|
|
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
СИТУАЦІЄЮ В ОБЛАСТІ ЦІКАВИВСЯ ПРЕЗИДЕНТРЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
«Галичина», 15.07.2010, Івано-Франківська обл.
«Під час цьогорічної повені уряд якраз приділив увагу саме населенню, людям».ТРИ УСЛОВИЯ ОТ ПРОФСОЮЗОВ ДЛЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА
«Донбасс», 15.07.2010
Предложенная Правительством схема получения жилищных субсидий как компенсация повышения цены на газ - на сегодня не является эффективной.«СИ БРИЗ-2010» УСПЕШНО СТАРТОВАЛ
Олег Владимирский, «Вечерняя Одесса», 15.07.2010 5
В Доме офицеров Южного оперативного командования 12 июля прошла торжественная церемония открытия восьмых украинско-американских военно-морских учений «Си бриз-2010».
СЕССИЯ ХАРЬКОВСКОГО ОБЛСОВЕТА: ИТОГИ ОТ СЕРГЕЯ ЧЕРНОВАСИТУАЦІЯ В КРИМУ
«Вечерний Харьков», 14.07.2010
По итогам пленарного заседания внеочередной сессии председатель Харьковского областного совета Сергей Чернов дал комментарии.ЦИФРА ПРЕТКНОВЕНИЯ
Ирина Каратаева, «Слава Севастополя», 14.07.2010, АР Крым
Вчера сессия городского совета утвердила программу "Стратегия развития Севастополя на 2010 - 2020 годы".
КОМУ МЕШАЕТ КРЫМСКАЯ АВТОНОМИЯ?ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Леонид Грач, «Крымская правда», 15.07.2010
«Крым - наиболее сложный и противоречивый регион Украины, остро нуждающийся в экономической и культурной самостоятельности».КРЫМ КАК ДАЧА ДЛЯ ОЛИГАРХОВ
Елена Манина, «Крымская правда», 14.07.2010
На календаре - середина лета, а значит, есть повод для встречи с министром курортов и туризма Крыма Сергеем Кириленко.УРОЖАЙ С ПОДМОЧЕННОЙ РЕПУТАЦИЕЙ
Наталия Гончарова, «Крымская правда», 14.07.2010
Ситуация с урожаем зерновых в автономии остаётся сложной.
НОВОЕ В ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ. И СНОВА — ВЫБОРЫ…ЕКОНОМІКА
Ирина Ефанова, «Наша газета», 15.07.2010, Луганская обл.
Комментария к Закону о выборах народного депутата Украины Александра Ефремова.РЕКВІЄМ ПО ХУДОБОМОГИЛЬНИКАХ
Галина Приходько, «Київська правда», 15.07.2010
Набрав чинності закон України, яким визначено, що утилізація відходів тваринного походження здійснюється спеціалізованими підприємствами.ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА. КАКОЙ ЕЙ БЫТЬ?
А.Петровский, «Южная правда», Николаевская обл., 13.07.2010
Сегодня вопросы проведения пенсионной реформы в Украине в буквальном смысле на слуху."CПРОЩЕНЦI" ПЛАТИТИМУТЬ НЕ МАКСИМУМ 200, А МIНIМУМ 410?
Євгенiя Романiв, «Експрес», 13.07.2010, Львівська обл.
Влада пiд обiцянку обговорити з народом Податковий кодекс тим часом уже вдвiчi пiдвищила податок для 1,5 мiльйона пiдприємцiв.
КРЕМЕНЧУЦЬКІ КОЛЕСА НЕ ЗМЕНШУЮТЬ ОБЕРТІВТОЧКА ЗОРУ
Віра Ількова, «Зоря Полтавщини», 14.07.2010
За останні роки на ВАТ "Кременчуцький колісний завод" найбільш ефективною вважають роботу в 2008 році. В якому стані підприємство нині?У РЕКОНСТРУКЦІЮ ДОРОГИ КИЇВ—ХАРКІВ НА ДІЛЯНЦІ ВІД ЛУБЕН ДО ПОЛТАВИ МОЖУТЬ ВКЛАСТИ 700 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ
Надія Діденко, «Вечірня Полтава», 14.07.2010
Ці кошти може надати Світовий банк. Інформацію озвучив керівник державного підприємства «Укрдорінвест» Роман Гнатенко.НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ РІВНОСТІ
Світлана Комісаренко, «Одеські вісті», 13.07.2010
В Одесі пройшло 37-ме засідання Міждержавної ради (МДР) щодо стандартизації, метрології та сертифікації.СИНГАПУРСКИЙ ИНВЕСТОР ГОТОВ ВЛОЖИТЬ СВЫШЕ СТА МИЛЛИОНОВ ДОЛЛАРОВ…
Людмила Кудрина, «Приазовский рабочий», 13.07.2010, Донецкая обл.
…для строительства завода по опреснению морской воды в Мариуполе. Станет ли фантастика реальностью, покажет время.
МАЖОРИТАРНЫЕ ВЫБОРЫ: ИЛЛЮЗИЯ КОНТРОЛЯЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Владимир Куренной, «Юг», 15.07.2010, Одесская обл.
Является ли мажоритарная система панацеей от всех бед украинского парламентаризма и местного самоуправления?У ЛИПНІ 1990-ГО БУЛО СЛОВО...
Богдан Теленько, «Проскурів», 15.07.2010, Хмельницька обл.
Який зміст нова влада вкладає у відзначення 20-річчя проголошення Верховною Радою ще УРСР Декларації про державний суверенітет України не важко здогадатися.САМ СОБІ ДРЕС-КОД
Світлана Федас, «Рівне Вечірнє», 15.07.2010
У Головдержслужбі зріє документ, у якому напишуть, у що можна вбиратися чиновникам — від міністра до клерка.ВАСИЛЬ ДЕРЕВЛЯНИЙ: “ЧОРНИМ” МОЖНА НАЗВАТИ МИНУЛИЙ ПЛЕНАРНИЙ ТИЖДЕНЬ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ”
Андрій Кучерук, «Номер один», 14.07.2010, Тернопільська обл.
Інтерв’ю народного депутата про нюанси політичної ситуації в Україні та в Тернопільській області зокрема.ЯК ЯНУКОВИЧА РОБЛЯТЬ «БАТЬКОМ УСІХ УКРАЇНЦІВ»
Омар Узарашвілі, «Високий замок», 14.07.2010, Львівська обл.
Увімкнувши телеканал, спочатку не второпав, “що за кіно крутять”.КТО СЛЕДУЮЩИЙ В МЭРЫ?
Наталья Гончарова, «Газета по-харьковски», 14.07.2010
«Газета…» попросила политологов назвать наиболее реальных претендентов на кресло харьковского градоначальника.
СТАРТОВЫЙ ПАКЕТ!НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
Константин Шруб, «Днепр вечерний», 14.07.2010
Новомосковск стал первым городом в Украине, где по инициативе мэра Виктора Литвищенко с полиэтиленовых кульков перешли на бумажные.
КТО ПЛАТИТ, ТОТ НИ ПРИ ЧЕМ?ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА
Олег Павлов, «Вестник Кривбасса», 14.07.2010, Днепропетровская обл.
Комиссии обвиняют науку, ученые винят природу.
«ВЛАДА ВИРИВАЄ СТОРІНКИ З ІСТОРІЇ…»ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Іван Фаріон, «Високий замок», 14.07.2010, Львівська обл.
Комуністи вимагають, щоб з музею Великої Вітчизняної війни у Києві вилучити експозицію про ОУН-УПА.
ДО 20-РІЧЧЧЯ ПРИЙНЯТТЯ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
«Проскурів», 15.07.2010, Хмельницька обл.
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
СИТУАЦІЄЮ В ОБЛАСТІ ЦІКАВИВСЯ ПРЕЗИДЕНТ
«Галичина», 15.07.2010, Івано-Франківська обл.
«Під час цьогорічної повені уряд якраз приділив увагу саме населенню, людям».Як повідомила прес-служба голови ОДА, 13 липня о 17.00 голові облдержадміністрації Михайлові Вишиванюку зателефонував Президент України. Віктор Янукович цікавився післяповеневою ситуацією в Івано-Франківській області, ходом відновлювальних робіт та першочерговою допомогою людям, оселі яких найбільше потерпіли від повеней і зсувів ґрунту наприкінці червня та на початку липня.
Також глава держави поцікавився у голови ОДА тим, яка допомога потрібна регіонові, і звернув увагу на цільове використання коштів, виділених Кабміном на виплату матеріальної допомоги потерпілим жителям області, а також на відновлення об’єктів інфраструктури.
Михайло Вишиванюк подякував Вікторові Януковичу за надану Івано-Франківській області своєчасну фінансову допомогу і запевнив, що попри те, що роботи з ліквідації наслідків стихії тривають, «життя Прикарпаття і прикарпатців починає входити в нормальне річище».
Крім того, прес-служба голови ОДА повідомила, що область вже отримала з Кабінету Міністрів України понад 28 млн. грн. для ліквідації наслідків стихії. Перший транш — 10 млн. грн. із резервного фонду Державного бюджету Кабмін виділив області для ліквідації наслідків цьогорічної липневої стихії — для надання матеріальної допомоги населенню на найнеобхідніше та здійснення першочергових заходів з ліквідації наслідків стихійного лиха.
Відповідно до цього рішення Кабміну по п’ять тисяч гривень матеріальної допомоги отримають власники зруйнованих житлових будинків; по дві з половиною тис. грн. — тимчасово відселені сім’ї, оселі яких потребують капітального ремонту і по тисячі грн. буде переказано тим прикарпатським сім’ям, житло яких пошкоджено. Другий транш від уряду, що вже надійшов в область, становить 18 400 тис. грн.
Цю ж інформацію підтвердив на прес-конференції з участю заступника голови Держкомпідприємництва України Ореста Сохара і заступник голови ОДА Ігор Зварич, який уточнив, куди підуть отримані кошти: «Під час цьогорічної повені уряд якраз приділив увагу саме населенню, людям. На невідкладні проблеми одразу, вже 7 липня, було виділено десять мільйонів гривень, із них вісім мільйонів — безпосередньо на першу допомогу краянам. Водночас виділено 18,5 мільйонів гривень на відновлення конкретних об’єктів».
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=11367&tx_ttnews[backPid]=24ТРИ УСЛОВИЯ ОТ ПРОФСОЮЗОВ ДЛЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА
«Донбасс», 15.07.2010
Предложенная Правительством схема получения жилищных субсидий как компенсация повышения цены на газ - на сегодня не является эффективной.Но может быть эффективной при нескольких условиях.
Об этом говорится в заявлении НФПУ, подписанном его председателем Мирославом Якибчуком.
Первое условие - это то, что существующие долги граждан за коммунальные услуги не могут быть основанием для неполучения субсидий. НФПУ отмечает, что сейчас существует практика, когда наличие задолженности за коммунальные услуги является основанием для отказа в получении субсидий для социально незащищенных граждан. Если учесть, что сегодня задолженность за коммунальные услуги превышает 10 млрд. гривен, а средний процент должников владельцев лицевых счетов составляет 25,48%, это означает, что около 25% населения не смогут получить субсидии, исходя из нынешней практики.
Второе условие - это ликвидация задолженности по зарплатам, которая на сегодня достигает 1 млрд. 880 млн. гривен. Население просто не может оплачивать коммунальные услуги и долги за них, ибо власть, как гарант соблюдения законности, не способна гарантировать своевременную выплату зарплаты, как на государственных, так и частных предприятиях.
Третье условие - это необходимо разрешить населению реструктуризацию 100% долгов за коммунальные услуги. НФПУ напоминает, что в последние 2 месяца власти начали отказываться от практики реструктуризации 100% долгов, в результате чего наиболее социально уязвимые слои населения были поставлены в тупик. Но и субсидии, имея долги, они, согласно нынешней практики, не могут получить.
НФПУ также отмечает, что сами разговоры о повышении тарифов власть могла бы начинать после обнародования четкого и прозрачного плана реформ жилищно-коммунальной отрасли, широкого обсуждения и согласования с профсоюзами. Тогда у граждан была бы уверенность, что средства, полученные в результате повышения тарифов, будут использованы именно на улучшение их благосостояния.
http://donbass.ua/news/ukraine/2010/07/15/tri-uslovija-ot-profsojuzov-dlja-pravitelstva.html«СИ БРИЗ-2010» УСПЕШНО СТАРТОВАЛ
Олег Владимирский, «Вечерняя Одесса», 15.07.2010
В Доме офицеров Южного оперативного командования 12 июля прошла торжественная церемония открытия восьмых украинско-американских военно-морских учений «Си бриз-2010».В учениях, которые проходят с 12 по 24 июля в украинской части Черного моря, кроме США и Украины, принимают участие представители вооруженных сил еще 11 стран: Азербайджана, Бельгии, Германии, Греции, Грузии, Дании, Молдовы, Польши, Румынии, Турции, Швеции. В церемонии открытия учений приняли участие командующий Военно-Морскими Силами Украины вице-адмирал Виктор Максимов и начальник управления командования ВМФ США в Европе контр-адмирал Джерард Хьюбер, а также представители областных и городских властей.
На состоявшейся затем пресс-конференции вице-адмирал Виктор Максимов и контр-адмирал Джерард Хьюбер рассказал о целях и задачах учений, их отличии от предыдущих.
По так называемой «легенде» учений, во время их активной фазы, с 19 по 22 июля, будет проведена операция по освобождению захваченного пиратами судна и высадка морского и воздушного десанта для уничтожения условной пиратской базы на берегу. В совместных действиях примут участие 16 боевых и вспомогательных кораблей и катеров ВМС Украины, 5 катеров пограничной службы, корабль и два катера от турецкого флота и один корабль ВМФ США. Также будут задействованы 12 самолетов и вертолетов из Украины, Турции, США и Германии.
Как подчеркнул вице-адмирал Виктор Максимов, для Украины, граждане которой уже не раз становились жертвами пиратских нападений, отработка таких операций является государственной необходимостью, с целью защиты своих граждан. Контр-адмирал Джерард Хьюбер, в свою очередь, добавил: «Существует два способа борьбы с пиратством: на море и на суше. Мы отрабатываем взаимодействие в борьбе с пиратством на море».
Наземная фаза «Си бриз-2010» будет проходить на полигоне «Широкий лан» в Николаевской области. Техническую поддержку проведения наземных операций будут оказывать представители других стран, участвующих в учениях.
На пресс-конференции прозвучал вопрос, была ли приглашена для участия в учениях Россия. Вице-адмирал Виктор Максимов ответил, что Россия получила приглашение участвовать в учениях «Си Бриз-2010», но ответа пока не пришло. Также журналистов интересовал вопрос, почему, несмотря на усилия международных сил, продолжаются захваты судов пиратами. На это контр-адмирал Джерард Хьюбер ответил, что СМИ сообщают о уже произошедших случаях захвата, но при этом не сообщают о том, скольких захватов удалось избежать, благодаря усилиям интернациональной группировки, находящейся на патрулировании в океане.
13 июля представителям прессы была предоставлена возможность побывать на учениях, которые в рамках «Си бриз-2010» проводила интернациональная группа водолазов, состоящая из военнослужащих Дании, Украины и США. Занятия проходили в акватории Военной гавани. Водолазы знакомились с оборудованием, находящимся друг у друга на вооружении, и осуществляли совместные погружения и работы под водой.
По соседству проходили занятия подразделения украинского спецназа под командованием капитана Владимира Жука. Отрабатывался один из элементов освобождения корабля от захвативших его пиратов.
Как рассказал Владимир Жук, он и часть людей из его подразделения, состоящего из офицеров и мичманов, принимали участие в реальных операциях в Средиземном море.
http://vo.od.ua/rubrics/more/14713.phpРЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
СЕССИЯ ХАРЬКОВСКОГО ОБЛСОВЕТА: ИТОГИ ОТ СЕРГЕЯ ЧЕРНОВА
«Вечерний Харьков», 14.07.2010
По итогам пленарного заседания внеочередной сессии председатель Харьковского областного совета Сергей Чернов дал комментарии.Областной совет выделил помощь Черновицкой области на ликвидацию последствий стихийного бедствия. Но, как нам известно, подобные проблемы есть сейчас и в нашем регионе.
– Масштабы последствий стихии в Харьковской области не сопоставимы с трагедией, разыгравшейся в Черновицкой области. Да на Харьковщине прошел сильный град, в результате чего пострадали посевы, повреждены кровли жилых домов и административных зданий. Но такого объема разрушений, как в Черновицкой области нет. И как жители одной страны, как коллеги, друзья и братья мы должны помочь в тяжелой ситуации, в которой оказались наши соотечественники. Депутаты приняли решение выделить из областного бюджета 250 тыс. грн. из областного бюджета, которые будут направлены на ликвидации последствий стихийного бедствия в Черновицкой области.
– Представлен новый прокурор области. На какую дальнейшую работу надеетесь?
– Надеюсь на конструктивную работу. Других взаимоотношений между органами местного самоуправления и правоохранительными органами быть не может. Знаю, что это профессионал и надеюсь, что в своей работе он проявит свои лучшие качества на благо региона. Со временем, все, кто приезжает к нам работать, становятся харьковчанами по зову сердца, думаю, что новый прокурор области не станет исключением. Уверен, что мы быстро найдем общий язык и будем конструктивно работать.
– Вам известно, почему харьковской книжной фабрике им. Фрунзе до сих пор не выплачены деньги за госзаказ по изготовлению учебников?
– У завода есть задолженность, и есть обязательства, не выполненные перед эти предприятием. Сегодня на сессии был поднят вопрос погашения задолженности по заработной плате. Перед бюджетами разных уровней. Вместе с тем, мы обсуждали вопрос о создании условий для нормальной работы предприятий, загрузки их мощностей, привлечения инвестиций. Без этого невозможно решение ни социальных вопросов, ни выплаты заплаты, ни поступления в бюджеты разных уровней. Были даны протокольные поручения и, думаю, облгосадминистрация совместно с Министерством в ближайшие дни рассмотрит этот вопрос и предложит правильное решение.
– По поводу нового закона о местных выборах...
– Как мы и предполагали, выборы состоятся 31 октября. В Законе есть принципиальное отличие от норм, действовавших ранее. Выборы в местные советы будут проходить по мажоритарно-пропорциональной системе, на уровне районных и областных советов это соотношение будет 50 на 50. Избирателям предоставлена возможность голосовать за кандидатуры в депутаты местных советов людей, которые близки и что-то сделали для тех или иных населенных пунктов. Думаю, что это серьезный шаг по сближению депутатского корпуса разных уровней с избирателями и громадами, интересы которых они должны представлять и защищать в советах.
– Ваши планы идти на выборы по спискам или на мажоритарной основе?
– Я – человек команды. Какое решение примет областная партийная организация, так и будет. Я готов и к первому, и ко второму варианту, ни один из них не будет для меня неожиданным.
– А чего душа хочет?
– Душа, наверное, хочет пойти по мажоритарной системе, пройти настоящее горнило, выдержать испытание. Периодически так необходимо делать каждому управленцу, каждому человеку.
– Это будет Красноград?
