Огляд реґіональної преси Випуск 55, 14 серпня2009 р.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

"ДЕМОКРАТИЯ - ЭТО КОГДА СЛЫШАТ КАЖДОГО ЧЕЛОВЕКА"
А.Калько, «Слава Севастополя», 12.08.2009, АР Крым
В конце прошлой недели председатель Верховной Рады Украины Владимир Литвин совершил рабочую поездку в Саки.

ІМПЕРСЬКИЙ ДЕМАРШ
Петро Західник, «Галичина», 13.08.2009, Івано-Франківська обл.
Як для людини рука чи нога, так і Україна для істинного великороса — «нєшта нєатдєлімає».

МЕДВЕДЄВ ПІШОВ В АТАКУ НА УКРАЇНУ
«Волинь», 13.08.2009
Більшість українських політиків або підтримали різкі заяви президента Росії Дмитра Медведєва на адресу Президента України Віктора Ющенка, або просто відмовчуються.

ВІРА УЛЬЯНЧЕНКО: «АГРЕСИВНА ТОНАЛЬНІСТЬ ЗВЕРНЕННЯ Д. МЕДВЕДЄВА СТОСУЄТЬСЯ НЕ В. ЮЩЕНКА І ЙОГО ПОЛІТИКИ, А УСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»
«Київська правда», 13.08.2009
Заява голови політичної ради "Нашої України", глави Секретаріату Президента України Віри Ульянченко щодо листа Д. Медведєва до В. Ющенка.

НУ ВОТ И ДОИГРАЛИСЬ
Юлия Вербицкая, «Крымская правда», 12.08.2009
В осложнённых донельзя российско-украинских отношениях - новый поворот.

КРЕМЛЬ ЗНОВУ «ВИХОВУЄ» УКРАЇНУ…
Іван Фаріон, «Високий замок», 12.08.2009, Львівська обл.
«Холодну» війну оголосили нинішні господарі Кремля керівництву України.

«РАБИ, ПІДНІЖКИ, ГРЯЗЬ МОСКВИ»...
Аскольд Єрьомін, «Високий замок», 12.08.2009, Львівська обл.
Хамська атака російського президента Дмитра Медведєва на Україну - своєрідний лакмусовий папірець.

ЗА ХЛІБОРОБСЬКИМ ДОСВІДОМ – НА ПОЛТАВЩИНУ
Григорій Гринь, Ірина Рогожинська, “Зоря Полтавщини”, 12.08.2009
На Полтавщині з робочою поїздкою побувала Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко.

ПИТАННЯ ПРО ВРЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА ЛІКИ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВІДКРИТИМ
Лідія Платонова, «Запорізька правда», 12.08.2009
Введення в дію проекту постанови Кабміну може призвести до дестабілізації фармацевтичного ринку.

ЗЕМЕЛЬНОЕ БРАТСТВО, ИЛИ КАМАСУТРА В КИРОВОГРАДСКОМ ГОРСОВЕТЕ
Дмитрий Пугин, «Украина-Центр», 12.08.2009, Кировоградская обл.
Противостоящие друг другу фракции Кировоградского городского совета пришли к согласию.

БЕЗ БУНИНА...
Ирина Каратаева, «Слава Севастополя», 13.08.2009, АР Крым
«Говорим по-русски - учимся на русском».

ЮРІЙ КОСТЕНКО: «У НАС Є ДОСТАТНЬО ДОСТОЙНИХ ЛЮДЕЙ»
Володимир Бодак, «Західний кур’єр», 13.08.2009, Іван-Франківська обл.
Минулого тижня на Прикарпаття завітав лідер Української народної партії Юрій Костенко.

АЛЕКСАНДР МОРОЗ: «СПУ – ПАРТИЯ КОНКРЕТНЫХ ДЕЛ»
Леонид Говорунов, «Вечерний Мариуполь», 12.08.2009, Донецкая обл.
В Донецке прошла отчетно-выборная конференция Социалистической партии Украины.

ГРАЛЬНИЙ БІЗНЕС ТЕПЕР НЕБЕЗПЕЧНА ГРА З ЗАКОНОМ
Вікторія Стандрійчук, «Проскурів», 13.08.2009, Хмельницька обл.
Частина законослухняних учасників ринку згорнула підприємницьку діяльність, а інша почала займатися цим прибутковим видом бізнесу нелегально.

КАК НЕ ОСТАТЬСЯ НА БОБАХ? — ЭТОТ ВОПРОС ВСЕРЬЕЗ БЕСПОКОИТ НЫНЕ ОТЕЧЕСТВЕННЫХ АГРАРИЕВ
Инна Питя, «Жизнь», 13.08.2009, Харьковская обл.
Страда деревенская стремительно движется к завершению. Если не будет дождя, на этой неделе хлеборобы срежут последний колос.

СЕРГЕЙ ЛАРИН: «ИЗБИРАТЬ ПРЕЗИДЕНТА ДОЛЖНЫ ЛЮДИ, А НЕ СУДЫ»
Андрей Гиреев, «Украина-Центр», 12.08.2009, Кировоградская обл.
Очень скоро в стране начинается очередная предвыборная кампания. Украина снова будет выбирать главу державы, гаранта Конституции.

КОМУ ВІДДАТИ БУЛАВУ?
Роман Шевчук, депутат обласної ради, «Галичина», 13.08.2009, Івано-Франківська обл.
П’ять років перебування Віктора Ющенка при владі підходять до завершення, і, зрозуміло, небайдужі українці запитують: що ж далі, за кого голосувати?

ИЛЛЮЗИЯ ПОМЕСТНОСТИ
Алексей Иванов, «Донецкий кряж», 12.08.2009
Ни один московский Патриарх, будь он хоть трижды либерал или даже уроженец Украины, не даст полную автокефалию украинской части своей Церкви.

НАТАЛИЯ НЕМОДРУК: «В РЕЗУЛЬТАТЕ ПРОВЕДЕННЫХ ПРОВЕРОК МЫ СЭКОНОМИЛИ ДЛЯ НАСЕЛЕНИЯ ПОЛТОРА МИЛЛИАРДА ГРИВЕН»
Наталья Тихоненко, «Время, 12.08.2009, Харьковская обл.
Жизнь в Украине дорожает. Мы это видим по своим кошелькам после очередных посещений магазинов или рынков.

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ СКАНДАЛ ІМЕНІ СТЕПАНА БАНДЕРИ
Галина Терещук, «Львівська газета», 12.08.2009
Українсько-польський скандал здійнявся днями через учасників веломарафону із Соснівки, що на Львівщині.

ПАРТІЙ БАГАТО, А РУХ – ОДИН
Ростислав Твердохліб, «Західний кур’єр», 13.08.2009, Іван-Франківська обл.
В Івано-Франківську розпочалися урочистості з нагоди 20-ї річниці НРУ.

ЯК ВИ СТАВИТЕСЬ ДО ЗБІЛЬШЕННЯ ШТРАФІВ ЗА КУРІННЯ У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ?
Мар’яна Ринди, «Західний кур’єр», 13.08.2009, Іван-Франківська обл.
Майже три роки минуло від ухвалення закону про заборону куріння у громадських місцях, метою якого було зменшити кількість пасивних «респондентів» тютюнового диму.

ЧИ ПОТРІБНО ВПРОВАДЖУВАТИ «КОМЕНДАНТСЬКУ ГОДИНУ» ДЛЯ ДІТЕЙ?
«Високий замок», 12.08.2009, Львівська обл.
Таке обмеження діє у Росії, деяких країнах Заходу. Тепер «дитячу» комендантську годину планують узаконити і в Україні.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

"ДЕМОКРАТИЯ - ЭТО КОГДА СЛЫШАТ КАЖДОГО ЧЕЛОВЕКА"
А.Калько, «Слава Севастополя», 12.08.2009, АР Крым
В конце прошлой недели председатель Верховной Рады Украины Владимир Литвин совершил рабочую поездку в Саки.

Побывал он также и в Севастополе. Кстати, не первый раз в течение нынешнего месяца. "2 августа я присутствовал на Божественной литургии у стен Свято-Владимирского собора, что на территории Национального заповедника "Херсонес Таврический", с участием Патриарха Московского и всея Руси Кирилла, - сказал Владимир Михайлович, общаясь в нашем городе с журналистами, - слушал проповедь Святейшего, молился, думал, делал для себя определенные выводы". Предстоятель Русской Православной Церкви, в частности, осудил бытующую в среде современников дружбу против кого-то. Дружба такого рода, как заявил Владимир Литвин, присуща отношениям украинских политиков. А это означает "дружить против собственного народа, против собственной страны". Гость ответил на многие вопросы сотрудников севастопольских СМИ. Некоторые из его ответов предлагаются вниманию читателей нашей газеты.
Устраивает ли вас состояние армии?
— Не устраивает. Надо прекратить эксперименты с оборонным ведомством. А для этого необходимо прекратить войну на уровне президент-премьер-министр. Следует не перекликаться через высокий забор, как плохие соседи, а вступать в диалог. Я предлагал местом его определить Верховную Раду Украины...
Проблема принятия соответствующего законодательного акта и проведения украинско-американских военных учений "Си бриз" не является проблемой парламента, сказал далее Владимир Литвин. И продолжил: "Если бы у некоторых руководителей было понимание и чувство ответственности, то проект этого закона поступил бы в Верховную Раду не в июне или мае, как произошло в этом году, а в январе". Председатель Верховной Рады считает, что с учетом настроений людей можно было предусмотреть расширение круга участников, пригласив к нам военных, скажем, России, Беларуси, других соседних стран. Владимир Литвин выразил недоумение по поводу проведения военных учений в разгар курортного сезона. Разве, опять же с учетом настроений людей, нельзя использовать весну или осень? Почему людей надо подстраивать под распорядок военных, а не наоборот—военных под запросы и потребности населения?
Когда будет закон о Севастополе?
—Рабочая группа по выработке окончательной редакции проекта закона, которая функционирует на базе комитета Верховной Рады Украины, в силу различных обстоятельств оказалась недееспособной и неработающей. Чтобы довести документ до кондиции, необходима более деятельная рабочая группа. Я согласился ее возглавить с тем, чтобы принять закон — закон конституционный — до президентских выборов. После президентских выборов, вполне вероятно, возникнет искушение назначить на высший в городе пост человека, который будет отвечать перед тем, кто его назначил, а не перед жителями города. Есть боязнь: изберут не того. Считаю, что люди изберут знающего, здравомыслящего и авторитетного человека. У избранного главы города степень ответственности, можно ожидать, выше - ведь это ответственность перед горожанами.
Как отозвать нерадивого депутата?
—Я не выдам большого секрета, сказав, что в среде депутатского корпуса есть люди, которые после избрания явились в сессионный зал лишь для принятия присяги под роспись. И больше в нем почти не показывались. Не является секретом и то, что у нас, по сути, отсутствует механизм отзыва депутата, разве что кто-то из них письменно заявит о выходе из фракции. Покажите мне человека, который способен так поступить. Мы должны изменить избирательную систему. По этому поводу я обратился с письмами к президенту страны, премьер-министру, лидерам парламентских партий. Им было предложено отменить выборы по закрытым спискам. Но добиться этого практически невозможно. Остается единственный путь — через всеукраинский референдум. Для его проведения прежде всего нужны деньги. Вопрос даже не в них, а в том, как распорядиться результатами референдума. Ведь они поступят в Верховную Раду. Круг замкнулся. Я могу увещевать, призывать, но скажу предельно откровенно: сегодня, когда в парламенте доминируют две политические силы, работать очень сложно.
По оценкам Владимира Литвина, "система народного представительства разрушена полностью... Голос народа не слышен, поэтому власть неадекватна. Она абсолютно неадекватна... Мы теряем страну, теряем людей. Люди живут своей жизнью, власть — своей".
Есть ли демократия?
—Как раз в стране кое-кто и заявляет: наше главное завоевание — демократия. Но это не демократия. Это - вседозволенность. Демократия - это когда слышат каждого человека, когда у каждого человека есть возможность высказаться, реализовать свой потенциал. Демократия также - это закон, диктат закона. Страна построена по советским образцам. К 2003 году вывели экономику государства из кризиса на той базе, которая была. Перевооружения, переоснащения экономики не последовало. А ведь требовалось придать стране новый импульс, перейти к новому качеству.
Председатель Верховной Рады Украины выразил убеждение в том, что необходимо определиться: мы переходим либо на парламентскую, либо на президентскую форму правления. Оставлять все, как есть, значит, провоцировать новые противостояния. Пока люди будут голосовать, а не избирать, страна не выйдет из этапа затянувшейся неопределенности.
Владимир Литвин размышлял вслух: "Не настала ли пора признать, что мы неспособны изменить ситуацию к лучшему, мы не оправдали надежды людей". Выход: принять обновленные законы, касающиеся выборов президента, парламента, а также политическое решение о досрочных выборах и главы государства, и депутатов. По оценкам Владимира Михайловича, в стране все брошено на самотек, "живем, как на пожаре, каждый тянет что-то себе с пожара. Это, как минимум, аморально".
В принципе, продолжал Владимир Литвин, любая система управления имеет изъяны. Нам нужны люди, которые умеют договариваться, уступать друг другу, находить компромиссы в интересах населения страны. Когда действовала Конституция 1996 года, были конфликты. Появилась Конституция 2006 года - конфликтов стало еще больше. "Мне кажется - заметил Владимир Михайлович, - проблема не столько в несовершенстве законов, сколько в людях".
В который раз в ходе общения с журналистами председатель Верховной Рады коснулся порядка избрания президента Украины. К документу у специалистов главного юридического управления есть замечания. Они изложены на восьми страницах. Эти замечания существенные. От них не отмахнуться. Это — с одной стороны, а с другой — перспектива соглашения двух крупнейших фракций в парламенте. "Нельзя на выборы президента набрасывать рейдерские схемы, — произнес Владимир Литвин. — Но, возможно, вето будет преодолено. Я буду вынужден подписать закон. Затем можно прогнозировать обращение Виктора Ющенко в Конституционный суд. По ряду пунктов он, вполне вероятно, выразит свои предостережения".
Будут ли преодолены вето президента?
—Что касается Бюджетного кодекса, то направление движения правильное, ибо органы местного самоуправления частично получают возможность зарабатывать и знать, какой у них будет бюджет. Дискуссия идет вокруг возможного увеличения количества бюджетов с 700 до 12,5 тысяч, начиная от сельского совета до сметы страны.
Недавно здание Верховной Рады пикетировали представители органов местного самоуправления. Владимир Литвин встретился с ними. В итоге этой встречи была сформирована рабочая группа. В нее включены и представители Кабмина (по согласию). Она призвана выработать общие предложения. Без согласованной позиции вето президента преодолено не будет. Председатель Верховной Рады не скрыл сомнений по поводу того, будет ли принят бюджет до выборов. "Для многих, — заметил он, — важен процесс обсуждения, а не принятие решения". Что касается "Евро — 2012", то, несмотря на катастрофическую нехватку средств, угрозы эмиссионного штопора, вето президента будет преодолено. Две крупнейшие фракции в парламенте "имеют большой интерес к этому закону".
Что будет после 2017 года?
—Давайте доживем до 2010 года. Можно говорить, что дает базирование Черноморского флота в Крыму, в Севастополе. Рабочие места дает? Дает. Какая будет арендная плата... Если Украине предлагаются выгодные условия, то переговоры возможны. А сегодня говорить: уйдет Черноморский флот Российской Федерации или не уйдет... Постановка вопроса таким образом, по-моему, упрощена. Есть ин-те-ре-сы! Украины и России. Если они совпадают, то где-то мы должны подвинуться, в чем-то Россия должна уступить. А пока следовало бы посмотреть, как выполнялись условия соглашения о разделе Черноморского флота. В ходе инвентаризации надлежит выяснить, что конкретно отошло от Черноморского флота, что поступило в распоряжение Военно-Морских Сил Вооруженных Сил Украины, а что потеряли в пути. Можно предположить, что пока политики спорят, ловкие люди решили свои личные проблемы.
В.М. Литвин ответил на некоторые другие вопросы журналистов.
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2009&mnt=8&day=12&id=19565

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

ІМПЕРСЬКИЙ ДЕМАРШ
Петро Західник, «Галичина», 13.08.2009, Івано-Франківська обл.
Як для людини рука чи нога, так і Україна для істинного великороса — «нєшта нєатдєлімає».

