пугающими темпами, быть нетрезвым уже никто не стесняется, истории о приключениях «по пьяни» рассказывают с юморком. Садиться за руль в пьяном виде боятся только из-за штрафа. И то это мало кого останавливает. В магазинах алкоголем торгуют направо и налево и на возраст зачастую не смотрят, в барах наливают, пока клиент в состоянии заплатить. Вытрезвителей нет, но нередко можно услышать истории типа: напился, уснул на улице, обобрала родная милиция. Хотя чего спьяну не привидится.
А вы, уважаемые читатели, как думаете, что поможет в борьбе с тотальным пьянством?
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=3237ЩО ПРИХОВУЄ ВІД УКРАЇНЦІВ НОВИЙ ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС?
Жанна Попович, «Номер один», 01.12.2010, Тернопільська обл.
Реформи ¬завжди прогресивні, та тільки не у нашій країні.2 грудня, у перший четвер лютого, український парламент повинен прийняти Житловий кодекс, який готує «приємні» несподіванки громадян. І повірте: зважаючи на гостроту проблеми, пристрасті навколо Податкового кодексу порівняно з Житловим видадуться розвагами тінейджерів. Тож невже українці такі товстошкірі, що не прагнуть змін, поступу вперед, нововведень? Проблема в тому, що реформування в Україні уряд проводить незграбно і в брутальній формі, вважають політологи.
«Дармового» житла вже не буде
Отож, що нам готує проект Житлового кодексу (надалі – ЖК)? Почнемо з легендарних квартирних черг довжиною у життя. Проект передбачає, що з часу його прийняття державне житло можна буде отримати лише на правах оренди. Тобто житло з державного або комунального житлового фонду (визначено проектом як соціальне) буде надаватися громадянам за договором найму/оренди тільки у тимчасове користування на відповідний термін.
«На нашу думку, у разі прийняття проекту як закону, це призведе до порушення статті 22 Конституції України, оскільки зараз за чинним житловим законодавством житло надається у безстрокове користування та в подальшому може бути приватизовано», – підкреслив юрист Олександр Зінченко.
Більше того, проектом визначено, що «суб'єктами приватизації житла є громадяни України, які отримали житло до набрання чинності цього Кодексу». Тобто громадяни, які сьогодні перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, якщо квартиру колись і отримають, не зможуть її приватизувати. Але ж це суперечить Конституції України.
Також викликають питання положення Кодексу про переведення житлових приміщень у нежитлові. Особливо привертає увагу той факт, що при переведені житла у нежитловий фонд мешканці не мають права претендувати на отримання компенсації або іншого житла взамін. Крім того, проектом зобов’язується автоматичне створення у новобудовах об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОБСС), котрі замінять звичні ЖЕКи. При цьому, якщо з якоїсь причини у новобудові не створять ОСББ, будинок просто не підключать до інженерних мереж забезпечення – за нормами Житлового кодексу, ЖЕКи не будуть брати на свій баланс новобудов.
«Пільговиків» із черги буде виключено
Далі – більше: у проекті Житлового кодексу змінено перелік громадян, які перебувають на квартирному обліку, і якщо документ стане чинним, із загальної черги на квартирний облік будуть виключати три категорії громадян, які ще донедавна, відповідно до законодавства:
1) мають право на отримання соціального житла;
2) забезпечені житлом за рахунок державного або комунального житлового фонду спеціального призначення;
3) забезпечуються житлом з комунального житлового фонду на умовах найму за доступною платнею за такий найм.
Діти і герої – поза чергою
Водночас проектом документа передбачено, що позачергово житло буде надаватися Героям України, Героям СРСР, сім'ям, які мають більше п'яти дітей або у разі народження одночасно трьох дітей в однієї матері.
Серед нововведень – право на першочергове отримання квартир або садибних будинків із житлового фонду соціального призначення мають Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, а також особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів, чотирма і більше медалями «За відвагу» та родини, які мають дитину-інваліда віком до 18 років або інваліда з дитинства I або II групи.
«Хрущовки» знести буде легше
Характерно, що проект Житлового кодексу по суті ігнорує інтереси мешканців старих будинків, що підлягають реконструкції або йдуть під знос. Відтепер цих людей зможуть виселяти в будь-який зручний для місцевої влади район незалежно від того, де розташовується реконструйований або такий, що йде під знос, будинок. Якщо ж власник відмовиться переїжджати, його квартира може бути примусово викуплена з мотивів суспільної необхідності.
Такі жорсткі норми вигідні забудовникам, які через небажання жителів покидати свої квартири до цих пір не могли реалізувати свої плани з реконструкції центральних районів міст, забудованих «хрущовками».
Раніше планувалося дозволяти реконструкцію, якщо на неї згодні 70-90% жителів. У проекті ж зазначено, що навіть якщо 90% мешканців “проти”, будинок все одно може піти під знесення. А тим, хто не згоден на умови компенсації, можуть запропонувати житло відповідно до закону «Про примусове переселення при суспільній необхідності» – тобто влада переселить через суд із наданням рівноцінного житла десь на окраїні або виплатою його ринкової вартості в межах міста. У той час, як згодним на реконструкцію повинні надати житло у тому ж мікрорайоні.
Один із розробників ЖК Олександр Мазурчак з цього приводу переконує: «Нинішній ЖК не передбачає такого поняття, як реконструкція мікрорайонів, тому працювати було дуже складно, адже необхідна згода всіх мешканців. Але передбачено, що власник житла повинен отримати квартиру не гіршу, ніж та, в якій він проживає».
Юрист Василь Мірошниченко так прокоментував це положення ЖК: «Забудовник, напевно, буде намагатися відправити мешканців на околицю, де квартири дешевші, довести ж громадянину через суд свою правоту буде вкрай складно. Те ж стосується і виплати компенсацій: рахувати її будуть за середньоринковою вартістю квадратного метра житла, не враховуючи ні престижності району, чи близько розташоване метро або транспортне сполучення, ні екологію.
“Все це треба прописати у Житловому кодексі, інакше влада зіткнеться з масовими протестами жителів «хрущовок». Найсправедливіший варіант – селити поруч зі старим будинком», – стверджує Мірошниченко.
Знову вводиться пеня
Основним нововведенням стане відновлення практики нарахування пені за несплату житлово-комунальних послуг. Варто нагадати, що до 1996 року пеня нараховувалось у розмірі 0,01% за день прострочення платежу, але не більше, ніж сама заборгованість. У 1996 р. парламент вирішив тимчасово заборонити стягувати з громадян пеню у зв'язку з несвоєчасною виплатою державою заробітних плат, пенсій і стипендій.
