Огляд реґіональної преси Випуск 80, 13 листопада 2009 р.

КАНДИДАТСКИЙ МИНИМУМ-2009
Максим Стрелецкий, «Жизнь», 11.11.2009, Донецькая обл.
«Менее чем через месяц эксперты УЕФА огласят свой вердикт - перейдут ли украинские города из статуса кандидатов на проведение матчей Евро-2012 в положение принимающих городов».

ЮЛИЯ ТИМОШЕНКО: ХОТЕЛОСЬ БЫ, ЧТОБЫ ВСЯ СТРАНА ВЫГЛЯДЕЛА ТАК, КАК КОМБИНАТ ИМЕНИ ИЛЬИЧА
Елена Калайтан, «Донецький кряж», 11.11.2009, Донецкая обл.
В минувшую пятницу премьер-министр Украины Юлия Тимошенко посетила Мариуполь с рабочим визитом.

ДВА МИЛЛИОНА - ВО ЗДРАВИЕ
Ирина Каратаева, "Слава Севастополя", 12.11.2009, АР Крым
Городской совет дал по миллиону гривен горздраву и строителям "Горняка".

“ТРИКУТНИК”: ВЛАДА-БІЗНЕС-ПРОФСПІЛКИ РОЗШИРЮЄ ОРІЄНТИРИ
Володимир Разуваєв, “Проскурів”, 12.11.2009, Хмельницька обл.
Головною темою спільного засідання правління Об’єднання організації роботодавців (ООРХО) та Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області (ХСПП) була обрана ситуація на ринку праці в регіоні.

УРЯД КИНУВ ЧЕРКАЩИНІ «РЯТУВАЛЬНУ СОЛОМИНКУ» В 62 МІЛЬЙОНИ
Тетяна Єщенко, «Вечірні Черкаси», 11.11.2009
«Завдяки цьому бюджетникам ще виплатять цьогорічні зарплати».

В ЄВРОПІ ЗАРПЛАТА СКЛАДАЄ 60 ВІДСОТКІВ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ, А В УКРАЇНІ - ЛИШЕ ШІСТЬ. НАШИМ ПРАЦІВНИКАМ СУТТЄВО НЕДОПЛАЧУЮТЬ
Костянтин Андрєєв, «Запорізька правда», 12.11.2009
У країні набув чинності Закон "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати".

ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН
Галина Проніна «Житомирщина», 10.11.2009
Інтерв’ю начальника Головного управління юстиції області.

ГАЗОВАЯ РАПСОДИЯ, ИЛИ ПОЧЕМ ДЖОУЛИ ДЛЯ НАРОДА
Михаил Борисов, 12.11.2009, «Вечерняя Одесса»
«…положение любой страны во многом определяется запасами энергоносителей и выработкой энергии».

ЭПИДЕМИЯ БЕЗНРАВСТВЕННОСТИ
Елена Зеленина, «Время», 12.11.2009, Харьковская обл.
«Нынешняя гриппозная лихорадка обнажила не просто главную проблему почти 20-летних реформ нашей экономики, а безнравственную сущность всей современной неолиберальной экономической системы».

ОЛЕКСІЙ ПРИЛІПКА: «ПОТРІБНА КОМПЛЕКСНА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПІДТРИМКИ АПК»
Петро Губенко, «Київська правда», 12.11.2009
Агрокомбінату «Пуща-Водиця» — 65 .

ФАКТОР СТАБИЛЬНОСТИ И ЭКОНОМИЧЕСКОГО БЛАГОПОЛУЧИЯ
Константин Белов, "Крымские известия", 11.11.2009
О глобальных аспектах экономики Крыма рассказывает начальник Главного управления внешних связей и межрегионального сотрудничества Совета министров АРК Игорь Примышев.

"ШЛАГБАУМ" ВІД МВФ - ПРОБЛЕМА НЕ ЛИШЕ УРЯДУ
Аскольд Єрьомін, "Високий замок", 11.11.2009, Львівська обл.
Українські економічні експерти переконані що МВФ вирішив не давати Україні черговий транш через закон про підвищення соціальних стандартів.

СУББОТИНУ И ВЕЛИДЧЕНКО СНОВА ОТКАЗАЛИ
Дмитрий Женин, "Слава Севастополя", 11.11.2009, АР Крым
Уже сегодня кандидатов в президенты можно поделить на "технических", "пиарных" и "реальных".

ЯКА ФОРМА ПРАВЛІННЯ НАЙКРАЩА ДЛЯ УКРАЇНИ?
Олександр Білоусенко, «Запорізька правда», 12.11.2009
«Запровадження парламентсько-президентської форми правління в Україні, яка повною мірою не відповідає зазначеним вище критеріям, не тільки передчасно, а й шкідливо».

ГЕНЕРАЛ ПІДШТОВХУВАВ ПРЕЗИДЕНТА ДО ВВЕДЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ?
Іван Фаріон, "Високий замок", 11.11.2009, Львівська обл.
«Ввести надзвичайний стан в Україні главі держави радили не тільки через тяжку ситуацію з грипом, а й з політичних причин, через "владний бардак" у країні».

"ПОЛИТИКИ ВРУТ УКРАИНЦАМ, ПОЭТОМУ НАДО ГОТОВИТЬСЯ К ХУДШЕМУ"
Дмитрий Лукьянец, «Панорама», 11.11.2009, Сумская обл.
«Для введения в Украине чрезвычайного положения нет оснований».

ПОЧЕМУ ПОБЕЖДАЮТ УКРАИНСКИЕ НАЦИОНАЛИСТЫ
Алексей Иванов, «Донецкий кряж», 11.11.2009
«Рост популярности праворадикальных партий и групп на Украине имеет несколько причин».

ЮРИЙ КОСТЕНКО: ПРОИЗВЕДИ, ПОКУПАЙ, ЗАЩИЩАЙ УКРАИНСКОЕ, - ВЕДЬ ЭТО ТВОЕ!
М.Ольгина, «Южная правда», 12.11.2009, Николаевская обл.
Экономическая программа кандидата в Президенты от Украинской народной партии Юрия Костенко.

АРЕСТОВАННЫЕ В КОНГО МАРИУПОЛЬСКИЕ МОРЯКИ ПРОСЯТ «ПРИАЗОВСКИЙ РАБОЧИЙ» ПОМОЧЬ ИМ
Александр Панков, «Приазовский рабочий», 11.11.2009, Донецкая обл.
«Господи, разве стоят эти копейки того риска, которому он подверг свою жизнь».

ГРИП: НАРОДУ – «СВИНЮ», ПОЛІТИКАМ – СТАТКИ
Жанна Попович, «Номер Один», 11.11.2009, Тернопільська обл.
«Два тижні Україною котиться епідемія».

ЕПІДЕМІЯ ГРИПУ: ЩОБ “КАЛІФОРНІЯ” НЕ ПІДКЛАЛА СВИНЮ
Ірина Рогожинська, Віра Ількова, “Зоря Полтавщини”, 11.11.2009
«Полтавська область поки що тримає протигрипозну оборону».

ЛЮДИ ЗАБУЛИ ПРО ІНШІ ХВОРОБИ
Вікторія Шкабой, «Кіровоградська правда», 11.11.2009
«Паніку створювати не варто, однак і розслаблятися теж не слід: епідеміологічний поріг Кіровоградщина вже «переступила».

РАССЛЕДОВАНИЕ "ДОНБАССА". ПАНИКА ВОКРУГ "СВИНОГО ГРИППА" ОРГАНИЗОВАНА
Сергей Черных, Юрий Окунь, Алиса Сопова, "Донбасс", 11.11.2009, Донецкая обл.
«Журналисты "Донбасса" выяснили, кому на руку истерия вокруг эпидемии гриппа в стране, а с одним из "теневиков" даже пообщались лично».

РИНКИ НЕ ПРАЦЮВАТИМУТЬ ДО 13-ГО ВКЛЮЧНО
Ігор Довгань, «Молодий буковинець», 12.11.2009, Чернівецька обл.
«Підприємці вважають, що пік епідемії минув».

САМОСТОЯТЕЛЬНОЕ ИЗУЧЕНИЕ
Ира Петрова, «Жизнь», 12.11.2009, Донецкая обл.
«Незапланированный карантин в школах стал своего рода испытанием как для учеников, так и для учителей».

ЧИ ТРЕБА ЗАХИЩАТИ УКРАЇНСЬКУ МОВУ В УКРАЇНІ?
“Проскурів”, 12.11.2009, Хмельницька обл.
Запитання до читачів газети «Проскурів».

ХТО МАЄ ШАНСИ СТАТИ НАСТУПНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ
Михайло Сірковський, "Львівська газета", 11.11.2009, Львівська обл.
Інститут досліджень регіонального розвитку України оприлюднив результати проведених репрезентативних соціологічних опитувань.
 

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

КАНДИДАТСКИЙ МИНИМУМ-2009
Максим Стрелецкий, «Жизнь», 11.11.2009, Донецькая обл.
«Менее чем через месяц эксперты УЕФА огласят свой вердикт - перейдут ли украинские города из статуса кандидатов на проведение матчей Евро-2012 в положение принимающих городов».

В положение принимающих городов. Кабинет министров тем временем решил защитить кандидатский минимум минимальным финансированием.
И опубликовал постановление от 21 октября о выделении 1,493 млрд. грн. из Стабилизационного фонда госбюджета на реконструкцию и строительство инфраструктурных объектов к проведению чемпионата Европы по футболу в 2012 году. Это - минимальная сумма, необходимая в текущем году для подготовки объектов чемпионата, - говорят распорядители бюджетных средств.
Наименьшие суммы получат Министерство финансов (47,6 млн. грн.) - на подготовку инфраструктуры Национального университета государственной налоговой службы к Евро-2012 (какова будет функциональная нагрузка данного объекта во время проведения чемпионата Европы 2012 года пока не известно) и Министерство по вопросам ЖКХ (80 млн. грн.) - на строительство главного городского канализационного коллектора в Киеве (участок на территории НСК "Олимпийский"). Наибольшие суммы получат министерства по делам семьи, молодежи и спорта (664,1 млн. грн.) и транспорта и связи (701,07 млн. грн.). За счет бюджетных средств проведут реконструкцию НСК "Олимпийский" (504,29 млн. грн.), завершат реконструкцию стадиона "Металлист" в Харькове (106,6 млн. грн.), продолжат строительство стадиона во Львове (50 млн. грн.) и реконструируют стадион Львовского госуниверситета физкультуры (3,2 млн. грн.). На проектирование, строительство, реконструкцию и ремонт международных аэропортов "Борисполь", "Киев" (Жуляны), "Донецк", "Львов", "Харьков" и аэропортов Луцка, Полтавы и Луганска выделено 701,07 млн. грн. Средства, оставшиеся на счетах главных распорядителей бюджетных средств к 31 декабря текущего года, будут возвращены в бюджет. С учетом этой нормы крайне важно, чтобы процесс непосредственно перевода денег на места не оказался затянут на неопределенный срок, в противном случае города могут не успеть их освоить. С другой стороны, выделенных сумм крайне мало для финансирования всех необходимых направлений подготовки. Следовательно, если города все же получат средства, то вряд ли выпустят из рук и сделают все, чтобы освоить их в максимально короткий срок.
Министр по делам семьи, молодежи и спорта Юрия Павленко уверяет, что бюджетные средства поступят уже на этой неделе. "Уверен, что процедура согласования с Минфином, парламентом и Госказначейством пройдет очень быстро. Ведь это не абстрактные цифры, а минимальные суммы, в которых нуждаются города для проведения строительных работ на объектах. Потенциально в месяц мы расходуем 105 млн. грн. Только по комплексу НСК "Олимпийский" проведены работы на 83 млн. грн. больше, чем было выделено",- отметил министр. В пресс-службе Минтранса сообщили, что бюджетный запрос министерства был больше, чем выделенные 701,07 млн. грн. Киев еще в октябре авансом получил право принимать матчи чемпионата. Но Донецк, Львов и Харьков должны до 30 ноября показать, что выполняют график подготовительных работ, в противном случае UEFA может отстранить их от проведения Евро-2012.
Представители местных органов по-разному оценивают информацию о выделении финансирования для строительства объектов Евро-2012. Харьков и Львов, получавшие ранее транши на подготовку со стороны государства в размере 100 и 50 млн. грн. соответственно, ожидают только перечисления. Что касается Донецка, то здесь обещанную господдержку ждут уже давно, однако предпочитают больше доверять не обещаниям, а реальным средствам, которые можно использовать в кратчайшие сроки. Кроме того, мэры высказывают опасения, что в связи с выборами деньги не будут выделяться в январе и феврале, а под угрозой срыва окажется уже план подготовки на 2010 год.
http://www.life.donbass.com/nportal/news/1958

ЮЛИЯ ТИМОШЕНКО: ХОТЕЛОСЬ БЫ, ЧТОБЫ ВСЯ СТРАНА ВЫГЛЯДЕЛА ТАК, КАК КОМБИНАТ ИМЕНИ ИЛЬИЧА
Елена Калайтан, «Донецький кряж», 11.11.2009, Донецкая обл.
В минувшую пятницу премьер-министр Украины Юлия Тимошенко посетила Мариуполь с рабочим визитом.

6 ноября стало знаковым днем - именно в пятницу истек год со дня подписания Меморандума взаимопонимания между Кабинетом Министров Украины и предприятиями горно-металлургического ком¬плекса, который позволил заморозить рост тарифов на электроэнергию, кокс и железнодорожные перевозки.
Обсуждение перспектив отрасли на всеукраинском совещании с первыми руководителями горно-металлургических предприятий Украины стало одним из ключевых моментов визита высокой гостьи. Но перед этим она осмотрела установку пылеугольного вдувания, посетила конвертерный цех комбината имени Ильича и встретилась с трудовым коллективом.
"Берегите вашу ауру большой семьи"
В мариупольском аэропорту премьера встречали председатель правления, генеральный директор комбината имени Ильича Владимир Бойко, вручивший главе правительства букет белых роз, первый заместитель генерального директора - главный инженер Сергей Матвиенков, губернатор Донецкой области Владимир Логвиненко и городской голова Юрий Хотлубей. Именно белый цвет предпочитает премьер всем остальным, и прознавшие о том мариупольцы повсюду дарили Юлии Владимировне лишь белые цветы. Мягкая посадка и сам аэропорт произвели на гостью первое приятное впечатление: "У вас действительно европейский аэропорт, момент приземления вообще не ощущается. Ни один областной аэропорт не принимает так, как у вас. С первой минуты, когда пересекаешь границы Мариуполя, понимаешь - здесь есть хозяин, есть команда".
После осмотра установки пылеугольного вдувания премьерский кортеж направился в конвертерный цех. Первым делом премьер обменялась рукопожатиями с ильичевцами, осмотрела цех и пораженная оригинальным интерьером и картинами конвертерного отметила: "Я посетила множество металлургических, горных, химических предприятий. Приватизированных и неприватизированных. На многих из них чувствуется - здесь зарабатывают большие деньги, все минимизировано, души нет, все холодно. А у вас заходишь в цех, на завод и понимаешь: тут есть жизнь, семья, вот он - смысл вашей народной приватизации. Есть команда, есть руководитель, который доказывает, что предприятие может не только зарабатывать, но и жить для тех, кто на нем работает, для города, создавать такие условия, которых нет нигде в Украине. Тут четкий порядок, видно, что вся система живет для человека. Таких предприятий в Украине остались считанные единицы. Иду по цеху, и такое впечатление, что это хорошо оснащенный Дворец культуры. В то же время у вас проводятся и реконструкция, и модернизация, но всюду ощущается семейственность - преемственность поколений. Берегите эту ауру на вашем предприятии".
Новость из уст премьера о том, что в течение трех недель предприятию будет выплачена вся сумма по возврату НДС, ильичевцы встретили аплодисментами. "Вижу, что коллектив абсолютно информирован - вы знаете баланс предприятия и движение каждой копейки, - отметила Юлия Тимошенко. - Более того, с 1 января 2010 года мы продлим действие меморандума по ГМК еще на один квартал. Поработаем с Владимиром Семеновичем Бойко, чтобы дать вам нормальное автономное обеспечение сырьем, чтобы вы не зависели от олигархических команд по снабжению коксом, железной рудой". Осмотрев экспериментальный образец тепловоза с новым двигателем, изготовленным по спецзаказу ильичевцев заводом имени Малышева, премьер пообещала поддержать инициативу предприятия запустить двигатель в серийное производство.
"Без модернизации  и реконструкции  производства украинским заводам не выжить"
У Дворца металлургов премьер-министра ожидали две группы митингующих. На плакатах одних значилось: "Вона працює, ціни ростуть", "Набридло тимошенчество". На других: "Юля", "Мы прорвемся" и тому подобное. На вопрос журналистов к противникам Тимошенко, какую политическую силу они представляют, ответов не нашлось. Говоря о предвзятости СМИ, премьер подчеркнула: "Когда читаю Интернет, газеты, слушаю радио, вижу, как фабрикуется черный пиар. Вы это почувствовали и на своем предприятии. Но вы ничего этого не слушайте и не читайте. А если читаете и слушаете обо мне, поделите все плохое на сто".
На совещании по вопросам горно-металлургической отрасли, проходившем во дворце, Юлия Тимошенко обрисовала свое видение перспектив выхода из кризиса и дальнейшей работы украинских предприятий. В пример был приведен ряд меткомбинатов, которые успели еще до кризиса провести модернизацию производства и сегодня находятся в выигрышном положении - им удалось нарастить производство на 10%, тогда как на большинстве предприятий наблюдается лишь снижение. По мнению премьера, без модернизации и реконструкции производства металлурги и горняки не смогут конкурировать на мировом рынке. Для реализации поставленной задачи Юлия Тимошенко предложила провести переговоры с экспортными агентствами стран - производителей метоборудования, способствовать перенесению производства стали и проката на территорию Украины, создать вертикально-интегрированные структуры для консолидации отрасли: "Необходимо провести переговоры с ключевыми мировыми банками по вопросам долгосрочного кредитования под приемлемые проценты. И четыре страны уже готовы сотрудничать с Украиной. Но более цивилизованным процесс станет после принятия специального закона, который бы мог стать основой для модернизации и реконс¬трукции горно-металлургического комплекса Украины. Мы можем стать партнерами: создадим рабочую группу по разработке этого документа, в которую войдут представители предприятий, а правительство будет содействовать скорейшему рассмотрению документа Верховной Радой. Закон никоим образом не будет связан с госбюджетом. Думаю, он целиком и полностью регламентирует предоставление госгарантий по кредитованию, правовые полномочия каждой из сторон и много другое".
Говоря о продлении меморандума, премьер отметила, что срок его действия истекает 1 января 2010 года, и именного с этого времени он будет продлен еще на один квартал. А далее вся надежда на принятие закона о развитии ГМК. Предложив руководителям ведущих предприятий отрасли высказаться по вопросу создания спецзакона и продления меморандума, премьер попросила оценить и возможность повышения соцстандартов.
Первому слово было предоставлено Владимиру Бойко, который отметил полноту и емкость доклада премьера, - "по сути, нечего и добавить", акцентировав внимание главы правительства на грабитель¬ских тарифах портовиков и необходимости срочного вмешательства в с итуацию: "С 1 сентября были подняты тарифы, в итоге уменьшилась перевалка грузов на 20%, а прибыль у портовиков выросла в  три раза! Почти все метпредприятия им должны, в частности комбинат имени Ильича, - почти 54 млн. В итоге у нас не хватает оборотных средств, растет дебиторская и кредиторская задолженность. Что касается меморандума, то, конечно же, его надо продлить, а дальше определимся - сегодня ничего нельзя спрогнозировать даже на месяц, не то, что на год. Также надо обратить внимание на развитие внутризаводского транспорта: так, на комбинате имени Ильича тепловозы не приобретались по 20 лет, а у завода имени Малышева есть перспективные разработки, которые надо поддержать. Решение о повышении соцстандартов сегодня не выдерживает какой-либо критики - на рост зар¬платы денег просто нет. У нас не загружены мощности на 25-30%, но мы пытаемся хотя бы сохранить рабочие места и вовремя выплачивать зарплату".
Немало конструктивных предложений прозвучало и от руководителей других ведущих предприятий. Владимир Власюк, генеральный директор "Укр¬азоввнешэкспертиза", отметил, что в спецзаконе о развитии ГМК можно было бы прописать "отмену НДС, удешевление кредитов, разработать систему отечественных стандартов ресурсопотребления и каждые пять лет проводить аудит соответствия предприятий этим стандартам". Сергей Тарута, гендиректор ИСД, отметил, что "существует серьезная проблема возврата валютной выручки и всему виной законодательные препоны, множество бюрократических инструкций, которые попросту сводят процесс на нет". Тимошенко удивилась "новой" проблеме, пожурив Таруту: "Почему вы до сих пор молчали и не озвучили проблему? Все ведь можно решить в рабочем порядке и не ждать подобных совещаний".
После посещения ПГТУ премьер решила создать Студенческий совет при Кабмине
Сразу же после всеукраинского совещания (на обед времени у нее уже не оставалось) премьер-министр Юлия Тимошенко посетила Приазовский государственный технический университет (ПГТУ) и приняла участие в заседании расширенного ученого совета. Зал встречал гостью стоя, сопровождая ее проход к президиуму аплодисментами. Вячеслав Волошин, ректор ПГТУ, представил университет, "слава о котором уже давно вышла за пределы Украины", как отметила впоследствии премьер. В свою очередь, Юлия Тимошенко поделилась с научной элитой ПГТУ теми наработками, которые были достигнуты на совещании по ГМК, ответила на вопросы из зала и пообещала содействовать воспитанию интеллектуальной элиты: "Я думаю, что в ближайшие дни мы окончательно сформируем Студенческий совет при правительстве, куда будут приглашены представители студенческого самоуправления". Ценными подарками Кабмина были награждены семь преподавателей ПГТУ и шесть студентов, отличников учебы. В свою очередь, Вячеслав Волошин вручил Юлии Тимошенко наивысшую награду вуза - "Заслуженный работник Приазовского государственного технического университета".
В завершение своего визита премьер посетила расширенный очный рапорт руководителей и специалистов комбината имени Ильича. После традиционного анализа производственных итогов минувшего месяца Владимир Бойко передал слово Юлии Тимошенко. Премьер делилась впечатлениями о комбинате, говорила о сегодняшней непростой ситуации в промышленности и перспективных направлениях развития горно-металлургической отрасли: "На следующем заседании Кабмина мы примем решение о продлении меморандума, который позволит вам поддержать необходимую себестоимость продукции. За два-три года мы должны провести современнейшую модернизацию предприятий ГМК или нас попросту выкинут с мирового рынка. Загруженность комбината по состоянию на ноябрь составляла 70% от общих мощностей, а метпред¬приятий Японии - 61%, Европы - 63%. Думаю, вся страна должна поблагодарить вас за то, что вы так высоко держите марку завода. Я хочу, чтобы так, как ваш завод, выглядела и вся страна. Надеюсь, что ГМК в ближайшее время выйдет на уровень 70% производственной загрузки и мы погасим комбинату имени Ильича все долги по НДС. Хотелось бы, чтобы вам хватило средств на завершение ПУТ.
 Юлия Тимошенко отметила, что не могла приехать с пустыми руками и "кое-что уже сегодня привезла. В частности, правительственные награды лучшим представителям вашего трудового коллектива". Премьер-министр вручила целый ряд почетных грамот, благодарностей, ценные подарки ильичевцам. Особую зависть мужской половины зала вызывали рукопожатия и дружественные поцелуи от премьера, потому, получая из рук Владимира Бойко символическую статуэтку сталевара Макара Мазая, наградила особым премьерским признанием и главного ильичевца. Сразу же после очного рапорта Юлия Тимошенко дала часовое интервью в прямом эфире на канале МТВ и уже поздним вечером отбыла в Киев.
http://www.dkr.com.ua/index.php?new=14072

РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА

ДВА МИЛЛИОНА - ВО ЗДРАВИЕ
Ирина Каратаева, "Слава Севастополя", 12.11.2009, АР Крым
Городской совет дал по миллиону гривен горздраву и строителям "Горняка".

