|
|
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПИТАННЯ ПРО ОБРАННЯ ПРЕЗИДЕНТА В ПАРЛАМЕНТІ "ВИКИНУЛИ" ДЛЯ ЗАЛЯКУВАННЯ САМОГО ПРЕЗИДЕНТАПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
Ірина Гамрищак, "Львівська газета", 04.12.2008
З якою метою політики повернулися до цієї ідеї - тема розмови з першим заступником секретаря РНБО Степаном Гавришем.СПІКЕРІАДА, КОАЛІЦІАДА... ПРЕМ'ЄРІАДА?
Микола Крат, "Поступ плюс", 04.12.2008, Львівська обл.
2 грудня знову не вдалося обрати спікера. Народні депутати традиційно обмінялися взаємною критикою та банальними закликами й розійшлися.ЧИ СПРОМОЖЕТЬСЯ ЧЕТВЕР НА ТЕ, ЩО НЕ ВДАЛОСЯ ВІВТОРКУ?
Анатолій Задорога, "Київська правда", 04.12.2008
"Не сталося, не судилося, вкотре не спромоглися".НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ - СТАТУС ЧИ ДІАГНОЗ? АБО ЩО ТАКЕ РОЗКІШ?
Леся Балуцька, "Поступ плюс", 04.12.2008, Львівська обл.
Народний обранець, слуга народу, виразник інтересів, представник суспільства…ВСЕ ДОРОГИ ВЕДУТ К СУПЕРБОЛЬШИНСТВУ
Кирилл Сазонов, "Донбасс", 03.12.2008, Донецкая обл.
Оранжевая коалиция с присоединением к ней депутатов Блока Владимира Литвина возможна. Но это - лишь теоретически.
ИНИЦИАТИВУ ПО СОЗДАНИЮ НАЦИОНАЛЬНОГО ПАРКА "ТУЗЛОВСКИЕ ЛИМАНЫ" ПОДДЕРЖАЛ ПРЕЗИДЕНТРЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
"Вечерняя Одесса", 04.12.2008
Президент Украины Виктор Ющенко поддержал инициативу Одесской облгосадминистрации о создания национального парка "Тузловские лиманы".ХТО КУДИ?
Анна Новик, "Поступ плюс", 04.12.2008, Львівська обл.
"Відкритість Тимошенко Росії - це лише тактика, яка підтримує проєвропейський вектор", - О.Чалий.ОБЩЕЖИТИЙ БОЛЬШЕ НЕ БУДЕТ?
Елена Никитина, "Украина - Центр", 04.12.2008, Кировоградская обл.
Министерство по вопросам жилищно-коммунального хозяйства предложило закрепить общежития в собственности жильцов.ПОРЯДОК ПРОВЕДЕНИЯ ЗЕМЕЛЬНЫХ АУКЦИОНОВ ПРИЗНАН НЕКОНСТИТУЦИОННЫМ
Александр Кифак, "Вечерняя Одесса", 04.12.2008
Порядок проведения земельных аукционов уточнил Конституционный Суд Украины.ЧЕРГОВУ СТИХІЮ НЕ ДОПУСТЯТЬ?
"Західний кур'єр", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
У Президента Віктора Ющенка відбулася нарада керівників постраждалих від липневої повені західноукраїнських областей.
"АВТОНОМЦІ" ДАЛИ ВІДСТРОЧКУПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Василь Дорошенко, "Галичина", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
Засідання сесії Івано-Франківської міської ради не принесло бажаного результату для тих, хто прагне перейти на автономне опалення.ВАЛЕРИЙ САРАТОВ: "ГАЗИФИКАЦИЯ ГОРОДА В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА БУДЕТ В ЧИСЛЕ ОСНОВНЫХ ВОПРОСОВ ГОРСОВЕТА"
"Слава Севастополя", 04.12.2008, АР Крым
Газификация Севастополя даже в условиях финансово-экономического кризиса будет оставаться в числе основных проблем городского совета.ПРОБЛЕМИ, АКТУАЛЬНІ ДЛЯ ВСІХ ОДЕСИТІВ
Світлана Комісаренко, "Одеські вісті", 04.12.2008
Про найбільш важливі та значимі для Одеси питання - в розмові з Олександром Кравцем, членом постійної депутатської комісії з питань планування, бюджету і фінансів Одеської міськради.ВСЯ ВЛАДА - РАДАМ!?
Ірина Рогожинська, Ганна Яловегіна, "Зоря Полтавщини", 04.12.2008
Депутати рад різних рівнів, міські, селищні, сільські голови, науковці з усієї Полтавщини зібралися в редакції газети на "круглий стіл" для обговорення проблем місцевого самоврядування.ТЕСТ З ПРОФІЛАКТИКИ ПИЯЦТВА, ІНІЦІЙОВАНИЙ МІСЬКОЇ ВЛАДОЮ, ПРОЙДУТЬ НЕ ВСІ...
В.Сівач, "Проскурів", 04.12.2008, Хмельницька обл.
У Хмельницькому міська влада посилює боротьбу з алкоголізмом і пияцтвом.ГУБЕРНАТОР В ГНЕВЕ
"Юг", 03.12.2008, Одесская обл.
Прогнозы и реалии в економике Одесской области на встрече губернатора с представителями СМИ.
"НАША УКРАЇНА" - ПОЛІТИЧНА СИЛА, ЯКА ПРАЦЮЄ НА НАЦІОНАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИЕКОНОМІКА
"Західний кур'єр", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
"Народний союз "Наша Україна" - єдина політична сила, яка послідовно відстоює стратегічні національні пріоритети України та працює над їхньою реалізацією.ЛЮДМИЛА КОЗАК ТАКИ ЗАЛИШИЛАСЯ ЗАСТУПНИКОМ СЕНИКА
Олександр Сирцов, "Львівська газета", 04.12.2008
Представниця БЮТ Людмила Козак зберегла за собою посаду заступника голови Львівської облради.
ЩО ПЕРЕШКОДЖАЄ ТУРИЗМОВІ?ТОЧКА ЗОРУ
Василь Галичанин, "Галичина", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
Роль митниць у розвитку туризму на Прикарпатті.КРИЗИС КОСНЕТСЯ ВСЕХ
Юлия Бабенко, "Днепр вечерний", 03.12.2008, Днепропетровская обл.
Уже сегодня большинство финансово-промышленных групп Украины не может похвастать, что их обошел стороной экономический кризис.КРИЗИС СТАЛЬНЫХ НАДЕЖД
Юрий Сагань, "Донецкий кряж", 03.12.2008
Начавшись с ипотечного кредитования и машиностроения, экономический кризис охватил металлургическую отрасль, которая является одной из ведущих как на Украине, так и в Донецком регионе.
АНАТОЛИЙ ГРИЦЕНКО: "ВАНДАЛЫ ГЛУМЯТСЯ НАД ЧУВСТВАМИ УКРАИНЦЕВ, ЧЬИ ОТЦЫ И ДЕДЫ СПАСЛИ МИР ОТ ФАШИЗМА"ПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
"Крымские известия", 03.12.2008
Председатель Верховной Рады Автономной Республики Крым Анатолий Гриценко прокомментировал события в городе Комарно Львовской области.
ОДНУ СТРОИМ, ДРУГУЮ СНОСИМЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
И. Андреев, "Слава Севастополя", 04.12.2008, АР Крым
В Севастополе швейную фабрику имени Нины Ониловой пикетировали представители общественной организации "Объединение поддержки и развития молодежи и спорта в Севастополе" и жители близлежащих домов.
ОТСИДЕТЬ 6 ЛЕТ И ВЫПЛАТИТЬ 2 МИЛЛИАРДА!ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Ирина Левченко, "Индустриальное Запорожье", 04.12.2008
Солдату и командиру новобогдановской части потребуется 100 жизней, чтобы рассчитаться за нанесённый взрывами ущерб.
ЦЬОГО РОКУ ВІД СНІДУ В ОБЛАСТІ ПОМЕРЛО 43 ЛЮДИНИЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Тетяна Землякова, "Проскурів", 04.12.2008, Хмельницька обл.
Тенденція до збільшення кількості ВІЛ-позитивних людей спостерігається і в деяких районах Хмельницької області.НА ЖИТОМИРЩИНІ КОЖЕН 300-Й ЖИТЕЛЬ - ВІЛ-ІНФІКОВАНИЙ, А ДЕРЖАВІ НАЧХАТИ НА ПРОБЛЕМУ ВІЛ/СНІДУ
"Эхо", 03.12.2008, Житомирская обл.
1 грудня - Всесвітній день толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних людей. В рамках цієї дати в житомирському палаці культури відбулася соціально-просвітницька акція "Усвідом та зрозумій!".
КЕРЧЕНСКАЯ КАТАСТРОФА: ГОД СПУСТЯНАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
Сергей Мальнев, "Крымская правда", 04.12.2008
Преодоление последствий экологической катастрофы в Керченском проливе упирается в финансирование.
БУДЕТ ЛИ ПОТОП В АЛЕКСАНДРИИ?ПАМ'ЯТЬ
Анатолий Кохан, "Украина - Центр", 04.12.2008, Кировоградская обл.
Войновское водохранилище в Александрии Кировоградской области переполнено водой. И это чревато серьезными последствиями...
ПОКУТТЯ ВШАНОВУЄ БАНДЕРУПРИЗНАЧЕННЯ
Василь Мельник, "Галичина", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
У центрі Городенки на Івано-Франківщині відкрито пам'ятник Провідникові ОУН Степанові Бандері.
ПЕТРО ОЛІЙНИК ЗНОВУ У ВЕРХОВНІЙ РАДІОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Олександр Сирцов, "Львівська газета", 04.12.2008
Екс-губернатор Львівщини Петро Олійник знову отримав поважну посаду - заступника голови секретаріату Президента, який представляє інтереси глави держави у Верховній Раді.
СЕРЕД УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ - ОДИН ЛИШЕ ЧОЛОВІК, ТА Й ТОЙ У СПІДНИЦІ
Максим Леонідов, "Західний кур'єр", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
Тимошенко критикують кому не ліньки, але найбільше людей саме її вважають здатною до боротьби із світовою кризою.ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПИТАННЯ ПРО ОБРАННЯ ПРЕЗИДЕНТА В ПАРЛАМЕНТІ "ВИКИНУЛИ" ДЛЯ ЗАЛЯКУВАННЯ САМОГО ПРЕЗИДЕНТА
Ірина Гамрищак, "Львівська газета", 04.12.2008
З якою метою політики повернулися до цієї ідеї - тема розмови з першим заступником секретаря РНБО Степаном Гавришем.У понеділок Віктор Ющенко, а у вівторок В'ячеслав Кириленко заявили про те, що в парламенті існує змова між двома політичними силами, метою якої є зміна форми голосування за президента - з усенародного до голосування у Верховній Раді. Оскільки це передбачає зміни до Конституції, для яких необхідно понад 300 голосів, натяк президентської команди очевидний - на інститут президентства замахнулися БЮТ і Партія регіонів. Наскільки ймовірно провести відповідні зміни в парламенті та з якою метою політики повернулися до цієї ідеї - в розмові з першим заступником секретаря РНБО Степаном Гавришем.
- Чи зможе, на вашу думку, парламент ухвалити відповідні зміни до Конституції, щоб забезпечити обрання президента у Верховній Раді?
- Вважаю такий варіант малоймовірним. Річ у тім, що в умовах світової економічної кризи, коли замість реформ уряд займається адмініструванням ринків і лобіюванням вузьких сегментів і веде складну популістичну акцію, спрямовану безпосередньо на виборця, такі ініціативи є лише спробою посилити цю кризу. Без сумніву, сама по собі така заява миттєво вплине на політичний ринок України та ще більше деморалізує ситуацію.
З іншого боку, проблема саме в тому, щоб нині чітко зрозуміти необхідність створення єдиного центру управління державою саме навколо президента. І розуміючи, що ініціативи Віктора Ющенка тепер стають усе актуальнішими і витребуваними, ведуть таку адресну доволі злобну кампанію, скеровану на приниження можливостей лідера нації.
Переконаний, така ініціатива певною мірою є шантажем. Однозначних ресурсів для цього в парламенті немає. Вони можуть бути, якщо це рішення ухвалять дві політичні сили - БЮТ і Партія регіонів. Однак не беруся стверджувати, що це рішення зможуть "провести", адже немає спікера, що робить ВР недієздатною. Голову, знову ж таки, можуть обрати лише ПР і БЮТ, але ці сили й надалі антиподи. Будь-яка ситуативна коаліція, яку вони можуть створити для подолання президентського центру, не має жодної перспективи.
- Що потрібно змінити на законодавчому рівні, щоб "провести" таке рішення?
-Для цього потрібно змінити Конституцію. Основний закон чітко визначає, що президента обирає народ, він є лідером нації, гарантом дотримання Конституції та державного суверенітету. Йдеться не про одну главу чи норму, а про всю Конституцію, оскільки президентська роль є владоформувальною. Тож мова про зміну форми правління.
- Якщо це рішення не можливо ухвалити, то кому вигідні ці розмови про зміну форми правління?
- Без сумніву, це вигідно одній політичній силі - БЮТ. Цілком очевидно, що уряд помилився у виборі стратегії планування національного розвитку, стратегії реформ, а головне - в тактиці своєї поведінки. І його надмірна амбіція та популістична роль є способом пригнічення національного розвитку. Тому, на мою думку, сам Кабмін відчуває глибоку кризу та входить у стан політичного дефолту. Зрозуміло, є бажання гарно вийти з цієї ситуації, зокрема, бачимо спроби довести неефективність президентського центру. Але насправді в умовах кризи зникає багато центрів ухвалення рішень і формується тільки один. Він виникає внаслідок політичного консенсусу між гілками влади й формується або навколо Кабінету Міністрів (у парламентських державах), або навколо Президента - в такого типу пластичних системах, як наша.
- Іще кілька місяців тому експерти говорили про те, що зміна способу виборів президента може бути вигідна насамперед Вікторові Ющенку, оскільки дає йому шанси на другий президентський термін. Тепер ситуація змінилася?
- Я завжди був категорично проти виборів президента в парламенті, і моя думка не змінилася. Україна не готова до того, щоб главу держави обирали у Верховній Раді, оскільки там не можуть відбутися об'єктивні прозорі вибори. Це буде лише результат кон'юнктури й домовленості, причому між фінансово-корпоративними групами, й обиратимуть "зручну" людину, яка не заважатиме уряду. Тому це може бути план винятково Кабміну, який вважає себе центром сили й центром влади. Він готовий, найімовірніше, витратити на це максимальну кількість зусиль.
Вікторові Ющенку з морального й політичного погляду немає сенсу, щоб його обирали в парламенті, оскільки його обрало суспільство. Тож це виглядатиме, буцім він не готовий до дискусії з виборцями. А він готовий до неї. І, незважаючи на жодні обставини, не ганяється за рейтингами, не шукає для себе рейтингових проектів, а виконує зобов'язання перед народом.
Окрім того, вибори президента у Верховній Раді означатимуть, що ми переходимо до парламентської форми правління, і функції глави держави залишаться суто протокольними. Чи можемо ми уявити Віктора Ющенка повністю залежного від волі народних депутатів - керівників фінансових груп, яких навіть немає в парламенті, - чи навіть від волі того самого уряду, який замовлятиме для себе "зручного" президента? Тим паче, в умовах надзвичайно слабкої партійно-політичної системи, коли українські партії не стали реально національними. Нині вони є лише ефективними менеджерськими групами бізнес-фінансових груп. Отже, я впевнений, що Віктор Ющенко ніколи не піде на те, щоб главу держави обирали в парламенті, та відстоюватиме змогу зберегти для України посаду президента як лідера нації.
- Як ви думаєте, чи існує домовленість між Партією регіонів і БЮТ щодо цього питання?
- Опитування "Дзеркала тижня" засвідчило: більшість представників Партії регіонів вважає, що президента необхідно обирати всенародно. Це відповідь на те, чи можлива участь Партії регіонів у цьому проекті. Хоча в "Регіонах" (і мені про це відомо) існує невелика, але дуже впливова група, яка хотіла б приєднатися до проекту, ініційованого БЮТ. Але, думаю, з огляду на високі рейтинги свого лідера, Партія регіонів на це не піде. Також не вірю в можливість створення спільного блоку.
Я, скажімо, не бачу жодної логіки в тому, щоб прем'єр-міністром залишалася Юлія Тимошенко, а Віктор Янукович був партійним лідером у парламенті, коли спікером буде Лавринович. Це, на мій погляд, зовсім не відповідає стратегічній політиці Партії регіонів, яка є надто потужною політичною силою, щоб бути "підтанцьовкою" якоїсь політсили. У "Регіонів" є шанс мати власну точку зору і, радше за все, вона орієнтуватиметься на
неї. Тому, думаю, питання про обрання президента в парламенті вкотре "викинули" як залякування самого Президента, шантаж і деморалізація його оточення, яке час від часу може на це навіть реагувати. Оскільки, знаю, навіть у секретаріаті Президента є прихильники обрання глави держави у Верховній Раді.
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/12/04/36517/СПІКЕРІАДА, КОАЛІЦІАДА... ПРЕМ'ЄРІАДА?
Микола Крат, "Поступ плюс", 04.12.2008, Львівська обл.
2 грудня знову не вдалося обрати спікера. Народні депутати традиційно обмінялися взаємною критикою та банальними закликами й розійшлися.А це означає, що закулісні торги ще не закінчилися. Тому є підстави думати (і такі думки вже виголошуються прилюдно), що питання цих торгів дуже і дуже значущі. В "Нашій Україні" вже заявили, що досягнута домовленість між БЮТ і Партією регіонів, згідно із якою розписані всі посади аж до 2015 року, в тому числі і президентська.
Багато хто вважає, що найбільші шанси стати спікером має Володимир Литвин. Для нього ця посада є дуже важливою, це його омріяна "золота акція", тому він готовий вести перемовини з кожною політичною силою, яка запропонує йому цю посаду. Хоча з іншого боку, це поставить його в залежне становище. Але для того, щоб стати спікером, Литвин повинен хоча б раз відмовитися від компромісу та позиції нейтралітету і визначитися, на кого він орієнтуватиметься - на Ющенка чи Тимошенко. Складність його ситуації полягає в тому, що як один, так і інший варіант може накликати помсту впливового політичного гравця, кожен з яких - і президент, і прем'єр-міністр - мають достатньо способів, аби завдати відчутного удару по рейтингу Блоку Литвина.
"Наша Україна" чітко висловила позицію, що вони підтримуватимуть кандидатуру Плюща на посаду спікера. Для президента це був би найкращий варіант, особа безамбітного Плюща дозволила б йому і далі здійснювати відчутний вплив на діяльність парламенту. При цьому така кандидатура в певній мірі задовольнила б і Партію регіонів, хоча остання розглядає і інші варіанти, які, можливо, принесуть їй набагато більші політичні девіденди. Деякі експерти зазначають, що у випадку, коли Плющ все ж не стане головою Верховної Ради, Ющенко поновить дію свого указу, і тоді на країну таки чекають дострокові вибори, можливо вже навіть наприкінці зими, хоча, очевидно, парламентські вибори не були б зараз на руку Ющенкові на тлі пониження рейтингу його політичної сили, та фактичного розколу Блоку НУ-НС. Але цілком ймовірно, що Віктору Андрійовичу просто доведеться обирати із двох бід меншу - повністю втратити контроль над парламентом чи таки піти на дострокові вибори.
Ще однією ймовірною кандидатурою є Олександр Лавринович, який може стати більшою мірою "технічним" спікером, як втім і Плющ. Лавринович може придатися хоча б для того, щоб Верховна Рада попрацювала протягом короткого періоду часу, прийняла ряд законів, можливо, навіть якісь антикризові заходи, але головним чином про фінансування дострокових виборів, або й навіть про відставку уряду, і таки була розпущена. Але тут проблема в тому, що за представника Партії регіонів може не проголосувати окрім комуністів та Блоку Литвина (який голосуватиме лише за свого лідера) ще й НУ-НС, боячись, що регіонали, отримавши посаду спікера діятимуть всупереч президентові. Доказом для таких побоювань може слугувати і той факт, що Лавринович знову вніс на розгляд законопроект, за який вже було проголосовано 2 вересня, хоч згодом його таки скасували. Цей законопроект стосується питань обмеження повноважень президента у сфері впливу на Конституційний Суд та Кабінет Міністрів.
Останніми днями з'явився у ЗМІ ще один варіант - спікером буде обрано Януковича, а для досягнення коаліційних домовленостей регіоналам буде віддано деякі урядові крісла. На ці ж самі крісла досі могли розраховувати у Блоці Литвина. Схоже, на тлі дуже великої ймовірності своєї відставки, Тимошенко готова пожертвувати багато чим, аби зберегти за собою крісло.
І все ж, надії на те, що найближчим часом спікера таки виберуть є, а от щодо утворення коаліції будь-якого формату існують дуже великі сумніви. До прикладу, В'ячеслав Кириленко на з'їзді "Нашої України" у ряді висловлювань дав зрозуміти, що його політична сила відмовляється від відновлення демократичної коаліції та об'єднання із БЮТ чи Партією регіонів. Такою ж є і позиція Ющенка. В цьому ключі багато експертів трактують останні заклики Юлії Тимошенко про відновлення демократичної коаліції, підсиленої Блоком Литвина, як тактичний хід, спрямований на те, аби зняти із себе відповідальність за її рух у бік союзу із регіоналами.
Все повинно виглядати так, що співпрацювати із Партією регіонів її змушують виключно обставини і деструктивна позиція "Нашої України", хоча насправді останнім часом співпраця БЮТ та ПР вигялає дуже перспективною для обох політичних сил. У разі створення офіційної або хоча б формальної коаліції за участі окремих частин фракцій, цей союз отримав би абсолютну більшість у 300 голосів, а відтак і змогу вносити зміни до Конституції. Тому створення коаліції такого формату призведе до того, що повноваження президента будуть суттєво урізані, аж до того, що його обиратиме парламент. При цьому обидві політичні сили вже демонстрували свою готовність діяти спільно у вересні. І хоч зовні видається, що обидва лідери - і Янукович, і Тимошенко є потенційними конкурентами, а остання ще й до того у деяких спонсорів регіоналів мало не викликає алергію, обставини можуть змусити обидві політичні сили піти на цей союз. По-перше, спокуса отримати конституційних 300 голосів дуже велика. По-друге, економічна криза дуже боляче вдарила по багатьох олігархах, що стоять як за БЮТ, так і за Партією регіонів, тому найвпливовіші бізнесмени дуже зацікавлені у тому, щоб їхні фракції відкинули політичні амбіції і почали ефективно працювати, рятуючи їхній бізнес.
Варто також зазначити, що всі троє основних політичних гравців опинилися у досить незручних ситуаціях. Ющенко, ймовірно, будь-що прагне посадити у спікерське крісло керованого Плюща, розуміючи, що це, можливо, його останній шанс, бо в протилежному випадку йому загрожує союз БЮТ та ПР із конституційною більшістю. Тимошенко опинилася у ситуації, схожій до тієї, яка була у вересні. Тоді протягом літа активно циркулювала думка про близьку відставку уряду у зв'язку із невдачами в економічній політиці, відтак вона вирішила зіграти на випередження, і на початку роботи Верховної Ради БЮТ почав працювати спільно із регіоналами, спровокувавши загострення політичної кризи в країні. Тепер вона у схожій ситуації, усвідомлюючи, що провали її Кабінету Міністрів надто очевидні, щоб надовго втримати за собою прем'єрське крісло, то ж, очевидно, її останній шанс - Партія Регіонів. При цьому всі три політичні сили внаслідок криз - економічної та політичної - потерпають від пониження підтримки серед населення. "Наша Україна" опирається хіба на західний електорат, гріючи запальні галицькі серця страхами щодо загрози національній безпеці з боку Росії, популярність Тимошенко потерпає від економічної кризи та невдач уряду. Ця ж таки криза може відчутно зачепити і рейтинг Партії регіонів, адже навіть у Донецькій області, опорному пункті регіоналів, останнім часом рейтинг комуністів зріс у два рази - в основному за рахунок ПР.
А тим часом, поки основні політичні гравці четвертий місяць поспіль намагаються домовитися і працевлаштувати тих чи інших осіб, економічна криза все ближче і ближче підкрадається до кожного громадянина особисто. У парламенті зареєстровано 34 антикризових законопроекти, але хто знає, коли Верховна Рада ухвалить хоча б один. Хоча дивлячись на ті заходи боротьби із кризою, яких вживає наше керівництво, інколи видається, що краще вже з нею не боротися. Адже партії, представлені у парламенті в першу чергу покликані відстоювати інтереси своїх спонсорів, як і більшість членів уряду. До прикладу, рефінансування банків, привело до зловживань, відтоку валюти закордон і валютних спекуляцій. Адже бізнес, пов'язаний із спекуляціями навколо курсу долара є дуже прибутковим в Україні, приносячи за деякими даними 30-40% доходу на рік. Те ж саме, наприклад, із заходами, які пропонуються для застосування у галузі будівництва - вони спрямовані на те, щоб просто поділити державні гроші, тобто гроші платників податків, усіх громадян України, між кількома бізнес-структурами, щоб фінансова криза не так боляче вдарила по їх доходам, в той час, як рядові громадяни, що вклали свої, зароблені важкою працею гроші, у майбутнє житло, ризикують взагалі залишитися без нього.
