|
|
КОНСТИТУЦИОННЫЙ НЕДОВОРОТПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
Наталья Киреева, «Крымская правда», 08.09.2008
В Киеве произошёл очередной переворот. Не настоящий, как в других странах, со сменой власти и основных политических игроков.10 ДНЕЙ, КОТОРЫЕ ПЕРЕТРЯСУТ ВЛАСТЬ
Леонид Заславский, «Юг», 07.09.2008, Одесская обл.
Граждане Украины могут отправиться на перевыборы.
НЕ ЗРАДЬ МАЙДАНУ…РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
Наталія Балюк, «Високий замок», 09.09.2008, Львівська обл.
«Ющенко і Тимошенко наввипередки звинувачують одне одного у зраді».ПРЕМЬЕР НАНОСИТ УДАР
Кирилл Сазонов, «Донбасс», 08.09.2008, Донецкая обл.
Политическая борьба в парламенте перешла в медийную плоскость.ВТОРАЯ ПАРЛАМЕНТСКАЯ ВОЙНА
Сергей Миркин, «Салон Дона и Баса», 05.09.2008, Донецкая обл.
В политике нет вечных союзников и вечных врагов, вечны лишь интересы.«РЕГИОНАЛЫ» ТРЕБУЮТ ОТМЕНИТЬ «МОРСКОЙ УЗЕЛ-2008»
«Крымская правда», 05.09.2008
Премьер-министра Юлию Тимошенко просят принять меры по отмене или перенесению военных учений в Крыму.
БОБРИНЕЦ: ЛУЧШЕ ПОМОГИТЕ ДЕНЬГАМИ!СИТУАЦІЯ В КРИМУ
Анатолий Юрченко, «Украина-Центр», 09.09.2008, Кировоградская обл.
Леонид Кравченко - мэр города Бобринец Кировоградской области - о проблемах малых городов.НА ЗАКАРПАТТІ ЗАБЛОКУВАЛИ ТРАНСЛЯЦІЮ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ ТИМОШЕНКО
«Rionews», 09.09.2008, Закарптська обл.
Керівник фракції БЮТ в Закарпатській облраді Андрій Сербайло повідомив, що трансляцію прес-конференції Юлії Тимошенко заблокували.КИРОВОГРАДСКИЙ ГОРСОВЕТ: СПЕКТРАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ
Елена Никитина, «Украина-Центр», 09.09.2008, Кировоградская обл.
«УЦ» посвящает цикл статей каждой из семи фракций Кировоградского горсовета. Знакомство с фракцией Коммунистической партии Украины.ХТО Ж У НАС НОСІЙ СТАБІЛЬНОСТІ?
Володимир Лис, «Волинь», 06.09.2008
Перший заступник голови Волинської облдержадміністрації Віталій Заремба на брифінгу виклав позицію ОДА щодо останніх подій у Верховній Раді.ХТО ПРИБЕРЕ ВІННИЦЬКУ НЕБЕЗПЕКУ?
Любов Заозерна, «Місто», 05.09.2008, Вінницька обл.
На Вінниччині, зокрема, у Калинівці, “запахло” небезпекою. З інших областей саме сюди почали звозити старе озброєння.ВЛАДИМИР КАЗАРИН: "…СЕВАСТОПОЛЬ ЖИВЕТ, ФУНКЦИОНИРУЕТ И РАБОТАЕТ В ОБЫЧНОМ РЕЖИМЕ"
Анна Москаленко, «Слава Севастополя», 06.09.2008, АР Крым
Первый зампредседателя Севастопольской городской госадминистрации провел внеочередной брифинг, посвященный сложной политической ситуации в стране.БАШТІ ДАЛА БІЙ МЕРІЯ
Юлія Тарапата, «Місто», 05.09.2008, Вінницька обл.
Башту у дворі будинку на Коцюбинського, 6 вже розібрали. Таку вказівку дав мер Вінниці Володимир Гройсман.
ГЛАВА КРЫМСКОГО ПАРЛАМЕНТА НАЗВАЛ ОБСТАНОВКУ В АВТОНОМИИ УСТОЙЧИВОЙ И СТАБИЛЬНОЙПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
«Крымские известия», 05.09.2008
Анатолий Гриценко: «Независимо от политических событий, происходящих в Киеве, реальных предпосылок для эскалации напряженности в Крыму нет».НЕТ - БЕСПРЕДЕЛУ ПО НАЦИОНАЛЬНОМУ ПРИЗНАКУ
«Крымская правда», 08.09.2008
В селе Мирном под Симферополем состоялся митинг в защиту конституционных прав граждан на получение земельных участков.
ПРОТИ МОСКОВСЬКОЇ ЗАГРОЗИЕКОНОМІКА
Богдан Вівчар, «Галичина», 09.09.2008, Івано-Франківська обл.
В Івано-Франківську відбулось віче національно-патріотичних сил Прикарпаття «Ні — кремлівському сценарію!».УКРАИНЕ НУЖЕН ГЕТМАН
Кирилл Сазонов, «Донбасс», 08.09.2008, Донецкая обл.
Визит в Донецк лидера партии «Единый центр» Игоря Криля.«АЛЬТЕРНАТИВИ ДЕМОКРАТИЧНІЙ КОАЛІЦІЇ НЕМАЄ!»
«Галичина», 09.09.2008, Івано-Франківська обл.
Із Заяви фракції «БЮТ» у Верховну Раду України.
ЦІНА НА ЗЕРНО ЗРОСЛА, АЛЕ СЕЛЯН ВОНА НЕ ЗАДОВОЛЬНЯЄТОЧКА ЗОРУ
Валентина Блінова, «Волинь», 06.09.2008
Прогнози щодо щедрого хлібного сезону збулися не тільки в Україні загалом, а й в області зокрема.
ПОЛЮВАННЯ НА ПРЕЗИДЕНТАПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
Юрій Бадзьо, «Галичина», 09.09.2008, Івано-Франківська обл.
«Розкол України на дві частини — українську та російську — не вигадка політиків, а реальність. Але реальність не територіальна, а світоглядно-політична та психологічна.»ГЕНПРОКУРАТУРА ВИКЛИКАЄ ТИМОШЕНКО НА ДОПИТ
Іван Фаріон, «Високий замок», 09.09.2008, Львівська обл.
Слідчі ГПУ хочуть допитати керівника уряду у кримінальній справі щодо отруєння Віктора Ющенка.ВИСОКА ПОЛІТИКА. ЧИ ЗРАДА НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ
Роман Шевчук, «Галичина», 09.09.2008, Івано-Франківська обл.
«Мені шкода націонал-демократів, що, вступивши до БЮТ, опинились заручниками Тимошенко та її партноменклатури.»
«ТИХОНЯ», ЩО ЛЮБИТЬ ПОКАЗУВАТИ ЗУБИПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
Іван Фаріон, «Високий замок», 09.09.2008, Львівська обл.
Кар’єра Олександра Лавриновича – яскраве свідчення того, якою мінливою є українська політика.
ТО ЛИ РЕЙДЕРСТВО, ТО ЛИ БЕСПРЕДЕЛРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Ринат Усманов, «Днепровская правда», 05.09.2008, Днепропетровская обл.
Желающих «положить глаз» на чей-то прибыльный бизнес хватает.
ОБЕЩАННОГО УЖЕ ТРИ ГОДА ЖДУТСКАНДАЛИ
Александр Виноградов, «Украина-Центр», 09.09.2008, Кировоградская обл.
Отношение кировоградских чиновников и политиков к проблемам рядовых граждан.БЕГ С БАРЬЕРАМИ
Лев Блескин, «Слава Севастополя», 06.09.2008, АР Крым
В Севастопольском горсовете состоялись депутатские слушания по реализации тарифной политики в сфере оказания жилищно-коммунальных услуг населению.
ОЛЕНА ЯВОРСЬКА: «БАБИЧ ВИВОЛІК МЕНЕ З КАБІНЕТУ РАЗОМ ЗІ...»ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Любов Добринська, «Місто», 05.09.2008, Вінницька обл.
«Двовладдя» в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища переросло у скандал.ДРУГОГО АЛЧЕВСЬКА У ЛУЦЬКУ НЕ БУДЕ
Роман Юрчук, «Волинь», 06.09.2008
Луцький міський голова Богдан Шиба впевнений: одному нечесному комерсанту не встояти проти громади, моралі та закону...
ДО ЗАПОВІДНИКІВ — ЗА ДИВО-КРАСОЮДЕМОГРАФІЯ
Галина Приходько, «Київська правда», 09.09.2008
Екологи б’ють на сполох. Інтерв’ю з заступником начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області Миколою Гладким.БОЛЕЕ 30 ПРОЦЕНТОВ ТЕРРИТОРИИ СЕВАСТОПОЛЯ ОТНОСЯТСЯ К ПРИРОДНО-ЗАПОВЕДНОМУ ФОНДУ
Елизавета Юрздицкая, «Слава Севастополя», 09.09.2008, АР Крым
В то время как в Украине таких площадей меньше 5 процентов. Как же мы распоряжаемся этими уникальными землями?
ШКІЛЬНА ДЕМОГРАФІЯ: “ПЕРШАЧКІВ” ЩОРОКУ МЕНШАЄ
Любов Добринська, «Місто», 05.09.2008, Вінницька обл.
Із деякими сільськими школами протягом нинішнього навчального року відбудуться метаморфози.ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
КОНСТИТУЦИОННЫЙ НЕДОВОРОТ
Наталья Киреева, «Крымская правда», 08.09.2008
В Киеве произошёл очередной переворот. Не настоящий, как в других странах, со сменой власти и основных политических игроков.А такой себе украинский, похожий на тасование колоды карт, когда меняются только козыри, а набор мастей остаётся неизменным.
Конституционным переворотом это, конечно, назвать нельзя, но Виктор Ющенко именно так охарактеризовал обрезание своих полномочий, за которое на минувшей неделе дружно проголосовал Верховный Совет Украины. Сценарий «переворота» был разыгран как по нотам.
Бютовцы загодя потребовали от коллег по коалиции из «Нашей Украины - Народной самообороны» извинений за действия их почётного партийного лидера. Точнее, за действия его обслуги из президентского секретариата («сантехников», по образному выражению самого Ющенко), которые обвинили премьер-министра Тимошенко в государственной измене и подготовке покушения на главу СП Виктора Балогу. Конечно, ни президент, ни его «сантехники» и однопартийцы извиняться не захотели. Тогда бютовцы, проглотив обиду, скооперировались с остальными парламентскими фракциями и запустили в действие антипрезидентский план. Для начала депутаты подавляющим большинством голосов внесли изменения в Закон Украины «О Кабинете министров», наделив премьер-министра такими полномочиями, что на Викторе Андреевиче, наверное, вышиванка дыбом встала.
На этом народные избранники не успокоились и преодолели президентское вето на закон о специальных парламентских комиссиях, которые должны расследовать преступные деяния главы государства в рамках процедуры импичмента.
В результате над Виктором Андреевичем нависла угроза отставки, которая может не только досрочно прекратить его полномочия, но и лишить всех причитающихся экс-президентам пожизненных льгот и привилегий.
А для того чтобы президентский «кубик-рубик» Арсений Яценюк не смог помешать законотворческим инициативам БЮТ и Партии регионов, депутаты избрали ему двух заместителей: регионала Лавриновича и бютовца Томенко. И пока Яценюк бегал по парламентским коридорам и рассказывал журналистам, что не будет участвовать в «развале демократии», депутаты в его отсутствие принимали законопроекты и решали кадровые вопросы. Тоже, разумеется, не в пользу президента.
Первым из назначенцев Ющенко занялись главой Службы безопасности Украины. Наливайченко ходит на работу с приставкой «и. о.» уже два года, что в восемь раз превышает допустимый законодательством срок. Народные депутаты решили исправить эту ошибку и поставили на голосование вопрос о назначении его полномочным председателем СБУ. Но кандидатура Наливайченко не набрала необходимого количества голосов. Вернее, вообще ничего не набрала, причём дважды. Раз за разом на табло высвечивалась цифра «0». Таким образом, протеже Виктора Андреевича лишился не только приставки «и. о.», но и легитимности пребывания в должности.
Ещё одну демонстративную оплеуху от парламента Ющенко получил при обсуждении депутатами официальной позиции Украины по кавказским событиям. Нунсовцы, руководимые президентом, протаскивали документ с осуждением «агрессии России». Бютовцы в качестве альтернативы выдвинули свой проект резолюции, который не содержал резких выпадов против России. Всего же на рассмотрение парламента было предложено шесть проектов постановления, диаметрально противоположных по оценкам, но ни один из них не удалось принять.
Грузинский вопрос внёс окончательный раскол в ряды коалициантов. Члены фракции «НУ - НС» демонстративно покинули сессионный зал и в тот же день, а точнее, глубокой ночью на своём заседании приняли решение о выходе из коалиции с БЮТ.
В этом их поддержал президент, заявивший о том, что рассматривает события в Верховном Совете Украины с правовой точки зрения как формальное начало создания новой парламентской коалиции. В обращении к народу Виктор Ющенко пригрозил распустить парламент и назначить досрочные выборы.
Как будут дальше развиваться события, предсказать сложно, потому что делать политические прогнозы на Украине сродни гаданию на ромашке - любит, не любит, плюнет, поцелует, к сердцу прижмёт, к чёрту пошлёт. «Любi друзi» сегодня «любляться», завтра «сваряться», а потом могут и к сердцу прижать, и к чёрту послать. Недаром регионал Нестор Шуфрич охарактеризовал украинскую политику как большую постель, в которой все когда-то уже дружили друг с другом.
То, что «НУ - НС» покинул брачное коалиционное ложе, отнюдь не означает, что в ближайшем будущем он туда не вернётся. Глава фракции Вячеслав Кириленко строит из себя обманутого мужа, которому Юлия Владимировна наставила рога с регионалами, и требует от изменницы покаяния. Правда, тут же заявляет: «Если БЮТ и Тимошенко опомнятся, то мы вернёмся в коалицию. Если они оторвутся от регионалов и коммунистов, с которыми они сейчас слились в парламентском экстазе, сядут за стол переговоров на совете коалиции, объяснят свои действия (возможно, мы даже поругаемся в закрытом режиме), то тогда теоретически будет возобновлена деятельность коалиции». В качестве условия для возобновления «оранжевой» коалиции нунсовцы требуют слиться в экстазе осуждения «агрессивных действий России» и отменить принятые на прошлой неделе законы, которые урезают полномочия Ющенко.
Члены фракции БЮТ в ответ особо не стесняются в выражениях. «Не может ёж тигру диктовать свои условия. Поэтому «Наша Украина» может условия сама себе ставить, а нам условие ставить не нужно, - заявил бютовец Андрей Портнов. - Караван идёт, и мы будем двигаться вперёд».
Пока что бютовский караван идёт явно в противоположную от Ющенко сторону. Что же касается озвученной главой государства угрозы роспуска парламента, то соратники Тимошенко в ответ пообещали переизбрать его самого. «Трижды переизбирать досрочно парламент - это уже на смех людям», - сказал представитель фракции БЮТ Иван Кириленко, добавив, что в случае проведения досрочных парламентских выборов одновременно с ними, в декабре, должны быть проведены и досрочные президентские выборы. В общем, «сядем усе».
Поскольку Ющенко понимает, что шансов переизбраться у него нет, он делает всё, чтобы не допустить такого развития событий. На прошлой неделе президент срочно собрал на закрытое совещание силовиков, ввёл в состав СНБО начальника Генерального штаба Сергея Кириченко, а также издал указ о проверке состояния внутренних войск МВД, в соответствии с которым их можно в любой момент привести в боевую готовность (командира ВВ Александра Кихтенко даже заранее поощрили воинским званием «генерал армии»).
Такая подготовка может означать, что Виктор Ющенко готов повторить российский сценарий 1993 года, когда Борис Ельцин в ответ на объявление ему импичмента расстрелял парламент из танков. «Мы точно знаем, что от нашей власти можно ждать чего угодно, и абсолютно точно знаем, что президент Ющенко никогда не отягощал свою деятельность соблюдением Конституции и законов Украины…. В отличие от мирной риторики Ющенко образца прошлого года сейчас в его заявлении доминируют стальные ноты, да и ключевые фразы стали иными - «предательство», «диктатура», «переворот», «антигосударственные действия», - пишет еженедельник «Зеркало недели».
Конечно, никогда не хочется верить в возможность кровопролития. Но, судя по той решительности, с которой Ющенко поддержал своего кума Саакашвили, расстрелявшего из танков и «градов» мирных жителей Цхинвали, в его голове могут крутиться любые сценарии.
http://www.kp.crimea.ua/news_details.php?news_type_id=2&news_id=467510 ДНЕЙ, КОТОРЫЕ ПЕРЕТРЯСУТ ВЛАСТЬ
Леонид Заславский, «Юг», 07.09.2008, Одесская обл.
Граждане Украины могут отправиться на перевыборы.2 сентября 2008 года, премьер-министр Украины Юлия Тимошенко реализовала хорошо продуманную интригу. БЮТ в парламенте фактически повторил (даже в деталях) сценарий 12 января прошлого года. Тогда при помощи регионалов и коммунистов было преодолено президентское вето на Закон о Kабинете министров. Закон перераспределял властные полномочия, отбирая их у главы государства в пользу главы правительства.
Интрига — поводы и мотивы
Главой правительства в январе прошлого года был Виктор Федорович. ПроФФесор долго не понимал, что Тимошенко его грубо кинула, спровоцировала на острый конфликт с президентом и наслаждаться властью донам осталось недолго. Вместе с Морозом Янукович три месяца воевал против Банковой, сколачивал конституционное большинство в Верховной Раде. Он не подозревал, что «ситуативные друзья» в это время убеждают гаранта, вопреки Kонституции, распустить парламент.
Гаранта убедили, вышибли Ющенко из правового поля, дискредитировали как общенационального арбитра, заставили применять незаконные методы борьбы с политическими противниками. Со 2 апреля 2007 года, со времени появления первого указа о роспуске Верховной Рады, симпатии избирателей медленно, но верно перемещались от «Нашей Украины» к БЮТ. Это происходило на глазах у главы государства, который, наконец, понял, что его обманули так же, как Януковича. Но хода назад не было.
Досрочные выборы 30 сентября превратили пропрезидентский НУНС в карликовый придаток блока Юлии Тимошенко, второй по величине фракции в ВР шестого созыва. Существовало, правда, коалиционное соглашение, но заставить старшего партнера его соблюдать можно было только постоянным прессингом. Этим, собственно, и занимался глава секретариата президента Виктор Балога. Правда, без особого успеха. Из двухсот сорока пяти законов, предусмотренных соглашением, в парламент коалицией и правительством внесен только сорок один закон, а принято одиннадцать.
В результате сильного давления главы государства и пропрезидентской фракции был, однако, изменен Закон о Kабинете министров. K Ющенко вернулись полномочия, утраченные в январе прошлого года. Эти полномочия, в частности в области руководства внешней политикой, были использованы Виктором Андреевичем во время вторжения российских войск в Грузию. Позиция и действия главы государства в этот период, по-видимому, стали «спусковым крючком» разрушения демократической коалиции.
В системе непубличных договоренностей глав правительств Российской Федерации и Украины (есть масса косвенных свидетельств, что они согласованы сторонами) пассивная позиция нашего государства во время операции по «принуждению к миру» Грузии занимает центральное место. Все остальное, включая цену на газ или поддержку кандидатуры Тимошенко на предстоящих президентских выборах в Украине, находится в зависимости от выполнения этого обязательства. Вмешаться в действия президента или помешать его контактам премьер оперативно не могла. Но никто бы в Москве не понял осуждения российской агрессии большинством Верховной Рады, где доминирует БЮТ.
Предложение осудить агрессию, напоминаю, было основным требованием главы государства. Мало того, Ющенко 2 сентября в начале открытия третьей сессии ВР хотел обратиться с таким предложением к депутатам и к народу. Не допустить обращения и принятия консолидированного постановления по вторжению российских войск в Грузию стало основой для формирования «ситуативного союза» бютовцев, регионалов и коммунистов. Ющенко пригрозили, что во время выступления эти фракции в полном составе покинут зал парламента. Союз БЮТ, ПР и KПУ заработал.
Никто не хотел компромиссов
В процессе подготовки совместных действий выяснилось, что интересы БЮТ, ПР и KПУ совпадают не только в «грузинском» вопросе. Отнять у президента Ющенко право руководить внешней политикой и силовиками, ограничить его влияние на политику Kабинета министров и, шире, на власть в государстве — с ноября 2004 года предмет постоянной заботы донов и краснодонов. Объединиться на этой основе во второй раз не составляло труда. Все происходило легко и открыто. Дня за три до открытия сессии ВР были известны намерения упростить процедуру импичмента президента, соответствующим образом изменить Закон о Kабинете министров, преодолеть вето на Закон о специальных парламентских комиссиях, переподчинить СБУ и так далее.
Все, кто не забыл арифметику, знали, что голосов БЮТ, KПУ и ПР хватит не только для принятия этих законов, но и для преодоления вето, если глава государства не захочет законы подписывать. Сомнения в том, что союз заключен, окончательно рассеялись после избрания (согласованным открытым голосованием!) заместителей председателя Верховной Рады. Регионал Александр Лавринович и бютовец Николай Томенко заняли место в президиуме, «диктатура» председателя Яценюка закончилась, шлагбаум для принятия «антипрезидентских» решений поднят.
В такой ситуации удивляет не поведение БЮТ и Юлии Владимировны. Здесь логика налицо. Непонятно, почему БНУНС не подготовил своевременного ответа и покорно ожидал развязки. Если крах коалиции не устраивал президента, почему он не опередил события, не выступил с заявлением до того, как «предательство» БЮТ стало фактом, не настоял, наконец, на личной встрече с премьером?
Впрочем, «гадания о прошлом» после того, как фракция БНУНС большинством проголосовала за выход из коалиции, мало что могут изменить. Важно, как события будут развиваться дальше. Выступления президента и премьера с резкими взаимными обвинениями в среду, 3 сентября, для восстановления демократической коалиции практически не оставляют шансов. Если за полгода высшие должностные лица страны не смогли найти общий язык, трудно предположить, что они и их политические силы сделают это за десять дней. С 13 сентября в течение тридцати дней парламенту, чтобы избежать роспуска, придется формировать новую коалицию.
Сразу замечу, что ситуативный союз и коалиция — не одно и то же. Если БЮТ, ПР и KПУ захотят сформировать общее большинство, сразу встанет вопрос о кандидатуре премьера. Одного взгляда на Юлию Владимировну и Виктора Федоровича достаточно, чтобы понять — никто из них не уступит другому премьерства. Других аргументов и доказательств, что такая коалиция невозможна, надеюсь, не требуется. Можно не беспокоиться, как на такое прореагируют избиратели.
Учитывая близость экономических взглядов, можно предположить, что возможна коалиция ПР, БНУНС и блока Литвина. Но вероятность такого решения невелика — взгляды на внешнюю политику разделяют лидеров упомянутых фракций надежней, чем бетонные стены. K электорату это тоже относится.
Щадящим и наиболее мягким вариантом развития событий было бы сохранение демократической коалиции в новом расширенном формате. То есть БЮТ, БНУНС и блока Литвина. Этот вариант мог бы снять много противоречий и привел бы к необходимым для любой власти компромиссам. Но в компромиссах вряд ли заинтересованы Тимошенко и Ющенко. Судя по всему, бывшие соратники по Майдану выбор сделали. Если не произойдет чуда, в конце декабря или в начале января граждане Украины отправятся к избирательным урнам.
http://www.yug.odessa.ua/new/view.php?tid=10759&tr=aПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
НЕ ЗРАДЬ МАЙДАНУ…
Наталія Балюк, «Високий замок», 09.09.2008, Львівська обл.