Как показала очередная сессия городского совета, резко меняться в ноябре умеет не только крымская погода, но и настроение в депутатском корпусе Севастополя. 10 ноября горсовет не только утвердил программу реконструкции стадиона "Горняк", но и выделил при перераспределении бюджетных средств миллион гривен на ее реализацию в 2009 году. Неожиданность момента заключалась в том, что ранее депутаты активно критиковали "планов громадье" со стороны администрации по строительству стадиона в Балаклаве, и не единожды "рубили" предлагаемую к утверждению программу. И то, что в ноябре горсовет практически единогласно пошел навстречу рабочей комиссии по реконструкции "Горняка", если коротко, объяснялось так: стремление руководства СГГА немедленно возвести новый стадион перестало походить на атаку с шашками наголо.
Теперь инициаторы проекта пришли на сессию с проектной документацией, прошедшей государственную экспертизу и получившей согласование Федерации футбола Украины, с отчетом об освоении уже полученных средств и, главное, с обещанием государственного финансирования реконструкции.
По словам заместителя председателя рабочей комиссии по реконструкции стадиона Вячеслава Горбатова, программа стоимостью 58,5 миллиона гривен рассчитана на два года и включает в себя три источника финансирования: государственный бюджет, местный бюджет (как условие поступления государственных денег) и частные инвестиции. Главный источник - государственные средства - обусловлен поручением премьер - министра Украины о выделении в 2010 году 40 миллионов гривен под "Горняк" в общей инвестиционной программе строительства страны. Местный бюджет должен вложить в стройку пять миллионов: миллион в этом году - на заработную плату строителям (все стройматериалы завозят инвесторы) и четыре - в следующем.
В отношении местного бюджета депутаты все же "подстраховались", решив, что выделение средств города по программе начнется в 2010 году только после получения первого транша из государственного бюджета. Общая сумма внебюджетных инвестиционных средств составит 13 млн. 676 тыс. грн. Реализация программы, как записано в документе, "позволит обеспечить значительное качественное улучшение материально - технической базы севастопольского футбола, создание благоприятных условий по подготовке резерва и членов сборных команд городского футбола и развитие тренировочной базы профессионального и детско-юношеского футбола".
Миллион гривен на работу медучреждений Севастополя в эпидемической обстановке горсовет выделил из резервного фонда. 455 тысяч гривен из этой суммы будут направлены больницам города, 385 тыс. грн. - специализированным больницам, 100 тыс. грн. - станциям "Скорой помощи" и 60 тыс. грн. - поликлиникам Севастополя. На эти деньги будут закуплены антибиотики, противовирусные препараты, препараты интенсивной терапии и вакцина. Дополнительные средства на бензин для "скорой помощи" должны прийти в город по правительственной программе. "Очень важно, - отметил председатель горсовета Валерий Саратов, - что решение принято, когда в городе не превышен эпидемический порог". А неофициально Валерий Саратов призвал своих коллег и всех севастопольцев, чтобы не болеть, заниматься спортом. Помочь в этом горожанам должно строительство новых спортивных баз, которых, если сбудутся чаяния депкорпуса, скоро в городе будет много и разных. Хотя бы потому, что во время слушаний по "Горняку" один из депутатов с трибуны "предвкушал" выкуп в коммунальную собственность стадиона "Севморзавода".
Однако сам "Севморзавод", как прозвучало в этот же день в зале заседания, продолжает умирать. И это при том, что его основным собственником, заявил председатель общественного комитета по сохранению и восстановлению ОАО "СМЗ" Александр Марков, отныне является Петр Порошенко. Ныне владелец пребывает в ранге министра иностранных дел Украины, и на него можно влиять, сделал вывод А. Марков. И хотя многие депутаты сильно сомневались в том, что завод, расположенный на 115 гектарах побережья Севастополя и ЮБК, можно вернуть к производственной деятельности, горсовет высказал решимость добиваться возобновления работы ОАО.
В принятом решении говорится, что с целью комплексного решения вопросов возобновления производственной деятельности ОАО "Севастопольский Морской завод" горсовет намерен "поддержать разработанное Министерством промышленной политики Украины, по поручению Комитета по вопросам промышленной и регуляторной политики и предпринимательства Верховной Рады Украины, предложение о создании межведомственной рабочей группы". В эту группу планируется привлечь представителей различных ведомств, способных повлиять на решение вопроса возобновления работы предприятия.
Как заявил журналистам председатель Севастопольского городского совета Валерий Саратов, депутаты решили также обратиться к собственникам ОАО "Севастопольский Морской завод" "безотлагательно выработать концепцию возобновления производственно - хозяйственной деятельности завода и разработать план мероприятий по реализации концепции с указанием необходимых ресурсов, сроков и ответственных исполнителей". Кроме того, по словам главы представительной власти города, "горсовет обратится в прокуратуру города о проверке фактов нарушения законодательства на предприятии в течение 2009 года и принятии соответствующих мер". Валерий Саратов считает, что "хотя неизвестно, как всё будет после 2017 года, когда истечёт срок базирования российского Черноморского флота в городе, Севастополь не потеряет своего значения как база флота и порт, под каким бы флагом - российским или украинским - ни базировались корабли и суда, и поскольку для их нормального существования нужна ремонтная база, "Севморзавод" необходимо сохранить и восстановить".
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2009&mnt=11&day=12&id=20303

“ТРИКУТНИК”: ВЛАДА-БІЗНЕС-ПРОФСПІЛКИ РОЗШИРЮЄ ОРІЄНТИРИ
Володимир Разуваєв, “Проскурів”, 12.11.2009, Хмельницька обл.
Головною темою спільного засідання правління Об’єднання організації роботодавців (ООРХО) та Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області (ХСПП) була обрана ситуація на ринку праці в регіоні.

Промисловий директорат Хмельниччини мав визначитися з заходами, які би сприяли зайнятості подолян в умовах нинішньої фінансово-економічної кризи. Участь у засіданні взяли і керівні особи обласних держадміністрації, ради та федерації профспілок.
Про ускладнення на обласному ринку праці свідчить офіційна статистика державної служби зайнятості, хоча окремі її цифри відзначаються певними особливостями. Так, упродовж 9 місяців нинішнього року послугами цього відомства у містах і районах області скористалися лише 33,1 тисячі безробітних громадян — на 14,6% менше, ніж торік. Водночас черга на вакансії зросла за цей період до 39 осіб на одне робоче місце — у 3,5 раза. Загалом рівень економічної активності становить 64,6% для усього населення віком 15-70 років, а для осіб працездатного віку — 72,1%. Щодо рівня зайнятості, то серед працездатних громадян він зменшився порівняно з минулим роком до 64,3%. Відповідно кількість безробітних у І півріччі зросла на 16,5% або до 62,1 тисячі осіб. Це становить 10,8% від усієї чисельності економічно активного населення краю. Такі дані визначені за методологією Міжнародної організації праці (МОП).
А ось за показниками вітчизняної методології, яка базується на статистиці зареєстрованого безробіття, в області його рівень склав 2,3% і офіційно вона зменшився за 9 місяців на 0,1%. Причому цей невеличкий позитив відбувся, в основному, за рахунок сільського населення, де рівень зареєстрованого безробіття зменшився на 0,3%. Натомість безробіття серед жінок є вищим, ніж серед чоловіків на 0,6%. Офіційного ж статусу безробітних на 1 жовтня цього року набули 97,6% незайнятого населення, з яких понад три чверті отримували допомогу по безробіттю. Середній розмір такої допомоги з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття становив 570,33 гривні — 90,5% від законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати на цей період.
За сприяння державної служби зайнятості впродовж трьох кварталів року вдалося працевлаштувати 26,3 тисячі осіб — на 16,6% менше, ніж минулого року. Рівень працевлаштування відповідно зменшився до 38,7%. В 1,8 раза зросла кількість безробітних, яким не пощастило підібрати робоче місце.
Такі невтішні загалом дані не дають підстав щодо оптимістичних тенденцій і в подальшому. А це є прямою загрозою економічному і соціальному становищу області й віддзеркалює ситуацію, насамперед, на її промислових підприємствах. Розуміючи цей взаємозв’язок, учасники засідання, детально обговоривши висловлені пропозиції, виступили з конкретним планом відповідних заходів.
Зі свого боку, ООРХО передбачає посилення контролю щодо організації створення нових робочих місць та погашення заборгованості з виплати заробітної плати, а також у її зростанні “з дотриманням відповідних мінімальних гарантій”. Профспілкам спільне засідання рекомендувало підвищити роль первинних профорганізацій щодо захисту прав працівників та збереження робочих місць.
Низку необхідних заходів запропоновано здійснити обласній владі та владі на місцях. Зокрема, рекомендовано визначати і підтримувати перспективні галузі економіки, які активно  розвиватимуться після кризи, створити внутрішні дієві ринки будівельних матеріалів, продукції машинобудування, легкої промисловості та ін. Пропонується забезпечити бюджетні заклади послугами та продукцією, які надають і виробляють підприємства краю; послабити на період кризи тиск контролюючих організацій на бізнес-середовище; активізувати проведення ярмарків професій та систему підготовки кадрів на замовлення підприємств; посилити державний контроль щодо взаємовідносин між найманими працівниками та роботодавцями тощо.
Усі сторони “трикутника”: влада-бізнес-профспілки зобов’язуються активізувати роботу щодо збереження наявних і створення нових робочих місць, використовуючи при цьому досвід Міжнародної організації праці.

УРЯД КИНУВ ЧЕРКАЩИНІ «РЯТУВАЛЬНУ СОЛОМИНКУ» В 62 МІЛЬЙОНИ
Тетяна Єщенко, «Вечірні Черкаси», 11.11.2009
«Завдяки цьому бюджетникам ще виплатять цьогорічні зарплати».

Черкаська обласна рада на позачерговій сесії 6 листопада розділила гроші, що надійшли Черкащині з державного бюджету. Ці кошти спрямували в область для виплати заробітних плат працівникам бюджетних установ та на оплату енергоносіїв до кінця поточного року.
Кошти в сумі 61,9 мільйона гривень розподілено відповідно до потреб між усіма бюджетами районів та міст. Найбільше дісталося тим, у кого були найбільші бюджетні «дірки» – містам Черкаси, Умань, Сміла та Чигиринському району. Таким чином у грудні бюджетники області отримають заробітну плату в повному обсязі.
Ці кошти виділено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року №1261-Р «Про перерозподіл бюджетних призначень у 2009 році». З усієї суми на зарплату та оплату енергоносіїв буде спрямовано 60,7 млн. грн. Близько 1,1 млн. грн. залишається в обласному бюджеті і розподілиться таким чином: 440 тис. грн. перераховано управлінню охорони здоро-в'я, 300 тис. грн. – управлінню праці та соціального захисту, 416 тис. грн. – управлінню культури і туризму.
Кому і скільки дали грошей:
м. Черкаси – 24,9 млн. гривень;
м. Умань – 10 млн. гривень;
м. Сміла – 7,8 млн. гривень;
Чигиринський район – 5,9 млн. гривень.
Чому міліють фінансові ріки
Допомога державного бюджету знадобилася місцевим бюджетам, оскільки в деяких із них не було коштів на виплату грудневих зарплат. Теперішні проблеми з наповненням місцевих бюджетів – прямий наслідок усіх минулорічних кризових явищ. Тепер ми пожинаємо плоди скорочення виробництва та вивільнення працівників. Підприємства припинили сплачувати податок на прибуток, а працівники – податок із доходів.
Скажімо, по Черкасах було недоотримано
19,5 млн. гривень. Із них:
8 млн. гривень – недоотримано через зупинку автозаводу «Богдан»;
3 млн. гривень – недоотримано через заборону грального бізнесу;
3 млн. гривень – недоотримано через скорочення надходжень із плати за торговий патент;
2 млн. гривень – недоотримано через скорочення виробництва (а відтак – заробітної плати) на «Азоті»;
2 млн. гривень – через скорочення виробництва та кількості працівників на решті підприємств міста.
Як зазначив міський голова м. Черкас Сергій Одарич, у цьогорічному бюджеті Черкас, складеному за нормативами Міністерства фінансів, було закладено прихований дефіцит у 41 млн. гривень. Тобто нормативи Мінфіну не відповідали потребам міста. Мерії неймовірними зусиллями вдалося досягти економії в 21,5 млн. гривень. Для цього працівникам мерії не виплачували цього року матеріальних допомог, усіх працівників примусово виганяли в двотижневі неоплачувані відпустки за власний рахунок. Проте і це не допомогло, без рятувального круга держави черкаські вчителі все одно б залишилися без грудневих зарплат.
В Умані «випало» 22 млн. гривень через те, що значна частина міських територій має пільги зі сплати за землю. По Чигиринському району «випало» понад 5 млн. гривень через заборону грального бізнесу.
Голова Черкаської обласної ради Володимир Гресь:
– Це та сама субвенція з державного бюджету на покриття різниці в тарифах для бюджетних установ. Це ті кошти, які підуть на виплату зарплати, якої не вистачає в містах Черкаси, Сміла та Умань. На Черкаси виділено 24,7 млн. гривень. Це кошти з державного бюджету, які направляються по всіх областях України. Це отримають зарплати та розрахуються за газ там, де не вистачає коштів. Це кошти на підняття заробітних плат сільським радам, про що говорив уряд. Так само по бібліотечних установах, яким також підняли зарплату.
Наслідком скорочення виробництв, закриття підприємств та скорочення кількості людей, що реально працюють, закономірно стало зменшення надходжень коштів до бюджетів усіх рівнів. До кінця року цю дірку якось закрили. Подальші своєчасні зарплати бюджетникам і належне фінансування шкіл і лікарень – знову під питанням. Усе це змушує місцеву владу гарячково відшукувати нових (і головне – фінансово здорових) донорів бюджету. Із плином кризи своєчасна виплата зарплат та функціонування життєзабезпечувальних галузей переходить із розряду звичайних «подружніх обов’язків» влади перед народом у розряд святкових подарунків.
http://vechirka.ck.ua/novini/politika/uryad-kinuv-cherkashhini-ryatuvalnu-solominku-v-62-miljoni/

ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

В ЄВРОПІ ЗАРПЛАТА СКЛАДАЄ 60 ВІДСОТКІВ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ, А В УКРАЇНІ - ЛИШЕ ШІСТЬ. НАШИМ ПРАЦІВНИКАМ СУТТЄВО НЕДОПЛАЧУЮТЬ
Костянтин Андрєєв, «Запорізька правда», 12.11.2009
У країні набув чинності Закон "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати".

Закон визначає підвищення зарплат, пенсій та інших соціальних виплат з 1 листопада і до кінця 2010 року.  Уряд та Міжнародний валютний фонд до останнього чинили опір тому, щоб наші громадяни отримали нехай і не повну, але суттєву компенсацію за свої знецінені доходи у період фінансової кризи і стрімкого підвищення цін. Реальні зарплати і пенсії за десять місяців 2009 року скоротилися на 10%, і це - без урахування фактору інфляції, яка складає не менше 20%.
Ухвалення закону можна назвати перемогою Федерації профспілок України, яка обґрунтовано домагалася підвищення мінімальної заробітної плати.
Втім, за словами Голови ФПУ Василя Хари, вони розглядають новий закон  лише як крок до мети, а не остаточну перемогу. Про це він розповів нашій газеті.
- Василю Георгійовичу,  коли Федерація профспілок України проводила 17 жовтня масові мітинги протесту під гаслом "Бідності - ні!", мало хто вірив, що вимоги ФПУ про підвищення мінімальної зарплати та  прожиткового мінімуму будуть виконані. Тому вас як Голову ФПУ можна тільки привітати. Але хіба соціальні стандарти підвищують в умовах кризи?
- Справді, чекати на економічне зростання марно, бо дійсна влада не здатна його забезпечити. Натомість ми спостерігаємо, як підвищуються тарифи на комунальні платежі, ціни на продукти та ліки. Ми чуємо, що потрібно затягнути паски і платити за газ, як в Європі. А хіба наші зарплати та пенсії на рівні європейських?
У людей немає того запасу, який би дозволив їм перечекати скрутні часи. Майже 70% активного населення України нині опинилося за межею бідності. Дійшло до абсурду: працююча людина не здатна сама себе прогодувати, тому що мінімальна зарплата в жовтні 2009 року складала 650 грн., офіційно встановлений прожитковий мінімум - 669 грн., а офіційна межа бідності - 778 грн.
Закон, який набув чинності, встановлює з 1 листопада 2009 р. мінімальну заробітну плату на рівні 744 грн., мінімальну пенсію - 573 грн. Це, як бачите, теж не дотягує до межі бідності. До кінця 2010 року мінімальна зарплата зросте до 922 грн., а мінімальна пенсія - до 734 грн. Це значний крок уперед, але ми не відчуваємо ейфорії, адже вже сьогодні реальний рівень мінімальної зарплати мав би складати 960 грн.
- Уряд називає закон популістським, обіцяє скоротити половину працівників бюджетних організацій і вважає, що потрібні 72 мільярди гривень для виконання цього закону в 2009-2010 роках. Тож де взяти кошти?
- Мабуть, важко зрозуміти, як живе народ. А він живе дуже бідно. А от чиновники собі мало в чому відмовляють. Вони також можуть скоротити кількість чартерних перельотів, покупок нових автомобілів та рекламних роликів про свою "ефективну" діяльність.
Не потрібно шукати 72 мільярди. Весь зарплатний фонд в Україні складає 300 мільярдів гривень, із них 100 мільярдів - це зарплати працівникам бюджетних установ. Для підвищення зарплат і пенсій потрібно лише 2,8 мільярда гривень до кінця 2009 року.
Зростання мінімальної зарплати означає, що збільшаться відрахування до соціальних фондів та Пенсійного фонду. Загалом Пенсійний фонд потребуватиме у 2009 році додатково лише 717 мільйонів гривень для підвищення пенсій та доплат за понаднормовий стаж. Тобто, ці потреби практично у 100 разів менші. Що стосується бюджету на 2010 рік, то там вже закладені витрати відповідно до збільшеної мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму.
- Роботодавці теж не в захваті від підвищення соціальних стандартів. Чи не призведе зростання зарплат до того, що будуть закриватися підприємства та скорочуватися працівники?
- Деякі "кишенькові" профспілки вже поспішили зі своїми прогнозами масового безробіття. Але я не можу з ними погодитися. Федерація профспілок України - єдина профспілкова організація, яка перебуває у постійному системному соціальному діалозі з урядом та роботодавцями. І ми переконуємо керівників та власників підприємств, що зростанню соціальних стандартів немає альтернативи.
Якщо в Європі зарплата складає до 60% витрат на виробництво продукції, то в Україні - тільки 6%. А ціни на товари та послуги у нас уже практично зрівнялися.
Працівник в Україні на кожні 100 доларів зарплати виробляє у 2-3 рази більше продукції, ніж працівник на Заході. Нашим робітникам суттєво недоплачують. ВВП України на душу населення - у 4 рази  менший, ніж у країнах ЄС, а зарплата - у 27 разів менша. Це сором для країни. І невигідно роботодавцям, тому що бідне населення не в змозі купити вироблений нашими підприємствами товар.
- Є така "народна прикмета": як тільки збільшують зарплати і пенсії - одразу чекай на зростання цін та інфляції…
- А хіба до цього часу не було зростання цін та інфляції? А зарплати були ще меншими. Звісно, не слід очікувати від нинішньої влади проведення ефективних антиінфляційних заходів. Тим не менше, ми сподіваємося, що ухвалений закон про підвищення базових соціальних показників дасть позитивний поштовх економіці.
Представники  ФПУ провели не одну зустріч з делегаціями Міжнародного валютного фонду. Ми напряму запитували їх: яка ефективність від того, що ви дали кредит  для підтримки банківського сектору? Хіба кредити стали видавати під менші відсотки? Ні, кошти МВФ пішли на сплату заборгованості українських банків перед зарубіжними кредиторами. Тобто, гроші повернулися на Захід, а ми опинилися у боргах. Ще один транш МВФ надав для покриття дефіциту бюджету, і ці кошти успішно проїли.
А от підвищення зарплат і пенсій матиме інший ефект - населення підтримає виробників додатковими коштами, купуючи їх продукцію. За статистикою, торік 63% реалізованих товарів були українського виробництва, а в сегменті продовольчих товарів цей показник взагалі складав 88%. Зростання зарплат і пенсій зможе підвищити платоспроможність покупців, а підприємства зможуть наростити виробництво. Позитивний ефект відчують як працівники, так і роботодавці.
http://www.zp-pravda.info/index.php?option=com_content&view=article&id=774:----60--------------&catid=34:2009-04-14-10-24-35&Itemid=63

ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН
Галина Проніна «Житомирщина», 10.11.2009
Інтерв’ю начальника Головного управління юстиції області.