Приблизно така ж ситуація у всіх галузях - політики піклуються про те, як знизити збитки великого бізнесу і допомогти йому продовжувати отримувати надприбутки, в той час, як прості люди поволі, але неухильно, скочуються у прірву. При цьому, навіть оптимісти не впевнені, чи пік кризи вже минув, а песимісти ж наполягають, що занепад триватиме ще протягом двох років, і ці два роки будуть дуже тяжкими для нашої держави, яка, за словами Анатолія Гриценка, ризикує перетворитися із держави в територію.
У ЗМІ до цього часу змалювали вже чимало невтішних варіантів подальшого розгортання подій. Незалежно від того, справдяться їхні прогнози, чи ні, факти залишаються фактами - економіка занепадає, безробіття стрімко росте, при тому що один відсоток збільшення безробіття призводить до зростання рівня злочинності на 6%, а на найближче майбутнє експерти прогнозують зростання кількості безробітних на 4 млн. Тому за таких умов, мабуть, вже не дуже важливо, якого формату коаліція утвориться, кого оберуть спікером - головне, щоб парламент хоч якось почав працювати і вирішував хоч би найбільш гострі питання.
http://postup.brama.com/usual.php?what=62835ЧИ СПРОМОЖЕТЬСЯ ЧЕТВЕР НА ТЕ, ЩО НЕ ВДАЛОСЯ ВІВТОРКУ?
Анатолій Задорога, "Київська правда", 04.12.2008
"Не сталося, не судилося, вкотре не спромоглися".Від вівторка, 2 грудня, якщо не суспільство загалом, то принаймні та його частина, що в політиці чи активно цікавиться нею, чекали події, що певною мірою могла претендувати на доленосність в історії країни. Чекали обрання Голови Верховної Ради. Хоча б якого-небудь: чи "канонічного" - від нової чи відновленої більшості, хай і ситуативної, чи формального - позакоаліційного. Не сталося, не судилося, вкотре не спромоглися. Хоча "безголовість" парламенту країна вже далі не може терпіти, тим більше в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи. Загрозливість подальшої "безголовості" законотворчого органу очевидна всім політичним силам, Президенту, прем'єру, але чому ж її терплять, дозволяють загострюватися парламентській кризі? А тому, що все ще консультуються між собою, домовляються про компромісну фігуру, а по-простонародному - торгуються.
Як і тиждень тому, до сьогоднішнього дня фігурували три кандидатури: Іван Плющ, Володимир Литвин, Олександр Лавринович. Останнього, щоправда, ніхто не сприймав як прохідного. Але активно говорили про іншого третього - утаємниченого, такого собі "містера Ікс", який повинен з'явитися на парламентській сцені у фіналі. Тобто в день голосування. Завіса утаємниченості була підвідкрита лише для того, аби повідомити, що це повинна бути справді компромісна постать. А що, Литвин, якого називали найбільш ймовірним кандидатом на спікера, вже не тягне на цю роль? Можливо, передбачають аналітики, він ще й до сьогоднішнього дня зберігатиме шанс, але мізерний, хоча, здавалося б, Володимир Михайлович - прийнятний варіант і для БЮТу, і для Партії регіонів, котрі - про це вже говориться майже відкрито - таки можуть взяти парламент і ситуацію в країні в свої руки. Для найпотужнішого нині БЮТу Литвин був цікавий і до певної міри цінний, доки не втратив довіру Блоку Юлії Тимошенко "цинічним заграванням" зі всіма парламентськими політичними силами. Його ще можуть основні гравці брати в розрахунок, але вже на менш вигідних для нього умовах. Тобто тимчасовиком, або технічним спікером, що найбільше бісить загалом врівноваженого Володимира Михайловича.
Іван Плющ - надія Президента зміцнити свої позиції. Фігура прохідна з малою вірогідністю, бо не влаштовує насамперед БЮТ. Але фігура, боротьба за яку з боку Банкової вельми шкодить полюбовному союзу БЮТ - ПР. Насамперед через внутрішню нестабільність в стані регіоналів. Не секрет, що там є потужне угруповання, що тяжіє до того, аби грати за президентськими правилами. Можливо, це один із чинників, що гальмує створення коаліції БЮТ - ПР і обрання спікера. Хоча гальмо не єдине. Інше - важкі торги за посади. Хоча, здавалося б, тут все просто: Тимошенко, як політично потужніша на даний момент (хоча фізично значно тендітніша) - прем'єр, Янукович - спікер. З тим, аби на вибори 2010 року йти трохи з іншим розкладом: Тимошенко - президент, Янукович - прем'єр. Але, очевидно, регіонали побоюються спікерувати свого лідера в нинішньому складі парламенту, бо він може стати технічно-тимчасовим, від чого відхрещується Литвин. Таким, яким його може зробити Президент, навряд чи сприйме парламентський союз БЮТ - ПР, що апріорі буде направлений проти нього. Причому серйозно, бо матиме в своїх руках конституційні важелі для політичних та суспільних змін.
А якщо парламентарі так і не сторгуються? То країна опиниться хоча й не в ситуації безвихідного глухого кута, але матиме тільки два шляхи виїзду на якусь перспективу: або знову ж таки дочасні вибори, з приводу яких зламані уже всі списи, і навіть їх ініціатор зараз не надто переймається таким варіантом (певно, таки дослухався до кризових застережень), або Віктор Ющенко одноосібно бере країну під опіку. Знаючи, що всі кризові негаразди в такому випадку впадуть на його голову й остаточно затопчуть навіть нинішній його мізерний рейтинг, він погодиться на такий самонищівний крок лише у випадку гарантованого повторного президентства. Бо традиційно конституційним чином він більше на Банкову навряд чи потрапить. Якщо проаналізувати ті гонорово-безпечні рішення, що прийняті на недавньому з'їзді партії "Народний союз "Наша Україна", яку попри всі застереження таки очолив Президент, то складається враження, ніби в його команді вже розроблені безпрограшні сценарії повторного підкорення Віктором Андрійовичем крісла глави держави незалежно від рівня електоральної підтримки.
Що ж, подивимося, чи сьогоднішньому четвергу судилося хоча б приміряти означення "доленосний", чи він залишиться в історії таким же політично бездарним, як і минулий вівторок.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=1320НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ - СТАТУС ЧИ ДІАГНОЗ? АБО ЩО ТАКЕ РОЗКІШ?
Леся Балуцька, "Поступ плюс", 04.12.2008, Львівська обл.
Народний обранець, слуга народу, виразник інтересів, представник суспільства…Скільки ще можна підібрати синонімів для означення особи, що входить в магічне число 450-ти засідальців Верховної Ради України, які носять це почесне найменування - парламентар? Можливо й не мало, треба лише подумати, пошукати відповідну літературу, зануритися в історію зарубіжного парламентаризму. Та чи зміниться від цього власне українське сприйняття особи, яку сам же народ наділив владою? Чи зможе сучасне сприйняття народного депутата України мати позитивну інтерпретацію? На ці запитання спробую відповісти у даній статті.
Закон України "Про статус народного депутата України" визначає статус (права, обов'язки й відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові й соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень. Означення - представник українського народу вказує на депутата як такого, що є одним із нас (зазвичай, він так себе і позиціонує перед виборами, якщо його особа більш-менш відома і не ховається у довжелезному закритому списку партії). А якщо один із нас - відповідно такий самий, плюс наділений певними владними повноваженнями. Однак, якщо розібратися детальніше, то соціальна структура українського суспільства аж ніяк не відображає, бодай в мініатюрі, відповідну структуру в парламенті. Яку б верству населення не представляла та чи інша політична сила, вона аж ніяк не ідентифікує себе з тими, чиї інтереси виражає. Народ для депутатів - сіра маса в кращому разі, засіб досягнення політичних цілей, прикриття у фінансових махінаціях, перепустка у владні кулуари, перманентні ласуни вермішеллю (бо знявши з вух, не викидають). І це аж ніяк не образа - це існуючий стан речей.
З іншого боку, а чи може бути інакше, зважаючи на корисливу природу людини, на її прагнення до здобуття максимальної вигоди, затрачаючи мінімум зусиль. Ще з психології відомо, що потреби людини прирівнюються до снігової кулі, що котиться згори, набираючи на себе більше і більше снігу. Задоволення однієї потреби - з необхідністю породжує іншу, а якщо особисті привілеї закріплені законом, то чому б їх не примножувати, спираючись на то й же закон? Усі положення в ньому по-своєму цікаві, деякі не викликають надмірної уваги, однак ті, що гарантують трудові права народному депутату, заслуговують на обов'язкове зосередження і навіть можуть слугувати підставою чи мотивацією втілення права бути обраним.
Отже, Верховна Рада України забезпечує колишньому народному депутату безпосередньо після закінчення строку його повноважень, на період його працевлаштування, виплату матеріальної допомоги у розмірі заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, але не більше одного року, а в разі навчання чи перекваліфікації - не більше двох років після закінчення строку повноважень народного депутата. У разі неможливості працевлаштування після зазначеного строку за колишнім народним депутатом зберігається виплата матеріальної допомоги у розмірі 50 відсотків заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, до досягнення ним пенсійного віку за умови, що трудовий стаж його перевищує 25 років для чоловіків і 20 років для жінок. (Стаття 20, п. 5). Тож працюйте - не працюйте, а свої чесно зароблені гроші отримаєте, хоч рік, хоч два, вчіться собі на здоров'я, а держава вам "підвищену стипендію" виплатить, ви ж як не як народний обранець.
Буває дивно й іноді вже смішно чути, що владні структури "перенасичені" родинними зв'язками: кум, зять, брат, сват. Та далеко не треба йти, у тому ж таки законі "Про статус народного депутата" Стаття 20. Гарантії трудових прав народного депутата України, вказується на чималі "пільги" для "других половинок" нардепів: дружина (чоловік) народного депутата діючого скликання, у разі її (його) переїзду на проживання до міста Києва, за її (його) бажанням звільняється із свого місця роботи і повертається на нього у порядку переведення. Державна служба зайнятості першочергово пропонує їм рівноцінну роботу (службу). Ну просто подвиг дружини декабриста! Якщо протягом трьох місяців після закінчення строку депутатських повноважень народний депутат змінив місце постійного проживання, то державна служба зайнятості першочергово пропонує його дружині (чоловіку) рівноцінну роботу (службу) за її (його) бажанням і згодою. (Стаття 20, п. 9, 11).
Ще цікавіше з відпочинком народних обранців, цілий рік вони працювали в поті чола, намагаючись не спати на засіданнях, ламали систему для голосування, не раз і не двічі блокували трибуну (постійна стресова ситуація) ба, дехто навіть примудрявся час від часу щось мудре сказати для преси. Пора й честь знати, гайда на відпочинок! Держава і це передбачила: народному депутату надається щорічна оплачувана відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати. (Стаття 20, п. 8). Гуляємо - 40 тисяч гривень. За неофіційною інформацією, розмір заробітної плати народного депутата України сьогодні становить від 17 до 20 тис. гривень щомісяця. Дуже навіть не погано. Тут і криза фінансова не завадить і навіть вислів героя Папанова з "Діамантової руки": "Щоб ти жив на одну зарплату!!!" може здатися добрим побажанням.
Народний депутат на території України користується правом безоплатного проїзду на всіх залізничних, автомобільних, повітряних, водних внутрішніх шляхах сполучення, а також на всіх видах міського пасажирського транспорту (за винятком таксі). (Стаття 23, п. 2). Цікаво, чому нічого не вказано про пільги в метро чи маршрутних таксі? Уявляю картину: заходить нардеп у маршрутку, а йому водій: "За проїзд ще не передали!"
Депутат: "У мене посвідчення".
Водій: "А у мене вже двоє пасажирів з посвідченнями".
Депутат: "У мене посвідчення народного депутата".
Водій: суворо "Передаємо за проїзд!"
Депутат: з ображеним обличчям передає 1,50 грн. водію, проходить далі по салону і бачить двох усміхнених колег по партії.
Ну просто анекдот, щоправда не з народу, а вигаданий, бо такого насправді не буває і в принципі бути не може. Народний депутат має право на безкоштовне паркування автомобіля, яким він користується, на всій території України, а також забезпечується безкоштовно місцем для стоянки одного автомобіля на стоянках Верховної Ради України. (Стаття 23, п. 6). Шкода що лише одного, можна було б два - ставили би два, а поруч ще літак припаркували, не власний - службовий. Може здатися перебільшенням, однак на фоні сьогоднішньої кризи в країні - подібні факти є відвертим знущанням з елементами нахабства.
"Народний оглядач" - щоденна інтернет-газета неофіційної інформації, настроїв і громадської думки опублікувала аналіз кошторису Верховної Ради на 2007 рік: місячний прибуток народного депутата України становить у середньому 23-24 тис. грн. Зокрема, ця сума включає такі складові:
посадовий оклад народного депутата - члена комітету 6109 грн., з урахуванням премій та надбавок - 13,5-14,5 тис. грн.; голови підкомітету чи комітету - 17 тис. грн. Крім того, щомісяця кожен депутат отримує та витрачає на власний розсуд ще 10 тис. грн. "на здійснення депутатських повноважень";
виступи на радіо, телебаченні, пресі - 5 тис. грн. на рік;
міські, міжміські телефонні розмови - 3555 грн., міжнародні - 15 тис. грн. на рік;
утримання приміщень у виборчих округах для прийому громадян - 1980 грн. на рік;
відрядження помічників-консультантів - 4400 грн. на рік;
придбання паперово-канцелярського приладдя - 680 грн. рік;
безкоштовний проїзд народних депутатів України (сума витрат необмежена);
забезпечення автотранспортом у межах міста Києва (з розрахунку 25 годин на місяць).
У кошторисі передбачені й інші видатки на діяльність народного депутата (кошти на забезпечення окремим кабінетом з меблями, комп'ютерною технікою та додатково - ноутбуком, на утримання помічників-консультантів, на публікацію авторських матеріалів у періодичних виданнях, на проходження зали офіційних делегацій (VIP-зали), на обов'язкове державне страхування життя і здоров'я тощо). Сума всіх витрат Верховної Ради у 2007 році на одного народного депутата становить 1,6 млн. грн., повідомляє УНІАН.
Що ж, ми на порозі 2009 року, світова економічна криза перетасувала карти і в народних обранців. Кожна політична сила, розуміючи невмотивовані ситуацією привілеї свого службового становища намагається тією чи іншою мірою висловити перед народом незадоволення, щодо свого багатства, передбаченого статусом народного депутата, мовляв, на фоні існуючої скрути, матеріальні статки ніби тягар, моральний діагноз. А оскільки українським парламентарям шляхетності не бракує, вони не гребують публічними заявами про необхідність того, аби багаті платили більше. Депутати від Партії регіонів запропонували впровадити податок на розкіш у розмірі 100% від вартості розкішного товару. Відповідний законопроект зареєстрований у Верховній Раді, його авторами є Юрій Бойко, Ганна Герман і Юрій Мірошниченко, пише газета "Діло". Тепер "товари і послуги, вартість яких в сто і більше разів перевищує вартість аналогічної категорії товарів за середньою ціною", вважатимуться розкішшю. Наприклад, автомобіль за 20 тисяч доларів вважатиметься засобом пересування, а за два мільйони - вже розкіш. Такі товари і послуги збираються обкладати одноразовим податком у розмірі 100% від вартості.
Вказаний законопроект є нічим іншим, як черговим кроком у бік популізму, адже сама пані Герман "шикує" своїми аксесуарами, які очевидно не прирівнює до предметів розкоші. Опис "скромного" годинника Ганни Герман, з яким вона нещодавно з'явилася до парламенту, подає ТаблоID: швейцарський годинник Frank Muller з недешевою інкрустацією, а саме - двома рядами діамантів. Корпус годинника виготовлений з білого золота, ремінець - з крокодилової шкіри, окремі елементи механізму - з платини. В інформаційних виданнях показова прикраса пані Герман вже отримала іронічну назву "антикризової". Одним словом, годинник VIP-класу, який більше пасує крутому бізнесмену, ніж простому і чесному депутату. Ціна у 50 тисяч доларів, які просять за подібний аксесуар, це підтверджує.
Серед зачинателів-реформістів і нинішній депутат ПР, а в недалекому минулому - екс-міністр палива та енергетики Юрій Бойко згідно опублікованої декларації прибутків в "ПІК України" в 2006 році разом із членами родини отримали 9,6 млн. грн. сукупного доходу. З цієї суми заробітна плата склала 114тис. 179 грн., відсотки від вкладів - 623 тис. грн., прибуток від відчуження цінних паперів - 8 млн. 885 тис. 376 грн. У спільній з сім'єю власності Бойко має 3 квартири загальними площами 113 кв. м, 256 кв. м, 220, 3 кв. м. Крім цього сім'ї належить 2 будинки - 30 кв. м и 444,8 кв. м, 2 земельні ділянки - 1 952 кв. м и 2 200 кв. м, авто ВАЗ 2101 і Nissan, 3 гаражі площею 20 кв. м, 19,2 кв. м и 15,4 кв. м.
На рахунку в українському банку Юрій Бойко має 273 тис. 585 грн. Номінальна вартість придбаних членами сім'ї цінних паперів складає 274 тис. 946 грн.
Дрібнички ще ті. Може й справді у 2008-ому варто призадуматися про податок на розкіш. Хоча з огляду на задекларовані прибутки, а також на особисте авто Юрія Анатолійовича - шестисотий "мерседес" S-класу - це так собі - порівняно забавки. Хоча, дивлячись з ким порівнювати. З Ахметовим звісно не будемо, зрештою він і не популяризується подібними заявами, однак серед народних депутатів, чимало багатіїв, і на сьогодні це не секрет, радше доконаний факт. За версією Wprost (Lista 100 najbogatszych Europy ?rodkowej i wschodniej) у список 100 найбагатших людей Європи потрапили 23 українця, серед них - 9 сьогодні є народними депутатами України. Це, зокрема Ренат Ахметов та Андрій Клюєв з ПР - 2 та 91 місце відповідно, Ігор Коломийський, Дмитро Фірташ, Костянтин Живаго, Таріел Васадзе, Олександр Ярославський, Буряк Сергій, Хмельницький Василь з БЮТу, які посіли 7, 27, 28, 41, 53, 57, 83 місця у списку. Аби приблизно зорієнтувати читача в цифрах, і на те, як вони змінилися за рік, вкажу кілька порівнянь. Якщо у 2007 році за даними журналу "Фокус" у сотні найбагатших українських бізнесменів фігурували також і сьогодні згадані персони, то цифри поруч з їхніми прізвищами мають тенденції до зростання, приблизно на половину, а часто і на всі 100%. Мова, звичайно йде не про мільйони класичної американської валюти.
Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко також пристав на ідею "податку на розкіш". Виступаючи під час телепрограми "Свобода на Інтері" він повідомив, що, згідно даних Міністерства транспорту та зв'язку України, в нашій країні офіційно зареєстровано майже 1 600 яхт, в т.ч. 53 довжиною 15-24 метри вартістю до 2 млн. дол. кожна, 74 приватних літаки, 52 вертольоти та 27 тис. автомобілів вартістю понад 100 тис. дол., у тому числі Rolls-Royce, Bentley по 300 тисяч та Lamborghini по 500 тисяч доларів кожен.
Що стосується Луценкового автомобіля Lexus LS 430 (на момент випуску він коштував в районі $90 тисяч), то його, за твердженням самого міністра, було одержано в "спадок" від попередників. В автопарку Юрія Луценка є ще Volkswagen Faeton (від $85 тисяч до $160 тисяч) - "Коментарі".
Ще Юрій Віталійович, у тій же "Свободі" згадував про приватні замки та палаци. У власності міністра, як зазначено вже у його декларації доходів за 2006 рік, - частина квартири площею 27,5 квадратних метрів, члени родини також мають частину квартири площею 55 кв. м. У його родини чотири автівки: 3,5-літровий Infinity, 2,5-літровий Volkswagen, 2-літровий Hyindai і 1,6-літрова Skoda Octavia. Тяжко це все назвати словом "розкіш", але й не варто прибіднюватися. Інша справа, наскільки по-філософськи можна підійти до самого поняття "розкіш", а також до того, що міністр - це не нардеп, його статус і повноваження визначаються дещо іншим законом, можливо там, між рядками, і прочитується "дозвіл" на таку "нерозкіш".
Повертаючись знову до закону України "Про статус народного депутата" слід також зауважити такі його положення: Стаття 3. Несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності: Народний депутат не має права входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.(Стаття 3, п.6). Напрошується словесний балаган: несумісно-сумістима діяльність політиків-бізнесменів. А це вже ціла проблема чи навіть окрема тема, що також не надто засекречена, проте потребує специфічного розгляду, адже про великий бізнес парламентарів в народі ходять різні легенди. Варто хоча б ще раз переглянути вищевказаний список найбагатших народних обранців, одразу стає зрозуміло, що заощадження із зарплати тут ні до чого. Не даремно ж кажуть, що секрет життя - це чесність і порядність у справах: якщо зуміти їх імітувати - успіх забезпечений. По праву можемо дописати до численних означень народних депутатів, ще одне - професійні імітатори.
Пенсія народному депутату виплачується в повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірі 12 місячних посадових окладів працюючого народного депутата за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України. (Стаття 22, п. 12).
Депутати можуть старіти з радістю і в достатку. Ми ж підрахуємо: з 1 квітня 2008 року мінімальна пенсія сягнула рівня прожиткового мінімуму і становила 481 грн. У статті 59. Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вказано: Установити з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць. Начебто зовсім добре, але завжди існує чимало "але".
Отже, справді, що таке розкіш, можемо лише запитати в шановних нардепів, хоча ймовірно відповіді не почуємо, адже те, що для нас буде розкішшю, для них - звичайнісінький побут, повсякденне життя.
http://postup.brama.com/usual.php?what=62834ВСЕ ДОРОГИ ВЕДУТ К СУПЕРБОЛЬШИНСТВУ
Кирилл Сазонов, "Донбасс", 03.12.2008, Донецкая обл.
Оранжевая коалиция с присоединением к ней депутатов Блока Владимира Литвина возможна. Но это - лишь теоретически.«Ведь ни для кого не секрет, в каком состоянии находятся межличностные отношения Ющенко и Тимошенко», - сказал депутат от НУНС Олесь Доний. Профессиональный политолог просто озвучил то, о чем шепчутся в кулуарах парламента. Но и жить в состоянии прежнего бардака и хаоса Верховная Рада не может.
Буксовать - себе дороже
Вопрос создания коалиции стал не просто важным, но и срочным. Парламент вот-вот заработает. И не потому, что куда-то делись принципиальные противоречия между партиями и блоками. Просто лидеры начинают понимать: дальнейшие пробуксовки в работе могут окончательно похоронить доверие избирателя к этой ветви власти. Народ в условиях кризиса хочет видеть сильного лидера. Лучше - нескольких. А тут еще Виктор Ющенко как раз заговорил о референдуме по возвращению полномочий президенту.
В общем, созданы все условия, чтобы политические противники объединились перед общей угрозой. И вопрос, в каком формате, уже снят с повестки дня. НУНС и ЕЦ будут играть на стороне президента, и спасать ВР им не с руки. Единственный реальный формат - воссоединение Блока Юлии Тимошенко и Партии регионов. Осталось ответить только, когда и на каких условиях парламентские тяжеловесы смогут продемонстрировать хотя бы временное единство.
Регионалы созрели
Морально готовить избирателя к союзу с оппонентами обе политсилы начали загодя. Лидер ПР Виктор Янукович в интервью заявил, что в принципе готов создать коалицию с БЮТ. С традиционной формулировкой - ради страны: "Мы должны объявить мораторий на все политические конфронтации. Экономический кризис касается каждой украинской семьи. Наш долг - защитить народ от полной катастрофы".
Однопартиец Януковича Михаил Чечетов в русле этой тенденции также дал понять, что парламент нужно спасать. И уточнил, что выбор вариантов узок до неприличия. "Если бы Виктор Ющенко не отстаивал лишь свои интересы, а интересы страны, он бы уже давно восстановил оранжевую коалицию в Верховной Раде, - уверен регионал. - Но, судя по последним выступлениям президента, он абсолютно не приемлет реанимацию этой коалиции. Значит, нужно искать другие возможности и конфигурации. Если этого не получается, то тогда надо обратиться к главному хирургу Украины - народу. Именно рядовые граждане, бросив избирательные бюллетени в урну, одних политиков отправят на политическое кладбище, а другим вручат мандат доверия".
Бютовцы прозрачно сигналят
Сторонники Тимошенко по поводу коалиции с ПР высказываются менее охотно, хотя именно БЮТ в первую очередь заинтересован в сохранении действующего парламента. Возможно, не хотят тревожить общественное мнение до окончательного решения. Но косвенные признаки того, что два непримиримых соперника сойдутся, вполне убедительны.
К примеру, бютовцы отмечают, что только "самая широкая коалиция" станет действенной силой в борьбе с кризисом. А лично премьер дала два прозрачных сигнала ПР: предложив всем участникам новой коалиции кресла в правительстве и поставив НУНС ультиматум по возвращению в коалицию до первого декабря. Юлия Владимировна угрожала бывшим соратникам договориться "с другими партиями". Понятно, что не с КПУ и БЛ. НУНС на ультиматум ожидаемо ответил насмешками. Пусть пеняет на себя.
Кресла реальные и потенциальные
Так что вопрос о создании коалиции практически решен. Анализируя заявления и бурно просачивающуюся неофициальную информацию, можно даже просчитать, кто какие направления возглавит. Скрыт тайной всего один вопрос - как ужиться двум лидерам. Есть Янукович и Тимошенко. Есть кресла премьера и спикера. Но ценность последнего - не в пример ниже. Именно это - главное препятствие. Впрочем, есть и еще одно кресло - президент-ское. Которое освободится через год. Компромисс не просто возможен, а реален. Правда, Ющенко, НУНС и ЕЦ придут в ярость от такой комбинации. Но при Тимошенко-премьере и возможной коалиции БЮТ и ПР в парламенте сторонников президента брать в расчет не будут.
Комментарии "Донбассу"
Василий Киселев (ПР):
- Хоть говорить об этом сегодня еще рано, но мы не против создания коалиции с Блоком Юлии Тимошенко. Это у Ющенко одно на уме - колотить страну. Создание большинства ПР-БЮТ пойдет стране только на пользу. Второе сентября уже показало ее дееспособность. Чем создавать коалицию с НУНС, с перевесом в один голос, лучше договориться с бютовцами и спокойно работать. Важно не ставить друг другу резких условий.
Игорь Криль (глава ЕЦ):
- В случае создания коалиции между БЮТ и ПР эти политические силы могут попытаться переписать Конституцию на свой лад. Уже сегодня они заявляют о возможности избрания президента в парламенте, что может разрушить всю систему власти в стране. Они просто хотят избежать избирательной кампании и остаться при власти. Подобные эксперименты обходятся достаточно дорого стране, людям и самим экспериментаторам. Это неуважение к 37 млн. избирателей, которые имеют право выбирать главу государства прямым голосованием.
Евгений Суслов (БЮТ):
- В условиях экономического кризиса нашей стране необходимо скоординировать усилия всех политических сил. И политики сегодня должны переступить через свое Я. Время, закатав рукава, поработать на благо государства. Решение о создании коалиции в Верховной Раде на базе парламентских фракций БЮТ и ПР еще не принято. Я надеюсь, что это будет широкая коалиция и объединятся не только ПР и БЮТ, но и все фракции.
http://www.donbass.ua/get-news/id/9088/article.htmlПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ИНИЦИАТИВУ ПО СОЗДАНИЮ НАЦИОНАЛЬНОГО ПАРКА "ТУЗЛОВСКИЕ ЛИМАНЫ" ПОДДЕРЖАЛ ПРЕЗИДЕНТ
"Вечерняя Одесса", 04.12.2008
Президент Украины Виктор Ющенко поддержал инициативу Одесской облгосадминистрации о создания национального парка "Тузловские лиманы".По информации пресс-службы главы государства, "с целью обеспечения поддержания экологического равновесия, сохранения, воссоздания и эффективного использования естественных комплексов и объектов, которые имеют особенную природоохранную, оздоровительную, историко-культурную, научную, образовательную и эстетичную ценность, ускорения формирования национальной экологической сети Президент постановил поддержать инициативу областных государственных администраций" - в частности, о создании на территории Одесской области национального природного парка "Тузловские лиманы".
Кабмину дано поручение предусмотреть соответствующее финансирование создания и функционирования объектов ПЗФ в проекте бюджета на 2009 год. КМУ и ОГА должны обеспечить подготовку и внесение в установленном порядке согласованных предложений относительно создания в соответствии с Законом Украины "О природном заповедном фонде Украины" нового национального парка.
Соответствующий Указ Президент подписал 1 декабря.
Озера-лиманы Шаганы, Алибей, Бурнас и прилегающие к ним территории в 1993 году решением Одесского облсовета были зарезервированы для последующего создания заповедного регионального ландшафтного парка "Тузловские лиманы". В ноябре 1995 года постановлением КМУ эти лиманы отнесены к перечню водно-болотных угодий международного значения, который формируется бюро Рамсарской конвенции в Швейцарии. Однако создание заповедного парка до сих пор затягивается.
Наиболее ценный участок Тузловских лиманов - Приморская коса, от села Приморское до курорта Лебедевка. Здесь наблюдается наибольшее скопление птиц в период зимовки, миграции и гнездования; регулярно находится большое количество уток, гусей, куликов и других птиц. На этих лиманах большую часть своей жизни проводят виды птиц, находящиеся под охраной не только Красной книги Украины, но и Европейского Красного списка.
ИА «Контекст-Причерноморье»
http://vo.od.ua/article/9600ХТО КУДИ?
Анна Новик, "Поступ плюс", 04.12.2008, Львівська обл.
"Відкритість Тимошенко Росії - це лише тактика, яка підтримує проєвропейський вектор", - О.Чалий.Україна зайшла в глухий кут. Такі висловлювання сьогодні стали звичними в нашій державі. Та й не тільки в нашій. Про це вже давно говорять на міжнародній політичній арені. Проблема у тому, що у нас про це теж можуть лише говорити, українські політики уміють це найкраще, і нічого не робити для того, щоб із цього кута хоч якось вибратися. У нас діє принцип: "Не ділом, а словом!", так повелося в нашій державі.
Історично склалося так, що вітчизняні політики звикли не покладатися на власні сили, а заручатися підтримкою авторитетніших та сильніших гравців. Не є секретом те, до яких міжнародних політичних важковаговиків тяжіють представники українського політичного бомонду. Наші лідери кидаються хто куди: Президент до недавнього часу уповав на розуміння та підтримку США, лідер опозиції тяжів до найбижчого східного сусіда - Росії, але найбільш загадковою залишається, як завжди, жінка - Прем'єр Юлія Володимирівна.
Прем'єр давно стала цікавою постаттю політичного життя країни і не лише тому, що вона ключова фігура української політики сьогодні. Багато хто з її опонентів звинувачують пані Тимошенко в аферизмі та подвійній політичній грі, але це пов'язано не так з її особистісними аспектами поведінки, а швидше із зваженою стриманістю в прийнятті політичних рішень.
Інколи краще змовчати ніж попадати пальцем у небо. Таке кредо сьогодні є найоптимальнішим для усіх наших політиків. Пані Тимошенко від коментарів з багатьох питаннях воліє утриматися, ніж потім розплачуватися за це своїми рейтингами. І це не є дволикість - це швидше уміння обходити правила політичної гри не порушуючи їх. Саме таку позицію обрала Юлія Володимирівна, коли весь світ сколихнув Російсько -грузинській конфлікт і те, що вона утрималася від запальних пересудів певною мірою зіграло їй на користь в будівництві нових стосунків з нашими східними сусідами. Окрім того Юлія Володимирівна - здоровий оптиміст. Коли в країні інфляція зростає не по днях, а щохвилинно, невпинно збільшується безробіття, стають завди, валиться економіка, знецінються гроші, зростає дефіцит довіри до влади - вона твердо переконана, що у нас все прекрасно і це лише тимчасові незручності. Хоча зверніть увагу, уряд це передбачив. Усім би такий завбачливий уряд як у нас! У міжнародному спектрі справи у неї йдуть дещо краще.
Останнім часом все актуальнішою стає вісь "Тимошенко - Росія". Ця тема спричинила, буквально, фурор в українському політикумі. І справді, виникає питання: чому Юлія Володимирівна, яка до недавнього часу в Росії була, м'яко кажучи, не бажаним гостем, зараз налагодила такі дружні стосунки із своїми опонентами? Сама ж вона говорить про це так, мовляв, все давно в минулому, Україна та Росія дружні сусідні держави, вона представник влади, тому хоче чи ні, але тісних контактів не уникнути, надто ми вже пов'язані між собою історичними та культурними зв'язками. І тут вона права, адже доки Росія залишається нашим стратегічним партнером, доти у нас залишатимуться певні стратегічні інтереси.
Але трансформація перетворень все ж тягне за собою дивну тенденцію. Спершу її в Росії і бачити не хочуть, а пізніше вони з Путіном прагнуть обмінятися досвідом в боротьбі з світовою фінансово - економічною кризою за зачиненими дверима. Дехто висловлює думку, що пані Тимошенко, там в Росії, щось пообіцяла. Та на це зважати не варто, що таке обіцянки сучасних політиків? Хоча такого роду партнерство, а воно вже констатується, як факт, що відбувся, швидше всього, буде взаємовигідним.
Сама ж Юлія Володимирівна вважає стосунки України та Росії добросусідськими, але при одній умові, мовляв, наші держави повинні враховувати те, що вони є незалежними та кожна діє в умовах своєї системи та національних інтересів. Але одночасно збереження звичних джерел енергозабезпечення є дуже важливо для нашої держави, тобто пані Тимошенко воліє не переносити суто економіне чи суто культурне співробітництво на окремі позиції російської сторони, наприклад, вступу України до НАТО. Вона неодноразово наголошувала, що на це не впливє думка Росії, на це впливає думка українських громадян. Вітренко сказала б, що Тимошенко знову викрутилась, мовляв, це рідкісна аферистка і Росія будувати з нею якогось партнерства не буде, вони прекрасно знають що за гру та затіяла. Але в хибності такого твердження ми вже переконалися. "Після нещодавніх подій та охолодження відносин між Україною та Росією, мені здалося, що абсолютно необхідно відновити відносини з Росією на повністю новій основі із врахуванням національних інтересів кожної з наших країн", - говорить Тимошенко.
Власне, Юлія Володимирівна давно зарекомендувала себе як компромісний політик. Гнучкість політичної гри вона демонструє і у відносинах з російською стороною. Але просто за співставленням міждержавних інтересів та будівництві відносин на новій основі, криється дещо інше і це інше тягне магнетичною силою до Москви не лише Тимошенко, але й Януковича.
За дивним збігом обставин, він відвідує Росію завжди після візитів туди Юлії Володимирівни. Причиною такої гонки можуть бути майбутні президентські вибори в 2009 році. Віктор Федорович, не зрозуміло чому, бере участь у з'їздах партії "Единая Россия" де виказує бажання "активно співпрацювати та створювати єдиний економічний простір". Власне, символічність таких візиті криється в політичних ревнощах, адже важко повірити, що Тимошенко та Путін в приватному режимі обговорювали виключно газові питання і не зачіпали проблему розстановки політичних сил в Украні перед виборами 2009 року. Це свідчить про те, що змагання за прихильність "великого брата" починають набирати все потужніших обертів. Проблема в тому, що в Росію є лише одні двері і двоє у них не пройдуть, тому Віктор Федорович, очевидно, все ж поступиться дамі.
Що ж може запропонувати Москва Тимошенко? Не варто забувати про те, що українська політика поки що твориться в Україні, а тому сумнівним є той факт, що будь - який вплив з боку Кремля може досягнути критичної межі, адже ніяка держава, поки що, не має право втручатися у внутрішні справи України. А тому мова тут йде швидше про рівні економічної співпраці та налагодження певного партнерства на майбутнє.
Росія прогоріла у ставках на Януковича. Вони прекрасно розуміють, що політик, який має підтримку в одному з регіонів не прохідний, а тому шукають компромісніших варіантів. Тимошенко - ідеальний варіант, вона має достатньо підтримки і на сході, і на заході, і в центрі, і на півдні. Прекрасні перспективи для капіталовкладення. Окрім того, Віктор Федорович Кремль більше не цікавить, як політик він вже відбувся, а точніше не відбувся. А ще російська сторона бачить в пані Тимошенко можливу опозицію до політики Ющенка, який твердо переконаний, що кризу в Україні спровокувала Росія, а Тимошенко допомагає російській стороні шантажувати Україну через маніпулювання газовими цінами.
Банкова досить гостро відреагувала на дружбу Тимошенко та Кремля. Політичний опонент Балога навіть звинуватив Юлію Володимирівну у державній зраді національних інтересів. Після цього звинувачення посипалися й наступні, мовляв, Тимошенко вже почала передвиборчу гонку. Пані Тимошенко усе спростовує і запевняє електорат, що нічого подібного вона не робила, а що до виборів, вона робить геніальний крок, заявляє, що не впевнена у своїй участі у виборах президента, але прагне висунути єдиного кандидата від демократичної коаліції. Правий був Яценюк коли казав, що політика - це не інститут шляхетних дівиць. Отже, підбиваючи підсумки можна констатувати, що політична конкуренція в Україні може здійснюватися не лише внутрішніми, але й зовнішньополітичними засобами і це є природно для нашої держави. З іншого боку, будь - які візити керівництва держави свідчать про їх політичну активність, яка повинна відбуватися не лише в регіонах чи в Києві, але й так само за кордоном.
В майбутніх президентських гонках Кремль не втручатиметься на пряму у передвиборчий процес, він діятиме трохи чистіше і обережніше, щоб не спровокувати себе і того хто протиснеться в кремлівські двері. "Росія не в змозі створювати і руйнувати владу в Києві, але вона може впливати на неї", - переконаний Михайло Міщенко, заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова.
Власне, Прем'єр-мініст завжди була і лишається за своїми переконаннями проєвропейським політиком і погляди свої вона навряд чи мінятиме. Налагодження ж дружби між Москвою та Юлією Володимирівною ще раз доводить гнучкість і прагматизм пані Тимошенко стосовно Росії, адже не вихід займати позицію Ющенка у цьому питанні. Фахівці вважають, що у неї є суттєвий стимул до налагодження таких стосунків. Перше - це необхідність її, як глави уряду, вести переговори щодо цінової політики на енергоресурси, від яких наша держава суттєво залежить; друге - на майбутніх виборах зявляється можливість покращити свої рейтинги через здобуття підтримки російськомовного Сходу України. Будь - які звинувачення у державній зраді чи у зв'язках з Москвою лише покращують позиції Тимошенко, адже вона здобула собі додаткові голоси і прихильне ставлення проросійських виборців. Щоб там не казали політичні опоненти Тимошенко, але ця жінка добре знає куди вона йде.
http://postup.brama.com/usual.php?what=62836ОБЩЕЖИТИЙ БОЛЬШЕ НЕ БУДЕТ?
Елена Никитина, "Украина - Центр", 04.12.2008, Кировоградская обл.
Министерство по вопросам жилищно-коммунального хозяйства предложило закрепить общежития в собственности жильцов.В министерстве разработали документ, согласно которому каждый, проживающий в комнате общежития более пяти лет, получит право продать ее или сдать в аренду. Кроме того, будет запрещено отселять жильцов под предлогом изношенности здания без предоставления другого жилья. По словам экспертов, это сделает невозможным незаконный снос общежитий и продажу освободившихся земельных участков на аукционах. Эта новость совсем недавно появилась в СМИ. Учитывая проблемы, имевшие место в Кировограде, связанные с общежитиями и их жильцами, мы решили поинтересоваться у городской власти, как кабминовский документ отразится на жильцах городских общежитий. Выяснились довольно интересные моменты.
Помощник городского головы по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Александр Макиенко разъяснил, что еще до Кабмина Верховной Радой был принят закон, предусматривающий то же самое. Закон вступит в силу 1 января будущего года. По словам Александра Ивановича, процедура приватизации комнат в общежитии займет довольно много времени. Это будет происходить по этапам, исчисляющимся месяцами. Но только не в Кировограде.
Отрадно, что кое в чем наш город дает фору всей стране. Например, в ситуации с общежитиями. Уже полтора года власти областного центра ведут работу по реконструкции общежитий и передаче жилья в собственность. Это делают и в других городах, но наша процедура существенно отличается от других. В других регионах людей отселяют, производят реконструкцию, а жильцам за "новоселье" приходится платить от 300 до 800 долларов за квадратный метр жилья. В Кировограде пошли другим путем.
Поскольку люди, давно живущие в общежитиях и не имеющие возможности купить квартиры, своими силами обустраивают свой быт, было решено исходить именно из этого. По согласию сторон - жильцов и городской власти - общежитию присваивается статус жилого дома. За оформление документов жилец платит одну тысячу гривен и продолжает жить там же, но имея квадратные метры уже в собственности. Помощник городского головы говорит, что некоторые умельцы умудрились оборудовать теперь уже свои комнаты санузлами и кухнями.
В Кировограде насчитывается 14 общежитий, в которых проживает около четырех тысяч человек. После того как вступят в силу и закон Верховной Рады, и постановление Кабмина, у владельцев приватизированных комнат появится больше свободы.
Так, будут действовать новые правила использования собственниками помещений жилых зданий, в том числе общежитий. Жильцы общежитий будут иметь право на возмещение ущерба, причиненного их собственности, в полном объеме; ремонт или перепланировку комнаты в общежитии; пользование подсобными помещениями жилищного комплекса общежитий; создание объединений совладельцев многоквартирных домов; сдачу комнат в аренду. При этом жильцов обяжут установить счетчики воды и тепла или оплачивать коммунальные услуги по специально разработанным для общежитий тарифам.
Жилая площадь в общежитиях, предназначенных для проживания семей и одиноких граждан, включена в перечень объектов, которые могут быть бесплатно приватизированы ее пользователями. Правом приватизации предложено наделить людей, которые зарегистрированы в общежитии более пяти лет, не обеспечены собственным жильем и состоят на квартирном учете. Исключения составляют лишь общежития учебных заведений, социальные, а также расположенные на территории воинских частей. В случае банкротства, смены формы собственности или полной ликвидации предприятия жилищный фонд, который находился в его ведении, передается в коммунальную собственность.
По данным Фонда госимущества, в Украине помимо коммунальных насчитывается 1991 общежитие, вошедшее в уставные фонды организаций в 1990-е годы. По состоянию на 1 октября в 14 тыс. общежитий страны (без учета студенческих) проживают около 1,5 млн. семей, или 4 млн. человек. Постановление Кабмина должно устранить проблемы, которые появились после того, как была разрешена приватизация общежитий.
http://www.uc.kr.ua/fresh/4083/ПОРЯДОК ПРОВЕДЕНИЯ ЗЕМЕЛЬНЫХ АУКЦИОНОВ ПРИЗНАН НЕКОНСТИТУЦИОННЫМ
Александр Кифак, "Вечерняя Одесса", 04.12.2008
Порядок проведения земельных аукционов уточнил Конституционный Суд Украины.Конституционный суд Украины, рассмотрев обращение Президента относительно соответствия Конституции Украины утвержденного Кабинетом Министров порядка проведения в 2008 году земельных аукционов, принял решение (№ 25-рп/2008 от 11 ноября 2008 года), в соответствии с которым пункт 1 постановления Кабмина признан неконституционным. Свой вердикт КСУ мотивировал тем, что порядок проведения аукционов может быть установлен исключительно законами Украины.
Действительно, Земельный кодекс Украины предусматривает, что право собственности на землю приобретается и реализуется на основании Конституции Украины, Земельного кодекса и иных законов, изданных на их основании. Статья 124 Земельного кодекса и статья 16 Закона Украины "Об аренде земли" предполагают, что приобретение права аренды земельных участков государственной или коммунальной собственности осуществляется исключительно на аукционах. Кроме того, земельные участки государственной или коммунальной собственности, предназначенные для продажи субъектам предпринимательской деятельности, подлежат продаже на конкурентных началах (земельные торги). При этом часть 5 статьи 137 Земельного кодекса Украины предусматривает, что земельные торги проводятся в порядке, установленном законом.
Поскольку Кабинет Министров Украины не имеет полномочий издавать законы (это исключительная прерогатива Верховной Рады), он попытался урегулировать порядок проведения аукционов своим постановлением, которое не является законом Украины. Таким образом Конституционный суд справедливо посчитал, что Кабинет Министров превысил предоставленные ему полномочия.
Напомним, что Кабинет Министров Украины на своем заседании 17 апреля 2008 года утвердил постановление о порядке проведения в 2008 году земельных аукционов. Президент Украины В. Ющенко обратился в КСУ для определения конституционности данного документа.
Следует отметить, что это была не первая попытка Кабмина урегулировать вопрос проведения земельных аукционов, минуя решение этого вопроса парламентом. Порядок проведения земельных аукционов был утвержден постановлением Кабинета Министров Украины № 90 от 22 февраля 2008 года. Действие данного постановления также было приостановлено Президентом Указом № 309/2008 от 07 апреля 2008 года. По данному вопросу Президентом также было направлено обращение в Конституционный суд Украины.
В настоящее время порядок проведения земельных аукционов в Украине регулируется принятым 16 сентября 2008 года Законом Украины "О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно содействия строительству". Таким образом правовая коллизия, возникшая в результате приостановления Президентом действия порядка, а также в связи с принятием решения по делу Конституционным судом (когда нормы закона требуют исключительно конкурентной продажи и аренды земельных участков (аукционов), а порядок проведения земельных аукционов отсутствует), была устранена путем принятия закона от 16.09.2008 года.
Автор - Председатель правления ООО "Юридическая фирма "АНК", адвокат, вице-президент Ассоциации адвокатов Украины.
http://vo.od.ua/article/9594ЧЕРГОВУ СТИХІЮ НЕ ДОПУСТЯТЬ?
"Західний кур'єр", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
У Президента Віктора Ющенка відбулася нарада керівників постраждалих від липневої повені західноукраїнських областей.Голови ОДА наполягають на необхідності виділення коштів у держбюджеті-2009 на профілактику можливих стихій. Зокрема, голова Івано-Франківської ОДА Микола Палійчук повідомив, що на берегоукріплення та інші заходи області, яка найбільше постраждала від стихії, необхідно 450-500 млн грн. (тоді як Львівській - 214 млн. грн., а Чернівецькій майже 200 млн. грн.) та по 30 млн. грн. щорічно протягом 10 років на заліснення територій.
Якщо кошти не будуть виділені, то, за словами губернаторів, у разі повторення стихійного лиха, його наслідки призведуть до повної руйнації інфраструктури. Вони також зазначили, що коштів, виділених парламентом, вистачило лише на те, щоб ліквідувати наслідки стихії, а не на запобіжні заходи. Як повідомив голова ІФОДА Микола Палійчук, зокрема, Івано-Франківській області не вистачає 118 млн. грн.
http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=2613РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
"АВТОНОМЦІ" ДАЛИ ВІДСТРОЧКУ
Василь Дорошенко, "Галичина", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
Засідання сесії Івано-Франківської міської ради не принесло бажаного результату для тих, хто прагне перейти на автономне опалення.Проект рішення про надання дозволів на відключення від централізованих мереж не знайшов підтримки у достатньої кількості депутатів, присутніх у залі.
Цього разу останні мали можливість вислухати два протилежні погляди на проблему, яка створила певне соціальне напруження в обласному центрі. Заступник міського голови з питань ЖКГ Олександр Дерев'янко намагався довести бютівцям (а це була їхня ініціатива піти назустріч усім, хто хоче встановити індивідуальне опалення), що відключення від централізованого опалення матиме низку негативних наслідків. Приміром, подорожчає плата за тепло для тих, хто не може дозволити собі такої розкоші. Або з настанням морозів виникатиме збільшене споживання газу, що неодмінно створить додаткові проблеми в життєдіяльності міста. Та й автономні обігрівачі "з'їдатимуть більше палива, ніж котельні" (цей аргумент, звісно, викликав закономірне пожвавлення в залі). А ще - чадні труби під вікнами, а не над будинком - шкода і для довкілля, і для здоров'я, причому насамперед для дітей. Відключення від центральної мережі - "це шлях в не туди", резюмував О. Дерев'янко.
Про переваги "автономки" говорив начальник управління житлово-комунального господарства МВК Петро Косюк. Найсуттєвіші з них ті, що людина має можливість сама регулювати температурний режим у квартирі, не залежить від графіка подачі гарячої води, економніше використовує газ (а його опонент, на диво, переконаний у протилежному). З огляду на світову фінансову кризу навряд чи в міському бюджеті знайдуться кошти й на модернізацію ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" - заміну більшості застарілих котелень, придбання і монтаж когенераційних установок (мінімальна вартість однієї - мільйон гривень, а потрібно ще з десять установок) тощо.
Підсумовуючи дискусію, В. Анушкевичус вкотре наголосив, що прийняття позитивного рішення - "це бомба сповільненої дії. Ми маємо думати не лише про сьогодні, а й про день прийдешній".
