|
|
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
СЕРГІЙ ЛЬОВОЧКІН: «ПРО ВІДСТАВКИ ГОВОРИТИ ЗАРАНО»РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Вадим Долганов, «Київська правда», 09.07.2010
Доволі відверті розмови з журналістами глави Адміністрації Президента стають практикою нинішньої влади.
НАЛОГИ И МИНИМИЗАЦИЯ — НЕПРОСТАЯ СИТУАЦИЯ!СИТУАЦІЯ В КРИМУ
Евгения Королева, «Крымское время», 08.07.2010
Заседание комитета по обеспечению поступлений налогов, сборов и повышению эффективности работы предприятий, посвященное Центральному Крыму.ДЕЖА ВЮ БЕЗ БУРНЫХ И ПРОДОЛЖИТЕЛЬНЫХ АПЛОДИСМЕНТОВ
Екатерина Заславская, «Вечерний Мариуполь», 07.07.2010, Донецкая обл.
«Создалось ощущение, что даже лояльные к Партии регионов участники обсуждения одобряли Программу с каким-то обреченным энтузиазмом».ГОЛОВНИЙ УСПІХ - ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ РЕГІОНУ ТА СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ВЛАДНОЇ КОМАНДИ
Надія Діденко, «Вечірня Полтава», 07.07.2010
Полтавський губернатор Олександр Удовіченко зустрівся із журналістами, аби розповісти про те, що вдалося зробити за перші 100 днів.
КУДА ДРЕЙФУЕТ НАШ ПОЛУОСТРОВ?ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Александр Мащенко, «Крымское время». 08.07.2010
«Лидер меджлиса пригрозил, что в ответ на кадровую политику Януковича все крымские татары могут покинуть структуры власти в Крыму».ДЕПУТАТАМ ГОТОВЯТ "ОБРЕЗАНИЕ"
Наталья Пупкова, «Крымская правда», 08.07.2010
Проект Закона Украины "О Совете министров АРК" стал притчей во языцех ещё до того, как появился на свет.
ГЕННАДИЙ ДОРОШЕНКО: «НАДО ПРИДЕРЖИВАТЬСЯ ПРАВИЛ ИГРЫ»ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Владимир Пошва, «В двух словах», 08.07.2010, Сумская обл.
Интервью руководителя областной организации ВО «Батьківщина».
ШКІЛЬНА АРИФМЕТИКА: ПЛЮС ОДИН ЧИ МІНУС ОДИН?ЕКОНОМІКА
Ольга Мончук, «Галичина», 08.07.2010, Івано-Франківська обл.
Експерти кажуть, що з підписанням Закону Президентом України проблем не буде.СЕРГІЙ БОЛОТНІКОВ: “ВИБОРЦІ ПОВИННІ ЗНАТИ СВОГО ДЕПУТАТА НЕ ЛИШЕ В ОБЛИЧЧЯ...”
Вікторія Стандрійчук, «Проскурів», 07.07.2010, Хмельницька обл.
Яка виборча система в нинішніх умовах є оптимальною?ПАРЛАМЕНТАРЯМ ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ В ОКРУГАХ
Ярослав Іваночко, «Львівська пошта», 06.07.2010
Олександр Ганущин, депутат Львівської обласної ради від Народного руху України, про новий закон про вибори…
ЗА ПРАВО ПОТРАПИТИ ДО «100 КРАЩИХ ТОВАРІВ УКРАЇНИ» ЗМАГАТИМУТЬСЯ ПІДПРИЄМСТВА ПОЛТАВЩИНИТОЧКА ЗОРУ
«Вечірня Полтава», 07.07.2010
Завершився регіональний етап Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг), який проводиться під патронатом Президента України.
ІГОР ОЛІЙНИК: МИ ПОВИННІ ДИВИТИСЯ Й У МАЙБУТНЄ, А НЕ ЛИШЕ СОБІ ПІД НОГИСКАНДАЛИ
Роман Івасів, Петро Парипа, «Галичина», 08.07.2010, Івано-Франківська обл.
«Ситуація в державі дуже непроста. Але ми з вами маємо бути разом — і тільки тоді зможемо захистити наші демократичні надбання».КОМУ ХОЧЕТЬСЯ «ОСІДЛАТИ» ДУНАЙСЬКУ ХВИЛЮ?
Андрій Потиліко, «Одеські вісті», 08.07.2010
«Виникає запитання: навіщо ж МНС займається дезінформацією? Кому потрібно зайвий раз хвилювати людей?»ДРУЖБА НАВІКИ?
«Львівська пошта», 06.07.2010
Україна і Росія навіть не сперечаються про можливі напрями співпраці.
В АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА ХОЧУТЬ ЗНАТИ, ХТО ЧИМ ДИХАЄ...ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Іван Фаріон, «Високий замок», 08.07.2010, Львівська обл.
Команда президента Януковича розпочала не що інше, як політичну люстрацію, шпигунство, пошук «неблагонадійних».
НАРКОМАНИЯ СТАЛА ЛАТЕНТНОЙАВАРІЇ
Руслан Подгорный, «Южная правда», 08.07.2010, Николаевская обл.
«Ситуация с наркоманией требует внимания как общественных, так и государственных структур, а также неравнодушия каждого из нас».
В АВАРИИ НА ШАХТЕ ИМ. ОРДЖОНИКИДЗЕ ВИНОВАТА НАУКА?ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Олег Павлов, «Вестник Кривбасса», 07.07.2010, Днепропетровская обл.
Рассказывает начальник Криворожского горно-промышленного территориального управления Госгорпромнадзора Олег Чередниченко.
«ЗАЛІЗНИЙ ГОСПОДАР» УКРАЇНИ
Іван Фаріон, «Високий замок», 08.07.2010, Львівська обл.
Главі держави Віктору Януковичу виповнюється 60 років.
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
СЕРГІЙ ЛЬОВОЧКІН: «ПРО ВІДСТАВКИ ГОВОРИТИ ЗАРАНО»
Вадим Долганов, «Київська правда», 09.07.2010
Доволі відверті розмови з журналістами глави Адміністрації Президента стають практикою нинішньої влади.Під час останньої зустрічі обговорили декілька злободенних тем.
— Стосовно ситуації в уряді та розмов про можливі відставки. Що взагалі відбувається, бо опозиція, здається, усіх вже готова відправляти у відставку?
— Це нормальна практика, коли опозиція незадоволена діяльністю уряду. Що стосується позиції Президента, то вона дуже проста: Президент визначається відносно двох кандидатур зі складу уряду й вносить відповідні пропозиції до Верховної Ради України. По решті кандидатур — це урядові пропозиції. Їх вносить Прем'єр-міністр. Як бачите, від Прем'єр-міністра жодних пропозицій на даний час не поступало. Тому коли влада запланує когось змінити в уряді, про це буде оголошено публічно.
— Президент під час зустрічі з держсекретарем США Хілларі Клінтон заявив, що Україна запрошує Європейський Союз та Росію до будівництва нового газопроводу через свою територію. Це нова ідея чи продовження теми?
— Україна неодноразово зверталася до відповідних структур Європейського Союзу, до великих енергетичних компаній, інвестиційних банків з пропозицією щодо підготовки інвестиційного проекту. Зараз ця робота триває. Можу сказати, що вона наближається до завершення. На підставі вже зробленого ведуться постійні переговори, дискусії на рівні Міністерства палива та енергетики, "Нафтогазу" України, йде пошук оптимального варіанту співпраці. Саме це мав на увазі Президент, коли у черговий раз відобразив у своїй заяві позицію України з цього питання. Вона дуже проста та дуже прозора: ми шукаємо ефективну конструкцію, яка дозволить модернізувати українську газотранспортну систему, збільшити обсяги прокачки газу через територію України. Нам потрібні додаткові надходження до бюджету, тому що реформи, започатковані Президентом, потребують грошей.
— Чи є у Президента зараз якісь зауваження до діяльності губернаторів?
— Безперечно, так. У поточній роботі завжди виникають якісь запитання, на які місцева влада має давати професійні відповіді. Це нормальна робота, і Президент знаходиться у постійному діалозі з губернаторами, допомагає їм вирішувати питання соціально-економічного розвитку кожного з регіонів.
— А чи є проблеми, які б могли потягти за собою відставки?
— Про це зарано говорити, бо люди працюють усього по три місяці. Коли таке питання постане, ми одразу вас поінформуємо.
— Час від часу з`являються повідомлення щодо проблем у парламентській коаліції. Яка там ситуація?
— Ви бачите її по голосуваннях. Ситуація у коаліції абсолютно нормальна. Там йде діалог, без сумніву, по кожному з питань можуть існувати дискусії, але врешті-решт потяг рухається. Голосування результативні, по реформаторських законах приймаються позитивні рішення. Тому, я вважаю, що коаліція працює нормально.
— З початком обговорення у Раді закону про референдум одразу заговорили про можливість його проведення вже найближчим часом. Що ви думаєте з цього приводу?
— Поки що ніяких документів щодо проблем, які можна було б зараз винести на референдум, я не бачив. Але теоретично поєднати вибори із запитаннями референдуму можливо. Тому що створювати відповідний механізм голосування — це дорого. Проте зараз я не бачу, з якого б приводу міг відбутися референдум.
— Ну, скажімо, відміна політреформи 2004 року…
— Таке завдання перед нами не стояло.
— А підсилення повноважень Президента?
— У Президента сьогодні достатня кількість повноважень для того, аби вирішувати нагальні проблеми, що стоять перед державою та суспільством. Водночас, моя особиста точка зору, для реалізації програми реформ підсилення повноважень Президента на даний період було б далеко не зайвим.
— А чи немає суперечностей між позицією фракції Партії регіонів, яка свого часу категорично висловилася проти винесення на плебісцит конституційного проекту попереднього глави держави, з нинішніми висловлюваннями ваших однопартійців?
— Я можу стверджувати, що це дискусія, яку я вважаю нормальною, тому що недосконалість Конституції ні в кого не викликає заперечень, навіть у політичних опонентів. Тому теоретично конституційний процес має тривати постійно й виходити у майбутньому на якісь узгоджені пропозиції, що будуть реалізовані або у змінах до Конституції, або у прийнятті нової редакції Конституції. Це — предмет широкої суспільної і політичної дискусії.
— Але де? На референдумі чи у парламенті?
— Знаєте, я б не говорив про механізми, як це має відбуватися. Єдине, що це має відбуватися у рамках діючої конституційної моделі.
— Нещодавно заявлено про успіх місії МВФ. Які реформи вони від нас вимагають? Чи готова Україна піти на ці непопулярні заходи та коли?
— Питання узгодження меморандуму з МВФ повністю знаходиться у компетенції уряду. Завдання Президента: поновити програму співпраці. Завдання уряду — зробити такі непопулярні речі, скажімо, які доведеться робити, максимально прийнятними для українського громадянина. Робота щодо узгодження позицій з МВФ триває, проте уряд змушений буде піти на непопулярні кроки. Але я хочу наголосити на найголовнішому: чому це відбувається? Відбувається це тому, що спадщина, яку залишила Тимошенко, змушує уряд йти на ці кроки, змушує Україну зараз шукати нових кредитів з двох причин. Перше: це дірка у державному бюджеті, накопичений величезний борг по ПДВ, а від того — величезний дефіцит бюджету. Друге: умови, на яких залучалися попередні кредити, у тому числі й від Міжнародного валютного фонду. Маю на увазі, строки цього кредиту. Треба розуміти, що вже через півтора роки починається його повернення, а це безпосередньо вплине на розмір валютних резервів. Це — більш ніж 10 мільярдів доларів. Тому питання відновлення співпраці є пріоритетним. Президент саме так артикулює його по відношенню до уряду.
— Й наостанку, як ви ставитеся до змін в освітній закон?
— Я, перш за все, батько, а тому вітаю ці зміни. Не хотів би, аби мої діти сиділи за партою дванадцять років.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=3668РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
НАЛОГИ И МИНИМИЗАЦИЯ — НЕПРОСТАЯ СИТУАЦИЯ!
Евгения Королева, «Крымское время», 08.07.2010
Заседание комитета по обеспечению поступлений налогов, сборов и повышению эффективности работы предприятий, посвященное Центральному Крыму.Заседание началось с технических неполадок: у членов комитета не работали микрофоны, поэтому приветственное слово от председателя Совмина присутствующие не расслышали. Пока исправляли неполадки, Василий Георгиевич шутил: «Вот видите, в каких условиях нам приходится работать». Но на этом юмор от премьер-министра и закончился: все остальное время он в достаточно резкой форме реагировал на выступление докладчиков.
Минимизация захватила Крым
Доклад председателя Государственной налоговой администрации в АРК Владимира Охрименко был посвящен проблемам при поступлении налогов и сборов в бюджеты всех уровней.
По словам Охрименко, в Крыму «имеет место невыполнение плановых показателей государственного бюджета»: в Симферополе — на 70%, Белогорском районе — 78%, Бахчисарайском районе — 94%, Симферопольском районе — 70%. Также не обеспечены показатели, утвержденные органами местного самоуправления в Симферопольском районе, — 98%. Невыполнение заданий регионами связано в первую очередь с неиспользованием резервов.
— Создание комитета было своевременным и правильным решением, положительные итоги его работы уже очевидны, — подчеркнул во время своего выступления Владимир Петрович. — Мы провели проверку ряда предприятий, в частности «Крымского винного дома», были возбуждены уголовные дела по факту уклонения от налогов и по невыплате заработной платы. А также проведены документальные проверки Феодосийской табачной фабрики, в результате которых ликвидирована схема минимизации с применением нетипичного экспорта. Следует отметить, что решение всех социальных задач в регионах зависит в первую очередь от наполнения налогами местных бюджетов.
Председатель ГНА уточнил, что применение схем минимизации характерно для крупных предприятий, занимающихся рентабельными видами деятельности: производством продуктов пищевой промышленности, строительством, производством подакцизной группы товаров.
На сегодняшний день процент предприятий, выплачивающих заработную плату ниже минимальной, составляет от 18 до 60%, в том числе в Симферополе — 47% субъектов хозяйственной деятельности, в Белогорском районе — 31%, Бахчисарайском — 32%, Симферопольском — 46%. В общем, в Симферополе находится 404 таких предприятия торговли, где работает около семи тысяч наемных работников. Среднемесячный уровень дохода граждан на них равен 574 гривнам при среднем уровне зарплат в отрасли 1228 гривен.
— Сегодня пагубная практика минимизации заработных плат захватила весь Крым, — заявил Василий Джарты. — Без вмешательства нашего комитета, без участия прокуратуры, милиции будет очень сложно создать эффективные условия работы для бизнеса. Люди должны почувствовать заботу о себе, понять, что власть думает о них: какую пенсию они будут получать, какая зарплата им будет начисляться. Я готов приложить максимальные усилия, чтобы предприниматели поняли: прошло время, когда можно было обманывать государство и своих работников. Я не успокоюсь, пока не увижу реального решения данного вопроса!
На данный момент 43 процента предприятий в Симферополе являются убыточными.
— Не может в столице Крыма 1300 предприятий быть убыточными! О какой доходной части в городе мы тогда можем говорить? За какие средства нам тогда ремонтировать дороги, дома? — возмутился Василий Георгиевич.
При этом премьер-министр отметил, что Совет министров АРК поддержит те предприятия, которые даже в процессе банкротства занимаются санацией (реанимированием).
— Мы хотим посмотреть на ряд предприятий, которые сегодня должны оздоровляться, и потом принять решение по каждому из них отдельно, — подчеркнул Джарты.
Разрешительным центрам — быть!
На заседании комитета руководитель представительства Государственного комитета Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства в АРК Алена Плакида выступила с докладом о состоянии и перспективах развития разрешительной системы в сфере хозяйственной деятельности в регионах. Алена Александровна сообщила, что пока в Симферополе, в Симферопольском, Бахчисарайском и Белогорском районах отсутствует тенденция к созданию разрешительных центров. А также нет четкого понимания того, как такие центры должны функционировать. По ее словам, Министерство экономики АРК готово оказывать всевозможную помощь в создании разрешительных центров.
— Я вижу реальное сопротивление к появлению этих центров со стороны контролирующих структур, — в свою очередь высказался Василий Джарты. — И мы все понимаем, почему это происходит: таким образом мы многих оставим без дополнительного и незаконного заработка! Но мы обязательно справимся с этим препятствием. Председатель будет приходить, подавать заявку и через две недели уже забирать готовые документы, а не обивать пороги всевозможных учреждений, как это происходит сейчас!
http://time4news.org/content/nalogi-i-minimizatsiya-—-neprostaya-situatsiyaДЕЖА ВЮ БЕЗ БУРНЫХ И ПРОДОЛЖИТЕЛЬНЫХ АПЛОДИСМЕНТОВ
Екатерина Заславская, «Вечерний Мариуполь», 07.07.2010, Донецкая обл.
«Создалось ощущение, что даже лояльные к Партии регионов участники обсуждения одобряли Программу с каким-то обреченным энтузиазмом».Украина активно обсуждает президентскую Программу экономических реформ «Богатое общество, конкурентоспособная экономика, эффективное государство». И Мариуполь, разумеется, провел соответствующий «круглый стол» и, естественно, дал ей высокую оценку и выразил готовность следовать намеченным путем. Что ж, документ нужный, название многообещающее и достойная уважения демократическая позиция авторов в лице верховной власти - согласовать намеченные реформы с народом. Но очень уж повеяло от всего этого ностальгией по временам поячеечной проработки материалов съездов КПСС, «первоисточников» и творчества живых тогда еще «классиков» типа «Малая Земля». Таких ассоциаций может быть и не возникло бы, если бы ни единодушное «одобрям-с!», правда, без «бурных и продолжительных аплодисментов». А если уж вспоминать классиков, то Программа Януковича еще в более широком понимании представляется «не догмой, а руководством к действию», так как предполагает творческое прочтение с внесением коррективов и дополнений для эффективного использования на местах. По сути, и здесь нельзя не согласиться с председателем комиссии горсовета по депутатской этике и СМИ Айной Чагир, нас, массы, приглашают к соавторству. Но мы, увы, априори согласны со всем, что за нас решает власть, даже если и не согласны, как в случаях с предыдущими правительствами и президентами.
Никто никого не призывает уподобиться валаамовой ослице. Хотя удивительно, почему она еще «не воскресла» и не растиражировалась в Украине. Но и привычка за все ниспосланное властью, даже непонятное и не реализованное, «выражать искреннюю благодарность» и «наполнять сердца гордостью и счастьем» также удивляет. Впрочем, она (неважно, привычка или власть) «свыше нам дана». И участники «круглого стола», в частности председатель депутатской комиссии по предпринимательству Светлана Маликова с коллегами по партии, в очередной раз ей не изменили.
Пока Программу Януковича действительно не за что серьезно критиковать, если не считать, что она неконкретна, декларативна, в ней не отражены реальные источники и рычаги наполнения бюджета, Пенсфонда и есть ряд неясностей и сомнений в вопросах реализации. Все эти «маленькие недостатки механизма» поправимы, так как впереди, надеемся, принятие следующих, конкретизирующих ее положений, законов об образовании, здравоохранении, культуре и других важных для социально-экономического развития державы документов.
Однако утверждать, что Мариуполь в целом и безоговорочно поддержал экономическую Программу Януковича, было бы, мягко говоря, лукавством. В заседании «круглого стола» принимали участие представители промышленности, бизнеса, образования, медицины, госучреждений, правоохранительных органов, общественных организаций и даже КСН. Казалось бы, все слои населения представлены. Но это далеко не так.