Після святкування річниці «перемоги» над мацюпінькою Грузією колос на глиняних ногах — Росія взялася за Україну, вдавшись до безпрецедентного за тоном і змістом дипломатичного демаршу, який не залишив сумнівів у тому, що Кремль зацікавлений у зміні керівництва в Україні. Знаково, що відкритий лист президента РФ Дмітрія Медведєва до Президента України Віктора Ющенка збігся день у день з ініціативою цього ж російського чільника про те, що верховний головнокомандувач РФ може без оголошення війни і згоди Федеральних зборів завдавати військові удари, у т. ч. ядерні, по чужій території.
Отож російський президент Медведєв услід за Путіним, що «мочив чеченців у сортирах», й собі хоче виглядати наполеончиком перед зачумленим алкоголем і шовінізмом російським плебсом. Днями президент РФ відправив неперевершеного за цинізмом відкритого листа своєму українському колезі Ющенку й на тлі військових кораблів, бігаючи очима по монітору, грізним металевим голосом звинуватив в усіх негараздах міждержавних російсько-українських відносин Київ й це «кіно» розмістив на своєму сайті. Медведєв звинуватив Ющенка в антиросійській політиці, назвав політику України в роки президентства Ющенка відходом від принципів дружби і партнерства з Росією, згадав про українську зброю для Грузії й навіть поклав на Україну «відповідальність за скоєні злочини», і про історію, голодомор, героїзацію нацистів, звеличення ролі радикал-націоналістів, витіснення російської мови, і НАТО не забув згадати, причому «пожартував», що для цього «як «аргумент» використовуються натяки на «російську загрозу» безпеки України, якої, як Ви чудово знаєте, немає і бути не може». І навіть Чорноморський флот Росії в Криму, який там уже геть розперезався, до цього приплів. І на завершення Медведєв послав прозорий месидж претендентам на президентство в Україні: «У Росії сподіваються, що нове політичне керівництво України буде готове вибудовувати між нашими країнами такі відносини, які будуть на ділі відповідати справжнім сподіванням наших народів, інтересам зміцнення європейської безпеки».
Якщо б цю дипломатичну мову перекласти на нормальну, то це означатиме, що Кремль втручався й буде втручатися у внутрішні справи України, вчитиме Україну, як жити, які оцінки давати фактам історії, з ким дружити й кого обирати. А головне, Росія дружитиме з тим президентом України, який їй видасться лояльним, проросійським.
У принципі, все те, що повідав Медведєв, можна знайти в трактатах і коментарях численних російських «заклятих друзів» України на кшталт К.Затуліна й С.Маркова.
Таким чином, світ дізнався, що вся російська інтелектуальна потуга — армія дипломатів і аналітиків, спецслужб, сотні наукових інститутів, державних пропагандистів, докторів наук і PR-контор, нарешті розробили стратегію зовнішньої політики РФ щодо «братньої» України на найближчий рік.
Реакція українських політиків на це загалом була цілком прогнозованою і залежала від належності до того чи іншого політичного табору. Ті, хто ідеологічно близький до В. Ющенка, який ще готує свою відповідь Медведєву, заявили, що висловлювання російського лідера — це зазіхання на суверенітет України і спроби вплинути не лише на зміну наступного президента, а й на курс держави. Натомість  комуністи назвали «об’єктивними» звинувачення на адресу української влади, а «регіонали» в особі В. Януковича поквапилися заявити про себе як  про єдино спроможну силу встановити з Росією нормальні відносини й запобігливо перед господарем Кремля виправдували появу такої заяви.
«Публічне звернення президента Медведєва водночас відіграє й іншу роль, певно, неочікувану для його авторів, — вкотре нагадає Україні про потребу внутрішньої консолідації, незважаючи на будь-яку політичну чи партійну належність», — про це в середу заявила керівник Секретаріату Президента України, голова політради партії «Наша Україна» В. Ульянченко.
БЮТ від офіційних коментарів утримався, його прес-служба навіть відкликала коментар депутата В. Писаренка, який схвально відгукнувся про заяву президента Росії. А от інший бютівець, І. Гринів, розцінив її як провокацію: «Це вже на межі, коли пахне іншим, ніж простою дипломатією». Інший депутат-бютівець, перший заступник голови парламентського комітету з питань євроінтеграції С. Шевчук, як і І. Гринів, вважає, що заява якоюсь мірою «є змаганням між Путіним і Медведєвим за російський електорат».
Лідер УНП Ю. Костенко припустив, що одна із цілей заяв Медведєва — побачити реакцію потенційних кандидатів у президенти, аби остаточно визначитись із тим, кого з них Москві підтримувати.
«Хамський тон Медведєва і його спроба шантажувати українців можливою військовою агресією Росії вказують на те, що кремлівська верхівка вже не грається в дипломатичні фрази, а почала повномасштабний наступ на Україну з метою ліквідувати Українську державу», — заявило ВО «Свобода».
На тлі імперсько-шовіністичного чаду з Москви чітко вирізняються й голоси тверезо мислячих росіян. Демократична Росія критично поставилася до демаршу свого президента. Звернення Медведєва до Ющенка є безпрецедентним як за тоном, так і за змістом, заявив лідер опозиційного народно-демократичного союзу екс-прем’єр Росії М.Касьянов. «В абсолютно неприпустимих для нормального міждержавного спілкування висловах Медведєв повчає законно обраного президента незалежної демократичної держави», — мовиться в заяві Касьянова. Він  назвав звернення президента Росії демаршем, який свідчить про «творчий розвиток теорії обмеженого суверенітету пострадянських держав і спроби, яка повністю провалилася в 2004 році, нав’язати Україні неприйнятний для неї вибір».
А доктор філософських наук директор Центру вивчення Росії (РФ) І.Чубайс вважає такі дії Медведєва глибоко помилковими: «Звинувачувати українців у тому, що вони вирішили вивчати українську мову... Якщо хоч трішечки розібратися у питанні Голодомору, усі претензії Кремля стають просто абсурдними... Громадська думка не збігається з думкою президента Медведєва... Грузинська війна — це одне. А відносини з Україною — інше. Україна допомагала зброєю Грузії. А чому тоді до інших країн нема претензій? Адже багато країн допомагали зброєю Грузії. І взагалі тут нема порушень міжнародних договорів!»
Щоправда, не ці відомі люди нині задають тон у настроях всього російського суспільства до українців, а все-таки Кремль. За липневим опитуванням аналітичного центру Ю. Левади, 47% росіян погано й дуже погано ставляться до України. Щоправда, при цьому 44% назвали своє ставлення до сусідньої держави гарним або дуже гарним.
В Європі теж адекватно оцінили заяву президента Росії на адресу українського керівництва. Це свідчить про те, що Москва намагається втручатись у процес виборів в Україні, вважає віце-президент Європейського парламенту польський політик М.Сівєц. «Гадаю, що мову імперської політики добре розпізнають у Європі», — сказав він.
Отож чи можна вважати заяву Медведєва демонстрацією цивілізованої позиції сильної держави, яка позбулася імперських комплексів і будує привабливу модель державного розвитку? Запитання виглядає риторичним: подалі хочеться бути від такого сусіда. Тому сумно стає, коли цей же сусід після того ще й тяжко ображається... Не випадково В.Маяковський ще в 1926 році писав:
Говорю себе: товарищ москаль,
На Украину шуток не скаль.
Але до слів поета в Москві досі погано прислухаютьсяѕ Біда в іншому — що Україна до цього політичного загострення з Росією підійшла політично й економічно ослабленою. А на похиле дерево, як відомо, навіть кози скачуть...
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=7418&tx_ttnews[backPid]=24

МЕДВЕДЄВ ПІШОВ В АТАКУ НА УКРАЇНУ
«Волинь», 13.08.2009
Більшість українських політиків або підтримали різкі заяви президента Росії Дмитра Медведєва на адресу Президента України Віктора Ющенка, або просто відмовчуються.

Кремль вказує, як нам жити
Так вкрай різко і в такій агресивній тональності хазяї Росії ще ніколи не висловлювались на адресу Президента, як вони люблять казати, «братньої країни». Медведєв пригадав Ющенку все, що міг, звинувативши його в «антиросійському курсі». Президент Росії, зокрема, вирішив, що Київ має «розділити з Тбілісі відповідальність за злочини» у Південній Осетії, де «мирних жителів і російських миротворців убивали з української зброї». Неслухняному Ющенку також дорікнули, що він «вперто» продовжує курс на вступ до НАТО і всіляко намагається «ускладнити практичну діяльність Чорноморського флоту Росії». У звинувачувальному ражі Ющенку приписали навіть спробу добитись розриву економічних відносин з Росією. «В результаті під загрозу поставлено стабільне використання нашими країнами фактично єдиної (! - ред.) газотранспортної системи».
Не обійшлося, звісно, і без улюблених російським керівництвом історичних тем і мовного питання. «Російсько-українські стосунки перевіряються на міцність і в результаті взятої вашою адміністрацією лінії на перегляд спільної історії, героїзацію нацистських поплічників, возвеличення ролі радикал-націоналістів, нав'язування міжнародному співтовариству націоналістично зафарбованих трактовок масового голоду в СРСР 1932-1933 років, як «геноциду українського народу». Продовжується витіснення російської мови з громадського життя, науки, освіти, культури, засобів масової інформації, судочинства», - розійшовся Дмитро Медведєв.
«Навряд чи можна назвати сприятливими умови, які штучно створювались напередодні та і під час нещодавнього пастирського візиту в Україну Патріарха Московського і всія Русі Кирила», - заявляє далі Медведєв. І це в той час, коли Кирила приймали в Україні на найвищому рівні, та і сам Патріарх подякував Ющенку за виявлену увагу і за сприяння у здійсненні візиту!
Перерахувавши усі «гріхи» Ющенка, Медведєв призначив покарання: «В умовах антиросійського курсу українського керівництва мною прийнято рішення відкласти приїзд в Україну нашого нового посла» Михайла Зурабова. А насамкінець Дмитро Медведєв пригрозив і кандидатам на пост Президента України, щоб поводили себе правильно: «В Росії сподіваються, що нове політичне керівництво України буде готове вибудовувати між нашими країнами такі стосунки, які будуть на ділі відповідати справжнім сподіванням наших народів».
А українські політики - по кущах
Як би ми не ставились до «слабкого» Ющенка, але такий грубий випад з боку Медведєва мав би отримати гідну, зважену і, головне, консолідовану відповідь з боку українських політиків. Однак цього не сталось, за винятком лідерів правих партій. Прогнозовано російському президенту заходились підгавкувати наші комуністи. Не дуже здивував і Віктор Янукович, який, як і в 2004 році, сподівається набирати електоральні бали на проросійській риториці. «При нинішній владі надій на покращення стосунків з Росією практично нема. Перше, що ми зробимо, коли прийдемо до влади - відродимо добросусідські стосунки з Росією», - майже в унісон з Медведєвим заявив лідер регіоналів.
Арсеній Яценюк теж повважав, що «Ющенко своїм курсом дав привід назвати його політику антиросійською». Щось незрозуміле наговорив і Володимир Литвин: «Україна надірвалась, сама стримуючи Росію. Це не є призначенням України - стримувати Росію. Треба визнати - курс на отримання влади винятково через орієнтацію на Захід і НАТО провалився».
А ось прем'єр-міністр і кандидат на посаду Президента Юлія Тимошенко, мов води в рот набрала, певно, вважає, що це не її «парафія», вона, мовляв, працює. Ага, напрацювала вже так, що країна залишилась і без міністра оборони, і без міністра закордонних справ. А її однопартієць Валерій Писаренко взагалі потрапив в анекдотичну ситуацію. Спочатку він назвав заяву Медведєва неадекватною, а через кілька годин на 180 градусів змінив свою думку.
Віктор Ющенко поки не став особисто вступати в діалог з Медведєвим. Розгорнуту відповідь російському президенту дала керівник «Нашої України» Віра Ульянченко, яка очолює президентський Секретаріат. Зрозуміло, що це послання було узгоджене з Банковою. «Агресивна тональність звернення російського лідера по суті стосується не Віктора Андрійовича Ющенка і його політики, а всієї нашої держави і всього українського народу», - заявила Ульянченко. На її думку, звернення Медведєва має консолідувати політичні сили всередині України.
Відповіла Віра Ульянченко і по конкретних звинуваченнях. «Не може не викликати здивування теза, викладена в зверненні президента Росії, про єдину для наших країн газотранспортну систему. За такою логікою ми б мали говорити і про єдність газових і нафтових ресурсів, що знаходяться на території Російської Федерації, оскільки так було в «добрі старі часи Радянського Союзу», - зазначила Ульянченко. Щодо «утисків» російськомовного населення України, то вона навела такий факт. У Росії, де проживають мільйони українців, нема жодної школи з українською мовою викладання, тоді як в Україні - 1400 шкіл з російською мовою викладання, а в кожній українській школі вивчається російська мова і література.
Як запевнила глава Секретаріату Президента, Україна робить усе, щоб недалекоглядна політика молодих керівників Росії не вплинула на дружнє ставлення українців до російського народу. Вона нагадала результати соцопитувань: кількість українців, які вважають росіян друзями і добрими сусідами, становить 93 відсотки. «Натомість нас не може не турбувати постійне антиукраїнське зомбування, яке відбувається в Росії. За період правління нинішнього президента Росії кількість росіян, що вважають Україну недружньою державою, зросла з 30% до 56%, тобто -майже удвічі».
«Справжнє партнерське ставлення визначається не політичними деклараціями, а конкретними діями. Той, хто хоче партнерства, не уникає зустрічей, не зволікає з прибуттям послів, а використовує кожну можливість для конструктивного діалогу», - наголосила лідер «Нашої України».
Російський президент підіграв Ющенку?
Більшість політологів у цій ситуації прогнозують зростання рейтингу Віктора Ющенка. Депутата Держдуми Росії Сергія Маркова така перспектива не хвилює. «Нам наплювати», - каже він. Марков вважає, що основний сенс послання Медведєва - зробити тему стосунків з Росією головною у виборах Президента України, «зірвати маски» з кандидатів. А раз більшість українців виступає за хороші стосунки з Росією, то антиросійські кандидати, вважає Марков, гарантовано програють. Ясно, що за час до виборів ми побачимо ще не один «сюрприз» з боку Кремля.
У Росії ж тішаться, що Медведєв показав: Москва більше не буде терпіти втручання Заходу у справи на пострадянському просторі. «Медведєв своєю заявою по Україні кинув виклик Америці, показавши, що вона більше не може диктувати свою волю СНД», - сказав відомий російський геополітик Олександр Дугін. На думку деяких спостерігачів, заява російського президента - це ще й спроба відвернути увагу росіян від своїх внутрішніх не зовсім успішних справ, а також намагання Медведєва перетягнути на себе від Путіна негласне звання найбільшого російського націоналіста.
У Євросоюзі тим часом серйозно стурбовані. «Це початок втручання Росії в українські вибори. Мову імперської політики добре розпізнають у Європі», - заявив віце-спікер Європарламенту Марек Сівець.
http://www.volyn.com.ua/?rub=4&article=0&arch=

ВІРА УЛЬЯНЧЕНКО: «АГРЕСИВНА ТОНАЛЬНІСТЬ ЗВЕРНЕННЯ Д. МЕДВЕДЄВА СТОСУЄТЬСЯ НЕ В. ЮЩЕНКА І ЙОГО ПОЛІТИКИ, А УСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»
«Київська правда», 13.08.2009
Заява голови політичної ради "Нашої України", глави Секретаріату Президента України Віри Ульянченко щодо листа Д. Медведєва до В. Ющенка.

"Кожен громадянин, звісно, здатен відрізнити правду від брехні. Справжнє партнерське ставлення визначається не політичними деклараціями, а конкретними діями. Той, хто хоче партнерства, не уникає зустрічей, не зволікає з прибуттям послів, а використовує кожну можливість для конструктивного діалогу", — говориться, зокрема, в заяві.
На думку В.Ульянченко, звернення Д.Медведєва "вкотре нагадає Україні про потребу внутрішньої консолідації, незважаючи на будь-яку політичну чи партійну приналежність".
"Як голова політради партії "Наша Україна" я звертаюся до всіх політичних сил України, до всіх громадських організацій і рухів із закликом виявити сьогодні тверду солідарність в одстоюванні національних інтересів і недопущенні ведення з Україною будь-якого діалогу в неоімперській тональності. Я звертаюсь до всіх громадян України гуртуватися навколо проукраїнських політичних сил, для яких незалежність України, її суверенітет і національні інтереси є понад усе", — підкреслює В.Ульянченко.
Вона наголошує, що "Україна є і буде віддана дружбі з російським народом, і саме до нього сьогодні ми звертаємо свої щирі й сповнені гідності слова. Ми усі, громадяни обох держав, маємо відмежуватися від агресивної риторики, до анналів якої, на жаль, відходить останнє звернення президента Росії. Ми розраховуємо, що мудрість наших народів поставить на місце тих, хто забуває не лише цивілізовані правила поведінки, але й уроки історії".
На думку голови політради "Нашої України", "публічне звернення Д.Медведєва до В.Ющенка дає підстави для членів політичної партії "Наша Україна", її прихильників і української громадськості зробити головний висновок: на жаль, молоде керівництво Росії перетворюється на заручника старих імперських комплексів, які змушують постійно плекати образ зовнішнього ворога і підміняти рівноправний діалог з усіма сусідніми державами мовою образ і погроз".
"Насамперед, викликає здивування заява щодо бажання вести з Україною партнерський економічний діалог. В економічній площині ми неодноразово бачили невиконання домовленостей про функціонування зони вільної торгівлі між Україною і Росією, яка вигідна обом нашим народам. Складовою хибної політики є інспірований російською стороною газовий конфлікт, який отримав негативну оцінку як в Україні, так і в Європейському співтоваристві. Партія "Наша Україна" також неодноразово наголошувала на економічно необґрунтованих та політично заангажованих умовах угод щодо постачання природного газу в Україну. Не може не викликати здивування теза, викладена в зверненні президента Росії, про єдину для наших країн газотранспортну систему. За такою логікою ми б мали говорити і про єдність газових і нафтових ресурсів, що знаходяться на території Російської Федерації, оскільки так було в "добрі старі часи Радянського Союзу". Безумовно, що недалекоглядна політика тиску й обману не відповідає справжнім економічним інтересам Росії. Як приклад взаємовигідної співпраці — активний діалог між діловими колами наших держав. Ми бачимо мудрість у діях російських інвесторів, які не лише створюють нові робочі місця в Україні, платять податки до українського бюджету, але й по-братньому допомагають нам у відновленні національних святинь та історичних пам'яток української державності.
Не витримують критики слова про утиски російськомовного населення в Україні. Про безпідставність таких звинувачень свідчать висновки багатьох авторитетних міжнародних організацій. Красномовний факт: у Росії, де проживають мільйони українців, немає жодної української школи. Тим часом в Україні понад 1400 шкіл з російською мовою викладання, в кожній загальноосвітній українській школі вивчається російська мова і література. За рахунок українського державного бюджету повноцінно функціонують російські театри, музеї і культурні центри.
Очевидно, окремим російським політикам справді непросто усвідомлювати, що державною мовою в Україні є українська, в Польщі — польська, в Чехії — чеська, в Болгарії — болгарська. Водночас у них не виникає запитань, чому в багатонаціональній Російській Федерації, де проживають десятки великих народів, державною мовою є лише російська. До делікатних питань гуманітарної сфери керівництво Росії ставиться з офіцерською прямотою, плутаючись у фактах, договорюючись до того, буцімто всі російськомовні українці є етнічними росіянами.
Такі оцінки викликають не лише жаль, а вже й обурення та стурбованість з приводу нинішньої політичної тактики й стратегії керівництва Російської Федерації. Сьогодні цю стурбованість офіційно або неформально поділяють десятки держав світу.
Свою позицію щодо російсько-грузинського конфлікту партія "Наша Україна" неодноразово висловлювала, і вона є незмінною.
Рівно рік тому під час подій на Південному Кавказі політика провокацій і тиску призвела до загибелі багатьох невинних людей — грузинів, осетинів, росіян. Закономірним є запитання, чи не настав час усвідомити, що порушення базових принципів міжнародного права про недоторканність державних кордонів може мати трагічні наслідки. Необхідність такого усвідомлення підтверджує той факт, що незалежність самопроголошених республік Південна Осетія й Абхазія цивілізований світ не визнав.
Безсумнівно, політика провокацій не відповідає життєвим інтересам російського народу, чия багатостраждальна історія мала б навчити нових і молодих керівників Росії робити правильні висновки — не імперські, а партнерські.
Процеси, які сьогодні відбуваються в Україні, — незворотні! Відродження нашої національної ідентичності, історичної пам'яті і культури — це масштабний рух, що триває в здоровому організмі українського народу. Відверта чи прихована протидія цим природним процесам неминуче зашкодить тим, хто вирішив їм перешкодити.
Україна робить усе, щоб така недалекоглядна політика не вплинула на дружнє ставлення українців до російського народу. Про це переконливо свідчать соціологічні опитування, проведені спільно з компанією Київський міжнародний інститут соціології в Україні і Левада-Центр в Росії. Кількість українців, що вважають росіян своїми друзями та добрими сусідами, за період березень 2008 по березень 2009 рр. виросла з 88% до 93%. Натомість нас не може не турбувати постійне антиукраїнське зомбування, яке відбувається в Росії. За період правління нинішнього президента Росії, кількість росіян, що вважають Україну недружньою державою, зросла з 30% до 56%, тобто майже вдвоє", — вказується в заяві.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=2227&PHPSESSID=cd3f59c02b64814c1b4431ff4d98d37b

НУ ВОТ И ДОИГРАЛИСЬ
Юлия Вербицкая, «Крымская правда», 12.08.2009
В осложнённых донельзя российско-украинских отношениях - новый поворот.