Чільне місце в комплексі юстиціарних реформ посідає реформа кримінального судочинства. Істотним кроком у цьому напрямку стало завершення роботи над новою редакцією Кримінально-процесуального кодексу України. Цей законопроект уряд виніс на громадське обговорення. З набуттям ним чинності, за словами міністра юстиції України М.В.Оніщука, він стане другим за важливістю документом після Конституції у сфері захисту прав і свобод людини. Начальник головного управління юстиції в області В.В.Шундрик, з яким ми ведемо розмову, роз’яснює суть та особливості  законопроекту.
— Василю Вікторовичу, чим зумовлена необхідність прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України?
— Чинний нормативно-правовий документ, яким послуговується вітчизняне кримінальне судочинство, діє вже п’ятдесят років. Тож, зрозуміло, давно не відповідає сучасним потребам суспільства і держави. Рада Європи піддала жорсткій критиці його через надмірну авторитарність і бюрократію процесуального розгляду справ, а також незабезпечення процесуальної рівності сторін під час судового процесу. Прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України входить до переліку взятих Україною зобов’язань перед Радою Європи щодо свого членства у цій авторитетній міжнародній організації.
— Які особливо важливі новації цього законопроекту ви б виділили?
— Серед ключових я б назвав забезпечення процесуальної рівності та змагальності сторін під час кримінального переслідування, що означає рівність у праві подання інформації сторонами безпосередньо до суду, рівність як у збиранні доказової бази, так і бази свого захисту. Отже, особи, котрі проводитимуть розслідування,  вже не матимуть «монопольного» права на визнання інформації доказами, і кожна зі сторін матиме рівні можливості у доведенні перед судом винуватості або невинуватості особи у вчиненні злочину.
Запроваджується поняття «розумних строків досудового розслідування». Вони є досить короткими, проте розпочинатимуться не з моменту отримання повідомлення про злочин, а з часу визнання особи підозрюваною чи висунення їй обвинувачення. Відмова суду продовжити ці строки матиме наслідком закриття провадження, зняття обвинувачення з конкретної особи та продовження розслідування за фактом, або звернення до суду з обвинувальним актом на підставі наявних матеріалів.
У проекті також пропонується закріпити процесуальні механізми щодо оптимізації практики обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Цим самим підвищуються вимоги до сторони обвинувачення, в частині доведення нею необхідності застосування запобіжного заходу саме в такому вигляді, адже цей захід є винятковим.
У законопроекті удосконалено й інститут доказового права, складовими елементами якого стануть встановлення стандартів переконання, необхідних для прийняття рішень різного правового характеру (про застосування запобіжного заходу, про визнання винуватим тощо); визнання доказами пояснень і показань, предметів і документів, наданих сторонами провадження безпосередньо суду; забезпечення чітких правил допустимості доказів або визнання доказів недопустимими внаслідок порушення прав людини при їх одержанні.
Проектом кодексу також запроваджуються спеціальні процедури ювенальної юстиції, що дасть змогу враховувати права та інтереси неповнолітніх правопорушників. Кримінальні справи, в яких обвинуваченими є неповнолітні, розглядатимуться судом лише колегіально та, як правило, в закритому судовому засіданні.
Разом з тим, у проекті пропонується об’єднати раніше відокремлені стадії дізнання та досудового слідства в одну — досудове розслідування, яке розпочинатиметься з моменту надходження інформації про вчинений злочин до правоохоронних органів. Це також сприятиме захисту прав та свобод людини, оскільки істотно знизить ризик можливих зловживань з боку правоохоронних органів.
 А ще законопроект передбачає удосконалення процедури судового контролю, який на стадії досудового розслідування здійснюватимуть слідчі судді.
Іншою законодавчою новацією є запровадження нових видів кримінального провадження, які забезпечуватимуть процесуальну економію та дозволять значно розвантажити суди й органи розслідування.
— Чи передбачає нова редакція кодексу зміни у процедурі оскарження судових рішень?
— Відповідно до положень законопроекту, суди першої інстанції будуть позбавлені повноважень визначати подальшу долю апеляційних скарг. Касаційний порядок перегляду гарантований лише щодо вироків у кримінальних справах про вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів і щодо вироків суду присяжних. Правом ініціювати перегляд кримінальних справ за нововиявленими обставинами наділено всіх учасників розгляду справи та осіб, чиїх інтересів стосується судове рішення в справі. Насамкінець зазначу, що цей законопроект пройшов експертизу в Раді Європи та дістав схвальну оцінку. Тепер слово — за громадянами та вітчизняними фахівцями у галузі юриспруденції. Свої зауваження й пропозиції можна подавати на адресу головного управління юстиції:   м.   Житомир,   майдан   Соборний,   1 чи   надсилати   електронною   поштою: blallas@mail.ru. Лише після завершення обговорення проекту громадськістю він буде затверджений урядом.

ЕКОНОМІКА

ГАЗОВАЯ РАПСОДИЯ, ИЛИ ПОЧЕМ ДЖОУЛИ ДЛЯ НАРОДА
Михаил Борисов, 12.11.2009, «Вечерняя Одесса»
«…положение любой страны во многом определяется запасами энергоносителей и выработкой энергии».

Увертюра
В июле нас потрясло очередное «радостное» известие: Международный валютный фонд, Всемирный банк и Европейский банк реконструкции и развития потребовали, чтобы Украина, для ускорения расчетов за газ с Россией, повысила тариф на газ для населения. И руководство страны вместе с лидером оппозиции отрапортовало: «Есть!». Так, ради получения очередного транша кредита МВФ на погашение долга Украины тому же МВФ с 1 сентября плата за бытовой газ должна была быть повышена.
Никто даже не удивился столь трогательной заботе о российском «Газпроме» со стороны виновных в глобальном кризисе международных финансовых институтов, по мнению которых, в газовых бедах Украины виноваты обычные бытовые потребители, платящие за газ слишком мало.
Хорошо, что Национальный форум профсоюзов Украины (НФПУ) вспомнил о Конституции Украины, согласно которой нельзя ухудшать уровень социального обеспечения граждан. Вспомнил и о Генеральном соглашении Кабинета Министров с профсоюзами и работодателями, подписанном год назад, в котором сказано, что решения о смене действующих тарифов на газ, начиная со второго полугодия 2009 г., принимаются только по согласованию с профсоюзами.
В результате был подан иск в окружной административный суд Киева, и профсоюзы выиграли судебный процесс — решением суда от 31 августа отменено постановление Национальной комиссии регулирования электроэнергетики № 811 о повышении розничных цен на газ для населения с 1 сентября 2009 г.
Однако в сентябре, с подачи одного уже только МВФ, возобновились разговоры о необходимости повышения тарифов на газ с 1 октября. Но, на наше счастье, октябрь — месяц старта президентской избирательной кампании. И поэтому в конце сентября Премьер-министр объявила, что цены на газ до конца года повышаться не будут.
А 5 октября, после нового иска НФПУ, окружной административный суд Киева отменил и постановление НКРЭ № 1026 о повышении цены на газ для теплоснабжения.
Старые песни
Теперь, в начале новой избирательной кампании, вновь звучат «старые песни о главном» — о газе. Только искренность солистов и хора вызывает большое сомнение. И вот почему.
Когда Советский Союз строил свой газотранспортный комплекс, то делал это по уму, с учетом технологии прокачки газа. Поскольку летом потребление газа меньше, чем зимой, а добыча круглый год практически не меняется, то в СССР, по пути в Европу, было построено 15 подземных газохранилищ.
Каждое из них — это сложный высокотехнологичный подземный технический объект, стоимость которого выше стоимости атомной электростанции почти вдвое. И хранение газа, которым в теплое время года заполняют газохранилища, — тоже сложное и недешевое мероприятие, как и поддержание в исправности работы самих газохранилищ.
Лишь недавно стали называть вслух абсолютно несекретную цифру — 13. Именно столько газохранилищ из 15 советских находятся на территории Украины. Следовательно, зная об этом, можно легко ответить на вопрос: могут ли Россия и Туркмения надежно поставлять свой газ в Европу, минуя Украину?
Вопрос риторический, так как даже при разговорах о Северном и Южном потоках никто не готов выложить дополнительно 5-6 млрд. долларов только за одно новое газохранилище, а их понадобится сразу несколько. Да и оба названных «потока» отнюдь не предназначены для обслуживания Тюменского месторождения, 80% экспорта газа которого проходит через газотранспортную систему Украины.
Большой секрет для газовой, для газовой такой компании...
Еще одна несекретная цифра — объем потребления газа в жилищно-коммунальном хозяйстве страны, то есть на бытовые нужды: 15—20 млрд. куб. м. Газа, который Украина добывает сама, полностью для бытовых нужд хватает. В одной телепрограмме недавно даже показывали карту газопровода 1949 года, по которому газ шел из Украины в Москву.
Несекретным является и объем промышленного потребления газа в Украине — 25—30 млрд. куб. м, хотя эти данные куда-то исчезли с официального сайта Госкомстата Украины. Так что потребности Украины в импортном газе ясны. Только вот основные промышленные потребители газа — металлургические, коксохимические и другие предприятия — давно уже приватизированы и находятся в собственности частных компаний, в том числе иностранных. И выходит, что старается правительство Украины для конкретных частных лиц, которым «лень» самим заключить контракты на закупку газа в России и Туркмении.
Секретом является следующее:
1. Кто, по какой цене и кому продает украинский газ?
2. Сколько газа Украина экспортирует (реэкспортирует) в другие страны?
3. Каков объем газового транзита через территорию Украины?
4. Сколько в год получает Украина за транзит газа?
5. Почему Украина покупает у России (а Россия, соответственно, Украине продает) больше газа, чем нужно, с учетом собственной добычи, для внутреннего потребления?
6. Какую плату получает Украина за хранение российского и туркменского газа?
7. Почему плату за транзит и хранение газа Украина не берет этим же необходимым ей газом?
8. Почему Кабинет Министров Украины запрещает крупнейшему промышленному потребителю газа — Одесскому припортовому заводу (ОПЗ), 100% акций которого принадлежат государству, — самостоятельно закупать газ в России?
9. Как появляются миллиардные долги у обреченной на рентабельность НАК «Нефтегаз Украины»?
Злые языки утверждают, что каждый час на восточной и западной границе Украины официальные представители российской и украинской сторон подписывают протоколы об объемах прокачанного в Украину и из Украины газа. И что такая практика существует с первых часов независимости и ни разу не нарушалась. Так ли это на самом деле — тоже секрет.
Связанные одной трубой...
Знают ли Москва и Киев, что вместе сидят на одной газовой трубе? Конечно, знают. Понимают ли в таком случае, что любые односторонние действия обречены на провал? Понимают. Отсюда вывод, что истории про то, как «мы им перекроем» или «они нам перекроют», — это спектакль для неискушенного зрителя.
Украина и Россия связаны газотранспортной системой как сиамские близнецы, любая драка которых не может закончиться победой одного — скорее гибелью обоих. Тут уместно вспомнить высказывание бывшего Президента Украины Л. М. Кравчука о том, что, если Россия захочет экономически уничтожить Украину, то Украина, конечно, погибнет, но Россия погибнет днем позже.
«Дочки-матери» на деньги
НАК «Нефтегаз Украины» — это только верхушка айсберга, стоящего на почти десятке дочерних компаний, среди которых «Укргаздобыча», «Укртрансгаз» и «Газ Украины». Несложно понять, которая из «дочек» занимается добычей, которая транспортировкой, а которая — продажей газа населению и предприятиям.
Картина же получается интересной. От добывающей «дочки» газ, явно ей не в убыток и, вероятней всего, через «маму» попадает к «дочке» продающей. «Дочку» по имени «Укртрансгаз», которая не только транспортирует по территории Украины газ, но еще и хранит его в тех самых 13 транспортных газохранилищах, тоже трудно заподозрить в бескорыстии. При этом, по официальным сводкам, за всех рассчитывается и главным действующим лицом выступает именно мама» — «Нефтегаз Украины». Такая вот странная игра получается — «дочки-матери» на деньги.
Кстати, добычей газа занимаются также ОАО «Укрнефть», где 50% акций + 1 принадлежат государству (около 17% всей добычи в Украине), и ГАО «Черноморнефтегаз», где 100% акций принадлежат НАК «Нефтегаз Украины» (около 4% добычи).
При этом себестоимость добычи газа у компаний разная. В 2007 г. она составляла за 1 тыс. куб. м, соответственно: у ДК «Укргаздобыча» — 94 грн.; у ОАО «Укрнефть» — 175 грн.; у ГАО «Черноморнефтегаз» — 120 грн.
В 2008 г., с учетом затрат газодобычи, НКРЭ утвердила следующую стоимость газа для этих компаний: ДК «Укргаздобыча» — 182 грн.; ОАО «Укрнефть» — 199,2 грн.; ГАО «Черноморнефтегаз» — 289 грн.
Такие же расценки НКРЭ в конце марта утвердила и на нынешний год.
Если к себестоимости газа добавить НДС и тариф на транспортировку по Украине, то у «Укргаздобычи», которая сама почти полностью обеспечивает все население страны газом, получится 374,4 грн. за 1 тыс. куб. м. Однако прейскурант на природный газ, согласно приказу НАК «Нефтегаз Украины» № 310 от 14.08.09, устанавливает цены для населения от 483 до 1968,6 грн. (с НДС) за 1 тыс. куб. м. Причем, чем больше вы потребляете газа, тем дороже он для вас будет стоить. Более того, если утвержденная НКРЭ отпускная цена газа для добывающих компаний остается неизменной, а цена для населения повышается «Нефтегазом Украины», то это означает дальнейший рост прибыли и без того рентабельной компании. И это, в свою очередь, вынуждает задать вопрос о происхождении гигантских долгов нашего нефтегазового монополиста.
Считать несложно — сложно не считать
В условиях нехватки отечественных энергоносителей и дороговизны импортных всерьез пора задуматься над энергозатратами Украины: если потребление природного газа в ФРГ вдвое больше (100 млрд. куб. м/год), чем в Украине, а ВВП Германии за 2008 год в 8 раз больше, чем у нас, то энергозатрат на единицу продукции у нас приходится в 4 раза больше. То есть наша продукция заведомо неконкурентоспособна на европейском рынке.
Да и откуда взяться конкурентоспособности, если 30% потребления газа у нас приходится на централизованное теплоснабжение, и 40% от этого количества официально составляют теплопотери. Это означает, что почти половина котельных греет зимой не жилье, а морозный воздух, расходуя для такого «благородного» дела минимум 6 млрд. куб. м газа ежегодно, что при цене 240 долларов за 1 тыс. куб. м составляет 1 млрд. 440 млн. долларов.
Правда, когда газ для выработки тепловой энергии отпускается по 872,78 грн. (примерно 100 долларов) за 1 тыс. куб. м, то может возникнуть соблазн перепродать этот газ даже на внутреннем рынке — 6 млрд. куб. м газа на дороге явно не валяются. А для внешнего рынка — это подарок вдвойне. Особенно, когда невозможно в масштабах страны обеспечить независимый контроль реального расхода газа в централизованных котельных.
Сохраняющаяся монополия теплосетей означает, что потери тепла остаются, а с ними остается и возможность «утечки» самого газа. Сегодня жильцам многоквартирных домов технически несложно перейти на индивидуальное электро- или газовое отопление своего жилья. Только разрешения на такое переоборудование никто не дает — ссылаются на запрет Кабинета Министров, которому, стало быть, выгодно сохранение такой монополии.
Почем джоули для народа?
Зная цену альтернативных видов топлива, при помощи справочника по физике или задачника для старших классов нетрудно вычислить, какое топливо экономически более эффективно. Нужно лишь найти значение удельной теплоты сгорания топлива, которое для природного газа составляет 31—38 мегаджоулей (МДж) на 1 куб. м; для каменного угля — 28-34 МДж на 1 кг; для нефти — 43 МДж на 1 кг.
Теперь, считая для внутреннего рынка цену газа в 240 долларов за 1 тыс. куб. м, цену угля в 100 долларов за тонну (антрацит) и цену нефти в 400 долларов за тонну, находим стоимость одного МДж. Получаем, что один МДж, извлекаемый из природного газа, стоит 0,7 цента (5,6 копейки); извлекаемый из каменного угля — 0,3 цента (2,4 копейки); извлекаемый из нефти — 1,3 цента (10,4 копейки).
Выходит, что тепловая энергия, получаемая при сгорании каменного угля, в два с лишним раза дешевле, чем при сгорании природного газа, и в четыре с лишним раза дешевле, чем при сгорании нефти. И поскольку структура цен на топливо принципиально не меняется, то топливные приоритеты страны становятся очевидны.
Только новый вопрос возникает: если цена угля в Западной Европе и у нас практически одинакова, то почему у нас шахтеры получают 300 евро в месяц (в пересчете), а не 6—8 тысяч? И кто у нас присваивает себе эту «скромную» разницу в стоимости рабочей силы?
Еще не финал!
Зная стоимость единицы энергии, можно объективно определить эффективность экономики Украины и сравнить ее с другими странами. Тем более, что положение любой страны во многом определяется запасами энергоносителей и выработкой энергии. В том числе из альтернативных и возобновляемых источников.
Шанс для нашей страны войти в число сильнейших — это энергосбережение и энергоэффективность. А шанс для всех нас — это выборы новой власти, сберегающей и эффективной.
Очень здорово, что профсоюзы, в лице НФПУ, начали серьезную борьбу за наши права и добились реальных успехов на газовом фронте. Теперь главное — не останавливаться на достигнутом и идти дальше! Не должен украинский работник, ни простого, ни сложного труда, при европейских в стране ценах на продукты питания, товары потребления и энергоносители, получать среднеафриканскую зарплату! Очередная задача профсоюзов — объединить здоровые силы общества и доказать, что Украина — это европейская не только по ценам, но и по уровню жизни страна!
Михаил Борисов, ОНУ имени И. И. Мечникова
http://vo.od.ua/rubrics/ehkonomika-i-finansy/12441.php

ЭПИДЕМИЯ БЕЗНРАВСТВЕННОСТИ
Елена Зеленина, «Время», 12.11.2009, Харьковская обл.
«Нынешняя гриппозная лихорадка обнажила не просто главную проблему почти 20-летних реформ нашей экономики, а безнравственную сущность всей современной неолиберальной экономической системы».

Кому эпидемия, а кому – мать родная! Когда аптеки начали припрятывать лекарства (чтобы не продавать их по установленным правительством ценам), хозяева фруктово-овощных сетей — выставлять фантастические ценники на лимоны и чеснок, а владельцы ночных клубов — игнорировать запрет на проведение массовых мероприятий, думается, только очень ленивый ум не задумался об аморальной сущности построенной нами системы частнособственнических отношений, которая «вдруг» стала угрожать самому ценному, что есть у каждого человека, – жизни.
Сегодня рабский труд за тарелку супа на некоторых аграрных предприятиях считается нормой, через государственный акт собственности на землю может переступить судья районного суда и вот вы — уже не собственник, а игра банкиров на курсах валют, когда прибыль никто и не собирается вкладывать в производство, вообще — «святое дело» каждого финансиста…
Все это оправдывается, пестуется и называется «рыночной саморегуляцией».
Впрочем, цинизм нашего дикого капитализма – это всего лишь цветочки на фоне жирных плодов, взращенных на почве транснациональных интересов: кто теперь нагреет руки и получит триллионные состояния на противовирусных вакцинах и препаратах, за которые бедные страны вынуждены будут отдать последние бюджетные деньги?
Нынешняя гриппозная лихорадка обнажила не просто главную проблему почти 20-летних реформ нашей экономики, а безнравственную сущность всей современной неолиберальной экономической системы.
Ассоциация «Духовно-интеллектуальный выбор», редакция журнала «Социальная экономика» и Союз предпринимателей Харьковской области предложили ученым тему для обсуждения: «Частная собственность как нравственная проблема». Своеобразным эпиграфом к ней стали слова лауреата Нобелевской премии по экономике Мориса Алле: «Сегодняшний кризис — это, прежде всего, кризис разума. Экономика должна служить человеку, а не человек экономике».
Вместе с тем экономические законы определяются теми нравственными (или безнравственными) установками, которые приняты обществом в сфере хозяйственной деятельности.
Эксперты искали ответ на вопрос, где границы всевластия частной собственности и что нужно сделать для оптимизации этого социально-экономического института?
Идеология «потреблятства»
Забавное, но красноречивое словечко, вынесенное в подзаголовок, принадлежит доктору экономических наук, главному редактору журнала «Социальная экономика» Григорию Задорожному. Еще он придумал термин «экономикСическая наука», имея в виду учебник под названием «Экономикс» американских авторов К.Р.Макконнелла и С.Л.Брю, который в 1990-е годы мгновенно заменил на полках наших библиотек скучные книжки по политэкономии.
Экономикс (англ. economics — «экономическая теория», «экономика») — сравнительно новый в оте¬чественной науке термин, как правило, обозначающий раздел экономической теории, который концентрируется на изучении рыночных отношений.
В большинстве украинских экономических вузов американский учебник используется как базовый.
— Почти два десятилетия состояние украинского общества с полным основанием можно характеризовать как такое, когда борьба за экономическую власть и собственность затмила все другие проблемы жизнедеятельности украинской нации, — говорит профессор Задорожный. — Сколько бы ни утверждали популяризаторы рыночного фундаментализма, что такая система «работает» для человека, там, где все подчиняется прибыли, а эгоистическая корысть возносит «до небес» частный интерес, человек никогда не станет целью развития экономики.
«Частная собственность священна и неприкосновенна» — вот и весь разговор. Анализ социально-экономической природы отношений собственности и их последствий для общества заменен юридическим «правом собственности», которое, дескать, в мире все определяет, направляет и осуществляет.
Впрочем, еще М.Е.Салтыков-Щедрин предупреждал: «Горе — думается мне — тому граду, в котором и улица, и кабаки безнужно скулят о том, что собственность священна! Наверное, в граде сем имеет произойти неслыханнейшее воровство!»
Мы все еще в эпохе варварства?
— Если говорить о гуманизации социально-экономических отношений, мы должны ответить на вопрос: что это означает? — говорит доктор экономических наук Валерий Бабич — Изгнание из межчеловеческих отношений всякого рода корысти, бандитизма, рейдерства, терроризма и всякой прочей нечести. Если ты еще в XIX веке живешь — туда тебе дорога. А мы живем в XXI веке, и поэтому частная собственность не может быть бандитской, она может быть только цивилизованной.
Профессор Бабич слово «цивилизация» употребляет не случайно.
— Можно выделить основные этапы развития человечества (по Моргану — Энгельсу): эпоха дикости, эпоха варварства и эпоха цивилизации, — отмечает Валерий Петрович. — Мы сейчас находимся на этапе, когда завершается эпоха варварства, основанная на личном интересе и частной выгоде, и переходим к эпохе цивилизации.
В мире исторически сложились два противоположных интереса: индивидуальный и общественный. Все началось в эпоху варварства, когда, скажем, рабовладелец владел не только материальными богатствами, но и людскими душами и телами. Капитализм продемонстрировал свою дикость. Но, начиная с реформ Рузвельта, частнособственнические отношения стали регулироваться государством. Приведу всего лишь один пример: минимальная тарифная ставка. Хотите заниматься предпринимательством, будьте любезны, применяйте социально обоснованные нормативы минимальной заработной платы. Это уже рычаг государственного влияния, ограничивающий грабительские аппетиты.
Итак, мировой кризис обнажил необходимость государственного регулирования основанных на частной собственности отношений, которые бы подчиняли их хозяйственному развитию всей нации.
— Почему бы в таком случае не ввести в систему государственного управления оценку деятельности чиновников по синтетическому показателю целостного гармоничного развития территории: села, района, города, региона? – предложил профессор Григорий Задорожный.
— Собственность не аморальна. Аморальной может быть личность, — уверен кандидат биологических наук Вячеслав Куракса. — В современном обществе достаточно механизмов цивилизованного регулирования, чтобы наказывать экономических преступников и поощрять тех, кто является примером для подражания.
Весь вопрос в том, почему эти механизмы и регуляторы не работают?
Оценки, мнения, суждения
Леонид Антоненко, доктор экономических наук:
— В нашей жизни происходит явление, которое бы я назвал синдромом Гете. Однажды Гете шел в Веймаре по узкому тротуару в грязную погоду и встретился на этом узком пути с нехорошим человеком, который, не желая уступить дорогу мэтру, заявил: «Я не уступаю дорогу дуракам!». На что Гете снял шляпу, поклонился, сошел с тротуара и сказал: «А я всегда уступаю!»
Очень остроумно поступил великий писатель. Но когда в обществе все интеллектуалы снимают шляпу, уступая дорогу дуракам, и последние хватают под уздцы государственную власть и все институты управления, это уже не остроумный поступок, а бедствие для государства.
Мы должны перестать сходить с тротуаров, снимать шляпу и уступать дорогу тем, кому нельзя ее уступать. Общественность должна найти каналы воздействия на государственную власть. Если она не найдет эти каналы, то все наши разговоры ничего не значат.
Леонид Лузан, инженер:
— В 2002 году член Совета директоров Федеральной резервной системы (ФРС) США, выступая на 90-летнем юбилее Нобелевского лауреата Милтона Фридмана, сказал: «Позвольте мне немного злоупотребить моим статусом как официального представителя ФРС. Я хотел бы сказать Милтону и Анне (Анна Шварц — американский экономист чикагской школы. – Ред.): что касается Великой депрессии — вы правы, это сделали мы. И мы очень огорчены. Но, благодаря вам, мы не сделаем это снова».
Через 6 лет они это сделали. Великая депрессия 30-х годов была вызвана в основном биржевой паникой, которую спровоцировали банкиры. Но еще Бисмарк говорил, что война слишком серьезное дело, чтобы доверять ее военным. И финансы – слишком серьезное дело, чтобы доверять их банкирам.
Великая депрессия в США пошла на спад, когда Рузвельт установил жесткие правила деятельности банков, не позволявшие смешивать им инвестиционный, страховой, ипотечный и потребительский кредитный бизнес.
Виктория Радченко, руководитель представительства Государственного комитета Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства в Харьковской области:
— Я представляю тот сектор экономики, который возник с появлением частной собственности и считаю, что она — непременное условие существования экономики. Проблема в том, что наше государство при переходе к частной собственности, к сожалению, не определило степень ее государственного регулирования. К этому, скажем, относится и определение соотношения развития различных форм собственности с учетом наших традиций и ментальности.
http://timeua.info/121109/10828.html

ОЛЕКСІЙ ПРИЛІПКА: «ПОТРІБНА КОМПЛЕКСНА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПІДТРИМКИ АПК»
Петро Губенко, «Київська правда», 12.11.2009
Агрокомбінату «Пуща-Водиця» — 65.