– Не исключено. Как депутат областного совета, решением фракции я закреплен за Красноградским районом, почему бы и нет?
http://vecherniy.kharkov.ua/news/41715/ЦИФРА ПРЕТКНОВЕНИЯ
Ирина Каратаева, «Слава Севастополя», 14.07.2010, АР Крым
Вчера сессия городского совета утвердила программу "Стратегия развития Севастополя на 2010 - 2020 годы".Только как основу под дальнейшую работу. Включиться в нее предложено всем севастопольцам. Как сообщала "Слава Севастополя", документ был разработан на основании программы президента Украины Виктора Януковича "Украина для людей" специалистами Севастопольской городской государственной администрации и дополнен наукой города - научными советами двух базовых севастопольских университетов.
"Стратегия", по мнению разработчиков, позволит в рамках действующего законодательства привести в соответствие с современными требованиями государства к развитию регионов "Программу устойчивого социально в экономического, экологического и культурного развития города Севастополя на период до 2015 года", принятую постановлением Кабинета министров Украины еще в 2006 году. Кроме того, утверждение документа должно синхронизировать все ранее принятые профильные целевые программы и нормативно в правовые акты в едином инновационно - инвестиционном принципе перспективного развития города.
Представленная на сессию "Стратегия" включала в себя два раздела: "Реальная экономика" и "Инфраструктура жизнедеятельности". Так, к первому разделу были отнесены со всеми проблемами, путями и способами решения морехозяйственный комплекс, город в порт, виноградарство и виноделие, инновационные технологии и так далее. Ко второму - охрана здоровья, культура, образование, сфера ЖКХ.
Однако совместный труд чиновников и научных работников города депутаты из оппозиции в сессионном зале назвали "абсолютно популистским", "сочувствующие" посетовали на отсутствие конкретных цифр, а представители из фракции большинства попытались внести в документ дополнения. Администрация, представлявшая проект "Стратегии", оказалась готова к такому повороту событий. Глава СГГА Валерий Саратов сам предложил депутатскому корпусу "принять программу за основу", "обнародовать документ в средствах массовой информации" и "включить в работу всех севастопольцев".
"Пока это - не стратегия, это - направление нашего движения вперед", - резюмировал Валерий Саратов. По его мнению, отдельного внимания требует, например, подраздел, посвященный развитию промышленного комплекса. Что касается наполнения документа конкретными цифрами, то это будет возможно сделать, считает глава СГГА, после принятия налогового кодекса, когда четко определятся источники формирования местных бюджетов.
Так что работа над "Стратегией" продолжится лишь осенью, и, возможно, дорабатывать ее придется уже новому депутатскому корпусу. Валерий Саратов пообещал сохранить преемственность власти, передав наработанный стратегический план, программу устойчивого развития Севастополя до 2015 года и все принятые этой каденцией программы в едином пакете горсовету следующего созыва.
К слову
Красивые слова
В перерыве между пленарными заседаниями, отвечая на вопрос журналистов о разработке "Концепции по очистке города", Валерий Саратов завил: "Это красивые слова - "стратегия", "концепция". Как можно реализовать "Концепцию по очистке города", если только 50% населения платят за вывоз мусора. Те, кто не платит за услуги рэпам, пусть не выносят мусор! Мы долго держали тарифы, потому что у нас были ресурсы на дотации. Теперь этих денег нет".
Накануне стало известно, что правительство Украины не намерено удовлетворить просьбу севастопольцев и увеличить сумму компенсации городу за недополученную арендную плату за землю, на которой базируется ЧФ РФ. В качестве компенсации Севастополь должен получать от Киева 202 миллиона 616 тысяч гривен, считали севастопольцы. Но в этом году компенсация составила только 107 миллионов гривен.
Рэпам города платят от 49 до 62 процентов населения.
http://www.slava.sebastopol.ua/media/?cnt=staty_show&yr=2010&mnt=7&day=14&id=22558СИТУАЦІЯ В КРИМУ
КОМУ МЕШАЕТ КРЫМСКАЯ АВТОНОМИЯ?
Леонид Грач, «Крымская правда», 15.07.2010
«Крым - наиболее сложный и противоречивый регион Украины, остро нуждающийся в экономической и культурной самостоятельности».На минувшей неделе в Барселоне состоялась грандиозная манифестация, в которой приняли участие около полутора миллионов человек. Её размах тем более поражает, если учесть, что всё население Каталонии составляет семь миллионов человек (из них этническими каталонцами считают себя примерно шестьдесят пять процентов). Борьба за расширение автономного статуса для жителей Каталонии, без всякого преувеличения, стала поистине "общим делом", основой для объединения людей с различными политическими взглядами. Право на самостоятельность и собственную идентичность для подавляющего большинства из них является безусловным приоритетом.
Можно, конечно же, упрекнуть каталонцев за то, что они слишком далеко заходят в своих требованиях. Каталония и без того является одной из наиболее самостоятельных автономий в Европе: на каталанском языке ведётся преподавание в государственных школах и вузах, его должны хорошо знать муниципальные чиновники и полицейские. Поэтому стремление законодательно обеспечить каталанскому языку преимущество над испанским (кастильским), который используется на общенациональном уровне, может показаться чрезмерным, так же как и желание провозгласить население Каталонии отдельной нацией наряду с испанской.
В то же время стоит отметить, что, несмотря на широкие права и полномочия, которыми пользуется Каталония, между центром и автономией сохраняются достаточно острые противоречия. Нет необходимости говорить, что если бы после принятия новой испанской Конституции в 1939 году Каталония не получила статус автономии (который впоследствии был расширен), конфликт мог бы принять намного более тяжёлый характер и завершиться расколом государства. Кроме Каталонии, в Испании существует ещё шестнадцать автономных областей, что позволяет сохранять единство страны, разнообразной по своим климатическим условиям и уровню экономического развития регионов, не подавляя местное самоуправление, создавая условия для решения задач как местного, так и общенационального развития. Почему же нам не удалось создать такие условия в нашей стране?
Единственным украинским регионом, обладающим автономным статусом, является Крым. Это можно считать оправданным с той точки зрения, что Крым - наиболее сложный и противоречивый регион Украины, остро нуждающийся в экономической и культурной самостоятельности. Для Крыма это - вопрос даже не развития, а выживания: без широких полномочий экономику автономии ждёт деградация, а крымское общество - острые внутренние конфликты. Но это вовсе не означает, что другие исторические и культурные области Украины не выиграли бы от предоставления им автономного статуса. Как показывает европейский опыт, создание территориальных автономий позволяет решить многие местные и общенациональные проблемы, создать действенные механизмы для преодоления накапливавшихся десятилетиями противоречий.
Взять хотя бы ту же Каталонию. При Франко требовались огромные усилия для того, чтобы препятствовать появлению у каталонцев собственной идентичности и искусственно ограничивать использование каталанского языка. Сегодня ни административные, ни репрессивные меры уже не требуются. Каталония, хотя и претендует на особую роль, является составной частью испанского экономического и культурного пространства, а ускоренное развитие каталонской промышленности заметно улучшило положение дел на общенациональном уровне.
Но крымчанам, к несчастью, пока приходится думать не о развитии, а о сохранении и реализации нашего единственного достижения последних двух десятилетий - Крымской автономии. Без всякого преувеличения можно сказать, что только автономный статус Крыма удерживает украинскую политическую систему от распада, без этого противоречия между западом и юго-востоком страны достигли бы смертельно опасного уровня. Однако у автономного статуса Крыма есть противники, либо открыто требующие его отмены, либо игнорирующие его и пытающиеся управлять Крымом так, словно он не располагает сколько-нибудь серьёзными полномочиями, а Конституция АРК - лишь ненужная бумажка.
Так кому же мешает Крымская автономия? Прежде всего тем, кто заинтересован и хотел бы получить доступ к природным богатствам Крыма и остаткам советского промышленного потенциала, сохранённым от грабежа и разорения. Понятно, что Конституция АРК, гарантирующая автономии право на финансовую самостоятельность и возможность проведения собственной социально-экономической политики, является главным препятствием для достижения этой цели. Поэтому они или открыто нарушают Конституцию Крыма, игнорируя её положения, или призывают бороться за расширение полномочий, "забывая" о реализации тех, что законодательно закреплены за автономной республикой. Обычно подобные деятели призывают отменить так называемую "поправку Зайца", которая устанавливает, что решения крымских органов власти "не могут противоречить Конституции Украины и законам Украины". При этом они не уточняют, почему для развития Крыма необходимо нарушать украинские законы. На самом деле разговоры об отмене "поправки Зайца" нужны тем, кто изображает крымских патриотов, закрывая глаза на разграбление Крыма олигархическими кланами (а то и получая от этого выгоду).
У Крыма есть достаточно полномочий, чтобы обеспечить его экономическую и культурную самостоятельность, создать условия для использования русского языка во всех сферах государственной и общественной жизни. Но за это нужно бороться, поскольку правящая верхушка в Киеве все годы игнорировала и продолжает игнорировать положения Конституции АРК. И если режим Ющенко чаще всего игнорировал полномочия Крыма в культурной и языковой сфере, то нынешние околовластные группировки пытаются подмять под себя самоуправление и право на экономическую самостоятельность автономии.
Этот курс ведёт к обострению общественных противоречий. Поэтому последствия олигархического господства чрезвычайно выгодны тем силам, которые стремятся, дестабилизируя обстановку в отдельных странах и мировых регионах, достичь своих геополитических целей. Они создают необходимые условия для вмешательства в политический процесс извне, об этом ясно свидетельствует пример хотя бы так называемой "оранжевой" революции. Очевидно, что теперь, когда мир вступил в полосу экономического кризиса, у разных геополитических игроков будет появляться желание решить свои геополитические задачи именно такими методами, которыми, кстати говоря, на протяжении многих десятилетий пользуется администрация США. Сегодня Украина находится в чрезвычайно сложной геополитической ситуации, в том числе из-за практически открытых территориальных претензий со стороны ряда соседних стран.
Национальная безопасность Украины, прежде всего, связана с сохранением страны как части восточнославянского пространства. Поэтому она должна будет принимать активное участие в деятельности коллективных структур безопасности, созданных восточнославянскими государствами, в частности Организации Договора о коллективной безопасности (ОДКБ). И Крым, который на протяжении последних двадцати лет играл роль региона, скрепляющего восточнославянское пространство, мог бы стать связующим звеном между оборонным пространством Украины и стран ОДКБ, вернув себе некоторые функции, которые он имел в обеспечении обороноспособности Советского Союза. Очевидно, что это возможно только в том случае, если Крым сохранит свой автономный статус и сможет на практике воспользоваться его преимуществами. Уничтожение Крымской автономии, которое, к сожалению, становится всё более реальной угрозой, не только дестабилизирует обстановку в причерноморском регионе, но и создаст возможности для военно-политического давления на Россию, которое в конечном счёте может привести к коренному изменению расстановки сил на постсоветском пространстве и разрушению восточнославянской цивилизации.
Чтобы этого не произошло, крымское общество должно добиться полномасштабной реализации конституционных прав Крыма. Это касается бюджетных полномочий, использования русского языка как языка межнационального общения, экономической и политической самостоятельности автономной республики. А для этого сторонники автономии должны оказаться сильнее тех, кто хотел бы её уничтожения, а также тех, кто хотел бы за демагогическими рассуждениями о дополнительных полномочиях прикрыть своё преступное равнодушие к циничному глумлению над нашей Конституцией. Ближайшие годы и даже месяцы будут во многом решающими. Нам предстоит проявить мудрость, силу духа и политическую ответственность ради спасения Крымской автономии. Такие же, какие мы проявили при её создании на историческом референдуме 20 января 1991 года.
Автор - народный депутат Украины, председатель Общественного совета по защите конституционных полномочий АРК.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=3141КРЫМ КАК ДАЧА ДЛЯ ОЛИГАРХОВ
Елена Манина, «Крымская правда», 14.07.2010
На календаре - середина лета, а значит, есть повод для встречи с министром курортов и туризма Крыма Сергеем Кириленко.Тем более что накануне он дал пресс-конференцию о первых итогах нынешнего курортного сезона, на которой подкрепил свои выводы о том, что тот проходит вполне успешно, данными статистики. Собственно с этих цифр мы и начали нашу беседу с министром.
- По вашим данным, к 1 июля в Крыму отдохнуло полтора миллиона человек, что почти на девятнадцать процентов больше, чем за аналогичный период прошлого года. Но вряд ли эти показатели могут дать реальную картину, так как 2009 год, как известно, был провальным для крымской рекреации по причине финансового кризиса. Тогда на полуостров приехало как минимум на двадцать процентов меньше туристов, чем в "мирное" время. К тому же, по официальным данным, здравницы сегодня заполнены только на семьдесят пять процентов, и отдыхает в них курортников столько же, сколько и в прошлом году, когда крымские курорты потеряли до сорока процентов своих клиентов.
- А никто и не говорит, что нынешняя ситуация - это успех. Естественно, прошлый год был кризисным, и нынешний год тоже не вполне благополучен. Но посудите сами: республиканский бюджет-2010 принят лишь менее двух месяцев назад, и за это время мы едва успели пройти тендерные процедуры по закупке путёвок через фонды социального страхования. В итоге потеряли тех организованных отдыхающих, которых должны были получить ещё в апреле-мае. Тем не менее, сегодня наблюдается чёткая тенденция приближения к тем показателям, которых автономия достигала во вполне благополучные годы. Фактически все курортные регионы вышли на уровень прошлого года и уже перекрыли его на полтора-два процента. Если хотите знать моё мнение, то и это - победа, потому что уже сегодня россиян на полуострове отдыхает на пятнадцать процентов больше, чем даже в наиболее благоприятные годы. Раньше мы говорили о тридцати процентах, сегодня - почти о половине от общего количества приехавших в Крым.
- В прошлом году туристы, не имеющие финансовой возможности отдохнуть организованно, рванули на дикие пляжи и стоянки и так их изгадили, что те превратились в стихийные мусорные свалки. Наиболее яркий тому пример - Тихая бухта, о чём наша газета писала неоднократно. Какие-то выводы из этого печального опыта сделаны в этом году?
- Первое, что было сделано, - проведено республиканское совещание, на котором этой проблеме было уделено особое внимание. Мы договорились с местной властью региона об упорядочении и поддержании статуса заповедной территории и выработали алгоритм цивилизованной работы с отдыхающими. Пока ситуация держится под контролем.
- И всё же без скандалов не обходится. Взять хотя бы последний, связанный с размещением иностранных туристов в мисхорском санатории "Магнолия". Представьте себе, что на европейском курорте не разместили туристов, потому что туроператор что-то там не доплатил принимающей стороне. Их поселят без малейших возражений, но потом пансионат или гостиница предъявят туроператору такой штраф, что у того навсегда отпадёт охота работать недобросовестно.
- Не секрет, что сегодня туроператор может привести в Крым и бросить своих клиентов, надеясь на то, что здравнице деваться некуда. Поэтому выход, на мой взгляд, может быть только один - создание судебного прецедента. Чтобы суд сказал: это - недобросовестный оператор, и в дальнейшем с ним ни одна здравница не заключит договор на обслуживание. Но моё субъективное мнение - неправы обе стороны, они должны были договориться, потому что кампания, которая была раздута в СМИ, пошла во вред обоим и в целом имиджу Крыма.
- Что удалось сделать в курортной сфере с тех пор, как власть в Крыму переменилась?
- В первую очередь - навести порядок на черноморских пляжах. Мы провели инвентаризацию пляжей по всему Крыму, и если к началу сезона бесплатных было шестьдесят четыре, то сейчас уже девяносто один. Шесть пляжей со свободным доступом открыты в Алуште, в том числе в Профессорском уголке, один - в Новом Свете, семь - в Евпатории, четыре - в Николаевке.
- Учитывают ли крымские власти, что теперь, как заявляют на местах, их некому убирать?
- Это отговорка. Никто не запрещает местной громаде развивать на пляжах инфраструктуру и предоставлять платные пляжные услуги. Мы говорим только о праве отдыхающих иметь свободный доступ к общенародному достоянию. К примеру, именно по этому пути пошли в Новом Свете. Кстати, поселковый голова Нового Света оппонировал нам больше других, но в итоге стал примером для остальных. Пляжи здесь в идеальном состоянии, оборудованы автостоянки, и никаких шалманов.
- Насколько Совмин контролирует цены на пляжные услуги? Ведь в некоторых регионах за аренду лежака берут чуть ли не пятьдесят гривен.
- Это не совсем так. Лежак на общедоступных пляжах Южнобережья стоит до двадцати гривен, но, с другой стороны, есть зоны VIP-услуг, где люди сами выбирают те условия отдыха, которые им по карману.
- В стометровой прибрежной зоне есть и другая проблема - застройка капитальными зданиями, что запрещено законом. Насколько активно власти автономии борются с этим злом?
- Вообще-то вопрос не совсем ко мне. Это прерогатива местных Советов...
- Минуточку, существует комиссия Совета министров, которая проверяет пляжи и наличие на них несанкционированных строений. Наверняка и представители вашего ведомства в ней участвуют.
- Занимаясь проблемой доступности пляжей, мы выявляем незаконные капитальные строения на прибрежных территориях. В частности обнаружили таковые на бунах, то есть на берегоукрепительных сооружениях. Обратились в Крымское противооползневое управление, чтобы определить собственников таких застроек. Как только получим необходимые данные, привлечём крымский главк МВД и подадим в суд иск на их снос. Кроме того, есть ряд построек, "добро" на которые дали местные Советы, и таких примеров достаточно много, практически в каждом сельсовете Большой Алушты, в Евпатории, Судаке. По каждому факту мы обратились в местные органы власти, чтобы те вынесли эти вопросы на сессию и отменили свои решения.
- Конкретные примеры есть и в Коктебеле, где частные пансионаты уже достигли кромки воды.
- В данном случае мы передали дело о незаконной застройке пляжных зон в Крымскую прокуратуру. Если суд решит их снести, будем сносить.
- То есть Совмин полон решимости не на шутку взяться за местные власти, с помощью Фемиды, разумеется?
- Если конкретный чиновник виновен, прокуратура должна дать оценку, а суд - определить меру наказания в интересах общества.
- Какова в данном случае ответственность крымского правительства, которое уже не один год ссылается на то, что не имеет права вмешиваться в деятельность местных Советов?
- Не знаю, что было раньше, но новый состав крымского правительства с первых дней работы начал вырабатывать общие правила игры для всех участников курортно-туристического рынка. На первом же заседании Совмина были отменены два решения о выделении двухсот участков под индивидуальное строительство на Южнобережье. Мы проводим чёткую политику по наведению порядка в земельных отношениях, в том числе касающихся прибрежной полосы. И стараемся сделать всё, что возможно, без денежных затрат.
- Положим, курортный имидж Крыма без затрат, причём очень серьёзных, не создать. На Волыни, например, в рекламу знаменитых Шацких озёр вкладывают по доллару на каждого отдыхающего, у нас же - по тридцать копеек.
- Тем не менее, мы приняли участие в семи ярмарках, провели три медиа-тура для иностранных журналистов, планируем ещё два тура для представителей СМИ России, Германии, Испании, Австрии. Обязательно поучаствуем в туристических ярмарках в Санкт-Петербурге, Москве и Лондоне. Действительно, в крымском бюджете на всю работу министерства курортов, включая и создание благоприятного туристического имижда автономии, в этом году запланировано всего три миллиона гривен. Из них пока мы получили лишь пятьсот тысяч. Поэтому, как говорится, пошли другим путём: договорились с департаментом туризма правительства Москвы о создании четырёх рекламных фильмов. Причём московские коллеги согласились сделать это совершенно бесплатно. Три клипа по полторы минуты мы снимем за бюджетные деньги.