Начнем с того, что депкорпус горсовета, а он являет собой срез политических предпочтений избирателей, неоднородный и отнюдь не состоит из приверженцев одной Партии регионов. Но за «круглым столом» не было ни одного «инакомыслящего». Если и были, то хорошо закамуфлировались. И все, что говорилось, произносилось от имени адептов ПР и «во славу ее лидера Виктора Федоровича». Что это – боязнь критики со стороны оппозиции или просто формальный, для отчета междусобойчик?
Или, например, может ли председатель КСН «Надежда» Надежда Безбатько выступать в поддержку Программы Януковича от имени нескольких десятков тысяч граждан своего района, если минимум 90% его населения даже не подозревают о существовании данного КСН? Мы проводили такой соцопрос, и его результаты непременно опубликуем в «Вечернем Мариуполе».
В процессе слушаний выступили 23 человека. Это немало, учитывая формат мероприятия и безынициативность перманентно занятого мариупольского населения, привыкшего полагаться на авось, то есть на якобы делегированных им во власть полномочных представителей, имена которых большинству горожан неизвестны. Но, как говорится, «глас народный – глас Божий». И на этот раз, увы, среди его выразителей не оказалось представителя основного органа, где по большому счету решаются многие проблемы нашего города – облсовета. Его депутат Александр Макеев молча просидел лицом к залу положенное регламентное время, оставаясь «к добру и злу постыдно равнодушным» (это сказал Лермонтов).
При этом некоторые выступающие, разделяя «политику партии и правительства» в целом и в частности «в плане усиления роли органов местного самоуправления», выражали опасения за последствия планируемой монополизации экономики региональной властью. «Имеющие уши» могли расслышать в этих речах скрытый протест против централизации, если не сказать узурпации политико-экономической власти вообще, но были ли такие?
Например, главврач горбольницы №3 Валентин Гуров усомнился в эффективности предстоящей «централизации лечебных учреждений, передаче их в областную собственность и облбюджет». «В свое время, - напомнил Валентин Яковлевич, - передавали диспансеры, и это не дало ожидаемого результата». А дано ли нам предугадать, как отзовется его риторическое замечание по поводу необходимости «рассмотрения возможности увеличения полномочий руководителей лечебных учреждений в плане распоряжения бюджетными средствами и уменьшения числа требуемых от государственных медицинских структур лицензий»?
Также нет гарантии, что будут услышаны и устранены сомнения руководителей ветеранской и профсоюзной организаций Юрия Варламова и Анатолия Переяслова в улучшении качества товаров и услуг при снижении налогового бремени на бизнес и в «подъемности» тарифов ЖКХ при их экономической обоснованности.
Вряд ли найдет воплощение предложение директора ОШ №47 Нины Воробей сформировать программу профориентации и подготовки нужных городу кадров. И если потребуется, отыщется веский аргумент бездействию на заявление Переяслова о том, что в следующем году на тысячу сократится численность мариупольских школьников, а значит, учителей ждет неизбежная «оптимизация».
«К счастью», работники культуры привыкли к тому, что их не замечают, и давно ничего не требуют ни от какой власти. Так, директор школы искусств Александр Чередниченко с оптимизмом воспринял предлагаемую Программой самоокупаемость процессов эстетического образования. Она, собственно, и так вовсю практикуется. Однако трудно предположить, что если преподаватели музыки и живописи не будут получать зарплату из госбюджета, число платежеспособных родителей и соответственно творчески развивающихся детей возрастет. Впрочем, культура и духовность в нашей стране становятся все менее популярными: рыночное общество, или, как сказал писатель, «базар житейской суеты».
Вообще, создалось такое ощущение, что даже лояльные к Партии регионов участники обсуждения одобряли Программу с каким-то обреченным энтузиазмом.
Удивляет, что никто ни словом не обмолвился об увеличении пенсионного возраста. Либо уполномоченным высказаться - мужчинам (а таковых было большинство) все равно, потому что давно получают пенсионное пособие и ничто не грозит его лишиться, либо они согласны при средней продолжительности жизни 62 года выходить на пенсию в 65 лет, либо надеются, что реформы продлят их жизнь. Вместе с тем в европейских странах наоборот ставится вопрос о снижении пенсионного возраста. Впрочем, мы вообще умудряемся заимствовать опыт, который уже себя не оправдал и от которого в Европе отказываются. Также никто не вспомнил о «безгрешных доходах» - коррупции, будто всю Украину этот бич «достал», а в Мариуполе его нет.
Неизвестно, планировался ли сценарий мариупольского «стола», но порядок выступлений, на наш взгляд, показательно иерархичен. Найдите изменения в традиционной «протокольной» последовательности: естественно, городской голова с обобщающим вступительным словом, «Азовсталь», «Азовмаш», ММК им. Ильича, МГГУ, ПГТУ, поддерживаемые горсоветом СМИ, ТПП и далее по часовой стрелке.
Если уж цепляться к словам, то заслуживает комментария высказывание городского головы по поводу необходимости (имеются в виду президентские реформы) «решительного, взвешенного, точного, как в медицине, хирургического вмешательства, которое может вернуть к полноценной жизни экономический организм». Красиво сказано, но несовременно, без учета реалий: сегодня любое медицинское вмешательство стоит огромных денег, и выживет тот, у кого они есть. Располагает ли ими в полной мере городской или госбюджет?
Также есть вопросы по поводу следующего проектного пассажа: «Обеспечить эффективное повышение уровня благосостояния граждан в Мариуполе можно лишь, имея конкурентоспособный реальный сектор экономики. Зависимость жизни города от предприятий двух отраслей опасна своими экономическими и социальными последствиями. Главной целью городской Программы являются обеспечение реализации мероприятий по преодолению бедности, повышению уровня благосостояния и качества жизни населения на основе стабилизации социально-экономического развития города и повышения общего уровня производства. В связи с этим горсоветом и его исполкомом на текущий и последующие годы определена приоритетная линия развития, направленная на диверсификацию экономики. Она полностью совпадает с областной программой, в основу которой заложен кластерный подход. Определены два основных кластера: металлургический и сельскохозяйственный».
Как с этим согласовывается проект строительства в Мариуполе очередного металлургического предприятия? Выполнимы ли озвученные цели в условиях реорганизации крупнейшего градообразующего комбината, влекущей выведение из строя ильичевских мощностей, «рафинирование» сортамента, сокращение объемов производства, высвобождение тысяч трудящихся и развал социальной инфраструктуры города? И что это за сельхозпроизводство, способное придать импульс развитию экономики промышленно-коммерческого Мариуполя? Не то ли, за которое принялись коммунальные предприятия, организовав, по неподтвержденной пока еще официальной информации, подсобные хозяйства?
Впрочем, возможно, и они смогут нас удивить, если последуют опыту УОПТ комбината им. Ильича. Именно его привел в пример глава Торгово-промышленной палаты Геннадий Семенихин как единственную действующую модель перспективной в плане экономической эффективности в любом бизнесе производственной цепочки: производитель – переработка – сбыт продукции.
И еще. Говоря о «корреспондирующейся с президентской» городской Программе социально-экономического развития, Юрий Хотлубей сказал: «Наши задачи просты. Все начинается с порядка на местах: дороги, школы, больницы». И в чем же здесь, позвольте, новизна предстоящих реформ? Разве до кризиса кто-то мешал наводить порядок в данных сферах?
В этом смысле действительно инновационной является представленная проректором ПГТУ Игорем Ленцовым концепция ресурсо- и энергосбережения, разработанная учеными вуза. Как пояснил Игорь Альбертович, мариупольские предприятия потребляют вдвое больше энергоресурсов, чем аналогичные предприятия Европы, и, соответственно, вдвое переплачивают. Суть разработок заключается в том, чтобы вывести из оборота необоснованно затрачиваемые финансы и направить их на развитие города, региона и страны в целом. ПГТУ предлагает их предприятиям и городу бесплатно, внося, таким образом, реальный вклад в Программу экономического развития Мариуполя и наполняя ее конкретным содержанием. «Слова и иллюзии гибнут, факты остаются».
http://www.vecherka.com.ua/news.php?full=2193ГОЛОВНИЙ УСПІХ - ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ РЕГІОНУ ТА СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ВЛАДНОЇ КОМАНДИ
Надія Діденко, «Вечірня Полтава», 07.07.2010
Полтавський губернатор Олександр Удовіченко зустрівся із журналістами, аби розповісти про те, що вдалося зробити за перші 100 днів.Минуло 100 днів із часу, коли Президент України Віктор Янукович підписав Указ про призначення Олександра Удовіченка головою Полтавської обласної державної адміністрації. У понеділок полтавський губернатор зустрівся із журналістами, аби розповісти про те, що вдалося зробити за цей час. На запитання допитливих медійників відповідав добрі півтори години, не уникаючи проблемних та «колючих» тем. Зокрема, він зауважив, що першочергово довелося вирішувати кадрове питання. Насамперед новий губернатор замінив керівників районів, при відборі кандидатів керувався не принципом політичної приналежності — шукали людей, які користуються повагою в громадах і мають досвід адміністративної роботи. Саме тому у Великобагачанському районі залишили попереднього керманича, а в Полтавський — призначили представника Блоку Литвина. Що ж стосується керівників управлінь обласного рівня, то тут замінили лише кількох посадовців. Решта — фахово підготовлені, політично незаангажовані — стали частиною команди, котра займатиметься реформами та розбудовою сильної Полтавщини.
І хоч Олександр Васильович наполягав, що 100 днів — занадто короткий проміжок часу, аби говорити про якісь досягнення, перші успіхи у нової команди вже є.
— Нам вдалося зупинити темпи зростання заборгованості із заробітної плати за ці кілька місяців, — повідомив губернатор. — Так, станом на 1 березня загальний борг із зарплати в області становив 48,3 мільйона гривень. До 1 червня борг зменшився до 39,9 мільйона. Ми ставимо собі завдання зменшити зарплатну заборгованість, а щодо економічно активних підприємств — взагалі ліквідувати борги.
Окрім того, в області відчутно зменшилася кількість безробітних. За словами Олександра Удовіченка, — це конкретний результат налагодження стосунків з Росією, який на собі відчули виробничі установи Полтавщини. Адже нині більшість промислових підприємств Кременчука завантажені саме російськими замовленнями. Відтак у людей з’явилася робота.
Голова облдержадміністрації також нагадав журналістам, що Полтавщина однією з перших в Україні розробила проект обласної Програми економічних реформ на 2010—2014 роки «Успішна Полтавщина — заможна територіальна громада. Будуємо разом». І в рамках реалізації цієї програми влада області об’єднала небайдужих патріотів регіону — представників різних політичних сил, які готові до конструктивної співпраці, на благо громади.
Говорив Олександр Васильович і про так звані болючі точки — проблеми та конфліктні ситуації. Зокрема, згадав про 1,5 мільярда гривень боргу неповерненого ПДВ, який дістався області у спадок. За словами губернатора, полтавські підприємства відгукнулися на пропозицію уряду й виявили інтерес до повернення ПДВ через податкові облігації. Їх надалі можна буде заставити чи перепродати, аби отримати живі кошти для поповнення свого оборотного капіталу. А от проблеми місцевих підприємств-банкрутів доведеться вирішувати спільно з державними установами. Наприклад, два спиртзаводи області — Лохвицький та «Жовтневий» у Карлівці — нині фактично знаходяться у стадії банкрутства. Лише на Лохвицькому заборгованість із зарплати становить півтора мільйона гривень. Обласна влада намагається домовитися з Укрспиртом, аби цього сезону підприємства завантажили роботою. Непроста ситуація на тепловозоремонтному заводі через заборгованість із заробітної плати, відсутність замовлень. Не вирішено й питання щодо Полтаванафтогазгеології. І це лише частина проблем, які перейшли з 2009-го у 2010-ий рік.
Про театр, музей та дороги
Одну з торішніх проблем обласна влада планує «закрити» вже цього року. Йдеться про реконструкцію обласного театру імені Гоголя.
— Щоб ввести в експлуатацію першу чергу — завершити усі будівельні та оздоблювальні роботи і розпочати вистави — потрібно 16 мільйонів гривень, — прокоментував Олександр Удовіченко. — 5 мільйонів гривень ми виділили з обласного бюджету, 11 мільйонів «вибиваємо» з державного вже протягом кварталу. Відомо, що цього року область отримає 16,7 мільйона гривень у якості субвенції та 1,8 мільйона гривень цільової субвенції для Полтави. Таким чином, з обласної субвенції 10 мільйонів віддамо на добудову театру, аби до кінця року він розпочав свою роботу. Хочу зауважити, що стосовно театру спочатку було прийняте рішення про проведення капітального ремонту, погоджене з обласною радою. Та потім держадміністрація минулої каденції ремонт замінила реставрацією. А це зовсім інші роботи й інші розцінки. Безумовно, театр — це перлина, пам’ятка архітектури. Проте виходити слід було з економічних можливостей і фінансових реалій. Тому друга черга — встановлення суперсучасного освітлення, суперсучасної системи звука, спеціального обладнання, котре створюватиме голограми під час спектаклів — це вже плани на наступні роки.
— Олександре Васильовичу, а яка зараз ситуація з краєзнавчим музеєм?
— Виділено кошти й продовжується реконструкція музею. Цього року ми хочемо виконати опоряджувальні роботи у фойє і подивимося, скільки вистачить коштів на центральний зал. Роботи на даху також закінчені. Якщо вас цікавить ситуація щодо будівлі, яка знаходиться поруч і якою опікується міська влада, то ми вивчили ситуацію. І не допускаємо спекуляцій з приводу «розвалу» музею через вплив підземних вод. Бо якщо подивитися уважно, то вся вода тече під фундамент з даху. Там немає нормальної системи відведення дощової води, плити навколо музею за ці роки ніхто не перекладав, не робив гідроізоляцію. Проблема з підземними водами є, але не лише біля музею, а й у всьому тому районі. І те, що поруч збудували нову будівлю, проблему лише загострило. Тепер потрібно подумати про відведення стічних вод. Наші фахівці з технічного університету пропонують збудувати фільтраційну стінку: на глибину 9 метрів залити монолітну стіну. Харків’яни вважають, що це неефективний спосіб. Пропонують власний метод відведення води, яким ми й маємо намір скористатися. Роботи обійдуться у сумі 600 тисяч гривень. Та оскільки мерія Полтави приймала і міняла рішення щодо будівництва цього будинку, розпочинали його одні інвестори, тепер закінчують його, я так розумію, інші, ми запропонували долучитися й профінансувати роботи за принципом «50 на 50». Тобто 300 тисяч дає Полтава, 300 тисяч — обласна влада.
— Попередня адміністрація мала намір взяти участь у конкурсі на кредит Світового банку на реконструкцію дороги Київ—Харків на ділянці від Лубен до Полтави. Чи плануються якісь роботи на цій ділянці дороги нинішнього року?
— Відпрацьовано генеральний план будівництва дороги, потрібно займатися відведенням земель і будувати об’їзні дороги навколо Полтави та Лубен. Та проза життя така: є кредит Світового банку у сумі 600 мільйонів євро на ділянку дороги від Борисполя до Лубен. Її хочуть зробити дорогою першої категорії у рамках підготовки до Євро—2012. І на сьогодні вже почали працювати три вітчизняні організації, сам тендер виграла іспансько-французька компанія — гроші в руки нашим не дають. Іноземці найняли наших підрядників і планують за два роки перетворити цю ділянку на якісну — таку, як на відрізку 15 кілометрів між Пирятином і Лубнами. Цей проект уже реалізується, і перші 40 мільйонів євро надійшли на рахунки будівельних організацій. Щодо іншої ділянки — а це 93 кілометри до Полтави з об’їздом Лубен і Решетилівки — на сьогодні ситуація незрозуміла. У цьогорічному бюджеті коштів немає, є лише 150 мільйонів гривень на всю дорогу Київ—Харків—Довжанський. Та й ті витрачатимуться не на території Полтавської області. Тому цей рік ми втратили. Як буде далі? Прийшло нове керівництво Укравтодору, подивимося, що вони запропонують. Принаймні, є плани взяти 2 мільярди рублів у кредит в російського «Сбербанку». Але це ще на рівні переговорів. Тому говорити про те, що ми будуватимемо дорогу від Лубен, не доводиться.
Про гроші: інвестиції, податки та корупційні дії
— До яких проектів обласна влада має намір й надалі залучати інвестиції?
— Розробляючи програму економічних реформ у регіоні, одним із пріоритетів ми визначили розвиток сільського господарства. І насамперед — тваринництва. Протягом останніх п’яти років аграрії стабільно отримують більше 3 мільйонів тонн зернових. При цьому виробники з року в рік, виростивши рекордні врожаї, залишаються з носом. А прибутки отримують зернотрейдери та переробні підприємства. Тому 5 років маємо присвятити розвитку тваринництва. У нас є 18 агропідприємств, які можуть слугувати прикладом вкладання інвестицій у тваринництво, котре дає відчутний економічний ефект. Тому влада має створити комфортні умови для залучення коштів у цю галузь. Ми відновили стосунки з Бєлгородською областю. Ви пам’ятаєте, як раніше намагалися запросити підприємство «Бєлгранкорм» до Кобеляцького району. Та через неузгодженість дій депутатів було відмовлено у розміщенні об’єктів компанії, котра у Російській Федерації є лідером у сфері виробництва м’яса птиці та свинини. Ми підписали меморандум про співпрацю, є рішення шести селищних рад Семенівського району щодо виділення земельних ділянок і створення умов для інвестиційного проекту з вирощування 50—60 тисяч голів свиней. Якщо вдасться це зробити, то ми матимемо вигляд на фоні держави досить пристойний. Таких проектів сьогодні в Україні обмаль.
Продовжується інвестиційний проект «НІБУЛОНу» в Полтавській області. Ми вже маємо в нашому регіоні 5 об’єктів компанії, є сподівання, що до кінця року їх буде 7. Залишилося збудувати річковий термінал у Кременчуці. Для цього потрібні деякі узгодження, котрі готова дати сесія міської ради. Та елеватор у селі Артемівка Гребінківського району.
— Коментуючи пункти нового Податкового кодексу, Прем’єр-міністр Азаров зауважив, що він надасть більше самостійності регіонам у сфері формування місцевих податків. Усе задля того, аби області конкурували між собою, створюючи комфортний інвестиційний клімат для залучення потенційних інвесторів. Які кроки Полтавщина робитиме у цьому напрямку?
— Побачимо на фініші Податковий кодекс — тоді й повернемося до цього питання. Там дійсно задекларовані цікаві речі, більшість податків залишатиметься на місцях, стимулюючі моменти, аби збільшилася кількість робочих місць тощо. Але нині до проекту Податкового кодексу внесено 6 тисяч поправок. Побачимо в остаточному варіанті, тоді й конкурентні заходи впроваджуватимемо.
— Напередодні прес-конференції ви зустрічалися з працівниками правоохоронних органів Полтавщини. Певно, на цій зустрічі йшлося й про так звані корупційні справи?
— Ми дійсно ставимо питання про очищення лав від корупціонерів, насамперед у силових структурах. Приклади в Полтавській області свідчать, що не все тут гаразд. Йдеться, наприклад, про начальника Котелевського РВВС, який був організатором групи, що розкрадала газоконденсат. Немає виправдання й дільничним інспекторам, які, відзначаючи своє професійне свято в Лубнах, влаштували бійку з цивільними і одного з них закатували до смерті. З приводу цього інциденту вже заведено кримінальну справу, правоохоронця заарештовано. Від таких працівників потрібно очищати лави, бо це — ганьба для держави.