Коментуючи повернення вказаного непопулярного методу, Міністр з питань житлово-комунального господарства Юрій Хіврич визнав, що відновлення штрафних санкцій викликане зовсім не налагодженим в Україні механізмом виплати заробленої платні, а вимогами МВФ. За словами Міністра, в Україні нерегулярно розраховуються за надані житлово-комунальні послуги близько 10% громадян. З них половинау складають бідні верстви населення, котрі реально не мають можливості заплатити, а решта 5% – люди забезпечені, які просто забувають оплатити комунальні послуги.
Треба сказати, що МінЖКГ перестрахувалось від можливих політичних чинників, і якщо народні обранці з якихось причин відхилять норму про відновлення практики нарахування пені, у парламенті зареєстровано дублюючий це положення законопроект. Тобто людей зможуть виселяти з квартир за борги по квартплаті.
Також Міністр розповів, що підпорядковане йому відомство розглядає такі варіанти «стимулювання» добросовісної оплати компослуг, як обмеження подачі недбайливому мешканцеві електроенергії, холодної води, відключення каналізації, примусовий опис судовими приставами майна і навіть позбавлення квартири. Щоправда, пан Хіврич не уточнив, чи існують сьогодні відповідні законодавчі механізми.
Новий Житловий кодекс Верховна Рада має намір прийняти до кінця 2010 року. Наразі проект доопрацьовували у профільному комітеті, адже як і Головне юридичне управління, і Головне науково-експертне управління виявили десятки невідповідностей положень кодексу Конституції, Цивільного кодексу та іншим чинним законам України.
http://www.numberone.te.ua/?page=consult&consultid=1091&sub=0ЕКОНОМІКА
ГАЗ, ПЕНЯ І РЕФОРМИ
Микола Петричук, «Галичина», 02.12.2010, Івано-Франківська обл.
Те, що з квітня 2011 року природний газ для населення подорожчає ще на 50 відсотків, повідомлялося ще декілька місяців тому.Але, як тепер з’ясовується, тоді нам сказали, по суті, лише половину правди. «Забувши» зокрема додати, що і це друге, після серпневого, підвищення ціни на блакитне паливо є далеко не останнім.
Днями глава місії Міжнародного валютного фонду Танос Арванітіс заявив у Києві, що МВФ очікує, що на початку грудня Верховна Рада дасть старт пенсійній реформі, прийме закон про нарахування населенню пені за несвоєчасну сплату житлово-комунальних послуг та законодавчо підтвердить намір дотримуватися зобов’язань щодо підвищення ціни на газ. Як пише газета «Комерсант-Україна», Арванітіс наголосив, що йдеться про зобов’язання Кабінету Міністрів України, починаючи з квітня 2011 року, переглядати ціну на блакитне паливо для українців кожні півроку. Аж поки її не буде доведено до рівня його собівартості. Заява глави місії МВФ та жорстка позиція МВФ — без реалізації цих домовленостей уряд не отримає в грудні чергову позику в розмірі 1,6 млрд. доларів США — породжує ряд запитань. І насамперед про те, до собівартості якого саме газу — українського чи російського — уряд «дотягуватиме» ціни на газ для населення. Бо, як кажуть у нас в Одесі, це дві великі різниці.
— За газ, який добувають, наприклад, на Полтавщині, нафтогазодобувникам платять 199 гривень за тисячу кубометрів. А за той, який отримуємо по імпорту, як ви знаєте, — 250 доларів США, — зазначив, перебуваючи в жовтні в Івано-Франківську, в інтерв’ю кореспондентові «Галичини» Богдан Соколовський — один із найавторитетніших українських експертів у галузі державної енергетичної безпеки, Уповноважений президента України з міжнародних питань і енергетичної безпеки в адміністрації В. Ющенка.
Маючи ці цифри та знаючи вартість, за якою ВАТ «Івано-Франківськгаз» постачає газ до осель прикарпатців, неважко підрахувати і пересвідчитися в тому, що уряд має на увазі собівартість не українського блакитного палива. Адже якщо взяти найнижчу нині ціну — 0,7254 грн. за куб. м, то побачимо, що вже сьогодні люди платять за газ у 3,6 раза більше, ніж держава платить своїм нафтогазодобувникам. І, думається, 725,4 гривні за тисячу кубометрів цілком покривають витрати на його видобуток, зберігання у підземних сховищах і транспортування магістральними і розподільними газопроводами.
Очевидно, що за орієнтир Кабінет Міністрів бере інший, мабуть, російський газ. А якщо так, то ситуація вимальовується ось яка (див. таблицю).
Втім, дані, наведені у таблиці, відображають лише ціну газу на українсько-російському кордоні. А до неї, як відомо, необхідно додати ще витрати на транспортування блакитного палива через всю Україну до Івано-Франківська та до кожного конкретного споживача в межах області. Причому ситуація тут виглядає таким чином: якщо в 2000 році з кожних 100 гривень, умовно кажучи, 76 грн. ми витрачали на оплату власне газу, а 24 — послуг з його зберігання і транспортування, то в січні—лютому 2006 року — на жаль, більш свіжих даних знайти не вдалося — послуги з транспортування і постачання блакитного палива «з’їдали» вже аж 42 гривні з кожної сотні. Тобто самого газу за ті ж гроші ми могли купити вже на 23,6 відсотка менше.
А до виробничих видатків слід ще додати податки — насамперед 20 відсотків ПДВ до ціни газу й інші збори до державної казни. До речі, в ході консультацій представників Федерації профспілок України (ФПУ) та центральних органів виконавчої влади 3 листопада ц. р. з’ясувалося, що одних лише податків у ціні на газ для населення «сидить» 36 (!) відсотків. Крім того, уряд встановив, що споживачі сплачують ще й цільову надбавку до ціни видобутку блакитного палива — населення в розмірі чотири відсотки, а всі інші — два відсотки. Встановив її, зауважимо, навіть не визначивши цілей, на які буде витрачено кошти — у річному розрахунку їх сума становитиме майже 1,6 млрд. грн.
Тому, власне, наразі важко збагнути, як довго — скільки півріч — триватиме поетапне підвищення ціни на газ в Україні та, зрештою, якою виявиться його остаточна «обґрунтована собівартість».
З невідворотністю значного подорожчання газу можна було б і тихо змиритися, якби не ряд «але». По-перше, якби ми бачили, що уряд встановлює прозору і, відповідно, справедливу ціну на газ з урахуванням того, що Україна, добуваючи за рік до 20 млрд. кубометрів власного блакитного палива, практично повністю забезпечує потреби в ньому населення, а також житлово-комунального сектору. А по-друге, якщо б ми були твердо переконані, що додатково зібрані за газ кошти спрямовують на розвідку та освоєння нових газових родовищ на Івано-Франківщині, Полтавщині чи Сумщині або ж на шельфі Чорного моря. Однак такої певності немає.