Альтернативний проект рішення пропонували "нашоукраїнці" - зокрема, доручити МВК розробити програму переведення на автономне опалення закладів бюджетної сфери, а паралельно - й житла, та почати його реалізацію після закінчення опалювального сезону. Але голосування не досягло мети. Як не досягла і поіменна підтримка бютівського проекту рішення, хоч воно передбачало таке ж відтермінування.
На гостру дискусію претендувало ще одне питання порядку денного - про зняття з балансу ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" котельні на Індустріальній вулиці, 34, яка за рішенням судів стала власністю ВАТ "Обленерго". Однак голова правління товариства Олександр Бубен зумів заспокоїти депутатів, що всі питання, пов'язані з вилученням цього майна, буде вирішено цивілізованим способом - "з урахуванням зазнаних раніше витрат", що й передбачено угодою з міською владою. Розмір цих витрат визначить спеціальна комісія, яка "не пізніше 1 лютого й поінформує депутатів на одній із сесій". В результаті голосування з цього питання депутати заслужили подяку від керівника "Обленерго".
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=3624&tx_ttnews[backPid]=24ВАЛЕРИЙ САРАТОВ: "ГАЗИФИКАЦИЯ ГОРОДА В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА БУДЕТ В ЧИСЛЕ ОСНОВНЫХ ВОПРОСОВ ГОРСОВЕТА"
"Слава Севастополя", 04.12.2008, АР Крым
Газификация Севастополя даже в условиях финансово-экономического кризиса будет оставаться в числе основных проблем городского совета.Эти проблемы придётся решать в следующем году, однако объёмы работ будут зависеть от ситуации, которая сложится при формировании бюджета города, заявил председатель Севастопольского городского совета Валерий Саратов при введении в эксплуатацию очередного участка газопровода в районе Бартеньевки.
По утверждению главы депутатского корпуса, "из 5,5 километра газопровода, строительство которого началось в 2002 году, только благодаря полноценному финансированию в последние два года удалось построить 3,6 километра газопровода, на что было выделено 2,3 миллиона гривен, из которых около 700 тысяч-только в октябре этого года".
С введением в строй данного участка газопровода, как считает В. Саратов, газ смогут получать жители улиц Цемлянской, Запорожской, Челюскинцев и Сивашской.
Для завершения же строительства всей ветки газопровода, как отметил Валерий Саратов, необходимо ещё около трех миллионов гривен, поэтому "в условиях дефицита бюджетных средств управлению капитального строительства (УКС) нужно организовать дело так, чтобы люди начинали получать газ по мере вступления в строй очередного участка, а не после полного завершения строительства, как намеревался спланировать УКС".
14 ноября с.г. был введен в строй газопровод на центральной усадьбе совхоза - завода имени Полины Осипенко, а в ближайшее время будет завершена газификация района Мекензиевых гор, на что недавно бюджетная комиссия предложила направить ещё 300 тысяч гривен.
Всего же в этом году на газификацию Севастополя городским советом было выделено около 16 миллионов гривен.
Пресс - служба Севастопольского городского совета
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2008&mnt=12&day=4&id=17691ПРОБЛЕМИ, АКТУАЛЬНІ ДЛЯ ВСІХ ОДЕСИТІВ
Світлана Комісаренко, "Одеські вісті", 04.12.2008
Про найбільш важливі та значимі для Одеси питання - в розмові з Олександром Кравцем, членом постійної депутатської комісії з питань планування, бюджету і фінансів Одеської міськради.Говорити про те, що в роботі Одеської міської ради важлива діяльність всіх постійних депутатських комісій, було б зайве. Разом з тим, є рішення, які зачіпають інтереси більшості населення міста. І основний тягар їх прийняття, включаючи етап підготовчого пророблення, зазвичай випадає на долю декількох комісій. Із представниками двох таких комісій з питань планування, бюджету і фінансів, з соціальної політики і праці ми і поговорили, запропонувавши зупинитися на найбільш важливих і значимих для міста рішеннях, ухвалених останнім часом.
Олександр Кравець, член постійної депутатської комісії з питань планування, бюджету і фінансів:
- Проблема як дістатися з одного кінця міста в другий сьогодні актуальна для всіх: і для тих, хто користується громадським транспортом, і для тих, у розпорядженні кого є службові або особисті автомобілі. Мала пропускна спроможність вулиць і стрімко зростаюча кількість транспорту на них зробили всіх нас заручниками пробок, що з кожним роком стають усе щільнішими і важкопрохіднішими. Аналогічна проблема змушує, наприклад, москвичів не планувати більше однієї справи, яку можна встигнути зробити протягом дня. У нас, схоже, таке правило теж стає досить актуальним.
Стратегічним розв'язуванням транспортної проблеми Одеси фахівці вважають спорудження магістралі "Північ-південь".
Транспортні артерії мільйонного міста - це справді головний біль будь-якої влади. Подібні проблеми є в Києві, Москві, Санкт-Петербурзі. У великих містах доводиться враховувати так звану маятникову міграцію. Тобто, відстань, яку переборює людина вранці, дістаючись на роботу, і увечері, повертаючись додому. На це витрачається не п'ятнадцять-двадцять хвилин, як хотілося б, а набагато більше.
В Одесі крайні точки "маятникової міграції" - це житломасиви Котовського і Таїрова. Ідея поєднати їх новою магістраллю з'явилася не сьогодні, вона існує давно. Але будівництво такої магістралі поєднано з великими фінансовими витратами. І лише зараз, коли місто має у своєму розпорядженні потужний бюджет, зокрема бюджет розвитку, він спроможний фінансово забезпечити таке будівництво.
Нагадаю, що магістраль "Північ-південь" була передбачена ще Генпланом 1989 року. Я вдячний меру за те, що до ідеї її спорудження повернулися. Причому повернулися однозначно і цілеспрямовано, розуміючи, що місту без цієї дороги не обійтися вже у найближчому майбутньому. Тому що сьогодні весь транспорт йде через центр міста, руйнуючи його, формуючи величезні пробки. Нова ж магістраль передбачає відхід транспорту з вулиці Маршала Жукова шляхом його перенесення на вулиці Щорса, Туристську, шляхопровід "Поїзний", вулицю Балківську до Пересипських мостів і далі.
Я хочу звернути увагу на соціальні аспекти будівництва. За час спорудження жителям вулиць Заводських провели каналізацію, електрику і відремонтували дороги. Якби не було "Поїзного", усе б залишалося по-старому. Якщо говорити про жителів вулиці Туристської, то нова траса зовсім змінить життя усього прилеглого району. Насамперед, вартість їхнього житла там стане вищою. Та і якість життя з урахуванням розвитку всієї інфраструктури мікрорайону підвищиться.
До соціального я б відніс і питання про розвантаження центру Одеси. Адже, погодьтеся, там господарями повинні почуватися пішоходи і екскурсійні автобуси. Наше місто позиціює себе як туристичний центр. Щорічно сюди приїжджає усе більше туристів. Це важливе джерело поповнення бюджету міста, за рахунок чого знов-таки можна вирішувати найрізноманітніші соціальні проблеми.
На сьогоднішній день турагенції відмовляються везти до Одеси туристів саме тому, що йти пішки по кілька кварталів до пам'ятника вони не звикли. А вже тим більше втрачати свій дорогоцінний час у пробках.
Так, можна піти по заборонному шляху. Але його немає ні у Відні, ні в Римі, ні в Лондоні. Треба будувати підземні паркінги в центрі міста. І такі рішення міською радою останнім часом ухвалюються усе частіше.
Сергій Черненко, голова постійної депутатської комісії із соціальної політики і праці:
- Оскільки інвалідів у будь-якому суспільстві 10-12%, проблема їх соціальної дотації існувала і буде існувати завжди.
Раніше всі програми, адресовані інвалідам, не мали під собою бюджетного фінансування і закінчувалися на рівні декларацій про гарні наміри. Тому ми і ухвалили рішення: повинна бути сформована програма, схвалена міською радою і підкріплена бюджетним фінансуванням.
Перша така програма називалася "Доступність". У межах її реалізації було встановлено пандуси у 25 лікувальних закладах Одеси. Зокрема в поліклініках №№ 20 і 29, які обслуговували величезні райони, а інвалідам і пенсіонерам було дуже складно потрапити туди. Пандуси з'явилися і у бібліотеках, також зробивши їх доступнішими для жителів міста. Вже тоді стало зрозуміло, що не все залежить лише від фінансування. Багато чого можуть зробити люди, які будують в Одесі будинки, організують перевезення громадським транспортом. Сьогодні міська влада зобов'язала господарів об'єктів, що вводяться в експлуатацію, обов'язково обладнувати пандуси, перевізників - закуповувати транспорт, призначений для перевезень інвалідів. Тобто, зобов'язала робити необхідні речі, щоб не викреслювати з життя міста досить велику кількість його мешканців.
Програма "Доступність" 2008 року трансформувалася в програму "Рівність". У ній ми передбачили можливість освоєння інвалідами корисних професій. Адже багато хто з них стають добрими бухгалтерами, комп'ютерниками, їм лише треба допомогти. Із цією метою ми закупили і передали інвалідам 59 комп'ютерів. Незабаром відбудеться зустріч із ректорами вузів міста. Там ми постараємося обговорити проблему працевлаштування інвалідів з погляду освоєння ними якихось нових, конкурентоспроможних спеціальностей. Кожна категорія інвалідів має свої обмеження з професійної підготовки. Скажімо, ті, які погано чують, зазвичай не стикаються із труднощами при пошуку роботи - вони знаходять її, зокрема, у будівельній сфері. А для багатьох інших категорій ця проблема стоїть дуже гостро. Так, комп'ютеризація їм допоможе. Але це не єдиний шлях соціалізації інвалідів, треба шукати і інші.
У рамках програми "Рівність" було створено спеціалізований пляж у районі 10-11 ст. Великого Фонтану. Перші всеукраїнські змагання серед інвалідів з водних видів спорту пройшли саме там. Важливо, що провели його громадські організації практично самостійно. Тобто, на мій погляд, влада повинна допомагати зробити перший крок, створюючи матеріальну базу, підтримувати ініціативу далі, при цьому віддавши лідерство самим інвалідним організаціям.
Діалог з інвалідами дозволив закупити так звані говіркі світлофори, що дозволяють їм переходити жваві транспортні магістралі. Вони встановлені на вулицях Генерала Петрова, Варненській та інших. Крім того, у 2008 році було закуплено перший самохідний пристрій для підняття інвалідів-візочників по сходах. У планах розвитку програми на 2009 рік обговорюється можливість придбання ще декількох таких пристроїв.
Протягом багатьох років у місті обговорювалася проблема відсутності спеціалізованого лікувального закладу, де медичну допомогу могли б одержувати інваліди. Після обговорення питання на засіданні нашої комісії та в управлінні охорони здоров'я, на базі МКЛ № 8 планується, нарешті, створити таке відділення. Там не потрібно великих капіталовкладень, щоб лікарня могла приймати інвалідів: є широкі сходи і коридори, травматологічне і пульмонологічне відділення. Треба лише дообладнати клініку - туалети, душові, встановити спеціальні ліжка із протипролеженевими матрацами. Ми замовляємо піднімальні пристрої для того, щоб інваліда-візочника можна було підняти і пересадити на візок.
На території лікарні є окрема будівля. Їй вже понад сто років, вона руйнується. На її базі планується відкрити реабілітаційне відділення. Крім того, МКЛ № 8 перебуває недалеко від інвалідного пляжу в чудовій курортній зоні. По суті, вона буде виконувати і роль санаторію. Аналогічних проектів в Україні поки що немає.
Мене тішить, що наші починання підтримали і управління охорони здоров'я, і департамент фінансів. Підтримали і депутати, незважаючи на приналежність до різних політичних партій. Показово в цьому плані, що багато хто з них віддає кошти свого депутатського фонду саме на реалізацію заходів допомоги інвалідам. Зокрема на ремонт приміщення міської організації товариства інвалідів, громадської організації "Одеса-баскет"..
http://izvestiya.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&PageID=12031ВСЯ ВЛАДА - РАДАМ!?
Ірина Рогожинська, Ганна Яловегіна, "Зоря Полтавщини", 04.12.2008
Депутати рад різних рівнів, міські, селищні, сільські голови, науковці з усієї Полтавщини зібралися в редакції газети на "круглий стіл" для обговорення проблем місцевого самоврядування.“Уся влада – радам!?” Треба ставити знак питання. І не один • Обласні й районні ради виконують титульні функції • Рада і громада: здатність є, а можливості немає. Вирішувати проблеми людей • Бюджет сільрад – це бюджет проїдання, а не розвитку. Усі проблеми й обов’язки – місцевому самоврядуванню, а всі права й повноваження – державним адміністраціям • Пропорційна система виборів прогресивна. Та ми ще до неї не доросли • Хто кому служить: влада – народу чи народ – владі?! • Влада понуро плентається за реальним життям.
Григорій Гринь– Тема розвитку місцевого самоврядування – одна з пріоритетних у нашій газеті, – наголосив, розпочинаючи розмову за “круглим столом,” головний редактор “Зорі Полтавщини” Григорій Гринь. – Інформуємо читачів про роботу депутатського корпусу, прийняті депутатами рішення і програми, проблеми місцевих громад, шляхи їх вирішення.
На Полтавщині є чимало прикладів, коли міста, села, селища знаходять ефективні методи управління, вирішують складні питання соціально-економічного розвитку своїх територій. Як помітили читачі, – це ті питання, які хвилюють простих громадян – з усіма проявами нинішнього життя, радощами, бідами, проблемами і перспективами. Соціальні, побутові умови життя людей залежать від роботи місцевої ради, від її здатності забезпечити комунальні зручності, освітлення, ремонт доріг, благоустрій, ефективне використання землі, будівництво житла, роботу медичних закладів тощо. Обговорити ці теми ми й запросили наших гостей. Мусимо говорити про це, бо наші люди, виборці, читачі, чекають ефективної роботи місцевих рад і виконкомів та належного рівня послуг, які мають там отримувати.
Люди втомилися чекати
Разом із тим у самоврядних органів є чимало проблем і ризиків. Обговорити ті з них, які найбільше хвилюють місцеві ради, поділитися досвідом їх розв'язання в своїх містах, районах, селищах, селах, в масштабах усієї області, зібралися за “круглим столом” всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини” депутати рад різних рівнів, міські, селищні, сільські голови, науковці з усієї області. У розмові взяли участь Петро Ворона – заступник голови Полтавської обласної ради, Микола Глухов – міський голова Кременчука, Олександр Козуб – секретар Полтавської міської ради, Іван Момот – голова постійної комісії обласної ради з питань депутатської діяльності та інформаційної сфери, Віктор Іноземцев – депутат обласної ради, Борис Федоренко – заступник голови Новосанжарської районної ради, Олексій Карпенко – голова депутатської комісії Зіньківської районної ради; міські голови: Лохвиці – Надія Солонець, Гадяча – Тетяна Савченко, Кобеляк – Олександр Ісип, селищний голова Опішні Зіньківського району Олег Кужим, Селещанський сільський голова Машівського району Олександр Кербут, Супрунівський сільський голова Полтавського району Володимир Богатир, завідуючий кафедрою регіонального управління та місцевого самоврядування Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Юрій Куц.
Петро Ворона почав свій виступ із приємного:
– Напередодні Дня місцевого самоврядування хочу привітати всіх полтавців, депутатів, голів територіальних громад, читачів “Зорі Полтавщини”. У депутати йдуть люди активні, ті, кому не байдуже сьогодення і майбутнє свого міста чи села, району, області, – продовжив він. – Скажу про стан місцевого самоврядування в Україні після 17 років від проголошення її незалежності. Самоврядування як було в зародковому стані, так і залишилося. Певні повноваження є в радах базового рівня – сільських, селищних, міських. Але якщо проаналізувати їхній фінансовий стан, у яких умовах вони працюють і взагалі як забезпечується місцеве самоврядування, то можна побачити, що в кращі роки 40 відсотків коштів концентрувалося в місцевих бюджетах, у гірші роки – 30. Ми говоримо про причини корупції, хабарництва, тож якраз система перерозподілу фінансів у бюджеті ці негативні явища і провокує. На моє переконання, близько 60–70 процентів коштів мають залишатися в місцевих бюджетах, і міські чи сільські голови, депутати не повинні їздити до Києва і випрошувати гроші для того, щоб вирішувати проблеми територіальних громад.
Обласні й районні ради виконують титульну представницьку функцію. Передбачені законом відповідні повноваження вони делегували державним місцевим адміністраціям. Хоча найкращий варіант – це коли держадміністрації виконують державні повноваження, а самоврядні функції повинна виконувати місцева рада, яка має відповідний виконавчий орган. У всьому світі органи місцевого самоврядування, як правило, мають виконавчі органи, і більшість самоврядних повноважень вони самі й виконують. Навіть навпаки – державницькі функції передаються органам самоврядування разом із коштами, кадрами для того, щоб можна було їх здійснювати. У нас не так. У мене складається враження, що та централізація в Україні, яка є нині, просто свого роду діагноз влади. Сконцентрувавши в руках усю повноту управління і більшу частину матеріальних ресурсів, вона не хоче віддавати їх на місця. Це проблема розвитку і країни загалом, і самоврядування зокрема. Його розвиток вбачаю перш за все в реалізації Європейської хартії місцевого самоврядування, яку підписала Україна в 1997 році та яка передбачає правову, організаційну і фінансову автономію. Якщо ці три чинники виконуватимуться, будуть надані відповідні права органам місцевого самоврядування, тоді вони стануть ефективними. Більше 80 процентів потреб людей пов'язані з діяльністю місцевої влади – квартира, тепло, навчання, лікування. Але ми бачимо, що місцева влада не може повноцінно виконувати ці повноваження і забезпечувати людей соціальними послугами.
Обласна рада найбільш ефективно виконує наглядові, контролюючі функції. І засідання сесій обласної ради перш за все пов'язані з тим, що, сформувавши бюджет і віддавши не добровільно, відповідно до Конституції, свої повноваження виконавчій владі, ми намагаємося якомога краще і повніше її контролювати. Це спонукає до того, що органи державної влади намагаються ефективніше виконувати ці повноваження.
Якщо сам принцип формування місцевої влади не буде побудований на засадах самоврядування, то він не служитиме громадянам. Обрана влада звітується і відповідає перед громадою, яка її обрала. А влада, що призначається, намагається звітувати перед тими, хто її призначив. Отакі реалії нашого місцевого самоврядування. Ми лише на початку формування ефективної місцевої влади. Для того, щоб її сформувати, потрібна перш за все політична воля і парламенту, і вищих органів виконавчої влади. Ті проекти, які на сьогодні є в Міністерстві регіональної політики і будівництва, розроблені у Верховній Раді, не відповідають принципам Європейської хартії місцевого самоврядування і тим запитам, які ставлять перед владою і державою представники самоврядних органів.
Цю думку продовжив Олександр Козуб:
– Крім того, що самоврядування справді перебуває в зародковому стані, центральна влада ще й відбирає його повноваження і планує відбирати й надалі. Знову складається така ситуація, що керівники самоврядних органів повинні їздити до столиці “вирішувати питання”. Зокрема, вивели з-під контролю самоврядних органів архітектурний нагляд: вони не братимуть участі у прийомі в експлуатацію будівель на своїй території. Це робиться начебто і з хорошою метою – зменшити терміни, платежі, але призведе до того, що територіальна громада не отримуватиме тих коштів, які отримувала до цього.
Однак місцеве самоврядування в Полтаві має здобутки. Насамперед це те, що у нас стабільна політична ситуація як у раді, так і в цілому в місті. Різні політичні сили, представлені в міськраді, знайшли спільну мову – всі працюємо на розбудову міста. Те, що в раду прийшли депутати від партій, я вважаю кроком назад. Повинні прийти люди, які представляють конкретного виборця. Так має бути не лише на місцевому рівні, а й у Верховній Раді.
Програми майже всіх політичних сил, які йшли на вибори до міськради, і програма міського голови збігалися, тож у команді зібралися люди, котрі хочуть добра для жителів обласного центру. Тому прийняли ми і програми освітлення, транспорту “Місто без околиць”, і низку інших, в тому числі реформування ЖКГ, ввели сучасну систему збирання побутових відходів, велику увагу приділяємо зовнішньому вигляду міста. З самого початку виділили кілька пріоритетів. Це – розвиток промисловості та сфери туризму, культури, спорту. Полтава має що показати людям. Щодо виконання місцевих бюджетів, то ситуація в усіх містах однакова. Коштів, які виділяють нам на виконання повноважень, зокрема в освіті, охороні здоров'я, вистачає лише на заробітну плату. Решту “витягаємо” з інших ресурсних кошиків і додаємо в ці сфери, щоб можна було надати громадянам якісні послуги. Взагалі ми багато говоримо про те, що бюджети мають формуватися знизу, та бачимо, що цього немає. Але всі маємо діяти, щоб на делеговані повноваження виділялося достатньо коштів. Яким чином це робити? Ми зараз намагаємося діяти через народних депутатів України, партійні блоки. Поки що виходить не дуже ефективно, але якщо всі працюватимуть таким чином, нашим парламентарям буде дуже складно приїздити в ці ж самі округи і звітувати про свою роботу. Найголовніше для місцевого самоврядування – це злагода на територіях, тоді буде й ефективна робота.
Курс – на Європейську хартію
Микола Глухов відзначив:
– Як міський голова Кременчука, голова Полтавського регіонального відділення Асоціації міст України, хочу подякувати колективу “Зорі Полтавщини” за спільну роботу. Я вдячний, що газета завжди відгукується на ті питання, які ми хочемо висвітлити. Це і досвід, який ми маємо на Полтавщині, й заходи Асоціації, що проводяться щоразу в іншому місті нашої області. Порушуємо і проблемні питання, які є сьогодні в нашому житті. Тема, яку обговорюємо зараз, у найближчі роки буде дуже актуальною. Тому що всі партії, які в основу своїх програм закладають посилення ролі місцевого самоврядування, на практиці нічого не роблять, навіть навпаки. Україна має багатий досвід місцевого самоврядування. Один із прикладів – це Запорозька Січ, де були повністю відображені всі принципи самоуправління: обговорення місцевих питань, використання грошей, обрання ватажків тощо. На жаль, це втрачено. Сьогодні ми взяли за основу Європейську хартію місцевого самоврядування. Думаю, вона відображає сподівання людей, які хочуть бачити самоврядування в дії. Що таке місцеве самоврядування, якщо коротко? Це можливість територіальної громади самостійно вирішувати питання життя цієї території. Чи може сьогодні громада це робити в повному обсязі? Ні, не може. Ні в питаннях виконання державних повноважень – це освіта, культура, спорт, медицина, соціальний захист, – ні у власних повноваженнях. Насамперед це незадовільне фінансове забезпечення, а ще – недосконалість законодавчої бази. Як може територіальна громада хоча б захистити себе від негативних наслідків вчинків окремих її членів, коли сьогодні правоохоронні органи не підпорядковуються територіальній громаді? Тому це дуже актуальне питання. І чим частіше ми порушуватимемо його і на обласному, і на всеукраїнському рівнях, тим швидше доб'ємося того, що державні мужі, керівники політичних партій повернуться обличчям до проблем самоврядування, бо кожний із них – представник територіальної громади.
Віктор Іноземцев вважає, що самоврядування – це здатність і можливість громади вирішувати місцеві питання:
– Здатність є, а можливості немає. Закон про місцеве самоврядування дає широкі повноваження, а організаційно-правове підгрунтя місцевих органів ігнорується центральною владою. Наведу простий приклад. Приймається загальнодержавна програма боротьби з туберкульозом. На мене (тоді працював головою Великобагачанської районної ради) тиснули, щоб ми прийняли свою, районну. А фінансування не передбачене. “Ми приймемо, адже програма важлива і потрібна, але хто даватиме гроші на її заходи?” Коли порушив це питання, мені “нагорі” кажуть: “Давай виконуй програму, а ми ще з тебе спитаємо, як виконуєш, а гроші вишукуй”. Ще одне. Я виступаю проти партійної системи виборів, але за партійно-мажоритарну на рівні Верховної Ради, обласної, міської, районної рад. У нашій державі, по суті, абсурдна влада, яка займається дерибаном, боротьбою кланів. А заручниками ситуації сьогодні стають голови міст, селищ, сіл. Адміністративна реформа, як її пропонують, тобто укрупнення сільрад, не зробить краще для усіх людей, які живуть у наших селах, й без того не маючи належних послуг. Завдяки сільрадам і тримаються в селах клуби, ФАПи, дитсадки, школи. Треба кардинально змінювати всю систему підходів до самоврядування, а не сидіти склавши руки і не скаржитись на те, що зверху тиснуть, вимагають чи не дають грошей.
Олексій Карпенко, продовжуючи тему, зазначив:
– Найбільшим гальмом у системі влади й управління є корупція, яка роз'їдає всі сторони життя і підриває авторитет самоврядування. Існують протиріччя між радами і адміністраціями, бо має місце двовладдя або й тривладдя. Треба надати всю повноту влади органам місцевого самоврядування. Голова обласної чи районної рад мають обиратися громадами, тоді будуть підконтрольні виборцям своєї території. Всі господарські, культурно-освітні функції повинні виконувати виконавчі комітети, як це було раніше. Хай працюють і представники Президента, здійснюючи наглядові функції, але не втручаються у господарські питання. Дублювання питань у владі забирає багато часу, заважає приймати важливі для людей рішення.
Скажу трохи і про адміністративно-територіальну реформу, про яку вже згадували колеги. Для її втілення потрібна широка роз'яснювальна робота, важливе також фінансове, кадрове забезпечення. Для реалізації нововведень потрібна нова політична еліта. Зараз працівники виконавчої влади добре представлені в радах, як правило, заступники голів адміністрацій, керівники структурних підрозділів є депутатами відповідних рад. Виходить, самі себе контролюють? Самоврядні органи сьогодні надмірно заполітизовані, – наголосив Олексій Карпенко. – Не треба кидатися в крайнощі, можна ефективно працювати депутатському корпусу при партійній виборчій системі. Ми з депутатами нашої фракції вже неодноразово побували в кожній сільській раді району, 67 відсотків питань за депутатськими запитами вирішуються позитивно.
Олег Кужим розповів:
– Опішнянська селищна рада – рада, з якої вилучають кошти, і була змушена брати позики на захищені статті бюджету, щоб заплатити працівникам заробітну плату. Нонсенс. А ради, які дотуються, які не заробляють самі для себе, знаходяться в кращому становищі, ніж ті, з яких вилучаються гроші. Єдиний вихід із ситуації – у внесенні змін до Бюджетного кодексу і до тієї постанови, яка регулює бюджетні відносини. Тому що голова адміністрації регулює, з якої ради скільки вилучати і яку раду дотувати. Де таке може бути?
Найболючіше питання для опішнян – це те, що в 1962 році ми втратили райцентр і стали частиною Зіньківського району. Відстань до Зінькова – 37 кілометрів, до сусіднього райцентру Диканьки – 14. Така ситуація змушує нас створювати ті установи, які мають фінансуватися з районного чи обласного бюджету. Зокрема, місцеву пожежну охорону, Будинок дитячої та юнацької творчості, бібліотеку, Центр фізичного здоров'я “Спорт для всіх”, Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, який допомагає неблагополучним сім'ям тощо. Все це ми утримуємо за власні надходження. Вихід – знову ж зміни до бюджетного законодавства і внесення таких змін, які давали б змогу ефективно надавати соціально-культурні послуги.
І ще на одну проблему хочу звернути увагу – діяльність підприємств нафтогазового комплексу. Аби дали органам місцевого самоврядування в нафтогазових районах – селам, селищам, містам – хоча б один відсоток ренти від видобутку нафти, газу, газоконденсату на місцях, повірте, проблем таких не було б. Бо все ж таки головне питання у нас – відсутність бюджетних коштів. А ці “нафтогазові” гроші покрили б витрати громад. Ще одне – укладання договорів з нафтогазовими компаніями на соціальну інфраструктуру. Нині Зіньківська районна рада і адміністрація уклали договір на 30 тисяч гривень на весь район. Це – копійки! Причому більше 50 гектарів території цих об'єктів розташовані на землях Опішнянської селищної ради. Майбутнє Опішні бачу в розвитку нафтогазового комплексу і туристичної галузі. Потрібне врегулювання на законодавчому рівні того, що бюджетна політика формуватиметься знизу вгору, – підсумував промовець.
Надія Солонець зазначила:
– Думаю, ніхто не заперечить, що для того, щоб громада повноцінно жила і працювала, необхідні кошти. Жоден орган місцевого самоврядування не відчуває себе самостійним, якщо в бюджеті їх немає. А відтак немає і можливостей щось планувати не тільки з розвитку міста, конкретної території, а й навіть за соціальними програмами. Нині бюджет аж занадто централізований: з нашого міського бюджету вилучають таку суму коштів, що потім цілий рік громада змушена брати позики.
Обмеження прав місцевого самоврядування відбувається і в питанні одержання лімітів на газ. Чому б не вирішувати це на місцях? Наскільки зручніше й простіше. Навіщо, скажімо, таким маленьким містам, як Лохвиця, їхати одержувати ліміти на газ у Київ? Для чого їхати туди міському голові? Мені особисто, наприклад, довелося тиждень оббивати пороги владних кабінетів, щоб вирішити це питання. А скільки таких прикладів, коли громади змушені йти на певні поступки Києву, щоб ці ліміти затвердити?!
Одним із найболючіших питань для місцевого самоврядування залишається й житлово-комунальне господарство. В малих містах об'єкти ЖКГ зношені стовідсотково, власне, як і технічні засоби. Наше місто невелике – 12 тисяч населення. Але проблеми з житловим комплексом маємо значні. У Лохвиці дев'яносто багатоквартирних будинків, комунікації зношені й потребують заміни. Приватного підприємця, який би взявся обслуговувати житлові будинки, поки що не знайшлося, на створення об'єднання співвласників багатоквартирних будинків мешканці йдуть неохоче. А коштів, щоб підтримувати житло в належному стані, в бюджетах малих міст немає.
Щодо впливу місцевого самоврядування на підприємницьку діяльність, то хочу навести такий приклад: гральні автомати заполонили наші міста. Всі ми розуміємо, що це розтлівання молоді, й не лише її. Але який вплив ми маємо на підприємців, які займаються гральним бізнесом? Жодного. Бо підприємці, які встановлюють ці автомати, приїздять до нас уже з готовою ліцензією, і ми не маємо підстав відмовити їм. Не маємо можливості й закривати такі заклади.
Олександр Ісип сказав:
– Я вважаю, що ми повинні розглядати два основних напрямки. По-перше, які заходи потрібно вжити для поліпшення ситуації з боку державної влади, тобто уряду, парламенту і Президента. На це органи місцевого самоврядування повинні впливати знизу, зваживши спільну позицію і лобіюючи її на всіх рівнях – від сільських, районних до обласної рад. По-друге, що ми можемо зробити на своєму місцевому локальному рівні для того, щоб якось нівелювати результати світової кризи, зекономити бюджетні кошти, поповнити бюджети, показати, власне, ефективність роботи органу місцевого самоврядування.
На мою думку, сьогодні вся система влади – і регіональної, і місцевої, і особливо державної, плентається за реальним життям. Ми не встигаємо. Саме тому з'являються прецеденти, коли без відповідних дозволів будуються майданчики під нафтові свердловини, нелегально береться плата за проїзд на мостах і на дорогах тощо. Замість того, щоб усе це врегулювати на законодавчому рівні чи на рівні постанов Кабміну.
Мені здається, що девіз “Вся влада – радам!” не був актуальним для місцевого самоврядування. Бо його сприймали не як владу, а скоріше як систему послуг. Але, щоб надавати послуги, треба мати ресурсну базу. Хіба ми її маємо? Подивіться на техніку, яка є у комунгоспах малих міст і райцентрів. Вона застаріла, її вік сягає п'ятнадцяти і більше років. Невже можна такою технікою сьогодні виконувати більш-менш складні роботи? Ні. Крім того, немає й карти послуг, як у інших країнах. А варто було б її мати, щоб людина зайшла у міськвиконком і побачила, що взагалі вона може отримати у міськвиконкомі: яку довідку, консультацію, роз'яснення, за який час, безкоштовно це чи платно.
Зараз нашим комунальним підприємствам, які надають послуги з теплопостачання, дають угоди, якими подорожчання передбачене з 1 листопада, хоча вже грудень. А політики у Києві сьогодні заявляють про те, щоб ціни і тарифи, які формує орган місцевого самоврядування, були економічно обгрунтовані. Та якщо держава не пропонує дотацій, субвенцій, якщо міська рада будь-якого рівня не має в бюджеті коштів для покриття затрат, то інших джерел, ніж покриття їх за рахунок споживачів, ми не знайдемо. Якщо ми сьогодні не підвищимо тариф, скажімо, на холодну воду з 1 гривні 60 копійок до 1 гривні 80 копійок, то завтра ми навіть за 5 гривень не зможемо надати цю послугу споживачам, бо буде втрачено час, накопичаться борги...
Ми наразі судимось із відділом цін облдержадміністрації, з прокуратурою через те, що підняли тариф і не погодили його відповідно до процедури. Але ми хочемо створити прецедент виграшного суду, прийнявши тариф, не погоджуючи його. Бо у законодавстві виписано, що відділ цін і тарифів розробляє і погоджує тарифи для державних підприємств, установ і організацій, а для органів місцевого самоврядування це має рекомендаційний характер.
Ніхто не почне фундаментальні реформи в часи ослаблення економіки. Тому сьогодні потрібно думати перш за все про те, як впровадити в містах енергозберігаючі технології. Наприклад, у Кобеляках ми перевели опалення дитсадків з котелень на топкові. А вже з наступного року протягом березня-квітня, вересня-жовтня опалюватимемо листям, гілками і тирсою. Та щоб від цього всього був ефект, треба, щоб зекономлені кошти залишалися у нашому бюджеті, щоб ми могли розвиватися далі. Інакше все, що зекономили, у нас заберуть у Київ на придбання “джипів”. Це основна проблема, яку нам потрібно вирішувати.
Запитання без відповідей
Підтримала своїх колег Тетяна Савченко:
– Коли ми говоримо: “Вся влада – радам”, звичайно, треба ставити знак запитання. І навіть не один. Адже насправді у місцевого самоврядування немає реальної влади, бо немає необхідної фінансової основи. Певними повноваженнями його наділили, але коштів для якісного їх виконання немає. Я працюю міським головою сім років і саме стільки ж чую на всіх рівнях, що треба реформувати органи місцевого самоврядування, надавати їм більше повноважень. Особливо ця тема загострюється у виборчий період, коли ледь не всі політичні сили починають обіцяти, що займатимуться питаннями реорганізації і реформ місцевого самоврядування, що вирішуватимуть їх першочергово. Та як тільки вибори пройшли, всі про це забули. Виявляється, що не до змін у законодавстві України стосовно місцевого самоврядування.
І що ми маємо? Наші бюджети фактично перетворилися у каси з виплати заробітної плати. Наприклад, на нашому бюджеті – шість дитячих садків. Грошей вистачає лише на виплату зарплати, продукти харчування і частково – на енергоносії, бо ціна на них протягом року збільшується по кілька разів. За які кошти проводити ремонти, придбання м'якого інвентарю, іграшок, обладнання?.. Хоч це делеговані нам державою повноваження, ми повинні вишукувати фінанси на місцях хто як зможе.
З вересня цього року впровадили третій етап тарифної сітки – підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Та замість необхідних для наших установ 300 тисяч гривень, районна рада виділила нам 106 тисяч. Решту, мовляв, шукайте на місці. Не виплатити заробітну плату ми не маємо права. Я згодна, що її рівень аж ніяк не відповідає рівню цін. Та якщо у держави немає реальної можливості фінансово забезпечити підвищення, то не треба цього робити, і тим більше – перекладати це на плечі місцевого самоврядування.
Всі розуміють, яке непопулярне рішення – підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Досить часто на центральному рівні ми чуємо заяви, що у цьому винні міські голови. Але тарифи на електроенергію, на газ зростають, ціни на матеріали збільшуються незалежно від нас. Ніхто нас не питає, а лише ставлять перед фактом. А потім говорять громаді, мовляв, питайте за підвищення тарифів зі своїх міських голів. Або ж рекомендують альтернативний варіант – відшкодовуйте різницю між фактичною собівартістю і встановленими тарифами з міських бюджетів. Та, думаю, жоден міський бюджет не має таких можливостей.
Щодо шляхів наповнення бюджету. Два роки ми добивалися, щоб у Гадячі було своє бюро технічної інвентаризації, підприємство, яке б наповнювало наш бюджет. Цього вимагала вся громада, не лише місто, а й район, а це – 62 тисячі жителів. Але цього так і не вдалося зробити.
У Гадячі приблизно п'ять тисяч працівників підприємств нафтогазової промисловості. Ми підрахували, що це приблизно кожен четвертий житель міста. Ці люди працюють у важких умовах, добувають для України стратегічні ресурси – нафту і газ. Натомість справедливо вимагають гідних умов проживання. Але як їх створити, якщо жоден підрозділ галузі не сплачує ніяких податків на території міста? Більше того, законодавством передбачено, що податок із фізичних осіб, тобто те, що утримується з заробітної плати, повинно зараховуватися до бюджетів тих регіонів, де знаходяться ці підрозділи. Але ця норма не виконується, і ніхто не несе за це відповідальності.
Ще хочу зауважити, що в Гадячі немає жодного метра державної дороги. Навіть об'їзна, по якій проїздить весь транзитний транспорт, у тому числі й великовантажний спецтранспорт нафтогазових підприємств, – у комунальній власності. Щороку на ремонт доріг ми вкладаємо по 200 тисяч гривень. При цьому жодної копійки податку з власників транспорту в бюджет міста не надходить, бо зареєстровані вони всі деінде. Мені довелося вже кілька разів ставити це питання перед Кабміном. Зрештою у вересні минулого року було прийняте розпорядження про передачу п'яти кілометрів об'їзної дороги з комунальної в державну власність. Але воно і досі не виконано. На своє звернення ми отримали відповідь, що коштів у держави на її утримання немає...
Борис Федоренко наголосив:
– Найгостріше проблеми місцевого самоврядування проявляються якраз у період політичного протистояння. Ми відчуваємо відлуння політичної кризи на місцях. Через відсутність нормального законотворчого процесу ні на крок не зрушили з місця позиції місцевого самоврядування: колізії у законодавстві як були, так і залишаються. Крім того, складається враження, що всі державні структури сьогодні працюють відокремлено. Раніше, коли ми зверталися у Верховну Раду України, на наші звернення реагували відповідним чином: Верховна Рада одразу направляла лист у Кабмін, і відповіді надходили з кількох міністерств. Сьогодні – скільки не звертаємось у центральні органи влади – безрезультатно. Стає зрозуміло, що треба підсилювати роль місцевого самоврядування, тому що зараз жодна вертикаль влади не функціонує повноцінно.
Ще одна проблема – регулювання земельних відносин. Земельний кодекс України був прийнятий у 2001 році, але ще й до цього часу в нас користуються Перехідними положеннями. Минуло стільки років, а виявляється, що досі не розмежовані комунальні й державні землі. Сільські ради практично не вирішують питання розпорядження землями в межах своєї територіальної одиниці. Більше того, виконавча гілка влади запровадила широке використання сервітутів при наданні земель підприємствам нафтогазового комплексу. В результаті громада нічого не отримує для свого розвитку, адже договір сервітуту нафтодобувне підприємство укладає з приватними власниками земельних ділянок. На території однієї з сільрад нашого району ГПУ “Полтавагазвидобування” завдає своєю діяльністю шкоди навколишньому середовищу, спецтранспорт підприємства розбив дорогу. Та за минулий рік ГПУ виділило на соціально-економічний розвиток всього 100 тисяч гривень, це при тому, що діяльність проводиться практично на територіях трьох сільських рад. При цьому на ремонт дороги, яка знаходиться у комунальній власності, довелося витратити 130 тисяч гривень із держбюджету. Які ще будуть потрібні кошти на цю дорогу, можемо тільки уявити… Від техногенного впливу страждають сільські громади, але їхньої думки не питають, тому що договір про соціально-економічний розвиток укладається обласними структурами. Нам же доводиться усувати наслідки за рахунок інших джерел. І такі приклади непоодинокі.
Стосовно об'єктів соціальної сфери у сільських голів також є лише обов'язки, а дієвих прав немає. Тому за пропозицією голови Новосанжарської районної ради Юрія Лебедина у 2006 році депутати ввели механізм співфінансування, коли 30 відсотків коштів вишукує територіальна громада, інші – з цільового фонду виділяє районна рада. Тобто, якщо сільський голова хоче зробити капітальний ремонт того чи іншого соціального об'єкта, він залучає спонсорські кошти. Залучив 10 тисяч гривень – районна рада виділяє ще 30–40 тисяч гривень. Тоді він має можливість відремонтувати не лише, скажімо, опалення, а й водопостачання, і дах, іще й ремонт зробити. Відчули свою значимість і сільські голови, вони самі визначають об'єкти, затверджують соціальні програми розвитку територіальних громад.
Юрій Куц додав:
– Місцеве самоврядування не має коштів для того, щоб реалізовувати ті повноваження, якими воно наділене. Але чомусь більшість представників органів місцевого самоврядування не бачить іншого шляху, крім того, що хтось повинен їм ці кошти дати. Цей хтось, на їхню думку, – держава. І дуже мало хто говорить про те, яким чином ці кошти заробити. А саме таким шляхом, на мій погляд, могло б бути зняття податкового тягаря з підприємств, які знаходяться на територіях громад. Окрім цього, в державі повинна бути диференціація податків: від нижчих у сільській місцевості – до вищих у населених пунктах із розвинутішою інфраструктурою, таких, як, наприклад, місто Київ. Така форма податків дала б можливість певним регіонам “підтягувати” свій розвиток на вищий рівень.
Наш заклад готує фахівців з управління. За нашими даними, лише чотири відсотки представників місцевої влади і влади загалом мають фахову освіту. В органах місцевого самоврядування від виборів до виборів працюють люди, які не мають відповідної освіти. Практика показує, що людина, яка вперше потрапляє на посаду міського голови чи секретаря, або ж у депутатський корпус, як правило, рік-два входить у курс справи. А через рік уже знову починає готуватися до виборів. Тому ми неодноразово подавали пропозицію про обов'язкову наявність відповідної фахової освіти у депутатів і представників місцевого самоврядування.
Кошти і кадри
Володимир Богатир підкреслив:
– Я хотів би нагадати відомий постулат, що влада – це кошти і кадри. Та якщо з кадрами ситуація у нас більш-менш сприятлива, то коштів, на жаль, обмаль. Бюджети сільських рад – це бюджети проїдання, а не розвитку. Про який соціально-економічний розвиток села можна говорити, не маючи фінансової основи?
Чому сьогодні робота органів місцевого самоврядування є неефективною? Тому що поки ми говоримо про необхідність децентралізації влади, у нас усе робиться навпаки. Наприклад, з 1 грудня у сільських рад забрали повноваження з проведення нотаріальних дій, окрім заповітів. Що це означає для кожної людини, зокрема, для кожного з майже шести тисяч мешканців нашої сільради? Це означає, що 90-річній бабусі для того, щоб оформити, скажімо, довіреність на онуку на отримання пенсії, потрібно їхати автобусом до приватного нотаріуса в райцентр. Добре, що Супрунівка – приміське село, їхати недалеко, і проїзд коштуватиме дві гривні. А якщо це село за 15 кілометрів від райцентру, то людині доведеться витратити, можливо, й 15 гривень. Та ще й за цю довіреність заплатити від 20 до 80 гривень.
Чи не найбільший головний біль для нашої сільської ради – житлово-комунальне господарство. Зокрема, тарифна політика, у якій ми опинилися в ролі заручників. Якщо піднімати тарифи й надалі, люди просто припинять сплачувати за житло та послуги. Якщо встановлювати їх нижче собівартості – не матимемо чим погасити різницю. На мою думку, ці обов'язки – і затверджувати тарифи, і погашати різницю – держава повинна взяти на себе.
Так, ми знаємо джерела поповнення бюджету, але законодавча база не дозволяє нам їх використовувати. Одне із можливих джерел поповнення бюджету – земля. Але знову виникає проблема. Бо коли постає питання про приведення в порядок території, то за землю відповідає сільська рада. А розпоряджається нею згідно з Перехідними положеннями Земельного кодексу України райдержадміністрація. Більше того, якщо ще рік тому сільська рада мала повноваження хоча б погоджувати виділення землі, в тому числі й для комерційного використання, то зараз навіть і цього права нас позбавили.
Тобто виходить, що всі проблеми і обов'язки – місцевому самоврядуванню, а всі права і повноваження – центральній владі. У мене іноді складається враження, що центральна влада і влада на місцях – це два різних полюси, які між собою не взаємодіють. І так буде доти, доки до нас не почнуть прислухатися.
Про проблеми своєї територіальної громади розповів Олександр Кербут:
– Я представляю громаду, на території якої проживає 3,5 тисячі чоловік, до складу сільської ради входить п'ять населених пунктів. Є діюча військова частина, залізнична станція, працюють підприємства нафтогазового комплексу.
У нашої громади виникла проблема у зв'язку з введенням змін до правил дорожнього руху. Виявилось, що тепер маршрутні транспортні засоби, які їдуть із Полтави та інших міст через Селещину, мають право зупинятися тільки там, де є обладнана автобусна зупинка. Тобто люди повинні виходити біля школи і потім ще три кілометри йти пішки до залізничної станції. Смуга відводу дороги згідно з державним актом належить облавтодору. Ми неодноразово зверталися в цю організацію для вирішення питання, та нам відповідають, що обладнання однієї зупинки коштує 60 тисяч гривень. Зрозуміло, що для сільського бюджету це нереальні кошти.
Є й проблема несплати до місцевого бюджету підрозділами, розміщеними на території сільської ради. Залізнична станція, де майже сімдесят працюючих, не сплачує нічого. За 85 гектарів землі залізниця сплачує нам за зниженим тарифом, виходить аж 282 гривні на рік...
Сільська рада прийняла ряд відповідних програм, які до цього послідовно реалізовувались. Зокрема, за шість років нам вдалося власним коштом провести для села близько 10 кілометрів водогону.
Одне село на території сільської ради ще й до цих пір не газифіковане. Хоча воно й невеличке – до 100 дворів, але ж розташоване у регіоні, де працює потужний нафтогазовий комплекс. Ми зверталися безпосередньо до керівництва видобувних підприємств із проханням допомогти підвести туди газ. Нам відповіли: вишукуйте з тих коштів, які надходять у район від нафтогазового комплексу. Але таких ми за останні роки не бачили ні копійки. Отже, якщо проект газифікації, який ми виготовили за власні кошти, полежить ще рік, ми його просто викинемо.
Підбиваючи підсумки розмови за “круглим столом”, Іван Момот зазначив:
– Пропорційна система виборів, яка нині діє, інколи призводить до того, що питання політизуються навіть на обласному рівні. Існують господарські питання, які потребують ретельного вивчення і професійних підходів, і вони розглядаються конструктивно. Хоча є такі питання, які, можливо, і виносити на сесію не треба, але, згідно з регламентом, виносяться, і ми повинні розглядати, нерідко витрачаючи час на незначні, але занадто політизовані теми. Такі питання виникають постійно. Ще одним мінусом цієї системи є те, що половина районів не мають свого представника в обласній раді. Рішенням обласної ради ми закріпили всіх депутатів за районами, одні активніше працюють у цих районах, інші – ні. Пропорційна система прогресивніша, але ми ще не доросли до неї. Щоб мати представництво, треба мати і “мажоритарку”.
Мені здається, що за цим “круглим столом” ми говорили не так про розвиток, як про збереження місцевого самоврядування. Без серйозних законодавчих змін у цій сфері розвивати його складно.
Всі учасники “круглого столу” зійшлися на думці, що існуюча система місцевого самоврядування в Україні є далеко не досконалою і має безліч недоліків. Що його повноваження потрібно розширювати, а територіальні громади повинні самі вирішувати, як їм потрібно жити і працювати. Що реальне місцеве самоврядування в Україні почнеться тоді, коли бюджет буде формуватися знизу вгору. А для того, щоб місцеве самоврядування переступило той рівень розвитку, на якому воно знаходиться зараз, і почало нарешті розвиватися, потрібні послідовні докорінні зміни.
http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=1088ТЕСТ З ПРОФІЛАКТИКИ ПИЯЦТВА, ІНІЦІЙОВАНИЙ МІСЬКОЇ ВЛАДОЮ, ПРОЙДУТЬ НЕ ВСІ...
В.Сівач, "Проскурів", 04.12.2008, Хмельницька обл.
У Хмельницькому міська влада посилює боротьбу з алкоголізмом і пияцтвом.Таким тестом справді можна назвати проект регуляторного акта "Про заходи щодо посилення профілактичного впливу і протидії проявам пияцтва та алкоголізму серед населення міста Хмельницького", який минулої середи розглядали і робоча група, і координаційна рада, створені з цією метою розпорядженням міського голови. До їх роботи було залучено широке коло представників громадських, молодіжних, спортивних організацій, освітян, так би мовити, для підтримки позиції міської влади і представництво від підприємців, які торгують спиртним, насамперед, з середовища Асоціації підприємців малих архітектурних форм, на роботу яких можуть вплинути ряд обмежень з цього регуляторного акта. Щоправда, як ми вже повідомляли, активісти цієї Асоціації вдалися того дня до масової акції протесту, в якій, як ми розуміємо, взяли участь люди, які й працюють у цих "формах", що прийшли під стіни міської ради з дещо дивними й неадекватними для цієї проблеми гаслами. Але залишимо цей факт на совісті організаторів цього пікету нашої всюдисущої профспілки вільних профспілок на чолі з Надією Кнець, куди увійшла вже згадана Асоціація, яку очолила екс-депутат міськради, педагог за освітою Лариса Бачерикова, на чому вона наголошувала у своєму виступі.
