|
|
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
УРЯД ПІДВИЩИВ ЦІНИ НА ГАЗ, АЛЕ ЗНИЗИВ ПОРІГ СУБСИДІЙРЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Левко Кутинський, «Західний кур’єр», 22.07.2010, Івано-Франківська обл.
Запевнення влади, що ціни на газ для населення зростати не будуть, виявилось черговим популізмом.ЕВРО-2012. ДОРОГА СТАЛА КОРОЧЕ
Александр Коваленко, «Жизнь», 21.07.2010, Донецкая обл.
"В том, что все будет построено в срок, вообще нет никаких сомнений", - уверен вице-премьер-министр Украины Борис Колесников, посетивший вчера Донецк.
СТО ДНІВ ОБЛАСНОЇ ВЛАДИ: ПОЛІТ НОРМАЛЬНИЙПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Леся Тугай, «Галичина», 22.07.2010, Івано-Франківська обл.
Журналісти спілкувалися із головою Івано-Франківської облдержадміністрації Михайлом Вишиванюком.МИХАЙЛО ЦИМБАЛЮК: СЬОГОДНІ В ДЕРЖАВІ ТАКА СИТУАЦІЯ
Віталій Попович, «Номер один», 21.07.2010, Тернопільська обл.
Той, хто змусить “центр” звернути на тебе увагу – той і залучить кошти.ЛОВЛЯ МЫСЛЕЙ
Юрий Решко, «Главное», 21.07.2010, Харьковская обл.
Губернатор делился впечатлениями. За 100 дней они были…СЕРГЕЙ ЛАРИН: 100 ДНЕЙ ОБНОВЛЕНИЯ
Андрей Гиреев, «Украина-Центр», 21.07.2010, Кировоградская обл.
«Впервые за годы постоянной политической и управленческой смуты руководитель облгосадминистрации действительно поступает как патриот региона».
ПАРТИЯ ТИГИПКО ЗА ВВЕДЕНИЕ ПЕРСОНАЛЬНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ СУДЕЙОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
«В двух словах», 21.07.2010, Сумская обл.
Реформа судебной системы должна повысить независимость судей и искоренить коррупцию в судопроизводстве.
АНДРІЙ МАГЕРА: «БАГАТО ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНУ ПРО ВИБОРИ СУПЕРЕЧАТЬ КОНСТИТУЦІЇ…»ЕКОНОМІКА
Іван Фаріон, «Високий замок», 22.07.2010, Львівська обл.
Складається враження, що різні його розділи писали різні люди.ІВАН РУДИК: “ХОЧУ СПОДІВАТИСЯ, ЩО НАШІ ВИБОРЦІ ОБИРАТИМУТЬ ВЖЕ НЕ ПАРТІЇ, А ОСОБИСТОСТІ...”
Б. Демків, «Проскурів», 22.07.2010, Хмельницька обл.
«Новий закон вводить у наше виборче життя нові реалії».КВАТИРКА ДО ЄВРОПИ
Сергій Рожин, «Львівська пошта», 20.07.2010
В Україні ухвалили закон про функціонування ринку природного газу.ПРАВО НА ИМЯ СОБСТВЕННОЕ
Николай Филиппов, «Крымская правда», 21.07.2010
Перед тем, как разойтись на каникулы, народные депутаты утвердили Закон Украины «О государственной регистрации актов гражданского состояния».
БАНКИ ОПІКУЮТЬСЯ ІНВЕСТИЦІЯМИТОЧКА ЗОРУ
Петро Зубенко, Людмила Правдива, «Київська правда», 22.07.2010
Про інвестиції сьогодні, здається, не говорить тільки лінивий. Але займатися ними повинні професіонали.ТО В ЖАР, ТО В ГРЯЗЬ
Леонид Николаенко, «Жизнь», 21.07.2010, Донецкая обл.
Сменяющие друг друга периоды засухи и аномальных осадков в ряде регионов страны ставят под вопрос удачное проведение сбора зерновых.У КРЕМЕНЧУЦІ ПОКАЗАЛИ НОВІ ВАГОНИ
Олег Булашев, «Вечірня Полтава», 21.07.2010
Керівництво Крюківського вагонобудівного заводу на початку літа заявило про те, що підприємство випустило перший сучасний плацкартний вагон.
ЮБИЛЕЙ В КОНЦЕ СЕЗОНАРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Леонид Заславский, «Юг», 22.07.2010, Одесская обл.
Идея торжественного заседания Верховной Рады по случаю двадцатилетия Декларации о государственном суверенитете Украины изначально содержала в себе двусмысленность.МІСЦЕ ДЕПУТАТА МІСЬКРАДИ БУДЕ ДОРОЖЧИМ, НІЖ 2006-ГО
Ольга Гнідан, «Молодий буковинець», 22.07.2010, Чернівецька обл.
«Коштуватиме» мандат більше, оскільки частина піде на вибори від політичних партій, а частина балотуватиметься на мажоритарних округах».ПЕРЕДДЕНЬ ВЕЛИКОГО ДЕРИБАНУ
Микола Воротиленко, «Главное», 21.07.2010, Харківська обл.
Продавати чи не продавати землю?
НАРОД БЕЗМОЛВСТВУЕТ. ЕГО ЗАЩИТНИКИ – ТОЖЕ…ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Анна Кучерявая, «Вечерний Мариуполь», 21.07.2010, Донецкая обл.
«Как жить дальше и на чем экономить, если уже и так не позволяем себе ничего лишнего?!»
«НЕПОДОБСТВО» КАК ИСКЛЮЧЕНИЕ?ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Олег Павлов, "Вестник Кривбасса", 21.07.2010, Днепропетровская обл.
При снижении смертности от этого недуга заболеваемость туберкулезом в Кривбассе остается высокой.
І ЗБЕРЕГТИ ПРИРОДУ, І ЗАБЕЗПЕЧИТИ СУДНОПЛАВСТВОЗВІЛЬНЕННЯ
Наташа Крістл, «Одеські вісті», 22.07.2010
Міжнародна громадськість, особливо країни, розташовані на берегах Дунаю, уважно стежать за реконструкцією глибоководного суднового ходу Дунай – Чорне море.
ВОЛОДИМИР ПОЛОЧАНІНОВ: «НЕ ШУКАЙТЕ ПІДТЕКСТУ В МОЄМУ ЗВІЛЬНЕННІ. ЙОГО НЕ ІСНУЄ»ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Петро Зубенко, «Київська правда», 22.07.2010
Перші серйозні кадрові зміни в новій обласній владі — посаду першого заступника голови Київської облдержадміністрації залишає Володимир Полочанінов.
АБІТУРІЄНТИ ПРО ПОДАЧУ ДОКУМЕНТІВ У ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Юлія Белкот, «Проскурів», 22.07.2010, Хмельницька обл.
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
УРЯД ПІДВИЩИВ ЦІНИ НА ГАЗ, АЛЕ ЗНИЗИВ ПОРІГ СУБСИДІЙ
Левко Кутинський, «Західний кур’єр», 22.07.2010, Івано-Франківська обл.
Запевнення влади, що ціни на газ для населення зростати не будуть, виявилось черговим популізмом.Аби отримати кредит МВФ, без якого вирулити економіку держави проблематично, урядовці були змушені піти на поводу Міжнародного валютного фонду, котрий власне і наполягав на підвищенні ціни на газ для населення. Недавно уряд вирішив привести ціну блакитного палива до економічно обґрунтованої і з 1 серпня вона збільшиться на 50%. Зросте в ціні й тепло та гаряча вода, якими населення забезпечують підприємства комунальної теплоенергетики. Але урядовці запевняють, що малозабезпечені громадяни всього цього не відчують, бо зможуть скористатися субсидіями. Навіть ті, в яких є борги за житлово-комунальні послуги. Також зменшать частку обов’язкового платежу за житлово-комунальні послуги, яка для працездатних осіб становитиме 15% середньомісячного сукупного доходу та 10% — для непрацездатних осіб. А іванофранківці завдяки так званим муніципальним субсидіям зможуть платити за житлово-комунальні послуги ще на 5% менше.
Наразі достеменно відомі лише нові ціни на газ. Відповідно до рішення Національної комісії з регулювання електроенергетики відпускна ціна на природній газ для абонентів, які споживають його не більше 2,5 тис. кубометрів на рік, при наявності лічильника зросте до 725,4 грн. за 1 тис. куб. м, а за відсутності лічильника – до 798 грн. за куб. м. Для тих, хто споживає не більше 6 тисяч кубометрів на рік, ціни зростуть до 1098 грн. за 1 тис. куб.м з лічильником та до 1207,8 грн. за 1 тис. куб. м – без нього. Для абонентів, котрі споживають не більше 12 тис. куб. м газу на рік, за наявності лічильника ціна 1 тис. куб. м становитиме 2248,2 грн., а за його відсутності – 2473,2 грн. Ті ж, хто споживає понад 12 тис. куб.м газу на рік, за показами лічильника платитимуть 2685,6 грн. за 1 тис. куб. м, а без лічильника тисяча кубометрів обійдеться у 2954,1 грн.
Прогнозувати коли й на скільки зростуть ціни на тепло й гарячу воду дещо складніше, бо це залежатиме від багатьох чинників. За словами заступника директора ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Ігоря Угриновського, тарифи на ці послуги орієнтовно зростуть на 30%. «Процедура розрахунків, погоджень і затвердження нових тарифів складна й тривала, — говорить Ігор Зіновійович. – Розрахунки повинні пройти цінову інспекцію, тариф має затвердити міськвиконком. Не виключено, що напередодні виборів своє слово захочуть сказати й депутати міської ради. Тому наразі щось прогнозувати важко. Але поки не будуть затверджені нові тарифи, у зв’язку зі зростанням ціни на газ для підприємств комунальної теплоенергетики, ми зазнаємо чималих збитків, які обчислюватимуться мільйонами. І було б добре, якби новий опалювальний сезон ми розпочали з новими тарифами», — зазначив пан Угриновський.
Він також доволі скептично оцінив заяви чиновників щодо спрощеного механізму субсидій та зменшення так званого субсидійного порогу, що має захистити малозабезпечених громадян: «Так, пільги і субсидії відшкодовуються повністю. Але не всі люди все-таки зможуть ними скористатися, — вважає Ігор Зіновійович. – Чимало людей у нас працюють не офіційно, багато повиїздили за кордон. Зрештою є неблагополучні сім’ї, які просто не захочуть оформляти субсидії, як не хочуть платити за послуги. Є немічні перестарілі люди, інваліди, які без сторонньої допомоги і роз’яснень теж не зможуть скористатися цим правом. Борги в оформленні субсидій тепер не перешкода, але вони мають бути реструктуризовані. Наразі всі ці добрі наміри не підкріплені нормативною базою. Тому, як все це буде на практиці, я, наприклад, ще не знаю».
Але подібні побоювання фактично спростовує директор департаменту соціальної політики міськвиконкому Леся Заклинська. Вона зазначила, що кількість документів, необхідних для оформлення субсидій, зменшено. Особи, які працюють, повинні подати всього три документи – заяву, декларацію та довідку про доходи, а пенсіонери – лише заяву та декларацію. «Процедура суттєво спрощується, — каже Леся Тарасівна. — Громадянам, які вже мають субсидії, перерахунок зроблять автоматично. Ми налагодимо співпрацю з управлінням пенсійного фонду і сім’ям, які складаються з пенсіонерів, субсидії теж нараховуватимуться автоматично таким чином, щоб витрати сім’ї на оплату житлово-комунальних послуг не перевищували 10% сукупного доходу. Наразі першочергово необхідно налагодити обмін інформацією між органами, які призначають субсидії, та підприємствами – надавачами послуг».
Директор департаменту соціальної політики міськвиконкому також зазначила, що, окрім житлових субсидій, ще в 2008 році в Івано-Франківську розробили механізм виплати часткових компенсацій оплати житлово-комунальних послуг малозабезпеченим громадянам з міського бюджету. Так звані муніципальні субсидії дають змогу ще на 5% зменшити обов’язкову частку плати за житлово-комунальні послуги. «Отже, при ухваленні урядом спрощеного механізму призначення субсидій та за підтримки міської влади і муніципальних субсидій, малозабезпечені іванофранківці будуть більш захищеними і не відчують зростання ціни за газ та тарифів на інші житлово-комунальні послуги», — наголосила Леся Заклинська. Загалом, за прогнозами департаменту соціальної політики міськвиконкому, введення спрощеної системи отримання субсидій кількість сімей-субсидентів в місті збільшиться на дві тисячі. А за шість місяців цього року за призначенням субсидій звернулися 3288 сімей.
http://www.zk.at.ua/news/gazova_ataka/2010-07-22-299ЕВРО-2012. ДОРОГА СТАЛА КОРОЧЕ
Александр Коваленко, «Жизнь», 21.07.2010, Донецкая обл.
"В том, что все будет построено в срок, вообще нет никаких сомнений", - уверен вице-премьер-министр Украины Борис Колесников, посетивший вчера Донецк.По словам Бориса Викторовича, сегодня в плане подготовки к Евро-2012 насущны только две проблемы: ремонт и строительство дорог, а также обеспечение футбольного форума компетентным и грамотным персоналом.
Ознакомившись для начала с реконструкцией Донецкого аэровокзального комплекса, вице-премьер-министр Борис Колесников отметил, что ранее аэропорт был самым "длинным хвостом". Именно его нужно было подтянуть, и сегодня все работы ведутся "в графике". Вместе с ним в этом удостоверились и губернатор Донецкой области Анатолий Близнюк, и председатель областного совета Андрей Шишацкий, и многие другие, приглашенные на строительную площадку.
Борис Викторович заверил, что осенью 2011 года взлетно-посадочная полоса и новый терминал КП "Международный аэропорт "Донецк" будут готовы принять первых пассажиров - как внутренних, так и международных рейсов. В частности, к 20 августа текущего года будет закончен монтаж первого этажа терминала.
Что касается старого здания аэропорта, который был построен в 1964 году, то, по словам вице-премьера, там планируют развивать административно-деловую составляющую авиации и уникальное учебное заведение. "Донецк получит летную школу. Я думаю, мы найдем возможность, чтобы все дети до 18 лет могли заниматься бесплатно", - сказал Колесников. При этом он отметил, что молодежь сможет получить там права пилота, налетав необходимые 150 часов. Кабмин уже намерен обсудить с руководством Донецкой области проблему подготовки пилотов, персонала и стюардесс на базе Славянского авиационно-технического училища.
Анализируя ход подготовки Донецка и Украины в целом к Евро-2012, Борис Колесников подчеркнул особую важность обеспечения необходимыми кадрами. "У УЕФА не должно быть вопросов по поводу строительства важных объектов к чемпионату Европы по футболу 2012 года в Украине. Вопрос подготовки персонала - вот это вопрос №1. Нам необходимо 120 тысяч людей обучить английскому языку, и обучить так, чтобы они его не забыли к 2012 году", - заявил Борис Колесников, добавив, что сегодня данный вопрос обсуждается с Министерством образования. "К счастью, в четырех городах учебная база позволяет этим заниматься", - уверен вице-премьер-министр Украины.
Также особым вопросом остается гостиничное обеспечение футбольного форума и дальнейшие перспективы этой сферы. Борис Колесников отметил, что инспекторы УЕФА все время посещают Украину. На основных объектах Евро-2012 стоят веб-камеры, и с их помощью УЕФА может наблюдать, как страна готовится к Евро-2012. Строительство всех гостиниц для размещения гостей проходит в срок, и уже скоро Донецк получит самый большой фонд гостиничных номеров даже по сравнению с советскими временами. "Вы видите, что за "Донбасс Ареной" строится еще один пятизвездочный отель, уже заканчивается технический этаж гостиницы "Виктория"… Я думаю, что здесь сыграли роль частные инвесторы, здесь вообще не может быть сомнений, что все будет готово в срок", - отметил Колесников.
Также, по словам Бориса Викторовича, среди гостиниц, строящихся к Евро-2012, не осталось "замороженных" объектов. Кроме того, пока не обращались за помощью к государству и собственники строящихся отелей. "Есть целевая программа, которая позволяет льготно кредитовать тех, кто строит гостиницы. Кто включен в программу - все получат компенсацию процентов за кредит. К тому же, кроме обещанного, президент Украины подписал закон на 10 лет об освобождении от налога на прибыль всех отелей, которые построены или будут построены в Украине в ближайшее время", - заявил вице-премьер-министр. По его словам, в итоге компенсация затрат остается в руках самих инвесторов. "Президент учел, что гостиничный бизнес имеет самые большие сроки окупаемости, поэтому власти пошли навстречу представителям гостиничного бизнеса", - добавил Колесников.
Отметим, что городским властям нужна помощь правительства в строительстве двух гостиниц. Речь идет о реконструкции гостиницы "Украина" и окончании реконструкции отеля "Централь". Борис Колесников в связи с этим заявил, что реконструкцию "Украины" нельзя считать "замороженной". "Там ничего не начиналось. Поэтому по "Украине" будет отдельный разговор, хотя инвесторы обязуются - там небольшой объем работ - довести ее до уровня 4-х звезд… А по гостинице "Централь"… Там нужна пересадка головы для владельца, там просто кредитами не поможешь. Гостиница находится в центре города, в самом лучшем месте, а похожа на "Воронью слободку", - считает Колесников.
В программу подготовки к Евро-2012 включена также гостиница "Киев", и рабочие уже приступили к соответствующим демонтажным работам. По словам Бориса Колесникова, к 2012 году на месте этой гостиницы будет 3-4-звездочный отель знаменитой сети "Hilton". "Еще надо понимать, что теперь у властей есть другая задача: как в нетуристических центрах занять эти гостиницы после Евро. Здесь надо думать над организацией международных выставочных центров, конгресс-центров и т.д… Вопрос - как создать в Харькове и в Донецке центры деловой активности, а также привлечь новые спортивные соревнования", - считает Борис Викторович.
Кроме того, во время рабочей поездки в Донецк, вице-премьер-министр ознакомился с ходом строительства гостиницы "Европа" в Куйбышевском районе города. По его мнению, и там, и на всех объектах, где он побывал, царит дух уверенности в том, что страна и регионы, в частности, подготовятся к чемпионату на все 100! Будем надеяться!
http://www.life.donbass.com/nportal/news/4172РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
СТО ДНІВ ОБЛАСНОЇ ВЛАДИ: ПОЛІТ НОРМАЛЬНИЙ
Леся Тугай, «Галичина», 22.07.2010, Івано-Франківська обл.
Журналісти спілкувалися із головою Івано-Франківської облдержадміністрації Михайлом Вишиванюком.З понеділка в редакції газети «Західний кур’єр» відновили традицію журналістських зустрічей. Першим до розмови з представниками четвертої влади запросили голову Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка. Протягом годинної зустрічі журналісти місцевих ЗМІ мали нагоду дізнатися про ставки на найближчі вибори, про те, з чого починається порядок, про мрії першої особи Прикарпаття та його літературні пріоритети.