З іншого боку, не допустити випадкових людей на державні посади має указ Президента, згідно з яким міністерства не мають права призначати в регіони своїх представників без погодження з обласною державною адміністрацією. Маємо вже кілька прикладів, коли відмовили столичним керівникам у призначенні очільників служб у Полтавській області. Для прикладу можу привести нашу митницю, де намагалися замінити керівництво на «заїжджих». Ми на це не погоджуємося. Президент щотижня вимагає інформувати про ігнорування інтересів місцевої влади. А це стримує бажання столичних керівників присилати людей, які ніколи не жили в цьому регіоні й не знають, що тут відбувається, чим область живе.
Про вибори та відпустку
— 31 жовтня відбудуться вибори до місцевих органів влади. Чи має обласна організація Партії регіонів свого кандидата на посаду міського голови обласного центру? Чи можливий такий варіант, що ви підтримаєте на цій посаді нинішнього керманича Полтави Андрія Матковського? Адже у вас складаються доволі непогані особисті стосунки.
— Нагадаю, що у першому читанні прийнято закон про вибори. І кандидатів на посади міських голів тепер рекомендуватимуть лише політичні партії. Доволі незвичайно ситуація, адже діючим мерам доведеться або визначитися зі своює політичною приналежністю, або домовлятися з політичними партіями. Якщо говорити про інші міста області, то там все зрозуміло — Партія регіонів має своїх кандидатів. А от у випадку з Полтавою своєї кандидатури, котра могла б перемогти на виборах, ми не маємо. Найімовірніше ми не підтримуватимемо на виборах діючого мера. У нас, дійсно, нормальні особисті відносини. Але політична сила не може приймати рішення про підтримку чи не підтримку певної кандидатури на ґрунті особистих відносин. Ми повинні покласти на терези плюси і мінуси, які отримає політична сила від підтримки претендента на посаду мера. На даний момент переваги позитиву я не бачу.
— Чи братимете ви відпустку цього року?
— Вираз мого обличчя свідчить про те, що можна й без відпустки (сміється). А якщо серйозно, то через три місяці роботи на посаді губернатора йти до Президента й просити відпустку, потрібно просто бути…
— …самогубцем, — прокоментували гострі на язик колеги.
— Я так не говорив. У Кабміні є графік відпусток губернаторів. І коли у мене запитали про відпустку, я обрав би вересень, пішов би на 10 днів. Але сьогодні розумію, що виступаю не лише в ролі голови облдержадміністрації, я — керівник партійної організації, і на нас чекає багато справ щодо майбутньої виборчої кампанії. Якщо керівник парторганізації поїде відпочивати в Мухолатку — сьогодні туди усі їдуть, маю на увазі Крим, — це, звичайно, буде неправильно.
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2010/7/7/34974952/СИТУАЦІЯ В КРИМУ
КУДА ДРЕЙФУЕТ НАШ ПОЛУОСТРОВ?
Александр Мащенко, «Крымское время». 08.07.2010
«Лидер меджлиса пригрозил, что в ответ на кадровую политику Януковича все крымские татары могут покинуть структуры власти в Крыму».Близится к завершению процесс назначения новых глав райгосадминистраций в Крыму. В конце минувшей недели обрела нового хозяина теперь, по-видимому, уже бывшая вотчина бывшего председателя Верховного Совета автономии Анатолия Гриценко. Новым председателем Ленинской райгосадминистрации назначен Валерий Степанов. Как и положено, новый районный начальник — регионал, до недавних пор он возглавлял фракцию блока «За Януковича!» в Керченском городском совете.
Ничего удивительного. Накануне выборов в Верховный Совет Крыма и местные советы нынешняя партия власти расставляет своих людей на ключевые административные должности.
Джемилев обвинил Януковича в расизме
Главными жертвами кадровой политики Януковича и Ко стали меджлисовцы. При «старом режиме» у Мустафы Джемилева было два «председателя». Кадыр Османов руководил Кировским районом, а Ильми Умеров — Бахчисарайским. Больше того, после победы Виктора Януковича на президентских выборах лидер меджлиса, во время предвыборной гонки призывавший татар голосовать сначала за представителей так называемого демократического лагеря, а затем прямо — за Юлию Тимошенко, заявлял, что рассчитывает на то, что теперь ему «обломится» уже не два, а три района: Кировский, Бахчисарайский и Белогорский. Однако с нынешним президентом Украины такие номера не проходят. Мини-ханства под Мустафу не выделили.
На Белогорский район был назначен Олег Русецкий, а на Кировский — Олег Гордеев. Бахчисарайским районом пока продолжает руководить меджлисовец Ильми Умеров, однако ему на смену прочат совсем другого крымского татарина — члена Партии регионов Сейтумера Ниметуллаева, возглавляющего Генический райсовет Херсонской области. Указа президента о назначении Ниметуллаева (вроде бы) пока нет, однако сам Ниметуллаев утверждает, что уже прошел все собеседования в администрации президента.
Ход, который хотят сделать регионалы, назначив руководить «главным татарским районом» «своего» крымского татарина, в общем-то, не новый. Примерно в тех же целях во время оно Леонид Грач использовал Лентуна Безазиева, правда, на другой должности — вице-премьера правительства республики.
Вот только Мустафа Джемилев мыслит категориями не столько национальными, сколько клановыми или корпоративными. Поэтому лидер меджлиса пригрозил, что в ответ на такую кадровую политику Януковича все крымские татары могут покинуть структуры власти в Крыму. Тут Джемилев, конечно, блефует. Уж один-то крымский татарин — вышеупомянутый Сейтумер Ниметуллаев — не покинет «структуры власти» точно. Да и многие другие тоже ослушаются Мустафу. Так что на самом деле принять такое решение для Джемилева — это лучший способ наглядно продемонстрировать, что он контролирует далеко не всех своих соотечественников.
Тем не менее пока блеф продолжается. Мустафа угрожает созвать внеочередной чрезвычайный Курултай для того, чтобы на нем выработать стратегию борьбы с режимом Януковича. По словам лидера меджлиса, радикализация настроений крымских татар в этой ситуации неотвратима: «Привести все это может к нехорошим последствиям. К отчуждению крымских татар, к росту негативного отношения не только к власти, но и на бытовом уровне и к Украине как к расистскому государству, которое игнорирует права целого народа. Собственно, такие разговоры ведутся среди людей, и даже в прессе уже прошли подобные публикации», — заявил Джемилев.
Крымские татары возьмутся за автоматы?
Пророчит обострение ситуации в Крыму и киевский журнал «Фокус». Там в конце прошлого месяца появилась публикация «Куда дрейфует Крым при новой власти». «Команда Януковича рискует разрушить выстраиваемые годами отношения Киева с крымскими татарами. Ситуация на полуострове грозит масштабным конфликтом на этнической почве», — утверждает издание.
Смысл публикации заключается в следующем.
Леонид Кучма и Виктор Ющенко проводили «политику содействования крымскотатарскому народу» и смогли достичь «если не гармонии, то баланса в отношениях с татарами». Однако «теперь власть в стране сменилась, и формирующая свою вертикаль Партия регионов подошла к крымскотатарской проблеме с присущим ей напором».
По данным «Фокуса», на неоднократных встречах Мустафы Джемилева с главой администрации президента Сергеем Лёвочкиным и премьер-министром Крыма Василием Джарты регионалы обещали не трогать крымскотатарских глав администраций в обмен на вхождение лидера меджлиса в правящую коалицию в Верховной Раде Украины. Однако Мустафа отказался, и, как результат, Янукович сначала уволил главу Кировской райгосадминистрации Османова, а теперь готовится убрать и главу Бахчисарайской райгосаминистрации Умерова.
«Власть Кучмы понимала, что надо решать проблему, и искала для этого нестандартные пути, — заявила «Фокусу» аналитик Украинского независимого центра политических исследований Юлия Тищенко. — А нынешняя власть проблему игнорирует, прикрываясь правильными словами. И это — просто подарок Москве, которая всегда была заинтересована в дестабилизации ситуации на полуострове».
Далее журнал пугает своих читателей киргизским сценарием. «Недавние события в Киргизии показали, что при критическом количестве нерешенных проблем достаточно одной искры, чтобы произошел этнический взрыв... Любое замыкание крымско-татарской общности в себе, прекращение процесса их интеграции в государство явно не будет способствовать уменьшению радикальных настроений в их среде», — пишет «Фокус», подчеркивая, что сегодня около восьми тысяч крымских татар являются сторонниками исламистов из Хизб-Ут-Тахрир.
Финальный пассаж звучит следующим образом: «Ислам — учение, остро критикующее социальную несправедливость и выступающее за построение счастливого государства на этой земле и при этой жизни. А счастья людям хочется всегда, даже если в качестве единственного инструмента для его достижения им оставляют крайние средства. Например, автомат Калашникова».
В общем, если следовать логике «Фокуса», то после увольнения Османова и Умерова крымские татары бросят свои чиновничьи кабинеты, бензозаправки, рынки, магазины, маршрутки, редакции и отправятся в крымские леса с автоматами Калашникова воевать против Януковича и Джарты.
Страшно, аж жуть.
Три заказных убийства за три месяца
На самом деле опасности следует ждать с другой стороны. В Крыму в последнее время действительно активизировались люди с автоматами, пистолетами и другим огнестрельным оружием. Однако это вовсе не татары, мстящие «расисту» Януковичу.
Обратившись к криминальной хронике, мы обнаружим, что за последние три месяца на полуострове произошло как минимум три резонансных заказных убийства.
17 апреля в заброшенном карьере недалеко от поселка Гвардейское было обнаружено тело депутата Симферопольского райсовета от фракции «Блок «За Януковича!», директора сельхозкооператива «Нива-агро» Владимира Папунова. Труп убитого был сожжен в его собственной машине, так что жертву опознали только по золотому перстню и часам.
29 июня был убит мэр куротного поселка Новофедоровка Олег Колодяжный. Киллер расстрелял его «девятку» из автомата Калашникова прямо у дома, где жил чиновник. Милиция не разглашает возможные мотивы убийства поселкового головы, однако весьма вероятно, что это преступление связано с его служебной деятельностью и распределением поселковой земли.
Наконец, 2 июля в Симферополе, на улице Балаклавской, был убит 25-летний местный предприниматель. Милицией было установлено, что, когда погибший подъехал к подъезду дома на автомобиле «Тойота-Камри», киллер произвел в него несколько выстрелов из пистолета, предположительно системы «Браунинг», и скрылся с места совершения преступления. Пистолет преступник унес с собой.
Если я не ошибаюсь, такого количества резонансных заказных убийств в Крыму не было уже давно. И вот чем действительно можно пугать крымчан. Расследование всех вышеописанных заказных убийств взято под личный контроль начальником крымской милиции Александром Просоловым, однако пока они остаются нераскрытыми.
Эту тревожную тенденцию заметили и в Верховном Совете республики. Секретарь постоянной парламентской комиссии по правопорядку и чрезвычайным ситуациям Виктор Попов написал письмо спикеру ВС автономии Владимиру Константинову с просьбой на ближайшем заседании ВС Крыма инициировать публичный отчет руководства МВД о расследовании резонансных убийств, произошедших в автономии в последнее время, а также о принимаемых мерах по усилению общественной безопасности.
http://time4news.org/content/kuda-dreifuet-nash-poluostrovДЕПУТАТАМ ГОТОВЯТ "ОБРЕЗАНИЕ"
Наталья Пупкова, «Крымская правда», 08.07.2010
Проект Закона Украины "О Совете министров АРК" стал притчей во языцех ещё до того, как появился на свет.Пожалуй, только ленивый не обсуждал, на сколько и как именно правительство Джарты планирует урезать полномочия депутатского корпуса автономии. Притом, что все рассуждения на эту тему базировались исключительно на слухах и домыслах - самого проекта до недавнего времени в глаза никто не видел. Сегодня, когда документ раздали крымским парламентариям для ознакомления, появилась возможность его предметного анализа.
Собственно, проектов закона о Совмине два: один из них разработан Министерством юстиции Украины, другой - юридическим управлением Совета министров АРК. Последний, по нашим сведениям, и будет взят за основу в процессе доработки документа, поэтому мы анализировали именно его. Помогали нам в этом депутаты парламента автономии, представляющие разные фракции.
Большинство из них недоумевает, зачем вообще нужен этот закон, если оба проекта преимущественно дублируют статьи Конституции Крыма, касающиеся деятельности Совета министров. Хотя есть и абсолютно новые положения - именно они вызывают больше всего споров.
В частности речь идёт о новом порядке освобождении от должности председателя Совета министров в случае выражения ему недоверия парламентом. Если закон примут в нынешней редакции, уволить премьера можно будет по требованию не менее пятидесяти депутатов (половина состава Верховного Совета АРК). Поскольку подобного ограничения крымская Конституция не предусматривает, налицо попытка усложнить процедуру отстранения главы правительства от должности.
На эти же мысли наводит и пункт, в соответствии с которым "голосование в Верховном Совете АРК о назначении председателя Совета министров АРК и об освобождении его с должности проводится в поимённом режиме". "Поимёнка" вводится также при назначении первого заместителя и заместителей главы правительства, министров и глав республиканских комитетов. По словам наших собеседников, определяться, как голосовать - открыто (поимённо) или тайно, - исключительное право парламентариев, прописанное в регламенте Верховного Совета АРК, и никто не может определять за них, какой будет процедура голосования по тому или иному вопросу. Они считают: в нынешних реалиях поимённое голосование лишит депутатов собственного мнения, ведь далеко не каждый осмелится открыто выступить против премьера и его назначенцев. По их мнению, "поимёнка" - не что иное, как способ выявления инакомыслящих.
Настораживает опрошенных нами депутатов также необходимость предварительного согласования с президентом освобождения главы крымского правительства от должности (ещё до рассмотрения этого вопроса на пленарном заседании). Логично предположить, что если президент отставку премьера не согласует, то и обсуждать будет нечего - таким образом, все усилия депутатского корпуса сойдут на нет.
Вызывает опасение у его представителей и то, что законопроект предоставляет Кабинету министров Украины право ставить вопрос о досрочном прекращении полномочий премьера автономии "в случае ненадлежащего выполнения возложенных на него полномочий". Наши собеседники видят в этом угрозу вмешательства Киева в крымские дела: по логике, если депутаты автономии наделяют чиновников Совмина полномочиями, им и решать, как те справляются с поставленными задачами.
Элементы давления на депутатский корпус они усматривают и в разделе, регламентирующем отношения парламента и правительства автономии. В частности предполагается, что проекты нормативно-правовых актов, определённые председателем Совмина как неотложные, рассматриваются Верховным Советом АРК вне очереди. При этом нигде не оговаривается, каких сфер могут касаться эти проекты и сколько раз за сессию можно вносить один и тот же документ. Пока он не будет проголосован?
Зато в проекте чётко сказано, что ставить вопрос о выражении недоверия премьеру (а также его первому и остальным замам, руководителям министерств, рескомов и Совмину в целом) депутаты могут лишь один раз в течение очередной сессии, которая обычно длится полгода. Кроме того, правительство нельзя отправить в отставку на протяжении первого года его работы, а также в течение последней календарной сессии парламентского созыва.
Правительство получит намного больше полномочий в сравнении с парламентом и в отношениях с органами местного самоуправления. Так, статья 51 проекта предоставляет Совмину право приостанавливать действие актов органов местного самоуправления в АРК, их должностных лиц, если эти акты противоречат Конституции и законам Украины, Конституции Крыма, актам президента и Кабмина, нормативно-правовым актам парламента и правительства автономии, принятым в пределах их компетенции. В то время как согласно Конституции Крыма и Закону Украины "О Верховном Совете АРК" аналогичное право парламента автономии распространяется лишь на "постановления и распоряжения Совета министров автономии по вопросам выполнения государственных функций и полномочий". Но теперь депутатов могут лишить и этого права, поскольку "по вопросам выполнения государственных функций и полномочий" Совет министров согласно проекту закона будет подотчётен и подконтролен Кабинету министров Украины.
В целом проект Закона Украины "О Совете министров АРК" фиксирует на бумаге отмечаемое аналитиками в последние месяцы смещение центра власти в Крыму из парламента в правительство. Пока сложно прогнозировать, когда документ будет вынесен на рассмотрение парламента страны. Нельзя однозначно говорить и о том, что все народные избранники его поддержат. Во всяком случае некоторые народные депутаты от Крыма - Грач, Сенченко, Джемилёв - уже заявили о том, что проголосуют против.
Между тем глава крымского правительства настаивает, что принятие закона "О Совете министров АРК" необходимо, так как это "свод правил работы", ни в коей мере не сокращающий полномочия Верховного Совета Крыма, наоборот, расширяющий возможности крымских органов власти. "В проекте нет ни одного пункта о том, чем Совмин не занимался бы уже сегодня. Разрабатывая проект, мы понемногу, в рамках закона "отщипываем" полномочия от украинских министерств и ведомств". По словам главы правительства автономии, предложения и мнения по проекту могут высказать члены Совета министров и депутаты Верховного Совета Крыма. Премьер пообещал, что проект закона будет отправлен в Киев только после того, как получит одобрение парламента АРК. "Мы вынесем данный документ на утверждение депутатского корпуса Верховного Совета Крыма. Только после этого передадим проект закона в центр и только при условии, что там в закон не будут вносить изменения", - подчеркнул Василий Джарты.
Своё отношение к законопроекту в беседе с корреспондентом "Крымской правды" высказали представители фракций Верховного Совета АРК.
Григорий Иоффе, фракция "Блок "За Януковича!":
- Закон "О Совете министров АРК" необходим. У нас достаточно законодательных актов, регулирующих вопросы автономии: глава в Конституции Украины, посвящённая ей, Конституция Крыма, законы "О Верховном Совете АРК" и "О статусе депутата Верховного Совета АРК". А вот для правительства не до конца расписаны все нюансы. В Конституции АРК, к примеру, прописано, что премьер назначается и освобождается Верховным Советом по согласованию с президентом, но не указана форма. В одном из проектов закона это прописано, что и вызывает споры. На мой взгляд, согласование должно происходить после того, как парламент АРК назначит премьера. Не даст президент согласия - парламент рассмотрит иную кандидатуру. А если согласование президента будет до голосования в парламенте, получится, что глава государства "давит" на Верховный Совет Крыма. Я не склонен драматизировать ситуацию: документ обсуждается, дорабатывается, уверен, будет принят оптимальный вариант.
Вячеслав Захаров, фракция "Коммунисты":
- По-моему, главная задача документа не в укреплении позиций автономии, как это преподносят инициаторы, а в разрушении её конституционного поля. Да, в проектах есть переписанные положения Конституции АРК, но, с другой стороны, документ фактически выводит Совет министров из-под контроля Верховного Совета автономии. У нас и так уже центр жизни переместился в Совмин, а парламент стал словно его "предбанник". У нас есть все правовые основы для работы исполнительного органа в рамках Конституций Украины и Крыма. Закон может разрушить автономию изнутри. Кто гарантирует, что народные депутаты не внесут в него изменения, противоречащие Конституции АРК, Закону "О Верховном Совете АРК" и не предложат привести эти документы в соответствие с новым законом?
Юрий Могаричёв, фракция "Блок Юлии Тимошенко":
- Зачем вообще нужен закон, если большая часть в нём - цитаты из Конституции Крыма, а остальное - попытки упрочить положение членов Совмина, чтобы их сложнее было убрать? Абсолютно неконституционно положение о поимённом голосовании - это норма внутреннего регламента Верховного Совета, и не правительству в данном случае диктовать условия. Слепое переписывание из Конституции привело к тому, что из полномочий Совмина выпали целые пункты: к примеру, в статье об образовании нет ни слова о ПТУ, вузах, хотя часть из них - республиканского подчинения. Эти и другие нюансы говорят о несовершенстве проектов. Не вижу необходимости в законе, если он не даёт автономии никаких новых полномочий, как заявлено. Это просто пиар-проект, попытка защитить правительство от парламента АРК.