Ювілей для такого потужного багатогалузевого підприємства, як науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" — це значно більше, ніж чергова "кругла дата". Це частинка історії, у якій, мов у дзеркалі, відбився унікальний досвід шістдесятилітнього розвитку країни, передусім, її аграрної галузі, тісно, як у клубку, переплелися долі окремих людей і цілих поколінь. Навіть за сьогоднішніх непростих умов, коли більшість сільськогосподарських підприємств склали свої позиції перед лицем глобальної економічної кризи, "Пуща-Водиця" демонструє дивовижну здатність до виживання і розвитку, підтримуючи на високому технологічному рівні виробництво та забезпечуючи соціальні гарантії своїм працівникам.
Багато хто називає агрокомбінат унікальним "городом посеред Києва", навіть не підозрюючи, що це місто поглинуло з роками землі господарства, адже створювалося воно як приміський радгосп. Сьогодні таке сусідство виходить "боком": за рівнем оплати праці сільськогосподарському підприємству ніколи не наздогнати столичні підприємства. Окрім того, агрокомбінат змушений утримувати об'єкти соціальної сфери — місто ніяк не хоче брати на свої плечі такий тягар.
Нині землі агрокомбінату "Пуща-Водиця" розташовані на території чотирьох міських та пристоличного Києво-Святошинського районів. Виробнича спеціалізація підприємства досить розгалужена: тут і овочівництво закритого та відкритого ґрунтів, і промислове грибівництво, садівництво, молочне й м'ясне тваринництво, переробка овочів, фруктів, грибів і м'яса. На ринки Києва, столичної області та інших регіонів України агрокомбінат постачає свіжу овочеву продукцію, гриби, фрукти, ягоди, плодоовочеві, грибні та м'ясні консерви, вітамінізовані соки й напої, м'ясо і молокопродукти, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, квіти — загалом 128 найменувань.
Велику увагу в агрокомбінаті надають впровадженню енергозберігаючих технологій, раціональному використанню матеріальних ресурсів, інтеграції науки і виробництва. Підприємство має розгалужену мережу фірмової торгівлі, утримує на своєму балансі розвинуту соціальну сферу. Характерно, що навіть за часів нинішньої світової економічної кризи в "Пущі-Водиці" не скоротили жодного робочого місця. При агрокомбінаті "Пуща-Водиця" діють науково-дослідний навчальний центр, сільськогосподарська школа з підготовки овочівників закритого ґрунту та кафедра закритого ґрунту Національного аграрного університету.
З генеральним директором ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", Героєм України, доктором економічних наук, професором, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженим працівником сільського господарства України Олексієм Приліпкою ми зустрілися напередодні свята — Дня працівників сільського господарства. Хоча яке там свято за сьогоднішніми мірками — навіть зібратися усім колективом епідемія грипу та оголошений у зв'язку з нею карантин не дозволили. Олексій Васильович очолив агрокомбінат 15 років тому — якраз у розпал нищівної економічної кризи початку 90-х. Підняв з колін занепадаюче виробництво, вивів у лідери вітчизняного аграрного сектору.
Говорили з ним ми не стільки про підприємство, і навіть не про вітчизняний аграрний сектор, скільки про перспективи українського села. Болить у керівника душа за долю Батьківщини, за колиску української нації…
— Олексію Васильовичу, це дуже добре, що є таке підприємство, як агрокомбінат "Пуща-Водиця" — флагман, на якого рівняються інші. Але ж, погодьтесь, один у полі не воїн. Коли ж і інші підтягнуться до вашого рівня?
— Ох, боюсь, не скоро. Та й ми, чесно кажучи, відчуваємо на собі небувалий тиск економічної кризи, з останніх сил намагаємося втримати ситуацію, зберегти виробничі потужності і колектив. Принаймні поки що це вдається. А наскільки вистачить ресурсів — невідомо.
— Невже ж держава не зацікавлена мати розвинений аграрний сектор? Щоб, як казали колись, нагодувати і свою країну, і Європу.
— На словах кожен з політиків декларує неабияку любов до села, турботу про його мешканців. Особливо перед черговими виборами. Але ж подивіться, що робиться насправді.
Не побоюся назвати речі своїми іменами. Українське село розорене, міцні господарі, яких можна полічити на пальцях, — і ті перебувають на межі збанкрутіння. Складається враження, що в масштабах країни свідомо знищують соціальний статус людей села. Знаю це із ситуації на своїй малій батьківщині — село Богодухівка на Черкащині. За радянських часів там був колгосп-мільйонер. Багатогалузеве господарство, де працювали селяни, які були соціально захищені. Сьогодні ж — повний занепад. І так по всій країні: або ж розвалені вщент сільгосппідприємства, спорожнілі приміщення тваринницьких ферм, неорані роками поля, або великі господарства, по 100 тисяч гектарів, з інтенсивними технологіями, які працюють за принципом: взяли землю в оренду, інтенсивно посіяли, інтенсивно зібрали і розрахувалися з селянами: хто — мішком зерна, хто — грошима. Але ж роботи у жителів села немає, вони почувають себе не потрібними, не знаходять застосування своїм знанням і умінням на землі, де народились, виросли.
Без регулятора у вигляді чіткого державного замовлення на виробництво сільськогосподарської продукції наш АПК не виживе. Про диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію котрий рік йде мова, а віз, як кажуть, й нині там? Сьогодні бачите, яка ситуація: займається кожен, чим йому вигідно. Усі переключилися на виробництво зерна. А хто ж буде вирощувати овочі, цукрові буряки, розвивати тваринництво? Дійшли до того, що 80 відсотків цукрових заводів країни простоює — немає сировини: цукрових буряків.
— На державному рівні вже не раз вживалися спроби зламати негативні тенденції. Узяти хоча б той же Рік села, який проголошувався недавно…
— Рік села — це, звичайно, добре, але ж потрібна комплексна державна політика. Від чого сьогодні потерпають сільські жителі? Від відсутності роботи, кваліфікованого медичного обслуговування, якісної освіти для їхніх дітей. А чи поїде кваліфікований учитель працювати в село, де йому не запропонують житла з хоча б мінімальним набором зручностей? Очевидно, що ні. А це, виявляється, не така вже й непосильна проблема — була б тільки громада, перш за все, сільський голова, зацікавлена у її вирішенні.
Розумієте, на селі уважно стежать за кожним кроком влади. Ось, скажімо, збільшили соціальні виплати по догляду за дитиною — зросла народжуваність. Загалом же, кроки наших можновладців у аграрній галузі нагадують мені відомий ще з радянських часів анекдот: підемо ось у такому напрямку, а якщо нам скажуть, що він хибний, повернемося і оберемо інший.
— Але ж на підтримку усіх виробників у держави не вистачить фінансових можливостей?
— А всіх і не треба. У першу чергу необхідно звернути увагу туди, де ще жевріє вогник, допомогти розпалити багаття. Господарствам, від яких, образно кажучи, залишилася лише згадка, де вже нікому працювати, організовувати виробництво, не допоможуть жодні фінансові вливання.
— Олексію Васильовичу, відкрийте секрет: як вашому підприємству вдалося пройти крізь бурі і шторми, такий тривалий час залишатися на плаву?
— Мабуть тому, що свого часу правильно обрали стратегію: покладалися винятково на власні сили, впровадили високу культуру організації виробництва, звернулися до науки, застосовували новітні технології, розвивали нові галузі, свідомо пішли на інтеграцію з іншими товаровиробниками.
— Робота роботою, а свято — за календарем! Якими будуть побажання одного з найуспішніших керівників аграрного сектору країни?
— Я хотів би закликати всіх — не лише селян — об'єднатися навколо ідеї побудови єдиної, незалежної, квітучої України, в якій комфортно жилося б кожному: і жителю міста, і села. І працювати в ім'я цього. Забути усі чвари і суперечки, які людей роз'єднують, думати про те, що об'єднує. А своїм колегам-сільгоспвиробникам хотів би побажати мудрості і оптимізму. Ми працюємо для людей. І звичайно мої щирі побажання газеті "Київська правда", яка тримає руку на пульсі життя, об'єктивно і справедливо висвітлює процеси державотворення, зокрема — і в аграрному секторі. Це наше спільне свято.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=2574&PHPSESSID=8475a30a15952691182f8cc8c7cfc44f

ФАКТОР СТАБИЛЬНОСТИ И ЭКОНОМИЧЕСКОГО БЛАГОПОЛУЧИЯ
Константин Белов, "Крымские известия", 11.11.2009
О глобальных аспектах экономики Крыма рассказывает начальник Главного управления внешних связей и межрегионального сотрудничества Совета министров АРК Игорь Примышев.

Международное сотрудничество является важным фактором развития промышленности, туризма и курортов, аграрного хозяйства и социальной сферы.
- Игорь Николаевич, в последнее время в мире наблюдается необычная активность в сфере международного сотрудничества. Чем это вызвано?
- Сегодня уже для всех - и оптимистов, и пессимистов - совершенно очевидно: без взаимодействия с экономиками других государств невозможно стабильное развитие национальной экономики ни одной страны. Об этом свидетельствует хотя бы такой факт: как только ухудшилась общая экономическая ситуация в мире - все сразу вспомнили о международных финансовых и организационных структурах - ЕС, МВФ, ЕЭП, СНГ...
- Иными словами, международное сотрудничество - это залог роста, развития, благополучия?
- Конечно. И воспринимается всеми странами как фактор стабильности, поиска новых перспектив в международной кооперации и разделении труда, новых партнеров по бизнесу, новых идей, если хотите, и возможностей их реализации с помощью иностранных инвестиций и передовых технологий.
Политические вопросы ушли на второй план. Ныне больше интересуют стабильные поставки топлива, выполнение заключенных ранее контрактов. Это - рабочие места, это семьи, это люди…
- Украина тоже ищет точки соприкосновения с другими странами?
- Да, и свидетельство тому - встреча руководителей внешнеполитических ведомств Украины и России в Харькове с губернаторами 13 приграничных областей. В этой встрече участвовал глава крымского правительства Виктор Тарасович Плакида. И главный рассматриваемый вопрос - что надо сделать, чтобы границы стали прозрачными, чтобы люди, живущие по обе их стороны, могли сотрудничать, обустраивать эти территории? Было подчеркнуто, что нужны общие правила игры, работа над теми общими проектами, которые уже есть сегодня.
Вслед за дипломатическими отношениями идет бизнес. Вроде бы сложное время, но количество бизнес-делегаций, курсирующих по миру, из года в год растет. Границы открываются. Устраняются барьеры.
- Причем многие такие делегации побывали и в Совете министров Крыма, где были приняты и презентовали свои возможности, вели переговоры.
- Это так, представители мирового бизнеса стремятся попасть в Крым. Современная модель экономического роста напрямую зависит от объемов международной торговли, от взаимного проникновения и дополнения национальных экономик многих стран. Возможно, это хрестоматийный пример из общего курса макроэкономики, но каждая гривна произведенного на экспорт товара к концу года дает несколько гривен прирастающего валового национального продукта. Это мы наблюдали в 2004 году, в 2006-м и начале 2007-го, когда Кабинет Министров Украины возглавлял В. Ф. Янукович. Ориентир был взят на производство, экспортно ориентированные предприятия. Этот мультипликативный эффект проявляется в росте потребления внутри страны: из денег экспортеров потом выплачивается зарплата, покупаются сырье, комплектующие и так далее по цепочке. Вся проблема в том, где найти эти внешние рынки, как войти туда?
- И действительно, как же войти?
- В июле 2009 года крымская делегация, в составе которой были представители предприятий, побывала в Брюсселе, встречалась с руководителями европейских финансовых структур, Еврокомиссии, институций Совета Европы. В результате "Фиолент" стал полноправным членом Делового совета "Украина-Бельгия" и сейчас работает над продвижением продукции завода в Европу.
До этого иностранцами были найдены партнеры для завода "Солнечная Долина", подписаны контракты. Все понимают: в "собственном соку" в условиях глобализирующегося мира нельзя вариться. Это самоубийство. Учитывая такие мировые тенденции, мы и поставили перед собой задачу активизировать работу. В соответствии с полномочиями АРК в плане межрегионального сотрудничества.
- В каких направлениях ведется эта работа?
- За три последних года крымское правительство подписало три соглашения (с Оренбургской и Владимирской областями, китайской провинцией Хайнань) и пятнадцать протоколов и программ к соглашениям о сотрудничестве с регионами других стран и Украины (с г. Москвой, Московской, Оренбургской, Курской областями, Республикой Карелией, Краснодарским краем, Запорожской, Донецкой, Винницкой, Черновицкой и Львовской областями).
Недавно в Крыму состоялись два мероприятия международного масштаба: Третий международный инвестиционный форум "Будущее Крыма", в рамках которого подписан меморандум с нашим давним партнером - Немецким бюро технического сотрудничества GTZ, и международная выставка-ярмарка "Крым. Торговля. Товары. Услуги".
В рамках этих форумов Польская хозяйственная палата установила сотрудничество с нашими министерствами по трем проектам. Неоднократно на заседаниях Совета министров АРК мы поднимали вопрос участия в этом процессе местных органов власти - городов и районов. И те, кто включился в него, пользуются существенной поддержкой различных международных финансовых институтов. Активнее стали развиваться побратимские связи на уровне муниципалитетов и районов.
- Сколько породненных городов мира связаны с Крымом?
- Первопроходцем был южнобережный курорт Ялта в далеком 1960 году. Побратимом стал город Ницца (Франция). Затем этому примеру последовала Алушта, подписав договор с г. Яянекоски (Финляндия). В 1961 году Кечкемет (Венгрия) установил дружеские отношения с Симферополем. И так за 45 лет (до 2006 года) стало 65 побратимов. После распада Союза этот процесс несколько приостановился, но сейчас мы возобновили добрую традицию. За три последних года крымчане подписали договора о породнении с еще 35 городами мира…
- Что дают побратимские связи?
- Прежде всего - возможность обменяться опытом в сфере управления городским хозяйством, найти партнеров по бизнесу, привлечь инвестора и получить от этого значительный как экономический, так и социальный эффект. К примеру, сотрудничество Сак с австрийским Вельсом позволило, кроме культурного обмена, открыть общественно-экономический центр, оборудованный оргтехникой и средствами связи. А дружба Симферополя и Хайдельберга (ФРГ) привела к созданию Хайдельберг-центра, который помогает жителям города в изучении немецкого языка, культуры, способствует обмену учащимися. Рассказывать об этом можно много…
Заметьте, бюджетные средства при этом не задействованы. Есть только активная позиция и желание сотрудничать.
- В кризисное время это направление можно использовать как ресурс, как новый источник средств для развития?
- Можно и нужно. В октябре в Крыму побывало несколько делегаций из Японии. Мы встречались с представителями бизнеса этой страны. Обсуждались технологии энергосбережения, переоборудования автомобилей в экологически чистый вид транспорта, утилизация отходов.
В мае прошлого года Председатель Совета министров Виктор Плакида провел встречу с господином Мацуо Мабучи (Посол Японии в Украине до октября 2008 года), который пригласил принять участие в программе правительства Японии "Кусанонэ". Мы предложили местным властям оформить заявки и проекты. Откликнулись не все, и напрасно: теперь пессимисты убедились, что в лице Посольства Японии мы получили хорошего партнера, работающего в Крыму по конкретным направлениям сотрудничества. Так, в 37-й симферопольской школе реализован проект по ремонту классов и приобретению новой мебели на сумму почти 500 тыс. грн. Роддому Советской центральной районной больницы оказана помощь на приобретение новой медицинской техники почти на 300 тыс. грн.
Это еще раз подтверждает: от активности руководителей на местах многое зависит. Эксперты посольства и дальше будут работать с Крымом, отбирается еще несколько проектов по районам полуострова.
- Игорь Николаевич, какие, на ваш взгляд, соглашения реализуются наиболее активно?
- У нас установились хорошие, можно сказать, дружеские взаимоотношения с губернатором Краснодарского края Александром Ткачевым, с губернатором Курской области Александром Михайловым, его заместителем Геннадием Плохих. В прошлом месяце делегация Курской области (более 20 человек), в составе которой были представители администрации, областной думы, отдела муниципального образования г. Щигры и представители бизнеса, - посетила полуостров, приняла участие в международной выставке "Крым. Торговля. Товары. Услуги" в Ялте.
Мы обсудили с российскими коллегами направления дальнейшего сотрудничества. В частности, говорили о том, как облегчить продвижение нашей овощной и кондитерской продукции в этот регион, как успешнее преодолеть препоны на таможнях, решить транспортные проблемы.
С представителями Курской области в Ялте подписан Протокол о сотрудничестве № 4 на 2010-2011 г. Будем с этим регионом работать на регулярной плановой основе.
В ноябре по приглашению губернатора Курской области Александра Михайлова Крым примет участие в выставке-ярмарке Еврорегиона "Ярославна".
- Какие вопросы межрегионального сотрудничества уже решены?
- Решены вопросы транспортного сообщения между Курском и Крымом. В летний период отдыхающие могут приехать к нам по железной дороге без пересадки. Был также введен и летний авиарейс Курск-Симферополь, однако он оказался неприбыльным, сейчас ищем другие варианты.
В сентябре этого года Протокол о сотрудничестве подписан и с Краснодарским краем.
Надеемся также в ближайшее время подписать договора о сотрудничестве с Нижегородской, Новгородской, Ленинградской, Архангельской и Брянской областями Российской Федерации, с Санкт-Петербургом. Готовы к подписанию соглашения и протоколы с Вологдой, Владимирской областью.
В декабре нынешнего года делегация АРК по приглашению вологодского губернатора поедет на международную выставку "Российский лес".
- С регионами каких еще стран сотрудничает Крым?
- Из 25 соглашений - 16 заключены с регионами Российской Федерации. Но мы значительно расширяем географию и готовимся сотрудничать с провинцией Чеджу (Корея), Автономным краем Воеводина (Сербия), провинцией Мендоса (Аргентина), регионами Литовской Республики, Чешской Республики, Австрии, Польши, островом Бали (Индонезия).
АРК ведет активную политику выхода на европейские рынки туризма, привлекая и увеличивая ежегодно поток гостей из Германии и Великобритании. Продвижение курортной индустрии Крыма происходит на крупнейших выставках-ярмарках, одной из которых, несомненно, является Лондонская "WTM". Одна эта выставка, пожалуй, приносит около трети всех заключенных международных контрактов по турпотокам в Крым.
Модель экономического благополучия в мире проста и известна - взаимовыгодное международное сотрудничество, помноженное на здравый смысл и практическую реализацию планов. И этим активно пользуется Крым. Это и есть "Процветание в единстве", начертанное на нашем гербе. Каждый наш партнер наполняет эти слова новым содержанием.
http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2009/210/factor.html

"ШЛАГБАУМ" ВІД МВФ - ПРОБЛЕМА НЕ ЛИШЕ УРЯДУ
Аскольд Єрьомін, "Високий замок", 11.11.2009, Львівська обл.
Українські економічні експерти переконані що МВФ вирішив не давати Україні черговий транш через закон про підвищення соціальних стандартів.

Уряд із ними в цьому питанні погоджується: однією з головних причин того, що Міжнародний валютний фонд (МВФ) вирішив не давати Україні черговий транш, стало те, що набув чинності закон про підвищення соціальних стандартів.
"Шлагбаум" від МВФ - проблема не лише уряду
"Це не означає, що МВФ проти підвищення соціальних стандартів, - пояснює директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський. - Він проти того, щоби це робилося без урахування реальної економічної ситуації".
А ось думка експерта Школи політичної аналітики при НаУКМА Сергія Кисельова: "МВФ давав чіткі сигнали, що Президенту не варто підписувати економічно невиважений закон про підвищення соціальних стандартів, адже він несе суттєві ризики з точки зору інфляції і зростання безробіття". Нарешті, економіст Віталій Лисицький: "Фахівці МВФ бачать, що темпів одужання української економіки поки що недостатньо для забезпечення таких рішень. МВФ позичав гроші на оздоровлення економіки, а не на популістське проїдання... Останніми місяцями виплати пенсій та зарплат у бюджетній сфері великою мірою залежали від допомоги МВФ. Нині уряду Юлії Тимошенко знову доведеться у надважких умовах відшуковувати кошти для цих виплат".
Утім, є й інша думка - про те, що у призупиненні співпраці з МВФ винен головно український уряд. Таку точку зору висловив заступник глави президентського Секретаріату Олександр Шлапак. "МВФ... зробив висновок, що Україна не виконала низку зобов'язань, які взяла на себе влітку… І все це зобов'язання уряду"… Попри різницю в підходах є теза, з якою погоджуються як у Секретаріаті, так і в Кабінеті міністрів. А саме - без чергового траншу МВФ Україні буде вкрай важко (якщо взагалі можливо) розрахуватися з "Газпромом" за газ - у грудні й січні. "Нам нічим розрахуватись, якщо МВФ не протягне нам руку і не заплатить за нас", - зазначив Олександр Шлапак. Натомість, за словами віце-прем'єра Григорія Немирі, "щодо наступного місяця існує резерв... завдяки залученню спеціальних прав запозичень МВФ", - "але якщо програма затримається ще до січня, тоді це буде важко зробити".
Минулого понеділка, здається, мала засідати РНБОУ, вирішувати, як боротися з епідемією грипу... Важлива справа. Але хіба розрахунки за газ із "Газпромом" - не важлива? Хіба це не тема для РНБОУ?! Не встигнемо вчасно, до 7-го числа чергового місяця, заплатити, - будемо змушені перейти, згідно з контрактом, на попередню оплату. А це в нинішній ситуації взагалі пиши пропало... І що, на Новий рік і Різдво - нова газова війна? Тільки цього бракувало... Треба розуміти, що цього разу Європа вже за нас не заступатиметься. Не заплатимо - самі будемо винні.
Але чомусь щодо газу РНБОУ, на відміну від ситуації з епідемією грипу, зберігає (наразі?) олімпійський спокій... А могла ж Рада нацбезпеки розглянути, наприклад, таке питання: як змусити облгази, яким, за даними прем'єра, населення заплатило сім мільярдів гривень, перерахувати їх "Нафтогазу"? І було б тоді чим "Газпрому" заплатити...
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=78337

ПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ

СУББОТИНУ И ВЕЛИДЧЕНКО СНОВА ОТКАЗАЛИ
Дмитрий Женин, "Слава Севастополя", 11.11.2009, АР Крым
Уже сегодня кандидатов в президенты можно поделить на "технических", "пиарных" и "реальных".

В понедельник Центральная избирательная комиссия завершила прием документов для регистрации кандидатов в Президенты. Итак, прием документов для регистрации кандидатов в президенты завершен. Согласно утвержденному Центральной избирательной комиссией календарному плану организационных мероприятий по подготовке и проведению выборов президента, подача документов в ЦИК для регистрации кандидатом в президенты проводилась до 9 ноября включительно.
Впрочем, до сегодняшнего дня (11 ноября) включительно кандидаты в президенты могут подать в ЦИК повторное заявление о регистрации вместе с исправленными документами. Окончательно ЦИК завершит регистрацию кандидатов в президенты в эту пятницу, 13 ноября. И уж потом, в течение пяти дней, перечень кандидатов в президенты, зарегистрированных ЦИК, должен быть обнародован в газетах "Голос Украины" и "Урядовий кур’єр". То есть к среде, 18 ноября, мы будем знать всех претендентов на серебряную гетманскую булаву.
Сегодня (10.11.09 г.-Авт.) таких претендентов пока 16, не исключено, что до конца сегодняшнего рабочего дня список увеличится на одну - две фамилии. Сыграет ли это какую-то роль? Судите сами.
Александр Базилюк, Богдан Бойко, Николай Грабар, Игорь Души, Юрий Збитнев, Роман Козак, Сергей Комисаренко, Владислав Кривобоков, Владимир Нечипорук, Александр Ржавский, Николай Рогожинский, Александр Яковенко, Виталий Кононов, Григорий Черныш. Помните ли эти имена? Не очень?!
Ладно, тогда расширим список. Добавим в него Михаила Бродского, Наталию Витренко, Василия Волгу, Анатолия Кинаха, Дмитрия Корчинского, Александра Мороза, Александра Омельченко, Петра Симоненко, Леонида Черновецкого, Андрея Черновола. Что-то проясняется?
Ну, хорошо! Вот вам еще два имени, и тогда список будет полным - Виктор Ющенко и Виктор Янукович. Вспомнили? Это список 26 кандидатов в президенты образца 2004 года. Правда, бюллетень голосования состоял из 24 фамилий - Кононов и Гавриш уже после регистрации отказались баллотироваться на пост главы государства.
Перелистаем подшивку "Славы". В N 145 от 10 августа 2004 года в "Теме N 1" вышел материал "26 украинских кандидатов". Практически в первом абзаце мы писали: "Уже сегодня понятно, что основную борьбу будут вести нынешний премьер-министр Украины, лидер Партии регионов Виктор Янукович, выдвинутый своей партией и поддержанный другими украинскими демократами, и самовыдвиженец, лидер блока партий "Наша Украина", экс-премьер Виктор Ющенко. Только эти два кандидата ставят перед собой главную цель - выиграть выборы. У остальных, давайте смотреть правде в глаза, цели более скромные, где-то благие, где-то "пиарные". Дальнейшие события показали: все было именно так, как и предполагалось нами.
А ведь кандидатов на тот момент было 26. Плюс еще 18 человек, которым было отказано в регистрации. И хотя многие политологи предсказывали, что в ходе выборов - 2010 число кандидатов достигнет трех десятков, уже сегодня можно сказать, что они ошиблись.
Быть может, свою роль сыграл увеличенный "кандидатский залог" в два с половиной миллиона гривен. Ведь благодаря ему уже отсеялись наказной атаман Полтавского краевого казачьего общества "Украинское казачество" Леонид Куличенко (ЦИК отказал ему повторно), специалист Леонид Осипчук, пенсионер-предприниматель Алексей Щербина, предприниматель Елена Бессараб, временно неработающие Заур Джаваншир-оглы Аббасов, Наталья Пилипенко и Анатолий Полищук, пенсионеры Алексей Гончаренко, Петр Рекало, Владимир Мельник и Анатолий Субботин, директор научно-производственного комплекса Виталий Велидченко.
Уже в понедельник Центризбирком отказал в регистрации еще шестерым гражданам - Виктору Пищикову, Оксане Чубко, Евгению Андрухиву, Федору Олексюку и Николаю Габору. Основная формулировка отказа - у претендентов не были надлежащим образом оформлены документы, и не был внесен необходимый по закону денежный залог. Например, представитель Патриотической партии Украины Габор внес залог в размере 25 гривен. А лидер Прогрессивной социалистической партии Украины Наталия Витренко в понедельник при подаче документов для регистрации ее кандидатом в президенты оставила залог в размере лишь 1900 гривен. Ей на момент написания материала еще не отказали. Также неизвестна судьба лидера Народно - демократической партии Людмилы Супрун, подавшей документы только в понедельник. Получили отказ Орест Шевчук и Виктория Полищук. Но у них другая формулировка: слишком молоды - не достигли необходимого по закону о выборах президента 35-летнего возраста. Примечательно, что Субботин и Велидченко подавали документы для регистрации и в 2004 году, и тогда им также было отказано.
Итак, на вчерашнее утро ЦИК зарегистрировал 16 кандидатов в президенты.
Первым свои документы в ЦИК подал самовыдвиженец, 36 - летний юрист Олег Рябоконь - дебютант выборной гонки. Также впервые зарегистрированы кандидатами в президенты лидеры "Гражданской позиции" Анатолий Гриценко, "Фронта перемен" - Арсений Яценюк, Народной партии - Владимир Литвин, Всеукраинского объединения "Свобода" - Олег Тягнибок, народный депутат Инна Богословская, депутат Киевского городского совета Александр Пабат, бывший глава НБУ и известный банкир Сергей Тигипко и премьер-министр Юлия Тимошенко. На фоне их должностей (даже самовыдвиженцев), регалий и финансовой мощи особняком стоит простой гражданин Украины Василий Протывсих. О нем дальше.
Во второй раз двинулись в президенты участники выборов-2004 лидер Партии регионов Виктор Янукович, действующий гарант Конституции Виктор Ющенко, лидер Партии вольных демократов Михаил Бродский, а также глава Украинской народной партии Юрий Костенко, уже пытавший счастья в 1999 году.
В третий раз на пост N 1 претендует лидер Коммунистической партии Украины Петр Симоненко, не пропускающий увлекательный предвыборный марафон с 1999 года.
Стоит отметить ветерана президентских предвыборных марафонов - лидера Социалистической партии Александра Мороза. Он в четвертый раз участвует в выборах президента. И вечно становится третьим. На досрочных выборах 1994 года (7 кандидатов) Александр Александрович занял почетное третье место, пропустив вперед себя двух Леонидов - Кравчука и Кучму. Тот же результат - третье место из 13-он показал в 1999 году, вновь уступив Кучме и теперь уже Петру Симоненко. Пять лет назад Александра Александровича обошли, чего и следовало ожидать, и вышли во второй, а потом и в третий тур два Виктора. Мороз же вновь финишировал третьим.
Уже сегодня их можно поделить на "технических", "пиарных" и "реальных". По ходу кампании часть из второй группы отсеется в первую, кто-то просунет нос в третью. Но вот будет смеху, если один простой мужичок сорвет предвыборные планы всех без исключения кандидатов. Он вполне может оказаться во втором туре, так как с его фамилией за него по незнанию, по приколу, а то и по причине отторжения всех нынешних раскрученных (как они считают) политических игроков могут проголосовать. Все будет зависеть от действий власти и оппозиции. Или от их бездеятельности, скованной непонятными взаимными компромиссами и маловразумительным для людей соглашательством.
Речь, конечно же, идет о "простом мужичке" - жителе села Олешкив Снятинского района Ивано-Франковской области, бывшем мэре города Яремчи, а сейчас - президенте Ивано-Франковской торгово-промышленной палаты Василии Протывсих, который, если верить данным, поданным в ЦИК, до смены паспорта носил фамилию Гуменюк. Ведь ситуация на сегодняшний день такова: "проти всіх" - это пока еще графа в избирательном бюллетене. А по данным опроса Центра Разумкова, "против всех" готовы голосовать 11,4% украинцев. Вот если люди отдадут свои голоса Васе Протывсиху, то это и станет самой большой сенсацией. По некоторым другим данным, количество протестующих против всех претендентов на президентскую должность может достигать 25%, а то и 30% электората.
Для сравнения: в 1991 году "против всех" проголосовали 4,17% избирателей. Выборы - 1994: в первом туре 3,43%, во втором - 2,79%. Год 1999-й: 1,81% проголосовали "против всех" в первом туре, 3,44% - во втором. "Трехмерные выборы-2004": первый тур - 1,98%, второй - 2,31%, третий - 2,34%. У "вечно третьего" Мороза тогда после первого утра было 5,81%, у Симоненко-4,97, а занявшая пятое место Наталия Витренко набрала тогда 1,53% голосов. Есть шанс у Василия Васильевича?
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2009&mnt=11&day=11&id=20288

ТОЧКА ЗОРУ

ЯКА ФОРМА ПРАВЛІННЯ НАЙКРАЩА ДЛЯ УКРАЇНИ?
Олександр Білоусенко, «Запорізька правда», 12.11.2009
«Запровадження парламентсько-президентської форми правління в Україні, яка повною мірою не відповідає зазначеним вище критеріям, не тільки передчасно, а й шкідливо».

Давайте пригадаємо ще недавню, але вже історію. Після проголошення незалежності Україна пробула парламентською республікою лише три місяці. Ще Верховна Рада УРСР XII скликання (пізніше, після проголошення незалежності, I скликання), яка стала на шлях виборювання самостійності УРСР у складі СРСР, винесла закон про Президента України. При цьому було враховано історичний досвід багатьох країн. Історія довела, що країнам, які почали рухатись до незалежності, а потім здобули її, на перехідний період утвердження державності без інституту президентства не обійтись.
Отож з обранням Президента 1 грудня 1991 року Україна стала президентсько-парламентською республікою, що знайшло відображення в Конституції 1996 року. Відповідно до неї, главою держави став президент, а Верховна Рада була наділена досить широкими повноваженнями, зокрема щодо формування і функціонування уряду.
Відповідно до ухвалених Верховною Радою змін до Конституції 8 грудня 2004 року, Україна з початку 2006 року стала парламентсько-президентською республікою. В результаті цієї політреформи були суттєво звужені повноваження глави держави і розширені права Верховної Ради і Кабінету Міністрів.
Суттєвим доповненням цієї реформи в бік ще більшого розширення прав уряду і, відповідно, звуження прав глави держави був Закон про Кабінет Міністрів України, прийнятий наприкінці 2006 року. У зв'язку з тим, що, за підрахунками експертів, цей закон як мінімум у 11 випадках суперечить Конституції України, Президент наклав на нього вето. Та БЮТ разом із Партією регіонів (на той час Прем'єр-міністром був Віктор Янукович) його успішно подолали. Нині ж ці політичні сили разом із комуністами і соціалістами виступають за перетворення України з парламентсько-президентської республіки в парламентську.
Тож давайте зупинимося на досвіді, який використовують парламентські республіки Європи і світу в управлінні країнами.
У більшості з них запроваджені посади президента, але, як правило, він не є главою держави. Він - фігура суто номінальна, символічна, на формування і діяльність уряду не впливає, а опікується питаннями нагородження, помилування, прийомом високих гостей. Ключовою фігурою в такій державі є прем'єр-міністр, якого обирає парламент. Парламент обирає також уряд, який вирішує основні питання життя держави. Парламентська модель державного правління досить демократична, вона загалом виправдовує себе тоді, коли держава вже утвердилась, коли не існує прямої зовнішньої і внутрішньої загроз її втрати.
Така модель характерна для розвинутих європейських країн, наприклад, ФРН, Італії, Австрії, Швейцарії, Фінляндії, Туреччини, Греції, Чехії, Угорщини, де не тільки утвердилась демократія, а і давно сформоване повноцінне громадське суспільство, де існує розвинута система політичних партій, політична культура, внутріпартійна демократія. Парламентська республіка виправдовує себе також тоді, колі парламент дійсно формується демократично, коли виборці знають, кого обирають, і мають реальні важелі контролю як за виборчим процесом, так і за діяльністю парламенту та уряду, а також за умови, коли законодавчо неприпустиме проникнення в парламент політичних сил, які діють на підрив власної держави. І найголовніше - парламентська модель може дати позитивний результат лише тоді, коли в державі існує справді незалежна, непідкупна судова гілка влади, яка здійснює жорсткий правовий нагляд за діяльністю законодавчої і виконавчої гілок влади. Одне слово, така модель виправдовує себе в державах, де парламент і уряд є дійсно національними й здатні нести відповідальність за долю держави, забезпечити їй стабільний розвиток, державний суверенітет, територіальну цілісність.
Запровадження парламентсько-президентської форми правління в Україні, яка повною мірою не відповідає зазначеним вище критеріям, не тільки передчасно, а й шкідливо. Повноцінного громадського суспільства в Україні ще немає, бо воно тільки в стані зародження, поки що відсутні механізми контролю за діяльністю влади, бо народ так і не став її єдиним джерелом, як це записано в Конституції. Позапартійна людина, по суті, позбавлена права обиратися депутатом будь-якого рівня, хоча позапартійних серед дорослого населення України 95 відсотків.
Чим займатися, як голосувати нинішньому депутату, визначають партійні лідери. Народові, виборцям при теперішньому виборчому законодавстві залишається єдине право: голосувати за "кота в мішку".
Таким чином, де факто, справжнім єдиним джерелом влади в нашій країні є не парламент, а партійні лідери. І це в умовах, коли нашій  судовій системі ще дуже і дуже далеко до того, щоб стати незалежною, неконтрольованою і здійснювати жорсткий правовий нагляд за діяльністю законодавчої і виконавчої гілок влади.
Тому при цьому ми добре розуміємо, що не змінивши виборче законодавство, Конституцію України, ми будемо рухатися до деградації влади, компрометації законодавчого органу як такого, і, в подальшому, розмивання владних повноважень державних структур, втрати керованості країною.
Який же вихід із ситуації? Світовий досвід переконує, що найбільш раціональний, швидкий і успішний розвиток держави забезпечував сильний лідер, який приходив до влади законним шляхом і який мав підтримку переважної більшості населення.
Конрад Аденауер і Шарль де Голль у Німеччині і Франції, Карлос Менем, Карлос Салінас де Гортарі в Аргентині й Мексиці зуміли вивести свої країни із економічного глухого кута, створили здорові ринкові відносини, підтримавши в країнах демократичні інститути громадського суспільства.
Звичайно, в зазначених країнах залишилися свої проблеми. І все ж, вони під керівництвом сильних особистостей стали на ефективний шлях розвитку.
Висновок, здавалося б, очевидний: Україні потрібна президентська форма правління і бажано - сильна особистість, а ще краще - національний лідер.
Якщо взяти за основу запропонований варіант правління, тобто - президентський, то необхідно визначатися не тільки з вибором розумного, чесного, освіченого і сильного українського лідера, а і здійснити акцентні зміни як у Конституції України, так і у виборчому законодавстві.
Не можу не погодитися з поглядами одного із претендентів на президентську посаду, який вважає, що найбільш вдалою формою керівництва для нашої країни могла бути Президентська. При цьому Президент, як глава держави, повинен одночасно очолювати Уряд.
Використовуючи світовий досвід (конкретно США), можна радикально і швидко, внісши зміни до законодавства, забезпечити динамічний розвиток як економіки України, так і суспільства. Для цього потрібна політична воля нині діючого парламенту і політичних лідерів нації. Підштовхнути, заохотити їх до більш активних дій може суспільство, в тому числі і опитування виборців на референдумі.
Є й інший шлях до процвітаючої країни - еволюційний, через парламентську республіку. Звичайно, цей шлях розвитку довгий і без гарантій на успіх.
Готової й однозначної відповіді на запитання, чи вистоїть Україна як парламентська республіка, немає.
Чекати ж, що її хтось дасть, крім нас самих, не варто.
Якщо діяльність  влади і політичних сил України за роки незалежності не переконали нас, українців, що в молодій державі, в якій суспільство знаходиться в стадії його формування, а демократія - в стадії розвитку, без ефективної і збалансованої форми управління країною не обійтись, то варто звернутися до нашої гіркої історії і пошукати відповіді там.
Олександр Білоусенко, народний депутат України першого скликання, віце-президент ЗОСПП "Потенціал".
http://www.zp-pravda.info/index.php?option=com_content&view=article&id=778:2009-11-12-11-41-22&catid=34:2009-04-14-10-24-35&Itemid=63

ГЕНЕРАЛ ПІДШТОВХУВАВ ПРЕЗИДЕНТА ДО ВВЕДЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ?
Іван Фаріон, "Високий замок", 11.11.2009, Львівська обл.
«Ввести надзвичайний стан в Україні главі держави радили не тільки через тяжку ситуацію з грипом, а й з політичних причин, через "владний бардак" у країні».

Це випливає із заяв, які зробив колишній начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони, колишній заступник голови СБУ генерал-лейтенант Олександр Скіпальський
Кілька днів тому пан Скіпальський дав прес-конференцію, на якій повідомив, що введення надзвичайного стану є останнім шансом для Віктора Ющенка, щоб "навести порядок". "Ми готові простягнути йому руку, привести генералів і розставити на місцях, - сказав Скіпальський. - Якщо Ющенко на це не піде, ми не зупинимося. Ми створюємо паралельні структури влади в рамках Конституції і врешті-решт змушені будемо, виходячи з патріотичних мотивів, піти на такий крок". Колишній високопосадовець заявив, що потрібно підтримати чинного Президента, який відкладе вибори, введе НС, перебере на себе функції Кабміну, прислухається до військових і фахівців - "щоб ми стали зрозумілими для наших сусідів". З подібною заявою Скіпальський і його колеги звернулися до Ющенка. Скіпальський каже, що не йдеться про військовий переворот, і дивується, чому деякі генерали злякалися. Виходом із складної ситуації у державі Скіпальський бачить скликання Установчих зборів, які дозволять "змінити політичну еліту і ухвалити необхідні для держави рішення".
Ці авантюрні думки Скіпальський повторив у понеділок під час ток-шоу "Свобода слова". А кілька годин перед тим Віктор Ющенко відмовився проводити "грипозне" засідання РНБО. І не тільки тому, що ситуація з епідемією опинилася під контролем. За інформацією газети "Сегодня", ідея з введенням надзвичайного стану не знайшла цілковитої підтримки у команді Президента. Частина оточення (її представляла Раїса Богатирьова) виступала за введення НС. Інша група (на чолі з керівником ДУС Ігорем Тарасюком) противилася радикальному кроку. На думку Тарасюка, введення надзвичайного стану було б вигідне Юлії Тимошенко. Мовляв, щоб схвалити рішення про НС, потрібні голоси фракції Партії регіонів і прихильників Ющенка у фракції "НУ-НС". А це давало б підстави Тимошенко говорити про політичну змову Ющенка і Януковича…
Коментар для "ВЗ"
Володимир ФЕСЕНКО, політолог:
Такі заяви деяких генералів є безвідповідальними. Якщо йдеться про епідемію грипу, нехай поради політикам щодо надзвичайних заходів дають лікарі, генералам у боротьбу з грипом не варто втручатися. Якщо їм хочеться повернутися до посад чи влади, нехай ідуть на вибори, завойовують довіру суспільства. Гадаю, у Секретаріаті Президента знайшлися відповідальні люди, які зрозуміли, що не можна вводити НС у державі, коли для цього нема суттєвих підстав.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=78331

"ПОЛИТИКИ ВРУТ УКРАИНЦАМ, ПОЭТОМУ НАДО ГОТОВИТЬСЯ К ХУДШЕМУ"
Дмитрий Лукьянец, «Панорама», 11.11.2009, Сумская обл.
«Для введения в Украине чрезвычайного положения нет оснований».

Ввод чрезвычайного положения - это отвлечение государственных ресурсов, огромные затраты, изменение порядка пересечения государственной границы. Такое решение, даже если бы существовали обоснованные причины для него, было бы воспринято как попытка срыва президентских выборов. Ведь на теме эпидемии спекулируют все политики, пытаясь заработать для себя политические дивиденды.
Украинцы оказались в ситуации, когда не в состоянии адекватно оценить происходящие события, поэтому начинается паника. Понимания реальной ситуации с заболеваемостью гриппом нет сегодня ни в народе, ни во властных структурах. Однако независимым индикатором этого может быть поведение соседних стран, которые в случае серьезной опасности могут, к примеру, закрыть границу с Украиной. В данный момент Словакия ограничила приграничное сообщение.
Безусловно, в Украине сейчас есть эпидемиологическая опасность, но сложно определить, "свиной" это грипп или обычный. Это вопрос к медикам. Политики комментируют происходящее по-разному, но главная проблема в том, что дальше комментариев дело не идет. Только Тимошенко ездит по западным областям, хотя необходимости в этом нет - она вполне могла бы управлять процессом из Киева.
Ограничение на проведение массовых мероприятий компенсируется излишне высоким вниманием к теме, которое выгодно как власти, так и оппозиции. Уже звучат заявления, что гриппом переболеет каждый третий украинец. Однако понять, что это - предостережение, попытка посеять панику или предвыборная технология, - тяжело. Думаю, что ответы мы узнаем спустя месяц.
Вообще, беда нашего государства состоит в том, что за эти годы нас слишком много обманывали - теперь отличить правду от вымысла или от преднамеренной лжи невозможно. Люди сейчас не верят ни институтам власти, ни другим источникам информации. Рассчитывать можно только на себя. Если бы народу чаще говорили правду, то отношение к эпидемии было бы другое, а сейчас все готовятся к худшему!
Дмитрий Лукьянец, заведующий кафедрой уголовно-правовых дисциплин УАБД.
http://rama.com.ua/AMS+article.storyid+8221.htm

ПОЧЕМУ ПОБЕЖДАЮТ УКРАИНСКИЕ НАЦИОНАЛИСТЫ
Алексей Иванов, «Донецкий кряж», 11.11.2009
«Рост популярности праворадикальных партий и групп на Украине имеет несколько причин».