- В любой рекламной кампании должна быть концепция: в первую очередь определены конечный потребитель и результат. Есть ли у нынешнего состава Совмина концепция того, чего он хочет получить от Крыма?
- Мы можем сколько угодно говорить о стратегии развития Крыма, но если не будет соответствующей государственной стратегии, дело с мёртвой точки не сдвинется. На прошлой неделе на очередном заседании Совмина создан оргкомитет под председательством главы правительства, который будет разрабатывать стратегию развития автономии "Крым - жемчужина Украины". На её основании будет создан комплекс программ развития автономии как рекреационного региона. Кроме того, будет разработан свод государственных законов, регламентирующих направления этого развития.
- Пока, однако, ситуация такая: лишь некоторые представители местной власти искренно заинтересованы в развитии своих территорий, и вы назвали тому примеры. Но в подавляющем большинстве они заняты своими шкурными делами, и для того, чтобы подвигнуть их на общественно полезный труд, нужно как минимум сделать им клизму с толчёным стеклом. Какие должны быть правила игры, чтобы этого не было?
- Возможно, то, что скажу, вас шокирует, но так думаю не только я. Чтобы Крым получил то, что он действительно заслуживает, все его прибрежные территории должны быть переданы в управление Совета министров автономии. Не должно быть такого, чтобы за общегосударственное достояние отвечали местные чиновники. Мы же прекрасно знаем, что в прибрежном посёлке от силы двадцать депутатов, которые с детства друг друга знают, каждый другому брат и сват. Они сели, "перетёрли" вопросы общегосударственного характера, а ответственности за результат - никакой.
- Но в этом случае должна быть "клизма" и для Совета министров. Ведь мы уже проходили и выделение крымскими чиновниками сотен гектаров Ялтинского заповедника частным структурам, и попытки дерибана земель Западного Крыма и Южнобережья.
- На мой взгляд, должна быть чётко прописана законодательная база, ведь мы не гарантированы от нечестности того или иного чиновника. Уже идёт работа над законом о Совете министров, который в настоящее время подотчётен Верховному Совету АРК. Как выяснилось, этот механизм контроля несовершенен. С другой стороны, и сейчас существует закон о коррупции, но для тех, кто хочет его нарушить, это пока не аргумент. Проблема не в количестве законов, а в механизмах их исполнения.
- Проблема коррупции встаёт в полный рост, когда речь заходит о легализации мини-гостиниц и мини-пансионатов. Ссылки на то, что на Украине нет закона, регламентирующего их деятельность, не выдерживают критики. Ведь сумел же покойный мэр Феодосии Шайдеров ещё шесть лет назад решить эту проблему в своём регионе, хотя, что говорить, сделал это слегка "по-пацански".
- Как только власть в городе сменилась, всё вернулось на круги своя, и сейчас Феодосия - один из наиболее ярких примеров беспредела в этой сфере. Задача легализации курортного бизнеса очень сложна потому, что в самой власти слишком уж много "агентов влияния". Вы же понимаете, что среди владельцев особняков в крымских заповедниках рабочих и крестьян нет. Сегодня Южнобережье - это, так сказать, большая дача для бизнес-элиты из всего СНГ. Поэтому для того, чтобы навести порядок в земельной сфере, легализовать рекреационный бизнес, нужны не только законы, но и политическая воля сверху.
- Но пока, как мы видим, украинские депутаты не очень-то склонны к тому, чтобы себя обидеть, взять хотя бы их отказ ввести налог на недвижимость.
- Со своей стороны могу заверить вас лишь в одном: в вопросах, касающихся полномочий крымского правительства, мы порядок наведём: и пляжи откроем, и инфраструктуру на побережье создадим, и берегоукрепительными работами займёмся, и туристов привлечём. Но без государственной политики в сфере крымских курортов наши действия будут носить лишь точечный характер.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=3140УРОЖАЙ С ПОДМОЧЕННОЙ РЕПУТАЦИЕЙ
Наталия Гончарова, «Крымская правда», 14.07.2010
Ситуация с урожаем зерновых в автономии остаётся сложной.Проливные дожди, не прекращающиеся с середины июня, сказались как на темпах уборочной, так и на качестве урожая. Уже сегодня можно говорить о том, что крымским аграриям не удастся выручить за него те деньги, на которые они рассчитывали. Более того: поставляющие украинское зерно за рубеж зернотрейдеры отказываются закупать зерно даже по минимальным ценам - Кабинет министров Украины до сих пор не возместил им налог на добавленную стоимость (НДС) за прошлый год. Аграрии несут убытки не только из-за капризов погоды, но и из-за ГОСТов, которые были введены год назад Кабмином Тимошенко и понизили в классе продовольственное зерно до фуражного.
По данным Украинской зерновой ассоциации, обычно к началу июля около двадцати процентов украинского зерна вывозилось за рубеж по форвардным контрактам. В этом году пока не продано ни тонны: дело в том, что правительство Азарова до сих пор не погасило доставшуюся ему в наследство от предшественников задолженность перед зернотрейдерами по НДС, которая составляет пять миллиардов гривен. А предложенный премьером вариант возврата налога путём выпуска облигаций внутреннего государственного займа устраивает далеко не всех. Поэтому западные компании, занимающие львиную долю зернового рынка на Украине, сегодня вынуждены закрывать свои представительства в нашей стране и переходить на прямые валютные контракты, при которых НДС не уплачивается. Но чтобы заключить такой контракт, нашим сельхозпроизводителям нужно самим доставить зерно в порт, а далеко не все из них, особенно средние и мелкие предприятия, имеют такую возможность, ведь это связано с дополнительными расходами. К тому же не у всех есть право торговать своей продукцией за валюту.
- Хронические задержки с возмещением налога на добавленную стоимость и непонятная ситуация с НДС-облигациями заставляют транснациональных зернотрейдеров перейти в разряд импортёров и избавиться от головной боли под названием "возврат НДС", - комментирует ситуацию директор аналитического агентства "ААА" Сергей Наливка. - Если исходить из того, что аграрный сектор Украины - единственный сектор экономики с большой регулярной экспортной выручкой, который вытащил экономику страны в кризисный период, проблему можно было бы решить кардинально - просто не взимать НДС при экспорте продукции аграрного сектора, в первую очередь растениеводства. В мире достаточно примеров, когда страны стимулируют свои отрасли и экспорт их продукции. Та же Бразилия стала крупнейшим экспортёром продовольствия благодаря тому, что при экспорте сельхозпродукции НДС не взимается, в то время как другие отрасли платят экспортный налог на добавленную стоимость.
Тем не менее, украинские власти пока не спешат перенимать это опыт. В результате, по прогнозам аналитиков, в этом году Украина сможет экспортировать зерна примерно на четверть меньше, чем обычно. Учитывая, что Минагрополитики планирует ограничить его экспорт в пределах двадцати одного миллиона тонн, несложно подсчитать, что на внутреннем рынке окажутся около пяти миллионов "лишних" тонн зерна, к которым надо приплюсовать переходные остатки с прошлого года. Столь существенное превышение предложения над спросом будет способствовать снижению цен. Это в свою очередь приведёт к падению доходов аграриев и прямым убыткам для государственного бюджета, а сокращение экспорта уменьшит поступление валюты в страну.
В автономии ситуация ещё хуже, чем в целом по стране: может оказаться, что крымским сельхозпроизводителям просто будет нечего продавать за рубеж. И дело не только в проливных дождях, из-за которых часть урожая обречена сгнить на полях, но и в том, что по действующим ГОСТам, которые были введены правительством Тимошенко в прошлом году, полученный урожай не соответствует требованиям, предъявляемым к продовольственному зерну.
Как сообщила нашей газете заместитель председателя правления ОАО "Джанкойский элеватор" Инна Зайченко, зернохранилище пока заполнено только на двадцать процентов, хотя обычно в это время оно было забито "под завязку". Кроме того, большая часть принятого на хранение зерна, по её словам, представляет собой фураж, не пригодный для выпечки хлеба.
- Ливневые дожди привели к тому, что зёрна пшеницы получились сморщенными и обесцвеченными, - говорит она. - Но беда даже не в этом: высокие требования к содержанию клейковины и белка свели на нет появившиеся от избытка влаги проростки, из-за которых продовольственное зерно группы "А" превратилось в некондиционные отходы, годные только на корм скоту. По новым требованиям, количество проросших зёрен не должно превышать трёх процентов, а на деле получается процентов четырнадцать и более. Если правительство Украины не сделает шаг навстречу аграриям пострадавших от воды областей и Крыма, предприятия не смогут вернуть и половины денег, затраченных на выращивание хлеба. А это - прямой путь к банкротству, так как многие сводят концы с концами после прошлогодней засухи.
Напомним, год назад возмущённые новыми ГОСТами крымские аграрии грозили массовыми акциями протеста. В итоге после заключения правительственной комиссии, проинспектировавшей посевы в автономии, было решено изменить два пункта ГОСТов, чтобы вернуть крымскому зерну статус продовольственного. Теперь сельчане опять стоят перед выбором: убирать ли оставшийся в поле урожай, рискуя понести убытки, или же оставить нескошенные посевы догнивать на корню. По последним данным Министерства аграрной политики АРК, собрать и вывезти на тока удалось лишь четыреста тысяч тонн зерна, или менее тридцати процентов от полученного урожая.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=3140ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
НОВОЕ В ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ. И СНОВА — ВЫБОРЫ…
Ирина Ефанова, «Наша газета», 15.07.2010, Луганская обл.
Комментария к Закону о выборах народного депутата Украины Александра Ефремова.Поздним вечером в минувшую субботу, перед тем как закрыть шестую сессию и уйти на летние каникулы, Верховная Рада (после почти шестичасового обсуждения и внесения поправок) приняла закон, устанавливающий новые правила выборов в местные органы власти. Если этот документ подпишет Президент и оставит в силе Конституционный Суд (а оппозиция уже заявила, что обжалует закон в этой инстанции), то 31 октября страна изберет мэров и местных депутатов на основе новой философии народного представительства в управленческих структурах на уровне сел, поселков, городов, районов и областей. По крайней мере, именно такой вывод напрашивается исходя из комментария к закону, который на днях обнародовал автор этого документа народный депутат Украины Александр Ефремов.
Симбиоз из прошлого
Итак, какие радикальные изменения предложены стране в избирательной сфере? Самое принципиальное — отныне районные, городские, районные в городе и областные советы будут формироваться по смешанной схеме. В каком-то смысле это — частичный возврат в прошлое, некий симбиоз между исключительной мажоритаркой, бытовавшей на местном уровне до 2006 года, и сменившей ее затем пропорционалкой в чистом виде. То есть теперь одну половину депутатов изберут по партийным спискам, а вторую половину — в одномандатных мажоритарных округах. Именно по этой причине количество депутатов в совете местного уровня должно быть четным. В то же время выборы в сельские и поселковые советы пройдут исключительно по мажоритарной схеме.
При этом обязанность определить количественный состав городских, районных и областного советов отныне возложена на областной совет (ранее количество депутатов следующего созыва устанавливал каждый совет сам для себя — на одном из пленарных заседаний накануне выборов). Он должен сделать это не позднее, чем за 50 дней до даты проведения выборов, то есть не позднее 11 сентября. И только депутаты сельских, поселковых, а также районных в городе Луганске советов самостоятельно решат, сколько избирательных округов (а следовательно, и депутатов) будет на их территории.
Еще одно существенное нововведение: количественный состав районного совета будет определяться с учетом числа территориальных громад сел, поселков, городов районного значения, входящих в его состав, с таким расчетом, чтобы у каждой громады был свой представитель в районном совете. Количество этих представителей определяется пропорционально численности каждой громады. То есть чем крупнее село, тем больше депутатов смогут его жители делегировать в районный совет для защиты своих интересов.
Аналогичная схема пропорционального представительства городов и районов (по словам Александра Ефремова, в необходимости этой нормы его убедили мэры городов) будет действовать и при выборах в областной совет. Если во время выборов областного совета, состоявшихся в 2002 году, все города и районы имели в нем равное представительство (по 4 депутата и от полумиллионного Луганска, и от Меловского района с населением в 15 тысяч человек), то теперь количество депутатов от каждой административной единицы будет напрямую зависеть от количества проживающих там жителей. По подсчетам Луганского областного отделения Комитета избирателей Украины, в зависимости от того, каким будет установлен количественный состав совета следующего созыва (а закон в нашем случае позволяет варьировать численностью от 76 до 150 депутатов), город Луганск, например, может делегировать в областной совет от 7 до 15 депутатов, Северодонецк — от 1 до 4. А малочисленные районы типа Меловского в любом варианте смогут рассчитывать на представительство не более одного депутата. Впрочем, это — всего лишь приблизительные подсчеты, и окончательный вариант может отличаться от наших версий и предположений.
Ответственность берет партия
Несмотря на кажущийся относительный возврат к бытовавшим прежде схемам выборов, еще одна идеологическая новация серьезно усиливает роль политических партий. В частности, согласно закону, список лиц, претендующих в областные, районные, городские и районные в городах советы, будут формировать только партийные организации — что, как заметил Александр Ефремов, «соответствует современным тенденциям структурного развития партийных организаций». В то же время на уровне сел и поселков допускается выдвижение кандидатов как от политических партий, так и самовыдвижение.
Аналогичная ситуация и с претендентами на должности сельского, поселкового, городского головы. То есть рекомендовать своего кандидата в мэры города смогут только партийные организации, действующие на данной территории, а претендовать на должность руководителя села и поселка смогут еще и самовыдвиженцы.
Вместе с тем, по словам Александра Ефремова, подобная схема вовсе не исключает возможности выдвинуть от партии беспартийного кандидата, в том числе и на должность мэра:
— Для тех, кто утверждает, что этим законом якобы запретили выдвижение беспартийных, отвечу: ничего подобного! Каждая политическая сила вправе определить любую кандидатуру и рекомендовать своим избирателям поддержать этого кандидата. Это делается для того, чтобы политическая сила несла непосредственную ответственность за своего выдвиженца. А с другой стороны, обязывает кандидата четко определиться и сказать людям — кто ты есть? Чтобы не получилось как, например, в Северодонецке, где мэр выдвигался при поддержке Партии регионов, а через какое-то время переметнулся в «оранжевый» лагерь. Это не совсем честная позиция по отношению к своим избирателям.
Что касается города Луганска, то руководитель областной организации Партии регионов не скрывает, что намерен «на данном этапе рекомендовать партийной организации поддержать на выборах мэра кандидатуру Сергея Ивановича Кравченко»:
— Команда, которая пришла вместе с Сергеем Кравченко, за минувший созыв овладела ситуацией в городе, сумела навести порядок — с мусором, на дорогах, с отоплением в жилых домах. Сегодня эти проблемы решаются. Более того, с моей точки зрения, они наработали определенный опыт, который может быть использован в дальнейшем. И глупо менять команду, которая, по большому счету, работает эффективно. Да, есть проблемы, которые надо решать. Но при поддержке областной власти, Верховной Рады, центральной исполнительной власти в городе Луганске можно решить ряд вопросов уже в ближайшее время, — убежден Александр Ефремов.
В отношении председателей областных и районных советов сохраняется существующая ныне схема: они будут избираться на первой организационной сессии соответствующего совета большинством голосов из числа избранных депутатов совета.
Еще один принципиальный момент — порядок формирования избирательных комиссий. Территориальные образует Центризбирком — по представлению тех партий, которые сегодня работают в Верховной Раде. В свою очередь на территориальные комиссии ляжет ответственность за формирование участковых избиркомов: своих представителей в их состав смогут рекомендовать лишь те партийные организации, которые зарегистрированы на данной территории.
«Под кого» закон?
Насколько свободен будет в принятии решений депутат, избранный по рекомендации партии?
— Если мажоритарщик не будет придерживаться общих правил игры, его просто исключат из партии, — считает Александр Ефремов. — Если он беспартийный, то политическая сила все равно будет нести за него ответственность. Мы ушли от императивного мандата, на чем настаивал БЮТ: я против того, чтобы делать депутата рабом. Он вправе поступать так, как считает нужным. Хотя с другой стороны, да, человек может рассчитывать пройти на выборах с определенной политической силой и дальше поступать, как захочет. Но он должен понимать, что потом он останется за бортом этой политической силы. Это не императивный мандат, но таким образом формируется уровень политической культуры в нашей стране.
Бытующее в обществе мнение, что Партия регионов писала этот закон под себя, чтобы отсечь целый ряд политических конкурентов от участия в выборах, либо значительно снизить их шансы на победу, Александр Ефремов комментирует так:
— На этот счет есть много точек зрения. Некоторые считают наоборот, что этим законом мы поддержали и другие достаточно структурированные политические силы, например, партии, входящие в БЮТ. На самом деле вопрос в следующем. Сегодня в Министерстве юстиции зарегистрировано 182 партии. И они должны либо развиваться, либо прекратить существование. Потому что ситуация, когда политические проекты создаются под выборы, а по их завершении разваливаются, должна уйти в прошлое. Поэтому законом и отдали преференции политическим партиям, которые имеют разветвленную структуру. Именно поэтому в законе и появилась норма «365 дней», которая позволяет принимать участие в местных выборах тем партийным организациям, которые присутствуют на данной территории не менее одного года. Я считаю, что такой подход оправдан. Он заставляет партийных лидеров заниматься серьезной политической работой, нести ответственность перед избирателями непосредственно по месту их жительства, а не только «вершить политику» в верхних эшелонах столицы либо на центральных телеканалах в ток-шоу, оставаясь при этом полностью оторванным от рядового избирателя.
Курс — на избирательный кодекс
Александр Ефремов убежден: с каждым разом в стране остается все меньше и меньше возможности для фальсификации выборов:
— С одной стороны, в избирательных комиссиях работают представители конкурирующих политических сил. С другой — процесс контролируют журналисты, наблюдатели, международные эксперты. Пару недель назад я встречался с представителями миссии ОБСЕ, которая мониторит проведение выборов в Украине. Они высоко оценили выборы Президента с точки зрения демократичности. В представленном ими докладе на эту тему содержатся 22 замечания, которые, по их мнению, могли бы сделать этот процесс еще более демократичным. Мы договорились, что к очередным выборам в Верховную Раду мы подготовим избирательный кодекс, в который войдут все законы о выборах — Президента, в местные советы, в парламент. Думаю, мы выполним эту задачу, и с каждым годом выборы в Украине будут проходить более демократично и с минимальными шансами на победу для тех, кто хотел бы выиграть выборы с применением фальсификаций.
…И «жаркий» октябрь впереди!
Как заметил Александр Ефремов, политические силы уже сегодня начинают подготовительные работы к выборам. Партия регионов — не исключение. Цель — в те временные рамки, что отведены законом на кампанию (сентябрь, октябрь), развернуть штабы и организованно провести предвыборную кампанию и выборы в нашем регионе.
А если Президент не подпишет этот закон?
— Думаю, тех, кто сегодня недоволен этим законом, значительно меньше, чем тех, кто с ним соглашается. Кроме того, чтобы отказаться подписывать закон, у Президента должны быть веские основания по части нарушения конституционных норм. Поверьте мне — таких оснований там нет. И я не думаю, что у Президента будут веские причины, чтобы не подписать этот закон, — полагает народный депутат.
Впрочем, вчера, когда готовился этот материал, окончательный текст закона о местных выборах на сайте Верховной Рады еще не появился. Как заметил Александр Ефремов, в документ было внесено более тысячи поправок, в том числе во время пленарного заседания парламента в субботу, и юристам секретариата Верховной Рады необходимо еще несколько дней, чтобы окончательно отшлифовать закон и затем обнародовать его. А это значит, что тема не закрыта, и мы вернемся к ней еще не один раз…
http://nashagazeta.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=1939РЕКВІЄМ ПО ХУДОБОМОГИЛЬНИКАХ
Галина Приходько, «Київська правда», 15.07.2010
Набрав чинності закон України, яким визначено, що утилізація відходів тваринного походження здійснюється спеціалізованими підприємствами.Нарешті трапилось те, чого так довго очікувало чимало людей, а надто природолюби: нещодавно набрав чинності закон України, яким визначено, що утилізація відходів тваринного походження у нас в країні відтепер здійснюється винятково спеціалізованими підприємствами (підрозділами) і не повинна здійснюватися такими, що виробляють продукцію тваринного походження, призначену для споживання людиною.
«Лякалки» штрафами — смішні
Розмовляємо із начальником головного управління ветеринарної медицини в Київській області Миколою Ляпуновим.
— Наскільки розважливо, Миколо Васильовичу, сприйняли закон підприємства області, котрих він безпосередньо стосується? Мабуть, ви чули на це не один відгук...
— Надто емоційних не було, а, швидше всього, цілком житейські, об'єктивні про те, що даний закон давно вже назрів і, можна ще й так сказати, "перезрів". Бо для більшості підприємств області (на жаль, не для всіх…), які дбали і дбають про власний імідж, про високу марку своєї продукції і популярність її у покупців, турбуватись про довкілля — це узвичаєна норма. Тобто відходи виробництва вони належно утилізують, за заводський паркан десь у перелісок, ярок, грубо кажучи, не викидають. Хоча не хотів би тут надто ідеалізувати картину: наші спеціалісти їздять, перевіряють підприємства, знають, де "тонко і може порватись", роблять відповідні приписи, штрафують. І це не раз вже ставало стимулом для модернізації тих чи інших виробничих процесів на таких підприємствах. "За руку" ловили і тих, хто, дійсно, викидав у рови, ярки дохлу худобу, птицю. Якщо совісті у людини немає перед односельцями за таку шкоду довкіллю, то їй один урок: адмінпокарання.
— Які ж тут штрафи?
— Вважаю, мізерні. У випадку виявлення правопорушника інспектор районного управління ветеринарної медицини на громадянина може накласти штраф у розмірі 136 гривень, на посадову особу — 306 гривень. Отже тому ж дядьку, у якого, скажімо, здохла корова, дешевше прикопати її десь за селом, аніж оплачувати транспорт, аби доставити дохлятину на спеціалізоване підприємство з утилізації відходів тваринного походження. Тобто однозначно — штрафи треба збільшувати. Із цією проблемою ми вже звертались у Державний комітет ветмедицини України і чекаємо позитивного вирішення проблеми на рівні держави.
— Чи правильно буде сказати, що новий закон — це ще й своєрідний "реквієм" по худобомогильниках?
— Тоді я додам: оптимістичний реквієм... Бо саме цей закон поставив остаточну крапку на такому атавізмі нашої цивілізації, кощунстві по відношенню до довкілля, до здоров'я людей, як худобомогильники. Тож вже нових не буде, ну а старі, що дістались у спадок від радянських часів, і які у нас "законсервовані", будемо й надалі контролювати до їх зникнення. Їх, до речі, не так вже й мало по області — 439. Щорічно державними інспекторами ветеринарної медицини вони обстежуються, суб'єктам господарювання та місцевим органам влади видаються приписи щодо усунення порушень утримання зазначених об'єктів. Як результат цього — чимало зроблено для того, аби території ділянок, відведені під худобомогильники, біотермічні ями, не піддавалися дії зсувів та обвалів, не затоплювалися талими, дощовими водами. Такі застороги для того, аби жодна інфекція із худобомогильників не потрапила нам через грунт, джерельну чи то річкову воду на стіл із їжею.
— Зараз набувають поширення стихійні кладовища собак, котів. Яку тут позицію займає закон, про який мова, а заразом ветмедицина?
— Не хотілося б нічим образити любителів домашніх тварин, але повинен сказати, що стихійні кладовища їхніх улюбленців — це майже ті ж худобомогильники, але без належного ветеринарно-санітарного догляду. Вони є небезпечні і для довкілля, і для здоров'я людей. Вище вже пояснив чому. На жаль, немаємо ще закону, який би забороняв такі поховання. Просив би громадян все ж відповідально ставитись до того, яким чином поховати домашню тваринку.
— А які в області адреси для тих, хто цілком цивілізовано обирає шлях утилізації відходів тваринного походження на виробництві?
— Їх дві: у селі Волошинівка Баришівського району діє ВАТ "Баришівський "Ветсанутильзавод" і у селі Пищики Сквирського району державне підприємство "Сквирський завод з виробництва м'ясо-кісткового борошна "Ветсанутильзавод".
Наскільки ж готові два підприємства області бути санітарами довкілля?
Розповідає директор ДП "Сквирський завод з виробництва м'ясо-кісткового борошна "Ветсанутильзавод" Сергій Гребінь:
— Новий закон, по суті, рятує наше й такі як наше підприємства від простоїв. Бо тепер вже ті, хто і хотів би нас обминути, десь вивантажити у ярку чи потайки прикопати відходи тваринного походження, змушені їхати до нас. Тож закон, дійсно, оберігає довкілля від наруги дохлятиною. У свою чергу в нас, після модернізації виробничих процесів, досить високі виробничі потужності: за добу переробляємо до 100 тонн найрізноманітніших відходів тваринного походження, у тому числі кісток, нутрощів, шкіри тощо. Робота, скажу вам, не для слабонервових, бо всі ми люди. Та й із специфічним "душком"... Але комусь треба виконувати і її. Притому підприємство у нас працює постійно — без вихідних, свят, бо відходи треба негайно утилізовувати. Їх щоденно привозять до нас 15-20 спецмашин із близько 60 підприємств області.
Хотів би заразом сказати про проблему, яка надто турбує, зі сподіваннями, що буде розуміння, підтримка в області: зараз у нас на складі зберігається 500 тонн м'ясо-кісткового борошна. Його, практично, дуже важко реалізувати, конкуруючи із тими виробниками, хто продає соєве, дещо дешевше у ціні, борошно. Нам це обертається немалими збитками, боргами за використані газ, електрику. Тож, можливо, як і новий закон, назріло вже питання планово врегулювати збут нашої продукції на Київщині? Адже ми області не зайві, не маємо права на зупинку виробничих процесів. А зупинимось — довкілля цілком може перетворитися у "терикони" дохлятини. Звичайно, нагнітаю ситуацію, до цього справу не доведемо... Але, не раз безуспішно оббивши пороги Мінагрополітики, прийшов до думки, що лише за підтримки нової обласної влади і ця проблема — із реалізацією борошна — може бути цілком позитивно вирішена. Хочеться на це сподіватись.
А от що каже голова правління ВАТ "Баришівський "Ветсанутильзавод" Юрій Горкавенко:
— Ми у зручному для області і столиці місці, аби звідусіль для утилізації приймати відходи тваринного походження. Проте добові потужності утилізації у нас досить низькі — 30 тонн. Розуміємо, що давно вже треба провести модернізацію виробничих процесів, але за які кошти? Колись державне підприємство стало, як є нині, ВАТ, і це гірко "аукнулося": держава свого часу виділяла по 4-5 мільйонів гривень на модернізацію, реконструкцію саме державних підприємств з утилізації відходів тваринного походження (нашим колегам із Сквирського району у тому числі...), а нас "обійшла" стороною. У чому наша вина, адже робимо одну і ту ж справу, що і наші колеги із державних підприємств? Але важко (пробували) догукатись до "верхів", аби на нас звернули увагу, виділили державну субвенцію. Проте колишній владі ми були зайві... Сподівання нині на теперішню. У підприємства, якщо пройде модернізацію, є всі можливості працювати набагато потужніше, по-європейськи, даючи раду відходам тваринного походження.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=3693ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА. КАКОЙ ЕЙ БЫТЬ?
А.Петровский, «Южная правда», Николаевская обл., 13.07.2010
Сегодня вопросы проведения пенсионной реформы в Украине в буквальном смысле на слуху.О повышении пенсионного возраста, о том, что страна готовится переходить от привычной схемы пенсионного страхования к более прогрессивной, накопительной модели, актуальны. На эту тему, волнующую каждого, постоянно говорят и пишут СМИ, иногда допуская при этом перекосы и неточности. Поэтому мы решили узнать о том, что принесет стране пенсионная реформа, из первых уст.
О перспективах и проблемах проведения пенсионной реформы в Украине рассказывает министр труда и социальной политики Украины Василий Надрага.
О важности и актуальности проведения пенсионной реформы говорят в нашей стране не один год. Ведь сказать, что уровень нынешних пенсий, несмотря на то, что они и повышены с 1 января, удовлетворяет учителей, врачей, да и практически всех бюджетников, нельзя. Если бы не время, потерянное на политические катаклизмы, еще 5 лет назад можно было бы начать внедрение второго, накопительного уровня пенсионной системы, ведь уже в 2004 году в Украине вплотную подошли к этой теме и практически была готова стратегия пенсионной реформы.
Но время было упущено, а проблемы не решены. Если бы, кстати, реформы начались тогда, это бы позволило жить в достатке нашим рядовым пенсионерам уже сегодня. Но, увы, пока мы и до сих пор пользуемся лишь так называемой солидарной системой формирования пенсионных отчислений.
В 2009 году правительство Юлии Тимошенко утвердило новую концепцию проведения пенсионной реформы, согласно которой было предусмотрено завершить подготовку к внедрению обязательной накопительной пенсионной системы и осуществить поэтапное ее внедрение в 2014 - 2017 годах.
Президент Украины Виктор Янукович также однозначно высказывается о важности и необходимости проведения пенсионной реформы, называя ее одним из первоочередных заданий правительства. Ответственность за ее реализацию возложена, в том числе, и на наше министерство.
Вспомним не столь далекое прошлое, а между тем, занимаясь изучением истории вопроса пенсионной реформы еще несколько лет назад, я выяснил, что до революции в Украине насчитывалось более 200 страховых пенсионных касс, которые назывались эмеритальными сберегательными кассами. Это были пенсионные кассы для народных учителей, железнодорожников, чиновников, врачей. Они действовали как корпоративные кассы и, выходя на пенсию, наши давние соотечественники получали как бы две пенсии: одну - от государства в размере приблизительно 46% от получаемой зарплаты и в соответствии со стажем и другую - корпоративную, эмеритальную.
В результате пенсии были довольно пристойные. Так, например, учителю, который в 1911 году имел выслугу в 36 лет стажа и получал жалование в 760 рублей, назначалась усиленная пенсия в 668 рублей. Если отрабатывал меньше 25 лет, то получал, естественно, меньше. Так что, как видим, в нашей отечественной истории опыт пенсионной реформы имеется, не говоря уже о мировом опыте, накопленном в последние десятилетия. Обо всем этом можно почитать, поинтересовавшись историей вопроса. Остались и книги, например «Пенсионная касса народных учителей и учительниц» 1913 года издания, и другие.
Но это так, к истории вопроса. А что же сегодня?
Сегодня, в условиях, когда каждая пятая гривня госбюджета идет на пенсионное обеспечение, когда на 10 работающих приходится, по сути, 9 пенсионеров, а на 19 миллионов работающего населения - 14 миллионов пенсионеров, пенсионные отчисления становятся неподъемным грузом для бюджета. Пенсионные расходы уже в 2008 году достигли 16% ВВП, что является самым высоким показателем в Европе, за исключением Италии. На сегодня они увеличились до 18%. При этом пропорция между работающими и пенсионерами лишь продолжает сокращаться, и не в пользу работающих. Да и демографическая тенденция продолжает ухудшаться. В 2009 году на 100 человек, плативших пенсионные взносы, приходилось 88 человек, получавших пенсию. В 2025-м это будет уже 100 пенсионеров на 100 плательщиков, а в 2050-м - 125. Все это означает лишь одно - нам никуда не деться от пенсионной реформы.
Что делать? Ответ на этот вопрос уже дал мировой опыт, и только ориентируясь на европейские стандарты, мы можем остановить падение в пропасть пенсионного кризиса, который, если ничего не менять, будет неизбежен.
1. Увеличение размера трудового стажа Сегодня наших граждан, прежде всего, пугают разговоры о повышении пенсионного возраста и увеличении трудового стажа. Кстати, последний тезис имеет все основания для реального обсуждения. Ведь сегодня у нас, еще по советским меркам образца 1936 года, для выхода на пенсию женщине надо иметь 20 лет трудового стажа, а мужчине - 25. Если вдуматься, то эти цифры не соответствуют реалиям жизни. Посчитайте сами: к 25 годам молодой человек, получив образование, начинает работать, к 50 годам, а то и раньше трудовой стаж уже заработан. Что дальше - на пенсию? Конечно же, нет, люди успешно продолжают трудиться и дальше, в результате получая затем к пенсии небольшую надбавку за стаж. Думаю, что по логике вещей первым и наиболее безболезненным шагом было бы, прежде всего, увеличение размера трудового стажа. В этом есть и своя логика, да и нагрузку бы мы в какой-то мере сняли.
2. Экономия пенсионных ресурсов Среди тех мер, которые можно внедрять, причем не так болезненно, это, во-первых, ограничение максимальных пенсий, ведь у нас есть пенсии и по 10 и по 20 тысяч грн. Они не должны превышать 8 тысяч. Но это не значит, что кто-то у кого-то будет отбирать излишки. Нет, ограничения коснутся лишь новых пенсионеров, те же, кто получал, так и будут получать все в прежнем размере. Ведь, как известно, закон не имеет обратной силы. Во-вторых, надо постепенно избавляться от «специальных» пенсий, сначала отложив их выплату до достижения пенсионного возраста, а затем и вовсе переведя «льготников» на общий режим получения пенсий. Разговоры об ограничении пенсии работающим пенсионерам, которые ведутся в обществе, пока что беспочвенны. Пока что на этот счет не принято ни одного решения, не подписан ни один документ.
3. Повышение пенсионного возраста, а вот дискуссии о повышении пенсионного возраста в условиях, когда по статистике наши мужчины живут на 13 лет меньше, чем их европейские соседи, конечно же, совсем не добавляют популярности нынешней власти.
Кстати, в Литве планы повышения пенсионного возраста вызвали волну протестов. Там с 2011 - 2012 гг. планируют увеличивать пенсионный возраст до 65, а потом и до 67 лет. Совсем недавно подняли пенсионную планку во Франции - до 62 лет. Дольше всего работают в Японии - до 70 лет, в Норвегии, Исландии и Дании пенсионный порог - 67 лет, в Израиле - 66. Даже в Мексике, Новой Зеландии и Перу пенсионерами становятся не раньше 65 лет. Такова статистика.
И сегодня даже в самых богатых странах мира говорят о необходимости повышать пенсионный возраст для того, чтобы гарантировать будущим пенсионерам более достойные условия жизни. Это не может не коснуться и такой, прямо скажем, небогатой страны, как Украина, которая просто не может себе позволить отправлять на пенсию трудоспособных людей.
А вообще, хотел бы в чем-то успокоить наших граждан тем, что пока никаких изменений в пенсионном законодательстве, которые начали бы действовать уже в этом году, не предвидится. Вот когда все инициативы будут объединены в Пенсионный кодекс, когда он будет готов и согласован со всеми партнерами по социальному диалогу - работодателями и профсоюзами - только тогда можно уже будет более конкретно говорить о дальнейших перспективах в этом направлении.
Если же говорить о сроках, то реализация намеченной концепции пенсионной реформы будет осуществляться в период с 2010 по 2017 годы. Эти даты уже определены.
И последний момент, увеличение пенсионного возраста будет происходить не менее чем в течение 10 лет с начала принятия решения и не более чем на полгода. То есть постепенно, по полгода в течение 10 лет мы выйдем на 60-летний возраст выхода на пенсию. И никаких решений о том, чтобы в одночасье поднять пенсионный возраст для женщин до 60 лет не будет. Далее - поднятие возраста до 65 лет для женщин и мужчин. Но это коснется лишь тех, кому сегодня 35 лет, и они будут уходить на пенсию в 65 лет при работающем уже на тот момент накопительном уровне пенсионного страхования.
Не думаю, что в таких решениях, которые нас ожидают в будущем, нет позитива. Ведь, чем дольше человек чувствует свою социальную востребованность, чем дольше он нужен обществу, тем больше он сохраняет стимулы к жизни, сохраняет свою жизненную активность. Разве это плохо? Таковы же и мнения медиков, экономистов, социологов, психологов по этому вопросу.
4. Введение накопительного уровня пенсионного страхования с даты введения 2 накопительного уровня, например 1 января 2012 года, первым человеком, который выйдет на пенсию в 65 лет, будет тот, кому на тот момент не исполнилось 35 лет и у кого еще впереди 30 лет работы. За это время часть его пенсионных отчислений будет забрана во второй накопительный уровень, инвестирована в долгосрочные экономические проекты и после этого, «работая» там, деньги плательщика пенсионных страховых взносов дадут дополнительную прибыль, которая станет дополнительной пенсией.
Кстати, в Голландии до 60% пенсии человек получает именно из такой накопительной системы. Пока что впереди нам еще предстоят дискуссии, экономические расчеты, общественная экспертиза. Да и времени есть еще достаточно, чтобы все взвесить и рассчитать.
Если у вас есть вопросы, свои мнения и предложения, пишите. Специалисты Министерства готовы ответить на все ваши вопросы.
http://www.up.mk.ua/cgi-bin/page2st.php?param=1963"CПРОЩЕНЦI" ПЛАТИТИМУТЬ НЕ МАКСИМУМ 200, А МIНIМУМ 410?
Євгенiя Романiв, «Експрес», 13.07.2010, Львівська обл.
Влада пiд обiцянку обговорити з народом Податковий кодекс тим часом уже вдвiчi пiдвищила податок для 1,5 мiльйона пiдприємцiв.Тих , якi працюють на спрощенiй системi оподаткування. Як це сталося й чому, "Експрес" з'ясовував у президента Спiлки орендарiв та пiдприємцiв України Вiктора Хмiльовського.
-- Отже, що ж то за грiм з ясного неба?
-- Поки ми думали, що наш голос у вiдповiдь на проект Податкового кодексу почуто й можна наразi розслабитися, спокiйно працювати, в тому числi й для того, щоб платити податки, влада, як то кажуть, пiшла городами. Верховна Рада ухвалила змiни до Закону "Про загальнообов'язкове пенсiйне страхування". Тепер, згiдно з його новою редакцiєю, фiзичнi особи, якi працюють на спрощенiй системi оподаткування та фiксованому патентi, будуть зобов'язанi платити мiнiмальний страховий внесок до Пенсiйного фонду.
-- I скiльки?