Ремзи Ильясов, фракция "Курултай-Рух":
- На мой взгляд, ни один из вариантов закона "О Совете министров АРК" сейчас принимать не надо. Там есть несколько некорректных пунктов, к примеру, по назначению и отставке премьера. Если уж кому-то принципиально важен этот закон, то надо тщательно его проработать, вплоть до проведения депутатских слушаний, до резюме фракций крымского парламента, чтобы не навредить автономии. А не поддаваться сиюминутной эйфории, тем более в канун выборов. Рассматривать его целесообразно лишь после выборов, с новым составом парламента автономии, новой вертикалью власти.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=3136ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
ГЕННАДИЙ ДОРОШЕНКО: «НАДО ПРИДЕРЖИВАТЬСЯ ПРАВИЛ ИГРЫ»
Владимир Пошва, «В двух словах», 08.07.2010, Сумская обл.
Интервью руководителя областной организации ВО «Батьківщина».Через несколько недель «регионалы», вставшие у руля области, отметят 100 дней своего пребывания у власти. А что за эти дни смогла сделать оппозиция? Мы решили расспросить об этом Геннадия Дорошенко – главу областной организации ВО «Батьківщина». Ведь БЮТ, основой которого является «Батьківщина», сегодня наиболее значительная оппозиционная сила в области.
– В середине июня должна была завершиться перерегистрация членов партии «Батьківщина» и депутатов от БЮТ в местных советах, объявленная Юлией Тимошенко. Каковы ее результаты?
– Партия – это не панщина. Человек должен разделять позиции партии. Если же нет, его никто не может удерживать. Понятно, что в определенное время не было отбоя от желающих стать членами «Батьківщини». Так было и в 2002-2003 годах, когда я был руководителем областной организации Либеральной партии. Теперь БЮТ в оппозиции. По официальным данным, мы недосчитались 800 членов партии. Но я уверен: если копнуть глубже, эту цифру смело можно умножить на 3 или даже на 4. Характерный пример – Шосткинская партийная организация. В ее рядах числилось около 800 человек. А реально мы насчитали всего около 400. Разумеется, руководитель организации Владимир Пугач, который был причастен к припискам, стал возмущаться, начался скандал с выходом из рядов партии и борьбой за власть. Думаю, В.Пугач должен быть исключен из партии за приписки. Я выступаю за то, чтобы в партийной организации числились реальные люди. И пусть их будет 6 или 4 тысячи, а не 18, как было до недавнего времени.
Что касается депутатов, то количество тех, которые ушли, невелико. В облсовете из БЮТ вышел Владислав Луговой (до начала 2010 года исполнявший обязанности руководителя областной парторганизации «Батьківщини» – Ред.). Думаю, в ближайшее время о выходе из партии заявят еще 4-5 депутатов облсовета. Бизнесменов я понимаю – возможно, они хотят сделать шаг навстречу новой власти и каким-то образом обезопасить себя от давления налоговой. Хотя сколько тут осталось – две-три сессии… Можно было бы остаться и доработать достойно. Ведь в партиях, вошедших в состав коалиции, своих желающих попасть в списки хоть отбавляй. Сколько не лижи – не вылизывай новым друзьям, попасть в депутаты уже не удастся.
– Выборы в местные советы еще официально не назначены, а БЮТ уже готовится к ним? Поддерживаете ли вы инициативу о возвращении к мажоритарной системе?
– Выборы, скорее всего, состоятся 31 октября, раз уж эту дату озвучил Виктор Янукович. Система местных выборов (до уровня области) действительно должна быть мажоритарной. Люди устали от политической трескотни. Вы посмотрите на состав облсовета – там единицы избраны от районов.
– Недавно руководитель фракции БЮТ в Сумском горсовете Владимир Шилов заявил о том, что блок может поддержать на выборах действующего мэра Геннадия Минаева. Подобное решение уже принято?
– Я очень уважаю Владимира Шилова, но как политик он еще очень молод. Выступать с такими заявлениями рановато. Ни областная, ни городская организация этот вопрос не рассматривали, а Геннадий Минаев к нам с подобным предложением не обращался. Ни одному СМИ он не говорил о том, что поддерживает позиции БЮТ. Мы не партия, которая работает у кого-то на «подтанцовке». Кандидат в мэры должен нам что-то предложить. Хотя не знаю, что нам может предложить Г.Минаев. За минувшие пять лет подобного желания с его стороны я не заметил. Мы можем выдвинуть свою кандидатуру на должность мэра или поддержать кандидатуру от других партий.
– Недавно в интервью нашей газете экс-член «Батьківщини» Евгений Сиденко заявил о том, что не знает, каким образом Вы попали в партию и почему возглавили областную парторганизацию…
– Полтора года назад меня пригласил в «Батьківщину» бывший руководитель областной организации Иван Сидельник. Мы знакомы с ним еще с советских времен. А насчет руководства парторганизацией… Попытки выдвинуть альтернативную кандидатуру были. Однако за время двухлетнего конфликта в парторганизации (между сторонниками И.Сидельника и Вячеслава Шапошника – Ред.) большинству партийцев надоели интриги, «подсиживания», поездки в Киев с жалобами к руководству и т.д., и они решили прекратить это. Многие знали о том, что для меня и моего окружения вопросы выделения земельных участков, приобретения недвижимости, других преференций не имеют никакого значения. А раз не будет дерибана, то отпадают многие личностные амбиции, которые никогда не выносятся на поверхность. Мне кажется, что многие хотели, чтобы так было, и поэтому поверили, что так будет. Во время конфликта в организации мне не нравилась позиция ни одной из сторон. Но больше всего мне не нравилась позиция Киева, который стимулировал эту возню. Я видел, что руководители многих районных и городских парторганизаций очень слабые. Но они поддерживали ту или другую сторону и оставались на своих местах. Их нужно менять, и мы это сделаем. Есть правила игры. Если договорились, их надо придерживаться.
– Вы – один из собственников и руководитель концерна «Демпург». Не боитесь быть в оппозиции, как многие бизнесмены?
– Как у бизнесмена у меня с властью никаких проблем быть не может – мы никогда не занимались чем-то незаконным. У нас нет теневых схем. А те проблемы, которые есть, они были и при прошлой власти: сырье, конкуренция с россиянами и т.д. Кстати, на уровне Киева я слышу одни заявления насчет России, но понимаю, что альтернативы улучшению отношений с ней нет. То, что хорошо для Западной Украины, не всегда хорошо для Сумщины. Ориентированность экономик регионов на данный момент разная, а интересы наших местных избирателей нам дороже.
– За последние месяцы пребывания в оппозиции БЮТ ничем себя не проявил. Нет ни уличных акций, ни даже заявлений по поводу действий областной власти. Почему?
– Власти нужно дать 100 дней, чтобы она себя проявила. Вступать в полемику по мелочам, как это делала Партия регионов, не считаю нужным. Сейчас мы готовим ряд заявлений, в том числе и по коммунальным тарифам. Также внесли ряд предложений новой власти по проблемам медицины в области. Ждем ответа.
– Какую роль в областной парторганизации играет известный киевский политик Александр Волков?
– Александр Волков был и остается куратором области на уровне центрального партийного аппарата. В начале этого года он вступил в партию «Батьківщина». Областная партконференция, прошедшая в мае, рекомендовала А.Волкова членом Политсовета «Батьківщини» от Сумщины. Он выступил свое¬образным гарантом стабильности в областной партийной организации после конфликта. Я дорожу его мнением.
http://www.xpress.sumy.ua/article/politics/2242ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ШКІЛЬНА АРИФМЕТИКА: ПЛЮС ОДИН ЧИ МІНУС ОДИН?
Ольга Мончук, «Галичина», 08.07.2010, Івано-Франківська обл.
Експерти кажуть, що з підписанням Закону Президентом України проблем не буде.Цей матеріал уже був готовий до друку, коли Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти (щодо організації навчально-виховного процесу)». Він вносить зміни до Закону України «Про дошкільну освіту», відповідно до яких запроваджується обов’язкова дошкільна освіта дітей старшого дошкільного віку.
Крім того, внесено зміни до Закону України «Про загальну середню освіту» в частині встановлення 11-річного терміну для здобуття повної загальної середньої освіти, унормування типів навчальних закладів, запровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами.
«За» проголосували 248 із 426 народних обранців, зареєстрованих у сесійній залі, а саме: 169 народних депутатів із фракції Партії регіонів, 22 — від БЮТ, восьмеро — від «НУ—НС», 27 — від КПУ, 19 — від Блоку Литвина і троє — позафракційних. Експерти кажуть, що з підписанням Закону Президентом України проблем не буде.
На парламентських слуханнях, які відбулися на початку червня, міністр освіти і науки Дмитро Табачник пропонував перейти на 11-річний термін навчання у школах, мовляв 12-річна система себе не виправдовує і може призвести до значних фінансових витрат. Як зазначив міністр, до близько чотирьох мільярдів гривень. В цю суму входить забезпечення підручниками, витрати на харчування і медичне обслуговування, комп’ютеризація шкіл та реалізація програми «Шкільний автобус» тощо.
Проблемою та водночас особливістю шкільної реформи щодо терміну навчання є неодностайність думок, суспільство не має чіткої позиції щодо цього надзвичайно важливого питання. Та все ж більшість освітян б’є на сполох, адже попереду невідомість: за якими навчальними програмами та підручниками відбуватиметься навчання вже з 1 вересня цього року? А десятикласники — ті, хто першим апробував нову програму 12-річного навчання, уже втомилися бути об’єктами експериментів. «Галичина» вирішила з’ясувати у вчителів, якою є найоптимальніша та найкраща система освіти для України і скільки, на їх думку, повинно тривати навчання у школах.
Дев’ять років основної школи
На парламентських слуханнях у Києві була присутня делегація з нашої області у складі десяти чоловік, вони відстоювали позицію про перспективу 12 років навчання. Про враження від цієї поїздки, суть 12-річної освіти, готовність українських шкіл уже з 1 вересня відмовитися від реформи дванадцятирічки та інше розповіла вчитель української мови та літератури Голинської ЗШ I-III ступенів Калуського району, заслужений вчитель України, письменниця Оксана Тебешевська.
— Парламентські слухання щодо терміну навчання школярів, на мою думку, були підпорядковані одній меті — повернення до 11-річного терміну навчання. Краще це чи гірше? Рух вперед чи повернення назад? Що маємо при 11-річному навчанні, знаємо всі. А що ж матимемо при дванадцятирічці? Найперше, слід зрозуміти, що це не просто продовження тривалості навчання на рік чи два, а передусім зміна якісної сутності освіти, яка має максимально відповідати підготовці дитини до майбутньої фахової діяльності і життя.
— Які позитивні змін може дати 12-річне навчання?
— Як на мене, ліквідацію розриву між дошкільним вихованням та початковою школою, надзвичайно важливим є охоплення дітей-п’ятирічок підготовкою до школи, особливо в сільській місцевості, де, як знаємо, бракує дитячих садків. Стабільне просування національної системи освіти до інтегрованого міжнародного освітнього простору. Реальне розвантаження учнів. Свідомий вибір школярами майбутнього фаху внаслідок переходу до високоякісної старшої профільної школи, яку, на мою думку, доцільно було б назвати ліцеєм. Випускники таких закладів різних профілів, окрім початкової професії, здобували б загальну середню освіту та мали можливість за бажання вступати до вищих навчальних закладів. Також це вирішить питання зайнятості молодої людини, адже перебуватиме у звичному рідному сімейному середовищі до повноліття і забезпечить нові робочі місця в умовах кризи.
Для того, щоб ці ідеї не залишилися лише ідеями, нам потрібно зробити дуже багато. Діти, які вже закінчили дев’ятий клас, ішли за програмою 12-річної освіти і фактично витримали цей експеримент, і знову ж, якщо ми повертаємося до одинадцятирічки, ці діти разом з учителями попадають під ще один експеримент.
— А які кроки потрібно зробити для доброякісного переходу на 12-річну школу?
— Насамперед оптимізувати мережу навчальних закладів, забезпечити життєдіяльність освітніх округів. Тут слід звернути особливу увагу на сільську школу, адже реформування та профілізація сільської школи вимагають особливої уваги, нестандартних рішень і, можливо, не раптового переходу. Треба переглянути державні стандарти освіти, шкільні програми, внести доповнення з метою реального розвантаження та можливості зосередитись у старшій школі на вивченні профільних предметів. На законодавчому рівні — затвердити обов’язковою дев’ятирічну освіту, яка б, звичайно, передбачала нормативне вивчення усіх предметів і була б фундаментом, на якому дитина будувала б своє майбутнє. Треба нарешті зрозуміти: не можна всіх вчити всього. Зрозуміло, що, наприклад, у 10, 11 класах математику не можуть осягнути всі. Тому, власне, варто затвердити дев’ятирічну освіту обов’язковою та забезпечити різні шляхи здобуття повної середньої освіти, в тому числі через ПТУ, коледжі тощо використовуючи такі форми навчання, як вечірня, індивідуальна, екстернат, дистанційна. Також потрібно готувати майбутніх вчителів в університетах для праці в нових умовах, і тут слід звернути увагу на методику навчання і виховання, створити відповідні умови для видавництва шкільних підручників. На мою думку, шкільний підручник має видаватися разом з посібником для вчителя. Найважливіше, щоб вектор сучасної політики і стратегії держави спрямувати на подальшу розбудову системи освіти, тобто надати пріоритети освіті, про це говоримо впродовж багатьох років, але цього немає й досі. і ще одне — підняти престиж учительської професії, удосконаливши систему оплати праці педагогів, а в пенсійному забезпеченні прирівняти їх до науково-педагогічних працівників. Зрозуміло, що зміни ці тривалі, результат матимемо не одразу, але їх боятися не треба, бо лишень здійснюючи ось такі кроки, ми зможемо модернізувати освіту, зробити так, щоб наші діти розвивалися відповідно до своїх можливостей, здібностей, мали відповідні шляхи для своєї самореалізації та були конкурентоспроможними у непростих умовах сьогодення.
— Чи готові українські школи до того, що вже 1 вересня учні можуть вчитися знову одинадцять років?
— Не знаю, як тепер знову повертатися до старого, адже в цій реформі і учні вже дійшли до дев’ятого класу. Одні кажуть, що це буде нескладно. Не знаю. Зрозумілим є те, що збільшиться кількість навчального матеріалу, проте не уявляю, як можна осягти програму трирічної школи за два роки. Чи не буде це перевантаженням для учнів і чи не упустимо ми щось важливе у змісті освіти?!
— На вашу думку, скільки повинно тривати навчання в школах?
— Наголошую, це моя особиста думка. Навчання у школі, як і в більшості країн світу, має тривати 12 років, за умови, що дитина має дев’ятирічну обов’язкову освіту, після якої обирає свій шлях за своїми здібностями, потребами, можливостями, бажаннями. Головне, щоб діти мали вільний та свідомий вибір. Вважаю, що найкраще виховання та навчання, коли дитина перебуває в лоні сім’ї. Сучасні сім’ї керуються трохи іншою тенденцією — якомога швидше відправити дитину кудись на навчання і т. д. Ще один рік у школі — це можливість для дитини перебувати в рідному середовищі до повноліття. Я б, наприклад, хотіла, щоб моя дитина довше була в школі, а не одразу йшла з дому. Це мої особисті думки — вчителя і мами.
Інтелектуальний потенціал України сильний, хто б там що не казав, бо попри всі негаразди наша освіта живе і виконує свою місію, це треба визнати, виховує та навчає розумних дітей. Українські діти при дванадцятирічці мали б можливість одразу ж вступати до навчальних закладів закордону, тобто нашу освіту було б приведено у відповідність до європейської.
11 — для всіх, 12 — для обраних
Директор Калуської гімназії Дмитро Бахматюк поділився своїми спостереженнями, згідно з якими лише не більше десяти відсотків школярів вчаться, обдарованих і здібних дітей ще менше — три з половиною відсотка, тому освіта не може бути загальною, єдиною та універсальною для всіх.
«У принципі, перехід на дванадцятирічку був добрим, — переконаний Дмитро Михайлович, — проте непродуманим та скопійованим з чужих систем. Я за масову 11-річну освіту, а 12 років навчання повинно бути у спеціалізованих закладах: гімназіях, ліцеях, колегіумах тощо. Саме вони б мали готувати дітей до високоякісної вищої освіти. Багато наших науковців тиснуть на те, що європейці рахують по кількості годин, при десятирічці навчання триває сім тисяч астрономічних годин, наприклад, в Голландії — 12, тож Європа може не зрозуміти. Але те, чого вчать в Європі та у нас, кардинально відрізняється між собою. Логічно, що лише на час орієнтуватися не варто».
Та все ж питання номер один: чи готова школа вже з 1 вересня перейти на 11 років навчання? «За всі школи не можу говорити, але за своїх вчителів та дітей скажу: ми переб’ємося, проходили і не таку скруту. Проблеми є з підручниками, бо нічого не варті ці нові підручники, в яких інформація вимірюється кілограмами. Наші вчителі підрахували, що прочитати всі рекомендовані програмою твори можна не раніше, аніж за 200 днів! А якщо перейдемо на одинадцятирічку, доведеться повернутися до тих підручників, з якими ми працювали ще кілька років тому. Не сумніваюся, що з 1 вересня можна повернутися до 11-річки», — переконаний директор.
Інший аспект, який може бути упущений при зменшенні навчання на один рік, це перша профілізація, яка є основою дванадцятирічки. «Той варіант профілізації, який ми впроваджуємо, реалізованим ніколи не буде, — вважає Дмитро Бахматюк. — Щоб була справжня профільна школа, треба, щоб одна школа спеціалізувалася на одному профілі, було хоча б три-чотири класи на паралелі, і тоді можна підібрати вчителів, бо в кожній професії майстрів не так вже й багато».
Найбільша проблема у ситуації, що склалася, в тому, що діти проходять експеримент, наслідки якого не аналізував ніхто. Потрібно зрозуміти: неможливо вдосконалити та реформувати систему освіти лише за умови додавання чи віднімання одного навчального року. Перехід української системи освіти на дванадцятирічну розпочався ще 2001 року. і чи варто одним махом перекреслювати все, що зроблено? Виникає риторичне запитання: чому всі прибічники десятирічки мовчали дев’ять років? Напевне зосередитися потрібно на вдосконаленні навчальних програм, підручників. Але міняти шило на мило стало звичною справою останніми роками.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=11283&tx_ttnews[backPid]=14СЕРГІЙ БОЛОТНІКОВ: “ВИБОРЦІ ПОВИННІ ЗНАТИ СВОГО ДЕПУТАТА НЕ ЛИШЕ В ОБЛИЧЧЯ...”
Вікторія Стандрійчук, «Проскурів», 07.07.2010, Хмельницька обл.
Яка виборча система в нинішніх умовах є оптимальною?В Законі, прийнятому за основу 29 червня 2010 року зазначено, що майбутні вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів пройдуть в останню неділю жовтня 2010 року — термін, коли закінчаться повноваження попереднього скликання. Наша розмова з цього приводу з депутатом Хмельницької міської ради, головою правління ВАТ “Облагропостач” Сергієм Болотніковим.
— На вашу думку, Сергію Петровичу, яка виборча система в нинішніх умовах є оптимальною?
— Чесно кажучи, в Україні поки що не прижилась жодна система виборів. У 2005 році ми формували партійні списки. А вже наступного року нам ця система не подобалася. На мою думку, вибори на пропорційній основі мають бути обов’язково, але на перехідному етапі найбільш оптимальним варіантом буде змішана система. Бо якщо повністю перейти на мажоритарну, то очевидно зруйнується саме поняття партія. А взагалі нам слід думати в першу чергу навіть не про те, яка система краща, а про створення механізму, за допомогою якого громада зможе максимально контролювати діяльність депутата і відкликати його, якщо він не виконуватиме своїх обов’язків.
