|
|
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ОБ’ЄДНУВАТИСЬ У СТОПРОЦЕНТНУ “ШИРКУ” НІХТО НЕ МАЄ НАМІРУ
Володимир Кучер, «Львівська газета», 24.06.2008
Розмова з Тарасом Чорноволом, народним депутатом із фракції Партії регіонів про можливі варіанти створення майбутньої коаліції.ПЕТРО ГАСЮК: «Я ОСОБИСТО БАЧИВ, ЯК ФРАКЦІЯМ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ, КОМПАРТІЇ І БЛОКУ ЛИТВИНА ДАЛИ «ВІДМАШКУ» НЕ ГОЛОСУВАТИ ЗА ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ НА ДОРОГАХ»
Роман Данильчук, «Буковинське віче», 20.06.2008, Чернівецька обл.
Про це повідомив місцевим ЗМІ народний депутат України від фракції БЮТ Петро Гасюк, голова обласної організації партії «ВО «Батьківщина».
РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ФОРМУЄТЬСЯ ОЛІГАРХІЧНА ВЛАДНА СПІЛКА
Володимир Лис, «Волинь», 26.06.2008
Народний депутат України Євген Кирильчук на прес-конференції про головні події політичного сьогодення.ПРЕЗИДЕНТ ПУГНУЛ КОАЛИЦИЮ. ПО-ДОБРОМУ
Кирилл Сазонов, «Донбасс», 25.06.2008, Донецкая обл.
На фоне кризиса в парламенте, когда коалиция не может голосовать большинством, а оппозиция не собирается помогать, молчание президента вызывало недоумение у политиков.ЧТО НУЖНО ФЕМИДЕ
Роман Копилевич, «Главное», 25.06.2008, Харьковская обл.
Постсоветскую систему, когда по одну сторону баррикады стоят прокурор и судья, а по другую – адвокат, нужно искоренять.КТО УВАЖАТЬ СЕБЯ ЗАСТАВИЛ, ТОТ ЛУЧШЕ ВЫДУМАТЬ НЕ МОГ
Валентина Краснопольская, «Крымское время», 24.06.2008
Верховный Совет Крыма против Кабмина Украины и милиции.МАНЕВРИ В ШТУЧНОМУ ТУМАНІ
Леонид Логвиненко, «Главное», 25.06.2008, Харьковская обл.
Росія співробітничає з НАТО навіть більше за Україну.
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
СИДЕЛЬНИК УСИЛИЛ ВЛИЯНИЕ НА БЮТ В ОБЛСОВЕТЕ
Дмитрий Литовченко, «Панорама», 25.06.2008, Сумская обл.
25 июня новым руководителем фракции БЮТ в Сумском облсовете стал Владимир Дрыга, сменивший на этом посту Владислава Лугового.ПРОБЛЕМИ ЛІТНЬОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ
«Буковинське віче», 20.06.2008, Чернівецька обл.
На черговому засіданні Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові Чернівецької обласної ради предметом принципової розмови стала організація літнього оздоровлення дітей області.
КРИТИКА ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА
СОЦІАЛІСТИ ПІКЕТУВАЛИ БУДИНОК З ЛЕВАМИ
«Молодий буковинець», 26.06.2008, Чернівецька обл.
Сесію обласної ради, яка зараз триває у Будинку з левами, пікетувала місцева організація Соціалістичної партії України.УКРАИНЕ — …ЕЦ
Александр Мащенко, «Крымское время», 24.06.2008
Мысли о правдивости партийных аббревиатур.
ЕКОНОМІКА
ЧИ ПОТРІБНА НАМ НОВА КОНСТИТУЦІЯ?
«Місто», 26.06.2008, Чернігівська обл.
В Чернігові Представники органів державної влади та місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій, ЗМІ зібралися за круглим столом для обговорення питання щодо необхідності змін до Основного Закону.
ПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
КУДИ ЙДЕМО, ЩО БУДУЄМО?
Петро Мартишевський, «Подільські вісті», 26.06.2008, Хмельницька обл.
Уже сімнадцять років, як Україна стала незалежною державою. Проте програми шляху розвитку країни, її народного господарства досі немає.
РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
62 ГЕКТАРА ЗЕМЛИ ВОЗВРАЩЕНЫ ГОСУДАРСТВУ
Еремей Вадев, «Днепр вечерний», 25.06.2008, Днепропетровская обл.
Горячей сферой оказались земельные отношения в Днепропетровской области.
ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
КОМУНАЛЬНІ “НЕЗРУЧНОСТІ”
Йосип Топчієв, «Зоря Полтавщини», 25.06.2008
Сміття – не єдина наша біда: раз, а то й двічі на місяць у місцевій електромережі різко падає напруга або електроенергію вимикають узагалі.ОБЩЕЖИТИЯ БУДУТ ОТКЛЮЧАТЬ
Валерий Захаров, «Днепр вечерний», 25.06.2008, Днепропетровская обл.
ЭК «Днепрооблэнерго» по-прежнему остаётся непримиримой по отношению к своим должникам.ВІНКИ НА УЗБІЧЧІ
Андрій Тюрін, «Рідне Прибужжя», 24.06.2008, Миколаївська обл.
Хто винен у масовій загибелі людей на Кривоозерщині? Серед головних обвинувачених – чиновницька байдужість та злочинна безвідповідальність.
СКАНДАЛИ
ГЛАВНАЯ ОШИБКА МЭРА
Сергей Владимиров, «Донбасс», 26.06.2008, Донецкая обл.
За выделение земельного участка под станцию техобслуживания амвросиевский градоначальник потребовал шесть тысяч долларов и попался на горячем.ЕЩЕ ОДИН ПОВОРОТ В ДЕЛЕ КОЖЕВИНА
Олег Суслов, «Вечерняя Одесса», 26.06.2008
Уголовное дело в отношении президента Государственной судоходной компании «Черноморское морское пароходство» Евгения Кожевина не закрыто.В ОТНОШЕНИИ ГЕННАДИЯ КЕРНЕСА ВОЗБУЖДЕНО УГОЛОВНОЕ ДЕЛО
Юрий Зиненко, «Газета по-харьковски», 25.06.2008
Прокурор Харьковской области Василий Синчук возбудил уголовное дело в отношении секретаря Харьковского горсовета по ч.1 ст.296 Уголовного кодека – «хулиганство».МІЛІЦІЯ ОБЛАСТІ ВИЯВИЛА НАЙБІЛЬШИЙ ЗА СВОЮ ІСТОРІЮ ХАБАР
«Молодий Буковинець», 26.06.2008, Чернівецька обл.
Найбільший хабар за історію буковинської міліції виявили співробітники УБОЗ УМВС України в Чернівецькій області.КОРРУПЦИЯ НЕИСТРЕБИМА?
«Панорама», 25.06.2008, Сумская обл.
Очередное заседание общественного совета при Сумской облгосадминистрации было посвящено борьбе с коррупцией.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
ГАЗОВИЙ ДЕТЕКТИВ З БАГАТЬМА НЕВІДОМИМИ
Андрій Чиженко, «Рідне Прибужжя», 24.06.2008, Миколаївська обл.
«Пощастило тим населеним пунктам, які були газифіковані за часів радянської влади».
СТИХІЙНІ ЛИХА, АВАРІЇ, НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
РУЙНІВНИЙ БІЗНЕС
Надія Вірна, «Час», 19.06.2008, Чернівецька обл.
Мешканці прирічкових сіл Чернівецької області благають врятувати їх від варварів, котрі нещадно вивозять гравій з прибережних зон.
ВІДРОДЖЕННЯ ДУХОВНОСТІ
СТИХІЯ ЗАВДАЛА ЗБИТКІВ НА 720 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ
«Молодий буковинець», 26.06.2008, Чернівецька обл.
На 720 тисяч гривень завдала збитків Чернівецькій області стихія, що пройшла територією краю.БУРЕВІЙ ЗАБРАВ ЛЮДСЬКІ ЖИТТЯ
Олександр Сирцов, «Львівська газета», 24.06.2008
Над Львовом та Яворівським районом пронісся величезної сили буревій, який супроводжували пориви вітру швидкістю 30 метрів за секунду та злива. На жаль, без жертв не обійшлося.
БІЛЯ ОЗЕРА, ДЕ НЕ ПЛАВАЮТЬ ЛЕБЕДІ
Людмила Самойлова, «Зоря Полтавщини», 25.06.2008
Унікальну садибу Муравйових-Апостолів руйнують час і байдужість. Пам’ятку історії й архітектури ще можна врятувати...ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ОБ’ЄДНУВАТИСЬ У СТОПРОЦЕНТНУ “ШИРКУ” НІХТО НЕ МАЄ НАМІРУ
Володимир Кучер, «Львівська газета», 24.06.2008
Розмова з Тарасом Чорноволом, народним депутатом із фракції Партії регіонів про можливі варіанти створення майбутньої коаліції.Останнім часом, відчуваючи кінець “помаранчевої” коаліції, активізувалася Партія регіонів, намагаючись перехопити ініціативу у створенні нової влади. При цьому найбільш імовірним розглядають варіант створення коаліції з НУ-НС. Водночас минулого тижня Партія регіонів ініціювала звіт прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, наслідком якого має стати відставка уряду. Наскільки можливі варіанти входження Партії регіонів у владу, чи може це стабілізувати ситуацію в країні – в інтерв’ю з народним депутатом ПР Тарасом Чорноволом.
– Ініціатива Партії регіонів заслухати звіт уряду – це лиш прагнення послухати про досягнення Юлії Тимошенко на посаді чи спроба усунути її?
– Ви знаєте, я був би нещирим, якби казав, що нам тільки хочеться послухати. Ми чуємо стільки виступів, заяв, розповідей, вихваляння уряду, прем’єр-міністра, вже прекрасно знаємо, які великі в нас досягнення та що в Україні побудовано – чи то розвинутий капіталізм, чи то комунізм, жити дуже добре, тому, в принципі, саме заслуховування звіту формальне й ні до чого не зобов’язує. Перше завдання, яке ставимо, – це провести ті юридичні дії, наслідком яких може бути припинення діяльності Кабміну, тобто створити юридично необхідні передумови. Але відставки може й не бути, бо це стартова процедура, а далі виникають такі питання: маємо на заміну уряд чи не маємо, маємо коаліцію, яка може внести подання про уряд, чи ні? Поки що таких речей не бачимо. Але створити стартові умови, щоб будь-якої миті це можна було зробити, – це логічно, оскільки ми противники цього уряду й дуже жорстко критикуємо його.
– Отож у майбутньому відставка уряду неминуча?
– Безумовно. Проте тут є нюанси: уряд можна відправити у відставку й залишити його виконувати обов’язки. Але, як на мене, це не вихід, бо виникає питання – а що це дає? З уряду практично знімають усю відповідальність за його дії, й більше нічого! Такі речі можна було б зробити, щоб провести таку собі демонстративну “порку” – ось які вони погані. Але це дає можливість Юлії Тимошенко, залишаючись на посаді, проводити президентську виборчу кампанію, перебуваючи мало не в опозиції. Вважаю, це надто великий подарунок. Тому треба спершу мати готовність створити новий Кабінет Міністрів. Поки що такої готовності немає.
– Якщо наразі немає такої готовності, то це означає, що перемовини про нову коаліцію не дійшли до логічного завершення?
– Офіційних переговорів ми поки що не ведемо. Кілька разів починали, але це нам нав’язували переговори, нам пропонували їх – і одна, і друга сторона.
Ми починали входити в них, а потім виявлялося, що все це використовували, щоб полякати свого “заклятого” друга: Юлія Тимошенко – Ющенка, Ющенко – Юлію Тимошенко. І це триває від вересня 2005 року. На нас виходили з дуже конкретними пропозиціями, іноді навіть, щоб усе це обґрунтувати законодавчими змінами. Наприклад, прохідний бар’єр у 12 процентів, пропонували з боку Блоку Тимошенко, щодо змін до Конституції тощо.
Ми проводили консультації, позиції обох сторін більш-менш знаємо, але у формальні переговори ввійдемо тільки тоді, коли вони визнають, що в них не існує коаліції. Чи це буде рішення Конституційного Суду, чи вони самі порахують, що 225 – це менше, ніж 226 – я вже не знаю.
– Але буквально днями була заява Михайла Чечетова, мовляв, нова коаліція вже практично існує в парламенті?
– Це було трошки інше. Це висловлювання, а не заява, і я вам скажу, про що мова. Йшлося про те, що проти БЮТ, проти урядової групи, є понад 226 голосів у тих голосуваннях, у яких Кабмін чи БЮТ дуже не зацікавлені. Мова лише про зміни до закону про судоустрій. Тобто тут ідеться про ситуативну більшість, називати це коаліцією було б трохи, я сказав би, юридично некоректно. Варто було сказати, що в нас існує більшість – це коректно.
– Ця більшість може юридично перетворитися на коаліцію?
– Тут є велика різниця, тому що більшості у складі трьох фракцій плюс групи депутатів достатньо, щоб ухвалювати закони або “завалювати” інші питання. А щоб створити коаліцію, треба мати ті самі три фракції (чи скільки там буде) плюс абсолютну більшість фракції НУ-НС або фракції БЮТ. Тому що коаліцію створюють фракції, й додати туди 15, п’ятьох чи трьох людей із “Нашої України”, які вже сьогодні готові, – цього не достатньо, для цього треба 37 осіб із “Нашої України”, які становлять більшість у фракції, які проголосували б та ухвалили рішення про створення нової коаліції, фактично – створили її незалежно від позиції 35 інших членів фракції.
– Загалом із новою коаліцією незрозуміла ситуація: одні члени Партії регіонів говорять про коаліцію з НУ-НС, інші виступають за коаліцію з БЮТ. У партії немає одностайної позиції стосовно цього?
– А яка може бути позиція, коли ми не ведемо переговорів? Констатуємо, що коаліція розвалюється, заявляємо, що готові вести переговори з однією й іншою стороною, до нас безперервно бігають із якимись домовленостями та переговорами, а потім, коли ми втягуємося в переговорний процес, починають із телеекранів кричати, мовляв, “ми з Партією регіонів на одному гектарі не сядемо”! Перепрошую, але хіба це серйозні люди? Яке може бути ставлення? Тобто всі розмови є лише приватними, про що й говорив Чечетов. Я особисто не в захопленні ні від одного формату коаліції, ні від іншого. Скажімо, Нестор Шуфрич вважає, що варто було б створювати коаліцію проти Президента з Блоком Тимошенко. Є люди, як-от Борис Колесніков, більше зацікавлені в тому, що коли й підемо на створення коаліції, то тільки з президентською стороною. А як на мене, зараз треба домовитися про ситуативну більшість на певний час (бо навряд Президент ризикне розпустити парламент, навіть якщо буде констатовано, що коаліції немає, для нього це було б самогубство) і за таких обставин домовитися про таку собі символічну, “провізоричну” коаліцію, яка мала б завданням тільки створити уряд. Ця коаліція мала б досягти такої домовленості, оприлюднити її, щоб ні “Нашій Україні” не було “мучітєльно больно” пояснювати щось своїм виборцям, ні нам. Бо, повірте, наші виборці так само не люблять “Нашу Україну” та Президента, як і виборці “Нашої України” не люблять Партії регіонів.
– Такий вихід був би найбільш вигідним для обох сторін?
– Так, тому що існує дзеркальний процес нелюбові до широкої коаліції, де всі втрачають. Отож варто говорити не про широку коаліцію, яка дає широкі повноваження, а про символічну коаліцію, завданням якої було б утворити уряд – і все. При цьому відразу заявити, що ніякі НАТО, ніякі земельні питання, ніякі голосування надалі не є взаємозобов’язуючими, тобто ми створюємо уряд на виконання норми Конституції. А після того впродовж року постаратися вилучити з Конституції згадку про коаліцію, тому що Україна до цього абсолютно не готова. Замість цього внести в прикінцеві положення, що всі положення щодо норми коаліції набувають чинності, скажімо, з 2012-го чи 2011 року. І таким чином дати ситуативній коаліції попрацювати. Уряд можна було б сформувати 50 на 50, але можна й домовитися, щоб там не було жодного політика. Хоча таке складно уявити – це ідеалізм.
– Але ситуативна більшість не вирішує питання парламентської кризи. І, врешті, яка програма дій має бути в нового уряду?
– Ви знаєте, це не вихід, однак те, що ми маємо, – це взагалі тупик. Те, що я пропоную, принаймні хоч на якийсь період дає “передишку” та трошки поліпшує ситуацію. Можна було б вирішити, що рік ми не займатимемося “великою політикою”, а рішення ухвалюватиме проста більшість. Програми – це такі речі, яких у нас не доводять до кінця.
– У такому разі, що робитиме ця ситуативна коаліція?
– Вона не ухвалюватиме закони, її завданням буде подолати надглибоку політичну кризу в країні, з якої іншого виходу просто немає. Бо новий парламент буде ще гірший, а цей уряд уже не працюватиме, і ця коаліція вже не працюватиме. А об’єднуватись у стопроцентну, серйозну “ширку” ніхто не має наміру.
– Ви розглянули варіант тимчасового подолання кризи. А що може допомогти вийти з політичної кризи в довгостроковій перспективі?
