Огляд реґіональної преси

Випуск 47, 21 липня 2010 р.

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

СУДНЫЙ ДЕНЬ ДЛЯ ПОЛИТРЕФОРМЫ
Наталья Киреева, «Крымская правда», 20.07.2010
Празднование двадцатилетия принятия Декларации о государственном суверенитете Украины совпало с очередной попыткой переписать Основной Закон страны.
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
В ХАРЬКОВСКОЙ ОБЛАСТИ СОЗДАДУТ КООРДИНАЦИОННЫЙ ЦЕНТР ПО УСИЛЕНИЮ СОЦЗАЩИТЫ НАСЕЛЕНИЯ
Элина Бекетова, «Объектив», 20.07.2010, Харьковская обл.
«На глав обладминистраций возлагается персональная ответственность за проведение этой работы».
РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ПРОПАЛА... ГРАМОТА
М.К., «Галичина», 17.07.2010, Івано-Франківська обл.
Сесію Івано-Франківської обласної ради депутати розпочали з відзначення 20-річчя проголошення Декларації про державний суверенітет України.

ТРЕТІЙ ЗАЙВИЙ
Володимир Мартин, «Rionews» 16.07.2010, Закарпатська обл.
Останні два місяці Закарпатську облраду лихоманить від потрясінь.

ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ОДИННАДЦАТЬ ЛЕТ И ГОД В УМЕ
Диана Скляренко, «Крымская правда», 17.07.2010
На днях парламент Украины принял судьбоносное решение для нынешних и будущих школьников.

СУДОВА РЕФОРМА – “ЗА” І “ПРОТИ”
Ірина Гамрищак, «Львівська газета», 16.07.2010
Минулого тижня Верховна Рада України ухвалила в цілому Закон України “Про судоустрій та статус суддів”.

ЕКОНОМІКА
АГРОХОЛДИНГ СТАЛЬНОГО РОЗЛИВА
Алексей Прилуцкий, «Салон Дона и Баса», 20.07.2010, Донецкая обл.
Будущее "дочек" ММК им. Ильича определится через два месяца.

МОЛОЧНІ РІКИ, ЕКОНОМІЧНІ БЕРЕГИ
Вікторія Ляховець, «Київська правда», 20.07.2010
Неодмінним атрибутом українського села упродовж десятиліть залишається… корова.

ПРОЙДЕН ЭКВАТОР УБОРОЧНОЙ
Татьяна Жакова, «Вечерняя Одесса», 20.07.2010
В невероятно трудных условиях проходит нынешняя уборочная кампания в Одесской области.

ТОЧКА ЗОРУ
«РАЗ ПІШЛИ НА ПРЕМІЮ, Я І РАБИНОВИЧ»...
Іван Фаріон, «Високий замок», 19.07.2010, Львівська обл.
На п’ятому місяці президентства Віктора Януковича довкола його особи потроху створюється культ особи.

ЩО ВIДБУВАЄТЬСЯ У КРАЇНI?
Наталiя Васюнець, «Експрес», 16.07.2010, Львівська обл.
Концентрацiя влади в руках однiєї партiйної групи сягнула небачених досi масштабiв.

ВАЛЕНТИН НАЛИВАЙЧЕНКО: «НА ЭТИХ ВЫБОРАХ, Я ДУМАЮ, ВСЕ БУДЕТ УЖЕ ПО-ДРУГОМУ»
Андрей Томский, «Лица», 16.07.2010, Днепропетровская обл.
Интервью бывшего главы СБУ, лидера общественной инициативы «Обновление страны».

ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
СТЕПАН ВОЛКОВЕЦЬКИЙ: ПРОТИ ВНУТРІШНЬОЇ ОКУПАЦІЇ УКРАЇНИ ТРЕБА БОРОТИСЯ
Петро Західняк, «Галичина», 20.07.2010, Івано-Франківська обл.
Чому С. Волковецький записав себе в опозицію, якою нині має бути роль «Просвіти» — це й стало темою розмови з ним кореспондента «Галичини».
РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
«ГАЗОВА» АТАКА УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ НА НАСЕЛЕННЯ
Юлія Сокирка, «Поступ», 19.07.2010, Львівська обл.
Ще задовго до початку опалювального сезону українці отримали не дуже приємний сюрприз – з 1 серпня їм доведеться платити за газ та опалення на 50% більше.
СКАНДАЛИ
БІЛО-ГОЛУБИЙ ЧИ БІЛО-ЧЕРВОНИЙ?
Надія Вірна, «Час», 15.07.2010, Чернівецька обл.
«Тож треба знати, на кого можна розраховувати, а кого треба зробити таким».
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
ЧИ ТРЕБА БОЯТИСЯ ГМО?
«Волинь», 20.07.2010
Відповідь журналісти - учасники інформаційно-освітньої програми «Сучасні біотехнології. Нові рослини» - шукали у столичних наукових закладах.
ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА
ГРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА... БЕЗ УКРАЇНЦІВ?
Роман Івасів, «Галичина», 20.07.2010, Івано-Франківська обл.
Минулого тижня в Польщі відбулися урочистості з відзначення 600-ліття Грюнвальдської битви — однієї з найбільших битв середньовіччя.

ВІД РОЗПАДУ — ДО РОЗБУДОВИ
Петро Зубенко, «Київська правда», 16.07.2010
Два десятиліття збігли з часу прийняття Декларації про державний суверенітет України.

ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
У «ЖИВІЙ» ЧЕРЗІ ЗА ОСВІТОЮ
Марія Говдяк, «Галичина», 17.07.2010, Івано-Франківська обл.
В четвер розпочалася вступна кампанія.
 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

СУДНЫЙ ДЕНЬ ДЛЯ ПОЛИТРЕФОРМЫ
Наталья Киреева, «Крымская правда», 20.07.2010
Празднование двадцатилетия принятия Декларации о государственном суверенитете Украины совпало с очередной попыткой переписать Основной Закон страны.

В Конституционный суд (КС) поступило представление 252 народных депутатов о конституционности политической реформы 2004 года, в результате которой Украина из президентско-парламентской республики стала парламентско-президентской. Нардепы просят суд признать закон "О внесении изменений в Конституцию Украины" № 2222-IV от 8 декабря 2004 года несоответствующим Основному Закону, поскольку в процессе внесения изменений в Конституцию 1996 года была нарушена установленная процедура. Представители оппозиции назвали данную инициативу "попыткой узурпации власти" со стороны Виктора Януковича и его окружения. Подтверждение своей версии они видят в том, что представление депутатов поступило в Конституционный суд на следующий день после того, как глава КС Андрей Стрижак уступил этот пост выходцу из Донецка Анатолию Головину.
Представлению нардепов в КС предшествовало ещё одно событие: 10 июля Верховный Совет Украины отправил на доработку законопроект "О всеукраинском референдуме", исключив из него норму о возможности одобрения новой редакции Конституции на референдуме. За данное решение голосовали представители всех фракций, кроме Партии регионов. После того, как попытка регионалов запустить механизм отмены политреформы 2004 года на всенародном референдуме не увенчалась успехом, они решили добиться своей цели другим путём - через суд. Их не смущает даже то, что в декабре 2008 года КС уже рассматривал аналогичное представление. Тогда суд отказал в открытии конституционного производства, сославшись на то, что "Положения закона о внесении изменений в Конституцию Украины" после вступления его в силу становятся неотъемлемой составляющей Конституции Украины, а сам закон исчерпывает свою силу". Тем самым, считают эксперты, КС отрезал себе путь к повторному рассмотрению вопроса о конституционности политреформы. Однако в июне того же 2008 года КС постановил, что всё же может рассматривать вопрос законности внесения изменений в Конституцию после их вступления в силу. Как согласуются между собой эти решения, остаётся загадкой.
Председатель парламентского комитета по вопросам правосудия, член фракции Партии регионов Сергей Кивалов настаивает на том, что политреформа 2004 года была изначально незаконной.
- Эти изменения были внесены с нарушением действующего законодательства, в том числе и Конституции, - об этом говорят в юридических кругах на протяжении шести лет. Депутаты обратились в Конституционный суд для того, чтобы суд официально изложил свою точку зрения на этот счёт, - сказал он.
В свою очередь лидер украинских коммунистов Пётр Симоненко заявил, что депутаты от фракции КПУ подписались под представлением в КС не для того, чтобы отменить реформу, а для того, чтобы продолжить её.
- Наша политическая сила неоднократно заявляла, что является сторонницей продолжения политреформы, которая должна быть завершена на уровне местных органов самоуправления, - отметил Симоненко. - Мы должны продолжить реформу, чтобы Украина действительно определила свой европейский выбор в этом вопросе государственного строительства путём парламентской демократии.
Со своей стороны представители оппозиции крайне отрицательно отнеслись к инициативе регионалов и их союзников по парламентской коалиции. В частности, по мнению лидера БЮТ Юлии Тимошенко, Янукович пытается "вернуть Конституцию Кучмы, чтобы узаконить узурпацию власти одним человеком".
Помогать ему в этом будет донецкий "силовик" Анатолий Головин, сменивший на прошлой неделе в кресле председателя КС Андрея Стрижака. Головин тринадцать лет проработал в Донецком областном управлении СБУ, а позднее работал заместителем генерального прокурора Украины под началом ещё одного выходца из Донецкого региона - Геннадия Васильева. Оппозиционеры считают, что под предводительством "донецкого" суд станет ещё более лояльным к Банковой.
Впрочем, даже если КС признает политреформу 2004 незаконной, это вовсе не значит, что Украина автоматически начнёт жить по Конституции 1996 года: суд толкует те или иные нормы Основного Закона, но не проводит его ревизию. Каким бы ни был вердикт, для его реализации необходим дополнительный правовой механизм, который должны разработать и утвердить парламентарии. И тут могут возникнукть сюрпризы, поскольку любые изменения в Конституции могут касаться только вновь избранных парламента и президента (об этом, кстати, на днях напомнил экс-министр юстиции Николай Онищук). Конечно, нельзя исключить, что новые нормы попытаются применить в отношении нынешнего депутатского корпуса и действующего главы государства, но это будет весьма сомнительно с правовой точки зрения.
Для того, чтобы прояснить ситуацию, мы обратились за комментарием к заместителю директора Агентства моделирования ситуаций (Киев), политологу Алексею Голобуцкому.
- Алексей Петрович, как вы расцениваете попытки отменить политреформу 2004 года?
- Сразу хочу подчеркнуть, что вне зависимости от того, кто бы стал президентом по результатам недавних выборов, Виктор Янукович или Юлия Тимошенко, победитель при любых обстоятельствах попытался бы изменить Основной Закон. Логика всех действий власти заключается в том, чтобы свалить все свои неудачи - административные, социально-экономические и т. д. - на нехватку полномочий. На самом деле тех полномочий, которые есть у президента, вполне достаточно. Президенту удалось наладить конструктивный диалог с исполнительной властью - Кабинетом министров. Противостояния ветвей власти, которое имело место при Тимошенко и Ющенко, нет. В Европе, например, большими правами обладает разве что президент Франции. В целом же страны - члены Евросоюза идут в сторону усиления парламентаризма.
- Если полномочий у президента достаточно, тогда почему окружение Януковича пытается вернуть ему "полномочия Кучмы"?
- Я бы не ставил вопрос так резко. Почему-то когда говорят: "полномочия Кучмы", то подразумевают сугубо президентскую форму правления, чуть ли не с элементами авторитаризма. На самом деле система, которую выстраивал второй президент Украины, была не настолько уж авторитарной. При Кучме парламент Украины был одним из центров власти в стране: доходило даже до попыток объявления импичмента президенту. Ярким примером является референдум 2000 года, посредством которого Л. Кучма пытался ограничить влияние Верховного Совета. Как известно, результаты народного волеизъявления не удалось имплементировать по причине отсутствия соответствующего правового механизма, который должен был одобрить парламент. Различие между Януковичем и  Кучмой ещё и в том, что у последнего не было собственной партии: СДПУ(о) и НДП в разные периоды фигурировали как партии власти, но к Кучме прямого отношения не имели.
- Как вы считаете, Конституционный суд признает политреформу 2004 несоответствующей Основному Закону?
- Судя по тем решениям, которые суд принимал ранее, такая вероятность довольно высока. Я имею ввиду решение о формировании парламентской коалиции не только фракциями, но и отдельными депутатами. Тогда тоже многие говорили, что это нереально, но суд решил иначе, и в результате мы имеем нынешнее парламентское большинство.
- Конституционное представление подали 252 народных депутата. Выходит, что они готовы сами себе "обрезать" полномочия? Это, мягко говоря, выглядит странным.
- Если нардепы и главы фракций пошли на это, полагаю, они знают, что делают. Даже если суд примет решение в пользу отмены политической реформы 2004 года, это не исключает продолжения политических торгов в парламенте. Конечно, администрации президента необходимо, как минимум, добиться для президента права самостоятельно назначать и снимать премьера. И тут также не обойтись без компромиссов. Ведь полномочия - это не только власть, но и ответственность.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?site_menu_id=1&newspaper_id=3144

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

В ХАРЬКОВСКОЙ ОБЛАСТИ СОЗДАДУТ КООРДИНАЦИОННЫЙ ЦЕНТР ПО УСИЛЕНИЮ СОЦЗАЩИТЫ НАСЕЛЕНИЯ
Элина Бекетова, «Объектив», 20.07.2010, Харьковская обл.
«На глав обладминистраций возлагается персональная ответственность за проведение этой работы».

Такой центр уже работает в Киеве. Его возглавляет вице-премьер-министр Виктор Тихонов. В регионах центры возглавят главы обладминистраций. Об этом сообщил на селекторном совещании вице-премьер-министр Сергей Тигипко.
Координационный центр по вопросам организации работы по усилению социальной защиты населения при оптимизации цен и тарифов на природный газ и жилищно-коммунальные услуги должен появиться в каждой области, говорит Тигипко.
«На глав обладминистраций возлагается персональная ответственность за проведение этой работы. Я просил бы через эти координационные центры организовать соответствующую разъяснительную работу во всех СМИ, подчеркивать, что практически все бедные будут защищены, подчеркивать, что мы значительно упрощаем сам механизм, и давать объяснения, каким образом будет действовать этот механизм», - отметил Сергей Тигипко.
Кроме того, вице-премьер-министр подчеркнул, что нужно организовать связь с гражданами. Для этого, по его словам, будет действовать правительственная горячая линия, где люди смогут получить соответствующую консультацию. Он добавил, что подобные горячие линии должны быть открыты в областях.
Вице-премьер-министр также поручил организовать прием людей: «Я прошу, чтобы это было не только в рабочее время. В рабочее - для пенсионеров. Эти часы приема должны быть расширены, чтобы человек до и после работы мог зайти и получить соответствующую информацию».
Сергей Тигипко добавил, что в ближайшее время каждый гражданин получит пакет документов, включающий образцы и бланки заявления, которые должны люди заполнить для получения субсидии, а также будет вложен конверт для бесплатного ответа.
«На эту работу у нас полтора месяца. До сентября мы должны ее всю закончить... Все будет до конца упрощено и что нужно - мы сделаем с центрального уровня, но основная нагрузка ляжет на регионы», - подчеркнул Тигипко.
 http://www.objectiv.tv/200710/44395.html

РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА

ПРОПАЛА... ГРАМОТА
М.К., «Галичина», 17.07.2010, Івано-Франківська обл.
Сесію Івано-Франківської обласної ради депутати розпочали з відзначення 20-річчя проголошення Декларації про державний суверенітет України.

Голова ради Ігор Олійник привітав з цією визначною подією учасників засідання та громаду краю і зачитав заяву, в якій висловлено сподівання, що цей історичний документ «допоможе подолати всі перешкоди на шляху Української держави, визначатиме її поступ і  самоствердження» у майбутньому.
З нагоди свята було оголошено про нагородження спільною  Грамотою голови  обласної держадміністрації та голови обласної ради народних депутатів України першого демократичного скликання від Прикарпаття, котрі 20 років тому в стінах Верховної Ради приймали Декларацію про державний суверенітет України. Зіновій Дума подякував за цю відзнаку, а Дмитро Захарук емоційно заявив, що відмовляється від неї, бо, на його думку, нинішнє керівництво області «зраджує інтереси України». Непередбачений конфуз закінчився тим, що «нагороджений» порвав грамоту, чим спровокував Михайла Вишиванюка на репліку: «На грамоті є герб України, ви порвали державний символ!». Проте частина депутатів вчинок Д. Захарука оцінила оплесками.
Далі розгляд питань порядку денного сесії відбувався здебільшого за скороченою процедурою. Без обговорення депутати затвердили звіт про виконання тимчасового розпису обласного бюджету за перший квартал.
  При уточненні бюджету на рік начальник головного фінансового управління ОДА Л.Костів повідомила про виділення коштів на розробку науково-дослідних та проектних робіт з консервації Домбровського кар’єру з рекультивацією двох зовнішніх відводів і двох хвостосховищ; на виконання програми приватизації об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст; на придбання рентгенівського обладнання для лікувальних закладів області та придбання спірального комп’ютерного томографа — для обласної клінічної лікарні. З резервного фонду виділено субвенцію місцевим бюджетам на вирішення проблем, пов’язаних з водною стихією та пожежами, від яких потерпіли окремі громадяни. А зі спеціального фонду майже порівну — по 9 706 тис. гривень — спрямовано на поточний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення та поточний ремонт вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності. Субвенцію в розмірі 16,6 млн. грн. область очікує від Мінрегіонбуду для реалізації інвестиційних проектів.
Голова ОДА Михайло Вишиванюк поінформував депутатів про катастрофічні наслідки, спричинені стихією протягом червня—липня, та невідкладні заходи, спрямовані на їх ліквідацію за рахунок коштів Державного, обласного та місцевих бюджетів. В контексті до цього було зачитано і проголосовано звернення до Кабінету Міністрів з проханням «максимально врахувати потребу в коштах з Державного бюджету для здійснення найневідкладніших робіт на найбільш пошкоджених об’єктах області».
На сесії розглянуто близько 40 питань порядку денного, про окремі з яких розповімо в наступних номерах «Галичини».
Високий дух Декларації нагадує
Івано-Франківська обласна рада щиро вітає громаду краю з визначною датою — 20-річчям проголошення Декларації про державний суверенітет України.
Двадцять років тому завдяки безкомпромісній позиції депутатів Верховної Ради України, вперше обраних на справді демократичних виборах, було втілено в життя віковічну мрію українського народу про власну державу. Значний внесок у чин, який важко переоцінити, здійснили депутати, обрані від Прикарпаття. Це були люди, для яких важливими були не власні інтереси, не кланові і не бізнесові пріоритети, не прагнення збагатитися чи зайняти місця у владних структурах. Вони захищали честь і гідність нації, право українського народу самому вирішувати свою долю.
Народна Рада, яка не мала більшості у тодішній Верховній Раді, виявилася спроможною прийняти Закон, який став підвалиною незалежної України.
Державний суверенітет проголошено як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Уперше заявлено невід’ємне право української нації на самовизначення, а під захист держави взято охорону національної державності українського народу, який проголошено єдиним джерелом державної влади.
Варто нагадати, що жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа, згідно з буквою і духом Декларації, не можуть виступати від імені всього народу України. А будь-які дії проти національної державності з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються Законом.
Декларація чітко визначає основоположні принципи, серед яких — народовладдя і державна влада, громадянство, територіальне верховенство, економічна самостійність, екологічна безпека, культурний розвиток, зовнішня і внутрішня безпека, міжнародні відносини.
Згодом були прийняті закони про державний Гімн та Прапор, українську мову визнано як єдину державну на всій території країни.
16 липня 1990 року стало знаменною віхою української історії.
Озираючись на події двадцятирічної давності, відчуваємо гордість за поставу і дії всіх, хто спричинився до прийняття цього дійсно величного документа.
Але ювілейна дата гостро ставить питання перед нами, чи не відступилися ми від високого духу Декларації? Чи гідними її є ті, кого називаємо своїми обранцями сьогодні? Чи належно відстоюють вони інтереси нашої нації, нашого народу? І що зробимо завтра?
Ми, депутати Івано-Франківської обласної ради, переконані і щиро віримо — Декларація про державний суверенітет України є дороговказом і орієнтиром, який допоможе подолати всі перешкоди на шляху Української держави, визначатиме її поступ і самоствердження.
Прийнято на тридцять дев’ятій сесії Івано-Франківської обласної ради п‘ятого демократичного скликання 16 липня 2010 року.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=11402&tx_ttnews[backPid]=24

ТРЕТІЙ ЗАЙВИЙ
Володимир Мартин, «Rionews» 16.07.2010, Закарпатська обл.
Останні два місяці Закарпатську облраду лихоманить від потрясінь.

Не встигли влягтися пристрасті від оновлення депкорпусу та неформальної зміни більшості, як з’ясувалося, що один із новоприбулих депутатів отримав мандат на підставі сфальсифікованої заяви.
Історія питання почалася в першій декаді травня із входженням в обласну раду 14 БЮТівців. Одночасно з БЮТівцями в депкорпус увійшли також троє нових «нашоукраїнців», у тому числі один зі співзасновників «Барви», екс-голова Мукачівської райдержадміністрації Ілля Токар. Їм поступилися своїми місцями троє «нашоукраїнців», що написали заяви про складення повноважень за власним бажанням. А через тиждень, коли оновлення депкорпусу широко висвітлили ЗМІ, до прокуратури області звернулася одна з трьох «добровільних відступників» від «НУ» Оксана Ткаченко, котра заявила, що заяви в тервиборчком про вихід із обласної ради не писала і намірів складати свої повноваження не має. Почеркознавча експертиза підтвердила, що заява про добровільне складення депутатських повноважень дійсно написана не рукою О.Ткаченко.
За фактом підроблення та використання свідомо підробленого документа (ст. 358, ч. 1, 3 Кримінального кодексу) порушили кримінальну справу, розслідуванням якої зайнялося обласне управління МВС. Одночасно обласна прокуратура направила протест в обласну раду та тервиборчком із вимогою скасувати рішення про позбавлення О.Ткаченко депутатських повноважень. Обласна рада протест, як і слід було очікувати, не підтримала, а голову тервиборчкому Володимира Прохорчука, після того як він чотири рази намагався скликати засідання ТВК, депутати на позачерговому засіданні швидко відправили у відставку. За іронією долі, за відставку В. Прохорчука проголосували 46 депутатів (депкорпус нараховує 90 чоловік), тобто вирішальну роль зіграв один голос, отриманий неформальною більшістю із «НУ» та БЮТ на підставі сфальсифікованої заяви О.Ткаченко. Приводом для звільнення В. Прохорчука стало звернення кількох членів ТВК про «систематичне невиконання головою територіальної виборчої комісії своїх посадових обов’язків», яке сам голова навіть не бачив.
Таким чином, протистояння між губернатором О. Ледидою та неформальним контролером області В. Балогою триває і навіть починає загострюватися. Дії екс-керівника СП цілком зрозумілі — знаючи про спроби губернатора перетягнути на свій бік частину «нашоукраїнців» (котрих правильніше називати «ЄЦівцями»), Балога вирішив підсилити свою фракцію більш відданими людьми. Що стосується О. Ткаченко, то вона тривалий час працювала в Закарпатській ОДА начальником управління в справах сім’ї та молоді, а згодом разом із В. Балогою перейшла в Секретаріат Президента, де стала заступником керівника Головної служби кадрової політики. З відставкою з посади голови СП В.Балога попросив усіх своїх людей також написати заяви на звільнення, однак О.Ткаченко вирішила залишитися, чим викликала неабияке невдоволення колишнього шефа. Звернення обласної депутатки в прокуратуру одразу породило чутки, що двох інших «нашоукраїнців» також позбавили повноважень без їх відома. Певні підстави для цього були, адже заяви в ТВК приносили не самі «відмовники», а якісь кур’єри, а аргументував їх на засіданні ТВК керівник фракції «НУ» Іван Балога.
Утім обидва депутати у розмові з правоохоронцями підтвердили свою добровільну відставку. Видно, у випадку з О.Ткаченко коса найшла на камінь через те, що В Балога навіть не потрудився поінформувати колишню соратницю про її «власне бажання» піти з обласної ради. Сама заявниця досі проживає в Києві і від коментарів ухиляється — її телефон хоч і не відключений, але не відповідає. Як стало відомо, вийти на контакт із О.Ткаченко проблематично навіть правоохоронцям, які розслідують кримінальну справу. Слідчий уже допитав кількох депутатів, включаючи І. Балогу, а також членів ТВК, однак усі вони прогнозовано заявили, що поняття не мають, яким чином і хто міг сфальсифікувати заяву про складення повноважень. Зрозуміло, що судову перспективу справа має лише у випадку, якщо міліції вдасться знайти справжнього автора заяви, у чому є великі сумніви. Утім, сама О.Ткаченко може спробувати поновитися в облраді через суд. Якщо в цьому є смисл із огляду на дату наступних місцевих виборів…
Ще одна причина, через яку В.Балозі та керівнику обласного БЮТу О.Кеменяшу конче необхідно було терміново відправити голову ТВК у відставку, пов’язана з 14-ма уже згадуваними БЮТівцями. Події довкола яких стали набувати майже детективного характеру. Одразу після рішення Львівського апеляційного адміністративного су¬ду, який підтвердив правомірність відкликання «зрадників із «Батьківщини» з депутатського корпусу, спонукувана В.Балогою ТВК направила касацію у Вищий адміністративний суд України. Однак щойно В.Балога домовився з О.Кеменяшем про створення неформальної більшості із «НУ» та БЮТ на противагу новопризначеному гу¬бернатору О. Ледиді, фракція «Батьківщина» виявилася зайвою, і слухняна ТВК тут же відкликала свою касацію. Минуло ще трохи часу, за який сталися певні кулуарні події, і голова ТВК пише у Вищий адмінсуд нову заяву, про «відкликання попереднього відкликання касації» й прохання поновити провадження у справі 14-ти депутатів із «Батьківщини». Після цього В.Прохорчука й «пішли» з посади на позачерговій сесії. У самій заяві тервиборчкому про «відкликання» йдеться, що ТВК просто «забула» врахувати думку самих депутатів, котрі категорично не погоджуються зі складенням повноважень і наполягають на своєму поновленні в складі депкорпусу. Далі — ще цікавіше. Першого липня, під час розгляду справи у Вищому адмінсуді, юрист уже «обезголовленої» ТВК спробував… ще раз відкликати касацію. Однак суд це клопотання не задовольнив.
Із цих тактичних «ігор» напрошується висновок, що О.Ледида, спохопившись, вирішив таки схилити терези в облраді на свій бік з допомогою поновлення депутатів із «Батьківщини», котрих «кинув» В.Балога. І знайшов союзника в особі голови ТВК В.Прохорчука, котрого неформальна більшість із «НУ» та БЮТ одразу ж відправила у відставку.
Сам В.Прохорчук у коментарі редакції висловився дуже обережно. Справжні причини своєї відставки він не назвав, зазначивши лише, що зроблено це було з суттєвими порушеннями. Утім відновлюватися на посаді з огляду на те, що цього місяця формуватиметься новий склад ТВК під наступні вибори, він не бачить сенсу. Єдине — категорично не згоден із підставою свого звільнення — «систематичне невиконання посадових обов’язків».
Подальші дії колишніх союзників, а нині опонентів із «НУ» та ПР неважко спрогнозувати. О.Ледида, очевидно, заручившись підтримкою в Києві, намагатиметься поновити депутатів із «Батьківщини», котрі одразу змінять конфігурацію в обласній раді на його користь. А «НУ» та БЮТ усіляко перешкоджатимуть цьому, наприклад, через своїх представників у ТВК. Чи вдасться губернаторові переламати ситуацію на свою користь, залежатиме тільки від його рішучості. Якої О.Ледиді не вистачало з першого ж дня призначення на головну посаду області.
http://rionews.com.ua/newspaper/politic/now/n10196111653

ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

ОДИННАДЦАТЬ ЛЕТ И ГОД В УМЕ
Диана Скляренко, «Крымская правда», 17.07.2010
На днях парламент Украины принял судьбоносное решение для нынешних и будущих школьников.

Общее среднее образование они будут получать теперь не двенадцать, а одиннадцать лет. При этом дошкольное образование с пяти лет становится обязательным для каждого ребёнка.
Соответствующий закон уже подписан, а это значит, что у работников сферы образования есть полтора месяца для того, чтобы успеть привести программы обучения школьников и дошколят в соответствие с принятым законом.
Министр образования и науки Украины Дмитрий Табачник заверил украинских педагогов, школьников и их родителей в том, что волноваться не о чем: по его словам, уже сделаны все необходимые расчёты для того, чтобы пересмотреть нагрузку школьников, которые получали знания с расчётом на обучение в течение двенадцати лет. Министр уточнил, что если бы парламент не принял такой закон, то систему украинского образования неминуемо ждала бы катастрофа. Так, например, при сохранении двенадцатилетнего обучения нужно было бы в течение года ввести семнадцать тысяч новых учительских ставок, причём половину - в сельской местности, и на оплату их работы у государства просто не хватило бы денег. При этом от пяти до восьми процентов украинских школьников вынуждены были бы обучаться во вторую смену, а это от двухсот пятидесяти тысяч до четырёхсот тысяч учеников.
Зато положительных моментов, по мнению сторонников реформы, хоть отбавляй - начиная от ощутимой экономии бюджетных денег и заканчивая ликвидацией "проблемы-2012", когда в вузах страны не оказалось бы первокурсников, а в школах - выпускников. Да и вообще нынешнее новое - это ещё не забытое старое, а потому в Министерстве образования и науки Крыма также не видят никаких препятствий для воплощения реформы в жизнь. В конце концов эти перемены в системе образования далеко не первые и вряд ли последние.
- У нас пока нет чёткого алгоритма действий, - говорит начальник отдела общего среднего образования Министерства науки и образования Крыма Владимир Буякевич. - Но в любом случае особых проблем у нас не будет по одной простой причине:  перемены коснутся только десятых классов, которые до нынешнего учебного года учились по двенадцатилетней программе обучения. Однако уже с 1 сентября они будут учиться в соответствии с новыми учебными планами, над которыми сейчас наверняка ведётся активная работа. Поэтому нам просто скажут, что и как нужно делать, и мы будем следовать указаниям. В Министерстве образования и науки Украины обещали, что учебники мы получим до 1 октября, и, скорее всего, учебники, по которым будут учиться нынешние десятиклассники, будут скорректированы в связи с сокращением старшей школы с трёх до двух лет. Кстати, мы вносили предложение сократить перечень предметов в десятых классах: например, зачем ребятам, обучающимся в классе с углублённым изучением гуманитарных дисциплин, изучать физику и химию в полном объёме? Не лучше ли будет предложить им интегрированный курс естествознания? И нужно сказать, что большинство наших предложений в Киеве одобрили, видимо, мы, как говорится, "попали в десятку". Так что причин для беспокойства нет: в 2001 году нам за два дня до начала учебного года сообщили, что мы будем оценивать учебные достижения школьников по двенадцатибалльной системе, и ничего, справились, у нас учителя закалённые.
Председатель Крымского отделения Ассоциации руководителей школ Украины Игорь Ковалёв также подтвердил, что особых сложностей с переходом на одиннадцатилетнее обучение не предвидится:
- Дело в том, что товарищи, которые придумали двенадцатилетнюю систему обучения в школах, не очень-то ломали голову над усовершенствованием школьной программы и просто её растянули. Поэтому вернуть то, что было, достаточно просто. Другое дело, что в процессе внедрения двенадцатилетней системы обучения было уменьшено количество учебных часов в неделю якобы для разгрузки детей, но вот парадокс - вместе с тем появились дополнительные предметы, многие из которых не так уж нужны детям. Например, этика - прекрасный предмет, глубоко философский, но зачем преподавать его пятиклассникам, да ещё и выставлять за него оценки? Эту проблему должно будет решать Министерство образования и науки Украины, придётся или добавлять учебные часы, или убирать из программы необязательные предметы. Впрочем, можно предоставить школам возможность самостоятельно решить эту проблему и выбирать, что им нужно. Важен ведь не объём информации, а то, как дети научены им пользоваться. Хотелось бы отметить, что абсолютное большинство крымских педагогов и родителей довольны нынешней реформой, поскольку, будем откровенны, двенадцатый год обучения попросту дублировал подготовительные курсы для поступления в вуз и ничего больше не значил. И хотя мы ещё не знаем, как изменятся учебные планы, но в сентябре начнём работать в нормальном режиме. Прошлое далеко не ушло, вот оно, совсем рядом.
А вот смогут ли в нормальном режиме работать детские сады в стране, неизвестно. Согласно новому закону вопрос перехода на одиннадцатилетнее обучение неразрывно связан с обязательным дошкольным образованием с пяти лет. Так что "двенадцатилетка" в сущности ушла не так уж далеко - лишний год убрали в школе и тут же добавили его за счёт дошкольного образования. Впрочем, специалисты считают, что в целом учёба с пяти лет и до одиннадцатого класса вполне гарантирует гармоничное развитие личности, но в таком случае нужно тщательно разработать программу "нулевых" классов, адаптировать систему среднего образования, подготовить педагогов, обеспечить малышей учебными пособиями и потратить на всё это немалые деньги. Тем более что детских садов в стране катастрофически не хватает: в городах многотысячные очереди, в сёлах ситуация и того хуже. А потому, на их взгляд, лучше бы посещение дошкольных заведений с пяти лет было добровольным, а не принудительным.
В свою очередь инициаторы нового закона объясняют, что дошкольное образование будет осуществляться как на базе государственных, так и на базе частных учебных заведений, а кроме того, детей можно готовить и дома в том случае, если ими занимаются квалифицированные специалисты. Заместитель главы Комитета Верховного Совета Украины по вопросам науки и образования Максим Луцкий и вовсе заявил на днях, что родители могут не отдавать малышей в детские сады, а взять домой программу, которую разработает Министерство образования и науки Украины, и заниматься с ребятишками в соответствии с ней.
Так что, судя во всему, новый закон ещё придётся дорабатывать и не один раз. И уже скоро мы узнаем, действительно ли переход на одиннадцатилетнее обучение в школе будет лёгким и безболезненным, за чьи средства будет обеспечено обязательное дошкольное образование и закончатся ли на этом реформы системы многострадального украинского образования. И, если очень повезёт, узнаем ответ на главный вопрос: а будет ли у нынешних и будущих реформ соответствующая материальная база? Ведь если в нетопленой и необорудованной должным образом школе или детском саду будут голодные дети и бедные педагоги, то толку от этого не будет, сколько бы лет ни было отведено на обучение разумному, доброму и вечному.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=3143