-- Розмiр цих вiдрахувань розраховується з мiнiмальної зарплати, яка тепер, з 1 липня, становить 888 гривень. А до кiнця року зросте ще двiчi. Так ось, "спрощенцi" платитимуть у Пенсiйний фонд 33,2% "мiнiмалки". А це на сьогоднi 294 гривнi.
Нині фiзична особа, яка працює на спрощенiй системi оподаткування, платить фiксований податок -- 200 гривень. У них уже входить збiр на пенсiйне страхування -- 84 гривнi. Навiть якщо їх вiднiмуть вiд 294, то буде 210 гривень. Плюс єдина ставка податку -- 200 гривень, якої нiхто не скасовував. Навiть якщо вона найближчим часом не зросте, то все одно доведеться платити 410 (210+200) гривень. Тобто, вдвiчi бiльше, нiж тепер.
Прикро те, що закон уже прийнято, i якщо не станеться якогось дива, наприклад, Президент не пiдпише, то з дня його опублiкування доведеться платити власне таку суму. I це називається полiпшенням умов для ведення бiзнесу, сприянням йому -- вдвiчi посилений податковий тиск?
-- Але чому з дня опублiкування? За чинним українським законодавством, податки можна пiдвищувати лише з нового року. До того, ж якщо закон прийнято не менше нiж за шiсть мiсяцiв до нового року. А тут i це правило порушено, бо закон був прийнятий 8 липня, тобто, вiн на вiсiм днiв спiзнився. Навiть якщо новий Податковий кодекс i передбачає тут якiсь змiни, то вiн же ще не ухвалений. Як можна так чинити?
-- Думаю, що ваше запитання риторичне, у нашiй державi давно все можна.
-- I що на це кажуть пiдприємцi?
-- Вони обуренi. Чимало спiлок, асоцiацiй звернулися до Президента з вiдкритим листом, пояснюючи, що таке ламання малого та середнього бiзнесу через колiно до добра не доведе. Частина його припинить роботу, а частина перейде в тiнь. Пiдприємцi також нагадують Президентовi, що нiде у свiтi соцiальнi платежi не накладаються на самозайнятих осiб! А якщо в нас це робиться, то принаймнi треба знати мiру.
Обурює лицемiрство, з яким усе це зроблено: однiєю владною рукою Податковий кодекс вiдправляють на доопрацювання, на раду до людей, а другою, попри це свято "народної демократiї", розпочату справу гноблення бiзнесу доводять до кiнця. Ми все-таки сподiваємося, що Президент накладе вето на чергове неефективне творiння вітчизняних законотворцiв.
http://www.expres.ua/main/2010/07/13/38618ЕКОНОМІКА
КРЕМЕНЧУЦЬКІ КОЛЕСА НЕ ЗМЕНШУЮТЬ ОБЕРТІВ
Віра Ількова, «Зоря Полтавщини», 14.07.2010
За останні роки на ВАТ "Кременчуцький колісний завод" найбільш ефективною вважають роботу в 2008 році. В якому стані підприємство нині?Та як на ньому позначилися наслідки фінансової кризи, ми попросили розповісти голову правління – генерального директора Олександра Коршунова.
– Олександре Олександровичу, як вплинула криза на стан формування портфеля замовлень та на збут виготовленої колісної продукції?
– Якщо аналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства за минулий рік, то спад виробництва становив близько 50 відсотків у порівнянні з 2008 роком. Однією з головних причин такої ситуації, вважаю, стала світова фінансова криза, яка охопила не тільки західні країни, а й усі країни СНД. Різко впав попит споживачів на колеса до вантажних автомобілів, не було стабільності в роботі підприємств, котрі виробляють легкові автомобілі та автобуси. Виготовлення коліс для сільгосптехніки знизилося на 38,7 відсотка.
Та, як не було важко, ми таки змогли зберегти основний кадровий потенціал заводу, за рахунок чого виготовили і реалізували продукцію у достатній кількості, щоб вийти на кінець 2009 року з прибутком.
– Які підсумки роботи підприємства нинішнього року?
– У цілому ситуацію оцінюю як позитивну. Показники п'яти місяців поточного року дають надію на те, що підприємство поступово набирає обертів. Так, за цей період виготовлено колісної продукції в 1,6 разу більше, ніж за п'ять місяців минулого року, темпи зростання отриманого чистого прибутку досягли 146 відсотків, середньомісячна заробітна плата на одного працівника склала 2538 грн.
– Ваше підприємство фактично експортно орієнтоване. Як складаються стосунки з іноземними партнерами?
– Справді, більше сімдесяти відсотків нашої продукції експортуємо. Найбільша частка припадає на близьке зарубіжжя: Росію, Білорусь, країни Середньої Азії, Закавказзя. Частка експорту коліс до країн далекого зарубіжжя становить 10–20 відсотків. Тут доречно зауважити, що на споживчих ринках сталевих коліс окремих країн склалася майже аналогічна ситуація, як і на ринку України. Під час зустрічей колеги розповідають, що також мають до 60 відсотків спаду обсягів виробництва коліс. Тож їхнє вітчизняне виробництво тепер задовольняє власний попит на колеса. У зв'язку з цим намагаємося шукати нові ринки збуту: збільшити поставки до Польщі, Угорщини, почали працювати з Фінляндією, продовжуємо співпрацю з Італією, країнами Бенілюксу, Єгиптом, маємо замовлення з Ірану.
– Кременчуцький колісний завод – визнаний лідер вітчизняного машинобудування. Напевне, незважаючи на всі труднощі та проблеми, заводчани готують своїм споживачам якісь новинки?
– Звісно, нинішній рік не буде винятком, адже освоєння випуску нової продукції – це стратегія розвитку нашого підприємства.
До речі, активне складання в Україні, зокрема на Кременчуцькому автоскладальному заводі, китайських автівок та їх розповсюдження на просторах СНД і Східної Європи зумовили необхідність наповнити цей ринок сталевими колесами. Наше підприємство з таким завданням впоралося досить швидко.
Щодо іншої заводської продукції, то вже розроблено та виготовлено причіп для транспортування квадроцикла. Його створено на базі знайомого багатьом споживачам причепа "КрКЗ-220". Відтепер кожен, хто має потребу в перевезенні такої мототехніки, може замовити цей причіп на колісному заводі. До того ж суттєвою перевагою над схожими зразками, що починають з'являтися на споживчому ринку, є його універсальність. Причіп може також цілком вправно функціонувати як транспортний засіб для перевезення господарчих та негабаритних вантажів.
Таким чином, підприємство продовжує дотримуватися активної маркетингової політики на автомобільному ринку України, країн СНД та Європи й вчасно реагує на його потреби.
– Відомо, що в наступному році підприємству виповниться 50 років від дня заснування. Як готується колектив до цієї дати?
– Якщо економічна ситуація не погіршиться, то є сподівання, що цьогорічні показники будуть кращими. До кінця 2010 року плануємо виготовити та реалізувати колісної продукції на 165 відсотків більше, ніж за минулий рік. Це і буде вагомим подарунком до 50-річчя заводу.
http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=2368У РЕКОНСТРУКЦІЮ ДОРОГИ КИЇВ—ХАРКІВ НА ДІЛЯНЦІ ВІД ЛУБЕН ДО ПОЛТАВИ МОЖУТЬ ВКЛАСТИ 700 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ
Надія Діденко, «Вечірня Полтава», 14.07.2010
Ці кошти може надати Світовий банк. Інформацію озвучив керівник державного підприємства «Укрдорінвест» Роман Гнатенко.За умови, якщо протягом цього року влада області, органи місцевого самоврядування та відповідні служби вирішать питання відведення землі, підготують тендерну документацію та виготовлять проект реконструкції ділянки дороги Київ—Харків від Лубен до Полтави.
Цю інформацію озвучив колишній керівник Служби автомобільних доріг у Полтавській області Роман Гнатенко, який нині очолює державне підприємство «Укрдорінвест». Минулої п’ятниці він спеціально приїхав до Полтави, аби взяти участь у нараді під головуванням заступника голови Полтавської облдержадміністрації Бориса Галушка. Нарада безпосередньо стосувалася підготовки до Євро—2012, у рамках якої в області мають реконструювати дороги Київ—Харків та Дніпропетровськ—Царичанка—Кобеляки—Решетилівка. На неї запросили керівників відповідних обласних служб, голів райдержадміністрацій та селищних рад, територіями яких проходять ці дві магістралі. Роботи з реконструкції дороги Київ—Харків уже розпочаті. Коштом Світового банку триває реконструкція на проміжку від Борисполя до Лубен. На черзі — ділянка Лубни—Полтава.
— Ми працювали над проектом реконструкції дороги Київ—Харків три роки, — наголосив директор ДП «Укрдорінвест» Роман Гнатенко. — Якщо Світовий банк виділить кошти на реконструкцію дороги Київ—Харків від Лубен до Полтави, на них також можна буде збудувати об’їзну дорогу навколо Полтави. І якщо ми цього не зробимо зараз, то не зможемо зробити й у найближчі 20—30 років. Адже в держбюджеті грошей на будівництво доріг немає, слід скористатися коштами інвестора. Крім того, ми вже домовилися зі Світовим банком, що наступного року розпочнеться реконструкція дороги в районі села Абазівки та на підході до Хорола — від перехрестя на Вишняки та Миргород до Хорола. Також коштом цієї міжнародної фінансової інституції буде зроблено капітальний ремонт аварійного моста на кордоні з Черкаською областю в районі села Липове.
Області — нову дорогу й податки, селищам — розчищені річки та сміттєзвалища
Роман Гнатенко переконаний, що залучення 700 мільйонів доларів інвестицій стане неабияким поштовхом для розвитку нашого регіону. По-перше, йдеться про наповнення обласного бюджету. Адже якщо обласна влада вимагатиме від підрядних організацій, котрі працюватимуть на будівництві, створити в області свої філії, у бюджеті залишатимуться чималі суми податків. По-друге, буде створено чимало нових робочих місць. Свій зиск матимуть й окремі населені пункти. Як приклад, Роман Гнатенко навів реконструкцію дороги Київ—Чоп. Там підрядні організації зробили благодійні подарунки практично кожному обласному та районним центрам, вручивши територіальним громадам медичне обладнання, вартістю 1,5—2 мільйона гривень.
Під час реконструкції автомагістралі Київ—Харків навколишні населені пункти зможуть вирішити й свої наболілі проблеми. Наприклад, стосовно будівництва полігонів побутових відходів.
— На реконструкцію дороги потрібно буде майже 5 мільйонів кубометрів ґрунту, — зауважив заступник начальника Служби автомобільних доріг у Полтавській області Володимир Нечипоренко. — У багатьох сільських та селищних рад є відведені земельні ділянки під сміттєзвалища та немає можливості профінансувати роботи з їх облаштування. Можна буде вирішити дві проблеми: використати ці ділянки під кар’єри для добування ґрунту для будівництва дороги, а потім використовувати ці кар’єри в якості полігонів для побутових відходів.
Зрушиться з мертвої точки й проблема розчищення малих річок, на які також не вистачало коштів. Адже будівельникам потрібно буде намивати пісок для дороги. Як приклад, головний інженер «Полтававодгоспу» Володимир Кириленко навів об’їзну дорогу біля Лубен: завдяки її будівництву на річці було створено чудову зону відпочинку. Наразі в зону розчищення завдяки реконструкції дороги від Лубен до Полтави потрапляють річки Хорол, Говтва та Коломак.
Торгуватися з державою за землю не вдасться
Що стосується реконструкції дороги Київ—Харків на відрізку від Лубен до Полтави, планується виготовити два проекти. Як пояснив заступник начальника Служби автомобільних доріг у Полтавській області Володимир Нечипоренко, йдеться про капітальний ремонт тих ділянок автошляху, де вже є 4 смуги руху, та про реконструкцію і будівництво чотирьох смуг там, де їх нині лише дві. Планується й будівництво об’їзних доріг навколо населених пунктів. Ймовірно, це будуть Покровська Багачка, Ковтуни, Красногорівка, Решетилівка, Кобеляки та Полтава.
За словами Володимира Нечипоренка, існує техніко-економічне обґрунтування розвитку магістралі Київ—Харків—Довжанський у напрямку кордону з Росією, затверджене Кабінетом Міністрів України. Нині стоїть завдання реалізувати заходи, необхідні для практичної роботи. Тому насамперед важливо вирішити питання відведення землі. Проекти землевідведення слід подати на експертизу не пізніше листопада—початку грудня цього року. І вже цього тижня на місцях почнуть працювати спеціальні комісії, котрі займатимуться погодженням та відведенням земельних ділянок під будівництво об’їзних автошляхів.
А от торгуватися з державою за земельні ділянки чи заробити на них «кругленьку» суму ділкам не вдасться. Про це представників влади на місцях попередив Роман Гнатенко.
Міський голова Кобеляк Олександр Ісип про будівництво об’їзної дороги навколо Кобеляк. «Переважна частина мешканців Кобеляк давно чекають на об’їзний шлях поза околицею міста. Бо через інтенсивний рух існуючою дорогою, котра проходить адміністративним центром Кобеляк, руйнуються не лише комунальні мережі, а й міська інфраструктура, приватні будинки. Важкі автомобілі рухаються шляхом цілодобово, викиди вихлопних газів забруднюють атмосферу, часто трапляються аварії. Ми готові до будівництва й готові розпочати його хоч завтра. Єдине — триматимемо на контролі будівництво з’їздів із об’їзної дороги в бік міста Кобеляки. Щоб не трапилося так, що після введення в експлуатацію об’їзної дороги мешканцям міста доведеться робити крюк, щоб виїхати на цю дорогу, і замість нинішніх 60 кілометрів їхати до Полтави 75».
— Викуповувати землю ніхто не буде — немає коштів у держави, — сказав він. — Минулого року, коли вирішувалося питання про реконструкцію дороги від Борисполя до Лубен, йшлося й про будівництво транспортної розв’язки в районі Пирятина. Але збудувати її не вдасться, бо держава не змогла придбати ділянку землі за ту ціну, яку правили за неї власники. Тому є прохання вирішити питання про безкоштовну передачу земельних ділянок.
Про це ж говорив, підбиваючи підсумки наради, й заступник голови Полтавської облдержадміністрації Борис Галушко.
— Юридично все буде зроблено так, щоб ніхто не зміг шантажувати державу і влаштовувати ігри навколо відведення землі, — заявив він. —Механізм вже відпрацьований — і на шляху будівництва не буде жодних перепон. Реконструкція здійснюватиметься однозначно, і робитимемо ми це спільно й у короткі терміни, бо вже й так згаяли час.
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2010/7/14/26469833/НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ РІВНОСТІ
Світлана Комісаренко, «Одеські вісті», 13.07.2010
В Одесі пройшло 37-ме засідання Міждержавної ради (МДР) щодо стандартизації, метрології та сертифікації.У ньому взяли участь представницькі делегації з 11 країн СНД, – Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменистану, Узбекистану, України, – а також із 9 країн Європи, – Австрії, Бельгії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Словаччини, Швейцарії, Франції, а також президент ІСО Алан Моррисон
Вибір нашого міста як місця проведення такого представницького форуму не був випадковим. Інтерес до України у зв'язку з її високим транзитним, транспортним потенціалом, перспективами одержання фінансової допомоги на розвиток від міжнародних організацій останнім часом постійно зростає. І чимала роль у цьому належить Одесі – місту-першопрохідцю у багатьох економічних починаннях, місту, де славетну історію має регіональний центр щодо стандартизації, метрології та сертифікації.
В обговоренні основних питань форуму взяли участь голова Держспоживстандарту України Олег Поволоцький, заступники міністрів економіки: України – Олександр Сухомлин, Вірменії – Гарнік Бадалян, Молдови – Октавіан Калмик, а також заступник міністра промисловості і торгівлі Російської Федерації Володимир Саламатов.
– Головним висновком минулого засідання стало підтвердження усіма членами МДР, зокрема – Україною, намірів гармонізувати своє законодавство у сфері стандартизації з європейським, – говорить генеральний директор ДП «Одесастандартметрологія» Віктор Царюк. – У засіданні виступили фахівці з Великої Британії, Німеччини, Швейцарії, Нідерландів, Бельгії. На 1 червня 2010 року державами-учасниками СНД прийнято 284 національні технічні регламенти на основі європейських вимог до якості продукції, товарів та послуг.
– Якщо говорити про масштаби робіт щодо гармонізації законодавства, хто посідає провідні позиції?
– Росія, Білорусь, Україна і Казахстан. Це потужні, технічно розвиненіші держави, і вони можуть фінансувати проведення цих робіт як з боку держави, так і з боку приватного бізнесу.
– Зараз активно обговорюється ситуація навколо імпорту до Російської Федерації американської курятини, яка санітарно обробляється речовинами із вмістом компонентів хлору. Росія заборонила її ввезення. І домоглася того, що поставки відновлять тільки після відмови підприємствами США від такого способу обробки. Ще кілька років тому уявити собі, що якась країна зможе перемогти у подібній суперечці зі США, було неможливо. Виходить, що глобальна світова криза вибудовує нові орієнтири, змушує вести діалог за тими напрямами, де раніше мова йшла винятково про наказ та його виконання?
– У чомусь відбувається реальний перехід до принципу «рівний однаковий». Адже саме так перекладається з грецької назва Всесвітньої організації стандартизації ІСО. У той же час країни з розвинутою економікою намагаються розробити такі стандарти, які слабкорозвинені країни не зможуть втілити у життя. Відбуваються своєрідні воєнні дії, де кожна з держав намагається обстояти свої інтереси, домогтися права на ступеневе, поступове впровадження європейських нормативів і правил.
Якщо говорити про вітчизняну продукцію, то вона не лише повинна відповідати міжнародним вимогам, щоб вийти на закордонні ринки, але й бути найбільш економічною і менш енергоємною.
– Вікторе Миколайовичу, у чому полягає феномен Китаю – країни, яка довше від усіх готувалася до вступу у СОТ і, за оцінками експертів, захистила себе краще за усіх, практично не постраждала через глобальну фінансово-економічну кризу?
– Фахівці з Китаю завжди посідають дуже активну позицію. Їх цікавить усе. Основу економіки КНР становить державна власність. Є, звичайно, і бізнес, зокрема, великий. Але основні пріоритети розвитку, як і раніше, визначає держава.
– Ви не раз підкреслювали, що для України дуже важливим є якнайшвидше прийняття законів «Про відповідальність товаровиробника (постачальника) за якість та безпеку продукції» і «Про ринковий нагляд». Наскільки реальне їх прийняття найближчим часом?
– 19 травня було підписано постанову уряду про те, що обидва ці закони повинні бути прийняті цього року і набути чинності з 1 січня 2011 року. Вони вже пройшли перше читання у Верховній Раді. Про це на засіданні ради говорив Олег Поволоцький.
Передбачається створення окремої структури, яка візьме на себе здійснення не лише метрологічного нагляду, але й питання забезпечення нагляду за якістю та безпекою продукції. Чи буде вона при Держспоживстандарті чи якомусь Міністерстві, поки що сказати складно, обговорюються різні варіанти. Після цього, відповідно до світової практики, буде скасовано обов'язкову сертифікацію продукції.
– Чи не призведе це до масової появи на ринку неякісної та небезпечної продукції?
– Справа в тому, що два закони, про які йшла мова, закріплять такі суворі норми, що товаровиробникам буде невигідно випускати такий товар. Адже вони будуть нести за нього відповідальність, що передбачає не тільки великі штрафи, але й зупинку виробництва, заборону реалізації продукції. Такі важелі захисту споживчого ринку давно і успішно працюють у розвинених країнах.
http://izvestiya.odessa.gov.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=19138СИНГАПУРСКИЙ ИНВЕСТОР ГОТОВ ВЛОЖИТЬ СВЫШЕ СТА МИЛЛИОНОВ ДОЛЛАРОВ…
Людмила Кудрина, «Приазовский рабочий», 13.07.2010, Донецкая обл.
…для строительства завода по опреснению морской воды в Мариуполе. Станет ли фантастика реальностью, покажет время.Звучит как фантастика, тем не менее, сингапурском проекте строительства завода по очистке и опреснению морской воды в Мариуполе наша газета уже сообщала (см. материалы пресс-конференции председателя областного совета Андрея Шишацкого от 6 июля). А на днях первый заместитель городского головы Геннадий Митрофанов встретился с бизнесменом из Сингапура Даниилом Панда, чья компания готова вложить в строительство завода свыше ста миллионов долларов. О чем идет речь?
Что для Мариуполя, Донецкой области и Украины пока фантастика, то для мира – реальность. Главный аргумент ученых для строительства заводов по обессоливанию морской воды в Испании, Великобритании, Израиле, Китае, Йемене, США и других странах – это острый дефицит питьевой воды. Известно, что 97% воды на Земле – соленая, 2% - лед и только 1% мирового водного ресурса – пресная вода. Что касается Донбасса, то постоянные проблемы, испытываемые нашим единственным источником – каналом Северский Донец, – все острее ставят вопрос о необходимости альтернативы.
Как рассказал специально для «ПР» Геннадий Митрофанов, предлагаемая сингапурская технология завода по обессоливанию морской воды в Мариуполе основана на применении обратноосмотических систем и ультрафильтрационных мембран. Это позволяет на молекулярном уровне разделить воду и растворенные в ней вещества, получать в результате воду любого качества - как питьевую высоких стандартов, так и для технических нужд города и предприятий.
Аналогичные заводы, построенные в Сингапуре, позволили решить для государства стратегическую задачу. Если раньше, сообщил Даниил Панда, Сингапур не имел ни капли своей питьевой воды и полностью зависел от поставок из Малайзии (как Украина зависит от поставок российского газа), то теперь благодаря государственной программе и применению указанных выше технологий Сингапур на 40% обеспечивает себя питьевой водой.
Для Мариуполя это один из крупнейших инвестиционных проектов со времени объявления моратория на Закон Украины «О специальных экономических зонах и территориях приоритетного развития в Донецкой области». Но, как подчеркнул Геннадий Митрофанов, это пока еще только проект, который в настоящее время тщательно изучается.
В ходе полуторачасовой встречи уточнялись позиции: сингапурский инвестор оставил порядка 55 вопросов, ответы на которые необходимы для разработки технико-экономического обоснования строительства завода.
Какие сложности возникают уже сейчас? Этот объект должен быть расположен вблизи моря, не более полутора километров от береговой линии. В настоящее время ведется поиск такого участка площадью около 6 гектаров. Предположительно он может быть либо в районе рыбоконсервного комбината, либо Горострова - той территории, которая отводилась в рамках специальной экономической зоны.
Кроме того, как отметил Андрей Шишацкий, в Украине еще не сложились рынок воды и экономически обоснованные тарифы. Насколько завод окажется рентабельным, ведь любой инвестор, вкладывая деньги, желает получить от них отдачу?
По словам Геннадия Митрофанова, бизнесмен хорошо осведомлен о проблемах украинского рынка. Около двадцати лет он живет и работает в нашей стране, у него жена украинка и трое детей; не раз бывал в Мариуполе, сотрудничая с нашими металлургическими комбинатами. Как и Шишацкий, он говорит о том, что рынок воды в Украине должен наладиться и проект будет окупаемым.
И еще один момент: все, что связано с Мариуполем и Азовским морем, каждый вновь запланированный объект вызывает, прежде всего, вопросы по экологии. Сингапурский проект, как об этом рассказал председатель областного совета, изучается в Государственном управлении охраны окружающей природной среды в Донецкой области. А как на местном уровне: наши специалисты будут подключаться к этой работе?
«Безусловно, уже в рамках первой встречи с потенциальным инвестором появились вопросы и для нашей санстанции, и для экологической инспекции Азовского моря. Решение о строительстве завода будет приниматься в том числе и на основании их анализа проекта. Но с самого начала этот проект видится экологически чистым. Это не металлургическое производство. Речь идет о заводе, в котором отсутствуют какие-либо сжигательные печи и другие угрозы для экологии», - считает Геннадий Митрофанов.
Строительство завода по опреснению морской воды в Мариуполе может занять около двух лет. Причем инвестор намерен задействовать местные строительные организации, что важно и для города, и для самих строителей, испытывающих острую необходимость в подрядах. Как и важен тот факт, что без диверсификации экономики, создания новых производств, освобождения от жесткой зависимости от ситуации в двух отраслях – металлургии и машиностроении – у Мариуполя нет будущего. Главное в этом будущем все правильно рассчитать.
Сингапурский проект активно поддерживается на уровне руководства области и города. Станет ли фантастика реальностью, покажет время. Во всяком случае, первые шаги уже сделаны.
http://www.pr.ua/news.php?new=9234ТОЧКА ЗОРУ
МАЖОРИТАРНЫЕ ВЫБОРЫ: ИЛЛЮЗИЯ КОНТРОЛЯ
Владимир Куренной, «Юг», 15.07.2010, Одесская обл.
Является ли мажоритарная система панацеей от всех бед украинского парламентаризма и местного самоуправления?Решит ли переход к мажоритарной системе хоть одну из существующих проблем? Может быть, повысится ответственность депутатов перед избирателями? Вряд ли. Опыт прошлого свидетельствует, что ответственность будет подменяться гречкой, консервами и детскими площадками.
О политической ответственности и говорить не приходится. Она исчезнет с избранием депутатов-мажоритарщиков, представляющих всевозможные региональные или муниципальные партии. А в том, что они появятся, можно не сомневаться! Уже сегодня спрос на рынке партий на свободные партсвидетельства о регистрации резко возрос. Вскоре сильные региональные лидеры обзаведутся собственными партиями, а многие партийные структуры уходящих в небытие политпроектов вздохнут с облегчением после рекрутирования свободно блуждающих кандидатов-бизнесменов.
Решит ли мажоритарная система проблему политического предательства? Разумеется, нет. Наоборот, теперь оно станет по-иному называться, не так оскорбительно и обидно. Мажоритарщики смогут просто «менять убеждения». Так что же тогда решает введение мажоритарной системы? Почему отвергнут путь усовершенствования пропорциональной системы в части внедрения европейских открытых списков?
Нужно называть вещи своими именами. Любая действующая власть выступает за мажоритарные выборы. И правящая элита Партии регионов не исключение. Многие считают, что мажоритарная система решит самый главный вопрос для исполнительной власти — облегчит контроль над властью законодательной.
Многие лидеры ПР раздражены сложностью переговоров с «братьями меньшими» — КПУ и блоком Литвина. И аппетиты у них непомерные, и идеологические установки зачастую курьезные. Еще сложнее велось рекрутирование так называемых «тушек». Два-три десятка депутатов выставляют целый набор разного рода требований — от финансовых до кадровых. И приходится их выполнять. А как не хочется! Хочется самостоятельно, так сказать, «в семейном кругу» решать все вопросы, делить все посты, определять все планы. И тогда кто-то самый нетерпеливый предложил покончить с этим с помощью мажоритарных выборов.
Не секрет, что на мажоритарных выборах львиная доля депутатов будут иметь бизнесовое происхождение. В крайнем случае — номенклатурно-бизнесовое. В советах всех уровней совсем не останется чистых политиков, «крикунов», «болтунов» и иных романтиков. Бизнесмены и чиновники — профессиональные прагматики — образуют становой хребет действующей власти, какой бы она ни была. Их легче «построить», после чего легче руководить, делить, отнимать и «решать вопросы».
Но не является ли это иллюзией? Представим ситуацию, что сегодня для формирования большинства ПР вынуждена была искать «точки соприкосновения» с тремя десятками «тушек». Но в советах всех уровней с пришедшими мажоритарщиками также нужно будет договариваться. Причем без всякой политики и романтики — на сугубо коммерческо-материальной основе. Бизнесмены пойдут во власть ради приумножения своих капиталов и развития своего бизнеса — и с каждым(!), а это тысячи человек, придется договариваться! Даже несмотря на наличие разветвленной и дисциплинированной сети парторганизаций у ПР, представить эффективность и управляемость этого процесса просто невозможно. Иными словами, вместо пятидесяти процентов «тушек» лидеры ПР получат тысячи агрессивных, прагматичных и жадных «туш», которых придется и накормить, и обогреть.
Политический контроль над депутатами при такой системе еще как-то просматривается. Но его устойчивость будет скреплена экономическими договоренностями. Без них власть и правящая партия не смогут этот контроль установить. Не слишком ли дорогая цена? Не приведет ли внедрение мажоритарных выборов к новому этапу перераспределения собственности в стране со всеми вытекающими негативными процессами? Несомненно, приведет. И это повлечет новые региональные войны, новые партийно-клановые склоки. Кто от этого выиграет, в конечном счете? Ну точно не эффективность системы управления в стране. И даже не правящая партия — все партии проиграют. Главными победителями станут региональные бароны и региональные кланы. Они и будут диктовать условия партиям, включая саму партию власти.
Очевидно, что контроль над законодателями региональными и парламентскими не будет достигнут с помощью перехода к смешанной системе выборов. Изменится лишь качество и масштаб конфликтов и проблем. Но они останутся. И мы вновь, уже через полгода, заговорим о несовершенстве избирательной системы. Очевидно, что сегодня Партия регионов и ее основные лидеры находятся в плену этой иллюзии. Иллюзии достижения желанного контроля над избранниками народа.
Вместе с тем нельзя мириться и с теми изъянами, которые проявились и в действующей у нас пропорциональной системе неевропейского типа. Неевропейский тип нашей системы очевиден — ни в одной стране ЕС вы не найдете подобной системы формирования представительских органов, в которой партия (читай — вождь, свита, партаппарат) — все, а кандидат и избиратель — ничто. Посему было бы логично шлифовать действующую систему, переходить к ее европейскому варианту, а именно: к открытым спискам. Это позволит ослабить влияние и контроль со стороны партвождей, увеличить самостоятельность депутата и повысить его ответственность именно перед избирателями. Но разве кто-то сегодня по-настоящему думает о решении указанных проблем? Или, может быть, кому-то нравится демонстрировать искусство компромисса (а ведь это главная и самая эффективная политическая технология). Как бы не так! За красивыми словами об этом — мечты о контроле. Но уже в ноябре все поймут, что контроль этот очень дорого обойдется. Причем не только для страны.
Автор - глава правления «Фонда свободы и демократии», народный депутат Украины пятого созыва.
http://yug.odessa.ua/index.php/home/arc/864.htmlУ ЛИПНІ 1990-ГО БУЛО СЛОВО...
Богдан Теленько, «Проскурів», 15.07.2010, Хмельницька обл.
Який зміст нова влада вкладає у відзначення 20-річчя проголошення Верховною Радою ще УРСР Декларації про державний суверенітет України не важко здогадатися.Її ідеологи, на кшталт Табачника, захочуть прив’язати цю справді велику подію до власного бачення подій, пов’язаних із закономірним розвалом комуністичної імперії, якою була СРСР, до інтриг міжнародного імперіалізму та діяльності усіляких там “агентів впливу”, до котрих вони відносять Єльцина, Сахарова, Плюща й багатьох інших відомих діячів того часу разом з Горбачовим, який тоді прагнув у будь-який спосіб зберегти СРСР. Бо для них існування й дія невідворотних законів розпаду таких імперій, як Радянський Союз, за яким вони і нині лиють лицемірні сльози, не існують, хоч це не заважає їм користуватися з нашої незалежності по повній програмі. І взагалі ця публіка вважає похибкою історії наступне проголошення нашої незалежності у серпні 1991-го. Отож вони прагнуть і надалі бачити Україну у фарватері імперської політики вже сучасної Росії, за колоніальним батогом якої вони, видно, скучили.
Та нам з вами і далі треба своє робити і не забувати “ні титли, ні коми” з новітньої нашої історії. Адже саме у липні 1990-го для України склалася вкрай сприятлива ситуація після того, як з ініціативи Бориса Єльцина та його оточення була проголошена Декларація про суверенітет РФСР, що мала покласти край компартійному диктату в країні. І хоч українська декларація проголошувалася у стінах Верховної Ради УРСР, проте її змусив до цього всенародний здвиг, який організував у республіці Народний Рух України і з яким тодішня влада не могла не рахуватися.
Пригадую, на якому піднесенні ми тоді, нинішні ветерани РУХу, працювали, адже тільки сліпий не міг бачити, як руйнується імперський моноліт СРСР, що прискорили, звичайно, афганська авантюра, Чорнобильська катастрофа, демократичні процеси в країнах колишнього соцтабору (це ж треба, яке містке це слово, коли робити наголос на його складнику “табір”!).
Згадаймо, що якраз у жовтні 1990-го підніметься й студентська молодь, що призведе до відставки уряду Масола, і це стане ще однією нашою спільною перемогою. Потім ще будуть кров у Прибалтиці, штучна ескалація міжнаціональних конфліктів у Закавказзі, а в Україні Горбачов зініціює вже у березні 1991-го провокативний референдум, який мав на меті звести нанівець державотворчі процеси, яким уже не було альтернативи і які не зумів невдовзі спинити бездарний, як вся ця гнила система, “гекачепе”.
Звичайно ж, можна подискутувати на тему того, що рухало тими ж Єльциним і нашою Верховною радою влітку 1990-го, адже проголошення суверенітету Росії виглядає нині більш, ніж дивним, адже невдовзі ця країна знову повернеться до своєї звичної імперської матриці, з якої нині усіляки табачники беруться клонувати й Україну під її копил. Та попри все це 16 липня 1990 року було сказано велике слово, яке 24 серпня 1997-го стало великим ділом, яке нам постійно слід наповнювати реальним змістом, якщо ми хочемо жити у справді незалежній державі. Хтось з цього приводу зауважить, що не надто сприятливими є нині для цього умови. А хіба вони були сприятливі двадцять літ тому чи у будь-який іншій історичній перспективі для нас, українців? Ніколи шлях до власної незалежності в історії таких народів, як наш, не був встелений килимовими доріжками. Це важка дорога, на якій, вочевидь, нас з вами чекає ще багато випробувань і несподіванок, адже робота з викорінення у наших власних душах рабських, імперських бацил — це справа не одного дня й року. У липні 1990-го ми це змогли зробити, не сумніваймося у своїх силах і надалі.САМ СОБІ ДРЕС-КОД
Світлана Федас, «Рівне вечірнє», 15.07.2010
У Головдержслужбі зріє документ, у якому напишуть, у що можна вбиратися чиновникам — від міністра до клерка.У якому одязі приходити у Кабмін, Адміністрацію Президента, Верховну Раду і навіть сільраду. Зараз у кодексі держслужбовця про одяг сказано скупо: він має бути чистим і бажано — діловим. Тобто офіційно чиновникам і чиновницям не заборонено нічого, однак кожен має сам розуміти, як одягатися.
Берташ застебнутий на усі гудзики
Незважаючи на спеку, голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ, а також його заступники, на роботі з’являються лише у костюмах із застебнутим піджаком та в закритих туфлях, хоча дрес-коду в адміністрації немає.
— До мене як до голови немає жодних вимог щодо костюма, — каже п.Берташ. — Як і куди одягатися, мене навчили раніше, і що маю пристойно виглядати завжди — також. Цього я вимагаю й від підлеглих.
Варто зауважити, що наймолодший із заступників голови ОДА Олексій Губанов, який раніше як депутат Рівненської міськради дозволяв собі з’являтися на людях у футболці та джинсах, останнім часом підтримує стиль одягу свого керівника: лише діловий костюм.
— У нас немає правил, на які заходи як потрібно одягатися, — каже прес-секретар голови облради Юлія Василенко. — У повсякденній роботі жінки дозволяють собі різний одяг, а, приміром, на сесії одягаються по-діловому, чоловіки — також.
Насправді так можна сказати хіба про апаратників облради з досвідом, депутати ж і депутатки одягаються хто як: і у футболки, і в кофтинки з глибоким декольте.
Заступника голови податкової адміністрації області Анатолія Сташка запитання про одяг збентежило і навело на думку, що, можливо, були скарги на те, як одягаються податківці.
— Було кілька розпоряджень про забезпечення податківців уніформою, але термін її носіння вийшов, за цей час дехто з неї «виріс», потім припинилося фінансування і в результаті ми форми не носимо, — каже п.Сташко. — Тепер дотримуємося загальних вимог до держслужбовців про акуратність і діловий стиль. Скажу чесно, коли багато роботи, мені не до одягу працівниць. Жінки ж самі краще знають, що й до чого краще одягати.
Нехай і з діамантами, але щоб в міру
Завжди бездоганна незалежно від погоди, настрою та проблем Світлана Богатирчук-Кривко, начальник управління Держкомзему в Рівненській області, вважає, що дрес-код потрібен. І хоча закону такого немає, вимагала від своїх підлеглих того ж незалежно від місця роботи.
— Колись благородні дами вивчали, що й куди можна одягати, і нині це питання не втратило актуальності, — каже п. Богатирчук-Кривко. - Чомусь багато хто вважає, що чим більше оголеного тіла, тим гарніше, незважаючи ні на місце, ні на людей, ні на питання, з приводу яких зібралися.
Цілком поділяє погляди своєї попередниці на посаді заступника міського голови Рівного Галина Кульчинська:
— У міськраді немає такого поняття, як дрес-код, принаймні мені при прийомі на роботу нічого про це не говорили. Але я вважаю, що у кожної людини має бути власне, внутрішнє відчуття доречності в одязі й міри — в макіяжі та прикрасах. Ні глибоких декольте, ні надто коротких спідниць в офіційних установах не має бути незалежно від погоди.
Зараз я у відпустці і одягла лляний просторий сарафан, але на роботу такого собі не дозволила б, надаю перевагу костюмам. Торік на випускний одягла золотисту сукню і почула від міського голови Володимира Хомка, який відрізняється педантичністю і сам на роботі дотримується винятково ділового стилю: «Ви сьогодні не в костюмі?». Тоді я мала «знижку» на те, що мій син — випускник, і саме того вечора я була не лише заступником, а й мамою. Вважаю неприпустимим на роботі кричущий макіяж та велику кількість біжутерії. Я особисто не люблю золотих прикрас і не ношу їх, надаю перевагу сріблу, хоча не вважаю непристойним носіння дорогих прикрас чиновницями, — хай навіть платинових і з діамантами. Головне — аби все було в міру.
Джинсів у пристойних офісах не люблять
Чітко виписаний кодекс корпоративної етики щодо одягу в Ощадбанку, що є державним. Щоправда, стосується він насамперед тих, хто працює з клієнтами. Офісна мода в Ощадбанку має бути стримана, для чоловіків — біла або в тон костюма сорочка, темні і в жодному разі не лаковані туфлі, темні шкарпетки. Улітку брюки можуть бути й світлі. Для жінок — спідниця до колін або довга, але без оборок, «кльошів» і високих розрізів, якщо брюки — то не в обтяжку і в жодному випадку — не джинси. Аксесуари мають бути «виваженими». В кольорах одяг працівниць Ощадбанку не обмежується, прийнятним є навіть червоний, який колись у діловому костюмі не допускався. А ось висота підборів обумовлена — якщо каблук-»шпилька», то не вище 10 см і без яскравих прикрас. Носити колготи влітку тут нікого не зобов’язують.
Людмила Коновальчук, заступник начальника обласного управління Ощадбанку запевняє, що за стилем одягу працівників стежить начальник операційного відділу і робить зауваження, якщо хтось дозволяє собі надто вільний стиль.
Питання дрес-коду обумовлюється при прийомі на роботу в компанію «Київстар». Тетяна Лупій, фахівець зі зв’язків з громадськістю «Київстару», пояснює:
— Мене поінформували, що саме я маю одягати на роботу і що макіяж має бути стриманим. Хоча уніформи у нас немає, але працівниці центрів обслуговування абонентів мають носити білі блузки, спідниці до колін та фірмові хустинки на шиї. Чоловіки, відповідно, мають носити чорні брюки, білу сорочку, влітку можна з короткими рукавами, та галстук корпоративного кольору. Взуття має бути відповідно до одягу, колготи влітку жінкам можна не одягати.
Неписані правила, що не можна одягати на роботу, існують і в рівненських школах, хоча це питання, як пояснила в.о. начальника управління освіти міськвиконкому Ірина Кіруца, може бути віднесене до правил внутрішнього розпорядку і має скоріше рекомендаційний характер:
— Директор чи профспілковий комітет на педраді чи зборах можуть обговорювати, що мають одягати в школу учителі. Утім, де колектив сталий, це питання не потребує обговорення, усі знають, що одягати. Зазвичай чоловікам радять не одягати на уроки джинси, лише брюки, жінкам також радять утриматися від джинсів, не носити коротких спідниць, одягу з відкритими плечима та не взувати шльопанців. Адже школа — це виховний заклад, і вчителі мають власним прикладом прищеплювати дітям почуття міри та доречності.
http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=024708ВАСИЛЬ ДЕРЕВЛЯНИЙ: “ЧОРНИМ” МОЖНА НАЗВАТИ МИНУЛИЙ ПЛЕНАРНИЙ ТИЖДЕНЬ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ”
Андрій Кучерук, «Номер один», 14.07.2010, Тернопільська обл.
Інтерв’ю народного депутата про нюанси політичної ситуації в Україні та в Тернопільській області зокрема.Політика нині стала невід’ємною частиною українського суспільства. А останні тижні й поготів. Спершу до Тернополя приїздить лідер опозиції Юлія Тимошенко та координатор Комітету захисту України Дмитро Павличко, а далі пленарний тиждень приніс нам новий закон про місцеві вибори, в якому не було враховано жодної поправки опозиції.
Про всі нюанси політичної ситуації в Україні та області розповів читачам “Номер один” голова Тернопільської обласної організації ВО “Батьківщина”, народний депутат України Василь Деревляний.
У Комітеті захисту України мають працювати достойні люди
– Під час візиту Ю. Тимошенко до Тернополя вона мала зустрічі з лідерами громадських і політичних організацій краю з метою створення осередку Комітету захисту України на теренах області. Натомість сьогодні окремі представники ВО “Свобода” б’ють на сполох, заявляючи, що їх не впустили на зустріч, хоча на всеукраїнському рівні їх партія входить до складу даного Комітету.
Що насправді було?
– Відповідь на це запитання розпочав би з витоків, а саме – з президентських виборів. Кожна політична партія в першому турі підтримувала свого лідера – і це добре. Але коли справа підійшла до другого туру, чомусь тернопільські націонал-патріоти та націонал-демократи почали закликати людей не йти на вибори, голосувати проти обох кандидатів, ставлячи в один ряд Януковича та Тимошенко.
Нехай згадають представники ВО “Свобода”, які заяви ними робилися, і що не в останню чергу в тому числі і через них Янукович прийшов до влади. І що? Сьогодні, коли утворюється Комітет захисту України, вони вже змінили орієнтацію і хочуть показати, що вони захищають Україну? В них немає морального права бути в цьому Комітеті. Нехай вони не ображаються, а скажуть правду, на чиєму боці вони є.
Роль же нашої політичної сили під час візиту Тимошенко і Павличка була одна – зібрати представників громадських та молодіжних організацій, політичних партій, інтелігенцію, церковнослужителів, тобто людей, які мають чітку позицію по опозиційній боротьбі. І ми це зробили. Хто такої позиції на сьогодні немає – того не запрошували!
– Ви вважаєте, що на чолі Комітету захисту України має стояти політик чи нейтральна особа?
– Мета Комітету – створення структурованої масштабної та потужної команди на теренах України, завдання якої – донести до людей правду про те, що відбувається сьогодні в державі. На мою думку, жодна політична партія, в тому числі і ВО “Батьківщина”, не має стояти на чолі цього Комітету, натомість партії у чомусь нас звинувачують, хочуть очолити його. В цьому Комітеті буде один представник від ВО “Батьківщина”, а саме – перший заступник голови обласної організації Володимир Бойко. На другому засідання Комітету обиратиметься керівництво, до нього буде можливість долучитися всім, але щоб не було зверхності якоїсь політичної сили. Комітет на проміжний період очолила кандидат психологічних наук Ірина Чорна.
Сподіваюся, що коли буде сформовано всі структурні одиниці Комітету, він запрацює на повну потужність, і як Юля Тимошенко, так і громадсько-політичний актив області не будуть розчаровані його роботою. Адже потрібно працювати не лише в Тернополі, а й в районах, містечках та селищах.
– Окрім створення Комітету захисту України, Юлія Тимошенко зустрілася з партактивом області.
– Наш лідер постійно здійснює поїздки по Україні. На зустрічі з партактивом у драматичному театрі були присутні 600 членів партії з кожного району та м. Тернополя. Виступала Юлія Володимирівна та активісти з районних осередків. Відбулася сімейна партійна зустріч, на якій було проаналізовано роботу обласної організації як до, так і під час президентських виборів, зроблено акценти на майбутніх виборах до місцевих органів влади тощо. Такі зустрічі потрібно проводити і вони вкрай користі, бо партійний актив має особисто чути свого лідера та конкретні завдання й критичні зауваження. Так само і члени партії на такій зустрічі мають висловити свої критичні зауваження часом і в бік обласного керівництва та виконавчого секретаріату. Однозначно, Юлія Володимирівна задоволена перебуванням на теренах Тернопільської області, їй сподобалась монолітність та дисциплінованість нашої організації. Задоволеним залишився й актив, адже перед проведенням виборів до місцевих органів влади такі зустрічі мають надихнути рядових членів до подальшої праці.
Тернопільські «бютівці» мають принципову позицію щодо актуальних питань життєдіяльності краю
– Як ви ставитесь до кадрових ротацій в області, зокрема до персоналій голів РДА, багато з яких були донедавна помаранчевими, а нині перефарбувались у біло-сині кольори?
– Багато голів районних адміністрацій є представниками УНП, ЄЦ, Нашої України, КУНу. Відповідно вони працюють сьогодні спільно з Партією регіонів, втілюють в нашій області програму Віктора Януковича. До того ж на рівні Києва вище керівництво УНП цієї партії теж дрейфує до правлячої коаліції. Через це представники цієї політичної сили не можуть бути представлені у Комітеті захисту України. Там мають бути ті, хто постійно і принципово стоїть на захисті національних інтересів.
Що ж до посад губернатора та начальника УМВУ, то призначати цих керівників – прерогатива Президента та профільного Міністра, які вибирають собі людей за тими чи іншими критеріями, які задовольняють вище керівництво держави. Натомість мене дивує позиція попереднього голови ОДА Ярослава Сухого, який залишив на посадах багато голів РДА, що працювали в команді Чижмаря.
Наведу один приклад щодо голови Борщівської РДА Чепесюка. Керівники сільськогосподарських підприємств звернулися до перших осіб держави та розповіли, що це перший хабарник району, відповідно він не має морального права бути представником Президента на Борщівщині. Але дивним чином, він зберіг свою посаду. І такі приклади не поодинокі.
– У міській раді є велика кількість «бютівців». Чому так довго не можуть розв'язати “сміттєву” кризу в Тернополі?
– Ми – єдина з політичних сил, яка має принципову позицію з цього питання. Щодо сміття ми нікого огульно не звинувачували, не збирали сільських голів, як це робив голова облради, і не давали команди вивозити сміття в кар'єри. Ми не хвалилися, як колишній губернатор Чижмарь, голова облради Кайда чи мер Застваний, підписуючи різні меморандуми, що завтра чи післязавтра “сміттєву” проблему вдасться вирішити. Жодних заводів у нас не побудовано, сміттєсортувальних ліній так і не встановлено, нових полігонів не підготовлено…
Ми єдині заявляли, що місту сміттєспалювальний завод не потрібен, а вкрай потрібна сортувальна лінія. І нами було зроблено все можливе, щоб ця сортувальна лінія безкоштовно була надана Тернополю. Ще за прем’єрства Ю. Тимошенко частину її вже було доставлено до нашого міста. Завдання ж міської ради – знайти приміщення, щоб можна було її встановлювати. На жаль, так сталося, що керівництву міста тоді було невигідно встановлювати цю лінію.
Зі свої сторони, як народний депутат, зробив відповідне звернення на ім'я нині діючого Прем'єра, в якому просив, що якщо “Укрекокомресурси” не може або не хоче встановлювати цю лінію в Тернополі власними силами, то нехай передадуть її місцевій громаді. Але від Азарова поступила відмова. Відповіді поки немає.
А щодо наших представників у міській раді, то ви добре розумієте, що «бютівці» не можуть, не знаходячись на керівних посадах в мерії, одноособово знайти приміщення та змонтувати там сортувальну лінію.
– Що буде з тернопільськими спиртовими заводами, які нині, не маючи замовлень, стоять без роботи?
– За часів прем’єрства Тимошенко ті ж самі представники Партії регіонів через народних депутатів хотіли забрати у власність державні спиртові заводи Тернопільської області. Нині ж представниками правлячої коаліції ведеться планомірна робота, щоб ці заводи, які платять податки, на яких працівники отримують гідну заробітну плату, віддати у приватні руки, довівши перед тим їх до банкрутства. Сподіваюсь, що тернопільський губернатор Цимбалюк втрутиться у цей процес і захистить спиртзаводи від “прихватизації”.
Зі своєї сторони буду тримати руку на пульсі і робитиму все від мене залежне, щоб клановим групам не вдалося забрати останнє, що є в області. Я думаю, що настала черга і місцевих керівників ПР захищати інтереси області, а не тільки говорити.
– Нещодавно тернопільську ОДА пікетував малий і середній бізнес, протестуючи проти тиску фіскалів…
– Я підготував звернення прем’єру Азарову, в якому повідомив про свавілля податкової адміністрації. Сьогодні третя частина малих підприємців не виходить на роботу, бо фіскали тричі на день збирають “данину”, по два рази це роблять інші контролюючі органи. Підприємці не можуть витримати такого тиску. Податківці, прийшовши на це чи інше підприємство, не розібравшись, одразу нараховують величезні штрафи.
Я розумію, що бюджет мізерний і владі потрібно його наповнювати, але йти шляхом терору проти малого і середнього бізнесу не можна. А де ж виконання гасла “Малому та середньому бізнесу податкові канікули”, про які говорилось ледь не з кожного агітаційного біг-борду В. Януковича? “ВО “Батьківщина” готова до виборів – 31 жовтня – знову вибори.
- Яка ваша позиція щодо змін до закону про місцеві вибори в частині обмеження у правах молодих політичних сил?
– Наша пропозиція однозначна і її висловив керівник фракції БЮТ у Верховній Раді Іван Кириленко. У зв'язку з тим, що жодну поправку нашої політичної сили не було враховано в другому читанні, на знак протесту ми покинули сесійний зал. Без нас закон прийняли, і думаю, що він буде Президентом підписаний, а тому вже 10 вересня візьме старт виборча кампанія.
А між тим, на останньому сесійному засіданні віце-спікер, комуніст Адам Мартинюк заявив, що вибори відбудуться всюди за винятком Київської міської ради та Тернопільської обласної ради. Я мою думку, що це подяка тим політичним силам, які мають більшість у цих радах, за добре проведену роботу під час президентської виборчої кампанії.
Зі своєї сторони закликаю Партію регіонів, ВО “Свобода”, які заявляють, що мають 50% симпатиків в області, ініціювати проведення в облраді виборів, помірятись силами і нехай тернополяни підтвердять продемонструють вотум вашої довіри.
А що стосується обмежень участі у виборах молодим партія, то це є ненормально, ми за те, щоб усі політичні сили, які зареєстровані в Мін'юсті, мали можливість брати участь у виборах без жодних обмежень. Сподіваюся, що Конституційний суд зробить свої зауваження і на вибори підуть усі партії, які виявлять у цьому інтерес.
– Позиція вашої політсили була категоричною і в питанні проведення всеукраїнського референдуму.
– “Чорним” можна назвати минулий пленарний тиждень для українського парламентаризму. Спершу наша політична сила заблокувала трибуну, вимагаючи включення в порядок денний питання про енергетичну безпеку країну, позаяк представники ДП “Нафтогаз” практично віддали державних 5,4 млрд. доларів тіньовій структурі “РосУкрЕнерго”. Це питання під тиском включили до порядку денного, однак воно не було підтримано правлячою коаліцією. І схожих питань за минулий тиждень у Верховній Раді було чимало.
Хочу звернутися до жителів області: команда Президента, отримавши вотум довіри, робить все, що їй вигідно, щоб і далі залишитися при владі. Зокрема, правляча коаліція намагалася прийняти закон про референдум, який би дозволяв Януковичу стати царем, а його політична команда отримала б усю повноту влади. На щастя, поки що розгляд цього законопроекту вдалося відкласти.
– А чи готова обласна організація ВО “Батьківщина” до місцевих виборів?
– Ми постійно працюємо, а тому для нас немає особливо значення, коли будуть вибори. На сьогоднішній день нами проведено усі конференції як на рівні районних організацій, так і облорганізації. Ми маємо свої осередки в кожному селі, а тому будемо йти на вибори, залучивши як все наше членство, так і симпатиків. Зробимо все можливе, щоб найдостойніші люди кожного населеного пункту обійняли перші позиції як у керівних ланках, так і в тих чи інших радах.
http://www.numberone.te.ua/?page=consult&consultid=975&sub=0ЯК ЯНУКОВИЧА РОБЛЯТЬ «БАТЬКОМ УСІХ УКРАЇНЦІВ»
Омар Узарашвілі, «Високий замок», 14.07.2010, Львівська обл.
Увімкнувши телеканал, спочатку не второпав, “що за кіно крутять”.“Усі дорослі лише обіцяли, та нічого не робили.А він лише подивився, і наступного дня почали обміряти, приїхала техніка...”, – розповідає, сидячи на збудованому спортмайданчику якийсь підліток. “Бо у нього самого було важке дитинство”, – пояснює телеглядачам сивочолий ветеран стахановського руху. “Він”, з’ясувалося при подальшому перегляді фільму, – це президент Віктор Янукович. “Мені здається, Віктор Федорович може бути батьком для всіх нас, для всіх українців”, – підсумувала з екрана телевізора ще одна “героїня” цього кіно співачка Таїсія Повалій...
“Президент. Початок шляху” – так називався 36-хвилинний фільм, що з’явився в ефірі кількох телеканалів у день народження Януковича. У мене спочатку цей фільм викликав усмішку. Дуже вже цей “шедевр” був схожим на низькопробні агітки, які “крутило” Львівське телебачення, коли в нардепи йшли мажоритарники. Та коли побачив “батька” у шахті, серед одягнутих у парадну форму ветеранів війни, згадав про “борця за мир та щасливе майбутнє” Леоніда Брежнєва. Цього генсека свого часу щодня показували саме в таких телефільмах. Та тоді ці агітки породжували лишень анекдоти про найбільшого власника орденів у світі. Після перегляду фільму про Януковича ні згадувати анекдоти, ні сміятися вже не хотілося. Дуже вже реальним здалося повернення культу особи, який у не такому вже далекому минулому став причиною масових жертв.
Оглядач “Телекритики” Отар Довженко вчинив справжнє журналістське розслідування, намагаючись знайти авторів фільму (титри до нього не подавалися). Нарешті дізнався, що автором стрічки є генеральний директор Національної телекомпанії Єгор Бенкендорф. Знаючи Єгора особисто, зауважив Отар, вирішив, що він таким чином “стьобнувся”, тонко пожартував. Проте керівник Першого національного дуже серйозно заявив: “Фільм я зняв з власної ініціативи. І нічого ганебного в цьому не бачу”.
Для чого ж показувати по телебаченню фільм про Януковича, знятий за сценаріями блюдолизів Брежнєва? Невже його автори не розуміли, що у сучасних українців такий фільм здатний викликати роздратування і огиду? Над цими питаннями досі ламають голови чимало політичних аналітиків. А що тут довго думати? Януковичу зробили на день народження саме такий подарунок, який йому, і це достеменно знали автори фільму, сподобається. Любить він бачити себе на екрані впевненим, мужнім, усіма любимим батьком нації. Головне, щоб Віктору Федоровичу сподобалося...
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=84463КТО СЛЕДУЮЩИЙ В МЭРЫ?
Наталья Гончарова, «Газета по-харьковски», 14.07.2010
«Газета…» попросила политологов назвать наиболее реальных претендентов на кресло харьковского градоначальника.Недавно принятые изменения в законодательстве, позволяющие баллотироваться только кандидатурам от политических партий, сильно ограничили круг участников избирательной гонки в Харькове. Большинство экспертов считают, что борьба развернется между двумя главными кандидатами: Геннадием Кернесом от «Партии Регионов» и Арсеном Аваковым от «Батькивщины». В качестве третьего кандидата может уже в который раз пойти на выборы коммунист Алла Александровская, но, по прогнозам политологов, она вряд ли станет серьезным соперником и наберет больше 5-10%.
Шансы двух главных кандидатов харьковские политологи оценивают как «практически равные».
Главным «козырем» нынешнего и.о. мэра Геннадия Кернеса эксперты называют мощный партийный ресурс.
- Как показали предыдущие выборы, «регионалов» поддерживают в городе 52% избирателей. Исходя из этого, есть все основания предположить, что Кернес наберет около 22% голосов. Он неплохой хозяйственник, у него есть опыт управления городом.
Его несомненный плюс – стратегия «малых дел»: появиться в отдельно взятом дворе, пообещать и отремонтировать дорогу, крышу, детскую площадку – эти последовательные малые шаги могут дать ему немало голосов, - считает политолог Владимир Никитин.
В то же время, его коллега Игорь Полищук замечает: у Геннадия Кернеса – слишком большой антирейтинг, и Партия Регионов только выиграла бы, выдвинув «более респектабельного» кандидата. С этим согласен и его коллега Валерий Дудко:
- Харьковчане вряд ли простят Кернесу вырубку Лесопарка, побоище на Клочковской и множество других связанных с его именем скандалов.
По мнению Валерия Дудко, главный плюс Арсена Авакова - наиболее знаковой оппозиционной фигуры в Харькове – достаточно высокий уровень доверия избирателей и почти безупречная, по сравнению с его оппонентом, политическая репутация. Главным же минусом Авакова является отсутствие мощной партийной поддержки – ни на одних выборах представители «оранжевой команды» не получали в Харькове большинства.
- Аваков ни разу не выигрывал выборы: в последний раз «НУ» под его руководством проиграла под чистую. Это очень серьезный аргумент, несмотря на достаточно высокий личный рейтинг Авакова в Харькове, - считает Владимир Никитин.
Между тем
Пока ни один из главных кандидатов не заявил прямо о свом намерении идти на выборы. Но если об Арсене Авакове можно с уверенностью сказать, что другого равного ему по значимости кандидата от оппозиции в Харькове нет, то в отношении Геннадия Кернеса политологи не так однозначны. «Партия Регионов» пока не назвала своего кандидата, и вполне возможно, ставка будет сделана как раз на «менее скандальную» личность.
- Любой политтехнолог скажет, что Кернесу следовало бы предпочесть кого-то более предсказуемого, - говорит Игорь Полищук. – Например, немалые шансы на победу в Харькове имели бы Дмитрий Шенцев, Дмитрий Святаш или Юрий Сапронов. Но, с другой стороны, мэр должен иметь опыт управления городским хозяйством – и у Кернеса здесь по сравнению с ними большое преимущество.
В качестве возможной кандидатуры в последнее время в СМИ называют и бизнесмена Александра Ярославского.
- Он имел бы большие шансы на победу, но сам до сих пор говорит о своем желании остаться вне политики. Его, что называется, «женили» без его согласия, - считает Владимир Никитин.
http://kharkov.mycityua.com/articles/kharkov/2010/07/14/154903.htmlЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
СТАРТОВЫЙ ПАКЕТ!
Константин Шруб, «Днепр вечерний», 14.07.2010
Новомосковск стал первым городом в Украине, где по инициативе мэра Виктора Литвищенко с полиэтиленовых кульков перешли на бумажные.Несмотря на своевременность меры, новшество по душе далеко не всем.
Почти каждый из нас ежедневно использует полиэтиленовые пакеты, даже не предполагая, какой колоссальный вред они наносят окружающему миру.
Обычный фасовочный пакет был изобретен в США в 1957 году и предназначался для упаковки хлеба, сэндвичей, фруктов, овощей. Уже к 1966 году в Америке в пакеты упаковывалась треть таких товаров. Сейчас в мире ежегодно используется 4 триллиона пакетов. Они убивают миллион птиц, 100 тысяч млекопитающих и неисчислимые косяки рыб.
Дешевизна пакетов и простота их оборота приводит к тому, что они используются очень короткое время. 6,3 миллиона тонн мусора (большую часть которого составляет пластик) ежегодно сбрасывается в мировой океан. В окружающей среде пакеты сохраняются, не разлагаясь, десятилетиями. Поэтому в США и большинстве развитых стран Западной Европы использование пакетов очень существенно ограничено. В Англии для хлеба уже шесть лет используют только биоразлагающиеся пакеты. А, например, в Танзании за производство и продажу пакетов предусмотрено 2000 долларов штрафа или год тюрьмы.
Украинским пионером борьбы за экологию и здоровье земляков стал Новомосковский горсовет, который по инициативе мэра Виктора Литвищенко принял соответствующую программу. Один из ее пунктов предусматривает при упаковке сыпучих продуктов (сахар, печенье, крупы и так далее) полную замену целлофановых пакетов на бумажные, которые очень легко утилизируются. И вот на днях первые бумажные пакеты поступили в магазины Новомосковска. Мы отправились в этот город, чтобы на месте оценить востребованность этого товара.
Первый магазин - «Продукты» на окраине райцентра. Продавец Татьяна с готовностью указывает на прилавок, где есть бумажные пакеты по 30 и 40 копеек.
- Первые покупатели удивлялись, когда мы им стали предлагать такой товар вместо целлофана, - говорит девушка. - Но когда узнавали о пользе для экологии, большинство реагировали положительно и просили упаковать, например, печенье в такой пакет.
Проезжаем чуть дальше – продавец магазина «Мясо, рыба» Оксана удивляется нашему вопросу:
- Так наш товар моментально промочит бумажный пакет – покупателю будет неудобно.
- Действительно, если я в супермаркете наберу массу покупок, то это же будет настоящее месиво! - поддерживает ее покупатель Александр.
Еще один магазин «Продукты» тоже располагает ассортиментом бумажных пакетов.
- Когда мы предлагаем уложить товар в такую упаковку, покупатели обычно не отказываются, - подтверждает продавец Наталья Александровна.
В небольшом магазине социальной сети, по словам продавца Ольги, о новинке еще даже не слышали.
- Мне как покупателю главное, чтобы упаковка была чистая и герметичная, - подключается к нашему разговору Виктория Алексеевна, покупающая сыр и колбасу.
В небольшом киоске Нина Степановна продает конфеты и восточные сладости.
- Большинство моих покупателей - пенсионеры, - говорит она. - Они будут возмущаться, если я стану им навязывать такие 40-копеечные пакеты вместо 5-копеечного целлофана.
- Точно, будем! - восклицает Людмила Сергеевна, купившая только что булочки. - Мне в целлофан и удобней складывать покупки.
Заходим в супермаркет известной торговой сети. Заместитель управляющего Юлия Душкина о новшестве слышала, но пока что эти магазины бумажные пакеты использовать не хотят. Почему?
- В нашей сети торговля полностью централизована, и какие новшества постановят освоить в головном офисе, те мы и будем использовать. Но я не думаю, что многие покупатели захотят брать эти пакеты – у нас ведь целлофановые выдаются бесплатно.
Заходим на центральный продуктовый рынок – а вот и прекрасный пример сознательности покупателя! Олег в магазине «Секция № 46» заказал немного печенья – и когда продавец Людмила предложила ему вместо целлофанового бумажный пакет, парень с радостью согласился.
- Я слышал о программе нашего горсовета и с радостью ее поддерживаю, - замечает он. - Ради того, чтобы очистить нашу природу от такой отравы, лишних 25 копеек мне совсем не жалко!
Как видим, пока новинка не получила единогласного одобрения. Почему так происходит – из-за вечного стремления к экономии или нашего наплевательского отношения к экологии? Об этом мы поинтересовались у начальника комитета по вопросам торговли и бытового обслуживания Новомосковского горсовета Виктории Васильевны Антоненко.
- Мы работаем по каждому из этих направлений, - убеждает она. - Дважды в неделю проходят совещания с представителями торговых точек и сетей, мы стремимся их убедить в несомненном преимуществе, безопасности новой тары. Рады, что первыми в стране начали реализовывать эту программу. И с каждым днем все больше магазинов переходит на использование новой тары. А чем большими будут ее обороты, тем дешевле станут такие пакеты. Ряд магазинов, например, «Экспресс-маркет», предоставляют бумажные пакеты покупателям своей выпечки уже бесплатно. Правда, закладывают их цену в стоимость сладостей. Ну, и сознательность покупателей, стремление жить в чистом, красивом городе надеемся шаг за шагом разбудить.
Что ж, порадуемся за наших соседей. Хочется верить, что и представители днепропетровской торговли переймут такой опыт. Долой вредный целлофан – даешь бумагу!
http://dv-gazeta.info/obschestvo/startovyj-paket.htmlНАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
КТО ПЛАТИТ, ТОТ НИ ПРИ ЧЕМ?
Олег Павлов, «Вестник Кривбасса», 14.07.2010, Днепропетровская обл.
Комиссии обвиняют науку, ученые винят природу.Комиссия по расследованию причин произошедшей месяц назад на шахте им. Орджоникидзе аварии, как уже сообщал «Вестник», среди лиц, чьи действия или бездеятельность привели к несчастному случаю, назвала доктора технических наук, заведующего отделением ГП «НИГРИ» Владимира Цариковского. Сегодня он проходит свидетелем в уголовном деле, возбужденном по факту аварии на шахте. Но с выводами экспертной комиссии, на которых основывались заключения комиссии по расследованию причин аварии, он категорически не согласен.
На вчерашней встрече с местными журналистами Владимир Цариковский долго рассказывал об уникальности произошедшего. В частности, из его выступления стало ясно, что «Вестник» не ошибся в предположении: обрушение могло произойти в любой момент и без взрыва. Взрыв лишь инициировал катастрофу. И счастье, что в шахте не было ни одного человека.
Говоря о выводах экспертной, а следом за ней и госкомиссии, он подчеркивал, что произошедшее обрушение — явление уникальное. Потому что, как говорит Владимир Цариковский, авария на шахте им. Орджоникидзе уникальна тем, что «впервые в мировой практике 250-300-метровая толща налегающих скальных пород мгновенно, вопреки известным закономерностям, разрушилась за полторы-три минуты». И что с закладками (то есть возмещением образовавшихся пустот), что без них обвалы неизбежны. Мол, закладки — не панацея.
Цариковский настаивает на том, что «комиссия искала не столько причины аварии, сколько виновных». Но ведь даже установив причины, виновных все равно придется определять, разве не так?
В этой связи у «Вестника» возник вопрос, почему и Цариковский в своих публикациях, и комиссия, и Госгорпромнадзор обходят молчанием роль руководства самой шахты и собственника. Среди виновных — и наука, и природа, и Промнадзор, но не сами производственники. На это Владимир Цариковский ответил так:
— Этот вопрос надо задавать комиссии. Я понимаю одно (тут ученый замялся)… Проблемы, которые выявлял наш авторский надзор, надо было решать годами, и мы их, хоть и с трудом, решали. И обвинить ни шахту, ни предприятие в целом (то есть ЦГОК), ни проект в произошедшем я не могу. Но почему их не «выставили» — это для меня не понятно. Они тоже участники произошедшего. Мы давали рекомендации. Они обязательны для исполнения, но производственников никто не лишает права оспорить эти рекомендации. Тем более, что они рассматриваются на техническом совете. И только после технического совета принимаются к исполнению.
Выходит, и тут наука как бы ни при чем: мол, мы рекомендовали, а вы решайте. Но всегда ли рекомендации и решения техсовета шахты сильно отличаются друг от друга? По свидетельству некоторых горняков, рекомендации ученых — это зачастую заказ самой шахты. В смысле, кто платит, тот и музыку заказывает.
Продолжая ответ на вопрос, господин Цариковский сказал:
— Я не знаю, почему этот вопрос (о роли в аварии самой шахты. – Авт.) выпал из поля зрения экспертной комиссии. Но я думаю, что это не было ее задачей.
Вот это, как говорят, уже «теплее». Если изначально собственник в лице губернатора заявил, а фактически назначил виновных, то кто же против слово скажет?
Сегодня это пытается сделать Цариковский, но как-то осторожно, ища причину в природных катаклизмах и явлениях. Тем не менее, кое-что интересное он сообщил:
— Наказать человека можно, когда установлена причина. Если бы экспертная комиссия установила, что такой уникальный случай произошел, и назвала бы причины, то тогда бы можно было назвать виновных. А сегодня есть виновные, но не установлена причина! Что касается предприятия, то я не могу ответить за комиссию. Как руководитель, который проработал тридцать лет, я отвечаю за все. Но меня обвинять в том, что я виновен, нельзя, так как экспертная комиссия не назвала ни одного нормативного документа, который я нарушил.
В беседе с журналистами Владимир Цариковский привел также цитату из «Вестника»:
«Если институт не осуществлял авторского надзора, то где в это время был Госгорпромнадзор? Почему не настаивал на соблюдении закона?
— Я не знаю, где он был, — отвечает Олег Чередниченко. — И почему не настаивал, я не знаю».
— У меня тоже вопрос — говорит ученый. — Почему экспертная комиссия не изъяла документы у теруправления Госгорпромнадзора? А ведь оно столько лет контролировало, вело надзор за соблюдением промышленной безопасности. Комиссия почему-то обошла этот вопрос.
Комиссия, по большому счету, обошла не только этот вопрос. И теперь, как в той поговорке, Иван кивает на Петра, а Петр на Ивана: комиссии обвиняют науку, ученые винят природу, Госгорпромнадзор — всех остальных. Кроме, разумеется, руководства шахты и собственника. И удивляться тут нечему. Ни Олег Чередниченко, ни Владимир Цариковский против набирающей обороты госмашины подавления вскоре и слова не скажут. А если им еще «подбросят хороший заказ», и вовсе всех собак при малейшей аварии (не дай Бог, конечно) повесят на безответную природу. Но природа, по признанию того же ученого, молчит и терпит до поры, до времени.
http://www.krivbass.in.ua/content/view/3452/1/ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА
«ВЛАДА ВИРИВАЄ СТОРІНКИ З ІСТОРІЇ…»
Іван Фаріон, «Високий замок», 14.07.2010, Львівська обл.
Комуністи вимагають, щоб з музею Великої Вітчизняної війни у Києві вилучити експозицію про ОУН-УПА.Лаври міністра освіти Дмитра Табачника, який взявся заново переписувати українську історію, не дають спокою комуністам. Представник коаліційної фракції КПУ у парламенті Євген Царьков звернувся до прем’єра Миколи Азарова і міністра оборони Михайла Єжеля з партійною вимогою. Хоче, щоб у залі Партизанської слави Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни» вилучили матеріали, які стосуються Української повстанської армії. На думку Царькова, упівці - ніякі не партизани, соратники Бандери і воїни Червоної армії виконували різну місію, таке сусідство ображає радянських ветеранів.
Cолідарний зі своїм однопартійцем народний депутат Олександр Голуб, він каже, що подібних експозицій не повинно бути «у цьому святому місці». Дії ОУН-УПА нардеп-комуніст назвав колабораціоністськими. За словами Голуба, УПА фінансувалася з боку фашистської Німеччини, отримувала від неї зброю, а підрозділи УПА очолювали… офіцери німецьких спецслужб. Олександр Голуб вважає, що матеріали про ОУН-УПА, - так само як про Мазепу, Петлюру - можна було б розмістити хіба що у «музеї зрадництва і колабораціонізму» на базі Інституту національної пам’яті. «Всіх негідників треба зібрати в одному місці», - заявив Олександр Голуб.
У музеї нічого про ідею комуністів не знають, зрештою, кажуть, що Міністерству оборони не підпорядковані. Офіційна влада на запит Царькова поки що не відреагувала.
Коментар для «ВЗ»
Володимир В’ятрович, кандидат історичних наук, колишній керівник галузевого архіву Служби безпеки України
Ініціатива комуністів не має нічого спільного з історією, це - політичне рішення, яке має на меті повторити радянську практику - виривати ті чи інші сторінки нашого минулого. Боротьба ОУН-УПА у роки Другої світової війни була невід’ємною частиною цієї війни. Незважаючи на зміну політичної ситуації, ніхто не має права замовчувати цю історію. У 2008 році музеєві було передано ряд цікавих документів, зокрема унікальну колекцію графічних робіт відомого повстанського художника Ніла Хасевича. Їх експонували для того, щоб відвідувачі могли якомога ширше зрозуміти, чим була Друга світова війна на українських землях, проти кого воювала УПА. Якщо зараз намагатимуться вилучити цю інформацію, то можна буде говорити про повернення до радянської практики «прихованої історії», яка нічого доброго не говорить про теперішню владу.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=84466ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
ДО 20-РІЧЧЧЯ ПРИЙНЯТТЯ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
«Проскурів», 15.07.2010, Хмельницька обл.Декларація про суверенітет: ваші думки
Олександр Гайшук, перший заступник голови обласної організації Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина”:
— Насамперед хочеться привітати всіх подолян з цією визначною датою в історії України й побажати не втрачати оптимізму й натхнення. Думаю, не варто надмірно заполітизовувати подію, але хочу закликати всіх своїх земляків робити надалі правильний вибір у виборчих кампаніях. Те, що ми маємо сьогодні з нинішньою владою в державі, є, на превеликий жаль, відступом від незалежності й поступовою її втратою.
Михайло Войтюк, заступник голови обласної організації Партії регіонів, депутат міської ради:
— Україна, незважаючи на те, що впродовж усієї своєї попередньої історії була під гнітом інших країн, завжди прагнула незалежності. Отож сам факт прийняття цієї Декларації мав величезне значення. Це знаменна дата в сучасній історії України. Але треба розуміти, що бути абсолютно незалежною державою від світових викликів нині неможливо. Весь світ нині прямує до певного об’єднання, це стосується як економіки, так і протидії загрози міжнародного тероризму. Україна не має сьогодні ні потужної економіки, ні сучасної сильної армії, яка здатна була б захистити її суверенітет належним чином. Тому є потреба приєднання до міждержавних, міжнародних договорів, що й здійснює нинішнє керівництво країни. Такою, зокрема, є нова угода про перебування ЧФ Росії в Севастополі, яка підтримує і забезпечує незалежність України. Партія регіонів відстоюватиме державний суверенітет України всіма можливими засобами.
Олександр Манаков, другий секретар обласного комітету Соціалістичної партії України:
— Прийняття Декларації про незалежність стало передмовою для прийняття у подальшому Конституції України, а це свідчило про те, що наша держава відбулася. Нині це факт, який треба належно сприймати. Звичайно, здобуття незалежності мало велике значення для країни, хоча у ці роки були як свої плюси, так і мінуси: в соціальному плані, економіці тощо. Хочеться, щоб Україна була не лише незалежною і суверенною, а й сильною державою з високим рівнем життя її народу та потужною економікою, щоб вона користувалася великим авторитетом у світі.
Чи відзначатимете ви 20-ту річницю підписання декларації про державний суверенітет України?
Олександр Гнідий, податковий інспектор, 33 роки:
— Прийняття Декларації про державний суверенітет України стало важливим кроком до відродження і становлення Української незалежної держави. Цей акт відкрив новий етап в історії українського народу, задекларувавши основні політичні, економічні та соціальні цілі розвитку України, як молодої незалежної країни.
Якось по-особливому я цей день не відзначатиму, на жаль в нас, українців, поки що немає такої традиції — святкувати державні свята.
Надія Михасько, продавець, 24 роки:
— Для мене це звичайнісінький день, який я проведу на роботі. Святкувати не буду, та й особливо немає що. Знаю, що підписання Декларації стало важливим кроком для України, як для вільної, незалежної держави, але дотримуюсь думки, що святкувати треба тоді, коли поставлених цілей досягнуто.
Олексій Довгорукий, статист:
— Прийнята 16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет України, якою було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю, стала впевненим кроком до незалежності нашої держави, своєрідним актом протесту проти утиснення Радянським Союзом прав і свобод українського народу, який мав і має силу, щоб будувати свою суверенну державу. 16 липня я обов’язково відзначу цю подію, відвідавши з сином бібліотеку, де познайомлю його з документальними матеріалами про значення Декларації для громадян України.
Андрій Златник, студент:
— Хоч Декларація була лише проголошенням намірів, адже справжній суверенітет можна було отримати, приймаючи закони, що реалізували її вимоги, вона означала втрату легітимності Радянського Союзу. Дуже радий, що 20 років тому мій народ зробив крок до незалежності, вдячний йому за те, що нині живу у вільній країні. Для мене 16 липня — особлива дата, відзначатиму її з одногрупниками: поїдемо до Канева на могилу справжнього патріота-українця, що понад усе прагнув волі рідному народові.
* * * Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 15 липня 2010 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.