|
|
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
РЕГИОНАЛЫ НЕ ИСКЛЮЧАЮТ СОЗЫВА ВНЕОЧЕРЕДНОЙ СЕССИИ ВРПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
«Жизнь», 05.08.2009, Донецкая обл.
Комментарий Первого заместителя Председателя Верховной Рады Украины Александра Лавриновича.
ВСТУПНИЙ МАРАФОН: ЧИМ ВІДГУКНЕТЬСЯ ДРУГОРЯДНІСТЬ ПРОФЕСІЇ?РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Леся Тугай, «Галичина», 06.08.2009, Івано-Франківська обл.
Вчора офіційно закінчилася вступна кампанія до вузів.
БІЗНЕС І МІСЦЕВА ВЛАДА — КРАПКИ НАД “І”СИТУАЦІЯ В КРИМУ
Володимир Разуваєв, «Проскурів», 06.08.2009, Хмельницька обл.
Дві третини нинішнього складу Хмельницької міської ради - успішні бізнесмени.ВОЛОДИМИР ШКВАРИЛЮК: «НА ПРИКАРПАТТІ КОМАНДА ПАЛІЙЧУКА, ЯК У РОСІЇ ПУТІН, – ПЕРША»
Марта Войцехівська-Павлишин, «Західний кур’єр», 06.08.2009, Івано-Франківська обл.
Інтерв’ю заступника голови Івано-Франківської облдержадміністрації.АВАКОВ НЕ БУДЕТ ИСПОЛНЯТЬ КАПРИЗЫ ДЕПУТАТОВ
«Главное», 05.08.209., Харьковская обл.
Которые приведут к уменьшению закупок инсулина.ИНТЕРАКТИВНАЯ СЕССИЯ ГОРСОВЕТА
Анатолий Звягель, «Лица», 04.08.2009, Днепропетровская обл.
Июль-2009 выдался жарким. Это ощутили на себе не только простые днепропетровцы, но и их избранники в городском совете.
В ТЮРЬМУ - ЗА УБЕЖДЕНИЯ?ЕКОНОМІКА
Юлия Вербицкая, «Крымская правда», 05.08.2009
«Обвинение в сепаратизме, предъявленное Службой безопасности Украины пророссийскому активисту Валерию Подъячему, высосано из пальца».
“ЗОЛОТИЙ МІЛЬЙОН” ОБКРАДАЄ РЕШТУ УКРАЇНЦІВТОЧКА ЗОРУ
Ірина Гамрищак, «Львівська газета», 06.08.2009
Чи знали ви, що на 12,5 млн. “простих” пенсіонерів в Україні припадає мільйон “спеціальних”?МАРИУПОЛЬ В ОТРАЖЕНИИ КРИЗИСНЫХ ЯВЛЕНИЙ
Леонид Говорунов, «Вечерний Мариуполь», 05.08.2009, Донецкая обл.
Украина – одна из наиболее пострадавших стран не только в Европе, но и в мире от грянувшего финансово-экономического кризиса.ЗОЛОТАЯ СЕРЕДИНА КУРОРТНОГО УСПЕХА
Ольга Мельницкая, «Крымская правда», 05.08.2009
Лечение и оздоровление - неотъемлемая часть специфики нашего рекреационного региона.ШИБЕНИЦЯ ДЛЯ КНИГИ
Галина Пагутяк, «Високий замок», 05.08.2009, Львівська обл.
Цьогоріч держава вдруге зробила спробу знищити українське книговидання.
ЧИ ПОБІЛЬШАЛО У НАС ВІРИ?ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
Богдан Теленько, «Проскурів», 06.08.2009, Хмельницька обл.
«Візит в Україну для предстоятеля РПЦ був показовим з багатьох аспектів».ИСТОРИЧЕСКИЙ ЧАС ВИЗИТА ПАТРИАРХА МОСКОВСКОГО И ВСЕЯ РУСИ КИРИЛЛА НА ДОНЕЦКУЮ ЗЕМЛЮ
Екатерина Куцева, «Донецкий кряж», 05.08.2009
То, что происходило в эти дни на Донетчине, иначе, чем эпохальным событием не назовешь.У ПОЧАЄВІ ГЛАВУ РПЦ КИРИЛА ПРОСЯТЬ ПОВОДИТИСЯ ЯК У ГОСТЯХ, А НЕ ЯК УДОМА…
Іван Фаріон, «Високий замок», 05.08.2009, Львівська обл.
Сьогодні – завершальний, десятий день перебування Патріарха Московського Кирила в Україні.ВИЗИТ ПАТРИАРХА. ПОСЛЕСЛОВИЕ
Геннадий Рыбченков, «Украина-Центр», 05.08.2009, Кировоградская обл.
«Ничего подобного нет у московского патриарха, содержащего свои мысли в идеальном порядке. Жаль, увы, что мысли эти не так уж и бесспорны».
ХТО ДО КРИМУ, ХТО - НА УРАЛ ЧИ САРДИНІЮ, А ХТО - Й У ХОЛОДИЛЬНУ КАМЕРУ...РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 06.08.2009, Львівська обл.
Позачергові робочі дні у парламенті не одному депутатові підкоригували плани на відпустку.СЕРГЕЙ ТИГИПКО: «РЕЗУЛЬТАТ У МЕНЯ БУДЕТ!»
Оксана Гуцалюк, «Украина-Центр», 05.08.2009, Кировоградская обл.
«…Тигипко, пожалуй, меньше всего похож на типичного кандидата в президенты».
ЗАРПЛАТЫ УКРАИНЦЕВ: ИЛЛЮЗИЯ И РЕАЛЬНОСТЬЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
Наталья Мичковская, «Время», 06.08.2009, Харьковская обл.
Украинцы привыкли быть бедными?
В. РОКИТСЬКИЙ: "ЯКБИ БУЛА ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ, ТО СПРАВУ ГОНГАДЗЕ МОГЛИ РОЗПЛУТАТИ ЩЕ ПРИ ЗАТРИМАННІ ПУКАЧА В 2003-МУ"…СКАНДАЛИ
Наталія Петерварі, «Rionews”, 05.08.2009, Закарпатська обл.
Інтерв’ю з людиною, яка шість років тому входила від СБУ до складу групи Генеральної прокуратури, що займалася справою Гонгадзе.
ЗАКАРПАТСЬКЕ СЕЛО ПОВСТАЛО ПРОТИ МІЛІЦІЇАВАРІЇ
«Rionews”, 05.08.2009, Закарпатська обл.
Омбудсмен Ніна Карпачова взяла на контроль конфлікт між міліцією та жителями села Драгово Закарпатської області.
НАЧАЛЬНИК ГП «ХАРЬКОВСКИЙ МЕТРОПОЛИТЕН» СЕРГЕЙ МУСЕЕВ – О ПОДРОБНОСТЯХ ЧП В МЕТРООПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Алексей Грищенко, «Газета по-харьковски», 05.08.2009
«Специалист увидел задымление на подстанции и огонь… Все поезда были выведены на станции, пассажиры эвакуированы».
ЩО ВИ ДУМАЄТЕ ПРО ВІЗИТ ГЛАВИ РПЦ ПАТРІАРХА КИРИЛА ДО УКРАЇНИ?
«Проскурів», 06.08.2009, Хмельницька обл.
Запитання від газети “Проскурів”.ЕДИНСТВЕННЫМ КАНДИДАТОМ, ПОКАЗАВШИМ РОСТ РЕЙТИНГА ЗА ПОСЛЕДНИЙ МЕСЯЦ, ЯВЛЯЕТСЯ ВЛАДИМИР ЛИТВИН
«Rionews”, 04.08.2009, Закарпатская обл.
Кто будет Президентом Украины?
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
РЕГИОНАЛЫ НЕ ИСКЛЮЧАЮТ СОЗЫВА ВНЕОЧЕРЕДНОЙ СЕССИИ ВР
«Жизнь», 05.08.2009, Донецкая обл.
Комментарий Первого заместителя Председателя Верховной Рады Украины Александра Лавриновича.Для преодоления вето Президента Украины Виктора Ющенко на изменения в госбюджет относительно финансирования Евро-2012 может быть созвана внеочередная сессия Верховной Рады. Такое мнение высказал Первый заместитель Председателя ВР Александр Лавринович.
По его словам: "Теоретически это возможно, хотя я не уверен, что в том есть крайняя необходимость". Вместе с тем вице-спикер отметил: "Скорее всего это может быть предметом рассмотрения первого пленарного дня новой сессии, т.е. 1 сентября".
Комментируя вето Президента на этот закон, А.Лавринович подчеркнул, что правительством и парламентом был предложен путь для решения данного вопроса. В свою очередь, по его словам, если Президент не согласен с этим путем, то он должен внести свои предложения относительно источников финансирования этих затрат. Вместе с тем заместитель главы ВР выразил сомнение в том, что В.Ющенко сможет предложить какие-то другие реальные источники финансирования.
Он также добавил, что Партия регионов может поддержать преодоление соответствующего президентского вето, однако добавил, что сейчас решения фракции по этому поводу нет.
Напомним, ранее Президент Виктор Ющенко ветировал изменения в закон о государственном бюджете, согласно которому Национальный банк Украины должен перечислить в госбюджет 9,8 млрд. грн. на финансирование подготовки строительства объектов к Евро-2012.
http://www.life.donbass.com/nportal/news/1336ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ВСТУПНИЙ МАРАФОН: ЧИМ ВІДГУКНЕТЬСЯ ДРУГОРЯДНІСТЬ ПРОФЕСІЇ?
Леся Тугай, «Галичина», 06.08.2009, Івано-Франківська обл.
Вчора офіційно закінчилася вступна кампанія до вузів.Цього разу вона стовідсотково віддзеркалювала українську дійсність — є багато законів, але схем, як їх обійти, — ще більше. І хоча теоретично вступити нині набагато легше, як ще кілька років тому (в університетах не проводять вступних іспитів, а тільки конкурс сертифікатів Українського центру оцінювання якості освіти), батьки абітурієнтів усе ж були неприємно вражені тим, що у чинних умовах вступу процедура зарахування чітко не виписана. Зазначено лише, що у п’ятиденний термін з моменту оголошення списку осіб, рекомендованих до зарахування, абітурієнти повинні принести оригінали документів. Власне якраз після подачі усіх документів і почалося чи не найважче випробовування — очікування.
Нагадаємо, що правила вступу дозволяли подавати документи в необмежену кількість навчальних закладів. Дехто з абітурієнтів довів її до абсурду: за даними приймальних комісій, двоє осіб-рекордсменів подали документи до 63 приймальних комісій, 37 — від 40 до 50, 1433 — до 20. Це ускладнило роботу приймальних комісій, сформувало захмарні псевдоконкурси. У перспективі такий невиважений підхід до вибору майбутньої професії матиме негативні наслідки, переконані фахівці. Лише 64 тисячі випускників середніх шкіл подавали документи раз, тобто у виборі фаху не сумнівалися. Усі інші однозначно мали на меті вступити на державну форму навчання, а вибір професії — для них був уже другорядним.
У тому, що в більшості випадків саме так і відбувається, переконалася кореспондент «Галичини», поспілкувавшись із численними вступниками. Основні думки зводилися до того, що «з дипломом робота знайдеться, або ж професія — не головне, а головне — знайти високооплачуване місце», «мій брат з дипломом юриста продає сантехніку — і задоволений», «що з того, що мріяв бути лікарем, якщо це мені не по кишені...»
Частка істини у словах молодих, звісно, є. Це правда, що нині багато людей працюють, так би мовити, не за фахом чи змушені перекваліфіковуватися.
Саме це мало б застерегти абітурієнтів вступати на ті факультети, які в масовій свідомості вважаються престижними. За даними центру зайнятості, в області немає жодної вакансії для юристів, та попри це популярність юридичного фаху у випускників середніх шкіл на Івано-Франківщині залишається найвищою. Попит на економістів та банківських працівників у роботодавців також істотно знизився. Натомість працедавці шукають кухарів, барменів, продавців, кравців та представників інших робітничих спеціальностей. Непросто влаштуватися на роботу і вчителям. Чому ця в принципі доступна інформація не стає інформацією для роздумів?
Кілька років тому один із претендентів на посаду міського голови Івано-Франківська на зустрічі з молоддю сказав, що «тихі трійочники нікому не потрібні». На жаль, наявність гарантованих державою численних пільг для позаконкурсного вступу при мінімальному балі із ЗНО якраз дає зелене світло тим трійочникам, бо не всі батьки здібних дітей можуть сьогодні потягнути платне навчання. В Україні уже є прецедент, коли дівчина при максимальних балах із двох предметів не змогла пройти на державну форму навчання, її відтіснили так звані пільгові категорії. Чи не керуватимуть Україною в майбутньому сірі посередності?
В усій державі випускників, котрі набрали по 200 балів з кількох предметів, є понад 70. Міністр освіти і науки іван Вакарчук наголосив, що МОН здійснюватиме супровід цих дітей, бо вони — майбутня еліта України. Згідно з офіційними даними, діти з найвищими результатами віддають перевагу спеціальностям «міжнародні відносини», «економіка», «фізика», «математика», далі йдуть майбутні медики, юристи, логісти, перекладачі.
З-поміж понад мільйона цьогорічних випускників ЗНО 69 учасників набрали 200 балів із двох і більше предметів, чотири — із трьох, тобто набрали 600 балів, і лише один випускник сягнув результату у 800 балів. Заради справедливості зазначимо, що 10% випускників не здолали прохідного бар’єра для вступу до ВНЗ, не набравши 124 бали. Вони не впоралися з тестовими завданнями, однак право вступати до ВНЗ мають...
За даними МОН, випускники з найвищими балами обрали для майбутнього навчання переважно столичні ВНЗ (43 абітурієнти), до Львова вирішили вступити 11, до Харкова — четверо. В Івано-Франківську, повідомляє прес-служба МОН, один випускник із найвищими балами обрав університет нафти і газу. Сподіватимемось, що діти, котрі показали високі результати на ЗНО (і не лише абсолютні рекордсмени, бо, приміром, 395 балів має також велика кількість учнів), справді стануть майбутньою українською елітою. Щоправда, правила прийому на наступний рік уже нині аж просять корегування.
Коментар
У тому, що вступити до ВНЗ можна без хабарів і знайомств, галичани сумнівалися як колись, так і не впевнені до сьогодні. Про враження від вступного марафону-2009 ми розпитали наших же колег із редакції, батьків цьогорічних абітурієнтів.
Олег Стефанишин, комп’ютерник:
— З точки зору фахівця скажу, що система тестування і зарахування ще дуже недосконала. Мовою програмістів це називається «бета-тестування», тобто воно потребує вдосконалення. А вилучити так званий людський фактор взагалі практично неможливо.
Узаконена можливість подавати документи на необмежене число спеціальностей зводить нанівець мрії дитини про професію, нівелює індивідуальні здібності й таланти. А через засилля пільговиків, які легко проходять практично по всіх «фронтах», бо їм не потрібно брати участі в конкурсі, талановиті діти до останнього не впевнені у своїх шансах. На практиці, бачу, склалася така ситуація, що діти пільгових категорій вагаються, довго обирають, де ж їм залишитися, а де забрати документи, віддавши своє місце іншому, в якого бали вищі, але шанси стати студентом, навпаки, менші. Пригадую, колись мій одногрупник, працюючи в приймальній комісії одного з ВНЗ Чернівців, зізнався, що є правило: прийняти хоча б п’ять відсотків мудрих дітей заради науки. Це аксіома. Чи гарантує комп’ютерна система цю аксіому, не впевнений. Думаю, комп’ютеризована система відбору студентів знеособлює індивідуума, варто б було проводити ще певні іспити чи конкурси, і не лише на творчі спеціальності.
Ігор Никорович, журналіст:
— Систему ЗНО вважаю виправданою апріорі. На Львівщині, наприклад, згідно з офіційними даними, 50% медалістів на ЗНО не підтвердилися. Цього року проблеми створили пільговики. Перевірити автентичність медичних довідок практично нереально, бо лікар скаже: це лікарська таємниця. Тому, на жаль, проходять діти з нижчим рівнем знань, бо їм держава гарантує вступ поза конкурсом. Стосовно хабарів, коли врахувати мою невелику зарплатню українського журналіста, я ніколи не думав їх давати, бо маю принципову позицію. інколи помічаєш, що тебе «натягують» на хабар, — тоді б я дав, та лише для того, щоб цю людину на кілька років ізолювали від суспільства. У навчанні з вимогою хабара не стикався. Мені пощастило, що двоє моїх синів вчилися добре, фізико-технічний ліцей дав їм потужну базу, на ЗНО вони набрали високі бали. І хоч через наплив пільговиків обрати найбільш омріяну спеціальність не вийшло, діти вчитимуться на державному, бо платити за навчання не маємо можливості.
Василь Мороз, журналіст:
— Проблема цьогорічної вступної кампанії в тому, що система її недосконала. Процес зарахування затягували самі абітурієнти, які здали документи у кілька ВНЗ на кілька спеціальностей, а відтак вичікували або ж занадто довго визначалися, куди здати оригінали. Є випадки, коли чинили взагалі безвідповідально: здавши оригінали на одну спеціальність, на інші про це не повідомляли, що створило труднощі для інших. Система «Конкурс» не працювала так, як треба, бо я помічав, що там фігурували по кілька однакових прізвищ з однаковими балами.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=7302&tx_ttnews[backPid]=14РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
БІЗНЕС І МІСЦЕВА ВЛАДА — КРАПКИ НАД “І”
Володимир Разуваєв, «Проскурів», 06.08.2009, Хмельницька обл.
Дві третини нинішнього складу Хмельницької міської ради - успішні бізнесмени.Бізнес і влада — ця тема чимдалі стає в нашому житті актуальнішою, набуває у суспільстві гостроти думок, суджень, обростає чутками, плітками, різними домислами. Багато приводів для цього надає, на жаль, Верховна Рада — саме на ній фокусується громадська думка. Але поєднання та співіснування бізнесу і влади є нині практично на всіх рівнях держави. Дві третини нинішнього складу Хмельницької міської ради — депутати, які мають безпосереднє відношення до бізнес-середовища. Всі вони — успішні бізнесмени і водночас обрані до представницької влади нашого міста. Отже, який вплив на життя міської громади вони мають, заради чого взяли на себе депутатські обов’язки і що стоїть за поєднанням місцевого бізнесу та місцевої влади на прикладі міста Хмельницького? Про це наша розмова з Сергієм Мандзієм, головою фракції “Народний блок Литвина”, директором ТОВ “Рембуд”.
— Сергію Володимировичу, розставимо крапки над “і”: депутатський статус ваших колег-підприємців — це потяг до влади, особисті амбіції чи бажання лобіювати інтереси свого бізнесу? Розумію, що це запитання, як кажуть руба, але хтось має на нього відверто відповісти, не ховаючись за банальність високих слів...
— Таке запитання дійсно вимагає відповідної відвертості. Не можу цього робити за всіх своїх колег, це було б некоректно і необачливо. Тому говоритиму від себе і про себе. Мій депутатський мандат має дві сторони. По-перше, є бажання конкретно впливати на життя рідного міста, сприяти його розвитку. Всі 35 років мого життя пройшли в ньому, батьки працювали тут, віддаючи йому свої сили та уміння, мої діти у ньому житимуть — у Хмельницькому все наше коріння. Отож, дбаючи про рідне місто, дбаєш і про майбутнє свого роду. І для цього є бажання і сили.
По-друге, якщо не я, то хто? Знаю чимало людей, які прагнули бути депутатами міської ради минулого та нинішнього скликань, але не вважаю їх достойними цього звання з моральної точки зору. Для них головним було б якраз отримати насамперед щось для себе. Не вважаю себе першою людиною в місті, але й не останньою. Маю власну думку про те, що нашому місту потрібно, як формувати суспільну моральність, культуру, як забудовувати міські райони, які об’єкти у них є важливішими та інше. Моє звичне середовище — підприємці, службовці, громадські діячі, люди спорту, промисловці, будівельники добре знають ці думки, дають їм належну оцінку, підтримують їх. Міська рада не вирішує якихось політичних питань, все, чим вона займається, має господарський характер, визначає розвиток міста у певному часі — це конкретні та добре зрозумілі для мене справи. Не знаю, наскільки високими сприйматимуться ці слова, але інших не знаходжу.
— Коли влада дотримується сталих принципів, засад справедливості — це добре. Але від деяких рішень міської ради, зокрема, щодо виділення землі чи оренди комунального майна підприємцям, складається враження, що є певний розподіл на “своїх” і “чужих”. Наприклад, вашому колезі по фракції Валентину Гакалу сесія дозволила взяти в довгострокову оренду колишнє кафе “Едем” — без конкурсу чи аукціону, а іншим претендентам відмовляє в будівництві автомийки чи якоїсь прибудови...
— Це враження помилкове, кожну заяву прискіпливо розглядає постійна депутатська комісія. Відмова стосується лише порушників будівельних норм — як приклад, фірма “Октант”, попередніх угод чи конфліктів, пов’язаних зі спірним розмежуванням землі. Такі питання, як правило, знімаються з сесійного розгляду для довивчення. Поняття “свій-чужий” тут не існує. Що стосується Валентина Гакала і його ТМ “Насолода”, то ця історія з довгою “бородою”. Ще декілька років тому він подав заявку на оренду цього приміщення, де планував відкрити дитяче кафе. Тоді в місті ще не діяла система конкурсів чи аукціонів, першочергове право належало тому, хто зробив заявку першим. Гакалу в цьому було безпідставно відмовлено тодішнім виконкомом, справа розглядалась у судах і він її виграв. Усі ці особливості сесія не могла не враховувати, тим більше, знаючи високий авторитет ТМ “Насолода” в Україні. Крім того, ми просто зобов’язані підтримувати свого виробника, який сплачує податки в міський бюджет і утримує робочі місця.
— Повернемося до теми “свій-чужий”. Хіба історія з ТМ “Насолода” не свідчить про лобіювання інтересів вашого товариша по фракції? А як з іншими депутатами з фракції, адже половину її складають саме підприємці разом з вами?
— Є лобіювання. Наприклад, за ініціативи Володимира Розгонюка, головного лікаря міської лікарні, ми лобіювали інтереси системи охорони здоров’я міста. За ініціативи Володимира Козубняка, на жаль, уже небіжчика, фракція відстоювала інтереси галузі освіти. Ми ініціювали підтримку ВАТ “Хмельницькзалізобетон”, яким керує наш колега Анатолій Корбут, щодо заміни йому внесків на розвиток інфраструктури міста на будівельні матеріали для будівництва пожежного депо, враховуючи кризовий стан підприємства. Наше лобі стосувалося і ДП “Новатор”, яке утримує волейбольну команду. А ось такий приклад: Володимир Долгов, президент ЗАТ “Фірма “Бакалія”, котра є найбільшим гуртовим продавцем алкогольної продукції в місті, був першим, хто підтримав ініціативи міської влади щодо обмеження продажу алкоголю та профілактики пияцтва. Думаю, таке лобіювання йде лише на користь місту і міської громади.
— Серед ваших колег-депутатів чимало таких, які добре знані в місті як спонсори, благодійники, меценати. Ця їхня діяльність має якусь компенсацію від міської влади у вигляді пільг? Скажімо, за допомогу в проведенні свята Дня міста, облаштуванні парку відпочинку, ремонті бібліотеки чи будівництва дитячого майданчика? Ваше ім’я, зокрема, пов’язують з розвитком школи №25.
— Це доволі делікатне питання. Одна справа, коли йдеться про безкорисну допомогу, інша — якщо від цього отримується якийсь зиск. Ось два приклади. Фірма “Епіцентр” за можливість збудувати величезний торговельний центр взялася фінансувати загальноміські заходи, зокрема свято День міста. Це була своєрідна угода з міською владою. Власник цієї фірми за власні кошти зробив ремонт будівлі кооперативного технікуму, який свого часу закінчив. Без будь-якого зиску для себе. Те саме маємо і серед депутатів-підприємців. Наскільки етичний перший приклад, якщо враховувати обмеженість міського бюджету? З іншого боку, хто як не підприємці повинні наводити лад у своєму місті? Історія — річ складна і непередбачувана, що буде з їхньою власністю через певний час, не знає ніхто. Але збудовані ними об’єкти залишатимуться у Хмельницькому, слугуватимуть міській громаді. Як це є нині з будівлями “Укртелекому”, музичного училища, лялькового театру, художнього музею — колись їх будували проскурівські бізнесмени для себе чи свого бізнесу. Сьогодні вони служать усім хмельничанам.