19 липня збігло 116 днів урядування Михайла Вишиванюка. Журналістів цікавило, чому за прикладом Президента та прем’єр-міністра голова ОДА не зібрав прес-конференцію з нагоди ста днів свого призначення, щоб відзвітувати про успіхи і покритикувати попередників. Михайло Васильович сказав, що свої корективи внесла негода. Він навіть нагадав: про свою обіцянку на сотий день «стати під вітрила» — відкрити новий туристичний маршрут «Дністровський каньйон» — не забув, і маршрут незабаром презентують.
Не обійшов детальною увагою голова ОДА й звіт Президента та факти ревізії діяльності своїх попередників. «Я вважаю — це великий позитив, що в Україні припинились сварки, чвари, розбрат, Україна стала стабільною і з Україною почали працювати Європа, Америка, Росія. Появилися досить хороші сигнали, і один з таких — прийняття рішення про надання Україні кредитного траншу в 15 мільярдів доларів. Це дуже важливо, бо попередній уряд залишив державного боргу на 100 мільярдів доларів. і це при тому, що уряд Януковича передав Тимошенко 32 млрд. на казначейських рахунках. І це правда», — наголосив Вишиванюк.
Чільник області розповів і про те, що завдяки політичній стабільності в Україну повернулися інвестори. За словами голови ОДА, не буває жодного дня, щоб в обласній державній адміністрації не було гінців серйозних фірм, іноземних інвесторів, котрі вивчають ситуацію в області, розробляють проекти. «Але інвестиції — річ така, що коли інвестор планує прийти з великими грошима, то він довго вивчає ситуацію, приглядається, і аж потім ідуть гроші. Я вам колись наводив приклад, що коли у 1999 році ми з Леонідом Даниловичем приймали рішення про створення спільного підприємства «Лукойл-Оріана», то аж у 2010-му у вересні відкриватимемо два потужних заводи, куди інвестовано 350 мільйонів доларів і наступний, третій, інвестиція в котрий — 150 мільйонів доларів», — конкретизував Михайло Вишиванюк.
Обласна адміністрація нині дивиться у 2020-й — рік, котрий, за програмою Президента, виведе Україну у двадцятку найбагатших країн Європи. «Є у нас нині серйозні напрацювання, і головне — залучити серйозні інвестиції в нашу область, створити додаткові робочі місця з відповідним рівнем заробітної плати. Без цього нам з вами писанковий край побудувати буде важко. Поряд з усіма негативами область рухається вперед. Порядок в області ми наведемо», — пообіцяв М.Вишиванюк. Власне, з цією метою створено також і молодіжну адміністрацію, куди, за задумом влади, мають прийти молоді, амбітні, не збавлені хабарництвом люди. На закиди про те, що на платню у тисячу гривень такі, та ще й зі знаннями двох мов, просто не прийдуть, Михайло Вишиванюк пояснив, що Президент сказав, мовляв, неважливо, скільки налічуватиме апарат адміністрації — 400 чи 200 осіб, — головне, аби ефективно працювали. Тож Михайло Васильович оголосив, що нині він придивляється, хто працює, а хто «дулю в кишені показує», і будуть кадрові зміни, аби першим дати вдвоє більшу зарплатню, а других позбутися.
Порушили, звісно, і тему стихії. «Стихія підсилила розуміння того, що нині необхідно поєднати кошти для запобігання стихії із коштами на будівництво гідроелектростанцій. Перестати тратити державні гроші на боротьбу зі стихійними лихами, — наголосив Вишиванюк, і додав: — Слід побудувати відповідні гідротехнічні споруди і забути що таке стихійне лихо. От погляньте: 120 років тому Австро-Угорська імперія звела гідротехнічні споруди вздовж залізниць, і вони стоять донині, жодна не зруйнована, бо вони це робили раз і назавжди. Ми теж повинні так навчитися». Як приклад Вишиванюк навіть вдався до деталей, розповівши про два села Снятинського району — Джурів і Новоселицю. «У Джурові було виділено на побудову дамби близько 680 тисяч гривень. Там прийшла добросовісна фірма, і тому дамба під час нинішньої повені захистила село. Поряд село Новоселиця, де було виділено на триста тисяч більше, але там насунули трошки гравію, зробили вигляд, що зробили дамбу, і змилися: ні дамби, ні грошей, прийшла повінь — затопило все село. Я направив туди ревізію», — підсумував голова ОДА.
Відповідаючи на запитання журналістів про наближення місцевих виборів, Михайло Вишиванюк зізнався, що не любить виборів і спрогнозував, що «вибори будуть дуже брудні, нечесні, непорядні. Спливе багато дрібних злодійчуків,.. на посаду мера буде понад 20 претендентів».
На кого Михайло Васильович робить ставку на посаду міського голови, журналісти так і не дізналися. Єдине, що сказав з цього приводу голова ОДА — він на посаду мера не йде і хотів би бачити головою прикарпатської столиці господаря, який би перетворив місто на писанкове не за замовленням журналу, і щоб рейтинг визначали жителі міста.
Журналісти цікавилися в Михайла Вишиванюка про те, з ким із депутатів від нашої області він співпрацює. «Доповідаю: нормальна співпраця з Круцем, з Чудновим, з Личуком, з Лілією Григорович (вона завжди цікавиться і допомагає, хоч і не від нашої області), з Ткачем (з ним ми недавно розробили проект закону про спеціальну інвестиційну зону для нашої області), з Ігорем Палицею (відкрию вам карти: результатом моїх переговорів з ним є домовленість про те, що фірма «Скорзонера» береться фінансувати ФК «Прикарпаття» і добудувати стадіон). З ким не йде сьогодні робота — це із Зіновієм Шкутяком, він чомусь сьогодні відійшов. І хто заважає — це БЮТ», — оголосив голова ОДА М. Вишиванюк. Про пам’ятник Тарасові Шевченку роботи Лео Молла, який місто отримало в дарунок, М. Вишиванюк приватно сказав нашому журналістові, що бачив його на фото і що скульптура йому не подобається.
На завершення зустрічі М. Вишиванюк розповів про дрес-код, котрий він увів для працівників апарату і всіх, хто переступає поріг будинку ОДА. З цього також починається порядок. «Дрес-код — це самодисципліна, це культура. Що подумають про нас іноземці, наші потенційні інвестори, зрештою, у що ми перетворюємо органи місцевої влади? Я дав команду дотримуватись дрес-коду всім, це має бути зручний офіційний одяг, бо якось побачив у коридорі «попандопало» в шортах, майці і з ланцом на шиї... У мене тоді забракло слів», — пояснив М. Вишиванюк.
Дізналися журналісти і про те, що читає голова ОДА і про що він мріє. «Книжка — це найкращий відпочинок. Читаю останнім часом «Міфи про пияцтво і лінощі Росії», рекомендую, дуже цікава книжка, белетристику не читаю — марна трата часу. А мрію дожити до 2020 року».
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=11461&tx_ttnews[backPid]=24МИХАЙЛО ЦИМБАЛЮК: СЬОГОДНІ В ДЕРЖАВІ ТАКА СИТУАЦІЯ…
Віталій Попович, «Номер один», 21.07.2010, Тернопільська обл.
…що той, хто змусить “центр” звернути на тебе увагу – той і залучить кошти.Минув місяць з часу призначення Михайла Цимбалюка на посаду голови Тернопільської ОДА. Час, звичайно, короткий, однак і по ньому можна оцінити роботу державного високопосадовця. А між тим, пану Михайлу вдалося вирішити проблему, яка судомила обласний центр тривалий час – розблокувати Малашівське сміттєзвалище, а також на високому рівні організувати проведення Всеукраїнської прощі в Зарваниці. Отож у сьогоднішньому інтерв’ю з тернопільським губернатором ми поспілкуємось про те, що зроблено і що потрібно зробити.
– Як вдалося так швидко вирішити сміттєву проблему, адже прочани, які приїхали до Зарваниці, могли б не зрозуміти, що відбуваєтеся в обласному центрі і чому в ньому такий сморід?
– Важливо було розблокувати сміттєзвалище перед Всеукраїнською прощею, куди зголосилося приїхати багато міжнародних делегацій, прочани з усіх областей, а шлях до святого місця пролягав у більшості випадках через Тернопіль. І якби в обласному центрі й надалі було сміття, то це б не красило нікого – ні мене, як голову адміністрації, ні владу Тернопільщини в цілому. Прикро, що мене невчасно інформували про жорсткі терміни, в які було поставлено місто. Якщо б я був поінформований про те, що може трапитись, раніше, то “точки кипіння” вдалося б не допустити. Але коли всі об’єдналися навколо сміттєвої проблеми, то її швидко вдалося локалізувати.
– Сміттєву проблему вирішено остаточно…
– Тема сміття – вічна, і я не виключаю, що подібні інциденти можуть виникати в майбутньому. Розумію, що на цій темі хтось хоче заробити політичні дивіденди, тому це питання підніматиметься доволі часто. Але в даному випадку, доки я на посаді, ми проблемі не дамо зайти так далеко. Водночас нині є дуже багато інвесторів, які готові працювати в напрямку сучасного сортування та переробки сміття, перетворювати його на газ чи електроенергію. Вважаю, що тут потрібно прийняти концептуальне рішення.
– Незабаром вибори до місцевих органів влади. Чи плануєте, як екс-губернатор Ю.Чижмарь, брати в них участь?
– Ми знаємо, що до обласної ради виборів не буде, а йти до міської ради не випадає - мені ж потрібно відповідати за всю область. Нехай здобувають мандати інші громадяни.
– Ви зачепили тему партійності…
– Я позапартійна особа. Бути партійцем мені не дозволяє закон про міліцію. Я дякую Президенту, котрий зробив для мене виняток - як і в 2004 році мене відрядили із системи МВС з залишенням в кадрах Міністерства внутрішніх справ.
– Які завдання дав Вам чинний Президент, відряджаючи на Тернопільщину?
– Перш за все я маю підняти авторитет влади, щоб тут працювали професіонали, люди, які знаються у справі, яким не байдуже, як живе наш краянин. Також маю покращити інвестиційний клімат в області, розібратися до кінця в земельних питаннях, забезпечити протидію корупції, вирішити питання з ліквідацією наслідків стихії минулих років, визначити, хто з гігантів промисловості може працювати, а хто – ні. Прикро, що на комбайновому заводі всі проекти припинено, навіть обладнання немає. Є доручення по Бережанському склозаводу, адже донедавна це був флагман української скловарної промисловості. Загалом маю сформувати дієвий кадровий резерв. Вважаю, що у владу мають іти достатні, незаангажовані різними політичними проектами люди, які хочуть і вміють служити народові. Водночас Президент чітко знає ситуацію в області і я отримав обіцянку щодо підтримки в реалізації багатьох проектів. Тобто - є довіра Президента, моє ж завдання – її виправдати.
– Ви згадували про кадри. З заступниками Ви вже визначились, а як буде з головами РДА, більшість з яких призначив Ваш попередник?
- На першій нараді я сказав, що кожному даю шанс проявити себе. Не буде такого, мовляв, усі пишіть заяви, бо вважаю вас не своїми і т.п. По-перше, я хочу взяти всі позитивні напрацювання моїх попередників, водночас у мене є і свої напрацювання по багатьох питаннях, адже ситуацією в області володію досконало, бо з невеликими перервами живу тут понад 25 років. Маю намір втілити задумане в життя у найближчий час. Буде не просто. Наперед бачу, що не всі голови РДА витримають вимоги, ритм часу, який задає Президент, і вже є передумови, що 2-3 голови адміністрацій не зможуть працювати в такому режимі, а дехто вже виявив бажання написати заяви на звільнення. Нині підгодовував щодо кількох голів документи, попри те кінцеве рішення за Президентом. Якщо конкретизувати, то є питання по Бучачу за несвоєчасну підготовку матеріалів на засідання Кабміну щодо святкування 750-річчя міста, по Монастириську – зауваження по діях з ліквідації наслідків стихії, по Борщівському та Бережанського районах, в яких господарка перебуває в складному становищі. Серйозні питання по Тернопільському району. Хотілося б, щоб новий керівник, який, на жаль, не має досвіду управлінської роботи, краще справився з покладеними обов’язками, водночас перші сигнали тривожні, бо бачу, що йому дуже складно на цій посаді. Є питання й до Збаразького району… В нас немає часу когось навчати, перевиховувати, треба працювати, бо народ від нас чекає результатів.
– Можна очікувати залучення до керівних посад, окрім тих, які вони вже отримали, й інших представників Партії регіонів?
– Спільні точки дотику з місцевими «регіоналами» безперечно будуть. Я особисто запросив обласні осередки усіх політичних сил до співпраці на благо нашої області. Водночас, якщо хтось сьогодні хоче бути в опозиції і одночасно керувати, то це не зовсім логічно, бо опозиція повинна так працювати, щоб не дрімала влада, конструктивно критикуючи її.
– Головний біль усіх губернаторів – довгобуди. Що буде з бібліотекою та архівом?
– Сьогодні створено робочу групу, яка має напрацювати перспективний план, де буде викладене бачення того, якою має бути бібліотека не лише сьогодення, а й майбутнього, адже документація початку 90-х років передбачала одні умови для бібліотек, а сьогодні вони зовсім інші. Лише тоді будемо знати кінцеву суму фінансування. Адже на сьогодні, за різними оцінками, сума добудови складає від 25 до 35 млн. грн. Водночас можу однозначно говорити, що бібліотеку ми добудуємо. Президент дав відповідне доручення Прем’єру, а той – міністерствам. Мені ж поставлено чітке завдання видати «на гора» документ, де буде зазначено, що ми хочемо бачити в цій бібліотеці. З архівом – простіше, там є фінансування, проведено дві наради, будівельники вже ведуть підготовчі роботи. На найближчій нараді дамо оцінку керівнику архіву - потрібен дієвий керівник, який ітиме в авангарді, підтягуючи за собою інших. Добудова архіву зрушилася з “мертвої” точки, водночас і тут нам потрібно змінювати проектно-кошторисну документацію, що дасть нам можливість на 30% збільшити площі для збереження архівних документів.
– Область з року в рік остання по середній заробітній платі. Чи плануєте якось покращити цю сумну статистику?
– Ми вживемо ряд заходів, які дозволять нам залишити останнє місце. Тут є дві проблеми. Перша – є приватні підприємці, фірми середнього і малого бізнесу, які просто не показують заробітну плату, це так звана виплата в конвертах. По-друге, не секрет, що в багатьох випадках люди не працюють повний робочий тиждень, звідси і мінімальна зарплата. Велика проблема в сільському господарстві, де люди працюють без трудових книжок, реально отримуючи зарплату. Щоб уникнути оподаткування, власник або взагалі їх не оформляє, або оформляє на мінімальну зарплату. В цьому напрямку потрібно навести порядок. Я жорстко критикую роботу податкової, бо є за що. У деяких питаннях вони поводяться нетактовно, але в цьому напрямку я буду їх підтримувати, щоб ми реально показали, хто працює, хто сплачує податки, а хто просто обманює людей.
– Чи будете працювати у плані повернення в Україну заробітчан?
– За різними даними, від 70 до 100 тисяч жителів нашої області працюють за її межами. В нас уже сформувалася категорія заробітчан так званої другої хвилі, які виїхали з України, міцно стали на ноги, і сьогодні направляють серйозні кошти, щоб члени їхніх родин створювали бізнес. Таким чином вони вкладають інвестиції в розбудову області. Водночас найбільша цінність у галичан – родина, відповідно дітям потрібні не гроші їхніх батьків, а батьківська увага. Тому влада не повинна стояти осторонь, а, створюючи додаткові робочі місця, покращуючи інвестиційний клімат, повертати земляків на Батьківщину.
– Ваш попередник Ярослав Сухий, попрацювавши два місці, хвацько запустив літак і залишив губернаторську посаду. Чи не буде такого з Вами, адже миттєво розібралися зі “сміттєвою” кризою, розставляєте кадри?
– Коли є указ про призначення, пам’ятаю, що буде і про звільнення. Принцип моєї роботи: “Перший день працювати – як останній і останній – як перший!” Я спішу зробити конкретні справи, тому що час надзвичайно швидко біжить і завтра він може скінчитися. До речі, рішучі кроки, які я демонструю, не всім подобаються. Є певний супротив, одні, які є одіозними фігурами, бачать себе на високих посадах, сидячи у Києві, намагаються намалювати мене як жорстку людину, що я когось ламаю через коліно, мовляв, треба працювати більш толерантно. Я ж переконаний, що в нас занадто багато втрачено часу, тому доводиться день і ніч його наверстувати. Розумію, що сьогодні в державі така ситуація, що той, хто буде перший, той, хто змусить “центр” звернути на тебе увагу – той і залучить кошти. А рахуються тільки із сильними. Якщо ми знову будемо зволікати, займатимемось політиканством, кошти знову пройдуть повз Тернопілля і нас далі називатимуть депресивним регіоном. Хоча найбільша депресія є в душах людей...
http://www.numberone.te.ua/?page=consult&consultid=982&sub=0ЛОВЛЯ МЫСЛЕЙ
Юрий Решко, «Главное», 21.07.2010, Харьковская обл.
Губернатор делился впечатлениями. За 100 дней они были…Перед тем, как отбыть на рыбалку в Поволжье, харьковский губернатор дал развернутое интервью УНИАН. Поводом для разговора стали первые 100 дней, проведенные Михаилом Добкиным в новом для него качестве и в новом для него кресле. Знаете, что больше всего поразило в интервью? То, что вопросам экономики было уделено 20% времени. Пожалуй, даже меньше. Остальное время было поровну поделено между политикой вкупе с выборами (тем, во имя чего, собственно, и состоялось назначение «имярека» на высокий пост); наркотрафиком (эта часть содержала гневное опровержение всевозможных обвинений); вырубкой деревьев в парке имени Горького («неразрывно» связанной с Евро-2012).
Сразу отметим, что полностью дублировать текст нет никакого смысла, поскольку его разместили в Интернете. Приведем лишь некоторые фрагменты, сопроводив их краткими комментариями. Тут уж ничего не попишешь – высказывания губернатора таки нуждаются в пояснениях.
Итак, касаясь первых ста дней работы, губернатор сказал, что он не сторонник оценивать свой труд именно по 100 дням, поскольку 365 дней гораздо больше подходят для того, чтобы делать хоть какие-то выводы. За что губернатор невзлюбил круглую дату, остается только догадываться. Известно, что лидеры ведущих стран – США, России, Франции, Германии - без стеснения анализируют, чего им удалось добиться именно за первую сотню дней. Более того, складывается впечатление, что подведение некой промежуточной черты помогает им самим определиться, как быть дальше. Важен такой анализ и для людей, которые отдали предпочтения той или иной политической силе. Однако у харьковского губернатора особое мнение. И неважно – обосновано оно или высказано так просто, ради красного словца.
Касаясь «ситуации в области в целом», губернатор глубокомысленно заметил, что «люди живут плохо, зарплаты не хватает для нормальной жизни, пенсия не обеспечивает достойную старость». С этими выводами не поспоришь, тем более, что их в равной степени можно отнести как к сегодняшнему дню или дню вчерашнему, так и к периоду 5-, 10-, 20-летней давности. То есть резюме, касающееся нашего житья-бытья, губернатор сделал универсальное, всепогодное и вневременное. Вероятнее всего, он эти мудрые слова раньше от кого-то слышал, а теперь взял их и повторил вслух. Опять же неважно – к месту или не к месту.
«Я могу перечислить все отрасли нашей жизни, - угрожающе сказал губернатор. И добавил, - в каждой из них необходимо добиться серьезных изменений». К счастью, свою угрозу губернатор привел в исполнение частично, перечислив через запятую лишь кое-какие «отрасли жизни»: машиностроение, самолетостроение, ВПК... К счастью, обошлось без колесостроения, кабиностроения, фотоаппаратостроения, телевизоростроения, краностроения и др.
Не будем слишком строги к новому губернатору. Думаем, не пройдет и 365 дней, как Михаил Добкин овладеет терминологией и наизусть выучит, что вторая и третья из перечисленных им «отраслей жизни» целиком и полностью – со всеми своими рогами и копытами – входят в первую. На самом деле, знание экономики – это не такая уж проблема. Это вопрос времени, долгого времени. И, конечно, интеллекта. Так что нам, харьковчанам, остается потерпеть и понадеяться. А вдруг?! Тем более, что основополагающую истину губернатор внятно выговаривает: «Базовое – это экономика».
Нынешнюю ситуацию в хозяйстве губернатор оценивает однозначно, и это радует: «Ситуация очень сложная». Не менее однозначно глава области определился и с причинами сложностей – имя тем причинам «предыдущая власть», которая оставила по городам и весям сплошные руины. «Экономика была на подъеме, а нам досталась - на спаде», - сокрушался председатель Харьковщины.
Причем, о финансовом кризисе ни гу-гу. Видимо, губернатору докладывают не всю правду оптом, а только в розницу, выборочно. Например, знает же Добкин о том, что до кризиса у города Харькова был один международный рейтинг, а после – другой, который пониже. Что касается местного самоуправления - тут у губернатора пресловутый «предыдущий» не виноват. Ясно же - в Харькове, да и в городских районах тоже, правил бал мировой финансовый кризис. До рейтингов ли?
В общем, с негативом губернатор в ходе интервью с грехом пополам разобрался. Закономерно возник вопрос – так что же делать? Как определить направление главного удара? Где находятся ключевые точки приложения сил? К сожалению, ответов на эти вопросы за 100 дней напряженной мыслительной работы губернатор еще не нашел. Но ищет. «Я обязан заниматься всеми направлениями», - сказал губернатор, и стало понятно, что пока что он эти самые направления не очень-то различает. Где уж тут определиться с выбором основных?! Какие там ключевые точки, когда вся проблема во всей ее необъятности едва различима даже с применением сильной оптики?!
Пришлось главе отдуваться, в муках «выдавая на-гора» словесные перлы. А вы, небось, подумали, что «отраслями жизни» все ограничилось? Наивные люди. О самолетостроении мы уже говорили. Вот еще некоторые высказывания:
- Украина должна быть готова к любому развитию событий;
- ТЭЦ-5 – одна из лучших станций СНГ;
- в отдельно взятой области не может быть инвестиционного климата, отличного от всей Украины;
- мы не имеем рейтинга, который был до кризиса, но в целом мы движемся вперед;
- имеем звенья одной цепи, все идет в общую копилку;
- будем бороться за кресло мэра очень ответственно и никому его не отдадим;
- не дело оппозиции блокировать, ломать, крушить, пикетировать;
- предложите (оппозиция – ред.) свой продукт (налоговый кодекс – ред.) - а вдруг власть его возьмет и скажет: да, у вас лучше;
- не болтайте языком (а чем? - ред.);
- это недоразумение, а не оппозиция;
- с этой маковой - или как там она называется – соломкой.
И, пожалуй, пик губернаторской аналитической мысли, который внезапно обрушился на головы читателей и слушателей в самом конце интервью. Ну, перед отъездом на Волгу: «Кто идет в политику, должен понимать, что против него могут быть использованы грязные технологии, вплоть до обвинений в педофилии, гомосексуализме, употреблении наркотиков. Потому что некоторые деятели – их, к сожалению, немало – идут к своим «вершинам» именно таким путем».
Тут, как говорится, – ни убавить, ни прибавить. А потому – на рыбалку, всем на рыбалку. Немедленно.
http://glavnoe.ua/articles/a3819СЕРГЕЙ ЛАРИН: 100 ДНЕЙ ОБНОВЛЕНИЯ
Андрей Гиреев, «Украина-Центр», 21.07.2010, Кировоградская обл.
«Впервые за годы постоянной политической и управленческой смуты руководитель облгосадминистрации действительно поступает как патриот региона».В прошлую пятницу закончились первые 100 дней пребывания на посту губернатора Кировоградской области для Сергея Ларина. Срок, когда традиционно подводятся первые итоги работы руководителя, даются первые оценки его достижений, просчетов, перспектив на будущее. Что мы и попытаемся сделать, опираясь на собственные наблюдения и материалы итоговой пресс-конференции руководителя ОГА, приуроченной к дате.
Неместный местный патриот
Итак, что стало наиболее значимым для области в работе нового руководителя, многими встреченного здесь в апреле со скепсисом и даже опаской? С первого дня его оппоненты, как на наиболее существенный недостаток, указывали на некировоградское происхождение Ларина. Поэтому вдвойне неожиданным и, наверное, самым запомнившимся сюрпризом от губернатора стал энтузиазм, с которым он - словом, делом и личным примером - подошел к вопросу насаждения среди нас, кировоградцев и жителей области, кировоградского же, регионального патриотизма. В его отсутствии у местных жителей сам глава ОГА, уроженец Харцызска Донецкой области, долгие годы проживший в Киеве, видит один из самых серьезных «тормозов» развития вверенного ему Президентом региона.
Сам он называет область не иначе как «нашей», а главное - впервые за последние годы постоянной политической и управленческой смуты руководитель ОГА действительно поступает, как патриот региона - говорим об этом абсолютно объективно и предметно.
Так, Ларин не на словах, а на деле добился того, чтобы в местном бюджете железнодорожной Знаменки оставалась значительно большая, чем раньше, часть железнодорожных же доходов. Добился, чтобы предприятие, строящееся на базе Новоконстантиновского уранового месторождения, все-таки было зарегистрировано у нас в области и здесь платило все налоги. Первым - хотя говорилось об этом много и давно - усадил за стол переговоров местных производителей и руководство работающих в области сетей супермаркетов, добившись подписания меморандума о существенной квоте на местную продукцию в этих сетях. Наведен порядок в сфере госзакупок - вместо перекупщиков подразделения администрации теперь закупают для школ, больниц и интернатов качественную, сертифицированную продукцию ведущих местных производителей без всяких «накруток». Таким образом сэкономлено более полумиллиона бюджетных гривен. И так далее - примеров достаточно.
Администрация Ларина настойчиво реализует свой собственный лозунг - «Покупай кировоградское, потребляй кировоградское, будь патриотом Кировоградщины!» - и призывает к этому других.
«Местный патриотизм - колоссальный генератор и двигатель всего нового, прогрессивного. Если мы сумеем ярко, разумно построить стратегию местного патриотизма, мы сумеем существенно наполнить местный бюджет, развивать социальную сферу, гуманитарные проекты, создавать новые рабочие места. С его помощью мы “заманим” инвесторов и построим новые предприятия, туристические базы, здравницы... Представьте, какие колоссальные возможности получит наш регион!» - говорит губернатор.
Наследство
Впрочем, новая «малая родина» досталась «неместному патриоту» в состоянии весьма и весьма удручающем. Ужасные дороги, неработающий аэропорт, огромные долги по заработной плате. Добавьте сюда бесхозные, заброшенные или замороженные стратегические объекты. Помножьте на «убитую» инфраструктуру - уровень газификации вдвое ниже, чем в среднем по Украине, более полутысячи незавершенных объектов строительства. Разделите на 2 из 11 работающих сахарных завода, практически полное отсутствие молокозаводов (то есть фактический коллапс сферы переработки сельхозпродукции)...
С полученным результатом Ларину и пришлось работать. В то же время сам он никогда ни в чем не упрекал своих предшественников, а на итоговой пресс-конференции в прошлую пятницу высказал благодарность всем жителям области - «за терпение, и мудрость». Хотя в свете недавних заявлений местных бютовцев - о том, что они-де будут мониторить каждое обещание Ларина, - может, и стоило бы бросить пару камней в огород политической силы, по-прежнему имеющей большинство чуть не во всех местных советах области. Вот они, собственно, их результаты работы - чуть выше перечислены...
Стратегия развития: исполняется впервые
Тем не менее, Ларин никому не плачется в жилетку, поступательно и стратегически подходя к вопросу «поднятия» области. Администрацией начата масштабная подготовка программы социально-экономического развития «Центральный регион - 2015» - подобный документ здесь разрабатывается впервые, да и настолько амбициозные цели давно никем не ставились: до 2015 года Кировоградщина должна войти в пятерку лучших в стране. «Мы можем сделать эти планы реальными, если будем работать все вместе: от села, района, завода, школы, газеты, депутата - до центра», - считает Сергей Ларин.
Одна из черт, которая выгодно отличает его от большинства предшественников, - он готов слушать тех, кого стоит выслушать. Так, при администрации созданы комитет экономических реформ, в состав которого вошли ведущие ученые, бизнесмены, предприниматели, аграрии, и гуманитарный совет, созданный из ведущих специалистов в соответствующих сферах. «Мне было важно выслушать наших признанных ректоров, ученых, артистов, педагогов, журналистов, как нам обустроить целые пласты жизни области. Мы дискутировали несколько часов, были озвучены десятки дельных предложений. Я предложил каждой подгруппе этого гуманитарного совета изложить все на бумаге, чтобы рабочая группа “Центрального региона - 2015” вписала эти предложения отдельными проектами. Я убежден: мы в состоянии создать грамотную программу развития территории на ближайшие годы», - рассказывает Ларин.
Не посулом единым
Однако одним составлением планов на будущее деятельность губернатора в первые сто дней на посту далеко не ограничилась. В очень сжатые сроки были назначены все его заместители, а в районах - главы райгосадминистраций. Закрыто много проблемных направлений, касающихся автодорог - настоящего бича области. На ямочный ремонт привлечено в 1,5 раза больше денег, чем в прошлом году. 2 км дороги к селу Измайлово построены за 3 недели. Запущена линия газопровода Александрия-Сонино-Куколовка, подведен газ к селу Веселовка Долинского района, на очереди - Новая Прага и Головковка, начато строительство еще одного газопровода - до Нерубаевки Новоархангельского района. За 100 дней новой власти в области проведено 12 земельных аукционов, гражданам выдано более 2,5 тысяч госактов на землю. Отсутствует просроченная кредиторская задолженность по выплате зарплаты бюджетникам и за потребленные энергоносители. Своевременно профинансированы социальные выплаты, пенсии. Впервые учителям в июне выплачены почти все отпускные (98%)...
На протяжении 3 месяцев проведен ряд важных встреч с представителями иностранных государств, главная цель которых - презентация возможностей области: аграрная сфера, машиностроение, добывающая отрасль, природные ресурсы, оздоровительный туризм. Австрия, Эстония, Генеральный консул России в Одессе, Посол Республики Корея в Украине.
«Лейтмотив переговоров со всеми один: мы готовы к сотрудничеству, развитию отношений, реализации взаимовыгодных проектов. Ресурсы региона, расположение области, человеческий потенциал позволяют нам развиваться значительно эффективнее, чем сегодня», - уверен Ларин. Что ж, как говорится, дай Бог. Во всяком случае, то, что область впервые за последние годы как будто очнулась ото сна, здесь «завертелось» то, что раньше «лежало» неподвижно, - уже свершившийся факт.
http://www.uc.kr.ua/fresh/6246/ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
ПАРТИЯ ТИГИПКО ЗА ВВЕДЕНИЕ ПЕРСОНАЛЬНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ СУДЕЙ
«В двух словах», 21.07.2010, Сумская обл.
Реформа судебной системы должна повысить независимость судей и искоренить коррупцию в судопроизводстве.Об этом заявила руководитель Экспертной комиссии по правовым вопросам и судебной реформе партии «Сильная Украина» Александра Павленко.
Эксперт подчеркнула, что для преодоления коррупции в судебной системе необходимо на законодательном уровне закрепить, прежде всего, ответственность судей. «В законодательстве необходимо установить реальную ответственность судей. Когда мы говорим, что их не приводят к ответственности, проблема в том, что нет санкции, норм, в которых сказано, что за конкретные действия судья может быть привлечен к конкретной ответственности», – отметила Павленко. По ее словам, сейчас около 70 процентов судебных решений являются незаконными. Помимо собственно отсутствия эффективного контроля за злоупотреблениями судей, к этому приводит, в частности, низкая квалификация слуг закона. Чтобы решить эту проблему, «Сильная Украина» предлагает ввести, среди прочего, «принцип количественной отмены решений». Он, в частности, предусматривает установление предельного количества отмененных решений определенного судьи, после достижения которого против него открывается дисциплинарное производство. По словам Александры Павленко, правовые последствия для судьи должны быть разделены на несколько степеней: отстранение от должности на определенный срок, предложение о снятии с должности, лишение права занимать должность судьи на определенный срок. «Это поможет снизить уровень коррупции, принятия необоснованных и незаконных решений будет напрямую влиять на дальнейшую карьеру судьи», – отметила член «Сильной Украины».
По ее словам, проблемой украинской судебной системы также является ее заполитизированность. Поэтому необходимо изменить подходы к назначению судей. «Когда это будет самостоятельное назначение в пределах самой судебной власти, когда в нее не будет вмешиваться президент или Верховная Рада в вопросах согласования, пролонгации полномочий, можно говорить об относительной независимости», – отметила Александра Павленко.
Кроме того, она сообщила, что концепция преобразований в судебной системе, которую предлагает «Сильная Украина», предусматривает упрощение самого судебного процесса, чтобы он был более понятным и удобным для рядовых граждан.
Пресс-служба партии "Сильная Украина".
http://xpress.sumy.ua/article/politics/2272ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
АНДРІЙ МАГЕРА: «БАГАТО ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНУ ПРО ВИБОРИ СУПЕРЕЧАТЬ КОНСТИТУЦІЇ…»
Іван Фаріон, «Високий замок», 22.07.2010, Львівська обл.
Складається враження, що різні його розділи писали різні люди.Поки політики набираються сил до нового політичного сезону, у «підвішеному стані» перебуває закон про місцеві вибори, який визначатиме правила гри під час осінньої кампанії. Його досі не підписав голова Верховної Ради, відтак нема що слати на підпис президенту. Фахівці виборчого права вважають дітище парламентаріїв напівсирим. Зокрема гостро розкритикував виборчий закон заступник голови Центрвиборчкому Андрій Магера, назвавши його «низькоякісним»…
– Пане Андрію, – запитуємо ми другу особу у ЦВК, – небагато нині знайдеться державних чиновників, які посміють перечити владній команді. Не боїтеся, що за певних обставин вашу «окрему думку» люди Януковича вам ще пригадають?..
– Я звертаю увагу парламенту на те, що неякісний закон не може нормально працювати на виборах. Він однаковою мірою зачепить усіх, адже учасниками виборчого процесу будуть як ті, що у коаліції, так і ті, що в опозиції. Всі вони неминуче зіштовхнуться з проблемами і протиріччями, які закладені у цьому законі.
– Що ви мали на увазі, кажучи про низьку якість положень цього документа?
– Є вимоги Конституції, на основі яких повинні ґрунтуватися положення всіх без винятку законодавчих актів, зокрема і закону про вибори. Стаття 140 Основного закону каже, що обласні і районні ради є представницькими органами місцевого самоврядування, представляють інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст. Тому саме таку функцію вони повинні і виконувати, саме такий спосіб формування цих обласних і районних рад має бути закладено у виборчому законі. Натомість маємо ситуацію, коли половину депутатів обирають по єдиному списку, іншу – в мажоритарних округах начебто від територіальних громад сіл, селищ і міст. Якщо йдеться про тих депутатів, яких обирають у «мажоритарні», – жодних питань не виникає. Але постає питання: кого представлятиме та частина депутатів, яку обиратимуть за так званою пропорційною системою? В який спосіб вони представлятимуть інтереси громад? Я цього не розумію. Зрештою, це проблема не тільки нового закону, а й чинного, де весь список депутатів районних і обласних рад формується на партійній основі.
Інший момент. Наскільки конституційним було обмежувати право політичних осередків висувати кандидатів часом їхньої реєстрації (йдеться про норму 365 днів)? Стаття 36 Конституції гласить, що політичні партії сприяють «формуванню і вираженню політичної волі громадян і беруть участь у виборах». А згідно з частиною п’ятою цієї ж статті, всі об’єднання громадян рівні перед законом. Після цього стоїть крапка. Жодних умов, обмежень чи привілеїв цим об’єднанням Конституція не встановлює.
Є суперечності у самому тексті закону. В одному положенні закону міститься норма про те, щоб депутати у мажоритарних округах обиралися від приблизно рівної кількості населення. Водночас під час розгляду законопроекту у другому читанні було прийнято поправку одного з депутатів, за якою мажоритарні округи утворювалися таким чином, щоби було рівне представництво територіальних громад в обласній чи районній раді. Якщо взяти Львівську область, то маємо 20 районів і 9 міст обласного значення. Порівняймо масштаби: рівне представництво територіальної громади від 800-тисячного Львова і рівне представництво від Моршина, в якому близько 5-6 тисяч жителів…
Ще один момент. В одному положенні йдеться про виборців, в іншому – про жителів. Всі чудово розуміють, що між цими поняттями є сер-йозні відмінності. Є багато інших «блудів». Закон вийшов неякісним. Складається таке враження, що різні розділи готували різні автори, не узгоджуючи їх між собою.
– Найкраще всі ці проблеми бачить Центральна виборча комісія. Чи залучали ваших представників до написання цього закону. Чи враховували вашу експертну думку?
– Не залучали. Нашими пропозиціями, зауваженнями ніхто не цікавився. Представника ЦВК запросили на засідання профільного комітету, але це було вже напередодні самого голосування. Тож, зрозуміло, думка нашої людини мало кого цікавила…
– Чому закон досі не підписано?
– Згідно з Регламентом Верховної Ради, перед тим, як передати закон на підпис голові Верховної Ради, відводиться певний термін на візування прийнятого закону у структурних підрозділах апарату ВР. Наскільки я розумію, спікер Литвин цього документа ще не підписав. Не хочу звинувачувати у цьому керівника парламенту, бо чудово розумію, в які він умови потрапив, коли юридичне управління повинно уважно вичитати цей об’ємний, дуже складний закон. Коли розв’язуєш задачі з двома невідомими, коли збирають докупи всі поправки – це дуже складно. Очікую, що найближчим часом голова Верховної Ради сам підпише і передасть закон президентові. А той у якомога коротший час поставить підпис під законом або поверне його до Верховної Ради зі своїми пропозиціями для повторного голосування. Виключати нічого не можна. Єдине, чого не хотілося б, – щоб цей процес тягнувся надто довго. Бо якщо до кінця липня закон не набере чинності, виборчий процес розпочнеться за нині діючим, старим законом про місцеві вибори. А у ньому йдеться про 90-денний термін кампанії. Більше того, за 95 днів суб’єкти виборчого процесу повинні подавати кандидатури до складу виборчих комісій. Ця дата припадає на кінець липня…
– Ви казали, що депутати ще мають змогу вдосконалити свій виборчий витвір. В який спосіб вони можуть це зробити, якщо у розпалі депутатські канікули?
– Як варіант, можна вчинити так: президент підписує і оприлюднює закон, він набирає чинності. Це означає, що виборчий процес починається не у серпні, а 10 вересня. Зважаючи на те, що чергова сесія Верховної Ради стартує 7 вересня, у проміжку між першим і сьомим днем осені можна скликати позачергову сесію і вирішити всі проблемні виборчі питання. Дуже хотілося б, щоб вони мали справді компромісний характер, щоб усі п’ять парламентських фракцій за них могли б проголосувати. Закон, поправлений великою кількістю депутатських голосів, скажімо, чотирьохстами, матиме і авторитет у суспільстві, і підтримку з боку міжнародного співтовариства.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=84704ІВАН РУДИК: “ХОЧУ СПОДІВАТИСЯ, ЩО НАШІ ВИБОРЦІ ОБИРАТИМУТЬ ВЖЕ НЕ ПАРТІЇ, А ОСОБИСТОСТІ...”
Б. Демків, «Проскурів», 22.07.2010, Хмельницька обл.
«Новий закон вводить у наше виборче життя нові реалії».Депутат обласної ради, голова ВАТ “Проскурів”, голова облорганізації партії “Україна Соборна” Іван Рудик ніколи у своїх виступах у нашій газеті не обминав гострих тем і не шукав дипломатичних ходів у своїх відповідях на незручні питання. Не стала винятком і ця наша відверта розмова...
— Отже, Іване Леонтійовичу, ми вступаємо у полосу нових місцевих виборів, які, як відомо, відбудуться за змішаною системою. Що скажете з приводу цього, адже вас до облради обирали на пропорційній основі?
— Знаєте, це як палка з двома кінцями. З одного боку появу мажоритарки разом з пропорційною системою можна розглядати як певний позитив, адже кандидати-мажоритарники обиралися на основі волевиявлення більшості виборців округу, а пропорційники у своїй більшості були “захованими” від них. Перехід на пропорційну систему показав, що депутати більше були прив’язаними не до волі виборців, а до рішень парторганізацій, їх керівників. Не було секретом і те, що у суспільстві утвердилася думка, що вартість місця у партійному прохідному списку стала дорожчою, ніж “купівля” округу. Словом, і тут, і там маємо суттєві проблеми, які аж ніяк не допомагають політичній структуризації суспільства, а тому я тут за золоту середину — за змішану систему з обов’язковими відкритими списками для висуванців від партій. Це все не ідеально, але більш-менш підходить під ситуацію в країні. Тож є надія, що в місцевій представницькій владі стане менше “перебіжчиків”, а виборці і серед мажоритарників, і серед пропорційників шукатимуть насамперед кандидатів-особистостей, а вже потім дивитимуться, до яких вони партій належать. Адже якщо взяти для прикладу минулі місцеві вибори і спробувати проаналізувати, який був би у них склад, якби список БЮТ чи Партії регіонів не уособлювався з іменами Юлії Тимошенко чи Віктора Януковича, то картина була б іншою.
— І як тут очистити полову від зерна, коли люди і далі купуються на обіцянки, партійні програмні декларації. Он, ви особисто, як депутат і керівник, скільки часу витратили на спроби показати суспільності краю незаконні вчинки вже екс-голови Хмельницької райдержадміністрації Івана Вітвіцького, а його екс-президент Віктор Ющенко нагороджував орденами, а нова влада з почестями провела на заслужений відпочинок.
— Щодо позиції владних чиновників з цього приводу, то це питання до них — і старих, і нових, адже я не вірю, що нова влада в області не відає про розбазарювання землі у Хмельницькому районі за час керівництва ним Вітвіцьким та про багато інших фактів, на яких і я неодноразово наголошував. Як на мене, то тут обов’язково повинна відбутися у свідомості виборців переоцінка намірів з огляду на дії їх представників, щоб не траплялося таких парадоксів, як у нашому районі з паном Вітвіцьким, якого підтримали і представники помаранчевих сил в райраді, що закономірно одержали мізерний результат за підсумками президентських виборів.
— Чи не хотіли б ви проілюструвати цю думку на інших прикладах? От, скажімо, що думаєте про діяльність нашої міської влади, особисто міського голови Сергія Мельника?
— Згоден, що це вже приклад іншого порядку, який тільки підтверджує мою тезу про роль особистості. Я справді поважаю діючого мера обласного центру Сергія Мельника за порядність, працелюбність та вміння рахуватися з інтересами людей. І все ж я не хотів би в цьому випадку твердити, що все, що вдалося йому, — це заслуга політичної сили, до якої він належить. Сергій Мельник, навпаки, тільки додав авторитету БЮТу й зумів своїм професіоналізмом, організаторськими здібностями сконцентрувати увагу міської влади на найважливіших проблемах життя міста й успішно їх вирішувати. Не ідеалізую його команди, але той позитив, який з’явився у роботі міської влади, є беззаперечним. І ще одне, суттєве у діяльності міського голови на відміну, скажімо, від його попередника: мер став доступним для хмельничан, не будував “культ особи” навколо своєї персони...
— Деякі політологи твердять, що новий закон про місцеві вибори — це насамперед удар по опозиції.
— Не думаю, хоча, безумовно, нова якість президентської влади тут робить свою справу. Гірше було б, якби на догоду політичній кон’юнктурі ці вибори знову перенесли, хоч я не беруся надто прогнозувати їх результати і після 31 жовтня, проте хотілося б, щоб саме у місцевих радах з’явилася нова якість регіональної політики — від сільської до обласної рад.
— До речі, Іване Леонтійовичу, ви, як депутат обласної ради, є там одним з найактивніших обранців. Не в комплімент вам сказано, але, на відміну від ваших деяких, сказав би, псевдоактивних колег в облраді, ваші депутатські запити, заяви дуже актуальні й охоплюють практично проблематику життя з усіх куточків області. Чи не важко буде вам “замикатися” в одному округу, якщо підете по мажоритарці і, навпаки, чи не “розхолодитеся”, коли, наприклад, потрапите у депутатський прохідний партсписок? І взагалі, яким бачиться формат — особистісний, коаліційний — наступної облради?
— Щодо прогнозів, то не буду квапитися з остаточними висновками, адже новий закон вводить у наше виборче життя нові реалії. Знаю, що нам усім слід зробити все, аби не допустити фальсифікацій на виборах, і тут мають спрацювати всі застережні заходи — закон, авторитет партій, роль кандидатів-мажоритарників тощо. Справді, у своїй депутатській діяльності я ніколи не обмежувався територіальною, хоч деколи дивувало те, що деякі мої колеги, які родом з тих чи інших місць, які зачіпали мої депутатські запити, відверто їх уникали. Переконаний також, що для депутата не повинно бути жодних обмежень виборчим округом, а то виходить, що оберемо наступну раду, де мажоритарники будуть зобов’язані працювати, а пропорційники можуть розслабитися. Що ж до формату облради, то вважаю нині принциповим, аби не допустити ситуації березня 2006-го, коли виборці Хмельницького були усунуті від її виборів судовим рішенням, яке стосувалося тільки виборів міського голови обласного центру. Це недопустимо з будь-яких міркувань. А загалом, хочу бачити в наших місцевих радах більше думаючих, самостійних і самодостатніх людей, бо з цим у нас, на жаль, усюди дефіцит.КВАТИРКА ДО ЄВРОПИ
Сергій Рожин, «Львівська пошта», 20.07.2010
В Україні ухвалили закон про функціонування ринку природного газу.Схоже, українська влада, озираючись на Схід, всерйоз вирішила крокувати на Захід. Судячи із офіційних заяв, крім реанімованої багатовекторності зовнішньої політики а ля Кучма, європейський орієнтир теж не позбавлений рис пріоритетності. Зокрема, і в економічних відносинах. І хоча розмови та переговори про створення зони вільної торгівлі із ЄС наразі зависають у повітрі, Україна запрягає поволі, узгоджуючи законодавство із тамтешніми нормами. Ухвалений ВР наприкінці шостої сесії Закон “Про принципи функціонування ринку природного газу” акурат із категорії таких прецедентів. Хоча його прийняли лише у першому читанні.
За європейськими правилами
На перший погляд, закон і справді може свідчити про намагання привести “газове” законодавство країни відповідно до європейського. Тим паче, згадка про намір ухвалення такого документа міститься у минулорічній заяві України та Євросоюзу з приводу модернізації вітчизняної ГТС.
Точніше – участі в ній західних партнерів. Тож тепер законодавчі перепони для практичної роботи, схоже, остаточно подолали.
Якщо коротко, то документ містить принципи, за якими мають функціонувати суб'єкти газового ринку: вільний вибір постачальника, торгівля газом на аукціонах та біржах шляхом тендерів. Не стосуються вони тільки газу внутрішнього видобутку для потреб населення та природних монополій загалом. На наших теренах такою монополією є НАК “Нафтогаз” та його дочірні структури.
Також закон визначає тарифи на транспортування, постачання і зберігання газу, які надаються, за потреби, до корекцій. А ще – рівні права доступу до ГТС і підземних сховищ газу для всіх суб'єктів ринку.
Згідно із документом, підприємства з державним контрольним пакетом акцій, а також їхні “дочки” та філії, повинні щомісяця продавати весь видобутий в Україні газ уповноваженому урядом суб'єктові. Далі цей газ стане ресурсом для формування запасів із подальшим використанням для потреб населення. Ще один нюанс – закупівельні ціни на газ індивідуально для кожного продавця щорічно визначатиме НКРЕ, оскільки програма економічних реформ на 2010 – 2014 роки скасувала вимогу до підприємств газовидобутку продавати газ “Нафтогазу” за регульованими цінами.
Словом, все, як у людей. Адже головна мета закону – демонополізація вітчизняного газового ринку із вільним доступом до нього іноземних компаній. Тим паче і наша НАК, яку, згідно із законопроектом, радикально реструктуризують, вже інтегрована із Європейським газовим співтовариством на правах асоційованого члена. До того ж Україна ратифікувала і Європейську енергетичну хартію.
Для кого закон писаний?
Оптимісти тішаться, що новий закон разом із ратифікованою Хартією може стати певним забралом перед чітко окресленою експансією російського “Газпрому”. Але, зважмо, що, згідно із проектом, доступ до української ГТС та підземних сховищ відкриють для всіх інвесторів. Не важко передбачити, що найактивнішим учасником українського газового ринку (досі ця прерогатива залишалася за “Нафтогазом” ) в такий спосіб стане саме “Газпром”. Дехто з експертного середовища, зокрема, колишній представник Президента Ющенка з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдан Соколовський, відверто натякає, що закон писали саме “під російського монополіста”. За його словами, компанія “Газпромзбут-Україна” матиме необмежене поле для діяльності.
Та, на нашу думку, найбільша загроза у надто великих повноваженнях на газовому ринку, які здобула, завдяки законові, держава. Структури, у яких їй належить половина та більше відсот¬ків, зобов’язані продавати газ за визначеними саме державою цінами. Тож навряд чи поважні інвестори кинуться видобувати газ в Україні.
Хоча є й інші точки зору. Україна мусить лібералізувати газовий ринок, про це йшлося ще у березні 2009 року, коли підписано Брюссельську декларацію, про яку ми згадували вище. А новий закон врегульовує з правової позиції його функціонування, робить цей ринок прозорим, тож на західні інвестиції чекати не доведеться. Звісно, якщо Європа належно оцінить старання українського законодавця.
З технічної ж точки зору не матиме нічого проти західних інвестицій в українську ГТС і Росія. Адже грошей для фінансування власним коштом її модернізації (у цілому треба від 2,5 до 4 млрд. євро) “Газпром” не має. Хоча надійність системи транзиту для нього не менш важлива, ніж для Європи.
Поява західних гравців на українському ринку може започаткувати конкуренцію “Газпрому”. І хоча Москва натякає, що європейські правила тут будуть для неї дискомфортними, навряд чи вона нехтуватиме ними. Тим паче, що інших важелів впливу на ситуацію РФ має достатньо. Попри лібералізацію і відкритість для іноземних учасників, “Газпром” надалі буде найпотужнішим гравцем. І ніхто не заважатиме йому. Росія вже пробує себе на внутрішньому ринку України, пропонуючи, зокрема, об’єднати “Газпром” із “Нафтогазом”. А в уряді Азарова наголошують, що до кінця року визначаться, у якому форматі спів¬працюватимуть із сусідом у газовій царині.
Усе вперлося у “Нафтогаз”
Відомо, що, згідно із вимогами Брюссельської декларації та положеннями нового закону, Україна має реструктуризувати НАК “Нафтогаз України” . Функції транспортування палива, його розподілу та постачання роздадуть трьом компаніям – “Укргазвидобування”, “Укртрансгаз” та “Газ України” . До слова, це – одна із умов отримання фінансової допомоги від ЄС для реконструкції нашої газотранспортної галузі. Формально ці умови виконали, бо компанії оформлені як незалежні юридичні особи.
Хоча юристи вважають, що насправді такими вони не є, хоч як би це не стверджував сам холдинг. Керівництво компаній призначає НАК, а діяльність повністю контролюється і регламентується документами НАК. Більш того, в користуванні “дочок” на праві повного господарського ведення перебуває майно "Нафтогазу України". Тобто компанії не мають прав власності на основні фонди, а формально використовують майно НАК. А Закон "Про трубопровідний транспорт" формально забороняє реорганізацію або відчуження основних фондів та акцій НАК. Зрештою, не має права власності на заборонені до приватизації газонафтосховища, магістральні та розподільні газо- та нафтопроводи і сам НАК. Фонд державного майна передав їх холдингу і компаніям у 1999 році в користування (не в оренду, не в концесію, не у власність). Юридично немає жодних перешкод для розірвання цієї угоди і передачі об'єктів новим державним структурам.
До слова, Кабмін скасував постанову Кабміну № 775 від 10 червня 2009 року, якою державні газорозподільні мережі 43 регіональних газопостачальних компаній (обл- і міськгазів) передали на баланс дочірньої компанії НАК “Нафтогаз України”. Тож підстав для об’єднання із НАК у “Газпрому” більш ніж достатньо. За умов такої “реструктуризації” після “злиття” компаній вітчизняний газовий ринок поділять остаточно.
Але й без того вітчизняна практика засвідчує, що закони у нас не виконують, а банально підганяють під конкретні інтере¬си. І ніщо не завадить ухвалити потрібні “уточнювальні” акти, особливо зважаючи на корумпованість чиновницького апарату.
А продажі "Газпрому" на європейських ринках з року в рік падають. Отже, український ринок, з цього аспекту, стає ще привабливішим. Особливо, на тлі зростання закупівель Україною російського газу. Тож новий закон, який відкриває вільний доступ до нього іноземних учасників, фактично навстіж розчиняє вікна й двері лише для одного з них. Здогадайтеся, для кого?
http://www.lvivpost.net/content/view/7561/231/ПРАВО НА ИМЯ СОБСТВЕННОЕ
Николай Филиппов, «Крымская правда», 21.07.2010
Перед тем, как разойтись на каникулы, народные депутаты утвердили Закон Украины «О государственной регистрации актов гражданского состояния».Его проект был разработан Юлией Тимошенко и её командой ещё в 2008 году. Критики считают документ дискриминационным по отношению к русскому языку и его носителям. И не без оснований.
Таковым его делает пункт 1 статьи 10, который гласит: "Делопроизводство в органах государственной регистрации актов гражданского состояния ведётся на государственном языке". В предыдущей редакции закона эта статья звучала иначе: "Делопроизводство в органах регистрации актов гражданского состояния ведётся языком, определённым законодательством Украины о языках". На первый взгляд разницу уловить трудно. В действительности же депутаты одним махом превратили Николая в Мыколу, Ксению - в Оксану, Аннушку - в Ганнусю и т. д.
Открываем принятый в далёком 1989 году Закон Украинской ССР "О языках", действующий и поныне. Отдельная статья в нём посвящена именам. Мало того, законодательно определён принцип воспроизведения собственных имён граждан на украинском языке (статья 39 "Язык собственных имён"): "Граждане Украинской ССР пользуются правом именоваться согласно национальным традициям. Их имена передаются с национального языка на украинском языке в транскрипции". Это положение закреплено и в статье 294 Гражданского кодекса Украины: "Физическое лицо имеет право на транскрибированную запись его фамилии и имени в соответствии со своей национальной традицией. В случае искажения имени физического лица оно должно быть исправлено. Если искажение имени было осуществлено в документе, такой документ подлежит замене. Если искажение имени осуществлено в средстве массовой информации, оно должно быть исправлено в том же средстве массовой информации".
Почему термин "транскрипция" настолько важен? С филологической точки зрения существует несколько принципов перевода собственных имен: транслитерация, транскрипция, транспозиция, калькирование. Транслитерация представляет собой побуквенную имитацию формы исходного слова с помощью алфавита переводящего языка. Однако при этом заимствующий язык навязывает имени произношение по собственным правилам. Учитывая, что в английском, французском, немецком, венгерском и других языках многие буквы латинского алфавита либо изменили своё звуковое значение, либо читаются нестандартно в определённых буквосочетаниях и словах, транслитерация их, к примеру, русскими буквами будет порождать варианты этих имён, мало похожие при чтении на оригиналы.
Возможен также "простой перенос" графической формы имени без изменений из текста на одном языке в текст на другом языке. Такой практики придерживаются в большинстве стран, пользующихся латиницей. Но и при этом носители принимающего языка обычно навязывают имени произношение, соответствующее правилам чтения на их родном языке.
В русском языке большинство имён и названий передаётся в настоящее время способом транскрипции с приблизительным сохранением звукового облика этих слов. Например, испанские имена Nicolas, Andres или Ana методом транскрипции передаются как Николас, Андрес и Ана (но не Николай, Андрей и Анна).
После распада СССР и "парада суверенитетов" изменилось написание многих имён собственных, относящихся к бывшим республикам СССР и их гражданам. Название столицы Украины теперь всё чаще передаётся на английский язык не Kiev, как раньше, a Kiyiv. Метод транспозиции заключается в том, что имена собственные в разных языках, которые различаются по форме, но имеют общее лингвистическое происхождение, используются для передачи друг друга. Этот метод использовался в паспортной системе СССР. Например, фамилия Ермолова по-белорусски записывалась, как Ярмолава, русские имена Николай, Михаил, Алексей, Павел по-украински имели вид Микола, Михайло, Олексiй, Павло.
Таким образом, превращая Анну методом транспозиции в Ганну, украинские чиновники пользуются бюрократической практикой времён СССР. При этом ныне действующее законодательство "незалежной" Украины недвусмысленно требует применять метод транскрипции.
Забавно, что украинские "национал-патриоты" и "национал-демократы", которые на словах так любят проклинать "тоталитарную советскую империю", на деле продолжают жить именно по "совковым" традициям. И сей факт их ничуть не смущает.
Чем именно грозит упомянутое в начале статьи закрепление украинского языка делопроизводства в загсах? Лишились ли мы права на русское имя? Эти вопросы мы задали Сергею Баранову, председателю общественной организации "Гражданский контроль", которая имеет практический опыт отстаивания права крымчан на русские имена.
- Принятый 1 июля 2010 года закон, регламентирующий делопроизводство в отделах записи актов гражданского состояния только на украинском языке, не касается непосредственно перевода русских имен, - отметил наш собеседник. - Дело в том, что порядок присвоения и записи имени родившегося ребёнка регламентируется Гражданским кодексом, Семейным кодексом, Кодексом о браке и семье и целым набором приказов и подзаконных актов, которые, кстати, никто не отменял.
Согласно статье 146 Семейного кодекса Украины имя ребёнка определяется по согласию родителей. Родители вправе выбрать любое имя, предусмотренное или не предусмотренное справочником собственных имен. В соответствии со ст. 294 Гражданского кодекса Украины ребёнку может быть присвоена транскрибированная форма имени. Например, имя Никита может быть записано, как НЁкЁта, а не Микита.
Вполне понятно волнение крымчан по поводу принятия данной нормы законодательства. А вот зачем принимать отдельный закон по делопроизводству в загсах исключительно на "мове" - непонятно.
Итак, новым законом в очередной раз закрепляется украинизация делопроизводства. В то же время право носить имя собственное пока ещё гарантируется действующим законодательством страны. Но чтобы отстоять это право, потребуются упорство и гражданское мужество.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=3145ЕКОНОМІКА
БАНКИ ОПІКУЮТЬСЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ
Петро Зубенко, Людмила Правдива, «Київська правда», 22.07.2010
Про інвестиції сьогодні, здається, не говорить тільки лінивий. Але займатися ними повинні професіонали.Про роль банківської системи в реалізації інвестиційного потенціалу регіону розповів начальник Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області Анатолій Степаненко в інтерв'ю нашій газеті.
— Анатолію Івановичу, як відомо, нарощування інвестицій є ключовою умовою подолання кризових явищ в економіці. Як можна оцінити ситуацію в інвестиційній сфері Київського регіону?
— Поза сумнівами, інвестиції є тим локомотивом, що запускає кругообіг зростання. Вони створюють додаткову пропозицію, додаткові робочі місця, сприяють зростанню доходів, а далі — попиту. В період фінансової кризи економіка регіону серйозно страждала від браку ресурсів, зокрема інвестиційних. Як наслідок — згубний ланцюг згортання виробництва, скорочення працівників, загальне зниження добробуту.
Головне управління НБУ по м. Києву і Київській області відслідковує ситуацію та тенденції в інвестиційній сфері в рамках проведення опитувань очікувань підприємств та аналізу діяльності банківських установ регіону. Відрадним є той факт, що вже в лютому поточного року опитані підприємства вперше за час від початку кризи прогнозували зростання інвестиційної активності протягом наступних 12 місяців.
За результатами опитування, у травні більшість підприємств передбачають зростання протягом найближчого року інвестиційних видатків на будівництво, придбання обладнання, інструменту та інвентарю.
В основі поліпшення інвестиційних очікувань — зростання попиту, що є основним стимулом до інвестування. Частка респондентів, що прогнозують збільшення обсягів реалізації протягом наступних 12 місяців, складає 56,3 відсотка.
За оцінками респондентів, найбільш негативно на спроможність підприємств збільшувати виробництво впливають надмірний податковий тиск та брак обігових коштів.
— Які ж джерела фінансування інвестицій?
— Інвестиційна активність підприємств залежить, передусім, від "фінансового здоров'я" реального сектору, наявності власних джерел розширення виробничої бази, а також від перспектив зростання попиту на товари, роботи та послуги. Якщо прогнозується зростання попиту, за умови дотримання вимог щодо економічної ефективності, проекти можуть успішно фінансуватися за рахунок позичкових коштів.
Основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності підприємств залишаються власні кошти (внутрішнє фінансування). Лише трохи більше 44 відсотків опитаних підприємств користуються банківськими кредитами, що свідчить про недостатній доступ до цього інструменту фінансування. За оцінками опитаних у травні поточного .року підприємств, потреба у запозичених коштах протягом найближчих трьох місяців збільшиться у 35,3% підприємств, а у 58,8% підприємств вона залишиться без змін.
Основними факторами, що заважають підприємствам користуватися кредитними послугами банків, 68 відсотків респондентів назвали високий рівень відсоткових ставок, майже третина — вимоги до вартості застави, близько 29 відсотків — складність процедури оформлення документів.
— А яку роль відіграють банки у фінансуванні реального сектору?
— Фінансова криза боляче вдарила по банківському сектору, негативно вплинувши спочатку на його ліквідність, а потім і на платоспроможність. Істотно знизилася кредитна активність банків, натомість значно виросла ціна кредитних ресурсів, знизивши загалом доступність кредиту. Наприклад, за результатами травня поточного року кредитна заборгованість підприємств реального сектору у Київському регіоні порівняно з кінцем минулого року зменшилася на 3 відсотки, хоча порівняно з квітнем минулого року дещо виросла. Найбільше кредитних вкладень сконцентровано у таких сферах діяльності, як торгівля та ремонтні послуги (27,5%), операції з нерухомим майном (23%), переробна промисловість (22%), будівництво (11%). З початку року виріс обсяг кредитів, наданих підприємствам переробної промисловості, виробництва та розподілення енергії, ресторанного та готельного бізнесу, транспорту та зв'язку.
Хотілося б підкреслити і деякі позитивні тенденції у структурі кредитного портфеля. Так, продовжує зменшуватися частка кредитів у іноземній валюті (з майже 49 відсотків у вересні 2008 року до 42 — у травні ц.р.), що знижує ризики для позичальника та кредитора. Частка довгострокових кредитів (терміном понад 1 рік) досягла 61 відсотка (порівняно з докризовими 51%), проте цифра ця носить двоїстий характер і означає в тому числі і зниження активності банків з надання нових кредитів.
— Як, на вашу думку, підвищити вклад банків в економічний розвиток регіону?
— Сьогодні ситуація у фінансовому секторі продовжує залишатися складною. Ще й досі відчуваються наслідки "набігу" на банки стривожених вкладників восени 2008 року. Ресурсна база банківського сектору серйозно похитнулася, і нам доведеться ще не один рік працювати, щоб повернутися на докризовий рівень. Так, на кінець травня 2010 року обсяг вкладів, залучених від населення та підприємств реального сектору, досяг лише рівня 93 відсотків від показника вересня 2008 року.
Недовіра до банків вилилася у значне зростання кількості готівки поза банками — на кінець травня ц.р. її частка у широкій грошовій масі склала 31,1 відсотка. І хоча впродовж останнього року вона поступово знижується, все ж перевищує рівень вересня 2008 року.
У коштах на рахунках громадян та підприємств частка коштів на вимогу досі перевищує докризовий рівень (41 відсоток проти 31), частка депозитів понад рік зменшилася з 43,7% до 25,7%, натомість зросла частка депозитів строком до 1 року — з 25 до 33,7 відсотка.
Але ж банки є інститутами фінансового посередництва, вони надають кредити за рахунок залучених коштів. От і подумаймо: майже половину залучених коштів у кредити спрямовувати ризиковано — з огляду на ризик ліквідності. Ще на чверть можна розраховувати з огляду на нарощування короткострокового кредитного портфеля, ресурси ж довгострокового кредитування досить обмежені.
Одним з основних кредиторів банківського сектору регіону продовжує залишатися населення. Ключовим фактором зміцнення інвестиційного потенціалу банківської системи та регіону в цілому є суттєве підвищення довіри до банків.
Досягти цього можна лише спільними зусиллями банківського співтовариства та регуляторів фінансового ринку. Національний банк України робить все залежне від нього, щоб забезпечити стабільну роботу фінансово-банківського сектору, зокрема оздоровити банківські інститути та забезпечити контрольований рівень ризикованості їх діяльності.
Значне зниження обсягів коштів на рахунках підприємств та організацій у кореспонденції зі зростанням частки готівки також примушує задуматися над факторами, що сприятимуть їх поверненню до сфери офіційних розрахунків. Зниження податкового та іншого регуляторного тиску сприятиме розвитку бізнесу, створюватиме додаткові робочі місця та позитивно впливатиме на ресурсну базу банківських установ.
— Досить часто можна почути думку про те, що Національний банк повинен активніше використовувати інструменти грошово-кредитної політики для стимулювання розвитку економіки…
— Справді, політика НБУ часто стає мішенню для стріл різноманітних критиків за нібито недостатній вклад в економічний розвиток. Очевидно, даються взнаки десятиліття соціалістичного минулого, коли всі ресурси в державі розподілялися централізовано, в адміністративному порядку. Проте наша держава безповоротно стала на шлях розвитку ринкових відносин, одними з яких є й механізми керування грошово-кредитною системою.
Розробляючи та реалізуючи грошово-кредитну політику, Національний банк України виходить з того, що основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення є забезпечення стабільності гривні як національної грошової одиниці.
Національний банк здійснює грошово-кредитну політику на основі ретельного аналізу показників економічного зростання, щоб не допустити інфляційних сплесків. Так, у червні поточного року, виходячи з поліпшення макроекономічної ситуації у країні, Національний банк України зменшив рівень облікової ставки до 9,5%, а в липні — до 8,5%.
Сьогодні у світовій практиці операції центральних банків відіграють насамперед сигнальну роль, інформуючи про напрям розвитку тенденцій у пропозиції грошей. Політика НБУ опирається на використання трансмісійного механізму грошово-кредитної політики, що цілком відповідає міжнародним, у тому числі європейським, стандартам.
Серед інструментів грошово-кредитної політики — зміна облікової ставки, резервних вимог, проведення операцій на відкритому ринку. Це інструменти непрямого, опосередкованого впливу, що не передбачають безпосереднього "накачування" грошей у конкретні галузі економіки чи проекти. Надання банкам коштів рефінансування спрямоване, перш за все, на підтримання ліквідності банківської системи.
Для стимулювання процесу кредитування економіки в арсеналі Національного банку є так звані "стимулюючі кредити", які можуть надаватися банкам для наступного кредитування вітчизняних товаровиробників, що мають пріоритетне значення для забезпечення виходу економіки України на докризові параметри. Проте такі кошти не можуть надаватися беззастережно: товаровиробники мають бути включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, визначеного Кабінетом Міністрів України, а банки, що кредитують проекти, повинні бути фінансово стійкими.
Національний банк України виважено ставиться до нарощування пропозиції грошей, щоб уникнути незабезпеченої емісії та прискорення інфляційних процесів. Якщо нам вдасться впродовж тривалого періоду часу утримувати інфляцію на стабільно низькому рівні, — це буде головним вкладом у відновлення інвестиційних процесів та стимулювання розвитку реального сектору економіки.
Іншою передумовою зростання кредитної підтримки процесів економічного зростання є фінансове оздоровлення банківського сектору. Погіршення в період кризи фінансового стану клієнтів банків призвело до значного зростання рівня прострочених кредитів. Так, на кінець травня поточного року обсяг прострочених кредитів підприємств регіону порівняно з аналогічним періодом минулого року зріс у 2,6 раза.
Тому підвищення стійкості та стабілізація роботи банківської системи є пріоритетним напрямом політики НБУ. Діяльність Національного банку України з підвищення капіталізації банківських установ, поліпшення управління ризиками, удосконалення методів банківського нагляду та застосування до банків заходів впливу у довгостроковій перспективі також сприятиме відновленню інвестиційних процесів у економіці.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=3727&PHPSESSID=ac32eb491ed73833004af5d2eddfa31eТО В ЖАР, ТО В ГРЯЗЬ
Леонид Николаенко, «Жизнь», 21.07.2010, Донецкая обл.
Сменяющие друг друга периоды засухи и аномальных осадков в ряде регионов страны ставят под вопрос удачное проведение сбора зерновых.Аномальная жара, чередующаяся в различных регионах Украины с обильными ливнями, может основательно испортить настроение селянам, только приступившим к уборке урожая. В то же время, поскольку погодные катаклизмы охватили не только нашу страну, у аграриев сохраняется возможность заработать даже при уменьшении урожайности за счет роста цен на их продукцию. Однако для этого ее необходимо собрать и суметь сохранить.
Сменяющие друг друга периоды засухи и аномальных осадков в ряде регионов страны ставят под вопрос удачное проведение сезона сбора зерновых. Не так давно Минагрополитики ухудшило свои прогнозы по урожаю с 45 до 42 млн. т. Причем чиновники пересматривают планируемые объемы уже второй раз: впервые они изменили цифры с 47 до 45 млн. т весной, когда стало понятно, что выжить после экстремальной зимы удалось далеко не всем посевам озимых. Независимые эксперты склонны полагать, что итоговые результаты сезона могут быть еще хуже и не превысят 40 млн. т.
Время – деньги
Начальник Гидрометцентра Николай Кульбида считает, что жаркая погода не приведет к потере урожая сельскохозяйственных культур в Украине: "Озимые культуры уже завершили или завершают вегетацию, поэтому нынешние погодные условия им не страшны. Они могли бы негативно повлиять на кукурузу, но аграрии в последнее время сеют устойчивые к засушливой погоде сорта". Урожай зерна в Украине составит 42,5-43,5 млн. т, прогнозирует он. Это даже чуть выше прогноза Минагрополитики в 42 млн. т.
Между тем эксперты продолжают настаивать на менее оптимистичных прогнозах. По их мнению, наибольшие опасения вызывает ячмень. Он дозревает первым из зерновых и сбор его нужно было начать еще две недели назад. Однако из-за дождей во многих хозяйства страда еще не стартовала, комбайны попросту не могут выйти на поля. "Как показывает практика, после 10 дней "передержки" культуры ее урожайность снижается на 1 ц/га ежедневно. В минувшем году средняя урожайность ячменя была на уровне 31 ц/га. Сейчас этот показатель уже снизился до 23 ц/га. То есть общий вал вместо прогнозируемых 11,2 млн. т не превысит 10,5 млн. т. Если же сроки уборочной затянутся, хозяйства могут потерять еще 1 млн. т", - поясняет Елизавета Малышко из компании "Украгроконсалт".
Убирать пшеницу в пожарном режиме нет необходимости: страда только началась и продлится еще месяц. Но это, пожалуй, единственная хорошая новость. Из-за сильных дождей в западных регионах часть посевов слегла, что усложнит уборку. Наша область, изнемогающая от жары, также частично попала под ливни, что приостановило жатву в ряде хозяйств.
Эксперты прогнозируют, что минимальные потери пшеницы в ходе уборочной кампании составят 5-10%. В некоторых регионах данный показатель в разы больше уже сейчас. К примеру, в Одесской, Николаевской и Херсонской областях потери урожая достигают 30%. Кроме того, урожайность культуры ниже: вместо прошлогодних 30 ц/га хозяйства фиксируют лишь 24,5 ц/га. Вызывает вопросы и качество зерна. Жара и повышенная влажность способствовали распространению болезней, так что многие посевы поражены грибком и излишне напитаны водой. В результате часть зерна, которое по всем параметрам должно было стать продовольственным, придется продавать как фураж. А если погода не улучшится, сохраняется угроза прорастания зерна в колосе. В этом случае урожай считается неликвидным.
Селянам придется потратить средств больше обычного и на хранение зерна. Учитывая высокую влажность и склонность к болезням, урожай может дожить до весны только при условии размещения на элеваторах с хорошей вентиляцией и просушкой. А их у нас не так много. Поэтому на хранение удастся пристроить не весь ожидаемый урожай.
Дорогой колос
Если разобраться, то аграрный сектор в глобальном масштабе уже давно стал серьезным бизнесом, когда для получения прибыли хороши все средства. Это малые и средние фермерские хозяйства под гнетом кредитных обязательств вынуждены сбывать зерно по существующей на рынке цене. У крупных же зернотрейдеров всегда есть возможность дождаться более выгодных предложений и получить свою прибыль с учетом экспортной составляющей. Для этого иногда хороши все средства - и создание дефицита, и распространение негативных прогнозов. Сейчас еще сложно сказать, кто и в какую игру играет на зерновом рынке Украины. Однако рост цен, вызванный то ли объективными причинами и погодными условиями, то ли желанием крупных игроков получить дополнительную прибыль, уже наблюдается. За последние две недели ячмень в отечественных портах подорожал со $118-120/т до $140/т. Главной причиной этого называют возникший дефицит зерна. Ведь весной многие компании зафрахтовали достаточно высокие объемы для экспорта, а сейчас не могут их обеспечить, так как уборочная затягивается. Цены на пшеницу пока растут менее существенно: на внутреннем рынке она подорожала на 25 грн./т за неделю - до 1125 грн./т.
Стоимость зерна растет не только у нас. С конца июня из-за засухи подобные тенденции наблюдаются в странах Евросоюза, России и Казахстане. Только в России погибло 9,6 млн. га из 48 млн. га посевов. Министерство сельского хозяйства Российской Федерации уже снизило прогноз урожая с 97 млн. т до 85 млн. т, а эксперты полагают, что он не превысит 56 млн. т. Неутешительная ситуация и в Казахстане: по данным Института конъюнктуры аграрного рынка, урожай в нынешнем году будет на треть меньше, чем в прошлом,- 14,5-15,5 млн. т. Ситуация на мировом рынке может усугубиться из-за снижения поставок зерна из Канады, где посевы страдают от дождей, и из Австралии - из-за нашествия саранчи. Министерство сельского хозяйства США за последний месяц снизило прогноз поставок пшеницы на мировой рынок в 2010/11 маркетинговом году на 7,5 млн. т - до 661 млн. т.
Нынешняя ценовая конъюнктура позволяет украинским зернотрейдерам выгодно торговать на мировом рынке, подчеркивает старший аналитик ИК Dragon Capital Тамара Левченко. "Стоимость пшеницы в мире сейчас свыше $200/т, а в Украине - $155/т",- говорит она. При этом рост цен будет продолжаться.
Повышение стоимости зерновых неизбежно приведет к подорожанию муки. В свою очередь, повысится себестоимость производства хлебобулочных и макаронных изделий. Также ожидается рост стоимости комбикормов на 5-7%, а, следовательно, вырастут и оптовые цены на мясо птицы (в себестоимости его производства комбикорм занимает до 60%).
Таким образом, за возможными выгодами сельхозпроизводителей может скрываться ускорение инфляционных процессов.
http://www.life.donbass.com/nportal/news/4177У КРЕМЕНЧУЦІ ПОКАЗАЛИ НОВІ ВАГОНИ
Олег Булашев, «Вечірня Полтава», 21.07.2010
Керівництво Крюківського вагонобудівного заводу на початку літа заявило про те, що підприємство випустило перший сучасний плацкартний вагон.Тоді ж голова наглядової ради підприємства Володимир Приходько сказав, що цей вагон виготовлений для Білорусі.
— Це перший наш плацкартний сучасний вагон для сусідів — для Білорусі і, на жаль, не для нас. Ціна абсолютно конкурентна. У новому вагоні: вакуумний туалет, кондиціонер і всі умови, — сказав Володимир Приходько й пообіцяв його показати журналістам.
Сказав — зробив. Ми побували на заводі й оцінили новинку вагонобудівників. Зовні плацкартний вагон нічим не відрізняється від вироблених раніше, а от усередині різниця істотна. Головна відмінність від звичних плацкартних вагонів, яка відразу впадає в око, — це напівзакрите купе й сходи на другу полицю.
— Ще істотна відмінність — це наявність кондиціонера у вагоні, двох вакуумних туалетів і системи блокування дверей, які автоматично зачиняються, як тільки поїзд набере швидкість 5 км/год. Коли швидкість вагона менша, ніж 3,5 км/год, то двері автоматично розблокуються, і їх можна буде відчинити, — розповідає електронник-наладчик електроустаткування корпуса пасажирського вагонобудування Сергій Михайленко.
Його колега, майстер електромонтажної ділянки корпуса пасажирського вагонобудування, Андрій Кононенко, говорить, що інтер’єр усього вагона виготовлений у Білорусі.
— Сидіння, подовжений столик, нічні жалюзі й сонцезахисні ролети на вікнах, перегородки й стелі з ременями безпеки — усе це зроблене в Білорусі. А от туалет — польський. Кондиціонер виготовив миколаївський завод «Екватор», — розповідає Андрій Кононенко.
— А скільки у вагоні місць?
— 58. І особлива відмінність ще в тому, що в блоці останнього купе, перед дверима в туалет, немає бічних полиць.
— Я дивлюся й третя полиця не така, як у старих вагонах. Вона зроблена з легкого металу й на неї ще одного пасажира — «зайця» — не покладеш.
— Згодний. Вона ж призначена для речей.
— А мені здається, що в цьому вагоні стеля нижча, ніж у звичайних плацкартах.
— Так, там же прокладена система вентиляції. Тому стеля нижча.
— Як і в купейних вагонах вашого виробництва на початку й у кінці вагонів установлені електронні табло і якісь кольорові діоди?
— Там розташовані інформаційні табло, які показують дату, час, повідомлення про шлях прямування поїзда та іншу інформацію. А поруч — світлодіодні лампи, які показують, чи зайнятий туалет: червоний — зайнятий, зелений — вільний.
— А в туалеті є душ?
— У туалеті є холодна й гаряча вода для пасажирів. Є розетка для електробритв. В одному з туалетів є душ. Але без дозволу провідника ним не скористаєшся, адже ключ від душу знаходиться в нього. Бойлер, який традиційно розташований біля купе провідника, можна відкрити самому й налити собі кип’ятку для чаю.
Оглядаючи вагон, ми заглянули й у робочу зону провідника. Там є холодильник, мікрохвильова піч, розетки для зарядження мобільників і ноутбуків. За словами керівника прес-служби заводу Ганни Кудіярової, перший пасажирський вагон сьогодні проходить випробування й незабаром буде запущений у серійне виробництво.
Показали журналістам і ще одну новинку — спальний вагон за назвою «Мета». У ньому 18 місць. По два — в кожному купе. У них пасажири забудуть про звичні напівжорсткі полиці для сну. Замість них — тільки м’які дивани. На стінах — дзеркала, під столиком — урна для сміття. У купе, за бажанням замовника, можна встановити телевізор.
Кожне з них обладнане індивідуальною системою клімат-контролю, що дозволяє пасажирові самостійно регулювати температуру. У ньому є кілька розеток, а біля вікна встановлений засіб зв’язку із провідником вагона і кнопка для його виклику. Перебуваючи в купе, можна за спецтаблом довідатися, чи зайняті туалети.
До речі, вхід у них розташований у тамбурі, у якому встановлений датчик рівня диму.
— Тамбури в нас усі з підігрівом підлоги. Але знаючи, що пасажири люблять покурити в них і при цьому відчиняють двері, щоб дим вивітрився, було вирішено встановити в них датчики рівня диму. При певному рівні в тамбурі відразу вмикається витяжка й працює у два етапи (5 та 30 хвилин), — говорить Сергій Михайленко.
Ганна Кудіярова додає, що спальний вагон уже можна випускати серійно, однак покупців на нього поки що немає.
«Кременчуцький ТелеграфЪ».
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2010/7/21/88044596/ТОЧКА ЗОРУ
ЮБИЛЕЙ В КОНЦЕ СЕЗОНА
Леонид Заславский, «Юг», 22.07.2010, Одесская обл.
Идея торжественного заседания Верховной Рады по случаю двадцатилетия Декларации о государственном суверенитете Украины изначально содержала в себе двусмысленность.Торжественный скандал
С одной стороны, документ, принятый 16 июля 1990 года Верховным Советом Украинской Советской Социалистической Республики, был актом, предваряющим обретение страной полной и безоговорочной государственной независимости, с другой — являлся «пуповиной», связывающей будущую державу с Советским Союзом.
В статье четвертой декларации в первом абзаце прямо было указано: «Украинская ССР имеет свое гражданство и гарантирует каждому гражданину право на сохранение гражданства СССР». Представители нынешней украинской власти в своей внешней политике охотно ссылаются на зафиксированное в историческом документе (статья девятая) «намерение стать в будущем постоянно нейтральным государством, которое не принимает участие в военных блоках», но о «гражданстве СССР» не упоминают. Хотя в сознании «донецких» оно, конечно, присутствует.
Манкуртам приятно вспомнить о временах, когда Киев прочно «лежал» под начальством со Старой площади, а товарищ Ивашко ради должности заместителя товарища Горбачева в КПСС моментально оставил выборный пост председателя Президиума ВС УССР, рассчитывая, что декларация, как и провозглашенный суверенитет, — мираж. Туман, который рассеется, когда Михаил Сергеевич наведет порядок в большой стране и в собственной партии.
Но большой страны давно нет, туман не рассеивается, а суверенитет Украины, как оказалось, нельзя поколебать ни Харьковским пактом, ни новым законом «Об основах внутренней и внешней политики». Значит, надо к суверенитету примазаться. С этой целью нынешняя верхушка, видимо, и поддержала идею торжества, даже приняла в нем участие. Но как говорится, «не выдержала параметров» до конца. Четвертый Президент Украины не счел возможным прервать отдых и появиться в зале под куполом. Его приветствие украинской политической «элите» демонстрировали в записи. На экране.
«Лидер», когда не отважился прибыть в Верховную Раду 16 июля, поступил правильно. В зале собрались народные депутаты прошлых созывов и настоящие основатели независимого государства. Люди, которые к суверенитету Украины относятся с уважением. А к нынешнему главе государства — без всякого пиетета. Неосторожным словом или, не дай Бог, действием грубияны 90-х могли задеть чувства бывшего руководителя автохозяйства.
Но не задели. Весь удар пришелся на членов правительства во главе с Азаровым, новоизбранного председателя Конституционного суда и прочих деятелей, чьи имена трудно соединить со словом «суверенитет». И речь не о том, что в начале заседания этим высокопоставленным людям пришлось выслушать песню на стихи Ивана Франко с призывом не служить москалям и ляхам. Стихами донецких не прошибешь. С пламенной речью, обличающей депутатов Верховной Рады шестого созыва и украинскую власть в целом, выступил первый Президент Украины Кравчук. А со словами Леонида Макаровича, особенно произнесенными с самой «высокой» в стране трибуны, до сих пор нельзя не считаться.
Из июльских тезисов Кравчука самыми весомыми являются обвинение регионалов в том, что они собираются переписать Конституцию Украины под себя, и обвинение депутатов Верховной Рады шестого созыва в том, что она стала филиалом администрации президента, а народные депутаты правящей коалиции давят на кнопки по принципу «чего изволите».
В новизне такие тезисы не упрекнешь, но суть в том, что никто из представителей правящего большинства не смог Кравчуку возразить, а слабая попытка оправдаться, защитить Раду со стороны председателя ВР Литвина прозвучала как детский лепет. Политический сезон в Украине закрылся публично оглашенным приговором политической системе, сформированной в стране за последние четыре месяца.
Конституционная взятка
«Приговоренные», впрочем, никаких неудобств по поводу услышанного от Кравчука не испытывают. Вспоминая героя известного романа, можно предположить, что если вопрос станет ребром — или Украине пропасть, или Януковичу с Азаровым чаю не пить, — страна как себе хочет, а чай пить они будут.
В Крыму, как везде, жарко, но на госдачах отличные кондиционеры, и полтора месяца отпуска пролетят для президента как один день. Политическая осень обещает быть жарче, чем лето, и к ней надо подойти во всеоружии. Сжав монолитную власть в кулак, сомкнув и очистив ряды, назначив командирами самых достойных. Правящая коалиция каждый день буквально пополняется «тушками». Их надо по крючкам развесить, подрезать крылышки, подготовить к принятию нужных законов и к местным выборам в товарном виде.
Партия регионов, вопреки устоявшемуся мнению, еще не определилась, нужно ли возвращать в Украину президентско-парламентскую республику образца 1996 года. А если возвращать, какими оговорками сопровождать возвращение в прошлое. Власти у «Лидера» и так сверх потолка, а со сроками пребывания президента и особенно парламента шестого созыва у власти может получиться неувязка.
Верховную Раду выбирали раньше на четыре года. Реанимация старой Конституции может привести к тому, что депутаты ВР шестого созыва вынуждены будут переизбираться в 2011-м, не досидят в креслах год. А у многих из них каждый день на вес золота. В буквальном смысле.
По слухам, в числе нардепов, которые не имеют шансов на переизбрание, обстановка накалилась настолько, что грозит бунтом на корабле. Причем это касается в равной мере «непроходных» депутатов из коалиции и оппозиции. В поисках выхода из «конституционного» тупика инициаторы возвращения «Конституции Кучмы» ищут варианты один абсурдней другого. Об одном из них на брифинге 20 июля оповестил журналистов вице-спикер Верховной Рады Николай Томенко.
Если верить Николаю Владимировичу, для того чтобы обеспечить голосование большинством в триста голосов за возвращение старого Основного закона (после возможного и даже вероятного решения КС о неконституционности политреформы), регионалы могут пообещать включить в текст Конституции переходные положения об одновременных выборах Верховной Рады и Президента Украины в 2015 году. То есть дадут нардепам «взятку» размером в три года. Коммунисты и литвиновцы, по словам Томенко, на такой вариант сегодня, может быть, и не согласятся («не такие взяточники»). Но завтра — кто знает.
На фоне подготовки к проведению местных выборов, на фоне товарной инфляции, вместе с повышением цен на газ грозящей обрушиться на Украину, заниматься конституционными коллизиями и возвращаться к старой политической модели вроде бы глупо. Глупо, конечно, если рассматривать проблему с государственной точки зрения. А с негосударственной умно.
Конституционный переворот, начатый Януковичем и Партией регионов четыре месяца назад, направлен, как уже многие догадались, не на решение главных стоящих перед Украиной задач, а на упрощение элементарного уравнения. Где в левой части в итоге получится ноль, а в правой — власть могучего клана. И не на три года, а навсегда. Хотя «навсегда» — преувеличение. Пока преувеличение.
http://yug.odessa.ua/index.php/home/arc/884.htmlМІСЦЕ ДЕПУТАТА МІСЬКРАДИ БУДЕ ДОРОЖЧИМ, НІЖ 2006-ГО
Ольга Гнідан, «Молодий буковинець», 22.07.2010, Чернівецька обл.
«Коштуватиме» мандат більше, оскільки частина піде на вибори від політичних партій, а частина балотуватиметься на мажоритарних округах».За прогнозами голови Комітету виборців України Олександра Черненка, цього року на місцевих виборах 31 жовтня місце депутата у списках до місцевих рад в обласних центрах та великих містах України «коштуватиме» не більше 50 тисяч доларів.
– «Ціна» прохідного місця прохідної партії коливатиметься від кількох тисяч до кількох десятків тисяч доларів, – повідомив експерт кореспондентові «МБ». – Формування списків мали дещо інший принцип, аніж на місцевих виборах 2006 року, адже цього року вводять мажоритарну складову.
На думку директора Буковинського центру виборчих технологій Ігоря Баб’юка, місця у виборчих списках партій на виборах місцевих рад 2010 року будуть дорожчими, ніж чотири роки тому.
– Оцінювати вартість місць зараз – невдячна справа. Проте «коштуватиме» мандат більше, оскільки частина піде на вибори депутатів до міської ради від політичних партій, а частина балотуватиметься на мажоритарних округах, – каже експерт. – Прохідні партії, такі як БЮТ, Партія регіонів, встановлюватимуть негласні досить великі цифри. Адже пройти до міської ради у цих політичних сил шанси оптимальні. Інша справа з «Нашою Україною». Гадаю, формувати список тут будуть за іншою системою. Цій політичній силі потрібні не так «спонсори», як відомі у місті люди, яких знають за конкретними справами. «Нашій Україні» потрібно покращувати імідж партії, щоби потрапити до місцевої ради.
За словами Ігоря Баб’юка, з чуток, які поширювалися містом, «розцінки» на виборах 2006 року коливалися від п’яти до десяти тисяч доларів за прохідну позицію у списку.
«Багато працював, щоби потрапити до списку партії»
Депутат фракції БЮТ у міській раді Володимир Кедь вважає, що гроші з кандидатів у депутати братимуть тільки ті політичні партії, бренди яких є тимчасовими.
– Там продаватимуть місця, – впевнений депутат. – А потужним політичним силам брати гроші за місця у списку немає змісту, адже головне, щоби майбутня фракція у міській раді була монолітом. Той, хто купив місце, може вийти з фракції та зрадити партію.
Про те, що місця у списках продаються, Володимир Євгенович чув, але не може такого сказати про свою політичну партію – «Батьківщину».
– Я багато і наполегливо працював, щоби потрапити до списку партії, – каже депутат-підприємець. – Те, що у партіях є бізнесмени...У партіях мають бути не лише чиновники. Але перш за все ідея. Якщо бізнесмен має змогу дати гроші на рекламну кампанію партії чи долучитися до благодійної акції, у цьому немає нічого поганого.
Натомість інший депутат міськради, який балотувався 2006 року за списком блоку «Не Так!» як член СДПУ (о), Василь Забродський продаж місць у партійних списках називає «частковим спонсоруванням» ведення передвиборчої кампанії.
– Зазвичай центральний офіс партії не виділяє кошти на проведення передвиборчої кампанії місцевих парторганізацій. Тому всі витрати на піар лягають на плечі місцевих осередків. Якщо особу включають до списку, то відповідно та погоджується фінансувати проведення виборчої кампанії, – каже голова депутатської фракції «Свобода. Справедливість. Солідарність» у міськраді.
За підрахунками Василя Івановича, витрати однієї партії на проведення передвиборчої кампанії до усіх рівнів місцевих рад на виборах 2010 року становитимуть щонайменше 250 тисяч доларів (2,0 мільйона гривень, – ред.).
– Тож цю суму треба зібрати з тих, хто має намір зайняти прохідні місця у списках. А «мажоритарники» платитимуть самі за себе, – каже депутат. – Але треба розуміти, що є партії, у яких навіть сьоме місце у списку нічого не варте. «Розцінки» залежать від рівня популярності та впливу політичної партії.
Який сенс платити за 15 місце?
Наразі депутат, якому приписують намір балотуватися у мери, заявляє, що у жовтні завершить свою політичну кар’єру.
– Три роки тому, коли я виходив із лав СДПУ (о), сказав, що не буду більше пов’язувати себе з жодною політичною силою, – каже В.Забродський. – Після складання депутатських повноважень буду просто громадським діячем, журналістом. Щодо виборів мера, чекатиму кращих часів, коли свою кандидатуру зможуть висувати не лише члени політичних партій, але й громадські діячі.
Про завершення політичної кар’єри після місцевих виборів у жовтні заявив також депутат міської ради від Партії регіонів Володимир Пронін.
– Робота депутата – неоплачувана. Тому не бачу сенсу платити за місце у міській раді. Зазвичай навпаки – депутати, які працюють на громадських засадах, але мають дохід від бізнесу, самі витрачають власні кошти на вирішення проблем городян, – каже Володимир Михайлович. – Вирішив не йти на наступні вибори. Чесно хочу допрацювати до кінця жовтня – і все. Мені вже 55 років – нехай молоді працюють.
Щодо продажу місць депутат категоричний – може, і продають, але не у Партії регіонів.
– До міської ради VI скликання за списками політичних партій потраплять 30 осіб. За результату на виборах 25-30% політична сила зможе провести до міської ради до 10 осіб. Виходить, що той, хто заплатив за 15 місце у списку, втратить гроші, – говорить В. Пронін. – Який сенс платити гроші?
«Не матиму стресу, якщо не потраплю до міськради»
Факти продажу місць у міській раді не відомі депутату фракції «Нашої України» Володимирові Бешлею. Але те, що нові партії захочуть купити собі кандидатів, видається депутату ймовірним.
– Прозорість формування списків – справа кожної політичної сили, – каже Володимир Васильович. – Пропорційна система, за якою обирали депутатів чотири роки тому, виявилася не надто досконалою. Партії зробили висновки і виставлять на мажоритарні округи людей, яких у місті знають за реальними справами. Гадаю, за змішаної системи виборів у місцевих радах поменшає депутатів-бізнесменів. Адже на окрузі просто грошима голоси виборці не купиш. Люди гроші візьмуть, а проголосують, як захочуть. Я не тримаюся за мандат. Можу сміливо йти на мажоритарний округ із результатами тієї роботи, яку провів у міській раді. Але не матиму стресу, якщо не потраплю до нового складу ради. Втім, партія буде вирішувати, хто і на яких засадах – за «мажоритаркою» чи списками – буде балотуватися.
http://www.molbuk.com/vnomer/politic/29232-misce-deputata-miskradi-bude-dorozhchim-nizh-2006.htmlПЕРЕДДЕНЬ ВЕЛИКОГО ДЕРИБАНУ
Микола Воротиленко, «Главное», 21.07.2010, Харківська обл.
Продавати чи не продавати землю?1 січня 2011 року вже вкотре збираються відмінити мораторій на купівлю-продаж землі. Дехто вважає: «І на цей раз якось розсмокчеться». Реалісти стверджують: «Не розсмокчеться». Адже сьогодні до влади прийшли олігархи, у власності яких вже сьогодні сотні тисяч гектарів українських чорноземів. Так, фонд Р. Ахметова «Ефективне управління» веде інформаційну пропаганду про продаж землі, останнього скарбу України, котрий до кінця ще не роздерибанили.
Що нас чекає у разі, коли земля стане товаром і що робити, щоб не потрапити у халепу, про це стаття канадського журналіста, українця за походженням Миколи Воротиленка.
Хто володітиме світом?
Нині на планеті Земля існує понад 200 різних малих та великих країн. Однак вистачить пальців на руках, щоб перерахувати ті з них, котрі «сидять на грошах». У сучасному світі це країни де є нафта та газ. Але ці ресурси не вічні, отож в найближчому чи далекому майбутньому ситуація може змінитися. Погляди перекинуться на ті джерела, які є вічними. Головними джерелами людства були, є та будуть земля та вода. Тому в наступні століття бажання мати джерела чистої води та землю будуть основними стратегічними мотивами для міжнародних, регіональних та, нажаль, міжетнічних конфліктів.
Україна володіє 40 відсотками найкращого у світі чорнозему, який сьогодні використовується неефективно. Але хочу сказати, що той, хто у майбутньому буде володіти українським чорноземом, буде володіти світом. Прийде час, коли в Україні кожний квадратний метр буде уходжений і буде використовуватися. Власник цієї землі буде мати великі важелі впливу на світову політику, при цьому також мати прибутки.
Це розуміють багато зацікавлених людей у світі та дехто в Україні. Що насправді мали на увазі ті сили в Україні, які провели розпаювання земель, ми можемо тільки здогадуватися.
З одного боку, рішення було абсолютно правильне, але сказавши «а» президент Кучма і ті сили, які готували це рішення, не сказали «б», тобто не створили механізму підтримки нового власника землі.
Він включає цілий комплекс заходів: кредити, оподаткування, посівний матеріали, добрива, техніка, врешті-решт навчання людей вести бізнес на землі. У цьому напрямку, за виключенням обіцянок, нічого зроблено не було.
Ті перші орендарі, фермери, переробники сільгосппродукції зіткнулися не з підтримкою держави, а з протидією державних служб. Вміючи просто вирощувати свиней, зерно чи буряки вони не усвідомили, що пішли в приватний бізнес, де багато підводного каміння у вигляді десятків різних контролюючих, перевіряючих, законодавчих, а то і просто різних жлобських, заздрісних органів та кримінальних структур. На тлі Канади, ознайомлення з тим, як тут працюють бізнес, банківська система, українські банки та державні служби виглядають більше як узаконені державою рекетири.
На жаль, тільки одиниці фермерів вижили – ті хто працював колись на колгоспних посадах, мав зв’язки. Після розпаювання земель, у переважній більшості випадків земля опинилася у руках людей, які вже не в змозі на ній працювати, які виживають на мінімальну пенсію і готові продати цю землю за безцінь. Ніяка роз’яснювальна робота з ними не велась, а тому напрошується думка про нещирість тих, хто це задумав.
Прийшли нові часи
Після президентських виборів 2010 року ситуація в Україні докорінно змінилася. Практично вся влада у державі захоплена найганебнішим чином, тими, хто розікрав державне майно у 90-і та ненавидить саму Україну. В їх розумінні Україна – це територія, заселена рабами, і все, що навколо, належить їм. Отримавши більшість у ВР вони зроблять все, щоб юридично захопити і землю.
Але будьмо відвертими: «народний президент» В. Ющенко під час візиту до Канади оголосив, що він зробить усе можливе, аби в Україні нарешті виник ринок землі. Але тут виникає запитання: хто буде учасником цього ринку? Продавець відомий: кинуте напризволяще всіма президентами сільське населення.
У чиї та які руки Ющенко хотів передати землю? Ні він, ні його уряди нічого не зробили для появи сильного українського фермера. Виникає думка, що ним була задумана ще одна «прихватизаційна афера», але вже з землею. Передача або продаж землі у руки, які на ній ніколи не будуть працювати особисто, приведе до нової панщини та появи великих латифундистів. З іншого боку, де набрати стільки кріпаків, які працюватимуть на нових землевласників? Ідея-фікс – розпродати землю, останнє , що залишилося в Україні, знаходить підтримку серед теперішніх олігархів. Так фонд «Ефективне управління», створений українським мільярдером Ринатом Ахметовим, веде інформаційну пропаганду про продаж землі, пишуться статті, проводяться різні семінари. Цей фонд також підготував законопроект про продаж землі, тобто В. Ющенко мав ідею віддати землю олігархам. У своєму виступі з питання землі на ВР у квітні 2009 року він сказав наступне: «Селянина потрібно звільнити і він врятує та нагодує Україну». Але він не уточнив від кого та від чого потрібно звільнити. Не змігши передати олігархам землю, В. Ющенко зробив усе, щоб передати їм владу в Україні, а там робіть, що хочете.
На сьогодні становище здається незрозумілим. Ніби земля розпайована, на неї видано мільйони сертифікатів і державних актів, але якісь структури якимось чином проводять продаж землі??? Декілька місяців тому мене здивувала розмова з одним з таких. Він зізнався, що він (чи вони) підшукують інвесторів на 600 тис гектарів??? Про які 600 тисяч іде мова? Чому якісь посередники чи перекупщики, заради особистої, тимчасової, одноразової наживи допущені до розбазарювання стратегічного національного майна?
Пай, кому хочеш віддай
На закінчення поради для тих, хто отримав паї. Якщо існує можливість віддати землю в оренду, навіть на сьогодні принизливу, віддайте, інакше діти і внуки вам не пробачать. Старайтеся віддати її комусь місцевому. Проте визначиться, що мусите робити самі, виходячи з власних обставин.
Моя мама розповідала, що ще в старі часи, коли якась вдова не мала можливості обробляти землю, вона віддавала в оренду і отримувала за це десятину. До речі, поняття «десятини» існувало ще в біблійні часи. Те, як це робиться в Україні, інакше як моральним та матеріальним знущанням з власників назвати не можна - в більшості виплачують 1-2% за пай. Окрім того, навіть виплата цих злиденних відсотків затримується.
З беззахисним, старим, усіма задавленим селянином-пайовиком можна вести себе так, як хто забажає. Практично плата за ренту приміщення під будь-який бізнес складає від 20 до 50 відсотків. І те, що пайовики в Україні отримують лише кілька відсотків – сміх крізь сльози.
На жаль, історія повторюється. Колишня Московська імперія, а потім СРСР виживали за рахунок пограбування хлібороба, які працювали безкоштовно, за палички-трудодні та мішок зерна у кінці року. В незалежній Україні така ситуація мусила б змінитися, але при владі позалишалися ті ж самі старі жлоби, не здатні організувати більш-менш справедливу державу.
Що це не розуміють українські державні мужі? Чудово розуміють. Чому тоді нічого не роблять? Тому що у своїй більшості це примітивні, без державного мислення особи і їм особисто це невигідно міняти, тому що зникнуть відкати, хабарі, закордонні поїздки, бані з повіями...
На сьогодні ці десятки мільйонів пайовиків слабосильні тому, що вони роз’єднані. Формально існуючі селянські партії та різні об’єднання складаються із земельних олігархів, корумпованих політиків і перейматися долею жителів села не будуть з різних причин. Пайовики та фермери, які мають в оренді 50 – 500 гектарів землі, мусять зрозуміти, що вижити та протидіям появам латифундистів вони можуть тільки об’єднавшись.
Якщо великі латифундисти появляться, то вони задушать економічно, політично, морально, а то і фізично як пайовиків, так і фермерські господарства.
Нажаль, політична реформа 2004 року знищила депутатський корпус. На сьогодні інтереси села та фермерів ніхто не представляє. Отож олігархи та латифундисти у ВР будуть приймати закони під себе.
Едмонтон.
http://glavnoe.ua/articles/a3818РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
НАРОД БЕЗМОЛВСТВУЕТ. ЕГО ЗАЩИТНИКИ – ТОЖЕ…
Анна Кучерявая, «Вечерний Мариуполь», 21.07.2010, Донецкая обл.
«Как жить дальше и на чем экономить, если уже и так не позволяем себе ничего лишнего?!»В калейдоскопе событий, произошедших на прошлой неделе в Мариуполе (подготовка ко Дню металлурга, утонувший в фонтане мальчик, столпотворения при продаже акций ильичевцами, так и не состоявшимися хозяевами своего предприятия, и т.д.) как-то тихо и незаметно была встречена горожанами весть о повышении уже с 1 августа розничных цен на природный газ для населения в среднем на 50%.
Не знаю, кому как, а мне эта новость испортила настроение надолго. Дело в том, что мы с мужем прописаны у моей бабушки, а живем на съемной квартире без прописки. У бабушки частный дом с проведенным газом. Из-за нас она не может получить субсидию, зато теперь вместо 300 гривен ей надо заплатить за голубое топливо около 450. Из своей пенсии в 770 гривен она это сделать не сможет, придется ужиматься нам, да еще и своей хозяйке платить больше.
Как жить дальше и на чем экономить, если уже и так не позволяем себе ничего лишнего?! Уверена: объявленное подорожание ухудшит материальное положение сотен мариупольских семей. И это при том, что и Президент, и члены правительства клятвенно заверяли: в этом году для народа цены на газ и другие коммунальные услуги не повысим!
Единственное, что могло вынудить пойти власти на такой непопулярный шаг,- это требование МВФ под угрозой невыдачи кредита.
В связи с тем, что в себестоимости тепла и горячей воды газ составляет в среднем 53%, то цена на тепло и воду тоже поднимется от 20 до 25%. По словам председателя НФПУ Мирослава Якибчука, постановление о повышении цены на газ нарушает важный конституционный принцип, в соответствии с которым не допускается принятие решений, которые бы ухудшали социальное положение людей.
Но, как говорил классик, «красиво было на бумаге»…В Конституции и других важных государственных документах очень красиво написано о наших правах, да вот только воспользоваться такими благами бывает просто невозможно. Однако меня больше всего удивило молчаливое равнодушие мариупольцев: ни в местных СМИ, ни где бы то ни было я не обнаружила не только каких-либо протестов по поводу грядущего повышения, но даже и мнений, комментариев.
Удивительное дело: в Греции подняли цены всего на один процент, и по всей стране начались демонстрации, митинги и даже погромы. А у нас сразу на 50 % подорожает газ – и ничего! Стойкий наш житель, невозмутимый! Или чересчур богатый?
Я отнюдь не призываю к бунту или акциям протеста. Ты, уважаемый читатель, наверное, помнишь, чем заканчивались и перекрытие дороги по проспекту Металлургов в районе площади Кирова, и марши пенсионеров с пустыми кастрюлями, и пикеты возле горсовета? Правильно: ничем. Так, может, наше гражданское общество нашло более эффективное средство выражение своих мнений?
Увы! Мариупольский народ безмолвствует, как и те, кто должен его защищать. К примеру, есть среди десятков зарегистрированных общественных организаций городское общество по защите прав потребителей, но оно действует как самая примитивная тихая казенная контора: вы туда обратитесь, и они дадут совет (в основном всех, по какому бы вопросу ты ни пришел, направляют в суд!). Хотя в странах Европы, куда нас усиленно направляет городская власть, такого рода организации отстаивают интересы рядовых граждан в судах, меняют законы и добиваются радикальных мер. Кстати, в той же Европе доля коммунальных услуг в доходах граждан составляет даже меньше нашего: в Польше – 11 %, в Германии – 10 %.
Созданы в Мариуполе и общественные ветеранские организации, и они, по идее, должны болеть за ветеранов войны и труда, инвалидов и других социально незащищенных слоев населения. Однако… они помпезно награждают грамотами мэра, а тот, в свою очередь, - их. И – порядок в танковых войсках! Извините, малоимущие, тут не до вас…
Или взять наш «Белый дом», где есть отделы социально-экономического развития, по гуманитарным вопросам и другие. Неужели за последние годы было трудно предвидеть, что будут дорожать энергоресурсы, а особенно – газ? И каким-то способом защитить горожан, отстегивающих ежемесячно из своего кармана налоги на содержание того же дома. Каким образом защитить? Ну хотя бы лет 5-10 назад провести в городе такую же кампанию по установке газовых счетчиков, какую провел «Горводоканал» по водомерам. Теперь тысячи мариупольских семей имеют возможность экономить воду и соответственно – деньги. Кстати, «Горводоканал» во главе с Василием Малыхиным живо откликнулся на предложение городской власти установить водомеры инвалидам и другим малоимущим.
А газовый счетчик стоит втрое дороже водяного, да и оплата газа в частном доме нынче становится непозволительной роскошью, хотя живут в них разные по достатку люди. Может быть, как-то совместными усилиями и предотвратили бы денежный девятый вал подорожания? Но для этого нужно видеть перспективу и заботиться о благе людей!
Или взять «Мариупольтеплосеть». Уже навязла в зубах информация в СМИ о том, как эффективно работает это предприятия по энергосбережению. Только вот мне, далекой от гига-калорий и точных расчетов, все-таки непонятно, в чем эта удаль, если при каждом подорожании газа мы просто арифметически изменяем цену на отопление и горячую воду. Если бы народу объяснили: на производство, скажем, горячей воды шло N тысяч кубов газа, а усовершенствованный мариупольскими тепловиками метод даст возможность ту же воду нагреть за (N - …) единиц и вы, уважаемые потребители, будете платить меньше, чем в других городах, тогда бы я поверила в экономию.
И еще. Почему-то ни один специалист в Мариуполе не подсчитал, сколько же реально расходуем газа и сколько переплачиваем за него? Ведь тариф за эту услугу в коммунальных домах – как средняя температура по больнице. Некоторые холостяки, к примеру, кроме воды для чая и кофе, ничего не греют и не готовят, а иные деловары чуть ли не круглые сутки жарят на продажу пирожки или занимаются другим бизнесом с использованием газовой горелки или духовки. Платят же все одинаково.
А сколько семей уезжают этим летом в отпуск! Отсутствуют по месяцу, если не больше, а все равно платят с каждой персоны! «Мариупольгазу» это выгодно. Это предприятие мечтает, чтобы никто и никогда не обнародовал такие реальные подсчеты. Но почему же на сторону потребителя, в таком случае, не становится ни местная власть, ни правозащитные организации?! Или мы сами малоактивны и безразличны? Пока ответа на эти вопросы я не нахожу. Но в одном уверена: надо всем нам начинать серьезно думать над тем, как нас «обувают» разные структуры по многим вопросам: сегодня газ, завтра выборы "бессмертных" вождей... Иначе все пойдем с сумой по миру.
http://www.vecherka.com.ua/news.php?full=2257ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
«НЕПОДОБСТВО» КАК ИСКЛЮЧЕНИЕ?
Олег Павлов, "Вестник Кривбасса", 21.07.2010, Днепропетровская обл.
При снижении смертности от этого недуга заболеваемость туберкулезом в Кривбассе остается высокой.Как уже писал «Вестник», в Кривом Роге принято несколько комплексных программ, нацеленных на борьбу с туберкулезом и профилактику этого заболевания, достигшего в нашем городе уровня эпидемии. Заместитель начальника городского управления здравоохранения Светлана Арсентьева относит реализацию этих программ и их финансирование в заслугу горздрава. При этом она подчеркивает, что СПИД, нередко сопровождающий чахотку, и вовсе вышел на первое место по росту заболеваемости и смертности от него — только зарегистрированных ВИЧ-инфицированных в городе на 1-е июня насчитывается почти 16 тысяч. К тому же сегодня все чаще ВИЧ передается половым путем, а не через инъекции.
Кадровый голод
Рассказывая журналистам о работе горздрава, Светлана Арсентьева приводила много статистических данных о количестве больниц и других медицинских учреждений, их приобретениях для лечения пациентов. Она подчеркивала, что не планируется закрывать ни одну больницу. И это несмотря на то, что сегодня городская медицина испытывает настоящий кадровый голод: не хватает неонатологов, терапевтов, патологоанатомов, фтизиатров, акушеров, гинекологов, анестезиологов.
В целом укомплектованность лечебных учреждений врачами составляет 78 процентов. Кроме того, врачи-пенсионеры по некоторым специальностям составляют от 60 до 70 процентов персонала лечебных учреждений. Кто и когда придет им на смену? На это замначальника смогла лишь посетовать, что ежегодные заявки в облздрав малоэффективны, а выпускники медицинских академий предпочитают после получения диплома работать в частных клиниках, а не в муниципальных больницах. И даже то, что в Кривом Роге молодым специалистам предоставляется жилье, их сюда не привлекает.
Кроме кадровых, в медучреждениях города немало и других проблем. Ну, тему «благотворительных взносов на развитие», то есть поборов с пациентов в больницах города Арсентьева мягко обошла. А вот о спонсорской помощи в размере 3,5 млн. гривен от «АрселорМиттал Кривой Рог» упомянуть не забыла. Эти деньги будут направлены на ремонт кровли и замену окон в 11-й и во 2-й детской больницах. Добавка неплохая, если учесть, что в городском бюджете на это предусмотрен всего один миллион гривен. В целом же, сообщила Светлана Арсентьева, на здравоохранение в городском бюджете заложено 162,4 млн. гривен, что на 20 процентов больше прошлогоднего. На что пойдут эти миллионы?
Профилактика — прежде всего?
Почти 15 миллионов гривен будут израсходованы на профилактические мероприятия (в прошлом году — 8,8 млн. грн.), однако профосмотры, скажем, на предмет выявления туберкулеза пока прошли не более 58 процентов жителей города. Этот показатель вряд ли будет расти. Потому что, как заявляет Светлана Арсентьева, «если человек не соглашается на обследование, мы не можем его обследовать насильно». Даже если этот человек является носителем инфекции, живет рядом со здоровыми и постоянно контактирует с ними?
Выход медицинская чиновница видит в том, чтобы граждане в таких случаях обращались в милицию. Видимо, она не читала публикацию «Туберкулезник, живущий в подъезде, никому не нужен?», где речь шла именно о том, что все эти программы борьбы с туберкулезом, на которые с каждым годом выделяется все больше бюджетных средств, пока что безрезультатны. Жильцы подъезда, в котором проживает упомянутый в публикации туберкулезник-алкоголик, еще 22-го июня 2010 года зарегистрировали в Саксаганском райотделе милиции заявление по этому поводу (входящий номер П-22). Письменного ответа на свое заявление жильцы ни через десять дней, ни через месяц так и не получили.
Приходил участковый милиционер и откровенно признал, что не его это дело — отправлять больного на обследование. Это дело врачей. Если понадобится помощь — пускай только позовут, милиция поможет. А пока, выходит, пусть по-прежнему гадит в подъезде на радость пяти десяткам соседей? Но, по словам того же милиционера, за это безобразие, то есть за нарушение благоустройства, виновного может привлечь к ответственности административная комиссия. Если кто-нибудь его туда доставит.
Приходила участковый врач, разводила руками: мы, мол, не в силах заставить вашего соседа-бомжа пройти обследование. И посоветовала обращаться… в милицию!
И лишь после прямого обращения жильцов к Светлане Арсентьевой проблемой таки занялись врачи 5-й горбольницы. Во вторник 13-го июля за туберкулезником приехали на легковом авто и увезли в тубдиспансер. А на следующий день в подъезде вывесили объявления о необходимости всем жильцам пройти флюорографию «в связи с эпидемией туберкулеза в городе». Показатели по профосмотрам населения теперь возрастут на пятьдесят единиц.
Исключение из правил?
На фоне этой туберкулезно-подъездной эпопеи победные реляции горздрава выглядят уже не столь внушительно и утешительно.
Да, занимаются выполнением программы «Здоровье нации». Но легко заботиться о здоровье нации, труднее — о здоровье пятидесяти конкретных людей. Тем более, одного туберкулезника, который показатели не улучшит, а наоборот.
Да, на приобретение медикаментов горсовет с каждым годом выделяет все больше средств. А на какие препараты их потратят и как пройдет процедура закупки, решать самым медучреждениям, коллегиально. Вот только если купят не то и не так, узнаем мы об этом не скоро. Да и деньги уже потрачены или украдены — такое тоже бывает.
Вот как с закупкой продуктов для тубдиспансера. По результатам расследования Госслужбы по борьбе с экономическими преступлениями Криворожского горуправления милиции возбуждено уголовное дело в отношении должностных лиц областного противотуберкулезного учреждения. Эти деятели при проведении тендерной процедуры отдали предпочтение частному предпринимателю на поставку продуктов на сумму 152731 грн. за счет государственных средств, нанеся, таким образом, убыток на указанную сумму.
Но подобное неподобство скорее исключение, чем правило, и это радует. Как и то, что, как заверяет Светлана Арсентьева, город на сто процентов обеспечен донорской кровью. Перебои с наличием крови или препаратов редкой группы — тоже досадные недоразумения.
Что еще? А ничего. Если вы посещаете больницы и поликлиники не для получения больничного листа, то и сами все знаете и видите. И победные реляции чиновников от здравоохранения вас мало утешат.
http://www.krivbass.in.ua/content/view/3474/28/ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
І ЗБЕРЕГТИ ПРИРОДУ, І ЗАБЕЗПЕЧИТИ СУДНОПЛАВСТВО
Наташа Крістл, «Одеські вісті», 22.07.2010
Міжнародна громадськість, особливо країни, розташовані на берегах Дунаю, уважно стежать за реконструкцією глибоководного суднового ходу Дунай – Чорне море.Причин такої зацікавленості – кілька. Насамперед, зрозуміло, прагнення зберегти унікальну природу дельти Дунаю, яка є нашим спільним багатством. Але не менш важливий і економічний аспект. Адже у розвиткові судноплавства на Дунаї зацікавлені всі європейські країни. Як же об’єднати ці дві мети?
Висловити свою думку ми попросили міжнародного експерта, голову міжнародної організації «Коридор 7», президента Інтернаціональної навігаційної асоціації на ділянці Австрії пана Отто Шветц.
– Пане Шветц, якої Ви думки з приводу конфлікту між Україною та Румунією, пов’язаного з ГСХ Дунай – Чорне море?
– Я переконаний, що всі країни дельти Дунаю однаковою мірою володіють правом мати доступ як до самої ріки, так і до виходів у Чорне море. З другого боку, існують певні правила, що забезпечують захист навколишнього середовища Дунайського регіону, і цих правил повинні дотримуватися.
Русло Бистре – дуже коротка притока Дунаю, і це забезпечує швидкий вихід до моря.
Україна, розпочавши будівництво ГСХ, припустилася помилки, не провівши вчасно необхідних консультацій і узгоджень умов будівництва, як того вимагають міжнародні норми. Потрібно було б запросити румунських і міжнародних експертів відвідати регіон. Це дало б їм можливість переконатися, що навколишньому середовищу не було завдано збитку. Що втім, пізніше і підтвердили міжнародні експерти.
До того ж слід взяти до уваги, що йдеться не про спорудження нового каналу; цей судноплавний хід існує з п’ятдесятих років минулого століття.
Дельта Дунаю – дуже чутливий живий організм, що потребує захисту і охорони. Це один з небагатьох регіонів незайманої природи, які поки ще збереглися у Європі. Тваринний світ і рослинність тут надзвичайно багаті. Але ми також повинні враховувати, що населенню цього регіону потрібні умови для життя, і розвитку економіки. Тому Міжнародна Комісія щодо захисту річки Дунай, Дунайська Комісія та Комісія по Саві, за участі «Коридора 7» підготували спільний документ, що визначає механізм розвитку інфраструктури внутрішнього судноплавства і який обумовлює шляхи подолання подібних проблем. Я гадаю, що Україна та Румунія повинні провести прямі білатеральні консультації – як розв’язувати цю проблему; у тому разі, якщо їм не вдасться дійти згоди, необхідну допомогу повинно надати Європейське співтовариство.
Втім, є й інший аспект цього конфлікту. Відомо, що глибоководний судновий хід Дунай – Чорне море значно дешевший від румунських судноплавних каналів. Гадаю, необхідна спільна конференція за участю ЄС, «Коридора 7», України та Румунії, на якій її учасники дійшли б висновку, як розв’язувати цю проблему у майбутньому.
Я все ж гадаю, що конфлікт – справа минула. Наскільки мені відомо, ціла низка зустрічей була проведена за участю міністрів закордонних справ України та Румунії, представників Фонду дикої природи, а також координаторів щодо судноплавства Європейського співтовариства. На цих зустрічах у Брюсселі, їхні учасники дійшли висновку, що ситуація, пов’язана з Бистрим, більше не є екологічною проблемою. Таким чином, це скоріше економічна суперечка між двома країнами.
– Експерти зараз обговорюють цілу низку компенсаційних заходів. Що, на Вашу думку, можуть включати такі заходи?
– Реставрація і відновлення заплав річки, а також осушених раніше сільськогосподарських угідь, що стали пусткою і штучно створених рибних ставків, здається мені цікавою ідеєю, і її слід здійснити. Відновлення озер Нижнього Дунаю також дуже важливо. Як правило, ці озера оточені чудовою природою. У населення повинна бути можливість насолоджуватися цим, хоча, зрозуміло, необхідні і певні обмежувальні правила. Це, звичайно, не означає, що ці красиві місця повинні бути доступні винятково для невеликих привілейованих груп або для дослідників і експертів. Унікальна природа українського Придунав’я повинна радувати справжніх її шанувальників.
– Яка, на Ваш погляд, роль місцевої адміністрації, міжнародних організацій і Європейської Комісії?
– Насамперед, ця ідея повинна бути обговорена зацікавленими організаціями, Європейською Комісією, а також представниками адміністрації Румунії та України. Впевнений, робота над цим проектом стимулюватиме і транскордонну співпрацю. Зі свого досвіду можу сказати, що Україна та Румунія уже успішно реалізують спільний проект на Буковині. У районі Сучави і Чернівців представники обох прикордонних країн здійснюють найтіснішу співпрацю, що, зрозуміло, можливо лише за наявності відповідної політичної волі.
У нас є добрий досвід роботи спільної австро-словацької комісії, яка фокусує свою увагу на питаннях якості води. Гадаю, Україні і Румунії слід би створити таку ж організацію, яка б діяла під наглядом ЄС і Міжнародної Комісії щодо захисту річки Дунай. Тому що Україна не є членом Євросоюзу, але є країною, яка межує з ЄС, у неї є всі шанси скористатися перевагами цього статусу і взяти участь у найрізноманітніших програмах Європейського співтовариства.
Автор - прес-консультант Міжнародної Комісії щодо захисту Дунаю.
http://izvestiya.odessa.gov.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=19228ЗВІЛЬНЕННЯ
ВОЛОДИМИР ПОЛОЧАНІНОВ: «НЕ ШУКАЙТЕ ПІДТЕКСТУ В МОЄМУ ЗВІЛЬНЕННІ. ЙОГО НЕ ІСНУЄ»
Петро Зубенко, «Київська правда», 22.07.2010
Перші серйозні кадрові зміни в новій обласній владі — посаду першого заступника голови Київської облдержадміністрації залишає Володимир Полочанінов.Для багатьох ця новина стала справжньою несподіванкою. В команді губернатора А. Присяжнюка Володимир Геннадійович очолював економічний блок — по суті, штаб, де розроблялися стратегія і тактика важливих для області і країни реформ. Про причини своєї відставки В. Полочанінов розповів сам в ексклюзивному інтерв'ю "КП".
— Володимире Геннадійовичу, і не шкода залишати справу після того, як за вашої безпосередньої участі на Київщині було розпочато стільки проектів?
— Залишати справу і залишати посаду — різні речі. За великим рахунком, з області я нікуди не йду. Не складаю повноважень депутата обласної ради і голови бюджетної комісії. І ті проекти, які я ініціював, зокрема у сфері економіки та фінансів, — теж не збираюся залишати чи виходити з них. Я й надалі входжу до складу координаційної групи з підготовки інвестиційного форуму, братиму активну участь у розробці концепції розвитку Київської області, а також бюджету на 2011 рік. Як депутат обласної ради стежитиму за виконанням тих доручень та розпоряджень голови обласної адміністрації, які безпосередньо впливають на наповнення бюджету. Повноважень для цього вистачає. Продовжуватимемо роботу, яку ми розпочинали спільно з губернатором і всією командою, з відновлення та збалансування влади. Перші її результати очевидні: Президент України видав відповідний указ, згідно з яким кандидатури представників центральних органів влади в областях та районах при призначенні на посаду обов'язково повинні погоджуватися з керівниками місцевих адміністрацій відповідного рівня.
— Тоді адресую вам питання, яке цікавить багатьох: який справжній підтекст вашого звільнення? Політика, особистий конфлікт чи щось інше?
— Порадив би вам не витрачати марно часу, не шукати ніяких підтекстів. Причина мого звільнення — винятково моя особиста ініціатива, і лежить вона не в площині конфлікту, а в морально-етичній.
Якщо ви помітили, моє звільнення співпало з прийняттям у Верховній Раді Закону про вибори в органи місцевого самоврядування, які відбудуться 31 жовтня. Такий збіг не випадковий. Ні для кого не секрет, що я очолюю в області іншу політичну силу (В.Полочанінов є головою обласної організації "Фронту змін". — П.З.), яку сам формував і розкручував "з нуля". Зрозуміло, у мене залишилися певні зобов'язання перед людьми, з якими ми її разом розбудовували, — а в нас нині 40 осередків по всій області.
Так-от, наша політична сила прийняла рішення йти на місцеві вибори. Питання стояло, як кажуть, "руба": або залишити цих людей і продовжити роботу на своїй посаді, або звільнятися. Поєднати ці речі, за моїми уявленнями, принципово неможливо. Я не можу займатися виборчою кампанією опозиційної на сьогодні політичної сили і водночас знаходитися всередині президентської вертикалі. Я вважаю, неетично переховуватися на лікарняних чи у відпустках і паралельно вести політичні справи — вибачте, ці "дешеві" прийоми не для мене.
Не скажу, що вибір був легким, але я його зробив. Більш того: якби я вирішив залишитися на посаді та увійти до Партії регіонів, то в мене була реальна можливість потрапити до першої п'ятірки виборчого списку цієї політсили в обласну раду та стати членом ради партії в області.
— Чи обговорювали ви з губернатором свою відставку? Як він поставився до вашого вибору?
— У мене була серйозна і відверта розмова з Анатолієм Йосиповичем — людиною, яку я насправді дуже поважаю і до думки якої прислуховуюсь. За три місяці нашої з ним спільної роботи я здобув неоціненний досвід. Я виклав йому свої аргументи, він з ними погодився. Жодних зауважень чи претензій до моєї роботи в нього не було.
Те, що я робив на посаді першого заступника, робитиму й зараз. Пригадуєте, коли надійшов проект Податкового кодексу, на першому ж публічному засіданні я сказав, незважаючи на те, що був представником влади: у пропонованому вигляді цей документ приймати не можна. З таким кодексом від нас втечуть усі інвестори. А наступного дня Президент України висловив схожу думку для журналістів. Мені зателефонували більше 20 знайомих з одним питанням: звідки ти знав, що скаже Президент? На що я відповів: а ви не хочете збагнути, що Президент, прислухавшись до думки суспільства, зрозумів, що над документом ще треба попрацювати?
Якщо в Бюджетному кодексі є положення, які корисні для нашої області, захищають інтереси її жителів (скажімо, транспортний збір, використання втрат сільгоспвиробництва, позашкільна освіта і т.д. — більшість наших зауважень і пропозицій враховано), то, хоча ідеальних законів і не буває, все ж варто визнати: документ має прогресивний дух і багато в чому відповідає потребам області та країни. А запропонований Податковий кодекс — відверто, має більше недоліків, ніж переваг.
— І все-таки, Володимире Геннадійовичу, де ви бачите своє місце після 31 жовтня?
— Ви не перший, хто запитує мене про це. Люди цікавляться: а якими будуть дії вашої команди після місцевих виборів? З ким будете об'єднуватися?
Ну, по-перше, ці вибори ще треба пройти, а новий виборчий закон, який передбачає одним з пунктів обов'язковість реєстрації партійних осередків за рік до дати голосування, здатний ускладнити життя багатьом політсилам. Ми ще не вирішили, у якому форматі підемо на вибори, але вірю, що в новій обласній раді у нас обов'язково буде своя фракція. А з ким далі об'єднуватись, то, в даному разі, більш важливо не з ким, а для чого. Якщо позиція Партії регіонів в Київській області у ключових питаннях не зміниться, залишиться такою ж, як і нині: працювати над концепцією розвитку області, генпланами населених пунктів, схемами планування територій, загальною стратегією на найближчі 5-10 років, поліпшенням добробуту людей, ліквідацією заборгованості із зарплати і т.д., — тобто якщо в нас будуть однакові погляди на різні теми, то, безумовно, ми будемо разом. Якщо ні — що ж, станемо опонентами.
Розумієте, на рівні Київської області, скажімо, питання вступу України до НАТО — другорядне. Набагато важливіше, як область виконуватиме свій бюджет наступного року, які школи, дитсадки, спортмайданчики, палаци культури будуть збудовані. І взагалі, на рівні регіонів завжди треба звертати увагу на регіональні проблеми і на підходи до їх вирішення.
— Не виключаєте для себе і можливості переходу в опозицію?
— Не бачу в цьому трагедії. У цивілізованих країнах зміст опозиційної діяльності — не тотальна війна "на знищення", а конструктивна критика неефективних дій влади. Опозиція висловлює свою незгоду із запропонованою моделлю розвитку. При цьому влада веде процеси так, як вона задекларувала їх на виборах, а опозиція виконує контрольні функції, апелюючи при потребі до суспільства.
У нас же нині деякі представники опозиції — це ніби представники іншої країни, які вічно перебувають у стані війни. Згадайте яйця та димові шашки в парламенті. Це нонсенс, повинен бути здоровий глузд, навіть в опозиційній діяльності. Рано чи пізно будь-яка опозиція стає владою, а тому, на мій погляд, досить вже знищувати один одного і рити один одному ями. Від такої діяльності страждають, перш за все , не політики, а звичайні українці. Люди мудрі, не зважаючи на сучасні виборчі технології, вони зроблять правильний вибір , і в органах місцевого самоврядування з'являться нові обличчя, люди нової "якості". Я вважаю: взагалі неефективно витрачати сили і кошти на модернізацію економіки, законодавства, інфраструктури, виробничих потужностей і при цьому не модернізувати владу. На мій погляд, в політиці , як в спорті, треба вміти вчасно піти, інакше, весь час програючи, але існуючи на "авторитеті" минулих досягнень, ризикуєш перетворитися або на посміховисько, або, ще гірше, на об'єкт всенародного співчуття.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=3726&PHPSESSID=ac32eb491ed73833004af5d2eddfa31eОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
АБІТУРІЄНТИ ПРО ПОДАЧУ ДОКУМЕНТІВ У ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Юлія Белкот, «Проскурів», 22.07.2010, Хмельницька обл.Оля Василишина, колегіум імені В.Козубняка:
— Поки що мені вдалось подати документи до ХНУ та ХУУПу. Черги були не надто великими й атмосфера була доволі сприятливою. Першого дня до ХНУ документи принесли 150 абітурієнтів. Спочатку черга рухалася швидко, потім сповільнилася. Можна лише поспівчувати приймальній комісії! Не обійшлось і без суперечок, але вважаю це нормальним, адже така кількість людей ніяк не матиме єдиної думки. Страшенно здивувала чутка, що в Києві бійки, вибиті двері, міліція, забирали в наручниках, приїздила швидка допомога... У нашому місті подача документів відбувалася спокійно, на чесній основі, за винятком деяких абітурієнтів ХУУПу, яким допомогли пройти без черги. Мене підтримувала своєю присутністю мама. Разом ми сподіваємося на краще.
Юля Стецюк, ЗОШ № 9:
— Усі потрібні документи для вступу вже подала до ХНУ. Тішить, що все відбулося дисципліновано, а в недовгій “живій” черзі стояти було доволі зручно. До кожного абітурієнта приділяли достатньо уваги, аби оформити потрібні папери без зайвих помилок. Жодних корупційних проявів я не помітила. На мою думку, все пройшло чесно. Чергу займали діти, їх батьки та навіть бабусі. Я була з батьком, обійшлося все спокійно.
Андрій Гнаповський, колегіум імені В.Козубняка:
— Уже встиг подати документи в ХУУП, за планом — ХНУ, а також Львівський та Київський національні університети. Усі потрібні папери здав 19 липня, в цей день охочих виявилося 250 осіб. У ХУУПі черга щодня формувалася нова, доводилось приходити аж на п’яту-шосту ранку, щоб зайняти місце та не бути сотим у списку. Розповідали, що в ХНУ ситуація склалась простіше: черги хоч і великі, абітурієнтів приймали швидко. Хабарництва не помітив, адже комісія працювала відкрито. На оформлення кожної заяви на прийняття до вузу витрачалось приблизно 20-30 хвилин. Більшість сварок під стінами університету починалися, як не дивно, через батьків. Мої ж батьки загостреною емоційністю не відзначались.
Христина Редчук, технологічний багатопрофільний ліцей:
— Вдалося подати документи в ХУУП та ХНУ, в планах — НАДПСУ. Про черги згадую з жахом! У перші дні людей було незліченно! Одразу згадую жарти про український менталітет, адже спостерігати довелося справжній хаос: крики, сварки, на щастя, без бійок. Дочекатися своєї черги було просто нереально. До списку нас внесли, але одразу попередили, що всіх прийняти не встигнуть. Прийшовши наступного дня, відчуваєш повний розпач, адже список сформували заново і записуватися потрібно ще раз. Хабарництва не помітила. Здивувало те, що майже всі були з батьками. Свіжого повітря і так бракувало, а ще батьки тримали за ручку та пропихали своїх уже повнолітніх дітей. Я подавала документи сама, батьки лише морально підтримували.
Олександр Батарін, ліцей № 17:
— У Хмельницькому документи ще не подавав, серед усіх вищих навчальних закладів найбільше подобається Київська політехніка. Переживань, пов’язаних зі вступом, звичайно, багато, але сподіваюся на успіх. Довгими чергами мене не залякати, адже знаю, що для вступу потрібно витратити немало часу. Деякі мої знайомі стояли в черзі 2-3 дні. Я незабаром вирушу подавати документи до Києва з другом, батьків не турбуватиму. Хвилююся лише за погоду, страшенна спека не радує. Адже стояти під палючим сонцем доведеться не одну годину.
* * * Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 22 липня 2010 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.