— Із серпня ціну на газ підвищили на 50 відсотків. А скільки ще вона зростатиме по 50 відсотків? і чому саме на 50, а не на 20 чи на 100 відсотків? Куди йдуть ці додаткові кошти? На сплату поточних платежів «Газпрому» і на обслуговування кредитів. Немає державної програми, яка б жорстко регламентувала, що цю частину фінансових ресурсів повинні спрямовувати виключно на розвиток вітчизняного паливно-енергетичного комплексу. Оце і є проблема. Треба піднімати до економічно обґрунтованої ціну на газ власного видобутку. Зрозуміло, це зробить його дещо дорожчим для нас з вами. Але з цього приводу необхідно вступити у діалог із суспільством. Пояснити, куди підуть кошти, додатково виручені від продажу газу, — переконаний Б.Соколовський. — Жодне українське підприємство не буде зацікавлене розвивати і нарощувати нафтогазодобування, якщо держава й далі платитиме за власний газ 199 гривень, а за імпортний — у сім-вісім разів дорожче...
Те, що авторитетний експерт має рацію, наочно підтверджує останній звіт Мінпаливенерго України, в якому констатується, що за десять місяців підприємства НАК «Нафтогаз України» добули тільки 15 286,2 млрд. кубометрів газу — на 874,7 мільйона менше, ніж за аналогічний період минулого року. А обсяги видобутку нафти за цей же час впали на 10,8 відсотка. До речі, Б.Соколовський нагадує, що ще в 2007 році уряд, який тоді очолював нинішній Президент України В. Янукович, затвердив програму розвитку вітчизняного енергетичного комплексу. Презентував її тоді нинішній міністр палива та енергетики України Ю.Бойко. і відповідно до тієї програми Україна в 2010 році вже мала видобути 27-28 млрд. кубометрів власного газу. Втім, вона так і залишилася лише нереалізованими намірами.
Тут, власне, ми логічно підходимо до третього «але». Ситуація виглядає так, що Україна, з одного боку, недоплачує своїм нафтогазодобувним підприємствам — за інформацією урядовців реальна собівартість газу власного видобутку коливається в межах 400-450 грн. А з другого — переплачує за блакитне паливо «Газпрому». Тобто, по суті, потужно дотує російського газового монополіста.
Вжити визначення «дотує» в цьому разі нам дозволяють озвучені у ЗМі висновки багатьох експертів, в тому числі й глави ОПЕК — міжнародної організації країн — експортерів нафти, про те, що так звана формульна ціна російського газу для України є політичною, а не ринковою чи, тим паче, економічно обґрунтованою. Угоди, які підписала екс-прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко, на думку Б.Соколовського, є дискримінаційними. «Нинішній уряд це визнав і у нього є правові підстави відстоювати інтереси нашої держави, — вважає він. — Це передусім базова угода про стратегічне партнерство України і Російської Федерації, яка окремою статтею закріплює недопустимість дискримінації у міждержавних відносинах».
Тим часом Україні, наголошує він, справді вкрай необхідні радикальні реформи в газовому секторі. Виступаючи перед викладачами й аспірантами Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Б.Соколовський навів, по суті, вбивче порівняння: «Наша сусіда — Польща дуже близька до України за кількістю населення — там 40 мільйонів людей, у нас — 46 мільйонів. При цьому Польща споживає за рік 14—26 млрд. кубометрів газу, а Україна — орієнтовно 70 мільярдів. Тобто, найважливіше питання — це скорочення обсягів споживання блакитного палива».
Аналіз структури споживання блакитного палива дозволяє фахівцям порівняно легко скласти «дорожню карту» реформ. Левову частку газу у вигляді сировини споживають українські хімічні та нафтохімічні підприємства, а також металургійні комбінати. Приватні компанії, чиї активи вже консолідували, або ж енергійно консолідують найбагатші люди — Дмитро Фірташ, Ринат Ахметов та інші. До речі, в період економічного піднесення, що передував фінансовій кризі, зокрема надзвичайно вигідних цін на український метал на світових ринках, експерти настійливо радили власникам металургійних підприємств не забирати зароблені прибутки у колективів, а вкладати їх у модернізацію застарілих, ще радянських виробництв та впровадження енергоощадливих технологій. Але практично жодний з них до цих порад не дослухався. Всі поспішали спрямовувати вільні кошти на скуповування нових активів та інвестувати їх у розвиток нових напрямів бізнесу.
Водночас достатньо великими споживачами природного газу є й населення та житлово-комунальне господарство і об’єкти соціальної інфраструктури — загальноосвітні і вищі навчальні заклади, дитсадки, лікарні, а також адміністративні установи. Експерти, які консультували очолювану заступником голови ФПУ С. Українцем робочу групу на переговорах з урядовцями, наводять зокрема такі дані: в країні понад мільйон споживачів користуються печами, які збудовані 50 і більше років тому, та опалювальними котлами, яким понад 10 років. Лише заміна застарілих газових приладів у цьому секторі дозволила б щороку заощаджувати 3,5 млрд. кубометрів газу.
Якщо «опуститися» від національного масштабу до рівня області, то насамперед варто зауважити, що природа щедро наділила Івано-Франківщину власними паливно-енергетичними ресурсами. і це не лише нафта і газ, які підприємства краю для потреб суто місцевого населення практично не добувають, а й такий ресурс, як дрова. На жаль, ситуація з його постачанням на ринок дуже нагадує ситуацію з організацією обслуговуючих і торгово-закупівельних кооперативів в агропромисловому комплексі Прикарпаття. Парадокс у тому, що елітну — для каміну чи приготування шашликів — в’язанку дров нині можна купити на будь-якій АЗС. Але в селах, де вони власне найбільше потрібні, торгівля дровами, як повелося ще з радянських часів, — це виключна ініціатива, гроші та підприємливість самих селян. Тож якщо подекуди і можна виписати дрова у лісництві чи в національних природних парках, то їх, як правило, потрібно самотужки зрубати, заготувати і знайти транспорт, щоб вивезти. При цьому, ймовірно, такі дрова обійдуться дорожче за російський газ.
Але цю ситуацію, на відміну від ціни на бликитне паливо, місцевій владі змінити під силу.
Постскриптум. На веб-сайті Федерації профспілок України автору цих рядків вдалося знайти таку інформацію: собівартість українського газу становить 400-450 грн., а його ринкова ціна — 2 187 грн. за тисячу кубометрів.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=13182&tx_ttnews[backPid]=14ЦЕН БЕЗ СИСТЕМНОГО КОНТРОЛЯ НЕ ОБУЗДАТЬ
Александр Мирошниченко, «Южная правда», 02.12.2010, Николаевская обл.
Ценовые скачки на потребительском рынке Украины продолжаются. Государственные органы не в силах кардинально повлиять на эту ситуацию.То, что системный контроль за ценообразованием на Николаевщине оставляет желать лучшего, признали и руководители области на последней коллегии облгосадминистрации. Ее глава Николай Круглов жестко потребовал у подчиненных коренным образом изменить подходы к решению этой проблемы.
Начальник госинспекции по контролю за ценами в Николаевской области Людмила Коваль, в частности, сказала, что собственными силами повлиять на необоснованное повышение цен на продукты питания, включая регулируемые государством, ее структура не в силах, ибо имеет всего несколько инспекторов и несовершенное в этом плане законодательство. С начала года инспекцией проверено 228 субъектов предпринимательской деятельности, и только в 18 из них не зафиксированы нарушения ценовой политики. Сумма штрафов достигла 825 тысяч гривен. Цифры говорят сами за себя. Но ситуация на рынке практически не изменилась. И производители, и торговля, стремясь получить как можно больше прибыли, находят возможности обойти законодательство. И как только инспектор покидает предприятие, все остается на своих местах.
Особое внимание было обращено на обеспечение и реализацию жизненнонеобходимых продуктов питания: хлеб и молочные изделия, цена на которые контролируется государством. Руководитель облгосадминистрации месяц назад издал распоряжение о создании рабочей группы по вопросам мониторинга объемов производства хлеба и изделий из него. В нее вошли представители всех контролирующих органов, управления экономики, АПК и т. д. Специалисты отследили всю цепочку производства хлеба, и результаты ужаснули.
Цитируя докладную записку, составленную по итогам мониторинга, Николай Круглов не скрывал возмущения. Оно и неудивительно. Только благодаря работе этой группы наконец-то стало известно, сколько же производителей хлеба в области мы имеем. Оказалось 119. В год Николаевщина потребляет около 101 тысячи тонн этого незаменимого продукта. Но далеко не все производители выпекают качественный хлеб, и уж тем более им не свойственны такие обыденные в любом цивилизованном государстве действия, как уплата налогов и других необходимых платежей.
- Мы пошли по другому пути. Проверили количество потребления хлебопекарнями газа и электроэнергии на производство 1 тонны хлеба. И что получилось: «Николаевхлеб» потребляет 93 кубометра газа и 70 кВт электроэнергии, «Каравай» соответственно 134 и 85, Вознесенский хлебозавод - 234 и 275, а ООО «Рокча» (Николаев) 3040(!) и 2125(!). Такая огромная разница, во-первых, говорит либо об абсолютно неприемлемых технологиях на определенных предприятиях, либо о том, что их деятельность не прозрачна. В пользу последнего свидетельствует и тот факт, что, по данным налоговой инспекции, за 9 месяцев этого года предприятие «Рокча» получило доход в 135,8 тысяч гривен, из которых заплатило 18 тысячи грн. налогов. Но если посчитать, сколько оно потратило на энергоносители, то получается, что эта сумма в разы превышает официальные показатели дохода. И никого это не насторожило, - сказал руководитель области. Он также привел и другие факты. В частности то, что некоторые пекарни выпекают довольно внушительное количество хлеба, но при этом якобы вообще не используют энергоносители, да и наемных рабочих у них тоже нет. Официально. А как же производят продукцию и получают прибыль? Кроме того, есть и такие, которые вообще работают без каких-либо документов и разрешений. Все это, по мнению Н. Круглова, говорит о том, что этот рынок непрозрачен и требует, как, впрочем, и другие, серьезного внимания власти.
При всем при этом Николаевская область не в силах обеспечить себя хлебом и вынуждена его завозить из других регионов. По официальным данным, только Николаев обеспечивает себя хлебом на 69%, показатели же в остальных городах и районах вообще наводят на невеселые размышления: Баштанский - 19, Березанский - 23, Братский - 22, Веселиновский - 15, Новоодесский - 10, Вознесенский и Николаевский - 4,5%. Этот перечень можно продолжать. А ведь это, в первую очередь, рабочие места в сельских регионах, которых катастрофически не хватает, отчисления в бюджеты, другие социальные составляющие. Не говоря уже о том, что на месте гораздо легче проконтролировать и качество этого наиболее востребованного продукта, и ценообразование. Да и производство хлеба не требует очень больших капиталовложений. Стоит только серьезно заняться решением этой проблемы на местах. Именно такую задачу поставил руководитель области перед главами районных администраций и советов. Внесено также предложение о том, что те предприятия, которые получают более дешевую муку от государства для выпечки так называемого «социального хлеба», должны иметь свою розничную сеть и нести ответственность за соблюдение ценовой политики конечного продукта. Ведь на деле получается так, что некоторые заводы производят хлеб из недорогой муки и отпускают его в торговлю по соответствующей цене. Но там, в свою очередь, накручивают на этом продукте не 15 процентов надбавки, как это положено по законодательству, а гораздо больше, и хлеб становится дороже. Получается, что государство помогает не конечному потребителю, а перекупщику, что недопустимо.
Молокоперерабатывающие предприятия области тоже вошли в перечень «недисциплинированных», и им на коллегии было уделено много внимания. Тревожит тот факт, что, в частности, Баштанский сырзавод (ТМ «Славия») резко снизил объемы продукции, цену на которую регулирует облгосадминистрация. В результате вместо молока с жирностью 2,5, сметаны - 20, масла - 72,5% появились, соответственно, показатели 2,6, 21, 73%. В результате потребитель получил практически то же качество продукции, но гораздо дороже.
- Если ситуация не будет урегулирована, мы найдем рычаги влияния на производителей, - пообещал Н.П. Круглов. Жителям области остается только надеяться, что так оно и будет.
http://www.up.mk.ua/cgi-bin/page2st.php?param=2663ТОЧКА ЗОРУ
КАК НАС ОБМАНУЛИ
Александр Разумный, «Днепр вечерний», 01.12.2010, Днепропетровская обл.
Последствия Всеукраинского референдума, проведенного в декабре 1991 года, оказались весьма неожиданными.Эйфория свободы, наполнившая на излете 80-х умы советских граждан, требовала решительных действий.