Якщо ти робиш щось потрібне іншим і ця справа тобі особисто приємна — це надзвичайна річ. Саме так я розумію поняття спонсорства, благодійності чи меценатства. Допомога рідній школі — мій особистий обов’язок, це матеріалізована вдячність за виховання, набуті знання, власний світогляд. За це пільг не вимагають, адже це аморально.
— Тоді яку підтримку від влади має бізнес-середовище? Ви лобіюєте інтереси галузей міського господарства, що маєте взамін, чи є у цьому відповідний паритет?
— Будь-якому підприємцю краще почуватися у його бізнесі, якщо зростає добробут людей, збільшується їхні можливості у купівлі товарів, споживанні послуг та ін. Те саме стосується і влади: чим комфортніше бізнесу, тим більше важелів впливу на поліпшення життя міської громади, розвиток міста, суспільний лад і спокій. Маємо віддати належне нинішній та попереднім владним командам за підтримку підприємництва, ініціативам щодо вдосконалення законодавства на державному рівні, конкретним заходам на місцевому рівні. Це і щодо орендної плати, ринковому збору, впорядкування та розвитку речових ринків та багато іншого. Є лобіювання наших підприємств за кордоном, у містах-побратимах Хмельницького. Все це є великою і системною роботою.
— Побутує думка, що для влади кращий той депутат, який від неї залежний: працівник бюджетної сфери, комунальник. А як з підприємцями, чи залежні вони від влади насправді?
— У світі все знаходиться у тісному взаємозв’язку. Завжди є певні спільні проблеми, котрі можна долати лише разом. А хто є кращим депутатом мають судити виборці. На жаль, нинішня виборча система за партійними списками не дає людям можливості для об’єктивної оцінки діяльності того чи іншого обранця. Вони повинні чітко розуміти і знати за кого мають голосувати, на що здатний той чи інший кандидат до міської ради. А депутат повинен відповідати за виявлену йому довіру, незалежно від свого соціального стану: бюджетника, комунальника чи підприємця. Від рівня цієї довіри і цієї відповідальності залежить і сама влада, а головне — її ефективність.ВОЛОДИМИР ШКВАРИЛЮК: «НА ПРИКАРПАТТІ КОМАНДА ПАЛІЙЧУКА, ЯК У РОСІЇ ПУТІН, – ПЕРША»
Марта Войцехівська-Павлишин, «Західний кур’єр», 06.08.2009, Івано-Франківська обл.
Інтерв’ю заступника голови Івано-Франківської облдержадміністрації.Володимир Шкварилюк: “Київ перестав кидати рятівні круги. Важко працювати, коли порятунок потопаючих – справа їхніх же рук. Нині область на першому місці за темпами розвитку, одначе позитивна динаміка може різко помінятися”.
“Банківська сфера – це гумка, яка поки-що розтягується”
– Моє перше питання до вас, Володимире Васильовичу, у контексті проблеми відсутності правонаступності у владі, вічної критики тими, хто прийшов, тих, хто пішли. Чим пояснюєте таку довіру до себе, що і наступна команда у владі не шукала вам заміни?
– Коли ще Роман Ткач обіймав посаду голови ОДА, то Микола Палійчук в цій команді вже був як голова Яремчанської міськради. Я мав з ним чимало контактів. Тому коли він очолив область, добра співпраця дотепер зіграла, думаю, головну роль. Інше. Ми люди одного віку, і я би сказав, однакових бачень з багатьох питань стратегії розвитку області, підходів до вирішення проблем. За великим рахунком, економіка – це все, що маємо: сільське господарство і промисловість, статистика і ціни, банки і соціальна сфера… Іншими словами – складний механізм причин, наслідків та залежностей. Ми узагальнюємо цю роботу, аналізуємо та визначаємо пріоритетні, стержневі питання в кожній з ланок: де потрібно відпрацювати чіткий механізм, де здійснити нововведення, де залучити інвестиції, які дадуть ефективну віддачу. В цьому часі головне завдання – провадити курс на розвиток економіки за інноваційною моделлю. Зважаючи на відсутність державного управління інноваційним розвитком на регіональному рівні, облдержадміністрація із залученням зацікавлених сторін розробила та затвердила на сесії обласної ради спеціальну Програму до 2015 року, головні позиції якої – фінансова підтримка суб’єктів господарювання, які реалізують інноваційні та інвестиційні проекти, спрямовані на розвиток області; фінансова підтримка наукових розробок у пріоритетних напрямах.
– Оптимісти бачать завжди напівповну склянку, песимісти – напівпорожню. Але є об’єктивна реальність. Область за півріччя. В яких питаннях Івано-Франківщина зараз отримує новий імідж, імпульс?
– Загалом згідно з рейтинговою оцінкою соціально-економічного розвитку регіонів України за підсумками 1 кварталу та півріччя область посіла 1 місце, тоді як за 2008 рік – тринадцяте. В умовах фінансово-економічної кризи обсяги виробництва промислової продукції зменшилися на 26,9 відсотка (по Україні – на 31,1). Дещо наростили обсяги виробництва наші підприємства харчової промисловості (на 3,4%). В агропромисловому комплексі забезпечено зростання обсягів виробництва продукції сільського господарства на 0,1, рослинництва – на 8,0%. Фінансовий результат діяльності підприємств області в цілому позитивний (221,5 млн. грн. на кінець півріччя проти 86,1 млн. грн. за аналогічний період в минулому році). План з надходження до бюджету також перевиконано. Я можу підтверджувати багатьма показниками позитивні процеси. Індекс росту споживчих цін в області є нижчим, ніж в державі (5,8 і 7,1%). Покращено матеріально-технічну базу закладів охорони здоров’я, освіти… Щороку зростає питома вага області в загальному обсязі залученого в Україну іноземного капіталу. Якщо на початку 2006 року частка області складала 0,8 %, то нині вона зросла до 1,4%. Станом на 1 липня 2009 року в економіку Прикарпаття вкладено 573,9 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій. Приріст за 1 півріччя склав 93,1 млн. дол. Найбільше за рахунок реалізації проектів у ТОВ “Карпатхім”, ТОВ “Даноша” (Калуський район).
Скажу й про інше. З березня 2009 року розпочалась наша співпраця з представниками низки шведських компаній, які займаються впровадженням в області сучасного енергозберігаючого обладнання, новітніх енергоефективних технологій. Активно залучаємо кошти міжнародної технічної допомоги. На Івано-Франківщині реалізується проект “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”. Ним охоплено вже 40 громад області, які реалізовують свої мікропроекти. Це вирішення проблем охорони здоров’я, енергозбереження, водопостачання за рахунок фінансування Європейського Союзу та співфінансування Програми розвитку ООН. Отримано понад 750 тис. грн. міжнародної допомоги. Повсякчас проводимо заходи з метою формування належного інвестиційного іміджу області, як, скажімо, недавній в часі другий Бойківський регіональний інвестиційний форум, в якому взяли участь представники ділових кіл, аналітичних центрів сприяння іноземному інвестуванню, експерти. Ми представляємо інвестиційні пропозиції, розробляємо спільні підходи для ефективного їх вирішення, дбаємо про спрощення механізмів входження іноземного капіталу до нас. Останніми місяцями відбувся ряд зустрічей керівництва області та найбільших наших підприємств з представниками Західноукраїнської філії Європейської Бізнес Асоціації, в червні область приймала делегацію Ради Директорів Європейського Банку Реконструкції і Розвитку, обговорено питання щодо механізмів допомоги Банку в здійсненні ряду нових інвестиційних проектів.
Продовжуються тривалі напрацювання й капіталовкладення у найбільш важливі проекти в галузі туризму. Зокрема, це створення нових велосипедних маршрутів та облаштування інфраструктури. Це й розширення транскордонної мережі розвитку та просування туризму між Івано-Франківською областю та повітом Марамуреш (Румунія). Є поступ, є нові імпульси, але не такі масштабні, як могли би бути, зважаючи на те, що вплив кризи є відчутним в багатьох аспектах.
Розумію, що ви прийшли почути не лише статистику. Так, всупереч оптимістичним заявам з Києва, мушу сказати, і це не сховаєш, що економіка області може невдовзі показати зворотну динаміку. Чому? Не відшкодовано ПДВ підприємствам області в сумі майже 500 млн. грн. Це і нерозрахунки за виконані роботи міністерствами та відомствами, у підпорядкуванні яких є наші підприємства. Це понад 100 млн. Не фінансуються багато програм, в тому числі соціальних, а цілий ряд інших невчасних надходжень коштів вибивають з нормального ритму роботи…
– Ви в недалекому минулому – досвідчений банківський менеджер. Зараз в цій сфері чимало незрозумілих процесів. Людей відтепер готують до очікуваної осінньої інфляції. Я не питаю про прогнози (спостерігаємо вже зараз, що долар знову почав “літати”). Швидше цікавить: наскільки зберігся конфлікт банків з позичальниками кредитів та з неповерненням сум вкладених депозитів?
– Питання непрогнозованої політики очевидні, конфлікт банків і людей є з обох сторін. Але я скажу, що регіон наш дещо інакший. У нас, не в образу нікому, люди терпеливіші та господарні. Є присадибні ділянки, є родини в селах, багато інвестицій від родичів, які виїхали на заробітки. Але, за великим рахунком, така політика – це лиш гумка, яка поки що розтягується…
– Борги із зарплат. Динаміка робочих місць. Інше: яка місія роботодавців у тристоронньому діалозі, який, як знаю, ведеться між владою, профспілками та асоціацією роботодавців? Адже не секрет, що багато з них виплачують зарплату в конвертах, не показують людей, які працюють в них, позбавляючи соціальних гарантій?
– Борги є. Понад 5 млн. по економічно активних підприємствах. І це, за позитивною динамікою їх скорочення, найкращий показник по Україні: у нас нема боргів, які тривають понад рік, міняється список підприємств, які їх допускають. Звести на ”0” ці показники зараз просто нереально. Проблема з тими підприємствами, які призупинили свою діяльність. Коли є факти, що гроші з розрахункових рахунків там спрямовуються на інші видатки, а зарплата не виплачується, то це вже компетентність правоохоронців. Порушено чимало кримінальних справ.
Упродовж 1 півріччя 2009 за соціальними послугами в обласну службу зайнятості звернулось 53163 особи, це на 6758 осіб менше, ніж торік. З початку року в області створено 12952 нових робочих місця.Щодо роботодавців. Буду відвертим. Таких тенденцій “тримання працюючих у тіні” нема на великих, стабільних підприємствах. Менші швидше практикують прив’язаність зарплат до прожиткового мінімуму, доплачуючи працівникам решту заробітку “у конвертах”. Про це відомо. Як з цим боротися? Тільки на законодавчому рівні. Щодо людей, зовсім позбавлених соціальних гарантій? Давайте підемо з вами на ринок – в місті, в районі до не працевлаштованої, а до найманої на працю людини. Якщо змусити підприємця взяти цих людей на офіційну роботу, то він за нині діючих розмірів платежів у різні фонди цього просто не потягне. Що вибере людина? Повне звільнення чи плату на таких, як є, умовах? Йде мова про тисячі людей. Тому на цьому етапі швидше йдеться про менше лихо із двох, про компроміс, інакше соціального вибуху не уникнути. Якщо ми нині в області кажемо, що не спостерігаємо різкого скорочення робочих місць, зниження сум зарплат, то розуміємо, що цей позитив має і зворотній бік – скорочено ту зарплату, яка була в конвертах та просто не показується.
“На Прикарпатті Палійчук замість Путіна…”
– Два питання в одному. Росіяни кажуть, що в них пріоритет – економіка. А попереду економіки лише Путін. У нас економіка не стала пріоритетом, а національна ідея не об’єднала суспільство, політиків. Навіть депутатів з одної території. Друге. Зауважено, що ще начебто на цьому етапі пропрезидентська команда М.Палійчука в області вже зі сторінок газет почала говорити різними політичними голосами. В якому режимі працює влада? Прокоментуйте, будь ласка.
– Судячи з чільного місця області в рейтингу соціально-економічного розвитку, про що я говорив вище, то в нас пріоритет таки економіка. І М.Палійчук зі своєю командою, як в Росії Путін, – попереду. Я не кажу, що ми маємо дуже потужну динаміку росту, ми працюємо з деяким випередженням головних показників життєдіяльності області. І це реальність. Національна ідея – це святе. Я говоритиму не про неї, а про політиків. Для багатьох національної ідеї не існує. У них свої власні ідеї і вони не займаються вирішенням державних питань, а роблять популістські оптимістичні заяви, дбають про рейтинги. Вони цю ідею здрібнюють та спекулюють на питаннях мови, вступу до ЄС, НАТО, ОУН-УПА. Замість того, щоб займатися законотворчістю, вирішувати регіональні програми. Обмежені у світогляді, деякі народні обранці не бувають на закріплених територіях, не спілкуються з людьми. З другого боку, це їм не цікаво – вони біля “кормушки”.
Щодо того, що команда чільників ОДА почала говорити різними політичними голосами… Підозрюю, маєте на увазі сказане одним із заступників голови зі сторінок обласної газети, що “Юлія Тимошенко – мій лідер і лідер мого народу”. На сьогодні лідером держави і народу є Президент Віктор Ющенко. Завтра ще не настало.
Питання, мабуть, все-таки в іншому. У нас в команді чільників області є представники “Нашої України”, БЮТу, РУХу, “Фронту змін”… Наше завдання – працювати на державу з 8 до 18 год. в стінах облдержадміністрації та поважати один одного, виконувати державою довірену справу. Після 18.00 – громадська, партійна робота. І влада працює в звичному режимі, ніхто ні на кого не тисне, робота – перше. В іншому ми навчилися вести конструктивний діалог, аби не зашкодити справі.
– Чому ви погодилися очолити обласний осередок ГО “Фронт змін”? Чи не означає це, що готові піти з посади? Що з ваших переконань треба міняти? Хто тримає ті важелі змін? Ви ж – при владі…
– Рішення очолити “Фронт змін” в області не я приймав одноосібно. Це колегіальне рішення, якому я підкорився. У нас давно була група ініціаторів, які ставили питання потреби суспільних змін. Я також належав до цих людей, мав і маю свої бачення. Коли Арсеній Яценюк створив цю громадську ініціативу й шукав підтримки в області, серед багатьох кандидатів було обрано мене. Говорити про потребу змін – одне, діяти, працювати задля цих змін, підклавши і своє плече – це інше. Я не звик бути голослівним.
– Що потрібно міняти?
– У першу чергу – говорити правду на державному рівні. Не можна ціною добробуту людей, свого народу, який зараз в стані не життя, а виживання, тримати свої владні крісла. Так, я готовий піти з посади, якщо цього вимагатиме справа.
– Вас знають, як дуже уважну (завжди першим вітаєтеся з підлеглими, це й допомога на звернення людей), доступну і толерантну людину. Ваші життєві цінності? Чи багата ви матеріально людина, чи маєте свій бізнес?
– Так, я дуже “багата” людина, якщо йдеться про здорову, повноцінну сім’ю і родину. Маю троє дітей: доньку та два сини; живі-здорові батьки – мої та дружини. Живу у власному будинку. Хай би не прозвучало це банально, але я хочу, щоб всі люди мали не менший статок, як маю я: могли собі дозволити купити все, що треба, відпочити, де мріють. Так сталося, що я вже в 20 років пішов на банківську роботу, працював у цій сфері, доки не перейшов на роботу в облдержадміністрацію. Жив ощадно і дбав про добробут родини. Бізнесу, як такого, не маю. Вітатися, допомагати людям – це не поверховий імідж, це – виховання, зрештою, норма життя християнина, яким я є. Плюс – відповідальність, обов’язок, які для мене завжди мали вагу.
– Хто має найбільший вплив на вас зараз? Які яскраві особистості зустрічалися в житті?
– Найбільший вплив на мене має, думаю, моя дружина (моє – слово, її – порада). Батьки своє зробили, коли навчали мене в школі, коли дали мені подальшу освіту. Я щасливий, що у свій час працював у банківській сфері під керівництвом Віктора Ющенка. Ми старалася досягти його рівня. Це людина з Великої літери. Нині й Арсенія Яценюка ставлю в ряд людей, які є потужними особистостями, які уособлюють в моєму баченні нове покоління у владі.
– Які маєте захоплення, як відпочиваєте? Чи багато у вас друзів?
– Люблю бути вдома і господарювати, приділяти час родині й дітям. Виховання їх – моя особлива ноша, слово батька – авторитет. Ніколи не відпочиваю окремо від сім’ї: чи це поїздка на море, чи це зимовий відпочинок в горах. Друзів і просто добрих знайомих маю дуже багато – підтримую стосунки з однокласниками, з колегами з пепередньої роботи. Сподіваюся, що в мене нема ворогів.
– Наскільки крісло у владі комфортне вам? Якби стало питання вибору, то де бачите своє місце?
– Якщо не для всіх назагал, а власне для мене порівнювати банківську роботу і роботу державного службовця… Краще не порівнювати. Там я відпочивав. В облдержадміністрації я рік звикав, щоб зрозуміти, чого я сюди прийшов. Якщо би стояло питання вибору?.. Важко прогнозувати. Я вже знаю, як працювати тут. Хоч дуже непросто давати результат в умовах, коли, як у приказці, порятунок потопаючих – справа їхніх же рук. Але ми навчилися пливти. Нам кажуть, що країна вперше за 18 років добилася невідомо яких результатів. Але суспільство відчуває, що є ноти фальшу – ми особливо, тому що зблизька бачимо, звідки ростуть проблеми. Хочемо, щоб підтримка уряду була реальнішою. Й щоб економіка, державний інтерес були в політиці першими.
http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=3273АВАКОВ НЕ БУДЕТ ИСПОЛНЯТЬ КАПРИЗЫ ДЕПУТАТОВ
«Главное», 05.08.209., Харьковская обл.
Которые приведут к уменьшению закупок инсулина.Губернатор Арсен Аваков подписал письмо, адресованное областной прокуратуре, в котором предлагает дать оценку законности решения последней сессии облсовета по вопросу распределения инсулинов.
Как отметил Арсен Аваков, для него очевидно, «что непонятные капризы ряда депутатов, спровоцировавшие зал, привели к тому, что, если использовать схему, предложенную депутатами, то область потеряет инсулина на сумму порядка 1 млн. грн».
Руководитель области объяснил журналистам схему, которая могла бы сработать по принятому депутатами решению: «Стоимость инсулина в случае проведения тендера в 35 отдельных городах и районах области будет дороже примерно на 20%. За счет чего? За счет того, что сама тендерная процедура поднимает стоимость на 3%, и возникает вопрос индикативной цены на малых закупках. Там находится еще порядка 13%. В общей сложности получается около 20%. И кроме того, мы должны понять, что, когда закупки инсулина происходят в суммах 200-300 тыс. грн., на тендер, увы, не выходят заводы-производители инсулинов. Они "отдают" такие торги различным посредникам».
«Исходя из этих соображений, - говорит губернатор, - мы не будем выполнять ту глупость, которая получилась в результате эмоционального обсуждения, неожиданно внесенного в зал рядом депутатов. Кроме того, это нарушает Постановление Кабинета министров № 911 от 2005 года "О порядке приобретения инсулина", где указан нижний уровень, самый базовый, ниже которого нельзя опускаться по закупкам и тендерам по инсулинам, это - областной бюджет.
В соответствии с этими пунктами мною подготовлено письмо, и я переговорил с прокуратурой. Они изучат этот вопрос. И по факту подписи господином Черновым голосования на сессии, полагаю, что будет внесен протест. Вместе с тем, мы постараемся сделать так, чтобы прокурор опротестовал только тот пункт, который нарушает законодательство - пункт, касаемый инсулинов. В то время как вопросы по выделению средств для "Металлиста", средств для гемодиализа и окончательного восстановления отделения гемодиализа в Лозовой, опротестовываться не будут".
Вместе с тем Арсен Аваков отмечает несогласованность действий целого ряда исполнителей и в облсовете, и в обладминистрации: "В период отпусков меня не было, Чернова не было, не было начальника облздрава, не было несколько дней моего профильного заместителя Игоря Терехова. Для меня явилось полным удивлением такое предложение в сессионном зале. Потому что ни накануне вечером, ни утром перед сессией этот вопрос не поднимался. Мое принципиальное мнение заключается в том, что такие важнейшие вопросы не могут решаться эмоционально, а должны быть результатом твердого прагматичного расчета. Поэтому моя позиция здесь будет принципиальна и будет только та схема, которая даст наибольшее количество инсулина для области".
Он так же подчеркнул, что не будет принимать никаких кадровых решений, но в случае, если служебное расследование выявит виновных в процедурной путанице со стороны облздрава, то руководитель области намерен привлечь чиновников, допустивших нарушение процедурных вопросов, к дисциплинарной ответственности.
http://glavnoe.ua/news/n30320ИНТЕРАКТИВНАЯ СЕССИЯ ГОРСОВЕТА
Анатолий Звягель, «Лица», 04.08.2009, Днепропетровская обл.
Июль-2009 выдался жарким. Это ощутили на себе не только простые днепропетровцы, но и их избранники в городском совете.Провести с прохладцей очередную, 48-ю сессию им не удалось. Чтобы довести ее до логического конца, пришлось, почти как в том анекдоте про беганье за водкой, собираться на пленарные заседания две недели подряд.
Второе пленарное заседание началось неспешно, как-то буднично: где-то тихонько звучал гимн Днепропетровска, но многие депутаты продолжали разговаривать. А когда председательствующий встрепенулся и попросил техников дать сильнее звук, было уже поздно - музыка закончилась. После окончания регистрации на табло высветилось количество присутствующих депутатов в сессионном зале - 95. Из требуемых 120 - неплохо. Но с балконов для СМИ было видно, как руководители фракций перед регистрацией подносили и раздавали присутствующим карточки для голосования за тех «бойцов», которые отсутствовали. Да и пустующие кресла в зале красноречиво говорили о том, что данные на табло, мягко говоря, лукавят.
А теперь - слайды!
Рассматривались в основном земельные вопросы. И начали с того, который стал причиной горячих дебатов на первом пленарном заседании: проект решения о продлении аренды земельного участка площадью 0,8 га, выделенного для строительства храма Церкви христиан евангелистской веры «Дверь в небо». Данный земельный участок, расположенный по ул. Космиче¬ской в районе дома №5, был передан в аренду евангелистам несколько лет назад. Земля в течение четырех лет была в пользовании религиозной организации. За это время, по словам депутата Анжелики Пилипенко (БЮТ), которая и внесла на рассмотрение сессии депутатский запрос, церковь не выполнила своих обязательств, а привела участок в запустение.
«Сейчас там растет амброзия в человече¬ский рост. Пастор Юрий Коновалов четыре года собирал у прихожан деньги «на строительство церкви», но вместо храма - пустырь», - отметила Анжелика Анатольевна.
Она назвала происходящее на участке рейдерским захватом (на данный момент территория обнесена забором), а саму церковь «Дверь в небо» - опасной сектой. По словам депутата, пастор Юрий Коновалов использовал прихожан для собственного обогащения: вместо возведения обещанного храма на арендованном земельном участке он построил себе загородный особняк.
И чтобы не быть голословной, депутат «бело-сердечных» попросила коллег посмотреть небольшой сюжет программы «Резонанс» о деятельности церкви «Дверь в небо». Но против этого запротестовал лидер фракции «Партии регионов» Алексей Тишкин, который активно лоббировал принятие этого решения. Пришлось депутатам голосовать. Несмотря на то, что большинством вопрос был не принят, трети поддержавших голосов было достаточно для демонстрации сюжета.
«А если треть депутатов проголосуют за показ в сессионном зале фильма «Властелин колец», мы что же, 9 часов будем сидеть и смотреть?» - поинтересовался из президиума секретарь горсовета регионал Александр Тимошенко.
«Чем больше нельзя, тем больше хочется, - крикнул кто-то из депутатов. - Будем интерактив вводить в свою депутатскую практику».
