|
|
А "ГАЗОВИЙ КОРОЛЬ" ЖЕ ГОЛИЙ!ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
Тарас Стецьків, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
Чому Росія випробовує на міцність і Україну, і Європу? Верховна Рада повинна прийняти закон про створення щорічного національного резерву газу.ІМПІЧМЕНТ - ЧИ ПОТРІБНО ЙОГО БОЯТИСЯ ЮЩЕНКУ?
Іван Фаріон, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
Ще до початку чергових президентських виборів Партія регіонів "намагатиметься реалізувати процедуру імпічменту Президента".
НА ГАЗОВОМУ ВІРАЖІРЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Анатолій Задорога, «Київська правда», 23.01.2009
Газові домовленості Юлії Тимошенко й Володимира Путіна оцінюються діаметрально: одні називають їх капітуляцією України перед Росією, інші — перемогою.ГАЗОВЫЙ ШОК
Егорова Ирина, «Индустриальное Запорожье», 22.01.09
До апреля российский газ будет поставляться по цене, вдвое выше прошлогодней.НОВІТНЄ «ЗОЛОТО ПОЛУБОТКА»
«Західний кур’єр», 22.01.2009, Івано-Франківська обл.
Якщо інформація народного депутата фракції БЮТ Дмитра Шлемка відповідає дійсності, то частину золотовалютного запасу України будемо шукати як «золото Полуботка».СМОТРЕТЬ НЕЛЬЗЯ ЗАПРЕТИТЬ
Клим Костнер, "Слава Севастополя", 22.01.2009, АР Крым
Нацсовет запретил показ ряда программ, фильмов и мультфильмов. Решение получило как своих сторонников, так и противников.ПО СКІЛЬКИ Ж КУПУВАТИМЕМО ГАЗ?
Зіновія Воронович, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
Голова "Газпрому" О. Міллер та голова "Нафтогазу" О. Дубина "під наглядом" прем'єрів Юлії Тимошенко та Володимира Путіна таки підписали угоду на постачання газу.
НАША ЦЕЛЬ - ЕДИНСТВОСИТУАЦІЯ В КРИМУ
Сергей Куницын, "Слава Севастополя", 22.01.2009, АР Крым
Председатель Севастопольской горгосадминистрации считает, что для того, чтобы идти вперед, полезно ненадолго оглянуться назад.НА РЕАЛІЗАЦІЮ ЖИТОМИРСЬКОЇ ПРОГРАМИ ЄВРО-2012 ВИДІЛЯТЬ 3,5МЛРД. ГРН
«Эхо», 21.01.2009, Житомирська обл.
Затверджено обласну цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи-2012.ДЕПУТАТИ У НАС БАЛУВАНІ – ВИМАГАЛИ МІЛЬЙОН
Любов Добринська, «Місто», 16.01.2009, Вінницька обл.
А мер Могилева-Подільського «намалював» собі зарплату – вдвічі більшу, ніж у губернатора.
СУДЬБА КРЫМА - В РУКАХ КАЖДОГО ИЗ НАСПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Елена Зорина, "Крымские известия", 21.01.2009
Автономной Республике Крым исполнилось восемнадцать лет. Особенностью празднования является то, что в этом году впервые отмечается День Флага автономии.
БУДІВНИЧІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІКРИТИКА ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Анатолій Пащенко, «Вісті Придніпров’я», 22.01.2009, Дніпропетровська обл.
Країна вперто прямує в сіру зону другорядних країн і практично закріпилась у ролі буферної країни між цивілізованим Заходом і агресивно налаштованою Росією.
ЦЕ — НАШІ ПРОБЛЕМИЕКОНОМІКА
Б.Демків, «Проскурів», 22.01.2009, Хмельницької обл.
Законопроект, що збурив всю країну, потребує принципових доопрацювань й змін.ЧИ УНИКНУТЬ ПІДПРИЄМЦІ ПОДАТКОВОГО ЗАШМОРГУ?
Надія Шатун, «Місто», 22.01.2009, Чернігівська обл.
Два мільйони безробітних, з яких 10 тисяч — у Чернігові. Такі перспективи, якщо Верховна Рада України прийме в цілому закон “Про місцеві податки та збори”.СЕВАСТОПОЛЬСКИЙ ГОРОДСКОЙ СОВЕТ ПРИЗВАЛ ДЕПУТАТОВ ВЕРХОВНОЙ РАДЫ УКРАИНЫ ПРИНЯТЬ ЗАКОН УКРАИНЫ "О ГОРОДЕ-ГЕРОЕ СЕВАСТОПОЛЕ"
"Слава Севастополя", 22.01.2009, АР Крым
Председатель горсовета Валерий Саратов заявил, что тогда "у громады будет право выбирать власть, которая знает проблемы города и способна их решить".
ПЕРШІСТЬ ДАЄТЬСЯ НЕЛЕГКОТОЧКА ЗОРУ
Володимир Стрекаль, «Київська правда», 23.01.2009
Про здобутки виробничого об'єднання "Київптахопром" розповідає голова правління Микола Жеребов.ПОЛНЫЙ ОБЪЕМ ГАЗА УЖЕ ПОСТУПИЛ В ДНЕПРОПЕТРОВСКУЮ ОБЛАСТЬ В ТЕЧЕНИЕ 20 ЯНВАРЯ
Виталий Прудченко, «Вісті Придніпров’я», 22.01.2009, Днепропетровская обл.
Благодаря достигнутым соглашениям на высшем уровне, в Украину пошел газ из России.ПОКИ ЩО ГАЗ Є...
Людмила Самолова, «Зоря Полтавщини», 21.01.2009
Інтерв’ю начальника головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Полтавської облдержадміністрації Тараса Ткаченка.КРИЗА ШАХТАРІВ НЕ ЛЯКАЄ
Алла Лісова, «Волинь», 20.01.2009
Такий лейтмотив прес-конференції, яку провів для представників ЗМІ генеральний директор державного підприємства «Волиньвугілля» Петро Солонинка."МЕРТВІЙ ЕКОНОМІЦІ ДОЛАРИ НЕ ПОТРІБНІ"
Зіновія Воронович, "Високий Замок", 20.01.2009, Львівська обл.
Знецінена гривня перетворює підприємців, бізнес яких тримається на імпорті, у злидарів.МАХОВИК РОСТА ЦЕН РАСКРУЧИВАЕТСЯ
Николай Колесник, «Вечерний Донецк», 17.01.2009
Краткосрочная перспектива у страны, а значит, и у нас, ее граждан, не радужная: кризис распространяется все шире, проникает все глубже.ДОЖИВЕМ ЛИ ДО МАЯ?
Марина Холодная, «Днепровская правда», 16.01.2009, Днепропетровская обл.
Главными вопросами «круглого стола» были обсуждение Государственного бюджета на 2009 год и преодоление экономического кризиса.
ПЕРЕВЕРНУТИЙ ПРАПОРРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Євген Романишин, «Галичина», 22.01.2009, Івано-Франківська обл.
Експерти висловлювали різні думки щодо того, яким він має бути — синьо-жовтий чи жовто-синій.ЮРІЙ ЛУЦЕНКО: "ФІРТАШ - ЦЕ ХИЖАК"
Омар Узарашвілі, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
"Надзвичайно цинічний і, на жаль, достатньо сильний, аби кидати виклик Українській державі".
ММЗ. ПРИНИМАЕМ НА РАБОТУ ... ЧТОБЫ УВОЛИТЬЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
«Донецкий кряж», 22.01.2009
Большая часть ныне безработных металлургов уволена по соглашению сторон.70 УВОЛЕННЫХ РАБОТНИКОВ «АВТОЗАЗ-СЕРВИСА» ОСТАЛИСЬ БЕЗ ЗАРПЛАТЫ И БЕЗ ПОСОБИЯ ПО БЕЗРАБОТИЦЕ
Светлана Шкарупа, «Миг», 22.01.2009, Запорожская обл.
Коллектив Запорожского отделения филиала «АвтоЗАЗ-сервис» провел акцию протеста против массового увольнения работников предприятия.ВОДІЇ ЯК ЛИПКА... ОПОДАТКОВАНІ. ТЕХОГЛЯД-2009 ПРОЙДЕ ПО-НОВОМУ
Віталій Мельник, «Місто», 16.01.2009, Вінницька обл.
Немає талона про ТО – підеш підмітати вулиці або виконувати інші громадські роботи.
ТРАГЕДИЯ НА МАНДРЫКОВКОЙ: ВИНОВНЫХ НЕТІСТОРИЧНА СПАДЩИНА
Дмитрий Сергеев, "Днепр вечерний", 21.01.2009, Днепропетровская обл.
Обвиняемые в служебной халатности, приведшей к смерти 23 человек, газовщики освобождены по амнистии."А ЩО Я З ТОГО БУДУ МАТИ?"
Іван Фаріон, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
Прокурор, якому муляли очі презервативи, попався на хабарі.КОНВЕРТАЦИОННЫЙ ЦЕНТР "СДЕЛАЛ" БАНКИ НА 120 МИЛЛИОНОВ
Татьяна Заровная, "Донбасс", 20.01.2009, Донецкая обл.
Ликвидировали банду, которая обналичивала средства для шести областей и имела теневой оборот в полтора миллиарда гривен.
ДВА ЗНАКОВИХ ЮВІЛЕЇ...ПАМ'ЯТЬ
Богдан Теленько, «Проскурів», 22.01.2009, Хмельницької обл.
Відзначаємо 90-річчя Дня Соборності — події унікальної й знакової в історії нашого народу.СОБОРНІСТЬ — ОДВІЧНА МРІЯ УКРАЇНЦІВ
Богдан Вівчар, «Галичина», 22.01.2009, Івано-Франківська обл.
Україна відзначає 90-річчя Злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки.22 СІЧНЯ – ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ. СИЛА ДЕРЖАВИ – ЄДНІСТЬ НАРОДУ!
Віктор Ревегук, «Зоря Полтавщини», 21.01.2009
Історична довідка підготовлена кандидатом історичних наук, доцентом кафедри історії України ПДПУ ім. В.Г.Короленка Віктором Ревегуком.
ПОСАДИ ДЕРЕВО В АДЖИМУШКАЕОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Виктор Попов, "Крымские известия", 21.01.2009, АР Крим
Активисты Крымской республиканской ассоциации "Экология и мир" предложили заложить в пустынной степной части Аджимушкая парк-памятник.
ЧТО ДУМАЮТ СМИ О ВЛАСТИ?
Ирина Свита, «Днепровская правда», 16.01.2009, Днепропетровская обл.
«Днепровский центр социальных исследований» обнародовал итоги исследования о том, насколько органы местной власти и самоуправления открыты и как взаимодействуют с журналистами.ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
А "ГАЗОВИЙ КОРОЛЬ" ЖЕ ГОЛИЙ!
Тарас Стецьків, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
Чому Росія випробовує на міцність і Україну, і Європу? Верховна Рада повинна прийняти закон про створення щорічного національного резерву газу.Коли у грудні 2008 року українська делегація вела переговори з Росією про укладення газового контракту, нам говорили, що контракт не можна підписати, бо маємо борги. Коли 31 грудня Україна виплатила борги, нам назвали ціну у 250 доларів при незмінній ставці транзиту. Коли Україна запропонувала свою обґрунтовану ціну, нам почали розповідати про 413, 450, а пізніше 470 доларів при тому всьому, що, наприклад, в Німеччині на 2009 рік ціна буде приблизно 280 доларів за тисячу кубів.
Ми повинні поставити запитання: як так сталося, що Україна бере за транспорт російського газу в Європу 1,7 долара за тисячу кубів, тоді як середня ставка транзиту в Європі становить 7 доларів?
Мусимо запитати, в тому числі й тих міністрів, які були в уряді Віктора Януковича, чому компанія "РосУкрЕнерго" платила за зберігання свого газу в наших підземних сховищах лише 2 долари, тоді як "Укртрансгаз" майже 8 доларів, а в Німеччині аналогічна плата становить 26 доларів за тисячу кубів?
Виникає логічне запитання, чому Росія так зухвало діє, чому керівництво, яке постійно розповідає, що ми братня країна, братній народ, так поводиться стосовно нашої держави. Росія переслідувала певні цілі, і головне, що вона їх і не приховує. Якщо уважно почитати всі висловлювання, які робили президент Росії, прем'єр-міністр, керівництво російського "Газпрому", то вони щодня всі ці цілі називали. Вони розказували, що Україна є ненадійним транзитним партнером, бо, бачте, Україна відібрала газ. Але для цього було досить взяти довідку НАК "Нафтогаз України" і подивитися, що, незважаючи на відсутність контракту з Україною на 2009 рік, було прокачано російського газу півтора мільярда кубів, і на це витрачено 50 мільйонів кубічних метрів газу, щоб той газ до Європи пройшов. І це зробила Україна! Звичайно, Росія зацікавлена збільшити ціну для України на свій газ і залишити незмінною ставку транзиту. Бо розуміємо, що "Газпром", який претендував бути першою компанією світу, зараз "подешевшав" в капіталізації з 350 мільярдів до 85. І треба ще борги платити та кредити повертати.
Росія хотіла схилити Європу до підтримки обхідних газопроводів: північного і південного. Дійшло навіть до конфузу, коли російська сторона заявила, що балтійські країни погодилися прокласти дном Балтійського моря газопровід, а потім було спростування Естонії, що ця країна такої згоди не давала.
Росія хотіла зробити Європу союзником у тиску на Україну з метою приватизувати нашу газотранспортну систему. Хто не вірить - почитайте інтерв'ю прем'єр-міністра Путіна німецькому телеканалу "АРД".
Мотивом такої поведінки є лише одне - Росія не може змиритися з втратою мрії про статус енергетичної імперії. Росія хоче перекласти свої внутрішні проблеми на інші країни, в першу чергу - на Україну, і зробити з нас ворога. Росія не може забути розвалу СРСР і прагне взяти реванш за втрату впливу на пострадянському просторі.
Чому цей шантаж не вдався? З двох причин. Україна в цьому році мала газ в підземних газосховищах. На відміну від 2006 і 2007 років, коли тодішній міністр палива і енергетики пан Бойко розказував всій Україні, що в підземці є український газ, а цей газ на перевірку виявився газом комерційних структур. А нині маємо газ і можемо протриматися зиму. Тому шантаж не діє.
Була друга причина. Вперше за багато років українська влада посіла, за невеликим винятком, консолідовану позицію в цьому питанні. І це є сигнал до того, як нам треба поводитися в переговорному процесі з Російською Федерацією. Головне тепер проявити витримку, бо питання російсько-українських газових відносин - це є дзеркальне питання. У нас може не бути газу, але в них виникне проблема з надлишковим газом, і їм його доведеться кудись дівати, бо у минулому році Європа не добрала газу. І подивимося, які переговори будуть, наприклад, в лютому і березні.
Українські підприємства зазнали великих збитків. Я нагадаю, як поводяться європейські споживачі які зазнали таких же збитків. Вони подають на російський "Газпром" до суду, до Міжнародного суду, щоб він компенсував ці збитки, зв'язані з недопоставками газу.
Якщо нам говорять про ринкові ціни на газ, то маємо говорити про ринкові ціни на транзит і на його зберігання. Цих 8 чи 9 мільярдів доларів, які Україна може заробити і занести у свій бюджет, зовсім не зашкодять нашим пенсіонерам і для компенсації у житлово-комунальній сфері.
Український парламент повинен прийняти спеціальний закон про створення в Україні обов'язкового щорічного національного резерву газу, коли влітку за існуючою ціною газ закачується у підземні газосховища і взимку використовується для потреб населення. І тоді нас ніхто не шантажуватиме.
Мусимо зробити союзником у наших газових переговорах Європу. Європа вибрала поганий мир. Вона не вперше так діє. Європа тішить себе думкою, що такого шантажу стосовно неї, як Росія чинить щодо України, не буде. Європейські партнери, думаю, повинні усвідомлювати, що це виклик не лише для України, це виклик і перевірка на міцність європейських країн, чи вони цю політику умиротворення Росії будуть продовжувати, чи все-таки діятимуть за принципом верховенства права і європейської солідарності.
Але найголовнішим стратегічним завданням для України, має бути завдання для уряду - зменшити споживання імпортного газу принаймні вдвічі. Українські теплові станції споживають 10 мільярдів кубів імпортного газу. Перехід на новітні технології, пов'язані зі спалюванням вугілля, комбінованого з газом, дає економію вполовину. Таку саму технологію - вугільного пилевдування - можна застосувати на металургійних підприємствах. На сьогодні на цій технології працює тільки один завод - "Донецьксталь". Для цього Україні треба було б затратити 2,5 мільярда доларів інвестицій. Так сказав Олег Дубина, будучи директором металургійного комбінату в січні 2006 року. Україна і власники металургійних комбінатів можуть такі інвестиції знайти.
І нарешті останнє: модернізація "Теплокомуненерго". Це має бути загальнодержавна програма, яка може дати дворазову економію газу. Якщо Україна зараз купує російського газу 50 мільярдів кубів, а купуватиме 25, - це є прямий внесок в нашу енергетичну й економічну незалежність.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=70943ІМПІЧМЕНТ - ЧИ ПОТРІБНО ЙОГО БОЯТИСЯ ЮЩЕНКУ?
Іван Фаріон, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
Ще до початку чергових президентських виборів Партія регіонів "намагатиметься реалізувати процедуру імпічменту Президента".Про це заявив у неділю лідер цієї політичної сили Віктор Янукович в інтерв'ю каналу "Інтер". Впевненості у таких планах йому, вочевидь, додав прийнятий напередодні Закон "Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради". Документ, зокрема, виписує механізм відсторонення від влади глави держави - якщо в його діях буде встановлено ознаки державної зради або іншого злочину.
Закон передбачає, що обставиною, яка дає старт процедурі імпічменту, є подання, підписане конституційною більшістю парламенту, тобто більш як трьома сотнями народних депутатів. У цьому поданні має бути юридично обґрунтовано причини, через які слід створити спеціальну слідчу комісію, мають бути наведені аргументовані факти, в яких вбачається вчинення Президентом державної зради. У разі дотримання цих вимог питання про імпічмент вноситься у порядок денний роботи парламенту невідкладно, і про це ставлять до відома самого Президента.
Слідча комісія, яка з'ясовуватиме ознаки злочину в діях глави держави, матиме повноваження безперешкодно отримувати всю необхідну їй інформацію, заслуховувати самого Президента та його захисників. До складу комісії пропорційно включатимуть представників усіх фракцій з урахуванням їхнього представництва у Раді. Для всебічного розгляду питання обираються три спеціальні слідчі й спеціальний прокурор. Згадана комісія може працювати не більше трьох місяців, якщо парламент не прийняв рішення про звинувачення Президента. Якщо Верховна Рада підтримає звинувачення на адресу глави держави, матеріали передаватимуть у Верховний і Конституційний суди.
Ініціаторами закону виступили "регіонал" Олександр Єфремов, "бютівець" Сергій Сас, представник Блоку Литвина Юрій Литвин, "нашоукраїнець" В'ячеслав Коваль і комуніст Адам Мартинюк. Підтримали законопроект 408 народних депутатів, зокрема 36 представників "НУ-НС". Цікаво, що з числа пропрезидентськи орієнтованих "нашоукраїнців" за прийняття цього закону голосували Юрій Костенко, Роман Зварич, Ярослав Кендзьор. Незважаючи на це, представник "НУ-НС" Андрій Парубій заявив, що прийняття закону про імпічмент є наміром Партії регіонів і БЮТ усунути з посади Віктора Ющенка.
Прокоментувати цю подію кореспондент "Високого Замку" попросив першого заступника голови парламентського Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України Сергія Саса.
- Сергію Володимировичу, що б ви відповіли тим, хто каже, що закон про тимчасові слідчі комісії ухвалено спеціально для того, щоб насолити Вікторові Ющенку?
- Не потрібно персоніфікувати це питання. Йдеться про прийняття закону, який випливає з вимог Конституції, її 111-ої статті, - і це основне.
Закон про слідчі комісії я назвав би багатостраждальним, бо його вже двічі приймала Верховна Рада - і різні президенти двічі накладали на нього вето. Так само двічі це вето парламент долав, і двічі цього закону не оприлюднювали, а отже, він не набув чинності. Свого часу, коли Віктор Андрійович був головою фракції "Наша Україна", він вельми слушно зауважував: закон про імпічмент - "не під Кучму" чи жодного іншого президента, - а для України. Вважаю, що це - цілком нормальна позиція. Закон розставляє певні крапки над питанням контрольних функцій парламенту. Йдеться не лише про спеціальну тимчасову комісію щодо імпічменту Президента, а й про створення інших комісій з питань, які становлять суспільний інтерес.
Верховна Рада мала право створювати слідчі комісії, однак до цього часу вони працювали поза правовим полем. Відтак парламент був позбавлений одного з основних своїх важелів реагування - контрольної функції.
- Можна очікувати, що Віктор Ющенко заблокує прийняття цього закону. Чи вистачить голосів у Верховній Раді, щоб подолати президентське вето?
- Зауважте, цей закон підтримали аж 408 народних депутатів. Рідко які законопроекти отримували таку дружну підтримку. Якщо Президент винесе свій негативний вердикт, Верховна Рада аргументовано, чітко, професійно підійде до розгляду зауважень і пропозицій Президента (якщо такі будуть). До слова, останній законопроект увібрав у себе основні положення, які містилися у попередніх аналогічних законопроектах, схвалених парламентом, щодо яких було подолано вето. Не виключаю, що можуть бути певні концептуальні, редакційні уточнення, стилістичні правки - час покаже.
- Як би ви пояснили різнобій у голосуванні за цей закон у пропрезидентській депутатській групі "За Україну"?
- Суть не в тому, хто як голосував. Треба виходити з розуміння, що цей закон потрібен. Я, наприклад, не є людиною кровожерливою, під час виборів президента був довіреною особою Віктора Ющенка на одному з округів. Але я виходжу з того, що є відповідна конституційна норма про імпічмент, і вона має бути реалізована в законодавчому полі.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=70944ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
НА ГАЗОВОМУ ВІРАЖІ
Анатолій Задорога, «Київська правда», 23.01.2009
Газові домовленості Юлії Тимошенко й Володимира Путіна оцінюються діаметрально: одні називають їх капітуляцією України перед Росією, інші — перемогою.Не варто дивуватися такій полярності думок, такому широкому діапазону оцінювань, якщо згадати: чи не все, що у нас останнім часом відбувається, далеке від однозначності — хочеш трактуй так, хочеш — по-іншому. Мабуть, якраз у тому й полягає розбалансованість української влади, що кожен із високих очільників держави вважає себе правим і кожен справді по-своєму правий.
Ще кілька днів тому ми раділи тому, що наші Президент і прем'єр мають спільні позиції в газотранспортній суперечці з Росією, що мало б бути запорукою успіху. Щоправда, весь час нагадував про себе черв'ячок сумніву: а чи вдасться витримати до кінця таку солідарність, чи в останній момент знову не проявляться ті їхні протиріччя, на які вони приречені як потенційні суперники на президентських виборах наступного року? Моментом істини мало стати оголошення суспільству цінових параметрів довготривалих московських перемовин двох прем'єрів. Так і сталося. Лишень встигла Юлія Володимирівна оптимістично й переможно назвати середньорічну ціну на російський газ, як з Банкової ми почули про те, що прем'єрка на останньому етапі перемовин таки відступила від узгоджених домовленостей, діяла на власний розсуд, чим і завдала країні лиха. Ціна 360 доларів за тисячу кубів газу в першому кварталі при незмінній ставці транзиту виставляється як пугало, а оптимістична середньорічна вартість газових закупок в 228,8 долара, виведена хитромудрими розрахунками, сприймається як абстракція й тимошенківська химера — аби забити баки громадськості. Про це ми ще почуємо і під час "розбору польотів" до Москви на найближчому засіданні Ради національної безпеки й оборони.
Аналітично-експертне "шматування" газової ціни має ще й поділ на економічну й політичну її складові. Такі ж означення використовуються, коли йдеться про плюси й мінуси для України, про українські здобутки й утрати в результаті газового примирення. Політичні здобутки бачаться дещо вагомішими, ніж економічні. А от солодке слово "перемога" застосовується лише виключно в особистісному сенсі: незаперечну перемогу на крутому "газовому віражі", як висловився відомий політаналітик Вадим Карасьов, здобула для себе Юлія Тимошенко. По-перше, залишила в дурнях — вибачте за некоректність — Партію регіонів, таки домігшись усунення з ринку посередника "РосУкрЕнерго", чим завдала регіоналам сильного економічного удару. По-друге, попутно послабила позиції Віктора Януковича, свого найсерйознішого конкурента на президентських виборах. По-третє, з прицілом на згадувані вибори заручилася підтримкою Москви. Те, що Кремль зробив ставку та Тимошенко, — другий удар по Партії регіонів. І хоча він політичний, проте, мабуть, болючіший, ніж економічний. Видно, Тимошенко сподобалася Путіну не лише як провідний український політик, з яким можна буде домовлятися і в майбутньому, а й як прийнятний газовий менеджер, з яким можна буде вести зручний газовий ґешефт із Заходом. Погодьтеся, є від чого скаженіти регіоналам.
За великим рахунком, Юлія Володимирівна зробила на крутому "газовому віражі" подвійний обгін. Обставила не лише регіоналів, а й Президента, що було зробити значно простіше з огляду на те, що сама Москва власне й затіяла газову війну, зокрема, й з антиющенківською метою. Щоправда, від такої перемоги, якщо вона досягнута дійсно шляхом порушення узгоджених державницьких позицій, втіхи нам нема: значить, і далі тривати помаранчевим чварам.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=1482ГАЗОВЫЙ ШОК
Егорова Ирина, «Индустриальное Запорожье», 22.01.09
До апреля российский газ будет поставляться по цене, вдвое выше прошлогодней.Президент Виктор Ющенко считает проигрышем для Украины цену на газ 360 долларов за тысячу кубометров, по которой «Газпром» будет поставлять его в первом квартале. Если учесть, что 31 декабря Россия предлагала свой стратегический товар по $250 (Ющенко вместе с Тимошенко настаивали, напомню, на цене в $201 за 1000 куб. м), то надо откровенно признать, что газовое сражение наша страна действительно проиграла.
– Если на первый квартал цена газа $360, а правительство заявляет, что среднегодовая – $228, то цена российского газа в четвертом квартале должна быть приблизительно $132. Всем понятно, что такой цены не будет, – констатировал Виктор Ющенко.
А вот премьер-министр Юлия Тимошенко считает, что цена на газ для украинских потребителей в этом году – «существенное достижение переговорного процесса между Украиной и Россией». Об этом Юлия Тимошенко заявила на совместной пресс-конференции с комиссаром ЕС по вопросам энергетики Андрисом Пибалгсом. Глава правительства подчеркнула, что «украино-российские переговоры стали еще одним примером того, как нужно строить отношения между государствами, несмотря на очень большие конфликты, иметь мудрость возвращаться к началам переговорного процесса».
Судя по всему, главную цель, которую ставила перед собой премьер, – избавиться от посредников в газовых отношениях двух стран («УкрГазЭнерго» и «Рос-УкрЭнерго»), тем самым положив конец коррупционным схемам, Тимошенко достигла. Только вот цена этого успеха наверняка губительна для отечественной экономики.
Премьер уже заявила, что в первом квартале, когда цена на газ самая высокая, нет необходимости брать у России много газа, потому что есть газ в хранилищах. Правда, если верить заявлению господина Фирташа, одного из совладельцев «РосУкрЭнерго», которое он сделал в прямом эфире программы «Свобода на Интере», то 11 млрд. кубометров газа в хранилищах принадлежат ему. Если это так, то не факт, что продавать его бизнесмен будет по ценам прошлого года.
...На 23 января планируется заседание Совета нацбезопасности и обороны, на котором будут детально рассматриваться контракты, подписанные главами «Нафтогаза» и «Газпрома». В любом случае понятно, что в газовой войне победа, увы, не за нами.
Анекдот в тему
- Чего больше в газовом конфликте России и Украины – экономики или политики?
- Маразма.
http://iz.com.ua/2009/01/22/gazovyj-shok/НОВІТНЄ «ЗОЛОТО ПОЛУБОТКА»
«Західний кур’єр», 22.01.2009, Івано-Франківська обл.
Якщо інформація народного депутата фракції БЮТ Дмитра Шлемка відповідає дійсності, то частину золотовалютного запасу України будемо шукати як «золото Полуботка».Вітчизняне новітнє «золото» поховане під уламками одного з американських банків, що й призвело до падіння гривні.
«Жодна валюта не втратила своєї вартості у такому розмірі, як українська гривня, — поділився інформацією з представниками ЗМІ Дмитро Шлемко. — Згідно з статтями 99 і 100 Конституції України валютним регулюванням займається лише одна інституція в Україні – Національний банк України. Тож коли ситуація із гривнею ускладнилася, було створено спеціальну комісію щодо діяльності Національного банку України. Комісія доповіла двічі, що ситуація не поліпшилась, а навпаки – погіршилась.
Структура золотовалютних резервів на кінець серпня була такою: на рахунках – 17 млрд. 250 млн. доларів, в цінних паперах – 20 млрд. 600 млн. доларів, спеціальні засоби позики – 2 млн. доларів і монетарне золото – 529 млн. доларів. Тобто всього на 1 вересня було золотовалютних резервів в Україні 38 млрд. 381 млн. доларів. На 1 січня ми маємо 31,5 млрд. доларів золотовалютних резервів – тобто зменшення на 6 мільярдів доларів. Ці 6 млрд. доларів пішли на різні цілі, в тому числі і на рефінансування.
Проте чи є 31,5 млрд. доларів насправді? 11 млрд. доларів з них потрапили в США як депозити Національного банку України у банк «Леман Бразерс», який уже збанкрутував. Цей банк тримав 157 млрд. доларів активів в Америці, а американський уряд не дав для врятування цього банку жодного цента, бо цей банк брав гроші в Росії, України, Китаю як депозити. Тому з грошима, які вкладені у банк «Леман Бразерс», можна попрощатись. Наступні 8 млрд. доларів витрачено на придбання облігацій Федерального казначейства США, 2 млрд. доларів – на державні облігації інших країн «великої сімки» і майже 10 млрд. доларів, за рекомендаціями Вашингтона, пішли у комерційні банки США.
Тобто ці гроші пішли на інвестування економіки США. А оскільки фондовий ринок США практично «рухнув», то з ним «рухнули» і ці 10 млрд. доларів. Тому і Національний банк України не хоче дати відповідь на те, в яких активах зараз золотовалютний резерв України», – розповів Дмитро Шлемко.
http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=2735СМОТРЕТЬ НЕЛЬЗЯ ЗАПРЕТИТЬ
Клим Костнер, "Слава Севастополя", 22.01.2009, АР Крым
Нацсовет запретил показ ряда программ, фильмов и мультфильмов. Решение получило как своих сторонников, так и противников.Наверное, уже следует привыкнуть к тому, что Национальный совет по вопросам телевидения и радиовещания Украины раз в месяц - другой заставляет говорить о себе украинский социум. Так было с решением о запрете трансляции ряда российских телеканалов, не адаптированных к украинскому законодательству. Потом-с разрешением показа 14 зарубежных каналов, начисто лишенных какого - либо намека на политику.
Вот и в понедельник Нацсовет принял очередное решение, уже вызвавшее бурные споры. Он рекомендовал телекомпаниям воздержаться от показа ряда телепрограмм и фильмов, ссылаясь на решение Национальной экспертной комиссии по вопросам защиты общественной морали.
Как сказано в официальном заявлении пресс - службы Нацсовета, в конце декабря 2008 года регулятору поступило несколько решений Нацкомиссии по защите морали. "В них речь идет о выводах этого государственного органа относительно некоторых программ и передач, которые транслировались в эфире телекомпаний и которые нарушают действующее отечественное законодательство в сфере защиты общественной морали",-сообщает Нацсовет.
"Учитывая принятые Национальной экспертной комиссией решения, Национальный совет рекомендовал:
1) воздержаться от показа передач "Вещественное доказательство", "Свидетель", "Известнейшие украинские маньяки", которые транслировались в эфире ООО "Телестудия "Служба информации" (НТН);
2) придерживаться предписаний Национальной экспертной комиссии относительно сериала "Симпсоны", который транслировало ЗАО "Телеодин" (М1);
3) воздержаться от показа фильма "Пожирательница мужчин", который транслировался 18.11.2008 г. в 23 час. 07 мин. в эфире телеканала ТРК "Студия 1+1";
4) воздержаться от показа передачи "Постскриптум", которая транслировалась в эфире телеканала ТВ "Центр" 27.09.2008 г. и 11.10.08 г. в 21 час.;
5) воздержаться от показа развлекательной передачи Comedy club (русской и украинской версий), которая транслировалась в эфире ЗАО "Новый канал" на протяжении августа и сентября 2008 года".
Вот этот - то список и "завел" телезрителей, заставив их задуматься, высказать свои "за" и "против". Пойдем по пунктам. Более всего пострадал телеканал НТН: от показа аж трех его продуктов Нацсовет рекомендует воздержаться. Но почему? Ежедневная программа "Свiдок"-это моментальная реакция на самые громкие криминальные происшествия, которые произошли в Украине, её столице и во всем мире. Еженедельная аналитическая программа продолжает и развивает наиболее резонансные темы, затронутые в информационных выпусках "Свидетеля". Название программы "Известнейшие украинские маньяки" говорит само за себя. Что получается? Под запрет попали информационная и аналитическая программы и документальный сериал. Понятно, при желании можно предположить, что они подпадают под определение программ, пропагандирующих жестокость. А как тогда оценивать бои, хотя бы братьев Кличко, когда живого человека р-раз-и по морде, и он чуть ли не замертво валится. Это что - образец гуманности? Таков наш мир: криминал в нем есть, его не может не быть, а следовательно, должны быть и криминальные новости.
Мультипликационный сериал "Симпсоны". Тут вообще все интересно. Понятно, что ни в какое сравнение с наследием "Союзмультфильма" и "Уолта Диснея" он не идет. Но ведь в украинском эфире есть целые ТЕЛЕКАНАЛЫ, кстати, адаптированные к нашему законодательству, где крутятся мультфильмы, по тупости не уступающие "Симпсонам". И их дети смотрят. Более того, играют в компьютерные игры "Симпсоны"-вот уж поле деятельности для защитников общественной морали...
Вот к чему вопросов не возникает, к чему претензий нет, так это к появлению в списке эротической ленты "Пожирательница мужчин". Запустили в эфир на 53 минуты раньше положенного законом "О защите общественной морали" - будьте добры... Другим наука - не торопись с этим делом.
Воздержание от показа одной из ведущих аналитических программ российского телевидения "Постскриптум", посвященной важнейшим событиям в стране и за ее пределами, объясняется легко - достаточно взглянуть на даты эфиров. Автор и ведущий "P.S." Алексей Пушков обращался в этих выпусках к теме вступления Украины и Грузии в НАТО... Можете считать это цензурой вдогонку.
Последний пункт. Быть может, один из самых правильных. Уж как - то, простите за слово, наш менталитет все больше в последние годы склонен воспринимать шутки из разряда "ниже пояса". "Экскременты", "ягодицы", "падшие женщины" (в народном воспроизведении этих слов) - самые популярные слова на телевидении. Мат в эфире для связки слов - такая обыденность, что режиссеры даже "б - и - и - п" не включают.
Сегодня социум разделился. Одни верещат о жуткой цензуре на ТВ и требуют возвращения того же Comedy club, другие прогнозируют, что следующей программой, запрещенной Нацсоветом, станет "95-й квартал", - уж больно лихо они по власти проходятся, третьи предлагают дополнить список "Домом - 2" с готовящимися к выходу на пенсию ветеранами волонтеров Любви, Петросяном, безумными и незаканчивающимися сериалами и прочей тележвачкой. Как выйдет-покажет "кретиноскоп".
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2009&mnt=1&day=22&id=17988ПО СКІЛЬКИ Ж КУПУВАТИМЕМО ГАЗ?
Зіновія Воронович, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
Голова "Газпрому" О. Міллер та голова "Нафтогазу" О. Дубина "під наглядом" прем'єрів Юлії Тимошенко та Володимира Путіна таки підписали угоду на постачання газу."Газпром" уже отримав вказівку відновити транзит газу через територію України по всіх напрямках. Причому до кінця року російська монополія платитиме "Нафтогазу" за транзит за минулорічними цінами - 1,7 долара за транспортування тисячі кубометрів газу на сто кілометрів, а вже з наступного року сторони повинні перейти на ринкові ставки транзиту.
Скільки ж платитиме за газ Україна, залишається загадкою. Путін заявив, що сторони домовилися про 20-відсоткову знижку від середньоєвропейської ціни. Втім, конкретної цифри на час підготовки матеріалу жодна зі сторін так і не озвучила. Виглядає це, як мінімум, дивно... Заступник голови правління "Газпрому" Олександр Медведєв заявив, що середньорічна ціна на газ для українських споживачів може бути нижчою за 240-250 доларів за тисячу кубометрів. Він також сказав, що формуватимуть ціну на газ протягом року за допомогою формули...
"Поки ми не побачимо оригіналів документів, які були підписані у Москві, ми не можемо давати об'єктивних коментарів. Хоча з того, що відомо у телефонному режимі, базова ціна на газ на перший квартал цього року - 450 доларів. Враховуючи двадцятивідсоткову знижку, виходить 360 доларів. При збереженні транзитної ставки, - каже уповноважений Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. - Можна сказати, що Росія дала нам гірші умови, ніж країнам, що на захід від українського кордону. Нам варто порівнювати з тими країнами, які найбільш подібні за умовами транзиту і споживання.
Скажімо, Румунія при річному балансі близько 30 мільярдів кубометрів у Росії купує лише близько чотирьох, тому там умови інші. У схожих з Україною умовах є Угорщина, але там ситуація з цінами краща. Середньорічна вартість газу для Угорщини близько 270 доларів, тобто перший квартал - близько 400, а у другому-третьому кварталах ціна буде знижуватись. Якщо врахувати вартість транзиту, то середня ціна для Угорщини на українсько-російському кордоні становитиме 248 доларів. І це без усіляких знижок".
Експерти припускають, що Тимошенко погодилася на 360 доларів у першому кварталі з розрахунком, що купувати газ у Росії у цей період ми практично не будемо - мало б вистачити того, що є ще у газосховищах. А потім паливо мало б подешевшати. Насторожує той факт, що контракт підписали на десять років. А за цей час ситуація може кардинально змінитися, і ціни на нафту (а отже, і на газ) можуть зрости так само швидко, як і впали. Як тоді викручуватимемось?
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?pgid=316РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
НАША ЦЕЛЬ - ЕДИНСТВО
Сергей Куницын, "Слава Севастополя", 22.01.2009, АР Крым
Председатель Севастопольской горгосадминистрации считает, что для того, чтобы идти вперед, полезно ненадолго оглянуться назад.Украина отмечает День соборности. 90 лет прошло с того дня, когда объединились Украинская Народная Республика и Западно-Украинская Народная Республика. Казалось бы, область истории и геополитики. Однако в идее соборности лежит глубинный смысл. Даже энциклопедическое понятие "собор" - "собрание для совета и решения важнейших дел". Соборность, кафоличность (от греческого katholikos - всеобщий), универсальность, единство: все эти слова - синонимы. Идея объединения на протяжении многих веков была одной из главных целей национального движения. XXI век не стал исключением. Необходимость единства сегодня очевидна. И политического - без него страна погрязнет в хаосе псевдодемократии. И экономического - без него нам не преодолеть кризис. И социального - без него невозможно поступательное развитие общества. И духовного - без него вообще нет будущего.
Но для того, чтобы идти вперед, полезно ненадолго оглянуться назад. Понять пройденный путь, проанализировать достижения и ошибки. Хотя бы для того, чтобы не останавливаться на полдороги, найти точки единения.
2008-й уже стал историей и, безусловно, сегодня мы делим его на две части: до и во время кризиса. Но по большому счету, по совокупности достигнутых результатов для Севастополя этот год был удачным. Можно сказать, переломным: в вопросах социально - экономического развития нам удалось добиться серьезных успехов. И дело даже не в показателе роста промышленного производства. Сейчас важнее финансово - экономический результат любой деятельности, особенно жизни региона. По итогам 2008 года бюджет Севастополя впервые достиг поистине рекордной отметки-1 миллиард 300 миллионов гривен. Почувствуйте разницу! Динамика роста потрясает: за 2,5 года бюджет вырос в 2 раза. И в 2008 году мы сохранили темпы роста финансовых показателей.
Толчок к качественному изменению бюджета был дан 3 года назад: указ президента и государственная программа, принятая правительством Юрия Еханурова, - эти документы позволили городу добиваться дополнительного финансирования, помогли оставлять почти 50% от общего ресурса платы за пребывание Черноморского флота РФ в Севастополе. Эти дополнительные ресурсы мы направили на капитальное строительство, вложения в ЖКХ, реконструкцию города, ремонт жилого фонда, финансирование здравоохранения, образования, культуры.
Динамика существенная. Возьмем для сравнения показатели объема капитальных вложений по линии управления капитального строительства: 1996 год-10 млн гривен, 2008 - й-192 млн. гривен. Цифры говорят сами за себя. За 12 лет-рост в 20 раз. А какой скачок по сравнению с 2006-м - больше чем в 2 раза! Это не абстрактные цифры: десятки и сотни миллионов, это - реальные дела, сданные объекты, выполненные программы. А в общей сложности, по самым скромным оценкам, из всех источников государственной казны, местного бюджета, привлеченных ресурсов за последние полтора года в капитальное строительство было вложено больше 1 миллиарда гривен. Не без гордости отмечу: такого со времен Советского Союза не было. Таких объемов финансирования за 20 лет город не видел. Безусловно, это победа. Но не только администрации. Это наш общий успех.
К достижениям года можно отнести и тот факт, что в Севастополе в отличие от многих других регионов страны нет задолженности по выплате заработной платы в бюджетной сфере. А благодаря четкой работе антикризисного комитета в конце года нам удалось остановить рост задолженности по зарплате во всех сферах. Севастополь - единственный из всех регионов Украины, который вошел в отопительный сезон без долгов. К декабрю мы полностью рассчитались за газ, даже произвели предоплату, что позволило получить лимиты на первую декаду января. Причем вполне достаточные более миллиона кубометров природного газа в сутки. Газ есть. И причина одна: потому что мы за него платим.
К газовому вопросу мы еще вернемся, а сейчас напомню о фундаменте любых начинаний и преобразований. Это нормативно - правовая база. Итак, за последние 2,5 года в нашем активе: указ Президента, правительственная программа о долгосрочном развитии Севастополя, решение Кабмина о праздновании юбилея Севастополя с выделением 100 миллионов гривен. Наконец, 26 декабря 2008 года был издан указ Президента "О дополнительных мерах по социально - экономическому развитию города Севастополя". Скажите, кто и когда для этого региона за такой короткий срок мог получить столько законодательных актов высшего уровня? Еще одна новость: на сегодняшний день проект закона "О статусе города - героя Севастополя" практически готов. Завершена отработка в Министерстве регионального развития. В ближайшее время законопроект будет детально рассмотрен здесь, в Севастополе, с участием министров для того, чтобы потом внести его на рассмотрение Верховной Рады.
Но главным событием прошлого года, без сомнения, стало 225-летие Севастополя. Согласитесь, юбилей-это не только 14 июня, но и ряд мероприятий, социально важные объекты, реализация целевых программ. Итак, что же сделано администрацией? Проведена реконструкция Приморского бульвара, а это не только аллеи, клумбы, новые скамейки и светоточки, но и рожденная заново открытая эстрада-любимая севастопольцами "Ракушка", фонтаны. Обновлены Графская пристань и Матросский бульвар. Отреставрирован целый ряд памятников, главные из которых - Затопленным кораблям и Казарскому. Сегодня горжусь улицей Генерала Мельника и аркой на въезде в город. Извините, там четверть века вообще ничего не делалось. Теперь "ворота в город", дорожное покрытие, освещение улицы на должном уровне. Горжусь и тем, что удалось достроить мемориал Победы на мысе Хрустальном. Этот позорный долгострой достался нам еще с 80 - х. Ветераны неоднократно напоминали, настаивали. Этот наказ мы все-таки выполнили. Потому что это не просто памятник-это символ героизма защитников и освободителей Севастополя, знак того, что нынешнее поколение знает их, помнит и гордится.
В течение 2008 года мы продолжали работы по газификации города и сел региона. Основной объект - газовый дюкер. Работы на Северной стороне практически закончены. Сейчас задача - найти ресурс: продолжить тянуть газопровод, но уже под водой, в бухте. Необходимость этого проекта очевидна. "Газовое кольцо" поможет нормализовать циркуляцию топлива в городской системе, выровнять давление. Огромные котельные - "монстры", доставшиеся с 70 – 80-х прошлого века, не будут останавливаться. Город будет с теплом. Не забываем и об Инкермане. Его газификация завершена уже на 80%. Надеюсь, в этом году эта работа будет завершена полностью.
Действительно, юбилей не ограничился июньскими торжествами. В конце года сдали вторую очередь дороги от 7-го микрорайона - тоже юбилейный объект. В течение всего года в городе проводился масштабный ремонт: и кровель, и старого жилого фонда, и фасадов. В том числе домов в центре города, театра им. А.В. Луначарского, Института биологии южных морей, Дворца детского и юношеского творчества. В 2008 году первая городская больница отметила свое 140-летие. К этой славной дате нам удалось завершить капитальный ремонт хирургического и урологического корпусов этого лечебного учреждения, травматологического, неврологического и кардиологического отделений, радиоизотопной лаборатории, рентгенкабинета, первой и второй поликлиник, ремонт инженерных сетей, теплотрассы. Закуплены медицинское оборудование, компьютерная техника, кровати. Всего на эти цели было направлено свыше 4,5 млн. гривен.
Мы активно занимались ремонтом дорог, строили новые. Был проведен ремонт моста в районе железнодорожного вокзала, в планах - строительство нового. В этом вопросе рассчитываем на помощь Приднепровской железной дороги. В 2008 году только на ремонт дорог было направлено 17,7 млн. гривен. Почти в 6 раз больше, чем два года назад! Отремонтировано свыше 81 тыс. квадратных метров дорожного покрытия. Впервые за много лет в 2008 году были выделены капитальные средства на строительство дороги на городском кладбище в районе 5 - го км Балаклавского шоссе площадью 5,8 тыс. кв. м. Выполнены капитальный ремонт трех лестниц, реконструкция тротуаров плиткой (это, ни много ни мало, 1,4 тыс. кв. м), проведен ремонт 4,6 тыс. кв. м внутридомовых территорий.
Мы не только ремонтировали, но и возводили новое. Новые дороги, новое оборудование на котельных, новые жилые дома. Это не оговорка. Да, город активно застраивается. И эти работы в основном производят частные фирмы. Но администрация настояла - заключены договоры, и город получает свой процент социального жилья. Конечно, в полной мере квартирного вопроса в Севастополе это не решает, но это уже что - то. Посмотрите, сколько квартир отдали застройщики городу в прежние годы, до Куницына, - практически ни одной!
Немаловажным направлением стала реализация программы "Светлый город". Уже восстановлено 12000 светоточек. В советское время было 18 тысяч. Объективно сегодня нам надо 25 тысяч, чтобы решить полностью проблему с освещением улиц и кварталов.
Если говорить о программах, то я с удовлетворением отмечаю, что в конце года нам удалось полностью освоить средства по программам "Компьютеризация школ" и "Школьный автобус". Получено 6 новых автобусов для сельских школ (последние 2-в декабре).
Все вышеперечисленное - это реализация Программы социально - экономического развития Севастополя, выполнение бюджета. Как проходило его наполнение? Несмотря на сложившуюся в государстве сложную финансово - экономическую ситуацию, бюджет города (1,3 млрд гривен) превысил объем бюджета 2007 года (1 млрд гривен) на 25%. Даже в декабре, несмотря на все кризисные явления, положительная динамика наполнения бюджета сохранялась. Таким образом, утвержденные показатели местного бюджета были выполнены полностью (несмотря на серьезные проблемы, которые возникли к концу года в процессе исполнения утвержденного бюджета, в том числе и по наполнению целевого фонда средствами от проведения земельных аукционов).
Земельные аукционы. Мы проводили их даже тогда, когда их в стране не проводил никто. Мы заработали почти 50 миллионов. Благодаря этому город нормально вошел в отопительный сезон. Но наша ахиллесова пята - тарифы. Уже неоднократно говорилось, но повторю: севастопольские тарифы - самые низкие в стране. Но мы пока удерживаем ситуацию. Город исправно платил за энергоноситель, это позволило получить лимиты на природный газ и на вторую декаду января. Однако при видимом благополучии "запас прочности" у нас ограничен. Ни один регион Украины столько не тратит на дотации. 194 миллиона мы потратили из городского бюджета на покрытие разницы между действующими тарифами и реальными затратами коммунальщиков. Планировали 92, потратили 194. Миллиона! А на 2009 год надо 360 миллионов, и, несмотря на все наши попытки убедить горсовет, что тарифную политику надо пересматривать, безусловно, с учетом социальной защиты населения, особенно малообеспеченных, тарифы вообще не рассматривались. Хотя бы уже обсудили, ну высказались против, а то ведь просто не включают в повестку дня. "Мораторий" объявили. Я ведь был готов принять удар на себя и издать соответствующее распоряжение. Но мы проанализировали правовую базу: ну нет полномочий у администрации утверждать тарифы на жилищно-коммунальные услуги. И суд это подтвердил: "В соответствии с п. 2 части первой статьи 7 закона Украины "О жилищно-коммунальных услугах" установление цен, тарифов на жилищно-коммунальные услуги входит исключительно в полномочия органов местного самоуправления" (из постановления хозяйственного суда г. Севастополя от 9.01.2009).
Киевский мэр Леонид Черновецкий попробовал повысить тарифы своим решением не для населения, а для "прочих потребителей", президент отменил. Не имею права этого делать и я. Если бы городской совет передал нам эту составляющую (у администрации, например, есть право на утверждение тарифов на проезд в общественном транспорте), мы бы нашли формулу. Хотя бы не для населения. Почему мы должны оставлять тарифы, составляющие 30% от себестоимости услуг, для промышленных предприятий, объектов бизнеса, ресторанов, кафе, коммерческих структур? Почему кто-то должен за счет бюджета жить припеваючи? Почему наш бизнес благоденствует за счет того, что население исправно платит по счетам? Это глупость. И только после пятого (!) рассмотрения на заседании антикризисного комитета появилось некое понимание проблемы депутатами. Они согласились на очередной сессии рассмотреть изменение тарифов для "прочих потребителей".
Все это полумеры. Энергетическая ситуация критическая. И дело не в политике, "Газпроме", "Нафтогазе"... Не надо сюда политику примешивать. Вопрос газоснабжения регионов зависит исключительно от уровня проплат. Заплатил за голубое топливо - получил, даже в случае перепадов давления, и имеешь право спрашивать: где наш закупленный энергоноситель? А газовое голодание для Севастополя чревато серьезными проблемами. Вы знаете, сгорел трансформатор на "входе в город". Новый уже получен. "Севастопольэнерго" занимается его установкой, монтажом. Но введен в эксплуатацию он будет только в марте. Мы получили лимиты на газ для Севастопольской ТЭЦ, чтобы та смогла поднять генерацию. Пока лимиты есть - шаткое равновесие сохраняется. Перебои с газом-моментально будут и перебои с подачей электроэнергии.
Поэтому равнодушная, "страусиная" позиция депутатов в якобы неудобном тарифном вопросе - самая настоящая преступная безответственность. Сегодня, по большому счету, это единственный вопрос, который больше всего меня беспокоит. И это единственный вопрос, который самостоятельно администрация решить не может. Но мы подали в суд на горсовет за бездеятельность. Прецеденты в Украине есть. Тернопольский облсовет был распущен. Губернатор подал в суд, мотивируя именно бездеятельностью депкорпуса, который отказывался рассматривать животрепещущие вопросы. Прошло несколько судебных заседаний, последовали решение суда и... роспуск областного совета. Возможно, подобное случится и у нас. Я же не могу город с населением почти 400 тысяч человек в силу амбиций подставлять, обрекать на холод. Да, задача на ближайшее время - прожить зиму, пережить отопительный сезон без катаклизмов.
Немного арифметики. Напомню, в этом году на дотации коммунальным предприятиям необходимо минимум 360 миллионов гривен. Даже если мы забудем на целый год о подаче горячей воды, повысим тарифы для "прочих потребителей", все равно на дотации понадобится внушительная сумма-270 миллионов. Что-то добавим, все-таки возьмем из бюджета. Но все равно это больше 200 миллионов! Внушительная сумма? После этого можно говорить о каком-то "моратории" на тарифы для населения?! Я все понимаю: мера непопулярная, не дай бог выборы, люди попомнят: эти, мол, нам тарифы поднимали. В этой иронии-"железная логика" депутатов. Кстати, тех самых, что "русский язык" обещали, "горы золотые"... Тех самых, что при власти не первый год. Не в оппозиции, при власти! С шорами на глазах. Не хотят видеть, что при повышении тарифов заработает механизм социальных выплат, компенсаций. В любом случае работающая семья не будет по счетам больше 20% своих доходов платить, а неработающая - больше 15%. Увы, очевидного не видят. И все - таки, уверен, политические амбиции будут отброшены. Здравый смысл восторжествует. Не администрация, жизнь заставит вернуться к пересмотру тарифной политики и усовершенствованию всей системы жилищно-коммунального хозяйства Севастополя.
Нас сегодня критикуют, ругают за эти тарифы. Кто ругает? Те, кто несколько лет назад отказался от идеи децентрализации отопления Севастополя! Оставили такое, с позволения сказать, "наследство", а теперь удобную позицию заняли: что бы администрация ни предложила, ни сделала - все плохо. Но таких депутатов с каждым днем все меньше и меньше. Раскол "регионалов" в городском совете я приветствую без злорадства. Просто, возможно, теперь за лицемерной маской "партийной дисциплины" (а на самом деле просто прикрытия чьих - то узких коммерческих интересов, личных и политических амбиций) можно увидеть живые лица, разнообразие мнений и взглядов. Появилась возможность конструктивной работы. В спорах рождается истина. Мы согласны полемизировать, отстаивать свои позиции, доказывать свою правоту, мы готовы слушать и услышать разумные доводы, а главное - принимать конструктивные решения. Если они, конечно, на благо Севастополя. Не это ли та самая идея единства? Еще раз повторяю: готов работать с городским советом, как говорится, "с нуля".
Сейчас нам надо сконцентрироваться на поиске дополнительных, внебюджетных источников финансирования. Бюджет - 2009-это 1 миллиард 42,9 млн гривен. И относиться к этим цифрам нужно как к суровой реальности. Но капитальное строительство ни в коем случае нельзя останавливать. Сегодня это один из самых главных показателей развития региона. В планах на этот год - газовый дюкер, школа - коллегиум, банковский институт, стадион "Горняк". И целевые программы: газификация, освещение. И капитальный ремонт театра им. А.В.Луначарского, библиотеки им. Л.Н.Толстого, обновление дорог, ремонт кровель, жилого фонда, объектов социальной сферы. Понятно, кризис и ограниченный бюджет заставляют нас "ужиматься" в планах. Но те объекты, где уже начаты работы, необходимо завершать. А первый в этом списке - спуск Котовского. К февралю эта дорога должна быть введена в эксплуатацию.
Мы по земельным аукционам будем и дальше продолжать работу. Возможно, в ином ключе. Покупать право долгосрочной аренды земли желающих уже нет. Бизнесмены говорят: хотим купить землю. Правильно говорят. В начале февраля проведем такой аукцион. Это не единственный источник пополнения севастопольской казны. Надо отрабатывать все варианты: навести порядок на вторичном рынке земли - у нас сотни участков стоят без дела. По многим были инвестиционные обязательства. Еще варианты: кто-то готов выкупить арендованную землю, кто-то - имущество, которое в аренде. У нас 1300 объектов коммунальной собственности. Ничего плохого не будет, если какие-то рестораны, магазины, к примеру в центре, будут выкуплены. Это десятки миллионов, это дополнительный источник финансирования нашего капитального строительства. Не надо быть собакой на сене. Но продажа-дело временное. Год-два - и что тогда продавать? Надо привлекать инвестиции, подтягивать ресурсы, не латать дыры, а создавать условия для притока капитала.
Радует то, что в социальной сфере в Севастополе обстановка более благополучная, чем во многих других регионах. Индекс инфляции и уровень безработицы - одни из самых низких в стране. Зарплата бюджетникам и пенсии выплачиваются вовремя, стабильно. С должниками по выплате зарплаты и отчислениям в Пенсионный фонд разбираемся на заседаниях антикризисного комитета. Предметно, нелицеприятно. К середине ноября задолженность по выплате зарплаты на предприятиях всех форм собственности подскочила до суммы свыше 4 миллионов гривен. К концу года нам удалось ее снизить почти втрое - до полутора миллионов гривен.
Да, у антикризисного комитета, у администрации есть рычаги воздействия на сложную финансовую, экономическую ситуацию. Но все это тактические меры. Стратегическая цель определена указом Президента Украины "О дополнительных мерах по социально - экономическому развитию Севастополя". Мы твердо идем к закону, определяющему не политический, а правовой, социально - экономический вектор развития Севастополя. Мне могут задать вопрос: почему в указе ничего не сказано о свободной экономической зоне? Дескать, так много об этом говорили, и ничего. Да потому что в условиях мирового кризиса, новых подходов к экономическим, финансовым процессам не надо суживать понятия. У свободных экономических зон тоже есть риски и недостатки. Зачем же вгонять себя в жесткие рамки? Что это будет "на выходе"-территория приоритетного развития, международный экономический центр, -г лавное, чтобы сохранилась суть: создание условий для притока капитала, развития промышленности, социальной сферы, всей инфраструктуры, создания новых рабочих мест, роста уровня благосостояния севастопольцев. Это очевидные выгоды.
Сторонников этой идеи все больше. И это отличный фактор единения. Забыв о разногласиях, вырабатывать одно направление, заботиться о будущем Севастополя. При этом важно не забывать о том, что и Крым и Севастополь, как ни крути, потенциально конфликтогенные зоны, и о том, что проблема 2017 года—не за горами. И я, как государственный чиновник, не могу не думать об этом. Понятно, что решение по Черноморскому флоту будет принято на межгосударственном уровне. Но быть готовым к любому сценарию развития событий—моя обязанность. Кто- то может не думать, я же ответствен за эту территорию. Во времена СССР ЧФ насчитывал 137 тысяч человек: от Поти до Молдавии. Сегодня на двух флотах—25 тысяч человек. Основная масса - в Севастополе. Куда делись остальные? Куда деваться тем, кто будет увольняться, кого сократят? Кто должен думать о рабочих местах для них? Кстати, сегодня самое большое предприятие города - водоканал (1700 человек). У нас торговля и сфера услуг занимают 50% экономики города. Госслужащие - 13%, а промышленность - 12%. Все торговать не могут. Десятки тысяч людей не должны остаться "за бортом".
Специальный статус Севастополя—не только в том, что здесь базируются два флота, но и в потенциальных возможностях. Поэтому и хотим вывести наш проект на международный уровень. Чтобы под ним подписались и Евросоюз, и США, и Россия - все те, кто заинтересован в том, чтобы в Черноморском бассейне были мир и спокойствие, тем более на фоне событий на Кавказе. Наша альтернатива—использование потенциала: транзитно - транспортного, промышленного, историко-культурного, туристического, научного. Или такой аспект. У нас же вообще нет в бассейне Черного моря ни одного спасательного центра, отвечающего международным стандартам. Я имею в виду центр, который мог бы бороться с такими бедствиями, как в Керченском проливе. Помните, когда там затонули 5 — 6 судов? Ни у кого нет специального оборудования, оснащенных, профессиональных подразделений. Почему Севастополь не может стать таким центром? Мы же ставим задачу экологизации. Но это всего лишь одна из составляющих проекта.
Решение, безусловно, нестандартное. Конечно, мы, администрация, могли бы сидеть, не лезть на рожон, заниматься тарифами, но мы занимаемся перспективой развития уникального региона Севастополь. Первый шаг сделан - это указ президента. Возглавили рабочую группу по подготовке законопроекта первый вице - премьер Турчинов и председатель Севастопольской администрации Куницын. Сказать, что "светлое будущее" настанет завтра, - соврать. Но мы видим перспективы. До полугода уйдет на формирование нормативно - правовой базы. Но первые реакции есть. Звонят финансисты, бизнесмены, спрашивают: "Что вы затеяли, что это за проект?", проявляют интерес. Словом, перспектива есть. А критиканы указа и наших действий по его реализации пока не унимаются. Им, видимо, идея развития и процветания Севастополя не по вкусу. Господа хорошие, не надо путать политику с экономикой и социальным развитием региона. Не надо примешивать в этот вопрос свои личные интересы. Впрочем, знаете, это как у Крылова: "А Моська, знать, сильна, что лает на слона". Пусть себе лают. Кто - то работает, ищет пути преодоления кризиса, вектор развития Севастополя, а кто - то митингует и все ругает.
Говоря о единстве, не могу не коснуться и всей той грязи, которая была вылита на администрацию, лично на меня на протяжении 2008 года и в начале этого. Горсовет со своим "референдумом", "временная следственная комиссия", Счетная палата... За всеми их "скандальными выводами" - политика. Ладно, забыли библейское "Не судите, да не судимы будете". Но в январе эти "господа" пошли ва-банк. Доклад депутата Вернидубова. Решение Верховной Рады. Не смогли "свалить" Куницына перед юбилеем города. Ох как хотели, но не смогли. Вторая попытка. Я уже неоднократно комментировал и мотивы участников этой травли, и их методы. Политический заказ. Политическое киллерство. Расправа любой ценой. Все средства в этой "войне" хороши: шантаж, фальсификация. По большому счету, временная следственная комиссия ввела в заблуждение целый парламент. Они ссылаются на решение горсовета по итогам "референдума по Куницыну". Суд отменил его, да и решение депкорпуса тоже незаконно. Словом, опять будут суды. И поверьте: доказать свою правоту, стряхнуть всю эту грязь, вылитую на администрацию клеветниками различных рангов, - для меня дело чести.
Мы никого не боимся. Знаете, как говорится, "наше дело правое, победа будет за нами". За нас говорят наши дела. Уверенности добавляет и ваша поддержка, уважаемые севастопольцы. Я знаю, что такое севастопольский патриотизм, знаю, что традиции города - героя крепки. Здесь всегда с предубеждением относились к реформам и начинаниям, с недоверием встречали чужаков. Но доверие можно заслужить конкретными делами. За последние полтора года отношение к деятельности администрации и ее главы качественно изменилось. Данные социологических опросов свидетельствуют: растет рейтинг доверия к администрации, растет и число людей, принимающих наши начинания. И эту поддержку я сегодня ощущаю. Кто бы там ни проводил различные провокационные акции: пикеты, толком не разобравшись, против чего митингуют, сбор галстуков, побирушничество на улицах... Эту бы энергию да в нормальное русло. Но нет, все проплачено, все заказано, надо исполнять до конца. И эти "выводы комиссии" - такая же провокация. Просто под кое-кем в Севастополе "земля загорелась". Рейтинги падают, в партии раскол, возможностей дерибана все меньше. Мое глубокое убеждение: за последние 10 - 12 лет в Севастополе был создан клан из отдельных граждан (то при власти, то около нее), который и делил этот пирог. Пришла "команда Куницына", стала наводить порядок - засуетились. И началась эта самая "война". И все - таки я верю в справедливость. Время все расставит на свои места. Отмалчиваться не будем. Нам есть что сказать и что предъявить правоохранительным органам, судам.
Вокруг Севастополя сегодня слишком много политики. Это настораживает. Ведь последние атаки направлены не против главы администрации Куницына, не против Президента Ющенко, а против самой украинской государственности. Не секрет, есть силы, которым не нужна стабильность в нашем регионе. Они - то и "раскачивают лодку". Если в ход пошла "тяжелая артиллерия" - значит нас боятся. Мы - на правильном пути. И путь этот в одиночку или даже с самой сплоченной командой не преодолеть. Крайне важно, необходимо то самое единство, способное сплотить доселе разрозненное, расколотое политиками общество, соборность. Если мы называем себя севастопольцами, патриотами, мы должны объединиться, принять простую мысль: наша общая цель - процветание города - героя Севастополя!
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2009&mnt=1&day=22&id=17992НА РЕАЛІЗАЦІЮ ЖИТОМИРСЬКОЇ ПРОГРАМИ ЄВРО-2012 ВИДІЛЯТЬ 3,5МЛРД. ГРН
«Эхо», 21.01.2009, Житомирська обл.
Затверджено обласну цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи-2012.На реалізацію Житомирської обласної програми підготовки та проведення в Україні Євро-2012 заплановано виділити майже 3,5 млрд. грн.
Як повідомили «Журналу Житомира» в Житомирі затверджено обласну цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу у новій редакції. Загальний обсяг фінансування Програми – 3419,8 млн. грн., в тому числі 1167,82 млн. грн. - з Державного бюджету; 2251,98 млн. грн. – з інших джерел.
У результаті виконання Програми передбачається:
* капітально відремонтувати в межах області за європейськими стандартами 83,9 кілометрів автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин та 172,6 кілометри автомобільної дороги Київ-Чоп;
* здійснити заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільній дорозі Київ-Чоп;
* додатково ввести в дію 14 готельно-ресторанних та мотельних комплексів, 54 об’єкти сервісного обслуговування біля автомобільних доріг загального користування за напрямками до міст проведення Чемпіонату;
* привести до естетичного вигляду 4 скульптури-пам’ятники біля автомобільної дороги Київ-Чоп;
* облаштувати 23 кілометри парканів та 6 гектарів газонів і зелених насаджень у населених пунктах на основних автомобільних дорогах за напрямками до міст проведення Чемпіонату;
* поліпшити у населених пунктах за маршрутами руху туристів туристичну інфраструктуру та розробити 5 туристичних маршрутів;
* забезпечити виготовлення туристичного довідника по Житомирській області загальним тиражем 10 тис. примірників;
* провести культурно-мистецькі акції в обласному центрі і у місцях масового відпочинку та забезпечити участь у них понад 10 тис. відвідувачів;
* створити два презентаційні відеоролики про область;
* створити умови для розвитку підприємництва в усіх галузях економіки та сферах діяльності;
* створити умови для залучення інвестицій у розбудову інфраструктурних об’єктів біля основних автомобільних доріг за напрямом руху учасників Чемпіонату і туристів;
* збільшити на 720-800 кількість робочих місць за рахунок розбудови інфраструктурних об’єктів уздовж автомобільних доріг за напрямком руху учасників Чемпіонату і туристів;
* збільшити обсяг податкових надходжень до місцевих бюджетів.
Довідково: Розпорядження голови облдержадміністрації від 14.01.09 №4 «Про обласну цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» видане відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.08 №837 «Про внесення змін у додатки 1-3 Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу».
Визнане таким, що втратило чинність, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 20.06.08 №234 «Про затвердження обласної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу».
http://www.exo.net.ua/news.php?1842ДЕПУТАТИ У НАС БАЛУВАНІ – ВИМАГАЛИ МІЛЬЙОН
Любов Добринська, «Місто», 16.01.2009, Вінницька обл.
А мер Могилева-Подільського «намалював» собі зарплату – вдвічі більшу, ніж у губернатора.Дивна річ цей обласний бюджет. Його спочатку ділять віртуально, потім заробляють реально, потім розподіляють, а деякі спритники ще й розкрадають. На позачерговій сесії обласної Ради бюджет ділили. Півтора мільярда – гроші немалі, але залежить, якими масштабами міряти. Скажімо, минулого року на депутатську діяльність було виділено 1 млн. грн. – здебільшого, гроші йшли на допомогу людям. Цьогорічний депутатський фонд переполовинили, от депутати й почали обурюватись.
— Та «намалювати» можна що завгодно, — каже перший заступник голови облдержадміністрації Валерій Коровій. — Але ж спочатку треба гроші заробити. Он у міського голови Могилева-Подільського зарплата вдвічі більша, ніж у губернатора! У 2008 році ми дали цьому місту додаткову дотацію – на зарплати бюджетникам 1,7 млн. грн., то 1,6 мільйона пішло на утримання апарату міськвиконкому. Зараз там робоча комісія працює.
Про необхідність суворого режиму економії говорив і голова бюджетної комісії обласної Ради Леонід Козодой, навівши приклад минулорічного господарювання: за результатами перевірки КРУ зі 154 перевірених установ у 120 були порушення бюджетного процесу, причому по зарплаті – на 7,7 млн. грн. Також він сказав, що переглянуто і порядок використання орендної плати за комунальне майно – вона йтиме в обласний бюджет, адже раніше цих грошей не було видно.
Галузі – освіта, охорона здоров’я, культура і спорт – отримають протягом наступного року фінансування трохи більше, ніж минулого року. Але враховуючи інфляцію, економити варто.
— Сказати, що цей бюджет абсолютно нікчемний – не можна, — прокоментував голова обласної Ради Григорій Заболотний. – Це бюджет складний, «на виживання», але він дає впевненість, що ми абсолютно всім бюджетникам платитимемо зарплату, профінансуємо захищені статті, енергоносії. І деяка частинка піде, щоб забезпечити виробництво і життя в області. Ми зберегли всі статті витрат на підтримку громадських, зокрема, ветеранських, інвалідських, письменницьких організацій, стипендії найпрацьовитішим студентам, студентам-сиротам. Ми не розпродали сільськогосподарську продукцію по низькими цінами, а будемо реалізовувати її весною, коли буде найвищою кон’юнктура. Це дасть змогу сформувати додатковий фінансовий ресурс. Особливу надію покладаємо на Стабілізаційний фонд, сформований у державі. Кажуть, він буде в межах 2,5 млрд. грн., з яких Вінницька область, ми сподіваємось, отримає 70-80 млн. грн.. Бюджет, який ухвалили депутати – реальний, бо ми не затверджуємо нереальних бюджетів.
Сесії звернулась до уряду, Президента, міністра АПК щодо підтримки аграрного сектору. — Якщо ми системно не будемо трусити владу у Києві, — сказав Григорій Заболотний, — то можемо згубити сільськогосподарське виробництво і втратити віру інвесторів у нас, а це обернеться дуже важкими наслідками для Вінницької області і держави в цілому.
Що ж, як кажуть, бюджетний процес пішов, «крига скресла», залишається пережити кризу.
http://www.misto.vn.ua/index.php?action=1&k=5196&page=1СИТУАЦІЯ В КРИМУ
СУДЬБА КРЫМА - В РУКАХ КАЖДОГО ИЗ НАС
Елена Зорина, "Крымские известия", 21.01.2009
Автономной Республике Крым исполнилось восемнадцать лет. Особенностью празднования является то, что в этом году впервые отмечается День Флага автономии."Автономной Республике Крым исполнилось восемнадцать лет. По меркам человеческой жизни это возраст полного совершеннолетия, достижение которого влечет за собой обретение им всех предоставляемых обществом гражданских прав, свобод и ответственности. Конечно, это сравнение применительно к такому сложному политико-правовому формированию, как наша республика, условно. Но оно побуждает каждого, кто причастен в своих решениях, планах и делах к написанию современной истории Крымской автономии, задуматься, вспомнить пройденное, подвести некоторые итоги, заглянуть в день завтрашний", - так начал свое выступление на торжественном собрании, посвященном Дню Автономной Республики Крым и Дню Флага автономии, Председатель Верховной Рады Крыма Анатолий Гриценко.
Анализируя общественно-политическую ситуацию в стране, сложившуюся в тот памятный период, он подчеркнул, что воссоздание автономной республики в Крыму было исторически предопределено, объективно необходимо и политически оправданно. Это событие, безусловно, сыграло решающую роль в дальнейшем развитии автономии - неотъемлемой части суверенной Украины.
Глава крымского парламента коротко остановился на экономических показателях развития республики. Он отметил, что если до 2006 года автономия занимала 24-25-е места среди регионов Украины, то последние два года стабильно входит в десятку лучших. Несмотря на неблагоприятные внешние экономические условия, связанные с мировым кризисом, 2008 год завершен в целом с положительными результатами.
Анатолий Гриценко выразил искреннюю благодарность присутствующим за успехи и трудовые свершения в своих областях деятельности.
Особенностью празднования нынешней годовщины республики является то, что в этом году впервые официально отмечается День Флага АРК. В сине-бело-красной расцветке крымского стяга воплощено многое: героическое прошлое полуострова, современность и основные принципы, такие, как равенство всех культур и народов, стремление к гражданскому миру и согласию, надежда на благополучное будущее.
В торжественном собрании также приняли участие первый заместитель главы крымского парламента Сергей Цеков, Председатель Совета министров АРК Виктор Плакида, Постоянный Представитель Президента Украины в Крыму Леонид Жунько. Они сердечно поздравили всех собравшихся с Днем республики и Днем Флага автономии.
В этот праздничный день более двухсот крымчан были отмечены государственными наградами и наградами автономии.
За значительный вклад в социально-экономическое, культурное развитие Крыма, весомые трудовые достижения орденом "За заслуги" II степени награждены: составитель поездов станции Джанкой отдельного структурного подразделения "Крымская дирекция железнодорожных перевозок" государственного предприятия "Приднепровская железная дорога" Олег Кушнир; орденом "За заслуги" III степени - тракторист частного сельскохозяйственного предприятия "Золотой колос" Ленинского района Александр Бортулев, виноградарь закрытого акционерного сельскохозяйственного общества "Агрофирма "Черноморец" Бахчисарайского района Татьяна Грудина, епископ Симферопольский и Крымский Климент (Павел Кущ), Ботанический сельский голова Раздольненского района Анатолий Станчица, тракторист-машинист сельскохозяйственного общества "Нива" Раздольненского района Николай Дембовский.
Орденом Княгини Ольги II степени награждены: директор общества с ограниченной ответственностью "Альфагазинвест" Нина Копкова, орденом Княгини Ольги III степени - доярка молочно-товарной фермы государственного предприятия научно-исследовательского племенного завода имени Фрунзе Сакского района Екатерина Бондаренко, председатель комитета организации ветеранов города Керчи Валентина Прилепская, виноградарь акционерного общества "Старокрымский" Кировского района Надежда Чебан.
Медали "За труд и доблесть" удостоены тракторист-машинист филиала Агроцеха № 65 дочернего предприятия "Ильич-Агро Крым" Джанкойского района Сергей Столяров, садовод сельскохозяйственного производственного кооператива "Грузия" Первомайского района Мария Кадунова, тракторист-машинист общества "ОСАВИАХИМ" Красноперекопского района Иван Сеньковский и другие.
Большой группе передовиков труда присвоены почетные звания Украины: "Заслуженный работник сельского хозяйства Украины" - механизатору-комбайнеру частного сельскохозяйственного предприятия "Украина" Белогорского района Николаю Чиртулову, председателю Джанкойского районного совета Александру Сидоренко; "Заслуженный работник культуры Украины" - председателю республиканского общества немцев Крыма "Видергебург", директору центра немецкого языка и культуры Юрию Гемпелю; "Заслуженный артист Украины" - актрисе Крымского академического русского драматического театра имени М. Горького Людмиле Федоровой; "Заслуженный работник образования Украины" - секретарю Феодосийского городского совета Татьяне Гришиной; "Заслуженный работник культуры Украины" - председателю Крымского армянского общества, президенту общественной организации "Центр этносоциальных исследований" в Симферополе Олегу Габриеляну, председателю правления общественной организации "Болгарский культурный центр "Извор" Крымского республиканского общества болгар имени Паисия Хилендарского Ивану Абажеру, удостоенному в этот же день и звания "Заслуженный работник культуры АРК"; "Заслуженный учитель Украины" - педагогам общеобразовательной школы I-III ступеней имени М. Горького Ленинского района Ольге Бугайченко, общеобразовательной школы № 10 г. Симферополя Татьяне Захаровой; "Заслуженный экономист Украины" - заместителю председателя Центрального районного совета города Симферополя Марии Мельниковой; "Заслуженный работник социальной сферы Украины" - заместителю директора Симферопольского казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия Вячеславу Антонову; "Заслуженный врач Украины" - заведующей отделением Крымской республиканской детской клинической больницы Людмиле Гуляевой.
Решением Президиума Верховной Рады АРК знаками отличия Автономной Республики Крым "За верность долгу" награждены: старший преподаватель кафедры отраслевых юридических дисциплин экономико-правового факультета Одесской национальной юридической академии в городе Симферополе Анатолий Крашенинников, президент республиканского благотворительного фонда "Юг" по поиску воинских захоронений Василий Рыбка, главный врач Крымского республиканского учреждения "Стоматологическая поликлиника" Виктор Шаблий.
Группе видных ученых, лучших представителей инженерно-технической и творческой интеллигенции, энергетикам и строителям вручены премии автономии в номинациях: "Литература", "Изобразительное искусство", "Музыка и исполнительское мастерство", "Театральное искусство, телевидение, кинематография", "Наука и научно-техническая деятельность", "Работы для детей и юношества", "Здравоохранение, курорты", "Образование", "Промышленность, топливо и энергетика", "Агропромышленный комплекс". В числе награжденных: председатель правления открытого акционерного общества "Крымэнерго", академик Инженерной академии Украины, заслуженный энергетик Украины, заслуженный энергетик АРК Григорий Груба и советник председателя правления ОАО "Крымэнерго", заслуженный энергетик УССР, заслуженный энергетик АРК Адольф Иоффе - за книги "Энергосбережение", "Силовые трансформаторы. Кабельные линии"; ректор республиканского высшего учебного заведения "Крымский инженерно-педагогический университет", доктор технических наук, профессор, заслуженный работник образования Украины, Герой Украины Февзи Якубов - за создание объемно-пространственной композиции-монумента "Будущему нобелевскому лауреату"; руководитель литературно-драматической части Крымского академического русского драматического театра имени М. Горького, заслуженный работник культуры Украины Людмила Касьяненко - за книгу "Храм Мельпомены"; заведующий кафедрой биологической химии и лабораторией биотехнологии Крымского государственного медицинского университета имени С. Георгиевского, доктор биологических наук, профессор, заслуженный деятель науки и техники Украины Константин Ефетов - за монографию "Зигениды Крыма и других регионов Евразии" и другие.
В связи с 18-летней годовщиной республики группе крымчан, отличившихся в труде, творчестве, присвоены почетные звания АРК.
Чествовали в этот день и представителей молодого поколения - лучших студентов крымских вузов, ученых. Победителям XVIII Паралимпийских игр в Пекине объявлена Благодарность председателя крымского парламента. Ведущим спортсменам-инвалидам и их тренерам назначены стипендии Автономной Республики Крым.
На торжественном собрании были озвучены поздравительные телеграммы Президента Украины Виктора Ющенко, Председателя Верховной Рады Украины Владимира Литвина, Премьер-министра Украины Юлии Тимошенко, присланные по случаю Дня Автономной Республики Крым.
http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2009/010/sudba.htmlПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
БУДІВНИЧІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
Анатолій Пащенко, «Вісті Придніпров’я», 22.01.2009, Дніпропетровська обл.
Країна вперто прямує в сіру зону другорядних країн і практично закріпилась у ролі буферної країни між цивілізованим Заходом і агресивно налаштованою Росією.Політична, конституційна, судова та управлінська кризи останніх років і незатухаючий конфлікт поглядів на розвиток державності та місця України у світових процесах призвели до розбалансованості в державотворчих процесах.
Країна вперто прямує в сіру зону другорядних країн і практично закріпилась у ролі буферної країни між цивілізованим Заходом і агресивно налаштованою Росією. Все це є наслідком незавершеності політичних і економічних реформ та невідповідності організації державної влади й економіки, які являють собою суміш радянської політичної системи, елементів ринку ХIХ століття. Такий стан речей вимагає системних змін в Україні. Ситуація в країні настільки критична, що постає питання по збереженню державності. На передній план повинні вийти нові політичні сили і окремі політики, спроможні вивести країну з колапсу і запропонувати нову філософію розвитку державності. Заради цього Демократична партія України, Християнська ліберальна партія України і Християнсько-демократична партія України розпочали процес об’єднання в одну партію. Таке об’єднання дасть можливість запропонувати суспільству ефективне бачення виходу з кризи і можливість втілення системних змін у розбудові і закріпленні інститутів демократії.
Даючи оцінку нинішній ситуації, ми повинні відверто донести суспільству: будівля, під назвою «Держава Україна» - є ненадійною і навіть небезпечною для проживання. Є два варіанти вирішення проблеми. Перший - знести будівлю, але невідомо як називатиметься нова будова і чи буде вона взагалі споруджена. Другий - терміново провести ремонт будівлі, починаючи з фундаменту; законодавчої, виконавчої і судової гілок влади. Паралельно ремонтувати всі сфери життєдіяльності з суспільно-значимих питань. Для об’єднаної політичної сили одним із пріоритетів повинні бути кроки, спрямовані на формування громадянського суспільства, здатного сформувати як відповідальну еліту, так і національну ідею, спроможного визначитись із пріоритетами розвитку і поєднати діяльність влади та інтереси населення.
Автор - голова обласної організації ДемПУ.
http://www.vesti.dp.ua/articles/show/number/1001/title/03_01.htmКРИТИКА ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ЦЕ — НАШІ ПРОБЛЕМИ
Б.Демків, «Проскурів», 22.01.2009, Хмельницької обл.
Законопроект, що збурив всю країну, потребує принципових доопрацювань й змін.Йдеться, як ви зрозуміли, про проект Закону України “Про місцеві податки та збори”, який 22 грудня у пакеті антикризових законопроектів, запропонованих урядом, у першому читанні проголосувала Верховна Рада України. Саме цей закон і став своєрідним детонатором, що збурив у перші новорічні дні сотні тисяч дрібних і середніх підприємців країни. Їх “піком” можна вважати минулий четвер, коли цей закон мав розглядатися в другому читанні і цілком ймовірно міг бути прийнятим. Тож того дня наш парламент перебував у щільній облозі підприємців, які приїхали в столицю з багатьох міст країни, аби висловити свою незгоду з цим законопроектом.
Відрадно визнати, що “столиця ринків”, як по праву називають Хмельницький, не стояла осторонь цих подій і, по суті, взяла на себе найбільшу відповідальність за “торпедування” цього законопроекту. Саме завдяки сконсолідованій позиції міської влади, особисто міського голови Сергія Мельника, громадських організацій наших підприємців з “Асоціації Хмельницьких ринків”, Асоціації захисту підприємців, що діє на базі МСТ “Кооператор”, активній позиції ряду народних депутатів України вдалося зупинити того дня розгляд цього законопроекту і відправити його на доопрацювання. Більше того, парламентарії вирішили провести з цієї проблематики громадські слухання, які відбулися позавчора і в яких взяли участь хмельничани — народний депутат України Лев Бірюк та виконавчий директор “Асоціації Хмельницьких ринків” Олександр Сніховський, про що ми розповімо детальніше в наступному номері. Ця ситуація навколо законопроекту, який за образним висловом багатьох аналітиків, різав гиляку на якій значною мірою сидять, насамперед, місцеві бюджети й міг викликати непрогнозовані збурення у підприємницькому середовищі, став предметом розгляду у голови уряду Юлії Тимошенко, яка відразу звернулася по телебаченню до підприємців, аби заспокоїти їх.
Словом, нині вдалося зняти соціальну напругу навколо цього законопроекту і його обговорення перенесено за “круглі столи” фахівців та аналітиків. Проте перші такі напрацювання, до яких прислухався уряд, якраз і зробили хмельничани. Тож ми вирішили детальніше вас з ними познайомити. Ось, що думає насамперед про можливі втрати від прийняття цього закону голова “Асоціації Хмельницьких ринків” Валерій Таратасюк, який відіграв одну з основних ролей у цих подіях.
“Цей законопроект за нинішніх умов міг би знищити наші ринки і дрібне підприємництво” На сьогодні за спрощеною системою оподаткування працює в Україні 3 млн. громадян — приватних підприємців-фізичних осіб, з яких в середньому приблизно 1,5-1,7 млн. здійснює свою підприємницьку діяльність на ринках країни. Кожен з цих підприємців при середньому коефіцієнті щільності наповнення торгових місць 0,8 (1,36 млн. осіб) згідно з Указом Президента України від 28 червня 1999 року №761 “Про впорядкування механізму сплати ринкового збору” за день торгівлі (мінімум) 0,85 грн. з квадратного метра при середній мінімальній торговій площі в 4 кв. м сплачує гарантовано до місцевого бюджету 3,4 грн., що складає за місяць при 26 робочих днях — 88,4 грн.
За один календарний рік один середньостатистичний підприємець при застосуванні мінімальної ставки ринкового збору (0,05% від неоподаткованого мінімуму доходу громадян) в 0,85 грн. гарантовано сплачує до місцевого бюджету 1060,8 грн. Відповідно, за рік за мінімальної ставки ринкового збору 1360000 фізичних осіб-підприємців, які працюють за спрощеною системою оподаткування, гарантовано сплачують до місцевих бюджетів 1 млрд. 442 млн. 688 тис. грн.
У той же час, враховуючи те, що мінімальна ставка ринкового збору на сьогодні практично вже не застосовується, зазначена сума є більшою, як мінімум, в середньому на 30%, тому можна наводити, відповідно, мінімальну гарантовану цифру 1 млрд. 875 млн. 494 тис. грн. Але зазначені обсяги є більшими, тому що багато підприємців мають торгові площі більші за 4 кв. метри. Окрім цього підприємці сплачують або єдиний податок, або фіксований патент, що додатково надає до бюджетів мінімум 900 млн.-1 млрд. грн.
За умов прийняття проекту Закону “Про місцеві податки і збори” в тій редакції, яка пройшла перше читання у Верховній Раді України, ставки ринкового збору (ринкового податку) збільшаться в кілька разів, що зробить за умов економічної кризи роботу підприємців, їх торгівлю нерентабельною, вони не зможуть оплачувати свої робочі місця і, як наслідок, змушені будуть їх масово покинути та перейти на нелегальну форму торгівлі без будь-якого оподаткування (до стихійної торгівлі).
Тому, виходячи з наведеного, місцеві бюджети за умов впровадження в дію цього законопроекту потенційно можуть втратити, як мінімум, 1 млрд. 875 млн. 494 тис. грн. гарантованих надходжень, а з втратою сум надходжень від фіксованого податку, який сплачується при здійсненні торгівлі на ринку, ще додатково мінімум до 600 млн. грн. За умов системної економічної кризи це буде суттєвий удар по місцевим бюджетам, тому що частка від надходжень ринкового збору в структурі місцевих податків і зборів (лише на прикладі бюджетів міст-обласних центрів) складає в середньому від 60 до 98%.
— Зрозуміло, що, виклавши зауваження і пропозиції, — наголосив далі Валерій Романович, — ми запропонували й свої пропозиції. Адже за умов, коли запропонований законопроект фактично не підготовлений, принципово не змінювати форму, метод та порядок сплати коштів до місцевих бюджетів, яка діє нині.
На нашу думку, збереження дії існуючої системи сплати ринкового збору з можливими необхідними доопрацюваннями та доповненнями, зокрема, в частині визначення ринкового збору як плати за займання місця для торгівлі на ринках, а не права займання місця для торгівлі на ринках, є найбільш ефективною та дієвою системою і механізмом наповнювання місцевих бюджетів, що підтверджує практика.
У своїх пропозиціях ми запропонували створити спільну робочу групу з представників усіх зацікавлених сторін — уряду, профільних комітетів парламенту, ради підприємців при Кабміні, Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва, від місцевих органів влади, громадських організацій підприємців, аби принципово доопрацювати цей законопроект. Також ми надали свої пропозиції до ряду статей цього закону. Зокрема, вважаємо, що необхідно дати визначення податку, як такому, окреслити чітко його розрахункову базу, неоподаткований мінімум. Запропонували ми визначення ринку, як суб’єкта господарювання, та платника податку. Чітко в цих пропозиціях відпрацьовано усі нюанси оподаткування дрібних підприємців, враховано диференційований підхід, переглянуто умови земельного оподаткування ринків, торгових місць і т. ін.
Не хочу забігати наперед, але сподіваюся, що цей закон буде доопрацьований і працюватиме на користь держави. Принагідно хочу подякувати генеральному директору МСТ “Кооператор”, депутату обласної ради Миколі Вороні за оперативні дії щодо напрацювання всіх цих ініціатив. Тішить той факт, що разом з нами у вирішенні цієї проблеми міський голова Сергій Мельник, народні депутати України Лев Бірюк, Сергій Пашинський, Ксенія Ляпіна, Василь Шпак, Сергій Терьохін та багато інших парламентаріїв, які розуміють суть цієї проблеми.
Запитання “Проскурова”
А ще нам вдалося взяти оперативний коментар з цього питання у народних депутатів від фракції БЮТ Лева Бірюка та Олега Лукашука.
— Зрозуміло, може виникнути запитання, — зауважив Лев Бірюк, — чому цей законопроект у такій редакції пройшов перше читання? Ми знали, що він недосконалий, але йшло 22 грудня пакетне голосування антикризових законопроектів, тож необхідно було, аби не зірвати його, проголосувати за весь цей пакет. Даємо собі звіт, що йдеться про бюджетонаповнюючий закон, тож не сумніваюся, що усі принципові зміни після доопрацювання, громадських слухань будуть у нього внесені. А ще хочу подякувати і Валерію Таратасюку, і Миколі Вороні, і Олександрові Сніховському, і керівництву міста за їх ініціативність, вміння сконцентруватися на головному у вирішенні цих проблем.
— Мені добре знайома уся проблематика цього законопроекту, — зауважив Олег Лукашук, який у понеділок давав прес-конференцію для місцевих медіа. — З цього приводу я мав зустріч з Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, головою профільного парламентського комітету Сергієм Терьохіним. Думаю, що у творенні цього проекту закону явно перестаралися наші податківці, які, мабуть, забули, що не можна різати “курку, яка несе для бюджету золоті яйця”. Хоча впевнений, що більшість положень цього закону повинна регулювати місцева влада, якій на місці таки видніше, як проводити політику місцевих податків і зборів. Трагедії в тому, що цей законопроект був прийнятий у першому читанні, немає, є ще друге читання, якщо треба і третє. З цього приводу парламент прийняв минулого четверга усі необхідні застереження, відправивши проект закону на доопрацювання, громадські слухання.
P.S. Редакція взяла під свій контроль усе, що буде пов’язане з розробкою і прийняттям цього законопроекту.ЧИ УНИКНУТЬ ПІДПРИЄМЦІ ПОДАТКОВОГО ЗАШМОРГУ?
Надія Шатун, «Місто», 22.01.2009, Чернігівська обл.
Два мільйони безробітних, з яких 10 тисяч — у Чернігові. Такі перспективи, якщо Верховна Рада України прийме в цілому закон “Про місцеві податки та збори”.Знищення малого та середнього бізнесу. Закриття ринків. Два мільйони безробітних у країні, з яких як мінімум 10 тисяч — у Чернігові. Такі перспективи очікують на підприємців, якщо Верховна Рада України прийме в цілому закон “Про місцеві податки та збори”. Цей закон передбачає заміну ринкового збору ринковим податком, в результаті чого навантаження збільшаться в сотні, а то і в тисячі разів. Про це сьогодні на сторінках “Міста” говоритимуть директори чернігівських ринків, підприємці, представники міської ради та депутатського корпусу, а також лідери профспілкових організацій.
Віталій Сальва, голова міської профспілкової організації “Підприємець”:
— Законопроект “Про місцеві податки та збори” було подано до Верховної Ради України 22 грудня минулого року. А вже 24 грудня — прийнято у першому читанні в одному пакеті антикризових законів. Його задекларована мета — допомогти державі вийти з кризового фінансового стану. Після того, як вдалося ознайомитися з нормами цього законопроекту та зробити його аналіз, відразу стало зрозуміло, що цей законопроект аж ніяк не зможе досягти задекларованої мети.
Вже 29 грудня у Верховній Раді зібралися представники асоціації ринків України, профспілкових організацій, підприємців, які торгують на ринках, а також депутати Верховної та місцевих рад. Після обговорення ситуації було заявлено, що цей законопроект у запропонованому вигляді несе загрозу існуванню ринків. Адже він передбачає значне (в десятки, а то й сотні разів) збільшення фінансового навантаження на ринки.
Профспілки вже неодноразово заявляли про нинішнє завелике навантаження, яке лягає на плечі ринкових підприємців. А будь-яке його збільшення, звичайно, боляче сприймається підприємцями, призводить до напруги. Деякі директори ринків, ознайомившись з цим законопроектом, просто не вірили своїм очам, подумали, що народні обранці зробили помилку, не там у цифрах, що стосуються ставок оподаткування, поставивши кому. Можна було почути і більш різкі висловлювання: дехто називав цей законопроект абсурдним, безглуздим. Адже відразу стає помітно, що він не має будь-якого фінансово-економічного обгрунтування, не має розрахунків цих ставок, аналізу, до чого це може призвести.
Профспілки однозначно заявляють: підприємці не зможуть сплачувати запропонований податок, а на ринки чекає закриття.
Олена Варнакова, голова міської профспілки підприємців “Ніка”:
— Хочу звернути увагу на те, що людина сьогодні сплачує гроші за торгове місце, а з прийняттям нового закону вона буде платити за всю площу. За нашими розрахунками, навантаження на один квадратний метр площі, яку займає підприємець, збільшується на 150-350 гривень. І це за мінімальної ставки. Для прикладу, найбільший в Європі Одеський ринок “7-й кілометр” при максимальній ставці за рік повинен буде сплачувати 3,5 мільярда гривень податку. А це більше ніж річний бюджет всієї Одеської області.
Наголошу на кількох аспектах. Один з них — соціальний. Мало того, що існує загроза закриття ринків. Найбільше все ж постраждають ті споживачі, заради яких приймався цей закон, — бюджетники та пенсіонери. Ставилася мета наповнити бюджет. Але яким шляхом — багаторазовим збільшенням податкового пресу.
Дмитро Нікішин, заступник голови профспілки “Підприємець”:
— Обговорення цього законопроекту — така ж неблагородна справа, як, наприклад, обговорення законопроекту про сплату за повітря. Тобто депутати приймають закони, зовсім не думаючи про наслідки, до яких ці закони можуть призвести. Тому сьогодні потрібно акцентувати увагу на нашій реакції на ситуацію, що склалася. На жаль, цієї реакції немає. От профспілки пропонують поїхати до столиці, походити біля приміщення Верховної Ради, помахати ганчірками, щось покричати... Раніше депутати боялися такої реакції, потім їм стало цікаво. Нині ж вони навіть до вікон не підходять.
Олег Мороз, голова правління ЗАТ “Ринковий комплекс “Нива”:
— Хто сплачуватиме і який саме ринковий збір, встановлюватиме міська рада. У законопроекті закладено, що мінімальна сума 153, а максимальна 1536 гривень з квадратного метра за місяць. Якщо закон в такому вигляді буде прийнято у другому читанні, нам нічого не залишиться, як наступного дня закрити ринок. Адже підприємці просто не в силі будуть сплачувати такі суми навіть за мінімальної ставки. Як результат — близько 5 тисяч чоловік (власники торгових точок на “Ниві”) залишаться без роботи.
Незрозуміла ситуація складається і з торгівлею сільгосппродуктами. Існує постанова Кабінету міністрів, за якою встановлені граничні суми за послуги для сільгосппродукції. Їх не можна збільшувати. І в той же час ми повинні сплачувати ринковий збір. Іншими словами, це навантаження теж доведеться перекладати на плечі інших підприємців.
Я не розумію: ринковий податок — це податок за право на торгове місце. А за умови прийняття цього закону він просто стає ще одним податком за землю.
Євген Сич, директор “Хітринку”:
— Сьогодні закон “Про місцеві податки та збори” завдає удару не лише по адміністраціях ринків. У першу чергу постраждають ті люди, котрі на цих ринках працевлаштовані. А найбільше постраждають споживачі, адже підприємці, щоб вижити, змушені будуть піднімати ціни на свою продукцію.
Юрій Богаченко, директор “Коопринку”:
— Чимало хто звинувачує адміністрації ринків. А після ознайомлення з цим законопроектом навіть склалася думка: переможемо ринки як вселенське зло — переможемо й кризу, піднімемо економіку України на небувалі висоти...
Давайте поглянемо на ринок як на підприємство. Це — суб’єкт господарювання, окрема економічна одиниця, яка у своїх діях керується законами ринкової економіки. Для такого підприємства одним з головних показників є валовий прибуток. Після прийняття нового законопроекту ринок повинен буде сплачувати у вигляді податку суму, яка в 14-20 разів перевищуватиме валовий прибуток. І це за мінімальної ставки. А за максимальної — у 200 разів. Якщо хтось вважає, що підприємство має можливість взяти звідкілясь такі гроші, то це з розряду фантастики.
Людмила Лайко, підприємець, ЗАТ “Ринковий комплекс “Нива”:
— Мої колеги, підприємці, котрі працюють на “Ниві”, не зможуть сплачувати такі податки. Навіть в найкращі часи ми не жирували, а просто намагалися вижити. Нині ж на “Ниві” обмаль покупців. Ми виживаємо за рахунок білорусів, і аж ніяк не за рахунок чернігівців. Адже в місті нині не працює чимало підприємств, у людей немає купівельної спроможності. Ті, хто торгує на “Ниві”, мають лише одне робоче місце, одне джерело прибутку. Якщо ринки закриються, ми залишимося без роботи, не зможемо сплачувати за комунальні послуги, навіть не зможемо купити хліба.
Олег Русін, підприємець, “Чернігівський колос”:
— Дехто каже, що введення цих нових ставок може навести на ринках порядок. Це явне перебільшення. Адже підприємці нині намагаються хоч якось вижити. А покупців практично немає. Легко визначити дні, коли в місті видаються зарплати, — тоді, коли збільшується кількість покупців на ринках. А весь інший час доводиться нам варитися між податками, ринковим збором та іншими витратами.
Віктор Бистров, начальник фінансового управління міської ради:
— Я хочу сказати, що вже не важливо, чи наповнить цей законопроект міський бюджет. Коли приймався закон про державний бюджет, він пройшов перше і друге читання і був прийнятий в цілому. Якщо взяти показники державного бюджету, то надходження, передбачені законопроектом, який ми обговорюємо, закладені в нього. Якщо він не буде прийнятий, то Верховна Рада і Кабмін повинні будуть взяти на себе відповідальність за делеговану регіонам, в тому числі і Чернігову, суму доходів. І вони повинні будуть перерахувати нам передбачені кошти. А от чим закриватимуть дірку, яка з’явиться, незрозуміло.
Хочу сказати, що питання оподаткування дещо наближене до земельного податку. Ми запрошували представників ринків і говорили: “От ви збираєте від підприємців кошти, наприклад, 1,5 гривні, які потім потрапляють до міського бюджету. Але ж деяка їх частина залишається в повітрі. Вона береться з підприємців, а до міського бюджету не доходить”. У відповідь лише почули: “Чим ви можете довести, що ці гроші залишились у нас?”. Тому на рівні Кабміну і був розроблений цей законопроект. Інше питання — завеликий розмір ставок. Якщо це буде не 0,25% від мінімальної зарплати, а, наприклад, 0,05%, то це вже більш сприятливо. У будь-якому разі хочу сказати: якщо закон буде прийнятий у другому читанні в цілому, навіть із зменшенням ставки, то у міської влади залишається право прийняти рішення щодо ставок податків, а потім надавати пільги.
Держава розраховує, що Чернігів завдяки прийняттю цього законопроекту додатково отримає у порівнянні з 2008 роком 20 мільйонів гривень. В цю суму входитиме не тільки ринковий збір, а ще й надходження від паркування та реклами. Це дуже велика цифра, плюс 50 відсотків до показників 2008 року. В той же час це і дуже велике навантаження на підприємців, особливо в нинішніх умовах фінансової кризи. Хоча наголошу, що у нас залишається право на надання пільг на підставі закону про місцеве самоврядування.
Олена Варнакова:
— На мою думку, у нас відбувається розмова сліпого з глухим. Ми намагаємося достукатися до влади і сказати їй, що у людей просто немає грошей для таких виплат. А під час кризи це взагалі аморально. Нам і без того збільшили ринковий збір, єдиний податок та фіксований податок. От начальник фінуправління говорить так, начебто люди ці гроші сплатили. Але ж цього не буде. Ви не отримаєте ні тих коштів, які порахували плюсом, ні тих, що мали раніше. Адже ринки просто закриються. У нас відбувається страшна ситуація: уряд позбавляє роботи мільйони підприємців, калічить сім’ї. А ці ж люди створювали свої робочі місця самі, без допомоги держави,
Олег Шеремет, секретар міської ради:
— Сьогодні ми зібралися для того, щоб обговорити, як максимально зменшити фінансовий тиск від можливого прийняття цього закону. Прийняття законів — це компетенція Верховної Ради, а наша справа ці закони адаптувати. Я бачу тут дві складові. Перша: закон приймається для того, щоб замість ринкового збору ввести ринковий податок і тим самим максимально контролювати надходження. Адже максимально спрощується схема, від податку вже не можна буде ухилитися. Інша справа — ставки оподаткування. Впевнений, що в нинішньому вигляді цей закон не запрацює і ми справді не отримаємо ні копійки. Тут повинні бути розумно продумані цифри. Я вважаю, що цей процес зупиниться і ми врешті-решт знайдемо порозуміння. Органи місцевого самоврядування будуть іти назустріч підприємцям. А проблема розробників цього закону полягає в тому, що вони не знають реалій сьогодення і заклали в нього нереальні ставки.
В’ячеслав Лебідь, депутат міської ради, голова бюджетної комісії:
— Що змінить цей закон? Раніше був ринковий збір, а об’єктом оподаткування був безпосередньо підприємець, який торгує на ринку. Нині ж — ринок, який орендує у громади землю. Раніше оподатковувалася торгова площа, тепер — загальна площа. Якщо порахувати, то за новим законом за один квадратний метр доведеться платити 37 гривень 81 копійку плюс додатково приблизно стільки ж за проходи і проїзди. Так, це досить великі цифри, які не під силу ринкам. В той же час ринкове законодавство фактично не змінювалося десять років. Нині питання полягає в тому, скільки грошей брати — від 0,25% до 2,5%. Необхідно зменшувати цю суму і дати право місцевим радам вирішувати, у яких саме розмірах.
Владислав Атрошенко, народний депутат України IV скликання:
— Людям притаманно помилятися, і народним депутатам теж. Тому цей законопроект я вважаю новорічною помилкою. Інакше сприймати його не можна. В усьому світі з кризою борються шляхом зменшення податків і тим самим стимулюють виробництво та ділову активність, піднімають економіку. В Україні все навпаки — шляхом податкового пресу. Це академічна помилка. У чому полягає помилковість закону? Є таке поняття — податковий агент. Але сьогодні його функції не може виконувати адміністрація ринку. А звідкіля взялася “вилка”? Законотворці розуміють, що земля в Чернігові не може оподатковуватися так само, як, наприклад, в Городні чи Ріпках.
Вважаю, що цей закон не зможе запрацювати, адже в саму його серцевину закладено неправильне сприйняття податкового агента.
Артем Стах, начальник міського управління торгівлі:
— Місцеві органи влади не можуть залишатися осторонь від цього питання. Після звернення до нас директорів ринків з приводу прийняття цього закону у першому читанні, ми відразу зібрали антикризову робочу групу. Ми вивчили пропозиції ринковиків і підготували звернення до Голови Верховної Ради та представників депутатських фракцій і груп. Хочу однозначно сказати, що в такому вигляді цей закон ми підтримати не можемо. Він не наповнить міський бюджет.
Дмитро Нікішин:
— Я почув фразу про те, що надходження від цього закону вже увійшли до державного бюджету. Тому у мене немає сумнівів, що закон буде прийнятий. Також говорилося, що в такій редакції закон працювати не буде, що ринкам надаватимуться пільги. Останнє, вважаю, — шлях до прямої корупції. Тому у нас повинна бути відповідна реакція на прийняття таких законів: не ходіння площами з ганчірками, а акти громадянської непокори.
Ніна Калініченко, директор товариства “Чернігівський колос”:
— Сьогодні ринковий збір в існуючому вигляді не може бути, він не влаштовує ні державу, ні підприємців. А той податок, який планується ввести, взагалі неприйнятний, адже він економічно необгрунтований. Люди просто вимушені будуть піти з ринків.
Олег Мороз:
— Так, цей закон абсурдний. Чому взагалі ми повинні платити? От працюють в Чернігові “Мегацентр” та ринок “Нива”. І у нас є підприємці, які мають торгові точки в обох підприємствах. На ринку вони сплачують збір, а в “Мегацентрі” ні. Абсурд. Як тільки буде прийнятий цей закон, ринків не стане, вони просто будуть перереєстровані на торгові центри. І бюджет взагалі нічого не отримає.
Сергій Ліплянський, директор ринку “Вісла”:
— На сьогодні я збираю за день 1,5 тисячі гривень. А за нових умов повинен буду заплатити 4,5 тисячі. Звідкіля взяти ці гроші? Доведеться втричі піднімати суму збору за торгове місце лише для того, щоб заплатити податок. Тому ринок доведеться закривати.
Від редакції. Ця розмова відбулася 12 січня. А вже 13 і 14 чернігівські ринки не працювали, вони проводили попереджувальну акцію протесту проти прийняття закону “Про місцеві податки та збори”. Подібні акції пройшли по всій Україні. І вони не залишились непоміченими владою. Досягнуто домовленостей щодо відшліфування законопроекту до такого вигляду, який задовольнить і владу, і підприємців.СЕВАСТОПОЛЬСКИЙ ГОРОДСКОЙ СОВЕТ ПРИЗВАЛ ДЕПУТАТОВ ВЕРХОВНОЙ РАДЫ УКРАИНЫ ПРИНЯТЬ ЗАКОН УКРАИНЫ "О ГОРОДЕ-ГЕРОЕ СЕВАСТОПОЛЕ"
"Слава Севастополя", 22.01.2009, АР Крым
Председатель горсовета Валерий Саратов заявил, что тогда "у громады будет право выбирать власть, которая знает проблемы города и способна их решить".В обращении депутатов горсовета к председателю Верховной Рады Украины, руководителям депутатских фракций и народным депутатам Украины, принятом на сессии, говорится, что согласно выводам временной следственной комиссии Верховной Рады Украины, которая выясняла обстоятельства нарушения Конституции и законодательства Украины севастопольской администрацией, "коррупция в городе достигла немыслимых масштабов и в коррупционных схемах задействованы первые руководители органов исполнительной и судебной власти, а нанесенный территориальной громаде ущерб исчисляется сотнями миллионов гривен".
Депутаты считают, что "данная ситуация возникла в Севастополе в том числе и из-за правового вакуума, в котором уже более 13 лет живет город, когда в отсутствие специального закона взаимоотношения двух ветвей власти строились на основании временного соглашения, заключенного между городским советом и городской администрацией".
Однако, как говорится в документе, "обратившись в суд, городская администрация нивелировала это соглашение, доказав, что является высшим органом власти на территории Севастополя, тем самым фактически узурпировав власть и лишив территориальную громаду возможности контроля за использованием средств местного бюджета и других ресурсов, принадлежащих громаде".
Выступивший на сессии председатель Севастопольского городского совета Валерий Саратов заявил, что после принятия этого закона, "у громады будет право выбирать власть, которая знает проблемы города и способна их решить, более того, громада будет контролировать эту власть и в случае возникновения коррупционных проявлений сможет сама заменить зарвавшихся чиновников".
16 января Верховная Рада своим решением утвердила предварительный отчет временной следственной комиссии парламента по вопросам выяснения обстоятельств в отношении нарушений Конституции и законодательства Севастопольской горгосадминистрацией и горсоветом, другими органами исполнительной власти по вопросам земельных отношений, а также в отношении служебных злоупотреблений и разворовывании госсредств при исполнении программы социально-экономического развития Севастополя. Кроме того, народные депутаты предложили Президенту Украины и Кабинету министров Украины рассмотреть решение 10-й сессии Севастопольского городского совета N 4374 от 27 мая 2008 г. о высказывании недоверия главе Севастопольской городской государственной администрации более чем 2/3 голосов от полного состава совета для принятия мер, предусмотренных ст. 118 Конституции Украины.
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2009&mnt=1&day=22&id=17989ЕКОНОМІКА
ПЕРШІСТЬ ДАЄТЬСЯ НЕЛЕГКО
Володимир Стрекаль, «Київська правда», 23.01.2009
Про здобутки виробничого об'єднання "Київптахопром" розповідає голова правління Микола Жеребов.В останні роки у птахівництві Київської області відбулося багато змін на краще, галузь міцно утримує першість серед регіонів країни. Птахівники не втратили своїх позицій і в минулому році.
— Минулого року колективи птахопідприємств Київщини підтвердили свою репутацію надійних виробників птахівничої продукції, залишивши далеко позаду підприємства всіх інших областей. Сільгосппідприємствами вироблено більш як 1,6 мільярда штук яєць, що становить понад 19 відсотків від загальнодержавного виробництва. У Донецькій області, яка йде другою за цим показником, отримано менш як мільярд штук. Найбільший внесок у спільний доробок зробив колектив ЗАТ "Агрофірма "Березанська птахофабрика" (виконуючий директор С.В.Петренко) — 260 мільйонів. Слідом ідуть ВАТ "Птахофабрика "Україна" (голова правління В.З.Процишин) — 238,1 мільйона, Ставищенська філія ЗАТ "Малинове" (директор А.О.Клочко) — 192,8 мільйона. Особливої похвали заслуговують керівництво і весь колектив нового підприємства — ТОВ "Макарівська птахофабрика" (в.о. директора М.М.Гордієнко). Реконструювавши колишні приміщення відгодівельного комплексу ВРХ, тут упевнено започаткували нову виробничу діяльність. І торік отримали близько 150 мільйонів штук яєць, що на 103 з лишком мільйони більше, ніж попереднього року. А от за продуктивністю птиці на першому місці колектив ВАТ "Птахофабрика "Київська" (голова правління М.І.Магарашвілі) — 336 яєць від курки-несучки. У ЗАТ "Агрофірма "Березанська птахофабрика" отримано по 319, у ВАТ "Кожухівське (голова правління Є.В. Бондарчук) — по 305 штук. На жаль, середня продуктивність по області зменшилася проти попереднього року на 7 яєць від несучки і становить 273 штуки. Тож збільшення виробництва досягнуто завдяки нарощуванню поголів'я несучок.
Дещо зросло і виробництво м'яса. Щоправда, 300 тонн прибавки при загальній реалізації птиці на забій обсягом 176,7 тисячі тонн майже непомітні. І все ж частка Київщини в загальнодержавному балансі м'яса птиці становить 21,6 відсотка. Левова частка цього виду продукції припадає на ЗАТ "Комплекс Агромарс" (генеральний директор О.А.Марченко). Тут виробили 130 тисяч тонн м'яса, збільшивши цей показник майже на 7 відсотків проти попереднього року. А от другий наш великий виробник — ТОВ "Рубі Роз Агрікол" (виконавчий директор І.В.Олійник) — недодав до обсягів попереднього року понад 5 тисяч тонн.
Колективи птахофабрик та птахівничо-інкубаційних станцій посилюють свій вплив на забезпечення молодняком птиці господарств населення. Торік жителям сіл і селищ було продано понад 13 мільйонів голів здорового молодняка, що майже вдвічі більше, ніж у попередньому році. Це стало можливим і завдяки тому, що загальне виведення молодняка для всіх потреб вперше перевищило 107 мільйонів голів.
Першість птахівників Київщини в країні дається нелегко — завдяки значному вкладанню коштів, активності власників, наполегливій праці спеціалістів, усіх трудівників птахогосподарств.
— Миколо Єпіфановичу, в умовах фінансової кризи значно погіршуються умови для розвитку економіки. Що робиться на птахофабриках для мінімізації впливу негативних факторів?
— В усіх птахівничих сільгосппідприємствах дбають про те, щоб не допустити скорочення кваліфікованих кадрів, забезпечити всіх роботою, зберегти поголів'я птиці. А відтак і в повному обсязі виконувати основне завдання — забезпечувати населення доброякісними продуктами харчування. До речі, саме птахопідприємства є найнадійнішими в цьому плані. Адже з вироблених минулого року в області 227,4 тисячі тонн м'яса більш як три чверті становить курятина. На душу населення Києва та області цього продукту отримано по 39,5 кілограма при науково обґрунтованій нормі споживання 27 кілограмів. Промовисте таке порівняння: у 1989 році на душу населення м'яса курей мали по 10 кілограмів. Яєць також вироблено значно більше і від норм споживання, і від рівня найуспішнішого в попередні часи 1988 року.
— Такі результати радують. Але ж досягати їх нелегко. Які основні труднощі доводиться долати?
— Труднощі є на кожному кроці. Я вже не кажу про необхідність оновлення обладнання, придбання молодняка високопродуктивних кросів тощо. Дуже дошкуляють ціни. Переважна більшість птахогосподарств закуповує готові повнораціонні комбікорми на комбікормових заводах, їх вартість протягом року була незмінно високою. Вони в структурі собівартості продукції становлять до 70 відсотків. Купувати ж дешевший зернофураж фабрики не мають змоги, оскільки виробничі потужності не пристосовані до зберігання та переробки зерна. Подорожчали білкові добавки, мікро- та макроелементи, засоби санітарного захисту птиці, ветпрепарати. А ще ж врахуйте необхідність підтримувати на належному рівні заробітну плату працівників.
— Тобто високі роздрібні ціни на птахопродукцію цілком виправдані? А чому ж тоді уряду довелося вдаватися до завезення дешевого м'яса птиці з-за кордону, щоб збити їх, а потім домовлятися з птахівниками про зниження цін?
— Не буду коментувати дій уряду, але зазначу, що собівартість продуктів птахівництва через вказані фактори досить висока, однак вони є найдешевшими видами продуктів харчування тваринного походження. Адже останнім часом роздрібні ціни на свинину і яловичину на ринках Києва значно підвищилися. Кілограм свинини коштує 45-50 гривень, яловичини — 50-60. Та й на ринках області вони не дешеві. В той же час кілограм птиці коштує 15-20 гривень. Відпускна ціна м'яса птиці першої категорії становить 12-12,7 гривні за кілограм. Нерідко подорожчання кормів, різних матеріалів, енергоресурсів призводить до того, що собівартість стає вищою за відпускні ціни. Так, задекларована інспекцією цін відпускна ціна курячих яєць (6-6,5 гривні за десяток) нижча за собівартість або дорівнює їй. А насправді відпускати продукцію доводиться й за нижчими цінами. Це може призвести до зменшення виробництва — нікому ж не цікаво працювати собі на збиток.
Іншою проблемою виробників птахівничої продукції є сезонність. Влітку ціни на яйця падають, господарства працюють збитково, а в осінньо-зимовий період відбувається подорожчання, виробники частково перекривають літній недобір коштів. І це викликає невдоволення споживачів. Разом з тим через зниження купівельної спроможності населення і відносну дешевизну продуктів птахівництва вони нині є важливим шляхом розв'язання продовольчої проблеми і в області, і в усій країні.
Значно ускладнилася робота птахівників в останні місяці, коли дає про себе знати фінансово-економічна криза. Закривається багато виробництв, працівники йдуть у вимушені відпустки за свій рахунок або стають безробітними. Їм складно купувати навіть дешеві продукти птахівництва. Колективам птахівників доводиться вишукувати всі можливості для того, щоб, як кажуть, утриматися на плаву, продовжувати працювати, не допустити занепаду галузі. Я певен, що свого вони досягнуть.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=1485ПОЛНЫЙ ОБЪЕМ ГАЗА УЖЕ ПОСТУПИЛ В ДНЕПРОПЕТРОВСКУЮ ОБЛАСТЬ В ТЕЧЕНИЕ 20 ЯНВАРЯ
Виталий Прудченко, «Вісті Придніпров’я», 22.01.2009, Днепропетровская обл.
Благодаря достигнутым соглашениям на высшем уровне, в Украину пошел газ из России.Проектный режим работы газопровода восстановлен по всей Днепропетровщине. В магистрали создано необходимое давление в 50 атмосфер. Об этом вечером 20 января в прямом эфире 11-го телеканала (в передаче «Васильевский остров») сообщил заместитель главы облгосадминистрации Виктор Сергеев, который возглавляет созданный по распоряжению губернатора Виктора Бондаря областной штаб по обеспечению стабильного функционирования систем теплоснабжения для населения
Вопросы тележурналиста Бориса Васильева, ведущего передачу, охватили два направления - газоснабжение населения и промышленных предприятий. Виктор Сергеев рассказал, что в предыдущие дни магистральный газопровод, идущий по территории области, работал в реверсном режиме: газ по нему шел в направлении запад-восток. Поэтому особенно низким давление (26 - 28 атмосфер) было в восточных районах - Павлоградском, Покровском, Межевском. Специалистам приходилось работать в ручном режиме - иначе автоматика просто бы отключила подачу газа при таком давлении. Штаб направлял своих специалистов в помощь местным газовщикам. Наблюдение велось круглосуточно. Теперь, когда восстановлены поставки российского газа, магистраль работает в обычном аверсном режиме - с востока на запад, давление в 50 атмосфер достигнуто по всей газовой сети области. Виктор Сергеев отметил, что областной штаб в сложных условиях газоснабжения и наступивших холодов координировал работу всех служб и не допустил срыва жизнеобеспечения области, оперативно реагировал на все чрезвычайные ситуации в коммунальной сфере. Работу штаба положительно оценил Виктор Бондарь.
Отвечая на вопрос о повышении цены на газ для населения, Виктор Сергеев сообщил о получении официального документа от Национальной комиссии регулирования электроэнергетики Украины, в котором сообщается, что в ближайшей перспективе такое повышение не планируется. Сейчас главной задачей является своевременная оплата за использованный газ, чтобы область не отключили от газоснабжения.
По просьбе облгосадминистрации крупные металлургические предприятия уменьшили в прошедшие кризисные дни потребление газа, перейдя на альтернативные виды топлива. Среди них «АрселорМиттал Кривой Рог», «ДнепроАзот», завод им. Петровского, Днепровский металлургический комбинат, Нижнеднепровский трубный завод. Это позволило в трудные для области дни снизить потребление газа в промышленности. Сейчас заводы вместо обычного ежесуточного потребления газа в количестве 10 млн. куб. м используют около 7 млн. куб. м.
http://www.vesti.dp.ua/articles/show/number/1001/title/02_01.htmПОКИ ЩО ГАЗ Є...
Людмила Самолова, «Зоря Полтавщини», 21.01.2009
Інтерв’ю начальника головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Полтавської облдержадміністрації Тараса Ткаченка.– Газопостачання області стабільне. Тиск у газових мережах середнього й низького тиску підтримується на рівні, який дає можливість функціонувати підприємствам комунальної теплоенергетики й забезпечувати газом населення. Зазвичай Полтавщина споживає щодоби близько 12 мільйонів кубічних метрів газу. З них близько двох мільйонів припадає на промисловість, 2,1 – 2,2 мільйона йде на потреби підприємств комунальної теплоенергетики. Решта споживається населенням, бюджетними установами. У цій складній ситуації із забезпеченням газом у країні й, зокрема, на Полтавщині треба мобілізуватися, щоб зменшити споживання газу. Ви знаєте, що Україна в цілому споживає 270 мільйонів кубічних метрів газу на добу, 30 мільйонів треба зекономити.
– Тарасе Юрійовичу, якої економії й за рахунок чого досягла Полтавська область?
– Найбільшим споживачем газу Полтавської області є Кременчуцька ТЕЦ, яка споживає більше 2 мільйонів кубічних метрів газу за добу й забезпечує теплом близько 75 відсотків населення Кременчука. За технологією вона може працювати як на газі, так і на мазуті. Тому її переведено на комбінований режим роботи – п’ятдесят на п’ятдесят: тепер вона використовує один мільйон кубометрів газу й 750 – 800 тонн мазуту. Весь мазут поставляється з Кременчуцького нафтопереробного заводу по мазутопроводу. Є домовленість із НПЗ, що завод стовідсотково забезпечує потребу ТЕЦ і тільки залишки реалізують іншим споживачам.
Скоротила споживання газу промисловість Полтавської області. Відповідно до окремого доручення першого віце-прем’єр-міністра Олександра Турчинова в області затверджено графік переведення підприємств на резервні види палива. Підприємства, які в цьому графіку, – ХК “АвтоКрАЗ” і концерн “Крюківський вагонобудівний завод”, працюють у межах технологічної броні, тобто споживають газ не більше визначеної норми. Крім того, Полтавський олійно-екстракційний завод “Кернел Груп” частково переведено на опалення лушпинням соняшнику – за рахунок цього він вивільняє 20 тисяч кубометрів газу на добу. На 30 відсотків скорочено газопостачання Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Менше споживають газу й інші великі промислові підприємства, адже більшість працює в скороченому режимі – тобто через об’єктивну причину. Якщо порівняти січень 2009 року і січень 2006 року – температурні показники періодів схожі, то загальне споживання газу промисловістю зменшено вдвічі. Непокоїть те, що коли після свят промисловість запрацює, передусім промисловість Кременчука, то в тому регіоні ми відчуємо падіння тиску.
Нині Полтавська область щодоби споживає на 1,2 мільйона кубічних метрів природного газу менше. Але населення погіршення якості послуг газопостачання й теплопостачання не відчуло. Цього не можна було допустити зокрема й тому, що є моральний фактор: 35 відсотків газу власного видобутку Україні дає Полтавщина.
– Чи використовує Полтавщина власний газ?
– З 12 – 13 мільйонів кубічних метрів природного газу, який видобуває щодоби найбільше газопромислове підприємство “Полтавагазвидобування”, лише 1,2 мільйона йдуть на потреби області. Інший газ надходить у загальну мережу для потреб всієї України. Газотранспортна мережа області побудована таким чином, що газ місцевих родовищ, які розташовані в Новосанжарському, Гадяцькому, Лохвицькому, Машівському районах, ми не можемо подати, скажімо, на Кременчук. Газом власного видобутку забезпечується Полтава – з Копилівського родовища, а це приблизно 200 тисяч кубічних метрів. Внаслідок цього ми не відчуваємо ніяких проблем з газозабезпеченням, у першу чергу підприємств комунальної теплоенергетики, за що треба подякувати газопромисловому управлінню.
– Якщо вирішення проблеми з газопостачанням в Україні затягнеться, які заходи вживатимуться на Полтавщині?
– Хочу підкреслити, що на сьогодні всі категорії споживачів області забезпечені природним газом. Але якщо ситуація з постачанням “Газпромом” газу не буде вирішена кардинально, то, безумовно, будуть прийняті заходи задля обмеження газопостачання й у нашій області. Ви ж бачите, що в східних областях підприємства-гіганти стоять. Ми цього не допустили, всі з газом. Але якщо тиск у мережах падатиме, то в першу чергу підтримаємо підприємства комунальної теплоенергетики і населення й обмежимо газопостачання промислових підприємств.
– У НАК “Нафтогаз України” й в ДК “Газ України” жорстко ставлять питання про розрахунки за газ. Як розраховується Полтавщина?
– Для нашої області питання розрахунків за енергоносії теж актуальне. Полтавщина, як і раніше, тримає марку однієї з найкращих по розрахунках, але загальна заборгованість усіх споживачів досягла 70 мільйонів гривень. У порівнянні з іншими областями це небагато. Й треба, звичайно, брати до уваги, що в зимовий період завжди виникає касовий розрив: люди платять за тепло протягом року, а весь газ закуповується за чотири місяці. Через те щосезонно маємо провали в оплаті, найбільший припадає на лютий- березень. Та борг залишається боргом. Рівень розрахунків нині становить приблизно 89 відсотків: на 90 відсотків розраховується населення, на 88 відсотків – підприємства комунальної теплоенергетики. Проблему вивчатиме обласна комісія з питань розрахунків за енергоносії.
– Чи вивчається фахово питання, як можна зменшити споживання газу в області не тимчасово, а принципово, застосовуючи нові технології?
– Україна надзвичайно енергозалежна, ємність ВВП – найвища в світі. У структурі енергозалежності значно переважає природний газ. Тож завдання полягає не тільки в тому, щоб диверсифікувати джерела постачання природного газу, а й у тому, щоб змінити структуру енергетичного балансу: зменшити споживання природного газу й збільшити споживання електроенергії, бо потужності енергогенеруючих компаній України дозволяють повною мірою забезпечити електроенергією споживачів, більше того, й експортувати електроенергію. Відповідна енергетична стратегія України до 2030 року введена в дію Указом Президента України, рішенням РНБО прописана процедура. В області укладена рамкова угода між облдержадміністрацією і підприємством, яке встановлює електроопалення. Розглядаємо кілька проектів переведення як житлового фонду, так і бюджетних установ, на електроопалення – у Полтаві, Лубнах і Лубенському районі. Але є величезна проблема: розподільчі електричні мережі не витримають збільшеного навантаження. На превеликий жаль, в інвестиційних коштах, закладених у тарифи на електроенергію, не передбачено реконструкцію розподільчих мереж. Тому проблема переведення на електроопалення в державі повинна вирішуватися комплексно. Треба реконструювати мережі, будувати підстанції, ставити потужніші трансформатори, розбудовувати всю інфраструктуру. І тільки тоді можна говорити про масове переведення на електроопалення. А поки що, коли ми розглядаємо, чи можливо ввести електроопалення у Полтаві й Кременчуці, стикаємося з банальною проблемою – немає резерву потужностей. Однак відповідна робота в області проводиться.
На загальноукраїнському фоні становище Полтавщини виглядає кращим. Природні багатства, грамотні управлінські рішення, а тепер ще й потепління допомагають підтримувати життєдіяльність регіону в непростий час. В оптимістів є очевидні підстави назвати перший місяць 2009 року для Полтавської області благополучним. Якби й лютий порадував м’якою погодою – й не тільки в природі, а й у політиці та економіці...КРИЗА ШАХТАРІВ НЕ ЛЯКАЄ
Алла Лісова, «Волинь», 20.01.2009
Такий лейтмотив прес-конференції, яку провів для представників ЗМІ генеральний директор державного підприємства «Волиньвугілля» Петро Солонинка.Підставою для таких оптимістичних заяв стали результати попереднього господарського року. Вперше за останніх три роки державне підприємство справилось із виконанням планових завдань, видавши на-гора 557 тисяч тонн палива, що на 96 тисяч тонн більше, ніж у 2007-у. Це дало можливість гірникам відвантажити на Бурштинську ТЕЦ більше 400 тисяч тонн вугілля, в результаті чого вони отримали майже 150 мільйонів гривень.
Разом з тим, збільшивши обсяги видобутку палива, а також використовуючи внутрішні резерви підприємства, вдалось суттєво зменшити кредиторську заборгованість ДП «Волиньвугілля». «Погасили» борг по зарплаті в 7,5 мільйона гривень.
За два тижні перед Новим роком генеральний директор Петро Солонинка у Міністерстві вугільної промисловості захистив програму діяльності ввіреного йому державного підприємства на найближчий період. Варто сказати, що нововолинські гірники на 2009 рік знов підняли планку планових завдань. Розрахунок на те, що мають бути змонтовані власними силами дві лави - 467-а, тисячна, на шахті «Бужанській» та 445-а, яка даватиме понад 600-700 тонн вугілля на місяць, на дев'ятій вугільній копальні. А ще - на внутрішні резерви, яких, як виявилось після проведення повної інвентаризації усього господарства «Волиньвугілля», є ще чимало. А коли вдасться ввести в експлуатацію у грудні нинішнього року шахту №10, планові завдання по волинській групі шахт повинні сягнути 1 мільйона 200 тисяч тонн.
На запитання про можливі економічні негаразди в рік очікуваної кризи, генеральний директор впевнено заявив, що нововолинські гірники налаштовані оптимістично. Не планується жодних скорочень по державному підприємству. Навпаки, воно дало заявку на 24 спеціалісти Дніпропетровського гірничого інституту. Розпочалось налагодження тісніших контактів із Нововолинським вищим професійним училищем, яке надалі має готувати кістяк гірничих кадрів. Серед проблем, що доведеться долати найближчим часом гірникам,- виведення у ранг прибуткових санаторію-профілакторію «Шахтар» у селі Павлівка Іваничівського району, який досі давав збитки підприємству в 300 тисяч гривень. Але найголовніше завдання для Петра Солонинки як генерального директора - забезпечувати стабільну, безперебійну роботу нововолинських шахт і вчасну зарплату гірникам за їхній нелегкий труд.
http://www.volyn.com.ua/?rub=33&article=1&arch="МЕРТВІЙ ЕКОНОМІЦІ ДОЛАРИ НЕ ПОТРІБНІ"
Зіновія Воронович, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
Знецінена гривня перетворює підприємців, бізнес яких тримається на імпорті, у злидарів.Як тільки голова НБУ Володимир Стельмах пішов у відпустку, національна валюта почала потроху зміцнюватися. У понеділок торги на міжбанку закінчилися в діапазоні 8,06-8,155 гривні за долар, хоча на початку минулого тижня курс був приблизно на 70 копійок вищий.
Деякі експерти вважають, що ринок відреагував зміцненням гривні саме на повідомлення про те, що обов'язки голови НБУ виконуватиме інша особа. Втім, за словами колишнього заступника голови НБУ Сергія Яременка, пов'язувати зміцнення гривні з відпусткою Стельмаха не варто.
"Це тимчасове затишшя. Зараз спостерігається дуже нехороша тенденція, коли економіці уже й не потрібна валюта, оскільки за такою ціною її неможливо прилаштувати. Мертвій економіці валюта не потрібна. Долар може подешевшати, але з тієї причини, що він уже нікому не буде потрібен - у такій ситуації, як маємо зараз, працювати неможливо", - каже банкір.
Найгостріше кризу національної валюти відчуває бізнес, зав'язаний на імпорті. Ті підприємства, які використовують імпортну сировину чи займаються розповсюдженням імпортних товарів, змушені піднімати ціни на свою продукцію. Але в умовах кризи, коли купівельна спроможність українців постійно падає, люди і так купують менше. А високі ціни лише відлякують покупців від прилавків.
"Якщо ви подивитесь на себе в дзеркало чи навколо себе, навряд чи побачите щось, зроблене в Україні. Зрозуміло, все це ми купуємо за кордоном. А якщо купуємо за кордоном, нам треба купувати долари. За сьогоднішньої ціни та суттєвих стрибків курсів це небезпечно. Тому зараз багато товарів лежать нерозмитнені на кордоні - їх не ввозять в Україну. А як їх продавати, якщо горнятко, придбане в Китаї за долар, тут продавали за шість гривень. Тепер доведеться продавати не дешевше, ніж за десять гривень. Але хто його купить? Піднімати ціни у той час, коли люди втрачають заробітки, - дурість. У той же час деякі підприємці почали знижувати ціни, сподіваючись, що хтось товар таки купить. Але ця схема себе не виправдала. Тому всі бізнесмени застигли в очікуванні, що буде відбуватися далі, - розповідає один з львівських підприємців. - Якщо долар залишиться хоча б на рівні 8,5 гривні, половина підприємств не зможе витримати такого тиску. Якщо ж він поповзе знову вгору (а міжнародні експерти прогнозують, що гривня може знецінитись до 21-22 гривень за долар), то я навіть боюся уявити, що відбуватиметься. Це буде гіперінфляція. З огляду на те, що у бюджеті не вистачає грошей на зарплати і пенсії, грошей на ринку буде ще менше. Є прогнози, що криза в Україні триватиме близько трьох років".
Чи не найгірше тим підприємцям, які, до повного щастя, брали ще й кредит на розвиток бізнесу - більшість таких позик банки видавали під заставу. Але у той час, коли про кризу ніхто й не думав, а бізнес приносив стабільні прибутки. За даними НБУ, майже 12% кредитів, виданих корпоративному сектору, - проблемні.
Перед Старим Новим роком зустріли знайому, яка ледве тягла дві торби з продуктами. Думали, вона так посилено готується до свята, а виявилось, що це її зарплата. Власниця магазину, у якому та працює, аби не викидати шалених грошей на оренду, вирішила придбати приміщення. Знайшла якийсь німецький фонд, який видавав позики підприємцям під дуже малі відсотки. Заставила власний будинок. "Ми раніше навіть не знали, що вона платить кредити. А тепер навіть перед святами ми здавали ледве по дві тисячі на день з одного касового апарата. А на початку грудня були дні, коли ледь до тисячі дотягували, хоча колись за день виторг з каси міг бути чотири - п'ять тисяч, - розповідає Іванка. - В грудні власниця протермінувала кредит, і їй нарахували пеню, то вона попросила, щоб ми частину зарплати брали грошима, а частину - продуктами. Погодилась навіть рахувати нам за закупівельною ціною, хоча раніше, коли ми брали щось собі в магазині, не хотіла спустити ні копійки...".
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=70948МАХОВИК РОСТА ЦЕН РАСКРУЧИВАЕТСЯ
Николай Колесник, «Вечерний Донецк», 17.01.2009
Краткосрочная перспектива у страны, а значит, и у нас, ее граждан, не радужная: кризис распространяется все шире, проникает все глубже.Вы обратили внимание, что в дни новогодних и рождественских праздников мы почти не обращали внимания на всевозможные каверзы финансово-экономического кризиса, старались оградить свои семьи от его негативного влияния, накрывали праздничные столы с яствами, которых бы в обычные дни никогда бы не купили, потому что слишком дорогие.
Но можно же позволить себе хоть раз в году съесть вкусненький деликатес, выпить бокал элитного вина, вкусить экзотический заморский фрукт... Только позже мы задумываемся над тем, что все это должно было бы стать нашей повседневной нормой, если бы...
Но праздники уж очень скоротечны, и на смену поэзии торжеств приходит жестокая проза бытия, и мы снова окунаемся в море житейских проблем с единой целью, как бы выжить в это трудное время, не утонуть.
Краткосрочная перспектива у страны, а значит, и у нас, ее граждан, не радужная: кризис распространяется все шире, проникает все глубже. Закрываются предприятия, растет безработица, падает гривня, растут цены, снижается покупательская способность населения.
Как удивительный феномен я вспоминаю сегодня, как лет двадцать - тридцать тому назад, на каждом изделии - то ли на утюге, то ли на холодильнике - была выбита или пропечатана цена, которая сопровождала любые товары долгие годы. Ныне стоимость товара может меняться несколько раз на день. Но главенствующей является тенденция роста. Причем буквально на все.
Да, рыночная экономика, напоминающая стихию, намного сложнее социалистической, то есть той, что господствовала в нашей стране многие десятилетия. Тогда все было регламентировано сверху - от производства до реализации. Сейчас у нас рынок свободный, независимый от воли государственных чиновников. Но у них еще остались рудименты административного управления экономикой, так и хочется покомандовать - то рентабельность предприятиям установить, то предельные цены зафиксировать...
Адепты рыночных отношений критикуют такие посягательства властей на экономику. Но дело в том, что наши доморощенные энтузиасты свободной торговли просто не знают меры, словно живут последний день, поэтому взвинчивают цены до безобразия. И делается это не в период благополучия, а во время кризиса, когда средств у населения стало намного меньше, и люди не могут приобрести нужные им продукты и товары. Обычно в такие трудные моменты в цивилизованных странах очень ярко проявляется дух солидаризма между производителями и потребителями. Бизнес, если его ведут порядочные люди, а не алчные нувориши, в такие периоды сбавляет свои аппетиты. Навстречу ему идет и государство, смягчая налоговое давление.
У нас же порой сама власть стыдливо закрывает глаза на проделки отдельных монополистов. Перед Новым годом своеобразный подарок своим гражданам преподнес горсовет. Он утвердил новые тарифы на услуги горводоканала. Теперь один кубометр воды стоит почти пять гривень, то есть подорожал почти в полтора раза. Почти полторы гривни из этой суммы стоит та вода, которая у вас после мытья посуды уходит в канализацию. Горводоканал объясняет удорожание своих тарифов увеличением стоимости воды, которую он закупает у компании "Вода Донбасса". Но мы, потребители, ни разу в глаза не видели калькуляции затрат этих двух монополистов.
В Донецке стало традицией перед введением новых тарифов на коммунальные услуги проводить в горсовете общественные слушания, на которые приглашаются депутаты всех уровней, представители партий и организаций, коммунальники, и все, кто хочет высказаться по этим вопросам. И что же? Никаких возражений! Или доводы чиновников настолько убедительны, или все людям до лампочки. Все равно тарифы будут утверждены, как бы против не восставала общественность. И действительно, я не помню случая, чтобы наши депутаты хотя бы раз стали на своей сессии в защиту интересов горожан. Наоборот, штампуют с легким сердцем новые тарифы, не забывая напомнить, что в других городах они намного выше.
Внес свою лепту в "благополучие" своих граждан и Президент, всегда жестко критикующий правительство и премьера за популизм. Он издал указ о повышении стоимости газа для нужд населения почти на треть. Документ обрел силу в декабре минувшего года. Как бухгалтер по образованию, он понимает, что удорожание "голубого топлива" порождает цепную реакцию во всей экономике и вызовет (уже вызвало) повышение цен на продукцию, которую выпускают предприятия, использующие газ как сырье или в качестве топлива. Как результат - инфляция.
Виктор Андреевич постоянно укоряет Юлию Тимошенко, что ее Кабмин никак не может обуздать эту постоянную болезнь рыночной экономики. За минувший год инфляция составила 22,1 процента. Но это, кстати, чуть меньше той инфляции (25 процентов), которая была зафиксирована в 2000 году, когда правительство возглавлял сам Виктор Ющенко. Так что у Юлии Владимировны есть у кого поучиться...
Нет сомнения, что цены на газ поднимутся снова. Это произойдет после того, как "Газпром" и "Нафтогаз" подпишут соглашение на поставку газа в Украину в 2009 году. В этом документе обязательно будет новая цена на газ, намного больше сегодняшней. "Газпром" хочет за 1000 кубометров получать от Украины по 450 долларов, что положит нашу экономику на обе лопатки. Украина, грозя повышением стоимости транзита, согласна платить чуть больше 200 долларов. Сегодня Юлия Тимошенко и Владимир Путин встретятся в Москве, чтобы окончательно решить вопрос о поставках газа в Украину и страны ЕС.
Юлия Владимировна уповает на реанимацию меморандума, который она подписала со своим российским коллегой в октябре минувшего года. Тогда Россия пообещала, что будет повышать цену в три этапа, но некоторые чиновники из "Газпрома" считают, что этот документ уже утратил силу и его, как пустую бумажку, можно выбросить в корзину для мусора. Да, недорого в России ценят обязательства своего премьера...
Что же ждет нас в ближайшем будущем, например, январе - феврале? Эксперты считают, что бензин, хлеб, крупы станут чуть-чуть дешевле, все остальное - подорожает. Мясо - процентов на пять, овощи - на 10, фрукты - на 50 процентов. Стоимость растительного масла возрастет копеек на 20 за литр, молоко - на 0,5 - 0,8 процента, алкоголь на 5 - 8 процентов, сахар - на 10 - 30 копеек. Увеличится (на 1 - 1,5 процента) стоимость лекарств отечественного производства, а цену на импортные даже трудно спрогнозировать, ведь все административные ограничения, предпринятые правительством, Указом Президента отменены. Теперь у дельцов аптечного бизнеса руки развязаны (а совесть опущена ниже плинтуса), и они уже подняли цены на импортные препараты до заоблачных высот, ибо понимают: когда речь идет о здоровье, человек за ценой не постоит.
А вот последняя чиновничья новинка: Министерство экономики предложило упростить повышение цен на продукты питания. Теперь их не надо будет согласовывать с местными властями. Намечается также отменить уровень предельной рентабельности производства хлеба. Что ни решение, все против населения.
Президент тоже пошел на поводу у правительства и по его просьбе наложил вето на принятый Верховной Радой Закон, согласно которому размер минимальной зарплаты с 1 января 2009 года не может быть ниже размера прожиточного минимума для работоспособных.
Трещит по швам казна Пенсионного фонда. Да откуда же ей пополняться, если предприятия останавливаются, зарплата не выплачивается, налоговые поступления сокращаются. В январе может как-нибудь наскребут по сусекам специального фонда, а вот в феврале с выплатой пенсий могут возникнуть задержки.
Так что мы еще долго будем вспоминать новогодние застолья. Как символ того, что мы могли бы иметь, если бы... Этих "если бы" очень много. Назову самое главное: если бы власть у нас была на три "п" - порядочная, профессиональная, патриотичная. Пока она у нас на две буквы "п" - популистская и продажная.
http://www.vecherka.ukr-info.net/smi/view_article.cgi?sid=22&nid=3273&aid=35784ДОЖИВЕМ ЛИ ДО МАЯ?
Марина Холодная, «Днепровская правда», 16.01.2009, Днепропетровская обл.
Главными вопросами «круглого стола» были обсуждение Государственного бюджета на 2009 год и преодоление экономического кризиса.Очевидно, главный тезис «круглого стола» был озвучен экономистом Владимиром Сухотеплым, который сказал, что те законы, которые на данный момент принимаются в государстве, имеют чисто пропагандистский характер и им сложно поверить. Так, по заявлению Михаила Крапивко, с бюджетом-2009 сомнительной представляется вообще перспектива дожить до мая.
По мнению всех собравшихся, средства бюджета распределены неразумно. Простой пример: Министерству обороны на утилизацию различных видов боеприпасов было выделено около 840 тыс. грн. Хотя уже на данный момент эта отрасль требует около 12 млн грн. И, судя по всему, выделенных средств не хватит даже на решение проблемы по утилизации ступени твердотопливных ракет, хранящихся на территории Павлоградского химзавода.
Такой же смешной выглядит сумма в 500 тысяч, которая была выделена для постройки метро в Донецке. Не нужно быть специалистом в области строительства, чтобы понять, что этих денег не хватит даже на создание генплана, не то что на саму постройку... Зато в госбюджете была найдена статья расхода с чуть меньшей суммой в 200 тысяч для возведения культурного центра «Мистецький арсенал»... Все собравшиеся на «круглом столе» были единодушны — в этом году, как и в минувшем, мы снова будем строить памятники (голодомору или другим «национальным идеям») в ущерб более рациональному использованию денег.
Какие взаимоотношения у нашей области с новым бюджетом? Как рассказала первый секретарь Днепропетровского горкома КПУ Екатерина Видякина, все осталось без изменений.
Днепропетровская область по-прежнему является донором государственной казны, хотя в этом году ставка была чуть-чуть снижена. Отчисления в государственный бюджет составят 4,5 млн грн, т. е. 3% от поступлений в казну области. Это меньше, чем было в 2008 г., однако из-за экономических проблем предприятий области такой уровень отчислений сделает невозможным реализацию мероприятий, направленных на развитие инфраструктуры. Например, без средств останется сфера ЖКХ, которая уже давно требует масштабного реформирования.
В государственный бюджет в 2009 году также будет изъято 23% городского бюджета Днепропетровска, а это около 269 млн грн, и 40% бюджета Павлоградского района — приблизительно 30 млн грн.
http://www.dneprovka.dp.ua/?id_topic=4558ТОЧКА ЗОРУ
ПЕРЕВЕРНУТИЙ ПРАПОР
Євген Романишин, «Галичина», 22.01.2009, Івано-Франківська обл.
Експерти висловлювали різні думки щодо того, яким він має бути — синьо-жовтий чи жовто-синій.Дискусії щодо українського прапора жваво точилися ще на початку нашої незалежності. Експерти висловлювали різні думки щодо того, яким він має бути — синьо-жовтий чи жовто-синій. Однак, безперечно, тоді більшою проблемою було не це, а сам факт визнання національного прапора державним. Після знаменитого голосування у Верховній Раді, яка таки спромоглася затвердити синьо-жовтий прапор державним символом України, ці дискусії пішли на спад. Хоча іноді різні думки з цього приводу знову з’являються на сторінках ЗМІ.
Напередодні 90-річчя соборності, події, що відбулася під жовто-синіми знаменами, пропонуємо точку зору нашого постійного автора, члена НСЖУ, заслуженого лікаря України Євгена Романишина.
Тлумачення про синє небо й золоті ниви видається доволі примітивним. Воно сумнівне вже тому, вважає, наприклад, творчий директор громадського об’єднання «Освічена Україна» Анатолій Мицкан, що насправді барви нашого прапора з давніх-давен символізують дві головні стихії природи і людського буття – вогонь (жовтий колір) і воду (синій). Логічно припустити, що лише сполучення «жовтий – згори, синій – знизу» відображає вічну симетрію – божественну гармонію цих стихій. Інакше ж, якщо розмістити їх навпаки, це означатиме порушення світоладу, катастрофу, за якої вода гасить вогонь...
Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли було трипільці під час грандіозного переселення народу з Північного Причорномор’я за три тисячоліття до н. е., зокрема й до індії, де вона збереглася до наших днів у первісному вигляді. Ця країна просто змережана таким барвосполученням. Але там ви ніде не побачите, щоби синє домінувало над жовтим... Отож пропонуємо ознайомитися з кваліфікованим дослідженням цієї теми, чиє резюме однозначно-вичерпно відповідає на запитання, якому бути Державному прапорові України – синьо-жовтим чи таки жовто-синім.
Якось ще на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб у щойно посталій самостійній Україні насамперед змінили розміщення барв на головному державному символі – синьо-жовтому прапорі. Бо, мовляв, якщо він і далі зоставатиметься таким самим, то під цим сполученням кольорів на країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, зрештою, крах. Адже синє зверху і жовте знизу, за словами мисткині, утворюють гексаграму «Пі». А це, згідно з класичною китайською Книгою перемін «і-цзин», – одна з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: «Будьте пильними й передбачливими. Не беріться за жодну важливу справу, бо вона швидше не збудеться, ніж збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без будь-яких підстав сваритеся зі своїми друзями». Тоді як обернене розміщення барв, коли жовте розташоване вгорі, а синє – внизу, утворює цілковито іншу гексаграму «Тай», яка означає: «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток».
Однак Л. Кравчук, котрого поети-нардепи переконали, що синьо-жовтий прапор символізує мирне небо і золоту українську пшеницю під ним, тоді віджартувався: що корисне, мовляв, для китайця, те для українця – смерть і навпаки. А шкода. Бо, як бачимо, китайська художниця, схоже, мала слушність. Принаймні 15-літня історія нашої незалежності продемонструвала як у політичному, так і в соціально-економічному житті держави саме те, від чого застерігала Мао. Словом, «перевернутість» нашого прапора, яка спотворює езотеричну суть символу, дуже швидко далася взнаки Україні.
Жаль також, що радянські поети екс-комуністи, які тоді були головними радниками президента з питань державного будівництва, не відали чи не хотіли знати, що українська революція 1917 року в Києві, українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті відбувалися під жовто-блакитними, а не синьо-жовтими прапорами. І що саме це сполучення барв голова Центральної Ради Михайло Грушевський запропонував для основного символу УНР. Чому ж згодом гетьман Скоропадський і головний отаман Петлюра перевернули прапор, достеменно не з’ясовано й досі. Може, під впливом синьо-жовтої фани ЗУНР, ідеологи якої, очевидно, формували державну символіку за принципом «аби не так, як у поляків», у яких світліша (біла) смуга розміщена на національному прапорі вгорі?
Зрештою, хоч як, а про неприродність, небезпеку поєднання синього кольору над жовтим, окрім «І-цзин» (ще не було жодного випадку, щоби пророцтва з цієї книги не збувалися), свідчать також тлумачення значення барв та їхніх комбінацій з інших потаємних джерел. Скажімо, давню емблему створення світу з хаосу та боротьби і єдності двох протилежних засад зі східної філософії, відому як «Ян-Інь» передають цими кольорами. Жовте, або ж золоте, Ян означає «світло, тепло, небо, активність, чоловічий принцип, сонце». Натомість синє Інь символізує пітьму, холод, землю, пасивність, жіночий елемент, місяць. Що ж буває, коли земне й пасивне домінує (тобто розміщене зверху) над небесним і активним, мабуть, пояснювати зайве. З історії добре відомо, що ставалося з тими справами, рухами, країнами, які тривали, виникали, розгорталися під знаком такого протиприродного сполучення цих барв. Вони мовби наперед були запрограмовані на невдачу.
Або ж візьмімо Фен-шуй. За цією традицією, розміщення синього (воля) над жовтим (мудрість) означає «Закон занепаду», тобто прогресуючу деградацію, нещастя, хаос. Тоді як зворотне сполучення барв – жовте над синім означає гармонійне поєднання Неба і Землі, чоловічого і жіночого, сильного і гнучкого, що обіцяє розвиток, добробут, щастя.
Про це ж звістує й арійська традиція. Дослідники стверджують, що духовний вождь величного арійства Рама обрав своїм сакральним символом жовто-синій штандарт. Бо він означає гармонійне поєднання небесного вогню (РА) і земної речовини (МА). Це також демонструє природну зверхність духу (золоте, жовте) над матерією (блакитне, синє). Тоді як розташування барв з точністю до навпаки, крім усього іншого, ще й перекручує святе ім’я Рама на Мара (примара, привид, або ж і зомбі, по-сучасному). Ідеолог концепції «Переходу-IV» і редактор однойменного журналу Ігор Каганець каже, що «нинішній синьо-жовтий Державний прапор України не обіцяє їй нічого доброго, оскільки декларує збочене домінування пасивної матерії над активним духом. Хоча, треба сказати, він точно відповідає нинішньому тимчасовому станові деградації і духовної темряви в Україні». А спричинило такий стан якраз прийняття перекрученого символу замість правильного.
Власне, й за православними канонами іконописання, які відомі ще з Візантії, золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця, німб Бога-Сина і взагалі – Вищу Духовність. Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння з надією, що вони не будуть нею зловживати. Але ж ми бачимо, як користуються цим даром люди. А також знаємо, куди завела безвідповідальна свобода колишнього командира небесного воїнства на ім’я Денниця, що більш відомий як люцифер.
За правилами ж геральдики, прапори зазвичай утворюють на основі гербів, які виникли раніше, ніж знамена. Отож барву верхньої смуги полотнища диктує колір самого знака, а нижньої – гербового поля. Якщо герб, наприклад, Польщі – це білий орел на червоному тлі, то відповідно й прапор біло-червоний. Тому якщо герб України – жовтий тризуб на синьому полі (чи навіть якщо взяти герб Галицько-Волинського князівства – золотий лев на синьому тлі), то й прапор має бути жовто-синій, а не навпаки.
Світова філософська, політологічна й соціологічна думка не надто багато уваги приділяє питанню символів. І то не дивно, бо сучасне людство як цивілізація споживання – це так зване суспільство знаків. А знаки відрізняються від символів так само, як, скажімо, літера – від живого звука, який вона позначає. Відомий сучасний сербський філософ Светислав Басара, котрий доволі серйозно ставиться до порушеного питання, вважає, що «символ – це така річ, без якої дійсність є неповноцінною. Це своєрідні обмінні пункти, через які енергія вищої реальності спливає у світ явищ... А неправильна інтерпретація символу має, сказати б, корозійний вплив на дійсність».
Цікаво б у цьому ключі розглянути прапори інших держав і подивитись, образно кажучи, яку дійсність вони відображають. Впадає в око, приміром, що в тих державах, які на своїх знаменах зберегли традиційні символи, наприклад, хрест (як-от у Швейцарії, скандинавських країнах, у Великобританії), реалії набагато кращі, ніж там, де обрали на роль національної символіки пентаграми й інші інфернальні символи. Скажімо, нині одне з перших місць у світі за рівнем життя посідає Норвегія, на державному прапорі якої зображено біло-синій хрест на червоному тлі. Серед останніх же країн за цим показником – Мозамбік, чиєю символікою є схрещені мотики й автомат Калашникова на тлі жовтої пентаграми. Можна сказати: це тому, що Норвегія багата на корисні копалини, а Мозамбік зруйнований громадськими війнами. Але ж насправді все могло бути по-іншому: спочатку вибрали символи (відповідно хрест і автомат Калашникова), а вже потім як наслідок кому дісталися природні багатства і розквіт, а кому – постійні військові конфлікти.ЮРІЙ ЛУЦЕНКО: "ФІРТАШ - ЦЕ ХИЖАК"
Омар Узарашвілі, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
"Надзвичайно цинічний і, на жаль, достатньо сильний, аби кидати виклик Українській державі".17 січня на центральній площі Івано-Франківська відбувся традиційний всеукраїнський фестиваль вертепів "Карпаття", на який прибули шістнадцять колективів з усієї України. Окрасою свята став виступ "зіркового вертепу", ролі в якому виконували відомі політики та діячі мистецтва. "Козаком" був міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який намагався відівчити "царя Ірода" "пукати газом" на Україну.
Газову війну між Росією та Україною обіграли того дня майже всі посівальники, які виступали в Івано-Франківську. Більш серйозно на цю тему "козак" Юрій Луценко міркував під час прес-конференції, яку дав перед тим, як піти посівати.
- Юрію Віталійовичу, чим завершиться газова війна?
- Поразкою всіх. Власне вона вже завершилася. Сьогодні дорогою в аеропорт мене обігнав кортеж Прем'єр-міністра, яка летіла до Москви. Перед тим, як сідати в літак до Івано-Франківська, я зайшов на борт літака Юлії Тимошенко і сказав: " Юліє Володимирівно, я прийшов, щоб вас затримати!..". Вона зблідла, а я після паузи продовжив: "...Щоб побажати успіхів у Москві!". Вона перехрестилася перед польотом. Для неї ці переговори - надзвичайно важке випробування і як для людини, і як для посадової особи, за плечима якої інтереси майже 50 мільйонів людей. Вона один на один мала відстоювати державні інтереси. Тому я закликаю усіх проявити в ці дні відповідальність. Відсунути суперечки, розбіжності в поглядах і навіть дуже глибокі образи, які існують з обох боків демократичного табору. Просто стискати кулаки за успіх Тимошенко у Москві. Бо йдеться не лише про ціну газу, йдеться про ступінь незалежності України.
Я казав тут, в Івано-Франківську, у 2002 році, повторюю це й сьогодні: дешевий газ - загроза українській незалежності. З іншого боку, ми всі розуміємо, що перейти одразу на європейську ціну вкрай важко. Ще одна важлива річ, про яку забувають наші парламентські колеги з опозиції: вони розривають поняття ціни газу і ціни транзиту газу. Саме уряд Януковича зафіксував на роки сміхотворно низький тариф на транзит тазу.
Як на мене, газова війна мала один-єдиний позитив. Чи не вперше Президент, Прем'єр-міністр і голова Верховної Ради говорили і мовчали майже в унісон. На жаль, в Україні знайшлося чимало представників п'ятої колони, які підривають єдиний фронт національних інтересів. Я вчора увімкнув шоу на "Інтері" і був просто вражений тим, як наша опозиція "заклопотана" проблемами Брюсселя, Белграда, Братислави. Що там немає газу. При цьому вони чітко знають: якщо там буде газ, то його не буде в Донецьку та Одесі. У них одна позиція - зняти уряд. Чиї позиції насправді вони відстоюють, думаю, всі розуміють.
Я не фахівець у газовій політиці. Але знаю, що тут, як і у фінансовій сфері, потрібні тихі наради без зайвої публічності. За будь-яких позицій сторін керівники держави мають з'являтися на публіці з єдиною позицією.
- Що ви думаєте про виступ на передачі "Свобода на "Інтері" Дмитра Фірташа?
- Стосовно пана Фірташа багато говорити не можу, адже я міністр внутрішніх справ. Говоритиму, коли у мене будуть підстави для певних звинувачень та висновків. Як політик і громадянин України після перегляду шоу на "Інтері" можу сказати, що це - хижак. Це фінансовий монополіст. Надзвичайно цинічний і, на жаль, достатньо сильний у фінансовому, економічному, медійному плані, аби кидати виклик Українській державі. Саме так я розцінюю його заяви та поведінку на "Інтері".
Від інших питань утримаюся, поки ми не отримаємо конкретної інформації щодо перевірки, наприклад, процесу отримання безпрецедентного рефінансування комерційного банку, який ось-ось стане власністю пана Фірташа (йдеться про рефінансування наприкінці минулого року банку "Надра" та ще кількох комерційних банків Нацбанком України для підтримки їхньої ліквідності. - Авт.). Ми скерували листи до Нацбанку та ряду комерційних банків із запитаннями про те, як отримувалися кредити рефінансування. Та, пославшись на банківську таємницю, нам відмовили у наданні такої інформації. Попри це, Київський апеляційний суд дав нам дозвіл на розкриття банківської таємниці. Через особливості українського законодавства це буде тривалий процес, який розтягнеться на десятки діб. Але ми докопаємося до істини.
Нас особливо цікавлять питання: що було критерієм надання тому чи іншому банку тієї чи іншої суми? Поки що, аналізуючи суми і банки, я не можу знайти відповіді на те, якими були складники критеріїв - розмір заборгованості, особливості фінансового стану, кредитний портфель? Друге питання - що було гарантією отримання цих кредитів. Третє - куди вони були скеровані.
За нашими оперативними даними, яких ніхто не спростував, з-понад п'яти мільярдів гривень, які отримав банк "Надра", лише 100 мільйонів пішли на видачу депозитів громадянам. Близько 500 мільйонів пішли на низькопроцентні кредити фізичним особам. Решту суми було кинуто на скуповування валюти. Результат кожен громадянин бачив щодня на цінниках обмінників. На жаль, тут немає підлеглості МВС. Боюсь, навіть немає ознак кримінальної відповідальності. Думаю, за такі операції має настати політична відповідальність тих органів, які уповноважені відповідати за стабільність української валюти та які здійснюють контроль за діяльністю комерційних банків. Як тільки під час оперативно-розшукових заходів, які проводить МВС, ми пройдемо процедуру розкриття банківської таємниці та проаналізуємо отриману інформацію, ми повідомимо про свої висновки громадськість.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=70929РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ММЗ. ПРИНИМАЕМ НА РАБОТУ ... ЧТОБЫ УВОЛИТЬ
«Донецкий кряж», 22.01.2009
Большая часть ныне безработных металлургов уволена по соглашению сторон.В таком случае в соответствии новым законам, пособие по безработице положено только через 3 месяца. Теперь работников ММЗ снова берут на работу, чтобы во второй раз уволить.
Руководство завода уверяет, что делают это во благо людей. В ситуации разбирались наши корреспонденты.
К середине января с Макеевского метзавода уволили 6 тысяч человек. У всех работников в трудовой книжке была запись "уволен по соглашению сторон". При такой формулировке раньше человек мог получить пособие по безработице через 8 дней после того, как рассчитался. Но 13 января в силу вступил новый закон. Согласно ему, если работника уволили по соглашению сторон, пособия ему не видать три месяца. На ММЗ говорят, документ для них стал неприятной неожиданностью. Своим бывшим работникам они предложили вновь вернуться на завод, подписать трудовые договоры, поработать два дня и опять уволиться. Но уже по новой статье - "истечение срока трудового договора". В администрации завода утверждают, это даст возможность получать пособие уже через неделю.
Юрий Тенецкий - пресс-секретарь ЗАО "ММЗ":
"Теперь это будет статья 36 пункт 2, "согласно с окончанием срока временного трудового соглашения не по вине работников".
Это делается с целью, как и было ранее, выплаты по безработице на 8 день с момента регистрации, а не на 91, как это предусмотрено этим неожиданным законом. Все проводиться полностью в соответствии с действующим законодательством, вызвано нормами действующего законодательства".
Люди, узнав о новых "правилах игры", начали перезаключать договоры. В пятницу возле дворца Кирова стояла огромная очередь. Бывшие заводчане говорят, договоры они подписывают, но до конца не понимают, зачем это делают.
Ирина - бывший работник ЗАО "ММЗ":
"Мы, как телята! Нам ничего не объяснили, мы не знаем: зачем переоформлять, может это плохо? Что вы делаете? Когда вы нагребетесь?"
Игорь - бывший работник ЗАО "ММЗ":
"Ничего хорошего мы от этого не ждем!"
В центре занятости объясняют: изменения в трудовой книжке пойдут на пользу не всем металлургам. В некоторых случаях общая сумма пособия может уменьшиться.
Виталий Гладкевич - директор Макеевского центра занятости:
"Потому, что после увольнения, после расторжения срочного трудового договора, человек приходит в центр занятости. Это другое исчисление средней зарплаты для определения пособия по безработице. И если в длительности человек выигрывает, то в размере пособия он может потерять, потому что это будут другие месяцы, это будет другой уровень заработной платы".
Правомочность таких договоров вызывает сомнения у юристов. Они советуют людям перед подписанием договора проконсультироваться у независимых экспертов.
Андрей Львов - юрист:
"Действия предприятия можно понять, формально они представляются правомерными, но юридическую оценку может дать наш суд. Куда граждане должны обращаться за защитой своих прав".
Экс-работники ММЗ опасаются, что не получат какие-либо деньги вообще. В администрации предприятия заверяют: все будет "по-честному".
ТРК "Юнион".
http://www.dkr.com.ua/index.php?new=1161270 УВОЛЕННЫХ РАБОТНИКОВ «АВТОЗАЗ-СЕРВИСА» ОСТАЛИСЬ БЕЗ ЗАРПЛАТЫ И БЕЗ ПОСОБИЯ ПО БЕЗРАБОТИЦЕ
Светлана Шкарупа, «Миг», 22.01.2009, Запорожская обл.
Коллектив Запорожского отделения филиала «АвтоЗАЗ-сервис» провел акцию протеста против массового увольнения работников предприятия.В ближайшие дни здесь увольняют 70 человек из 145. Всех – по статье «по соглашению сторон». Большинство уволенных – ведущие дипломированные специалисты с безупречным послужным списком, проработавшие на предприятии многие годы.
Суть соглашения в том, что работников фактически увольняют лишь спустя два месяца после подписания заявлений, и в течение этого периода им выплачивается зарплата. Ну а после увольнения, подчеркивал работодатель, уже на восьмой день, они смогут получать пособие по безработице, которое поможет продержаться на время поисков новой работы. Не исключено также, обнадеживали в дирекции, что ситуация изменится в лучшую сторону, и новую работу вообще не придется искать, можно будет вернуться на прежнее место – ведь такими специалистами не разбрасываются.
Так или иначе, но все 70 человек подписали два месяца назад требуемое заявление. И все бы ничего, если б не принятые с 13 января изменения к законодательству, согласно которым уволенных по соглашению сторон фактически приравняли к уволенным по собственному желанию. А это значит, что пособие по безработице они смогут получать не через неделю после постановки на учет в центре занятости, как было ранее, а только через три месяца. И в течение этого времени, если не удастся найти работу, что сейчас крайне затруднительно [особенно для ИТР], у людей просто не будет никаких средств к существованию.
Услышав столь ошеломляющую новость, сотрудники «АвтоЗАЗ-сервиса» обратились к администрации филиала с просьбой аннулировать предыдущие заявления и уволить их по статье о сокращении штатов, но получили отказ. Обращение к высшему руководству в Киев – в корпорацию «Укравто» осталось без ответа. Никакой помощи не удалось получить и от профсоюзной организации. В профкоме им лишь посочувствовали и посоветовали подать иск в суд. Скорее всего, так и будет, но пока 33 из 70-ти уволенных обратились в облпрокуратуру. Основной аргумент в том, что на момент написания заявлений на увольнение по соглашению сторон были иные, более приемлемые законодательные реалии.
Как разрешиться эта не - простая ситуация, пока неизвестно, но оказавшиеся без средств к существованию люди намерены отстаивать свои права всеми доступными способами. Во вторник они продолжили акцию протеста у здания теперь уже бывшего своего предприятия.
Ведущий специалист информационного отдела Татьяна Иванова:
– О необходимости сокращения штатов впервые заговорили в двадцатых числах ноября прошлого года. Каждого сотрудника по отдельности вызывали к директору и предлагали написать заявление на увольнение по соглашению сторон. Те, кто на первых порах не соглашался, сразу же почувствовали психологическое давление. Появился приказ администрации, который грозил немедленной карой за малейшее нарушение внутреннего распорядка или корпоративной этики. Можно было получить выговор даже за неполное соблюдение дрес-кода [скажем, мужчина пришел на работу без галстука и т.п.]. Вместе с тем нам говорили, что сокращение штата работников в связи с кризисом неизбежно, но при этом гораздо выгоднее для всех будет увольнение именно по соглашению сторон. В конечном итоге всех нас вынудили подписать такое заявление... Как дальше жить, я не знаю. Мне всего два года до пенсии. Кто меня возьмет на работу?
Ведущий специалист службы логистики и продаж автомобилей Артем Ходаков:
– Я инвалид детства второй группы. Когда мне предложили уйти, просил не включать меня в эти списки или хотя бы уволить по сокращению штатов. Сразу после этого начались придирки. В течение двух дней от меня потребовали две объяснительные. Одна из них на предмет того, почему снизились продажи непопулярной модели автомобиля, снятой с производства года полтора назад. Вторая – по поводу несвоевременного ответа на письмо, которое я не получал и к которому на тот момент физически не имел доступа. Я понял, что повод для увольнения все равно найдут, и подписал требуемое заявление.
Ведущий экономист планово-экономического отдела Галина Гордиенко:
– Я работаю в системе «АвтоЗАЗ» с 1980 года. В последнее время со мной работал и мой сын. Мы с ним живем вместе и теперь оба остаемся без копейки денег. А еще у меня есть мама-инвалид и безработная беременная дочь. Скажите, как нам жить?!
Директор ЗВФ «АвтоЗАЗ-сервис» Владимир Бурма:
– Уберите диктофоны, микрофоны и камеры!.. А теперь скажу, что никто никого не принуждал писать заявления на увольнение по соглашению сторон. И вообще вопрос об изменении статьи увольнения я не решаю...
http://www.mig.com.ua/events.php?act=1&cat=1012&eventID=24072ВОДІЇ ЯК ЛИПКА... ОПОДАТКОВАНІ. ТЕХОГЛЯД-2009 ПРОЙДЕ ПО-НОВОМУ
Віталій Мельник, «Місто», 16.01.2009, Вінницька обл.
Немає талона про ТО – підеш підмітати вулиці або виконувати інші громадські роботи.Техогляд-2009 розпочався 15 січня. Для українських водіїв він матиме чимало нововведень, які варто знати кожному. По-перше, триватиме ТО тепер не сім місяців, як було раніше, а одинадцять. Останнім днем, коли можна отримати талон про техогляд, буде 15 грудня.
ДАІ більше не обстежує автомобілі
Віднині ДАІ не проводитиме обстеження технічного стану авто. Цим займуться суб‘єкти підприємницької діяльності, які отримають дозвіл від МВС та Департаменту ДАІ. Як пояснив державтоінспектор відділу автотехнічної інспекції УДАІ області Денис Фурманюк, для цього їм потрібно виконати низку умов МВС та Державного комітету споживчої політики. На місцях комісія, створена із представників ДАІ, ДП “Вінницястандартметрологія” та Головавтотрансінспекції, буде ухвалювати рішення щодо готовності тієї чи іншої діагностичної станції і надалі їх подаватимуть на реєстрацію до Міністерства внутрішніх справ.
Це нововведення лише на початковій стадії, тому діагностичних станцій мало. На Вінниччині таких усього дві і працюють вони в обласному центрі — відомча станція ДАІ на вулиці Ботанічній, 28 та станція ТОВ “Сигнал” на вулиці Щорса, 14А. А у сусідній Хмельниччині не має ще жодної такої станції. Щоправда, даішники сподіваються на активність підприємців. За додатковою інформацією щодо дозволів на діяльність можна звертатись у відділ автотехнічної інспекції УДАІ за телефоном 59-37-08.
— Водій на діагностичній станції має отримати протокол про обстеження, який потрібно надати у ДАІ. Діє такий протокол протягом 45 днів, — каже Денис Фурманюк. — До речі, пройти технічне обстеження можна на усій території України, проте отримати талон про проходження техогляду — тільки за місцем реєстрації. Від технічного обстеження звільняються автомобілі, що придбані в автосалонах і вперше ставляться на облік. Роботу діагностичних станцій буде контролювати ДАІ. Якщо, приміром, інспектор у протоколі побачить невідповідність реального стану автомобіля, на власника станції чекає штраф — до 1700 грн. У той же час, саму роботу інспекторів ДАІ контролює прокуратура. Отже, впевнений, що зловживань не буде. Взагалі, нововведення техогляду ще не відпрацьовані на практиці, тому, гадаю, з часом будуть певні зміни.
Не пройшов техогляд – заберуть права
Добряче вдарить по кишені тим власникам, які не пройдуть вчасно техогляд. По-перше, машину заберуть на арештмайданчик. Штраф, на перший раз за новим законодавством, — від 340 до 425 гривень. За повторне порушення протягом року — позбавлення прав на 3-6 місяців або ж адмінарешт від 5 до 10 діб.
За керування авто без талона про ТО (хоч і з підтверджуючими документами) — штраф 170-255 гривень. Вдруге — 255-510 грн. або громадські роботи від 30 до 40 днів, чи, навіть, вилучення авто. Покарання за повторне порушення визначатиме суд.
Втім, ймовірно, такі жорсткі покарання цьогоріч більшість водіїв оминуть. Але з 2009 року ДАІ видаватиме талони нового зразка. Вони матимуть зверху графу з нумерацією місяців, де інспектор буде зазначати строк, до якого водієві потрібно пройти наступний техогляд.
Ставки зростають
“Порадують” автовласників податківці. З 2009 року зростає податок на транспортні засоби. Якщо на авто з об`ємом двигуна до 1000 кубічних сантиметрів ставка не змінилась — 3 грн. за 100 куб. см, то усім іншим відтепер доведеться платити більше. Так, за об`єм двигуна від 1001 до 1500 куб. см потрібно буде платити 5 гривень за 100 “кубиків”; об`єм від 1501 до 1800 куб. см — 7 гривень; від 1801 до 2200 куб.см — 10 гривень; від 2201 до 3000 куб.см — 75 гривень; від 3001 куб. см і вище — 100 гривень.
Від сплати податку на авто звільняються чорнобильці, ветерани війни та праці, інваліди усіх груп, діти-інваліди. Проте, за умови, щоб на особу було зареєстровано не більше одного легкового авто з об‘ємом двигуна 2,5 тисячі куб. см або мотоцикла з об‘ємом до 750 куб. см. За вантажні автомобілі не сплачують податок винятковно особи, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.
Половину від щорічного податку сплачують власники автомобілів, випущених до 1991 року з об‘ємом двигуна до 2500 куб. см та вантажні з об‘ємом до 6001 куб. см.
Однак, пільгами не зможуть користуватись усі автовласники, чиї транспортні засоби вперше ставляться на облік в Україні. Виняток лише на авто, що належать органам соцзахисту.
http://www.misto.vn.ua/index.php?action=1&k=1&page=1ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
ТРАГЕДИЯ НА МАНДРЫКОВКОЙ: ВИНОВНЫХ НЕТ
Дмитрий Сергеев, "Днепр вечерний", 21.01.2009, Днепропетровская обл.
Обвиняемые в служебной халатности, приведшей к смерти 23 человек, газовщики освобождены по амнистии.Вчера решением Жовтневого райсуда Днепропетровска руководители ОАО "Днепрогаз" Игорь Иванков, Максим Сорокин и Сергей Бачурин, обвиняемые в служебной халатности, приведшей к взрыву газа в девятиэтажке по ул. Мандрыковской, 127, были освобождены от уголовного наказания. А дело в их отношении прекращено.
Как отметил адвокат, представляющий интересы обвиняемых, Валерий Коновалов, "если под закон об амнистии подпадает человек, имеющий основание для применения амнистии, она применяется по его желанию. В данном случае наши подзащитные сделали письменное заявление о прекращении дела по амнистии. При этом закон не предусматривает обсуждения виновности или невиновности подозреваемых".
Далеко не все пострадавшие согласились с таким вердиктом. У Жовтневого райсовета прошел пикет, участники которого настаивали на более жестком решении и более тщательном расследовании обстоятельств, приведших к трагедии.
Между тем, адвокат, представляющий интересы более 40 пострадавших, Дмитрий Поповский подчеркнул, что юридических оснований не применять закон об амнистии в этом случае нет. Данное уголовное дело прекращено. Но потерпевшие могут обратиться в прокуратуру с заявлением о проверке обстоятельств, приведших к трагедии, и возбуждении нового уголовного дела.
http://www.dv-gazeta.info/news/situac/2009/01/21/11-27-57/"А ЩО Я З ТОГО БУДУ МАТИ?"
Іван Фаріон, "Високий замок", 20.01.2009, Львівська обл.
Прокурор, якому муляли очі презервативи, попався на хабарі.Жителі Бережанського району кілька останніх днів обговорювали за святковими столами найрезонанснішу для них місцеву новину - отримання державним чиновником хабара у великих розмірах. Хабарником виявився районний прокурор, 33-річний Г. За інформацією "Високого Замку", його затримали на гарячому співробітники Служби безпеки України.
Як повідомили нашій газеті поінформовані джерела, напередодні один із місцевих підприємців прийшов до прокурора зі скаргою про безпідставне закриття його пилорами. Відвідувач начебто попросив відновити справедливість, а у відповідь почув: "А що я з того буду мати?". Підприємець зрозумів натяк і невдовзі завітав до прокурора знову - з 4 тисячами гривень (за іншими даними - доларів). Щоправда, охоронець законності на Бережанщині не знав, що перед тим скривджений власник пилорами побував у СБУ, де гроші позначили спеціальною фарбою.
Про бережанського прокурора вся Україна дізналася після його рішення про заборону продажу презервативів у торговельних кіосках міста, крамницях, на ринку та інших громадських місцях - як товару еротичного характеру. Свої дії прокурор мотивував необхідністю… захисту суспільної моралі. Наскільки вживається зі суспільною мораллю "пилорамний" хабар районного прокурора, читачі можуть визначити самі…
А тим часом на одному з вітчизняних сайтів, який спеціалізується на кримінальній тематиці, розповідається про неблаговидні діяння бережанського прокурора. Автори стверджують, що він "даниною обклав чи не усі приватні підприємства району, ряд державних установ, місцевих підприємців та усіх, хто щось заробляв і з кого можна було потягнути. Мотивація для схилення непокірних була простою і банальною - не будеш платити, або справу заведемо, або нашлемо на тебе цілу купу контролерів та перевіряючих - тоді сам прибіжиш. Середня вартість закриття "липової" кримінальної справи або відкуп від можливих "наїздів", ініційованих прокурором Г., становила від 5 до 10 тисяч доларів. Окрім збирання систематичного оброку, прокурор фактично відкрито, через здійснення тиску на відповідні інстанції, проводив оборудки із контрабанди автомобілями, привласнення земельних ділянок, фактично взяв під свій безпосередній контроль розробку місцевих кар'єрів, систематично закривав "вигідні" кримінальні справи за матеріалами органів міліції".
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=70940КОНВЕРТАЦИОННЫЙ ЦЕНТР "СДЕЛАЛ" БАНКИ НА 120 МИЛЛИОНОВ
Татьяна Заровная, "Донбасс", 20.01.2009, Донецкая обл.
Ликвидировали банду, которая обналичивала средства для шести областей и имела теневой оборот в полтора миллиарда гривен.Как сообщила "Донбассу" Елена Винник из пресс-службы ГНА в Донецкой области, совместными усилиями налоговой милиции, прокуратуры Донецкой области и УСБУ в Донецкой области ликвидирован "конверт" мощностью в 1,5 млрд. гривен. Он действовал на протяжении двух лет сразу в шести областях.
Наложен арест на 180 текущих счетов более чем в 50 банках Украины, находящихся в Донецке, Киеве, Харькове, Днепропетровске, Чернигове и Запорожье. Заблокировано 1,26 миллиона безналичных гривен и описано имущество, которое оценивается почти в десять миллионов гривен.
Как солидный клиент, преступное формирование кредитовалось более чем в десяти банках страны на сумму 120 миллионов гривен - эти деньги, вероятнее всего, уже не будут возвращены.
Возбуждены два уголовных дела по ч. 3 ст. 209 УК Украины (отмывание доходов, полученных преступным путем, совершенное в составе ОПГ в особо крупном размере). По словам Виктора Мельниченко, замначальника отдела по борьбе с легализацией доходов налоговой милиции области, в прошлом году по этой статье направлены в суды 27 уголовных дел и вынесены 12 приговоров.
Однако, как показывает судебная практика, подсудимые частенько отделываются наказанием с отсрочкой, то есть не связанным с лишением свободы. Хотя, казалось бы, упомянутой буквой закона предусмотрена суровая санкция - до 15 лет колонии, плюс конфискация.
http://www.donbass.ua/news/incidents/2009/01/20/konvertacionnyi-centr-sdelal-banki-na-120-millionov.htmlІСТОРИЧНА СПАДЩИНА
ДВА ЗНАКОВИХ ЮВІЛЕЇ...
Богдан Теленько, «Проскурів», 22.01.2009, Хмельницької обл.
Відзначаємо 90-річчя Дня Соборності — події унікальної й знакової в історії нашого народу.Адже проголошений у далекому 1919-ому Акт Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки створив й унікальний історичний прецедент єдності українства, його тодішніх політичних еліт, які на якийсь час зуміли об’єднатися в єдиній українській державі, що постала на руїнах двох імперій — російської та австро-угорської. Чим не приклад для нинішньої політичної еліти нашої країни, яка заплуталася в “трьох соснах” вибору українського шляху? Щоправда, це питання з огляду на його історичний контекст риторичним не назовеш, адже “през незгоду” всередині керівництва та через несприятливу міжнародну кон’юнктуру Українська національна революція, як відомо, тоді потерпіла поразку. Про все це сказано і написано доволі багато, зрештою у ці дні ця проблематика стане основною під час урочистостей, науково-практичних конференцій з нагоди цього ювілею.
Проте мені у контексті цих роковин не менш значимим видається й інша ювілейна дата — 100-річчя від дня народження провідника Організації українських націоналістів (революційної) Степана Бандери, який відзначався 1 січня. Яка спорідненість між цими ювілеями та історичними подіями? — запитаєте. На мій погляд, пряма, адже націоналістичний рух молодої генерації українських патріотів під проводом Степана Бандери, його поява у 30-ті роки минулого століття, з одного боку, увібрала в себе найкращі традиції звитяги й боротьби за українську державу, які наш народ продемонстрував у роки своєї національної революції, а з іншого, стала викликом тій запроданській, ренегатській політиці, яку демонструвала тодішня українська політична псевдоеліта, яка відверто стала на шлях співпраці з окупаційним польським режимом на Західній Україні. ОУН (революційна) знову чітко й недвозначно проголосила своєю основної метою відновлення єдиної соборної української держави, про що тодішні псевдопатріоти вже не мріяли, розгубивши величні ідеали героїв УНР. Революційна ОУН зробила виклик і своїй материнській ОУН, з якої вийшла, де залишилося більш помірковане крило цієї організації, стверджуючи своєю практикою боротьби, що у справі борні за українську державу компромісів не може бути, а тому вдалася до найрадикальніших засобів утвердження своїх ідей. Без них не було б ні героїчного чину відновлення Степаном Бандерою та його соратниками Української держави наприкінці червня 1941-го, ні подвигу УПА, ні багатьох інших героїчних сторінок національно-визвольної боротьби нашої нації.
Для чого я повторюю ці, здавалося б, добре відомі історичні факти, які добре повинно було би знати керівництво України, її політеліта? Та для того, щоб зайвий раз нагадати, що пустот у національно-визвольній традиції українського народу ніколи не було, що ця традиція не обов’язково повинна бути такою ж толерантною, як це було у часи помаранчевого здвигу 2004-го. На фоні бездарної політики щодо захисту національних інтересів, соціально-економічних та політичних прав і свобод українців, які демонструє наша посткомуністична владна еліта протягом сімнадцяти років незалежності, цілком реально може з’явитися й новий радикальний рух молодого українства, яке не буде вже миритися з бездіяльністю нашої нинішньої влади, що неспроможна сповна виражати й захищати інтереси власного народу. Може додати пороху у цей ідейний вогонь і такий суб’єктивний чинник, як нинішня економічна криза.
Далекий від того, щоб вітати крайнощі у нашому національно-державницькому русі, але, здається, такий рух вже постукав і у наш час. Так було і тоді, коли здавалося, втративши Українську Народну Республіку, наш народ втратив будь-яку надію на відродження національної держави. Проте з’явилися Бандера, сотні тисяч наших патріотів аж до наших днів, які відродили незборимий рух нашої нації, що завжди прагнула до самоствердження.
Це також реалії нашої історії, нехай і надто пафосно звучать мої оцінки цих очевидних фактів.СОБОРНІСТЬ — ОДВІЧНА МРІЯ УКРАЇНЦІВ
Богдан Вівчар, «Галичина», 22.01.2009, Івано-Франківська обл.
Україна відзначає 90-річчя Злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки.Тоді, на початку минулого століття, по віках роз’єднаності і бездержавності об’єдналися дві Українські держави — УНР і ЗУНР, які постали на уламках Російської й Австро-Угорської імперій в центрі Європи від Сяну до Дону, утворивши нову державу Україну. Але відразу, як і в усі часи, проти неї постали ті, хто зазіхав на нашу землю. Не судилося тоді утвердити Українську самостійну соборну державу. Але ця велична ідея жила в народі, на ній виховувалися покоління патріотів, вона вела на подвиг борців за волю у 40—50-ті роки, на ній постала когорта шестидесятників, врешті, її втілено в Акті проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.
Про це розмова з відомим істориком, краєзнавцем, головою ОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка Петром Арсеничем.
— Петре Івановичу, чому тема творення української державності стала чи не основною у Вашій науково-пошуковій праці?
— Три віки бездержавності й окремішнього існування українського етносу в різних державах не згубили одвічного прагнення українців бути купно і будувати свою державу. І як тільки історичні обставини склалися так, що українці могли створити свою державу, вони і були проголошені. Спочатку 22 січня 1918 року у Києві IV Універсалом Директорії — УНР, а потім 1 листопада у Львові — ЗУНР після перехоплення українцями влади від австрійців. Але їх керманичі розуміли, що сила — в єдності. І відразу почалися рухи щодо об’єднання двох Республік в одну Українську державу... Але ця вікопомна подія, ці порухи української душі, це прагнення жити купно десятиліттями замовчувалися комуністичними ідеологами, про них покоління наших громадян навіть не знали. Тому, як на мене, було дуже важливо донести правду українцям про нашу історію, і я глибоко перейнявся і зайнявся цією проблемою.
— Отож власне які події передували 22 січня 1919 року?
— Австро-Угорщина мала надати українцям автономію до 31 липня 1918 року. Але цього вона не зробила, а навпаки, задумала передати її полякам. Тому на знак протесту в багатьох містах і селах Галичини відбулися всенародні віча протесту проти плану приєднання українців до Польщі. Щоб врятувати Австрію від капітуляції, австрійський цісар Карл I 16 жовтня проголосив маніфест «До моїх народів», за яким Австрія перетворювалася на Союз національних держав.
Згідно з цим маніфестом, який заповідав, що кожне «плем’я на своїй території творить власний державний організм», 18 жовтня зібралися у Львові в Народному домі українські посли, представники партій, єпископи, щоб вирішити будучність українських земель Австро-Угорщини. На зборах були члени палати панів Олександр Барвінський, митрополит граф Андрей Шептицький, єпископи Йосафат Коциловський, Григорій Хомишин зі Станиславова, парламентарі і рівночасно сеймові посли адвокати Володимир Бачинський, Сидір Голубович, Микола Лагодинський з Делятина, Кость Левицький, Теофіл Окуневський з Городенки, Євген Петрушевич, Лонгин Цегельський, парламентські посли Лев Бачинський зі Станиславова, Семен Вітик, Юліан Романчук (віце-президент палати послів), Кирило Трильовський. Посли останнього галицького сейму, серед них — лікар Іван Куровець із Калуша, адвокат Іван Макух із Тлумача, Михайло Новаківський з Богородчан, Іван Сандуляк із Снятинщини, посли з Буковини та представники політичних партій. Після тривалих дискусій Українська Національна Рада 19 жовтня 1918 року проголосила на українських землях Австро-Угорщини утворення незалежної Української держави. Тепер треба було це рішення втілити в життя. Ще раніше безпосередньою підготовкою до захоплення влади зайнялися члени таємної Української Військової Організації. План дій розробив підхорунжий Дмитро Паліїв разом із Любомиром Огоновським, Петром Бубелою та поручником Теодором Мартинцем, сотником Семеном Горуком, доктором Володимиром Старосольським, Б. Гнатевичем, В. Іванчуком та іншими, які складали Центральний військовий комітет. 30 жовтня приїхав до Львова від Українських Січових Стрільців, що стояли у Чернівцях, сотник Дмитро Вітовський, який переконав усіх негайно брати владу силою. Тоді ж Український центральний військовий комітет було перейменовано на Українську генеральну команду. Саме під її керівництвом у ніч на 1 листопада було перебрано у Львові владу в українські руки.
— Ідея з’єднання двох Українських держав виникла одразу в середовищі чільників, творців ЗУНР, у галичан, чи з приводу цього виникали дискусії, як це могло б статися у наш час?
— Безперечно, були дискусії. Та наголошу, що тодішні державники діяли рішуче, швидко у досягненні мети. Зрештою, часу на роздумування просто не було. Це ми в нинішній час ось уже вісімнадцятий рік розмірковуємо, яку Україну будуємо. А тоді рахунок йшов буквально на хвилини. 1 січня в товаристві «Молода громада» (нині вул. Чорновола, 20) в Станіславі, куди перебрався уряд ЗУНР і який став столицею після взяття поляками Львова, відбулися передсесійні збори, на яких йшла гостра дискусія. Із промовою про політичне становище виступив професор поет, підхорунжий УГА Володимир Гадзінський. Члени Української Національної Ради (уряду ЗУНР) Григорій Дувірак з Печеніжина та Осип Устиянович висловилися за негайну злуку з Українською Народною Республікою. А Лонгин Цегельський і Лев Бачинський до цієї пропозиції не приставали. Та дійшовши до порозуміння з опозиційним до уряду Селянсько-Робітничим союзом, заснованим жителем Княгинина Дмитром Дем’янчуком, збори ухвалили резолюцію про злуку ЗУНР і УНР.
А вже 2 січня 1919 року в залі кінотеатру «Австрія» (нині вулиця Шевченка, 1) відбулося засідання Української Національної Ради ЗУНР, де було підтримано пропозицію про злуку всіх українських земель. 3 січня Українська Національна Рада ЗУНР схвалила Закон про Злуку ЗУНР і УНР в одну Українську Народну Республіку. В Ухвалі, зокрема, йшлося: «Українська Національна Рада, виконуючи право на самовизначення українського народу, проголошує торжество з’єднання з нинішнього дня Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою...» Було затверджено передвступний договір, підписаний між УНР і ЗУНР у Фастові 1 грудня 1918 року.
— Чи проймалися учасники подій тим, що вони в той момент справді творили історію?
— Було розуміння того, що по століттях бездержавності і роз’єднаності нарешті постає Українська держава. Після прийняття Ухвали про Злуку Президент доктор Євген Петрушевич виголосив таку промову: «Ухвалений закон залишиться в нашій історії одною з найкращих карт. По лінії з’єднання не було між нами двох думок. Сьогоднішній крок піднесе нашого духа й скріпить наші сили. Від сьогоднішнього дня існує тільки одна Українська Народна Республіка. Нехай вона живе!».
— Як свідчать учасники подій, таке ж хвилювання пережили присутні на всенародному вічі на Софіївському майдані 22 січня 1919 року.
— Так, двохсоттисячна маса людей зібралася біля пам’ятника Богданові Хмельницькому, поруч стояли представники директорії і члени делегації ЗУНР. Звертаючись до віча, керівник Лев Бачинський наголосив, що західноукраїнський нарід будучи одною кров’ю і одним серцем з усім українським народом прагне відновити давню національно-державну єдність українців. «Від сьогодні Західна Україна злучиться з Великою Україною в одно нероздільне тіло, соборну та суверенну державу...
— На жаль, історичні обставини склалися так, що це прагнення не було реалізовано. Але маємо історичний факт і приклад, який якраз спростовує оте нав’язане чужинцями твердження, що східняки і західняки зовсім різні...
— Власне, було здійснено все можливе в тих умовах. Передбачалось реорганізувати владу, скликати Установчі збори з’єднаної Республіки. Та на заваді стали ряд політичних і військових факторів. Скажімо, не було об’єднано закордонні місії УНР і ЗУНР, що не сприяло політичному порозумінню з провідними країнами. Зрештою, соціалісти Винниченко, Чехівський, Шаповал, Грушевський стояли за радянську платформу, навіть за союз із більшовиками проти Антанти і не вірили, що Ленін може послати червоні полки, аби завоювати Україну. Провідники ж ЗУНР вірили в демократизм, справедливість державних керівників провідних західних держав. А ті в першу чергу керувалися не ідеями «вищої справедливости» й моралі, а економічними і політичними інтересами своїх країн. Усе це й стало причиною падіння ЗУНР і УНР. Але їх творення і дія справді були величними сторінками нашої історії, які комуністичні ідеологи намагались замовчати і вдавали, що ані цих юридично правомірних документів, ані цього Акту соборності України у нас, в історії нашого народу, взагалі не було.
— Петре Івановичу, як Ви прийшли до вивчення нашої недавньої історії?
— Після закінчення історичного факультету Київського університету працював у краєзнавчому музеї, багато їздив по області, знайомився з людьми, із тими, хто був у Січових Стрільцях, в Українській Галицькій Армії, із спадковими інтелігентами, такими як учитель із Солотвина Олександр Феданко. і зрозумів, що те, чого нас вчили в школі, у ВНЗ, то не справжня українська історія. Став працювати в архіві, де познайомився із працівниками, які потай давали мені матеріали, книги, документи про національно-визвольні змагання початку минулого століття, про січове стрілецтво, ЗУНР і УНР. Заодно збирав книги, газети, листівки про ті події. Скажу, що мені пощастило перевезти до музею бібліотеку священика письменника, драматурга Герасимовича завдяки сприянню його доньки Ганни Когут із Коломиї. Прочитав багато книг, які передавала мені донька адвоката й поета Мелітона Кічури коломиянка Тетяна. А потім її книгозбірню, в якій було багато газет часів ЗУНР (а в Станіславі тоді виходило тринадцять газет), теж було передано музеєві. Мені вдалося знайти і показати тексти, які писали в’язні Станіславської тюрми перед війною, як-от: «Будьте гідними Героїв Крут!», «ідеї Тризуба переможуть більшовицьку комуну!», «Стережіться (такого-то). Він сип»... Про це написав у книзі «Галичани — жертви більшовицького режиму». Я був знайомий з Валентином Морозом, майбутнім патріархом священиком Василем Романюком. Після виходу Мороза з тюрми намагався підтримати його матеріально, оскільки він не мав роботи.
І кошти на прожиття йому дав о. Романюк, яких я і познайомив. Власне, був завжди з тими, хто продовжив справу Злуки УНР і ЗУНР в утвердженні Української самостійної соборної держави, і на початку 90-х років минулого століття очолив визвольний рух, як-от В’ячеслав Чорновіл, брати Горині, Михайло Косів, Левко Лук’яненко та інші. Усі ми сповідували ідеї, задекларовані у документах, проголошених на Софіївському майдані 22 січня 1919 року. Про цей величний акт української історії ми нагадали українцям акцією «Ланцюг злуки» 22 січня 1990 року, коли взялися за руки від Івано-Франківська, Львова до Києва. Бо ми єдині були, є і будемо!
— Якою є мрія Вашого життя?
— Створити музей, де була б представлена колекція Петра Арсенича. А це тисячі документів, книг, газет, листівок, у яких передано нашу історію. і над цим нині працюю.22 СІЧНЯ – ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ. СИЛА ДЕРЖАВИ – ЄДНІСТЬ НАРОДУ!
Віктор Ревегук, «Зоря Полтавщини», 21.01.2009
Історична довідка підготовлена кандидатом історичних наук, доцентом кафедри історії України ПДПУ ім. В.Г.Короленка Віктором Ревегуком.22 січня співпали в часі дві знаменні події в житті українського народу: цього дня у 1918 році Четвертим Універсалом Центральної Ради була проголошена державна незалежність України, а в 1919 році шляхом вільного волевиявлення народу всі українські землі об’єдналися в одній державі – Українській Народній Республіці.
На жаль, історія розпорядилася так, що український народ протягом багатьох віків був об’єктом посягань агресивних сусідів. У другій половині ХVІІ століття Україну поділили між собою Польща та Московське царство, а в кінці ХVІІІ століття – Російська та Австро-Угорська імперії. Під владою останньої опинилися західноукраїнські землі (Галичина, Буковина і Закарпаття), а до Росії відійшла решта українських земель. Проте і в умовах іноземного панування наш народ не залишав надії стати вільним та єдиним у власній державі. Ця мрія стала реальністю лише після повалення в лютому 1917 року самодержавства в Росії та розпаду у листопаді 1918 року Австро-Угорської імперії.
20 листопада 1917 року Центральна Рада проголосила створення Української Народної Республіки, а 22 січня 1918 року – її державну незалежність. 9 листопада 1918 року Українська Національна Рада (парламент Галичини), яка після розпаду імперії Габсбургів взяла владу до своїх рук, проголосила Західно-Українську Народну Республіку. Таким чином, на українських землях виникли дві незалежні держави однієї нації, що було історичним нонсенсом.
Рух за об’єднання українського народу в одній суверенній державі розпочався на західноукраїнських теренах. 19 жовтня 1918 року у Львові відбулися збори представників українських партій та громадських організацій Галичини за участю делегатів з Наддніпрянської України, які одностайно прийняли ухвалу про створення Комітетів возз’єднання та про вибори повноважної депутації до Києва для вирішення питання про об’єднання всіх українських земель в єдиній соборній державі.
На початку січня 1919 року в Хусті пройшов “Собор усіх русинів, живущих в Угорщині”, який також прийняв ухвалу про злуку з Великою Україною. Такі ж рішення прийняли і народні збори в інших містах Закарпаття. Ідею соборності України 3 листопада 1918 року підтримало і Буковинське віче, в якому взяли участь тисячі представників з усіх куточків краю. Проте на заваді об’єднання українського народу в його етнічних межах у єдиній державі стояли німецька окупація і режим гетьмана Павла Скоропадського.
Восени 1918 року в результаті революції в Німеччині та Австро-Угорщині окупаційний режим в Україні захитався, а разом з ним і влада гетьмана. З представників соціалістичних партій та громадських організацій у Києві була утворена Директорія, очільниками якої виступили Володимир Винниченко та Симон Петлюра. Директорія закликала українців до народного повстання проти гетьмана. Почався переможний рух повстанських загонів на Київ.
1 грудня, коли повстанці захопили Фастів, між Директорією і делегацією ЗУНР була укладена попередня угода про об’єднання українського народу, яку 3 січня 1919 року затвердила Українська Національна Рада у Львові. Вона ж обрала і спеціальну комісію для ведення переговорів з метою остаточного вирішення питання про злуку. З Галичини до Києва виїхало 65 делегатів, серед них – двоє з Закарпаття і один з Буковини. Керівником делегації було призначено доктора Льва Бачинського.
Проголошення об’єднання Української Народної Республіки із Західно-Українською Народною Республікою відбулося 22 січня 1919 року на Софіївському майдані в Києві. Урочистий мітинг відкрив член делегації ЗУНР Лев Цигельський, який зачитав заяву галицької делегації про бажання західних українців жити в одній Українській соборній державі. У свою чергу член Директорії УНР професор Федір Швець оприлюднив текст Універсалу Соборності, в якому говорилося: “Віднині зливаються в одно віками відірвані одна від другої частини України – Галичина, Буковина, Карпатська Русь і Наддніпрянська Україна, – в одну велику Україну. Сповнилися одвічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати старання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної Української держави на добро і щастя робочого люду”. Наступного дня Трудовий конгрес – парламент України, до якого ввійшли і 36 депутатів від західноукраїнських земель, затвердив Акт возз’єднання обох держав українського народу.
У роботі Трудового конгресу взяли участь і полтавці. За браком документів встановити повну полтавську делегацію неможливо. Достеменно відомо, що депутатами українського парламенту, який ухвалив доленосний Акт злуки, були Михайло Проскура з Миргорода, Кузьма Кравченко з Комишні і Кіндрат Шелудько з Устивиці.
Вільне волевиявлення українського народу жити в одній незалежній соборній державі у той час не було реалізоване. Західноукраїнські землі окупували Польща, Румунія, Угорщина, а Лівобережну Україну і частину Правобережжя – більшовицька Росія. “Ні, не стара буржуазна Європа, – писав у щоденнику голова Директорії УНР Володимир Винниченко, – а соціалістична молода Совєтська Росія йде на нас збройною навалою, палить, грабує наші села, вирізає наших письменників (Єфименко з родиною)... І знов, як того року, нема кому рятувати нашу націю, нашу державу”. Оцінивши історичне значення Акта злуки, Володимир Винниченко зазначав: “Але що з того, коли і Директорію, і його знесе дика хвиля варварів з півночі. Вони дужчі за нас, вони мають такого великого і дужого товариша в боротьбі, як голод. Цей товариш знесе і нашу кволу національну свідомість, і бажання порядку в народі... Голодний інтернаціональний китаєць з Совдепії, озброєний, вимуштруваний – сила непереборима”. Прикро, що ці слова, сказані Винниченком у 1919 році, актуальні й сьогодні...
У 1991 році, проголосивши і підтвердивши на всенародному референдумі державну незалежність України, наш народ нарешті став жити в єдиній соборній державі.
Нелегкі часи переживає нині Україна. І хоч існування держави ніхто не ставить під сумнів, але в час економічної кризи і кризи центральної політичної влади посилюються сепаратистські тенденції. Керуючись скороминучими клановими інтересами, окремі політичні сили намагаються пропагувати ідеї федералізації, автономізації, запровадження “двоязичія” чи подвійного громадянства і тим самим розколоти українську націю за мовними, релігійними чи регіональними ознаками.
Загальновідомо, що сила держави – у єдності народу. Здоровий глузд вимагає об’єднання всіх громадян України, для кого наша земля є не просто географічним поняттям чи місцем проживання, а Батьківщиною. Україна для всіх одна, як і один Бог, і на цій землі жити нам і нашим нащадкам. Ми зобов’язані пам’ятати просту істину, що ідеології, політичні і економічні негаразди – явища тимчасові, плинні, а Україна – вічна.
У єдності – наша сила!ПАМ'ЯТЬ
ПОСАДИ ДЕРЕВО В АДЖИМУШКАЕ
Виктор Попов, "Крымские известия", 21.01.2009
Активисты Крымской республиканской ассоциации "Экология и мир" предложили заложить в пустынной степной части Аджимушкая парк-памятник.Активисты Керченской организации Крымской республиканской ассоциации "Экология и мир" предложили заложить и вырастить в пустынной степной части Аджимушкая (в одноименном пригородном поселке, что вблизи Керчи, между Царским курганом и воинским мемориалом) парк-памятник в честь героической борьбы и беспримерного мужества воинов, защитников всех подземных гарнизонов, сражавшихся с захватчиками в годы фашистской оккупации.
Мы обратились к керчанам, жителям пригородных поселков, к общественным и молодежным организациям, трудовым коллективам предприятий, учебных заведений и учреждений с просьбой накануне 65-летия освобождения Крыма от захватчиков и 65-й годовщины Великой Победы, которая будет отмечаться в мае 2010 года, внести свою лепту в благородное дело увековечения памяти отважных сыновей и дочерей Отечества.
Любовью и преданностью Родине, верностью воинской присяге, отвагой отличались воины подземного гарнизона, сражавшиеся под командованием полковника П. Ягунова, подполковника Г.Бурмина. Они в течение 170 суток, нанося урон живой силе и технике врага, выдержали суровые испытания не только газовыми атаками и взрывами фугасов, но и голодом, жаждой и холодом. Именно Аджимушкайские каменоломни стали памятником доблести и славе. Сооруженная из бетона при входе в подземелье скульптурная композиция подвержена разрушению, не вечна. Тем более что столь же героически сражались с противником партизанские отряды, возглавляемые Н.Майоровым, М.Поважным и другими стойкими организаторами борьбы с оккупантами. Поэтому и решено вырастить парк, который бы стал общим живым памятником. Его закладку предлагаю провести под призывом: "Ты посадил дерево в Аджимушкае?".
Организация экологов по согласованию с дирекцией Керченского государственного историко-культурного заповедника (Аджимушкайский воинский мемориал находится в его ведении) уже второй год работает над закладкой Аллеи тысячелетий по обеим сторонам дороги между мемориалом и Царским курганом. Дело в том, что летом, когда трава выгорает под солнцем, это священное место, где сражались и погибали аджимушкайцы, предстает взорам туристов, посещающих памятники, голой пустыней. Поэтому мы и задались целью его озеленить, облагородить.
Минувшее лето также выдалось жарким, саженцам требовалась влага. Нашлись добровольцы-помощники. Среди них - ветеран Михаил Петрович Радченко, который в годы фашистской оккупации, будучи мальчишкой, пережил ужасы фашизма в родном поселке Аджимушкай. Он охотно подвозил воду, участвовал в поливе. Энтузиасты Джанкойского отделения ассоциации "Экология и мир" вырастили две тысячи саженцев дуба, ясеня, клена. Подаренные нам двести молодых деревьев мы привезли в Керчь. Более 150 передали коллективу онкологического диспансера для озеленения территории этого медицинского учреждения. Часть высадили вдоль дороги к мемориалу, а оставшиеся - после дождя и зимней оттепели.
Дело чести - вырастить парк в память о воинах и партизанах, павших смертью храбрых в боях с фашистами.
http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2009/010/tree.htmlОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
ЧТО ДУМАЮТ СМИ О ВЛАСТИ?
Ирина Свита, «Днепровская правда», 16.01.2009, Днепропетровская обл.
«Днепровский центр социальных исследований» обнародовал итоги исследования о том, насколько органы местной власти и самоуправления открыты и как взаимодействуют с журналистами.Это исследование, проведенное в конце прошлого года, стало хорошим поводом для представителей СМИ рассказать о наболевшем. Предполагалось проведение анонимного опроса и анкетирование. Как рассказала на состоявшейся пресс-конференции директор центра Анна Колохина, в исследовании приняли участие 23 эксперта — 18 журналистов (печатных изданий, информагентств, телевидения), 3 представителя общественных организаций и 2 независимых эксперта.
По итогам опроса аналитики центра охарактеризовали ситуацию в журналистской среде нашего региона, а также выделили важные события для СМИ области.
По словам Анны Колохиной, в масс-медийном пространстве региона наблюдались 3 основные тенденции. Во-первых, перераспределение информационных ресурсов и рейдерские атаки на СМИ. (Эксперты часто указывали на события вокруг 34 канала.) То есть собственники медиа-ресурсов хотят еще и влиять на политику СМИ. Вследствие чего средства массовой информации становятся более заангажированными.
Во-вторых, в Днепропетровской области происходит формирование крупных медиа-холдингов, привязанных к политикам или бизнес-корпорациям. Эксперты охарактеризовали этот процесс как «припартизация» СМИ. На Днепропетровщине появились новые издания - газета «Левый берег», региональные выпуски газет «24» и «По-днепровски», информагентство «Новый мост».
В-третьих, ухудшились условия получения информации от местных чиновников. По мнению опрошенных, сегодня открытость местных органов власти только декларируется. Чиновники всеми возможными способами пытаются избежать общения с корреспондентом, особенно если беседа касается проблемных вопросов.
Журналисты нашего региона считают, что получить информацию от власть имущего возможно, только используя личные контакты либо после звонка «сверху». В районных газетах продолжается давление на сотрудников, попытки цензуры, приобретающие нахальный, противозаконный характер.
В прошлом году, как говорят результаты исследований, информационная работа органов местной власти была направлена, скорее, на самовосхваление. Кроме того, эксперты считают, что власть не имеет собственной информационной или коммуникативной политики.
Под понятием «открытость власти» респонденты понимают готовность чиновников к публичному диалогу, ответственность, наличие смелости для обнародования своей позиции и точки зрения на события. Должна быть и обратная связь, то есть власти неплохо бы прислушиваться к тому, что происходит в обществе, и реагировать на это должным образом.
Когда журналисты освещают деятельность местной власти, они используют Интернет, пресс-релизы, посещают публичные мероприятия и пр. И, вместе с этим, основной информацией, гарантирующей качество материала, является использование неформальных каналов. Зачастую это те же органы власти. Открыто их представители не общаются, а уже в частной беседе трактуют то или иное событие. Поэтому журналист говорит, что «источник пожелал остаться неизвестным». А это не вызывает доверие у получателей информации.
Показательной стала фраза одного из экспертов: «Там, где проблема, нет органов власти, а где есть какой-то успех или что-то, чем можно похвалиться, они об этом предупреждают»…
По мнению участников исследования, пресс-службы должны наладить эффективную коммуникацию между чиновниками и обществом. Они не могут быть продолжением органа власти или заниматься лишь пиаром руководителя. В идеале эксперты видят пресс-службу в качестве информационно-аналитического агентства внутри самой структуры власти.
Среди нарушений прав на получение информации назывался регламент горсоветов. Простому человеку очень тяжело попасть в горсовет. За этим следует непредоставление открытой и публичной информации, касающейся земельных вопросов, преступлений и происшествий, документов, связанных с бюджетными вопросами, распределением коммунальных средств. Кроме этого, имеет место непредоставление ответов на информационные запросы, и не только в 10-дневный срок. Были названы такие нарушения, как препятствие профессиональной деятельности.
Преимущественное большинство опрошенных убеждены, что самыми закрытыми и непрозрачными темами в деятельности власти являются решения по землепользованию и строительству, распределению коммунальной собственности, механизм и процедуры кадровых назначений, распределение бюджетных средств, а уже потом коррупция.
Чтобы защитить свои права, журналисты стараются опубликовать факт непредоставления информации в своих материалах. Очень редко обращаются в суд, так как средств на адвоката нет, а должность юриста в штатном расписании того или иного СМИ не предусмотрена. Сами же респонденты признались, что уровень их правовых знаний недостаточный и требует улучшения.
Отвечая на вопрос о влиянии кризисных явлений, опрошенные отметили сокращение журналистских коллективов, страниц в газетах или эфиров на телевидении, уменьшение фондов оплаты труда, гонораров, рекламных бюджетов. Все это может привести к временному, но болезненному закрепощению журналиста. Ведь в кризисные периоды свобода слова становится наиболее незащищенной, поскольку базируется на экономической составляющей.
Прогнозируется, что масс-медиа будет более отточенным и заостренным инструментом в корпоративной политической борьбе, будет в большей мере выражать интересы бизнес-групп, чем гражданские позиции отдельных журналистов.
Участников пресс-конференции интересовало, каким образом результаты исследования будут доведены до сведения представителей органов власти. По словам Анны Колохиной, эти материалы передадут нашим власть имущим. Но будут ли они ориентироваться на потребности журналистов, как предполагают аналитики центра? Или они останутся такими же «открытыми» в информационном отношении? А это явно не на пользу ни правдивости и достоверности журналистских материалов, ни информированности общества, ни имиджу самих государственных мужей.
http://www.dneprovka.dp.ua/?id_topic=4564* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 23 січня 2009 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
demchenko_o@rada.gov.ua
або телефоном: 255-25-43,
Демченко Олені Анатоліївні