Що ж до порівняння виборчих систем, то кожна має переваги і недоліки. Недолік пропорційної системи виборів у тому, що депутатом може стати людина зовсім іншого регіону, яка не знає місцевих проблем і люди його не знають, бо він потрапив у список, заплативши гроші. Тобто люди вибирають кота в мішку. А мажоритарна система дає можливість обирати не стільки політсилу, скільки особистість, яка має довіру і повагу в конкретному регіоні. Виборці можуть спілкуватися з депутатом, а він вирішуватиме їх проблеми. Тільки тоді існуватиме демократія і підзвітність депутата виборцям.
— Але на мажоритарних округах, кажуть, легше фальсифікувати вибори, залучивши адмінресурс.
— Фальсифікація була і буде доти, доки у владу йдуть люди, що керуються власними бізнесовими інтересами і не бояться покарання за скоєний злочин. На жаль, ми живемо в реаліях, де правлять ті чи інші політичні сили і вони не приймуть закон, що позбавить їх можливості впливати на життя в Україні.
— Хто, як ви думаєте, буде лідирувати на виборах, що відбудуться в жовтні цього року?
— Звичайно, Партія регіонів та БЮТ.
— Чи буде нова розстановка сил?
— Так, окрім регіоналів та бютівців, збільшиться представництво в місцевих радах партій “Фронт змін”, “Сильна Україна” та “Свобода”, а також регіональних політичних сил, не представлених у парламенті, які орієнтуються виключно на вирішення регіональних проблем. Якщо вибори відбуватимуться за принципом “відкритих списків” або мажоритарної системи, то зможе прийти багато нових цікавих людей.
— А яка думка у ваших колег-депутатів про мажоритарну систему виборів?
— Більшість з депутатів Хмельницької міської ради вже готові йти на вибори до місцевих рад кандидатами-мажоритарниками. Це означає, що вони промоніторили свою діяльність у попередньому скликанні, не осоромились перед виборцями, можуть й надалі працювати на місто та громаду.
— Для себе ви вже обрали шлях участі в майбутніх місцевих виборах?
— Я буду висуватись як кандидат-мажоритарник мікрорайону Книжківці. Хочу бути незалежним від будь-яких сил, а підзвітним лише своїм виборцям.
— Які завдання ставите для себе на перспективу?
— І надалі дбатиму про благоустрій рідного мікрорайону Книжківці, а також інтереси та добробут людей. Це — дороги, освітлення, навчальний та дошкільний заклади, культові споруди і пам’ятники...
— Яка ваша, Сергію Петровичу, оцінка роботи депутатського корпусу міської ради та виконавчої влади, які працюють уже чотири роки?
— Я переконаний, що роботу нашого депутатського корпусу можна сміливо ставити в приклад іншим — районному чи навіть обласному. Бо, незважаючи на політичну строкатість у раді, всі питання завжди розглядалися з позицій ефективності для громади та міста. Можна лише шкодувати, що економічна криза зашкодила зробити значно більше. Однак завдяки достойній роботі виконавчої влади на чолі з Сергієм Мельником місто не зупинило свого розвитку, надійно зберігало суспільно-політичну стабільність, успішно розв’язувало поточні економічні проблеми. Думаю, що й відсутність корупційних та фінансових скандалів — це теж свідчення добросовісної роботи та суворого контролю влади на всіх етапах своєї діяльності.
— Які побажання маєте для депутатів наступного скликання?
— Ні на мить не забувати про тих, кого ми представляємо у владі, та бути достойними їх довіри.ПАРЛАМЕНТАРЯМ ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ В ОКРУГАХ
Ярослав Іваночко, «Львівська пошта», 06.07.2010
Олександр Ганущин, депутат Львівської обласної ради від Народного руху України, про новий закон про вибори……І про те, чи виграють українці від його прийняття. Після прийняття у першому читанні законопроекту про вибори постало дуже багато запитань щодо того, як саме відбуватимуться вибори тепер і чим вони будуть відрізнятися від виборів минулого. Про це “Пошта” спілкувалася із Олександром Ганущиним, який є знавцем виборчого права, бо раніше був керівником робочої групи Львівської облдержадміністрації з підготовки виборів та керівником апарату ЛОДА.
– Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” запровадить змішану систему або, іншими словами, пропорційно-мажоритарну. Як Ви ставитеся до такого нововведення?
– Порівняно із системою, що діяла у 2006 році, це крок уперед. Хоча, ознайомившись із самим текстом майбутнього закону, можна виснувати, що було б доцільно ще більше удосконалити підхід до партійних виборчих списків, зробивши їх відкритими.
– У разі прийняття закону і проведення виборів 31 жовтня виборець вже знатиме свого депутата і бачитиме його діяльність, спрямовану на вирішення проблем району, села, вулиці?
– Уся територія буде поділена на одномандатні округи. Виборці точно знатимуть тих, хто балотуватиметься в таких округах. Звісно, за таких умов відповідальність депутата перед громадою зросте, і сама громада знатиме обранців, до яких матиме право ставитися прискіпливіше.
– А за якою системою варто проводити парламентські вибори для ефективного представлення територій?
– Гадаю, законодавець, а точніше домінуюча сьогодні більшість вже намалювала для тебе з цього питання “дорожню карту”. І місцеві вибори будуть таким собі майданчиком тренування для парламентських політичних сил, що неодмінно схочуть застосувати апробовану виборчу систему і на виборах до Верховної Ради України. Нашим парламентарям слід повертатися до призабутої вже практики роботи в округах. На моє переконання – і на виборах до парламенту змішана модель краща за пропорційну.
– У законопроекті регіонала Олександра Єфремова запропоновано новий порядок висування кандидатів у депутати. Згідно з цим порядком, право висувати кандидатів в депутати Верховної Ради Криму, обласних, районних, міських рад мають місцеві організації політичних партій. Кандидати в депутати сільських і селищних рад та на посади міських та селищних голів реалізовуються виборцями через місцеві організації політичних партій та шляхом самовисування. Право висувати кандидата на посаду міського голови реалізується також через місцеві організації політичних партій. Тобто йдеться про те, що виборчі блоки не можуть висувати своїх кандидатів, лише партії, або самовисуванці на деяких рівнях, і міські голови не можуть бути самовисуванцями. Це не є обмеженням прав?
– Так, це обмеження. Але воно більш зрозуміле, ніж вимога бути зареєстрованими як політична сила за 365 днів до виборів. Після прочитання законопроекту склалося стійке враження, що мерів міст районного значення у нас можуть не обрати і зовсім. Адже це велике питання – чи є у всіх містах районного значення, наприклад Львівщини, належним чином зареєстровані партійні осередки. Що робити виборцям малих міст, де таких осередків немає взагалі. Точніше, вони є, але діють менше року – межі, встановлені законопроектом. Це філігранно приховане обмеження права вільного вибору, запропоноване законодавцем в особі правлячої більшості. Зрештою, така обстоювана творцями законопроекту необхідність “партизації” виборчого процесу є фарсом, якщо взяти до уваги, що партії не матимуть права відкликати своїх депутатів за перехід під інші політичні знамена. Очевидно, що це та шпаринка, яка дозволить масові процеси “тушкування” у місцевих радах. Стосовно заборони утворювати виборчі блоки, що мали б висувати кандидатів усіх рівнів, то тут все зрозуміло – виборець кандидата у президенти, що зайняв друге місце, повинен бути дезорієнтований.
– Які виборчі технології на цих виборах можуть бути застосовані, виходячи із нової редакції закону про місцеві вибори і підходів, закладених у ній?
– Надзвичайно турбують скорочені подекуди удвічі терміни обов’язкових процедур, закладених у новій редакції. Нині чинна влада мала б подумати, що вона може просто не встигнути з реалізацією запланованого. Адже, як не крути, саме у неї питатимуть за погану організацію виборчого процесу в частині підготовки відповідних приміщень для голосування, дієвої роботи дільничних і територіальних виборчих комісій. Маючи досвід організації і підготовки виборів 2006 і 2007 років, глибоко сумніваюся у можливостях організувати роботу дільничних виборчих комісій у відведений термін – за 15 днів до виборів. Якщо це технологія, щоб зірвати вибори, то вона може стати реальністю. Окрім цього, запропонований спосіб формування територіальних виборчих комісій лише за поданням партій, що мають фракційне представництво в парламенті, приховує величезну небезпеку отримати більшість у ТВК одразу на етапі їх формування. Хочу нагадати, що дільничні виборчі комісії рахують голоси, а результат у частині обраних депутатів та голів місцевих рад оголошують саме територіальні виборчі комісії. Однією з технологій є і запровадження механізму грошової застави. Незважаючи на прогрес у даному випадку, порівняно зі збиранням підписних листів, у нинішніх реаліях він зіграє “на мінус” саме опозиційним силам, які просто можуть не назбирати відповідної кількості коштів, щоб дати власним кандидатам можливість балотуватися. Таким чином законодавець повторно фільтрує коло учасників виборчого процесу.
– Останнім часом у ЗМІ з’явилася інформація про те, що законодавець планує створити умови проведення всеукраїнського референдуму із скасування політреформи одночасно з місцевими виборами. Як Ви оцінюєте можливість цього і наслідки від такого кроку?
– Ця інформація не є новою. Влада прагне зревізувати модель розподілу повноважень, закладену в змінах до Конституції 2004 року. Архітектори цього питання навіть готові застосувати правило “все для народу”. Адже цілком серйозно обстоюється думка, що скасування закону, який запровадив конституційні зміни, здійснюється через всеукраїнський референдум і є можливим і без рішення з його імплементації Верховної Ради і тлумачень Конституційного Суду. Другому Президентові України, незважаючи на авторитарний стиль правління, такі кроки до голови навіть не приходили. А от у нових владоможців спокуса здійснити референдум прямої дії одночасно з проведенням місцевих виборів є надзвичайною. Думаю, є всі шанси, що на початку вересня нас потішать законодавчою новелою, котра узаконить новий порядок проведення плебісцитів, і знову “розумні люди”, об’єднані в ініціативні групи…
– Не секрет, що дата виборів 31 жовтня цього року є дуже зручною для влади, рейтинг якої сьогодні на підйомі. Як буде НРУ працювати на Львівщині, аби у радах різних рівнів не опинитися у меншості стосовно Партії регіонів та інших, можливо, нових партійних проектів?
– Інтенсивно. Сьогодні у партії є чимало яскравих депутатів у радах всіх рівнів, маємо чотирьох голів районних рад, кілька мерів малих міст. Все це плануємо не тільки зберегти, а й наростити за рахунок молодих облич. Думаю, секрет партійного успіху полягатиме в роботі в округах. Переконаний, що за результатами виборів НРУ разом з іншими демократичними силами зможе створити більшість, котра протистоятиме Партії регіонів та її сателітам у місцевих радах Львівщини.
http://www.lvivpost.net/content/view/7419/96/ЕКОНОМІКА
ЗА ПРАВО ПОТРАПИТИ ДО «100 КРАЩИХ ТОВАРІВ УКРАЇНИ» ЗМАГАТИМУТЬСЯ ПІДПРИЄМСТВА ПОЛТАВЩИНИ
«Вечірня Полтава», 07.07.2010
Завершився регіональний етап Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг), який проводиться під патронатом Президента України.На Полтавщині у ньому взяли участь 12 підприємств, які представили на розсуд журі 15 видів продукції.
На засіданні регіональної конкурсної комісії генеральний директор ДП «Полтавастандартметрологія» Віктор Мирунко назвав чотирьох переможців, які і представлять нашу область на загальнодержавному рівні.
Загалом, фіналістами регіонального етапу Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 кращих товарів України» стали наступні підприємства області: ТОВ «Світ ласощів — Кременчук», фермерське господарство «Садки» з Кременчуцького району, приватний підприємець О. І. Виноградов з Полтави, ВАТ «Хорольський механічний завод», ТОВ «Енергопласт», ВАТ «Електромотор» та ТОВ «ІРІТА-ПОЛТАВА».
До числа переможців регіонального рівня, увійшло приватне акціонерне товариство «Пирятинський сирзавод» з сиром твердим «Король сирів». Це висококалорійний продукт з майже 30 відсотковою жирністю, який практично повністю засвоюється організмом людини. Його уже встигли скуштувати й оцінити, як споживачі України, так і сусідньої Росії. До речі, АТ «Пирятинський сирзавод» — щорічний учасник найпрестижнішого змагання якості, підприємство сертифіковане на відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO 9001:2008 та ISO 22000:2005. Сировари щодоби виробляють понад 45 тонн цього високопоживного продукту та постійно модернізують виробництво. Сподіваємося, що цьогоріч їхні зусилля теж будуть оцінені належним чином на загальнодержавному рівні.
Другим переможцем регіонального етапу конкурсу стало ТОВ «Укрпродснекгруп», яке виробляє смажене насіння соняшнику, ядер бобів арахісу та фісташок під торговою маркою «Вкусняшки от Сашки». На загальнодержавному етапі конкурсу воно представило обсмажені та підсолені ядра бобів арахісу.
ВАТ «Кременчукм'ясо» виставило на конкурс 4 сорти ковбас, а на загальнодержавний рівень вийшло відразу з двома видами продукції — ковбасою вареною вищого ґатунку «Лікарська» та ковбасою напівкопченою вищого ґатунку «Краківська». Їх можна знайти у продажу під торгівельною маркою «Фарро». Обидві виготовляються за традиційними рецептурами: в натуральних оболонках і винятково з м'ясної сировини вітчизняного виробництва. Пікантного смаку напівкопченій ковбасі надали за допомогою натурального подрібненого часнику.
Четвертим переможцем регіонального рівня конкурсу стало ТОВ «ВЕЛС» з Миргорода, яке боротиметься за право потрапити до «елітної сотні» з костюмом чоловічим, моделі 2/1, 41. Цей костюм призначений для повсякденного використання, виготовлений із стильної сучасної якісної тканини і має гарний зовнішній вигляд. Загалом підприємство створило кілька колекцій для різних категорій споживачів.
Відтепер переможці регіонального конкурсу змагатимуться за почесне право потрапити до «100 кращих товарів в Україні», — повідомила прес-служба ДП «Полтавастандартметрологія».
http://www.vechirka.pl.ua/articles/2010/7/7/93492910/ТОЧКА ЗОРУ
ІГОР ОЛІЙНИК: МИ ПОВИННІ ДИВИТИСЯ Й У МАЙБУТНЄ, А НЕ ЛИШЕ СОБІ ПІД НОГИ
Роман Івасів, Петро Парипа, «Галичина», 08.07.2010, Івано-Франківська обл.
«Ситуація в державі дуже непроста. Але ми з вами маємо бути разом — і тільки тоді зможемо захистити наші демократичні надбання».Нинішня неоднозначна політична ситуація в Україні, яку багато хто сприймає як поразку національно-демократичних сил, змушує багатьох небайдужих українців задумуватися, чи все так, як належиться, робилося в попередні роки. Бо якщо не робити висновків з минулих поразок, годі розраховувати на майбутню перемогу. «Галичина» до розмови про це запросила голову обласної ради Ігоря Олійника. Найперше ми запитали Ігоря Мирославовича, чий би приклад був найбільш прийнятний для розв’язання українських «вічних» проблем?
— Стосовно політичної системи держави я схиляюся до французької моделі, — каже Ігор Олійник. — Про це мені не раз доводилося вести фахові розмови з науковцями, про це я не раз і сам згадував в інтерв’ю для ЗМІ. Це не лише моя думка. Саме цю модель системи влади і запропонували вчені для Конституції України 1996 року.
Нині часи вже змінилися, тож треба, звичайно, враховувати реалії теперішнього часу, але, як на мій погляд, ми повинні дивитися й у майбутнє, а не лише собі під ноги. Нам потрібно створити дієздатну українську модель, щоб нарешті показати, що існує правова, цивілізована держава Україна, але основу для цього треба взяти європейську. Якщо це стане конституційною нормою, то обов’язково матимемо ефективну систему державної влади і місцевого самоврядування.
— Отож чинну Конституцію потрібно змінювати обов’язково? Так, як це намагається нині робити чинний Президент Янукович?
— Конституція, прийнята 1996 року, була доброю, але внесені до неї зміни в грудні 2004 року змінили систему влади, перетворили президентсько-парламентську республіку в парламентсько-президентську. Затяжна політична криза в Україні — саме з цього. Змінивши закон, почали звинувачувати в усіх бідах тоді чинного президента. Сам механізм і сама модель парламентсько-президентської форми правління в наших умовах, вже не кажучи про інші аспекти, створюють приводи для внутрішньої боротьби. А коли будується держава, не час для сварок.
— Як ця обставина проектується на окремо взяту Івано-Франківщину?
—Ми не повинні стосунки між депутатами і фракціями в обласній раді перетворювати у сварки, тому що це шкодитиме інтересам кожного жителя області. Закон сьогодні говорить, що в обласної ради та облдержадміністрації майже однакові повноваження, і хоча це юридичний казус, але ці системні суперечності ми не перетворюємо в нашій області на політичні баталії між обома владними структурами. Головне в нашій роботі — відчувати відповідальність перед громадою краю і дбати про її добро. А політичні питання — це дещо інше. Обласна рада щодо цього має своє принципове бачення: ми виступили проти перебування російського флоту в Криму, проти табачників, проти скасування указів про присвоєння Романові Шухевичу та Степанові Бандері звання Героя України, і цей перелік можна продовжити. Але що стосується соціально-економічного розвитку області, то в цьому має бути єдність усіх гілок влади.
— День Конституції ми відсвяткували з тим Основним Законом, який нині маємо. Як би ви в цьому контексті охарактеризували нинішній стан української державності з її аморфною структурою, розхитаною системою балансів і т. ін.?
— На жаль, сьогодні незалежна держава не існує за багатьма факторами. Один із них хоча б той, що на території України перебувають іноземні війська. У нас фактично нема кордонів, наш інформаційний простір абсолютно відкритий, у нас нема навіть цілісної Конституції. Кожна самодостатня держава захищає свої традиції, свою мову, свої кордони, свої закони. Це і є інстинктом самозбереження нації. Без цього не існує держави, інакше будуть впливати інші держави. Якщо не можеш сам дати собі ради в своїй хаті, туди обов’язково прийдуть «допомагати» інші. Тому без встановлення основ справжньої державності ми не будемо мати справді незалежної держави.
— 20 років ми начебто щось будували, а після чергової зміни на президентській вертикалі стосовно цього породився великий сумнів...
— На мій погляд, це сталося тому, що великим баластом є стара комуністична ідеологія. Адже вони — і колишні, і теперішні комуністи — завжди були при владі і завжди впливали на всі трансформації в державі. Навіть тоді, коли Верховна Рада України приймала Конституцію 1996 року, вони із законопроекту викинули чимало принципових пунктів, які запропонували вчені-конституціоналісти.
Нині багато що в нашій державі виглядає так, ніби ми спочатку трохи вимурували стіну, а потім почали її розбирати...
— Чим повчальні для України нинішні польські вибори?
— Найбільш повчальним з передвиборчої кампанії в Польщі для українців є те, що там встановлено цивілізовані правила гри, там умови не диктують гроші, там всі суб’єкти виборів мають однакове право. Ми повинні наше виборче законодавство перетворити подібно до польського, щоб не залежало, який за ким мішок грошей стоїть чи скількома листівками хтось обклеїв місто і т. п. А ще мене вразило те, як один із кандидатів сказав: «Єдність будує і робить добро, а сварки знищують». Ми не повинні сьогодні, коли фактично не існує твердих основ державності, перетворювати політику в сварку. Все політичне життя в Україні — це суцільна сварка усіх зі всіма. Я не так давно в телепрограмі Шустера сказав, що ми не можемо на таких шоу розглядати серйозні політичні проблеми, які стосуються основ держави. Це ж знищує державу, тому що, скажімо, про економіку треба чесно говорити у вузькому колі спеціалістів, а не на публіці, де кожний політик хоче подобатись виборцям.
— А який позитив для України подає наша область?
— Івано-Франківська область передусім успішно напрацьовує євроінтеграційні зв’язки, намагаємося на обласному рівні підтримувати і розвивати добросусідські відносини з прилеглими і віддаленими до нас регіонами у сусідніх державах. Скажімо, розвиваємо добрі зв’язки з Польщею. Наприклад, хочемо створити центр для молоді. Напрацьовуємо дружні контакти і з іншими державами. Міждержавні зв’язки з нашими сусідами — країнами ЄС: Польщею, Словаччиною, Румунією, а також Чехією і Литвою є пріоритетними для нас.
Водночас потрібно пам’ятати, що дуже багато наших краян працюють в інших країнах. Сьогодні вони є найбільшим інвестором в економіку області. Власне наші люди, дбаючи про свої сім’ї, реально працюють по закордонах на майбутнє України.
Також прагнемо тісніше розвивати різнопланові зв’язки і між галицькими областями — Івано-Франківською, Львівською, Тернопільською. Не забуваємо також про поглиблення зв’язків зі східною Україною. Ми повинні розуміти, що український народ був під різними імперіями, а тому маємо кожний день системно робити реальні кроки на об’єднання українців.
— Якщо поглянути в українське минуле, часто спостерігається одна виразна паралель різних епох, а саме слабкість української еліти.
— Чому сьогодні спостерігаємо, як нова влада зразу ж почала змінювати історію, почавши це зі школи, тобто з дітей? Вона хоче забрати від дитини історичну правду. І це робила кожна імперія, яка приходила на наші землі. Що нам робити в цьому аспекті? Ми сьогодні повинні собі просто сказати: ми зобов’язані, не зважаючи ні на що, відновлювати історичну пам‘ять, щоб народ не плодив манкуртів.
Треба, щоб наші діти, онуки знали своє коріння, знали історію свого краю, своєї держави. Нам потрібно вчитися і працювати. Маємо відкинути багато стереотипів і усвідомити, що тільки через велику працю — як сказав Іван Франко: «Праця єдина з неволі нас вирве» — можна чогось досягти. Іншого шляху нема. І не просто правильно говорити, а чітко, ефективно діяти. А для цього потрібні довгострокові програми.
— Сьогодні, на 20-му році незалежності України, можна часто почути, що українці ще не навчились гідно вшановувати своїх героїв.
— Звісно, пустослів’я і критиканство, на жаль, часто беруть гору в нашому суспільстві. Але приклад карпатських січовиків, яких нещодавно наші краяни разом із закарпатцями вшановували на Яблуницькому перевалі, промовляє передусім до тих, кому не байдужа доля своєї землі і свого народу. Кожний національно свідомий громадянин знає про священний обов’язок — віддати належну шану тим, хто боровся за незалежність нашої держави. Маємо добре знати, де є могили тих, хто віддав життя за Україну, щоб ми й наші нащадки могли вклонитися їхній пам’яті. Тільки тоді у нашого народу буде гідне майбутнє.
— Плекання історичної пам’яті в українському народі вимагає багато зусиль і системного підходу. Чи лише вороги заважають нам у цьому?
— Вважаю, що українці загалом ще великою мірою бояться своєї історії, тому що Україна була, як той Бермудський трикутник, між імперіями, в якому чужинці завжди душили наш народ. Але історія змінюється, змінюються й українці. З метою встановлення історичної справедливості, засудження злочинів проти української нації та належного вшанування українців, постраждалих від окупаційних режимів, на Івано-Франківщині обласна рада прийняла обласну Програму пошуку і перепоховання жертв репресій тоталітарних режимів на 2010—2011 роки та приступила до її реалізації.
Ми повинні знати, хто став безневинною жертвою комуністичного режиму, хто поліг зі зброєю в руках у боротьбі з ним. Адже часто на місці їх останнього спочинку немає хреста, а ми й досі не знаємо імен полеглих. Надто вже старанно віками і десятиліттями стирали їх з народної пам’яті, приховуючи правду під совєтськими міфами. Ми повинні не ходити по кістках своїх предків, ми повинні їх поховати по-християнськи. Це і буде історичною справедливістю, це і буде християнською відповідальністю нині сущих перед загиблими.
На жаль, українська нація ще не готова виконати святий обов’язок шани і пам’яті перед своїми героями. Бо як тоді зрозуміти те, що сьогодні дискредитують Степана Бандеру, Романа Шухевича та сотні тисяч вояків УПА?..
Словом, ситуація в державі дуже непроста. Але ми з вами маємо бути разом — і тільки тоді зможемо захистити наші демократичні надбання.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=11282&tx_ttnews[backPid]=24КОМУ ХОЧЕТЬСЯ «ОСІДЛАТИ» ДУНАЙСЬКУ ХВИЛЮ?
Андрій Потиліко, «Одеські вісті», 08.07.2010
«Виникає запитання: навіщо ж МНС займається дезінформацією? Кому потрібно зайвий раз хвилювати людей?»Так cпівпало, що мене кілька днів не було у Рені, і саме у ці дні у центральних та регіональних ЗМІ розпочалася справжня істерія з приводу загрози затоплення у районах Придунав’я.
«Крики Водоплясова»?
Якби у цей час на півдні Бессарабії гастролювала відома українська рок-група «Вопли Видо¬плясова» (більше відома як «ВВ»), то вона «заради приколу» могла б тимчасово перейменувати себе у «Вопли Водоплясова». Тому що тема дунайської води і пов'язаних з нею криків посідає сьогодні одне з центральних місць у вітчизняному інформаційному просторі.
Жарти жартами, але багатьом ренійцям (ізмаїльцям, вилківцям тощо) зараз не до сміху. І не тільки тому, що рівень води у Дунаї справді перевищив історичний максимум. Надивившись і наслухавшись «сенсаційних» повідомлень по телебаченню і в інтернеті, люди більше вірять їм, ніж власним очам. В результаті, серед населення посилюються панічні настрої. До того ж родичі і друзі місцевих жителів, які живуть в інших містах, телефонують у Придунав’я і з непідробною тривогою засипають запитаннями: «Що у вас там відбувається? Вас уже затопило, так? Кажуть, дамбу прорвало у десяти місцях, і вода залила дорогу Рені – Ізмаїл! То ви тепер відрізані від зовнішнього світу? Чи правда, що почалася евакуація населення?»
Звичайно, такі запитання красномовно характеризують атмосферу навколо нинішньої повені. Але якщо розсудливі люди і намагаються відповідати на ці дзвінки стримано і об'єктивно, їм просто не вірять! Не вірять навіть київські і одеські журналісти, які також телефонують своїм провінційним колегам у пошуках нової інформації. Адже там, у «столицях», так хочеться сенсації!
Соромно за колег
Переглядаючи у Мережі повідомлення новин щодо ситуації на Дунаї, я просто хапався за голову від подиву. І ще від сорому. Від сорому за «вищих» колег, які явно нагнітають обставини. Причому, що найцікавіше, нагнітають її з «легкої руки» керівництва МНС. Крім того, інформація найчастіше подається настільки непрофесійно і нерозумно, що тут не пахне навіть елементарним знанням предмета.
Я не переказуватиму зараз офіційну точку зору МНС – вона широко відображена у пресі завдяки коментарям міністра з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича. Нагадаю суть: за словами головного рятувальника країни, існує загроза прориву дамби на ділянці між Рені та Ізмаїлом, внаслідок чого під водою можуть опинитися 18 населених пунктів. На цей випадок у районі можливого нещастя зосереджено значні сили і транспортні засоби МНС, затверджено план евакуації 10 тисяч чоловік.
Якщо порівняти цей сценарій з розмахом стихії у Західній Україні (зокрема і у минулі роки), то навряд чи слід говорити про потоп. Але давайте подивимося інтернет-видання: одні лише заголовки чого варті! Будь-який психолог підтвердить: заголовок часто відчутніше «чіпляє» читача, ніж повний текст новини. До того ж при сучасній лавині інформації у людей бракує часу і терпіння читати вдумливо, тому вони найчастіше просто «пробігають» по заголовках.
Отже, заголовок АТН: «Дунай майже прорвав дамбу». Дивовижно! Це щось ніби «Вона майже вагітна» або «Він майже забив гол». Далі повідомляється, що «повінь в Одеській області забрала під воду ділянку автодороги Одеса – Рені. Водозахисна дамба на ділянці від Рені до Ізмаїла протекла... у 10 місцях – вода з Дунаю уже переливається через асфальтове полотно».
Цей же текст «копіюють» багато ЗМІ, але у плані ефектності заголовків вони явно намагаються переплюнути один одного. Продовжимо. Новини Одеси: «Автодорогою Рені – Ізмаїл рушив Дунай». Не як-небудь, а саме рушив. Так і постає перед очима ця моторошна картина. Притому, що насправді на цій дорозі з'явилося лише кілька струмочків і калюж. До речі, аналогічне явище спостерігалося і у попередні роки, але тоді з цього чомусь ніхто не робив сенсацію...
Ідемо далі. АТВ: «Хвилі Дунаю на землі Одеської області». Прямо шедевр. Було б дивно, якби хвилі Дунаю виявилися на небі Одеської області! Підзаголовок: «Підготовка до можливого потопу». Мабуть, автор «перлів» зовсім не бачить різниці між «підготовкою до потопу» і підготовкою до ліквідації наслідків потопу. Читач все «переварить»...
Заголовок «Обкому»: «Розпочався потоп в Одеській області. Шуфрич з насосом уже вилетів». Ну, тут коментувати немає потреби: розпочався – так розпочався. Кожен вірить у те, у що він хоче вірити. Навіть у «глюки».
А от бачення «Daily ua»: «МНС готує тотальну евакуацію Одеської області». Прошу відзначити: тотальну! Хоча це видання наводить ту саму інформацію, що й решта: до відселення готуються 10 тисяч чоловік. Якщо це – «тотальна евакуація», то що ж тоді локальна?
Але найбільше мене потішила «нетлінка» про те, що «дельту Дунаю змиє» (на жаль, авторство не записав). Хтось уявляє собі, як можна змити дельту Дунаю? Проте, подібна маячня (навіть не маячня – дурниця) з'являється навіть на досить великих сайтах. Втім, після того, як відома прес-консультант Міжнародної комісії щодо захисту Дунаю Наталя Крістл (Відень) назвала гирло Бистре «притокою Дунаю», я уже нічому не дивуюся...
Кому війна, кому – мати рідна?
Ніхто не сперечається: небезпека прориву дамби на річці справді існує, і серйозність ситуації недооцінювати не можна. Дуже добре, що сили МНС підготувалися до гіршого і можуть зустріти стихію у всеозброєнні. Чудово, що розроблено план евакуації населення. І все-таки пригадується цитата з гоголівського «Ревізора»: «Оно, конечно, Александр Македонский герой, но зачем же стулья ломать?» Мало хто пам'ятає продовження: «От этого убыток казне».
А от з цього місця можна і детальніше. Деякі ЗМІ з посиланням на Головне управління МНС в Одеській області повідомили таке: «... У Ренійській ЦРЛ розпочалася евакуація тяжкохворих. 40 людей похилого віку, чиї будинки потрапляють у зону затоплення, евакуйовані і розташовані у родичів і знайомих».
Ця інформація – абсолютна брехня! Жодної евакуації у Рені не було і немає. Відомості МНС цілком спростував заступник голови Ренійської РДА Іван Стадников, який відповідає за гуманітарну та соціальну сферу.
Виникає запитання: навіщо ж МНС займається дезінформацією? Кому потрібно зайвий раз хвилювати людей? Я не хочу нікого звинувачувати, однак у нашій країні існують загальновідомі «традиції»: стихійне лихо – найкращий спосіб вибити бюджетні гроші. А найкращий спосіб украсти ці гроші – украсти «під шумок». Це вже давно ні для кого не секрет. До речі, земляні роботи (чи то днопоглиблення у портах, розчищення судно¬плавних каналів чи зміцнення дамб) в усьому світі визнані одним з найбільш корумпованих видів діяльності. Тому що жоден контролер ніколи не зможе підрахувати, скільки кубометрів землі вичерпано або насипано. Можна зробити 50 тисяч кубів, а відзвітувати за 100 тисяч. І, звичайно, одержати гроші за 100. Я вже мовчу про «звичне» для України розкрадання при будівництві доріг і відшкодуванні збитку потерпілим від стихії.
Зовсім недавно Прем'єр Микола Азаров дуже обурювався використанням державних коштів, що виділялися на протиповеневі заходи та ліквідацію наслідків повеней у Карпатах. Глава уряду відзначив, що величезні бюджетні гроші банально розкрадалися (до слова, схожі заяви не раз робив і Віктор Ющенко під час перебування Президентом). Тепер же, коли Західною Україною займаються контролюючі органи, бажано знайти ще «неляканий» регіон. І у цьому значенні повінь у Придунав’ї – прямо-таки подарунок долі для казнокрадів усіх мастей. Саме тут можна легко списати гроші і на спорудженні дамб, і на липовій евакуації населення. Адже все це – оплата техніки, пального, матеріалів, продовольства, медикаментів тощо. Між іншим, співро¬бітники МНС зосереджені не тільки у Ренійському районі, де це справді необхідно, але й у Бол¬граді, якому Дунай вже точно не загрожує. Знову ж, напрошується запитання: навіщо? Цікаво, що болградській владі доручено забезпечити рятувальників харчуванням, хоча закон забороняє місцевим бюджетам фінансувати те, що повинно забезпечуватися з державної скарбниці. Виходить, співробітників МНС годуватимуть з «неофіційних джерел». Зате потім який-небудь генерал «намалює», що кошти на харчування особового складу МНС виділялися з держ¬бюджету. Втім, це лише маленький штрих до загальної картини. Тут головне – принцип.
Дай Боже, щоб дамба на Дунаї встояла. На щастя, прогнози говорять про те, що вода незабаром спадатиме. За даними Дунайського басейнового управління водних ресурсів на 4 липня, рівень річки досяг позначки 6,11 м за Балтійською системою, але вже до 10 липня очікується спад води до 5,7 м. Це – безпечний рівень.
Загалом, якщо дамба і буде прорвана, то не хвилями Дунаю. Вона буде «прорвана» для державних коштів. Можливо, завдяки їм і будуть «закриті проломи». Проте от біда: бюджетні гроші мають дивну властивість «просочуватися» між пальців чиновників. Точно так само, як зараз просочується насип уздовж траси Рені – Ізмаїл.
P.S. 4,5 млрд гривень, виділених західним областям на ліквідацію наслідків повені у 2008 році і на запобігання стихії у майбут¬ньому, були нахабно розкрадені або закопані у землю без будь-якої користі. З такою заявою виступив Прем'єр-міністр Микола Азаров.
– За два роки жоден з мостів у Чернівецькій області не був уведений в експлуатацію, підкреслюю – жоден, – сказав Глава уряду. – На власні очі я бачив міст через Прут у селі Маршинці. Невелика споруда, яку можна збудувати за 5-6 місяців. Але досі, крім паль у воді, нічого не збудовано. І на це «використали» 68 млн грн. Я порахував: кожна паля обійшлася більш ніж у 3 мільйони. Що сказати? Немає ні совісті, ні розуму. Хто затверджував кошторис? Хто виконував роботи? Хто контролював використання матеріалів, ресурсів, хід робіт? Як могло трапитися, що цілком очевидні зловживання відбувалися на очах у всіх, і ніхто з відповідальних ке¬рівників нібито не бачив цього?
Як повідомляє прес-служба Кабміну, М.Азаров відзначив, що такі зловживання характерні не тільки для Чернівецької області.
– Скрізь по одній схемі просто розкрадали народні гроші, – відзначив Прем'єр.
Азаров доручив звільнити керівників Чернівецького обласного КРУ, басейнового управління водних ресурсів, облавтодору. Прокуророві і начальникові ГУМВС в Чернівецькій області доручено протягом місяця розслідувати справи щодо кожного недобудованого об'єкта.
http://izvestiya.odessa.gov.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=19095ДРУЖБА НАВІКИ?
«Львівська пошта», 06.07.2010
Україна і Росія навіть не сперечаються про можливі напрями співпраці.
Один із героїв популярного кінофільму “Москва сльозам не вірить” (щоправда, перебуваючи трохи “під шафе”), пропонував подрузі своєї дружини та її коханому, а у перспективі – майбутньому чоловікові, дружити сім’ями. Про винятково дружні відносини України з Росією говорити, певно, ще зарано, але те, що бачимо у царині економічної співпраці, акурат підпадає під категорію “дружби родинами”.
Великий прорив
Як на мене, то, направду, важко уявити дружні, чи навіть взаємовигідні, відносини між країнами, коли йдеться про бізнесовий зиск. І не тільки тому, що глобалізований, зокрема і економічно, світ демонструє кардинально інші тенденції. Надто прагматичними, посиленими до того ж жорсткою конкуренцією та боротьбою за потенційні ринки збуту, стали економічні відносини між державами світу.
Однак українсько-ро¬сій¬ські (чи, радше, навпаки) економічні стосунки виходять на новий рівень. Після “холодної” війни звинувачень із яскраво вираженим політичним підтекстом, будь-яке зрушення виглядає оптимістичним. Український прем’єр Микола Азаров мав чергову зустріч у Москві зі своїм російським колегою Владіміром Путіним. І остання в часі констатація того, що у відносинах між Україною і Росією немає розбіжностей щодо можливих напрямів співробітництва, з’явилася з вуст Миколи Азарова акурат після неї.
А про мету зустрічі глава уряду сказав таке: “Якось підтягнути ті напрямки, які, можливо, трішки відстають, дати їм прискорення, прояснити позицію керівництва урядів з тим, щоб ці переговори на рівні міністерств йшли більш інтенсивно”.
Владімір Путін теж побачив позитив у тому, що економіка України почала підійматися із “руїн”, удвічі зріс товарообіг між країнами. Мовою цифр він виглядає конкретніше. За повідомленням прес-служби уряду, він становив 11,7 млрд дол. У перерахунку на курсову різницю це справді вражає. Особливо, якщо взяти до уваги те, що у 2009-му обсяги зовнішньої торгівлі між Україною та Росією скоротилися на 38% і становили за рік 22 млрд дол., а майже половина припадала на с/г продукцію.
Неважко здогадатися, що В.В.П., очевидно, по¬в’язує це зростання із новою владною командою. Ба більше, прем’єр РФ наголосив, що змінилася якість відносин. І це стосується не тільки сфери оборони, безпеки та газу, але й інших.
Але ми недаремно наголошували на прагматичності економічних відносини між країнами. Як відомо, переможець один, навіть коли мова йде про партнерство. Прагматизм у дії: насамперед шляхопроводи...
На зиску від співпраці уперше відкрито заговорив наприкінці травня у Києві президент Дмітрій Мєдвєдєв на зустрічі із діловими колами України. Ця прагматичність полягає в тому, що російський бізнес не проти скористатися тим, що для нього в Україні цікаве. Насамперед ГТС та іншими магістральними шляхопроводами.
Про перспективи об’¬єднання “Нафтогазу” із російським “Газпромом” ми писали достатньо. Тож не будемо зайве повертатися до цієї теми. Зазначимо лише, що НАК уже отримав від “Газпрому” заявку на збільшення щоденного транзиту газу нашою ГТС у напрямку Європи на 55 – 67 млн кубометрів.
Минулого тижня РФ передала Україні проект нової угоди про транзит нафти. Віце-прем’єр Росії Ігор Сєчін розраховує, що у випадку, якщо Україна зробить скидку на транзит через порт Південний, то обсяги помпування нафти можуть сягнути від 7 до 19 млн тонн.
13 травня Мінпалив¬енерго та російське міненерго підготували проект нової угоди щодо транзиту нафти. Вона передбачає гарантії уряду РФ транспортування територією України 30 млн тонн нафти щороку три роки поспіль. Україна, своєю чергою, робить прогнозованим зростання тарифів на помпування, згідно із визначеною формулою.
...і не тільки
Із решти стратегічних напрямів співпраці на найближчу перспективу згадаємо переговори “РусГидро” з українською стороною про участь у проектах у сфері гідроенергетики. Віце-прем’єр Росії Ігор Сєчін конкретизував їх. Зокрема, згадане “РусГидро” хоче взяти участь у модернізації каскаду ГЕС на Дніпрі та увійти в статутний капітал станцій.
Окрім цього, Росія та Україна розглядають питання об’єднання своїх авіапромислових підприємств. Щоправда, Владімір Путін наголошує, що таке об’єднання може відбутися лише на ринкових засадах. А це – незалежна експертиза авіаційних комплексів, а відтак рішення про те, в якому обсязі і якими частинами здійснювати злиття. Путін узагалі вважає, що альтернативи такому об’єднанню не існує, оскільки лише так можна конкурувати на світових ринках з іншими великими авіабудівними компаніями.
16 червня рада директорів російського ВАТ “Объединенная авиастроительная корпорация” (ОАК) схвалила можливість створення спільного російсько-українського підприємства на базі ОАК та нашого авіабудівного концерну “Антонов”. Президент ОАК Алексєй Фьодоров висловив думку, що обмін активами двох підприємств реально здійснити наступного року. Але для цього українці мусять акціонувати підприємство, оскільки нинішній юридично-правовий статус робить таке об’єднання неможливим.
Отже, українсько-росій¬ській економічній дружбі міцніти. Що конкретно виграє Україна – покаже лише час. Хоча сумніви у виграші є. Певно, тому майже непомітно минулого тижня відбулася інша інтеграційна подія. Оскільки створення зони вільної торгівлі з Євроспільнотою лише обговорюють, Україна та Європейська асоціація вільної торгівлі (ЕАВТ) таку зону вже утворили. Угоду підписав міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, перебуваючи з робочим візитом в Ісландії. Він наголосив, що “цей всеузагальнюючий документ є важливим кроком у проведенні урядом амбітної програми реформ, яка має на меті подолання негативних наслідків глобальної економічної та фінансової рецесії, забезпечення відбудови сталого розвитку національної економіки”
Що ж, плани уряду справді амбітні. Єдина біда – ЕАВТ об’єднує митну територію лише чотирьох країн: Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії. За винятком останньої, решта країн входять також і до Європейського економічного простору (ЄЕП) з ринками 27 країн-членів ЄС. Але туди нас поки не запрошують. Тож наразі дружити економічно доводиться з Росією.
http://www.lvivpost.net/content/view/7423/290/СКАНДАЛИ
В АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА ХОЧУТЬ ЗНАТИ, ХТО ЧИМ ДИХАЄ...
Іван Фаріон, «Високий замок», 08.07.2010, Львівська обл.
Команда президента Януковича розпочала не що інше, як політичну люстрацію, шпигунство, пошук «неблагонадійних».Про це можна судити зі змісту офіційних документів, які Адміністрація президента надіслала у всі виконавчі структури, а ті, своєю чергою, - в органи місцевого самоврядування, організації, на підприємства, у банки.
Йдеться про так звані соціально-економічні паспорти територій. Крім запитань про виробничі показники, Банкова раптом зацікавилася партійністю керівників, їхньою політичною орієнтацією. Чи не найбільший подив викликала графа, в якій пропонується відповісти, за якого кандидата на президентських виборах 2010 року голосував той чи інший посадовець. А ще влада хоче знати ступінь авторитету начальників, їхнього впливу на електорат, цікавиться можливістю співпраці з ними. Політичне досьє потрібно було скласти і на депутатів місцевих рад, мерів, війтів. В анкетах цікавилися і священиками. В райдержадміністраціях нам зізнавалися: опитування роблять спеціально, щоб знати, хто чим дихає перед місцевими виборами…
Факт такого протизаконного опитування газета «Високий Замок» виявила у Миколаївському та інших районах Львівщини. Публікація у газеті викликала всеукраїнський резонанс...
Надійшли відповідні сигнали з інших регіонів, зокрема з Калуша (тамтешній мер Ігор Насалик відмовився виконувати незаконну вказівку).
Голова Миколаївської РДА Ігор Кіцак (колишній керівник районного виборчого штабу Партії регіонів) та львівський губернатор Василь Горбаль заперечували “політичні анкети”. Зрештою, під тиском аргументів останній сказав, що така цікавість була… приватною ініціативою керівників на місцях. І додав: застав дурня молитися – він лоба розіб’є…
Очевидно, через “витік інформації” пану Кіцаку в облдержадміністрації дали доброго прочухана. І він після неповного місяця роботи написав заяву про звільнення – “за станом здоров’я”. Губернатор Горбаль у коментарі для “ВЗ” повідомив, що голова Миколаївської РДА зізнався, “що такого напруженого ритму роботи не потягне”.
За даними “Високого Замку”, була ще й інша причина звільнення пана Кіцака. Кажуть, диплом про вищу освіту у нього – фальшивий. Наскільки ця інформація відповідає дійсності, у самого фігуранта скандалу з’ясувати не вдалося: він терміново зліг у лікарню…
Коментарі для «ВЗ»
Ігор Насалик, міський голова Калуша
- У тих документах, які нам передали для заповнення з Івано-Франківської обласної держадміністрації, є питання, які суперечать Конституції, грубо порушують права громадян. Я не знаю, як надалі складеться моя доля, але впевнений, що проти цього треба було виступити. Прикро, що таку позицію зайняв лише один міський голова, хоча листи отримали всі…
- Ви не боїтеся, що через свою принципову позицію Калуш не отримає з Києва грошей на вирішення екологічних проблем?
- Свободу у ціні визначити не можна. Якщо будемо порівнювати її з якимсь економічним ефектом, тоді ми вже не українці…
Олександр Черненко, голова Комітету виборців України
- Інформація про такі речі на рівні чуток доходила і раніше. Більше того, мої родичі, знайомі, які задіяні у державній службі, казали, що у них збирають таку інформацію. Отже, йдеться не лише про Львівську область, а й про всю Україну. Безперечно, це пряме порушення прав громадян. Голосування у нас таємне, і тільки сам громадянин визначає: казати йому, яким було його волевиявлення, чи ні. Будь-які адміністративні вимоги отримати цю інформацію є незаконними. Це також суперечить Хартії про права людини, є прямим втручанням у приватне життя громадян, відходом від демократичних стандартів.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=84298ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
НАРКОМАНИЯ СТАЛА ЛАТЕНТНОЙ
Руслан Подгорный, «Южная правда», 08.07.2010, Николаевская обл.
«Ситуация с наркоманией требует внимания как общественных, так и государственных структур, а также неравнодушия каждого из нас».Лишь 20% людей, страдающих наркоманией и обратившихся за лечением, по оценкам медиков, уходят от своего пристрастия (в состояние ремиссии, но не излечиваются). Остальные это сделать не в силах.
Кого винить? Медицину? Самих себя? Общество? Ни в одной стране мира над наркоманией не была одержана абсолютная победа. Украина не исключение. Сегодня у нас более 1% населения имеет проблемы с наркотиками. Нам далеко, скажем, до Афганистана, где наркоманией страдают около 8% граждан, но от этого не легче. Ни самим наркоманам, ни их родным и близким, жизнь которых потребители наркотиков зачастую превращают в сплошной кошмар.
Привлечь внимание к этой проблеме была призвана «горячая линия», состоявшаяся в редакции газеты «Южная правда». На вопросы жителей области отвечали главный врач Николаевского областного наркологического диспансера Петр Рымарь и начальник Управления по борьбе с незаконным оборотом наркотиков УМВД Украины в Николаевской области Виталий Сологуб. Организаторами акции выступили Николаевский информационно-образовательный пресс-клуб «Перехрестя» (при областной организации НСЖУ) и областное управление охраны здоровья.
- Звоню вам из Первомайска, хочу вылечить от наркомании сына. У меня крик души… Как к вам попасть на прием? - вопрос Петру Ивановичу Рымарю.
- Подъезжайте в наркологический диспансер на Володарского, 4б. Можете с сыном, можете пока без него. Проконсультируем вас, посоветуемся, что делать. Телефон приемной 24-10-67. Постараемся вам помочь.
- Что делается, чтобы милиция не «крышевала» наркобизнес? - вопрос от жителя Николаева Виталию Петровичу Сологубу.
- В прошлом году начальник одного из подразделений БНОН Николаевской области был задержан за сбыт наркотических средств. В настоящее время рассмотрение этого уголовного дела заканчивается в суде. Обращаю внимание, что вопиющий факт был выявлен и расследован силами самой милиции. Мы не отрицаем, что случаи крышевания могут иметь место. Поэтому призываем людей быть неравнодушными и обо всех таких, позорящих милицию фактах сообщать нам (далее я укажу телефон). Дельцы от наркобизнеса в погонах - преступники, которые должны быть уволены, арестованы и осуждены.
- Чем закончился скандал вокруг ночного клуба «Диллериум» в Николаеве, где в ходе милицейской отработки были обнаружены наркотики?
- В течение 2010 г. выявлено 3 факта нарушения антинаркоманийного законодательства в развлекательных заведениях, направлено 2 представления в органы исполнительной власти. По решению органов местного самоуправления была приостановлена деятельность ночного клуба «Диллериум». Это поучительная история для администрации как этого, так и других клубов. Руководство «Диллериума» сделало необходимые выводы, обратилось за консультативной помощью в обучении персонала по определению признаков наркотического опьянения, и медики наркодиспансера провели такие семинары, стал строгим контроль посетителей в этом вопросе. Ныне клуб работает.
Если раньше сотрудники милиции испытывали затруднения при проведении оперативных мероприятий в ночных клубах в связи с препятствиями по их допуску в помещения, то теперь такой проблемы нет.
- Достаточно ли сил и средств у подразделений БНОН для эффективной работы?
- Подразделения по борьбе с незаконным оборотом наркотиков в структуре МВД работают с 1993 года. Сегодня такой сектор есть в каждом райотделе. В первом полугодии в области выявлено 775 фактов незаконного оборота наркотиков, из которых 242 - сбыт, 56 - содержание притонов, 14 случаев склонения к употреблению наркотических средств, из которых 7 касались несовершеннолетних. Пресечена деятельность 3 нарколабораторий, проведены 164 оперативные закупки, ликвидировано 3 международных канала поставки наркосырья.
За незаконный сбыт героина задержаны три жителя области, которые продавали этот тяжелый наркотик на территории Центрального и Ленинского районов Николаева. Задержаны два гражданина, которые продавали кокаин в Центральном районе. Задержаны шесть групп, которые продавали амфетамин в областном центре.
12 апреля в Ленинском районе Николаева на территории школы задержан гражданин, у которого изъято 100 г. маковой соломы и 50 ампул димедрола. Возбуждено уголовное дело по ст. 309 УК Украины.
27 января работниками БНОН Заводского РО НГУ проведена оперативная закупка героина у гражданина М., 1978 года рождения. После задержания и проведения личного досмотра у него изъято 2 г. героина. Возбуждено уголовное дело.
В области проходит операция «Мак», цель которой - выявить незаконные посевы наркосодержащих растений, чтобы «подрубить» сырьевую базу наркоторговцев. На приусадебных участках граждан задокументировано 36 фактов незаконных посевов наркосодержащих растений. Изъято более 2 800 кустов мака и конопли.
15 июня сотрудниками Очаковского ГО УМВД в результате проверки приусадебного участка гражданки Н., 1971 г.р., обнаружено и изъято 136 растений мака. Возбуждено уголовное дело по ч. 1 ст. 310 УК Украины.
В том же районе, на приусадебном участке, гражданка Б., 1936 г.р., выращивала 117 растений мака. Возбуждено уголовное дело.
30 июня сотрудниками БНОН Врадиевского РО УМВД в результате проверки приусадебного участка гражданки Г., 1942 г.р., обнаружено и изъято 56 растений конопли.
- Как обратиться в УБНОН с информацией о фактах наркобизнеса?
- Телефоны УБНОН УМВД - 531165, 531146. Мы обязательно отреагируем. Хотя возможно пройдет некоторое время. Есть определенный уголовно-процессуальный порядок, который мы обязаны соблюдать. Необходимо задокументировать преступление, собрать доказательную базу.
- Николаевская область по-прежнему считается одной из самых пораженных в смысле наркомании?
В Николаевской области людей с наркологическими проблемами зарегистрировано 13316. 2436 человек имеют проблемы с наркотиками. Мы превышаем средний уровень по Украине и занимаем 10 рейтинговое место. Но не стоит обольщаться. Наркомания стала более скрытой, латентной. Ранее типичный наркоман - доходяга на полусогнутых ногах, употребляющий наркотики при помощи шприца, спящий на остановке общественного транспорта либо на тротуаре. Это уже уходит в прошлое. Сейчас модны синтетические наркотики (амфетамин, метамфетамин, экстази), стоимость которых заметно упала, наркотики из конопли, лекарственные препараты, которые можно приобрести в аптеках.
Молодежь ныне очень изобретательна. И, когда мы добиваемся, чтобы определенный вид медпрепаратов был поставлен на особый учет и перестал быть легкодоступен (например, так было с трамадолом), молодые люди изобретают что-нибудь новое из доступного. Кто, например, раньше мог подумать, что для приготовления наркотиков будут использовать марганцовку, которая сегодня стала дефицитом? Все запретить нельзя.
- Особенно тревожны факты наркомании среди детей…
- На учете в наркодиспансере состоит трое детей с диагнозами «хронический алкоголизм», «хроническая наркомания» и «токсикомания» (2 девочки и один мальчик). В одном случае папа пришел из мест лишения свободы, мамы нет. В другом - папы нет, мама страдает хроническим алкоголизмом. В третьем - мать лишена родительских прав, у папы другая семья. Это, конечно, лишь малая доля от того количества детей, которых коснулись наркологические проблемы.
Во время отработки учебных заведений милицией выявлено 19 фактов незаконного оборота наркотиков в ученической среде. Возбуждено 15 уголовных дел, в том числе 3 - за сбыт, 8 - за хранение наркотических средств, 4 - за склонение к употреблению. В учебных заведениях из нелегального оборота изъято около 400 граммов наркотиков.
12 апреля 2010 на территории ООШ Врадиевского района был задержан ученик 8 класса, 1995 г. р., который употреблял на школьной территории каннабис (производное конопли).
Неединичные случаи употребления наркотиков студентами и старшеклассниками.
- Классический вопрос «что делать?».
- Кроме решительных действий медицины и правоохранительных органов, необходимы усилия всех структур без исключения. Необходима постоянная активная пропаганда вреда употребления наркотиков. Мало говорить «употреблять наркотики нельзя». Люди должны видеть последствия употребления на видео, плакатах, фотографиях. Это действует.
Родителям постоянно нужно интересоваться тем, чем увлекаются их дети, в каких они компаниях проводят время. Даже не будет зазорно посмотреть карманы ребенка, пока он спит: нет ли там шприца, травки или таблеток.
В случае необходимости приводите детей в наркологию, здесь есть возможность провести необходимые анализы для определения того, употребляет ли ребенок наркотик.
Очень важно неравнодушие общественности. Не так давно был издан указ Кабинета Министров о запрете продажи в торговой сети наркосодержащих курительных смесей. И сделано это было оперативно, после активного вмешательства общественных организаций, которые не остались в стороне от проблемы.
Ситуация с наркоманией требует внимания как общественных, так и государственных структур, а также неравнодушия каждого из нас.
http://www.up.mk.ua/cgi-bin/page2st.php?param=1916АВАРІЇ
В АВАРИИ НА ШАХТЕ ИМ. ОРДЖОНИКИДЗЕ ВИНОВАТА НАУКА?
Олег Павлов, «Вестник Кривбасса», 07.07.2010, Днепропетровская обл.
Рассказывает начальник Криворожского горно-промышленного территориального управления Госгорпромнадзора Олег Чередниченко.Специальное расследование аварии, приведшей к проседанию земной поверхности на площади 16 гектаров после планового взрыва 13-го июня 2010 года на шахте имени Орджоникидзе, длилось с 14-го по 25-е июня. О результатах работы комиссии и выводах о причинах аварии рассказал на пресс-конференции 1-го июля начальник Криворожского горно-промышленного территориального управления Госгорпромнадзора Олег Чередниченко, представивший также письменный отчет на четырех страницах.
«Дела давно минувших дней»
Суть проблемы Госпромнадзор объяснил так. Для старейшей в Кривбассе шахты им. Орджоникидзе в конце 70-х годов прошлого столетия был избран этажно-камерный способ добычи с оставлением целиков между камерами (то есть образовавшимися после выемки руды пустотами). Целик — часть пласта полезного ископаемого, оставляемая нетронутой при разработке месторождения с целью управления кровлей и для охраны горных выработок и наземных сооружений.
Как рассказал Олег Чередниченко, НИГРИ разработал необходимую документацию. С 1983-го года шахта стала работать по этой системе. Авторский надзор за соблюдением проекта был поручен НИГРИ и Кривбасспроекту. Поначалу были даже пробурены 4 скважины для наблюдения за процессом самообрушения сводов. Но со временем скважины, говорит Олег Чередниченко, «были раскурочены металлоискателями, удалось восстановить только две». Институт же «не настоял на бурении дополнительных скважин. Более того, с 2000-го по 2009-й год НИГРИ ежегодно выдавал положительные заключения о том, что выхода воронок на поверхность не будет, можно спокойно работать».
Однако когда 13-го июня проводился плановый взрыв для просадки потолочины с разрушением целика, который должен был быть разрушен еще в 80-е годы, и произошло проседание земной поверхности и образование воронки. Шахта формально ответственна за отступление от проекта с 1983-го по 1999-й годы. А дальше ее ежегодно «благословляла» наука.
— В принципе, шахта ничего не нарушила, — говорит Олег Чередниченко, — так как рекомендации давал НИГРИ. Последний взрыв также произведен по проекту НИГРИ.
Если институт не осуществлял авторского надзора, то где в это время был Госгорпромнадзор? Почему не настаивал на соблюдении закона?
— Я не знаю, где он был, — отвечает Олег Чередниченко. — И почему не настаивал, я не знаю.
Работа с пустотами — работа впустую?
Комиссия, на выводы которой опирается начальник Криворожского ТУ Госгорпромнадзора, одной из технических причин также называет лишь некачественную работу ученых: «Недостаточно обоснованный институтами НИГРИ и Кривбасспроект выбор системы и технологии разработки не окисленных магнетитовых кварцитов залежи «Южная-Магнетитовая» шахты им. Орджоникидзе, применявшихся впервые. Этот выбор осуществлен при недостаточной изученности физико-механических свойств пород и условий их залегания, в которых осуществлялась отработка месторождения… Свойства этих пород определяют их способность к созданию свода естественного равновесия и процесса самообрушения».
