"Голос України"
2005.09.10
Найвищі представницькі органи — носії колективного розуму, досвіду і політичної мудрості
Виступ Голови Верховної Ради України
Володимира ЛИТВИНА на Другій світовій конференції голів національних парламентів, Нью-Йорк, 8 вересня 2005 року
Шановний пане голово!
Ваші високоповажності!
Шановні пані та панове!
Маю честь представляти Верховну Раду України на Другій світовій конференції голів національних парламентів, яка, переконаний, збагатить досвід парламентаризму, посилить віру в систему народовладдя, завдяки чому забезпечується сталий розвиток, зміцнюється безпека і реально захищаються права людини.
Доля світу у ХХІ столітті величезною мірою залежить від ролі парламентаризму: там, де ця роль занепадає і зводиться до декорації, — там умирають свобода і демократія.
Де не чують голосів усіх, а надто меншості, де ігнорують сумніви і протести — там панують страх і злидні, зростає небезпека соціальних потрясінь та сповзання до авторитаризму.
Усі ми є свідками того, що епоха глобалізації несе, крім усього іншого, і драматичні виклики та загрози. За таких умов у представників виконавчої влади нерідко виникає спокуса швидкого і жорсткого реагування на них. Але такі одноосібні рішення далеко не завжди є кращим варіантом — особливо коли від процесу їх вироблення усуваються парламенти.
Як найвищі представницькі органи, носії колективного розуму, досвіду і політичної мудрості, вони здатні концентрувати суспільну волю і знаходити оптимальні шляхи до врегулювання, а головне, до попередження внутрішніх ускладнень та міжнародних конфліктів.
Парламент України набув, нехай і вимушено, такого справді безцінного досвіду.
У листопаді—грудні 2004 року, коли напруга в державі загострилася до критичної межі, Верховна Рада зуміла вийти на конструктивний діалог і знайти політико-правове легітимне розв’язання кризової ситуації. Цим було попереджено широкомасштабний громадянський конфлікт у центрі Європи.
Звісно, дали свій результат і міжнародна солідарність, розуміння та підтримка з боку міжнародних організацій і парламентів різних країн.
Цілком очевидно, що узагальнення такого досвіду, вироблення та запуск механізмів парламентської співпраці у подібних ситуаціях було б надзвичайно актуальним.
Ваші високоповажності!
Початок кожного століття має своїх провісників, які згодом визначають його перебіг та результати. У тому числі, на превеликий жаль, і з негативним знаком.
Сьогодні ми вже звично говоримо про таких демонів ХХІ століття, як міжнародний тероризм, агресивний сепаратизм, не кращі, скажемо так, наслідки глобалізації, загрозу розповсюдження зброї масового знищення, спустошливих інфекцій, перед якими часто виявляються безсилими відстані й кордони.
А водночас не можемо змоделювати нові виклики, перед якими можуть опинитися як окремі держави й народи, так і людство загалом.
І над цим теж треба думати сьогодні, уявляти і прораховувати з максимальною вірогідністю, яким може бути наш світ принаймні до середини нинішнього століття.
Відповідно отримаємо можливість перенести акценти на попереджувальні, превентивні заходи та дії для убезпечення світу й окремих його частин від фатальних несподіванок.
Парламенти можуть і повинні робити реальний внесок у здійснення цієї, ще належно не оціненої, функції.
Ми висловлюємо свою солідарність з американським народом у годину драматичних випробувань.
Ми підтримуємо Декларацію конференції “Подолання розбіжностей у міжнародних відносинах і посилення ролі парламентів”, особливо ті її положення, які стосуються протидії найнебезпечнішим загрозам за умови узгоджених зусиль та в рамках системи ООН.
Україна, як одна з держав-засновниць ООН, вважає, що в ХХІ столітті роль Організації Об’єднаних Націй не лише не зменшиться, а й всемірно зросте — відповідно до зростання глобальної мережі та взаємозалежності країн.
У цьому контексті особливого значення набуває якнайшвидше завершення розробки проекту всеохоплюючої конвенції з боротьби проти тероризму.
Відзначаючи як безумовно позитивний чинник і, більше того, як одну з характерних ознак сучасної доби, підвищення ролі регіональних та материкових міжпарламентських об’єднань, вважали б за необхідне вивчити питання про доцільність сформування на принципах їхньої діяльності єдиної світової парламентської системи.
Шановний пане голово!
Ваші високоповажності, шановні колеги!
Попри всі суперечності, драми і трагедії, якими позначено початок ХХІ століття, нам треба консолідувати свої зусилля на підтриманні та зміцненні віри у здатність людства до сталого розвитку і прогресу, засвоєння й поширення демократичних цінностей.
Тільки спільно, осмислено й відповідально ми зможемо давати адекватні відповіді на виклики часу, які будуть змінюватися, і змінюватися прискорено.
До цього нас зобов’язують призначення і покликання парламентів, як вищих виразників народної волі.
Дякую за увагу.
"Голос України" 2005.09.10