«Ющенко і Тимошенко наввипередки звинувачують одне одного у зраді».«Наш блок може об’єднатися з «Регіонами» тільки за умов, якщо НЛО забере мене на тарілку, проведе наді мною незаконні дослідження та позбавить мене пам’яті та розуму. Інших обставин для такого об’єднання не існує», - ці слова Юлія Тимошенко сказала в січні 2006 року. Схоже, функції НЛО вирішив перебрати на себе Секретаріат Президента Ющенка. За вісім місяців прем’єрства Юлії Тимошенко керівник СП Віктор Балога методично проводив над нею «незаконні дослідження». Мета, яку ставив перед собою Балога, очевидна – розвалити ненависну для Секретаріату Президента демократичну коаліцію, а для цього треба «згноїти» ще більш ненависну Тимошенко. Або ж позбавити її «пам’яті та розуму». Якщо Юлія Тимошенко піде на вимушений шлюб з «регіоналами», то Ющенко має Балозі поставити пам’ятник при життю. У Кримінальному кодексі є такий термін – «доведення до самогубства». Отже, якщо Тимошенко піде на союз з Януковичем, то це означатиме, що Балога, по суті, довів її до самогубства. Політичного…
Виборці БЮТ розгублені. «Що буде?», – ставлять собі запитання і бояться почути відповідь. Сама Тимошенко вчора на прес-конференції заявила, що є три варіанти виходу з кризи: поновлення коаліції, дострокові вибори і переформатування коаліції «таким чином, щоб парламент міг працювати, щоб уряд продовжив роботу і щоб мати 350 голосів для зміни Конституції і започаткування в Україні нормальної, стабільної моделі». З тональності прес-конференції прем’єра можна зробити висновок: саме третій варіант за нинішніх реалій вона вважає найбільш реальним.
Невже Тимошенко наважиться зрадити своїх прихильників, яких такою тяжкою працею набувала протягом не одного року і не однієї виснажливої виборчої кампанії? Вона не може не усвідомлювати очевидних речей, зокрема того, що будь-який політичний союз з Януковичем це не лише зрада ідеалів Майдану та своїх виборців, це колосальна небезпека для держави. Якщо Тимошенко вважає, що в такий спосіб відіграється на Президентові за всі свої образи, то насправді гірше зробить тільки собі. Коаліція БЮТ з Партією регіонів – це реанімація рейтингу Ющенка і опускання рейтингу БЮТ до рівня плінтуса. Якщо раніше помаранчеві виборці усю відповідальність за розвал коаліції покладали на Ющенка і його «сантехніків» з Секретаріату, то в разі створення коаліції БЮТ і ПР про всі «витівки» Балоги швидко забудуть, а весь тягар вини та зради ляже на БЮТ. І тут «Наша Україна» відірветься на повну котушку…
Чому голова уряду так категорично виступає проти дострокових виборів, адже півтора року тому саме Тимошенко лобіювала перевибори як єдино можливий варіант виходу з тодішньої політичної кризи? Зрештою, вісім місяців вона була при владі і попри палиці, які вставлялися їй у колеса, у міру можливостей виконувала обіцянки, які давала на виборах… Кажуть, недавні перевибори у Києві стали для неї холодним душем. Вона боїться повторення пройденого, але вже у масштабах країни. Отже, ні морально, ні матеріально, ні технологічно до виборів прем’єр не готова. Тимошенко побоюється, що на фоні помаранчевої гризні вибори може тріумфально виграти Партія регіонів, і тоді вона опиниться біля розбитого корита. Знову повертатися в стан опозиції? Як кажуть, наїлася того досить. До того ж боїться переслідувань, коли опиниться в опозиції. Адже навіть зараз, коли має статус керівника уряду, це не заважає недоброзичливцям з СП примушувати СБУ та Генпрокуратуру порушувати кримінальні справи за надуманими звинуваченнями.
Але, як на мене, устократ краще перевибори, і можлива опозиційна діяльність, до якої Тимошенко не звикати. Це дасть можливість зберегти обличчя і виборців. Втративши владу на якийсь час, потім її можна з лихвою повернути. А зрадивши виборця, можна втратити довіру назавжди… Та й переоцінювати шанси Партії регіонів теж не варто – не такий страшний у Януковича рейтинг, як його малюють. У ПР явно намітився грандіозний розкол, який, швидше за все, формалізується у жовтні. Відтак на можливі дострокові вибори «регіонали» підуть у стані внутрішнього конфлікту і розколу, що не сприятиме доброму електоральному результату.
Зрештою, ані Ющенко та пропрезидентський блок «НУ-НС», ані Тимошенко не мають жодного морального права створювати коаліцію з Партією регіонів, оскільки не отримали такого мандата від свого виборця. Цікаво, на яких засадах будь-яка демократична, помаранчева політична сила збирається укладати «шлюбний контракт» з Януковичем? На засадах «другої державної мови» чи відмови від євроінтеграції, або ж на засадах визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії і, як наслідок, підігрівання сепаратистських настроїв у Криму? Один з дуже національно свідомих депутатів від БЮТ сказав, що якби Партія регіонів проголосувала за визнання УПА, тоді, мовляв, з нею можна мати справу. Кого ви хочете обдурити? Себе? Вони, звичайно, заради влади можуть публічно відмовитися від деяких драстичних питань, ну, скажімо, таких, як «російська – друга державна». Але це буде елементарне лукавство, яким не обдурять ані свого, ані помаранчевого виборця. Тим, хто в своїх думках не відкидає союзу з Януковичем, не варто будувати ілюзій, що виборця можна приспати чи обдурити. Хоча обдурити, звичайно, можна. Але тільки один раз!
Ющенко і Тимошенко наввипередки звинувачують одне одного у зраді, ставлять ультиматуми і заганяють ситуацію у безнадійно глухий кут… Поки що вони не зробили фатальної помилки, відтак мають шанс схаменутися. Якщо ж ні, то в них обох один шлях – по дорозі з НЛО… А українське політичне поле розчиститься для нових гравців…
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=67717ПРЕМЬЕР НАНОСИТ УДАР
Кирилл Сазонов, «Донбасс», 08.09.2008, Донецкая обл.
Политическая борьба в парламенте перешла в медийную плоскость.Хотя информационное противостояние в СМИ можно было наблюдать давно, просто сегодня Тимошенко перешла в наступление. Глава правительства пригласила в Киев региональную прессу со всей Украины и озвучила ряд заявлений, которые иначе как атакой назвать трудно. В принципе, это логично. Наступать - так по всему фронту. В парламенте, в медиа - везде.
Что делать с обетом
Для начала Тимошенко вернула сторонникам Ющенко их любимое заявление, обвинив президента в развале демократической коалиции в рамках борьбы за второй президентский срок. «Еще раз хочу подчеркнуть, что начиная с создания демкоалиции, к сожалению, пошло ее разрушение, не со второго, не с третьего, а с первого дня», - заявила она. В качестве наглядного примера она показала большую папку, которая содержит критику правительства президентом. И акцентировала внимание прессы на своем громадном терпении. «Много месяцев я молчала, ничего не говоря, для себя взяла обет молчания, восприятия ситуации, как она есть, и абсолютно поддерживала демкоалицию. Но ни одно решение не принималось, чтобы с первого месяца показать, что это правительство работать не может, что премьер - неспособный руководитель. Все это было подготовкой переформатирования коалиции через отставку правительства и к уничтожению меня как гипотетического конкурента на президентских выборах. В этом была главная причина», - заявила Юлия Владимировна. И не беда, что обет молчания дают, а не берут. Суть понятна.
Европа выбирает
Пожаловавшись на происки врагов, Тимошенко сочла артподготовку законченной и перешла к массированным ударам. По самому святому - компетентности Ющенко как президента и его перспективам на этой должности. «Зачем власть на еще один срок, если этот срок выглядит так, что в стране нет мира, покоя, нормальной работы между президентом и правительством, а есть только интриги и чистая византийщина», - поставила она вопрос, по содержанию больше похожий на приговор. Но это было еще не самое обидное. Все знают, с каким вниманием и даже трепетом Виктор Ющенко относится к мнению не отечественной, а западной прессы и политиков. И Тимошенко тут подготовила сюрприз. Вернее, подготовил этот удар вице-премьер Немыря, который отвечает в правительстве за евросвязи. По ее словам, уже не выдержали политики ЕС. Юлия Владимировна процитировала письмо из Европарламента.
«В политике нет более печального зрелища, чем президент, который в отчаянии цепляется за власть, приносит тем самым разорение своей стране. Своими действиями Ющенко получил место в длинном списке правителей, которые пожертвовали будущим страны лишь для продолжения своего неумелого руководства», - процитировала премьер письмо депутатов Европарламента.
Интересное кино
Тимошенко напомнила, что разрушение демкоалиции стало реальным, когда президент и председатель и глава его Секретариата вывели из него двух людей - Рыбакова и Бута, которые являются ближайшими людьми Балоги и находятся под руководством президента. «И тогда была поставлена на голосование отставка Кабмина, и, не зная, как оно сложится, некоторые люди в «Едином центре» бросили голос за отставку правительства, думая, что весь парламент это тоже сделает», - заявила премьер. В качестве дополнительного наглядного пособия Тимошенко показала кино, где Ющенко и Янукович подписывают Универсал.
Напоследок о преследованиях
Для полноты картины борца за народ не хватало элемента страдания. И Тимошенко быстро внесла его в мероприятие. Премьер рассказала о том, что за ней установлено круглосуточное слежение, прослушивание телефонных разговоров, а также о том, что ее вызывают в Генпрокуратуру. «Скажите, пожалуйста, у нас что, есть СБУ? Или просто кучка людей, которые работают на заказ Секретариата президента для осуществления политических репрессий против своих политических партнеров? За мной уже много месяцев с момента этих всех ужасных выступлений и писем 24 часа в сутки следят. Я не имею никакой неприкосновенности. Получила на 11 сентября повестку в Генпрокуратуру. У меня огромное множество прослушанных телефонных разговоров, и нам подтверждают, что ведутся все эти действия. Сегодня практически осуществляется давление на некоторых заместителей генпрокурора и обещания, что если они возбудят против премьера уголовное дело, то президент подаст их кандидатуру на пост генпрокурора», - рассказала Тимошенко.
Не надо торпедировать флот
Не обошла премьер и больной для украинской власти вопрос нахождения в Крыму российских кораблей.
«Я ни при каких обстоятельствах не дам создать конфликт вокруг Черноморского флота», - заявила Тимошенко, отметив, что одним из пунктов обвинений ее в государственной измене являлось то, что вопреки решению СНБО премьер отказывается подписать и обнародовать новые правила пересечения ЧФ РФ государственной границы Украины.
«Я убеждена в том, что сейчас, для того чтобы дойти к каким-либо претензиям относительно территории Крыма, нужно просто там иметь каким-либо образом созданный конфликт, который консолидирует население граждан АРК, даст возможность ощущать себя воинственно настроенными в конфликте относительно ЧФ РФ и даст основания и дальше разворачивать те же сценарии, которые чрезвычайно опасны для целостности территории Украины», - подчеркнула премьер.
http://www.donbass.ua/get-news/id/4815/article.htmlВТОРАЯ ПАРЛАМЕНТСКАЯ ВОЙНА
Сергей Миркин, «Салон Дона и Баса», 05.09.2008, Донецкая обл.
В политике нет вечных союзников и вечных врагов, вечны лишь интересы.И так, что же толкнуло столь разные политические силы в альянс друг с другом? А у этой причины есть имя - Виктор Ющенко. Своими действиями он просто вынудил создать временный союз ПР и БЮТ. После того, как президент безапелляционно поддержал Грузию в осетинском конфликте, и с его подачи началась антироссийская истерия, на идеи коалиции ПР и пропрезидентской "Нашей Украины" можно было смело ставить точку. Регионалов бы не поняли собственные избиратели (прежде всего юго-восток), которые никогда не воспримут политику демонизации России, которую проводит президент. Таким образом, для ПР любые союзные отношения с Ющенко были чреваты последствиями на собственном электоральном поле.
БЮТ просто загнали в "угол". Последней каплей стало обвинение Юлии Тимошенко в государственной измене, которую озвучил представитель секретариата президента. Таким образом союз между ПР и БЮТ - это альянс, направленный против более чем противоречивой политики и непредсказуемых деяний Ющенко.
Главный вопрос заключается в том, как дальше могут развиваться события? Есть несколько наиболее вероятных сценариев.
Сценарий первый
БЮТ и ПР создадут новую коалицию. Несмотря на заявления как регионалов так и бютовцев, что этого не будет, все же такой вариант исключить нельзя. В истории было немало примеров, когда диаметрально противоположные политические силы в момент кризисов объединялись. Такие союзы чаще всего получали названия "коалиция национального единства", "правительство народного доверия". Под угрозой роспуска парламента ПР и БЮТ могут пойти на это.
есмотря на то, что все политические силы заявляют, что готовы к досрочным выборам, не все так просто. Выборы - это огромные деньги, но что более важно, люди устали от выборов и какова будет их активность на избирательных участках, большой вопрос. Кроме того, прецедент - выборы каждый год, малоприятный для государства. Объяснить такой формат коалиции своим избирателям партии смогут, ведь и тем кто голосовал за ПР, и тем кто за БЮТ, нужна стабильность в стране, а не бесконечный калейдоскоп выборов.
Более сложной проблемой может стать разделение постов, и прежде всего, портфеля премьер-министра. Но и тут возможны варианты решения в случае, если будет желание к компромиссам. Тимошенко, конечно, не уступит место премьера, за него она и затевала всю борьбу , но регионалы могут получить превалирующее количество министерских портфелей, первого - вице-премьера и спикера. Компромисс вполне возможен.
Сценарий второй
Досрочные выборы. После развала демкоалиции, новая не создается в течение 30 дней и президент объявляет досрочные выборы.
Какие шансы у политических сил? НУНС - блок пропрезидентский, а рейтинг самого Ющенко сейчас составляет 3-5%. Это во многом вызвано той политикой радикального национализма, которую проводит президент. Это выражается в "канонизации" таких исторических личностей, как Шухевич и Бандера, которые в свое время сотрудничали с нацистским режимом, массовое притеснение русского языка, даже в такой сфере как киноиндустрия, не говоря уже про образование и делопроизводство, разжигание антироссийских настроений. Мы хорошо видим, к чему радикальный национализм привел в Грузии, когда регулярные войска этой республики фактически разрушили Цхинвали. Радикальный национализм - это архаика 30-40-х прошлого века и, конечно, он не может иметь массовую поддержку в обществе, в такой многонациональной стране как Украина.
В силу еще и того, что НУ ничего существенного не смогла выработать даже на прошлых выборах и была вынуждена идти на союз с "Самообороной" (которая в этот раз с ними не пойдет, после преследований Жвании со стороны секретариата), то можно сказать ,что попадание "Нашей Украины" в парламент под большим вопросом. Что до нового проекта секретариата "Единый центр", то это пока все химера, которая навряд ли станет чем-то большим в случае досрочных выборов.
Что касается БЮТ, то этот блок пройдет в парламент в любом случае, главный вопрос в том, сможет ли Тимошенко повторить прошлый успех? Сомневаюсь. Во-первых, партии, которая при власти, всегда сложней участвовать в выборах, чем оппозиционной. Так как ей приходится быть в положении обороняющегося. Во-вторых, демагогия Тимошенко об отмене призыва в армию и возвращении долгов сбербанка, второй раз не сыграют. Как говорится, два раза в одну и ту же реку не войти. А люди у нас неглупые и второй раз красивым песням не поверят.
Партия регионов своими последними действиями, связанными с осуждением Грузии и поддержкой России, смогла вернуть доверие многих своих избирателей, которые были разочарованы в этой политической силе. Кроме того, достаточно четкие действия в парламенте, направленные на уменьшение власти президента, также прибавят ПР популярности на юге и востоке страны. В случае выборов для "регионалов" главное не снижать политическую активность. Могут улучшить свой результат.
Коммунисты проявили себя очень неплохо, когда первые выступили против действий Ющенко в Тбилиси. Активно критикуют всех, в связи с чем имеют все шансы улучшить свой результат.
Очень правильную позицию нейтралитета занял Блок Литвина, что импонирует многим избирателям.
Сценарий третий
Отступление Ющенко. Допустим, что президент под давлением БЮТ и части "нашеукраинцев" пойдет на отстранение Балоги и его команды, в результате коалиция демократических сил будет восстановлена. Такое развитие событий, конечно, маловероятно, так как без Балоги у Ющенко не остается ни одного шанса стать второй раз президентом. Ведь если он останется один на один с Тимошенко, она "раздавит" его как политика и станет единственным лидером среди оранжевых.
Будем надеяться, что как бы не развивались события, это не отразится на нас, гражданах Украины.
http://www.salon.donetsk.ua/actual/5734.php«РЕГИОНАЛЫ» ТРЕБУЮТ ОТМЕНИТЬ «МОРСКОЙ УЗЕЛ-2008»
«Крымская правда», 05.09.2008
Премьер-министра Юлию Тимошенко просят принять меры по отмене или перенесению военных учений в Крыму.С таким заявлением к главе правительства обратился народный депутат от Партии регионов Вадим Колесниченко.
Как известно, Минобороны Украины запланировало на конец сентября проведение масштабных учений в Крыму.
На полигоне «Чауда» пройдут стрельбы из зенитно-ракетных комплексов С-300, на аэродроме «Бельбек» под Севастополем будут тренироваться истребители, а на полигоне «Опук» - вся авиация Военно-Воздушных сил, морская и армейская авиация.
http://www.kp.crimea.ua/news_details.php?news_type_id=2&news_id=4674РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
БОБРИНЕЦ: ЛУЧШЕ ПОМОГИТЕ ДЕНЬГАМИ!
Анатолий Юрченко, «Украина-Центр», 09.09.2008, Кировоградская обл.
Леонид Кравченко - мэр города Бобринец Кировоградской области - о проблемах малых городов.40% населения Украины живет в малых городах. Всего в стране таких городов около трехсот. Эти цифры были озвучены на встрече премьера Юлии Тимошенко с мэрами малых городов Украины весной этого года. Кировоградщина на общеукраинском фоне не выглядит исключением. Большая часть ее райцентров - это малые города. Что им по собственным силам, а в чем и какая требуется помощь, чтобы жители маленьких городов не чувствовали себя обделенными и не рвались на поиски лучшей доли в большие города, либо вообще в ближнее и дальнее зарубежье? Начать разговор на эту тему редакция решила на примере Бобринца, райцентра с населением около 12 тысяч человек, и пригласила к этому разговору мэра города Леонида Кравченко.
Одним из показателей возможностей города может служить его годовой бюджет. В Бобринце он, рассказывает Леонид Григорьевич, составляет 2 млн. 400 тыс. грн. В пересчете на душу населения - 200 грн. в год. И мэр признается откровенно: такого бюджета городу не хватает. Поэтому первое, о чем должна болеть голова у городской власти (в любом городе!), - это увеличение доходной части бюджета. Прежде всего - за счет местных налогов и сборов. Городская власть Бобринца, например, снизила рыночный сбор с 2,50 до 1,50 грн., плату за парковку установила в размере 1 грн., а при этом усилила контроль - в частности, директор рынка не получает премию, если не выполнен план по рыночному сбору и парковке. Но при этом поступления по этим двум пунктам доходной части бюджета выросли, соответственно, в два и три раза. Наведен порядок и с платой за землю: «Заставили всех платить», - уточняет мэр. Дотаций и субвенций в городской бюджет город не получает, хотя они и не были бы лишними.
- Формульный подход, - поясняет Л. Кравченко, - не в полном объеме учитывает финансирование делегированных полномочий: содержание дошкольных учреждений, фельдшерско-акушерского пункта (в селе, отданном под юрисдикцию города), учреждений культуры и спорта. Даже на зарплату, энергоносители и питание формула недосчитывает около полумиллиона гривен. То есть мы должны использовать средства из так называемой второй корзинки - те, что должны вкладываться в городское освещение, ремонт дорог и учреждений соцкультбыта, на посуду в детских садиках и тому подобное. Не учитывается в формуле и ЖКХ. Хотя, например, в малых городах даже себестоимость водоснабжения намного выше, чем в больших. У нас на километр водопроводной трассы приходится 20-30 жителей-плательщиков, тогда как в крупном городе на таком же участке может быть подключено несколько многоэтажных жилых домов. Нашему водопроводу уже 40 лет, а денег на его полноценный ремонт и обновление у города нет. Требует субвенций из городского бюджета и жилищно-коммунальная сфера. Но в этом году денег хватило только на то, чтобы на 50% закрыть зарплату и энергоносители.
- Отдельного разговора, - продолжает мэр, - заслуживают дороги: на сто километров внутригородских дорог в бюджете городская власть смогла заложить только 100 тыс. грн. При нынешней стоимости дорожных работ на их ремонт потребуется ...более ста лет.
Словом, на встречу с Юлией Тимошенко этой весной Леонид Кравченко поехал с конкретными предложениями, которые актуальны не для одного Бобринца, но и для всех малых городов Украины.
По мнению мэра, необходимо хотя бы вдвое увеличить остающуюся в городском бюджете долю налога на доходы граждан, которая ныне составляет 25%, и направить эти деньги целевым назначением в бюджет развития города. Это было бы справедливо: ведь деньги, с которых платятся эти налоги, зарабатывают сами горожане, а налоги собираются на территории города. Кроме того, следовало бы, чтобы банки (а в Бобринце, например, работает пять филиалов банков), заправочные станции и прочие учреждения со статусом филиалов платили налоги по месту их нахождения, а не ограничивались только платой за землю.
Второе - нужно немедленно ввести налог на недвижимость: магазины, банки, предприятия, но только не на жилье граждан.
Третье - дорожный сбор. Целесообразно, чтобы в городском бюджете оставалось не 50%, как сейчас, а 100% собранных денег. Образно говоря, Бобринец сможет «отремонтировать» свои дороги не за 100, а за 50 лет, что сути дела существенно не меняет. Поэтому параллельно государству необходимо предусмотреть и целевые субвенции на дороги.
Четвертое - необходим целевой налог на мусор, пусть совершенно небольшой, но в Бобринце иного решения проблемы не видят. Трудно переучить горожан, которые привыкли вывозить мусор в посадки или бросать на обочинах проезжей части. Централизованный вывоз мусора в Бобринце налажен, но... скажем, договорами охвачено лишь 2660 пользователя этой услугой - «неохваченные» уклоняются от заключения договоров любыми способами...
Пятое - земельный налог. Хотя бы 80% (а не 60%, как сейчас) этого налога должны остаться в городском бюджете. И это справедливо, т.к. земля принадлежит территориальной общине. В этой связи немаловажно и то, чтобы выделение земли осуществлялось только через аукционы. Кстати сказать, Бобринец в этом отношении не стал дожидаться указа Кабмина, а за счет конкурсов сумел пополнить доходную часть бюджета еще примерно на полмиллиона гривен. Эти деньги пошли на городское освещение, благоустройство городского парка, на помощь жилищно-коммунальной сфере и т.д.
- Да, - говорит мэр, - все эти нововведения не решат наших проблем немедленно. Под те же дороги, под реконструкцию ЖКХ, освещение, благоустройство, на строительство жилья для молодых специалистов все равно понадобятся дополнительные деньги. Субвенции, а еще лучше - целевое финансирование в рамках общегосударственных программ. Но, по крайней мере, это позволит сделать для города значительно больше, чем нам удается делать сегодня, причем ценой весьма немалых усилий. И еще: любую копейку, которую сможет дать государство, нигде не оценят так, как в малых городах...
По оценке Л. Кравченко, Юлия Владимировна очень внимательно выслушала все предложения, которые озвучили мэры малых городов, встреча продолжалась три часа вместо запланированного часа. Пообещала, что при корректировке госбюджета на второе полугодие на нужды малых городов будет выделен целевым назначением миллиард гривен. Бобринец из этой суммы на свои насущные нужды мог бы получить около 2,2 миллиона. Но, к сожалению, не сбылось: запланированная корректировка не прошла в Верховной Раде...
Однако, как говорится, все это день сегодняшний. А можно ли изменить ситуацию, что называется, снизу? Что могло бы повлиять на нее кардинальным образом? Может быть, строительство какого-то крупного, градообразующего и бюджетонаполняющего предприятия?
Леонид Григорьевич убежден, что мечтать о чем-то подобном, например, ВАЗу или КамАЗу, в Бобринце было бы нереальным. Городская власть должна отталкиваться от сегодняшних возможностей, а не ловить журавля в небе либо сидеть и ждать милостей от государства. Сегодня у городской власти есть несколько проектов, которые могут дать результат. Первый - разработка гранитных карьеров. Инвестор уже есть, договоры с ним - с пользой для города - заключены. Намерения самые серьезные. Далее - возобновление работы кирпичного завода. Спрос на его продукцию будет. Еще два проекта - строительство мини-консервного и молочного заводов. Мэр убежден: инвесторы придут, если будут видеть заинтересованность и готовность к сотрудничеству со стороны городской власти. По двум последним проектам высказали заинтересованность инвесторы из Турции. Возможно, не столь грандиозны эти планы в общеукраинском масштабе, однако редакция планирует и далее рассказывать о жизни и делах Бобринца. Причем не только о проблемах, но, верим, и о достижениях.
http://www.uc.kr.ua/fresh/3873/НА ЗАКАРПАТТІ ЗАБЛОКУВАЛИ ТРАНСЛЯЦІЮ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ ТИМОШЕНКО
«Rionews», 09.09.2008, Закарптська обл.