В отчете говорится также, что на целик концентрировалась нагрузка от подработанного массива. Кроме того, массив горных пород расчленен геологическими сдвигами. Это способствовало его ослаблению. К еще большему ослаблению подработанного массива привели имеющиеся зоны обрушения, образовавшиеся в 1961-1967 годы вследствие проведения горных работ по добыче богатых руд. Нынешнее обрушение соединилось с ними.
Перечитываю. Нет, не показалось: «зоны обрушения, образовавшиеся в 1961-1967 годы». И с тех пор они оставались незаполненными. Как и на множестве других шахт бассейна.
Наш город, говорит официальная наука, находится в районе мощного Криворожско-Кременчугского глубинного разлома, который практически достигает мантии Земли. Город расположен на шести плитах жестких кристаллических пород, которые разбиты трещинами на более мелкие глыбы, «связанные» между собой весьма относительно. То есть каждая глыба являет собой отдельное физическое тело, способное двигаться во всех направлениях самостоятельно. Единственное, что связывает глыбы вместе — своеобразные зацепы. Эту сомнительную связь могут разорвать незначительные колебания земной коры.
Если это известно, то, надо полагать, составлена карта всех пустот под Кривым Рогом? Или хотя бы кто-то занимается составлением такой карты?
— У нас на сегодня есть полная картина по всем шахтам, — говорит Олег Чередниченко. — Мы это серьезно отслеживаем. Вскоре проведем расширенное совещание и коллегию по закладочным работам.
«Безопасно!» По просьбе трудящихся
Но пока же — добыча новым-старым способом, без закладки пустот и без полного контроля состояния подпирающих целиков. Потому что удельный вес закладки пустот, по словам Олега Чередниченко, в себестоимости руды составляет почти 25 процентов. Можно догадаться, что вряд ли нынешние собственники пойдут на такие затраты. К тому же ученые по их просьбе дают «добро» на работу без закладки. Вот пример.
— Шахта «Октябрьская» работала с закладкой, поскольку рядом жилой массив, железная дорога и прочее, — рассказывает Олег Чередниченко. — Но в конце 80-х — начале 90-х годов по просьбе руководства шахты институт дал заключение, что можно работать иначе. И стали работать по системе камера-целик.
Как работается по этой системе без заполнения пустот, говорят выводы комиссии. О напряженном состоянии целика, сказано в отчете, свидетельствуют три вываливания, произошедшие в 1988 году, то есть через два года после формирования. При этом толщина целика по проекту составляет 30 метров, а она уменьшилась до 15 метров. О его состоянии узнать было невозможно из-за затрудненного подхода для проведения замеров. То есть нельзя замерить — ну и ладно, так сойдет. Оттого, видимо и произошло следующее.
Как говорится в отчете, напряженное состояние целика увеличивалось еще и потому, что непосредственно под ним осуществлялась выемка руды в камере в 2006 году и рядом с ней в 2007-2008 годах в этаже 527 метров. Далее сообщается, что целик на горизонте -170 м состоял из окисленных кварцитов, по крепости в 2-3 раза уступающих магнетитовым. А далее — строго по тексту: «Отсюда следует, что напряженное состояние целика было таковым, что любое незначительное воздействие на него могло привести к его разрушению, и как следствие — разрушению опоры, поддерживающей массив, и это могло способствовать обрушению подработанного массива горных пород северного и южного крыла».
То есть речь идет о том, о чем «Вестник» писал по горячим следам аварии еще 16-го июня: о возможности обрушения в любой момент даже без взрыва. Однако выводы комиссии хоть и подтверждают это, но вступают в противоречие с ее же выводом уже через один абзац в отчете: «В механизме обрушения налегающей толщи роль целика не существенна. Об этом свидетельствует его наличие непосредственно до аварии. Увеличение просветов обнажений в крест простирания со смещением свода в сланцевую толщу практически по всему протяжению приблизило наступление граничного состояния нависающих пород».
Еще одна важная цитата: «Медленное, на протяжении многих лет увеличение массы нависающей толщи и плоскости ее обнажения обусловили приближение граничного состояния без проявления признаков разрушения. Массовый взрыв инициировал смещение массива горных пород, вследствие чего образовалась воронка со следующими параметрами: площадью 165 тыс. кв. метров, обрушение по лежачему боку залежи до 80-82 метров, по висячему боку — 5-20 метров, объем воронки — 7,0 млн. кубометров, объем отработанного пространства по южному и северному крылу составляет 7,2 млн. кубометров, коэффициент заполнения отработанного пространства — 0,97».
В списках значатся и не значатся
Могло ли быть обрушение без взрыва? На это начальник теруправления отвечает так: «Наука об этом не сказала». Да она о многом не сказала! Институт подавал успокоительную информацию о состоянии в недрах, и всех это устраивало. И даже Госгорпромнадзор?
— Если бы в положительных заключениях указывали, что шахта отклонилась от проекта или ситуация опасна, то мы бы первыми забили тревогу и остановили работы, — оправдывается Олег Чередниченко.
А так — лишь вина прошлого руководства за отклонение от проекта еще «надцать» лет назад. Нынешнее руководство шахты, выходит, как жена Цезаря, — вне подозрений? А может, произошло то, что и должно было произойти? Журналисты напомнили, что когда шахту в очередной раз, несмотря на протесты, закрывали, тогдашний руководитель ЦГОКа Владимир МОВЧАН в одном из интервью сказал, что он не самоубийца, чтобы продолжать ее эксплуатацию, так как это опасно.
— Я знаю, что шахту закрыли не по горно-геологическим условиям, а из-за отсутствия финансирования, — заявил на это Олег Чередниченко.
Когда же финансирование появилось и шахту восстановили и с помпой отпраздновали юбилей, об опасности благополучно забыли. И потому сегодня ни нынешнее руководство шахты, ни теруправление Госгортехнадзора ответственности за случившееся не чувствуют. Виноваты недобросовестные ученые и стечение обстоятельств, которые зрели на протяжении десятилетий. К тому же комиссия считает, что «лицами, чьи действия или бездеятельность привели к несчастному случаю», являются трое работников науки и давнее руководство шахты.
Это Цариковский Владимир Валентинович, заведующий отделом «подземных горных работ и геомеханики ГП НИГРИ», который, как лицо, осуществлявшее авторский надзор за соблюдением проектной технологии, а именно процессом управляемого самообрушения в период с 1984 по 1999 годы, не осуществил надзор за соблюдением графика очередности разработки залежи, и в период с 2000 года по настоящее время, подавая отчеты по результатам осуществленного авторского надзора, выдавал лишь рекомендации, содержавшие долгосрочные прогнозы о невыходе в ближайшие годы на земную поверхность воронки обрушения налегающих пород и отсутствие опасности смещения. (Далее комиссия дает перечень документов, требования которых не выполнил Цариковский.)
Следующим назван Шварцбаум А.М., главный инженер «Рабочего проекта горных работ и обрушения налегающих пород при отработке залежей магнетитовых кварцитов выше горизонта 447 метра шахты им. Орджоникидзе рудоуправления им. Ленина. Генеральный проектировщик ГП ГПИ «Кривбасспроект», 1983 год», (самоустранившийся) от осуществления авторского надзора за исполнением проектных решений по проектам, которые не касались технологии отработки запасов с управляемым самообрушением. (И также перечень нарушенных документов.)
Здесь же упомянуто и не названное поименно руководство шахты им. Орджоникидзе РУ им. Ленина ПО «Кривбассруда» в период разработки залежи с 1984 по 1987 год в части несогласования отклонений от проекта в связи с нарушением графика очередности разработки месторождения. (Невыполнение Горного Закона Украины.)
Последней названа Седунова Таисия Трофимовна, заведующая лабораторией управления взрывом и горной сейсмики отдела открытых работ ГП НИГРИ, нарушившая приказ директора института (дата, номер), не приняла необходимых мер и не дала указание водителю Вавруку В.С. по безопасной парковке автомобиля во время проведения массового взрыва, то есть нарушила закон «Об охране труда».
Все ли члены комиссии подписали итоговые документы единогласно, или кто-то подписал с особым мнением?
— Поначалу особое мнение хотел записать директор института Евгений Константинович. Но доводы в заключении очень серьезные, и он подписал его, как и все члены комиссии, — сообщил Олег Чередниченко.
Перспектива
На сегодня известно, что два горизонта в шахте не разрушены. Пока вентиляция будет осуществляться от шахты им. Ленина. Следует еще восстановить все коммуникации, погребенные под толщей породы. Чем и когда станут заполнять образовавшуюся воронку, должен решить собственник. А что же будет с жителями поселков, которые пострадали в результате аварии и чьи дома трясет регулярно? В частности, какие выводы сделаны по жалобе жителей улицы Тобольской, о которой в интервью «Вестнику» рассказал Николай Коробко?
— Проведены сейсмозамеры. Данные еще обрабатываются, — последовал ответ.
— Но ведь это один и тот же взрыв, по которому разбиралась комиссия! Должны быть выводы.
— Улица Тобольская находится в противоположной стороне, — ответил Олег Чередниченко и поспешил закончить пресс-конференцию.
Понимай, как хочешь: то ли взрыв и обрушение не затронули улицу (хотя «данные еще обрабатываются»), то ли надо ждать, когда и по этой улице пойдут провалы и трещины.
Не провалились? Ну и живите спокойно…
http://www.krivbass.in.ua/content/view/3438/1/ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
«ЗАЛІЗНИЙ ГОСПОДАР» УКРАЇНИ
Іван Фаріон, «Високий замок», 08.07.2010, Львівська обл.
Главі держави Віктору Януковичу виповнюється 60 років.«Залізний господар» - книгу з такою назвою чотири роки тому обіцяла написати про Віктора Януковича його соратниця Ганна Герман. Про книжку так нічого і не чути, але слова пані Ганни виявилися почасти пророчими. По Януковичу не раз били, бувало, гнувся, здавалося, вже «розплесканий», але все ж таки піднявся… У п’ятницю, 9 липня, у першої особи держави ювілей.
Три дні святкуватиме круглу дату український президент. Частину гостей (депутати, губернатори) прийматиме на схованій від широкого загалу дачі під Києвом. Іншу, більш престижну (президенти, бізнес-еліта, рідня) вшанує у своїх кримських опочивальнях. Вітати Януковича прибудуть шість літаків гостей з Росії. 29 екстра-артистів на чолі з Басковим, Ротару, Кіркоровим, Сердючкою (а буде ще й група з вибуховою назвою «Аварія») розважатимуть високе товариство. У паузах між тостами, врученням подарунків (очікується, що рідна фракція піднесе лідерові срібний чайний сервіз), виступами співаків та танцюристів перед очима Януковича не раз прокрутиться кінострічка життя. Там будуть чорно-білі і кольорові кадри. Сирітливе дитинство, дві парубоцькі «відсидки» у зонах, пильна робота з електродами і запчастинами. А потім - несподівана зустріч з космонавтом Береговим, який «відмазав» від зеківського шлейфу, кабінет директора автобази, гендиректора «Донбастрансремонту», широкі коридори Донецької обласної держадміністрації і обласної ради…
Під шипіння шампанського Віктору Федоровичу згадається, напевно, другий президент України Леонід Кучма. Він дав йому шанс, призначивши прем’єр-міністром і саме його (а не більш перспективного і господарського Кірпу) рекомендувавши у свої наступники.
Як кошмарний сон Януковичу згадуватиметься багатотисячний помаранчевий Майдан, «наколоті апельсини», «шкодлівий кіт Леопольд», принизлива відставка з посади голови уряду, рішення Верховного суду, який, по суті, назвав вибори 2004 року сфальшованими. Потім було кількамісячне «залягання на дно» десь у Карлових Варах - і несподіване випливання на поверхню.
З 2006 року у вітрила Януковича подув попутній вітер. Його партія добивається найкращих результатів на парламентських виборах, починає диктувати умови тодішньому президенту Ющенку, збирає під своє крило конституційну більшість. Навіть після того, як ця авантюрна затія провалилася, Янукович і його команда нарощують жирок і починають грати першим номером. У політичних штормах, які вирували в Україні протягом останніх п’яти років, корабель Януковича прийшов до пристані першим і неушкодженим. Всю славу за це приписують його капітану…
Кажуть, за п’ятирічку Янукович якісно змінився, став «більш європейським», демократичним, стриманим. Чотири з половиною місяці перебування його при владі підтвердили інше. Янукович думає про те, чим ще вгодити північному сусідові, у Кремля, як мовиться, на побігеньках. Каже про орієнтацію на Захід, але сповідує радянські стандарти. Замість обіцяних реформ – ручне управління. Він цілеспрямовано іде до своєї мети, застосовуючи жорсткі методи управління. Ігнорує Конституцію, «нагинає» суди, депутатський корпус. Частенько б’є і по своїх. Не встигли декотрі його висуванці освоїтися у владних кріслах, як їх витурили звідти...
При Януковичу менше кисню отримує преса. Критику боляче сприймають на Банковій, центральні канали перетворилися у рупори партії влади. Ожив пресловутий адмінресурс. Державні адміністрації перетворилися у підрозділи Партії регіонів, там ледь не силою заманюють до себе людей – подібно до того, як записували колись у колгоспи.
Проголошуючи перед виборами гасло турботи про людей, президент від них ховається. Різко збільшив штат охорони, яка лякається звичайної журналістської відеокамери. Янукович боїться говорити без папірця, бо може утнути «щось не те». Він узяв собі за звичку тикати підлеглим. Нервує, коли його виступи не конспектують…
Соціологи «малюють» президенту Януковичу високі рейтинги. І пояснюють їх високими очікуваннями. Як відомо, народ у нас терплячий…
Опитування «ВЗ»
Чи заслуговує Віктор Янукович на лаври?
Заступник голови Адміністрації президента Ганна Герман зізналася, що до дня народження Віктора Януковича хотіла би подарувати йому лаврову гілку. «Я думаю, що президент заслужив лаври…», - сказала вона.
Ольга Герасим’юк, народний депутат (фракція «Наша Україна – Народна Самооборона»)
Я привітала б Віктора Януковича і побажала б, щоб у свої шістдесят він подумав про те, що спочивати на лаврах завжди було невдячною справою. Щоб він не приймав таких подарунків, як лаврові гілки, тому що лестощі завжди згубно впливали на життєвий шлях імператорів, царів. Хотіла би, щоб Віктор Федорович ретельно переглянув свої подарунки, - щоб між ними не було «троянського коня»…
Віктор Янукович став на дуже важливий пост у країні, очолив таку благодатну державу. Це для нього велике завдання, великий виклик. Хочу, щоб він у цей день подумав, що має для своєї країни, як її згуртувати. Хочу, щоб не слухав шакалів і підспівувачів, бо це ніколи до добра не приводило…
Українцям поки що рано дякувати Віктору Януковичу. Крім того, що влада продемонструвала себе як кулак, наші співвітчизники не відчули полегшення. Чуємо лише слова, які ще потребують доказів.
Василь Грицак, народний депутат (фракція Партії регіонів)
Як політик, державний діяч Віктор Янукович заслуговує на велику пошану. Він двічі очолював уряд України, був успішним губернатором, керував однією з найбільших і найвпливовіших українських партій.
У нас для Віктора Федоровича буде один подарунок від фракції. Не будемо поодинці бігати до нього в кабінет. Привітаємо лідера у «Зоряному». Не має значення, яким буде подарунок, скільки він коштуватиме. Як на мене, він повинен бути недорогим, знаковим, приємним для того, кому його дарують, – чи то скульптура, чи то картина, цінна книжка, яка стосується історії України чи сьогодення.
Олександр Голуб, народний депутат (фракція Компартії України)
Чи заслуговує Віктор Янукович лаврів, можна буде визначити, коли завершиться його президентський термін. Поки що заяви і кроки, які він робить, - з розрахунку на майбутнє. Навряд чи сьогодні виборці відчули реальні результати тих обіцянок, які свого часу давали Віктор Янукович і Партія регіонів. Є питання до президента щодо податкової політики, підтримки вітчизняного товаровиробника, створення нових робочих місць. Чуємо одні декларації, реального просування нема - і це велика небезпека і для Януковича, і для коаліції.
Катерина Ващук, народний депутат (фракція Блоку Литвина)
Я в житті ніколи не звикла поспішати. Є якісь позитивні речі у діяльності президента. Але не треба робити з цього ажіотажу. Щоб зробити висновок, яким був глава нашої держави, слід дочекатися підсумків його п’ятирічної діяльності. Тільки тоді спокійно можемо оцінити плоди його роботи. Думаю, тяжко оцінювати діяльність державних мужів такого рівня навіть після закінчення каденції, думка складеться з часом. Ми сьогодні дещо по-іншому оцінюємо діяльність попередніх президентів, ніж у той час, коли вони працювали. Не треба особливо переможних реляцій. Є певні позитиви. Дай Боже, щоб у глави держави все вийшло, щоб була виконана вся його передвиборна програма. Це буде на користь людям і державі.
Степан Курпіль, народний депутат (фракція БЮТ)
Можливо, для Ганни Герман Віктор Янукович - і Цезар, і Цицерон, тому вона хоче йому лавровий вінок почепити. Але мені чомусь спадає на думку той факт, коли до Януковича «приліпився» інший вінок – під час візиту російського президента до Києва. У цьому була певна символічність…
Я не бачу успіхів у президента України у його діяльності для людей, для народу. Всі свої обіцянки він відклав у довгу шухляду. Натомість можна простежити «успіхи» його команди, вершиною діяльності якої є намагання покласти 5 млрд. «газових» доларів із державного бюджету у приватну кишеню наближеного фаворита Фірташа. Ця вся афера довкола «РосУкрЕнерго» є красномовним фактом оцінки діяльності нової влади. Старі звички нікуди не зникли, просто масштаби зросли у багато-багато разів. Оцінкою такій діяльності буде не лавровий вінок, а той, що вдарив Януковича у київському Парку слави… Якщо Янукович не зробить висновків з цього знаку (у нього їх було багато – і двері зачинялися під час інавгурації, і світло гасло у Верховній Раді, коли розглядали його послання), легковажитиме, котрийсь із них може справді стати реальністю…
Параска Королюк, пенсіонерка (Тернопільщина), «баба Параска з Майдану»
Віктор Янукович не заслуговує на лаври. До богів рівнятися не треба. Оцінку теперішньому президенту дасть народ. За перші 100 днів роботи його не видно. Пенсії підвищив не по-справедливому. Доярки, свинарки, скотарі, конюхи працювали на фермах майже цілодобово, а отримують нині мізер…
Коли приїжджаю до Києва, люди мені дорікають: як ви так на Західній Україні дали стільки голосів за Януковича?! Я й сама не розумію – як? Багато його справ оцінюю негативно. Взяти хоча б оті угоди з Росією по Чорноморському флоту. Виходить, що чужа держава командує, що маємо робити у власному домі. Ми можемо з Росією бути добрими сусідами, куском хліба ділитися одне з одним, привітати як рідного, але щоб залазити у чужу хату – то вже занадто. Всякі гості повинні знати своє місце...
А ще мені шкода, що наші колишні «помаранчеві» лідери пересварилися між собою, і народ не вибрав їх на другий термін.
Володимир Фесенко, директор Інституту проблем управління імені Горшеніна, політолог
Свій перший приз, першу лаврову гілку Віктор Янукович уже отримав – перемігши на президентських виборах. Але для того, щоб увійти в історію, щоб не повторити сумний шлях свого попередника, щоб залишитися у пам’яті як політик і державний діяч, який сприяв оновленню країни, розвитку, політичному і соціально-економічному зміцненню держави, йому потрібно багато чого зробити. Зокрема, потрібні реальні результати з об’єднання країни. Перші місяці президентства Віктора Януковича наразі не дають підстав для вручення йому лаврової гілки…
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=84299* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 9 липня 2010 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.