В начале 90-х довелось работать в Донецком краеведческом музее. В его актовом зале по причине дешевизны аренды любили проводить свои мероприятия разнообразные общественные и политические организации Донбасса. В том числе и украинские националисты.
Тогда их мероприятия, чем-то напоминали не собрания представителей какой-то тоталитарной силы, а съезд цирковых погорельцев.
На собраниях присутствовали какие-то люди в невероятного покроя казачьих одеждах, прыщавые юноши в камуфляже, геморройного вида товарищи закутавшиеся в государственные и партийные флаги. Среди них бродили буддийские монахи, языческие волхвы, мастера боевого гопака, несостоявшиеся поэты и профессиональные бездельники. В кулуарах эта публика, на чистом русском языке делилась своими планами о постройке «четвёртого рейха» и установления во всём мире «украинского порядка». Кстати тогда в рядах разномастных украинских националистических организаций находилось много просто случайных людей, большинство из которых были абсолютно не в курсе доктрин украинского национализма, а просто не хотели коммунистического реванша. Тогда бытовало устойчивое мнение, что коммунисты вот-вот очухаются и вернут себе власть, а в украинских националистах видели наиболее последовательных и сильных противников «красной угрозы».
Естественно, что вся эта клоунада заставила украинскую общественность относится к ним с большим скепсисом. А зря. С течением времени радикальный украинский национализм в значительной мере избавился от налёта шароварщины и прочего перформанса. Выкристаллизовался и кадрово и идейно. Превращаясь в радикальную идеологию, заточенную под организации, претендующие на реальную власть в стране. И если в первой половине девяностых разговор о том, что украинские радикалы смогут серьезно претендовать на политическую власть, вызывали снисходительные улыбки, то сейчас это вызывает всё большую и большую озабоченность.
Ближе всего к вожделенной цели сейчас находится Всеукраинское Объединение «Свобода» под руководством Олега Тягнибока. Совсем недавно эта организация называлась иначе – Социал-националистическая партия Украины. Не нужно быть семи пядей во лбу, чтобы догадаться, какой именно политической партии подражали нынешние «свободовцы»: NSDAP (национал-социалистической немецкой рабочей партии) Адольфа Гитлера. При этом «тягнибоковцы» копировали своих идейных предшественников не только названием, но и агрессивной националистической риторикой. Например, летом 2004 года Олег Тягнибок в присутствии Петра Ющенко, родного брата президента, на горе Яворина призвал бороться с «москалями, с немцами и жидвой». Своё кредо он подтвердил и в марте 2005 года, выступая на «Пятом канале», заявив, что на Яворине говорил о тех, кто «оккупировал Украину», и подтвердил, что не собирается публично извиняться за свои высказывания.
Ближайшая соратница Тягнибока, один из идеологов ВО «Свобода» Ирина Фарион в своей статье «Лінгвістична експертиза етнонімів «жид» і «москаль» у контексті мітингової промови» писала: «…Гиперболическая антитеза «свой – чужой», то есть «украинец – жид, немец, москаль», становится средством утверждения соответствующей идеологемы, то есть удачным и остропублицистическим приёмом».
Несмотря на то, что за фасадом хорошего слова «Свобода» вполне отчетливо прорисовываются контуры местного варианта нацизма, рейтинг у национал-радикалов растет, как на дрожжах. Если в Тернопольской области в 2007 году на парламентских выборах ВО «Свобода» получила около 3,5% голосов, то на состоявшихся в марте 2009 года выборах в Тернопольской облсовет тягнибоковцы, получили 34,6% голосов избирателей. То есть мы имеем десятикратный рост популярности за два года. Можно конечно, говорить про особую специфику Тернопольской области, но всё равно такой результат – это политический триумф радикалов.
Подобный рост популярности праворадикальных партий и групп на Украине имеет несколько причин.
Первая причина: ультранационалисты на фоне украинской политики выглядят весьма живо и энергично. Экономический кризис во всём мире принёс политический капитал партиям левого и левоцентристского спектра. Даже в испанской Стране Басков, которая ведёт изнурительную национально-освободительную борьбу, впервые за 30 лет националисты проиграли социалистам. И только на Украине дела обстоят с точностью до наоборот.
Левые и левоцентристские партии, видимо, возомнили себя какими-то помещиками, а своих избирателей – крепостными крестьянами, которые от них никуда не денутся и будут всегда отдавать им свои голоса. При этом левые забыли, что социальные вопросы чужды украинским партиям олигархического типа, здесь для левых угрозы нет. А вот со стороны неонацистов эта угроза вполне существует. Ведь фашизм – это хотя национал-, но все-таки социализм. Социальная риторика националистам не чужда, и если левые ведут себя пассивно, то крайне правые этим активно пользуются, пытаясь играть на электоральном поле левых, используя протестные настроения в своих собственных интересах.
Разговоры же о сознательности рабочих и пенсионеров можно не вспоминать. Чего стоит эта сознательность, отлично доказал Леонид Черновецкий, за консервы и гречку завоевавший себе симпатии тех, кто ещё недавно традиционно голосовал за левые партии.
Вторая причина: ещё во времена Леонида Кучмы украинский национализм стал вполне респектабельным политическим течением. По крайней мере, люди, именующие себя националистами, не подвергались, как в России или на Западе, общественному остракизму и информационному замалчиванию. При президентстве Виктора Ющенко украинский национализм уже стал фактически государственной идеологией страны.
Если либералам, анархистам, социалистам или коммунистам необходимо найти человека, ознакомить его со своей идеологией и убедить в её превосходстве над другими мировоззренческими системами, то украинским националистам этим можно не заниматься. Поскольку современная система начального образования (особенно его гуманитарный сегмент) построена таким образом, чтобы вбить в мозги школьников максимальное количество националистических мифов и постулатов. Поэтому и идут косяками в неонацистские организации вчерашние школьники, тратя максимализм и пыл юности на агитацию за очередного доморощенного фюрера.
С другой стороны, куда молодому человеку, имеющему политические амбиции, ещё идти? Ведь на Украине, кроме неонацистов, с молодежью никто серьезно не работает. Всевозможные формальные «молодежные крылья» тех или иных партий не в счёт: как правило, они существуют для проформы, и там окапываются дети высокопоставленных партийцев.
Говорить с молодёжью на понятном для неё языке и на больные для неё темы сейчас могут только националисты. Ведь они очень легко называют виновников всех бед Украины и способ преодоления этих бед: бей людей нетитульной национальности. Все просто и понятно, особенно для мозгов, прошедших обработку в сфере отечественного начального образования.
Третья причина: иногда создается впечатление, что над партиями левого спектра висит какое-то проклятие. Регулярные громкие скандалы и расколы, патологическое неумение пользоваться сложившимися обстоятельствами для наращивания своего влияния, ориентация в агитации на представителей старшего поколения (которое, может быть, и надёжный электорат, но чисто по биологическим причинам постоянно убывающий), закостенелость партийной номенклатуры, когда люди на протяжении десятилетий занимают один и тот же пост.
Всё это на фоне молодеющего и численно растущего украинского национализма не может не вызывать обеспокоенность, поскольку только левые и левоцентристы могут выполнять роль эффективного противовеса в отношении всё возрастающей опасности превращения Украины в фашистское государство. И пока что действенного ответа на этот исторический вызов у них нет.
Видимо, мириться и вырабатывать общую тактику лидерам левых придется в недалеком будущем, уже сидя на одних нарах. Ибо сомнительно, чтобы правые, придя к власти (а при сохранении нынешних тенденций во внутриукраинской политике это очень вероятно), будут разводить демократию со своими идейными оппонентами.
Четвертая причина: долговременный политический хаос и экономическая стагнация. Нескончаемая череда выборов разных уровней, спад экономики и социальная неустойчивость порождают в обществе запрос на стабильность и порядок. Те самые понятия которыми так удачно оперируют в своей пропаганде националисты. О том, что именно подразумевается под их понятием «порядка и стабильности», националисты предпочитают не просвещать широкие электоральные массы.
Кроме того, межкланновая борьба на Украине, позволяет тем же националистам, маневрируя между крупными политическими игроками, набирать себе баллы. Например, Олег Тягнибок своим выдвижением в президенты будет фактически играть против Юлии Тимошенко, «топчась по её электоральному полю», и вполне естественно может рассчитывать на материальное и информационное «спонсорство» со стороны политических оппонентов Юлии Владимировны. И хотя Тимошенко от выдвижения Тягнибока, многого не потеряет, тот же Тягнибок получит возможность конвертировать полученные средства в усиление своей политической партии. И так будет продолжатся вплоть до тех пор пока те же «свободовцы» не окрепнут настолько, что смогут сами стать крупными самостоятельными игроками на политической сцене Украины. Что будет дальше, хорошо демонстрирует опыт Германии 1933 -го и Италии 1922-го.
Пока же по Украине на фоне кризиса семимильными шагами движутся не идеи социальной справедливости и борьбы за свои права, а идеи о том, что «москаль, жид и немец – это антитеза слову украинец».
«Однако».
http://www.dkr.com.ua/index.php?new=14075

ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ

ЮРИЙ КОСТЕНКО: ПРОИЗВЕДИ, ПОКУПАЙ, ЗАЩИЩАЙ УКРАИНСКОЕ, - ВЕДЬ ЭТО ТВОЕ!
М.Ольгина, «Южная правда», 12.11.2009, Николаевская обл.
Экономическая программа кандидата в Президенты от Украинской народной партии Юрия Костенко.

В Эстонии средняя зарплата $1,5 тыс., а пенсия - $500. Вот что предлагает УНП украинцам За кого голосовать на президентских выборах? Чья экономическая программа поможет украинцам жить по-человечески? Популистских обещаний хватает, тогда как реальных экономических программ маловато.
Экономическая программа кандидата в Президенты от Украинской народной партии Юрия Костенко «Производи, покупай, защищай украинское, - ведь это твое!» разработана на основе принципов, благодаря которым посткоммунистические Польша, Балтия, страны ЕС и США преодолели не один экономический кризис в своей истории. Костенко считает, что Украина – не хуже других, и ее экономика может за один-два года не только выздороветь, но и накопить силы для качественного прыжка уровня жизни каждого человека.
 -С чем вы идете на выборы как кандидат на пост Президента от Украинской народной партии?
- Мы предлагаем, наконец, научиться в Украине производить, покупать и защищать украинское. Это и есть правая альтернатива, - кратчайший путь преодоления экономического кризиса и решения социальных проблем. УНП представит единственную и уникальную экономическую программу как альтернативу неосуществимым политическим обещаниям. В этой программе, работа над которой продолжалась почти 20 лет, проанализирована, с одной стороны, экономическая политика развитых стран во время тяжелых экономических кризисов, - например, опыт США периода «Большой депрессии», - с другой – опыт посткоммунистических государств, который нам больше всего подходит, - Балтийских стран, Польши и т. д.
- Из чего состоит программа УНП «Производи, покупай, защищай украинское, - ведь это твое!»?
- Из трех базовых направлений государственной политики. Во-первых, стимулировать в Украине национальное производство. Во-вторых, способствовать продаже украинской продукции в Украине и за рубежом. В-третьих, - защищать свой интерес в межгосударственных отношениях. Власть должна поддерживать национального производителя, а не бить его по рукам. Например, программа УНП, чтобы облегчить жизнь предприятий, предусматривает запрет изменять налоги чаще одного раза в пять лет. УНП также предлагает разрешить малым предприятиям, крестьянам-единоличникам и фермерам отчитываться раз в год, а платить налоги – не чаще двух раз в год. Необходимо навсегда покончить с практикой дотирования других стран за счет украинцев. Ведь, покупая в Украине иностранную продукцию, 70 процентов ее стоимости мы отдаем зарубежному производителю. Не следует играть в «поддавки» и с Россией, покупая у нее газ по мировым ценам и в то же время осуществляя газовый транзит в четыре раза дешевле, чем в других странах Европы. УНП предлагает за три года полностью перейти на украинские энергоносители, - уголь, газ, уран, нефть, - и сделать более дешевыми, а значит, - конкурентоспособными, - украинские товары. Программа УНП также предусматривает интеграцию Украины в международные транспортные коридоры, частью которых станут дороги европейского качества к каждому украинскому селу. Благодаря этому Украина получит возможность, как минимум на треть, повысить доходы в бюджет, - а это финансирование социальных программ, медицины, образования, повышение зарплат и пенсий. То, что помогает украинцам жить богаче, должно быть поддержано государством, а то, что бьет их по кошельку, недопустимо. И именно такая политика объединит запад, центр и восток Украины.
- Можете ли вы привести примеры стран, благодаря правым, преодолевших кризис?
- Правая политика экономического протекционизма – то есть поворота лицом к национальному производителю, - обеспечила практически всем странам Центральной Европы и Балтии членство в ЕС – и по уровню экономического развития, и по социальным стандартам, – зарплатам, пенсиям и т. д. Например, в Эстонии средняя зарплата 1,5 тыс. дол., а пенсия – 500 дол. Вот вам и ответ на вопрос, что такое правая политика защиты национального интереса. Украина же из-за политики левого популизма не выходит из состояния экономического кризиса, уже 18 лет теряя свой колоссальный экономический потенциал.
- Способны ли вы реализовать эту программу УНП?
- Большинство политических звезд обещают осуществить масштабные преобразования. Однако это возможно при условии, что кандидат в Президенты имеет собственную команду, - начиная с сельского, поселкового, районного, городского, областного совета – до Верховной Рады. Лишь согласованные действия этой команды создают механизм реализации президентской программы.
УНП же представлена десятитысячным отрядом местных депутатов, которые сегодня претворяют нашу правую программу в жизнь. В частности, Полтавская область, – единственная, где член УНП является председателем облгосадминистрации, - одна на всю Украину, где прирост ВВП составил 1 процент! Программу УНП реализует в Ивано-Франковске мэр города, член УНП Виктор Анушкевичус, получивший переходящее знамя Парламентской Ассамблеи Совета Европы за претворение в жизнь европейских стандартов самоуправления. Успешные партийцы-земледельцы, члены УНП, - такие, как Дмитрий Лысун из Черкасской области, Николай Кучер из Винницкой, чьи сельскохозяйственные производства признаны одними из лучших в Украине, - обеспечили односельчан рабочими местами, местные бюджеты – налогами и таким образом «оживили» село.
Наша политическая команда готова к реализации масштабной программы «Производи, покупай, защищай украинское!», гарантирующей украинцам высокооплачиваемое рабочее место и высокие социальные стандарты жизни.
http://www.up.mk.ua/cgi-bin/page2st.php?param=699

СКАНДАЛИ

АРЕСТОВАННЫЕ В КОНГО МАРИУПОЛЬСКИЕ МОРЯКИ ПРОСЯТ «ПРИАЗОВСКИЙ РАБОЧИЙ» ПОМОЧЬ ИМ
Александр Панков, «Приазовский рабочий», 11.11.2009, Донецкая обл.
«Господи, разве стоят эти копейки того риска, которому он подверг свою жизнь».

В конце октября в СМИ Украины и России появилась новость об аресте членов экипажа балкера «Island of Luck» (в переводе на русский - «Остров удачи») в порту Матади Демократической Республики Конго. Команда обвиняется властью в том, что ее члены избили на судне и выбросили за борт нескольких беженцев, которые проникли на судно нелегально. Однако команда утверждает, что никаких нелегалов на борту вообще не было.
Справка.
Балкер «Island of Luck» – постройки 1985 г., флаг Панамы, оператор «Victoria Oceanway Ltd» (Афины). Экипаж судна под флагом Панамы состоит из 23 человек, в числе которых 15 – граждане Украины, а четверо – России.
В команде – четверо мариупольцев: капитан Рустам Янбаев, моторист Николай Манжоло, матрос Валерий Сергеев и боцман Николай Золотоус. И у всех 23 членов экипажа власти Конго отобрали паспорта.
История в порту Матади, по сообщениям СМИ, разыгралась грязная и страшная. «Остров удачи» доставил в Матади двенадцать тысяч тонн риса из Вьетнама. Во время выгрузки выяснилось, что часть груза испортилась. Было решено, что судно покинет порт, а коммерческие споры о количестве зараженного груза, виновнике заражения и возмещении ущерба будут решаться в обычном порядке.
И вдруг объявились четверо конголезцев, заявивших властям, что они «зайцы» и их выбросили с борта «Island of Luck» члены экипажа. Сначала эти «зайцы» заявили, что их было шестеро. Потом выяснилось, что их было четверо, трое добрались до берега, один исчез – погиб. Власти Матади решили провести расследование. На берег для допроса были доставлены шесть членов экипажа. Причем представители власти дали письменное заверение компании-оператору, что допрос будет вестись в присутствии адвоката, а после него члены экипажа будут возвращены на борт. Однако вернулись на борт только трое.
Еще трое остаются в тюрьме Матади: двое мариупольцев - капитан Рустам Янбаев и матрос Валерий Сергеев, а также еще один гражданин Украины - стюард Александр Кателюх из Запорожской области. Что происходило на допросе, адвокат не знает до сих пор.
После прибытия в Матади посол Украины в Габоне и консул Украины провели встречу с провинциальными министрами юстиции и транспорта, а также с генеральным прокурором и представителями спецслужб Конго. Однако согласия на встречу с моряками они так и не получили.
Высказываются версии, что вся история связана с жестокой конкуренцией между поставщиками риса в Конго либо желанием определенных чиновников Матади заработать за счет судовладельца легкие деньги.
В минувший понедельник в редакцию «Приазовского рабочего» приехала жена капитана Ирина Янбаева, которая рассказала:
«Мы, родственники моряков, постоянно поддерживаем телефонную связь между собой и с нашими моряками. История с количеством мнимых беженцев путанная, оно постоянно меняется. Допрос проводили в складском помещении, вокруг которого собралась толпа местных жителей. Они кричали и, судя по жестам, проводили рукой по горлу, требовали смерти моряков. И в это же время мимо судна катер тащил по воде на веревке за собой труп мужчины, того самого, якобы утонувшего. Потом оказалось, что у него еще и горло перерезано. Таким варварским способом, вероятно, власть подогревала общественное мнение. Неудивительно, что местные жители находились в состоянии, близком к ярости.
После допроса труп несчастного очень быстро закопали. На требование адвоката провести судмедэкспертизу, чтобы узнать причину смерти того человека, последовал ответ, что на это требуется разрешение из столицы – Киншасу. Экспертизу так и не сделали. В ближайшее время их обещали отправить в Киншасу, где получше содержание заключенных. Однако ни адвоката, ни послов России и Украины не допустили к арестованным, чтобы они могли познакомиться с условиями содержания наших родных. Не пустили послов и на судно. А по телефонным разговорам с моряками мы знаем, что запасов еды, воды и горючего у них осталось менее чем на неделю!
Мой муж около восьми лет ходит в рейсы капитаном. И никогда ничего подобного не случалось. Моряки утверждают, что на судне вообще не было никаких беженцев, и мы им верим. И если бы «зайцы» пробрались на борт балкера, стоящего на рейде, то об этом сразу были бы уведомлены власти. Их бы доставили на берег. Расходы на все эти процедуры покрываются страховой компанией. Это обычная практика.
Мы, жены и родные моряков, обратились за помощью во все возможные инстанции, к уполномоченному Верховной Рады Украины по правам человека Нине Карпачевой, отправили письма министру иностранных дел Украины Петру Порошенко, лидеру Партии регионов Виктору Януковичу. А в пятницу, когда в Мариуполь приехала Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко, мне удалось передать ей аналогичное письмо. Юлия Владимировна обещала, что познакомится с ним уже в самолете. Однако пока никаких результатов нет.
Сегодня я разговаривала с судовладельцем, живущим в Греции. Он сообщил, что делает все возможное, чтобы решить конфликтную ситуацию. Однако пока не может найти общий язык с властью Конго. По словам судовладельца, он даже отправил другого, нового, капитана и еще двух членов экипажа, чтобы заменить ими арестованных и вывести судно в рейс. А потом будет легче добиться освобождения арестованных. Однако в Матади новые моряки вынуждены жить в гостинице – им не разрешают попасть на борт судна.
Ничего пока не говорят утешительного в агентстве «АйнаТрейдинг», которое нанимало мариупольских моряков, но сообщили, что в субботу арестованных все же перевезли в Киншасу. Не знаю, точна ли эта информация. Но мы надеемся, что теперь дело пойдет быстрее, ведь в столице находятся наши послы, которым будет удобнее действовать там».
Вечером в минувший понедельник в редакцию «ПР» приехала Светлана Манжоло - жена мариупольского моториста, находящегося на задержанном судне.
«Я сейчас живу в каком-то тревожном состоянии, ожидая каждый день восьми часов вечера, когда можно связаться с мужем по мобильному телефону», - рассказала она.
Корреспондент «ПР» с ее помощью поговорил по телефону с Николаем , находящимся на борту «Island of Luck».
- Николай, какие новости, освободили капитана и двоих моряков?
- Все остается по-прежнему. С минувшей пятницы на борт корабля никто из представителей местного правосудия и власти не поднимался. Мы находимся в неведении относительно дальнейшей судьбы товарищей и нашего будущего. Правда, несколько успокоились местные жители. Они кружатся на лодках вокруг судна, но больше нет с их стороны угрожающих жестов рукой вокруг шеи и нет гневных выкриков.
- Есть еще продукты на судне?
- Есть, но мало. Экономим как можем.
- Какое настроение у экипажа?
- Угнетенное. Мы все – в тревожном состоянии, так как не знаем, что может произойти завтра. Но тем не менее надеемся, что наши жены и вы – «Приазовский рабочий» – там, в Украине, сможете нам помочь.
«Мой муж впервые в жизни пошел в рейс, - со слезами на глазах рассказала Светлана Манжоло. – Он окончил курсы мотористов, но работал таксистом. А в последнее время заработки значительно снизились. Вот и решил поменять работу. И ведь согласился уйти в море за мизерную плату – 400 долларов в месяц. 26 ноября будет шесть месяцев, как он в рейсе. А часть зарплаты за все это время – 500 долларов – впервые перевели на мой счет несколько дней назад. Правда, думаю, что деньги нам выплатят все, ведь подписаны все необходимые документы – контракты и все остальное.
Но, Господи, разве стоят эти копейки того риска, которому он подверг свою жизнь. Мы, родные моряков, просто не знаем, что еще сделать, чтобы им помочь. Мы обращались в профсоюз моряков, который находится в Одессе, но там нам ответили, что не могут повлиять на ситуацию, так как вопрос касается уголовного дела. Надеемся, что «Приазовский рабочий» сможет привлечь общественное внимание и внимание власти страны к нашей беде!»
Редакция «ПР» использует все возможности, чтобы помочь нашим соотечественникам. Этот номер газеты с запросом от «Приазовского рабочего» будет направлен в Секретариат Президента Украины, в МИД Украины, Премьер-министру, народным депутатам всех фракций в парламенте. Также мы будем просить содействия у всех кандидатов в Президенты Украины, которые будут приезжать в пресс-клуб «Приазовского рабочего». Надеемся, что совместные действия общественности и газеты принесут положительный результат.
http://www.pr.ua/news.php?new=8184

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

ГРИП: НАРОДУ – «СВИНЮ», ПОЛІТИКАМ – СТАТКИ
Жанна Попович, «Номер Один», 11.11.2009, Тернопільська обл.
«Два тижні Україною котиться епідемія».