«Я только за, но против того, чтобы все кричали и говорили с места. Записывайтесь, согласно регламенту», - охладил пыл некоторых депутатов городской голова Иван Куличенко.
На экране, после долгой настройки, наконец-то появился предложенный видеосюжет. Присутствующие в сессионном зале увидели, как бывшие прихожане обвиняют церковь в мошенничестве, заявляя о том, что земельный участок нужен церкви только для выманивания денег-десятин с прихожан якобы на строительство храма Поклонения.
Депутат Алексей Тишкин просматривал его с демонстративно поднятым мобильным телефоном, на котором фиксировал время показа. После нескольких минут он стал выкрикивать, что время, отводимое регламентом на выступление одному депутату - 3 минуты - вышло.
После окончания «кино» Анжелика Пилипенко под гул и роптание регионалов быстро зачитала свой депутатский запрос.
«Ставлю на голосование в том варианте, в котором он был предложен в повестке дня», - объявил Иван Иванович.
По результатам голосования лишь 52 депутата сказали «за», что не позволило принять вопрос (т.е. продлить аренду земли - ред.) в целом. Сразу же после голосования, по-видимому, не удовлетворившись его результатами, «главный регионал в горсовете» потребовал 15-минутный перерыв.
По завершении «рекламной паузы» было объявлено о том, что данный вопрос про¬йдет вновь все процедурные обсуждения в комиссиях и будет вынесен на голосование на следующей сессии городского совета.
Кроме того, чтобы положить край различным инсинуациям по этому вопросу, депутат Пилипенко предложила подготовить проект решения про отведение участка по Космической, 5 какой-нибудь Православной епархии. Таким образом, можно было бы снять как обвинения в существовании коммерческих интересов, так и в принадлежности к харизматической церкви, которыми депутаты щедро обменивались во время рассмотрения вопроса.
«Нужно поработать. Может быть, возможен и такой вариант», - согласился Иван Куличенко.
Миссия выполнима
Мы писали о том, что на первом пленарном заседании депутатская фракция «Блок Лазаренко» в горсовете обратилась к своим коллегам в облсовете с ходатайством о присвоении Павлу Лазаренко звания «Почетный гражданин Днепропетровщины». Тогда решение не было принято. Но однопартийцы «бывшего хозяина области» не из тех, кто останавливается на полпути. Депутат Вадим Король (Блок Лазаренко), взяв слово, попросил председательствующего вернуться еще раз к этому во¬просу. «Многие депутаты в тот раз не разобрались», - аргументировал свою просьбу Вадим Васильевич.
«В конце пленарного заседания», - заверил его городской голова.
И действительно, при рассмотрении дополнительных вопросов, «лазаренковцы» попросили включить их «эпохальный» вопрос в повестку дня следующей сессии. Председательствующий пообещал дать такое распоряжение.
Кстати, говорят, что именно по этому вопросу сессионный зал посетил один из депутатов горсовета, который и свое рабочее место без помощи технического персонала не сразу нашел-то. Лазаренковец Стеблянко Олег Леонидович, просидев со скучающим видом большую часть сессии, дождался решения вопроса о персоналии Павла Ивановича и сразу же покинул зал заседания. Наверное, спешил доложить «хозяину» о выполнении миссии. Так говорят...
Что в имени твоем?
Вопрос об исторических персоналиях поднял также депутат Игорь Турчин (Партия «Вече»). В своем запросе он предложил депутатскому корпусу ходатайствовать перед облсоветом о присвоении звания «Почетный гражданин области» Евгению Березняку. Этот Герой Украины, разведчик, известный как майор «Вихрь», не только родился в Днепропетровске, но и воевал в родном краю, а также в составе разведывательно-диверсионной группы «Голос» спас польский Краков от фашистов. Кстати, в этом году Евгению Степановичу исполнилось 95 лет. Он до сих пор в строю, живет в Киеве и все еще не теряет бодрости духа.
За принятие этого решения депутаты проголосовали практически единогласно. Кроме того, было предложено переименовать одну из улиц областного центра, назвав именем знаменитого разведчика.
Кстати, «Лицам» стало известно, что фракция Партии регионов в горсовете подготовила и свое обращение в облсовет о присвоении подобного звания Владимиру Яцубе - заместителю председателя Партии регионов и главе подкомитета по вопросам строительства и архитектуры Комитета ВР по вопросам строительства, жилищно-коммунального хозяйства и административной реформы. Номенклатурный чиновник, карьера которого началась еще во времена СССР, с июля 2003-го по декабрь 2004-го года возглавлял Днепропетровскую ОГА.
Несмотря на то, что копии этого решения были розданы депутатам, на рассмотрение сессии оно так и не было никем вы¬двинуто. Может быть, после «проигрыша» БЮТовцам по земельному участку на улице Космической, 5 регионалы посчитали, что сегодня не их день. А может, после принятия решения по Евгению Березняку они сочли неуместным «проталкивать» кандидатуру номенклатурного чиновника? Пока...
Депутатам были розданы пакеты документов по новым тарифам на услуги цен¬трального водоснабжения и водоотведения. Иван Куличенко попросил народных избранником ознакомиться с ними на депутатских слушаниях. Следующую сессию горсовета решено провести уже в сентябре месяце.
http://www.the-persons.com.ua/news/deputat/3810СИТУАЦІЯ В КРИМУ
В ТЮРЬМУ - ЗА УБЕЖДЕНИЯ?
Юлия Вербицкая, «Крымская правда», 05.08.2009
«Обвинение в сепаратизме, предъявленное Службой безопасности Украины пророссийскому активисту Валерию Подъячему, высосано из пальца».Об этом вчера на пресс-конференции в Симферополе заявили председатель Русской общины Крыма Сергей Цеков и руководитель региональной правозащитной группы "Полуостров" Марк Бен Наим.
К такому выводу они пришли, изучив результаты судебно-лингвистической экспертизы, которые участники пресс-конференции охарактеризовали как "полный маразм".
Напомним, Валерий Подъячий обвиняется следственным отделом Главного управления СБУ Украины в АРК по статье 110 Уголовного кодекса - "Посягательство на территориальную целостность и неприкосновенность Украины" (наказание - ограничение свободы на срок до трёх лет либо лишение свободы на тот же срок). Обвинение предъявлено на основании пресс-релиза, подготовленного для пресс-конференции от 21 января 2008 года на тему "Игнорирование результатов общекрымского референдума 20 января 1991 года может привести к трагическим для жителей полуострова последствиям". СБУ возмутили в пресс-релизе фразы о том, что необходимо "принять Декларацию о воссоединении Крыма с Россией" и "убрать оккупационную символику со здания Верховного Совета Крыма".
Действия силовиков в отношении Подъячего в Русской общине Крыма расценили как вызов всем русским и русскокультурным крымчанам. Её активисты призвали поддержать обвиняемого морально, политически и юридически (в том числе митингами и пикетами у здания суда), так как впервые в истории независимой Украины человека судят за политические убеждения.
Само уголовное дело, по мнению участников вчерашней пресс-конференции, вызывает много вопросов. Во-первых, сам Подъячий в пресс-конференции 21 января не участвовал. Во-вторых, авторство пресловутого пресс-релиза не установлено, а фамилия обвиняемого в нём не значится.
"В самом тексте пресс-релиза дана историческая оценка различным событиям, происходившим в Крыму на протяжении ряда лет. Там же Верховному Совету Крыма предложено убрать оккупационную символику со здания парламента автономии и других зданий. При этом что именно является оккупационной символикой, в пресс-релизе не сказано", - отметил Бен Наим.
Вместе с тем, как сказано в результатах судебно-лингвистической экспертизы, проведённой в Харьковском НИИ судебных экспертиз им. Н. Бокариуса, пресс-релиз содержит "требование убрать государственную символику (государственный герб и флаг Украины), что можно рассматривать как призыв к совершению действий, противоречащих общепринятым на Украине нормам деятельности лиц или общественных объединений".
"Придти к такому выводу эксперт мог только сам - путём собственных умозаключений. Никакой "почвы" для подобных выводов эксперту предоставлено не было. Это его личное мнение", - считает правозащитник. К тому же, по его словам, в экспертном заключении "умышленно заменено слово "воссоединение", которое было в пресс-релизе, на слово "воссоздание", что можно расценить как прямую фальсификацию.
- Мы посчитали необходимым обратиться к Службе безопасности Украины с просьбой отозвать иск, к Прокуратуре АРК - с просьбой не поддерживать обвинение, к суду - с просьбой рассматривать это дело беспристрастно, - заявил Сергей Цеков.
По его словам, судебные заседания свидетельствуют о выполнении политического заказа.
- В своих репликах судья Трофимцов ещё до завершения судебного разбирательства не раз подчёркивал, что Подъячий будет обязательно осуждён, - отметил Цеков. - Мы думаем, что это связано с давлением, которое оказывалось на Трофимцова со стороны СБУ и прокуратуры, со стороны бывшего председателя Апелляционного суда. Мы надеемся, что с приходом нового председателя рассмотрение данного иска будет более беспристрастным.
Участники пресс-конференции считают, что в этом деле должна быть проведена повторная судебно-лингвистическая экспертиза, а после неё - повторная научно-правовая.
Очередное судебное заседание по делу Подъячего назначено на 21 августа.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=2913ЕКОНОМІКА
“ЗОЛОТИЙ МІЛЬЙОН” ОБКРАДАЄ РЕШТУ УКРАЇНЦІВ
Ірина Гамрищак, «Львівська газета», 06.08.2009
Чи знали ви, що на 12,5 млн. “простих” пенсіонерів в Україні припадає мільйон “спеціальних”?Мовиться про той “зо¬лотий мільйон” українців, яких вдячна держава виокремила в спеціальну касту й зобов’язалася забезпечувати їхній високий достаток коштом решти громадян.
На “спеціальних” пенсіонерів Україна щороку витрачає 10 млрд. 800 млн. грн., або 900 млн. гривень щомісяця.
Іще під час минулих парламентських виборів деякі майбутні елітні пенсіонери висловлювали намір ліквідувати спецпенсії. Активніше до цієї ідеї почали звертатися після початку економічної кризи, особливо після того, як Міжнародний валютний фонд почав вимагати реформ пенсійної системи. І якщо вимога МВФ підвищити пенсійний вік не знайшла під¬тримки в української влади – жоден з українських політиків не ризикнув би втілити в життя таке непопулярне рішення напередодні виборів, – то ліквідувати спеціальні пенсії політики обі¬цяли неодноразово. Однак, попри гасла й заклики, депутат¬ська рука так і не піднялася на самих себе. Серед VIP-пенсіонерів пенсії народних обранців є найвищими: понад 15 тисяч гривень на місяць. Згідно з інформацією, яку отримало Бюро журналіст¬ських розслідувань “Свідомо”, пенсії понад 10 тисяч гривень в Україні отримують також прокурори, судді й урядовці, вищі за 3 тис. грн. – помічники народних депутатів, співробітники НБУ та митники. Від двох до трьох тисяч – судові експерти, державні службовці й навіть журналісти державних і комунальних ЗМІ. Замикають категорію спеціальних пенсіонерів із виплатами понад тисяча гривень науковці, військовослужбовці й “чорнобильці”.
Цікавим у цій ситуації є також те, що “звичайні” пенсії регулює один Закон – “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. А для спецпенсій є понад 30 різних законодавчих актів. І ці пенсії виплачують не з тих внесків, які працюючий переказує до Пенсійного фонду, а з державного бюджету – така собі стипендія за те, що людина додатково виконує державні функції.
Однак, стверджують українські урядовці, пенсії потрібно виплачувати за єдиними правилами і... нічого для цього не роблять.
Щоправда, уряд Юлії Тимошенко зробив спробу обмежити спецпенсії. Згідно з його постановою, максимальна пенсія не мала перевищувати 10 тис. гривень (про загальні правила й загальні розрахунки наразі не йдеться навіть на рівні проектів законів, лише на рівні загальних гасел і декларацій). Однак навіть таке поблажливе ставлення до їхніх гаманців не надто сподобалося народним депутатам – майбутнім VIP-пенсіонерам:
59 представників Партії регіонів оскаржили постанову в Конституційному Суді. КС скасував її на підставі того, що, за Конституцією, такі рішення може ухвалювати лише парламент.
Після цього Кабмін запропонував Раді обмежити законом усі пенсії. За те, щоб принаймні розглянути цю ідею, проголосували: двоє зі 156 бю¬тівців, 26 із 72 нардепів “На¬шої України – Народної самооборони”, ніхто зі 175 регіоналів, 27 комуністів і 20 депутатів від Блоку Литвина.
А “Свідомо” підрахувало – якби держава виплачувала всім спецпенсіонерам середню пенсію для звичайних пенсіонерів, то економила б щороку майже 11 млрд. гривень. Це майже дорівнює запланованому урядом дефіциту Пенсійного фонду на цей рік – 13 млрд. гривень. При цьому фактична нестача коштів у Пенсійному фонді значно вища. За його даними, із 71 млрд. гривень, які надійшли до нього впродовж першого півріччя, лише 48 млрд. отримано від внесків і зборів. Решта грошей – дотації або позички від Кабміну, який бере їх з ін¬ших податків.
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2009/08/06/38715/МАРИУПОЛЬ В ОТРАЖЕНИИ КРИЗИСНЫХ ЯВЛЕНИЙ
Леонид Говорунов, «Вечерний Мариуполь», 05.08.2009, Донецкая обл.
Украина – одна из наиболее пострадавших стран не только в Европе, но и в мире от грянувшего финансово-экономического кризиса.На сегодняшний день спад промышленного производства в стране составляет 31 процент. «Крыза» уже прошлась катком по 80 процентам населения, более трети которого существует за чертой бедности. С начала текущего года задолженность по зарплате трудящимся увеличилась на 38 процентов. Коррупция достигла невиданных масштабов даже по международным меркам. Такие данные привел в своем недавнем выступлении на 5-м канале УТ лидер Партии регионов Виктор Янукович.
Пробуксовка на путях
Мариуполь, один из ведущих локомотивов экономики Украины, в это непростое время как может, держит удар от закономерно обвалившейся капиталистической системы хозяйствования. Крупные градообразующие предприятия металлургической и машиностроительной отраслей, не имея на данный момент реального потенциала роста, вынуждены до минимума сокращать расходные статьи. Финансирование социальных программ продолжается, но черепашьим шагами, и ужато до ширины копченой тюльки. Малый и средний бизнес большей частью обретается на заднем дворе, перебиваясь на живую нитку…
Об итогах выполнения Программы экономического и социального развития Мариуполя за шесть месяцев текущего года на прошлой неделе в горадминистрации отчитывались начальники ряда управлений и отделов городского совета.
Как сообщил директор департамента экономики горсовета Андрей Каргин, за 1-е полугодие отрицательная динамика в сравнении с аналогичным периодом прошлого года отмечена по всем основным направлениям производства продукции. Общий объем её реализации составил 14,2 млрд. грн., тогда как в 1-м полугодии 2008 года – 27,9 млрд. грн. Серьезная ситуация и с наполнением городского бюджета: из-за невыполнения плана поступлений налога с доходов физических лиц, по причине недостаточного роста фонда оплаты труда на предприятиях города, за полугодие городская казна недополучила 20 млн. гривен. Средняя заработная плата в сравнении со среднегодовой величиной 2008 года на предприятиях основного круга уменьшилась на 8,5%, что составляет 1992,99 грн. На предприятиях малого бизнеса – на 2,3%, это 1247,0 грн. Катастрофическое положение сложилось в строительной отрасли: объемы строительно-монтажных работ сократились на 73,4%.
Однако, несмотря на столь неутешительные показатели, в металлургической и машиностроительной отраслях всё-же обозначились положительные сдвиги. Предприятия изыскивают и финансовые резервы для оказания помощи городу в решении социально-экономических вопросов. Всего же, предприятиями всех форм собственности в первом полугодии была оказана городу помощь в сумме 7,1 млн. грн. Положительная тенденция наблюдается и по выпуску товаров легкой и пищевой промышленности. По обороту реализации готовой продукции промышленность Мариуполя продолжает занимать первое место в регионе.
Таковы основные экономические показатели по Мариуполю за 6 непростых месяцев этого года. А еще за день до пресс-конференции «Вечерке» удалось задать ряд вопросов директору департамента экономики Андрею Каргину.
Временная пробуксовка
- Когда возникают вопросы, на которые нет ответов, это означает, что наступил кризис. Андрей Юрьевич, давайте всё-же попытаемся разобраться в сложившейся экономической ситуации. Чем было вызвано создание департамента экономики горсовета?
- В начале этого года все подразделения горсовета, которые имеют отношения к экономике, предпринимательству, промышленности, были объединены в департамент. Связано это и с наступлением кризиса.
- Ваша оценка нынешней экономической ситуации в стране. Мы достигли дна кризиса или, по прогнозам аналитиков, осенью ждать новую дюжую волну экономического коллапса?
- Вы же понимаете, что всё завязано на экономике. И зависит от работы крупных предприятий, которые составляют её основу. Естественно, появились проблемы с бюджетами всех уровней, и они еще будут. Дефицит нашего городского бюджета в 20 миллионов гривен. Но как только предприятия начнут стабильно работать, начнут преодолевать последствия кризиса, так и ситуация кардинально изменится в лучшую сторону.
- Необходимо вкладывать средства в те направления, где возможен технологический прорыв, проще говоря, возрождать сектор реальной экономики?
- Правильный постулат. Но средства можно вкладывать когда они есть, а когда их нет, это очень трудно. И понимание ситуации приходит тогда, когда они начинают заканчиваться.
- «Байки, що коштів нема, це байки», - так заметил Янукович, по поводу отсутствия достоверной информации от нынешнего состава правительства об условиях, на каких выдаются кредиты и на какие цели идут. Очередной, уже полученный транш кредита в $ 3.3 млрд., это что, всего лишь фиговый листок спасения экономики?
- Вы хотите, чтобы я комментировал слова Януковича? Там, наверху, всё гораздо лучше видно. Дело в том, что я директор мариупольского департамента экономики городского совета, а говорить куда и на что расходует деньги правительство… Понимаете, у меня есть другие задачи на сегодняшний день. В первую очередь, это проблемы наполнения городского бюджета. Я вижу и оперирую теми цифрами, которые отражают экономику города. Ну, а вы затрагиваете уж такие геополитические проблемы…
- Хорошо, давайте перейдем к Мариуполю. Кричащая тема для наших предприятий – невозвращение НДС. Опять же, сегодняшнее правительство действует цинично-избирательно, по принципу: «кому хочу, тому возвращу». Нас держат за дурнiв, чи що? Крутят проблемой и народом, как цыган солнцем.
- Несомненно, возвращение НДС - это одно из проблемных и узких мест, затрагивающее многие производственные отрасли. Поэтому Бойко и остальным руководителям крупных предприятий видней, что творится у них в этом плане.
- Объемы промышленного производства скатились за отметку в 40 процентов. Упала на него цена, нет постоянного спроса на продукцию… Из скольких слагаемых состоит городская программа по стабилизации кризисной ситуации?
- Городская антикризисная группа постоянно тем и занимается, что ищет новые формы, методы по преодолению кризисных явлений. В её состав входят депутаты горсовета, представители силовых структур… Возглавляет её первый заместитель городского головы Геннадий Митрофанов. Сообща вырабатываются определенные меры по смягчению кризисных явлений.
И вот такая ситуация: кто является основными потребителями продукции наших крупных предприятий? Посмотреть надо на истоки. Если у них кризис – кризис будет и у всех. Не будут они покупать металл, вагоны, будут стоять заводы; стоят заводы – будут без оплаты люди; урезаются многие программы, выплаты трудящимся, возникает дефицит бюджета. Всё взаимосвязано. Сколько продлится кризис? Может закончиться и завтра. Ведь где-то многое решается одним росчерком пера…
- Но нельзя сбрасывать со счетов и объективные экономические законы… Все имеет свою критическую массу. Тот же кризис. Когда наденем на него смирительную рубашку и начнется фаза хотя бы циклического подъёма? Предпосылки для осторожного оптимизма всё-же есть?
- Осторожный оптимизм? У одних сейчас стоит вопрос о выживании, у других – о преодолении, у третьих… В общем, кому суп жидкий, а кому жемчуг мелкий. Надо что-то делать, а не сидеть и выжидать, когда этот кризис закончится. И большинство людей пытается каким-то образом выкарабкиваться.
- Как говорится, спад – это когда приходится затягивать пояс. Кризис – когда нет уже и штанов. Хочется надеяться, что выскочим рано или поздно из кризиса, а не из собственных шаровар.
- Я вам скажу так: планировали первоначально высвободить на градообразующих предприятиях города 7 тысяч работников. Фактически, за шесть месяцев было высвобождено 2831 человек. Остальных нашли возможности оставить. На сегодняшний день ситуация всё-таки более-менее стабильная, нет социальной напряженности, и это один из показателей. Конечно, фонд оплаты труда снизился, но не так, чтобы вообще прекратились выплаты. Есть определенные заделы и ресурсы. И должники находят возможность рассчитываться со своими кредиторами. Но всё ещё не так просто. Ведь что человеку надо? Чтобы была работа, уверенность в завтрашнем дне.
- Только бы не увидеть ему дна кризиса!
- Я прогнозирую дальнейшее в не таком уже и негативном ключе. Всё это временные явления…
О театре абсурда
Делать бритвенный срез и проводить сбалансированный и грамотный анализ какой-либо проблемы – прерогатива высокопрофессиональных специалистов своего дела. Журналист же, человек, знающий обо всём, но понемногу. Тем не менее, его, как и всех граждан, чрезвычайно волнуют жизненно важные вопросы. Помимо политического бедлама в стране продолжается драматургия экономического абсурда. Это и ветирование президентом новой редакции бюджетного кодекса страны, когда душится финансовая свобода власти на местах в плане самостоятельного и рачительного наполнения местного бюджета. Это и отсутствие в Украине элементарной системы разумного хозяйствования, диалога между главными людьми государства… Потому, когда нет политической стабильности, следует ожидать любого экономического негатива. Что мы и наблюдаем во всей своей красе и чудовищном великолепии.
Рецессия, дефицит госбюджета, кризис банковской системы и платежного баланса… Украина вошла в глубокий клинч. Государственная политика в нормальной стране всегда должна быть направлена на стимулирование внутреннего рынка и отечественного товаропроизводителя. У нас же сформировался зависимый тип экономики, большей частью, от иностранных продуцентов-импортеров. Давно стали сырьевым придатком? Многое просто не укладывается в логические рамки. И примеры абсурда на каждом шагу.
Остается одно: надеяться получить гарантированный полис на спасение с приходом в верха грамотных и, главное, честных профессионалов. В стране должна же, наконец, наступить помимо всего прочего экономическая стабильность? Это - когда товарно-денежные отношения станут прозрачными, низким – налогообложение, щадящими – кредиты. И тогда надломить становой хребет отечественной экономики уже вряд ли кому удастся.
А пока негативный сценарий затягивается. Когда ждать занавес?
http://www.vecherka.com.ua/news.php?full_top=124ЗОЛОТАЯ СЕРЕДИНА КУРОРТНОГО УСПЕХА
Ольга Мельницкая, «Крымская правда», 05.08.2009
Лечение и оздоровление - неотъемлемая часть специфики нашего рекреационного региона.Но ещё весной существовала угроза, что многие крымские санатории в сезон не откроются или будут работать без прибыли из-за значительного повышения земельного налога и ставок арендной платы за землю, которые взвинтят цены на отдых. Первый заместитель министра курортов и туризма АРК Марина Слесарева прогнозировала, что в этом случае "Крым останется невостребованным". К счастью, опасения не сбылись: в здравницы автономии отдыхающие пока едут. Насколько устойчива ситуация и как в разгар экономического кризиса работается лечебным и оздоровительным учреждениям, мы решили узнать у Александра Плахотного, главного врача санатория "Ливадия", специализирующегося на лечении заболеваний сердца и сосудов.
- Вы работаете стабильно, хотя серьёзного инвестора, который постоянно вкладывал бы в санаторий деньги, не имеете. Что помогает держаться на плаву?
- Разумный компромисс: нам удалось найти золотую середину между главными финансовыми потоками, наполняющими бюджет здравницы, - один из них поступает из социального источника, другой - коммерческий. Главный наш государственный партнёр, которым очень дорожим, - Фонд социального страхования по временной утрате трудоспособности, который имеет целевые деньги на санаторно-курортное лечение. Например, в этом году он закупил путёвок по всей стране на восемьсот миллионов гривен. Сорок процентов путёвок в наш санаторий - социальные, оплачиваемые Фондом. И хотя уровень их рентабельности невелик, этих денег хватает на организацию круглогодичной работы, зарплату, сохранение основных фондов и поддержание в надлежащем порядке лечебных корпусов.
- Новые ставки земельного налога сделали своё "чёрное" дело?
- Конкретно для санатория "Ливадия" повышение налога на землю мало что изменило - стоимость путёвок повысилась всего на два процента. В других санаториях может быть иная картина: если они имеют большой земельный участок или земля находится в аренде, но при этом мало койко-мест, возникают реальные финансовые сложности.
- Сказался ли на работе санатория экономический кризис?
- Уровень этого сезона, безусловно, ниже прежнего, но катастрофы не произошло. Мы переживали годы, когда было гораздо хуже. Главный индикатор для нас - уровень жизни населения. Когда он повышается, люди охотно тратят деньги на своё здоровье, отдых. Но как только в стране начали закрываться предприятия, задержали выдачу зарплаты, люди попали в кредитную задолженность, мы сразу это ощутили: спрос на путёвки резко снизился.
Второй аспект, влияющий на уровень наполняемости наших учреждений, - межгосударственные отношения. Вспомните, ведь раньше гостиницы "Ялта", "Ореанда" круглый год были заполнены туристами из Финляндии, Германии, Англии, США и других стран. Почему их нет сейчас? Жители этих стран не знают о Крыме или их отпугивают реальные опасения, что за свои деньги они получат лишь ворох проблем?
Хотелось бы, чтобы таможенные досмотры на границе проводились более корректно, упрощался визовый режим, повышалась культура встречи приезжающих на полуостров.
Например, наши конкуренты - российские причерноморские курорты - добились существенного снижения стоимости проезда к ним. В летний сезон приехать в Сочи гораздо дешевле, чем в межсезонье, хотя цены на иные услуги там значительно выше, чем у нас. Санаторий такого же класса, как "Ливадия", предлагает проживание за семьдесят долларов в сутки, у нас с набором тех же услуг (трёхразовое питание, лечебные процедуры, проживание в комфортабельных номерах) - сорок долларов. И хотя россияне за сравнительно небольшие деньги могут оздоровиться в Крыму, они едут на сочинские курорты.
- Много ли отдыхающих приезжает из стран СНГ?
- Примерно пятнадцать процентов, то есть около шестисот человек в год. Однако россияне значительно пополняют наш бюджет. Когда, как говорят таксисты, "Россия поехала", вся Ливадия начинает дышать полной грудью. А вот за наших соотечественников обидно: курортники из депрессивных регионов Украины экономят каждую копейку.
Чтобы к нам ехали отдыхающие из дальнего зарубежья, мы оборудовали несколько корпусов по европейским стандартам. Основные усилия направляем на эффективность и расширение лечебной программы. Ушли от узкой специализации и уже два года лечим людей с сосудистыми заболеваниями не только сердечной мышцы, но и головного мозга. Если в прошлом году мы брали только нетяжёлых больных, то в этом практикуем лечение перенесших инсульт и требующих постоянной помощи, включая уход и обслуживание в течение суток.
Санатории Южного берега Крыма всегда славились лечением бронхо-лёгочных заболеваний. Поэтому в этом году мы открыли специализированный кабинет для лечения профильных больных. Люди с тяжёлыми недугами после таких процедур в буквальном смысле оживают.
Что же касается иностранцев, то они боятся глубоких медицинских вмешательств: внутривенных инъекций, лекарственных препаратов внутреннего употребления. Однако с удовольствием ходят на массаж, физиотерапию и водолечение.
Но в целенаправленном привлечении отдыхающих из других регионов Украины, стран ближнего и дальнего зарубежья должны быть заинтересованы не только крымские здравницы, но и все структуры рекреационного сервиса: транспортники, экскурсионные агентства. Чаще всего наши отдыхающие жалуются на транспортный сервис. Приезжая на автовокзал Ялты, они не могут найти платформу с указанием нужного маршрута. Например, маршрут ? 11 Ялта - Ливадия останавливается не на самом вокзале, куда они прибыли, а на троллейбусной остановке. И взмыленные туристы с чемоданами в руках, зачастую с детьми, вынуждены бегать по всему вокзалу в поисках нужной маршрутки.
Этот вопрос должны решать министерства курортов и туризма Украины и Крыма.
- Возможно, именно из-за того, что в нашей стране нет единой политики, скажем даже, культуры санаторно-туристической отрасли и закрываются многие крымские здравницы? А экономический кризис здесь ни при чём?
- Отсутствие государственного подхода к решению проблем рекреационной сферы - это, можно сказать, вторичный аспект. Его, подхода, просто не может быть по определению, потому что сейчас, к несчастью, гораздо дороже, чем человеческое здоровье и даже жизнь, стоит земля. И вопрос о том, почему это происходит, надо задавать тем, кто целенаправленно уничтожает лечебные предприятия Южнобережья и на их месте строит высокорентабельные коммерческие коттеджи, гостиницы и базы отдыха.
Хотя, отмечу, сейчас мы наблюдаем и положительную тенденцию развития лечебной базы на предприятиях, которые прежде создавались как частные пансионаты. Например, комплекс "Море" в Алуште. Российский инвестор, первоначально построив элитную гостиницу, сегодня вложил колоссальные деньги и создал высокотехнологичную диагностическую и лечебную базу.
- Но теперь этот инвестор "отбивает" свои деньги, предлагая исключительно элитный отдых, и, кстати, правильно делает. Но не получится ли так, что нашим стеснённым в средствах соотечественникам, о которых вы говорили, Крым скоро станет не по карману? Или они не будут иметь возможности просто окунуться в море из-за того, что подходы к нему оккупируют частные здравницы?
- Сейчас многие возмущаются, почему их не пускают на пляжи бесплатно. На коммунальные - согласен, но вход на санаторский пляж возможен только по курортной книжке, или, будьте любезны, заплатите десять гривен. Бесплатно чужих я пропускать не могу, так как за состояние берегоукрепительных сооружений, теневых навесов, туалетов, канализационной станции, работу спасателей, медпункта заплатили отдыхающие, купив у нас путёвку. Чтобы снять социальное напряжение для сотрудников и жителей поселка, выдаём спецпропуска.
Но руководители некоторых предприятий действительно нагнетают страсти среди курортников. Например, Ливадийский парк является объектом природно-заповедного фонда, а значит, имеет право организовывать платные посещения. Но многие идут через парк к морю, никто из них и не думает гулять по парку, да и для посетителей музея пройти-то нужно метров пятьдесят. Однако администрация поставила у входа шлагбаум и попыталась брать со всех плату как за посещение парка. Вот с таким "рэкетом" надо бороться. Что и сделали крымское правительство и исполком Ялтинского горсовета, приняв соответствующие постановления.
По поводу же засилия частных здравниц могу сказать одно: Крыму нужен крепкий хозяин, который грамотно выявил бы экономические приоритеты развития рекреационной сферы, уравновесил её сегменты, то есть нашёл ту самую золотую середину, которая стала бы залогом реального успеха и процветания крымских курортов.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=2913ШИБЕНИЦЯ ДЛЯ КНИГИ
Галина Пагутяк, «Високий замок», 05.08.2009, Львівська обл.
Цьогоріч держава вдруге зробила спробу знищити українське книговидання.Вперше це сталося у 90-ті роки, коли були ліквідовані державні видавництва і мережа книгорозповсюдження.
Потрібно було п’ятнадцять років, щоб українська книга бодай трохи зіп’ялася, як то кажуть, на ноги, і видавництва змогли трохи заробити на своїх накладах. Допомогли цьому і пільги видавцям, чого не скажеш про авторів, з яких продовжують стягати податки, навіть коли сума мізерна.
Але йтися зараз буде не про авторів, а про ненадійність держави як партнера. Наближається черговий Форум видавців у Львові, й ми побачимо, скільки вийшло за минулий рік книг. Боюсь, дуже небагато. І винна в цьому держава, яка ошукала, грубо кажучи, кинула чимало досить потужних видавництв, зробивши замовлення на видання книг, потрібних суспільству, тобто літератури не масової, а елітарної: книги відомих письменників, що вже стали класиками, підручники, історичну літературу тощо, які є духовним капіталом нації. Видавці видали їх власним коштом, взявши кредити, і сподіваючись на повернення державою вкладених коштів, як це мало бути. Не довіряти власній державі нікому й не спало на думку. Тим часом папір подорожчав, і деякі банки, де зберігались кошти видавництв, призначені на виплату заробітньої плати, заморозили вклади. Купівельна спроможність громадян різко впала із зростанням цін, і продати книги швидко або продати взагалі – нині нереально. Це вдарило насамперед по великих видавництвах, яким нічим повертати кредити банкам. Натомість держава не збирається повертати гроші видавцям, а йдеться про сотні тисяч, навіть мільйони гривень. Принаймні, до президентських виборів. Але книга – не комерційний, а стратегічний продукт цивілізації, й ставити її у хвості черги за бюджетними коштами, чи взагалі викинути з черги, - національна зрада.
Я давно вже не дивлюся телевізор, не читаю новин, мені все одно, хто стане наступним українським президентом, бо хто б ним не став, він не захистить мільйони українців від тотального грабунку. Це буде новий старий президент, слуга олігархів, а не народу. Чи не краще взагалі обирати його парламентом, так обійдеться дешевше.
Я з жахом дивлюся на рахунки за комунальні послуги, які зростають щомісяця на сотні гривень, і на свою зарплату, яка навпаки зменшується щомісяця. І я знаю, що нічого не вдію супроти цього. Бо держава не захистить ні мене, ні моїх близьких, ні сусідів. Держава, основною функцією якої є не захист прав громадян, а періодичний розподіл власності поміж олігархічними групами.
Подати до суду на державу видавці, звичайно, можуть, але нічого вони не отримають, навіть вигравши справу. У нас не практикується накладати арешт на майно Кабінету міністрів чи заморожувати його рахунки в банку, та ще й на користь такої дрібноти як видавці. Легше критикувати українську літературу як неконкурентоспроможну й неринкову. Як на мене, то це добре, що наша література неринкова й некомерційна. Це свідчить про духовне здоров’я нації. Колись світ це ще належно оцінить. І не лише українську літературу, а й білоруську, грузинську, російську... Бо незважаючи на грандіозні реклами й мільйони проданих примірників успішних письменників із Заходу, художній рівень бестселерів зазвичай дуже низький. Те саме стосується кіно й музики. Усе зруйнувала комерція.
Фінансова криза – це лише верхівка айсберга, ім’я якому – глобальна гуманітарна катастрофа. Коли навіть філософія обслуговує бізнес, людство опиняється перед загрозою знищення.
Для нас, українців, ще не все втрачено, бо ми перебуваємо на марґінесі глобалізації. Наші матеріальні злидні – ніщо супроти злиднів духовних, і наш найбільший ворог – це відсутність влади, бо те, що ми маємо зараз – це кубло розбещеності й лицемірства. Але й це може змінитись, якщо ми збережемо нашу культуру для наступних поколінь. Не довіряючи ні владі, ні її прихвосням, ні судовій системі. Лише тим, хто продовжує шукати сенс життя не в грошах, посадах чи навіть релігії, а в непроминальних істинах, моральному законі в середині кожного з нас.
Творці продовжують творити не задля того, щоб витягти гроші в когось з кишені, й ніжитись у променях слави, а щоб показати нас в дзеркалі Буття такими, якими ми є насправді. Колись таким способом лікували від божевілля. Нашій владі потрібне теж таке дзеркало, хоча вампіри не відображаються у дзеркалі, й це навряд чи допоможе.
Важко передбачити, чим усе це закінчиться взагалі. Але неважко зрозуміти, до чого призведе втрата української книги навіть на рік чи на два. До ще гіршого здичавіння й деградації мови, тієї державної мови, якою не розмовляють можновладці не лише в себе вдома, а й на трибунах.
Нині у світі справді не існує кордонів. У тому сенсі, що банкрутство видавця, голодна смерть письменника, невихід навіть однієї хорошої книги відгукнуться у планетарному масштабі. Їх місце займе натомість щось нице й вульгарне. І влада, яка не відчуває жодних зобов’язань перед власним народом, отруїть решту людства. Бунт духу набагато небезпечніший, ніж брязкіт порожніх баняків перед Верховною Радою. Бо ніщо інше як дух провадить людство до розквіту чи загибелі.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=75786ТОЧКА ЗОРУ
ЧИ ПОБІЛЬШАЛО У НАС ВІРИ?
Богдан Теленько, «Проскурів», 06.08.2009, Хмельницька обл.
«Візит в Україну для предстоятеля РПЦ був показовим з багатьох аспектів.»Завершився візит в Україну глави Руської православної церкви, Патріарха Кирила, що, як на мене, вийшов далеко за рамки “архіпастирського”, як було його офіційно заявлено. До честі офіційної влади України, вона зуміла зробити все від неї залежне, як і належить владі демократичної держави, аби приїзд глави церкви, яка залишається у нас найвпливовішою серед православних конфесій, пройшов без будь-яких “сюрпризів”, на які, складається враження, дуже сподівалися, найперше, російські медійники, політики. Та вочевидь цей візит для предстоятеля РПЦ був показовим з багатьох аспектів.
Першим було те, що він супроводжувався проведенням синоду РПЦ у Києві й засвідчив очевидну потугу цієї конфесії в Україні. Визнати це слід не стільки з огляду на чорносотенне кликушество відомого російського богослова Кураєва, що накликав у Донецьку громадянську війну в Україні через розкол православ’я. Подібні квазірелігійні ідеї, на щастя, не надто хвилюють нині український загал, особливо нашу молодь. Але чи не буде невдовзі саме ця церква знову втягнута у президентську кампанію, тобто в активну політичну боротьбу на боці відомого проросійського кандидата, якого під час візиту можна було бачити біля глави РПЦ, прогнозувати не беруся. Словом, з демонстрацією “сили” цієї церкви у нашій країні вийшло все гаразд, а от окреслити нині рівень автономності від РПЦ нашої Української православної церкви я би не взявся. Хоча Патріарх Кирило немало говорив у своїх проповідях і виступах про “другий Єрусалим” — Київ, проте чомусь забув звернутися до своєї пастви тут, бодай для годиться, кількома реченнями українською, що торік, до речі, вважав за необхідне зробити у Києві Вселенський Патріарх Варфоломій ІІ.
Але для когось і ця деталь може здатися другорядною. Та, забувши про усі ці “нюанси”, нині думаю про інше. Адже Патріарх Кирило постав перед нами справді в образі сучасного релігійного діяча, високоосвіченого, навіть демократичного богослова, здатного вести публічні дискусії на будь-які теми, про що, зокрема, засвідчило, нехай і надто заорганізоване телешоу з його участю на “Інтері”. Щоправда, слухаючи його там, здивувався логіці глави РПЦ при потрактуванні “людиноненависницького” режиму нацистів і просто репресивного режиму комуністичної системи, який, за його логікою, виглядає гуманнішим. Щось подібне нині чути з вуст лідерів сучасної Росії. До речі, Патріарх Кирило записав собі в актив те, що завдяки йому росіяни в одному з популярних шоу обрали номером першим своєї історії не Сталіна, а князя Олександра Невського, що, як на мене, є дуже сумнівною заслугою і з огляду на роль в історії цього князя, який першим відкрито перейшов на службу татаро-монголам... Взагалі, дивувала дуже його безапеляційність у поводженні з історичними фактами часів Київської Русі, впровадження християнства на нашій землі, аж до факту хрещення рівноапостольного князя Володимира. А ще здивувала буквально катастрофічна відмінність, так мовити, у рівні інтиму та богословської освіченості Патріарха і священства УПЦ, для якого, мені здається, маса ідей, які виголошував публічно Патріарх Кирило, просто не прийнятні.
Словом, нам, мабуть, не варто надто переоцінювати подібні візити релігійних діячів. За десять днів перебування в Україні Патріарх Кирило сказав дуже багато, яким буде після цього візиту “діло” Московської патріархії в нашому народі, який він вважає “своїм”, ми вже невдовзі побачимо. А те, що цей візит відбувся саме нині, є доброю нагодою нам усім подумати над тим, чи побільшало у мирян, найперше, цієї конфесії віри й християнської терпимості, яка не відає національностей, кордонів, політики...ИСТОРИЧЕСКИЙ ЧАС ВИЗИТА ПАТРИАРХА МОСКОВСКОГО И ВСЕЯ РУСИ КИРИЛЛА НА ДОНЕЦКУЮ ЗЕМЛЮ
Екатерина Куцева, «Донецкий кряж», 05.08.2009
То, что происходило в эти дни на Донетчине, иначе, чем эпохальным событием не назовешь.Поистине божественный дар получил Донецк к своему 140-летию, который будет отмечать вскоре.
Почти три дня православные люди Донбасса и гости, которые прибыли из многих восточных и центральных регионов Украины, а также России, Белоруссии стали свидетелями незабываемого события, а главное, у них была удивительная по своей значимости возможность помолиться вместе с предстоятелем Русской православной церкви Святейшим Патриархом Московским и всея Руси Кириллом.
Хлебом-солью, великой радостью, с открытой душой встречал Донбасс своего духовного пастыря, под покровом которого была, есть и будет наша единая, неделимая православная церковь, основанная святым Киевским князем Владимиром, крестившего великую Русь.
Как бы не расценивали это событие недруги единого православия, а вместе с ними и бездарные украинские политики, сеящие в душах людей раздоры, агрессию, неверие, поправшие великие духовные ценности, встреча со Святейшим Патриархом стала величайшим всенародным событием.
Если неблаговидные политики заманивают на свои митинги и бунтарские шабаши, типа "оранжевой революции" бутылкой водки и палкой колбасы, то здесь никто, никого не принуждал, не манил рублем, пустыми обещаниями. Те реки людей, которые стекались и к Свято-Преображенскому собору в Донецке, и к Сятогорской лавре, и к кафедральному собору Горловки, и Свято-Никольскому Васильевскому монастырю, где побывал патриарх Кирилл - свидетельство величайшей веры, любви и надежды к человеку, вошедшему на пьедестал патриаршества, что не разъединять, а соединять, укреплять веру и великую единую православную церковь, которой сам Господь даровал пасхальный благодатный огонь.
Истосковавшиеся, изголодавшиеся по божественному слову праведности, мудрости и любви, это живое море, ждало отцовского благословения, чтобы вместе, в едином порыве помолиться за судьбу многострадальной Украины, которая в шторме политических бурь, терпя одно крушение за другим, не может найти верный курс, ту гавань, где можно спокойно возделывать свою благодатную землю, растить здоровых нравственно, интеллектуально и физически развитых детей, а не мчатся к своей погибели за манящим пиратским Роджерсом.
Ради этого они терпели долгие часы ожидания, в дождь, давший благодатную и долгожданную влагу в день прибытия на донецкую землю Патриарха Кирилла, и духоту битком набитых храмов, где в людской тесноте негде было яблоку упасть. Как только вынесли храмовую иконку, заступницы, и покровительницы лавры Святогорской Божьей Матери, солнце вновь засияло над Святогорьем. Разумеется, такое половодье людей, которые, как реки, сметая преграды, устремлялись к океану духовности, не могли вместить и сотни соборов и храмов. Но как светились лица паломников, с какой верой и надеждой они ловили каждое слово, произнесенное главой православной церкви. Поистине пришли труждающиеся, страждущие, болящие, родители с маленькими детками, немощные старики, полные силы молодые люди, они впитывали каждое слово любимого пастыря, падавшее благодатным зерном в их души.
Это было всенародное торжество веры, надежды и любви к Создателю нашему, Богу, даровавшему нам жизнь, и призвавшего во служение людям этой великой земли, которую мы с гордостью называли и называем своим Отечеством, удивительного духовного наставника в лице патриарха Кирилла. Его проповедями заслушивались студенты и телезрители, зарубежное духовенство и политики. Не удивительно, ведь сила убеждения его слова дарована ему свыше, потому так притягательна и совершенна в своей правоте и логике, потому что основана на Святом, Писании, исторической глубине и правде, литературном богатстве.
Первое слово патриарх Кирилл произнес по прилету из Киева, в Донецком аэропорту:
- Я с особым чувством посещаю донецкую землю, потому что эта земля православная, земля, на которой живет и трудится трудолюбивый и благочестивый народ. Здесь - монастыри, храмы, причем монастыри, которые поднялись из руин, что свидетельствует о силе веры людей. Потому что храмы восстанавливаются и строятся тогда, когда в них есть потребность. Ни один храм не может быть построен потому, что захотелось какому-то начальнику. Если даже, кому-то хочется, а нет веры, то такие храмы стоят пустые. Я увидел переполненные храмы. Здесь возрождается православная церковь. Рад прибыть на эту землю с блаженнейшим Владимиром, митрополитом Киевским и вся Украины и быть гостем владыки митрополита Илариона, где мне предстоит совершить служение в Святогорской лавре, тоже историческом месте, отмеченном трагедией нашего XX века, а ныне являющем пример и образ того, как восстанавливаются из руин, как поднимаются храмы Божии, когда есть вера.
Я бы хотел передать благословение всем жителям Донбасса. Особенно, шахтерам. Мне приходилось в жизни спускаться в шахту. Это было на Шпицбергене. И вот, когда я вышел из шахты на поверхность, то сам себе сказал: "Труд шахтера - один из самых тяжелых, которые есть на земле". Но, вместе с тем, такой нужный труд. Люди добывают уголь, дают нам тепло, свет, энергию. Очень часто в этой энергии - частица человеческой трагедии. Поэтому мне бы хотелось помолиться и о шахтерах Донбасса, об их семьях, о людях, которые в непростых условиях добывают хлеб насущный и делают такое необходимое для страны дело.
Я пролетал над полями Донбасса, они произвели хорошее впечатление, ухожены, красивый сельский пейзаж. Дай Бог, чтобы развивалась экономика Украины, экономика промышленного Донбасса и, дай Бог, чтобы вместе с экономическими успехами, были успехи духовные. Потому лишь сердце, ясность в голове и сознании приводит людей к построению гармоничных отношений друг с другом. Сегодня в этой гармонии бытия нуждается Украина, как и многие другие страны.
Смысл моего визита заключается в том, - продолжил Патриарх, - чтобы через молитву, пасторское слово содействовать миру, установлению гармоничных отношений между людьми, обострению религиозного чувства, пробуждению и укреплению веры. И дай Бог, чтобы совместными нашими трудами, это удалось сделать во славу Божию. Всех вас сердечно приветствую.
Святогорье
...В Святоргорскую лавру многие паломники прибыли ни свет - ни заря, к четырем часам, чтобы успеть на заутреннюю. А затем, помолившись и набрав воды из местного святого источника, ждали приезда Патриарха Кирилла.
Дорога в Свято-Успенский храм, куда направился патриарх Кирилл вместе с высшим украинским и донецким духовенством, а также эпископами Украины, России и Белоруссии, прибывшим вместе с преосвященным гостем, отслужить литургию, была устлана живым цветочным ковром. О том, чтобы попасть в храм, кстати, отреставрированный и сияющий позолотой, не было и речи, "Элитные" места давно заняли полуночники. Но никто по этому поводу не огорчался. Кто-то смотрел на экран, который был установлен напротив храма, кто-то стоял у стен собора, вдохновлявшего исторической святостью. Одна из истово молившихся женщин поставила на балюстраду храма небольшую иконку в деревянном окладе Христа в терновом венце, рядом появились еще две маленькие иконки Спасителя и Богородицы. Этот импровизированный иконостас под открытым небом был настолько трогательным, что молящиеся православные не скрывали своих чувств и слез.
После утренней литургии состоялся молебен на святых холмах Святогорья, напротив образа Божьей матери, воплощенный в белоснежном монументальном изображении, овеянной прекрасной легендой святого Арсения, создателя монастыря.