Огромная и могучая страна напоминала КВН, в котором главным объектом иронии стала стремительно теряющая свое влияние КПСС. Демократические настроения масс подогревала интеллигенция. Талантливые режиссеры, художники, поэты, писатели внесли свою лепту в окончательный развал Союза Советских Социалистических Республик. Впрочем, все мы в то время только и думали о том, что «еще немного, еще чуть-чуть», и недоразвитый социализм, точно по мановению волшебной палочки, превратится в развитой капитализм. Заживем как в Европе, как в сытой Америке!
С такими настроениями миллионы наших соотечественников встретили 1991 год, который запомнился миру «парадом» референдумов.
Первый в истории страны референдум состоялся 20 января в Крыму. В нем приняли участие 81,3% избирателей. На вопрос: «Вы за воссоздание Крымской Автономной Советской Социалистической Республики как субъекта Союза ССР и участника Союзного договора?» положительно ответили 1.343.855 чел. (93,26%). Историческая значимость данного события в том, что это была первая попытка решить судьбу полуострова, основываясь не на позиции «верхов», а на волеизъявлении самих его жителей.
А уже 17 марта в соответствии с решением IV съезда народных депутатов, в СССР проводился Всесоюзный референдум. На всеобщее голосование был вынесен вопрос: «Считаете ли вы необходимым сохранение Союза Советских Социалистических Республик как обновленной федерации равноправных суверенных республик, в котором в полной мере гарантированы права и свободы человека любой национальности?». Явка составила 80% избирателей страны. Из них «ДА» ответили 76,4%.
Таким образом, весь советский народ, население Украины - в том числе, своим большинством высказались за сохранение страны, в которой они жили. Решение данного референдума никто не отменял и, казалось, не мог отменить. Но спустя всего лишь восемь месяцев все случилось иначе.
1 декабря 1991 года в Украине проводился еще один референдум с вопросом: «Подтверждаете ли Вы Акт провозглашения независимости Украины?». Наши соотечественники с энтузиазмом приняли участие в референдуме. На участки пришло 84,18%, а из принявших участие в голосовании положительный ответ дали - 90,32%, что составило 76,03% граждан страны, имеющих право голоса. Наибольший процент (98,67%) зафиксирован в Тернопольской области, но и на Днепропетровщине показатель более чем убедительный: 90,66%.
Но на самом деле такой результат во многом обусловлен формулировкой. Прямой вопрос «Вы за выход Украинской ССР из состава Союза ССР?» подменен вопросом об одобрении или неодобрении Акта провозглашения независимости Украины. Нечеткость темы референдума, антикоммунистическая, антисоветская и антисоюзная истерия и вакханалия, развязанная после известных событий ГКЧП в августе 1991 года, антиконституционный запрет деятельности КПСС-КПУ, монополия государства на средства массовой информации, перешедшая в руки «национально-демократических» сил, коренным образом повлияли на общественно-политическую ситуацию в Украине.
Но это только часть истины. 19 лет назад большинство из нас действительно не жаждали окончательно распрощаться со страной советов, но были уверены, что экономическая автономность поможет нашей стране «догнать и перегнать» не только Россию, но и Америку.
Правда, случилось все иначе, и уже через несколько месяцев мы ощутили все прелести самостоятельного политического плавания. Из магазинов исчезли мыло и спички, а введенные в 1992-м купоно-карбованцы за три последующих года обесценились в 762(!) раза. Впрочем, это уже совсем другая история.
http://dv-gazeta.info/politic/kak-nas-obmanuli.htmlС ВАС – СЕМЬ ШКУР!
Михаил Павленко, «Главное», 01.12.2010, Харьковская обл.
...или Почему рабы живут мало, но трудно.Спору нет, рейтинги – штука сомнительная, особенно, если их составители имеют какой-либо посторонний интерес или же просто не вполне профессиональны. Но если автором рейтинга является солидная контора, то трудно удержаться от соблазна и заглянуть в строки ну хоть одним глазком. Недавно Всемирный банк с помощью фирмы «Эплтон Майер» составил рейтинг (Paying Taxes 2010), который характеризует системы налогообложения разных стран. Глянули глазком. Как и предполагалось, для нас там нет ничего утешительного. Украина снова плетется в хвосте.
Чтобы «не тянуть кота за хвост», сразу скажем, что нашим предпринимателям приходится платить 147 налогов и сборов и тратить на это более 736 часов. Именно эти показатели повлияли на то, что в рейтинге налоговых систем Украина занимает 181 место из 183. Хуже дела обстоят только в Венесуэле и Беларуси. Там 176 и 183 вида налогов соответственно. Для сравнения, в Чили 45 налогов, и ничего – люди обходятся. А в Мексике их вообще 7 штук.
Верю – не верю
Разумеется, парой показателей все не ограничивается. Как говорят, беда не приходит одна. Специалисты уверены, что дисбаланс налоговой системы создает неравномерные налоговые нагрузки и приводит к росту теневой экономики, уклонению от налогообложения, уменьшению налоговых поступлений. Особенно остро неравномерности проявились с началом кризиса.
В итоге, как показывают результаты опросов, более 80% компаний констатируют ухудшение ситуации в нашем несовершенном налогообложении. Более 90% опрошенных сетуют (уж не один десяток лет!) на нестабильность налогового законодательства, отсутствие прозрачных и стабильных правил игры, сырые законы, изобилующие заботливо приготовленными «лазейками для своих». Почти 90% предпринимателей хотели бы нормальных отношений с налоговиками, но лишь 3% верят, что в этом плане что-нибудь изменится в ближайшие годы.
Резюме таково. Все знают о недостатках. Все поголовно видят, что именно нужно сделать, дабы система налогообложения осовременилась и хотя бы в первом приближении соответствовала западным стандартам. При этом почти не осталось оптимистов, которые надеялись бы на реальные метаморфозы в пределах родного Отечества. Все прекрасно понимают, что наше «слабое звено», наша «элитная пробка» ничего путного не даст сделать.
Вот и аналитики из «Эплтон Майер» пришли к предсказуемому выводу: обычное повышение налогов и сборов, а также увеличение их количества, не приведет к положительному результату. Нужны кардинальные шаги – без этого нельзя подготовить «стартовую площадку» для эффективного перезапуска экономики.
Мамка, курка, яйка
Однако вернемся к нашим «баранам», то есть к рейтингам. Недаром мы изначально сомневались в их стопроцентной достоверности. И вот другая фирма с мировым именем (PwC – Прайс-вотерхаус-Куперс), которая занимается аудитом в самом широком смысле этого слова, тоже мониторила нашу несчастную налоговую систему и пришла к выводу, что место Украины под солнцем имеет номер 149. Это, конечно, не 181-я полочка от «Эплтон Майер», но тоже почти на дне.
Интересно, что PwC в своем анализе практически полностью отошла от разговорного жанра в экспертных оценках и применила сугубо статистические методы – просто выложила сравнительные итоговые таблицы по странам, и все. Такой метод хорош тем, что снижает субъективность.
Например, в соответствии с новым Налоговым кодексом, общая налоговая нагрузка на украинские предприятия составит 57% дохода, что выше, чем во всех остальных европейских государствах, кроме Франции. Для сравнения: в России налоги составляют 48% дохода, в Германии – 45%, в Польше – 43%, в Великобритании – 36%. Украинский показатель можно сравнить и с неевропейскими странами: США – 46%, Канада – 44%, Казахстан – 36%, а Грузия – вообще 15%.
Спрашивается, за какие тяжкие грехи выпало нам такое налоговое наказание? Ладно бы еще мы были неописуемо, сказочно богаты – тогда, чего уж там, не жаль и поделиться. Но драть семь шкур с нищеты, с голи перекатной, с граждан страны, где минимальная зарплата и пенсия ниже официального прожиточного минимума (не говоря уже о реальном) – это, знаете ли, откровенный грабеж. Как-то уж слишком по-оккупационному.
Вас ждут на галерах
Продолжая листать таблицы, заметим, что 20-процентная ставка НДС практически нигде не встречается. Больший налог на добавленную стоимость только у наших соседей – в Польше. Все остальные страны не дотягивают до высокой планки, установленной нами: Великобритания – 17,5%, США – 16%, Казахстан – 12%, Канада – 5%.
Сравнивая цифры международной статистики, все больше убеждаешься – зря все-таки нас упрекают в том, что мы буквально от всех отстаем. Это наглое вранье! Там, где не надо – мы всегда среди лидеров. Не верите? Добавьте к НДСу темпы роста заболеваемости СПИД; ДТП и смертность на дорогах; скорость сокращения населения; «низколетящий» ВВП на душу населения и т. д., и т. п.
Вы думаете, избранные лидеры нации всерьез заинтересованы в том, чтобы улучшить нашу жизнь? Нет, ясно, что ни я, ни вы в этот тезис не верим. Просто вы не верите в лидеров, опираясь на свой жизненный опыт. А я не верю в то же самое, глядя сейчас в таблицы. Но результат почему-то выходит одинаковый.
Дело в том, что налоговая нагрузка на наш с вами фонд оплаты труда составляет 43%. Для сравнения, в России на ФОТ так не давят – там 32%, в Канаде – 12,5%, в США и Казахстане – 9,6%. О чем это говорит? Да о том, что отечественные «верхи» не хотят, чтобы нам с вами платили, – они финансово наказывают, штрафуют наших работодателей. Обирая работодателя по-взрослому за то, что он платит зарплату, «верхи» как бы укоряют: «Ты что, с ума сошел – платить рабам?!»
Одно непонятно – откуда при такой первобытной украинской элите возьмется работающая национальная экономика? Ну, предположим, изготовят они на своих заводах «много товаров хороших и разных», но – скажите на милость – кто и на какие шиши произведенные товары покупать-то будет? Америка с Европой или Япония с Китаем?
Китайцы, но вчера
Эти избранные нами ребята гробят все и давят всех. Затачивая под свои сию¬минутные интересы новый Налоговый кодекс, они, как видно, рассчитывают на быстрый навар, на легкую наживу, но не более того. О перспективах этой страны, о наших с вами перспективах они думают не больше, чем техасские разбойники, грабители почтовых поездов двести лет назад. Они создают идеальные условия, чтобы хапнуть было удобно, а вот работать, производить, налаживать структуру, производственные связи – нет.
Во всем мире малый и средний бизнес вплетен в крупный бизнес настолько, что одному без другого просто не выжить. И только у нас в стране власть к предпринимателю относится так, как в Китае времен «Большого скачка» относились к воробьям. По историческому постановлению политбюро там решено было считать воробьев губителями посевов. Поэтому с воробьями активно боролись. Их уничтожали и за убитое поголовье платили премию.
А когда китайцы совсем уж было победили воробьев, вдруг выяснилось, что главный враг посевов выглядит иначе – это насекомые. Посему, в соответствии с другим постановлением политбюро, поголовье воробьев срочно стали восстанавливать. В общем, еле спаслись – и воробьи, и китайцы.
Знаете, трудно понять, действительно ли наша современная партийная элита более продвинута, чем китайская парт¬элита 60-летней давности. Конечно, хотелось бы сразу инстинктивно признать, «що українці – найкращі», но врать не хочется даже ради скорости. Тем более, что бередят-ранят душу бессмысленные газово-севастопольские договоренности, прошедшие под лозунгом «ни в какие ворота»; никак не сокращаются позорные долги по зарплате (лозунг «под лежачий камень»); всеми правдами и неправдами протаскивается узконаправленный Налоговый кодекс (лозунг «взорви страну народным гневом»); свершились самые честные и прозрачные выборы (лозунг «не смешите меня, я сейчас лопну»)...
Знаете, на этом фоне дальневосточная партийная недоработка, эдакое научно-производственное недоразумение, которое случилось у миллиарда китайцев с десятью миллиардами воробьев, – кажется сущим пустячком.
http://glavnoe.ua/articles/a4387ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
ВІДСЬОГОДНІ ЛІКИ ПРОДАВАТИМУТЬ ТІЛЬКИ ЗА РЕЦЕПТАМИ?..
Надія Діденко, «Вечірня Полтава», 01.12.2010
«Українців відучуватимуть займатися самолікуванням, а медиків змусять пригадати латинь».Із 1 грудня Міністерство охорони здоров’я України хоче примусити лікарів — призначати, фармацевтів — продавати, а співгромадян купувати ліки винятково за рецептами. Таких препаратів, згідно зі змінами до наказу № 360 від 19 липня 2005 року, буде 70%. До того ж, лікарів зобов’язують у рецептах вказувати латинською мовою діючу речовину, а не писати торгову назву препарату.
Як прокоментував столичній пресі нововведення міністр охорони здоров’я України Зиновій Митник, таким чином українців відучуватимуть займатися самолікуванням, а медиків змусять пригадати латинь. Рецепти на ліки мають виписуватися у двох екземплярах. Як пояснюють чиновники, рецепт стане своєрідним юридичним документом, із яким легше буде доводити медичні помилки.
Знайомі лікарі, до яких зверталася за коментарями такого рішення чиновників від медицини, офіційно коментувати нововведення відмовилися. Лише перепитали: «А хіба зміни не відмінили?». А в неофіційній розмові розводили руками й називали рішення абсурдним. Не тому, що проблеми самолікування в Україні не існує, а тому, що діють наші чиновники за принципом «хотіли як краще, а вийшло, як завжди». Адже лікарняні заклади до цих нововведень не готові, в більшості лікарень навіть бланків для рецептів немає. «Мені б дуже хотілося, аби той мудрагель, який усе це вигадав, посидів хоча б один день у мене на прийомі, — прокоментував знайомий терапевт. — Кожного дня — черги. Тим більше зараз, коли пішла хвиля сезонних захворювань на ГРВІ та грип. А якщо сюди почнуть приходити ще й хронічні хворі, яким потрібно буде просто поновити рецепт для аптеки, чи бабця, якій не продаватимуть знеболювальне без рецепта або антибіотики, лікувати хворих буде ніколи!»
Натомість фармацевти зміни до наказу коментують охочіше. Як зауважив керівник однієї з аптечних мереж Полтави Сергій Гершкович, це лише проект наказу. І до його появи фармацевти відпускали ліки як без рецептів, так і за рецептами. Робитимуть це й зараз. Просто список ліків, які відпускатимуться за рецептами, дещо розширено. Йдеться насамперед про готовність лікарів до такої форми обслуговування пацієнтів.
— Я спілкувався з керівниками медичних закладів міста. У них немає чіткого розуміння, як проводити цю роботу. Закон не забезпечений суто технічно, не підготовлена база для його впровадження, — говорить директор ТОВ ЮНСОН, депутат Полтавської міської ради, заслужений працівник охорони здоров’я України Сергій Гершкович. — І неозброєним оком видно — цей наказ відірваний від життя, прийнятий без урахування існуючих реалій: медичні заклади не готові до цих нововведень. По-перше, лікарні не забезпечені самими бланками рецептів. По-друге, згідно з наказом, корінець рецептурного бланку повинен залишатися в амбулаторній картці, щоб можна було проконтролювати лікаря — що він виписав, коли виписав, тощо. Але майже у всіх лікарняних закладах не передбачено зберігання амбулаторних карток — вони знаходяться на руках у хворого. Про який контроль ми можемо говорити, якщо це власність хворого, і він може цей корінець вирвати, заховати чи елементарно загубити?
— А як вам той факт, що тепер у рецептурному бланку потрібно писати латинською мовою назву не самого препарату, а діючої речовини, що входить до його складу?
— Це плюс. Адже раніше хворі сліпо довіряли лікареві, а той виписував конкретні ліки. Якщо наказ вступить у дію, хворий матиме змогу обирати, які ліки і якого виробника придбати. Вибрати їх зможе за допомогою фармацевта з великої кількості наявних лікарських засобів, які за своїм хімічним складом та фармакологічною дією ті ж самі, але мають різні торгові назви і виробників, а тому різняться у ціні інколи в десятки разів. Але чи готові самі медики виписувати рецепти латинською мовою? Бо якщо лікарі 10—20 років писали торгові назви, то 1 грудня вони повинні згадати латину, яку вивчали 30 років тому в інституті. Думаю, що цього не буде. Інакше лікарі почнуть виписувати лише ті препарати, які зможуть згадати.
Незрозуміло, і які будуть санкції за порушення постанови як медиками, так і фармацевтами. І хто відповідатиме в тому випадку, коли через формальні невідповідності рецепта вимогам щодо його оформлення лікарський засіб не буде відпущений? Фармацевтам доведеться балансувати між законом і елементарною життєвою логікою. Коли прийде до аптеки хвора людина з проханням відпустити той чи інший медикамент — без рецепта чи з неналежним чином оформленим приписом — що має робити фармацевт? Відпускати, порушуючи постанову, але рятуючи життя, чи суворо дотримуватися букви закону й піддавати небезпеці здоров’я чи навіть життя людини.
Щоб перейти до цього наказу, потрібно зробити чимало попередніх кроків. І першим мав би за логікою з’явитися наказ, який би зобов’язував лікарів виписувати рецепти на рецептурні форми ліків. І цей наказ потрібно апробувати протягом певного часу, контролювати його виконання, відшліфувати сам механізм. Адже значно збільшиться кількість звернень до лікарів. Є хронічні хворі, котрі приймають ліки, що відносяться до рецептурних форм. І коли такі пацієнти самостійно приймали рішення про продовження лікування, можливо, чинили неправильно, проте й не приходили раз на три чи чотири дні на прийом до лікаря, щоб поновити рецепт. А його потрібно поновлювати.
Прийняття цього наказу нелогічне і, як на мене, не на часі. Звісно, потрібно систематизувати відпуск лікарських засобів, бо це неправильно, коли в аптеку може прийти будь-хто і придбати ліки, що можуть зашкодити здоров’ю. Але, ще раз наголошую, запровадженню таких заходів мала б передувати технічна підготовка усієї галузі охорони здоров’я — забезпечення бланками медичних закладів, перепідготовка самих лікарів, розробка «розумної» схеми виписування рецептів, щоб не створювати в і без того заповнених лікарнях додаткових черг.
Коли верстався номер, ми спробували отримати коментарі у прес-службі Міністерства охорони здоров’я напередодні введення в дію змін до наказу № 360. Проте спроба зробити це за вказаними на офіційному сайті міністерства телефонами виявилася безнадійною: на тому кінці або ніхто не брав слухавку, або «смикався» факс. Тому подаємо офіційну заяву прес-служби МОЗ від 24 листопада цього року, вміщену на сайті міністерства. У ній, зокрема, йдеться:
«МОЗ України наголошує: Безрецептурні ліки громадяни, як і раніше, можуть купувати в аптеках без рецепта. Зміни відпуску ліків будуть стосуватись лише лікарів і фармацевтів та будуть введені з метою посилення контролю за виписуванням та відпуском рецептурних лікарських засобів.
Саме з цієї причини МОЗ України розробило проект наказу «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 19.07.2005 року № 360» (http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20101020_p.html), яким передбачено зміни в оформленні рецептурного бланку винятково на рецептурні лікарські засоби. Безрецептурні медикаментозні препарати громадяни, як і раніше, зможуть купувати в аптечних мережах без лікарської виписки.
Рецепти виписуватимуться хворому за наявності відповідних показів з обов’язковим зберіганням верхньої частини виписаного рецепта, до лінії відриву, та записом про призначення лікарських засобів чи виробів медичного призначення в медичній документації (історія хвороби, медична карта амбулаторного чи стаціонарного хворого).
Рецепти виписуються у 2 примірниках. Перший примірник — для пред’явлення в аптеці або аптечному пункті, другий примірник (з позначкою «для хворого») залишається хворому. Рецепти залишаються і зберігаються в аптеках та аптечних пунктах.
У разі відпуску меншої, ніж виписано в рецепті, кількості лікарського засобу ставиться штамп «Відпущено» і робиться відмітка про кількість відпущеного лікарського засобу та рецепт повертається хворому, з одночасним оформленням сигнатури на відпущені лікарські засоби із зазначенням всієї інформації, вказаної в рецепті, яка залишається і зберігається в аптеках та аптечних пунктах. За такими рецептами ліки відпускаються до досягнення кількості, призначеної лікарем.
Рецепти (ф-1) та сигнатури на рецептурні лікарські засоби зберігаються в аптеках та аптечних пунктах протягом одного кварталу (не враховуючи поточного кварталу).
Пацієнт зможе отримати призначені йому медичним працівником лікарські засоби при пред’явленні рецепта в аптеці або аптечному пункті.
Відпуск рецептурних лікарських засобів із аптечних кіосків заборонений.
У разі відсутності в аптеці лікарського засобу, виписаного лікарем, пацієнту, за його згодою, може бути запропоновано лікарський засіб за іншою торговельною назвою, але з такою ж діючою речовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та дозуванням, як і лікарський засіб, виписаний у рецепті. Зазначена норма не поширюється на лікарські засоби, які відпускаються безоплатно і на пільгових умовах, та ті, що підлягають предметно-кількісному обліку».
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2010/12/1/53143540/ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
СОЛОНІ СЛЬОЗИ ЛИМАНІВ
Микола Мацкул, «Одеські вісті», 02.12.2010
Природа обдарувала Одеську область таким багатством, як водойми.Серед них Тузлівська група лиманів, Шаболатський, Дністровський, Хаджибейський, Куяльницький, Дофінівський, Тилігульський лимани та низка дрібніших. Саме вони, становлячи головну частину водного фонду регіону, найвразлитвіші до антропогенного впливу.
Понад 40 років фахівцями управління «Західно-Чорноморська держрибоохорона» разом зі вченими Одеського Центру ПівденьНІРО провадиться систематичний моніторинг як цих водойм, так і північно-західної частини Чорного моря, річок Дністер і Дунай, Придунайських лиманів. Результати досліджень переконливо показують: за останні 20 років екологічний стан рік за роком погіршується.
Якщо раніше на Тузлівській групі лиманів було 5 каналів, які поєднують його з морем, на Шаболатському – 2, Тилігульському – 1, то нині через різке подорожчання енергоносіїв вони практично припинили роботу. У найкращому разі їх відкривають на невеличкий проміжок часу, переважно для відновлення відповідного рівня води з морем і заходження молодої риби для нагулу в весняний період, а також облову товарної риби восени. При цьому компенсація втрат води в них, зокрема через випарювання, за рахунок морської призводить до поступового підвищення їх солоності.
Так, якщо в Тилігульському лимані на початку 90-х років минулого століття солоність води становила 6 – 10 відсотків, і в ньому жили прісноводні види риб (карась, тараня, судак), то нині його солоність піднялася до 22 – 27 відсотків. Тобто на порядок вище, ніж у морі. Аналогічна ситуація складається на Шаболатському лимані та Тузлівській групі лиманів. Крім того, в літній період у водоймах відбувається різке зниження вмісту кисню. Усе це призводить до вимирання іхтіофауни.
Дещо інша ситуація склалася в Дністровському лимані. Існування тут морського порту вик¬ликає потребу щорічного провадження дно¬поглиблювальних робіт у Цареградському гирлі, що призводить до різких змін солоності води в нижній та середній частині його від 0 до 14-15 відсотків. По черзі гинуть представники прісноводних і морських видів гідробіонтів. Це істотно позначається на загальних запасах як риби, так і раків у лимані.
Триває осолонення Хаджибейського лиману. Для заповнення Куяльницького лиману, за підрахунками вчених, потрібно близько 200 млн куб.м води.
Однак розв’язати проблему цих лиманів можна. Так, повне скидання прісної води із КНС-25 до Хаджибейського лиману (річний обсяг 100 – 120 млн куб.м) дасть змогу знизити солоність води в лимані до 2-3 відсотків. А перекидання її надлишків до Куяльницького призведе до його заповнення через 3-4 роки. З наступним перекиданням не більше ніж 25 – 30 млн куб.м води в рік – на втрати її від випару. Але це можливо лише за будівництва у верхів’ї Хаджибейського лиману насосної станції. Тому, на наш погляд, спорудження глибоководного відвідного трубопроводу скидних вод з водостанції «Північна» є передчасним. В будь-якому разі, до наповнення Куяльницького лиману водами Хаджибейського.
І ще про одну проблему, яка турбує широку громадськість. На засіданні Міжвідомчої комісії при Кабінеті Міністрів України фахівці управління «Західно-Чорноморська держрибоохорона» і Держкомрибгоспу України заявили: жодної екологічної проблеми на озері Сасик немає. Склад води озера нічим не відрізняється від такого в інших Придунайських водоймах. А її рівень не вищий за рівень моря. Щорічне ж «цвітіння» води характерне для всіх внутрішніх водойм області, серед них і для північно-західної частини Чорного моря.
Що ж стосується заморних явищ, як індикатора екологічно несприятливої обстановки, то вони характерні саме для морських лиманів. Тому для підтримання стабільного екологічного стану на Сасику не потрібні жодні фінансові витрати, бо водообмін у ньому здійснюється шляхом самопливного запуску прісної води з річки через канал Дунай – Сасик, а скидання в море – через шлюз-регулятор. Витрати ж на підтримку каналу в робочому стані та обслуговування рибозахисних обладнань можуть взяти на себе рибодобувні підприємства.
З урахуванням же того, що в Татарбунарському районі розташовані два великі водні об’єкти: морська водойма – Тузлівська група лиманів і опріснений Сасик, то доцільно було б провести порівняння всіх екологічних, рибогосподарських, соціальних та інших проблем, пов’язаних із ними. І виявиться, що вони навряд чи істотно відрізняються.
Навпаки, я впевнений, що екологічні та рибогосподарські проблеми Тузлівських морських лиманів, як і інших морських лиманів північно-західного Причорномор’я серйозніші, ніж на Сасику. Раздамбування озера призведе не до відродження, а до деградації й навіть загибелі.
Слід розробити обласну Програму відродження морських лиманів. Бо саме вони деградують і вимагають державної підтримки. Сподіваюся, що такого висновку дійдуть і члени Міжвідомчої комісії при Кабінеті Міністрів України.
Автор - провідний іхтіолог ДБУ «Західно-Чорноморська держрибоохорона».
http://izvestiya.odessa.gov.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=20366
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 2 грудня 2010 року включно. * * *
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.