Огляд реґіональної преси Випуск 31, 23 квітня 2008 р.

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

ТЕСТИРОВАНИЕ ВНЕ ЗАКОНА?
Ксения Бойкова, Константин Дема, «Салон Дона и Баса», 22.04.2008, Донецкая обл.
На экстренном заседании Кабинет Министров решит судьбу выпускников Украины. Лишит ли внедрение всеобщего внешнего тестирования выпускников школ предыдущих лет права поступления в ВУЗы?

БИТВА ЗА ВЛАДУ
Юрій Жук, «Волинь», 19.04.2008
У протистоянні між Президентом та Прем'єром з'явився ще один фронт: конституційний. Але при цьому йдеться про одне і те ж — боротьбу за владу.

ОДНА ИЗ СТРАН НАТО ПОКАЗАЛА СВОЕ ИСТИННОЕ ЛИЦО
Максим Литвинов, «Салон Дона и Баса», 22.04.2008, Донецкая обл.
После вступления Украины в НАТО страну могут разбить на куски и раздать соседям.

ПРЕЗИДЕНТ КАПСУЛИ НЕ ЗАКЛАДАТИМЕ, АЛЕ НА ТЕСТУВАННІ ПОБУВАЄ
Юлія Ліщенко, «Високий замок», 22.04.2008, Львівська обл.
Столиця Галичини прийматиме Президента України Віктора Ющенка та увесь склад Координаційної ради з питань проведення в Україні чемпіонату з футболу Євро-2012, зокрема й Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко.

НЕФТЬ, СПОРТ И БЛАГОТВОРИТЕЛЬНОСТЬ
Дора Дукова, «Вечерняя Одесса», 22.04.2008
Одними из главных пунктов, рассматриваемых во время короткого визита Президента Украины в Одессу, стали экономические, спортивные и благотворительные вопросы.

НАДЕЖДЫ И ОЖИДАНИЯ
Леонид Лапа, «Вечерний Донецк», 19.04.2008
Премьер-министр Юлия Тимошенко в своем выступлении подчеркнула, что Кабинет Министров в своей деятельности стремится сосредоточиваться на стратегических программах.

ЛЕГКО ЛИ БЫТЬ ПАТРИОТОМ!?
Анатолий Поух, «Днепр вечерний», 18.04.2008, Днепропетровская обл.
«Языковая ситуация формируется исторически. Переписывать историю - непорядочно, ломать людей через колено - преступно и недемократично», - раздумья ученого.

ДЕНЬГИ ОБЛСОВЕТ ПЕРЕРАСПРЕДЕЛИЛ НЕЗАКОННО?
«Время», 22.04.2008, Харьковская обл.
Губернатор Харьковской области Арсен Аваков резко раскритиковал решение недавней сессии облсовета о перераспределении бюджетных средств.

ВІТЕР ПЕРЕМІН
Інна Медведєва, «Вінниччина», 18.04.2008
Сьогодні у Хмільницькому районі не пустує жоден гектар орної землі, а по селах ніби теплий вітер промайнув. Вітер змін, коли хочете.

«СПИСОК ГУБЕРНАТОРА» ОТКРЫЛ «ЛИЧИКО»
Константин Шруб, «Днепр вечерний», 18.04.2008, Днепропетровская обл.
Настойчивые требования председателя Днепропетровской облгосадминистрации В.В.Бондаря перейти от слов к конкретному рассмотрению строительных объектов к Евро-2012 увенчались-таки успехом.

ТРЕТИНА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ЧЕРКАС ЦЬОГО РОКУ ПІДЕ З МОЛОТКА
Ілона Карпенко, «Черкаський край», 18.04.2008
Сесія Черкаської міської ради затвердила рішення про перелік об’єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації, програму соціально-економічного й культурного розвитку міста на 2008-й рік і бюджет розвитку.

ГОРСОВЕТОВСКИЙ АБСУРД
Ирина Власова, «Панорама», 23.04.2008, Сумская обл.
На минувшей сессии депутаты хотели отправить в отставку мэра и секретаря горсовета. Геннадий Минаев и Петр Гученко пока сохранили свои должности. Надолго ли?

ТАРАС ЧОРНОВІЛ: «ПОЛІТИКА БОГАТИРЬОВОЇ НЕСУМІСНА З ПЕРЕБУВАННЯМ У КЕРІВНИХ ОРГАНАХ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ»
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 22.04.2008, Львівська обл.
В інтерв’ю з народним депутатом України Т. Чорноволом – про інтригу, яку згустили над Партією регіонів чутки про можливий бунт в лавах партії.

КРИВОМУ РОГУ И ДНЕПРОДЗЕРЖИНСКУ ОСОБЫЙ СТАТУС НЕ СВЕТИТ?
А.Белый, «Днепр вечерний», 18.04.2008, Днепропетровская обл.
О нецелесообразности придания особого статуса отдельным украинским городам высказался в ходе поездки на Днепропетровщину лидер партии «Наша Украина» Вячеслав Кириленко.

«ВІРИМО В МАЙБУТНЄ ГАЛУЗІ»
Аліна Ригун, «Житомирщина», 18.04.2008
Завод  є і основним роботодавцем,  і  наповнювачем місцевого бюджету,  і щонайпершим  помічником селищної ради у вирішенні багатьох соціальних питань.

ХТО ПОЧАВ ВІЙНУ ПРОТИ САДОВОГО?
Володимир Антоненко, «Високий замок», 22.04.2008, Львівська обл.
На антимерські акції у Львові кинули сотні тисяч доларів. Однією з головних причин є боротьба за земельні ділянки.

МЕНІ НЕ СКАЗАВШИ, МЕНЕ ОЖЕНИЛИ...
Ірина Рогожинська, «Зоря Полтавщини», 22.04.2008
Питання власності  на земельний пай стало причиною резонансного конфлікту, який триває до цього часу.

«ЗЕМЕЛЬНА ВІЙНА» В КРАСНОСІЛЦІ
Федір Шевчук, «Вінниччина», 22.04.2008
Те, що відбувається нині в цьому селі, інакше як війною не назвеш. Дехто прагне використати протистояння двох орендарів не на користь людям, а навпаки, нагнітає ситуацію.

ДЕТСКАЯ БЕСПРИЗОРНОСТЬ: ТУПИК?
Мария Задорожная, «Вечерняя Одесса», 22.04.2008
Проблема детской беспризорности загнана в тупик.

ДОРОГА ДО ШКОЛИ ЗАРОСТЕ БУР’ЯНОМ?
Олена Кобильченко, «Вінниччина», 22.04.2008
Брак коштів на утримання (не кажучи вже про розвиток) освітянської мережі — біда більшості вітчизняних шкіл.

ЛІКИ, ЯКІ НАС... ОБДИРАЮТЬ
Галина Проніна, «Житомирщина», 21.04.2008
Нині, мабуть, як ніколи раніше, люди панічно бояться захворіти. Бо недуга може швидко «з’їсти» весь сімейний бюджет.

НА ЧЕРКАСЬКОМУ РИНКУ ПРАЦІ НАЙБІЛЬШЕ БОЯТЬСЯ ЖІНОК ІЗ ДІТЬМИ
Лана Май, «Черкаський край»,18.04.2008
І якими б щирими не були заклики: “Кохайтесь! Нас має бути 52 мільйони!”, та жінок з неповнолітніми дітьми роботодавці остерігаються.

А ДЕ Ж МОЛОЧКО БРАТИМУТЬ?
Лариса Соколовська, «Черкаський край», 18.04.2008
Молокозаводи знецінюють працю селян. Де ж Антимонопольний комітет, де обласне керівництво, депутати — тобто ті, що повинні захищати трудівників села?

МЕТРО: СТРАСТИ НЕ УТИХАЮТ
«Время», 19.04.2008, Харьковская обл.
Киевский районный суд Харькова удовлетворил иск Сергея Мусеева о восстановлении его в должности начальника ГП «Харьковский метрополитен». При этом суд не отменил приказы Минтранса о разрыве контракта с Мусеевым и назначении и.о. руководителя метро Геннадия Броншпака.

ДІЛЬНИЧНА ЛІКАРНЯ ЧИ ДЕННИЙ СТАЦІОНАР?
Анастасія Трошкова, «Вінниччина», 18.04.2008
Мешканці Великої Кісниці Ямпільського району налякані можливою реорганізацією дільничної лікарні, яка згодом перетвориться в денний стаціонар.

ВІД ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ – ДО ЕКОЛОГІЇ ДУШІ
Федір Шевчук, «Вінниччина», 18.04.2008
В Бершадському районі відбулося виїзне спільне засідання обласної робочої групи з проведення двомісячника благоустрою населених пунктів області…

КРАСОТА СПАСЁТ МИР... А КТО СПАСЁТ КРАСОТУ?
Татьяна Буряковская, «Время», 22.04. 2008, Харьковская обл.
Акция Марш парков посвящена особо охраняемым природным территориям. В Харькове – это Национальный природный парк «Гомольшанские леса».

НА ЧЕРКАЩИНІ БУДЕ ЩЕ ОДИН ДЕНДРОПАРК
Ганна Шквар, «Черкаський край», 18.04.2008
Під час проведення акції української толоки, ідею земляка народного депутата України Миколи Томенка в селі Малі Канівці Чорнобаївського району підтримали не тільки його односельці, а й чимало поважних людей на чолі з головою обласної ради Володимиром Гресем.

ГАЗОКОНДЕНСАТ ВИТІК У СТАВОК
«Зоря Полтавщини», 22.04.2008
Поблизу села Кошманівки Машівського району на магістральному газопроводі Базилівщина – Шебелинка стався витік газоконденсату.
 

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

ТЕСТИРОВАНИЕ ВНЕ ЗАКОНА?
Ксения Бойкова, Константин Дема, «Салон Дона и Баса», 22.04.2008, Донецкая обл.
На экстренном заседании Кабинет Министров решит судьбу выпускников Украины. Лишит ли внедрение всеобщего внешнего тестирования выпускников школ предыдущих лет права поступления в ВУЗы?

Премьер-министр Юлия Тимошенко намерена пригласить на заседание представителей родительских комитетов, директоров школ, ректоров высших учебных заведений, представителей профсоюзов учителей. Как заявила Тимошенко, правительство хочет услышать их мнение и собирается дать реальную оценку состояния подготовки к тестированию. По ее словам, правительство должно выяснить, может ли сегодня страна без какого-либо нарушения прав школьников, будущих студентов, их семей провести это тестирование качественно. "Ставить эксперименты на детях я никому не позволю", - подчеркнула Тимошенко, при этом добавив, что правительство разработает реальные механизмы, которые без шоковой терапии положат конец коррупции.
В то же время президент страны Виктор Ющенко удивлен тем, что за день до дня проведения тестирования правительство намеревается провести проверку состояния готовности к тестированию. Он считает, что независимое тестирование - это способ преодолеть коррупцию в высших учебных заведениях при поступлении в них абитуриентов. Президент надеется, что правительство и премьер-министр откажутся от воплощения своих намерений относительно внешнего тестирования, отметила Ванникова.
А вот представители Партии Регионов настаивают на сохранении возможности поступать в высшие учебные заведения как на основании тестирования, так и на основании вступительных экзаменов. Как заявил вчера экс-вице-премьер-министр Украины Дмитрий Табачник, внедрение всеобщего тестирования лишает выпускников школ предыдущих лет права поступления в вузы. При этом он подчеркнул, что переход на всеобщее тестирование противоречит Конституции Украины, а также Законам Украины "Об образовании", "Об общем среднем образовании", "О высшем образовании".
"Министерство образования и Кабмин пытаются внедрить всеобщее тестирование и заменить им выпускные и вступительные экзамены, а сертификат тестирования - сделать единственным документом, который дает право на поступление в высшие учебные заведения. В законах четко определено, что документом, который удостоверяет получение полного среднего образования, является аттестат о среднем образовании. Сейчас решением Кабинета Министров и приказами Министерства образования роль этого документа фактически сведена на нет", - сказал Табачник.
О том, что Кабмин намерен пересмотреть вопрос об обязательном внешнем тестировании, в Донецком региональном центре узнали только после звонка журналистов "Салона". "Никаких распоряжений об отмене тестирования мы не получали, наоборот, готовимся к завтрашнему экзамену. Может вы что-то перепутали", - сообщила нам по телефону одна из работников центра.
Напомним, что согласно графика, назначенного Украинским центром оценивания качества образования (УЦОКО) 22 апреля выпускники пишут тесты по украинскому языку и литературе, 29 апреля - математике, 7 мая - истории Украины, 14 мая - всемирной история, 16 мая - химии, 23 мая - географии, 26 мая - физике, 28 мая - биологии, 2 июня - основам правоведения, 3 июня - основам экономики, 4 июня - зарубежной литературе.
В Донецкой области количество зарегистрировавшихся абитуриентов составляет 47.096 человек, в Украине - около 432 тысяч поступающих. Согласно нашему опросу, далеко не все выпускники хотели бы поступать в вуз на основе результатов внешнего тестирования. Как нам рассказала выпускница ОШ № 99 Донецка Настя Толкацер, поступающая в ДонНУ на специальность "Международные отношения", несмотря на то, что на подготовку было отведено время с начала учебного года, не все смогут успешно справиться с ним. "Но с другой стороны, проходной минимум - четыре из двенадцати баллов, то есть, сдать его вполне реально. Но чтобы поступить в университет, например, на мою специальность, мне нужен английский язык, поэтому мне придется сдавать собеседование непосредственно в вузе, что даст им шанс отсеять многих претендентов", - заметила девушка.
А вот мама одного из абитуриентов Никиты, Татьяна Александровна Бобровникова считает, что смысла в тестировании нет: "Если мой сын не сдаст тестирование, то он не поступит в вуз в этом году, а это не справедливо. Почему он не может пересдать тест?". А сам Никита считает, что некоторые задания в тестах не решаемы для выпускников обычных школ без специальной дополнительной подготовки.
Кроме других недостатков такого экзамена, называют так же и то, что в качестве наблюдателей в Донецке будут педагоги из Западной Украины, что тесты сдаются в других школах, в незнакомой обстановке из-за чего дети теряются, а так же тот факт, что в случае неудачи в следующем году придется тестироваться заново.

БИТВА ЗА ВЛАДУ
Юрій Жук, «Волинь», 19.04.2008
У протистоянні між Президентом та Прем'єром з'явився ще один фронт: конституційний. Але при цьому йдеться про одне і те ж — боротьбу за владу.

Ющенко хоче зміцнити повноваження глави держави, а Тимошенко навпаки — перетворити Президента на «англійську королеву»
Спокій нам тільки сниться
Команди Президента і прем'єра з кожним днем усе більше поводяться не як партнери, а як вороги. Дійшло до того, що фракція БЮТ звинуватила Президента в... антиукраїнській діяльності. Таке не часто почуєш навіть від найзатятіших недругів Віктора Ющенка!
А дрібніших уколів з обох боків — хоч відбавляй. Президент звинувачує Кабмін в інфляції, прем'єр стверджує, що ціни ростуть, бо Президент забагато про це говорить і сіє паніку. БЮТ вимагає звільнити Балогу і Богатирьову, у той же час глава держави наполягає на звільненні міністрів уряду з економічного блоку. Кабмін затвердив порядок проведення земельних аукціонів, Президент відмінив це рішення, мовляв, воно сприяє корупції. Юлія Тимошенко вимагає зміни керівництва Фонду держмайна, щоб швидко провести приватизацію, Віктор Ющенко — проти нового керівництва...
Так само і у Верховній Раді: партнери по демократичній коаліції ніяк не можуть узгодити навіть, здавалось би, елементарні речі, — порядок голосування по тих чи інших питаннях, які, до того ж, передбачені у їхній угоді. Закономірно, що в атмосфері такого недовір'я демократична коаліція опинилась на межі розвалу. У БЮТ заявляють, що Президент і Секретаріат свідомо вносять розбрат у коаліцію. У Президента ж нагадують, що це він домігся перевиборів та формування нової влади, і підозрюють, що Тимошенко просто провокує свою відставку, оскільки не може впоратись з роботою.
Щоправда, своїми останніми заявами і Тимошенко, і Ющенко принаймні на якийсь час дещо втихомирили активну перестрілку своїх прихильників. Юлія Володимирівна заявила, що буде тримати «демократичну коаліцію всіма силами єдності» і «ніякі чинуші» не дочекаються її відставки. А Віктор Ющенко учора в Донецьку заявив, що пообіцяв членам коаліції: він їх «зв'яже ланцюгами» і ніхто з коаліції не піде.
Хтось має бути головнішим
Чому ж у владі панує такий безлад? Багато хто причину вбачає в тому, що політики постійно переписують закони і маніпулюють ними у своїх інтересах. Тим часом головні наші політики — Ющенко та Тимошенко — у цьому питанні декларують однакову точку зору: Конституцію у 2004 році змінили так, що тепер не можна розібратись, хто головніший — Президент чи прем'єр. А раз так, Основний Закон треба поміняти... А от далі їхні погляди розходяться.
 Юлія Володимирівна довго не могла визначитись, яка форма правління найкраща для України. Тепер знає: парламентська. На сесії ПАРЄ у Страсбурзі вона заявила, що прагнутиме до кінця року змінити Конституцію і зробити Україну парламентською республікою із сильним прем'єром. При цьому посада Президента буде збереженою і його обиратимуть всенародно, але його функції зведуться до повноважень «англійської королеви». Подібна система влади зараз є у Польщі. Цікаво, що раніше Тимошенко була проти парламентської республіки, бо вважала, що Верховною Радою через свої кишенькові партії керуватимуть олігархи.
У команді Віктора Андрійовича нібито нема однозначної думки, але все ж більше схиляються до повернення до президентсько-парламентської моделі з сильними повноваженнями Президента. Згідно з опитуваннями, понад 70 відсотків українців теж висловлюються за президентську державу. Очевидно, знаючи про ці цифри, буквально вчора Ющенко знову наголосив, що приймати нову Конституцію треба на референдумі.
А тут знову виникають взаємні підозри. БЮТ боявся, що Президент проштовхне на референдумі свій варіант Основного Закону. Вчора, до речі, Конституційний Суд визнав, що народ на референдумі сам може приймати Конституцію. Але не без участі Верховної Ради. Механізм такий: парламент схвалює зміни до Конституції, а народ на референдумі їх підтверджує. У разі, якщо люди висловляться на референдумі проти змін, вони не ухвалюються і це рішення не підлягає оскарженню.
У свою чергу президентська команда підозрювала, що БЮТ тишком-нишком домовився з Партією регіонів і разом вони, маючи 300 голосів, перепишуть Конституцію на користь парламентської форми правління. Однак спікер парламенту Арсеній Яценюк порадив депутатам не втягувати себе «в новий ГКЧП» і пообіцяв, що без нього зробити переворот і змінити Конституцію нікому не вдасться. Хоча після вчорашнього рішення Конституційного Суду ясно, що для того, щоб змінити Конституцію, не можна обійтись ні без парламенту, ні без референдуму.
До речі, сам Яценюк найоптимальнішою вважає теперішню, парламентсько-президентську форму правління. «Просто треба вдосконалити органи місцевого самоуправління, прийняти законопроекти, які проводять децентралізацію, і закрити тему», — заявив він.
http://www.volyn.com.ua/?rub=4&article=0&arch=

ОДНА ИЗ СТРАН НАТО ПОКАЗАЛА СВОЕ ИСТИННОЕ ЛИЦО
Максим Литвинов, «Салон Дона и Баса», 22.04.2008, Донецкая обл.
После вступления Украины в НАТО страну могут разбить на куски и раздать соседям.

Вот, новый поворот!
Украина должна вернуть Молдове Южную Бессарабию и Северную Буковину. С таким неожиданным заявлением выступил 17 апреля в Бухаресте президент Румынии Траян Бэсеску. По его словам, он располагает сведениями, что Украина хочет присоединить к своей территории молдовское Приднестровье.
Для украинского Министерства иностранных дел заявление румынского президента стало полной неожиданностью. Глава МИД Украины Владимир Огрызко даже отказался комментировать их, сообщив, что его ведомство уже обратилось к румынской стороне за разъяснениями по поводу распространенного СМИ заявления Бэсеску. "Мы исходим из того, что вопросы границ, территориальной целостности государств не являются предметом обсуждения", - сказал Огрызко, пишет "Зеркало недели". Также он выразил сожаление, что не все в Румынии поддерживают идею подписания румынско-молдовского договора о границе и даже договора о дружбе. "Украина исходила и исходит из того, что Молдова - это суверенное, независимое государство", - подчеркнул министр.
Кроме того, глава украинского МИДа сообщил, что Украина и Молдова уже демаркировали две трети общей границы, и выразил надежду, что в нынешнем году стороны достигнут согласия относительно начала демаркационных работ на приднестровском участке украинско-молдовской границы. "По завершении этих работ Украина подпишет с Молдовой договор о государственной границе. Тем самым вопрос о прохождении границы между Украиной и Молдовой будет раз и навсегда закрыт", - подчеркнул глава украинского внешнеполитического ведомства.
Абсурд и маразм
В свою очередь, представитель Партии регионов Нестор Шуфрич назвал заявления Бэсеску о возможности передачи Молдавии Северной Буковины и Бессарабии в обмен на включение в состав Украины Приднестровья "абсурдом и маразмом". По мнению экс-министра МЧС, такие заявления румынского президента - это популистский ход, который связан с внутренними проблемами в Румынии.
Депутат Верховной рады от НУНС Лилия Григорович тоже назвала президента Румынии мечтателем. "Скорее всего, предложение президента Румынии - это субъективная мечта, которая была выражена неофициально, поскольку официально президент страны, которая входит в НАТО, не имеет права заявлять - как официальное лицо, как член Альянса - не имеет права выражать любые территориальные претензии к любому другому государству, поскольку одним из условий вхождения в НАТО является признание нерушимости границ государств после Второй мировой войны", - сказала она.
Не заставила себя ждать в ответ на заявление румынского президента и реакция молдовских политиков. По их словам, как только Украина начнет процесс присоединения Приднестровья к своей территории, Россия то же самое сделает с Крымом.
Напомним, что у самой Румынии есть свои территориальные претензии к Украине. Речь идет об острове Змеиный, который расположен в Черном море. На его шельфе разведаны огромные залежи нефти и газа, но их пока никто не разрабатывает. С 2004 года претензии о принадлежности Змеиного рассматриваются Международным судом ООН.

ПРЕЗИДЕНТ КАПСУЛИ НЕ ЗАКЛАДАТИМЕ, АЛЕ НА ТЕСТУВАННІ ПОБУВАЄ
Юлія Ліщенко, «Високий замок», 22.04.2008, Львівська обл.
Столиця Галичини прийматиме Президента України Віктора Ющенка та увесь склад Координаційної ради з питань проведення в Україні чемпіонату з футболу Євро-2012, зокрема й Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко.

До Львова мають прибути усі “профільні” міністри, які мають дотичність до проведення чемпіонату. За інформацією “ВЗ”, напередодні візиту Президента до Львова з Тернополя прибув міністр внутрішніх справ Юрій Луценко – для контролю над забезпеченням порядку.
Про деякі подробиці візиту кореспонденту “ВЗ” розповів т. в. о. голови Львівської облдержадміністрації Микола Кміть. Президент прилітає о 12-й годині. На цей же час за участі глави держави призначено підписання спільної декларації про створення Ради приймаючих міст України і Польщі, яке відбудеться в палаці Потоцьких. На 13.20 призначено виїзне засідання Координаційної ради з Євро-2012 – у Палаці культури залізничників (вул. Федьковича). Після закінчення Координаційної ради – переїзд до заходів з незалежного тестування. Віктор Ющенко зустрінеться із старшокласниками – учасниками тестування у середній школі №51 (у районі вул. Кульпарківської). Але ця зустріч відбудеться вже після того, як учні пройдуть тестування. До речі, Президент наперед привітав усіх учасників тестування – учнів і викладачів – спеціальною поштівкою.
Закладення символічної капсули на місці майбутнього стадіону Євро-2012 не відбудеться – на це не вистачає часу, сказав Микола Кміть. Якщо вистачить часу, Президент відвідає онкоцентр, але це не обов’язково. Для Миколи Кметя – це перший у житті прийом Президента в статусі губернатора. “Почуваюся спокійно, – сказав він кореспонденту “ВЗ”. – План заходів є. Хвилювання – на добре це чи на зле – не маю”.
Учора Микола Кміть мав зустріч і з керівництвом Світового банку. За його словами, Світовий банк відкрив у Львові представництво, досить високо оцінює роботу Львова з освоєння кредиту у 25 мільйонів доларів на водопостачання і готує близько мільярда доларів кредитів в Україну на Євро-2012. Микола Кміть підтвердив, що під час засідання Координаційної ради буде підписано угоду на кредит у мільярд гривень з “Укрексімбанком” – для побудови стадіону у Львові.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=64449

НЕФТЬ, СПОРТ И БЛАГОТВОРИТЕЛЬНОСТЬ
Дора Дукова, «Вечерняя Одесса», 22.04.2008
Одними из главных пунктов, рассматриваемых во время короткого визита Президента Украины в Одессу, стали экономические, спортивные и благотворительные вопросы.

Полдня в минувшую пятницу провел Виктор Ющенко в нашем городе. Город встретил его освобожденными от автомобилей улицами. Рядом с Президентом во время визита были министр обороны Юрий Ехануров, советник Президента Иван Плачков, председатель облгосадминистрации Николай Сердюк, председатель облсовета Николай Скорик, городской голова Эдуард Гурвиц и другие официальные лица.
Первым пунктом рабочей поездки Президента было ОАО «Лукойл — Одесский нефтеперерабатывающий завод». Предприятие вновь начало работу после реконструкции, которая продолжалась 2,5 года. На церемонию открытия приехал президент нефтяной компании «Лукойл» Вагит Алекперов. На торжественном митинге он поблагодарил Виктора Ющенко за внимание к компании и создание благоприятной инвестиционной политики. Также выразил благодарность строителям, всем причастным к реконструкции за то, что в кратчайшие сроки завод подготовлен к пуску.
— В прошлом году предприятию исполнилось 70 лет. Сегодня вы увидите молодой завод, который готов давать продукцию высокого европейского качества, на котором создано 700 рабочих мест и мощность которого увеличится почти на треть, — сказал Вагит Алекперов, обращаясь к Президенту.
Виктор Ющенко вспомнил, насколько непростым в 2005 году было решение об остановке завода, но в итоге планы компании относительно украинских НПЗ выполнены.
— Благодарю, что сдержали слово. Одесский завод важен и для региональной экономики, и для страны. Сегодня он может перерабатывать до 3 млн. тонн сибирской нефти в год. И это, безусловно, позитивно отразится на внутреннем рынке нефтепродуктов.
Нажав символическую кнопку пуска, Виктор Ющенко и Вагит Алекперов уединились для делового разговора, итоги которого были оглашены на короткой пресс-конференции.
Завершен первый этап модернизации завода, после окончания второго годовая цифра переработки нефти увеличится до 6 млн. тонн. Виктор Ющенко и Вагит Алекперов договорились о том, что 40 тысяч тонн дизельного топлива ежемесячно будут оставаться на внутреннем рынке для обеспечения нужд сельхозпроизводителей.
На пресс-конференции нефтяную тему быстро сменила другая — приватизация Одесского припортового завода, — в которой не все так ясно.
Как известно, правительство уже назначило дату начала конкурса по приватизации ОПЗ, а Президент на днях своим Указом постановление это приостановил.
Виктор Ющенко сразу уточнил: «Я — за приватизацию завода». Но вместе с тем Президент придерживается мнения, что впускать инвестора нужно только в сферу производства, а транспортную составляющую оставить в государственной собственности. Аммиакопровод и перевалочные мощности порта Южный не могут подлежать приватизации. Правда, пока нет ответа на вопрос, как размежевать в данном случае два вида деятельности — перевалку и производство. Во всяком случае, на сегодня позиция Виктора Ющенко — не спешить. Президент выразил надежду на понимание проблемы правительством.
На последовавший затем вопрос о президентской оценке хода подготовки к Евро-2012, в том числе и в Одессе, Виктор Ющенко заявил:
— Я спокоен. В Одессе урегулированы правовые взаимоотношения, есть проект реконструкции центрального стадиона «Черноморец», есть инвестор. И я уверен, город получит один из лучших стадионов в Европе. Есть вопросы по гостиницам, но работа идет. Сегодня с утра и до вечера должны работать строители.
Президент побывал на стадионе, где уже начался демонтаж существующих конструкций, в сопровождении президента футбольного клуба Олега Маруса. К 2010 году, прозвучало во время встречи, стадион будет полностью реконструирован.
Еще об одном спортивном сооружении шел разговор. Собственно, приезд министра обороны тем и был вызван. Юрий Ехануров получил поручение урегулировать все проблемы, связанные со стадионом СКА.
Здесь же, в парке Шевченко, четыре многодетные семьи из Саратского района, Белгорода-Днестровского и Измаила, в которых воспитывают десять и более детей, получили из рук Президента ключи от новеньких микроавтобусов «Газель». Теперь транспортом обеспечены абсолютно все такие семьи в Одесской области.
На этом план рабочей поездки был исчерпан, и у Виктора Ющенко осталось время для прогулки по городу, тоже короткой.
http://vo.od.ua/article/8185

НАДЕЖДЫ И ОЖИДАНИЯ
Леонид Лапа, «Вечерний Донецк», 19.04.2008
Премьер-министр Юлия Тимошенко в своем выступлении подчеркнула, что Кабинет министров в своей деятельности стремится сосредоточиваться на стратегических программах.

Юлия Тимошенко рассказала, что такие программы уже утверждены для пяти ключевых отраслей экономики, а в ближайшее время будут утверждены и для других отраслей.
Юлия Тимошенко обратилась к парламентариям с просьбой быстрее рассмотреть и утвердить 63 неотложных законопроекта, а также Программу действий правительства, чтобы оно имело необходимые инструменты для своей деятельности. Она предложила депутатам компромисс - парламент срочно принимает программу, а правительство активно идет навстречу парламентариям. Премьер говорила уверенно и напористо, поэтому зал от удивления затих, а Юлия Владимировна сразу начала докладывать об успехах экономики, которая, "базируется на стремительном экономическом росте", отдельно остановилась на вопросах ее детенизации, роста реальных доходов населения и их социальной составляющей. Докладчик подчеркнула, что правительство продолжит работу в этом направлении. Говоря о компенсационных выплатах вкладчикам Сбербанка, премьер сообщила, что за прошедшее время 4 млн. 600 тысяч вкладчиков уже получили по одной тысяче гривень. Продолжение выплат она связала с дальнейшей приватизацией государственного имущества и поступлением средств, которые дадут возможность их увеличить и завершить выполнение взятых правительством обязательства.
В заключение Юлия Владимировна рассказала о достижении ее правительства в газовой сфере - переговорах с Россией и в том, что "правительство убрало всех посредников с внутреннего газового рынка Украины и сделало НАК "Нефтегаз" единственной структурой, обеспечивающей наших потребителей газом". В то же время Юлия Владимировна посетовала, что ее правительству мешают работать еще эффективнее.
Среди вопросов, которые ей были заданы, был и важнейший для каждого из нас. Несмотря на оптимизм правительства, цены в Украине упорно растут. Стартовавший в минувшем году стремительный рост цен упорно продолжается и сегодня. Если в прошлом году показатель инфляции составил свыше 16 процентов, то только за первый квартал нынешнего он достиг 9,7 процента. И, судя по прогнозам, ситуация в ближайшие месяцы не стабилизируется. Причин такого роста цен и инфляции много, и обвинять кого-то конкретно я не берусь.
Когда говорят об уровне инфляции и сваливают все на правительство Януковича, то это выглядит просто смешно, как и приписывать все грехи правительству Тимошенко. В минувшем году стали резко расти цены на продукты на мировых рынках. Этот объективный фактор, безусловно, сыграл в пользу усиления инфляционного давления. Премьер обещает, что после утверждения программы правительства будут внесены изменения в бюджет. Будем надеяться, что правительство примет ряд мер по стабилизации ситуации. Пока оно устами премьера говорит об этом уверенно.
Что же заложено в бюджете для выплат долгов по сбережениям? На самом деле это далеко от предвыборных обещаний. Это лишь семь процентов от средств, которые необходимо вернуть. А ведь обещали вернуть все за два года. Значит, в этом году теоретически нужно возвращать 50 процентов. Понятно, что обещания не будут выполнены. Поэтому будут предприниматься усилия по поиску дополнительных средств на выплаты, а они смогут появиться только за счет выполнения планов приватизации или внешних займов. Последнее вряд ли будет принято правительством. Значит, путь один - приватизация и повышение сбора налогов.
Люди живут ожиданиями получения дополнительных денег, а это, в свою очередь, провоцирует ожидаемую инфляцию. Практически все полученные деньги (хотя есть данные, что 30 процентов получивших выплаты оставили их на счетах в банке) вышли на потребительский рынок. У нас такой рынок - это продукты, ведь наши граждане 53 процента средств расходуют на еду. Другой вопрос - будут ли эти деньги стимулировать развитие сельскохозяйственного производства. Ведь это должно повысить доходы села, поскольку у нас почти 90 процентов рынка занимают отечественные производители. Говорить об этом еще рановато. Скорее всего - не дойдут, осев на счетах торговых предприятий, потому что цены на ряд продуктов в магазинах почти в два раза выше, чем в оптовой торговле.
Думаю, что не нужно пугать людей инфляционными прыжками после получения денег от приватизации. Их еще нужно получить, а потом уже делить. Мы же наблюдаем, какая большая проблема с продажей Одесского припортового завода. Вот когда его продадут и получат деньги, тогда правительство и Верховная Рада смогут их разделить по статьям бюджета. Сегодня же их еще нет, а вовсю идут разговоры, что страна их проедает. Вспомним продажу "Криворожстали". И что, была инфляция? Нет. Хотя все деньги ушли на выплаты повышенных пенсий и зарплат.
Но сегодня реальны как рост цен, так и инфляция. Так что же делать? Заморозить цены, ограничить рост зарплат или отказаться от приватизации? Любая крайность может ударить по карману людей или спровоцировать еще больший скачок инфляции.
Говорят, что лучший вариант социального решения приватизационных проблем в том, чтобы большинство населения воспринимало эти выплаты, как возвращения им части собственности, которую они заработали, в создании которой они и их деньги принимали участие. Люди не будут против продажи собственности, когда будут знать, что деньги они получат, деньги, которые непосредственно приходят людям, невозможно разбазарить - ведь в этом одна из проблем.
Возврат всех денег, запланированных в бюджете текущего года, может дать, по оценкам специалистов, не более одного процента инфляции. Другое дело, что эти суммы накладываются на все другие мировые и внутренние процессы. Правительству будет очень сложно в течение полугодия остановить рост цен. Главный путь - наполнение рынка товарами, стимулирование производства, чтобы наши надежды на улучшение жизни становились зримее.
http://www.vecherka.ukr-info.net/smi/view_article.cgi?sid=22&nid=3011&aid=33870

ЛЕГКО ЛИ БЫТЬ ПАТРИОТОМ!?
Анатолий Поух, «Днепр вечерний», 18.04.2008, Днепропетровская обл.
«Языковая ситуация формируется исторически. Переписывать историю - непорядочно, ломать людей через колено - преступно и недемократично», - раздумья ученого.

Думаю, что в Украине это нелегко, хотя и очень хочется. Я принадлежу к так называемому,  русскоязычному населению. Родился и вырос в Днепропетровске, хотя судьба бросала в самые отдаленные места Советского Союза и за его пределы. Мои родители говорили на русском языке. Мои дедушка и бабушка по материнской линии, коренные днепропетровцы, мещане города Екатеринослава в дореволюционный период, тоже говорили по-русски, по очень любили петь украинские народные песни. Любой желающий может изучить архивные документы конца XV - начала XX веков, времени основания нашего города, чтобы убедиться - русский язык никогда не был чужим в Приднепровье. Я и мои родственники не пришлые "варяги-завоеватели", а коренные граждане Украины, которые уважают и знают украинский язык, но родным языком считают русский. Насколько же демократичны потуги нынешней власти заставить таких, как я, не только говорить, но и думать на украинском языке?  Будет ли это способствовать укреплению чувства патриотизма? Более сорока стран мира законодательно закрепили двуязычие своего населения, а в Швейцарской Конфедерации даже три языка являются государственными. Языковая ситуация формируется исторически. Переписывать историю - непорядочно, ломать людей через колено - преступно и недемократично.
Столь же непонятны для меня попытки властей предержащих доказать, что самой "правильной" в Украине является церковь Киевского патриархата. Почему нынешнее руководство государства не желает считаться с тем, что я, мои родители, дедушки, бабушки, прабабушки были крещены в церквях Московского патриархата? Киевского патриархата тогда просто не существовало. Что же это за патриотизм такой, если нужно менять традиции предков? Сегодня, например, я перейду в Киевский патриархат, а завтра появится Донецкий, Львовский, Хоружевский? Так и буду бегать в угоду провластной конъюнктуре? К моему сожалению,  подобное «перебегание»  сегодня культивируется в Украине, где символом нации стал гетман И.Мазепа. Иван Степанович последовательно целовал крест на верность перед церковными образами сначала польскому королю Яну-Казимиру, потом гетману Правобережной Украины Петру Дорошенко, потом гетману Левобережной Украины Ивану Самойловичу, потом царевне Софье, царю Петру, королю Карлу. Историки еще в XX веке опубликовали документы, которые подтверждают намерения Мазепы предать Карла XII, о чем он вел переговоры с Петром   накануне Полтавской битвы через полковника Данилу Апостола, но не успел осуществить свои планы.
Русская православная церковь предала анафеме Ивана Мазепу за нарушение клятвы, данной перед святыми образами в далеком 1709 году. Верность клятве во все времена (только не сегодня в Украине) была основным моральным мерилом порядочности и патриотизма человека, особенно военного. Те, кто предавал, никогда не были почитаемы и уж тем более не выносились на постамент истории своим народом. У нас же портрет гетмана Мазепы, как образец для подражания, украшает денежные купюры, а его именем названа улица в Киеве, где находится главный храм Московского патриархата - Киево-Печерская лавра. В этом весь цинизм украинской власти, "опустившей" "неправильную" московскую церковь, в которой уже почти 300 лет подряд правят службу с проклятиями в адрес клятвопреступника.
Затронув тему религии, нельзя не обратиться к историческому прошлому. Запорожские казаки считали своим святым долгом сохранять верность вере предков. Казаком мог стать человек любой национальности и вероисповедания. Д.И.Яворницкий писал: «Поступивший в Сичь должен был непременно исповедовать православную веру, признавать ее догматы, соблюдать посты, знать символ веры и молитву Господню: если он был католик или лютеранин, должен принять православие; если же он был жид или магометанин, должен был креститься торжественно в греко-российскую веру".  Запорожские казаки не признавали униатскую церковь, считали греко-католиков "христопродавцами". Соответствующим образом относилось к казакам население Галичины. В казацкой летописи полковника Грабянки описан конец 1648 года, когда перед войском Б. Хмельницкого добровольно открывались крепостные ворота большинства украинских городов, но только Львов, несмотря на плотную осаду, не капитулировал перед казаками. Монахи-бернардинцы "тайно перебили множество благочестивых русинов, а тела их бросили в колодцы". Не сумев преодолеть мужественную оборону галичан,  Б.Хмельницкий, получив выкуп от горожан, вынужден был снять осаду Львова.
Возвращаясь к сегодняшним реалиям, необходимо признать, что для украинской власти есть не только своя церковь и чужая, правильные украинцы и неправильные, хорошие чиновники и плохие. Причем, для чиновника в Украине главным критерием карьерного роста является не профессионализм и ответственность, а личная преданность вышестоящему начальству. Примером может служить привлечение к уголовной ответственности за разворовывание бюджетных средств бывшего министра транспорта Н. Рудьковского. Вместе с тем, было закрыто уголовное дело на бывшего главу «Нефтегаза Украины» Л. Ивченко, догнать которого министру-социалисту не удалось бы и за десяток лет "злоупотреблений". Работает принцип: "свой-чужой".  Президент В. Ющенко в 2005 году обвиняет премьера Ю. Тимошенко в финансовых нарушениях на сумму более 7 миллиардов гривен (долги ЕЭСУ) и отправляет ее в отставку, а в 2007 снова  благословляет на пост премьера.  Не каждому патриоту дано разобраться в хитросплетениях интриг украинской власти.
Особенно возмущает не прекращающаяся  ни на минута борьба за власть разноцветных политических элит. Украинские политики прекрасно понимают, что их "разборки" уже привели к катастрофическому падению уровня жизни граждан, утрате положительного имиджа государства, кризису в экономике и социальной сфере. Только глупый не понимает, что представители элиты дерутся между собой далеко не за интересы простых украинцев. Государственная власть открывает политикам неограниченные возможности доступа к ресурсам и финансовым потокам страны. Эта перманентная война элит идет под лозунгами гуманизма и патриотизма, цель которой превратить Украину или в один большой Донбасс, или одну сплошную Галичину. Лично мне, моим родным, друзьям, знакомым хотелось бы жить в стабильной демократической Украине, где никто бы не заставлял менять язык общения ни на бытовом, пи на государственном уровне, смотреть "правильные" фильмы, слушать "правильные" песни, вступать в "правильные" блоки. Уж если не мы, то пусть наши дети дождутся стабильности в экономике, демократии в политике, не декларативного, а реального соблюдения прав и свобод человека. Хочу счастья своим детям, как любой отец. Вот только не хочу, чтобы мои дети были когда-нибудь удостоены звания Героя Украины. В моих глазах это, некогда почетное, звание скомпрометировано именем Романа Шухевича - бывшего командующего УПА, заместителя - командира вермахтовского батальона "Нахтигаль", кавалера гитлеровских Железных крестов.
Я не отрицаю преступных действий советской власти. Статистика ГУЛАГа свидетельствует сама за себя. Любая власть порочна, так как в своей основе содержит элемент насилия. Даже самая демократичная, где серое большинство гнет под себя высокообразованное и культурное меньшинство. Об УПА читал много материалов и "за", и "против".  Перевесили аргументы очевидцев тех событий. Приведу один пример. Мой университетский педагог, женщина-историк, известный археолог, вспоминала, как в 1950 году, закончив истфак Днепропетровского госуниверситета, девчонки-выпускницы с ужасом ждали распределения. Неописуемый страх вызывала перспектива получить назначение на должность школьного учителя в Западную Украину. Народная молва быстро разносила известия, когда в город прибывал очередной гроб с телом молодой учительницы, которая чем-то прогневила "доблестных воинов" УПА.
Чем больше анализирую события, которые сегодня происходят в моей стране, тем больше начинаю сомневаться в своих патриотических чувствах. Это угнетает, влияет на настроение. Узнал о том, что в бюджете Украины на 2008 год предусмотрена огромная сумма денег на строительство памятника шведскому королю Карлу XII, а в 2009 году вся страна торжественно отметит 300-летие украинско-шведских отношений. Одолевают мысли: «А  будет ли Карл ХII» к этой дате достоен звания героя?" Он ведь воевал с «москалями» - значит,  за Украину. Мы ведь страна богатая - у нас выборы каждый год.  Потому и цены растут сумасшедшими темпами: олигархам нужно вернуть деньги, потраченные на предыдущую избирательную кампанию и успеть подсобрать на новую. И "оранжевые", и "бело-голубые", и прочие цветные украинские элиты требуют средств на ведение войны за власть в разоренной ими же стране. Они считают себя настоящими патриотами, потому что сами иногда в предвыборном экстазе начинают верить своим высокопарным словам и обещаниям. А в межвыборное  время им всем плевать на нищий, вымирающий народ, больных и бездомных детей, беспомощных инвалидов,  ВИЧ-инфицированных. «Биомасса все схавает!" - как любит выражаться авторитетный в Украине политик.
Вот и имеем мы тех политиков и чиновников, каких заслужили то ли своим патриотизмом, то ли его отсутствием.  Выбираем их мы - граждане Украины -представители более ста наций и народностей, говорящие на разных языках, но понимающие друг друга,  в отличие от них, бескомпромиссных, амбициозных, не способных договариваться между собой. А настоящий,  недекларативный патриотизм  возможен только там, где государство уважает и защищает своих граждан; не словом, а делом заботится об их благополучии.
Кандидат исторических наук, доцент НГУ.

РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА

ДЕНЬГИ ОБЛСОВЕТ ПЕРЕРАСПРЕДЕЛИЛ НЕЗАКОННО?
«Время», 22.04.2008, Харьковская обл.
Губернатор Харьковской области Арсен Аваков резко раскритиковал решение недавней сессии облсовета о перераспределении бюджетных средств.

Председатель облгосадминистрации заявил: «Без всяких предварительных согласований, в нарушение Бюджетного кодекса, порядка, законов председатель облсовета предложил новое распределение бюджета. Были сняты 20 млн. гривен с финансирования реконструкции стадиона «Металлист», 10 миллионов — с реконструкции филармонии, 7 млн. — с реконструкции здания Госпрома, 7 млн. — с реконструкции систем теплообеспечения села Ковшаровка Купянского района и переданы на некое финансирование города Харькова. Те решения, которые были приняты и проголосованы в сессионном зале, являются незаконными, не являются такими, которые я буду принимать к исполнению. Мною немедленно будут оспорены эти решения».
http://www.time.kharkov.com/index.php?page_name=article&id=2595

ВІТЕР ПЕРЕМІН
Інна Медведєва, «Вінниччина», 18.04.2008
Сьогодні у Хмільницькому районі не пустує жоден гектар орної землі, а по селах ніби теплий вітер промайнув. Вітер змін, коли хочете.

П’ять років тому у Хмільницькому районі “гуляло” стільки землі, що здавалося в чагарях ось-ось заведуться вовки. А села? Це було суцільне “сонне царство”: ні гуркоту тракторів, ні пісень, ні дитячого сміху. Скидалося, сільські ради існують лише для того, аби було де почепити державного прапора. Бо що вони могли без копійки в кишені? Хіба що чекати кращих часів…
Взяти невелике село Крижанівку на кордоні району. Два роки тому місцеву громаду очолив новий голова, Микола Поліщук. Досвіду в нього, вважайте, не було, зате бажання працювати било через край. Власне, головне не досвід, а оптимізм і енергійність, якості, яких Миколі Петровичу не позичати.
А розпочав голова з ремонту. Сільська рада нагадувала стайню: не було ні стільців, ні занавісок, ні друкарської машинки (що вже казати про комп’ютер!), ні навіть електричного світла.
- Сільська рада була у стилі ретро, - жартує Микола Петрович. - Ми прибрали, поклеїли шпалери, повісили штори, поміняли меблі, обзавелися комп’ютером. А поряд розбили фруктовий садок.
Тепер ніхто не скаже, що серце села – “у стилі ретро”. Сільрада, ФАП і пошта акуратно побілені, територія довкола чиста, як вимита тарілка, дерева молодого саду стоять у білих, охайних “панчохах”.
- Два роки тому до сільського дитсадка ходила одна дитина, - продовжує голова. – Природно, що районна рада поставила питання про його закриття. Але ми, буквально, вмовили цього не робити. Побалакали з людьми, змінили графік роботи дитсадка, щоб батькам було зручніше, і наслідки не забарилися. Сьогодні заклад відвідує 11 малюків, а скоро буде 20. Ми купили в дитсадок нові умивальники, телевізор, музичний центр, DVD… У нашому господарстві працюють люди з сусіднього Козятинського району, то вони також висловили бажання записати діток до нашого садка.
Схоже, сільський голова не пасує навіть перед складними, об’єктивними проблемами. Скажімо, перед такою, як демографічна.
- Відтоді, як почала оброблятися земля, в Крижанівку стали повертатися люди, котрі, було, виїхали в благополучніші місця. Особливо тепер, коли на носі газифікація села. Уявіть собі, підвищилась народжуваність. Минулого року ми, вважайте, вийшли на баланс: число померлих і новонароджених практично зрівнялося. Коли мене тільки обрали, люди сказали: “Нехай голова покаже приклад”. Що ж, я показав - у мене народилася донька, а тепер от секретар сільради пішла у декретну відпустку.
А ще Крижанівка хоч і маленька, мов кулачок (всього 160 дворів), зате ми перші в районі з усиновлення дітей-сиріт. Традицію, знову ж таки, започаткували працівники сільради – наш землевпорядник узяв на виховання малюка. А сьогодні три сім’ї стоять на черзі на всиновлення сиріт. Ось так ми, в міру сил, виправляємо демографічну ситуацію.
Права рука голови – дільничний інспектор Юрій Бойко. Це спокійний, врівноважений чоловік, який має підхід до людей.
- Є у нас жінка, яку позбавили батьківських прав. Вона допилася до краю, до дна. Ми ходили до неї, вмовляли, переконували… Хоча, якщо чесно, я вже не вірив, що вона підніметься з ями. Особливо після того, як у неї відсудили й віддали державі дітей. Але жінка схаменулася й знайшла у собі сили зав’язати з горілкою. Дітей їй повернули, поновили батьківські права і вона тримається!.. Отже, є смисл боротися за кожну людину, за кожну пропащу душу.
Втім, усе це - лише початок змін, запевняють у Крижанівці. Цього року до села нарешті прийде газ, це по-перше. По-друге, сільський голова працює над тим, щоб ввести в експлуатацію водогін, задіявши старі свердловину і башту. А по-третє, в Крижанівці зареєстрували кооператив з однойменною назвою. Профіль – заготівля різноманітної сільськогосподарської сировини.
- У нас уже є приміщення, є голова кооперативу, дуже толковий чоловік, а в людей достатньо худоби, щоб здавати і молоко, і м’ясо. Ми виграли грант у рамках обласного конкурсу, допомогла районна рада – за ці кошти обладнаємо ветеринарну аптеку, склади, душову кімнату… Будемо заготовляти не тільки тваринницьку продукцію, а ще, наприклад, яблука, бо в нас їх багато.
Однак навіть якщо здійсняться усі плани, Крижанівка все одно не стане колишньою. Приблизно до середини 60-их років минулого століття це було розвинуте село на залізничній колії. Численні склади тріщали від збіжжя, працювали нафтобаза, засолочний цех, зерносушарка, яку змонтували німці під час окупації … Потім залізницю, збудовану 1913 року, визнали непотрібною і… селу неначе кисень перекрили: почався стрімкий, невблаганний занепад.
- Минулого не повернути, - визнає сільський голова. – Але ж і не сидіти склавши руки…
Микола Поліщук - сільський голова нового типу. Він більше менеджер, аніж чиновник. У нього стратегічний масштаб мислення і творчий підхід до громадських проблем. Яскравий приклад такого підходу – це угода, яку Крижанівська сільська рада підписала з сусідньою Вишенькою. Згідно з документом, кооператив, створений у Крижанівці, буде обслуговувати ще й Вишеньку, в обмін на відповідну послугу. Хіба не геніальний хід – витрачаєш кошти на одне підприємство, а отримуєш два?..
 Іще сильніший вітер змін – у сусідній Вишеньці. Хто б міг подумати, що Вишенька знов зацвіте? П’ять років тому в селі за день рознесли господарство: було і немає!.. Місцевих селян, які взяли участь у “приватизації”, довго таврували і погрожували кримінальною відповідальністю.
- А було так, - розповідає Олександр Кирилюк, сільський голова, - інвестор, в особі Хмільницького заводу сухого молока, не виправдав наших надій і почав розбазарювати громадське майно. Отож селяни створили комісію й культурно, згідно з законом, розібрали майнові паї. Інвестор приїжджає – а господарства немає. Ні корови, ні трактора… Звичайно, це було зухвало і не вписувалося в тогочасну державну політику. Проте у селян не було іншого виходу. Подальші події підтвердили: якби люди не розібрали майно по домівках, Вишенька стала б жебрачкою. До речі, кримінальні справи, які порушили проти селян, були благополучно закриті.
Отже, Вишенька пішла іншим шляхом і на милість реформи не здалася. Колгоспне майно розібрали і зберегли.
- Люди нічого не продали, не пропили,- запевняє Олександр Кирилюк. – Сьогодні у Вишеньці 52 одиниці тракторів, 28 вантажних машин, сім фермерських господарств і 30 суб’єктів підприємницької діяльності. Селяни обробляють майже дві тисячі гектарів ріллі та вирощують цукрові буряки, від яких інвестор-невдаха відмовився.
- У наших людей удома по 50-100 мішків цукру, - додає сільський голова, - коли потрібні гроші, продав кілька мішечків і немає проблем…
- У нас дуже дієва, активна громада, - хвалиться Олександр Степанович. – Чесне слово, я гордий, що живу між такими людьми. У нашому селі зранку до темна гудуть машини, а до сільради щодня приходить 10-15 людей з пропозиціями. Працювати з такими людьми – одне задоволення.
Коли громада активна, то в голови немовби крила виростають. У Вишеньці вже відновили занедбану амбулаторію, зробили реконструкцію дитячого садка, а головне – зрушили з мертвої точки проблему газифікації.
- Довелося їздити в Київ, пробивати дозвіл на будівництво газопроводу високого тиску, - розповідає сільський голова. – Спасибі обласній та районній владі, завдяки яким нам виділили субвенцію. Через кілька тижнів ми будемо з газом. Гарні новини розповсюджуються швидко і в село вже переїхало чотири родини, котрі купили закинуті хати.
У Вишеньці також зареєстрували кооператив, який спеціалізуватиметься на виробах з деревини. Село будується, отож потреба у столярці чимала.
У нас є 15 чоловік, які їздять на заробітки. Ми розраховуємо, що хоч половина з них працюватиме в місцевих столярних майстернях.
Зрозуміло, що вишеньський кооператив працюватиме не тільки на своє село, а ще на Крижанівку, з якою вкладено угоду про, так би мовити, партнерство і дружбу.
В Олександра Кирилюка – дуже багато планів і на завтрашній день, і на віддалену перспективу. Хоче, наприклад, встановити в селі прес для сортування сміття для переробного заводу, який збудують за шість кілометрів від Вишеньки. А найближчим часом – відкрити ясла, бо дітей у селі прибуває. Сільський голова, до слова, частий гість у дитсадку і в школі.
- Ходимо до старшокласників разом із Юрієм Бойком, нашим дільничним. Говоримо про здоровий, тверезий спосіб життя. Не фразами з брошур, а просто, щиросердно. Ми розказали, як прийшли з армії і створили команду, зробили собі стадіон, відновили лазню. Хлопці загорілися: і ми так можемо, ви лиш допоможіть!.. Допоможемо, звичайно. Нехай діти вчаться самостійності, вчаться ініціативі.
Крім буденних речей, як-от благоустрій цвинтарів, у Вишеньці дбають про високе й духовне. Відремонтували й заквітчали вишиванками сільську бібліотеку, створили гімн села і збираються видати книжку місцевого поета – першу ластівку, - каже голова, бо поетів у селі багато.
Цікава річ: у селах, де вчора вили здичавілі пси, нині ведуть мову про поезію. У кожному селі встановлюють пам’ятний знак, присвячений жертвам голодомору. Причому, роблять це аж ніяк не для “галочки”: у Вишеньці, приміром, встановили точно такий монумент, який височіє на подвір’ї української амбасади в Москві – цей оригінальний знак сільський голова побачив по телевізору. У кожному селі відкривають стоматологічний кабінет. У кожному селі хочуть мати не просто лазню, а неодмінно з парилкою. У кожному селі говорять про сучасний водогін і якісну воду. А коли ремонтують соціальні заклади, то застосовують енергозберігаючі технології. Кожне село пише проекти розвитку громади, бере участь у конкурсах і виграє гранти. А ще, виявляється, для відродження села потрібно не так вже багато: трохи грошей, трохи уваги з боку держави… небайдужа громада і розумний голова.

«СПИСОК ГУБЕРНАТОРА» ОТКРЫЛ «ЛИЧИКО»
Константин Шруб, «Днепр вечерний», 18.04.2008, Днепропетровская обл.
Настойчивые требования председателя Днепропетровской облгосадминистрации В.В.Бондаря перейти от слов к конкретному рассмотрению строительных объектов к Евро-2012 увенчались-таки успехом.

В минувшую пятницу чиновникам, инвесторам, представителям контролирующих и коммунальных служб был представлен альбом регионального проекта «Список губернатора». К настоящему времени он включает в себя 42 объекта и, не исключено, может пополниться.  Правда, пока что публично презентовали лишь 28 из них. Но – весьма наглядно: паспорт по каждому объекту включает иллюстрации, основные характеристики (проектанты, инвесторы, координаторы из  органов власти, этажность,  предназначение, ориентировочная стоимость), технико-экономические показатели, стадии и графики работ, проблемные вопросы и предложения по их решению.
Предваряя переход к индивидуальному рассмотрению проектов, Виктор Васильевич заметил: «За ближайшие два года мы должны пройти путь по воплощению в жизнь каждого из  этих проектов. Это позволит не только достойно принять игры чемпионата, но и кардинально изменит облик города, его транспортную и коммунальную инфраструктуры. Совещания по ходу строительства будут производиться еженедельно. Наша общая цель: допустить при строительстве как можно меньше бюрократии, выдержать сроки строительства».
Не обошлось и без обоснованной критики по итогам первого знакомства с материалами. Как резонно отметили В.Бондарь и его первый заместитель С.Кроль, в «Списке...» бросается в глаза дефицит социальных объектов – больниц, школ, детсадов. Недостаточно проработан вопрос обновления городских коммуникаций. А ведь каждому понятно, что при нынешнем строительном буме в Днепропетровске и, особенно, при обвальной сдаче объектов к Евро существующие сети (электро-, водо-, тепло-,  газоснабжения) не справятся с возросшими нагрузками. Надо предпринимать радикальные меры – и немедленно!
Существенным упущением губернатор считает отсутствие в планах застройки Днепропетровска отелей с мировыми именами. Да и в целом «Список...» не очень щедр на отели. Одновременно с этим к областной власти обращаются инвесторы, желающие построить в Днепропетровске гостиницы известных мировых брэндов:  «Хилтон», «Хайят», «Рэдиссон», «Мэриотт» и так далее. Но пока что перспектива возведения подобных гигантов отдыха для состоятельных туристов, которые приедут в Днепропетровск, - в тумане.
Актуален и следующий вопрос.  Проблемами многих проектов являются отказы коммунальных предприятий (газовых, водо- и электроснабжающих) в выдаче технических условий на проектирование сетей к новым объектам, запреты прокуратуры и местной власти на строительство,  необходимость переноса существующих в зоне застройки социальных объектов. По мнению инвесторов, власть и коммунальные службы вставляют им палки в колеса.
Губернатор отреагировал на услышанное категорично. Дал поручение коммунальщикам решить все противоречия в недельный срок. В ситуацию с запретами прокуратуры пообещал вмешаться лично,  «чтобы через 2-3 недели их не осталось вовсе». При этом подчеркнул: «По каждому из этих объектов должны быть особые, благоприятные условия».
Говоря же непосредственно о «Списке...», стоит отметить следующее. Большинство из представленных в нем проектов – деловые, торгово-жилищные комплексы. Для их сооружения планируется привлечь около 10 миллиардов гривен инвестиций. Всего под застройку пойдет около 130 гектаров. В рамках проекта будет возведено 9525 квартир, 2410 отельных номеров на 15 тысяч постояльцев.
Безусловно, в рамках одной статьи мы не сможем рассказать о каждом проекте. Самые интересные из них, конечно, со временем представим читателям «Вечерки». Но уже сейчас стоит сказать,  что к Евро-2012 будет реконструирован наш аэропорт. Будет проложен автодорожный тоннель от правобережного съезда с центрального моста через Красноповстанческую балку, что значительно разгрузит главные магистрали города от автопробок. «Днепрооблэнерго» возведет три мощные подстанции: в районе Севастопольского парка, Тополя, Левобережного.
Кардинально преобразится часть города от правобережной развязки центрального моста (комплексы «Брама», «Эстакада», «Алеф-Бизнес парк») до оконечности парка Шевченко (особенно интенсивной будет застройка в районе улиц Литейной, Набережной Ленина). Новую жизнь получат преображенные Дом торговли на  пр. Правды и «Славутич» на пр. Кирова. Ряд нестандартных отельных и торгово-деловых комплексов построят в нижней части пр.Кирова, в окрестностях нового стадиона. Если судить по эскизам, необычными, интересными обещают стать многофункциональные комплексы «Крепость» на перекрестке ул.Героев Сталинграда и Запорожского шоссе, «Цветы» на второй из упомянутых магистралей, на месте нынешнего хлебзавода по Карла Маркса, 106 и ряд других объектов.
Вместе с тем, на взгляд непосвященного в таинства зодчества человека, загадочным выглядит включение в список объектов к Евро-2012, например, очередной элитной высотки по ул.Дзержинского, комплекса на тысячу квартир на Победе или же группы жилых домов в селе Опытном Днепропетровского района. Каким образом эти объекты помогут нам принять чемпионат Европы или удивить его гостей (которые, разумеется,  не доедут до самых городских окраин) – загадка.

ТРЕТИНА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ЧЕРКАС ЦЬОГО РОКУ ПІДЕ З МОЛОТКА
Ілона Карпенко, «Черкаський край», 18.04.2008
Сесія Черкаської міської ради затвердила рішення про перелік об’єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації, програму соціально-економічного й культурного розвитку міста на 2008-й рік і бюджет розвитку.

Бюджет назвали збалансованим, а програму — соціально спрямованою. Як прокоментувала начальник фінансового управління Наталя Джуган, уперше в бюджеті розвитку передбачаються кошти на реконструкцію-будівництво міських  доріг (майже 17 мільйонів гривень), світлофорів, соціальне житло (в межах 7 мільйонів), на соціальний гуртожиток для дітей-сиріт… Також планується придбати на 10 мільйонів гривень обладнання для медичних закладів, ще 2 мільйони вкласти у реконструкцію і ремонт об’єктів спортивного призначення, надати кошти на техніку для прибирання міста.
В цілому збалансований бюджет і соціальна програма затягли на 158 мільйонів гривень, очікується, що їх принесе в міську кишеню відчуження і приватизація комунального майна міста.
З таким джерелом наповнення бюджету погоджувались не всі депутати, і рішення ставили на голосування двічі. Прийняли ж лише після того, як додали пункт про затвердження вартості майна, яке продається.
Так депутат Юрій Оробець аргументував, що у місті лише 91 тисяча квадратних метрів комунальної площі, яка здається в оренду, з них 22 тисячі — освітянським закладам, залишається 69 тисяч. Об’єкти, які запропонували до продажу в цьому році, становлять 30 відсотків цієї кількості. З такими темпами місто за три роки залишиться взагалі без комунального майна.
Прихильники ж приватизації наводили як приклад місто Полтава (чисте і з новенькими контейнерами для сміття на кожному розі, придбаними за приватизаційні кошти) і запевняли, що до такого методу наповнення бюджету приходять врешті-решт всі міста. Адже оренда приміщень вичерпала себе, і грошей більше не приносить.

ГОРСОВЕТОВСКИЙ АБСУРД
Ирина Власова, «Панорама», 23.04.2008, Сумская обл.
На минувшей сессии депутаты хотели отправить в отставку мэра и секретаря горсовета. Геннадий Минаев и Петр Гученко пока сохранили свои должности. Надолго ли?

Фракция БЮТ, которая на протяжении последних месяцев требовала отставки исполкома, отказались рассмотреть предложенные мэром кандидатуры в новый исполком. Партийцы заявили, что сейчас обсуждать этот вопрос не готовы, но смогли бы сделать это на отдельном заседании 18 апреля после обсуждения всех кандидатур.
Депутаты в очередной раз продемонстрировали, что политика для них важнее всего. Вслед за фракцией БЮТ политическим вирусом заразились депутаты из других фракций. Бютовцы, вопреки своим заявлениям, вопрос отставки мэра на этой сессии не инициировали - за них это сделали фракции КПУ и Партии регионов, которые к "мэрскому" вопросу присовокупили и досрочное сложение полномочий секретаря горсовета, лидера фракции БЮТ Петра Гученко. Они захотели, чтобы эти два вопроса были проголосованы пакетом и депутаты отнеслись к ним адекватно.
"Депутаты от БЮТ неоднократно инициировали отставку мэра, а мы предлагаем внести вопрос как о недоверии мэру, так и о недоверии секретарю", - зачитал обращение двух фракций лидер фракции Партии регионов Сергей Науменко. По мнению депутатов, работа горсовета парализована из-за неквалифицированной подготовки материалов и несвоевременного распространения. "Вопросы переносятся с сессию на сессию, иногда принимаются незаконные решения, на что секретарь горсовета не обращает внимания", - сказано в обращении.
Суть претензий к мэру они не озвучили. Только отметили, что, если депутаты хотят, чтобы в дальнейшем горсовет работал на благо города, надо проголосовать и выяснить степень доверия к городским руководителям. Чтобы развязать этот гордиев узел, депутат Сергей Науменко предложил в течение часа проголосовать по этим вопросам, а затем приступить к решению хозяйственных проблем. Но как это бывает в последнее время, дебаты и голосование по этому вопросу затянулись до пяти вечера.
В обиду не дадим
На сессии присутствовали 68 из 75 депутатов Сумского горсовета. Результаты тайного голосования продемонстрировали отношение фракций. Представители фракции БЮТ, лидером которой является Петр Гученко, отказались участвовать в голосовании по поводу его досрочной отставки и не брали бюллетени. Результаты тайного голосования таковы: за досрочное сложение полномочий секретарем проголосовали 25 депутатов при необходимых 39. Против досрочной отставки секретаря проголосовали три депутата, три воздержались, два бюллетеня были испорчены.
Горсовет голосовал по вопросу о досрочном прекращении полномочий секретаря впервые за два года каденции. По законодательству, в случае прекращения полномочий мэра именно секретарь горсовета будет исполнять его обязанности до избрания нового. Напомним, на сессии 26 марта депутаты поддержали депутатский запрос Владимира Руденко (фракция "Ночной Дозор") к прокурору города с просьбой проверить деятельность секретаря горсовета Петра Гученко. Пока прокуратура молчит о результатах проверки.
Голосов не хватило
Сумской городской совет также не смог принять решения о досрочном прекращении полномочий мэра Геннадия Минаева. За данное решение на сессии проголосовали 39 депутатов при необходимых для принятия решения 50. Против досрочной отставки мэра проголосовали 21 депутат, один воздержался, три бюллетеня были испорчены.
Напомним: в прошлый раз, когда депутаты фракции БЮТ инициировали голосование по этому вопросу на сессии 26 марта, за это решение проголосовали 49 депутатов.

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ

ТАРАС ЧОРНОВІЛ: «ПОЛІТИКА БОГАТИРЬОВОЇ НЕСУМІСНА З ПЕРЕБУВАННЯМ У КЕРІВНИХ ОРГАНАХ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ»
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 22.04.2008, Львівська обл.
В інтерв’ю з народним депутатом України Т. Чорноволом – про інтригу, яку згустили над Партією регіонів чутки про можливий бунт в лавах партії.    

Закритий для непартійних очей суботній з’їзд «регіоналів» не вибухнув сенсаціями на кшталт «Віктор Федорович залишився без партії» чи “Помірковані “регіонали” Ахметова показали Януковичу, хто в партійному домі господар». Не було і повчально-показового шмагання «невірної» Раїси Богатирьової – квиток Партії регіонів все ще при ній. Судячи з небагатослівних коментарів, які з’явилися на сайті ПР після з’їзду, зліт пройшов “на ура”. Хоча у пресі з’явилася інформація, що деякі його учасники вийшли з партзібрання вельми незадоволеними. Серед обурених прозвучало і прізвище народного депутата Тараса Чорновола. До нього журналіст «ВЗ» і звернувся по коментарі з перших уст.
- Я б не згущував фарби, говорячи про настрій після з’їзду, - каже Тарас Чорновіл. - Справді, є речі, які мене не задовольняють. Це, зокрема, тенденція у партії до централізації прийняття рішень. Колосальний підйом рейтингів партії і нормальна робота були тоді, коли ми діяли як колективний розум. Коли ж відбувається надмірна централізація, починаємо робити багато помилок, і партія звужує сферу своїх впливів. Суботній з’їзд не призвів до позитивних зрушень в цьому плані.
- Говорячи про централізацію, маєте на увазі новий, триєдиний статус Віктора Януковича (тепер він не лише голова партії, а й обійматиме посади голови політради і голови президії політради партії)?
- Я такої фрази не казав… Те, про що ви сказали, - один з моментів. Інший – підбір особового складу керівництва партії: там немає людей, які зможуть відверто, у вічі висловити думку, яка відрізнятиметься від думки лідера. Це не трагічно і не катастрофічно, але певна проблема є. Політрада, в яку входить понад 180 людей, збирається рідко. А президія політради, заступники голови партії збиратимуться регулярно. Там, очевидно, буде без критики, яка потрібна, бо допомагає уникати помилок.
Не погоджуюся і з деякими ідеологічними моментами. Я розраховував, що нюанси, які звужують сприйняття партії серед людей, будуть або пом’якшені, або усунуті взагалі. Але цього не сталося: і в програмних документах, і у виступах на партійному з’їзді знову звучали і тема другої державної мови, і риторика «антиНАТО», і протиставлення Шухевичу, УПА. Мене це засмутило, бо думав, що ми вже це переросли.
- І багато у Партії регіонів ваших однодумців, яких теж напружує така риторика?
- Не знаю, бо був дуже зайнятий і не встиг ні з ким поспілкуватися після з’їзду.
- Але у кого з колег які настрої, видно і поза з’їздом…
- Сказати, що всі задоволені – очевидно, ні. Сказати, що багато незадоволених, теж не можу, бо не знаю, скільки таких людей. Хтось, може, не задоволений більше за мене. А хтось, можливо, не задоволений, але не вважає ситуацію катастрофічною. Я теж не схильний драматизувати. Але пригадую зліт партії 2005, 2006 років – хотілося б, щоб ми відновили те, що було.
- До речі, чому Партія регіонів стільки часу не проводила партз’їзд?
- Розповіді про те, що у партії нібито внутрішній розкол, і що в цьому криється причина, чому не збирався з’їзд, - вигадка, дурниці. Просто не було серйозних тем до обговорення, які потрібно було обов’язково виносити на з’їзд. Зібралися, коли постало питання про зміни до статуту, програми, про переформатування керівних органів. Все інше вирішували у робочому порядку – або на президії політради, або на засіданнях парламентської фракції.
- Напередодні з’їзду у пресі з’явилася інформація про те, що з ініціативи Бориса Колесникова так зване помірковане крило партії підготувало свій варіант партійної програми – без акцентів на мовному питанні і позаблоковому статусі України. Чутки небезпідставні?
- Наскільки мені відомо, у такій формі, як говорять, цього не було. У робочій групі, яка працювала над змінами, були різні пропозиції – не два, а чотири-п’ять варіантів стосовно статуту, програми. Протиставлення двох непримиренних позицій, як дехто намагається це подати, не було й немає.
- Про протистояння між двома основними групами впливу у Партії регіонів пишуть не лише журналісти – про це говорять аналітики, політологи, політики.
- Коли кажуть про два крила партії, то їх не два, а принаймні чотири. Перше пов’язане безпосередньо з людьми, близькими до Януковича. Друге – з Ринатом Ахметовим. Третє – з Азаровим. Є група впливу Раїси Богатирьової (це бздура, що Богатирьова – людина, керована Ахметовим). Є так звані старі донецькі, Звягільський, Рибак, в яких своя позиція з певних питань… Партію регіонів весь час намагаються зобразити за якоюсь схемою, зручною для політичного аналізу. А потім розводять руками: «За нашими прогнозами, партія вже мала б розколотися, а досі не розкололася. Чому?». Політологи не можуть чи лінуються аналізувати сутність процесів, які набагато складніші, ніж здається.
- Результати суботнього з’їзду «Регіонів» теж розглядають під прицілом, чия взяла...
- Якщо керуватися схемою, яку нав’язують деякі політологи (про те, що є два крила, які постійно борються між собою), то можна було б сказати, що взяла Януковича. Але це не той підхід. За результатами з’їзду відбулося серйозне зміцнення тієї групи, яка вважає, що має бути максимально реалізована позиція, яку оголошує лідер партії. Добре це чи погано – покаже час.
- Ще задовго до з’їзду мусувалася тема про можливу заміну Януковича як лідера партії. Це теж те, що ви називаєте схемою?
- Всередині партії це взагалі не обговорювалося. Це речі, про які ми дізнаємося ззовні, причому від людей, які й не намагалися розібратися, що й до чого.
- Чому так довго вирішується питання про подальше членство у Партії регіонів Раїси Богатирьової?
- Чесно кажучи, це питання ніколи і не вирішувалося. Проблема зводилася до того, що Богатирьова самостійно прийняла рішення про перехід на роботу у Раду нацбезпеки й оборони. Якби вона вийшла з фракції Партії регіонів і перейшла в якусь іншу – тоді, безумовно, стояло б питання про вихід з партії. А перехід в РНБОУ… Ми обурювалися тим, що наших людей виганяють з обладміністрації. Тепер, коли нашу людину взяли на посаду в президентську вертикаль, маємо теж обурюватися? Це нелогічно. Але є деякі нюанси. Якби пані Богатирьова на своїй посаді відстоювала принаймні основні позиції партії і не робила речей, які суперечать цим позиціям, то вона, очевидно, далі залишалася б заступником голови партії і членом президії політради. Але низка заяв і дій Раїси Богатирьової дисонують з партійною програмою. Внаслідок цього, Богатирьова сьогодні - лише член політради партії (після з’їзду на офіційному сайті ПР вивісили інформацію про те, що Богатирьова «увійшла до складу політради у списку всіх народних депутатів від Партії регіонів, які автоматично входять до складу політради”. – «ВЗ»). Я ще раніше прогнозував, що Богатирьова вийде або буде виведена з керівних органів партії, і на цьому все закінчиться.
- Тобто Богатирьова і далі проводитиме політику «і вашим, і нашим»?
- Політика Богатирьової несумісна з перебуванням у керівних органах Партії регіонів. Це питання вирішили. А як член партії (перебування у кріслі секретаря РНБОУ не суперечить праву бути членом Партії регіонів) Богатирьова має право на власну позицію. У партії різні люди, які можуть по-різному думати.
- Перехід міністра опозиційного уряду Костянтина Грищенка на посаду першого “зама” секретаря РНБОУ – теж одноосібне рішення, чи Грищенко узгоджував його з Януковичем?
- Наскільки мені відомо, Грищенко поінформував про своє рішення. Йшлося про те, що для нього робота в опозиційному уряді не зовсім відповідна. Він як активний дипломат звик працювати у діючій системі. В опозиційному уряді він себе не знайшов. Його позиція багато в чому дисонувала з тією, яку займає керівництво Партії регіонів. Це ставлення і до ситуації у Косові, і до риторики щодо НАТО. Цілком логічно, що Грищенко перейшов на іншу роботу. Усе було спокійно і культурно, без несподіванок. Думаю, РНБОУ для нього лише тимчасовий майданчик. Не дарма для Огризка звільнили місце у Берліні. Не виключено, що скоро матимемо нового міністра закордонних справ.
- Хочете сказати, що Огризка відправлять послом у Німеччину, а на його місце посадять Грищенка? Ходять розмови про можливе призначення Грищенка послом України в Росії.
- Чутки про Грищенка і Росію виглядають смішно. Це не його вектор роботи. Хоча у Секретаріаті Президента така кадрова чехарда, що можна очікувати чого завгодно. Ймовірніше для Грищенка одне з двох: або місце Олександра Чалого (заступник керівника президентського Секретаріату. – «ВЗ»), або портфель міністра закордонних справ (Огризко швидше за все поїде у Німеччину). За моєю інформацією, рішення про звільнення Чалого вже прийнято.
- На підставі чого?
- З того, що мені відомо, це політичні розбірки, пов’язані з тим, що Чалий зблизився з БЮТ. Йдеться про стосунки Балога - Тимошенко.
- Партійна чистка, про яку говорив на з’їзді Янукович, стосується лише регіонів?
- Є позиція по певних обласних організаціях Партії регіонів (перелічити, яких саме, не готовий), де хочуть змінити керівництво, бо вважають, що попереднє працювало неадекватно.
- Наостанок – питання, не зовсім дотичне до політики. У проекті «Великі Українці» (на телеканалі «Інтер») ви були в експертній раді. За яким принципом добирали її склад? Багатьох, скажімо, здивувала, присутність у цій раді Дмитра Корчинського.
- Щодо експертної ради, то її можна так назвати лише умовно. Вона не приймала ніяких рішень. Це були люди, які під час першого телеефіру висловлювали свої думки щодо критеріїв, за якими варто було виділяти великих українців, а під час другого – коментували результати голосування. Як добирали учасників ефіру? Думаю, вибір зводився до того, щоб побудувати програму не на суцільному «одобрямсі», а так, щоб звучали різні позиції, різні погляди… За нагоди, хотів би висловити побажання до львів’ян, щоб вони згадали про свою підтримку В’ячеслава Чорновола й підтримали його ще раз голосуванням у проекті «Великі Українці».
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=64452

КРИВОМУ РОГУ И ДНЕПРОДЗЕРЖИНСКУ ОСОБЫЙ СТАТУС НЕ СВЕТИТ?
А.Белый, «Днепр вечерний», 18.04.2008, Днепропетровская обл.
О нецелесообразности придания особого статуса отдельным украинским городам высказался в ходе поездки на Днепропетровщину лидер партии «Наша Украина» Вячеслав Кириленко.

По его мнению, стремление некоторых городов, в частности, Кривого Рога и Днепродзержинска получить такой статус для решения безотлагательных экологических и социальных проблем приведет к глубоким  внутрипарламентским дискуссиям. В таком случае каждый депутат начнет вносить законопроекты об особом статусе своего города. Гораздо важнее, считает глава НСНУ, сконцентрироваться на реформе местного самоуправления. В случае же принятия нового Налогового кодекса и новой редакции Бюджетного кодекса возможно внести  изменения в Закон о местном самоуправлении с целью, чтобы более значимая, чем сейчас часть налогов оставалась в распоряжении местных громад.
На пресс-конференции в Днепропетровске Вячеслав Кириленко отметил, что по ключевым вопросам (например, вступление в ВТО) по крайней мере четыре фракции Верховной Рады могут плодотворно поработать. Исключение – компартия  действующая, по мнению Вячеслава Кириленко, по принципу: чем хуже для Украины, тем лучше для них.
Определенные разногласия (в том числе и в самой коалиции) возникают при обсуждении вопроса сроков создания специальной конституционной комиссии. «Президент Виктор Ющенко однозначно заявил, что Национальный конституционный совет работает и проект, который будет им выработан, можно вносить в парламент. Тогда имеет смысл говорить о создании Временной специальной комиссии», - подчеркнул лидер «Нашей Украины».
- Кроме того, на общих сборах коалиции, - заметил Вячеслав Кириленко, целесообразно обсудить изменения к Бюджету на 2008 год (на основе пересмотра макропоказателей в связи с утверждением антиинфляционных мер). Измененный бюджет должен дать новый прогноз инфляции, новые величины доходов и затрат. Нововведения должны предусмотреть увеличение затрат на энергосбережение, рост затрат на Вооруженные силы (в первую очередь речь идет о создании контрактной армии), поддержку некоторых агропромышленных программ, введение 20-процентной надбавки сельским учителям, врачам, библиотекарям.

ЕКОНОМІКА

«ВІРИМО В МАЙБУТНЄ ГАЛУЗІ»
Аліна Ригун, «Житомирщина», 18.04.2008
Завод  є і основним роботодавцем,  і  наповнювачем місцевого бюджету,  і щонайпершим  помічником селищної ради у вирішенні багатьох соціальних питань.

У  музеї ВАТ «Першотравенський фарфоровий завод», що в Баранівському районі, зберігається цікава реліквія —  «Временное  свидетельство на одну  акцию  в пятьсот  рублей».   Датований цей  документ 1917 роком і  видавався в ті далекі часи членам акціонерного товариства Феодоровського фарфорового  заводу «В.І.Бердников».
— Як бачите, —  розповідає виконавчий директор   підприємства  Олександр Войтко, — наш завод має давню історію. Створений 110 років тому, він жодного разу не міняв свого профілю. І тоді,  і нині орієнтований на виробництво електротехнічного фарфору.
Першотравенський  фарфоровий завод пережив немало складних періодів.  Востаннє — коли в 1995 -2002 роках опинився на грані банкрутства.  Спад  виробництва у ті роки досяг критичної межі. А борги  із зарплати, перед бюджетом, Пенсійним фондом, кредиторами обчислювалися мільйонами гривень.
Якраз у цей непростий період  підприємством зацікавилася група «Он-лайн — Капітал». Зваживши всі «за» і «проти», вона  стала  новим власником заводу, підписавши мирову угоду з кредиторами та  взявши на себе всі його борги. Відтоді минуло  чотири роки.  Мало-помалу, підприємство почало підніматися  з колін.   Поступово розширюється виробництво,  оновлюється асортимент виробів. Олександр Васильович розповів, що зараз на заводі випускається, по суті, вся номенклатура низьковольтного  фарфору.  І хоча  60% сировини, яка, до того ж, кожні три місяці дорожчає, доводиться завозити з інших регіонів, підприємство не збирається зменшувати обсяги виробництва, оскільки попит на його продукцію постійно зростає.
Більше того, погасивши частину боргів (зокрема, заборговану зарплату вже виплачено повністю, решта — гаситься за графіком) на заводі вперше за 20 років взялися за модернізацію виробництва. Нещодавно тут встановили нову камерну піч португальського виробництва. Як розповів голова правління ВАТ  «Першотравенський фарфоровий завод» Ігор Василенко,  на  впровадження цього нововведення нові власники  витратили 200 тис. євро, однак економічний ефект не примусив себе чекати. Втричі зменшилося використання газу, у 8 разів — електричної енергії. Частка бракованої продукції, якою «грішать» горнові печі, що використовувалися  тут   донині,  зменшилася з 14% до 1%. Що ж особливо важливо — зросла культура виробництва. Та й   розмір заробітної плати  робітників, які  обслуговують   новинку,  також вищий,  ніж у працюючих в інших виробничих підрозділах.
На досягнутому, продовжив Ігор Петрович,  на заводі  не збираються зупинятися. До кінця цього року тут намітили  налагодити випуск високовольтного фарфору. З цією метою Ігор Василенко разом із головним інженером  підприємства  Василем Царапорою, який цілком справедливо вважається одним із кращих спеціалістів галузі, невдовзі збираються за кордон —  за  необхідним обладнанням для нового виробництва.
Щоправда, є проблема, якої  на підприємстві всерйоз побоюються. Це — відсутність кваліфікованих кадрів. Щоб навчити людей працювати на новій печі, довелося запрошувати  спеціалістів з Португалії.  А щоб налагодити виробництво високовольтного фарфору, запросили  на роботу технолога зі Слов’янська; сподіваються, що він має,  водночас,  навчити людей працювати   в нових умовах.
А ще цікаво, що підприємство є учасником багатьох міжнародних виставок, має  своє представництво в Москві, де добре знають його продукцію,  а також створило свій офіс у Німеччині й веде перемови з німецькими партнерами з приводу входження на їхній ринок.
Позитивним змінам, що відбуваються на підприємстві,  щиро раді  й керівники району.  Зокрема, голова райдержадміністрації Сергій М’ялківський сказав, що до   фарфоро-фаянсової галузі  ставлення  в районі особливе. Адже тут зосереджено 63%  обласного і 38% загальноукраїнського виробництва  фарфору. Тому кожен крок, спрямований  на вирішення проблем  галузі,  сприймається дуже позитивно.
 Сергій Сергійович   наголосив, що високо цінує  послідовність і наполегливість власників та керівників Першотравенського заводу   у вирішенні такого важливого питання, як модернізація підприємства. Адже це — не тільки розвиток виробництва, а й економія енергоресурсів, зниження собівартості продукції й підвищення оплати праці працюючих на підприємстві.  Зрештою,  завод  є і основним роботодавцем,  і  наповнювачем місцевого бюджету,  і щонайпершим  помічником селищної ради у вирішенні багатьох соціальних питань.
Голова райдержадміністрації також розповів, що  подібні зрушення на краще  відбуваються й   у Довбиському  та Баранівському фарфорових заводах. Приміром,  на Баранівський  для модернізації виробництва посуду завозиться обладнання з Німеччини, яке дасть змогу випускати продукцію, що впевнено конкуруватиме на світових ринках.  Водночас, тут готуються також виготовляти облицювальну плитку.
—  Ці позитивні зміни вселяють віру, що  наші  підприємства повернуть собі колишню славу.  І невдовзі про Баранівський район знову заговорять  як про центр фарфоро-фаянсової галузі України, —  сказав на закінчення розмови Сергій М’ялківський.

ПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ

ХТО ПОЧАВ ВІЙНУ ПРОТИ САДОВОГО?
Володимир Антоненко, «Високий замок», 22.04.2008, Львівська обл.
На антимерські акції у Львові кинули сотні тисяч доларів. Однією з головних причин є боротьба за земельні ділянки.

Дорога кольорова поліграфія, розклеєна по всьому місту, наметове містечко під Ратушею, в якому студенти львівських ПТУ в новеньких фірмових майках з написами «Самозахист» роздають перехожим глянцеві антимерські агітки з закликами до акцій протесту в день візиту до Львова Президента України, та масова кампанія чорного піару у пресі – такий наступ на міського голову Львова розпочали наприкінці минулого тижня опоненти Андрія Садового. Однак, що найцікавіше, львів’яни і досі не знають – хто ж ці опоненти?
Наразі від імені новоявленої антимерської організації говорять маловідомі громадськості діячі. За першої спроби журналістів з’ясувати, хто такі і чого вимагають, хлопці в наметовому містечку біля Ратуші знічуються, плутаються у вимогах і посилаються на «старших, які всьо розкажуть». Згодом підходять «старші». Кажуть, організувались самостійно, ніким не фінансуються і діють виключно в інтересах знедолених мешканців Львова.
Вони, буцімто, виступають проти росту цін, переслідування бізнесу та розгулу хабарництва, в яких звинувачують одну людину – міського голову Андрія Садового. Щоправда, 200 тисяч доларів, які, за оцінками експертів, протягом кількох днів було потрачено на кампанію проти Садового, одразу вселили сумніви в таку «непорочність» протестантів. Дивними виглядають і інші її атрибути – зокрема «дежурні» намети, які були помічені в не одній подібній акції. Спонсорів хлопці не видають. Кажуть, ті бояться переслідування з боку «жорстокого» мера.
Сам «жорстокий мер» виходить з Ратуші і підходить поспілкуватись з протестантами. Розмова не клеїться. Хлопцям ніяково, і вони неохоче відповідають на запитання Андрія Садового, відставки якого домагаються. Звичайні львів’яни підходять до мера, просять з ним сфотографуватись і радять хлопцям в наметовому таборі заробляти в інший спосіб. «Що з них виросте, якщо вони замість науки на пікетах підробляють? Та ще й в Страсний тиждень!» - бідкається старша пані.
«Я не маю претензій до хлопців, - ділиться враженнями з журналістами міський голова. – Коли люди приходять з пікетами до Ратуші, я завжди намагаюсь вийти і з’ясувати проблему, аби її вирішити. Однак тут проблема інша. Ті люди, які їх сюди поставили, хочуть дати зрозуміти мені і моїй команді, що готові на будь-які дії. Не вийде!».
«Хто їх сюди поставив?» - цікавимось.
«Місто веде боротьбу за 15 земельних ділянок, які злочинці намагались вкрасти у громади шляхом фальшування документів. На деяких з них там уже з’явились заправки, і ми вимагаємо їх закриття. Не звичайний бандитський наїзд! За цим стоять відомі нафтові барони. Це впливові люди з тугими гаманцями. Наші дії стали їм поперек горла. Вони втрачають мільйони, тому й вдаються до таких дій. Ви ж знаєте, коли чорту стати на хвіст, він починає біситись», - каже А. Садовий.
Тим часом представники антимерського руху закликають львів’ян до акцій протесту в день візиту до Львова Президента України. Їхня логіка проста – в цей день до Львова буде прикута увага преси – а тому будь-які заворушення чи сутички зіграють проти міського голови. Мовляв, навіть візит глави держави до міста нормально організувати не може, яке вже там Євро. Долучитись до них обіцяють ще кілька угруповань, ображених мерією. Свою підтримку новому антимерському руху уже задекларували власники нелегальних кіосків, з якими пробує навести порядок міська влада, керівники фірми «Зеленбуд», яка програла мерії суд в справі ділянки, де має постати новий стадіон до Євро-2012, представники грального бізнесу, які ведуть війну з Садовим не на життя, а на смерть, та інші.
Міський голова каже, що не надто переймається такими неприємностями. «Чим більше ми наводимо порядок в певних сферах, тим більше незадоволених. Така логіка життя. Вода, світло, дороги – це важливі для мене питання. Я особисто знаю, що дію в інтересах громади міста. Мене для того обрали, і я це пам’ятаю. Якщо це комусь не подобається – це його проблеми», - говорить А. Садовий.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=64445

МЕНІ НЕ СКАЗАВШИ, МЕНЕ ОЖЕНИЛИ...
Ірина Рогожинська, «Зоря Полтавщини», 22.04.2008
Питання власності  на земельний пай стало причиною резонансного конфлікту, який триває до цього часу.

Кілька тижнів тому працівники СП “Полтавська газонафтова компанія” почали копати траншеї під будівництво трубопроводу для закачування газу від однієї з розвідувальних свердловин на землях, орендованих ТОВ “Чиста криниця” Новосанжарського району. Дізнавшись про це, нехворощанські селяни, з якими у ТОВ “Чиста криниця” укладені договори на оренду землі, вирішили їм перешкодити, “живим ланцюгом” перекривши дорогу екскаватору... Водночас понад сорок нехворощанських пайовиків письмово звернулися до керівництва ТОВ “Чиста криниця” з проханням допомогти захистити їхні права. У своїх заявах люди висловили занепокоєння тим, що розпочаті земельні роботи можуть завдати шкоди землі, власниками якої вони є згідно із сертифікатами на право на земельну частку (пай), і понизять родючість грунту.
Треба сказати, що техніка видобувної компанії з’явилася на землях сільськогосподарського товариства не випадково. Адже 28 лютого цього року СП “ПГНК” уклало договір про встановлення земельного сервітуту (право обмеженого користування чужою земельною ділянкою) з Новосанжарською райдержадміністрацією. Остання підписала цей договір як власник земельної ділянки. Саме питання власності і стало причиною резонансного конфлікту, який триває до цього часу.
– Ця земля – власність пайовиків, які здали її в оренду нашому сільськогосподарському підприємству, – говорить заступник директора ТОВ “Чиста криниця” Володимир Степаненко. – І хоча державні акти поки що не виготовлені, це посвідчують сертифікати на право на земельні частки (паї).
Справді, згідно із Законом України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, сертифікат є основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай). Саме по цих сертифікатах, за словами Володимира Степаненка, у 2004 році ТОВ “Чиста криниця” і уклало з їхніми власниками договори на оренду землі. А відтак на момент підписання договору про встановлення земельного сервітуту між Новосанжарською райдержадміністрацією та СП “ПГНК” у сільськогосподарського підприємства було повне, нічим не обмежене право користування цією земельною ділянкою. Тому в агрофірмі впевнені, що згідно зі статтею 97 Земельного кодексу України видобувне підприємство мало погодити з нею як із землекористувачем проведення робіт, які це користування обмежують. З цього приводу у СП “Полтавська газонафтова компанія” мають свою точку зору.
“Навесні 2008 року СП “Полтавська газонафтова компанія” розпочала планові роботи по прокладанню трубопроводу біля с.Нехворощі”, – йдеться у коментарі, наданому на усний запит автора прес-службою компанії. “СП “ПГНК” завжди працює виключно у правовому полі та жодним чином не має наміру порушувати права землевласників та землекористувачів.
До початку робіт, як того і вимагає чинне законодавство України, компанія отримала позитивні висновки відповідних контролюючих органів, виготовила проектно-технічну документацію. Також отримані погодження на вибір земельних ділянок від усіх зацікавлених осіб, у тому числі і від землекористувача в особі директора ТОВ “Чиста криниця” та “Погодження на прокладання трубопроводу і місце його розташування”, затверджене рішенням сесії Нехворощанської сільської ради, про що компанія має відповідні документи.
Враховуючи те, що на території Нехворощанської сільської ради не проведено розподіл земельних паїв між власниками сертифікатів, то, відповідно до Закону, договір про встановлення земельного сервітуту укладений з Новосанжарською районною державною адміністрацією. З власниками, які мають державний акт про власність на земельну ділянку, компанією укладені відповідні угоди щодо тимчасового користування земельною ділянкою”.
Втім, у договорі на встановлення земельного сервітуту Новосанжарська РДА також виступила як власник земельної ділянки. Чи мала вона на це право, питання спірне. Та як би там не було, наслідком саме такого трактування земельного законодавства став прецедент надання земельної ділянки третій особі, а саме – СП “Полтавська газонафтова компанія”, без згоди фактичних власників землі – селян, а також землекористувача, якому люди довірили обробіток своїх паїв. З огляду на зацікавленість обох сторін у відстоюванні своїх позицій незайвим буде навести думку з цього приводу фахівця, який не представляє інтересів учасників згаданого конфлікту:
– Питання щодо повноважень райдержадміністрації у випадку укладання договору про встановлення сервітуту на розпайованих, але не посвідчених державними актами землях, справді доволі спірне, – пояснює директор одного з державних землевпорядних підприємств області Руслан Назарук. – Діючим законодавством адміністраціям надано право тимчасово, до появи власників, виступати розпорядником невитребуваних паїв та приймати розпорядчі рішення щодо виділення в натурі земельних ділянок в розмірі права на земельну частку (пай). В даному випадку є власники,  це власники сертифікатів, та орендар. РДА мала право – і повинна була це зробити у разі звернення до неї – дати дозвіл на встановлення сервітуту, а також на розробку технічної документації. На мою думку, суть даного конфлікту – здебільшого в площині дотримання вимог законодавства під час розробки і погодження відповідної технічної документації, яка і стала основою спірного договору. Були порушені права орендаря. Та навіть якщо вже не “ламати” цей спірний договір, укладений між РДА та СП “Полтавська газонафтова компанія”, згода землекористувача все одно обов’язкова. Адже договори оренди землі, які ТОВ “Чиста криниця” уклало з пайовиками, ніхто не відміняв. Згідно з ними власники сертифікатів передали право повного користування землями агрофірмі. Як правило, згода землекористувача підтверджується відповідним окремим висновком. Власне, компанія могла укласти договір про встановлення сервітуту безпосередньо із орендарем, оскільки йому на даний час передане право на володіння і користування. Це було б законодавчо правильно, виходячи з того, що обмежується не право власності, а право користування. Крім того, слід мати на увазі, що можливість приступати до використання земельної ділянки з’являється тільки після встановлення її меж чи, у випадку сервітуту, – меж обмеженого користування в натурі. При цьому закон вимагає обов’язкового погодження меж земельного сервітуту із орендарем землі. А також наявності акта прийняття-передачі межових знаків на зберігання.
Щоб відстояти права нехворощанських пайовиків, ТОВ “Чиста криниця” звернулося у прокуратуру Новосанжарського району та прокуратуру Полтавської області. Поки що юристи намагаються розібратися у правових колізіях земельного законодавства. Розв’язка ж конфлікту певною мірою залежить і від того, чи знайдуть нафтовики спільну мову з агрофірмою. Бо, як сказав заступник директора ТОВ “Чиста криниця” Володимир Степаненко, непорозуміння виникло через неправомірні дії райдержадміністрації, заручником яких стали і ТОВ “Чиста криниця”, і СП “Полтавська газонафтова компанія”. Майже як у тому прислів’ї: мені не сказавши, мене оженили...
P.S. Коли матеріал був готовий до друку, стало відомо про перші кроки, зроблені у напрямку вирішення даного конфлікту. З цього приводу ми отримали коментар генерального директора СП “Полтавська газонафтова компанія” Тимофія Каунова.
– Особисто я тут не бачу конфлікту як такого, – сказав він. – Ситуацію, що склалася, скоріше можна назвати непорозумінням між нашим СП і Нехворощанською сільською радою. Днями ми зустрічалися з Нехворощанським сільським головою, директором ТОВ “Чиста криниця”, а також із керівництвом Новосанжарської районної ради. Обмінявшись думками, ми дійшли спільного висновку, що такі прецеденти виникають через недосконалість законодавства в Україні, зокрема земельного. Але хоч закони й далекі від досконалості, всі ми повинні їх виконувати. До речі, наша компанія працює на території Новосанжарського району вже п’ятнадцять років. За цей час не було жодних проблем, і ніхто не може сказати, що ми порушували чинне законодавство або хоча б мали такі наміри.
Нині триває доопрацювання, а скоріше – формалізація, юридичних взаємовідносин між ТОВ “Чиста криниця”, районною радою, райдержадміністрацією та компанією. Під час зустрічі ми домовились про підготовку ряду документів, які стосуються відшкодування збитків сільгоспвиробникам. Як тільки вони будуть готові, ми сподіваємось продовжити роботи на території Нехворощанської сільської ради.

РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

«ЗЕМЕЛЬНА ВІЙНА» В КРАСНОСІЛЦІ
Федір Шевчук, «Вінниччина», 22.04.2008
Те, що відбувається нині в цьому селі, інакше як війною не назвеш. Дехто прагне використати протистояння двох орендарів не на користь людям, а навпаки, нагнітає ситуацію.

Що ж сталося?
Сільський голова Валентина Бєляєва розповіла про те, що до неї звернувся директор приватного підприємства «АМ Деметра» Юрій Кропивко з проханням негайно створити комісію для розгляду самовільного захоплення орендованої ним землі ( паїв). Власник згаданого ПП Андрій Федаш уклав договори з орендодавцями на п’ять років. Створена комісія перевірила заяву Юрія Федоровича. Виявилося, що справді співвласник фермерського господарства «Агроновація» Олександр Паламарчук, не маючи на це відповідних документів, вивів техніку в поле, де проводив відповідні роботи.
Було засіяно 70 гектарів ячменем. Більше того, два гектари озимого ріпаку, засіяних з осені «АМ Деметрою», Олександр Олексійович наказав своїм працівникам перекультивувати, що й було зроблено.
Чому ж таке стало можливим?
Справа в тому, що багатьох власників паїв, які уклали договори з «Деметрою», не задовольнив розмір орендної плати. Олександр Олексійович пообіцяв, що заплатить значно більше. Тому 76 чоловік, не розірвавши попередньо договорів з А. Федашем, уклали їх з О. Паламарчуком. Останній, не оформивши це як слід, одразу приступив до обробітку землі, орендованої його колегою.
На прохання сільського голови в Красносілку приїхала голова Бершадської райдержадміністрації Світлана Шульц із керівниками відповідних відділів та служб. На зборах громадян Світлана Леонідівна роз’яснила вимоги законодавства щодо оренди землі, наголосила, що незалежно від того, кому здаються в оренду паї, земля належить їхнім власникам, і вони вправі розпорядитися нею так, як хочуть. І що не можна самовільно господарювати на землі, якщо документи на неї не оформлені юридично. Голова райдержадміністрації закликала орендарів до перемир’я, цивілізованого розв’язання конфлікту. Однак цього не сталося, і нині справа розглядається в суді. Сподіваємося, що рішення буде об’єктивним, справедливим, згідно з вимогами закону.
Та є ще один нюанс, викликаний цією ситуацією, який не можна обійти. Буквально через кілька днів в одній із вінницьких газет з’являється відкритий лист трьом найвищим керівникам держави. Підписане це послання чотирма авторами, які нібито виступають від усієї громади. Це Іван Яценюк, Валентина Коваль, Ніна Загоруйко, Валентина Коржова. Не будемо переповідати змісту листа, його примітивного стилю, що нагадує доноси тридцять сьомого року. І написаний він не для того, щоб розрядити напруження в селі, а швидше навпаки. Більше того, це ще одна нагода облити брудом керівника району. Цього разу її звинувачують у тому, що вона в робочий час, на державній машині (а що – їй на велосипеді чи в автобусі треба було приїхати в село? ) прибула в Красносілку і на зборах примушувала здавати паї Федашу. Всі, з ким ми спілкувалися, заперечили це. Здається, ця газета останнім часом вирішила взятися за райони, найперше – за Бершадський. І чомусь зосередилася саме на негативі, який його автори пов’язують з головою райдержадміністрації Світланою Шульц, яку звинувачують у всіх гріхах. Багатьох жителів району дивує терпіння, з яким Світлана Леонідівна сприймає ці публікації. Адже інший на її місці давно б звернувся з позовом до суду за наклепи. Втім, відоме східне прислів’я про пса і караван тут доречне, як ніколи.
Повернемося в Красносілку і листа, нібито написаного стурбованими жителями села. Коли ми захотіли поспілкуватися з авторами, то виявилися досить цікаві подробиці. По-перше, Іван Яценюк – це вигадане прізвище, тому що, за даними сільської ради і паспортної служби, людина з таким прізвищем у Красносілці не проживала і не проживає. Ніна Загоруйко, яка хоч і була присутня на тих пам’ятних зборах у Красносілці, підпису під листом не ставила, а хто підписувався за неї, не знає. Валентина Коваль, яка працює завідувачкою складу ФГ «Агроновація», взагалі не була присутня на зборах, бо перебувала в цей час на роботі. А підпис поставила, як пояснила, «зі слів людей», коли до неї звернувся кореспондент, прізвища якого вона не знає. Валентина Коржова: «У викладеній статті є частка правди, що село розвалене, що з людьми неправильно розрахувались, несправедлива критика була у бік Паламарчука. Я підписала статтю після того, як пробігла очима».
Не будемо вникати у хащі конфлікту, це зробить суд. Але нас більше непокоїть моральний бік справи. Замість того, щоб вникнути в ситуацію, допомогти вийти з неї так, як належить, дехто з тих, хто стоїть за «Відкритим листом», намагається поглибити протистояння в селі, звинуватити в цьому керівника району. Хоч це марна справа, тому що реалії зовсім інші.
А щодо того, що «село розвалене», то за два роки перебування на посаді сільського голови Валентини Григорівни Бєляєвої тут зроблено дуже багато, і Красносілка поступово змінюється на краще, стає справді «красним» ( гарним ) населеним пунктом, одним з кращих у районі. Та це вже тема іншої статті.

ДЕТСКАЯ БЕСПРИЗОРНОСТЬ: ТУПИК?
Мария Задорожная, «Вечерняя Одесса», 22.04.2008
Проблема детской беспризорности загнана в тупик.

Мое письмо касается публикации «Что делать с беспризорными детьми?» («ВО» за 23 февраля с. г.). Отработав 33 года воспитателем в одесском общеобразовательном интернате № 4 для детей-сирот, думаю, что имею право высказаться по этой теме.
«Вечерняя Одесса» постоянно поднимает проблемы трудного детства. Одна из них — почему безнадзорных ребятишек на улице все еще много, а детские дома и интернаты заполнены наполовину. Работники названных заведений не занимаются устройством детей в государственные учреждения, это обязанность других структур. Их, к слову, становится все больше. Значит, с них надо строже спрашивать.
Президент Украины Виктор Ющенко сказал как-то, что в интернатах детям плохо, лучше внедрять семейные формы воспитания. Да ведь никто и не спорит. Но беда в том, что на интернаты стали «наезжать», не осознавая того, что необходимы они в настоящее время, не обойдемся мы без них.
Кроме того, что значит «семейные формы воспитания»? Предложена альтернатива: детские дома семейного типа. Хорошая идея! Я согласна, что от пяти до десяти детей в семье — это очень разумно, это то количество ребятишек, когда можно их всех обогреть. Но судя по публикациям о семье Галины Мартыновой в вашей же газете, сложностей с осуществлением идеи хватает. А это отпугивает потенциальных приемных родителей-воспитателей.
Прежде чем отдавать ребенка в приемную семью или в детский дом семейного типа, его следует хорошенько подлечить. Как правило, у неблагополучных ребятишек генетика плохая, а еще трудное раннее детство скажется. И где лечить трудного ребенка? Из больницы уличные дети убегают, из центров реабилитации — тоже.
Что бы мы ни говорили о правах ребенка и конвенции ООН, а есть категория детей, которых никакими пряниками не заманить в интернат. Разбегаются, как тараканы. Они привыкли к свободе. Поэтому я голосую обеими руками за мысль, высказанную в вышеназванной публикации: срочно нужно создать учреждения закрытого типа для длительной социально-психологической реабилитации и одновременного медицинского лечения. Не поместишь наркомана или токсикомана в приют-интернат, потому что начнется у него «ломка», сбежит тотчас. Когда-то на аттестации я высказала это предложение людям компетентным, работающим с неблагополучными детьми. Меня не захотели слушать! Что, мол, подумает о нас Европа? Получается, пусть малые и неразумные гибнут на улице, зато их права не ущемлены?
Ученые в статье предлагают «предусмотреть меры для удержания ребенка в данном заведении в течение длительного периода». Но какие есть дозволенные меры? Кто будет предусматривать новые? Кто станет разрабатывать механизм? А настаивать на тех же закрытых учреждениях кто решится? Все чиновники боятся за свои кресла. А самым высоким должностным лицам сегодня не до беспризорных детей. Им вообще ни до кого нет дела. Так что загнана проблема в тупик. И хорошо, что газета хотя бы «озвучивает» острые вопросы нашего времени.
http://vo.od.ua/article/8181

ДОРОГА ДО ШКОЛИ ЗАРОСТЕ БУР’ЯНОМ?
Олена Кобильченко, «Вінниччина», 22.04.2008
Брак коштів на утримання (не кажучи вже про розвиток) освітянської мережі — біда більшості вітчизняних шкіл.

Усі спроби хоч якось виправити становище в основному зводяться до звертання за допомогою до батьків або, якщо пощастить, — до спонсорів. Інші джерела доходів бюджетним установам, на жаль, «не світять». Єдиний вихід із ситуації, особливо для сільських шкіл, - це скорочення їх кількості. Саме над цим питанням сьогодні «сушать голову» освітяни Ямпільського району.
Аграрна спеціалізація Ямпільського району передбачає не дуже багатий економічний потенціал - у районі 2-3 промислові підприємства, тільки 11 з 19 сільських рад торік виконали свої бюджети. А тут ще й минулорічний неврожай... Тож цілком закономірно, що криза неплатежів працівникам бюджетної сфери 2007 року жителям району трохи додала клопотів. У першу чергу від недофінансування потерпали навчальні заклади.
- Якщо минулорічний бюджет районної галузі освіти був дещо більшим і завдяки додатковим дотаціям з обласного бюджету все ж дозволив наприкінці року розрахуватися з освітянами, то в цьому році він за потреби в один мільйон 850 тисяч гривень складає всього 800 тисяч гривень, - розповідає начальник відділу освіти Ямпільської райдержадміністрації Олександр Кульбаба. – Отже, своїх коштів на утримання шкільної мережі нам не вистачає, на позабюджетні надходження розраховувати не доводиться, держава теж дала зрозуміти, що додаткових дотацій не виділятиме. Більше того, грошей на утримання шкіл із невеликою кількістю учнів треба набагато більше, ніж звичайних. Єдиний вихід з ситуації - провести оптимізацію закладів освіти, тобто скоротити певну кількість шкіл.
Олександр Васильович Кульбаба на посаді головного освітянина Ямпільського району три роки. Спочатку, каже, працював над розширенням шкільної мережі, а тепер, як це не сумно, змушений працювати над її скороченням. Ця «оптимізація», зізнається, зробила з нього, освітянина, економіста. Нині він помісячно на кожну школу в районі складає окремий бюджет: скільки в ній учнів, яка сума бюджетних коштів припадає на кожного з них, а відтак одразу стає видно, котра з шкіл має перевитрати (з розрахунку на одного учня), а котра – недофінансування. З яким настроєм зустріли новину про закриття шкіл освітяни району, учні та їх батьки? З невеселим, зізнався начальник, але в людей є розуміння необхідності цього кроку. «Повірте, я теж хочу бачити школи з сучасними меблями, не з одним, а кількома комп’ютерними класами, з мультимедією. Але на це треба мати видатки…».
А що ж з приводу скорочення шкіл говорить закон про освіту? Що рішення про реорганізацію або ліквідацію загальноосвітніх закладів у сільській місцевості допускається тільки за згодою територіальних громад — а отже, і батьків дітей, що навчаються в школі. І що місцева влада заздалегідь має вирішити питання щодо подальшого навчання і виховання дітей, які її відвідують, працевлаштування педагогів тощо. Над виконанням усіх цих умов нині і працює керівництво Ямпільського районного відділу освіти разом з адміністрацією району. А щоб організаційні перетворення галузі дали швидкий, ефективний, а головне, безболісний результат, посадовці продумують кожну деталь. До уваги беруть і специфіку конкретних територій, і кількість школярів, що там проживають, і відстань однієї сільської школи від іншої, і можливість підвезення до них учнів. Не забуває влада і про працевлаштування вчителів тих шкіл, що підпадають під скорочення. Для більшості з них райвно вже підшукало відповідну роботу. Освітянам-пенсіонерам, швидше за все, доведеться відправитися на заслужений відпочинок. Чиновники дуже сподіваються, що ці пертурбації на зниженні освітнього рівня не позначаться.
Господарські зусилля ямпільських педагогів над скороченням шкільної мережі, зрозуміло, не є самоціллю. Урешті-решт їхній сенс зводиться до підвищення ефективності та якості навчального процесу, якого район останнім часом набув і якого намагається підтримувати.
- Сьогодні наш район лідирує серед інших районів області за результатами роботи в усіх сферах шкільної освіти, — не без гордості зазначає Олександр Кульбаба. — Ми стрімко збільшили кількість переможців олімпіад, торік мали призера всеукраїнського конкурсу «Вчитель року», вісім призових місць у конкурсах вчительських методичних розробок, чималі досягнення у художній самодіяльності і спорті, впроваджуємо програму роботи з обдарованими дітьми. Для цього збільшили кількість факультативних занять та розмір премій школярам-переможцям інтелектуальних змагань і їхнім наставникам. Створили стипендійний фонд, якого, до речі, теж не вистачає, аби заохотити на вивчення шкільних дисциплін більшу кількість школярів. Отже знову все впирається в кошти…
На жаль, синдром оптимізації провінційних шкіл притаманний не тільки Ямпільському району. Він підкріплений кабмінівським комплексним планом заходів щодо розвитку загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості. У нашій області програма оптимізації розпочалася ще у 2003 році і пройшлася багатьма районами. Тільки-от деяким вдалось її припинити, а в деяких, районах, зокрема Козятинському, Мурованокуриловецькому, Ямпільському, вона триває й досі.
Але оптимізація - далеко не останній етап структурних змін в сільській освітній сфері. Наступний - профілізація. Міністерство освіти вже розробило положення про створення в кожному районі освітніх округів. Ця модель передбачає наявність однієї (чи більше) базової школи, навколо якої розташовуватимуться кілька дочірніх. Але таких шкіл, що будуть максимально укомплектовані найновітнішим навчальним устаткуванням, методичною літературою й кадрами. Тобто на часі поява принципово нового навчального закладу, що забезпечить доступ дітей до якісної початкової освіти за місцем проживання. Тільки, щоб їх створення стало можливим, спершу слід пережити оптимізацію.

ЛІКИ, ЯКІ НАС... ОБДИРАЮТЬ
Галина Проніна, «Житомирщина», 21.04.2008
Нині, мабуть, як ніколи раніше, люди панічно бояться захворіти. Бо недуга може швидко «з’їсти» весь сімейний бюджет.

Минув уже місяць, а сценка, побачена в одній із житомирських аптек, так і стоїть перед очима. Бабуся, придбавши ліки, обережно вкладала їх у целофановий пакет. Та раптом одна пляшечка випала з її рук, і прямо на підлогу посипалися пігулки. Старенька, перелякано зойкнувши, почала поквапливо збирати їх. «Вони ж брудні, навіщо ви їх назад кладете?» — зауважив хтось із відвідувачів. Бабуся, ледь не плачучи, мовила: «Та я за них аж 15 гривень заплатила...»
В аптеках, на жаль, мені доводиться бувати часто. Добре знаю, як мовиться, де, що й почому. І завжди з болем дивлюся, як чимало хто з хворих людей, вивчивши ціни, просить відпустити лише кілька ампул або одну пластинку котрогось препарату. А потім, складаючи гривню до гривні, відраховує належне, тяжко зітхаючи: «Де грошей на ці ліки набратися...»
Якось до редакції нашої газети надійшов лист із Овруцького району. Г.З.Костецький писав: «Років  із 10 тому, коли захворів, довелося продати, щоб купити медикаменти, ондатрову шапку, яку подарували на ювілей діти. А оце тяжко захворіла моя дружина. Коли підрахували, скільки треба, щоб на ноги її поставити, за голову схопилися: обох наших пенсій за кілька місяців не вистачить. А жити за що?»
Нині, мабуть, як ніколи раніше, люди панічно бояться захворіти. Бо недуга може швидко «з’їсти» весь сімейний бюджет. Адже ціни на ліки зростають просто галопуючими темпами. Ось нескладна вибіркова статистика. Якщо ще півроку тому в середньому вартість протигрипозних медикаментів «Фервекс» і «Тера-флю» була відповідно 18 грн. 40 коп. і 22 грн., то нині — 20 грн. 40 коп. і 25 грн. Навіть ціна на «Корвалол» (мабуть, один із небагатьох серцевих препаратів, що можуть дозволити собі пенсіонери й люди з малими статками) підскочила з 1 грн. 80 коп. до 2 грн. 40 коп. А його ж хворій людині треба не одну пляшечку. Ще разючіше стрибнула вартість ліків дорожчих: скажімо, за «Ентерос-гель» (велика упаковка) із 40 грн. сягнула до 60 грн.; за очний препарат «Окювайт-лютеїн» — із 42 грн. до 70 грн., «Есенціале» (печінковий) — із 35 грн. до 47 грн. І цей перелік можна продовжувати. У середньому за рік ціни на препарати, й не лише імпортні, зросли на 40%. І це — за скромними підрахунками.
Дехто з ностальгією пригадує минулі часи, коли, хоча й був певний дефіцит медикаментів, але коштували вони недорого, причому ціна на переважну більшість була стабільною. Нині ж фармацевтичний ринок розростається, як мовиться, не по днях, а по годинах. Лише в обласному центрі діють понад 100 аптек, аптечних кіосків і пунктів різних форм власності. Багато хто з підприємців добре зрозумів, що фармація — не просто прибутковий, а вічний бізнес. І ціни в цьому ринковому морі гойдаються, мов хвилі в негоду. Причому, в фармзакладах вони часто на ті самі препарати різні. Бо давно вже багато аптек із рангу  медичних закладів перетворилися на торговельні.
Вирішила зробити невеличкий «прицільний» екскурс аптеками Житомира й поцікавитися, як формуються ціни на ліки. Прийнятнішими для пацієнтів вони є в закладах фірми «Санітас», до того ж, тут запроваджено 5-відсоткові знижки. Не надто відрізнялися  ціни й у аптеках фірми «АМП Фарм» (також зі знижкою для ветеранів війни, пенсіонерів). Зате за цінами аптечний кіоск фірми «Аннуш», що в Торговому центрі, дуже виділяється (в бік підвищення) від своїх «приватних побратимів». Не могли похвалитися доступністю ліків і окремі аптеки комунальної власності міської ради. До речі, про популярність усіх  цих закладів можна було легко судити за кількістю відвідувачів. Якщо в приватних і «ветеранських» — біля прилавків вишикувалися черги, то в окремих комунальних панували незайманий простір і спокій навіть у години «пік» (див. фото).
У КП «Аптека № 2»  мене зустріли, довідавшись про мету візиту, спочатку насторожено, а потім надто емоційно. А  запитання, чому так відрізняються ціни (звичайно, не в бік доступності), скажімо, на препарати «Креон», «Гепабене», «Біфі-форм» (для органів травлення), викликало обурення в завідуючої відділом запасу. Розстеливши переді мною «простирадло» з переліком ліків, вона кілька разів указувала, чим я «повинна» цікавитися. А «повинна» я була, виявляється, виявити інтерес лише до вартості таких ліків, як «Аллахол», «Анальгін», «Корвалол» — тобто з розряду дешевих, але не таких уже і помічних.
Завідуюча аптекою стримано пояснила, що в середньому їхня націнка на медикаменти — 32% від ціни постачальника, а на вартісні — десь 26 — 29%. На згадку про фірму «Санітас» керівники  цього комунального закладу відреагували так:
— Та хіба можемо рівнятися до  цього фармацевтичного гіганта?! Там — свої принципи закупівлі ліків, широко використовується передоплата, що не доступно для невеликих комунальних підприємств.
Не зважати на  ці аргументи, безумовно, не можна. Тим часом, погодьтесь, людині, яка приходить в аптеку, абсолютно байдужа форма власності, їй потрібні ліки «по кишені».
Свого часу з ініціативи колишнього начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації З.М.Парамонова в Житомирі було відкрито дві ветеранські аптеки, в яких відпускаються препарати за рецептами — безплатно (під реєстр) й зі знижками —  для пільговиків. Це, певною мірою, полегшило забезпечення ними такої категорії громадян.
Завідуюча КП «Ветеран» Т.Г.Кубюк — фармацевт із великим досвідом, добре знає всі підводні «рифи» фармації. Вижити їх закладу не так і просто, бо 63% загального обігу становлять ліки з надбавкою лише 10%. На забезпечення безплатних рецептів хворих Корольовського району 17 тисяч гривень щомісяця виділяє міський бюджет.
— Аптека наша поки рентабельна, але не прибуткова, — говорить Тамара Григорівна. — На ліки для решти пацієнтів — надбавки до 30%, а на високовартісні — 20-21%, — і додає: — Якщо раніше мали справу майже з 80 постачальниками, то нині підтримуємо постійні зв’язки з трьома, але надійними.
Після відвідин аптек зустрілася з головним спеціалістом із питань фармації управління охорони здоров’я міської ради В.В.Насіллаєвою. Вона розповіла, що серед усього цього «фармацевтичного моря» в Житомирі — 15 комунальних аптечних підприємств. Торік щомісяця проводила моніторинг цін на медпрепарати (на вимогу контролюючих структур), цього року — щокварталу. Лише за січень, за її підрахунками, вартість ліків зросла від 5 до 12% — як імпортних, так і вітчизняних.
Валентина Владиславівна ознайомила з методикою формування цін на місцях. За відповідною постановою Кабміну,  на препарати, ціни на які контролюються державою (перелік великий), надбавка в аптеках може становити до 35%. За розпорядженням голови облдержадміністрації в 2002 році вона знижена до 30%.
Націнка на ліки залежить і від того, де розташований аптечний заклад, чи великий він. Скажімо, аптечні пункти при лікарнях, за рахунок великої кількості відвідувачів, можуть знижувати ціни на ліки. В змозі регулювати їх і конкурентоспроможні  заклади, скажімо, такі, як КП «Аптека № 180» (завідуюча В.І.Ходаківська), де постійно вивчають попит покупців, оновлюють асортимент медикаментів, мають тісні зв’язки з постачальниками.
Ситуація зі значним подорожчанням медикаментів, які буквально спустошують бюджети мешканців, особливо найменш соціально незахищених і пенсіонерів, характерна для всієї України. Тим часом, як з’ясували експерти Українського інституту громадського здоров’я, за останніх 6 років уживання лікарських засобів серед українців зросло втричі. А ось, як засвідчило дослідження фармацевтичного ринку, ціни на окремі групи медпрепаратів перевищують їхню собівартість у 9 разів — при тому, що в цивілізованих країнах ця націнка допускається у 2-2,5 раза.
Така гостра ситуація з ліками ніби вже викликала стурбованість і у верхніх ешелонах влади. Цими днями МОЗ України та виробники медикаментів підписали меморандум про заморожування цін на ліки, що входять до національного переліку. Натомість міністерство пообіцяло ряд поступок і привілеїв виробникам. Але головна умова дотримання цієї домовленості — стабільні ціни на енергоносії.
Що й казати, угода тримається лише на чесному слові. Бо якщо виробники ліків усе ж піднімуть ціни, МОЗ не примусить їх знизити. А директор Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу відкрито заявив, що у випадку збільшення інфляції, зростуть і ціни на медпрепарати. Цей меморандум діятиме до 1 січня наступного року. Впродовж цього часу держава має розробити систему регулювання цін. Адже нині їх встановлюють постачальники, які включають, для власної вигоди, в собівартість продукції усе, що заманеться.
Отже, поки перспектива з вартістю ліків, як мовиться, вилами по воді писана. І все ж люди сподіваються, що держава, зрештою, подбає про своїх громадян, яких за останніх 10 років уже втратила 4 мільйони.

НА ЧЕРКАСЬКОМУ РИНКУ ПРАЦІ НАЙБІЛЬШЕ БОЯТЬСЯ ЖІНОК ІЗ ДІТЬМИ
Лана Май, «Черкаський край», 18.04.2008
І якими б щирими не були заклики: “Кохайтесь! Нас має бути 52 мільйони!”, та жінок з неповнолітніми дітьми роботодавці остерігаються.

Можливо тому серед 3046 шукачів роботи, понад 60 відсотків становить прекрасна половина людства. Як повідомила заступник директора міського центру зайнятості Світлана Квітка, матері з дітьми, які не досягли 6-річного віку, належать до громадян, які не можуть повноцінно конкурувати на ринку праці, тобто до так званої п’ятивідсоткової квоти. А ще туди ж зараховано одиноких матерів із дітьми до 14 років та осіб, звільнених із місць позбавлення волі, людей передпенсійного віку, молодь, яка вперше шукає роботу, випускників навчальних закладів. А після 45-ти знайти роботу не так уже й легко. Вільні переважно вакансії прибиральниць. У той час, коли міський центр зайнятості за рік працевлаштовує в середньому понад 7345 осіб, то за три місяці нинішнього року ним знайдено роботу лише 771 жінці.
Найбільшим попитом нині користуються робітничі професії. Найчастіше роботодавці пропонують жінкам, при середній заробітній платі 1000 гривень, місце продавця, швачки, менеджера зі збуту. Ширший вибір у чоловіків — будівельник, газоелектрозварювальник, водій, слюсар, вантажник, токар, інженер. Звісно, й оплата праці більша. Двояке становище у бухгалтерів — великий попит і неможливість працевлаштуватися через високі вимоги. Та, як виявилося, найтяжче знайти роботу молоді з педагогічною освітою, оскільки за спеціальністю вона працювати не хоче. Та й вільних вакансій немає.
Державою передбачене бронювання робочих місць для різних категорій населення на підприємствах, в установах та організаціях. Для жінок із дітьми до 6-ти і 14-ти років на 2008 рік заброньовано 115 таких місць. Але на сьогодні з них зайняті лише 36.
Додає надію на працевлаштування особи, яка зарахована до п’ятивідсоткової квоти, практика надання роботодавцю дотації на створення додаткового робочого місця.
Та все ж ідеальним працівником роботодавці вважають молоду, але досвідчену, ініціативну людину з приємною зовнішністю, відповідними знаннями і навичками, комунікативну, а головне — ніяких дітей та сім’ї.

А ДЕ Ж МОЛОЧКО БРАТИМУТЬ?
Лариса Соколовська, «Черкаський край», 18.04.2008
Молокозаводи знецінюють працю селян. Де ж Антимонопольний комітет, де обласне керівництво, депутати — тобто ті, що повинні захищати трудівників села?

Доброго дня, редакціє!
Ми, жителі села Зорівка, обурені тим, що видбане нами молоко заготівельники знецінюють кожні десять днів. Було воно по 1,8 гривні, зараз по 1,4 і обіцяють понизити ще. Де ж Антимонопольний комітет, де наше обласне керівництво, депутати — тобто ті люди, що повинні захищати трудівників села?
Причому у Піщаній нашого ж району за молоко платять 1,8 гривні, у Мехедівці, чули, навіть 2,5 гривні, а у нас — 1,4.
Приїжджають машини, які ладні закуповувати молоко дорожче, але їм забороняють платити більше.
Молоко у магазинах не дешевшає — значить, наживаються за наш рахунок.
Жителі Зорівки (переконані, що під цим листом підписались би і жителі Кривоносівки, Лукашівки) Золотоніського району.”
(Закінчення на 4-ій стор.)Черкаське тервідділення Антимонопольного комітету України  стурбоване ситуацією на молочному ринку. Регулярно проводячи моніторинг цін на молоко, тервідділення зафіксувало значне зниження цін саме на ту сировину, яку заводи закупляють у населення. Так, у першій декаді квітня переробні підприємства області заготовляли молоко за такими цінами: ВАТ „Золотоніський  маслоробний комбінат” у сільгосппідприємств брав по 2,1-2,3 гривні за кілограм, у населення — по 1,3-1,4 гривні, ВАТ „Канівський маслосирзавод” відповідно по 1,73-2,42 і  1,33-1,5, ЗАТ „Христинівський молокозавод” — по 1,7-2 і 1,4-1,6 гривні, ВАТ “Звенигородський сироробний комбінат” — по 2,1 і 1,68.
З приводу цінових перекосів та інших проблем на ринку молочної сировини тервідділення зазначило, що для погодження закупівельних цін на молоко, оптово-відпускних цін на молочну продукцію й торговельних надбавок, відповідно до статті закону „Про молоко та молочні продукти”, при МінАП було утворено узгоджувальну комісію. Така ж, сформована розпорядженням голови ОДА, діяла і у нас в області та в районах.  Тервідділення АМКУ запропонувало роботу комісій відновити.
Як вважає голова тервідділення АМКУ Володимир Соколовський, здавачі молока втрачають прибутки з причин непоінформованості та неорганізованості.
Так, власники домашніх корів скаржаться, що заводи змінюють ціни без попередження й погодження з ними. Але ж які претензії тут можна пред’явити заводам, якщо у селян із ними немає письмових договорів (як пояснюють заводчани, у них „усні договори”)? Хоч інструкцією, затвердженою Мінагрополітики 25.03.2002, яка носить рекомендаційний характер, передбачено, що переробні підприємства повинні закупляти молоко у населення на договірній основі.
Заводи мають ще одну “нагоду” знизити ціни на молоко. Так, зараз держава за здане в переробку молоко виплачує дотацію — вона йде через заводи. Але заводчани не ставлять здавачів молока до відома, скільки дотації „сидить” у закупівельній ціні. Хоч постановою Кабміну від 12.05.1999 №805 затверджено порядок, який передбачає, що переробні підприємства (принаймні вони, бо на посередників ця норма не поширюється) під час приймання молока повинні виписувати квитанції, в яких окремим рядком зазначати суму дотації.  Тобто переробник сьогодні „приписує” дотацію до своїх „заслуг”, начебто це гроші з його кишені. Та цей вид державної підтримки існуватиме вже недовго —  до вступу в СОТ, точніше, „до 1 березня року, що настає за роком,  в якому Верховна Рада ратифікує протокол про приєднання України до СОТ”. І що — відмінять дотацію й автоматично ще на 20 відсотків зменшиться ціна молока?
Немає у селян і “самозахисту” — вони не об’єднуються (скажімо, в кооперативи молочарів), тому кожному дядькові поодинці диктує свої умови переробник.
Зі вступом до СОТ доведеться виробляти  для заводів сировину інших стандартів, „кустарне” молоко буде хіба що для базарів. Як забезпечити промислову якість? Для цього треба обладнувати молокопункти. Усім гуртом — ще раз наголошує Володимир Соколовський.
Микола Стецюк, перший заступник начальника головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації:
— Молоко у населення зі вступом до СОТ буде дешевше, ніж у великотоварних господарствах. Але це зі вступом. Та ціни знизили вже зараз, причому надто різко.
Заводи пиляють гілку, на якій сидять. Адже молоко по 1,4 гривні — це означає, що люди знову вирізатимуть поголів’я. А в підсобних господарствах виробляється сьогодні 60 відсотків молока, що йде на переробку. Де тоді братимуть сировину? Хіба що самі переробні підприємства візьмуть в оренду ферми, поставлять поголів’я і вирощуватимуть, як цукрозаводи — цукрові буряки…
На жаль, не виконується закон про молоко та молочні продукти — Кабмін не встановлює нижньої межі ціни на молоко. Комісія ж, яка працювала в області для стабілізації на ринку продуктів тваринництва, могла лише надавати рекомендації учасникам ринку.
Не рятують ситуацію щодо ціни й заготпункти, які відкривають по селах молокозаводи, — по суті, цим вони ще більше монополізують ринок. Здавачам молока треба самим створювати кооперативи й обладнувати сільські молокопункти. Думаю, тут потрібна організаційна допомога сільрад, а фінансової треба шукати у депутатів обласної ради — щоб, враховуючи таку складну ситуацію, з бюджету було надано допомогу на створення заготівельних пунктів, закупівлю обладнання.
Формувати великі товарні партії для продажу треба буде й тому, що інакше наша молочна продукція не зможе конкурувати: якщо заводи й далі збиратимуть попід хатами по бутлику молока, транспортні витрати наганятимуть нереальну собівартість.
А от чи вдасться організувати машинне доїння корів, аби молоко не торкалося рук людини… Це складніше: чи кожен хазяїн захоче вести корову через усе село на доїння? Чи, даруйте, захоче доїтися корова, яка звикла до рук господині?  Тут ще будуть питання.
І все ж приватних виробників жде або об’єднання, або накопичення поголів’я в одних руках.
На Чернігівщині — повідомляють центральні газети — молоковози чотирьох заводів минулого тижня поверталися з заготівель порожніми: селяни відмовилися здавати молоко по 1,3 гривні. Здавачі молока в Чернігівському районі влаштували страйк, згуртувавшись навколо  Асоціації спілок виробників: три, а подекуди й чотири дні заготпункти стояли зачинені.

ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ

МЕТРО: СТРАСТИ НЕ УТИХАЮТ
«Время», 19.04.2008, Харьковская обл.
Киевский районный суд Харькова удовлетворил иск Сергея Мусеева о восстановлении его в должности начальника ГП «Харьковский метрополитен». При этом суд не отменил приказы Минтранса о разрыве контракта с Мусеевым и назначении и.о. руководителя метро Геннадия Броншпака.

Вынесший такое решение судья Владимир Плетнев, обращаясь к юристам Мусеева, отметил: «Завтра ваш доверитель может приступить к работе». Однако в тот же день на территорию административного здания Харьковского метрополитена несанкционированно проникла группа лиц. По словам начальника управления облгосадминистрации по взаимодействию с правоохранительными органами, оборонной и мобилизационной работы Валерия Лютого, среди 30 человек, пытавшихся прорваться в здание, были как сотрудники «подземки», которые в тот момент находились на больничном, так и порядка 20 лиц, не имевших никакого отношения к метрополитену.
Как сообщил Валерий Лютый, охрана харьковского метро не смогла остановить толпу — вперед были выставлены пожилые женщины, поэтому охранники не могли применить силу, в результате группа лиц оттеснила охрану и прорвалась в здание.
По его словам, толпу привел бывший руководитель Харьковского метрополитена Сергей Мусеев, чтобы силовым методом пройти на рабочее место. Экс-начальник «подземки» считает себя восстановленным в должности, ссылаясь на решение судьи Киевского районного суда Плетнева.
В то же время Валерий Лютый подчеркнул, что все судебные решения должны исполняться исключительно в правовом поле, и напомнил, что проникновение на территорию режимного объекта посторонних лиц является грубейшим нарушением.
Для того, чтобы не допустить нарушений общественного порядка, на место происшествия выехала оперативно-следственная группа Ленинского РОВД. По словам начальника управления взаимодействия с правоохранительными органами, собран материал о силовом воздействии в отношении охранников, а окончательное решение будет за органами правопорядка.
Валерий Лютый также напомнил, что согласно действующему приказу министра транспорта Украины Иосифа Винского обязанности начальника Харьковского метрополитена исполняет Геннадий Броншпак.
В пресс-службе метрополитена сообщили, что решение суда о восстановлении Сергея Мусеева в должности начальника ГП «Харьковский метрополитен» будет обжаловано. По информации пресс-службы, метрополитен будет обращаться в суд за разъяснениями, так как решение суда в том виде, в котором оно существует, выполнить невозможно.
http://www.time.kharkov.com/index.php?page_name=article&id=2583

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

ДІЛЬНИЧНА ЛІКАРНЯ ЧИ ДЕННИЙ СТАЦІОНАР?
Анастасія Трошкова, «Вінниччина», 18.04.2008
Мешканці Великої Кісниці Ямпільського району налякані можливою реорганізацією дільничної лікарні, яка згодом перетвориться в денний стаціонар.

Болить!
Медики Великої Кісниці Ямпільського району приїхали добиватися правди до районного центру і розповіли нашому кореспонденту про проблеми, які їх хвилюють.
- Наша лікарня працює в селі із 1955 року, - кажуть вони. – Під скорочення підлягає 10 працівників із 35-ти. Де цим людям знайти роботу, щоб допрацювати до пенсії? Скажете, щоб зверталися у центр зайнятості? Нехай і так. Але ж наше село велике, більшість мешканців – пенсіонери. Куди везти важкохворих, хто їх буде доглядати вночі, якщо тут відкриють денний стаціонар? У нас – прикордонна зона, село на 25 кілометрів віддалене від райцентру. Що робити хворим? А до нас ще й привозять людей із Цекинівки, Северинівки, Придністрянського, а часом сюди потрапляють потерпілі в аваріях, адже через населений пункт йде центральна дорога.
Протяжність села – 12 кілометрів, чи зможе хвора людина подолати таку відстань двічі на день, лікуючись стаціонарно лише вдень?
До розмови приєднується головний лікар Леонід Бурлака:
- Сьогодні ми ще працюємо, попри те, що планувалося 1 квітня (хтось хотів зіграти злий жарт?) реорганізувати лікарню в денний стаціонар. Рішення щодо цієї реорганізації наша сільрада не прийняла і дуже сподіваюся, що й не прийме. Адже, як уже згадувалося, село віддалене, в ньому мешкає понад 3 тисячі осіб. Маємо постійний контингент пацієнтів, які лежать у лікарні, оскільки населення поволі старіє, а зі старістю додається хвороб. У лікарні лише 10 ліжок, і нас постійно звинувачують в тому, що перевиконуємо ліжкодні, а куди дінеш цих стареньких, яким потрібна медична допомога? Цього року нам виділили 59 копійок на харчування одного хворого. Тож доводиться ходити попід хати, щоб люди поділилися картоплею, овочами, фруктами, аби зекономити бюджетні кошти і забезпечити пацієнтів смачною їжею. Не хочу хвалитися, але харчування у нашій лікарні якісне. Можливо, часом не вистачає м’яса чи риби, зате кухарі готують смачний борщ, кашу…
Крім цього лікарня служить своєрідним притулком для тих, у кого – цілий букет хвороб, а рідних, котрі потурбувалися б про лікування стареньких, або нема взагалі, або вони дуже далеко. У нас цілу зиму мешкала Мотря Катрук, якій уже майже 90 років. Її дочка, теж уже престаріла, мешкає на Сахаліні. У нас перебуває Микола Орел із сусідньої Цекинівки, котрий у своїх 70 років майже нічого не бачить. Дружина померла, дітей нема, він залишився одиноким. Чоловік не може ні дров нарубати, ні себе обійти. Є ще Антоніна Урсол, яка має від роду 74 роки, хворіла на туберкульоз. Не нам судити про її минуле, але сталося так, що власного сина ця жінка залишила, коли йому було півтора року. Хлопчик вижив, адже його виховували батько і мачуха, зараз він вже у зрілому віці, мешкає в нашому селі. Але хто змусить його доглядати матір, котра колись над ним так поглумилася? Її хата майже розвалена, палити нічим і ніде, тож уже дві зими вона перебувала в лікарні під нашим наглядом. Років 7-8 у нас мешкав один молодий чоловік – Анатолій Каратаєв. Ми поставили його на ноги після травми. Тепер він має своє житло і наших послуг не потребує, але ж приходять інші, кому без підтримки медиків не обійтися.
Шкода, що нема фінансів, аби підтримати лікарню, щоб вона не втратила статусу дільничної. Нам дуже допомагає сільська влада – і холодильники закупили, і ремонт зробили. У нас є новий автомобіль, але уявляєте собі, що на один день для нього передбачено … 700 грамів бензину. Куди заїдеш? Хіба за ворота?
Подібні проблеми – в інших сільських лікарнях, яких у районі п’ять і котрі часто скидаються більше на соціальні заклади, ніж на медичні. Забереш лікарню із населеного пункту, тут же треба відкривати якийсь притулок чи центр реабілітації для престарілих. Може, є сенс використати і досвід лікарів, і наявні приміщення, і побажання мешканців тієї чи іншої громади, щоб таки зберегти ці установи, незважаючи на фінансові труднощі? Адже, як свідчить гіркий досвід минулих років, руйнувати значно легше, ніж відновлювати. Забираючи із села медицину, чи не прирікаємо його на безнадію і тихе вмирання? Смертність у нашій країні, особливо в сільській місцевості, настільки висока, що навіть бебі-бум, тобто значне підвищення народжуваності, демографічну ситуацію не врятує.
Прокоментувати ситуацію, що склалася в медицині Ямпільського району, ми попросили голову райдержадміністрації Володимира Волошина:
- Якраз позавчора відбулося спільне засідання комісій – бюджетної, із охорони здоров’я та освітянської. Участь у ньому взяли лікарі, голови сільрад, депутати. Результатом нашого спілкування стало рішення про те, щоб таки йти на оптимізацію. Зрозумійте, іншого варіанту сьогодні не існує! А складна ситуація в нашому районі виникла тому, що на інших територіях (маю на увазі райони області) це зробили ще в 90-х роках минулого століття.
У своєму звіті на сесії райради я вже згадував, що 90 відсотків у бюджеті охорони здоров’я займає зарплата. А як розвиватися, за рахунок чого купувати сучасне обладнання, якщо район – дотаційний і грошей ледь вистачає на зарплату бюджетникам?
До того ж статус дільничної лікарні вже втратив своє значення. Колись у селах робили операції, приймали пологи. Тепер ці функції перебрала на себе районна лікарня, а сільська давно вже має статус амбулаторії. Тож якість послуг бажано поліпшити.
Повірте, ми не хочемо забирати медичні заклади із населених пунктів і «прирікати село на безнадію»! Наша мета – перепрофілювати лікарні в денні стаціонари. Будемо відвертими, більшість пацієнтів вдень приймають необхідні процедури, а ночувати йдуть додому. В сільській лікарні ночують зазвичай два-три пацієнти. Ми – за те, щоб медичні послуги були якісними, щоб провести модернізацію лікарень, забезпечити їх усім необхідним.
Насамперед почнемо з карет швидкої допомоги. Цим транспортом забезпечимо кожен денний стаціонар. Подбаємо про бензин, інші відповідні ресурси.
Днями я повернувся з сільського сходу, спілкувався з людьми, пояснював ситуацію щодо розвитку медичної галузі в нашому районі. Приємно, що мешканці розуміють позицію влади. Коли починаєш говорити мовою цифр і на конкретних прикладах доводиш, чому діємо саме так, люди розуміють послідовність наших кроків. Переконаний, що й надалі будемо працювати в цьому напрямку, адже це свідчить про прозорість і демократичність роботи влади.
Інформація для роздумів
Вже сьогодні, згідно із даними Інституту демографії і соціальних досліджень НАНУ, 65 відсотків чоловіків не доживають до 65-річного віку. Демографічна піраміда держави перевернута. За словами директора цього інституту Елли Ліанової, зараз 15-річних дівчаток менше, ніж 70-річних жінок. До того ж із сьогоднішніх 15-річних до пенсійного віку не доживуть 40 відсотків, а із двадцятилітніх – 60. Незабаром нікому буде працювати на пенсіонерів.
За твердженням голови Національної ради з охорони здоров’я при Президентові України, професора Миколи Поліщука, темпи вимирання населення в Україні – найвищі у світі. Серед причин – куріння, алкоголізм, бездуховність. За останні п’ятнадцять років померло 5 мільйонів українців, і ми утримуємо сумну першість у світі за темпами вимирання населення.
А член цієї ради Геннадій Опанасенко передбачає, що , «швидше за все, чорношкірі люди будуть орати наші поля і дивуватимуться, чому, маючи такі родючі землі, тутешні аборигени вимерли».

ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

ВІД ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ – ДО ЕКОЛОГІЇ ДУШІ
Федір Шевчук, «Вінниччина», 18.04.2008
В Бершадському районі відбулося виїзне спільне засідання обласної робочої групи з проведення двомісячника благоустрою населених пунктів області…

У ньому взяли участь голова обласної ради Григорій Заболотний та його заступник Степан Нешик.
Для участі в роботі спільного засідання були запрошені голови райдержадміністрацій, районних, міських, селищних і сільських рад Бершадського, Тростянецького, Чечельницького, Гайсинського, Теплицького районів, міста Ладижина, керівники відповідних обласних управлінь і служб. Спочатку учасники засідання ознайомилися з роботою Бершадської загальноосвітньої школи № 3, зокрема, з її екологічною службою, клубом «Еко». Учителі та учні цієї школи проводять велику роботу із збереження довкілля, пропаганди екологічних знань серед населення. Користуючись нагодою, завітали також у шкільну поліклініку, тир, поцікавилися іншими аспектами діяльності навчального закладу. Про багатогранну роботу педагогічного колективу розповідали директор Віктор Онищенко та його колеги.
Далі завітали в комунальне підприємство «Бершадське житлово-комунальне господарство», де його керівник Борис Трейлер розповів про роботу колективу в різних напрямах, особливу увагу звернув на те, як комунальники дбають про благоустрій міста. Нині тут працює 120 осіб, які чітко виконують свої функції з вивезення сміття, благоустрою та озеленення міста. Є відповідна техніка, яку ефективно використовують. Повністю забезпечені транспортом усі підрозділи. Гості району звернули увагу на те, що в місті чимало робиться для того, щоб воно було чистим і впорядкованим. Але проблемним для підприємства залишається питання кадрів, адже молодь не дуже охоче йде в комунальну службу.
Потім автобуси з учасниками зібрання направилися у Флорине, де їх у місцевій школі гостинно зустріли сільський голова Василь Нікітчук, директор школи Василь Усатюк, учителька біології Ніна Гончар, члени екологічного клубу «Паросток». Керівник територіальної громади розповів про те, які питання доводиться розв’язувати жителям села. Адже тут уже 50 років розміщене міське сміттєзвалище, є й ряд інших об’єктів, які негативно впливають на екологію. Тому депутати велику увагу приділяють саме питанням охорони довкілля, беруть участь у конкурсах територіальних громад. У 2006 році Флорине здобуло грант у сумі 50 тис. грн. До речі, у ході роботи засідання Григорій Заболотний відзначив, що керівники територіальних громад мали б активніше брати участь у різних конкурсах, це одне з джерел надходження додаткових коштів для потреб населених пунктів. При Флоринській школі вже кілька років діє екологічне об’єднання «Паросток», до якого увійшли не тільки діти, а й учителі, депутати. Роботу громади в цьому напрямку підтримують районна влада, екологічна та санітарна служби району, міська рада. При сільській раді ввели посаду інспектора з екологічних питань, а також працівника сміттєзвалища з цих питань. Багато робиться для благоустрою села. Створене комунальне підприємство. Особлива увага – роботі з дітьми, вихованню в них екологічної свідомості. Торік організоване шкільне лісництво, обладнано кабінет екологічної освіти, музей кімнатних рослин. Діти беруть участь у різноманітних заходах, розчищають джерела, садять дерева.
Про необхідність виховання і формування в населення бережливого ставлення до природи, місць, в яких нам випало жити, говорив у невимушеній розмові у школі з учасниками спільного засідання Григорій Заболотний. Сьогодні робиться все, щоб змінити свідомість наших людей. Адже не гроші все вирішують. Потрібно наповнювати свою роботу в цьому напрямку новим змістом, особливо це стосується роботи з молоддю, адже це нове покоління. Дітей слід виховувати і на власних прикладах. Голови громад повинні йти до дітей, вести профорієнтаційну роботу. Із жалем говорив Григорій Михайлович про те, що у значної частини молоді життєві цінності зовсім не пов’язані з роботою на підприємствах чи в інших трудових колективах. Прикро, що падає престиж робітничих професій. Його необхідно формувати.
В. І. Нікітчук далі познайомив гостей з роботою механізму з очищення криниць.
Перед пленарним засіданням його учасників чекав приємний сюрприз у вигляді виступів представників кращих екологічних агітбригад, які у поетичній формі прозвітували про те, що зробили діти для охорони природи і примноження її багатств. Зачарував танець чудового дитячого колективу «Міраж».
Пленарне засідання вів голова обласної ради Григорій Заболотний. Першим виступив голова Бершадської районної ради Михайло Бурлака, який розповів про район, трудові досягнення кращих колективів.
Всі, хто цього дня виступав, акцентували увагу на досить гострих проблемах охорони довкілля, поліпшення благоустрою і формування екологічної свідомості людей. Поділилися своїми думками, пропозиціями і досвідом головний державний санітарний лікар області Валентина Зайцева, заступник начальника головного управління житлово-комунального господарства, енергетики та зв’язку облдержадміністрації Світлана Лебедєва, заступник начальника управління МВС у Вінницькій області Микола Зубар, начальник служби автомобільних доріг у Вінницькій області Василь Демішкан, Метанівський сільський голова Теплицького району Іван Тищенко, Тростянецький селищний голова Петро Ярмак.
Підбив підсумки засідання Григорій Заболотний. Він найперше подякував бершадцям за надзвичайно змістовний семінар. Робота з наведення порядку і благоустрою повинна бути системною і послідовною. Величезне значення має те, що екологічну свідомість формують саме в школах на конкретних справах.
Роботи попереду ще багато. Потрібно чимало зробити для підвищення лісистості області. Треба садити 70 тисяч гектарів лісу, а висаджується в рік 4 тисячі гектарів… Бог наділив Україну унікальними природними багатствами, і їх потрібно берегти і примножувати. Сьогодні всім нам треба дуже серйозно працювати над елементарними з першого погляду завданнями, але вони є фундаментальними по своїй суті і змісту. І щоб це йшло від свідомості людей: дбати про чистоту природи, а відтак і душі.
 Григорій Михайлович поставив завдання до Великодня завершити всі роботи з озеленення. Нинішня нарада в Бершаді – перша, а далі групи попрацюють по всіх районах, підсумки будуть підбиті у Будинку офіцерів у Вінниці, де оцінку одержить кожен. Голова облради нагадав, що 22 квітня проводиться День довкілля. І до цього дня треба приурочити всі заходи, які ще можна провести. Головам територіальних громад Г.М. Заболотний порадив закріпити за сміттєзвалищами людину, яка б забезпечила там елементарний порядок. Належний порядок потрібно навести і в лісосмугах поблизу населених пунктів. Адже сюди теж часто вивозять сміття.
Григорій Михайлович звернув особливу увагу на великий обсяг роботи, яку проводить служба автомобільних доріг (начальник В.Ф.Демішкан), на ретельність і старанність, з якою це роблять. Не обійшов увагою голова облради і якість води в наших криницях, необхідність їх чистити.
Крім екологічних проблем, питань благоустрою, Г. М. Заболотний вів мову і про інші реалії життя громад, зокрема, необхідність боротьби з пияцтвом та самогоноварінням, газифікацію населених пунктів, можливість переходу на використання замість газу електроенергії, а також нетрадиційних джерел енергії. Григорій Михайлович щиро подякував господарям за належну підготовку виїзного засідання, висловив упевненість, що чимало з того, що учасники зібрання побачили, вони можуть запровадити і в себе.
Перед від’їздом гості побували також і в районному краєзнавчому музеї, де ознайомилися з виставкою відомого художника, нашого земляка Василя Корчинського.

КРАСОТА СПАСЁТ МИР... А КТО СПАСЁТ КРАСОТУ?
Татьяна Буряковская, «Время», 22.04. 2008, Харьковская обл.
Акция Марш парков посвящена особо охраняемым природным территориям. В Харькове – это Национальный природный парк «Гомольшанские леса».

«Корабельная роща» стала «Гомольшанскими лесами»
В Харьковской области заповедников, как известно, нет. Зато с недавних пор существует первый и пока единственный на Слобожанщине Национальный природный парк «Гомольшанские леса».
История его создания длительна и местами драматична, а будущее — весьма туманно, ибо целиком зависит от того, сумеем ли мы сегодня сберечь для будущих поколений прорвавшиеся к нам через столетия уникальные уголки дикой природы.
Если заповедник считается высшей категорией природно-заповедных зон (его разрешено посещать только с целью научных исследований), то следующий за ним по рангу статус национального парка предусматривает проведение на части его территории экскурсий для туристов и предоставление возможностей для отдыха, не причиняющего вреда окружающей природе. Собственно, национальные парки во всём мире и создаются для того, чтобы дать людям возможность почувствовать красоту и совершенство дикой природы, а значит стать хотя бы чуть-чуть сознательнее и воспитаннее по отношению к ней.
Уникальность лесных массивов в долинах рек Северский Донец и Гомольша на территории нынешних Змиевского и Первомайского районов Харьковщины была оценена государственными мужами ещё во времена Петра I. Эти места были объявлены «Корабельной заповедной рощей».
Идею создания здесь природно-заповедной зоны учёные Харьковского университета предложили в 1914 году, открыв в Гомольшанских лесах множество редких видов растений и животных. Тогда же под селом Гайдары была создана Донецкая гидробиологическая станция, работающая и поныне. А состоятельные любители отдыха на природе, предпочитавшие в былые времена Швейцарию, с началом первой мировой войны, когда выезд за границу оказался затруднён, обнаружили, что на Харьковщине есть места, рельеф которых очень похож на швейцарские — в частности, окрестности села Задонецкого и Коропова Хутора близ Змиёва. Эту местность и до сих пор иногда называют «Харьковской Швейцарией».
В Гражданскую войну многое здесь было разрушено, вырублено и сожжено. После её окончания началось постепенное восстановление лесов, однако идею создания заповедной зоны руководство страны «зарубило», сочтя более важным заготовку древесины для народного хозяйства. Лишь в 1970-х годах был создан первый проект Национального природного парка «Гомольшанские леса». Его автор был награждён орденом Ленина, но проект остался на бумаге. И только в 1990-х годах был разработан проект нынешнего парка. Он немного не совпал с предыдущим, поскольку в него не вошли некоторые запланированные изначально и по-своему уникальные территории. На то, чтобы парк наконец стал реальностью, ушло ещё десятилетие. За это время в ожидании запрета на хозяйственную деятельность лес основательно «подчистили» интенсивными вырубками.
Не пролетайте мимо!
Указ о создании Национального природного парка «Гомольшанские леса» был подписан Президентом Украины 6 сентября 2004 г. В целом его площадь составляет 14314 га.
— После того, как парк был создан, сразу же возник вопрос о том, что необходимо включить в его состав ценные территории, находящиеся по соседству, — рассказывает заместитель директора по научной работе Национального природного парка «Гомольшанские леса» Сергей Влащенко. — На самом деле площадь в 14 тысяч гектаров для Национального парка — это не так уж много.
В мировой практике есть национальные парки площадью в 100 — 200 тыс. га и даже в миллион га. Вообще, европейские и мировые стандарты предусматривают отведение не менее 10 процентов территорий под статус заповедных — для того, чтобы они могли выполнять роль своеобразного резерва для восстановления дикой природы, уничтожаемой человеком. Сейчас в мире уже говорят о том, что под заповедные территории следует отводить 12 процентов площадей, поскольку при такой интенсивной нагрузке, которую человек оказывает на природу, она уже не может самовосстанавливаться. В Украине же природно-заповедный фонд составляет в среднем 4 — 5 процентов, а на Харьковщине — менее 2 процентов от территории области!
Сегодня штат Национального парка «Гомольшанские леса» насчитывает 25 сотрудников. Из них несколько человек работают в научном отделе, изучающем местную флору и фауну.
По словам Сергея Влащенко, биологическое разнообразие здешних мест очень богато, так что новых открытий наверняка предстоит немало. Если же говорить о разнообразии животного и растительного мира Украины, то, оказывается, наша страна по этому показателю занимает второе место в мире после Франции, обгоняя даже огромную Россию!
В настоящее время на территории парка обитают 60 видов редких животных и 26 видов исчезающих растений, занесенных в охранные списки не только Харьковщины и Украины, но и мира. Здесь запросто можно увидеть крупных пернатых хищников — например, орлана-белохвоста, который облетает «свою» территорию ровно в 10.40 утра. Размах крыльев этой птицы достигает 2,5 метра, а охотится она, говорят, не только на сурков и зайцев, но даже на бродячих собак. Две пары орланов из года в год строят свои гнездовья на территории «Гомольшанских лесов».
В этом году сотрудники парка решили помочь крупным хищным птицам в обустройстве гнёзд. Для этого на вершинах и стволах подходящих деревьев укрепляют деревянные платформы и вороха сухих веток, домики для сов. Так что, возможно, количество семейств пернатых хищников, которые являются самыми настоящими санитарами леса, вскоре увеличится. Аналогичный опыт зарубежных национальных парков свидетельствует о том, что большая часть искусственных гнездовий обживается птицами в течение двух-трёх лет.
Эти деревья видели запорожских казаков
Леса в парке разновозрастные. Есть 40-летний молодняк, есть дубравы и сосновые боры, которым по 150 лет. Здесь растут дубы, возраст которых превышает 250 лет. Есть и дуб, который считается одним из старейших в Украине — по различным данным, ему от 400 до 700 лет. Все эти дубы находятся под особой охраной.
Для учёных-лесоводов сохранившиеся старые леса интересны ещё и с точки зрения генетики. Ведь если деревья смогли дожить до столь почтенного возраста, не погибнув от вредителей и болезней, значит, они имеют мощную генетическую защиту, а их семена и черенки пригодны для создания лесов будущего.
Надо сказать, что в «Гомольшанских лесах» имеются и следы старинных строений, к которым приложили руку не только поселившиеся здесь после разгрома Запорожской Сечи казаки, но и наши античные предки. В числе таких уникальных мест — остатки Короповского городища, к которому сегодня проложен один из туристических маршрутов. Археологи регулярно проводят там раскопки, и в прошлом году часть найденных артефактов передали парку в качестве экспонатов для будущего музея.
Не исключено, что в музее Национального парка «Гомольшанские леса», будет и экспозиция, посвящённая деятельности наших современников, — на ней экологи планируют продемонстрировать те предметы, которыми многочисленные отдыхающие-дикари на долгие десятки лет засоряют леса и реки. Сотрудники парка рассказывают, что во время недавней уборки прибрежной полосы Белого озера они собрали почти 3 тонны мусора, часть которого, судя, например, по форме брошенных стеклянных бутылок, сохранилась ещё с советских времён.
Кстати, по одной из версий, Белым озеро называется из-за того, что казаки утопили в нём всё своё серебро, когда войска Екатерины Второй разгромили их здешние поселения и выстроенный монастырь. Правда, до настоящего времени серебряных предметов в этом озере никому найти не удалось. Возможно, виной тому толстый, почти трёхметровый слой ила на дне. А вот содержание ионов серебра в воде Белого озера действительно в несколько раз выше, чем бывает обычно в водоёмах.
Увы, следы самого монастыря, уникального уже хотя бы тем, что он был, как говорят, единственным казачьим монастырём в Украине и последним оплотом казачества, жители Коропова Хутора попросту планомерно стирают с лица земли.
— Когда-то на этом месте был Змиевский Николаевский казачий монастырь, — рассказывает Сергей Влащенко. — Он был разрушен в 1788 году. Часть казаков бежала, часть были убита. Золото и библиотека монастыря не найдены до сих пор. Есть предположение, что всё это было спрятано монахами в подземных ходах, которые проходят под территорией парка и имеют довольно большую протяжённость. Они ещё не исследованы полностью и для посещения туристами закрыты. Есть предположение, что ходы построены ещё до прихода в эти места запорожцев, которые вряд ли успели бы построить их за то время, что пребывали на здешней территории.
Одни восстанавливают — другие разрушают
А вот останки возведенного ими монастыря ещё в 1960-х годах представляли собой стены двухметровой высоты. Но их… постепенно разобрали для хозяйственных нужд. Люди живут сегодняшним днём, не осознавая, что уничтожают уникальнейшие следы прошлого.
Мало того, буквально в двух шагах от крошечного сохранившегося участка монастырской стены некий предприниматель установил ларёк, возле которого сразу же образовалась самая настоящая распивочная под открытым небом. Оказалось, что основание «магазина» пришлось в аккурат на своды старинного подземного склепа — конечно, уже давно разграбленного, но всё-таки сохранившегося. Теперь и власти, и экологи хором убеждают бизнесмена сойти со святых мест и передвинуться на выделенный ему неподалёку участок. Тот, похоже, и не собирается.
Тем временем на границе парка и территории сельсовета Коропова Хутора некий другой предприимчивый «любитель природы» самопроизвольно отхватил у парка участок в несколько десятков соток и в один день обнёс его оградой. Сотрудники парка бросились писать в прокуратуру, чиновникам областного управления экологии, материалы дела были переданы в суд — и строительство на злополучном участке было приостановлено. Но личности самозахватчиков так и остались неизвестными — говорят, мол, слишком уж высокопоставленные особы…
Сотрудники парка даже такое развитие событий считают уже небольшой победой и говорят, что главное сейчас — не дать развиться тенденции захвата парковых территорий. Тогда уникальными «Гомольшанскими лесами» будем любоваться и мы, и наши будущие потомки, а не только толстосумы, облечённые властью.
Откуда пошел Марш
Марш парков направлен на поднятие престижа заповедного дела, привлечение людей к природоохранной деятельности, сохранение и возрождение заповедных территорий.
Его история уходит своими корнями в глубь XIX века. 22 апреля 1882 года Дж. Стерлинг Мортон и другие поселенцы прерий штата Небраска (США) организовали кампанию по массовой высадке деревьев. В тот год жители штата высадили около миллиона деревьев, а 22 апреля был официально признан в этом штате экологическим праздником под названием День дерева. Основная деятельность по празднованию Дня дерева строилась на пропаганде значимости окружающей среды и на ознакомлении населения с происходящим разрушением природных ресурсов Земли, и в 1970 году праздник получил новое название — День Земли.
...Начиная с 1990 года темой Дня Земли в Соединенных Штатах Америки становятся национальные парки. В этот день проводится сбор средств в поддержку охраняемых природных территорий, музыканты поют песни о природе, проводятся выставки, лекции и экскурсии. Праздник приобрел новое значение, а вместе с ним и новое название — Марш парков (March for Parks). В США участие в подобных акциях считается престижным делом для предпринимателей и общественных деятелей.
В Украине экологическая акция Марш парков проводится по инициативе Национальной ассоциации природоохранных территорий с 1996 года.
http://www.time.kharkov.com/index.php?page_name=article&id=2594

НА ЧЕРКАЩИНІ БУДЕ ЩЕ ОДИН ДЕНДРОПАРК
Ганна Шквар, «Черкаський край», 18.04.2008
Під час проведення акції української толоки, ідею земляка народного депутата України Миколи Томенка в селі Малі Канівці Чорнобаївського району підтримали не тільки його односельці, а й чимало поважних людей на чолі з головою обласної ради Володимиром Гресем.

Сама місцина вибрана вдало: з кручі відкривається чудовий краєвид, неподалік Будинку культури дві братські могили і пам’ятник солдату-визволителю. Тут спочивають воїни, які загинули, намагаючись вирватися з оточення під Оржицею в 41-му році, й ті, хто приніс майже 65 років тому в це українське село визволення від фашистської окупації.
— Ось пройдуть травневі свята і обов’язково проведемо реставрацію цього обеліска, — поділився найближчими планами депутат обласної ради Володимир Лук’янець, який разом з багатьма іншими уродженцями Чорнобаївщини взяв участь у толоці.
Вони, чорнобаївці, таки дійсно надзвичайно патріотичні люди. Навіть живучи вже далеко поза межами району, намагаються хоч якось прислужитися рідній землі, своїй малій батьківщині. Так, Іван Семенович Косенко, директор славнозвісної “Софіївки”, уродженець Красенівки, завітав у Малі Канівці з саджанцями часто унікальних дерев і кущів. “Оцей ведмежий горіх, — сказав, — росте біля головного корпусу Аграрного університету, правда ж, гарно, якщо пам’ятаєте? Тепер такі самі дерева будуть тут”.
З’явиться біля Будинку культури і справжній альпінарій — студенти Національного університету імені Богдана Хмельницького, очолювані своїм ректором Анатолієм Кузьмінським, за якусь годину перетворили безлику купу чорнозему на окультурену гірку з вічнозеленим обрамленням. Кажуть, незабаром кущики розростуться і, дивись, жителям села теж захочеться прикрасити свої подвір’я такими вишуканими ландшафтними штучками.
— Я абсолютно переконаний, що потрібно ось так, з облаштування того куточка рідної землі, де ти живеш, починати перетворення в країні, — упевнений Микола Томенко. Він сам, уже давно столичний житель, серцем завжди лине в рідне село. Де живе мама, трудяться його колишні сусіди й однокласники. Без українського села не можна уявити ні нашого минулого, ні сучасного чи майбутнього. Прикро, але протягом року в Малих Канівцях народилося, як нам розповіли, лише десять малят. З найменшенькими на толоку, зрозуміло, тата й мами не вийшли, а ось чотирирічний Валік за прикладом дорослих уже брав участь в облаштуванні куточка природи, серед якої йому жити, рости й набиратися сили.
А ще приємно вразило, що, незважаючи на присутність  на толоці багатьох знаних і при посадах людей, не було ніяких клопотань і звернень, хоча, ясна річ, і в тутешніх жителів проблем, як у кожного з нас, повно. Доки деякі заповзятливі наші колеги настирливо позбавляли Миколу Томенка можливості посадити ще одне дерево чи кущик у центрі свого рідного села, бо розпитували про події у Верховній Раді, Василь Олексійович Гарната, який сам з гордістю повідомив, що протягом десятиліть є постійним читачем “Черкаського краю”, наважився підійти із дуже вже болючим для громади питанням. Воно стосується історії рідного краю, а для цього потрібно попрацювати в Державному архіві. Микола Томенко пообіцяв обов’язково посприяти.
Ніна Кирилівна Савченко, голова ветеранської організації Малих Канівців, разом з Василем Олексійовичем обсаджувала самшитовими кущиками братські могили. І ще встигала розповісти  — про те, що створили вже організацію й у Великих Канівцях, а на їхні вечори в клубі, який тепер завдяки землякові-депутату став немов лялечка, сходиться чимало літніх людей, до яких тут особлива шана.
Змореною поверталася з толоки Олена Григорівна Січкар — але як же по-молодому сяяли її очі після того, як висадила кілька десятків кущів білих і червоних троянд: “Як приїдете й будете мене шукати, питайте “Лєну”, — сказала, і щасливо усміхалася, бо коли забуяє тут все трояндами, то вже, погодьмося, почнеться інший виток сільського буття.

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

ГАЗОКОНДЕНСАТ ВИТІК У СТАВОК
«Зоря Полтавщини», 22.04.2008
Поблизу села Кошманівки Машівського району на магістральному газопроводі Базилівщина – Шебелинка стався витік газоконденсату.

Аварійно-ремонтні роботи завершено – трубопровід заварили, територію довкола та воду в ставку очистили.
Під час ранкового обходу працівники управління з переробки газу і газоконденсату ДК “Укргазвидобування” виявили, що в межах охоронної зони поблизу ставка №5 площею більше 40 га стався витік газоконденсату із технічного трубопроводу діаметром 219 мм, що знаходиться на глибині 1,5 м. Пізніше було визначено, що загальна площа виливу становить більше 370 м2.
Витік вуглеводнів припинили, перекривши засувку. Для ліквідації наслідків аварії було залучено 5 одиниць техніки та 15 працівників ДК “Укргазвидобування”.
Орієнтовна причина пориву – корозія металевих стінок трубопроводу на місці колишньої несанкціонованої врізки, повідомляє Центр пропаганди ГУ МНС України в Полтавській області.
Аварійно-ремонтні роботи завершено – трубопровід заварили, територію довкола та воду в ставку очистили.
 

*                                 *                              *

Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 22 квітня 2008 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
nekrasova@rada.gov.ua
або телефоном:  255-23-94,
Некрасовій Олені Станіславівні.