"Голос України"
2005.05.07


Вітання Голови Верховної Ради України з нагоди 60-ї річниці Перемоги

У ряду свят, які щороку приходять на нашу землю, незгасною і нетьмяніючою
зіркою першої величини залишається День Перемоги. В ньому, як барви на
вічному полотні історії та людського буття, переплелися радість і скорбота,
гордість і гіркота, біль і надія.

Шість десятиліть минає відтоді, як над Європою змовкли воєнні громи і з її
карти було стерто останню коричневу пляму. Я щиро радий привітати з цією
датою вас, дорогі співвітчизники, - доблесних ветеранів і спадкоємців їхньої
слави.

Світлий ювілей, підносячи в наших серцях хвилю синівських чуттів, спонукає ще
раз звернутися до тих вікопомних днів, кожен з яких вирішував долю всієї
цивілізації.

Нікому і ніколи не відтворити вичерпну, точну та об'єктивну картину того
велетенського протистояння. Небаченими були його масштаби, заплутаними і
суперечливими - політичні підтексти, трагічно-неосяжними - втрати, страждання
і муки. Багато що вже загубилося за імлою прожитого, назавжди осіло у
нерозсекречених документах, відходить з очевидцями та учасниками далеких
подій. А разом із заповненням "білих плям" минулого частішають спроби заднім
числом багато що в ньому "підправляти".

Висновки та оцінки можуть бути різні. Але свято Перемоги має залишитися
таким, яким воно було для тих, хто його виборов, яким увійшло у свідомість
воєнного покоління. Всупереч невблаганним законам часу і примхливим
політичним вітрам людська пам'ять повинна берегти й нести далі велику правду
про війну.

Ця правда у тому, що історія назвала головним творцем Перемоги народ, для
якого війна була і Великою, і Вітчизняною не лише за назвою, а й за самою її
глибинною сутністю. Бо він, прийнявши на себе найстрашніший удар і не
зламавшись під неймовірною ношею, відстояв перед силами агресії, нелюдськості
і зла найдорожче - свою землю, свою оселю та долю. А разом з тим і цілий
світ.

Ми в неоплатному боргу перед ними всіма, живими і полеглими.

Перед мільйонами тих, хто стояв до останнього на передовій і за лінією
фронту, кому випали сліпучі миттєвості подвигу і многотрудні ратні дні та
ночі, для кого шлях на війні завершився під скромними обелісками або у
братських могилах, і кому судилося повернутися з неї живим.

Перед трудівниками тилу, для яких вищий сенс тих голодних і холодних років
сконцентрувався у гаслі "Все для фронту, все для Перемоги!".

Перед святою самопожертвою солдатських вдів, які несли до кінця разом з
похоронками свій непідйомний хрест, не щадячи себе у праці, ставлячи на крило
і виводячи в люди знедолених сиріт.

Перед дітьми війни, у яких вона відібрала найкращу пору життя.

Вклонімося доземно їхній сивині, їхнім нагородам і зраненим серцям!

Історія не знає держав і націй, які оплатили б такою ціною свій успіх у
війні. Віроломство політиків і прорахунки полководців, усе, що спричинилося
до тяжких поразок і колосальних втрат, жодною мірою не применшують пройденого
та звершеного воїнами, які очистили від чужинської навали свою Вітчизну і
прийшли у Європу - не завойовниками й озлобленими месниками, а
визволителями-гуманістами. Саме такими запам'яталися вони людям, які
по-братньому їх обнімали, засипали квітами або хоча б бачили, як це було.

Наші славні діди і батьки зробили все, щоб ми могли з честю та гордістю
називати себе їхніми нащадками. І зі спокійною гідністю - як без запобігання
перед кимось, так і без вивищення над іншими - пишатися своєю країною за її
внесок у звитяжне завершення боротьби з фашизмом.

Сьогоднішня дата, переносячи нас у незабутні дні 1945-го, повертаючи до
перебігу, наслідків та уроків минулої війни, має стати і нагадуванням про
священний обов'язок перед поколінням, яке врятувало й залишило прийдешньому
мир та життя на землі, - дорожити єдністю суспільства і всемірно її
зміцнювати, знаходити шляхи до порозуміння між політиками та політичними
силами, оберігати державу і народ від нових випробувань. Час уже зрозуміти
всім і кожному, що війна закінчилася 60 років тому, і зосереджувати зусилля
не на незгодах та чварах, а на злагодженій будівничій праці. Іншого просто не
дано.

Від усього серця бажаю дорогим ветеранам щастя, здоров'я і добра, енергії та
бадьорості духу. Нехай загальна любов, увага й тепло супроводжують вас скрізь
і завжди - ви на це заслужили сповна.

Зі славним ювілеєм, шановні співгромадяни, святом, яке дарує нам непересічну
можливість відчути себе єдиним великим народом, що керується ідеалами миру,
гуманізму та прогресу!

Володимир ЛИТВИН
 

"Голос України" 2005.05.07