– Відповідальність і політична культура. Тільки цього ще вчитись і вчитись. Бо коли йдуть до влади й боротьба триває не за те, як заробити більше грошей для країни, а як собі “урвати” або на виборах заробити більше, то ви мені вибачте. Хіба не показова історія з Євро-2012? Повний провал. Україна втрачає Євро, а вони гризуться, бо один міністр хоче “всунути” свою субпідрядну фірму й на ній заробити, а другий екс-міністр на правах чогось-там хоче заробити на чомусь іншому. Вони прийшли працювати для країни? Та їх у тюрму садити треба!
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/06/24/32224/ПЕТРО ГАСЮК: «Я ОСОБИСТО БАЧИВ, ЯК ФРАКЦІЯМ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ, КОМПАРТІЇ І БЛОКУ ЛИТВИНА ДАЛИ «ВІДМАШКУ» НЕ ГОЛОСУВАТИ ЗА ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ НА ДОРОГАХ»
Роман Данильчук, «Буковинське віче», 20.06.2008, Чернівецька обл.
Про це повідомив місцевим ЗМІ народний депутат України від фракції БЮТ Петро Гасюк, голова обласної організації партії «ВО «Батьківщина».Парламент відмовився підвищити престижність шахтарської праці. За прийняття в першому читанні закону №1097-1 проголосували 218 депутатів при необхідних 226.
Зокрема, за підтримку законопроекту, розробленого представниками Партії регіонів, проголосувало 148 депутатів від Блоку Юлії Тимошенко, 69 - від Блоку «Наша Україна - Народна Самооборона» і 1 - від ПР. Метою законопроекту було забезпечення належного соціального захисту працівників вуглепрому й залучення в галузь молодих фахівців. Верховна Рада також не проголосувала за законопроект про скасування депутатських пільг, запропонований Партією регіонів. За внесення змін до закону про статус народного депутата щодо депутатських пільг БЮТ віддав 143 голоси, НУ-НС - 42, комуністи - 24. Партія регіонів дала лише 3 голоси. Петро Гасюк наголосив: «Не дивлячись на те, що законопроект був підготовлений представниками опозиції - політичні сили, що створили демократичну коаліцію, майже одностайно його підтримали. Тим самим фракція БЮТ продемонструвала: у законотворчій діяльності відповідальної політичної сили не повинно бути місця для політичних амбіцій, чи політичної доцільності. Водночас не голосування членами фракції Партії регіонів за власний закон про відміну депутатських пільг черговий раз підтвердило - ця політична сила не готова не лише до роботи в опозиції, представники Партії регіонів узагалі прийшли до парламенту виключно з єдиною метою - будь-якою ціною отримати владу і зберегти пільги. Це яскраве свідчення цинізму і банальної жадібності цих так званих політиків». Щодо непідтримки Радою змін до законів з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, депутат зазначив: «Попри те, що країна кожен день втрачає людей на дорогах, під час голосувань член фракції Партії регіонів Михайло Чечетов дав знак іншим членам фракції не підтримувати законопроект. Одним порухом руки фракціям Партії регіонів, Компартії і Блоку Володимира Литвина дана «відмашка», і вони не голосували за законопроект про підвищення безпеки на дорогах. Як відомо, за керування транспортним засобом у нетверезому стані від п'ятнадцяти-двадцяти до вісімдесяти-ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1360-2550 гривень)». Стосовно подальшої долі цих законопроектів, Петро Гасюк повідомив, що «частину з них регіонали відкликали, звинувативши, звичайно, у всьому коаліцію. Зокрема, уже зняті з розгляду проекти закону про підвищення престижності шахтарської праці, про соціальний діалог в Україні, про порядок визначення, формування й установлення прожиткового мінімуму й т.п. А питання депутатських пільг узагалі на цьому скликанні уже підніматися не буде!» Лідер буковинських БЮТівців підкреслив: «Коаліція готова підтримати закони, які працюватимуть на країну - і не має значення, ким вони будуть підготовлені! Але біда в тім, що якраз це й не потрібно Партії регіонів та її «вугільним баронам». І сьогоднішні події це підтвердили, це була публічна відмова Партії регіонів від її обіцянок». Також він підтвердив дієвість демократичної коаліції, оскільки згідно зі ст. 83 Конституції України, «у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій». «Тому окремі депутати представляють виборців і результат виборів тільки тоді, коли представляють свої фракції і їхню позицію, - наголосив Петро Гасюк. - В іншому випадку вони представляють тільки себе, а тому не можуть бути суб'єктами коаліційних процесів. Тому коаліція існує і працює. І Уряд, попри всі інтриги, працює з хорошими результатами. Прихід Уряду Тимошенко забрав у Партії регіонів рік у її можливостях використовувати бюджетні можливості країни для своїх інтересів». На підтвердження цих звинувачень Петро Петрович навів результати перевірки КРУ: «Прем'єр Юлія Тимошенко зазначила, що КРУ завершила перевірку діяльності за минулий рік з боку «Укрзалізниці», «Нафтогазу», «Енергоатому» і 34 об'єднань вугільної галузі і всі акти КРУ будуть передані до Генпрокуратури. Результати перевірки свідчать, що уряд Віктора Януковича завдав державі збитків у розмірі 10,2 млрд. гривень. Винні за обкрадання країни - а значить, кожного з нас, - мають відповідати перед законом».
http://bukviche.hut2.ru/Petro.phpПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ФОРМУЄТЬСЯ ОЛІГАРХІЧНА ВЛАДНА СПІЛКА
Володимир Лис, «Волинь», 26.06.2008
Народний депутат України Євген Кирильчук на прес-конференції про головні події політичного сьогодення.Перед початком своєї чергової прес-конференції народний депутат України, перший заступник голови Комітету з питань бюджету Верховної Ради Євген Кирильчук представив журналістам нового заступника голови обласної організації ВО «Батьківщина» з ідеологічних питань Інну Крещук, яка керуватиме також прес-службою. Євген Іванович насамперед поінформував, що останніх два тижні був дуже перевантажений роботою. Відбулося чотири засідання комітету, на яких розглядалися насамперед соціально-економічні проблеми. Зокрема, на закупівлю зерна в селян додатково виділено 100 мільйонів гривень, знято проблеми зарплати шахтарям
Євген Кирильчук наголосив, що при розгляді шахтарського питання жоден з представників Партії регіонів у комітеті не прийшов на засідання, а комуністка Алла Александровська хоч і прийшла, але не зареєструвалася, сподіваючись, що не буде кворуму. Довелося викликати депутата-бютівця з лікарні, але засідання таки відбулося і проблему з шахтарською зарплатою вирішили.
Народний депутат України детально розповів історію з голосуванням щодо проекту Анни Герман про зняття пільг народним депутатам, який передбачав зарплату нардепам лише тисячу гривень, проживання в гуртожитках і ліквідацію всіх пільг. Незважаючи на те, що цей законопроект порушував головні права людини, майже вся фракція БЮТ проголосувала за нього, частина комуністів і лише три регіонали включно з самою пані Герман. Голосів не вистачило, бо не проголосував також ряд «нашоукраїнців». Євген Кирильчук пообіцяв повернутися до законів, за які не проголосували, зокрема про дорожній рух і про амністію особам, які не вчинили тяжких злочинів, мають маленьких дітей або проблеми з власним здоров'ям. Має бути, нарешті, знято і депутатську недоторканність. Бютівці пропонували свій проект закону про обмеження депутатських пільг, більш реальний, ніж той, що від Анни Герман, але він також не пройшов. Чекає і Закон про реформу судової системи, за яким пропонується, щоб суддів обирали, а голови судів обиралися самими судами.
— Сьогодні можна сказати, що суди перетворилися у комерційні структури,— констатував Євген Іванович. — Правий той, у кого кишеня товстіша. А рядові люди за захистом своїх інтересів у суди звертаються рідко, бо знають, що шансів у них майже немає.
За його словами, перебіжчику-бютівцю Рибакову заплатили велику суму і пообіцяли, що в майбутньому він керуватиме митною службою.
— На мій погляд, — сказав народний депутат,— його використали просто як лоха. А от Бут — це людина Балоги і робить все, що той скаже.
Поінформував Євген Кирильчук і про 30 мільярдів гривень, які додатково надійшли до бюджету, заявив, що система «Контрабанда — стоп!» працює дуже ефективно. Митниці, за його словами, дають такі результати, що можна заносити до Книги рекордів Гіннесса. Уряд виділив кошти на встановлення на одинадцяти митницях спеціальної відеоапаратури, яка контролює всі порушення. Але не прийнято новий Митний кодекс відповідно до вимог СОТ і поки що митниці вже працюють за правилами СОТ, але без відповідного закону.
Чимало уваги було приділено ситуації довкола уряду Юлії Тимошенко. Регіонали уже зібрали 150 підписів за проведення позачергової сесії, зараз, за образним висловом Євгена Івановича, «залучають баули, щоб знайти 226 голосів, аби висловити недовіру Прем'єр-міністру».
— Паніки у нас нема,— запевнив Євген Кирильчук,— тому, що і бюджет, і пенсії, і соціальні виплати, і повернення заощаджень говорять самі за себе. А з 1 вересня підвищується на 40 відсотків зарплата вчителям, ще на 25 відсотків будуть підвищені пенсії. Очікується небувалий урожай за весь період незалежності. За підрахунками експертів, має бути зібрано не менше 42 мільйонів тонн зерна, рекордну кількість пшениці. Україна дуже виграє, бо є світова продовольча криза. Отож, виборці і народні депутати мають зробити висновки, як працює уряд.
Чимало часу приділив Євген Іванович також ситуації довкола компанії «Венко», заявивши, що «відбувається продаж не території, не землі, це продаж майбутнього наших онуків». Він оцінює дії Президента і його оточення щодо «Венко» «як зраду держави Україна». Сказав також, що за ці півроку «було 700 палок у колеса уряду з боку Президента і його команди». Сьогодні формується нова владна спілка під лозунгом: «Олігархи всіх мастей, єднайтеся!».
Детально розповів Євген Кирильчук і про Постанову Кабінету Міністрів № 531, за якою Волині надійде понад 27 мільйонів гривень, в основному на школи, дитсадки, лікарні та інші соціальні об'єкти.
— Такої кількості грошей на Волинь жоден уряд на соціальні об'єкти не виділяв,— наголосив Євген Іванович. А ще він розповів про свою зустріч і півторагодинну розмову з Юлією Тимошенко, під час якої він ініціював виділення на соціальне будівництво, окрім мільярда 125 мільйонів гривень, додатково ще мільярда гривень. Мільярда не вийшло, але 400 мільйонів Юлія Тимошенко пообіцяла. За розпорядженням Юлії Тимошенко виділені кошти для будівництва трьох важливих об'єктів — Ковельської поліклініки, будівництва газопроводу Голоби-Маневичі й газифікації сіл Олицької зони Ківерцівського району. А з додаткової суми він сподівається, що Волині буде виділено не менше коштів. І кожен народний депутат з нашої області та голови облдержадміністрації та обласної ради внесли свої пропозиції. Щодо перспективи, то, за прогнозами Євгена Кирильчука, нові дострокові вибори парламенту будуть найпізніше у березні наступного року разом із виборами до місцевих рад і не виключено, що й виборами Президента.
http://www.volyn.com.ua/?rub=4&article=0&arch=ПРЕЗИДЕНТ ПУГНУЛ КОАЛИЦИЮ. ПО-ДОБРОМУ
Кирилл Сазонов, «Донбасс», 25.06.2008, Донецкая обл.
На фоне кризиса в парламенте, когда коалиция не может голосовать большинством, а оппозиция не собирается помогать, молчание президента вызывало недоумение у политиков.Не секрет, что его влияния вполне хватило бы на то, чтобы переформатировать коалицию, может, и убедить оппозицию сотрудничать. Но Ющенко предпочитал хранить молчание. Конечно, парламентский кризис в глазах избирателей до какого-то момента шел на укрепление имиджа главы государства. Но пришло время президенту сказать свое слово. И он это сделал в присущей ему манере, хвалил и поддерживал, запрятав угрозу в незначительной фразе.
Пожелание «выздороветь»
Пресс-секретарь президента Ирина Ванникова провела брифинг для прессы, на котором заявила, что Ющенко положительно воспринимает начало переговоров и подчеркивает, что поддерживает скоординированный план действий лидеров коалиции, который станет реалистичным и будет основываться на четких договоренностях. «Ющенко рассчитывает, что переговорщики предложат не декларации, а перечень четких, последовательных шагов, которые реабилитируют депутатов большинства», - подчеркнула пресс-секретарь. Речь идет о встрече Юлии Тимошенко, Ивана Кириленко, Арсения Яценюка и Вячеслава Кириленко, которой «Донбасс» уделил достаточно внимания вчера. Представители коалиции и премьер действительно составили четкий и красивый план работы на ближайшее время, единственным недостатком которого является то, что без участия оппозиционных фракций он останется пустыми словами. А переговоров с оппозицией пока никто не вел, да и в их результативность верится слабо.
По мнению главы государства, сказала Ванникова, рецепт «выздоровления» демократического большинства прост и известен - возвращение к выполнению конституционного соглашения, и лишь таким образом существование этой коалиции будет иметь смысл для Украины. Ющенко убежден, что парламентское большинство должно продемонстрировать обществу свою действенность, прежде всего, через результативные голосования в сессионном зале, отметила Ванникова. То есть за добрыми словами главы государства о коалиции можно разглядеть достаточно жесткое требование - доказать способность к результативным голосованиям. Именно этого требует и оппозиция. 224 голоса коалициантов такой возможности им не дают.
И прямая угроза
Самое главное Ирина Ванникова (напомню, она говорит от имени президента, и текст наверняка согласован до запятой) приберегла напоследок. И тут за прежним доброжелательным тоном можно увидеть уже прямую угрозу. «Возвращение коалиции к постоянному законотворчеству создает весомую предпосылку для стабильной работы всей Верховной Рады. В случае, если большинство не подтвердит свое существование де-факто, президент будет искать другие политические пути преодоления отрицательных процессов в парламенте», - сообщила Ванникова. Мне кажется, что ключевая фраза здесь - «искать другие пути преодоления отрицательных процессов». Чего их искать? В прошлом году все уже нашли и даже опробовали.
Роспуск парламента и досрочные выборы осенью. Других путей просто нет. Разве что переформатирование коалиции. В принципе, заявление президента можно трактовать как артподготовку и к такому варианту событий. Так или иначе, но мягкий тон Ющенко не должен обмануть коалицию. Фактически президент поставил ультиматум, который ранее озвучила оппозиция - докажите свою дееспособность, или я приму меры. Для законченного вида не хватает только четко указанных сроков для выполнения условий. Но для коалиции это даже хуже. Время, которое глава государства согласен подождать, остается по умолчанию на его усмотрение. Можно сказать, что он дал коалиции последний шанс. Даже меньше.
http://www.donbass.ua/news.php?ch=id&id=2255&to_ch=allЧТО НУЖНО ФЕМИДЕ
Роман Копилевич, «Главное», 25.06.2008, Харьковская обл.
Постсоветскую систему, когда по одну сторону баррикады стоят прокурор и судья, а по другую – адвокат, нужно искоренять.Периодически читаю в вашем издании материалы о судебной реформе. Решил поделиться своими мыслями по этому вопросу.
У нас нет инструментов влияния на суд, потому что это одна из ветвей госвласти. Она назначаемая и с ней необходимо считаться. Но насколько она независима? Государство определяет, насколько судьи могут быть независимыми. Государство проявляет заботу об «отдельной ветви власти». Судьям зарплату поднимают, статус укрепляют, материально-техническое обеспечение улучшают, новые здания строят. Мы ведь помним суды в 90-х годах, когда крысы, величиной с питбуля, бегали по залам заседаний. Это был позор. Сегодня материально-техническое обеспечение хоть медленно, но улучшается. Штат укомплектован, наконец-то, в судах зарплаты поднимают, даже квартиры и землю под застройку дают. Но дальше-то что?
По определению, судебная власть должна быть независимой в силу Конституции и законов, которые действуют в нашей стране. На самом же деле суды руководствуются законами, которые принимает законодательная власть, а назначение на судейскую должность зависит от президента и представителя исполнительной власти. Выходит: так или иначе судебная власть зависит и от той, и от другой ветвей власти.
Другой вопрос, что судебная власть особая, потому что имеет возможность влиять на другие ветви власти. Судебные решения могут касаться и законодателей, и законов, которые принимаются. Конституционный суд часто рассматривает конституционность тех или иных законодательных актов. Когда же привлекается к ответственности высокопоставленный чиновник, то особая роль судебной власти уж куда как очевидна. Общество следит, насколько у этого судьи хватит духу поднять руку на святое, то есть на того человека, который вчера был министром, или на того человека, который считается олигархом. Сможет ли судья поднять руку на закон, который был учрежден, с помпой провозглашен, а сегодня объявлен неконституционным? Этим объясняется пристальное внимание общества и ожидание того, что конституционный принцип о равенстве всех перед законом реально действует. И когда это не происходит, вера в справедливое правосудие подрывается на корню.
Помня библейскую историю о хождении народа в течение 40 лет по пустыне, нужно понимать, что независимую судебную систему можно создать только тогда, когда мы вырастим новое поколение судей. Этого не сделать за 15 лет независимости государства. Нужно выучить студента-правоведа. Возрастной ценз для судьи у нас 25 лет. Значит, он должен выучиться, приобрести опыт работы и стать профессионалом.
Как формируется у нас судебный корпус? За последние годы ни одного адвоката в судьи не приняли. Говорят, есть негласный запрет – не принимать адвокатов. Это происходит, потому что судебный корпус комплектуется, в основном, выходцами из правоохранительных органов. Обычная картина: юрист-выпускник вуза не смог стать адвокатом. Он не смог устроиться в хорошую бизнес-структуру. Он пошел работать туда, куда берут всех выпускников юрфака, где постоянная текучка кадров – в милицию. И дай Бог, чтобы в следственное подразделение. Достигнув 25-летнего возраста, он решает стать судьей. Идет и устраивается в суд, начиная воплощать то худшее, что он почерпнул ранее. На практике не всегда укрепляется вера в закон. Наоборот, в милиции старшие коллеги подсказывают, как быстренько «зашить дело», как протокол переподписать и т. д.
Как же формировать корпус независимых судей? Во-первых, дать возможность адвокатам становиться судьями, поскольку адвокаты понимают, чего стоит практический и юридический хлеб. Весь мировой опыт цивилизованных стран говорит об этом: в Америке, в Англии, во Франции, первое место работы выпускника-юриста – адвокатура. Почему? Потому что это самый сложный участок. Научиться защищать людей – вот основной принцип. Научившись этому, юрист способен и сам вершить правосудие. Надо прекратить практику, когда из следователей или обвинителей переходят в судьи. Прокурор и следователь обучены одному: обвинять. А чтобы стать судьей, они должны увидеть и другую сторону. Постсоветскую систему, когда по одну сторону баррикады стоят прокурор и судья, а по другую – адвокат, нужно искоренять.
Давайте вспомним Сократа. Он считал, что судье принадлежат четыре качества: учтиво слушать, вежливо внимая, размыслив трезво, беспристрастнейше решать.
Необходимо победить любое давление на судью. Неважно, от кого оно идет – от участника процесса, сторонних людей или от родственников. Сегодня основные источники давления – это криминал, бизнес и государство. Иными словами, по-прежнему действуют телефонное право, «конвертное» право или примитивный тупой шантаж и угрозы. Все эти три фактора оказывают катастрофическое воздействие на независимость суда. А судья в подобной ситуации должен понимать, что оградить его от подобного давления – задача государства. Он должен чувствовать себя защищенным от любого влияния извне. Но сегодня эта система не работает, хотя юридически существует. Технически все понятно, как это должно осуществляться. Но механизм не работает в силу того, что не каждый судья этого хочет. Однако это не всегда вина судей, это беда судебной системы.
Судья должен быть так воспитан, чтобы каждый звонок «сверху», каждый «забытый» конверт на столе были предметом служебного разбирательства. И он сам был бы инициатором этого разбирательства. Есть в американской системе журнал записей посещений и звонков в суде. Надо завести такие журналы и у нас. Не надо ставить в совещательной комнате видеокамеру. Ее можно поставить в коридоре и в зале судебного заседания, чтобы было понятно, кто заходит к судье. Фиксировать любое обращение к судье вне рамок судебного процесса также необходимо. Такие меры смогут защитить судью и помочь ему в объективном ведении процесса.
Независимость судьи начинается с того, что его никто и никогда не может сместить ни по какому поводу. Но есть высшая квалификационная комиссия судей, которая рассматривает вопросы судебной этики или нарушения присяги. Необходимо улучшить работу высших квалификационных комиссий, где судьи рассматривают дело конкретного коллеги и в своем закрытом сообществе принимают решение. Судья должен быть уверен, что его дело не станет достоянием общественности, СМИ до тех пор, пока не будет доказана его вина. Судья должен понимать, что закон его защищает.
Особого внимания требуют отношения судей с журналистами. Бытует мнение, что журналисты вмешиваются в процесс правосудия, оказывая давление на суд своими публикациями. Но в европейском суде по правам человека уверены, что суды не существуют в вакууме, а являются частью общественной и государственной жизни. Поэтому журналисты обязаны освещать каждый судебный процесс. Украинская Фемида должна понять, что журналист – это друг, коллега, который поможет защититься честному судье, если тот попытается противостоять давлению.
http://www.glavnoe.kharkov.ua/articles/a962КТО УВАЖАТЬ СЕБЯ ЗАСТАВИЛ, ТОТ ЛУЧШЕ ВЫДУМАТЬ НЕ МОГ
Валентина Краснопольская, «Крымское время», 24.06.2008
Верховный Совет Крыма против Кабмина Украины и милиции.По сути, все, что обсуждалось депутатами на последнем заседании президиума Верховного Совета Крыма, было посвящено одной теме: как нам заставить Киев уважать конституционные права автономии? Что делать, если Кабмин Украины назначает Николая Ильичева на должность начальника крымской милиции после того, как парламент республики, действуя в рамках своих законных полномочий, отказал в согласовании его кандидатуры? Как быть, если министр Кабинета министров Украины Крупко позволяет себе на страницах киевской газеты оскорбительные высказывания в адрес депутатского корпуса Крыма? Что следует предпринять властям автономии в ситуации, когда милиция перекрывает центральную улицу города и препятствует депутатской деятельности?
Члены президиума ВС Крыма были практически единодушны: молчать нельзя!
По их мнению, назначение Николая Ильичева на должность начальника крымской милиции после того, как ВС Крыма отказал ему в согласовании, грубо попирает полномочия АРК. Кстати говоря, удивительно, но спикер крымского парламента Анатолий Гриценко во время заседания президиума ни разу не произнес вслух фамилию своего «лучшего друга» — народного депутата-самооборонца Геннадия Москаля. Напомним, Геннадий Геннадьевич заявил, что «крымский парламент превысил свои полномочия и совершил политическую расправу над Ильичевым за активизацию деятельности милиции по наведению порядка в автономии». «В первую очередь это касается наведения порядка в земельных отношениях и в борьбе с криминалитетом, который и привел к власти подконтрольного ему Гриценко, — сказал Москаль. — Можно даже сказать, что именно этот криминалитет инициировал постановку вопроса в парламенте о выражении недоверия Николаю Ильичеву».
В заявлении, которое приняли члены президиума ВС республики в связи с назначением Ильичева начальником крымской милиции, они требуют неуклонного соблюдения прав автономии. Члены президиума просят президента Ющенко приостановить решение Кабмина о назначении Ильчева, а также обращаются в Конституционный суд с просьбой оценить этот правительственный документ на предмет его соответствия законодательству Украины. Остается «шанс» и у премьера Тимошенко: наши депутаты требуют от Юлии Владимировны отменить незаконное решение. Анатолий Гриценко даже предположил, что премьер в этой истории вообще ни при чем, просто ее ввели в заблуждение те, кто готовил документы. Может быть, одним из этих «подготовителей» как раз и был Петр Крупко, действия которого, как говорится в заявлении крымчан, «дискредитируют репутацию госслужащего»?
«Если будем согласовывать вопросы назначения милиционеров с местными ворами в законе, то никогда не наладим борьбу с преступностью», — заявил накануне Крупко. Члены президиума ВС Крыма обиделись на это заявление не на шутку. Председатель комиссии по правовым вопросам адвокат Людмила Лубина заметила: не реагировать на такие высказывания — это расписываться в собственном бессилии. Если депутаты не могут заставить уважать себя, как же они будут помогать людям в защите их прав и свобод?
«Действуя такими методами, нарушая законодательство, государство Украина закладывает мину замедленного действия под свое существование», — считает член президиума Светлана Савченко. В отличие от Гриценко, она связывает в одну цепочку назначение Ильичева, перекрытие улицы Пушкинской во время проведения пронатовского семинара и недавнее задержание мэров Алушты и Партенита. У этих ЧП единая подоплека: оскорбление крымской власти в лице всех депутатов. «Из милиции делается организованная преступная группировка, которую пытаются противопоставить органам местной власти в Крыму», — вторит Савченко глава комиссии по местному самоуправлению Владимир Клычников и задает еще один вопрос: кому это выгодно?
Впрочем, ответа на этот вопрос на президиуме не последовало. Ибо милиция заседание просто проигнорировала. Планировалось, что по вопросу «Об обеспечении общественного порядка во время проведения семинара относительно евроатлантической политики Украины» с содокладом выступит начальник милиции общественной безопасности ГУ МВД Николай Федорян, однако он в ВС Крыма не явился. Говорят, накануне из милиции последовал категорический отказ прийти на «парламентский ковер», а в день заседания спикеру сообщили, что, дескать, все руководство крымской милиции дружно... ликвидирует какой-то самозахват. Что ж, дело это нужное и, безусловно, подоспело вовремя. Зато на заседании президиума присутствовали прокурор АРК Владимир Бойко и начальник управления СБУ в Крыму Владимир Пшеничный, однако никаких комментариев от этих ведомств не последовало: судя по всему, их время говорить еще не наступило.
Основным докладчиком в связи с перекрытием улицы Пушкинской выступил Ефим Фикс. Он перечислил все нарушенные милицией права, свободы, статьи Конституции и прочих законов Украины. Ефима Зисьевича поддержали непосредственные участники памятных событий на Пушкинской, коих среди членов президиума было несколько. Они живо поговорили о том, кого и куда милиция не пускала, кому и что объяснял Федорян, ссылаясь на полученный приказ, к кому применили силу. Вспомнили о людях, ни за что ни про что оказавшихся заложниками в собственных домах, об экономическом ущербе предприятий торговли, о гестаповцах, первыми придумавших перекрывать центральную улицу Симферополя лет шестьдесят пять назад... Назвали «правоохранителей» хулиганами в погонах, напомнили, что «мы мирные люди, но наш бронепоезд...», констатировали, что сие действо было провокацией, которая лучше каких-либо протестных акций дискредитировала НАТО. Незлым тихим словом помянули представительство президента. Ну и все, собственно. Президиум предложил прокуратуре Крыма принять меры реагирования по обеспечению реализации прав и свобод граждан и недопущению их нарушения со стороны работников правоохранительных органов. Информацию же начальника крымской милиции по этому поводу решено заслушать на сессии ВС республики в сентябре. Кроме того, есть идея написать в штаб-квартиру НАТО: мол, такими способами пропагандируется в Крыму курс на евроатлантическую интеграцию. Может, крымскую милицию вразумят из Брюсселя?
http://time4news.org/index.php?option=com_content&task=view&id=2940&Itemid=31МАНЕВРИ В ШТУЧНОМУ ТУМАНІ
Леонид Логвиненко, «Главное», 25.06.2008, Харьковская обл.
Росія співробітничає з НАТО навіть більше за Україну.Офіційну делегацію Північно-атлантичної ради НАТО, до якої входили вісім послів, під стінами Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна зустрічали два пікети. Не важко було здогадатися, що під державними та оранжевими прапорами стояли прихильники євроатлантичного співробітництва – представники Нашої України та Народного руху України. У строкатішу компанію під російським триколором, та партійними штандартами комуністів, об’єднаних соціал-демократів, прогресивних соціалістів зібралися противники Альянсу. Останні так протестували, що здавалося, ніби натівські «Леопарди» чи «Абрахамси» залізними колонами сунуть на Харків, чи ударні кораблі Альянсу увійшли в Лопань, аби десантувати «зелені берети» на площу Рози Люксембург.
У кожного – свій маневр
У військово-морській термінології існує таке поняття як «ставити дими». Це коли кораблі перед супротивною армадою ставлять димовий заслін, аби приховати власний маневр. У кожного з українських противників НАТО є свій маневр, котрий, користуючись суворівською термінологією, вони добре знають.
«Регіонали» протестують проти альянсу не через глибокі ідеологічні розбіжності, а через бажання нашкодити коаліції. Мовляв, ах, ви так – то ми вам так. От і виходить, коли «регіонали» були при владі, Віктор Янукович, згідно з програмою свого уряду, обіцяв у 2008 році привести Україну не те що до ПДЧ, а й до членства в НАТО. Але з того часу політична кон’юнктура змінилася, і «регіонали» з правовірних перехрестилися у протестанти. А оскільки вони не мають чіткої політичної визначеності у цьому питання, то й трапляються різні кумедні ситуації. Ще з ранку представники Партії регіонів спостерігали, як під стінами ХНУ імені Каразіна спалюють американський прапор, а увечері критикували уряд Тимошенко, звинувачуючи у недостатній співпраці з Євросоюзом та Альянсом. Словом, ведеться виборець на антинатівських лозунгах – будь ласка, будемо проти Альянсу.
Якщо продертися крізь дим, можна побачити й маневри інших політичних сил. У комуністів, звісно, заіржавілий крейсер «Аврора», який тримається на політичній воді шістьма процентами старіючого електорату. Крейсер «Варяг» прогресивних соціалістів та СДПУ(о) вже потонув у політичних болотах. А тут така нагода – попіаритися. Отож вперед і з піснею: «Врагу не сдается наш гордый «Варяг...»
Росія в імлі
Фантаст Герберт Уеллс колись помітив: Росія – в імлі. Власне, цей антинатівський туман вона сама і напускає, як тільки Україна робить кроки назустріч Альянсу. Для цього, до речі, існують фонди на кшталт «Русского мира», які добре фінансують тих, хто розширює цей світ за межами РФ. До речі, харківські пікетники тримали в руках не лише проросійські лозунги, а й імперські монархічні прапори.
Особливо багато туману напускалося напередодні візиту генсека НАТО Яап де Хоопа Схеффера та згаданих послів країн Альянсу до України. Антинатівські фільми на місцевих телеканалах, опротестоване прокурором області рішення обласної ради щодо оголошення Харківщини зоною, вільною від НАТО. Звичайно, чим дрібніший провінційний політик, тим більшим «наполеоном» він себе вважає. Однак і «наполеонам» не годиться порушувати українські закони. Тим більше, як сказав один з учасників «круглого столу», сьогодні вся Україна вільна від НАТО.
Але мова зараз про Росію. Кажуть, її представників випадково не було за «круглим столом» в ХНУ. Проте нічого випадкового, якщо вслухатися в останні заяви російських високопосадовців, не буває. Після того, як Владіміром Путіним було обіцяно у разі приєднання України до НАТО перенацілити ядерні боєголовки на Україну, зазвучали нові погрози. Скажімо, з вуст нинішнього віце-прем’єра РФ Сергія Іванова українці почули, що у разі входження нашої країни до Альянсу, Росія змушена буде ввести візовий режим, а це, мовляв, зменшить кількість російських туристів, яких навряд чи замінять американці. Обіцяно й розрив зв’язків між підприємствами військово-промислового комплексу.
А, можливо, це теж «бій у Криму, все в диму»? Бо питання візового режиму до НАТО має таке ж відношення, як піп до гармошки. Візові питання, кажуть дипломати, з’являються тоді, коли країна вступає до Євросоюзу. Звичайно, росіяни все можуть. Навіть ввести візовий режим, як це вони вчинили з грузинами. Утім, це був неабиякий удар по міжнародному іміджу самої РФ.
А, можливо, Росія не такий уже ворог НАТО, як хоче здаватися українцям? Адже натівські операції в Югославії та в інших країнах проходили за мандатом ООН і були санкціоновані Росією, котра входить у Раду Безпеки цієї організації, тобто має право вето.
? Не вірте тим, хто говорить, що Росія не співробітничає з НАТО в практичних аспектах, – розвіяв «туман» у Харкові представник Естонії при НАТО Джорі Льюїк. – Це співробітництво дуже тісне.
У цьому журналісти переконалися в харківському Інституті монокристалів, який відвідала натівська делегація. Усі були в захопленні від сапфірного скла, що не пробиває бронебійна куля. Годиться воно як для «МіГів», так і для «Стелзів». У програмі створення цієї надлегкої броні разом з НАТО беруть участь не лише українці, а й росіяни. Спільною є й програма створення генератора рентгенівського випромінювання, що годиться як для митниці, так і для медицини. Такий прилад навіть сіль від пороху відрізняє...
Власне, росіяни беруть участь у більш, ніж 50-ти спільних з Альянсом програмах, тоді як Україна – у двох десятках. Постійний представник США при НАТО Рік Олсон додав, що НАТО співробітничає з Росією навіть у сфері протиракетної оборони. Чому ж тоді такий протест проти вступу України в НАТО? Близький кордон? Так Норвегія, Польща, країни Балтії теж мають спільні кордони з Росією. Чи, можливо, просто важко відвикати від того, що Україна намагається не бігти за російським імперським возом, як це було триста років поспіль? Російська еліта і до цього часу розглядає нас частиною власної держави, отож сподівається на відродження великої Росії за рахунок поглинання України. Усе інше – то дими...
Українці співають: «За туманом нічого не видно». Проте вони помиляються. Якщо добре пригледітися, то можна багато що побачити. Скажімо, рік 2017-й, коли доведеться виводити з Криму Чорноморський флот. Залишилося не так вже й багато часу, щоб обладнати базу в Новоросійську, але сусіди нічого в цьому напрямку не роблять. А може російським адміралам важко відвикати від нашого південного комфорту, чи тому, що вони просто не вірять, що 2017 рік колись таки настане.
Міф про мотузку
Коли послухаєш комуністів, то здається, що Україна – це якась нерозумна худобина, яку ведуть на мотузку в стійло під назвою НАТО. Не переконав їх і минулий Бухарестський саміт НАТО, коли Україну не запросили не лише до прямого членства, а й до плану дій приєднання до організації.
? Наші комуністи можуть називати Харківську область територією без НАТО, без сала, без молоді, без майбутнього... Але я хочу жити в Україні вільній для будь-якої точки зору і для будь-яких дискусій, – коментує голова облдержадміністрації Арсен Аваков звинувачення представників комуністичної партії, озвучені в ході «круглого столу» з представниками НАТО. – Коли ж представники Комуністичної партії починають звинувачувати представників Альянсу в кривавих діях, то забувають, що саме Комуністична партія у 56-у році санкціонувала введення військ до Угорщини, у 68-у – до Чехословаччини, у 70-і – до Афганістану... Бути Україні в НАТО або не бути – це вирішить український народ на референдумі. Такий закон України.
На його думку, перспектива України полягає в колективній безпеці в Європі, і цьому альтернативи немає.
Власне, завдяки вільній дискусії з цього питання, на яку звернули увагу й дипломатичні гості Харкова, результати майбутнього референдуму можуть бути обнадійливі. Три роки тому, коли питання про наше членство в НАТО стало уперше широко обговорюватися, цей крок підтримувало 17% українців, а таких, хто був проти, – було вдвічі більше. Зараз вступ до НАТО підтримує вже 36%, і лише 27% – проти.
http://www.glavnoe.kharkov.ua/articles/a960РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
СИДЕЛЬНИК УСИЛИЛ ВЛИЯНИЕ НА БЮТ В ОБЛСОВЕТЕ
Дмитрий Литовченко, «Панорама», 25.06.2008, Сумская обл.
25 июня новым руководителем фракции БЮТ в Сумском облсовете стал Владимир Дрыга, сменивший на этом посту Владислава Лугового.За нового кандидата проголосовали 23 из 37 депутатов фракции, 4 воздержались, еще 4 проголосовали против, другие не принимали участия в голосовании. «Это новое руководство. Будем настраивать работу фракции в направлении, которое способствует улучшению жизни людей», — прокомментировал ротацию депутат облсовета от БЮТ Владимир Токарь.
По его словам, альтернативного претендента не было, потому что Владислав Луговой не стал повторно предлагать свою кандидатуру на должность лидера фракции. Владислав Луговой отчитался о своей работе, как лидер фракции, на предыдущем заседании фракции.
Владислава Лугового считают политиком близким к председателю облсовета, бютовцу Вячеславу Шапошнику. Нового лидера фракции Владимира Дрыгу напротив связывают с председателем областной организации «Батьківщина» (БЮТ) Иваном Сидельником. Его назначение оценивают как усиление влияния Ивана Сидельника на депутатов облсовета и как противовес Вячеславу Шапошнику, борющемуся за должность руководителя областной «Батьківщини».
Но Владимир Токарь осторожно высказался о ротации во фракции. «Мы должны работать в одной упряжке. Это позитивно скажется на взаимодействии (с Вячеславом Шапошником)», — считает он.
http://rama.com.ua/news+article.storyid+1426.htmПРОБЛЕМИ ЛІТНЬОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ
«Буковинське віче», 20.06.2008, Чернівецька обл.
На черговому засіданні Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові Чернівецької обласної ради предметом принципової розмови стала організація літнього оздоровлення дітей області.У виступах керівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації, запрошених для участі в роботі цього дорадчого органу, зазначалося, що Чернівецька область посідає одне з провідних місць в державі щодо охоплення дітей літнім оздоровленням. Ціни на путівки у літні оздоровчі табори є чи не найнижчими в Україні, що чомусь викликає незрозумілу стурбованість з боку столичних міністерств та відомств.
Разом з тим, за словами директора виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування Лідії Пишної, при наявності достатніх коштів, призначених для забезпечення літнього оздоровлення дітей, спостерігається певна пасивність місцевих органів влади щодо оформлення відповідних заявок, не в повній мірі використовуються можливості діючих на теренах області дитячих оздоровчих закладів. Керівники районних рад області внесли низку пропозицій та зауважень щодо організації роботи пришкільних оздоровчих таборів, висловили свої побажання стосовно забезпечення прозорості розподілу путівок, зокрема до всеукраїнських дитячих оздоровчих таборів, розташованих на Чорноморському узбережжі.
Голова обласної ради Іван Шилепницький відзначив позитиви в роботі щодо організації літнього відпочинку дітей, особливо з малозабезпечених та багатодітних сімей. Водночас, керівник крайової представницької влади наголосив на необхідності надати цій справі максимальної відкритості, прозорості та ефективності для того, щоби жодна дитина, яка потребує оздоровлення, не залишилася поза увагою влади та громади.
Члени Координаційної ради обговорили також стан реалізації проекту «Органи місцевого самоврядування Чернівецької області: інформаційно-комунікативний прорив», з яким в жовтні 2007 року Чернівецька обласна рада перемогла на Всеукраїнському конкурсі проектів органів місцевого самоврядування. Проект з бюджетом більш ніж у 1,5 млн. грн. має на меті створити на базі спільного веб-порталу єдину інформаційно-комунікативну комп'ютеризовану мережу, що об'єднає всі органи місцевого самоврядування Чернівецької області - від обласної ради до сільської. Це прискорить обмін потрібною інформацією, дасть можливість впровадити на теренах краю електронний документообіг, сприятиме створенню у кожному населеному пункті електронних он-лайн приймалень та Інтернет-сайтів. Фінансування реалізації цього проекту здійснюватиметься з державного, обласного та місцевих бюджетів.
Розпорядженням голови обласної ради Івана Шилепницького щодо виділення коштів з цільового фонду обласної ради на потреби об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області Чернівецькому краєзнавчому музею виділено 14 тис. 892 грн. на придбання вітрин, а Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Івасюка - 15 тис. 460 грн. на придбання комп'ютерної техніки, столів та книжкових вітрин для філії, що обслуговує представників молоді та юнацтва.
http://bukviche.hut2.ru/Visty.phpПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
СОЦІАЛІСТИ ПІКЕТУВАЛИ БУДИНОК З ЛЕВАМИ
«Молодий буковинець», 26.06.2008, Чернівецька обл.
Сесію обласної ради, яка зараз триває у Будинку з левами, пікетувала місцева організація Соціалістичної партії України.Соціалісти вирішили заступитися за однопартійця – Валерія Кучерявого, якого звільнили з посади начальника обласного управління освіти та науки.
Замість Валерія Кучерявого очолювати освіту в області буде Борис Деркач, який досі працював першим заступником голови Вижницької райдержадміністрації. Борис Деркач за фахом інженер-фізик, кандидат фізико-математичних наук.
http://www.molbuk.com/news/5557-socalsti-pketuvali-budinok-z-levami.htmlУКРАИНЕ — …ЕЦ
Александр Мащенко, «Крымское время», 24.06.2008
Мысли о правдивости партийных аббревиатур.На выходных в Симферополе прошла конференция Крымской республиканской организации партии «Единый центр». Это неисторическое событие можно было бы запросто проигнорировать, если бы во главе крымских «ецистов» не встал один из наших самых заметных политиков двух последних десятилетий — Сергей Куницын. Кандидатуру Сергея Владимировича поддержал 171 участник конференции при трех проголосовавших «против» и одном не голосовавшем.
По словам Куницына, он дал согласие возглавить «ЕЦ» в Крыму после долгих размышлений, ибо развитие событий в стране практически не оставляет НДП «шансов на самостоятельное политическое плавание». В последние годы Куницын действительно остался без сколько-нибудь влиятельной политической партии. Кучмистская НДП исчерпала свой административный ресурс (а электорального ресурса у нее никогда и не было) вместе с Леонидом Даниловичем, и Сергей Владимирович остался у разбитого партийного корыта.
Не имея опоры в виде сильной партии, Куницын по привычке решил опереться на президента — в ХХ веке он «служил» Леониду Кучме, а в ХХI «служит» Виктору Ющенко. При этом Сергея Владимировича не смутило даже то, что сразу после оранжевой революции Ющенко фактически заставил его уйти с должности премьер-министра Крыма. Куницын оправился от того удара, и спустя некоторое время президент назначил его председателем Севастопольской городской государственной администрации.
И те события, и технологический проект «УРА» на выборах в Верховную Раду Украины, в рамках которого Сергей Куницын оказался в компании с известным украинским националистом Николаем Поровским, показали, что Сергею Владимировичу, по-видимому, в принципе, все равно, с кем блокироваться.
Напомню, на осенних внеочередных выборах в украинский парламент «УРА» набрал в Крыму 0,36%, или 3185, голосов, показав таким образом свою абсолютную неконкурентоспособность. И вот теперь Куницын сделал ставку на «Единый центр». Или «Единый центр» сделал ставку на Куницына.
«Единый центр» часто называют новой политической партией Виктора Ющенко. За созданием «ЕЦ» стоит шеф президентского секретариата Виктор Балога, а официально возглавляет партию народный депутат от «Нашей Украины» — «Народной самообороны» Игорь Криль, что уже дало медиа повод поиздеваться по поводу того, что новый политический проект Банковой держится «на честном слове и на одном Криле». А впрочем, кроме Криля, в «ЕЦ» есть еще несколько более или менее известных бывших нашеукраинцев: Оксана Билозир, Олеся Оробец, Михаил Полянчич, Виктор Тополов, Борис Силенков.
В Крыму Куницын будет создавать партийную структуру «ЕЦ» на базе НДП, а его ближайшими товарищами по партии станут новоиспеченные члены президиума крымской партийной организации: начальник управления Государственного казначейства Украины в АРК Жанна Заевская (первый заместитель председателя крымской парторганизации), ректор Национальной академии природоохранного и курортного строительства Сергей Федоркин (второй заместитель председателя), руководитель исполкома КРО «Единый Центр» Сергей Пастушок, городской голова Джанкоя Валентин Синицкий, депутат городского совета Ялты Сергей Карнаух и председатель Крымской республиканской организации Социально-христианской партии Петр Титов.
По словам самого Куницына, процесс вступления членов крымской организации НДП в состав «Единого центра» охватил уже практически все местные парторганизации народных демократов, да к тому же к «нардемам» присоединились представители крымской организаци Демократической партии Украины. Для справки: Демократическую партию Украины у нас возглавляет депутат Верховного Совета Крыма, член парламентской фракции куницынцев «Крым» Сергей Казаченко.
Идеологической платформой «ЕЦ» станет идея объединения запада и востока и спасения Украины от распада. «В первую очередь меня привлекает объединительная миссия новой силы», — сказал Куницын на конференции. По его словам, в ближайшее время в «ЕЦ» появятся «очень серьезные люди», которые осознают, что «то, что сегодня происходит, приведет как минимум к расколу Украины на запад и восток, а как максимум — к потере государственности», и попытаются этого не допустить.
Однако, я боюсь, ничего у этих Ку-Кри-никсов (ну, у Куницына, Криля и остальных) не выйдет. Помните, что пел капитан яхты «Беда» Врунгель? «Как вы яхту назовете, так она и поплывет». Согласитесь, для спасения Украины можно было бы подобрать название с более благозвучной аббревиатурой, чем ЕЦ. С рифмами и аббревиатурами у украинских административных политических проектов прямо беда. Ну вот был, к примеру, такой проект «За единую Украину» («За ЕдУ»), в котором, кстати, Сергей Куницын также принимал активное участие. А еще можно вспомнить несостоявшиеся «За единую богатую Украину» («За ЕБУ») или Блок Януковича (БлЯ). Да о чем, собственно, тут говорить, если у нас парламент называется ВРУ. Ну а теперь вот появился …ЕЦ. Поистине, единственное, что есть правдивого в нашем государстве, это аббревиатуры.
http://time4news.org/index.php?option=com_content&task=view&id=2938&Itemid=31КРИТИКА ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ЧИ ПОТРІБНА НАМ НОВА КОНСТИТУЦІЯ?
«Місто», 26.06.2008, Чернігівська обл.
В Чернігові Представники органів державної влади та місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій, ЗМІ зібралися за круглим столом для обговорення питання щодо необхідності змін до Основного Закону.Траурні вінки, домовина та похоронні марші. Прямо посеред Чернігова, біля облдержадміністрації. Хто помер? Ніхто інший, як Конституція України.
Акцію влаштували вчора понад 350 перевізників, щоб вкотре нагадати владі про свої права. Серед головних вимог учасників протесту - припинити безпідставні часті перевірки перевізників та забезпечити неухильне виконання Закону України "Про основні засади державного контролю у сфері господарської діяльності".
А післязавтра державне свято — день народження тієї самої Конституції, яку вчора поховали.
2008 рік Президент оголосив роком нової редакції Конституції. Про необхідність змін до Основного Закону говорять і політики. Говорять давно. Мало не з того дня, як Конституція народилася. Нині проблема знову набула гостроти.
Бути чи не бути новій редакції Конституції України? — питання майже гамлетівське. Його обговорювали в Чернігові представники органів державної влади та місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій, засобів масової інформації, що зібралися за круглим столом напередодні 12-ої річниці прийняття Конституції, щоб поділитися своїми думками з цього приводу. Секретар міської ради Віталій Голець нагадав присутнім історію прийняття Основного Закону:
— Ви ж знаєте, що Конституція приймалась вночі, бо президент Кучма пообіцяв розпустити Верховну Раду, якщо до ранку не приймуть. Доповідач з цього питання Михайло Сирота понад 14 годин стояв за трибуною…
Висновок напрошується приблизно такий: пологи були дуже важкими, тож дитина народилася не зовсім здоровою.
— Конституція України має багато недоліків. Перш за все вона не роз’ясняє, як саме можна прийняти нову, — зауважила кандидат юридичних наук доцент кафедри цивільного і господарського права Чернігівського державного інституту економіки і управління Алла Барабаш. — А це можливо лише через проведення консультативного референдуму. Якщо рішення референдуму буде позитивним, тобто, коли народ скаже «так», тоді пишеться новий проект. Але, на мою думку, перша частина нормальна і не потребує змін…
Питання: чи потрібна Україні нова Конституція? — залишилося відкритим. На нього учасники круглого столу так і не знайшли відповіді. Зійшлися на тому, що чинний Основний Закон держави не повною мірою захищає права народу. На жаль, цей самий народ, зважаючи на останні події у державі, вже мало вірить у те, що хтось дбає саме про нього. І у питанні нової Конституції — також. Адже навіть чинна наразі працює не завжди.ЕКОНОМІКА
КУДИ ЙДЕМО, ЩО БУДУЄМО?
Петро Мартишевський, «Подільські вісті», 26.06.2008, Хмельницька обл.
Уже сімнадцять років, як Україна стала незалежною державою. Проте програми шляху розвитку країни, її народного господарства досі немає.Куди йдемо, яке суспільство будуємо, яка стратегічна перспектива майбутнього українців — невідомо нікому — ні владоможцям, ні простим громадянам. І хоча в декого виникає алергія від згадки про радянське минуле, та все ж...
Старше покоління, очевидно, пам’ятає, як колись працювала Верховна Рада УРСР. Для прийняття законів депутати з’їжджалися в столицю на 4-5 днів, працювали в комісіях, розглядаючи проекти законів. Після обговорення приймали їх, затверджували бюджет та план розвитку народного господарства країни. Після цього усі роз’їжджалися за основним місцем роботи.
Плани та бюджет друкувалися у періодичних виданнях для ознайомлення народу й активно впроваджувалися в життя. Так будувалися гіганти промисловості, розвивалися сільське господарство, соціальна сфера, торгівля... Що ж маємо нині? При набутті незалежності України найвищі владці визнали, що радянська планова система не годиться в демократичній державі, натомість взялися запроваджувати ринкові відносини. Але робилося це доволі специфічно. Так званий ринок «по-українськи» довів до того, що в державній власності (за даними ЗМІ), залишилось лише 10 відсотків народного добра, накопиченого важкою працею кількох поколінь українців. Решта все розпродано, значну частину розкрадено. Сотні підприємств порізано на металобрухт і вивезено за кордон.
До прикладу, наш Деражнянський, один з найновіших, найпотужніших в Україні цукрових заводів. А колишніх цукроварів залишили напризволяще. І тепер вони шукають заробітків по світах.
І дерибану цьому не видко кінця-краю. Припустимо, буде продано ще Одеський припортовий завод, Укртелеком, Укрзалізницю... В результаті отримаємо якісь кошти, що дозволять залатати дірки у прибутковій частині бюджету. А що далі? Багато говорилося про відкритий і успішний продаж “Криворіжсталі”. Але куди ділися гроші — невідомо. Адже за них нічого не збудували, не з’явилося жодне нове підприємство. Тим часом, кажуть, новий власник “Криворіжсталі” отримав за рік кільканадцять мільярдів прибутку. Тож хіба держава не могла зберегти такий потужний комбінат у своїй власності, хіба у нас не знайшлося розумних управлінців, аби керувати цим підприємством та наповнювати бюджет країни?
І ще. Чому так вітають іноземних інвесторів, чому надається перевага товарам закордонного виробництва? Погляньмо, до прикладу, на Хмельницький речовий ринок. Речі широкого вжитку, текстильні та шкіряні вироби — майже все завезено із країн Європи, Азії, навіть Африки. Купуючи такий товар, ми піднімаємо економіку чужих держав. А як же наша, вітчизняна?
Але найприкріше за продовольчу кризу. За останніх півроку вартість продуктів піднялася в два, а то і в три рази. Це насамперед знижує купівельну спроможність простого українця.
За радянської влади, при отій плановій системі, таке не допускалося взагалі. Якщо виявляли, що десь хтось завищував ціну хоча б на кілька копійок, то це вже пахло криміналом. Нині ж держава взагалі не має важелів впливу на ринок, не може контролювати та стримувати ріст цін.
А наші найвищі владці замість того, щоб зайнятися вирішенням нагальних проблем суспільства, уже три роки поспіль займаються міжособистими чварами. І це на очах свого народу, на очах всієї світової спільноти. Та хоч би з’ясовували стосунки за зачиненими дверима.
Відверто кажучи, людям уже все це набридло. Хіба може бути лад в державі, коли немає порозуміння між керманичами? Владоможці чубляться, а переважна більшість обездоленого народу страждає. Скільки ще, за їхніми «планами», нам отак жити?ПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
62 ГЕКТАРА ЗЕМЛИ ВОЗВРАЩЕНЫ ГОСУДАРСТВУ
Еремей Вадев, «Днепр вечерний», 25.06.2008, Днепропетровская обл.
Горячей сферой оказались земельные отношения в Днепропетровской области.Нарушения закона приобретают здесь, можно сказать, системный характер. Что требует вмешательства правоохранительных органов. Пример тому иск, предъявленный Новомосковским межрайонным прокурором к некоему гражданину В. в интересах соответствующей райгосадминистрации. Как было установлено в ходе проведенной проверки, ущерб, причиненный незаконными действиями, составил в данном случае 25735 грн.
Учитывая напряженность ситуации, прокуратура области взяла сферу земельных отношений под постоянный контроль. В нынешнем году в суды направлено 355 исков, в том числе, 99 в интересах граждан, 256 в интересах государства. 185 исков уже рассмотрены судами. С учетом случаев, когда виновные добровольно согласились устранить нарушения, возмещен ущерб в размере 1,8 млн. грн. При этом не только защищены интересы граждан в размере 316 тыс. грн. Свыше 62 гектаров земли, которые были незаконно присвоены, возвращены государству.
http://www.dv-gazeta.com.ua/news/lenta/2008/06/25/15-36-26РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
КОМУНАЛЬНІ “НЕЗРУЧНОСТІ”
Йосип Топчієв, «Зоря Полтавщини», 25.06.2008
Сміття – не єдина наша біда: раз, а то й двічі на місяць у місцевій електромережі різко падає напруга або електроенергію вимикають узагалі.Віднедавна я зі своєю сім’єю мешкаю в районі Червоного Шляху. Це околиця міста з усіма відповідними комунальними “незручностями”. Сміття вивозять двічі на тиждень, та й то лише з центральної вулиці, а на інших воно лежить купами. На вул. Космонавтів, приміром, мешкають переважно літні люди, не здатні носити сміття на далеку відстань. Тому й почали складати його просто на вулиці – таким чином там уже утворилося сміттєзвалище.
Я особисто звертався до міськвиконкому з проханням встановити контейнери для твердих побутових відходів на вулиці 1-й Проспект. Отримав відповідь, що до кінця поточного року питання буде вирішене позитивно. Сподіваємося...
Але, на жаль, сміття – не єдина наша біда: раз, а то й двічі на місяць у місцевій електромережі різко падає напруга або електроенергію вимикають узагалі. У контрольно-диспетчерській службі міськвиконкому мені з цього приводу пояснили, що таке трапляється через профілактику. Але що ж то за профілактика така, коли під час її проведення напруга в мережі коливається від 180 до 250 вольт, внаслідок чого ламаються дорогі електроприлади? Мені довелося придбати спеціальний блок захисту приладів, щоб убезпечити їх від таких різких перепадів напруги. Але хто із сусідів не встиг вчасно цього зробити, в тих техніка вийшла з ладу.
До усіх цих бід слід додати ще й відсутність у нашому районі аптеки та крамниці – за будь-якою господарською дрібницею доводиться їхати в місто. Та й транспортне сполучення із містом у нас недостатнє – особливо це відчувається в базарні дні, коли люди повертаються додому з повними сумками. Тож ми, мешканці району Червоний Шлях, звертаємося до міської влади з проханням зобов’язати комунальників сумлінніше виконувати свої обов’язки.
Ветеран Збройних сил України, м.Полтава.ОБЩЕЖИТИЯ БУДУТ ОТКЛЮЧАТЬ
Валерий Захаров, «Днепр вечерний», 25.06.2008, Днепропетровская обл.
ЭК «Днепрооблэнерго» по-прежнему остаётся непримиримой по отношению к своим должникам.На сегодня сумма общего долга водоснабжающих предприятий области достигла почти 556 млн. грн. Лидирующие позиции в чёрном списке неплательщиков занимает коммунальное предприятие Днепропетровского облсовета «Аульский водовод». Общий долг предприятия превышает 19 млн. грн., в том числе в 2008 году он возрос более, чем на 8 млн. грн. В числе должников также ГП «Управление Софиевского группового водовода», КП «Водопроводно-канализационное управление в Солонянском районе». Как сообщает пресс-служба ЭК «Днепрооблэнерго», рассматривается вопрос об отключении ряда объектов этих предприятий.
На начало июля намечены отключения и общежитий. А так как в некоторых из них сам процесс отключения осуществить иногда не удаётся из-за бурных протестов жильцов, принято решение об установке в общежитиях специальных устройств, позволяющих дистанционно, легким нажатием кнопки, прекращать подачу электроэнергии злостным неплательщикам.
Недовольны в ЭК «Днепрооблэнерго» и проплатами ЖЭКов, за исключением Жовтневого ЖРЭП. Должникам этой категории периодически отключается оборудование, пока только вспомогательное.
http://www.dv-gazeta.com.ua/news/lenta/2008/06/24/15-27-56/ВІНКИ НА УЗБІЧЧІ
Андрій Тюрін, «Рідне Прибужжя», 24.06.2008, Миколаївська обл.
Хто винен у масовій загибелі людей на Кривоозерщині? Серед головних обвинувачених – чиновницька байдужість та злочинна безвідповідальність.Пам’ятаєте, з яким галасом та помпою будували, а потім відкривали нову автомобільну трасу Київ – Одеса? Ба, навіть автобаном прозвали тоді обновлену дорогу! Захлинаючись від щедро оплачених емоцій, телеканали та газети з пристрастю сповіщали про унікальні характеристики досі нечуваної у південних степах транспортної артерії.
Звісно, нова автотраса неабияк спростила автомобільне сполучення між столицею та південним заходом України. Ось тільки зараз не почуєш у ЗМІ вбивчого за своєю суттю факту: на автотрасі Київ – Одеса ні на мить не припиняються «чорні жнива». Жнива скорботи, що забирають людські життя та калічать людські долі. Жнива, що лише торік – і лишень у маленькому Кривому Озері - достроково відправили за вічну межу аж дев’ять чоловік. А ще десятки були покалічені...
Обласна рада, неабияк стурбована цієї кричущою ситуацією, б’є на сполох. Лише за останній рік відбулося чотири засідання постійної комісії облради з питань промислової політики, транспорту, зв’язку енергетики, на яких депутати аналізували причини загибелі на трасі людей. Та віз, як мовиться, і нині там...
Серед загиблих – чимало молодих людей у повному розквіті сил. Їм би ще жити і жити - радуватися сходу сонцю та тьохканню лісової пташки, створювати сім’ї та виховувати дітей. Але ж ні – ненажерливі жорна смерті дочасно відправили їх за рубікон життя.
А на узбіччі автотраси - все нові й нові вінки з чорними стрічками…
Хтось мені, може й заперечить. Мовляв, чого варті оті декілька десятків загублених людських душ порівняно з тисячами жертв дорожньо-транспортних пригод у межах усієї України? Та й населення самої держави за роки Незалежності скоротилося більш ніж на п’ять мільйонів. Але я категорично не згоден із суто арифметичним підходом до людського життя. Адже держава, що проголосила себе демократичною, має турбуватися про життя і безпеку кожного зі своїх громадян. І – піклуватися персонально за кожного зі своїх підданих. Так, як це робиться в усьому цивілізованому світі. І, до речі, це чорним по білому прописано в Конституції України.
Причина кривоозерських трагедій – не лише у людському факторі чи у неминучому ризику платити криваву данину за зручності супершвидкісної автотраси. Головна причина кривоозерської аномалії, на моє глибоке переконання, була закладена ще в момент проектування та будівництва автодороги. Адже траса, що перерізала районний центр навпіл, фактично унеможливила безпеку пересування людей у бік центральної частини селища та у зворотному напрямку. Так, буквально у п’ятистах метрах від однієї з пішохідних «розв’язок» (а їх передбачено тільки дві) є підземний переїзд. Але от запитання для першокласника: чи буде пересічна людина робити величезний гак убік, аби потрапити до найближчого магазину чи аптеки? Певно, що ні. Тим більше не наважиться спуститися у темне безлюдне місце дитина чи жінка. Я особисто свою дитину до «підземелля» не відпустив би. Та й навесні або після сильної зливи підземна дорога фактично перетворюється на непрохідне болото. Навіть завидна, коли ми яскравого сонячного дня завітали до підземного переходу, там було доволі вогко і темно.
Отже, виходить так, що на будівництво супермодернової автотраси витратили сотні мільйонів бюджетних (отже, і моїх з вашими) гривень, але при цьому «забули» побудувати естакаду чи надземний пішохідний перехід, аби забезпечити елементарну безпеку мешканців райцентру? А, може, як не цинічно це звучить, чиновники «зекономили» на людських життях?
… Щодня, щоночі десятки тисяч автомашин з вітерцем проносяться мимо районного центру - Кривого Озера. Швидку, зручну трасу побудували для водіїв автівок – практично ніяких тобі обмежень у швидкості та маневрі, тримай собі кермо та смокчи дорогу цигарку. А тим часом сотні людей з Кривого Озера та Гедивілового, а також навколишніх сіл, навпомацки долають «смугу перешкод», перелазячи через поручні та «маневруючи» перед металевими велетнями-вбивцями. Декому не щастить, і тоді криваві останки небіжчиків родичі загиблих збирають мало не по шматочках. А подеколи ідентифікувати особу жертви ДТП узагалі неможливо…
Значні незручності відчувають усі нині сущі. Але, виявляється, і по смерті тутешнього мешканця виникають неабиякі проблеми з тим, аби по-людськи поховати небіжчика.
- Це суцільне знущання над людьми, - в один голос мовлять Кривоозерський селищний голова Віктор Радьо і Кривоозерський сільський голова Юрій Сінчук. - Задля проходу траурної процесії до кладовища, що знаходиться по інший бік автодороги, доводиться викликати наряд Первомайської роти ДАІ, тимчасово знімати загорожу та перекривати рух транспорту. Що вже казати про свійських тварин, коли статистику загибелі корівок-годувальниць, що потрапили під колеса автівок, не веде ніхто.
Ось уже більше року кривоозерська громада калатає в усі дзвони, аби почули її біду. В які тільки інстанції не писали, в які тільки чиновницькі двері не стукали представники місцевої влади та органів місцевого самоврядування. Та й профільна постійна комісія облради зібралася вже учетверте за останній рік, аби розглянути це болюче питання. Були й дані відповідні рекомендації різним відомствам з метою поліпшення безпеки автомобільного руху в районі Кривого Озера.
Проте держава, в особі Державної служби автомобільних доріг України «Автодор», залишається глухою та сліпою до людських сліз та болю. Прикро, але навіть на чергове засідання постійної комісії облради, що відбулося на цьому тижні, попри заздалегідь отримане запрошення, не з’явився представник Служби автомобільних доріг в Одеській області – організації, що безпосередньо відповідає за дану дільницю автодороги Київ – Одеса. Що це – відверта зневага та глузування над елементарними потребами простих людей? Людьми, котрих довели до суцільного відчаю і зневіри в державну справедливість, і які готові будь-якої миті вийти на автотрасу та перекрити власними тілами рух автотранспорту? Не дай Боже, аби до цього дійшло!
Чи, може, одеському бюрократу ніяк не болять долі людей, що мешкають на Миколаївщині? Але ж куди тоді дивиться, в такому випадку, держава? А мо, і до столичних пагорбів не долітають сльози і відчай людей, що у мирний час втратили батька чи брата, сестру чи доньку?..
Зважаючи на реалії, члени профільної постійної комісії обласної ради «роботі» служби автомобільних доріг поставили оцінку «незадовільно». І – зажадали вжиття конкретних, дієвих заходів з метою забезпечення безпеки на окремих, аварійних ділянках автотраси Київ - Одеса.
Та чи почують черговий сигнал «SOS» кривоозерської громади пихаті посадовці? І хто, зрештою, відповість за чиновницьку байдужість та злочинну недбалість?ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
ГЛАВНАЯ ОШИБКА МЭРА
Сергей Владимиров, «Донбасс», 26.06.2008, Донецкая обл.
За выделение земельного участка под станцию техобслуживания амвросиевский градоначальник потребовал шесть тысяч долларов и попался на горячем.Бойкое место
Городок Амвросиевка расположен очень удобно. И областной центр близко, и до границы с Россией (Ростовская область) рукой подать. Здесь проходит масса оживленных автомагистралей.
Идею «придорожная СТО с автомойкой плюс кафе» решил осуществить частный предприниматель Олег. Полагая, что местная власть идею одобрит и поддержит (это ведь новые рабочие места, налоги и сборы в бюджет и т.п.), предприниматель обратился в Амвросиевский горисполком.
Здесь ему не отказали, но и не обнадежили. Правда, городской голова Николай Иванович предложил участок, но, как оказалось, в том месте был уложен газопровод, и землеотвод не разрешили. В общем, три месяца Олег безрезультатно обивал исполкомовские пороги. А потом направил свою деловую энергию в иное русло. Хлопоты же по СТО доверил своему приятелю Александру.
Клиент дозрел
Новый ходок после нескольких безуспешных попыток подыскать участок прямо спросил у городского головы: почему тот предлагает ему заведомо «непроходные» земельные варианты? Николай Иванович будто этого вопроса только и ждал. Он, не стесняясь, ответил, что тот может еще долго и бесцельно ездить к нему, пока не окажет какую-либо материальную помощь городу. Александр, посоветовавшись со своим доверителем, сообщил мэру: они готовы помочь родной Амвросиевке. Что конкретно требуется?
Мэр уточнил: необходимо уложить тротуарную плитку на 30 тысяч гривен. Плиткой займется местное ООО, потому деньги нужно перечислить на его счет. Но что значит: взять и перечислить? Требуется основание. Скажем, договор. Да и если оказываешь помощь городу в лице местного исполкома, то почему деньги должны идти на ООО?
В ответ на эти вопросы Николай Иванович передал Александру договор на работы по укладке плитки с реквизитами ООО. Но предприниматель обнаружил, что тот составлен с нарушениями законодательства, и его не подписал. Тогда мэр организовал встречу с директором ООО, и он пообещал Олегу К. привести договор в соответствие. Словом, шли недели и месяцы, а дело - ни с места.
Николай Иванович решил, что предприниматели дозрели и с ними пора играть в открытую. Он прямо заявил Александру, что без договора с ООО и других формальностей можно обойтись. Нужно просто привезти лично ему 6 тысяч долларов - и все вопросы по землеотводу будут решены.
Деньги вперед!
Через шесть дней после разговора о шести тысячах Александр позвонил амвросиевскому голове и сказал, что вручит требуемую сумму, но ему необходимо решение исполкома о землеотводе и договор аренды нужного участка. Николай Иванович ответил, что всё сделает. Но прежде нужно приехать к нему с деньгами.
Как только запахло деньгами, бюрократическое колесо закрутилось. Мэр дал указание подчиненным, те проект решения составили, завизировали и отдали председателю. Представитель предпринимателя деньги таки привез. Правда, лишь часть - 500 «зеленых». Мэр предложил выйти в фойе здания, и там Александр, спрятав доллары в рекламный буклет, вручил их председателю. Остальные 5,5 тысячи пообещал через неделю.
И обещание сдержал. В тот день разговор в кабинете у мэра был предметным. Пригласив специалистов исполкома, Николай Иванович строго поинтересовался: какие дальнейшие действия необходимы Александру, чтобы оформить участок согласно принятому решению? Те объяснили: подготовить проектную документацию на сооружение объекта, ее рассмотрит градостроительный совет.
Доллары легли в карман
После совещания по землеотводу городской голова и соискатель участка под СТО перешли к части неофициальной, но определяющей. Для передачи оставшейся суммы они вышли из горисполкома и направились к автомобилю Александра. Неброская, но добротная иномарка с водителем за рулем внушала уважение к ее владельцу. Мэр по-хозяйски расположился на переднем сиденье, его спутник - сзади.
- Куда следовать? - поинтересовался шофер.
- Никуда, - ответил Александр. - Выйдите, пожалуйста, из машины.
Водитель повиновался. Через лобовое стекло он наблюдал, как Александр положил на подлокотник между сиденьями увесистую пачку купюр с американским президентом. Сидящий впереди мэр опустил доллары в карман своего пиджака и вскоре вышел из автомобиля.
Через десять минут Николая Ивановича задержали сотрудники управления по борьбе с организованной преступностью по подозрению в получении крупной взятки.
Среди вещдоков - ключ от туалета
После ультиматума мэра: 6 тысяч долларов или забудьте о своей коммерческой идее, - произошло следующее. Посоветовавшись со своим доверителем, Александр обратился с заявлением в областную милицию. Вероломное вымогательство, которым закончились полгода их хождений и мытарств, возмутило двух компаньонов.
Дальнейшие встречи, переговоры о передаче долларов и сама их передача Александром мэру велись при оперативном сопровождении и фиксировались. Так что на момент задержания чиновника-мздоимца была собрана убедительная доказательная база. Но долларов при задержанном и в его кабинете не оказалось. Хотя не вызывало сомнений, что он опустил купюры в карман, а затем не пропадал из поля зрения убоповцев.
Как выяснилось, по пути из автомобиля в свой кабинет мэр посетил служебный туалет. Там, в полости ножки умывальника, и нашли пачку долларов, завернутую в полиэтилен. Номера дензнаков в пачке совпали с теми, что были перед передачей валюты переписаны милиционерами. 5500 долларов, а также личный ключ мэра от служебного туалета приобщили к уголовному делу в качестве вещественных доказательств.
В ходе расследования выяснилась и такая пикантная деталь. Решение о выделении земельного участка по ул. Фрунзе, за утверждение которого Николай Иванович взял деньги с предпринимателя, на поверку оказалось поддельным. Материалы для его принятия должным образом не готовились, в частности, не были согласованы в отделе архитектуры, и на заседании исполкома не рассматривались. Так что бывшему мэру пришлось отвечать не только за получение взятки, сопряженное с вымогательством (ч. 2 ст. 368 УК Украины), но и за должностной подлог (ст. 366 УК).
Уважаемый человек
Вообще-то Николай Иванович, 1950 года рождения, был человеком степенным и уважаемым. Имел два высших образования и солидный опыт работы на руководящих должностях, везде характеризовался исключительно с положительной стороны. И такого махрового проявления коррупции, сопряженной с вымогательством и фальсификацией документов, от городского головы Амвросиевки, конечно же, никто не ожидал.
Поначалу, сразу после задержания, мэр дал путаные и нелогичные показания. Мол, решение исполкома не выдал Александру сразу, так как болела работница, у которой документ хранился. Оказать материальную помощь родному городу предложил, дескать, сам предприниматель. Но перечислить деньги на счет ООО для благоустройства не согласился - не хотел платить налоги, обязательные при этом. Он неоднократно и настойчиво предлагал председателю 6 тысяч долларов наличными, но Николай Иванович якобы категорически отказывался. Когда же следователь предъявил мэру факты, изобличающие его, тот от дальнейших показаний по делу отказался.
Почти два месяца по ходу досудебного следствия бывший амвросиевский голова (он был отстранен от должности по постановлению следователя облпрокуратуры) провел в следственном изоляторе. А потом его освободили из-под стражи - под денежный залог. Учли его резко ухудшившееся состояние здоровья - болезнь сердца, из-за которой обвиняемый в недавнем прошлом даже перенес операцию.
Суд прошел на удивление быстро. Николай Иванович признал свою вину по всем инкриминируемым ему статьям и сказал, что глубоко раскаивается в содеянном, что эпизод с землеотводом за взятку был главной ошибкой в его жизни.
Суд учел раскаяние подсудимого, его положительные характеристики и, главное, состояние его здоровья - Николаю Ивановичу было так плохо, что в зал суда вызывали скорую медпомощь. Да и преступный эпизод был единственным, а обвиняемый в прошлом не судим. В общем, приговорили его к пяти годам лишения свободы, но согласно ст. 75 УК освободили от отбывания наказания с испытательным сроком в три года. Еще бывший мэр лишен права в течение трех лет занимать должности, связанные с организационно-распорядительной деятельностью.
Трасса осталась без СТО
Не только извлечением незаконной выгоды из своей должности опасны коррупционные деяния. Главное, они глушат предпринимательскую инициативу, отбивают желание развивать новые виды деятельности, сулящие дополнительные рабочие места и поступления в бюджет. По имеющимся данным, после полугодовых мытарств с землеотводом и «криминально-мэрской» историей, тот же частный предприниматель оставил идею организовать СТО с автомойкой на ростовской трассе. Кстати, типичный финал для ситуаций, когда условия развития бизнеса ставят в зависимость от личной заинтересованности высоких чиновников.
http://www.donbass.ua/news.php?ch=id&id=2214&to_ch=allЕЩЕ ОДИН ПОВОРОТ В ДЕЛЕ КОЖЕВИНА
Олег Суслов, «Вечерняя Одесса», 26.06.2008
Уголовное дело в отношении президента Государственной судоходной компании «Черноморское морское пароходство» Евгения Кожевина не закрыто.Как стало известно из компетентных источников, уголовное дело в отношении президента Государственной судоходной компании «Черноморское морское пароходство» (ГСК ЧМП) Евгения Кожевина, которое до сих пор расследовала Генеральная прокуратура Украины, на днях будет направлено в прокуратуру Николаевской области, а руководителя судоходной компании переведут из столичного следственного изолятора, в котором он находится с 26 февраля сего года, в аналогичное заведение в соседнем регионе.
По информации знающих людей, подобный следственный «кульбит» объясняется желанием снизить общественный резонанс вокруг задержания президента ГСК ЧМП, так как в случае дальнейшего рассмотрения дела в Киеве у сторонников Е. Кожевина остается возможность оперативно обращаться в высшие государственные и судебные инстанции; а Одессу «забраковали» из-за того, что за Евгения Никандровича горой стоит трудовой коллектив, который не упустит возможности продемонстрировать свое отношение к тому, что творится с пароходством в последние полгода. Николаев же — в плане «исполнительской дисциплины» местных органов власти и правоохранительных органов — идеальный регион. Кстати, в середине 90-х годов прошлого столетия соседняя область уже выполняла «миссию» по разоблачению преступных деяний тогдашнего руководителя пароходства Павла Кудюкина.
Напомним, что нынешний президент ГСК ЧМП был задержан на основании материалов уголовного дела, которое расследует эпизоды работы Евгения Кожевина еще в железнодорожном ведомстве. К его деятельности на посту руководителя судоходной компании следователи особого интереса не проявляют. Отметим, что Е. Кожевин в свое время хозяйственным судом Одесской области был утвержден санатором пароходства и добился в этом качестве того, чего не удавалось никому из его предшественников: пароходство рассчиталось практически со всеми долгами и приступило к процедуре финансового оздоровления предприятия.
Безусловно, никоим образом не хотелось бы подвергать сомнению профессионализм и беспристрастность следователей прокуратуры, занимающихся делом Кожевина, ведь, в конце концов, существует так называемая тайна следствия, которая становится явной только в ходе судебного процесса. Однако ряд обстоятельств, непосредственно связанных с мотивами содержания президента ГСК ЧМП под стражей уже четыре месяца, при всем желании не дают возможности отмести версию о «заказном» характере этого уголовного дела.
— Мне стыдно и обидно за тот правовой нигилизм, с которым пришлось столкнуться, — признается начальник юридического отдела ГСК ЧМП Оксана Шпилевая. — 4 июня сего года по очередному представлению Генеральной прокуратуры относительно необходимости дальнейшего пребывания Евгения Кожевина под стражей Печерский районный суд г. Киева, как и ранее, данное ходатайство удовлетворил — без мотивации по сути. Более того, суд принял решение об ограничении президента ГСК ЧМП и его защитников по времени ознакомления с материалами уголовного дела, ссылаясь при этом на статью 218 Уголовно-процессуального кодекса. Интересно, что данная статья УПК — откройте кодекс! — напротив, предоставляет обвиняемому и его адвокатам столько времени для ознакомления с материалами, сколько им нужно. Получается, что у Печерского суда есть другой текст статьи 218... Понятно, что на подобное решение в тот же день была подана апелляционная жалоба.
6 июня в апелляционный суд г. Киева в очередной раз обращается министр транспорта и связи Иосиф Винский с просьбой пересмотреть решение Печерского районного суда в части изменения меры пресечения содержания под стражей на любую другую, дабы дать возможность Кожевину продолжить руководить предприятием и завершить дело о банкротстве. В своем письме министр указывает, что при руководстве пароходством Евгением Никандровичем не было допущено ни одного случая принудительной реализации имущества предприятия. Более того, в государственную собственность возвращен ряд объектов, незаконно отчужденный в недалеком прошлом, а также предотвращена попытка взыскания с государства Украина 22 миллионов долларов фиктивного долга в пользу египетской фирмы «Банкомар». В понедельник, 9 июня, апелляционный суд г. Киева назначил слушание дела, к которому прилагались очередные ходатайства членов комитета кредиторов и членов трудового коллектива об изменении меры пресечения. 9 июня слушание дела перенесли на 12 июня, о чем заблаговременно уведомили Генпрокуратуру. А 12 июня представитель прокуратуры вдруг заявил, что дело Кожевина направлено в Верховный суд Украины для изучения вопроса об изменении подсудности. В результате апелляционный суд г. Киева, не имея на руках дела, сумел только отменить явно абсурдное решение Печерского районного суда об ограничении срока ознакомления обвиняемого с материалами уголовного дела, однако не сумел решить вопрос об изменении меры пресечения в силу формальных причин.
По словам начальника юридического отдела ГСК ЧМП, происходящие процессуальные «фокусы» свидетельствуют об умышленном устранении руководителя ГСК ЧМП от занимаемой должности. Оксана Шпилевая предположила, с какой все же целью. В последние несколько дней пароходство получило ряд судебных исков от ЗАО СК «Укртанкер», которое оспаривает ряд договоров между данной судоходной компанией и ГСК ЧМП, а также некоторые решения Евгения Кожевина.
Как считает начальник юридического отдела пароходства, претензии ЗАО СК «Укртанкер», как одного из кредиторов ГСК ЧМП абсолютно беспочвенны, так как еще в 2006 году рядом судебных инстанций был признан фиктивный характер создания данного предприятия, а также установлено, что закрытое акционерное общество не является правопреемником государственного предприятия с аналогичным названием в части имущества и денежных средств.
— Тем не менее, хозяйственный суд Одесской области принимает исковые заявления ЗАО СК «Укртанкер» к рассмотрению, хотя прекрасно осведомлен, что уставные документы истца с января 2006 года в судебном порядке признаны недействительными, — говорит Оксана Шпилевая. — Что же касается дела по обвинению президента ГСК ЧМП, то считаю, что должен восторжествовать Закон. И тогда все подаваемые нами ходатайства будут удовлетворены, а дело о банкротстве пароходства будет закрыто официально назначенным руководителем процесса санации предприятия, то есть Евгением Кожевиным.
http://vo.od.ua/article/8561В ОТНОШЕНИИ ГЕННАДИЯ КЕРНЕСА ВОЗБУЖДЕНО УГОЛОВНОЕ ДЕЛО
Юрий Зиненко, «Газета по-харьковски», 25.06.2008
Прокурор Харьковской области Василий Синчук возбудил уголовное дело в отношении секретаря Харьковского горсовета по ч.1 ст.296 Уголовного кодека – «хулиганство».- Депутат горсовета, одновременно являющийся ее секретарем, в присутствии большого количества людей, грубо нарушая общественный порядок по мотивам явного неуважения к обществу, с особой дерзостью, высказываясь нецензурной бранью, сильно толкнул помощника-консультанта депутата горсовета Светлану Семко, из-за чего последняя ударилась головой о стену, а также нанес удар ногой в область колена и поясницы депутату горсовета Андрею Руденко, - комментируют в пресс-службе прокуратуры.
Статья, по которой возбуждено дело, предусматривает штраф от 8,5 тыс. до 15 тыс. грн, либо арест до шести месяцев, либо ограничение свободы сроком на 5 лет.
Щас как врежу!
Секретарь горсовета ударил депутата от оппозиции и не получил сдачи. А мы-то уже волноваться начали – давненько не было никаких скандальчиков с участием секретаря горсовета. Все в порядке, это он силы копил. Зато уж на этот раз отличился так отличился – прямо во время сессии Геннадий Кернес пнул ногой своего вечного оппонента депутата Андрея Руденко. Безобразие зафиксировала видеокамера.
Отношения депутата горсовета Андрея Руденко с нынешней мэрией не заладились изначально. Представитель НУНС никогда не упускал случая покритиковать руководство Харькова. Вышел с очередной порцией и на последней сессии горсовета в минувшую пятницу. Руденко не давали слова, выключали микрофон, обвиняли в нарушении регламента - и тот, обидевшись, решил уйти совсем.
За Андреем Руденко, спускавшимся по ступенькам мэрии, бросился Геннадий Кернес с охранником. Это удалось снять на видеокамеру оператору «Харьковских новостей». Пока начальник Департамента транспорта и связи Евгений Водовозов не закрыл объектив камеры рукой.
На видеозаписи видно, как Кернес догоняет ничего не подозревающего Руденко, пинает ногой ниже спины и – тут же отходит в сторону, под прикрытие своего охранника. Ответа не последовало. Стоит отметить, что депутат Руденко в свое время занимался боксом и при случае вполне мог бы за себя постоять.
– Кернес напал между первым и вторым этажом, – рассказал «Газете…» непосредственный участник событий помощник депутата Сергей Крыжный. – Он оттолкнул помощницу Светлану Семко и неожиданно ударил Руденко ногой под больное колено.
О том, что инцидент зафиксировали на камеру, сразу не знали ни пострадавший, ни нападавший. Андрей Руденко вернулся в сессионный зал и заявил о «ногоприкладстве». Мэр в ответ высказался в том смысле, что депутату давно не мешает пройти медкомиссию. А Геннадий Кернес занял свое место в президиуме лишь после того, как Руденко ушел окончательно.
- Никого я не догонял и ни за кем я не бежал... Все это эмоции и воображение Андрея Ивановича и тех, кто ему потакает. Ничего не было, я шел да и шел... Я его не собирался бить, - так Геннадий Адольфович прокомментировал произошедшее «Комсомольской правде».
Андрей Руденко уже написал заявление в милицию, подкрепив его оригиналом видеозаписи, и надеется, что правоохранители должным образом отреагируют на инцидент на ступеньках.
К слову, Руденко утверждает, что уже не в первый раз становится жертвой агрессии секретаря горсовета. По словам депутата, в прошлом году, когда на площади Свободы был скандал со строительством сцены для выступления Юрия Луценко, Кернес сломал ему палец. Уголовное дело по этому факту (статья «умышленное нанесение телесных повреждений») возбудили совсем недавно, спустя год после произошедшего.
Открытым текстом
Геннадий Кернес, секретарь горсовета:
- В демократическом обществе люди, которые занимают такие посты и должности, не имеют никакого морального права совершать такие поступки! И в данном случае органы милиции бездействуют.
Январь 2008 г. Так Геннадий Кернес прокомментировал инцидент, когда министр внутренних дел Юрий Луценко ударил мэра Киева Леонида Черновецкого.
http://gazeta.kh.ua/city/2008/06/25/143620.htmlМІЛІЦІЯ ОБЛАСТІ ВИЯВИЛА НАЙБІЛЬШИЙ ЗА СВОЮ ІСТОРІЮ ХАБАР
«Молодий буковинець», 26.06.2008, Чернівецька обл.
Найбільший хабар за історію буковинської міліції виявили співробітники УБОЗ УМВС України в Чернівецькій області.За виділення земельної ділянки на березі Дністра з підприємця вимагали майже 600 тисяч гривень. У хабарництві підозрюють сільського голову села Бернове Кельменецького району, депутата сільської ради та посередника в отриманні хабара.
– Підозрюваних у хабарництві затримали з наявним, – розповів Георгій Проскурняк, начальник УМВС України в області. – Вони його вимагали за надання в приватну власність підприємцю з Чернівців 1, 25 гектара земельної ділянки в рекреаційній зоні на березі Дністра. Взагалі, з підприємця вимагали 144 тисячі доларів, однак вона не могла такої суми зібрати.
Посередником між підприємцем та сільським головою і депутатом, які мали організувати виділення земельної ділянки, виступав мешканець району, який мав отримати від суми хабара свою долю. Однак давати хабара підприємець не захотіла і заявила про вимагання до міліції. Спільно з прокуратурою області УБОЗ і здійснив документування злочину та затримання підозрюваних. Ті в одному із гральних закладів святкували отримання хабара. У них вилучили 120 тисяч доларів купюрами по сто доларів та 15 тисяч гривень. Зараз отримують санкції на арешт усіх підозрюваних.
Порушена кримінальна справа за одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище. Якщо вину підозрюваних доведуть у в суді, то позбавленням волі на термін від восьми до дванадцяти років.
http://www.molbuk.com/news/5552-mlcja-oblast-vijavila-najjblshijj-za.htmlКОРРУПЦИЯ НЕИСТРЕБИМА?
«Панорама», 25.06.2008, Сумская обл.
Очередное заседание общественного совета при Сумской облгосадминистрации было посвящено борьбе с коррупцией.Ее уровень в области не уменьшился (Сумщина по этому показателю занимает 9 место в Украине), правда, чиновники приводили оптимистическую статистику. Согласно результатам опроса «Гідної України», наиболее коррумпированными структурами украинцы считают милицию, медицину и образование. На Сумщине первая тройка выглядит так: ГАИ, процесс получения госжилья и таможня. Правоохранители отчитываются, что в этом году выявлено вдвое больше фактов взяточничества - 24 на сумму более 10 тыс. грн. каждый. А самая большая взятка, которую получил чиновник и которую зафиксировали правоохранители - 180 тыс. грн. Начальник УМВД в Сумской области Владимир Горпинченко рассказал, что сотрудники милиции раскрыли почти 250 преступлений в сфере служебной деятельности. Треть из них - с признаками коррупции. Причинами высокого уровня коррупции на Сумщине В.Горпинченко считает массовый уход из милиции опытных специалистов с большим стажем работы и то, что, как правило, наказанием за коррупционные деяния служит штраф в 255 грн. А и. о. главы ОГА Н.Лаврик назвал борьбу с коррупцией приоритетом в работе ОГА.
http://www.shans.com.ua/СКАНДАЛИ
ГАЗОВИЙ ДЕТЕКТИВ З БАГАТЬМА НЕВІДОМИМИ
Андрій Чиженко, «Рідне Прибужжя», 24.06.2008, Миколаївська обл.
«Пощастило тим населеним пунктам, які були газифіковані за часів радянської влади».Ця історія розпочалася у 2000-му році…
Як відомо, Миколаївська область є однією з самих найменш газифікованих областей України. Пов’язано це, в першу чергу, з великими територіальними площами і маленькою щільністю населення.
Є ще один фактор. Його з повним правом можна назвати історичним. Пощастило тим населеним пунктам, які були газифіковані за часів радянської влади. Тепер же це зробити набагато складніше. І людям – громаді того чи іншого населеного пункту – доводиться приносити в жертву блакитно-вогненному божеству чимало своїх зусиль, нервів, праці та коштів.
Але й цього, як виявляється, замало. У часи, так би мовити, загального безвладдя у країні газові сталеві труби перетворюються на м’якенький клубок ниток, що заплутується так круто – роками не розплутаєш.
Така ситуація, до прикладу, склалася із селами Максимівкою та Новоюр’ївкою Новобузького району.
Ситуація там надзвичайно складна. І - мало того - за роки боротьби, взаємних звинувачень і образ вона встигла заплутатися до неможливості, дійшла до тієї межі, за якою вже непросто, майже неможливо знайти початок конфлікту та його первопричину. Але його наслідки можете собі уявити…
Зі слів Василя Яновського – депутата Новобузької районної ради, уродженця села Новоюр’ївка:
- Тим людям, котрі вже мають у своїх оселях газ, досить складно поставити себе на місце тих людей, які його не мають. Що таке газ? Це, в першу чергу, комфорт. Ви чиркнули сірником, повернули краник, та без проблем приготували собі їжу, нагріли води чи зробили щось інше. Газ надзвичайно спрощує побутові проблеми. Він зводить їх до мінімуму. Життя ж без газу – це Середньовіччя. І це добре, якщо ви користуєтеся привозними балонами з метаном, які до речі, є небезпечними, що довів вибух газових балонів у Києві, а коли це вугілля? Його складно розтопити. Воно забруднює все довкілля. Сам процес приготування їжі розтягується. Він у два-три рази триваліший, аніж готування за допомогою газової плити. Додайте сюди ще й те, що це село, що роботи там без цієї проблеми вистачає, і тоді ви будете мати таку невеселу картину обтяжливої фізичної праці, якої не знає місто, від якої худоба впаде, а не те, що людина.
Таким чином, уповільнюючи газифікацію села, ми своїми ж руками руйнуємо це село, котре і так у руїнах. Руйнуємо замість того, щоб допомагати.
Така думка стосовно ситуації на селі – не поодинока. Її підтвердила і голова Новобузької районної ради Валентина Терзієва. Вона, узагальнюючи картину сільського побуту, сказала, буквально, наступне: «…Що ми робимо для села? Ми для села нічого не робимо. Якщо ми говоримо про нього, як про колиску нації, то давайте її будемо хоча б підтримувати та ремонтувати, вона ж бо у нас – ця колиска - така худенька, що, не дай Боже, дитя з неї випаде. І що буде тоді?! Страшно подумати!» - АВТ.).
Продовжуємо пряму мову Василя Яновського…
- Окрім того у Новоюр’ївському газовому питанні є ще один неприємний і зворотній бік. У селі є школа, яка опалюється вугіллям. Часто вугілля не вистачає, часто воно неякісне, і як результат – діти взимку навчаються у верхньому одязі, в холодних приміщеннях, які заледве опалюються.
В таких умовах, в 21-му столітті, столітті комфорту та комп’ютерних технологій, в центрі Європи, маленькі новоюр’ївці з ризиком для власного здоров’я здобувають освіту. А це ж діти. ДІТИ! Їх треба любити, берегти й жаліти, а замість цього держава їх залишає напризволяще. Вони абсолютно беззахисні. Втім, як і їхні батьки, котрі не мають роботи.
Кожна зима – це як війна, як справжнє випробування для сільської громади.
Отаким чином ми окреслили ситуацію, що склалася в селах Новоюр’ївці та Максимівці (це села-сусіди, які належать до однієї сільської ради). На жаль, така ситуація є типовою для багатьох сіл Миколаївської області. З передмовою, котра пролила світло на вихідні обставини, ми закінчили, тепер же ми будемо намагатися відстежити розвиток подій.
І спробуємо, із найрізноманітніших свідчень, скласти, таку собі мозаїку, історіографію газового питання у Новобузькому районі (фактичний матеріал надано головою Новобузької районної ради Валентиною Терзієвою та виконуючою обов’язки голови Новобузької райдержадміністрації Інною Єгоренковою).
У 2000-му році, як уже зазначалося вище, розпочалася ця історія. Декілька керівників місцевих підприємств вирішили провести газопровід до певних сіл Новобузького району. Зусилля об’єднали керівник сільгосппідприємства «Золота нива», депутат Миколаївської обласної ради Володимир Ключник, керівник підприємства «Ювілейний» Валерій Галушка, керівник СП імені Москаленка Петро Щербінський та керівник СП «Злагода» Віктор Старченко. Таким чином, вони намагалися замкнути в кільці газопроводу одразу декілька, навколишніх для Нового Бугу, сіл: Вільне Запоріжжя, Добра воля, Петрівка, Максимівка і Новоюр’ївка. Вони винайняли підрядчика – приватного підприємця Олексія Щербину, котрий і почав будувати газопровід. У результаті на сьогоднішній день склалася наступна ситуація. Повністю розрахувався з підрядником, який збудував газопровід один лише Володимир Ключник. «Ювілейний» - збанкрутував, отже будівництво газової гілки до Петрівки, де розміщувалося це господарство, було призупинене. Заради добробуту Вільного Запоріжжя і Максимівки об’єднали свої фінансові і господарчі зусилля Петро Щербінський і Віктор Старченко. Але пізніше, Старченко, зрозумівши, що не спроможний «витягнути» таку велику суму, відмовився брати участь у проекті. У результаті газопровід довели таки до Вільного Запоріжжя і пустили по ньому газ. Та тут теж виник свій нюанс: у Петра Щербінського не вистачило коштів для того, щоб розрахуватися з Олексієм Щербиною за виконані роботи, і рішенням суду було визначено, що СП імені Москаленка мусить виплачувати борг по частинах, а до цього часу газопровід буде знаходитися у спільній власності «СП ім. Москаленка - ПП «Щербина».
Так закінчується одна частина цієї історії – позитивно для Вільного Запоріжжя і негативно для Петрівки.
Наступним етапом розвитку сюжету стало те, що Віктор Старченко самотужки вирішив усе-таки добиватися газу для Максимівки. Це село знаходиться поряд із Новоюр’ївкою. Вікна їхніх хат, як то кажуть, дивляться одне на одне.
Віктор Старченко звертався і до обласного керівництва, і до столичного. У результаті село Максимівна було включено до Державної програми газифікації, і було виділено близько мільйона гривень на те, щоб побудувати 6 кілометрів газопроводу до цього населеного пункту. Його і збудували, труби підвели до села. Але на цьому державні гроші закінчилися. Що це значить? Газу в Максимівці немає досі. Зі свого боку Новоюр’ївська сільська громада, самотужки, теж розпочала будівництво газопроводу з надією на те, що рідна держава їх усе-таки підтримає.
Є в цій ситуації ще один пікантний та неприємний момент: якщо максимівські труби пролежать у землі більше року, вони стануть непридатними для того, щоб по них пустити газ. Їх можна буде викопати і викинути. Тобто викинути абсолютно безрезультатно 1 мільйон гривень!
Поки що ж час іще є…
Тепер, щоб Новоюр’ївка і Максимівка отримали газ, їм треба, так би мовити, об’єднати трубу та, висловлюючись технічним жаргоном, «врізатися» нею у газопровід Вільного Запоріжжя, котрий належить, як ви вже здогадалися, людям з однокорінними прізвищами і різнополярними інтересами «Щербині-Щербінському» (цей тандем ще можна назвати «СП імені Москаленка-ПП «Щербина»). Господарі «труби» за «врізку» вимагали від громади району близько 350 тисяч гривень. Сума, погодьтеся, чималенька. Новобузькі районна рада та райдержадміністрація призадумалися…
І ось, мабуть, щоб прискорити роздуми можновладців, новоюр’ївці та максимівці зібралися пікетувати районний «білий дім» у день проведення сесії Новобузької районної ради, котра все-таки відбулася 17 червня. І, звичайно, одним з головних питань було питання про газифікацію Новоюр’ївки та Максимівки. На сесії, в решті-решт депутати ухвалили рішення про виділення коштів для газифікації цих сіл у розмірі 297 тисяч 400 гривень. Вказана сума майже повністю становить вільні залишки районного бюджету, і повинна піти саме так, як сплата панам Щербинському та Щербині за під’єднання до їхнього газпроводу.
Чи згодні «господарі труби» ощасливити новоюр’ївців і максимівців омріяним газом чи ні – це ще питання. Петро Щербінський начебто згодний, Олексію Щербині начебто не можуть додзвонитися.
І тут би, як то мовиться, і казочці кінець. «Happy end». Але ж ні… Історія продовжується і набуває все більше фантасмагоричних обертів. Тепер, начебто, всі задоволені і гроші на фінальну «врізку» є…та наразі не вистачає потрібних документів.
Ланцюжок тут такий.
Для того, щоб районний бюджет виділив потрібні кошти, які він уже «формально» виділив, треба передати добудовану та ще недобудовану частину максимівсько-новоюр’ївського газопроводу у комунальну власність громаді Новобузького району. Потім укласти угоду з власниками вільнозапорізького газопроводу (Щербінський-Щербина) на «врізку». І ось тут знову заковика. Виявляється, укласти угоду юридично немає з ким. Формально вільнозапорізький газопровід… не належить нікому. Тобто у Петра Щербінського немає свідоцтва про права власності на цей об’єкт. Йому його ще треба зробити. Потім ще треба зробити проектно-кошторисну документацію, а це теж у наш час дуже непросто, враховуючи, у скількох службах її треба завізувати, і вже потім направити всю документацію на підпис у Міністерство економіки України, і вже потім при погодженні «зверху» Новобузька райдержадміністрація почне «освоювати» кошти – тобто проводити тендер, шукати підрядника, який згодиться виконати всі необхідні роботи.
Ось такий непростий клубок. Така непроста проблема, котра залишає по собі цілий ряд запитань.
Особисто мені ця ситуація нагадує оповідання сучасного петербурзького письменника Михайла Веллера, який дуже чітко викриває нашу національну , в принципі - загальнослов’янську рису. За сюжетом його оповідання, люди будують дорогу крізь тайгу, витрачають мільйонні кошти, надривають животи, докладаючи масу зусиль, але, в решті-решт, зупиняються на півдорозі, щоб розпочати нову справу, не закінчивши це…
Така ситуація, на мою думку, саме в нашому сучасному дусі. Це – наш стиль життя?
Можливо, нам не вистачає вусатих серйозних дядьків у шкірянках та з наганами? Тоді б новобузький газопровід будували не вісім років, а два дні, а на третій би вже й «врізку» зробили, а на четвертий би пустили газ...
…Але це, звичайно, іронія. Легенька, хоч і гірка усмішка.
Ми ж повернемося до конкретної ситуації.
Надворі - вже майже кінець червня. Чи встигнуть наші земляки розпочати та завершити будівництво до початку нового опалювального сезону 2008-2009? Це особливо важливо для Новоюр’ївської школи! А якщо не встигнуть, то чи не підуть виділені районної радою кошти на інші потреби? Чи знайдуть спільну мову влада та підприємці? І чи вирішать підприємці усі негаразди та фінансові непорозуміння між собою?
І, нарешті, головне питання: коли у Новоюр’ївці та Максимівці реально буде газ?
Наприкінці статті, хочу звернутися до жителів вищезгаданих сіл. Зараз настали такі часи, коли «порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого». І якщо ви принишкнете, перестанете турбувати владу, перестанете активно діяти, про вас забудуть, і ніхто про вас не потурбується. І ту частину роботи, результат якої залежить саме від вас (пора бодай виготувати проектно-кошторисну документацію) треба робити і не відкладати у довгий ящик. Інакше залишитеся без газу. Наваліться всім миром - та й зробіть діло.
Наша ж редакція продовжить слідкувати за розвитком подій і теж, зі свого боку, буде намагатися схилити шальки суспільно-економічних терезів, звичайно ж, на вашу користь. На користь людей – дітей і дорослих.ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
РУЙНІВНИЙ БІЗНЕС
Надія Вірна, «Час», 19.06.2008, Чернівецька обл.
Мешканці прирічкових сіл Чернівецької області благають врятувати їх від варварів, котрі нещадно вивозять гравій з прибережних зон.Природа дарувала буковинському краю чудове розташування, багате річками та лісами. Водночас багата Буковина й на спритних та нечистих на руку ділків, котрі використовують ті блага природи для самозбагачення, абсолютно не думаючи про завтрашній день, коли їхні бездумні дії можуть призвести до стихійних лих...
«Бісмени»-кочівники наступають
До нашої редакції досить часто звертаються мешканці прирічкових сіл за допомогою. Вони благають врятувати їх від варварів, котрі нещадно вивозять гравій з прибережних зон, не маючи ні дозволів, не боячись ні міліції, ні влади. Ці «бісмени», як нарекли їх сільчани, створюють реальну небезпеку підтоплень прирічкових сіл, розбивають сільські дороги безкінечним курсуванням громіздких КамАЗів. І не має на «бісменів» ніхто управи, тому вони, наче самозвані божки, роблять що хочуть і де їм хочеться.
Зокрема, нещодавно з-під мосту в селі Йорданешти Глибоцького району упродовж кількох днів невідомі вивозили гравій. Коли громада села почала добиватися в отих «бісменів» документів на дозвіл вибору гравію, ті відповіли, що документи ще розробляють. На протести сільчан жодним чином зважати й не думали, нахабно продовжуючи свою злодійську справу. Правда, коли вже втрутились представники влади, то сплативши мізерний штраф, таки забралися (кажуть, пішли звідти тому, що там гравій не дуже добрий). Отак — без документів та жодних дозволів — купка ділків собі заробила на народних багатствах пристойну суму.
Якщо приблизно порахувати, то ті «бісмени» мають досить непогані прибутки. Рахуйте самі. Винайняти машину, екскаватор та робітників у день обійдеться в 2-5 тисяч грн. Машина доброго гравію вартує близько 500 грн. За день (а часто вибирають й уночі), коли задіяні кілька вантажівок, можна зробити від 10 до 100 й більше ходок. Виходить, що в день можна мати прибутку (зрозуміло, що про податки тут не йдеться) від 5 до кількох десятків тисяч гривень.
І поки громада зрозуміє, що її обкрадають (на це потрібно щонайменше тиждень), поки це дійде до владних органів (якщо вона не з «бісменами», інакше це забирає вдвічі більше часу), можна вивезти та продати гравію на чималеньку суму. А коли не поталанить і «бісмен» натрапить на владні чи правоохоронні граблі, то максимум, на що йому слід очікувати, це штраф – від 51 до 136 грн. (за інформацією Дністровсько-Прутського басейнового управління водного господарства, з початку року накладено близько 80 штрафів).
І коли звідкись вигнали, то можна передислокуватися в інше село і так кочувати з одного місця на інше. Бо, як мені свого часу сказав представник екологічної інспекції, «ми що, на всіх дорогах стояти будемо і перевіряти всі КамАЗи, що курсують селами області?» І «бізнесмени» знають, що ніхто стояти не буде, і перевіряти не буде, і саджати за ґрати за нищення природи не буде.
http://www.chas.cv.ua/25_08/6.htmlСТИХІЙНІ ЛИХА, АВАРІЇ, НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
СТИХІЯ ЗАВДАЛА ЗБИТКІВ НА 720 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ
«Молодий буковинець», 26.06.2008, Чернівецька обл.
На 720 тисяч гривень завдала збитків Чернівецькій області стихія, що пройшла територією краю.- Найбільше від буревію постраждали Хотинський і Новоселицький райони, місто Чернівці, - розповів начальник управління з надзвичайних ситуацій облдержадміністрації Анатолій Дудка. – Трохи менше збитків зазнали Кіцманський і Заставніський райони. Досі ліквідовано не всі наслідки стихії, аварійні бригади продовжують працювати.
За словами Анатолія Дудки, залишилося відновити електропостачання окремих вулиць чи будинків. Загалом функціонування систем життєзабезпечення населення було відновлено впродовж дня.
Начальник управління повідомив, що нині в Києві готується розпорядження Кабміну про виділення нашій області 720 тисяч гривень з резервного фонду держави для ліквідації наслідків стихійного лиха.
http://www.molbuk.com/news/5558-stikhja-zavdala-zbitkv-na-720-tisjach.htmlБУРЕВІЙ ЗАБРАВ ЛЮДСЬКІ ЖИТТЯ
Олександр Сирцов, «Львівська газета», 24.06.2008
Над Львовом та Яворівським районом пронісся величезної сили буревій, який супроводжували пориви вітру швидкістю 30 метрів за секунду та злива. На жаль, без жертв не обійшлося.За повідомленнями прес-служби Львівської міської ради, 27-річну львів’янку смертельно травмувало вікно, яке зірвало вітром з одного із будинків на вул. Петлюри. Разом із загиблою була п’ятирічна дитина, яка зазнала перелому верхнього плеча. Ще одну жінку з незначними травмами доправили до лікарні. Збитки від буревію наразі підраховують.
Чому мовчали синоптики?
Начальник Львівського гідрометеоцентру Ігор Федик розповів “Газеті”, що штормове попередження про буревій його служба зробила о 09.45. Телефоном вона повідомила про це всі зацікавлені служби, насамперед МНС, енергопостачальні та газопостачальні підприємства. Щоправда, ніхто із львів’ян про це попередження так і не дізнався: жодне інформаційне агентство чи електронні ЗМІ таких даних від синоптиків чи інших служб не отримали.
Ігор Федик також сказав, що, за передбаченнями синоптиків, буревій мав досягти Львова близько 16-ї, однак швидкість вітру була вищою за прогнозовану, тож в обласному центрі негоду розпочався вже о 15-й годині. Причиною цієї помилки стало те, що метеосупутник надто пізно помітив буревій, хоча метеорологи передбачали погіршення погодних умов.
За словами Ігоря Федика, найбільше свою силу буревій показав на Яворівщині, де його швидкість сягала 34 метрів за секунду, трохи менше лютував у Львові – 30 метрів за секунду. Натомість синоптики передбачали 17-22 метри за секунду. В інших районах швидкість вітру була нижчою. А от щодо кількості опадів, то на момент здачі матеріалу в синоптиків такої інформації ще не було. За словами метеорологів, у них виникла проблема зі збором інформації з метеостанцій через перебої зі світлом і телефонним зв’язком.
До буревію призвів висотний перепад температур: біля поверхні землі було спекотно, натомість у верхніх шарах атмосфери температура знизилася. Це і спричинило раптове виникнення атмосферного фронту, який рухався з північного заходу.
Падали рекламні щити та дерева
У Львові негода наробила чимало лиха. Зокрема, на площі Ринок зруйновано більшість літніх майданчиків. У місті постраждали лінії електропередач, громадський і приватний транспорт.
Уламок карниза біля костелу єзуїтів упав на багажник БМВ, який проїжджав поряд. На щастя, власник автомобіля Сергій не постраждав, а от щодо машини, то вона зазнала суттєвих пошкоджень.
Також у багатьох будинках міста зірвало дахи. У центрі з корінням вирвано десять дерев, а на початку вулиці Зеленої дерево впало на дроти й висіло там над дорогою під кутом 30 градусів. На початку Личаківської було обірвано трамвайні лінії електропередач – приблизно три метри дроту звисало на проїжджу частину.
Окрім того, в більшості районів Львова зруйновано рекламні щити.
Міський голова Андрій Садовий дав вказівки щодо ліквідації наслідків буревію в місті. Він провів розмову з начальником обласного управління МНС стосовно координації роботи. Голови районних адміністрацій учора повинні були провести обстеження районів і протягом найближчих годин повідомити про пошкодження. Про це “Газету” поінформувала прес-служба Львівської міської ради.
Яворівщина потерпіла найбільше
Найбільш постраждалим від буревію, який пронісся Львівщиною, еменесники вважають Яворівський район. У коментарі “Газеті” голова Яворівської районної ради Іван Карпа розповів, що стихія завдала чималих збитків. Серед них – зірвані дахи і приватних будинків, і державних структур, перекриті автошляхи через повалені сильним вітром дерева. Крім того, в Яворові зникли світло та вода.
Щодо жертв, то на час написання матеріалу до лікарні звернувся лише один чоловік. Йому встановили діагноз – закрита черепно-мозкова травма та перелом ноги.
Перші кроки в ліквідації наслідків буревію, за словами пана Карпи, стосуватимуться лікарень. “Насамперед подбаємо, щоб усі лікарні забезпечили струмом, тому що потерпілих від буревію може виявитися значно більше. Потім розчистимо дороги та забезпечимо доступ до населених пунктів”, – сказав він.
Водночас голова Яворівської районної державної адміністрації Степан Новосядло повідомив “Газету”, що вже тривають роботи з ліквідації завданих збитків. Сьогодні вранці під його керівництвом відбулося ще одне засідання надзвичайників, які аналізували ситуацію, керуючись конкретними даними й об’єктами. За оцінкою пана Новосядла, на ліквідацію наслідків буревію потрібно щонайменше 10 млн. гривень.
Наразі в Яворові оголошено надзвичайний стан. “Місто на 100 відсотків залишилося без електроенергії, якщо її не вдасться відновити, то завтра діти не зможуть піти до дитсадків”, – наголосив учора С. Новосядло. На його думку, повністю наслідки буревію вдасться ліквідувати впродовж десяти днів.
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/06/24/32236/ВІДРОДЖЕННЯ ДУХОВНОСТІ
БІЛЯ ОЗЕРА, ДЕ НЕ ПЛАВАЮТЬ ЛЕБЕДІ
Людмила Самойлова, «Зоря Полтавщини», 25.06.2008
Унікальну садибу Муравйових-Апостолів руйнують час і байдужість. Пам’ятку історії й архітектури ще можна врятувати...На краю Миргородського району понад річечкою Хомутець ховається у густій зелені село, назву якому дала ця тиха, мила річечка. Такого села більше ніде у світі нема, скажуть вам місцеві. І будуть праві. Не любити батьківщину не можна. А щоб не бачити такої краси, треба бути сліпим і очима, і серцем. Де ще навесні так розливаються блакитними хвилями проліски, ніби річці стало затісно серед берегів і вона понесла свої води ген за сонцем? А де ще так у стиглу літню пору запаморочливо пахне різнотрав’я?.. Оспівувана, леліяна українська земля. Та цей її куточок особливий. Він зберігає пам’ять славетного роду Апостолів. А ще – Богом дане природне багатство тут колись гармонійно виплекали як пам’ятник садово-паркової культури. І хоч було це давно, його залишки й досі помітні.
Хомутецькі Апостоли
Історія села відлічила вже чотири століття. Заснували його як хутір миргородські козаки. Енциклопедичний довідник “Полтавщина” повідомляє, що в різні роки його власниками були шляхтич Іван Чернишевський, черкаський староста Костянтин Вишневецький. Потім хутір перейшов до хомутецького сотника, пізніше – миргородського полковника й наказного гетьмана Павла Апостола. Його син Данило Апостол (згодом – гетьман Лівобережної України) у 1689 році одержав на Хомутець універсал гетьмана Івана Мазепи, а в 1690-му – царську грамоту.
У документах Генеральної військової канцелярії як власник Хомутця згадується лубенський полковник Петро Данилович Апостол – один із синів Данила Апостола. Зі щоденника Петра Даниловича відомо, що до хомутецького маєтку в 1725 році входили житловий будинок, стайня, невелика пивоварня з котлом для пива “весом в 3 камня”, пасіка, кілька ставків. Ці дані наводить у невеликій брошурці “Муравйови-Апостоли вдома й на чужині” Любов Кострубіна, вчитель історії Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму, яка з 80-х років ХХ століття з власної ініціативи доглядала маєток і по можливості збирала й досліджувала історичні факти, пов’язані з його власниками. Саме Петра Апостола називає Любов Миколаївна засновником садиби: палацу, фруктового саду, господарських будов.
Після смерті Петра Апостола садиба відійшла його братові Михайлу Даниловичу Апостолу, який посадив навколо парк та побудував однобанну Троїцьку церкву. Михайло Данилович був останнім прямим нащадком по чоловічій лінії славного роду Апостолів (який дав Батьківщині видатних військових і політичних діячів; і по жіночій лінії є уславлені нащадки, серед них – син дочки Данила Апостола Марії Данилівни великий угодник Божий святитель Іоасаф Бєлгородський, перший ігумен Мгарського монастиря).
“Тот строїт дом свой на новий манір”
На початку ХІХ ст. господарем Хомутця став Іван Муравйов-Апостол, російський письменник, історик і дипломат.
Подвійне прізвище Іван Муравйов отримав 1801 року в 39-річному віці завдяки тому, що бездітний Михайло Данилович, аби зберегти прізвище Апостол, просив царя дозволити передати його Івану Матвійовичу – нащадкові Данила Апостола. Одним із перших указів царя Олександра І прохання Михайла Апостола було задоволене. А 15 роками пізніше Михайло Данилович подарував Івану Матвійовичу і родовий маєток Апостолів. Останній розбудував його на свій смак за європейськими зразками.
Кар’єра здібного, високоосвіченого Івана Муравйова-Апостола складалася напрочуд вдало. Наприкінці ХVІІІ ст. потішена його комедією імператриця Катерина ІІ призначає Івана Матвійовича кавалером (вихователем) двох її старших онуків. Їхній батько, нащадок престолу Павло І, висловлює подяку дворянину з Малоросії за виховання дітей, а зі вступом на царство направляє Івана Муравйова-Апостола послом у Гамбург, що було досить престижно. Зі своєю складною місією дипломат справився “на відмінно”. Потім був Мадрид. Певно, надивившись на європейські пишні й охайні маєтки, Іван Матвійович постарався створити щось подібне у Хомутці.
Фахівці зазначають, що за зразок він узяв композицію двору-курдогену, характерну для садибно-палацової архітектури доби класицизму й широко розповсюджену в європейській культурі ХVІІ – початку ХІХ століть, а в Росії – з початку ХVІІІ. Курдоген перекладається з французької як почесний двір. Його особливостями були П-подібна форма палацу (до центральної дерев’яної двоповерхової частини Іван Муравйов-Апостол добудовує муровані флігелі, які з’єднуються з нею напівкруглими переходами) й просвітчаста огорожа. Над своєрідним ганком, що оздоблював центральний вхід, на рівні другого поверху було влаштовано терасу-балкон, а з боку паркового фасаду – терасу-лоджію, з якої сходами можна було вийти до ставу.
Про парк і став варто сказати окремо. Парк складався з двох частин – англійської і французької. Перша являла собою природний ліс із прокладеними стежками. Друга була рукотворною, де росли липи, граби, берези, черешчаті дуби, серед яких було приємно прогулюватися парковими алеями. У зелені парків і стояв палац. Став, який розділяв паркові зони і на який виходила палацова тераса, був зроблений штучно. Наповнювали його з річки, рівень якої був вищий від рівня ставу, через прокладений рівчак. Дно штучної водойми виклали блакитною глиною, і над прозорою, що здавалася бірюзовою, водою піднімалися три штучних острівці, які з’єднувалися місточками. Вів до маєтку головний в’їзд, що проходив від села через місток над річкою Хомутець, центральною алеєю парку якраз до парадного двору перед панським будинком. – На той час це був добре влаштований типовий дворянський маєток, – зазначає Любов Кострубіна. – Але вже наприкінці
80-х років ХХ століття у Московському державному історичному музеї стверджували, що хомутецька садиба залишилася єдиною такою в Україні, а отже – унікальною.
Уламки доль в уламках палацу
Трагічно, як відомо, склалася доля нащадків Олени, яка самовільно, без батьківського благословення, побралася з Матвієм Муравйовим. Її онуки, сини Івана Муравйова-Апостола, Матвій, Сергій та Іполит Муравйови-Апостоли, перейнявши в Європі ідеї “впорядковування світу”, стали членами таємних організацій (Південного й Північного товариств та двох “союзів”, що після повстань у грудні 1825-го й у січні 1826 років стали називатися декабристськими). Вони виступили проти самодержавства і були покарані. Сергія в числі п’ятьох керівників повстання декабристів повісили за вироком суду, Матвій відбув 30 років заслання в Сибіру, Іполит став самогубцею – застрелився при арешті.
– Вбитий горем батько на пам’ять про трьох синів посадив у парку трійчатий дуб. Ось він і досі росте, – вказує Любов Миколаївна на триствольного велета – живе нагадування про родинну й історичну драму.
У парку затишно. Біль і туга, що колись наповнювали серце господаря, відійшли у минуле. З 20-х років і дотепер тут господарює ветзоотехнікум. Чесно кажучи, подумалося про те, як пощастило дітям, які навчаються далеко від міської суєти, серед чудової природи. Тільки б цьому райському куточку трохи державної уваги... До речі, у 60-х роках минулого століття парк визнано пам’ятником садово-паркової культури, про що і досі нагадує вицвілий від часу стенд. Але, визнавши пам’ятником, держава так нічого для його збереження і не зробила.
Як можуть, доглядають за парком учні й педагоги технікуму. Але парк давно потребує професійного оновлення. Дерев, посаджених у ХІХ столітті, тут майже не лишилося, росте самосів.
Ще в плачевнішому стані став. Острівці позаростали. Про місточки та голубе дно годі й говорити. Вода стоїть каламутна. Любов Миколаївна пояснює, що у радянські часи став копали заново. Але вода в ньому тепер не з річки, рівень якої значно понизився, а дощова й тала. І ніхто його не чистить. А колись при турботливих власниках тут плавали лебеді...
Та найгнітючіше враження справляє палац. Треба бачити очі моєї люб’язної проводирки, коли заходимо в будинок, – вони повні скорботи. Ми стоїмо посеред руїни!.. Поки палац був одним із навчальних корпусів, стіни, стелі, двері, печі, сходи – все було його “рідним”, у добротному стані. Але на межі ХХ і ХХІ століть чиновники раптом побачили, що стан корпусу не відповідає техніці безпеки. І змусили технікум полишити приміщення – це простіше, ніж відремонтувати чи реставрувати. Та й функції у наших різних відомств різні...
– Якщо покинути навіть новий дім, він швидко “вмирає”, а що ж чекати від будівлі ХVІІІ–ХІХ століть? – сумно констатує Любов Миколаївна Кострубіна.
Вона намагалася врятувати його навіть після виселення технікуму. Зверталася до небайдужих через радіо “Свобода”. Вблагала не “відрізати” батареї опалення хоча б в одній із кімнат, найбагатшій, де стеля – з мореного дуба як нова, щоб волога не пошкодила те, що зберіг навіть невблаганний час... Але невдовзі батареї хтось вкрав, познімали й покрали двері, вікна, почали трощити стіни... Ось на цеглинах напівзруйнованої печі можна побачити перші букви подвійного прізвища власника... І дивна стеля почала псуватися. І на другий поверх ми не змогли піднятися – вже нічим. Студенти – помічники Любові Кострубіної – час від часу підмітають приміщення, хоч і знають, що на завтра тут знову буде засмічено...
Маєток ніби повторює долю своїх власників – роду Муравйових-Апостолів. Батькові синів-декабристів було заборонено жити в Росії. Він передав маєток у спадок синові від другого шлюбу Василю. Але Василь не мав дітей (не залишили продовжувачів роду і три старших сини). Втім мав вихованку. Хомутець переходить спочатку їй, а після смерті двох її дітей – її чоловікові. Однак і новій родині судилося господарювати там недовго – до 1917-го...
Історія повторюється: знову прізвище – в дарунок
Здавалося, ніби у цій сумній далекій історії час поставив крапку. Але у 90-х роках ХХ ст. спочатку озвалися із закордону, а потім приїхали і в Росію, і в Україну, зокрема і на Полтавщину, Муравйови-Апостоли-Коробіни. Приїздили у Хомутець і цієї весни. Вони плекають історію свого роду, видали книгу.
...Після повернення з 30-річного заслання Матвій Муравйов-Апостол знаходить співчуття у свого родича Володимира Володимировича Коробіна – онука своєї рідної сестри. І саме йому передає прізвище Муравйов-Апостол, виклопотавши на те дозвіл царя. Тим же указом дозволялося передавати прізвище далі лише по чоловічій лінії, і цього повеління Муравйови-Апостоли свято дотримуються і досі. Любов Миколаївна говорить, що в останній свій приїзд Андрій Володимирович Муравйов-Апостол зізнався, що тепер може спокійно померти, бо в роду нарешті з’явився хлопчик Пітер.
Наші сучасники Муравйови-Апостоли-Коробіни дуже пишаються тим, що їхній дід Володимир Володимирович був шанованою в Росії людиною, членом оргкомітету з відзначення 300-річчя дому Романових. Виїхав він із Росії ще до революції, але зв’язків на той час із батьківщиною не поривав. Хрещеним батьком його первістка Андрія став великий князь Михайло Романов.
Зберігши прізвище, родина здавна хоче відродити й родові маєтки...
Одначе пригадують у Хомутці печальний досвід середини 90-х років, коли Муравйови-Апостоли направили в Україну кошти на виготовлення дзвонів для храму у Великих Сорочинцях, і як ті гроші десь дорогою до місця призначення загубилися. Довелося меценатам везти дзвони з Німеччини.
Коли ж прийде апостол правди і науки?..
Як часто ми, українці, славимо своє минуле й гніваємося на тих, хто його ганьбить або оцінює не так достойно, як би нам того хотілося. Та чи самі намагаємося не тільки словом, а й ділом шанувати історію й робити правильні, а не в угоду людям та модним течіям, висновки? Може, варто не кивати на інших, а уважно подивитися довкола – і побачити, наприклад, що гине зовсім поруч історична й архітектурна пам’ятка?
Та ось справи, а не слова: не до неї державі й державним чиновникам; не до неї й співвітчизникам, які фінансово спроможні її відновити, зокрема й тим, кого викохала миргородська земля. Переймаються долею маєтку вчителі й студенти.
На їхні плечі прагнемо покласти ті обов’язки, які під силу значно впливовішим і потужнішим інституціям чи індивідумам. Втім, сила не в кількості автомобілів чи сучасних вілл. Коли нарешті це зрозуміють скоробагатьки і їхні сателіти?!
У Хомутці дуже сподіваються, що нарешті доля палацу як унікальної для України архітектурної будівлі складеться вдало. Що ми нарешті навчимося берегти те, що маємо.
* * * Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 27 червня 2008 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
nekrasova@rada.gov.ua
або телефоном: 255-23-94,
Некрасовій Олені Станіславівні