За даними Міністерства охорони здоров’я, станом на 10 листопада ц.р. на грип та ГРВІ захворіли 1 млн. 31 тис. 597 чоловік. Водночас тільки на Тернопільщині до медиків по допомогу звернулось 50 тисяч жителів області (нагадаю, у нас карантин оголосили 20 жовтня). Загалом летальний кінець спіткав 174 недужих країни, у том числі 18 наших краян. Хворіють усі, та найбільш небезпечний вірус для молодих і сильних. У регіонах хворіють усі, проте А/H1N1 чомусь обходить високопосадовців, політиків та урядовців: марлеві маски вони якщо й одягають, то аби «бути ближче до народу» на тлі каліфорнійського грипу.
Кому – війна, а кому – мати рідна
У міліції є принцип: щоб встановити винних, шукай, кому вигідно. Наразі хто має зиск від продажу антивірусних препаратів та підвищення попиту на цитрусові, Отож…
Секретар Ради національної безпеки й оборони України Раїса ¬Богатирьова у бізнесових колах більш відома як почесний президент харківського підприємства «Біолік». За неофіційною інформацією, Богатирьова та її син Олександр Богатирьов є власниками цього підприємства. ЗАТ «Біолік» випускає імуномоделюючі ліки (інтерферон, імуноглобін), нібито дуже ефективні для профілактики грипу, а також препарат ліпін для лікування різноманітних захворювань легенів (нагадаю, вірусне запалення легенів є основним ускладненням пандемічного грипу).
До медичної сфери має відношення і народний депутат від блоку «Наша Україна – Народна самооборона» Павло Жебрівський. Його рідна сестра Філя Жебровська (прізвища брата і сестри пишуться по-різному) є головою правління і співвласником ВАТ «Фармак», що забезпечує десяту частину виробництва всіх ліків в Україні. Зокрема й амізону, за яким сьогодні стоять черги в аптеках.
Кандидат у президенти Сергій ¬Тігіпко поєднує приємне з корисним: відомий політик є власником групи компаній ТАС, котрим належить мережа цілодобових аптек TAS (раніше вона називалася «Даша»). До мережі входить дев’ять аптек у Києві, п’ять – у Київській області, два салони оптики у столиці та Інтернет-аптека.
А от до раптової популярності часнику та цибулі політика не причетна. Тут свій «внесок» зробили підприємливі бабусі та дрібні реалізатори з ринків: з одного боку, люди хочуть, щоб їм задурно роздавали маски та медпрепарати, водночас самі намагаються  якнайбільше нажитись на паніці. Тобто якщо не наївся – хоча б кришки підібрати. Тому вже сьогодні ціни на лимони та «народний антивірус» – часник, цибулю, калину, малину – «схудли» на пару гривень. Якщо завтра оголосять про припинення епідемії, продавці тихенько поміняють цінники. Тим паче, що у нас насправді крива хвороби щодня йде на спад. Станом на вівторок, 10 листопада, у Тернополі інтенсивний показник захворюваності на ГРВІ становить 141,37 випадків на 10 тисяч населення і є нижчим від епідпорогу (160 хворих на 10 тисяч жителів), повідомила лікар СЕС м. Тернополя Світлана Маціпура. Днями надзвичайна протиепідемічна комісія (НПК) буде вирішувати, чи не час припинити в обласному центрі карантин.
Аптеки винні без вини?
Тим часом, за розпорядженням глави уряду, контролюючі органи всю свою пильність переключили на аптеки. І фармацевти одразу побачили в цьому «рейдерство», мовляв, ціни на ліки «накручують» постачальники. Проте лише у Тернополі Держінспекцією з контролю за цінами виявлено порушення у 6 із 7 перевірених аптек, працівники Антимонопольного комітету порушили справи проти двох комерційних аптек. У результаті десяти спільних перевірок (за участю управління економічного розвитку Тернопільської міської ради та управління держслужби боротьби з економічною злочинністю УМВСУ області) встановлено факти перевищення граничного рівня цін на окремі лікарські засоби та вироби медичного призначення аптеками Тернополя. Так, у ході перевірки ТОВ «Скайлайн» виявили, що препарат азитроміцин реалізовували майже на 7 грн. дорожче, ціни на рукавички стерильні завищили у півтора раза (замість гривні продавали за 2,75 грн.), а нестерильні – за 1,50 грн. замість гривні. У комунальній аптеці №159 препарат амізон продавали на 2,30 грн. дорожче. Навіть на марлі фармацевти завищували ціни. Зокрема в аптечному пункті №3 ТОВ «Надія ЛТД» упаковку марлі розміром З метри продавали по 7,50 грн., а 5 метрів – за 11,75 грн. (тобто відповідно по 2, 50 грн. та по 2,35 грн. за метр, хоча гранична роздрібна ціни не повинна перевищувати 2 грн. за 1 метр).
Аналогічні порушення виявили у 122 комунальній аптеці. Загалом із 10 перевірених суб’єктів порушення виявили у семи. Більшість з них – це відсутність визнаних Кабінетом міністрів медикаментів. Начальник державної інспекції з контролю за цінами в області Галина Христофорова зазначила, що сьогодні в аптеках із вказаного переліку можуть запропонувати хіба п’ятиміліметрові шприци, рукавички та марлю.
«Ми дивувались: осінь тільки почалась, а вже – пневмонії»
Першими епідемічний удар прийняли на себе медпрацівники станції швидкої допомоги Тернополя. І хоча спочатку кількість викликів не перевищувала загального показника, лікарів насторожував гострий перебіг хвороби: різке підвищення температури, біль у грудях, сухий кашель. При тому, що багато хто із хворих напередодні вживав арбідол, амізон, з першими ознаками застуди пив багато чаїв, розповіла терапевт невідкладної допомоги Олена Швець. Уже 20 років вона працює на «швидкій», прийшла одразу після закінчення медінституту, тож пересічну застуду не переплутає з гострою вірусною інфекцією чи пневмонією.
– У ті дні було щось страшне, – зізналась Олена Євгенівна. – Ми йшли на виклик із 2-3 картками карточками відразу. Найважче було три тижні тому, коли ніхто нічого ще не знав і серед звичайних звичний викликів через тиск, тисненню, болів у серці з'явилися появлялися температури. Їх було не багато, але ми дивувалися, чому одразу така висока температура. Основною причиною виклику був сухий кашель. Люди скаржились на болі болу грудях.
Ліки практично не допомагали, хоча, констатує медик, хтозна, якби людина не приймала, скажімо, арбідол, можливо, вона б захворіла раніше і тяжче. Проте за останній тиждень ситуація помітно покращилась: викликів поменшало, та й стан хворих не такий. Голова здебільшого болить від кількості переглянутих програм по телевізору, адже через проголошений карантин деякі організації взагалі призупинили роботу, на інших усіх з підозрою на грип одразу відправляють лікуватись. Від вимушеної бездіяльності (на дачу чи в ліс восени мало кого тягне) городяни сидять, втупившись у телеекрани. При перших ознаках недуги викликають лікарів, при цьому не вважають за потрібне дотримуватись елементарних правил епідембезпеки, ходять без масок. Бригада приїхала, а її у прямому розумінні можуть обпчихати-обкашляти, не прикриваючись хоча б чистим рушником. От і нині, коли спала паніка, у транспорті та на вулицях знову з’явились хворі без масок, вони кашляють на весь салон, але ж імунітет у всіх підірваний вірусом, тому й надалі потрібно дотримуватись санітарних правил і мити руки не раз на день.
У лікарні швидкої допомоги віднайшли новий метод лікування
Другою «грипозний» удар прийняла на себе Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги. У пік лише карантину тут лікували по 200 пацієнтів, хоча лікарня всього розрахована на 265 ліжок. Довелось перепрофілювати одне відділення. Практично згорнули всю планову роботу.  На жаль, не вдалося врятувати трьох чоловік. Навіть сьогодні у палатах на лікуванні ще перебуває 160 хворих на грип та пневмонію.
«Ми зіткнулися не просто з вірусними пневмоніями, а із вірусно-бактеріальними пневмоніями, – пояснив головний лікар лікарні швидкої допомоги Ярослав Чайківський. – Отож якщо давати лише препарати однієї групи, позитивного результату не досягти».
Тому лікарі застосували такий метод – одночасно проводили противірусну та антибактеріальну терапії, причому застосовували лише найсучасніші препарати. «При антибактеріальній терапії антибіотики четвертого покоління аугментін, сумамед, тебріс. Плюс противірусні препарати, дезінтоксикаційну терапію, вітамінну, десансабілізуючі| препарати. Якщо брати слабші антибіотики, з яких ми і починали|розпочинали|, це малоефективно», – зазначив пан Ярослав.
Натомість новий метод дозволив досить|досить| успішно лікувати пневмонії та інші ускладнення після ГРВІ та грипу. Більшість тяжких пацієнтів уже перевели з реанімації до загального відділу.
Свинячий грип не зашкодить звичайному
Медики попереджають: це ще не все. Наприкінці січня – у лютому в Тернопільській області традиційно спостерігається спалах на звичайних грип та гострі вірусні інфекції, підкреслила лікар санітарно-епідемічної станції Тернополя Світлана Маціпура. Отож взимку марлеві маски потрібно тримати під рукою, та й за лимони, часник і цибулю не варто забувати. Мийте руки не тільки перед їжею, а кожного разу, як повернулись додому. Грип насправді не стільки страшний, як ускладнення після нього.
http://www.numberone.te.ua/?page=consult&consultid=769&sub=0

ЕПІДЕМІЯ ГРИПУ: ЩОБ “КАЛІФОРНІЯ” НЕ ПІДКЛАЛА СВИНЮ
Ірина Рогожинська, Віра Ількова, “Зоря Полтавщини”, 11.11.2009
«Полтавська область поки що тримає протигрипозну оборону».

Станом на 8 листопада, за даними МОЗ України, на грип та ГРВІ на Полтавщині захворіли 22 тисячі 119 осіб, одна людина померла.
У  цілому по Україні на грип та ГРВІ вже захворіли 969 тисяч 247 чоловік. Епідемічне коло навколо нашої області поступово звужується: епідпоріг уже перевищено у сусідніх Київській та Кіровоградській областях, підступає вірус до Полтавщини й зі сходу та півдня країни. В цілому ж епідемія грипу, що реєструється вже у 16 регіонах України, забрала життя понад півтори сотні людей.
Натомість Полтавська область поки що тримає протигрипозну оборону. “На мою думку, в області немає “пожежі”, пов'язаної з інфекцією. На восьмому тижні (лютий) 2008 року в області захворіло 19 тисяч 952 людини. І тоді ніхто не кричав “Рятуйте!”, – зазначила заступник голови облдержадміністрації, голова Державної надзвичайної протиепідемічної комісії при облдержадміністрації Надія Мякушко під час прес-конференції на тему профілактики захворюваності на ГРВІ та грип, повідомляє ОКІА “Новини Полтавщини”.
Полтавська влада з усією відповідальністю заявляє, що готова до будь-якого виклику, пов'язаного з епідемією.
Щоправда, епідемії, дякувати Богу, на Полтавщині поки що немає. А в разі спалаху грипу в області готові 223 ліжкомісця у боксованих відділеннях лікарень, повідомив начальник головного управління охорони здоров'я облдержадміністрації Віктор Лисак. “У разі виникнення пандемії захворюваності на грип A/H1N1 ми зробимо заявку на 25 мільйонів гривень для вжиття першочергових заходів. Ці гроші потрібні будуть для закупівлі медичного обладнання, апаратури. Проте жодного випадку захворюваності на грип типу A/H1N1 на Полтавщині поки що не зафіксовано”, – сказав він.
Зараз в області працюють над попередженням цієї хвороби. Зокрема, на запобіжні заходи з місцевих бюджетів усіх рівнів виділили понад 6 млн грн. З обласного бюджету – 1,5 млн грн, які підуть на медикаменти та поповнення статутного фонду КП “Полтавафарм”. “При потребі кошти будуть виділені додатково”, – сказала Надія Мякушко, додавши: “Але ми не гасимо пожежі, бо нічого не горить”.
Однак буквально “згоріли” легені у 146 українців, життя яких уже забрав цьогорічний грип. Що робити, аби такого не трапилося з кожним із нас, розповіла на прес-конференції головний лікар обласної дитячої лікарні Наталя Кінаш. “Щоб імунна система була здоровою, перш за все повинна бути здоровою нервова система. Не варто також економити на сні, тому що організм повинен відпочивати 7–10 годин. Постійно слід провітрювати кімнату”, – радить лікар. Третім, не менш важливим, фактором зміцнення імунітету вона назвала харчування. “Ми виросли на тих продуктах, які є у зоні, де живемо. У даній ситуації ми повинні розуміти, що гарбузова каша для нашого шлунково-кишкового тракту – найкращий антиоксидант. Не треба їсти дорогих антиоксидантів, очищувачів кишечнику. Гарбузова каша з пшоном – найкращий очисник”.
Треба вживати моркву, але вітамін А засвоюється лише з жиром. “Зі сметаною чи олією морква буде дуже корисною”, – сказала Наталя Кінаш. Лікар наголосила: у процедурі охорони здоров'я медикаменти – не головне. “Якщо брати статистику фармацевтичну, то будь-який медикамент має ефективність десь відсотків на 30. І добре, якщо інші 70 є не токсичними. І взагалі паніка – це погано. Всі закуповують імуностимулятори упаковками. Але ж не можна підганяти організм імуностимулюючими препаратами. Дайте йому захист натуральними продуктами – часником, хріном, цибулею, гірчицею. Також корисні ароматичні масла, особливо масло ялівцю”, – зауважила головний лікар обласної дитячої лікарні.
Ще навесні, коли про епідемію “свинячого” грипу тільки-но заговорили, медики області наперебій радили застосовувати для його профілактики такі препарати, як арбідол, анаферон, амізон. Нині ж, в умовах повної їх відсутності в аптеках, лікарям не залишається нічого іншого, як пропагувати народні методи запобігання хворобі. А підприємливі люди, користуючись моментом, не соромляться напустити на пересічних полтавців трохи рекламного “диму”. Тому чомусь уже й не дивує поява на прес-конференції на тему профілактики ГРВІ та грипу… представників одного з хлібозаводів Полтави, які без зайвої скромності пропонували жителям області альтернативний засіб для зміцнення імунітету – продукцію власного виробництва.
Залишається сподіватися, що профілактика “свинячого” грипу, за яку вже під час епідемії так активно взялися медики, не буде в свинячий голос.
***
“Ситуація зі станом захворюваності нами повністю контрольована, але цього замало. Я звертаюся до кожного мешканця з наполегливим проханням подбати не тільки про своє здоров’я, але й про здоров’я оточуючих”, – з такими словами звернувся до кременчужан міський голова Микола Глухов. Він закликав співгромадян не нехтувати порадами лікарів, але в той же час не створювати паніки та ажіотажу.
Задля виконання постанови уряду в місті створено штаб, який працює під особистим контролем міського голови. Розроблено ряд заходів щодо підготовки лікарень до прийому хворих, заклади охорони здоров’я забезпечені необхідними медпрепаратами та медичним обладнанням, персонал пройшов відповідний інструктаж.
Як повідомив завідувач міськздороввідділу Валерій Литвиненко, усі медпрацівники забезпечені індивідуальними засобами захисту, з ними проведено необхідні інструктажі та поставлено відповідні задачі. Лікарні теж підготовлено до можливого прийому хворих, палати в інфекційних відділеннях боксовані, необхідного препарату “Таміфлю” придбано в достатній кількості, у разі потреби його видаватимуть безкоштовно, але тільки у стаціонарах.
Проблемою Кременчука, як і всієї Полтавщини, залишається нестача противірусних ліків у аптечній мережі: розкуплено піврічну норму відповідних медпрепаратів. Масовий ажіотаж призвів до того, що люди почали скуповувати навіть ті препарати, які раніше не користувалися попитом.
До розв’язання проблеми щодо забезпечення засобами індивідуального захисту відразу ж долучилися учні ПТУ № 5, які взялися пошити 30 тисяч марлевих повязок для працівників комунальних підприємств міста та перевізників.
За інформацією санепідемстанції у Кременчуці показник захворюваності на ГРВІ становить близько 2000 осіб. Ця цифра змінюється щодня і вже перейшла епідемічний поріг. Такий ріст фахівці пов’язують зі страхом пацієнтів, які почали звертатися до лікарів навіть при легких формах сезонної недуги.
У Комсомольську також створено оперативний штаб для координації дій у вирішенні питань профілактики та боротьби з поширенням пандемічного грипу й інших гострих респіраторних захворювань.
Зокрема, із фабрикою “Фламінго” підписано угоду про пошиття 200000 захисних масок. Зі свого боку Партія регіонів зініціювала виготовлення 500000 пов’язок, щоб забезпечити ними мешканців Комсомольська та Полтавської області. Частину масок передано до західних регіонів України. 25000 масок роздано безкоштовно.
http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=1900

ЛЮДИ ЗАБУЛИ ПРО ІНШІ ХВОРОБИ
Вікторія Шкабой, «Кіровоградська правда», 11.11.2009
«Паніку створювати не варто, однак і розслаблятися теж не слід: епідеміологічний поріг Кіровоградщина вже «переступила».

Днями в обласному центрі поширилася чутка про те, що в області запроваджено карантин. Це досить-таки сильно налякало людей. Однак з’ясувалося, йшлося про підписання головою ОДА розпорядження про запровадження карантинних заходів, що насправді не є карантином. Ці заходи полягають в обмеженні проведення масових заходів, введенні посиленого протиепідемічного режиму у місцях масового перебування людей (вокзали, заклади культури тощо), розгортанні додаткових ліжок у лікувально-профілактичних закладах.
Паніку створювати не варто, однак і розслаблятися теж не слід: епідеміологічний поріг Кіровоградщина вже «переступила», кожного дня в області фіксується зростання хворих на грип та ГРВІ в межах двох тисяч (для порівняння: у західних областях країни цей показник сягає десятків тисяч).
Найкращий спосіб уберегтися від захворювання на грип – вакцинація. Однак робити щеплення доведеться власним коштом (а це від 65 до 100 грн). Керівники підприємств та установ можуть замовити препарат французького виробництва через «Укрвакцину».
Не варто ігнорувати масковий режим. Слід обов’язково одягати марлеву пов’язку у місцях скупчення людей, а також тим, хто контактує з великою кількістю людей. Оскільки в аптеках спостерігається дефіцит пов’язок, їх можна шити самим. Це може бути від чотирьох до восьми шарів марлі. І не забуваймо, що кожні три-чотири години їх необхідно прасувати.
Федір Чорний наголошує, що протікання хвороби у цьому році важче, ніж у попередніх: епідемія почалася восени, а не у лютому-березні, як зазвичай, грип викликає набагато більше ускладнень, ніж у попередні роки. Однак це не повинно бути підставою для паніки. Аби уникнути ускладнень, слід вчасно звернутися до лікаря і не переносити хворобу на ногах, займаючись самолікуванням.
З іншого боку прилавку
Кореспондент «Кіровоградської правди» поспілкувався із працівником однієї з кіровоградських аптек. Фармацевт розповіла, що за кілька днів люди розметали всі запаси вітамінів, маски, лікарські засоби проти грипу та ГРВІ. Черги були аж надвір, люди неначе забули про існування інших хвороб. Причому купувалися препарати абсолютно безконтрольно, цілими упаковками, незважаючи на те, що деякі засоби слід вживати лише у разі хвороби. Вживаючи сильнодіючі препарати «для профілактики», людина лише шкодить своїй печінці та імунітету, адже препарат, який приймається не під час хвороби, робить організм більш уразливим до вірусу.
Часто можна почути нарікання на адресу аптечних установ, які буцімто підвищують ціни на препарати, що через масову паніку вмить стали дефіцитними. Але не треба робити крайніми і винними у ситуації аптекарів, які теж стали заручниками ситуації, оскільки постачальники просто не мають змоги виконати їхні замовлення. З’являються підозрілі фірми, що пропонують ліки за вдвічі більшу ціну, однак аптека не може згодитись їх закуповувати, тому що ризикує наразитися на санкції з боку інспекції з контролю за якістю лікарських засобів. Однак налякані люди, каже фармацевт, згодні викласти чималеньку суму за будь-який препарат від грипу чи застуди.
http://pravda.kr.ua/kirovograd/1101-lyudi-zabuli-pro-inshi-xvorobi.html

РАССЛЕДОВАНИЕ "ДОНБАССА". ПАНИКА ВОКРУГ "СВИНОГО ГРИППА" ОРГАНИЗОВАНА
Сергей Черных, Юрий Окунь, Алиса Сопова, "Донбасс", 11.11.2009, Донецкая обл.
«Журналисты "Донбасса" выяснили, кому на руку истерия вокруг эпидемии гриппа в стране, а с одним из "теневиков" даже пообщались лично».

В донецких аптеках масок нет...
"Масочный" вопрос сейчас весьма актуален, поскольку повязка на лице является самым простым средством предохранения от вирусных заболеваний. Но простым - не значит доступным.
Во вторник на пресс-конференции городской голова Александр Лукьянченко на вопрос корреспондента "Донбасса", какова ситуация с обеспечением дончан марлевыми повязками, ответил: "На сегодняшний день мы самостоятельно на тот объем марли, который получили из госрезерва, изготовили 697 тысяч повязок и передали их в организации, в первую очередь группам риска". При этом мэр отметил, что дальнейшая "маскировка" населения зависит уже от действий центральной власти - Минздрава и других ответственных за это дело учреждений: "Выделят нам достаточное количество марли - мы пошьем и по шесть масок на каждого". А пока из Киева вместо помощи идут лишь обещания.
Масочная тема была превалирующей и на сегодняшнем заседании городской противоэпидемической комиссии, которое проводил зам. головы Валентин Лактионов. Как выяснилось, в аптечных торговых сетях нет марлевых защитных масок. Фармацевты могут предложить горожанам лишь бумажные (!) респираторы. "Производителям  невыгодно шить маски при столь низкой предельно допустимой цене", - заявил один из фармацевтов.
Выход остается один - шить самим. Но отрезы марли есть только в двух аптечных сетях. На миллионный город мало, тем более, что маски имеют ограниченный срок использования. Кстати, некие умы в Минздраве определили его как "50 стирок". Интересно, пробовали ли эти люди столько раз простирнуть маску, да еще из марли, несколько лет пролежавшей на складе?
На этом же заседании фармацевты заявили, что лекарств от гриппа и ОРВИ в городских аптеках - шаром покати и поступлений ждать не приходится. По словам представителей аптечных сетей, сегодня украинские фармацевтические предприятия и оптовые дистрибьюторы отгружают медикаменты только в западные регионы страны. Заместитель мэра по этому поводу заявил, что городские власти намерены направить обращение в Кабинет министров: "Значит, надо им сказать: "Уважаемые господа, допустим, вы подавите вспышку эпидемии на Западе, а потом что? Надо же понимать, что потом эпидемия дойдет и сюда, в южные и восточные регионы. А здесь не села, как на Западной Украине, а в основном большие города".
В общем, ситуация сложная, и очевидно, что решать проблемы придется местными усилиями. Валентин Лактионов пообещал, что необходимым количеством марли будут обеспечены высшие учебные заведения, которые с 23 ноября должны возобновить работу. Гражданам же, не принадлежащим к "группам риска", остается надеяться только на аптеки, которые пока и сами не знают, на кого надеяться.
..зато у "теневиков" их полно
В то время как в аптеках невозможно найти марлевые маски, "теневики" продают их оптовыми партиями. На электронную почту редакции среди многочисленных рекламных сообщений пришло и такое: "Продам марлевые повязки в Украине. Опт от 1000 шт.". И киевский телефон.