СУДОВА РЕФОРМА – “ЗА” І “ПРОТИ”
Ірина Гамрищак, «Львівська газета», 16.07.2010
Минулого тижня Верховна Рада України ухвалила в цілому Закон України “Про судоустрій та статус суддів”.

Ставлення до цього документа, який помпезно називають судовою реформою, доволі неоднозначне. Автори (його розробляли під керівництвом екс-бютівця Андрія Портнова) та парламентська більшість в один голос заявляють, що він – те, чого так довго очікувало українське суспільство, акцентуючи на спрощенні доступу пересічних громадян до правосуддя, зростанні незалежності судової гілки влади та структуризації суддівської вертикалі. Опоненти ж в обличчі парламентської опозиції та чле¬нів Верховного Суду (закон суттєво скорочує його повноваження), навпаки, ствер¬джують, що реформа ще більше узалежнить суди, причому саме від чинної влади, а громадяни жодних поліпшень не відчують.
“Газета” пропонує два діаметрально протилежні погляди на реформу, що їх висловлюють народні депутати від фракції БЮТ, члени комітету з питань правосуддя – один з авторів закону Володимир Пилипенко та його опонент, відомий юрист Сергій Власенко.
Володимир Пилипенко: Політику приписують ті, хто втрачає сфери впливу
– Що несе судова реформа? Що саме вона змінює для кожної людини, яка має потребу звернутися до суду?
– Насамперед спрощено порядок подачі документів до суду, скорочено терміни розгляду справ у судах. Якщо раніше громадяни для отримання рішення інколи витрачали рік, два, а в деяких “суддів” і по п’ять років, то я стверджую, що тепер рішення вони отримають за три-чотири місяці. Понад те, на суддів, які зволікатимуть із розглядом справ, можна буде безпосередньо скаржитися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка буде змушена розглядати такі звернення по суті – такого не було ніколи. Також вводять автоматизовану систему розподілу справ – голова суду не зможе давати судді вказівки, як роз¬глядати ту чи іншу справу.
– Реформа передбачає створення нового суду – для роз¬гляду цивільних і кримінальних справ, і до цього ставляться доволі неоднозначно...
– До цього дійсно ставляться неоднозначно, ба більше, дехто стверджує, що це не відповідає Конституції. Навпаки – я вважаю: якщо в нас існують господарські суди, створено систему судів, яка займається адміністративною юстицією, то нам необхідно створити вищий спе¬ціалізований суд, який слухатиме справи кримінальної та ци¬вільної юрисдикції. Крім того, Венеціанська комісія акцентувала на тому, що не можна двічі переглядати рішення в касаційному порядку, що раніше робив Верховний Суд, який міг перекреслити ті рішення, які було ухвалено, та скерувати громадянина судитися по другому, а то й третьому колу. Тепер цього немає – у Верховного Суду забрали повноваження касації, оскільки для цього є нова судова інстанція – Вищий спеціалізований суд, який слухатиме ци¬вільні та кримінальні справи.
– Нова роль Верховного Суду теж викликає чимало дискусій. Багато хто стверджує, що скорочення його функцій має радше політичний підтекст…
– Згідно з Конституцією, рішеннями Конституційного Суду та висновками Венеціан¬ської комісії, ВС не міг постійно переглядати справи, які вже було переглянуто в касаційному порядку. Тому нині ВС фактично здійс¬ню¬ватиме перевірку тих справ, в яких виявили нові обставини. Також його наділено доволі цікавою функцією перевіряти справи, коли вищі спе¬ціалізовані суди з однакових правовідносин ухвалять різні рішення. Тобто він фактично ставитиме крапку та тлумачитиме законодавство. Ми, навпаки, забираючи касаційну інстанцію, надаємо ВС нові повноваження.
– Тобто ви не погоджуєтеся зі звинуваченнями, що скорочення функцій Верховного Суду пов’язане з тим, що пан Онопенко є прихильником Юлії Тимошенко?
– Не бачу політики в цьому питанні. Бачу, що ВС сам повинен був проводити судову реформу, але ми не дочекалися від нього жодного законопроекту, жодної поправки до другого читання. Якщо хтось хоче бачити в цьому політику, то, можливо, це намагається зробити хтось із Верховного Суду, бо він утрачає сфери впливу – на суддів, на розгляд конкретних справ, понад те, втрачає адміністративні повноваження.
– Тепер найбільший уплив матиме Вища рада юстиції. Власне розширення повноважень цього органу зараховують до негативів, і саме через її нинішній склад…
– Тут теж треба розділити юридичний підтекст функціонування ВРЮ і її персональний склад. Якщо говорити про юридичну складову, то нині ВРЮ працює, хоча ще півроку тому вона впродовж року не збиралася, оскільки не мала кворуму, який зривали самі судді. То як для держави краще – коли вона працює чи коли ні? Крім того, нині ВРЮ складається з представників різних органів влади, а в майбутньому там буде більшість суддів – так, як це вимагає Венеціанська комісія. Так, ніде не було визначено, хто призначає суддів на адміністративні посади. Президент – неконституційно, міністерство – неконституційно, Рада суддів – теж не врегульовано. А в рекомендаціях Венеціанської комісії, на які опоненти цього закону пос¬тійно посилаються, було написано, що ці функції доцільно передати ВРЮ, що ми і зробили.
– Чи забезпечить цей закон незалежність судової гілки влади?
– Він збільшить незалежність. В управління суддівському самоврядуванню повністю передано такий орган, як державна судова адміністрація. Її формуватимуть винятково судді. Це багато в чому сприятиме незалежності суддівства, оскільки ні виконавча, ні законодавча влада, в тому числі президент, ніяк на неї не впливатимуть.
– Іще одне болюче питання в судах – корупція. Наскільки це можна вирішити законодавчо і за допомогою власне судової реформи?
– Ця судова реформа фактично покликана запобігти корупції – зокрема через розширення повноважень ВРЮ. Також тепер у законі роз’яснено, що таке порушення присяги, а це, зокрема, затягування суддею розгляду справи, вплив голови суду на суддів під час розгляду конкретної справи тощо. Також введено норму про декларування суддями своїх видатків – не може так бути, щоб суддя за місяць витрачав суму, еквівалентну трьом своїм річним зарплатам (а такі випадки були). Крім того, добір на посаду судді здійснюватимуть за зовсім іншими критеріями, зокрема, вони проходитимуть стажування в Національній школі суддів, де складатимуть кваліфікаційний екзамен. Маю надію, що туди не потраплятимуть випадкові люди. Однак я думаю, що в плані корупції багато чого залежить і від громадян.
Сергій Власенко: Судова влада перебуває під тотальним впливом Вищої ради юстиції
– Ви доволі критично оцінюєте судову реформу. Чому?
– Ну, насамперед закон про судоустрій і статус суддів склад¬но назвати реформою. Адже ця реформа відбувалася під гаслом поліпшення доступу громадян до правосуддя. Я не побачив якихось процедур, які це забезпечували б. Навіть широко розрекламоване скорочення строків розгляду справ! Тому що в нас є суди, в яких судді розглядають декілька тисяч справ на рік. Вони фізично не можуть виконувати навіть ті приписи щодо терміну розгляду справ, які є нині. А якщо ми їх іще скоротимо, не змінивши системи формування судів і суддівського навантаження, то нічого не відбудеться. Суддя просто буде на гачку у Вищої ради юстиції, бо порушення процесуальних строків є підставою для звіль¬нення. Тому суддя поспішатиме, не вникаючи в матеріали справи, лиш би якнайшвидше ухвалити рішення.
Окрім того, скасовано конституційне повноваження ВС щодо формування єдиної судової практики, оскільки механізм його роботи такий, що на рік він зможе розглядати не більш ніж 10-20 справ. Уже нині у ВС накопичилося стіль¬ки питань, що для приведення їх до єдиної судової практики знадобиться років десять.
Іще одна глобальна проблема – це неконституційні повноваження Вищої ради юстиції. Згідно з Конституцією, ВРЮ не наділено повноваженнями призначати суддів на адміністративні посади, повноваженнями відсікати кандидатів під час призначення суддів достроково та на перший термін, не має права витребувати копії матеріалів справи – усі ці повноваження вона отримує.
– Але такою начебто була рекомендація Венеціанської комісії?
– Це лукавство. Якщо читати рекомендації Венеціанської комісії не вибірково, а пов¬ністю, то вони полягають у тому, що ВРЮ більш ніж наполовину має складатися із суддів і в першу чергу це має бути орган суддівського самоконтролю. Натомість у нашій ВРЮ хто завгодно, тільки не судді. Є ще одна хитрість: так, справді, президент відмовився від частини своїх повноважень і замість трьох людей призначатиме тільки одну. Але він ці зобов’язання взяв на себе з 2015 року!
– Тобто тоді, коли формуватимуть новий склад ВРЮ?
– Саме так. Термін каденції членів ВРЮ – шість років. Її нинішній склад було обрано наприкінці минулого – на початку цього року. Відтак їхні повноваження закінчуються у 2015-2016 рр. Тобто президент відмовився, але колись потім – не тепер.
– Загалом у скороченні функцій Верховного Суду та розширенні повноважень ВРЮ вбачають політичний підтекст. Ви погоджуєтеся?
– Так і є. Бо на сьогодні біль¬шість у ВРЮ становлять особи, які є або членами Партії регіо¬нів, або її симпатиками. Наприклад, Сергій Ківалов, Андрій Портнов, Ринат Кузь¬мін, Валерій Хорошковський.
Мушу констатувати, що нині вся судова влада перебуває під тотальним впливом ВРЮ. Ми не можемо говорити про існування незалежної суддівської влади, яка щось там вирішуватиме. Адже присягу судді розписано в такий спосіб, що будь-яку його дію в будь-який момент можуть кваліфікувати як порушення присяги, а це привід ВРЮ втрутитися і позбавити цю особу роботи.
– А позитивні моменти в цьому законі є?
– Є, звичайно. Насамперед – прозоріший механізм підбору кандидата на посаду судді. Позитивним є також те, що вводять додаткові стажування для кандидата на посаду судді й анонімний іспит. Плюсом є також введення в усіх судах автоматизованої системи розподілу справ. Є доволі багато позитивних моментів, але один нюанс просто нівелює незалежність судової системи і заразом цінність усього закону.
– Ви не згадали норму про декларацію суддями видат¬ків…
– У нас декларація має такий вигляд, що ти завжди маєш змогу, проживаючи в чотириповерховому будинку в Кончі-Заспі, сказати: я орендую його у своєї двоюрідної тітки за дві гривні. Плюс на сьогодні декларуванню підлягають лише разові витрати судді, які перевищують його місячний дохід. Тобто, якщо в судді зарплата 10 тис. гривень і він купив річ за 10001 гривню, то декларує, а якщо за 9999 грн., то це декларуванню не підлягає.
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2010/07/16/41618/

ЕКОНОМІКА

АГРОХОЛДИНГ СТАЛЬНОГО РОЗЛИВА
Алексей Прилуцкий, «Салон Дона и Баса», 20.07.2010, Донецкая обл.
Будущее "дочек" ММК им. Ильича определится через два месяца.