Головувала на цих зібраннях заступник міського голови Ірина Ковальчук, яка координує роботу і робочої групи, і координаційної ради з цього питання, що, на наш погляд, виробили цілком реалістичний проект заходів, які можуть справді посилити в нашому місті боротьбу з алкоголізмом і пияцтвом. Вона справедливо наголосила, що навіть сам факт постановки цієї проблеми, її нинішнє гаряче обговорення у місті є добрим початком цієї роботи, пояснивши, що сам проект потребує уточнення. На відміну від її поміркованої позиції представники Асоціації запропонували учасникам цієї дискусії відверто популістські гасла й необ'єктивні висновки, в чому чи не найбільше відзначився підприємець Василь Кривіцький, який взяв першим слово. В обговоренні взяли участь депутати міської ради Валерій Таратасюк, Анатолій Навроцький, які гостро критикували практику торгівлі спиртним у нашому місті в нічний час, незаконний його продаж молоді. Депутат міськради Віктор Вікарчук звернув більше увагу на профілактичні заходи боротьби з алкоголізмом. Про шкоду пияцтва говорили заступник міського голови Григорій Давиденко, голова обласної федерації традиційного карате Володимир Пуча, президент федерації боді-білдингу Володимир Шевчук, в.о. начальника міського управління освіти Катерина Новченкова, голова міської "Просвіти" Зоя Діденко, представниця міської жіночої Ради Валентина Андріїшина, активісти учнівського самоврядування Ярослав Яворський, Олександр Красюк та інші.
І, як мовиться, неозброєним оком було видно, що представники підприємницьких структур, в яких стаття доходів від продажу спиртного є основною, вдавалися до надуманих причин, аби "торпедувати" цей регуляторний акт, за який, як ми розуміємо, розгорнеться основна боротьба на сесії міської ради. Вони нині, на жаль, не готові на жодну серйозну поступку у цій боротьбі з алкоголізмом, і навіть ті незначні зміни щодо графіку торгівлі спиртним у нічний час не хочуть приймати. І все ж, нам здається, що ці дискусії не були й не будуть зайвими і наше місто виробить власне бачення свого вкладу у боротьбу з пияцтвом та алкоголізмом, як би цьому дехто не противився. До речі, до уваги учасників цих дискусій Ірина Ковальчук привела приклад: підприємець М.Кметь, місячний товарообіг якого становить до 2 млн. грн., 500 тис. грн. з них заробляє на продажу спиртного, не утримуючи жодного найманого працівника...ГУБЕРНАТОР В ГНЕВЕ
"Юг", 03.12.2008, Одесская обл.
Прогнозы и реалии в економике Одесской области на встрече губернатора с представителями СМИ.Резкого всплеска безработицы в Одесской области не будет. Такой прогноз сделал в понедельник в беседе с журналистами губернатор Николай Сердюк.
Вместе с тем, по его данным, уже произошло сокращение числа рабочих мест на ОАО "Стальканат" с тысячи четырехсот до восьмисот и на автосборочном заводе в Ильичевске: предприятие временно остановилось, без работы остались около шестисот человек.
По словам Н.Сердюка, Одесская область занимает пятое-шестое место в стране по социально-экономическому развитию. Также в нашем регионе наименьшие темпы роста безработицы.
Kстати, на прошлой неделе в интервью газете "Kомментарии" Н.Сердюк сказал, что "большие трудности начнутся зимой - в портах сократится перевалка. Возможно, они перейдут на четырехдневную рабочую неделю: чтобы сохранить рабочие места, придется урезать зарплаты. Kроме того, произойдет сокращение импорта, а следовательно, и таможенных поступлений. Есть проблемы и на Одесском припортовом заводе. Два месяца назад его продукция, карбамид, на мировых рынках стоила порядка шестисот долларов за тонну, сегодня последние партии, где-то семьдесят тысяч тонн, продавались за двести пятьдесят долларов за тонну - на пределе себестоимости.
Мы готовимся к тому, чтобы профинансировать хотя бы защищенные статьи бюджета - зарплаты и пенсии, чтобы не возникло социальной напряженности".
В свою очередь начальник Одесского морского торгового порта Николай Павлюк сказал, что порт не будет переходить на
четырехдневную рабочую неделю.
По его словам, чтобы избежать влияния кризиса на предприятие, у порта есть три антикризисные программы, однако получится ли их реализовать в полном объеме, он сказать не может: "Очень сложно сегодня идут взаиморасчеты с банками. "Промин-вестбанк" кинул нас на пять миллионов долларов. Нацбанк тоже не помогает. Так что мы должны обратиться в прокуратуру. Идут задержки во взаиморасчетах", цитирует Н.Павлюка РИА "ГЛАС".
Помимо банков, проблемой портов стало и завышение таможенных ставок. Владельцев грузов не устраивают существенно возросшие сборы, что привело к перегрузке контейнерных терминалов. Так, если еще недавно в час выгружалось более семидесяти контейнеров, то сегодня это всего двадцать семь. "В связи с тем что таможня подняла тарифы, это вызвало взрыв недовольства импортной клиентуры. Начались проблемы, грузы не растаможиваются, на данный момент почти пятнадцать тысяч контейнеров с импортом не вывозятся с территории порта", - сказал Николай Павлюк.
В Одесском порту места осталось для приема не более пяти тысяч контейнеров. Аналогичная ситуация наблюдается и в Ильичевском порту.
Николай Сердюк запретил исполнительной службе регионального управления юстиции без согласования с ним исполнять решения судов о смене руководства или отчуждении имущества государственных предприятий. Об этом губернатор заявил на аппаратном совещании: "Если приходит в исполнительную службу подобное распоряжение, докладывайте губернатору. Я вызову руководителей силовых структур, и мы посмотрим, законно ли решение суда и нет ли к нему претензий у прокуратуры". Поводом для губернаторского гнева стал факт продажи по решению суда за долги судна "ЧерАзМорпути" (ЧАМП). А продали всего за сто двадцать тысяч гривень. По словам Н.Сердюка, если бы судно продали на металлолом, его цена составила бы триста тысяч гривень.
Вопрос изъятия и продажи судна, по данным главы ОГА, был решен "за десять минут". А на следующий день другой суд вынес вердикт отменить решение об отчуждении имущества ЧАМП.
Н.Сердюк отметил, что продавать по заниженной цене техфлот предприятия, имеющего долг по зарплате более чем в четырнадцать миллионов гривень, значит уничтожить это предприятие.
Вместе с тем, сказал губернатор, ЧАМП - стратегическое предприятие, без которого порты Украины не смогут существовать, и заявил, что на него предпринята рейдерская атака.
Губернатор пообещал обратиться в Ген-прокуратуру, Минюст, к секретарю СНБО и лично к Президенту Украины с просьбой разобраться в ситуации и остановить рейдеров.
По словам главы ОГА, он уже обращался по этому поводу в Департамент морского и речного транспорта Минтрассвязи Украины. И "один из руководителей" департамента ответил, что ЧАМП - "его вотчина": "На территории Одесской области только один губернатор и ничьей другой вотчины здесь быть не может".
В свою очередь, начальник Главного управления юстиции в Одесской области Андрей Седов заявил, что управление еще пять месяцев назад направило уведомления в Фонд госимущества и Минтранс о том, что на имущество ЧАМП наложен арест, сообщает "Odessa Daily".
Николай Сердюк также намерен совместно с руководством города и силовых структур отработать механизм возврата денег или квартир одесситам, обманутым строительной компанией "Златоград". Об этом он сообщил в беседе с журналистами.
Глава облгосадминистрации рассказал, что провел несколько совещаний по этому вопросу с руководителями силовых структур. По его данным, руководство "Златограда" собрало с покупателей квартир около шести миллионов долларов. На эти деньги фирма закупила оборудование, а под оборудование взяла кредит в банке на строительство дома на сумму тридцать миллионов долларов. Но строительство так и не начали.
И теперь нет ни денег вкладчиков, ни денег, взятых под залог. Некоторые инвесторы вообще остались без жилья. "Мы должны подумать, как сделать так, чтобы вернуть людям деньги или квартиры", - сказал губернатор.
Редакция газеты "Юг"
http://www.yug.odessa.ua/new/view.php?tid=10960&tr=aПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
"НАША УКРАЇНА" - ПОЛІТИЧНА СИЛА, ЯКА ПРАЦЮЄ НА НАЦІОНАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ
"Західний кур'єр", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
"Народний союз "Наша Україна" - єдина політична сила, яка послідовно відстоює стратегічні національні пріоритети України та працює над їхньою реалізацією.На цьому наголосив Президент України Віктор Ющенко у своєму виступі на VI з'їзді партії "Народний союз "Наша Україна". "Я не бачу іншої політичної сили, яка б з такою чіткістю, ясністю і праведністю могла б формулювати і відстоювати національні пріоритети", - наголосив Президент України.
Глава держави підкреслив: "Наша Україна" працює не на короткострокові настрої і не женеться за рейтингами. "Ми - партія стратегічних інтересів. Наша політична сила підтримує все, що стосується української незалежності, українських цінностей", - сказав він.
Президент наголосив, що сьогодні всі дії влади мають бути спрямовані на подолання економічної кризи. Це вимагає оперативного впровадження дієвих механізмів, передусім законодавчих. Відтак Віктор Ющенко наголосив на необхідності відновити дієздатність Верховної Ради. "Парламент повинен відновити свою роботу та отримати спікера", - сказав глава держави.
Президент вважає, що першочерговим питанням роботи парламенту у грудні мають бути антикризові заходи. "Ми можемо знайти в парламенті фракції, які консолідуються по ухваленню Державного бюджету 2009 року та антикризових діях. Це - програма-мінімум", - підкреслив глава держави.
Президент також наголосив, що в умовах економічної кризи уряд повинен припинити популізм, який і став однією із причин цієї кризи в Україні. "Коли на початку року формується популістська політика без узгодження з бюджетом, у другому півріччі ми пожинаємо плоди", - сказав він. За словами Віктора Ющенка, "пом'якшити удари кризи можна, проводячи здорову економічну політику". "Я не переконаний, що сьогоднішній уряд готовий це зробити", - сказав Віктор Ющенко.
Говорячи про діяльність фракції НУНС у Верховній Раді, Президент закликав "Нашу Україну" реагувати на випадки, коли народні депутати не дотримуються політичної позиції, визначеної керівними органами. "Фракція повинна бути більш дисциплінованою і консолідованою", - наголосив В. Ющенко. "Ми багато втратили, бо послабили партійну дисципліну", - додав Президент.
Віктор Ющенко закликав членів НУНС до консолідованої роботи у непростий для країни час. "Головне, щоб ми формували національні пріоритети, навколо них об'єднували прихильників, які можуть конструктивно ставитися до спільної мети. У нас є цінності, які співпадають із цінностями нашої держави. Ми - та сила, яка основу своєї консолідації бачить саме у служінні цим цінностям", - наголосив глава держави.
Прес-служба Президента України
http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=2619ЛЮДМИЛА КОЗАК ТАКИ ЗАЛИШИЛАСЯ ЗАСТУПНИКОМ СЕНИКА
Олександр Сирцов, "Львівська газета", 04.12.2008
Представниця БЮТ Людмила Козак зберегла за собою посаду заступника голови Львівської облради.Це стало відомо вже під час розгляду порядку денного сесійного засідання 2 грудня, коли 92 депутати проголосували за зняття цього питання з порядку денного. Мотив - питання про звільнення заступників фактично вирішили на попередньому засіданні, коли своїх посад позбулися Микола Горинь і Лев Захарчишин.
Утім таким розвитком подій виявилася незадоволеною фракція ГП "ПОРА", яка назвала це порушенням балансу політичних сил і попередніх домовленостей про створення міжфракційного об'єднання "Наша Україна" - розповів "Газеті" Лев Захарчишин. Через це його фракція відтепер вважає себе вільною від зобов'язань, узятих під час створення цього об'єднання. Л. Захарчишин також зазначив, що спершу потребу у скороченні кількості заступників голови облради мотивували потребою зекономити бюджетні кошти. Однак річ у тім, що Людмила Козак, як і Микола Горинь, є пенсіонером, а інформації про те, що пані Козак відмовляється чи то від зарплати, чи то від пенсії, в нього немає.
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/12/04/36511/ЕКОНОМІКА
ЩО ПЕРЕШКОДЖАЄ ТУРИЗМОВІ?
Василь Галичанин, "Галичина", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
Роль митниць у розвитку туризму на Прикарпатті."Рік туризму в області добігає кінця, а іноземних туристів на Прикарпатті й досі майже не видно, - нарікав якось у розмові з автором цих рядків його знайомий перекладач з німецької. - Польщею, приміром, як недавно сам пересвідчився, курсують численні автобуси, набиті екскурсійними групами з країн Західної Європи. До нас же не їдуть. Чому? Бо, по-перше, тутешня відпочинкова інфраструктура, надто ж готелі, розрахована здебільшого на донецьких олігархів та аналогічних клієнтів, які полюбляють відпочивати з азіатським розмахом - з бурхливою пиятикою та дикими оргіями. Натомість європейські туристи, а подорожують Галичиною здебільшого німці, та й то переважно літнього і старшого віку, прагнуть насамперед затишку і щоб очей не мозолили "нічні феї". А хіба таку ідилію можна знайти в Івано-Франківську чи Яремчі?
З другого ж боку, не так легко перетнути кордон України. Надто ж коли повертатися назад. Навіщось повсякчас створюються постійні кілометрові черги охочих виїхати - однаково, чи то в Шегині, чи Раві-Руській. У Краківці, приміром, із п'яти переходів постійно діють лише два-три, а інші чомусь постійно закриті. Враження таке, що це робиться штучно. Щоби ті, хто надто квапиться чи кому надто нетерпеливиться, давали митникам хабарі й ті обслуговували-пропускали їх поза чергою.
Я знаю, що кажу, бо не раз був очевидцем таких пропозицій-вимог з боку службовців митниць на адресу іноземців, котрих я супроводжував як перекладач до кордону. Скажімо, на моїх очах до одного священика з Німеччини, котрий перебував на івано-Франківщині у церковних справах і повертався додому, підходили, коли він чекав у черзі, з обіцянкою за певну винагороду (два роки тому така послуга коштувала 70 євро, а тепер, напевно, більше) "засвітити" його превелебності "зелене світло" в обхід чи то пак об'їзд, усіх попередніх авто перед ним. Підходили навіть двічі, бо гадали, що за першим разом іноземець не втямив, у чім річ. Але священик відразу добре все зрозумів, тож з обуренням відкинув ті пропозиції й терпляче вичекав п'ять годин, поки зміг перетнути кордон... Але, звичайно, не всім вистачає терпіння. Як мінімум один із десяти "черговиків" пристає на ті вимоги. Тож колони автомашин на митницях - своєрідний клондайк для митників. На тих чергах добре нагрівають руки нечисті на них. Про це свідчать шикарні котеджі на Львівщині, що належать співробітникам митної служби різного рангу, які виросли й далі ростуть, мов гриби після дощуѕ Вважаю, що наші митниці - це наразі найбільша перешкода для розвою закордонного туризму на наших землях".
Не відмовляючи у слушності авторові цих міркувань, ми все ж поцікавилися, наскільки зменшився цього року через повінь чи з інших причин потік іноземних туристів на Івано-Франківщину. Однак з головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв'язків та інвестицій ОДА нам відповіли, що за попередньою інформацією за десять останніх місяців гостей у нашому краї, в тому числі й з далекого закордоння, аж ніяк не поменшало. Принаймні порівняно з таким самим торішнім періодом. Що ж до ролі митниць у поступі туризму чи точніше в гальмуванні його розвитку, то це наразі ніхто не береться коментувати.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=3628&tx_ttnews[backPid]=24КРИЗИС КОСНЕТСЯ ВСЕХ
Юлия Бабенко, "Днепр вечерний", 03.12.2008, Днепропетровская обл.
Уже сегодня большинство финансово-промышленных групп Украины не может похвастать, что их обошел стороной экономический кризис.Уважаемый читатель наверняка помнит, что неприятности начались еще в прошлом году со второсортных ипотечных кредитов в США. Потом проблемы расширились до масштабов всей финансовой системы, и постепенно в штопор попала мировая экономика. Для Украины кризис выразился в блокировании доступа к финансированию и снижении спроса на сталь, из-за падения объемов строительства и машиностроения.
В сентябре-октябре чрезвычайно резко упали объемы производства украинского ГМК. Причиной послужило то, что в конце лета 2008 года украинская металлопродукция стала менее конкурентоспособной, чем китайская и российская, и была потеснена на ключевых рынках сбыта, отметил в беседе со специалистами портала "Фондовый рынок" глава департамента аналитики ASTRUM Investment Management Юрий Белинский. Но, к сожалению, дно оперативных и финансовых показателей все еще не достигнуто. Четвертый квартал 2008 года будет еще тяжелее. После падения объемов выплавки стали в Украине в сентябре на 32% - до 2,5 млн. тонн, вероятно падение еще на 40-60% - до 1-1,5 млн. тонн, считает аналитик ИГ "Сократ" Дмитрий Хорошун.
В свою очередь, проблемы в металлургии затронули почти все ведущие ФПГ Украины, поскольку большая часть из них опиралась именно на эту отрасль. Восстановление, судя по всему, начнется нескоро. По оценкам ASTRUM, рост продаж отечественных заводов из-за того, что 80% отечественной метпродукции идет на экспорт, практически невозможен без общего оживления мирового спроса. А это произойдет не раньше второй половины 2009 года.
"Мы ожидаем, что средние цены металлопроката в 2009 году будут на 35-40% ниже уровня 2008 года. Исходя из уровня выплавки в октябре и планов на конец года, прогнозируем в целом снижение производства стали в Украине на 15% в 2008 году, и на 25-30% в 2009-м. Производства кокса, руды и ферросплавов покажут схожую динамику. Лучшие результаты продемонстрируют те украинские заводы, которые имеют лучшие каналы сбыта и достаточную обеспеченность сырьем", - считает Ю.Белинский.
В трубной промышленности тоже проблемы - общее производство труб за 10 месяцев текущего года снизилось на 6% по сравнению с аналогичным периодом 2007 года. Но эти сложности отразились разве что на Харцызском (СКМ) и Нижнеднепровском ("ИНТЕРПАЙП") трубных заводах. Зато абсолютно все уже ощутили ухудшение в финансовом секторе и недвижимости.
Противоречивая ситуация в машиностроении. В целом, отрасль под угрозой, однако многие предприятия могут выжить за счет многолетних контрактов и госзаказа. Например, однозначное падение спроса наблюдается в судостроении. Также грядет снижение в вагоностроительном бизнесе, хотя предприятия Сергея Тигипко и группы "Приват" ожидают заказы на десятки миллионов долларов. Не слышно пока тревоги и в группе Константина Григоришина - НПО им. Фрунзе поставляет насосное оборудование российскому "Газпрому", почти вечному покупателю.
Сравнительно неплохо покажет себя энергетика. Сокращение потребления электроэнергии предприятиями тяжелой промышленности, безусловно, коснется всех энергокомпаний. Однако электроэнергетика - особенно сбытовые сети, - это базовая отрасль экономики, которая в любой стране мира страдает последней. Она станет своеобразной "подушкой" для ФПГ с сильными позициями в ней - СКМ и "Энергетического стандарта".
Совершенно внезапно перестал "играть" едва ли не ключевой "ужастик" прошлых лет - цена на газ. Аналитик инвестиционной компании Concorde Capital Александр Климчук считает, что цена на газ в 2009 году не станет для украинской экономики определяющим фактором. "Я не знаю, каким будет масштаб увеличения, но, учитывая мировую корреляцию цен на нефть и газ, уже сейчас можно сказать, что в 2009 году значительного повышения, мы не увидим", - уверяет эксперт.
По мнению аналитика, деньги есть у всех ФПГ, но ключевым является вопрос - сколько долгов. "Важно соотношение долга и имеющейся наличности. У вас может быть либо чистый долг, либо "чистый кэш". Например, на балансе находятся 100 млн. долл., но отдать нужно 2 млрд. долл. Ваш чистый долг составляет 1,9 млрд. грн.", - пояснил он.
По соотношению долга и наличных Климчук предсказывает, что однозначно наилучшие шансы пережить кризис - у самой большой в Украине группы Систем Кэпитал Менеджмент, которую связывают с депутатом Ринатом Ахметовым. Относительно размеров группы ее долг небольшой.
"Всех остальных я бы не стал ранжировать. Получилась бы средняя температура по больнице. Явно - какие-то направления бизнеса будут в упадке. И уже зависит от каждой группы, захочет она избавиться от этих направлений или будет тратить ресурсы других бизнесов, чтобы их поддержать", - говорит эксперт.
http://www.dv-gazeta.info/news/AVTOR/2008/12/03/11-27-10/#КРИЗИС СТАЛЬНЫХ НАДЕЖД
Юрий Сагань, "Донецкий кряж", 03.12.2008
Начавшись с ипотечного кредитования и машиностроения, экономический кризис охватил металлургическую отрасль, которая является одной из ведущих как на Украине, так и в Донецком регионе.
В целом по стране металлургическое производство составляет 22% от общего объема реализации промышленной продукции, а в Донбассе - 46%. Если учесть, что черные металлы составляют две трети областного экспорта товаров и обеспечивают почти три четверти валютной выручки от экспорта, то ясно, что любая проблема металлургического комплекса ложится тяжелым грузом на всех.
Что же происходит в металлургической отрасли? Как повлияет ситуация, сложившаяся в металлургической промышленности, на другие отрасли? Какими могут оказаться последствия возникшего кризиса? На эти вопросы корреспондент "Донецкого кряжа" пытается ответить вместе с ведущим аналитическим обозревателем Главного управления статистики в Донецкой области Ларисой Гонтарь.
- Лариса Ивановна, металлургия всегда была отраслью с резкими падениями и подъемами востребованности продукции. Почему же нынешний кризис так обеспокоил всех?
- С металлургией, являющейся одной из базовых отраслей украинской экономики, всегда возникали проблемы, особенно в тех случаях, когда речь шла о мировых кризисах. Не станем вспоминать Великую депрессию 1929 года. Обратимся к событиям нашего времени. 1998 год. Кризис тогда носил не мировой, а локальный характер и затронул страны Юго-Восточной Азии. Рынки, куда поставлялся украинский металл, оказались парализованными, но и этого хватило, чтобы проблема сбыта выросла до глобального масштаба. Ведь международный кризис наложился на наш, внутренний, который продолжался еще с первой половины 90-х годов. В 1997 году был, правда, небольшой рост, но это оказалось явлением временным, можно сказать, носило случайный характер. В 1998 году производство в металлургическом комплексе снова начало стремительно снижаться. Наибольший спад наблюдался в сентябре - 27,5%. Этот показатель тогда казался сокрушительным. Однако в октябре нынешнего года, по сравнению с тем же периодом прошлого, спад производства в металлургии составил уже 35%. Сами видите, насколько глубок нынешний кризис.
- Но в конце девяностых проблемы отрасли удалось решить…
- С кризисом тогда боролись восемь месяцев, и в 1999-м он отступил. Без потерь не обошлось. Пришлось, например, в интересах экспортеров сильно девальвировать гривну. Курс доллара к концу 1999 года по отношению к национальной валюте вырос в 2,7 раза, что, в свою очередь, привело к инфляции. Снизилась реальная заработная плата, а металлургия долгое время числилась в списке убыточных.
- Насколько стабильными были для металлургов последующие годы?
- О стабильности говорить не приходится. В 2001 году сказалась экспортная ориентированность отрасли, когда ухудшилась конъюнктура на внешних рынках. Спад начался в августе 2001-го и захватил четыре месяца 2002 года. Однако тот спад серьезно не подорвал экономику отрасли, и в целом по итогам 2002 года уже наблюдался рост. Затем был 2005 год, когда на внешние рынки выбросил свою продукцию Китай. Украинский экспорт металла в эту страну стал тогда минимальным, да и другие рынки, на которые мы поставляли продукцию, оказались занятыми. Повлияли тогда на возникновение кризиса и внутренние проблемы. Как раз в ту пору были отменены льготы для предприятий, работающих в рамках специальных экономических зон и территорий приоритетного развития, и это не могло не сказаться негативно на результатах работы многих отраслей, в том числе и металлургической. Практически борьба с негативными тенденциями длилась полтора года. Благоприятными оказались 2007 год и начало 2008-го.
- Лариса Ивановна, разве только конъюнктура на внешнем рынке виновата в нынешнем кризисе?
- То, что мировой финансовый кризис сказался на состоянии металлургической отрасли, безусловно. Однако есть в этом кризисе изрядная доля и других причин, которых, вероятно, можно было бы избежать, если бы металлурги в свое время позаботились об этом. Сейчас многие из них говорят, что причиной спада стало сокращение заказов и снижение цены на металл. Некоторые предприятия, поставляющие свою продукцию в страны Ближнего Востока, в августе еще надеялись, что к осени строительство там активизируется и потребность в украинском металле возрастет. Увы, этого не случилось. А разговоры о ценах, мягко говоря, несколько преувеличены. В августе цены еще росли и снижаться начали только в сентябре - на 5%. Это не так много, хотя и ощутимо. Все же потери, по нашим подсчетам, составили 47 миллионов долларов по тогдашнему курсу, а это более половины месячного фонда зарплаты металлургов. И все же говорить о катастрофических потерях не приходится. Говорить надо о другом. О том, например, что украинский металл не конкурентоспособен на мировом рынке. Именно поэтому Украина пострадала от нынешнего кризиса больше других. По данным Всемирной ассоциации производителей стали, ее производство в октябре, по сравнению в октябрем прошлого года, на планете снизилось на 12%, в Китае, который сейчас обеспечивает более трети мирового производства, - на 17%, в странах Евросоюза снижение произошло на 6%, а в Японии - на 3%. В Индии и Южной Кореи спада пока вообще не наблюдается, а на Украине, которая занимает в десятке крупнейших мировых производителей восьмое место, производство стали уменьшилось на 48%. Конкретно в Донецкой области - на 45%.
- Что же стало причиной столь резкого падения?
- Прежде всего то, что наши металлурги отстали в техническом перевооружении и модернизации производства. У нас до 40% стали выплавляется в мартеновских печах, а это неэффективное, энергозатратное производство, от которого в мире уже отказались. На Украине только треть сталелитейной продукции обеспечивается за счет ее непрерывной разливки. В металлургическом комплексе сосредоточена пятая часть основных средств индустрии нашего региона. Стоимость их составляет 18,7 миллиарда гривен, однако потенциал этот давно требует обновления. Износ основных фондов хоть и снизился за последние годы, но все равно остается значительным - 52%. В прошлом году объем инвестиций в основной капитал металлургических предприятий вырос на 19% и составил 3,9 миллиарда гривен. Но в этом году сохранить инвестиционную активность не удалось. Объем инвестиций сократился на четверть. Причем 83% инвестиций оставляют собственные средства предприятий, шестая часть приходится на банковские кредиты. А если говорить о прямых иностранных инвестициях, то они ни в прошлом, ни в нынешнем году на цели капитального строительства, приобретения машин и оборудования не использовались.
- Можно ли говорить о том, что инвестиции вообще сойдут на нет, поскольку финансовое состояние металлургических предприятий не позволит вести модернизацию за счет собственных средств?
- Можно со всей определенностью сказать только то, что проекты по внедрению энергосберегающих технологий пока сворачиваются. В этом году из-за существенного подорожания природного газа, кокса, железорудного сырья финансовое состояние отрасли значительно ухудшилось. В первом квартале финансовый результат был на треть ниже, чем год назад, а в сентябре месячный финансовый результат работы металлургического комплекса области впервые стал отрицательным. Не способствуют улучшению финансового состояния предприятий и взаимные неплатежи, которые выросли в течение января - сентября нынешнего года в 1,8 раза. В целом дебиторская задолженность на первое октября составляла 27,5 миллиарда гривен, а кредиторская - 25,3 миллиарда. Несвоевременно и в неполном объеме возмещается экспортерам налог на добавленную стоимость. В третьем квартале долги бюджета по этой статье выросли на 39% и на сегодняшний день составляют более двух миллиардов гривен.
- Неустойчивое финансовое состояние предприятий негативно сказывается и на росте заработной платы металлургов…
- В 2007 году по уровню заработной платы металлурги находились на четвертом месте среди всех категорий экономической деятельности, теперь - на восьмом. Доля затрат в себестоимости продукции на оплату труда составляет лишь 4,2%, в то время как материальные затраты выросли почти до 90%. Увеличилась и задолженность по выплатам заработной платы. Если на начало 2008 года она составляла на экономически активных предприятиях 0,7 миллиона гривен, то к первому ноября выросла до 5,5 миллиона. А всего, включая предприятия-банкроты и экономически неактивные предприятия, долги по заработной плате в отрасли достигли 8,9 миллиона гривен. Наблюдается также устойчивая тенденция к сокращению работающих в отрасли.
- А что происходит у смежников металлургов?
- Трудности металлургов уже сказались на смежных отраслях. Из-за сокращения спроса на технологическое топливо для доменных печей выпуск кокса в Донецкой области уменьшился в октябре на 35,5%. Это привело к невостребованности угля коксующихся марок, которого раньше не хватало. Правда, увеличился импорт угля из России. Это объясняется тем, что местный коксующийся уголь отличается высоким содержанием серы, которая снижает в конечном счете качество металла. Поэтому российский уголь необходим. Наши угольщики снизили добычу в октябре, по сравнению с тем же периодом прошлого года, почти на 21%.
- В общем, цепочка "уголь - кокс - металл", которую так старательно отлаживали, срабатывает теперь в обратную сторону. А влиять на мировые процессы Украина не в состоянии…
- Экспортная ориентированность экономики региона становится фактором нестабильности, поэтому для создания системы стабильной реализации металла необходимо развивать внутренний рынок, прежде всего машиностроение и строительство. Что мы имеем сейчас? Потребление готового проката черных металлов на производство машиностроительной продукции составило в Донецкой области в прошлом году 376 тысяч тонн, на изготовление строительных конструкций ушло еще 143 тысячи тонн. Для сравнения: экспортировано за год 6,8 миллиона тонн готового проката. Как видим, показатели внутреннего и внешнего потребления несоизмеримы. В октябре этого года производство машиностроительной продукции сократилось по сравнению с предыдущим месяцем на 21,1%, а в сравнении с октябрем 2007 года более чем на 10%. Объем строительных работ в прошлом году вырос на 28,2%, с начала нынешнего года постоянно снижается из-за сокращения заказов и недостаточного финансирования, в том числе из бюджетных средств, а в последние месяцы - из-за проблем с кредитованием. Поскольку инвестиционные возможности промышленных предприятий, в том числе и металлургических, снизились, сократилось и число заказов на строительные работы. Правда, положение несколько спасает жилищное строительство, в котором инвестиции выросли на четверть. Развитию строительства могло бы способствовать и государственное инвестирование инфраструктурных объектов к Евро-2012. Однако за январь - октябрь этого года областной объем работ на строительстве дорог и аэродромов по сравнению с аналогичным периодом минувшего года снизился на 40%. Машиностроители тоже зашли в тупик, потому что в основном производят продукцию для металлургов, шахтеров, коксохимиков, а все они сегодня оказались неплатежеспособными. Следовательно, необходимо развивать иные направления в машиностроении и искать возможности инвестирования. Сказать это легко, сделать намного труднее. Конечно, уровень экономического развития Японии для Украины недосягаем, но могли бы мы остановиться в падении металлургического производства хотя бы на уровне России, где этот уровень составил 27%.
- Финансовый кризис и спад производства в металлургии привели к негативным тенденция в экономике области в целом?
- Значительный спад в металлургии привел к тому, что впервые с начала нынешнего года снизился общий объем производства промышленности региона. Пока только на 1,3%. Возникли проблемы с обеспечением эффективной занятости. В нынешних условиях важно сохранить квалифицированные кадры, ведь многие предприятия до недавнего времени испытывали их дефицит. Уровень официально зарегистрированной безработицы пока не изменился, но, по всей видимости, негативные перемены не за горами. Долги по заработной плате на экономически активных предприятиях в октябре выросли уже вдвое, в том числе в угольной промышленности - в 2,2 раза. И задолженность населения по оплате жилищно-коммунальных услуг, которая с апреля по сентябрь сократилась на 142 миллиона гривен, в октябре вновь выросла.
Экономика региона оказалась уязвимой потому, что она ориентирована на экспорт металла, который к тому же неконкурентоспособен в мировых масштабах. В этих условиях все актуальней становится необходимость изменений структуры производства и экспорта, а также развитие внутреннего рынка.
- Какой можно дать прогноз относительно продолжительности и масштабности экономического кризиса?
- Если спад продолжится такими же темпами и в декабре, то нас ждут нелегкие времена. А если говорить о планетарных масштабах, то обычно Всемирная ассоциация производителей стали на своей ежегодной октябрьской конференции дает прогноз развития сталелитейного производства на будущий год. В прошедшем октябре такой прогноз давать не решились, остановились на том, что о будущем мировой металлургии можно будет говорить не ранее апреля 2009 года. Этим все сказано.
http://www.dkr.com.ua/index.php?new=11229ТОЧКА ЗОРУ
АНАТОЛИЙ ГРИЦЕНКО: "ВАНДАЛЫ ГЛУМЯТСЯ НАД ЧУВСТВАМИ УКРАИНЦЕВ, ЧЬИ ОТЦЫ И ДЕДЫ СПАСЛИ МИР ОТ ФАШИЗМА"
"Крымские известия", 03.12.2008
Председатель Верховной Рады Автономной Республики Крым Анатолий Гриценко прокомментировал события в городе Комарно Львовской области.Там в конце ноября решением сессии Комарницкого горсовета был снесен памятник воину-освободителю, уничтожены надгробные плиты, раскопаны могилы, а останки советских солдат разбросаны по парку.
"Подобные действия местной власти иначе как варварскими назвать нельзя. Современные вандалы, которые стремятся к пересмотру итогов Великой Отечественной войны, глумятся над чувствами украинцев, чьи отцы и деды ценой неимоверных усилий спасли цивилизованный мир от фашизма. Нелюди, принимавшие это бесчеловечное решение, и те, кто его выполнял, подняли руку на священную память о павших героях, что во все времена вызывало резкое осуждение общества. Неужели львовские власти не задумываются о тех разрушительных последствиях, которые произойдут в сознании молодого поколения, которое вынуждено наблюдать, как глумятся над останками воинов-освободителей, как в угоду политиканам насилуют собственную историю?" - заявил Анатолий Гриценко.
Председатель Верховной Рады Автономной Республики Крым выразил надежду, что из случившегося в г. Комарно общество извлечет горькие уроки. Подобным действиям необходимо дать жесткую правовую и моральную оценку, а вандалы должны понести заслуженное наказание, подчеркнул глава крымского парламента.
Пресс-центр Верховной Рады Автономной Республики Крым
http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2008/226/gricenko.htmlПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
ОДНУ СТРОИМ, ДРУГУЮ СНОСИМ
И. Андреев, "Слава Севастополя", 04.12.2008, АР Крым
В Севастополе швейную фабрику имени Нины Ониловой пикетировали представители общественной организации "Объединение поддержки и развития молодежи и спорта в Севастополе" и жители близлежащих домов.Данная акция была рассчитана на привлечение внимания властей города к судьбе детской игровой площадки, расположенной на придомовой территории дома N 7 по улице Айвазовского, которая решением горсовета была передана в пользование фабрике под строительство коммерческого объекта.
Участники пикета утверждают, что руководство ЗАО "Швейная фабрика имени Нины Ониловой" ввело депутатов в заблуждение, представив им на рассмотрение подложные документы, а именно согласие жильцов на передачу детской площадки предприятию. А такового, по мнению пикетчиков, никто не давал.
Ранее на небольшом участке земли, фактически придомовой территории, жители за собственные средства оборудовали площадку, установив различные элементы для игр и отдыха. Этот уголок был очень популярен, ведь поблизости подобного просто нет. Но однажды утром родители со своими детьми не смогли попасть на площадку. Нанятые фабрикой строители забаррикадировали вход и демонтировали все качели. Причем сделали они это до решения суда, в который сразу же после сессии горсовета обратились граждане с требованием отменить депутатское решение о передаче площадки коммерческой структуре.
К сожалению, с каждым днем шансы жителей улицы на восстановление справедливости тают на глазах. Они понимают, что бороться с предприятием будет очень сложно. Пока продолжается разбирательство, фабрика осуществит задуманное. Уже сегодня полностью демонтирована стена, некогда разделявшая территории ЗАО и детского уголка. Глядишь, завтра сюда подтянут тяжелую технику.
На пикет граждане вышли с радикальным настроением. Преодолев баррикады, они пробрались на территорию детской площадки и установили деревянные заграждения на месте бывшей бетонной стены. Далее, вооружившись перфораторами и кувалдами, принялись сносить каменную кладку, ограничивающую свободный доступ. Возможно, это и удалось бы совершить, если бы в дело не вмешался начальник Ленинского райотдела милиции Виктор Гаврилюк. Его, судя по всему, пригласило руководство фабрики. Пикетчики прислушались к словам главного милиционера района и сложили "оружие" до окончания разбирательства. Чем оно закончится, мы узнаем позже.
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2008&mnt=12&day=4&id=17699ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
ОТСИДЕТЬ 6 ЛЕТ И ВЫПЛАТИТЬ 2 МИЛЛИАРДА!
Ирина Левченко, "Индустриальное Запорожье", 04.12.2008
Солдату и командиру новобогдановской части потребуется 100 жизней, чтобы рассчитаться за нанесённый взрывами ущерб.Вот и всё. Новобогдановская эпопея завершилась. Причём, когда на территории артбазы глава МЧС Владимир Шандра вручал награды сапёрам, в Днепропетровске в военном суде звучали последние строки приговора тем, кого сочли виновными во взрывах в мае 2004 года. Окончательный вердикт таков: 6 лет в ИТК строгого режима - рядовому срочной службы (на тот момент) Олегу Селину и командиру в/ч А2985 подполковнику Сергею Лилову. Представитель корпорации "Содружество", начальник участка по утилизации боеприпасов Борис Курбатов назначенную ему меру наказания (2 года 4 месяца 22 дня) уже отсидел в СИЗО - и 1 декабря был выпущен из-под стражи в зале суда. Для человека, который 8 декабря отметит 55-летие, это серьёзный подарок.
Семь дней приговора
"Приговор будет очень большим, и читать я его буду часов семь", - предполагал председательствующий по делу майор юстиции Дмитрий Осиик, до того как приступил в совещательной комнате к работе над приговором. Но оглашение приговора побило все рекорды - оно продолжалось 7 дней!
Вы только представьте, что в течение нескольких часов кряду судья читает:
"Исковые требования Полях Анны Адамовны - представитель Полях Ирины Александровны: материального ущерба в размере 11193 гривни - отказать. Гончаренко Натальи Сергеевны: материального ущерба в размере 335 гривни - оставить без рассмотрения, морального вреда - на 10000 гривен - оставить без рассмотрения. Зубова Любовь Васильевна: материального ущерба в размере 250 гривен - оставить без рассмотрения.
Морального вреда - на 10000 гривен удовлетворить на сумму 3000 гривен, а в остальной части исковых требований - отказать…".
Тишина в зале - идеальная, посторонних нет, лишь подсудимые, участники уголовного процесса да обязательная охрана. От монотонности перечисления сотен фамилий и исковых требований клонит в сон не только находящихся на посту юных хлопцев из внутренних войск МВД, дремота пытается взять в плен каждого.
Взбадривают лишь краткие перерывы, во время которых подсудимых выводят по нужде и покурить на улице. Смысл слов "отказать" и "удовлетворить" - понятен. А вот "оставить без рассмотрения" говорит о том, что потерпевший не явился в суд или не предоставил доказательств материального ущерба или морального вреда, но за ним сохраняется право обратиться в иной суд.
Сидя в "клетке", заполняет клетки
Особенно тяжело приходится подсудимым: на троих ограниченная клеткой территория. В руках у Бориса Курбатова - пачка ксерокопий документов, в которую он периодически заглядывает, иногда безмолвно что-то показывает соседу-Лилову. С ручкой в руках и какой-то брошюркой сидит и солдатик, что-то усердно в ней помечает. В перерыв мне позволяют немного пообщаться с подсудимыми. И тут оказывается, что старшие товарищи сверяются, какие факты использованы из судебного следствия, а какие предоставлены обвинением, пытаясь понять, какой "уклон" взят судьёй. А Олег Селин просто-напросто разгадывает очередной японский кроссворд "судоку", где надо зарисовывать клеточки…
- И много уже кроссвордов разгадали?
- Достаточно! Я всегда кроссвордами интересовался. Это практика для мозга, чтобы не засыхал в тюрьме. А в камере читаю и книжки, конечно. В основном, про войну, старые - таких на "гражданке" уже не встретишь.
Пользуется услугами библиотеки и Борис Фёдорович, так как физзарядка в СИЗО не поощряется, считается подготовкой к побегу. Рассказывает:
- Библиотека здесь шикарная - вполне серьёзно говорю. Я, кстати, такие интересные книги прочитал - 1947, 1953 годов выпуска! К примеру, работы Сталина по индустриализации и по укреплению Красной Армии. Я только однажды подобную книгу видел у старого деда, когда в Калининграде служил. Горького, Гюго перечитал - дома на них времени не хватало. Но, случается, читаешь произведение, затем нескольких страниц нет - видимо, кто-то на самокрутки вырвал.
Обращаюсь к подсудимым по поводу здоровья:
- "Не дождётесь!" - фразой из анекдота, бодрясь, отвечает Курбатов, который находится "за гратами" с 5 июля 2006 года. Ему, как и его коллегам по несчастью, с передачками родственники обычно вручают пачку лекарств (незадолго до новобогдановского ЧП его буквально вытащили с того света после ДТП), он инвалид 2-й группы.
- А что помогает держаться? - спрашиваю 53-летнего экс-командира Сергея Лилова.
- Закалка, я более 30 лет прослужил. Ну и, конечно, поддержка из дома - любимой жены и сыновей.
- Насколько вы оцениваете свою вину? Если бы можно было повернуть время вспять, вы бы что-то делали по-другому в своей жизни до 6 мая 2004 года?
- Ну, иначе бы не получилось делать. Потому что вся моя деятельность проходила при постоянном контроле вышестоящего командования и особенно на протяжении 2004 года, когда в части постоянно находился представитель вышестоящего штаба - один менял другого, и так далее. Может, настоял бы на том, на чём не удалось тогда настоять - убедить командующего в выделении дополнительного личного состава. И это бы изменило ситуацию. Отказался бы от поездок в командировки, в которых был накануне, потому что, когда прибыл этот личный состав, меня в части не было.
- Ну а что - вы бы лично каждого проинструктировали?
- У нас был отлажен этот вопрос: малейшее замечание по работе, по дисциплине - сразу прикомандированного отправляли назад, осуществляли отбор в течение первой недели работы. Ну, вообще-то, согласно той кодограмме, которая пришла мне, предписывалось отобрать специалистов, которые допущены к работе, провести с ними занятия, инструктажи и после этого пускать на техтерриторию…
- Вы вообще предполагали, что беда могла произойти из-за перегруженности базы?
- О таком состоянии знали все - вплоть до Президента!
- Олег Вячеславович, а вы в чём чувствуете свою вину? - спрашиваю Селина.
- Ну, собственно, я не виноват. Не понимаю, в чём меня обвиняют. Вот и всё, - заявляет 24-летний житель Мариуполя.
- А как же с подожжённым куском ткани, о котором сообщили все СМИ?
- Ну, пусть пишут что хотят.
- Так что - не было этого?
- Конечно, нет. Просто никто ж не знает, как всё проходило в досудебном следствии, вот и всё. А истину… Пусть так оно и будет… Тайна, покрытая мраком. И я не питаю иллюзий, что будет какой-то оправдательный приговор, после того как я два с половиной года провёл за решёткой…
- А вот как вы вообще попали на артбазу?
- Сначала я в учебке в "Десне" полгода был совсем по другой специальности. Я - оператор-наводчик танка. Я и понятия не имел, что вообще существуют эти арсеналы или базы, склады! Ещё полгода служил в танковой бригаде в Артёмовске, потом ту часть расформировали после взрывов, дальше в Кривой Рог отправили в танковую часть. А буквально через несколько дней направили сюда. В общем, не по собственному желанию.
- А какие конкретно работы выполняли солдаты срочной службы?
- В основном - такелажные, - объясняет Сергей Лилов. - Это приём и перемещение боеприпасов. Приходит эшелон из войск: надо ящики с боеприпасами выгрузить, потом переместить к местам хранения, уложить там, к этому времени поступил наряд на выдачу боеприпасов. Их надо оттуда выбрать, забрать, перенести, загрузить и отправить.
Реальное наказание
Как затем мне уже признался Борис Курбатов, все подсудимые надеялись на освобождение, но боялись, что приговор будет гораздо суровей.
- Шесть лет лишения свободы Лилову по статьям: 425-я, часть 2, "халатность, повлекшая тяжкие последствия", - объясняет тонкости судебного дела председатель военного суда Днепропетровского гарнизона Василий Коваленко. - Далее, у него же, 410-я статья - "хищение военного имущества" - по которой срок 3 года, и 366-я - "должностной подлог" - 3 года с лишением права на 3 года занимать административно-хозяйственную должность. По совокупности и выходит - 6 лет и на 3 года лишение права занимать административно-хозяйственную должность. Но воинского звания его не лишили, следовательно, ему может быть назначена воинская пенсия. Правда, за тот период, что он находится в СИЗО, платить не будут. Срок отбытия наказания - с 8 мая 2004 года.
У солдата одна статья - 414-я, часть 3: "Нарушение правил обращения с боеприпасами, повлекшее тяжкие последствия" - 6 лет лишения свободы. Срок отбытия наказания - с 31 мая 2006 года. Была и вторая статья: в день взрывов он с сослуживцами поживился товарами в магазине, но мы прекратили её, так как срок давности прошёл.
Курбатов же не причастен к взрывам непосредственно. Однако он причастен к пособничеству к хищению и должностному подлогу. Срок наказания - 2 года, 4 месяца, 22 дня. Статьи - 27-я, часть 5, 410-я и 355-я, часть 1, с лишением права занимать административно-хозяйственные должности сроком на 3 года.
Суд учёл все смягчающие обстоятельства, в том числе и состояние здоровья каждого. И хотя Лилов, как командир части, допустил много нарушений - уставных требований, инструкций, приказов, мер - мы поняли, что для вышестоящего командования он был в определённой степени как "стрелочник".
- И всё-таки, произошедшее - это роковое стечение обстоятельств или закономерность, которая могла произойти в любой момент?
- Реально это стало закономерностью, поскольку в 2003 году - за год до этих глобальных взрывов - здесь имел место факт взрыва пороховых зарядов. Примерно тонна или полторы пороха взлетело в воздух в результате нарушения правил обращения с боеприпасами. Это серьёзное ЧП. Командование об этом знало. Но надлежащих выводов не сделали, скрыли, и через год произошло вот это серьёзнейшее ЧП.
То есть, если бы тогда были приняты надлежащие меры, вплоть до отстранения от должности командира, скорее всего, не было бы тех трагических последствий, которые потом произошли. До этого часть проверяли комиссии Генштаба, Южного оперативного командования. Составили акт и вынесли предписания: устранить, сделать то-то и то-то. Однако план устранения недостатков так и остался только на бумаге!
- А была злополучная тряпка, которую поджёг солдат-срочник?
- Это и есть та искра, от которой случилось ЧП. Имеется соответствующее пояснение, доказательство того, что военнослужащий Селин пронёс на территорию зажигалку, а там взял кусок ткани от мешка, в котором хранился порох, хотел бахрому обжечь, чтобы использовать в качестве портянок. Когда ткань вспыхнула, он начал тушить - думал, что потушил и забуцал её ногами под штабеля с боеприпасами.
А везде по территории были разбросаны - в нарушение инструкций - элементы пороховых зарядов. И вот результат - оно начало тлеть, и пошли взрывы. В итоге - погибшие, получившие травмы и стрессы, разрушенные дома… А если бы болванка от снаряда, попавшая в емкость нефтебазы, вызвала искру, село, по оценкам специалистов, накрыло бы как напалмом!
Фемида с кошельком
Узнав, что в заключении ему предстоит провести ещё почти полтора года, Сергей Николаевич Лилов, по крайней мере - внешне, не падает духом и с улыбкой старается поддержать жену Аллу, приехавшую с детьми на зачтение приговора. Разговоры строго ограничены, поэтому в основном он просто с любовью ловит её взгляд через прутья решётки (помните сцену свидания Штирлица с женой в кафе? Практически то же самое, только без музыки Таривердиева…)
- Это не мне приговор, а родителям, точнее матери, - тяжело вздыхает Олег Селин. Если апелляция не сработает, ему придётся досиживать три с половиной года.
Но всех удивили не столько сроки заключения подсудимых, сколько суммы, которые они должны выплатить за нанесённый взрывами ущерб. Командир войсковой части А2985 к Лилову и Селину в счёт возмещения причинённого преступлением ущерба заявил иск на сумму в 2 363 673 341 гривню 23 копейки, который подлежит удовлетворению в размере 2 296 913 022 гривни 20 копеек. Кроме того, каждому из подсудимых по решению суда предстоит выплатить определённые суммы (в тысячах гривен!) в доход государства - судебные издержки, оплату экспертиз.
- Василий Дмитриевич, как же подсудимые смогут выплатить два миллиарда?
- Ну, так полагается по закону, мы решение приняли - удовлетворить иск воинской части и взыскать эти 2 с лишним миллиарда гривен. А сколько для этого жизней надо? Сто жизней, наверное… Но будут выплачивать. Одно могу сказать: пострадали в определённой степени даже невиновные лица - некоторые. А некоторые из причастных, по которым усматриваются элементы халатности и безответственности, у тех всё нормально, они даже были выдвинуты на вышестоящие должности. Это несправедливо, незаконно и крайне возмутительно!
http://iz.com.ua/2008/12/04/otsidet-6-let-i-vyplatit-2-milliarda/ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
ЦЬОГО РОКУ ВІД СНІДУ В ОБЛАСТІ ПОМЕРЛО 43 ЛЮДИНИ
Тетяна Землякова, "Проскурів", 04.12.2008, Хмельницька обл.
Тенденція до збільшення кількості ВІЛ-позитивних людей спостерігається і в деяких районах Хмельницької області.За темпами поширення ВІЛ/СНІДу Україна займає одне перших місць у Європі. Офіційно у нашій державі зареєстровано до 132 тисяч ВІЛ-інфікованих громадян. Щодня ВІЛ інфікуються 40 українців, 6 людей помирає від СНІДу. А оціночна кількість осіб, які живуть з ВІЛ, сягає майже 440 тисяч. Якщо сьогоднішні темпи поширення епідемії збережуться, у 2010 році ВІЛ будуть інфіковані майже 600 тис. осіб, у 43 тис. - розвинеться СНІД. Сиротами стануть 46 тис. дітей.
Як не парадоксально, але ці цифри є наслідком непереборного страху людини стати вигнанцем у суспільстві. Саме тому більшість змінює рішення пройти тест на ВІЛ вже біля порогу лабораторії. А дехто навіть слухати про нього не бажає, вважаючи цю процедуру відвертим приниженням. За даними українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом, нині лише 4% українців добровільно пройшли тестування. Більше 300 тис. українців не знають про свій статус. Багато хто свідомо його приховує, аби знову ж таки уникнути клейма.
Найчастіше ВІЛ-позитивні люди страждають від дискримінаційного ставлення у медичних закладах. Стоматолог, почувши від пацієнта про ВІЛ-статус, відмовляється лікувати йому зуб. На двері вказує навіть масажист, мотивуючи відмову різким припущенням: "А раптом я вас подряпаю і піде кров?".
"Основним заходом протидії поширення ВІЛ/СНІДу є просвітницька робота серед молоді, бо саме ця категорія населення нині має найбільше шансів підхопити ВІЛ, - пояснює під час зустрічі з журналістами керівник Хмельницького обласного відділення благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" Сніжана Стрілець. - Наступним кроком має стати тестування, яке, до речі, обов'язково мають пройти і представники влади. Саме влада повинна взяти на себе відповідальність за результати протидії розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу. Процедура тестування проводиться безкоштовно і, що важливо, анонімно".
Підтримувати імунітет ВІЛ-позитивним людям допомагає антиретровірусна терапія. Курс лікування такими препаратами сприяє тому, що вагітні жінки можуть народжувати здорових дітей і зменшити ризик зараження ВІЛ під час статевих стосунків. Але на разі гостро постало питання про якість ліків і легалізовані схеми їх закупівлі.
"Тендерний комітет Міністерства охорони здоров'я України проводив закупівлю антиретровірусних препаратів несвоєчасно, без належного планування і за завищеними цінами, - наголосила Сніжана Стрілець. - Через непрозорі схеми закупівель ліків у 2008 році держава втратила до 8 млн. Грн., призначених для боротьби зі СНІДом. А 41 млн.грн. цільових засобів з державного бюджету Мінохорони, призначених для закупівлі ліків, не освоюються. Це може стати причиною смерті від СНІДу 5 тис. українців, які не отримають належного лікування.
3 тис. дітей можуть народитися з позитивним статусом. Варто наголосити і на якості препаратів, які закуповуються. Бо більшість з них сумнівної якості. До прикладу, на останньому тендері в МОЗ для держзакупівлі був обраний препарат індійського походження, який не зареєстрований навіть у країні виробника. У бюджеті України на протидію епідемії ВІЛ /СНІДу на одну людину припадає 2 гривні 33 копійки".
За словами головного лікаря обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Олександра Касяндрука цього року від СНІДу в області померло 43 людини. На обліку нині знаходиться 1542 особи, з них 120 хворих на СНІД, 30 з яких - діти. Лише цього року на облік взято 162 особи, діагноз СНІД встановлено 62 людям, з них п'ятеро дітей. Найбільша масштабність поширення ВІЛ\СНІДу в обласному центрі. Проте тенденція до збільшення кількості ВІЛ-позитивних людей спостерігається і в деяких районах. Так, у Славутському та Ізяславському районах сьогодні їх нараховується 67, у Полонському - 70, а у Нетішині 40 осіб.
"У Славутському, Деражнянському, Дунаєвецькому та Ізяславському районах створені кабінети довіри, - розповідає Олександр Касяндрук. - Всі громадяни у райцентрах з наступного року зможуть безкоштовно й анонімно обстежитися. А цього року в обласному Центрі СНІДу завершиться облаштування спеціалізованого відділення стаціонару на 30 ліжок, де хворі зможуть отримувати високопрофесійну медичну допомогу. Досі невирішеним залишається питання забезпечення ліками дорослого населення. Ліків вистачить лише на наступний рік, а кількість пацієнтів невпинно зростає".
1 грудня у рамках акції "Пройди свій тест", приуроченої до Дня солідарності з ВІЛ-позитивними людьми, у кінотеатрах багатьох міст, у тому числі і Хмельницькому, відбулася прем'єра короткометражного фільму "Тест", який став переможцем Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів "Своє кіно" у жовтні цього року. Фільм триває всього 7 хвилин. У межах цього часу показано два тижні з життя юнака, які тривають з моменту здачі тесту на ВІЛ до отримання його результатів.
Крім того, вранці цього дня у кількох храмах міста пройшли молебні за здоров'я ВІЛ-позитивних людей, волонтери відвідали ВІЛ-позитивних дітей та дітей-сиріт, а вдень та ввечері по Україні пройшли концерти для молоді, конкурси, спортивні турніри, театральні вистави. Завершилася акція ходою зі свічками пам'яті та збором благодійних коштів.НА ЖИТОМИРЩИНІ КОЖЕН 300-Й ЖИТЕЛЬ - ВІЛ-ІНФІКОВАНИЙ, А ДЕРЖАВІ НАЧХАТИ НА ПРОБЛЕМУ ВІЛ/СНІДУ
"Эхо", 03.12.2008, Житомирская обл.
1 грудня - Всесвітній день толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних людей. В рамках цієї дати в житомирському палаці культури відбулася соціально-просвітницька акція "Усвідом та зрозумій!".На заході були присутні учні старших класів та студенти перших курсів. Для них грав сучасний житомирський гурт "Еклектика". Концерт був позбавлений банальної агітації, однак під час нього за допомогою брошур та листівок повідомлялася жахлива статистика про поширення хвороби, а також інформація про шляхи поширення та запобігання хвороби.
Важливим є те, що держава майже нічого не робить для вирішення злободенної проблеми людства. Так в Україні зареєстровано близько 132 тис. ВІЛ-позитивних людей, за умови, що більше 300 тис. ВІЛ-позитивних українців не знають про свій статус. Проте з державного бюджету на протидію епідемії ВІЛ/СНІДу витрачається 2.33 грн. на одну людину. Також, через непрозорі схеми закупівлі ліків у 2008 році держава втратила 8 млн. грн., що призначалися для подолання епідемії.
http://www.exo.net.ua/news.php?1741ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
КЕРЧЕНСКАЯ КАТАСТРОФА: ГОД СПУСТЯ
Сергей Мальнев, "Крымская правда", 04.12.2008
Преодоление последствий экологической катастрофы в Керченском проливе упирается в финансирование.Спустя год после урагана 11 ноября 2007 года и аварии судов в Керченском проливе должна быть утилизирована последняя тонна песчано-мазутной смеси, собранной на побережье в окрестностях Керчи и на Тузле. Завершение переработки загрязнённого нефтепродуктами песка - важное достижение. Однако работы по преодолению последствий экологической катастрофы ещё очень много, в то время как денег на эти цели Киев почти не выделяет.
Летом купались и на мазут не жаловались
Свидетельств загрязнения воды и береговой полосы в Керчи сегодня не наблюдается. Об этом недавно заявили власти города, организовавшие комплексную экологическую проверку. Отчасти в правдивости этих слов убедились и наши корреспонденты, побывавшие в районе экологической катастрофы в минувшие выходные.
Маслянистых пятен, погибающих "чёрной" смертью птиц, тины с нефтью мы не обнаружили. В частности, побережье Аршинцевской косы, куда в первые недели после кораблекрушения выбросило немало нефтепродуктов, сегодня чистое.
- Что вы, какой мазут? - восклицает Любовь Наконечная, подворье которой с двух сторон омывается морем. - Даже после штормов, а последний был буквально на днях, ничего не выбрасывает. Летом мы, как обычно, купались, и отдыхающие приезжали, и база отдыха работала. У нас всё хорошо!
Это подтверждают в Керченской санэпидемстанции, по информации которой вода в Азовском и Чёрном морях сейчас не грязнее обычного. "Содержание нефтепродуктов в водах Керченского пролива не превышает допустимых норм", - сообщили нам в СЭС. Заместитель председателя Республиканского комитета по охране окружающей природной среды Александр Саутин согласен с этим. Правда, рассказал он, в октябре, когда со дна поднимали носовую часть танкера "Волгонефть-139",- произошёл незначительный выброс нефтепродуктов. Но сотрудники МЧС оперативно собрали их, и на экологическую обстановку в целом это не повлияло.
Однако если ситуация находится под контролем, откуда в Керченском проливе берутся маслянистые пятна, пугающие крымских и российских экологов? На условиях анонимности керченский рыбак со стажем поделился с нами своим предположением: «Ураган и затопление танкера пошло на руку некоторым судовладельцам. По правилам, льяльные воды (воды из машинного отделения, загрязнённые нефтепродуктами. - Авт.) надо сдавать в порт, это строго контролируется, при выходе в море на судах ставят пломбы. Но кораблей старой постройки это почему-то не касается. Вот они и сливают всё подряд, в том числе льяльные воды, в море. В случае обнаружения пятен искать суда вряд ли станут - спишут на ураган.»
Последствия кораблекрушения не тревожат и немногочисленных жителей Тузлы. Несмотря на то, что именно коса приняла на себя основной удар - там собрали большую часть песчано-мазутной смеси, тузлинцы и их гости минувшим летом беспрепятственно (и пока без последствий) купались в Чёрном и Азовском морях.
Однако представители экологических организаций называют положение на косе катастрофическим. По их данным, в почве на небольшой глубине находятся огромные залежи песчано-мазутной смеси - почти десять тысяч тонн. Загрязнены внутренние водоёмы: по данным организации "Экология и мир", фоновые загрязнения там превышают допустимую концентрацию более чем в сто раз. Информацию о серьёзном загрязнении Тузлы нефтепродуктами подтвердили и пограничники, охраняющие государственную границу.
Обеспокоены сложившейся ситуацией и специалисты Всемирного фонда дикой природы, исследовавшие российское побережье. Экологи заявляют: "Ситуация до сих пор остаётся тревожной. Значительное количество мазута по-прежнему находится в донных отложениях или погребено зимними штормами на берегу. На дне остаются около шести тысяч тонн серы".
По мнению экологов, любой сильный шторм или резкое потепление поднимут залежи серы и нефти со дна, и катастрофа повторится в ещё большем масштабе.
Судовладельцам придётся раскошелиться
Разобраться, насколько серьёзно загрязнены Тузла и дно Керченского пролива, и понять, какой бедой это может обернуться, позволит только так называемый "глубокий мониторинг" пострадавшей территории.
- Мы вынесли эту идею на рассмотрение Министерства охраны окружающей природной среды Украины. Её утвердили, разработали план мероприятий, договорились с российской стороной, в Одессе подыскали подходящее научное судно - "Паршин". Всё было готово. Думали, этой осенью проведём исследование. Однако деньги из Киева так и не поступили. Зимой выходить в море нет смысла. Нам пока только пообещали, что, возможно, средства будут весной. Необходимо около двух миллионов гривен, - говорит Александр Саутин.
Как выяснилось, украинские власти не профинансировали не только исследовательскую работу. Задолжали они и научно-производственной фирме "Экоцентр", которая утилизировала песчано-мазутную смесь.
- Из запланированных пятнадцати миллионов гривен на утилизацию выделили двенадцать. К счастью, "Экоцентр" за счёт своих возможностей, за счёт экономии всё же выполнил работу, - говорит председатель Рескомзема Крыма Евгений Бубнов.
Как рассказал нам директор "Экоцентра" Николай Жуков, государственная программа была рассчитана на переработку шести тысяч тонн этой смеси. Но летом насобирали и привезли ещё около двух тысяч тонн.
- Нам не заплатили за переработку шести тысяч тонн, это около трёх миллионов гривен, - сказал Жуков.
Мы поинтересовались, как утилизировали смесь. Он рассказал, что был использован физико-химический метод, разработанный в Кировограде специально для переработки нефтесодержащих отходов.
- На заводе, построенном на территории Керченского порта, загрязнённый нефтью песок и водоросли смешивали с веществами, соединение с которыми вызывало химические реакции.
В результате получился органоминеральный порошок, который можно использовать в дорожном строительстве, - объяснил Николай Жуков.
Переработанная в порошок песчано-мазутная смесь хранится на складе под Керчью. Продавать его будут по восемьдесят гривен за тонну (всего порошка более десяти тысяч тонн).
Возможно, профинансировать уже выполненные и запланированные работы поможет компенсация за нанесённый экологии вред, которую украинские власти рассчитывают получить с судовладельцев. Соответствующие иски уже предъявлены компаниям, владевшим затонувшими судами. Суммы предъявленных требований не разглашаются. Однако известно, что Кабинет министров Украины оценил загрязнение Керченского пролива почти в полтора миллиарда долларов, а вред, причинённый земельным ресурсам Крыма, в девяносто миллионов гривен. Правда, с трудом верится, что Киеву удастся стребовать эти суммы с судовладельцев.
Кто виноват и что делать?
На официальном уровне причины аварии назвали месяц назад. Как и предполагалось, это - аномальные погодные условия.
- В день кораблекрушения существовала низкая вероятность появления ветров штормовой силы. И всё же поднялся южный ветер со скоростью до тридцати пяти метров в секунду, высота волны достигала семи метров. Такое случается раз в пятьдесят лет. Поэтому возникла иллюзия отсутствия рисков при эксплуатации судов. Аномальные штормовые погодные условия застали врасплох скопившиеся на рейде суда, - заключили на последнем заседании совместной российско-украинской группы по ликвидации последствий чрезвычайной ситуации в Керченском проливе.
Непредсказуемое поведение погоды - форс-мажор. Это учтено при расследовании ряда уголовных дел о событиях в Керченском проливе, возбуждённых украинскими и российскими правоохранителями по статьям о загрязнении окружающей природной среды, халатности и нарушении правил эксплуатации водного транспорта. По последней информации, обвинительные приговоры в отношении лиц, которых считают виновными в кораблекрушениях, Южное следственное управление на транспорте Прокуратуры РФ должно было передать в суд ещё в ноябре. Украина "свои" уголовные дела ещё не расследовала.
Неясным остаётся ответ на один из главных вопросов: возможно ли повторение подобной трагедии? Украинские и российские чиновники заверяют, что делают всё возможное для того, чтобы кораблекрушения, подобные прошлогодним, не повторились. Однако флот, курсирующий в Керченском проливе, весьма устарел. Затонувший танкер "Волганефть-139" был на плаву двадцать девять лет, теплоход "Нахичевань" - сорок один год, теплоход "Вольногорск" - сорок два года, теплоход "Ковель" - пятьдесят лет! К тому же эти суда - речные, не способные выдерживать морские штормы. Например, сухогруз "Вольногорск" по техническим характеристикам рассчитан на высоту волн, не превышающую двух метров (как уже сказано, 11 ноября 2007 года волны достигали высоты семи метров). И таких кораблей очень много! Выходит, уверенным в том, что завтра или через год в Керченском проливе не затонет ещё какой-нибудь танкер, на сто процентов быть нельзя.
http://www.kp.crimea.ua/news_details.php?news_type_id=1&news_id=5250НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
БУДЕТ ЛИ ПОТОП В АЛЕКСАНДРИИ?
Анатолий Кохан, "Украина - Центр", 04.12.2008, Кировоградская обл.
Войновское водохранилище в Александрии Кировоградской области переполнено водой. И это чревато серьезными последствиями...Войновское водохранилище - любимое место отдыха александрийцев. Расположилось оно в живописной долине между городом и селом Войновка. На зеленых берегах в тени деревьев до последнего времени работали санатории "Горняк" и "Дружба" - они всегда пользовались популярностью среди тружеников села и города, а в летнее время здесь оздоравливались дети. Неподалеку расположен Александрийский сахарный завод, который в сезон сахароварения ежедневно берёт из водохранилища 6 тысяч кубометров воды. Но этого очень мало, водохранилище переполнено водой. И это чревато серьезными последствиями...
Созданное еще в начале 50-х годов минувшего столетия, это гидротехническое сооружение было не только местом отдыха горожан, в первую очередь оно обеспечивало водой предприятия объединения "Александрияуголь".
Сейчас, когда буроугольная отрасль Александрии пришла в полный упадок, ряд предприятий ликвидирован, а райэнергуправление, на чьем балансе находилось гидротехническое сооружение, вошло в состав предприятия "Буруголь" и занимается теперь только ремонтом и эксплуатацией электросетей и подстанций, гидротехническое сооружение - водохранилище, дамба, подземные механизмы - оказались без хозяина.
Дамба разрушается, уже 7 лет по ней не ездят автомобили. Она требует срочного ремонта, не говоря об эксплуатационных расходах, на которые средств не выделяется. Состояние дамбы вызывает не просто тревогу, а чувство приближающейся беды. Ведь ниже дамбы в 50 метрах проходит ветка водовода "Днепр - Кировоград", которой в случае прорыва в первую очередь грозит разрушение. Сложилась парадоксальная ситуация - водохранилище и дамба принадлежат несуществующим фактически предприятиям. Неоднократные обращения в Госкомитет Украины по водному хозяйству, в облводхоз остаются без результата.
А тем временем в водохранилище скопилось значительное количество сверхнормативных запасов воды, и весенние паводки, по мнению специалистов, могут полностью разрушить дамбу. И тысячи кубометров воды хлынут в русло Ингульца. Тогда затопления не избежать не только Александрии, но и многим селам Александрийского и Петровского районов. Вот почему "Буруголь" принял решение с 1 декабря нынешнего года начать поэтапный спуск воды из Войновского водохранилища. Непредсказуемые последствия стихийного прорыва дамбы лучше предупредить заранее, чтобы избежать серьезных экологических последствий в дальнейшем.
Но это - только вскрытие гнойника, а не его лечение. И без помощи ОГА это лечение невозможно.
http://www.uc.kr.ua/fresh/4081/ПАМ'ЯТЬ
ПОКУТТЯ ВШАНОВУЄ БАНДЕРУ
Василь Мельник, "Галичина", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
У центрі Городенки на Івано-Франківщині відкрито пам'ятник Провідникові ОУН Степанові Бандері.Правлячий архієрей Коломийсько-Чернівецької єпархії Миколай Сімкайло та єпископ Коломийський і Косівський УПЦ КП Іоан разом із десятком священиків відслужили молебень за всіх, хто загинув за волю України, й освятили пам'ятник.
...Спадає біле покривало, і перед багатолюдним зібранням на тлі чорного хреста і латинської літери V як символа перемоги відкривається пам'ятник Степанові Бандері. Ліворуч і праворуч на червоному камені вибито слова: "Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї". Провідника увіковічив уродженець Городенківщини Іван Осадчук. Кошти зібрали місцеві жертводавці.
На урочистому дійстві виступили голова Городенківської районної ради Богдан Кобилянський, голова Городенківської РДА Василь Ємчук, заступник голови ОДА Василь Гладій.
Перший заступник голови облради Зіновій Береговський наголосив, що "ще й сьогодні навіть згадки про Степана Бандеру бояться ті, для кого 17-річна незалежна Україна, як більмо в оці. Тішить те, що прозріння, України та українців, - процес необоротний. А Провідник ОУН був і є прикладом до згуртування національно-патріотичних сил у боротьбі за українську державність".
Заступник начальника головного управління з гуманітарної політики і культурного надбання Секретаріату Президента Любов Стасів зачитала звернення глави держави до учасників заходів з нагоди відкриття пам'ятника Степанові Бандері в місті Городенці. У ньому Президент адресував слова вдячності всім, чиїми зусиллями постав цей пам'ятник: "Гідне вшанування героїв, що виборювали Україні свободу, державність і соборність, - наш священний обов'язок перед ними і перед наступними поколіннями".
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=3626&tx_ttnews[backPid]=24ПРИЗНАЧЕННЯ
ПЕТРО ОЛІЙНИК ЗНОВУ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ
Олександр Сирцов, "Львівська газета", 04.12.2008
Екс-губернатор Львівщини Петро Олійник знову отримав поважну посаду - заступника голови секретаріату Президента, який представляє інтереси глави держави у Верховній Раді.Його безпосереднім обов'язком буде представництво інтересів глави держави у Верховній Раді. Про це "Газеті" розповів сам Петро Михайлович. До своїх обов'язків він приступить сьогодні, 4 грудня.
"Квартирної проблеми" через переїзд на нову роботу в П. Олійника не буде - в нього залишилося помешкання з часів роботи депутатом ВРУ. Крім того, на вихідні Петро Олійник приїжджатиме до Львова, оскільки залишається головою ЛОО НСНУ. "Закон не забороняє мені поєднувати ці посади, а звітно-виборна конференція в нас тільки наступного року, тож замість риболовлі у вихідні займатимуся партійними справами", - поділився своїми майбутніми проблемами П. Олійник.
Зауважимо, нещодавно у зв'язку з економічною кризою Президент скоротив штат свого секретаріату на 20%.
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/12/04/36513/ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
СЕРЕД УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ - ОДИН ЛИШЕ ЧОЛОВІК, ТА Й ТОЙ У СПІДНИЦІ
Максим Леонідов, "Західний кур'єр", 04.12.2008, Івано-Франківська обл.
Тимошенко критикують кому не ліньки, але найбільше людей саме її вважають здатною до боротьби із світовою кризою.Днями соціологічна компанія "ФОМ-Україна" оприлюднила чергові результати дослідження громадської думки жителів України, проведеного з 12 по 24 листопада 2008 року. Попри складну фінансово-економічну і соціально-політичну ситуацію в державі, зумовлену впливом найпотужнішої за останні 80 років світової кризи, а також численні нарікання на роботу уряду Юлія Тимошенко залишається найпопулярнішим вітчизняним політиком. Вона лідирує у президентському рейтингу - майже 20%, (Віктор Янукович - 17,4%), а її політична сила БЮТ зайняла б перше місце на парламентських виборах, якби вони проводилися зараз - 19% від усіх (Партія регіонів - 16,4%).
Відносна більшість громадян (26,1%) вважає, що Юлія Тимошенко серед усіх українських політиків має найбільш виражені лідерські якості, щоб згуртувати народ для боротьби з наслідками світової економічної кризи. Для порівняння - вдвоє менше опитаних - 13,7% покладають надії на Януковича, який посів друге місце.
Тим самим люди фактично розділили думку провідних вітчизняних експертів, які під час опитування щодо оптимального складу українського уряду, проведеного раніше Комітетом виборців України, у своїй більшості назвали Юлію Тимошенко найкращим та найбільш професійним серед решти політиків прем'єр-міністром для так званого "уряду технократів" - ідеального для держави уряду, який, на переконання фахівців, здатен подолати наслідки кризи. В той же час Віктор Янукович в уподобаннях експертів зайняв лише десяте місце.
Разом з тим громадяни категорично не схвалюють політику, яку проводить Президент Віктор Ющенко. Про це, зокрема, свідчить вкрай низька як для глави держави популярність серед населення - і його особиста, і його політичної сили. Так, у разі проведення найближчим часом президентських виборів чинний Президент посів би тільки шосте місце з результатом 3,3%, а його іменний блок на виборах до ВР взагалі не подолав би тривідсоткового бар'єру: за політичну силу, очолювану главою держави, готові голосувати лише 1,9% від усіх опитаних. Місце також - шосте. Загалом же діяльність Віктора Ющенка на посту глави держави не схвалюють 83,7% громадян.
http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=2614
* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 4 грудня 2008 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
nekrsova@rada.gov.ua
або телефоном: 255-23-94,
Некрасовій Олені Станіславівні