Вчера президент России Дмитрий Медведев выступил с открытым письмом Виктору Ющенко, в котором прямым текстом обвинил нынешнее украинское руководство в антироссийской политике. А также уведомил президента, что приезд на Украину нового посла России Михаила Зурабова откладывается.
Реакции украинского президента на момент вёрстки этого номера не последовало. Эксперты связывают столь резкое заявление российского президента с предвыборной кампанией на Украине и считают чуть ли не объявлением войны.
В президентском послании Медведев открыто (разумеется, в рамках дипломатии) заявляет, что российско-украинские отношения деградируют по вине украинского руководства и непосредственно Виктора Ющенко.
Президент России вспомнил все прегрешения Украины. Поставку оружия Грузии во время конфликта на Кавказе: "Те в Киеве, кто поставлял вооружения грузинской армии и, кстати, не намерен прекращать делать это и сейчас, полностью разделяют с Тбилиси ответственность за совершённые преступления".
Упорный курс на вступление в НАТО: "В качестве "аргумента" используются намёки на "российскую угрозу" безопасности Украины, которой, как вы прекрасно знаете, нет и быть не может".
Беспрестанные провокации в отношении Черноморского флота и непонятную энергетическую политику: "Складывается впечатление, что в Киеве последовательно добиваются разрыва сложившихся экономических связей с Россией, в первую очередь в области энергетики. В результате под угрозу поставлено стабильное использование нашими странами фактически единой газотранспортной системы, обеспечивающей энергетическую безопасность России, Украины, многих европейских государств".
А также пересмотр истории, восхваление бандеровцев, националистическую трактовку голодомора, вытеснение русского языка и активное вмешательство украинских властей в дела Православной церкви.
Упомянул российский президент и о последнем дипломатическом конфликте, назвав требование Украины отозвать двух российских дипломатов "беспрецедентной для всего постсоветского пространства провокацией".
Чтобы не давать лишних поводов украинским националистам проецировать на Россию образ врага, Медведев подчеркнул, что он отделяет украинский народ от украинской власти: "Для России украинцы испокон веков были и остаются не просто соседями, а братским народом, к которому мы всегда будем питать самые добрые чувства, с которым нас роднят общая история, культура и религия, объединяют тесное экономическое сотрудничество, прочные родственные, человеческие связи".
Наконец в письме сказано главное: в результате всех этих массированных антироссийских выпадов Москва приняла решение отложить приезд Михаила Зурабова на Украину.
Судя по всему, позиция Киева по отношению к назначению нового посла и стала последней каплей, переполнившей чашу терпения Кремля. Почти месяц российские дипломаты ждали от Киева согласия на назначение Зурабова, в то время как обычно кандидатура посла одобряется или не одобряется в течение нескольких дней. Украина же, взяв паузу в стиле знаменитой актрисы Джулии Ламберт, похоже, её малость передержала. Тянув с выдачей агермана, Киев объяснял своё странное поведение "техническими проблемами". Тогда как и коту понятно, что дело здесь не в объективных заминках, а в новой демонстративной игре против Москвы, затеянной Виктором Ющенко.
Кстати, российская сторона тоже прекрасно отдавала себе отчёт в том, какие последствия может вызвать текст этого письма - Дмитрий Медведев в своём блоге назвал его "не рядовым документом", который содержит "ряд сложных, нелицеприятных оценок действий высшего политического руководства Украины". В своём блоге президент заявил о том, что Москва будет поддерживать гуманитарное сотрудничество: "Мы планируем открыть в нескольких украинских городах отделения Российского центра науки и культуры, будем всячески поддерживать украинцев, проживающих в нашей стране, в их стремлении развивать свою национальную культуру".
Что характерно, и в письме, и в блоге звучит фраза Медведева о том, что новое украинское руководство "должно выйти на качественно новый уровень" роcсийско-украинских отношений, а именно: на уровень стратегического партнёрства. Таким образом Москва накануне президентских выборов чётко даёт понять, что не желает больше слышать и терпеть антироссийскую риторику из уст украинских властей. Так, зампред комитета Госдумы по делам СНГ, директор Института стран СНГ Константин Затулин считает, что поступок Дмитрия Медведева является крайним и исключительным шагом, которым президент России предлагает украинскому политикуму определиться на предстоящих президентских выборах: "Политическая элита Украины должна понимать, что если Ющенко останется у власти или главой государства станет "перелицованный" Ющенко, отстаивающий те же интересы, то отношения России и Украины не будут отвечать договору о сотрудничестве и партнёрстве".
Генеральный директор Центра политической информации Алексей Мухин полагает, что этим письмом Москва сделала ход конём, лишив украинских политиков возможности спекулировать на теме российско-украинских отношений: "Это прямой удар по действующим официальным властям Украины: Виктору Ющенко и Юлии Тимошенко, которые в ходе президентской кампании, скорее всего, будут использовать так называемую российскую карту, то есть возможность изменять в худшую сторону отношения с Россией и тем самым завоёвывать симпатии определённых электоральных групп". "А так Москва заранее признала, что отношения двух стран являются плохими и замороженными и нет никакого политического смысла их поддерживать вплоть до избрания нового президента Украины в январе 2010 года", - объясняет Алексей Мухин.
Крымские пророссийские организации считают резкое президентское послание вполне логичным шагом в ответ на антироссийскую риторику Киева: "Дмитрий Анатольевич назвал вещи своими именами: основной виновник резкого ухудшения отношений Украины с Россией - это президент Ющенко. И руководство России больше не намерено спокойно смотреть на то, как антироссийские настроенный президент, чьё правление подходит к концу, сознательно ухудшает украинско-российские отношения, втягивает Украину в НАТО, устраивает провокации вокруг российского Черноморского флота, который испокон веков базировался в Севастополе, пытается запретить нашим детям учиться на русском языке в школах и вузах. Чтобы не допустить всего этого, Россия от романтических отношений с Украиной переходит к политике более жёсткой и прагматичной", - прокомментировал письмо глава Русской общины Крыма Сергей Цеков.
Так или иначе, но столь неожиданные действия Кремля иначе, чем объявление дипломатической войны, не назовёшь, а ответная реакция Киева может быть самой непредсказуемой.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=2918

КРЕМЛЬ ЗНОВУ «ВИХОВУЄ» УКРАЇНУ…
Іван Фаріон, «Високий замок», 12.08.2009, Львівська обл.
«Холодну» війну оголосили нинішні господарі Кремля керівництву України.

Вчора президент Російської Федерації Дмитро Медведєв повідомив своєму українському колезі Віктору Ющенку, що ухвалив рішення відкласти приїзд до Києва нового російського посла Михайла Зурабова. Це безпрецедентний крок на пострадянському просторі. Щось подібне ми спостерігали рік тому напередодні трагічних подій у Грузії…
Причиною гніву Москви став «антиросійський курс керівництва України». У своєму відкритому посланні до Ющенка Медведєв різким повчальним тоном старшого брата вказав Президенту України, за що Москва ображається на Київ. Суть цих звинувачень у тому, що українська сторона, мовляв, «відходить від принципів дружби і партнерства з Росією», «не виправляє ситуацію», а погіршує її. У переліку «гріхів» - підтримка Україною Грузії у минулорічному збройному конфлікті на Кавказі, «вперте» зближення з НАТО. Медведєв дорікнув Ющенку за ускладнення життя Чорноморському флоту Росії у Криму, за «розрив» усталених економічних зв’язків, зокрема в газовій політиці, за начебто «ущемлення» майнових прав російських інвесторів. Назбиралася у російського президента і купа ідеологічних претензій. Медведєв пригадав Ющенку «перегляд спільної історії», «героїзацію фашистських поплічників», «націоналістичне трактування Голодомору», «витіснення російської мови». Обурився спробою вигнання з Одеси двох російських дипломатів. Насамкінець, не став приховувати роздратування від «втручання влади у справи православної церкви» і вказав на «штучно створені несприятливі умови» візиту в Україну російського патріарха Кирила...
Відповіддю на ці та інші «недружні» кроки Києва стала відмова Медведєва відправляти до Києва свого посла. Його появу на берегах Дніпра російський лідер напряму пов’язав з потеплінням російсько-українських відносин. На поліпшення політичного клімату у Москві сподіваються лише при новому президенті, яким, судячи з контексту кремлівської заяви, буде не Ющенко. Отож, швидше за все, Михайло Зурабов (або хтось інший?) прибуде до Києва під наступну весну...
У Міністерстві закордонних справ України звернення Медведєва розцінили як таке, що “розчаровує”. І пообіцяли, що відповідь на нього “у свій час” дасть сам Віктор Ющенко, оскільки йому воно адресоване. Зате не забарився з коментарем лідер української опозиції Віктор Янукович. Головний “регіонал” фактично продублював слова Медведєва, заявивши, що “при нинішній владі надій на нормалізацію і поліпшення відносин з Росією практично немає”. Така нормалізація, за словами Януковича, можлива, коли він та його політична сила прийдуть до влади…
Що може означати цей черговий антиукраїнський демарш Росії? Аналітики розглядають його як один з пунктів масованої психологічної атаки на українського виборця перед президентським перегонами, як спробу зорієнтувати їх на “правильний” вибір. Мовляв, дивіться, через кого всі наші міждержавні біди, тож добре думайте при новому голосуванні…
Якоюсь мірою ця заява покликана погасити зовнішньополітичний ефект від недавнього візиту в Україну американського віце-президента Джозефа Байдена. Посланець Обами дав тоді зрозуміти, що США не торгуватимуть Україною і Грузією заради дружби з Росією. У Москві, де вважають Україну сферою свого впливу, ці акценти не сподобалися…
Є також версія, що антиукраїнським випадом Медведєв вирішив підкреслити свою значущість в очах російських громадян. Такий акцент йому конче був потрібен у негласному політичному змаганні за впливи з російським прем’єром Володимиром Путіним. А він, за опитуваннями, має більший рейтинг, ніж російський президент...
Коментарі для «ВЗ»
Володимир Корнілов, директор українського філіалу Інституту країн СНД
Я не побачив у зверненні Медведєва ознак втручання у внутрішні справи України. Якщо під цим мають на увазі висловлення надії на те, що з новим керівництвом України Росія розраховує на добросусідські стосунки – то врешті-решт пан Медведєв не назвав термінів і конкретних прізвищ. Це ніщо порівняно зі словами пана Байдена, який на зустрічі з Януковичем нібито сказав, що, можливо, розмовляє з майбутнім президентом України… І в Україні, і в Росії всім зрозуміло, що Віктор Ющенко не має навіть теоретичних шансів бути обраним президентом на другий термін – якщо, звичайно, ці вибори будуть чесними і демократичними. Хто б не став президентом після Ющенка, у будь-якому випадку у Росії сподіваються, що українсько-російські стосунки отримають позитивну динаміку.
Кость Бондаренко, директор Інституту проблем управління імені Льва Горшеніна
Я б не говорив про якийсь демарш, насправді це лист стурбованості. Він викликаний, з одного боку, комплексами самого Медведєва, з іншого – позицією України…
Відповідь Ющенка можна передбачити. Він говоритиме про втручання Росії у внутрішні справи України і таке інше. Ці відповіді матимуть мобілізаційний характер, будуть спрямовані на підвищення його рейтингу, зокрема на Західній Україні.
Олександр Палій, провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України
Ця заява може свідчити, що російське керівництво обрало конфронтаційний шлях розвитку відносин з Україною. Користуючись роздрібненістю вітчизняної політичної еліти, відсутністю консолідації влади, у Кремлі намагаються всіляко втрутитися в українські внутрішні справи, вплинути на політичні процеси, встановити в Україні маріонеткову владу. В цих умовах українське суспільство зобов’язане відреагувати належним чином.
Чи вплине це звернення на нашого виборця? Російська і українська психологія відрізняється кардинальним чином. Більшість українського населення (і це доведено) абсолютно не так сприймає ті речі, які росіянам видаються очевидними. Росіяни звикли до “пієтетного” ставлення до влади. Їм здається аксіоматичним, що застосування сили викликає підкорення. Українське суспільство на 70 відсотків має іншу ментальність. Такого роду послання лише об’єднуватимуть людей, які не звикли бути холуями. Тож послання Медведєва матиме ефект, протилежний тому, на який очікували у Кремлі.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=75974

«РАБИ, ПІДНІЖКИ, ГРЯЗЬ МОСКВИ»...
Аскольд Єрьомін, «Високий замок», 12.08.2009, Львівська обл.
Хамська атака російського президента Дмитра Медведєва на Україну - своєрідний лакмусовий папірець.

Хочете знати, “хто є ху”? Подивіться на реакцію цього українського політика на кремлівське базікання. Як писав Кобзар, “раби, підніжки, грязь Москви”... Давно писав - а досі актуально!
В Україні ще не всі зранку прокинулися, а наші політичні “козачки” вже чкурнули обсмоктувати словесну медведєвську “цукерку”. А ну в Кремлі помітять старання? А може, знову на царствіє намастять?.. При нинішній владі в Україні надій на нормалізацію і поліпшення відносин з Росією практично немає, наголосив лідер Партії регіонів Віктор Янукович, реагуючи на заяву Медведєва. «Тому перше, що ми зробимо, прийшовши до влади, - відродимо нормальні, добросусідські, рівноправні й взаємовигідні відносини з нашим стратегічним партнером - Росією. Такі відносини, що відкриють перспективи для обох держав… Бажання українського народу відродити відносини з Росією, відродити економіку України, буде в основі політики стосовно Росії. І цю політику я буду здійснювати, щойно прийду до влади». Якщо вчитатися, текст трохи суперечливий. Я особисто не впевнений, що «бажання українського народу… відродити економіку України» дуже вписується у плани «керівного тандему» Путіна-Медведєва. Але то вже Віктору Федоровичу з ними розбиратися.
Аж тут і Петро Миколайович нарисувався! «Політика на фашизацію суспільства, яку проводить особисто Президент Ющенко і його ультранаціоналістичне оточення, політика реабілітації злочинців і зрадників, політика підтримки військових агресорів, політика русофобії та формування образу ворога в особі російського народу не могла, зрештою, не переповнити чашу терпіння офіційного Кремля... Необхідно відмежувати людей від націоналістичної сваволі... і сформувати інститути справді народної демократії... ліквідувавши посаду президента - як розсадник корупції і диктатури... Ми категорично засуджуємо злочинні постачання зброї в Грузію і підтримку терористичного режиму Саакашвілі... Ми засуджуємо спроби націоналістів, очолюваних Ющенком, створити так звану помісну церкву і знищити духовну єдність канонічного православ’я». Здається, нічого не забув...
Але що Янукович із Симоненком? Їхнє бажання вислужитися перед російськими лідерами не є жодною новиною... Здивував натомість інший кандидат у президенти - Арсеній Яценюк. Адже лідер “Фронту змін” начебто позиціонує себе як український патріот, претендує на частину “помаранчевого” електорату... «Звичайно, чинний Президент України дав дуже багато приводів для того, щоб вважати його політику антиросійською», - заявив Яценюк в ефірі радіостанції «Эхо Москвы». Оце приїхали! Шкода, не розшифрував Арсеній Петрович - які ж саме дії чи слова Віктора Ющенка він вважає «антиросійськими»? Невже спроби переконати міжнародне співтовариство в тому, що Голодомор був геноцидом українського народу? Або, може, послідовну лінію Президента на вступ України в НАТО? Так тодішній спікер парламенту Арсеній Яценюк теж свого часу підписав лист до генсека Північноатлантичного альянсу - з проханням надати Києву План дій щодо членства в НАТО… Виходить, сам Арсеній Петрович також долучився до поганих «приводів»?
А тим часом...
Депутат від БЮТ Валерій Писаренко відкликав свій коментар щодо заяви президента Росії Дмитра Медведєва. Як повідомила 11 серпня прес-служба БЮТ, коментар «був передчасним, його зробили до повного ознайомлення зі всією інформацією на цю тему і її контекстом, тому він не відображає позиції самого народного депутата, а тим більше всієї політичної сили». Писаренко раніше, зокрема, заявив: «Не надсилати посла в Україну, щоб підкреслити проблеми у відносинах, напевно, це не вихід для рішення цих проблем».
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=75972

ЗА ХЛІБОРОБСЬКИМ ДОСВІДОМ – НА ПОЛТАВЩИНУ
Григорій Гринь, Ірина Рогожинська, “Зоря Полтавщини”, 12.08.2009
На Полтавщині з робочою поїздкою побувала Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко.