Слияние холдинга "Метинвест" и Мариупольского комбината им. Ильича идет полным ходом. И если ситуация с металлургическими активами обеих гигантов более или менее понятна - они замечательно дополняют друг друга, то вопрос с так называемыми непрофильными активами мариупольцев пока остается открытым.
Между тем, несмотря на плачевное финансовое положение комбината, его крупнейшее аграрное подразделение - дочернее предприятие "Ильич-Агро Донбасс" продолжает вкладывать средства в реализацию инвестпроектов.
Рентабельное молочное
Так, на прошедшей неделе на базе агроцеха № 10 в Першотравневом районе был открыт новый современный доильный комплекс, который обошелся предприятию (то есть - ММК) почти в 22 млн. гривен. По словам директора ДП "Ильич-Агро Донбасс" Владимира Артеменко, этот пятый доильный комплекс предприятия - "карусель нового образца". Техника рассчитана на 1200 голов крупного рогатого скота, а в новом доильном цехе может одновременно доиться 35 коров. "Каждый год мы вводим по два доильных комплекса. В этом году планируем также ввести подобный комплекс в Новоазовском районе в цехе № 6 на 850 голов", - сообщил директор предприятия. В ближайшие три года агрохолдинг планирует перевести все свое поголовье в доильные залы и производить молоко только первого сорта. "Это дает нам преимущество, поскольку цена такого молока на 40% выше. Также сокращается количество рабочих мест. Если на обычной ферме нагрузка на одну доярку 30 голов, то здесь - 200", - сообщил Владимир Артеменко.
Как отметил главный аграрий ММК, на обычных фермах производство молока убыточно - рентабельность минус 10%. Здесь же рентабельность от 40 до 60% в зависимости от сезонных колебаний цен. "Крупнотоварное производство - это наше будущее. Сегодня небольшие фермы на 200-300 голов себя не окупают и будущего у них нет - они не могут себе позволить такое современное оборудование", - заявил руководитель ДП "Ильич-Агро Донбасс".
"За первое полугодие "Ильич-Агро Донбасс" получило 6,7 млн. гривен прибыли. В прошлом году мы были убыточны - общая рентабельность предприятия составляла минус 2%. Постепенно мы вышли из убытков, и это первый год, когда мы работаем прибыльно", - подчеркнул Владимир Артеменко.
Стоит отметить, что вся продукция ДП поступает в управление общественного питания и торговли ММК им. Ильича, где есть молокозавод, мясокомбинат, где продукция проходит все необходимые стадии переработки.
Будущее - стабильно?
Несмотря на демонстрируемые предприятием успехи, вопрос его будущего остается открытым. На сегодня судьба предприятия еще не решена. По словам директора ДП, со следующей недели начинают работать специалисты по данному вопросу, и в течение двух месяцев они должны подготовить предложения относительно дальнейшей судьбы дочернего предприятия. "На данный момент, по моим данным, есть заинтересованность в том, чтобы в составе "Метинвеста" было сельскохозяйственное направление и наше предприятие. По крайней мере, такой вариант рассматривается, и он будет проработан специалистами", - заявил он.
В стабильном будущем агрохолдинга ММК им. Ильича уверен и заместитель губернатора Донецкой области Ким Берестовой. Правда, на чем основана эта уверенность, он не сообщил. "Аграрный сектор ММК им. Ильича сегодня работает стабильно и работать будет. ДП работает стабильно, четко. В Донецкой области отдано предпочтение крупнотоварному производству, где внедряются системы научно-обоснованного земледелия. "Ильич-Агро Донбасс" является одним из таких предприятий", - заявил главный аграрный чиновник региона.
Однако заинтересованность "Метинвеста" в столь сложном и специфическом бизнесе у экспертов вызывает сомнение. Еще совсем недавно управляющая компания Рината Ахметова - СКМ избавлялась от гораздо более привлекательных, но непрофильных для нее активов (например, метизное предприятие "Силур", пивоваренная группа "Сармат" и т.п.). Между прочим, серьезное развитие рискового и малоприбыльного аграрного бизнеса требует значительных инвестиций, а с капвложениями у "Метинвеста" может образоваться дефицит, если учесть, что холдинг только в Мариупольский меткомбинат обещал вложить 2 млрд. долларов.
Вместе с тем, наличие в структуре управления СКМ сети супермаркетов "Брусниця", где могла бы реализовываться продукция "Ильич-Агро-Донбасс", является доводом в пользу предположения о том, что новое направление таки может появиться в структуре холдинга.
Однако пока вопрос остается открытым. И возможно, что показательная церемония запуска нового оборудования в агрохолдинге все же была своего рода смотринами, и один из крупнейших агрохолдингов Донбасса обретет нового хозяина в ближайшее время.
Справка
От зерновых до колбасы и сыра
ПАО "Мариупольский металлургический комбинат им. Ильича" имеет пять дочерних предприятий: "Ильич-Агро Донбасс", "Ильич-Агро Крым", "Ильич-Агро Запорожье", "Ильич-Агро Умань", "Ильич-Рыбак".
ДП "Ильич-Агро Донбасс" - крупнейшее сельскохозяйственное подразделение комбината, в которое входят 39 агроцехов в Волновахском, Першотравневом, Тельмановском и Новоазовском районах Донецкой области. Количество работников - более 11 тысяч человек. Основные направления производственно-хозяйственной деятельности: выращивание зерновых культур, производство молока, яиц, шерсти; выращивание крупного рогатого скота, свиней, овец, птицы всех видов (кур, гусей, уток, индюков, фазанов, цесарок, страусов); производство комбикормов; производство подсолнечного масла, муки, крупы, хлебобулочных и колбасных изделий, мягких сыров.
http://www.salon.donetsk.ua/rubrics/11390.php

МОЛОЧНІ РІКИ, ЕКОНОМІЧНІ БЕРЕГИ
Вікторія Ляховець, «Київська правда», 20.07.2010
Неодмінним атрибутом українського села упродовж десятиліть залишається… корова.

Однак за кілька останніх років вона перетворилася на сільський раритет: на багатьох фермах гуляє вітер, та й на обійстях, де раніше у кожному, а то й через двір мукали Зірки, Берізки чи Ласунки , тепер одна — на всю вулицю і кілька на все село. Ще зовсім недавно об'їхати сільську череду, що гнали по черзі на випас, було великою проблемою. Сьогодні сільських годувальниць у окремих селах доводиться заносити у місцеву червону книгу: старі жителі вже не мають сили, аби сіно заготувати, подоїти худобу, а молоді — жменька назбирається. Та й не хочуть вони худобу доглядати: ходити біля неї треба багато, а часу — обмаль.
Хто «доїть» селян
Рятувати село, а відтак і сільське господарство, бралися у країні керівники не один раз… Були укази, постанови, рішення… За часів президентства В.Ющенка розробили навіть державну програму розвитку села і навіть цілий рік пройшов під девізом його розвитку. Здавалося б, поіржавілий віз проблем, який назбирав їх із верхом, нарешті почне рухатися, прописане на папері почне реалізовуватися. Однак добрі наміри навіть не встигли прорости, як вже засохли біля кореня. Не поїхала у село молодь, не ожили клуби, не заселилися ферми. Минув і Рік села, і кілька років після нього, а зрушень так і не відбулося. Не отримавши підтримки, відповідей на болючі проблеми, селяни почали вдаватися до крайніх заходів — відправляли корів на м'ясокомбінат. Терпець увірвався: скільки років поспіль горе-заготівельники обводили їх довкола пальця з ціною, а скільки разів затримували оплату за здане молоко, а часто навіть "забували" про розрахунки. У особливо "гарячі" періоди, коли ціни на селянську продукцію докочувалися до гривні з копійками, вдавалися вони і до більш радикальних заходів. Котилися країною молочні бунти: починали летіти листи в усі інстанції, десь молоко виливали чи згодовували домашній худобі, аби не здавати за безцінь і змусити переробників, які з усіх сил намагалися утримати мінімальну ціну, на кілька копійок збільшити вартість молока.
Сезон дешевого молока
Літо  у селян давно — сезон великого молока і обвалу цін. Уже з весни, по копійці, ніби по краплі, зменшується на нього ціна. Зберігати зібрану за день продукцію ніде, а тому й змушені за безцінь її продавати. Ось такий сценарій уже не один рік поспіль не вдається не те що повністю переписати у стосунках виробник — переробник, а хоча б частково пом'якшити диктатуру останніх і додати прав селянам, які у переважній більшості мають "пташині права".
Звісно, не повезе дід за кілька десятків кілометрів молоко у райцентр. Добре, якщо неподалік дачний масив: проблема вирішується одразу. А до тих, що самотужки вирішити проблему з реалізацією не можуть, стукають у двері спритні заготівельники. Красиві обіцянки про вигідну ціну і вчасні розрахунки спрацьовують одразу: куди діватися селянам? Безперебійно відпрацьовують вони місяць-другий і згодом починають з'являтися у стосунках напівтони. Вивести на чисту воду таких партнерів селянам, звісно, не вдається: будуються їхні стосунки здебільшого на чесному слові і довір'ї. Всі правила гри у такому випадку "прописані" на словах, у зошиті ведеться примітивний облік, а угода, яка б допомогла розставити усі крапки над "і", ніким не укладалась. За таких умов селянам із своїми проблемами далі села і рипатись не доводиться: поділяться між собою, вилають заготівельника, побастують день-два, а тоді знову несуть у відрах і бідонах молоко, аби хоч щось за нього вторгувати.
На безриб’ї і рак — риба
Уже не один рік поспіль на ринку молока панує дефіцит: не вдається зупинити зменшення поголів'я корів. І переробникам у такому випадку доводиться збирати по краплині за сотні кілометрів сировину. За такої мілини молочних рік перебирати харчами не доводиться, от і везуть на переробку в одному молоковозі продукцію і з ферми, і з селянських дворів. Переробники в один голос заявляють, що домашнє молоко має високу бактеріальну забрудненість, неохолоджене, а тому й приймають його здебільшого негатунковим.
Із такої суміші виготовити якісну продукцію неможливо: на йогурти, сири, сметану годиться лише молоко вищих сортів. Ось тому і ціна на нього не така, як за те, що везуть сільгосппідприємства, аргументують цінові ножиці керівники молокозаводів. Що ж може покласти край фінансовим війнам, що точаться десятки років? Можливо, досвід країн Єврозони допоможе, де вже давно діють сільські кооперативи, дійти до  одного знаменника. Відбулася така зустріч днями і в Київській облдержадміністрації, на яку були запрошені заступники голів райдержадміністрацій, керівники молокопід-приємств, представники територіального відділення Антимонопольного комітету, державної інспекції з контролю за цінами. Відкриваючи її, голова облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк запропонував знайти у ході спілкування рішення, яке було б вигідне і виробникам сировини, і переробникам. Останнім він порадив приборкати фінансові апетити і вибудувати цінову політику, яка була б вигідна і селянам.
Чому піниться галузь?
За рівнем споживання молока ми значно відстаємо від Європи. За роки незалежності споживання цього продукту в країні зменшилося на 60 відсотків. А у його складі понад 100 компонентів, необхідних для здоров'я! Найбільшими виробниками молока в світі є США, Індія і Росія. В Україні його виробництво зменшується. Проте, якщо подивитись на полиці магазинів, цього не скажеш. Що тут гріха таїти: є у тому розмаїтті і продукція з домішками.
А яка ситуація склалася на цьому ринку в Київській області, на території якої та м. Києва працює 23 молокопідприємства? За добу на цих потужностях можна було б переробляти 2000 тонн молока, але завантажені вони через  брак сировини лише на 55 відсотків. За шість місяців нинішнього року вироблено майже на 9 відсотків молока менше, ніж за відповідний період минулого року. Приватний сектор до загальної кількості доливає 55 відсотків молока. Проте, за словами начальника головного управління АПР Київської облдержадміністрації Олександра Покотила, зменшення обсягів виробництва молока на сільських подвір'ях пояснюється насамперед  низьким рівнем закупівельних цін.
На переробних підприємствах своя бухгалтерія: з початку року на переробку надійшло молока екстрагатунку лише 8,8%, вищого — 20,1%, першого ґатунку — 43,4%,  другого — 27%.
Три молокозаводи заготовляють сировину лише від агрогосподарств: ВАТ "Вімм-Білль-Данн Україна", ВАТ "Галактон" та "Білоцерківський молочний комбінат". А на інших заводах від населення приймають від 15 до 80 відсотків молока. В основному другим гатунком.
Заготовляють сировину на 445 заготівельних пунктах. Частина із них облаштована згідно з вимогами, а от 160, де здають молоко селяни, — не облаштовані. Ось тут і починає котитися донизу ціна на продукцію. А тому головам райдерж-адміністрацій та  лідерам громад необхідно створити належні умови.
На сьогодні середня закупівельна ціна у країні молока ІІ ґатунку становить 1 грн. 67 коп. Середньообласний показник — 1 грн. 72 коп. Однак взимку за літр молока населенню виплачували в середньому 2 грн. 64 коп. Його вартість за кілька місяців зменшилась на 34 відсотки. На полицях магазинів ціна залишається на попередньому рівні.
Зменшились закупівельні ціни на продукцію і сільгосппідприємств на 15 відсотків. Ось такій амплітуді цін, на переконання голови Київської облдержадміністрації А.Присяжнюка, необхідно покласти край.
Проте і в цій практиці є винятки. Серед усіх заводів лише "Білоцерківський молочний комбінат" підняв закупівельну ціну на молоко від населення на 20 копійок.
У структурі вартості готової продукції частка сировини в Україні становить 45 відсотків, тоді як у Казахстані, Білорусі — 48, Німеччині — 53, Канаді — 65, а у Індії — 70%.
Гра в одні ворота
Як вирулити ситуацію, аби обом учасникам процесу було вигідно займатися виробництвом? Шукати відповідь за тридев'ять земель не треба: тут рятівною паличкою повинні стати кооперативи, обладнані лабораторіями та холодильниками, забезпечені транспортом. Таких у області —  крапля у морі.
Питання збитковості виробництва молока, затвердження мінімально допустимого рівня цін прописано у  прийнятій у нинішньому році постанові  Кабміну. Наприкінці червня відбулося засідання узгоджувальної комісії при Міністерстві аграрної політики. Там було прийнято рішення і рекомендовано закупівельні ціни на продукцію.
Саме такі наради повинні пройти і у районах, де необхідно виробити довгострокові договори щодо цілорічної ціни на молоко. Ось тоді і відпаде  сезонність цін, а це безпосередньо  вплине і на поголів'я корів. На цьому днями наголосив і віце-прем'єр-міністр України з питань АПК Віктор Слаута. Згідно з державною програмою виробництво молока в країні за 5 років повинно подвоїтися. І відбудеться це через введення в дію тваринницьких комплексів на 500 і більше корів. На реалізацію програми будуть спрямовані державні кошти.
Та це все — плани на майбутнє. Сьогодні ж необхідно налагодити діалог партнерів, який часто переростає у однобоку диктатуру. Та й не можна тривалий час забивати в одні ворота. Дивись, згодом і грати буде ні з ким.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=3721&PHPSESSID=34621f42905c77f7731a64464fb47900

ПРОЙДЕН ЭКВАТОР УБОРОЧНОЙ
Татьяна Жакова, «Вечерняя Одесса», 20.07.2010
В невероятно трудных условиях проходит нынешняя уборочная кампания в Одесской области.

Как сообщили в главном управлении агропромышленного развития облгосадминистрации, по состоянию на 19 июля одесские хлеборобы намолотили 1756 тысяч тонн зерновых, собраны они с 65% площадей. Уборка озимого ячменя практически завершена.
В невероятно трудных условиях проходит нынешняя уборочная кампания, подчеркнул на недавней встрече с журналистами начальник главного управления агропромышленного развития облгосадминистрации Иван Панчишин. Всему виной — погода. Достаточно сказать, что за третью декаду июня выпало почти пять декадных норм осадков, а в первые десять дней июля — три нормы осадков. Мало этого, в некоторых районах прошли не просто дожди, а ливни со шквальным ветром, кое-где с градом. Так что комбайнеры сегодня используют каждую погожую минуту, не дожидаются, когда просохнут поля, но на некоторые, где стоят огромные лужи, техника все-таки заехать не может.
Еще весной виды на урожай были отличными, планировалось, что, как и в прошлом году, земледельцы Одесщины соберут не меньше 3 миллионов тонн зерновых. К сожалению, констатировал Иван Васильевич, нынешний валовый сбор зерна будет на 200 тысяч тонн меньше, чем планировали. Что же касается урожайности, то в среднем она составляет 25,7 ц с гектара, чуть-чуть, но выше, чем прошлогодняя. Лидерство по урожайности удерживают три района — Саратский (31 ц с га), Арцизский (29,8 ц с га) и Березовский (28,4 ц с га). Самая низкая урожайность у хлеборобов Ренийского, Николаевского и Болградского районов — в среднем 20 ц с га. Не преминул руководитель управления назвать целый ряд сельхозпредприятий Саратского, Арцизского, Березовского районов, где добились рекордных урожаев — более 40 ц с га. Залогом успеха стало строгое научное выполнение агротехнических технологий: вовремя и в необходимом количестве удобрялись посевы, выполнялись все работы по защите растений от болезней и вредителей.
Постоянные дожди, по словам Ивана Панчишина, существенным образом влияют не только на темпы уборочной кампании, но и на качество зерна. При этом заметил, что планировалось получить не менее 70% продовольственного зерна, теперь же из-за высокой влажности колосьев почти две трети собранного урожая можно отнести к категории фуражного зерна. Поэтому на полную мощность сегодня работают сушильные установки, чтобы довести зерно до кондиции.
Какие сегодня цены устанавливаются на продукцию одесских хлеборобов? Как всегда, высокая цена на рапс — от 2800 до 3 тысяч гривен за тонну, за тонну ячменя предлагают 900—1050 гривен, некоторые трейдеры готовы платить за пшеницу шестого класса около 900 гривен. К сожалению, Аграрный фонд из-за отсутствия финансирования пока зерно не закупает.
Чтобы собрать все выращенное с минимальными потерями, на полях Одесщины задействовано более 3,5 тысячи собственных зерноуборочных комбайнов и более тысячи машин привлекли из других регионов Украины. Опять же таки из-за погодных условий не всегда их удавалось использовать эффективно, бывало, что техника простаивала из-за проливных дождей. Сейчас же, когда уборочная страда полным ходом началась по всей Украине, часть привлеченных комбайнов вернется домой. Впрочем, это не должно сказаться на темпе жатвы. До конца июля зерновые должны быть убраны с полей нашего региона. В крайнем случае, если погода будет по-прежнему вносить свои коррективы, уборка зерновых может затянуться до 5 августа.
http://vo.od.ua/rubrics/raznoe/14762.php

ТОЧКА ЗОРУ

«РАЗ ПІШЛИ НА ПРЕМІЮ, Я І РАБИНОВИЧ»...
Іван Фаріон, «Високий замок», 19.07.2010, Львівська обл.
На п’ятому місяці президентства Віктора Януковича довкола його особи потроху створюється культ особи.

