|
Випуск 67, 1 жовтня 2010 р. |
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ПРЕЗИДЕНТ ПРИСОЕДИНИЛСЯ К ПРОЦЕССУРЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Максим Стрелецкий, "Жизнь", 30.09.2010, Донецкая обл.
С рабочим визитом Донецк посетил Президент Украины Виктор Янукович.РЕФОРМАМИ ПО УКРАЇНІ
Юлія Сокирка, "Поступ", 30.09.2010, Львівська обл.
Початок осені в Україні ознаменувався активним стартом реформ, або принаймні їх ілюзією.
ЗА ДВОСТОРОННІЙ РУХСИТУАЦІЯ В КРИМУ
"Галичина", 30.09.2010, Івано-Франківська обл.
Анатолій Близнюк: Я б хотів, щоб галичани нас не лише чули, а й дослухалися. Так само, як і ми - щодо галичан.САМИ СЕБЕ ДЕПУТАТЫ
Юлия Тесленко, "Газета по-харьковски", 29.09.2010
Райсоветы доживают последние недели. "Газета…" разбиралась, что изменится в жизни харьковчан после 31 октября.
ВАСИЛИЙ ДЖАРТЫ: ПОСТРОИТЬ НОВЫЙ КРЫМ МЫ ДОЛЖНЫ САМИПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Елена Манина, "Крымская правда", 29.09.2009
Председатель Совета министров Крыма об экономической и политической ситуации в автономии.
С ИЗБИРАТЕЛЯМИ ДОГОВОРЯТСЯОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Николай Филиппов, "Крымская правда", 29.09.2009
Конференция Крымской республиканской организации Партии регионов одобрила избирательную платформу "Сделаем Крым жемчужиной Украины".
СТАТУСУ РЕГИОНАЛЬНЫХ ЯЗЫКОВ ПОСВЯЩАЮТСЯЕКОНОМІКА
"Вечерняя Одесса", 30.09.2010
Участники общественных слушаний по правам региональных языков подготовили обращение в Верховную Раду Украины с просьбой принять закон о языках в Украине.ЧЕРКАЩАНИ ПРОТИ ЗАКРИТТЯ СЕКОНД-ХЕНДІВ
Ксенія Шапошник, "Вечірні Черкаси", 29.09.2010
Магазини вживаного одягу хочуть закрити з 1 січня наступного року.
БАЗАР ПОЇХАВТОЧКА ЗОРУ
Тетяна Бойко, "Вечірні Черкаси", 29.09.2010
Черкаські підприємці минулого тижня пікетували Верховну Раду.НА ПУТИ ПАРОМНЫХ ПЕРЕВОЗОК ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНЫЙ ШЛАГБАУМ?
Олег Суслов, "Вечерняя Одесса", 30.09.2010
«Возмутителем спокойствия стала «Укрзалiзниця». Ряд ее предложений преследовали цель не оптимизировать работу паромов, не повысить эффективность их эксплуатации, а…»ОТРУЄНА ЗЕМЛЯ
Ігор Лазоришин, "Галичина", 30.09.2010, Івано-Франківська обл.
Калущина спалюватиме гексахлорбензол в Англії.СОБСТВЕННИКИ НЕ ХОТЯТ, А РАБОТНИКИ НЕ МОГУТ?
Олег Павлов, "Вестник Кривбасса", 29.09.2010, Днепропетровская обл.
Конфликт интересов между собственником, стремящимся к высоким прибылям, и трудовым коллективом, желающим высокой зарплаты, пока остается не решенным.БУДЕТ СЛАЩЕ!
Елена Никитина, "Украина - Центр", 29.09.2010, Кировоградская обл.
Еще недавно на территории Кировоградской области в полную силу работало 11 сахарных заводов. Сегодня - только два: александрийский и капитановский.ЕКОНОМІЧНА КРИЗА СКРЕСЛА?
Жанна Попович, "Номер один", 29.09.2010, Тернопільська обл.
Ховаючи голови в пісок, національну економіку не врятуєш, упевнені науковці.
БОЛЬШОЕ ПОРАЖЕНИЕ И МАЛЕНЬКАЯ ПОБЕДАРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Леонид Заславский, "Юг", 30.09.2010, Одесская обл.
«Обществу настойчиво навязывают привычную, укорененную в славянском сознании сказку о добром царе и злых царедворцах.»ЗА РЕФОРМЫ ЗАПЛАТИТ СРЕДНИЙ КЛАСС, ИЛИ ВОПРОСЫ БЕЗ ОТВЕТОВ
Евгений Колесниченко, Игорь Корытнюк, "Вечерняя Одесса", 30.09.2010
Зритель, увлечённый потоком слов, льющимся с экранов телевизоров, не утруждает себя вопросами, которые, при здравом размышлении, кажутся очевидными.ВЫБОРЫ В ХАРЬКОВЕ: ЧТО ГОВОРЯТ ПОЛИТОЛОГИ
Влад Руденко, "Вечерний Харьков", 29.09.2010
29 сентября в Украине началась регистрация кандидатов в мэры, а через месяц харьковчанам предстоит сделать свой выбор в пользу одного из претендентов.
ЧОМУ ДОРОЖЧАЮТЬ ГРЕЧКА ТА МОЛОКО, СКІЛЬКИ КОШТУВАТИМЕ ОЛІЯ, І ЧОМУ ЗАКІНЧИЛОСЯ СОЛОДКЕ ЖИТТЯ… КОМУНАЛЬНИКІВ?ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
Надія Діденко, "Вечірня Полтава", 29.09.2010
Коментар голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Володимира Оніщенка.
ЄДИНЕ ЗОЛОТОВИДОБУВНЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНИ ЗАХОПИЛИ РЕЙДЕРИ
"Rionews", 29.09.2010, Закарпатська обл.
Доля єдиного золотовидобувного підприємства України, ТОВ "Закарпатполіметали", залежить від рішення Львівського апеляційного господарського суду.ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ПРЕЗИДЕНТ ПРИСОЕДИНИЛСЯ К ПРОЦЕССУ
Максим Стрелецкий, "Жизнь", 30.09.2010, Донецкая обл.
С рабочим визитом Донецк посетил Президент Украины Виктор Янукович.Основной целью поездки главы государства было участие в открытии III Международного инвестиционного саммита Donbass Investment Destination.
Одновременное присутствие на ограниченном пространстве центра города президентской делегации, включавшей членов Кабмина и народных депутатов, а также зарубежных экспертов и гостей саммита, не говоря уже о представителях отечественного бизнеса и власти, стало серьезным испытанием не только для организаторов саммита, но и для жителей Донецка.
К столь значимому событию город готовился заранее. Госавтоинспекция через средства массовой информации известила автомобилистов, на каких улицах Донецка 29 сентября в первой половине дня лучше не появляться. Работу коммунальных служб частично взял на себя ливень, обрушившийся на Донецк вечером накануне высокого визита и освеживший городские улицы. Правда, местами утром это создало определенные неудобства. Например, выезд в центр по мосту на проспекте Ильича оказался почти заблокирован кучей песка, пыли и мусора, который снесло вниз от площади Ленина. С этим завалом вынуждены были разбираться работники коммунальных служб под колесами автомобилей, в то время как их коллеги тщетно старались отполировать до блеска завешанный плакатами звезд эстрады металлический забор вокруг гостиницы "Шахтер", находящейся в непосредственной близости от "Эксподонбасса", куда как раз начали съезжаться участники саммита. Еще один курьез, связанный с визитом президента, произошел на трамвайном маршруте №1, где в связи с намерением главы государства посетить Донецкую академию управления, для посадки-высадки пассажиров закрыли остановку "Академическая" и вагоны через нее следовали транзитом. Однако в программе визита произошли изменения и встречу Виктора Януковича со студентами и профессорско-преподавательским составом отменили, но ТТУ об этом известили с опозданием.
Участники мероприятия с утра получили возможность некоторое время подышать свежим воздухом на территории выставочного комплекса, поскольку начало регистрации, объявленное на 8.30, затянулось. В результате более чем получасовой заминки всех собравшихся пришлось запускать в здание выставочного центра партиями. Позвенев под рамками металлоискателей (неизменного атрибута визита высших должностных лиц государства) участники саммита наконец получили возможность пройти в зал. Главная сцена была оформлена в лучших европейских традициях. Вместо привычного с советских времен президиума для главных спикеров поставили кресла, по центру разместили президентский штандарт. Зал был оформлен в фирменные цвета и символику ежегодных донецких саммитов, а паузу перед началом заполняла классическая музыка в живом исполнении.
В связи с коррективами в президентской программе пребывания сценарий начала саммита также изменили. Сначала гостей мероприятия приветствовали председатель Донецкой областной государственной администрации Анатолий Близнюк и глава областного совета Андрей Шишацкий. Губернатор области отметил, что Донецкий регион не живет от саммита до саммита, поскольку такая стратегия непродуктивна. "В этом году мы провели серию мероприятий, посвященных инновациям в тех сферах жизни области и отраслях экономики, которые необходимо активно развивать. Саммит же, как показывает опыт, является не только местом свободного диалога инвесторов и бизнеса, но и уникальной обучающей площадкой, где мы все, включая и органы власти, получаем возможность познакомиться с лучшими мировыми практиками, перенять этот опыт для нашей повседневной работы", - отметил он. Андрей Шишацкий акцентировал внимание на том, что международные экономические саммиты в Донецке за три года успели стать своего рода визитной карточкой региона. Кроме того, на них широкий круг экспертов постоянно рассматривает актуальные проблемы развития. "Темой нынешнего саммита стало государственно-частное партнерство. Как показывает опыт других стран, такой формат сотрудничества является основой динамичного развития территорий, стимулирования экономики и решения ряда важнейших социальных задач. У нас в стране только недавно был принят соответствующий закон, президент со своей стороны высказывает большую заинтересованность в развитии такого партнерства, поэтому саммит будет весьма полезен как для региона, так и для Украины", - считает председатель Донецкого областного совета.
После приветствий руководители области отправились встречать президента, предоставив участникам мероприятия возможность ознакомиться с принципами государственно-частного партнерства и взглядами инвесторов в рамках первых двух докладов. Виктор Янукович, прибыв в Донецк, прежде всего ознакомился с ходом строительства новой взлетно-посадочной полосы и терминала аэровокзального комплекса и лишь затем отправился на саммит.
Приветствовав участников, глава государства сказал: "Я хочу послушать инициативы людей. Послушать, как вы думаете объединять усилия бизнеса и власти, повышать социальную ответственность перед обществом. Я готов быть участником этого процесса вместе с вами". Виктор Янукович в очередной раз напомнил, что Украине нужны эффективные реформы, в частности, развитие инвестиционной составляющей национальной экономки. "Украина за 19 лет независимости устала от бесконечной политической борьбы", - сказал он. По его словам, все позитивные сдвиги происходили в стране "не благодаря высокой организации работы власти и государственного менеджмента, а скорее вопреки". "Сегодня впервые за годы независимости у нас в стране сложились стабильные условия", - подытожил он. Стоит отметить, что участие президента в саммите не было чисто протокольным. Он с интересом слушал выступления ведущих экспертов, активно участвовал в дискуссии, с целью выяснить, какие инструменты, по мнению зарубежных экспертов, могут позволить отечественным предприятиям наиболее успешно реализовать свой потенциал по привлечению инвестиций в экономику на международных рынках.
В заключение Виктор Янукович ознакомился с выставкой "Энергоэффективность", открывшейся вчера в Донецке, и ответил на вопросы журналиста "Жизни".
Из первых уст
"Мы в начале того пути, который уже принес успех другим странам"
- Виктор Федорович, какие решения сейчас необходимо принять на государственном уровне, чтобы привлечь инвестиции в Украину и ускорить развитие государственно-частного партнерства?
- Украина пока находится только в начале этого пути. Первый закон, который создает условия для развития государственно-частного партнерства, уже принят и вступит в силу в середине октября. Необходимо четко понимать, что многие государства давно прошли по этому пути и то, что мы сегодня только открываем для себя, для них давно является привычным способом решения проблем и достижения результатов в развитии экономики, планировании жизни страны и общества. Но главное, что мы наконец пошли по этому пути. И форум, который проходит в Донецке, чрезвычайно полезен для нас, поскольку дает возможность ускорить наше движение, от которого выиграет в первую очередь общество. Для этого мы работаем над антикоррупционным законодательством, упрощаем разрешительную систему, делаем более доступными услуги и более комфортными условия ведения бизнеса. Все эти реформы нам необходимы.
- Через месяц в Украине состоятся выборы в местные органы власти. Однако уже сейчас звучат заявления, что они будут недемократичными. Есть, на ваш взгляд, основания для подобных заявлений и возможен ли диалог между политическими силами, чтобы наши разногласия не выносились на международный уровень, вредя тем самым имиджу государства и инвестиционному климату?
- В Украине, как и в любой другой стране, есть свои сложности в избирательном процессе. Но отличительной чертой нашей страны является тот факт, что минувшие пять лет крайне заполитизировали эти процессы. Нужно понимать, что политические силы, которые строят свою работу на обмане, не имеют будущего. Со своей стороны, я как президент, в очередной раз обращаю внимание всех, на ком лежит ответственность за проведение выборов, что главная задача - сделать все, чтобы они прошли честно и открыто. Это первые выборы в Украине для меня как президента страны. И я больше чем кто-либо другой заинтересован в том, чтобы они были демократичными.
- Конституционный суд сейчас рассматривает вопрос об отмене политической реформы 2004 года. В случае если суд примет решение об ее отмене, каким будут ваши последующие шаги?
- Если будет решение суда, окончательный вердикт, то оно не может быть не выполнено. Я как президент, как гарант Конституции, буду всегда этого придерживаться. Другого варианта в правовом государстве не может быть. Нам необходимо наконец построить в Украине жизнь таким образом, чтобы законы выполнялись, а верховенство права всегда главенствовало над любыми политическими эмоциями.
http://lifedon.com.ua/nportal/news/4788РЕФОРМАМИ ПО УКРАЇНІ
Юлія Сокирка, "Поступ", 30.09.2010, Львівська обл.
Початок осені в Україні ознаменувався активним стартом реформ, або принаймні їх ілюзією.Зазвичай про реформи в Україні говорять або напередодні виборів, або ж під час чергової кризи. Вочевидь поєднання саме цих двох факторів заставило Миколу Азарова заговорити про податкову, адміністративну та антиалкогольну кампанії. Як на мене, це нагадує часи "відлиги" в Радянському Cоюзі, коли Горбачов оголосив війну алкоголю, на прилавках магазинів почали з'являтися дефіцитні продукти, зате зникли гроші в гаманцях пересічних громадян.
Мільйони українців на власній шкірі відчули ефект дежав'ю - одна продуктова криза плавно переростає в іншу, ціни зростають в геометричній прогресії, а влада радісно звітує про "покращення вашого життя вже сьогодні". Українці скоро мабуть жахатимуть від одного слова "реформа", адже для них воно асоціюється зі змінами, і далеко не завжди на краще. Яскравий приклад цьому - проект нового Податкового кодексу, який звільняє від податкового тягаря окремі галузі та водночас позбавляє роботи чималу кількість платників єдиного податку - чи не основного годувальника бюджету країни.
Маючи унікальне географічне положення, володіючи багатими природними ресурсами, освіченою робочою силою Україна могла б стати локомотивом економічного зростання навіть в межах всієї Східної Європи. Натомість закостенілий та постійно зростаючий чиновницький апарат, неймовірно забюрократизована дозвільна система, мафіозно-корупційний синдикат та заплутана податкова система, неначе ракова пухлина зсередини роз'їдають нашу країну. Боротися з цим можна лише хірургічним методом, радикально позбавившись від метастаз кланово-олігархічної системи.
Чиновницьке "обрізання"
Відтак Віктор Янукович оголосив курс на скорочення чиновницького апарату, який до речі з'їдає левову частку українського бюджету. В жодній країні світу міністр не має близько десяти(!) заступників. Проте закономірно, що кожне скорочення чиновників в Україні породжує чергове їх збільшення. Важко собі навіть уявити скільки чиновників в нас буде після так званого їх "скорочення".
Так, міністр транспорту Костянтин Єфименко обіцяє найближчим часом скоротити одного зі своїх заступників. Він також нагадав, що на момент його приходу в міністерство у його попередника було 11 заступників, у той час, як на даний момент їх залишилося 7. У свою чергу міністр палива та енергетики Юрій Бойко зазначив, що також збирається скорочувати своїх заступників на доручення президента. Разом з тим, він відмовився сказати, скільки у нього зараз заступників, а також в який термін і скількох він збирається скоротити.
Алкостоп
В найближчій перспективі українці мають шанс стати найтверезішою нацією на земній кулі, принаймні такий антиалкогольний курс проголосили декілька міст України. В цих містах, серед яких і Львів, діє заборона на продаж алкоголю у нічний час ( з 22:00 до 10:00).
На думку віце-прем'єра Володимира Сівковича, це абсолютно нормальна практика, що дозволить населенню почувати себе спокійніше. На його переконання, вночі алкоголь купує, як правило, молодь, що у стані сп'яніння схильна до правопорушень.
Сівкович упевнений, що обмеження продажу алкоголю вночі буде позитивно сприйнято суспільством. "Заздалегідь злочинці горілку не купують. Ті, хто відзначають день народження - ті купують заздалегідь", - сказав він.
На тобі небоже, що державі дуже гоже
"Укртелеком" найближчим часом має шанс перейти із рук держави під крило приватного інвестора. На цей доволі лакомий шматок державної власності завжди було чимало охочих. Ідея продати "Укртелеком" відвідувала український уряд ще на початку 90-тих, проте далі спекуляцій та розмов справа так і не доходила. Сьогодні Кабмін готовий продати 92,7% акцій "Укртелекому", які знаходяться у державній власності. Чим же зумовлена така ініціатива уряду?
З однієї сторони, це намагання залатати дірки в державному бюджеті, адже лише зовнішніх боргів Україна набрала близько 40% від його обсягу. Проте насправді виручені кошти - це лише капля в морі. З іншої сторони, це прекрасний шанс продати компанію ліберальним, або наближеним до уряду структурам, і звичайно отримати за це непогану компенсацію. Попри всі проблеми державного монополіста стаціонарного телефонного зв'язку, ця кампанія володіє унікальною телекомунікаційною інфраструктурою, має близько 11 млн абонентів телефонного зв'язку та надає послуги користування Інтернетом 1 млн споживачам.
В кулуарах найбільш ймовірними покупцями "Укртелекому" називають великі російські компанії. Так, невипадково уряд почав нагальну підготовку компанії до продажу відразу після зустрічі президента Віктора Януковича з російським лідером Дмитром Медведєвим. Тоді Янукович запевнив свого колегу в тому, що вітає участь російських компаній у приватизації українських компаній, зокрема "Укртелекому". Також "Укртелеком" цікавий для SCM Рината Ахметова, який представлений на ринку мобільного зв'язку оператором life.
Замість висновків…
Таким чином Україна опинилася в круговерті чергових реформ. На жаль, реформи, які в ідеалі покликані змінити життя пересічних громадян на краще, обертаються для них черговим затягуванням паска тісніше. Дрібний і середній бізнес в Україні вже навчився не чекати допомоги від держави та вирішувати свої проблеми самотужки, і найкраще, що для них може зробити держава - це просто не втручатися.
http://postup.brama.com/usual.php?what=68898РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ЗА ДВОСТОРОННІЙ РУХ
"Галичина", 30.09.2010, Івано-Франківська обл.
Анатолій Близнюк: Я б хотів, щоб галичани нас не лише чули, а й дослухалися. Так само, як і ми - щодо галичан.Десь понад півтора року тому під час прес-туру Донеччиною молоденька працівниця прес-служби облдержадміністрації на запрошення приїжджати в Карпати сконфужено відповіла мені приблизно таке: мовляв, добре не розмовляю українською, а у вас за це б’ють... Я був дуже здивований цим «анекдотом», адже почув таке від людини, яка була, мабуть, журналістом за фахом і в будь-якому разі мала бути більш поінформованою за донецького шахтаря чи домогосподарку про мовну ситуацію в західноукраїнських областях.
Отож коли одного серпневого дня телефоном прозвучала пропозиція від головного редактора донецької обласної газети «Донеччина» Ігоря Зоца започаткувати інформаційний обмін між нашими газетами про життя Донеччини та Івано-Франківщини, я без жодних роздумів підтримав його ініціативу. Таким чином і народився наш спільний проект «Інформаційний міст: Донеччина — Івано-Франківщина». Його започатковуємо одночасно в обох обласних газетах з інтерв’ю з головами облдержадміністрацій Анатолієм Близнюком і Михайлом Вишиванюком, які зацікавлено підтримали інформаційну ініціативу наших видань, спрямовану на підвищення поінформованості жителів обох областей одні про одних, а значить, і на подолання взаємних негативних стереотипів.
Головний редактор газети «Галичина».
— Як і чим живе нині Донеччина? Що найбільше хвилює вас як керівника області? Чи вже стало нині краще жити, як обіцяла перед президентськими виборами ваша партія? — таким було перше запитання, яке газета «Галичина» адресувала голові Донецької облдержадміністрації Анатолієві Близнюку.
Анатолій Близнюк: Донеччина живе і працює у звичайному режимі. Як і в будь-якому регіоні, у нас є своя специфіка. Тому я не буду розповідати, що роблять нині шахтарі, металурги чи, скажімо, будівельники. Можна взяти статистичну звітність і подивитися, що робиться на Донеччині.
А в соціальному плані люди живуть не так, як хотілося б. І, можливо, ще не так, як говорили перед президентськими виборами. Проте люди розуміють, що вони самі створюють і свою економіку, і свій добробут. А держава створює для цього відповідні умови. Це вже точно в Донбасі розуміють.
При цьому говорити, що люди полишені на самих себе, зовсім неправильно. З огляду на тенденції розвитку — в тому числі й затяжна світова криза, наш рівень — ми в ідеології президентських реформ з кожного напряму нашої діяльності вибудовуємо стратегію: спочатку визначаємо, де перебуваємо, а потім вибудовуємо стратегію руху до того рівня розвитку, до якого хочемо прийти. При цьому намагаємося працювати на випередження. Оскільки, перебуваючи в позиції тих, що постійно когось наздоганяють, ми ніколи не вийдемо на передові рубежі. Ми повинні планувати нашу діяльність, що і робимо: будуємо плани таким чином, щоб виходити на рівень найкращих європейських стандартів, а де можемо щось поліпшити — плануємо поліпшення цих стандартів. І декларуємо це не на словах, а реалізуємо реальні проекти за кожним напрямом.
Тому я не можу сказати, що жити стало краще, що жити стало веселіше. Але те, що ми працюємо й адекватно оцінюємо ситуацію, — це сто відсотків.
Щодо обіцянок про поліпшення умов життя донеччан, то якщо говорити загалом про економічний потенціал Донбасу й економіку Донецької області, звернувшись до соціології й статистики, можна побачити, що ми справді працюємо краще. Що в нас вища заробітна плата. Так, у нас ціни вищі, ніж були. Але якщо брати для порівняння номінальну заробітну плату й рівень інфляції, то рівень інфляції менший, ніж реальне зростання заробітної плати. Отож реальна заробітна плата людей в Донецькій області стала вищою, тобто дохід кожної людини збільшився.
— Відомо, що виробнича структура Донеччини, а саме: металургія, хімія та машинобудування є визначальними галузями, а вони для західного інвестора не вважаються інвестиційно привабливими. Область не має жодного з трьох перспективних світових напрямів для інвестування, а саме — біотехнології, інформаційних технологій та технологій створення нових матеріалів. На чому збираєтесь будувати свою інвестиційну політику? Чим може допомогти III Міжнародний інвестиційний саміт DID 29—30 вересня у Донецьку, одним із організаторів якого є й Донецька облдержадміністрація?
— Я не заперечую проти такої постановки питання, але відразу хочу зазначити, що «безперспективні» напрями — металургія, вугледобування і хімічна промисловість — насправді дуже навіть перспективні для інвестування.
Йдеться зовсім не про те, що ми будь-якою ціною маємо добувати вугілля. Те саме можна сказати і про хімічну, металургійну та будівельну галузі. Але ці наші галузі повинні реструктуризувати свій бізнес, вони повинні бути конкурентоспроможними: впроваджувати нові технології, купувати новітнє устаткування.
Я знаю, що за розрахунками міжнародних організацій на Західній Україні в деяких областях рівень безробіття сягає 11%, а у нас — 5,6%. І ми багато чого даємо державі. Тому якщо комусь хочеться закрити металургійну, вугільну чи хімічну галузі, доведеться врахувати, що в цьому разі безробіття у нас сягне 25% чи навіть 40%. Чи готова Західна Україна годувати нас за рахунок податків, які вона сплачує до Державного бюджету? Або ми всі разом станемо жебраками й ще нижче опустимося у своєму соціально-економічному розвитку й забезпеченні соціальних гарантій? Це неправильний підхід. Принцип «у мене здохла корова, нехай вона здохне й у сусіда» не правильний. Тому хімічну, металургійну й вугільну галузі ми розвиватимемо й виводитимемо на новий рівень конкурентоспроможності на світовому ринку. Щоб ми торгували на світовому ринку, отримували валюту й підвищували економічний потенціал країни.
А стосовно диверсифікованості (адже саме до цього зводиться питання про три перспективні напрями розвитку), то хто вам сказав, що її у нас немає? У Донецькій області вже впроваджено технології виробництва нанопорошків, з яких ми виготовляємо запасні частини, штучні суглоби для людей. У нас проводять операції з імплантації цих суглобів, після чого люди, які були прикуті до інвалідного візка, живуть нормальним життям. Тому нанотехнології для нас — це не просто слова, а конкретна економіка. Так, це незначний розділ економіки, який не можна порівняти з обсягами виробництва металу, вугілля й хімії. Але ми це робимо.
А хто сказав, що ми не займаємося інформаційними технологіями? Так само, як, напевно, і в Івано-Франківську, у нас сьогодні комп’ютеризовано школи. У тому числі і в селах. Але ми говоримо про більше — про впровадження системи інформатизації в усій економіці. І майже повністю відмовляємося від паперових носіїв інформації.
А те, що у нас Білл Гейтс не організував своє підприємство зі збирання комп’ютерів нового покоління, то й на Західній Україні такого підприємства немає — для цього потрібні відповідні кадри.
До того ж уже є сумний досвід. Кілька років тому група «Норд» побудувала новий завод в івано-Франківську. А він «пропав», бо на нього ніхто не прийшов працювати. Люди вирішили, що краще поїхати за кордон і заробити там більше. і не треба у цьому вбачати політику. Треба бачити реальну необхідність, можливості людей і їхнє право самостійно приймати рішення — або їм їхати в Донецьк на металургійний завод чи в шахту й заробляти там тисячу доларів, або ж їхати доглядальницею в іспанію й заробляти там три тисячі євро. Це вибір людини, і не треба нікого в цьому звинувачувати.
Біотехнології — для нас це теж не новина. У нас є виробництва і є інвестиційні проекти з будівництва заводів. На тому ж «Стиролі» у Горлівці виготовляють не лише аміак і добрива. Візьміть проспект «Стиролу» з описанням ліків, які там виготовляють!
Тому питаннями диверсифікованості виробництва й введення нових технологій ми займаємося. Однозначно.
— Розкажіть, будь ласка, про роль і значення Донецького міжнародного інвестиційного саміту.
— Ми не ставимо перед собою якихось особливих цілей. Так само, як, я думаю, і Канни, які проводять щороку будівельний форум, на який з’їжджається весь світ: інвестори, бізнесмени, проектанти, а також прості люди, які бажають на все це подивитися. Адже з чого вони починали? По-перше, це всесвітньо відомий курорт — люди їдуть не лише подивитися, а й поспілкуватися, відпочити.
А хто знає Донецьк як туристичне місто, або місто культурних і спортивних традицій? Ніхто не знає. Тому мета нашого інвестиційного саміту — зібрати людей для того, щоб вони побачили рівень розвитку нашої економіки. Побачили наше бажання диверсифікувати економіку, побачили, що тут живуть нормальні працьовиті люди і що тут є трудовий ресурс, в який можна вкладати гроші й отримувати прибуток ефективніше, ніж це робиться в Європі або у світі. Але для цього потрібна ще одна складова — політична стабільність і «нерозподіл» країни на схід і захід. Відмова від позиції, що тільки на Західній Україні є якась політична стабільність. Така ж стабільність є і на Донбасі.
Це ми й показуємо. і люди, які приїжджають до нас, це бачать. З кожним роком усе більше людей приїжджають з реальними схемами взаємодії, а не просто подивитися.
Але для цього потрібна ще й інфраструктура. Тому «Євро-2012» — це новий аеропорт, куди люди зможуть прилетіти безпечно й отримати європейські послуги. Це готелі п’яти- й чотиризіркові, де люди зможуть вибрати ті умови, які їм по кишені. Це нормальна інфраструктура: ресторани і все, все, все... Туристичні маршрути.
Це теж питання диверсифікованості економіки, тому все це взаємозалежно. і не можна порушувати питання так: що вам саміт дасть за два дні? Ми ж не два дні його робимо, ми цілий рік до саміту й після нього проводимо відповідні форуми. Наприклад, інновації в медицині, природокористуванні.
Ми не розглядали варіанти вирубування лісів у Карпатах для того, щоб мати постійні повені. Ми розглядаємо питання, як засадити лісом Донбас, де ніколи не буде стільки лісу, скільки в Карпатах. Але те, що степ можна перетворити на нормальний лісостеп — ми це теж знаємо і розуміємо. Це одна з тем комплексного розгляду.
— Якщо Івано-Франківщина має постійні проблеми з природною стихією — повенями, то Донеччина — з підземною стихією в шахтах і з небезпечними умовами праці шахтарів. Що ваша область робить для зменшення таких ризиків?
— Вугільна галузь — це галузь держави. І лише частина її в Донбасі, хоча й більша частина. Тому облдержадміністрація разом з Міністерством вуглепрому й урядом працюють над забезпеченням належних умов праці шахтарів. Ми розуміємо, що для цього треба робити, й робимо це.
Але стихія — це стихія. У Карпатах — це повінь, а на Донеччині — вибух метану на глибині півтора кілометра або зрушення земної кори. Ми це розуміємо і вживаємо конкретних заходів. Приїдьте на шахту ім. Засядька і подивіться на когенераційні установки, на яких здійснюється дегазація. Перш ніж добути вугілля, свердлять шпари, з яких метан подається назовні з киснем. Газова суміш доводиться до рівня, що дозволяє використовувати її як пальне, з неї виробляють електроенергію, тепло тощо. Шахта ім. Засядька на 100% забезпечує себе за рахунок того, що «перехоплює» цей газ, який заважає добуванню вугілля, і робить з нього багато гарних речей. У тому числі й обігріває мікрорайон.
— Що на Донеччині роблять для пожвавлення ділової активності? Яким чином обласна влада підтримує, стимулює великий і малий бізнес і що ви нині кажете з цього приводу, тобто регуляторного клімату в державі своїм близько знайомим донецьким представникам, які тепер позасідали у високих столичних кабінетах?Чи поділяєте ви налаштованість прем’єра на посилення фіскального тиску на бізнес, прикладом чого є проект нового Податкового кодексу?
— Скажу так: я не поділяю ніяких побажань, спрямованих на посилення фіскального навантаження на виробника. Виробника треба звільняти від податків, створювати умови для його плідної праці, ставити умови, щоб він обов’язково платив податки і не працював «у тіні», не виплачував заробітну плату в конвертах тощо. Він повинен показувати весь прибуток, який має, а не приховувати його за певними схемами. Держава має бути першим помічником бізнесу будь-якого рівня: малого, середнього, великого й навіть підприємця. Це наша позиція, яку ми у себе реалізуємо. Можливо, не так ефективно, як хотілося б і як комусь бачиться з Києва. Але так ніколи не вийде. Ми мусимо об’єднати зусилля, щоб визначити, що і як потрібно робити, пропонувати і контролювати виконання пропозицій.
— Що робиться для розвитку туризму на Донеччині, щоб до вас приїжджали із інших регіонів України і самі донеччани частіше відвідували західні області? Адже у вас також є чудові куточки (одна Святогірська лавра чого варта!)...
— Приїдьте до нас у Донецьк. Тим більше, що ваші люди у нас уже були (А. Близнюк має на увазі приїзд регіональних журналістів. — Ред.) Наприкінці вересня ми організовуємо прес-тур. Приїжджайте, і ми вам покажемо, що, крім Карпат, є ще й Донбас. У нас дуже багато всього, побачивши яке, ви скажете — не може цього бути. Це й Свята лавра з лісами, не меншими, ніж у Карпатах (правда, не для промислової розробки деревини). І Азовське море, і місто, де, як стверджують, Пушкін писав «У Лукоморья дуб зеленый...». І національний парк «Меотида», де живуть сотні видів птахів. і Хомутовський степ, і Кам’яні могили — історичні місця. Історична спадщина дуже велика, і ви не пошкодуєте, якщо до нас приїдете. А якщо захочете, ми вам покажемо шахту, і тоді ви самі зрозумієте, що таке шахтарська праця. А можливо, захочете побувати на металургійному заводі, яких у вас, на жаль, а може, на щастя, немає. Це теж цікаво.
Я можу тільки сказати, що коли ваші люди приїжджають до нас, то бачать, як працюють шахтарі й металурги.... Один бізнесмен, який пропонував ліс із Закарпаття за однією ціною, спустившись у шахту на глибину півтора кілометра і побачивши, в яких умовах там працюють люди, відразу знизив ціну удвоє. З яких спонукань він це зробив, нехай сам розповість. Але коли люди бачать, як іде розплавлений метал, вони зазвичай вигукують: «Як у таких умовах можна працювати? Я б ні за які гроші тут не працював!». Тому спробуйте самі відповісти на запитання про те, як же тоді люди працюють і дають країні 20% промислового виробництва.
— Донеччину потрясають і політичні скандали. Зокрема, країна з цікавістю спостерігала, як «регіональна» влада активно виживала з роботи вже екс-ректора Донецького університету Володимира Шевченка. Чи ви були одним із тих «згори», що забажали його звільнення, про яких у своєму інтерв’ю газеті «Україна молода» згадував В. Шевченко? Є підстави стверджувати, що це сталося за незначне впровадження в навчальний процес в університеті української мови. Якої ви думки про цю історію?
— А історії ніякої немає. Все це вигадка політиканів, які прикриваються національними інтересами, як-то Конгрес українських націоналістів, котрий стверджує, що були якісь політичні наміри. Людині 70 років. Тому контракт з ним не продовжили. І все. У нього закінчився термін контракту.
А коли будуть призначені нові вибори, чи то громада, чи то трудовий колектив — я не знаю, хто ще захоче претендувати на це місце. Будь ласка, нехай хтось із Західної України, якщо йому дуже хочеться, приїжджає, працює з трудовим колективом, виставляє свою кандидатуру. І якщо виберуть — працює. У нас немає ніяких питань. Це вас хтось заполітизував, і тому вам здається, що тут хтось щось робить не так. Не шукайте тут політики! Тут реальне життя.
— Нині владну Партію регіонів вже починають небезпідставно звинувачувати в тому, що вона пробує будувати Українську державу без українців і не для українців, прикладом чого стали новітні «валуєвські» укази щодо витіснення української мови з державного вжитку міністра Табачника... Недавно Донецький апеляційний адміністративний суд підтвердив скасування Ворошиловським адміністративним районним судом Донецька пунктів 1 і 2 рішення Донецької обласної ради від 18 травня 2006 року «Про створення умов для розвитку й використання російської мови в Донецькій області», що сталося за вашого головування в облраді, згідно з якими російській мові надавався статус регіональної. Телевізія показала вашу агресивну, показово російськомовну реакцію на це, мовляв, як не через двері, то через вікна все ж пропхаємо російську мову, яка, до речі, і без того панівна в усіх владних і невладних донецьких коридорах. Ви так любите російську мову, що готові зовсім знищити українську мову на Донеччині? А хто має дбати в цій області про права тутешніх українців, галичани чи буковинці? Актуалізація мовних та світоглядних питань є нагальною потребою для донеччан?
— Згідно з останнім переписом населення 88% жителів Донецької області вважають себе українцями. І 86% громадян України, які проживають на Донеччині, а це 116 національностей: євреї, греки й безліч інших, вважають своєю рідною мовою російську.
То скажіть, будь ласка, з урахуванням демократичних принципів, які ми проголосили, і з урахуванням того, що ми стверджуємо, що у нас демократична держава, — ми повинні зважати на думку 86% населення чи ні? Ви пропонуєте, щоб ми не рахувалися з цим, а поставили до стінки під дулом автомата і змусили відповідати на запитання лише українською, а як тільки сказав російське слово — стріляти? Цього ніколи не було і не буде!
І не робіть нам таких пропозицій. Ми вас дуже поважаємо. Але ми не менші патріоти України, ніж ви. Можливо, ця моя відповідь комусь здасться надто жорсткою. Але яке запитання — така й відповідь.
— А чи створені на Донеччині умови для того, щоб діти ходили до школи, в якій навчання ведеться українською мовою, і навчалися українській культурі?
— У Донецькій області — стовідсоткові можливості ходити в українську школу, вивчати українську мову, розмовляти рідною мовою вдома, у театрі, в магазині. Будь ласка, ніяких питань немає. Це тільки політикани ці питання порушують. Врешті-решт троє моїх онуків вчаться в українській школі: вивчають і вільно спілкуються українською, російською та англійською.
— Попри різні політичні недоречності, скажемо дипломатично, заклики об’єднати країну лунають і від владних представників східних областей, і не лише під час виборів. Яким чином, на ваш погляд, можна це зробити? З якою ідеологією збирається будувати Донеччина Українську державу? Радянською, яка, здається, найбільш характерна великій частині населення Донеччини?..
— Потрібно розуміти, що ми один народ. і що б хто не казав, що би не заявляли політики на виборах, як би не намагалися переконати, що ми різні, ми мусимо один з одним спілкуватися. Самі, без посередників-політиків. Приїжджайте до нас. Якщо запросите нас — ми приїдемо до вас. Це було, і я впевнений, буде й надалі. Мій колега Михайло Вишиванюк добре розуміється в цих питаннях.
Але головне — ми повинні розуміти, що ніхто не зробить за нас те, що маємо зробити самі. Ми повинні зважати на реалії.
Колись Віктор Ющенко запропонував мені працювати разом. Я йому тоді відповів: «А що я не так роблю? Люди мені довірили керівну посаду, і я працюю. Працюю для людей. Без пафосу. А ви працюйте й організовуйте роботу таким чином, щоб ми один одного розуміли».
У державі повинна бути національна ідея. Національна ідея — це об’єднання, розуміння, що ми маємо право розмовляти російською мовою тощо.
Якщо ви пам’ятаєте, десять чи п‘ятнадцять років тому в Донецькій області було лише 3% школярів, які навчалися українською. Сьогодні — 67%. То визнаймо це!
Ми створені Богом. Однак усі ми різні. Але тільки слухаючи одне одного, розуміючи одне одного, знаходячи консенсус й об’єднуючи зусилля, можемо отримати синергетичний ефект, необхідний для втілення в життя національних ідей. Ми — єдині. А як реалізувати програму нашого об‘єднання — мусимо сісти і подумати.
Не треба будувати чотири автобани від Львова до Києва. Треба будувати один — від Львова до Полтави, а другий — від Луганська і кордону з Росією до Полтави. Щоб ці автобани зустрілися. Дороги треба будувати через усю країну, щоб вони об’єднували людей.
А взагалі національна ідея — серйозне питання, яке не можна вирішувати наскоком.
— Що робиться в Донецьку для пожвавлення інтеграційних відносин між східними й західними областями? Що б ви хотіли запозичити у галичан і що їм запропонувати?
— Хочу побажати і вам, і нам того, про що вже казав: не жити за принципом «у мене здохла корова, нехай вона здохне і в сусіда». Це не конструктивно. Тому хотілося б, щоб галичани нас слухали. Не лише чули, а й слухали. Так само, як і ми галичан. Це дорога з двостороннім рухом. Я не можу сказати: ви припиніть нас не поважати, а ми там подумаємо. Це неправильно. Ми повинні слухати й розуміти одне одного.
Колись я був на Галичині, було свято, і священик заходив у кожен двір, освячував, спілкувався з людьми. Я бачив відкритих, чистих людей, тому не можу сказати, що мені у них щось не подобається. А коли пізніше ми приїхали в оперний театр, я вільно спілкувався українською мовою. І, напевне, якби наприкінці свого виступу сказав: «Слава Україні!», мене б привітали стоячи. Але й так щиро вітали. А потім, під час поїздки, деякі керівники із внутрішньої політики мені по секрету передали: «Ми думали, що приїде сепаратист Близнюк і такого тут накоїть, що ми будемо два роки розгрібати. А він, виявляється, нормальна людина. І рідною мовою добре говорить».
Не варто жити стереотипами, кимось привнесеними. Таке моє побажання. Треба реально оцінювати існуючу ситуацію. А для цього нам потрібно спілкуватися одне з одним.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=12426&tx_ttnews[backPid]=14САМИ СЕБЕ ДЕПУТАТЫ
Юлия Тесленко, "Газета по-харьковски", 29.09.2010
Райсоветы доживают последние недели. "Газета…" разбиралась, что изменится в жизни харьковчан после 31 октября.Как оказалось, у обычных граждан есть немало гарантированных законом возможностей контролировать местную власть. Реальной альтернативой райсоветам могут стать объединения под названием "Органы самоорганизации населения".
Они могут выступить, к примеру, против вырубки деревьев, строительства заправки в микрорайоне, открытия интерактивных клубов под окнами. В их силах также выбить в мэрии деньги на ремонт подъездов или строительство детской площадки. В местных бюджетах эти суммы, как оказалось, предусмотрены, просто граждане об этом почти не знают, поэтому и не просят.
В Киеве, к примеру, уже сейчас реально работают около 80 ОСН. Большинство из них создавались для защиты микрорайонов от вырубки и незаконных застроек. Конечно, чтобы общества реально работали, им необходимы лидеры - люди, которым "за державу обидно".
- Действительно, это альтернатива райсоветам. В Европе, например, это серьезные органы самоуправления, - говорит депутат горсовета Елена Стронова. - Они могут объединять несколько домов, улицу или микрорайон. Их деятельность финансируется из городского бюджета. Это самый короткий путь для денег. Люди знают, что в их районе нужно сделать в первую очередь и получают для этого средства из местного бюджета. У нас же эти средства шли сначала в райсовет, а уже оттуда распределялись по конкретным улицам и микрорайонам. ОСН уже давно существуют в Виннице, и там они очень влиятельны. Местные политики борются за благосклонность этих организаций.
Объединиться, чтобы жаловаться
В Харькове сейчас насчитывается порядка 60 ОСН. К ним, например, относятся, кварткомы, домкомы и уличкомы.
- Правда, эффективны из них - единицы, - замечает замдиректора Департамента жилищного хозяйства горсовета Александр Лемента. - Сильные объединения в частных секторах сделали себе канализацию, водопровод, помогают городской власти контролировать вывоз мусора. Они действительно работают для себя. Но большинство граждан объединяется, чтобы писать коллективные жалобы, в остальном же к устройству жизни своего микрорайона или квартала они не прикладывают усилий, поэтому ничего у них и не меняется.
Инга Васильева - председатель одного из первых в Харькове объединений совладельцев многоквартирных домов (ОСМД). Женщина на собственном примере доказывает: чтобы твой конкретный двор и подъезд превратились в образцовые - надо всего лишь не быть равнодушным.
- Большинство людей просто не знает своих прав, потому что не интересуется ими. А на самом деле у нас в руках очень много законов, ими нужно пользоваться, - говорит Инга Николаевна.
Сплошная выгода
Их ОСМД было создано 15 лет назад, и сегодня двор на углу ул. Культуры, 3 и Тринклера, 14 - собственность жильцов. На въезде в арку стоит шлагбаум, пульт от которого есть только у тех, кто живет здесь. Над шлагбаумом красуется вывеска: "Ассоциация собственников квартир Культуры-3".
Во дворе идеальная чистота, бордюры выкрашены, разбиты клумбы.
На то, чтобы получить в собственность двор, у местных жителей ушло 10 лет, но усилия стоили результата, уверена Инга Васильева. Людям, к примеру, удалось отвоевать право собственности на подвалы - теперь они сдают эти помещения в аренду под магазины, а на вырученные деньги ремонтируют крыши, трубы и собственные подъезды.
Кроме того, жители на правах собственников не дали построить во дворе 14-этажку.
- Теперь мы живем спокойно. Знаем, что чужие во двор не зайдут - а раньше тут и машины все подряд ставили, и посиделки с выпивкой на лавочках устраивали, детей отпускать на улицу страшно было, - говорят местные жители.
Они получают обычные квитанции за коммуналку, а квартплату вносят не "Жилкомсервису", а в кассу своего же ОСМД - 70 коп. за кв.м. Этих денег хватает на зарплату собственному дворнику и освещение подъездов. Чтобы сделать ремонт в подъезде или поменять трубы, люди сами выбирают подрядчика и покупают стройматериалы. У них есть своя "аварийка", которая приезжает по первому же вызову в случае, например, порыва труб. Обходится это в 250 грн в месяц.
- Если бы люди попробовали создать такое общество у себя, они бы поняли, что ни ЖЭКи, ни участки "Жилкомсервиса" уже никому не нужны, - говорит Инга Николаевна. - Другое дело, что организовать наших людей, уговорить что-то поменять - тоже очень непросто. Это наша психология. У пожилых людей это, как правило, нежелание что-то менять, у людей среднего возраста - нежелание в чем-то участвовать, у молодых - полное незнание и непонимание того, где ты живешь и как. Люди сейчас сами себе враги.
http://kharkov.mycityua.com/articles/kharkov/2010/09/29/182242.htmlСИТУАЦІЯ В КРИМУ
ВАСИЛИЙ ДЖАРТЫ: ПОСТРОИТЬ НОВЫЙ КРЫМ МЫ ДОЛЖНЫ САМИ
Елена Манина, "Крымская правда", 29.09.2009
Председатель Совета министров Крыма об экономической и политической ситуации в автономии.Проходя по ковровой дорожке в кабинете председателя Совета министров Крыма, прикидываю, с какого блока вопросов - экономического или политического - начать беседу с премьером автономии Василием Джарты. Он поднимается навстречу, отводит от массивного письменного стола и усаживает сбоку от себя за небольшой стол в глубине комнаты. Всё ещё медля, вынимаю из сумки диктофон, блокнот, ручку и, кивнув на фотографию с изображением двух девушек яркой внешности, спрашиваю: "Семья?". "Дочери", - отвечает премьер. На какую-то секунду прямой и жёсткий взгляд моего собеседника теплеет, просто будто приоткрывается узенькая щёлка в двери, на которой крупными буквами выведено: "Посторонним вход воспрещён". Мы оба ещё не знаем, что интервью уже началось.
- Почему портрет стоит позади вашего рабочего стола, а не перед глазами?
- Не думал об этом. Наверное, потому, что мои девчонки, моя семья - это тыл. И когда они сзади, мне спокойнее.
- Для вас выборы 31 октября - это своего рода экзамен?
- Пожалуй, да.
- А для семьи?
- Тоже. Хотя, с другой стороны, для меня это уже одиннадцатые выборы, в трёх из них я участвовал как кандидат. И ни одни не проиграл. Так что семья уже знает, что на время предвыборной кампании реже бываю дома, менее разговорчив. Так наговорюсь за день, столько отрицательной энергетики на себя возьму! А на семью её сбрасывать нельзя.
- Наверное, в этот период вы больше, чем обычно, ограничены в нормальном общении - не только с семьёй, но и с друзьями.
- Если прикинуть с математической точки зрения, то процентов на девяносто. Какая личная жизнь, если на работе с восьми утра и до одиннадцати вечера, - Джарты откидывается на спинку стула, забрасывает ногу на ногу. И я понимаю, что его дверь захлопнулась.
Лучше медленно идти, чем уверенно стоять
- Как раз о работе и хотелось бы поговорить. Ваша команда у власти в автономии уже полгода. Озвучено громадьё долгосрочных планов, поставлено множество локальных задач. Но, откровенно говоря, результаты пока не поражают.
- Понимаю. Вам хочется, чтобы за эти полгода мы перевернули полуостров с ног на голову, совершили революцию в экономике, социальной сфере, запустили десятки инвестиционных проектов, избавили Крым от мусора, заасфальтировали сотни километров дорог. А вы при этом говорили бы: мало, хотим ещё чудес!
- Ваша ирония тоже понятна. Но речь не о материализации духов и раздаче слонов, а о реальных цифрах. К примеру, промышленное производство в Крыму за январь-август выросло на 14,2%, но это - по отношению к прошлому году, когда промышленность рухнула на 26,1%. Если сельское хозяйство в 2009 году демонстрировало рост на 5,5%, то в нынешнем - лишь на 0,1%.
- Лучше медленно идти, чем уверенно стоять. Результаты пока действительно скромны, но стабильны, что немаловажно. К тому же исполнительная власть автономии не может влиять на мировые экономические процессы, в результате которых в посткризисный период украинская экономика восстанавливается более медленно, чем хотелось бы. Изменения есть и они положительны. В частности в перерабатывающей отрасли, самом крупном сегменте крымской промышленности, и в производстве электроэнергии. Благодаря этому сегодня Крым находится на девятом месте среди двадцати семи регионов Украины - сразу после основных промышленно развитых областей.
- Повлияло ли это на снижение задолженности по заработной плате, которая во время кризиса выросла чуть не в два раза?
- С 1 апреля долги по зарплате сократились более чем на двадцать процентов. Сорок три экономически активных крымских предприятия полностью их ликвидировали, выплатив своим работникам девять миллионов гривен. На тринадцать процентов удалось сократить долги и на предприятиях-банкротах. В целом с начала работы правительства задолженность по зарплатам в автономии сократилась на двадцать два миллиона гривен.
Во многом этого удалось достичь благодаря работе временной комиссии по вопросам погашения задолженности по выплате заработной платы, пенсий, стипендий и других социальных выплат Совета министров АРК. Одна из главных задач - вывод крымского бизнеса из "тени", ликвидация зарплат "в конвертах". За полгода проведены совещания в наиболее неблагополучных крымских регионах, в частности в Феодосии и Евпатории. В результате по темпам снижения задолженности по зарплате республика занимает одно из первых мест на Украине. Крым лидирует по сборам в местный бюджет и занимает второе место среди регионов по поступлениям в госбюджет. В этом году поступления от налогов и сборов увеличились почти на пятьсот миллионов гривен.
- Это сказалось на наполнении республиканской казны?
- Благодаря увеличению платежей за аренду земли, подоходного налога, акцизных поступлений за восемь месяцев в сводный бюджет АРК поступило 3,8 миллиарда гривен, а это почти на четверть больше, чем за аналогичный период прошлого года. Наш "люфт" составляет сегодня почти восемьсот миллионов гривен. Эти деньги направляются на содержание образования, здравоохранения, социальной сферы. Кроме того, инвестируем в строительство газопроводов, ремонт школ, больниц, автомобильных дорог.
- Что касается дорог, то, насколько мне известно, основные средства на приведение их в порядок поступают из госбюджета.
- В целом из госбюджета на решение первоочередных проблем автономии в текущем году поступит миллиард двести гривен. Пятьсот миллионов из них - на социально-экономическое развитие республики, в том числе около ста пятидесяти миллионов - на ремонт дорог. Такую субвенцию Крым получил впервые за все года независимости. На эти деньги будет переоснащена троллейбусная линия Симферополь - Алушта - Ялта, газифицированы десятки крымских школ и детских садов, построено и реконструировано двадцать четыре новых котельных при школах, детсадах, больницах во всех районах Крыма.
Кроме того, будут профинансированы масштабные противооползневые мероприятия, в том числе защита Ливадийского дворца. Не останется без средств и крымская культура: будет реставрирован Дом-музей Чехова в Ялте. Реконструкции будет подвергнут и главный корпус республиканского онкологического диспансера. Уже передано сельским школам двадцать автобусов для подвоза детей по программе "Школьный автобус". Кроме того, будет куплен шестьдесят один новый троллейбус. К концу года будет введена в эксплуатацию школа в посёлке Ленино на 1296 человек.
- А как же ваш лозунг, что первый шаг к независимости Крыма - добровольное сокращение финансирования из госбюджета?
- Инициативу сократить поступления из госбюджета в пять раз и начать зарабатывать самим я выдвинул в первый месяц моей работы в должности премьер-министра автономии. Меня поддержал Верховный Совет Крыма, хотя, подозреваю, депутаты тогда и сами не поняли, что они поддержали.
Хочу, чтобы Крым доказал, что может аккумулировать скрытые и неиспользованные резервы и начать реально зарабатывать деньги своим трудом. Вот когда мы исчерпаем свои возможности, то получим право сказать Киеву: посмотрите, мы сделали всё, что в наших силах, помогите сделать больше. Если такая же позиция у представителей местной крымской власти, мне хочется им помочь. Но если мне говорят: мы ничего не сделали, но дайте деньги и побольше, помогать не хочется.
- Одной из инициатив вашего правительства, касающихся "скрытых резервов" республиканского бюджета, стала идея проведения земельных аукционов. Правда, сроки первого из них неоднократно переносились. Пройдут ли в автономии такие торги и когда?
- Для продажи на торгах утверждён перечень из тридцати восьми земельных участков площадью более семисот гектаров в Бахчисарайском, Ленинском, Сакском, Симферопольском районах, а также в Армянске, Феодосии, Ялте. Для трёх из них, находящихся за пределами Симеизского и Гурзуфского поссоветов, уже подготовлена необходимая документация, стартовая стоимость - более шести миллионов гривен. Эти участки мы и выставим на аукцион, который проведём в октябре - ноябре, в зависимости от того, когда Госкомзем утвердит лицензионные условия. В целом же в этом году от продажи земли планируем получить около ста миллионов гривен. А задержка с проведением торгов произошла исключительно по причине принятия Кабинетом министров Украины в сентябре нового порядка их проведения.
- Понятно, что от того, насколько успешно будут реализованы проекты новой крымской власти, зависит интерес к автономии инвесторов с большими деньгами. Вот только вкладывать их в грязный, замусоренный Крым им вряд ли захочется...
- Верно. И уже сегодня, к примеру, мы инвестируем более сорока двух миллионов гривен в рекультивацию полигона твёрдых бытовых отходов в Гаспре, потому что Южный берег Крыма - это территория, которую нужно привести в порядок в первую очередь.
В последнее время приезжающие говорят, что Крым стал чище. Я сначала думал, что это лесть. Потом начал анализировать: мы проводили совещания, выезжали в города, проводили субботники, поэтому Крым действительно не мог не стать чище. Но для того, чтобы сделать его действительно чистым, недостаточно чиновникам выйти с мётлами на субботник, пусть и не один раз. Нужно привлечь к этому общество. Поэтому мы говорим: вместо того, чтобы перебрасывать мусор через забор к соседу, давайте вместе уберём каждый в своём доме и вокруг него. За нас это никто не сделает. Нас будут направлять, нам будут помогать, но построить новый Крым мы должны сами.
- Есть ли надежда, что законопроект об инвестиционной привлекательности Крыма будет принят Верховным Советом Украины до 31 октября или это не более чем предвыборный пиар?
- Это не пиар, а реальная работа: 24 сентября в правительственном комитете этот проект закона был одобрен и в ближайшее время будет вынесен на заседание Кабинета министров Украины. Мы хотим, чтобы Крым получил реальные налоговые льготы и преференции для привлечения инвестиций. Признаюсь, процесс идёт тяжело, ведь ни один высокопоставленный чиновник просто так не отдаст нам свои полномочия. Работники Совмина находятся в командировках уже две недели, работают с каждым из министерств, отрабатывают все направления. По большому счёту мы делаем работу, которой должен заниматься парламент Крыма, а не исполнительная власть автономии.
Избирателей убеждают только дела
- Складывается впечатление, что вы не жалуете крымских парламентариев...
- Дело не в эмоциях, а в отсутствии у них какого бы то ни было желания работать на пользу Крыма. Многие крымские политики любят произносить слово "автономия" с придыханием. А я хочу спросить: что такое автономия?
В чём разница между депутатами областного Совета и крымского парламента кроме названия? Да никакой. Поэтому мы и добиваемся, чтобы крымский парламент стал более независимым и более ответственным в принятии решений, получил больше полномочий для влияния на центральные органы власти.
Меня не перестаёт удивлять, насколько местная политическая элита меркантильна, не думает о завтрашнем дне, о развитии полуострова. Я уже полгода работаю в должности премьера и не услышал и не увидел ни одного предложения ни по одному вопросу - ни стратегическому, ни тактическому. Ни от одного депутата! При этом есть многочисленные критики. Я понимаю: критиковать власть - это нормально. Но предложите своё решение проблемы. Все мои действия публичны и открыты, пусть подскажут, где я не прав.
- А вы не связываете обилие критики по вашему адресу со стороны отдельных представителей крымского политикума с кампанией по выборам в местные органы самоуправления?
- Безусловно, это звенья одной цепи. Этот, как вы выразились, "политикум" просто хочет любой ценой остаться при власти. Хочет иметь полномочия, но не иметь ответственности. Поэтому мы и хотим показать людям, что единственная политическая сила, которая хочет взять полномочия, чтобы в полной мере нести ответственность, - это партия власти. Когда мы говорим, что строим новую страну и новый Крым, то имеем в виду, что это можно сделать лишь при полной поддержке людей. Конечно, они вправе выбирать ту или иную политическую силу, того или иного кандидата, но при этом важно понять, что не может сегодня победить слабая политическая сила, которая не влияет на политические, экономические, социальные процессы. Это просто покупка голосов.
Политические силы, которые за четыре года ничего не сделали, сегодня ринулись открывать детские площадки и вкручивать лампочки в подъездах. Если ты имел такую возможность в течение всех этих лет, почему делаешь лишь за месяц до выборов? Мне, например, хотелось бы спросить у лидера крымских коммунистов Леонида Грача: какие законы в интересах Крыма вы приняли, будучи депутатом украинского парламента в течение нескольких созывов? Боюсь, ответа не будет.
- Когда оппоненты критикуют партию власти, они пятки своему электорату щекочут или это действительно заявка на борьбу?
- Я так и не увидел конструктивной критики, поэтому считаю, что это просто напоминание о себе. Эта так называемая элита понимает, что через месяц она исчезнет и поднимется другая, настоящая крымская элита. Вот этого наши оппоненты не хотят и всячески пытаются этому противодействовать. Но что бы они ни делали, рейтинг нашей политической силы от этого не меняется, потому что Партии регионов доверяет подавляющая часть крымчан.
- Будете ли вы в свою очередь критиковать оппонентов в ходе избирательной кампании?
- Мы будем выше этого. Я предупредил соратников по партии: не опускаться до склок, не обращать внимания на чёрные пиар-технологии. Мы должны показать, что Партия регионов - сильная партия, она исходит из позитива. Мы - созидатели и хотим изменить жизнь к лучшему реальными делами.
- Известно, что предвыборные списки вашей политической силы в Крыму сформированы. Приоткройте завесу тайны: много ли в них "варягов"?
- Двое: Василий Джарты и Виталий Нахлупин.
- Не получится ли так, что после выборов на политическом "манеже" Крыма останутся всё те же лица?
- Две трети списков составлены из новых крымских имён, одна треть - тоже крымских, но "старых".
- Выдвижение Виктора Агеева в кандидаты на должность Симферопольского городского головы - это продолжение курса на смену политической элиты в Крыму?
- Агеев и есть та элита, которая прежде просто не хотела участвовать в беспределе, царившем в Крыму. Убеждён: Агеев сможет повести за собой людей, возглавить исполнительную власть в городе и доказать, что Симферополь достоин называться столицей Крыма. Его команда докажет свою способность возрождать и созидать.
- Лидер партии "Союз" Лев Миримский тоже планирует баллотироваться в мэры крымской столицы. Не расцениваете ли вы этот его шаг как попытку политического торга?
- Я на базар не хожу, а если хожу, то никогда не торгуюсь: либо покупаю, либо отказываюсь. И мы сможем доказать людям, что Симферополю подобные политики не нужны.
- А какие нужны и Симферополю, и Крыму в целом?
- Политики новой формации: профессионалы, способные решать тактические и стратегические задачи, выступать в роли антикризисных менеджеров, которые возьмут на себя ответственность за то, чтобы вывести Крым и его столицу на новый уровень экономического и социального развития. А главное - способные обеспечить нужный результат. Избиратели устали от пустых обещаний - их убеждают дела и только дела.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=3192ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
С ИЗБИРАТЕЛЯМИ ДОГОВОРЯТСЯ
Николай Филиппов, "Крымская правда", 29.09.2009
Конференция Крымской республиканской организации Партии регионов одобрила избирательную платформу "Сделаем Крым жемчужиной Украины".За ходом XV партийной конференции регионалов наблюдал наш корреспондент.
Конференцию открыл председатель Крымской республиканской организации Партии регионов Василий Джарты.
- Мы вместе реализовали нашу главную задачу - обеспечили избрание Виктора Фёдоровича Януковича президентом Украины, - сказал он, обращаясь к присутствующим, - теперь нужна убедительная победа на выборах в местные органы власти.
Пятьсот пятьдесят делегатов, представлявших все регионы автономии, единогласно одобрили избирательную платформу КРО ПР "Сделаем Крым жемчужиной Украины". Одним из её приоритетов является реализация государственных программ "Экологически безопасный Крым", "Вода Крыма", "Развитие дорожно-транспортного комплекса АРК". В разделе "Сделаем Крым чистым" предусмотрено строительство предприятий по переработке отходов, реконструкция городских канализационных коллекторов, завершение строительства очистных сооружений. В сфере экономического развития программой предусмотрено реализовать проекты по строительству транспортного перехода через Керченский пролив, модернизации инфраструктуры железнодорожного транспортного узла в столице автономии и реконструкции международного аэропорта "Симферополь".
Специальный раздел программы "Процветание Крыма - в дружбе с Россией" посвящён расширению сотрудничества с регионами Российской Федерации.
Кроме того, на конференции регионалы презентовали инновационный проект под названием "Социальный договор", разработчиком которого является Крымская республиканская партийная организация. Суть проекта заключается в подписании с избирателем договора, в котором будут изложены программные принципы и предвыборные обязательства, данные крымским руководством Партии регионов и её кандидатами. Каждый крымчанин получит возможность изложить в этом документе свои личные пожелания или обозначить наиболее острые проблемы своего города, села или посёлка. На основе этих пожеланий будет сформирована программа работы правительства, местных органов власти, партийных организаций Крыма на ближайшие пять лет.
Авторы проекта подчёркивают, что до сих пор ни одна политическая сила не решалась взять на себя персональную ответственность за выполнение своих предвыборных обещаний, а тем более зафиксировать эту ответственность в документе. Насколько сблизит этот социальный проект кандидатов от партии власти с рядовыми избирателями, покажут результаты выборов 31 октября.
Делегаты утвердили список кандидатов в депутаты Верховного Совета АРК по многомандатному округу. В первую десятку списка вошли премьер Василий Джарты, спикер парламента Владимир Константинов, генеральный директор завода шампанских вин "Новый Свет" Янина Павленко, генеральный директор "Крымтеплицы" Александр Васильев, председатель правления завода "Фиолент" Александр Баталин, депутат Верховного Совета АРК Пётр Запорожец, главный редактор "Крымской правды" Константин Бахарев, депутат Верховного Совета АРК Григорий Иоффе, председатель совета Организации ветеранов Крыма Александр Скляров и депутат Верховного Совета АРК Ефим Фикс.
Следующий этап партийной конференции состоится 2 октября, когда планируется утвердить списки кандидатов в парламент автономии по одномандатным мажоритарным округам.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=3192ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
СТАТУСУ РЕГИОНАЛЬНЫХ ЯЗЫКОВ ПОСВЯЩАЮТСЯ
"Вечерняя Одесса", 30.09.2010
Участники общественных слушаний по правам региональных языков, которые прошли в Одессе, подготовили обращение в Верховную Раду Украины с просьбой принять закон о языках в Украине."В настоящее время в Верховной Раде Украины находится законопроект о языках в Украине, который подготовили Сергей Гриневецкий, Петр Симоненко и Александр Ефремов. Участники сегодняшних общественных слушаний по правам региональных языков подготовили обращение в Верховную Раду, и я его поддержу, с просьбой принять этот законопроект", - рассказал принимавший участие в заседании 28 сентября председатель Антимонопольного комитета Алексей Костусев.
Проект закона, как сообщалось ранее, был зарегистрирован в Верховной Раде 7 сентября. В пояснительной записке к документу отмечается: "По сравнению с действующим Законом Украины "О языках в Украинской ССР", предложенный проект основывается на принципиально иных началах. Прежде всего, он исходит из приоритета прав человека и развивает в этом плане положения статей 3, 21 и 22 Конституции Украины. В частности, определяется, что каждый гражданин Украины, независимо от этнического происхождения, национально-культурной самоидентификации, места проживания, религиозных убеждений, имеет право свободно пользоваться любым языком, изучать и поддерживать любой язык, считать себя принадлежащим к одной или более языковым группам. Допускается регулятивная функция государства в реализации этих прав с учетом языкового многообразия в Украине".
"Тем самым ныне действующий принцип национальной принадлежности заменяется принципом свободного языкового самоопределения. Такой подход соответствует нормам Европейской хартии региональных языков или языков меньшинств, в которой не употребляется понятие национальных меньшинств, а речь идет о традиционных языках на определенной территории", - также говорится в законопроекте.
В общественных слушаниях, которые проходили в Литературном музее, участвовали представители высших учебных заведений Одессы, политики, представители областной власти. Нынешние слушания являются вторым этапом обсуждения проблемы. Первый прошел в начале сентября, а третий этап слушаний, который будет заключительным, пройдет ориентировочно 19 октября.
http://vo.od.ua/rubrics/politika/15466.phpЧЕРКАЩАНИ ПРОТИ ЗАКРИТТЯ СЕКОНД-ХЕНДІВ
Ксенія Шапошник, "Вечірні Черкаси", 29.09.2010
Магазини вживаного одягу хочуть закрити з 1 січня наступного року.Минулого тижня черкаські працівники секонд-хендів та небайдужі городяни вийшли на Соборну площу Черкас мітингувати проти нової норми Податкового кодексу, яка передбачає заборону ввезення речей секонд-хенду в Україну з 1 січня 2011 року. Акція цього дня відбулася у більшості великих міст України й полягала в інформуванні людей про даний крок нової влади та в збиранні підписів тих, хто виступає проти закриття секонд-хендів.
- Зібрані підписи ми передамо у Київ, - каже організатор мітингу, член асоціації дилерів секонд-хенду України Руслан Манівський. - Ми розпочали збирати їх три дні тому - в кожній крамничці можна було залишити свій підпис, що й зробив практично кожен відвідувач, нам уже бракує бланків. Закриття секонд-хендів залишить без роботи кілька тисяч черкащан - у місті відкрито не менше 300 великих і малих точок, на кожній із яких працює від 1 до 10 осіб, і позбавить соціально незахищених людей можливості одягатися.
- Секонд-хенд не може бути конкурентом українському виробнику, як не можуть бути "Жигулі" конкурентом "Мерседесу", - переконаний інший член асоціації дилерів секонд-хенду Ігор Мороз. - У Радянському Союзі були комісійки, у Європі давно є секонди й ніхто не додумався їх там забороняти, бо той, у кого є гроші на купівлю нового, не піде купувати вживане. І це не секонд-хенд винен у тому, що звичайний українець не має грошей на новий одяг.
Учасники мітингу називають закриття секондів антинародним знущанням влади над найбіднішими громадянами.
- Я вже 8 років працюю в магазині секонду, - каже Наталя Третяк, - сама там одягаюся і знаю, як ударить їх закриття по пенсіонерах, студентах та молодих мамах. Я, наприклад, не можу придбати нові дитячі речі через їх дорожнечу.
http://vechirka.ck.ua/misto/cherkashhani-proti-zakrittya-sekondiv/ЕКОНОМІКА
БАЗАР ПОЇХАВ
Тетяна Бойко, "Вечірні Черкаси", 29.09.2010
Черкаські підприємці минулого тижня пікетували Верховну Раду.Минулого четверга Центральний ринок Черкас не працював. Близько шести автобусів із підприємцями та реалізаторами поїхали до Києва на акцію протесту. Вони виступили проти прийняття нового Податкового кодексу та відмови уведення податкових канікул для малого та середнього бізнесу до 31 грудня 2016 року.
Представники черкаських профспілок та громадських організацій на площі перед Верховною Радою вимагали звільнити їх від сплати ПДВ, фіксованого податку, плати за землю, ринкового збору, плати за патенти та зборів для отримання дозволів.
Ті, що залишилися в місті, зібралися на базарі, аби в Черкасах підтримати пікетувальників та не дати цього дня торгувати іншим підприємцям. Купка жіночок закривала собою вхід до ринку і різко відповідала покупцям: "Закрито!", "Ми протестуємо!", "Приходьте завтра!"
- Уряд обіцяв прибрати фіксований патент та ринковий збір, але обманув нас! - кричали обурені базарники. - Тепер вони нам зроблять такі канікули, що ми будемо сидіти вдома!
Підприємці виступають проти введення касових апаратів та податкових книжок, передбачених новим проектом Податкового кодексу. Вони запевняють, що від цього стане гірше як покупцям, так і продавцям.
- Ми розуміємо, що в бюджеті не вистачає грошей, але нам немає з чого платити такі високі податки! Де ж нам брати гроші ще й на купівлю касового апарата? - обурюється учасник акції протесту Сергій Биков.
Голова Черкаської міської громадської організації "Дія" Олександр Горний переконаний, що з таким Податковим кодексом бізнесом займатися неможливо:
- Ми хочемо бачити кодекс, який допоможе нам працювати, а не навпаки, - каже він.
http://vechirka.ck.ua/groshi/bazar-po%d1%97xav/НА ПУТИ ПАРОМНЫХ ПЕРЕВОЗОК ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНЫЙ ШЛАГБАУМ?
Олег Суслов, "Вечерняя Одесса", 30.09.2010
«Возмутителем спокойствия стала «Укрзалiзниця». Ряд ее предложений преследовали цель не оптимизировать работу паромов, не повысить эффективность их эксплуатации, а…»Как уже сообщала "Вечерняя Одесса", 15-16 сентября Ильичевский морской торговый порт принимал участников традиционного, проходящего один раз в полгода, заседания совета директоров по общей эксплуатации паромных переправ "Ильичевск - Варна" и "Варна - Поти/Батуми - Ильичевск".
За "круглый стол", дабы обсудить текущие проблемы паромных перевозок, сели руководители и ведущие специалисты "Укрзалiзницi", судоходной компании "Укрферри", Ильичевского порта, Болгарской железной дороги и болгарского пароходства "БМФ ЕАД", Потийского и Батумского морских портов, а также предприятия "Грузинская железная дорога".
Прошедшее заседание вызывало особый интерес по причине того, что весь прошлый год над паромными перевозками висел дамоклов меч конфликтной ситуации, возникшей между судоходной компанией "Укрферри" и болгарским пароходством "БМФ ЕАД". Причинам и возможным последствиям этого конфликта, который поставил под угрозу нормальное функционирование паромных сообщений "Ильичевск - Варна" и "Варна - Поти/Батуми - Ильичевск", "Вечерняя Одесса" посвятила ряд публикаций, последняя из них датирована 28 января 2010 года.
Дело дошло до того, что правительство нашей страны приняло решение о начале процедуры денонсации трехстороннего соглашения, определявшего принципы и условия паромного сообщения между Украиной, Болгарией и Грузией.
Ожидалось, что конфликт между СК "Укрферри" и компанией "БМФ ЕАД" станет одним из пунктов повестки дня заседания совета директоров. Однако, как и предсказывали аналитики рынка паромных перевозок, конфликтная ситуация между многолетними партнерами, которых связывали узы бизнеса, дружбы и взаимоуважения, не привела к разрыву отношений, была урегулирована.
В деловых отношениях украинской судоходной компании с болгарским пароходством расставлены все точки над "i", причины и поводы для разногласий устранены. Процедура денонсации соглашения была остановлена. Поэтому на заседании совета директоров о былом конфликте не было сказано ни слова.
И вообще моряки, если судить по протоколу заседания советов директоров по общей эксплуатации паромных переправ "Ильичевск - Варна" и "Варна - Поти/Батуми - Ильичевск", претензий друг к другу не предъявляли.
Возмутителем спокойствия стала "Укрзалiзниця". Ряд исходивших от нее предложений преследовали цель, по мнению аналитиков, не оптимизировать работу паромов, не повысить эффективность их эксплуатации, а создать условия для достижения коммерческой выгоды только одному участнику паромных сообщений, то есть железной дороге.
Так, за восемь месяцев нынешнего года из Ильичевска в направлении Поти/Батуми паромы перевезли 1542 крытых вагона, из которых 592 были порожними. В обратном направлении проследовало 1775 вагонов, из них пустыми оказались 1167 единиц. Как подсчитали специалисты СК "Укрферри", четыре полноценных рейса паромы сделали исключительно порожняком.
Безусловно, это неслыханная роскошь - гонять пустые вагоны. И, что самое интересное, груз есть. Более того, время от времени в портах, соединенных паромными линиями, возникают конфликтные ситуации, связанные с тем, что грузоотправители не могут найти подвижной состав для отправки груза. При этом паромы уходят с порожними вагонами. Почему же так происходит?
Оказалось, что Грузинская железная дорога (ГЖД) и "Укрзалiзниця" живут в строгом соответствии со своими нормативными документами. А они предписывают платить за пользование вагонами других железнодорожных администраций. Поэтому ГЖД и "Укрзалiзниця" стараются максимально быстро избавиться от чужих вагонов и подать под загрузку только свой подвижной состав. В числе пострадавших оказалась и Болгарская железная дорога, чья просьба о подаче "Укрзалiзницей" в Болгарию простаивающих в Ильичевске порожних грузинских вагонов для загрузки в направлении Варна - Батуми осталась неудовлетворенной.
Такие "комбинации" железнодорожников дорого обходятся перевозчикам. Как отмечено в протоколе заседания совета директоров, "...встречные грузопотоки однотипных грузов перевозятся неэффективно - с привлечением большего количества вагонов, чем это необходимо, снижается пропускная способность паромных переправ, увеличиваются расходы участников перевозочного процесса, повышается себестоимость, и, как следствие, снижается конкурентоспособность паромных перевозок".
Получается, что вышеназванные железные дороги, блюдя исключительно свою коммерческую выгоду, абсолютно не задумываются над логистикой паромных перевозок, которая не приемлет "холостых" пробегов паромов. Если же так происходит, то перевозчик, дабы возместить затраты от пустопорожних рейсов, просто вынужден пересматривать тариф. Стоимость перевозки груза дорожает. А расплачивается за все это потребитель, который теряется в догадках: почему, к примеру, грузинские мандарины в прошлом году имели одну цену, а в нынешнем - совсем другую...
Увы, договориться с "Укрзалiзницей" в ходе заседания совета директоров по девятому пункту повестки дня - "Об оптимизировании обратной загрузки порожних вагонов" - не удалось. По мнению вышеназванного госпредприятия, абсолютно логичный порядок погрузки грузов в любые пустые вагоны, невзирая на их принадлежность к той или иной железнодорожной администрации, невозможен, так как это противоречит... действующим нормативным документам "Укрзалiзницi".
Еще один вопрос повестки дня вызвал бурные дебаты среди участников заседания. И это вновь связано с "Укрзалiзницей". В ультимативной форме Одесская железная дорога довела до сведения судоходных компаний информацию о том, что с 2011 года вводит штрафные санкции за простой вагонов. Оформить новые взаимоотношения предложено договором.
Если судоходная компания откажется его заключать, то железная дорога не станет накатывать вагоны на паромы до возмещения затрат, связанных с накоплением подвижного состава, в частности, на станции "Ильичевск-Паромная". Компенсировать эти расходы, по мнению Одесской железной дороги, могут не только перевозчики, но и грузоотправители (экспедиторы).
Что ж, возможно, проблема возмещения затрат Одесской железной дороги из-за простоев вагонов в ожидании оформления документов на груз, как отметили участники заседания совета директоров, действительно существует. Но непонятно, почему решение этого вопроса должно происходить на договорных условиях, без обоснования возникающих затрат и без утверждения таких тарифов в порядке, установленном законом. Причем вопрос о платежах ставится ультимативно - либо кто-то оплатит договорной, придуманный железной дорогой, тариф, либо грузы не будут грузиться и выгружаться с паромов.
При этом нормативно-правовыми документами, регулирующими работу паромных переправ "Ильичевск - Варна" и "Варна - Поти/Батуми - Ильичевск", взимание с судоходных компаний платы за пользование вагонами в ожидании накатки на паром в экспортном и импортном направлении не предусмотрено. Налицо откровенное злоупотребление монопольным положением, что для железной дороги становится уже нормой.
В завершение всего "Укрзалiзниця" неожиданно предложила пересмотреть документы, регулирующие работу паромных линий. Мол, нормативная база нуждается в улучшении. Это вызвало откровенно негативную реакцию всех участников заседаний совета директоров. По мнению представителей морских перевозчиков и Болгарской железной дороги, для решения проблемных вопросов паромных перевозок, в первую очередь, необходимо неукоснительно выполнять требования уже действующих документов, а не заниматься их пересмотром в интересах "Укрзалiзницi".
Главный выход, который напрашивается после анализа протокола прошедшего заседания, - от проблем "морских" паромная переправа шагнула к проблемам "железнодорожным". Но если решение первых целиком и полностью зависело от способности двух коммерческих структур - СК "Укрферри" и Болгарского пароходства - договориться между собой, в чем никто из специалистов, в общем-то, и не сомневался, то для решения сегодняшних недоразумений диалог придется вести с железной дорогой - структурой государственной, коммерчески неповоротливой и не признающей компромиссов.
Следующее заседание советов директоров по общей эксплуатации паромных переправ "Ильичевск - Варна" и "Варна - Поти/Батуми - Ильичевск" намечено провести в Грузии в марте 2011 года. К тому времени станет ясно, удалось ли убрать железнодорожный шлагбаум, преградивший путь развитию паромных сообщений.
http://vo.od.ua/rubrics/more/15473.phpОТРУЄНА ЗЕМЛЯ
Ігор Лазоришин, "Галичина", 30.09.2010, Івано-Франківська обл.
Калущина спалюватиме гексахлорбензол в Англії.З полігону в Калуші незабаром вивезуть для утилізації до Англії перші півтори тонни гексахлорбензолу - з понад 11 тонн твердих відходів хімічного виробництва, що належать до першого класу небезпеки. Для цього з Резервного фонду Кабміну уряд виділив майже 300 млн. грн. Про це стало відомо під час брифінгу в штабі ДП "Національний центр поводження з небезпечними відходами" у форматі відвідин Домбровського кар'єру, калійного заводу та полігону для захоронення гексахлорбензолу віце-прем'єр-міністра України Володимира Сівковича.
Завод - порятунок від Домбровського кар'єру
Домбровський кар'єр, наразі фактично самозатоплений, а у відвалах накопичено 26 млн. куб. м порід, з яких понад 14 млн. куб. м - солевмісні глини. У самому кар'єрі накопичилося до 13 млн. куб. м розсолів, що є великою небезпекою для навколишніх сіл і довкілля. На кінець вересня у Домбровському кар'єрі провадять роботи з прокладання скидного трубопроводу для розсолів з хвостосховища № 2, яке відтак рекультивують, та зміцнюють дамбу через небезпеку її прориву. Та всі ці заходи, як наголошували голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк, керівництво міста Калуша під час оглядин віце-прем'єр-міністром місця екологічної небезпеки, тільки тимчасові - з метою відтермінувати загрозу на два-три роки: потрібно споруджувати завод для переробки розсолів.
Для калійного заводу виборюють самостійність
Вже до середини жовтня, запевнив віце-прем'єр-міністр України Володимир Сівкович, усі необхідні нормативно-правові кроки буде зроблено для виокремлення дочірнього підприємства "Калійний завод" з ВАТ "Оріана" у самостійне державне підприємство і підпорядкування Івано-Франківській ОДА. Завод унікальний тим, що виробляв по 450 тис. тонн калійних добрив щорічно. і на відміну від завізних білоруських - безхлорних. Для відновлення виробництва, за попередніми підрахунками, потрібно 650 млн. американських доларів. Наразі борг "Оріани" сягає півтора млрд. грн., з яких майже мільярд - перед державою.
Перші в утилізації, бо перші в накопиченні
Із Резервного фонду Кабміну України виділено 298 мільйонів гривень для вивезення до Англії й утилізації гексахлорбензолу з полігону твердих токсичних відходів, що займає площу понад п'ять гектарів, де захоронено 11,5 тис. тонн отруйних відходів колишнього Калуського хіміко-металургійного комбінату. За висновками міжнародних інституцій, як поінформував міський голова Калуша ігор Насалик, на полігоні відбувається розгерметизація захоронень, що загрожує небезпекою людям і довкіллю.
Приїзд віце-прем'єр-міністра до Калуша фактично пов'язаний з початком робіт з утилізації гексахлорбензолу, які провадить єдине в Україні ліцензоване підприємство такого статусу ДП "Національний центр поводження з небезпечними відходами" Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. З цього приводу директор підприємства Андрій Любімов, зокрема, зазначив: "Відходи на полігоні у жахливому стані - і розгерметизація тари, і потрапляння води тощо. На об'єкті працюватимуть сто спеціалістів, і за три місяці вивеземо - вантажівками, колією, а відтак морем - вісім тисяч тонн гексахлорбензолу, решту - наступного року. Утилізують небезпечні відходи на заводі в Англії методом спалювання при температурі дві тисячі градусів". "Величезними зобов'язаннями перед світовими інституціями" назвав віце-прем'єр-міністр виконання робіт з утилізації такої кількості гексахлорбензолу: "Такого в Європі ще не робили. Але й... не накопичували також".
У нашій області створено з цього приводу спеціальну комісію, яку очолив перший заступник голови ОДА Василь Плавюк. Наразі для виконання робіт в управління Держказначейства області надійшло 104 млн. грн.
У поїздці отруєною землею Калущини віце-прем'єр-міністра України Володимира Сівковича супроводжували заступник міністра Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Артем Володін, народні депутати Верховної Ради України, голови Івано-Франківської ОДА - Михайло Вишиванюк та облради - Ігор Олійник, керівники управлінь і відомств, влада міста Калуша, представники центральних і місцевих ЗМІ та ін.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=12425&tx_ttnews[backPid]=24СОБСТВЕННИКИ НЕ ХОТЯТ, А РАБОТНИКИ НЕ МОГУТ?
Олег Павлов, "Вестник Кривбасса", 29.09.2010, Днепропетровская обл.
Конфликт интересов между собственником, стремящимся к высоким прибылям, и трудовым коллективом, желающим высокой зарплаты, пока остается не решенным.Главным итогом конференции трудового коллектива ОАО "АрселорМиттал Кривой Рог", прошедшей 24-го сентября, можно назвать двойственное решение и, собственно, двусмысленность позиции профкома ПМГУ предприятия. С одной стороны, в выступлениях ораторов и в решении конференции зафиксировано выполнение собственником большинства инвестобязательств. С другой - трудовой коллектив намерен обратиться к высшему руководству страны с просьбой создать правительственную комиссию для проверки выполнения инвестобязательств собственником предприятия.
Своим решением об обращении к высшей власти коллектив фактически намерен наказать своего работодателя. А в далекой и пока не до конца ясной перспективе - помочь украинским олигархам отобрать предприятие у иностранного олигарха. Но вот выиграют ли от этого сами металлурги, которые, как не раз выразился на конференции профсоюзный лидер Юрий Бобченко, создают собственнику (хоть иностранному, хоть отечественному) прибавочную стоимость?
Как известно, Генпрокуратура в интересах Кабинета министров уже пытается в суде добиться отмены решения предыдущего правительства в части выполнения инвестобязательств. В 2009 году Фонд госимущества пошел навстречу собственникам крупных компаний, в том числе ArcelorMittal, "Смарт-холдинг" и "Русал", отсрочив выполнение ими инвестобязательств в связи с мировым финансовым кризисом. Но силовики пока не собираются добиваться отмены принятых в отношении "Смарт-холдинга" и "Русала" решений. А вот по ArcelorMittal работают напряженно. Кроме того, по информации от источника в компании, пресса сообщает, что в этом году количество проверок "АрселорМиттал Кривой Рог" различными госорганами возросло примерно на 25 процентов. А недавно компании и вовсе были предъявлены обвинения в попытке контрабанды (об этом "Вестник" писал две недели тому назад).
Так из-за чего же на конференции разгорелся сыр-бор?
И делегаты, и Юрий Бобченко, и приехавшая ему на подмогу Валентина Семенюк-Самсоненко признали, что в целом собственник выполняет свои обязательства по коллективному договору. Финансирует улучшение социально-бытовых условий, условий отдыха, оздоровление и лечение (на эти цели направлено 28,189 млн. грн.), а также финансирует мероприятия охраны труда в объеме 0,62 процента от суммы реализованной продукции.
Критические стрелы выступавшие направляли на прошлогоднее решение правительства и Фонда госимущества, которые подписали изменения в договор купли-продажи предприятия. Согласно внесенным изменениям, собственники предприятия имеют право отложить внесение инвестиций в техническое переоборудование завода и капиталовложений, касающихся прироста мощностей. При этом сохранены инвестиции, касающиеся экологической безопасности и социального пакета. (Напомним, что в начале августа 2010 года ФГИУ провел очередную проверку выполнения предприятием обязательств, констатировав по ее итогам, что предприятие выполнило свои обязательства по всем пунктам договора купли-продажи, кроме тех из них, выполнение которых отложено в связи с финансово-экономическим кризисом.)
Лидеры и активисты профсоюза считают, что сегодня "под угрозой срыва выполнение программы внедрения в 2010 году технических мероприятий, не выполненных в предыдущем году: из 61-го за первое полугодие выполнены семь (1,17 процента от запланированных средств)". Кроме того, участники конференции отмечали недофинансирование мероприятий капитального ремонта (2,224 млн. грн. из запланированных 7,254 млн. грн.), текущего ремонта объектов социальной сферы, а также указывали на недоукомплектованность персонала предприятия в соответствии с требованиями охраны труда.
Вопрос "недоштата" по ряду основных профессий - самый болезненный. Собственник требует увеличения производительности труда, работники - увеличения персонала и зарплаты. Этот конфликт интересов попробовал на конференции если не разрешить, то хотя бы объяснить пути его решения генеральный директор предприятия Ринат Старков.
Свое первое публичное выступление он сопроводил демонстрацией графиков, из которых сложилась довольно интересная картина. Притом, что зарплата на предприятии уступает лишь меткомбинату в Запорожье, производительность труда у криворожских металлургов вдвое ниже. А международный рынок, подчеркнул директор, менее всего интересует, сколько на предприятии столовых, медпунктов и баз отдыха. Там решающим фактором остается низкая себестоимость продукции.
Вот и вышло, что профсоюз требует повышения зарплаты при нынешних условиях труда, а менеджмент предприятия добивается снижения себестоимости продукции. А основной компонент в ней, как известно, уровень зарплаты. Если и в дальнейшем зарплату будут считать от прожиточного уровня, а не от себестоимости, в которую уже заложен уровень зарплаты, то изменений к лучшему металлургам придется ждать еще долго.
Участники конференции предложили администрации предприятия принять необходимые меры по выполнению коллективного договора в 2010 году, а профкому - не согласовывать новую систему оплаты труда и инициировать соответствующий коллективный трудовой спор.
При этом, как выяснилось, выступая против внедрения новой системы оплаты труда, ее никто из профактивистов, не говоря уже о рядовых работниках, не видел. И протесты против ее внедрения, по словам Рината Старкова, основываются на слухах. А система, которая пока только разрабатывается, предполагает увеличение постоянной составляющей зарплаты и уменьшение переменной части. Тогда, по его словам, человек самостоятельно сможет просчитать, сколько, за что и когда он получит. Параметры расчета в каждом цеху - качество, количество, себестоимость и охрана труда. Сегодня же работники предприятия не знают, какую премию они смогут (и смогут ли?) получить в конце месяца. "Я насчитал сегодня 60 параметров как в сторону увеличения, так и в сторону уменьшения переменной части зарплаты", - сказал генеральный директор.
Если работники против новой системы оплаты труда, сказал он, то "мы не станем ее внедрять". Но уже сегодня очевидно, что по одним профессиям идет недоплата в соответствии с рыночными условиями, по другим - переплата. И этот перекос следует исправлять, чтобы в начислении и выплате зарплаты была полная ясность и прозрачность.
Что же касается уровня зарплаты, которая, по мнению профсоюза, должна составлять не менее 6-ти тысяч гривень и превышать отраслевой стандарт, то Ринат Старков напомнил, что отраслевой стандарт на сегодня не принят, его просто не существует. "Когда он будет принят и подписан, - сказал директор, - мы выполним его с точностью до запятой. А пока его нет, то будоражить народ обещаниями высокой зарплаты не справедливо".
На конференции отмечалось также недофинансирование мероприятий капитального ремонта (2,224 млн. грн. из запланированных 7,254 млн. грн.), текущего ремонта объектов соцсферы, а также указывалось на недоукомплектованность персонала предприятия в соответствии с требованиями охраны труда.
- Хочу подчеркнуть, - сказал Ринат Старков, - что охрана труда вообще не является ответственностью администрации. Это является ответственностью каждого отдельно взятого человека. Если каждый из вас не станет выполнять правила охраны труда и не будет останавливать соседа, который нарушает, то ничего не выйдет.
Говоря о новом штатном расписании, против которого выступает профсоюз, генеральный директор подчеркивал, что рыночные условия требуют сокращения персонала. Разумеется, при модернизации производства, процесс которой был приостановлен кризисом. А также при научном подходе к организации труда, в том числе и в определении численности на каждом рабочем месте.
Соглашаясь с мнением директора о необходимости снижения себестоимости продукции, рядовые работники комбината выражают сомнение в том, что это возможно при нынешнем состоянии агрегатов, износ которых достигает 90 процентов. Но иного пути добыть деньги на техперевооружение, как только заработать их, сегодня у предприятия нет. Конфликт интересов между собственником, стремящимся к высоким прибылям и уменьшению затрат, и трудовым коллективом, желающим высокой зарплаты при меньших затратах собственного труда, пока остается не решенным. Но диалог начат.
http://www.krivbass.in.ua/content/view/3687/1/БУДЕТ СЛАЩЕ!
Елена Никитина, "Украина - Центр", 29.09.2010, Кировоградская обл.
Еще недавно на территории Кировоградской области в полную силу работало 11 сахарных заводов. Сегодня - только два: александрийский и капитановский.Вы видели в магазинах цену на сахар? Несладко? Говорят, что причина столь значительного роста стоимости необходимого для каждой семьи продукта кроется в нескольких факторах. Во-первых, сезонность, повышенный спрос. Во-вторых, государственные запасы истощились, а пополнять их особо некому - не столь мощное у нас на сегодняшний день производство.
Не так много лет назад на территории Кировоградской области в полную силу работало 11 сахарных заводов. Сегодня - только два: александрийский и капитановский. Что случилось с остальными - мы с вами знаем, ездили неоднократно на "пепелища" и описывали увиденное на страницах "УЦ". Но, оказывается, каким-то чудом удалось сохранить 2-й имени Петровского сахарный завод, который находится в Александровке. О том, как удалось избежать участи, например, липняжского или маловисковского заводов и какие перспективы у александровского, мы поговорили с его генеральным директором Николаем Обидиным.
Николай Ильич возглавляет предприятие последние пять лет. Юридическое название завода - публичное акционерное общество "2-й имени Петровского сахарный завод". Скорее всего, завод не вырезали и не уничтожили, потому что хозяином стал россиянин. Он в 2005 году вложил большие деньги в реконструкцию предприятия, но сразу же возникла угроза, что завод не запустится - не было сырья. "Все силы были брошены на заготовку свеклы. Удалось заготовить 103 тысячи тонн свеклы, получили порядка 15 тысяч тонн сахара, тем самым спасли завод", - вспоминает Николай Ильич.
В следующем, 2006-м, заготовили и переработали 240 тысяч тонн свеклы. Получили больше 30 тысяч тонн сахара, но цены на сахар не было - в Украине наблюдалось перепроизводство сладкого продукта. Цена упала до 2,20 грн. при себестоимости больше 3 гривен, и пошли убытки.
Как следствие - в 2007 году хозяйства отказываются сеять из-за того, что невыгодно. Завод переработал всего 120 тысяч тонн. В Александровском районе были засеяны свеклой очень маленькие площади, поэтому сырье приходилось везти на большие расстояния, а это большие транспортные расходы, что экономически невыгодно. Когда в 2008 году встал вопрос - запускать завод или нет, анализ показал, что смысла нет, поскольку свеклы нет. Завод собрал сырье со своих 100 гектаров и отвез на другое предприятие.
Уже три года 2-й имени Петровского не работает. В прошлом году начали с хозяйствами подписывать договора о намерениях, но грянул финансовый кризис, начались проблемы, и свеклу не стали сеять - риск все-таки. Соответственно, завод не стал работать. На вопрос, когда в области будет "сладкая" жизнь, Николай Обидин ответил: "В следующем году". Дело в том, что областная власть согласилась поддержать завод. Поддержка заключается в том, чтобы убедить райгосадминистрации и руководителей хозяйств сеять сахарную свеклу, дабы обеспечить завод сырьем. С этой целью обсуждаются всевозможные риски и подписываются договора. Со дня на день вопрос перспективы должен быть решен.
Предприятие сегодня поддерживается в состоянии, приближенном к рабочему. Завод законсервирован, все узлы и агрегаты закрыты целлофаном и опломбированы. Но для его запуска недостаточно только завезти сырье, необходимы подготовительные ремонтные работы. И чем дольше он простаивает, тем больше времени и средств необходимо для его запуска. Николай Обидин говорит, что для запуска сахзавода в 2008 году подготовительный период составил бы 2 месяца, в 2009-м - три, в этом году уже 4 месяца…
Для запуска завода необходимы не только время и средства (на подготовку надо 10 млн грн.), но и люди. В 2007 году предприятие работало в четыре смены. В следующем году, если будет налажено производство, может оказаться дефицит рабочей силы. Это в основном специфические для производства сахара специальности: операторы диффузии, выпарщики, специалисты КИП, токари. Сегодня удается обеспечивать работой около 60-ти человек. Все главные специалисты на месте: ИТР, технологи, сменные инженеры. Средняя зарплата - около 2-х тысяч гривен. И это, заметьте, при неработающем заводе. Где берут средства? Склады сдают в аренду, предоставляют услуги разгрузки-погрузки. Собственник завода пошел на то, чтобы сохранить костяк трудового коллектива. Есть еще один вариант зарабатывания денег. Дело в том, что при производстве сахара применяется известковый камень, который после переработки в газовой печи превращается в известь. Вот эту известь можно поставлять металлургическим комбинатам, которые ее применяют в своем производстве. 2-й имени Петровского сахарный завод может поставлять до 3-х тысяч тонн извести в месяц.
Если все будет хорошо и хозяйства пойдут навстречу заводу, два других работающих от этого не пострадают, заверил генеральный директор. Переговоры о сотрудничестве ведутся с шестью близлежащими районами. Свеклу невыгодно везти дальше 100 километров, поэтому географически область очень удобно и выгодно для всех делится на "сферы влияния" трех сахарных заводов.
А теперь немного экономики. Николай Обидин корреспонденту "УЦ" продемонстрировал расчеты, подтверждающие явную выгоду хозяйств, сеющих сахарную свеклу. "Безусловно, свекла - культура самая затратная, но экономически самая выгодная. Для хозяйств - больше 100% рентабельности. Возьмем этот год и цену на сахар - 7 гривен. Допустим, в хозяйстве посеяно 100 гектаров свеклы. Сельхозпроизводитель в каждый гектар вкладывает 7 тысяч гривен. Сюда входит посев, обработка, прополка, уборка. Всего - 700 тысяч. При давальческой схеме, по которой мы работаем, хозяйство получает 55% продукта. Урожай будет минимум 35 тонн с гектара. Ну пусть 3 тысячи тонн привезут на завод. 55 % их - это 1650 тонн свеклы. Даже при небольшом выходе они будут иметь 206 тонн сахара. Умножаем на цену - 7 грн. В итоге сельхозпроизводитель получает почти полтора миллиона гривен. При этом он уже рассчитался с заводом - отдал 45%. Выгода очевидна", - заверил Николай Ильич.
А руководители хозяйств не столь оптимистично настроены, хотя все расчеты тоже неплохо знают. Руководитель СФХ "Надія" Новгородковского района Александр Литвин два года назад засеял сахарной свеклой около 150 гектаров, но цены на сахар не было, и оказалось нерентабельно. "Другие культуры менее затратные, а по прибыли такие же, как свекла. Мы все-таки работаем не за славу, а за доход, как и все люди. Если государство пойдет нам навстречу, дотирует каким-то образом, даст льготное топливо, минеральные удобрения, то можно рискнуть", - считает Александр Владимирович.
Руководитель СВК "Колос" Знаменского района Виктория Куц, в хозяйстве которой уже пять лет не сеют сахарную свеклу, говорит, что для возобновления работы в этом направлении необходима новая техника, которая, как известно, очень дорогостоящая. А потому государство, чтобы обеспечить народу сладкую жизнь, должно учесть очень много нюансов, чтобы в итоге все имели выгоду, и мы с вами в том числе.
http://www.uc.kr.ua/fresh/6395/ЕКОНОМІЧНА КРИЗА СКРЕСЛА?
Жанна Попович, "Номер один", 29.09.2010, Тернопільська обл.
Ховаючи голови в пісок, національну економіку не врятуєш, упевнені науковці.Вже два роки ми живемо в умовах економічної кризи. Світової чи суто української? Парадоксально, однак навіть у цьому питанні вітчизняні науковці досі не дійшли згоди. Більше того, якщо восени 2008 року про це говорили всі і багато, то нині насамперед уряд намагається робити вигляд, що нічого й не було. Просто погано спрацював попередній Кабмін. Тим не менше, кризи, як того шила у лантуху (а насправді у гаманці), не сховаєш. Все одно "вколе" - то цінами на продукти, то вартістю одягу або різного краму, то "втішить" сумами у квитанції за комунальні послуги. "Буде ще гірше", - пророкують песимістично налаштовані економісти і наполягають: Україна переживає не світову, а суто українську кризу. Однак у будь-якому випадку це триватиме щонайменше до 2013 року і попереду нас чекає друга "кризова" хвиля!
То що ж насправді ми пережили у жовтні 2008-го й від чого країна не може оговтатись і досі? Ми запросили до дискусії трьох професорів, докторів економічних наук, завідуючих кафедрами Тернопільського національного економічного університету Валерія Івановича Гринчуцького, Євгена Васильовича Савельєва та Віктора Валерійовича Козюка. Варто зазначити: якщо перші двоє науковців є представниками старшого покоління, то пан Віктор - радикально налаштований чи не наймолодший професор України.
Якби кризи не було, варто було її вигадати
- У світі триває системна криза. І те, що наприкінці 2008 на початку 2009-го її вдалося подавити, зм'якшити, сталося завдяки сильній регуляторній політиці насамперед США: уряд Сполучених Штатів викинув величезні суми для спасіння банків, якоюсь мірою вона послабилась, але не закінчилась, і рано чи пізно ми зрозуміємо, що вона повинна пройти всі етапи, властиві для кризи такого типу. Я думаю, що це станеться наприкінці цього або 2011 року, - вважає завкафедрою економіки підприємств і корпорацій ТНЕУ Валерій Гринчуцький.
Однак Україна переживає свою власну економічну кризу, спричинену або непрофесійними діями попереднього президента-банкіра (бо хто найбільше збагатився на коливанні курсу валют та одномоментно збільшених розмірах валютних кредитів), або наперед продуманою політикою нашої верхівки (мається на увазі найбагатших людей країни). Тим більше, підкреслив Валерій Іванович, якщо ми порівняємо нашу кризу 2008-го з подіями у Сполучених Штатах, у принципі, ніхто не назвав її причини стосовно України. Я знаю, всі спроби вчених зробити аналіз й оцінки, на жаль, не виносяться на широкий загал. Цій кризі чомусь не було присвячено хороших, аналітичних програм: чому так сталося? Але ж ми, економісти, бачили, що в Україні в геометричній прогресії йшло зростання споживчих кредитів. Без проблем на все, що хочете, можна було взяти позику. Більше того, напередодні кризи в Україні споживчі кредити більш ніж на 80% використовувались для придбання імпортних товарів. Це не йшло на підтримку вітчизняного виробника. Ми заледве назбираємо 20% кредитів, які брали на житлове будівництво.
Водночас навіть у житловому будівництву здебільшого використовували імпортні матеріали. І це також підтримувало виробників за кордоном, а не в Україні. І про це ніхто не говорив, у свідомості не відклалось, що у нас багато коштів йшло на споживання. Хоча якщо згадати історію Америки початку минулого сторіччя, у 1920-х роках 80% закладеного валового продукту становив фонд споживання, але товарів внутрішнього виробництва, не імпорту. Отож напередодні економічної кризи 2008 р. ми мали не виробничу економіку, а торгову. А вона руйнується вже при незначних коливаннях, що ми і мали".
- Так, значною мірою наша внутрішня криза була підсилена світовою кризою та обумовлена світовими тенденціями. Фактично ми пожинаємо ці недоробки і промахи через відсутність багатолітньої стратегії економічного розвитку країни, так і не розробленої у нас за багато років. Хоча була спроба Олександра Ткаченка розробити плани, але вони залишились на папері, не було розроблено шляхів їх реалізації. Тобто в цілому значною мірою наша внутрішня криза була посилена світовою кризою, і вона сьогодні триває, - зазначив завідувач кафедри міжнародної економіки та маркетингу Євген Савельєв. - Причини ж її появи було закладено ще під час приватизації.
- А криза кінця 1990-х не вплинула на теперішню? - звернулася я до професорів.
- Так, у ті роки також була криза, яка зачепила здебільшого південно-східні країни Азії, але не Україну, оскільки ми були мало інтегровані у світову фінансову систему, - підкреслив Євген Васильович, - та й не тільки тоді, навіть і зараз. Наші підприємства, банки не мають великого впливу, як от Росія.
Світ був наповнений грішми
- Якщо говорити більш конкретно про перелік глобальних факторів, котрі спричинили кризу, то це те, що світ був наповнений грішми і достатньо жваві грошові пропозиції надходили від провідних центральних банків, що активно розвивались, нагромаджували валютні резерви. Природно, що це так чи інакше призвело до збільшення грошей у світі. І вони тягнуть за собою зростання вартості активів, - каже завідувач кафедри економічної теорії ТНЕУ Віктор Козюк. - До кризи вартість нерухомості зростала не тільки в Україні, а й у світі. Це збільшувало обсяги кредитів і водночас зменшувало обережність щодо ризиків. І це призвело до диспропорцій.
Аналізуючи невдачі макроекономічної політики країни, Віктор Валерійович нагадав: "Швидке примноження обсягів кредитів в економіці призвело до того, що, починаючи з 2006 р., платіжний баланс України був із профіцитом, тобто експорт перевищував імпорт, і став дефіцитом. Здебільшого це було обумовлено тим, що кредити були направлені на придбання дорогих імпортних товарів. Не випадково 2008 рік є унікальним у цьому розумінні, оскільки вперше в Україні імпорт автомобілів перевищив витрати на енергоносії. Це є характерною ознакою того, що збільшення обсягів кредитування призводили до збільшення споживання і відповідно до погіршення платіжного балансу. Якщо говорити про розмір дефіциту платіжного балансу на 2008 р., то він сягнув майже 13 млрд. доларів США. Це велика сума, бо у відсотках щодо ВВП вона сягнула майже 6% (якщо виходити з середнього показника в 30% ВВП, а державний бюджет України оцінюється в 300-400 млрд. грн.).
З одного боку, тривала підтримка фіксованого валютного курсу заохочувала надзвичайно високі запозичення в доларах. І це створювало оманливе уявлення про перспективи вітчизняного експорту. У результаті прогноз зростання експорту сприймався як позитивний, відповідно це призводило до зниження надбавки за ризик по відсоткових ставках на світових ринках, тим самим дозволяючи або уможливлюючи дуже значні запозичення вітчизняних банківських установ. Інша проблема фіксованого валютного курсу полягала тому, що він не виконував роль номінального якоря щодо інфляції. Тобто уряд вже не контролював фіксований курс, як було ще 10 років тому".
Ріст є, та не економічний, а ціновий
Два роки в країні триває криза і може тривати ще невідомо скільки через безкінечні валютно-політичні коливання. Економіка не може стабілізуватись, якщо після зміни уряду різко міняється курс - не валютно-гривневий, а стабілізаційний. Це як у школі: поки не зроблено роботу над помилками, знання не прийдуть.
"До сьогоднішнього дня економіка України ґрунтується на гірничо-металургійному комплексі, до того ж останнім часом великий вплив на розвиток нашої економіки справляє сільське господарство. Можливо, це чи не найбільш міцна частина нашого національно-економічного розвиту, тому що Україна стабільно займає провідне місце у світі з продажу зерна, соняшникової олії, інших продовольчих продуктів, - констатував професор Євген Савельєв. - Водночас поки ми не перебудуємо та не оновимо структуру нашої економіки, поки не побудуємо нову економіку і не зорієнтуємо на нові технології, до тих пір серйозних реформ в країні не буде.
Якщо говорити про пожвавлення після кризи, то варто зважити на загальні тенденції в економіці. Хоча, за статистичними даними, ми маємо пожвавлення макроекономічних показників: так, у липні 2010 р. ріст виробництва становив 6,4% порівняно з попередніми роком, але за січень-липень - 1,1%, тобто в цілому підвищення відбулось лише у I-му кварталі завдяки напрацюванням попереднього уряду".
Нема ніякого покращення роботи промисловості, натомість спостерігаємо зростання цін в усіх напрямках, причому суттєве. Згідно з даними Держкомстатистики, у липні ц.р. ціни зросли на 101,3%, а у серпні ц.р. порівняно з аналогічним періодом 2009-го - на 108,3%, причому це насамперед стосується продуктів харчування. На алкоголь та тютюнові вироби - на 117%, на молоко і масло - на 128%, одяг і взуття - 103%. Індекс цін на виробництві зріс на 123%, тобто в усіх основних напрямках спостерігається зростання цін.
- Не покращуються ситуація на ринку праці, рівень безробіття зростає, і це також показник кризи. Адже коли економіка пожвавлюється, меншає рівень безробіття, бо потрібні стають робочі руки, - підкреслив Євген Васильович. - А тенденція така, що кількість незайнятих громадян, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості, на 1 січня 2010 р. становила 413 тисяч, за допомогою у працевлаштуванні звернулось 103,5 тисяч проти 94,3 у червні. Якщо зростає безробіття, це є непрямий показник, що у народному господарстві зростають негативні фактори. Тобто якщо вдуматись у цифри, то вони не налаштовують на оптимізм.
- На жаль, є країни, котрі жодного уроку з кризи не винесли. І Україна належить до їх числа, - вважає пан Віктор Козюк. - Ми і надалі бачимо домінування сировинного експорту і створення передумов до його зростання. До того ж відродження посткризової економіки здійснюється з допомогою старих рецептів і старих джерел. На жаль, у вітчизняній економіці не створено структурних передумов для підвищення її конкурентності та інноваційності. Це є потужним викликом для макроекономічної стабільності в майбутньому, оскільки глобальні ринки стають плинними, тому завжди слід чекати якогось потрясіння, що швидко передається через глобальну фінансову систему реальному сектору економіки.
- Слід визнати, що багато країн намагаються переорієнтувати та модернізувати свою економіку, насамперед зробити її більш гнучкою. По-друге, роблять акцент на інноваційності та енергозбереженні. Простий приклад: розробники автомобілів запроваджують гібридні двигуни, що зменшують викиди та споживання пального. Здавалося б, проста фраза: змінюється модель двигуна, він стає електричним, лишаючись традиційним. Але за цим стоять масштабність технологічних зрушень та інновацій, через певний час вони можуть бути застосовані в інших секторах економіки, призвести до більш потужних технічних змін та технологічних процесів. Отож багато країн отримали під час глобальної кризи потужний урок і тепер розвивають економіку інноваційними шляхами, чого не скажеш про Україну.
Чи можна передбачити економічну кризу? Можна, однак більшість економістів, які свого часу отримали Нобелівську премію в цій галузі, визнали: сьогодні економічна наука сама перебуває у кризі. На жаль…
http://www.numberone.te.ua/?page=consult&consultid=1042&sub=0ТОЧКА ЗОРУ
БОЛЬШОЕ ПОРАЖЕНИЕ И МАЛЕНЬКАЯ ПОБЕДА
Леонид Заславский, "Юг", 30.09.2010, Одесская обл.
«Обществу настойчиво навязывают привычную, укорененную в славянском сознании сказку о добром царе и злых царедворцах.»Накануне "Дня икс", выборов, которые всю власть в стране могут отдать Партии регионов, обществу настойчиво навязывают привычную, укорененную в славянском сознании сказку о добром царе и злых царедворцах.
Напрасные жалобы
В развитии подобного сюжета заинтересованы и "добрые", и "злые". Пока сказка работает, подданные не протестуют. Они жалуются барину. А уж барин - как распорядится. Хочет - казнит, хочет - милует. Хотя чаще всего жалобы пропускает мимо ушей. И без них дел навалом, государством управлять некогда.
С установлением авторитарного режима, усилением его прочности и концентрации власти в одних руках жалоба полностью вытесняет протест. И надежда, что "там наверху разберутся", а справедливость восторжествует, доминирует в общественном сознании. На такой надежде в значительной степени держалась советская власть. Такая иллюзорная надежда возвращается в Украину с концом "оранжевой" оттепели.
Перед выборами в органы местного самоуправления 31 октября к разработке мифа о президенте, способном обеспечить беспрепятственное и свободное волеизъявление народа, кто только не приложил руку. Сам Виктор Федорович участвует в мифотворчестве. Если верить всему, что он говорит публично, ни один чиновник не вмешается в избирательный процесс, ни один сотрудник правоохранительных органов при исполнении обязанностей не выйдет за рамки охраны общественного порядка.
То, что слова гаранта Конституции решительно расходятся с действительностью, смущать никого не должно. На Банковой, видимо, просто не в курсе, что органы Минюста отказывают в регистрации настоящим партийным организациям и регистрируют фальшивые. Что милиция в поисках "фальшивомонетчиков" проводит обыск и опечатывает крымский офис крупнейшей оппозиционной партии, а чиновники, состоящие на государственной службе, в служебное и неслужебное время прямо агитируют за незарегистрированных кандидатов Партии регионов.
Мысли о справедливом президенте Януковиче и несправедливых чиновниках, искажающих волю президента, могут возникнуть, конечно, только у того, кто не видел главу нашего государства ни разу и ни разу его не слышал. Но от отчаяния чего не придет в голову. Не в судах же искать управу на губернатора, как две капли воды похожего на градоначальников города Глупова, или на премьер-министра, прилюдно оскорбляющего город, куда только что прибыл. Остается жаловаться "наверх".
Обращение, которое направили президенту представители двадцати двух партийных и тридцати восьми общественных организаций Одессы по поводу оскорбительного поведения главы украинского правительства во время посещения Одессы 23 сентября, внешне имеет форму протеста. Но по существу - обыкновенная жалоба, похожая на письма, которые честные коммунисты направляли в ЦК КПСС в расчете на то, что "центр" наведет на местах порядок.
Шансы на наведение порядка и тогда были мизерными, а теперь - вообще нулевые. По поводу методов, какими предполагается "взять всю власть на местах", у Януковича с Азаровым нет расхождений. Иначе Виктор Федорович не подписал бы пещерный закон о выборах местного самоуправления, принятый Верховной Радой. Нет расхождения у Януковича и с губернаторами, которых гарант сам и назначил с целью уничтожения оппозиции на местах. 1 ноября с первыми результатами подсчета голосов убедиться в этом сможет каждый желающий.
Словом, жаловаться барину на его управляющих - дело гиблое. Гиблое дело жаловаться на барина и выше. Имеются в виду не небеса (там все происходящее терпели и терпят), а международная общественность, которая с каждым днем все меньше интересуется ходом дел в Украине. Обращения "объединенной оппозиции" хоть в Страсбург, хоть в Брюссель, хоть в ООН напрямую не могут принести результата. Как в прошлом не принесли результата обращения к Западу советских диссидентов. По очевидной причине: спасение утопающих - дело рук самих утопающих. Бог помогает тем, кто способен помочь себе сам.
Фестиваль надежды
После Майдана со способностью помочь себе самостоятельно у нас туго. Но не безнадежно. Это, как ни странно, доказывают события не политические, а культурные. В частности, самооборона (не в названии партии, а реальная), организованная при проведении фестиваля патриотической и повстанческой песни "Гайдамаки. UA" в городе Ирпень.
Фестиваль проводился в ознаменование двадцатилетия славной и мирной "революции на граните", события 1990 года, которое для новой Украины имеет не меньшее значение, чем принятие Декларации о суверенитете или провозглашение Акта о независимости. Майдан Незалежности тогда назывался площадью Октябрьской революции, а председателем Совета министров УССР являлся твердокаменный советский хозяйственник Виталий Масол.
Голодовка киевских студентов в палатках на площади, проходившая с 12-го по 17 октября двадцать лет назад с требованием отставки Масола, была первой зримой победой общества над коммунистическим режимом. После нее стало ясно, что утопающие способны спасти себя сами. Что и произошло менее чем через год как реакция на неудачный московский путч.
Совкам, вернувшим власть на последних президентских выборах в Украине, любое напоминание о событиях тех лет - как кость в горле. Как кость в горле им и предыстория славных событий - борьба за национальное освобождение, которую в течение семидесяти лет вели украинцы. Борьба, без которой нашей страны не существовало бы в принципе.
Фестиваль в Ирпене регионалы пробовали запретить с помощью СБУ. Но ведомство Хорошковского пока не превратилось окончательно в копию московской Лубянки. И не среагировало на подлый и лживый донос народного депутата от Партии регионов Вадима Колесниченко, в котором голословно утверждалось, что фестиваль направлен на разжигание межнациональной розни и человеконенавистнических настроений, является пропагандой и восхвалением национализма, коллаборационизма, ксенофобии.
В минувший уик-энд фестиваль "Гайдама-ки. UA" состоялся и прошел с большим успехом. Песни в исполнении известных в Украине и за ее пределами музыкальных групп привлекли большую молодежную аудиторию, в дискуссии на тему "Творцы против цензуры", в обсуждениях культурной и политической ситуации в Украине приняли участие известные писатели, журналисты, политики.
Все это проходило на сцене под открытым небом, в палатках, раскинутых в лесу, на большой территории, создающей настоящий эффект свободы. Той свободы, которую в последнее время власть постепенно выдавливает из Украины.
В последний день фестиваля в Ирпене свободу попробовали уже не выдавить, а выбить. Организованная группа "накачанных" молодых людей с бейсбольными битами, палками и железной арматурой в руках осуществила хорошо спланированное нападение на участников фестиваля. Милиция, присутствовавшая на массовом мероприятии, по одной версии, устранилась от выполнения своих функций по охране порядка, по другой - в полной мере не смогла предотвратить нападений.
Если бы на фестивале не была хорошо организована самооборона, выстроена действующая охрана, праздник мог закончиться трагически. Но от бритоголовых отбились, прогнали своими силами. Можно сказать, одержали маленькую победу. И это вдохновляет. Потому что из маленьких побед, в конечном счете, складывается победа большая.
http://yug.odessa.ua/index.php/home/arc/1047.htmlЗА РЕФОРМЫ ЗАПЛАТИТ СРЕДНИЙ КЛАСС, ИЛИ ВОПРОСЫ БЕЗ ОТВЕТОВ
Евгений Колесниченко, Игорь Корытнюк, "Вечерняя Одесса", 30.09.2010
Зритель, увлечённый потоком слов, льющимся с экранов телевизоров, не утруждает себя вопросами, которые, при здравом размышлении, кажутся очевидными.Начался новый политический сезон. Вернулись разные политические ток-шоу, и политики снова появились на голубых экранах. Зритель, увлечённый потоком слов, льющимся с экранов телевизоров, порой даже не утруждает себя вопросами, которые, при здравом размышлении, кажутся очевидными.
Недавно главным героем ток-шоу Сергея Киселева и Савика Шустера был вице-премьер Сергей Тигипко, презентовавший и защищавший реформаторские инициативы правительства.
Самый болезненный вопрос - повышение тарифов ЖКХ. Правительство утверждает, что оно восстанавливает социальную справедливость, богатые будут платить больше, а бедных государство защитит субсидиями. Из уст вице-премьера прозвучало, что ранее субсидиями было охвачено 0,5 млн. семей, а теперь это число планируется увеличить до 1,5 млн. Умножим на среднее число членов семьи - на 3, получим 4,5 млн. человек. Это менее 10% населения Украины. Значит, более 90% уже считаются богатыми?
Теперь о субсидиях. В них включаются лишь минимальные нормы потребления, которые чаще всего не соответствуют потребностям современной семьи, всё сверх нормативов оплачивается полностью. Так, отец одного из авторов этой статьи, ветеран войны, при льготе в 75% удивлялся, получая весьма солидные счета на оплату. А это потому, что они с матерью, очень пожилые люди, не укладывались в установленные чиновниками нормы. В итоге доля субсидий в реальных затратах получается существенно меньше объявленной.
Ещё немного арифметики. Представим, что коммунальные платежи средней семьи, живущей в средней квартире, после повышения будут составлять, по самым оптимистическим расчетам, примерно 500 грн. Если принять их за 15 процентов - а такой порог оплаты за коммунальные платежи установлен правительством - то доход семьи должен быть 3300 грн. Однако после всех вычетов у семьи на "прожитье" остается лишь 2600 грн. И все семьи с такими и чуть большими доходами уже будут считаться обеспеченными и не нуждающимися в помощи. Но разве при нынешних ценах это "обеспеченность"?
Разрекламированная государственная поддержка поможет лишь самым бедным, а по европейским меркам - нищим семьям, да и то не всем и не в полном объеме. Основная же масса украинских семей, честно зарабатывающих свой хлеб, как говорится, средний класс, будет оплачивать "коммуналку" в полной мере. Но именно к ним можно отнести слова одного профессора, доктора наук: "По сравнению с 90-ми я из разряда нищих перешёл в разряд бедных". Это только по украинским меркам наличие телевизора, холодильника и скромного автомобиля - признак "богатства". Именно на такие семьи ляжет основная тяжесть ожидаемых реформ, за всё заплатят именно они, а не действительно богатые. У семьи с доходом в несколько тысяч гривен свободных денег немного, и повышение тарифов на 200-300 грн. и более, сопровождающееся общим ростом цен, для них весьма болезненно. Настоящие же богатые с доходами в сотни тысяч и миллионы гривен имеют столько свободных денег, что даже лишние 2-3 тысячи повышения для них будут мало заметны.
Ещё одно новшество - отмена транспортного сбора и повышение акцизов на бензин - якобы ударит по богатым. Считаем. По оптимистичным прогнозам, бензин подорожает на 20-25 коп. Автомобиль "Жигули" в поездках на работу, по различным делам (без всякого извоза пассажиров, перевозки грузов и т.д.) пробегает за год примерно 13 тыс. км. При минимальном городском расходе 10 л на 100 км имеем дополнительные затраты на топливо - 325 грн. в год. А транспортный сбор в этом году за "Жигули" составил 56 грн. Нетрудно посчитать, что затраты рядового горожанина на автомобиль увеличатся в 6 раз. Но наверняка "под шумок" цены повысятся значительно больше. Это ударит не только по автолюбителям, но по всем пассажирским и грузовым перевозкам и потянет новый виток роста цен. Владельцы же многолитровых мерседесов и джипов, о которых так любят говорить авторы реформ, найдут, как компенсировать свои потери. А остальные граждане? Может, лучше уж оставить транспортный сбор, пусть даже увеличенный?
Наверное, болезненные реформы необходимы, но нужно показывать реальную картину и говорить людям правду: за всё будет платить наш бедный средний класс и в итоге станет ещё беднее, а богатые останутся богатыми. Не так ли, уважаемый Сергей Леонидович?
Возникают вопросы и к другим политикам. В программе Савика Шустера при обсуждении проблем зернового рынка руководитель агрохолдинга Евгений Ленг сообщил, что в последние два года цены на зерно упали в 2-3 раза по сравнению с 2008 годом. И сейчас они только начинают возвращаться к прежнему уровню. Но почему-то мы не заметили в эти годы снижения цен на хлеб, муку, мучные изделия. Эти продукты уже сейчас активно дорожают и, по всем прогнозам, будут дорожать и дальше... Как это объяснить?
Удивили и представители оппозиции. Там же Вячеслав Кириленко, говоря о языковых проблемах, заявил, что расширение возможностей получать образование на родном языке в русскоязычных регионах - это очень плохо. Якобы в киевских вузах могут возникнуть конфликты из-за желания разных студентов обучаться на украинском, а других - на русском. Но сам же г-н Кириленко ранее утверждал, что языковая проблема - надуманная. Однако это, очевидно, при милом ему повсеместном одноязычии. А может, лучше приспосабливать систему образования к реально существующему в стране двуязычию, а не к идеям г-на Кириленко?
Вот некоторые мысли и вопросы, возникшие во время ночного просмотра. Услышим ли мы на них ответы? Разве, что друг от друга.
http://vo.od.ua/rubrics/politika/15467.phpВЫБОРЫ В ХАРЬКОВЕ: ЧТО ГОВОРЯТ ПОЛИТОЛОГИ
Влад Руденко, "Вечерний Харьков", 29.09.2010
29 сентября в Украине началась регистрация кандидатов в мэры, а через месяц харьковчанам предстоит сделать свой выбор в пользу одного из претендентов.О том, какой будет эта предвыборная кампания, корреспондент "Вечернего Харькова" поинтересовался у харьковских политологов.
Если в списки избирателей закралась неточность
Юрий Зайончковский:
- Регистрация только началась, но очевидно, что основная борьба развернется между действующим секретарем городского совета и.о. городского головы Геннадием Кернесом и экс-губернатором Арсеном Аваковым. Всего кандидатов разного пошиба будет около десятка, но основными игроками будут эти двое.
Если посмотреть харьковское телевидение, то кампания де факто уже началась, причем не сейчас, а гораздо раньше. Уже понятно, что она будет агрессивной. "Черный" пиар будет неотъемлемой ее составляющей, причем это не прогноз, а то, что мы наблюдаем уже сейчас.
Что касается административного прессинга... Здесь у исполняющего обязанности городского головы есть достаточно сильные козыри. В Харькове, как бы с этим ни спорили противники господина Кернеса, жизнь налаживается, причем при относительно небольшом городском бюджете. Так что если действующая власть проинформирует избирателей о том, что в городе было сделано за это время, применения админресурса не понадобится.
Ошибку в избирательном бюллетене можно исправить лишь раз
Игорь Полищук:
- На сегодняшний день в Харькове есть два фаворита - это Геннадий Кернес и Арсен Аваков. На роль третьей силы претендует Андрей Белогрищенко, однако я не думаю, что он сможет набрать достаточно большое количество голосов.
По моему мнению, эти выборы будут более "грязными", кандидаты будут использовать все возможности для победы. "Черный" пиар будет направлен против основных кандидатов. И это уже сейчас происходит. Остальным претендентам, на мой взгляд, опасаться нечего.
Избирательные округи: принципы нумерации
Александр Воронянский:
- Для того чтобы успешно провести избирательную кампанию, нужны ресурсы, которые есть у трех групп. Первая связана с Геннадием Кернесом. Он традиционно проводил в горсовет достаточно большое количество депутатов, а удастся ли ему занять пост городского головы, покажет время.
Вторая группа - те, кто получит поддержку БЮТ. То есть в нашем случае это Арсен Аваков. И третий кандидат - человек, который еще не успел намозолить глаза избирателям. В данном случае такой персоной является Андрей Белогрищенко.
Админресурс, который во время президентских выборов использовался очень мало, потому что был "размазан" среди разных политических сил, теперь может быть объединен и активно использован. Политсилы будут стремиться выиграть на выборах и получить контроль над местными бюджетами и региональный админресурс для выборов в Верховную Раду.
Право голоса на местных выборах имеют не все
Алексей Крысенко:
- Сейчас еще непонятно, насколько сильно на этих выборах будут задействованы "грязные" технологии. Говорить об этом более уверенно можно будет где-то через месяц, когда предвыборный процесс достигнет своего апогея. Вообще это вопрос не каких-то отдельных выборов, а политической культуры в целом. Такие технологии применялись всегда, начиная с самых ранних предвыборных кампаний, даже в 1994 году, когда шли выборы в Верховную Раду. По большому счету, "черный" пиар является неотъемлемой частью нашего электорального процесса.
Но я не думаю, что в этот раз нас ожидают какие-то "сверхгрязные" технологии или беспрецедентное применение админресурса. Сейчас я вижу, что имеет место обычная предвыборная рутина.
http://vecherniy.kharkov.ua/news/44415/РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ЧОМУ ДОРОЖЧАЮТЬ ГРЕЧКА ТА МОЛОКО, СКІЛЬКИ КОШТУВАТИМЕ ОЛІЯ, І ЧОМУ ЗАКІНЧИЛОСЯ СОЛОДКЕ ЖИТТЯ… КОМУНАЛЬНИКІВ?
Надія Діденко, "Вечірня Полтава", 29.09.2010
Коментар голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Володимира Оніщенка.Гречка дорожчає тому, що полтавці їдять привізну крупу, - так прокоментував найрейтинговіше запитання про стрімке підвищення ціни на цей продукт голова Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (АМКУ) Володимир Оніщенко під час нещодавньої прес-конференції в інформагенції "Новини Полтавщини". За його словами, в області гречку вирощують, проте немає підприємств, які б переробляли гречане ядро на крупу.
-У січні гречана крупа у роздрібній мережі Полтави коштувала 5 гривень за кілограм, тоді як нині - 12-15 гривень, - прокоментував Володимир Михайлович. - Проблема у тому, що на сьогодні в Полтавській області немає підприємств, які б займалися виготовленням гречаної крупи. Хіба що окрім малих підприємств у господарствах, які виготовляють так звану "білу гречку". Єдине серйозне виробництво - у Миргороді, місцеве підприємство може виготовляти якісну смажену гречку. Але за 8 місяців цього року підприємство виготовило лише 90 тонн гречки. Для порівняння, цього року в області зібрали 4 тисячі тонн гречки.
Гречку в область нині завозять з Донецька, Луганська, Запоріжжя, Дніпропетровська, Києва. І регулювати ціни на крупу в області важко, зловживання є, та з ними складно боротися, адже йдеться про загальнодержавний ринок. Єдиний вихід для полтавців, щоб не їсти дорогу гречку, слід розвивати власне виробництво.
Про хліб насущний…
Прокоментував Володимир Оніщенко й ситуацію з цінами на решту продуктів харчування. Так, на Полтавщині немає жодних передумов для подорожчання хліба. Адже в області сформовано резерв зерна в обсязі понад 60 тисяч тонн. Його вартість - 1300 гривень за тонну. Навпаки, Володимир Оніщенко вважає, що за певних умов є навіть підстави говорити про зниження ціни на хліб. Ми постійно працюємо з райдержадміністраціями, бо зверталися хлібозаводи, котрі нібито не можуть дістати зерно. Нині ці всі питання врегульовані. А хлібозаводи попередили: якщо вони не можуть отримати зерно з районного резервного фонду - звертатися до нас, а ми вже прийматимемо конкретні рішення.
А от молоко у роздрібній мережі дорожчає.
- Тут є об'єктивні причини: нині в населення молоко закуповують за ціною від 1,8 грн. до 4 грн. Таких закупівельних цін у нас ніколи не було, - пояснює Володимир Михайлович. - Зрозуміло, що це впливає на собівартість продукції. Додайте до цього ще транспортні витрати. Ми досліджуємо ситуацію. Тим паче, що нестачі молока в області немає: торік у регіоні переробили 650 тисяч тонн молока - це чи не найбільше в Україні. Поруч області переробляють від 80 до 120 тисяч тонн на рік. Та якщо молокозаводи, не доведи Боже, почнуть зловживати таким становищем щодо зростання оптово-відпускної ціни, то, безумовно, ми до них застосуємо штрафні санкції.
Один із відвідувачів сайту поцікавився, чому дорожчає соняшникова олія. Адже, за його словами, 2010 року соняшником засіяли 5,5 мільйона гектарів площі.
- Принаймні до минулого тижня ціна на олію у роздрібній мережі була стабільною, починаючи з минулого року. На сьогодні є незначне подорожчання: максимальна ціна за літр олії коливалася у межах 11,5 гривні, сьогодні - майже 12. Кілька днів тому в Антимонопольному комітеті України відбулася зустріч з основними виробниками олії. З цього приводу розповсюджено заяву з рекомендацією утриматися від підняття цін. Думаю, виробники дотримаються цієї позиції. Сьогодні немає підстав для зростання ціни на олію. До речі, лише 10-20% рослинної олії, котра виробляється в Україні, споживає внутрішній ринок, решта іде на експорт. Україна займає 5 місце на світовому ринку.
… і про комунальні проблеми
Солодке життя комунальників закінчилося - так Володимир Оніщенко прокоментував новий закон "Про державні закупівлі", прийнятий 31 липня.
- Наші комунальні підприємства не розуміють, що вони потраплять під жорсткий прес. Йдеться про ті підприємства, де засновники - органи виконавчої влади, котрі мають частку понад 50%. Ці підприємства прирівняні до державних. І зобов'язані проводити тендери. Раніше підприємства були начебто комунальні, проте керівники, що хотіли, те й робили. Тепер перед власниками - органами місцевого самоврядування - стоїть першочергове завдання - розробити прозорий та зрозумілий порядок формування комунальних тарифів. На цьому наполягає голова Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв.
Ми вивчатимемо формування тарифів, беручи до уваги лише прямі витрати на виробництво послуги. Бо в підприємств є кошти, які надходять не від прямої діяльності - наприклад, видачі технічних умов, послуги, які надаються іншим суб'єктам господарювання. Витратна їх частина йде на тарифи, а от прибуток не враховується. Антимонопольний комітет жорстко стоятиме на тому, щоб у витратну частину закладалися лише ті роботи, що йдуть на надання послуги. А от доходи від побічної діяльності повинні впливати на формування тарифу.
Запитань щодо формування тарифів, їхніх розмірів та діяльності ЖЕДів до Володимира Оніщенка було чи не найбільше. Наприклад, користувачів Інтернету цікавило, чому Олексій Костусєв зупинив спроби підняти тарифи на тепло у Києві з 1,60 грн. за квадратний метр до 2,26 грн., назвавши ці тарифи економічно необґрунтованими! І це тоді, як мешканці Полтави ще з 2006 року сплачують 2,74 грн. за тепло.
- Тут є маленьке "але", - наголосив Володимир Оніщенко. - Київ - компактне місто, і вся теплоенергетика працює саме на столицю. Безумовно, тут частина прямих витрат дещо менша. А
КП "Полтаватеплоенерго" сьогодні працює, крім Полтави, і в кількох районах області. Через це зростають і витрати. Аби вирішити цю проблему, потрібно розробити спеціальну програму щодо того, в яких районах необхідно створити окремі комунальні підприємства, підрахувати скільки це коштуватиме. Потрібно розробити порядок формування тарифів для всіх підприємств комунальної власності: що вноситься в тарифи, а що - ні. Це завдання власників підприємств - органів місцевого самоврядування. І саме вони повинні нести за це відповідальність. Ми не можемо рівнятися у плані тарифів на теплову енергію на столицю. Бо умови виробництва енергії й формування тарифів абсолютно різні. Наше завдання - щоб тариф був економічно обґрунтований і зрозумілий для споживача.
Що ж стосується ЖЕДів, які згідно з законодавством, мають надавати 27 видів комунальних послуг, то у Полтаві таких узагалі немає. Полтавський міськ-виконком розробив перелік із 8 обов'язкових послуг. Однак громадських слухань по кожному окремо взятому будинку, як того вимагає законодавство, не було. За словами Володимира Михайловича, ця проблема стосується не лише Полтави, а й решти міст.
Має керівник обласного відділення Антимонопольного комітету й власну точку зору щодо проблеми невиконання ЖЕДами умов договорів на обслуговування будинку. Один із відвідувачів Інтернет-ресурсу запитав: "Договір із ЖЕДом про комунпослуги та утримання прибудинкової території відсутній. Укладання договору, згідно з законом, - обов'язок ЖЕДу, проте він і не намагався укладати цей договір. Прибудинкова територія, за прибирання котрої маємо сплачувати, не виділена на місцевості, розмір її невідомий та замовчується ЖЕДом. Згоди на обслуговування мешканцями не надано. ЖЕД вимагає сплати заборгованості через суд, хоча яка може бути заборгованість при відсутності відносин?"
- Зверніться до нас із конкретними адресами будинків, на обслуговування котрих немає договорів. Ми дослідимо це питання і приведемо все до відповідності. Якщо немає угоди між надавачем послуги та користувачем, то я взагалі не розумію, про що йдеться. Укласти договір - це обов'язок ЖЕДу, як, власне, і споживача. Якщо у споживача є зауваження, він до договору додає їх у письмовому вигляді. Якщо у договорі передбачено 15 видів послуг, а фактично надається лише 6, і платити слід за 6. На підставі цього, міськвиконком зобов'язаний переглянути ваші угоди та привести у відповідність до тієї кількості послуг, що надаються насправді. Безумовно, позиція АМКУ і моя особиста - ми повинні платити лише за ті комунальні послуги, які нам надаються, і які є якісними.
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2010/9/29/46590414/ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
ЄДИНЕ ЗОЛОТОВИДОБУВНЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНИ ЗАХОПИЛИ РЕЙДЕРИ
"Rionews", 29.09.2010, Закарпатська обл.
Доля єдиного золотовидобувного підприємства України, ТОВ "Закарпатполіметали", залежить від рішення Львівського апеляційного господарського суду.Про це під час прес-конференції повідомив ліквідатор ТОВ "Закарпатполіметали" Володимир Гуртовий.
Як розповів Гуртовий, під час розслідування в межах справи про банкрутство було виявлено, що на підприємстві, розташованому у с. Мужієво Берегівського району, було виявлено факт розкрадання майна на суму близько 1,5 млн грн. У результаті перевірки КРУ виявлено, що розкрадання майна було допущено директором підприємства Василем Василинцем.
Окрім того, Володимир Гуртовий також повідомив на прес-конференції, що на 1 липня 2010 року заборгованість по зарплаті працівникам золоторудника - колективу з близько 400 осіб - становить 4,8 млн грн. "На підприємство надходили цільові кошти на погашення зарплати, але внаслідок змови колишнього директора підприємства Василинця і державної виконавчої служби Закарпатської області було незаконно здійснено стягнення цих грошей з рахунків підприємства на користь якихось сторонніх юридичних осіб, які навіть не заявлялися як кредитори", - розповів він.
Представник ліквідатора ТОВ "Закарпатполіметали" також заявив, що має документальні свідчення того, що земля під нерухомістю підприємства була рейдерським шляхом захоплена іншим підприємством - ТОВ "Сауляк". Мужіївська сільська рада, за його словами, незаконно сприяла ТОВ "Сауляк" у захопленні цієї землі.
"Спроби заволодіти усім майном цього об'єкту компанією "Сауляк" були підтримані як численними незаконними рішеннями Берегівського районного суду, так і директором підприємства, який у незаконний спосіб, поза всім процедурами, визнав за "Сауляком" право власності на усе майно ТОВ "Закарпатполіметали", все було передано ТОВ "Сауляк", а БТІ зобов'язали терміново зареєструвати це", - повідомив В. Гуртовий.
За словами В. Гуртового, незаконним діям колишнього директора ТОВ "Закарпатполіметали" Василя Василинця і ТОВ "Сауляк" не лише не перешкоджали, але й сприяли представники попереднього українського уряду - зокрема, екс-міністр Володимир Новицький і його заступники Володимир Северенюк і Сергій Грищенко. Про це, як зазначив представник ліквідатора, свідчать листи від Міністерства промислової політики, які є в нього на руках.
Наразі справа про захоплення золотодобувного підприємства ТОВ "Сауляк" перебуває на розгляді Львівського апеляційного господарського суду. "Ми сподіваємось на законне рішення, однак маємо інформацію, що на суддів Львівського апеляційного господарського суду чиниться дуже серйозний тиск", - повідомив Володимир Гуртовий.
http://rionews.com.ua/mixed/cryme/now/n102716184
* * * Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 30 вересня 2010 року включно.
Зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
nekrasova@rada.gov.ua
або телефоном: /044/255-23-94,
Некрасовій Олені Станіславівні.