"Голос України"
2008.12. 31

Новорічне звернення Голови Верховної Ради України до українського народу
31.12.08
 

Дорогі співвітчизники!

Одвічні зимові свята дарують нам те, чого дедалі більше бракує у повсякденному бутті. І найперше — радість щирого спілкування, добрі почуття та надії, що завтра буде краще, заможніше, веселіше.

Вітаючи вас з Новим роком і Різдвом Христовим, я від усього серця зичу цього кожній людині й кожній сім’ї.

Переконаний: такі сподівання реальні. Наперекір викликам та тривогам, які вже постукали у наші двері чи ще чекають за порогом суперечливого і драматичного 2008-го. Вони збудуться, якщо згуртуємося спільною волею та спільною метою і підемо далі з вірою в будівничу потугу свого народу. Так бувало вже не раз, і Україна щоразу виходила з критичної скрути.

Це найголовніший урок, який диктує нам давнє та недавнє минуле і про який не перестає нагадувати сьогодення. Маємо засвоїти його сповна і надовго, беручи з історії надихаючі, гідні наслідування взірці, а не лише факти кривд, принижень та поразок, від яких опускаються руки. А також пам’ятаючи жорстке застереження: дорого оплачені здобутки зводилися нанівець і завершувалися руїною стараннями владолюбних та своєкорисливих політиків.

Кризовий натиск іззовні та зсередини — не привід для зневіри та розпачу, а поклик до наполегливих, осмислених і відповідальних дій. Саме так розуміють свій громадянський і людський обов’язок всі народні депутати, які всупереч затятій протидії поновили діяльність Верховної Ради, ініціювали відбудову практично знищеної системи державної влади та вжиття екстрених заходів для порятунку економіки і збереження життєдіяльності країни.

У вашому розумінні й підтримці, шановні співгромадяни, — морально-політична опора і головний рушій реалізації проекту нової України, в основі якого не виживання, а достойне життя великого народу. Створене й облаштоване його розумом, руками, відданим служінням Батьківщині.

Бажаю енергії й наснаги, впевненого поступу на цьому шляху. Нехай швидше розвиднюється на наших життєвих видноколах.

З любов’ю і повагою,Володимир ЛИТВИН