Нещодавно в одному з луганських дитсадків малюків змушували вчити пісню «Дядя Вітя», де нинішнього главу держави було подано, як «самого умного». Заступник голови Адміністрації президента Ганна Герман недавно заявила, що її патрон заслужив на лаврову гілку. А тепер ось пролунав заклик висунути Януковича на здобуття… Нобелівської премії миру.
Таку ідею нещодавно виголосив власник футбольного клубу «Арсенал», відомий бізнесмен, президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович. Він каже, що Янукович заслужив на таку високу честь, бо запобіг розвалу України. Мовляв, з тих пір, як він узяв до рук державне кермо, відійшли у минуле ті, що «героїзували бандерівців та інших поплічників фашизму»...
В опозиції, громадських колах побутує прямо протилежна думка. Там вважають, що своїми невиваженими діями з переписування історії нинішній президент та його команда не ведуть країну до об’єднання...
У середині ж травня пропозиція зробити з українського президента нобелівського лауреата прозвучала з уст народного депутата від Партії регіонів Валерія Бондика. На його думку, такого високого визнання Янукович заслужив уже тим, що підписав … харківські угоди про продовження перебування Чорноморського флоту Росії у Криму. Бондик каже, що ці домовленості з Москвою для України – на вагу золота. Бо дали тисячам кримчан роботу, забезпечили надійну безпеку південних рубежів країни.
 Ідея Рабиновича-Бондика збіглася у часі з черговим конфузом «номінанта». Приймаючи під час свого ювілею президентів шести держав, Янукович не зауважив, що державний прапор України, виставлений за його спиною, обернуто догори ногами. Хто-хто, а претендент на світову славу повинен би знати, як правильно виглядає головний символ його держави...
У 2005 році на здобуття Нобелівської премії миру галицька інтелігенція пропонувала висунути тодішнього президента Віктора Ющенка - як людину, яка у безкровний спосіб погасила великий суспільний конфлікт. Після міжусобиці у стані «помаранчевих» ця ідея не отримала підтримки.
Коментар для «ВЗ»
Анатолій Гриценко, голова парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони
Не можу сприймати таких пропозиції серйозно. З уст Рабиновича це звучить, радше, як сарказм. Якщо він справді вважає, що Янукович заслуговує такої честі, - нехай спробує і висуне його, у пана Рабиновича є серйозні зв’язки по всьому світу. Переконаний: той результат, який отримав би Янукович, був би ганьбою для України. Мотивація, за якою Януковича пропонують на Нобелівську премію, виглядає смішно. Кроки, які робив Янукович у внутрішній і зовнішній політиці, зокрема щодо Чорноморського флоту, створювали загрозу розколу України, її державній безпеці.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=84587

ЩО ВIДБУВАЄТЬСЯ У КРАЇНI?
Наталiя Васюнець, «Експрес», 16.07.2010, Львівська обл.
Концентрацiя влади в руках однiєї партiйної групи сягнула небачених досi масштабiв

Сьогоднi влада сильна, як нiколи в iсторiї України. Ви, можливо, теж чули з екранiв цю думку, що лунає останнiми тижнями все частiше.
Це правда. Ось беззаперечнi факти.
Парламент за дуже короткий термiн вишикувався у пропрезидентському фарватерi i почав, як то кажуть, пiд диктовку штампувати закони.
Уряд працює за чiткими вказiвками Президента.
Виконавча влада, що представлена головами облдержадмiнiстрацiй та райдержадмiнiстрацiй, сформована практично одноосiбно з людей, абсолютно лояльних до Партiї регiонiв, партiї Президента.
Владу у столицi тихо i без вагань мер Києва Черновецький передав людям Президента.
Нацiональний банк втратив свiй голос, вiн згоден з усiма рiшеннями прем'єра Азарова, соратника Президента.
Генеральна прокуратура впевнено оновлюється кадрово, в основному людьми з Донбасу. Ротацiї поступово вiдбуваються в обласних прокуратурах.
Конституцiйний Суд очолила людина Президента.
2/3 кадрового складу Вищої ради юстицiї, яка пiсля ухвалення нового закону про судоустрiй фактично контролює судову гiлку влади, перебуває пiд впливом Партiї регiонiв. Так кажуть експерти.
Мiсцевi вибори вiдбудуться за правилами, якi написала президентська партiя i якi найбiльше вигiднi їй. Результати доволi передбачуванi. Мiсцеве самоврядування в основному буде переорiєнтоване на президентську полiтику.
Можна перелiчувати далi, але чи варто пiсля сказаного ще когось переконувати у тому, що конценрацiя влади у руках однiєї партiйної групи сягла небачених з часу проголошення незалежностi масштабiв.
Як буде використана ця влада? Чи приведе таке рафiнування влади нарештi до потрiбних реформ, а чи закiнчиться згортанням демократичних свобод i примiтивним авторитаризмом?
Хтось каже, що того процесу боятися не варто. Мовляв, це не лише концентрацiя влади, а й концентрацiя вiдповiдальностi. Якщо влада працюватиме погано, на чергових виборах люди дадуть їй оцiнку i покажуть на дверi.
Є такi, хто не погоджується iз цiєю думкою. Вони кажуть: коли рейтинги влади погiршуватимуться, вона почне панiкувати. I вдасться до стандартних у такому випадку крокiв: вибори або вiдбуватимуться за якимось новими, дуже специфiчними правилами, або буде спроба їх масштабно фальсифiкувати.
Проблема справдi в тому, що владу отримати й концентрувати можна i без великих труднощiв. Але вiдмовитись вiд влади та передати її iншим без труднощiв, без ускладнень  у пострадянських країнах чомусь не вдається.
То що ж чекає Україну за встановлення системи майже тотальної влади однiєї людини?
Ситуацiю разом з "Експресом" обговорюють науковий директор Школи полiтичної аналiтики Олексiй Гарань та керiвник Агентства моделювання ситуацiй Вiталiй Бала.
-- Як ви розцiнюєте управлiнську модель, сформовану командою глави держави?
О.Гарань: -- Сьогоднi спостерiгаємо чiткий крен до авторитаризму i тенденцiю до монополiзацiї влади. Причому поширюється вона не лише на законодавчу й виконавчу гiлки, а й на судову. Пiд контролем Банкової i всi силовики -- Генпрокуратура, МВС, СБУ. Вони дбають про мiцнiсть влади Вiктора Федоровича у свiй, специфiчний спосiб -- пристрасно розслiдуючи дiяння полiтичних опонетiв i тiльки їх. Це дуже небезпечно, якщо допустиму межу буде перейдено.
В.Бала: -- Усi, хто йде на вибори, кажуть, що вони -- демократи. Але коли приходять i сiдають на Банковiй, то чомусь хочуть стати "генеральними секретарями Компартiї" i вибудовувати таку структуру влади, яка була за радянських часiв. Очевидно, так стається тому, що вони -- вихiдцi з цiєї системи й на пiдсвiдомому рiвнi готовi йти тим же шляхом.
-- Ви вiрите в те, що демократичнi свободи буде згорнуто?
В.Бала: -- Погляньте, згортання демократичних норм, порушення прав i свобод людини часом виправдовують полiпшенням соцiально-економiчного становища, виведенням країни iз кризової ситуацiї, вiдновленням полiтичної стабiльностi.
Але ж права людини є найголовнiшою цiннiстю. Нехтувати ними заради полiтичних та соцiально-економiчних цiлей не є правильно. Тому, думаю, нiколи не можуть бути виправданi режими Сталiна, Гiтлера чи Муссолiнi, якi пiднiмали свої країни, але занапащали людей. Я не бачу розумних пояснень, чому задля якихось цiлей права людей мають бути порушенi.
О.Гарань: -- Узагалi-то форми авторитаризму бувають рiзнi -- як м'якi, так i надзвичайно жорсткi, коли вiдбуваються розстрiли опонентiв, "зникають" люди i так далi.
Прикметно, що авторитарнi режими iнодi здiйснювали структурнi реформи в економiцi. Як приклад, можна назвати розвиток Чилi за правлiння Пiночета або Iспанiї за правлiння Франко. Для того, однак, має бути полiтична воля.
Якщо ж говорити про Україну, то концентрацiя влади нинi справдi досить сильна, однак з економiчними реформами чомусь не надто складається. Найiмовiрнiше, це вiдбувається через суперечностi в командi Януковича, наявнiсть у нiй угруповань iз подекуди протилежними баченнями розвитку економiчної системи.
-- Чи правильно за цих умов дiє опозицiя?
-- Опонувати такiй владi мало б передусiм суспiльство. Однак нинiшня опозицiя наразi дiє неадекватно до ситуацiї. Замiсть того, щоб об'єднати зусилля, апарат Тимошенко й далi веде вiдвертi пропагандистськi атаки на Яценюка i Тягнибока. Їм, образно кажучи, уже й до розстрiлу лишились лiченi днi, а вони й далi гиркаються. А кому не вiдомо, що влада реагує хiба що на протестнi iмпульси громадян. А хто повинен органiзовувати протести? Звiсно, опозицiя, в iдеалi -- об'єднана. Тож, як на мене, у нас усе найцiкавiше ще попереду.
-- I який же розвиток подiй ви прогнозує?
В.Бала: -- Поки що Янукович -- не Муссолiнi, але тривожнi сигнали вже є. Побиття демонстрантiв пiд час ратифiкацiї угоди щодо росiйського ЧФ у Києвi й екологiчного пiкету в Харковi -- це щонайменше полiтика Путiна.
Можновладцi, на жаль, використовують владу поки що не для проведення структурних реформ, а для обслуговування однiєї полiтсили. А це теж небезпечно. I нiчим добрим не закiнчиться не лише для країни, а й для самої Партiї регiонiв.
О.Гарань: -- Думаю, бiзнес-групи, якi пiдтримують Януковича, не зацiкавленi у встановленнi авторитарної влади в Українi. Цим, до речi, можна частково пояснити те, що положення про можливiсть скасування конституцiйної реформи "випало" з проекту закону про референдум пiд час розгляду у Верховнiй Радi минулого тижня.
Думаю, розв'язок ми побачимо пiсля мiсцевих виборiв. Тодi й стане зрозумiло, чи вся ця сильна влада може провести необхiднi для країни реформи, чи вона створена лише для задоволення самої себе.
http://www.expres.ua/main/2010/07/16/38722

ВАЛЕНТИН НАЛИВАЙЧЕНКО: «НА ЭТИХ ВЫБОРАХ, Я ДУМАЮ, ВСЕ БУДЕТ УЖЕ ПО-ДРУГОМУ»
Андрей Томский, «Лица», 16.07.2010, Днепропетровская обл.
Интервью бывшего главы СБУ, лидера общественной инициативы «Обновление страны».

Украине в своем развитии надо ставить приоритетами все, что касается повышения качества жизни (медицина, образование и экология), борьбу с коррупцией, защиту мелкого и среднего бизнеса, а также защиту государственных интересов страны.
Об этом заявил на днях, пребывая в Днепропетровске, бывший глава СБУ, лидер общественной инициативы «Обновление страны» Валентин Наливайченко.
Учитывая приближение очередных выборов, на этот раз - в местные советы, возникает логичное подозрение, что подобные визиты в Днепропетровск являются если не стартом предвыборной кампании, то прощупыванием почвы в регионе на фоне всеобщей мобилизации. Об этом и некоторых других моментах Валентин Наливайченко рассказал в интервью журналисту «Лиц».
- Валентин Александрович, согласно законодательству общественные организации, наподобие той, координатором которой вы являетесь, не могут принимать участие в выборном процессе...
- Не совсем так. Сегодня в Украине уже существует 181 партия. У всех красивые, или не очень, программы, в которых все очень обобщенно и конкретных обязательств на себя никто не берет. Что касается партий, представленных в парламенте... Такие себе клубы вождей - как вождь сказал, так и голосуют. Процесс партстроительства полностью дискредитирован, это уже позор. Именно поэтому мы создаем программу для сотрудничества с общественными организациями, а в начале сентября состоится общенациональный форум общественных организаций, на котором предполагается объединение в политическую силу. Но это будет стопроцентно не просто еще одна политическая партия, а реальное объединение, сосредоточенное вокруг конкретной программы.
- Сейчас в Украине новая власть, и все больше аналитиков отмечают, что ее действия очень перекликаются с политикой России, где фактически существует одна партия. Вы не боитесь подобного сценария в Украине, когда правдами и неправдами будет искусственно создана одна реальная партия, а СБУ превратится в подобие советского КГБ, наделенного карательными полномочиями?
- Что касается СБУ - однозначно нет.
Я проработал там три года. Сейчас в Службе безопасности страны много молодых людей. Во всяком случае, во время моей каденции мы очень старались провести смену элит, и туда пришло большое количество патриотов Украины, которые действуют по убеждению. Поэтому я не думаю, что этот сценарий возможен, хотя бы из-за отсутствия человеческого ресурса, способного осуществить превращение СБУ в КГБ.
Что же касается общегосударственного уровня, то такая угроза действительно существует, но при условии того, что мы будем сидеть и ничего не делать. Если мы будем действовать - такого не произойдет.
Цитата
«В Днепропетровске вопросы землеотвода под застройку, к сожалению, не увязаны с интересами местной общины. В центре города строится большой дом, но с этим строительством не увязывается строительство трамвайных путей (рельсы на улицах лежат с 60-х годов прошлого века), дорог, модернизацией водопроводных сетей... В этом и опасность коррупции для местных общин: чиновник взял взятку, выдал разрешение или лицензию, не спросив мнения людей, живущих на этой территории, а бизнесмены построили, выполнили все условия. Но при этом обогатили - кого? Коррупционера. А ни одной местной проблемы не решили: ни дорог не построили, ни больниц, ни экологических вопросов не решили.
Основная причина проблем с инфраструктурой Днепропетровска в том, что местная власть давно не обновлялась».
Валентин Наливайченко, ИА «Новый мост». 29.06.2010
- Президент Ющенко в свое время поменял 18.000 чиновников. Янукович уже сменил 40.000 и планирует довести эту цифру до ста тысяч. Однако в стране ничего не меняется. В чем же проблема?
- Главная ошибка - это когда на основе региональной элиты или людей из одного региона, или же на основе одной партийной идеологии пытались формировать целое государство. Ведь, в принципе, равнозначно получается - тогда все начальники были выходцами из, условно, Хоруживки, теперь - из Макеевки. На мой взгляд, это утопично.
Вторая ошибка - это отсутствие реальной программы, которая выполнялась бы не на словах, а на деле. Разговоров много, а даже госбюджет был принят всего за 10 минут, что само по себе уже есть нонсенс. К примеру, финансирование депутатов в этом году было увеличено на 17 миллионов гривен, а вся годовая программа по борьбе со СПИДом и туберкулезом - лишь на 1,7 миллиона. Только депутатов всего 450 человек, а больных - в сотни раз больше.
Я уверен, что первая команда, которой удастся даже не поднять, а хотя бы остановить падение экономики, будет та, которая откажется от принципа «Мы пришли и всех поменяли». Это касается как власти, так и бизнеса. Если хотя бы одно-два поколения госслужащих и бизнесменов почувствовали на себе, что после выборов для них ничего не изменилось - никто не рвется отнимать зарплаты и фирмы, то Украина сможет наконец-то стать европейской страной. Поэтому мы и называемся «Обновление страны», потому что мы хотим впервые попробовать внести изменения в госуправление, не вырубая все под корень. Особенно это касается среднего звена. Ведь государство вкладывало деньги, чтобы чиновник мог научиться хорошо исполнять свои обязанности. А если он будет уверен в своем будущем и не будет бояться, что новая метла оставит его семью без средств к существованию, то, возможно, мы даже сможем преодолеть коррупцию в Украине и выстроить европейский вектор развития.
- В Украине скоро состоится Евро-2012, футбольный праздник, который Днепропетровск обойдет стороной. Что изменится после Чемпионата, что это событие, о котором так много говорят, вообще значит для Украины?
- Увы, это упущенный шанс. И для Украины, и для Днепропетровска в частности. Город потерял право принимать Евро-2012 из-за коррумпированности городской верхушки. Местные власти свое¬временно не справились ни с разрешениями на строительство стадиона, ни на реконструкцию аэропорта. Я лично принимал участие в заседании СНБО, на котором мы проголосовали «за» реконструкцию днепропетровского аэропорта, но воз и ныне там, и я уверен, что причина - исключительно коррупция, неумение работать, отсутствие команды. Интересно, сделали ли жители Днепропетровска выводы из провала Евро в их городе, и за кого они после этого проголосуют?..
- А не вариант ли, что за жителей Днепропетровска уже давно все решили и голосование превратится в фарс?..
- Я думаю, этот номер не пройдет.
Когда мы ехали в Днепропетровск, мы говорили об этом, и моя оценка - сейчас партии, представленные в парламенте - это картель. Они организовали между собой картельный сговор, и расписывают законодательство так, как им это выгодно. Но, думаю, люди уже убедились в том, что картели защищают только свои интересы, а не граждан. Поэтому на этих выборах, я думаю, все будет уже по-другому.
Кстати
Хвостохранилища бывшего Производственного объединения «Приднепровский химзавод» (ПО «ПХЗ») частично высохли, на их поверхности появилось множество «радиационных пляжей». (Хвостохранилище - комплекс специальных сооружений и оборудования, предназначенный для хранения или захоронения радиоактивных, токсичных и др. отвальных отходов обогащения полезных ископаемых, именуемых хвостами - ред.). Например, из хвостохранилища «Сухачевское Секция 2» радиационно-загрязненные вещества попадают на сельхозугодья агрофирмы «Наукова», а дальше - на обеденные столы граждан.
Необходимо немедленно восстановить подачу на хвостохранилища воды, которая должна накрыть оголенные отходы.
Таковы результаты очередной общественной инспекции объектов уранового производства бывшего ПО «ПХЗ».
По приглашению председателя правления общественной организации «Днепродзержинский Правозащитный Союз» Виталия Куприя, в инспекции приняли участие: лидер общественной инициативы «Обновление страны» Валентин Наливайченко, координатор организации «ГРАД» Андрей Денисенко, представители СМИ, экологи и другие заинтересованные лица.
Кроме прочего, члены инспекции увидели масштабы разворовывания государственного имущества (насосных станций и труб), что способствует обострению экологической проблемы.
Во время инспекции также были выявлены факты незаконной утилизации около 20 тонн химических отходов государственного предприятия «Цирконий». Эти отходы в виде жидкости перевозились в цистернах грузовым автомобилем с прицепом (КАМАЗ) и были вылиты в аварийное хвостохранилище, пишет Dniprograd.org. При проверке документов водителя выяснилось, что они подписаны бывшим директором г-ном Линдт, уволенным 2 месяца назад. А согласование с печатью и подписью директора госпредприятия «38 ВИТЧ» г-на Капли, охраняющего объекты бывшего ПО «ПХЗ», было сделано на ксероксе.
По данному факту общественники планируют обратиться в правоохранительные органы.
Валентин Наливайченко, со своей стороны, пообещал им в этом помощь.
http://www.the-persons.com.ua/news/politik/4211

ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ

СТЕПАН ВОЛКОВЕЦЬКИЙ: ПРОТИ ВНУТРІШНЬОЇ ОКУПАЦІЇ УКРАЇНИ ТРЕБА БОРОТИСЯ
Петро Західняк, «Галичина», 20.07.2010, Івано-Франківська обл.
Чому С. Волковецький записав себе в опозицію, якою нині має бути роль «Просвіти» — це й стало темою розмови з ним кореспондента «Галичини».

Степан Волковецький належить до тих людей, котрі мають що сказати людям. Він попри те, що свого часу був, як мовиться, інкорпорований в українську владу — був депутатом Верховної Ради України (брав участь у творенні доленосних для нашої держави документів — Декларації про державний суверенітет України, Акта проголошення незалежності України, Конституції України), очолював як голова обласної ради та облдержадміністрації Івано-Франківщину, а пізніше — посольства України в Грузії та Азербайджані, нині гостро виступає проти чинної влади в Україні, співголовуючи в опозиційній цій владі структурі — обласному Народному комітеті захисту України. А нині він очолює обласну «Просвіту». Чому С.Волковецький записав себе в опозицію, якою нині має бути роль «Просвіти» — це й стало темою розмови з ним кореспондента «Галичини».
Щоб не втратити державну незалежність...
— Пане Степане, які причини спонукали вас увійти до Народного комітету захисту України?
— Нещодавно, 10 червня цього року, в області створено Народний комітет захисту України — НКЗУ. Мене і Дмитра Захарука – голову виконкому обласної ради першого демократичного скликання обрали співголовами. На всеукраїнському рівні такий комітет створено раніше. Його очолив наш земляк Дмитро Павличко. Члени обласного комітету — представники основних політичних партій та громадських організацій краю — КУНу, Руху, ВО «Батьківщина» й «Свобода», «Тризуб» ім. С. Бандери, Об’єднання ветеранів, ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Союзу українок, Жіночої громади та інших. Серед них — відомі науковці Роман Яремійчук, Василь Мойсишин, Василь Бойко. Знаний у світі письменник наш земляк Юрій Андрухович є ініціатором і членом всеукраїнського комітету. Поки що не підтримали діяльність НКЗУ «Наша Україна» та «Фронт змін».
Чому створено НКЗУ? Відповідь на це запитання дала наша українська дійсність. А вона є такою, що можемо втратити свою державу. Як людина, яка професійно займається політикою з 1989 року та разом з іншими депутатами проголошувала незалежність й ухвалювала Конституцію України, можу стверджувати, що більшої загрози нашій державності від часу проголошення незалежності не було.
У чому полягають ці загрози? Тут є причини і зовнішні, і внутрішні, суто українські. Серед небезпек, що їх такими вважає комітет, — порушення нинішньою владою Конституції, узурпація всіх владних гілок однією політичною силою – Партією регіонів разом із комуністами, які є давніми противниками Української держави, й за підтримки фракції Литвина, які разом, по суті, працюють на розвал України. Намагання передати Росії стратегічні об’єкти й галузі, котрі є визначальними в українській економіці, заперечення перед світовою спільнотою Президентом України В.Януковичем голодомору в Україні як геноциду, тиск на українську мову і намагання піднести статус і без того панівної в Україні російської мови, антиукраїнська діяльність міністра освіти галичанофоба  Д.Табачника, скасування іспитів з української мови у ВНЗ і т. ін. — це все те, що прямо загрожує державності України. Я переконаний, що всім антиукраїнським діям треба чинити рішучий опір.
— Але все-таки як виглядатиме робота обласного НКЗУ?
— Ми створили провід, до якого ввійшли керівники провідних політичних партій та громадських організацій, домовилися про план роботи. Якою буде наша праця? Ми повинні казати людям правду про діяльність Президента, Верховної Ради, коаліції. На перше місце слід поставити інформаційну діяльність. Кожен громадянин повинен знати об’єктивну інформацію про небезпеку, котра нависла над Україною. Комітет у Києві реалізує інтернет-проект «Чорна книга діянь Януковича», видається та постійно оновлюється книга «В.Ф.Янукович. Сто днів ганьби і зради», збирається інформація з кожного району.
— Зрозуміло. А як ви ставитеся до проголошення України режимом Януковича позаблоковою державою? Чи здатна наша країна самостійно себе захистити?
— Можу професійно оцінювати зовнішню політику як людина, котра майже вісім років працювала в українській дипломатії, представляючи Україну за кордоном у ранзі посла. Я стверджую, що проголошення України позаблоковою державою означає відсутність будь-яких гарантій безпеки, позбавлення України європейської та євроатлантичної перспективи. Таке рішення спрямоване фактично проти України. Тепер кажуть, що «ми за рух до Європи, але проти НАТО» і що «Європа створить нам безпеку, бо ми на неї будемо працювати». Це абсурд. Запевняють нас у цьому люди лукаві або некомпетентні, котрі не знають того простого факту, що європейської безпеки без НАТО просто не існує.
«Просвіта» завжди й усюди
— Ведучи розмову з вами, звичайно ж, не можна не торкнутися питання про обласну «Просвіту», яку ви цього року очолили.
— Вважаю, що «Просвіта» — найдавніша громадська організація — має в нашому суспільстві велику перспективу. Це проект історичного значення, унікальний проект. За австрійської, польської та російської окупації «Просвіта» дозволила не лише зберегти українство, а й сформувати національне мислення і державницький чин українців. Я завжди відчував себе просвітянином. Після завершення посольської місії в Грузії мене було обрано головою обласної «Просвіти». Працював тоді й тепер на громадських засадах.
Як «Просвіта» сьогодні виживає? Коли я не був її головою, ставився негативно до виставок, ярмарків, розпродажів, що відбувалися в «Просвіті». Але потім, коли потрібно було робити ремонт, приміщення були геть запущені, не було жодного комп’ютера. Два останні роки приміщення не опалювалися. Тепер ситуація змінюється на краще. «Просвіту» частково фінансує обласний бюджет. Але цих грошей вистачає лише на заробітну плату і частково — на оплату комунальних послуг. А на ремонт, на заходи? Тому заробляємо і виставками-продажами, і видавництвом, ініціюємо благодійні пожертви. Тож коли приходять люди й починають докоряти цими виставками, я прошу їх підказати інший спосіб, як вижити. Бо сьогодні безгрошів’я, брак засобів та можливостей значно стримують діяльність громадських організацій, тож їм великою мірою доводиться працювати на ентузіазмі. За зароблені кошти видаємо газету «Галицька «Просвіта». У кожному районі нині діє «Просвіта». 1989 року в Товаристві української мови ім. Т. Шевченка — тоді вона так називалася — перебувало 20 тисяч просвітян. Сьогодні їх майже 16 тисяч. Але в багатьох селах осередки «Просвіти» нині не діють. Тож треба докласти праці й зусиль для її повноцінного відродження.
Ще 2004 року ми обґрунтували концепцію відродження «Просвіти» в кожному селі, в трудових колективах міста. Легко уявити собі, що якщо б цього вдалося досягти в більшості регіонів України, то сьогодні ми мали б іншу Верховну Раду та інше керівництво України, тобто загалом інше українське суспільство. Але це ж не зовсім фантазія — такий історичний досвід мала Галичина до Другої світової війни. Тому, переконаний, відродження «Просвіти» — глибока історична традиція та політична потреба. Зокрема, в селі, де «Просвіта» може об’єднати священика, вчителя, лікаря, сільського голову, працівника культури, свідомого господаря, підприємця, створиться міцне й активне ядро як основа нового громадянського суспільства в Україні. Бо ніхто не вирішить наші проблеми замість нас, ні зовнішні, ні внутрішні інвестиції чи допомоги. Мусимо розуміти, що лише самі мусимо організуватися, як це робили наші попередники в австрійські і польські часи.
— Розповідають, що дещо з просвітянського вам вдалося зробити й під час дипломатичної служби за кордоном.
— Я щасливий з того, що, будучи надзвичайним і повноважним послом України в Грузії, щось таки зробив для утвердження Української держави. Організовував єдину на території СНД українську школу ім. М. Грушевського, інтегровану в систему міносвіти Грузії, в якій сьогодні успішно навчаються близько 250 учнів. Це приклад для тих, хто сумнівається, чи можна зробити таку ж школу в Росії, де проживають мільйони українців, а жодної повноцінної школи, окрім недільних, немає.
Мені також вдалося відновити в місті Сурамі експозицію музею Лесі Українки, відкрити консульську установу. Завдяки моєму клопотанню Україна отримала земельну ділянку для будівництва українського посольства у престижному районі Тбілісі. Зазначу, що ці та багато інших справ я зробив із власної ініціативи за підтримки президентів України — Л. Кучми та Грузії — Е. Шеварднадзе, а не за вказівкою МЗС. Те саме можу сказати і про свою посольську діяльність упродовж двох з половиною років в Азербайджані. Там організував спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку, який відкрили президенти України — В. Ющенко та Азербайджану — І. Алієв.
Не проголошення, а відновлення незалежності
— Днями Україна відзначила 14-річчя ухвалення своєї Конституції. Ви все в ній поділяєте?
— Чітко пригадую ті часи. Планували ухвалити Основний Закон упродовж року від Дня незалежності і таким чином вибудувати основи державності. Але через розбіжності в розумінні політичними силами того, якою має бути Конституція України, зокрема її зміст у формальних моментах — однопалатний чи двопалатний парламент, повноваження президента, уряду й парламенту, її прийняття затягнулося. І ще один аспект, пов’язаний із національною ідеєю. Свідомі українці, мабуть, помітили, що в країнах Балтії та Південного Кавказу, зокрема Грузії, Азербайджану та Вірменії, відбулося відновлення незалежності, а не її проголошення. Це має принципове значення. Перебуваючи в рядах депутатів Народної Ради — тодішньої демократичної опозиції у Верховній Раді, ми пропонували не «проголосити» незалежність України, а «відновити». Це означає, що ми проголосили б Україну спадкоємицею державних традицій УНР, ЗУНР та наступних визвольних змагань. Але проти цього різко виступила «група 239», представлена комуністичною більшістю. І в нас не було вибору. Та сам факт є, наголошую, принциповим, особливо тепер, коли на владному Олімпі переважають люди, котрі не сприймають національної ідеї, не розуміють того, що немає в світі жодної держави, яку можна було б назвати успішною і будівництво якої велося б на інших ідеях, окрім національної.
— А чи потребує Конституція змін нині? Що саме ви у ній змінили б?
— Зміни в Конституції потрібні. Переконаний, що треба скасувати зміни, які прийняті через політичні обставини 2004 року. По суті, вони завели Україну в правовий глухий кут. Українське правове поле нині настільки складне, роз’єднане, що порушено принцип Конституції в питаннях демократії, у відображенні національних інтересів і пріоритетів. Сьогодні ми повинні виступати за те, щоб діяла справді українська Конституція. Проблема полягає більше в тому, що Конституцію не виконують, і це підтверджено багатьма прикладами — мова, права людини, безпека і т. д.
Сьогодні потрібно передусім захистити державні та національні інтереси й пріоритети, вборонитися від поглинання сусідньою державою.
— Вас знає багато прикарпатців. Можливо, й серед наших читачів є ті, хто свого часу голосував за вас чи бодай просто вас підтримував. Що ви нині сказали б цим краянам?
— Я оці 20 років завжди пам’ятав своїх земляків, цінував ту високу довіру, яку вони виявили мені на виборах у 1990 та в 1994 роках. Вважаю себе зобов’язаним працювати для людей і тепер, особливо в час небезпеки для нашої державності. У «Просвіті» чи в НКЗУ, що є опозиційною структурою до чинної влади, особистих вигод ніхто не має. Але є факт внутрішньої окупації України, проти якої треба боротися. І ми будемо це робити, як робили з 1989 року.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=11419&tx_ttnews[backPid]=24

РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

«ГАЗОВА» АТАКА УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ НА НАСЕЛЕННЯ
Юлія Сокирка, «Поступ», 19.07.2010, Львівська обл.
Ще задовго до початку опалювального сезону українці отримали не дуже приємний сюрприз – з 1 серпня їм доведеться платити за газ та опалення на 50% більше.

З метою отримання чергового траншу від МВФ влада змушена була піти на цей непопулярний крок, в той час як Юлії Тимошенко вдавалося два роки поспіль годувати обіцянками МВФ, але так і не підвищити тарифи. Що це – прогалина в дипломатії, чи компенсація «РосУкрЕнерго»?
Підвищенням ціни на газ напередодні місцевих виборів влада подарувала опозиції черговий плацдарм для критики. Не скористатися таким шансом опозиції – гріх, тим більше, що їм навіть в часи кризи і під прицільним тиском МВФ вдавалося утримувати ціни на комунальні послуги.
Згідно з підрахунками Міністерства житлово-комунального господарства у зв`язку з приведенням ціни на газ до економічно обґрунтованого рівня для підприємств ТКЕ, середній тариф на опалення збільшиться на 73 коп. за 1 кв. м опалюваної площі, на гаряче водопостачання – на 3,82 грн. за 1 куб. м води, на газ, використовуваний на комунально-побутові потреби населення, – на 26,6 коп. за 1 куб. м газу.
В свою чергу влада заспокоює – найнезахищеніші та найбідніші верстви населення не постраждають, адже їм призначатимуться субсидії. Тепер на допомогу зможуть розраховувати ті сім’ї, в яких витрати на комунальні послуги перевищуватимуть 15% від сімейного бюджету (було 20%). Для пенсіонерів та інвалідів вартість комунальних послуг не має перевищувати 10% (замість 15%) – все решту доплачуватиме держава.
Крім того, влада обіцяє, що отримати субсидію відтепер стане значно простіше, якщо раніше доводилося вистоювати черги по різних установах, то з 1 серпня цим займатиметься або орган соціального захисту, або пенсійний фонд.
За словами М. Азарова, субсидії призначатимуться на основі заявного принципу. «Людині не треба буде ходити по ЖЕКах, підприємствах, різних установах і збирати безкінечні довідки. Усі необхідні документи мають підготувати й оформити органи соціального забезпечення. Ніяких інших документів ніхто від громадянина не вправі буде вимагати, а за пенсіонерів взагалі все зроблять відділення Пенсійного фонду», - підкреслив він.
Втім навчені гірким досвідом оформлення субсидій в період кризових 90-тих, навряд чи знайдеться багато охочих повторити ці тортури, навіть якщо доведеться при цьому викладати останні «кровні».
Уряд підвищує ціни на газ, щоб закрити діру в бюджеті – таку думку висловив експерт Інституту Горшеніна Володимир Застава. «Разом із секвестром державного бюджету, що відбувся минулого тижня, і планованим отриманням кредиту МВФ, підвищення цін на газ, у першу чергу, націлене на наповнення бюджету», - зазначив експерт. Він нагадав, що для потреб населення повинен використовуватися природний газ, видобутий в Україні.
Кажучи про можливі наслідки підвищення цін на газ, експерт зазначив, що уряд може зіткнутися з системною ситуацією неплатежів за комунальні послуги. Він зазначив, що як свідчать соціологічні опитування Інституту Горшеніна, лише третина респондентів збирається оплачувати послуги ЖКГ у повному обсязі. При цьому, дві третини українців за новими тарифами сплачувати не зможуть - частково або ж повністю. Експерт підкреслив, що нинішня українська влада не боїться розчарувати свій електорат і не побоюється ухвалювати непопулярні рішення напередодні місцевих виборів, оскільки розраховує на прийнятий закон про місцеві вибори.
Втім шанс для критики діючої влади не втрачає Юлія Тимошенко, яка пообіцяла в судах оскаржувати рішення влади про підняття цін на природний газ для населення. «Ми підемо у суди і будемо боротися за те, щоб людям не підвищували ціни на газ. Тому що це буде не просто знущання – це по суті буде вбивство фінансове, економічне тих родин, які сьогодні живуть з цих нещасних копійок – пенсій і заробітних плат», - заявила Тимошенко. Вона також наголосила, навіть у розпал кризи є категорично аморальним людям, які в Україні мають незначну зарплату і пенсії, стрімко підвищувати тарифи на природний газ.
Крім того, за словами лідера БЮТ чинна влада підняла ціни на природний газ для населення з метою знайти кошти, щоб розрахуватися з компанією «РосУкрЕнерго» у зв’язку з рішенням Стокгольмського арбітражу. Нагадаємо, що на даний момент Україна зобов’язана повернути компанії 5,4 млрд. доларів.
Втім не лише опозиція не сприймає підвищення цін на газ, але і всекримський рух «Русское единство», що свідчить про зростання рівня розчарування серед електорату біло-блакитних. За словами його лідера С. Аксьонова, електорат Партії регіонів очікував від них протилежного. «Саме в цьому ключі - як базис для оновлення економіки - суспільство сприйняло домовленості з Росією. В їх світлі різке підвищення тарифів на газ виглядає, м`яко кажучи, нелогічно», - зазначив він.
Водночас на думку експерта з енергетичних питань Богдана Соколовського, підвищення тарифів на газ є вигідним, насамперед, «Газпрому», а не Україні. «Додаткові фінансові ресурси, які з’являться за рахунок зростання цін на газ, НАК «Нафтогаз України» витрачатиме, насамперед, для зменшення дефіциту компанії, погашення існуючої заборгованості перед «Газпромом», - заявив експерт.
Він підкреслив, що рішення про підвищення тарифів на газ від 13 липня не забезпечують прозорого спрямування додаткових інвестицій у геологічну розвідку, освоєння і розробку родовищ та видобуток власного газу; не створюють достатньої мотивації і можливостей для впровадження газоощадних технологій; не гарантують соціально незахищеним групам населення повноцінної компенсації за підвищення цін на газ.
Варто нагадати, що однією з мотивацій підписання Харківських угод було не підвищення ціни на газ та комунальні послуги для населення. Проте віднедавна в Україні працює новий принцип – «бідні платять за багатих». І можливо, українці, так само як свого часу англійці зціпили б зуби за ради реформ Маргарет Тетчер, проте Янукович не пояснив яким чином отримані кошти будуть (і чи взагалі будуть) використовуватися на реформування комунальної сфери. Натомість вкотре українці стали заручниками зведення чужих бізнесових рахунків.
http://postup.brama.com/usual.php?what=68259

СКАНДАЛИ

БІЛО-ГОЛУБИЙ ЧИ БІЛО-ЧЕРВОНИЙ?
Надія Вірна, «Час», 15.07.2010, Чернівецька обл.
«Тож треба знати, на кого можна розраховувати, а кого треба зробити таким».

До газети «Час» потрапив дуже цікавий документ: форма р-58 та р-59, обов’язкові для заповнення всіма посадовцями населених пунктів. Що ж, форма як форма, якби не суть.
Так от, від сільських, селищних голів вимагається надати наступну інформацію: ПІБ голів, заступників голів, секретарів рад селищних та сільських рад, дані про їхню освіту, фах, партійність, політичну орієнтацію і — увага, цитую: «Кого підтримували на виборах президента України 2010 року». Окрім того, нинішню владу дуже цікавить такий пунктик, як «можливість співпраці», яка вимірюється «+», «0» та «-». Але зібрати таку інформацію потрібно не тільки про посадовців органів місцевого самоврядування, а й загалом про впливових людей краю (у формі р-59 вказаний ще й такий розмитий пункт як «інші», під який може потрапити будь-хто). Отож і про цих впливових та «інших» (розуміємо, бізнесменів, інтелігенцію тощо) влада хоче знати, кого ті підтримували на президентських виборах, кількість працюючих (для керівників підприємств, установ, організацій), а також рейтинг серед населення, колективу («+», «0» «-») та можливість співпраці. І ці всі форми розіслані сільським та селищним радам за підписом посадовця з райдержадміністрації.
Як нам стало відомо з достовірних джерел, такий документ надходив у комплекті з формами бланків для створення соціального паспорта населених пунктів (тобто, збиралась інформація про склад населення, кількість соціально незахищених груп, шкіл, садочків, установ культури тощо). І в цьому переліку з’явились зовсім не соціальні пунктики для заповнення. Тобто влада, котра зараз належить регіоналам, певно, вирішила скористатися можливістю, аби створити не тільки соціальний, а й політичний паспорт Буковини. Бо ж вибори не за горами. Тож треба знати, на кого можна розраховувати, а кого треба зробити таким.
Від усієї цієї справи дуже пахне адмінресурсом. Адже таке дослідження району повинні здійснювати партійні осередки за партійні гроші, а не держслужбовці та посадові особи органів місцевого самоврядування, витрачаючи свій дорогоцінний час на таку дурницю.
Цікаво, але окремим посадовцям потім надійшов інший документ з поміткою не заповнювати самі ці форми. А декотрі сільські голови (особливо з районів, більш прихильних до націонал-патріотичних сил) просто навідріз відмовлялись надавати таку інформацію. У одному з таких районів теж бачили цей документ, та, як нам сказали, «він швидко з’явився і десь зник». Але відомо, що на Буковині є такі райони, де будь-яку вказівку з адміністрації сприймають як обов’язкову до виконання і обов’язково її виконують. Хоча, як нам сказав один із сільських голів, він ніколи б не виконував таке завдання без супровідного листа, в котрому б були посилання на нормативно-правові акти та положення, котрими керуються ті, хто вимагає надання тієї чи іншої інформації.
Хоча у більшості РДА інформацію про існування та розсилання таких форм спростовували. Казали, що такого не бачили і про таке не чули (дійсно, хто б подумав, що вони скажуть щось інакше). Навіть керівник апарату Сторожинецької РДА С. Мінтенко, за підписом котрого до нас і потрапила форма бланка, сказав, що він про це перший раз чує і взагалі це не його підпис.
У Чернівецькій обласній адміністрації помічник губернатора Ганна Мальона повідомила нам, що адміністрації про цей документ нічого не відомо.
Але, подумаймо, це ж не могло бути ініціативою районів? Ба більше, це не могло навіть бути ініціативою самої адміністрації. Скоріш за все, регіонали на центральному рівні уже запустили виборчу машину.
Адже зовсім нещодавно газета «Високий замок» повідомила, що до 2 липня усі райдержадміністрації Львівської області мали зібрати відомості, які б дозволили скласти звіт про політичне життя району (подібно до того, що вимагається у нас). Окрім того, на тій же таки Львівщині керівникам підприємств, установ, організацій, ректорам вищих навчальних закладів було розіслано листа-пропозицію балотуватися на майбутніх виборах до місцевих органів влади від Партії регіонів.
Отак виборча кампанія неофіційно стартувала. І старт її вже ознаменувався використанням адмінресурсу.
Як-то кажуть, один раз – це випадковість, два – збіг, три – закономірність. Але, зважаючи на те, що не всі області наважаться сказати про таке,... висновки робіть самі.
http://www.chas.cv.ua/29_10/6.html

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

ЧИ ТРЕБА БОЯТИСЯ ГМО?
«Волинь», 20.07.2010
Відповідь журналісти - учасники інформаційно-освітньої програми «Сучасні біотехнології. Нові рослини» - шукали у столичних наукових закладах.

У спеку без пляшки води в дорозі не обійтися. Колеги-журналісти проявляють пильність, вчитуються у написи на етикетках.
- Без ГМО,- сповіщає хтось на весь автобус.
І починається дискусія про уявну турботу держави, яка робить видимість, що захищає наше здоров'я. Кажуть, написи, що засвідчують відсутність генетично-модифікованих організмів, тепер ставлять навіть на упаковках туалетного паперу. Ну, а продукти харчування, включаючи воду, сіль і оцет, виробники маркують заспокійливим «без ГМО» майже стовідсотково. Натомість люди стали менше уваги звертати на інші показники якості й безпеки, оті уже традиційні «ешки», барвники, ароматизатори, емульгатори, консерванти. Може, комусь це на руку?
- «Хімія», яку ми споживаємо з продуктами харчування, на мою думку, завдає більше зла, аніж генетично-модифіковані організми. Наприклад, ви їсте їжу, яка невластива для нашого регіону - молюски. Ви ж не боїтеся, що гени, які містяться у цих молюсках, вбудуються у вашу ДНК. Адже всі молекули, з яких складається молюск, розщеплюються в шлунково-кишковому тракті та перетравлюються. А коли взяти ген з молюска і вбудувати у рослину цей ген, щоб надати рослині необхідної якості, то для людини буде однаково, що з'їсти молюска, що помідор з геном молюска, - популярно пояснювала кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування Катерина Ситник.
Нам казали: суспільство мусить відійти від примітивних «страшилок», пора зрозуміти, що за біотехнологіями майбутнє. Як можуть допомогти сучасні біотехнології у вирішенні багатьох проблем сільгоспвиробників, журналістам пояснюють на простому прикладі.
- Є якийсь хороший сорт яблуні, але там, де хочуть її вирощувати, дуже холодний клімат. Традиційна селекція шукає дичку, пристосовану до холоду, схрещує сорти, аби отримати холодостійкі яблуні. А що робить генний інженер? Він з тієї ж дички може вирізати ген холодостійкості і вставити у сорт, який хоче модифікувати. За традиційної селекції знадобляться довгі роки, а генний інженер робить справу швидше, тонше, - переконувала Катерина Ситник.
Екскурсія відділами лабораторії, де проводять понад п'ятсот видів досліджень якості продукції АПК, ґрунтів, води, об'єктів довкілля, мала б засвідчити, що наша безпека під контролем. Але, як виявилося, моніторингу лабораторних досліджень тут не ведуть. Фахівці не знають, чию продукцію досліджують, замовнику, який оплачує дослідження, забезпечено повну конфіденційність. Як він скористається результатами аналізів - нікого не цікавить.
В Україні не бракує контролюючих органів, обов'язком яких є стежити за якістю і безпечністю продуктів харчування. Але недаремно кажуть: «У семи няньок дитина голодна». Начальник науково-методичного центру підтвердження відповідності та випробувань харчової продукції «Укрметртестстандарту» Володимир Семенович вважає, що причиною усіх бід є недосконалість законодавства, відсутність цілісної державної політики, яка б забезпечила захист інтересів споживачів.
- Згідно із Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів» затверджує обов'язкові параметри безпечності Міністерство охорони здоров'я. Але при цьому користується вимогами і нормами, які датовані ще 1989 роком. Жодним документом не нормується наявність у продовольчій сировині та продуктах таких небезпечних забруднювачів, як діоксини, бенз(а)пірен, транс-ізомери тощо. Дивним чином МОЗ видає дозволи виробникам на використання харчових добавок, до складу яких входять компоненти, що використовуються у виробництві клею для шпалер,- розповідав Володимир Семенович, до речі, наш земляк, родом із Любомльського району.
На його думку, краще користуватися принципом «береженого Бог береже» і у ставленні до ГМО, адже більшість вчених, які пропагують генетично-модифіковані організми, співпрацюють з компаніями, що ведуть розробки у цьому напрямку. У той же час встановлено, що можливими наслідками вживання продуктів з ГМО можуть бути алергічні прояви, поява стійкості мікрофлори до антибіотиків, що ускладнить лікування багатьох інфекційних захворювань.
- Поки у наукових колах тривають суперечки щодо шкідливості чи безпечності ГМО, я б радив людям їсти нашу рідну квасолю, а не сою, що переважно є трансгенною,- радить Володимир Семенович.
А провідний інженер лабораторії молекулярно-генетичних досліджень «Укрметртестстандарту» Вадим Малієнко зауважив, що найчастіше виявляють ГМО у сої та кукурудзі. Серед продуктів - у ковбасних виробах, пельменях, пластівцях, шоколаді. До речі, такі ж висновки зробили і фахівці лабораторії, що діє у Луцьку, на підприємстві «Волиньстандартметрологія». Лабораторій, які можуть досліджувати продукцію на вміст ГМО, в Україні тепер більш ніж достатньо. Якби ще держава забезпечувала фінансування проведення контрольних досліджень, виділяла кошти.
- Їсти чи не їсти продукти, що можуть містити ГМО, - кожен вирішує сам. Та ми й їмо, бо далеко не всі марковані продукти «без ГМО» насправді є такими. Коли утворюється конструкція із ГМО, то для сої, наприклад, існує не менше тридцяти варіантів. Навряд чи перевіряють усі ці тридцять конструкцій, а ліплять ці наклейки,- припускає заступник директора Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України Сергій Шульга.
http://www.volyn.com.ua/?rub=12&article=0&arch=

ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА

ГРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА... БЕЗ УКРАЇНЦІВ?
Роман Івасів, «Галичина», 20.07.2010, Івано-Франківська обл.
Минулого тижня в Польщі відбулися урочистості з відзначення 600-ліття Грюнвальдської битви — однієї з найбільших битв середньовіччя.

Тоді, 15 липня 1410 року, біля села Грюнвальда об’єднане польсько-литовсько-руське військо перемогло спільного ворога — німецьких хрестоносців. У головних заходах, присвячених великому ювілеєві, брали участь президенти Польщі — Броніслав Коморовський і Литви — Даля Грібаускайте. Української влади там не було, а жаль.
Пригадуючи славу предків
Показово, що і хрестоносці, й Вітовт із Ярайлом (двоюрідні брати), готуючись до битви, не хотіли порушувати перемир’я, яке закінчувалося 14 червня 1410 року, — військові дії розпочалися наступного дня. Об‘єднану армію Польської Корони та Великого князівства Литовського і Руського утворювали відповідно 51 та 40 хоругов, тобто бойових підрозділів. Сюди входили військові когорти з Галичини, Поділля, з Києва, Стародуба, Луцька, Володимира. Сьогодні, до речі, більшість сучасних істориків схиляється до думки, що армія Вітовта на дві треті складалася з руського війська. А коли додамо до цього ще й перелічені польським істориком Длурошем вісім хоругов із західноукраїнських земель: Львівської, Холмської, три — з Подільської, Перемишльської, і що нам найближче— Галицької та хоругву Жирмонта Корибута, до якої входили лицарі Волинської землі, то стане зрозумілим, що роль наших далеких предків у цій битві була одною з визначальних.
Ця битва стала також апогеєм і 130-літньої історії агресії щодо литовських та білоруських земель Тевтонським (Німецьким) орденом, а епохальне значення битви полягало в зупинці німецького «походу на Схід» — «Drang nach Osten». Окрім цього, на відміну від Білої Руси і Литви, нашим предкам хрестоносці безпосередньо не загрожували, і, очевидно, тим більшу славу вони заслужили на полі борні та вікопомну пам’ять нащадків.
Відзначення у сусідніх державах
Урочистості в Польщі стали міжнародними святкуваннями. До Польщі прибули лідери Литви, Молдови, Румунії, а також голова Європарламенту. Варто також відзначити помпезність урочистостей, які завершилися реставрацією Грюнвальдської битви: на полі зібралося понад дві тисячі лицарів у середньовічних обладунках. До речі, таке задоволення дорого коштує: обладунок середньовічного лицаря не тільки важить десь до 30 кілограмів, а й по грошах «заважує» на п’ять тис. євро.  інсценізація битви зібрала понад 100 тисяч глядачів.
Білоруси також не відставали від Європи і святкували з розмахом: випустили ряд монографій, пам’ятну монету, по всій країні пройшли середньовічні паради, лицарські турніри і фестивалі. В Новоррудку відбулося свято клубів історичної реконструкції середньовічної зброї. Театралізовані дійства пройшли у ўродні, івенці, інших містах, у Мінську відбувся лицарський парад, білоруська Церква видала книгу «Грюнвальдська битва». Словом, як поляки, так литовці й білоруси з великої пам’ятної дати зробили собі гарну забаву, яка не тільки відновила історичну пам‘ять їхніх народів, а й викликала потужний позитивний резонанс у світі. Щоправда, росіяни жалілися, що мало згадували про них, ба навіть більше: «русскіх вичєркнулі с історії», як написав один інтернет-сайт.
А як святкували українці?
— спитають наші читачі. Відповімо: в Україні також відзначали цю дату і ще відзначатимуть. У нашій столиці випустили ювілейну  20-гривневу срібну монету. В івано-Франківську встановили банер про 600-річчя перемоги у Грюнвальдській битві на будинку на Грюнвальдській вулиці. А 25 липня з 13.00 до 16.00 жителів і гостей нашого міста запрошують на свято вулиці Грюнвальдської. В програмі свята плануються виступи відомих у місті істориків, представників влади і громадськості, жителів Грюнвальдської вулиці, концерти мистецьких колективів, виставки, ігри, розваги, конкурси.
На святі мають бути представлені копії українських прапорів (руських хоругов), які брали участь у цій славній битві. Але на цьому свято не закінчиться. Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, яке виступило головним ініціатором відзначення 600-річчя Грюнвальдської битви в Івано-Франківську, продовжить проведення тематичних заходів у серпні—жовтні цього року науковою конференцією, конкурсом на найкращі учнівський реферат, дослідницьку роботу вчителів і тематичними уроками.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=11422&tx_ttnews[backPid]=24

ВІД РОЗПАДУ — ДО РОЗБУДОВИ
Петро Зубенко, «Київська правда», 16.07.2010
Два десятиліття збігли з часу прийняття Декларації про державний суверенітет України.

За цей час ціле покоління виросло і ступило на шлях самостійного життя. Покоління, яке ніколи не може уявити, що таке монополія на істину, тотальна цензура і всюдисущі дефіцити. І саме на них, молодих, у першу чергу було розраховане засідання "круглого столу", який позавчора відбувся в Київській обласній державній адміністрації. Як повідомив журналістам губернатор Анатолій Присяжнюк, "важливо, щоб молодь знала, якою ціною дісталася нам незалежність, поіменно знала тих, хто стояв біля витоків сучасної Української держави — у цих людей, чиї імена вже назавжди закарбовані в історію, є чого повчитися".
І на зустрічі, на яку запросили народних депутатів того пам'ятного дванадцятого скликання, якому судилося стати знаковим у новітній українській історії, науковців, представників громадськості та студентську молодь, дали висловитися кожному. В засіданні "круглого столу" взяли участь заступник голови Київської облдержадміністрації Тетяна Подашевська та перший заступник голови обласної ради Юрій Павлов.
Що було раніше: українська незалежність чи московський путч?
На перший погляд, дивне запитання. Навіть п'ятикласник з уроків історії знає, що дії кремлівських заколотників і стали, зрештою, останньою краплею для українського парламенту, з якої народилася незалежна Українська держава. Але директор Інституту громадянського суспільства, народний депутат України першого скликання Анатолій Ткачук вважає дещо інакше. І наводить на захист своєї думки кілька слушних аргументів.
Час, що передував проголошенню української незалежності, Анатолій Федорович називає "періодом великого розпаду". Україна була не першою в "параді суверенітетів" союзних республік, що розпочався 16 листопада 1988 року проголошенням парламентом Естонської РСР декларації про суверенітет Естонії. Фактично після цього у правовому полі Союзу з'явилася перша серйозна тріщина. Зайшла мова про необхідність оновлення країни, підписання нового союзного договору. До Естонії невдовзі приєдналися усі прибалтійські республіки. Згодом закон про свій суверенітет приймає Азербайджан, а навесні 1990 року Грузія денонсує договір про створення Радянського Союзу.
Процес самовизначення стає дедалі  радикальнішим.
А в Україні в цей час на хвилі демократичного піднесення відбуваються вибори, за підсумками яких до парламенту приблизно в рівних пропорціях приходять комуністи і антикомуністичні сили. Прийняття Декларації про державний суверенітет України — це продукт неабиякого компромісу, а також приклад для сьогоднішнього депутатського корпусу, як національна ідея може об'єднати різні ідеології.
Декларація проголошувала самовизначення української нації, визначальні принципи народовладдя, територіального верховенства, економічної самостійності та екологічної безпеки, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин Української держави. Зокрема, і без'ядерний та позаблоковий статус держави. І хоча вона не набула форми закону, сповільнену міну під існування Союзу було закладено.
Вже за два тижні після проголошення Декларації Верховна Рада приймає постанову "Про проходження строкової військової служби громадянами Української РСР та використання працівників правоохоронних органів за її межами", якою доручає повернути всіх українських військовослужбовців (особливо з т.зв. "гарячих точок") для проходження подальшої строкової служби на Батьківщину. Ще через три дні на світ з'являються закони про економічну самостійність, ціни та ціноутворення, створення власних фінансово-кредитної та податкової систем. Україна заявляє про право власності на все майно, яке знаходиться на її території. Фактично навесні 1991 року ми вже знаходимося поза правовим полем Союзу.
Тоді в бій вступають консервативні сили. Президент СРСР М. Горбачов своїм указом намагається зупинити цілий ряд нормативних актів українського парламенту. Очевидно, на думку тодішнього радянського керівництва, це мало б дати в Україні сигнал до активізації політичним силам, які вважали за необхідне збереження союзної держави. А вийшло з точністю "до навпаки": реакційний наступ центру консолідував прихильників протилежних таборів. Відповіддю київського парламенту стала постанова від 5 липня 1991 року — Україна відмовилася відраховувати податки до союзної казни. Зрозуміло, що путч став єдиним засобом порятунку для агонізуючої системи. До сумнозвісного ГКЧП залишалося два тижні…
Тому, наголошує А.Ткачук, логічно, щоб і в календарі нашим найголовнішим святом — Днем незалежності — була інша дата: 16 липня (в жодному випадку не применшуючи історичного значення 24 серпня), бо саме з неї бере свій відлік Українська держава.  Поки  що, звісно, треба думати про речі важливіші. Як, наприклад, підняти рівень валового внутрішнього продукту на душу населення хоча б до рівня Болгарії чи Румунії, які завжди від нас відставали. Надто багато часу витрачено марно…
1990 — 2010: паралелі «ріжуть» очі
І тоді, на початку 90-х, і нині влада вирішує схожі завдання — починати доводиться з чистого аркуша, констатували учасники "круглого столу". Треба було дуже постаратися, щоб за п'ять років перебування при владі звести нанівець напрацювання попереднього 15-ліття. "Інакше як знущанням над державою і над власним народом діяльність попередньої влади не назвеш, - каже народний депутат першого скликання Василь Михайлюк. — Керівники були відірвані від життя людей. Ще одна така п'ятирічка — і, чого доброго, втратили б державу". Його думку поділяють й інші депутати першої каденції.
Просили народні обранці губернатора особливу увагу звернути на розвиток медицини, бо здоров'я для нації — то найголовніше. Сказати ж, що медичні заклади на Київщині перебувають у важкому становищі — це майже нічого не сказати. Є дільничні лікарні, де ремонту не бачили вже по 20-30 років, на що голова облдержадміністрації відповів: будемо робити і вже робимо. Сьогодні адміністрація працює над стратегією розвитку Київщини — і на найближчий період, і на перспективу. Паралельно почали втілюватися в життя конкретні положення передвиборної програми Президента В.Януковича "Україна для людей". Мешканці області вже відчули на собі перші кроки нової влади, спрямовані на покращання їхнього життя.
Рису під розмовою підвів губернатор. Анатолій Йосипович подякував депутатам за історичну місію, яку вони виконали з честю, тепло привітав з 20-літнім ювілеєм Декларації про державний суверенітет України та побажав міцного здоров'я, а також запросив до спільної праці в ім'я розвитку Київщини та добробуту її жителів.
Краще один раз побачити…
Невід'ємною складовою відзначення в області 20-річчя Декларації про державний суверенітет стала документальна виставка "Незалежність: історія та сучасність", яку презентував головний науковий співробітник Державного архіву області Володимир Даниленко. На стендах — уся історія будівництва Української держави: від часів Київської Русі до сьогодення. Співробітники обласного архіву не залишили поза увагою основні віхи історії Української держави: козаччина, українська революція 1917-1920 років, події 90-х років минулого століття. Цікаво, що найбільше захоплення експозиція викликала у молодих людей, багатьох з яких на момент проголошення незалежності ще й на світі не було.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=3706

ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

У «ЖИВІЙ» ЧЕРЗІ ЗА ОСВІТОЮ
Марія Говдяк, «Галичина», 17.07.2010, Івано-Франківська обл.
В четвер розпочалася вступна кампанія.

Ще зранку під стінами ВНЗ Івано-Франківська — довгі черги абітурієнтів з батьками та рідними. Кожний заклад мав свій процес прийому документів:  в одних абітурієнти чекали своєї черги надворі, в інших — усередині навчального закладу. Хтось нервував, хтось знемагав від спеки, зустріли ми й таких, котрі спокійно грали в карти. Про  недоліки, з якими стикнулися вступники, ми розпитали самих абітурієнтів та їхніх батьків, котрих зустріли біля ПНУ ім. В. Стефаника та медуніверситету.
Сергій Попович, пенсіонер, місто Рожнятів:
— Ніякої організації, абсолютно! Люди займали чергу і о сьомій годині ранку, і о п’ятій, писали списки, але вони виявилися нікому не потрібними. Але насправді списки потрібні, щоб людина зайняла чергу і знала, коли їй прийти. Спочатку люди думали, що буде все організовано, проходитимуть за чергою, але тепер виявилося, що кожен старається прорватися хто як може. Зараз ми не в черзі, бо черга там жива.  Перевіряти правильність документів можуть студенти, для цього особливої освіти не потрібно. Помітно, що працівників тут не вистачає.
Ігор Ресей, столяр-паркетник, місто Калуш:
— Було б добре, якби на кожну спеціальність був окремий кабінет, тоді б  кожний абітурієнт мав  можливість  здати документи швидше. А так шість-сім факультетів в одному кабінеті — це забагато. Сьогодні в університеті взагалі безпорядок, люди від п’ятої години чекають. Чому не зробити кабінети географії, туризму, початкових класів окремо? Одна людина прийшла о сьомій годині, а інша — о десятій, а проходять однаково. Це абсурд!
Світлана Бугара, продавець, місто Рогатин:
— Великі черги, багато людей і неймовірна духота. Важко, людям важко. Черги як такої немає, то діти стараються пройти без черги. Документи вирішили подавати лише в Прикарпатський університет та в медколедж. Але щодо організації, то нічого не змінилося за два роки — тоді черги і зараз те саме. Діти втомилися, на лавках сидять, на траві — ті, хто чекати вже не може.
Руслана Мотрук, інженер-економіст, Івано-Франківськ:
—  Думаємо, що сьогодні документи не подамо, бо черги великі, та й люди штовхаються, намагаються пройти якнайшвидше. Списки складали, але ніхто на них не зважає. Напевно, підемо все-таки додому, бо пройти через це живе море неможливо.
Дарія Денис, пенсіонерка, Долинський р-н, село Раків:
— Планували подати документи у перший же день, але чи нам це вдасться, не знаємо. Раніше таких черг не було, навіть чотири роки тому, коли доводилось документи подавати. А нині всі діти хочуть мати вищу освіту, якнайшвидше чергу пройти. Але все-таки спробуємо сьогодні це зробити.
Ганна Яковів та Ольга Козак, Богородчанський район, с. Іваниківка:
— Документи плануємо подати пізніше, тобто в інші дні. Черга, надіємось, тоді буде меншою, тому і в перший день не планували здавати документи. До університету прийшли, щоб поглянути на атмосферу і за процесом подання документів поспостерігати. Тепер знаємо, що треба прийти  вранці, бо люди кажуть, що і о п’ятій, і о сьомій приходили. Добре, що зменшилась кількість ВНЗ, до яких можна подавати документи.
Марія та Галина Бойки, Волинська область:
— Це щось надзвичайне! Сказали б нам, що сьогодні пройде 50 чи 100 чоловік, а решті — «приходьте завтра або через тиждень». А то ми чекаємо, і в черзі вже 705-ті, і не знаємо, чи пройдемо. Маса людей і ніякої інформації, коли прийде черга до нас? Кажуть, що люди з іншого боку університету заходять, з чорного ходу.  Ми приїхали з Волині, і додому повертатися чи що? На цей час проходить 41-й, хоча черга йде за списком. Але коли ми пройдемо — не знаємо. От сидимо і думаємо: що робити далі, де ночувати!?
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=11398&tx_ttnews[backPid]=24
 

*                                 *                              *

 Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 20 липня 2010 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном:  255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.


© Апарат Верховної Ради України
Інформаційне управління
Відділ інформаційно-бібліотечного забезпечення