- Да, продаем повязки, никакого дефицита, без всяких проблем - у нас производство в Киеве. Вы перечисляете нам деньги, и мы в тот же день отправляем с компанией-перевозчиком партию к вам в Донецк. Одноразовая маска стоит 2,50, многоразовая - 2,70, - деловым тоном сообщает мужчина на другом конце провода.
Как видите, эти цены в несколько раз отличаются от предельно допустимой оптовой стоимости, установленной правительством - 73 копейки за марлевую повязку одноразового использования и 1,1 гривны - за многоразовую. Но у предприимчивых киевлян на всё готов ответ.
- Да вы что, какие семьдесят три копейки? Мы и так продаем их практически по себестоимости. У нас зарплаты еле "отбиваются", - уверяет собеседник.
Где-то мы это уже слышали. Ах, точно, от таксиста-"бордюрочника" на вокзале, который предлагает довезти вас до центра города за сто гривен и при этом бьет себя в грудь, доказывая, что этого ему едва хватит, чтобы окупить бензин.
- А почему вы не продаете ваши повязки через аптеки?
- Потому что заказов много, это сейчас популярный товар, - отвечают нам и выставляют счет на имя физического лица.
Откуда у этого физического лица тысячи марлевых повязок, которые не поступают в аптеки, и почему оно продает их в три раза дороже цены, установленной правительством? На этот вопрос наш народ уже давно ответил поговоркой: кому война, а кому - мать родна. Только теперь уже интересно, что здесь является причиной, а что - следствием. Используют ли дельцы сложившуюся в стране панику для того, чтобы обогатиться, или сама паника уже изначально была создана в чьих-то интересах?
Почему спокойны европейцы?
Поведение нашей центральной власти ясно показывает, кому на руку нагнетание истерии вокруг эпидемии гриппа.
Все помнят знаменитые кадры первых дней паники: премьер темной ночью с решительным видом шагает по взлетной полосе навстречу самолету, принесшему по ее велению чудодейственный препарат "Тамифлю", который спасет тысячи людей. Сцена, явно позаимствованная из голливудских блокбастеров о спасении планеты от пришельцев, пришлась главе правительства по вкусу, и она повторяет свое чудесное появление в разных городах страны. Неделю назад премьер пообещала выдать каждому украинцу по две марлевые повязки бесплатно. Ну и что, что не никто этих повязок так и не увидел, главное - прозвучало!
Вот министр иностранных дел Петр Порошенко заявляет, что, благодаря личным усилиям главы Кабмина, стране удалось закупить "Тамифлю" по цене в пять раз ниже рыночной стоимости и сэкономить 350 миллионов бюджетных средств. О том, что фармацевтическая компания "Roche", производящая препарат, еще первого июля сама начала его продажу по сниженной цене для развивающихся стран, в число которых попала и Украина, министр умалчивает. Аплодисменты, вечная благодарность от спасенного народа, а саму спасительницу - на царство! Просто удивительно, как кстати пришлась эпидемия к старту предвыборной кампании...
И для действующего президента, который с ужасом ждет перевыборов, эпидемия тоже грянула очень вовремя. На этой неделе заместитель донецкого губернатора Елена Петряева сообщила испуганным жителям области, что нынешняя ситуация - это только первая волна эпидемии, а вот самый ее пик, по прогнозам Института гриппа, ожидается на 3-7 неделе следующего года. Любопытно, что в предыдущие годы Институт гриппа обычно узнавал о пике своего профильного заболевания только тогда, когда он случался. А теперь киевские специалисты вдруг научились делать прогнозы на будущее, с точностью до недели. Причем, до какой недели! 17 января - первый тур президентских выборов, 7 февраля - второй. Ах, какая незадача - придется переносить голосование...
А тем временем строгий карантин и запрет на проведение массовых мероприятий ничуть не мешает Украине принимать международные футбольные матчи. На прошлой неделе в Киеве "Динамо" играло с миланским "Интером" в рамках Лиги чемпионов, а в следующую среду в Донецке состоится стыковой матч чемпионата мира Украина - Греция. Почему осторожные европейцы не боятся ехать в нашу страну, которая, если верить правительству, является эпицентром инфекции?
Предвыборная эпидемия
Голоса тех, кто считает, что ничего в нашей стране просто так не происходит, и если нагнетается паника, значит, это кому-то нужно, раздаются всё чаще. Вот что пишет по поводу эпидемии киевский пользователь "Живого Журнала" alexandr_rogers:
- Я бы, возможно, и поверил во всю эту шумиху про страшный "свиной грипп", если бы не несколько известных мне фактов.
1. Смертность от гриппа (и связанных с ним осложнений) у нас каждый год традиционно высокая. Её просто занижают и скрывают, по возможности записывая умершим причиной смерти не ОРВИ, а какие-нибудь естественные причины. И нынешние цифры не особо отличаются от аналогичных за предыдущие годы. И не факт, что все умерли именно от гриппа - например, поступила команда, и  все стали резко "умирать от ОРВИ". Вы не верите, что в нашей стране это возможно?
2. По моим данным, по Киеву (и возможно, нескольким другим городам) ходят организованные группы молодых людей в респираторных масках, которые перемещаются исключительно между местами массового скопления людей, создавая там ажиотаж и панику.
3. Во многих городах из аптек неожиданно исчезли запасы марлевых повязок и антигриппозных средств. В разгар сезона простуд? Не верю! - сказал бы Станиславский, и был бы прав.
Я точно уверен, что идет массированная и организованная волна нагнетания паники. Зачем кому-то прилагать такие огромные усилия, чтобы вызвать эту панику?
Во-первых, карантин, ограничение передвижения и запрет на проведение массовых мероприятий в период предвыборной кампании - это возможность контроля над избирательным процессом и влиянием на граждан. Испуганных людей всегда легче убедить. Например, в определенный момент, достав из волшебного цилиндра фокусника несколько составов с медикаментами и выдвинув тезис типа "Вона спасла Україну".
Во-вторых, это повод для очередного шага на пути к диктатуре.
В-третьих, это шикарная возможность для фармацевтических компаний подзаработать на страхе.
В-четвертых, сегодня уже появились "аналитические" статьи, что эпидемия может стать поводом для переноса или срыва выборов.
В-пятых, с вводом карантина ограничивается или даже срывается въезд иностранных наблюдателей в страну. Что создает дополнительные возможности для фальсификации результатов выборов.
В-шестых, во время паники люди как-то меньше обращают внимание на другие вещи. И становится легче скрыть отсутствие денег в казне, рост внешнего и внутреннего долгов, вопиющие нарушения закона и прочие мелкие "радости".
В стратегических теориях управления подобное явление называется "управляемый хаос". И осуществляется он обычно самой властью. Подумайте над этим в перерывах между стоянием в очередях за марлевыми повязками и лихорадочным поиском таблеток.
На текущий момент в информационном пространстве России и Белоруссии - тишина. Никаких сообщений, ни про какие эпидемии гриппа. Минздравы этих стран пишут "уровень заболеваемости не превышает эпидемиологического порога". В польской прессе я тоже не нашел упоминаний. Что это за эпидемия, которая поражает только Украину, именно в период президентской гонки, и абсолютно не цепляет соседей?
http://donbass.ua/news/health/2009/11/11/rassledovanie-donbassa-panika-vokrug-svinogo-grippa-organizovana.html

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

РИНКИ НЕ ПРАЦЮВАТИМУТЬ ДО 13-ГО ВКЛЮЧНО
Ігор Довгань, «Молодий буковинець», 12.11.2009, Чернівецька обл.
«Підприємці вважають, що пік епідемії минув».

Вранці десятого листопада близько тисячі підприємців Калинівського ринку перекрили рух транспорту на вулиці Калинівській, вимагаючи від мерії негайного відновлення роботи ринку, зачиненого на карантин. Люди висловлювали незадоволення рішенням міської протиепідемічної комісії про продовження карантину на речових ринках до 13 листопада.
– Уже 11 днів ми не працюємо, – поскаржилася підприємець Любов, яка на ринку вже 18 років. – А треба виплачувати кредити, годувати сім’ї. Маємо зимовий товар, який мусимо продати за місяць, бо потім його вже ніхто не купить. В інших містах ринки працюють.
Підприємці вважають, що пік епідемії минув, хворих меншає, тож ринки вже можна відкривати. Тим більше, на свіжому повітрі менший ризик захворіти, ніж у приміщеннях.
З учасниками акції зустрілася голова міської протиепідемічної комісії Інна Онацька. Однак переконати підприємців у необхідності продовження карантину їй не вдалося.
Протестанти прийшли під ратушу та облдержадміністрацію. Їхні представники зустрілися з губернатором Володимиром Кулішем. Просили дозволити їм працювати.
Незадоволені підприємці перекрили рух на вулиці Головній, вимагаючи зустрічі з мером.
Представники протестантів взяли участь у засіданні міської протиепідемічної комісії.
Незважаючи на присутність групи підприємців, комісія, з огляду на висновки медиків і санепідеміологів, одностайно вирішила, що підстав для скорочення терміну карантину на Калинівському ринку, який є міжрегіональним об’єктом торгівлі, немає.
Як повідомили начальник міського управління охорони здоров’я Валентина Тарасюк та завідувач епідвідділу міськСЕС Ірина Вострікова, у місті епідпоріг залишається перевищеним у кілька разів, щодня збільшується кількість хворих, які потребують госпіталізації в зв’язку з ускладненнями. Перебіг хвороби надто агресивний і складний для лікування. Майже щодоби хтось помирає від вірусної пневмонії. За висновками медиків, які мають багаторічний стаж роботи, такого рівня захворюваності й важкого перебігу хвороби в Чернівцях не спостерігалося останні 20 років.
Міська протиепідемічна комісія ухвалюватиме рішення щодо роботи непродовольчих ринків, у тому числі Калинівського, 13 листопада за результатами даних про епідемічну ситуацію.
Незадоволені таким рішенням підприємці продовжували мітингувати й знову перекрили рух на вулиці Головній. Погрожували стояти під ратушею аж до відкриття ринків та вимагали припинення торгівлі в супер¬маркетах. Після цього були попереджені правоохоронцями, що під час карантину, який оголошено в області, проведення масових заходів заборонено. А стаття 325 Кримінального ко¬дексу передбачає покарання за порушення умов карантину у вигляді штрафу чи навіть арешту, чи обмеження волі.
Думки
Микола Малярчук, голова представництва Держкомпідприємництва в області:
– Має бути системний підхід до ситуацій, що виникають в екстремальних умовах, зокрема при епідеміях. Підхід, що речові ринки гірші, ніж продуктові чи супермаркети, викликає такий протест. Якщо ринки закривають – мають надати підприємцям гарантії ведення бізнесу. Тобто звільнити від справляння ринкового збору, надати пільги при виплаті кредитів, щоби компенсувати простій.
Ярослав Кирпушко, директор Буковинського центру реконструкції та розвитку:
– Такий підхід до грипу, коли кожен чиновник хоче створити ілюзію, що про всіх нас дбають і позачиняти все, навіть те, що не мали би зачиняти, дуже негативно позначається на бізнесі, особливо дрібному. Як можна порушувати права на здійснення підприємницької діяльності? І навіть майнові права, коли підприємець, який має контейнер на Калинівському ринку, не може зайти до нього. Хіба на це поширюється карантин? Це елементи надзвичайного стану.
http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/23558-rinki-ne-pracjuvatimut-do-13-go-vkljuchno.html

САМОСТОЯТЕЛЬНОЕ ИЗУЧЕНИЕ
Ира Петрова, «Жизнь», 12.11.2009, Донецкая обл.
«Незапланированный карантин в школах стал своего рода испытанием как для учеников, так и для учителей».

Ведь три недели вынужденных каникул не так-то просто наверстать. К тому же начало карантина совпало со стартом регистрации на пробное тестирование.
Центр оценивания качества образования довольно оперативно отреагировал на изменения и увеличил срок регистрации на 15 дней.
 - Регистрация на пробное тестирование проводится через Интернет. Это можно сделать на сайте Донецкого регионального центра оценивания качества образования. Так что никому не надо идти в пункты тестирования. Регистрация продлится до 15 декабря. Желающим зарегистрироваться необходимо заполнить заявку, оплатить стоимость услуги. Цена пробного теста по одному предмету, как и в прошлом году, составляет 60 гривен. Заметьте, что каждый из зарегистрированных участников может принять участие в пробном тестировании максимум по четырем предметам, - разъяснила заместитель директора Донецкого регионального центра оценивания качества образования Лариса Лащенко.
В Донецкой области попробовать свои силы перед основной сессией уже записались более 700 желающих, среди них и школьники, и выпускники прошлых лет.
Но если с тестированием ситуация относительно стабильная, то вопрос, как школьники будут наверстывать пропущенный за время трехнедельного карантина материал, остается открытым. Проблемы могло и не быть, если бы осенние каникулы начались, как и раньше, в начале ноября. Но в последние несколько лет местные власти в целях экономии газа отправляют школьников на каникулы в середине октября. В нынешнем году такая экономия сыграла злую шутку.
Сейчас областные власти стараются исправить сложившуюся ситуацию. Проводят теле- и радиоуроки. Разрабатывают задания для дистанционного образования.
 - В Новогродовке практически каждая школа имеет свой сайт, - рассказала главный специалист Новогродовского отдела образования Тамара Федоренко. - Стараемся внедрять дистанционное обучение. Задания размещаются на сайтах школ. Особое внимание, конечно же, уделяем выпускникам. Ведь им необходимо готовиться к независимому тестированию. Признаюсь, детям очень интересна новая форма обучения. Конечно, Интернет не может заменить школу, но во время карантина это действительно находка.
А вот преподаватель одной из донецких школ, пожелавшая остаться неизвестной, уверена, что освоить пропущенный за три недели материал будет непросто.
- Выставлять задание на сайт - это лишь инициатива школ. Кто-то практикует такие формы обучения, кто-то нет. Объем материала, который мы должны были вычитать ученикам в течение трех недель, достаточно большой. Сейчас поговаривают, что школы будут работать по субботам либо же придется вводить дополнительные уроки. Какой из этих двух вариантов выберут - сказать сложно. Труднее всего, конечно же, придется одиннадцатиклассникам. Ведь если в прошлом году результаты тестирования засчитывались и как результаты выпускных экзаменов в школе, то в следующем году выпускники сначала сдадут экзамены в школе, а после получения аттестата будут сдавать тесты для поступления в вуз, - рассказала преподаватель.
Очевидно, что столь длительные вынужденные каникулы усложнят жизнь и школьникам, и учителям. Помимо того, что всем придется привыкать к новым правилам поступления, которые меняются из года в год, так еще и часть школьной программы изучать самостоятельно.
http://www.life.donbass.com/nportal/news/1967

ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

ЧИ ТРЕБА ЗАХИЩАТИ УКРАЇНСЬКУ МОВУ В УКРАЇНІ?
“Проскурів”, 12.11.2009, Хмельницька обл.
Запитання  до читачів газети «Проскурів».

Олександр Бобровніков, тележурналіст, поет-пісняр:
— Безумовно, треба. Кожна нація основним із критеріїв самоідентифікації має свою мову й писемність, які є основою національної культури. Кожен із нас має не просто розуміти це і відчувати серцем, але й пропагувати українську мову, літературу, культуру, писемність. Як український журналіст, я намагаюся це робити у своїх творчих проектах, у поезіях і піснях. Гадаю, що кожен з нас мав би відчувати свою відповідальність за долю своєї мови, спілкуватися нею, писати нею і реагувати на лукаві пропозиції наших псевдополітиків, які вважають, що цього робити не треба, посилаючись на багатонаціональність України. Саме українська мова має об’єднувати громадян України в націю.
Леонід Білий, директор Хмельницького інституту МАУП:
— Безумовно, треба. І насамперед від таких кандидатів у Президенти України, як, скажімо, Петро Симоненко, який днями агітував за себе на екранах місцевих телеканалів російською мовою. А що вже говорити про наших депутатів Верховної Ради та й місцевих рад, представників бізнесу, які масово порушують мовне законодавство як у діловодстві, так і у зовнішньому оформленні та рекламі своїх фірм, магазинів, ресторанів!.. А починати наводити порядок у цьому питанні треба з верхів нашої влади.
Геннадій Савосін, перший секретар обкому СПУ:
— Українській мові й Україні ніщо не загрожує, а тому нема жодної потреби її від когось захищати: Україна — член ООН, і державна українська мова звучить з найвищих світових трибун; багато представників інших національностей, які мешкають в Україні, успішно опановують мову і використовують її у побуті й на роботі, а сама мова природним шляхом опановує всі сфери життя держави й суспільства на всій території України.
Броніслав Грищук, письменник:
— Українську мову захищати треба насамперед від українців. Я не знаю жодної іншої нації (хіба ще, може, білоруси), котра б так ганебно і по-нехлюйськи ставилася до своєї мови. Мені це дуже болить... Необхідно запровадити суворі правила щодо мови і санкції за їх порушення, як те зробили ті ж поляки, прибалти чи, скажімо, французи. Та й чинне законодавство, за умови належного його виконання та контролю, могло б сприяти захисту мови. А що дають такі опитування? У місті мала б діяти мобільна бригада, яка слідкувала б за зовнішнім оформленням отих самих вивісок та реклами, як за вчасним прибиранням території від бруду і сміття.

ХТО МАЄ ШАНСИ СТАТИ НАСТУПНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ
Михайло Сірковський, "Львівська газета", 11.11.2009, Львівська обл.
Інститут досліджень регіонального розвитку України оприлюднив результати проведених репрезентативних соціологічних опитувань.

20 жовтня 2009 року одна з відомих соціологічних компаній - Інститут досліджень регіонального розвитку України - оприлюднила результати проведених репрезентативних соціологічних опитувань мешканців України на тему "Електоральні очікування: динаміка й тенденції". У період із 21 вересня по 11 жовтня 2009 року методом особистого інтерв`ю було опитано 2400 громадян України в усіх областях. Респондентам пропонували відповісти на запитання: "Якби вибори президента України відбулися найближчої неділі, то за кого б ви проголосували?" Динаміка рейтингів імовірних учасників президентських перегонів виявилася цікавою.
Лідерами, як і раніше, є Віктор Янукович і Юлія Тимошенко, а от серед нових полі­тиків, які претендують на крісло глави держави, тільки Сергій Тігіпко впевнено здобуває популярність. Якщо під час першої хвилі дослідження (21 серпня - 1 вересня) за нього були готові проголосувати 3,3% опитаних, то в другій хвилі (7 - 17 ве­ресня) - вже 4,4%. Згідно з результатами третьої хвилі опитування (17 вересня - 11 жовтня), прихильників пана Тігіпка було вже 5,7%. А ось рейтинг Арсенія Яценюка так само стрімкий у динаміці, як і в Тігіпка. Але якщо в останнього він зростає, то Арсеній Петрович надалі впевнено втрачає свій електорат. Так, якщо в серпні за нього готові були проголосувати 15,3% українських громадян, то надалі рейтинг претендента падав. У вересні він становив 13,2%, а в жовтні - 12,8%.
Щодо Віктора Януковича, то в першій хвилі опитаних його підтримали 20,9%, у другій - 21,5%, а в третій - 22,8%. У Юлії Тимошенко динаміка рейтингу по Україні виглядає так: 13,3% - у серпні, 14,2% - у вересні й стільки ж у жовтні. Безумовно, таке "мляве" зростання під­тримки Ю. Тимошенко і В. Януковича не може не турбувати цих кандидатів.
На думку експерта Дмитра Громакова, стрімку динаміку популярності Сергія Тігіпка обумовлюють його активна робота в регіонах і особисті зустрічі з однодумцями. Крім того, вихід на політичну арену колишнього голови Нацбанку активізував зміну електоральних настроїв і спричинив зниження динаміки рейтингу Арсенія Яценюка, передвиборна кампанія якого стартувала ще на початку літа. Експерти зауважують, що виборців приваблює імідж Сергія Леонідовича як незаплямованого компроматом політика, а також його чітка і прагматична політична позиція з акцентом на піднесення економіки та промисловості країни, реформи в соціальній сфері, збалансовану зовнішню політику (партнерські відносини з НАТО і ЄС, стабілізація стосунків із РФ, налагодження економічної дипломатії).
Характерними багато в чому є і результати дослідження затребуваності "нових" політиків. Так, відповіді респондентів на запитання: "Кого з "нових" полі­тиків ви хотіли б бачити серед кандидатів у президенти?" розподілилися. Якщо на період проведення першої хвилі опитування серед кандидатів у президенти Арсенія Яценюка хотіли бачити 13,5%, то під час другої хвилі - 12,1%, а в період третьої - лише 11,3%. Водночас рейтинг Сергія Тігіпка і в цьому випадку стабільно зростає. Якщо в серпні кандидатом у президенти його хотіли бачити 4,3%, то у вересні - 4,8%, а в жовтні - вже 6,7% опитаних.
Щодо кандидатів із низькими рейтингами, то, наприклад, динаміка популярності Олега Тягнибока не зростає, а стабільно коливається від 1,5% до 1,8%. Рейтинг Анатолія Гриценка також застиг у межах 1,4-1,7%, а Миколи Катеринчука - від 0,9 до 1,2%. Ці показники - на думку Дмитра Громакова, можна пояснити доволі пасивною участю в перегонах згаданих кандидатів.
Активність Сергія Тігіпка в областях зумовила зниження рейтингової динаміки навіть лідерів перегонів. Наприклад, Віктор Янукович починає втрачати свій електорат у Східному регіоні, де його традиційно підтримують. Так, від серпня до жовтня його популярність знизилася з 30,8% до 29,3%. Водночас за С.Тігіпка на Сході, відповідно до результатів першої хвилі опитування, були готові проголосувати 3,5%. Друга і третя хвилі засвідчили зростання підтримки (4,7% і 6,3% відповідно).
Загалом, на думку експертів, за незмінності лідерів перегонів В.Януковича й Ю.Тимошенко - реальний рейтинговий прогрес помітно тільки в Сергія Тігіпка, з огляду на його активну роботу в регіонах і конструктивні пропозиції щодо реформування економіки. Згідно з результатами останніх соціологічних дослі­джень інших інститутів, Ю.Тимошенко і В.Янукович, намагаючись утримати свій електорат, не пропонують виборцям нових меседжів. Не виключено, що їхні рейтинги в регіонах країни принесуть "неприємні сюрпризи".
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2009/11/11/39613/

*                                 *                              *

 Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 12 листопада 2009 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном:  255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні.