"Голос України"
2002. - № 125. - 13 лип. - С. 1-2.
Складний початковий етап ми подолали
Виступ Голови Верховної Ради України
Володимира ЛИТВИНА під час закриття першої сесії Верховної Ради УкраїниШановні народні депутати! Шановні гості! Журналісти!
Завершується перша сесія Верховної Ради України 4-го скликання. Найважче в кожній справі —початок. Для парламенту ця прописна істина справедлива чи не вдвічі. Збираючи переможців передвиборних баталій, він акумулює величезну енергію, яка готова дати відчутний імпульс розвиткові суспільства і країни, або розрядитися, а то й вибухнути. Саме в такій атмосфері вирішувалися наші організаційні, кадрові та інші питання, закладався фундамент для чотирирічної роботи Верховної Ради України.
Підбиваючи підсумок двох місяців, можна зробити висновок: складний початковий етап ми
подолали загалом без значних втрат. Як відомо, Верховна Рада нового складу розпочала ро-
боту 14 травня, а вже 11 червня мала свій організаційний каркас. Нам вдалося порівняно
швидко сформувати органи Верховної Ради, дійти згоди щодо кількості функцій та персонального складу комітетів. Нагадаю, що наші попередники зуміли впоратися з цим завданням лише 15 липня.Незважаючи на високу політичну температуру сесійних засідань, ми зуміли все-таки обійти глухі кути. Допомогли в цьому високе почуття відповідальності депутатів перед українським народом, відкритість до діалогу, розуміння необхідності компромісів, вироблення узгоджених позицій. У всьому цьому — свідчення високої політичної зрілості депутатського корпусу.
До важливих підсумків етапу, що минув, слід зарахувати і завершення в основному політичної структуризації парламенту. На основі шести політичних партій і блоків, які увійшли до його складу за результатами виборів, сформовано 14 депутатських фракцій і груп. Це, вважаю, нормально.
У результаті більш чітко окреслилися інтереси представлених у Верховній Раді політичних сил. Глибша струк-туризація вирішує роль погоджувальної ради депутатських фракцій та груп, перетворює її на головний парламентський інститут пошуку компромісів і визначення рівнодіючої усіх наявних векторів. Це, у свою чергу, дасть можливість краще використати час для сесійних засідань Верховної Ради.
Якісний склад парламенту відношу до головних чинників, які дають підстави розраховувати на прорив України у нову якість, на те, що вона врешті-решт віднайде своє властиве і гідне їй місце у новому світі — світі, який перманентне змінюється і ускладнюється.
Підтвердження цього вбачаю у високій кваліфікації депутатського корпусу.Нагадаю, серед нас 49 докторів і 88 кандидатів наук, 124 депутати мають необхідну базову освіту для парламенту: економісти і юристи. У цій залі — парламентарії, досвід роботи яких становить національне надбання України — це без перебільшення можна стверджувати — а також ті політики, які, що називається, прорвалися до Верховної Ради вперше, маючи у своєму активі школу практичної роботи за нових умов і обставин. Таке поєднання, такий симбіоз створюють додаткові і сприятливі умови для ефективної діяльності вищого законодавчого органу країни.
Зрослий потенціал Верховної Ради України підтверджується і тим, що всі без винятку но-восформовані комітети, а вони є першочерговою і основною ланкою попередньої підготовки законопроектів, з ходу розпочали законотворчу роботу. За місяць ними підготовлено і запропоновано до розгляду у пленарному режимі майже сотню проектів законодавчих актів.
На сьогодні Верховна Рада вже розглянула 75 законопроектів, з яких 36 прийнято в цілому. Нагадаю, що за першу сесію минулого скликання було прийнято лише 11 законів. Серед них і Митний кодекс, над яким Верховна Рада билася кілька останніх років.
Верховна Рада дала згоду на призначення Генерального прокурора України. Вирішено питання, пов'язані з роботою Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення. Упорядковано роботу помічників-консуль-тантів народних депутатів. Проведення днів уряду, заслуховування інформації, звітів Кабінету Міністрів, обговорення доповіді про виконання бюджету, Бюджетної резолюції свідчить про налаштованість парламенту на послідовніше здійснення своєї контрольної функції. І це добре, і це правильно. Хоча, зрозуміло, має і матиме певні нарікання, а то й непорозуміння. У зв'язку з цим хотів би звернутися до однієї історичної паралелі. 1848 року у Франції відбулася антимонархічна, тобто демократична, революція. Як і в будь-якій революції, у ній було багато безчинств, зокрема і кривавих, адже вершили її не найосвіче-ніші люди, це був простий народ, прості городяни. Одного разу їм під гарячу руку потрапив Герцен. Його схопили як іноземця, а що коли шпигун, і потягли в дільницю, де могли просто, як він пише, розстріляти. Поряд проходив знаменитий Ток-віль, тоді депутат установчих зборів, представник народу, як пише Герцен, з безглуздою лійкою, тобто депутатським значком, у петельці. 1838 року Ток-віль побував у СИТА і після повернення написав величезну книгу “Демократія в Америці”. Це до нинішньої пори найкраща у світі книга про демократію взагалі. Герцен попросив його про заступництво. На що Токвіль, як пише Герцен, вельми чемно розкланявся і видав таку банальність: “Законодавча влада не має жодного права вступати у розпорядження виконавчої”. Якби Герцен не був постраждалою стороною, він міг би з цього приводу сказати щось інше: про те, наприклад, що взагалі-то через невтручання законодавчої і виконавчої влад у справи інколи можна отримати трагічний результат. Отже, коли диктує необхідність, можна, треба, конче потрібно втручатися. Сподіваюся, що більшу увагу цій справі, цій стороні справи приділятимуть і комітети Верховної Ради України.
Практично кожний другий закон, прийнятий Верховною Радою, — це закон за поданням Президента України і Кабінету Міністрів. І це також добре. Певен, що зробити законодавчий процес ефективним, добитися високої якості прийнятих законів можна, лише поєднавши зусилля парламенту, Президента та уряду України. Проте вже сам перелік законопроектів, які встигла розглянути Верховна Рада, змушує зосереджувати увагу на такому питанні. Абсолютна, підкреслюю, абсолютна більшість законопроектів, що їх вносить уряд, не має системного, а точніше сказати, системоутворю-вального характеру. Переважно вони розраховані на продовження, а подеколи певну модифікацію ручного управління, яке за всієї ринкової риторики лише укорінюється в нас. Створюється враження, що ми живемо одним днем. На мою думку, це похідна від того, що у владних структурах залишається сильне відчуття тимчасовості, а звідси і безсистемність у роботі, відсутність бажання і прагнення працювати на перспективу, на виріст, створювати нові правила поведінки.
Отже, всім нам належить усвідомити очевидне: завдання дня нинішнього, не кажучи вже про перспективу, не можна, більше того, небезпечно розв'язувати за допомогою інструментів із дня вчорашнього. На превеликий жаль, за риторикою нерідко простежується небажання працювати над законопроектами проривного характеру. Не кажу вже про якість тієї, так би мовити, сировини, яка вноситься до сесійної зали. Це, крім всього іншого, вказує на те, що, констатуючи наявність розуміння у Верховній Раді, Президента і уряду необхідності вибудовування системи ефективної влади, ефективного управління, ми практично нічого не робимо в цьому напрямі. А сконсолідувати українське суспільство, українську еліту, яка, повторюю, закумульована в парламенті, можна лише в процесі змістовної роботи.
Звертаю увагу на цей бік справи особливо, бо Україні сьогодні вкрай необхідна стратегія співпраці як визначальна передумова стабільності, передбачуваності, динамічного поступу суспільства й держави. Водночас, на моє переконання, пропоновані зміни до Основного Закону мають бути хірургічне точними, виваженими і обгрунтованими, їх не можна базувати тільки на партійному баченні, а тим більше, надавати їм ознак реваншу. Нам треба будь-що продемонструвати громадянську мужність, стати вище політичних уподобань і діяти з позицій інтересів народу та держави.
Те, що сьогодні з одного і того ж питання часто маємо декілька законопроектів від депутатів, уряду, Президента, які нерідко виключають один одного, наочно свідчить, що всі плани співпраці і всі погоджувальні зустрічі переважно не вийшли за межі ритуалу. Потрібна конкретна, підкреслюю, конкретна, взаємоузгод-жена робота, щоб уже на стадії підготовки законопроектів узгоджувалися всі позиції. В ідеалі нам треба орієнтуватися на один законопроект, який відповідав би всім вимогам і стандартам.
Слід поставити питання про аналіз, осмислення всього наявного законодавчого поля і на цій основі визначити систему законотворчої роботи з урахуванням внутрішніх і зовнішньополітичних завдань, які стоять перед країною. Визначальним, знаковим має стати прийняття закону про основні засади внутрішньої і зовнішньої політики України.
Ми повинні, зобов'язані визначити вектори свого розвитку на основі усвідомлення національних інтересів і стратегічних цілей, чітко окресливши їх. Тільки тоді станемо самими собою і перестанемо пристосовувати свою економіку, свою зовшнішньополі-тичну лінію, зрештою свій народ під когось і під щось.
Ще раз хочу наголосити на основному і визначальному: Україна повинна знайти, Україна повинна визначити своє місце в сучасному світі, насамперед в Європі. При цьому наша політика має бути виключно проукраїнською, наступальною, егоїстичною, орієнтованою на жорстке відстоювання українських інтересів і всередині країни, і зовні. У цьому Верховна Рада покликана відігравати провідну, визначальну роль.
Живучи в епоху над звичайно швидких змін, які потребують від нас не відгороджуватися від світу, мусимо шукати шляхи ефективної інтеграції. Водночас вся наша законотворча робота має враховувати, як на мене, такий важливий постулат, на якому не раз наголошував народ
ний депутат Павловськии: не можна віддавати все на відкуп ринковій економіці, хоча ринок забезпечує розв'язання багатьох проблем. Ми повинні орієнтуватись і діяти в такий спосіб, щоб забезпечити рівновагу між державою і економікою, інакше за наших умов ми весь час будемо перебувати в очікуванні вибуху чи то соціального, чи то політичного. Поки що ми можемо констатувати кризу економічних рішень, інакше кажучи, кризу економічної політики.І ще одне. Ми вперто продовжуємо недооцінювати людський капітал при тому, що він завжди був і залишається головним чинником економічного розвитку.
Тож ціннісна, гуманітарна складова має бути постійно присутньою під час розгляду та прийняття будь-якого закону, хотів би підкреслити — будь-якого закону. Більшу активність, на наш погляд, мають відігравати відповідні комітети і не обмежуватися лише закликами. Потрібні змістовні пропозиції, законопроекти тощо.
Ми йдемо на парламентські канікули, шановні колеги, точніше, робимо перерву у спільній роботі, маючи значний заділ. З урахуванням 118 законодавчих актів, які прийшли до нас минулого скликання, на підготовці в комітетах сьогодні — майже 400 законопроектів. Вони продовжують надходити. Вам роздано орієнтовний перелік законопроектів, пропонованих суб'єктами права законодавчої ініціативи для внесення до порядку денного другої сесії, яка розпочне роботу 3 вересня.
Із більш як 300 законопроектів, внесених до переліку, переважна більшість стосується
економічної і соціальної політики галузевих проблем. На осінній сесії маємо розглянути і затвердити Державний бюджет України на 2003 рік. Саме в цьому головному фінансовому документі буде закладено визначальні параметри життя і держави, і кожного українського громадянина. Особливої уваги потребує Податковий кодекс, над яким сьогодні працює робоча група.Насамкінець вважав би за необхідне ще раз підкреслити. Перша сесія Верховної Ради України четвертого скликання завершує роботу у нормальному штатному режимі, просуваючись уперед по всьому фронту законотворчої діяльності. Це можна вважати нашим головним спільним здобутком.
Дякую всім вам, шановні колеги, за співпрацю і розуміння.
Голос України. - 2002. - № 125. - 13 лип. - С. 1-2.