Її приїзд співпав із приємною для хліборобів області подією: напередодні вони намолотили 2 мільйони тонн зерна. Яким чином забезпечити зберігання вирощеного врожаю, як далі розвиватися ринку зерна та його інфраструктурі – такими були головні питання наради, яку Юлія Тимошенко провела у Лохвицькому районі.
У Миргороді, куди Прем'єр-міністр прибула літаком, її зустріли голова облдержадміністрації Валерій Асадчев, заступник голови обласної ради Володимир Марченко, Миргородський міський голова Олександр Паутов. У Миргороді Юлія Тимошенко поклала квіти до пам'ятника Миколі Гоголю, поспілкувалася з місцевими жителями. Потім вирушила до Лохвицького району.
"Вибух якості та ефективності"
Перш ніж розпочати нараду, Прем'єр-міністр ознайомилась із найсучаснішими технологіями, які використовує на своїх землях ЗАТ "Райз-Максимко". На полі поблизу села Вирішальне, що на межі Лохвицького та Миргородського районів, президент ЗАТ "Компанія "Райз" Віталій Цехмістренко повідомив, що середня врожайність кукурудзи в агропідприємстві – 100 ц/га, тобто вдвічі більша, ніж по Україні. На іншому полі Юлія Тимошенко оглянула посіви пшениці.
– Ми почали сіяти озиму пшеницю з застосуванням безводного аміаку, – розповів Віталій Цехмістренко. – Ця технологія на 35 відсотків здешевлює вартість азотних добрив, радикально підвищує якість зерна і паралельно вирішує проблему боротьби зі шкідниками. У компанії "Райз" – 150 тисяч гектарів земель, 80 відсотків з яких – закислені. Безводний аміак такої проблеми не створює. Я впевнений, що за ним – майбутнє. Але на сьогодні лише 12 відсотків вітчизняного безводного аміаку становлять частку добрив, які використовуються нашими сільгоспвиробниками. Решта – близько 88 відсотків – експортується. Ми пропонуємо, щоб через 5–6 років аграрії України застосовували до 60 відсотків безводного аміаку. Але на це потрібно націлити машинобудування, надати державну підтримку, тоді наша країна зможе навіть експортувати цю технологію.
Прем'єр-міністр висловила занепокоєння тим, що така ефективна технологія майже не застосовується в Україні. Як з'ясувалося, насамперед тому, що вітчизняні промислові підприємства не виробляють потрібного устаткування та агрегатів. Утім, освоїти таке виробництво для них – не проблема. Та чи готові до цього сьогодні українські аграрії? Адже багатьом сільгоспвиробникам набагато зрозуміліше і легше господарювати по-старому.
– Зараз уряд формує державне замовлення на сільськогосподарську техніку приблизно на 700 мільйонів гривень, – повідомила Юлія Тимошенко. – У цьому році ми вирішили повністю змінити підходи до його формування, тобто не замовляти техніку, яка є застарілою і неефективною. Натомість запропонуємо машинобудівним підприємствам виготовляти ту техніку, яка дає найбільший ефект.
Юлія Тимошенко мала нагоду побачити в роботі новітню техніку, яка використовується у ЗАТ "Райз-Максимко". Їй також продемонстрували трактори, оснащені супутниковою системою GPS. У господарствах компанії "Райз" така техніка – не виняток, а, скоріше, правило: із 120 тракторів систему супутникової навігації мають 70.
Прем'єр-міністр подякувала президенту ЗАТ "Компанія "Райз" Віталію Цехмістренку за те, що його команда зробила в аграрному секторі справжній "вибух якості та ефективності". А також зазначила, що нинішня стратегія уряду – вибирати кращих сільгоспвиробників, які дають чіткі й важливі для держави поради, уніфіковувати їхній досвід і поширювати його на всю Україну одночасно з фінансовою та організаційною підтримкою.
Реформа елеваторного господарства
У місті Червонозаводському Лохвицького району Прем'єр-міністр України ознайомилася і з роботою елеватора ЗАТ "Компанія "Райз", який є найбільшим у світі баночним елеватором. Його потужність – понад 360 тисяч тонн одночасного зберігання збіжжя, він повністю автоматизований і відповідає всім міжнародним вимогам щодо екології та якості зерна.
– Протягом найближчих років Україна має можливість вийти на 70 мільйонів тонн щорічного валового збору зерна, – зазначила Юлія Тимошенко. – У нас є все необхідне, щоб узяти цю планку. Слід започаткувати стратегічну програму розбудови елеваторного господарства. Сьогодні в Україні працюють 24 тисячі 600 елеваторів. Це дуже багато – на них може зберігатися 55 мільйонів тонн зерна. Але ж з них сертифіковані – лише для зберігання 30 мільйонів тонн, і тільки для 15 мільйонів – за міжнародними стандартами. По суті це третина врожаїв, які ми збираємо. А це значить, що по послугах зі зберігання зерна на елеваторах існує монопольність пропозицій.
Щоб ліквідувати ознаки монополії, на думку Прем'єр-міністра, великі сільгосппідприємства мають активізувати свою роботу з будівництва елеваторів. При цьому реалізація проектів зі спорудження великих, а також малих і середніх зерносховищ має йти паралельно. Адже великі елеватори, як правило, розраховані на потужність самої корпорації, як, власне, і елеватор ЗАТ "Компанія "Райз" – на 80 відсотків. Але в Україні є міцні фермерські господарства, середні й малі сільгосппідприємства. Саме на підтримку малих і середніх елеваторних потужностей, які зможуть зберігати до 10 тисяч тонн зерна щорічно, і працюватиме уряд шляхом надання державних гарантій під залучення фінансових ресурсів для таких проектів.
– Ми розраховуємо здійснювати цю програму через "Украгролізинг", – заявила Прем'єр-міністр. – Профінансуємо закупівлі елеваторів за рахунок гарантій держави і залучення довгострокових дешевих кредитних ресурсів. Потім передамо в лізинг на пільгових умовах малим і середнім аграрним підприємствам або їх об'єднанням. Протягом 20–25 років вони будуть безвідсотково повертати ці суми, маючи свої потужності для зберігання і повну незалежність в тому, щоб не продавати зерно тоді, коли за нього дають найнижчу ціну. Крім того, адекватною буде й вартість послуг. Адже нині вартість послуг державних елеваторів в Одеській та Івано-Франківській областях відрізняється у два рази. Така ситуація є неприпустимою. Хоча б там, де мова йде про державну власність, треба навести порядок і уніфікувати ціни.
Найближчим часом в Україні необхідно збільшити мінімум на 10 мільйонів тонн зберігання зерна на сертифікованих за міжнародними стандартами складах. Зараз вже споруджуються елеваторні потужності на 2 мільйони тонн зерна. Український уряд спільно з Канадою та Японією розробляє програму щодо залучення відповідних фінансових ресурсів для їх розбудови ще на 3 мільйони тонн щорічно. Але цього недостатньо. Тож найближчим часом до будівництва елеваторів в Україні, крім японських і канадських інвесторів, повинні підключитись і китайські. "Вони не хочуть бути власниками наших елеваторів, вони хочуть одержати державні гарантії під кредити, і щоб не менше 50 відсотків виробництва цих елеваторів здійснювалося на їхній території", – підкреслила Юлія Тимошенко.
Прем'єр-міністр також повідомила, що уряд має намір залучати державний сектор до розвитку зернової галузі. "Ми орієнтуємося на те, щоб державний аграрний фонд міг не тільки зберігати, але й експортувати зерно. Це хороша можливість для поповнення бюджету валютою", – сказала Юлія Тимошенко, додавши, що "аграрний фонд має діяти в кооперації з ДАК "Хліб України", у власності якої знаходиться 12 відсотків усіх елеваторних потужностей в Україні".
"ПДВ ми повертатимемо своєчасно"
Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко відвідала ТОВ "Райз-цукор". На цьому підприємстві керівника українського уряду очікували працівники сусіднього Лохвицького спиртокомбінату. Плакати з написами "500 сімей – два роки без зарплати" та "Лохвицькому спиртокомбінату – державну підтримку" красномовно свідчили про неабиякі проблеми на цьому державному підприємстві. Юлія Тимошенко уважно вислухала людей, які передали їй письмове звернення з проханням допомогти відродити колишній флагман спиртової промисловості України, на якому нині працюють 365 чоловік, й пообіцяла, що найближчим часом підприємство отримає 22-мільйонний кредит терміном на півроку, але за умови надання відповідного бізнес-плану.
У нараді, що пройшла в приміщенні ТОВ "Райз-цукор", взяли участь представники міністерств, керівники області та Лохвицького району, а також керівники провідних сільгосппідприємств Полтавщини. Під час наради Прем'єр-міністр пообіцяла взяти під свій контроль компенсацію ПДВ зернотрейдерам. При цьому вона зазначила, що компенсація виплачуватиметься не вибірково, а всім, хто подасть заявки. "ПДВ ми повертатимемо через аграрний фонд і своєчасно. І не вибірково, а всім. Але на відшкодування ПДВ можуть розраховувати лише ті трейдери, які купують зерно в аграріїв за цінами не нижче, ніж встановив уряд (на 2009–2010 рік – 900 грн/т для фуражної пшениці).
Вона також доручила відповідним відомствам підготувати зміни до закону про прискорене відшкодування ПДВ у частині його відшкодування компаніям, які ведуть будівництво об'єктів соціальної сфери в сільській місцевості.
Прем'єр-міністр доручила Мінекономіки й Держспоживстандарту підготувати концепцію розвитку мережі лабораторій із контролю за генно модифікованою продукцією в Україні. Нині існує тільки одна лабораторія в Києві, здатна виявити наявність ГМО в продуктах харчування. "Ми прийняли ряд важливих рішень, що стосуються регулювання ГМО, але без наявності лабораторій із контролю вони не матимуть ніякого ефекту. Я прошу визначити, за який період може бути розгорнута мережа лабораторій, і надати план-графік фінансування для їх будівництва. Думаю, що тут ми підемо через залучення кредитів під державні гарантії", – сказала Юлія Тимошенко.
Обговорювалося й питання створення мережі лабораторій із контролю за якістю грунту. За словами Прем'єр-міністра, мережа повинна складатися не менш ніж з п'яти лабораторій. Вона нагадала, що збереження й збільшення родючості грунту в 2008 році було визначено одним із головних пріоритетів у роботі Мінагрополітики України. Джерелом фінансування тут мають бути нерозподілені фінансові кошти зі Стабілізаційного фонду держбюджету.
Сільгоспвиробники поскаржились на неналежну якість дизпалива, що за рішенням уряду відпускається на проведення збиральної кампанії за пільговою ціною 4,900 грн/т. Прем'єр-міністр України доручила Мінекономіки й Держспоживстандарту провести перевірку його якості. Вона уточнила, що дизпаливо відпускають Кременчуцький НПЗ (ЗАТ "Укртатнафта") і Шебелинський ГПЗ (ДК "Укргазвидобування").
Йшлося під час наради і про таке актуальне питання, як виробництво екологічно чистої продукції. Прем'єр-міністр підкреслила, що на даний час українські сільгоспвиробники не мають стимулів для випуску екологічно чистих продуктів високої якості, придатних для дитячого харчування. Тож фахівцям Мінагрополітики й Мінекономіки доручено протягом місяця розробити й внести на розгляд уряду проект Закону "Про дитяче харчування".
* * *
По закінченні наради і відбуття Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко до Миргорода, а потім – до Києва голова облдержадміністрації Валерій Асадчев провів брифінг для журналістів.
– Валерію Михайловичу, як Ви оцінюєте перебування Юлії Володимирівни на Полтавщині?
– Візит Прем'єр-міністра України був дуже продуктивний і цікавий, порушено ряд питань, актуальних для ефективного функціонування реального сектора аграрного виробництва. Розмова під час наради відбулася на високому професійному рівні. Це говорить про те, що аграрний комплекс Полтавщини серйозно став на ноги і формує сучасну політику, яка вимагає адекватної реакції держави й уряду. Йшлося про трейдерський ринок, системи ціноутворення, зберігання зерна тощо. Приємно, що це відбулося саме на Полтавщині, оскільки у нас є достатня база, є що показати. Ми очікуємо, що в цьому році в області буде збудовано ще близько десяти елеваторів. Тобто робота ведеться дуже серйозна. Зернові термінали, які планується створити по Дніпру, відкриють нам транзитні можливості через Полтавщину.
Від Прем'єр-міністра ми почули схвальні слова, адже напередодні наші хлібороби прозвітували про валовий збір 2-х мільйонів тонн ранніх зернових. Думаю, в цьому році ми вийдемо на 3 мільйони тонн ранніх зернових, а з круп'яними й технічними культурами – на 5 мільйонів. Це найбільший вал із усіх областей України, хоча за кількістю посівних площ ми – на одинадцятому місці.
– Чи не плануєте Ви запросити уряд на подібне засідання у промисловий центр Полтавщини – Кременчук?
– Справді, провести там серйозну нараду необхідно. Думаю, що наддніпрянське місто заслуговує на особливу увагу. Повинна бути спеціальна програма, пов'язана з такими промисловими центрами, тому що там є своя специфіка.
Потім Валерій Асадчев відповів на ряд інших запитань журналістів.
http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=1694

ПИТАННЯ ПРО ВРЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА ЛІКИ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВІДКРИТИМ
Лідія Платонова, «Запорізька правда», 12.08.2009
Введення в дію проекту постанови Кабміну може призвести до дестабілізації фармацевтичного ринку.

Після того, як Запорізька обласна рада на червневій сесії прийняла рішення "Про звернення до Кабінету Міністрів України щодо державного врегулювання цін та підвищення якості лікарських засобів і виробів медичного призначення", голова облради Олександр Нефьодов звернувся з цим документом до Міністерства економіки України.
Він отримав відповідь від заступника міністра Віктора Пантелеєнка. У відповіді йдеться, що по суті порушеного питання в Мінекономіки 15 липня відбулася нарада за участю представників МОЗ, Держлікінспекції, Держмитслужби, Держцінінспекції, Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, об'єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України, Асоціації фармацевтичних виробників України, Всеукраїнської громадської організації "Аптечна професійна асоціація України", Європейської бізнес-асоціації, асоціації виробників інноваційних ліків "АПРАД". За результатами цієї наради до Кабінету Міністрів України направлено листа за підписом Міністра економіки України Бориса Данилишина.
У цьому листі міністр економіки, посилаючись на вищезгадану нараду, зазначає, що її учасники дійшли спільної думки щодо передчасності встановлення такого методу державного врегулювання як регулювання ціноутворення на лікарські засоби та вироби медичного призначення.
Такий проект постанови ("Про заходи удосконалення державного регулювання ціноутворення на лікарські засоби та вироби медичного призначення"), вважають представники вище перелічених асоціацій і МОЗ таким що:
суперечить законам України, створює суттєві перепони, вимагає надання документів для реєстрації, які містять комерційну таємницю (суперечить статті 36 Господарського кодексу України);
вимагає подання інформації, яка є предметом права інтелектуальної власності суб'єкта господарювання, чим порушуються норми законів України "Про лікарські засоби", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг";
змінює механізм формування цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення (вводить державне регулювання), що є підґрунтям можливих проявів корупції тощо.
Законодавством України встановлено можливість державного регулювання цін на товари, у тому числі лікарські засоби та вироби медичного призначення, лише за фактом їхньої закупівлі за державні кошти.
Введення в дію проекту постанови може призвести до різкого падіння обсягів відвантаження лікарських засобів зі складів підприємств і зменшення асортименту вітчизняної продукції в аптечні мережі та, як наслідок, до дестабілізації фармацевтичного ринку, що негативно вплине на забезпечення населення необхідними лікарськими препаратами.
Згідно зі статистичними даними, у червні 2009 року індекс споживчих цін на фармацевтичну продукцію, медичні товари та обладнання становив 99 відсотків, а товари і послуги - 100,5 відсотка, що свідчить про стабілізацію на зазначеному вище ринку.
Міністр економіки України Борис Данилишин завершує відповідь словами про те, що думка учасників наради - це ще не остаточне рішення. Для прийняття цього рішення (щодо доцільності запровадження державної реєстрації (перереєстрації) цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення) Мінекономіки направило відповідний лист та проект постанови до Держкомпідприємництва.
Отже, нині порушене питання залишається відкритим.
http://www.zp-pravda.info/index.php?option=com_content&view=article&id=526:2009-08-12-20-09-11&catid=34:2009-04-14-10-24-35&Itemid=63

РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА

ЗЕМЕЛЬНОЕ БРАТСТВО, ИЛИ КАМАСУТРА В КИРОВОГРАДСКОМ ГОРСОВЕТЕ
Дмитрий Пугин, «Украина-Центр», 12.08.2009, Кировоградская обл.
Противостоящие друг другу фракции Кировоградского городского совета пришли к согласию.

Свершилось наконец то, о чем так много говорили скептики после выборов-2006. Противостоящие друг другу фракции Кировоградского городского совета пришли к согласию. Де-факто в органе создана новая коалиция – после нескольких лет взаимных обвинений, оскорблений словом и действием, борьбы за «кураторство» над городским головой Владимиром Пузаковым, самых черных из всех возможных пиар-кампаний, разворачивавшихся в подконтрольной обоим лагерям прессе. «Общим знаменателем» для них, впрочем, стали не интересы территориальной общины, а остатки свободной городской земли.
Эти события, несомненно, существенно скажутся на ходе и исходе выборов – причем даже не скорых президентских, а следующих выборов в местные советы, которые должны состояться в 2011 году. И по происходящему сегодня в кировоградской прессе можно говорить о том, что «местная» избирательная кампания началась и набирает обороты уже сейчас. Но вернемся к нашей новосозданной «земельной» коалиции.
Сегодня мало кто вспоминает о том, что основным лозунгом, с которым в 2006-м шли к власти представители так называемого демократического лагеря, в первую очередь – Блока Юлии Тимошенко, был «отобрать и вернуть награбленное» - землю и городское имущество. Отобрать у тогдашней городской верхушки, отождествлявшейся, по мнению «помаранчевых», в первую очередь с именами ныне беспартийных депутатов городского совета Юрия Шарова и Виктора Кухаренко, а также близкими к ним людьми, завладевшими всем этим, как многократно заявлялось во всеуслышание, незаконными методами. И вернуть, соответственно, городской общине, кировоградцам.
В то же время фактическое сближение двух противоборствующих лагерей в областном центре началось в самом скором времени после тех выборов, на которых БЮТ одержал оглушительную победу, заняв большинство мест практически во всех советах Кировоградщины.
Первым «звонком» стало пресловутое решение Кировоградского горсовета № 112 двухлетней давности, в соответствии с которым несколько десятков земельных участков в областном центре отошли, в числе прочих, структурам, подконтрольным видному члену и спонсору местного БЮТ Григорию Пилявскому, руководящему на тот момент престижной «земельной» комиссией совета. После того голосования, в котором помимо группы Шарова-Кухаренко приняли участие часть депутатов фракции БЮТ, к ним были применены партийные взыскания. В результате Пилявский даже потерял мандат. Но начало было положено.
Рубеж 2007 и 2008 годов ознаменовался новым крупным земельным скандалом, связанным с очередным земельным решением городского совета, № 405, окрещенным местными СМИ «новогодним пакетом» - на полторы тысячи пунктов, где среди сотен вопросов, касающихся оформления участков для рядовых граждан, не решавшихся годами, оказались «спрятанными» примерно столько же вопросов «депутатских». Помимо многочисленных участков, разошедшихся под торговые площади, в том числе – для структур, собственниками которых были родственники и доверенные лица отдельных представителей горсовета, раздерибанены были Городской сад, он же Парк Победы, и еще несколько парковых зон Кировограда. Горсад, некогда высаженный руками горожан и предназначенный для их отдыха, оказался разделенным на участки размером от 8 до 25 га и передан в аренду приближенным к «кому следует» частным структурам – под усадьбы, гостиницы, развлекательные комплексы.
Голосовали за это практически все фракции, в том числе непримиримые борцы за справедливость и законность – БЮТ и «Наша Украина», и практически единогласно. На этот раз долгие разбирательства – как внутрипартийные, так и по линии правоохранительных органов, последовавшие за принятием «новогоднего пакета» - не закончились ничем. Кроме того, что некоторые (но не все) строительные фирмы, фигурировавшие в решении, просто отказались от своих кусков Городского сада.
В ноябре прошлого года в горсовете снова встал земельный вопрос. Вновь делили Лесопарковую зону областного центра, остатки «легких города». Около 50 га, занятых многолетними соснами, так же, как и Горсад, высаженными жителями города еще при Союзе, должны были перейти в частную собственность. Все эти решения были опротестованы прокуратурой, а Лесопарковая решением областного совета получила статус природного заказника. Тем не менее, депкорпус это не остановило. 2 и 6 июля текущего года наряду с несколькими кадровыми вопросами фракции БЮТ, «Нашей Украины» и уже бывших регионалов (7 из 10 членов фракции ПР были исключены из партии и лишены мандатов вышестоящими органами партии как раз после 2 июля) продолжили согласованно голосовать. Еще два десятка гектаров кировоградской земли, из них 16 – в той же Лесопарковой, отданы частным структурам в аренду на разные сроки. Кроме того, вносились изменения в ноябрьские решения совета от прошлого года – в частности, в них менялись фамилии и адреса новых владельцев участков на территории заказника. Что подтверждает не раз озвученную теорию об изначальном оформлении участков на подставных лиц с последующей легализацией уже под других собственников, фамилии которых, скорее всего, окажутся знакомыми для многих…
Сейчас для большинства думающих людей становится очевидным, что силы, пришедшие к власти в Кировограде после 2006 года, не выдержали испытания властью и возможностями, которые она дает. Земля и недвижимость – самые выгодные для вложений активы, они практически не обесцениваются и способны пожизненно обеспечивать стабильной прибылью не только хозяина, но и его наследников. Похоже, именно прагматический интерес для бизнесменов из БЮТ и «Нашей Украины» (ведь не секрет, что именно им подконтрольно подавляющее большинство во фракции. – Авт.) перевесил, в конце концов, идеологические противоречия. Ведь сейчас эти фракции – опять-таки, практически в полном составе - голосуют абсолютно синхронно с теми, с кем, согласно заявлениям и лозунгам, шли бороться их политические силы всего три года назад.
Сегодня сотка в кировоградском земельном «бутике» (или даже «БЮТике», учитывая изложенное выше), стоит от 2 до 50 тысяч долларов, и купить свободный участок все чаще оказывается возможным лишь непосредственно у представителей депкорпуса. А выделялась земля в частную собственность на протяжении многих лет в основном безвозмездно – разговоры о продаже ее на аукционах так и остались разговорами. Такой вот беззатратный депутатский приработок…
До следующих выборов в местные советы осталось не так много – меньше двух лет. И электоральная ниша «борцов за интересы общины» на них снова будет вакантной. Во всяком случае, экс-«оранжевые» надежды своих кировоградских избирателей, похоже, не оправдали. Они не только не вернули городу обещанное – от земельных участков и зеленых зон до здания торгово-административного комплекса «Барва», проданного ранее «по сходной цене» бизнесменам Касьяновым, - но допустили и даже поспособствовали раздаче и приватизации сотен новых площадок, земель, имущественных комплексов.
Вполне вероятно, что теперь их место в сознании людей могут занять новые и относительно новые, разной степени реакционности и демократичности политсилы – например, «Фронт» Яценюка или Блок Черновецкого, уже сейчас ведущий активную работу в регионе, возможно, хотя и маловероятно – та же «Свобода» сможет взять какие-то проценты на волне разочарования в крупных партиях.
Что же до БЮТ, вне всяких сомнений, с региональным лидерством расставаться очень не желающим, то в качестве основных своих кировоградских конкурентов в местном блоке, похоже, по-прежнему видят местную же Партию регионов. После смены руководства ее кировоградской городской организации и вывода из рядов нескольких одиозных депутатов горсовета – тех же Кухаренко, Шарова, Хильченко, Гнибиденко, Касьяновой, Лунгула и так далее, к рулю в кировоградской ПР пришли крупные производственники. У которых есть опыт проведения масштабных маркетинговых кампаний, за которыми стоят абсолютно подконтрольные тысячные коллективы и, что греха таить, большие деньги. То есть шансы в 2011-м войти с немалым количеством мандатов в местные советы на Кировоградщине у новых регионалов есть.
Как они поведут себя там, представляя интересы, в первую очередь, промышленности и профсоюзов, предсказать сложно. Определенная зацикленность на своей сфере деятельности, свойственная людям производства, может по-разному сказаться на том, какими будут их действия во власти. Так, регионалы-производственники могут ограничиться лишь лоббированием вопросов, непосредственно касающихся их предприятий. В то же время они вполне могут взять да и начать пересматривать земельные вопросы. Вопрос только, в чью пользу: свою собственную или территориальной общины? Второй вариант, как ни странно, не менее возможен, чем первый. Хотя бы для того, чтобы набрать в дальнейшем побольше электоральных «очков».
Именно этого могут бояться теперешние хозяева города как «старые», но остающиеся в силе люди из орбиты Шарова-Кухаренко, так и окончательно сблизившиеся с ними «новые» – те, кто пришел в 2006-м на волне революционных настроений, в первую очередь – представители БЮТ и «Нашей Украины» . Возможно, именно этими опасениями можно объяснить появление в последнее время ряда негативных публикаций в адрес местных регионалов в СМИ, подконтрольных как «старым», так и «новым». Скорее всего, подобные материалы будут появляться и в дальнейшем, сигнализируя о том, что предвыборная кампания даже не 2010, а 2011 на Кировоградщине, судя по всему, стартует уже сейчас.
Столь плотное сближение политических лагерей, противостояние которых давно перешло на уровень личных конфликтов за гранью всяческих приличий – ведь не раз доходило до матерщины, потасовок, забрасывания оппонентов тортами и яйцами, поистине достойно новой главы в трактате об искусстве всепобеждающей и всепрощающей любви – «Камасутре». Причем это искусство в их исполнении периодически становится боевым – настолько противоестественный союз мог состояться только против кого-то, против «третьего лишнего» - любого, кто хотя бы теоретически может повлиять на установившийся порядок вещей.
Автор - эксперт Института муниципальной политики.
http://www.uc.kr.ua/fresh/4607/

СИТУАЦІЯ В КРИМУ

БЕЗ БУНИНА...
Ирина Каратаева, «Слава Севастополя», 13.08.2009, АР Крым
«Говорим по-русски - учимся на русском».

Вчера в Севастополе прошли предварительные общественные слушания "Говорим по-русски - учимся на русском. В школы Севастополя - русский язык и русскую литературу в полном объеме". Обменявшись мнениями, экспертные группы дали предложения в готовящуюся на Общегородские общественные слушания резолюцию.
Правда, двух мнений на предварительных слушаниях не прозвучало - представители исполнительной власти, и в том числе городского управления образования и науки, мероприятие не посетили. И, таким образом, отстаивать прогосударственную позицию о необходимости внедрения в школах Севастополя двуязычного обучения, и впоследствии только на украинском языке, было некому. Разговор повернулся исключительно в русло ущемления прав русскоговорящих граждан и отстаивания позиций русского языка в школах города и высших учебных заведениях страны. Хотя, как заметил председатель совещательного комитета по проведению слушаний депутат Дмитрий Белик, управление образования ввело в состав экспертного совета четырех своих представителей. Депутат также напомнил присутствующим, что инициатива депутатского корпуса о проведении таких слушаний возникла после обсуждения на городском родительском собрании, а вслед за ним и на сессии горсовета, приказа Минобразования N 461 "Об утверждении отраслевой Программы улучшения изучения украинского языка в общеобразовательных учебных заведениях с обучением на языках национальных меньшинств".
В соответствии с этим приказом в 10-11-х классах количество часов изучения украинской литературы увеличится еженедельно на 2 часа, в 10-х классах введено двуязычное изучение истории Украины и математики, во 2-4-х классах на один час больше станет украинского языка, учеников 5-х классов ожидает двуязычное преподавание истории Украины. В 6-х классах вводится дополнительное время преподавания на украинском языке географии. В 11-х классах предмет "История Украины" переходит полностью на украинский, а математика и еще один предмет на выбор переходят на двуязычное преподавание. В 2010 году на украинский переведут географию и математику в 7-х классах общеобразовательных школ. "Право говорить, писать, думать на родном языке - это природное право человека, гарантированное Конституцией страны. И все это разбито об один приказ, даже не зарегистрированный в Министерстве юстиции", - сказал Дмитрий Белик.
Прибывший на предварительные слушания депутат Верховной Рады Украины Вадим Колесниченко - политический эксперт - обрисовал специалистам-языковедам их задачу, с которой они должны справиться на общегородских слушаниях, - ответить на вопрос: "Могут ли в государстве равноправно существовать два языка - русский и украинский?"
"Можно много спорить, хорошая эта идея или плохая - создание одной украинской нации, с одним языком и одной культурой. Политики используют эту тему, трактуя ее в ту или иную сторону. Вот почему важна инициатива Севастополя - хотелось бы услышать не политические лозунги и заявления о роли той или иной партии, нужно услышать слова и мысли экспертов, понять вообще, нужна ли подобная тема для обсуждения как в государстве, так и в Севастополе, - заявил Вадим Колесниченко. - Мы должны понять: если согласиться с тем, что будет только один украинский язык (все, кто хочет учить родной язык, останутся с ним на уровне межнационального общения—никто не запрещает разговаривать дома на родном языке), то у остальных не будет возможности получить высшее образование, потому что абитуриент не будет допущен к вступительным экзаменам, следовательно, не будет перспектив в государстве. Дети, которые будут учиться на родном, а не на украинском языке, будут людьми второго сорта. Однако здесь собрались эксперты, которые должны сделать понятный вывод, в первую очередь для городских властей и во вторую - для государства. Смогут ли существовать два равных языка - русский и украинский? Если нет, то, может, стоит закрыть тему и заняться украинизацией, чтобы наши дети смогли занять достойное место в стране".
О том, что бороться за русский язык можно и стоит, севастопольским коллегам рассказал председатель постоянной комиссии по вопросам образования и науки Верховного Совета АРК Анатолий Жилин. "Мы в ВС Крыма отстаиваем право детей учиться на русском языке, - доложил Анатолий Жилин. - Мы приняли решение о неукоснительном невыполнении приказа Вакарчука. И нас послушали". Севастопольские депутаты не остались в долгу. Татьяна Сорокина рассказала, что в Севастополе работают решение горсовета о русском языке как региональном и программа поддержки русского языка. И "хотя в последнее время работать сложно, никто не собирается сворачивать с этого пути", сказала депутат.
Филологи - русисты, вошедшие в группу экспертов, привели примеры государственной политики в сфере образования, направленной на "отторжение русского языка". Так, школьный учитель и депутат районного совета Татьяна Устинова заявила, что "с 1994 года количество часов, отводимых на изучение русского языка, уменьшилось в два раза", современные учебники сильно облегчены, "содержат примитивные задания", из всего пласта классической русской литературы "в школах остались лишь 16 авторов", за рамками школьной программы остались, например, Бунин и Шолохов.
В итоге после двухчасового обсуждения проблемы эксперты "выдали" свои конкретные предложения в резолюцию, которая будет предложена для голосования всем севастопольцам 21 августа.
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2009&mnt=8&day=13&id=19572

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ

ЮРІЙ КОСТЕНКО: «У НАС Є ДОСТАТНЬО ДОСТОЙНИХ ЛЮДЕЙ»
Володимир Бодак, «Західний кур’єр», 13.08.2009, Іван-Франківська обл.
Минулого тижня на Прикарпаття завітав лідер Української народної партії Юрій Костенко.

Він зустрівся із представниками місцевих ЗМІ та поділився своїм баченням останніх подій у державі. Основну увагу Юрій Іванович акцентував на передвиборчій ситуації. Нардеп зауважив, що часті зустрічі із пресою зумовлені швидкою зміною подій в українській політиці.
– Сьогодні говорять про трьох зірок як найбільш потенційних кандидатів, котрі увійдуть до другого туру президентських виборів. Тим не менше, дуже багато невизначеного в цій виборчій кампанії буде залишатися аж до самого дня голосування, – каже Юрій Костенко.
Верховна Рада на позачерговій сесії ухвалила зміни до Закону України «Про вибори президента України». Як зауважує пан Костенко, ці зміни вже отримали назву – «поділ влади на двох».
– Попри те, що коаліція між БЮТом і Партією регіонів не відбулася, політична співпраця цих двох мегаблоків, які представляють найбільший капітал України, продовжується, – каже депутат. – Чому поділ на двох? Це суттєве збільшення застави до 2,5 мільйона гривень, що обмежує права потенційних кандидатів, особливо для ідейно-патріотичних сил. У формуванні комісій в найбільшій мірі будуть відбиватися інтереси цих двох партійних сил. У змінах до закону внесено багато коректив, які суттєво погіршують принципи демократичності при підрахунку голосів.
Щодо своєї можливої кандидатури у передвиборчій гонці, то лідер УНП поки що нічого конкретного не каже, тільки стверджує, що рішення щодо кандидата прийматимуть на з’їзді партії шляхом демократичного вибору.
– У нас є достатньо достойних людей для того, щоби бути кандидатом на президентських виборах, – зауважив Юрій Костенко. Тут він назвав як мінімум двох своїх однопартійців – Валерія Асадчева та Олександра Слободяна. Щоправда, не виключає можливості свого власного обрання тим же «демократичним способом». Юрій Іванович наголосив, що у партії є необхідні для цього 2,5 мільйона гривень.
Лідер УНП також запевнив, що настала пора політичних команд, а «зірки-одинаки вже не мають механізмів реалізації своїх обіцянок».
http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=3313

АЛЕКСАНДР МОРОЗ: «СПУ – ПАРТИЯ КОНКРЕТНЫХ ДЕЛ»
Леонид Говорунов, «Вечерний Мариуполь», 12.08.2009, Донецкая обл.
В Донецке прошла отчетно-выборная конференция Социалистической партии Украины.

Председатель СПУ Александр Мороз встретился с партактивом области, обсудил назревшие вопросы, очертил круг новых задач. А до этого, в пятницу, побывал в Мариуполе.
На пресс-конференции для городских СМИ лидер социалистов дал объективную и исчерпывающую оценку крайне негативному положению дел в верхних эшелонах власти, пояснил причины резкого ухудшения жизни населения, обозначил четкую линию Соцпартии, её стратегию и тактику по выходу из катастрофической для страны ситуации. Были затронуты и аспекты внутрипартийной деятельности, озвучены мероприятия социальной направленности, проводимые партийными организациями на местах. Особой похвалы удостоился мариупольский горком СПУ, возглавляемый депутатом городского совета Светланой Макаровой. По ходу встречи Александр Мороз подробно отвечал на вопросы «Вечернего Мариуполя» и других печатных изданий.
О «добрых» царях, двух палатах и остальном
- Александр Александрович, как Вы оцениваете положение дел в Соцпартии, и насколько удовлетворены работой своих коллег, в частности, в Мариуполе?
- Сегодня наблюдается один из интенсивных периодов развития нашей партии. Политическая ситуация в стране меняется принципиально, и та партия имеет перспективу, которая организовывают людей на защиту их интересов. В нынешних непростых условиях, когда люди разочарованы действиями властей, это принципиально важно. В этом смысле мариупольская партийная организация сумела найти себя и наладить контакты с производственными коллективами. Действуя через своих представителей в городском совете, через актив на местах, помогает организовывать защиту интересов граждан. Например, детей войны. Мы идем с конкретными делами к конкретным людям. Это создает особую атмосферу и определенное отношение к нашей партии, как партии конкретных действий. Я думаю, что это будет нашим активом в следующей политической кампании.
- Каковы, по-вашему, позиции социалистов на предстоящих парламентских выборах? Будет на этот раз преодолена инерция общественной мысли?
- Думается, что это возможно только при вашем содействии. Я имею в виду информационные каналы вообще, и прессу в частности. Ведь люди часто жалуются на то, что им вовремя не разъяснили суть происходящего в стране. Но говорить о том, что будет полностью преодолена инерция общественной мысли, которая доминировала в предыдущих избирательных кампаниях, я бы не стал. Потому как очень много людей зависимых от действий, выходящих за пределы закона: это и подкуп избирателей, и админресурс в его разных проявлениях, и воля начальства. Всё это действует.
Я не буду никого агитировать против той или иной партии, многие, по сути, одинаковые. Это либеральные партии, которые все равно будут отстаивать интересы крупного капитала. Но если вы хотите иметь перспективу, желаете, чтобы общество было более справедливым, если хотите размежевания бизнеса и власти, что крайне необходимо для преодоления коррупции, тогда вы должны поддерживать партию, которая стоит на таких позициях, указывает эти принципы в своей программе и реализует в своих политических действиях.
- В чем суть инициированной Вами реформы системы власти?
- Это положение о европейской модели управления. Расширение функций и роли местного самоуправления, ликвидация местных администраций и двоевластия на местах, пересмотр бюджетной и налоговой политики, подконтрольность власти гражданам.
Конечно, сегодня такая реформа не воспринимается многими, особенно теми, кто хочет стать президентом. Теми, кто пытается менять то одно, то другое положение Конституции. Мой совет избирателям: те, кто хотят менять Конституцию перед президентской кампанией, против них и надо голосовать. А иначе это будет означать продолжение дальнейшей драки, сутолоки между президентом и другими властными структурами. И всё это для того, чтобы выбрать себе те полномочия, которые кажутся им необходимыми, потому что каждый видит себя добрым царем. В юбке или штанах – не имеет значения. Не может быть доброго царя. Не может быть функций таких, какие сегодня проводит президент, пытаясь нейтрализовать парламент через двухпалатность и другие вещи. Это всё не то. Надо спокойно закончить политическую реформу
Будучи в Гданьске на съезде, я спрашивал у поляков: сколько у вас в парламенте бизнесменов? Они с некоторым удивлением отвечали: а что им там делать? Поэтому, каждый должен заниматься своим делом, и так должно быть. Но только в Украине более 400 миллионеров сегодня сидят в парламенте. Ну, как они будут отстаивать интересы учителя, пенсионера, работника металлургического комбината… Конечно не будут. И поэтому проводимая практически всеми партиями, представленными в парламенте и в правительстве, так называемая либеральная политика, никакой перспективы для Украины не несет. Социализация политики, экономической жизни, демократизация всех процессов может быть сделана только под влиянием левоцентристских партий. Опыт Австрии, Германии, Швеции, Швейцарии и других стран показывает, что только этим путем можно идти, добиваясь положительных изменений для населения.
Левой! Левой!..
- Реальна попытка создания левых сил?
- В принципе, я положительно отношусь к необходимости создания левых сил. Логика в том есть: мы идем единым списком, освобождая избирателя от трудности выбора. Сегодня за левыми партиями более 30% симпатий избирателей, а это может гарантировать 12-15% абсолютной поддержки на парламентских выборах. Я думаю, что этот процесс необходим для общества. Удастся ли – здесь ведь не все от нас зависит. Ждем от коммунистов и других партий ответа. Как бы там ни было, есть перспектива найти согласие. Но чтобы блок действительно функционировал, я считаю обязательным условием подписывать договор о принципах его формирования. Речь идет не только о президентских выборах. Это первый этап, причем не самый важный в политической кампании. Очень важно, чтобы левые были хорошо представлены в парламенте. Надо на этих условиях формировать блок и совместно готовиться к выборам.
- Александр Александрович, видимо, надо искать какую-то объединяющую идею для украинского народа?
- Возможно, сейчас это самый важный вопрос. Важно показать такую перспективу, при которой можно решить проблемы, возникающие перед каждой украинской семьей. Правительство долгое время засекречивало данные статистики, о том, что за последний год стоимость жизни в Украине подорожала на 75 процентов.
Все те авантюры, которые мы сегодня видим: и финансовые, и рекапитализация правительством банков, и абсолютно лживые заявления премьера о поддержке сельского хозяйства и прочее, не проходят бесследно, они отражаются на положении каждого человека. И когда все это превращается в шоу на разных телеканалах, то крайне раздражает людей.
- Когда социалисты отстаивали права тех же детей войны, ощущалось со стороны давление на суды?
- Могу сказать откровенно, что давление на суды было очень ощутимое. И через пенсионный фонд правительством. Тем более, что пенсионный фонд подпитывается эмиссиями, которые осуществляет правительство и Нацбанк. Через наши приёмные прошли около полутора миллионов детей войны. И есть уверенность людей в том, что этим надо заниматься. Безусловно, это колоссальная по сложности работа, и касается не только детей войны, а также, к примеру, жителей общежитий и собственников земельных паев. Берем таких людей под свою защиту.
Государство в нынешней ситуации этими вопросами заниматься не будет. Многим выгодна существующая безалаберщина. Она дает возможность на этих проблемах наживаться. Поэтому, надо помогать людям строить свою систему обороны.
Мы ищем возможности влиять и добиваемся принятия все-таки положительных решений.
- Вы будете баллотироваться на пост президента на предстоящих выборах?
- Я считаю, что самое главное, это завершение реформы системы власти. Должность президента не должна быть ажиотажной, которая, казалось бы, решает всё. Это одна из причин, почему президентская кампания не так важна, как парламентская.
С другой стороны, есть еще инерция общественного мнения. Я вижу сегодня расклады, и при самой хорошей организации избирательной кампании, уже известно наперед, кто будет в тройке или четверке призеров. Принимать участие, их критиковать?.. Но это не внесет каких-либо изменений, потому что они все одинаковы. Или для того, чтобы добиваться вопреки общественной инерции поддержки избирателей я считаю, наверное, нецелесообразно. Но субъектом избирательной кампании соцпартия будет обязательно. Будем заниматься тем, чтобы наши программные цели и задачи, которые мы видим для партии и, в целом, для общества, были четко изложены и донесены до людей.
– Александр Александрович, если можно, о политических раскладах на президентских выборах.
- Не надо сегодня сбрасывать со счетов Ющенко. Вы понимаете, что я не агитирую за него. Но не случайно вице-президент США три дня пробыл в Украине. Ющенко для них самый удобный президент. А влияние зарубежья на Юлию Тимошенко, Литвина, Ясенюка и на других есть. Поэтому, каким будет второй тур надо еще посмотреть. Но я повторяю: люди должны понимать, что здесь сквозят интересы и других стран.
- Результаты прежних парламентских, да и президентских выборов, наглядно показали, что ни одна из партий не добилась гарантированного успеха. Раздробленность, несогласованность, отсутствие диалога… После будущих выборов возможна какая-то стабилизация, договоренность между различными политическими силами?
- Договоренности всегда производятся от базы. А базой являются результаты выборов. Это надо иметь в виду. Если и будут какие-либо соглашения, то мало что изменится. Разве что образуется левый блок. Вот тогда это принципиально повлияет на конфигурацию сил, политическую ситуацию…
Я убежден, что украинское государство сможет возвратиться в русло законного демократического развития тогда, когда неконституционная авторитарная модель управления страной будет заменена в самом деле парламентской республикой европейского типа, и если будет завершена, в конце концов, реформа системы власти.
http://www.vecherka.com.ua/news.php?full=1453

ЕКОНОМІКА

ГРАЛЬНИЙ БІЗНЕС ТЕПЕР НЕБЕЗПЕЧНА ГРА З ЗАКОНОМ
Вікторія Стандрійчук, «Проскурів», 13.08.2009, Хмельницька обл.
Частина законослухняних учасників ринку згорнула підприємницьку діяльність, а інша почала займатися цим прибутковим видом бізнесу нелегально.

З підпільним гральним бізнесом почали вступили в боротьбу податківці, запровадивши на всій території України профілактичну операцію під назвою “Гральний бізнес”. Про боротьбу працівників податкової міліції  ДПІ у м. Хмельницькому з тіньовою економікою йшла мова на засіданні “круглого столу”, учасниками якого стали й журналісти місцевих ЗМІ.
В.о. начальника ДПІ Василь Бучак поінформував про те, що для забезпечення дотримання вимог Закону “Про заборону грального бізнесу в Україні” створено три робочі групи, завданням яких є перевірка в місті Хмельницькому грального бізнесу та ігрових закладів зокрема. Він повідомив, що до прийняття відповідного Закону у Хмельницькому працювало 22 суб’єкти грального бізнесу і лише два з них були зареєстровані в обласному центрі, тобто за місцем реєстрації сплачували усі належні податки. Торік від грального бізнесу бюджет отримав 8,3 млн. грн. прибутку. Однак, як зауважив  Василь Миколайович, гральні автомати спричиняли неабияке соціальне зло, особливо на підлітків та молодь.
Про результати, досягнуті працівниками ДПІ у м. Хмельницькому при проведенні операції “Гральний бізнес”, розповів начальник відділу податкової міліції, перший заступник начальника ДПІ Руслан Мединський. У ході оперативних заходів податківцями міста виявлено три випадки функціонування ігрових залів та одного ігрового автомату, власника якого не встановлено. В осіб, які організували цей вид діяльності, було вилучено 74 гральних автомати, приблизна вартість яких становить 582 тисячі  гривень.
Так, 11 липня ц.р. співробітники відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ВПМ ДПІ у м. Хмельницькому викрито факт функціонування залу гральних автоматів на вулиці Зарічанській. На період перевірки встановлено та зафіксовано в режимі гри 23 автомати. За результатами перевірки, гральні автомати орієнтовною вартістю 181 тис. грн. описано та вилучено з протиправного обігу. Працівники податкової міліції встановили факт надання послуг грального бізнесу в гральному комплексі, що знаходиться на вулиці Панаса Мирного, навпроти торгового центру “Дана”. На момент перевірки в гральному залі зафіксовано в режимі гри роботу 15 гральних автоматів на орієнтовну суму 120 тис. грн., які було вилучено з протиправного обігу. На Львівському шосе навпроти старого ринку податківцями  зафіксовано в режимі гри 35 гральних автоматів орієнтовною вартістю 271 тис. грн. Усі вони вилучені. Руслан Леонідович наголосив, що стаття 3 Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” передбачає застосування до суб’єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат (це майже 5 млн. грн.) з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
Застосування зазначених санкцій здійснюється за рішенням суду, ухваленого за позовом органів державної податкової служби. Як зізнався податківець, у ході масового вилучення ігрових автоматів з’явилася проблема зберігання, адже їх звозять до камери зберігання ДПІ. Існує заборгованість за штрафними санкціями, а погасити її у більшості випадків суб’єкти господарювання не мають чим, оскільки основні засоби (приміщення) орендовані, а вилучені автомати неможливо продати. Тож операція “Гральний бізнес” триває.
Як повідомив Руслан Мединський, з метою забезпечення безумовного виконання завдань щодо забезпечення надходжень платежів до Державного бюджету України, розширення бази оподаткування, виведення грошових потоків з тіньового сектора економіки працівниками ДПІ у м. Хмельницькому, в тому числі співробітниками податкової міліції, проводяться заходи в рамках оперативно-профілактичної операції “Яма”.
При опрацюванні розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість проводиться постійний моніторинг  декларацій з ПДВ, тобто розшифровок контрагентів-покупців та постачальників за відповідні періоди. Співставленням податкового кредиту та зобов’язань одного з приватних підприємців Хмельницького встановлено факти надання останнім послуг щодо незаконного формування податкового кредиту підприємствам Хмельницької області. Встановлено, що вказаний суб’єкт господарювання є фіктивним, оскільки  зареєстрований за грошову винагороду в розмірі 1000 грн.
У результаті проведення відповідних заходів Хмельницький окружний адміністративний суд визнав недійсними установчі документи з моменту реєстрації, свідоцтво платника ПДВ та припинено підприємницьку діяльність цього приватного підприємця. На підприємствах, які скористались послугами вказаного СГД, здійснюються перевірки для відповідного донарахування та сплати до бюджету незаконно сформованих  сум ПДВ, які за попередніми розрахунками обчислюються сотнями тисяч гривень. Вжитими заходами було упереджено перереєстрацію до ДПІ у м. Хмельницькому трьох суб’єктів господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності, з інших регіонів України (Запорізька та Полтавська області) і ймовірно в подальшому могли б виконувати функції “податкових ям”. Хмельницьким окружним адміністративним судом   скасовані рішення вказаних підприємств щодо зміни їх місцезнаходжень.
Працівники ДПІ у м. Хмельницькому відповіли на запитання журналістів стосовно інших напрямків роботи.

КАК НЕ ОСТАТЬСЯ НА БОБАХ? — ЭТОТ ВОПРОС ВСЕРЬЕЗ БЕСПОКОИТ НЫНЕ ОТЕЧЕСТВЕННЫХ АГРАРИЕВ
Инна Питя, «Жизнь», 13.08.2009, Харьковская обл.
Страда деревенская стремительно движется к завершению. Если не будет дождя, на этой неделе хлеборобы срежут последний колос.

Намолочено более 2-х миллионов тонн зерна, что, учитывая кризисный год и не самые благоприятные погодные условия, очень даже неплохо.
Тем не менее, итоги подводить рано. Прошлый год показал, что рекордный урожай нужен был более для пафосных речей и красивых отчетов. Аграрная политика оказалась настолько непродуманной, что фермеры просто остались один на один со своим добром и вынуждены были искать, как бы продать его за бесценок. Просто чтоб не пропало. В нынешнем году чиновники стелют намного мягче, притом, что денег в госбюджете на поддержку АПК намного меньше.
Такие проблемы, как низкие закупочные цены, невозвращенный НДС и высокая стоимость зерна на элеваторах, стали уже печальной традицией, и на кризис эту ситуацию не спишешь — она была такой же и до него.
Не количеством, так качеством?
Ныне — никаких рекордов, обычный хороший урожай. По качеству намного лучше предыдущего. Как рассказал начальник областного управления агропромышленного развития Михаил Жорник, если в прошлом году было только 8% продовольственного зерна, то в нынешнем мы имеем 22 - 24%.
Средняя урожайность, по данным заместителя председателя облгосадминистрации Виктора Зверева, составляет 26,7 ц/га.
Сами аграрии такой оптимизм не разделяют. Фуражное зерно и зерно 6-го класса, которыми переполняются их закрома, продать намного труднее, а стоит оно дешевле, и получается, что не всегда окупаются затраты на выращивание и уборку урожая. Виной такому качеству собранного зерна — затянувшийся финансовый кризис в аграрном секторе (это тот случай, когда деньги надо «зарывать в землю» — для обеспечения ее плодородия) и неблагоприятные погодные условия. Весной всходы побили морозы, а при июльской жаре и засухе зерно просто запеклось на солнце.
Много неприятностей доставил сельхозпроизводителям огонь. Харьковщина в этом году стала лидером по числу пожаров на полях: в области сгорело около 20 га хлеба. Стараясь сэкономить на перепашке стерни, некоторые фермеры предпочитали ее сжечь, и огонь распространялся на соседние поля.
Трудности продажи
В нынешнем году из-за кризиса цены на зерно упали на 10% по сравнению с прошлым урожаем. О рентабельности же можно говорить, если пшеница продается хотя бы за 1000 грн. за тонну. Инициативу правительства и призывы не отдавать зерно трейдерам по бросовым ценам, а воспользоваться Аграрным фондом многие сельхозпроизводители восприняли положительно, однако понимают, что выделенных на это средств на весь урожай не хватит, и предполагают, что высокие цены на зерно не удержатся долго. Кредиты в банках тоже не все потянут, тем более, что финансовые учреждения относятся к данной отрасли с большим предубеждением.
Еще один выход — аграрные биржи. Сегодня в облгосадминистрации состоятся уже третьи открытые торги. Сначала их организовывали по пятницам, а теперь решили перенести на четверг, поскольку в последний рабочий день недели очень трудно успеть обработать все документы.
На минувшей неделе в торгах приняли участие 13 брокеров из Донецкой, Черниговской и Харьковской областей, начальники управлений агропромышленного развития райгосадминистраций, руководители сельхозпредприятий, зернотрейдеры, представители комбикормовых заводов, спиртзаводов, хлебокомбинатов и птицефабрик. Было сделано 57 предложений на продажу сельхозпродукции на 82,7 млн. грн., 23 предложения на закупку продукции на 64,4 млн. грн.
Как ожидают профессионалы биржевых торгов, объемы их работы с каждой неделей будут увеличиваться. На харьковской бирже закрытые торги проходят ежедневно.
Наш шанс
Как только грянул мировой финансовый кризис, и отечественные, и международные эксперты заговорили о том, что развитие сельского хозяйства и грамотная политика в аграрной сфере — великолепный шанс для Украины, использование которого позволит не только выживать, но и развиваться. Если хотя бы часть инвестиционных проектов, презентованных правительством, будет реализована, появится возможность утверждать, что какие-то шаги навстречу селянам, а значит, и нашему более богатому существованию, сделаны.
Рядовые аграрии отказываются сейчас как-то подробно комментировать все происходящее на полях и вокруг них, а тем более делиться своими успехами и ожиданиями. «Цыплят по осени считают, а урожай — после того, как он уже реализован», — говорят, признаваясь, однако, что рассчитывают в первую очередь на самих себя.
До осени не так уж долго. Подождем.
http://timeua.info/130809/6785.html

ПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ

СЕРГЕЙ ЛАРИН: «ИЗБИРАТЬ ПРЕЗИДЕНТА ДОЛЖНЫ ЛЮДИ, А НЕ СУДЫ»
Андрей Гиреев, «Украина-Центр», 12.08.2009, Кировоградская обл.
Очень скоро в стране начинается очередная предвыборная кампания. Украина снова будет выбирать главу державы, гаранта Конституции.

Уже официально в регионах разворачиваются штабы кандидатов, и многие - от профессиональных политтехнологов до рядовых граждан - задаются вопросом о том, какими будут эти выборы? Хватит ли у политических сил доброй воли для того, чтобы не превратить их в очередную вакханалию технологий разной степени «грязности», с последующими перекрестными обвинениями, судебными разбирательствами и прочими «прелестями» кампании 2004 года?
На все эти вопросы для «УЦ» сегодня отвечает руководитель областного штаба Виктора Януковича, член президиума Партии регионов Сергей Ларин. Прежде всего мы поинтересовались фактическим наполнением основного документа, регламентирующего ход выборов, - Закона о выборах Президента Украины, в который совсем недавно по инициативе Партии регионов, Блока Юлии Тимошенко и других политсил был внесен ряд изменений. Во время принятия новой редакции закона в него были внесены в общей сложности около 500 поправок. Некоторые - приняли, некоторые - отклонили, Рада заседала тогда около 4 часов. Сергей Ларин рассказал нам о том, что конкретно изменилось.
- Главный тезис: сейчас во многих СМИ идет речь о том, что этот закон позволяет фальсифицировать выборы. Совсем наоборот. Вспомните 2004 год, когда в уши и умы людей просто вбивалась мысль о том, что, если победит не Ющенко, значит, выборы сфальсифицированы. Такая же технология применяется и сейчас, в том числе и касательно поправок к закону о выборах. Избирателей сознательно готовят к мысли о фальсификациях, если не пройдет провластный кандидат.
На самом деле новый закон направлен на то, чтобы президента избирали не суд и судьи, а избиратели. Существенно расширены права избирательных комиссий. Они ведь всегда у нас только рассматривали жалобы, вместо того, чтобы обеспечивать волеизъявление людей. Это ведь тоже технология - все штабы подают жалобы, и комиссии находятся под прессом наблюдателей, кандидатов, депутатов, и не остается времени ни на что другое. В соответствии с новым законом, жалобы будут рассматриваться в суде, а избиркомы должны четко посчитать голоса, обеспечить прозрачность процесса и подвести итоги выборов.
Дальше. В Кировоградской области будет не семь округов, как на последних парламентских выборах, а пять, как в 2004-м. Так что сотый округ снова будет на территории города Кировограда. И Партия регионов приложит максимум усилий для того, чтобы в областном центре прошли самые честные выборы в Украине, и только в этом контексте в дальнейшем 100-й округ и упоминался.
Следующий момент: сокращено количество дней, отведенных на агитацию. То есть официальная кампания будет продолжаться не 120, а 90 дней. Это, во-первых, позволит сэкономить миллионы гривен, а во-вторых, большинство людей уже определились с выбором, и 90 дней кандидатам вполне хватит, чтобы убедить тех, кто все еще колеблется. То есть 17 января будет первый тур, а второй - если состоится, то 7 февраля. Начало агитации - с 19 октября.
Потом, чтобы кандидаты не играли втемную, не скрывали поступления денег, сняты ограничения с избирательного фонда. Каждый кандидат формирует его таким, как позволяют возможности, и может публиковать информацию о нем в СМИ. К тому же существенно увеличен залог, который должны вносить регистрирующиеся кандидаты. Раньше он составлял 500 тысяч, сегодня - 2,5 миллиона. Это сделано для того, чтобы ограничить количество так называемых «технических кандидатов», - и это тоже технологии, направленные на противодействие цивилизованному избирательному процессу. Кроме того, на этих выборах не будет открепительных талонов, в связи с которыми всегда было много вопросов. Но это не значит, что человек, покидающий населенный пункт, где он зарегистрирован, не сможет проголосовать. Просто нужно будет заранее, до выборов, прийти на свой участок и сообщить о том, где вы будете в день выборов.
- Эти выборы станут первыми, на которых реально заработает реестр избирателей. Какие изменения в связи с этим произойдут в процессе голосования?
- 18 мая Центральная избирательная комиссия издала постановление о первичной сверке граждан. По этому поводу я хочу обратиться ко всем избирателям Кировоградской области. Вам всем в течение августа должны прийти письма, чтобы вы сверили свои данные в Государственном реестре избирателей. Отделы госреестра находятся в каждом местном совете. И каждый, кто хочет голосовать, избирать Президента, должен прийти в районные, городские, сельские советы по месту жительства и найти себя в списках. Кроме того, в соответствии с новым законом, попасть в списки можно будет, даже если вы себя там не обнаружите уже в день выборов, - комиссия будет обязана включить вас, как минимум, за час до закрытия участка.
К сожалению, приходится отметить, что многие органы власти сегодня очень халатно относятся к процессу подготовки выборов. Так, например, в Добровеличковской райадминистрации порядка 7 тысяч человек не «привязаны» к адресам - это данные ЦИК. Это говорит о том, что готовятся очередные избирательные технологии, для того, чтобы эти 7000 голосов были приплюсованы к какому-то одному кандидату. Именно поэтому я хочу еще раз подчеркнуть, что сегодня все, кто хочет принимать участие в выборах, должны прийти по месту жительства в органы госреестра и проверить себя в списках. И я обращаюсь ко всем политическим партиям, независимо от того, это наши друзья или оппоненты: мы все должны быть заинтересованы в том, чтобы выборы прошли честно и демократично, чтобы новый президент был избран на законных основаниях, в первом либо во втором туре и чтобы его признали граждане Украины. Еще раз повторюсь: избирать президента должны люди, а не суды.
http://www.uc.kr.ua/fresh/4604/

ТОЧКА ЗОРУ

КОМУ ВІДДАТИ БУЛАВУ?
Роман Шевчук, депутат обласної ради, «Галичина», 13.08.2009, Івано-Франківська обл.
П’ять років перебування Віктора Ющенка при владі підходять до завершення, і, зрозуміло, небайдужі українці запитують: що ж далі, за кого голосувати?

Коли мене — прихильника Ющенка — запитують: «А що ж він зробив для країни?», то відповідаю, що я, як і багато українців, теж у дечому невдоволений роботою Президента, щоправда, бачу в ній і багато позитивів. Я, як і багато інших, незадоволений його кадровою політикою, його оточенням, котре його ж постійно зраджує і т. ін.
Скажімо, Верховна Рада повинна приймати закони, уряд зобов’язаний вирішувати економічні питання. А яке основне завдання стоїть перед Президентом України? Передусім це гарантія суверенітету та збереження Української держави.
З переговорів між президентом США Б.Обамою та президентом Росії Д.Медведєвим стало зрозуміло, що привид війни блукає по землі, світова спільнота виявилась неспроможною напрацювати єдину точку зору з питання що робити, якщо грубо порушується міжнародне право, яке гарантує недоторканність кордонів та суверенітет держав.  А що буде, якщо Росія в 2017 році відмовиться вивести свій флот? Що буде, коли новий президент України на догоду Росії змінить євроатлантичний курс нашої держави?
Російський журналіст редактор газети «Завтра» А.Проханов в інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы» заявив: «Мы добились вот этого кризиса на Украине». І на запитання журналістки: «Что сейчас нужно делать?», відповів: «Нейтрализовать Ющенко!!!».
Російський ідеолог А.Дурін («Фонарный столб на финише») вже підготував навіть вирок: «Ющенко уже приговорен историей. Этот человек будет висеть на столбе. И, к сожалению, его семья, которая соучаствует в этом преступлении, разделит с ним его печальную участь... Сейчас императив России и Европы, их главная задача — сделать так, чтобы Ющенко просто не существовало как явления».
А Т. Джафаров («Украина: Политический Чернобыль») посипає сіллю рани: «Что касается Ющенко, то это действительно проблема для России, это крайне катастрофический сценарий...»
Чому ж вони так його ненавидять? Чи не тому, що Ющенко хоче незалежності від Росії? Недавно провідні політичні лідери країн Східної та Центральної Європи звернулись до американського президента Обами з приводу наявних у них проблем відносин із Росією: «Наші сподівання на те, що відносини з Росією поліпшаться і що Москва врешті змириться з нашою повною суверенністю та незалежністю після вступу до НАТО й ЄС, не справдилися... Вона заперечує наші претензії на власний історичний досвід. Обстоює своє привілейоване право на визначення нашого вибору у сфері безпеки. Використовує відкриті і приховані засоби економічної війни — від енергетичної блокади і політично вмотивованих інвестицій до хабарництва і маніпулювання ЗМІ для того, щоб реалізувати свої інтереси...»
А Україна у більш небезпечній ситуації, ніж Польща, Чехія і Словаччина. Якщо їхні інтелектуали висловлюють певне занепокоєння тенденціями в західній політиці, то, здається, українці тим більше мають підстави для такого занепокоєння. Наступ на Україну увійшов в активну фазу з приїздом московського патріарха Кіріла.
Тож, вибираючи Президента, ми повинні насамперед усвідомити основні обов’язки глави держави та яку державу хочемо бачити. Наприкінці червня Президент України В. Ющенко заявив, що майбутні президентські вибори вплинуть на ряд геополітичних розкладів. «Дискусія йде про одне — де буде Україна: або в Європі, або в Азії, чи перемагає європейська політика, або з України знову робитимуть колонію», — наголосив Ющенко.
На конференції проросійських політиків під назвою «Русскоязычная Украина: возможности и проблемы консолидации» 27 квітня в Москві перший заступник голови комітету ўосдуми в справах СНД К. Затулін сказав: «Мы пригласили вас для того, чтобы передать вам свое убеждение: в этом году все на Украине решается на долгий период». І далі цей «українолюб» в своєму виступі чітко висловився щодо стратегії в російсько-українських відносинах, мовляв, РФ мусить змінити політичну ситуацію в Україні. А тому Росія сприятиме: оформленню федеративного державного устрою України; наданню російській мові статусу державної; збереженню православної російсько-української єдності в лоні Московського патріархату; введенню єдиної рублевої валюти міждержавних платежів; розвиток в Україні мережі російських банків і т. ін.
Коли ж цей варіант не спрацює, вони планують наступний, теж обговорений на тій конференції. Це те, що «частина України є російською територією, котра випадково потрапила до України, і цю територію (вони) рано чи пізно повинні повернути». і це не тільки Крим та Севастополь, українцям намагаються протиставити російське населення в Україні і зокрема Донецьк, Дніпропетровськ, Луганськ, Харків. Тобто, як вважають росіяни, це все є російською територією. Ось такі завдання після президентських виборів в Україні владна еліта Росії ставить перед собою на 2010 рік. і чи не тому Росія затягує питання демаркації українсько-російських кордонів?
Показово, що, виступаючи на засіданні Всесвітнього російського народного собору в Москві, Львівський архієпископ УПЦ МП Августин заявив: «Ми очікуємо кроків з боку Росії як загін, що чекає команди кинутися в бій». «П’ята колона», отже, чекає на сигнал...
Політолог М. Білий у статті «50 мільйонів, і їм треба допомагати?!» писав: «Коли в добу кривавої національно-визвольної боротьби УНР друзі наші звернулися до Папи Римського, щоб той допоміг українцям врятуватися від загарбання, Папа їх запитав: «Хто ж то такі українці? Скільки їх?» — «То великий народ, який Московія прагнула затюкати і зажерти зовсім, але він повстав. Українців 50 мільйонів», — була відповідь. «50 мільйонів, і їм треба допомагати?! Та то не люди!!!», — відповів Папа.
Нині Вселенський патріарх Варфоломій I у своєму посланні благочестивому українському народові повторив ці слова, сказавши, що «жоден чужинець не буде працювати на Україну, не буде цінувати її духовних, культурних і матеріальних цінностей. Він добре знає, що рано чи пізно народ прозріє і скине із себе ярмо. Тому для тривалого владарювання треба стероризувати титульну націю».
Отож московсько-імперські ідеологи й чітко формулюють антиукраїнську політику: «Существование Украины в нынешних границах и с нынешним статусом «суверенного государства» наносит чувствительный удар по геополитическим интересам России. Дальнейшее существование унитарной Украины недопустимо... Не только гавани и пирсы теряем мы с утратой Украины. Мы теряем примерно треть ресурсов страны, более трети современных производств и около трети — давайте говорить прямо — наиболее ценного для будущего нашей державы генетического потенциала. Именно поэтому подготовка общественного сознания к скорейшему присоединению и на сей раз — полному слиянию с ней (Россией) Украины есть первая и важнейшая задача русской государственной идеологии».
Проста аксіома: для того, аби будувати своє, дбати про своє, треба насамперед стати собою, бути собою. Сьогодні чути від майже всіх кандидатів у президенти, що під час кризи історія неактуальна. Кричать, що святкування Конотопської перемоги остаточно посварить Схід і Захід, Україну — з Росією. Це генетичний страх раба перед своїм господарем. Рабська псевдоеліта, яка звикла прогинатися перед будь ким, продавати націю гуртом і вроздріб, боїться всього, що не вписується в її розуміння й тваринні інстинкти.
Три століття минуло, але багато тих же проблем для України залишаються актуальними. Як тоді українські гетьмани, так і сьогодні глава держави намагається врятувати її від смертельних обіймів північного сусіда. Як і тоді частина провідної верстви потакає низьким інстинктам плебсу, інтригує проти держави, йде на зраду задля того, щоб стати президентом, народним депутатом, посісти впливове місце в уряді, або ж відстоює свої бізнесові інтереси...
Я часто дивуюсь нашій безхребетності. Ми такі культурні, толерантні та виховані, щоб, не дай Боже, не образити іншомовних чи людей іншої національності, соромимось сказати, що чомусь російськомовні, котрі проживають в Україні, «не можуть» вивчити українську мову. Знають англійську, німецьку, навіть японську, а от українську — ніяк. Чи можна говорити про бодай краплю національної гордості, якщо тільки хтось заговорить російською, українці зразу ж переходять на цю мову? Чужинці чомусь можуть зневажати державну мову, проживши все своє життя в Україні. Та коли ми вже нарешті станемо народом, і не будемо плазунами? Віктор Ющенко сказав: «Якщо вас ваша мова не об’єднає, то вас важко чимось об’єднати. Якщо вас життя ваших батьків не об’єднує — як вони гноїлися чи в окопах війни, чи у 20-х роках — під час так званої громадянської війни, — якщо це вас не об’єднує, якщо вас не об’єднує колискова чи пісня, в якій ви виховалися, — тоді ви дивна нація. Вас ніщо не може об’єднати».
Тож котрий із кандидатів у президенти може протистояти імперським зазіханням, котрий кандидат не заграватиме з нашим північним сусідом, не зрадить України? Для тих, хто ще вірить у світлу долю України, скажу: я не бачу людини, котра може сьогодні замінити Ющенка. Український шанс полягає в продовженні започаткованої Ющенком роботи з формування української нації.
А тим, хто розчарувався в Ющенку, нагадаю слова з однієї статті, яку я прочитав в Інтернеті: «Коли Месія приходить вдруге, то це вже точно кінець світу. А Ющенко — така ж людина як і ми — з усіма своїми слабкостями й недоліками, котра живе і діє в наших сучасних умовах і в нашому конкретному суспільстві».
Нас усюди переконують, що Ющенко втратив свої рейтинги і ніколи не буде президентом. і цікаво, що в цьому нас намагаються переконувати щоденно, через усі ЗМі, через московських агентів впливу. Якщо б це було правдою, вони б нині навіть не згадували про Ющенка. Зомбування українців відбувається неспроста. Проти Ющенка розпочато велику війну, не на життя, а на смерть. Проти нього одного виступає російська влада, нацьковуючи на нього своїх «псів» в Україні. «Совки» разом із демократією отримали право говорити вголос, без страху і жодних обмежень. Втративши совість, почали насміхатись навіть над тим, що людину отруїли за його національну позицію, за його патріотизм. А немала частина українців, зазомбована проросійським хамлом, зрадила Ющенка, відвернулась від його починань, просто збайдужіла.
Проаналізуймо діяльність нашого Президента. Згадаймо, як при Ющенку почали виплачувати пенсії і допомоги при народженні дітей. До СОТ вступили, відносини з ЄС підняли на небувалий доти рівень, у грудні 2005 року Україну було визнано країною з ринковою економікою, поглибили відносини зі США, підписавши навіть Хартію про стратегічне співробітництво, Україна закріпилася як лідер серед країн, котрі йдуть шляхом демократизації, а з другого боку, здобула хороших адвокатів своїх інтересів в Європі в особі Польщі й Литви. А отримання права на проведення «Євро-2012»! Разом з тим триває праця над формуванням національної ідентичності українства, піднесенням української історії, культури, Церкви, національної пам’яті — тих речей, котрі в будь-якому суспільстві є об’єднавчим стрижнем.
Машина, котра працювала проти Ющенка в 2004-му, нині працює ще інтенсивніше. І коли з різних боків, як щось само собою зрозуміле, чую єхидне: «У Ющенка немає шансів», то в моїй уяві зразу ж постають ситі, вгодовані свині, котрим байдужа їх Батьківщина. Бо коли не буде шансів у Ющенка, то навряд чи матимемо їх і ми — українці. Тож залишається — Віктор Ющенко. А якщо ні, то згадаємо слова одного дописувача на форумі: «Ну народ?!!! Вы не знаете имени своего следующего президента? Тогда о чём с вами говорить?.. Его зовут Дмитрий Анатольевич Медведев!».
Опозиційний російський політик Валерія Новодворська з далекої Москви краще бачить цю проблему: «Посоветовать я могу только одно — крепче держаться за Ющенко. Это уникальная личность, это действительно человек с задатками украинского Гавела, это человек, который твердо держит курс на Запад, на НАТО, на США. НАТО — это просто якорь, чтобы не очень болтало при штормах... Украине нужна безопасность от Москвы, и она ее получит, как ее получили страны Балтии».
Отож сьогодні маємо ще вибір: на довгі роки, а можливо, й назавжди втратити власну державу, стати бидлом, яке зневажатимуть. Або об’єднатись навколо Ющенка та боротись за Українську державу. Інших варіантів немає.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=7416&tx_ttnews[backPid]=24

ИЛЛЮЗИЯ ПОМЕСТНОСТИ
Алексей Иванов, «Донецкий кряж», 12.08.2009
Ни один московский Патриарх, будь он хоть трижды либерал или даже уроженец Украины, не даст полную автокефалию украинской части своей Церкви.

Визит Патриарха Кирилла на Украину придал новый импульс разговорам про «поместную украинскую церковь» в понимании украинских националистов, для которых признаки поместности выражаются в неподчинении Москве и полном отсутствии на Украине религиозных организаций, принадлежащих Московскому патриархату.
Многие сторонники этой самой поместности совсем не против, чтобы «поместная церковь» находилась под руководством Константинопольского патриархата или даже папы римского. Кого угодно, лишь бы не Московского Патриарха.
При этом подавляющее большинство, ратующее за церковную независимость, с трудом себе представляет положение внутри украинского православия, иначе бы они понимали всю, с одной стороны, ненужность подобного требования, а с другой - его нереальность.
Ни один московский Патриарх, будь он хоть трижды либерал или даже уроженец Украины, не даст полную автокефалию украинской части своей Церкви. Ведь тогда Москва будет вынуждена признать приоритет светских границ над духовной юрисдикцией. И нужно будет автоматически признавать полную административную независимость белорусской, молдавской, казахской и так далее православных Церквей, что составит добрую половину приходов Московского патриархата. А там могут заявить о правах и сторонники церковной независимости в российских автономиях. Ведь если украинцам автокефалию можно, то почему мордве или карелам нельзя? Такой гипотетический шаг Московской патриархии не поймут другие канонические поместные церкви. У Сербской Православной Церкви тоже много проблем с македонскими и черногорскими автокефалами, которые, естественно, воспрянут духом при получении украинскими православными «поместности». Плюс практически в каждой Православной Церкви есть свои раскольники, жаждущие признания. Так что дарование полной автокефалии приведет к раздробленности мирового православия и его ослаблению на фоне иноверческой духовной экспансии на православные земли.
Теперь разберемся, из кого состоит Православная Церковь. Кроме церковного клира (священства), из прихожан (активное меньшинство) и тех, кого метко назвал «захожанами» дьякон Андрей Кураев. «Захожане» - это те, кто ходит в церковь два раза в год, на Крещение, на Пасху, и может разок в год зайдут на пять минут под настроение. Обычно «захожанин» в церкви венчается, крестит и хоронит близких, не вникая ни в суть православного вероучения, ни в тонкости канонического подчинения. И хотя «захожане» играют определенную роль в существовании Церкви, она все же живет как полноценный духовный и общественный институт благодаря прихожанам. Тем, кто отстаивает литургию не реже одного раза в две недели, для кого обычная жизнь нераздельно связана с годовым кругом богослужения, кто точно знает, когда Вербное воскресенье или Ильин день. Прихожане соблюдают утреннее и вечернее молитвенное правило. Именно они, прихожане, являются как финансовым базисом церкви, так и главной силой, приводящей в Церковь новых верующих: одних - личным примером, других - родительским (или родственным) авторитетом. Сознательные прихожане не согласны с идеей поместной церкви. И если власть силовым методом или неканоническими манипуляциями попытается ввести новую церковную юрисдикцию и переподчинить ей храмы Московской патриархии, начнется массовый исход прихожан из «поместной церкви». Народ массово уйдет в новые «катакомбы»: верующие будут справлять религиозные обряды в частных домах, на квартирах, на дачах, но в официозную церковь не пойдут. Воссоздастся новая религиозная структура, возникновению которой власти никак не смогут помешать. Никто не захочет Киевской митрополии как своеобразной перемычки между православными Украины и Московским патриархатом, зато потребуют непосредственного подчинения Москве путем возрождения украинского Экзархата. Как было до 1990 года.
И если украинская власть видит «поместную церковь» как инструмент контроля над всеми православными Украины, то создав такую «церковь», она в реальности потеряет контроль над значительной частью православных верующих. Ведь УПЦ МП всегда занимала крайне сдержанную позицию относительно многих процессов, происходящих на Украине, примиряя верующих с фактом существования независимого украинского государства и сдерживая радикально пророссийские настроения внутри своей паствы. То, что на Украине сейчас царит относительное межконфессиональное спокойствие, это на 99% заслуга именно УПЦ МП. И никто это спокойствие не сможет гарантировать при реальных попытках создать «поместную церковь».
Как видится «поместная церковь» из кабинетов на Банковой? Как автоматическое объединение УПЦ МП, Украинской Православной Церкви Киевского патриархата (УПЦ КП) и Украинской автокефальной Православной Церкви (УАПЦ). Но при этом все забывают, что эти три конфессии в крупные города страны уже назначили своих епископов. И двое из трех епископов при «объединении» вынуждены будут уйти на покой. Вполне естественно, что епископат во всех трех церквах, начнет протестовать против подобной кадровой чистки.
Идея поместности вряд ли найдет широкий отзвук и в рядах украинского монашества, что подтверждают события 1992 года, когда Кравчук и бывший киевский митрополит Филарет (Денисенко) пытались под лозунгами все той же единой поместной церкви создать Киевский патриархат. Тогда именно отрицательная позиция монашества похоронила идею этого патриархата как всеукраинской церкви. Как и раньше, монашество предпочитает стоять на страже православных канонов.
Но даже если и найдутся в рядах священства УПЦ МП сторонники «поместности», то с кем они будут объединятся? Например, УАПЦ как единой иерархической структуры давно уже не существует. Внутри нее действуют три большие группы, друг друга не признающие и не поминающие в молитвах.
Не менее сложна ситуация и в стане Киевского патриарата, хотя его руководитель Филарет (Денисенко) и является главным идеологом «поместности» на Украине. Многие эксперты в церковных вопросах сходятся на мысли, что Киевский патриархат не переживет своего творца. Филарету (Денисенко) уже за 80, а его преемника в УПЦ КП не наблюдается. Поэтому любые постфиларетовские выборы «патриарха» вполне могут вылиться в череду расколов с дальнейшей маргинализацией каждого из осколков этой организации.
К слову, вся сила Киевского патриархата сейчас состоит в тесных личных контактах между Президентом Виктором Ющенко и Филаретом (Денисенко). Смена лидера означает и падение Филарета на тридцать вторые роли.
Зачем нужна «поместность»? Все те, кто хотел молиться на украинском языке и поминать исключительно украинских архиереев, лицезреть в храме украинские флаги и слушать патриотические проповеди, имеют сейчас все возможности воплотить свои желания в жизнь в рамках существующих на Украине церковных групп УАПЦ и УПЦ КП. И приходы этих конфессий распространены по территории всей Украины, включая Донбасс и Крым.
Поэтому Ющенко и компании стоит немного остыть, перестать грубо вламываться в те сферы человеческого бытия, которые не регулируются бюрократическими методами.
http://www.dkr.com.ua/index.php?new=13322

РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

НАТАЛИЯ НЕМОДРУК: «В РЕЗУЛЬТАТЕ ПРОВЕДЕННЫХ ПРОВЕРОК МЫ СЭКОНОМИЛИ ДЛЯ НАСЕЛЕНИЯ ПОЛТОРА МИЛЛИАРДА ГРИВЕН»
Наталья Тихоненко, «Время, 12.08.2009, Харьковская обл.
Жизнь в Украине дорожает. Мы это видим по своим кошелькам после очередных посещений магазинов или рынков.

Тем временем правительство нас заверяет, что оно не отпускает цены из-под контроля.
Действительно ли это так? Насколько удается власти держать руку на пульсе, чтобы облегчить жизнь хотя бы самых незащищенных слоев населения? Об этом корреспондент Укринформа беседует с начальником Государственной инспекции по контролю за ценами Наталией Немодрук.
— Наталия Павловна, казалось бы, рыночные условия и конкуренция должны расставить все по своим местам. Хочешь — покупай, не хочешь — ищи дешевле. И тем не менее, вы возглавляете государственную структуру, которая призвана контролировать формирование цены предпринимателем или продавцом. Не заложено ли здесь противоречие?
— Так считает немало людей. Однако противоречия в этом нет. Государство в лице нашей структуры прежде всего регулирует ценовую политику на те товары, которые являются социально важными для граждан.
— Их перечень большой?
— Еще в начале 2000 года мы утвердили 32 наименования различных товаров и услуг. Среди них — мука, три вида хлеба, макаронные изделия, масло, растительное масло, молоко, крупы, самые необходимые лекарства. Регулируются также жилищно-коммунальные услуги, электроэнергия, сжиженный газ и твердое топливо для бытовых нужд, услуги городского пассажирского транспорта, отдельные виды нефтепродуктов, дизельное топливо, бензин.
— Этот список меняется со временем?
— Я глубоко убеждена, он должен расширяться. Например, сейчас в нем нет рыбы, а, следовательно, на стоимость рыбы, даже простейшей, мы не влияем, поэтому будем вносить такое предложение в правительство. Различными административными мерами должно регулироваться и использование бюджетных денег, которые направляются на предоставление услуг за государственные деньги. Это же деньги народа! Их использование должно быть жестко регулируемым, а люди, которые продают свои услуги бюджету, должны заранее знать четкие правила игры. Например, закупка продуктов питания для армии, с чем мы недавно столкнулись, когда киевская фирма отвечала за питание солдат в Западной Украине. Продукты они покупали в западных регионах, но почему-то стоимость питания формировалась по... столичным ценам, которые порой были взяты «с потолка».
Часто мы становимся свидетелями различных нарушений, потому что в стране или несовершенное законодательство, или довольно ловкие дельцы. У нас были примеры, когда в затраты по производству социального хлеба включались затраты на выпечку тортов или другой сдобы, в расходах на вареную колбасу стояли расходы на сырокопченую продукцию, а в квартплату закладывались средства для командировок или содержания баз отдыха работников ЖКХ. Сегодня действуют четкие, утвержденные правительством принципы формирования стоимости социально важных продовольственных товаров и услуг, которые исключают такие ситуации.
Недавно Госценинспекция проверила Хорольский молочный комбинат, выпускающий детское питание. Руководители этого предприятия организовали торговый дом для реализации своей продукции, то есть создали отдельное юридическое лицо. И придумали расходы вполне самостоятельной торговой структуры включить в себестоимость детского питания. Поэтому каждая пачка детского питания подорожала как минимум на 2,5 грн. Пришлось положить этому беззаконию конец и оштрафовать их на 3 млн. грн., которые должны поступить в госбюджет.
— Не могли бы вы прокомментировать нынешнюю ситуацию на потребительском рынке?
— В июле 2009 года она была относительно стабильной. Так, на рынке продовольствия снизился средний уровень розничных цен на хлеб и хлебопродукты, мясо и мясопродукты, молоко, а вот на масло и жиры зафиксирован незначительный рост. Вместе с тем, увеличение цен в июле на куриные яйца вызвано сезонностью их производства на фоне значительного снижения цен в начале года (на 29%). Есть проблемы с подорожанием сахара. Здесь рост достиг 3,5%. Однако, я уверена, что поступление в магазины сахара из продовольственного резерва позволит стабилизировать этот сегмент рынка. Отслеживаем мы и обоснованность расходов на жилищно-коммунальные тарифы. Таким образом, уже сэкономили для населения только за прошлый год полтора миллиарда гривен.
— Сейчас у всех на слуху конфликт между Кабмином и Киевской горгосадминистрацией вокруг резкого скачка квартплаты. Насколько типична эта ситуация для других городов?
— В нашей квартплате заработная плата работников ЖЭКа составляет 60 — 70%. И было бы полбеды, если бы мы оплачивали зарплату реального, а не дутого количества коммунальщиков. Почему-то Минжилкоммунхоз уже многие годы не пересматривает нормативную численность штата работников. Нуждаются в срочном пересмотре Минжилкоммунхозом в сторону уменьшения и устаревшие удельные нормы расходов условного топлива и тепловой энергии. Из-за отсутствия установленного на государственном уровне Порядка перерасчета за непредоставленные или предоставленные в неполном объеме жилищно-коммунальные услуги (содержание жилья, тепло, вода, стоки) население ежегодно платит лишние сотни миллионов гривен.
— То есть, речь идет о сверхоплаченных деньгах, которые должны быть возвращены людям?
— Именно так. Однако местные органы власти почему-то, понимая, что эти средства остаются у предприятий-производителей услуг, думают иначе. Здесь мы будем категоричными. Или они лишние деньги отдадут людям, или же будут оштрафованы и заплатят в госбюджет уже тройную сумму.
— Наверное, не хватает прозрачности и на рынке лекарств?
— Механизм ценообразования здесь также крайне несовершенен. В настоящее время Минздрав не требует обязательного отображения в первичных документах на отпуск медицинских препаратов цены производителя. Это усложняет процесс нашего контроля и приводит в случае реализации лекарственных средств несколькими субъектами хозяйствования, осуществляющими оптовую торговлю, к безосновательному росту цен для населения. Сейчас вместе с Минэкономики мы инициируем перед Минздравом разработку нового национального перечня основных изделий медицинского назначения, а также внесение изменений в действующие нормативные документы, регламентирующие формирование цен на лекарственные средства. Мы должны войти в осенне-зимний сезон с четким документом, чтобы иметь возможность защитить население от своеволия некоторых аптечных диктаторов. Не меньше нарушений и с предоставлением образовательных услуг, где также отсутствует прозрачный механизм ценообразования. Его внедрение долгое время затягивается Министерством образования. Это приводит к тому, что даже ведущими экономическими высшими учебными заведениями определение стоимости обучения студентов-контрактников осуществляется на основе экономически необоснованных расходов. В итоге те, кто учился на стационаре, переплачивали до 40%, а заочники — до 200%!
— На вас возложено и проведение контроля…
— Только в первом полугодии нынешнего года к нарушителям государственной дисциплины Госценинспекцией применены административно-хозяйственные санкции на сумму более 2,7 млрд. грн., а из государственного бюджета уменьшены расходы на дотации и субсидии на 40,3 млн. грн. Это — реальная экономия бюджетных средств!
— Возможно, вам не хватает новых полномочий? Не трудно ли находить общий язык с региональными властями?
— Бывает по-разному. Скажем, воспользовались предоставленными полномочиями относительно регулирования стоимости питания в образовательных учреждениях и ввели ограничение торговых надбавок до 50% закупочной стоимости облгосадминистрации лишь в 13-ти регионах Украины. Тогда как в других областях, где местная власть выпустила ситуацию из-под контроля, уровень торговых наценок кое-где достиг до 800%!
Но в общей сложности, с большинством руководителей, в частности Харьковской, Днепропетровской, Кировоградской, Полтавской, Ивано-Франковской, Хмельницкой и других областей, а также Автономной Республики Крым, мы находим взаимопонимание. Когда на месте — профессионалы, работаешь с удовольствием. Что же касается полномочий, то нам их хватает. Сегодня многим министерствам необходимо серьезно поработать над нормативной базой. Новой редакции требует и Закон «О ценах и ценообразовании», который был принят еще в 1990 году. Сейчас его разработка находится на завершающем этапе, и уже в ближайшее время он будет вынесен на рассмотрение Кабинета министров.
Справка
Министр экономики Украины Богдан Данилишин считает, что в Украине отсутствуют объективные причины для роста цен на сахар, а подорожание этого продукта продиктовано исключительно спекулятивными факторами.
По словам министра, внутренние запасы сахара к 1 августа этого года составляют 735 тыс. тонн при среднемесячном потреблении 150 — 160 тыс. тонн. Кроме того, Аграрный фонд осуществил интервенции сахара в объеме почти 16 тыс. тонн. В целом фонд заключил контракты на продажу 34,5 тыс. тонн сахара. В свою очередь, Госкомитет по государственному материальному резерву реализовал 6 тыс. тонн сахара и намерен продать еще 9 тыс. тонн. Заместитель министра аграрной политики Украины Иван Демчак сообщил, что 28 — 29 августа три сахарных завода начнут сезон переработки свеклы нового урожая.
Министр экономики призвал население не покупать сахар по спекулятивным ценам. Он считает, что стоимость сахара в рознице не должна превышать 4 — 4,3 грн./кг.
http://timeua.info/120809/6728.html

СКАНДАЛИ

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ СКАНДАЛ ІМЕНІ СТЕПАНА БАНДЕРИ
Галина Терещук, «Львівська газета», 12.08.2009
Українсько-польський скандал здійнявся днями через учасників веломарафону із Соснівки, що на Львівщині.

Велосипедисти планували їхати у Мюнхен на могилу провідника ОУН Степана Бандери через територію Польщі.
Польські прикордонники не пропустили учасників дитячого міжнародного веломарафону «Європейськими стежками Степана Бандери», оскільки у сусідній державі здійнявся галас довкола імені Бандери. У свою чергу українські ініціатори велопробігу погрожують судовим позовом.
1 серпня з Сокаля, де мешкав Степан Бандера, стартував міжнародний веломарафон, який мав завершитись 24 серпня на могилі провідника ОУН. Майже 2 тисячі кілометрів мали подолати дев’ятеро спортсменів віком від 14 до 16 років і шестеро дорослих.
Мета акції, за словами ініціаторів, пропагувати серед української молоді здоровий спосіб життя. Адже Степан Бандера є в цьому приклад: він не вживав алкоголю, не палив і займався спортом.
5 годин учасників веломарафону опитували на кордоні
У Польщі учасники веломарафону планували відвідати старовинний Краків і концтабір Освєнцім, де були закатовані два рідні брати Бандери. Організатори велопробігу заявляли, що проїжджатимуть Польщею без прапорів і будь-якої бандерівської символіки.
Натомість, коли у Польщі почули про веломарафон, присвячений пам’яті провідника ОУН Степана Бандери, польські радикали, на чолі з римо-католицьким священиком Тадеушом Ісаковичем-Залеським, здійняли галас і організували протест, назвавши велопробіг «антипольською пропагандою». В оприлюдненій ними заяві мовилось, що Степан Бандера був засуджений за участь у замаху на життя польського міністра внутрішніх справ Пєрацького, згадали і про діяльність УПА в 1943 році на Волині. Влаштували пікет перед кордоном у день, коли учасники марафону прибули на прикордонний пункт «Медика».
Протягом п’яти годин дітей і дорослих опитували польські митники та прикордонники в окремих кімнатах.
Керівник веломарафону, президент благодійного фонду «Еко-милосердя» Павло Савчук розповів: «Я бував у багатьох країнах, ми нещодавно повернулись із Польщі, ніколи такого не було, ми не мали жодних проблем, взяли паспорт, поставили штамп – все. А тут, коли висвітилось моє прізвище на комп’ютері, одразу почали питати, де народився, ім’я мами, батька, дідуся, бабусі, задавали запитання, чому їдемо, куди, скільки маю грошей. Ми одразу повідомили свій маршрут. А під час розмови мені уже дзвонили польські журналісти, які уже знали, що нашу групу не пропустили у Польщу, просили назвати причину… День перед тим нам дозволили їхати і раптом – ні…»
За словами водія автомобіля Павла Ілечка, який супроводжував групу, польські митники і прикордонники перевірили усі речі в машині, вони шукали щось із символікою Степана Бандери. Але знайшли власні речі спортсменів і краєзнавчу літературу.
«Навіть взяли мою кепку, бо вона чорно-червона, – каже він, – але не побачили символу Бандери, лише напис «Нью-Йорк»… Все перерили, переглянули зошити, тексти пісень, тільки мали бути слова про Бандеру. Я поцікавився навіщо це їм, а у відповідь почув, що мовляв мене питають, а я мовчу».
Юних спортсменів не впустили у Польщу, бо їхали не з тою метою
Юних спортсменів не пропустили у Польщу, аргументуючи тим, що причина поїздки вказана ними при отриманні візи не відповідає реальній меті мандрівки. Дорослим анулювали шенгенські візи, які були видані на початку липня і за якими велосипедисти уже один раз перетинали польський кордон як учасники марафону на теренах Польщі. Термін візи дійсний до кінця вересня, зазначає Павло Савчук, тому вони могли нею користуватись, без додаткового звернення у Генеральне консульство Польщі.
За словами пана Савчука, до міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка зателефонував його польський колега і пояснив, які саме може мати наслідки візит львівських велосипедистів для українсько-польських відносин. Тому МЗС України в останній день рекомендувало змінити маршрут через Словаччину.
Не усі поляки розділяють думку польських радикалів
Мацей Зімовські з Кракова, власник туристичної агенції «Пригода, велосипеди, екоінтеграція» зазначив у коментарі Радіо Свобода, що це немислимо, що польські митники та прикордонники не пропустили дітей через територію Польщі.
«Україна, виглядає на те, відчуває якісь репресії. Польща офіційно є країною зі свободою слова і відсутністю цензури, – говорить Мацей Зімовські. – Від велосипедистів з України вимагали права на водіння ровером. Але це абсурд. Такі картки велосипедистів вигадка тільки Польщі, ні від кого не вимагають... Ні від німців, ні від англійців, лише від українців. А де вони мають їх взяти, якщо в Україні такого нема. Це вже несправедливо. Польща виявила неповагу до України».
Із прикордонного пункту пропуску юних спортсменів забирала американська волонтерка миру Катрін Дитчек. Вона зауважила Радіо Свобода, що подібний інцидент немислимий для європейської демократичної країни, якою є Польща і наголосила, що, як американка, вона вірить і дотримується свободи вибору, прав людини і тому підтримує учасників марафону, допомагає їм.
Львів’яни нагадують полякам про польські поховання на Львівщині
Ініціатори веломарафону домагатимуться відновлення шенгенських віз, вони звернуться у Європейський суд з прав людини проти держави Польща.
Водночас місцеві політики у своїх зверненнях нагадують польській стороні, що на Личаківський цвинтар щодня приїжджають тисячі поляків на місце поховання польських вояків, які загинули в українсько-польській війні у 1918 році. Цих полеглих українці не вважають героями, але не перешкоджають громадянам Польщі вшановувати їхню пам’ять, запалювати свічки, приходити польським ветеранам у формі Армії Крайової. Тому й не вимагають від поляків визнання героєм Степана Бандеру, але вважають неприпустимим, що польська сторона забороняє неповнолітнім проїжджати через територію держави, звинувативши ще й у політичній провокації.
Радіо "Свобода".
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2009/08/12/38780/

ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА

ПАРТІЙ БАГАТО, А РУХ – ОДИН
Ростислав Твердохліб, «Західний кур’єр», 13.08.2009, Іван-Франківська обл.
В Івано-Франківську розпочалися урочистості з нагоди 20-ї річниці НРУ.

Ювілей Народного руху України святкується не як партійне, а як всеукраїнське свято. Про це є відповідний указ Президента, підписаний ще 13 березня.
НРУ заснований 8-10 вересня 1989 року під назвою Народний рух України за перебудову на першому всеукраїнському зібранні у Києві. Першим керівником партії був обраний поет Іван Драч.
У 1992 – 1999 роках Рух очолював В’ячеслав Чорновіл. У лютому 1993 року Міністерство юстиції зареєструвало НРУ як політичну партію.
В Івано-Франківську крайова організація НРУ за перебудову була створена 12 серпня 1989 року, цього ж дня трагічно загинув один з його засновників Роман Левицький. 20 років по тому громадськість краю провела святочне віче біля погруддя В’ячеслава Чорновола та взяла участь у поминальній панахиді біля меморіальної дошки Романа Левицького.
«20 років — це багато чи ні? Для історії людства – мить. Для історії України – це ціла епоха! Епоха, яка перебудувала людські душі, змінила світогляд. Дала перший поштовх до розбудови справді незалежної України», — зазначив заступник міського голови, член крайової ради НРУ Зіновій Фітель.
«Рух відіграв вирішальну роль у формуванні вільної незалежної України, в тому, що зникла з карти землі комуністична тоталітарна імперія. Народний рух України за перебудову вперше багато зробив для нас – українців. Він вперше сказав, що Україна є, він вперше сказав, що є українці, що є український народ, який прагне свободи. Це було сказано тоді, коли ще в кримінальному кодексі України була стаття «за буржуазний націоналізм», – наголосив заступник голови ОДА Василь Гладій.
«Імперія конала. Що вони тільки не робили, аби її зберегти, але це вже було неможливо. І тоді оте, що було у серцях, (Рух – рятуймо Україну, хлопці) зорганізувалося в організацію. Спочатку був Рух. Невелика організація, яка потім розросталася з кожним днем... Сьогодні нам – 20 років. 20 років державі, 20 років організації. Знаю, багато хто говорить, що вже зневірився. Я би просив, щоб все таки в наших очах було більше надії. Я не закликаю вас до терпіння. Нам не треба терпіти – нам треба зрозуміти, що то є наша дорога», — підкреслив народний депутат Роман Ткач.
http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=3315

ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

ЯК ВИ СТАВИТЕСЬ ДО ЗБІЛЬШЕННЯ ШТРАФІВ ЗА КУРІННЯ У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ?
Мар’яна Ринди, «Західний кур’єр», 13.08.2009, Іван-Франківська обл.
Майже три роки минуло від ухвалення закону про заборону куріння у громадських місцях, метою якого було зменшити кількість пасивних «респондентів» тютюнового диму.

За куріння у забороненому місці накладається штраф розміром від 17 до 85 гривень. Наступними кроками у боротьбі за здорове суспільство стали – заборона зовнішньої реклами та підвищення цін на тютюнові вироби. Проте за всіма соціологічними даними курців у країні не поменшало.
Йосип Станіславович, пенсіонер:
– Цілком позитивно. Я все життя не курив, і навіть не пив, і ось як гарно виглядаю, хоча мені вже 72 роки. І зір у мене прекрасний. Тому мені зараз боляче дивитись, як неповнолітні дівчата і хлопці ховаються біля гаражів з цигарками. І що ти їм скажеш, як їх оштрафуєш? Або пенсіонера оштрафуйте на 80 гривень, якщо він живе від пенсії до пенсії. Думаю, що заборона курити у громадських місцях не зменшить кількість курців. Підняли ціни на тютюн, але курців менше не стало. Боротися з цим треба не штрафами, а психологічно, щоб населення усвідомило, що це погано.
Ірина, студентка:
– Я схвалюю цей закон і надіюся, що люди перестануть курити у громадських місцях. Я сама не курю, і не хочу, щоб інші шкодили моєму здоров’ю. Адже пасивне куріння таке ж шкідливе, як і активне. Якщо людина раз заплатить штраф, завтра вона вже не буде курити у цьому місці. Але штрафи потрібно зробити ще більшими.
Ярослав, службовець:
– Оскільки я курю, то мені це зовсім не подобається. Я знаю, що курити не можна у метро, а щодо вокзалів, стадіонів нічого не чув. Дякую, що попередили, намагатимусь не порушувати цей закон. А у парку хоча б можна закурити? (Сміється) Цікаво, куди направлятимуться ці штрафи?
Ярослава Ульванська, начальник управління праці, депутат обласної ради:
– Європа показала нам, що тільки великі адміністративні стягнення можуть змусити людей до дисципліни. Все залежить від того, як українці будуть виконувати закони. За кордоном за викинутий недокурок на тротуар ви заплатите 10 євро, а 85 гривень – це не є сьогодні штрафні санкції. Але з чогось треба починати. Думаю, що і ми колись дійдемо до такого рівня дисципліни, але це ще не скоро буде. Україна займає перше місце у Європі по захворюваннях на туберкульоз, а це прямий наслідок куріння. Але щоб виконувати цю постанову, потрібно, щоб були відведені окремі місця для куріння, а у нас поки ще цього немає.
http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=3305

ЧИ ПОТРІБНО ВПРОВАДЖУВАТИ «КОМЕНДАНТСЬКУ ГОДИНУ» ДЛЯ ДІТЕЙ?
«Високий замок», 12.08.2009, Львівська обл.
Таке обмеження діє у Росії, деяких країнах Заходу. Тепер «дитячу» комендантську годину планують узаконити і в Україні.

За розробку законопроекту взялася громадська організація «Комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією». Ініціатори нововведення запевняють, що заборона дітям до 16 років перебувати на вулиці чи у громадських місцях після 22.00 (а під час канікул - після 23.00) без супроводу дорослих зменшить статистику дитячої злочинності.
Юрій Східницький, статистик, батько двох доньок
Комендантську годину для дітей запроваджувати не варто. Ми живемо у демократичний час, коли будь-які обмеження недоречні. Дитина може затриматися на виставі у театрі, на концерті, на родинному святі у своїх друзів, і карати за це безглуздо. Відповідальні батьки повинні самі контролювати перебування своїх дітей поза домом, встановивши для них певний регламент. Зрештою, достатньо одного дзвінка по мобільному телефону.
Олексій Тренич, приватний підприємець, батько двох синів
З одного боку, такі обмеження виправдані, бо рівень хуліганства у вечірній час зростає, особливо біля закладів сумнівної репутації. З іншого боку, потрібного ефекту комендантська година не дасть, нагадуватиме чергову компанійщину. Все залежить від виховання дітей. Я своїх синів ніколи не обмежував у часі, але вони змалечку знали правила поведінки вдома і на людях, знали, кого наслідувати, а чого робити не варто. Тому, слава Богу, не мав з ними «вуличних» проблем, виросли, обидва вже мають свої сім’ї. Я спокійний за них.
Софія Сливка, співачка (гурт SisterSiren)
У цьому є свої “плюси”, а є й “мінуси”. У нашій країні, на жаль, існують серйозні проблеми. Наприклад, продаж алкоголю неповнолітнім, тютюнопаління, наркоманія, телебачення... Впровадивши у наш час комендантську годину, навряд чи вдасться вберегти дітей від поганого впливу. Останній мій досвід “в тему” був у США. Нас було п’ятеро: усі - повнолітні (дорослі люди, далеко за тридцять) і я (на той час мені було двадцять). Оскільки всі були музикантами, нам дуже хотілось потрапити у знане на весь світ Hard Rock Cafe. Та нас... не впустили. Попросили ID або паспорт і, коли побачили, що одному із нас таки немає 21-го року, - скерували до виходу... Після цього ми чітко зрозуміли, як працює система.
Юлія Карковська, студентка
Думаю, що потрібно. Діти зараз почуваються занадто вільно. Їм усе дозволено, і вони роблять що заманеться – вуличні пиятики, гучні гулянки, нерозбірливий секс... А як наслідок – бійки, купа абортів, венеричних захворювань... Хай краще вдома сидять і вчать уроки, замість того, щоб десь по ночах дебоширити. Нічого доброго від таких гулянок не отримаєш!
Сергій Рибак, комп’ютерний спеціаліст
Ні, таким чином вони жодної проблеми не вирішать, лише поглиблять ті, що є. Подібні заборони просто безглузді в наш час.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=75973

*                                 *                              *

 Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 13 серпня 2009 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном:  255-25-43,
Демченко Олені Анатоліівні