Воздав хвалу великой покровительнице Святогорья, с приветственным словом к патриарху Кириллу обратился наместник Святогорской лавры владыка Арсений:
- Ваше преосвященство! Как представитель старшего поколения, которые, невзирая на оголтелый атеизм, насаждаемый с ясельного возраста, вы явили подвиг веры Христу и Христовой церкви. Сегодня Божья Матерь привела на это святое место земли Святогорской стопы святителя нашей русской православной церкви. В свое время один из описателей истории святогорской сказал, когда идешь по этой земле, охватывает трепет. Потому что она полита потом труженическим, слезами исповедническими, кровью мученической. Об этом рассказывают писания святых, которые жили здесь. Сегодня святые горы торжествуют, видя святейшего патриарха Московского и всея Руси. Такое событие в нашей молодой лавре впервые. Оно имеет историческое значение, вы посетили обитель Божьей Матери, где она является игуменьей. Ваше святейшество, по-сыновни мы искренне признательны за ваш визит. Весь народ, собравшийся здесь - это ваша паства, встретившая вас в таком духовном подъеме. А накануне из уст в уста передавали: "Когда приедет его святейшество, когда будет служба? Все эти дни люди жили ожиданием вашего прибытия. Невозможно передать, какая это радость для людей молиться вместе с великим господином, нашим патриархом Кириллом. Радуется с нами и Божья Матерь, ее образ, запечатлен на Святогорской и иконе, которой мы воздаем сегодня хвалу, она привела вас сюда, чтобы передать благодать патриаршего посещения. Привела сюда, чтобы, как эту обитель она покрывает, покрывать и вас, ваше святейшество, в вашем нелегком подвиге первосвятильства, принесшей вам заслуженную славу и почет, но в той, же мере, но в тоже время огромную вселенскую ответственность.
Готовясь к вашему визиту, мы трудились, как говорят у нас на Украине, как перед дождем сено гребли. Желаем вам, чтобы вы, посещая святые горы и Украину, почувствовали нашу любовь и единство с вами. Мы просим вашего благословения и преподносим в память о вашем визите, заступницу всего рода христианского, икону Божьей Матери. Многая вам лета!
А затем патриарх Кирилл обратился к 20-тысячной пастве, запрудившие все святогорские улочки:
- Дорогие отцы, братья и сестры! Сегодня действительно на сердце Пасха. Я радуюсь встрече со всеми вами, радуюсь вступить на землю лары, которая своей историей пережила так много страданий и скорбей, что историю Святогорской лавры можно сравнить с историей Отечества нашего. И разорение, и отступление от Бога и неправильно понятое государственное благо, как-то было во времена Екатерины II, которая во имя государственного блага решила закрыть многие монастыри, в том числе Святогорскую лавру. На земле этой пролилась много крови. Пролилась она, даже затронув образ Чудотворный, который явился здесь, в XIX веке.
Мы знаем, что во времена недавних гонений, он хранился бережно в домах благочестивых людей. Они пострадали за свою веру и погибли, обагрив в прямом смысле слова, своей кровью, чудотворный лик Божьей Матери.
Еще живы люди, их большинство, они помнят, что было на этом месте. Ныне, мы взираем, вознесшиеся к небу золотые кресты и купола. Взирая на эту Бого-вдохновенную красоту, мы в первую очередь учимся понимать руку Божью в истории рода человеческого и в судьбе каждого из нас.
Исторический опыт, пережитый этим седым местом и всеми нами, является величайшим, побудительный силы тому, чтобы несмотря ни на какие трудности, и ни на какие препятствия, хранить веру православную в своих сердцах. Полагать ее в основу своей личной семейной и общественной жизни, научиться руководствоваться не мудростью человеческой, которая на поверку выходит глупостью очень часто, но мудростью божественной, которая никогда не посрамляется. Какими бы внешними обстоятельствами не окружалась жизнь верующих людей.
Мы завершили сегодня божественную литургию, причастились тела и крови Спасителя. В литургии Василия Великого есть молитва, которую священник читает сразу после освящения святых даров. Молитва эта содержит такие удивительные слова: от единого хлеба и чащи причащающихся, соедини друг к другу в едином духе причастия. Святая Евхаристия, божественная литургия, - есть центр и средоточие жизни церкви, они не только соединяет человека с Богом, потому что через хлеб и вино даруется нам истинное тело и истинная кровь Спасителя. Но, причащаясь единого хлеба, и единой чаши, мы причащаемся во единого духа общения. Мы соединяемся друг с другом и невидимый, но реальный, божественный гимн. Из группы людей, коллектива мы становимся церковью Божьей, таинственным телом самого Спасителя, пострадавшего и воскресшего ради нашего спасения. Если во едином хлебе и чаше сам Бог соединяет, что может нас разлучить?
Какими человеческими аргументами, какими человеческими мечтами, какими человеческими ценностями может разделиться тело Христово? Нет такой мечты и нет таких ценностей. Тем более, не может быть неких общественных, национальных или политических идеалов, ради которых было бы позволительно разделять то, что сам Бог соединил. Никому в голову не придет политическими, национальными, культурными или другими аргументами оправдывать распад семьи? Развод мужа и жены, сиротство детей при живых родителях, когда это происходит, мы содрогаемся от ужаса, понимая губительную скверну этого деяния, мы молимся, за то, чтобы Господь простил людей, дал им силы жить вместе. Что же говорить о единстве Церкви. Никакими аргументами, никакой человеческой мудростью, никакими человеческими идеалами нельзя оправдать раскол. Потому что раскол - это нарушение слов Господа о единстве его наследия. Зачем же тогда в расколе совершать литургию и произносить кощунственно эти слова: от единого хлеба и чаши причащаю тебя во единого духа причастника? За это лицемерие Бог накажет. За это лицемерие Бог наказывает и тех, кто в расколе, и народ, который не понимает их вины, и который божественную заповедь о единстве, таинстве Евхаристии предает во имя человеческих мечтаний и идеалов. История показывает, что ни одна человеческая мечта, ни одна политическая или национальная идея за две тысячи лет существования христианства не была достигнута и реализована через разделения тела Христова.
Там теряется энергия, там разделяется единство, там выявляется дробность вместо целостности, теряется способность, в том числе и достигать цели, поставленные перед народом, перед нацией и государством. Потому что, разделенные в самом главном, люди становятся неспособными объединится вокруг политических лозунгов и программ.
Я говорю это сейчас, на этом, святом месте, обращаясь к вам, кто силой своей веры сохранил единство церкви, здесь, на украинской земле. Низкий вам всем поклон и патриаршия благодарность от всей Русской православной церкви за ваше мужественное стояние в вере, за вашу верность Господу и Спасителю.
Я верю в исцеление национальной жизни Украины. И как патриарх, в том числе и Украины, я буду делать все, чтобы народ воссоединился, чтобы политические и национальные противоречия исчезли, чтобы единая церковь Христова, церковь мученица и исповедница бывшая верным Христу во смерти и разделявшая судьбу народа, вновь имела силу и возможность обнять своими материнскими объятьями всех своих верных чад. И мое слово сегодня, исполненное любви, обращается не только к вам, жители Донбасса, но и всем нашим братьям и сестрам, которые находятся в разделении. Мы будем молиться за вас, даже, если вы не хотите этой молитвы. Мы будем просить Бога на коленях, что он милость свою преклонил Украине, чтобы он объединил церковь, народ, чтобы все вместе могли сказать: "Наше се от единого хлеба и чаши причащающихся. Соедини друг ко другу во единого духа причастника."
Я бы хотел выразить сердечную благодарность блаженнейшему владыке митрополиту Владимиру, мужественному предстоятелю церкви украинской, молитвеннику и духовному пастырю, который своим смирением и любовью сохраняет единство, несмотря на угрозы разделения. Хочу поблагодарить владыку митрополита Владимира и за возрождение этой святой лавры и за то, что сему монастырю дано было право именоваться "лаврой". Таким образом, вводя этот монастырь в историю великих обителей земли нашей. Мое слово особой благодарности также владыке Арсению, наместнику святой сей обители. За его добрые слова, которые он мне сказал. Но может быть, особый поклон мне хотелось бы сделать правящему владыке митрополиту донецкому Илариону. Ибо знаю, сколько сил, энергии им положено было для того, чтобы воссияли над лаврой эти золотые купола. Храни вас Господь, владыка. Ваше служение церкви Божьей, хранению единства украинского православия, на пути украшения святых божьих церквей и святых обителей, вверенных вашему архипастерству.
В память о прошедшем богослужении, о совместной молитве и своем первом посещении Святогорской лавры святейший патриарх Кирилл подарил, как при посещении Свято-Преображенского собора в Донецке, образ нерукотворного Спаса, который будет напоминать о сегодняшнем совместном служении.
- У этого образа - памятная табличка. Когда будете прикладываться к ней,- попросил святейший Кирилл,- вспоминайте наше общение во Христе и во святой Евхаристии. Вспоминайте патриарха и в молитвах своих, который нуждается в ваших молитвах, ибо через молитву, в крестном служении патриарха участвует вся церковь, монашествующих и духовенство, и весь благочестивый народ. Я хотел бы также в знак своей любви владыке Илариону принести преподношение святой панагии, с изображением Царицы Небесной. Пусть она согревает ваше сердце, пусть она согревает вас и своей любовью, уважением и признательностью ваших трудов.
Такую же святую панагию получил из рук святейшего патриарха и наместник лавры владыка Арсений. В благодарность за многие труды, которые вместе с братьями он понес в деле возрождения Святогорской лавры. Высочайший гость выразил благодарность всем жертвователям, благотворителям и представителям власти, которые отождествили себя возрождением этого монастыря.
Прощаясь, пожелал всем здоровья и душевного мира, успехов в трудах
- Потому что, отдавая Богу, вы никогда не будете у Бога в долгу, - произнес он, - Только мы, люди, бываем у Бога в долгу. Бог за нашу, даже небольшую лепту, отдает куда больше. Он дает такие категории жизненные, которые несоизмеримы с материальной стороной человеческой жизни. Я, наконец, хочу поблагодарить вас, мои дорогие братья и сестры, за вашу молитву, верность единству церкви, за вашу любовь ко Христу и покрову Царице Небесной.
Глас народа:
- Почему вы плачете? - спросила я у молодой прихожанки Милы.
- Потому что так трогательно, радостно, хорошо и светло на душе. И знаете, вера крепнет. Уверена после визита патриарха Кирилла люди будут больше верить в Бога, очистятся.
...Протоирей Владимир Очеретеный из Харцызска стоял в храме на костылях, с покрытым испариной лицом. Видно было, как трудно ему находится в этом многолюдном, теснившем его половодье, но, несмотря на это, он просто светился:
- Патриарх Кирилл - символ единения, целостности церкви. Это особенно важно для нашей расколотой Украины, где образовался Киевский патриархат. Спасибо святейшему, что приехал укрепить своих духовных чад. Время сейчас нелегкое. И в духовном отношении, и в экономическом, и в политике нелады. Под такой тяжестью люди иссякают духовно. И вот он приехал, чтобы вместе помолиться, дать новую силу, вдохновить и укрепить своих чад. Такое мое понимание. Это великое событие для истории Донбасса. К нам впервые приехал патриарх и мы этому очень рады. Признаюсь, моя паства молились за избрание патриарха Кирилла. О нем много известно людям. Мы прекрасно знаем своего пастыря. А пастырь это больше, чем отец для своих детей.
…Отец Александр Намаконов - настоятель донецкого Свято-Игнатьевского храма:
- Это великое торжество, светоносные дни. Думается, что с приездом патриарха наша раздробленная, разрозненная Украина обрела духовный праздник. Патриарх сказал, что хочет молиться с нашим народом, а мы счастливы не только молиться с ним, но и дышать с ним одним воздухом. От его речей нельзя оторваться, сколько он бы говорил, столько бы и слушал. Удивительный человек, все в нем.
…Пономарь Павел девятиклассник:
- Это большая честь для всей Украины, Донбасса, для нас лично. Это большое торжество. Приятно с ним жить на одной земле.
…Верующий Владимир из Ясиноватой:
- Подумать только, к нам впервые приехал патриарх! Пусть это короткое мгновение, но оно благодатно для души, получить благословение от него это, же настоящее чудо! Слава Богу!
…Отец Виктор (Шепель) из села Коньково:
- Приезд патриарха - это великое событие, это вдохновение для людей и молитвенная поддержка, это больше, чем праздник - духовное омовение и радость.
…Священник Алексей Дудар - храм Александра Невского, Донецк:
- Когда приезжает домой отец, в семье радость и счастье. Приехал наш патриарх! Может ли не радоваться человек, видя родного любимого отца? Очень рад, что при избрании в Синоде выбор пал на святейшего Кирилла, патриарха. Знаете, есть у людей качества внутренние, внешние. Патриарх Кирилл не только духовный наместник престола, но и великий просветитель современности. С его приездом всколыхнулась духовная жизнь на Украине. Послушать такого человека - большая радость. У меня есть много знакомых, далеких от церкви, но они в таком восторге от патриарха Кирилла, что только о нем и говорят. Таких проповедников у нас мало. И, слава Богу, что такой пастырь сейчас на патриаршем престоле. Что можно сказать: радость у нас большая!
...Прихожанка Ефросинья из Марьнского района тоже инвалид, опиралась на палицу.
- Слава Богу, за все! Я с таким трудом сюда пришла, после операции, спина болит, еле выстояла. Но это чудо, чудо! - воскликнула она. - Я слезно смотрела и слушала. Увидела патриарха Кирилла, и в душе все затрепетало. Счастлива, что приехал он к нам. Благодарю Господа Бога, что дожила до такого времени, что своими глазами увидела патриарха.
...Отец Сергий из Красногоровки:
- Как хорошо, что наш пастырь не оставляет свою паству. Патриарх Кирилл приехал к нам, чтобы поддержать нас духовно в такое нелегкое время, освятить наш главный собор. Ведь храм - неотъемлемая часть, образ Божества человечества, органическая часть вселенной, ее духовное завершение, так говорил Максим-исповедник. Радуюсь, потому что люди познали благодать общения со своим пастырем.
…Отец Виктор из села Георгиевки:
- Праздника такого никогда еще не было. Встреча со святейшим патриархом - великий дар. Душа очистилась, вот, что хочу сказать.
…Атаман Таганрогоского казачьего округа войска Донского Александр Шепеленко, казачий полковник:
- Патриарх Кирилл наш духовный отец. Мы приехали сюда, чтобы выразить свою солидарность с Украиной, встречая вместе здесь, на святой земле Святогорья, патриарха Московского и всея Руси. Я прибыл с поручением от казаков войска Донского и хочу передать письмо казаков войска Донского патриарху, чтобы он принял участие в празднике Покрова Богородицы 14 октября в столице нашего казачества, городе Новочеркасске. Мы привезли мы сюда в подарок икону святого Павла Таганрогского не случайно, Символично, что родился он в Черниговской губернии, а стал святым на нашей земле таганрогской. Мы многие лета сотрудничаем с казаками Украины Запорожского казачества и вместе делаем благое дело. Считаю, что мы являемся защитниками и рыцарями православия.
Я не раз бывал на святогорской земле. Сколько себя помню, у моих дедушки и бабушки была репродукция Святогорского монастыря. И вот настолько тогда, в душе маленького 5-летнего человечка, зародилась мечта побывать в этих святых местах. И вот много лет спустя, ко мне пришла в округ женщина из Донецкой области, и принесла в дар такую же репродукцию Святогороского монастыря, которая была потеряна. Это всколыхнуло в моей душе воспоминания. Приезжаю сюда с радостью. Вот твердят, что нас объединяет? Мои предки, по линии мамы, - Лиховидовы с Верхнего Дона, а по линии отца, я - Шепеленко. Отец мой из Гуляй Поля. Поэтому считаю, что мы единый народ. Славно было то, что когда я сюда приехал, на вратах Святогорской лавры было написано: "За триединую православную Русь". Именно это должно нас объединить, и мы должны бороться за это объединение. Кстати, отсюда наша делегация отбывает в Крым, на международные казачьи игры, которые проводит войско Запорожское. Это уже пятые Международные казачьи игры.
…Паломник Василий:
- Для меня Святейший патриарх Кирилл - это несгибаемый поборник православия, мыслитель, мудрец, историк и искусствовед. Его проповеди учат нас преданности и любви, той любви, которой так сейчас не хватает в Украине.
http://www.dkr.com.ua/index.php?new=13270У ПОЧАЄВІ ГЛАВУ РПЦ КИРИЛА ПРОСЯТЬ ПОВОДИТИСЯ ЯК У ГОСТЯХ, А НЕ ЯК УДОМА…
Іван Фаріон, «Високий замок», 05.08.2009, Львівська обл.
Сьогодні – завершальний, десятий день перебування Патріарха Московського Кирила в Україні.Проведе його владика на території однієї з найбільших вітчизняних святинь – у Свято-Успенській Почаївській лаврі на Тернопільщині. Приїзд приурочили до круглої дати - 5 серпня відзначатимуть 450-ліття принесення до лаври Почаївської чудотворної ікони Божої Матері. З цієї нагоди за участю глави РПЦ відбудеться хресна хода, святковий молебень. До ювілею освятять шеститонний дзвін. У середу Патріарх Кирило повинен відбути у свою московську резиденцію...
Однак не тільки урочисті співи і здравиці на свою адресу почує московський гість у Почаєві. Учора, о 16 годині, коли Патріарх Кирило ступив на територію лаври, його, як і у Борисполі, Києві, Рівному, Луцьку, пікетували активісти кількох політичних сил - прихильники створення єдиної помісної православної церкви. Називали його “агентом Кремля”, “рукою Москви”, “попом-колонізатором”, були й радикальніші гасла.
- Наші акції мирні. Ми виступаємо проти політизації цього візиту, хочемо, щоб він був пастирський, як і було анонсовано, - сказав у розмові з кореспондентом “Високого Замку” один з лідерів Української народної партії, член фракції “НУ-НС” у парламенті Ярослав Джоджик. – Хочемо, щоб Патріарх Кирило поводився в Україні як гість, а не як господар….
Для такого коментаря у нардепа були підстави: за словами низки політологів, експертів-релігієзнавців, чимало висловлювань московського гостя в ході його виступів у Києві, Донецьку, Севастополі виглядали провокативними, нетолерантними, такими, що виходили за рамки етикету…
У середу зранку, коли розпочнуться основні святкові заходи у Почаєві, Патріарх Кирило побачить до 30 тисяч своїх опонентів. Разом з політиками під стіни лаври прийдуть вірні Української православної церкви Київського патріархату. Це буде своєрідна відповідь на велелюдні процесії за участю Кирила на Донеччині і в Криму. За словами настоятеля тернопільського Свято-Троїцького духовного центру УПЦ КП протоієрея Анатолія Зінкевича, мета акції – “продемонструвати московському Патріарху, що в Україні є чимало людей, які хочуть мати Єдину помісну православну церкву”. Приїдуть парафіяни УПЦ КП не тільки з Тернопільщини, а й з Прикарпаття, Волині, Полісся, Поділля. Очікується приїзд членів козацьких організацій. Щоб уникнути можливих провокацій, маршрути хресної ходи сплановано так, щоб вони не перетиналися з ходою прихожан УПЦ МП, яку очолюватиме московський гість.
На час богослужіння у лаврі організатори пікетів обіцяли призупинити свої протести. Однак нинішні господарі Почаївської лаври (а вона підпорядковується Московському патріархату) побоюються якихось ексцесів. Викладаючи на своєму сайті програму святкових урочистостей українською мовою, російською вони зробили приписку: “Вход свободен для всех! Не верьте слухам о пропускном режиме”.
У молебні за участю прихожан Української православної церкви Київського патріархату братиме участь голова Тернопільської облради, член ВО “Свобода” Олексій Кайда. На запитання “Високого Замку”, чи нема у нього, як високопосадовця, бажання поспілкуватися з Патріархом Кирилом, керівник тернопільського “парламенту” сказав:
- Я не збираюся з ним зустрічатися. Визнаю три українські церкви - УПЦ КП, УАПЦ і УГКЦ. Приїзд московського Патріарха не несе позитиву, не служить справі об’єднання українських церков. Хоча, переконаний, з часом вони таки об’єднаються.
Впливом Московського патріархату на українську політику Олексій Кайда пояснив і результати дострокових березневих виборів до Тернопільської облради. За його словами, значну частину голосів виборців непопулярна в цій області Партія регіонів набрала саме у районах, де є приходи УПЦ МП…
Коментар для «ВЗ»
Тарас Антошевський, релігієзнавець
Почаївська лавра вважається форпостом, геополітичним центром московського православ’я в Західній Україні. Хоча розташована в Тернопільській області, належить до етнографічної Волині і віддавна відіграє центральну роль в історії православної церкви цього регіону і історії Церкви в Україні. Якщо Патріарх Кирило побував у Києво-Печерській лаврі, у Святогорській, то чому йому не побувати і в Почаївській?
Монашество цієї обителі, крім місцевого населення, значною мірою сформувалося з вихідців з Росії та Молдови, і їхній світогляд відрізняється від світогляду громад різних конфесій сусідньої Галичини, як і значної частини Волині. Донедавна на дверях Почаївської лаври висіла табличка з написом: “Псам, униатам и раскольникам входа нет”. Тут видавали сумнозвісні “почаївські листи”, які навіть у середовищі УПЦ (МП) багато хто не рекомендував читати - через їх архаїчний московсько-середньовічний дух. Ці листівки при бажанні можна знайти і у Львові.
Довкола Почаївської лаври розташовані типові волинські села. Недалеко від святині - греко-католицький монастир. Я б не сказав, що у цій місцевості тверда проросійська орієнтація. Але під впливом лаври багато хто міг змінити свої політичні погляди. Це – заслуга конкретних агітаторів, які добре попрацювали. До речі, на Львівщині також були регіони, де люди “незвично” голосували під час різних виборів.
Отці-василіяни можуть підняти питання про повернення Почаївської обителі греко-католицькій церкві, адже чи не найбільше споруд на її території було зведено у XVIII столітті римо-католиком Потоцьким – для греко-католицького василіянського монашества.
Довідка «ВЗ»
За легендою, Почаївську лавру заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татар у 1240 році. Вперше про цю обитель згадується в 1450 році. У 1597 році шляхтичка Анна Гойська подарувала монастиреві чудотворну ікону Матері Божої, що її привіз на Волинь у 1559 році болгарський митрополит Неофіт. У 1675 році завдяки цій іконі турки відступили від монастиря (цій події присвячена дума «Ой, зійшла зоря вечоровая»). Розквіт монастиря пов’язаний з діяльністю ігумена Йова Заліза (1602-1651 pp.).
Почаївська лавра - одне з найбільших в Україні відпустових місць. Прощі сюди відбуваються на Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) і на преподобного Йова (10 вересня). Її найбільшими святинями є: слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона та мощі преподобного Йова.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=75770ВИЗИТ ПАТРИАРХА. ПОСЛЕСЛОВИЕ
Геннадий Рыбченков, «Украина-Центр», 05.08.2009, Кировоградская обл.
«Ничего подобного нет у московского патриарха, содержащего свои мысли в идеальном порядке. Жаль, увы, что мысли эти не так уж и бесспорны».Когда я просматривал первые телевизионные сюжеты о приезде Патриарха Кирилла в Украину, с самого начала почему-то не покидало меня ощущение, что кого-то из второ- и третьестепенных героев этих репортажей где-то недавно уже видел. Причем в самые интересные, с точки зрения телевизионщиков, моменты. Имею в виду драки или потуги подраться между экзальтированной паствой и ее оппонентами из наших праворадикальных организаций. Да, совершенно точно, я видел кое-кого из тех, кого мимоходом прозвали коллеги «казаками из России»! А именно – месяц назад я сталкивался и с этим бородачом, и с этим скуластым в Полтаве! В дни то ли празднования, то ли скорби по поводу 300-летия Полтавской битвы.
И вот та же разношерстная казацкая братия из Ростова, Таганрога, Ставрополя снова у нас, уже в столице. Под присягой могу свидетельствовать – точно те же люди. Проверил на собственном фотоаппарате – к удаче, еще не стер те полтавские кадры. Зачем они снова здесь, в Украине, с частотой раз в месяц?
Ответ неутешительный напрашивается. Пока у многих потенциальных кандидатов в президенты еще и сотни агитаторов не подготовлено на всю страну, наш дружественный сосед, который ну никогда совсем не лезет в наши дела, уже маленькую такую себе армию, пусть внешне и немного потешную, подготовил для участия в выборах президента Украины. Чтобы агитировать действием за «любих» Москве товарищей?
И, похоже, мы их еще не раз увидим. Видимо, где-то в высоких кремлевских кабинетах кто-то решил использовать в своих украинонаправленных целях эту казацкую карту. А что, они же знают, откуда казачество пошло - с Украины! Почему бы казаку украинскому, по их мнению (а у нас этих казачеств под два десятка), не прислушаться к тому, что говорит «брат-казак» из Ростова? Или, может быть, кто-то у нас еще думает, что России уже нет дела до наших дел?
Но это все так, лирическое отступление. Вернемся к самому визиту патриарха Кирилла.
Человек потрясающе умный, глубоко и всесторонне образованный. Специально, по-журналистски следил за его речью. Ни одного слова-паразита! Красиво, тонко выстроенные фразы. Богатый, при этом современный, не византийский лексикон. Знаете, если речь иного нашего политика дать в прямой транскрипции в газете, то вы будете шокированы (Да почему иного? Большинства!). Блуждающие по неведомым дорожкам обрывки мыслей, корявость изложения невероятная, бекание-мекание постоянное. Ничего подобного нет у московского патриарха, содержащего свои мысли в идеальном порядке. Жаль, увы, что мысли эти не так уж и бесспорны. Ничтоже сумняшеся, позволю себе кое с чем не согласиться.
Ни о чем другом пастырь Кирилл не говорил так много, как об объединении народа и народов. По его мнению, лишь под сенью православия в его московском толковании сие возможно. И я видел и слышал комментарии этих слов от большей части католического Запада нашей страны, некоторые даже со злобной пеною на устах. При всей объединенческой риторике Кирилла, визитом этим уже посеяно немало зерен раздора, размежевания. Вот вспомнился мне визит в Украину Папы Римского Иоанна Павла Второго в июне 2001 года. Еще за несколько месяцев до него УПЦ МП выступила с заявлением о «несвоевременности» приезда и необходимости его перенесения. Цитата из того заявления: «Главной причиной этого решения является неурегулированность отношений между греко-католиками и православными в Западной Украине. Конечно, сегодня никто не совершает явного насилия. На этом фоне, не без участия официального Ватикана, создалась иллюзия, что проблема урегулирована и что Ваш визит будет способствовать окончательному мирному разрешению межконфессионального конфликта в Западной Украине. Однако такой взгляд является глубоким заблуждением…» Ну и так далее.
Визит патриарха Кирилла, заметьте, никто из официальных представителей других конфессий никак публично не комментировал и не осуждал. Это я к вопросу о толерантности и миролюбии… Патриарх Кирилл в Украине сказал: «Я верю, что Господь приклонит милость к Украине, вразумит власти, вразумит и тех, кто по неведению, забвению и окамененному нечувствию пребывает в расколе. Я верю в исцеление народа, в исцеление национальной жизни Украины». Так, невзначай, опустил всю страну и ее руководство, и ее людей, назвал, по сути, больными. Согласен, общество наше нездорово. Но по поводу руководства своей родной России, убившего на Кавказе десятки тысяч людей, ни разу и никогда Кирилл худого слова не произнес. Почему так по-разному, с совсем другими словами и интонацией он обращался к людям в Киеве, и в Горловке, и в Севастополе? В столице, в Западной Украине просто мирром мазал, а на Востоке и Юге так агрессивно вещал, что сильно напоминал одного нашего левого политика в моменты ража. Жаль, увы, но никто из строго отфильтрованного круга журналистов, допущенных к иерарху, не задал ему мучающий меня с 2004 года вопрос. Владыка так много говорил о том, что он и церковь далеки от политики. Но почему тогда несколько лет назад чуть не во всех приходах Московского патриархата в Украине священники практически в открытую призывали голосовать за Виктора Януковича? Кировоградскому епископу Пантелеимону, с его слов, даже во сне было видение, что наш следующий президент – Янукович. Неужели заведующий на тот момент внешними связями церкви Кирилл не знал об этом?
Зачем эта чудовищная шумиха, раздутая соседями вокруг приезда – не приезда Кирилла в Ровно? Российские СМИ просто захлебывались словами о готовящихся в городе провокациях украинских националистов, которых, конечно же, так и не случилось. Быть добру? И единению?
Отчего пара наших телеканалов и одно разговорное радио забыло обо всем другом, происходящем в стране, и с утра до ночи лебезило о незаурядном, конечно, событии, но поменьше бы восторгов, друзья. Как может искренне говорить об аскезе и отказе от плотских соблазнов человек, на руке которого часы за 30 тысяч долларов? Говорить о загнивающем Западе и исконной православной духовности, перемещаясь при этом на шестисотом «Мерседесе»? Что-то в этом не то...
Это все плохие и плотские вопросы, да простят люди верующие за них. И право из-за границы руководить духовной жизнью части народа страны никто не отрицает. Ведь живущий практически в Италии Папа Римский окормляет паству в Испании, Португалии, Франции, Бразилии и т. д., и никого это не возмущает. Но ведь и Папа никогда не скажет, что испанцы и итальянцы - это один народ, который насильственно раскололи. И надо воссоединиться, и тогда будет всем счастье. А речи московского патриарха почему-то часто очень напоминают предвыборные агитки подзабытого сегодня блока ЗУБР (За Украину, Беларусь, Россию), участвовавшего в выборах в Верховную Раду в 2002 году. И точно ложатся на слова светских властителей России, никак не могущих смириться с тем, что Украина независима.
…В общем, приезжал командир посмотреть на подчиненных, сюзерен на вассалов. Лично мне такое положение моей страны не нравится.
http://www.uc.kr.ua/fresh/4590/ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
ХТО ДО КРИМУ, ХТО - НА УРАЛ ЧИ САРДИНІЮ, А ХТО - Й У ХОЛОДИЛЬНУ КАМЕРУ...
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 06.08.2009, Львівська обл.
Позачергові робочі дні у парламенті не одному депутатові підкоригували плани на відпустку.Завбачливі не поспішали замовляти путівки у теплі краї, щоб потім не переривати дорогий відпочинок за командою: “Полундра! Свистати всіх у сесійну залу!”. Дехто зізнавався, що через “нерозбериху” з парламентськими канікулами довелося здавати авіаквитки і переносити подорож на кращі часи. Треті взагалі відмовилися від “закордонів” і “осіли” у Криму чи на інших вітчизняних курортах, щоб у разі чого можна було темпом добратися до Києва. Четверті вирішили: “Робота роботою, а канікули – за розкладом. Не злізу з пляжного рушника – хай там що”...
Маршрути відпочинку політиків досліджувала журналіст “ВЗ”.
Відпустка у парламентських санаторіях, “Нижній Ореанді” чи “Дюльбері”, - старомодно, але депутатів це не відлякує. Хтось приїжджає сюди за звичкою, хтось – бо путівка “на халяву”… Не зраджує “Нижній Ореанді” комуніст Олександр Голуб. “Два тижні на морі – це і є моя літня відпустка”, – заявив нардеп у розмові з журналістом “ВЗ”.
У “Нижній Ореанді” наш телефонний дзвінок застав і “бютівця” Олега Ляшка. Він якраз насолоджувався прогулянкою тутешнім парком. “Тут повітря таке, такий шикарний парк… Це краще за будь-який європейський сервіс”, - нахвалював кримські принади нардеп. Каже, відпочинок у санаторії оплатив із власної кишені, дармову депутатську путівку не брав.
- І у скільки ж обійшлася “нехалява” в “Ореанді”?
- Дев’ять тисяч гривень. Це за тиждень, з чотириразовим харчуванням.
Якщо порахувати за добу, виходить понад тисячу гривень. Щоб переконатися, чи співрозмовник нічого не наплутав, заглянула на кілька турсайтів. Так воно і є: найскромніший номер у “Нижній Ореанді” коштує близько тисячі гривень, апартаменти – майже дві з половиною тисячі.
Кримчанину Леоніду Грачу (фракція КПУ) кримський відпочинок не приїдається. Головне – щоб подалі від парламентських пляжів.
- Ми одне одному під куполом набридли так, що ще й відпочивати разом було б занадто, - каже нардеп. - Не можна постійно закривати скорпіонів в одну банку… Відпочивати їжджу на пляж пансіонату “Дружба” (це в районі Гаспри). Я хоч і кримчанин, але на морі – лише перший тиждень. Піввідпустки минуло, а все часу не було вибратися на пляж. Відпочивальників цього року на відсотків 20, а то й 25 менше, ніж минулого. У “Дружбі” з 400 місць, на жаль, заповнені лише 300.
- Пляжники не чіпляються з проханнями, запитаннями?
- Впізнають, підходять. Дехто мовчки розглядає, тоді почуваєшся, як манекен на вітрині. У плавках, з голим животом, та ще й білий, бо не встиг засмагнути. Але нічого: не можу ж я полетіти на іншу планету і там відпочивати. А за кордон – не хочу. Якби був час і фізична можливість, то “зрадив” би Крим лише з Моршином. Там чудова лікувальна вода.
На запитання, скільки цьогоріч “заважили” депутатські “відпускні”, Леонід Іванович почав підраховувати:
- Зарплата, плюс 50 відсотків на оздоровлення. На руки виходить близько 20-25 тисяч гривень.
- Це “голі” відпускні. А до них ще приблизно стільки ж – місячна зарплата?
- Десь так.
Віце-спікер Микола Томенко цьогоріч скоротив “кримську” частину своїх літніх канікул. “За відпустку треба і відпочити, і оздоровитися, і помандрувати. Зазвичай у моєму порядку денному – Крим і Карпати. Відпочивати за кордон влітку ніколи не їжджу, - розповів віце-спікер в інтерв’ю “ВЗ”. – Оскільки цьогорічна літня відпустка коротка, залишив у планах лише Закарпаття. Поп’ю водички, поїжджу, подивлюся, в якому стані санаторії, історичні об’єкти, архітектура. Такий ось історико-оздоровчо-туристичний відпочинок з сім’єю. Ми домовилися, що син – водій на громадських засадах, дружина – консультант і охоронець” (сміється).
Кому – спека на морському пляжі, а кому – “холодильник” з температуркою –160 за Цельсієм. “Заморозку живцем” випробував на собі “регіонал” Василь Хара. Каже: нічого, цікаво було, хоча спочатку - трішки страшно.
- Відпочивав з дружиною на миргородському курорті, у санаторії. Там і спробував цей винахід японців – кріокамеру.
- І як відчуття?
- Щось схоже, коли після бані пірнаєш у сніг. Таке ж поколювання по тілу… Багато процедур не набирав – усе має бути дозовано, щоб “не переборщити”. Відпочив, підлікувався. Чудове місце, природа, лікувальна водичка, смачна кухня - не треба ніяких шикарних курортів. Я не розбалуваний курортами, за кордоном жодного разу не відпочивав, і особливого бажання немає. Раніше їздили до Криму заради дітей. Тепер діти дорослі, тому самі можуть їздити.
12-денна путівка у миргородську оздоровницю обійшлася Василю Харі у три з половиною тисячі гривень. “Це я платив повну вартість, - каже нардеп. – А якщо брати “соцстрахівські” путівки, то ціни доступні для людей середнього і навіть нижче середнього достатку… Мармуру чи золота тут немає, багаті на миргородському курорті не відпочивають, і слава Богу”.
“Нунсівець” Ярослав Кендзьор подався на Шацькі озера (Волинь). “Тутешні місця і Карпати приваблюють мене більше, ніж Крим, - заявив нардеп у розмові з журналістом “ВЗ”. – За свого депутатства разів п’ять скористався депутатською путівкою, але парламентські курорти – не те. За сесію стільки надивишся на фізіономії колег-опонентів. У костюмах ці дядьки виглядають ще більш-менш пристойно. А коли познімають свої дорогі закордонні шати, і подивишся на ці огидні оголені тіла, думаєш: “Боже милий!”. Дехто ще й наколками красується на череві чи на спині. Радості від такого сусідства на відпочинку ніякої. А у Шацьку відпочиваю з хорошою компанією - невеличке товариство, своє, рідне, домашньо-політичне. Зупинилися у дерев’яному будинку на базі”.
Прогресивна соціалістка Наталія Вітренко провела літню відпустку на Уралі. “У мене там друзі, тому нудьгувати не довелося. Гуляли по Пермі, їздили на Камське водосховище рибалити”, - розповіла Наталя Михайлівна “ВЗ”.
Головний “нунсівець” Микола Мартиненко обрав для відпочинку дальнє “забугір’я”. Коли журналісти телеканалу СТБ випадково натрапили на нардепа з дружиною у “Борисполі”, він неохоче зізнався, що прилетів з відпочинку на острові Сардинія (Італія).
“Регіонал” Василь Грицак теж вже повернувся до Києва... з Рівного. Їздив на кілька днів погостювати у мами і порибалити. Тепер збирається ненадовго до Харкова – провідати доньку з онукою. Це весь мій відпочинок. Треба працювати, відпочивати буду на пенсії.
- Дружина не протестує, що навіть до Криму не поїдете?
- Хай протестує, пише заяву в ООН про порушення прав людини (сміється).
- Кажете, ходили на риболовлю? Як улов?
- Слабенький. Я востаннє рибалив ще до того, як у 2001-му переїхав до Києва. Тому з досвідом рибалки у мене не дуже. Упіймав 18 маленьких карасиків. А коропа (десь на кілограмів п’ять-шість) впустив. Він розігнув гачок і зірвався.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=75807СЕРГЕЙ ТИГИПКО: «РЕЗУЛЬТАТ У МЕНЯ БУДЕТ!»
Оксана Гуцалюк, «Украина-Центр», 05.08.2009, Кировоградская обл.
«…Тигипко, пожалуй, меньше всего похож на типичного кандидата в президенты».Его не увидишь среди частокола говорящих голов в телевизоре. Он не обещает с билбордов «врятувати країну», не сорит словами в ежевечерних политических ток-шоу, не зарабатывает дешевую популярность участием в надоевших дискуссиях насчёт НАТО, Евросоюза, русского языка… В общем, Тигипко, пожалуй, меньше всего похож на типичного кандидата в президенты – гордится своим комсомольским прошлым, работает по двадцать четыре часа в сутки, таскает «железо» и любит джаз.
А ещё бизнесмен и политик Тигипко абсолютно без пафоса и саморекламы (невероятный для нашего политикума факт!) уже давно финансирует отечественные кинофестивали и помогает лечить наркозависимых детей.
- Сергей Леонидович, вы всерьёз намерены сменить собственную фамилию, давно ставшую брендом в бизнесе, известную в политике?
- Действительно, недавно в эфире Радио «Свобода» я говорил о том, что в случае избрания меня президентом фамилию я исправлю. Дело в том, что, когда мой прадед переехал жить в нынешнюю Молдову, в селе его звали Тигипко - в украинской транскрипции. Но в русском варианте получилось написание не Тыгыпко, а сегодняшнее, с «и». В общем, должен сказать, что в эфире я немного пошутил (улыбается. - Авт.)…
- А как вы вообще относитесь к идее переименований? Скажем, к примеру, не чужой вам Днепропетровск предлагается называть Сичеславом, есть тема для споров о названии родного города и у кировоградцев…
- Если эта проблема для того или иного города действительно актуальна, если она не педалируется на пустом месте, то смена названий улиц, городов меня не смущает. Главное в этом деликатном вопросе – чтобы дискуссия и её результат не разъединяли бы людей.
- В эти дни Молдова снова выбирает президента. Вы, уроженец молдавского села, кого поддерживаете? Воронина? Оппозицию?
- По большому счёту, революцию в эту страну тоже определённым образом экспортировали. Думаю, что причиной тому стал сам Воронин, его политика. Во-первых, если глава государства действительно силён и популярен в народе, то навязать стране революцию очень сложно. Скажем, президенту Беларуси тоже можно многое вменить в вину, но его рейтинг среди простых граждан очень высок. Во-вторых, на каком-то этапе Воронин перестал ориентироваться на большинство избирателей, была потеряна та честность, которую люди принимали в нём. Появились родственники-бизнесмены и так далее…
- Ну проблема с родственниками во власти и для нас не нова. Да и у вас, Сергей Леонидович, детей четверо, так что в кумовьях, должно быть, недостатка нет…
- Да, все мои дети крещёные, так что кумовей достаточно (смеется. – Авт.). А если серьёзно, то я строил достаточно большие системы, которые работали и работают очень чётко. Скажем, в том же «ПриватБанке» при мне руководителям запрещалось принимать на работу родственников…
- Почему, по-вашему, произошел сбой в созданной вами системе партийной – «Трудовой Украине», которая с вашим уходом довольно быстро лишилась людей, ресурсов, влияния?
- Честно говоря, «Трудовая Украина» не была эталоном партийного строительства. Скорее она напоминала некое акционерное общество, где отдельные личности - Пинчук, Един, Деркач-младший, Игорь Шаров – решали судьбу всей партии. Сегодня я считаю, что политическая сила должна быть гораздо менее управляема лидерами и намного более демократична. Я думаю, партия, которую мы создадим, структурно будет гораздо сложнее. Такой проект будет запущен через месяц-полтора.
- Появится ли в результате очередная пропрезидентская партия, ведь в украинской политике даже после прихода к власти каждый глава государства предпочитает рассчитывать на собственные партийные штыки?
- Это будет нормальная европейская партия, построенная на классических, цивилизованных принципах. Если это будет сделано, то, вполне возможно, она станет и президентской, и парламентской. Главное – впоследствии не уйти от этих принципов, когда у молодого партийца должна быть возможность со временем возглавить эту партию. И, конечно же, чтобы он понимал, что именно и как ему нужно для этого делать – чётко, системно, прозрачно.
- Как известно, в России операция «Преемник» прошла успешно. У нас же в 2004-м произошел сбой. Возможно, ставка была сделана не на того человека? Видели ли вы в этой роли себя? Рассматривался ли тогдашним президентом такой вариант?
- В то время, как вы помните, власть была достаточно централизованной, а Президент Кучма мог решать (и решал) практически любые вопросы. Понятно, что преемником становился премьер-министр, который выбирался в парламенте примерно за год до выборов. Идти же на президентские выборы с поста главы Нацбанка, который я тогда занимал, было совершенно невозможно. Хотя уверенность в своих силах у меня была уже тогда, есть и сейчас.
- Как известно, история не знает сослагательного наклонения. Однако где, по-вашему, и когда Украина прошла ту «точку невозврата», после которой уже ничего нельзя было изменить? Другими словами, почему у страны всё-таки «не сложилось» - в политике, экономике, отношениях с соседями и так далее?
- Позвольте с вами не согласиться: я считаю, что такой «точки невозврата» не существует, причём в истории любой страны. Взять хотя бы Китай – наш традиционный объект для шуток и анекдотов. В Европе, Штатах кризис, а у них – восемь процентов роста! И они ещё считают, что это – слишком малый прогресс, ведь раньше было десять-двенадцать. Решение проблемы всегда зависит от кого-то одного – лидера, за которого не стыдно, за которым хочется идти, который принимает правильные решения. И тогда у этого одного появляется масса сторонников и единомышленников, в результате страна начинает меняться. Что же касается, опять-таки, «точки невозврата», то, однозначно, у Украины был хороший шанс после прошлых президентских выборов. Ведь тогда у Ющенко был колоссальный рейтинг, внушительный кредит доверия, а посему – возможность провести любую, в том числе и конституционную реформу. К сожалению, этот шанс был утерян, прежде всего из-за организационной несостоятельности того же Ющенко. Нужно было прежде всего выработать чёткую стратегию дальнейшего развития страны, разложить её на составляющие-реформы, подобрать правильную команду и, главное, контролировать, какими бы честными и правильными эти люди ни казались. И бить, бить своих, чтобы, как говорится, чужие боялись! А ведь тогда и доверие инвесторов было колоссальным, объемы вложений капитала в экономику увеличивались в разы! Увы, эти пять лет для страны оказались потерянными. Впрочем, не безвозвратно, главное - чтобы люди снова не предпочли деструктив. Иначе ещё одна пятилетка уйдёт впустую…
- Кировоград принадлежит к числу городов, чья инфраструктура плотно «завязана» на крупных городах-соседях. Супермаркеты, игровые автоматы и даже шахты – прибыль от этих объектов стабильно уходит в тот же Днепропетровск. Как нам избавиться от столь невыгодного партнерства? Как стать самостоятельными и самодостаточными?
- В свое время я создавал «ПриватБанк» именно в Днепропетровске. Тогда, в 92-м, мне все говорили: «Что ты делаешь?!» Ведь в городе уже есть тринадцать банков… Другие же заявляли – как, мол, можно сделать самостоятельный банк не в Киеве, где сосредоточено 70 процентов денежных ресурсов? Тем не менее, моё детище – номер один в своей сфере в Украине, и по-прежнему он находится именно в Днепропетровске. Поэтому скажу просто – поддерживайте своих! Если вы не культивируете инициативу у себя, будете работать с чужими. Но инициатива же у вас есть, значит, дело в определённом консерватизме, либо в нездоровой конкуренции, либо, в конце концов, некой узурпации со стороны власти, которая не дает этой инициативе развернуться. В любом случае это проблема не внешняя, а внутренняя.
- В Днепропетровске, как известно, вы были далеко не последним человеком. Помните, как познакомились с Лазаренко? Когда впервые увидели Тимошенко? О чём была ваша первая беседа с Пустовойтенко?
- С Лазаренко я познакомился, будучи первым секретарем обкома комсомола. Но это знакомство было шапочным, а более тесная работа началась, когда он возглавил Днепропетровскую облгосадминистрацию. Да, он был не самым «сладким» руководителем, потому что для реализации собственной очередной идеи в плане развития области поднимал «на уши» всех! Помнится, тогда в области была практика помогать самому отстающему району – ресурсами области, силами остальных районов… С Юлией Владимировной в рамках области мы знакомы были мало – кажется, однажды встречались по бизнес-вопросам, когда я ещё возглавлял «ПриватБанк». Кстати, тогда проект «не сросся», не выдали мы её структуре кредит… С Валерием Павловичем Пустовойтенко были совместные проекты - когда он был мэром Днепропетровска, а я работал в комсомоле…
- Кстати, как вы относитесь к нынешним «беспокойным сердцам»? И какую из шести наград, которых был удостоен ВЛКСМ, можно было бы вручить современным молодым ленинцам?
- Комсомольцев 2000-х я не вижу, не ощущаю. Но хорошо помню комсомол «горбачёвский», когда молодёжь поверила, что в стране возможны изменения. Могу сказать, это было лихо! Мы, работавшие с молодыми, понимали, что нужно поддерживать всё новое, прогрессивное. Из тогдашнего комсомола появились фан-клубы футбольных команд, фестивали брейк-данса, первые дискуссии верующих и атеистов, первые продажи картин молодых художников на аукционах, центры научно-технического творчества молодёжи, молодёжные жилкооперативы…И ещё – во многом благодаря тому, что комсомолу разрешили проявить бизнесовую жилку, многие выходцы из этой структуры впоследствии стали успешными бизнесменами. В том же «ПриватБанке» одновременно работало семь бывших председателей обкомов комсомола – классные администраторы, подготовленные управленцы… Сегодня же я бы никаких наград комсомольцам не раздавал – в моё время комсомол их действительно зарабатывал.
- Помните – «комсомолка, активистка, спортсменка…»? А вы как к спорту относитесь? До середины Днепра доплывёте?
- Я занимаюсь спортом постоянно, поэтому Днепр легко переплыву несколько раз! Бегаю, таскаю «железо», словом, поддерживаю хорошую форму. Причин тому несколько. Во-первых, если ты хочешь чего-то добиться, определи чётко собственную цель. Ведь многие люди не имеют того флажка на вершине, к которому нужно стремиться. Как говорят в Одессе, «если ты не знаешь, шо брать, то берешь, шо осталось». Если я сказал, что возвращаюсь в политику, то я бросил всё и занимаюсь ею двадцать четыре часа в сутки. И результат у меня будет – поставьте передо мной бетонную стену, я её всё равно прошибу! Во-вторых, работая для достижения поставленной цели восемь часов в сутки, этой цели достичь невозможно. Поэтому, когда жена спрашивает мужа, вернувшегося с работы в десять часов вечера, «где тебя носит?!», она должна это говорить очень тихо. Иначе потом не задаст вопрос о том, где его заработки. И, наконец, третье: если ты хочешь работать двадцать четыре часа в сутки и при этом сохранять оптимизм, занимайся своим здоровьем. Иначе ты выдохнешься. Работая в «ПриватБанке», я три года не был в отпуске, приходил на работу и по воскресеньям. Потому что знал – эту планку нужно взять. Поэтому спорт для меня - это работоспособность, оптимистичный настрой и отличное самочувствие.
- Бизнес, политика, спорт – вполне достаточно для успешного и уверенного в себе человека. А что для души?
- Во-первых, я – человек читающий. Сейчас читаю турецких, афганских авторов. Вторая позиция, которая мне очень интересна, – это арт-хаусное кино. Я финансирую четыре кинофестиваля в Украине, которые презентуют арт-хаусное кино разных стран – Франции, Италии, Испании. Думаю, что по силе влияния с хорошим фильмом этого жанра ничего не сравнится! В Киеве есть кинотеатр, специализирующийся на арт-хаусе. Так вот, практически каждый показ здесь заканчивается зрительскими аплодисментами – для кино это большая редкость и удача. А ещё я очень люблю джаз. С удовольствием посещаю концерты в Киеве, раньше даже в Ниццу мог поехать – послушать новые и любимые композиции… Словом, когда хорошо работаешь, то и отдыхать в кайф. А когда режим «полуработа – полуотдых», ничего и не радует.
- Так почему все знают о благотворителе Пинчуке и очень мало людей – о меценате Тигипко?! А ведь не зря говорят, что скромность – кратчайший путь к неизвестности…
- Пинчук занимается благотворительностью, как отдельным проектом. Соответственно, и вкладывает больше. Я же не делаю из этого системы, поэтому и не пиарюсь. Второй момент – наша поддержка родительских организаций по борьбе с распространением наркотиков. Таких объединений у нас в стране – около тридцати, причём родители объединились сами, без какой-либо поддержки со стороны государства. Отцы и матери самостоятельно выстраивали методики лечения, организовывали лечебницы, поддерживали контакты друг с другом, по семь – восемь лет боролись за жизнь и здоровье собственных детей. И побеждали! Я даже в составе сборной Нацбанка играл против сборной бывших наркозависимых ребят…Они нас тогда здорово потрепали.
- Сергей Леонидович, это только деньги любят тишину. Политика же, наоборот, требует публичности. Вы готовы поменять размеренный образ жизни финансиста на бурные будни политика? Выйти и говорить о себе честно, откровенно, без ложной скромности? А ведь это - испытание не из лёгких…
- Я сейчас даже стимулирую критическое внимание к себе и своей работе – люблю жесткие разговоры и спрос с политиков: если ты сюда лезешь, то не бойся и даже сам нарывайся. К тому же не только спокойно реагирую на каверзные вопросы, но и делаю выводы. Любому человеку, а тем более политику, всегда есть над чем работать.
- Дальнейшего пополнения вашей семьи это тоже касается? Или всё же планируете остановиться на четверых?
- Мне кажется, что здесь мужчине надо не останавливаться, а женщине помнить – с каждыми новыми родами они молодеют, становятся краше. Всё решают отношения – если они сохраняются, то пара всегда хочет видеть новое и новое их подтверждение (улыбается. - Авт.) Чем старше мы становимся, тем отчетливее понимаем: всё, что после нас остается, - это дети. Приятно видеть кого-то, кто пока не понятен, у кого ещё зубы лезут, но он уже похож на тебя…
http://www.uc.kr.ua/fresh/4587/РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ЗАРПЛАТЫ УКРАИНЦЕВ: ИЛЛЮЗИЯ И РЕАЛЬНОСТЬ
Наталья Мичковская, «Время», 06.08.2009, Харьковская обл.
Украинцы привыкли быть бедными?По данным Госкомстата, средняя зарплата в Украине в первом полугодии 2009-го составила 1812 грн., по данным сайта job.ukr.net — 5436 грн. То есть, по странному стечению обстоятельств, ровно втрое больше! Какие цифры более близки к действительности, попыталась выяснить интернет-газета «Сейчас».
По словам главного редактора сайта Веры Ткаченко, их данные были получены по результатам анализа 120 тыс. вакансий, размещенных на сайте в течение первых шести месяцев этого года. И поскольку данные о зарплатах Госкомстата не учитывают зарплаты «в конвертах», руководство сайта считает свои данные более реальными.
Реальность или бред?
Такая «реальность» вызвала целый шквал бурных откликов. «Бред», «наглая ложь», «чушь», «маразм» — это самые лестные отзывы об опубликованных цифрах. Кроме того, немало читателей саркастически попросили, чтоб им сказали, где платят такие деньги, дабы они уволились и пошли работать на «хлебные места». Словом, украинцы в подобные зарплаты в целом не верят, но все же в глубине души надеются, что им «подскажут», «предложат», «попросят», «направят», и они лениво и как бы нехотя, может быть, согласятся...
Богач, бедняк
Автор этого материала, конечно, не Госкомстат, поэтому мне о средних зарплатах судить трудно. Однако окружающая меня реальность такова: действительно есть такие, и их немало, кто на самом деле получает более 5 тыс. грн./месяц. В конвертах, разумеется. Примечательно, что они не являются ни владельцами бизнеса, ни директоратом, ни даже топ-менеджментом. Это обычные молодые люди с самым обыкновенным образованием (а иногда и вовсе без оного).
Тут же добавлю, что есть немало и тех, кто не «дотягивает» даже до средней зарплаты Госкомстата. Но поскольку читатель сомневается только в наличии высооплачиваемых работников, то о них и пойдет речь.
35-летний Александр работает программистом в американской компании и получает 17 тыс. грн./месяц. Работы много, хотя, с другой стороны, ничуть не больше, чем на госпредприятии, где он работал до этого, только тогда оклад был в 10 раз меньше. О своей зарплате Александр распространяться не любит, поскольку знакомые (в большинстве своем — бывшие сокурсники) с большей или меньшей настойчивостью (в зависимости от степени наглости) начинают осаждать просьбами «устроить» и «посодействовать». Кстати, его жена, с которой они одновременно закончили один институт и три года проработали в одном отделе, так и осталась на старой работе с месячной зарплатой 1750 грн., включая премии. О том, чтобы «перетянуть» ее к себе, и речь не идет. Во-первых, руководство не приветствует такой «семейственности», во-вторых, в связи с кризисом новые программисты не требуются, в-третьих, если здесь и набирают новых сотрудников, то по отношению к соискателям выдвигаются многочисленные и очень четкие требования.
37-летняя Анна работает мастером маникюра в VIP-салоне. За 15 дней работы (режим работы — два рабочих дня, два выходных) Анна получает около $1000/месяц плюс примерно столько же чаевых. То есть примерно те же 17 тыс. грн. Предвидя возмущение украинских маникюрш, для которых «потолок» зарплаты — 2 тыс. грн./месяц, интернет-газета «Сейчас» задала Анне несколько уточняющих вопросов. Ее комментарий приводим полностью.
«Начнем с того, что салонов такого уровня даже в Киеве всего три, и далеко не каждый мастер, работающий в них, получает такие деньги. Скажу больше — эти суммы превышают оклад нашего финансового директора, о чем он недавно возмущенно заявил на собрании. Уточню некоторые детали. В рабочие дни мы трудимся с 7.00 и до последнего клиента, поэтому можем уйти с работы и в 2 часа ночи. Салон не работает два дня в год — 1 января и на Пасху, в остальные дни, в том числе и 8 Марта, — обычный режим дня. Так что те, кто работает 31 декабря, редко успевают к новогоднему столу. Что касается непосредственно денег, то здесь все построено на личных связях. Потому что клиенты приходят не только в определенный салон, но и к определенному мастеру. При этом еще нужно попытаться ненавязчиво убедить клиентку, что ей сегодня нужны процедуры не на 500 грн., а, например, на 2 тыс. — соответственно тогда свой заработок будет выше. Размеры чаевых сегодня предсказать сложно. В какой-то день приходят 4 — 5 клиентов, и каждый дает по 100 грн. «сверху», в другой день никто не оставляет ни копейки. Однако в среднем сумма получается внушительная, так что мастера за свои места держатся. Впрочем, как и остальной персонал — от администратора до водителя».
Кстати, о водителях. По данным job.ukr.net, в среднем водители получают 5303 грн./месяц. И по словам руководителя столичного транспортного предприятия, пожелавшего остаться неназванным, водители маршрутных такси, работающие у него, действительно получают минимум 5 тыс. грн./месяц (работа через день): «С началом кризиса мы несколько сократили число водителей, но оставили зарплаты на прежнем уровне. Думаю, что это честнее, чем раздувать штат и платить людям «минималку», на которую они не могут свести концы с концами».
Журналисты одного возраста и квалификации получают совсем разные деньги
И, наконец, предвидя вопрос, сколько получает автор этого материала, скажу несколько слов о журналистах. О себе говорить не могу по объективным причинам: во многих украинских компаниях сумма оклада — это своего рода «секретные данные». Но у меня есть множество знакомых журналистов, которые с удовольствием делятся информацией о своих заработках, и, надо сказать, что «разброс цен» здесь поистине астрономический. Скажем, журналист, работающий в известнейшем киевском печатном СМИ, получает порядка 1000 грн./месяц (понятно, что такой заработок его не устраивает, и он подрабатывает фрилансом). Другой знакомый — примерно того же возраста и квалификации — работает в пресс-службе политической партии и за свою «непыльную» работу получает $1500 в месяц на руки.
Понравилось быть бедными?
Так сколько же получают украинцы — «статистические» 1812 грн. или втрое больше? Как всегда, оказывается, что истина лежит где-то посередине, а действительность такова:
— высокие и очень высокие зарплаты получают не только депутаты;
— «хлебные места» действительно есть, но попасть на них очень трудно;
— если конкретно вы получаете 1000 грн./месяц, это не значит, что никто не получает больше.
«Начнем с того, что Киев — это еще не вся Украина, и даже официальные средние заработки украинцев и киевлян сильно различаются. Кроме того, не следует забывать о теневом секторе украинской экономики. На днях появилась информация Минэкономики о том, что теневая экономика составляет 36% официального ВВП. Думаю, эту цифру можно смело увеличивать в полтора раза», — отметил интернет-газете «Сейчас» директор экономических программ Центра экономических и политических исследований им. Разумкова Василий Юрчишин.
По словам эксперта, для такого большого города, как Киев, зарплата в 4 — 5 тыс. грн. не является чем-то неожиданным или выдающимся. Это, действительно, средняя зарплата, которую платят специалисту в целом ряде компаний. «В то же время, говоря о «средних зарплатах», корректнее было бы подсчитывать не среднее арифметическое, а медиану — она была бы ниже и более приближена к действительности. Ведь в стране живет очень много бедных людей — их гораздо больше тех, кто чувствует себя независимыми», — констатировал эксперт.
Украинцам не нравится быть бедными, но нравится прибедняться
Украинцы привыкли быть бедными, считает психолог Марина Деркач. «При этом вряд ли кто-то признается, что ему нравится жить в нищете. Конечно, мало бы кто отказался, сидя на своем месте, получать втрое или даже в пять раз больше — почему бы и нет? Но когда оказывается, что для этого нужно менять свою жизнь, уходить «в никуда», рисковать, желающих становится гораздо меньше. Да и опросы показывают, что подавляющее число наших сограждан не готово самостоятельно менять свою жизнь, полагая, что об их благосостоянии должно заботиться государство», — отметила психолог интернет-газеты «Сейчас».
P.S. Недавно журналист «Времени» беседовал с председателем одного из харьковских садоводческих товариществ, обратившимся в редакцию со своим частным вопросом. Слово за слово и разговор коснулся уже проблем товарищества. Их оказалось немало, и главная, как выяснилось,— кадровая.
— Не могу никак найти профессионального электрика, — посетовал председатель, — а для поселка, где полторы тысячи домов, он очень необходим. Предложил одному из живущих здесь на даче пенсионеру, так он отказался: тысяча гривен в месяц за работу 2 — 3 часа в день его, видите ли, не устраивает.
Вот вам наша ментальность. С одной стороны, нам не нравится быть бедными, мы жалуемся на нехватку денег, а с другой — не хотим использовать хоть какую-нибудь возможность подработать.
http://timeua.info/060809/6503.htmlЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
В. РОКИТСЬКИЙ: "ЯКБИ БУЛА ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ, ТО СПРАВУ ГОНГАДЗЕ МОГЛИ РОЗПЛУТАТИ ЩЕ ПРИ ЗАТРИМАННІ ПУКАЧА В 2003-МУ"…
Наталія Петерварі, «Rionews”, 05.08.2009, Закарпатська обл.
Інтерв’ю з людиною, яка шість років тому входила від СБУ до складу групи Генеральної прокуратури, що займалася справою Гонгадзе.Начальник Закарпатського УСБУ генерал-майор СБУ Володимир Рокитський шість років тому був включений від СБУ в групу Генеральної прокуратури, яка займалася розслідуванням вбивства Гонгадзе. Тоді, переконаний він, просто не вистачило політичної волі для завершення справи. Зараз затримання Олексія Пукача інтерпретує по-своєму, і насамперед як професійний працівник такої спеціалізованої структури, як Служба безпеки України.
— Володимире Георгійовичу шість років тому Ви були включені від СБУ в групу Генеральної прокуратури, яка розслідувала справу Гангадзе. Ваша точка зору як професіонала на затримання Олексія Пукача: чи справді це могло відбутися і вдатися так легко, як це нав’язують громадськості політики?
— По-перше, мені дуже приємно і я задоволений, що мої колеги, які й по сьогодні займаються розслідуванням вбивства Г.Гонгадзе, працюють по цій справі, не закинули її у глухий кут. Взагалі розшук особи, тим більше такої, яка скоїла тяжий злочин, — це дуже непроста справа. І в моїй багатій практиці бували випадки, коли ми шукали злочинців і два, і три, і чотири, й вісім років, вони ховалися як в Україні, так і за кордоном, що ще більше ускладнювало пошук. Якось лише через 4 роки копіткої праці й лише за допомогою Інтерполу нам вдалося затримати аж у Німеччині звинуваченого громадянина, виїжджали, привезли злочинця сюди (виконувалася процедура екстрадиції), передали до суду, аби отримав те, що заслужив. Тому коли розказують якісь такі речі, що Пукача можна було знайти давно, чи навіть знайшли давно і переховували, але правоохоронні структури належно над цим не працювали, — це аматорські казочки. Я розумію, що людям хочеться, аби правда перемагала, аби злочини розкривалися, але не треба забувати, що професійний рівень злочинності нині дуже високий і підвищується, завдяки матеріальним стимулам, швидкими темпами, і нерідко знайти зловмисника – справа настільки непроста, що її виконання маячить десь на межі фантастики.
— Тим більше, що й сам по собі генерал Пукач непроста людина...
— Так, Пукач — далеко непроста людина, він професіонал своєї справи. Коли ще я особисто займався розслідуванням справи Гогадзе, у нас була інформація, що Пукач може перевтілюватися, може змінювати зовнішність, документи тощо. Треба враховувати, що цей чоловік очолював Головне управління кримінального розшуку Департаменту зовнішнього спостереження МВС України, пройшов усіма етапами роботи, від найнижчого до найвищого щабля, тому прекрасно знає всі нюанси роботи, всі методи, засоби, способи… Я ще раз повторюся — ця людина надзвичайно розумна і могла грати в схованки не один рік.
І це тільки зараз так багатьом здається, особливо політикам, що це так легко – прийти й схопити. Але насправді цьому передувала велика копітка робота, і просто так – одним розчерком пера — оцінювати цю ситуацію не можна.
— Є версія, що затримали О.Пукача, вирахувавши за мобілкою. Наскільки це реально можуть сказати лише спецслужби, в тому числі ваша.
— Ні, вирахувати людину лише за одним мобільним телефоном практично неможливо. Взагалі ж, технічні заходи, які проводяться згідно з чинним законодавством, дають певні результати і можливість пред’явити звинувачення лише в тому випадку, коли вони отримані законно. І в той же час я стверджую, що ніколи не було результатів, коли працювала лише одна техніка. Це помилка, і зазвичай виключно молодих співробітників, які хочуть щось комусь доказати. Але якщо застосовувалися тільки технічні можливості при розслідуванні того чи іншого злочину, майже ніколи такі справи не мали законного завершення. А законне завершення – це слідство, суд, вирок суду. Тому всі результативні справи – це такі справи, коли задіяний комплекс оперативно-пошукових заходів, причому ще раз наголошую – повний комплекс. І особливо по такому фахівцю, як О.Пукач.
— Якось в одному з інтерв’ю ви казали, що справу Гонгадзе можна було завершити вже давно, якби була на то політична воля. Що ви мали на увазі?
— Я мав на увазі таке, що політична воля могла відіграти ключову роль саме тоді, коли вперше затримували О.Пукача у жовтні 2003 року за обвинуваченням у знищенні документів, що свідчать про стеження за Гонгадзе в травні-липні 2000-го.
На жаль, у той час, коли ми вперше затримували генерала, ми не мали доказів того, щоб пред’явити йому обвинувачення у вбивстві журналіста.
Знаєте, від початку розслідування справи було дуже багато проблем. У ті часи люди страшенно боялися давати будь-які свідчення, вони могли розповідати одне одному подробиці, нюанси справи, але не надавати ці дані офіційно. Нашій групі доводилося збирати інформацію маленькими крупинками. Хтось десь знав, як здійснювалося стеження за журналістом, хтось чув, які установочні заходи проводилися. І в принципі, інформація надходила. Проте на все це великим негативом наклався той факт, що на мить початку слідства у справі вбивства журналіста в МВС почали знищувати документальні матеріали, тобто ті завдання, за якими проводилися заходи зі стеження тощо. Відчувався дуже великий супротив! Зрештою, коли ми затримали генерала Пукача — а це було фізичне затримання, групою керували Юрій Столярчук, Роман Шубін, слідчий генпрокуратури Грищенко — треба було одразу всю доказову базу класти на папір, щоб мати на руках матеріали, з якими можна б піти до суду. Тоді ми могли і затримали генерала за скоєння службового злочину — знищення документів.
— Якби його тоді не випустили, може, й клубок розпутали б ще шість років тому?
— Тоді це був перший етап роботи у складній справі, ми були дуже задоволені, що змогли затримати Пукача. Зрештою, додавало позитиву те, що люди побачили (банальна фраза, але дуже влучна) – є в цьому світі та й у нашій державі якась справедливість.
Щоправда після затримання Пукача "включився" величезний тиск на слідство, й генерала випустили на підписку. Після цього у всіх нас, та й зрештою у всієї громадськості виникло відчуття недовіри до влади, до тієї ж таки справедливості. Це нормальні людські почуття, всі розуміли, що є особи, які займають високі посади і можуть одним словом вирішити будь-які за складністю питання. Довіру підточило ще й те, що наших людей почали відкликати з відряджень, звільняли, переводили з посади на посаду – все, аби відсторонити від розслідування справи. Це все також робилося не просто так. І не тільки в спецслужбі, навіть у міліції. Тому під політичною волею я мав на увазі те, що якби керівництво держави дало певні гранти на той час Генеральній прокуратурі та обмежило тиск на цю структуру – то, звичайно, можна було б ще тоді розкласти чимало крапок над "і" в цій справі й може навіть довести її до логічного кінця.
— Думаєте, тепер доведуть? Чи й тепер не "включиться" політична воля?
— Думаю, що доведуть. Проте скажу ще таке. У мене є кредо в житті. Ще в часи, коли створювалася Служба безпеки України йшлося про те, що в ній повинні працювати люди, які не входять до жодних політичних партій. Тобто, такий спеціальний орган на сьогодні повинен бути поза політикою і працювати виключно в правовому полі. Є закони України, є кримінальний, кримінально-процесуальний кодекс – ми повинні працювати виключно за їхньою буквою. Це мені страшенно імпонує. Й більше того, як на мене, то будь-яка політична оцінка чи втручання політики у справи ніколи не давало користі. І підтвердженням цьому не лише мої слова – світовий досвід, бо я також читаю літературу, дивлюся, як це робиться за кордоном. У даному випадку після затримання Пукача слід було б цю справу повністю відмежувати від політики. Я слухав виступ Генпрокурора й цілком з ним погоджуюся: неприпустимим є оприлюднення будь-якої інформації стосовно свідчень, які надав після затримання О. Пукач. Бо якщо постійно коментувати кожен крок слідчих чи кожне слово затриманого, то будемо не займатися справою, а шукати ворогів у своєму стані. Бо так воно зараз й інтерпретується: "…Боже, які погані правоохоронні органи, вони роками у себе "під носом" не могли побачити і затримати Пукача, давайте шукати винних серед них". Я би сказав — зачекайте, давайте спочатку закінчимо цю справу, хай спочатку доведуть, що він зробив, хто замовляв, хто і як говорив, хто йому сприяв чи допомагав переховуватися, і лише тоді, коли ми відстежимо кожен крок генерала, тоді будемо видавати інформацію на-гора, коментувати її, давати оцінку. І тоді вже хай вирішують у прокуратурі та в суді чи доцільним є проведення розслідування щодо виконання службових обов’язків тих чи інших посадових осіб.
— Гадаєте, Пукач – це "козир" напередодні виборів?
— Та як на мене — це співпадіння. Просто так трапилося, що Пукача сьогодні затримали, а вибори десь там завтра-післязавтра. Я ще раз повторюся — особисто я дуже задоволений, що ця справа просунулася ще вперед, як би не було важко слідчим. Знаєте, іноді й руки опускаються, коли немає результату. І я навіть не знаю, хто наразі займався розслідуванням вбивства Гонгадзе, але я вдячний тим людям та керівникам, котрі здійснили затримання Пукача. Таким чином вони підняли в очах людей імідж правоохоронних органів.
— Зрештою, й імідж держави…
— Так, й імідж держави. Те, що пишуть, що О. Пукача десь утримували – не віриться. Та є ж свідки, що він там жив, є показання людей, очевидців. Я не вірю в те, що спецслужби привезли його туди й відпустили — мовляв, ти собі погуляй, а ми потім прийдемо, коли нам зручно, та й затримаємо тебе. Це нереально. Спецслужби могли десь там поряд бути, могли слідкувати, виконувати спецоперації під прикриттям. Зрештою, фахівці повинні були впевнитися, що це сама та людина, яку шукають. Може, навіть зробити фото і показати експертам чи навіть тим засудженим, котрі були його підлеглими й добре його знають. А підстава до виборів — це смішно. Проте на цьому зараз роблять більше піару, ніж позитиву. У цьому випадку я згоден, що не можна давати наперед будь-яку інформацію, тим більше в такій резонансній справі. Певна річ, Президент повинен отримувати повну інформацію для ухвалення рішень, це зрозуміло. Але як проходить слідство, які покази дає Пукач, треба просто мати витримку і дочекатися завершення слідства. Тим більше, що закон вимагає нерозголошення кримінальної справи на стадії розслідування. І політичну оцінку давати сьогодні факту затримання Пукача – це, як на мене, неприйнятно. Так, він виконавець тяжкого злочину, але це не посягання на конституційний устрій України чи на територіальну цілісність, де ми можемо говорити про політичне замовлення; це тяжкий злочин, і його треба розслідувати, довести до суду, а вже потім давати коментарі та оцінки.
http://rionews.com.ua/statja.php?id=15722СКАНДАЛИ
ЗАКАРПАТСЬКЕ СЕЛО ПОВСТАЛО ПРОТИ МІЛІЦІЇ
«Rionews”, 05.08.2009, Закарпатська обл..
Омбудсмен Ніна Карпачова взяла на контроль конфлікт між міліцією та жителями села Драгово Закарпатської області.Драговці звернулися до омбудсмена щодо порушень їх конституційних прав внаслідок протиправних дій працівників Хустського міськрайвідділу міліції та спецпідрозділу "Беркут" УМВС в Закарпатській області.
За інформацією Карпачової, 11 червня 2009 року між місцевими мешканцями і міліцією виник конфлікт, спричинений працівниками дорожньо-постової служби Хустського міськрайвідділу міліції, які вимагали хабарів.
Це викликало стихійний масовий протест драговців: вони намагалися винести за межі села міліцейський автомобіль та перекинули його, повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу омбудсмена.
Невдовзі на місце інциденту з Ужгорода прибули бійці спецпідрозділу "Беркут", які затримали й доправили до Хустського міськрайвідділу міліції понад сорок осіб.
"Озброєні міліціонери, затримуючи підозрюваних у скоєнні правопорушення, діяли брутальними методами: вривалися у помешкання серед ночі, на очах малолітніх дітей одягали наручники на їхніх батьків", - повідомляють в апараті омбудсмена.
"При цьому затриманим було завдано численних тілесних ушкоджень та принижень, а також відмовлено у допуску адвокатів та лікарів", - додається у повідомленні.
Справа дійшла до розгляду у Хустському райсуді, який ухвалив низку постанов про притягнення до адміністративної відповідальності деяких мешканців села, які були учасниками згаданого конфлікту.
Однак Апеляційний суд Закарпатської області скасував зазначені рішення, мотивуючи це недоведеністю звинувачень у непокорі сельчан працівникам міліції, відсутністю у протоколах пояснень затриманих, прізвищ та адрес свідків і потерпілих.
За дорученням Карпачової, її представники також зустрілися з керівниками Хустського району, "які висловили неабияку стурбованість неадекватними діями працівників міліції".
У прокуратурі району представникам омбудсмена повідомили про порушення кримінальної справи за даним інцидентом.
А начальник Управління Міністерства внутрішніх справ в Закарпатській області Павло Кононенко поінформував, що викладені вище факти наразі ретельно вивчаються, проводиться службове розслідування, про результати якого буде повідомлено омбудсмена.
http://rionews.com.ua/statja.php?id=15724АВАРІЇ
НАЧАЛЬНИК ГП «ХАРЬКОВСКИЙ МЕТРОПОЛИТЕН» СЕРГЕЙ МУСЕЕВ – О ПОДРОБНОСТЯХ ЧП В МЕТРО
Алексей Грищенко, «Газета по-харьковски», 05.08.2009
«Специалист увидел задымление на подстанции и огонь… Все поезда были выведены на станции, пассажиры эвакуированы».Вечером 29 июля в метро приостановили движение поездов на четырех станциях Холодногорско-Заводской линии в связи с пожаром на электроподстанции метрополитена. 30 июля начальник ГП "Харьковский метрополитен" Сергей Мусеев встретился с журналистами, которым рассказал, что же произошло в метро на самом деле, и ответил на их вопросы.
- Что произошло вечером 29 июля?
- Алгоритм событий следующий. На мониторах энергодиспетчера метрополитена появилось сообщение о том, что идет разрушение какой-то энергосистемы и есть падение напряжения. Согласно инструкциям и правилам энергодиспетчер направил к месту предполагаемой аварии дежурного, который находился на станции метро. Диспетчер также позвонил на подстанцию, которая не принадлежит АК "Харьковоблэнерго", а принадлежит Северным энергосетям. Ее напряжение - 330 кВ, и от нее питается наша подстанция. На подстанции Северных энергосетей заявили, что где-то имеется короткое замыкание, которое может быть на кабеле, на сетях метрополитена и т. д. Специалист, выехавший на место по поручению энергодиспетчера, увидел задымление на подстанции и огонь. Очаг совсем небольшой, около метра.
Были даны указания отключить подстанцию от энергоснабжения. И самое главное для нас - были выполнены действия по обеспечению безопасности пассажирских перевозок. Все поезда были выведены на станции, пассажиры эвакуированы. Также были возвращена плата за проезд тем, кто не доехал до нужной станции. Всем, кто обращался, деньги вернули. Одновременно метрополитен оповестил МЧС, были оформлены документы, напряжение снято. Пожарные приступили к тушению пожара и потушили его за две минуты.
И, к сожалению, мы в режиме телемеханики не смогли переключить питание с выключенной подстанции на другую, которая находится в районе станции метро "Пр. Гагарина" и питает следующий участок метро. Не смогли, потому что телемеханика была испорчена. Чтобы переключить питание, остановили движение поездов, работники энергослужбы были допущены в тоннель, и в течение часа они вручную переключили все сети и кабели на подстанцию "Т-2". После этого движение поездов было возобновлено. Расследовать происшествие будет специальная комиссия, все специалисты будут привлечены, так как нам самим интересно, почему произошел пожар и было обесточено метро.
Материальный ущерб незначительный, он, в основном, моральный, и я хочу принести извинения харьковчанам и всем пассажирам метрополитена, за то что в виду таких техногенных происшествий принесли им неудобства.
- При подорожании проезда в метро безопасность становится только хуже. Почему телемеханика не сработала?
- Я не имею возможности долго и со схемами объяснять это, хоть это и интересно пассажирам. Другое дело, что при тарифе в 1,5 грн. мы фактически получаем с него одну гривню, из-за того что нам недоплачивают за проезд льготников. А себестоимость перевозки одного пассажира уже превысила две гривни. Поэтому где-то приходится экономить.
Что касается Холодногорско-Заводской линии, то харьковское метро начинали строить с нее. Соответственно, все коммуникации и энергооборудование имеют 35 лет стажа. Беспрерывного. Они требуют модернизации, обновления, и достаточно внимательного обслуживания. Что касается подстанции "Т-1", то все нормы обслуживания именно этой подстанции, на которой произошел пожар, выполнялись в срок и все делалось согласно правилам. Два дня назад там менялось оборудование, и было вынесено заключение, что подстанция работает нормально.
Что касается безопасности, то в ходе происшествия никто из пассажиров не пострадал. Все системы были включены своевременно, аварийное освещение работало. Все в спокойном режиме были эвакуированы. Станции работали на выход, не на вход. Метрополитен в целом оставался в рабочем положении. Вагоны разворачивались на ст."Пр. Гагарина", остальная ветка линии работала.
- После возгорания подстанцию обесточили, но МЧС утверждает, что им препятствовали работать?
- Есть процедура, которая была выполнена. Для того чтобы сотрудники МЧС начали тушить энергооборудование, где напряжение в 825 В, его необходимо отключить (если бы под напряжением начали тушить, а этого бы не сделали, то можете себе представить, что бы могло произойти). Поэтому, прежде чем приступить к тушению пожара, МЧС требуют подписанного уведомления о том, что напряжение снято. Энергодиспетчер и дежурный по метрополитену в течение пяти минут произвели нужные действия. Они вызвали МЧС, одновременно связался по телефону с питающей подстанцией и потребовали отключить нашу подстанцию от энергоснабжения. И, таким образом, в течение минуты-двух было выдано уведомление МЧС о том, что напряжение снято и разрешено тушить.
Что касается препятствованию тушения пожара работникам МЧС, скажу, что события начали развиваться в 19.30, в 19.32 -19.33 пожар был потушен. Все это время на подстанции находилось много сотрудников, в том числе и офицеров МЧС и милиции (заместители начальников городского и областного управлений милиции), работники СБУ, облгосадминистрации и горсовета. Людей было достаточно. И всем было любопытно посмотреть, в том числе и журналистам. Но передо мной, как начальником метро, стоит задача - как можно быстрее начать движение. Для этого нужно было переключиться на другую подстанцию и как можно быстрее начать работы на этой, отключенной, чтобы к 6.00 начать движение поездов.
Попутно скажу, что мы имеем право своими сотрудниками и своими силами, в том числе своим подразделением МЧС, в случае суицида и попадания человека на путь, убрать фрагменты и труп и начать движение поезда до приезда прокуратуры и "скорой помощи". В любых других случаях это не разрешено. Пока не будет произведена констатация смерти и акт прокуратуры, никакое предприятие или учреждение не имеет права такие действия производить. Кроме метрополитенов. Это понятно? Потому что на кону тысячи пассажиров, которые находятся в тоннелях (в поездах), на станциях, что может привести к ЧП. Поэтому я хочу сказать, что наша работа направлена в это русло.
Так что, коль уже случилось ЧП, то это вопрос МЧС и соответствующих комиссий. У нас же нет желания нанести ущерб оборудованию. Это была некая сила извне, которая привела к ЧП. Что это было, установит комиссия, а наша задача, за что я готов отвечать с утра до вечера, - обеспечить безопасность и как можно быстрее начать движение поездов.
До 24.00 все работавшие в метро сотрудники, в том числе МЧС, которым нужно было составить акты и протоколы, находились на подстанции. С 19.30 или с 19.45 достаточно было времени составить протоколы или написать акты. После чего я приказал освободить помещение, а аварийным бригадам, которые к этому времени были вызваны, приступить к работам, чтобы в 6.00 метрополитен мог работать. И никто этому не имеет право помешать. А сегодня, после 6.00, проводите анализ, давайте экспертные оценки и ищите причины возгорания. Мы больше, чем кто-либо, заинтересованы в том, чтобы эти причины были установлены.
- Были ли пассажиры в тоннеле?
- Что касается тоннелей, то в них попадает только работник метрополитена по предварительной записи, по нескольким сигналам, по приказам соответствующих начальников служб. Работники, прежде чем попасть в туннель, регистрируются на станции. Затем, выходя из тоннеля, выписываются. Данные состыковываются в едином центре. И только после этого, когда становится известно, что все покинули тоннель, подается напряжение и метро начинает работу. Если хоть одного человека не хватает, значит, метрополитен не начнет работу. Соответственно, полностью исключена возможность попадания человека в тоннель.
- Станции были обесточены, поезда остановились, и как пассажиры добирались до станций?
- Я еще раз повторяю, это невозможно (то, что пассажиры были в тоннеле – "SQ"). Этого не может быть. Во время вчерашнего пожара, и в будущем, и в прошлом невозможно попадание постороннего человека в тоннель.
Эвакуация пассажиров происходила так. Подъехал поезд, остановился. Сделали объявление: "Просим покинуть вагоны. Поезд дальше не пойдет". Все. И в спокойном порядке люди вышли. На вход станции заблокировали, станции работали только на выход.
- Есть снимки МЧС, на которых люди добираются до станций по тоннелю. Как это можно объяснить?
- Если вы мне покажете хоть одного человека постороннего, который был в тоннеле... В тоннеле было только 9 работников метро. Это работники энергослужбы, которые вручную перекидывали кабели. Так вот, если вы мне покажете и если бы прозвучало где-то, что в тоннеле были пассажиры, то я бы сидел не здесь перед вами, а на Холодной горе (следственный изолятор Госдепартамента исполнения наказаний - "SQ"). Понятно? Потому что там напряжение 825 В, и пассажир, который находится в тоннеле, - это ЧП на все государство. Как мне вам еще объяснить? Этого не может быть! Это абсурд!
- Какие уже есть версии причин пожара?
- Метрополитен – стратегическое и градообразующее предприятие, поэтому для него разработаны правила, которые в конечном итоге обеспечивают безопасность. Достаточно сказать, что вчера, как только остановили движение (в 19.30), мне по всем приказам и по распоряжениям предписано сообщить об этом ряду лиц в стране. Я могу начинать с министра транспорта и заканчивать местными членами комиссии по ЧС. Это около 15 человек, мобильные телефоны которых я набираю. А в это время звоните вы, журналисты (а я звоню министру) и задаете один вопрос: "А когда поедем?". А вот профессионалы задают другой вопрос: "Безопасность не нарушена? Никто не пострадал?". В любом случае главное - это люди.
И только на втором этапе мы можем приступить к расследованию причин возгорания. Кто-то что-то бросил или что-то еще. Если вы видели эту подстанцию - там пять метров до забора, и сетка, и возле сетки лотки, арбузы продают. Молодые люди стоят с пивом. Станция не охраняется. Она работает в автоматическом режиме. В течение дня ее обслуживают дежурные. Кстати, все системы станции, в том числе пожаротушения, работали. И они остались рабочими до конца.
Комиссию метрополитена по расследованию причин пожара возглавляет заместитель начальника метро по эксплуатации Михаил Карамшук, он заслуженный железнодорожник Украины, имеющий огромный опыт работы. Он работал заместителем начальника Южной железной дороги. Привлекается специализированная лаборатория АК "Харьковоблэнерго". Я могу констатировать, что ни просадки, ни всплеска электроэнергии, что бывает по вине облэнерго, в это время не было. Приборы не записали этого. Мы пересматривали много раз диск, прослушивали все команды и переговоры. Вся городская энергосистема работала в нормальном режиме. Для нас это тоже загадка. Выводы будут в течение двух недель.
- Информирование харьковчан о происшествии, которое обросло слухами, - это второстепенно?
- Это второстепенно. Например, проходит команда о том, что произошло попадание человека на путь. Машинист, который выезжает из тоннеля, и видит, что человек на краю платформы, он же интуитивно чувствует, что человек сейчас прыгнет. Он включает тормоза, тормозит, человек прыгает, совершается наезд.
По всем правилам, машинист должен выйти из кабины и приступить к его реабилитации. Половина состава в тоннеле, половина на станции. Поезд стоит. Но у нас же в метро круговое движение, если один стал, то станут все. И в этот момент - секунды или минуты, когда начинает усиленно работать вся диспетчерская служба... а диспетчеры должны связаться с 340 машинистами, поставить им команду, вывести пассажиров на платформы, для того чтобы люди не остались в тоннелях, эвакуировать всех людей, потом объявить приказ о снятии напряжения. Снимают напряжение. Потом в кабину совершившего наезд поезда приходит другой машинист, делает движение вперед, чтобы поезд заехал на станцию.
Люди выходят из этого состава. Потом состав опять отъезжает, и мы видим, что там случилось. А потом нужно найти людей, которые это все соберут и помоют. А потом с такой же точностью, но наоборот, нужно запустить все движение в метрополитене. Людей запустить на станции, каждому машинисту дать команду. А у машиниста по секундам расписано, когда он должен прибыть на станцию, и это вдруг сломалось в один момент. И только в ручном управлении диспетчер, который на мониторе видит, где находятся поезда, может каждому дать команду.
И все это обрастает приказами и распоряжениями начальника метрополитена. Включить напряжение или выключить, только я могу подписать этот приказ. И в этот момент, когда сотни тысяч людей находятся на улице у станций, звонит журналист и спрашивает: "А что у вас случилось?". И что же, я должен бросить все и сказать, давай я тебе 15 минут будут все рассказывать, а потом мы продолжим работу... Поэтому я говорю, что есть первостепенное, а есть второстепенное. И пусть это вас не обижает. У нас такая работа..
А для связей с общественностью у нас есть сайт и дежурный. Кто вчера звонил дежурному, тот дозвонился. А я могу показать, сколько у меня было звонков на телефоне. С одного информационного агентства звонят по пять человек, то есть, кто быстрей добежит. Вот у вас такая работа, а у нас такая, и давайте в этом плане друг на друга не обижаться.
- Так все таки, в чем были претензии к безопасности у МЧС?
- Я еще раз заявляю, что когда в полпервого ночи приходит представитель МЧС и требует опечатать подстанцию, то я взял на себя ответственность. Да, я сделал заявление, что никакого опечатывания не будет, нам нужно выполнить работы и в 6.00 начать возить харьковчан.
- А почему в МЧС заявили, что нарушалась безопасность в тоннелях?
- Задайте вопрос МЧС, какие жертвы могли быть. Все правила и нормы безопасности были соблюдены. Никто не пострадал. И априори не мог пострадать. А заявление о том, что по тоннелям люди ходили - это бред.
Есть градация серьезности происшествий в метро. О серьезных мы сообщаем во все органы - СБУ, МВД, Минтранс, комиссиям по ЧС. По градации, серьезным считается происшествие, в результате которого - от 10 минут простоя. Простой невозможно утаить и спрятать, все компьютер фиксирует. Каждый вагон. Каждый состав. Потом приезжает куча комиссий, и из Минтранса, и из других организаций. В Минтрансе есть департамент по безопасности, который возглавляет уже много лет Гиржот. Вот когда он приезжает на транспортное предприятие (железную дорогу, или метро, или аэропорт), то сотрудники от его пристрастия готовы в окна выпрыгивать.
А МЧС не имеет права говорить о вопросах, связанных с тоннелями. В тоннель МЧС не имеет права прохода. Для этого у нас заключены договоры (так устроено уже давно) с горноспасателями. Они имеют лицензии, оборудование и сертификаты и обучены работать в стесненных условиях. Поэтому заявления МЧС по поводу тоннеля не совсем корректны.
Алексей Грищенко, "STATUS QUO".
http://kharkov.mycityua.com/news/kharkov/2009/08/05/154559.htmlОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
ЩО ВИ ДУМАЄТЕ ПРО ВІЗИТ ГЛАВИ РПЦ ПАТРІАРХА КИРИЛА ДО УКРАЇНИ?
«Проскурів», 06.08.2009, Хмельницька обл.
Запитання від газети “Проскурів”.Кузьма Матвіюк, колишній полів’язень:
— Його попередник на цьому посту, Патріарх Алексій ІІ, якого я не вважав богословською фігурою, а радше політиком, класично, як для росіянина з певним способом мислення, висловлювався про нашу незалежність. Зокрема, він говорив: “Некоторые события, происшедшие на Украине (маючи на увазі 24 серпня і 1 грудня 1991 року — авт.), ни в коем случае не должны отобразиться на единстве нашей церкви”. А далі наголошував ще чіткіше, вже як політик чи представник спецслужб: “Православная церковь должна выправить ошибки политиков, которые они допустили по отоношению к Украине”, тобто вивівши її з-під впливу Росії. Його ж сьогоднішній спадкоємець, Патріарх Кирило, як видно з його промов і дій, також приїхав в Україну не з Божим посланням до пастви, а “выправлять ошибки политиков...”.
Іван Сварник, історик зі Львова:
— Вважаю, що ця акція є суто політичною, тому що патріарх виступає не як речник релігійної політики, не як керівник певної конфесійної групи людей, а винятково як російський державно-політичний діяч. Мене у Львові страшно вразив біл-борд, до якого я спеціально повернувся, щоб побачити, хто ж підписаний під тими цікавими словами. А написано так: “Україна зараз переживає дуже тяжкі часи і мій обов’язок бути з моїм народом”. Такі слова патріарха Кирила у центрі Львова свідчать про те, що Росія надалі проводить свою імперську політику, яку вона започаткувала ще, гадаю, у часи Івана IV Грозного, успішно розвинула у часи Петра і Катерини. Це — політика асиміляції усіх сусідніх із Москвою народів та включення їх у орбіту їхнього або політичного, або релігійного впливу, це — боротьба за віруючих, за єпархії, за конкретні парафії та парафіян, які будуть платити церковну десятину, з якої, врешті, харчується і Московська патріархія.
Протоієрей о. Олександр Цісар, прес-секретар УПЦ (КП):
— Хоч візит російського Патріарха попередньо представляли як неполітичний, насправді він був насичений політичними моментами, яких треба було уникати. Особливе обурення викликають заяви Патріарха Кирила, зроблені на адресу Київського патріархату та українського народу загалом під час відвідин Криму та Донецька. Їх можна розцінювати як розпалювання міжконфесійної ворожнечі та неприкриту агресію проти права народу мати свою єдину Українську Помісну Православну Церкву. Процес зближення вже йде і спроби обмеження прав УПЦ Київського патріархату лише віддалять нас від Москви. У своїх щоденних молитвах ми звертаємось до Господа з проханням відновити історичну справедливість на створення Єдиної Помісної Церкви на чолі з українським, а не російським патріархом.
Надія Орловська, депутат міської ради, директор Хмельницької гімназії №2:
— На мою думку, насамперед зусиллям політиків обох держав цьому візиту надано політичного забарвлення. Дуже прикро і дуже неправильно, що політики й надалі зухвало та брудно втручаються у найсокровенніше — духовність народу, хочуть використати віру людей, як інструмент, аби добитися своєї певної мети. У такий складний час не церкви треба об'єднувати, а людей, аби протистояти усім сьогоднішнім негараздам. Нашим державотворцям слід навчитися чинити мудро, виважено і толерантно, зважаючи перш за все на інтереси народу, будь-то народ український чи російський.
Славко Нагнибіда, редактор молодіжної газети “а5” :
— Приїзд Патріарха залишить слід, у першу чергу, в душах старшого покоління, а більшості молоді до цього байдуже. І не варто одразу закидати, що це цинічно. Це природно, такі ми нині є.
А ще мені здається, що приїзд Патріарха — чиста піар-кампанія на підтримку певного кандидата у Президенти. Кого — здогадатися неважко.
Архієпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський УПЦ КП Антоній:
— Не маю канонічного права коментувати приїзд чужого предстоятеля в Україну. На те є речник УПЦ КП єпископ Євстратій Зоря. Можу коментувати в межах моєї компетенції приїзд нашого Патріарха Філарета. Як українська людина хотів би побажати, щоб його слова як духовної особи не розходились би зі справами Росії стосовно України.
Віктор Байдич, заступник міського голови:
— Ми дуже гостинна нація і завжди раді гостям, як приїздять з миром. Візит Патріарха Кирила, на мою думку, є більшою мірою ідеологічним аніж духовним. “Ловити” душі українців, а саме це, гадаю, є його основним завданням, зараз найбільш вигідно, адже ми залишаємось ідеологічно і духовно ропорошеними, а відтак, надзвичайно вразливими. Нас легко “взяти”. Зрештою, видно, що Путін і Патріарх Кирило діють в одному ідеологічному напрямку і їм вигідно вплинути на наш народ.
Нині бачимо, що багато хто з українського істеблішменту, так званої еліти, вірою і правдою служать Москві, і долучаються до цього фарсу. Та не потрібно забувати про те, що ми маємо свою історію і свою церкву. Душами українців мають опікуватися українські священики.ЕДИНСТВЕННЫМ КАНДИДАТОМ, ПОКАЗАВШИМ РОСТ РЕЙТИНГА ЗА ПОСЛЕДНИЙ МЕСЯЦ, ЯВЛЯЕТСЯ ВЛАДИМИР ЛИТВИН
«Rionews”, 04.08.2009, Закарпатская обл.
Кто будет Президентом Украины?«На момент проведения исследования – единственный кандидат, демонстрирующий позитивную динамику в рейтингах – Владимир Литвин» - заявил сегодня на презентации «Итогов первой волны исследований рейтингов кандидатов в Президенты» социолог Агентства «Украинская проектная система» Дмитрий Громаков.
Так, поддержка кандидатов в президенты Украины распределилась следующим образом: В.Янукович получил бы 24% голосов избирателей, Ю.Тимошенко – 12,8%, В.Литвин – 8,7%, А.Яценюк – 5,7%, П.Симоненко – 3,5%, В.Ющенко – 2,9%.
Не в последнюю очередь рост рейтингов поддержки Литвина основывается на наименьшем рейтинге недоверия. Если В. Ющенко не доверяют 88,2% граждан, П. Симоненко – 72,1%, Ю. Тимошенко — 67,3%, В. Януковичу — 62,9%, А. Яценюку – 53,8%, О. Тягнибоку – 52,4%, С. Тигипко – 51,8%, И. Богословской – 42,4%, то В. Литвину только 30,3%.
В случае второго тура, голоса избирателей распределились бы следующим образом: Владимир Литвин – 29,8% - Юлия Тимошенко – 24,1% (побеждает Литвин); Владимир Литвин – 32,2% - Виктор Янукович – 30,8% (побеждает Литвин); Виктор Янукович – 31,7% - Юлия Тимошенко – 29,2% (побеждает Янукович).
Поясняя рост поддержки В. Литвина и его шансы во тором туре Дмитрий Громаков сказал: «В абсолютном рейтинге кандидатов он занимает трете место, но в случае попадания во второй тур именно Владимир Литвин станет победителем президентских выборов в 2010 году. Потому, что он единственный кандидат, который одинаково устраивает людей во всех регионах Украины».
Опрос проводился с 21 по 30 июля. В ходе исследования использовалась квотная выборка, которая репрезентирует взрослое население Украины (старше 18 лет) по основным социально-демографическим показателям (пол, возраст). Статистическая погрешность выборки ± 2%.
http://rionews.com.ua/statja.php?id=15718
* * * Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 6 серпня 2009 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліівні