|
|
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
МИКОЛА ТОМЕНКО: «ЩО ВІЙНА ТРИВАТИМЕ 120 ДНІВ, А ЩО 90 – Є РІЗНИЦЯ»ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 04.08.2009, Львівська обл.
Чи доведеться нардепам переривати літні канікули й поспіхом «встрибувати» з пляжного костюма у діловий, залежить від… Президента.
КОМУ ЖЕ ВЕРИТЬ, ГОСПОДА?РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Гарринальд Немировский, «Крымская правда», 01.08.2009
Одной из самых волнующих тем остаётся подготовка Украины к «Евро-2012».ПРЕЗИДЕНТ ЗАГРАВСЯ ЗІ СВОЇМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИ
Ігор Петрович, «Суботня пошта», 31.07.2009, Львівська обл.
Володимир Пилипенко, народний депутат, про нелегітимність Конституційного Суду.
ВАЛЕНТИН ШЕСТАК: У СЕВАСТОПОЛЯ - ДВА ПУТИ РАЗВИТИЯПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
С.Мещеряков, «Слава Севастополя», 04.08.2009, АР Крым
Стать или "тупиком", или современными морскими воротами страны.МЭРЫ ГОРОДОВ ПИКЕТИРОВАЛИ РАДУ
Владимир Буга, «Днепропетровская правда», 31.07.2009
На минувшей неделе мэры украинских городов тербовали от депутатов преодолеть вето Президента.
ДЛЯ «УКРАЇНСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ» - УКРАЇНА ПОНАД УСЕЕКОНОМІКА
Володимир Лис, «Волинь», 01.08.2009
«Україна понад усе» - саме цими словами розпочинається програма політичної партії «Українська платформа».АЛЕКСАНДР ЗУБЧЕВСКИЙ: НАПАДЕНИЯ НА ОФИСЫ КОМПАРТИИ УКРАИНЫ В ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ СВИДЕТЕЛЬСТВУЮТ О ТОМ, ЧТО…
«Верже», 30.07.2009, Запорожская обл.
…На сегодня это единственная политическая сила, которая борется с фашизмом в Украине.
НОВЫЙ ПРЕЗИДЕНТ ОБОЙДЕТСЯ УКРАИНЦАМ КАК МИНИМУМ В 47 ГРИВЕН. С КАЖДОГОТОЧКА ЗОРУ
Сергей Пасюта, «Время», 04.08.2009, Харьковская обл.
В ЦИК ожидают, что в нынешней избирательной гонке примут участие около 30 кандидатов.ТИСЯЧА В ТУМАНІ
Іван Гаврилович, «Галичина», 04.08.2009, Івано-Франківська обл.
Кабінет Міністрів має намір продовжити виплату компенсацій за знеціненими вкладами в колишньому Ощадбанку СРСР після... ослаблення кризи.ЦУКРОЗАВОД Є, БУРЯКІВ НЕМАЄ
Ірина Мельник, «Київська Правда», 04.08.2009
Про проблеми галузі - в інтерв’ю з президентом Науково-виробничої корпорації "Агро-Центр" Анатолієм Макаренком.БУДЕ І ДРУГА, І ТРЕТЯ ХВИЛЯ КРИЗИ
Ірина Гамрищак, «Львівська газета», 02.08.2009
Наскільки об’єктивним є Кабмін, звітуючи про зростання показників української економіки?МВФ СПЕШИТ НА ПОМОЩЬ ПОЧТИ «ЛАТИНОАМЕРИКАНСКОЙ» УКРАИНЕ
Валентина Краснопольская, «Крымское время», 01.08.2009
МВФ одобрил выделение нашей стране третьего транша кредита на сумму около 3,3 млрд. долларов.ОПТИМІСТИ ВІД ЕКОНОМІКИ
Сергій Рожин, «Суботня пошта», 31.07.2009, Львівська обл.
У реальному секторі економіки процес падіння виробництва вже завершився!
КИРИЛО У РІВНЕНСЬКИХ КАТАКОМБАХ ЗГАДАВ ПРО ПЕРШИХ ХРИСТИЯНПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
Сергій Ткаченко, «Рівне вечірнє», 04.08.2009
Приїзд московського патріарха обійшовся без ексцесів.РАДОСТЬ ДУХОВНОГО ОБЩЕНИЯ
Людмила Обуховская, «Крымская правда», 03.08.2009
О пребывании в Крыму Патриарха Московского и всея Руси Кирилла.ВІЗИТ ДУХОВНОГО КОМІСАРА КРЕМЛЯ
Ірина Гамрищак, «Львівська газета», 02.08.2009
В Україні з десятиденним візитом перебуває Патріарх Московський і всієї Русі Кірілл.ПАТРИАРХ ПОМОЛИЛСЯ О ДОНБАССЕ
Максим Карачевцев, Кирилл Фильчаков, «Салон Дона и Баса», 31.07.2009
Визит Кирилла навеки войдет в историю региона.
«ПРАВУ АЛЬТЕРНАТИВУ» ПРЕДСТАВЛЯТИМУТЬ ЛЮДИ КОСТЕНКАПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
Іван Фаріон, «Високий замок», 04.08.2009, Львівська обл.
У президенти може піти і екс-охоронець Кучми, і керівник пивної імперії «Оболонь».І У ПОЛІТИКІВ МОЖНА ЗНАЙТИ СЛІДИ ВІД МОЗОЛІВ…
Іван Фаріон, «Високий замок», 01.08.2009, Львівська обл.
Люди від влади можуть ще й косити, доїти корів, працювати з відбійним молотком, робити масло, вирощувати овець і плекати сади.СЕРГЕЙ ТИГИПКО: "МЫ ДОЛЖНЫ ПРИЙТИ К СИЛЬНОЙ ПРЕЗИДЕНТСКОЙ ВЛАСТИ"
Валентина Лазарчук, «Ведомости», 31.07.2009, Кировоградская обл.
Экс-глава Нацбанка Украины Сергей Тигипко – о формировании будущей "народной" программы кандидата в Президенты.
СЕРГЕЙ КУНИЦЫН: "ПОРА ОСТАНОВИТЬ ЗЕМЕЛЬНЫЙ БЕСПРЕДЕЛ"ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
«Слава Севастополя», 04.08.2009, АР Крым
«За 3 года горсовет принял по земле 3000 решений. Сегодня любое из них может быть обжаловано в суде».ПАНДЕМІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ НА ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ
Владислав Кітік, «Одеські вісті», 01.08.2009
Напередодні осені знову загострилися симптоми приватизаційної хвороби на Одеському припортовому заводі.
ПОЛЮВАННЯ ЗА ЧЕРЕПАМИСКАНДАЛИ
Олег Базак, «Одеські вісті», 01.08.2009
Смерть Георгія Гонгадзе в «списку Пукача» – не єдина?
ВОЙНА ПО РАСПОРЯДКУЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Наталья Киреева, «Крымская правда», 04.08.2009
Очередной российско-украинский скандал грянул на дипломатическом фронте.КОМУ МЕШАЕТ РОССИЙСКИЙ ФЛАГ В ГОРОДЕ РУССКОЙ СЛАВЫ?
Алексей Буряк, «Крымская правда», 04.08.2009
В Севастополе чиновники и правоохранители дважды пытались закрасить российский флаг.НЕТ МИРА В ГОРОДЕ-ГЕРОЕ
Александр Мащенко, «Крымское время», 01.08.2009
В четверг в Севастополе ждали президента Украины Виктора Ющенко, однако глава государства перенес свой визит на неопределенный срок.
ПЛАСТИК - НАЛЕВО, БУМАГА - НАПРАВООПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Кошкалда Ольга, «Индустриальное Запорожье» 31.07.09
Первая в Украине мусоросортировочная линия на полигоне твердых бытовых отходов №1 в Запорожье открылась.
СУДЬБА ОДЕССКОГО ПРИПОРТОВОГО ЗАВОДА: МНЕНИЕ ОДЕССИТОВ
«Вечерняя Одесса», 01.08.2009
Одесский филиал Института Горшенина провел блиц-опрос на тему «Судьба Одесского припортового завода: мнение жителей Одессы».БОЛЬШЕ ПОЛОВИНЫ УКРАИНЦЕВ НЕДОВОЛЬНЫ СВОЕЙ ЖИЗНЬЮ
«Верже», 30.07.2009, Запорожская обл.
Украина не вошла в пятерку стран бывшего Союза, значительная часть населения которых положительно оценивает экономическое положение своего государства.
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
МИКОЛА ТОМЕНКО: «ЩО ВІЙНА ТРИВАТИМЕ 120 ДНІВ, А ЩО 90 – Є РІЗНИЦЯ»
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 04.08.2009, Львівська обл.
Чи доведеться нардепам переривати літні канікули й поспіхом «встрибувати» з пляжного костюма у діловий, залежить від… Президента.Як тільки з Банкової надійде вето на новий закон про президентські вибори, парламентська «група підтримки» (законопроект провели БЮТ і «Регіони») визначатиметься, чи ініціювати позачергову сесію. Зібрати Верховну Раду можуть між 17 і 20 серпня, не виключає віце-спікер Микола Томенко. Хоча якщо буде воля депутатів, то встигнути з рішенням щодо виборчого закону можна й у вересні. «У нас зазвичай як: відкрили сесію, виконали Гімн, сказали вступне слово і розійшлися. Але нічого не заважає провести після урочистостей повноцінне засідання Верховної Ради і розглянути першочергові питання. Якщо хочемо, щоб вибори відбувалися за новою редакцією закону, то треба, щоб до 17 вересня цей закон вже був опублікований», - заявив Микола Томенко на прес-конференції у Львові. У бліц-розмові з віце-спікером журналіст «ВЗ» поцікавилася його оцінкою виборчого закону (який викликав жорстку дискусію), прогнозами щодо справи Лозінського і розпитала, чому досі не працює нова система «Рада», яку рекламували як запобіжник проти «кнопкодавства» у парламенті.
- У нас часто закони оцінюють з точки зору того, як можна використати їх у неправедних цілях, - заявив Микола Томенко в інтерв’ю «ВЗ». - Одні кажуть: цей виборчий закон дуже поганий, бо якщо захочемо оскаржити результати виборів, то там визначені такі терміни, що можемо не встигнути. Інші говорять: «Ні, цей закон взагалі нікуди не годиться, бо раптом доведеться знову робити третій тур, і не зрозуміло, що тоді». А я відповідаю: «Хлопці, а що, вибори у нас вже сфальсифіковані? Може, давайте зробимо їх чесними? Я не хочу вже оскарження, третього туру, ще чогось. Давайте проведемо нормальні, цивілізовані, європейські вибори. Проголосували, наступного дня визнали президента, і країна рухається далі». А не так, що шукаємо, як можна використати виборчий закон, щоб скасувати результати виборів. Якщо хтось, у кого сьогодні рейтинг - два відсотки, хоче погратися з українським суспільством після виборів, не варто. Так можна і рік гратися. А це надто дорого коштуватиме країні, особливо в умовах економічної кризи. У березні - вибори до органів місцевого самоврядування. А за місяць до них - другий тур президентських. Якщо хтось вибудовує плани оскаржувати результати голосування і сподівається затягнути процес, то як у таких умовах проводитимемо місцеві вибори?
Можливо, у деяких положеннях нова редакція виборчого закону недосконала. Але принципові речі враховано – це і скорочення терміну кампанії, і принцип формування виборчих комісій, і збільшення розміру грошової застави… Якби залишилася сума 500 тисяч гривень, то мали б у бюлетені понад 30 кандидатів. 20 з них – з чітко визначеною роллю: нищити когось з основних гравців. Це ненормально, і з цим треба було щось робити. Я спочатку пропонував ускладнити вимоги щодо збору підписів на підтримку кандидатів. Але мені сказали: це не допоможе, бо у нас одна фірма збирає підписи для трьох-чотирьох кандидатів. Залишилася одна можливість – збільшити грошову заставу. Якщо ви популярний політик, вас підтримує мільйон виборців, то достатньо кожному внести по 10 гривень, і буде 10 мільйонів. Але цієї суми побоялися і проголосували за два з половиною мільйона. Навіть якщо у бюлетені буде 15 прізвищ, це ж не 30. Тепер на мене скаржаться: Томенко, мовляв, такий-сякий, запропонував збільшити грошову заставу, і парламент підтримав його. Один кримський політик (його прізвище мені ні про що не говорить) написав, що збирався балотуватися у президенти, але тепер у нього не вистачить грошей на заставу… Скорочення терміну виборчої кампанії – теж користь для країни. Що війна триватиме 120 днів, а що 90 – є різниця. Далі скорочувати вже не було куди. У Центрвиборчкомі попередили: якщо буде менше, ніж 90 днів, то не зможуть нормально забезпечити організацію виборчої кампанії…
Подивимося, що буде у президентському вето. Якщо Президент запропонує правильні й аргументовані речі, ми готові їх розглянути. Переконаний, що до виборів матимемо чинну нову редакцію виборчого закону, і кампанія розпочнеться 17 жовтня.
- Від скликання до скликання у Верховній Раді «викривають» злісних нардепів-прогульників, розповідають, як змусити депутатів голосувати лише за себе, а не натискати кнопки і за відсутніх у залі колег. Але прогульників менше не стало, і «кнопкодавство» не перевелося. Вже нову систему для голосування купили, майже півмільйона витратили, а вийшов пшик…
- Треба було спочатку побачити проект, апробувати систему, і тільки після цього замовляти. А Арсеній Петрович (на оновленні системи «Рада» наполягав тодішній спікер Яценюк. – «ВЗ») вирішив, що має право самостійно приймати таке рішення, хоча його ідею не підтримали ні експерти, ні депутати. Профінансували, Яценюк провів презентацію, на якій один із журналістів усе «зіпсував», продемонструвавши, що і тут можна натискати відразу кілька кнопок. Потім ще якісь розумні люди придумали простий спосіб обдурити систему: достатньо лише фольги і звичайної жуйки. Виходить: гроші витратили, а система не працює, і запускати її немає сенсу… Боротися з «бардаком» у парламенті треба не технічними способами. Тут значно глибша проблема: як зробити так, щоб у Верховну Раду приходили люди, які працюватимуть професійно, а не використовуватимуть депутатський значок як забрало для свого бізнесу? Для цього треба переглянути систему формування виборчих списків, скасувати депутатську недоторканність… І зарплату депутатам треба нараховувати лише за підсумками письмової реєстрації у комітетах та на пленарних засіданнях. Список прогульників регулярно оприлюднювати, щоб усі бачили: ось ці люди не з’являються у Верховній Раді стільки-то часу, за стільки-то днів їм вирахували зарплату.
- Але «товстосумів» Ахметова чи, скажімо, Жеваго «обрізанням» депутатської зарплати не налякаєш…
- Тут не лише у зарплаті справа. Солідна людина дбає про свій імідж. Якщо щомісяця оприлюднювати списки найзлісніших прогульників, публікувати їх у ЗМІ, то це серйозний удар по репутації тих, чиї прізвища у цих списках.
- Чим, по-вашому, закінчиться справа Лозінського?
- Думаю, він отримає суворий вирок. Багато країн практикують показові страти для політиків, державних діячів. У нас смертної кари немає. Але це буде показова політична справа, яка для багатьох стане уроком. Бо такі депутати є не лише у БЮТі, а й в інших фракціях.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=75747ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
КОМУ ЖЕ ВЕРИТЬ, ГОСПОДА?
Гарринальд Немировский, «Крымская правда», 01.08.2009
Одной из самых волнующих тем остаётся подготовка Украины к «Евро-2012».По своей должности спортивного обозревателя газеты «Крымская правда» обязан ежедневно держать руку на спортивном пульсе не только автономии. Так вот, одной из самых волнующих тем остаётся подготовка Украины к «Евро-2012». Не проходит и дня, чтобы на нас не обрушивались новости, связанные с предстоящим турниром, нередко взаимоисключающие. Невольно возникает вопрос: кому же верить, господа?
С мнениями людей, зачастую занимающих весьма высокие кресла, постараемся сегодня ознакомить читателей. Нашими заочными гостями будут премьер-министр Украины Юлия Тимошенко, вице-премьер-министр Иван Васюник, министр по делам семьи, молодёжи и спорта Юрий Павленко, лидер инициативного «Фронта перемен» Арсений Яценюк, известный российский астролог Павел Глоба, вице-президент Федерации футбола Украины, уроженец Крыма Борис Воскресенский.
Чемпионат обязательно состоится
Так считает известный астролог Павел Глоба. По его предположениям, как только чемпионат Европы завершится, Украину тряхнёт настоящий кризис, так показывают звёзды. До этого стране не дадут окончательно провалиться, хоть немножко, но поддерживать её будут, в том числе и УЕФА. Кстати, и в России наиболее тяжёлое время наступит в 2014 году. Как только в Сочи пройдут Зимние Олимпийские игры, тянуть российскую экономику уже не будет никто из семёрки развитых держав, а пока у них есть резон поддерживать её на плаву. Но как только в феврале-марте завершатся Игры, то и у наших соседей грянет настоящий, серьёзный кризис.
Паникёров следует расстреливать
Недавно уроженец Крыма, а ныне киевлянин, вице-президент Федерации футбола Украины Борис Воскресенский отметил свой 70-летний юбилей, с чем мы сердечно поздравляем авторитетного в спортивных кругах человека, в определённой степени причастного к получению и проведению «Евро-2012» на футбольных полях Украины.
Борис Михайлович считает, коль в стране ведётся огромная работа по всем направлениям, связанная с будущим чемпионатом Европы, она обязательно будет выполнена. По его мнению, этот вопрос даже не следует обсуждать. А те, кто говорит, что у нас ничего не получится, - паникёры, враги народа, подрывающие экономическую мощь и авторитет страны. Таких паникёров расстреляли бы в годы войны. Ведь столько сил было потрачено, чтобы воплотить в жизнь гениальный проект Григория Суркиса, а когда наступает пора выходить на финиш, опускать руки - просто-напросто преступление!
«Четыре на четыре»
Воодушевлённой вернулась с польско-украинского форума премьер-министр Украины Юлия Тимошенко, где встречалась с польским коллегой Дональдом Туском. Участники межправительственной комиссии на уровне двух премьеров признали, что главная задача для них - сбережение паритетности в рамках турнира «четыре на четыре». Вселили уверенность в сердце «премьерки» в положительном исходе «мероприятия» и то, что даже парламент дал «добро» на выделение около десяти миллиардов гривен для подготовки чемпионата 2012 года, и принятие ряда законодательных актов: программа подготовки чемпионата Европы, постановление правительства, изменившее ряд положений о «Евро-2012».
Единственное, что, наверное, прошло мимо внимания Юлии Владимировны, так это уверенность Туска. А почему премьер-министра Польши должны преследовать волнения? Ведь четыре города - Варшава, Вроцлав, Познань, Гданьск - уже прочно заняли место в обойме тех, кто через три года должен будет принимать участников и гостей «Евро-2012». А вот у нашего премьер-министра в обойме пока лишь Киев, и если будет прокол с НСК «Олимпийским», то столица Украины сможет рассчитывать только на проведение игр группового турнира, четвертьфинала и, возможно, полуфинала.
О финале речи даже не будет. Кроме того, участие Донецка, Харькова и Львова вообще под большим вопросом, так как к этим городам у УЕФА ещё масса претензий по инфраструктуре аэропортов, регионального транспорта и размещения.
Головная боль Украины
По мнению вице-премьер-министра Украины Ивана Васюника, куратора будущего «Евро-2012», главная головная боль Украины на пути к «Евро-2012», - это руководство строительства НСК «Олимпийский» и Львовского аэропорта, которым, применяя футбольную терминологию, делегации технических экспертов УЕФА предъявили «красные» карточки.
Вообще по всему чувствуется, что эти делегации уже до чёртиков надоели вице-премьеру. Только-только посетили Киев, Донецк, Львов, Харьков, и их наблюдения, изложенные в специальных «закладных» отчётах, ещё не легли на стол президента УЕФА Мишеля Платини, а они уже опять у нас. Вчера настырные ребята из штаб-квартиры Европейской футбольной ассоциации проверяли в упомянутых городах аэропорты. 31 августа их сменят специалисты гостиничного хозяйства, а 30 ноября будет проведена инспекция состояния стадионов. А ведь мы помним, что именно 30 ноября - последний срок терпения УЕФА по всем украинским делам. От этого «дня Х», как принято говорить, рукой подать до 10 и 11 декабря. В эти дни на заседании исполкома УЕФА на португальской Мадейре окончательно и бесповоротно будут названы города, кроме польских, которые станут хозяевами чемпионата Европы.
«Наш человек» в УЕФА
Как жаль, что лидер инициативного «Фронта перемен» известный политик Арсений Яценюк пока не может выдвинуть свою кандидатуру в президенты УЕФА: Платини ещё несколько лет будет занимать этот пост. Но не сомневаемся, что за него отдали бы свои голоса все днепропетровцы, которые по возрасту были бы допущены к голосованию. На недавнем брифинге в Днепропетровске он потребовал, чтобы город на Днепре был возвращён в число четырёх счастливчиков, которым предстоит на Украине принять ЧЕ. Ведь получив «неуд» от УЕФА, Днепропетровск, по мнению Арсения Петровича, потерял не только спортивные, но и экономические и политические возможности. Например, «Евро-2012» дал бы ускорение сооружению окружной дороги, а так её будут сооружать ещё лет десять. Да, досадно, что бывший спикер Верховного Совета Украины не возглавляет Европейский футбольный союз. Смотришь, не только Днепропетровску дал бы футбольные гарантии, но и Симферополю, где когда-то трудился в Совмине.
Не виноват, но уволен
Приходится сочувствовать симпатичному министру по делам семьи, молодёжи и спорта Юрию Павленко - столько на него свалилось проблем, связанных с «Евро-2012». Самая страшная из них - реконструкция, вернее, строительство НСК «Олимпийский», на котором должен состояться финальный поединок будущего европейского первенства. Особенно министра «достал» председатель временной следственной комиссии Верховного Совета по проверке соблюдения законодательства при реконструкции «Олимпийского» Равиль Сафиуллин (Партия регионов), подготовивший и направивший в Совет постановление об отчёте, основанием для принятия которого является «существенное увеличение до двух миллиардов ста четырнадцати миллионов гривен суммы средств из государственного бюджета на реконструкцию». Павленко оценил это как выпад не только против него, но и против генерального директора Дмитрия Чернявского, который буквально горит на работе. Слышал, как министр произносил эти слова перед телевизионными камерами. А позавчера последовало решение того же Юрия Павленко об увольнении «нерадивого» Чернявского, вместо которого во главе стройки встал глава правления ОАО «Трест» «Киевгорстрой-1» имени М. П. Загороднего» Александр Билокур, ставший лидером продолжающегося конкурса на замещение должности генерального директора. Но это тоже ещё не всё. Планируется объявить международный конкурс на замещение должности генерального директора по вопросам эксплуатации.
В то время, когда министр занят подбором кадров для НСК «Олимпийский», Кабинет министров Украины уточнил программу финансирования к «Евро-2012» в объёме ста двадцати шести миллиардов гривен, что на тридцать пять миллиардов пятьсот пять миллионов, или на 22,4 процента, меньше, чем планировалось. Зато Кабмин утвердил проект и титул реконструкции международного аэропорта «Харьков» и проект привлечения инвестиций на строительство аэровокзала международного аэропорта «Львов».
А что думает Платини?
Во время последней инспекции польских городов президент УЕФА в беседе с польскими журналистами «по секрету» сообщил, что Польша может провести «Евро-2012» без Украины. На помощь ей могут прийти немецкие Берлин и Лейпциг, если к 30 ноября Донецк, Харьков и Львов не смогут выполнить свои обещания. Но надо отдать должное прекрасному в прошлом форварду сборной Франции, как всегда, он закончил свои откровения чёткой фразой: «Пока чемпионат проводят Польша и Украина, но мы обязаны иметь запасной вариант, чтобы не огорчить поклонников футбола».
Вот и делайте выводы, уважаемые читатели, ознакомившись со словами и делами наших заочных гостей: кому из них верить? Чувствуется по всему, что чёткий ответ на «Быть или не быть?» мы получим в начале декабря на Мадейре.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=2911ПРЕЗИДЕНТ ЗАГРАВСЯ ЗІ СВОЇМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИ
Ігор Петрович, «Суботня пошта», 31.07.2009, Львівська обл.
Володимир Пилипенко, народний депутат, про нелегітимність Конституційного Суду.Після поновлення апеляційним судом Києва Сюзани Станік на посаді судді Конституційного Суду, легітимність самого КС є під великим сумнівом. Адже таким чином у Конституційному Суді стало 19 суддів, тоді як за Конституцією він має складатися з 18 суддів. Про це заявив у понеділок депутат від БЮТ Андрій Портнов в ефірі "5 каналу".
За детальнішими роз'ясненнями щодо цієї колізії ми звернулися до Андрія Пилипенка - народного депутата від БЮТ та юриста.
- Що робити в ситуації, коли найвищий суд в державі - Конституційний - втратив легітимність?
- Я б хотів порадити громадянам не рівнятися на Президента і свою правову культуру все ж вдосконалювати. Ситуація, яка склалася, - це наслідок знущання Президента над нормами законодавства. Саме через те, що він, в обхід своїх повноважень, направо і наліво звільняв і призначав суддів Конституційного Суду, тому зараз у нас КС має на одного суддю більше.
- Можливо, Президента підставили із рішенням про звільнення Станік?
- Президента не підставляють, він сам підписує укази. Ющенко діяв при повній свідомості, адже немає вис¬новків лікарів про те, що він не відповідає за свої дії. Просто Президент загрався зі своїми повноваженнями.
- Куди має звертатися пересічний українець, якщо КС є нелегітимним?
- Суд як орган у нас існує, тому громадяни можуть за тлумаченнями конституційних норм надалі звертатися до КС.
Я думаю, що ця ситуація повинна бути виправлена також Президентом, тобто замість Станік звільнити когось іншого, хто був призначений на її місце.
- А що буде з тими поданнями, які тепер лежать в КС?
- Я як юрист бачу дуже небезпечну тенденцію в діяльності КС. Склалося таке враження, що Конституційний Суд трохи відривається від правової системи, яка існує в державі. Зверніть увагу, нещодавно він без видимих на те причин визнав неконституційним закон про самого себе. Пригадуєте, нещодавно ВР ухвалила зміни до закону про КС з приводу недопущення зловживань при реалізації права на конституційне подання. Так от, КС, порушуючи всі мислимі та немислимі терміни (подання громадян часом розглядаються роками), він за один місяць сам собі встановив, як йому діяти, визнавши закон неконституційним з формальних підстав (через те, що він був опублікований не під тою датою). Тому є норма, яка передбачає звернення громадян та інших суб'єктів у КС. Її наразі не можна нехтувати, хоча загалом ситуація із КС зараз складна
http://www.lvivpost.net/content/view/5115/92/РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ВАЛЕНТИН ШЕСТАК: У СЕВАСТОПОЛЯ - ДВА ПУТИ РАЗВИТИЯ
С.Мещеряков, «Слава Севастополя», 04.08.2009, АР Крым
Стать или "тупиком", или современными морскими воротами страны.О своем видении решения конфликтов между общественностью и бизнесом Севастополя в контексте организации в городе-герое контроля за охраной природы в интервью корреспонденту "Нового Севастополя" рассказал заместитель председателя президиума Севастопольской организации Украинского общества охраны природы Валентин Шестак.
— Валентин Владимирович, этим летом мы являемся свидетелями конфликта между ЗАО "СК "Авлита" и севастопольской общественностью, ряд представителей которой высказываются против готового к реализации проекта по перевалке угля. Как, по вашему мнению, можно цивилизованно наладить взаимоотношения между бизнесом и городом, как позволить городу зарабатывать на инвестиционных проектах, но в то же время и сберечь экологию?
—Давайте начнем с путей развития Севастополя. У него их два: или стать морскими воротами, позволяющими получать в развитие города огромные инвестиции, или тупик — провинциальный город в конце дороги, жители которого говорят: "Нам ничего не надо".
Задекларировано, что Севастополь должен развиваться в туристическом и героико — историческом формате. У нашего города, прошедшего две обороны, великое имя. Я уверен, что в будущем интерес к городу будет увеличиваться.
Далее. Город должен развиваться и как своеобразная Мекка высокоинтеллектуального производства. И в этом плане у города неплохие традиции. Здесь были конструкторские бюро. Все прекрасно знают флагман таких КБ—это ЦКБ "Коралл". И самое главное, я считаю, направление развития—это город — порт. Имея такую удобную бухту, грех, не использовать город как порт. Тем более это экономически выгодно.
— Вы говорите, что городу нужно развиваться. Но в нем немало тех, кто с пеной у рта доказывает, что городу как раз — таки лучше быть "неприступным" и завоенизированным "тупиком". Какие аргументы привести противникам развития города?
— Да, у нас своеобразный город, со своей историей. Но ею одной сыт не будешь. Но пока мы гордимся этой историей, другие, так сказать, "несвоеобразные" и небогатые историей порты Причерноморья зарабатывают и развиваются. Я считаю: если мы хотим поддерживать дружеские отношения с Россией, их надо строить не на политике, а на бизнесе. Уверен, России и Украине было бы очень выгодно иметь еще одни морские торговые ворота, причем как со Средиземноморским регионом, так и с Каспийским. В этой связи мне представляется очень перспективной перевалка грузов по цепи "Средиземноморские страны—Севастополь—Украина—Россия—Дальний Восток и страны Юго — Восточной Азии".
То есть Севастополь должен нормально отнестись к тому, что в порт будут приходить суда — 150 — тысячники. Это нормально. Поверьте, весь мир переходит на крупнотоннажный флот, ибо везти груз из США, из Австралии малыми судами невыгодно. Единственный порт, который сейчас на Черном море может принимать огромные суда,— это Констанца.
И все бизнесмены — и российские, и украинские, и казахские — вынуждены платить румынам деньги, а потом еще и через три границы везти свои грузы. Почему бы не составить Констанце альтернативу?
— Но для приема таких судов нужен глубоководный порт: фарватер и причальная стенка...
— Да, глубоководный порт нужен. Что касается глубоководного фарватера, то это элемент экологической очистки дна бухты. Вот у нас есть пользователи акватории, та же "Авлита". Почему бы городу с помощью этих компаний не углубить фарватер?
Ведь это большие затраты—это не двор подмести. Но то, что нужно очищать и приводить в порядок бухту, — это факт. И у государства на такие дорогие дноуглубительные работы нет денег. Я думаю, надо поставить условие: хотите развиваться — помогайте в очистке. Выгодно будет всем.
— Но у бизнеса за эту — черновую — работу есть свой интерес. И этот интерес, как мы видим, вступает в конфликт с интересами части общественности города.
— Я считаю так: если "Авлита" хочет решить вопрос с глубоководным фарватером (а это ей нужно), то она дает мощный шанс для развития и Севморпорту, и тем потенциальным инвесторам, которые, к примеру, захотят взять в аренду причальный фронт. Это большие поступления в севастопольский бюджет в виде налогов.
Но у подобных проектов есть серьезные противники — одесские порты Ильичевск и Южный, которые не могут принимать большие суда. Они не заинтересованы получить явного и сильного конкурента — Севастополь.
Я слышу мнения, что крупнотоннажные суда — это беда для Севастополя. Я с этим не согласен. Вон Вентспилс на Балтике: там тоже палки в колеса по перевалке угля вставляли. В итоге суда не обрабатывались и город просто захирел. Сейчас там современное немецкое перевалочное оборудование. Суда пошли — и город ожил.
Нас пугают: мол, таких судов будет очень много и это повредит экологии. Я вам так скажу: пусть только какое — либо из судов прольет за борт пол — литра соляра, наша Азово-Черноморская инспекция оштрафует его на десятки тысяч долларов. В Европе с этим очень строго. И мы тоже должны за это спрашивать и сразу приучать к тому, что здесь—не мусорная яма. А если вдруг иностранцы насорят, то заплатят, а мы эти средства направим на рекультивацию бухты, так, как и в иностранных портах. Иными словами, путем штрафных санкций мы можем привести экообстановку в городе в более достойное состояние. И новые приборы контроля за эти деньги купить, и на уход за бухтой деньги выделять.
— Однако видно, что ряд ваших коллег не доверяют государственным экологам. Как избавиться от такого недоверия и начать диалог, а не прослушивание только монолога протестующих?
— Правильно — диалог. У нас есть карантинная служба, управление экологии, экологическая инспекция, бассейновая санэпидстанция. Мы их никого не видим или в защиту, или против того же инвестора "Авлиты" на ТВ, в газетах, на "круглых столах" с общественностью. Пусть выйдут и скажут свое видение того или иного вопроса. Они просто обязаны информировать население.
— Но мы же видим их подписи на документах различных проверок...
— Понимаете, если все легитимно, нужно подтвердить изложенное в них фактами и сказать, мол, "по нашим замерам здесь и здесь все в норме". И люди не будут накручивать себя. Пока же эти структуры сами вносят элемент непрозрачности, если хотите. По сути, выходит так, что эти государственные экологические структуры независимы от общественной оценки Севастополя. Они назначаются в Киеве, они подотчетны Киеву. И они, по сути, игнорируют общественность. Эта "молчанка" — путь к дальнейшей конфронтации.
— Ну, раз нет веры в чиновников, может, просто верить показателям воздушных датчиков?
— Посты контроля воздушной среды — это хорошо. Это превентивная мера, позволяющая "карасю" помнить о том, что есть "щука". Более того, если предприятие, в данном случае "Авлита", уверено в своей технологии, оно должно пройти этап общественного госконтроля: за свой счет поставить автоматические посты контроля за воздушной средой.
— Валентин Владимирович, а сколько и где в Севастополе их поставить?
— Три. Один — на Павловском мысе, второй — в промзоне "Авлиты", а третий — на Мекензиевых горах. Эти три поста позволят обнаружить загрязнение и определить его источник. Пост на Павловском мысе может определить источник со стороны рудоуправления или со стороны "Югторсана".
И поэтому пока государственные экоструктуры самоустранились, "Авлита" сама способна успокоить общественность. Чтобы снять сомнения общественности, я посоветовал бы "Авлите" еще заняться добровольным экологическим страхованием.
— Поясните, пожалуйста...
— С 2002 года Кабинетом министров Украины утверждено постановление о добровольном экологическом страховании объекта с повышенной опасностью от ущерба третьим лицам, т.е. гражданам. Поверьте, страховщик проверит предприятие лучше любого инспектора. Почему? Потому что страховка—это бизнес. Если страховщики "прошляпают" нарушения, то в случае какой — либо техногенной катастрофы они будут платить за локализацию последствий. Это нормальная схема, которая давно внедрена на Западе и потихоньку внедряется в России.
— Валентин Владимирович, на заседаниях экологической комиссии горсовета экологической общественностью неоднократно поднимался вопрос об установлении экологических постов на территории санитарно — защитной зоны "Авлиты", в частности такие письма в комиссию есть от ассоциации "Аура" (руководитель А. Семенов), от совета общественных организаций (руководитель М. Литвиненко). Получается, что экологи, в принципе, не против дальнейшего развития "Авлиты", но при контроле со стороны общественников, в т.ч. при помощи названных выше экологических постов?
— Конечно, я еще раз хочу подчеркнуть, что в работе общественников должен быть конструктивный подход, и если руководители указанных общественных организаций были искренни в своих обращениях по поводу такого взаимодействия общественности и промышленных предприятий, то я только это приветствую.
Я знаю о достаточно эффективном взаимодействии ассоциации "Аура" с предприятием "Морепром", которое осуществляет мониторинг окружающей среды в Инкермане с помощью такого поста.
— Валентин Владимирович, какие еще шаги примирили бы общественность и "Авлиту"?
— Отдадим должное стивидорной компании: "Авлита" немало помогает городу, но где—в отдаленных от промзоны районах. А следовало бы это делать именно на улице Богданова, что на Северной. Я предложил им сделать вокруг предприятия "зеленую зону". Понимаете, работать надо с населением.
А населению надо идти не под стены предприятия, а под стены контролирующих органов. С них надо спрашивать. Может, они и контролируют ситуацию, но нигде об этом не слышно. А ответственность этих чиновников предполагает диалог с народом. Иначе недовольство людей будет продолжаться.
— Спасибо за беседу.
«Новый Севастополь»
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2009&mnt=8&day=4&id=19500МЭРЫ ГОРОДОВ ПИКЕТИРОВАЛИ РАДУ
Владимир Буга, «Днепропетровская правда», 31.07.2009
На минувшей неделе мэры украинских городов тербовали от депутатов преодолеть вето Президента.Целью акции было заставить депутатов преодолеть вето Президента, которое глава государства наложил на Закон Украины «О внесении изменений в Бюджетный кодекс Украины».
О том, что подвигло мэров прийти под стены парламента, рассказал городской голова Днепропетровска Иван Куличенко.
— Начну с того, что участники Ассоциации городов Украины, президентом которой я являюсь, на своем заседании в Ялте приняли обращение к главе государства с просьбой не ветировать внесение изменений в Бюджетный Кодекс. Мы отправили Виктору Ющенко телеграмму, но буквально через два часа после этого узнали, что Президент наложил свое вето на закон, — рассказал мэр. — После этого 347 мэров, которые приехали на ЮБК, единогласно проголосовали за то, чтобы отстаивать заветированный закон. В Киев делегировали несколько представителей, среди которых были городские головы Днепропетровска и Запорожья.
— В нашей акции нет политической подоплеки. Мы не разыгрывали политическую карту. Пришли под стены Верховной Рады для того, чтобы нас услышали те, от кого зависит преодоление вето, — подчеркнул Куличенко.
По его словам, Ассоциация городов обратилась в первую очередь к Партии регионов, которая располагает необходимым количеством штыков. Но поняли, что успех голосования зависит еще и от фракции БЮТ. Поскольку у каждой из них — свой взгляд на бюджет страны, пришлось в кабинете спикера Владимира Литвина искать точки соприкосновения. В итоге к оставшимся на улице коллегам по мэрскому цеху Куличенко и Карташов вышли вместе с председателем ВР Владимиром Литвином, главами парламентских фракций БЮТ и ПР Иваном Кириленко и Александром Ефремовым.
Договорились, что созовут внеочередное заседание парламента, на котором постараются преодолеть вето Президента.
Такова внешняя канва акции, которую провели городские головы. По существующему на сегодняшний день Бюджетному кодексу, бюджеты развития имеют всего два источника пополнения: продажа земли и продажа имущества. В условиях кризиса, когда рынок стал, реализовать земельные участки и имущество практически невозможно. А без этих средств города не то, что развиваться не могут, а еле-еле сводят концы с концами.
Предлагаемые к обсуждению изменения тоже в полной мере не решают проблему, но, по мнению Ивана Куличенко, это большой шаг вперед.
Так, ряд налогов 100% будут оставаться в муниципальных бюджетах. Например, налог от продажи земли, налог на загрязнение окружающей среды, на ввоз транспорта. Кроме того, останется в местных бюджетах и 10% от налога на прибыль всех предприятий и организаций вне зависимости от форм собственности. И наконец, новинка: 50% от суммы превышения плана доходов на данной территории по всем видам бюджетов остается на местах. Иными словами, в ЗУ «О внесении изменений в Бюджетный кодекс» заложен существенный стимулирующий механизм. Теперь города и районы будут заинтересованы перевыполнять финансовые планы.
Мэров городов устраивает и то, что расчеты показателей местных бюджетов будут осуществляться Министерством финансов. Это особенно удобно для сельских районов, где не найти порой толкового бухгалтера, не говоря уже о грамотном финансисте.
А вот Президента Украины очень задела такая постановка вопроса. Он заветировал Закон, внеся 35 поправок и возражений. Их суть сводится к следующему: документ противоречит нормам действующей Конституции. Очень смущает гаранта и то, что Кабинету Министров и Минфину передаются полномочия по регулированию отношений, связанных с затратными статьями бюджета, определение порядка и направление бюджетных денег. Не нравится Виктору Ющенко и то, что документом предусматривается передать на уровень местного самоуправления значительные объемы средств госказны.
Право же, в ситуации политической нестабильности, когда ничем другим заниматься уже нет сил (и возможностей), Президенту остается вставлять палки в колеса политическим оппонентам.
http://www.dneprovka.dp.ua/t6458/ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
ДЛЯ «УКРАЇНСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ» - УКРАЇНА ПОНАД УСЕ
Володимир Лис, «Волинь», 01.08.2009
«Україна понад усе» - саме цими словами розпочинається програма політичної партії «Українська платформа».Віднині вона діятиме і на Волині. Обласну організацію партії створили на установчих зборах, які відбулися в Луцьку. Саме з цією метою на Волинь завітав лідер партії, народний депутат України Павло Жебрівський.
Павло Іванович зустрівся з керівниками обласної і міської влади, де обговорив важливі питання, адже він ще й голова підкомітету з питань видатків бюджетного комітету Верховної Ради України. На цих зустрічах, як і на прес-конференції для волинських журналістів, Павло Жебрівський розповів про наміри щодо розбудови партії на Волині, а наша область шістнадцята, де створюється обласна організація, та ознайомив з основними напрямками діяльності «Української платформи».
- «Українська платформа» - ідеологічна партія, правоцентристська політична сила, яка базується на засадах ліберальної ідеології в галузі економіки, національно-демократичної філософії в розвитку держави, побудови громадянського суспільства і побудови політичної нації в Україні, - так коротко і об'ємно визначив суть своєї політичної партії її лідер. - Це чотири головних засади, на яких будуватимемо ідеологію партії, яка так потрібна українському суспільству. «Українська платформа» розпочиналася як громадський рух, і вона засвідчила свою дієвість і ефективність. Є реальні проекти, які розкривають ідеологію і суть нашої партійної діяльності.
А діяльність ця, як розповів Павло Іванович, реалізуватиметься через такі проекти, як «Маленький українець», «Інтелектуальне кіно», «Добробут власними руками». Практична діяльність проводитиметься також через навчання кандидатів у депутати до органів місцевого самоврядування, проведення інвестиційних форумів. Ключове завдання однієї з наймолодших наших партій - участь у виборах міських, сільських голів і органах місцевого самоврядування.
Щодо виборів Президента, то рішення кого партія підтримуватиме, буде прийнято на її першому з'їзді, який відбудеться на початку жовтня. Майбутнім кандидатам у Президенти необхідно мати коротку і зрозумілу програму, в якій би були викладені основні принципи діяльності. Але там мають бути насамперед три речі, які партія вважає найголовнішими: боротьба з корупцією, судова реформа і проведення адміністративної реформи. Необхідно зберегти українське село, адже там основа, душа України. У рамках проекту «Маленький українець» передбачається, що у вересні учні писатимуть твір «Якщо я стану Президентом України». Кращі твори будуть видані і ці книжки вручать кандидатам у Президенти, щоб вони дослухалися до думок тих людей, які уособлюють майбутнє України, заради яких ідуть у Президенти.
- Ми не збираємося нікого критикувати, жодну політичну силу, не розповідатимемо, які ми білі та пухнасті,- наголосив Павло Жебрівський. - Ми хочемо створити міцну команду людей, які вірять в Україну. Для нас справжній українець не той, хто каже, що «Україна для українців», справжній українець - це патріот, який працює на Україну.
Ще Павло Жебрівський зазначив, що він би міг порівняти «Українську платформу» з «гандійським рухом». Я є українцем польського походження, зазначив він, я люблю свою державу, хочу творити в ній якісні зміни, а не давати «поради постороннього».
А на установчих зборах обласної організації партії її головою обрано Юрія Кобця, активного учасника громадсько-політичного життя області, людину із значним досвідом організаторської роботи.
http://www.volyn.com.ua/?rub=4&article=1&arch=АЛЕКСАНДР ЗУБЧЕВСКИЙ: НАПАДЕНИЯ НА ОФИСЫ КОМПАРТИИ УКРАИНЫ В ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ СВИДЕТЕЛЬСТВУЮТ О ТОМ, ЧТО…
«Верже», 30.07.2009, Запорожская обл.
…На сегодня это единственная политическая сила, которая борется с фашизмом в Украине.Ночью 23 июля преступники забросали пакетами с краской офис Шевченковского райкома КПУ. Кроме этого, была разбита вывеска названия партии, сорван красный флаг и на стене здания оставлена надпись «Далі буде».
По словам второго секретаря Запорожского обкома КПУ, депутата горсовета Александра Зубчевского, эта спланированная преступная акция осуществлена националистическими и профашистскими силами, которые за последнее время активизировались и представляют прямую угрозу обществу. «Праворадикальные организации не скрывают своей антикоммунистической направленности, приверженности к идеям и методам деятельности гитлеровских фашистов. Всё это происходит при молчаливом согласии Президента, а также бездеятельности спецслужб, которые должны проводить профилактические меры для предотвращения подобных выходок фашистов, а не действовать по факту уже совершенного преступления», — заявил Александр Зубчевский.
«Недавние поджоги райкомов партии в Запорожье, нанесение ущерба Мелитопольскому горкому КПУ и сегодня Шевченковскому райкому КПУ — это звенья одной цепи, свидетельствующие о том, что на сегодня Компартия — это единственная политическая сила, которая борется с фашизмом в Украине. Не нападают на того, кто ничего не делает, а только сидит и отмалчивается, а мы действуем и активно выступаем против искажения истории, против бандеровщины, фашизма и национализма, что, естественно, очень раздражает праворадикалов. Эти шакальи укусы не способны нас запугать, они, наоборот, еще более сплачивают нас и придают авторитет партии в глазах граждан Украины. Приведу конкретный пример. После акта вандализма в отношении памятка В.И. Ленину в Киеве к нам в обком партии приходят люди не только с деньгами на восстановление памятника, но и те, кто хочет вступить в партию и комсомол именно после этого случая, и таких людей немало. Что касается наших действий, то мы еще больше усилим свою активность, и если милиция не способна будет найти преступников и на этот раз, то поисками займемся мы», — отметил Александр Зубчевский.
Пресс-служба Запорожского обкома Компартии Украины
http://verge.zp.ua/2009/N31/text55.htmЕКОНОМІКА
НОВЫЙ ПРЕЗИДЕНТ ОБОЙДЕТСЯ УКРАИНЦАМ КАК МИНИМУМ В 47 ГРИВЕН. С КАЖДОГО
Сергей Пасюта, «Время», 04.08.2009, Харьковская обл.
В ЦИК ожидают, что в нынешней избирательной гонке примут участие около 30 кандидатов.Регистрация кандидатом в президенты — 2,5 млн. грн., покупка голосов — от 100 гривен до 100 долларов, слуги «майданарбайтеров» — 30 гривен плюс еда.
Во сколько обойдется президентская избирательная кампания 2009/2010 для каждого кандидата и для каждого избирателя?
ЦИК уполномочен заявить…
Прошлые президентские выборы, на которых в «третьем туре» президентом был избран Виктор Ющенко, обошлись стране почти в полмиллиарда гривен. Согласно отчетам Центральной избирательной комиссии, на подготовку и проведение избирательной кампании в 2004 и 2005 годах было потрачено 477,1 млн. грн. Тогда удалось даже сэкономить, ведь на выборы в бюджете было предусмотрено 533,5 млн. грн., ЦИК фактически получила 486,6 млн. грн., а использовала на 9,5 млн. грн. меньше.
Самые большие избирательные расходы государства в 2004-м пришлись на выплату зарплаты членам теризбиркомов (214,5 млн. грн.), на изготовление избирательных урн и их пломбирование (54,761 млн. грн.), на печать избирательных протоколов и бюллетеней (27,89 млн. грн.), а также на транспорт (19 млн. грн.).
Проведение президентской избирательной кампании образца 2009 года Центризбирком сперва оценивал почти вдвое дороже, чем выборы-2004. В утвержденной 24 декабря прошлого года смете стояла цифра 941 млн. 285 тыс. грн.: 651,385 млн. грн. на первый тур выборов, еще 289,9 млн. грн. — на второй.
Но в госбюджете на 2009 год на проведение президентских выборов предусмотрели всего 712 млн. грн., поэтому в апреле ЦИК попросил Верховную Раду и Кабинет министров добавить недостающие 229 млн. грн. дополнительного финансирования.
К лету избирательная смета выросла еще на 803 млн. грн. 29 июля ЦИК утвердила объем расходов на президентские выборы из госбюджета-2010 в размере 1 млрд. 532 млн. грн. Общая сумма, необходимая на проведение президентских выборов, по словам зампредседателя комиссии Андрея Магеры, составляет 1 млрд. 744,3 млн. грн. (в 3,7 раза больше, чем стоили выборы-2004).
Вспомним, что правом голоса, по данным парламентской кампании 2007 года, обладают около 37,185 млн. граждан Украины. Получается, что только по официальной смете новый президент Украины будет стоить каждому избирателю примерно 47 гривен.
Зарплатная ведомость
Почему же за полгода стоимость выборов выросла почти вдвое — с 941 млн. до 1,74 млрд.?
«80% от этой суммы (1,5 млрд. грн.) — включают в себя затраты на оплату работы членов избирательных комиссий. Эта сумма возникла в первую очередь в связи с тем, что, согласно постановлению Кабинета министров от 22 июля, членам избиркомов повышается зарплата», — пояснил Андрей Магера.
В ЦИК ожидают, что в нынешней избирательной гонке примут участие около 30 кандидатов, каждый из которых имеет право на двух своих представителей в составе участковых и территориальных избирательных комиссий. То есть в каждой комиссии будет насчитываться до 60 членов.
Центризбирком прогнозирует, что в 225 теризбиркомах будет трудиться 13 тысяч 500 человек, в более чем 33 тысячах участковых комиссий — до 2 миллионов 31 тысячи членов. Выходит, на зарплату каждому из членов избиркомов государство потратит в среднем около 730 гривен.
23 июня, комментируя сокращение срока избирательной кампании с 120 до 90 дней, замглавы Центризбиркома предположил, что «это даже будет способствовать экономии средств из госбюджета», так как все стадии избирательного процесса будут короче. Странно, что после принятия Радой соответствующего закона состоящая на 80% из зарплат смета ЦИК вдвое выросла, а не сократилась.
В 2004-м, когда сотрудникам комиссий пришлось обслуживать проведение дополнительного тура выборов, на выплату им зарплаты ЦИК потратил 214,5 млн. грн. Тогда баллотировались 24 кандидата в президенты, то есть не намного меньше, чем прогноз ЦИК на нынешнюю кампанию.
Деньги на бочку!
Впрочем, количество претендентов на президентское кресло может быть существенно меньше, чем предполагаемые ЦИКом 30 человек. Об этом позаботилась Верховная Рада, существенно подняв размер денежного залога, необходимого для регистрации кандидатом в президенты.
Активным сторонником этой идеи выступал «бютовец» Николай Томенко. Он уверял, что увеличение денежного залога в 20 раз — с 500 тысяч до 10 миллионов гривен — позволит отсечь «технических» кандидатов. По его словам, «эта норма будет подсказывать бизнесменам то, что надо поддерживать лишь тех кандидатов, которые имеют настоящую стратегию развития страны, антикризисную программу и профессиональную команду».
Планку таки подняли, но не в двадцать раз, как предлагал Томенко, а всего в пять. Теперь для того чтобы стать полноправным участником президентской гонки, каждому из кандидатов необходимо будет внести 2,5 млн. грн. залога. Взамен кандидатам позволили сэкономить на сборе подписей и отменили институт подписных листов вовсе.
Экономные кандидаты
Кандидаты во время этой избирательной кампании постараются сэкономить буквально на всем. Что поделать — кризис, капиталы главных спонсоров тают на глазах. В голодные годы деньгами не сорят.
По оценкам политологов и политтехнологов, избирательные бюджеты станут существенно меньше по сравнению с предыдущими выборами. Если в 2004 году выборы лишь одному претенденту на президентский пост обошлись, по мнению экспертов, в 1 миллиард долларов, то теперь в такую сумму оценивают все кампании всех кандидатов. «Основные кандидаты потратят около 200 миллионов долларов каждый плюс-минус несколько десятков миллионов», — приводит «Новая газета» оценку политтехнолога Алексея Ковша.
Скорее всего, уйдут в прошлое помпезные предвыборные концерты зарубежных и украинских звезд. С 50 до 30 гривен (плюс обед) подешевеет труд «майданарбайтеров», машущих флагами на политических митингах.
На фоне экономического кризиса станет больше попыток покупки голосов, еще весной спрогнозировал Комитет избирателей Украины. «Последний опыт показывает, что очень популярным становится подкуп избирателей. Это может сыграть роль на фоне общей разочарованности. А на фоне нынешнего кризиса много кто подумает: «Все они одинаковые, а я лучше на этом заработаю лишнюю копейку», — заявил председатель КИУ Александр Черненко.
Виктор Янукович, в свою очередь, уже озвучил расценки на 1 избирательский голос. 22 июля на митинге в закарпатском Берегово лидер Партии регионов заявил, что его оппоненты планируют покупать голоса: от 100 гривен до 100 долларов за голос. По поводу ста долларов — наверняка художественное преувеличение. На досрочных и докризисных выборах мэра Киева в 2008 году голос каждого столичного жителя оценивался в 15 — 20 долларов. В этом сезоне, считают политологи, один голос обойдется кандидатам в 2 — 3 раза дешевле — до 5 — 10 долларов.
Главными статьями расходов будет оплата рекламы на телевидении и на биллбордах, обеспечение работы избирательных штабов, предвыборные турне по регионам. Ввиду массовой разочарованности избирателей, кандидаты могут неплохо сэкономить на революциях: затраты на оранжевый Майдан в 2004 году составили 15 млн. грн. из добровольных пожертвований.
http://timeua.info/040809/6389.htmlТИСЯЧА В ТУМАНІ
Іван Гаврилович, «Галичина», 04.08.2009, Івано-Франківська обл.
Кабінет Міністрів має намір продовжити виплату компенсацій за знеціненими вкладами в колишньому Ощадбанку СРСР після... ослаблення кризи.«Як тільки криза піде на спад, ми повернемося до виплати тисячі гривень», — сказала прем’єр-міністр Юлія Тимошенко під час «гарячої» телефонної лінії з аграріями.
При цьому вона, повідомляють «Українські новини», відзначила те, що шість із восьми млн. осіб, які мали право на ці компенсації, вже їх отримали. Як відомо, постановою № 481 ще від 20 травня ц. р. Кабмін вирішив направити в 2009-му 250 млн. гривень для продовження виплати компенсацій за вкладами в Ощадбанку СРСР, які були розміщені до 1992 року. Нескладні арифметичні підрахунки показують, що передбачена урядовим рішенням сума далеко не достатня для того, щоби ще чверті українських владників виплатити по тисячі гривень.
Але чи навіть ті з них, кому пощастило потрапити до списків на отримання її нинішнього року, справді зможуть розжитися на сподівану «Юлину тисячу»? А саме так назвали її в народі на початку минулого року, коли він, народ, був радісно обнадієний розпочатою за рішенням уряду кампанією з компенсування вкладникам бодай частини знецінених заощаджень — їхніх кровних грошей, зароблених колись нелегкою працею.
Як би там не було, в Міністерстві фінансів України налаштовані оптимістично. Заступник міністра Андрій Кравець, повідомляє радіо «Свобода», спрогнозував: «Ми очікуємо, що цього року отримають кошти приблизно 400 тисяч чоловік. Сума в бюджеті не дуже велика. Я не думаю, що будуть якісь проблеми».
Урядовці заперечують те, що продовження виплати компенсацій є якоюсь передвиборною акцією Юлії Тимошенко. Іншої думки голова Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. Поновлення виплати компенсацій за знеціненими вкладами колишнього Ощадбанку СРСР — це не економічний, а політичний крок, стверджує він. Банкір переконаний: у такий спосіб уряд намагається продемонструвати, що нібито дбає про найбідніших людей, а насправді це «фінансова передвиборна «кістка»: «Економічної стратегії в нашого уряду немає. Хоча б визначити ознаки та причини кризи, як їх ліквідовувати. Це наслідок популістської економічної політики, яка під час виборів буде домінувати».
А директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин констатує, що після 2008-го кампанія з виплати компенсацій загальмувала: «Це не зовсім популістський захід. Але з огляду на те, що коштів немає і не передбачається, — це гарні декларації, які навряд чи мають під собою практичну основу». На думку В.Юрчишина, виплату буде відкладено на невизначений термін. А все з тієї причини, що «в 2008 році урядові потрібно було заявити гарну картинку, і тому це було впроваджено без належного фінансового підґрунтя».
Виплата компенсацій за знеціненими радянськими вкладами, яку в. о. міністра фінансів ігор Уманський обіцяв почати спершу в червні, потім у липні, відкладається і на невизначений термін, повідомили в прес-службі Мінфіну. В цьому міністерстві навіть відмовилися спрогнозувати, коли реально можуть перерахувати гроші в Ощадбанк України, через який виплачують громадянам компенсації. Керівництву самого Ощадбанку теж нічого не відомо щодо цього, крім одного: передбачений травневою постановою Кабміну останній день видачі компенсацій — 25 грудня.
Прогнози економістів песимістичні: вони кажуть, що цих грошей вкладники можуть і не дочекатися (хоча в Держбюджеті-2009 закладено на виплати всього 250 млн. грн. проти 6,4 млрд., розданих прем’єром у 2008 році).
«Погляньмо правді в очі: цих грошей немає і бути не може, тому що Кабмін уже півроку рапортує про виконання занижених щомісячних планів з доходів, але до кінця року нас чекає гірке похмілля», — передрікає один із тих фахівців народний депутат України Ксенія Ляпіна.
Отож прикарпатські вкладники колишнього Ощадбанку СРСР, котрі ще не отримали «Юлиної тисячі», після всіх цих суперечливих заяв урядовців і фахівців державного масштабу просто спантеличені, судячи з телефонних дзвінків та листів читачів «Галичини». Як же тоді, цікаво, пояснюють нинішню ситуацію людям ті, до кого вони безпосередньо звертаються для отримання жаданої і такої не зайвої в теперішній скрутний час тисячі? Заступник начальника філії обласного управління Ощадбанку України Леся Мороз сказала журналістові «Галичини», що вона, звичайно, не може знати, коли уряд перерахує кошти для виплати компенсацій, але принаймні на сьогодні ці кошти їм ще не надходили. Тому й не можуть наразі нічим втішити тих наших краян, які не змогли отримати компенсацію торік. У той же час, в установах їхнього банку продовжують по п’ятницях реєструвати для виплати відповідної грошової суми громадян, котрі з якихось причин не встигли зробити цього торік.
...Днями почув в одному з івано-франківських відділень Ощадбанку звернене до черги (в ній стояли люди, що прийшли сюди з інших приводів) несміливе запитання старенької жінки: «А для отримання тисячі мене ще зареєструють?». Інша пенсіонерка відповіла їй, натякаючи на очевидну наївність цього запитання, з поблажливою усмішкою: «Вже більше року як я зареєструвалась і мої документи відправили на погодження до Києва, але тої тисячі ніяк не діждуся... А втім, реєструйтеся, шановна. Що-що, а чекати й надіятися нашому народові не звикати».
Як мовиться, без коментарів...
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=7243&tx_ttnews[backPid]=24ЦУКРОЗАВОД Є, БУРЯКІВ НЕМАЄ
Ірина Мельник, «Київська правда», 04.08.2009
Про проблеми галузі - в інтерв’ю з президентом Науково-виробничої корпорації "Агро-Центр" Анатолієм Макаренком.Цукор у роздрібній торгівлі дорожчає, а селянам вирощувати цукрові буряки, цукрозаводам — переробляти сировину стає все більш невигідною справою. Уже скоригувала свої плани у зв'язку з цим і Науково-виробнича корпорація "Агро-Центр", котра на теренах Тетіївського району працює третій рік. У минулому році корпорація посіла в районі перше місце з вирощування цукрових буряків. Чим займається підприємство сьогодні? Яким вбачає свій завтрашній день? На ці та інші запитання відповідає президент Науково-виробничої корпорації "Агро-Центр" А.О. Макаренко.
— Анатолію Олександровичу, що являє собою ваша корпорація?
— До корпорації, яка функціонує у двох областях — Житомирській і Київській, входять два цукрозаводи і три агроформування, що мають у користуванні близько 12 тисяч гектарів землі. Зокрема, у Тетіївському районі нам підпорядковано агроформування і Кашперівський цукрозавод "Призма-14". Поки у державі та сільському господарстві зокрема, кризова ситуація — корпорацію поділено на підрозділи — так працювати доцільніше.
— Розкажіть, будь ласка, в чому полягає науково-виробнича діяльність.
— Ми прагнемо показати, як слід вирощувати солодкі корені та забезпечити власною сировиною хоча б на 50-60 відсотків Кашперівський цукрозавод. Спочатку над нами сміялись — мовляв, для чого ви у тих Бурківцях сієте буряки — нічого не виросте, один лише бур'ян. У перший же рік господарювання врожайність солодких коренів склала 400 центнерів з гектара. На цукрозавод було відправлено 23 тисячі тонн сировини. Наступного року окремі площі видали по 670-720 центнерів, а в цілому вийшло 500 — це 38 тисяч тонн сировини. Ми використовуємо сучасні технології вирощування сільгоспкультур, чітко дотримуючись всіх технологічних вимог. Купуємо насіння лише в авторитетних фірм зі світовим ім'ям.
Торік за врожайністю солодких коренів посіли перше місце в районі. На жаль, цьогоріч взагалі не посіяли цукрових буряків. Ви можете уявити ситуацію — маємо цукрозавод, а буряків не вирощуємо? Підрахували — на 100 гектарів посівів треба витратити мільйон гривень. За відсутності кредитних ресурсів це зробити нереально. Свої оборотні кошти ми вклали під урожай 2009 року, восени посіявши озимі пшеницю і ячмінь.
У нинішніх кризових умовах годі й говорити про перспективу, про розвиток, про прибутки. Хоча б спрацювати з нульовою рентабельністю. Бо якщо собівартість тонни ячменю сьогодні складає 650-700 гривень, то його прогнозована вартість фактично дорівнює його затратній частині.
На мою думку, ми поки що падаємо. Причини цього вбачаю у безглуздій політиці уряду щодо врожаю 2007 року, коли з портів заборонили вивозити врожай за кордон. До тих запасів додали солідний урожай минулого року і отримали ситуацію, коли стало неможливо реалізувати зерно за його собівартістю. Нині ж у багатьох аграріїв склади забиті, і зерно псується, адже на послуги хлібоприймального підприємства часто немає коштів. Добре, якщо спрацює запропонований урядом новий механізм цін. А якщо ні?
Тож з буряками ми вирішили почекати. Хоча час показує, що ситуація у буряківництві не поліпшується, а навпаки — погіршується. Щороку закриваються цукрозаводи...
— Але ж тривалий час цукрові буряки в Україні були стратегічною культурою, і щороку мережа заводів лише розширювалася...
— Графиня Браницька, Терещенки... У нас були династії цукровиробників. Коли розвалився СРСР, Україна мала 197 заводів. У минулому році запустили лише 50, з їх числа 12 зупинилося через брак сировини. Така стратегія призведе до повного занепаду галузі, до значного подорожчання цукру. А про те, скільки кваліфікованих спеціалістів залишилося без роботи — годі й говорити.
— І який вихід із ситуації, на вашу думку?
— Поки держава не змінить господарську політику і не підтримає вітчизняного товаровиробника, говорити про перспективу марно. До речі, у нас занадто багато приватизованих цукрозаводів. Нові власники їх практично не модернізують, а лише вичавлюють решту соків. А от у Білорусі 70 відсотків підприємств підпорядковані державі. Підприємцям віддали лише найбільш збиткові. Там висока наповнюваність держбюджету, а тому хороші дороги, зарплати, найнижчий відсоток безробіття.
— Анатолію Олександровичу, отож цукрових буряків у вас немає. А що корпорація вирощує на полях цьогоріч?
— Сіємо різні культури. Зокрема, 662 гектари зайняті під соєю, є озимий ріпак. Озимий ячмінь під урожай минулого року посіяли вперше на 30-гектарній площі. Отримали в середньому 44 центнери з гектара, а окремі поля видали до 70. Тож восени розширили площу під цією культурою до 110 гектарів. На жнива спочатку вийшли три комбайни німецького виробництва "Топ-Лайнер", включаємо в роботу ще п'ять орендованих. У підрозділі "Агро-Центр" працює 97 осіб, які виконують необхідні роботи відповідно кожен на своїй ділянці. Наші склади обладнані сучасними сушарками. Склад без власної сушарки — це купа грошей, випущених у трубу.
— Чи впроваджуєте нові технології?
— Щоб впроваджувати нові технології, потрібен час, стабільне фінансування і надійні гарантії з боку держави.
В Україні нині не той час і не ті умови. За кордоном сільське господарство тримається на дотаціях. Там фермер посіяв культуру, відзвітувався — йому повертають 80 відсотків затрачених коштів. А я восени посіяв — і треба 12 місяців чекати, аби врожай виростити і реалізувати. Однак протягом року треба сплачувати податки, зарплату, купувати насіння, засоби захисту рослин, пальне, техніку. Мені прикро, що наші працелюбні люди трудяться біля землі до сьомого поту і не мають гідної оплати за свою працю. Залишається одне — сподіватися на краще. А нині намагаємося чесно робити свою справу, реально оцінювати результати, рухатися вперед, досягати високих врожаїв.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=2194БУДЕ І ДРУГА, І ТРЕТЯ ХВИЛЯ КРИЗИ
Ірина Гамрищак, «Львівська газета», 02.08.2009
Наскільки об’єктивним є Кабмін, звітуючи про зростання показників української економіки?Коли завершиться економічна криза? Це запитання є чи не найпопулярнішим в Україні останні півроку. Бадьорі запевнення уряду про те, що в країні ось-ось почнеться економічне зростання, виглядають доволі непереконливо на тлі песимістичних прогнозів економічних експертів щодо другої хвилі кризи восени, констатації падіння ВВП і банального зростання цін на все.
Наскільки об’єк¬тивним є Каб¬мін, звітуючи про зростання показників української економіки? Що на нас чекає восени?
На ці запитання “Газеті” відповідали економічні експерти: заступник директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валерій Новицький і політолог Сергій Таран.
– Нещодавно міністр економіки Богдан Данилишин заявив, що українська економіка починає рух угору, тож є усі підстави вважати, що найнижчу точку падіння ми вже минули. Наскільки об’єктивними є такі заяви уряду?
Валерій Новицький:
В Україні не роблять нічого для то¬го, щоб віт¬чизняна еко¬номіка йшла вгору. Укра¬їнська економіка залежить тіль¬ки від попиту на її продукцію з боку іноземних держав. Іноземні країни купують в Україні тільки таку продукцію, яка є матеріаломісткою і пов’язана з низькокваліфікованою робочою силою. У деяких державах відбувається якщо не зростання, то принаймні з’являються певні сигнали того, що вони дійшли межі падіння. Такими є США, Росія. Той факт, що деякі країни зупинилися у своєму спаді, означає, що на певних проміж¬ках часу вони можуть купувати більше або менше продукції в третіх держав, однією з яких є Україна. Однак якщо певні країни дещо збільшили попит на низькотехнологічну продукцію, то це не означає, що Україна виходить із кризи. Це свідчить, що обслуговування низь¬ко¬ква¬ліфікованої робочої сили отримало дещо більший попит із боку розвинутих держав. То¬му по¬дібні заяви мо¬жу прокоментувати тільки так: Україна не є самостійною економікою, вона залежить винятково від інших держав і її зро¬стан¬ня – це тільки функція попиту на її продукцію.
Сергій Таран:
Об’єктивним є те, що основний шок в Україні у зв’язку з економічною кризою вже відбувся. Про це можна говорити хоча б тому, що слово¬сполучення “економічна криза” стало найпопулярнішим у вжитку українців. Я схильний поділяти оптимізм мі¬ністра, адже основне завдання, яке стоїть перед владою в подоланні кризи, – розуміння глибини цієї скрути й того, що потрібно робити. Принаймні поки цього не відбудеться, ми не можемо говорити, що кризу подолано. Тому слова міністра про те, що є усвідомлення економічної кризи, що потрібні шляхи для виходу з неї, вже дають причини для оптимізму.
Якщо говорити про дно, то, мені здається, саме тепер ми на дні. І за тими показниками, які маємо в економіці, будемо там ще кілька місяців. Потім поступово почнеться відновлення. Чесно кажучи, розумію, що міністрові дуже непросто, тому що значною мірою нашу кризу спричинив дисбаланс між фінансовою сферою у світі й сектором реальної економіки, коли фінанси й цінні папери розвивалися за своїми законами, а реальна економіка, яка нібито мала бути підставою для цих цінних паперів, – за іншими. Основа цієї кризи не в українській економіці, тому що наша держава не є центром фінансової, ні, тим паче, реальної економіки. Тому видужання економіки значною мірою залежатиме від того, наскільки ці процеси відбудуться у світі.
І те, що відбувається поступове одужання в американській економіці, напевно, дає додаткові підстави для того, що світова фінансова криза набуває якщо не оптимістичних, то принаймні не таких негативних рис, як було досі. Тому обережні підстави для цього є, однак говорити про видужання економіки, безумовно, ще рано, й ми всі це розуміємо.
– Деякі експерти прогнозують восени другу хвилю кризи. Чи буде вона і якщо так, то як проявлятиметься?
В.Н.: Буде і друга, і третя хвиля кризи. Річ у тім, що криза в Україні особливого характеру. Якщо у всіх країнах світу ми спостерігаємо одну-єдину глобальну фінансову і структурну кризу, то для нашої держави скрута – це й неадекватне макроекономічне регулювання, і непроведення структурних реформ. Той факт, що формально здійснюють якісь ринкові реформи, зовсім не означає поліпшення ситуації. Багато в чому це означає навіть її погіршення, тому що більшість країн світу, передовсім про¬відні потуги, такі як США, країни Західної Європи, Росія, Китай, формують планові затрати економіки, яка має часткові ринкові підсистеми. Ринкових механізмів уже немає самих по собі, і структурні реформи в Україні означають тільки демонтаж деяких інституційних систем. Відтак про ніякі ефективні структурні інституційні реформи не йдеться. І тому варто очікувати і другої, і третьої, і навіть четвертої хвилі кризи. Кожна з них вибиватиме Україну на дедалі нижчі щаблі в системі міжнародного поділу праці.
Як проявлятиметься криза в нашій держава? А так, що українці будуть дедалі біднішими порівняно з жителями інших країн, навіть із мешканцями Польщі і Словаччини, хоча кілька років тому (скажімо, 20) Україна якісно випереджала всі держави Східної Європи за рівнем економічного розвитку.
І, на жаль, ми не бачимо жодних сигналів того, що в нашій кра¬їні може бути поліпшення. Україна залежить тільки від зовнішнього попиту на її про¬дук¬цію. Всередині держави нічо¬го не роблять для того, щоб зробити її економіку ефективною.
С.Т.: Для другої хвилі кризи є підстави, але буде вона чи ні стане винятково суб’єктивним чинником, який залежатиме від уміння державних менеджерів утримати ситуацію в тому стані, в якому вона є. Восени не буде глобальної економічної кризи, не буде економічного світового провалу, тому ситуація в економіці значно більше залежатиме від дій уряду, ніж це було раніше. І якщо досі українську кризу значною мірою спричиняли світові процеси, то восени ситуація зміниться.
Щодо нинішньої ефективності нашої влади в боротьбі з кризою, то, мені здається, про це зарано говорити. Однак я не обмежував би роботу з подолання кризи лише урядом. Якщо говорити про глобальне видужання української економіки, то для цього потрібні дії дуже багатьох інституцій. Насамперед необхідний стабільний парламент і стабільна законодавча робота, яка продукувала б ті закони, які потрібні для масштабних ліберальних реформ в Україні. Цього, на жаль, не відбувається. Також потрібна дуже чітка зовнішня політика й гарантія безпеки свободи українських громадян, і тут значною мірою від¬повідаль¬ність лягає і на Президента. Отже, подолання економічної кризи й гарантування того, що її не буде, залежить від усіх, в тому числі й від опозиції.
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2009/08/02/38637/МВФ СПЕШИТ НА ПОМОЩЬ ПОЧТИ «ЛАТИНОАМЕРИКАНСКОЙ» УКРАИНЕ
Валентина Краснопольская, «Крымское время», 01.08.2009
МВФ одобрил выделение нашей стране третьего транша кредита на сумму около 3,3 млрд. долларов.На этой неделе произошло событие, которое посчитала знаковым премьер Тимошенко, раскритиковал президент Ющенко и напрочь не ощутили рядовые украинские граждане. МВФ одобрил выделение нашей стране третьего транша кредита на сумму около 3,3 млрд. долларов и пообещал подкинуть денег еще и в октябре. Таким образом, на сегодняшний день общая сумма выделенных Украине траншей по программе stand-by уже составила 10,9 млрд. долларов.
Даже являясь сторонником идеи о том, что деньги не пахнут, стоит помнить еще одну народную мудрость: берешь чужие, отдаешь свои. Нынче Тимошенко убеждена: транш от МВФ позволит укрепить финансовую ситуацию в стране. «Наблюдая за постепенным оздоровлением экономики, нам будет легче проходить все шаги по наполнению бюджета», — считает она.
За счет части этих средств Украина полностью рассчитается по долгам по ранее заимствованным валютным займам, радостно заявляет премьер. Гениальный способ ведения хозяйства: мы перезанимаем у одних, чтобы отдать другим. При этом Тимошенко убеждена, что выделение фондом средств «свидетельствует о выполнении антикризисной программы правительства», а и.о. министра финансов Украины Игорь Уманский надеется, что новенькие доллары помогут стабилизировать курс гривны. Странно, но как раз накануне выделения транша курс доллара резко повысился, хотя о вероятном позитивном решении совета директоров Международного валютного фонда наверняка уже было известно.
При этом каждое положительное решение МВФ премьер записывает в свой послужной список, чем сильно раздражает президента. Нет, Ющенко совсем не против халявы, расплачиваться за которую придется уже не ему. Секретариат президента разразился заявлением по другому поводу. «Очевидно, что эти средства будут использованы не для поддержки экономики до момента получения эффекта от принятых мер, а для дальнейшего финансирования статус-кво и всяческого избежания непопулярных решений», — говорится в нем. Глава государства винит правительство в том, что, вопреки данным МВФ обещаниям, у нас до сих пор еще не повышены тарифы на природный газ для отдельных категорий потребителей, а речь об изменении тарифов на электроэнергию для крупных потребителей пока вообще не идет.
В свою очередь, представители Партии регионов называют очередной транш «заплаткой», которой хватит на месяц-два, чтобы расплатиться за газ и рассчитаться по внешним займам. На остальное все равно не хватит. Впрочем, тут как раз наступит осень, и, смеем предположить, МВФ снова придет на помощь со следующей долларовой дозой. Ведь фонд не исключает рассмотрения в дальнейшем вопроса об увеличении общего объема финансирования для Украины.
В чем подозрительно прав президент, так это в своих параллелях. В заявлении секретариата отмечается: в ряде латиноамериканских стран в 90-х годах привлекались неоправданно значительные объемы внешних заимствований для финансирования неэффективной экономической политики.
На ум приходит популярное когда-то выражение: не ту страну назвали Гондурасом…
http://time4news.org/content/mvf-speshit-na-pomoshch-pochti-«latino-amerikanskoi»-ukraineОПТИМІСТИ ВІД ЕКОНОМІКИ
Сергій Рожин, «Суботня пошта», 31.07.2009, Львівська обл.
У реальному секторі економіки процес падіння виробництва вже завершився!Таке майже сенсаційне припущення висловив президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. Отже, на його думку, Україна почала видряпуватися з кризи
Прем’єр переконана, що власне виробники сільськогосподарської продукції першими подолають кризу
Те, що поважних експертів, які оптимістично оцінюють нинішній стан економіки країни, збільшилося, безсумнівно, тішить. Значить, уряд (бо хто ж іще?) обрав правильний вектор концентрації зусиль, скерованих на протидію кризі. А за такого підходу до справи, особливо, коли визначено орієнтири подальших дій, ще трохи, ще мить - і про кризу згадуватимемо, мов про страшний сон.
Принаймні якщо не в промисловості, то в сільському господарстві - точно. Адже і прем'єр, певно, не без підстав (а може, просто у неї інші відомості, ніж у нас, грішних), переконана, що власне село першим подолає кризу. За прем'єрської підтримки, звісно. Її Тимошенко вже пообіцяла.
Однак повернімося до промисловості.
Підстави для оптимізму
Своє бачення ситуації Олександр Пасхавер - людина, зауважимо, відома в колах експертів-¬економістів, яка, крім прогнозів, періодично радить то Президенту, то прем'єру, - висловив, коментуючи інформацію Держкомстату про ситуацію у промисловості за січень - червень 2009 року, оприлюднену недавно.
Про цифри ми поговоримо далі. Але основні з них виглядають так. Падіння виробництва за півроку становило, порівняно із аналогічним періодом 2008го, 31,1%. Проте у червні, порівняно з травнем, зафіксовано його зростання на 3,1 %.
Отже, міркує президент Центру економічного розвитку на шпальтах газети "Дело", статистика підтверджує, що криза, тобто падіння виробництва в Україні, завершується. Основні галузі вітчизняного індустріального виробництва припинили спад, а економіка країни адаптувалася до всесвітнього звуження ринків.
Ба більше, на думку експерта, господарка України загалом "поводить себе повністю передбачувано, хоча залишаються чималі ризики". Для унаочнення Олександр Пасхавер взагалі порівняв її діагноз із запаленням легенів, коли "криза вже минула, але загальний стан залишається доволі важким". Тому й очікувати зростання показника ВВП на найближчу перспективу не слід.
З чим важко не погодитися, то з тим, що, на думку Олександра Пасхавера, нині дуже важливо, аби уряд, держава в цілому, подбали про майбутнє зростання економіки, стимулюючи попит на товари вітчизняного виробництва (що виглядає трохи дивним, оскільки Кабмін фактично провокує постійне підвищення цін на них), та активніше сприяли поновленню кредитування виробників.
Але головна небезпека, основні ризики, на думку експерта, наразі зовнішні. Якщо падіння попиту на українську продукцію у світі триватиме, то вітчизняній господарці просто забракне внутрішнього ресурсу. Отже, падіння виробництва зупинилося, та його зростання просувається зі скрипом.
Поінформований оптимізм
Ми, звісно, не маємо повноважень чи апломбу спростовувати висновки поважного експерта. Те, що бодай він зауважив світло в кінці тунелю - вже добре. Що зле, то це - майже за Жванецьким - світло видно, але й "тунель не закінчується!"
Як ми писали, Держкомстат, із значним, правда, запізненням, нарешті оприлюднив офіційні показники економіки у першому кварталі цього року. Відрадно, що вони не перевершили песимістичні прогнози вітчизняних та зарубіжних економістів. Реальне падіння обсягів ВВП, порівняно із січнем - березнем 2008го було 20,3%. Проте цей показник виявився найгіршим в Європі.
Зауважимо, що оприлюднення офіційної статистики, збіглося із перебуванням голови місії МВФ в Україні. Можливо, ця інформація й надалі залишилася б закритою (в уряді, щоправда, пояснюють утаємниченість загальноєвропейською практикою, за якої відповідні дані аналізуються поквартально), але бажання отримати черговий валютний транш стало вагомішою підставою для розсекречення даних. Тим паче, на їх оприлюдненні наполягали і кредитори, аби внести корективи у програму спів¬праці фонду з Україною.
Зважимо, що офіційна статистика виявилася дещо кращою за озвучені напередодні прогнози аналітиків. Адже навіть у Нацбанку були побоювання, що падіння показника ВВП становитиме не менше 30,1%. Та й Секретаріат Президента рахував його на рівні 23 - 25%. За різкого зменшення обсягів продажів продукції в основних галузях, що формують структуру ВВП, такі перспективи були цілком реальними. Але, враховуючи тіньову частину вітчизняної економіки, показник виявився саме таким, яким є.
Найбільше падіння відбулося в обробній промисловості (мінус 36,5%), що пов'язано з падінням попиту, насамперед на продукцію металургійних підприємств; у будівництві (мінус 54,1%); у виробництві та продажі електроенергії, газу та води (мінус 19,3%).
Єдина галузь із приростом - на 1,3% - аграрна.
Найменше падіння продемонстрував так званий сектор послуг та продажу товарів ширвжитку. Кризові явища в ньому теж були, але з певною затримкою і не в катастрофічних обсягах. Вплинули на це забрані населенням кошти з депозитів, вони стимулювали підтримку рівня споживання.
Крім того, попри загальне падіння попиту, відмовитися від купівлі товарів першої необхідності, люди фізично не можуть. Навіть за високими цінами. В цілому темпи падіння приватного споживання - однієї з головних складових показника ВВП, впали на 11,6%, порівняно з минулим роком, а це значно менше, ніж у промисловості.
Аналітики прогнозують, що цей показник буде відрізнятися від загальної динаміки падіння ВВП і надалі. З одного боку, триватиме підживлення споживання за рахунок депозитних коштів - недаремно кажуть, що, попри все, їсти хочеться завжди. З іншого - наявність готівки у чималої частини населення. Напередодні президентських виборів уряд не наважиться зменшувати зарплату працівникам державного сектору, зменшити рівень соціальної допомоги та пенсій. Незважаючи на те, що офіційних даних за другий квартал року ще чекати й чекати, експерти переконані: ситуація в економіці навряд чи суттєво зміниться. І в другому, і в третьому кварталах показники падіння ВВП залишаться на тому ж рівні - в межах 20%.
Щодо позитивних тенденцій, то їх почнемо зауважувати хіба наприкінці року. З одного боку - низька оціночна база попереднього періоду (у IV кварталі 2008 року, до прикладу, падіння ВВП становило 8%). З іншого - можливе поліпшення кон'юнктури на зовнішніх ринках, зокрема, збільшення попиту на продукцію металургії.
Але в цілому обмеження внутрішнього споживання триватиме. Передусім через невисокі доходи населення та відсутність широкого доступу до банківських кредитів. Навіть нинішній лідер зростання - сільське господарство - ризикує завершити рік у мінусі. По-перше, через зменшення врожаю зернових (прогнози на цей рік - 4243 млн. тонн, замість 53 млн. тонн минулорічних). По-друге, через закупівельну політику зернотрейдерів, які пробують скупити зерно нижче собівартості.
До того ж не забуваймо про багатомільярдні державні та корпоративні борги, які слід повернути до закінчення року. Як повідомляє Мінфін, державний борг України лише у червні збільшився на 8,5% і становить загалом вже 28,683 млрд. дол.
Маймо на увазі й дефіцит державного бюджету, який, за оцінками МВФ, на кінець року буде не менше 12%.
А щодо "хворої" економіки, яка починає повільно одужувати, то слід пам'ятати правило елементарної медицини: після певного поліпшення стану організму, яке засвідчують окремі тенденції, цілком можливий рецидив із непередбачуваними наслідками. У наших політичних реаліях воно цілком можливе.
http://www.lvivpost.net/content/view/5120/212/ТОЧКА ЗОРУ
КИРИЛО У РІВНЕНСЬКИХ КАТАКОМБАХ ЗГАДАВ ПРО ПЕРШИХ ХРИСТИЯН
Сергій Ткаченко, «Рівне вечірнє», 04.08.2009
Приїзд московського патріарха обійшовся без ексцесів.Ще у неділю зранку на прилеглих до Свято-Воскресенського собору вулицях у Рівному чатували правоохоронці, обмеживши або й зовсім перекривши тут рух транспорту. Ще більше скупчення людей в погонах та цивільному одязі, який, втім, не приховував їх власників до приналежності певним силовим структурам, спостерігалось біля самого собору.
На нестерпній спеці літнім людям і зі сторони прихильників Кирила, і зі сторони його опонентів було непереливки. Тож автомобілі «швидкої» мали роботу — то тут, то там лікарям доводилося надавати першу допомогу тим, хто втратив свідомість.
Оточені щільними кордонами міліції опоненти Кирила розігрівалися своїми гаслами. Натовп навпроти теж скандував «Наш патріарх — Кіріл». За деякий час в горлі пересохло, тож коли автокортеж під’їхав до собору, вигуків майже не було чути — представницьке авто зустрічали оплесками. Але у неділю рівняни Патріарха не побачили. По викладеній із живих квітів доріжці до собору вийшов високий гість — митрополит Київський Володимир. За деякий час він виголосив вітання рівненській пастві із святом пророка Іллі. Пікантності ситуації додавало те, що у «верхньому» храмі собору якраз ішла вечірня служба, і динаміки дещо заглушували промову немолодого митрополита.
Чому не приїхав Кирило в Рівне у неділю? За версією столичних ЗМІ, настійливе прохання обминути Рівне для патріарха прозвучало від Секретаріату Президента — «з міркувань безпеки». Організатори візиту пояснюють «накладку» банальним запізненням Кирила по дорозі із Криму — тож його літак приземлився в Борисполі і вже звідти на вечірню службу патріарх рушив автомобілем до Корця. Там, у монастирі, він заночував.
”Ми молимося за всіх, ми ні до кого не маємо зла, ми віримо, що тільки любов’ю і правдивим словом можна пом’якшити людські серця», — сказав патріарх, звертаючись до віруючих у Свято-Троїцькому монастирі.
У понеділок зранку Рівне знову заполонили люди в погонах, бо Патріарх несподівано все ж вирішив відвідати Свято-Воскресенський храм у Рівному. І хоч на вулицях більше міліціонерів не спостерігалось, однак питання безпеки патріарха тепер було уже чомусь не настільки актуальним, як у неділю. Та й пікетувальників було менше. Раптом по обіді линув рясний дощ. «То поганий знак», — говорили серед опонентів Кирила, «то свята вода», — казали рівняни, для яких Кирило — справжній патріарх.
Цього разу доріжка із квітів була коротшою і людей було меншке. І все ж особливо терплячі віряни були винагороджені — у понеділок близько 14-ої години нога патріарха ступила на землю Рівного. Кирило рушив до «нижнього» храму Свято-Воскресенського собору. Його промова була короткою.
— Я відвідав ваш катакомбний храм і згадав про перших християн, — сказав Кирил. — Вони також були у катакомбах. У вашому храмі відчувається благодать Божа.
Подякувавши вірянам за терпіння, Кирил вручив ікону, а навзаєм отримав копію Острозької Біблії. Під оплески з одного боку і вигуки «Ганьба!» — з іншого автомобіль патріарха рушив у Городок Рівненського району.
http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=021677РАДОСТЬ ДУХОВНОГО ОБЩЕНИЯ
Людмила Обуховская, «Крымская правда», 03.08.2009
О пребывании в Крыму Патриарха Кирилла.Эту радость испытали в минувшее воскресенье на древней земле Херсонеса все, кому посчастливилось присутствовать на патриаршей Божественной литургии на месте крещения святого равноапостольного князя Владимира.
Торжеством православной веры назвал патриарх Московский и всея Руси Кирилл совместную службу, совершённую вокруг единого престола архиереями России, Украины, Белоруссии, Молдавии и других стран ближнего и дальнего зарубежья.
- В лице этих владык, объединившихся в Святой литургии, мы увидели всю нашу церковь, и символично, что именно здесь, у купели князя Владимира, состоялось это соборное служение, символизирующее духовное единство Русской православной церкви, - отметил патриарх.
Перед святым причастием он обратился с пастырским словом к тысячам верующих, собравшимся в этот исторический день на святом для каждого православного человека месте.
- Именно здесь, на этой земле, на том месте, где мы стоим, князь Владимир, войдя в купель и выйдя из неё, отряс слепоту душевную и вкупе же с ней и телесную. Он стал новым человеком, он воспринял истину Христову. Две тысячи лет существует церковь Христова, две тысячи лет она призывает людей к высшему божественному идеалу жизни, который был предначертан самим Христом. Казалось бы, чего проще - следовать этому идеалу, воплощать его в жизнь и получать от Бога, что он обещал каждому, кто любит его и кто слышит его слово. А Господь обещал полноту человеческого бытия, которая начинается здесь, в земной человеческой реальности, и переходит в вечность, в немеркнущее божественное царство. Какая сила может заслонить эту перспективу вечной жизни? Но мы знаем, что живы идолы. И заслоняют такую перспективу. Еще совсем недавно этим идолом была человеческая идея, которая была соединена с политической практикой. Эта идеология сформировала свои ценности, создала своих идолов. Ведь идол - это рукотворный бог, который физически делается человеческими руками, и тогда появляются истуканы, которым поклоняются несчастные ослеплённые люди. Но идол может быть и результатом иной человеческой деятельности. Он может быть результатом мыслительной деятельности. И тогда на свет появляются ложные ценности и ложные идеологии, которые заслоняют путь человека к Богу. Идолопоклонство не осталось в прошлом. И сегодня люди лепят своими руками идолов рукотворных, богов больших и маленьких.
Это новая психология бытия и философия жизни, которая связана с непременным богатством, успехом, с властью, с деньгами. То есть новая философия бытия, которая обращается не к разуму, а желудку и кошельку человека. И которая именно с этими человеческими страстями, с их раскрепощением и удовлетворением связывает такое понятие, как полнота жизни. И для поклонения этим идолам мобилизуются человеческие силы не только личности, но обществ и государств. Идолы раскрепощают инстинкт. Идолы раскрепощают страсти. А люди, живущие по закону страсти, не могут жить вместе. Они могут эксплуатировать друг друга материально, духовно, физически. Они могут даже свои инстинкты эксплуатировать и выжимать из этого деньги или власть. А вот объединять людей идолопоклонство не способно, потому что в основе объединения всегда лежит стремление людей быть друг с другом. А это можно сделать тогда, когда людей объединяют идеал, общие ценности. Церковь Христова и провозглашает эти общие для всех ценности и общие идеалы. Церковь, провозглашая высочайшие идеалы, одновременно призывает людей сохранять святость жизни, а также символы, связанные с проявлением этой святости. Вокруг этого должен объединяться народ. Всякое объединение людей против кого-то - это дьявольское объединение, оно разрушает здоровую ткань общества. Оно как раковая опухоль прорастает в народную жизнь, потом взрывается кровавым протуберанцем. Это страшное объединение. И достаточно обратиться к истории, чтобы увидеть цену всем этим объединениям, построенным на лжи и на ненависти, на поиске врагов и на воспитании людей в сознании того, что есть общий враг, а мы должны против него объединиться. Это всё идолопоклонство.
Будем молиться о том, чтобы Господь дал силы нашему народу преодолевать искушение идолопоклонства, сохранять духовное единство, которое заповедал нам апостол Павел, хранить веру православную, семена которой посеял святой равноапостольный князь Владимир. Хранить те духовные сокровища и ценности, утверждавшиеся им на великой земле нашей. Мы верим, в ответ на веру, на желание жить по его закону Господь укрепит нас, поможет преодолеть конфликты и разделения, порождённые человеком, грехом и историческими обстоятельствами. Он поможет нам сохранить великое духовное единство. Опираясь только на это единство мы можем быть успешными в следовании по тому пути, который сам Бог открыл перед нами.
После Божественной литургии в Херсонесе патриарх освятил закладной камень Духовно-просветительского центра Севастополя. Свято-Владимирскому собору он подарил икону Божией Матери «Знамение», а митрополиту Симферопольскому и Крымскому Лазарю - панагию. Затем патриарх посетил мемориал в память о погибших в годы Великой Отечественной войны защитниках Севастополя на площади Нахимова, выступил перед собравшимися здесь жителями и гостями города. Возложил цветы к мемориалу, поцеловал икону с частичками мощей Святого праведного Фёдора Ушакова, которые семь лет назад, когда был митрополитом Калининградским и Смоленским, привёз сюда, тогда же освятил икону, в которую они были помещены. Она хранится в штабе Черноморского флота Российской Федерации.
Обращаясь к присутствующим, патриарх сказал:
- С особым чувством вступил я на эту землю, обильно политую кровью тех, кто защищал своё Отечество. В подвиге исполнения воинского долга проявляются самые великие и самые сильные чувства, на которые способен человек. Именно поэтому Господь принимает в царствие свое всех тех, кто душу свою полагает за други своя, всех тех, кто выполняет долг и присягу, защищает своё Отечество. В воинском долге - проявление самых сильных и светлых чувств человека. Пожертвовать жизнью - выполнить заповедь, которую Господь дал нам, заповедь о любви к ближнему своему. Вот почему всегда уважением и любовью окружались люди, носящие погоны. Для того, чтобы воин имел такую силу, чтобы у него хватало мужества стать навстречу морю огня, грудью своей защитить других, он должен быть очень сильным духом. Вот почему мы говорим сейчас о необходимости духовного попечения военнослужащих. Мы должны поддерживать их своей молитвой, помогать нашей молодёжи взгревать свой дух и быть способной несмотря ни на какие соблазны жизни, если это потребуется, встать на защиту ближних своих и жизнь свою за это отдать. В результате исторических событий, о которых мы знаем, получилось так, что здесь два флота, а не один. Но в этих двух флотах служат братья. Братья по вере. Наследники святого равноапостольного князя Владимира. И сегодня моя горячая молитва была о том, чтобы никогда и ни при каких условиях братья не смотрели друг на друга через прицел. Чтобы никогда и ни при каких обстоятельствах рука одних не поднялась против других. Потому что ничто так не разделяет братьев, как пролитая кровь. Вот почему мы должны отдавать все силы для того, чтобы сохранять мир здесь, в Севастополе, и вообще на всех пространствах исторической Руси. Чтобы брат никогда не воевал с братом. Чтобы мы поняли и осознали призвание быть вместе, помогая друг другу даже в самых трудных экономических и политических обстоятельствах. Чтобы у нас хватило мужества и силы духа не терять любви друг к другу.
Я как патриарх всея Руси благословляю и русских, и украинцев, братьев по вере, на мирное и доброе соработничество во имя блага людей, во имя блага наших народов, во имя сохранения духовного пространства Киевской Руси.
Настоящим праздником стал для верующих единой канонической Православной Матери-Церкви посещение Крыма патриархом. Это была встреча отца с любимыми детьми. Совершённые на древней земле Херсонеса Богослужение и таинство причащения стали зримым единством чад Христовых, верных Его заветам. А таким не страшны раздоры и расколы, навязываемые извне теми, кто остался и в наш просвещённый век идолопоклонником.
В память о пребывании в Крыму патриарх Кирилл и сопровождавший его во время пастырского визита на Украину митрополит Киевский и всея Украины Владимир увезли мощевики с частицами мощей Святого Луки.
Крымчане расставались с патриархом Кириллом с надеждой на новые встречи, на его приезд для освящения кафедрального Свято-Александро-Невского собора, завершение строительства которого не за горами.
http://www.kp.crimea.ua/news_details.php?news_type_id=1&news_id=6717ВІЗИТ ДУХОВНОГО КОМІСАРА КРЕМЛЯ
Ірина Гамрищак, «Львівська газета», 02.08.2009
В Україні з десятиденним візитом перебуває Патріарх Московський і всієї Русі Кірілл.Безумовно, це непересічна подія в церковному житті держави. До того ж, українські владці й політики всіляко демонструють бажання “засвітитися” поруч із московським гостем.
Одразу після прибуття Пат¬ріарха Кірілла привітав лідер української опозиції Віктор Янукович. А Президенту Вікторові Ющенку навіть удалося змусити Патріарха покласти квіти до пам’ятника жертвам Голодомору. Натомість Кірілл “віддячився” українському лідерові двома промовистими заявами. Перша була про те, що Голодомор, мовляв, – спільне лихо українського й російського народів. І причина його – ледь не засуха. А другий словесний ляпас Вікторові Андрійовичу – твердження про те, що єдина Помісна Православна Церква в Україні вже існує (звісно ж, це – РПЦ УПЦ МП). А тому нічого створювати більше не треба...
Експерти заздалегідь попереджали українську владу про те, що візит Московського Патріарха супроводжуватимуть політичні заяви. І Кірілл цими днями справді творить від¬повідні месиджі, загортаючи їх у розмірковування про роль Церкви у світі, про мораль. У вівторок під час прямого ефіру на “Інтері” він, зокрема, гостро критикував прагнення укра¬їн¬ців інтегруватися в ЄС. Мовляв, хіба можна міняти “святую Русь” на “безбожний Захід”?
“Увесь візит Патріарха задумано як демонстрацію того, що Православна Церква повинна назавжди залишитися в єдності з Москвою. Відвідини планували як моральну й організаційну підтримку противників автокефалії, принаймні як спосіб переконати українофільські групи в середовищі УПЦ МП у тому, що їм треба повернутися до своєї попередньої орієн¬тованості на Москву й забути про будь-які українофільські тенденції”, – стверджує релігієзнавець Андрій Юраш.
Однак, уважає експерт, поставленої мети візит не досягне – здебільшого тому, що Кірілл і його оточення “категорично заперечує українські реалії”. “Виступаючи в Києво-Печерській лаврі, Патріарх стверджував, що тільки канонічна Церква може існувати, й він турбується про православних братів, які живуть поза церковною загорожею. А перед візитом він стверджував, що прихильниками автокефалії є винятково журналісти й політики… І водночас не бачить паралельного Хресного ходу, який зібрав значно більшу кількість людей. Якщо Патріарх дозволяє собі говорити абсолютно неправдиві й хибні речі, то поставлених цілей він не може досягнути. Неправда й нещирість, замаскована під дипломатію, про необхідність існувати Україні й Росії в межах так званої православної цивілізації – це просто проросійська шовіністична неоімперська риторика. Суспільна ж думка в Україні працює на категоричне відторгнення того, що їй намагаються нав’язати”, – ствер¬джує А. Юраш.
Відвідини Патріарха не матимуть особливого впливу й на політичну ситуацію в Україні. Деякі експерти, що¬правда, припускають, що політики можуть скористатися цим візитом для “політичних ігор”, однак запевняють: особливих наслідків це не матиме.
“Українська політична еліта, вочевидь, буде дуже розчарованою – Патріарх Кірілл не приніс якихось сер¬йозних пропозицій для нормалізації ситуації в Україні, – вважає політолог Віктор Небоженко. – Тому не думаю, що в політичному плані відбуватиметься щось особливе, крім звичайних дрібних провокацій”.
Також він переконаний, що цей візит ніяк не вплине на вибори, оскільки, по-перше, до них іще далеко, а по-друге… православних іще ніколи не вдалося використати в політичний спосіб. “Тільки дві конфесії в Україні можна активно використовувати в політичному плані: добре організовані протестантські, зокрема євангелістські, рухи й секти та греко-католиків. Усіх інших іще нікому не вдавалося використати. Ні представники Київського Патріархату, ні Москов¬ського не проявляють якихось особливих політичних зацікавлень”, – вважає він. І додає, що реальною метою візиту Кірілла може бути намір урегулювати якісь питання всередині… Росії.
“Ми звикли: якщо Кремль щось із нами робить, то діє нам на шкоду. Насправді річ у тім, що чимало вчинків Москви спрямовані на з’ясування стосунків усередині Росії. Наприклад, антиукраїнська пропаганда, яка впродовж багатьох років іде з Білокам’яної, скерована не на те, щоб когось тут переконати чи розізлити, а щоб консолідувати російське населення навколо російської елі¬ти – Україна є дуже “зручним” зов¬нішнім ворогом. Те саме відбувається тепер: приїзд Кірілла, вочевидь, пов’язаний з якимись великими проектами всередині Росії, де роль Патріарха зростатиме. І нарешті, його візит можна порівняти з відвідинами Байдена, який приїхав, усім сказав хороші слова, провів розвідку – хто готовий до виборів, а хто ні, та хто чим дихає. І точно так само, мені здається, Кірілл як колишній дипломат, людина не без олігархічного лоску, яка добре говорить кількома іноземними мовами, виступає радше як дипломат. Це правильно, що у Львові з підозрою ставляться до будь-яких рукостискань Кірілла, проте для країни це не матиме серйозних наслідків. Ми достатньо зріла держава для того, щоб витримати будь-який такий візит”, – додає він.
Щодо єдиної Помісної Церкви, то, на думку політичного експерта, цей казус виник тому, що до цієї розмови не був готовий сам Віктор Ющенко. “Греко-Католицька Церква не хоче створення Української Помісної Православної Церкви. І в цій ситуації В.Ющенко не знає, що робити: або ж “загравати” з греко-католиками, або ж говорити, що один президент – одна Православна Церква. Через цей великий сумнів він виявився не готовим обговорювати це питання з Патріархом. Кірілл дуже легко перевів розмову на прості дипломатичні прийоми. Главі держави спочатку потрібно було вирішити – чи наполягає він на створенні Єдиної Помісної Церкви з двох Православних Церков, чи сказав це в рамках якогось дипломатичного піару”, – підсумував В.Небоженко.
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2009/08/02/38636/ПАТРИАРХ ПОМОЛИЛСЯ О ДОНБАССЕ
Максим Карачевцев, Кирилл Фильчаков, «Салон Дона и Баса», 31.07.2009
Визит Кирилла навеки войдет в историю региона.Впервые на донецкую землю ступил Святейший Патриарх Московский и всея Руси. То что не успел сделать Алексий II довершил Кирилл.
В среду вечером в аэропорту высокого гостя встречали первые руководители области во главе с лидером ПР Виктором Януковичем. А в центре города, около Спасо-Преображенского кафедрального собора, патриарха под зонтами ждали десятки тысяч верующих.
Националистам делать нечего
Кроме 2 тысяч 200 правоохранителей, святейшего Кирилла охраняли 600 добровольцев из числа простых дончан. "Националистам здесь делать нечего! Такого беспредела, как в Киеве у нас не повториться!" - однозначно заявил "Салону" представитель "Донецкой республики" Сергей. По словам парня, ему известно, что националистические организации типа "Свободы" и "Просвиты" намеревались устроить провокации и в нашем городе. Действительно, за несколько часов до прилета Кирилла в центре мелькали люди в камуфляжной форме с нашивками "Патриот Украины" на рукавах. Но они не рискнули даже на квартал приблизиться к собору. Многотысячная толпа, несмотря на приподнятое и благодушное настроение, просто втоптала бы их в землю. Но слава Богу, все обошлось.
Шахтерский труд самый почетный
"Я с особым чувством посещаю донецкую землю, потому что это земля православная, на которой живет и трудится благочестивый, трудолюбивый народ, - приветствовал верующих святейший патриарх. - Здесь есть монастыри и храмы. Причем монастыри, которые поднялись из руин, что свидетельствует о силе веры людей. Я бы хотел передать благословение всем жителям Донбасса, а особенно шахтерам. В жизни мне приходилось спускаться в шахты. Это было на Шпицбергене. Когда я вышел из шахты на поверхность, то сам себе сказал, что труд шахтера, наверно, один из самых тяжелых, которые есть на земле!" Десятки тысяч людей, собравшихся около Спасо-Преображенского собора, слушали эти слова с замиранием сердца. И даже по лицам суровых мужчин катились слезы радости и умиления.
Это вторая Пасха
"Вы впервые посетили нас. Для всех жителей Донбасса - это вторая Пасха", - так вчера приветствовал святейшего Кирилла наместник Святогорской лавры епископ Святогорский Арсений. Кирилл подарил Лавре большой позолоченный образ Христа. "Когда прихожане будут к нему прикасаться, они будут вспоминать этот день", - сказал при этом патриарх.
Сегодня ранним утром святейший Кирилл посетит монастырь в селе Никольское, а уже в час дня вылетит в Симферополь.
Справка
Патриарх Кирилл призвал молиться за раскольников
За время своего визита в Украину Патриарх Московский и всея Руси Кирилл не встретился с представителями неканонических церквей.
Свое отношение к украинской автокефалии иерарх объяснил просто: "Все эти радикальные призывы к автокефалии основаны исключительно на политических аргументах. Ведь никогда патриархаты не были ограничены рамками одного государства". Однако Кирилл призвал молиться о сектантах и раскольниках. "Не все наши единоверные братья разделяют с нами праздник, иные пребывают вне спасительной ограды Церкви, вне ее драгоценного единства… Помолимся о них, чтобы Господь преклонил к ним свою милость. Чтобы дал им решимость презреть все человеческий страсти и греховные наваждения и соединиться с нами в радости и простоте сердца, совместно утверждая непреходящие ценности святого Евангелия", - заявил патриарх Московский и всея Руси.
У верующих - высокий духовный подъем
В целом же визит Кирилла, как по мнению общественных деятелей, так и служителей церквей усилит позиции православной церкви в Украине. "Прежде всего, приезд патриарха для самой паствы, для верующих Украины - это, несомненно, высокий духовный подъем, - рассказал "Салону" протоиерей Никита Панасюк. - Я надеюсь, визит Кирилла будет укреплением и в вере, и в действиях. Ведь чего каждый верующий ожидает от патриарха - патриаршего благословения".
С такой точкой зрения согласен и пресс-секретарь Донецкой епархии Георгий Гуляев. Однако каких-то глобальных выводов он пока делать не рекомендует. "Ведь патриарх только уехал, - пояснил нам отец Георгий. - Но если все же судить о результатах визита патриарха Кирилла, то можно обратить внимание на его выступление на телеканале "Интер". Ведь оно побило все рейтинги по просмотру любых телепрограмм! Люди с замиранием сердца - как верующие, так и далекие от церкви, следили за тем, что происходило на телеэкране. Ведь все увидели настоятеля церкви! Так что, я думаю, будут очень положительные, большие сдвиги. Но давайте все же немного подождем с подведением окончательных итогов". Похожего мнения придерживается и атташе Блаженнейшего митрополита Владимира Василий Анисимов.
Визит Кирилла усилит миссионерскую работу
Также необходимо отметить и то, что визит патриарха Московского и всея Руси должен ослабить позиции раскольников и сектантов. "Сейчас в речах патриарха Кирилла часто звучит обращение к духовенству в том смысле, чтобы больше обращать внимания на молодежь и работать с ней. Другими словами, больше обращать внимания на миссионерскую деятельность, - говорит Никита Панасюк. - Замечу: Донецкая епархия считается одним из лидеров в этом плане. У нас есть много епархиальных изданий - журналы, газеты, тот же сайт "Донбасс православный". То есть делается немало работы. А благословение и приезд патриарха Кирилла сюда, в Украину и конкретно Донбасс, еще больше укрепит нас в плане миссионерской работы".
Напомним, что митрополит Донецкий и Мариупольский Иларион занимает по отношению к раскольникам непримиримую позицию. И именно визит Кирилла должен поддержать и укрепить людей, стоящих на подобных позициях. "Позиция Илариона (непримиримость к расколу - ред.) - это позиция церкви, - говорит Георгий Гуляев. - Напомню, что врачевать раскол можно только через покаяние. Владыка в этом смысле не является человеком, который какое-то свое особое мнение (отличное от мнения церкви - ред.) высказывает. По этому говорить о каких-то личных успехах владыки Иллариона будет некорректно... Здесь можно говорить о пользе для всей церкви".
http://www.salon.donetsk.ua/rubrics/10277.phpПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
«ПРАВУ АЛЬТЕРНАТИВУ» ПРЕДСТАВЛЯТИМУТЬ ЛЮДИ КОСТЕНКА
Іван Фаріон, «Високий замок», 04.08.2009, Львівська обл.
У президенти може піти і екс-охоронець Кучми, і керівник пивної імперії «Оболонь».За півтора місяця до старту виборчої кампанії стають відомі нові імена претендентів на посаду глави держави. Заявку на президентські перегони зробив свідок у “справі Гонгадзе” екс-майор держохорони Микола Мельниченко, а члени Української народної партії кажуть, що висуватимуть свого керманича Юрія Костенка. Загалом уже “засвітилося” півтора десятка охочих тримати в руках президентську булаву…
Відомий своїми радикальними заявами Мельниченко і цього разу не зрадив собі. “Моє перше гасло – боротьба з корупцією! Друге – боротьба з корупцією! Третє – боротьба з корупцією! - заявив потенційний висуванець від партії “Громадський рух України”. - Ми не будемо говорити, що збільшимо ВВП і наповнимо бюджет. Нинішню ситуацію я б порівняв із дірявим мішком борошна – скільки в нього борошна не насипай, він усе одно не наповнюється – щури все з’їдають. Тому потрібно залатати діри й поставити мишоловки, щоб відловити цих пацюків. Якщо потрібно, щоб для цього кров пролилася, – заради Бога, я готовий на це піти”, - цитує Мельниченка “Українська правда”.
Про “Громадський рух України” відомо мало що. Партії нема ще й року. За словами Мельниченка, основу її складають офіцери…
Фактично підтвердив можливість своєї участі у президентських перегонах і голова УНП Юрій Костенко. У розмові з кореспондентом “ВЗ” він сказав:
- Кандидатуру від УНП визначатиме партійний з’їзд, який відбудеться наприкінці вересня. Звичайно, голова партії буде серед них. Але не виключаю, що в ході таємного голосування може бути названо таких достойних партійців, як прекрасний господарник і політик Олександр Слободян (власник торгової марки “Оболонь”), або голова Полтавської ОДА Валерій Асадчев. Однак хто б не був нашим кандидатом, ми не можемо тішити себе ілюзією, що за кланово-олігархічного режиму, де голоси купують, ми можемо здобути перемогу. Водночас я заперечую “технічну” роль кандидата від УНП. Наш висуванець представлятиме праву альтернативу, яку не представлятиме жоден інший кандидат. Ця альтернатива будується на політиці підтримки національного виробництва, - на такій основі можна вирішувати соціальні проблеми. Інші кандидати традиційно обіцятимуть золоті гори, - хто десять кроків, хто три кроки, хто рай земний, - але це політика лівого популізму, яка себе вичерпала, яка призвела до нинішньої кризи…
На запитання, чи усвідомлює він, що кандидати з правого політичного флангу неминуче забиратимуть голоси у чинного Президента Віктора Ющенка, торпедуватимуть його виборчу кампанію, Юрій Костенко сказав:
- Саме УНП стояла біля витоків формування політичної коаліції, яка привела Ющенка на найвищу державну посаду. Якщо Ющенко з “правими” позиціями не зміг виконати свою місію, то це тільки тому, що у своїй політичній діяльності він не опирався на Українську народну партію… Але це вже питання історії. Якщо у другому турі зійдуться Ющенко і Янукович, зрозуміло, кого ми підтримуватимемо…
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=75746І У ПОЛІТИКІВ МОЖНА ЗНАЙТИ СЛІДИ ВІД МОЗОЛІВ…
Іван Фаріон, «Високий замок», 01.08.2009, Львівська обл.
Люди від влади можуть ще й косити, доїти корів, працювати з відбійним молотком, робити масло, вирощувати овець і плекати сади.Помиляються ті виборці, які звиклися з думкою, що наші політики вміють лишень гарно виступати з високої трибуни чи на телевізійних ток-шоу, критикувати опонентів, блокувати президію, апаратну і щитову сесійної зали, рвати одне на одному піджаки, а до жодної іншої праці не здатні. У разі, якби наші достойники залишилися без політичної роботи (хоча у це повірити тяжко), багато з них дали б собі раду, вдавшись до іншого, більш земного заняття. І заробили б на добрий шматок хліба. Про це вони розповіли у розмові з кореспондентом «Високого Замку».
Геннадій Москаль, народний депутат («НУ-НС»), генерал-лейтенант міліції
Я виріс у селянській родині, ми вели натуральне господарство, всі продукти вирощували самі. Купували лише сіль і кавовий напій по 11 копійок. Умію город обробляти, корову пасти-доїти, робити сир-масло, хліб пекти, сушити яблука. Сам кошу сіно, сапаю грядки, підгортаю картоплю, дрова колю. Знаю, як гриби шукати. Тож навіть, якщо б закінчив лише чотири класи, повірте, з голоду не помер би. Хоча, справді, на селі працювати треба дуже і дуже тяжко.
Богдан Соколовський, Уповноважений Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки
На державну службу я прийшов з науки. І зараз, наскільки мені вистачає часу після основної роботи, займаюся спеціальним матеріалознавством у сфері ядерних технологій. Фізика – моє хобі. Якби так трапилося, що, наприклад, перебував би у тривалій відпустці на селі і виявилося, що у місцевій школі нема вчителя цього напрямку, залюбки прийшов би викладати дітям. Маю досвід такої праці у СШ №44 міста Львова.
Дачі у мене нема, але до сільської праці тягне. З великим задоволенням заготовляв би сіно, в юності доводилося це часто робити…
Василь Деревляний, народний депутат (БЮТ)
У велику політику я прийшов, маючи великий життєвий досвід. До 1989 року працював слюсарем на Тернопільському заводі «Оріон», тож звичайна праця не є для мене і тепер проблемою. Вважаю, що володію і непоганими менеджерськими рисами. При потребі зумів би організувати бізнес-команду, яка може успішно вести якусь підприємницьку справу. Але зараз для мене головною є політична робота…
Володимир В’язівський, народний депутат («НУ-НС»)
Життя змусило навчитися всього. Виріс у селі – знаю, як садити картоплю і як її збирати. Студентом навчився варити, траплялося, готував на шістдесят осіб. Після школи-восьмирічки вчився у гірничому технікумі, пізнав, що таке шахтарська професія. Маю чотири з половиною роки підземного стажу. Займався автоматизацією, електрифікацією гірничого видобування, але при потребі працював би і з відбійним молотком. Як людина з досвідом, можу сказати: про сонце може говорити той, хто бував у шахті. Усіх цих знань, а також тих, що набув в органах місцевого самоврядування і державної влади, цілком вистачить, щоб знайти їм застосування у всьому подальшому житті.
Василь Грицак, народний депутат (Партія регіонів)
Крім двох дипломів про вищу освіту, маю четвертий розряд муляра, третій розряд плиточника і бетонувальника. Під час армійської служби в Алма-Аті власноруч виклав плиткою всю солдатську їдальню. У студентські часи тричі був командиром будзагону, будував комбікормовий завод у Рівенській області, працював на спорудженні Майнської, Саяно-Шушенської ГЕС (Росія) – заливав там бетон на висоті 110 метрів. На Шульбінській ГЕС у Казахстані власноруч збудував дві пропарювальні камери.
На батьківщині мами, на Рівенщині, своїми руками разом з батьком збудував будиночок, баню. Коли був молодим інженером, а потім міліціонером, по суботах допомагав на будовах своїм друзям. Знаю, як скопати город, заскородити його, посадити, полити, знаю багато чого іншого. Належу до тих, хто своїх успіхів досягав власними руками і розумом, а не за рахунок чиєїсь протекції.
Юрій Кармазін, голова Партії захисників Вітчизни
Крім політики, я ще займаюся викладацькою діяльністю, є професором Сімферопольського університету економіки і управління, читаю студентам право, можу викладати і філософію. Отож, у разі чого, без засобів для існування не залишився б.
В юності займався авіамоделізмом. У мене все нормально з руками, нічого не боюся робити. Коли вчився в Одесі, підробляв санітаром в інституті очних хвороб імені Філатова, вантажником у порту і на залізниці, був муляром, не з чужих розповідей знаю, що таке відбійний молоток.
Люблю вирощувати дерева, виплекав чудовий садок, в якому ростуть персики, ялівець, кримська сосна, груші, абрикоси, черешні кількох сортів.
Недавно мене обрали головою громадської організації «За чисте землеробство і безпечне довкілля». Україна може стати набагато заможнішою, якщо при вирощуванні зернових вдасться до мікрохвильової обробки насіння. Впровадивши ці технології, ми можемо отримати на третину врожаю більше, забувши про пестициди і гербіциди.
У мене в житті був відрізок часу, коли через крадіжку голосів на виборах я опинився без роботи. Тож на життя заробляв власним врожаєм.
Олександр Баранівський, екс-міністр агропромислового комплексу України
На своєму батьківському обійсті у Володимир-Волинському районі Житомирської області маю п’ятдесят сотих городу, тримаю сто курей, сорок овечок, маю сад, ставочок із завжди свіжою рибкою. Є своя банька, де можна гарно попаритися. Всі вихідні проводжу разом з дружиною тут. Люблю працювати з косою, вилами, віником. Домашнє господарство дозволяє мені спокійно почуватися, незважаючи на жодні кризи, які влаштували нам нинішні вітчизняні правителі зі своєю компанією. Усім, хто хоче вижити, радив би мати власну грядку, порося, курочок, вулик – і тоді ніякі катаклізми їм будуть не страшні.
Я вмію працювати біля землі і організувати сільськогосподарське виробництво. Даю поради синові, дочці. Можу приготувати будь-яку страву для гостей. І наочно демонструю людям, що треба їсти українську курку, сало, пити українську горілку (дуже смачна вона своя, домашня, яку дядько зробить з жита), – а не споживати всяку там іноземну модифіковану гидоту...
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=75686СЕРГЕЙ ТИГИПКО: "МЫ ДОЛЖНЫ ПРИЙТИ К СИЛЬНОЙ ПРЕЗИДЕНТСКОЙ ВЛАСТИ"
Валентина Лазарчук, «Ведомости», 31.07.2009, Кировоградская обл.
Экс-глава Нацбанка Украины Сергей Тигипко – о формировании будущей "народной" программы кандидата в Президенты.На днях Кировоградщину посетил известный экономист, политик, человек, имеющий огромный опыт работы в органах государственной власти и коммерческих структурах, Сергей Тигипко. Сегодня он занялся активным изучением социально-экономической ситуации в стране и анализом проблематики и стратегии развития регионов.
Из досье "Ведомостей-плюс": Сергей Леонидович Тигипко родился 13 февраля 1960 года в селе Драгонешты Молдавской ССР. Окончил Днепропетровский металлургический институт по специальности "инженер-металлург". С 1984 года Сергей Леонидович работал заместителем директора по учебно-воспитательной работе Днепропетровского механико-металлургического техникума. С октября 1991 года занимал должность заместителя председателя правления банка "Дніпро". В марте 1992 года С. Тигипко стал главой "Приватбанка" (Днепропетровск). С ноября 1994 года являлся внештатным консультантом Президента Украины по вопросам денежной политики. В апреле 1997 г. Сергея Тигипко назначили вице-премьером по экономической реформе в Кабинете Министров Украины. В период с 1997 по 2001 годы он занимал должность заместителя главы Государственной комиссии по проведению в Украине административной реформы, а также был членом Высшего экономического совета Президента Украины. В декабре 1999 года Сергей Леонидович занял пост министра экономики. 25 июня 2000 года его избрали депутатом Верховной Рады, где он входил в состав парламентского комитета по вопросам финансов и банковской деятельности. В 2002 году Сергей Тигипко возглавил Национальный Банк Украины. С 2005 года он являлся председателем правления финансово-промышленной группы ТАС, а с 2007 года - правления ОАО "Сведбанк". В 2008 году Тигипко стал советником премьер-министра Украины на общественных началах и сопредседателем Совета инвесторов при Кабинете Министров Украины. 16 июня 2009 года Сергей Леонидович оставил все должности и сконцентрировался на политической деятельности. С. Тигипко - кандидат экономических наук, Кавалер Ордена Почетного Легиона. Женат, воспитывает 4 детей.
Сергей Тигипко говорит, что мнение рядовых граждан для него является приоритетным в формировании будущей "народной" программы кандидата в Президенты. Свои шансы на победу в выборной гонке он расценивает как достаточно высокие, поскольку нынешняя политэлита, по мнению Тигипко, уже не способна проявить себя на высоком уровне. "Сегодня у старых политиков, которые долгое время были на слуху, большие проблемы, - уверен Сергей Леонидович. - Каждый месяц мы наблюдаем за тем, как их рейтинги падают. В стране появляется все больше людей, желающих голосовать за новые лица и новые имена. Перспективы у них очень хорошие. Тем более при нынешней ситуации в экономике, которая постоянно усугубляется. Мы не занимаемся стабилизацией банковского сектора, его рефинансированием, расширением внутреннего рынка через увеличение дефицита бюджета и госзаказ, не занимаемся инвестированием инфраструктурных проектов - например, таких, как КГОКОР. Мы не стимулируем экспортеров. Если всего этого не делать, ситуация в стране не решится. Если экономика не будет работать, то это отразится на бюджете. А впоследствии от этого пострадает и власть, и оппозиция, людям сейчас уже все равно, кто из них кто. Народу нужны конструктивные решения. Ему необходимо, чтобы выживали предприятия и рабочие получали зарплаты", - делится своими впечатлениями от настроя граждан Сергей Тигипко. По его словам, жителей Кировоградщины на данный момент беспокоят вопросы экологии, коммунальных тарифов, сельского хозяйства, здравоохранения. Именно на конструктивные идеи будут обращать внимание избиратели, а отнюдь не на пиар, отметил Сергей Леонидович.
В решении наболевшего для кировоградцев вопроса экологии С.Тигипко также пообещал поучаствовать. Однако он считает, что к этому процессу нужно привлекать не только местных специалистов, которым люди не всегда готовы верить, но и европейских.
Раскритиковал экс-нардеп и агропромышленную политику государства, которая для центрального региона также является более чем важной. "Аграрный фонд и Госрезерв должны сейчас активно работать, - отмечает Сергей Леонидович. - Они обязаны покупать зерно, хранить его, а зимой, когда цена вырастет, продавать. Это обеспечит стабильные цены на хлеб и муку. У нас до сих пор нет программы по борьбе с экономическим кризисом, - возмущается Тигипко. - Американцы уже третью принимают, и европейцы тоже все давно утвердили. Кроме Украины, нет, наверное, ни одной страны, где политика Кабинета Министров, Национального Банка и Президента была бы не консолидирована. У нас они все тянут государство в разные стороны. И это негативно влияет на экономику. Если мы хотим найти выход из кризиса, то надо начинать работу со спасения банковского сектора.
Образно говоря, страна стоит на эскалаторе, движущемся с определенной скоростью. Если мы не опережаем его, то нас тянет вниз. Так, как это происходит последние 5 лет. Мы живем без изменений, делаем Украину неконкурентоспособной", - отмечает Сергей Тигипко.
Как специалист высокого класса в области экономики С. Тигипко детально охарактеризовал процессы, происходящие сейчас в банковской сфере страны. В частности, он рассказал, что рефинансирование финучреждений Нацбанком проводится не всегда честно и прозрачно, вследствие чего банки направляют полученные денежные средства на пополнение своих валютных запасов, а это чревато негативными последствиями. По мнению бывшего главы НБУ, к решению данного вопроса нужно подходить комплексно и с максимальной публичностью.
Украинских избирателей будущий кандидат в Президенты Тигипко не собирается делить по региональному или религиозному принципу. Своими потенциальными сторонниками он считает прагматиков, которые готовы изменять жизнь к лучшему, и патриотов, стремящихся к созданию современного и сильного государства. "Когда-то у нас была двадцатая по результативности экономика в мире, - вспоминает Сергей Леонидович. - Мы строили лучшие корабли и самолеты. Сейчас этого нет, потому что у власти находятся не те люди".
Сергей Тигипко выбрал для своей предвыборной кампании лозунг "Сильный Президент - сильная страна". Именно таким, по его мнению, должен быть лидер европейского государства. "Глядя на то, как украинские политические группирования договариваются между собой, могу сказать, что они никогда не договорятся в пользу страны, - считает Тигипко. - Они могут только поделить какую-то коррупционную вертикаль и защитить партийные интересы. А людям остается наблюдать за этим шоу, когда растет безработица, увеличиваются тарифы на газ, вслед за этим поднимаются цены на электроэнергию. С чего же людям платить? Я считаю, что мы должны прийти к сильной президентской власти. В избирательных списках должны быть специалисты, привязанные к регионам, чтобы к ним можно было обратиться избирателям".
Свои идеи и наработки у Сергея Тигипко есть и в области здравоохранения: "Я знаком с европейскими программами развития медицины. Там нет ничего невыполнимого для нас. Нужны только политическая воля и желание. Многие страны прошли через введение страховой медицины или ее элементов. Я думаю, что и нам надо оптимизировать систему медучреждений. В Украине ведь больницы финансируются от количества койко-мест. Это позор. Таким образом мы только стимулируем пополнения медучреждений". По словам политика, эффективным будет введение должности домашнего врача, который бы занимался профилактикой и зарабатывал деньги тогда, когда его клиент не болеет.
Основной задачей грядущих выборов Сергей Леонидович считает смену политической элиты Украины. В свою команду он обещает брать только профессиональных и ответственных людей и уже сейчас планирует создание новой партии, которая бы действовала по новым для отечественного политикума принципам.
http://vedomosti-plus.kr.ua/newspaper/10.phpПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
СЕРГЕЙ КУНИЦЫН: "ПОРА ОСТАНОВИТЬ ЗЕМЕЛЬНЫЙ БЕСПРЕДЕЛ"
«Слава Севастополя», 04.08.2009, АР Крым
«За 3 года горсовет принял по земле 3000 решений. Сегодня любое из них может быть обжаловано в суде».На очередном заседании коллегии Севастопольской городской государственной администрации глава города Сергей Куницын, основываясь на выводах специалистов, заявил: "До разграничения и установления границ вся земля является государственной, а, следовательно, распоряжается ею администрация. За 3 года горсовет принял по земле 3000 решений. Сегодня любое из них может быть обжаловано в суде.
Представляете, что будет, если все эти решения "полетят в тартарары"? Администрацию же обвиняют в нанесении ущерба! Настало время, когда просто необходимо расставить все по своим местам, определить акценты, приоритеты в управлении таким уникальным ресурсом, как земля. Пора остановить земельный беспредел!
Могу вам сказать, в городе сложился теневой рынок земли. В нем задействовано большое количество лиц: депутаты, чиновники, нотариусы, правоохранители, есть сеть посредников, так или иначе связанных с горсоветом, который через изобретенную им же в свое время схему ЖСТИЗов, садовых, огороднических товариществ, так называемых обслуживающих кооперативов, действительно разворовывает земли города.
По нашим оценкам, за последние 2,5 — 3 года из государственных земель через эти механизмы изъято более тысячи гектаров, что равнозначно потере около 300 миллионов гривен. Цифра огромная, но даже не в ней дело, а в том, что город, его планировка и застройка носят вопиюще хаотический характер. Севастополь постепенно становится эдаким "Шанхаем". Сотни раз проигнорирован и фактически превратился в пустую бумажку генеральный план города. Такова роль горсовета в проведении земельной реформы и формировании "цивилизованного" рынка земли в городе Севастополе".
Привел глава города и конкретные примеры противоправных решений горсовета. "8 апреля 2008 года,—рассказал Сергей Куницын,—горсовет принял решение N 4028 "О предоставлении ООО "Орлиновское охотничье хозяйство" в пользование охотничьих угодий, расположенных на подведомственных Севастопольскому горсовету территориях", и N 4029 "О предоставлении ООО "Кордон Мекензи" в пользование охотничьих угодий, расположенных на подведомственных Севастопольскому горсовету территориях". В общей сложности были переданы права на площадь около 19 тыс. гектаров, включая территории ландшафтных заказников "Мыс Айя", "Байдарский". Туда же попали сельхозугодья бывшего КСП "Красный Октябрь", распаеванные и переданные в собственность граждан.
Решением Севастопольского горсовета от 10 июля 2007 года N 2401 передан в аренду сроком на 25 лет земельный участок площадью свыше 38 га ООО "Грэй" (договор аренды от 23.10.2007), хотя земельный участок находится в фактическом пользовании Черноморского флота РФ по приложению N 2 к межправительственному соглашению.
Решением горсовета от 10 июня 2008 года без проведения аукциона, в нарушение статьи 124 Земельного кодекса Украины передан в аренду на 25 лет участок площадью 50 га в районе улицы Мраморной ООО "Редан — Групп" для строительства и обслуживания объектов рекреационного назначения. Причем как дополнительное условие предоставления участка было обязательство по строительству очистных сооружений в Балаклаве. Очистных сооружений нет, участок—передан. А это 50 гектаров в Балаклавской бухте!
Решение горсовета от 20 января сего года N 6183 по аренде сельхозугодий "Золотой балки"—здесь горсовет вообще пошел по своему традиционному сценарию: "если нельзя, но очень хочется, то можно".
Удивление и негодование председателя Севастопольской городской государственной администрации вызвали попытки горсовета вмешиваться в процессы управления государственными земельными ресурсами.
"Создаются структуры—дублеры существующих, — отметил Сергей Куницын. — Например, 14 августа 2007 года в горсовете было создано управление по вопросам земельных, водных отношений и градостроительства Севастопольского горсовета. А как расценить решение горсовета от 13 февраля 2007 года "Об отказе в передаче в собственность земельных участков гражданам Украины, не имеющим регистрации на территории Севастополя"? Это же прямое нарушение Конституции, прав граждан".
Вспомнил глава города и о такой "кипучей деятельности" горсовета, как земельные аукционы. "Предлагаемые администрацией блокируются, — заявил Сергей Куницын, — проводят свой, законность которого сомнительна. Что будет при отмене результатов этого аукциона? Опять суды, снижение инвестиционной привлекательности города. Кто будет отвечать? У меня целая пачка и таких документов — горсовет выделяет на 3 года землю под строительство. Ничего все это время не строится. Вместо того чтобы изъять участок и отдать другому, не ставя в известность администрацию, продлевают договор еще на 5 — 7 — 10 лет без дополнительной оплаты. Кто подсчитал ущерб от этого? И сколько миллиардов потерял бюджет? И кто позволил это делать? И за какое вознаграждение?
Все эти примеры — это только то, что сейчас лежит у меня на столе. На самом деле их намного больше. Наверное, пора поднять все данные по фамилиям депутатов горсовета и выяснить, что и на кого оформлялось, оформляется. Материалов более чем достаточно для серьезного разговора.
Из 3000 решений я уже проанализировал 700. В том числе и по фамилиям учредителей фирм, на которых выделены участки. В ближайшее время эти списки будут обнародованы. Уверен, всем севастопольцам будет интересно, кто за чем стоит".
В завершение своего выступления Сергей Куницын предложил подготовить обращение в Совет национальной безопасности и обороны для проверки всех задействованных в решении земельных вопросов служб, нотариусов. Глава города добавил: "С обязательным опросом жителей города, которые фигурируют в таких "схемах", как "счастливые" члены различных кооперативов и обладатели земельных участков, но понятия об этом не имеют".
Председатель Севастопольской городской государственной администрации обратился к руководству горсовета: "Займитесь решением важных, основополагающих для эффективного управления земельными ресурсами города вопросов: установления границ населенных пунктов, размежевания земель государственной и коммунальной собственности, покатегориальной инвентаризацией земель, созданием городской геоинформационной системы. Вы упорно избегаете решения этих вопросов, игнорируете наши обращения, как результат—не предусматриваете финансирования этих вопросов в бюджете города. Я понимаю, почему это не делается. Пока кому — то в горсовете выгодно "дерибанить" землю. Как только будет наведен порядок — уже не украдешь, не поделишь, не захватишь. Депутаты, конечно, нам ответят: "денег нет". Найдем. Что касается источников, нужно просто навести порядок, убрать незаконные, дополнительные структуры. Эти затраты станут самыми надежными инвестициями в будущее города".
Пресс — служба Севастопольской городской государственной администрации.
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2009&mnt=8&day=4&id=19495ПАНДЕМІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ НА ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ
Владислав Кітік, «Одеські вісті», 01.08.2009
Напередодні осені знову загострилися симптоми приватизаційної хвороби на Одеському припортовому заводі.Оголошено конкурс на його продаж, і через 75 днів – 29 вересня 2009 року – повинні початися торги.
Чутки, що переходять у наміри передати підприємство у чужі руки, лихоманять його вже 17-й рік. Остання спроба ледве не вдалася у травні минулого року. Здійснення цього плану стримали лише 4 тисячі підписів одеситів і жителів Южного, які виступили з протестом проти екологічної безвідповідальності такого кроку. Що цього разу?
Голова Одеської облради Микола Скорик вважає цю акцію шкідливою для держави, а в організаційному плані – передчасною і не підготовленою.
Не популярні вказівки, що надходять з високих кабінетів влади, про продаж ОПЗ і в народі, у середовищі заводського колективу. Думку деяких заводчан вдалося почути просто на прохідний наприкінці робочого дня. На жаль, жоден зі співрозмовників не побажав відрекомендуватися і назвати свою посаду. У бажанні людей залишитися інкогніто вже можна вбачати симптом негараздів. Чому? Та тому, що не засвітившись менше ризикуєш залишитися без заробітку. На заводі встановлено 4-денний робочий тиждень. І хоча оклади не змінилися, премія скоротилася для більшості на 30%, а у працівників допоміжних цехів і зовсім знята. Останні одержують свої 1200 гривень на місяць і моляться, щоб не стало гірше.
Щоправда, нервозність з приводу невизначеності свого становища у заводчан минула. Як мені сказали, у більшості вже виробився психологічний імунітет проти нескінченної загрози перейти під командування іноземного приватника. Тепер у настроях переважає стримане очікування того сюрпризу, який піднесе швидка осінь.
Голова профкому Володимир Дрібноход визнає, що у ОПЗ досить насущних виробничих проблем, наприклад, щодо експорту продукції. Або – пов'язаних з вартістю газу, який, як відомо, підприємство купує по 315 доларів за 1000 кубометрів. Тому зараз важливі реальні питання виживання, а не ребуси майбутнього.
Тим часом, багато про що змушує замислитися та методична завзятість, з якою уряд провадить свою приватизаційну політику. Наприклад, перших осіб країни не бентежить, що привселюдно ставить під сумнів доцільність приватизації екс-голова Фонду держмайна України Валентина Семенюк-Самсоненко, яка хоча і не при справах, але явно в темі. У своєму виступі вона чітко сказала, що такий крок допустимий лише у тому разі, якщо є необхідність у ефективнішому власникові. Але навіщо його шукати, якщо підприємство працює прибутково, перебуваючи у власності держави? У крайньому разі, можна продати 5% акцій, або навіть 10%. І за рахунок цього поповнити бюджет. Але не 99%, як програмується зараз. Адже тоді держава цілком втратить контроль над індустріальним гігантом.
Можна почути у відповідь, що заява колишнього керівника ФДМУ дискусійна. Які ж тоді дії уряду, що здійснюються реально? Виявляється, українське МЗС завчасно розіслало запрошення на участь у тендері торгпредствам майже 50 держав. Чи за випадковим збігом серед них опинилися всі ті країни, куди їздила з візитом Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко?
У своєму нещодавньому виступі на телеканалі «СТБ» вона підкреслила, що восени буде провадитися конкурс щодо залучення стратегічного інвестора для Одеського припортового. І в ньому братимуть участь лівійські компанії. Можливо, їй так хочеться, бо ні про лівійських бізнесменів, ні про інших охочих купити ОПЗ, даних немає. Не тому, що їх приховують, а тому, що офіційно поки що ніхто не подав жодної заявки. Цим і викликана відмова заступника директора заводу Валерія Севастьянова коментувати ситуацію, оскільки немає матеріалу для дослідження.
Справді, торік кількість охочих купити завод піднімалася до 10. Цього року конкурс оголошено, а конкурсантів немає! Можливо, запопадливість інвесторів роздобути цей ласий виробничий шматок остудила криза? Справді, стартова ціна у 4 млрд. гривень не кожному по кишені. Це на цілий мільярд більше, ніж у 2008 році. Однак В. Семенюк-Самсоненко впевнена, що початкова вартість підприємства занижена не менш ніж на 80 млн. доларів. Можливо, у планах уряду підняти ціну на аукціоні?
За умовами приватизації він повинен бути відкритим і проходити у присутності представників Секретаріату Президента України, міністерств економіки, фінансів, а також інших спостерігачів. Та тільки у всій цій докладно розписаній процедурі є кілька симптоматичних «проколів».
Так, центральним є питання, на які потреби будуть спрямовані гроші, виручені на торгах. Таке одноразове вливання до бюджету, хоча воно й велике, не врятує національну економіку, що кульгає. Проїдати мільярди і зовсім нерозумно: регулярні надходження до скарбниці від доходів ОПЗ з його продажем припиняться, і буде сьогодні густо, а завтра порожньо. З міркувань людей, ці гроші послужать фінансовим реверансом в «піар»-кампанії. І вони здогадуються, на чию користь!
Викликає сумнів і обіцянка української «прем'єрки», дане торік заводчанам, що 2% від загальної суми, отриманої на аукціоні, будуть перераховані до місцевих бюджетів. Документально це не оформлено, а на звертання Одеського обласного і міського керівництва із проханнями підтвердити таке рішення відповіді не було. Чи можна вірити і далі на слово, що завод не буде розпроданий вроздріб? Що збережуться колектив і соціально-побутова сфера?
Мер Южного Володимир Новацький озвучив пункт умов приватизації, відповідно до якого щасливий власник даного підприємства не має права скорочувати чисельність робітників... протягом 5 років. Ну, а потім – хоч трава не рости? І яку тоді управу знайдеш на приватника з іноземним підданством?!
Є, щоправда, пункт, який зовні дає можливість розірвати договір з новим господарем заводу, якщо той не буде вкладати певні кошти у забезпечення екологічної безпеки виробництва. Але тоді, мабуть, доведеться повернути приватникові його гроші. Де їх візьме держава, яка для закриття своїх господарських дір продає останнє?
А якщо так, то продаж ОПЗ – вірна доріжка у кабалу до чужинця. Практика відторгнення держмайна не дає позитивних прикладів. Відповідно до історії «хвороби», із шести українських підприємств, аналогічних ОПЗ, п'ять уже приватизовано. Але від цього хімічна промисловість не виграла і далі деградує.
Тут потрібні радикальні заходи, а не коментарі до ситуації, які будуть дані у вересні. Як би замість них не довелося констатувати, що вже й говорити – пізно!..
http://izvestiya.odessa.gov.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=16502ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
ПОЛЮВАННЯ ЗА ЧЕРЕПАМИ
Олег Базак, «Одеські вісті», 01.08.2009
Смерть Георгія Гонгадзе в «списку Пукача» – не єдина?Вітчизняний політсезон, що офіційно вважається «закритим у зв'язку з літніми канікулами», у реальності протікає досить і досить бурхливо. Стимулюють цю активність убивства, здійснені в різні роки високопоставленими чиновниками столичного рівня.
Не встигла преса як слід «відпрацювати» злодіяння, скоєне 16 червня в Голованівському лісі депутатом від Блоку Юлії Тимошенко Віктором Лозинським, як увага обивателів перемкнулася на куди більш "ранній" труп, знайдений, щоправда, у лісі іншого регіону, столичного. Мова, як напевно здогадався проникливий читач «ОВ», про журналіста Георгія Гонгадзе, котрий безвісти щез 16 вересня 2000 року.
Привід для реанімування теми, що вперше розбурхала світ наприкінці попереднього тисячоріччя, дало сенсаційне затримання в мальовничій місцевості на Поліссі генерал-лейтенанта міліції Олексія Пукача. У кліпі оперативної відеозйомки, продемонстрованому чи не всіма вітчизняними телеканалами, на запитання оперативника СБУ, яке він, затриманий, має відношення до вбивства журналіста Гонгадзе, Пукач відповідає коротко, але ємко: «Безпосереднє…»...
Допитаний першої ж ночі високопоставлений міліціонер-перевертень, за твердженням заступника глави Служби безпеки України Василя Грицака, висловив готовність указати точне місцезнаходження голови Гонгадзе, відрізаної від тулуба з метою максимально утруднити ідентифікацію тіла.
Терміново прибулий до Києва постійний адвокат Пукача Сергій Осика охарактеризував слова генерала Грицака як «передчасні», мовляв, його підзахисний зовсім не обіцяв допомогти відшукати зариту десь голову.
Через пару днів Осику поінформували про те, що Пукач власноручно написав заяву про відмову від свого атторнея й про повну довіру до наданого державою «безкоштовного» адвоката. Ті, хто із самого початку поставилися до піймання генерала як до передвиборного трюку, відразу витлумачили оту заяву як наслідок сильного тиску, що начебто чиниться на Пукача. Мовляв, не може людина, загнана у кут, от так відкидати допомогу правознавця, що 5 років тому вже зумів урятувати його від буцегарні!..
У вівторок керівництво Генпрокуратури підтвердило інформацію про нібито знайдену в Білоцерківському районі Київщини голову Гонгадзе. На місці упокоєння цієї частини тіла нібито була прокладена автомобільна дорога.
(Ця деталь викликала в пам'яті трагедію з Євгеном Борисенком, сином досить впливового в Компартії України Миколи Борисенка. 20-літнього Женю 7 листопада 1970 року збив своїм автомобілем співробітник міліції, якийсь Могильний; щоб сховати сліди злочину, сина секретаря ЦК КПУ теж засукали в асфальт. Тоді в розкопках брали участь 400 солдатів Радянської армії...)
Фрагменти черепа, знайдені поблизу с. Сухоліси, тепер будуть ретельно досліджувати експерти; на це піде мінімум кілька тижнів. Проте, заступник глави ГП Микола Голомша вже висловив тверде переконання: із цією знахідкою провина генерала Пукача може вважатися доведеною.
– Для слідства це (виявлення фрагментів черепа, що належить Гонгадзе – авт.) – подія дуже знакова, – сказав Голомша.
Із цими словами Миколи Ярославовича важко не погодитися. Тому що знайдений доказ безперечної провини генерала-перевертня – це одночасно й підказка щодо тактики власного захисту, що її Пукач напевно вибудовував всі ці роки, ховаючись від слідства.
На думку колишнього заступника міністра внутрішніх справ генерал-лейтенанта міліції Геннадія Москаля, у Пукача напоготові два варіанти. Перший: він «вішає» убивство Гонгадзе на себе, улюбленого, – і одержує довічне ув’язнення. Другий: він чітко називає прізвища тих, хто віддавав злочинний наказ на «зачищення» опозиційного журналіста, – і одержує термін до 15 років позбавлення волі.
Те, що колишній шеф Головного управління кримінального розшуку Департаменту зовнішнього спостереження МВС схиляється до другого варіанта, не може не радувати. Питання в тім, до якої межі теперішні українські владці, знаючи прізвища замовників убивства журналіста, ризикнуть довести ініційоване ними розслідування?..
Минулого тижня про свої претензії до Олексія Пукача оголосив депутат ВР Тарас Чорновіл. 10 років тому він втратив батька, знаменитого дисидента В'ячеслава Чорновола, за досить загадкових обставин. Уважалося, начебто В’ячеслав Максимович, лідер Народного Руху України, 25 березня 1999 року по дорозі з Кіровограда в Київ потрапив у пересічну ДТП і загинув разом з особистим шофером під час зіткнення легковика «тойота королла» з «камазом». Чорновіл-молодший із самого початку не вірив цій спрощеній версії, нав'язаній керівництвом МВС. Нещодавно два депутати ВР, Іван Стойко і Ярослав Кендзьор, повідомили, що мають у своєму розпорядженні дані про те, що після зіткнення обоє, Чорновіл-старший і його водій Євген Павлов, були живі. Їх добивав власноручно якийсь громадянин, – ударами кастета в скроню. Оскільки автомобіль із Пукачем слідував за машинами керівників Народного Руху чи не від самого Кіровограда, не виключено, що саме генерал і був тим самим «чистильником»...
Нагадаю: донедавна найневразливими в цій історії вважали себе члени Партії регіонів, чий лідер Віктор Янукович упевнено лідирує у всіх проведених нині соціологічних опитуваннях. «Книжка про Гонгадзе писалася без нас, – не без задоволення сказав «ОВ» видний представник фракції ПР Михайло Чечетов. – Ця історія інтересів Партії регіонів жодним чином не зачіпає».
Благодушний настрій нинішньої опозиції було, однак, порушено голосним злочином, скоєним невідомими в заміському особняку першого віце-спікера Верховної Ради Олександра Лавриновича. Лиходії, зв'язавши й побивши садівника, проникнули в будинок, де вирізали сейф колишнього міністра юстиції, прихопивши «на пам'ять» його іменний пістолет ПМ. Спочатку ЗМІ повідомляли про велику суму грошей, нібито знятих напередодні з банківського депозиту й поміщеної Лавриновичем у цілком затишне місце (про яке мало хто міг знати...). Однак наразі розробляється інша версія: в акуратно вирізаному сейфі нібито зберігалися дуже важливі документи по «справі Гонгадзе». Тут варто нагадати: саме Лавринович керував роботою парламентської спеціальної слідчої комісії в 2000-му, що розслідувала обставини зникнення й можливого вбивства відомого українського журналіста. Олександр Володимирович, як уважали супротивники тодішнього Президента Л. Кучми, навмисно саботував роботу й зрештою був відсторонений «парламентськими слідчими» зі свого поста. У числі важливих документів, які не дісталися спадкоємцеві Лавриновича в ССК Олександрові Жиру, був лист директора ФБР, у якому американці повідомляли щось дуже важливе про ідентифікацію останків, що приблизно належали Георгію Гонгадзе.
Наразі А. Лавринович геть-чисто відмовляється від коментарів із приводу НП. Кримінальну справу за фактом нападу на будинок Лавриновича (ст. 187 КК України – «Розбій») розслідують кращі співробітники ГУ МВС України в Київській області. Що цікаво: потерпілий у своїй заяві в міліцію не вказав, що позбувся хоч якоїсь суми грошей. Можливо, у сейфі й справді лежав політичний компромат по «справі Гонгадзе».
Не можу не пригадати у цьому зв’язку фрагмент недавнього виступу в ефірі 5 каналу депутата від Партії регіонів Ганни Герман. Відома жінка-політик цілком слушно зазначила: "певні політичні сили намагаються прийти до влади на кістках Георгія".
– Коли наближаються вибори, вони знову витягають цю справу, – вела далі Ганна Миколаївна. – Знову витягають кістки, знову розривають серце мами. І ніхто не подумає про чисто людські речі...
http://izvestiya.odessa.gov.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=16501СКАНДАЛИ
ВОЙНА ПО РАСПОРЯДКУ
Наталья Киреева, «Крымская правда», 04.08.2009
Очередной российско-украинский скандал грянул на дипломатическом фронте.В последнее время не омрачённые скандалами периоды затишья в российско-украинских отношениях становятся всё реже, что является верной приметой приближающихся выборов. Более того, количество антироссийских провокаций со стороны киевских чиновников наводит на мысль, что, следуя примеру барона Мюнхгаузена, они включили «войну» с Россией в свой распорядок дня.
Очередной российско-украинский скандал грянул на дипломатическом фронте. Причём возник он буквально на пустом месте: в Киеве нет ни полноценного министра иностранных дел, ни действующего посла России. Виктор Черномырдин попрощался с «незалежной», сказав напоследок несколько крепких слов об украинской политике и политиках, а Верховный Совет Украины в марте отправил в отставку главу МИД Владимира Огрызко. Новый министр, кандидатуру которого, согласно Конституции, должен внести президент страны, до сих пор не назначен. То ли о нём забыли, то ли у всех накануне выборов есть дела поважнее. Впрочем, даже отсутствие руководителя не помешало украинскому внешнеполитическому ведомству развязать конфликт с Москвой.
Накануне Дня ВМФ России появилась информация о том, что МИД Украины отозвал аккредитацию советника российского посольства, курировавшего деятельность Черноморского флота РФ, Владимира Лысенко. Ему предписали покинуть до 29 июля территорию страны. Сообщалось также, что официальный Киев потребовал отозвать генерального консула РФ в Одессе Александра Грачёва.
Официально о причинах такого шага ничего не говорилось. Более того, украинская сторона попыталась преподнести его как своего рода компромисс. «Важно, что Лысенко не был объявлен персоной нон грата. Мы рекомендовали посольству заменить его», - сказал источник в МИДе. По-видимому, там полагали, что публичного скандала удастся избежать, но просчитались. Москва на неожиданную выходку Киева отреагировала быстро и жёстко. «Инициаторы таких акций пытаются разыгрывать российскую карту для достижения своих внутриполитических целей, и это очень печально. Ситуация рассматривается в России как ещё один шаг в череде недружественных действий со стороны Киева в отношении России. Этот вопрос не останется без последствий», - заявил глава МИД РФ Сергей Лавров.
Сказано - сделано. На следующий день Лавров сообщил о том, что «два украинских дипломата такого же уровня, что и наши сотрудники, должны покинуть Россию». Позднее выяснилось, что речь идёт о генеральном консуле Украины в Петербурге Наталье Прокопович и главе политической секции украинского посольства в РФ Игоре Берёзкине, только в январе приступившему к работе в Москве. Он, кстати, как и Лысенко, курировал вопросы базирования Черноморского флота.
После того, как стало известно о решении российских властей, в Киеве началась истерика.
Сначала не выдержали нервы у Владимира Огрызко, который, вылетев из МИДа, получил от своего патрона Виктора Ющенко пост первого заместителя секретаря Совета национальной безопасности и обороны. Огрызко назвал действия Москвы «махровой, совковой практикой». «Страна, высылающая шпионов, действует в соответствии с Венской конвенцией. В ответ высылают абсолютно невиновных дипломатов, занимающихся своей работой», - возмутился он.
Затем на официальном сайте МИДа Украины появилось заявление, в котором утверждалось, что россияне занимались несовместимой с дипломатическим статусом деятельностью. «В распоряжении украинской стороны есть документально подтверждённые факты действий российских дипломатов, которые наносят вред интересам нашего государства», - сказано в документе.
При этом действия украинской стороны противоречат всякой логике: «шпионов» не стали объявлять, как это водится в таких ситуациях, персонами нон грата, их просто «порекомендовали» отозвать домой. А 31 июля МИД и вовсе отозвал ноту с рекомендацией прекратить полномочия Грачёва. Что касается Лысенко, то он покинул Украину в оговоренный срок.
Такое поведение Киева озадачило МИД России. В итоге в Москве решили не мудрствовать лукаво и ответили украинским коллегам той же монетой: одного украинского дипломата «попросили», другого - «попросили» условно. Скорее всего, Прокопович и Грачёв останутся на своих местах, а Берёзкину, как и Лысенко, придётся ехать домой. Таким образом, сюжет, претендовавший на некоторую трагедийность, превратился в фарс.
Как отметил Сергей Лавров, «это очень смешная история». «Нам сказали, что два дипломата должны уехать, сказали, что не хотят давать об этом информацию, но она сразу же появилась в прессе. Мы вынуждены были это комментировать и сказать, что два украинских дипломата такого же уровня, что и наши сотрудники, должны покинуть Россию. Затем украинцы сказали, что второй российский дипломат может остаться. Несерьёзно это всё, непрофессиональный подход. Решили провокацию устраивать и даже до конца довести не могут», - сказал глава МИД РФ, добавив, что обвинения в шпионаже, выдвинутые против российских дипломатов, не имеют под собой оснований. «Никаких фактов предъявлено не было, их просто не существует, я это твёрдо знаю», - подчеркнул он. Если верить министру, в Киеве перепутали шпионскую деятельность с поддержкой местных неправительственных организаций, «развивающих российско-украинские отношения в позитивном ключе». «Если считать несовместимыми со статусом дипломата подобные контакты с любыми легитимными политическими силами, которые не являются подпольными и открыто действуют на Украине, то именно к таким оценкам можно применить прилагательное «махровый», - отметил Лавров.
Все эти вопли о шпионах и «совках» - обычная истерика сходящих со сцены политиков-неудачников. Об Огрызко и говорить нечего: его роль второго плана сводится к тому, чтобы подпевать своему благодетелю - Виктору Ющенко. Тот в свою очередь отчаянно пытается удержаться на политической сцене, разыгрывая антироссийскую карту. А поскольку для борьбы с «происками Кремля» нужно материализовать эти самые «происки», в ход идут и дипломаты-шпионы, и агенты ФСБ в Севастополе и т. п.
С этим согласен директор Украинского филиала Института стран СНГ Владимир Корнилов, по мнению которого агрессивное поведение украинских властей по отношению к Черноморскому флоту и российским дипломатам связано с предстоящей предвыборной кампанией. «Было понятно, что по мере приближения к президентским выборам на Украине подобные инциденты будут учащаться. Любому здравомыслящему человеку понятны причина и природа этого дипломатического скандала, но я призываю подумать над тем, что дальше скандалы будут набирать обороты. Чем ближе президентские выборы, тем более масштабными будут провокации. Наверняка в них попытаются втянуть военнослужащих Черноморского флота», - считает политолог.
Раздражает Киев и отказ Москвы обсуждать с нынешней украинской властью «проблему 2017 года». В России хотят договариваться об условиях базирования российского флота в Севастополе после 2017 года с новым президентом Украины. На днях командование ВМФ России озвучило амбициозные планы по строительству новых кораблей и подводных лодок для ЧФ. «Если Черноморский флот начнёт обновляться на территории Украины, это будет ключевым сигналом к тому, что он отсюда не уйдёт никогда, даже после 2017 года», - признаёт экс-командующий ВМС Украины Владимир Бескаравайный.
Говорить о том, куда выведет запутанная кривая межгосударственных отношений, можно будет только после назначения нового главы МИД Украины и нового российского посла в Киеве. Но чтобы точно понять это, придётся дождаться результатов январских выборов президента Украины.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=2912КОМУ МЕШАЕТ РОССИЙСКИЙ ФЛАГ В ГОРОДЕ РУССКОЙ СЛАВЫ?
Алексей Буряк, «Крымская правда», 04.08.2009
В Севастополе чиновники и правоохранители дважды пытались закрасить российский флаг.В Севастополе чиновники и правоохранители дважды пытались закрасить российский флаг, который местные жители нарисовали на подпорной стенке мыса Инженерный накануне Дня ВМФ России.
Двадцать шестого июля, в День Военно-Морского флота России, местные жители нарисовали на подпорной стенке мыса огромный российский триколор размером семь с половиной на пять метров. Таким способом они решили поздравить моряков-черноморцев и севастопольцев с главным городским праздником.
Но не всем в городе русской славы российский флаг оказался по нраву. В ночь на 28 июля неизвестные попытались закрасить его. После этого инцидента активисты городской общественной организации «Отстоим Севастополь!» приняли решение установить около триколора ежедневное дежурство.
В минувший четверг к подпорной стенке прибыли бойцы спецподразделения «Беркут» в сопровождении людей в штатском, которые представились работниками милиции. Вместе с ними приехали намеревавшиеся уничтожить изображение рабочие с краской и валиками. Однако пророссийские активисты во главе с депутатами Ленинского райсовета Андреем Меркуловым и Константином Зарудневым преградили подход к флагу. Спустя какое-то время на место событий прибыли заместитель председателя Нахимовской районной администрации и начальник Нахимовского райотдела милиции. Они заявили, что намерены проконтролировать выполнение работ по программе благоустройства города: якобы стена, на которой нарисован российский флаг, согласно этой программе должна быть немедленно побелена. Но защитники знамени не позволили сделать это даже после того, как правоохранители пригрозили применить силу. Когда к стене подошел маляр в форме МЧС Украины и попытался закрасить флаг, дело едва не дошло до рукопашной. В итоге он бросил валик и ретировался. За ним и правоохранители покинули место инцидента.
За разъяснениями по поводу того, кому и чем мешает российский флаг на стене, мы обратились к руководителю отдела по связям с общественностью УМВД Украины в Севастополе Ренате Майбороде. По её словам, правоохранители не принимали участия в попытках закрашивания флага. «К нам поступило заявление с просьбой поддержать общественный порядок при проведении хозяйственных работ. То есть милиция не принимала участия в уничтожении знамени», - заявила Майборода.
По мнению Константина Заруднева, городские власти пытаются уничтожить изображение в связи с намерением президента Виктора Ющенко, находящегося на отдыхе в Крыму, в ближайшее время посетить Севастополь. Депутат сообщил, что активисты организации «Отстоим Севастополь!» продолжают ежедневное дежурство у флага.
http://www.kp.crimea.ua/newspaper_details.php?newspaper_id=2912НЕТ МИРА В ГОРОДЕ-ГЕРОЕ
Александр Мащенко, «Крымское время», 01.08.2009
В четверг в Севастополе ждали президента Украины Виктора Ющенко, однако глава государства перенес свой визит на неопределенный срок.Тем не менее севастопольцы все равно не остались без горячих новостей. Противостояние между городским советом и городской государственной администрацией дошло до той точки, когда в него должны вмешаться или милиционеры, или… психиатры.
Как сообщил первый заместитель начальника севастопольской милиции — начальник управления по борьбе с организованной преступностью Николай Светочев, в Управление МВД Украины в Севастополе по почте поступило заявление от председателя Севастопольского горсовета Валерия Саратова о готовящемся на него покушении с целью убийства. Заказчиком преступления, по мнению Саратова, является председатель Севастопольской городской государственной администрации Сергей Куницын.
В ответ на эти обвинения Куницын выразил опасения по поводу состояния здоровья главы горсовета. «Читаю в прессе, что он сделал заявление. Дескать, на его персону готовится покушение — ни больше ни меньше. Ну думает он так, и ладно, может, нервы подлечить человеку нужно, — сказал Куницын. — Но вот это уже не нервы. На День флота председатель горсовета устраивает истерику по поводу недостаточного к нему внимания со стороны Черноморского флота и демонстративно покидает праздник. Сейчас заявляет о «покушении». Мания преследования?» «Я бы сказал просто: «Валерий Владимирович, вам бы к психиатру», — отметил Куницын.
По мнению севастопольского градоначальника, Саратов всеми способами пытается привлечь к себе внимание: «Такое ощущение, что человек делает все, чтобы его имя по поводу и без упоминалось в прессе. Уверен, правоохранительные органы во всем разберутся, защитят господина Саратова от мифических киллеров. Если надо, администрация поможет — все вместе будем спасать Валерия Владимировича. Его бы еще врачам-специалистам показать».
Точку в этой истории поставят правоохранительные органы и суд. В настоящее время сотрудники севастопольского УБОПа проводят соответствующую проверку. В частности, в четверг был допрошен «заказчик» покушения Сергей Куницын.
«Я понимаю, что правоохранительные органы обязаны разбираться по каждому подобному заявлению, даже если оно отдает манией преследования», — прокомментировал свой допрос Куницын. При этом севастопольский градоначальник заявил, что настаивает на проведении тщательного расследования, а также психиатрической экспертизы Саратова, и пообещал подать иск в суд о защите чести и достоинства.
P.S. Между прочим, это уже не первый случай, когда крымские политики требуют психиатрического освидетельствования своих оппонентов. Пионером в этом деле выступил спикер Верховного Совета Крыма Анатолий Гриценко, который около года назад требовал провести принудительное медицинское освидетельствование народного депутата Украины Геннадия Москаля, обвинившего Гриценко в том, что тот в восьмидесятых годах прошлого века привлекался к уголовной ответственности в России.
Вот такие у нас политики. Странные, очень странные...
http://time4news.org/content/net-mira-v-gorode-geroeЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
ПЛАСТИК - НАЛЕВО, БУМАГА - НАПРАВО
Кошкалда Ольга, «Индустриальное Запорожье» 31.07.09
Первая в Украине мусоросортировочная линия на полигоне твердых бытовых отходов №1 в Запорожье открылась.Начали строить ее в ноябре прошлого года, а работать она начала вчера, день в день, как и планировалось.
Открытие линии в нашем городе стало событием и для немецких инвесторов – компании «Ремондис». Об этом свидетельствовали не только слова благодарности за сотрудничество запорожским партнерам и особенно городскому голове Евгению Карташову, но и то, что посетить наш город приехал председатель наблюдательного совета и собственник всей группы RETHMANN Норберт Ретманн.
Дело в том, что господину Ретманну уже 84 года, и в такие дальние поездки он практически не выбирается, но, наслышанный о гостеприимстве запорожцев, решил лично посетить открытие мусоросортировочной линии в нашем городе.
Приятно удивил зарубежных гостей мэр Запорожья Евгений Карташов – он абсолютно свободно и без переводчиков общался на немецком языке.
- У нас вместе с компанией «Ремондис» хорошие планы на будущее. Мы впервые в истории нашего города привыкаем к раздельному сбору мусора, и наша главная задача – идти дальше. Я уже вижу контуры будущего завода полной мусоропереработки на нашем новом полигоне твердых бытовых отходов, - сказал Евгений Карташов.
О тесном сотрудничестве с запорожскими властями рассказал и Норберт Ретманн.
- Извините, что я не могу вас поприветствовать на вашем родном языке, ведь это очень приятно, когда господин Карташов говорит с нами на немецком, - немного смущаясь, сказал Норберт Ретманн. – И мы очень рады, что вы протянули руку помощи и доверили именно нам сделать первые шаги по сортировке и переработке мусора в Украине. Тем более, что наше предприятие – одно из крупнейших и наиболее опытных в мире в этой сфере.
После слов приветствия немецкой делегации и всем гостям продемонстрировали линию сортировки мусора в работе. Уже на выходе, буквально через пару минут, гости смогли по достоинству оценить работу немецкого оборудования – пластиковые бутылки, упаковки «Тетра Пак» и картонные ящики были рассортированы по цвету и качеству, а затем аккуратно спрессованы в брикеты.
По словам директора ООО «Ремондис - Запорожье» Андрея Козака, мощности предприятия позволяют перерабатывать порядка 110 тысяч тонн мусора в год.
Согласно технологии, на сортировочной линии от бытовых отходов и органического мусора будет отделяться вторичное сырьё: стекло, металл, бумага, пластик, полиэтилен, картонная упаковка «Тетра Пак» (из-под соков и молока). Например, последняя будет переработана на картонно-бумажном заводе «Кронекс-Украина», который находится в городе Змиеве Харьковской области.
Оставшиеся отходы, а это лишь около 30% от общего объёма мусора, будут утилизироваться на полигоне ТБО. Всё производство экологически чистое и ничем не уступает европейским аналогам.
Предприятием закуплены также два новых мусоровоза, специально приспособленных под новые контейнеры для мусора, которых в городе уже установлено около 6,5 тысячи штук. Теперь дело за горожанами – чем лучше будем сортировать мусор, тем чище будет наш город.
Еще во время официального приветствия Норберт Ретманн заметил, что правильно разделять мусор, чтобы он превращался не в отходы, а во вторичные ресурсы, детей в европейских странах учат еще в детских садиках. Но и тут мы лицом в грязь не ударили. Оказывается, что подобные занятия проводятся и в наших детских учреждениях.
Над одним из них – детским садом №37, куда ходят детки со слабым зрением, шефствует компания «Ремондис». У них во дворе стоят новые мусорные контейнеры, и дети с огромным удовольствием учатся сортировать яркие разноцветные упаковки от соков, сгущенки, стирального порошка и многое другое. Свои знания они продемонстрировали и немецким гостям.
Во время посещения 37-го детсада Норберт Ретманн вспомнил, как два года назад Евгений Карташов приехал в Германию, надел спецодежду и целый день вместе с рабочими учился сортировать мусор на немецком заводе. Своеобразную зарплату мэра за тот день, в сумме 2,5 тысячи евро, господин Ретманн передал воспитанникам детского сада. Еще пять тысяч гривен и современный фильтр для воды вручил консультант компании «Ремондис» Фридрих Бухгольц. Но если честно, больше всего, на наш взгляд, дети обрадовались целому мешку сладостей, которые тут же и продегустировали. И даже бумажки выбрасывали в правильный, с желтой крышкой, контейнер.
Кстати
Строительство мусоросортировочной линии в Запорожье компании «Ремондис» обошлось в 20 миллионов гривен.
Перенимать опыт запорожцев вчера приезжали делегации во главе с мэрами из Павлограда, Черкасс, Мелитополя, Бердянска и Полог.
Стоимость одного нового специального контейнера – 2700 гривен.
Знаете ли вы, что…
Чтобы приучить горожан правильно выбрасывать мусор, специалисты СП «Ремондис-Запорожье» выпустили специальные листовки, а также разработали книги для детей, благодаря которым в игровой форме школьники научатся сортировать мусор.
Уроки чистоты в запорожских школах начнутся уже с сентября.
http://iz.com.ua/2009/07/31/plastik--nalevo-bumaga--napravo/ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
СУДЬБА ОДЕССКОГО ПРИПОРТОВОГО ЗАВОДА: МНЕНИЕ ОДЕССИТОВ
«Вечерняя Одесса», 01.08.2009
Одесский филиал Института Горшенина провел блиц-опрос на тему «Судьба Одесского припортового завода: мнение жителей Одессы».Опрос проводился в местах массового скопления народа в рамках еженедельной исследовательской программы «Пульс Одессы». Всего, согласно стихийной выборке, было опрошено 600 человек в возрасте от 18 лет.
По результатам исследования эксперты Института Горшенина сделали следующие выводы:
1. Подавляющее большинство жителей Одессы (82,1%) не одобряют решение Кабинета Министров Украины о приватизации Одесского припортового завода. «Полностью отрицательно» относится к этому решению 56,8% горожан, а 25,3% — «скорее отрицательно». Положительно оценивают решение КМУ о выведении предприятия из государственной формы собственности только 13% респондентов: при этом «скорее положительно» — 9%, а «полностью положительно» — 4%.
2. Каждый четвертый одессит уверен в том, что приватизация ОПЗ — это преступная экономическая схема организаторов аукциона (25,8%). Каждый четвертый горожанин уверен также в том, что за приватизацией ОПЗ стоят «тайные политические договоренности» (25,5%) и что такое решение является «диверсией против экономической безопасности Украины» (24,8%). Каждый десятый респондент считает, что это «возможность привлечения инвестиций для развития предприятия» (10,3%) и «объективная экономическая необходимость» (10%). В том, что это «мера улучшения эффективности работы предприятия», уверено 8% респондентов. Затруднение ответ этот вопрос вызвал у каждого десятого респондента (11,3%).
3. Деньги от приватизации ОПЗ бесследно растворятся в бюджете и не принесут никакой видимой пользы: так считает 48,2% жителей Одессы. Каждый четвертый респондент считает, что средства от продажи ОПЗ будут «незаконно присвоены организаторами продажи завода» (24,3%) и «направлены на предвыборную кампанию» (23%). Что вырученные средства будут направлены в Государственный бюджет на развитие экономики Украины, считает 5,5% одесситов. В том, что деньги будут направлены на развитие региона, уверен каждый двадцатый респондент: «будут направлены на развитие Одесской области» — 7%, «будут направлены на развитие города Южный» — 4%. Затруднилось ответить на это вопрос 9% респондентов.
4. В случае, если приватизация ОПЗ все-таки состоится, одесситы хотели бы видеть в качестве собственника ОПЗ инвесторов из России (48%) и Украины (24%).
Представителей стран Европейского Союза в качестве потенциального инвестора хотят видеть 7% горожан, США — 5%, Китая — 3,5%, Израиля — 2%. В качестве нового собственника видеть представителей стран Ближнего Востока (Ливия, Саудовская Аравия) готовы 1,5% одесситов, Индии — 0,5%. Представителя другой страны в качестве инвестора хочет видеть 4,8% горожан. Для 12,8% респондентов не имеет значения, кто станет новым собственником ОПЗ. Затруднение этот вопрос вызвал у 7% опрошенных.
5. После покупки ОПЗ частным инвестором уровень экологической безопасности в регионе ухудшится. Так считает 35,5% горожан. Мнения, что ситуация не изменится, придерживается 28% респондентов. Каждый шестой житель Одессы (16,3%) считает, что уровень экологической безопасности понизится. Каждый пятый одессит (20,2%) затруднился ответить на этот вопрос.
Предоставлено Одесским филиалом Института Горшенина.
http://vo.od.ua/article/11357БОЛЬШЕ ПОЛОВИНЫ УКРАИНЦЕВ НЕДОВОЛЬНЫ СВОЕЙ ЖИЗНЬЮ
«Верже», 30.07.2009, Запорожская обл.
Украина не вошла в пятерку стран бывшего Союза, значительная часть населения которых положительно оценивает экономическое положение своего государства.Жители Узбекистана, Казахстана и Киргизии выше всех в странах бывшего СССР оценивают уровень своей жизни, свидетельствуют данные опросов, проведенных в 14 странах бывшего Союза. Данные опроса, проведенного в апреле-мае 2009 г., обнародовал 21 июля на пресс-конференции генеральный директор Всероссийского центра изучения общественного мнения (ВЦИОМ) Валерий Федоров
Среди жителей Узбекистана 89% довольны тем, как им живется в своей стране. В Казахстане таковых 67%, а в Киргизии — 70%. Из общего числа довольных «вполне удовлетворены» жизнью 42% жителей Узбекистана, 21% казахстанцев и 17 % жителей Киргизии. Россия находится на пятом месте в списке стран, где граждане удовлетворены жизнью. По данным опроса, довольных в РФ 47%, из них «вполне удовлетворены» 12%. Не согласны с ними 53% респондентов при одном проценте воздержавшихся.
По данным социологов, хуже всего ситуация обстоит в Украине и в Армении, где недовольны своей жизнью по 62% опрошенных. Также неутешительные данные пришли из Молдавии и Грузии. В Молдавии недовольных набралось 58%, а в Грузии — 60%.
Пятерка стран, где значительная часть населения положительно оценивает экономическое положение своей страны, такова: Узбекистан (49%), Азербайджан (32%), Таджикистан (23%), Казахстан (19%), Киргизия (12%). Замыкают список Латвия, Эстония, Армения, Украина и Грузия. По словам Федорова, Россия находится в этом списке посередине.
Оглашая данные, директор ВЦИОМ отметил, что люди, отвечая на этот вопрос, во многом основываются на информационном поле, то есть на тех данных, которые они получают от СМИ.
Судя по данным опросов, в разных странах перед людьми стоят разные проблемы. Одной из главных трудностей на сегодня для многих является рост цен и инфляция. Эту проблему назвали главной в Белоруссии, Казахстане и России. В других странах этот вариант также набрал значительное количество голосов. Но есть и принципиальные различия. Так, в Белоруссии лишь 17% считают безработицу в стране главной проблемой, тогда как в Казахстане таких 47%. Меньше всего процентов набрал вариант «проблемы обороны и внешней политики». Если в Белоруссии хотя бы 4% назвали это главной проблемой для их страны, то в Таджикистане таковых не нашлось вовсе.
В Казахстане и Таджикистане по 85% респондентов сказали, что одобряют деятельность своего президента. Это самый большой показатель среди остальных стран. Далее следуют Россия (73%), Киргизия (54%) и Армения (53%).
Меньше всего сторонников главы государства нашлось в Украине. Там лишь 7% поддерживают Президента Виктора Ющенко. Украинское правительство также не пользуется особой поддержкой населения: 13% сторонников и 78% противников.
По мнению социологов, население России, Казахстана и других стран Средней Азии склонны «авансировать» действия власти — уровень одобрения антикризисных действий и уровень доверия властям в целом здесь несколько больше, чем уровень социальной адаптации населения к кризису. «Если хуже становится в стране, то падают рейтинги правительства — это не подтверждается исследованиями. Механизм другой, более сложный», — сказал Федоров.
Отвечая на вопрос об адаптированности населения стран СНГ к кризису, Федоров выделил Казахстан, который первым вошел в кризис. По мнению Федорова, весенняя волна замеров уровня позитивных настроений в Казахстане, в отличие от других республик региона, дала лучшие результаты по сравнению с осенней волной замеров. «Есть ощущение, что ситуация в Казахстане имеет тенденцию к улучшению», — отметил Федоров.
http://verge.zp.ua/2009/N31/text45.htm
* * * Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 4 серпня 2009 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліівні