"Голос України"
2006.03.07
Голова Верховної Ради України Володимир ЛИТВИН:
Руки матері — перша підтримка
й опора кожного з насЖінкам України
Щиро вітаю вас з Днем 8 Березня — святом весни і краси!
Благословенна та земля, де жінка повсякденно оточена увагою і піклуванням держави і суспільства, де вона завжди відчуває дружнє плече чоловіка, своїх колег і близьких, їх любов і шану. Таке ставлення до прекрасної статі не пропишеш жодними законами, воно виробляється віковими звичаями і традиціями, виростає із високої культури взаємин між людьми.
Українська жінка — ключова постать національної історії та культури, вона, як вічна і невіддільна від нас земля-праматір, — вінець священного творіння, берегиня родинного вогнища і всього українства. Її материнським началом означене все суще на нашій землі. Руки матері — перша підтримка й опора кожного з нас.
І сьогодні, у ХХІ столітті, обличчя України — жіноче. Душевність і м’яке серце, прагнення створити гармонійний лад і затишок у власному домі, щедра гостинність і щира відкритість до діалогу — за цими суто жіночими рисами нашу країну впізнають і поважають у світі. Недаремно народ український протистоїть намаганням розколоти, поділити його на своїх і чужих, посварити, розвести по тісних політичних закутках.
Історія ще належним чином оцінить велич земного подвижництва українських жінок, їх самовідданість, жертовність, доброту й милосердя. Згадаймо хоч би воєнні і перші повоєнні роки, коли вони в плуга впрягалися, всю тяжку роботу на землі і заводах виконували, а з фотографій на них дивилися загиблі чоловіки й сини. Майже не залишилося їх сьогодні, матерів і вдів солдатських, дедалі менше стає і дітей війни. Але пам’ятаймо про тих, що вже пішли з життя, поставимо свічки їхнім світлим душам, це вони тоді врятували Україну і оберігають нас.
Верховна Рада України робитиме все, щоб жінка в Україні і сьогодні була в центрі суспільного життя, почувалася справді вільною, економічно самодостатньою, освіченою, аби вона не турбувалася, чим нагодувати дітей, а була забезпечена усім необхідним. То було б виявом нашої вдячності за її материнство, за працю у школі, лікарні, на хлібній ниві чи виробництві — будь-де, куди її покликали власний вибір і державні потреби. Жінки, можливо, як ніколи потрібні у владі на всіх рівнях.
Тож давайте орієнтуватися насамперед на те, як живеться і як має житися жінці у нашій державі.
Доземний уклін і наша безмірна шана вам, дорогі матері, дружини, подруги, сестри, доньки, соратниці, за вашу щедрість і чесноти, за те, що ви є.
Добра вам, прихильності долі, здоров’я, радості і родинного тепла на довгі і щасливі літа.
"Голос України" 2006.03.07