Керівник фракції БЮТ в Закарпатській облраді Андрій Сербайло повідомив, що трансляцію прес-конференції Юлії Тимошенко заблокували.«Закарпаття повернулося до часів Кучми, коли за вказівкою Медведчука інформація ставала недоступною пересічному виборцю», – заявив під час прес-конференції в Ужгороді керівник фракції БЮТ в Закарпатській обласній раді Андрій Сербайло. Він повідомив представникам ЗМІ, що трансляцію вчорашньої прес-конференції Юлії Тимошенко заблокували у Мукачівському, Тячівському та Рахівському районах, а також у місті Чоп. Про це 9 вересня повідомив ЗІК.
Андрій Сербайло назвав ситуацію з відключенням телеканалів тривожним симптомом. Він звинуватив адміністрацію Президента у спланованій акції. А також дорікнув, що СБУ перетворилася на каральний меч адміністрації і самого Президента, стала «дубинкою» в руках Балоги і Ющенка проти їхніх опонентів. «Не знаю ще такої країни, де б Президент так критикував уряд і давав йому працювати», – сказав бютівець.
Андрій Сербайло переконаний, що демократична коаліція у Верховній Раді зруйнована за особистим дорученням Президента Віктора Ющенка: „Розвал демократичної коаліції у Верховній Раді почався, коли в Закарпатській обласній раді з ініціативи Балоги була створена широка коаліція НУНС та ПР”.
Бютівець також зауважив, що в Україні готується змова щодо введення прямого президентського правління: «Для цього немає жодних підстав, але справді є інформація про те, що з президентського секретаріату в регіони надходять директиви про необхідність публічної підтримки прямого президентського правління, однак я сподіваюся, що в президента вистачить здорового глузду не порушувати Конституцію і не встановлювати в країні диктатуру».
„Якщо за 10 днів Ющенко не повернеться до коаліції – потрібно ставити питання про одночасні дострокові президентські та парламентські вибори”, – заявив Сербайло.
http://rionews.com.ua/statja.php?id=13151КИРОВОГРАДСКИЙ ГОРСОВЕТ: СПЕКТРАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ
Елена Никитина, «Украина-Центр», 09.09.2008, Кировоградская обл.
«УЦ» посвящает цикл статей каждой из семи фракций Кировоградского горсовета. Знакомство с фракцией Коммунистической партии Украины.Жители любого города скажут, что их депутатский корпус - самый уникальный и непредсказуемый. Точно так же и мы, будучи уверенными, что ни в каком другом населенном пункте не творится то, что у нас, считаем представителей нашего горсовета неповторимыми. Как ни крути, а судьба города и каждого жителя Кировограда напрямую зависит от политических взглядов, умения договориться, убедить и даже от настроения каждого из семидесяти шести депутатов горсовета.
Их всего пятеро. Устойчивый, непреклонный, верный коммунистическим идеям прошлого электорат позволил этой пятерке войти в горсовет. Впрочем, эти же избиратели, дисциплинированные, считающие участие в выборах своим долгом, дали необходимый процент нынешнему городскому голове Владимиру Пузакову, надеясь на то, что «свой» не предаст. И с мэром, и с фракцией КПУ народ в очередной раз ошибся...
В идеале коммунисты в достижении своих целей должны были объединиться с социалистами. Но так не случилось. Вернее, только Анатолий Катренко всегда выступал, голосовал или не голосовал отлично от своих соратников и чаще всего так же, как члены фракции СПУ. Лидер горсоветовских социалистов Елена Костенко говорит, что условно разделила бы фракцию КПУ на две части. Одна - это Катренко. Именно он остается «истинным борцом за идеи Компартии». Другая часть - все остальные. «Им не свойственна защита интересов народа, они забыли программу, с которой шли на выборы. Их действия ничем не отличаются от “региональных”, “литвиновских” и “либеральных”. С помощью их голосов удалось городскую общину оставить без земли и собственности», - считает социалистка.
По убеждению Елены Владимировны, только Катренко голосует так, как предварительно решает бюро обкома партии. Только он «не сломился под огромным давлением». Остальные четверо действуют по ситуации, но не как коммунисты.
Анатолий Катренко, испытывающий давление и со стороны однопартийца-мэра, и со стороны представителей других фракций (обычно это происходит на сессиях), а возможно, и со стороны членов своей же фракции, все-таки не выдержал прессинга и добровольно отказался возглавлять фракцию. Говорят, так не бывает, что весь строй идет не в ногу, а только один в ногу. В ситуации с коммунистами в горсовете все выглядит именно так. Анатолий Катренко не только голосует, как ему велит совесть (он часто об этом говорит, и нет оснований ему не верить), но и выступает довольно резко, объективно, тщетно взывая к совести коллег по горсовету.
На посту председателя фракции Анатолия Николаевича сменил Вилаят Мамедов. У микрофона в сессионном зале не был замечен ни разу. Как правило, выступают те, кто с чем-то не согласен. А если нет вопросов и претензий, то нет причин светиться. Таким же образом не светятся и остальные - Олег Игуменцов, Иван Громко, Владимир Горбатенко. Двое из них - городские чиновники, и их назначение на руководящие должности можно расценивать как некую «стерилизацию». С целью сохранить рабочее место можно забыть и об идеях, с которыми шел на выборы. Третий - Игуменцов - директор завода им. Таратуты, преемник В.Пузакова на этом посту.
Анатолий Катренко не всем кажется героем. Регионал Олег Лунгул убежден, что коммунисты в горсовете при нынешнем раскладе в местной власти должны быть «людьми городского головы и идти с ним в одной упряжке». Но внутри фракции нет единства, сплоченности. Отдельное мнение Анатолия Катренко, который громогласно взывает к решениям бюро обкома партии, образно говоря, портит «коммунистическую картинку»...
Того же мнения и народник Николай Цуканов, который говорит, что Катренко зачастую озвучивает противоречивые вещи. А всех остальных членов фракции считает «сплоченными, имеющими ядро, выступающими единым фронтом». В общем, «хорошие депутаты, которые отстаивают интересы горожан, а личные - нет», - заявил Цуканов.
Можно было бы согласиться с таким определением, ссылаясь на богатый опыт работы Николая Николаевича в местном самоуправлении. Но есть у нас не менее опытный эксперт - депутат Цымбаревич. Михаил Иванович уверен, что все члены фракции КПУ, кроме Катренко, в первую очередь отстаивают личные бизнес-интересы. Земельное 405-е решение тому подтверждение. Фракция зачастую придерживается позиции мэра и его сподвижников в решении сомнительных вопросов. И только Катренко, по мнению члена фракции ЛПУ, имеет принципиальную, обособленную позицию, которая зачастую идет вразрез с мнением фракции и городского головы.
А вот член фракции «НУ» Эмилия Гуцало из всего нынешнего депкорпуса выделяет только двух коммунистов - городского голову Владимира Пузакова и того же Анатолия Катренко. По ее мнению, мэр-коммунист должен бы определять деятельность фракции КПУ, но по некоторым причинам так не происходит. Одна из причин - Катренко, который «более справедливый». «Он принципиально и последовательно отстаивает идеологические идеи партии, к которой принадлежит. С ними, идеями, можно не соглашаться, но позиция Катренко однозначно достойна уважения», - убеждена Эмилия Гуцало. По ее же мнению, Пузаков, номинально считающийся коммунистом, таковым давно не является. Он - «главное действующее лицо всех событий в городе, отрицающих коммунистические идеи».
Из всего, изложенного выше, можно сделать вывод: фракция КПУ является «коммунистической» исключительно благодаря тому, что есть такой «диссидент» Анатолий Катренко. В настоящее время Анатолий Николаевич серьезно болеет. Желаем ему скорейшего выздоровления, иначе очередная сессия горсовета без него будет неинтересной, неяркой. А то, что во фракции КПУ, как показала жизнь, всегда есть именно два мнения, - это, по нынешним временам, совсем даже неплохо.
Продолжение следует.
http://www.uc.kr.ua/fresh/3874/ХТО Ж У НАС НОСІЙ СТАБІЛЬНОСТІ?
Володимир Лис, «Волинь», 06.09.2008
Перший заступник голови Волинської облдержадміністрації Віталій Заремба на брифінгу виклав позицію ОДА щодо останніх подій у Верховній Раді.При тому він кілька разів наголосив, що не висловлює будь-якої партійної позиції, зокрема, як представник «Нашої України», а лише позицію обласної виконавчої влади. В основному він повторив, точніше зачитав, уже відому заяву Президента України щодо ситуації в нашому парламенті, в якій звинувачується БЮТ у намірі узурпувати владу в Україні разом із Партією регіонів та встановити «олігархічно-парламентську форму правління».
— Волинська облдержадміністрація підтримує рішення Президента накласти вето на антиконституційне голосування,— заявив Віталій Заремба. — Лише Президент залишається єдиним гарантом нашої незалежності, територіальної цілісності, демократичного розвитку України.
З інших слів, сказаних Віталієм Миколайовичем, відзначимо, що «зближення Юлії Тимошенко з Віктором Ющенком було лише спробою політичного лицемірства». Віталій Заремба висловив думку, що жодна політична сила не готова до дострокових парламентських виборів і нагадав, що за останніми соціологічними опитуваннями сімдесят відсотків наших громадян виступають проти таких виборів. Він не відкидає можливості, що найвищі державні очільники можуть сісти і ухвалити відповідальні для держави рішення.
Разом з тим, відповідаючи на журналістські запитання, Віталій Миколайович заявив, що нинішня ситуація «ніяк не позначиться на стосунках уряду з облдержадміністрацією», бо місцеву виконавчу владу ніхто не звільняє від втілення в життя планів соціально-економічного розвитку. Протистояння між місцевими організаціями і фракціями БЮТ і «Нашої України» він вважає «проблемою окремих осіб». Він зазначив, що у своїй діяльності і Президент, і уряд помилялися, питання в тому, яка сторона помилялася більше. По суті, він погодився із наведеними словами із публікації у нашій газеті про те, що «уряду треба було дати попрацювати спокійно хоча б півроку, а тоді спитати по повній програмі за невиконання власних наміток, якщо таке буде».
Симптоматичними були завершальні слова керівника виконавчої влади області про те, що «нова війна у політичних верхах — не наша, наголошую, не наша» і що представникам різних гілок влади у регіоні й простим громадянам України «дуже важливо дотримуватися спокою».
— Якщо носієм стабільності в державі не може стати жоден з органів влади — цю функцію доведеться взяти народу, тобто нам з вами,— багатозначно закінчив Віталій Миколайович.
http://www.volyn.com.ua/?rub=4&article=1&arch=ХТО ПРИБЕРЕ ВІННИЦЬКУ НЕБЕЗПЕКУ?
Любов Заозерна, «Місто», 05.09.2008, Вінницька обл.
На Вінниччині, зокрема, у Калинівці, “запахло” небезпекою. З інших областей саме сюди почали звозити старе озброєння.Жителі райцентру протестують проти звезення старого озброєння з інших областей.
Вибухи боєприпасів у Артемівську, Новобогданівці, а нещодавно — у Лозовій Харківської області, мабуть, недостатньо вчать тих, хто відповідає за безпеку країни.
— Ви знаєте, який мотлох сюди везуть? — обурюється колишній начальник Калиновського арсеналу полковник Олег Омелянчик.
Саме через те, що відмовився виконувати наказ свого столичного командування про прийняття на зберігання в Калинівці озброєння з інших регіонів України, полковник поплатився посадою.
— Я не міг узяти гріх на душу, — каже Олег Омелянчик. — Розумію, що військовий має виконувати наказ, але якщо цей наказ становить загрозу людям, то статут дає право не виконувати його.
Якщо вже керівник найкращого в Україні арсеналу б’є тривогу, то можна уявити рівень небезпеки. До речі, небезпеки не лише для Калинівки та найближчих сіл, а й для Вінниці. А ще — для населених пунктів області, де є склади боєприпасів, ракет і пального. До речі, на території Вінниччини є чотири таких об’єкти: 48-й арсенал управління ракетно-артилерійського озброєння департаменту Міноборони у райцентрі Калинівка ( на території 60 га), авіаційний склад ракетного озброєння і боєприпасів біля Людавки Жмеринського району, склад інженерних боєприпасів у Гайсині та центр забезпечення паливом, який дислокується у вже згадуваній Калинівці.
Журналісти пам’ятають, що коли років чотири тому на посаду губернатора прийшов Григорій Калетнік, він почав ініціювати створення на Вінниччині центру утилізації старих боєприпасів, навіть підписав першу угоду про це з Міністерством оборони. Тодішня вінницька влада виявила навіть готовність частково профінансувати утилізацію боєприпасів. Це було відразу після вибухів у Новобогданівці, і калинівські склади з боєприпасами, де було вдвічі більше вибухонебезпечного “фаршу”, перехрестили на “Нью-Богданівку”. Далі був інформаційний вакуум.
Як це часто буває, за політичними справами забули про реальну небезпеку. Вибухи в Лозовій, що на Харківщині, знову нагадали: Вінниччина теж на пороховій бочці. А тим часом саме тут розпочалися незрозумілі для жителів Калинівки рухи: до сховища боєприпасів, де вже є 188 тисяч тонн небезпечного вантажу, а за 10 кілометрів база ракетного пального, прилаштували боєприпаси зі складів із Брюховичів (Львівщина) та Славути (Хмельниччина). Виявляється, що у Калинівці планують створити Центр утилізації ядерного пального (меланжу). Щоправда, дозволу на утилізацію меланжу не дали обласні екологи. А якщо цей дозвіл надійде з міністерства?
До речі, меланж — це високотоксичний окислювач палива для ракет середньої та малої дальності. Він являє собою концентровану азотну кислоту — не менш як 74% складу. Легколетюча сполука червоного чи жовтого кольору. Навіть незначне потрапляння меланжу в атмосферу призводить до серйозних і необоротних наслідків для живого організму. Вісім найбільших складів меланжу розташовані на об’єктах Міноборони в безпосередній близькості від населених пунктів. Система зберігання меланжу в аварійному стані. Деякі ємності будували ще в 50-х роках, давно перевищено припустимі строки експлуатації. До того ж, меланж — хімічно активна кислота і роз’їдає будь-який метал.
Склад меланжу — за шість кілометрів від станції Калинівка, 300 метрів від станції Сальник, за два кілометри від села Дорожне. 1000 тонн меланжу. У пресі повідомлялося, що через корозію горловин резервуарів і зварювальних швів не забезпечена герметичність зберігання. Ще один арсенал меланжу є поблизу села Людавка Жмеринського району.
— Ми піднімаємо питання щодо ліквідації 48-го арсеналу перед Міністерством оборони, — сказав заступник голови облдержадміністрації Василь Жердецький. — Наскільки нам відомо, це має відбутися протягом п’яти років. Командування ВПС пообіцяло найближчим часом вивезти меланж з Людавки, а питання складів меланжу під Калинівкою вирішуватиметься у 2009 році.
Із листом до міністра оборони України з проханням створити спеціальну комісію із виїздом до 48-го арсеналу в Калинівці звернувся перший заступник голови ОДА Валерій Коровій. Він каже:
— Громада Калинівки і всієї Вінниччини хоче знати, скільки там є боєприпасів, наскільки вони безпечні для людей і в яких умовах зберігаються. А стосовно меланжу, то це настільки непроста речовина, що буквально кожен крок по її переміщенню і утилізації має бути надзвичайно вивіреним і прогнозованим.
Керівники обіцяють, що після ознайомлення з ситуацією зможуть повідомити про стан справ у вибухонебезпечному Калинівському районі. Вибухонебезпечному в прямому і переносному смислах — калинівчани не збираються заспокоюватись, маючи таких грізних “сусідів”.
http://www.misto.vn.ua/index.php?action=1&k=1&page=1&PHPSESSID=cf9f507f710b0fc251e151c16998a903ВЛАДИМИР КАЗАРИН: "…СЕВАСТОПОЛЬ ЖИВЕТ, ФУНКЦИОНИРУЕТ И РАБОТАЕТ В ОБЫЧНОМ РЕЖИМЕ"
Анна Москаленко, «Слава Севастополя», 06.09.2008, АР Крым
Первый зампредседателя Севастопольской городской госадминистрации провел внеочередной брифинг, посвященный сложной политической ситуации в стране.По сути, Владимир Казарин довел до представителей СМИ официальную позицию Президента Украины Виктора Ющенко в связи с последними событиями в Верховной Раде Украины: "3 сентября 2008 года Президент Украины выступил с заявлением по поводу ситуации, которая сложилась в ВРУ. Президент констатировал прекращение деятельности демократической коалиции. Он одновременно подчеркнул, что фактически создана новая парламентская коалиция в составе депутатов от Блока Юлии Тимошенко, Партии регионов и Компартии. По оценке главы государства, в жертву тем самым принесены государственные интересы Украины. Депутаты так и не смогли на этом заседании дать оценку событиям в Грузии и определить свою позицию по проблеме целостности суверенного государства и неприкосновенности его границ.
По мнению президента, имеет место фактический конституционный переворот. Парламент снова вернулся к Закону о Кабинете министров в редакции 2007 года, который вводит диктатуру премьера и стал в прошлом причиной для роспуска Верховной Рады и назначения досрочных парламентских выборов. Изменения, внесенные в Закон о Конституционном суде, делают невозможным опротестование в судебном конституционном порядке решений, которые вызывают сомнения после своего принятия.
Была предпринята попытка переподчинить себе Службу безопасности Украины. Закон о временных следственных комиссиях наделил народных депутатов полномочиями следователей и судей. А за отказ давать разъяснения народному депутату вводится криминальная ответственность.
С другой стороны, так и не отменены депутатские льготы и депутатская неприкосновенность, о необходимости чего так долго говорится в стенах украинского парламента. Президент заявил, что ветирует все эти принятые законы, тем самым отчетливо и ясно обозначая свое отношение к этой законодательной деятельности. Он подчеркнул неэффективность работы украинского парламента, приведя следующие цифры: за 8 месяцев работы из 245 законов, которые вырабатывала коалиция, внесен в повестку дня Верховной Рады только 41, а принято всего 11. Фактически под давлением общественности была отменена Тендерная палата, а порядок тендерных закупок в значительной мере остался прежним. Так и не приняты законы о власти на местах. Не осуществлена реформа судопроизводства и борьбы с коррупцией. Не разработаны законы о создании рынка земли, и фактически остановлена реформа Вооруженных Сил.
Это все дало основание президенту говорить о том, что в стенах парламента осуществляется новый передел власти, результатом которого стали очень опасные тенденции в украинской экономике. Президент уверен, что сложившаяся ситуация угрожает национальной безопасности страны. С правовой точки зрения, договоренность БЮТ, Партии регионов и КПУ означает развал существующей демократической коалиции и начало создания нового парламентского большинства. В ответ на это президент заявил, что если в срок, предусмотренный Основным Законом Украины, не будет создана новая коалиция депутатских фракций, он использует свое право распустить Верховную Раду и объявит внеочередные выборы в парламент.
Как первый заместитель главы Севастопольской горгосадминистрации, хочу подчеркнуть, что в Украине сложилась очень тяжелая, неоднозначная и опасная политическая ситуация. Она требует от представителей местных органов власти взвешенных и мудрых решений, последовательного и системного исполнения своих служебных обязанностей. И Севастополь в этом ряду не исключение. Я призываю руководителей структурных подразделений органов исполнительной власти в городе, депутатов городского совета, руководителей территориальных представительств госуправлений и инспекций, представителей политических партий и движений города стать гарантами гражданского согласия и спокойствия в Севастополе. Несмотря ни на какие политические процессы, происходящие в Киеве, город живет, функционирует и работает в обычном режиме.
Пользуясь случаем, обращаюсь к представителям СМИ с просьбой быть объективными и политкорректными при подготовке информационных материалов в этот очень сложный и напряженный период. На вас лежит задача подавать достоверную, всестороннюю информацию. Надеюсь, что политический кризис не станет причиной дестабилизации общественно — политической обстановки в нашем городе".
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2008&mnt=9&day=6&id=17019БАШТІ ДАЛА БІЙ МЕРІЯ
Юлія Тарапата, «Місто», 05.09.2008, Вінницька обл.
Башту у дворі будинку на Коцюбинського, 6 вже розібрали. Таку вказівку дав мер Вінниці Володимир Гройсман.Він був на цьому подвір’ї під час об’їзду. Як згодом зазначив міський голова, він не попереджав ЖЕКи та управління житлового господарства про свій маршрут: „Ми ніби відмінили об’їзд. Тобто про те, що поїдемо, ніхто не знав”. Під час об’їзду на першому об’єкті Володимир Гройсман помітив засмічену башту, яка раніше виконувала роль ігрового майданчика для місцевих дітлахів. Із часом вона перетворилася на смітник і туалет. Сміття з башти міський голова примусив вигрібати начальника управління житлово-комунального господарства Миколу Костюка та начальника головного управління житлового господарства, енергетики, транспорту та зв’язку Василя Броварника. Після „працетерапії” Володимир Гройсман наказав знести башту, а на її місці встановити дитячий майданчик.
http://www.misto.vn.ua/index.php?action=1&k=4680&page=1&PHPSESSID=a111995e45503f9c73d12c35b7d332afСИТУАЦІЯ В КРИМУ
ГЛАВА КРЫМСКОГО ПАРЛАМЕНТА НАЗВАЛ ОБСТАНОВКУ В АВТОНОМИИ УСТОЙЧИВОЙ И СТАБИЛЬНОЙ
«Крымские известия», 05.09.2008
Анатолий Гриценко: «Независимо от политических событий, происходящих в Киеве, реальных предпосылок для эскалации напряженности в Крыму нет».Председатель Верховной Рады Автономной Республики Крым Анатолий Гриценко принял аналитика-исследователя МИД Великобритании Лоуренса Брайда по его просьбе. Цель своего визита английский дипломат охарактеризовал как ознакомительную.
Во время встречи, на которой также присутствовали советник и руководитель политического отдела Посольства Великобритании в Украине Алан Данкан и Председатель Совета министров автономии Виктор Плакида, были обсуждены особенности общественно-политической, социально-экономической и межнациональной ситуации в Крыму.
Глава крымского парламента Анатолий Гриценко, кратко проинформировав гостей о расстановке политических сил в Верховной Раде АРК, изложил объективный взгляд крымского руководства на некоторые аспекты отношений автономии с центральными органами власти.
А. Гриценко подчеркнул, что Автономная Республика Крым является неотъемлемой частью независимой Украины и все внутренние проблемы и противоречия решает строго в правовом поле действующего украинского законодательства. Он также отметил, что независимо от политических событий, происходящих в Киеве, реальных предпосылок для эскалации напряженности на полуострове нет, как бы ни пытались накалить ситуацию некоторые «доморощенные» украинские политики. Глава крымского парламента назвал обстановку в автономии устойчивой и стабильной, а усилия Верховной Рады АРК и Совета министров автономии, направленные на повышение благосостояния жителей полуострова и сохранение на нем мира и спокойствия, — взвешенными и толерантными.
В свою очередь английские дипломаты выразили заинтересованность особенностями инвестиционного климата в Крыму, а также потенциальными перспективами развития уникального курортно-рекреационного комплекса автономии.
Во время беседы участники встречи сошлись во мнении, что политическая и экономическая стабильность в любом регионе зависит, прежде всего, от умения и желания заинтересованных сторон вести конструктивный диалог. Английские дипломаты выразили удовлетворение состоявшейся встречей и откровенным обменом мнениями.
Глава крымского парламента Анатолий Гриценко также провел встречу с Генеральным консулом Чешской Республики в г. Донецке Антонином Мургашем.
Во время этой встречи разговор шел о взаимовыгодном торгово-экономическом межрегиональном сотрудничестве, о развитии на территории полуострова ветроэнергетики и строительстве электростанций.
Алла Горева - пресс-секретарь Председателя Верховной Рады АРК.
http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2008/163/gricenko.jpgНЕТ - БЕСПРЕДЕЛУ ПО НАЦИОНАЛЬНОМУ ПРИЗНАКУ
«Крымская правда», 08.09.2008
В селе Мирном под Симферополем состоялся митинг в защиту конституционных прав граждан на получение земельных участков.Вместе с представителями громады села на митинге присутствовали общественная организация «Таврический союз», Русская община Крыма и партия «Русский блок».
Выступавшие жители заявили о нарушении прав на получение земельных участков, ведь большая часть пахотных земель бывшего совхоза имени Дзержинского занята татарскими самозахватами. По их словам, руководство Мирновского сельского Совета не только самоустраняется от решения проблемы самозахватов, но и блокирует процесс распаевания совхозных земель.
Участники мероприятия обратились ко всем неравнодушным депутатам Мирновского сельского Совета и Верховного Совета Крыма с просьбой защитить права сельчан и не допустить выделение земли по национальному признаку.
http://www.kp.crimea.ua/news_details.php?news_type_id=1&news_id=4676ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
ПРОТИ МОСКОВСЬКОЇ ЗАГРОЗИ
Богдан Вівчар, «Галичина», 09.09.2008, Івано-Франківська обл.
В Івано-Франківську відбулось віче національно-патріотичних сил Прикарпаття «Ні — кремлівському сценарію!».Його благословив архієпископ Івано-Франківський і Галицький УПЦ КП Іоасаф, який разом із священиками Українських Церков відслужив молебень за Україну й український народ. Владика передав вітання і підтримку державницької позиції прикарпатців від патріарха Філарета. А отець УГКЦ Борис Гобер наголосив, що «наш дар і обов’язок — відстояти свою землю, свою Вітчизну, свою незалежність».
— Зовсім недавно, 24 серпня, ми були на цьому майдані і попереджали про небезпеку, яка нависла над Україною, — звернувся до присутніх, відкриваючи віче, голова ОДА Микола Палійчук. — І ось ми знову тут, аби сказати, що незалежність у небезпеці, що у Верховній Раді реалізують плани Кремля. Але ми не будемо мовчати. Ми прийшли, аби твердо заявити, що наша воля буде захищена, а держава збережена, аби не повторилося минуле. Тут стоять молоді і поважні люди, котрі пам’ятають як серед холодної ночі людей сім’ями виганяли з теплих домівок, заганяли у вагони-телятники і вивозили в Сибір. Пам’ятають, як розстрілювали хлопців і дівчат за те, що вони любили Україну. Пам’ятають, як нищили українську націю... Тому ми зробимо все, аби врятувати Україну і схаменути тих парламентарів, які діють всупереч Конституції. Ми заявляємо, що у нас є Президент, якого підтримуємо і будемо підтримувати, Президент, який веде Україну в Євросоюз, в організацію колективної безпеки — НАТО...
— Кожне покоління українців мало свій вибір. І мільйони попередників загинули за те, аби ми вільно стояли тут і висловлювали свою позицію, — сказав голова обласної ради член крайового проводу НРУ Ігор Олійник. — Оцінюючи події останніх років, я хочу нагадати європейські події кінця 30-х років. Захищаючи судетських німців, Гітлер напав на Чехословаччину й окупував її. А на територію Австрії Гітлер вступив під лозунгом: одна мова, одна держава, один народ. Чи не такі самі причини висунула Росія для вступу на територію Грузії?.. Тоді почався перерозподіл Європи, і в тій війні загинули мільйони українців. Тому ми не можемо допустити нового перерозподілу кордонів...
Відгукуючись на слова промовця, учасники віча висловили своє рішуче «Ні!» таким планам Росії, висловились за президентсько-парламентську республіку...
Наступні промовці народний депутат заступник голови партії НС «Наша Україна» Зіновій Шкутяк, міський голова Віктор Анушкевичус, депутат обласної ради голова обласної організації Конгресу українських націоналістів Богдан Борович, голова ОО ВО «Свобода» Олександр Сич, письменник лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Степан Пушик, депутат обласної ради керівник ОТБ «Галичина» Ольга Бабій, колишній надзвичайний і повноважний посол України в Грузії Степан Волковецький, народний депутат голова крайової організації НРУ Роман Ткач закликали українців у час випробувань і навислої загрози об’єднатись навколо українського Президента Віктора Ющенка задля утвердження української справи. Бо, як сказав Степан Пушик, «не дивімось і не ділімось на партії і блоки: в Україні є дві партії — «партія за Україну» і «партія проти України». І краще для всіх «солом’яний мир, аніж сталева війна». і згадували гасло помаранчевого майдану: «Нас багато — нас не подолати!». А насамкінець народний артист Володимир Пірус у своїй пісні нагадав учасникам віча: українці, ми всі Шевченкові діти.
У прийнятій резолюції йдеться про загрозу, що вкотре нависла над Україною.
«Ми підтримували і будемо підтримувати політичні сили за їхні гарантії і здатність об’єднатися навколо зусиль Президента у побудові справжньої України, — йдеться в резолюції. — Ще не пізно виконати обіцяне і створити дієву коаліцію національно-демократичних сил, твердо об’єднавшись під прапорами демократії».
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=2010&tx_ttnews[backPid]=24УКРАИНЕ НУЖЕН ГЕТМАН
Кирилл Сазонов, «Донбасс», 08.09.2008, Донецкая обл.
Визит в Донецк лидера партии «Единый центр» Игоря Криля.Поблема украинской политики сегодня в том, что вполне понятным и объяснимым действиям лидеров не хватает чистоты исполнения.
Такое мнение высказал во время своего визита в Донецк лидер партии «Единый центр» Игорь Криль. И именно это мешает политику встретить аплодисментами внезапный союз БЮТ и регионалов в парламенте.
«Я считаю, что любое объединение - это позитив, это хорошо. Только приветствовать можно такие стремления. И если политические силы искренне идут на объединение - это отлично. Но в данном случае нужно оценивать, насколько эти действия являются чистыми», - сказал он журналистам.
Отвечая на вопрос корреспондента «Донбасса», не является ли в системе трех ветвей власти (законодательная - парламент, исполнительная - премьер и судебная) лишним президент, Игорь Криль заметил, что есть и четвертая власть - СМИ, не считаться с которой не может себе позволить ни один политик. И вы сказал мнение, что именно благодаря позиции главы государства сегодня пресса в Украине может чувствовать себя свободно и уверенно. «Уйдет Ющенко, сделают в стране один центр власти и вы со свободой слова обнаружите, что оказались в ситуации четырехлетней давности. Я в этом уверен», - предупредил он.
Что касается сути вопроса, то Игорь Криль считает, что Украине без президента не обойтись. И дело не только в том, что система противовесов во власти создает демократию. «Президент избран всенародно. У кого из украинских политиков есть такой же серьезный мандат доверия? Я говорю не о конкретном человеке, а о ветви власти. Украина - не Европа и не Россия. Нам нужен гетман. Кое-кто сейчас говорит о том, что у Ющенко низкий рейтинг и надо забрать полномочия. А что будем делать, когда рейтинг станет высоким? Возвращать?» - сказал Игорь Криль.
http://www.donbass.ua/get-news/id/4813/article.html«АЛЬТЕРНАТИВИ ДЕМОКРАТИЧНІЙ КОАЛІЦІЇ НЕМАЄ!»
«Галичина», 09.09.2008, Івано-Франківська обл.
Із Заяви фракції «БЮТ» у Верховну Раду України.У Верховній Раді минулого скликання демократична коаліція з трьох політичних сил (БЮТ, «НУ», СПУ) здобула переконливу перемогу у 231 мандат. Але тримісячне протистояння між Ющенко—Порошенко та Морозом (СПУ) за розподіл посади Голови ВРУ між двома членами коаліції призвело до розпаду демократичної коаліції внаслідок виходу з коаліції Мороза. БЮТ не втручався у внутрішній конфлікт між «НУ» та СПУ, бо посада прем’єр-міністра відійшла переможцеві виборчих перегонів (БЮТу). Коаліція розвалилася. Минуло два роки. Україна та її народ втратили два роки світлої перспективи свого життя, перебуваючи в ролі німих свідків перманентних пошуків Банковою своїх наступних ворогів. Позачергові вибори до ВРУ 30 вересня 2007 року привели до чергової перемоги демократичної коаліції у 228 мандатів (БЮТ та «НУ—НС»). І знову почалося тої самої.
Ще не встигло висохнути тріумфальне шампанське на губах переможців, як уже наступного дня Президент Ющенко дає «наказ» формувати нову широку коаліцію із залученням Партії регіонів(!). Тож для чого тоді проводили позачергові вибори? Здавалося б, досвід попередніх поразок повинен був чогось навчити лідера Помаранчевої революції, тим більше на власних помилках, але з’ясувалось, що були зобов’язання не тільки всередині коаліції, але й сепаратні (кулуарні) зобов’язання Президента перед Ахметовим—Януковичем—Колесниковим, що наступна коаліція буде обов’язково з представництвом Партії регіонів. Але результати виборів та відверто неочікувана Президентом перемога БЮТу розчарували главу держави.
І перший день роботи нової коаліції у 228 мандатів розпочався з відмови декількох депутатів від «НУ—НС», за вказівкою Ющенка—Балоги, підписувати коаліційну угоду, писати заяву про вступ до коаліції. Через декілька днів Ющенко—Балога відмовились висувати В’ячеслава Кириленка на посаду Голови ВРУ за надмірну лояльність до Тимошенко. І висунули іншу кандидатуру — Арсенія Яценюка, тодішнього міністра закордонних справ. Пізніше ці ж депутати відмовлялися голосувати за обрання прем’єр-міністром Юлії Тимошенко. А ще так званий «патріарх» українського політикуму Іван Плющ взагалі відмовився вступати до коаліції, і Ющенка—Балогу це повністю задовольнило попри категоричні протести всієї (!) фракції «НУ—НС». Непокараність відвертого демаршу і зради Плюща є доказом спланованого наміру розвалу коаліції за будь-яку ціну.
З тексту заяви Народного руху України від 3 вересня ц. р. ми знаємо, що: «Разом з тим ми свідомі того, що дії БЮТ були спровоковані безпідставними і необррунтованими звинуваченнями з боку Секретаріату Президента на адресу уряду й особисто прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, які лунали з першого ж дня створення коаліції демократичних сил». Дійсно, з першого дня Президент і головний «сантехнік» Балога розпочали відверте і публічне цькування чинного прем’єр-міністра, лідера найбільшої демократичної фракції демократичної коаліції. Щоденні випади проти Тимошенко та її уряду, половину посад в якому займають члени блоку «НУ—НС», викликали у виборців неприховане здивування і несприйняття. Банкова щоденно відправляла на Грушевського (адреса будинку уряду) численні телеграми за підписом головного «сантехніка» країни з відвертими образами, приниженнями, повчаннями, настановами, критикою і дискредитацією. Президент блокував усі розпорядження уряду, які хоч у якийсь спосіб поліпшували добробут простих громадян, вирішували актуальні соціальні проблеми, збільшували доходи людей, задля одного: щоб це не поліпшило імідж та репутацію Тимошенко. Ющенко—Балога відверто блокували виплату заощаджень громадянам по 1000 грн., бо це передвиборне гасло БЮТ, а не Президента. Безпідставно звинувачували уряд і Тимошенко у непрофесійності, гальмували ефективні антиінфляційні заходи уряду, спеціально стимулювали розкручування інфляції на місцях, призначали на всі посади в обласних державних адміністраціях своїх ставлеників на противагу урядові і Тимошенко зокрема, не переймаючись відсутністю необхідного у таких випадках погодження з урядом. Ющенко категорично заборонив ФДМУ виставляти на торги стратегічні промислові об’єкти, що попередньо підлягали обов’язковій приватизації на вимогу Президента у 2008 році, та міняти керівника Фонду держмайна виключно через одне: щоб не дати урядові Тимошенко додаткового фінансового ресурсу на виплату обіцяних заощаджень громадянам та вирішення нагальних соціальних проблем простого народу, щоб потім можна було звинуватити Тимошенко у нездатності виконувати свої передвиборні зобов’язання, у бездарності і нефаховості, на відміну від мудрості й геніальності Президента та його «сантехніка». Не помічав Секретаріат або повністю нівелювали його клерки успіхи уряду у найвищому зростанні ВВП на пострадянському просторі, найнижчу в Європі інфляцію, рекордний врожай зернових у рік повені. Усе це Секретаріат звів до банальної повсякденної події, про яку зайве навіть згадувати. Надання урядом Тимошенко дітям-учням постраждалим від повені по 1000 грн. на підручники, портфелі та зошити у Секретаріаті викликало відверте незадоволення, бо це ініціював не Президент, а прем’єр. Дії уряду щодо забезпечення заходів з ліквідації наслідків повені Президент визнав суцільно провальними і недостатніми. Збільшення стипендії студентам у два рази з 1 вересня викликало у Секретаріаті чергове відверте роздратування, бо ініціатива виходила від Тимошенко, а не від Президента. Ющенко і його Секретаріат перетворили внутрішньополітичну ситуацію в країні у полігон неоголошеної війни проти Тимошенко і власного уряду з однією стратегічною метою: остаточно й повністю дискредитувати і політично знищити Юлію Володимирівну в очах виборців напередодні нових президентських виборів, усунувши головного конкурента чинному Президентові. Команда Балоги у забезпеченні цього наперед провального плану, коли рівень популярності чинного Президента сягає межі статистичної похибки, а рівень недовіри зашкалює 60 відсотків, загралася настільки далеко у своїй безконтрольності та безкарності, що інтереси власного народу, простих громадян і виборців, їх повсякденні проблеми, у розрахунок Банкова не брала, ігнорувала і не помічала. Ющенко категорично заборонив губернаторам, протягом усіх восьми місяців роботи уряду Тимошенко з’являтися на наради до КМУ. Президент цинічно обманув фракцію БЮТ та Юлію Тимошенко зокрема, заборонивши своїй фракції («НУ—НС») голосувати за закон про імперативний мандат, всупереч категоричним домовленостям і своїм обіцянкам, після голосування БЮТом за Закон «Про Кабінет Міністрів України», яким Президентові повернули додатково безмежні повноваження. Президент як гарант Конституції, порушуючи її, вносить до ВРУ альтернативний (!) законопроект про внесення змін до Державного бюджету України на 2008 рік і шантажує БЮТ неголосуванням депутатів від «НУ—НС» за законопроект від КМУ на радість Партії регіонів та КПУ.
Говорити про недотримання з боку БЮТу якихось коаліційних домовленостей із «НУ—НС» в цих умовах просто смішно. Адже саме Президент у перший же день перемоги демкоаліції односторонньо відмовився надати БЮТу 50 відсотків усіх посад губернаторів, але Юлія Тимошенко дотрималася своїх зобов’язань віддати «НУ—НС» 50 відсотків усіх крісел у КМУ і багато іншого поза квотою гаранта.
Юлія Тимошенко увесь цей час мирно і візуально майже спокійно терпіла знущання Ющенка—Балоги над собою і коаліцією. Це знущання відбувалося системно, демонстративно, послідовно, щоденно і безмежно. Кожний зашмарканий клерк Банкової як герой публічно ображав лідера коаліційного уряду, а всі національні медіа за вказівкою з Банкової днями смакували ці образи чинного прем’єра держави. Коаліціянти з «Нашої України» жодним чином не зупиняли це безглуздя Секретаріату і не вибачалися за дії свого політичного керівництва. Більше того, чинного прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко якийсь заступник глави Секретаріату Президента Кислинський публічно і бездоказово звинуватив у найтяжчому державному злочині — «зраді національних інтересів України», а Президент мовчить. Навпаки, не мовчить, а діє. і доручає своєму Секретаріатові забезпечити через СБУ негайне розслідування злочину проти держави. Проти Юлії Тимошенко СБУ встановлює зовнішнє спостереження (!). А напередодні відкриття чергової сесії 2 вересня ц. р. Банкова розпочала активні переговори з Блоком Литвина і Партією регіонів та за допомогою близько 30 депутатів від «НУ—НС» щодо негайного висловлення недовіри прем’єр-міністрові Тимошенко, відправки її та всіх міністрів від БЮТ у відставку, призначення нового прем’єр-міністра від Банкової, але не від ПР. Януковичівцям пропонувалися високі посади у керівництві ВРУ, майже половина міністерських посад (та трохи Блокові Литвина) за приєднання до нового формату. За це Ющенко ще напередодні Дня незалежності присвоїв у мирний час (!) середущому братові Литвина, командувачу Прикордонними військами, найвище військове звання генерал армії, а молодшому братові Литвина — військове звання генерал-майор. Комедією виглядає присвоєння головному охоронцеві Гелетею у мирний час військового звання генерал армії, у підпорядкуванні якого перебуває особовий склад близько 1000 чоловік, озброєних лише легкою стрілецькою зброєю. Навіть у дурдомі (щиро перепрошую) не додумались би головному ВОХРівцю поважних чиновників присвоїти найвище військове (армійське) звання, тим більше у мирний час. У роки Другої світової війни в СРСР присвоювали ці звання командуючим фронтами й арміями, у підпорядкуванні яких були справжні армії чисельністю близько мільйона багнетів, тисячі літаків і танків, десятки тисяч гармат, які обороняли Сталінград, визволяли Харків, Київ, Мінськ, Варшаву...
Остання заява Президента від 3 вересня викликає відвертий подив своєю, м’яко кажучи, необ’єктивністю. Президент, виявляється, весь цей час докладав титанічних зусиль задля збереження (!) демократичної коаліції. А «Народна самооборона» у своїй заяві наголошує, що рішення «НУ—НС» про вихід з коаліції «ѕстало логічним продовженням політики керівництва Секретаріату Президента, спрямованої на згортання демократичних процесів у державі та формування такої владної вертикалі, яка не має навіть мінімальної підтримки серед людей». «Адже ідейним натхненником такого кроку народних депутатів був фактичний покровитель корупції у владних верхах глава Секретаріату Президента Віктор Балога». «Тому для нас є абсолютно неприйнятною позиція тих народних депутатів від «НУ—НС», котрі на догоду «сантехнікам» з Банкової готові поставити хрест на демократичних завоюваннях останніх років. Жоден з депутатів від «Народної самооборони» не віддав свого голосу за вихід з коаліції демократичних сил». «Розцінюємо позицію своїх колишніх партнерів з блоку «НУ—НС», котрі вийшли з демократичної коаліції, «як зрадницьку та блюзнірську». Виявляється, Президент турбується про посилення ролі місцевого самоврядування, а не про його знищення. Рекомендую читачам ознайомитися із законопроектом від Президента, яким пропонується повне знищення місцевого самоврядування, право голів його адміністрацій скасовувати колегіальні рішення сесій районних та обласних рад, тотальна передача повноважень рад до компетенції адміністрацій і багато іншого.
Погрози Президента про розпуск парламенту в разі несформування протягом місяця нової коаліції є відверто провокативними та абсолютним блефом, розрахованим на зомбування хіба що працівників Секретаріату. Жодного розпуску парламенту не буде, бо внаслідок проведення позачергових виборів президентська фракція з 72 депутатів у кращому разі перетвориться на найменшу парламентську фракцію. Самі депутати не захочуть своїми руками знищувати термін своєї чинної депутатської каденції на догоду амбіціям приреченого Секретаріату. А якщо врахувати, що цілком можливі зміни до рівня прохідного бар’єра від 3 до 7-10 відсотків, а 320—340 голосів знайдеться, щоб подолати вето Президента, то зрозуміла вся безперспективність цих пустопорожніх погроз. Навіть коли припустити, що відбудеться розпуск парламенту, то це ще не факт, що в умовах реалій жовтня ц. р. КМУ (Мінфін та Держказначейство), ЦВК та найбільші суб’єкти парламенту будуть виконувати указ Президента про розпуск ВРУ і проведення позачергових виборів та кинуться організовувати виборчу кампанію. Україна це вже проходила від лютого по серпень 2007 року. Без згоди двох найбільших політичних сил парламенту Рада діятиме до закінчення конституційного терміну своєї каденції.
Пасажі про «зраду з боку БЮТ» щодо ситуативного спільного голосування БЮТу з Партією регіонів викликають глибоке здивування. А як тоді називається підписання Президентом різних меморандумів та універсалів з ПР, СПУ та КПУ? А як назвати внесення Президентом Ющенком кандидатури Януковича, а не Тимошенко на посаду прем’єр-міністра України? А що тоді є створення Балогою з благословення Ющенка альтернативної «Нашій Україні» партії «Єдиний центр», депутати від якої тотально блокували та дискредитували дії уряду Тимошенко, а депутат Тополов місяць тому спільно з Партією регіонів голосував за відставку Юлії Тимошенко?
Як можна звинувачувати БЮТ у розвалі коаліції демократичних сил, якщо саме підлеглі Ющенку—Балозі залишки колишньої фракції «НУ—НС» заявили про свій вихід з коаліції. БЮТ з коаліції не виходив! З Партією регіонів коаліцію (!) не створює і не збирається! Навпаки, остання заява фракції БЮТ є категоричною, послідовною й остаточною: «Альтернативи демократичній коаліції немає!». А Тимошенко вкотре закликала депутатів фракції «НУ—НС» повернутися до коаліції.
Намагання деяких засобів масової дезінформації, підлеглих Банковій, нав’язати суспільству потворну підсвідому «аксіому» про зраду БЮТу та створення нібито «неприродної коаліції між БЮТ—ПР—КПУ» є черговою безперспективною піар-агонією бездарного кризового штабу Балоги. Всі чудово розуміють, до чого призвели «мудре» керування «ідейним натхненником та фактичним покровителем корупції у владних верхах» Балогою Секретаріатом та статус і сприйняття самого Президента. Під Балогою нині горить земля. Дні його керування своїми підлеглими на Банковій та політичне майбутнє приречені. Зрозуміло, що за наслідками його бізнесової та адміністративної діяльності прокуратура і тимчасова слідча комісія ВРУ будуть мати неосяжне поле роботи, а оновлене кадрово СБУ — безмежний простір «глибинного буріння», на Закарпатті зокрема.
Нині у жодних адекватних (!) і тверезо мислячих політичних колах України, СНД, ЄС, США та Канади немає ніяких ілюзій щодо майбутнього чинного Президента України після наступних президентських виборів, як і немає жодних сумнівів у перспективах Юлії Тимошенко як імовірного наступного президента нашої держави.
Юрій Романюк - голова фракції БЮТ в області.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=2007&tx_ttnews[backPid]=24ЕКОНОМІКА
ЦІНА НА ЗЕРНО ЗРОСЛА, АЛЕ СЕЛЯН ВОНА НЕ ЗАДОВОЛЬНЯЄ
Валентина Блінова, «Волинь», 06.09.2008
Прогнози щодо щедрого хлібного сезону збулися не тільки в Україні загалом, а й в області зокрема.Незважаючи на затяжні дощі на початку жнив, волинським сільгоспвиробникам вдалося зібрати понад 700 тисяч тонн зерна: значно більше, ніж торік. Але, на жаль, як і щороку, підтверджується традиційна для селян ситуація: біда, коли поле не вродить і коли віддасть щедрий урожай, бо тоді нема куди його збути або ж ціна занадто низька.
— Уряд спочатку закріпив її на мінімальній планці — 1251 гривня за тонну пшениці ІІІ класу, але вона не задовольняла селян, бо рентабельною зернова галузь може бути за умови, якщо урожайність не менша 40 центнерів із гектара, — пояснив начальник головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Анатолій Аршулік. — Однак мінімальний ціновий поріг не дозволив перекупникам-зернотрейдерам вилучати із ринку збіжжя за нижчою ціною. А після прийняття Кабміном постанови, яка передбачає формувати державний продовольчий резерв за середньозваженими цінами, що складаються протягом трьох попередніх торгових сесій на акредитованих товарних біржах і не нижчі від мінімальної, ціни на зерно повільно зростають.
За результатами останніх торгів у Волинському регіональному відділенні Аграрної біржі сформувалися такі ціни на зерно: 1309,43 гривні за тонну пшениці ІІІ класу, 1197,07 — ІV, 1141,67 — V класу... Директор регіонального відділення Аграрної біржі Ігор Веремчук переконаний: нинішня цінова ситуація кардинально відрізняється від минулорічної, коли комерційні структури безконтрольно за готівку скуповували зерно відразу біля комбайнів за заниженими цінами, а в кінці року продавали його на 300-400 гривень за тонну дорожче. Відтак програвав не тільки сільгоспвиробник, а й державний бюджет, бо зернові оборудки відбувалися на тіньовому фінансовому полі.
— Нині практично щодня піднімаються ціни на зерно на Аграрній біржі, — прокоментував він. — Жоден зернотрейдер не дасть такої ціни, як у нас, бо перекупники завжди платили селянам менше. Тому нині вони, очевидно, очікують, коли сформуються обсяги державних закупівель, щоб знову збити ціну. Однак тепер держава матиме змогу впливати на неї продовольчими інтервенціями.
З початку торгів через Волинське регіональне відділення Аграрної біржі свою зернову продукцію реалізували 18 господарств в основному Володимир-Волинського, Локачинського, Луцького районів, де урожайність цього року найвища: 37,4, 37,6, 38,7 центнера із гектара. Вони й уклали 43 біржові контракти на продаж. Ці закупки здійснено для регіонального відділення Аграрного фонду. Загалом, із передбачених 12 тисяч тонн у сертифікованих складах уже засипано на зберігання 8,5 тисячі тонн зерна.
— Це в основному пшениця, — поінформував директор регіонального відділення Аграрного фонду Василь Битов. — За якістю переважає ІV клас, якого закуплено більше половини загального обсягу, 11 відсотків — V клас, а ІІІ класу зовсім мало. Якість житнього зерна теж дуже низька, тому закуплено його лише 238 тонн. Неодноразово доводилося звертатися до Міністерства аграрної політики з обґрунтуваннями необхідності знизити вимоги Держспоживстандарту до якісних показників жита. Передбачається, що таки зважать на це прохання, але лише для зерна ІІ і ІІІ класу. На Волині ж його майже немає.
Загалом, за розрахунками із Аграрним фондом сільгоспвиробники мають отримати 10 мільйонів гривень за реалізовану зернову продукцію. Половина цих коштів уже надійшла селянам. За словами Василя Битова, розрахунки здійснюються протягом трьох банківських днів, тобто набагато швидше, ніж це було торік.
Однак збути урожай Аграрній біржі чи до державного продовольчого резерву навряд чи зможуть усі ті, хто має його на продаж. Куди ж подіти їм свою продукцію? Вилученню надлишку збіжжя сприяє запровадження механізму здешевлення кредитів для заготівлі зерна комбікормовими та спиртогорілчаними заводами, борошномельними та хлібопекарськими підприємствами, заготівельними організаціями, іншими учасниками ринку. У державному бюджеті для них передбачені кошти для компенсації відсотків банківських позик на його купівлю.
— Для нас це досить вигідно, — підтвердила голова правління ВАТ «Володимир-Волинський хлібозавод» Наталія Поліщук. — Стовідсоткове відшкодування процентів за кредит дозволить утримувати теперішню ціну на масові сорти хліба.
Для попередження можливого сезонного коливання цін на споживчому ринку в області формується регіональний запас продовольчого зерна. Сюди має надійти не менше 40 тисяч тонн, що відповідає тримісячній потребі області. На початок вересня більше половини цієї кількості вже закладено. На загальне зберігання хлібоприймальні підприємства прийняли від сільгоспвиробників майже 40 тисяч тонн зерна, яке у разі сприятливої цінової кон'юнктури закуплять хлібопекарі.
Попри те, що цикл осінніх сільськогосподарських робіт вимагає значних коштів, не всі керівники агроформувань поспішають виручити їх від продажу зернової продукції. Директор ПСГП імені Шевченка, що в Горохівському районі, Андрій Турак пояснює таке очікування низькими цінами, що формуються на Аграрній біржі.
— Світова ціна зерна — 2000 гривень, — каже він. — Для українського сільгоспвиробника вона має бути не меншою від 1600 гривень за тонну пшениці, тобто хоча б на 300 гривень вищою від тієї, яка встановилася нині на біржових торгах. Тоді виробничі затрати компенсувалися б грошовими надходженнями від реалізації вирощеного. Вважаю, що ситуація з надвиробництвом зерна створена штучно, його надлишок утворився ще торік через заборону на експорт зернової продукції. Це не ринкові методи управління аграрною галуззю.
Не важко передбачити, що надлишок зерна, зокрема фуражного, виллється таки і на «чорний ринок». Комерційні структури, які займаються його закупівлею, не пред'являють таких високих вимог до якості пшениці і жита, як державні закупівельники. Пропустивши його через млини, пробуватимуть збувати одержане борошно хлібопекарським підприємствам. Тож цілком ймовірно, що на прилавки крамниць може потрапити хліб навіть із непродовольчого зерна, яким цьогоріч переповнений ринок. Чи вистачить запобіжних заходів уряду та місцевої влади, аби цього не сталося, покаже час.
http://www.volyn.com.ua/?rub=31&article=0&arch=ТОЧКА ЗОРУ
ПОЛЮВАННЯ НА ПРЕЗИДЕНТА
Юрій Бадзьо, «Галичина», 09.09.2008, Івано-Франківська обл.
«Розкол України на дві частини — українську та російську — не вигадка політиків, а реальність. Але реальність не територіальна, а світоглядно-політична та психологічна.»Юрій Бадзьо належить до найвідоміших українських в’язнів сумління. За свої переконання був засуджений на сім років концтаборів та п’ять років заслання в Якутії. Але він був не просто інакомислячим. Він науково обґрунтовував і доводив, що український народ повинен мати свою державу, що Совєтський Союз нищить українців як націю. Він був останнім політв’язнем СРСР. Вийшов на волю тільки в грудні 1988 року..
За півтора десятка років своєї незалежності Україна тричі здивувала-вразила світ:
1) проголошенням державної незалежності, а ще більше — результатом відповідного референдуму — в 1991 році;
2) помаранчевим повстанням 2004 року;
3) тривалістю і глибиною політичної нестабільності (кризи), зокрема після Майдану, особливо ж протистоянням між двома його рівнозначними (так помилково сприймає наше суспільство, так сприймає світ) уособленнями — між В. Ющенком і Ю. Тимошенко.
Переживаємо величний історичний процес — становлення української нації і відповідно української державності, тобто процес політичного самоусвідомлення українців як народу, переростання народу-етносу в народ-націю, яка оформлює своє історичне буття адекватно — у вигляді національної державності, гарантує свій суверенітет засобом надійним — національної держави.
Цей надзвичайно складний багатогранний процес (може, навіть унікально складний, принаймні в європейській історії) не має належного (адекватного) інтелектуального та ідеологічного супроводу, забезпечення. історично це пояснюється легко: Україна — центральна ланка російської імперії, дорадянської і комуністичної, і наш народ зазнав від неї найбільшого погрому. Цей грім (погром) не тільки відлунює, а й лунає — виразно й дедалі грізніше.
Конфлікт доходить до збройного протистояння: намір розігнати Майдан військовою силою, захоплення приміщення Генеральної прокуратури загоном МВС — на чолі з міністром (!), інші, менш відомі ширшій громадськості випадки...
Конфлікт у його кульмінаційних проявах нагадує суспільству про визначальний контекст (історичний), в якому можна зрозуміти зміст і спрямування подій, — контекст війни, катастрофічної кризи історії...
А політологи й журналісти говорять про амбіції, чвари політиків, про перетягування ковдри повноважень, технологію підготовки до чергових виборів...
Така політологія — насправді не політологія (пізнання політичного процесу), а політтехнологія, технологія обслуговування однієї із сторін конфлікту, тієї, що не зацікавлена в усвідомленні суспільством суті подій та процесів і покладається виключно на обманні способи досягнення мети.
Помаранчева революція і подальша доля Майдану виявили суть конфлікту, винесли цю суть на поверхню історії, і в цьому їхня велика історична заслуга, адже було закладено фундамент реальної і перспективної політичної структуралізації суспільства.
Гуманістичною, національно орієнтованою свідомістю конфлікт виразно прочитувався й раніше, хоч і був щедро припорошений схоластикою демократії. Проти Президента Л. Кравчука імперські сили України та Росії воювали як проти «націоналіста» (в суто негативному, радянському тлумаченні цього поняття). На виборах (дострокових!) Л. Кучма переміг Л. Кравчука завдяки ідеї зближення з Росією. На президентських виборах 1999 р. опонент Л. Кучми комуніст П. Симоненко, який принципово стояв і стоїть на позиції російсько-імперського вектора в долі України, заручився підтримкою 38% українських виборців!
Після надзвичайно драматичної і нечесної з боку влади президентської кампанії 2004 року (і в третьому турі голосування, узаконеному ухвалою Верховного суду!) за В. Януковича, опонента В. Ющенка, віддали голоси 44% виборців! В. Янукович агітував людей Україною «трьох сортів». В. Ющенко підняв зовсім інший ідейний прапор: «Україна в нас одна!», «Схід і Захід разом!», «Разом ми переможемо!», «Свободу не спинити!» — і як символ майбутнього — емблема «Підкова щастя».
А нам кажуть — амбіції і чвари!
Розкол України на дві частини — українську та російську (чи російсько-малоросійську) — не вигадка політиків, а реальність. Але реальність не горизонтальна, не територіальна (Схід-Захід України — тут тільки кількісний вимір), а вертикальна, світоглядно-політична та психологічна. Як наслідок минулого, тривалого окупаційного режиму в національному становищі нашого народу.
Майдан вразив українське суспільство, вразив світ тривалістю і гуманістичною наснаженістю громадянського ентузіазму мільйонів людей по всій Україні. Повстанці доброзичливо ставилися до міліції, до рядових учасників антипомаранчевого табору. В Києві на головну сцену революції, крім ідейних творців Майдану, далекоглядно виходили й професійні агенти імперії, але й дехто з чесних представників влади прагнув засвідчити свою лояльність до повстанців.
Накреслювалася рятівна для України тенденція порозуміння в середовищі політичної еліти, а відтак — і в Україні загалом, тенденція консолідації суспільства на основі єдино перспективній — українських національних пріоритетів.
Поклала край цій тенденції група Тимошенко—Турчинова, яка у вересні 2005 року зробила спробу антиконституційного, антиукраїнського перевороту, започаткувавши після тріумфальної перемоги Майдану політичну кризу історичного масштабу. Цинічна демагогія про «оточення» та «корупцію» була тільки прикриттям справжньої мети заколотників — усунути від влади Президента В. Ющенка: на нічній нараді на лісовій дачі під Києвом (учасники: прем’єр-міністр країни Ю. Тимошенко, віце-прем‘єр-міністр М. Томенко, голова СБУ О. Турчинов, міністр оборони А. Гриценко, Генеральний прокурор України С. Піскун, іще хтось із міністрів — типова картина змови про державний переворот!) обговорювалося питання про... імпічмент Президента В. Ющенка!
Кожний наступний політичний крок Тимошенко, публічний і непублічний, був спрямований на одне: підірвати, понизити авторитет Президента В. Ющенка, послабити його як посадову особу найвищого державного рангу (як приклад: голосами фракцій БЮТ, Партії регіонів та комуністів подолано президентське вето на «Закон про Кабінет Міністрів», який суттєво обмежував повноваження Президента), не дати затихнути політичному протистоянню в середовищі влади та в суспільстві загалом, щоб на хвилі демагогії та апеляції до низьких людських інстинктів тим успішніше йти до своєї мети. На цьому шляху Тимошенко не зупиняється перед прямими антидержавними провокаціями-диверсіями (авантюра з виплатою громадянам радянських заощаджень, обіцянка виборцям уже з 1 січня ц. р. перейти на формування армії виключно на основі контрактів, публічна заява — за два дні до зовнішнього тестування абітурієнтів! — про термінове засідання уряду, який має розглянути питання про законність такого способу вступу до ВНЗ, демонстративна протидія Президентові щодо Фонду державного майна тощо).
Цього року коло, прокреслене у вересні 2005 року, замкнулося, маску скинуто остаточно. Тимошенко нині активно виступає за новий конституційний лад — парламентську республіку: посаду президента або скасовують повністю (реальністю стає золота мрія комуністів), або обмежують повноваження президента суто представницькими функціями. БЮТ саботував роботу президентської Національної конституційної ради, якій протиставив (разом із комуністами та Партією регіонів) створення парламентської конституційної комісії.
І крапка над «і»: 16 квітня ц. р. фракція БЮТ з трибуни Верховної Ради виголошує заяву під назвою: «Вимагаємо від Президента Ющенка В. А. припинити антиукраїнську діяльність!».
У ній 10 пунктів звинувачення: у першому говориться про «примарні (!?) шанси (В. Ющенка) на перемогу на наступних виборах глави держави», в останньому — що «діяльність Президента України становить одну з основних загроз незалежності України, її суверенітету».
Цинічну декларацію антидержавного, антиукраїнського перевороту проголошено! За роки незалежності України до такого підступу проти нашого народу не доходили навіть найзапекліші вороги українського національного відродження й становлення і зміцнення української державності!
Чому це зроблено нині? і союзниками (фальшивими союзниками!) Майдану?
Приціл — на грудень цього року, коли Україна могла б отримати згоду на приєднання до ПДЧ. Звичайно, за умови належного порозуміння щодо НАТО серед державного керівництва та відчутної політичної стабілізації в країні. Ю. Тимошенко і О. Турчинов роблять усе, щоб демонструвати протилежне.
Російський імперський наступ на Україну наростає, в його авангарді — група Тимошенко—Турчинова, вістря наступу — проблема вступу України до НАТО.
Але ж підписала Тимошенко листа трьох (щодо ПДЧ) в січні цього року?
Так, підписала, відмовитися від підпису їй було політично невигідно, бо показати своїм зомбованим прихильникам своє справжнє обличчя було б для Тимошенко істотною електоральною втратою.
А втім, і тоді вона відразу публічно заявила, що з її ініціативи до листа внесено пункт про референдум. Начебто Президент колись був проти референдуму і не було про нього (про референдум щодо вступу України в НАТО) зазначено в Універсалі національної єдності!
До речі, в програмі БЮТ немає ні слова про НАТО.
Ось уже невдовзі два роки, як ця екзальтована особа трусить країною, і це при тому, що про жодну з актуальних суспільних проблем вона не говорить предметно, по-діловому, в економічній політиці як керівник уряду не відзначається належним професіоналізмом (такий висновок роблять авторитетні економісти України, та й закордону також), у ставленні до формальних союзників, передусім до Президента В. Ющенка, не має й тіні доброзичливості, а прихильність виборців завойовує пустими обіцянками, нестримним критиканством і професійно зробленими пропагандистськими кампаніями, що грунтуються на психології сектантства.
Причина успіху на цьому нечесному шляху лежить глибоко — у постколоніальному світоглядному та морально-психологічному стані суспільства, а ще більше — у живій силі імперського реваншизму, який посідає в Україні міцні позиції, будучи продовженням системних імперських зусиль Росії. Процес національного визволення, національного відродження українського народу, становлення української державності наштовхнувся на широкий опір явних та прихованих ворожих сил.
Цей конфлікт антагоністичний, він і лежить в основі політичної нестабільності в нашій країні, нестабільності протягом усіх років незалежності України!
У безпосередньо політичній сфері це конфлікт між українською владою та владою окупаційною, а ширше — між українською національною свідомістю та імперською російсько-малоросійською свідомістю. Кажу «владою», бо відповідні політичні сили представлені в парламенті та в місцевих владних органах.
Кажу «окупаційною» не лише в розумінні історичного контексту (як спадщина тривалого окупаційного режиму в Україні, який спотворив нашу свідомість і психологію), а й з погляду актуального — політичної програми антиукраїнських середовищ: домагання державного статусу російської мови має на меті узаконити й закріпити асиміляційні завоювання Росії в Україні, перекрити шлях українському національному відродженню, принаймні на переважній частині нашої національної території, а ідея так званої позаблоковості, нейтралітету України, категоричне заперечення перспективи вступу України до НАТО покликані забезпечити й подальше, довічне перебування нашої країни в російському геополітичному просторі, звичайно ж, у ролі васала.
Верховним уособленням української влади, її морально-політичного авторитету (не плутати з так званим рейтингом!) є Президент Віктор Ющенко. І ще важливіше: він за найвищою моральною та професійною шкалою авторитетний носій української самосвідомості, гуманістичної та демократичної.
Саме тому на його життя було вчинено замах під час президентської виборчої кампанії 2004 року, а рівно через рік здійснено вельми успішний «замах» на Майдан групою Тимошенко—Турчинова: хоч спроба усунення В. Ющенка з посади Президента не вдалася, у душі мільйонів людей, творців Майдану, було посіяно розчарування й зневіру. і це істотно послабило нову владу. Живою водою було покроплено імперський реваншизм, який відтоді звівся на весь зріст, узявши для себе першим об’єктом наступу, цілком логічно, Президента В. Ющенка.
Наступ іде широким фронтом і в усіх сферах боротьби:
ідеологічній: звинувачення Президента в націоналізмі та фашизмі за легітимацію, зокрема, визвольної місії гетьмана Івана Мазепи та Української Повстанської Армії;
політичній: ідея парламентської республіки, апробація в суспільній свідомості (теж з ініціативи БЮТ!) доктрини двопартійної політичної системи (звичайно, маються на увазі Партія регіонів і БЮТ — практично партія Ю. Тимошенко);
пропагандистській: тут не тільки великотиражні видання КПУ, СПУ, неприховано імперські «Киевский телеграфъ» і «Столичные новости», публічні виступи представників ПР, бютівська «Свобода»; послідовно працюють на підрив авторитету Президента В. Ющенка дві поважні інтелектуальні газети — «День» і «Дзеркало тижня», особливо остання;
психологічній: постійне звинувачення Президента В.Ющенка та «Нашої України» в намірі створити широку коаліцію з Партією регіонів, яку пропагандистськими стараннями політпари Тимошенко—Турчинов перетворено на абсолютне зло, яке підлягає знищенню, а не осмисленню, іще з часу заколоту восени 2005 року цей психологічний плацдарм став основним у цілеспрямованій неослабній боротьбі Тимошенко—Турчинова проти Президента В. Ющенка.
Спосіб виявився вельми успішним: у нашому ідейно дезорієнтованому, морально розхитаному і політично надзвичайно конфліктному суспільстві відворотний міф про «ширку» глибоко заліг у свідомість загалу, освічену й стихійну. Вульгарне словечко-символ «ширка» вперше я зустрів в одіозному «Киевском телеграфе», швидко воно стало звичним і в суспільно-політичній пресі першого ряду — в «Дні», «Дзеркалі тижня», «Голосі України» (газета парламенту!), «Україні молодій»... В одних від політичної орієнтації, в інших — від інтелектуально-аналітичної глухоти (чи просто глупоти). Адже ідея широкої коаліції, конкретніше — коаліції між «Нашою Україною» та Партією регіонів — це насправді фундаментально актуальна для нашого суспільства проблема — потреба порозуміння між двома основними, визначальними групами політичних еліт, отже, ідея консолідації народу, політичної стабілізації країни.
Питання лише в одному: на яких засадах доцільне таке об’єднання, конкретно — чи відмовиться Партія регіонів від двох своїх антиукраїнських ідей — державного статусу російської мови і негативної позиції щодо вступу України до НАТО?
Підстави для оптимізму є. 2003 р. народні депутати від Партії регіонів голосували за Концепцію внутрішньої і зовнішньої політики держави, яка передбачала вступ України до НАТО вже... у 2008 році! У гострий момент кризи влади, яку спровокувала Ю.Тимошенко в 2005-му, В. Янукович підтримав Президента В. Ющенка і поставив свій підпис під Універсалом національної єдності, який — за ідеєю та практично — і був прообразом широкої коаліції. З авторитетних публічних джерел (від учасника задуму народного депутата В. Волги) знаємо, що торік В. Янукович зірвав спробу заблокування військовою силою дострокових виборів, тобто фактично нову спробу державного перевороту.
У керівному прошарку Партії регіонів чимало серйозних, політично освічених людей, і вони, гадаю, зуміли б переконати В. Януковича в тому, що він зробив фатальну стратегічну помилку, зрадивши Універсал і взявши курс, будучи головою уряду, на протистояння Президентові, узурпацію його повноважень. Переконати в тому, що країна не має перспективи стабілізації й успішного розвитку всупереч фундаментальним правам та інтересам українського народу-нації, правам, яким суперечать провідні політичні ідеї програми ПР.
Переконати або зважитися на розкол партії, ставши на позицію реалістичної політичної ідеології, практично — очистившись від імперських елементів у партійному середовищі.
Не треба боятися думки про розкол. Країна перебуває в епосі системного перехідного періоду, і процес ідеологічного та політичного самовизначення на індивідуальному та колективному рівнях по-справжньому тільки починається, тим часом окреслюються лише його контури.
А Партія регіонів ще навіть не осмислила свою заголовну ідею — ідею регіонів. Бо інакше вона не ступила б на шлях, що провокує поглиблення нестабільності й посилення конфліктності суспільства, веде до розколу країни, гальмує та ускладнює становлення повнокровної нації.
Регіональний розвиток — це, за визначенням, сегмент загальнонаціонального процесу, і він не може протистояти становленню міцної централізованої держави — новопосталої держави! На цьому шляху об’єднання зусиль «Нашої України» і Партії регіонів — об’єктивна потреба, актуальна й життєво важлива.
Маємо вагомі свідчення, що це починають розуміти і в Партії регіонів, усвідомлюючи безперспективність і шкідливість розрахунків на ситуативні альянси з авантюрними демагогами-популістами. Раїса Богатирьова зробила надзвичайно важливий для країни вибір (звичайно, якщо він чесний і відповідальний), погодившись на пропозицію Президента зайняти високу державну посаду секретаря Ради національної безпеки та оборони України. Юрій Мірошниченко ще до того пропонував повернутися до ідеї Універсалу національної єдності.
До Універсалу, якого комуністи підписали із суттєвими застереженнями, згодом і зовсім відкликавши свій підпис, а Ю. Тимошенко не підписала демонстративно, спокушаючи опісля Партію регіонів «дружбою» із собою і не цураючись домовленості з комуністами, коли йшлося про протидію Президентові.
І комуністи, і Ю. Тимошенко дуже бояться широкої коаліції, але (чи тому що?) найбільше не хотіла б її Росія, позаяк порозуміння між Партією регіонів і Президентом В. Ющенком, перехід «регіоналів» на українські, політико-національні та геополітичні позиції поставило б хрест на її великодержавних розрахунках щодо України.
Тим часом серед перших осіб центральної державної влади незалежної України Президент В. Ющенко — єдиний діяч, який твердо й послідовно, не гублячись перед повсюдними, несправедливими, переважно вульгарними, нападками на себе, веде політику порозуміння між політичними таборами, політику загальносуспільного порозуміння на основі українських національних пріоритетів.
Історична потреба країни та суспільства, моральний обов’язок свідомих громадян України в тому, щоб захистити чесне ім’я Президента В. Ющенка, започаткувати широкий громадянський рух на підтримку його державницьких зусиль.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=2008&tx_ttnews[backPid]=24ГЕНПРОКУРАТУРА ВИКЛИКАЄ ТИМОШЕНКО НА ДОПИТ
Іван Фаріон, «Високий замок», 09.09.2008, Львівська обл.
Слідчі ГПУ хочуть допитати керівника уряду у кримінальній справі щодо отруєння Віктора Ющенка.У четвер, 11 вересня, о 10 годині, Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко повинна з’явитися у будівлю за адресою: Київ, вул. Різницька, 13/15. Тут розташовано Генеральну прокуратуру України.
У пресі не раз з’являлися сенсаційні (але не підтверджені документально) матеріали про ймовірну зацікавленість Тимошенко в усуненні Ющенка з політичної арени та її нібито прагнення восени 2004 року стати єдиним кандидатом на пост глави держави від демократичних сил. З’ясуванням цієї та іншої дотичної інформації мотивує своє запрошення Генпрокуратура. Насправді ж, як вважають експерти, повістка з ГПУ є способом політичного і морального тиску на колишню соратницю Президента у нинішньому конфлікті між ними. Знавці юриспруденції не виключають, що з теми про діоксин і суші слідчі можуть плавно перейти до питань «державної зради». Відповідний компромат на Тимошенко ГПУ нещодавно отримала від Служби безпеки України.
Учора Тимошенко розповідала журналістам центральних і регіональних видань про причини політичної кризи в Україні. Єдиним форматом, який може дати можливість реформувати країну, прем’єр назвала демократичну коаліцію. На думку Тимошенко, у розвалі коаліції винні Президент та його оточення, які з першого дня роботи нового уряду працювали на відставку Кабміну, переформатування парламентської більшості і усунення самої Тимошенко як гіпотетичного конкурента Ющенка на наступних президентських виборах. Прем’єр заявила, що за нею ведеться цілодобове спостереження, прослуховування телефонних розмов, а проти її співробітників відкрито оперативно-розшукові справи. Такі дії Тимошенко назвала «маразмом». Керівник уряду повідомила, що на окремих заступників Генпрокурора чиниться тиск, щоб вони порушили проти неї кримінальну справу – а взамін, мовляв, їхню кандидатуру запропонують на посаду нового Генпрокурора.
Юлія Тимошенко заявила, що її політична сила не відмовиться від спільних з Партією регіонів голосувань за закони, які перерозподіляють повноваження гілок влади. І сказала, що її фракція координує з ПР прийняття законів, «які конче потрібні Україні». При цьому пообіцяла, що наступного тижня буде схвалено ще сотні «заморожених» законопроектів. Прем’єр запропонувала Президенту при виникненні якихось сумнівів у законності цих документів звернутися за роз’ясненням до Конституційного Суду. Якщо ж політична сила Віктора Ющенка не повернеться у демкоаліцію, то, за словами Тимошенко, кількість кандидатів у президенти збільшиться. Що цим кандидатом буде саме вона, сумнівів у преси не виникало – Тимошенко чітко сказала, що «залишати країну у безодні, у прірві не дозволить».
Прем’єр спростувала всі пункти звинувачень у «зраді національних інтересів». Тимошенко також висловилася проти підняття до 7% прохідного бар’єра на виборах, про що заявляв Віктор Ющенко ще під час своєї інавгурації.
Тимошенко застерегла Ющенка від введення прямого президентського правління, зазначивши, що «такі трюки не пройдуть», а подібні наміри призведуть до його відставки.
Коментуючи майбутні зміни до Конституції, Тимошенко сказала, що БЮТ готує свій проект, а відповідні пропозиції Партії регіонів підтримати не може. Бютівський проект, за словами Тимошенко, передбачатиме «рівність перед законом усіх – від президента, суддів, до народних депутатів».
Юлія Тимошенко заявила, що її ставлення до Партії регіонів не змінилося, що вона і далі наполягає на існуванні демократичної коаліції. «Якщо ж Президент зажене коаліцію в глухий кут, якщо він її остаточно розвалить, - сказала Тимошенко, - то я знову зберу всіх вас, і будемо радитися, що робити: іти на вибори і взагалі поставити хрест на демократичній владі, чи переформатовувати коаліцію».
На виступ Тимошенко різко відреагували у Секретаріаті Президента. Заступник голови СП Андрій Кислинський заявив, що прем’єр прикриває політичний сценарій, розроблений Кремлем, і намагається підготувати електорат до оформлення парламентського союзу з Партією регіонів. За цим сценарієм, сказав Кислинський, Віктора Януковича планують обрати Головою Верховної Ради.
Коментар для «ВЗ»
Олексій Гарань, професор політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”:
- Найбільш раціональний вихід для обох ключових гравців, а також для всієї країни, полягає у відновленні коаліції. Голосів двох “помаранчевих” фракцій буде недостатньо, тож потрібне долучення до їхнього союзу Блоку Литвина.
Те, що відбулося у минулий вівторок, за задумом Тимошенко, мало би повторити ситуацію січня 2007 року, коли жорсткий хід БЮТ (спільне з Партією регіонів голосування за закон про Кабінет Міністрів) змусив Президента повернутися до формату співпраці з БЮТ. Однак цього разу, як бачимо, “примусу до миру” не вийшло…
Дивно, чому відразу у вівторок “Наша Україна” прийняла гостру заяву і рішення про вихід із коаліції. Адже можна було обдумати ситуацію, провести якісь переговори з партнерами. Можливо, це було емоційне рішення, а можливо, воно було продумане, і голосування БЮТ використали як привід для розриву стосунків.
Зараз ми бачимо, що градус дискусії між коаліціонерами не понижується, а йде по висхідній. Треба шукати вихід. Варіант дострокових виборів є ризикованим для всіх, у тому числі для Президента. Якщо дострокові вибори будуть, то “помаранчеві” сумарно не зможуть повторити успіх попередніх перегонів, коли вони йшли єдиним фронтом. Люди будуть розчаровані, їх ніхто уже не зможе ні в чому переконати. Відтак така апатія може призвести до перемоги саме Партії регіонів.
Виникає питання про нову конфігурацію коаліції: БЮТ і Партія регіонів чи “Наша Україна” і Партія регіонів. Обидва варіанти, з іміджевої точки зору, є програшними для всіх сторін. Всі три сторони постраждають, бо таких союзів їхній електорат не сприйме.
Українська політика часто показувала, що компромісу можна досягати в останній момент. Але невідомо, чи цього разу це спрацює…
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=67713ВИСОКА ПОЛІТИКА. ЧИ ЗРАДА НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ
Роман Шевчук, «Галичина», 09.09.2008, Івано-Франківська обл.
«Мені шкода націонал-демократів, що, вступивши до БЮТ, опинились заручниками Тимошенко та її партноменклатури.»Проаналізував статтю «Україні — швидке НАТО», яку подав у рубриці «Точка зору депутата» в газеті «Галичина» за 30.08.2008 р. представник БЮТ Юрій Романюк, і теж як депутат хочу сказати свою думку: усе щодо НАТО написано правильно. Підтримую пана Юрка стовідсотково. Від вступу до альянсу залежить майбутнє України. Шкода тільки, що це думка Романюка, а не його блоку. І виходить, що є у нас спільні думки та прагнення. Навколо них треба було єднатись.
Стаття Юрія Романюка, де він почав звинувачувати Президента у співпраці з Партією регіонів та всіх інших земних гріхах, з’явилась у «Галичині» ще за тиждень до початку сьогоднішньої зради демократичної коаліції. Тобто свої зрадницькі дії вони готували наперед. Зрозумійте, що «Наша Україна» не може об’єднатись з «регіоналами» з простої причини — вони проти НАТО та за другу державну мову. А для нас питання виживання української нації є принциповим.
Після зомбування людей через ЗМІ промосковська частина БЮТ разом з «регіоналами» і комуністами зраджують народ — спільне голосування БЮТ і Партією регіонів цілого пакета законопроектів, які розблоковують процедуру імпічменту, а також вносять зміни до закону про Кабмін, про СБУ та про Конституційний Суд.
Те, що дописувач подав далі, це, як кажуть, «марення сивої кобили». Там, у Києві відбувається зрада українських інтересів промосковською групою Блоку Юлії Тимошенко. Ми чуємо вислови, котрі є не те що нетактовними, але блюзнірськими. Складається враження, що українцям і ворога не потрібно, вони самі себе з’їдять. Але ми, галичани, виховані на національній ідеї, то що ми ділимо? Україну? Та ж її вже давно поділили і без нас.
Згадаймо різноманітні виступи та заяви лідерів БЮТу. То керівник обласної організації БЮТ Дмитро Шлемко в ЗМі починає оббріхувати Президента. А тепер — і Юрій Романюк. Хто свідомо розвалив демократичну коаліцію з 228 депутатів — Віктор Ющенко чи Юлія Тимошенко — ми побачили 2 вересня.
Шановні друзі! Чи чули ви коли-небудь, щоб ми в місцевих засобах масової інформації щось погане писали про БЮТ чи Юлію Тимошенко? Ні, ми поводились толерантно і від БЮТу хотіли бачити такі самі дії. Не потрібно заради піару дурити народ. Ми могли сказати багато чистої правди про антиукраїнські дії цих політиків. Але ми цього не робили, бо кожна партія повинна сама займатись самоочищенням, бо хотіли єдності коаліції. Нас оббріхували, а ми мовчали.
Тепер, пане Юрку, щодо Вашої писанини. Ви всі недоліки української влади валите на Ющенка. Та розберімось в історії створення та діяльності помаранчевої коаліції, які функції Президента України і прем’єр-міністра. Яким критеріям, крім професійних, повинні відповідати ці люди та українські депутати? Бути українцем по духу, за переконанням. Президент відповідає за безпеку держави, а прем’єр — за економічний розвиток. Президента обирає народ, а прем’єра призначають на посаду. В питаннях, що стосуються державної безпеки, уряд, безумовно, виконує вказівки Президента.
Що виходить у нас? Після Помаранчевої революції спільно, однією командою, ми почали роботу з розбудови України. Ющенко після отруєння, ледве живий, переборюючи нелюдський біль, починає виконувати свої обов’язки (в якому стані він тоді був, охочі можуть прочитати в інтерв’ю з Євгеном Червоненком з приводу отруєння Віктора Ющенко в газеті «Українська правда» за 10.08.2008 року). Треба не мати ні грама совісті, щоб після такого ще й критикувати людину, котра заради України ледь не загинула. Я пропоную все-таки прочитати цю статтю і, не дай Боже, щоб таке трапилося з Вами.
Не хочу розписувати, як, згідно з інформацією Дмитра Чобота, на дачі СБУ відбувався зговір з метою скинути Ющенка, зробити переворот у державі. Згадаймо заяви Зінченка, Томенка по телебаченню. Жодна з цих заяв не підтвердилась, але людей оббрехали. А брехливі заяви Жванії, а поведінка Луценка?
Президент довго закликав їх до примирення, а коли цього не сталось, то він звільнив усіх — і своїх і не своїх.
Згадаймо, як у Росії було порушено кримінальну справу проти Тимошенко і її було оголошено в розшук. Коли Росія припинила кримінальне переслідування Тимошенко? Так, після того, як вона тет-а-тет мала зустріч з Путіним.
Я не знімаю відповідальності ні з команди Ющенка, ані з команди Тимошенко. Але, як говорив Козьма Прутков: «Зри в корень». А там, у корені, стільки болота, часто боротьба йде за сфери економічного впливу між конкретними бізнесменами, Україну продають оптом і вроздріб. Я не був на зустрічі нашого прем’єра з Путіним і не знаю, про що вони вели мову, та події, що сталися 2 вересня у Верховній Раді України, дають підстави вважати: Тимошенко продала Україну Путіну, продала, очевидно, за його підтримку на президентських виборах.
Будьмо об’єктивними. Вже перед виборами прем’єра Юля Тимошенко зустрічалася з фракцією «Нашої України» і сказала, що вона не буде балотуватись на посаду президента. Тепер же їй захотілось «порулити» державою навіть ціною зради, звідси і ввесь «сир-бор».
Погляньмо на дії Президента. За що наші опоненти його звинувачують:
— він українець по духу, у нього в сім’ї, на відміну від деяких інших, розмовляють українською мовою;
— він став особистим ворогом Путіна тільки тому, що без волі білокам’яної став Президентом, за те, що не поїхав вклонятись Кремлю;
— тільки він наголошує, що необхідно творити не народ України, а українську націю;
— вимагає визнання ОУН—УПА;
— присвоїв Героя України Романові Шухевичу;
— порушує питання української героїки (Полтавська битва, Мазепа, 349-та річниця перемоги українських козаків під Конотопом і т. ін.);
— вступ України до НАТО;
— створення помісної Української Церкви;
— розбудова української армії.
Пане Юрку, Ви за це звинувачуєте Ющенка? Чомусь так в унісон звучать слова комуніста Симоненка та Ваші: «Ющенко — злочинець». і чому б це?
Чи чули Ви, щоб Росія останнім часом у чомусь звинувачувала Тимошенко? Ющенко всю відповідальність за непопулярні кроки і перед сусідами, і перед власним народом, втрачаючи рейтинги й авторитет, узяв на себе. Взяв, щоб Тимошенко могла спокійно працювати. Але вона замість праці плете інтриги.
Ви говорите про публічну дискредитацію Кабміну «в кожному указі, яким (В. Ю.) зупиняє дію розпоряджень КМУ, вносячи до Верховної Ради альтернативні антиконституційні проекти змін і доповнень до Державного бюджету України», про нібито звільнених фахівців високого рангу, демонстративно альтернативні піар-вояжі Президента у постраждалі від повені регіони нашої країни.
Чи можна конкретизувати, що мається на увазі під втручанням у дії уряду, коли він (уряд) не виділяв кошти на утримання української армії??? Чи, може, те, що уряд виділяє кошти практично всім правоохоронним органам, крім Служби безпеки України, бо ця структура підпорядкована Президентові? Це є антиконституційні дії Президента чи прем’єра? Чи, може, це, як Ви говорите, «зупинення приватизації Одеського припортового заводу, через що нібито людям не виплачують їхні збереження в ощадбанках». І тут ви робите все можливе, щоб посіяти в народу невдоволення Ющенком. Чому ви з Путіним так ненавидите Ющенка? А Президент сказав: «Коли ми говоримо про приватизацію Одеського припортового заводу, ми приватизуємо трубопровід чи завод? Якщо завод — будь ласка, ніяких проблем. Якщо ми приватизуємо — а це перший випадок в українській історії — трубопровід, то як Президент хочу поставити запитання: це відповідає основам національної безпеки?» Або приїхали в область Президент та прем’єр, а ви і з цього робите політику: «Він піариться — босий ходить по воді». А поїхав Ющенко з Івано-Франківська, то ваш Портнов у засобах масової інформації пише: «На Прикарпатті, котре одноголосно проголосувало за Ющенка, біда, а він, сякий-такий, поїхав собі відпочивати». А може, скажемо відверто, що через популістську політику уряду річна інфляція в державі становить 34%. Це найбільша інфляція в Європі. Тому дії уряду — це популізм, за який розраховується вся нація без винятку. Вимоги Президента захистити людей від інфляції через зміни до Державного бюджету були проігноровані і в березні, і в травні, і в червні.
Ми тут, в Івано-Франківську, жодного слова не сказали про «відпустку» Юлії Тимошенко. То, може б, Ви проглянули українське незалежне інтернет-видання «Компромат-UA» під назвою «Яхтенная регата Юлии Тимошенко», де вказано, що «премьер-министр Юлия Тимошенко у берегов Сардинии имела крайне обширную и интересную программу. По всей вероятности, ее морское путешествие вокруг Сардинии началось не с яхты Виктора Медведчука, как ранее утверждалось, а на 35-метровой яхте Нестора Шуфрича»... Вони також вказують: «Пользуясь тем, что проконтролировать, как ей казалось, перемещение яхт в морском пространстве между средиземноморскими островами довольно затруднительно, она, таким образом, решила организовать несколько секретных встреч с очень важными для ее политического будущего персонами. Однако она забыла или не учла, что в последнее время, особенно в связи с осложнениями в Европе, все перемещения в средиземноморском пространстве отслеживаются спутниками, а доступ к информации, поступающей с этих спутников, имеет также и СБУ... Яхта Шуфрича пришвартовалась к яхте Медведчука, где и была та самая известная встреча, о которой сообщали многие СМИ. Между тем Юлии Тимошенко удалось встретиться и с другими политическими фигурами и финансовыми магнатами. «Обозревателю» известно, что такая же встреча, как и с Медведчуком, произошла с одним из самых богатых людей Украины, бизнесменом Дмитрием Фирташом, а также с одной из влиятельных фигур Партии регионов народным депутатом Сергеем Левочкиным. Кроме этого, Тимошенко провела еще несколько встреч с неустановленными лицами, которые, возможно, могут быть видными российскими политиками и бизнесменами. Мы обращаемся к вам, Юлия Владимировна, может, хватит лгать и изворачиваться. Какое лечение? Какие немецкие клиники? Назовите их нам, а заодно и то, от чего вы лечились. Если вы человек публичный и продолжаете настаивать на том, что являетесь одним из самых видных политиков Украины, признайтесь, как и где, и с кем вы отдыхали у берегов Сардинии, а заодно объясните, на чьи средства это происходило». Чи не за це ви хочете звільнити в. о. голови СБУ?
А чи не можете Ви пояснити факт зникнення Юлії Тимошенко з екранів телебачення під час російсько-грузинського конфлікту. Чи не за командою Путіна вона уникала будь-яких заяв щодо підтримки народу Грузії? А, за коаліційною угодою, БЮТ повинен був підтримати Грузію, бо угода передбачає допомогу країнам ГУАМ. А може, Ви, пане Юрку, проглянете статтю В. Човокуня в «Українській правді» про «спроби Юлії Тимошенко втекти від необхідності приймати якесь рішення щодо правил поведінки Чорноморського флоту РФ в Україні». Бо того ж дня МЗС Росії офіційно назвало укази Ющенка «антиросійським кроком». Тимошенко при цьому виправдовувалась, що вона робить усе, аби уникнути кровопролиття. Уподібнившись до страуса, котрий в разі небезпеки ховає голову в пісок, Тимошенко фактично віддає Україну на поталу російському імперіалізмові. і вже те, що неможливо ніяк пояснити. Чому БЮТ разом з «регіоналами» і комуністами проголосував за розблокування так званих слідчих комісій? Для тих, хто не знає, пояснюю. Це слідчі комісії, котрі шукають злочин у діях Президента за продаж зброї Грузії. Навіть якщо відкинути те, що Грузія є дружньою Україні державою, то продаж зброї вигідний Україні. Зброю продають і Америка, і Росія, вони отримують від цього значні надходження до бюджету. Росія продавала зброю Південній Осетії, Абхазії, то це добре, а Україна продала зброю Грузії — погано? Чому такі подвійні стандарти? і чому Україна не може заробляти гроші на продажі зброї. Невже нам для цього потрібен дозвіл Путіна? Та жодна держава не отримала незалежності, плазуючи перед сусідом, ніхто вам не подарує волі, не дасть і дешевий газ. Навіть російські громадяни платять за нього дорожче, ніж ми, бо, за останніми домовленостями Путіна з країнами Середньої Азії, газ буде дорожчати.
А пам’ятаєте, коли ми разом стояли на Майдані, а Медведчук, якого підтримує сьогодні БЮТ, дав наказ кинути проти народу озброєний спецназ, то підтримка президентів Польщі та Грузії нам була дуже потрібна, а коли така підтримка потрібна була Грузії, то наш прем’єр чомусь зникла з телеекранів. Чи це порядно? Ви говорите, що Ющенко тримає в себе Балогу. Так, мені це теж не подобається. А чи можете Ви пояснити, що робить у Тимошенко сірий кардинал — кум російського президента Віктор Медведчук?
Ви вказуєте, що «відверто провокаційна своєю тупістю заява нікому не відомого дрібного та бездарного клерка з Секретаріату Президента Андрія Кислинського» вас дивує, «за кого Банкова має свій народ?» А за кого цей народ маєте Ви? Виявляється, людина, котру Ви щедро осипали всіма епітетами, говорила правду. Тож, пане Юрку, вибачайте, бо роздані Вами епітети сьогодні стосуються Вас особисто, бо Ви не вмієте навіть вести культурний діалог. Ви пишете, що «загальне падіння рівня довіри народу до влади та чинного Президента зокрема просто вражаюче!». А Центр соціальних досліджень «Софія» обнародував результати соціологічного дослідження на тему «Думка українських громадян про політичну ситуацію в країні», де вказано, що «82,6% опитаних негативно оцінюють діяльність ВР України, 70,9% — роботу Кабміну, 72% — негативно характеризують роботу Віктора Ющенко на посаді Президента України і 62,9% — трудові «подвиги» Юлії Тимошенко. До речі, дві третини (66,3%) опитаних незадоволені економічною політикою, яку проводить уряд Тимошенко». Що стосується політичної ситуації в Україні, то вона взагалі не лізе ні в які ворота. Респонденти висловили свою думку і стосовно політичних партій. Блок «Наша Україна — Народна cамооборона» і БЮТ поступово втрачають електорат, стабільною залишається підтримка КПУ». Бажання отримати владу всю і вже може призвести до того, що на наступних президентських і парламентських виборах ми всі можемо програти. Всі пам’ятають останні вибори, коли БЮТ відмовився блокуватись у Київській міській раді разом з «Нашою Україною». Ви програли у Черновецького, як московський «Спартак» у київського «Динамо».
«Президент, — пишете Ви, — ініціює і нав’язує суспільству пустопорожні «універсали» та «меморандуми». Пане Юрку, то для Вас намагання об’єднати Україну, Схід і Захід — це пустопорожні універсали? А Ви читали той Універсал? То скажіть, що там написано погане. Ющенко хотів об’єднати український народ навколо національних цінностей. А промосковське крило БЮТ із Партією регіонів та комуністами об’єднали зрадників України зі Сходу і Заходу. Ви слово в слово повторюєте російських шовіністів: «Как нам открутить голову Ющу», де вони вказують: «Человек, предавший все, что только можно было предать, правит нами и, более того, набрался наглости идти на второе президентство...
— Изгнал из госаппарата более 20 тыс. специалистов.
— Провокационные действия против народа Украины: переписывание истории, героизация предателей и откровенных фашистов, втягивание страны в НАТО, тотальная украинизация, уничтожение всего русского и многое, многое другое... Необходимо начинать мобилизацию наиболее активных граждан и патриотических сил и начинать реализацию плана по освобождению Украины от оккупационного режима Юща и его прогнившего клана».
Ми розуміємо, що це говорять ті, хто ненавидить Україну, ті, хто виконує замовлення російських спецслужб, бо в них завдання номер один — це позбутись Саакашвілі та Ющенка. Бо вони вважають, що «нет никакой Молдовы и быть не может, как нет Казахстана, Украины или Латвии. Есть одна только Россия, и она рулит! Замочим грузинцев, примемся за осетинов или молдаван всяких. Напомним вам о кровавом царизме, а то подраспустились».
Я не дивуюсь великоросійським шовіністам, бо вони працюють на свою країну, але коли це роблять колеги-коаліціяністи, то це називається зрада.
Пане Юрку, хто Вам готував матеріали для тієї статті? Чи не колишній перший секретар Івано-Франківського міськкому Компартії, а тепер перший ідеолог БЮТ Я. Федорчук? Зрозумійте, що мені тяжко було повірити колишньому секретарю обкому Компартії Дмитрові Шлемку, а сьогодні керівникові обласного БЮТ, коли ми після ГКЧП виводили його з приміщення обкому. Я думав, що це в минулому, і намагався забути ті події...
Я не писав би цих матеріалів, я вважав би, що цей конфлікт виник у зв’язку з образами однієї чи іншої сторони, але коли журналісти запитали вашого депутата Ю. Полунєєва: «А що ви будете робити, якщо «Наша Україна» вийде з коаліції?», він відповів: «Ми проллємо крокодилячу сльозу! А знаєте, коли крокодил плаче? Коли він ковтає свою жертву!». То ви хочете коаліції? Ви спростували слова свого депутата?
Мені шкода моїх друзів, учорашніх рухівців, та інших націонал-демократів, що, вступивши до БЮТ, опинились заручниками Тимошенко та її партноменклатури. Завтра їх примушуватимуть працювати проти України, а в разі відмови виженуть з БЮТ. Я прошу вибачення перед ними за різкий тон, та звідти вже пішли такі патріоти зі стажем, як Дмитро Чобіт, Степан Хмара, Левко Лук’яненко. Ми повинні усвідомити одне: партійні лідери приходять і відходять, а Україна в нас одна.
Роман Шевчук - депутат обласної ради.
http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=2006&tx_ttnews[backPid]=24ПЕРСОНАЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
«ТИХОНЯ», ЩО ЛЮБИТЬ ПОКАЗУВАТИ ЗУБИ
Іван Фаріон, «Високий замок», 09.09.2008, Львівська обл.
Кар’єра Олександра Лавриновича – яскраве свідчення того, якою мінливою є українська політика.У перший день нової парламентської кризи Верховна Рада заповнила всі вакансії у своїй президії. По праву руку від спікера Арсенія Яценюка, у крісло першого заступника керівника, сів член фракції Партії регіонів Олександр Лавринович. Місце “звичайного” віце-спікера дісталося бютівцю Миколі Томенку. Якщо призначення останнього було прогнозованим, то нове працевлаштування Лавриновича – велика несподіванка. Ще кілька місяців тому другу вищу посаду у парламенті пророкували «китам» Партії регіонів – Андрію Клюєву та Сергію Льовочкіну. Про Лавриновича ніхто не заїкався. Сам він каже, що про підтримку всієї фракції йому «було почути приємно»…
Наглядач за спікером?
На старті нинішньої сесії перший віце-спікер попрацював доволі плідно. Коли Арсеній Яценюк відмовився брати участь у розгляді «деструктивних» для коаліції питань, Лавринович перебрав на себе головний мікрофон, за його «диригування» нова ситуативна більшість прийняла низку дражливих для Президента і його фракції рішень.
Лавринович також встиг зробити низку резонансних заяв. Одну зі «шпильок» він адресував спікеру. Обґрунтовуючи своє призначення, Лавринович сказав: «У парламенті є очікування того, щоб не було одноосібного зловживання волею 450 депутатів. На мій погляд, таке явище уже стало хронічним. Не можна, щоби один, нехай і вельмишановний депутат, брав на себе повноваження, які не передбачено в жодному нормативному акті». Якщо читати між рядками, перший віце-спікер сказав, що Яценюк – майже диктатор…
Очевидно, перший віце-спікер Лавринович береться не тільки «правильно» організовувати роботу парламенту. Зі свого нового крісла він ще й доноситиме актуальні месиджі Партії регіонів.
Кар’єра Олександра Лавриновича – яскраве свідчення того, якою мінливою є українська політика.
Творець ракет і торпедувальник Руху
Знайомі розповідали мені, що, працюючи в Інституті надтвердих матеріалів Академії наук України, Лавринович займався виконанням замовлень для військово-промислового комплексу на «Південьмаші» , був одним з авторів ноу-хау із виробництва грізних ракет. Корпус цих ракет виробляли зі звичайної глини і обробляли лазером. На цій технології Лавринович захистив кандидатську дисертацію.
Однак замість науки Лавринович обрав політику. З 1989 року – один із найактивніших членів НРУ, носив рухівський квиток під №2 (перший номер був у В’ячеслава Чорновола). У 1990 році Лавринович був заступником голови Центрвиборчкому, у 1993 виконував обов’язки голови ЦВК. Був держсекретарем Міністерства юстиції, двічі (за прем’єрства Кінаха і Януковича) очолював це міністерство. Входив до складу РНБО. Журналісти запам’ятали його як голову тимчасової слідчої комісії із розслідування обставин загибелі Георгія Гонгадзе.
Лавриновича тричі обирали у Верховну Раду. Початок його парламентської кар’єри тісно пов’язаний із Львівщиною, він двічі ставав народним депутатом від Дрогобиччини. Тоді Лавринович ходив до виборців у вишитій сорочці і називав себе Олесем. У боротьбі за депутатський мандат він перемагав авторитетних місцевих висуванців – голову правління «НПК «Галичина» Романа Матолича і головного лікаря готельно-відпочинкового комплексу «Дніпро-Бескид» Олександра Чебаненка. Значною мірою це сталося завдяки протегуванню В’ячеслава Чорновола, який вважав молодого керівника рухівського Секретаріату політичною надією демократичної України. Під час однієї розмови у селі Бистриці, на батьківщині дружини Атени Пашко, Чорновіл відверто сказав: «Лавринович набагато кращий, ніж мій син, навіть порівняти не можна». Це Чорновіл рекомендував Лавриновича на навчання в Америку…
На своєму виборчому окрузі Лавринович допомагав у налагодженні водопостачання Борислава, будівництві очисних споруд, знайшов японських інвесторів для нафтопереробного заводу. Не одному своєму сумлінному штабісту допоміг вирішити особисті питання…
А потім був драматичний розрив з Чорноволом, виключення з Руху. Лавриновичу приписували свідомий розвал національно-демократичних сил. Його називали не тільки високофаховим юристом, а й «тихонею», від якого ніколи не довідаєшся, що в нього справді на душі, «тихим болотом, в якому чорти водяться», «катом у білих рукавичках, який скручує голову курці - і при цьому усміхається». Одні казали, що «бунт» у Русі став наслідком конфлікту старшого покоління і молодої генерації, яка вимагала радикальних змін. Інші вважали, що Лавринович – «засланий козачок» спецслужб.
- Як ніяка інша політична структура, Рух був «зарибнений» агентурою спецслужб, - сказав у розмові з кореспондентом «ВЗ» народний депутат Ярослав Кендзьор. - Органам КДБ було дано завдання врощувати агентуру, переманювати до себе авторитетних, впливових членів НРУ – щоб дискредитувати демократію. Особливу роль у розвалі Руху зіграв Олександр Лавринович...
Ярослав Кендзьор каже, що Лавринович привів до Руху одіозного Михайла Бродського, що це він вів кулуарні переговори з львівськими рухівцями, підбиваючи їх на повстання проти Чорновола. Тісне зближення Лавриновича з Партією регіонів, його дрейф до зовсім іншої ідеології Кендзьор називає не трансформацією поглядів колишнього соратника, а його поверненням до власного «я».
Ким насправді є в українській політиці нинішній перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Лавринович? Остаточну відповідь на це питання дадуть події найближчих днів. Лавринович буде у них однією з головних дійових осіб.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=67727ПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
ТО ЛИ РЕЙДЕРСТВО, ТО ЛИ БЕСПРЕДЕЛ
Ринат Усманов, «Днепровская правда», 05.09.2008, Днепропетровская обл.
Желающих «положить глаз» на чей-то прибыльный бизнес хватает.Во вторник, 2 сентября, состоялась пресс-конференция директора ЧП «Исида» Натальи Синьковой и ее адвоката Андрея Линника.
Поводом к встрече с журналистами стало нападение на сотрудников предприятия, совершенное 15 августа. По словам Натальи Синьковой, примерно в 7.00 утра к зданию компании «Исида» подъехали около 70 человек в черной и камуфляжной форме, вооруженные дубинками, металлическими трубами, прутами и лестницами. Они вломились в здание и, избивая саму Наталью Илларионовну, ее мужа, бухгалтера предприятия и охранников — всего пострадали 5 человек, в буквальном смысле слова вытолкали их на улицу.
Когда она, продолжила Наталья Илларионовна, обратилась к представителям милиции, прибывшим на место событий, один из офицеров ей сказал, что она уже по постановлению суда больше тут не директор, делать ей здесь нечего и ее ждут в прокуратуре Самарского района для дачи показаний.
«На просьбу вмешаться милиционеры посоветовали обратиться в прокуратуру либо конкретно указать, кто именно меня избил. Я указала на нескольких нападавших. Но они так и не были опрошены. Потом меня привели в прокуратуру Самарского района, затолкали в кабинет и объяснили, что могут арестовать на 72 часа и сделать все для того, чтобы я никогда больше не вышла из тюрьмы. Дочь вызвала скорую помощь. Врачи поставили диагноз «гипертонический криз» и привезли меня в больницу № 12. Уже там был поставлен диагноз «сотрясение мозга». Затем меня под конвоем милиции отвезли для обследования в больницу им. Мечникова. Все это время сотрудники милиции угрожали врачам и требовали не фиксировать настоящий диагноз. Сейчас я прохожу амбулаторное лечение.
Захватчики выставили на предприятии свою охрану, сотрудники которой пишут заявления в милицию о том, что якобы я и мой муж нападали на них и угрожали. Милиция регулярно опрашивает нас. При этом результаты расследования нашего избиения до сих пор не известны. На предприятии остались личные вещи, которые нам не дают забрать. В момент нападения во дворе предприятия стояли три машины, принадлежащие мне и двум другим сотрудникам. Нам их уже вернули, но со значительными повреждениями»,— сказала Наталья Синькова.
В своем выступлении адвокат Андрей Линник сказал: «В 2002 году ЧП «Исида» взяло кредит в «Ощадбанке» в сумме 800 тысяч гривень под залог здания и оборудования. Оценщик, рекомендованный банком, оценил это имущество примерно в 2,2 млн грн. До 2005 года предприятие не смогло рассчитаться с долгами, и имущество было выставлено на торги. При этом стоимость комплекса была оценена уже в 1,1 млн грн. В марте 2006 года Хозяйственный суд Днепропетровской области признал результаты этой оценки недействительными. Между тем 21 августа 2006 года имущество было выставлено на торги с грубыми нарушениями действующего законодательства. Руководство ЧП «Исида» ничего не знало о проведении торгов. 22 августа были изысканы средства, и предприятие полностью погасило свой долг перед банком. И банк принял эти деньги. Несмотря на это, предприятие уже было продано и затем трижды перепродано различным фирмам, принадлежащим одним и тем же людям. Последним «хозяином» имущества стало ООО «Гидросервис-Л».
После этих событий ЧП «Исида» переживало неоднократные попытки захвата. Имея решение Верховного суда Украины, согласно которому имущество ЧП «Исида» было продано незаконно, Хозяйственного суда Днепропетровской области о запрете отчуждения имущества ЧП «Исида», мы подали 27 заявлений в прокуратуру Самарского района с просьбой прекратить незаконные действия захватчиков и на все получили отказы. 26 из них уже были отменены вышестоящими органами.
С 25 февраля ЧП «Исида» находилось в блокаде, организованной ООО «Гидросервис-Л». Начав захват предприятия, они обратились в Хозяйственный суд Днепропетровской области, чтобы придать законность своим действиям. Но решением и Хозяйственного суда, и Апелляционного хозяйственного суда Днепропетровской области их требования признаны безосновательными. Предприятие своими силами освободилось от захвата и попыталось возобновить работу. Но 21 июля охранник ООО «Гидросервис-Л» подал иск в Жовтневый суд Днепропетровска в связи с тем, что ему не дают осуществлять свои должностные обязанности по адресу ЧП «Исида». Его иск был рассмотрен и удовлетворен в тот же день. Причем заводить на предприятие истца должен был судебный исполнитель 15 августа в 14.00 в сопровождении милиционеров. А налет произошел в 7.00».
Сама Наталья Синькова считает, что организаторы нападения стремятся завладеть прибыльным бизнесом по разливу минеральной воды. «Делаются попытки лишить наше предприятие лицензии, выданной нам на 20 лет. В свое время мы приобрели ее за 265 тыс. грн. Сейчас подобная лицензия стоит 1,7 млн грн. А нам предлагали продать бизнес за 100 тыс. грн»,— сказал она.
Конечно, желающих «положить глаз» на чей-то прибыльный бизнес у нас хватает. Но атакуют рейдеры все же, как показывает практика, исключительно предприятия, имеющие проблемы с кредитами, налоговой или законодательством. На беспроблемные фирмы они нападать не рискуют. Или пока не рискуют?..
http://www.dneprovka.dp.ua/?id_topic=3773РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ОБЕЩАННОГО УЖЕ ТРИ ГОДА ЖДУТ
Александр Виноградов, «Украина-Центр», 09.09.2008, Кировоградская обл.
Отношение кировоградских чиновников и политиков к проблемам рядовых граждан.В середине августа 2005 года рухнула стена двухэтажной Малопомошнянской средней школы, похоронив под обломками учебные классы и часть школьной библиотеки. Только благодаря тому, что продолжались летние каникулы, и территория школы пустовала, никто из учеников или учителей в результате чрезвычайного происшествия не пострадал. Все, что потом происходило вокруг ремонта здания школы, как нельзя лучше характеризует отношение наших чиновников и политиков к проблемам рядовых граждан. Единственное, в чем преуспели хозяева высоких кабинетов, - это лишь в проведении дежурных заседаний и совещаний, на которых они с завидным постоянством раздавали пустые обещания помочь в кратчайшие сроки...
- Учителя школы только-только начали выходить из отпусков, мы, как обычно, готовились к новому учебному году, - вспоминает события того злополучного дня учитель украинского языка и литературы Малопомошнянской школы Светлана Сивак. - Утром к нам приехали строители, чтобы как-то укрепить фундамент здания накануне первого сентября, потому что мы не один год предупреждали районную администрацию, что здание школы находится в аварийном состоянии из-за того, что проседает фундамент... На тот момент в левом крыле школы находились библиотекарь и учителя начальных классов. Во время обеденного перерыва заходит в классы один из строителей и говорит, что все учителя должны покинуть здание школы, потому что как-то подозрительно скрипят деревянные балки. Учителя и так собрались идти домой, а библиотекарь только успела выйти на порог школы, как рухнула стена, зацепив помещение библиотеки...
Из официального заключения. Строительные рабочие выкопали траншею глубиной 0,4 м и длиной 8 м для осмотра фундамента. Когда они убрали три бетонных ступени крыльца, державших конструкцию в равновесии, стена рухнула, а затем на нее свалились плиты перекрытия двух этажей.
Что было?
По оценкам специалистов, на восстановление школы необходима была сумма в пределах 4,5 млн. гривен. Как «выбивали» деньги на восстановление школы - это отдельная история, наглядно демонстрирующая всю идиотическую мощь отечественного бюрократического аппарата. Разрушение части школы было признано «чрезвычайной ситуацией местного уровня». По существующим правилам, ликвидация последствий чрезвычайной ситуации местного уровня финансируются за счет собственных средств учреждений и организаций, на территории которых возникла ситуация. Ни областной, ни Новоукраинский районный «образовательные» бюджеты такую сумму выделить не могли. Пришлось просить профинансировать ремонтные работы в Киеве.
Осенью 2005 года вопросы по ремонтным работам были согласованы в Министерстве образования и науки, в Министерстве чрезвычайных ситуаций и в Министерстве финансов. В середине ноября уже был готов проект постановления Кабмина по поводу выделения требуемых средств. Однако проект не получил поддержки Министерства экономики. Найдя формальную причину, киевские чиновники отказали в оперативной помощи ученикам и учителям сельской школы. К сожалению, на Кировоградщине не нашлось своеобразного Донкихота, способного «додавить» на уровне столицы вопрос выделения необходимых для ремонта здания средств. Хотя обещали очень многие. Газетной полосы не хватит перечислить всех «героев» поименно, с упоминанием их должностей, титулов и регалий.
- Первое время к нам в село часто приезжали губернатор, представители отделов образования ОГА, районной администрации, Министерства образования и науки, - вспоминает учитель Малопомошнянской школы Светлана Сивак. - Мы даже завели специальный журнал, в который записывали фамилии и должности гостей, какие комиссии приезжали, какие встречи проводили. Теперь этот журнал - часть истории школы... Сначала нам обещали восстановить здание школы в течение полугода. Потом предложили построить новую школу, одноэтажную. Мы были согласны на любой вариант, лишь бы поскорее что-то сделали... Тогда осенью стояла теплая погода, позволявшая вести ремонтные работы. Тем не менее, прошло месяца три-четыре, а с завалов не было поднято ни одного кирпича...
В Малопомошнянской школе учились дети из шести сел: собственно, Малой Помошной, Кировки (Новоселовки), станции Кропивницкой, Тимошевки, Новопавловки, Ковалевки. После того как обвалилось здание, учеников «разбросали» по нескольким помещениям. Первоклашки занимались в сельском детском садике, второй и третий классы - в сельсовете. Остальные учащиеся на учебу ездили в расположенное в 20-ти километрах от Малой Помошной село Новоегоровка. Тамошний педагогический коллектив с пониманием отнесся к постигшему коллег горю. Учебный процесс школы перевели в две смены: в первую, с восьми утра до двух часов дня, занимались дети из Малопомошнянской школы; во вторую, с двух дня до восьми вечера, - ученики Новоегоровской школы.
Из Малой Помошной в Новоегоровку школьников возили, как минимум, два автобуса: один из них был выделен по указанию Министерства образования и науки (возглавляемого на тот момент нашим земляком Станиславом Николаенко), другой районная администрация арендовала у местного автопредприятия. На первых порах транспортом помогло предприятие «Новоукраинский КХП», - они с ходу предоставили автобус, который развозил школьников вплоть до Нового года.
Весной 2006 года - в разгар парламентской избирательной кампании - автобус для нужд учеников Малопомошнянской школы выделил Блок Литвина. Осадок от этого «подарка» у жителей села остался до сих пор... Вручение транспорта было оформлено в лучших традициях избирательной показухи. Жители Малой Помошной рассказали, что их даже специально попросили убрать снег и проложить дорогу к селу, потому что «будут вручать автобус и приедет телевидение». В тот же день - 9 марта, в день рождения Тараса Шевченко, в Новоукраинке состоялся телемост с лидером избирательного блока. Чтобы управлять «подарочным» автобусом, местный водитель даже получил соответствующую категорию в ГАИ, заплатив за обучение собственные деньги... «Литвиновский» автобус в Малой Помошной продержался всего-то две недели. Выборы прошли, необходимости в «ублажении» электората больше не было, поэтому «малоимущие спонсоры» отозвали свой подарок. Школьники вернулись с весенних каникул, а автобуса уже и след простыл...
Дорога от Малой Помошной до школы в Новоегоровке и обратно по хорошей погоде занимала не менее полутора часов. Хуже всего пришлось учащимся из наиболее отдаленно расположенного села Кировки. Чтобы успеть на отправлявшийся из Малой Помошной автобус, им приходилось просыпаться в 6 утра. По мнению учителей, именно эти факторы сильно сказались на успеваемости учащихся. Если первое время детям было даже интересно ездить в соседнее село, то затем постоянные скитания просто-напросто ослабили интерес к учебе. Замерла работа в школьных кружках, факультативах, снизилась посещаемость библиотеки. Ученики стали жаловаться на сильную усталость, говорили, что согласны заниматься хоть и на улице, только бы в своем селе, и никуда не ездить...
А тем временем уже четыре первых звонка и три выпуска Малопомошнянской средней школы прошли вне стен учебного заведения. Однако выпускники последних трех лет все равно шли фотографироваться к своей родной, пусть даже и полуразрушенной школе...
Что сейчас?
Когда строительные работы в Малопомошнянской школе подойдут к своему логическому завершению, перед учениками распахнет свои двери одна их лучших сельских школ нашей области. Уже сейчас во всем здании поменяли деревянные окна на металлопластиковые стеклопакеты. Возле школы поставили автономную котельную. Определенно радует глаз внутренняя отделка помещения: подвесные потолки, деревянные полы, новый кафель в санузлах. Кроме этого, местные учителя говорят, школе были обещаны современная мебель и компьютерный класс, запланированы ремонт спортзала и строительство новой столовой.
Помните, как у Маяковского: «Через четыре года здесь будет город сад»?.. До состояния «города-сада» Малопомошнянской школе осталось совсем немного. Второй этаж здания - тот, где будут расположены основные учебные классы, планировалось сдать к 1 сентября, но малость не успели. Вообще же строители серьезно взялись за ремонт школы только... 15 июля текущего года! Скорее всего, раньше просто не было денег на восстановление учебного заведения.
По словам прораба строительства, представителя строительной компании «Будкомплекс» Александра Голованя, работы на объекте идут форсированными темпами, на строительстве занято от 50 до 65 человек. Осталось выполнить где-то 20-25% отделочных работ: полы настелить да стены покрасить.
В то же время на сегодня первый этаж здания школы больше напоминает руины Сталинграда. К этому участку работы строители должны приступить немного позже. Насколько позже и когда преобразится первый этаж школы, никто прогнозировать даже не берется. Может быть, управятся до зимы...
В начале нынешнего учебного года ученикам Малопомошнянской школы еще недельку-другую придется поездить в Новоегоровку. Хочется верить, что после 15 сентября педагогический коллектив, учащиеся школы, их родители действительно получат повод отметить такой долгожданный праздник - школьное новоселье.
http://www.uc.kr.ua/fresh/3875/БЕГ С БАРЬЕРАМИ
Лев Блескин, «Слава Севастополя», 06.09.2008, АР Крым
В Севастопольском горсовете состоялись депутатские слушания по реализации тарифной политики в сфере оказания жилищно-коммунальных услуг населению.На обсуждение был вынесен разработанный госадминистрацией проект решения по увеличению тарифов на содержание и обслуживание жилищного фонда и придомовых территорий, который в просторечии именуется квартплатой.
В последний раз квартплата повышалась решением сессии горсовета N 650 в сентябре 2006 года. С тех пор возросла заработная плата, повысилась стоимость энергоресурсов, материалов. Это привело к значительному росту дотаций. Они стали непосильными для местного бюджета, хотя и не покрывают всей себестоимости производства жилищно-коммунальных услуг населению. Эти факторы являются основными, побудившими разработать проект решения по повышению тарифов на обслуживание и содержание жилищного фонда.
Проведя финансово — экономические расчеты, проанализировав вероятный рост стоимости энергетических ресурсов, госадминистрация предлагает повысить квартплату в домах с лифтами в 2 раза, а в домах без лифтов—в 1,9 раза. В домах различной комфортности без лифтов квартплата будет начисляться из расчета от 78 копеек до 1,14 гривны за один квадратный метр жилплощади, а в домах с лифтами—от 1,48 гривны до 1,5 гривны за квадратный метр.
Если этого не сделать, сказал заместитель председателя госадминистрации Мирослав Сагайдак, то в следующем году только на дотации рэпам потребуется 48,8 миллиона гривен. Никакие земельные аукционы не способны собрать такую сумму. Еще одним аргументом в пользу повышения тарифов была названа 23 — я рейтинговая позиция Севастополя по квартплате среди 27 регионов Украины. При одобрении сессией этого предложения гос — администрации город переместится на 5 — е или 6 — е место, но даже при этом платежи населения рэпам будут покрывать только 80 процентов их затрат на производство услуг.
Как это уже было неоднократно, предложения госадминистрации о повышении тарифов на депутатских слушаниях сопровождались обещаниями повысить качество жилищно-коммунальных услуг и в очередной раз были восприняты присутствующими с недоверием. В такой же тональности выступила на слушаниях и председатель городского совета профсоюзов Елена Калуженко, считающая, что было бы целесообразно до принятия новых тарифов провести аудит хотя бы двух рэпов и принять, наконец, городскую программу реформирования ЖКХ.
Создается впечатление, что гарантия получения дотаций, как бы они ни были велики, породила в рэпах и в главном управлении ЖКХ психологию иждивенчества. Два года назад в домах РЭП — 22 началась установка автоматов лестничного освещения, которые позволяют значительно снизить потребление электроэнергии на коммунальное освещение, однако это благое дело не получило развития.
На слушаниях так и не был получен ответ на вопрос, какие меры принимаются жилищно — эксплуатационными предприятиями по снижению производственных затрат и уменьшению дебиторской задолженности населения. В сентябре 2006 года его долги рэпам за оказанные услуги составляли 5,3 миллиона гривен. Сейчас они выросли до 6,4 миллиона. Так что на очередной сессии горсовета будет ясно: так принято или нет предложение СГГА?
В скором времени состоятся депутатские слушания по тарифам на водо — и теплоснабжение. Можно предположить, что они будут более острыми. Готовясь к ним, местным органам власти надо принять меры по упрощению процедуры оформления жилищных субсидий. В городе их получают всего 300 семей. Это на порядок меньше, чем в других регионах Украины. Официальное объяснение сводится к тому, что у нас якобы самые низкие тарифы на жилищно-коммунальные услуги. Вместе с тем средняя заработная плата в Севастополе ниже средней зарплаты в Украине.
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2008&mnt=9&day=6&id=17018СКАНДАЛИ
ОЛЕНА ЯВОРСЬКА: «БАБИЧ ВИВОЛІК МЕНЕ З КАБІНЕТУ РАЗОМ ЗІ...»
Любов Добринська, «Місто», 05.09.2008, Вінницька обл.
«Двовладдя» в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища переросло у скандал.Боротьба за крісло головного еколога області розпочалася п’ять місяців тому — у травні. Тоді новопризначений міністр екології Георгій Філіпчук своїм наказом призначив на посаду начальника управління вінницького підприємця Дмитра Бабича. Причому, без погодження цієї кандидатури з обласною владою, що суперечить закону. Начальник управління Олена Яворська рішенням Вінницького окружного адміністративного суду була поновлена на посаді. А через три місяці після її поновлення, 26 серпня, на порозі її службового кабінету з’явився Дмитро Бабич і попередив про те, що приступає до обов’язків начальника управління.
— Наступного дня Дмитро Бабич пред’явив мені копію наказу міністра про своє призначення, — розповіла Олена Яворська. — Цей наказ підписаний ще 8 травня. А я поновлена на посаді рішенням суду 26 травня, де чітко скасовано наказ міністра охорони навколишнього середовища від 23 квітня. Якщо цей наказ був справді виданий, його треба було відмінити на підставі рішення суду.
На початку цього тижня в кабінеті головного еколога області Яворська і Бабич сиділи разом: Олена Григорівна — на своєму кріслі за основним столом, а Дмитро Олексійович — за приставним столиком. 51-річна жінка продовжувала працювати, а 28-річний чоловік просто сидів. Іноді між ними виникали діалоги. Чоловік “по-джентльменськи” просив жінку віддати ключі та печатку і покинути кабінет. Вона ж продовжувала виконувати доручення, в тому числі — із міністерства, та давала розпорядження підлеглим.
Таке не зовсім мирне співіснування закінчилось третього вересня. Розповідає Олена Яворська:
— Дмитро Бабич виволік мене з кабінету разом зі стільцем і столом. Цією процедурою диригував майор міліції, який ретельно слідкував, щоб я нічого не подряпала пану Бабичу. Як бачите, бандити захопили управління, на мою думку, це політичне рейдерство! Я вважаю, що дехто з посадових осіб міністерства повинен відповісти за умисне невиконання рішення суду — тобто, за злочин, передбачений статтею 382 частини 2 Кримінального кодексу України.
Дмитро Бабич заперечує те, що він “виволік” Олену Яворську з кабінету:
— Я попросив її звільнити кабінет у зв’язку з наказом міністра, який я маю виконувати згідно з законом про державну службу. А Яворська багато чого може наговорити — навіть, що я її через вікно викинув. Вона несвідома жінка, хай лікується.
— Дмитре Олексійовичу, чи правда, що ви заплатили за посаду мільйон доларів?
— Ні, не доларів — “євро”.
— Ви жартуєте?
— Як ви спитали, так я і відповідаю.
Наразі Олена Яворська подала офіційну доповідну записку облдержадміністрації. У свою чергу, обласна адміністрація звернулась до обласної прокуратури, аби та встановила законність.
До речі, суддя Вінницького окружного суду Володимир Сторчак звернувся до Генпрокуратури України щодо відповідальності посадових осіб Міністерства охорони навколишнього середовища. Зокрема, про порушення кримінальної справи за невиконання рішень суду та ігнорування законів України — ст. 382 КК України, санкції якої обов’язково включають заборону обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років. Накази ж про призначення Дмитра Бабича підписані міністром Георгієм Філіпчуком.
— Нехай Генпрокуратура визначить, чому я не можу виконувати свої посадові обов’язки, — каже Олена Яворська.
Будемо стежити за перипетіями — навряд чи Дмитро Бабич повноцінно зможе виконувати обов’язки Яворської — печатка все-таки залишилась у неї!..
http://www.misto.vn.ua/index.php?action=1&k=4679&page=1ДРУГОГО АЛЧЕВСЬКА У ЛУЦЬКУ НЕ БУДЕ
Роман Юрчук, «Волинь», 06.09.2008
Луцький міський голова Богдан Шиба впевнений: одному нечесному комерсанту не встояти проти громади, моралі та закону...— Ми приступили до своєрідного процесу примушування компанії «Луцьктеплоенерго» до надання послуг, — з невеселою іронією вжив поширений нині вислів міський голова Богдан Шиба під час останньої оперативної наради. — Тому Луцьк не стане другим Алчевськом. Конфлікт навколо «Луцьктеплоенерго» скоріше став схожим на тероризм, із політичними та економічними вимогами підприємця платити йому стільки, скільки він захоче...
Згадування сумнозвісного міста на Луганщині вже стали звичними при розмовах про луцьку котельню на вулиці Карбишева, 2, яка забезпечує гарячою водою понад 35 відсотків лучан. Прикро, але вперше за 17 років незалежності ці лучани були без гарячої води навіть на найбільше державне свято. А не за горами — початок сезону опалення. Чи не опиниться він під загрозою зриву?
Та, схоже, керівника компанії «Луцьктеплоенерго» Олександра Кропиву це менше всього хвилює. Його аргумент — «Бабки на стіл!», мовляв, місто мені заборгувало... Аргумент луцьких комунальників: послуги з теплопостачання не можуть бути предметом виключно комерційним. Логіка тут проста: чи можна заробляти гроші там, де немає конкуренції, де споживачі позбавлені вибору?
Міська влада стурбована інформацією ДК «Газ України», що борг компанії «Луцьктеплоенерго» за спожитий газ становить... 13,1 мільйона гривень! У той же час «Луцьктепло» перерахувало в 2008 році цій компанії 18,4 мільйона!
— Це виглядає як навмисне накопичення коштів, — каже Богдан Шиба. — Частина з цих 18,4 мільйона — бюджетні гроші, що пішли як дотація для відшкодування різниці у тарифах. Чи можу я не хвилюватися, куди пішли видатки з бюджету, коли дізнаюся, що той, хто їх отримав, не платить за газ?
Сума цих бюджетних коштів — близько 9 мільйонів гривень. Не дивно, що в листі до голови КРУ України Михайла Сивульського міський голова акцентує увагу на потребі перевірити використання коштів місцевого бюджету, які пішли у «Луцьктеплоенерго», але не прийшли у «Газ України».
Стали очевидні й інші кроки міської влади зі згаданої «політики примушування до надання послуг». На відміну від осетинського варіанту, головна умова луцького: тотальне інформування усіх зацікавлених структур із вимогою розібратися — починаючи від прокурора міста, області, Генпрокурора й закінчуючи Президентом та прем'єр-міністром.
У відкритому листі до Президента та прем'єр-міністра України Богдан Шиба просить їх «втрутитись у ситуацію навколо четвертого теплового району на вулиці Карбишева, 2 у місті Луцьку, а також ініціювати розгляд цього питання на засіданні Ради національної безпеки і оборони України». До слова, депутати міської ради підтримали це звернення абсолютною більшістю голосів.
Вкотре висловила свою позицію і Громадська рада Луцька, яка звернулася до мешканців 33-ого та 40-ого мікрорайонів міста. «Громадська рада Луцька зверталася з листом у прокуратуру, однак результатів — жодних. Тому звертаємося до лучан. Кропиви нам не треба! Ми повинні діяти спільно, щоб повернути собі тепло і гарячу воду!», — йдеться у зверненні.
Оскільки розгляд Верховним Судом України «котельної справи» за нововиявленими обставинами відкладається, міська влада вирішила більше не чекати, а діяти. Бо вести переговори чи сперечатись у «прямих ефірах» із тими, хто тероризує громаду, на думку Богдана Шиби, марна справа.
— На частину будинків «проблемних» мікрорайонів нам вдалося подати гарячу воду з котелень на вулицях Конякіна і Загородній, — розповів директор ДКП «Луцьктепло» Рустам Дячук. — Кожна з них закільцьована на п'ять центральних теплових пунктів, тож тепер близько 20 відсотків лучан мають гарячу воду. Проблемою залишається 15 відсотків тих, до будинків яких ідуть труби малого діаметра, і гідравліка, на жаль, не дає змоги подати їм тепло...
У планах — до кінця року підготувати документацію щодо реконструкції системи теплопостачання у Завокзальному районі. Річ у тім, що обладнання котельні на Карбишева, 2 застаріле й потроху виходить із ладу, його повне зношення — питання максимум двох років. Саме цим і стурбовані комунальники, які готують технічну документацію на будівництво нової, альтернативної котельні. Обслуговуватиме вона ті мікрорайони, для яких сьогодні не гріє води котельня на вулиці Карбишева, 2.
Але це — питання перспективи. Нагальним же виходом із ситуації, який пропонує міська рада, є повернення котельні, формальним власником якої сьогодні є ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго», громаді міста.
«Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» (частина 2 статті 5 закону) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла... Майновий комплекс «Котельня на вулиці Карбишева, 2» було відчужене в інший спосіб, ніж передбачений у законі, тобто поза процедурою приватизації, що не допускається статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», — йдеться у тексті відкритого листа до Президента та прем'єр-міністра.
Автори відкритого листа не приховують: «Прийняття таких рішень стало можливе за підтримки колишнього керівництва міста, яке було напряму зацікавлене у відчуженні майна територіальної громади, оскільки колишні керівники міста та їхні родичі мали частки у новоствореному товаристві». Нагадаємо, що серед засновників ТзОВ «ЕК «Луцьктеплоенерго» — члени родин екс-директора ДКП «Луцьктепло» Анатолія Лучка, тодішнього міського голови Антона Кривицького, одного з його заступників...
Аналіз ситуації підтверджує істину: неконтрольований і безвідповідальний монопольний бізнес ніколи не приносив користі ні суспільству, ні своїм діловим партнерам. Елементи шантажу, незворушна позиція керівництва «ЕК «Луцьктеплоенерго» та сумна історія попередніх збанкрутілих «дітищ» пана Кропиви — Волинського шовкового комбінату та Херсонського бавовняного комбінату — не найкращі елементи образу сучасного успішного бізнесмена.
Тим часом у Луцьку, схоже, назріває хвиля громадського спротиву. Цими днями у 33-ому і 40-ому мікрорайонах з'явилися листівки, в яких лучани вимагають від пана Кропиви включити їм воду, за яку вони заплатили. Пересічні лучани обурюються: чому пан Кропива, маючи можливість подавати гарячу воду, так зневажає людей і досі цього не робить? Не хотілося б, щоб справа дійшла до такого всенародного «примушування до надання послуг».
http://www.volyn.com.ua/?rub=2&article=0&arch=ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
ДО ЗАПОВІДНИКІВ — ЗА ДИВО-КРАСОЮ
Галина Приходько, «Київська правда», 09.09.2008
Екологи б’ють на сполох. Інтерв’ю з заступником начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області Миколою Гладким.— Що нині, Миколо Никифоровичу, входить до складу природно-заповідного фонду Київщини?
— На цей час маємо в області 15 заказників, 2 пам'ятки природи, 1 дендрологічний парк, 3 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. До об'єктів місцевого значення входить 55 заказників, 49 пам'яток природи, 9 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 16 заповідних урочищ. Всього ж мережа природно-заповідного фонду Київської області нараховує 151 територію та об'єкти загальною площею 81105,92 гектара, що складає 3,2 відсотка від адміністративної площі області. Для порівняння — у 2006 році загальна площа природно-заповідного фонду області становила 32236 гектари, що відповідно складало 1,2 відсотка від загальної площі області.
— Отже, минулого року у нас заповідних територій додалося. За рахунок чого?
— У Держуправлінні не один рік виношували ідею про створення природоохоронного заказника в районі чорнобильського лиха, підготували і подали відповідні документи щодо цього до Мінприроди. Справа зрушила з місця саме у 2007 році: Указом Президента України від 13 серпня 2007 року за № 700-2007 " Про оголошення природної території загальнозоологічним заказником загальнодержаного значення "Чорнобильський спеціальний" — таким оголошено заказник площею 48870 гектари у межах зони відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення. Окрім того, нашим управлінням спільно із депутатським корпусом Київської обласної ради була проведена погоджувальна робота із розширення меж дендрологічного парку загальнодержавного значення "Олександрія" площею 108,8 гектара. Видано відповідний Указ Президента України.
Також на виконання Указу Президента України щодо забезпечення установлення в натурі (на місцевості) меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, оформлення їх відповідними знаками та інформаційними матеріалами, нанесення таких меж на відповідні планово-картографічні матеріали провели аналіз стану встановлення в натурі меж територій та об'єктів природно-охоронного заповідного фонду як загальнодержавного, так і місцевого значення. Подальша робота у цьому напрямку дасть змогу посилити контроль за охороною територій та об'єктів природно-заповідного фонду відповідно до чинного законодавства.
— Відтак на Київщині має зменшитись кількість скандальних справ щодо захоплення під будівництво та на інші потреби природно-заповідних територій?
— Їх має зовсім не бути. Але не все залежить від нашого управління... Проте є чиновники, які "дозволяють" громадянам йти на порушення діючого законодавства і вдовольняти свої "амбіції" прямою шкодою довкіллю. Наведу хоча б такі факти. Державною екологічною інспекцією в Київській області проведено перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та дотримання заповідного режиму на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Козинський". У ході перевірки виявлено факт самовільної рубки 37 дубів. Збитки, нанесені навколишньому природному середовищу, становлять 17312 гривень. Матеріали перевірки передані у Чорнобильську міжрайонну природоохоронну прокуратуру.
— Дереву, аби вирости у розлоге, могутнє, треба десятки літ, а його знищують за якихось півгодини-годину. Штрафи у нас "дитячі" — мізерні...
— У Мінприроди вже підготовлені і чекають на затвердження у Верховній Раді нові і досить немалі штрафи щодо порушників природничо-охоронного законодавства. Ми працюємо над тим, аби вже восени, у Київській області з'явилося сім нових ландшафтних заказників. Нашим управлінням разом із Київським екологічним центром (керівник В.Борейко) та Національним екологічним центром України (О.Василюк) проведена щодо цього вся необхідна робота і останнє слово тут — за Київською обласною радою, яка має прийняти відповідне рішення. Але сім — це плани лише на цей рік, бо з ініціативи начальника нашого управління Олександра Івановича Чабанова у Київську обласну державну адміністрацію та облраду на розгляд направлені списки із переліком можливих 45 нових об'єктів природно-заповідного фонду, які цілком реально додати для збільшення природно-заповідного фонду області.
— Де ж, цікаво, у випадку позитивного рішення сесії облради, нам вже найближчим часом чекати нових оберегів-місцин довкілля і що заплановано тут на перспективу?
— Мають набути офіційного статусу Ботанічний заказник місцевого значення в урочищі "Панське" (2,25 га, село Лісники), і Дендропарк імені Алексеєнка в урочищі Безодня (1,5 га, село Лісники), пам'ятник природи Ходосіївський дух (витоки струмка Дніприк, смт Чабани). Також планується розширення Ботанічного заказника "Гора-Козинська" (0,8 га).
Щодо перспективного розвитку природно-заповідного фонду Київщини, то планується створення (із статусом загальнодержавного значення, площею 26,4 тисячі гектарів ) Національного природного парку на базі Білоозерського мисливського господарства спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Регіон" в адміністративних межах Переяслав-Хмельницького району, Національного природного парку на базі Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства загальною площею 30,6 тисячі гектарів в адміністративних межах Вишгородського та Іванківського районів, Національного природного парку "Голосіївський" в адміністративних межах міста Києва та Київської області (Києво-Святошинський, Обухівський та частина Бориспільського районів) з включенням до його складу ландшафтних заказників місцевого значення "Заплавний" і "Обухівський" та ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Козинський", а також природоохоронних об'єктів — Дикого, Безіменного, Жукова, урочища "Домаха" Обухівського району. Мають у нас бути і Національний природний парк "Трахтемирів" на базі Регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" у Київській та Черкаській областях.
Щодо створення нових природно-заповідних об'єктів та територій місцевого значення, то Мінприродою України схвалено наше клопотання про створення гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Болото Перевід" загальною площею 1100 гектарів у заплаві річки Перевід Згурівського району. Надіслано листи-клопотання до відповідних сільрад щодо погодження створення заповідної території в запропонованих межах. Проводяться вже відповідні роботи щодо створення природно-заповідної території. Усе це робиться для того, аби красу і багатство нашого краю зберегти для майбутніх поколінь.
http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=934БОЛЕЕ 30 ПРОЦЕНТОВ ТЕРРИТОРИИ СЕВАСТОПОЛЯ ОТНОСЯТСЯ К ПРИРОДНО-ЗАПОВЕДНОМУ ФОНДУ
Елизавета Юрздицкая, «Слава Севастополя», 09.09.2008, АР Крым
В то время как в Украине таких площадей меньше 5 процентов. Как же мы распоряжаемся этими уникальными землями?Севастополь, хотя и находится в благодатном южном регионе на берегу теплого моря, вовсе не является исключением. Экологических проблем в городе предостаточно. О них мы ведем разговор с начальником государственного управления охраны окружающей природной среды в Севастополе В.В. Завгородним.
—Владислав Валерьевич, исполнилось 100 дней вашего нахождения в новой должности во главе госуправления. Естественно, уже четко определились наиболее острые точки городского природопользования, выявились основные проблемы и начались конкретные действия. Что бы вы выделили в первую очередь?
—В госуправление охраны окружающей природной среды в Севастополе поступает большое количество обращений и жалоб севастопольцев, значительная их часть связана со сносом зеленых насаждений. И это понятно: Севастополь был, есть и должен оставаться одним из самых зеленых городов Украины. Наша задача не только сохранить свое богатство, но и приумножить его. Ваша газета уже писала об этом, но я хочу еще раз подчеркнуть: развитие городского зеленого хозяйства, надлежащее содержание, охрана и восстановление зеленого хозяйства являются одними из самых важных мероприятий по обеспечению нормативного состояния окружающей природной среды в нашем городе.
—Почему же в городе уничтожается много зеленых насаждений?
—Есть несколько причин. Основная заключается в том, что деревья устаревают. Есть усохшие, аварийные насаждения, они создают угрозу безопасности - для пешеходов, для уличного движения. Важно понимать, что любое дерево как живой организм имеет свой срок. Мы считаем, что две трети деревьев удаляются из благих намерений, по установленному порядку, с участием районных администраций, общественности. Второе: понятно, что город развивается, уплотняется застройка, в частности, в границах газонов, зеленых зон, лесопосадок. В связи с этим принимаются решения, связанные с выделением земли. Мы хотим, чтобы все севастопольцы знали: мы выполним свою задачу и сможем спать спокойно, если будем уверены, что взамен одного снесенного дерева посажено три — четыре — пять компенсационных.
—Но ведь даже невооруженным глазом видно, что площади и количество насаждений уменьшаются, что за последние годы не заложено ни одного нового парка или сквера!
—К сожалению, это так. Восстановление идет в основном за счет кустарников, их посажено в восемь раз больше, чем снесено. В то же время компенсационных посадок деревьев значительно меньше, ниже объемов их сноса. Вот почему сейчас мы будем уделять пристальное внимание проектам благоустройства. Каким будет город лет через пять, сколько и каких площадей заложено под насаждения, можно сегодня проследить по представляемым ныне документам. Именно такие задачи ставит перед нами министерство. Вот почему все рабочие проекты, которые проходят через нас, будут согласовываться только с учетом масштабного озеленения. В связи с этой задачей необходимо провести паспортизацию объектов благоустройства, инвентаризацию зеленых насаждений, которые находятся на территориях, закрепленных за предприятиями, организациями, учреждениями всех форм собственности, уличного озеленения. В некоторых районах—Ленинском, Гагаринском—эта работа проведена, но в целом комплексно программа не решена. Вообще же надо подчеркнуть, что в отличие от многих других управлений мы привлекаем к этому процессу общественность—во исполнение Орхусской конвенции о доступе к информации. Это дело общее. На стадии выбора земельных участков, при согласовании проектов землеустройства по отводу участков госуправление всегда исходит из условий максимального сохранения зеленых насаждений в соответствии с законодательной базой. И при этом прислушивается к разумному голосу горожан.
—Строительные площадки развиваются и вширь, и вглубь, и далеко не всегда понятно, что делается за высокими заборами. Что это - неизбежные издержки строительства?
—Все мы хотим видеть наш город современным, развитым, чтобы сюда приходили инвестиции, создавались новые рабочие места, строились новые предприятия. Но при этом необходимо придерживаться природоохранного законодательства, над, чем мы и работаем совместно с правоохранительными органами. Задача госуправления как раз и заключается в том, чтобы был сохранен этот баланс, найти для города гармонию. Севастополь - уникальный регион. У нас более 30 процентов территорий относятся к природно-заповедному фонду. Для сравнения: в целом по Украине это всего около 5 процентов. По Европе-порядка 15 - 17 процентов. Всего у нас 11 заказников. Из них четыре имеют статус общегосударственного значения: Байдарская долина, мыс Айя, мыс Феолент, бухта Казачья. Остальные относятся к памятникам местного значения: Ушакова балка, мыс Лукулл, мыс Сарыч, Херсонес Таврический и т.д.
—С какими проблемами сталкивается госуправление в развитии природно-заповедного дела?
—Самая главная проблема заключается в том, что границы природно-заповедного фонда полностью не определены. Здесь мы отстаем. Если границы семи объектов природно-заповедного фонда местного значения вынесены в натуру и обозначены соответствующими типовыми охранными знаками и информационными щитами, то, к сожалению, границы государственных заказников не выведены. Из-за отсутствия центрального финансирования эта работа не проводится. А когда не установлены четкие границы в плане согласований по земельным вопросам, возможны различные злоупотребления. Для того чтобы процесс землепользования по Севастополю протекал в законодательных рамках, нам требуется этот вопрос ставить и доводить до конца. Недавно был подписан указ Президента о создании в Крыму национального заповедника на мысе Тарханкут. Мы этому очень рады и понимаем, что заповедник—плод работы не одного дня, специалисты занимались этим несколько лет и вот пришли к такому результату. В Крыму есть и другие подобные наработки, и нам, конечно, нужно вплотную приступить к этой работе, чтобы у нас в ближайшие годы было не только 11 заказников, а хотя бы один — два национальных парка.
—Владислав Валерьевич, насколько я помню, речь о создании национального заповедника в Байдарской долине шла лет десять назад. Почему все так затянулось?
—Должна быть разработана программа, должна вестись системная работа не на местном, а на государственном уровне. Мы хотели бы создать национальный парк на базе существующих ландшафтных заказников общегосударственного значения "Байдарский" и "Мыс Айя" общей площадью 25 тысяч гектаров, со своей администрацией, современными методами наблюдения и ухода, чтобы, например, можно было бы с воздуха, с вертолета и с моря, с катера вести наблюдение, кто занимается браконьерством, кто незаконно ловит рыбу, кто уничтожает деревья. Создание такого парка - трудоемкая, не сиюминутная работа, однако приоритетная. В наших перспективах - создание регионального ландшафтного парка "Гераклея" на приморской территории Гераклейского полуострова между Балаклавской и Казачьей бухтами, организация ландшафтного ботанического заказника местного значения "Караньский" на зарезервированной в 2006 г. территории между Балаклавской бухтой, Мраморной балкой и высотой Горной плюс прилегающая акватория Черного моря - всего более 1000 гектаров.
—Перспективы заманчивые. Но понятно, что на первом плане у начальника управления стоят будничные, специфические городские проблемы.
—И здесь нам снова придется вернуться к вопросам прохождения земельных заключений и экспертиз. Наше управление, учитывая строительный бум, связанный с землепользованием, участвует в этом процессе как согласительный орган. У нас с этим связан весь комплекс документов—от акта выбора земельного участка, проекта отвода, рабочего проекта, на котором уже видны перспективы, и дальше - вплоть до ввода объекта в эксплуатацию. Иначе говоря, мы работаем с заявителями на всех этапах—от задумки до окончательной эксплуатации. Требования предъявляются жесткие. Мы повысили сегодня процент отказов по заключениям, чтобы все это было в рамках законодательства. Кроме этого, у нас есть еще другое направление деятельности - все, что связано с использованием лимитов: спецводопользование, отходы, выбросы в атмосферу. Вызывает у нас повышенное беспокойство положение на таких крупных резонансных предприятиях, как Балаклавское рудоуправление, "Авлита", плавильные цеха в районе Инкермана, полигон твердых бытовых отходов в Первомайской балке. Здесь мы тоже должны навести порядок и посмотреть, что может получиться с этими лимитами в соответствии с жесткими требованиями. Кроме того, нас волнует проблема канализования—очистные системы в Балаклаве, Южные очистные сооружения и т.д. Еще хочу сказать о том, что наше управление уже подписало разрешение на начало охотничьего сезона - все любители могут приступать к охоте, но помнить, что контроль со стороны всех органов в этом году будет серьезным.
А в заключение мне хочется сказать о том, что уважительное, заботливое отношение к окружающей природной среде должно вырабатываться с детства. По тому, как человек относится к природе, видно, как его воспитали. Семья и школа плюс жесткая законодательная база. Из личного опыта я знаю, что в иных странах, в том же Сингапуре или в Европе, Америке, никакой уважающий себя человек не выбросит банку от пива или жвачку, или окурок в море. И не только потому, что он так воспитан, но еще и потому, что грозит большой штраф, и он десять раз подумает, прежде чем сделает. Хотелось бы, чтобы и наши люди так воспитывались и чтобы у нас была соответствующая законодательная база. А наше госуправление будет стоять на защите интересов севастопольцев, и мы все будем открыты для общения. Пишите, звоните, сообщайте. Наш телефон 54 - 63 - 64.
—Спасибо за беседу.
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2008&mnt=9&day=9&id=17036ДЕМОГРАФІЯ
ШКІЛЬНА ДЕМОГРАФІЯ: “ПЕРШАЧКІВ” ЩОРОКУ МЕНШАЄ
Любов Добринська, «Місто», 05.09.2008, Вінницька обл.
Із деякими сільськими школами протягом нинішнього навчального року відбудуться метаморфози.Першовересневий День знань святкували близько 184 тисяч учнів у 1019 -х школах Вінниччини. Як відзначив на прес-конференції начальник управління освіти і науки ОДА Ігор Івасюк, цього року до шкіл області прийшло на 10 тисяч першокласників менше, ніж торік. Минулого року їх було 183,5 тисячі. — Така ситуація буде тривати до 2010 року, — сказав Ігор Івасюк. — Ми прогнозуємо, що через два роки кількість випускників дорівнюватиме кількості першокласників.
Із деякими сільськими школами протягом нинішнього навчального року відбудуться метаморфози. Дев’ять з них будуть реорганізовані із загальноосвітніх у початкові, а сім і взагалі закриються — з причини відсутності учнів. Поки що реорганізовано три сільські школи.
— Процес закриття відбуватиметься у правовому полі, — розповів Ігор Івасюк, — Адже ні районне, ні обласне управління освіти, ні Міністерство освіти і науки не мають права закривати школи. Це вирішують територіальні громади. Зараз іде процес підготовки документів про закриття.
Втім, одна із сільських шкіл День знань святкувала у новозбудованому приміщенні. Будівництво школи на 198 учнів у селі Рівне Мурованокуриловецького району тривало 4 роки. А на ремонти усіх шкіл області було витрачено 22 млн. грн., що є рекордною сумою за всі роки незалежності України.
http://www.misto.vn.ua/index.php?action=1&k=4674&page=1
* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 9 вересня 2008 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
nekrsova@rada.gov.ua
або телефоном: 255-23-94,
Некрасовій Олені Станіславівні
